|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ« Назад
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 23.01.2016 04:18
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
КИЇВ 2012 ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Автори: Матвійчук Валерій Костянтинович, доктор юридичних наук, доцент, Заслужений працівник народної освіти України, Гоголь Богдан Миколайович, кандидат юридичніх наук, доцент кафедри цивільного, господарського та кримінального права ВНЗ “Національна академія управління,” Харь Іна Олексіївна, кандидат юридичніх наук, доцент кафедри цивільного, господарського та кримінального права ВНЗ “Національна академія управління”
Рецензенти: Гопанчук Василь Степанович, професор кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ України кандидат юридичних наук, доцент
Севрюкова Інна Феліксовна, кандидат юридичніх наук, ст. науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Відповідальний за випуск: Завідувач кафедрою цивільного, господарського та кримінального права Матвійчук В.К.
© ВНЗ “НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ”, 2012
ЗМІСТ
1. Передмова
Входження в двадцять перше століття стає століттям розвитку економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Завдяки бурхливому розвитку науки і техніки, інтеграції господарських зв’язків, інформатизації виробництва, інформація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід країн з розвинутою економікою показав, що виробництво не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступається місцем науці, розвитку технологій. У зв’язку з цим значимість інтелектуальної власності в житті людей невпинно зростає. Відповідно до Конституції України,що закріпила гарантії кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша держава створює власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, матеріальних і моральних інтересів, що виникають у зв’язку з впровадженням різних видів інтелектуальної власності. Спецкурс “Право інтелектуальної власності” є одним знових, які вивчаються у юридичних навчальних закладах України. Викладання його передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту нормативних актів, що регулюють відносини з приводу інтелектуальної власності, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. В процесі вивчення спецкурсу “Право інтелектуальної власності” студенти набувають знання про зміст і тенденції розвитку правової системи України та інших держав, ролі зазначених норм права в реалізації соціально-економічних перетворень у суспільстві, про заходи захисту права інтелектуальної власності. Викладення спецкурсу “Право інтелектуальної власності” в Національній академії управління має своїм завданням формування у студентів глибоких теоретичних і практичних знань та використання їх у своїй подальші науковій і професійній діяльності на ниві практики. Основним завданням спецкурсу є систематизоване засвоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про витоки, історію, принципи, категорії і положення права інтелектуальної власності, навчання студентів правильному орієнтуванню в чинному законодавстві, що стосується зазначеної сфери,набуття навичок і вміння застосування норм, які регулюють відносини, зв’язані з інтелектуальною власністю. Вивчення спецкурсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до особи та до норм, що регулюють відносини стосовно прав інтелектуальної власності, як важливих засобів захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів. Викладання спецкурсу “Право інтелектуальної власності” відбувається на основі проведення лекцій, шляхом проведення семінарських і практичних занять, застосування перспективних форм навчання, таких як: круглий стіл, дискусія з актуальних проблем, олімпіада, ділова гра, тестування, та ін. В процесі аудиторних занять і самостійної роботи повинні використовуватись навчальні і контролюючі програми на базі персональних і централізованих ЕОМ. Зміст тем спецкурсу “Право інтелектуальної власності”, їх повнота і послідовність вивчення визначаються цим навчально-методичним комплексом. Структура спецкурсу відповідає системі чинного законодавства України. В ньому також використовуються дослідження цивілістичної науки, врахований досвід зарубіжного законодавства і історія з питань права інтелектуальної власності.
2. Порядок оцінювання знань студентів
Ухвалено:
Вченою радою НАУ від 18 лютого 2010 року, протокол № ___
І.Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація іхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: - матеріал викладений на лекціях; - питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях; - матеріал опрацьований самостійно; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2-х модульних контрольних робіт за семестр. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (0-60 балів). а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; б) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; в) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. г) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 60) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-40 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань (заочна форма навчання)
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 9 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі заліку оцінюється за шкалою 0-100 балів (на відміну від іспитів (0-40)). Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 60 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-60.
ІІІ. Система оцінювання знань за шкалою ECTS
3. Опис дисципліни.
Структура залікового кредиту.
4. Програма курсу Змістовний модуль І.
Інтелектуальна власність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства. Людина – творець. Творчість – феномен, який притаманний людині. Освіта – складова рівня інтелектуальної діяльності (її зміст). Співвідношення понять “інтелектуальна діяльність”, “науково-технічний прогрес”. Стадії розвитку науки і техніки. Види цих стадій. Сутність технічного прогресу. Співвідношення понять “творча діяльність” і “інтелектуальна діяльність”. Інтелектуальна власність. Залежність науково-технічного розвитку від духовного. Складові духовності. Роль інтелектуальної творчої діяльності для розвитку технологій, нової техніки та виробництва. Види інтелектуальної діяльності. Об’єкти промислової власності. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Загальна характеристика видів інтелектуальної діяльності. Особливості літературної діяльності. Твір як об’єкт правової охорони. Характеристика твору. Результат літературної творчості. Інтелектуальна діяльність як об’єкт правової охорони. Науково-технічна діяльність. Характерна особливість науково-технічної діяльності. Види науково-технічної діяльності. Співвідношення понять “науково-технічна діяльність” і “промислова власність”. Характерна ознака результатів науково-технічної творчості. Об’єкти правової охорони такої діяльності та спеціальні процедури. Засоби охорони об’єктів промислової власності. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг. Загальна характеристика цього виду творчої діяльності. Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності. Чотири етапи становлення ситеми охорони зазначеної власності. Становлення правової охорони товарних знаків. Поняття права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності.
Тема 2. Право інтелектуальної власності в Україні. Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність. Співвідношення власності та інтелектуальної власності. Виникнення права інтелектуальної власності. Теорії права інтелектуальної власності: привілеїв, пропрієтарна, промислової власності, вічної промислової власності, рентна, договірна,деліктна, особова, виключних прав, виключних майнових прав. Поняття права інтелектуальної власності. Значення права інтелектуальної власності. Розвиток права інтелектуальної власності. Сутність права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності в об’єктивному сенсі. Право інтелектуальної власності в сб’єктивному сенсі. Точки зору в науці щодо поняття та змісту права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності. Результати творчої діяльності як об’єкти правовідносин та їх взаємозв’язок. Інші результати діяльності як об’єкти права інтелектуальної власності. Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність. Цивільний кодекс України про об’єкти інтелектуальної власності. Джерела правового регулювання права інтелектуальної власності та їх види. Поняття законодавства про інтелектуальну власність, його система та спрямованість. Підходи до визначення системи права інтелектуальної власності. Класицизм і прагматизм підходу до законодавства у сфері інтелектуальної власності. Детермінізм формування національних законодавств у сфері інтелектуальної власності. Дезінтеграційний підхід до регулювання права інтелектуальної власності і його ступінь. Види міжнародно-правових актів про інтелектуальну власність. Правове значення міднародно-правових актів про інтелектуальну власність. Конвенції та їх види. Багатосторонні угоди та їх види. Урядові угоди та їх значення. Паризька конвенція. Бернська конвенція. Угода ТРІПС. Європейські директиви у сфері інтелектуальної власності. Конституція України як основне джерело регулювання права інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України як джерело регулювання права інтелектуальної власності. Проблеми удосконалення механізму приватноправового регулювання права інтелектуальної власності. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність. Закон україни “Про авторське право та суміжні права” та його основні положення. Закон україни “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, його структура та зміст. Закон україни “Про охорону прав на промислові зразки” та його зміст. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” та його зміст. Закон україни “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” та його основні положення. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, його структура та зміст. Закон України ”Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та його основні положення. Інші законодавчі акти України про інтелектуальну власність. Постанови Кабінету Міністрів України. Постанови та інструкції Державного агентства з авторських та суміжних прав та Державного Комітету у справах інтелектуальної власності (Патентного відомства). Законодавство зарубіжних країн про інтелектуальну власність та його особливості. Американська система права інтелектуальної власності. Романо-німецька система права інтелектуальної власності. Інші системи права інтелектуальної власності. Підстави виникнення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Засоби захисту об’єктів інтелектуальної власності. Відповідальність за порушення авторського та суміжних прав. Захист промислової власності. Система захисту авторського і патентного права. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність. Спільна істотна ознака цих двох правових інститутів. Охорона авторського і патентного права. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави. Державне управління інтелектуальною власністю. Органи і засоби державного управління інтелектуальною власністю в Україні. Тема 3 Об’єкти права інтелектуальної власності. Поняття та ознаки об’єктів права інтелектуальної власності. Сутність об’єктів права інтелектуальної власності. Проблема визначення об’єктів права інтелектуальної власності. Ознаки обороноспроможності об’єктів права інтелектуальної власності. Відкриття як об’єкти права інтелектуальної власності та їх ознаки. Об’єкти відкриття. Права авторів відкриття. Порядок кваліфікації відкриттів. Об’єкти, що не визначаються відкриттями. Диплом як охоронний документ на відкриття та його правове значення. Винагорода атором відкриттів та її виплата. Дискусія щодо віднесення відкриттів до об’єктів права інтелектуальної власності. Винаходи та корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг. Місця походження товарів. “Ноу-хау”. Науково-технічна документація. Раціоналізаторська пропозиція. Нові об’єкти права інтелектуальної власності. Об’єкти топографій інтегральних схем. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Фірмові найменування, їх характеристика. Зображувальні знаки для товарів і послуг. Об’ємні товарні знаки. Комбіновані знаки. Результати науки як об’єкти права інтелектуальної власності. Правове регулювання науки. Твори літератури та мистецтва як об’єкти права інтелектуальної власності. Об’єкти суміжних прав. Знаки обслуговування. Колективні товарні знаки. Об’єкти зазначень походження товарів, їх загальна характеристика. Нормативне забезпечення об’єктів зазначень походження товарів. Об’єкти селекційних досягнень. Об’єкти слекційних досягнень у рослинництві. Об’єкти селекційних досягнень в тваринництві. Їх нормативне забезпечення. Об’єкти науково-технічної інформації. Поняття науково-технічної інформації. Правова охорона науково-технічної інформації. Об’єкти нетрадиційних рішень. Поняття об’єктів нетрадиційних рішень. Поняття відкриття. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій. Поняття захисту проти недобросовісної конкуренції. Тема 4. Суб’єкти права інтелектуально власності. Загальні положення. Автори-творці об’єктів інтелектуальної власності. Автор як первинний суб’єкт права інтелектуальної власності та його визначення. Співавторство та його види. Визначення авторства. Регулювання відносин між співавторами. Права та обов’язки авторів. Охорона прав автора. Володільці прав інтелектуальної власності та їх правове положення. Підстави набуття володільських прав. Охорона прав володільців. Правове становище роботодавців як суб’єктів права інтелектуальної власності та особливості його визначення. Заявники. Правонаступники прав інтелектуальної власності. Спадкоємство інтелектуальних прав. Межі правонаступництва у праві інтелектуальної власності. Держава як володілець прав інтелектуальної власності. Підстави набуття державою прав інтелектуальної власності. Правове положення Державного агентства з авторських та суміжних прав, Комітету по захисту прав інтелектуальної власності (Патентного відомства). Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Атестація патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності. Функції патентного повіреного. Патентні повірені, що працюють у корпораціях. Асоціації патентних повірених. Підстави та порядок втрати атестації патентного повіреного. Агенти з товарних знаків та їх правове положення. Права власників та уповноважених органів щодо результатів, створених за службовим завданням. Вільні користувачі прав інтелектуальної власності. Суспільство як суб’єкт права інтелектуальної власності. Тема 5. Права і обов’язки суб’єктів інтелектуальної власності, що виникають з охоронних документів. Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав. Майнові права суб’єктів права промислової власності. Майнові права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Розміри зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності. Тема 6. Авторське право. Поняття авторського права та сфера його дії. Авторське право в об’єктивному та суб’єктивному сенсах. Права, що охороняються авторським правом. Законодавство про авторське право. Термінологія авторського права. Виникнення та здійснення авторського права. Об’єкти, що охороняються авторським правом. Обсяг охорони твору. Похідний твір та його правове значення. Авторське право та право власності на носій авторських прав. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора. Майнові права володільця. Вільне використання твору. Вільне відтворення творів бібліотеками та архівами. Вільне використання екземплярів творів для навчання. Вільне використання комп’ютерних програм. Вільне відтворення в особистих цілях. Проблеми удосконалення механізму вільного використання творів. Авторське право на аудіовізуальний твір. Право доступу до твору образотворчого мистецтва. Право слідування. Строки охорони авторських прав. Перехід авторських прав. Передача (уступка) авторського права. Авторські ліцензійні договори: поняття, характеристика та види. Сторони ліцензійного договору та їх правове положення. Виключна ліцензія. Невиключна ліцензія та обсяги прав по них. Зміст ліцензійних договорів. Міжнародна торгівля ліцензіями. Договори на створення об’єктів авторського права. Договори на видання об’єктів авторського права. Договори на розповсюдження та використання творів. Поняття, зміст та порядок укладення авторських договорів. Виконання авторських договорів. Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання авторських договорів. Майнові авторські права як інвестиції.
Тема 7. Суміжні права. Поняття та сутність суміжних прав. Місце суміжних прав у сучасній доктрині права інтелектуальної власності. Види суміжних прав. Охорона суміжних прав та критерії її надання. Місце суміжних прав у системі права інтелектуальної власності. Права виконавців та їх зміст. Права виробників фонограм та їх зміст. Права організацій мовлення. Підстави та порядок обмеження володільців суміжних прав. Використання суміжних прав. Строки охорони суміжних прав. Реалізація суміжних прав. Розповсюдження носіїв суміжних прав. Правила торгівлі екземплярами аудіовізуальних творів.
Тема 8. Охорона та захист авторських та суміжних прав. Поняття охорони і захисту прав та їх співвідношення. Засоби охорони авторських та суміжних прав. Способи захисту авторських і суміжних прав. Колективне управління авторськими та суміжними правами. Поняття та визначення контрафактних порушень авторських та суміжних прав. Порядок захисту авторських та суміжних прав. Способи цивільно-правового захисту авторських та суміжних прав. Види та порядок відшкодування при порушеннях авторських та суміжних прав. Реалізація права на захист авторських та суміжних прав. Права творчих об’єднань з захисту авторських прав. Тема 9. Патентне право України. Поняття патентного права. Відмінність винахідницького права від патентного права. Захист патентних прав. Охоронні документи в патентному праві. Поняття патенту та його види. Реквізити патенту. Строки дії патенту. Відміна патенту. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту. Свідоцтво на знаки для товарів та послуг. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Патентні системи. Заявочна система та її характерні ознаки. Перевірочна система та її сутність. Дослідницька система та її етапи. Змішані системи патентування. Заявка на видачу охоронного документа та вимоги щодо неї. Зміст заявки. Порядок подання заявки. Пріоритет заявки та його визначення. Колізії заявок та порядок розгляду спорів. Формальна експертиза та її наслідки. Способи усунення недоліків заявок. Спори на етапі подання заявки. Експертиза по суті. Порядок, підстави проведення експертизи по суті. Права заявника при проведенні експертиз. Рішення по експертизам та їх правове значення. Патентування об’єктів у зарубіжних країнах. Права промислової власності як інвестиції. Тема 10. Об’єкти патентних прав. Поняття та ознаки винаходу. Об’єкти винаходу. Види винаходів та їх правове значення. Основні та додаткові винаходи. Конвенційний підхід та його особливості. Правове регулювання конвенційних винаходів. Службовий винахід та особливості його патентування. Права винахідників службових винаходів. Секретні винаходи та їх особливості. Піонерні (пілотні) винаходи. Значні винаходи та їх правові наслідки. Проблема перспективних винаходів. Об’єкти винаходу. Об’єкти, що визначаються винаходами. Поняття та ознаки корисної моделі. Право на отримання патенту. Права винахідника. Права роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу). Право першого заявника. Порядок отримання патенту на винахід та корисну модель. Заявка на отримання патенту та її зміст. Реквізити заявника. Формула винаходу та її правове значення. Патентні дослідження: поняття, порядок, обсяг та глибина пошуку. Патентні фонди та патентна інформація. Дата подачі заявки та її визначення. Пріориет винаходу (корисної маделі), визначення та правове значення. Заміна заявки на патентування винаходу, на патентування корисної моделі та її умови. Експертиза заявки та її наслідки. Відкликання та заміна заявки і їх правові наслідки. Тимчасова правова охорона, її значення та зміст. Право першокористувача та його зміст. Публікації при патентуванні. Реєстрація патенту. Видача, відмова у вигляді патенту. Права, що виникають з патенту. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту. Примусове відчуження патентних прав. Дії, що не визнаються порушенням патентних прав. Обов’язки, що виникають із патенту. Спори, що вирішуються в адміністративному порядку.
Тема 11. Правова охорона селекційних досягнень. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” та його структура. Інші законодавчі акти у сфері селекційних досягнень. Поняття сорту рослин та порід тварин. Умови патентноспроможності нових сортів рослин. Об’єкти правової охорони на сорти рослин. Суб’єкти права на сорти рослин. Патент на сорт та його особливості. Порядок та умови патентування нових сортів рослин. Подача заявки патентування сортів рослин. Вимоги до заявки на патентування сортів рослин. Експертиза заявки. Експертиза заявки та патентоспроможності. Тимчасова охорона права на сорт та її зміст. Видача патенту на сорти рослин. Визнання патенту на сорти рослин недійсним. Припинення дії патенту на сорт рослин. Патентування сортів рослин за рубежем. Володілець патенту на сорти рослин. Права та обов’язки володільця патенту на сорти рослин. Правові форми передачі прав на сорти рослин. Використання нових сортів рослин у підприємництві. Контрафактні дії щодо промислової власності на сорти рослин. Відповідальність за контрафактні порушення прав на сорти рослин. Нові породи тварин та їх правова охорона. Правові наслідки селекційної роботи. Правова охорона нових сортів рослин у зарубіжних країнах.
Тема 12. Правова охорона топографій інтегральних схем.
Закон України “Про охорону прав на топології інтегральних мікросхем”, його структура та основні положення. Поняття інтегральної мікросхеми та умови її патентноспроможності. Умови надання правової охорони інтегральних мікросхем. Право на реєстрацію топології інтегральної мікросхеми. Право роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу). Порядок реєстрації топографії інтегральної мікросхеми. Заявка на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми та її зміст. Експертиза заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми. Свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми. Права та обов’язки, що випливають із реєстрації топографії інтегральної мікросхеми. Використання топографії інтегральної мікросхеми. Дії з використання топографії інтегральної мікросхеми, що не вважаються порушенням прав. Визнання реєстрації топографії інтегральної мікросхеми недійсною. Порушення прав володаря зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми. Захист прав володільців. Спори, що вирішуються в адміністративному порядку.
Тема 13. Правова охорона промислових зразків.
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки”, його структура та зміст. Поняття промислового зразка та умови його патентоспроможності. Вимоги щодо промислових зразків. Право автора промислового зразка. Право роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу). Порядок патентування промислових зразків. Заявка на патентування промислового зразка та її зміст. Дата подачі заявки на патентування промислового зразка. Пріоритет заявки на патентування промислового зразка. Експертиза заявки на патентування промислового зразка. Реєстрація та видача патенту на промисловий зразок. Порядок кваліфікації промислових зразків. Права, що випливають з патенту на промисловий зразок. Примусове відчуження прав на промисловий зразок. Обов'язки, що випливають з патенту на промисловий зразок. Захист прав володільця патенту на промисловий зразок. Припинення дії патенту на промисловий зразок. Визнання патенту на промисловий зразок недійсним.
Змістовний модуль І.
Тема 14. Засоби індивідуалізації товаровиробників. Правова природа засобів індивідуалізації товаровиробників. Позиції у науці цивільного права щодо місця інституту засобів індивідуалізації товаровиробників у системі права. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, його структура та зміст. Поняття знаків для товарів та послуг і умови їх правової охорони. Фірмові найменування та їх види. Підстави для відмови в наданні правової охорони знаків для товарів та послуг. Патентування знаків для товарів та послуг. Заявка на отримання свідоцтва та вимоги щодо неї. Дата подачі заявки. Пріоритет заявки на знаки для товарів та послуг. Експертиза заявки: порядок її проведення та обсяг. Видача свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Оскарження рішення по заявці. Повторна реєстрація. Права, що виникають із свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Обов’язки, що виникають із свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Припинення дії свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Визнання свідоцтва на знаки для товарів та послуг недійсним. Порушення прав володільців свідоцтва.
