|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Політична економія
Політична економія« Назад
Політична економія 25.11.2013 07:04
МЕТА НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Виконання курсової роботи з дисципліни «Політична економія» відбувається згідно навчального плану і передбачає формування у студентів глибоких теоретичних знання з питань закономірностей розвитку суспільного виробництва, механізму дії та ефективного використання економічних законів людини для найбільше повного задоволення їх матеріальних і загальноекономічних потреб. Метою виконання курсової роботи є розвиток навичок самостійної творчої роботи, поглиблення, закріплення і узагальнення знань, одержаних студентами за час вивчення дисципліни «Політична економія». Написання курсової роботи дає студентові можливість навчитися самостійно і творчо використовувати наукову літературу, узагальнювати теоретичні положення, вникати в теоретичні дискусії, формулювати власні погляди стосовно невирішених теоретичних та практичних проблем політекономічної науки та економічного життя суспільства, обґрунтовувати висновки і пропозиції, спрямовані на їх вирішення. Курсова робота є важливою формою професійної підготовки майбутніх фахівців. Виконання курсової роботи вимагає:
Методичні рекомендації призначені для студентів спеціальності 5.03050801 «Фінанси і кредит», а також 5.03050901 «Бухгалтерський облік».
ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Тематика курсових робіт повинна відповідати програмі навчальної дисципліни «Політична економія», практичним потребам конкретного фаху та цілям навчання. Обсяг завдання на курсову роботу має бути розрахований на виконання цієї роботи у визначений навчальним планом час. При розробці завдання на курсову роботу потрібно також врахувати те, що робота має носити дослідницький характер. Завдання на курсову роботу повинно бути різноманітним за змістом, але приблизно однаковим за ступенем складності. Керівник проводить консультації із всіх питань курсової роботи за рахунок часу, відведеного навчальними планами на курсову роботу з даної дисципліни. Крім того, він має забезпечити студентів всіма методичними матеріалами, розробити графік виконання курсової роботи. Для організації написання курсової роботи проводиться вступне заняття, на якому пояснюється завдання на курсову роботу, її значення для підготовки спеціаліста відповідного профілю, повідомляється приблизний план роботи, зміст пояснювальної записки, вимоги до оформлення додатків курсової роботи, приблизний розподіл часу на виконання окремих частин завдання. Керівник повинен також провести з кожним студентом індивідуальну бесіду, в результаті якої тема курсової роботи може бути уточнена. Виконані і підписані студентами курсові роботи у визначеній термін здаються керівнику, який перевіряє роботи, їх відповідність обсягу, встановленому у завданні. Захист курсової роботи проводиться перед комісією у складі двох-трьох осіб за участю керівника курсової роботи. Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною шкалою: «відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно». Уразі одержання незадовільної оцінки студенту може бути видане інше завдання і встановлений новий термін для розробки і захисту курсової роботи. Завдання курсової роботи визначаються її метою і передбачають навчити студента таким умінням і навичкам, як підбір наукової і статистичної інформації по певній темі з курсу дисципліни, узагальнення інформації шляхом використання наукових методів і інструментів дослідження; застосовування теоретичних знань для оцінки економічних явищ і рішень, а також визначення правомірності останніх з точки зору законів України; оформлення курсової роботи у відповідності із стандартами. Вихідними даними до курсової роботи є закони України, інструктивні матеріали та нормативні документи, укази Президента України, постанови Кабінету Міністрів України тощо). Особливу увагу слід надавати періодичним виданням (часописи «Економіка України», «Фінанси України», «Банківська справа», «Вчені записки» КНЕУ, «Проблеми формування ринкової економіки» КНЕУ та ін.), а також учбова і спеціальна література про роботу об'єкта дослідження. В курсовій роботі можливе узагальнення передового вітчизняного та зарубіжного досвіду з проблеми, що вивчається. У роботі потрібно використовувати статистичний матеріал, який публікується в спеціальних виданнях. Курсова робота повинна носити дослідницький характер, бути актуальною, відповідати сучасним тенденціям розвитку,відповідати вимогам. Пропозиції і висновки курсової роботи повинні мати достатній рівень обґрунтування з чітким визначенням шляхів рішення проблемних ситуацій.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ В зв'язку з тим, що курсова робота є першим досвідом самостійної наукової роботи студентів, необхідно врахувати такі вимоги. Вона виконується під керівництвом викладача; основується на глибоких теоретичних знаннях навчального курсу дисципліни « Політична економія» і повинна вміщувати елементи творчого підходу, а також особисті міркування і оцінки тих проблем, які розглядаються; пишеться на основі плану, який складається студентом і затверджується керівником; обґрунтовується з точки зору досягнень сучасної науки. Не допускається дослівне запозичення опрацьованої літератури без відповідного посилання на неї. Важливо чітко формулювати свої думки, наводити докази на їх користь, щоб запобігати декларативності у викладі матеріалу. Студент демонструє свої вміння застосовувати наукові методи і інструменти економічного аналізу, здійснювати необхідні економічні розрахунки, використовувати графіки, складати таблиці і діаграми; студент показує свої здібності щодо застосовування теоретичних положень в практиці реформування економіки.
СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ ТА КОРОТКИЙ ЗМІСТ ЇЇ ЧАСТИН Обсяг курсової роботи рекомендується в межах 35-40 аркушів машинописного тексту. Вона повинна бути оформлена згідно методичних вказівок. До складу курсової роботи можуть входити додатки, які також повинні відповідати вимогам щодо їх оформлення. Титульний лист Рецензія Зміст (ЗМІСТ) Вступ (ВСТУП) Розділ І (РОЗДІЛ І) Розділ ІІ (РОЗДІЛ ІІ) Розділ ІІІ (РОЗДІЛ ІІІ) Висновки (ВИСНОВКИ) Список використаної літератури (джерел) Додатки
Зміст Містить перелік структурних частин курсової роботи, їх назви з вказанням першої сторінки кожної окремої частини. Вступ Містить обґрунтування актуальності обраної проблеми, сформульовані мету та задачі дослідження, методи дослідження з вказанням, при обґрунтуванні яких моментів курсової роботи вони були вжиті, джерела формування інформації, яку містить робота. Обсяг вступу - 2 повні сторінки. Розділ І Теоретичний. Містить складові частини. В них наводиться теоретичний аналіз вирішуваного питання: його суть, форми прояву, динаміка розвитку, а також виявляються проблемні аспекти даного питання (7 - 10 сторінок). Розділ ІІ Аналітичний. Спрямований безпосередньо на усунення тих протиріч, які були виявлені раніше. Також може містити поглиблений аналіз обраної теми, підпорядкований певній меті; на основі використання статистичних звітних даних показників розвитку певного процесу. Кінцевий результат 2-го розділу представлений у вигляді суттєвого аналізу табличного або графічного матеріалу, відображаючого стан та розвиток досліджуваного об’єкту. Дається аналіз основних причин, що зумовили такий розвиток, визначається математичний зв’язок між впливаючими та залежними факторами. Розділ ІІІ Практичний (висновки). Містить конкретні пропозиції студента, спрямовані на вирішення проблем, з обґрунтуванням умов і сфер їх впровадження. А також приблизно оцінюється економічний або соціальний ефекти від реалізації пропозиції в практиці ( 8 – 10 стор.). Пропозиції можуть бути представлені в одній із наступних форм:
ПОРЯДОК ПІДГОТОВКИ ТА НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Перший етап - вибір теми, користуючись тематикою курсових робіт, яка щорічно оновлюється і затверджується на засіданні циклової комісії. Порядок затвердження тематики курсових робіт та їх виконання визначається навчальним закладом. Другий етап - підбір і вивчення літературних джерел. Розпочинати треба з перегляду навчальних посібників. Потім, користуючись систематичним каталогом бібліотеки, визначити, які монографічні видання, брошури, статті періодичної преси були опубліковані по даній темі. Після ознайомлення з бібліотечним каталогом, необхідно уважно вивчити зміст матеріалів по темі Вашої роботи, які опубліковані періодичних виданнях. Враховуючи ту обставину, що в соціально-економічному житті України відбуваються стрімкі зміни, необхідно критично підходити до вибору літератури, надаючи перевагу виданням останніх 2-3 років. Це стосується в першу чергу періодичних видань. Обов'язково слід використовувати офіційні матеріали: закони України, Постанови Верховної Ради, укази Президента, його доповіді та звернення. Складений список літератури треба узгодити з керівником. Третій етап - вивчення літератури. Воно супроводжується певними виписками наукової, цифрової та статистичної інформації, які найбільш відповідають темі роботи. Виписки можуть бути виконані у вигляді: - теоретичних положень, викладених своїми словами; - конкретних фактів, цифр, цитат. В будь-якому випадку слід обов'язково вказати джерело і відповідну сторінку. Це називається «посиланням на джерело». Паралельно з цим можна записати свої міркування і оцінки, а також критичні зауваження, якщо вони виникають. Треба пам’ятати: курсова робота повинна обов’язково містити елементи самостійної дослідницької наукової роботи. Четвертий етап - складання плану. Його питання повинні відбивати найбільш істотні моменти теми. Формулювання питань повинні бути чіткими і не громіздкими. План - це основа курсової роботи. Від того, як буде складено план, залежить зміст і логіка викладу та вся подальша робота з текстом. За планом можна визначити наскільки глибоко студент