|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПОНЯТТЯ ТА ОПЕРАЦІЇ З НИМИ
ПОНЯТТЯ ТА ОПЕРАЦІЇ З НИМИ« Назад
ПОНЯТТЯ ТА ОПЕРАЦІЇ З НИМИ 14.10.2016 12:53
МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВНУТРІШНІХ СПРАВ
Кафедра соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету
лекціяз дисципліни «Логіка»
Тема № 2. «Поняття та операції з ними»
Дніпропетровськ – 2015
РОЗРОБНИК: Наріжний Ю.О. доцент кафедри соціально-гуманітарних дисциплін юридичного факультету, кандидат філософських наук, доцент.
РЕЦЕНЗЕНТИ:
Карпова С.Г. , доцент кафедри філософії ДНУ ім. О. Гончара, кандидат філософських наук Кузьменко В.В., завідувач кафедри філософії та політології ДДУ ВС, доктор філософських наук
Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри соціально-гуманітарних дисциплін __ серпня 2015 р., протокол №__.Рецензенти: доктор філософських наук Кузьменко В.В., профессор ДДУ ВС
ПЛАН ЛЕКЦІЇ
РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
МЕТА ЛЕКЦІЇ
ВСТУП
Щоб пізнати сутність предметів і явищ об’єктивного світу, необхідно отримати знання про їх головні, необхідні властивості і відношення, абстрагуватися від сукупності другорядних і несуттєвих властивостей і відношень. Це досягається за допомогою такої форми мислення як поняття. Кожна галузь знань або окремий її фрагмент мають свою термінологію, що виражає систему понять, в якій зафіксовано накопичену інформацію щодо закономірних і найбільш суттєвих зв’язків і відношень між відповідними об’єктами. Оволодіння конкретною галуззю знань передбачає перш за все усвідомлення системи вживаних у ній понять. Ключові поняття лекції: зміст поняття, обсяг поняття, значення слова, смисл слова, логічний клас понять, рід поняття, вид поняття, термін, дефініція.
І ПИТАННЯ
ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПОНЯТТЯ
Поняттям називається форма мислення, яка відтворює речі (предмети і явища) об’єктивної дійсності в їхніх істотних ознаках. Предмет думки – це той предмет або явище, про який мислить людина. Предметами думки можуть бути як речі (як матеріальні, так і неіснуючі в реальності предмети і явища). Ознакою називається все те, в чому предмети схожі один з одним або чим різняться. Істотні ознаки – це такі ознаки, котрі відображають природу предмета, його сутність і відрізняють його від усіх інших предметів. Неістотні ознаки – це ознаки, наявність або відсутність котрих не приводить до зміни природи предмета чи явища. Різниця між істотними й неістотними ознаками відносна, ознака, що є істотною із розвитком і зміною предмета може перетворитися в неістотну, і навпаки. Ознака неістотна в одному відношенні може виявитися істотною в іншому. Критерієм істотності ознак, які відтворюються поняттям, є суспільна практика людини. У процесі утворення понять користуються такими логічними способами, як порівняння, аналіз, синтез, абстрагування, повідомлення. Вироблення поняття – це не одноактна дія, а складний пізнавальний процес. Формування понять нерозривно пов’язане із практичною діяльністю людини. Практика – основа виникнення і розвитку понять, а також критерій їх істинності. Вироблене поняття використовується потім як засіб подальшого пізнання навколишнього світу. Слово – це матеріальна дійсність поняття. Поняття не може існувати інакше, як втілившись у слові. Слово виражає й закріплює певне поняття. Поняття може бути виражене одним словом наприклад, “студент” або сполученням слів “посадовий злочин”. Здатність слів виражати різні поняття породжує іноді плутанину, неясність в аргументації. Тому в науці користуються не просто словами, а термінами. Термін – це слово, яке має чітко визначене значення. Будь-яке поняття має обсяг та зміст. Змістом поняття є сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Зміст поняття становлять ознаки, які відтворюють якість предмета і відрізняють його від інших схожих предметів. Так, зміст поняття “крадіжка” складають такі ознаки: 1) таємне 2) викрадення 3) особистого майна громадян. Обсяг поняття – це сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті. Обсяг поняття становить коло предметів, на котрі поширюється дане поняття. Наприклад, обсяг поняття “крадіжка” – всі злочини, що мають ознаки цього поняття. Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом. Окремі одиничні предмети класу називаються індивідами або елементами класу. Наприклад, “місто Київ” є елементом класу міст; “злочин, скоєний Петренком” – елемент класу злочинів. Сукупність (клас) включає до свого складу не тільки елементи, а й різні їхні групи (підкласи). Наприклад, сукупність (клас) угод складається з окремих конкретних юридичних угод, які є її елементами. Із цих елементів всередині класу угод можна скласти підкласи, наприклад, підклас позики, кредиту, купівлі-продажу, заповіту тощо. Кожен такий підклас утворюється за певною ознакою, притаманною тільки тим елементам, котрі входять до нього. Зміст і обсяг поняття взаємопов’язані. Цей взаємозв’язок виражений у логічному законі зворотного відношення між обсягом і змістом поняття, котрий формулюється так: зі збільшенням змісту поняття зменшується його обсяг і зі збільшенням обсягу поняття зменшується його зміст. Візьмімо такі два поняття: “право” і “цивільне право”. Зміст буде більшим у поняття “цивільне право”, а більший обсяг у поняття “право”. Таким чином, чим більшим буде обсяг поняття – тим меншим буде його зміст, і навпаки, чим більший зміст – тим менший обсяг. Оскільки поняття певним чином пов’язане зі словом, то його обсяг і зміст пов’язані із значенням і смислом – найважливішими логічними характеристиками слова. Значення (денотат, референт) – це означена словом річ або клас речей, їх властивості та інші характеристики. Смисл (сигніфікат) вказує, яка саме інформація міститься у слові. Значення слова виражається в обсязі, а смисл – у змісті поняття.
ВИСНОВКИ З ПЕРШОГО ПИТАННЯ: Таким чином, поняттям є форма мислення, яка відтворює речі (предмети і явища) об’єктивної дійсності в їхніх істотних ознаках. Будь-яке поняття має обсяг та зміст. Змістом поняття є сукупність існуючих ознак предметів, відображених у понятті. Обсяг поняття – це сукупність предметів або явищ, мислимих у понятті. Сукупність предметів, що складають обсяг поняття, називається логічним класом. Окремі одиничні предмети класу (сукупність) називаються індивідами або елементами класу (сукупністю).
ІІ ПИТАННЯ
ВИДИ ПОНЯТЬ
Поняття широко використовуються на всіх рівнях і в усіх сферах людського пізнання і практики. За ступенем розробленості, поширеності і загальнозначущості поняття можна розділити на три основні типи: повсякденні, наукові, філософські. Повсякденні поняття утворюють первинний рівень нашого понятійного запасу, виражений природною національною мовою (“здоров’я”, “будинок”, “доброта”). Наукові поняття в найбільш точній формі виражають загальнозначущі знання про предмет міркування (“формула”, “знак”, “концепція”). До наукових відносяться правові поняття. Розрізняють два види правових понять: відносно-правові і спеціально-правові. Відносно-правові поняття використовуються не тільки в правовій, але і в інших сферах діяльності (“закон”, “свідок”, “стаття”, “слідство”). Спеціально-правові поняття відображають лише правові якості об’єкта (“позивач”, “відповідач”, “правопорушення”). Відносно-правові поняття перетворюються у спеціально-правові, якщо до їх змісту додається спеціально-правова видова ознака. Наприклад, поняття “закон” є відносно-правовим, а “юридичний закон” – спеціально-правовим поняттям. У свою чергу спеціально-правові поняття поділяються на два підвиди: загальні і специфічні. Загальні правові поняття виробляються загальною теорією права, і являють собою методологічну основу галузевих розділів (“правова норма”, “суб’єкт правовідносин”, “юридична відповідальність”). Специфічні галузеві поняття виражають особливості конкретної галузі права і використовуються для для пізнання відносин, що регулюються даною галуззю. Наприклад, таке поняття кримінального права, як “навмисне вбивство”, відрізняються за своєю юридичною природою, скажімо, від