Тема 15. Правова охорона місць походження товарів. Місце походження товарів, його визначення та правове значення. Нормативна база регулювання місця походження товарів. Правове значення місця походження товарів. Особливості місць походження товарів. Реєстрація місця походження товарів та порядок її здійснення. Правові наслідки реєстрації місця походження товарів. Контрафактні порушення прав на місце походження товарів. Правові наслідки контрафактних дій.
Тема 16. Правове регулювання раціоналізаторської діяльності. Поняття та умови охорони раціоналізаторських пропозицій. Нормативна база раціоналізаторської діяльності та її характеристика. Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні. Рекомендації про порядок складання подання та розгляд заяв на раціоналізаторську пропозицію. Обмеження в об’єктах раціоналізаторської пропозиції. Суб’єкти раціоналізаторської діяльності та особливості їх правового положення. Раціоналізаторські пропозиції інженерно-технічних працівників, умови та порядок їх розгляду. Документація в раціоналізаторській діяльності, її види, форми та правове значення. Заява на раціоналізаторську пропозицію та вимоги до неї. Порядок подачі заяви на раціоналізаторську пропозицію. Розгляд заяви на раціоналізаторську пропозицію. Першість на раціоналізаторську пропозицію. Колізії при розгляді заяв на раціоналізаторську пропозицію. Рішення про визнання раціоналізаторської пропозиції та порядок його прийняття. Порядок розгляду спорів при кваліфікації раціоналізаторських пропозицій. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, його реквізити та правове значення. Особисті права авторів раціоналізаторських пропозицій. Майнові права авторів раціоналізаторських пропозицій. Використання раціоналізаторських пропозицій. Винагорода авторам раціоналізаторських пропозицій, строки та порядок її сплати. Пільги та переваги авторів раціоналізаторських пропозицій. Тема 17. Нові об’єкти права інтелектуальної власності. Проблема регулювання нових об’єктів права інтелектуальної власності в праві України. Репрографії та інтелектуальна власність. Досвід правового регулювання репрографій. Аудіо- та відеозаписи як об’єкт правового регулювання. Нові розробки в області мовлення. Супутникове мовлення. Кабельний розподіл. Охорона нових об’єктів права інтелектуальної власності в праві України. Тема 18. Нормативна база патентування в іноземних державах. Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах. Системи патентування та їх особливості. Право на патентування об’єктів в іноземних державах. Умови патентування об’єктів в іноземних державах. Європатепт та його особливості. Євроазіатський патент та його особливості. Американські патенти. Афромалагадасійський патент. Заявка на патентування об'єктів в іноземних державах та її зміст. Порядок подання заявки на патентування в іноземних державах. Роль Держпатенту України в патентуванні об’єктів в іноземних державах. Наслідки порушення порядку патентування об'єктів права промислової власності в іноземних країнах.
Тема 19. Реалізація права промислової власності. Використання майнових прав у власній діяльності володільця. Договірні зобов’язання стосовно прав інтелектуальної власності та їх види. Правове регулювання договорів на передачу прав промислової власності. Інструкція про розгляд та реєстрацію договору на передачу права власності на винахід (корисну модель) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі). Ліцензійні угоди: поняття та ознаки. Види ліцензійних угод. Сторони ліцензійних угод. Предмет ліцензійної угоди. Зміст ліцензійної угоди. Порядок укладання ліцензійної угоди. Виконання ліцензійної угоди. Забезпечення виконання ліцензійної угоди. Відповідальність за порушення ліцензійної угоди. Примусові ліцензії та порядок їх надання. Міжнародна ліцензійна практика. Договори на уступку прав промислової власності. Предмет та сторони договору. Порядок укладання та виконання договору. Відповідальність сторін за договором на уступку права промислової власності. Договори «ноу-хау». Поняття договору «ноу-хау» та його зміст. Види договору «ноу-хау». Укладання договору «ноу-хау». Виконання договору «ноу-хау». Відповідальність сторін за договором «ноу-хау». Інжинірингові угоди: поняття, сторони та зміст. Укладання інжинірингових угод. Виконання інжинірингових угод. Відповідальність сторін за договором інжинірингу. Франчайзингові угоди: поняття, предмет, характеристика та особливості. Проблеми розвитку договірних зобов’язань на реалізацію прав промислової власності. Тема 20. Оспорювання прав на промислову власність. Рішення відомств з охорони промислової власності, їх види та правове значення. Апеляції. Процедура подачі апеляцій. Докази про порушення прав промислової власності. Рішення по апеляції. Оспорювання рішень по апеляціях. Позови про порушення прав. Недобросовісна конкуренція та порушення прав на товарні знаки. Захист від недобросовісної конкуренції. Засоби захисту прав. Попередні міри захисту. Судова заборона.
Тема 21. Охорона прав інтелектуальної власності у адміністративному і кримінальному праві.
Регуляторна політика держави у сфері інтелектуальної власності та її напрямки. Планування наукової діяльності та його види. Реєстрація прав на об'єкти інтелектуальної власності. Державний контроль у сфері інтелектуальної власності та його напрямки. Правове положення державних уповноважених у сфері інтелектуальної власності. Повноваження та види державних органів у сфері інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за правопорушення прав інтелектуальної власності. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Тема 22. Процесуальні гарантії захисту прав інтелектуальної власності. Судовий порядок розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Можливість та доцільність претензійного порядку задоволення вимог потерпілої особи. Судова практика захисту авторських прав. Зарубіжний досвід захисту авторських та суміжних прав. Особливості розгляду спорів, що випливають з авторських та суміжних прав в судах. Судові збори при подачі позовів з захисту прав інтелектуальної власності і порядок їх сплати. Патентні спори, що вирішуються в судовому порядку. Спори стосовно прав на промислові зразки, що вирішуються у судовому порядку. Спори стосовно прав на індивідуалізацію, що вирішуються у судовому порядку. Збори, їх розмір та порядок сплати. Спори щодо місця походження товарів та порядок їх вирішення. Забезпечення доказів при розгляді спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Види доказів. Участь суду у витребуванні доказів. Спеціальні засоби витребування доказів. Виконання рішень у справах про порушення прав інтелектуальної власності.
Тема 23. Припинення правової охорони інтелектуальної власності. Скасування і припинення правової охорони інтелектуальної власності. Визнання недійсних охоронних документів на об’єкти промислової власності. Припинення правової охорони об’єктів промислової власності. Припинення правової охорони авторського права і суміжних прав. Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Тема 24. Договори у сфері інтелектуальної власності. Загальні положення. Поняття договорів у сфері інтелектуальної діяльності. Авторські договори та їх види. Договори у сфері суміжних прав. Договори у сфері науково-технічної діяльності. Договори на використання об’єктів промислової власності. Договори на патентну кооперацію. Тема 25. Колективне управління майновими правами суб’єктів інтелектуальної власності. Загальні положення. Поняття колективного управління майновими правами суб’єктів інтелектуальної власності. Колективне управління майновими правами суб’єктів авторського та суміжного права. Управління майновими правами суб’єктів промислової власності. Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).
Тема 26. Економіка інтелектуальної власності. Інтелектуальна економіка і її скалдові. Визначення інтелектуального капіталу як економічної категорії. Класифікація видів інтелектуального капіталу за ознаками. Визначення інтелектуальної власності як складової інтелектуального капіталу. Випадки, в яких здійснюється оцінка вартості інтелектуальної власності. Майно і майнові права, які можуть оцінюватися. Підстави для здійснення оціночної діяльності. Істотні умови договору на проведення оцінки. Доходний підхід до оцінки інтелектуальної власності. Витратний піхід до оцінки інтелектуальної власності. Ринковий піхід до оцінки інтелектуальної власності. Ознаки нематеріальних активів як об’єкта бухгалтерського обліку. Складові первісної вартості придбаного нематеріального активу та його види. Використання інтелектуальної власності як нематеріальних активів у господарській діяльності. Механізм комерціалізації інтелектуальної власності. Правомочність власників виключних прав відносно промислової власності. Операції придбання нематеріальних активів з урахуванням механізму їх оподаткування. Оподаткування операцій з продажу нематеріальних активів виробничого призначення та операцій з нематеріальними активами. Тема 27. Стимулювання і заохочення інтелектуальної діяльності. Загальні положення щодо стимулювання і заохочення інтелектуальної діяльності. Державне стимулювання і заохочення інтелектуальної діяльності. Пільги для учасників інтелектуальної діяльності.
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом права інтелектуальної власності згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
6. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «ПРАВО ИНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТИ»
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ.
Тема 2. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
Тема 3. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 4. СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Самостійна робота – 2 год.
Тема 5. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ОХОРОНИ ДОКУМЕНТІВ. ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 6. АВТОРСЬКЕ ПРАВО.
Тема 7. СУМІЖНІ ПРАВА
Самостійна робота – 2 год.
Тема 8. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 9. ПАТЕНТНЕ ПРАВО УКРАНИ.
Тема 10. ОБ’ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА.
Тема 11. ПРАВОВА ОХОРОНА СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ
Тема 12. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОПОГРАФІЙ ІНТЕГРАЛЬНИХ СХЕМ
Тема 13. ПРАВОВА ОХОРОНА ПРОМИСЛОВИХ ЗРАЗКІВ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.
Тема 14. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРОВИРОБНИКІВ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 15. ПРАВОВА ОХОРОНА МІСЦЬ ПОХОЛЖЕННЯ ТОВАРІВ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 16. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 17. НОВІ ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 18. НОРМАТИВНА БАЗА ПАТЕНТУВАННЯ В ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВАХ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 19. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 20. ОСПОРЮВАННЯ ПРАВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 21. ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У АДМІНІСТРАТИВНОМУ І КРИМІНАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 22. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 23. ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 24. ДОГОВОРИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 25. КОЛЕКТИВНЕ УПРАВЛІННЯ МАЙНОВИМИ ПРАВАМИ СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Представники у справах інтелектуальної власності (патентні повірені).
Самостійна робота – 2 год.
Тема 26. ЕКОНОМІКА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ (тема для самостійного вивчення)
Самостійна робота – 2 год.
Тема 27. СТИМУЛЮВАННЯ І ЗАОХОЧЕННЯ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ (тема для самостійного вивчення)
7. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу права інтелектуальної власності, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки права інтелектуальної власності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні права інтелектуальної власності має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової практики. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів права інтелектуальної власності і удосконалення діючого законодавства у даній сфері. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, документів, що відносяться до проблем права інтелектуальної власності, які вивчаються. Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомендоване законодавство. При цьому потрібно з’ясувати зміст диспозиції відповідної норми. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення судової практики. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на відповідні закони. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати право інтелектуальної власності, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти та судову практику потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до права інтелектуальної власності, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування законів в майбутній практичній діяльності.
8. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування законодавства. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство в сфері інтелектуальної власності внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
9. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання і захисту курсових робіт Тему курсової роботи студент вибирає самостійно із переліку тем курсових робіт, що пропонується в цих методичних рекомендаціях. Перед написанням курсової роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план курсової роботи. План необхідно узгодити з викладачем, який веде в групі семінарські і практичні заняття. В зв’язку з тим, що за останні роки в діюче законодавство в сфері інтелектуальної власності внесено ряд змін і доповнень, студентам при підготовці курсових робіт необхідно враховувати положення нових законодавчих актів і судової практики. Курсова робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних з літературних джерел без оформлення посилання на них. Щоб курсова робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть написання. Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання курсової роботи.
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), роз’яснення органів судової влади, літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обґрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику або шляхом логічного висновку, повинен показати “життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення права інтелектуальної власності, привиттю практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче законодавство. 3. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.": Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на цивільний та інший кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
КОНТРОЛЬНІ РОБОТИ З СПЕЦКУРСУ “ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ”
Методичні вказівки і завдання для написання контрольних робіт з спецкурсу “Право інтелектуальної власності”
Засвоєння курсу “Право інтелектуальної власності” – невід’ємна частина вищої, у тому числі юридичної освіти і особливо фахівців господарсько-правової спеціалізації. З урахуванням підсилення міграційних процесів, здійснення зовнішньоекономічної діяльності, це має не тільки пізнавальне, але й велике практичне значення. Детальне вивчення цих питань може бути здійснено при написанні контрольних робіт. Метою написання контрольних робіт з спецкурсу “Право інтелектуальної власності” є засвоєння слухачами та студентами базових знань, основних понять та категорій з права інтелектуальної власності, навчання застосовувати здобуті теоретичні знання в практичній роботі, а також аналізувати і правильно вирішувати проблемні ситуації, що виникають у реальному житті. Навчальним планом на вивчення курсу “Право інтелектуальної власності” відводиться значна кількість тем. Тому основне навантаження припадає на самостійну роботу. При самостійному опануванні курсу “Право інтелектуальної власності” кафедра рекомендує використовувати доступні збірники нормативних актів чи їх офіційні джерела. Контрольна робота виконується студентом за номером останньої цифри залікової книжки. Зазначена робота складається з теоретичного питання, задачі та практичного завдання.
Варіант № 1.
Задача 1. При заснуванні товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс” Шевченко в якості статутного внеску вніс свої права інтелектуальної власності – рукопис книг “Типові форми договорів у підприємницькій діяльності”, свої знання та професійні якості по організації та легалізації господарських товариств, оцінивши їх у 25 відсотків статутного доходу. Інші 75 відсотків були внесені іншими засновниками товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс”. При цьому це було закріплено установчим договором та статутом. Товариство було у встановленому порядку зареєстровано і здійснювало свою статутну діяльність на протязі трьох років, після чого припинило діяльність. За той час вищезгадана книга хоча і була видана, але внаслідок її низького змістовного рівня та суттєвих помилок не реалізовувалась. Співзасновники вимагали повернення їм їх внесків відповідно до внесених грошових та майнових внесків, їх розміру та форм. Шевченко також претендував на частину майнова і стверджував, що на основі його інтелектуального потенціалу ТОВ успішно здійснювало свою діяльність, не мало боргів, співзасновникам виплачувались вчасно дивіденди. Але загальні збори відмовили в його вимозі, і він передав спір на рогляд суду. Яке рішення повинен винести суд? Які особливості інтелектуальних прав? На цьому прикладі поясніть природу права інтелектуальної власності та їх види. Чи можна в якості статутних внесків вносити права інтелектуальної власності?
Теоретичне питання. Зміст права інтелектуальної власності.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу невиключних прав на використання літературного письмового твору в сфері науки, економіки, менеджменту, статистики, техніки.
Варіант № 2.
Задача 2. Багрій, як правонаступниця авторських прав свого батька відомого письменника, подала позов до спільного підприємства “Флора” про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що виразилось у виданні СП книги батька тиражом 100 тис. примірників. В процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за своє життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між ними велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть автора перешкодила її кладенню. За заповітом автор передав усі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці їх уступила Московському видавництву “Максим”. Відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості переказав на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію відповідного платіжного документа. Позивачка наполягала на тому, що договір її батьком не був підписаний і про одержання ним сум за платіжним документом їй нічого не відомо. Яке рішення повинен винести суд? Чи є порушення прав інтелектуальної власності позивачки? Якщо є, то які заходи їх захисту передбачає чинне законодавство?
Теоретичне питання. Ознаки обороноспроможності об’єктів права інтелектуальної власності.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на використання літературного письмового твору в сфері науки (економіки, менеджменту, техніки, статистики), ескізу рекламного оголошення (вивіски, листівки, буклети), креслень (схем), перекладу.
Варіант № 3.
Задача 3. Тищенко звернувся в 1994 р. до видавництва “Тетрис” з позовом, у якому просив припинити розповсюдження та вилучити всі примірники опублікованого видавництвом роману “Шлях у небуття”, а також про відшкодування завданої матеріальної та компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги він мотивував тим, що написаний батьком в 1952 р. роман в 1955 р. був опублікований в журналі “Вітчизна” і відтоді не публікувався. Після смерті в 1964 р. батька він успадкував право, яке видавництво проігнорувало. Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився в 1980 р. – тобто через 25 років після смерті. Крім того, видавництво почало підготовку до видання роману та випустило в світ першу партію тиражу до вступу Закону України “Про авторське право та суміжні права” в силу і не могло передбачити лібералізації прав спадкоємців. Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача. Проаналізуйте ситуацію та рішення суду. Підготуйте варіант свого вдасного рішення справи.
Теоретичне питання. Відкриття як об’єкт права інтелектуальної власності та їх ознаки.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на комп’ютерну програму.
Варіант № 4.
Задача 4. Суха звернулась до суду з позовом до Червоного про захист її прав на курсову роботу. В процесі розгляду справи суд вияснив тотожність обох курсових робіт, які при преревірці були повернені викладачем на повторне виконання як такі, що не мають самостійного характеру і є плагіатом. Курсова робота позивачки надійшла поштою в деканат 10 жовтня 1998 р. з Львівської області, а на перевірку була представлена 16 жовтня цього ж року. Курсова робота Червоного – жителя Харкова, подана 15 жовтня і надійшла на кафедру 17 жовтня. Цього ж дня обидві роботи були передані на перевірку та рецензування. Відповідач стверджував, що роботу він писав із навчального посібника, це стверджувала і позивачка. Суддя призначив літературознавчу експертизу, яка дала висновок, що обидві роботи списані з одного навчального посібника і виконані незалежно. В роботах є незначні тотожні відхилення від тексту першоджерела. Визначіть, що в даному випадку є об’єктом авторського права? В яких випадках дозволяється вільне використання авторських прав? Чи виникає авторське право на курсову роботу? Яке рішення слід винести по справі?
Теоретичне питання. Винаходи на корисні моделі як об’єкти промислової власності: поняття, об’єкти. Види.
Завдання. Складіть угоду співавторів письмового літературного твору наукового (технічного, економічного, бухгалтерського) характеру, комп’ютерної програми, баз даних (договір простого товариства).
Варіант № 5.
Задача 5. Краснова звернулася до видавництва “Юридична практика” з позовом, в якому просила стягнути авторську винагороду та відшкодувати заподіяну моральну шкоду. В позові вона вказала, що у виданому СD-ROM дипломні, курсові роботи і реферати без її відома була вміщена написана нею дипломна робота. Як доказ вона представила дискету із записом своєї роботи. Як потім було встановлено, запис роботи на дискету був зроблений за рік до випуску у продаж згаданого диску. Витік інформації з її домашнього персонального комп’ютера виключався. Копію дискети із записом дипломної роботи на вимогу вищого навчального закладу, у якому вона навчалась, позивачка додала до матеріалів самої дипломної роботи. Як слід вирішити справу? Які факти мають значення для її вирішення?
Теоретичне питання. Спадкоємство інтелектуальних прав.
Завдання. Складіть договір на видання твору.
Варіант № 6.
Задача 6. У березні 1994 року співробітниками юридичного відділу страхової компанії “Ризик” розроблено ініціативний проект Закону України “Про страхову справу” і розповсюджений для обговорення серед страхових компаній м. Харкова, а один примірник направлено у Верховну Раду України. Через деякий час з’ясувалось, що окремі його ідеї були використані в роботі та локальних нормативних актах страхової компанії “Поліс”, зокрема у її Правилах добровільного страхування кредитів. Вважаючи порушенням належне СК “Ризик” авторське право, у господарський суд Харківської області було подано позов про відшкодування заподіяних збитків, у тому числі втраченої вигоди. А також вилучення та спрямування на її користь незаконно отриманих в результаті порушення прибутків. Проаналізуйте ситуацію і підготуйте письмові відповіді на питання: що є об’єктом авторського права і які об’єкти цим правом не охороняються? Чи вправі господарський суд розглядати вказаний позов? Чи підлягають задоволенню вимоги позивача? Яке рішення повинен прийняти арбітражний суд?