вивчив матеріали теми і зміг виділити істотні моменти її змісту. Попередній план курсової роботи необхідно обов’язково узгодити з керівником. По ходу виконання курсової роботи у студентів можуть виникнути потреби в уточнені плану. Це слід погодити з керівником в час щотижневих консультацій з курсових робіт (згідно з графіком консультацій). П'ятий етап - написання курсової роботи здійснюється в повній відповідності з затвердженим планом. В кінці роботи приводиться список використаної літератури та додатки. Шостий етап - оформлення курсової роботи. Курсова робота оформляється відповідно до ГОСТ 7,32-81 «Звіт про науково-дослідницьку роботу. Загальні правила і вимоги щодо оформлення», ГОСТ 2.105-68 «Загальні вимоги до текстових документів ГОСТ 2. 106-68 «ЕСКД текстові документи» та ДСТУ 4163/2003. Загальні вимоги. Курсова робота повинна бути написана акуратним розбірливим почерком, пастою (чорнилами) одного кольору (чорний, синій, фіолетовий) чи надрукована за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210x297 мм) через 1,5 міжрядковий інтервал за умови рівномірного заповнення сторінки та висотою літер та цифр не менше ніж 14 шрифт Times New Roman. Текст роботи необхідно друкувати залишаючи поля таких розмірів: Ліве – 30 мм Праве – 10 мм Верхнє – 20 мм Нижнє – 20 мм Шрифт друку повинен бути чітким. Щільність тексту роботи повинна бути однаковою. Вписувати в текст друкованої роботи окремі іншомовні слова, формули, умовні знаки можна чорнилами, тушшю, пастою тільки чорного кольору, при цьому щільність вписаного тексту повинна бути наближеною до щільності основного тексту. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися в процесі написання роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту (фрагменту малюнка) друкованим способом. Текст основної частини роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин роботи: «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ (літератури)», «ДОДАТКИ» друкують або пишуть великими літерами симетрично до тексту. Заголовки підрозділів друкують або пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують або пишуть маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Відстань між заголовком (за виключенням заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати 2 інтервалам. Кожну структурну частину роботи (розділ) треба починати з нової сторінки (див. зразок в додатку 5). Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті або посередині верхнього поля сторінки без крапки в кінці. Зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, список використаної літератури не нумерують. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку, наприклад, «2.3» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу крапка не ставиться, наприклад, «1.3.2» (другий пункт третього підрозділу першого розділу) Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти. Примітки до тексту і таблиць, в яких вказують довідкові і пояснювальні дані, нумерують послідовно в межах однієї сторінки. Якщо приміток на одному аркуші декілька, то після слова «Примітки» ставлять двокрапку, наприклад: Примітки: 1........ 2........ 3........ Ілюстрації. Якість ілюстрацій повинна забезпечувати їх чітке підтвердження (електрографічне копіювання, мікрофільмування) Ілюстрації повинні бути виконані чорнилом, тушшю або пастою того ж кольору на білому непрозорому папері, що і текст роботи. В роботі слід застосовувати лише штрихові ілюстрації і оригінали фотознімків. Фотознімки розміром меншим за формат А4 повинні бути наклеєні на стандартні аркуші білого паперу формату А4. Ілюстрації повинні мати назву, яку розміщують після номера ілюстрації При необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (під-малюнковий текст) Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують, як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Мал.» і нумерують послідовно в межах розділу, за виключенням ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Мал. 1.2 (другий малюнок першого розділу). І номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо в роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. Таблиці. Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву починають з великої літери. Назву не підкреслюють. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують надпис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки - з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують після першого згадування про неї в тексті, таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на інший аркуш. При перенесенні таблиці на інший аркуш (сторінку) назву вміщують тільки над її першою частиною. Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну частину під іншою в межах одної сторінки Якщо рядки або графи таблиці виходять за формат сторінки то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, в другому випадку - бокових. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками, якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Формули. Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів треба подавати безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і числового коефіцієнта треба подавати з нового рядка Перший рядок пояснення починають зі словами «де» без двокрапки. Рівняння і формули треба виділяти з тексту вільними рядками. Вище і нижче кожної формули потрібно залишити не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщується в один рядок, його слід перенести після знака рівності (=) або після знаків плюс (+), мінус (-), множення (х) і ділення (:) Формули в роботі (якщо їх більше одної) нумерують у межах розділу. Номер формули складається з номера розділу і порядкового номера формули в розділі, між якими ставлять крапку. Номер формул пишуть біля правого берега аркуша на рівні відповідної формули в круглих дужках, наприклад: (1.1) (перша формула першого розділу).
М×V=P×Q, (1.1) де М – грошова маса; V – швидкість обороту грошової одиниці; Р – абсолютний рівень цін; Q – реальний обсяг виробництва.
Посилання. При написанні роботи студент повинен давати посилання на джерела, матеріали або окремі результати з яких наводяться в роботі, або на ідеях і висновках яких розроблюються проблеми, задачі, питання, вивченню яких присвячена робота Такі посилання дають змогу відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дають необхідну інформацію щодо нього, допомагають з'ясувати його зміст, мову тексту, обсяг Посилатися слід на останні видання публікацій На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, годі в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке дано посилання роботи Допускається наводити посилання на джерела у виносках, при цьому оформлення посилання має відповідати його бібліографічному опису за переліком посилань із зазначенням номера. Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «мал. 1.2». На всі таблиці роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «Таблиця» в тексті пишуть скорочено, наприклад в табл. 1.2. У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивися», наприклад «див. табл. 1.3». Список використаних джерел (літератури). Список літератури відображає обсяг використаних джерел та ступінь вивченості досліджуваної теми. Укладаючи список, необхідно пам'ятати про таку послідовність його формування: 1) Закони України, Укази Президента, постанови Кабінету Міністрів, інструктивні матеріали Міністерства фінансів, Міністерства праці. Міністерства статистики України, НБУ; 2) Навчальна література; 3) Монографії, наукові статті. Бібліографічні записи повинні мати порядкову нумерацію, їх треба розміщувати в списку в алфавітному порядку прізвищ авторів. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно давати згідно з вимогами державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. При складанні списку використаної літератури в алфавітному порядку авторів і назв праць, бібліографічний опис роблять мовою документу. В бібліографічному описі слід вказати: прізвище та ініціали автора, назву джерела, місто видання, видавництво, рік видання, кількість сторінок. Наприклад (1-й приклад – Закон України; 2-й, 6-й – журнальна стаття; 3-й – стаття з посібника; 4-й – авторами видання є декілька вчених; 5-й – один автор видання): 1. Закон України «Про банки та банківську діяльність» від 21.01.2001 року. 2. Божович Л.И. Этапы формирования личности в онтогенезе // Вопросы психологи. – 1978. - № 4. 3. Боришевський М.Й. Теоретичні й методичні засади дослідження само активності учнів у виховному процесі // Психологія само активності учнів у виховному процесі: Навч. – метод. посіб / За ред. М.Й. Боришевського. – К., ЗМН, 1998. – 325с. 4. Основи практичної психології / В. Панок, Т. Титаренко, Н. Чепелєва та ін.: Підручник. – Вид. 2-ге, стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 536с. 5. Слюсарчук Л. Інженерна психологія: Підручник.: Либідь, 2002. – 264с. 6. Трофімов Ю.Л. Про готову продукцію. //Вісник податкової служби України.-1998-№ 13 с. 14-44. Додатки. Додатки оформляють як продовження роботи на наступних сторінках, розміщуючи їх у порядку появи посилань в тексті роботи. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки. Додаток повинен мати заголовок, надрукований вгорі. У верхньому правому кутку друкується слово «Додаток» і номер без значка №. Сьомий етап - загальне оформлення роботи. Виконана курсова робота зброшюровується в такій послідовності: - титульний аркуш (див. зразок в додатку 1) - рецензія - зміст (див. зразок в додатку 3) - вступ - основна частина (за розділами) - висновки - список використаних джерел (див. зразок в додатку 4) - додатки Нумерація сторінок наскрізна - від титульного аркуша до додатків. Підготовлена в такий спосіб курсова робота здається студентом керівнику на рецензування. Восьмий етап - рецензування і захист роботи. Рецензування здійснюється керівником курсової роботи. Термін рецензування - 7 днів. Свої зауваження рецензент записує на полях чорнилом або пастою, які відрізняються від кольору пасти або чорнила, якими написана робота. Крім зауважень на полях, рецензент пише розгорнуту рецензію на спеціальному бланку. Рецензія повинна мати: а) загальну оцінку роботи, б) аналіз позитивних сторін і недоліків роботи, в) рекомендації про те, яким чином ліквідувати відзначені недоліки і поглибити аналіз теми курсової роботи. Якщо курсова робота виконана у повній відповідності з вимогами, а зауваження неістотні і можуть бути легко усунені, то рецензент допускає роботу до захисту та скріплює рецензію своїм підписом. У випадку одержання незадовільної оцінки, рецензент повертає роботу студенту, який зобов'язаний допрацювати у відповідності із зауваженнями рецензента. При цьому слід попередньо проконсультуватися з керівником роботи. Перероблений текст разом з попередньою рецензією подається викладачу на повторну рецензію. Попередня рецензія обов'язково повинна бути вкладена в виправлений варіант курсової роботи. До захисту студенту слід підготувати виступ на 5-7 хвилин, в якому необхідно дати загальну характеристику роботи з точки зору актуальності теми, мети і завдань, зупинитися на труднощах, які виникли при її виконанні, а також викласти основні висновки. Захист курсової роботи здійснюється у відповідності з розкладом і приймається комісією, як мінімум з двох викладачів. Студент подає комісії курсову роботу разом з рецензією. До захисту студент готує стислу доповідь, яка повинна бути змістовною і тривати 5-7 хвилин. У доповіді необхідно: - назвати тему курсової роботи, показати її актуальність та значення; - повідомити основну мету і завдання дослідження; - стисло розкрити зміст, структуру роботи; - доповісти про результати роботи, зроблені висновки і внесені пропозиції. На підкріплення доповіді можна розробити наочні матеріали: малюнки, таблиці, які оформлюються у вигляді плакатів або роздруковуються для кожного члена комісії. Студенту надається можливість пояснити, які зауваження були враховані в процесі підготовки до захисту. Після доповіді студент повинен відповісти на запитання членів комісії. Процедура захисту дозволить виявити: - глибину знань студента по темі курсової роботи; - знання літератури і вміння працювати з нею; - знання Конституції України, законів України, а також Указів Президента, рішень парламенту, кабінету міністрів з певної проблеми, а також інших джерел, які вказуються в списку використаної літератури; - вміння студента пов'язувати теоретичні знання з практикою, доводити власну точку зору. Процедура захисту може включати оголошення відгуку керівника або його виступ та рішення комісії про оцінку роботи.
КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ В рецензії керівник роботи висвітлює наступне: 1. Зміст роботи відповідає плану курсової роботи, повністю розкриває тему. 2. Сформульовані розділи і підрозділи плану роботи відбивають реальну проблемну ситуацію. 3. Мета дослідження сформульована конкретно і пов’язана з проблемою, що розглядається. 4. Автор проявив самостійність на всіх етапах підготовки курсової роботи. 5. Автор зробив глибокий і всебічний аналіз літературних джерел з теми дослідження. 6. Розкрито зміст і організацію власних методів дослідження. 7. Отриманий результат відповідає меті дослідження, висновки – поставленим завданням. 8. Текст курсової роботи має достатню кількість посилань на літературні джерела, посилання оформлені правильно. 9. Бібліографічний опис джерел відповідає вимогам. 10. Обсяг та оформлення роботи відповідає вимогам. Результати захисту курсової роботи оцінюється за чотирибальною системою: «Відмінно» виставляється при умові, якщо в роботі: - теоретично розкрито зміст теми; - виконано самостійно аналіз статистичного і фактичного матеріалу з використанням сучасних кількісних методів аналізу, здійснені необхідні розрахунки; - використано місцевий фактичний і статичний матеріал; - робота оформлена згідно з вимогами стандарту; - відсутні стилістичні і граматичні помилки; - грамотно зроблені теоретичні і практичні висновки. «Добре» - оцінюється захист роботи, яка виконана на досить високому рівні, але має неістотні зауваження рецензента до її змісту, оформленню та захисту. «Задовільно» - оцінюється захист роботи, в якій студент досить повно освітив основні питання теми, але не продемонстрував самостійності і оригінальності в висновках і міркуваннях. Оцінка «Незадовільно» виставляється у випадку, коли студент не врахував зауваження керівника в процесі підготовки до захисту роботи, яка повністю не відповідає вимогам, як за змістом, так і оформленням та не зміг захистити роботу перед комісією. Оцінка проставляється в заліковій відомості навчальної групи та заліковій книжці студента. Кращі курсові роботи рекомендуються на конкурсу студентських робіт, а також до друку в студентських наукових збірниках.
Додаток 1
Міністерство освіти і науки, МОЛОДІ ТА СПОРТУ України Криворізький коледж економіки та управління державного вищого навчального закладу «Київський національний економічний університет Імені Вадима гетьмана»
КУРСОВА РОБОТА
З дисципліни_______________________________________________________ На тему ___________________________________________________________ __________________________________________________________________
Студента (ки) гр. _________ курсу _________ _______________________________________ Спеціальності___________________________Захищена «_____»______________ 20____ р. З оцінкою______________________________ Керівник курсової роботи________________ (підпис) _______________________________________ (прізвище та ініціали)
м. Кривий Ріг 20 __ р. Додаток 2
Приклад оформлення рецензії на курсову роботу
РЕЦЕНЗІЯ На курсову роботу студента (-ки) ________ курсу групи ________________________ Спеціальності _________________________________________________________________ П.І.Б. ________________________________________________________________________ Дата отримання роботи на рецензування « ______» _____________ 20 ___ р.
Оцінка роботи за критеріями:
Попередня оцінка виставляється наступним чином: 45-60 балів – «2-3»; 61-80 балів – «3-4»: 81-100 балів – «4-5».
Окремі зауваження наукового керівника: __________________________________________ ____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Курсова робота допущена до захисту «_____» ______________ 20____ р.
