Податкове право 09.09.2018 11:43

Міністерство освіти і науки України

Сумський державний університет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3808 МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

до проведення практичних (семінарських) занять

із дисципліни «Податкове право»

для студентів спеціальності

6.030402 «Правознавство» ОКР «бакалавр»

усіх форм навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Суми

Сумський державний університет

2014

Методичні вказівки до практичних (семінарських) занять з дисципліни «Податкове право» / укладач О. М. Рєзнік. – Суми : Сумський державний університет, 2014. – 66 с.

 

 

 

Кафедра АГП ФЕБ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Держава для виконання своїх функцій формує відповідні засоби, що концентруються в бюджетах різних рівнів і цільових фондів. Перехід до ринкових відносин, удосконалення відносин власності визначають основні джерела формування дохідної частини бюджету – податки. Нормами податкового права регулюються основи формування дохідної частини бюджетної системи країни, тобто відносини, що пов’язані з рухом грошових коштів від платників податків та зборів до бюджетів відповідного рівня. Вона стає основною ланкою фінансових відносин між державою, юридичними і фізичними особами.

Основними завданнями курсу є: ознайомлення із загальними засадами оподаткування; вивчення теорії податкового права; вивчення джерел податкового права та практики їх застосування; набуття вмінь щодо використання норм податкового права під час аналізу практичних ситуацій.

Тому цілями курсу «Податкове право» є розкриття змісту поняття податкового права як самостійної галузі права, його ролі та місця як необхідного правового інструмента регулювання фінансових відносин; формування системи теоретичних знань із курсу «Податкове право» та практичних навичок щодо вирішення ситуацій у застосуванні податкового законодавства, уміння використовувати правові засоби регламентації виконання податкових зобов’язань.

Після вивчення предмета «Податкове право» студент повинен знати: сутність та функції оподаткування; місце складного інституту податкового права у системі фінансового права; співвідношення податкового права з іншими інститутами фінансового права та галузями права; особливості предмета податкового права; джерела податкового права; поняття і зміст податкових правовідносин та податкових норм; елементи правового механізму податкової системи та принципи її побудови; поняття та зміст податкового обов’язку; поняття та зміст правового механізму основних видів податків та інших обов’язкових платежів в Україні, структуру та функції контролюючих органів (органи доходів і зборів), права і обов’язки платників податків та інше.

У результаті вивчення дисципліни «Податкове право» студенти повинні оволодіти практичними навичками: заповненням податкової звітності; розрахунком за структурно-логічними схемами основних видів податків (податку на прибуток підприємств, податку на доходи фізичних осіб, податку на додану вартість, акцизного податку); виявленням основних видів правопорушень, що вчиняються в системі оподаткування з боку суб’єктів підприємницької діяльності; нарахуванням адміністративного штрафу за деякі види податкових правопорушень; нарахуванням пені; застосуванням норм Податкового кодексу України в конкретних ситуаціях, що виникають у процесі оподаткування; ухвалюванням правильних рішень, у тому числі і в нестандартних ситуаціях; умінням самостійно працювати із законодавчими актами і нормативно-правовими документами та ін.

 

 

Тема 1. Загальні положення податкового права. Адміністрування податків і зборів

 

План

1. Предмет податкового права.

2. Метод податкового права.

3. Податкові правовідносини, їх об’єкти та суб’єкти.

4. Адміністрування податків і зборів.

 

Ключові поняття: адміністрування податків і зборів; бюджет; грошові кошти; державно-владні розпорядження; збір; імперативна норма; метод податкового права; платник податків; податкові зобов’язання; податок; предмет податкового права; суб’єкти податкових правовідносин.

 

Розкриваючи зміст першого питання, необхідно мати на увазі, що предмет податкового права становить сукупність однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від платників до бюджетів у формі податків і зборів. Особливістю їх є рух грошових коштів від платника до бюджету у формі податків і зборів. Відносини з розподілу цих коштів, виділення їх на задоволення державних потреб (тобто рух згори вниз) хоча і регулюються фінансовим правом, але вже не є предметом податкового права.

Характеризуючи метод податкового права, необхідно пам’ятати, що останній мало чим відрізняється від традиційного методу фінансового права, в основу якого покладено метод владних розпоряджень. Метод податкового права є фінансово-правовим і передбачає використання імперативних норм (йдеться про безумовний характер імперативності). При цьому основною рисою методу регулювання податкових відносин є державно-владні розпорядження одним учасникам податкових відносин з боку інших, які виступають від імені держави.

Розглядаючи зміст податкових правовідносин, необхідно зауважити про їх публічний характер, тобто, що пов’язані та випливають із влади. Вони є формою реалізації імперативної фінансово-правової норми. Податкові правовідносини стосуються різних суб’єктів (держави, юридичних, фізичних осіб), між якими формується певна підпорядкованість. Тут обов’язок платника має безумовний характер. Об’єктом регулювання в податкових правовідносинах є кошти платників, що надходять у доходи бюджетів. Суб’єкти податкових правовідносин мають правосуб’єктність, що передбачена нормами податкового права і характеризується можливістю бути учасником правовідносин, пов’язаних зі встановленням, зміною, скасуванням податкових платежів, і мають суб’єктивні права й обов’язки. Для участі у правовідносинах суб’єкти наділені правоздатністю і дієздатністю.

Вивчаючи питання адміністрування податків і зборів, необхідно пам’ятати, що це є організаційно-розпорядча діяльність керівників і органів управління, яка здійснюється шляхом наказів і розпоряджень. Адміністрування оподаткування провадиться за допомогою комплексу заходів, спрямованих на забезпечення виконання законодавчих актів. Об’єктом адміністрування є процес узгодження й погашення податкових зобов’язань платників податків. Метою адміністрування є забезпечення погашення податкових зобов’язань платників шляхом оптимального втручання в їх господарську діяльність через застосування законодавчо встановлених механізмів і процедур.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96 ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

3. Про Міністерство доходів і зборів України від 18.03.2013 р.

№ 141/2013 : Указ Президента // Офіційний вісник України. – 2013. – № 22. – Ст. 9.

4. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

– С. 13–40.

5. Бех Г. В. Податкове право : навч. посіб. / Г. В. Бех. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 8–20.

6. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010.- Т. 1. – С. 8–181.

 

Тема 2. Поняття податку та збору.

Система оподаткування в Україні

 

План

1. Поняття податку та збору, їх елементи.

2. Загальнодержавні й місцеві податки та збори. Форма справляння податків.

 

Ключові поняття: бюджет; грошові кошти; Державний бюджет; елементи зборів податків та зборів; загальнодержавні й місцеві податки та збори; збір; класифікація податків та зборів; місцевий бюджет; платник податків; податок; правовий механізм податку; сплата податку.

 

Під час вивчення першого питання необхідно розмежувати поняття «податок» та «збір» за такими рисами:     1) податки – це безумовні й нецільові платежі, які після надходження до бюджетів неможливо простежити за їх використанням. Що стосується поняття «збір», то мова йде про цільові надходження, необхідні для фінансування певних заходів і такі, що мають чітку цільову прив’язку; 2) податки в основному надходять до бюджетів, тоді як збори можуть формувати цільові (у тому числі й позабюджетні) фонди; 3) установлення, зміна й скасування податків і всіх елементів правового механізму податків є винятковою компетенцією Верховної Ради України та місцевих рад, деталізацію елементів зборів можна розглядати і як компетенцію виконавчих органів.

Необхідно зауважити, що правовий режим конкретного податку або збору припускає об’єктивне сполучення елементів, що становлять правовий механізм податку. Серед них можна виділити як обов’язкові, так і факультативні. Обов’язкові елементи правового механізму податку включають групу основних і додаткових. Основні елементи визначають фундаментальні, сутнісні характеристики податку, які формують уявлення про зміст податкового механізму: а) платника податку; б) об’єкта оподаткування; в) ставку податку. Додаткові елементи правового механізму податку деталізують специфіку конкретного платежу, створюють завершену й повну систему податкового механізму, забезпечують логічний і раціональний режим його закріплення.

Розглядаючи друге питання, необхідно пам’ятати, що у Кодексі використовується єдина класифікація податків та зборів залежно від компетенції органу, що вводить у дію податковий платіж на відповідній території: а) загальнодержавні – податки й збори, що встановлені Верховною Радою України та вводяться винятково законами України й діють на всій території України; б) місцеві – податки й збори, перелік яких установлюється Верховною Радою України, вводяться в дію місцевими радами й діють на території відповідних територіальних громад.

Класичним способом сплати податку є перерахування коштів. Сплата податку здійснюється в національній валюті. У деяких випадках допускається застосування при обчисленні податкового обов’язку іноземних валют. Однак це припускає обов’язковий перерахунок у національну валюту при безпосередній сплаті податку або пов’язане зі сплатою специфічних платежів податкового характеру при перетинанні митного кордону.

 

 

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

– С. 13–27.

3. Бех Г. В. Податкове право: навч. посіб. / Г. В. Бех. – К. : Юрінком Інтер, 2003. – С. 30–90.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т.1 – С. 35–54.

 

Тема 3. Правове регулювання податків з населення

 

План

1. Податок із доходів фізичних осіб.

2. Особливості оподатковування фізичних осіб-підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподатковування).

3. Спрощена система оподатковування.

 

Ключові поняття: база оподатковування; групи платників єдиного податку; єдиний податок; звітність; об'єкт оподаткування; оподаткований дохід; платник податків; податкова знижка; податкова соціальна пільга; свідоцтво платника єдиного податку; спрощена система оподатковування; ставка податку; фізична особа.

 

Відповідаючи на перше питання, необхідно запам’ятати, що платниками податку є фізична особа-резидент, фізична особа-нерезидент, податковий агент. Не є платником податку нерезидент, який отримує доходи з джерела їх походження в Україні і має дипломатичні привілеї та імунітет.

Об'єктами оподаткування є загальний місячний (річний) оподаткований дохід, доходи з джерела їх походження в Україні, іноземні доходи.

Базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу на суми податкової знижки звітного року. При цьому під час нарахування доходів у формі заробітної плати база оподаткування визначається як нарахована заробітна плата, зменшена на суму єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, страхових внесків до Накопичувального фонду (внесків до недержавного пенсійного фонду), а також на суму податкової соціальної пільги за її наявності.

Пам’ятайте, що податкова знижка може бути надана виключно резиденту. Загальна сума податкової знижки, нарахована платнику податку в звітному податковому році, не може перевищувати суми річного загального оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого як заробітна плата. Також база оподаткування може бути знижена внаслідок застосування податкової соціальної пільги, яка застосовується до нарахованих доходів у вигляді заробітної плати з дня отримання роботодавцем заяви платника податку про застосування пільги та документів.

Визначивши об’єкт та базу оподаткування, необхідно розглянути ставки податку на доходи фізичних осіб: основна ставка становить 15 відсотків бази оподаткування, а також 5 відсотків, 10 відсотків, 17 відсотків, 30 відсотків залежно від групи доходів.

Окремо необхідно розглянути оподаткування фізичних осіб-підприємців (крім осіб, які обрали спрощену систему оподатковування).

Для вивчення другого питання необхідно ознайомитись із загальними положеннями спрощеної системи оподатковування, визначити групи платників єдиного податку. Наступний крок – вивчення ставок єдиного податку за групами платників, порядку нарахування та строки сплати єдиного податку, ведення обліку і складення звітності платниками єдиного податку. Необхідно звернути увагу на особливості нарахування, сплати та подання звітності з окремих податків і зборів платниками єдиного податку.

Також необхідно звернути увагу на порядок обрання або переходу на спрощену систему оподатковування, або відмови від спрощеної системи оподатковування та порядок видачі, отримання та анулювання свідоцтва платника єдиного податку.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. - Т. 1 – С. 35–54.

3. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

– С. 13 – 27.

 

Тема 4. Правове регулювання податку на прибуток підприємств

 

План

1. Механізм стягнення податку на прибуток підприємств.

2. Доходи та витрати підприємств. Амортизація.

3. Підприємства, які тимчасово або постійно звільняються від податку на прибуток.

 

Ключові поняття: амортизація; бухгалтерський облік; витрати подвійного призначення; господарська діяльність; інші витрати звітного податкового періоду; класифікація груп основних засобів; оподатковуваний прибуток; доходи звітного податкового періоду; платник податку на прибуток підприємств; прибуток звітного податкового періоду; склад доходів та витрат підприємства; собівартість.

 

Відповідно до змісту першого питання необхідно визначити коло платників податку на прибуток підприємств із резидентів та нерезидентів, до яких Податковий кодекс України відносить суб’єктів господарювання – юридичних осіб, які проводять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.

Наступним кроком є визначення об’єкта оподаткування, що визначається згідно з даними бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з урахуванням положень ПКУ. Методика бухгалтерського обліку тимчасових та постійних податкових різниць затверджується Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Визначивши платників податку та об’єкти оподаткування, необхідно з’ясувати базу оподаткування та ставки оподаткування.

Висвітлюючи питання доходів та витрат підприємства, необхідно користуватися нормами ПКУ, які визначають: порядок визначення доходів та їх склад; склад витрат та порядок їх визнання; витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку; особливості визнання витрат подвійного призначення, витрат платника податку в разі сплати процентів за борговими зобов'язаннями, витрат на виплати фізичним особам згідно з трудовими договорами та договорами цивільно-правового характеру, витрат сум внесків на соціальні заходи. Сам прибуток вираховується за формулою :

П_зп = Д_зп − С_р − Ві_зп,

де П_зп – прибуток звітного податкового періоду;

Д_з – доходи звітного податкового періоду;

С_р – собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

Ві_зп – інші витрати звітного податкового періоду.

Окремо необхідно визначити об'єкти амортизації та класифікацію груп основних засобів та інших необоротних активів, що нараховуються згідно із встановленим Податковим кодексом.

Відповідаючи на третє питання, потрібно звернути увагу на підрозділ 4 «Особливості справляння податку на прибуток підприємств» розділу XX ПКУ.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верхової Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

3. Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні : Закон України від 16.07.1999 р. № 996-XIV // Відом. Верховної Ради України. – 1999. – № 40. – Ст. 365.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. - Т. 2– С. 536–832.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

 – С. 54–68.

 

Тема 5. Податки, які сплачують фізичні та юридичні особи

План

1. Плата за землю.

2. Збір за першу реєстрацію транспортних засобів.

 

Ключові поняття: автобуси; вантажні автомобілі; вертольоти; власники земельних ділянок; власники земельних часток (паїв); довжина корпусу судна; земельний податок; земельні ділянки; землекористувачі; коефіцієнт індексації; колісні транспортні засоби; легкові автомобілі; літаки; максимальна злітна маса; мікроавтобуси; нормативна грошова оцінка земельних ділянок; об'єм циліндрів двигуна; орендна плата; перша реєстрація; потужність двигуна; судна; трактори.

 

Відповідаючи на перше питання, необхідно пам’ятати, що використання землі в Україні є платним. Плата стягується у вигляді земельного податку або орендної плати. Стягнення плати регулюється Земельним та Податковим кодексами. Тому платниками є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі (як фізичні, так і юридичні особи).

Об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні, та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Базою оподаткування є: 1) нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації;

2) площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Характеризуючи ставку податку на землю, необхідно пам’ятати, що її розмір залежить від нормативно-грошової оцінки, виду землекористування, цільового призначення, встановлених Податковим кодексом пільг для юридичних та фізичних осіб.

Окремо потрібно розглянути порядок індексації нормативної грошової оцінки земель.

Розглядаючи друге питання, потрібно мати на увазі, що платниками збору є юридичні та фізичні особи, які здійснюють першу реєстрацію в Україні транспортних засобів. Об'єктами оподаткування збором є колісні транспортні засоби, крім певних виключень; судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України або у Судновій книзі України; літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України або у Реєстрі державних повітряних суден України.

Визначаючи базу оподаткування, потрібно використовувати такі одиниці вимірювання для: колісних транспортних засобів – об'єм циліндрів двигуна в куб. сантиметрах, легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном, – потужність двигуна в кВт; суден, обладнаних двигуном, – за потужністю двигуна в кВт, суден які не обладнані двигуном, – за довжиною корпусу судна в сантиметрах; для літаків, вертольотів – за максимальною злітною масою.

З’ясовуючи розмір ставки збору для легкових автомобілів, автобусів, мікроавтобусів, тракторів, вантажних автомобілів, суден, літаків і вертольотів, необхідно користуватися нормами ст. 234.1.1. – 234.4.4. ПКУ.

Окремо необхідно розглянути питання пільг щодо збору за першу реєстрацію транспортних засобів.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 3. - С. 376–448; 136–154.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

 – С. 85–96.

 

Тема 6. Правове регулювання непрямих податків

 

План

1. Податок на додану вартість.

2. Правовий механізм справляння акцизного збору.

 

Ключові поняття: адвалорні ставки; акцизний податок; митна територія України; непрямий податок; операції; оплата товарів/послуг; підакцизні товари; податкова накладна; податкове зобов’язання; податковий кредит; податок на додану вартість (ПДВ); порядок розрахунку; продаж або перепродаж товарів; специфічні ставки; товари.

 

Вивчаючи перше питання, потрібно мати на увазі, що податок на додану вартість (ПДВ) є непрямим податком, включається в ціну товару та становить частину приросту вартості, що утворюється на всіх стадіях їх просування – від виробництва до продажу або перепродажу. Порядок розрахунку сум, що підлягають сплаті, правила стягнення податку визначаються розділом V ПКУ.

Наступний крок – визначення кола платників ПДВ згідно з норм ст. 180 ПКУ. При цьому платник ПДВ повинен зареєструватися в контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання).

При визначенні об'єкта оподаткування ПДВ потрібно звернутися до норм ст. 185 ПКУ, а саме: постачання товарів на митній території України; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг із міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З’ясовуючи базу оподаткування операцій із постачання товарів/послуг, необхідно виходити з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів.

Вивчаючи питання ставки оподаткування ПДВ, необхідно пам’ятати, що всі операції, які підлягають оподаткуванню ПДВ, крім операцій, що не є об'єктами оподаткування, звільнених від оподаткування та операції, до яких застосовується нульова ставка, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Також необхідно звернути увагу на операції, що оподатковуються ПДВ за ставкою 7 відсотків; за нульовою ставкою; операції, які не є об'єктом оподаткування ПДВ; операції, які звільняються від оподаткування ПДВ.

Ключовим моментом питання оподаткування операцій ПДВ є виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту. Тому потрібно звернути увагу на дату тієї події, що відбулася раніше, а саме: дату списання коштів із банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дату отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Податкова накладна (згідно з пунктом 201.7 статті 201 Кодексу) складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) та підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, яка здійснюється платником податку – продавцем не пізніше двадцяти календарних днів, що йдуть за датою їх виписування, згідно ст. 201 ПКУ. При цьому податкова накладна, в якій сума податку на додану вартість не перевищує 10 тис. грн, включенню до Єдиного реєстру не підлягає.

При вивченні другого питання необхідно зрозуміти суть поняття «акцизи» – це непрямі податки, що включаються у ціну товару і сплачуються покупцями, ознайомитись із розділом VI ПКУ, що визначає механізм справляння акцизного податку, звернутися до норм ст. 212 ПКУ для з’ясування кола платників акцизного податку.

Запам’ятайте, що до підакцизних товарів належать: спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво; тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну; нафтопродукти, скраплений газ; автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли; операції з продажу, обміну або інших способів відчуження цінних паперів, де відбувається перехід права власності на цінні папери та операції з деривативами (крім операцій, що здійснюються на міжбанківському ринку деривативів).

При цьому реєстрація в контролюючих органах як платника податку суб'єкта господарювання, що здійснює діяльність із виробництва підакцизних товарів та/або імпорту алкогольних напоїв та тютюнових виробів, яка підлягає ліцензуванню, здійснюється на підставі відомостей щодо видачі такому суб'єкту відповідної ліцензії.

Об'єктами оподаткування є операції, визначені у             ст. 213 ПКУ. Тому потрібно ознайомитися зі змістом даної статті кодексу. Ставки акцизного податку є єдиними на всій території України і встановлені ст. 215 ПКУ. Запам’ятайте, ці ставки можуть бути: адвалорними, специфічними, адвалорними та специфічними одночасно.

Важливим моментом є дата виникнення податкових зобов'язань щодо підакцизних товарів (продукції). Тому для вивчення цього питання необхідно розглянути ст. 216 ПКУ.

Для повноти розгляду питання необхідно розглянути порядок обчислення податку з товарів, вироблених на митній території України, порядок обчислення податку з товарів, які ввозяться на митну територію України, питання обчислення податку за операціями з відчуження цінних паперів та операцій із деривативами, особливості обчислення податку за адвалорними ставками, порядок обчислення податку з тютюнових виробів, порядок і строки сплати акцизного податку на основі норм ст. 217–222 ПКУ.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Про цінні папери та фондовий ринок : Закон України від 23.02.2006 р. № 3480–IV // Відом. Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

3. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 2 - С. 833–999.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 3 - С. 12–136.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної  літератури, 2012.

 – С. 40–54.

6. Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні: Закон України від 27 березня 2014 року № 1166-VII.

 

 

 

Тема 7. Місцеві податки та збори

План

1. Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

2. Збір за місця для паркування транспортних засобів.

3. Збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

4. Туристичний збір.

 

Ключові поняття: житлова площа; збір за місця для паркування транспортних засобів; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; земельна ділянка; короткотерміновий торговий патент; майданчики для платного паркування; мінімальна заробітна плата; місце для паркування транспортних засобів; об'єкти житлової нерухомості; пільговий патент; площа квартири або житлового будинку; податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; реєстр речових прав на нерухоме майно; рішення сільської, селищної або міської рад; спеціально відведені автостоянки; ставка збору; торговий патент; туристичний збір.

 

Висвітлюючи перше питання, необхідно мати на увазі, що платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової нерухомості.

Об'єктом оподаткування є об'єкт житлової нерухомості, в тому числі його частка. Базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової нерухомості, в тому числі його часток. При цьому розмір ставки оподаткування залежить від площі квартири або житлового будинку: у разі якщо площа квартири перевищує 120 кв. м, але не більше 240 кв. м, то сплачується податок у розмірі 1 % від мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня поточного року. Якщо ж площа квартири перевищує 240 кв. м, а житлового будинку – 500 кв. метрів, то податок на нерухомість буде становити 2,7 % від розміру мінімальної заробітної плати.

Важливим моментом є застосування пільги до бази оподаткування: для квартири – на 120 кв. метрів; для житлового будинку – на 250 кв. метрів. Таке зменшення надається один раз за базовий податковий (звітний) період і застосовується до об'єкта житлової нерухомості, у якій фізична особа – платник податку зареєстрована в установленому законом порядку, або за вибором такого платника до будь-якого іншого об'єкта житлової нерухомості, який перебуває в його власності.

Потрібно звернути увагу на порядок обчислення податку: для фізичних осіб база оподаткування обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно; юридичні самостійно обчислюють розмір податку станом на 1 січня звітного року і до 1 лютого цього ж року подають органу державної податкової служби за місцезнаходженням об’єкта оподаткування декларацію.

Податкове зобов'язання за звітний рік із податку сплачується: фізичними особами – протягом 60 днів із дня вручення податкового повідомлення – рішення; юридичними особами – авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що настає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

Питання правового регулювання збору за місця для паркування транспортних засобів урегульовано ст. 266 ПКУ. Платниками збору є юридичні особи їх філії (відділення, представництва), фізичні особи - підприємці, які згідно з рішенням сільської, селищної або міської ради організовують та провадять діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для платного паркування та спеціально відведених автостоянках.

Перелік спеціальних земельних ділянок для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів затверджується рішенням сільської, селищної або міської рад про встановлення збору. Таке рішення разом із переліком осіб, які уповноважені організовувати та провадити діяльність, надається виконавчим органом сільської, селищної, міської рад контролюючому органу.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, яка спеціально відведена для забезпечення паркування транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування, тротуарах або інших місцях, а також комунальні гаражі, стоянки, паркінги, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету (крім площі земельної ділянки, що відведена для безоплатного паркування транспортних засобів).

Базою оподаткування є площа земельної ділянки, відведена для паркування, площа комунальних гаражів, стоянок, паркінгів, які побудовані за рахунок коштів місцевого бюджету.

Ставки збору встановлюються за кожний день провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів у гривнях за 1 квадратний метр площі земельної ділянки, відведеної для організації та провадження такої діяльності, у розмірі від 0,03 до 0,15 відсотка мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня податкового (звітного) року. Ставка збору та порядок сплати збору до бюджету встановлюються відповідними органами місцевого самоврядування.

Сума збору за місця для паркування транспортних засобів, обчислена відповідно до податкової декларації за звітний (податковий) квартал, сплачується щоквартально.

Відповідаючи на третє запитання, необхідно визначити коло платників збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності. До них відносяться суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи-підприємці), які отримують в установленому законом порядку торгові патенти та провадять торговельну діяльність, надання платних побутових послуг, торгівлю валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти, діяльність у сфері розваг. Додатково необхідно розглянути питання отримання пільгового торгового патенту.

Розмір ставки даного збору встановлюється з розрахунку на календарний місяць у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати, установленої законом на 1 січня календарного року, визначеному з урахуванням місцезнаходження пункту продажу товарів та асортименту товарів, пункту з надання платних послуг та виду платних послуг. Ставка збору за умови придбання пільгового торгового патенту встановлюється в розмірі 0,05 розміру мінімальної заробітної плати щорічно, а короткотермінового торгового патенту за один день становить 0,02 розміру мінімальної заробітної плати.

Окремо потрібно висвітлити порядок отримання та анулювання торгового патенту, строк дії торгового та пільгового патенту.

Відповідаючи на четверте запитання, необхідно запам’ятати, що платниками збору є громадяни України, іноземці, а також особи без громадянства, що прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської рад про встановлення туристичного збору, та отримують послуги з тимчасового проживання із зобов'язанням залишити місце перебування в зазначений строк, визначені органами місцевого самоврядування податкові агенти, а також особи, які не можуть бути платниками збору.

Ставка збору встановлюється у розмірі від 0,5 до               1 відсотка вартості усього періоду (ночівлі) громадянина у курортній місцевості. Потім необхідно визначити перелік витрат, що не включаються до вартості проживання.

Необхідно зазначити, збір сплачується до місцевих бюджетів авансовими внесками до 30 числа (включно) кожного місяця (у лютому до 28 (29)) та відображається у квартальній податковій декларації.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

2. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. № 2768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3–4. – Ст. 27.

3. Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. № 436-IV // Відом. Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 3 - С. 323–376.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

– С. 96–107.

 

Тема 8. Екологічні та рентні податкові платежі

План

1. Екологічний податок.

2. Рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів, природного газу та аміаку трубопроводами територією України.

3. Плата за користування надрами.

 

Ключові поняття: авансові платежі; аміак; відповідний маршрут; відходи; газовий конденсат; екологічний податок; забруднювальні речовини; звітний квартал; коригувальний коефіцієнт; корисні копалини; користування надрами; магістральні трубопроводи; маршрут транспортування; мінеральна сировина; нафта; нафтопродукти; податкова декларація; природний газ; радіоактивні відходи; рентна плата.

 

Розкриваючи перше питання, користуючись нормами

ст. 240 ПКУ необхідно визначити коло платників екологічного податку та відмежувати їх від платників, які звільняються від сплати екологічного податку. Додатково потрібно визначити згідно зі ст. 241 ПКУ податкових агентів, платників екологічного податку.

Необхідно мати на увазі, що об’єкт екологічного податку одночасно є базою оподаткування. Тому об'єктом та базою оподаткування є обсяги та види забруднювальних речовин, які викидаються в атмосферне повітря стаціонарними джерелами; обсяги та види забруднювальних речовин, що викидаються безпосередньо у водні об'єкти; обсяги та види (класи) відходів, що розміщуються у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; обсяги та види палива, реалізованого або ввезеного на митну територію України податковими агентами; обсяги та категорія радіоактивних відходів суб'єктів господарювання, що тимчасово зберігаються їх виробниками понад установлений особливими умовами ліцензії строк; обсяги електричної енергії, виробленої на атомних електростанціях.

Розглядаючи питання ставки податку, необхідно звернутися до ст. 243–248 ПКУ та розподілити їх за видами джерел забруднення.

Базовим податковим (звітним) періодом для сплати податку є календарний квартал. Платники податку та податкові агенти складають податкові декларації, подають їх упродовж 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного кварталу, до органів державної податкової служби та сплачують податок протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем граничного строку подання декларації.

Вивчаючи друге питання, необхідно запам’ятати, що платниками рентної плати є суб'єкти господарювання, які експлуатують об'єкти магістральних трубопроводів та надають послуги з транспортування вантажу трубопроводами України.

Об'єктом оподаткування для нафти та нафтопродуктів є їх фактичні обсяги, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді. При обчисленні рентної плати за транспортування природного газу та аміаку об’єктом оподаткування є сума добутків обсягів транспортованих вантажів природного газу або аміаку на відповідну відстань згідно з узгодженими маршрутами транспортування:

,

де А_і – обсяги транспортованих вантажів природного газу

(тис. м³) або аміаку (т);

В_і – відстань відповідних маршрутів їх транспортування;

n – кількість маршрутів транспортування.

Поняття «відповідний маршрут», «маршрут транспортування» визначені у ст. 14.1.33 та 14.1.110 ПКУ.

Потім сума податкових зобов'язань із рентної плати за податковий (звітний) період сплачується платником рентної плати за місцем його податкової реєстрації авансовими платежами щодекади (15, 25 числа поточного місяця, 5 числа наступного місяця). Податковий розрахунок із рентної плати за податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, подається платником рентної плати органу державної податкової служби за місцем його податкової реєстрації впродовж 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) періоду.

Важливою частиною ставок рентної плати за нафту та газовий конденсат у кожному податковому періоді є коригувальний коефіцієнт, що обчислюється центральним органом виконавчої влади. Відповідно до ст. 259 ПКУ та положень пункту 15 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Закону України Мінекономрозвитку подає результати обчислення коригувального коефіцієнта, який застосовується до ставок рентної плати за нафту та газовий конденсат. Коригувальний коефіцієнт обчислюється для кожного виду вантажу за такою формулою:

,

де К_кор – коригувальний коефіцієнт;

Т_діюч – діючий тариф на транспортування (зокрема, транзитне) однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами, однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідного маршруту;

Т_баз – базовий тариф на транспортування (зокрема, транзитне) однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами, однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідного маршруту. За базові беруться зазначені тарифи, що діяли на момент установлення Податковим кодексом України відповідних ставок оподаткування.

Величина коригувального коефіцієнта обчислюється у вигляді десяткового дробу з точністю до чотирьох знаків. Якщо величина коригувального коефіцієнта становить менше від одиниці, його значення для обчислення береться за одиницю.

Мінекономрозвиток розміщує щомісяця до 10 числа наступного звітного (податкового) періоду визначену величину коригувального коефіцієнта на власному офіційному веб-сайті у спеціальному розділі та подає відповідну інформацію Мінфіну і ДПС.

Третє питання, плата за користування надрами, – це загальнодержавний платіж, який справляється у вигляді: плати за користування надрами для видобування корисних копалин; плати за користування надрами в цілях, не пов'язаних із видобуванням корисних копалин.

Платниками плати за користування надрами для видобування корисних копалин є суб'єкти господарювання (громадяни України, іноземці, особи без громадянства), зареєстровані відповідно до закону як підприємці, які набули права користування об'єктом (ділянкою) надр на підставі отриманих спеціальних дозволів на користування надрами в межах конкретних ділянок надр із метою провадження господарської діяльності з видобування корисних копалин.

Користувачі надр здійснюють окремий бухгалтерський і податковий облік витрат та доходів за кожним видом мінеральної сировини, за кожним об'єктом надр, на який надано спеціальний дозвіл.

Об'єктом оподаткування плати за користування надрами для видобування корисних копалин за кожною наданою у користування ділянкою надр є обсяг видобутої у податковому (звітному) періоді корисної копалини (мінеральної сировини) або обсяг погашених у податковому (звітному) періоді запасів корисних копалин.

Базою оподаткування є вартість обсягів видобутих у податковому (звітному) періоді корисних копалин (мінеральної сировини), яка окремо обчислюється для кожного виду корисної копалини (мінеральної сировини) для кожної ділянки надр на базових умовах поставки (склад готової продукції гірничодобувного підприємства).

Обсяг (кількість) відповідного виду видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) визначається платником плати у журналі обліку видобутих корисних копалин самостійно відповідно до схем руху видобутої корисної копалини (мінеральної сировини) на виробничих дільницях та місцях зберігання з урахуванням складу вихідної сировини, умов конкретного виробництва, особливостей технологічного процесу та вимог до кінцевої продукції.

Ставки плати за користування надрами для видобування основних видів корисних копалин установлені ст. 263 ПКУ. До ставок плати за користування надрами для видобування корисних копалин застосовуються коригувальні коефіцієнти, які визначаються залежно від виду корисної копалини (мінеральної сировини) та умов її видобування.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Про надра : Кодекс України від 27.07.1994 р. № 132/94-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.

2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13 – 17. – Ст. 112.

3. Про затвердження Порядку обчислення коригуючого коефіцієнта, що застосовується до ставок рентної плати у разі зміни тарифів на транспортування однієї тонни нафти магістральними нафтопроводами, однієї тонни нафтопродуктів магістральними нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування однієї тонни аміаку за кожні 100 кілометрів відстані відповідного маршруту : Постанова, Порядок Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 р. № 687 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 58. – Ст. 57.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 3. - С. 155–323.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

 – С. 107–120.

 

Тема 9. Спеціальні податкові режими

План

1. Фіксований сільськогосподарський податок.

2. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію.

3. Збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

4. Збір за користування радіочастотним ресурсом України.

5. Збір за спеціальне використання води.

6. Збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

 

Ключові поняття: вартість відпущеної електричної енергії; виробники електричної енергії; водокористувачі; деревина; дозвіл на експлуатацію випромінювального пристрою; дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу; збір за спеціальне використання води; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ; земельна ділянка; користувачі радіочастотного ресурсу; лісові ділянки; лісові ресурси; лісокористувачі; лісорубний квиток; ліцензія на мовлення; оптовий постачальник електричної енергії; площа сільськогосподарських угідь; постачальник електричної енергії; постачання природного газу споживачам; радіочастотний ресурс; річний ліміт використання води; сільськогосподарські товаровиробники; смуги радіочастотного ресурсу; тариф; фактичний обсяг води; фіксований сільськогосподарський податок; цільова надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію; ширина смуги радіочастот.

Розглядаючи питання сільськогосподарського фіксованого податку, перш за все, необхідно визначити коло платників даного податку. Вимоги та обмеження до платників фіксованого сільськогосподарського податку викладено у         ст. 301 ПКУ. Основна вимога – частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік повинна дорівнювати або перевищувати 75 відсотків.

Об'єктом оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди.

Базою оподаткування для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень), проведена за станом на 1 липня      1995 р.

Розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь для сільськогосподарських товаровиробників залежить від категорії (типу) земель, їх розміщення та визначається у відсотках від нормативної грошової оцінки одного гектара сільськогосподарських угідь на основі норм ст. 304 ПКУ.

Базовим податковим (звітним) періодом є календарний рік. Сільськогосподарські товаровиробники самостійно обчислюють суму податку щороку за станом на 1 січня і до         1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік.

Сплата податку проводиться щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, у розмірі третини суми податку, визначеної на кожний квартал від річної суми податку, у таких розмірах: І квартал – 10 %; II квартал – 10 %; ІII квартал – 50 %; IV квартал – 30 %.

Платники фіксованого сільськогосподарського податку не є платниками: податку на прибуток підприємств; земельного податку (крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються для ведення сільськогосподарського товаровиробництва); збору за спеціальне використання води; збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності (у частині провадження торговельної діяльності).

Згідно другого питання – платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію є оптовий постачальник електричної енергії та виробники електричної енергії, які мають ліцензію на право здійснення підприємницької діяльності з виробництва електричної енергії і продають її поза оптовим ринком електричної та теплової енергії.

Об'єктом оподаткування у цьому разі є: для оптового постачальника електричної енергії – вартість відпущеної електричної енергії без урахування податку на додану вартість; для юридичних осіб – вартість відпущеної електричної енергії, що продається поза оптовим ринком електричної енергії.

Ставка збору становить 3 відсотки від вартості фактично відпущеної платником збору електричної енергії без урахування податку на додану вартість.

У цьому випадку податкові декларації збору подаються платниками збору органам державної податкової служби у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації, і сплачується збір у строки, визначені для місячного податкового періоду, за місцем податкової реєстрації.

Розглядаючи третє питання – збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ, необхідно запам’ятати: збір сплачують суб'єкти господарювання, які провадять діяльність із постачання природного газу споживачам на підставі укладених із ними договорів; споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину; споживають видобутий ними природний газ як паливо або сировину.

Об'єктом оподаткування збором є вартість природного газу в обсязі, відпущеному кожній категорії споживачів у звітному періоді, яка визначається на підставі актів приймання-передачі газу, підписаних платником та відповідним споживачем з урахуванням відповідного тарифу; імпортованому у звітному періоді платником (споживають імпортований ними природний газ як паливо або сировину); видобутому та спожитому як паливо або сировина нафтогазовидобувним підприємством або його підрозділами.

Під діючим тарифом потрібно розуміти ціну природного газу для відповідної категорії споживачів без урахування тарифів на його транспортування і постачання споживачам та суми податку на додану вартість; митну вартість оформлення природного газу для платників; середню митну вартість імпортованого природного газу.

Необхідно мати на увазі, що збір справляється у розмірі   2 відсотків на обсяги природного газу, що постачаються для юридичних осіб, та 4 відсотків – для населення.

Збір сплачується платниками збору у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації.

Розглядаючи четверте питання, запам’ятайте, платниками збору є загальні користувачі радіочастотного ресурсу України, визначені законодавством про радіочастотний ресурс, які користуються радіочастотним ресурсом України в межах виділеної частини смуг радіочастот.

Перелік користувачів радіочастотного ресурсу – платників збору – та/або зміни до нього подаються центральному органу державної податкової служби центральним органом із регулювання у сфері телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом та надання послуг поштового зв'язку із зазначенням виду зв'язку, смуги радіочастотного ресурсу, регіонів користування радіочастотним ресурсом двічі на рік: до 1 березня та до 1 вересня поточного року, станом на 1 січня та    1 липня відповідно за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби.

Об'єктом оподаткування збором є ширина смуги радіочастот, що визначається як частина смуги радіочастот загального користування у відповідному регіоні та зазначена в ліцензії на користування радіочастотним ресурсом України або в дозволі на експлуатацію радіоелектронного засобу та випромінювального пристрою для технологічних користувачів та користувачів, які користуються радіочастотним ресурсом для розповсюдження телерадіопрограм.

Ставки збору за користування радіочастотним ресурсом України за 1 МГц смуги радіочастот за 1 місяць врегульовано

ст. 319 ПКУ.

Платники збору обчислюють суму збору, виходячи з виду радіозв'язку, розміру встановлених ставок та ширини смуги радіочастот за кожним регіоном окремо.

Розрахунки збору подаються платниками збору до контролюючого оргау у строки, визначені для місячного податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації з доданням копії ліцензій на користування радіочастотним ресурсом України, ліцензій на мовлення та дозволів на експлуатацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв у місячний строк після їх видачі.

П’яте питання необхідно розглядати, попередньо визначивши коло платників збору – первинних та вторинних водокористувачів незалежно від форми власності.

Об'єктом оподаткування збором є фактичний обсяг води, який використовують водокористувачі, з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання.

Об'єктом оподаткування збором за спеціальне використання води без її вилучення з водних об'єктів є: для потреб гідроенергетики, для потреб водного транспорту, для потреб рибництва.

Розмір ставок збору за спеціальне використання води врегульоване ст. 325 ПКУ та залежить від галузі народного господарства, що використовує воду.

Водокористувачі самостійно обчислюють збір за спеціальне використання води та збір за спеціальне використання води для потреб гідроенергетики і рибництва щокварталу наростаючим підсумком і початку року, а за спеціальне використання води для потреб водного транспорту, починаючи з першого півріччя поточного року, у якому було здійснене таке використання.

Збір обчислюється, виходячи з фактичних обсягів використаної води (підземної, поверхневої, отриманої від інших водокористувачів), водних об'єктів з урахуванням обсягу втрат води в їх системах водопостачання, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, лімітів використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

У разі перевищення водокористувачами встановленого річного ліміту використання води збір обчислюється і сплачується у п'ятикратному розмірі, виходячи з фактичних обсягів використаної води понад установлений ліміт використання води, ставок збору та коефіцієнтів.

За відсутності у водокористувача дозволу на спеціальне водокористування із установленими в ньому лімітами використання води збір справляється за весь обсяг використаної води, що підлягає оплаті, як за понадлімітне використання.

Податкові декларації збору подаються платниками збору контролюючим органам у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду, за місцем податкової реєстрації. Податкова декларація за спеціальне використання води для потреб водного транспорту за перший квартал не подається.

Платники збору подають одночасно з податковими деклараціями контролюючому органу копії дозволу на спеціальне водокористування, копії договору на поставку води та статистичної звітності про використання води. У межах установленого в дозволі на спеціальне водокористування ліміту використання води збір включається до складу витрат, а за понадлімітне використання справляється з прибутку, що залишається у розпорядженні водокористувача після оподаткування.

Висвітлюючи шосте питання, зауважимо, що платниками збору є лісокористувачі – юридичні особи, їх філії, відділення, інші відокремлені підрозділи, що не мають статусу юридичної особи, постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи з джерел їх походження з України або виконують агентські (представницькі) функції стосовно таких нерезидентів або їх засновників, фізичні особи (крім фізичних осіб, які мають право безоплатно без видачі спеціального дозволу використовувати лісові ресурси відповідно до лісового законодавства), а також фізичні особи – підприємці, які здійснюють спеціальне використання лісових ресурсів на підставі спеціального дозволу (лісорубного квитка або лісового квитка) або відповідно до умов договору довгострокового тимчасового користування лісами.

Об'єктом оподаткування збором є: а) деревина, заготовлена в порядку рубок головного користування;

б) деревина, заготовлена під час проведення заходів щодо поліпшення якісного складу лісів, їх оздоровлення, посилення захисних властивостей та щодо розчищення лісових ділянок, укритих лісовою рослинністю, у зв'язку з будівництвом гідровузлів, трубопроводів, шляхів тощо; в) другорядні лісові матеріали; г) побічні лісові користування; д) використання корисних властивостей лісів для культурно-оздоровчих, рекреаційних, спортивних, туристичних і освітньо-виховних цілей та проведення науково-дослідних робіт.

Ставки збору за заготівлю деревини основних лісових порід визначені ст. 331 ПКУ з урахуванням розподілу лісів за поясами і розрядами та якості деревини (велика, середня, дрібна, дров'яна).

Суб'єкти лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, до 10 числа місяця, що настає за звітним кварталом, направляють органам державної податкової служби перелік лісокористувачів, яким видано лісорубні квитки та лісові квитки, за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби за погодженням із центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства. Сума збору обчислюється суб'єктами лісових відносин, які видають спеціальні дозволи, і зазначається у таких дозволах.

Лісокористувачі сплачують збір у строки, визначені для квартального податкового (звітного) періоду. Збір сплачується лісокористувачами щокварталу рівними частинами від суми збору, зазначеної в спеціальних дозволах, виданих у відповідному календарному році.

 

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. № 3852-XII // Відом. Верховної Ради України. – 1994. – № 17. – Ст. 443.

2. Водний кодекс України від 06.06.1995 р. № 213/95-ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1995. – № 24. – Ст. 189.

3. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13 – 17. – Ст. 112.

4. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 3. С. 449–582.

5. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012.

– С. 120–133.

 

Тема 10. Податковий контроль

План

1. Організація податкового контролю.

2. Засоби забезпечення виконання платником податків своїх зобов'язань.

3. Податкові правопорушення та їх види.

4. Відповідальність за порушення податкового законодавства.

 

Ключові поняття: адміністративна відповідальність; адміністративний арешт майна; державна виконавча влада; Міністерство доходів і зборів України; дисциплінарна відповідальність; документальні (планові або позапланові: виїзні чи невиїзні) перевірки; інформаційно-аналітичне забезпечення; камеральні перевірки; кримінальна відповідальність; облік платників податків; перевірка; податкова застава; податкове правопорушення; податковий контроль; поручительство; примусове стягнення коштів та продаж майна, що перебуває у податковій заставі; фактичні перевірки; фінансова відповідальність.

 

З’ясовуючи зміст податкового контролю, необхідно визначити коло органів державної виконавчої влади, які здійснюють контроль за дотриманням законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю.

Органами контролю з питань дотримання податкового законодавства є Міністерство доходів і зборів України, утворене шляхом реорганізації Державної митної служби України та Державної податкової служби України. На Міністерство покладено функцію адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Зверніть увагу, що інші державні органи не мають права проводити перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, у тому числі на запит правоохоронних органів.

Податковий контроль здійснюється шляхом: а) ведення обліку платників податків; б) інформаційно–аналітичного забезпечення діяльності органів державної податкової служби. Тут інформація, що надходить від платників податків та податкових агентів; органів виконавчої влади; органів місцевого самоврядування; Національного банку України та інших банків; інших фінансових установ; органів влади інших держав; міжнародних організацій або нерезидентів; підрозділів податкової служби та митних органів; в) перевірок та звірок відповідно до вимог податкового законодавства, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Органи доходів і зборів мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові: виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Тривалість проведення виїзних документальних планових перевірок не повинна перевищувати 30 робочих днів для великих платників податків, щодо суб'єктів малого підприємництва − 10 робочих днів, інших платників − 20 робочих днів.

А тривалість позапланових виїзних документальних перевірок не повинна перевищувати 15 робочих днів для великих платників податків, 5 робочих днів − щодо суб'єктів малого бізнесу, інших платників податків − 10 робочих днів.

Тривалість проведення виїзних фактичних перевірок не повинна перевищувати 10 діб.

Посадові особи органу доходів і зборів можуть розпочати проведення документальної виїзної і фактичної перевірки за умови пред'явлення направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи − платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада і прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу.

Платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючого органу у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

При цьому великий платник податків зобов'язаний також надати в електронному вигляді з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб копії документів з обліку доходів витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування (податкових зобов'язань), первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних із обчисленням та оплатою податків і зборів, не пізніше робочого дня, наступного за днем початку документальної виїзної планової, позапланової перевірки, документальної невиїзної перевірки.

Забороняється вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, за винятком випадків, передбачених кримінально-процесуальним законом.

Контролюючі органи мають право проводити зустрічні звірки.

Розглядаючи друге питання, необхідно запам’ятати основні засоби забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, якими є податкова застава; поручительство; адміністративний арешт майна; примусове стягнення коштів та продаж майна, що перебуває у податковій заставі.

Висвітлюючи третє питання, необхідно визначити поняття «податкове правопорушення» – протиправне (передбачене Податковим кодексом України), винне діяння (дія чи бездіяльність) деліктоздатної особи, пов'язане з невиконанням податкового законодавства або неналежним виконанням податкових зобов'язань, за які чинним законодавством установлена юридична відповідальність та класифікувати його за об'єктом (відсутність бухгалтерського та податкового обліку об'єктів оподаткування або ведення обліку з порушенням установленого порядку; неподання або несвоєчасне подання податкових декларацій, фінансової звітності та іншої інформації податковим органам, несплата або несвоєчасна сплата встановлених податків і зборів; приховування об'єктів та заниження бази оподаткування); залежно від спрямованості дій (правопорушення проти системи оподаткування; правопорушення проти прав та законних інтересів платників податків; правопорушення проти функцій органів контролю; порушення порядку ведення податкового та бухгалтерського обліку); залежно від ступеня суспільної небезпеки (податкові правопорушення (проступки); податкові злочини).

Відповідаючи на четверте питання, відповідно до ст. 106 ПКУ, необхідно мати на увазі, що порушення законів із питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи контролю, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

а) фінансова; б) адміністративна; в) кримінальна;

г) дисциплінарна. Тому необхідно чітко розуміти їх правову основу та відмінності.

 

Список нормативно-правових актів та літератури

1. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96 ВР // Відом. Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141 (зі змін. від 30.09.2010 р.).

2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. № 8073-X // // Відом. Верховної Ради УРСР. – 1984. – № 51. – Ст. 1122.

3. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 2341-III // Відом. Верховної Ради України – 2001. – № 25. – Ст. 131.

4. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI // Відом. Верховної Ради України. – 2010. – № 13–17. – Ст. 112.

5. Про Міністерство доходів і зборів України від 18.03.2013 р.

№ 141/2013 : Указ Президента // Офіційний вісник України. – 2013. – № 22. – Ст. 9.

6. Науково-практичний коментар до Податкового кодексу України : в 3 т. / М. Я. Азаров. – К. : Міністерство фінансів України, Нац. університет ДПС України, 2010. – Т. 1.- С. 8–181.

7. Бандурка О. М. Податкове право : навч. посіб. /

О. М. Бандурка та ін. – К. : Центр навчальної літератури, 2012

 – С. 13–40.

 

Тестові завдання до самостійної роботи студентів

із дисципліни «Податкове право»

 

1. Державна податкова справа-це:

а) сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів;

б) сфера діяльності Державної податкової служби України, передбачена Податковим кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики;

в) сфера діяльності Державної митної служби України, передбачена Митним кодексом та іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової та митної політики в частині адміністрування податків, зборів, платежів;

г) сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом, спрямована на адміністрування податків.

2. Вичерпний перелік податків та зборів установлює:

а) Конституція України;

б) Податковий кодекс України;

в) Господарський кодекс України;

г) Міністерство податків і зборів.

3. Позначте, яким шляхом допускається внесення змін до положень Податкового кодексу України:

а) виключно шляхом внесення змін до Податкового кодексу України;

б) шляхом прийняття спеціальних податкових законів;

в) шляхом внесення змін до Податкового кодексу України у законі про Державний бюджет України на поточний рік;

г) виключно за ініціативою Президента України.

4. Відносини, що виникають на підставі податкових норм, які встановлюють, змінюють чи скасовують податкові платежі, та у зв'язку з юридичними фактами, учасники яких наділені суб'єктивними правами і несуть юридичні обов'язки, пов'язані зі сплатою податків та зборів до бюджетів і цільових фондів та поданням податкової звітності, це:

а) бюджетні правовідносини;

б) господарські правовідносини;

в) податкові правовідносини;

г) фінансові правовідносини.

5. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи з дня подання податкової звітності, не менше як:

а) 365 днів;

б) 730 днів;

в) 1095 днів;

г) 1460 дні.

6. У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, платник податків зобов'язаний письмово повідомити про подію контролюючого органу за місцем обліку впродовж:

а) триденного строку;

б) п'ятиденного строку;

в) семиденного строку;

г) десятиденного строку.

7. Спеціальні податкові режими встановлюються та застосовуються:

а) Податковим кодексом України;

б) Господарський кодексом України;

в) Митим кодексом України;

г) Цивільним кодексом України.

8. Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи з дня, що настає за днем надходження повідомлення про подію до контролюючого органу протягом:

а) 20 календарних днів;

б) 30 календарних днів;

в) 60 календарних днів;

г) 90 календарних днів.

9. За зверненням платників податків контролюючі органи надають безоплатно консультації з питань практичного використання окремих норм податкового законодавства протягом:

а) 5 календарних днів;

б) 10 календарних днів;

в) 20 календарних днів;

г) 30 календарних днів.

10. За вибором платника податків консультація надається в такій формі:

а) Усній, письмовій, вербальній;

б) Усній, письмовій, електронній;

в) Усній, письмовій, літеральній;

г) Усній, письмовій, декларативній.

11. Обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку, це:

а) збір (плата, внесок);

б) податковий внесок;

в) обов’язковий платіж;

г) податок.

12. Обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значущих дій, це:

а) збір (плата, внесок);

б) податковий внесок;

в) обов’язковий платіж;

г) податок.

13. Податки та збори поділяються на:

а) державні та регіональні;

б) регіональні та місцеві;

в) загальнодержавні та комунальні;

г) загальнодержавні та місцеві.

14. До елементів податку не відноситься:

а) об'єкт оподаткування;

б) ставка податку;

в) податкова пільга;

г) база оподаткування.

15. До основних ознак податку не відносяться:

а) необов'язковість сплати;

б) безумовність сплати;

в) нецільовий характер сплати;

г) безповоротність сплати.

16. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів становить собою:

а) державний бюджет України;

б) податковий тиск;

в) місцевий бюджет України;

г) податкову систему України.

17. Нормативно-правовий акт, який визначає, що «кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом», це:

а) Конституція України;

б) Податковий кодекс України;

в) Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств";

г) Закон України "Про податок із доходів фізичних осіб".

18. До загальнодержавних податків належить:

а) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки;

б) єдиний податок;

в) екологічний податок;

г) соціальний податок.

19. До загальнодержавних зборів належить:

а) збір за провадження торгівельної діяльності;

б) туристичний збір;

в) збір за місця для паркування транспортних засобів;

г) збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

20. До місцевих зборів належить:

а) збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності;

б) збір за користування радіочастотним ресурсом України;

в) збір за спеціальне використання води;

г) збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

21. Платниками податку з доходів фізичних осіб є:

а) фізичні особи-резиденти, роботодавці;

б) фізичні особи-резиденти, фізичні особи-нерезиденти;

в) фізичні особи-резиденти, фізичні особи-нерезиденти, податкові агенти;

г) фізичні особи-резиденти, фізичні особи-нерезиденти, роботодавці.

22. Особа, на яку покладається обов'язок обчислення, утримання з доходів, що нараховуються платнику, перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків, це:

а) роботодавець;

б) податковий агент;

в) податковий інспектор;

г) податковий брокер.

23. До загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається:

а) дохід фізичної особи-підприємця, з якого сплачуються єдиний податок згідно із спрощеною системою оподаткування;

б) дохід у вигляді дивідендів, виграшів, призів, процентів;

в) кошти, отримані платником на відрядження або під звіт;

г) сума державної та соціальної матеріальної допомоги.

24. Податкова знижка до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку може бути надана:

а) фізичній особі резиденту;

б) фізичній особі-підприємцю;

в) фізичній особі нерезиденту;

г) фізичній особі нерезиденту, яка користується дипломатичним імунітетом.

25. Основна ставка податку на доходи фізичних осіб становить:

а) 10 відсотків;

б) 13 відсотків;

в) 15 відсотків;

г) 17 відсотків.

26. Ставка податку щодо доходу, нарахованого як процент на поточний або депозитний банківський рахунок, становить:

а) 3 відсотки;

б) 5 відсотків;

в) 7 відсотків;

г) 10 відсотків.

27. Ставка податку щодо доходу у формі заробітної плати шахтарів, працівників, що видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових та рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день та більше 50 відсотків робочого часу на рік, становить:

а) 3 відсотки;

Б. 5 відсотків;

В. 7 відсотків;

Г. 10 відсотків.

28. Об'єктом оподаткування фізичних осіб-підприємців є:

а) виручка у грошовій;

б) виручка у не грошовій;

в) валовий дохід;

г) чистий оподатковуваний дохід.

29. Спрощена система оподаткування нараховує:

а) 4 групи платників єдиного податку;

б) 5 груп платників єдиного податку;

в) 6 груп платників єдиного податку;

г) 7 груп платників єдиного податку.

30. Не можуть бути платниками єдиного податку:

а) суб'єкти господарювання, які здійснюють роздрібний продаж товарів із торговельних місць на ринках;

б) суб'єкти господарювання, які здійснюють обмін іноземної валюти;

в) суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність з надання побутових послуг населенню;

г) суб'єкти господарювання, які здійснюють господарську діяльність у сфері ресторанного господарства.

31. Доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, згідно норм Податкового кодексу, складаються з:

а) доходу від операційної діяльності та доходу від реалізації товарів;

б) доходу від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

в) доходу від операційної діяльності та інших доходів;

г) Доходу від операцій із купівлі/продажу.

32. Доходи, що не враховуються для визначення об'єкта оподаткування:

а) доходи у вигляді дивідендів, отриманих від нерезидентів, процентів, роялті, від володіння борговими вимогами;

б) доходи від операцій оренди/лізингу;

в) суми штрафів та/або неустойки чи пені, фактично отримані за рішенням сторін договору або відповідних державних органів, суду.

г) сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

33. Ставка податку на прибуток підприємств становить:

а) 18 %;

б) 20 %;

в) 25 %;

г) 30 %.

34. Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств, складаються із:

а) собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг;

б) витрат операційної діяльності та інших витрат;

в) загальновиробничих витрат;

г) загальновиробничих витрат та інших витрат.

35. До складу загальновиробничих витрат включаються:

а) процентні витрати за кредитно-депозитними операціями;

б) комісійні витрати;

в) суми страхових резервів;

г) витрати на управління виробництвом.

36. Витрати, що не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку підприємств:

а) витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків;

б) витрати на придбання ліцензій та інших спеціальних дозволів;

в) витрати платника податку, пов'язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення;

г) витрати на інформаційне забезпечення господарської діяльності платника податку.

37. Систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, процес поступового перенесення вартості основних фондів на продукт, що виготовляється з їх допомогою, протягом строку їх корисного використання (експлуатації), це:

а) амортизація;

б) витрати;

в) матеріальний знос основних засобів;

г) емісійні витрати.

38. Назвіть метод нарахування амортизації згідно норм Податкового кодексу:

а) криволінійний;

б) збільшення залишкової вартості;

в) кумулятивний;

г) змішаний.

39. Нарахування амортизації призупиняється на період:

а) податкових канікул;

б) тимчасової зупинки виробництва;

в) процедури санації підприємства;

г) виводу об’єкта з експлуатації.

40. Вартість що амортизується за кожним об’єктом, визначається за даними:

а) податкової декларації;

б) контрактної вартості об’єкта;

в) бухгалтерського обліку;

г) інвентаризації об’єкта.

41. Платниками плати за землю є:

а) власники землі;

б) власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) і землекористувачі;

в) орендарі земель сільськогосподарського призначення;

г) власники земельних часток (паїв), виділених у натурі.

42. В якому випадку базою оподаткування плати за землю виступає площа земельної ділянки:

а) щодо великих масивів земель сільськогосподарського призначення;

б) якщо не проведено нормативну оцінку такої земельної ділянки;

в) якщо земельна ділянка знаходиться за межами населених пунктів;

г) якщо платником податку є власник земельної ділянки.

43. Назвіть базовий податковий (звітний) період для плати за землю:

а) календарний місяць;

б) календарний квартал;

в) календарне півріччя;

г) календарний рік.

44. Підставою для нарахування земельного податку є дані:

а) поземельної книги;

б) державного земельного кадастру;

в) реєстру права власності на нерухоме майно;

г) державного агентства з земельних ресурсів України.

45. Для визначення розміру податку та орендної плати за землю, використовується:

а) нормативна грошова оцінка земельних ділянок;

б) фактична площа земельних ділянок;

в) договірна вартість земельних ділянок;

г) реєстр права власності на нерухоме майно.

46. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу сплачується фізичними та юридичними особами:

а) під час проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів;

б) перед проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів;

в) після проведенням першої реєстрації в Україні транспортних засобів;

г) після першого року експлуатації транспортного засобу в Україні.

47. Об'єктом оподаткування збором за першу реєстрацію транспортного засобу є:

а) транспортні засоби Збройних сил України;

б) машини і механізми для сільськогосподарських робіт;

в) транспортних засобів швидкої медичної допомоги;

г) літаки і вертольоти, зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден України.

48. База оподаткування для колісних транспортних засобів із двигуном внутрішнього згорання визначається:

а) за об'ємом циліндрів двигуна в кубічних сантиметрах;

б) за потужністю двигуна в кВт;

в) за довжиною корпусу в сантиметрах;

г) за максимальною злітною масою.

49. База оподаткування для легкових автомобілів, обладнаних електродвигуном визначається:

а) за об'ємом циліндрів двигуна в кубічних сантиметрах;

б) за потужністю двигуна в кВт;

в) за довжиною корпусу в сантиметрах;

г) за максимальною злітною масою.

50. Від сплати збору звільняються легкові автомобілі для інвалідів з об'ємом циліндрів двигуна до:

а) 1000 куб. сантиметрів;

б) 1200 куб. сантиметрів;

в) 1300 куб. сантиметрів;

г) 1500 куб. сантиметрів.

51. До непрямих податків відносяться:

а) податок на додану вартість та мито;

б) єдиний податок та рентна плата;

в) податок на додану вартість та акцизний податок;

г) податок на прибуток підприємств та акцизний податок.

52. Ставка податку на додану вартість становить:

а) 20 %;

б) 19 %;

в) 18 %;

г) 17 %.

53. Особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням, коли загальна сума від здійснення операцій із постачання товарів/послуг нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців сукупно перевищує:

а) 100 000 гривень;

б) 200 000 гривень;

в) 300 000 гривень;

г) 400 000 гривень.

54. Особи, не зареєстровані як платники податку на додану вартість, ввозять товари на митну територію України в обсягах, що підлягають оподаткуванню, такі особи сплачують податок без реєстрації як платники такого податку під час:

а) укладання зовнішньоекономічного контракту;

б) сплати за умовами зовнішньоекономічного контракту;

в) митного оформлення товарів;

г) реалізації названих товарів на митній території України.

55. Операції, що підлягають оподаткуванню податком на додану вартість за нульовою ставкою:

а) вивезення товарів за межі митної території України у митному режимі експорту;

б) ввезення товарів на митну територію України у митному режимі імпорту;

в) постачання послуг із міжнародних перевезень пасажирів і багажу;

г) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

56. Операції, що не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість:

а) постачання товарів для заправки або забезпечення морських суден;

б) передача майна у схов (відповідальне зберігання), у концесію, а також у лізинг (оренду), крім передачі у фінансовий лізинг;

в) постачання товарів магазинами безмитної торгівлі;

г) послуги з обслуговування повітряних суден, що виконують міжнародні рейси.

57. Непрямий податок на споживання окремих видів товарів, що включається до ціни таких товарів, а також особливий податок на операції з відчуження цінних паперів та операцій з деривативами, це:

а) акцизний податок;

б) податок на додану вартість;

в) плата за користування надрами;

г) мито.

58. До підакцизних товарів належать:

а) судна, зареєстровані у Державному судновому реєстрі України;

б) літаки і вертольоти зареєстровані у Державному реєстрі цивільних повітряних суден;

в) транспортні засоби, що закріплені на праві оперативного управління за військовими частинами Збройних Сил України;

г) автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли.

59. Спеціально обладнані приміщення, розташовані на митній території України, де під контролем представників державної податкової служби розпорядник провадить господарську діяльність щодо обробки спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів, це:

а) акцизний склад;

б) митний склад;

в) портовий склад;

г) ліцензійний склад.

60. Контроль за сплатою податку на митній території України з алкогольних напоїв і тютюнових виробів здійснюють:

а) органи державної виконавчої служби;

б) органи державної податкової служби;

в) органи державної фінансової інспекції;

г) органи податкової міліції.

61. Місцеві податки та збори встановлюються:

а) верховною Радою України;

б) кабінетом Міністрів України;

в) міністерством фінансів України;

г) місцевими радами народних депутатів.

62. Перелік місцевих податків і зборів закріплено в:

а) конституції України;

б) податковому кодексі України;

в) законі України «Про систему оподаткування»;

г) законі України «Про місцеве самоврядування».

63. Об'єкт оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, це:

а) об'єкти житлової нерухомості;

б) виробничі приміщення промислових підприємств;

в) будівлі дитячих будинків сімейного типу;

г) гуртожитки.

64. Базою оподаткування податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки є:

а) житлова площа об'єкта житлової нерухомості;

б) ринкова вартість об'єкта житлової нерухомості;

в) номінальна вартість об'єкта житлової нерухомості;

г) загальна площа об'єкта житлової нерухомості.

65. База оподаткування об'єкта житлової нерухомості, що перебуває у власності фізичної особи, зменшується для:

а) квартир на 80 кв.м., житлових будинківна на 150 кв.м;

б) квартир на 100 кв.м., житлових будинківна на 200 кв.м;

в) квартир на 120 кв.м., житлових будинківна на 250 кв.м;

г) квартир на 240 кв.м., житлових будинківна на 500 кв.м.

66. Ставка збору за місця для паркування транспортних засобів та порядок сплати збору до бюджету встановлюється:

а) верховною Радою України;

б) кабінетом Міністрів України;

в) міністерством фінансів України;

г) сільською, селищною або міською радою.

67. Ставки збору за місця для паркування транспортних засобів встановлюються за:

а) кожний день провадження діяльності;

б) кожний місяць провадження діяльності;

в) кожний квартал провадження діяльності;

г) кожний рік провадження діяльності.

68. Платники збору за провадження деяких видів підприємницької діяльності отримують в установленому порядку:

а) свідоцтво платника податку на додану вартість;

б) торгові патенти;

в) свідоцтво платника єдиного податку;

г) виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

69. Не є платниками збору за провадження торговельної діяльності та діяльності з надання платних послуг такі суб'єкти господарювання:

а) фізичні особи-підприємці, які здійснюють діяльність з надання платних побутових послуг;

б) суб'єкти господарювання які здійснюють діяльність у сфері розваг;

в) фізичні особи-підприємці, які провадять торговельну діяльність у межах ринків усіх форм власності;

г) суб'єкти які здійснюють торгівля валютними цінностями у пунктах обміну іноземної валюти.

70. Платниками туристичного збору є фізичні особи, які прибувають на територію адміністративно-територіальної одиниці, на якій діє рішення сільської, селищної та міської ради про встановлення туристичного збору, та отримують:

а) послуги з тимчасового проживання (ночівлі);

б) побутові послуги, перелік яких встановлено Кабінетом Міністрів України;

в) послуги щодо оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (ввіз), обов'язкове страхування тощо;

г) побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни).

71. Загальнодержавний обов'язковий платіж, що справляється з фактичних обсягів викидів у атмосферне повітря, скидів у водні об'єкти забруднюючих речовин, розміщення відходів, фактичного обсягу радіоактивних відходів, що тимчасово зберігаються їх виробниками, це:

а) плата за користування надрами;

б) рентна плата;

в) екологічний податок;

г) плата за землю.

72. До податкових агентів, які сплачують екологічний податок, належать суб'єкти господарювання, які:

а) здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря;

б) здійснюють оптову та роздрібну торгівлю паливом;

в) здійснюють скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти;

г) здійснюють утворення радіоактивних відходів.

73. Базовим податковим (звітним) періодом для сплати екологічного податку є:

а) календарна декада;

б) календарний місяць;

в) календарний квартал;

г) календарний рік.

74. Для нафти та нафтопродуктів, що транспортуються територією України у податковому (звітному) періоді, об'єктом оподаткування є:

а) фактичні обсяги прокачки;

б) ринкова вартість нафти та нафтопродуктів;

в) затрати на транзит нафти та нафтопродуктів;

г) прибуток від транзиту нафти та нафтопродуктів.

75. Для природного газу та аміаку об'єктом оподаткування є:

а) фактичні обсяги прокачки природного газу та аміаку;

б) обсяг видобутого природного газу та аміаку;

в) сума добутків відстаней відповідних маршрутів їх транспортування на обсяги природного газу та аміаку;

г) обсяг транзиту природного газу та аміаку.

76. Ставки рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні, встановлює:

а) верховна Рада України;

б) кабінет Міністрів України;

в) міністерство екології та природних ресурсів України;

г) міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

77. У податковому (звітному) періоді платник сплачує авансові внески за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні в розмірі однієї третини суми податкових зобов'язань із рентної плати, визначеної у податковому розрахунку за попередній податковий (звітний) період до:

а) 5, 15 і 25 числа поточного календарного місяця;

б) 10, 20 і 30 числа поточного календарного місяця;

в) 1, 10 і 20 числа поточного календарного місяця;

г) 7, 17 і 27 числа поточного календарного місяця.

78. До ставок рентної плати за нафту, природний газ і газовий конденсат, що видобуваються в Україні у кожному податковому періоді, застосовується:

а) екологічний податок;

б) акцизний податок;

в) податок на додану вартість;

г) коригуючий коефіцієнт.

79. Плата за користування надрами, це:

а) загальнодержавний податок;

б) місцевий податок;

в) загальнодержавний збір;

г) місцевий збір.

80. Податковий (звітний) період для плати за користування надрами для видобування корисних копалин дорівнює:

а) календарній декаді;

б) календарному місяцю;

в) календарному кварталу;

г) календарному року.

81. Податок, який справляється з одиниці земельної площі у відсотках її нормативної грошової оцінки та сплата якого замінює сплату окремих податків і зборів, це:

а) фіксований сільськогосподарський податок;

б) єдиний митний тариф;

в) єдиний податок;

г) єдиний соціальний внесок.

82. Платниками фіксованого сільськогосподарського податку з урахуванням обмежень, можуть бути сільськогосподарські товаровиробники, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує:

а) 25 відсотків;

б) 50 відсотків;

в) 75 відсотків;

г) 100 відсотків.

83. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники можуть бути платниками фіксованого сільськогосподарського податку:

а) з моменту державної реєстрації юридичної особи як сільськогосподарського товаровиробника;

б) з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий рік відповідає законодавчо встановленій нормі;

в) з моменту присвоєння статусу юридичній особі «сільськогосподарський товаровиробник» обласним управлінням сільського господарства;

г) з моменту присвоєння статусу юридичній особі «сільськогосподарський товаровиробник» Міністерством аграрної політики та продовольства України.

84. Об'єктом оподаткування фіксованим сільськогосподарським податком для сільськогосподарських товаровиробників є:

а) валовий прибуток сільськогосподарського товаровиробника;

б) нормативна грошова оцінка одного гектара сільськогосподарських угідь;

в) чистий прибуток сільськогосподарського товаровиробника;

г) площа сільськогосподарських угідь у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування.

85. Базовим податковим (звітним) періодом для фіксованого сільськогосподарського податку є:

а) календарна декада;

б) календарний місяць;

в) календарний квартал;

г) календарний рік.

86. Ставка збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію становить:

а) 1 відсоток;

б) 2 відсотки;

в) 3 відсотки;

г) 4 відсотки.

87. Базовий податковий період для збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію дорівнює:

а) календарній декаді;

б) календарному місяцю;

в) календарному кварталу;

г) календарному року.

88. Платниками збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію є:

а) оптовий постачальник електричної енергії;

б) споживач електричної енергії;

в) роздрібний постачальник електричної енергії;

г) переробник електричної енергії.

89. Платниками збору за спеціальне використання води є:

а) суб’єкти господарювання за використання підземної води, що вилучається з надр для усунення шкідливої дії води;

б) суб’єкти господарювання за використання води, що використовуються садівницькими товариствами;

в) за воду, що використовується для протипожежних потреб;

г) суб’єкти господарювання за використання води без вилучення з води з водних об’єктів для потреб рибництва.

90. Об'єктом оподаткування збором за користування радіочастотним ресурсом України є:

а) ліцензія на мовлення;

б) дозвіл на експлуатацію радіоелектронного засобу;

в) ширина смуги радіочастот;

г) вартість радіо випромінювального пристрою.

91. Сукупність заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, це:

а) митний контроль;

б) державний контроль;

в) податковий контроль;

г) фінансовий контроль.

92. Органи державної податкової служби мають право проводити:

а) контрольні, документальні та фактичні перевірки;

б) ревізійні, документальні та фактичні перевірки;

в) документальні та фактичні перевірки;

г) камеральні, документальні та фактичні перевірки.

93. Перевірка, яка проводиться у приміщенні органу державної податкової служби виключно на підставі даних зазначених у податкових деклараціях платника податків, називається:

а) камеральна;

б) документальна;

в) фактична;

г) контрольна.

94. Перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору оформлення трудових відносин з працівниками, називається:

а) камеральна;

б) документальна;

в) фактична;

г) контрольна.

95. Тривалість проведення виїзних документальних планових перевірок для великих платників податків не повинна перевищувати:

а) 10 робочих днів;

б) 20 робочих днів;

в) 30 робочих днів;

г) 40 робочих днів.

96. Перевірка, що здійснюється за місцем провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника, називається:

а) камеральна;

б) документальна;

в) фактична;

г) контрольна.

97. Тривалість проведення виїзних фактичних перевірок не повинна перевищувати:

а) 10 діб;

б) 20 діб;

в) 30 діб;

г) 40 діб.

98. Основними засобами забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків є:

а) камеральна, документальна та фактична перевірка;

б) накладення судового арешту на майно та кошти боржника;

в) вилучення оригіналів первинних фінансових, господарських, бухгалтерських та інших документів;

г) податкова застава, поручительство, адміністративний арешт. майна, примусове стягнення коштів та продаж майна, що перебуває у податковій заставі.

99. Сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строк, це:

а) арешт;

б) неустойка;

в) пеня;

г) штраф.

100. За порушення законів із питань оподаткування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, застосовуються такі види юридичної відповідальності:

а) фінансова, адміністративна, кримінальна, дисциплінарна;

б) фінансова, адміністративна, кримінальна, цивільна;

в) фінансова, адміністративна, кримінальна, господарська;

г) фінансова, адміністративна, господарська, цивільна.

 

 

ОРІЄНТОВНІ ПРОГРАМНІ ПИТАННЯ З НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ «ПОДАТКОВЕ ПРАВО»

1. Визначте місце податкового права в системі норм фінансового права.

2. З’ясуйте предмет та метод податкового права.

3. Охарактеризуйте поняття, особливості та види податкових правовідносин.

4. Дослідіть податкові норми, їх класифікацію та структуру.

5. Визначте систему податкового права.

6. Охарактеризуйте податкове законодавство України.

7. Проаналізуйте міжнародні податкові угоди України.

8. З’ясуйте порядок застосування міжнародних договорів України про уникнення подвійного оподаткування.

9. Визначте поняття «податкова політика», її види, інструменти проведення.

10. З’ясуйте поняття та рівні податкового тиску.

11. Визначте поняття, ознаки, функції та класифікацію податків.

12. З’ясуйте систему елементів правового механізму податку.

13. Визначте правовий статус платників податків, їх обов’язки та права.

14. З’ясуйте правовий статус податкового агента.

15. Проаналізуйте об’єкт оподаткування та його види.

16. Дослідіть ставки податку, їх види та класифікацію.

17. Визначте базу оподаткування та способи її обчислення.

18. Охарактеризуйте поняття «податковий період».

19. Охарактеризуйте податкову пільгу як елемент податкового обов’язку.

20. Назвіть види податкових пільг та порядок їх надання.

21. Проаналізуйте поняття «податкова звітність».

22. Охарактеризуйте зміст та форму податкової декларації.

23. З’ясуйте правову природу податкового повідомлення та податкової вимоги.

24. Визначте поняття «податковий обов’язок», умови його виникнення, зміни та припинення.

25. Проаналізуйте поняття «податковий борг», назвіть умови його погашення.

26. З’ясуйте правовий статус Міністерства доходів і зборів України.

27. Проаналізуйте правову природу податкового контролю.

28. Охарактеризуйте питання обліку платників податку.

29. Назвіть особливості інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності органів ДПС.

30. Визначте поняття та види податкових перевірок.

31. Назвіть строки проведення податкових перевірок.

32. Визначте порядок оформлення результатів податкових перевірок.

33. З’ясуйте процедуру погашення податкового боргу.

34. Назвіть коло платників податку на доходи фізичних осіб.

35. Визначте коло об’єктів оподаткування платників податку на доходи фізичних осіб.

36. Охарактеризуйте базу оподаткування доходів фізичних осіб.

37. Визначте поняття «податкова соціальна пільга.

38. Проаналізуйте поняття «податкова знижка» на доходи фізичних осіб.

39. Назвіть ставки податку на доходи фізичних осіб.

40. З’ясуйте порядок нарахування, утримання, сплати податку на доходи фізичних осіб.

41. Назвіть особливості оподаткування дивідендів, виграшів, призів, спадщини.

42. З’ясуйте процедуру оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності (крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування).

43. Охарактеризуйте податок на прибуток підприємств.

44. Назвіть коло платників податку на прибуток підприємств.

45. Визначте коло об’єктів оподаткування податку на прибуток підприємства.

46. Проаналізуйте класифікацію витрат підприємства.

47. З’ясуйте правову природу амортизації, її об’єкти та методи проведення.

48. Назвіть податкові пільги при сплаті податку на прибуток підприємств.

49. З’ясуйте ставки податку на прибуток підприємства.

50. Визначте елементи правового механізму плати за землю.

51. Охарактеризуйте податок на додану вартість.

52. Проаналізуйте базу податку на додану вартість.

53. З’ясуйте податкові пільги при сплаті податку на додану вартість.

54. Проаналізуйте процедуру сплати податку на додану вартість та визначте поняття: «податкове зобов’язання», «податковий кредит».

55. З’ясуйте оподаткування операцій податком на додану вартість при переміщенні товарів через митний кордон.

56. Назвіть ставки податку на додану вартість та особливості їх застосування.

57. Охарактеризуйте елементи акцизного податку.

58. Назвіть види підакцизних товарів та їх ставки.

59. Охарактеризуйте збір за першу реєстрацію транспортного засобу, вкажіть його елементи.

60. Дослідіть податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки.

61. Проаналізуйте збір за місця для паркування транспортних засобів.

62. Охарактеризуйте збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності.

63. З’ясуйте правову природу туристичного збору.

64. Охарактеризуйте правову природу екологічного податку.

65. Визначте правову природу рентної плати за транспортування нафти і нафтопродуктів, природного газу та аміаку трубопроводами України.

66. З’ясуйте особливості плати за користування надрами.

67. Назвіть особливості спеціальних податкових режимів.

68. Охарактеризуйте спрощену систему оподаткування.

69. Проаналізуйте фіксований сільськогосподарський податок.

70. Дослідіть збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну і теплову енергію.

71. Охарактеризуйте збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ.

72. Проаналізуйте збір за користування радіочастотним ресурсом України.

73. Дослідіть збір за спеціальне використання води.

74. Проаналізуйте збір за спеціальне використання лісових ресурсів.

75. Назвіть ознаки податкового правопорушення.

76. Проаналізуйте класифікацію податкових правопорушень.

77. Охарактеризуйте особливості кримінальної відповідальності за податкові злочини.

78. З’ясуйте особливості адміністративної відповідальності за порушення податкового законодавства.

79. Охарактеризуйте фінансову відповідальність за порушення податкового законодавства.

80. Визначте систему санкцій за порушення норм податкового законодавства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Навчальне видання

 

 

 

 

Методичні вказівки

до проведення практичних (семінарських) занять

із дисципліни «Податкове право»

для студентів спеціальності

6.030402 «Правознавство» ОКР «бакалавр»

усіх форм навчання

 

 

Відповідальний за випуск В. М. Семенов

  Редактор Н. М. Мажуга

                                 Комп’ютерне верстання О. М. Рєзніка

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку 14.10.2014, поз.

Формат 60х84/16. Ум. друк. арк. 3,72. Обл.-вид. арк. 3,01. Тираж 40  пр. Зам. №

Собівартість видання      грн      к

 

 

 

 

 

 

Видавець і виготовлювач

Сумський державний університет,

вул. Римського-Корсакова, 2, м. Суми, 40007

Свідоцтво суб’єкта видавничої справи ДК № 3062 від 17.12.2007.