Теоретичне питання. Держава як володілець прав інтелектуальної власності. Підстави набуття державою прав інтелектуальної власності.
Завдання. Складіть авторський договір на передачу не виключних прав на використання комп’ютерної програми.
Варіант № 7.
Задача 7. У 1992 році видавництво “Обрій” опублікувало повість Зотова “Випадок у горах”. В червні 1994 року автору стали відомі факти використання його твору без згоди, а саме: невеликий уривок з повісті був зачитаний в літературній програмі по обласному радіо; повість додатково видана тиражем 800 примірників рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та іншим видавництвом; за сюжетом повісті написана п’єса і відбувалася вистава в Харківському театрі юного глядача; уривок з повісті опублікований у одному із літературних журналів та хрестоматії сучасної української літератури для школярів; видавництво “Новий час” опублікувало повість у перекладі на російську мову і частину тиражу імпортувало до Росії; один з інститутів виготовив 50 примірників твору для використання в навчальному процесі. При цьому в деяких місцях твір переривався коментарями стосовно літературних прийомів та образів, якими користувався автор. Підготуйте письмові відповіді на поставлені питання і поясніть на цьому прикладі межі дії авторського права.
Теоретичне питання. Правове положення Державного агентства з авторських та суміжних прав, Комітету по захисту прав інтелектуальної власності (Патентного відомства)
Завдання. Складіть авторський договір про передачу виключних прав на використання комп’ютерної програми.
Варіант № 8.
Задача 8. Програміст за фахом Мороз розробив комп’ютерну програму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Морозом (автором) з приватним підприємством “Альтаїр”. Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство “Альтаїр” уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Мороз, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на приватне підприємство “Альтаїр”, в якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми. Яке рішення повинен прийняти суд? Що таке комп’ютерна програма і які особливості регулювання відносин по їх створенню та використанню? Які особливості режиму службових комп’ютерних програм?
Теоретичне питання. Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Атестація патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу виключних прав на використання ілюстрацій, ескізів рекламного оголошення (вивіски, листівки, буклета).
Варіант № 9.
Задача 9. У квітні 1994 року під час проведення в Харкові чергового туру колективів КВК приватна телекомпанія “Оріон” зняла відеофільм і продемонструвала в одній із своїх програм, а ще пізніше близько ста відео копій, виготовлених цією ж телекомпанією, надійшло в торгівельну мережу міста. Таку ж програму, але на підставі угоди з керівництвом Харківської ліги КВК дещо раніше зняла і показала телекомпанія “Харків”. Члени однієї з команд, яка брала участь у змаганнях, звернулися до телекомпанії з вимогою сплати їм винагороду за використання запису їх виступу та припинити розповсюдження відеокасет. Керівництво телекомпанії відмовилась задовольнити вимоги виконавців, мотивуючи тим, що авторська винагорода була сплачена творцям відеофільму: режисеру, оператору, відео інженеру. Останні, в свою чергу, не виявили бажання розділити винагороду з виконавцями. Телекомпанія “Харків” теж заявила вимоги до ТК “Оріон” стосовно порушення її суміжних прав. Проаналізуйте наведену ситуацію та зверніть увагу на такі питання: що таке аудіовізуальний твір і хто визнається його автором? Які особливості суміжних прав? Які права належать виконавцям? Складіть проект рішення суду по даній ситуації.
Теоретичне питання. Агенти з товарних знаків та їх правове положення.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу невиключних прав на використання ілюстрацій, ескізів рекламного оголошення (вивіски, литівки, буклети).
Варіант 10.
Задача 10. Продюсерський центр “Супер-нова” звернувся з позовами про захист авторських прав до ряду студій звукозапису та продавців аудіо касет із записами популярних шлягерів. У них вказувалось, що вказаними суб’єктами без дозволу позивача відтворюються та продаються копії створених у центрі записів. Внаслідок неякісного піратського перезапису порушується ділова репутація центру. В позовах вимагалось відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 300 000 гривнів солідарно, вилучити та знищити всю контрафактну продукцію, компенсувати заподіяну моральну шкоду та припинити діяльність відповідачів. Яке рішення повинен винести суд? Чи правомірні вимоги позивача?
Теоретичне питання. Права власників та уповноважених ним органів щодо результатів створених за службовим завданням.
Завдання. Складіть договір авторського замовлення на створення і подачу (відчудження) майнових прав на комп’ютерну програму.
Варіант № 11.
Задача 11. Видавництво “Центрінформ” випустило серію брошур з тостами і піснями від Олексія Балдакова, куди без згоди авторів та їх правонаступників включено їхні твори без виплати авторської винагороди. Дочка та внучка поета Льва Ошаніна заявила видавництву претензію, а коли конфлікт не вдалося владнати, то звернулася з позовом про компенсацію морального збитку на суму 2200 мінімальних зарплат. Проведіть юридичний аналіз наведеної ситуації. Яке рішення повинен винести суд? Підготуйте проект судового рішення.
Теоретичне питання. Поняття авторського права та сфера його дії.
Завдання. Складіть протокол узгодження договірної ціни та календарний план робіт.
Варіант № 12.
Задача 12. При виданні збірки гуморесок С.Руданського внаслідок помилки було змінено першу букву прізвища автора на букву “М”, а також з різних прижиттєвих видань автора фактично створено нову збірку, чим, як вказали в позові потомки відомого гумориста та спілка письменників, було спотворено і саме авторство і порушено творчий задум автора. Позивачі вимагали: - вилучення з реалізації всіх примірників збірки, - вилучення отриманої винагороди (комерційного доходу), - компенсації завданої моральної шкоди, Заперечуючи проти позову, укладачі заявили, що авторське право уже припинило строк своєї дії, а помилка в прізвищі сталась не з їх вини, а з вини видавництва, якому подали правильний рукопис. Крім цього, весь тираж був проданий реалізаторам і частина його розійшлася. Чи правомірні вимоги позивачів? Які відносини виникли в наведеному випадку? Що є предметом правовідносин? Яке рішення повинен прийняти суд? Письмово складіть проект рішення. Яке правове значення мають заперечення відповідача?
Теоретичне питання. Похідний твір та його правове значення.
Завдання. Складіть акт остаточної здачі-прийомки твору по договору на створення і подачу майнових прав та твір.
Варіант № 13.
Задача № 13. Н. звернувся із позовом про визнання його співавтором роману К. “Напередодні”, в якому вказав, що він разом із відповідачем спільно створив роман “Життя”. К. без його згоди дав роману нову назву, змінив імена діючих персонажів, вніс окремі виправлення і видав його у видавництві під своїм іменем. У позові він просив суд визнати його співавтором і стягнути з К. половину виплаченого йому видавництвом гонорару. При цьому гонорар був виплачений частково у грошовій формі, а частково частиною тиражу. На попередньому засіданні суду Н. пояснив, що хотів втілити свої спогади про прожите життя та події у яких він брав участь, у мемуари. Але практично здійснити свій намір не зміг. Він познайомився з літератором К. і на протязі двох років йому розказував епізоди з свого життя. На їх спідставі К. й створив згаданий роман. Суд ставновив, що Н. не мав готового рукопису, і вимагав літературної обробки. Не було в нього ні щоденника, ні записів, які могли б бути використані для створення роману. Не брав Н. участі в розробці плану і сюжетної лінії роману. Яке рішення повинен винести суд?
Теоретичне питання. Особисті немайнові права авторів.
Завдання. Складіть авторський договір про подачу (відчудження) майнових правна літературний письмовий твір в сфері економіки (менеджменту, статистики, техніки та ін.) ескіз рекламного оголошення (вивіски, листівки, буклети), креслення (схему), комп’ютерну програму, переклад особою, що отримали (набувшим) майнові авторські права.
Варіант № 14.
Задача 14. В пародії на стиль відомого поета пародист вказав деякі відомості з його особистого життя, а при її публічному виконанні кривлявся та гримасничав. Вбачаючи порушення своїх прав, поет подав позов до суду. Проаналізуйте наведену ситуацію. Які відносини виникли? Чи порушені права поета?
Теоретичне питання. Майнові права автора. Майнові права володільця.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу виключних майнових прав на літературні письмові твори, комп’ютерну програму, базу даних особою, отримавшою (набувшою) майнові авторські права.
Варіант № 15.
Задача 15. Коваленко подав до Держпатенту України заявку (документи, необхідні для видачі патенту) з клопотанням про видачу патенту на винахід – будильник з досі невідомим сигнальним пристроєм для пробудження, сконструйованим у вигляді джерела запаху. Як запахові речовини винахідник пропонував використовувати нашатирний спирт і парфумерні речовини. Подібний сигнальний пристрій на думку винахідника дозволяє усунути несприятливий вплив дзвінка на психіку людей, забезпечує поступовість пробудження та можливість пробудження глухих людей. Після проведення Держпатенттом експертизи заявки за формальними ознаками заявнику було надіслане повідомлення про можливість проведення експертизи по суті. Через 2 роки від дати подання заявки Коваленко подав до Держпатенту клопотання про проведення експертизи заявки на винахід по суті. За результатом цієї експертизи було надіслане рішення про відхилення заявки. В рішенні Держпатент посилався на те, що запропонований винахідником будильник з сигнальним пристроєм у вигляді джерела запаху не створює ефекту, бо людина, що спить, погано реагує на запахи, вплив запаху неможливо припинити миттєво, через що він може викликати подразнення в інших присутніх. Через ці обставини, на думку експертів, будильник не знайде широкого попиту. Заявник не погодився з рішенням Держпатенту та оскаржив його до Апеляційної ради у встановлений строк. Що визнається винаходом і що об’єктом винаходу. Визначіть критерії патентоздатності винаходу. Яке рішення має бути прийнято по заявці та скарзі на рішення Держпатенту?
Теоретичне питання. Вільне використання твору.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу невиключних майнових прав на літературний письмовий твір, комп’ютерну програму, базу даних особою, отримавшою (набувшою) майнові авторські права.
Варіант № 16.
Задача 16. Леоненко звернувся з позовом, в якому заперечував авторство його керівника Трухіна на винахід “Спосіб автоматичного регулювання процесу ректифікації” і стверджував, що останній не вніс у винахід творчого внеску, а був включений за те, що допоміг розробити креслення, підготувати та оформити заявку, оформити інші документи та їх копії. При розгляді справи у суді було встановлено, що у довідці про творчу участь співавтора вказано конкретний внесок відповідача – функціональну схему реалізації способу регулювання процесу ректифікації, в тому числі нові вузли, що і підтвердив експерт. При цьому в заявці, що підписав Леоненко, Трухін вказаний як співавтор. Останній, заперечуючи позов, вказав, що позивач став оспорювати його авторство після того, як ним була висловлена негативна оцінка дисертаційного дослідження позивача. Які обставини повинен вияснити суд і яке необхідно прийняти рішення? Хто вважається співавтором винаходу і як це відображається в заявочних документах? Які права співавторів винаходу? Як здійснюється користування патентом, що належить декільком спів володільцям?
Теоретичне питання. Авторське право на аудіовізуальний твір.
Завдання. Складіть службову інструкцію інженера програміста.
Варіант № 17.
Задача 17. За дорученням директора машинобудівного заводу група конструкторів та художник-дизайнер зробили нову модель пральної машини та надіслали замовнику письмове повідомлення про створення винаходу та промислового зразка. До повідомлення було додано опис, креслення, фотографії та інші матеріали, які досить повно розкривали сутність розробки. Через півроку завод її освоїв і надіслав у продаж. Враховуючи те, що замовник не подав заявки на отримання патентів, автори звернулись до адміністрації з проханням дати дозвіл на подання заявки від свого імені на винахід та промисловий зразок. У задоволенні прохання було відмовлено на тій підставі, що умовою трудового договору не передбачалось право на подання заявок, що створені при виконанні службових обов’язків. Тоді співавтори розробки на свій ризик звернулись до Держпетенту України із заявкою на видачу патенту, де вказали, що тільки інженери-конструктори є співавторами винаходу. Проаналізуйте наведену ситуацію і підготуйте письмові відповіді на запитання: як вирішено законодавством питання про патентування розробок, що створені при виконанні службового завдання. В яких випадках розробки вважаються службовими? Чи мав право замовник заборонити співавторам патентування розробок? Що визнається промисловим зразком? Яким чином дизайнер може захистити свої права?
Теоретичне питання. Права виконавців та їх зміст.
Завдання. Складіть договір купівлі-продажу науково-технічної інформації.
Варіант № 18.
Задача 18. Акціонерне товариство “Відродження” протягом трьох років виробляло універсальні настільні вакуумні преси, що користувались підвищеним попитом. Після введення в дію Закону України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” генеральний директор звернувся до спеціалістів консалтингової фірми за роз’яснення з таких питань: Чи може акціонерне товариство позначати свою продукцію словесним знаком “Відродження”, щоб вона відрізнялась від однорідної продукції інших товаровиробників? Що необхідно зробити і які документи подати для отримання розрізняльного знаку і якого краще? Які права та обов’язки випливають із отримання свідоцтва на товарний занк чи фірмову назву? Чи вправі власник розрізняльного знаку передавати право користування ним іншим підприємцям? Чи не конкурує розрізняльний знак з місцем походження товару? Які права володільця розрізняльного знаку в разі порушення його прав? Підготуйте розгорнуту пиьмову відповідь на вказані запитання.
Теоретичне питання. Права виробників фонограм та їх зміст.
Завдання. Складіть акт здачі-прийомки у відповідності з договором купівлі-продажу науково-технічної інформації.
Варіант № 19.
Задача 19. Харківський механічний завод за договором передав товариству “Перспектива” комплект розробленої його спеціалістами конструкторської документації на виготовлення пристрою для визначення вмісту нітратів в овочах та фруктах. Згідно з умовами договору завод, крім документації також зобов’язався поставити товариству спеціальне технологічне обладнання, підготувати його спеціалістів для освоєння розробки, передати досвід по налагодженню технологічного процесу. На підставі договору та податкового законодавства України бухгалтерія товариства у звітних документах зменшила оподатковуваний валовий прибуток, одержаний товариством за звітний період, на суму витрат на придбання “ноу-хау”. Державна податкова інспекція району виявила це під час проведення перевірки і оштрафувала товариство, мотивуючи своє рішення тим, що відносини між сторонами були врегульовані не договором “ноу-хау”, а договором купівлі-продажу. Не погодившись зі штрафом, товариство подало у міську податкову адміністрацію скаргу. Проаналізуйте правове положення та аргументи спору і дайте відповідь на запитання: що визнається договором “ноу-хау”, які його особливості та юридична природа? Які спільні риси та відмінності договорів “ноу-хау” та купівлі-продажу?
Теоретичне питання. Права організацій мовлення.
Завдання. Складіть угоду врегулювання взаємовідносин між співавторами твору.
Варіант № 20.
Задача 20. Під час приватної поїздки в Румунію Кузьма привіз звідти мішок нового сорту пшениці і став його розводити у колективному сільськогосподарському підприємстві “Сеньків”. Урожайність була набагато вище середньої по району. Спільно з агро університетом були проведені випробування, і через 6 років подана заявка на отримання патенту на новий сорт пшениці. Після проведення випробувань було видано патент на новий сорт пшениці, який вже був широко розповсюджений і вивозився в ряд країн. Румунські вчені заявили про визнання патенту недійсним. У позові суд відмовив. На цьому прикладі з’ясуйте ознаки патентоспроможності нових сортів рослин та порядок їх патентування. Яке рішення повинен винести суд?
Теоретичне питання. Правила торгівлі примірниками аудіовізуальних товарів.
Завдання. Складіть протокол зборів авторів твору до погодження про врегулювання взаємовідносин між співавторами твору.
Варіант № 21.
Задача 21. Інженер одного із відділів державного підприємства та старший майстер подали заявку на раціоналізаторську пропозицію. У прийнятті пропозиції було відмовлено на тій підставі, що інженер заводу відповідно до положення про раціоналізаторську діяльність на заводі не може бути автором таких пропозицій. Крім того, за два роки до того тотожний пропозиції винахід був опублікований в журналі “Наука и жизнь”. Не погодившись з відмовою, співавтори подали скаргу, де вказали, що раціоналізаторська пропозиція виходить за межі функціональних обов’язків інженера. До подачі заяви вона успішно 4 місяці використовувалась на практиці і дала економію та суттєво покращила умови та безпеку праці. Яке рішення необхідно прийняти по скарзі? Які вимоги щодо раціоналізаторських прпозицій та порядок їх кваліфікації?
Теоретичне питання. Засоби охорони авторських і суміжних прав. Способи захисту авторських і суміжних прав.
Завдання. Складіть авторський договір на передачу виключного права на використання твору.
Варіант № 22.
Задача 22. Податкова інспекція м.Євпаторія у червні 1999 року порушила справу проти ТОВ “Ремпобуттехніка” про порушення законодавства про трансляцію програм мовлення через кабельну мережу колективного користування. У процесі провадження у справі було виявлено, що ТОВ спеціалізувалося на наданні послуг із колективного телебачення. Воно провело кабельну мережу, встановило спеціальну апаратуру, потужну антену і транслювало передачі інших телекомпаній, кінофільми та відеофільми, іншу відеопродукцію не маючи на те дозволів від виробників відеограм і телестудій. Справа у квітні 2001 року була передана до суду і в жовтні цього ж року розглянута Мінським судом м.Євпаторія. Потерпілі від дій ТОВ фізичні та юридичні особи цивільного позову не заявляли. Які факти мають значення для правильної кваліфікації дій ТОВ? Якими нормативними актами слід керуватися при веденні справи? Яке рішення повинен винести суд?
Теоретичне питання. Поняття та визначення контрафактних порушень авторських та суміжних прав.
Завдання. Скласти договір доручення на управління майновими авторськими правами.
Варіант № 23.
Задача 23. 19 червня 1999 року колишній голова ВАТ “Пивзавод Іванівський” Т. і начальник виробничої лабораторії М. через ЗАТ “Патентно-інноваційний центр” подали заявку на винахід – настойку солодку “Пікантна горобина на коньяку” і заявку на винахід “Слива на коньяку”, що були розроблені головним технологом ЗАТ “Аромат” Ч. разом із К. і Т. Вказані рецептури були розроблені в ЗАТ “Аромат” в 1997 році і зареєстровані в Державному комітеті харчової промисловості України: “Пікантна горобина на коньяку” 3 грудня 1997 року, а “Слива на коньяку” 2 грудня 1997 року. Вони були виконані на основі замовлення ВАТ “Пивзавод Іванівський”. Розробниками в матеріалах був вказаний “Пивзавод Іванівський”, - відповідно до укладеного договору патентоволодільцем повинен бути замовник. Колишній голова ВАТ “Пивзавод Іванівський” виступав представником замовника розробок і підписував карти та рецептури як посадова особа. Заступник директора ТОВ “Аспект” Т. здійснювала фінансування проведення робіт. Яке рішення повинен винести суд в разі звернення з позовом?
Теоретичне питання. Поняття патентного права. Відмінність винахідницького права від патентного права.
Завдання. Скласти звіт повіреного до договору доручення на управління майновими авторськими правами.
Варіант № 24.
Задача 24. Радгосп-завод “Берн” без дозволу Кілійського винзаводу – власника знака для товарів і послуг “Вінок Дунаю” – випускав і реалізовував з лютого по квітень 1998 року вино з аналогічною назвою відповідно до сертифіката відповідності, виданого Закарпатським державним центром стандартизації, метрології і сертифікації (ДЦСМС). Після отримання заявки уповноваженого представника Кілійського винзаводу Закарпатський ДЦСМС припинив дію вказаного сертифіката на випуск і реалізацію заводом “Берн” вина “Вінок Дунаю”. За експертним висновком патентного повіреного використання радгоспом-заводом “Берн” знака для товару і послуг (пляшка, етикетка і кольєретка) Кілійського винзаводу на ринку однорідних товарів може ввести споживача в оману стосовно виробника вина. Територіальне відділення Антимонопольного комітету України порушило адміністративне провадження у справі. Як слід кваліфікувати дії радгосп-заводу “Берн”. Яке рішення слід винести у справі? Які можливі способи захисту порушених прав і впливу на порушника?
Теоретичне питання. Патентні системи: заявочна, перевірочна, дослідницька, змішана.
Завдання. Оскаржте рішення по заявці і поновіть пропущені строки.
Варіант № 25.
Задача 25. В територіальне відділення Антимонопольного комітету України надійшла заява від ТОВ “Айсберг” про неправомірне використання його фірмової назви приватним підприємством “Айсберг” (ПП “Айсберг”). Як було встановлено, ТОВ “Айсберг” отримало свою назву в момент його державної реєстрації як суб’єкта підприємництва 30 грудня 1994 року і спеціалізується на роздрібній торгівлі продовольчими товарами дитячого асортименту. ПП “Айсберг” зареєстроване як суб’єкт підприємництва 27 січня 1997 року і спеціалізується на комісійній торгівлі непродовольчими товарами дитячого асортименту. Його власник до реєстрації був працівником ТОВ “Айсберг” і при реєстрації добре знав про існування однойменного підприємства та його спеціалізацію. Як слід кваліфікувати дану ситуацію? Чи є порушення у діях власника ПП “Айсберг”? Яке і хто повинен винести рішення по даному випадку? Складіть проект рішення.
Теоретичне питання. Права і обов’язки винахідників службових винаходів.
Завдання. Зареєструйте товарний знак.
Варіант № 26.
Задача 25. В інтересах групи грузинських підприємців Антимонопольна служба Грузії звернулась до Антимонопольного комітету України із заявою, у якій вказала, що підприємці Грузії мають на використання назви місця походження товару “Боржомі” при виробництві і реалізації мінеральної води з Боржомських джерел і просила провести дослідження українського сегмента мінеральної води із назвою “Боржомі”. Проведення перевірками було встановлено, що декілька підприємств України без дозволу власника ліцензії чи уповноважених ними осіб для маркування своєї продукції – штучно мінералізованої води – використовували на етикетках назву “Боржомі” (типу боржомських вод). Вони тут же давали порівняльні характеристики виробленої ними води і води із водами з Боржомських джерел. Як слід кваліфікувати дану ситуацію? Чи є порушення українських виробників штучно мінералізованої води? Яке і хто повинен винести рішення по даному випадку? Складіть проект рішення.
Теоретичне питання. Поняття та ознаки корисної моделі.
Завдання. Внесіть зміни в реєстрацію товарного знака.
Варіант № 27.
Задача 27. Акціонерне товариство “Вимпел” звернулось до своїх працівників з позовом про повернення виплаченої ним винагороди за раціоналізаторську пропозицію, у якій було вказано, що у 1999 році вони подали колективну заявку про реєстрацію раціоналізаторської пропозиції. Відділом іновацій АТ вона була визнана і видано посвідчення, а після провадження у виробництво на протязі двох років співавторам було виплачено 20 відсотків отриманої економії. У 2002 році виявилося, що подана раціоналізаторська пропозиція у 1997 році була опублікована у газеті “Інновація”, і автори без доопрацювання її ідеї оформили матеріали заявки і подали на реєстрацію. Як слід вирішити справу? Які об’єкти не можуть бути визнані раціоналізаторськими пропозиціями? Складіть проект рішення. Подані нижче завдання розраховані на колективну роботу декількох студентів одночасно.
Теоретичне питання. Порядок отримання патенту на винахід та корисну модель.
Завдання. Складіть статут редакції.
Варіант № 28.
Задача 28. В місцевому Центрі науково-технічної і комерційної інформації провели патентний пошук стосовно винаходу “Інерційний торбаз для спортивних велосипедів”. Результати патентного пошуку оформили справкою встановленого зразка. Чи правильно рийняте рішення?
Теоретичне питання. Тимчасова правова охорона, її значення та зміст.
Завдання. Складіть договір між співзасновниками засобів масової інформації.
Варіант № 29.
Задача 29. За дорученням директора машинобудівного заводу група конструкторів та художник-дизайнер розробили нову модель пральної машини та надіслали замонику письмове повідомлення про створення винаходу та промислового зразка. До повідомлення було додано опис, креслення, фотографії та інші матеріали, які досить певно розкривали сутність розробки. Через півроку завод її освоїв і надіслав у продаж. Враховуючи те, що замовник не подав заявки на отримання патентів, автори звернулись до адміністрації з проханням дати дозвіл на подання заявки від свого імені на винахід та промисловий зразок. В задоволенні прохання було відмовлено на тій підставі, що умовами трудових договорів не передбачалось право на подачу заявок на винахід та промисловий зв’язок, які створені при виконанні службових обов’язків. Тоді співавтори розробки на свій ризик звернулись до Держпатенту України із заявкою на видачу патенту, де вказали, що тільки інженери-конструктори є співавторами винаходу. Проаналізуйте наведену ситуацію і підготуйте письмові відповіді на питання: Як вирішено законодавством питання про патентування розробок, що створені при виконанні службового завдання? В яких випадках розробки вважаються службовими? Чи мав право замовник заборонити співавторам патентування розробок? Що визнається промисловим зразком? Яким чином дизайнер може захистити свої права?
Теоретичне питання. Право першокористувача та його зміст.
Завдання. Складіть запит інформації від імені редакції газети.
Варіант № 30.
Задача 30. Відповідно до індивідуального плану роботи викладача доцент кафедри Митник включив підготовку монографії “Органічні сполуки” обсягом 10 авт.а. строком виконання 3роки. Зважаючи на великий обсяг навчальної роботи, йому на підставі додаткового договору із ректоратом було збільшено посадовий оклад. За першй та другий рік роботи рукописи розділів монографії на кафедру та вченій раді університету не подавались. Призначена вченою радою комісія встановила, що виконавець лише зібрав деякі емпіричні дані підготовки розділів роботи. За рік, що зостався, робота не буде виконана. Митник посилався на те, що своє навантаження від виконав за рахунок звільненої проти розрахункової навчальної і виховної роботи. Зважаючи на те, що виконавець захистив за подібною темою кандидатську дисертацію, і особисті завіряння, йому рішення вченої ради університету тема була збережена, але посадовий оклад приведено у відповідність з реальними результатами роботи. У встановлений строк монограція не була завершена. Наказом ректора університету за рекомендацією вченої ради з Митника було стягнуто різницю звільшеного на час виконання важливої роботи посадового окладу, що виплачувався на підставі додаткового договору. Як слід вирішити суперечку? Якими нормами? Підготовте проекти необхідних процесуальних документів по справі.
Теоретичне питання. Права, що виникають з патенту.
Завдання. Складіть висновок експертизи заявки на товарний знак.
Варіант № 31.
Задача 31. Леоненко звернувся з позовом, в якому заперечував авторство його керівника Трухіна на винахід “Спосіб автоматичного регулювання процесу ректифікації” і стверджував, що останній не вніс у винахід творчого внеску, а був влючений за те, що допоміг рзробити креслення, підготувати та оформити заявку, оформити інші документи та їх копії. При розгляді справи у суді було встановлено, що у довідці про творчу участь співавтора вказано конкретний внесок відповідача – підготовка функціональної схеми реалізації способу регулювання процесу ректифікації, в тому числі нові додаткові вузли, що і підтвердив експерт. При цьому в заявці, що підписав Леоненко, Трухін вказаний як співавтор. Останній, заперечуючи позов, вказав, що позивач став оспорювати його авторство після того, к ним була висловлена негативна оцінка дисертаційного дослідження позивача. Які обставини повинен вияснити суд і яке необхідно прийняти рішення? Хто вважається співавтором винаходу і як це відображається в заявочних документах? Які права співавторів винаходу? Як здійснюється користування патентом. Що належить декільком співволодільцям?
Теоретичне питання. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту. Примусове відчудження патентних прав.
Завдання. Складіть зразок свідоцтва на товарний знак.
Варіант № 32.
Задача 32. Програміст за фахом гр. Мороз П.І. перебував у трудових відносинах з приватним підприємством “Альтаїр”. У зв’язку з виконанням трудових обов’язків Мороз П.І. розробив та передав комп’ютерну програму для ведення бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма використовувалась “Альтаїром” для власних потреб. Через деякий час (приблизно через півроку) приватне підприємство “Альтаїр” уклало декілька авторських договорів на використання вищевказаної програми іншими підприємствами. Мороз, вважаючи себе автором програми. Звернувся до суду з позовом до “Альтаїра”. Обґрунтуйте позицію відповідача, вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть заперечення на позовну заяву.
Теоретичне питання. Патент на сорт та його особливості.
Завдання. Складіть договір на патентну кооперацію.
Варіант № 33.
Задача 33. Багрій як правонаступник авторських прав свого батька – відомого письменника – подала позов до спільного підприємства “Флора” про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що виразилось у виданні СП книги батька тиражем 100 тис. примірників. В процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між ними велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть автора її укладенню перешкодила. За заповітом автор передав цсі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці їх уступила Московському видавництву “Максим” відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості перевів на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію платіжного документа. Позвачка наполягала на тому, що договір її батьком не був підписаний і про одержання сум за платіжним документом їй нічого не відомо. Яке рішення повинен винести суд? Чи має місце порушення прав інтелектуальної власності позивачки? Якщо ж має, то які міри по їх захисту передбачає чинне законодавство?
Теоретичне питання. Тимчасова охорона права на сорт та її зміст.
Завдання. Складіть договір на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва.
Варіант № 34.
Задача 34. Шахтним управлінням “Донбасвугілля” був отриманий патент на виконання в шахтному кріпленні поперечних стійок, які раніш виготовлялися з дерева, у вигляді певної металевої конструкції. Її застосування дозволило виключити осідання покрівлі і суттєво підвищити безпеку гірничодобувних робіт. Шахтоуправління “Крив бас” виконало по патенту не всі поперечні стійки, а тільки деякі з них. Шахтоуправління “Донбасвугілля” звернулося з позовом до суду про порушення патенту “Кривбасом”. Обгрунтуйте позицію позивача, вкажіть, які юридичні факти входять в предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.
Теоретичне питання. Права автора промислового зразка.
Завдання. Складіть сценарний договір.
Варіант № 35.
Задача 35. Тищенко звернувся в 1994 році з позовом до видавництва “Тетрис”, в якому просив припинити розповсюдження та вилучення всіх примірників опублікованого видавництвом роману “Шлях в небуття”, а також про відшкодування завданої реальної та компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги він мотитквав тим, що написаний батьком в 1952 році роман в 1955 році був опублікований в журналі “Вітчизна” і з тих пір не публікувався.після смерті в 1964 році батька він успадкував право на видання. Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився в 198- році – тобто через 25 років. Крім цього, видавництво почало підготовку до видання роману та випустило в світ першу партію тиражу до вступу Закону України “Про авторське право та суміжні права” в силу і не могло передбачити лібералізації прав спадкоємців. Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача. Проаналізуйте ситуацію. Яке рішення має бути прийнято по справі?
Теоретичне питання. Порядок патентування промислових зразків.
Завдання. Підготовити матеріали для реєстрації місця походження товару.
Варіант № 36.
Задача 36. У торгівця аудіокасетами на ринку представником агентства з колективного управління авторськими і суміжними правами було виявлено у продажу примірники не ліцензованих аудіокасет із записами популярних виконавців. Майнові права і інтереси ряду з них агентство представляло на підставі договору із продюсерами і національним Агентством з авторських та суміжних прав. Крім того, виявлено декілька касет з новими піснями Руслани, які ще не вийшли у продж із студії запису. Як пояснив продавець, цей запис він не продаж, а використовував лише для особистого користування. Зазначені копії зробив у цей день на випадок втрати “дорогого” для нього оригіналу запису. Дайте правову кваліфікацію наведеному. Обґрунтуйте позицію продавця, вкажіть, які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.
Теоретичне питання. Поняття права інтелектуальної власності. Відмінності об’єктів права інтелектуальної власності від об’єктів права власності.
Завдання. Підготуйте проекти заявок на патентування об’єктів промислової власності: а) винаходу, б) корисної моделі.
Варіант 37.
Задача 37. Іванова звернулась до суду з позовом до Червоного про захист її прав на курсову роботу. В процесі розгляду справи суд вияснив тотожність обох курсових робіт, які викладачем при перевірці були повернені на повторне виконання, як такі що не мають самостійного характеру і є плагіатом. Курсова робота позивачки надійшла поштою в деканат 10 жовтня 1998 року з Львівської області, а на перевірку була представлена 16 жовтня цього ж року. Курсова робота Червоного – жителя Харкова, була подана 15 жовтня і надійшла на кафедру 17 жовтня. Цього ж дня обидві роботи були передані на перевірку та рецензування. Відповідач стверджував, що роботу він писав із навчального посібника, це стверджувала і позивачка. Суддя призначив літературну експертизу, яка дала висновок, що обидві роботи списані з одного навчального посібника і виконані незалежно. В роботах є незначні тотожні відхилення від тексту першоджерела. Визначте, що в даному випадку є об’єктом авторського права? В яких випадках і цілях дозволяється вільне використання авторських прав? Чи виникає авторське право на курсову роботу? Яке рішення слід винести по справі?
Теоретичне питання. Права й обов’язки патентовласника: поняття і характеристика.
Завдання. Підготуйте проекти заявок на патентування об’єктів промислової власності: а) промислового зразка, б) товарного знака, в) селекційного досягнення.
Варіант № 38.
Задача 38. Позивач був власником українського патенту на винахід, предмет якого складало упакування для захисту вмісту пляшок від атмосферних впливів. Відповідач використовував виготовлене в Польщі відповідно до патенту позивача упакування для пляшок з пивом. Розлив пива в пляшки й упакування вироблялися також у Польщі, на що даний патент не поширювався. Пиво було призначено для експорту в Туреччину, однак його відправляли туди через український порт Іллічівськ, де вантажі накопичувалися і перевантажувалися із сухопутного транспорту на судна. В Україні це пиво в продаж не надходило. Позавач вважав, що відповідач використовує запатентований винахід до нього позов. Обґрунтуйте позицію, вкажіть які юридичні факти входять у предмет доказування по цій справі. Складіть позовну заяву.
Теоретичне питання. Способи і порядок захисту патентних прав.
Завдання. Підготуйте заявку на раціоналізаторську пропозицію.
Варіант № 39.
Задача 39. Продюсерський центр Супер-нова звернувся з позовом про захист авторського права до ряду студій звукозапису та продавців аудіо касет із записами популярних шлягерів. В них вказувалось, що вказаними суб’єктами без дозволу позивача відтворюються та продаються копії створених у центрі записів. Внаслідок неякісного піратського перезапису порушується ділова репутація центру. В позовах вимагалось відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 300 000 грн. Солідарно, вилучити та знищити всю контрактну продукцію, компенсувати заподіяну моральну шкоду та припинити діяльність відповідачів. Яке рішення повинен винести суд? Чи правомірні вимоги позивача?
Теоретичне питання. Особисті і майнові права виконавців.
Завдання. Підготуйте проект договору між автором і роботодавцем про винагороду за винахід чи інший службовий результат.
Варіант № 40.
Задача 40. На підставі договору франчайзинга фірма Levis надала право торгувати її товаром і під її торговою маркою товариству з обмеженою відповідальністю “Варіант”. Договором було обумовлено використання торгової марки лише територією реєстрації ТОВ. Представником Levis в Україні було встановлено, що ТОВ створило ряд філій в інших обласних центрах України, де користувалось торговою маркою. Крім цього, під цією маркою продавалась власна продукція ТОВ, що не була оговорена договором. Зазначеною торговою маркою користувалось і ТОВ “Варіант-К”, що виділилось із ТОВ “Варіант” в результаті реорганізації. Дайте правову оцінку наведеному і підготуйте проекти позовів до порушників. Підготуйте проект заперечення на позови до порушників.
Теоретичне питання. Умови патентоспроможності винаходу.
Завдання. Складіть постановочний договір.
Варіант № 41.
Задача 41. Акціонерне товариство “Оріанда” в якості замовника уклало з науково-дослідним інститутом зверх твердих сплавів договір на дослідження властивостей нового абразивного матеріалу. Цей матеріал замовник мав намір застосовувати для обробки поверхностей бурильних пристроїв, які вони випускали. Договір був розрахований на 12 місяців, починаючи з 1 січня. Загальна сума договору склала 200 тис. грн. У відповідності з договором виконавець зобов’язувався в І та ІІ кв. провести необхідні наукові дослідження, в ІІІ-ІV кв. виготовити і випробувати дослідний зразок установки для обробки бурових пристроїв. Затрати на роботи в ІІІ і ІV кв., передбачались 80 тис. грн. В місячний строк після підписання договору замовник перерахував виконавцю аванс у розмірі 20 тис. грн.. В кінці І кв. замовник повідомив виконавця про те, що, на його думку, властивості досліджуваного абразивного матеріалу не дозволяють використовувати його для виробничих потреб, тобто для шліфовки наконечників вирі. Внаслідок цього замовник пропонує виконавцю розірвати договір і повернути одержаний аванс. Заперечуючи проти цього, виконавець висунув вимогу замовнику виплатити весь намічений договором обсяг робіт в розмірі 200 тис. грн., оскільки неможливість завершення робіт виникла не з його вини. Отримавши відмову, виконавець звернувся до господарського суду. Яке рішення повинен винести господарський суд?
Теоретичне питання. Контрафактні порушення прав на місце походження товарів.
Завдання. Складіть договір про депонування рукописів.
Варіант № 42.
Задача 42. Між фізико-технічним центром і Харківським станко-будівним заводом був укладений договір на передачу центром закінченої нової технології обробки методом вибуху низки деталей станків, що випускається за технологією, яка передається центер стверджував, що ця технологія є науково-технічною продукцією і ціна повинна складатися із затрат на її розробку (260тис. грн.) і видатків на її передачу, влючати копіювання технічної документації і преміювання працівників, що здійснюють передачу (30 тис. грн.). Завод зі своєї сторони наполягав лише на оплаті затрат, що зв’язані з виготовленням документації з технології, що передається. Що розуміється під науково-технічною продукцією? Яким законодавством регулюються відносини по договорах на передачу науково-технічної продукції? Як визначається ціна науково-ехнічної продукції, що передаєтся? Хто розглядає і вирішує спори по договорам на передачу науково-технічної продукції?
Теоретичне питання. Селекційні досягнення як об’єкти промислової власності.
Завдання. Складіть договір на інформаційне забезпечення науково-технічної діяльності.
Варіант № 43.
Задача 43. Інженерам КБ “Мінпроприлад” Курінному і Горбенку було доручено розробити конструкцію підйомного пристрою для завантаження цегли на залізничні платформи. В наслідок вирішення поставленої задачі Курінний і Горбенко створили винахід ''Підйомник арковий" патент, на який був виданий КБ. КБ вирішило надати малому підприємству “Турон” виключну ліцензію строком на 7 років на право виготовлення запатентованого підйомника. Ціна ліцензії орієнтовно складана 200 тис. грн. Частину цієї суми в розмірі 20 тис. грн. КБ вирішило виплатити Курінному і Горбенку. Дізнавшись про це, Курінний і Горбенко заявили, що вони заперечують проти продажу ліцензії, а у випадку продажу ліцензії помимо їх волі наполягають на виплаті їм указаної ціни, а також наданні їм безкоштовної виключної ліцензії. Кому і в якому порядку видається патент на службовий винахід? Що розуміють під виключною ліцензією? Чи вправі автори винаходу заборонити продаж ліцензії на службовий винахід? Як визначається ціна? Чи мають автори право на безкоштовну виключну ліцензію?
Теоретичне питання. Топології інтелектуальних схем та умови їх охороноспроможності.
Завдання. Складіть ліцензійний договір на використання об’єктів інтелектуальної власності.
Варіант № 44.
Задача 44. ТОВ "Грабік" придбало у дизайнера Равінської виключну ліцензію на право використання промислового зразка "Поляроїд". За договором ліцензіат зобов’язався уплатити ліцензіару одноразово 100 тис.грн. i повернути всю документацію, що передається йому по закінченню 5-го строку дії ліцензії. Через 4 роки після укладення ліцензійного договору товариство “Трабі” в якості одного із засновників спільного Українсько-німецького підприємства “Сатурн» передало право на використання промислового зразка «Поляроїд” в якості свого внеску в статутний фонд цього підприемства, створеного строком на 10 років. Равінська визнала незаконним ці дії “Грабіка” i поставила вимогу повернення завданих їй збитків. Не отримавши відповіді на свій протест, Равінська звернулась з позовом у суд. При розгляді справи в суді вияснилось, що ліцензійний договір між Равінською i “Грабік” не був зареєстрований в установленому порядку. Які права i обов’язки мають сторони за договором виключної ліцензії? Чи вправі товариство “Грабік” передавати право на використання промислового зразка спільному підприємству? В якому порядку реєструється ліцензійний договір? Які наслідки тягне недотримання цього порядку? Які рішення повинен прийняти суд?
Теоретичне питання. Права авторів раціоналізаторської пропозиції.
Завдання. Складіть договір комерційної концесії (франчайзингу) на використання фірмового найменування.
Варіант № 45.
Задача 45. На протязі тривалого часу виробничий кооператив розміщував на випускаємому ним електрообладнанні (розетках і т.ін.) словесне позначення "ЕЛТОК", взяте в рамку. Дізнавшись про це, представник електролітного заводу поставив вимогу про припинення порушення щодо належного заводу виключного права на зареєстрований ним і добре відомий споживачеві товарний знак, виконаний у вигляді взятого в коло словесного позначення "ЕЛТОК". Одночасно володілець товарного знаку заявив по суду вимогу про відшкодування завданих йому збитків. Заперечуючи проти вимоги заводу, кооператив заявив, що його позначення не співпадають з зареєстрованим товарним знаком. Крім того, товарний знак зареєстрований тільки для електричних трійників, які кооператив взагалі не випускає. При цьому кооператив погодився придбати у завода виключну ліцензію на право використання знака "ЕЛТОК". В процесі оформлення ліцензійного договору вияснилось, що з дня реєстрації товарного знака пройшло 12 років. Що визнається використанням товарного знака? Чи може розглядатися як порушення прав володільця товарного знака використання східного з товарним знаком позначення для однорідних товарів? Що таке однорідні товари? Які форми відповідальності за порушення прав володільця товарного знаку? В якому порядку і на яких умовах видається ліцензія на використання товарного знаку? Яке рішення повинен прийняти суд?
Теоретичне питання. Правила торгівлі екземплярами аудіовізуальних творів.
Завдання. Складіть договір про видання зібрання творів.
Варіант № 46.
Задача 46. Асоціація підприємств з виробництва будівельних матеріалів звернулась до НДІ залізобетону з пропозицією укласти договір про передачу в якості ноу-хау технічної інформації з питань виготовлення зверхміцних бетонних блоків для створення фундаментів житлових будинків в умовах вічної мерзлоти. Мова йшла про новий спосіб зміцнення готових блоків, про які представник інституту розповів в інтерв’ю, даному центральній українській газеті на виставці. В процесі укладення договору виник спір про ціну інформації, що передається. Інститут запросив 200 тис.грн., а асоціація згодилась уплатити лише 120 тис.грн. Не дивлячись на те, що договір не був укладений, асоціація на підставі відомій їй інформації приступила до застосування способу зміцнення бетонних блоків. Дізнавшись про це, інститут пред’явив в господарський суд позов з вимогою припинити незаконне використання ноу-хау і відшкодувати завдані збитки. Що розуміється під ноу-хау? При яких умовах володілець ноу-хау має право на захист від незаконного використання ноу-хау? Як визначається ціна договору про передачу ноу-хау? Яке рішення повинен прийняти суд?
Теоретичне питання. Формула винаходу та її правове значення.
Завдання. Складіть заявку на видачу охоронного документа. Варіант № 47.
Задача 47. 25 жовтня 1999 р. Кирилюк уклала з видавництвом “Наукова думка” договір на видання в перекладі роману Т.Меморі “Книга про короля Артура і його благородних рицарів круглого столу”. Рукопис повинен був бути представлений в листопаді 1999 року. Фактично рукопис був поданий до видавництва в січні 2000 р. і схвалений в лютому 2000 р. В установлений законом і Типовим видавничим договором строк твір використаний не був. Видавництво виплатило автору обумовлену винагороду. Рукопис побачив світ тільки в червні 2000 р. Кирилюк, вважаючи дії видавництва неправомірними, звернулась до суду з позовом про стягнення гонорару за використання твору. Відповідач позов не визнав, так як вважав договір пролонгованим. Які порушення умов договору допущені видавництвом? Яке рішення повинен винести суд?
Теоретичне питання. Публікації при патентуванні. Реєстрація патенту.
Завдання. Складіть позовну заяву про порушення прав, що слідують з патенту на промисловий зразок.
Варіант № 48.
Задача 48. За договором з редакцією журналу Керімов переклав українською мовою Е.Хемінгуея “Последние хорошие места”. До видання в журналі, без відома Керімова, частина перекладу була опублікована в газеті. Газетна публікація не містила імені перекладача. В авторській винагороді йому було відмовлено. Які права перекладача були порушені і як вони можуть бути поновлені? Як вирішити даний спір?
Теоретичне питання. Контрафактні дії щодо промислової власності на сорти рослин. Відповідальність за контрафактні порушення прав на сорти рослин.
Завдання. Складіть договір про реєстр фільмів.
Варіант № 49.
Задача 49. На протязі 1999 року видавництво “Русалка” випустило в світ твори угорських письменників англійською мовою. При перекладі цих творів англійською мовою видавництво використовувало український художній переклад цих творів, зроблений Анєчкіним з угорської мови і опубліковані раніше різними видавництвами. Видавництво “Русалка” відмовилось виплатити Анєчкіну винагороду, мотивуючи тим, що питання про відшкодування винагороди за “проміжний” переклад у законодавстві не вирішений. Анєчкін звернувся з позовом до суду. Які права Анєчкіна порушені? Яким законодавчими нормами повинен керуватися суд при винесенні рішення про поновлення прав Анєчкіна?
Теоретичне питання. Визнання реєстрації топографії інтегральних схем недійсними.
Завдання. Складіть договір про публічний показ твору.
Варіант № 50.
Задача 50. Творче об’єднання студія “Довженко” здійснила зйомку фільма-балету. При створенні балету була використана сюїта композитора Гурієва, яка вже звучала на радіо. Спадкоємець Гурієва, дізнавшись, що сюїта використана без його згоди, звернувся до суду з проханням захистити його права. Творче об’єднання студія “Довженко” позов спадкоємця Гурієва не визнало. Чи правильну позицію зайняло об’єднання? Як вирішити спір?
Теоретичне питання. Поняття інтегральної мікросхеми та умови її патентоспроможності. Право на реєстрацію топографії інтегральних мікросхем. Право роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу).
Завдання. Складіть договір на відступлення прав у сфері реклами.
Варіант № 51.
Задача 51. Кіностудія подала в суд позов до Буренко про повернення авансу із-за розірвання договору в зв’язку з порушенням автором умов договору. Позивні вимоги кіностудії грунтувались на тому, що в сценарії відповідач значно відійшов від творчої заявки, сценарій вирішений в комічному ключі, із-за чого змістовна спрямованість сценарію виявилась зміненою. Буренко позивні вимоги кіностудії не визнав. Він пояснив, що згідно заключення сценарної редколегії сценарій був визнаним як такий, що не відповідає творчій заявці. Але ця невідповідність викликана усними зауваженнями, зробленими у процесі роботи над сценарієм редакторами кіностудії. Суд дійшов висновку, що зміна сценарію в порівнянні з заявкою проводилась з врахуванням зауваження кіностудії. В рішенні суду було відзначено, що має місце творча невдача, оскільки робота відповідачем виконана, але не отриманий результат, про який домовлялись сторони договору. Які вимоги до сценарію містить творча заявка? Як вирішується питання про авторську винагороду при творчій невдачі?
Теоретичне питання. Порядок реєстрації топології інтегральних мікросхем.
Завдання. Складіть договір про видання твору за рахунок автора.
Варіант № 52.
Задача 52. При укладенні договору Тураєва з видавництвом, обсяг твору був визначений в 10 авторських аркушів. В процесі роботи над твором обсяг його збільшився до 11 друкованих аркушів. Автор звернувся з заявою до директора видавництва про збільшення обсягу твору і отримав згоду. По незалежним від автора обставинам книга в світ не вийшла. Видавництво провело розрахунок з автором за 9 друкованих авторських аркушів. За два друкованих аркуша видавництво відмовилось платити гонорар, так як заява автора про збільшення обсягу твору була загублена. Видавництво вважало, що угоди сторін про зміну обсягу не було. При виясненні обставин в суді було встановлено, що робота над твором припинилась на стадії верстки. Верстка обсягом 11,5 друкованих аркушів була підписана автором і видавництвом. Як в типовому видавничому договорі викладені вимоги, що пред’являються до обсягу твору? Що в даному випадку підтверджує згоду сторін про збільшення обсягу твору? Чи буде виплачений гонорар автору повністю?
Теоретичне питання. Поняття промислового зразка та умови його патентоспроможності.
Завдання. Скласти договір з авторами проміжних перекладів.
Варіант № 53.
Задача 53. Видавництво “Мистецтво” уклало договір з Курінним про видання статті обсягом в один авторський лист у збірнику “Заслужені артисти України”. В договорі була зроблена оговорка, що стаття вважається прийнятою після схвалення видавництвом збірника в цілому. Стаття була представлена у встановлений строк. Автор виконав усі вимоги, що пред’являються видавництвом до такого роду творів. Якість рукопису статті, її комплектність зауважень видавництва не викликали. По незалежним від Курінного причинам публікація збірника відкладалась. В липні 2000 р. видавництво повідомило Курінному про розірвання з ним договору в зв’язку з тим, що випустити в світ збірник немає можливостей, оскільки інші автори не представили свої статті. Які наслідки наступають у випадках, коли в договір включені умови, що погіршують положення автора? Чи вправі було видавництво робити оговорку про схвалення статті? Який строк по договору повинен бути зв’язаний з моментом схвалення твору? Чи повинен суд стягнути авторську винагороду на користь Курінного?
Теоретичне питання. Права автора промислового зразка.
Завдання. Складіть договір з творцями підрядкових перекладів (подстрочных переводов).
Варіант № 54.
Задача 54. За замовленням Будинку художника кіностудія знімала фільм. Сценарій фільму був написаний Лавровим. По виходу фільму Лавров виявив, що в титрах відсутнє його ім’я як сценариста. Ім’я Лаврова було виключено із титрів на вимогу замовника. Звернення Лаврова до кіностудії результатів не дало. Сценарист звернувся з позовом в суд, пред’явивши свої вимоги і до кіностудії і до замовника - Будинку художника. В суді представник кіностудії посилаючись на те, що не має можливості внести зміни в титри, так як весь тираж фільму у замовника. Замовник заявив у суді, що всі претензії повинні бути звернені до кіностудії. Яке процесуальне положення кіностудії і Будинку художника? Які наслідки порушення права на ім’я автора сценарію для кіностудії і для Будинку художника?
Теоретичне питання. Права, що слідують з патенту на промисловий зразок.
Завдання. Складіть договір з упорядниками.
Варіант № 55.
Задача 55. По замовленню Київського цирку Грабов створив сценарій циркового ялинкового карнавалу. Сценарій був прийнятий цирком по акту. В період репетиції текст сценарію в односторонньому порядку без відома і згоди автора був значно змінений. Дізнавшись про це, автор заявив протест, але адміністрація цирку зіславшись на виробничу обстановку, що змінилась і неможливість поновлення авторського сценарію, так як показ уже пішов. По закінченні новорічних вистав автору повідомили, що оплачувати йому одноразову винагороду цирк не буде, бо від прийнятого сценарію практично нічого не залишилось. Визначте, яке право автора порушено, маючи на увазі, що випущена цирком афіша містить ім’я автора і назву сценарію? Як вирішити цей конфлікт?
Теоретичне питання. Контрафактне порушення прав на місце походження товарів.
Завдання. Складіть договір на літературний запис.
Варіант № 56.
Задача 56. Радіо Київ замовило Реві сюїту в трьох частинах. Автору був надісланий проект договору, в якому сума винагороди скадала 5000 грн. Підписавши договір Рева повернув його на радіо. Після завершення роботи над твором в кінці травня 2000 року автор виїздив до Санкт-Петербурга для проведення репетицій з оркестром брав участь в записі сюїти. Через місяць музикальний редактор повідомив Реві, що Художня рада не прийняла другу частину сюїти, що виплаті підлягає перша і третя частини як окремі п’єси по 1200 грн. кожна. Рева запропонував редакції радіо розірвати договір і повернути ноти. У відповідь на свою пропозицію він отримав повідомлення, що договір не підписаний керівництвом радіо, тому не вважається укладеним. Ноти йому вернули. Пізніше автор дізнався, що в червні 2000 р. радіо Київ випутило в ефір дві частини сюїти. Автор категорично заперечував проти використання його твору. Гонорар йому виплачений не був. Які права автора порушені? На підставі яких статей ЦК України можливе поновлення права?
Теоретичне питання. Договори “ноу-хау”. Види договору “ноу-хау”.
Завдання. Складіть договір на примусову притензію (спеціальний вид договору).
ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ІСПИТ
1.Інтелектуальна власність та її становлення.
4.Сутність права інтелектуальної власності.
100.Автор як первинний суб'єкт права інтелектуальної власності 101.Співавторство та його види. Визначення авторства. Регулювання 102.Права та обов'язки авторів. Охорона прав автора. 103.Володільці прав інтелектуальної власності та їх правове положення, наслідки контрафактних дій. 104.Поняття та умови охорони раціоналізаторських пропозицій. 105.Заява на раціоналізаторську пропозицію та вимоги щодо неї. 106.Права авторів раціоналізаторських пропозицій. 107.Проблема регулювання нових об'єктів права інтелектуальної 108.Договірні зобов'язання стосовно прав інтелектуальної власності 109.Ліцензійні угоди: поняття та ознаки. Види ліцензійних угод. 110.Примусові ліцензії та порядок їх надання. Міжнародна ліцензійна 111.Договори «ноу-хау». Види договору «ноу-хау». 112.Франчайзингові угоди: поняття, предмет, характеристика та особливості. 113.Оспорювання рішень по апеляціях. 114.Недобросовісна конкуренція та порушення прав на товарні знаки. 115.Регуляторна політика держави у сфері інтелектуальної власності 116.Державний контроль у сфері інтелектуальної власності та його напрямки. Правове становище державних уповноважених у сфері інтелектуальної власності. 117.Адміністративна відповідальність за правопорушення прав інтелектуальної власності. 118.Кримінальна відповідальність за правопорушення прав інтелектуальної власності. 119.Спори щодо контрафактів, що підлягають розгляду у судовому 120.Судовий порядок розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Можливість та доцільність претензійного порядку задоволення вимог потерпілої особи. 121.Забезпечення доказів при розгляді спорів про порушення прав 122.Виконання рішень у справах про порушення прав інтелектуальної
ТЕСТИ ДЛЯ КОНТРОЛЬНИХ ЗАМІРІВ ЗНАНЬ З ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Інтелектуальна діяльність: а) це весь комплекс складових (розвиток наук, техніки, літератури, культури, мистецтва), що складають основу соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства; б) це комплекс складових, що стосується розвитку науки і техніки і на цій основі виробництва; в) це комплекс складових, що стосується розвитку літератури, селекційних досягнень у рослинництві або у тваринництві.
Науково-технічний прогрес: а) це весь комплекс складових (розвиток науки, мистецтва та техніки), на основі яких розвивається виробництво; б) це весь комплекс (розвиток літератури, науки, техніки) на основі яких грунтується виробництво; в) це поступальний рух у розвитку науки і техніки, який складається із певних стадій (виявлення, формування і формулювання суспільних потреб у тих чи інших засобах і знаряддях праці, матеріалах і технологіях, у новій продукції тощо; фундаментальні дослідження, результатом яких є встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, тобто наукові відкриття, які стають основою винаходу, а винахід – це лише ідеальне розв’язання практичного завдання, яке ще не може бути безпосередньо використане у виробництві; матеріалізація, втілення в певну конструкцію, технологію, речовину тощовинаходу – перетворення ідеального розв’язання в оречевлений предмет – техніку; оречевлену силу занння, тобто створення і впровадження у виробництво нової техніки).
Творча діяльність (твочість) : а) це діяльність, внаслідок якої народжується, щось якісно нове, що визначається неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю (яка властива лише людині, усвідомлений, цілеспрямований і, як правило передбачуваний процес); б) це створені природою унікальні шедеври; в) це створені за допомогою техніки нові зразки техніки. Відмінність творчої діяльності від інтелектуальної діяльності: а) відрізняється творча діяльність від інтелектуальної діяльності тим, що перша є творчою, більш широким поняттям, результати творчої діяльності значно переважають результати інтелектуальної діяльності, результати творчої діяльності не завжди стають інтелектуальною власністю; б) відрізняється творча діяльність від інтелектуальної діяльності тим, що перша є більш широким поняттям, результати творчої діяльності значно переважають результати інтелектуальної діяльності, результати творчої діяльності не завжди стають інтелектуальною власністю; в) творча діяльність більш вужче поняття ніж інтелектуальна діяльність.
Значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства: а) це основа соціально-економічного розвитку суспільства; б) охоплює розвиток науки і техніки і на цій основі виробництво; в) визначає стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни.
Види інтелектуальної діяльності: а) літературно-художня творчість (діяльність), науково-технічна творчість (діяльність); б) літературно-художня творчість (власність) діяльність, промислова творчість (власність) діяльність, творчість (діяльність) на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг; в) науково-літературно-художня (творчість) діяльність, науково-технічна діяльність, творчість на засоби індивудуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Особливості літературної діяльності: а) об’єктом правової охорони є твір, який носить творчий характер і виражений у такій об’єктивній формі, яка дозволяє його відтворювати (тобто твір має бути результатом творчості, а не механічною копією уже створеного твору). Іншими словами твір має бути оригінальним, відрізнятися від інших подібних творів певною новизною. З цього положення випливає основна особливість літературної діяльності – у творі захищається його форма, а не зміст. Це означає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, що цим винаходом може скористатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір (тобто запозичений зміст. Але викладений своїми словами, коли не буде дослівного співпадіння з текстом раніше опублікованим, то це не буде порушенням авторського права), результат літературної творчості стає об’єктом правової охорони незалежно від науково-теоретичного чи художньо-естетичного рівня самого твору; літературна діяльність та її результати не підлягають будь-якій обов’язковій державній реєтрації та ліцензуванню; результати літературної діяльності як право автора може бути зареєстровано автором; б) об’єктом правової охорони є твір і охороняється правом зміст цього твору; в) твір підлягає обов’язковому ліцензуванню та реєстрації.
Особливість науково-технічної діяльності: а) є її спрямованість на матеріальне забезпечення потреб суспільства; на її основі мають бути створені необхідні засоби і знаряддя виробництва тощо; це поняття набагато ширше від поняття “промислова власність”; не всі об’єкти науково-технічної діяльності стають об’єктами правової охорони; вона охоплює науково-дослідну діяльність стосовно техніки або технологій; ним охоплюються проектно-констркторські, проектно-технологічні роботи, раціоналізаторська або винахідницька діяльність, види творчої діяльності, спрямовані на створення різних промислових зразків, топографій різноманітних інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо; відповідність умовам охороноздатності; встановлена обов’язкова законом перевірка, експертиза, атестація, видається охоронний документ; б) не підлягає перевірці і обов’язковій реєстрації та охороні; в) є завжди об’єктом промислової власності і підлягає завжди правовій охороні.
Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: а) це фірмове найменування, знаки для товарів і послуг і зазначення походження товарів (цей вид творчості не відноситься ні до літературно-художніх, ні до технічних); б) це засоби, що підлягають обов’язковій експертизі і державній реєстрації, захищаються свідоцтвом, а не патентом, строки правової охорони визначаються законом і є об’єктами авторського права; в) є об’єктами промислової власності.
Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності: а) складає шість періодів; б) складає вісім періодів; в) чотири етапи.
Поняття права інтелектуальної власності: а) є сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання і охорони результатів інтелектуальної діяльності людей; б) є право суб’єкта на володіння, користування і розпорядження належних йому відповідно до закону результатів інтелектуальної діяльності; в) право інтелектуальної власності – це речове право і характеризується рисами абсолютності і виключності.
Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність: а) становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність проходило вісім історичних періоди; б) становлення і розвиток законодавства України про право інтелектуальної власності відповідає становленню державності; в) становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність відповідає тести історичним періодам.
Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність: а) до об’єктів інтелектуальної діяльності відносяться: результати інтелектуальної діяльності (витвори науки, літератури і мистецтва; виконання фоноргами і передачі організацій мовлення; винаходи, корисні моделі, промислові зразки; селекційні досягнення; типології інтегральних схем; нерозкрита інформація, в тому числі і секрети виробництва (ноу-хау); засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг (фірмове найменування; знаки для товарів і послуг; зазначення походження товарів); інші результати інтелектуальної діяльності і засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у випадках, передбачених чинним законодавством; підставами виникнення прав на об’єкти інтелектуальної власності і є факт їх створення; факт надання їм правової охорони у порядку, передбаченому законодавством; засобами і формами захисту; б) не стосується об’єктів інтелектуальної діяльності; не мають різноманітних засобів, форм і порядку захисту; в) інтелектуальна власність не передбачає законодавчого закріплення форм, засобів захисту.
Авторське право охоплює собою відносини: 1) організаційні; 2) стосовно об’єктів науково-технічної творчості; 3) стосовно створення і використання творів науки, літератури і мистецтва; 4) лише особисті немайнові права авторів.
Авторське право і патентне право: спільне і відмінність: а) спільне є: що всі результати чинним законодавством визнані товаром; що всі результати можуть бути об’єктом будь-яких цивільних правочинів (угод); всі результати є об’єктом цивільного обороту і створюють ринок духовної і науково-технічної продукції; всі вони є результатом творчої діяльності людини; ці два види творчої діяльності завершуються певним результатом; простір дії авторського і патентного права – це територія України; спільність в правовому регулюванні відносин, що пов’язані з творчою діяльністю, є однакова дієздатніть суб’єктів творчого процесу; право авторства і право на ім’я виникає як і у автора будь-якого твору, так і у автора винаходу чи будь-якого іншого об’єкта промислової власності незалежно від віку; є прао на винагороду і підстави її виплати; суб’єктом авторських і патентних прав може стати у випадках, зазначених законодавством; істотною відмінністю є: різні об’єкти цих відносин; ці два інститути мають особливість правової охорони; існують різні стороки дії авторського і патентного права; б) спільним є те, що авторське і патентне право мають однакові стороки дії охорони цих прав; мають однакові об’єкти правової охорони; право авторства і право на ім’я виникає як у автора будь-якого твори, так і у автора винаходу; відмінним є: що результати авторського права не є товаром, що суб’єктом авторського права не може стати держава, а суб’єктомпатентного права може стати держава.
Державне управління інтелектуальною власністю: а) Верховна Рада України затверджує програми науково-технічного розвитку в державі; Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загально-державні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; Кабінет Мінінстрів України здійснює безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю (визначає державну політику в цій сфері діяльності, створює державні органи управління інтелектуальною діяльністю); Президент України визначає найбільш оптимальну структуру державного управління інтелектуальною діяльністю; б) здійснюють: Верховна Рада України; Президент України; громадські організації України; в) здійснює Кабінет Міністрів України. Органи місцевого самоврядування.
Управління майновими правами у авторському праві можуть здійснювати: а) уповноважені державні організації; б) Державне агенство з авторських і суміжних прав; в) повірені у справах інтелектуальної власності.; г) володільці цих прав особисто або через повіреного чи організацію колективного мовлення.
Організації колективного управління майновими правами повинні: а) отримати ліцензію на свою діяльність; б) реєструватися як учасники зовнішньоекономічної діяльності; в) після державної реєстрації стати на облік в установі в 30-ти денний строк; г) публічно сповістити зацікавлених суб’єктів про свою діяльність.
Організації колективного мовлення виконують функції: а) збирання винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, якими вони управляють; б) контролю можливих місць використання авторських прав і накладання на порушників штрафів; в) виявлення осіб, що порушують авторські права і проведення дізнання; г) реєстрації порушень авторських і суміжних прав.
Об’єкти авторського права: а) це речі, в тому числі гроші і цінні папери, інше майно, в тому числі і майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага; б) це твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об’єктивній формі; в) твори у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходи.
Об’єкти цивільного права, об’єкти права інтелектуальної власності (спільне і відмінне): а) відмінне – об’єктом цивільного права може бути такий результат інтелектуальної діяльності, який у відповідності з чинним законодавством об’єктом права інтелектуальної власності визнаний бути не може (заявка на певний вид науково-технічної творчості подана до установи і не одержала охорони); об’єктом цивільного правам отже бути будь-який результат інтелектуальної, творчої діяльності, а об’єктом права інтелектуальної діяльності може бути тільки той творчий результат, який відповідає вимогам чинного законодавства; спільне – об’єктом цивільного права і об’єктом права інтелектуальної діяльності може бути результат творчої діяльності; б) вони не мають нічого спільного; в) вони не мають нічого відмінного, крім того вони ці результати є твором.
Об’єктом авторського права може бути: а) не будь-який твір, а лише той, який має певні встановлені законом ознаки: творчий характер; виражений у будь-якій об’єктивній формі; б) твір втілений в певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо; в) офіційні документи (закони, постанови, судові рішення, накази, офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, медалі, грошові знаки) будь-яка процедура, ідея, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок.
Види об’єктів авторського права є: а) літературні твори; сценарні твори; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори декоративно-прикладного мистецтва; фотографічні твори; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори хореографії і пантоміми; різного роду карти – георгафічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології. Збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори (якщо вони є результатом творчої діяльності по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них); колективний твір; б) це літературні твори; в) це наукові статті, монографії, підручники.
Об’єктом авторського права є: а) похідні твори; б) твори народної творчості; в) грошові знаки; г) державні нагороди України.
Об’єкти суміжних прав є: а) виконання, запис, фонограма, відеограма і програма теле- чи радіомовлення; б) право виконавця, щодо виробника фонограм; право виробників відеограм, права на організації мовлення; в) фонограма, виконання , право виробника фонограм.
Об’єктами суміжних прав визнаються: а) передачі (програми) організацій мовлення; б) топографії інтегральних схем; в) місця походження товарів; г) права осіб, що сприяли створенню і комерційному успіху твору.
Об’єктами промислової власності є: а) об’єкти винаходів (винахід, орисна модель); промислові зразки; об’єкти типографій інтегральних схем; б) корисна модель, фірмове найменування, винахід; в) винахід, промислові зразки, корисна модель, знаки для товарів і послуг.
До об’єктів права промислової власності відносяться: а) нова техніка; б) витвори ужиткового мистецтва; в) промислові підприємства; г) корисні моделі.
Об’єктом винаходу визнається: а) комп’ютерні програми; б) методи виконання розумових операцій; в) конструктивне виконання пристрою; г) продукт.
Не може бути об’єктом винаходу: а) спосіб; б) застосування раніше відомого винаходу за новим призначенням; в) штам мікроорганізму; г) сорти рослин і породи тварин.
Об’єктами засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг є: а) фірмові найменування; б) знаки для товарів і послуг; об’єкти зазначень походження товарів; в) об’єкти зазначень походжень товарів; фірмові найменування; знаки для товарів і послуг.
Об’єктами селекційних досягнень у рослинництві є: а) новий сорт – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів: визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінацій генотипів; відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймі однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незайманому вигляді цілих рослин сорту; б) новий вид рослин; в) рослина отримана в результаті счеплення.
Об’єктом селекційних досліджень у тваринництві є: а) виведення нових порід тварин і птиці вищої якості; б) виведення нових порід тварин і птиці нижчої якості; в) виведення нових порід тварин вищої якості.
Об’єкти науково-технічної інформації є: а) інформація та її види, які стосуються безпосередньо виробництва, містить науково-технічні відомості, а також відомості про організаційну, економічну та іншу інформацію, яка сприяє підвищенню ефективності виробництва та іншої доцільної суспільно корисної діяльності і здебільшого невідома третім особам; б) комерційна та інші види таєниць; в) є науково-технічна інформація документована на будь-яких носіях або публічно проголошена вітчизняна і зарубіжна інформація про досягнення науки, техніки і виробництва, одержана в ході науково-дослідної, дослідно-конструторської, проектно-технологічної виробничої та громадської діяльності.
Об’єктами нетрадиційних рішень є: а) об’єкти наукових відкриттів, об’єкти раціоналізаторських пропозицій, об’єкти захисту від недобросовісної конкуренції; б) об’єкти наукових відкриттів; об’єкти раціоналізаторських пропозицій; в) об’єкти захисту від недобросовісної конкуренції.
Авторське право в об’єктивному розумінні: а) це розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають із створенням тавикористанням творів науки, літератури і мистецтва; б) це розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають із створення та використанням творів літератури і мистецтва; в) це розділ цивільного права, яикй регулює правовідносини, що виникають із створенням та використання творів науки і літератури.
Авторське право в суб’єктивному розумінні: а) права належні автору якого-небудь твору (це особисті немайнові права, а також майнові права); б) належність автору немайнових прав; в) належність автору майнових прав. Літературні твори: а) це романи, оповідання, поеми, вірші, драматичні або будь-які інші письмові твори, незалежно від їх змісту (белетристика або публіцистика), обсягу, призначення (розвага, педагогіка, інформація, реклама. пропаганда тощо), форми (рукописна, машинописна, печатна: книга, брошюра, листівка, газета, журнал); незалежно від того, випущені вони в світі чи ні, в більшості країн “усні твори”, тобто твори, не зафіксовані в письмовій формі; б) це романи, оповідання, поеми, вірші інші письмові твори, опубліковані; в) це романи, оповідання, поеми, вірші, байки, книги, жернали, випущені в світ.
Музичні твори: а) “серйозна” або “легка” музика, пісні, хорові твори, опери, мюзікли, оперети; музикальні педагогічні твори, твори для одного інструмента (соло), ансамбля (сонати, камерна музика тощо) і оркестра; б) музика, пісні, опери, оперети, спектакль; в) музика, пісні, опери, оперети, музикальні педагогічні твори, масові видовища тощо.
Сценарі твори: а) це твори, які є результатом переробки чужого розповідного або драматичного твору, чи оригінальними, які призначені для виконання на сцені (спектаклі, масові видовища тощо); б) це твори орегінали розповідного або драматичного характеру, які призначені для виконання на сцені; в) це спектаклі, масові видовища, танці тощо.
Аудіовізуальні твори: а) це кінофільми, теле- і відеофільми, слайдофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття; б) це кінофільми, телефільми, слайдофільми; в) це слайдофільми, діафільми, короткоментражні фільми.
Твори образотворчого мистецтва: а) цеживопис, скульптура і графіка; б) це плоскі (малюнки, картини, гравюри, липотографія тощо), або об’ємні (скульптури, твори архітектури); в) це живопис, графіка, реклама, малюнки, літопографія, гравюри. Твори декоративно-прикладного мистецтва: а) це художні твори, які використовуються в промисловості (прикраси, речі побуту тощо) прикраси промислових виробів, (меблів, одягу, посуду тощо); б) це художні твори, які використовуються в промисловості (дизайн, прикраси); в) це художні твори, що використовуються в побуті (прикраси, речі побуту).
Твори фотографічного мистецтва: а) це фотографії, які зроблені незалежно від предмета (портрети, пейзажі, поточні події тощо) і призначення; б) це фотографії, які мають певне призначення; в) це фотографії, які залежні від предмета (портрети, пейзажі).
Суміжні права: а) це права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення на виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення; б) це права виконавців на виконання, права виробників фонограм на їх фонограми; в) це права організацій ефірного віщання на їх радіо- телевізійні прграми, виробників відеограм на їх виробництво.
Промислова власність: а) це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції; б) це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як сорти рослин, породи тварин, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірмове найменування; в) це вид інтелектуальної власності, який охоплює промисловість, торгівлю, сільське господарство, добувну промисловість.
Право промислової власності є: а) інститутом авторського права; б) самостійним інститутом права інтелектуальної власності; в) підгалуззю економічного права; г) матеріальними активами держави.
Винаходом визнається: а) нове промислово придатне конструктивне виконання пристрою; б) комп’ютерна програма; в) технологічне вирішення, що відповідає умовам патентноспроможності; г) відкриття наукових теорій та математичних методів.
Службовим винаходи визнається: а) винахід, що створений працівником; б) винахід, що містить державну таємницю; в) винахід, що створений на піставі замовлення; г) конвенційний винахід.
Винахід це: а) технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання; б) технологічне вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, якщо воно патентоздатне, має промислову корисність, новизну, неочевидність, розкритість винаходу; в) технічне вирішення у промисловості, яке відповідає вимогам патентоздатності і придатне для використання.
Промисловий зразок: а) це результат творчої діяльності, спрямований на досягнення декоративності зовнішнього виду предметів масового виробництва, який з врахуванням обмежень, що є на ціни задовольняє потреби потенційних споживачів як в зоровій придатності предмета, так і в здатності ефективно виконувати належну їм функцію; б) це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнійшній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом; в) це результат творчої діяльності, спрямований на нове конструктивне вирішення виробу. Інтегральна мікросхема: а) це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форм, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення; б) це мікроелектронний виріб, призначений для виконання функцій електронної схеми; в) це виріб для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання сформовані на поверхні матеріалу.
Топографія інтегральної мікросхеми: а) це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукпності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними; б) це зафіксовані на матеріальному носії мікросхеми; в) це зафіксовані на матеріальному носії з’єднань між мікросхемами.
Фірмове найменування: а) це назва або ім’я, під яким підприємець виступає в цивільному обороті; б) це засіб захисту прав підприємця на найменування фірми; в) це символ під яким виступає підприємництво в цивільному обороті.
Знаки для товарів і послуг: а) це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і полуг інших осіб; б) це будь-яке позначення, яке індивідуалізує товари даного підприємства і допомагає відрізняти їх від товарів його конкурента; в) це символи, що поміщаються на товари з метою їх індивідуалізації.
Об’єктами прав на зазначення походженн товарів є: а) позначення, які вказують на походження товару; б) будь-яке сповесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару; в) зазначення походження товару за його місцем походження та географічного зазначення походження товару.
Селекційне досягнення: а) це результат науково-практичної діяльності, в результаті якої створюються сорти і гібриди рослин і порди тварин із заданими ознаками; б) це результат науково-практичної діяльності, в результаті якої створюються сорти і гібриди рослин і породи тварин вищої якості; в) це результат науково-практичної діяльності в результаті якої створюються нові породи тварин і сорти рослин нижчої якості (продуктивності).
Науково-технічна інформація: а) це відомості про створений винахід, сутність якого не розкривається; б) це творча інформація, яка розкриває зміст і сутність того чи іншого науково-технічного досягнення; в) це публічно проголошена науково-технічна інформація.
Автори: а) це фізична особа, творчою працею якої створено твір; б) це людина, що свідомо створює той чи інший об’єкт інтелектуальної власності; в) це фізична або юридична особа, що створює об’єкт інтелектуальної власності.
Автором визнається: а) юридична особа, що організувала і фінансувала створення результату творчої діяльності; б) особа, що вказана автором; в) фізична особа,творчою працею якої створено твір; г) особа, що набула права авторства через його платне придбання.
Псевдонім це: а) вигадане ім’я, що обране автором для зазначення свого авторства; б) присвоєне державою кодове ім’я для індивідуалізації особи; в) кличка фізичної особи; г) частина прізвища фізичної особи. Співавтори це: а) всі особи, що були причетні до оприлюднення твору; б) особи, творчою працею яких створено твір; в) інвестори, особи, що фінансували створення твору; г) особи, що надавали консультативну допомогу та керували проектом.
Суб’єктами авторського права можуть бути: а) не тільки автори, але й інші особи; б) особи, яким належить суб’єктивне авторське право стосовно твору; в) юридичні і фізичні особи, які створили твір.
Суб’єктами авторського права є: а) патентоволодільці; б) фізичні і юридичні особи; в) автори, їх спадкоємці та володільці авторських прав; г) держава в особі скарбниці.
Первинними суб’єктами суміжних пра є: а) автори; б) виконавці, виробники фонограм (відеограм), організації мовлення; в) інвестори – особи, які фінансували створення творів, їх носіїв, програм мовлення; г) Державний комітет України по теле- і радіомовленню.
Автором винаходу визнається: а) власник патенту; б) особа, яка подала заявку; в) юридична особа; г) особа, яка створила патентоспроможий винахід.
Заявники: а) це фізичні або юридичні особи, від імені яких подано заявку на реєстрацію об’єкта промислової власності або сорту рослин, топографії ІМС у відповідності з національним законодавством або гідно з регіональною чи міжнародною угодою; б) це будь-яка особа, що подала заявку на реєстрацію об’єкта інтелектуальної власності.
Правонаступником як суб’єктом право інтелектуальної власності є: а) будь-які фізичні і юридчні особи, які стають ними в силу договору або закону; б) особа, яка заміняє автора як володільця права (в цілому або якого-небудь із спеціальних прав автора) і одержує ці права через будь-яку правомірні підстави (наприклад, відсудження прав або їх спадкування; в) фізичні і юридичні особи, що стають суб’єктами інтелектуальної власності внаслідок спадкування.
Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва: а) право на твори науки, літератури і мистецтва виникає із самого факту створення твору; б) право на твори науки, літератури імистецтва виникає з оменту їх реєстрації в офіційному державному реєстрі; в) право на твори науки, літератури і мистецтва виникає з моменту їх оприлюднення.
Авторське право виникає: а) внаслідок факту його створення; б) тільки після його реєстрації; в) із моменту виконання всіх формальностей щодо ідентифікації твору; г) із моменту сплати коштів за користування значком ©.
Авторське право залежить від: а) реєстрації цього права у патентному відомстві України; б) права власності на матеріальний носій; в) не залежить від його носія.; г) розміру встановленої авторської винагороди.
Суміжні права (виконання творів, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення) стають об’єктом правової охорони: а) якщо вони вперше оприлюднені на території України протягом 30 днів від дня їх оприлюднення в іншій державі; б) коли вони оприлюднені за кордоном; в) коли вони зареєстровані в офіційному державному реєстрі.
Права організацій мовлення охороняються законом: а) якщо зазначені організацій мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України; б) права організацій мовлення охороняються законом коли на них отримана ліцензія; в) права організацій мовлення охороняються законом якщо вони розташовані на території України.
Права на об’єкти промислової власності: а) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких відповідним державним органом, державної реєстрації і видачі охоронного документа; б) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх створення; в) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх оприлюднення.
Оформлення прав на об’єкти промислової власності: а) на науково-технічне досягнення, що заявляється як об’єкти промислової власності подається заявка, де вказується, який патент він бажає отримати з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). До складу заявки входить опис об’єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі тощо, плачує збір за подання заявки. Після проведення експертизи робиться публікація в офіційному бюлетені Установи відомостей про заявку. На підставі експертизи видається патент, яки підлягає державній реєстрації; б) на науково-технічне досягнення проводиться експертиза на підставі якої видається патент; в) на науоково-технічне досягнення не проводиться експертиза, а видається реєстраційне вдоцтво.
Заявки на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: а) подається заявка до Установи, яка містить: 1) заявку про реєстрацію знака; 2) зображення позначення, що заявляється; 3) перелік товарів і послуг, для яких заявник просить зареєструвати знак та додатки; 4) документ про сплату збору за подання заявки; 5) документ, що підтверджує показ експонатів; 6) документ, що підтверджує право заявника на використання у заявленому позначені елементів; 7) документ, який підтверджує, що заявник виробляє товар, для якого просить зареєструвати знак. Після чого проводиться експертиза, після чого видається реєтраційне свідоцтво; б) подається заявка до установи, проводиться експертиза і видається заявка; в) подається заявка на підставі якої видається свідоцтво.
5.9. Заявкою визнається: а) документ, що посвідчує право власності на корисну модель; б) висновок формальної експертизи; в) сукупність документів, необхідних для видачі Відомством патенту; г) документ про проведений патентний пошук і необхідну кількість
5.10. Пріоритет заявки це: а) вказана у заявці дата її складання; б) першість у поданні заявки; в) першість у розробці винаходу; г) першість у оприлюдненні інформації' про винахід.
5.11. Заявка на винахід повинна: а) стосуватися одного або групи винаходів; б) подаватися після отримання патенту; в) подаватися тільки через представника у справах інтелектуальної власності; г) складатися на одній із міжнародних мов.
5.12. Датою подання заявки вважається: а) дата складання заявки; б) дата відправлення заявки поштою до Відомства; в) дата формулювання опису винаходу; г) дата одержання заявки Установою.
5.13. Право заявника вносити до заявки виправлення, уточнення можливе: а) до моменту попередньої експертизи; б) до винесення рішення про видачу патенту; в) до видачі патенту; г) до публікації рішення про видачу патенту.
5.14. Патентом визнається: а) документ, що дає право на здійснення торговельної діяльності; б) охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на навинахід; в) документ, що видається на раціоналізаторську пропозицію; г) дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю.
5.15. Кваліфікаційною експертизою визнається: а) встановлення відповідності об’єкта умовами патентоздатності; б) формальна експертиза; в) експертиза на локальну новизну; г) виявлення дійсного автора винаходу.
5.16. Строк дії патенту України на винахід становить: а) 6 років від дати подання заявки; б) 20 років від дати подання заявки; в) 30 років від дати подання заявки; г) 10 років від дати подання заявки.
5.17. Строк дії деклараційного патенту України на корисну модель становить: а) 6 років від дати подання заявки; б) 20 років від дати подання заявки; в) 30 років від дати подання заявки; г) 10 років від дати подання заявки.
5.18. Тимчасова правова охорона винаходу надається: а) з дати пріоритету; б) з дати проходження формальної експертизи; в) з опублікування відомостей про заявку на патент; г) з дати винесення рішення про видачу патента.
5.19. Видача патенту здійснюється: а) після проходження ескпертизи по суті; б) у місячний термін після його державної реєстрації; в) у двомісячний термін після його державної реєстрації; г) у місячний термін після винесення рішення про видачу патента.
5.20. Ліцензією визнається: а) дозвіл на здійснення ліцензованої підприємницької діяльності; б) документ, що видається за результатами кваліфікаційної експертизи; в) дозвіл власника патенту на використання винаходу іншим особами за певних умов; г) рішення суду про використання винаходу іншими особами.
5.21. Переважне право на отримання патенту має: а) винахідник; б) роботодавець; в) патентовласник; г) заявник.
5.22. Умовами патентоздатності винаходу визнаються: а) новизна, однорідність, стабільність, відмінність; б) новизна і промислова придатність; в) новизна, висота винаходу, промислова придатність; г) новизна, винахідницький рівень, промислова придатність.
Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності: а) на твори науки, літератури і мистецтва це право виникає з моменту надання цьому твору об’єктивної форми; суб’єктивні суміжні права виникають: суб’єктивне право виконавців – з моменту виконання твору; суб’єктивне право виробників фонограм – з моменту першої фіксації; суб’єктивні права організацій мовлення – з моменту першої передачі в ефір; на промислову власність: суб’єктивне право на корисну модель виникають від часу публікації відомостей про його видачу, це стосується і промислового зразка; суб’єктивне право на знаки для товарів і послуг виникає від дати подачі заявки до Установи; правова охорона на сорт надається від дати подачі заявки; суб’єктивне право на топографії інтегральних схем виникає з моменту внесення відомостей про топографію інтегральних схем до реєстру, таке ж становище стосується прав на зазначення походження товарів; б) майнові права на твори науки, літератури і мистецтва виникають з моменту оформлення їх в об’єктивній формі; на промислову власність на винахід, промислові зразки і корисну модель з моменту публікації заявки на видачу охоронного документа, на знаки товарів і послуг з моменту подачі заявки на охоронний документ; на топографії інтегральних мікросхем з моменту подачі заявки; в) суб’єктивні права на твори науки, літератури і мистецтва з моменту їх створення; на промислову власність з моменту подачі заявки на видачу охоронного документа.
Особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва: а) вимагати визнання свого авторства шляхом зазаначення імені автора на творі; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; вибирати псевдонім і зазначати його на творі; вимагати зберігання цілісності твору; б) вимагати визнання свого авторства; забороняти згадування свого імені; в) вимагати зберігати цілісності твору.
До особистих немайнових прав віднесено: а) право на оприлюднення твору; б) вимоги визнання свого авторства; в) вибір назви свого твору; г) передача твору для використання іншим особам.
Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва: а) це вилучення із твору його корисних якостей будь-яким способом, що не суперечать закону; б) це право використання твору шляхом відтворення, прекладу, імпорту примірників; в) це право розповсюдження творів.
До майнових прав авторів відноситься: а) включене право авторства; б) право вимагати збереження цілісності твору; в) виключне право на використання твору; г) право на подання твору на конкурси та премії. Авторське майнове право на службові твори переважно виникає: а) у автора; б) у роботодавця; в) у автора і роботодавця; г) у того, хто більше заплатить.
Вільне відтворення твору із зазначенням імені автора дозволяється: а) для публічної демонстрації і публічного показу; б) розповсюдження примірників творів шляхом першого продажу; в) для введення в прокат; г) видання у світ рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих.
Право спадкування це: а) право вводити твір у обіг на будь-якій території; б) заповідати твір у спадщину; в) отримувати відсотки від вартості кожного наступного перепродажу твору образотворчого мистецтва;
Майнові права у авторському праві можна: а) продати; б) передати на підставі ліцензійного договру; в) використати на підставі ліцензії; г) подарувати.
Відтворення твору: а) це право закріплене за автором (повторне видання) і полягає у виготовленні одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи і цифрову), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати з комп’ютера; б) це репродуктування творів; в) це копіювання творів.
Публічне виконання твору: а) це декламація, гра, спів, танець та подання автору іншим способом як безпосередньо (у новому виконанні), так і з допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) до осіб, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих сім’ї; б) це танець, спів; в) це декламація, танець, спів.
До майнових прав організацій мовлення відноситься: а) право вимагати її згадування у разі відтворення програми; б) право вимагати винагороду за використання своєї програми іншими організаціями мовлення; в) публічне оповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; г) ввезення на митну територію україни програм з метою поширення їх серед публіки.
Перехід авторського твору у суспільне надбання надає право: а) використовувати вільно цей твір з виплатою суспільству ренти; б) використовувати їх вільно без виплати авторської винагороди; в) використовувати у подальшому ці твори лише з дозволу суспільства; г) використовуватицей твір лише державою у особі її уповноважених органів.
Суміжні майнові права виконавців діють протягом: а) тих же строків, що і авторське право; б) 50 років із дати першого запису виконання; в) за життя виконавця та 50 років після його смерті; г) зазначеного самим виконавцем строку.
Публічний показ: а) це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання фонограми, відеограми, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру; б) це будь-яка демонстрація оригіналу твору; в) це передача організацій мовлення безпосередньо.
Будь-яке повторне публічне оповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо вони здійснюються іншою організацією: а) це використання уже оприлюднених творів шляхом їх публічного сповіщення в ефір чи по проводах; б) це публічне сповіщення в ефір неоприлюднених творів; в) це публічне оповіщення в ефірі творів однією і тією ж організацією.
Переклади творів: а) це виключне право автора і його правонаслідників; б) це виключне право будь-якого громадянина; в) це право правонаступника автора.
Переробка твору: а) може бути лише на підставі договору з автором (створення похідного твору від іншого існуючого твору); б) може бути будь-якою особою; в) може здійснюватись юридичною особою.
Аранжування твору: а) перкладання музичного твору, написаного для одного інструменту чи складу інструментів (голосів) стосовно до іншого інструменту або іншого складу – розширеного чи завуженого; б) пристосування твору до іншого інструменту; в) пристосування твору до багатьох голосів.
Адаптація твору: а) це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування твору для осіб, що вперше вивчають іноземну мову; б) це пристосування твору для кращого його сприйняття дітьми; в) це переробка твору для осіб, що мають фізичні вади.
Розповсюдження твору: а) шляхом першого продажу; відчудження іншим способом; шляхом здавання в майновий найм чи у прокат; шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; б) відчудження шляхом здавання в майновий найм чи у прокат; в) шляхом продажу чи іншої передачі до першого продажу примірників твору.
Іноземні особи в Україні мають авторські права: а) передбачені їх національним законодавством; б) користуються прерогативами стосовно до громадян україни; в) обмежуються в правах відповідно до встановленої реторсії; г) однакові з громадянами України. Авторська винагорода: а) це всі види винагород або конпенсацій, що виплачуються автором за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом; б) це своєрідна плата за працю, яка здійснюється вигляді одноразового платежу (одноразова допомога) у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник твору чи кожне використання твору або складається із змішаних платежів; в) це гонорар.
Розмір авторської винагороди, порядок її обчислення і виплати винагороди за створення і використання твору: а) встановлюється сторонами в авторському договорі; б) встановлюється угодою між автором і користувачем, яка укладається обов’язково в письмовій формі; в) встановлююється як усною так і письмовою угодою.
Авторська винагорода за використання службового твору (це твір створений за договором з автором, який працює за наймом) встановлюється: а) договором між автором між автором і роботодавцем; б) роботодавцям; в) судом.
Вільне використання творів (без згоди з автором і без виплати йому винагороди) може мати місце: а) лише стосовно правомірно відтворених творів (не оприлюднені твори не можуть використовуватися іншими особами без згоди автора виключення під час публічного виконання музичних творів на офіційних і релігійних церемоніях, на похоронах, для судового і адміністративного провадження); при необмеженні законних інтересів авторів; при вичерпному переліку їх використання; б) за вичерпного переліку вільного використання творів; в) лише як виняток.
Цитування допускається: а) з науковою, критичною інформацією; б) в художніх і музичних творах; в) в сценарних творах.
Строки чинності майнових прав авторів творів науки, літератури і мистецтва: а) авторське право виникає з дня створення твору, діє протягом усього життя і 70 років після смерті автора, на реабілітованих посмертно діє протягом 70 рків після їх реабілітації; б) авторське право діє протягом усього життя і 70 років після смерті автора, на реабілітованих посмертно діє протягом 70 років після їх реабілітації; на твір вперше, опублікований протягом 30 роківпісля смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.
Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм: а) вони мають виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам запозичувати їх манеру, форму чи стиль виконання; б) забороняти відтворення, розповсюдження способом першого продажу, іншого відчудження, комерційний прокат фонограм, відеграм і їх примірників; в) забороняти лише їх відтворення.
Особисті немайнові права патентовласників: а) це право на авторство; б) це право на авторство, право на назву об’єкта промислової власності і право на ім’я; в) це право на ім’я.
Майнові права винахідників та авторів промислових зразків: а) вони виникають у патентовласників від дати публікації відомостей у офіційному бюлетені Установи про видачу патенту, є виключним правом патентовласника; б) виникають з моменту видачі патенту; в) виникають з моменту реєстрації.
Право розпорядження власника патенту: а) це юридично забезпечена можливість власника визначати правову долю об’єкта промисловою власністю; б) це можливість реалізувати об’єкт промислової власності; в) це можливість подарувати об’єкт промислової власності.
Використання селекційних досягнень: а) це використання сорту (виробництво насіння) з метою відчудження, доведення до посівних кондицій для розмноження, продаж або інше ввезення в обіг, ввезення із-за кордону, збереження насіння для зазаначених цілей, застосування як батьківської форми для одержання насіння; б) виробництво насіння; в)створення сорту.
Використання топографій інтегральних мікросхем: а) виготовлення будь-яких виробів, що містять ІМС; б) копіювання топографій ІМС; в) копіювання топоргафій ІМС, виготовлення ІМС, виготовлення будь-якого виробу, що містить ІМС, ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України.
Обов’язки суб’єктів промислової власності: а) сплачувати відповідні збори за дії, що пов’язані з охороною суб’єктів промислової власності; б) сплачувати збори; в) сплачувати збори, використовувати об’єкт.
Право авторства на винахід належить: а) роботодавцю; б) винахіднику; в) державі у особі Відомства; г) уповноваженого юридичній особі.
Роботодавець набуває прав на винахід за умови: а) що він інвестував роботи над винаходом; б) що уклав із винахідником договір про використання винаходу. в) що на протязі чотирьох місяців від дати одерання від винахідника повідомлення подав заявку до Відомства; г) що видав наказ про окупацію винаходу.
Права і обов’язки, що випливають з патенту, діють: а) з дати пріоритету; б) з дати проходження формальної експертизи; в) з опублікуання відомостей про заявку на патент; г) з дати винесення рішення про видачу патенту.
Роботодавцю належать: а) особисті немайнові права; б) право авторства; в) тільки майнові права; г) майнові і особисті немайнові права.
Права, що випливають з деклараційного патенту на секретний винахід діють: а) з дати проходження формальної експертизи; б) з дати внесення іфнформації про нього до відповідного Реєстру; в) з опублікування відомостей про заявку на патент; г) з дати винесення рішення про видачу патенту.
До обов’язків, що випливають з патенту відносяться: а) надати право на використання об’єкта всім зацікавленим особам; б) сплачувати збори на підтримання патенту у силі; в) укладати ліцензійні договори; г) запатентувати об’єкт у зарубіжних країнах.
Поняття припинення правової охорони об’єктів інтелектуальної власності: а) це означає, що цей об’єкт перестає бути об’єктом інтелектуальної власності з усіма наслідками, що з цього випливають; б) це означає закінчення строків її охорони; в) коли припиняється майнові права.
Авторські права в Україні для спадкоємців діють на протязі: а) 25 років; б) 70 років; в) 50 років; г) 75 років.
Наслідки закінчення строку правової охорони творів науки, літератури та мистецтва: а) вони стають надбанням суспільства; б) вони переходять у спадок; в) вони можуть переходити до інших суб’єктів.
Чи стають надбанням суспільства об’єкти промислової власності або засоби індивідуалізації учасників цвільного обороту, товарів і послуг за чинним законодавством України: а) не стають надбанням суспільства; б) стають надбанням суспільства; в) вони стають нечиїми.
Чи мають закінчення строків правової охорони об’єкти інтелектуальної власності: а) правова охорона знаків для товарів і послуг, а також зазаначення походження товарів строком не обмежені; б) правова охорона знаків для товарів і послуг, а також зазначення походження товарів обмежені строком; в) правова охорона знаків для товарів і послуг, а також зазначення товарів і послуг може мати строк правової охорони протягом того строку, який видається суб’єктом прав доцільним.
Об’єкти інтелектуальної власності ноу-хау або секрети виробництва мають строки правової охорони: а) які неконкретизуються; б) які залежать від здатності суб’єкта ноу-хау зберігати секрет (так довго, що він буде мати право на їх охорону); в) які чітко встановлені договором.
Особливості припинення правової охорони об’єктів промислової власності: а) воно здійснюється офіційно тільки судом або Установою; б) воно здійснюється патентовласником; в) воно здійснюється тільки судом.
Способи припинення правової охорони об’єктів промислової власності: а) припинення дії патенту; б) припиненя дії патенту; визначення патенту недійсним; в) закінчення строку дії заявки.
Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: а) право на фірмове найменування може бути припинено достроково за волею суб’єктів цього права; б) право на фірмове найменування не може бути припинено достроково; в) право на фірмове найменування може бути припинено в річний строк.
Припинення правової охорони знаків для товарів і послуг: а) може відбуватися шляхом припинення дії свідоцтва; б) може відбуватися шляхом припинення дії свідоцтва недійсним; в) шляхом припинення договору.
Загальні вимоги до договорів, які укладаються у сфері правової охорони інтелектуальної власності: а) вони мають укладатися дієздатними особами; в установленій законом формі; предметом їх регулювання мають бути майнові відносини; його функції – різноманітні; б) вони мають укладатися дієздатним особами; в) вони мають бути майновими.
Основні договори у сфері інтелектуальної власності можна поділити: а) на договори, спрямовані на створення об’єктів інтелектуальної власності і на договори, які регулюють прядок використання об’єктів інтелектуальної власності; б) на договори, спрямовані на створення об’єктів інтелектуальної власності; в) на договори, спрямовані на регулювання об’єктів інтелектуальної власності.
За змістом договори, що стосуються інтелектуальної діяльності поділяються: а) договори в галузі наукової, літературної, художньої та мистецької діяльності, договори, що стосуються науково-технічної діяльності; супутні договори, що стосуються інтелектуальної діяльнсоті; б) договори в галузі науки, літератури; в) супутні договори, договори у науково-технічні сфері.
Договори на створення чи використання невеликих за обсягом творів (для газет, журналів та інших періодичних видань) можуть укладатися: а) в усній формі; б) в письмовій формі; в)у нотаріально завіреній формі.
Договори про передачу права власності на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір набувають чинності за умовами, що вони укладені: а) в усній формі; б) в письмовій формі; в) в письмовій формі і підписані сторонами.
Договори про передачу права на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір набувать чинності за умови стосовно будь-якої іншої особи лише: а) після їхньої реєстрації в Установі; б) після їх підписання; в) після їхньої реєстрації в Установі, але строк реєстрації ліцензійного договору не повинен перевищувати 2 місяців.
Процедура реєстрації договору про передачу права на винахід (корисну модель) і ліцензійний договір передбачена: а) Інструкцією про розгляд та реєстрацію договору про передачу права власності на винахід (корисну дію) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної дії) від 21.06.1995 р.); б) Інструкцією зазначеною вище тазаконодавством про промислову власність; в) договором.
Дії, пов’язані з реєстрацією договору (лцензійного договору), за дорученям власника патенту може здійснювати: а) представник у справах інтелектуальної власності; б) представник у справах інтелектуальної власності або інша довірена особа; в) родичі власника патенту.
Сучасні технічні засоби зв’язку впроваджують у практичну форму укладання договору, яка є: а) не усною, і не письмовою; б) це обмін документами засобами поштового, телеграфного, телетайпного, телефоного, електроного та ін. видів зв’язку; в) обміном документів електроним зв’язком.
Умови дійсності договорів у сфері інтелктуальної власності: а) зміст, умови, форма, порядок укладення таких договорів має відповідати вимогам закону; б) форма порядок укладання таких договорів має відповідати закону; в) зміст і порядок укладання таких договорів має відповідати закону.
Істотні умови договору в сфері інтелектуальної власності це ті без яких договір не може набрати чинності: а) це визначення об’єкта договору (твір науки, літератури, чи мистецтва або об’єкта промислової власності); ціна договору; строк чинності договору; обсяг використання об’єкта; б) об’єкт договору; ціна договору; в) ціна договору; строк чинності договору.
Звичайні умови договору в сфері (ті, що передбачені нормативними актами і автоматично набувають чинності при укладенні договору) інтелектуальної власності: а) визначаються типовими договорами; про місце укладання договору та місць його виконання, час укладання договору, умови та підстави відповідальності за невиконання або неналежне виконання договору; б) об’єкт договору та час виконання договору; в) об’єкт, форма договору та місце виконання договору.
Випадкові умови виконання договору про інтелектуальну власність (які замінюють або доповнюють звичайні умови): а) оголошення в засобах масової інформації, виставки, ярмарки, вітрини, реклама тощо, заяви для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об’єкта; б) публікації заяви про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого об’єкта. Авторські договори поділяються на: а) договори на створення творів науки, літератури чи мистецтва; б) договори на використання творів науки, літератури чи мистецтва; в) договори на створення творів науки, літератури чи мистецтва чи на договори з їх використання.
Мета договору про депонування рукописів: а) доведення до відома громадскості про те чи інше досягнення у сфері інтелектуальної власності; б) як найшвидше інформувати громадскість про новини в сфері інтелектуальної власності та можливість оперативного ознайомлення з твором; в) оперативне ознайомлення з твором.
Договір депонування регламентується: а) відомчою інструкцією; б) законом; в) положенням.
Предметом договору про депонування рукописів є: а) рукописи з рефератами статей, оглядів, монографій, збірників наукових праць, матеріалів конференцій, з’їздів, нарад, семінарів, симпозіумів вузькоспеціалізованого характеру; б) рукописи монографій; в) рукописи матеріалів конференцій.
Вимоги до рукопису представленого на депонування: а) подається на депонування в рукописній формі; має бути згода автора; має бути рішення про депонування рукопису науково-дослідної, проектно-конструкторської ради, вищого навчального закладу тощо; б) подається депонування на електронному носії; в) подається без рішення Ради.
Постановчий договір: а) це договір, який укладається між автором сценічного твору і видовищного закладу; б) це договір, за яким автор зобов’язується передати або створити і передати видовищному закладу свій драматичний, музично-драматичний, музичний, пантонімний або хореографічний твір, а видовищний заклад зобов’язується у визначений договором строк здійснити постановку і публічне виконання цього твору і сплатити автору належну винагороду; в) це договір, який укладається між видовищним закладом і виконавцем.
Права і обов’язки сторін за постановчим договором: а) автор зобов’язаний передати або створити і передати сценічний твір видовищному закладу у визначений договором строк; видовищний заклад зобов’язаний твір розглянути в строк визначений договором, схвалити чи відхилити його або запропонувати автору твору його доопрацювати; видовищний заклад встановлює чіткий трок для доопрацювання цього твору; видовищний заклад зобов’язаний здійснити постановку твору в зазначений договором строк, але не пізніше двох років від дати прийняття закладом твору; б) автор не має право передавати твір до закінчення строку договору в інший постановчий заклад; в) автор має прао на винагороду, а суміжний заклад зобов’язаний її виплатити.
Сценарний договір: а) це договір про створення сценарію, для здійснення будь-якого задуманого масового видовища, кіно- або телефільму, радіо- чи телемовлення; б) це договір про розробку технології здійснення твору (і не тільки сценічного), його режесури, визначення змісту, характеру і порядку дій, який є тотожним постановочному договору; в) це договір тільки для сценічного твору.
Особливості сценарного договору: а) предметом цього договору мажуть бути лише неопубліковані; б) замовник сценарного твору не бере на себе обов’язку використати твір (тому винагорода лише сплачується за створення твору); в) за договором автор зобов’язується передати або створити і передати замовнику сценарій для здійснення будь-якого видовища у визначений законом строк. Замовник зобов’язаний роглянути поданий твір, схвалити, відхилити чи запропонувати його доопрацювати (договір є оплатним).
Сторони в сценарному договорі: а) автор, яким завжди є фізична особа та замовник, яким може бути як фізична особа, так і юридична особа; б) є автор, яким завжди є фізична особа і замовник, яким також завжди є фізична особа; в) є автор, яким завжди є фізична особа і заовник, яким завжди є юридична особа.
Об’єктом договору є: а) літературний сценарій, який має відповідати обумовленим у договорі вимогам і умовам; б) літературний твір; в) постановка.
Сценарій це: а) закінчений драматичний твір; б) це закінчений ліричний твір; в) це п’єса.
Умови сценарію визначаються: а) у творчій заявці; б) у творчій заявці, яка складається і затверджується замовником, де окреслюється основна ідея сценарію, визначається сюжетна лінія, характеристики виконавців; в) у договорі.
Права і обов’язки сторін у сценарному договорі виникають: а) з моменту його підписання; б) з моменту подачі заявки на сценарій; в) з моменту оплати замовлення на сценарій.
Права і обов’язки автора сценарного договору: а) передати або створити і передати твір замовнику, твір має бути переданий у визначений строк, твір не може передаватися третім особам без дозволу замовника, автор має право і зобов’язаний брати участь в реалізації свого твору; б) передати або створити і передати твір замовнику у визначений строк; в) передати або створити і передати твір замовнику у визначений строк, не передавати твір третім особам.
Права і обов’язки замовника сценарного договору: а) замовник зобов’язаний прийняти твір, якщо він відоповідає умовам творчої заявки; б) замовник зобов’язаний прийняти твір, якщо він відповідає умовам творчої заявки, у процесі реалізації сценарію повинен дотримуватися прав автора; в) замовник зобов’язаний дотримуватися прав автора.
Особливість сценарного договору, коли сценарій неопублікований: а) сценарій може бути використаний у дуже обмеженому масштабі (по даному сценарію створено фільм, телепередачу інше видовище, фільми за цим же сценарієм здійснюватися не будуть, а інші видовища можуть бути здійснені за вже використаним сценарієм); б) сценарій може бути використаний необмежено; в) сценарій може бути використаний щодо інших видовищ.
До творів образотворчого мистецтва правової точки зору слід віднести: а) твори живопису, графіки, скульптури, декоративного мистецтва, фотографії, твори створені способом аналогічному фотографії, літографії тощо; б) твори живопису, графіки, літографії; в) твори живопису, фотографії, декоративного мистецтва.
Договір художнього замовлення є: а) угодою за якою автор зобов’язується створити і передати замовнику в установлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов’язується сплатити автору обумовлену винагороду; б) угодою за якого автор зобов’язується створити і передати замовнику в установлений договором строк твір образотворчого мистецтва, а замовник зобов’язується отримати твір; в) угодою за якою автор зобов’язується створити твір образотворчого мистецтва, а замовник виплатити винагороду автору.
Особливість договору художнього замовлення полягає в тому: а) що його сторонами можуть бути як фізичні так і юридичні особи; б) що його стронами можуть бути тільки фізичні особи; в) що його сторонами можуть бути лише юридичні особи.
Права і обов’язки сторін за договором художнього замовлення виникають: а) з моменту подачі заявки; б) з моменту підписання договору сторонами; в) з моменту створення твору образотворчого мистецтва.
Договір художнього замовлення може укладатися: а) лише в письмовій формі; б) в письмовій і усній формі; в) лише в усній формі.
У договорі художнього замовлення визначаються строки: а) два строки для створення твору – спочатку подається замовнику ескіз твору, а потім готовий твір; б) один строк – подається готовий твір; в) один строк – подається лише ескіз твору.
Особливістю договору художнього замовлення є: а) покладення ризику невдачі на замовника (аванс виплачений замовнику, у разі творчої невдачі поверненню не підлягає; за договором художнього замовлення створений автором твір образотворчого мистецтва після оплати винагороди стає власністю замовника; б) покладення ризику невдачі на замовника покладається на автора твору; за договором художнього замовлення створений автором твір образотворчого мистецтва після оплати винагороди не стає власністю замовника; в) покладення ризику невдачі на автора.
Ескізи, етюди та інші підготовчі матеріали після виконання договору художнього замовлення залишаються власністю: а) замовника; б) автора; в) третьої особи.
При розірванні договору художнього замовлення достроково з будь-яких підстав твір залишається у власності: а) замовника; б) автора; в) третьої особи.
За загальним правилом зображення в образотворчому творі будь-якої особи без її згоди: а) допускається; б) не допускається; в) може допускатися або недопускатися.
Згода на зображення в творі образотворчого мистецтва, якщо особа позувала за плату: а) не вимагається; б) вимагається; в) має бути дозвіл.
Твір образотворчого мистецтва в якому зображена певна особа: а) автором не може розповсюджуватися; б) автором не може розповсюджуватися, публікуватися і відтворюватися; в) автором не може публікуватися.
Під договром викорситання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва розуміють такий договір: а) де автор зобов’язується передати або створити і передати твір декоративно-прикладного мистецтва для використання промисловому підприємтву, яке зобов’язується виплатити автору обумовлену договором винагороду; б) да автор зобов’язується створити твір декоративно-прикладного мистецтва, а підприємство зобов’язано цей твір прийняти і виплатити за це автору винагороду; в) де автор зобов’язується передати промисловому підприємству твір декоративно-прикладного мистецтва, а підприємство зобов’язано твір прийняти.
Суб’єктами договору про використання творів декоративно-прикладного мистецтва є: а) автор твору і замовник; б) автор твору і промислове підприємтсво; в) автор твору і юридчна особа.
Автори творів декоративно-прикладного мистецтва поділяються: а) на дві групи (штатні працівники підприємтсва; нештатні, які трудовим договором з підприємством незв’язані); б) на три групи (штатні працівники промислового підприємства; нештатні працівники); в) треті особи.
Об’єктом договору на використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва є: а) серветки, килими, хустки, взуття, одяг, вироби із шкіри, кісток, пластмаси, іграшки, значки, сувеніри, вироби із скла, фарфору, металу, ювелірні і галантарейні вироби тощо; б) килими, вироби з кісток, значки, сувеніри, вироби з фарфору; в) ювелірні і галантерейні вироби.
Твори декоративно-прикладного мистецтва конкретизується за такими критеріями: а) твори, які мають: утилітарне, сувенірне або декоративне значення чи відзначається оригінальними художньо-естетичними властивостями; б) твори, які відзначаються оригінальними художньо-естетичними властивостями; в) твори, які мають сувенірне або декоративне значення.
Зміст договору використання в промисловості творів декоративно-прикладного мистецтва: а) це права і обов’язки за цим договором; б) це права за цим договором; в) це обов’язки за цим договором.
Договорами у сфері науково-технічної діяльності є: а) договори на створення об’єктів промислової власності; б) договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт; в) договори на створення об’єктів промислової власності та договори на виконання науково-дослідних, дослідно-конструкторських робіт.
Договори на створення об’єктів промислової власності: а) договори на інформаційне забезпечення науково-технічної діяльності; б) договір патентного пошуку; в) договір на інформаційне забезпечення науково-технічної діяльності; договір патентного пошуку; договір на здійснення розгляду та експертизи заявки.
Цілі інформаційного забезпечення: а) виявлення дійсного стану; б) виявлення дійсного стану, технічного рівня, ефективності від використання, недоліків тощо; які науково-технічні досягнення в цій галузі захищені патентами чи іншими охоронними документами тощо; в) які науково-технічні досягнення в цій сфері захищені патентами чи іншими охоронними документами.
Інформаційне забезпечення даної науково-технічної розробки може здійснюватися: а) силами самого розробника; б) силами самого розробника або за договорами із спеціальними установами; в) за договором із спеціальними установами.
Сторонами в договорі на інформаційне забезпечення можуть бути: а) як фізичні так і юридичні особи (які виступають як виконавцями, так і замовниками-споживачами); б) тільки фізичні особи; в) тільки юридичні особи.
На боці виконавця договору інформаційного забезпечення можуть бути: а) фізичні та юридичні особи як творці і накопичувачі науково-технічної інформації, виробники, власники, зберігачі; б) творці і накопичувачі науково-технічної інформації; в) виробники, власники, зберігачі. На боці замовника договору інформаційного забезпечення можуть бути: а) споживачі (фізичні та юридичні особи); б) споживачі, посередники; в) посередники.
Об’єктом договору на інформаційне забезпечення є: а) документована на будь-яких носіях або публічно оголошувана вітчизняна і зарубіжна науково-технічна інформація; б) публічно оголошувана вітчизняна науково-технічна інформація; в) документована на будь-яких носіях науково-технічна інформація.
Поняття науково-технічної інформації охоплює: а) отримувані в процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної, виробничої та громадської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення; б) отримувані в процесі науково-дослідної діяльності результати зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відстворення і використання; в) отримувані в процесі дослідно-конструкторської діяльності результати, зафіксовані у формі, яка забезпечує їх відтворення, використання та поширення.
Підставою виникнення права власності на науково-технічну інформацію є: а) створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; б) виконання договору про створення науково-технічної інформації; в) створення науково-технічної інформації своїми силами і за свій рахунок; виконання договору про створення науково-технічної інформації; використання будь-якого договору, що містить умови переходу права власності на інформацію до іншої особи.
Право власності на науково-технічну інформацію створену на кошти державного бюджету визначається державою: а) прийняттям загальних рішень; б) встановленням форм договорів між фінансуючим державним органом і виконавцем робіт по створенню науково-технічної інформації; в) прийняттям загальних рішень, встановлених форм договорів між фінансуючим державним органом і виконавцем робіт по створенню науково-технічної інформації.
Науково-технічна інформація, що є об’єктом права приватної власності або інших форм власності може переходити в державну власність: а) у разі передачі її до відповідних державних банків даних, фондів або архівів на договірній основі; б) у разі передачі її за усною домовленістю; в) у разі передачі її до відповідних архівів.
Споживач науково-технічної інформації за договором несе відповідальність: а) за дотримання прав власника цієї інформації; б) за передачу одержаної науково-технічної інформації третій особі; в) за отримання прав власника цієї інформації; за передачу одержаної науково-технічної інформації третій особі, якщо не обумовлено договором між власником і споживачем науково-технічної інформації.
Патентний пошук: а) це дослідження патентів чи інших охоронних документів, виданих до даного часу у тій чи іншій сфері; б) це дослідження патентів чи інших охоронних документів, виданих до даного часу у тій чи іншій сфері, і охоплює патенти, видані у всьому світі; в) це дослідження інших охоронних документів.
Сторони договору на здійснення патентного пошуку: а) є фізичні особи; б) є юридичні особи; в) є як фізичні так і юридичні особи.
Виконацями договору на здійснення патентного пошуку можуть бути: а) окремі висококваліфіковані фахівці; б) спеціальні установи; в) окремі висококваліфіковані фахівці так і спеціальні установи.
Значення патентного пошуку: а) для знаходження уже запатентованого об’єкта промислової власності; попередження порушення чужих патентних прав; б) для знаходження запатентованого об’єкта промислової власності; в) для попередження порушення чужих патентних прав.
Об’єктом договору патентного пошуку є: а) тільки патенти та інші охоронні документи; б) патент, інші охоронні документи та інші джерела інформації, які можуть містити в собі відомості про той чи інший об’єкт (наукова і спеціальна література, дисертації, матеріали наукових конференцій тощо); в) документи та інші джерела інформації.
Ціна договору патентного пошуку визначається: а) угодою сторін; б) законом; в) підзаконними нормативними актами.
Якщо заклад експертизи не входить до складу Установи то для проведення експертизи заявок: а) остання з них має укласти договір для здійснення розгляду і експертизи заявок; б) остання не повинна укладати договір для здійснення розгляду і експертизи заявок; в) має домовлятися.
Сторонами договору на здійснення розгляду та експертизи заявик є: а) Установа і заклад експертизи; б) Установа і лабораторія; в) Установа і приватне підприємство.
Об’єктом договору на здійснення розгляду та експертизи заявки є: а) заявка на будь-який об’єкт промислової власності, її розгляд і експертиза; б) заявка на будь-який об’єкт промислової власності; в) розгляд і експертиза.
ОСНОВНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
КОДЕКСИ УКРАЇНИ
ЗАКОНИ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ, УГОДИ ТА ДОГОВОРИ
Додаткова література:
100. Бромберг Г. В., Розов Б. С. Интеллектуальная собственность: действительность переходного периода и рыночные перспективы. - М.: ИНИЦ, 1998. - 208 с. 101. Брыжко В. М., Завгородний А. Ф., Пичкур А. В. Лицензирование прав и патентование научно-технологической продукции. - К.: УААН, 1994. - 202 с. 102. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал. - 2002, № 1. - С. 16-27. 103. Введение в интеллектуальную собственность // ВОИС, 1998. - 652с. 104. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. - М., 1978. 105. Гаврилов Э. П. Издательство и автор. Вопросы и ответы по авторскому праву. - М., 1981. 106. Гаврилов Э. П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. - М.: Наука, 1984. 107. Гераменко В. Договір у правовідносинах при використанні інтелектуальної (промислової) власності // Інтелектуальна власність. - 2000, № 4. - С. 12-17. 108. Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров. - М.: ВНИИПИ, 1998. - 110 с. 109. Гришаев С. П. Правовая охрана изобретений, промышленных образцов, полезных моделей в России и за рубежом. - М., 1993. - 72 с. 110. Дадерко Ю. Р. Правовая охрана фирменных наименований в СССР и других странах. - М.: ВНИИПИ, 1992. 111. Дахно И. И. Патентно-лицензионная работа. - К., 1996. 112. Дюма Ролан. Литературная и художественная собственность. - М., 1993. 113. Зінов В. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок // Інтелектуальна власність. - 2000, № 3. - С. 35-42. 114. Зинов В., Сафарун К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса // Інтелектуальна власність. - 2001, № 5-6. - С. 23-25. 115. Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів. Наук.-практ. вид. / За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського. - К.: Ін Юре, 2000. - 348 с. 116. Прохав Б. Т., Зенкин Н. М. Изобретательство й патентоведение. - К.: Техника, 1988. - 256 с. 117. Промислова власність: Законодавчі та нормативні акти. У 3-х т. / Укладач П. М. Цибульов. - К.: УкрІНТЕЛ, 1998. Т. 1.: Законодавство України з питань промислової власності. - 138 с.; Т. 2.: Відомчі нормативні акти України з питань промислової власності. - 310 с.; Т. 3.: Міжнародні угоди з питань промислової власності. - 124 с.
119. Шинкаренко М. Показники доцільності у сфері охорони промислової власності: підсумки 2000 року // Інтелектуальна власність. - 2001, № 4. - С. 14-26. 120. Штефан М. И. Ответственность за нарушение авторских й смежных прав // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1996. - № 9. - С. 32-35. 121. Штефан М. И. Ответственность за нарушение прав в сфере промышленной собственности и судебная защита этих прав // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1996. - № 10. - с. 41-44. 122. Штумпф. Лицензионный договор. - М.: Прогресе, 1988. 123. Юрченко А. К. Издательский договор. — Л., 1988. 124. Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003 р. № 3. – Київ.: Юрінком Інтер, 2003. 125. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с. 126. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. – Харків. Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 362 с. 127. Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. – Х.: ООО «Одессой», 2002. – 592 с. 128. Юровский Д.Б., Билык Е.В. Операции с авторскими правами налогообложения ибухгалтерский учёт или как получить доход от интеллектуальной собственности. – Харьков: ООО “Центр экономических исследований и управленческого консультирования “Консульт”, 2003. – 408 с. 129. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты. – К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000. – 164 с. 130. Ермакова А.Р. Право интеллектуальной собственности в сфере переодической печати. – СПб: Изд-во “Юредический центр Пресс”, 2002. – 323 с. 131. Зобов’язальне право. Теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. - К.,1958. 132. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Ін Юре, 1999. 133. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О. Д. Святоцького.: У 2-х т. — К.: Ін Юре, 2000. 134. Интеллектуальная собственность (в двух книгах). - Минск, 1997. 135. Интеллектуальная собственность. Основнне материаы / Перевод с английского. - Новосибирск, 1993. 136. Интеллектуальная собственность: Сборник типових договоров. - М.: ИНФРА - М,1995. – 256 с.
138. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительнные права). Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА - ИНФРА - М), 2000. - 480 с. 139. Капща Ю. М. Экспорт-импорт технологий: правовеє регулирование. Национальная Академия Украины. Центр интеллектуальной собственности и передачи технологий. - К., 2000. - 106 с. 140. Крайнєв П. П., Работягова Л. І., Дятлик І. І. Патентування винаходів в Україні / За ред. П. П. Крайнєва: Монографія. - К.: Ін Юре, 2000. - 340 с. 141. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Наук.-практ вид. / За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: - К.: Ін Юре, 2000. - 348 с. 142. Основи інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. - 580 с. 143. Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова. - К.: Ін Юре, 1999. - 400 с. 144. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - 2000, № 3. – с. 3-14. 145. Правовая охрана товарних знаков, фирменных найменований и географических указаний в Германии / Пер., ред. й коммент. Г. А. Андрощука, А. П. Пахаренко. - К.: Таксон, 1997. - 112 с.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||