Оцінка курсової роботи за результатами захисту ______________________
Підпис рецензента ________________ _________________________________ (підпис) (П.І.Б.)
Додаток 2
Зразок оформлення змісту курсової роботи ЗМІСТ
Додаток 4
Приклад оформлення списку використаних джерел
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
10.Статистична інформація [Електронний ресурс] / Фондова біржа ПФТС. – Режим доступу : http://www.pfts.com/ – 25.01.2010 р.
Додаток 5 Приклад оформлення сторінки тексту РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛГІЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОНЯТТЯ ТА СУТНОСТІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ ДЕРЖАВИ ЯК ЕКОНОМІЧНОЇ КАТЕГОРІЇ
1.1 Визначення сутності, мети та значення інвестиційної політики та природи її виникнення Існує чимало трактувань інвестиційного процесу. Різні автори розглядають його по-різному, включаючи в нього певні складові елементи. У зарубіжній економічній літературі інвестиційний процес визначається як прийняття інвесторами рішення стосовно цінних паперів. Деякі зарубіжні автори розглядають його як механізм об’єднання тих, хто пропонує гроші, з тими, хто їх потребує. Ці суб’єкти ринку вступають між собою у відносини по-різному. Одні укладають договори прямо (операції з нерухомістю), інші – через посередників (фондові біржі). Інші автори взагалі не використовують терміна «інвестиційний процес», але, по суті, розглядають його як процес ефективного вкладання капіталу. На наш погляд, у цих трактуваннях інвестиційний процес ототожнюється з фінансовими ринками, основне завдання яких полягає в об’єднанні тих, хто пропонує вільні фінансові кошти, з тими, хто їх шукає, враховуючи, що і перші і другі зацікавленні в ефективному вкладенні капіталу. Зауважимо також, що у згаданих вище формулюваннях під «інвестиційним процесом» розуміється вкладання капіталу в умовах ринкової економіки, в яких вже багато століть формувалися найбільш ефективні «правила гри», які докорінно змінюються через появу нових факторів впливу. Російські дослідники для характеристики процесу вкладання інвестицій застосовують нову категорію – фінансово-інвестиційний комплекс, розглядаючи його через призму системного аналізу. Інші вчені застосовують термін «інвестиційна активність», аргументуючи його існування циклічністю економічного розвитку. Деякі українські дослідники поняття «інвестиційний процес» розуміють як взаємозв’язок різноманітних інвестиційних циклів, що пов’язані з реалізацією конкретних інвестиційних проектів; інші вважають, що він має всі ознаки економічної системи з властивою їй сукупністю елементів: суб’єкт (інвестор), об’єкт (об’єкт інвестицій), зв’язок між ними (інвестування з метою отримання інвестиційного доходу) і середовище, в якому вони існують (інвестиційне середовище). Окремі автори використовують поняття «інвестиційна діяльність», розуміючи під ним послідовну, цілеспрямовану діяльність, що полягає в капіталізації об’єктів власності, формуванні та використанні інвестиційних ресурсів, регулюванні процесів інвестування і міжнародного руху інвестицій та інвестиційних товарів, створенні відповідного клімату і має на меті отримання прибутку або певного соціального ефекту. Для характеристики природи інвестиційного процесу необхідно також розкрити зміст його основної ланки – поняття «інвестиція». У наш час воно трактується як вкладення (від лат. «invest»). Найбільш загальновживаним стало трактування цього терміна як «довгострокове вкладання капіталу». Але ми поділяємо думку деяких авторів, що ототожнювали поняття «інвестиції» з капітальними вкладеннями означає дуже звужувати його, оскільки інвестиції можуть впроваджуватися в різних формах: реальній, фінансовій, інтелектуальній, інноваційній. У ст.1 Закону України «Про інвестиційну діяльність» від 18 вересня 1991р. це поняття дещо виходить за межі моделі «витрати - доход», оскільки воно включає соціальну сферу суспільства. «Інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої утворюється прибуток або досягається соціальний ефект» [7, с. 12].
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||