поняття цивільного права – “застава”. Навіть у рамках однієї науки, що вивчає конкретну галузь права, терміни різняться. Так, криміналістика оперує такими поняттями, як “латентна злочинність”, “особистість злочинця”, “попередження злочину”, а кримінальна віктимологія – поняттями “жертва”, “віктимність”, “віктимізація”. Філософські поняття є найбільш абстрактними і загальнозначущими (“природа”, “суспільство”, “зміст”, “мета”). До філософських понять відносять і категорії, які є поняттями з гранично широким обсягом, (“матерія”, “свідомість”, “сутність”, “явище”, “кількість”, “якість” тощо). Зазвичай філософські поняття і категорії ототожнюються. За ступенем складності поняття можна поділяти на прості і складні. Прості поняття не містять інших понять як своїх частин (“місто”, “продукт”). Складні поняття утворюються з двох або більшого числа простих (“Конституційний суд України”, “відомий політичний діяч”). За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові. Одиничним називається поняття, обсяг якого складається з одного предмета. Прикладами одиничних понять є такі: “Київ”, “Генеральна прокуратура” та ін. Загальне поняття – це таке поняття, обсяг якого складається більш ніж з одного предмета. Загальними поняттями є: “людина”, “країна”, “галузь права” тощо. До обсягу кожного з них входить не один, а група однорідних предметів. У свою чергу загальні поняття можуть бути реєструючими і нереєструючими. Реєструючим називається таке поняття, до обсягу котрого входить чітко визначена, що підлягає обліку, кількість предметів. Нереєструючим називається поняття, котре відноситься до необмеженої кількості предметів. Так, поняття “Верховний суд України”, “народний депутат”, “частина світу” є реєструючими, а “наука”, “подія”, “факт” – нереєструючими. Не слід плутати загальне понняття із збірним. Збірне поняття виокремлюється серед усіх видів понять, бо відображає істотні ознаки певної сукупності предметів, мислимої як єдине ціле, а не ознаки предмета, що створюють цю сукупність. Наприклад: “колектив”, “хор”, “гай” та ін. Нульовим поняттям називається поняття з нульовим обсягом, тобто поняття, логічний клас якого не має жодного елемента. Тобто поняття має смисл (зміст), але не має значення (обсягу). Наприклад, “круглий квадрат”, “вічний двигун”, “ангел”, “відьма” тощо. За змістом розрізняють поняття конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, співвідносні й безвідносні. Конкретним називається поняття, яке відтворює предмет у його цілісності. Абстрактним називається поняття, яке відображає не предмет, а його властивість чи відношення, взяте як самостійний об’єкт думки. Так, поняття “закон”, “країна”, “студент” – це поняття конкретні, а “тягар”, “вартість”, “провина” – абстрактні поняття. Позитивними називаються такі поняття, котрі відображають наявність у предмета або явища певних ознак. Негативними називаються поняття, в яких йдеться про відсутність у предмета ознак, котрі складають позитивні поняття. Наприклад, поняття “відповідальність” є позитивним, а “безвідповідальність” – негативним. Безвідносними називають поняття, які відображають предмети, з існуванням котрих ми не пов’язуємо необхідне існування яких-небудь інших предметів. Такі поняття мисляться самі по собі, поза зв’язками з якимись іншими певними поняттями. Наприклад, поняття “інвестиція”, “правило”, “оккультизм” безвідносні одне до одного. Співвідносними називають пари понять, котрі відображають такі предмети, існування одного із яких немислиме без існування іншого. Співвідносні пари понять: “батьки” і “діти”, “боржник” і “кредитор” тощо.
ВИСНОВКИ З ДРУГОГО ПИТАННЯ: Таким чином, за ступенем розробленості, поширеності, точності і загальнозначущості поняття можна розділити на три основні типи: повсякденні, наукові, філософські. За ступенем складності поняття можна поділяти на прості і складні. За обсягом розрізняють поняття одиничні, загальні й нульові. За змістом розрізняють поняття конкретні й абстрактні, позитивні й негативні, співвідносні й безспіввідносні.
ІІІ ПИТАННЯ
ВІДНОШЕННЯ МІЖ ПОНЯТТЯМИ
У процесі пізнання і практики досить часто доводиться з’ясовувати відношення між тим чи іншим поняттями. Знання відношення між поняттями дає змогу не змішувати одні поняття з другими, вбачати у поняттях як спільне, так і відмінне, правильно користуватися поняттями у практиці мислення. У логіці всі поняття поділяють на порівнянні і непорівнянні. Непорівнянними називаються такі поняття, у змісті котрих відсутні суттєві ознаки. Тобто між поняттями немає нічого спільного. Наприклад, поняття “невагомість” і “закон” непорівнянні. Порівнянними називаються поняття, у змісті яких є спільні суттєві ознаки. Порівнянні є такі поняття: “право” і “мораль”. Вони мають загальну ознаку – “суспільне явище”. Порівнянні поняття бувають сумісні й несумісні. Сумісними називаються поняття, обсяг яких цілком або частково збігається. Несумісними називаються поняття, обсяг яких не збігається в жодній своїй частині. Серед сумісних понять розрізняють три види відношень; 1) відношення тотожності, 2) підпорядкування і 3) перехрещення. Відношення тотожності існує між поняттями, що відображають один і той же предмет. Обсяг тотожних понять збігається повністю, але зміст різний. Наприклад, тотожними є такі поняття, як “столиця України” і “Київ”. Відношення підпорядкування існує між такими поняттями, одне з яких входить як частина в обсяг другого, але не вичерпує його, а складає лише його частину. У відношенні підпорядкування перебувають, наприклад, поняття “срібло” і “метал”. Поняття з більшим обсягом називається підпорядковуючим, а поняття з меншим обсягом – підпорядкованим. У нашому прикладі поняття “метал” є підпорядковуючим, а поняття “срібло” – підпорядкованим. Відношення підпорядкування може бути як між двома загальними, так і між загальним та одиничним поняттями. Якщо відношення підпорядкування існують між загальними поняттями, то підпорядковуюче поняття називається родом або родовим поняттям, а підпорядковане — видом або видовим поняттям. Так, поняття “війна” – це родове, а поняття “громадянська війна” – видове. Якщо відношення підпорядкування існує між підпорядковуючим загальним і підпорядкованим одиничним поняттями, то підпорядковуюче поняття називається видом або видовим поняттям, а підпорядковане – індивідом (елементом сукупності). Так, відношення між поняттями “договір” і “цей договір” є відношення виду та індивіду. Відношення перехрещення існує між поняттями, обсяг яких тільки частково входить один в одного. Наприклад: “студент” і “відмінник”. Зміст перехресних понять, за винятком родової ознаки, різний. Але видові ознаки не заперечують одна одну, навпаки, один і той же предмет може мати ознаки перехресних понять одночасно. Так, деякі люди в один і той же час є і студентами і відмінниками. Серед несумісних понять розрізняють три види відношень; 1) супідрядності, 2) суперечності та 3) протилежності. Відношення супідрядності існує між поняттями, які однаково входять до одного й того ж роду. Такі поняття називаються супідрядними. Наприклад, поняття “рослинний світ” і “тваринний світ” супідрядні, оскільки вони є видами одного й того ж роду – “органічний світ”. Відношення суперечності існує між такими двома поняттями, одне з яких має певні ознаки, а друге – ці ж ознаки заперечує, не стверджуючи нових. Такі поняття називаються суперечливими. Прикладами суперечливих понять можна назвати такі: “винний” і “невинний”, “законний” і “незаконний”, “обґрунтований” і “необґрунтований” тощо. Відношення суперечності існує між негативним і відповідним позитивним поняттям. Змістом одного із суперечливих понять є сукупність певних ознак, а змістом другого – заперечення саме цих ознак. Обсяги суперечливих понять виключають одне одного. Відношення протилежності існує між двома поняттями, із котрих одне заперечує друге при допомозі утвердження нових ознак, несумісних із ознаками заперечуваного поняття. Протилежні, наприклад, поняття “добро” і “зло”, “високий” і “низький”, “мудрість” і “дурість” тощо. Обсяги двох протилежних понять не вичерпують обсяг родового поняття, між ними може бути третє поняття. Так, між білим і чорним кольорами є й інші кольори.
ВИСНОВКИ З ТРЕТЬОГО ПИТАННЯ: Таким чином, серед сумісних понять розрізняють три види відношень; 1) відношення тотожності, 2) підпорядкування і 3) перехрещення. Відношення тотожності існує між поняттями, що відображають один і той же предмет. Відношення підпорядкування існує між такими поняттями, одне з яких входить як частина в обсяг другого, але не вичерпує його, а складає лише його частину. Відношення перехрещення існує між поняттями, обсяг яких тільки частково входить один в одного. Серед несумісних понять розрізняють три види відношень; 1) супідрядності, 2) суперечності та 3) протилежності. Відношення супідрядності існує між поняттями, які однаково входять до одного й того ж роду. Відношення суперечності існує між такими двома поняттями, одне з яких має певні ознаки, а друге – ці ж ознаки заперечує, не стверджуючи нових. Відношення протилежності існує між двома поняттями, із котрих одне заперечує друге при допомозі утвердження нових ознак, несумісних із ознаками заперечуваного поняття.
ІV ПИТАННЯ
ОПЕРАЦІЇ НАД ПОНЯТТЯМИ
Операції над поняттями – це такі логічні дії, унаслідок яких утворюються нові поняття. Оскільки обсяг понять розглядається як клас, із яким проводяться ці операції, то останні й називаються операціями з класами. Унаслідок цих операцій (операцій над поняттями) здобувають нові класи. Розгляньмо такі операції над поняттями: 1) складання, 2) множення, 3) поділ, 4) заперечення, 5), узагальнення 6) обмеження, 7) визначення понять. 1. Складання – це логічна операція, за допомогою якої два чи кілька класів об’єднуються в один клас. Так, операція складання понять “обвинувальний присуд” і “виправдувальний присуд” полягає в об’єднанні класу обвинувальних присудів з класом виправдувальних присудів у один клас, або в одне поняття “присуд”. Під час операції складання понять часто користуються сполучником “або”. Він уживається не в розділювальному, а в єднально-розділювальному значенні. Це слід мати на увазі при тлумаченні правових норм. 2. Множення – це логічна операція, за допомогою якої знаходять елементи, котрі входять одночасно до класу обох помножуваних понять. Наприклад, операція множення понять “свідок” і “родич” полягає в пошуку таких елементів серед класу свідків і таких елементів серед класу родичів, котрі одночасно входять до обох класів, тобто таких людей, які є одночасно і свідками і родичами. Операція множення позначається здебільшого за допомогою сполучника “і” (“студент і спортсмен”, “право і державне право”, “хабар і халатність”), котрий вживається у поєднувальному значенні. 3. Поділ– це логічна операція, яка являє собою розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу поняття. За допомогою операції поділу розкривається обсяг поняття. Розкрити обсяг поняття – означає установити, на які види воно поділяється. Тобто ми визначаємо види, з яких складається рід. Поняття, обсяг якого піддається поділу, називається поділюваним. Види предметів, на котрі розподіляється рід, називаються членами поділу. Ознака, за якою ми розподіляємо поняття на види, називається основою поділу. Розрізняють такі види поділу: поділ за видотвірною ознакою (простий поділ), дихотомічний поділ, мереологічний поділ і класифікація. Простий поділ, або поділ за видотвірною ознакою, – це такий поділ, коли обсяг поділяється за якоюсь основою на супідрядні види. Наприклад: “Ліси поділяються на листяні, хвойні і змішані. Дихотомічний (двочленний) поділ полягає в тому, що обсяг поділюваного поняття поділяється на два протилежні поняття, одне з яких стверджує певну ознаку, а друге цю ознаку заперечує (А і не-А). Наприклад: “Угоди бувають законними і незаконними”. Мереологічний поділ поділяє ціле на частини. Ці частини не мають характеру видів відносно роду, але поділ на ці частини нерідко є необхідним як з теоретичної, так і практичної сторони . Наприклад, у теорії права прийнято вважати, що правова система складається з правових норм, правових інститутів і правосвідомості. Класифікацією є багатоступеневий, розгалуджений поділ предметів на класи, зроблений таким чином, що кожен клас займає стосовно інших класів точно визначене і міцно закріплене місце. Класифікація є видом поділу поняття, але вона відрізняється від звичайного поділу. При класифікації поділ відбувається не за будь-якою ознакою, а за найістотнішою, такою, що визначає характер усіх останніх ознак предметів, котрі класифікуються, і дає змогу установити для кожного класу чітко визначене, постійне місце серед інших класів. Класифікація є такий поділ, у якому рід поділяється на види, види – на підвиди і т. д. За допомогою класифікації здобувають струнку систему розміщення тих чи інших предметів за класами, закріпленими у таблицях, схемах, кодексах тощо. Класифікації бувають природними і штучними. Штучна класифікація – розміщення предметів або явищ у певному порядку за якоюсь зовнішньою ознакою, наприклад, за хронологією чи алфавітом. Допоміжна класифікація дає змогу легше і швидше відшукати той чи інший предмет серед інших класифікованих предметів. Природна класифікація – це розподіл предметів або явищ за групами (класами) на основі їхніх істотних ознак. Приклади природної класифікації: класифікація суспільно-економічних формацій, класифікація хімічних елементів (періодична система елементів), класифікація тварин у біології, класифікація рослин у ботаніці тощо. 4. Операція заперечення поняття А полягає в утворенні нового поняття – не-А, обсяг якого, складений з обсягом поняття А, становить логічний клас сфери предметів, про яку ми розмірковуємо. Наприклад, сферою нашого міркування є юридичні угоди. Заперечуючи поняття “купівля-продаж” (А), ми здобудемо поняття “не купівля-продаж” (не-А). Склавши поняття “купівля-продаж” і “не купівля-продаж”, ми здобудемо клас юридичних угод. 5. Узагальнення – це логічна операція, сутність якої полягає в переході від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. Узагальнити поняття – означає перейти від виду до роду. Тобто перейти від поняття з меншим обсягом, але з більшим змістом, до поняття з більшим обсягом, але меншим змістом. Так, узагальнюючи поняття “Міністерство юстиції України”, ми переходимо до поняття “Міністерство юстиції”. Коли від поняття “договір” ми переходимо до поняття “угода”, а від нього до поняття “цивільні правовідносини”, а потім до поняття “правовідносини” – ми узагалнюємо поняття. То ж для утворення нового поняття шляхом узагальнення треба зменшити зміст вихідного поняття. Межею узагальнення є категорії. Категорії — це поняття з гранично широким обсягом. Категорії не мають роду, тому не піддаються узагальненню. Наприклад, такі категорії, як “матерія”, “свідомість”, “рух”, “сутність”, “явище”, “кількість”, “якість” тощо, не узагальнюються, від них не можна перейти до якихось інших понять із великим обсягом. 6. Обмеження – логічна операція, у процесі котрої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом, але з меншим змістом, до поняття з меншим обсягом, але з більшим змістом. При обмеженні ми йдемо від роду до виду. Так, якщо ж від поняття “юрист” ми перейдемо до поняття “слідчий”, а від нього – до поняття “слідчий прокуратури”, то ми обмежуємо поняття. Рубежем обмеження є одиничне поняття. Так, обмеженням поняття “юрист” буде “слідчий прокуратури Дмитренко”. 7. Визначення – логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття. Ця операція здобула назву дефініції (від лат. definitio). Оскільки зміст поняття складають необхідні, істотні ознаки предмета, то визначити поняття – означає з’ясуватиістотні ознаки предмета. Так, визначити поняття “держава” – означає з’ясувати істотні ознаки держави. Визначення розв’язує такі два пізнавальні (гносеологічні) завдання: 1.З’ясовує властивість визначуваного предмета, дає відповідь на запитання про те, що є даний предмет. 2.Обмежує визначуваний предмет від усіх інших суміжних з ним предметів. Визначення можна виразити так: А є Вс. У будь-якому визначенні розрізнюють визначуване поняття (дефінієндум) – це те, що визначається, і визначальне (дефінієнс), те, за допомогою чого щось визначається. У наведеній формулі А – визначуване поняття, а Вс – визначальне. При цьому В – означає рід, а с – видову відмінність. Скорочено визначуване поняття записують Dfd, а визначальне – Dfn. Загальна структура визначення матиме вигляд формули Dfd = Dfn. Визначення поділяються реальні й номінальні. У реальних визначається предмет, у номінальних – ім’я предмета. Реальним є визначення, що розкриває суттєві зв’язки предмета. Основним видом реального визначення є визначення через рід і видову відмінність. При визначенні через рід і видову відмінність визначуване поняття підводиться під друге, більш ширше поняття, що є найближчим його родом, і вказуються ознаки, котрими відрізняється визначуване поняття від інших понять, які входять до цього роду. Визначення через рід і видову відмінність поділяються на підвиди: а) атрибутивні; б) генетичні. Атрибутивним буде визначення, де видовою відмінністю є якості і властивості (атрибути). Наприклад: “Присуд є рішення (рід), винесене судом у засіданні з питання про винність чи невинність підсудного і про застосування або незастосування до нього покарання (видова відзнака)”. Генетичне визначення – це таке визначення, в якому зміст поняття розкривається за допомогою вказівки на спосіб виникнення предмета. Описуючи походження предмета, ми перелічуємо його істотні ознаки і, таким чином, з’ясовуємо зміст визначального поняття. Наприклад: “Коло є крива, яка утворюється рухом на площині точки, котра зберігає рівну відстань від центру”. Номінальним є таке визначення, за допомогою якого визначається не сам предмет, а його ім’я. Номінальне визначення не розкриває змісту поняття, тому воно не є визначенням у власному розумінні слова. За допомогою номінальних визначень дається найменування предметам і явищам, які вивчаються, уводяться нові терміни в науковий обіг, з’ясовується значення вживаних термінів і т.д. Щоб краще з’ясувати відмінність номінальних визначень від реальних, порівняємо номінальне й реальне визначення юридичної особи: 1) “Кількісні утворення як суб’єкти цивільного права іменуються юридичними особами”. 2) “Юридичними особами визнаються організації, які володіють відособленим майном, можуть від свого імені придбати майнові й особисті немайнові права і нести відповідальність, бути позивачами і відповідачами в суді, арбітражі або в третійному суді”. Перше визначення є номінальним, а друге – реальним.
ВИСНОВКИ З ЧЕТВЕРТОГО ПИТАННЯ:
Таким чином, операції над поняттями – це такі логічні дії, унаслідок яких утворюються нові поняття. Оскільки обсяг понять розглядається як клас, із яким проводяться ці операції, то останні й називаються операціями з класами. Унаслідок цих операцій (операцій над поняттями) здобувають нові класи. Розгляньмо такі операції над поняттями: 1) складання, 2) множення, 3) поділ, 4) заперечення, 5), узагальнення 6) обмеження, 7) визначення понять. 1. Складання – це логічна операція, за допомогою якої два чи кілька класів об’єднуються в один клас. 2. Множення – це логічна операція, за допомогою якої знаходять елементи, котрі входять одночасно до класу обох помножуваних понять. 3. Поділ– це логічна операція, яка являє собою розподіл на види (групи) предметів, що входять до обсягу поняття. 4. Операція заперечення поняття А полягає в утворенні нового поняття – не-А, обсяг якого, складений з обсягом поняття А, становить логічний клас сфери предметів, про яку ми розмірковуємо. 5. Узагальнення – це логічна операція, сутність якої полягає в переході від поняття з меншим обсягом до поняття з більшим обсягом. 6. Обмеження – логічна операція, у процесі котрої відбувається перехід від поняття з більшим обсягом, але з меншим змістом, до поняття з меншим обсягом, але з більшим змістом. 7. Визначення– логічна операція, за допомогою якої розкривається зміст поняття.
висновки З ТЕМИ:
Таким чином, поняття є одною з основних форм абстрактного мислення. Воно здатне не тільки репрезентувати предмети, а й аналізувати їх, відволікаючись від несуттєвого, випадкового, що дозволяє глибше проникати у дійсність, відображати її в усій повноті. Поняття вводить предмет в систему складних зв’язків і відносин. Саме поняття складають основу будови інших форм абстрактного мислення – суджень і умовиводів.
Запитання на закріплення матеріалу
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |