|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПОРІВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО
ПОРІВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО« Назад
ПОРІВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО 15.10.2016 20:57
ДЕРЖАВНА ПЕШТЕНЩАРНА СЛУЖБА УКРАЙШ ШСТИТУТ КРИМШАЛЬНО-ВИКОНАВЧО! СЛУЖБЫ Богатирьов I. Г., Копотун I. М., Пузирьов М. С. ПОРІВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО Навчальний посібник За загальною редакщею доктора юридичних наук, професора Богатиръова I. Г. КИ1В 2013 УДК 343.8 ББК 67.9(4Укр) Б73 Рекомендовано до друку Вченою радою інституту кримінально-виконавчої служби (протокол № 4 в\д 20 грудня 2012 року) Рецензенти: Савченко А.В., доктор юридичних наук, професор. Трубников В.М., доктор юридичних наук, професор. Богатирьов I. Г., Копотун I. М., Пузирьов М.С. Б73 Порівняльне кримінально-виконавче право : навч. посібник / за заг. ред. I. Г. Богатирьова. - К.: Інститут кримінально-виконавчої служби, 2013. - 140 с. У навчальному посібнику висвітлюється загальнотеоретичні та практичні проблеми сучасного стану й перспективи розвитку порівняльного кримінально-виконавчого права. 3 нових позицій розкриваються основні його інструкції. Особлива увага зосереджується на практичних проблемах правового регулювання кримінально-виконавчих відносин м1ж персоналом органів і установ виконання покарань та засудженими, дослідження 1 моделювання нових засобів, форм та методів гармонізації зазначених правовідносин. Навчальний посібник розраховано на слухач1в вищих навчальних заклад1в юридичного профілю, курсанта та слухач1в інституту кримінально-виконавчо'1 служби, а також ад’юнктів, науковців та практичних працівників, які цікавляться проблемами кримінально-виконавчого права. Видання посібника зумовлено потребою викладання навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» за якісно нових умов підготовки фах1вц1в нової генерації для органів 1 установ, що належать до сфери управління Державної пенітенціарної служби України. УДК343Л ББК 67.9(4Укр) © Інститут кримінапьно-виконавчо'1 служби, 2013 © Колектив авторів, 2013
Навчальний пособник покликаний допомогти курсантам та слухачам інституту кримінально-виконавчої служби в опануванні дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право», яка передбачає вивчення кримінально-виконавчого права та його основних інститутів через призму правового регулювання кримінально-виконавчих відносин в Україні та у зарубіжних країнах. Метою викладання навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право», яка передбачає вивчення та розуміння курсантами і слухачами основних понять та інститутів порівняльного кримінально-виконавчого права, ознайомлення з кримінально-виконавчим законодавством зарубіжних країн і практикою його застосування, специфікою правового регулювання кримінально-виконавчих відносин міжнародними спеціалізованими організаціями, імплементація найбільш прогресивних положень до кримінально-виконавчого законодавства України. Завданнями навчальної дисципліни є: - оволодіння курсантами, слухачами основними поняттями, категоріями та інститутами порівняльного кримінально-виконавчого права; - вироблення у курсантів та слухачів уміння самостійно працювати з першоджерелами та спеціальною юридичною літературою з кримінально-виконавчого права зарубіжних країн та міжнародно-правовими актами у сфері захисту прав і свобод засуджених та ув’язнених; - отримання навичок застосування міжнародно-правових актів у роботі із засудженими та ув’язненими; - формулювання науково обґрунтованих пропозиції з удосконалення правового регулювання кримінально-виконавчих відносин на основі вивчення зарубіжного досвіду; - підвищення рівня правосвідомості й правової культури курсантів (слухачів) у роботі із засудженими та ув’язненими;
За результатами вивчення навчальної дисципліни курсант (слухач) повинен: Знати: - основні поняття, категорії та інститути кримінально-виконавчого права у розрізі міжнародно-правового регулювання кримінально-виконавчих відносин; . - міжнародно-правові акти щодо поводження із засудженими (ув’язненими) та їх значення для пенітенціарних установ України; - судову практику реалізації норм кримінально-виконавчого законодавства Україні; Умили: - порівнювати норми національного кримінально-виконавчого законодавства, міжнародно-правових актів щодо поводження із засудженими (ув’язненими) та надавати обґрунтовані висновки щодо їх застосування і вдосконалення законодавства України; - надавати правову допомогу засудженим та ув’язненим щодо правового регулювання кримінально-виконавчих відносин нормами міжнародно-правових актів;. - використовувати досвід правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у зарубіжних країнах для вдосконалення кримінально-виконавчого законодавства України; - популяризувати кримінально-виконавче законодавство України, його високі соціальні стандарти та міжнародно-правові норми захисної спрямованості у кримінально-виконавчих правовідносинах із засудженими та ув’язненими. Вивчення навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» дозволить курсантам та слухачам краще розуміти норми й інститути кримінально-виконавчого права різних країн, порівнювати Їх з міжнародними стандартами і таким чином усвідомити загальну картину правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у сучасному світі, синтезувати світовий досвід для запровадження його кращих досягнень у кримінально-виконавче законодавство України.
Практичне значення порівняльного кримінально-виконавчого права виявляється через можливість пізнання та Максимального використання світового досвіду для удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України. Вивчаючи цю навчальну дисципліну, курсант (слухач) повинен перш за все керуватися навчальною програмою, в якій визначено обсяг матеріалів, коло теоретичних і практичних питань, які необхідно засвоїти. Важливим підґрунтям для вивчення навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» є глибоке знання кримінально-виконавчого права, що дозволяє курсанту (слухачу) орієнтуватися в основних напрямах правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у різних країнах світу. Навчальний посібник підготовлено відповідно до навчальної програми, складено на кафедрі кримінально-виконавчого права інституту кримінально-виконавчої служби. Вивчаючи відповідний матеріал, курсант (слухач) повинен постійно працювати з вітчизняним кримінально-виконавчим кодексом та відповідними кодексами зарубіжних країн, міжнародно-правовими актами щодо поводження із засудженими (ув’язненими), навчальною літературою та науковими періодичними виданнями, зокрема: «Науковий вісник Інституту кримінально-виконавчої служби», «Право України», «Вісник Верховного Суду України» та іншими навчальними й науковими джерелами. Обов’язковим елементом роботи з опанування навчальної дисципліни «Порівняльне кримінально-виконавче право» є робота у всесвітній мережі Internet з іноземними нормативними джерелами та науковою літературою. ТЕМА 1 ПОИВНЯЛЬНЕ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО В ІСТОРИЧНІЙ РЕТРОСПЕКТИВІ ТА СУЧАСНОМУ СВІТІ 1.1. Застосування порівняльно-правового методу в кримінально-виконавчому праві Відома народна мудрість говорить: «Усе пізнається у Порівнянні». Порівнюючи, ми можемо виявити позитивна моменти і тенденції розвитку. У повній Мірі це стосується і кримінально-виконавчого права. Прийняття КВК України свідчить про послідовне та цілеспрямоване виконання нашою державою своїх зобов’язань у сфері реформування кримінально-виконавчої системи з метою максимального наближення умов тримання засуджених до міжнародних пенітенціарних стандартів»[1]. На сучасному етапі перед законодавцем постає складне завдання - удосконалення чинного кримінально-виконавчого законодавства з метою забезпечення ефективності діяльності органі і установ виконання покарань та приведення умов тримання засуджених у відповідність з міжнародними стандартами та правилами[2]. У свою чергу, одним із важливих напрямів діяльності ДПтС України є співробітництво з міжнародними організаціями, пенітенціарними відомствами, неурядовими фундаціями та інституціями зарубіжних країн, що передбачено ст. 5 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»[3]. Зазначений напрям діяльності набув широкого поширення у практичній діяльності ДПтС України з огляду на визнання необхідно поглиблення євроінтеграційних і північно-східних процесів у всіх сферах нашої держави. Тим більше, що впровадження зарубіжного досвіду є однією зі складових міжнародної співпраці ДПтС України [4]. Подальший розвиток демократ», забезпечення прав і свобод громадян нерозривно пов’язані з підвищенням якості та ефективності роботи пенітенціарних установ, під час якої виникають, змінюються та припиняються різні види кримінально-виконавчих правовідносин. Намагання впровадити в повсякденне життя українського суспільства ліберальні европейські цінності обумовило необхідність оптимізації діяльності для органів і установ, що належать до сфери управління ДПтС України, відповідно до загальновизнаних міжнародних пенітенціарних стандартів. У цьому контексті неабияку значущість у трансформації інститутів кримінально-виконавчого права посідає і вдосконалення процесу застосування засобів виправлення і ресоціалізації засуджених. Зазначені аргументи дають можливість персоналу пенітенціарних установ визначити необхідне коло завдань з метою Їх вивчення і розв’язання. Як зазначав М.О. Стручков, виступаючи в якості експерта від соціалістичних держав на Міжрегіональні наради (Кембрідж, 11*- 15грудня 178 р.) з приводу обговорення п. 4 «ДешститУщонашзащя виправних систем та її наслідки для засуджених, що залишаються в тюрмах» порядку денного VI Конгресу ООН з попередження злочинності та поводження з правопорушниками (Ліссабон, 25 серпня - 5 вересня 1980 р.), «...встановлення режиму у пенітенціарних установах, а також програми перевиховання засуджених входять до компетенції кожної держави. У той же час держава повинна добиватися відпов1дност1 норм нацюнального пенггеншарного права
Стандартним м1шмальним правилам поводження з ув’язненими, оскільки держави - члени ООН визнали їх» [5]. Вважаємо беззаперечним, що у процесі удосконалення правового регулювання та практики застосування кримінальних покарань необхідно враховувати та використовувати позитивний досвід ще діяльності у зарубіжних державах. Невипадково М. Ансель зазначав, що «вивчення зарубіжного досвіду відкриває перед юристом нові горизонти, дозволяє йому краще пізнати право своєї країни, бо специфічні риси цього права особливо виразно виявляються у порівнянні з іншими системами. Порівняння здатне озброїти юриста ідеями та аргументами, які не можна отримати нав1ть при дуже доброму знанні тільки власного права» [6]. Поряд із цим, при застосуванні порівняльно-правового методу у кримінально-виконавчому праві не ставиться за мету цілковита імплементація зарубіжного пенітенціарного законодавства в частині регулювання виконання та відбування кримінальних покарань, оскільки ми усвідомлюємо, що подібні запозичення можливі лише з урахуванням специфіки економічного та соціального розвитку України, особливостей вітчизняної кримінально-виконавчої системи, історичного досвіду і традицій нашого народу, особливостей національної психології тощо [7]. Представлений курс є продовженням і розвитком курсу «Кримінально-виконавче право України» і має за мету розширення та поглиблення уявлень про кримінально-виконавче право як нову сучасну дисципліну. Порівняльне правознавство є теорією та науковою дисципліною в низці галузей юридичної науки. Його мета - вивчення і співставлення різних правових масивів і систем між собою та з нормами міжнародного права, виявлення Їх загальних рис та відомостей, визначення тенденції загальносвітового розвитку. Тому, якщо підтримати пропозицію... I.Г. Богатирьова, С.М. Бодюла, О.М. Джужа), О.Г. Колба про необхідність єдиного (порівняльного) курсу кримінально-виконавчого права, в якому проглядалася б: єдність і диференціація норм кримінально-виконавчого права різних країн, котрі забезпечуютъ відповідно до міжнародних стандартів порядок і умови виконання та відбування кримінальних покарань. Однак на цьому шляху виникає низка проблем, без вирішення яких зусилля вчених не дадуть того бажаного результату, на який, у кінцевому результаті, сподіваються законодавець і суспільство. Перш за все важливо розуміти, що не існує реальних правових систем. їх ефективність визначається своєчасно та відповідністю стану держави і права тої чи іншої крани певному етапу суспільного розвитку. В Україні останні два десятиліття відбувається ідеалізація права захисного типу, незважаючи навіть на очевидні суттєві відмінності в історії формуванні цих правових систем. Спроваджується найгірший варіант модернізації країни, держави і права: «сліпе копіювання чужих моделей регулювання суспільних відносин». Але ще В.П. Казимірчук звертав увагу на один надзвичайно важливий аспект характеристики західного права: «Позитивним і принципово важливим слід уважати те, що основні зусилля захисних учених направлені на виявлення причин у межах демократичного суспільства та на виконання вимоги щодо вивчення права у дії, пошуку і створення гарантії реалізації прав» [8]. Тобто західні правові модел1 також не завжди досконалі, а тому потребуюсь скрупульозного вивчення і глибокого аналізу. «Порівнянню повинні підлягати не тільки закони, але й підзаконні акти, судова практика, колективні договори, звичай, і що особливо важливо, практика застосування законодавства. Таким чином, порівняння законів на папері не менш важливо, ніж законів у дм. тобто «живого права». Тому у виршенш зазначених вище проблем слщ звернути увагу на те положения, що використання заруб1жного досв1ду нб може 1 не повинно ставати основиим шляхом оптимізац1У кримінально-виконавчого права в сучасний перюд модершзаци оргашв 1 установ, що належать до сфери управления ДПтС У краши. Основним шляхом повинно стати збереження чинних 1 створенйя нових норм чи моделей, яю вщповщають соц1ально-економ1чним умовам, традищям, нацюнальним особливостям тощо. Цшком природним е використання позитивного досвіду правового регулювання кримінально-виконавчих відносин у краУнах СНД. Однак, правову форму не можна розглядати в и чистому вигляд1, як самодостатне явище, не пов’язане ‘ з конкретними сощальними 1 полггичними умовами. Яскравим прикладом цього е спроба рецепцп швейцарського законодавства в Туреччиш (1926 р.). Запозичення шоземного права, як мехашчне пристосування законодавства, не являе собою творчого розвитку права, суперечить елементарним правилам демократичного процесу пщготовки, обговорення \ ’ прийняття законів, 1гноруе нацюнальш 1 м1сцев1 особливосп. У результат! право шшо! краши залишаеться чужорщним т1лом в сощальнш тканиш1НШ01 держави. Однак спочатку необхідно надати загальну характеристику пор1вняльно-правового методу 1 порівняльного правознавства (компаративизму), оскшьки це мае принципове значення для пор1вняльно-правових дослщжень у галуз1 кримшально- викоиавчого права. У загальному вигляд! можна виокремити три основш позицп, яю розкривають значення I вигоди порівняльного права: - воно дуже корисне для вивчення юторй права та його фшософського осмислення; - воно корисне також для кращого розумшня 1 вдосконалення власного нацюнального права; - воно мае величезне значення для створення кращих правових форм відносин, яю складаються у м1жнародному сшлкуванш. МетодологЫ пор1внялъного кримінально-виконавчого права е складною структурою, яка скдадаеться 4з загальних, концептуальних шдход1в (щей), методолопчних принцитв, конкретних методов 1 методик порвнялъно-правового аналізу, що розроблеш як у рамках само! теорп пор1внялъного кримшально- виконавчого права, так 1 запозичених та адаптованих, залежно вщ предмета порівняльного, кримінально-виконавчого права, з шших юридичних та неюридичних наук. Основними методологгчними принципами пор|вняльного кримінально-виконавчого права е: - принцип об’ективносп; - принцип функщоналгему; - принцип можливост1 пор1внювання; -принцип дотримання оптимального різномашття правових систем 1 пщсистем; - принцип всеб1чного врахування лсторичних, нацюнальних, економ1чних, сощально-полггичних та шших умов. Серед методолопчних принцитв необхідно вид!лити принцип МОЖЛИВОСТ1 П0р1внювання ЯВИЩ та 1НСТИТуТ1В, ЯК1 ПОр1ВНЮЮТЬСЯ. Його сутшсть зводиться до того, що в процеЫ ПОДГОТОВКИ 1 проведения пор1вняльно-правових досл1джень суворо дотримуеться вимога, згщно з якою об’екти порівняння мають бути «пор1внюваними» 1 М1Ж ними в обов’язковому порядку повинен юнувати прямий зв’язок. Цей принцип передбачае наявшсть у різних явищ, 1нститут1в та установ загальних рис, ознак належносп до одного й того ж роду або виду, наявшсть у них схожих структур, функцш, загальноТ сфери застосування, аналопчних завдань 1 ЦШЬОВИХ установок. Сл1д звернути у вагу на основш принципи, яю закладеш в Свропейських пештенщарних правилах, зокрема:
3 Обмеження, накладен! на осмб, позбавлених вол1, повинш бути м1н1мально необхщними та вщповщати Т1Й обгрунтовашй меть з яко1 вони накладалися.
СуСШЛЬСТВ1.
МОН 1Т0рИН Гу. Комплексний П1дхщ до використання методологи порівняльного крим1нально-виконавчого права е необх!дною умовою продуктивного вивчення сучасних шдход1в до виправлення 1 ресоц1алізац11 засуджених у різних кражах світу. Професор I. Г. Богатирьов вказуе на об ’екти поргвняння у кримшально- виконавчому прав1, зокрема, це норми, інститути, органи, установи, кримшально-виконавч1 правовідносини, кримшально-виконавча характеристика, юридичш процедури виконання та вщбування покарань. Головне, щоб щ правов! явища не виходили за рамки проблематики кримінально-виконавчого права та Ух порівняння не суперечило теорп права [9]. Сл1д погодитися з думкою В. П. Казим»рчука, який вважае, що при вивченш правових явищ, вщштовхуючись вщ наукових абстракщй, як! вщображають загальне, суттеве, те, що повторюеться, сощально-пол1тичну сутшсть державно-правових 1нститут1в, дослщник йде до виявлення IX службово'1 рОЛ1, сощальних функций 1 ефективносп [10]. Як правильно зазначаеться в науковдй Л1тератур1, це дозволяє йти в дослщженш вщ багатоман1тн0ст1 даних у законодавств1 до тих, реальних сусшльних відносин - матеріальним умовам життя, як! лежать в основ! правових норм »лравовідносин, та яи повинш слугувати основою забезпечення необхідност1 вщпов1ДНИХ правових 1НСТИТуТ1В. - У цьому випадку вщправним пунктом доапдження е встановлення того змгсту правового тституту, що аналізуеться, яке пот1м дозволить пояснити його специф1чн! правов1 властивость Для видшення :тако1 основи дослщник мае використати; усю сукупшсть наявних метод1В I засоб1в шзнання: конкретно- соцюлопчний, пор1вняльний, використовувати прийом абстракцй, звертаючись до висновюв шших наук. Пор1вняльие правознавство використовуе широкий спектр методов наукового шзнання, найбшьш уживаними з яких е: пор1вняльно-правовий; системно-функцаональний; конкретно- 1сторичний; конкретно-соцюлопчний; формально-лопчний; метод правового моделювання та 1н. Окр1м того, В. П. Казим1рчук наводить низку основоположних принципово важливих позицш, як! е базовими для сучасних досл1джень у галуз! порівняльного правознавства та дозволяють виявляти сутшсть дослщжуваних правових явищ:
-у власному, бшьш точному, значент метод поргвнялъногЬ дослгдження мае свош об’ектом аналопчш або схож! інститути двох або декшькох правових систем, спшьних або протилежних за свош сощальним змктом; - порхвняння як прийом логлки передбачае, що в об’ектах, яи дослщжуються, е яюсно схож1 ознаки. Але з’ясування значення К0ЖН01 ознаки, розкриття п СОЦ1аЛЬНО-еКОНОМ1ЧНОГО ЗМЮТу безумовно приведе до з’ясування коршних вщмшностей (тобто того, що визначае специфшу, особливосп цього об’екту) різних правових систем; - важливою стороною в застосуванш методу порівняльного вивчення права е необхщшсть поеднання його з конкретно- соцюлопчним анализом, тобто поеднання конкретного правового материалу з соцюлоггчним тдходом; - для наукового шзнання замало встановити риси схожосп та ВЩМ1ННОСТ1; важливо з’ясувати, яю причини обумовши схожгстъ та вгдмтностг М1ж тими чи іншими правовими шститутами, всеб]чно проаналізувати Їх спшьш риси та вщмшност1. Останне досягаеться не особливим пор1вняльним методом, а вс1ма тими прийомами науковоТ методологи, яю забезпечують юторичний, соцюлопчний 1 юридичний аналіз правових 1НСТИТУТ1В; - вивчення юристом-дослщником нормативного матеріалу одшеТ яко'1сь нацюнальноТ правово'1 системи або краТни не дае достатньо широкого материалу для узагальнення 1 висновюв, 1 що не можна обштись без порівняльного методу при кторичному дослщженш правових систем різних епох 1 різних народ1В. Як наслщок, з одного боку, для можливост1 формування найбшьш достов 1рних у науковому плат висновюв необхгдно спиратися на максимально найбтыиий фактичний; - нормативный та гсторичний матергал. 3 шшого боку, вироблення прийом1в наукового ствставлення досл1Джуваного матеріалу, принцишв узагальнення дозволяє дослщнику легко ор1ентуватися в ньому, обирати найб1льш важлив1 1 необхщш факта; -необхідно враховувати важливсть порвняльного вивчецня правових систем різномаштних держав в штересах законодавчоТ д1яльност| для вир1шення суто практичних завдань, що виникають леред власною державою п. 1сторика-правовий метод - безумовна складова. сучасних пор1вняльно-правових дослщжень. Слщ зазначити, що порівняння у кримшально-виконавчому прав1 здшснюються у двох напрямах; горизонтальному - порівняння різних нацюналъних систем кримінально-виконавчого права 1 вертикальному сшвставлення м1жн2(родних пештеищарних стандарте 1 норм нацюнального права[11]. Однак, на наш погляд, не менш важливим, у вертикальному напрям1 порівняння, е дослщження историчного генезису правового регулювання різних аспекта кримшально- виконавчих відносин, що охарлюються предметом кримшально- виконавчого права. Конкретно-юторичний метод дозваляе оцшити не тщьки сучасний стан явищ, але й прогнозувати Ух майбутне. Вш допомагае дослщникам звертатися до тих юторичних факпв, дат, под1й 1 хрошк, як1 дозволяють вибудувати загальну картину Ух еволюцп [12]. . У, зв’язку з цим теоретико-прикладне досдщження функцюнування орган1в 1 установ виконання покарань не може бути проведено без вагомоУ юторико-правовоУ складовоУ, обсяг якоУ обмежуеться тшьки обраним науковим пошуком 1 необхщшстю концентруватися на певнш проблематищ. М1ж тим, уже в перших наукових працях, присвячених проблемам кримінально-виконавчого права, до одноУ третини обсягу выводилось його ретроспективному аналізу. Саме на аналіз1 еволюцШних процес1в перил вчен'ьпештенщаркти грунтували своУ теоретичш конструкцп. Це були не просто кторичш екскурси чи
довщки, або 1сторико-правов1 вступи. Вони були присвячеш юторй зародження, становления 1 розвитку кримінально-виконавчого права. Таким чином, представлений навчальний поабник - це спроба штегративного порвняльно-правового дослщження, котре включатиме як горизонтальне, так 1 вертикальне порівняння (у тому ЧИСЛ1 Й В историчному КОНТСКСП). 1.2. Ретроспективний аналй та сучасний стан пор1вняльно- правових дослщжень у галузі кримінально-виконавчого права Пор1вняльний анализ кримінально-виконавчого законодавства зарубіжних країн - внесок у розвиток теорп поргвняльного правознавства в умовах створення нових М1ждержавних об’еднань, одним із яких е СНД. Зютавлення позитивного 1 негативного законодавчого досвіду заруб1жних краУн робить висновки бшьш обгрунтованими. Воно закладае основу нового наукового напряму, в межах якого можна визначити шляхи удосконалення кримінально-виконавчого законодавства України та зарубіжних країн, пщвищення рол! институту покарання в боротьб1 зі злочиншстю. Пор1вняльний аналіз нормативно-правових акпв у сфері виконання та вщбування кримшальних покарань мае 1 прикладне значення. Вш може пщказати шляхи, форми та методи, як1 доцшьно використовувати при реформуванш национального законодавства. Висновки, зроблеш за результатами порівняльного аналізу вщповщних норм кримінально-виконавчого законодавства та законодавчих акпв заруб 1жних краУн, дозволяють внести необхщш змши 1 доповнення в роздши, глави 1 стагп вщповщних законів. Але без ретроспективного аналізу пор1вняльно-правових досящжень у галуз1 кримінально-виконавчого права неможлйво скласти повну картину Ух сучасного стану. Розглядаючи 1стор1ю вивчення питания порівняльного кримінально-виконавчого права, насамперед слщ назвати роботу 1тал1Йського вченого ЛуУдж! Дзуппета «Повний курс порівняльного кримшального законодавства», видану в 1852 р. Автор пров1в пор1вняльний аналіз систем покарань у Франц)!, Австрп, Сицилп та шших краУнах. Продовженням розвитку цього вчення стало двотомне видання «Сучасне кримшальне законодавство в пор1вняльному викладо> (1894, 1899, Н1меччина). У ньому викладалася система кримшальних покарань як европейських, так 1 не европейських краТн. 1сторГУ системи установ виконання покарань у поровняльному аепеюп присвячена робота Е. Карпентера «Тюрмй, полщ1Я та покарання». Описуючи ютор1ю каральноТ системи, вш робить висновок про те, що сусшльство прийшло до необх1дност1 виправлення злочинця. «Если боязнь наказания устрашает некоторое число людей, которые еще никогда не были в тюрьме, то как она действует на тех, которые уже были там? Ответ - повторение проступка, и как следствие этого - преступники обратно возвращаются в тюрьму». «Привычка к преступлению отнимает даже страх перед тюрьмой. Как бы жестока ни была тюрьма, все-таки она, наконец, порождает свой собственный тип арестанта, который приспособился к тому, что его окружает» ’4, - вщзначае Е. Карпентер. В умовах реформи пештенщарно'У системи, що проводиться ниш в УкраУш, видаеться 1стотним висновок, зроблений автором щодо рол1 пращ. Пор1внюючи оргашзащю пращ ув’язнених в Англп 1 Росшськш 1мперп, В1н вказуе, що ув’язнення в тюрму 1 даремна праця (характерна для англшських тюрем) породжують тшьки мстиве почуття, яке прагне зробити з нього закореншого, невиправного злочинця [13]. До робот цього напряму б1льш пізнього перюду належить багатотомне видання «Сучасне заруб1жне крим1нальне право» (1955, Захщна Имеччина). із праць заруб1жних авюр1в инця XX - початку XXI ст. сл1д назвати монографию у двох томах вщомого французького пештенщарюта . Ж. Праделя «Пор1внялъне кримщальне право» (1995, 2002). Пор1вняльному кримшально- виконавчому праву присвячеш робота таких сучасних зарубюкних учених, як; Н. Кр1стп, М. Плате, Р. Кшг, В. Стерн. Слщ зазначити, що у дореволюцшнш юридичнш наущ1стор1я кримшальних покарань у порівняльно-правовому аспект! мае досить давню юторда: О. Ф. Кютяювський, М. Д. Сергеевський, I. Я. Фойницысий, М. С. Таганцев. , Зазначимо, щр дореволющйне законодавство РосшськоУ 1мпери у сфер! застосування покарань певною м1рою реципйовало пештенщарний досвід заруб1жних краш. Зокрема, Кримшальне уложення 1903 року передбачало короткоетрокове ув’язнення в тюрм1 за одиночною системою та довгострокове у виправному будинкуза умови тримання протягом перших мюящв в одиночтй камер1, пот)м - роз’еднання на шч та на час, вшьний В1Д робота. Зазначеш нормативш положения не були випадковими у тогочасному криминальному законодавств1, оскшьки наприкшщ XIX ст. втчизняна пештенщарна наука дшшла висновку про те, що одиночче ув’язнення засуджених е найбшьш ефективним у справ! 'Їх виправлення, оскшьки дозволяє найоптимальшшим способом здшснювати диференщащю та шдив1дуалізащю виконання покарання у вид1 позбавлення вол1. Зауважимо, що зазначене питания продовжуе залишатися актуальним 1 в умовах сьогодення, оскшьки перебування ос1б в умовах М1сць позбавлення вол1 «радянсько-казарменого» типу у примвденнях по 30-100 ос1б сприяе збшьшенню юлькосп професшних злочинщв 16. Спираючись на заруб1жний досвід кримшально-виконавчо! д1яльност1, В1тчизнян1 вчеш С. В. Познишев та С. П. Мокринський значну увагу у своЇх працях прид!ляли науковому обгрунтуванню одиночно! системи тримання арештант1в. Так, на думку С. П. Мокринського, одиночне ув’язнення: 1) краще всього вщповщае цшям покарання - залякуванню, спокутуванню вини 16 Пузирьов М. С. Справеддивйсть у иен!тешЦари1й систем! / I. В. Ьмиьков, М. С. Пузирьов [Едектронний ресурс]. - Режим доступу до статт! : ЬКр: / /шгаЛета.Ь.па/рг1п(/5788.Ыш1.
через страждання, попередженню злочишв та виправленню; 2) дозволяє вивчати шдивщуально кожного арештанта 1 застосовувати заходи тюремноУ д1яльност1 з урахуванням особистост1, умов 1 особливостей кожного; 3) виключае будь-яю зносини М1ж арештантами, попереджуе безладця та змови проти начальства; 4) робить неможливим взаемне розбешення арештатлв, 1 якщо не встигае виправити арештанта, то, в усякому раз1, не випускае його із тюрми бшьш розбещеним; 5) попереджуе знайомства у тюрм) \ тим самим утворення злочинних товариств М1ж зв1льненими з М1сць ув’язнення; 6) бшьш або менш швидко приборкуе найнепоюршпп характери, ставить арештанта поза спроможносп чинити зло, вщкривае йому шлях до добра 1 власного виправлення; 7) звшьняе тюремне начальство В1Д неприемноТ необх1дносТ1 вдаватися до допомоги шпигунства; 8) робить позбавлення вол1 надзвичайно репресивним 1 виправним, дозволяє зменшити строки покарання 1 таким чином скорочуе державш витрати на утримання арештант1в [14]. 3 метою практичноУ реалізац11 теоретичних напрацювань зі серпня 1887 р. були затверджеш Правила про порядок тримання ув’язнених у тюрмах, улаштованих за одиночною системою. У них детально регламентувались умови розм1щення ув’язнених та обладнання одиночних камер; заходи дисциплшарного покарання та порядок Ух застосування 1 т. п. !". Прихильники одиночного ув’язнення стверджували, що за такоУ системи арештант зберйае свою людську Г1дн1сть, почуття чест1 та 1ндив1дуальноУ в1дп0в1дальн0ст1, що неможливо при загальному триманн1. Професор С. В. Познишев, пщтримуючи цю точку зору, вважав, що розм1щення арештагтв трупами у загальних камерах е найпроспшим, але Ц1лком непридатним способом. Згубний, розбещуючий вплив такого порядку не викликав сумщву. За таких умов, на думку С. В. Познишева, неминуче розвиваеться статева розпуста, процв1тае арештантський «майдан» [15] та гра у карта [16]. Визнаючи шдив1дуалізац1ю покарання необхідною умовою виправного впливу тюрми, С. П. Мокринський звертав увагу на нереальшсть рёалізацп ще! ще! у росшських тюрмах. Поснлаючись на досвід буд1вництва ПетербурзькоТ одиночно! тюрми вшськовог,о вщомства, при якому вартють обладнання одиночно! камери обшшлася понад 2000 рубл1в, вш вказував, що при еередньодобовому склад» тюремного населения у 100 тис. оыб переведения на режим одиночного тримання буде вимагати витрат у 225-300 млн. рубл1в; забезпечення ж тримання максимального складу ареШтанпв в окремих прим!щеннях складе 340-450 млн. рубЛ1'в [17]. Переконливим супротивником одиночного тримання свого часу виступав Ф. М. Достоевський. Вш писав: «Я твердо уверен, что знаменитая келейная система достигает только ложной, обманчивой, наружной цели. Она высасывает жизненный сок у человека, нервирует его душу, ослабляет ее, пугает ее, и потом нравственно иссохшую мумию, полусумасшедшего представляет как образец исправления и раскаяния» [18]. Описуючи типи тюремних установ, М. Д. Сергеевський формулюе низку висновюв, яю й ниш являють штерес, зокрема: «1) новейшая одиночная тюрьма имеет мало общего с тем ее первичным типом, который сложился в конце XVIII - начале XIX в.; в целом одиночное тюремное заключение оказалось не только не исправительным, но и вредным в .физическом и нравственном отношениях; 2) на обломках старой построена новая система одиночного заключения с обязательными работами в кельях; 3) для русского крестьянина-земледельца келейное заключение приносит не исправление, а одно лишь озлобление, чувство вражды и ожесточения; 4) не говоря о громадных денежных затратах, которые потребуются для постройки келейных тюрем, очевидно, что всякая ошибка в их устройстве может подорвать все дело; 5) из европейских тюрем изгнана система общего заключения. Разрешение вопроса о преимуществах той или другой системы размещения принадлежит будущему» . Зауважимо, що негативш висновки щодо наслдав одиночного тримання засуджених були зроблеш вченими за тих час1в, коли В1тчизняна пенггенщарна система ще не знала розгулу тюремно'Т субкультури, ГУЛАГу та шших фзномешв «казармено- таб1рно'1» системи виконання та вщбування покарання. Суворе дотримання.та реашзац1я у национальной кримшально- виконавчш полггищ вимог м1Жнародних стандарте поводження із засудженими до позбавлення вол! на певний строк пов’язане із нагальною та актуальною проблемою . буд1виицтва нових пенітенціарних установ, якими, на нашу думку, 1 спираючись на позитивций заруб1жний та у певшй . мр» В1тчизняний (доревсшюцшний перюд, теля реформи 1879 р.) досвід, мають стати тюрми. Але тюрми, влаштоваш по систем! одиночного тримання, за певними виключеннями (наприклад, пщ час залучення засуджених до сустльно корисноТ пращ, пщ час проведения сощально-виховно! робота, в шших необх!дних випадках, що сприяють досягненню мети 1х виправлення 1 ресощалізац1'1). 1снуюча система виправних колонш зі , збереженими елементами радянськоУ «загоново!» системи лише на папері називаеться виправною. Оцшивши реальшсть сьогодення В1тчизняно\ кримінально-виконавчої (пештенщарноО системи із властйВою Для М1сць позбавлення вол1 криминальною су бкультурой, важко не погодитись з тезою про те, що за усю свою 1стор1й> ця система шкого не виправила (якщо вести мову про моральне, а не юридичне виправлення), на вщмшу В1Д незл1ченно! к1лькост1 скал1чених та втрачених для суспшьства душ 1 зламаних доль. Перевага тюрми над виправною колошею полягае перш за всё у максимальному наближенш досягнення мети виправлення засуджених, що ставиться перед кримшальним покаранням, а особливо - у вид1 позбавлення воль Тримання засуджених у тюрмах по-одному (одиночне тримання) дозволить вивчити шдивщуально кожного засудженого та застосовувати засоби виправлення 1 ресощалізаци в обсяг&х та порядку, найб!льш сприятливих 1ндив1дуальним особливостям КОЖНОГО із них. Перевага тюрми перед виправною колошею полягае 1 в тому, що кнування цього Типу пештенфарних установ дозволить повною м1рою реалізувати принцип шдив1дуалізацп виконання покарання, що базуеться на дотриманш таких правил: а) вщбуванш засудженими покарання у вид1 позбавленш вол1 в мбжах областг, б) вщбуванш засудженими усього строку покарання в одн1Й пен1тенц1арн1й установ1. В силу цього, ниш реалзащя принципу шдивщуалгзацЙ виконання покарання у вид1 позбавленш вол1 залишаеться досить проблематичною, що викликано в1дсутн1стю на територп певних областей системи пенітенціарних установ, визначеноТ ст. 11 КВК України. ' У шдтримку нашШ позицп наведемо точку зору Заслуженого д1яча науки Рос1йськоТ Федерацй, професора Ю. М. Антоняна. Будучи прихильником переходу вщ колонш до тюремного режиму, в!н спростував думку, що тривале перебування у камер1 сприяе втрат1 у людини соц1альйих 1нтерес1в 1 ц1нносТей. «Абсолютно нет. Необходимое общение у заключенного в тюрьме будет. Он сможет смотреть телевизор, ходить на прогулку, в баню. Но при этом, в отличие от колоний, тюремное содержание предоставляет человеку определенную независимость. Если в отряде с ним круглосуточно находятся несколько десятков человек, то в камере его соседями станут не больше 3—4 осужденных. Человек будет ориентироваться только на себя, а не думать о том, какое мнение о нем сложилось у других арестантов. Ведь принцип отрядногр содержания осужденных придуман на заре советской власти, когда стало понятно, что тюрьмы, давно переполнены, а всех врагов не уничтожить. Тогда это была вынужденная мера», -г-, наголосцв учений[19]. . . . . .... Думки про необхщшсть реформуваныя вггчианяноУ Пештендоарно! системи у напрям1 скасування «казарменого .типу» умов тримання засуджених та доцшьнос,Т1 одиночного тримання зустр1чаються 1 серед практичних прац1вник1в системи. У зв’язку з цим, начальник сектора сощально-виховноУ роботи управления ДДУПВП у Запорізькш област1 Павло Кравчук вщзиачае: «Коротая подобным образом время, арестанты обмениваются бесценным опытом преступной деятельности ц думают во сто голов о путях развития уголовной среды. Казарма способствует этому, ей чужда нравственность. Она создана для порядка. Л'е из осужденных, кто поумнее, изучают на расстоянии вытянутой руки слабости своих сотоварищей. В нужный, час, за решеткой или на- воле, эти уязвимые места обязательно станут предметом спекуляций... Вполне возможно защитить свое достоинство перед лицом одного варвара, но если тебе противостоит целая шайка, ты обречен» [20]. Продовжуючи порушену проблему доцшьносп шртитуту одиночного тримання, наведемо влучш слова практика: «В дореволюционную эпоху данная проблема была понята и осмыслена. В результате развитие получила концепция одиночного содержания преступников. Она умело подрывала абсолютную власть тюремного коллектива над личностью. Образцовым воплощением идеи одиночного заключения стали архитектурные ансамбли центральных тюрем в Петербурге (1892 г.) и Одессе (1894 г.). Их талантливый автор Антоний Томишко умело обратил гуманные помыслы современников в практичность камня. Никогда более человеколюбие тюремного ведомства не проявлялось в таких масштабах. В силу исторических катаклизмов отечественная тюрьма деградировала в лагеря и колонии. Казарма взяла верх” [21]. Враховуючи викладене вище, в основу реформи вггчизняно! пештенщарно! системи повинно бути покладено перегляд ставлення вггчизняного кримінально-виконавчого законодавства в частиш розм1щення засуджених по «загоновШ модел1». У майбутньому реформа повинна передбачати лжвщацпо виправних колошй та перехщ В1Д «колошйсько!» до «тюремно!» системи виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк, а також йпровадження принципу суворого дотримайня ще! сепарацй, тобто роздшьного тримання оаб з разним ступеней сусшльно! небезпечност1. Зазначений принцип вщображатиме класифшащю засуджених не лише при призначенн! виду установи виконання покарання, але 1 в процес1 виконання покарання шляхом розширення видхв режиму вщбування покарання. Запропоноваш нововведения, за нашим переконанням, мають знизити негативний взаемовплив засуджених 1 привести до лшвщаци неформально! субкультури серед засуджених 21. Слщ зазначити, що перил спроби у цьому напрям1 позитивно вщобразилйся у Концепцп державно! пол1тики у сфер! реформування Державно! кримшально-виконавчо! служби Украши. Зокрема, одшею зі складових розв’язання проблеми е «забезпечення переходу вщ тримання засуджених у гуртожитках казарменого типу до блочного (камерного) Ух розмщення зі збшьшенням норми жило! площ1 на одного засудженого шляхом техшчного переоснащения 1 реконструкци установ виконання покарань, бущвництва нових та реконструкци кнуючих слщчих ізоляторГв, упровадження енергозберогаючих технолопй» [22]. • Продовжуючй ретроспективний анашз пор1вняльно-правових досл1джень у галуз! кримінально-виконавчого права, зазначимо, що докладна пор1вняльно-правова характеристика систем покарань у Росшсьюй 1мперп та заруб1жних крашах мктиться у «Вченш про покарання» (1888 р.) I. Я. Фойницького. У зазначенш робот1 описуються римська, канонична, давньогрецька, англшська, зах1дноевропейськ1 континентальш системи покарань. Двтор зазначае: «Многообразие карательных мер появляется, под влиянием идеи о необходимости внешнего или внутреннего соответствия между наказанием и родом преступного деяния, наказанию подлежащего. Идея внешнего соответствия, или талиона, свойственная эпохам более ранним, идея внутреннего соответствия - эпохам позднейшим: у нас согласно нау Екатерины II преступник должен быть лишаем того именно блага, которое он хотел отнять своим преступлением. Новое время выставило противоположный взгляд, по которому наказание должно соответствовать не роду преступления, а только тяжести его... Выбор карательных мер определяется состоянием культуры, государственными и общественными условиями данной эпохи» [23]. Роботи, присвячеш пор1вняльному кримшально-виконавчому праву, е у вщомого росшського та украшського вченого А. А. Пюнтковського[24]. У них викладаеться 1Стор1я та сучасний стан умовного засудження в Америщ, Австрали, Англа, Норвегп, ГОвшчшй Америц]. Умовне звшьнення розглядаеться стосовно €вропи, Балканського швострова, Фшляндн, Мексики, ГПвшчно- Американських Сполучених Штатов, Уругваю, БразилЙ, Японп. Аналізуючи шститут умовного засудження, автор визнае його ОДНИМ із ДОЩЛЬНИХ ЗаСОбВ боротьби зі ЗЛОЧИНШСТЮ. «При построении этого института... включение его в карательную систему могло бы содействовать улучшению последней, целесообразному построению дела борьбы с случайным преступным людом» [25], - зазначае А. А. Пюнтковський. Допускаючи можливкть \ необхщшсть запровадження институту умовного звшьнення В РоСШСЬКШ 1мперп, А. А. Пюнтковський пропонував покласти в його основу таи заеаДй: «1)допустйть применение условного освобождения при присуждении к лишению свободы свыше одного года; 2) предоставить право этого применения суду; 3) поставить возможность этого применения в зависимость от следующих условий: а) отбытие определенной части назначенного заключения, б) согласие осужденного, в) такое поведение осужденного в карательном учреждении, которое могло бы служить ручательством, что он, по освобождении, не вступит снова в коллизию с законом, г) возмещение осужденным, по мере возможности, причиненного его преступной деятельностью вреда и д) возможность для заключенного устроиться по освобождении; 4) установить для условно-освобожденных обязательное место жительства; 5) продлить период условной свободы для присужденных к срочному заключению до истечения срока причитающегося заключения, с тем однако, чтобы этот период не был менее двух лет, и допустить в исключительных случаях возможность сокращения продолжительности этого периода; 6) определить продолжительность условной свободы для присужденных к пожизненному заключению в 10 лет; 7) связать возможность обратного возвращения в карательное учреждение с совершением в период условной свободы нового преступного деяния, самовольным оставлением назначенного места жительства, уклонением от возмещения причиненного вреда; 8) связать с обратным возвращением в карательное учреждение отбытие полностью не отбытой еще части заключения; 9) право возвращения в карательное учреждение предоставить суду; 10) допустить примененйе условного освобождения к молодым преступникам, содержащимся в исправительно-воспитательных учреждениях, предоставив право этого применения всецело усмотрению администрации этих учреждений; 11) подчинить молодых преступников в период условной свободы специальному надзору и руководству признать их дурное поведение достаточным основанием для обратного возвращения их в места заключения» [26]. При цьому автор зазначае, «что принятие условного освобождения задержит рост и развитие преступности, так как этот рост и развитие обусловливаются главным образом недочетами в условиях социальной среды, устранение которых путем мер карательного свойства немыслимо; нельзя думать, что принятие условного освобождения устранит все недостатки карательного механизма и тем вполйе обеспечит успех непосредственной борьбы с преступностью, так как карательный механизм - механизм сложный, и в интересах его успешного функционирования необходимо, чтобы каждая из еГо частей соответствовала своему назначению, условное освобождение вовсе, например, не касается тех частей этого механизма, которые предназначаются для борьбы со случайным преступным людом; тем не менее принятие условного освобождения - крупное явление в эволюции карательного механизма, заметный шаг в прогрессивном его развитии. Если условное освобождение не в состоянии предохранить человека от вступления на путь преступлений, то оно в состоянии, по крайней мере, содействовать возрождению павшего, уничтожению присущих ему преступных наклонностей, усилению
его добрых намерений и тем предохранению его в будущем от рецидива» [27]. Розглядаючи різш види покарань, М. С. Таганцев здшснив !х пор1вняльний аналіз, Зокрема, вш наводить способи розмщення арештант]в, дострокове звшьнення, тюремш робота, порядок утримання арештант1в. Пор1внюючи систему покарань у ргзних країнах, умови !х вщбування, автор формулюе висновки, що до правильно влаштовано! сучасно! тюрми можна ставити вимоги не лише негативш, щоб вона не була школою пороку 1 злочишв, не випускала злочинця пршого 1 зшсовашшого, шж вш був, але й позитивна - хорошого впливу на ув’язненого; тюрма може привчити арештант1в до порядку, належного розподшу свого часу, фізично! охайност1 та морально'! порядносп, до пращ; навчити арештанта волод1ти собою, дисциплінувати його; розширити його розумовий 1 моральний кругоз1р шляхом повчання, школи, розумно пщ!браного читання. М. С. Таганцев вважав, що режим знеособлюе злочинця, стирае його шдивщуальшсть, робить його пасивним виконавцем чужо! вол1, тюремно! регламентацп, в силу чого вплив тюрми е немщним, скоропроходящим, але це не мае принципового характеру: його може бути якщо не усунуто, то ослаблено введениям перехщних тюрем, патронатства, дострокового звшьнення. На думку вченого, позбавлення вол1 може 1 повинно збер!гати свое репресивне значення. Це полягае не Т1льки в самому факт! позбавлення вол!, але 1 в умовах утримання. Видаеться сучасним 1 судження М. С. Таганцева стосовно того, що тюрма втратила характер покарання, а е привабливим м1сцем для вс1х безпритульних. В1н вважав, що прихильники ще! ПОЗИЦ1! надм1рно узагальнюють поодинок1 випадки [28]. Позитивно оц1нюючи тенденци гуман)зац1! покарань та приведения процесу !х виконання у вщповщшеть до м1жнародних вимог, не варто забувати про кару як сутшсть покарання, особливо у вид! позбавлення воль Свого часу зщомий представник росшськоУ дореволюцшноУ правовой науки, тюрмознавець Д. В. Крашський з цього приводу дуже влучно застер1гав: «По природе своей тюрьма являлась наказанием и следовательно в направлении филантропическом должен быть известный предел, с нарушением которого тюрьма могла бы превратиться из карательного учреждения в богадельню» [29]. Питания порівняльного кримінально-виконавчого права знайшли свое м1сце у працях С. В. Познишева[30]. У шдручнику з криминального права 1909 р. ним викладено короткий юторичний нарис стану тюрем на Заход1 та в Росшськш 1мперп до початку XIXст.: организация тюремного'ув’язнення, арештантська праця, тюремна осв1та, тюремне управлшня, патронат та шип аспекта. Вчений д1йшов висновку про те, що на розвиток тюремноУ системи в Сврош вплинули пештенфарш системи Америки: пенсильванская, фшадельфшська 1 оборнська. Для радянського часу було характерним, що порівняння систем покарання, порядку Ух вщбування, оргашв I установ виконання покарань проводилося, як правило, за такими трупами краУн: буржуазш краУни; краУни, що розвиваються; краУни сощалютичноУ сп 1вд ружносп. До одшеУ із перших наукових роб1т з порівняльного кримінально-виконавчого права за радянських чаав слщ вщнести дослщження професора П. I. Люблшського «Умовне засудження в шоземному та радянському прав1» [31]. Надаючи великого значення застосуванню пор1вняльно-правового методу при проведенш
дослщжень у галуз1 пенггенщарного права, пшменований вчений третину зазначеноТ науково! пращ присвятив аналізу умовного засудження в Америщ, Англи та законодавств1 крага континентально! Свроли. За напрямом пор1вняяьна-правових дослщжень у пештенщарнш сфер! радянського перюду слщ вщзначити роботу О. I. Бажанова, М. О. Стручкова, I. Б. Ускова «Обговорення пештенщарних проблем на М1Жнародному р1внЬ> (1977 р.). Узазначещй робот1 мгстяться положения, яю пояснюють необхвдшсть м1жнародного сшвробггництва не тальки на момент п видання, а й ниш. «Зарождению международного сотрудничества по пенитенциарным проблемам в какой-то мере способствовали структура и динамика преступности. В условиях империализма, как известно, преступность быстро и неудержимо растет, превратилась в событие, волнующее все страны, она стала всеобщим явлением в капиталистическом обществе». На зарождение международного сотрудничества по пенитенциарным проблемам оказал свое влияние и объективный процесс сближения законодательства разных стран... Международное сотрудничество в области исполнения наказания и пенитенциарного дела позволяет использовать основные силы и. средства, которыми располагают разные страны, в интересах предупреждения преступности, выработать общие критерии а борьбе с преступностью и правонарушениями... Обсуждение проблем исполнения наказания на международном уровне обогащает национальный опыт. Вместе с тем научный подход к этому делу позволяет предупредить отдельные ошибки, имевшие место в борьбе с преступностью в той или иной стране» [32]. Досл1дження з,порівняльного кримінально-виконавчого права на різних етапах розвитку Украшсько! держави 1 заруб!жних краТн знайшли свое продовження' в пострадянський перюд. Серед \'х автор1в О. С. М1ХЛ1Н [33], В. О. Уткш [34], В. С. Квашис[35], М. Л. Греков [36], С. С. Тарабрша [37]. Слщ назвати пор1вняльно- правове дослщження, проведене групою автор1в у 2003 р.[38], а також робота украшських учених В. А. Льовочюна [39], А. В. Савченка[40], М. I. Хавронюка 4?. . Шдводячи шдсумок 1сторичного екскурсу в пештенщарну компаративистику щодо покарань, сл1д констатувати, що у вггчизнянш науковш Л1тератур1 вщсутш дослщження, як1 мали б узагальнюючий характер 1 комплексно розкривали в пор1вняльному плаш кримшально-виконавч! засади покарань у зарубтжних краУнах. ТЕМА 2 , • ■■ . - . ■ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧЕ ПРАВО В КОНТЕКСТ! М1ЖНАРОДНИХ ПРАВОВИХ АКТ1В 2.1. Загальна декларащя прав людини 1сторичний досвід 1 практика свщчать, що мета 1 змют кримшального покарання, як правило, перебувають у тюному взасмозв’язку з конкретними умовами та епохою, загальним устроем держави, станом економ1ки та сусшлыю-поЛ1Тичним ладом, поглядами, звичаями, а також щеолопчними стереотипами; що склалися в сустльствь Поновивши у 1991 р. свою незалежнють, УкраТнська держава проходить складннй шлях перебудови 1 переоцшки матеріальних та духовних цшностей. Цей процес обтяжуеться тим, що населения протягом ЩЖОЛ1ИБ ВИХОВуВЭЛОСЯ . у ТраДИЦ1ЯХ СОЦ1ЭЛ1СТИЧНОГО св1тосприйняття, що передбачало шше ставлення до багатьох категорий сусшльства. , • ’ ' Захйст прав людини е одшею з основ дёмократн, а захист прав засуджених оаб е шдгрунтям для зд1Йснення демократично? пен1Тенц1арно'1 пол1тНки. 1 Протягом багатьох десятишть людство працюе над тим, щоб засуджеш збериали своУ права як члени суспшьства, а також набували цевних специф1чних прав. 3 щею метою була црийнята низка м1жнародних правових акпв, як1 носять М1ждержавний характер. Вони сгабшьш, на них не розповсюджусться д1я сощально'1 кон’юнктури, яка втддзеркалюе полпичш, щеол'опчш, еКОНОМ1ЧН1, реЛ1ПЙН1, ЮТОрИЧШ такримшодончш фактори. М1жнародн1 правош акти е чггким ор1ентиром для розвитку кримінально-виконавчого законодавства України та застосування його норм у механізм1 виконання та вщбування покарань. Загальне розумшня характеру м!жнародних правових акпв щодо захисту прав 1 свобод людини мае велике значення Для повного виконання зобов’язань вс!ма державами, яю ратиф!кували
щ акти. Не е винятком 1 У краУна, яка у 1995 р. зробила свш вибр входженням до Свропейського правового поля, коли взяла на себе правов! зобов’язання щодо безумовного дотримання ратифжованих Верховною Радою У краши найважливодих м1жнародних правових акт1в. М1жнародш правов1 акти - це врегульоваш м1жнародним правом норми, принципи, яю мають рекомендаций ний характер у галуз1 виконання та вщбування покарань. Загальна декларащя прав людини - це перший в ктори м!жнародних відносин акт, у якому проголошено широке коло основних свобод 1 прав людини, що пщлягають загальнш поваз1 1 дотриманню. Пщгрунтям и розроблення 1 прийняття стало бажання людства створити такий свгг, у якому люди будуть мати свободу слова 1 переконань та будуть вшьш вщ страху 1 нужди. Реалізащя щеУ мети передбачае сприяння розвитку дружных відносин м1ж народами, охорону права людини силою закону, забезпечення прав людини, ГЩНОСТ1 Й ЦШНОСТ1 ЛЮДСЬКОУ ОСОбИ, р1ВНОПраВНОСТ1 ЧОЛОВ1К1В 1 Ж1НОК, полтшення умов життя в умовах бшьшоУ свободи. Окремим напрямом декларацп е зобов’язання держав-члешв сприяти сшвробггництву з Оргашзащею Об’еднаних Нацш. Загальне розумшня характеру цих прав \ свобод мае величезне значення для повного виконання цього зобов’язання. Дотримуватися ЗагальноУ декларацп прав людини повинш вс1 народи 1 вс1 держави. Декларащя сприяе поважанню цих прав \ свобод 1 забезпеченню Ух дотримання через нащональш й м!жнародн1 прогресивш заходи, визнанню 1 здшсненню Ух як серед держав-члешв ООН, так 1 серед територш, що перебувають пщ Ух юрисдикщею. Вщповщно до норм ЗагальноУ декларацп вс1 люди народжуються вшьними 1 р1вними у сво’Уй пдносп та правах незалежно вщ раси, кольору шюри, стат1, мови, релтУ, пол1Тичних або шших переконань, нащонального чи сощального походження, майнового стану. Кр1м того, кожна людина мае право на життя, свободу 1 особисту недоторканшсть. ЛЬсто не повинен бути в рабств! або у пщневшьному сташ; рабство I работорпвля забороняються в ус1х \х видах. Н1хто «е повинен зазнавати тортур або жорстокого, нелюдського або такого, що принижуе його гщшсть, поводження 1 покарання. ' Це положения передбачае,- що вс1 люди ргвш перед законом 1 мають право, без будь-яко1 різнищ, на рвний \'х захист законом, право на р1вний захист вщ яко! б то не було дискримшацп, що порушуе цю-Декларацию. Шхто не може зазнавати безпщставног© арешту, затримання або вигнвння. Кожна людина, для визначення и прав 1 обов’язюв \ для встановлення обгрунтованосп пред’явленого Тй кримшального обвинувачення, мае право, на осн©в1 повно'Г р1вносп, на те, щоб и справа була розглянута прилюдно 1 з додержанням ус1х вимог справедливости незалежним 1 безстороншм судом. Людина, обвинувачена у вчиненш злочину, мае право вважатися невинною доги, поки и виншсть не буде встановлена в законному порядку шляхом оприлюдненого судового розгляду, при якому 1й забезпечують уа можливосп для захисту. Кр1м того, шхто не може бути засуджений за злочин на пщставг вчинення будь- якого даяния або за бездяльнють, яю пщ час Їх вчинення не становили злочину за нацюнальними законами або за м1жнародним правом. Не може також накладатись покарання тяжче вщ того, яке могло бути застосоване на час вчинення злочину. Людина як член сусгальства мае право: -на сощальне забезпечення 1 на здшснення необх1Дних для П1дтримання И ПДНОСТ1 1 для вшьного розвитку п особи прав у економ1чн1й, соц!альн1Й 1 культурней галузях за допомогою нацюнальних зусиль 1 мжнародного ствроб1тництва та вщповщно до структури 1 ресурс!В кожно'1 держави; — на працю, на вшьний виб1р роботи, на справедлив! 1 спрйятлив1 умови пращ та на захист вщ безробптя; - на р1вну оплату за р1вну працю;
-на справедливу \ задовшьну винагороду, яка забезпечуе пдне людини 1снування, ц само'1 та й ам’У, 1 яка в раз1 необхідносп доповнюеться іншими засобами сощального забезпечення; -на вщпочинок 1 дозвшля, включаючи право на розумне обмеження робочого дня та на оплачувану перюдичну вцщустку; -на такий життевий р1вень, включаючи Ужу, одяг, житло, медичний догляд та необхщне сощальне обслугоЕ;ування, який е необхщним для шдтримання здоров’я 1 добробуту н само! та и с1м’1, 1 право на забезпечення в раз1 безроб1ття, хвороби, швалщнрсп, вд1вства, старост! чи шшого випадку втрати засоб1в до кнування,через незалежш вщ неТ обставини. Материнство 1 дитинство дають право на особливе шклування 1 допомогу. Вс1 Д1ти, народжеш у шлюб1 або поза шлюбом, ПОВИНН1 користуватися однаковим сощальним захистом; - на освіту. Осв1та повинна бути , безоплатною, хоча б початкова 1 загальна. Початкова осв1та повинна бути обов’язковою. Техшчна 1 професшна осв1та повинна бути загальнодоступною, а вища осв1та повинна бути однаково доступною для вс1х на основ! зд]бностей кожного. . Осв1та повинна бути спрямована на повний розвиток людсько! особи 1 збшьшення поваги до прав людини 1 основних свобод. Осв1та повинна сприяти взаеморозумшню, терпимост! 1 дружб1 М1Ж ус1ма народами, расовими або рел'|пйними трупами 1 повинна сприяти Д1Яльност1 Оргашзацп Об’еднаних Нацш щодо шдтримання миру; - В1ЛБНО брати участь у культурному ЖИТТ1 суспшьства, вт1шатися мистецтвом, брати участь у науковому прогреа 1 користуватися його благами; - на захист ГУ моральних 1 матеріальних штерес1в, що е результатом наукових, Л1тературних або художшх праць, автором яких вона е; - на сощальний \ мжнародний порядок, при якому права 1 свободи, викладеш в цш Декларацп, можуть бути повшстю ЗДШСНеНЬ
Кр1м прав кожна людина мае обов’язки перед суспшьством, у якому "ПЛЫСИ Й МОЖЛИВИЙ ВШЬНИЙ 1 повний розвиток п особи. При здшсненш своУх прав 1 свобод кожна людина повинна зазнавати Т1лыси таких обмежень, яю встановлеш законом виключно з метою забезпечення належного визнання 1 поваги прав I свобод шших та забезпечення справедливих вимог моралт, громадського порядку 1 загалъного добробуту в демократичному сустльств!. Зд1йснення цих- прав 1 свобод ш в якому раз1 не повинно суперечити щлям 1 принципам ОргашзацЙ Об’еднаних Нащй. Зазначеш в Декларацп норми не можуть бути витлумачеш як надання будь-яюй держав1, груш оетб або окремим осЬбам права займатися будь-якою д1яльшспо або вчиняти ди, спрямован! на знищення прав \ свобод, викладених у цШ Декларацп. Отже, знання ЗагальноХ деХПарацИ Нрав яюдини допоможе курсанту (слухачу) вйкористовувати и положения у практичнш робой Та у ВЛаСНОМу ЖИТТ1. 2.2. МЬкнародний пакт про громадянсью та нсыптичш права Вщповщно до норм М1ж#ародного пакту вс1 народи мають право на самовизначення. На пщстав1 цього права вони в1л'ьно встановлюють СВ1Й пол1тичний статус 1 в1льно забезпечують св!й еКОИОМ1ЧНИЙ, СОЦ1аЛЬНИЙ 1 культурний розвиток. Ок|)1М того, для досягнення своЇх цшей народи можуть вшьно розпоряджатися своТми природними багатствами 1 ресурсами без гйкоди для будь- яких зобов’язань, що випйивають з мжнародйого економ1чного сп1вроб1тництва, яке базуеться на прйнциш взаемноУ вигоди, та з м)жнародного права. Жоден народ не може бути позбавлений належних йому засоб1В 1снування. Держави, яю беруть участь у Пакп, у тому числ1 Т1, що несуть в1дпов1дальн1сть за управлшня несамоврядними 1 пщошчними територ1ями, в1дпов1дНо до положень Статуту Оргашзацп Об’еднаних Нацш повинш заохочувати здшснення права на самовизначення 1 поважати це право. Порад із тим держава, яка бере участь у Пакп, зобов’язуеться поважати 1 забезпечувати вам, хто перебувае у межах п територп та шд п юрисдикщею, права, визнаш в цьому Пакт1, без будь-яко\' РізНИЦ1 ЩОДО раси, кольору ШК1РИ, стат, МОВИ, реЛ1Г11, ПОЛ1ТИЧНИХ чи шших переконань, нацюнального.чи сощального походження, майнового стану, народження чи шшо? обставини. , Якщо це не передбачено юнуючими законодавчими чи іншими заходами, держава-учасниця Пакту зобор’язуеться вжити необхщних заходш вцщовщно до, сво1х конститущйних процедур 1 для здшснення прав, эизнаних у цьому Пакт1. Кожна держава, яка бере участь у Пакт1, зобов’язуеться: -забезпечити будь-якій особ1, права 1 свободи якоТ, визнаш цим Пактом, порушено, ефективний зас1б правового захисту, нав1ть коли це порушення було вчинене особами, що Д1яли як особи офщШш; -забезпечити, щоб право на правовий захист для будь-яко! особи, яка потребуе такого захисту, встановлювалося компетентними судовими, адмшктративними чи законодавчими органами влади або будь-яким щшим компетентним органом, передбаченим правовою системою держави, \ розвивати можливост! судового захисту; -забезпечити застосування компетентними властями засоб1в правового захисту, коли вони надаються. Держави, яю беруть участь у Пакп, зобов’язуються забезпечити р1вне, для чоловшв 1 жшок право користування вама громадянськими 1 полггичними правами, передбаченими в цьрму Пакп, Шд час надзвичайного стану в держав1, коли життя нацп перебувае шд загрозою, про наявшсть якого офщшно оголошуеться, держави-учаснищ Пакту можуть вживати заход1в на в!дступ В1Д сво1х зобов’язань за цим нормативним актом тшьки такою м1рою, яку диктуе гострота становища, за умови, що таи заходи не е несумюними з 1х іншими зобов’язаннями за м1жнародним правом 1 не тягнуть за собою дискримшацп виключно
на основ1 раси, кольору шюри, стат1, мови, рел1гп чи сощального походження. Це положения не може бути пщставою для якихось вщстутв в1д статей 6, 7, 8 (п. 1, 2), 11, 15, 16 1 18. Будь-яка держава, що бере участь у цьому Пакл 1 використовуе право вщступу, повинна негайно шформувати 1НШ1 держави, яю беруть участь у Пакп, за посередництвом Генерального секретаря Оргашзацп Об’еднаних Нацш, про положения, вщ яких вона вщступила, 1 про причини, що спонукали до такого ршення. Мае бути також зроблено повщомлення через зазначеного посередника про дату, коли держава припиняе такий вщступ. Окр1м того, шщо в цьому Пакп не може тлумачитись як таке, що означав, що якась держава, група чи особа мае право займатися будь-якою Д1яльн1стю або чинити будь-як] дй, спрямован1 на знищення яких-небудь прав чи свобод, визнаних у Пакп, або на обмеження Їх б1льшою м1рою, Н1ж передбачаеться в цьому нормативному акп. Жодне обмеження чи принижения будь-яких основних прав людини, визнаних або юнуючих в якій-небудь держав]-учасниц1 Пакту на шдстав1 закону, конвенц1й, правил чи звичаУв, не припускаеться П1д там приводом, що в цьому Пакп не визнаються так1 права або що в ньому вони визнаються в меншому обсяз1. Право на життя е нев1д’емним правом кожно!- людини. Це право охороняеться законом. Шхто не може бути свавшьно позбавлений життя. У крашах, як1 не скасували смертно!' кари, смерти 1 вироки можуть ВИНОСИТИСЯ Т1ЛЬКИ за НаЙТЯЖЧ1 ЗЛОЧИНИ В1ДПОВ1ДНО до закону, який д!яв П1д час вчинення злочину 1 який не суперечить постановам Пакту 1 Конвенцп про запобгання злочинов1 геноциду 1 покарання за нього. Це покарання може бути здшснене Т1льки як виконання остаточного вироку, винесеного компетентним судом. Коли позбавлення життя становить злочин геноциду, сл1д мати на уваз!, що шщо в цш статт! не дае державам-учасницям Пакту права яким би то не було чином вщступати вщ будь-яких зобов’язань, прийнятих злдно з постановами Конвенцы про запоб1гання злочинов! геноциду 1 покарання за нього. Кожен, кого заеуджено до смертно! кари, мае право просити про помилування чи про пом’якійення вироку. Амшст1я, помилування або замша смертного вироку можуть бути дарован! в ус1х випадках. Смертний вирок не виноситься за злочини, вчинещ особами, молодшими за вгамнадцять роюв, 1 це виконуеться щодо ваптних Ж1Н0К. , Ищо не може бути пщставою для вщ строчения або недопущения скасування смертно! кари будь-якою державою- учасницею Пакту. Н1КОГО не може бути гаддано катуванню чи жорстокому, нелюдському або такому, що принижуе гщшсть, поводженню чи покаранню. Зокрема, жодну особу не може бути без й вшьноУ згоди пщдано медичним чи науковим дослщам. Н1кого не можуть тримати в рабств1 (рабство I работорг1вля забороняються в ус1х 1х видах),, в П1днев1льному стан1, приневолювати до примусово! чи обов’язковоТ пращ. Поряд із тим, якщо в крашах, де у вида покарання за злочин може призначатися позбавлення вол1, пов’язане з каторжними роботами, цей пункт не вважаеться перешкодою для виконання каторжних робгг за вироком компетентного суду, що призначив таке покарання. Кожна людина мае право на свободу та особисту недоторканшсть. Шкого не може бути шддано свав1льному арешту чи триманню пщ вартою. Нгкого не може бути позбавлено воль шакше, як на пщстаэах I вщповщно до такоУ процедури, як1 встановлено законом. Тому кожному заарештованому повщомляються пщ час арешту причини його арешту 1 в терм1Н0В0му порядку пов1домляеться будь-яке пред’явлене йому обвинувачення. Заарештована або затримана за кримшальним обвинуваченням особа в терм1Н0В0му порядку доставляеться до судд! чи шшо'1 службовоТ особи, якій належить за законом право здайснювати судову владу, 1 мае право на судовий розгляд протягом розумного строку або на звшьнення. Тримання шд вартою оаб, як1 чекають судового розгляду* не мае бути загальним правилом, але звшьнення може ставитись у залежнють В1Д подання гарантш явки до суду, явки на судовий розгляд у будь-якій його стада I, в раз1 необх1дност1, явки для виконання вироку. Кожному, хто позбавлений вол1 внаслщок арешту чи тримання шд вартою, належить право на розгляд його справи у суд1, щоб цей суд м1г невщкладно винести постанову щодо законност1 його затримання 1 розпорядитися про його звшьнення, якщо затримання е незаконним. Кожен, хто був жертвою незаконного арешту чи утримання шд вартою, мае право на компенсащю, яюй надано позовноТ сили. Ус1 особи, позбавлеш вол1, мають право на гуманне поводження 1 поважання пдноеп, властивоТ людськш особ1; у випадках, коли немае виняткових обставин, обвинувачуваш розташовуються окремо В1Д засуджених 1 ‘ш надаеться окремий режим, що вдповгдае Їхньому статусу незасуджених оаб. Обвинувачен! НеПОВНОЛ1ТН1 ВЩОКреМЛЮЮТЬСЯ В1Д ПОВНОЛ1ТН1Х 1 в найкоротший строк доставляються до суду для винесення рипення. Пен1тенщарною системою передбачаеться режим для ув’язнених, тстотною метою якого е Їхнс виправлення 1 соц1альне перевиховання. Неповнол1тш правопорушники в1докремлюються В1Д ПОВНОЛ1ТШХ, 1 1М НаДЭСТЬСЯ режим, ЩО В1ДПОВ1Дае Гхньому В1ку 1 правовому статусу. Шхто не може бути позбавлений вол1 на Т1й лише шдстав1, що В1н не в змоз1 виконати якесь догов1рне зобов’язання. Кожному, хто законно перебувае на територп будь-якоТ державй, належить право на вшьне пересування 1 свобода вибору М1сця проживания у межах Ц1е'1 територп. Тому людина мае право покинути будь-яку крашу, включаючи свою власну.
Перераховаш вище права не можуть бути об’екстом нЬпсих обмежень, кр1м передбачених законом, як» € необхщнйми для охорони державно! безпеки, тромадського порядку! здоров’я чи моральное населения або прав та свобод 1нших * е сумгсними з іншими правами, визначеними в Пакп. Таким чином, шхто не може бути свашльно тюзбавлений права на в’Тзд у свою власну крашу. Особа, яка законно перебувае на територп будь-яко! держави- учасНиц'1 Пакту, може бути вислана за рйненням оргатв в1дпов1Дно до закону. Вс1 особи е р1вними перед судами' 1 трибуналами. Кожен мае право при розгляд! будь-якого криминального обвпнув&чення, що пред’явлене йому, або пряг визначенш його прав та обов’язмв у будь-якому цив1льному процесГ на справедливый 1 публ!чний розгляд справи компетентним, незалежним 1 б&зсторонюм судом, створеним на пщстав! закону. Преса 1 публжа можуть не допускатися на весь судоВяй розгляд або чаетину його з М1ркувань мораш, громадського порядку чи державно! безпеки в демократичному суспшёств», або коли того вимагають лнтереси приватной життя Сторш, -або - т>ек> М1р6ю, як»ю це, на думку суду, е строго необх1Дним, - при особливйх обставйнах, коли публ1чшсть може порушуватй штереси • правосуддя; однак будь-яка судова постанова в кримшальнш або цившьнтй справ! повинна бути публ!чною, за винятком тих випадк!в, коли 1йтересй неповнолггшх вимагають шшого чи коли справа стосуеТься матримошальних споргв або отки над дггьми. Кожен обвинувачений в крнмшальному злочиш мае право вважатися невинним, поки виншсть йога не буде доведена зпдно з законом. - - Кожен мае право при розгляд! будь-якого пред’Зеленого йому кримшального обвинувачення на основг щлковито! р1внос,п‘ як мш1мум на таю гарант»: -бутй термшово 1 докладно повщомленим мовбю, яку вш розум1е, про характер 1 тдставу пред’явленого йому обвинувачення; - мати Д0СТаТН1Й час 1 МОЖЛИВОСТ1 ДЛЯ ПОДГОТОВКИ свого захисту 1 сшлкуватися з обраним ьим самим захисником; —захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника; - мати призначеного йому захисника, в будь-якому раз1, коли штереси правосудия того вимагають, безоплатно для нього в усякому такому випадку, коли у нього немае достатньо коптв для оплати цього захисника; - допитувати свгдив, що свщчать проти нього, або вимагати Гх допиту, а.також вимагати виклику 1 допиту свщюв з його боку на тих самих умовах, що 1 свщав, яю свщчаэъ проти нього; - користуватися безоплатною доломогою перекладача, якщо вш не розум!е мови, використову вано! в суд1, або не говорить щею мовою; - -не бути приневоленим до давання свщчень проти самого себе чи до визнання себе винним. . Щодо неновноштн1х процес повинен бути таким, щоб враховувались 1ХН1Й Д1к 1 бажання сприяти перевихованню. Кожен, «ого засуджено за будь-який злочин, мае право на те, щоб його засудження 1 вирок були переглянут1 вищестоящою судовою шстанщею згцщо з законом. Якщо будь-яку особу остаточним решениям було засуджено за крим1нальний злочин 1 -якщо винесений ш вирок був пот1м скасований або Тй було даровано помилування на тш п1дстав1, що якась нова чи нововиявлена обставина незаперечно доводить наявшсть судово'Г помилки, то ця особа, котра зазнала покарання в результат! такого засудження, одержуе компенсацию згщно з законом, якщо не буде доведено, що зазначена неВідома обставина не була свого часу виявлена виключно або частково з и вини. Ыхто не повинен бути вдруге засуджений чи покараний за злочин, за який вш уже був остаточно засуджений або виправданий в1дпов1дно до закону 1 крим1нально-процесуального права кожноУ краТни. Кр1М того, Н1Хто не може бути визнаний винним у вчинешп будь-якого кримшального Злочину внасщцок якогось Д1яння, яке згщно з Дпочим на момент його вчинення внугршньодержавним _ . • . ■ ' УН- •' I' законодавством або м1жнародним правом, не було кримшальним злочином. Так само не може призначатися бшьш тяжке покарання, шж те, яке пщлягало застосуванню на момент вчинення . - • г ; ; • . •. •*, г , • кримшального злочину. Якщо шсля вчинення злочину законом встановлюеться йлып легке покарання, д1я цього закону поширюсться на даного злочинця. Шхто не може перешкоджати вщцанню шд суд 1 покаранню ' . - ~ I \ V- 1 • * будь-яко! с»соби за будь-яке д1яння чи упущения, що на момент * ' ‘- < * . 7 ■ *■ , • . вчинення було кримшальним злочином зпдно з загальними принципами права, визнаними м1жнародним товариством. Кожна людина, де б вона не перебувала, мае право на визнання н правосуб’ектносп: -право на захист, як передбачае ст. 17, В1Д свав1льного чи незаконного втручання в ц особисте 1 С1мейне життя; - право на захист вщ посягань на недоторканнють и життя або таемнйцю и кореспонденцп чи незаконних Посягань на и честь 1 репутац1ю; 1 -право на захист закону вщ такого втручання чи таких посягань; - право на свободу думки, сошсп 1 рел1П1. Це право включае свободу мати чи прнймати рел1пю або переконання на св1й виб!р 1 свободу спов1дувати свою релпчю та переконання як одноос1бно, так 1 СП1ЛЬНО 3 1НШИМИ, ПубЛ1ЧНО чи приватно, у В1ДПраВЛеНН1 культу, виконанш рел1Г1Йних 1 ритуальних обрядав та вчень; -право безперешкодно дотримуватися своЇх погляд!в, тобто в1Льно передавати погляди. Це право включае свободу шукати, одержувати 1 поширювати будь-яку шформащю та щеТ, незалежно вщ державних кордон1в, усно, письмово чи за допомогою друку або художн1х форм вираження або в 1нший споаб на СВ1Й вибгр. См’я е природним 1 основним осередком суешльства 1 мае право на захист з боку сусп!Льства 1 держави. Чолов1ки 1 Ж1нки, яю досягли шлюбного вжу, мають право на одруження 1 право заснувати сш’ю. Жоден шлюб не може бути укладений без втьно! 1 цшковиТо! згоди тих, хто одружуеться. » ' .: О * " • * ' . . Держави, яю беруть участь у зазначеному Пакп, повинш вжити належних заход1в для забезпечення р1вност1 прав 1 обов’язюв обох з подружжя щодо одруження шд час перебування в шлюб11 за умови його роз1рванн1. В раз) розрвання шлюбу мае передбачатися необхщний захист у ах дггей. Дитина без будь-яко! дискримшацп за ознакою раси, кольору шюри, стат1, мови, релт!, нащонального чи социального походження, майнового стану або народження мае право на таю заходи захисту, яю е необхщними через Н становище як малол1тньо! з боку С1м’!, суспшьства 1 держави. Кожна дитина повинна бути зареестрована негайно теля п народження 1 повинна мати 1м’я. Ус1 люди е р1вними перед законом 1 мають право на р1вний захист закону. Будь-яка дискримшащя повинна бути заборонена законом, 1 закон повинен гарантувати вам особам р1вний 1 ефективний захист проти дискримшацп за будь-якою ознакою, як- то: раса, кол1р шюри, стать, мова, рел1пя, полггичш чи шип переконання, нацюнальне чи сощальне походження, майновий стан, народження чи шин обставини. У тих кра'шах, де юнують етшчш, рел1гшш та мовш меншини, особам, яю належать до таких меншин, не може бути вщмовлено в прав! разом з іншими членами таких груп користуватися своею КуЛЬТурОЮ, СПОВЩуваТИ СВОЮ реЛ1ПЮ 1 ВИКОНуваТИ В1ДПОВ1ДШ обряди, а також користуватися рудною мовою. Вищевикладене дозволяє зробити висновок, що зазначений м1Жнародний правовий документ е документом прямо! дп для вс1х держав, яю беруть участь у Пакп, в тому числ! 1 для У кра!ни.
Право кожноТ людини на життя захищаеться законом. Жодна людина не може бути умисно позбавлена життя шакше шж на виконання смертного вироку суду, винесеного теля визнання п винною у вчиненш злочину, за який законом передбачено таке покарання. Позбавлення життя не розглядаеться як порушення щеГ стагп, якщо воно е наслщком виключно необхідного застосування сили: - для захисту будь-яко'1 людини вщ незаконного насильства; - для здшснення законного арешту або для запоб1гання втеч! особи, яку законно тримають тд вартою; - при вчиненш правом1рних дш для придушення заворушення або повстання. Таким чином, жодна людина не може: - зазнавати катувань чи нелюдського або такого, що принижуе п гщнють, поводження чи покарання; - бути в рабств! або у шдневшьному сташ; . - бути приневолена до примусово'1 чи обов’язково'1 пращ; -бути позбавлена вол! шакше як у випадках 1 вщповщно до процедури, встановлених законом. Законним е ув’язНення людини теля а засудження компетентним судом. Законним е арешт або затримання людини за невиконання законного р1шення суду або для забезпечення виконання будь- якого обов’язку, передбаченого законом. Законним е арешт або затримання людини, здшенене з метою забезпечення п присутност! перед компетентним юридичним органом на шдстав1 обгрунтованоУ пщозри у вчиненн1 злочину або якщо обгрунтовано визнаеться за необх1дне запоб1гти вчиненню нею злочину або п втеч) псля його вчинення. Законним е затримання неповнолггнього на пщстав1 законного р1шення з метою застосування наглядових заходов виховного
характеру або затримання неповнолггнього з метою забезпечення його присутносп перед компетентним правоохоронним органом. Законним е затримання ос1б для запоб1гання розповсюдженню шфекцшних захворювань, псюачно хворих ошб, алкоголшв або наркомашвчи бродяг. . Законним е арешт або затримання людини, здшснеш з метою запоб!гання ГГ незаконному в’Узду в крашу, або людини, щодо якоТ вживаються заходи з метою депортацн або екстрадици. Кожна ‘ заарештована людина негайно повщомляеться зрозумшою для не! мовою про пщстави ц арешту 1 про будь-яке обвинувачення проти не'Г, а також мае бути негайно поставлена перед суддею чи шшою службовою особою, якій закон надае право здшснювати судову владу, 1 мае право на судовий розгляд протягом розумного термшу або на звшьнення до початку судового розгляду. Таке звшьнення може бути обумовлене гарантиями явки до суду. Кожна людина мае право: - при визначенш и громадянських прав 1 обов’язк1в або у раз1 I»! будь-якого криминального обвинувачення проти не! на справедливий 1 вщкритий розгляд протягом розумного термшу незалежним 1 безсторонн1м судом, створеним в1дпов1Дно до закону. Судовё р1шення оголошуеться прилюдно, але преса 1 в)дв1дувач1 можуть не допускатися до зали засщань протягом усього судового розгляду або яко'юь його частини з метою збереження морал1, громадського порядку або нац10нальн01 безпеки в демократичному сусп1льств1, якщо того вимагають 1нтереси малол1тн1х чи захисту конфщенцшност! особистого життя сторон або у раз1 крайньо\' необх1Дност1, якщо, на думку суду, в особливих випадках привселюдшсть розгляду може зашкодити штересам правосуддя; -при обвинуваченн1 у вчиненш кримшального злочину вважати невинною доти, поки и виннсть не буде доведена зг1дно з законом. Обвинувачена у вчиненш кримгнального злочину особа мае щонайменше таю права: - бути негайно 1 детально пошформованою зрозум1лою для неУ мовою про характер 1 причини обвинувачення, высунутого проти неТ; -мати достатньо часу й можливостей для подготовки свого захиСту; - захищати себе особисто або використонувати правову допомогу захисника на Свш йиб1р або, якщо вона не мае контв для оплати правовой допомоги захисника, одержувати таку допомогу безкоштовно, коли цього вимагають штереси правосуддя; - допитувати свщюв, обвинувачення або вимагати Ух допиту, а також вимагати виклику 1 допиту свщюв захисту на тих самих умовах, що 1 св]дюв обвинувачення; -отримувати безкОштовну допомогу перекладача, якщо вона не розум1е 1 не розмовляе мовою, яка використовуеться у сущ. Кожен мае право на повагу до свого особисюго 1 Ымейною життя, житла 1 таемнищ листування. Держава не може втручатися в здшснення цього права шакше як зпдно з законом 1 у випадках, необхщних в демократичному сусшльств! в интересах национально! 1 громадськоТ безпеки або економ!чного добробуту краУни, з метою запобггання заворушенням 1 злочинам, для захисту здоров’я або морал1 чи для захисту прав ) свобод шших л!одей. Цтею Конвенцкю визначено також таю свободи: -свобода думки, СОВ1СТ1 1 рел1гн; це право включае свободу змшювати свою релтю або своУ переконання, а також свободу сповщувати свою рел1пю або переконання як одноособово, так 1 разом з ташими, прилюдно чи приватно, шд час богослужшня, навчання, виконання рел1пйних 1 ритуальних обряд!в. Свобода спов!дувати релтю або переконання пщлягае лише таким обмеженням, як! встановлеш законом \ е необхщш в демократичному сусшльств1 в интересах громадськоУ безпеки, для охорони громадського порядку, здоров’я чи морал1 або для захисту прав 1 свобод шших людей; -свобода вираження погляд1в. Це право включге свободу дотрймуватися сво1Х погляд1в, одержувати I передавати шформащю та ще? без втручання держави 1 незалежно вщ кордоша Зазначена норма не перешкоджае державам вимагати дщензування дгяльносп радюмовних, телевшйних або кшематограф1чних пщприемств. Здшснення цих свобод, оскшьки воно пов’язане з обов’язками 1 вщповщальшстю, може пщлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкщям, яю встановлеш законом 1 е необхщними в демократичному сусшльств1 в штересах национально!, територ1ально1 цшсносп, або громадсько! безпеки, з метою запобГгання заворушенням або злочинам, для охоррни здоров’я чи мораш, для захисту репутацп або прав шших оаб, для запоб1гання розголошенню конфщенцшноУ шформацн, або для шдтримання авторитету 1 неупередженоеп правосудия; -свобода мирних збор1в 1 свобода асощацп з іншими, що включае право створювати профсшлки 1 вступати до них для захисту сво1х штереав. Здшснення цих прав не пщлягае шяким обмеженням, за винятком тих, як) встановлеш законом 1 необхщш в демократичному сусшльств1 в штересах нацюнально! або громадсько! безпеки, з метою запоб1гання заворушенням 1 злочинам, для захисту здоров’я або мораш чи з метою захисту прав 1 свобод шших людей. Кр1м того, зазначеш права не перешкоджають запровадженню законних обмежень на здшснення ци* прав особами, що входять до складу збройних сил, полщп або органов державного управления. Викладене вище дае можливкть зробити висновок, що здшснення прав 1 свобод, викладених в цш Конвенцй, гарантуеться без будь-яко! дискримшацп за ознакою стат1, раси, кольору шюри, мови, рел1гн, пол1тичних чи шших переконань, национального або сощального походження, належност1 до нацюнальних меншин, майнового стану, народження або шших обставин. Кр1м того, шщо в Конвенцй не може тлумачитися як таке, що надае будь-яюй держав!, груш або особ! право займатися будь-якою Д1яльшстю або вчиняти будь-яку Д1Ю, спрямовану на скасування будь-яких із тих прав \ свобод, що викладеж в Конвенцп, або на Їх обмеження в большому обсяз1, шж передбачено в цьому нормативному акт1. 2.4. Мшмальш стандартна правила ООН поводження з ув’язненими Сьогодн) кнують ус1 тдстави для ствердження, що М1н1мальн1 стандартш правила разом з іншими документами, прийнятими в рамках ООН з пенітенціарних проблем, складають м(Жнародно-правовий ш статут захисту прав людини, засудженоУ в умовах позбавлення вол1, як елемент единоУ системи м1Жнародного права, единого М1жнародного механізму Ух решйзацп, а також В1д1грають значну роль у справ 1 П1двищення поваги до демократичних прав 1 свобод, у змщненш миру та демократ». 3 огляду на розмашсть юридичних, соц1альних, економгчних 1 географ1чних умов зрозумшо, що не вс1 правила можна застосовувати повсюди 1 водночас. У щлому вони вщображають тг м1н1мальн1 умови, як1 Орган ізац1я Об’еднаних Нащй вважае прийнятними. 3 шшого боку, ц1 стандартн1 правила не перешкоджають проведению експеримент1в 1 введению новоУ практики, яю е сумкними з викладеними в них принципами 1 спрямованими на досягнення окресленоУ в них мети. В ус1х м1сцях ув’язнення треба мати реестр у вигляд1 журналу з пронумерованими сторшками, куди повинн1 заноситися щодо кожного в’язня таи дан1: - В1ДОМОСТ1 про особу; - причини, за якими його ув’язнено, 1 найменування урядового органу, що прийняв р1шення про його ув’язнення; - день 1 година його прибуття, а також виходу з мкця ув’язнення. №кого не можна прийматадо в’язнищ без офвдйного наказу про ув’язнения, подробищ якого попередньо заносяться в реестр. Тримаються засуджеш в різних закладах або в резнях частийах одного й того самого закладу, з урахуванням УхньоТ стат», вису, попередньоУ судимость юридичних причин Ух ув’язнення та нормативно визначеного характеру поводження з ними. Так, чодовпси та Ж1Нки повинш, якщо це можливо, утримуватися в різних закладах. Якщо вони утримуються в одному й тому самому заклад1, то жшок слщ розташовувати в абсолютно окремих прим!щеннях. Кр1м того, засуджених вперше в’язшв слщ розмщувати окремо вщ шших засуджених. Ос1б, засуджених за невиконання боргових зобов’язайь, та шших в’язшв, засуджених за цив1льними справами, слщ розташовувати окремо вщ оаб, яю вчинили кримшальний злочин. Неповнол1тн1Х правопорушниюв слщ утримувати окремо вщ дорослих. Стосовно примгщенъ, у яких тримаються ув’язнеш, мають бути виконаш таю умови: там, де в’язш ночують у камерах або юмнатах, кожен з них повинен мати окрему камеру або юмнату. Якщо ж з особливих причин, таких як тимчасове перевантаження тюрми, центральному в’язничному управлшню необхідно вщмовитися вщ цього правила, вое одно розмщеннядвох в’язшв в одн1й 1Т1Й самш юмнат1 е небажаним. Там, де е загальж камери, в’язшв, яких в них розм1щують, треба ретельно вщбирати, аби переконатйся, що вони здатш жити разом у таких умовах. КожноУ ноч! слщ здШснювати посййний наглед, вщповщно до характеру закладу. Вс1 примщення, якими користуються В’ЯЗШ, особливо спальш, мають вщповщати вам саштарним вимогам, причому належну увагу слщ звертати на юпматичш умови, особливо на кубатуру цих примпцень, на Ухню мш}мальну площу осв1тлення, опалення 1 вентилящю. Примщення, де живуть 1 працюють ув’язнеш мають вщповщати таким вимогам: - вжна повинш мати достатш розм1ри для того, щоб в’язш могли читати I працювати при денному СВ1ТЛ1, 1 повинш бути сконструйоваш так, щоб забезпечувати доступ св1жого пов1тря, незалежно вщ наявносп штучноУ системи вентиляцп; -штучне осветления мае бути достатшм для того, щоб в’язт могли читати I працювати без шкоди для зору. Саштарш вузли повинш бути достатш для того, щоб кожен в’язень М1Г задовольнити своУ природм потреби, коли йому це потр!бно, в умовах чистоти 1 пристойносп’. Окремо треба зупинитися на рол1 /икаря в пенггенщаршй установи Про фізичне 1 псих1чне здоров’я в’язшв зобов’язаний пжлуватися лгкар, який повинен щодня приймати або вщвщувати вс1х хворих, а також вах, хто скаржиться на хворобу, та тих, на кого вш звернув особливу у вагу. Щоразу, коли л1кар вважае, що фзична або розумова р!вновага в’язня була порушена чи загрожуе бути порушеною в результат! його ув’язнення або у зв’язку з якимись умовами ув’язнення, вш доповщае про це директоров!. Лжар зобов’язаний регулярно здшснювати шспекщю 1 доповщати директоров! з таких питань: - кшьюсть, яюсть приготування 1 умови розподшення ню; - ппена 1 чистота установи та оаб, яю там утримуються; - саштар1я, опалення, освгглення й вентилящя установи; - придатнють 1 чистота одягу та постел1 в’язшв: -дотримання правил, що стосуються фпкультури 1 спорту, в тих випадках, коли це не покладено на спещал!зований персонал. Директор тюрми зобов’язаний брати до уваги допов1Д1 1 поради, що надае йому лжар, 1, якщо вш згоден з рекомендашями останнього, повинен негайно вжити заходов для втшення IX у життя; якщо ж ц! рекомендацп виходять за межи його компетенцп або якщо вш з ними не згоден, то вш мусить негайно подати до вищих оргашв як свою власну доповщь, так 1 рекомендацп лжаря. Да держав щодо цих правил. Ус1 держави, де норми захисту вс!х ос|б, як1 пшлягали будь-якій форм! затримання або тюремного ув’язнення, не вщповщають Мппмальним стандартним правилам поводження з в’язнями, приймають щ правила. Мйймалыц стандартш правила втшюються в нацюнальне законодавство та шпн положения з урахуванням, якщо це необхідно, Гх адаптацй до чинних законов 1 культури, але без шкоди для духу 1 мети цих Правил. Мипмальш стандартш правила надаються в розпорядження вах ос1б, зокрема в розпорядження посадових оаб, що займаються шдтриманням правопорядку, 1 персоналу виправних закладгв для того, щоб вони могли застосовувати I виконувати гх у систем 1 карного правосуддя. Мшмальш стандарти! правила, втглеш в нацюнальне законодавство та в шип положения, доводяться також до Відома 1 роз’яснюються серед усгх в’язшв \ всгх затриманих оаб пщ час Їх прийняття до вщповщних заклад1в 1 в перюд ув’язнення. Держави шформуватимуть Генерального секретаря Оргашзацп Об’еднаних Нацш один раз на п’ять роюв у форм! вщповщей на питания анкети, яку направлятиме до них Генеральний секретар, про масштаби здшснення заход1в 1 досягнутий прогрес в плаш застосування Мшмальних стандартних правил, а також про наявш фактори 1 трудноцу, що впливають на !х застосування. Така анкета мае бути подготовлена вщповщно до особливо! схеми, бути вибгрковою 1 обмежуватися спещально П1Д1браними питаниями, щоб забепечувати глибокий огляд 1 досл1дження окреслених проблем. Генеральний секретар, беручи до уваги доповда урядгв, а також шшу вщповщну шформащю, доступну в межах системи Оргашзацп Об’еднаних Нацш, у свою чергу здшснюватиме подготовку окремих доповщей, що стосуються застосування Мшмальних стандартних правил. Для пщготовки цих звтв Генеральний секретар може також сшвпрацювати зі спецгалгзованими установами та іншими вщповщними м1журядовими та неурядовими оргашзащями, що мають консультативний статус при Економ1чнш 1 Сощальнш Радь Генеральний секретар буде передавати зазначеш доповщ! на розгляд у Комггети з профшактики злочинносп й боротьби з нею, з ТИМ щоб ОСТаННШ вдавався ДО В1ДП0В1ДНИХ Д1Й. Зпдно з положениям про передачу шформащУ, що згаДувалося ранше, держави передають Генеральному секретаревк -копи або витяги з ус1Х законодавчих положень, правил 1 адмшютративних норм про застосування Мш1мальних стандартних правил до оаб, яю перебувають в ув’язненш, а також до м!сць ув’язнення; ' - будь-як1 даш та матертали описового характеру про програми поводження з правопорушниками, про персонал, який працюе у виправних закладах, 1 кшьюсть оаб, що були в будь-як1й форм1 ув’язнеш, а також статистичш матергали, якщо так! е; - будь-яку шшу вщповщну шформащю про застосування Правил, а також даш про можлив! трудноцц шд час Гх здгйснення. Генеральний секретар розповсюджуе Мшмальш стандартйг правила 1 зазнйчеш процедури застосування на ЯкомЪга бшышй к1Лькост1 мов 1 забезПечуе доступ до них уах Держав, защкавлених мпжурядових 1 неурядових оргашзацж, з тим щоб добитися максимально широкого розповсюдження Правил 1 процедур Їх застосування. - Генеральний секретар розповсюджуе ’свог ДОПОВ1Д1 стосовно застосування Правил включно з коротким аналггичним викладом перюдичних огляд1В, з доповщями Ком1тету профилактики злочинносТ1 та боротьби з нею, з допов1дями, шдготовленими для конгрессе Оргашзацп Об’еднаних Нацш з профшактики злочинносТ1 та поводження з правопорушниками, а також з доповщями конгреав, науковими публйсащями й Шшою, гЦо стосуеться справи, документащею, що чае В1д часу може бути необхідною для сприяння застосуванню Мш1мальних стандартних правил. Генеральний секретар забезпечуе найчастще звернення до тексту Мш1мальних стандартних правил 1 використання \х в уах В1ДПОВ1ДНИХ програмах Оргашзацп Об’еднаних Нацш, у тому чиСл! стосовно д1яльносп, спрямованоУ на здшснення техшчного сшвробтшцтва. У межах сво'Ух програм техничного сшвроб1тництва й розвитку Оргашзащя Об’еднаних Нацш: - надае на прохання урядив допомогу у створенш та змщненш всеохоплюючих та гуманних виправних систем; - надае урядам, за Ух проханням, послуги експерЇхв 1 репональних та м1жрепональних радниюв з питань профшактики злочинност1 та карного правосуддя; - сприяе оргашзацп репональних 1 нацюнальних семшар1в та шших нарад на професшному й непрофесшному р1внях з метою сприяння поширенню Мшмальних стандартних правил 1 процедур Ух застосування; -розщирюе значну шдтримку репональним дослщницьким 1 навчальним шститутам у галуз! попередження злочинност1 та карного правосуддя, пов’язаним з Оргашзащею Об’еднаних Нацш. Комтет профшактики злочинностг ООН'. - регулярно проводить перегляд М1шмальних стандартних правил з метою розроблення нових норм, стандарт! в 1 процедур, що застосовуються для поводження з особами, позбавленими волц - здшснюе контроль за виконанням процедур застосування Правил, в тому числ1 подае перюдичш доповъвд зпдно з визначеною процедурою; - надае належну допомогу Генеральнш АсамблеУ, Економ1чшй 1 Сощальнш Рад1 та вс1м шшим органам Оргашзацп Об’еднаних Нацш, що займаються питаниями прав людини, при пщготовщ рекомендацш за доповщями спещальних комюш для проведения обстеження щодо питань, пов’язаних із застоеуванням 1 виконанням М1шмальних стандартних правил; - бере участь у процедурах застосування Правил, як1 не повинш тлумачитися як таю, що виключають застосування будь- яких шших заход1в чи засоб1в правового захисту, що надаються зпдно з м1Жнародним правом або встановлеш іншими органами й установами Оргашзацп Об’еднаних Нацш; - з метою усунення випадюв порушення прав людини, включаючи процедуру, що стосуеться систематичних грубих порушень прав людини, викладену в резолюцп 1503 (ХЬУШ) Економ1чноТ 1 Соц1ально1 Ради вщ 27 травня 1970 р., розглядае повщомлення, викладеш у Факультативному протокол! до МАжнародного пакту про громадянсью та пол1тичн1 права \ у Конвенцп про лжвщацш вах форм расово! дискримшацп. Викладене вище дозволяв зробити висновок, що Мгшмальш стандартш правила поводження з ув’язненими за своУм зщстом мають скор1ше рекомендацшний характер, але Гх врахування позитивно вплине на процедуру виправлення 1 ресощалізацп засуджених. 2.5. Свропейськ! пенггенщарш правила При поводженш з уама особами, позбавленими вол!, необхідно дотримуватись Гхшх прав людини. Особи, позбавлеш вол1, збер!гають ус1 права, яких вони не були законно позбавлеш за р1шенням суду, вщпоездно до якого вони засуджеш до позбавлення волг чи взят1 шд варту. Обмеження, накладен! на оаб, позбавлених волц повинш бути м1н1мально необхщними та вщповщати тш обгрунтованш мет1, з яко1 вони накладалися. Утримання ув’язнених в умовах, яи порушують Їхш права людини, не може бути виправдано нестачею ресурсов. Життя в м]сцях позбавлення вол1 повинно бути, наскшьки це можливо, наближене до позитивних аспегпв, життя у сусшльствь Утримання шд вартою мае здшснюватися таким чином, щоб сприяти поверненню до суспшьства ос1б, позбавлених воль Варто заохочувати сшвробгтництво із зовшшшми сощальними службами та, наскшьки можливо, залучення громадянського сусшльства до у часа у питаниях в’язничного життя. Персонал пештенщарних установ виконуе важливу сусшльну функцйо, 1 тому порядок IX набору, ПрофеС1ЙНоУ П1ДГОТОВКИ та умови робота повигёш забезпечувати Тм можливкть пщтримувати високі стандарти поводження з ув’язненими. ВС1 пенггенщарт установи повинш регулярно шспектуватися державними органами та пщдаватися незалежному мошторингу. Сфера ди тпа застосування. Свропейсью пештенщарш правила застосовуються щодо вс!х ос1б, взятих пщ варту судовою владою, чи засуджених до позбавлення воль В принцип!, особи, ВЗЯТ1 П1Д варту ВЩПОВЩНО до рхшення суду, та особи, засуджеш до позбавлення вол1, повинш утримуватися Т1льки в пештенцгарних закладах, тобто в закладах, призначених для утримання саме цих двох категорий ув’язнених. Даш Правила застосовуються також щодо осгб: — яю можуть утримуватися в пештенщарнш установ1 з будь- яко! 1НШ01 причини; - взятих пщ варту вщповщно до ршення суду або засуджених до позбавлення воя1, але з тих чй шших причин утримуються в ШШИХ М1СЦЯХ. МаполгГш у В1Ц1 до 18 рою в повинш утримуватися не в пенітенціарних закладах для дорослих, а в спещально призначених для них закладах. Протер якщо, як виняток, малолтп утримуються в таких пештенщарних закладах, потрабно встановита спещальш правила, яю враховують !хнш статус та потреби. Особи, яю страждають на розумов1 хвороби або стан розумового здоров’Я яких несумюний з тюремним ув’язненням, повинш утримуватися в специально призначених для цього установах. Якщо, проте, як виняток, таю особи утримуються в пештенщарних установах, поТр1бно встановита спещальш правила, яю враховують !хнш статус та потреби. Ц1 правила повинш застосовуватися неупереджено, без будь- яко! дискримшацп за ознакою стат1, раси, кольору шюри, мови, рел]Нйних, пол)тичних або шших переконань, нацюнального або сощального походження, приналежносп до нацюнальних меншин, майнового статусу, народження або шшого статусу. Умови тюремного ув’язнення. №хто не може бути ув’язнений без належним чином оформленого ршення, вщповщно до вимог нацюнального законодаветва. По можливост1, ув’язнеш повинш направлятися для вщбуття покарання в пенггенщарш установи, розташОваш поблизу В1д м1ста проживания або м!сць сощально!' реабштащУ. Розмвдення ув’язнених, 1 зокрема, надання мюць для сну, повинне проводитися з повагою до людськоТ пдноеп та, по можливостт, із забезпеченням можливост1 усамггиення, а також В1ДПОВ1ДНО до саштарно-ппешчних виМог з урахуванням кл1матичних умов, 1 зокрема, плонц, кубатури: примнцення, осв1тлення, опалення та вентиляци. У вс1Х буд1влях, де ув’язнеш повинш мешкати, працювати або збиратися: 1 - В1кна мусять бути достатньо великими, аби ув’язнеш могли читати чи працювати прй природному осштленш в нормальйих умовах, та забезпечувався приплив св1жого повпря, кр1м тих випадюв, коли е в1дп0в1дна система кондищЬнування пов1тря; - штучне оевгглення мусить вщповдати загальноприйнятим техшчнвм нормам; - повинна бути передбачена система сигналізацп, яка дозволяє ув’язненим негайно встановлювати контакт із персоналом. Нацюнальне законодавство мусить мютити мехашзми, як! не допускають порушення цих мтмальних : вимог внаслщок перенаповнення в’язниць. Ув’яэнених зазвичай треба розм1щати на шч в Окремих камерах, за винятком тих випадюв, коли Ум зручшше розташовуватися разом з іншими ув’язненими. Сшльне розм1щення допускаеться лише в тому випадку, коли прим1щення е придатним для цього та сам1 ув’язнеШ тдходять один одному. В м1ру можливост!, ув’язненим варто надавати виб1р, перш Н1Ж . РОЗМ1ЩЭТИ IX ДЛЯ сну В одному ПрИМ1ЩеНШ 3 1НШИМИ ув’язненими. При ухваленш ршення щодо направления ув’язненого до ■пеУ чи шшо1 пештенщарно! установи або в конкретне В1ддшення пештенщарно! установи треба належним чином враховувати необхщшсть утримувати шд вартою: - пщслщнцх окремо вщ засуджених; - ЧОЛОВ1К1В окремо ВЩ Ж1НОК; - молодих ув’язнених окремо вщ ув’язнених старшого вжу. Допускаються вщступи вщ зазначених вимог про роздшьне утримання для того, щоб надати ув’язненим можлив1сть сшльно брати участь в заходах, як! оргашзуються, проте Ц1 групи завжди роздшяються на шч, якщо тшьки ув’язнеш не згодш утримуватися разом та адмшктращя пештенщарно! установи не вважае, що це буде найбшьшою мгрою вщповщати штересам вс1х ув’язнених. Заходи безпеки при розм1щенн1 вс1х ув’язнених повинн1 бути м1н1мально обмежуючими з урахуванням небезпеки втеч1 або запод1яння ув’язненими шкоди соб1 або шшим. Вег частини кожного пештенщарного закладу повинн1 пост1йно утримуватися в порядку та чистоть Ув’язненн!, яю не мають власного прийнятного одягу, мають забезпечуватися одягом, який вщповщае кл1мату. Цей одяг не повинен бути ганебним або принижуючим. Ув’язнеш забезпечуються комплексним харчуванням з урахуванням Ух в1ку, стану здоров’я, релин, культури та характеру 1хньо'1 роботи. Вимоги щодо рашону харчування, включаючи м1н1мальну к1льк1сть калор1й та бшюв, визначаються нац10нальним законодавством. 1жа мусить готуватися та подаватися з урахуванням ппешчних вимог. Прийом 1Ж1 оргашзуеться трич1 на день з розумними штервалами. Ув’язнен1 повинн! завжди мати доступ до чисто! питно! води. Вс1 ув’язнен1 мають право на отримання правово! допомоги, 1 адмшстращя пен1тенц1арно! установи зобов’язана надати розумш можливост! для отримання доступу до тако! допомоги. Працю в м1сцях ув’язнення варто розглядати як позитивний елемент внутр1шнього режиму та нжоли не застосовувати як покарання. Кожен ув’язнений мусить мати можливість не менше години щодня займатися фізичними вправами на вщкритому пов1тр1, якщо дозволяє погода. Кожна пештенщарна установа мусить прагнути надати вам ув’язненим доступ до освггшх програм, яю повинш бути максимально всеб1чними та вщповщати шдивщуальним потребам ув’язнених та Їхшм прагненням. Вс1 ув’язнеш повинш бути звшьнеш вщразу ж шсля заюнчення строку Ухнього ув’язнення або при винесенш судом або шшйм органом постанови про звшьнення. Дата та час звшьнення мають бути зареестроваш. Внутршнш розпорядок. Внутр1ШН1Й розпорядок мае бути оргашзований в пештенщарних установах з урахуванням вимог режиму, безпеки та дисципліни з одночасним наданням ув’язненим умов утримання, яю забезпечують людську пднсть та повне виконання програми заходов. Заходи безпеки, яю вживаються щодо окремих ув’язнених, повинн1 бути м1Н1мально необх1дними для забезпечення Кхнього надгйного утримання. Якомога швидше п1сля надходження до установи мусить провадитися оцщка ув’язнених з огляду на те, чи становлять вони загрозу для безпеки шших ув’язнених або в’язничного персоналу чи Б1дв1дувач1в цих установ, та чи е ймов1ршсть того, що вони сам1 можуть запод1яти соб'1 шкоду. Спещальш заходи суворого режиму або безпеки повинш вживатися тшьки у виключних обставинах. Дисципл1нарним порушенням може вважатися тшьки поведшка, яка може загрожувати внутр1шньому розпорядку, режиму або безпещ. У нац10нальному законодавств1 мае бути визначено: -дп або безд1яльнють ув’язнених, яю становлять дисципл1нарн1 проступки; - процедури, яких необх!дно дотримуватися при дисциплшарних слуханнях;
- види та тривалють накладених стягнень; - органи, уповноважеш накладати таю стягнення; - доступ до оскарження та уповноважений на це орган. Персонал пештенщарно! установи не мае застосовувати силу щодо ув’язнених за винятком випадюв самооборони або у випадках спроби втеч1, або активного чи пасивного фізичного опору встановленому законом порядку, 1 завжди це мусять бути крайш заходи. Адмгшстрацгя г персонал. За пештенщарш установи повинш вщповщати органи державно! влади, не пщпорядковаш вшськовому вщомству, полщп або карного розшуку. Керування пештенщарними закладами мусить здшснюватися в етичному контекст 1, у рамках якого визнаеться, що до ув’язнених необхідно ставитися гуманно та з повагою до невщ’емно! пдност! людини. Персонал мае демонструвати ч1тке усвщомлення мети пештенщарно! системи. Кервництво мае заохочувати лщерство у кращому досягненш ц1е! мети. Обов’язки персоналу ширш1 за обов’язки простих охоронщв 1 повинн1 враховувати необхщшсть сприяти поверненню ув’язнених до сусшльства теля вщбування покарання на основ1 программ позитивно! мотиваци та допомоги. У сво'1й робот1 персонал мусить дотримуватися високих профес1йних та особистих стандарпв. Пен1тенщарне кер1вництво повинне придшяти пр1оритетну увагу дотриманню правил для персоналу. Особлива увага повинна прид1лятися оргашзацп стосушав м1ж ув’язненими та персоналом пештенщарно! установи, який працюе в безпосередньому контакт! з ними. Персонал мусить с8о!м поводженням 1 виконанням сво!х обов’язк1в завжди позитивно впливати на ув’язнених та викликати в них повагу. У кожнш пен1тенц1арн1Й установ1 мае бути начальник, який мусить мати достатню квал1фжащю та в1дповщн1 особист1 якост1, адмшютративш навички, належну профес1йну п1дготовку та досвід. Начальники призначаються на умовах повно! зайнятосп 1 повинн1 увесь св!Й час прид1ляти виконанню сво!х оф1ц1йних обов’язк1в. Пештенщарне кер1вництво повинно забезпечити, щоб кожна пештенщарна установа завжди була повшстю шд контролем начальника, заступника начальника або шшоТ уповноваженоУ посадовоГ особи. Чолов1ки 1 ж1нки повинш бути збалансовано представлеш в штатному розклад] пештенщарно'1 установи. Погргбно вжити заход1в, аби передбачати мехашзми сприяння максимально можливш взаемоди м1ж адмш1стращею, іншими пращвниками, зовшшшми вщомствами та ув’язненими. Викладене вище дозволяє зробити висновок, що Свропейсью пештенщарш правила - це м1жнародно рекомендований порядок виконання та вщбування покарань, тому доцшьно пор1вняти Ух з порядком 1 умовами виконання та вщбування покарань в Укра'пи, ознайомити з ними персонал установ виконання покарань, яю ПОВИНШ використовувати IX у професшнш Д1ЯЛБНОСТ1.
ТЕМАЗ СИСТЕМА ПОКАРАНЬ У ЗАРУБ1ЖНИХ КРАШАХ 3.1. Вид и покарань у крашах ближнього зарубйюкя На В1дм1ну В1д КК Украши, КК Росн: а) передбачае смертну кару як вид покарання (ст. 59) (так само, як 1 КК Бшоруа). б) передбачае можливість позбавлення не т!льки спещального 1 вшськового, а й почесного звання, а також державних нагород; натомють не передбачае можливосп позбавлення рангу 1 квашфжацшного класу (ст. 48); в) бшып легкими покараннями визнае: позбавлення права обШмати певш посади чи займатися певною Д1яльнютю, а не позбавлення специального, вшськового чи почесного звання, класного чину 1 державних нагород; обмеження вол1, а не арешт (ст. 44); г) громадсью роботи 1менуе обов’язковими роботами (ст. 49), виправш роботи передбачае тшьки для ос1б, як! не мають пост1йного м1сця роботи (ст. 50), встановлюе строки, на як! можуть бути засуджен1 до обмеження вол! різн1 категори ос!б (ст. 53), меж1 позбавлення вол1 на певний строк визначае В1Д двох М1СЯЦ1В до двадцяти роюв (ст. 56), прямо вказуе на те, що дов1чне позбавлення вол1 встановлюеться за вчинення не будь-яких особливо тяжких злочин1в, а лише таких, що посягають на життя (ст. 57); д) больше не м!стить такого виду покарання, як конфккащя майна (В1ДПОВ1ДНИЙ пункт ст. 44 1 ст. 52 виключеш Законом РФ В1Д 8 грудня 2003 р.). ККБторуЫ, на вщмшу В1Д КК Украши, зокрема: а) найлегшим видом покарання визнае громадсью роботи, а не штраф; б) не лише штраф ! позбавлення права обшмати певн! посади або займатися певною Д1яльшстю, а й громадськ! роботи визначае як покарання, яке може бути основним або додатковим (ст. 48); в) визначае штраф у базовой величин! (розмгр одтег базовог величины становитъ 17 ООО бшоруських карбованцев), диференщюе розм!ри штрафу залежно В1Д тяжкост! злочину 1 наявност1 корисливих мотив1в, а також прямо виюпочае можливість застосування штрафу при засудженш за тяжкий 1 особливо тяжкий злочин (ст. 50); г) допускае можливість звшьнення судом особи вщ подальшого вщбування громадських роб1т 1 виправних робгг у раз! виникнення вщповщних обставин (вагГтност1, швалщносп тощо) шд час вщбування цих вид1в покарань (ст. 49); д)забороняе призначати конф1скац1ю майна як додаткове покарання до штрафу та виправних роб1т, а також видшяе спещальну конфюкацш, яка застосовуеться незалежно вщ категорп злочину 1 виду покарання, тобто може бути застосована поряд із загальною конф1скащею (ст. 61). Спещальна конфккащя означае примусове вилучення у власнють держави: знарядь 1 засоб1в вчинення злочину; речей, вилучених з обиу; майна, здобутого злочинним шляхом; предмет!в, безпосередньо пов’язаних зі злочином, якщо вони не шдлягають поверненню потершлому або . . . Н 1НШ1Й ОСОб1. Дещо В1дм1нними е назви та змют шших кошсретних внщв покарань, перел1ки ос1б, до яких вони не застосовуються. Наприклад, КК Б\лорус\ визначае дещо шип (часто - набагато бшьш широю) перелки оаб, до яких не застосовуються громадсью роботи, виправш робота, обмеження по вшськовш служб!, арешт, обмеження вол1, направления до дисциплшарно'1 вшськовоТ частини (стагп 52-56), позбавлення вол1 встановлюе на мшмальний строк В1д шести М1сящв, максимальний - до 10 роюв, за особливо тяжю злочини - до 15, а якщо вони пов’язаш з умисним посяганням на життя людини - до 25 роюв, визначае, що строк позбавлення вол1 за необережш злочини не може перевищувати 7 роюв (ст. 57), встановлюе, що дов1Чне ув’язнення е можливим лише за злочини, поеднаш з умисним посяганням на життя людини за обтяжуючих обставин 1 що по вщбутп 20 роюв суд у певних випадках може замшити його позбавленням вол1 на строк не бшьше 5 роюв (ст. 58). Система покарань, передбачена КК Молдовы, у, цщому нагадуе систему покарань у КК України, за винятком таких особливостей: а) не передбачено таких вид1в покарань, як конфкжащя майна, виправн! роботи, службов1 обмеження для вшськовослужбовщв I обмеження волк Конфкжащя майна трансформувалась у спещальну конфккацйо 1 набула юридичного статусу заходу безпеки; б) передбачене покарання у вид1 позбавлення державних нагород, 1 воно, як 1 позбавлення спещальних звань та класного чину, вважасться б|льш тяжким, шж позбавлення права обшмати * ■ » ■ м певш посади чи займатися певною Д1яльшстю (статп62 1 66); в) штраф обчислюеться в умовних одиницях (ст. 64); г) позбавлення вол! призначаеться на строк В1Д 6 М1сящв до 25 рок!в, в порядку складання покарань 1 при сукупност1 вироюв, - В1ДПОВ1ДНО, ДО зб 1 35 рок1в, а у раз1 пом’якійення покарання в порядку помилування довчне ув’язнення зам1нюеться позбавленням вол1 на строк 35 роюв. Зпдно зі ст. 81 КК Молдови дов1чне ув’язнення не може бути призначене за готування до злочину \ за замах на злочин. Проте у цьому КК двадцятъ п ’ять статей передбачають покарання у вид1 дов1чного ув’язнення. Основними особливостями покарань за ККЛатви е так1: а) до основних покарань вщнесеш лише: позбавлення вол1, арешт та примусов! роботи, до додаткових - конфгскащя майна, видворення з краши, обмеження прав та контроль полщп, а до покарань, як1 можуть застосовуватись як основн1 або додатков!, - Т1льки штраф (ст. 36); б) позбавлення вол1 може бути призначене на строк вщ 6 М1СЯЦ1В ДО 1 5 рОК1В, за особливо ТЯЖК1 злочини - до 20 рок1в або дов!чно (ст. 38); в) штрафи визначаються у м1н1мальних зароб1тних платах, передбачена можлив!сть в1дстрочення сплати штрафу на строк до одного року (ст. 41); г) змктом покарання у вид1 обмеження прав е позбавлення права на левний вид чи на ва види шдприемницько! д1яльност1, на певний рщ занять, на обжмання певно'1 посади, на отримання дозволу чи прав, передбачених спещальним законом (ст. 44); д) мЫмальним строком арешту можуть бути три дш (ст. 39). Надзвичайно щкава своею Ч1ТК1СТЮ, лопчшстю 1 вщповщнютю принципам справедливость гуманяосп система покарань та шших заход1в впливу передбачена. КК Литеи. Вщповщно до статей 42, 44-51 цього КК до особи, яка вчинила злочин, можуть бути застосоваш таю покарання: 1) позбавлення публ1чних прав (позбавлення на строк вщ одного до 5 роюв права на обрання чи призначення на посади). Це покарання у санкцп стагп не встановлюеться; його призначае суд у випадках, коли особа вчинила злочинне д1яння у зв’язку із зловживанням наданими ш правами; 2) позбавлення права виконувати певну роботу або займатися певною д1яльшстю (на строк вщ одного до 5 роюв); 3) публ1чн1 роботи. Можуть бути призначеш лише за згодою засудженого, на строк вщ одного мюяця до одного року (щомюяця вщ 10 до 40 годин безоплатних суспшьно корисних робп, а загалом не бшьше 480 годин за злочин 1 240 годин за кримшальний проступок); 4) штраф. Вш у санкц]1 статт! не зазначаеться 1 призначаеться в таких розм!рах: за крим1нальний проступок - до 50 мппмальних прожиткових мш1мум1В (МПМ; один МПМ - близъко 0,3 евро); за злочин невеликоУ тяжкост! - до 100 МПМ; за злочин середньоТ тяжкост1 - до 200 МПМ; за тяжкий злочин - до 300 МПМ; 5) обмеження вол1 може бути призначене на строк вщ трьох М1сящв до двох роюв. На вщмшу В1д обмеження вол1, передбаченого КК України, у даному випадку це покарання мае 1нший зм1ст. Воно виконуеться за м!сцем проживания 1 полягае у тому, що на засуджених оаб покладаються зобов’язання (самовтьно не зм!нювати м1сце проживания, виконувати встановлеш судом обов’язки 1 дотримуватися встановлених судом заборон, з,в!тувати про Їх виконання); 6) арешт (на строк вщ 15 до 90 Д1б за злочин 1 вщ 10 до 40 Д1б за крим4нальний проступок, при цьому арешт до 45 Д1б може вщбуватися у вихщш дш); 7) позбавлення вол1 на певний строк (на строк вщ 3 м1сящв до 20 роюв, а у випадкаХ, коли при невщбутому покаранш вчинюеться новий злочин, - до 25 роюв); 8) дов1чне позбавлення вол!. До особи, яка вчинила кримшальний проступок, можуть бути застосоваш -ильки перш1 плеть з перел1чених вище вид1в покарань. Позбавлення права виконувати певну роботу або займатися певною Д1яльшстю, публ1чн1 роботи, обмеження вол1 1 арешт призначаються тальки у випадках, встановлених у Спец1альнш частин! КК. ККЕстонй' до основних покарань за злочини вщносить: 1) грошове стягнення (ст. 44); 2) тюремне ув’язнення (на строк вщ 30 Д1б до 20 роюв або ДОВ1ЧНО) (ст. 45). Основними покараннями за проступки е: 1) штраф (вщ 3 до '300 штрафних одиниць. Штрафна одиниця - це базова сума штрафу, розм1р якоТ становить 60 крон - близько 4 евро) (ст. 47); 2) арешт на строк до 30 дшв (ст. 48). До додаткових покарань за злочини вщнесеш: 1) заборона обшмати певш посади чи займатися певною Д1яльшстю на строк до 3 роюв (ст. 49); 2) позбавлення права керувати транспортним засобом на строк до 3 роюв (ст. 50); 3) позбавлення права придбавати, збер1гати, перемщувати 1 носити зброю 1 боеприпаси на строк до 5 роюв (ст. 51); 4) позбавлення права мисливства 1 риболовл1 на строк до 3 роюв (ст. 52); 5) майнове покарання — призначення сплати певно'1 суми (ст. 53). Це покарання застосовуеться при призначенш як основного покарання тюремного ув’язнення на строк понад 3 роки або дов]чного тюремного ув’язнення. Вказана сума може сягати вартосп усього майна засудженого. Отже, фактично це вар1ант конфюкацп майна, виражено! у грошовому екв1валентц 6) видворення (щодо шоземщв) (ст. 54); 7) грошове стягнення (ч. 6 ст. 44). Це основне покарання може призначатись як додаткове до тюремного ув’язнення. Стаття 55 КК Естонп мютить положения, зпдно з яким у раз1 призначення покарань, передбачених статтями 49-52, як додаткових до тюремного ув’язнення вони поширюються на весь час вщбування основного покарання 1 додатково - на строк, визначений вироком суду. Основш особливосп покарань за КК Польщ1 таю: а) цей КК (стагп 32 1 322) передбачае невелику ильк1сть вид1в покарань — усього плеть (штраф, обмеження вол1, позбавлення волц позбавлення вол! на 25 рокав, дов1чне позбавлення вол1, г. також вшськовий арешт). Це можна пояснити юнуванням системи шших, кр1м покарань, засоб1в досягнення мети крим]напьного закону: кримшально-правових заход1в (глава V), заход 1 в, пов’язаних із застосуванням до винного виправного строку (ргоЫе) (глава VIII) 1 заход1В безпеки (глава X); б) штраф призначаеться у межах вщ 10 до 360 (при надзвичайному збшыненш покарання - до 540) денних ставок; денна ставка не може бути нижче 10 злотих (1 злотый - близъко 0, 25 евро) або вище 2000 злотих 1 при п встановленш суд враховуе доходи винного, його особисп 1 с1мейш умови, матеріальне становище 1 можливост1 отримання заробтку (ст. 33); в) обмеження вол1 призначаеться на строк вщ одного до 12 (при надзвичайному зб1льшенн1 покарання - до 18) М1сяц'ш 1 за своТм характером б1льш нагадуе передбачен1 КК Украши виправн1 чи громадськ1 роботи, шж обмеження вол1: воно виражаеться в обов’язку виконувати роботу, вказану судом (за мюцем пост1ЙноУ роботи з вщрахуванням 10-25 % зароб1тку або на об’ект! охорони здоров’я, социального захисту тощо, або на користь мйсцевоТ громадськост1 безоплатно вщ 20 до 40 годин на мюяць), 1 не змгнювати м!сце постійного проживания без дозволу суду (статп 34-36); - г) позбавлення вол1 призначаеться на строк вщ одного мюяця до 15 роюв (ст. 37). 3.2. биди покарань у крашах дальнього зарубйкжя Згщно з КК Швейцары різновидами позбавлення вол1 як основного покарання е: 1) каторжна тюрма (на строк вщ одного року до 20 роюв, а у передбачених законом випадках - дов1чно) (ст. 35); 2) тюремне ув’язнення (на строк вщ 3 мкящв 1 до - якщо закон не передбачае шшого - 3 роюв) (ст. 36); 3) йрешт (на строк вщ 3 дшв до 3 мюящв) (статп 37-Ы$ 1 39). Штраф - це покарання, яке може застосовуватись як основне чи як додаткове (статп 48-50, 106). Його максимальний розмгр за вчинен1 злочини 1 проступки - якщо закон не передбачае шшого - становить 40 тис. франюв (при вчиненн! порушень - 5 тис. фрнюв); суддя не зв’язаний цим розмгром, якщо особа ддяла з корисливих МОТИВ1В. Загалом розм1р штрафу у статтяХ ОсобливоУ частини (Книги 2) цього КК не встановлюеться 1 визначаеться судом‘з урахуванням того, щоб майнов1 невигоди для винного вщповщали його вин1, а також даних про його доходи 1 майно, с1Мейний стан 1 с1мейн1 обов’язки, професто 1 зароб1ток, в1к I стан здоров’я. Додатковими покараннями визнаються: 1) зв1льнення з посади члена виборного органу або чиновника (на строк вщ 2 до 10 роыв) (ч. 1 ст. 51); 2) позбавлення права бути обраним (на строк до 10 роюв. Застосовуеться Їхльки до "звичних" злочинщв) (ч. 2 ст. 51); 3) позбавлення батьювськоТ чи оп1кунськоУ влади (ст. 53); 4) заборона займатися певною професлею, ремеслом чи укладати торговельш угоди (на строк В1Д 6 М1СЯЦ1В до 5 роюв. Застосовуеться до оаб, яким призначено покарання у вид! позбавлення вол1 на строк понад 3 М1сяш) (ст. 54); 5) вислання за меж! краУн и (ст. 55); 6) заборона вщвщувати конкретний ресторан або ресторани, яю знаходяться у певнш мюцевоеп (ст. 56). Зпдно з КК Францй кримшальним покаранням по сут1 е лише одне - «кримшальне ув’язнення», яке мае р'пновиди: дов!чне 1 на певний строк (не бшыпе 30, не бшьше 20 1 не больше 15 роюв). М1шмальна його тривалють не може бути меншою 10 роюв (ст. із1-1). Вщповщно до ст. із1-2 це покарання не виклгочае одночасного застосування штрафу та одного чи кшькох додатковиХ покарань. Вшравними покараннями визнаються: 1) тюремне ув’язнення (на строки не бшьше: 10, 7, 5, 3, 2 роив, одного року чи 6 мюящв); 2) штраф; 3) штрафо-дш (щодня протягом певного перюду - нё бшьше 365 дшв - засуджений зобов’язаний вносити до держбюджету певну суму); 4) робота в суспшьних штересах (в1д 40 до 240 годин); 5) покарання, яю позбавляють прав чи обмежують у правах. Щодо останшх, то різновид1В таких покарань Ц1ла низка - одинадцять; Ух можна под1лити на три групи. Перша - це покарання, яю пов’язаш з обмеженйям певних прав на строк до 5 роюв: а) позбавлення водшських прав; б) заборона керувати деякими транспортники засобами; в) анулювання вод1йських прав із забороною клопотати про видачу нових прав; г) заборона збернання чи носшня зброУ; д) вилучення дозволу на полювання із забороною клопотати про видачу нового; е) заборона пускати в об!г деяю чеки або корисТуватися кредитними картками (тягне обов’язок засудженого повернути зі свого власного волод!ння або волод1ння своУх уповноважених бланки (картки) банкиру, що Їх видав [41]); е) заборона здшснювати певну професшну чи громадську Д1яльнють, окр1м виборноТ та профсшлковоТ (здстосовуегься у випадках, коли можливосп, як; надае така Д1яльшсть, були свщомо використаш для пщготовки чи вчинення злочинного д1яння, окр1м проступк1в у галуз! засоб1в масовоТ шформацп, але може застосовуватись 1 в шших випадках). Друга група - це конфккащя: а) одного чи юлькох транспортних засобщ; б) одшеТ чи юлькох одиниць зброТ; в) реч1, яка була призначеуа чи слугувала для вчинення злочинного д!яння або одержана в результат! його вчинення, кр1м проступюв у галуз! засоб1в масовоа шформацй. Загальна ж конфюкащя мае винятковий характер 1 передбачаеться лише за злочини проти людства, а також незадацш виробництво, ввезення чи вивезення наркотиюв [42]. До третъог групи слщ вщнести тшьки один вид покарання — приведения транспортних засоб1в у нерухомий стан {на строк до одного року). . .. Вщповщно до ст. із1-10 КК ФранцГТ додатковими покарапнями е: 1) заборона* , позбавлення, неправоздатшсть або вилучення певного права; 2) припис щодо певного догляду чи обов’язку д1яти; 3) приведения у нерухомий стан або конфкжащя певно'Т речг, 4) закриття якого-небудь закладу; . 5) афшування винесеного судового вироку чи його поширення у засобах масовоТ шформацп. Вщповщно до КК ФРНпокарапнями е: 1) дов1чие позбавлення вол1 (§ 38); 2) позбавлення вол1 на певний строк - вщ одного мюяця до 15 роюв (§38). Перил два назван! покарання е основними. Покарання у . вид! позбавлення вол! на певний строк, що
призначаеться у раз1 сукупносп злочиНних Д1янь, також не може перевищувати 15 роюв (§54). Згщно з §47 призначення короткострокового позбавлення вол1 е можливим лише у виняткових випадках, «коли особлий! обставини, що стосуються Д1ЯННЯ Й ОСОбиСТОСТ1 ТОГО, ХТО ВЧИНИВ Д1ЯНЙЯ, робляТь неминучим призначення позбавлення воЛ1 для впливу на цю особу або для захисту правопорядку»; 3) грошовий штраф (може застосовуватись як основне або - у справах про корислив1 злочини - як додаткОве покарання) (§ 40). 4) заборона керувати транепортним засобом того чи 1НШого виду в умовах вуличного руху (може застосовуватись як додаткове покарання до позбавлення вол1 чи До грошового штрафу на строк вщ одного до трьох М1сящв) (§ 44). Ця заборона застосовуеться у випадках вчинення кримшально караногО д1яння шд час керування автотранспортним засобом 1 лише тод1, коли з певних причин судом не був застосований такий захщ виправлення 1 безпеки, як позбавлення водШських’прав (§ 69). У КК ШвецН (ст 3 глави 1) поняттям «санкЦн» охоплюютьоя (I розглядаються як самост1йн1 види покарань) таю: 1) штраф; 2) тюремне ув’язнення (глава 26) може бути дов1Чним або призначатися на строк вщ 14 Д1б 1, за деякими винятками, до 10 роюв. За загальним правилом, особа повинна бути умовно звшьнена вщ вщбування цього покарання П1сля вщбуття 2/3 його строку, але не менше Н1ж через один мкяць. Умовне звшьнення не застосовуеться лише, якщо тюремне ув’язнення зам1'нюе несплачений штраф або якщо поряд з ним застосовано пробащю. Перешкодити умовному звшьненню може серйозне порушення умов в)дбування покарання у тюрм1, але 1 в цьому випадку вщстрочення зі зв1льненням з в’язниц1 не повинно перевищувати 15 Д1б. Шсля умовного зв1льнення особа гпддаеться пробацн або нагляду; 3) пробац1я (глава 28); 4) умовне покарання (глава 27). Умовне покарання 1 пробащя застосовуються за злочини, за яю «санкщя у вид1 штрафу е недостатньою». Вони можуть поеднуватися зі штрафо-днями (не больше 200) або з безоплатними громадсысими роботами (в1Д 40 до 240 годин). Умовне покарання, кргм того, може супроводжуватися примушуванням правопорушника до вщшкодування шкоди, запод1яноТ злочином, у т.ч. шляхом надання сприяння потершлому, за його згодою, у робот!, яка може «вщновити чи поправити шкоду» чи шшш «шдходящ1й» робот1. Пробащя також може сполучатися із тюремним ув’язненням на строк вщ 14 дхб до 3 мюящв. У цьому випадку штрафо-дш I громадсью роботи не призначаються; 5) передача на спещальне шклування. Стаття 4 глави 20 «Про зловживання службовим становищем» ККШвецЙ передбачае ще один вид додаткового покарання, яке може бути застосовано лише до певних засуджених, - звшьнення вщ посади особи, обраноТ до нащонального чи м1сцевого уряду або призначено'Г на 1ншу посаду у державних чи громадських органах. Це покарання застосовуеться за злочин, шляхом вчинення якого особа продемонструвала свою невщповгдшсть цш посад!, 1, якщо санкция за злочин передбачае можливість тюремного ув’язнення на строк понад 2 роки. Надзвичайно простою е система покарань у ККДанп. До них вщнесеш лише: 1) тюремне ув’язнення, яке застосовуеться довгчно або на певний строк - в1д 30 дн1в до 16 роюв, а за особливих умов - до 20 роюв (§ зі-33); 2) просте ув’язнення шд варту - на строк в1д 7 дшв до 6 М1СЯЦ1В (§зі, 44); 3) штраф (§ зі, 50-55). Штраф е основним покаранням, але його може бути застосовано як додаткове у раз1 вчинення злочин1в корисливого характеру («якщо порушник одержав чи мав нам1р одержати вигоду шляхом вчинення злочину»). Штраф як основне покарання встановлюеться у вид1 штрафо-дшв 1 мае бути сплачений протягом трьох М1СЯЦ1В. Допускаеться оплата штрафу у розстрочку. Як додатковий вид покарання можуть розглядатись 1 громадсыа робота (§ 62). Але вони призначаються лише у раз1, «якщо вщстрочка виконання вироку розглядаеться як недостатня». 1ншими словами, громадсыа робота призначаються лише пщ час такоУ в)дстрочки. Так само простою е система покарань, визначена главою 2 КК Фгнляндп. ГУ становлять: 1) загальш покарання для фЬичних ос1б: а) ув’язнення - дов1чне або на фксований строк, (вщ 14 дшв до 12 роив, а якщо покарання призначаеться за сукупшстю злочишв — до 15 роюв) (ст. 2); б) грошовий штраф - вщ одного до 120 штрафо-дшв; 2) спец1альн1 покарання для державних службовщв - звшьнення \ попередження. Звшьнення включае втрату публгчноТ служби, у зв’язку з якою злочин було вчинено (ст. 7). Попередження застосовуеться тшьки як покарання за службов! злочини, вчинеш через недбалють (ст. 21 глави 40); 3) покарання для вшськовослужбовщв та прир!вняних до них ос!б (\'х церелцс визначено у глав! 45), - спещальний арешт, ув’язнення до барак|в, спещальний штраф 1 попередження (ст. 1); 4) додаткове покарання — конф)скац1я: а) ф]нансово1 вигоди, отримано'1 внаслщок вчинення злочину; б) предмете, як1 використовувались при вчиненш злочину; в) ус1Х коп1й публ!каци, документа або 1люстрованого твору, яю перебувають у волод1нн1 автора, видавця, редактора, виробника, розповсюджувача, експонента чи продавця, пластин 1 зразк1В, призначених для Ух виробництва (така конфюкащя зд!йснюеться, якщо в1дп0в1дна публ1кац1я вчинена з метою образи) (стагп 16117 глави 2). «Звичайними» видами покарань, передбаченими КК Норвеги, визнаються: 1) тюремне ув’язнення (на строк вщ 14 дтв до 15 роюв, у раз1 сукупност1 злочин1в (§ 62) - до 20 роюв, а у деяких прямо передбачених законом випадках - до 21 року); 2) утримання шд вартою (на строк вщ 14 дтв до 20 роюв). При цьому два дш утримання шд вартою прир1внюються до одного дня у тюрм! (§ 22). Зазначен) два види покарань позначаються одним термином «позбавлення вол1»; 3) громадсыа роботи (на стрОк вщ 30 до 420 годин). Це покарання може бути застосовано за д1яння, яю можуть за законом каратися тюремним ув’язненням на строк до 6 роюв, якщо порушник закону згоден з цим 1 мета покарання не суперечить його здшсненню без позбавлення воль Громадсыа роботи можуть бути застосоваш лише до особи, яка проживае у Норвегн. Одночасно з громадсысими роботами суд може застосувати штрафи, навить якщо останш прямо не передбачет законом, або тюремне ув’язнення на строк до 30 дшв (§ 28-а 1 28-Ь); 4) штрафи. Згщно з § 26-а суд може призначити штрафи поряд з тюремним ув’язненням, незважаючи на те, що в рештт штрафи не встановлеш як покарання; при обчисленш строку тюремного ув’язнення враховуеться те, що також призначаються I штрафи. При накладенщ штраф1в мае враховуватися характер злочину 1 фшансовий стан засудженого (§ 27). «Особливим» покаранням, тобто таким, що може застосовуватись окр1м або замкть шшого покарання, е позбавлення громадянських прав у виглядг зняття з оф]Ц1Йно1 посади; втрати на строк до 5 роив або назавжди права обшматя посаду або зд!Йснювати Д1яльн1сть чи роботу (§ 29). Ут1м, воно не може застосовуватися замлеть 1НШого покарання, якщо законом пропонуеться покарання в одному з вид)в позбавлення вол1 на строк понад один рш. Додатковими покараннями за КК Норвегп е: 1) позбавлення громадянських прав (права назавжди чи на певний строк служити в армп Корол1вства; права голосування з суспшьних питань на строк до 10 роюв) (§ 30 із1); 2) заборона на перебування у певних районах (§ 33). При цьому строк втрати права не починае обчислюватися, доки засуджений вщбувае, покарання шляхом позбавлення вол1 або уникае вщбування цього покарання,(§ 32). КК Голланди (ст. 9) визначае таю основш покарання: 1) тюремне ув’язнення (на строк вщ одного дня до 15, а у певних випадках - до 20 роюв, а також добычно (ст. 10); 2) ув’язнення; 3) громадськ1 роботи (на строк до 240 годин. Призначаються тшьки за згодою засудженого) (ст. 22-с); 4) штраф. Додатковими покараннями визнаються: 1) позбавлення певних прав (обшмати державну чи шщу посаду; служити у збройних силах; бути радником у судах; права займатися певною д1яльшстю; виборчих прав) (ст. 28); 2) помкценця у державний виправний будинок (на строк вщ 3 М1сящв до 3 роюв) (ст. 32); 3) конфшкащя. Вщповщно до ст. 33-а конфюковаш можуть бути предмета (реч1 чи майнов! права): одержан! виключно шляхом кримшального правопорушення; щодо яких було вчинене таке правопорушення; Я1и були засобом чи знаряддям його вчинення; яю були використан! для перешкоджання розслщуванню злочинв; виготовлен! 1 призначен1 для вчинення злочин1в; 4) опубл!кування вироку. Фактично штраф може бути 1 додатковим покаранням до тюремного ув’язнення чи ув’язнення, а ус1 додатков1 покарання можуть застосовуватись 1 самостийно, тобто як основш. У США система покарань мае переважно каральний характер[43]. Це, зокрема, виявляеться в наявност! такого виду покарання, як смертна кара, великих строюв тюремного ув’язнення та низщ 1нших не менш важливих чинниюв - к1лькост1 спец'1ального контингенту в тюремних установах, обсягу
фшансування пенітенціарних програм, розгалужено'Г системи заход1в виправлення й безпеки тощо. Так, тшьки в 2005 р. понад 7 млн. оаб у США (як на р1вш федерала, так 1 на р1вш окремих штат1в) вщбували призначеш Тм судами заходи кримшально- правового впливу 5|. Аналізуючи покарання в федеральному криминальному законодавств! США, можна виокремити Їх основш та додатков1 види. Основними видами покарань вважаються: 1) штраф; 2) тюремне ув’язнення й уах його різновидах (примером, довчне чи на певний строк); 3) смертна кара[44]. Ус1 основш покарання можуть бути не тшьки передбачеш в закон! як альтернативи одне одному, а й по-різному поеднуватися (прим1ром, поряд зі смертною карою чи тюремним ув’язненням може бути також призначений [ штраф, однак можливо, щоб смертна кара чи позбавлення вол1 виконувалися й без застосування штрафу). Специф1чним кримшально-правовим заходом е пробация, яка бшып тяж1е не до основного покарання, як подекуди намагаються а представити окрем! доапдники, а до окремого виду звшьнення в1д покарання та його вщбування. . Серед додаткових покарань розрізняють таю: 1) конфюкащя майна; 2) покладення обов’язку вщшкодувати спричинену шкоду (реститущя); 3) дп щодо повщомлення потерпших; 4) позбавлення ргзних прав тощо [45]. Деяю з додаткових вид1в покарань можуть часом розглядатися в аспекп застосування заход1в виправлення та безпеки (приКпром, дй щодо повщомлення потершлйх чи позбавлення певних прав)[46]. Основними покараннями в ЛнглД е позбавлення вол], у тому чиел1 дов1чне, пробащя та штраф. 1965 року Законом «Про вбивство (скасування смертно! кари)» - «Мигйег (АЪоНИоп оГ 1Ье ОеаЙ1 Репа1(у) Ас1» - смертна кара була тимчаеово скасована, а в 1969 р. британський парламент проголосував за остатбчне скасування цього виду покарання, оскшьки з’ясувалося, що за 4 роки так 1 не вщбулося прогнозованого зростання кшькосп тяжких насильницьких злочишв. При цьому прюритет надаеться покаранням, не пов’язаним із позбавленням вол1, зокрема пробацп. Покарання, пов 'язат з позбавленням волг. Тюремне ув ’язнення. До 1948 р, тюремне ув’язнення иодшялося на два вида - каторжш роботи або кримшальне рабство (репа! зегаШйе) строком вщ 3 рокв до дов1чного 1 тюремне ув’язнення, яке залежно вщ режиму подшялося на три розряди, включаючи тяжю роботи. Ниш в Англп 1снуе лише один вид тюремного ув’язнення. Якщо в статут» строк тюремного ув’язнення чггко не визйачений, то вш не може перевищувати 2 роив. У раз! вчийення злочину загального права, строк тюремного ув’язнення прйзначаеться на розсудсуду. ' Вщсутнють Ч1тких критернв у криминальному законодавств! Англп при визначенш м1ри покарання призвело до того, що судовою практикою були вироблеш, певш стандарти {так звана система «тариф1в»), як1 дозволяють судам при призначенш покарань, у тому числ1 й тюремного ув’язнення, бшьш гнучко здшснювати каральну полггику. «Тарифи» дозволяли суду обирати м1ру покарання з урахуванням серйозносп злочишв 1 ступеня вини правопорушникв [47]. Закон про злочин (покарання) 1997 р. метить загальш засади, на як1 повинен ор1ентуватися суд, призначаючи довгчне тюремне ув ’язнення. Так, у Закон! вказано, що за необхідносп призначення покарання у вид! дов1чного позбавлення вол1, суд повинен брати до уваги обставини, пов’язаш або зі злочинами, або з правопорушником. Зпдно зі ст. 2 Закону суд може призначити покарання у вид1 дов1чного тюремного ув’язнення особ1, яка досягла 21 року, 1 особ1, яка не досягла 21 року (покарання у вид) дов1чного позбавлення вол1 зпдно зі ст. 8(2) Закону про кримшальну юстицпо 1982 р.), якщо тшьки не прийде до висновку, що юнують винятков1 обставини, пов’язаш або зі злочином або з пщсудним, що дозволяють не робити цього. Якщо суд не призначае дов1чного позбавлення вол1, В1Н повинен вказати у вщкритому судовому засщанн1 на 1снування виняткових обставин. У Закон! встановлено, що дов1чне тюремне ув’язнення може бути призначено особ1 у вщ1 до 21 року, визнано'1 винною у вчиненн1 серйозного злочину, вчиненого п1сля набрання чинност! цього Закону, яку рашше вже було засуджено в будь-якій частин) Великобританп за шший серйозний злочин. Вщповщно до п. (5) ст. 2 Закону 1997 р. в Англп та Уельа серйозним злочином визнаетъся одне з таких дгянь: - замах, змова або пщбурювання до тяжкого вбивства; - злочин, передбачений ст. 4 Закону про злочини проти особи 1861 р. (пщбурювання до тяжкого вбивства); - просте вбивство; -злочин, передбачений ст. 18 Закону про злочини проти особи 1861 р. (умисне поранения або запод1яння тяжких тшесних ушкоджень); - згвалтування або замах на згвалтування; - злочин, передбачений ст. 5 Закону про статев! злочини 1956 р. (статев! зносини з д1вчиною у ВЩ1 до із роив); -злочин, передбачений ст. 16 (володоння вогнепальною зброею з нам1ром запод1яти шкоду), ст. 17 (ошр арешту) або ст. 18 (носшня вогнепально\' зброУ з! злочинним нам1ром) Закону про вогнепальну зброю 1968 р.; - пограбування, якщо пщ час вчинення злочину злочинець ВОЛОД1В вогнепальною зброею або и 1мггац1ею. Перераховаш вище правила, однак, не застосовуються до ос1б, ЯК1 вчинили злочини, покарання за як1 точно визначеш в закош (наприклад, за тяжке вбивство)[48]. Наказ про пробацт, який шод! розглядаеться континентальними юристами як форма умовного засудження, кримшально-правова доктрина загального права вщносить до такоТ мри криминально-правового впливу, якга властив! ва ознаки покарання. Суть щеТ м1ри криминально-правового впливу полягае у встановленш певних обмежень, що наклад аються на засудженого з метою його реабштацп, вщшкодування запод1яноУ злочином шкоди, а також запоб1гання вчиненню нового д1яння в майбутньому. Обмеження, що накладаються, можуть полягати у заборош вдвщувати зазначеш у вироку мюця, сшлкуватися з певними людьми, вживати алкоголь, в обов’язку материально шдтримувати о<лб, як\ перебувають на утримамш, отримати спещальну осв!ту 1 т. д.[49].
5 кв1тня 2001 р. Верховна Рада Укра'Гнн прийняла новий КК Кримшальний кодекс Укра'ши, який набрав чинносп 1 вересня 2001 р. У цьому Кодекс1 вже на новш правовш основ1 виршуеться питания сутност! покарання, його мети та передбачаеться нова система вид1в покарань. Так, КК України запровадив низку нових, альтернативних позбавленню вол1, вид1в покарань, а також шститут звшьнення В1д вщбування покарання з випробуванням. Саме в переклад! з англшсько!' мови термш «пробащя» (ргоЬайоп) 1 означае «випробування», «система випробування (вид умовного засудження)», «умовне звшьнення (вгд покарання. з ув ’язнення)». Служба, на яку покладено завдання виконання пробаци, мае на Заход1 вщповщну назву - «ргоЬайоп зетсе» - «служба пробацн». Зах1дн1 джерела шд термином «пробащя» розумтоть: 1) систему, за якою покарання засудженого злочинця умовно вщстрочене [50]; 2) систему виправного впливу, за якою засуджений злочинець з вщстроченим вироком передаеться гид нагляд замють того, щоб бути засудженим до тюремного ув’язнення [51]; 3) судове р!шення в кримшальних справах, яке застосовуеться замють тюремного ув’язнення [52]. Протягом тривалого часу свой' Д1яльност1 англо-американсыа суди в певних випадках призупиняли виконання вироюв, проте в сучасному п розумшш пробащя виникла в 1841 р.[53], коли Джон
Августус, чоботар з американського М1ста Бостон (штат Массачусетс), погодився наглядати за поведшкою одного із ЗЛОЧИНЦ1В зашсть обрання до останнього тюремного ув’язнейня. На час сво€1 смерт1 в 1859 р. Августус ню вщпов1дальн1'сть приблизно за 2000 особами. Перший законодавчий акт, що передбачав створення оплачувано1 посади офщера. пробаци, який здшснював нагляд за повнол1тн1ми злочинцями, був вйданий в Массачусетс! в 1878 р. У подальшому цей приклад наслщували и шип штати, 1 вже в 1925 р. буяо видано федералЬний заКой, котрий регламентував д1яльшсть служби пробаци[54]. У Великобританп закони, що регламентували Д1яльшсть служби пробаци,' видавалися, починаючи з 1861 р., а, вже в Закон! 1907 р. була передбачена оплачувана посада офщера пробаци [55]. ' Пробац1Я, за визначенням О. Г. Кулика, - вид кримшального покарання, яке застосовуеться у США та Великш Британп 1 полягае у накладенш певних обмежень на здШснення засудженим своУх прав 1 свобод, встановленш специального нагляду ‘за його поведшкою [56]. О. Г. Кулик не правий у тому, що пробащя як вид покарання застосовуеться лише у США та Великш Британп. Ще у 1979 р. в СРСР вийшла книга шведського професора Улли Бундесон, в якій ретельно характеризувався шститут пробаци у Швеци [57]. Ниш пробащя юнуе у багатьох державах Свропи. Д. Т. Зайцева зазначае, що у сучасному заруб1жному кримшальному законодавств! • шститут умовного засудження вщрегульований у різних видах - пробащя, пробащя з короткочасним арештом, вщстрочка виконання покарання, умовне незастосування покарання тощо. Воиа ж, проаналтзувавши заруб1жний досв1д законодавчого регулювання пробаци, небезшдставно пропонуе росшському законодавцю: розширити перел1к обов’язюв, яю можуть бути покладеш на умовно засудженого; встановити в закон! обов’язок суду одержувати згоду засудженого на проходження курсу л!кування вщ алкопхтзму чи наркоман#; покласти на засудженого обов’язок здшснювати реституцию щодо потерпшого[58]. У цшому з цими пропозициями СЛ1Д погодитись 1 зазначити, ЩО р1ВНОЮ М1рОЮ вони стосуються 1 украшського законодавця. Змют пробаци як кримшально-правового шституту ретельно визначено у книз! аиглшського дослщника Джа В)тф1лда «Вступ до служби пробаци». Мкце пробаци за щею книгою - серед так званих «покарань у громадЬ) (поряд з громадськими роботами, обмеженням вол1 тощо) 1 М1ж штрафом як покаранням за вщносно незначш правопорушення та позбавленням вол1, яке призначаеться за правопорушення, яю е «настшьки тяжкими», або у випадках неможливосп призначення «покарання у громадЬ) чи порушення умов вщбування «покарання у громадЬ) [59]. КК Укршни передбачае аналог пробаци - звшьнення В1д в1дбування покарання з випробуванням (статп75-78). Воно застосовуеться у випадках, коли суд, зважаючи на певш обставини, д1йде висновку про можливгсть виправлення засудженого без реального вщбування покарання. КК України передбачае зазначену можливість лише у випадках засудження особи до таких вид!в покарань, як виправш роботи, службове обмеження для вшськовослужбовщв, обмеження вол1 1 позбавлення вол1. Суд визначае юпитовий строк, покладае на винного певш особист!
обов’язки, а на вщповщш державш органи - обов’язки з контролю. Не виключаеться призначення при цьому додаткових покарань. Невиконання засудженим покладених на нього обов’язюв, систематичне вчинення адмшютративних правопорушень тягне припинення випробування \ направления засудженого для вщбування призначеного покарання. Як справедливо зазначае М. I. Хавронюк, звшьнення вщ вщбування покарання з випробуванням, так само як 1 пробащя, е певним пром1жним кримшально-правовим заходом м'ш: покаранням та звшьненням вщ покарання. 3 одного боку, воно мае ознаки покарання (зокрема, це примусовий захщ, який застосовуеться вщ 1мен1 держави за вироком суду I полягае у передбаченому законом обмеженш прав 1 свобод засудженого), I закони деяких краТн прямо вщносять його до вид!в покарань. 3 шшого, воно не е у власному розумшш покаранням, оскшьки як покарання не передбачене у списку вид1в покарань, визначеному, наприклад, у ст. 51 КК Украши, та прямо вщнесене КК Украши (ст. 75 та ш.) до вид1в звшьнення вщ покарання. Останню позищю також ш'дтримуе А. В. Савченко. На сьогодш в Свроп] та СВ1Т1 перед службою пробацп постають так! основн1 завдання:
Отже, основш завдання служби пробаци наповнеш глибоко сощальним зм1Стом 1 спрямоващ, головним чином, не на ■ I . . досягнення мети покарання у вид1 кари, а передусш на ресощалізащю кл1ент1в, тобто на Ухню реабштащю (свадоме в1Дновлення кл1ент1в в сощальному статус! повноправного члена сусгйльства) та рештеграшю (повернення шпенпв до самостШного загальноприйнятого сощально-нормативного життя в сусшльствО, а також на запоб1гання вчрненню ними нових злочишв [60]. Пор1вняльно-правовий анашз досвіду застосування пробацп та д1яльност1 служби пробаци в зарубжних краУнах дозволить об’ективно оц1Нити норми нацюнального криминального та кримінально-виконавчого ' законодавства, що регулюють особливосп призначення I виконання покарань, альтернативних позбавленню волк Подальше вивчення заруб1жного досв1ду може надати важлнву шформащю про можЛив1 шляхи формування та: уСШШНОГ’О функцюнування служби ПробаЦП В Украш!. 3.4. Проблема смертно! кар» Смертна кара як вид покарання за вчинений злочин з давшх час! в досить широко використовуеться в державах, яК1 належатЬ до різних рёпошв та цившзацш планети. ; Ниш у 59 кратах свгту (США, деяю краУйи Африки, Швденно-СхщноТ Ази та деяк1 шип) вищою мгрою покарання е смертна кара. * 1 У еучасному світі практично вся Свропа вщмовилася в1д застосув!аНня смертно! кари. Однак, Бшорусь - «дина краша у Сврош, де дос! можуть засудити до смертноТ кари. Зокрема, за даними Атпез1у 1п{ета1юпа1, у 2011 р. у Бшоруа стратили двох ос!б. Саме европейсыа краТни рашше за шип почали вщмовлятися В1Д цього покарання. Одними з перших европейських держав, яю скасували смертну кару, були Португалия (1867 р.) 1 Нщерланди (1870 р.). Шзнппе до них приедналися Норвепя (1905 р.) та Швещя (1921 р.). У Сан-Марино смертна кара була скасована в 1865 р., а останнш вирок був виконаний ще у 1468 р. В 1сландп юридично смертна кара була скасована у 1929 р., але остання вщбулася ще у 1830 р. У Лихтенштейн! остання смертна кара в1дбулася ще у 1785 р., хоча юридично це покарання було скасоване лише у 1987 р. Бшышсть так званих демократичних краТн В1дмшили смертну кару лише останшми роками: Бельпя - в 5996 р.; Швейцар!я — в 1992 р.; 1тал1я - в 1994 р.; 1спашя - в 1995 р.; Великобриташя - в 1998 р.; Франщя - в 1981 р.; №меччина - в 1987 р.; Грещя - в 1993 р. П!ЗН1ше за шших смертну кару в Сврош скасувала Албашя (2007 р.).
Вступ Украши до Ради Свропи у 1995 р. зумовив скасування такого покарання, як смертна кара. В останш десятил1ття ця тенденщя стала характерною для бшьшосп краш Захцщо'Г Свропи; там смертна кара скасована повшстю, або не застосовуеться у мирний час. Цьому сприяв вступ держав до Ради Свропи, визнання частиною национального законодавства Протоколу № 6 до Конвенцп про захист прав людини » основоположних свобод, який стосуеться скасування смертноТ кари на територп держав-учасниць (Протокол набув чинност1 1 березня 1985 р.; УкраУна подписала Протокол 5 травня 1997 р.). Однак цш подн не можна надати однозначноУ позитивно'1 ощнки. Прикладом може слугувати справа Онопр1енка, названого «найстращшшим убивцею XX ст.». Анатол1я Онощменка обвинувачували у вбивств1 52 оаб. Так, лише у сел) Браткович1 Льв1вського району машяк убив б1льше людей, шж загинуло у ньому за Велико! ВггчизняноУ вшни. Вбивав с1м’ями, не жашючи малолтньх Д1тей. Незважаючи на оголошений мораторий на смертну кару, Президент Украши публично заявив, що не бачить шшого покарання для сершного вбивц! Анатол1я Онопр1енка, кр1м винесення смертного вироку. Офщшш особи Ради Свропи шсля цього неодноразово наголошували, що у випадку в1дмови Украши вщ моратор1ю на смертну кару буде поставлено питания про ГГ членство у Рад1 Свропи [61]. Скасування смертно! кари стало необхідною умовою при прийнятт1 до Ради Свропи також для 1нших держав. Так, при встуш до Ради Свропи у 1996 р. Росшська Федерац1я прийняла на себе ряд зобов’язань, у тому числ1 скасувати смертну кару не лише дефакто, але й де-юре щдписати вщповщний протокол (на сьогодш не ратиф1кований). Починаючи із 1996 р., у РФ смертн1 вироки до виконання не приводились, покарання у вид| смертно'Г кари в РФ в1дпов1дно до постанови Конституц1Йного Суду 1999 р. не призначаеться, у листопад! 2009 р. Конституцшний суд Росшсько'Г
Федераци подовжив мораторш на смертну кару на- невизначений термш. За офщшними даними, у краУнах - членах Ради ввропи з 1997 р. не була страчена жодна людина [62]. Скасування смертней кари у Сх1днш 1 Захщнш Сврош спричинило те, що в багатьох крашах набагато б1лыые злочинщв засуджуються до дов1чного позбавлення воль Ця тенденция особливо помггна у Великобританп, де засуджених до дов1чного позбавлення вол! бшьше, шж у вс!х шших захщноевропейських краУнах. Якщо 30 роюв тому у Великобританп було 730 ос!б, яю в1дбували дов1чне позбавлення вол1, то сьогодш Ух бшьше 4500. У Канад], Швеци також набагато зросла кшыйсть засуджених до дов1чного позбавлення вол1 [63]. Але громадсьюсть невдоволено сприйняла дов!чне позбавлення вол1, проявом чого стала сустльна думка, яка тдтримувала збереження, а школи 1 розширення сфери застосування смертноУ кари. Посилання на громадську думку е досить розповсюдженим доказом приб1чниюв смертноУ Кари. У будь-якій кра'Уш смертна кара - це не лише поняття криминального права, не лише шструмент криминально'! политики, це - феномен соцюкультурний. Ставлення до цього явища е шдикатором пануючих у сусшльств! умонастроУв. Воно формуеться на основ! складноУ взаемодй юторичних, культурних, полгсичних, правових ! багатьох шших сощальних фактор1в. У силу цього соцюлопчш дослщження ще не дозволяють розкрити механ!зми, ям формують шдивщуальш установки 1 ставлення до смертноУ кари на рвн! груповоУ I масовоУ сусшльноУ свиомосп. Але неприпустим1сть скасування смертноУ кари громадською думкою - один із основних аргумеьтв приб!чншав щеУ мри.
Виправдання смертно! кари сусшльством бшьше засновало на. недостатньому розумшш вщповщних факпв. Посадовг особи, ; вщповщальш за пол1тику в цЩ сферь зобов ’язаш не лише прислухатися до громадсысосп, але 1 забезпечувати ловну Г! пошформоващсть. Бшышсть опитуваних, якби мали повж у явления про факти, що стрсуються смертно! кари та цричин, за якими вона повинна застосовуватися, висловилися б проти и застосування [64]. Людина може помилятися, тому школи виносяться дискримшацшш чи випадков1 смертш вироки 1 пщлягають страт1 засуджеш, у вщношенш яких була допущена помилка. Цьому сприяють погано шдготовлений захист, вщсутшсть документе або навггь р1шення слщства приписати вину обвинуваченому, ГВдводячи шдсумок, слщзазначити, що ниш питания про смертну кару поставлено на порядок денний розвитку свггових пештенщарних систем. Ця проблема не може бути вир1шена в однозначному порядку 1 потребуе глибокого дослвдження з урахуванням правових, психолопчних, содально-культурних та шших фактор1в. ТЕМА 4. • ПОРШНЯЛЬНО-ПРАВОВИЙ АНАЛіз ВИКОНАННЯ ТА В1ДБУВАННЯ ПОКАРАНЬ У ЗАРУБ1ЖНИХ КРАШАХ • - . . ..." ■ 4.1. Виконання га вйдбування покарань, пов’язаних з позбавленням волё Забезпечення безпеки суспшьства багато в чому зумовлюеться виконанням покарань. На це вказують результата проведеного нами анкетування персоналу ДКВС Украши. Зокрема, на запитання: «Як1, на Вашу думку, цш дшснодосягаються при виконанш кримшальних покарань?» - респондента в1дпов1ли наступним чином: кара - 14%; виправлення засудженого - 12%; запоб1гання вчиненню нових элочишв - із %; забезпечення безпеки суспшьства шляхом ізоляци засудженого — 51 %; залякування злочинця та шших оаб («щоб пшшм неповадно було») - 8 %; помета злочинцю за вчинене - 2 %. Зазвачимо, що у процеа реалізаци кримшальних покарань до засудженого застосовуються насамперед кримшально-виконавч! засоби (у т. ч. режим взагам та ізоляц1я, зокрема), що забезпечуЮть безпеку суспшьства: На перше мгсце в реалізацй розглянуто! Мети висуваеться ізоляц1я особи, яка вчинила сусшльно небезпеЧйе Д1яння. ізолящя особи означае примусове помщення засудженого на пщетав! ВИрОКу СУДУ ДО ВИПраВНОТ КОЛОНН. СтуПШЬ (р1ВеНЬ) із0ЛЯЦЦ залежить вщ р1вня безпеки виправноГ колони. Максимальна із0ЛЯЦ1Я мае М1сце в колошях максимального р1вня безпеки (особливо у примщеннях камерного типу), мппмальна колошях мппмального р1вня безпеки з полегшеними умовами тримання (або в дшьнищ ресощалізащ'1). ізолящя оаб здШснюеться шляхом зовшшньоУ охорони та (або) нагляду за ними. Мета такого заходу обумовлюеться 1 виправдовуеться тим, аби убезпечити сусшльство вщ можливих небезпечних посягань з боку ізольоварих оаб. ізоляц1я розглядаеться як необхщна реакц1я суспшьства на зростання агресивноУ поведшки окремих його шдивщ!в. ' -Л! Ус! без винятку особи мають право на самозахист зазначеним способом 1 в реал:зацп цього права чимала роль належить зваженш крим1нально-виконавч1й полггиць На перший погляд, можна шти простим шляхом — ізолювати всIX, хто потенцшно загрожуе сусшльству, але це Украина вже проходила у XX ст. Безперечним залишаеться той факт, що із0лящя злочинця служить захисту суспшьства, але вона несе 1 негативш наслщки. За спостереженнями вчених, у вс1х крашах юнуе заюономршсть: чим бшына частина населения проходить через мшця позбавлення ВОЛ1, ТИМ ВИЩИЙ р1вень ЗЛОЧИННОСТ1„ Особи, ЯК! вщбули покарання, пов’язаш з позбавленням вол1, складають значш резерви злочинност1 [65]. У свою чергу, посилення страху перед злочиншстю, почуття незахищеносп неминуче спричиняють посилення заход1в кримшально'1 репрееп, а кампани по боротьб1 зі злочиншстю лише ускладнюють кримшогенну обстановку в держав!. Значна кшыасть оаб, засуджених до покарань, пов’язаних з із0лящею В1Д суспшьства, - не тшьки украшська, але й глобальна мЬкнародна проблема. Зокрема, в Украпп за середньор1чними показниками в_ установах виконання покарань вщбувають покарання близько 150 тис. засуджених. Украша перебувае на третьому М1сц! за кшькштю справ, яю держава програла в Свропейському суд! з прав людини. За кшьюстю оаб, засуджених до покарань, пов’язаних з золящею вщ суспшьства, на 100 тис. населения ситуащя у свгп така: 1 М1сце - США (730), 5 М1сце - Рос1я (522), 25 мюце - Украша (336), 60 мкце - Полыца(217), 218 мюце - .Шхтенштейн (19)[66]. Оскшьки позбавлення волл е найбшып розповсюдженим видом покарання не лише на пострадянському простор!, але й в усьому СВ1Т1, накопичена потужна м1жнародна нормативно-правова база та багатий законодавчий досввд шоземних держав з питань регулювання виконання та вщбування цього виду покарання. ' Заслуговуе уваги допов1дь на VIII Мгжнародному кримшолопчному конгресс (Люсабон, 4—9 вересня 1978 р.) в межах; роботи секщУ «Поводження із засудженими» доктора Едгг Елізабет Флшн (Бостонський утверситет, США). Щбдо розвитку тюремноТ системи у США, вона вважае, що особи, в1д яких реальйо можна оч1кувати рецидиву, повинш помвдатися до тюрмй. Стосовнб шших необхідно вщновити систему сощально'! реабштаци. У тюрмах: сл1д пбвернутися до програм перевиховання. Е. Флшн запропонуйала декшька таких програм. 1х суть зводиться до того, що тюрми повинш бути нечиеленними (не больше 150 засуджених). Виховател! зобов’язат Добре знати кожного засудженого [67]. Саме за таких умов значно шдвищиться' ефектившсть застосування принципу дйференщац# та шДивщуатзацп виконання покарання у вид1 позбавлення вол1, в основу якого покладено диференцшований та шдивщуальний шдходи до засудженого. - Заруб1жними вченйми 1 практиками накопичено великий позитивниЙ досв1д щодо виконання покарання у вйД1 позбавлення вол1. У зв’язку з цим нами будуть тддаш аналізу пештенщарт системи шоземних держав (на прйклад1 США, Англи, Швецп, ФшЛЯНДП, Францп), котр1 досягли найбшьших УСП1Х1В у цш сфері. Шд «усЇхами» нами розум1еться вщсоток постпештейц!арного рецидиву, який у досл1,джувайих крашах коливаеться в межах 78%, тод1 як в Украпп складае близько 15-16%. Кр1м цього, кримшально-виконавча практика зазначених заруб1жних крага давно перейшла на систему одиночного (та блочного) тримання засуджених дб позбавлення вол1. Розпочнемо із родоначальников пештенщарних систем. Позбавлення вол1 - один із найбшьш розповсюджених виД1в кримшальних покарань у США - найчастше розуметься як
тюремне. ув’язнення. Воно може бути: 1)короткостроковим (зазвичай призначаеться за мюдимшори та на строк до одного року); 2) тривалим (законодавство федерацп та штат1в шод1 не обмежуе максимальш строки позбавлення вол! - це може бути 20, 30, 40 1 навггь 200, 300 1 бшьше роюв); 3) дов1чне позбавлення вол! (призначаеться за найнебезпечшип фелони або в якосп альтернативи смертшй кар1, або за сукупшстю вироюв 1 злочишв, або особг, яка мае дв1 чи три судимость головним чином за фелошю)11. Щодо виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 у США, то вщповщно до теорй «ново! пенологи», яка грунтуеться на методах релйшного виховання та морального вщродження особистост1, тривалють ув’язнення значною м«рою може залежати лише вщ самого злочинця, вщ його бажання виправитись. Суд у своему вироку встановлюе лише нижню, 1 верхию меж1 строку позбавлення всмп (наприклад, вщ 1 року до 99 роюв), а реальний * • * л * 78 строк визначае адмшютращя в язнищ . Саме в межах системи невизначених вироюв, за задумом и творщв, повинна бути реализована мета сощальноТ реабштацй злочинця, що досягаеться шляхом «поводження» з ним. У цш систем! знайшов вщображення вироблений американськими кримшологами принцип «покарання повинно вщцовщати небезпещ злочинця» замють принципу «покарання повинно вщповщати тяжкост1 злочину» . Така позицш, але за умови вщсутносп упередженого ставлення з боку адмшстрацй установ до засуджених, вщповщае принципу 1ндивщуал»зацй юридичноТ 77 Преступление я наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. - М. : Юрид. лит., 1991. - С. 183; Савченко А В. Здочнн I покарання за крнм1нальннм законодавством Украши та США / А В. Савченко // Наук. в1синк Нац. акад. внутр. справ Укра'1ни. - 2003. - № 3. - С. 239. 78 Осауленко А. О. Нормативна конструкц!я ретроспективно! к>рнднчно1 в1апов1дальност1 в публ!чному прав1 сучасно'1 Украшн : дне. ... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Осауленко Андргй Олександровнч. - К., 2007. - С. 172. 79 Преступление я наказание в Англии, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. - М. : Юрид. лит., 1991. - С. 184.
в1ДПОВщальност1. За результатами доанджень, 15 % ствробггниюв виправних колошй, вщпввщ&ючи на вщкрите питания щодо пропозицш з удосконалення порядку виконання покарання у вид1 позбавлення вол!, висловились за впровадження у вггчизняну систему кримшально'Г юстицп системи невизначенИХ вироюв, що, на Ух думку, повинно шдвищити ефектившсть виконання цього виду покарання. Однак,: за сучасних умов розвитку впчизняна система криминально-! юстицп ще не готова до 1мплементац11 системи «невизначених вироюв». Ця тема е довол) щкавою 1 актуальною, у зв’язку з чим потребуй детального дослвдження. У пештенщарнш практищ США ефективному виконанню покарання у вид! позбавлення вол1 сприяе науково розроблена та обгрунтована класифкашя засуджених' Так, адмшютращя бшьшосп тюрем США класиф1куе засуджених вщповщно до ймов1рност1 вчинення ними втеч! та оцшки Ух небезпеки. За цими тдставами засуджеш под1ляються на 5 основних категорш: 1) засуджеш, як! тримаються в умовах максимальноУ ізоляц]1, вщ яких треба очхкувати втеч1, а також засуджеш, яю можуть завдати шкоди собг та шшим; Для забезпечення безпеки Їх рекомендуеться тримати в одиночних камерах та не виводити без супроводу представника тюремноУ адмшгстраца та без застосування спецзасоб1В (наручники, ремен!, кайдани); 2) засуджеш, яю тримаються в умовах сувороТ (зоЛйцп, яких замикають у камерах та блоках, але яким дозволяється працювати у бригадах шд наглядом у примщеннях тюрми. На Гйвдш, де широко практикуеться використання засуджених На дорожшх роботах, ця категор1я засуджених може залучатися до таких робгг шд наглядом озброеноУ охорони; 3) засуджеш, яю тримаються в умОвах обмеженоУ ізолящУ, яю працюють у бригадах пщ наглядом неозброеноУ охорони за межами тюрми та без нагляду - на територп тюрми; у тюрм1 Ух називають «благонадШними»; 4) засуджеш, яю тримаються в умовах м1шмальноУ ізоляцп, яким дозволяється жити та працювати за межами тюрми без нагляду; 5) засуджеш, яю «перебувають гпд ошкою сусшльства», яким дозволяється лроживати у громад1 у самому мкги або неподалщ вщ нього та без нагляду Уздити на роботу, на навчання або час вщ часу вщвщувати знайомих. Вщповщно до одше'У з нових програм, засудженому дозволяється проживати в ушвереитетському гуртожитку та, у период навчання в ушверситет! один раз на . ол тнждень звиувати перед консультантом . Под1бну практику виконання покарання в умовах м1шмальноУ із0ЛЯЦ11 та описи сусшльства, з метою приведения в1тчизняного крим1нально-виконавчого законодавства у вщповщшсть із вимогами дифереищадп та 1ндивщуалізацЙ виконання покарання у вид1 позбавлення ваш на певний строк, слщ 1мплементувати у норми КВК України, що регламентують короткочасш ви'Узди засуджених до позбавлення вол) на певний строк за меж1 виправних колонш. Як додаткову пщставу доцшьно передбачити складання вступних та випускних екзамен1в засудженими, як1 реалзовують право на освггу. Практика виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк у США свідчить про подвшну користь днференцащУ та щдивщуалізащУ виконання покарання шляхом зменшення обсягу режимних правообмежень стоеовно засуджених: по перше - економ!чну, а по друге - ресоц1алізац1йну. Справа в тому, що максимальна та сувора ізоляц1я обходяться набагато дорожче, шж м1шмальна ізоляц1я та опгка з боку громади. Фактично у деяких юрисдикщях така оп1ка може бути економ1чно виг1Дною, тому що засуджений в1дпрацьовуе щоденно 3-4 долари за утримання та 1 долар за транспорта 1 витрати., У той же час вш допомагае сво'Уй родин1, що скорочуе розм1р допомоги, яка Уй виплачуеться. Окр1м того, засуджеш, яю тримаються в умовах обмежено'У та М1н1мальноУ із0ЛЯЦП, а також засуджеш, яю проживають у громад), б1льш гпдготовлеш до умовно-дострокового зв1льнення, Н1ж засуджен!, яких тримають в умовах максимально! та сувороУ ізоляцп. Лише незначна юлыасть засуджених, яю тримаються в умовах максимально» ізоляцн, звшьняються достроково, та I "п лнше за надзвичайних обставин. Таким чином, пом’якійення по Мірі можливост1 режиму кожному засудженому в1дпов)дае як мет» його пристосування до умов сгпвжиття, так 1 мет1 еконрми[68]. Вщбування покарання увид! позбавлення вол1 в Англи оргашзовуеться за прогресивною системою, що передбачае одинрчне ув’язнення з подальшим переведениям до загальноУ камери, де режим подшяеться на три ступеня. Просування по цим ступеням з набуттям вщповщних пшьг залежить вщ поведшки засудженого. . Увесь строк вщбування покарання подшяеться на так1 пер!оди: а) пробний перюд (одиночне ув’язнення); б) виправний перюд (загальне ув’язнення »з залученням до пращ); в) умовно-дострокове звшьнення (теля вщбутгя не менше 3/4 стррку покарання). М)Ж виправним перюдом та умовно-достроковим звшьненням передбачаеться ще один етап - перехщне ув’язнення у тюрм1 3 нап1вв1льним режимом (вихщ на роботу без конвою, вшьне сгилкування із зовнпншм св1Том). Цей перехщний период позитивно * • 82 оцшюеться наукою 1 практикою . Щодо реалізацн загальноосвотнього 1 профес шно-техшчного навчання засуджених до позбавлення вол1 на певний строк в Англ11, то програми цього засобу виправного впливу складаються з урахуванням потреби засуджених в оевт. Окр1м цього, мае мкце заохочення продовження навчання шеля звтьнення. Позитивно оцшюемо те, що засуджеш мають можливкть вступати до коледжв, а також навчатися у вищих найчальних закладах за заочною формою навчання [69]. Под1бна практика заслуговуе уваги з боку вггчизняного законодавця щодо внесения змш до вщповщних статей КВК України (скаламо, до ст. 111 Кодексу). Заруб1жна пештенщарна практика мютить один вельми цжавии елемент. Зокрема, у Т1Й же Англп, начальник тюрми мае право, пом1стивши засудженого за злкне порушення дисципліни до ізолятора на 28 дшв, не зарахувати цей час до загального строку тюремного ув’язненням. Зазначимо, що у росшсысш пештенщаршй наущ також висловлено пропозищю щодо можливост1 продовження перебування засудженого в умовах із0ЛЯЦП на строк, протягом ЯКОГО В1Н ЗЛ1СНО ухилявся В1Д виконання вимог режиму установи виконання покарань, був визнаний злгсним порушником режиму вщбування покарання85. Прийняття вщповщного р]шення передбачаеться судом. Вважаемо, наведена практика заслуговуе на позитивну оцшку як така, що сприятиме шдвищенню дисципл)нованост1 засуджених та запоб)ганню вчиненню правопорушень (у т. ч. злочишв) з Їхнього боку; 1 тому може бути 1мплементована нацюнальним законодавцем. У Швеца покарання у вид1 позбавлення вол1 подшяеться на: 1) позбавлення вол1 на певний строк; 2) дов!Чне позбавлення воль Зпдно з ККШвецп, покарання у вид1 позбавлення вол! на певний строк диференщюеться вщ 14 дшв до 10 роив86. УШвецп, населения якоТ складае близько 9 млн. чоловж, лише 5 тис. оаб перебувають у мкщях позбавлення вол!, та й то це здебшьшого некоршш шведи [70]. У кримшально-виконавчш систем! Швецп - 55 тюрем 1 близько 20 слщчих ізрлятор1в. Середня тюрма розрахована на 45-80 ос1б. У деюлькох великих тюрмах утримуеться вщ 100 до 300 ув’язнених, кожному з яких, як правило, надано окрему камеру (насправд), це бшьше схоже на дом ер у готел1, вщповщно умебльований, а також обладнаний санвузлом). У день засуджеш того чи шшого вщдшення вшьно сшлкуються м1ж Г ' • > -88 собою, а на Н1ч персонал зачиняе ув язнених у камерг . Кодексом (Глава 26, роздал 6) передбачено можливгсть умовно-дострокового звшьнення вщ вщбування покарання за.умови водбуття 2/3 строку покарання, але не менше . 1 мкяця[71]. Перешкодою у своечасшй реалтцп зазначеного законного штересу засудженого е, зпдно з роздшом 7 глави 28 КК Швецп, порушення умов вщбування покарання. Причому за кожне таке порушення дата умовно-дострокового звшьнення вщкладаеться на 15 дшв [72], Таким чинрм,. пщстави умовно-дострокового звшьнення за КК Швецп 1стотно вщрізняються вщ тих* що передбачеш В1тчизняним законодавством. Зокрема, щодо формально! пщстави - строку вщбутого покарання - то вш за шведоьким законодавством не диференщюеться залежно вщ тяжкост1 вчиненого злочину, форми вини та особи засудженого, як це мае М1с.це за КК України. А от матеріальна пщстава умовно-дострокового звшьнення визначена дещо в шшому аспекп пор1вняно з вгсчизняним законодавством. Так, якщо за КК та КВК Украши пщставою умовно-дострокового звшьнення е виконання позитивного обов’язку (тобто сумлшна поведшка 1 ставлення до пращ), то за КК Швецп - негативного обов’язку (тобто утримання вщ порушення умов вщбування покарання). Така процедура не може бути .запозичена В1ТЧизняною системою криминально!' юстицц, оскшьки не стимулюсться виконання позт явного обов’язку засудженого у форм1 сумл1нно! поведшки 1 ставлення до пращ. " Умови вщбування покарання у вид1 позбавлення вол1 у тюрмах Швеци теж вЦцлзНяються вщ аналопчних в УкраТш. Зокрема, дисциплшарш стягнення, ям можуть застосовуватися до засуджених у тюрлй, значно' разняться вщ тих, яю передбачаються у ст. із2 КВК України. Це всього лише: 1) попередження чи 2) незарахування певногб перюду вщбування покарання у тюрм! (до ‘10 даб) у загальний строк покарання. I н1якйх карцер1в, приМ1щень камерного тййу чи дисцнплшарних із0лятор1в. Нав1ть за втечу з тюрми передбачена тшьки Дисциплинарна вщповщальнгсть. Представники адмшгстращТ тюрем пояснюють це тим, що у людини е природний потяг до свободи, за який недощльно Н карати. У таких випадках строк покарання продбвжуеться на термш перебування засудженого у розшуку. Але в деяких тйрмах е окремо розташоваш на територп вщдшення, у яких розмицуються Засуджен!; гцо Мають певш вщхилення в психнц (наприклад Т1, що бояться стлкувания з іншими засудженими), чи засуджеш, як) ведуть себе агресивно стосовно персоналу тюрми. Умови Їх тримання таю ж, як I у звичайних вщдшеннях, але р1вень охорони пщвищений. Плсля проведения циклу спещальних мотиващйних програм таи засуджеш перемпцуються в шгш вйДшення 91. Позитивно оцшюючи досвід Англй та Швецп щодо виконання покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк, 71 % сшвробггниюв виправних колоний висловили пропозищю щодо незарахування строку перебування засудженого до позбавлення вол1 у примнценш камерного типу, як виду дисциплшарного стягнення, до загального строку вщбування покарання. Слщ зазначити, що реакщоо на зазначену пропозищю е и включения до одного із напрям1в «Удосконалення нормативно-правово! бази в
—«г т-------- —---- —1Т Г . . 91 Лнсодед О. Уиош «(дбувивя поцрШня у нормах ШвеяВ / О. Лисодед, А. Стешшюх // В1снкж прокуратура. - 2003. - № 6(24). - С. 1із.
сфер! виконання кримшальних покарань та попереднього ув’язнення» Концепцп розвитку та модершзацй оргашв \ установ, що належать до сфери управления ДПтС Украши, на перюд до 2016 р. ; Метою поводження з ув’язненими у тюрм1 е подготовка Ух до виходу на волю. Осюльки середнш строк ув’язнення обчисдаоеться К1Лькома мюяцями, то така проблема е натальною. Для п вирнпення щодо кожного ув’язненого розробляеться вщповщна програма. На початку специальною комю1ею у единому на всю крашу центр1 розподшу засуджених (який функщонуе при одшй із великих тюрем) визначаеться вид установи (закритого чи вщкритого типу) або ж нав1ть вщповщне вщцшення тюрми, де мае вщбувати покарання та чи шша особа 1 де вона матиме змогу реалізувати себе у Т1Й чи шшш програм1 вщповщно до СВ01Х уподобань. До ув’язнених застосовуеться М1Жнародно визнаний тест НЗК-20, розроблений канадськими науковцями, який дозволяє розкрити особист1сть засудженого. із засудженими проводиться ствбесща, за результатами яко'У здшснюеться Ух розподш не тшьки по-тюрмах, а й по окремих вщдшеннях (секщях) тюрем. При розподш одразу ж визначаеться строк, шсля вщбуття якого засудженому можлива змша умов тримання шляхом переводу в установу бшьш вщкритого 92 типу . Засуджеш у Швецй також можуть отримувати короткостроков! В1ДПУСТКИ за меж! тюрми. ДОЗВ1Л залишити тюрму може бути наданий засудженому для полегшення його повернення в суспшьство за умови, що це не сприятиме продовженню злочинноУ Д1Яльност1 чи 1НшоУ протиправноУ поведшки. Тобто це - право, а не обов’язок адмнпстраци тюрми, 1 вщ самого засудженого залежить, коли ! скшьки вщпусток вш отримае. Факт надежно! поведшки у вщпустках е передумовою переведения таких засуджених до установ бглып вщкрятого типу [73]. Таким чином, 1 у пйедсыай практищ виконання позбавлення волгна певний-строк перелйе подстав для надання засудженим можливосп короткочасного вшзду за меж1 установи виконання покарань не е вичерпиим 1 застосовуеться з урахуванням принципу Диферейщацп та шдив1дуалізаци виконання покарань. Слщ зазначити, що повага до прав окремо! людини е аксюмою як У всьому шведському сусшяьстй!,' так 1 в кримшально- виконавчих правовідносинах [74]. Анал!з наукових публйощШ, а також урахування думки оаб, ям вщряджалися до Швеци з метою вивчення досюду функцгонування Служби тюрем 1 пробаци, дае пщстави стверджувати, що в основ1 шведського законодавства 1 правозастосовно! практики - 1ндивщ. У зв’язку з цим слщ шдкреслити, що у шведських тюрмах реТбльно втилюються в життя основоположш принципи Свропейських пештенщарних правил, зпдяо з якими цш виправнЪго впливу на засуджених полягають, зокрема, в тому, щоб зберегти Їх Здоров’я та пдшеть [75]. ‘ Погоджуючись з висновкамй О. Лисодеда та А. Степанюка [76] 1 Грунтуючись на досвід вивчення системи виконання покарань Швеци, можна резюмувати, що ця система дшено е пенггенщарноЮ системсяо, в якій не принижуються честь 1 гщшеть, не кал!чаться людсьм душ1, персонал не зловживае службовим становищем, а робить все для того, щоб злочинець теля вщбуття покарання став законослухняним громадянином 1 приносив користь не Т1ЛЬКИ соб1, а й суспшьству та державь Так само, як 1 у Швецп, у Фгнлянди покарання у ВИД1 позбавлення вол1 1снуе у двох формах: 1) на певний строк та 2) дов!чне. Щодо позбавлення вол1 на певний строк, то воно призначаеться в межах вщ 14 Д1б до 12 роюв. У Фшляндп функцюнуе 26 тюрем. Бшышсть із них - тюрми закритого типу. Однак останшм часом у тюремшй полггищ ФгаляндЙ спостерхгаеться тенденщя збшыиення частки засуджених, яю пом1щаються до вщкритих установ, особливо за злочини невелико! ТЯЖК0СТ1 [77]. Звертае на себе увагу змша обсягу карального впливу на засуджених до позбавлення вол1 на певний строк шляхом застосування електронного мониторингу. Наприюнщ 2007 р. робоча група, призначена Мшютром юстицп, завершила вироблення пропозицш із використання системи електронного мошторингу. Ця система використовуеться при виконанн! покарання у вид1 домашнього арешту. При цьому за допомогою електрошки контролюють ос1б, яю вчинили злочин уперше та засуджеш до невеликих строЮв тюремного ув’язнення, а також ув.’язнених тюрем із полегшеним режимом. Проводиться активна робота зі зд1йснення контролю за вщбуванням коротких тюремних строюв вдома або в 1нших установах (наприклад, для наркомашв, алкогол1к1в)[78]. Вважаемо обгрунтованою таку форму диференщаци та 1ндив1дуалізац11 виконання покарання через досягнення мети ресощалізаци засуджених до позбавлення вол1 на певний строк. Вщбування покарання у вид1 позбавлення вол1 на певний строк у Франци здшснюеться за Оборнською системою із застосуванням прогресивних умов вщбування, тобто вщ б1льш суворих до менш суворих ". Пюля прибуття до тюрми засуджен! повинн! вщбути визначений строк в одиночному ув’язненш (як правило, не бшьше 45 дшв). Пот1м до них застосовуеться так звана прогресивна система вщбування покарання, що складаеться із наступних етатв: 1)одиночне ув’язнення; 2)виправш (рос. «исправимые») засуджеш вдень працюють разом, ночують в одиночних камерах (за Оборнською системою); 3) збшыиення кщькосп шльг; 4) переведения на нашввшьний режим із працею за межами тюрми та вщвщуванням родич1в; 5) умовне звшьнення за добру поведшку 10°. У межах реформування французько'Г пештенщарно! системи мййстр юстицп М»щель Алл10-Мар1 висловила бажання зробити так, щоб у Францы тюрма стала «школою боротьби з рецидивом» х одночасно • «установок), що активно займаеться сощальною реабштащею». Основою пештенщарно! реформи, на думку французького М1Н1стра юстици, мае стати створення таких умов вщбування покарання: «дотримання гщност! особистосп», душ у кожнш із камер, розрахованих на одну людину, у пештенщарнш установ1, призначенш для 1ндивщуального ув’язнення; «персональний супровщ» (саштарний, психомедичний аспект...); «шдготовка до сощально! реабштацп» (робота, здобуття професн, ф!зична шдготовка...) [79]. Звичайно, тай умови е оптимальними для реалізацп диференщацп та шдивщуалдзацп виконання покарання у вид1 позбавлення вол» на певний строк. Проте на сьогодш наша держава економ1Чно не готова до створення вищезазначених умов вщбування покарання у вид! позбавлення вол1 на певний строк. Процес переведения в1тчизняно1 пештенщарно! системи на одиночне (або блочне, як це передбачаеться Концепщею державно! подггики у сфері реформування Державно! кримшально-виконавчо! служби Украши) тримання засуджених вимагае не лише досить тривалого часу, матеріальних витрат, але 1 грунтовного переосмислення фшософп виконання/в1дбування кримшального покарання у вид1 позбавлення вол на зазначених засадах, що мае вщповщно як своЇх прихильниюв, так 1 супротивниюв. 4.2. Виконання та вщбування покарань, не пов’язаних з позбавленням вол1 При вивченш м1Жнародного досвіду виконання покарань, не пов’язаних із позбавленням вол1, у країнах Свропи основна увага звертаеться на одне із сучасних явищ нашого часу - пробащю. У цьому питанш висв1тлюються бачення вчених на переваги та ЙМОВ1рШ НеДОЛ1КИ Заруб1ЖНОГО ДОСВІДу Та МОЖЛИВ1СТБ його впровадження в УкраУш. НИШ В усьому СВ1Т1 СТЭВИТЬСЯ П1Д СуМШВ ДОЩЛЬНЮТЬ покарання у вид1 позбавлення вол1, яке, проюнувавши як шноващя протягом двох стол1ть, виявило свою неефектившсть. Св1тове сшвтовариство зшшлося на думщ про необхщшсть скорочення сфери застосування покарання у вид! позбавлення вол! та розширення практики застосування альтернативних покарань. Цьому процесу сприяло багато чинниюв, пов’язаних як із загальним процесом гумашзацй державно! пол1тики демократичних краУн у крим1нально-правов1Й сфері, так \ з аналізом стану злочинност1 та неефективност1 судовоУ практики застосування репресивних вид1в покарань, пов’язаних з позбавленням всш [80]. / У щлому, процес дослщження використання не в’язничних санкцш у краУнах розвинутоУ демократ!! засвщчив Ух високу ефективтсть щодо запоб1гання вчиненню нових злочишв, зменшення Ух рецидиву, позитивного впливу на правосвщомють правопорушниюв тощо. Призначення покарань, не пов’язаних з позбавленням вош, мае багатор1чну 1стор1ю. Таю покарання давно посйш певне мюце в систем1 кримшального судочинства різних краУн світу. Напрнклад, у бшьшосп держав бвропн, Америки, у деяких аз1атських та африканських краУнах створено спещалізоваш органи, що внконують альтернативш видн покарань, - служби пробаци. Це позадержавне, позаполщшне, позатюремне, у деяких краУнах цившьне; вщомство, що отримало свою назву в|д одного з найпоширешшнх за кордоном вщцв альтернатнвних покарань - пробадн. На думку О. В. Беци, пробащя як вид покараннявиникла у США у першШ половин 1 XIX ст. на основ! двох шституцШ - умовного засудження й вщстрочки вщбування покарання ,03- 1нститут пробаци був вщомий радянсьюй юридичнЩ наущ. Однак спещльних досл1Джень, присвячених його рол1 у виправленш засуджених, боротьб1 зі злочиншстю за кордоном, пор1вняно мало. При цьому пробащя розглядалась в контекст1 шших проблем кримшального та. крим!нальщ>-виконавчого права [81]. На сучасному етащ звернення погляду на альтернативш санкцн знайшло срое вщображення у резолюциях* затверджених концепциях 1 рйценнях м1жнародних симпоз1ум1в та конгреав ООН з питань попередження злочинносп, поводження із засудженнми, застосування альтернатнвних ув’язненню покарань тощо. Пробащя - це довол1 «молода» модель поводження зі злочинцями, юторичний розвнток якоУ почався в XIX ст. Пробащя, на думку С. Люон, - це система, яка надае злочинцям можливість реформуватися [82]. Пробащя - це форма умовного засудження, яка виступае, з одного боку, як альтернативна ув’язненню санкщя, а з шшого — як правозастосовна шститущя, спещалізований орган чи служба, яю виконують цю та деяю шш1 альтернативш санкцй. Сутн 1сть пробацп полягае у встановленш нагляду за злочинцем, який залишаеться в еусшльств!, але на якого судом накладеш певш зобов’язання й обмеження. Окр1м того, пробащя спрямована на вивчення особи правопорушника, складання його сощально-психолопчноУ характеристики та пропозицШ до суду щодо обрання рацюнального виду покарання. Гбловною метою пробаци е захист суспшьства, попередження повторних злочишв, сприяння рёштеграцп правопорушника в сусп1льство. Пробащя прямо або опосередковано вйконуе таю завдання: - надае органам судовоТ влади та шшим структурам ВИСОКОЯЮСНу 1*нформаЩЮ (досудов! ЗВ1ТИ Й ДОПОВ1Д1 про сощальне обстеження правопорушниюв) та ощнки з метою допомогти суддям у призначен! покарання ! вибор] шших р1шень; -забезпечуе практичну, фшансову, сощальну 1 психолопчну допомогу та отку, а також проводить роботу з правопорушниками П1сля звшьнення, на основ1 метод1в сощаяьноУ роботи, на будь- якому етапг протягом контактувайня правопорушника з системою кримгнального судочинства; -контролюе I здШенюе нагляд за правопорушниками, яю перебувають пщ пробацшним наглядом; - робить свхй внесок у безпеку суспшьства через заохочення правопорушниюв стаВати законослухняними членами суспшьства, ефективний мотторинг I нагляд за правопорушниками з метою зменшення р)вня повторно! злочинноси, а також способом розвитку тих навичок, яю сприяють ведению позитивного способу життя Та соЩальнш рештеграцп; - виявляе й розвивае особисп риси юпента 1 соціальні ресурси, яю допоможуть йому усшшно повернутися в сусшльство 1 вести законослухняний споаб. життя завдяки створенню позитивно! життевоУ стратеги; -гадтримуе оаб, яких тримають пщ вартою, допомагае Ум готуватися до звшьнення; -надае допомогу правопорушникам гпсля Ух звшьнення із в’язнищ; - сшвпрацюе з центрами сощально! реабштацй для правопорушник1в; -надае допомогу ам’ям правопорушниюв з метою шдтримки й покращення амейних стосунмв правопорушниюв, а також зменшуе перешкодн сощальнш штеграцп Ш6. Загалом видшяють дв1 основш функци пробаци: досудову та шсля судову [83]. Досудова функщя, або ж «сощальне дослщження особистост1 пщсудного» здшснюеться на стада розслщування злочину, разом із проведениям шших слщчих дш, покладених на органи дізнання та слщства. Шд час и виконання забезпечуеться збгр шформацп про правопорушннка з метою надання допомоги суду у визначенш найбшып ефектнвного для певно'1 особи виду покарання (позбавлення вол1 чи будь-якого альтернативного покарання) на основ1 прогнозу подальшоТ поведшки особи та можливостей и ресоц1алізацп у в’язнищ чи на вол1. Ця функщя мае велике значення, тому що и здщснення дае суду можливість отримати додаткову шформащю про злочинця, яка не завжди може бути отримана у процеа слщства та судового засщання; зібрана шформащя потр1бна також пращвникам служби пробаци для розроблення програми ресощалзацй злочинця, якщо йому судом буде призначено альтернативний вид кримшального покарання. У випадку призначення пщсудному позбавлення вол1 вщомосп про нього стануть основою програми виховного впливу у в’язнищ. Досудова функщя мютить власне сощальне дослщження особистост! злочинця, складання попереднього сощального
пов1домлення (допов<д1) про ньсго, присутшсть на зааданнях суду офщера служби пробаци. Сощальне доашдження тривае протягом двох-тотирьох тижнв э моменту затримання правопорушника та проходить у чотири етапи: ‘
На П1дстав1 викладеного вище, вважаемо, що при реформуванш кримжально-виконавчоУ шспекщУ Украши в службу пробаци н персонал при виконант досудовоУ функцп буде зобов’язаний збирати про особу, яка вчинила злочин, окр1м згаданих вище, таю вщомосп: прізвище, гм’я, по батькоВ), дата народження; стать; м1сце проживания; амейний стан, наявшсть дггей; ставлення до члежв родини; до оточуючих; вид робота або навчання; р1вень професшноУ тдготовки; ставлення до роботи чи навчання; характеристика з м1сця проживания, робот чи навчання; характеристика злочину; факти, що вплинули на його вчинення (вживания алкоголю, наркотичних або шших одурманюючих засоб1в, безробггтя, емоцшна невр1вноважешсть, амейн1, фшаисов1 та шип проблеми); обставини, яю пом’якійують покарання (ст. 66 КК України); обставини, яю обтяжують покарання (ст. 67 КК України); перспективи на майбутне; життев! плани; оцшка ступеня небезпеки для сусшльства; можливість повторного вчинення злочину протягом року; контакт з офщером служби пробацп'; бажання злочинця до різних громадських 1 виправних програм й заход1в. Щдготовлена за таким порядком шформащя 1 визначае ступень небезпеки злочинця. Зазначена доповщь мае допомогти суду винести правильний вирок, а пот1м сприяти офщеров! служби пробаци у його робот] з ресощалізацп особи, визнаноТ винною у вчиненшзлочину. Другою основною е шслясудова функщя виконання альтернативних вид1в покарань - нагляд за засудженою особою та и ресоц1алізац1я на основ! спещальноТ програми, запропонованоТ в сощальнш доповщь Офщер пробаци здшснюе сощально- психолопчне спшкування із засудженим, пщ час якого вш прагне психолопчно впливати на особу, зняти напругу, страх, розчарування, агреаю, невдоволення. Значке м1сце тут вдаграють тематичн1 бесщи з шднаглядним засудженим, вщвщування його вдома. За умови правильно! побудови нагляду сшвроб1Тник служби пробац11 повинен знати уа сторони життя свого п1доп1чного, слщкувати за його фзичним, псих)чним та моральним станом, за тим, чим вш займае св1й в1льний час, виявляти його професшн1 нахили, прагнення пщвищити загальноосв1тн1й ревень тощо. При цьому необхідною умовою ефективного виконання покарання офщером пробаци е вироблення у засудженого позитивного ставлення до роботи, яка з ним проводиться, що виражаеться в його особжгпсних змшах та добров!льн1й реалізацп програми ресоц1алізаци. Узагальнення викладеного вище дае нам можливкть зробити таю висновки: - по перше, одн)ею з основних функцш служби пробаци е правильне визначення ступеня сусшльноУ небезпеки або сощальноТ збереженост1 правопорушника на залит суду; — по друге, пробащя як складний соц1ально-правовий шститут е засобом покарання, який полягае в передач1 особи, визиано'1 судом винною у вчиненш злочину, без застосування до не'1 санкци у вид! позбавлення вол! пщ нагляд специально! служби на строк та на
умовах, визначених судом, порушення яких веде до позбавлення вол1; - по трете, нагляд за засуджецим та його ; ресоц1ал!защя грунтуються на встановленш стосунив м1ж офщером пробадн та засудженою особою, при цьому офщер пробацп не лише наглядае за и життям, ходом виправлення, але й активно впливае на цей процес; У 61льшост1 краУн Зах)дцо'1 Свропи вже давно застосовуються не в’язничш та альтернативш види докарань. ■ Сучасний стан пробацп * европейських краУнах, зокрема ЗахддноУ бвропи, можна прослщкувати за юлькома основними лшями розвитку, до яких, зокрема, належать: 1. Рух вщ приватно! до громадськоУ оргашзацп пробацп.
Ус! з гадаю вище позицп е складовими бшьш глобально! тенденцп до ушфйсаци та спрощення системи виконання покарань, метою якоУ е передача якомога бшьшоУ кшькост! превентивних правоохоронних функцШ 1 концентрацхя вщповщних оргашзацшних та адмшютративних ресурс!» в единой, ушверсалыпй шституцп м’якого сощального контролю - служб» пробащУ.. , - Ця тенденция почала складатися ще на початку XX ст., коли класичне кримшальне право було змушене пристосовуватися до потреб розвитку кашталютичних відносин. В епоху середньов1ччя кримшальне законодавство зосереджувало увагу на акт1 кримшального злочину, а не на особистост) злочинця. Таким чином, столггтями кримшальне законодавство займалося репреаями, основною метою яких було застрахати потенцшного злочинця. 1ншими словами, страх покарання був метою його застосування. Наприкшщ XIX ст. нам1тилася тенденщя До бшьш шдивщуального шдходу до покарання. Концепцп «перевиховання», «ресощашзацп», «реабЫтацй», а також 1ндив1дуально направлен! превентивш заходи поступово визнаються метою покарання. Протягом XX ст. така змша прюритет1В привела до впровадження в ус1х европейських краУнах системи сучасних санкцш, у яких громадсью служби почали вдагравати провщну роль [84]. Перил служби пробаци виконували функци загальноУ Допомоги звшьненим із м1Сць позбавлення вол1. Як правило, цим займалася не держава, а благодшш та релйшш оргашзацп. Сучасш завдання державно'У служби пробаци кардинально розширилися до нагляду за засудженими, посередництва м1ж жертвою та злочинцем з метою отримання компенсаци, кураторства правопорушниюв, вщповщальност! за виконання судових вироив та оргашзацп різноман1тних вид1в альтернатнвних покарань. Служба пробаци у европейських краУнах полегшуе роботу правоохоронних оргашв, судовоУ системи, забезпечуе координащю взаемодп державних установ, мкцевого самоврядування, неурядових оргашзацш, окремих громадян у процеа виконання покарань, альтернатнвних позбавленню вол1 ,09. У Шдерландах служба пробаци почала Д1яти на основ1 християнськоУ благодшносп в 1823 р. У Дани приватш оргашзацп почали активно допомагати звшьненим з тюрем з 1850-х рок1в, а вже з 1905 р. з тюрем розпочали звшьняти ос1б на певних умовах проходження ними пробаци, яку забезпечували щ оргашзацп. У XX ст. служба пробаци у Британи поступово перейшла шд контроль Мшштерства внутр1шшх справ. У той же час служба пробаци продовжувала поширюватися та и було адаптовано до юнуючих умов. Окр1М своеУ початковоУ рОЛ1 у наданш дорослим правопорушникам альтернатив тюремному покаранню на засадах сощальноУ допомоги, служба пробацп через різномаштш закони, прийнят1 Парламентом, взяла на себе наведен! нижче обов’язки, багато з яких виконувалися неформальным чином ще до прийняття аддповщних законодавчих акпв: - нагляд за неповнол1тшми правопорушниками; - подготовка доповщей про сощальне обстеження правопорушниюв (зараз вони мають назву досудових звтв) для суд1в; : - надання допомоги особам, яких було достроково звшьнено з М1сць вщбування покарання; - социальна допомоГа ув’язненим; - надання мгсця проживания правопорушникам; • - надання сощальноУ допомоги Д1тям у амейних судових справах. Хоча ми користуемоея загальним поняттям «служба пробацп», але насправд1 вона складаеться з 55 регюнальних служб Англп та Уельсу, бшышсть з яких представляе окрем1 графства,|0. НаПрИК1НЦ1 1960-Х Р0К1В з’явилися пропозици ЩОДО Необх1ДНОСТ1 здшснення функцш пробацп новими, широко розловсюдженими вщщлами сощальних послуг. Офщери пробащУ в АнпйУ та Уелып успешно протистояли таким спробам, але Закон вщ 1958 р. «Про Соціальні Роботи у ШотландЙ» прив1в до злиття служб пробацп із В1дд1лами сощальних служб у Шотландн. Служба пробацп на П1вдн1 Великобританп (Анппя та Уельс) зберйае виразш риси С0Ц1аЛЬН01 допомоги 1, зпдно із законом, ус1 офщери пробаци повинш мати квал1ф)кащЮ сощального пращвника. Вважаемо, було б доцшьно запровадити 1 в Украли зазначене положения, яке передбачало би, що пращвник кримшально-виконавчоУ шспекцп повинен мати, як базову, освггу сощального пращвника. Пробащя в Англп отримала досить широке застосування. У юридичнш литератур! вщзначаеться, що у 1990-х роках накази на пробацпо почали виноситися приблизно стосовно 10 % обвинувачених ш. Це значний вщсоток, який ще раз вказуе, що гуманш метода поведшки з правопорушниками отримали велике розповсюдження у Великш Британи. Беззаперечний штерес являе також те, що утримання тюрем обходиться суспшьству набагато дорожче, шж фшансування д1яльност1 системи пробаци. Наприклад, у 1990 р. витрати на службу пробаци становили приблизно 245 млн. фунт!в стерлшпв. На тюрми було витрачено 902 млн. У середньому на виконання одного наказу про пробащю в 1990 р. було витрачено 1,11 тис. фунт1в стерлшпв. Р1чш витрати на одного ув’язненого в тому ж рощ дор1внювали 16,7 тис. фунпв стерлшпв. Можливо, найбшьш значною змшою у систем! пробаци було запровадження громадських роб1т. За вироком суду правопорушник повинен виконувати безкоштовну сусшльну роботу для потреб м1сцево1 громади пщ наглядом офщера пробаци. Пол1тики розглядали громадсью роботи як привабливу альтернативу, тому що вони поеднували покарання та компенсащю шкоди. В щеальному випадку так1 роботи передбачали 1 сощальну реаб1л1тац1ю правопорушника. Однак, Ц1 роботи не надавали правопорушнику допомоги у виршенш довгОстрокових проблем, як1 могли призвести до вчинення злочину. Таким чином, громадсью роботи змусили офщер)в пробаци вщступити ще на один крок вщ 1х початково'1 рол1, як агент1в соц1ально1 допомоги, та зробити ще один крок у напрямку того, щоб стати агентами покарання. На початку 1990-х рок!в уряд консерватор!в дшшов висновку, що утримання правопорушниив п1д замком, за словами мЫстра внутр1шн1х справ Девща Ведд1нгтона7 «було дорогим засобом перетворення поганих людей у ще прших». Закон «Про Кримшальне судочинство» 1991 р. зробив спробу вщвернути
правопорушншав вщ в’язнищ. Центральним елементом цього нового пщходу була формалізащя щеУ «вщбуття покарання у М1сцев1й громадЬ, яка спочатку була пов’язана із громадськими роботами. У результат! дп цього закону, свобода правопорушника повинна бути обмежена шляхом застосування вироку, не пов’язаного з позбавленням воль Окр1М громадських роб1Т суд мав ШШ1 МОЖЛИВОСТ1 для винесення покарання за злочини, як1, зпдно із Законом 1991 р., вважаються достатньо серйозними, а саме: стандартна пробащя; пробащя з додатковими умовами, наприклад, проживания у визначеному гуртожитку або вщвщання курсу лгкування вщ алкогольно!' залежноеп чи наркоманц; комбшований ордер, коли пробащя поеднуеться !з громадськими роботами 1, в деяких випадках, додаються зазначеш вище умови; заборона на вихщ із помешкання п1сля певного часу ввечер! тощо. Взагал1 ми нарахували близько 20 покарань, альтернатнвних позбавленню вол1. А у КК України Ух усього 10. Служба пробаци повинна була взяти на себе одну з головних функцш у систем! криминального судочинства, осюльки вона несла вщповщальтсть за зд1йснення виромв, не пов’язаних із позбавленням вол1. Б1льше того, стало очевидним, що осюльки, зпдно із Законом 1991 р., прийнятим у Великобританп, суди повинш були виносити вироки вщповщно до вчинених правопорушниками злочишв, а не на основ1 Ух кримшального досье, все менше оаб буде засуджено до позбавлення вол1 та все бшьше оаб буде отримувати ордери на пробацно. Без сумшву, оч1куючи такого розвитку под1й, Закон 1991 р. визначив так1 статутн1 завдання служби пробащ'У: забезпечення реаб1Л1тац11 правопорушника, захист суспшьства вщ серйозноУ шкоди, яку може заподяти правопорушник, попередження вчинення рецидивних злочин1в. Хоча про це 1 не було сказано багато сл1в, це св1дчило про подальший вщхщ вщ початковоУ рол» °Фщер1в пробащ'У з надання порад, та допомоги правопорушникам, из
а також встановлення з ними. дружшх вхдносин. Тим самим лщвищувалася полщейська роль служби пробаци в Британп. Взагаш, дуже позитивним у правовш систем1 Великобританп ми вбачаемо юнування величезно! кшькосп оргашзащй, як державних, так 1 недержавних, різних фонд1В, асощацш, центр1в, яю займаються проблемами адаптацЙ злочинщв до нормального життя, питаниями роботи з потершлими. У цГлому, застосування пробацп у крашах Зах1дноУ Свропи розвивалося досить типово, проходячи через дв1 стадй: Перша стад1я - благодШш та релТгшш оргашзацй залучали волонтер!в до нагляду за екс- та потенцшними правопорушниками. Друга стад1я - поступова часткова замша волонтер!в професюналами, а благодШних фонд1в - бюджетними та ... л\7 ~' , недержавними органтцшми . У Норвегп пробащя здшснювалася виключно волонтерами до 1980 р. (спортивними та рел1пйними), у Гталн - до 1975 р., у Данн- до 1973 р., у Чехословаччиш - до 1971 р., у Шмеччиш - до 1947 р. Отже, у переважнш б)льшост1 краТн Свропи перехщ пробацй на шшу стадш вщбувся лише у друпй половин! XX ст. Наприклад, до 1961 р. в Австрй була лише одна оплачувана посада офщера пробаци, а всю роботу виконували волонтери. Лише в Бельгй, Беликобританй та Фшляндй професюналізац1я пробацй вщбулася ще наприюнщ XIX ст. Найбшьш нерозвинутим вважаеться децентралізований шститут пробацй в 1спанп, який 1 дос1 покладаеться на шщативи мюцевих волонтер1в. Лише з 1995 р., П1сля реформування системи покарань, держава почала запроваджувати програми пробацй, починаючи із засуджених. Навггь сьогодш програми застосування альтернативних покарань та пен1тенц1арно1 социально! допомоги реалізуються лише в Каталонй ш.
Слщ також звернути увагу на те, що таю кражи, як Швейцары та ФранцЫ випадають з типовоУ европейрько! палпри. У Швейцарй вторично кантони (провшци) надзвичайно децентршшоваш, що пояенюе виникнення й впровадження на мюцевому р1вш найрізНоман!тн1шнх йпщатив у сфері альтернатнвних покарань. Якщо в одних кантонах пробащя здшснюеться за рахунок м1сцевого бюджету професшними офщерами, то в шших працюють виключно волонтери та благодшш оргашзацп. До реч1, в ус1х кантонах Швейцара служби пробаци сшвпрацюють із правоохоронними органами, але повшстю финансово незалежш вщ суд1в та полщн. Щодо Франца, то тут волонтер1в до само'1 пробаци не залучають, але структури служби пробацп (складова частина пештенщарно'1 системи), активно сшвпрацюють з волонтерським сектором у галуз1 сощального захисту та боротьби з наркозалежнютю. Останшм часом французька служба пробацп почала придшяти увагу сшвпращ з волонтерами, що надають пщтримку жертвам злочинност1 1И. Саме щляхом ознайомлення з юнуючим м1жнародним досвідом визначено сталу тенденщю до розширення сфери пробацп. Традищйно офщери пробацп займалися злочннцями, а не 1х жертвами. В останш роки до процедури пробацп почали залучати жертв зазначеного випробуваного. Таке залучення не поширюеться на допомогу самш жертв!, але примирения та врегулювання відносин з жертвою сьогодш розглядаеться як запорука усшшно! реабштацп. Тобто злочинець переконуеться, що суспшьство може його пробачити теля вщбуття покарання, якщо це здатна зробити жертва. Мальта е одшею з не багатьох краУн, де офщер пробаци з самого початку контактуе з жертвою, представляв и особисте ставлення до злочинця та злочину в суд! 1 Д1е в якост! посередника М1ж злочинцем та жертвою для забезпечення якомога повноУ компенсацц жертв!. У Швеци для цього розроблеш спещальш репональш Програми. Вважаемо позитив ним досвід Швеци щодо примирения злочинця 1 жертви. Одним із ваЖливих аспекпв пробацй в Сврош е ставлення до дорослих та неповнолгтнгх правопорушниюв. У бшьшост1 краш служби пробаци зобов’язаш зпдйо з законом обмежити свою дЬшьшсть колом ПОВНОЛ1Т1ПХ ’громадян. Особливо це стосуеться краш, де кримшальна вдаовщальшсть наступав з певного В1ку 1 тдпадае пщ певш законт акти. Наприклад, у Ншеччиш, Нидерландах, Бельгй, Францй та Ггалй справами неповнол1тшх займаються спещальш сЛужби. ; Винятком Можна вважати Португалию, де служба пробацй мае спещальний шдроздш, що займаеться неповнолггшми, та Швейцарию, де 1снуе «зм1шана» система - в однйх кантонах неповнолггшми займаеться служба пробаци, а в шших - соц!аЛ'ьш пращвники. У таких европейських країнах, як Дашя, Люксембург, Мальта, 1спанЬ* та Швещя кримшальна система не подшяе злочинщв на повнол1ТН1х та неповнолггшх I тут офщери пробацй ирацюють із дггьми та дорослими у випадках, якщо справа не викликана В1Дпов1дною социальною службою 1,5. 1ншим важливим моментом пробаци сл1д визначити ставлення до окремих категорш злочинщв. За винятком Мальти, де «Акт про пробащю правопорушниюв» однозначно не може бути застосований до оаб, що займалися торпвлею зброею та наркотиками, законодавство уах шших европейських краш дозволяє застосовувати пробащю нав]ть до особливо небезпечних рецидив1ст1в. Це не означае, що вс1 категорй злочинщв заслуговують на однакову увагу служби пробацй.
Наприклад, в Англп та Уельс1, НорвепУ, Голланд и та Грланди прюритетним вважаеться напрям роботи з трупами пщвищеного ризику, до яких належать т), хто вже один раз був засуджений, В1дбував покарання у вид1 позбавлення вол! й мае ризик вчинити злочин знову та отримати больший строк покарання. Доведено, що в чим прших матеріальних та сощальних умовах, у порвнянш з середшм р1внем, проживае випробуванйй, тим вище ризик рецидиву 1 тим бшыпоУ допомоги та уваги служби вш потребуе пб. До реч1, на Мальт) приоритет в Дхяльносп служби пробаци вщдано тим неповноЛ1тн1м та молодим людям, яю ще не встигли повшстю втягнутися у злочинне життя. Вважаеться, що молодим людям значно легше змшити поведшку, шЖ особам середнього та похилого в1ку, а «швестищТ в молодь» е прюритет'ними для майбутнього сусшльства. У Швейцарй активно ддать агентства сприяння служб] пробаци, яю зайнят1 в сфер! запоб1гання домашньому насильству, зловживанню щодо дггей та попередження наркоманп. За винятком Англй та Уельсу, Бельгп, Дани, НорвепУ, Францп та Швецп служби пробаци решти европейських краш практично не зайнят1 у сфері первинного попередження злочинностк У згаданих вище краУнах офщери пробащУ беруть активну участь як консультанта при розробленш загальноТ кримшальноУ пол1таки на державному та м!сцевому р1внях, а в Швецп навггь залучеш до спещальноУ нацюнальнО'У програми «закон та порядок», яка е елементом обов’язковог шюльноУ програми. У бшыност! европейських краж служби пробаци зайнят) переважно вторинним попередженням злочинност!, тобто попередженням рецидиву [85]. Узагальнюючи викладене вище, можна зробити висновок, що У бшьшосп пештенщарних систем краУн ЗахщноУ Свропи, у тому
чнсш в бшыпосп краш Свролейського Союзу, функцюнуе шстатут пробацп. Позитивна результата його д1яльносп обумовлюються тим, що вони ор1€Нтоваи1 не лише на виконання полщейських функщй, а в першу чергу перед ним стоУть завдання надання сощальноУ допомоги особам, як! перебувають пщ наглядом. Краши СххдноТ Свропи, як 1 Захщна Европа встигда накопичити певну практику функцюнування пробацп. Наприклад, ушкальшсть досвіду Чесрко! Республгки полягае в тому, що бшя ВИТОК1В пробащ’1 стояли студента факультету сощальноУ роботи Карлового ушверситету в Праз1, яю оргашзували в 1994 р. Асощащю розвитку сощальноУ роботи в кримшальнш юстищУ. Метою дЫльносп ще! недержавно'У оргашзацп була пщтримка та запровадження альтернативних позбавленню вол1 вид1в покарань. Члени асощацн провели низку конференцш та семшар1в з щеУ проблеми за участю представниюв шших недержавних оргашзащй, започаткували проведения досл1джень щодо обгрунтування можливостей та потреби у створенш спещальноУ служби, яка ошкувалася б питаниями ресощагизащ'У умовно засуджених ос1б. Ц1 передумови забезпечили введения з 1996 р. посад офщер1в пробаци при мкцевих та обласних судах, вщповщальних за впровадження як традищйних альтернативних видгв покарань (виправш роботи, умовне засудження), так 1 нових вид1в (пробащя, громадсью роботи). Одндею з функций офщер1в пробацп було здШснення сощального контролю за поведшкою засуджених, що вимагало ЇхньоТ спещальноУ пщготовки з питань права, психодогп, педагогики, сощальноУ роботи, розвитку комушкативних та сощальних умшь. Цпсавим з цього приводу е також досвід такоУ краУни Свропейського Союзу як Естоны. Система пробащУ Д1е там з 1998 р., що, насамперед, пов’язано з процесом кардинального реформу вання системи виконання покарань та нагальноУ потреби зробити ГУ бшьш гнучкою. Пробацп пщлягають особи, яю були засуджеш умовно та достроково звшьнеш з м1сць позбавлення вол1.
Метою пробаци е мониторинг поведшки таких оспб, яю зобов’язаш виконувати вс1 вимоги пробацшно'1 служби [, с. 17] [86]: 1ишою метою, безумовно, е допомога особ1 в сощальнш штеграци в суспшьство та запобпання рецидиву. Офщери пробаци встановлюють нагляд за виконанням умов пробацп та виконують роль консультант 1 посерёдниюв м1ж особою та службами зайнятост!, сощального забезпечення, судом та іншими оргашзащями. Працюючи в якост1 посередника, офщер мае право вимагати вщ представниюв цих оргашзащй активного сшвробггиицтва, а у раз! Їх вщмови складае спещальний рапорт, за яким вщповщальш особи можуть бути покаран!. із введениям пробаци судд1 почали бшьше придшяти уваги правопорушнику та аналізу його иоведшки. Суддя мае право вимагати спещальний рапорт про поведшку обвинуваченого протягом слщства. Якщо основним завданням для слщчого е з’ясування обставин злочину та доведения вини шДслщного, то офщер пробаци готуе сощальний анализ особи обвинуваченого та рекомендуе суду заходи оптимального сощального впливу на певного злочинця. Пробащя починаеться з того, що офщер складае план виконання пробацп на весь ирйзначений судом перюд. Упродовж пробаци офщер регулярно надсилае до суду рапорти, в яких детально зв1туе про хщ нагляду. У раз1 вчинення засудженим нового злочину або невиконання ним окремих вимог СУДУ щодо умов пробаци офщер негайно подае до суду рапорт. Керуючись ним, суд призиачае додатков1 вимоги засудженому або вщправляе його в мкця позбавлення воль Як правило, департаменти пробаци Естони розташоваш в прим1щенн1 районних сущв. Департаменти пробацп е шдроздшом СУДУ 1 повн1стю шдпорядковуються голов! суду. Кер1ВИИЦТВО департаментами здшснюеться вщповщальним судовим секретарем, необхщш прим1щення та обладнання також забезпечуються судами. Зпдно з Законом «Про пробащю», юльюсть юйенпв в одного офщера не повинна перевищувати 30 ос1б, що за I. - . м1жнародною практикою е оптимальним ргвнем навантаження для належного виконання цього виду покарання. Сьогодш в середньому на офщера служби пробаци в Естонп припадае 40 кгненпв, а в деяких районах 50 та нав1ть 60 ос1б. Характерною рисою служби пробацп Естона е функцюнування в а структур! волонтер1в, яю, як показуе практика, надають суттеву допомогу в робоп з особами, яю перебувають на обЛ1Ку. Наступною кра'шою СС із позцтивним досвідом виконання покарань, не пов’язаних із позбавлення вол! е Угорщина. Вона використовуе службу пробаца для контролю та сощально! роботи із правопорушнцками. У нш професшна служба пробаца для доросших розпочала свою Д1яльшсть у 1976 р. Законодавство Угорщини так визначае мету пробацп:, «...сприяти шляхом контролю та щмвництва за засудженими Їх штеграцп в суспшьство та створення сприятливих умов для реалізацп завдань». Спочатку завдання пробаца полягали в оргашзацп примусово'Т пращ звшьнених із М1сць позбавлення воль із 1993 р. примусова праця заменена громадськими роботами, що призначаються судом за м1сцем проживания. Як правило, покарання полягае в безоплатнш пращ на користь громади вщ 1 до 50 дшв П9. „ Система, служби пробаци розвивалася на баз1 створених при обласних судах центр1в. Бшышсть форм практично'1 роботи виконувалася такими центрами. Кр1м обласних служб пробацп сьогодш працюе незалежна служба пробацп в Будапешт!. Запровадження ще'Г окремоТ служби було визнано потребами столищ з 2,5-мшьйонним населениям. На нашу думку, столиця України також потребуе створення аналопчноТ служби пробацп окремо для Киева, що надасть змогу створити практику наслщування по робот!, вихованню, консультащям та допомоги 119 Организация и деятельность службы нробают за рубежом // Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации : материалы междунар. конф. - М., 2001. - С. 69. засудженим для персоналу обласних та районних служб пробаци у иайбутньому. Керують обласними та столичнимн центрами пробацй Угорщини спещальш «тюремш» судд1, яких особисто призначае , Президент. Нагляд за ними здШснюе Нацюнальний комггет юстици - незалежна вщ Мшютерства юстицй оргашзащя. Д1яльи1сть офщера пробацй в Угорщиш можна умовно П0д1лити на три основш напрями: консультаций польова та оргашзащйна робота. Основна робота пов’язана з пснхолопчною допомогою засудженим. Багато правопорушншав зі своТми проблемами звертаються до офщерйв, ям зобов’язаш Їх уважно вислухати й надати практичну пораду. Але найважлившим елементом, який присутнш у будь-якому тиш пробацшноТ роботи, слщ вважати освггу. Це едине, що може допомогти особ1 набути знань та навичок, необхщних для законослухияиого життя 1 В1ДМОВИ В1Д криминального СВ1ТОГЛЯДУ, ЩО ПрИЗВ1В до вчинення злочину. У Румунй служба пробацй була створена в. 1996 р. у процес1 експ ер и ме нтального проекту в графств1 Арад. Ниш розвиток нацюнальноУ служба пробацй в цш краТн* в1дбуваеться з урахуванням заруб1жного досвіду, 1снуючих потенщальних ресурав Румунй, наявного персоналу та ступеня його шдготовки. Основними функщями служби пробацй в Румунй е: забезпечення суд1В шформащею про правопорушниюв та сприяння Тм у процес1 винесення вироку; розроблення та реагёащя ефективних програм нагляду за правопорушниками у сусшльств); виконання судових вироюв щодо громадськнх робк; скорочення запоб1жних заход1в (взяття шд варту) до мЫмуму, який необхщний для пщтримки належного р)вня громадсько'Т безпеки; допомога засудженим шд час вщбування покарання та шсля звшьнення у Дотриманш законослухняноТ поведшки, змша Їх антисуспшьноТ поведшки та сприяння Їх рештеграцн у сустльство. У Словенп, на вщмшу вщ шших краТн СхщноТ Свропи, немае окремоТ системи служби пробацп або законодавства для створення такоГ системи. Завдання, яю в 1нших краУнах вважаються пробацшною роботою, у Словенп виконуються мед!аторами (мед1ац1я на досудовому еташ), призначеними судом радниками (умовне покарання з наглядом), в’язничними офицерами спшьно з центрами сощальноТ роботи (громадсью роботи), або сощальними пращвниками, яю належать до центр1в сощальноУ роботи (нагляд за неповнолгоими). Законодавча основа такоУ Д1яльностг грунтуеться переважно на в!дп0в1дних положениях Криминального кодексу, Кримшально- процесуального кодексу, Закону «Про виконання кримшальних покарань», а також на спещальних правилах та шструкщях, виданих Мшютром юстицп та державним генеральним прокурором. Вщсутня служба пробацп 1 в УкраУш. На нашу думку, и створення потребуе прийняття суттевих поправок у чинне законодавство; покращення матеріально-техшчного забезпечення п Д1ЯЛЬНост1, пщготовки та переп1дготовки кадр1в новоТ генерацп, потребуе також ф1нансового та організац!Йного врегулювання. Основною функщею, за якою служба пробацЛ краш СС В1дрізняеться в1д наявно‘1 в УкраТт крим)Нально-виконавчоТ 1нспекцп, зазвичай називають досудовий зб1р 1нформацп про правопорушника з метою надання допомоги суду у визначенш найб!льш ефективного для певноУ особи покарання. Саме прихильники пробаци пропонують впровадити и в життя в першу чергу, мотивуючи це тим, що «не всю шформащю про злочинця можливо отримати пщ час досудового слщства та суду» т. До тако! шформацп належать: попередн1 судимост1 на основ1 офщ1йних даних пол1цн, сощальна характеристика правопорушника, а також висновок про потребу направления особи до в’язнищ. 120 Антон ван Кальмтоут. Пробащя та служб н пробаШ1 в крат ах - кандидатах у члени СС / Антон ван Кальмтоут, Робертс Д., Вшд1нг С. - К. : Ат1ка, 2005. - С. 43-47. Як висновок, можна стверджувати, щв'в Украпп, як 1 у деяких краУнах СхщноТ Свропи, служба пробаци перебувае у процес1 створення. Дос1 недостатньо врегульоване законодавче, матеріально-техн1чне та кадрове забезпечення-, Поапдовна реформа кримінально-виконавчої системи, що проводиться протягом оетаншх рок1в, передбачае докоршш .змши, розраховаш на перспективу. Зокрема, розширити застосування покарайь, альтернатнвних позбавленню вол1, створити в краУш службу ■ пробацп, визначйти та створити оптималЬну кшьккть м1сць у сл1дчих ізоляторах та установах виконання покарань. Подальше реформування кримшально-виконавчоУ шспекцп невщ’емне вщ впровадження в Украли елеменпв пробацп, яю , д1ють у розвинутих краУнах та рекомендуються Міжнародними стандартами у сфері застосування покарань, альтерйатйвних позбавленню вол1. Зрозумшо, що У краш а В1дрізняеться вщ европейських краУн своУмн проблемами, менталитетом, законодавством. Але на позитивний досвід заруб1жних краУн слщ звернути увагу 1 впровадити його як при розробленш нового законодавства, так 1 при реформуванш кримшально-виконавчоУ шспекцп.
Тема 1. Порівняльне кримінально-виконавче право в Ёсторичшй ретроспектив! та сучасному світі 1.1. Застосування пор1вняльно-правового методу в] кримШально-виконавчому правь 1.2. Ретроспективний анашз та сучасний стан пор1вняльно правових дослщжень у галуз] кримінально-виконавчого права. Тема 2. Кримінально-виконавче право в контексп] мЬкнародних правових акпв 2.1. Загальна декларация прав людини. 2.2. М1жнародний пакт про громадянсью та полггичш права. 2.3. Свропейська Конвенция з прав людини. 2.4. Мшгмальш стандарти! правила ООН поводження з | ув’язненими. 2.5. Свропейськ! пештенщарш правила. Тема 3. Система покарань у заруб1жних крашах 3.1. Види покарань у крашах ближнього заруб1жжя. 3.2. Види покарань у країнах дальнього заруб1жжя. 3.3. Умовне засудження до покарання (пробащя). 3.4. Проблема смертно! кари. Тема 4. Порйвняльно-правовий аналв виконання та вщбування покарань у зарубЬкних краУнах 4.1. Виконання та вщбування покарань, пов’язаних з позбавленням воль 4.2. Виконання та вщбування покарань, не пов’язаних з позбавленням воль ПЛАНИ СЕМШАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ - 6 годин Тема 1. Порівняльне кримінально-виконавче право в 1сторичн1Й ретроспектив! та сучасному світі 2 години 1. Поняття та змют пор1вняльно-правовог0 методу в кримшально-виконавчому правк 2.1стор1я пор1вняльно-правових дослщжень у галуз1 кримінально-виконавчого права. 3. Сучасш дослщження у галуз1 кримінально-виконавчого права. Реферати:
Тема 3. Система покарань у заруб!жних краУнах 2 години 1. Види покарань у крашах колишнього СРСР.
Реферати:
Тема 4. Пор1вняльно-правовий аналіз виконання та. вщбування покарань у зарубЬкнвх краУнах 2години
Рефератн: 1. Становления та розвиток св1тових пештенщарних систем.
САМОСТШНА РОБОТА - 56 годин Питания для самостшного вивчення: 1. Ретроспективний анализ кримінально-виконавчого права.
3. Проблеми виконання та вщбування покарань у працях зарубжних вчених. 4. Науков1 погляди на кримтально-виконавчу характеристику виконання та вщбування покарань.
6. Кримінально-виконавче право Украши як елемент системи права. 7.1деолопя кримінально-виконавчого права в України. 8. Кримінально-виконавче право Украши в контексл порівняння з іншими краУнами. 9. Вплив м1жнародних правових документе на виконання та вщбування покарань в У краш.
12. Дов1чне позбавлення вол1 у США.
15. Праця засуджених у заруб1жних крашах.
18. Сучасш погляди вчених на покарання у вид1 смертноТ кари.
ПИТАНИЯ ДО ЗАЛ1КУ
, 10. Характеристика М1жнародного пакту про громадянсью та ПОЛ1ТИЧН1 права. 11. Характеристика СвроиейськоУ Конвенци з прав людини.
13. Характеристика Свропейських пештенщарних правил. 14.1сторичний розвиток покарань у заруб1жних крашах. 15. Види покарань у крашах Схщно! Свропи.
. 17. Види покарань у Скандинавських крашах.
РЕКОМЕНДОВАНА Л1ТЕРАТУРА
. 2. Антонян Ю. М. Нам стоит поучиться у Запада! / Ю. М. Антонян // Преступление и наказание. - 2009. - № 12. - С. 5.
з прав 1 свобод засуджених до позбавлення вол1 : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Льовочкш Володимир Анатолшович. - К., 2002, - 196 с.
України: Указ Президента України вщ 8 листоп. 2012 р. №6зі/2012 [Електронний ресурс]. - Режим доступу: Ь«р:/Мту.рге51<1еги.§оу.иа/с1оситеп15/15127.Ь1т1.
Н. Д. Сергеевский ; [биогр. очерк А. И. Чу чаев] ; [ред. А. И. Чучаев]. — М. : Буквовед, 2008. - 604 с.
Передмова........................................................................... 3 Тема 1. Порівняльне кримінально-виконавче право в 1Сторичн1й ретроспектив! та сучасному свгп 1.1. Застосування пор1вняльно-правового методу в кримшально-виконавчому прав1 : 6 Тема 2. Кримінально-виконавче право в контекст! мЬкнародних правових акпв 2.1. Загальна декларация прав людини............................... 32 2.2. М1Жнародний пакт про грозиадянсыа та пол1тичш права 36 2.3. Свропейська Конвенщя з прав людини........................ 45 2.4. Мшмальш стандарти 1 правила ООН поводження з ув’язненими....................................................................... 49 2.5. Свропейсьи пештенщарш правила............................... 55 Тема 3. Система покарань у зарубскних крашах 3.1. Види покарань у краУнах ближнього заруб1жжя....... 62 3.2. Види покарань у кра'шах дальнього заруб1жжя............ 68 3.3. Умовне засудження до покарання (пробащя)............... 80 3.4. Проблема смертно! кари.............................................. 85 Тема 4. Пор1вняльно-правовий аналаз виконання та вщбування покарань у зарубЬкннх крашах 4.1. Виконання та вщбування покарань, пов’язаних з позбавленням вол1 89 4.2. Виконання та вщбування покарань, не пов’язаних з позбавленням вол1 103 Навчальна програма......................................................... 124 Плани семшарських занять............................. -................ 125 Самостшна робота..,........................................................ 127 Питания до зал!ку........................................................... 128 Рекомендована лггература................................................ із0
11 Казимирчук. В. П. Право и методы его изучения / Казимирчук В. П. - Ы. : Юрид. лит., 1965. - С. 97-116. 14 Карпентер Э. Тюрьмы, полиция н наказание : пер. с англ. / Карпентер Э. - М., 1907. - С. 7. 18 Ведров С. Ю., Углицких Д.В. Осуществление надзора за лицами, отбывающими пожизненное заключение в Российском государстве с XII и до начала XX в. (историко-правовые аспекты) / С. Ю. Ведров , Д. В. Углицких // Вестник Вологодского института права н экономики ФСИН России. - 2008. - № 4. - С. 81. 23 Сергеевский Н. Д. Избранные труды : [сборник] / Н. Д. Сергеевский ; [биогр. очерк А. Й. Чучаев] ; [ред. А. И. Чучаев]. - М. : Буквовед, 2008. - 604 с. 27 Пузирьов М. С. Диференщавдя та 1НДНВ 1дуаАізац1я виконання покарання у вид! позбавлення вол! на певний строк : дне. ... канд. юрнд. наук: 12.00.08 / Пузирьов Михаиле Серг1йовнч. - К., 2012. - С. 58-59. 33 Там само. - С. 170. 47 Хавронюк М. I. Кримшальне законодавство Украшн та 1нших держав континентальной Свропи : пор!вняльний аналіз, проблема гармоихзаци : монография / Хавронюк М. I. - К. : Юрисконсульт, 2006. - 1048 с.; Хавронюк М. I. Сучасне загальноевроиейське кримшальне законодавство : проблеми гармон!зап11: монограф]я / Хавронюк М. I. - К. : Iстина, 2005. - 264 с. 51 Савченко А. В. Пор1вняльвнн анализ крнм!нального законодавства Украшн та федерального крнмша&ьного законодавства Сполучених Штат1в Америки : дне. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Савченко АидрШ Володимирович. - К., 2007. - С. 224. 68 Уап Ка1ш1Ьоа( А. М. РгоЪаИоп апЛ РгоЬаЫоп 8епг1сея : а Богореап рмвресйте // СопГегепсе оп РгоЪаЫоа апЛ АЙегсате (14-16 ЯотешЬег 2005,1я4алЪи1). - Р. 4-6. 80 Фокс В. Введение в криминологию [пер. с англ.] / Фокс В. - М. : Прогресс, 1980. - С. 266-267. 83 Греков М. А. Тюремные системы: состояние, перспективы : дисс. — канд. юрид. наук: 12.00.08 / Греков Михаил Аеояндович. - Краснодар, 2000. - С. 48-49. 84 Уголовно-исполнительное право : учебник в 2 т. / под обш. ред. Ю. И. Калинина. - М. ; Рязань, 2006. - Т. 2 : Особенная часть. - С. 564. 88 Там само. - С. 102. . 89 ТЬе 8\ге<НзЬ Репа! Соде. - 81оскЬо1т, 1999. - Р. 119. 92 Лисодед О. Покарання та громадськ! санкцц у д1яаьнос*Н Служби тюрем 1 пробаци Швеци / О. Лисодед, А. Степаиюк // В1сник Лкадеми правовнх наук Ужрагни. - 2003. - № 4 (35). — С. 102; Лисодед О. Умови в!дбування покарання у тюрмах Швепй / О. Лисодед, А. Степаиюк // В1сних прокуратура. - 2003. - № 6(24). - С. 1із. 99 Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы : дисс. ••• канд. юрнд. наук : 12.00.08 / Греков Михаил Леонидович. - Краснодар, 2000. - С. 62. 100 Там само. - С. 59. 103 Веда О. В. До пнтанвя про створення служби пробаци в Украш! / О. В. Беца // Пробдемн пен!тенц1арно1 теорй 1 практики. - 2002. - С. 34. 106 Вена О. В. До питавня про створення служби пробаци в УкраХн! / О. В. Беца // Проблеми пен1тенщарно1 теори 1 практика. - 2002. - С. 34-42. 109 Калашннк Н. Г. Пробац1я - забезпечення нацЮнадьно'1 безпекн новнаан методами / Н. Г. Кадашннк, Ю. О. Од1йннк. // Практика виконання альтернатнвних покарань (пенологйчн! та правое» аспектн). - 2008. - № 1. - С. 4—5. 110 Организация и деятельность службы пробации за рубежом // Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации : Материалы междунар. коиф. - М., 2001. - С. 63. 111 Бобылева И. Пробацня / И. Бобылева, С. Тимошенко // Преступление и наказание. - 1992. - № 10. —С. 58. 1із Организация и деятельность служби пробации за рубежом // ! Альтернативы тюремному заключению в Российской Федерации: { материалы междунар. конф. - М., 2001. - С. 68. ■ : 1із Вошг1ег Ойе11е—Ьисе «А1(етаШгез (о 1трг1аоптеп( апй (Ье 8еп(епсе ' Еп(огсетеп( 1п Оеуе1орш; СоипЬЧея* : рарет {ог 1п(егпа11опа1 1 СопГегепсе оп СоттипКу 8слпсе Огйег» 1л АЗДса, Кадота, 21тЪаЪше, -28 НотетЬег 1997. - 241 р. Са1Ьоип С. 8ос1о1оу / С. Са1Ьоип, Э. ЫЫ. - 6(Ь ейШоп. - МсСгош- Н1И, 1пс., 1994. - Р. 107. 115 СМ ЫЪегЫе» ОгрЫаЦоа, ВеЫпд (Ье 9*11 : а Керог! оп РгЫоп СопдШопз 1а аш! (Ье Н1{ег1ав РНзоп Вуз1еш. - 1а|в9, 1996. - Р. 27. - ■ .................................... ............... 116 ОоЫе ЛоЬп апй 1тшегаеЬг 81ерЬеп «Ое1пагеш Ратош АКегааЦтеи / ШсЬае1 Топту апд КаЬЫееп На11еа(ад (едз). - 8еп1е:пс1п2 КеГогт 1п ОгегсгояЛей 1411168. - ОхГогй, 1997. - Р. 47. [1] Гель А. П. Кримінально-виконавче право Укаїни: навч. посібник / Гель А. П., Семаков Г.С., Яковекь I.С. ; за ред. проф. А. X. Степанюка. - К. : Юрінком Інтер, 2008. - С. 89. [2] Гель А. П. Кримінально-виконавче право України : навч. посібник / Гель А. П., Семаков Г. С., Яковедь I. С. ; за ред. проф. А. X. Степанюка. - К. : Юршком Інтер, 2008. - С. 90-91. [3] Про Державну крнмінально-виконавчу службу України : Закон України від 23 черв. 2005 р. № 2713-ГУ // Відомості Верховної Ради України. - 2005. - № 30. - Ст. 409 [Електроннив ресурс]. - Режим доступу : Ы(р://гакоп1.та1а.{от.па/1ат/8Ьо«/1129- 15 /рг!п11357281781583849. [4] Про оргатзацЬо виконання ршхения жодеги Державного департаменту УкраМни з питань внхонання покарань в]д 7 жовт. 2010 р. № 8 РК : наказ Державного департаменту Украшн з пкггань виконання покарань вш 21 жовт. 2010 р. № 393. - С. 7. [5] Стручков Н. А. Обсуждение пенитенциарных проблем иа международном уровне : лекция / Н. А. Стручков, И. Б. Викторова. - Рязань : РВШ МВД СССР, 1981. - С. 7. [6] Водженкин В. В. Экономические преступления / Водженкин Б. В. - СПб. : Юр ид. центр Пресс, 1999. - С. 246. [7] Пузирьов М. С. ДиференпДашя та 1ндив1ауал1задДя виконання покарання у вид! позбавлення вол! на певний строк : дне. ... канд. юрид- наук : 12.00.08 / Пузирьов Михайло СергШович. - К., 2012. - С. 44. [8] Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / Казимирчук В. П. - М. : Юрвд. днт., 1965. - С. 151. [9] Богатнрьов I. Г. Крим1надьио-виконавче право УкраХни : п!дручннк / Богатврьов I. Г. - К. : Всеухрашська аггит{а-ц<я вндавц!в «Правова едо1сть», 2008. - 352 с. [10] Казимирчук В. П. Право и методы его изучения / Казимирчук В. П. - М. : Юрнд. ант., 1965. - С. 74. [11] Киселев И. Я. Сравнительное и международное трудовое право : учебник / Киселев И. Я. - Ы. : Дело, 1999. - С. 11. [12] Бехруз X. Н. Методологические вопросы сравнительного правоведения / Бехруз X. Н. - К., С1мфероноль : Ин-т гос. и права нм. В. М. Коредкого НАН Украины, Изд-во «Логос», 2007. - С. 23. [13] Там само. - С. 12. [14] Мокринскив С. П. Наказание, его цеди и предположения / Мокринскин С. П. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1902. - С. 49-50. [15] Арештантсьхнй майдан - незаконна торг1вдя спец!адьно обраннмж ареттантам, яких звадн ■ю^вщпаш!, в м1сдях позбавлення вол! забороненный предметами та речами на жшталт гор!дки, наркотичних засоб!в тощо. *° Познытев С. В. Очерки тюрьмоведения / Познытев С. В. - М.: Изд-во Моск. ун-та, 1915. - С. 63-64. 31 Мокрииский С. П. Наказание, его пели ■ предположения / Мокрацюкяй С. П. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1902. - С. 132. [18] Достшевский Ф. М. Записки из мертвого дома / Достоевский Ф. № - М., 1984. - С. 14. [19] Антонян Ю. М. Нам стоит поучиться у Запада! / Ю. М. Антонян // Преступление и наказание, - 2009. - № 12. г- С. 5. [20] Кравчук П. Отечественная тюрьма: произвол н доносительство / Павел Кравчук // Преступление н наказание. - 2009. - № 12. - С. 44 45. [21] Таи само. - С. 45. [22] Про Ковцепц1к> державно! пол!тикн у сфер! рсформуванвя Державно! жримшадьно-виконавчо'1 служба Украшн: Указ Президента Украшн в 1а. 8 ли стоп. 2012 р. № 631/2012 [Едектронний ресурс]. - Режим доступу: Ы*р://фиг«г.рге81<1еп1.во*М1а/<1ос1Ш1еп*в/15127.Ь1т1. [23] Фойниокнй И. Я. Учение о наказании в связн с тюрьмоведеинем / Фойинцкий И. Я. - Снб. : Юрнстъ, 1889. - 498 с. [24] Пиоитховсжий А. Об условном осуждении, системе испытания. Уголовно-политическое исследование / Пнонтковский А. - Одесса : Типо-лит. Штаба Одес. воен. окр., 1894. - 197 с.; Пнонтковский А. А. Условное освобождение. Уголовно-политическое исследование / Пнонтковский А. А. - Казань : Типо-лит. ун-та, 1900. - 251 с. [25] Пнонтковский А. Об условном осуждении, или системе испытания. Уголовно-политическое исследование / Пнонтковский А. - Одесса : Типо-лит. Штаба Одес. воен. окр., 1894. - С. 158-159. [27] Пнонтковский А. А Условное освобождение. Уголовнополитическое исследование / Пнонтковский А. А. - Казань : Тнпо- лнт. ун-та, 1900, — С.- 169. [28] Таганцев Н. С. Русское уголовное право / Таганцев Н. С. - В 2-х т. - Т. 2. - Спб. : Юристъ, 1902. - 1235 с. [29] Краянскин Д. В. Материалы к исследованию истории русских тюрем в связи с историей учреждения Общества Попечительного о тюрьмах / Краинский Д. В. - Чернигов : Типография Губернского Земства, 1912. - С. 65. [30] Позиышев С. В. Основы пенитенциарной науки / Позиышев С. В. — М. : Изд-во Моск. ун-та, 1924. - 219 с.; Позиышев С. В. Очерки тюрьмоведеиия / Позиышев С. В. - М. : Изд-во Моск. ун-та, 1915. - 344 с. [31] Люблинский П. И. Условное осуждение в иностранном и советском праве / Люблинский П. И. - М. : Изд-во «Право и жизнь», 1924. - 128 с. [32] Бажанов о. И. Обсуждение пенитенциарных проблей на международном уровне: учеб.- пособие / Бажанов О. И., Стручков Н. А., Ускова И. Б. - Рязань, 1977. - С. 3, 4» Ь, -..................... [33] Михдин А. С. Высшая мера наказания. История, современность, будущее / Михдин А. С. - М. : Дело, 2000. - 176 с. [34] Уткни В. А. Европейские тюремные правила и проблемы их реализации г учеб. пособие / Уткин В. А. - Томск : Изд-во Том. ун-та, 1996. - 64 с. [35] Квашис В. Б. Смертная казнь. Мировые тенденции, проблемы и перспективы / Квашне В. Е. - М. : Юрайт, 2008. - 800 «. [36] Греков М. А. Тюремные системы: состояние, перспективы : дисс. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Греков Михаил Леонидович. - Краснодар, 2000. - 195 о. ' [37] Тарабрина С. Е. Исправительные программы для осужденных к лишению свободы : зарубежный и отечественный опыт: дисс. ... канд. пед. наук: 13.00.01 / Тарабрнна Софья Евгеньевна. - Рязань, 2004. - 234 с. [38] Баталин Д. Е. Применение альтернативных видов наказания в западной Европе, США и России (сравнительно-правовое исследование) / Баталин Д. В., Дворянское И. В., Сергеева В. В. - М. : Центр содействия реформе уголовного правосудия, 2004. - 90 с. [39] Льовочк1н В. А. Нормативно-правов1 та орган]запДйт засади забезпечення реал1зацц в УкраХт мйкнародних стандартов з прав 1 свобод засуджених до позбавлення вол! : дне. ... канд. юрид. наук : 12.00.08 / Льовочк1н Володи мир Анатол1йович. - К., 2002. - 196 с. [40] Савченко А. В. Крим1иальне законодавство України: та федеральне крим!нальне законодавство Сполучених Штатов Америки : комплексне пор1вняльно-правове доедддження : монографш / Савченко А В. - К. : КИТ, 2007. - 594 с. [41] Уголовное фрацо зарубежных государств. Общая часть : учеб. пособие / под. ред. И. Д. Козочкнна. - М. : Омега-А, Институт международного права и экономики нм. А. С. Грибоедова, 2003. - С. 349. [42] Там само. - С. 348. [43] Малиновский А. А. Сравнительное правоведение в сфере уголовного права / Малиновская А. А. - М. : Междунар. отношения,
[44] Преступление и наказание в Англин, США, Франции, ФРГ, Японии : Общая часть уголовного права. - М. : Юрид. лит., 1991. - С. 178. [45] Уголовное законодательство зарубежных стран (Англии, США, Франции, Германии, Японии). Сборник законодательных материалов / под. ред. И. Д. Козочкина. - М.: Изд-во «Зерцало», 2001. - С. 76-96. 64 Савченко А. В. Пор1вши»нин анал!э крнм!иального законодавства Украши та федерального крим!иального законодавства Сиолученнх Штатов Америки : дне. ... доктора юрид. наук : 12.00.08 / Савченко Андрш Володнмирович. - К., 2007. - С. 229. [47] Уголовное право зарубежных государств. Общая часть : учеб. пособие / под. ред. И. Д. Козочкияа. - М. : Омега-Л, Институт международного права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2003. - С. 85-86. [48] Уголовное право зарубежных государств. Общая часть : учеб. пособие / пол. ред. И. Д. Козочкина. - М. : Омега-Л, Инстятуг международного права и экономики им. А. С. Грибоедова, 2003. - С. 87-88. [49] ЕШо1 С. и <Эи1пп Р. Сптша! Ьа«. - ЬопЛоп, 2000. - Р. 34. 51 ТЬе Не» Со1ишЫа Епсус1оре<На / Бй!Ы Ьу ФШат Н. НагНз атд ЛиЙ11Ь 8. Ь^еу. - Кете Уотк ап(1 Ьопйоп : Со1итЫа ОштеЫ(у Ргезз, 1975. - Р. 2221. 89 Бпсус1орей1а Атепсапа. 1п4егпа1лопа1 еЛШоп. Сотр1е(е 1п 1Ь1г1у ?о1итез. - Л/Ыите 22. - $сЬо!азЫс ЫЪгагу РиЫЬЬш;, 1тс. - ОапЬигу, СоппесЫси*, 2005. - Р. 634. [52] ТЬе ОхЛ>г(1 сотрашоп (о Ателсап Ьап / БЛКеЛ Ьу Кегли* Ь. На11. - ОзсГотй Ип1теп||(у Ргезз, 2002. - Р. 640. [53] Епсус1оре<11а АшеНсапа. Гтегпаиопа! еЛШоп. Сотр1е(е ш 1Ыг1у то1итез. - Уо1ите 22. - 8сЬо1ав(лс ЫЬгагу РйЫиЫп;, 1пс. - ОапЬигу, СоппесЫси!, 2005. - Р. 634; ТЬе ОхГогд сотрагиоп 1о Атепсап 1дпг / Е<№е<1 Ьу КегтИ Ь. На11. - ОхГогй Ип^егзИу Ргеаз, 2002. - Р. 640. [54] Епсус1орей1а АтеНсапа. 1п1егпаиопа1 ейШоп. Сотр1е1е ш 4Ыг1у ▼о1итев. - ’Уо1шпе 22. - 8сЬо1а8(1с ЫЬгагу РиЫ1зЫпг, 1пс. - ОапЬпту, СошесЦси!, 2005. - Р. 634. [55] Тяж само. - С. 634. [56] Кулик О. Г. Пробащя. Юрадпва еициклопед1я: В 6 т. / Редход. : Ю. С. Шемшучевжо (голова редкол.) та 1а. - Т. 5. - К. : Укр. енцккл.,
[57] Бундесон Удда. Надзор- за отбывающими наказание на свободе. - М. : Юрид. лит., 1979. - С. 47-62, 86-108. [58] Зайцева Д. Т. Крнмииопенологическне проблемы условного осуждения : автореф. дисс. на соискание учен, степени канд. юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовноисполнительное право» / Д. Т. Занцева. - Краснодар, 2004. - С. 8. [59] №(5еи Шск. 1п1Г0дис110п (о 1Ье РгоЬаЫоп 8егт1се. - №шсЬе8(ег : Керг1п1, 2001. - 234 р. [60] Пузирьов М. С. Перспектива впро'вадження заруб 1жного досв1ду шшаост! служби пробадй в УкршЫ / И. С. Пузирьов // Гуман1эал1я хриж1надьних покарань як складояа пронесу евро1ятеграц11 УкраХки : матер!алн м1жвуз1исьхо1 науково-пракпгчно1 конферешШ (Черн1Нв, 20 червня 2007 р.)< - Черн1г1в : Черн1г1вський юридичний коледж Державного департаменту Украши з питань виковання покарань, 2007. - С. 119. [61] Костенко О. Убийца XX века / О. Костенко / / Аргументы и факты. - 1998. - № 49. - С. 14. [62] Совет Европы, пространство без смертной казни [Электронный ресурс] // Сайт Совета Европы. - Режим доступа : Ь11р://тетет».сое.т!/4/йс/Шея/ЬЬешев/реше <1е_тог1/|1еГаиИ_К1Т.а8р. [63] Мостепаиюк Л. О. ДовНне позбавлення вол! як вид криминального покарання : дне. ... канд. юрид. наук: 12.00.08 / Мостепанюк Людмила Олександр}вна. - К., 2005. — С. 62. [64] Когда убивает государство. Смертная казнь против прав человека // Советское государство и право. - 1989. - № 12. - С. 131. [65] Хохряков Г. Ф. Парадоксы тюрьмы. Проблемы, дискуссии, предложения / Хохряков Г. Ф. - М. : Юрид. лит., 1991. - 224 с. [66] Седик Ю. Щдтримка пен1тенпдарно1 реформн в Украш! : працюемо разом, щоб сприяти змшам. Швейцарсько-украшськин проект: висновки та рскомендацп (спенъ 2009 - кв!тень 2012) / Ю. Седик, В. Сергеева. - К. : Швейдарське бюро сп1вроб!тнндтва в УкраНаЁ, 2012. - С. 16. [67] Стручков Н. А. Обсуждение пенитенциарных проблем на международном уровне : лекция / Н. А. Стручков, И. В. Викторова. - Рязань : РВШ МВД СССР, 1981. - С. 30-31. [68] Там само. - С. 267. . [69] Там само. - С. 51. [70] Лисодед О. Покарання та громадськ! саноШ у д1ядьност! Сдужби тюрем 1 пробад& Швец11 / О. Лнсодед, А. Стемяю* // В1сняк АжадещЦ' правоввх наук Ущанш. - 2003. — № 4 (39). - С. ЮО, Ю1. [71] Дроздов А. И. Пенитенциарная ответственность осужденных, создающих угрозу безопасности исправительных учреждений / А. И. Дроздов / / Вестник Вологодского института права и экономики Федеральной службы исполнения наказаний: преступление, наказание, исправление. - 2011. - № 2. - С. 27; Маликов В. 3. Теоретические проблемы сущности и содержания лишения свободы и их выражение в уголовном и уголовно-исполнительном законодательстве России : автореф. дисс. на соискание учен, степени доктора юрид. наук : спец. 12.00.08 «Уголовное право и криминология; уголовно-исполнительное право» / Б. 3. Маликов. - Рязань, 2004. - С. 25-26; Южанин В. Б. Специальнопредупредительная деятельность администрации ИТУ : учеб. пособие / Южанин В. Б. - Рязань : РВШ МВД СССР, 1990. - С. 87. ТЬе ЗшесИзЬ Репа! Соде. - 51оскЬо1т, 1999. - Р. 118. [72] Там само. - С. 120. [73] Ажсодед О. Умови в1дбуваиня пожарання у тюрмах ШведВ / О. Лисодед, А. Степанюк // В1сннх прокуратури. - 2003. - № 6(24). - С. 114-115. [74] Лисодед О. Покарання та громадськ! сашШ у дЯядьност! Служби тюрем 1 пробац]! ШвецВ / О. Лисодед, А. Степанюк // В1сник АкадемВ правових наук Украши. - 2003. - № 4 (35). - С. 100. [75] хам само. - С. 101-102. [76] Лисодед О. Умови в|дбування покарання у тюрмах ШвецЦ / О. Лисодед, А. Степанюк // В1сннк прокуратура. - 2003. - № 6(24). — С. 116. [77] Гусева С. И. Пенитенциарная система Финляндии / С. И. Гусева / / Человек : преступление и наказание. - 2009. - № 1. - С. 183. [78] Там само. - С. 184-185. юг Мишель Алдяо-Марн. Тюрьма должна помочь взбежать рецидива / Мишель Алдио-Мари // Преступление н наказание., - 2010. - Не 3. - С. 56. [80] С1чгЦ ЫЪегМез Огеап&аИоп, ВеЫпд (Ье ШаЦ : а Керог( оп Рг1воп СопаШопз ш Н1{ег1а апй (Ье Н1^ег1ап Рт1зоп 8уз*ет. - Ьадоз, 1996. - 89 Р- [81] Гета М. Пробацкя в уголовном праве зарубежных стран ; учеб. пособие / Гета М. - Усть-Каменогорск : ВКГУ, 2004. - 103 с. 109 А«11ег А. 1пШйш1 раусЬо1о0 / А. Ай1ег // ТЬеог1е8 оГ регзопаШу / ЕЛ. Ьу Ыпйаеу О., НоИ С. - М.У., 1965. - Р. 97-104. [83] Халимов С. I. Запоб1гання злочниам серед ос!б, як1 перебувають иа обл!ку в крим1надьво-викоиавчш шспекдц : дне. ... кандидата юрид. наук : 12.00.08 / Халимов Сергш 1ванович. - Д., 2008. - 254 с. [84] Вопиет ОйсИе—Ьисс «АМепиЫтеа (о 1трг15оотсп1 апй (Ье Зеп1епсе ЕпГогс степ! Лпд&е 1в Оете1ор1п| СоипШе» : рарег Гог 1п(егпа(1опа1 СопГегепсс оп СоттопЦу 8сшсе Огйегз 1п АМса, Кайота, 21тЬаЪпе, 24-28 КотетЪег 1997. - 241 р. [85] ПоЫе ЛоЬп ап<11штег»еЬг 3(ерЬеп «0е1тгагеап Гатоиг АКегааитеа» / М1сЬае1 Топгу апй Ка(Ыееп НаЦеаЫ (ейа). - 8еп1епст{; КеГопп 1п ^егсготедед Т1шез. - ОхГогЛ, 1997. - Р. 77. [86] СоЦЫаН Р. Кейпс1п{ Овспдш^, Ноте ОШсе гезеагсЬ апд з(а(1аЫсз ^ес1ога1е / Р. СоИЫаП апд С. Ьететз (еде). - ЬопЛоп, 1998. - Р. 17. КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |