
|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ТА РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ
ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ТА РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ« Назад
ПОЛІТИЧНІ СИСТЕМИ ТА РЕЖИМИ СУЧАСНОСТІ 14.03.2015 14:09
Вступ. Виходячи із розуміння курсової роботи як практичного підсумку вивчення навчальної дисципліни "Політичні системи та режими сучасності", що передбачає її розгляд скоріше як навчально-дослідницької аніж науково-дослідницької роботи, головною метою даного різновиду ІНДЗ є систематизація, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань та застосування їх при вирішенні конкретних наукових, виробничих та інших завдань. Виконання курсової роботи носить комплексний характер і пов'язане з використанням набутих студентом знань, умінь та навичок з дисципліни. Завдання курсових робіт: - закріпити і поглибити знання, отримані студентами у процесі навчання; - залучити студентів до самостійної роботи з фаховою літературою; - сформулювати навички пошуку необхідних джерел і матеріалів; - набуття студентами досвіду чітко, послідовно і грамотно письмово викладати теоретичні положення; - розвинути вміння аналізувати, узагальнювати і робити висновки. В цілому, в процесі підготовки і захисту курсової роботи студент повинен продемонструвати: - здатність творчо мислити; - володіння методами і методиками досліджень, які використовувались у процесі роботи, висновків та положень, уміння аргументовано їх захищати; - уміння оцінити можливості використання отриманих результатів в науковій та практичній діяльності; - володіння сучасними інформаційними технологіями для здійснення досліджень та оформлення дипломної роботи.
Виконання курсової роботи
Вибір теми Навчальним планом для студентів ІІІ курсу спеціальності "політологія" ОКР "бакалавр" передбачено виконання курсової роботи з дисципліни "Політичні системи та режими сучасності". Відповідно до змісту та завдань навчальної дисципліни, студентам пропонується написати курсову роботу на тему: Особливості політичної системи та політичного режиму_(назва країни)_. Країну студенти обирають самостійно, відповідно до своїх наукових інтересів, узгоджуючи її з науковим керівником. Не схвалюється вибір однієї країни кількома студентами, країн, які досліджували студенти попереднього курсу та вибір тих країн, які детально розглядаються на лекційних та семінарських заняттях, а саме: США, Ватикан, Великобританія, Італія, Японія, Лівія, Німеччина, Франція, Іспанія, Польща, Росія, Швейцарія, Україна. Список рекомендованих для дослідження країн див. на стор. 24. Науковий керівник Відповідно до вимог кредитно-модульної системи науковим керівником є викладач, що викладає дисципліну "Політичні системи та режими сучасності". Керівник курсової роботи: – надає студентові допомогу весь період виконання курсової роботи; – рекомендує студентові необхідну основну та довідкову літературу, матеріали, типові роботи та інші джерела за темою; – проводить систематичні, передбачені регламентом консультації; – перевіряє виконання курсової роботи за частинами та вцілому. В обумовлений термін студент звітує перед керівником, який попередньо перевіряє виконані розділи. Для остаточної перевірки курсова робота подається науковому керівникові в завершеному вигляді, зброшурована, з підписом студента на титульному аркуші та зазначенням дати подачі.
Методологічні рекомендації та вимоги до змісту та структури курсової роботи.
Структурно курсову роботу складають: - титульний аркуш; - зміст; - перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів; - вступ; - основна частина; - висновки; - додатки. - список використаних джерел та літератури; Титульний аркуш Титульний аркуш курсової роботи містить: - найменування наукової організації або вищого навчального закладу, де виконана курсова робота; - прізвище, ім'я, по батькові автора, - назву курсової роботи; - шифр і найменування спеціальності: - науковий ступінь, вчене звання, прізвище, ім'я, по-батькові наукового керівника і (або) консультанта; - місто і рік. Орієнтовний варіант оформлення титульної сторінки курсової роботи – Див. Додаток А. Зміст Зміст подають на початку курсової роботи з найменуваннями та номерами початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, висновків до розділів, загальних висновків, додатків, списку використаної літератури та ін. Орієнтовний варіант оформлення змісту курсової роботи – Див. Додаток Б. Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів Перелік умовних позначень, символів, одиниць, скорочень і термінів подають за необхідності. Якщо в курсовій роботі вжито специфічну термінологію, а також маловідомі скорочення, нові символи, позначення і тощо, то їх перелік може бути поданий у курсовій роботі окремим списком, який розміщують перед вступом. Перелік друкують двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа – їх детальну розшифровку. Якщо в курсовій роботі спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні. Структура і зміст вступу Вступ розкриває сутність і стан наукової проблеми (задачі) та її значущість, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження. У вступі подають загальну характеристику курсової роботи в рекомендованій нижче послідовності. Актуальність теми. Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми (наукової задачі) чітко, аргументовано обґрунтовують актуальність і доцільність роботи для розвитку політичної науки чи розвитку політичних інститутів і процесів, особливо на користь України. Об'єкт і предмет дослідження. Об’єкт - сукупність зв’язків, відносин, якостей, яка й служить джерелом необхідної для дослідника інформації. Це явище або процес, на який і скеровано процес дослідження. Предмет - це ті сторони, властивості, особливості об’єкта, які безпосередньо підлягають вивченню. Предмет дослідження конкретизує межі об’єкта, вказуючи на те, що саме якраз і буде досліджуватися. Із предмета дослідження випливає його мета і завдання. Мета і завдання дослідження. Формулюють мету роботи і завдання, які необхідно вирішити для її досягнення. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення, а не на неї саму. Мета роботи тісно переплітається з назвою курсової роботи і повинна чітко вказувати, що саме вирішується в курсовій роботі. Методи дослідження. Подають перелік використаних методів дослідження або досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи тим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Наукова новизна одержаних результатів Коротко викладають нові наукові положення (рішення), запропоновані студентом особисто. Необхідно показати відмінність отриманих результатів від відомих раніше, описати ступінь новизни (уперше отримано, удосконалено, отримало подальший розвиток) Кожне наукове положення чітко формулюють, виокремлюючи його основну сутність і зосереджуючи особливу увагу на рівні досягнутої при цьому новизни. Сформульоване наукове положення повинно читатися і сприйматися легко й однозначно (без нагромадження дрібних і таких. що затемнюють його сутність, деталей та уточнень). У жодному випадку не можна вдаватися до викладу наукового положення у вигляді анотації, коли просто констатують, що в курсовій роботі зроблено те й те, а сутності і новизни положення із написаного виявити неможливо. Усі наукові положення з урахуванням досягнутого ними рівня новизни є теоретичною основою (фундаментом) вирішеної в курсовій роботі наукової задачі або наукової проблеми. Насамперед за це студентові і виставляється оцінка. При формулюванні наукової новизни можна, зокрема, вживати такі вирази: «вперше формалізовано...», «розроблено метод..., який відрізняється від...», «доведена залежність між..». «досліджена поведінка... і показано...», «доопрацьовано (відомий) метод... в частині... і розповсюджено на новий клас систем...», «створена концепція, що узагальнює... і розвиває...». «досліджено новий ефект...», «розроблено нову систему... з використанням відомого принципу...». Практичне значення отриманих результатів. У курсовій роботі, котра має теоретичне значення, подають відомості про наукове використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. Апробації. Вказують, у скількох наукових виданнях опубліковані результати курсової роботи. При ознайомленні зі вступом повинно скластися чітке уявлення про стан даної проблеми, мету й способи дослідження, а також про всі можливі наукові та практичні здобутки даної роботи. Структура і зміст основної частини Основначастина курсової роботи складається з розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів. Кожен розділ починають з нової сторінки. Назви і зміст розділів і підрозділів повинні відповідати темі дослідження, не виходячи за їх межі. Зміст розділів повинен вичерпувати тему, а підрозділів - розділ у цілому. Наприкінці кожного розділу формулюють висновки із стислим викладенням наведених у розділі наукових і практичних результатів, що дає змогу вивільнити загальні висновки від незначних подробиць. У розділах основної частини подають: - огляд літератури за темою і вибір напрямків досліджень; - виклад загальної методики і основних методів досліджень; - експериментальну частину і методику досліджень; - проведені теоретичні і (або) експериментальні дослідження; - аналіз і узагальнення результатів досліджень.
Орієнтовна структура основної частини курсової роботи з дисципліни "Політичні системи та режими сучасності"
РОЗДІЛ 1 Теоретико-концептуальні та методологічні аспекти дослідження політичної системи (назва країни). 1.1. Стан наукового вивчення політичної системи (назва країни). Слід охарактеризувати (не просто назвати або перелічити, а здійснити короткий аналіз) праць науковців, що присвячені дослідженню: 1. політичних систем та режимів як суспільних феноменів (коротко); 2. політичних систем, окремих їх складових та режимів країн, типологічно подібних до обраної для дослідження в даній курсовій роботі (за регіоном, за ступенем розвитку, за типологією самої політичної системи); 3. обраної політичної системи в цілому та окремих її складових, різних її характеристик і особливостей. Стисло, критично висвітивши роботи попередників, студент повинен назвати ті питання, котрі залишилися невирішеними і, отже, визначити своє місце у розв'язанні проблеми. Бажано закінчити цей підрозділ коротким резюме стосовно необхідності проведення досліджень у даній галузі. 1.2. Методологічні засади дослідження політичних систем та режимів. Слід проаналізувати: 1. основні методологічні підходи, які використовуються в політичній науці при дослідженні політичних систем та режимів; 2. методологічні підходи та наукові методи які будуть застосовані в даній роботі (бажано обґрунтувати їх використання – в яких випадках будуть використані, з якою метою і досягнення яких результатів передбачається); 3. джерела, використані при дослідженні політичної системи та режиму обраної країни. Тобто обґрунтувати вибір методів вирішення поставлених задач і їхні порівняльні оцінки, подати загальну методику проведення дослідження.
РОЗДІЛ 2 Особливості політичної системи (назва країни). 2.1. Структура політичної системи (назва країни). Слід охарактеризувати особливості основних структурних елементів політичної системи обраної для дослідження країни: політичні відносини, політичну організацію суспільства (державно-правої органи політичні партії, політичні рухи, масові суспільні організації, трудові колективи та об’єднання); засоби масової інформації; політичні принципи і норми; політичну свідомість і культуру. 2.2. Моделі політичної системи (назва країни). Відповідно до існуючих в сучасній політології інтерпретацій поняття політичної системи та теоретичних підходів до її вивчення, слід дослідити обрану політичну систему через побудову трьох її теоретичних моделей, в яких: 1. структурними елементами політичної системи є ролі, дії, взаємодії, види і зразки поведінки індивідів та інших суб'єктів суспільних відносин (розробники моделі: Г.Адмонд, М.Вайнштейн, С.Коулмен); 2. структурними елементами політичної системи є системи самих індивідів, груп і організацій, які внаслідок взаємозв'язку і взаємодії мають домінуючий вплив на процес прийняття, тлумачення і проведення у життя правил, які регламентують внутрішнє життя суспільства (розробники моделі: Р.Кхан, С.Маккоун, Д.Істон); 3. політична система аналізується під кутом зору "входів" і "виходів" із неї, процесів прийняття рішень, зразків політичної активності, необхідних для підтримання рівноваги в системі загальних принципів, на основі яких відбувається процес змін обсягів інформації, що є у розпорядженні суб'єктів політичних відносин, про стан політичної системи, політичні ідеї тощо (розробники моделі: Т.Мадрон, П.Челф, Р.Голдмен). 2.3. Класифікація політичної системи (назва країни). Відмінні особливості кожної окремої політичної системи можна визначити через певні критерії, що лежать в основі типологій політичних систем. Відповідно до цього слід обґрунтовано класифікувати обрану політичну систему за: 1. модельними характеристиками принципових ознак; 2. характером партійної системи; 3. способами здійснення виборів; 4. панівними або домінуючими ідеологіями; 5. комплексними чинниками розвитку суспільства.
РОЗДІЛ 3 Політичний режим (назва країни). 3.1. Особливості становлення політичного режиму (назва країни). Слід проаналізувати основні моменти становлення політичного режиму через: 1. визначення основних подій та процесів, що мали визначальний вплив на розвиток політичних відносин; 2. виділення та характеристику основних етапів розвитку політичного режиму. 3.2. Політичний режим (назва країни) на поч. ХХІ століття. На основі аналізу способу здійснення влади та характері її стосунків з народом, використовуючи основні моделі та методології класифікацій, слід обґрунтувати віднесення політичного режиму до одного з його різновидів, виділивши визначальні для обраної країни характеристики.
В цілому, розділи основної частини присвячують вичерпному і повному викладу результатів власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми. Студент повинен дати оцінку повноти вирішення поставлених задач, достовірності отриманих результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць, обґрунтування потреби у додаткових дослідженнях, негативних результатів, які визначають необхідність припинення подальших досліджень. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати, отримані в курсовій роботі, з формулюванням розв'язаної наукової проблеми (завдання) та значення її для науки і практики. Далі подають висновки і рекомендації щодо наукового та практичного використання здобутих результатів. Перший пункт висновків має дати коротку оцінку стану питання. Потім у висновках розкривають методи вирішення поставленої в роботі проблеми (завдання), їх практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями, наголошують на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтовують їхню достовірність. При ознайомленні із висновками повинно скластися чітке уявлення про всі наукові та практичні здобутки даної роботи. Уміння робити правильні висновки, чітко й лаконічно їх висловлювати – один з критеріїв оцінювання успішного виконання студентом курсової роботи. Не потрібно занадто перенавантажувати висновки, їх обсяг не повинен перевищувати 1–2 сторінки. Висновки звичайно складаються з 3–7 пунктів. До складу кожного пункту входять 2–3 речення. Стиль викладу матеріалу Курсова робота повинна відповідати певним вимогам за стилем викладу матеріалу. Матеріал має викладатися грамотно, простим науковим стилем, не повинен містити повторів та не бути перевантаженим цитатами. Не допускається просте переписування літературних джерел, їх цитування без посилання. В тексті не повинно бути виразів типу: " я вважаю", " мені здається", " у нас прийнято" тощо. Замість них рекомендуються вирази: " на думку автора", "вважається доцільним", "як свідчить проведений аналіз" тощо.
Додатки Для підтвердження та ілюстрування отриманих в процесі дослідження результатів слід використовувати додатки. Додатки можуть бути оформлені у вигляді схем, таблиць, графіків, ілюстрацій тощо. Оформлення додатків, зокрема, ряду нижченаведених, є обов’язковим для успішного захисту курсової роботи. Схема макроструктури політичної системи. У схемі слід відобразити структуру та взаємозв’язки елементів політичної системи на рівні найвищих органів державної влади. Особливу увагу слід звернути на реалізацію принципу стримувань і противаг у взаємодії між гілками влади. Схема мезоструктури політичної системи. У схемі слід відобразити систему взаємодії елементів структури органів державного управління на місцях та структури інститутів місцевого самоуправління. Схема мікроструктури політичної системи. У схемі слід відобразити роль і значення громадян у функціонуванні політичної системи (фактично – шляхи і можливості їх впливу на систему, передусім через інститути прямої демократії). Графік (таблиця) впливу політичних партій. Передусім слід відобразити кількісно-якісні характеристики участі партій у здійсненні влади (кількість членів партії, присутність її представників в органах державної влади) - дані, що охоплюють приблизно останні 20 років (останні 10 років як мінімум). Схема державного устрою. Слід подати структуру адміністративно-територіального поділу (можна у вигляді карти), яка б характеризувала взаємовідносини адміністративних одиниць з центром. Таблиця проведення виборів та референдумів. Таблиця повинна містити дані, що охоплюють останні 20 років, а саме: дати проведення; типологія; питання що виносились на голосування (для референдумів). Окрім вищенаведених, можна використовувати і інші додатки для ілюстрації особливостей політичної системи та політичного режиму обраної для дослідження країни.
Вимоги до оформлення курсової роботи.
Загальні вимоги. Обсяг курсової роботи становить до 30-35 сторінок. Зазначений вище обсяг курсових робіт розрахований на використання при їх оформленні комп'ютерів з використанням шрифтів тестового редактора Times New Roman розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом (до тридцяти рядків з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм). Текст курсової (дипломної) роботи друкують, залишаючи поля таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній - не менше 20 мм, нижній - не менше 20 мм. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, виявлені в процесі написання курсової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту. Кількість виправлень повинна бути мінімальною: допускається наявність не більше двох виправлень на одній сторінці. Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки. Заголовки структурних частин курсової роботи ЗМІСТ, ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ, ВСТУП, РОЗДІЛ, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ друкують великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів - маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка. До загального обсягу курсової роботи не входять додатки. список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Але всі сторінки зазначених елементів курсової роботи підлягають нумерації на загальних засадах. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами. Першою сторінкою курсової (дипломної) роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок курсової (дипломної) роботи, не проставляючи його номера. Наступні сторінки нумерують у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Такі структурні частини курсової (дипломної) роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера. Номер розділу ставлять після слова РОЗДІЛ, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: 2.3. (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: 1.3.2. (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту.
Вимоги до цитування та посилання на використані джерела Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст, бо найменше скорочення наведеного витягу може спотворити зміст, закладений автором. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку У цих випадках використовується вираз так званий; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів. речень, абзаців при цитуванні допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело; д) цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу; е) якщо необхідно виявити ставлення автора роботи до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання; є) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє в ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора курсової роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантами таких застережень є: (курсив автора. - М.Х.), (підкреслено автором. - М.Х.), (розрядка автора. - М.Х ). В посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в роботі. Посилання в тексті курсової роботи на джерела слід робити згідно з їхнім переліком у загальному списку використаної літератури: в тексті у квадратних дужках ставиться номер, під яким у списку літератури подається назва джерела, номер, том (якщо це багатотомна праця), сторінка. Наприклад: [21, С. 48]. При посиланні на декілька першоджерел вони виставляються за порядком у списку літератури і відповідно розділяються знаком. Наприклад: [2, С. 23-24; 14, С. 95]. Рекомендується в основному тексті або у заключних абзацах розділів давати посилання на особисті наукові праці студента.
Вимоги до оформлення ілюстрацій та таблиць Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більше формату А 4, враховують як одну сторінку і розміщують у додатках. Ілюстрації позначають словом Рис. і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в курсовій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлюватися у вигляді таблиць ( рис. 1):
Таблиця 1.1 Заголовок таблиці
Рис.1. Приклад побудови таблиці.
Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис Таблиця із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: Таблиця 1.2 (друга таблиця першого розділу). Якщо в курсовій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово Таблиця і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова Продовження табл. і вказують номер таблиці, наприклад: Продовження табл. 1.2. Якщо ілюстрації та таблиці розміщують повернутими на сторінці, то вони мають бути зорієнтованими по її лівому полю. Формули в курсовій роботі (якщо їх більше однієї) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номери пишуть біля правого берега аркуша в одному рядку з відповідною формулою в круглих дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу). Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах одної сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова Примітки ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: 1.... 2.... Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова Примітка ставлять крапку.
Вимоги до оформлення списку використаних джерел Список використаних джерел - елемент бібліографічного апарату, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків. Бібліографічний опис складають безпосередньо за друкованим твором або виписують з каталогів і бібліографічних покажчиків повністю без пропусків будь-яких елементів, скорочення назв і т. ін. Джерела слід розміщувати в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків. Відомості про джерела, включені до списку, необхідно давати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць і кількості сторінок.
Вимоги бібліографічного запису За назвою
Збірник без загальної назви
Словники
1 автор
2 автори
3 автори
4 автори
5 авторів і більше
Газета
Журнал
Дисертація
Автореферат
Матеріали конференцій, з’їздів. Тези доповідей на конференції
Стандарти
Депоновані наукові праці
Законодавчі та нормативні документи
Електронні ресурси
Картографічні видання
Опис з помилкою
Вимоги до оформлення додатків Додатки оформляють як продовження курсової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань у тексті роботи. У додатках вміщують матеріал, який: - є необхідним для повноти курсової роботи, але включення його до основної частини наукової роботи може змінити впорядковане і логічне уявлення про дослідження; - не може бути розміщений в основній частині курсової роботи через великий обсяг або способи його відтворення. Якщо додатки оформлюють як продовження курсової роботи, кожен з них починають з нової сторінки, їм дають заголовки, надруковані угорі малими літерами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово Додаток _ і велика літера, що позначає додаток. Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер Г, Є, І, І, Й, О, Ч, Ь, наприклад, Додаток А, Додаток Б і т.д. Єдиний додаток позначається як Додаток А. Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, пронумеровані у межах кожного додатка: перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад, А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1 - підрозділ 3.1 додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: Рис. Д. 1.2 - другий рисунок першого розділу додатка Д), Формула (А. 1) - перша формула додатка А.
Захист курсової роботи.
Курсова робота у завершеному вигляді, зброшурована, з підписом студента на титульному аркуші та зазначенням дати подачі, разом із електронним варіантом подається на кафедру до початку заліково-екзаменаційної сесії. Після перевірки курсової роботи керівник підписує її і складає письмовий відгук. У відгуку відзначається тема роботи, визначається обсяг тексту, кількість табличного матеріалу, графіків та діаграм, їх відповідність завданням з усіх розділів роботи, коротко відображуються переваги та недоліки роботи, оригінальність прийнятих рішень та підходів, якість оформлення, загальна грамотність та науковий рівень. Керівник курсової роботи оцінює загальну, спеціальну, теоретичну та практичну підготовку студента, ступінь самостійності виконання курсової роботи. Науковий керівник знайомить з рецензією студента до захисту роботи. Захист курсової роботи проводиться згідно графіка (дата, час і місце захисту визначаються кафедрою). Порядок захисту такий: - виступ студента з доповіддю про виконання обраної теми та про ті висновки, що одержані в процесі роботи; - відповідь на запитання по темі курсової роботи; - виступ наукового керівника з рецензією; - занесення оцінки до залікової книжки студента. Тривалість захисту – 15-20 хвилин. Матеріали захисту оформлюються відповідною відомістю.
Порядок збереження курсових робіт визначається нормативними документами РДГУ. Критерії оцінювання курсової роботи.
Курсова робота передбачає змістову наявність: - формулювання науково-практичної задачі; - аналіз стану рішення проблем за матеріалами вітчизняних і зарубіжних публікацій; - обґрунтування мети досліджень; - самостійний аналіз методів досліджень; - науковий аналіз та узагальнення фактичного матеріалу, який використовується у процесі дослідження; - отримання результатів, що мають теоретичне, прикладне або науково-методичне значення; - апробацію отриманих результатів і висновків у вигляді доповідей на наукових конференціях або підготовлених публікацій (необов’язково, але дуже бажано). Відповідно, основними критеріями оцінки курсової роботи, окрім самостійності виконання, є наявність та якість змістових елементів та якість оформлення роботи. Курсова робота є окремим заліковим кредитом навчальної дисципліни і оцінюється (визначається рейтинг) як самостійний вид навчальної діяльності студента.
Шкала оцінювання.
Загальна оцінка курсової роботи повинна бути означена оцінками: "відмінно", "добре", "задовільно", "незадовільно".
5 – відмінно (А) Оцінка ставиться за систематизовано і ґрунтовно зібраний викладений матеріал. Студент користувався новітніми джерелами і має чітке уявлення про сутність новітніх доктрин та концепцій. Використовувались оригінальні джерела, матеріали новітніх досліджень, факти, які підтверджують цінність роботи. Висновки містять пропозиції і рекомендації, які сприяють удосконаленню існуючого досвіду. Наукова творча робота має високий рівень теоретичної, наукової та практичної підготовки. 4 – добре (ВС) Оцінка ставиться, коли студент виклав, але не систематизував зібраний матеріал. Робота має практичну цінність, водночас є зауваження до оформлення роботи. Висновки не містять наукової новизни, що свідчить про недостатній рівень володіння методологією дослідження. 3- задовільно (DE) Оцінка ставиться, коли робота не має наукової і практичної цінності. Є глибокі порушення змісту і сутності у розкритті теми роботи. Студент не має ґрунтовних знань про категорії і поняття, які необхідно засвоїти з курсу. Література, яка використовується при написанні роботи, не відображає тематичну розробку даної теми. 2 – незадовільно з можливістю повторного складання (FХ) Оцінка ставиться, коли робота має несистемний, хаотичний характер, використана література не вірно оформлена, не чітко структурована, висновки не логічні. Робота має суб’єктивний характер і не може вважатися науковою творчою роботою. 2 – незадовільно без можливості обов’язкового повторного складання (F).
Орієнтовна тематика курсових робіт.
Відповідно до змісту та завдань навчальної дисципліни, студентам пропонується написати курсову роботу на тему: Особливості політичної системи та політичного режиму _(назва країни)_. Країну студенти можуть обирати самостійно, відповідно до своїх наукових інтересів, з нижченаведеного списку. Австралія, Австрія, Азербайджан Албанія, Алжир, Ангола, Андорра, Антигуа і Барбуда, Аргентина, Афганістан Багамські острови, Бангладеш, Барбадос, Бахрейн, Беліз, Бельгія, Бенін, Білорусія, Болгарія, Болівія, Боснія і Герцеговина, Ботсвана, Бразилія, Бруней, Буркіна-Фасо, Бурунді, Бутан, Вануату, Венесуела, В'єтнам, Вірменія, Габон, Гаїті, Гайана, Гамбія, Гана, Гватемала, Гвінея, Гвінея-Бісау, Гондурас, Гренада, Греція, Грузія, Данія, Джібуті, Домініка, Домініканська Республіка, Еквадор, Екваторіальна Гвінея, Еритрея, Естонія, Ефіопія, Єгипет, Ємен, Замбія, Західне Самоа, Зімбабве, Ізраїль, Індія, Індонезія, Ірак, Іран, Ірландія, Ісландія, Італія, Йорданія, Кабо-Верде, Казахстан, Камбоджа, Камерун, Канада, Катар, Кенія, Киргизія, Китай, Кіпр, Кірібаті, Колумбія, Коморські острови, Конго (Браззавіль), Конго (Кіншаса), Коста-Рика, Кот-Д'івуар, Куба, Кувейт,Лаос, Латвія, Лесото, Литва, Ліберія, Ліван, Лівія, Ліхтенштейн, Люксембург, Маврикій, Мавританія, Мадагаскар, Македонія, Малаві, Малайзія, Малі Мальдіви, Мальта, Марокко, Маршалові острови, Мексика, Мікронезія, Мозамбік, Молдова, Монако, Монголія, М'янма, Намібія, Науру, Непал, Нігер, Нігерія, Нідерланди, Нікарагуа, Нова, Зеландія, Норвегія, Об'єднані Арабські Емірати, Оман, Пакистан, Палау, Панама, Папуа Нова Гвінея, Парагвай, Перу, Південна Корея, Південно-Африканська Республіка, Північна Корея, Португалія, Руанда, Румунія, Сальвадор, Сан-Марино, Сан-Томе і Принсипі, Саудівська Аравія, Свазіленд, Сейшельські острови, Сенегал, Сент-Вінсент і Гренадіни, Сент-Кітс і Невіс, Сент-Лусія, Сирія, Сінгапур, Словаччина, Словенія, Соломонові острови, Сомалі, Судан, Суринам, Сьєрра-Леоне, Таджикистан, Таїланд, Тайвань, Танзанія, Того, Тонга, Тринідад і Тобаго, Тувалу, Туніс, Туреччина, Туркменія, Уганда, Угорщина, Узбекистан, Уругвай, Фіджі, Філіппіни, Фінляндія, Хорватія, Центральноафриканська Республіка, Чад, Чехія, Швеція, Шрі-Ланка, Ямайка.
Список рекомендованої літератури.
Інтернет – ресурси:
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||