|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ« Назад
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ 23.01.2016 04:19
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД
НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Навчально-методичний комплекс
КИЇВ 2014 Обговорено і схвалено на засіданні кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № _1__ від _09 вересня 2013 року____
Рецензенти: Гопанчук Василь Степанович - професор кафедри цивільного права та процесу Національної академії внутрішніх справ України кандидат юридичних наук, доцент Севрюкова Інна Феліксовна - кандидат юридичніх наук, ст. науковий співробітник відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права ім. В.М. Корецького
Укладачі: Матвійчук Валерій Костянтинович - доктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України, Гоголь Богдан Миколайович - кандидат юридичніх наук Харь Інна Олексіївна - кандидат юридичніх наук, доцент кафедри цивільного та господарського права ВНЗ “Національна академія управління”
Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Право інтелектуальної власності» являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних візів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу «Право інтелектуальної власності».
© Оригінал – макет, «Національна академія управління», 2014
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Входження в двадцять перше століття стає століттям розвитку економіки, заснованої на знаннях, у якій інтелектуальна власність буде основною рушійною силою. Завдяки бурхливому розвитку науки і техніки, інтеграції господарських зв’язків, інформатизації виробництва, інформація стала таким же об’єктом права власності, як і засоби виробництва. Досвід країн з розвинутою економікою показав, що виробництво не є визначальним чинником зростання економічних показників, воно поступається місцем науці, розвитку технологій. У зв’язку з цим значимість інтелектуальної власності в житті людей невпинно зростає. Відповідно до Конституції України,що закріпила гарантії кожному громадянину свободу літературної, художньої, наукової і технічної творчості, наша держава створює власні механізми захисту авторських прав, прав промислової власності, матеріальних і моральних інтересів, що виникають у зв’язку з впровадженням різних видів інтелектуальної власності. Спецкурс “Право інтелектуальної власності” є одним з нових, які вивчаються у юридичних навчальних закладах України. Викладання його передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту нормативних актів, що регулюють відносини з приводу інтелектуальної власності, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. В процесі вивчення спецкурсу “Право інтелектуальної власності” студенти набувають знання про зміст і тенденції розвитку правової системи України та інших держав, ролі зазначених норм права в реалізації соціально-економічних перетворень у суспільстві, про заходи захисту права інтелектуальної власності. Викладення спецкурсу “Право інтелектуальної власності” в Національній академії управління має своїм завданням формування у студентів глибоких теоретичних і практичних знань та використання їх у своїй подальші науковій і професійній діяльності на ниві практики. Основним завданням спецкурсу є систематизоване засвоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про витоки, історію, принципи, категорії і положення права інтелектуальної власності, навчання студентів правильному орієнтуванню в чинному законодавстві, що стосується зазначеної сфери,набуття навичок і вміння застосування норм, які регулюють відносини, зв’язані з інтелектуальною власністю. Вивчення спецкурсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до особи та до норм, що регулюють відносини стосовно прав інтелектуальної власності, як важливих засобів захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів. Викладання спецкурсу “Право інтелектуальної власності” відбувається на основі проведення лекцій, шляхом проведення семінарських і практичних занять, застосування перспективних форм навчання, таких як: круглий стіл, дискусія з актуальних проблем, олімпіада, ділова гра, тестування, та ін. В процесі аудиторних занять і самостійної роботи повинні використовуватись навчальні і контролюючі програми на базі персональних і централізованих ЕОМ. Зміст тем спецкурсу “Право інтелектуальної власності”, їх повнота і послідовність вивчення визначаються цим навчально-методичним комплексом. Структура спецкурсу відповідає системі чинного законодавства України. В ньому також використовуються дослідження цивілістичної науки, врахований досвід зарубіжного законодавства і історія з питань права інтелектуальної власності.
Ухвалено:
Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ
І.Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація іхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: - матеріал викладений на лекціях; - питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях; - матеріал опрацьований самостійно; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2-х модульних контрольних робіт за семестр. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (0-60 балів). а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; б) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; в) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. г) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 60) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-40 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань (заочна форма навчання)
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 9 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі заліку оцінюється за шкалою 0-100 балів (на відміну від іспитів (0-40)). Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 60 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-60.
ІІІ. Система оцінювання знань за шкалою ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
_________________________________________
ВНЗ «Національна академія управління»
3.
Право інтелектуальної власності
Програма нормативно навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0304 «Право» Напрям підготовки 8.03040101 «Правознавство» Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ - 2014
Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права протокол № _1_ від ___09 вересня 2013 року____ Розробники програми: Матвійчук В. К. – докт. юрид. наук, професор; Гоголь Б. М. – канд. юрид. наук Харь І. О. - канд. юрид. наук, доцент. Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
3. ПРОГРАМА КУРСУ Змістовний модуль І.
Інтелектуальна власність та її місце в соціально-економічному розвитку суспільства. Людина – творець. Творчість – феномен, який притаманний людині. Освіта – складова рівня інтелектуальної діяльності (її зміст). Співвідношення понять “інтелектуальна діяльність”, “науково-технічний прогрес”. Стадії розвитку науки і техніки. Види цих стадій. Сутність технічного прогресу. Співвідношення понять “творча діяльність” і “інтелектуальна діяльність”. Інтелектуальна власність. Залежність науково-технічного розвитку від духовного. Складові духовності. Роль інтелектуальної творчої діяльності для розвитку технологій, нової техніки та виробництва. Види інтелектуальної діяльності. Об’єкти промислової власності. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Загальна характеристика видів інтелектуальної діяльності. Особливості літературної діяльності. Твір як об’єкт правової охорони. Характеристика твору. Результат літературної творчості. Інтелектуальна діяльність як об’єкт правової охорони. Науково-технічна діяльність. Характерна особливість науково-технічної діяльності. Види науково-технічної діяльності. Співвідношення понять “науково-технічна діяльність” і “промислова власність”. Характерна ознака результатів науково-технічної творчості. Об’єкти правової охорони такої діяльності та спеціальні процедури. Засоби охорони об’єктів промислової власності. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів та послуг. Загальна характеристика цього виду творчої діяльності. Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності. Чотири етапи становлення ситеми охорони зазначеної власності. Становлення правової охорони товарних знаків. Поняття права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності. Тема 2. Право інтелектуальної власності в Україні. Становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність. Співвідношення власності та інтелектуальної власності. Виникнення права інтелектуальної власності. Теорії права інтелектуальної власності: привілеїв, пропрієтарна, промислової власності, вічної промислової власності, рентна, договірна,деліктна, особова, виключних прав, виключних майнових прав. Поняття права інтелектуальної власності. Значення права інтелектуальної власності. Розвиток права інтелектуальної власності. Сутність права інтелектуальної власності. Право інтелектуальної власності в об’єктивному сенсі. Право інтелектуальної власності в сб’єктивному сенсі. Точки зору в науці щодо поняття та змісту права інтелектуальної власності. Зміст права інтелектуальної власності. Види права інтелектуальної власності. Результати творчої діяльності як об’єкти правовідносин та їх взаємозв’язок. Інші результати діяльності як об’єкти права інтелектуальної власності. Загальні положення законодавства України про інтелектуальну власність. Цивільний кодекс України про об’єкти інтелектуальної власності. Джерела правового регулювання права інтелектуальної власності та їх види. Поняття законодавства про інтелектуальну власність, його система та спрямованість. Підходи до визначення системи права інтелектуальної власності. Класицизм і прагматизм підходу до законодавства у сфері інтелектуальної власності. Детермінізм формування національних законодавств у сфері інтелектуальної власності. Дезінтеграційний підхід до регулювання права інтелектуальної власності і його ступінь. Види міжнародно-правових актів про інтелектуальну власність. Правове значення міднародно-правових актів про інтелектуальну власність. Конвенції та їх види. Багатосторонні угоди та їх види. Урядові угоди та їх значення. Паризька конвенція. Бернська конвенція. Угода ТРІПС. Європейські директиви у сфері інтелектуальної власності. Конституція України як основне джерело регулювання права інтелектуальної власності. Цивільний кодекс України як джерело регулювання права інтелектуальної власності. Проблеми удосконалення механізму приватноправового регулювання права інтелектуальної власності. Чинне законодавство України про інтелектуальну власність. Закон україни “Про авторське право та суміжні права” та його основні положення. Закон україни “Про охорону прав на винаходи та корисні моделі”, його структура та зміст. Закон україни “Про охорону прав на промислові зразки” та його зміст. Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” та його зміст. Закон україни “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг” та його основні положення. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин”, його структура та зміст. Закон України ”Про охорону прав на топографії інтегральних мікросхем” та його основні положення. Інші законодавчі акти України про інтелектуальну власність. Постанови Кабінету Міністрів України. Постанови та інструкції Державного агентства з авторських та суміжних прав та Державного Комітету у справах інтелектуальної власності (Патентного відомства). Законодавство зарубіжних країн про інтелектуальну власність та його особливості. Американська система права інтелектуальної власності. Романо-німецька система права інтелектуальної власності. Інші системи права інтелектуальної власності. Підстави виникнення прав на об’єкти інтелектуальної власності. Засоби захисту об’єктів інтелектуальної власності. Відповідальність за порушення авторського та суміжних прав. Захист промислової власності. Система захисту авторського і патентного права. Авторське право і патентне право: спільне і відмінність. Спільна істотна ознака цих двох правових інститутів. Охорона авторського і патентного права. Інтелектуальна власність України та її вплив на соціально-економічний розвиток держави. Державне управління інтелектуальною власністю. Органи і засоби державного управління інтелектуальною власністю в Україні. Тема 3 Об’єкти права інтелектуальної власності. Поняття та ознаки об’єктів права інтелектуальної власності. Сутність об’єктів права інтелектуальної власності. Проблема визначення об’єктів права інтелектуальної власності. Ознаки обороноспроможності об’єктів права інтелектуальної власності. Відкриття як об’єкти права інтелектуальної власності та їх ознаки. Об’єкти відкриття. Права авторів відкриття. Порядок кваліфікації відкриттів. Об’єкти, що не визначаються відкриттями. Диплом як охоронний документ на відкриття та його правове значення. Винагорода атором відкриттів та її виплата. Дискусія щодо віднесення відкриттів до об’єктів права інтелектуальної власності. Винаходи та корисні моделі, промислові зразки, знаки для товарів та послуг. Місця походження товарів. “Ноу-хау”. Науково-технічна документація. Раціоналізаторська пропозиція. Нові об’єкти права інтелектуальної власності. Об’єкти топографій інтегральних схем. Об’єкти засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Фірмові найменування, їх характеристика. Зображувальні знаки для товарів і послуг. Об’ємні товарні знаки. Комбіновані знаки. Результати науки як об’єкти права інтелектуальної власності. Правове регулювання науки. Твори літератури та мистецтва як об’єкти права інтелектуальної власності. Об’єкти суміжних прав. Знаки обслуговування. Колективні товарні знаки. Об’єкти зазначень походження товарів, їх загальна характеристика. Нормативне забезпечення об’єктів зазначень походження товарів. Об’єкти селекційних досягнень. Об’єкти слекційних досягнень у рослинництві. Об’єкти селекційних досягнень в тваринництві. Їх нормативне забезпечення. Об’єкти науково-технічної інформації. Поняття науково-технічної інформації. Правова охорона науково-технічної інформації. Об’єкти нетрадиційних рішень. Поняття об’єктів нетрадиційних рішень. Поняття відкриття. Правова охорона раціоналізаторських пропозицій. Поняття захисту проти недобросовісної конкуренції. Тема 4. Суб’єкти права інтелектуально власності. Загальні положення. Автори-творці об’єктів інтелектуальної власності. Автор як первинний суб’єкт права інтелектуальної власності та його визначення. Співавторство та його види. Визначення авторства. Регулювання відносин між співавторами. Права та обов’язки авторів. Охорона прав автора. Володільці прав інтелектуальної власності та їх правове положення. Підстави набуття володільських прав. Охорона прав володільців. Правове становище роботодавців як суб’єктів права інтелектуальної власності та особливості його визначення. Заявники. Правонаступники прав інтелектуальної власності. Спадкоємство інтелектуальних прав. Межі правонаступництва у праві інтелектуальної власності. Держава як володілець прав інтелектуальної власності. Підстави набуття державою прав інтелектуальної власності. Правове положення Державного агентства з авторських та суміжних прав, Комітету по захисту прав інтелектуальної власності (Патентного відомства). Правове положення патентознавців. Вимоги щодо патентних повірених. Атестація патентних повірених. Повноваження повірених у справах інтелектуальної власності. Функції патентного повіреного. Патентні повірені, що працюють у корпораціях. Асоціації патентних повірених. Підстави та порядок втрати атестації патентного повіреного. Агенти з товарних знаків та їх правове положення. Права власників та уповноважених органів щодо результатів, створених за службовим завданням. Вільні користувачі прав інтелектуальної власності. Суспільство як суб’єкт права інтелектуальної власності. Тема 5. Права і обов’язки суб’єктів інтелектуальної власності, що виникають з охоронних документів. Виникнення суб’єктивних прав на об’єкти інтелектуальної власності. Особисті немайнові права на об’єкти інтелектуальної власності. Майнові права суб’єктів авторського права і суміжних прав. Майнові права суб’єктів права промислової власності. Майнові права на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг. Розміри зборів за дії, пов’язані з охороною прав на об’єкти інтелектуальної власності.
Тема 6. Авторське право. Поняття авторського права та сфера його дії. Авторське право в об’єктивному та суб’єктивному сенсах. Права, що охороняються авторським правом. Законодавство про авторське право. Термінологія авторського права. Виникнення та здійснення авторського права. Об’єкти, що охороняються авторським правом. Обсяг охорони твору. Похідний твір та його правове значення. Авторське право та право власності на носій авторських прав. Особисті немайнові права автора. Майнові права автора. Майнові права володільця. Вільне використання твору. Вільне відтворення творів бібліотеками та архівами. Вільне використання екземплярів творів для навчання. Вільне використання комп’ютерних програм. Вільне відтворення в особистих цілях. Проблеми удосконалення механізму вільного використання творів. Авторське право на аудіовізуальний твір. Право доступу до твору образотворчого мистецтва. Право слідування. Строки охорони авторських прав. Перехід авторських прав. Передача (уступка) авторського права. Авторські ліцензійні договори: поняття, характеристика та види. Сторони ліцензійного договору та їх правове положення. Виключна ліцензія. Невиключна ліцензія та обсяги прав по них. Зміст ліцензійних договорів. Міжнародна торгівля ліцензіями. Договори на створення об’єктів авторського права. Договори на видання об’єктів авторського права. Договори на розповсюдження та використання творів. Поняття, зміст та порядок укладення авторських договорів. Виконання авторських договорів. Відповідальність сторін за невиконання чи неналежне виконання авторських договорів. Майнові авторські права як інвестиції. Тема 7. Суміжні права. Поняття та сутність суміжних прав. Місце суміжних прав у сучасній доктрині права інтелектуальної власності. Види суміжних прав. Охорона суміжних прав та критерії її надання. Місце суміжних прав у системі права інтелектуальної власності. Права виконавців та їх зміст. Права виробників фонограм та їх зміст. Права організацій мовлення. Підстави та порядок обмеження володільців суміжних прав. Використання суміжних прав. Строки охорони суміжних прав. Реалізація суміжних прав. Розповсюдження носіїв суміжних прав. Правила торгівлі екземплярами аудіовізуальних творів. Тема 8. Охорона та захист авторських та суміжних прав. Поняття охорони і захисту прав та їх співвідношення. Засоби охорони авторських та суміжних прав. Способи захисту авторських і суміжних прав. Колективне управління авторськими та суміжними правами. Поняття та визначення контрафактних порушень авторських та суміжних прав. Порядок захисту авторських та суміжних прав. Способи цивільно-правового захисту авторських та суміжних прав. Види та порядок відшкодування при порушеннях авторських та суміжних прав. Реалізація права на захист авторських та суміжних прав. Права творчих об’єднань з захисту авторських прав.
Тема 9. Патентне право України.
Поняття патентного права. Відмінність винахідницького права від патентного права. Захист патентних прав. Охоронні документи в патентному праві. Поняття патенту та його види. Реквізити патенту. Строки дії патенту. Відміна патенту. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту. Свідоцтво на знаки для товарів та послуг. Посвідчення на раціоналізаторську пропозицію. Патентні системи. Заявочна система та її характерні ознаки. Перевірочна система та її сутність. Дослідницька система та її етапи. Змішані системи патентування. Заявка на видачу охоронного документа та вимоги щодо неї. Зміст заявки. Порядок подання заявки. Пріоритет заявки та його визначення. Колізії заявок та порядок розгляду спорів. Формальна експертиза та її наслідки. Способи усунення недоліків заявок. Спори на етапі подання заявки. Експертиза по суті. Порядок, підстави проведення експертизи по суті. Права заявника при проведенні експертиз. Рішення по експертизам та їх правове значення. Патентування об’єктів у зарубіжних країнах. Права промислової власності як інвестиції. Тема 10. Об’єкти патентних прав. Поняття та ознаки винаходу. Об’єкти винаходу. Види винаходів та їх правове значення. Основні та додаткові винаходи. Конвенційний підхід та його особливості. Правове регулювання конвенційних винаходів. Службовий винахід та особливості його патентування. Права винахідників службових винаходів. Секретні винаходи та їх особливості. Піонерні (пілотні) винаходи. Значні винаходи та їх правові наслідки. Проблема перспективних винаходів. Об’єкти винаходу. Об’єкти, що визначаються винаходами. Поняття та ознаки корисної моделі. Право на отримання патенту. Права винахідника. Права роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу). Право першого заявника. Порядок отримання патенту на винахід та корисну модель. Заявка на отримання патенту та її зміст. Реквізити заявника. Формула винаходу та її правове значення. Патентні дослідження: поняття, порядок, обсяг та глибина пошуку. Патентні фонди та патентна інформація. Дата подачі заявки та її визначення. Пріориет винаходу (корисної маделі), визначення та правове значення. Заміна заявки на патентування винаходу, на патентування корисної моделі та її умови. Експертиза заявки та її наслідки. Відкликання та заміна заявки і їх правові наслідки. Тимчасова правова охорона, її значення та зміст. Право першокористувача та його зміст. Публікації при патентуванні. Реєстрація патенту. Видача, відмова у вигляді патенту. Права, що виникають з патенту. Визнання патенту недійсним. Припинення дії патенту. Примусове відчуження патентних прав. Дії, що не визнаються порушенням патентних прав. Обов’язки, що виникають із патенту. Спори, що вирішуються в адміністративному порядку. Тема 11. Правова охорона селекційних досягнень. Закон України “Про охорону прав на сорти рослин” та його структура. Інші законодавчі акти у сфері селекційних досягнень. Поняття сорту рослин та порід тварин. Умови патентноспроможності нових сортів рослин. Об’єкти правової охорони на сорти рослин. Суб’єкти права на сорти рослин. Патент на сорт та його особливості. Порядок та умови патентування нових сортів рослин. Подача заявки патентування сортів рослин. Вимоги до заявки на патентування сортів рослин. Експертиза заявки. Експертиза заявки та патентоспроможності. Тимчасова охорона права на сорт та її зміст. Видача патенту на сорти рослин. Визнання патенту на сорти рослин недійсним. Припинення дії патенту на сорт рослин. Патентування сортів рослин за рубежем. Володілець патенту на сорти рослин. Права та обов’язки володільця патенту на сорти рослин. Правові форми передачі прав на сорти рослин. Використання нових сортів рослин у підприємництві. Контрафактні дії щодо промислової власності на сорти рослин. Відповідальність за контрафактні порушення прав на сорти рослин. Нові породи тварин та їх правова охорона. Правові наслідки селекційної роботи. Правова охорона нових сортів рослин у зарубіжних країнах. Тема 12. Правова охорона топографій інтегральних схем. Закон України “Про охорону прав на топології інтегральних мікросхем”, його структура та основні положення. Поняття інтегральної мікросхеми та умови її патентноспроможності. Умови надання правової охорони інтегральних мікросхем. Право на реєстрацію топології інтегральної мікросхеми. Право роботодавця (власника чи уповноваженого ним органу). Порядок реєстрації топографії інтегральної мікросхеми. Заявка на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми та її зміст. Експертиза заявки на реєстрацію топографії інтегральної мікросхеми. Свідоцтво на топографію інтегральної мікросхеми. Права та обов’язки, що випливають із реєстрації топографії інтегральної мікросхеми. Використання топографії інтегральної мікросхеми. Дії з використання топографії інтегральної мікросхеми, що не вважаються порушенням прав. Визнання реєстрації топографії інтегральної мікросхеми недійсною. Порушення прав володаря зареєстрованої топографії інтегральної мікросхеми. Захист прав володільців. Спори, що вирішуються в адміністративному порядку.
Тема 13. Засоби індивідуалізації товаровиробників. Правова природа засобів індивідуалізації товаровиробників. Позиції у науці цивільного права щодо місця інституту засобів індивідуалізації товаровиробників у системі права. Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів та послуг”, його структура та зміст. Поняття знаків для товарів та послуг і умови їх правової охорони. Фірмові найменування та їх види. Підстави для відмови в наданні правової охорони знаків для товарів та послуг. Патентування знаків для товарів та послуг. Заявка на отримання свідоцтва та вимоги щодо неї. Дата подачі заявки. Пріоритет заявки на знаки для товарів та послуг. Експертиза заявки: порядок її проведення та обсяг. Видача свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Оскарження рішення по заявці. Повторна реєстрація. Права, що виникають із свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Обов’язки, що виникають із свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Припинення дії свідоцтва на знаки для товарів та послуг. Визнання свідоцтва на знаки для товарів та послуг недійсним. Порушення прав володільців свідоцтва. Тема 14. Правова охорона місць походження товарів. Місце походження товарів, його визначення та правове значення. Нормативна база регулювання місця походження товарів. Правове значення місця походження товарів. Особливості місць походження товарів. Реєстрація місця походження товарів та порядок її здійснення. Правові наслідки реєстрації місця походження товарів. Контрафактні порушення прав на місце походження товарів. Правові наслідки контрафактних дій.
Змістовний модуль ІІ.
Тема 15. Правове регулювання раціоналізаторської діяльності. Поняття та умови охорони раціоналізаторських пропозицій. Нормативна база раціоналізаторської діяльності та її характеристика. Тимчасове положення про правову охорону об’єктів промислової власності і раціоналізаторських пропозицій в Україні. Рекомендації про порядок складання подання та розгляд заяв на раціоналізаторську пропозицію. Обмеження в об’єктах раціоналізаторської пропозиції. Суб’єкти раціоналізаторської діяльності та особливості їх правового положення. Раціоналізаторські пропозиції інженерно-технічних працівників, умови та порядок їх розгляду. Документація в раціоналізаторській діяльності, її види, форми та правове значення. Заява на раціоналізаторську пропозицію та вимоги до неї. Порядок подачі заяви на раціоналізаторську пропозицію. Розгляд заяви на раціоналізаторську пропозицію. Першість на раціоналізаторську пропозицію. Колізії при розгляді заяв на раціоналізаторську пропозицію. Рішення про визнання раціоналізаторської пропозиції та порядок його прийняття. Порядок розгляду спорів при кваліфікації раціоналізаторських пропозицій. Свідоцтво на раціоналізаторську пропозицію, його реквізити та правове значення. Особисті права авторів раціоналізаторських пропозицій. Майнові права авторів раціоналізаторських пропозицій. Використання раціоналізаторських пропозицій. Винагорода авторам раціоналізаторських пропозицій, строки та порядок її сплати. Пільги та переваги авторів раціоналізаторських пропозицій. Тема 16. Нові об’єкти права інтелектуальної власності. Проблема регулювання нових об’єктів права інтелектуальної власності в праві України. Репрографії та інтелектуальна власність. Досвід правового регулювання репрографій. Аудіо- та відеозаписи як об’єкт правового регулювання. Нові розробки в області мовлення. Супутникове мовлення. Кабельний розподіл. Охорона нових об’єктів права інтелектуальної власності в праві України. Тема 17. Нормативна база патентування в іноземних державах. Патентування об’єктів промислової власності в іноземних державах. Системи патентування та їх особливості. Право на патентування об’єктів в іноземних державах. Умови патентування об’єктів в іноземних державах. Європатепт та його особливості. Євроазіатський патент та його особливості. Американські патенти. Афромалагадасійський патент. Заявка на патентування об'єктів в іноземних державах та її зміст. Порядок подання заявки на патентування в іноземних державах. Роль Держпатенту України в патентуванні об’єктів в іноземних державах. Наслідки порушення порядку патентування об'єктів права промислової власності в іноземних країнах.
Тема 18. Реалізація права промислової власності. Використання майнових прав у власній діяльності володільця. Договірні зобов’язання стосовно прав інтелектуальної власності та їх види. Правове регулювання договорів на передачу прав промислової власності. Інструкція про розгляд та реєстрацію договору на передачу права власності на винахід (корисну модель) та ліцензійного договору на використання винаходу (корисної моделі). Ліцензійні угоди: поняття та ознаки. Види ліцензійних угод. Сторони ліцензійних угод. Предмет ліцензійної угоди. Зміст ліцензійної угоди. Порядок укладання ліцензійної угоди. Виконання ліцензійної угоди. Забезпечення виконання ліцензійної угоди. Відповідальність за порушення ліцензійної угоди. Примусові ліцензії та порядок їх надання. Міжнародна ліцензійна практика. Договори на уступку прав промислової власності. Предмет та сторони договору. Порядок укладання та виконання договору. Відповідальність сторін за договором на уступку права промислової власності. Договори «ноу-хау». Поняття договору «ноу-хау» та його зміст. Види договору «ноу-хау». Укладання договору «ноу-хау». Виконання договору «ноу-хау». Відповідальність сторін за договором «ноу-хау». Інжинірингові угоди: поняття, сторони та зміст. Укладання інжинірингових угод. Виконання інжинірингових угод. Відповідальність сторін за договором інжинірингу. Франчайзингові угоди: поняття, предмет, характеристика та особливості. Проблеми розвитку договірних зобов’язань на реалізацію прав промислової власності.
Тема 19. Оспорювання прав на промислову власність.
Рішення відомств з охорони промислової власності, їх види та правове значення. Апеляції. Процедура подачі апеляцій. Докази про порушення прав промислової власності. Рішення по апеляції. Оспорювання рішень по апеляціях. Позови про порушення прав. Недобросовісна конкуренція та порушення прав на товарні знаки. Захист від недобросовісної конкуренції. Засоби захисту прав. Попередні міри захисту. Судова заборона.
Тема 20. Охорона прав інтелектуальної власності у адміністративному і кримінальному праві. Регуляторна політика держави у сфері інтелектуальної власності та її напрямки. Планування наукової діяльності та його види. Реєстрація прав на об'єкти інтелектуальної власності. Державний контроль у сфері інтелектуальної власності та його напрямки. Правове положення державних уповноважених у сфері інтелектуальної власності. Повноваження та види державних органів у сфері інтелектуальної власності. Адміністративна відповідальність за правопорушення прав інтелектуальної власності. Кримінальна відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності. Тема 21. Процесуальні гарантії захисту прав інтелектуальної власності. Судовий порядок розгляду спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Можливість та доцільність претензійного порядку задоволення вимог потерпілої особи. Судова практика захисту авторських прав. Зарубіжний досвід захисту авторських та суміжних прав. Особливості розгляду спорів, що випливають з авторських та суміжних прав в судах. Судові збори при подачі позовів з захисту прав інтелектуальної власності і порядок їх сплати. Патентні спори, що вирішуються в судовому порядку. Спори стосовно прав на промислові зразки, що вирішуються у судовому порядку. Спори стосовно прав на індивідуалізацію, що вирішуються у судовому порядку. Збори, їх розмір та порядок сплати. Спори щодо місця походження товарів та порядок їх вирішення. Забезпечення доказів при розгляді спорів про порушення прав інтелектуальної власності. Види доказів. Участь суду у витребуванні доказів. Спеціальні засоби витребування доказів. Виконання рішень у справах про порушення прав інтелектуальної власності.
Тема 22. Припинення правової охорони інтелектуальної власності. Скасування і припинення правової охорони інтелектуальної власності. Визнання недійсних охоронних документів на об’єкти промислової власності. Припинення правової охорони об’єктів промислової власності. Припинення правової охорони авторського права і суміжних прав. Припинення правової охорони засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
Тема 23. Договори у сфері інтелектуальної власності. Загальні положення. Поняття договорів у сфері інтелектуальної діяльності. Авторські договори та їх види. Договори у сфері суміжних прав. Договори у сфері науково-технічної діяльності. Договори на використання об’єктів промислової власності. Договори на патентну кооперацію.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
_________________________________________
ВНЗ «Національна академія управління»
4. Робоча програма навчальної дисципліни
Право інтелектуальної власності
Галузь знань 0304 «Право» Напрям підготовки 8.03040101 «Правознавство» ЮРИДИЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ
Київ – 2014
Робоча програма з дисципліни «Право інтелектуальної власності» для студентів за напрямом підготовки 8.03040101 «Правознавство» Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробник програми: к.ю.н. Б.М. Гоголь, к.ю.н., доцент І.О. Харь, д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету к.ю.н., доцент Ю.В. Нікітін
5. Опис дисципліни.
Спецкурс “Право інтелектуальної власності” є одним з нових, які вивчаються у юридичних навчальних закладах України. Викладання його передбачає розкриття соціальної суті і юридичного змісту нормативних актів, що регулюють відносини з приводу інтелектуальної власності, взаємозв’язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Спецкурс “Право інтелектуальної власності” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Даний курс дає можливість поглибленого вивчення змісту і тенденції розвитку правової системи України та інших держав, ролі норм права інтелектуальної власності в реалізації соціально-економічних перетворень у суспільстві, про заходи захисту права інтелектуальної власності. Система спецкурсу “Право інтелектуальної власності” в основному зумовлена структурою вітчизняного законодавства в сфері права інтелектуальної власності. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань, які є в науці права інтелектуальної власності, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, а й судової практики та додаткових джерел. Вивчення права інтелектуальної власності нерозривно пов'язане зі знанням положень інших загальних та спеціальних юридичних дисциплін, зокрема, історії держави та права, теорії держави та права, конституційного права, цивільного права, трудового права тощо.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль1. Змістовний модуль1. Поняття та види права інтелектуальної власності
Змістовний модуль 2. Реалізація права інтелектуальної власності
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кримінальне право. Загальна частина» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття; Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах); Практичні заняття на тренажерах; Практичні заняття на полігонах; Практичні заняття безпосередньо в судах.
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети. Види примусових заходів виховного характеру. Звільнення від кримінальної відповідальності й покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Погашення та зняття судимості.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «ПРАВО ИНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТИ»
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНУ ВЛАСНІСТЬ.
Тема 2. ПРАВО ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В УКРАЇНІ
Тема 3. ОБ’ЄКТИ ТА СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 4. СУБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ Самостійна робота – 2 год.
Тема 5. ПРАВА І ОБОВ’ЯЗКИ СУБ’ЄКТІВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ, ЩО ВИПЛИВАЮТЬ З ОХОРОНИ ДОКУМЕНТІВ. ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 6. АВТОРСЬКЕ ПРАВО.
Тема 7. СУМІЖНІ ПРАВА
Самостійна робота – 2 год.
Тема 8. ОХОРОНА ТА ЗАХИСТ АВТОРСЬКИХ ТА СУМІЖНИХ ПРАВ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 9. ПАТЕНТНЕ ПРАВО УКРАНИ.
Тема 10. ОБ’ЄКТИ ПАТЕНТНОГО ПРАВА.
Тема 11. ПРАВОВА ОХОРОНА СЕЛЕКЦІЙНИХ ДОСЯГНЕНЬ
Тема 12. ПРАВОВА ОХОРОНА ТОПОГРАФІЙ ІНТЕГРАЛЬНИХ СХЕМ
Тема 13. ЗАСОБИ ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЇ ТОВАРОВИРОБНИКІВ
Тема 14. ПРАВОВА ОХОРОНА МІСЦЬ ПОХОЛЖЕННЯ ТОВАРІВ
Самостійна робота – 2 год.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.
Тема 15. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ РАЦІОНАЛІЗАТОРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 16. НОВІ ОБ’ЄКТИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Тема 17. НОРМАТИВНА БАЗА ПАТЕНТУВАННЯ В ІНОЗЕМНИХ ДЕРЖАВАХ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 18. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 19. ОСПОРЮВАННЯ ПРАВ ПРОМИСЛОВОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 20. ОХОРОНА ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ У АДМІНІСТРАТИВНОМУ І КРИМІНАЛЬНОМУ ПОРЯДКУ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 21. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ГАРАНТІЇ ЗАХИСТУ ПРАВ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 22. ПРИПИНЕННЯ ПРАВОВОЇ ОХОРОНИ ПРАВА ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
Тема 23. ДОГОВОРИ У СФЕРІ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Самостійна робота – 2 год.
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу права інтелектуальної власності, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки права інтелектуальної власності в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів при вивченні права інтелектуальної власності має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень Конституції України, законів та інших нормативно-правових актів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової практики. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. В ряді випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів права інтелектуальної власності і удосконалення діючого законодавства у даній сфері. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників, документів, що відносяться до проблем права інтелектуальної власності, які вивчаються. Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомендоване законодавство. При цьому потрібно з’ясувати зміст диспозиції відповідної норми. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення судової практики. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоретичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обґрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на відповідні закони. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати право інтелектуальної власності, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти та судову практику потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до права інтелектуальної власності, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування законів в майбутній практичній діяльності.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – судова практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування законодавства. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології права. В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне законодавство в сфері інтелектуальної власності внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. При підготовці контрольних робіт, необхідно вивчити теоретичні положення, що стосується контрольної роботи, та чинне законодавство. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною.
13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
Варіант № 1.
При заснуванні товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс” Шевченко в якості статутного внеску вніс свої права інтелектуальної власності – рукопис книг “Типові форми договорів у підприємницькій діяльності”, свої знання та професійні якості по організації та легалізації господарських товариств, оцінивши їх у 25 відсотків статутного доходу. Інші 75 відсотків були внесені іншими засновниками товариства з обмеженою відповідальністю “Поліс”. При цьому це було закріплено установчим договором та статутом. Товариство було у встановленому порядку зареєстровано і здійснювало свою статутну діяльність на протязі трьох років, після чого припинило діяльність. За той час вищезгадана книга хоча і була видана, але внаслідок її низького змістовного рівня та суттєвих помилок не реалізовувалась. Співзасновники вимагали повернення їм їх внесків відповідно до внесених грошових та майнових внесків, їх розміру та форм. Шевченко також претендував на частину майнова і стверджував, що на основі його інтелектуального потенціалу ТОВ успішно здійснювало свою діяльність, не мало боргів, співзасновникам виплачувались вчасно дивіденди. Але загальні збори відмовили в його вимозі, і він передав спір на рогляд суду. Яке рішення повинен винести суд? Які особливості інтелектуальних прав? На цьому прикладі поясніть природу права інтелектуальної власності та їх види. Чи можна в якості статутних внесків вносити права інтелектуальної власності?
Завдання. Складіть авторський договір про передачу невиключних прав на використання літературного письмового твору в сфері науки, економіки, менеджменту, статистики, техніки.
Варіант № 2.
Багрій, як правонаступниця авторських прав свого батька відомого письменника, подала позов до спільного підприємства “Флора” про незаконне використання її права інтелектуальної власності, що виразилось у виданні СП книги батька тиражом 100 тис. примірників. В процесі підготовки справи до слухання було встановлено, що за своє життя її батько передав рукопис засновнику СП для ознайомлення і між ними велась підготовка проекту виключної ліцензійної угоди, але смерть автора перешкодила її кладенню. За заповітом автор передав усі свої права дочці, яка після вступу в права спадкоємниці їх уступила Московському видавництву “Максим”. Відповідач також пояснив, що в період підготовки договору на підставі попередньої домовленості переказав на рахунок автора обумовлену частину авторської винагороди і представив копію відповідного платіжного документа. Позивачка наполягала на тому, що договір її батьком не був підписаний і про одержання ним сум за платіжним документом їй нічого не відомо. Яке рішення повинен винести суд? Чи є порушення прав інтелектуальної власності позивачки? Якщо є, то які заходи їх захисту передбачає чинне законодавство?
Завдання. Складіть авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на використання літературного письмового твору в сфері науки (економіки, менеджменту, техніки, статистики), ескізу рекламного оголошення (вивіски, листівки, буклети), креслень (схем), перекладу.
Варіант № 3.
1. Права автора промислового зразка. 2. Поняття інтегральної мікросхеми та умови її патентоспроможності. 3. Задача. Тищенко звернувся в 1994 р. до видавництва “Тетрис” з позовом, у якому просив припинити розповсюдження та вилучити всі примірники опублікованого видавництвом роману “Шлях у небуття”, а також про відшкодування завданої матеріальної та компенсацію моральної шкоди. Свої вимоги він мотивував тим, що написаний батьком в 1952 р. роман в 1955 р. був опублікований в журналі “Вітчизна” і відтоді не публікувався. Після смерті в 1964 р. батька він успадкував право, яке видавництво проігнорувало. Представник видавництва заперечував позовні вимоги і вказав, що строк дії авторського права спадкоємця закінчився в 1980 р. – тобто через 25 років після смерті. Крім того, видавництво почало підготовку до видання роману та випустило в світ першу партію тиражу до вступу Закону України “Про авторське право та суміжні права” в силу і не могло передбачити лібералізації прав спадкоємців. Заслухавши аргументи сторін, суд виніс рішення на користь позивача. Проаналізуйте ситуацію та рішення суду. Підготуйте варіант свого вдасного рішення справи.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу (відчуження) майнових прав на комп’ютерну програму.
Варіант № 4.
Суха звернулась до суду з позовом до Червоного про захист її прав на курсову роботу. В процесі розгляду справи суд вияснив тотожність обох курсових робіт, які при преревірці були повернені викладачем на повторне виконання як такі, що не мають самостійного характеру і є плагіатом. Курсова робота позивачки надійшла поштою в деканат 10 жовтня 1998 р. з Львівської області, а на перевірку була представлена 16 жовтня цього ж року. Курсова робота Червоного – жителя Харкова, подана 15 жовтня і надійшла на кафедру 17 жовтня. Цього ж дня обидві роботи були передані на перевірку та рецензування. Відповідач стверджував, що роботу він писав із навчального посібника, це стверджувала і позивачка. Суддя призначив літературознавчу експертизу, яка дала висновок, що обидві роботи списані з одного навчального посібника і виконані незалежно. В роботах є незначні тотожні відхилення від тексту першоджерела. Визначіть, що в даному випадку є об’єктом авторського права? В яких випадках дозволяється вільне використання авторських прав? Чи виникає авторське право на курсову роботу? Яке рішення слід винести по справі?
Завдання. Складіть угоду співавторів письмового літературного твору наукового (технічного, економічного, бухгалтерського) характеру, комп’ютерної програми, баз даних (договір простого товариства).
Варіант № 5.
Краснова звернулася до видавництва “Юридична практика” з позовом, в якому просила стягнути авторську винагороду та відшкодувати заподіяну моральну шкоду. В позові вона вказала, що у виданому СD-ROM дипломні, курсові роботи і реферати без її відома була вміщена написана нею дипломна робота. Як доказ вона представила дискету із записом своєї роботи. Як потім було встановлено, запис роботи на дискету був зроблений за рік до випуску у продаж згаданого диску. Витік інформації з її домашнього персонального комп’ютера виключався. Копію дискети із записом дипломної роботи на вимогу вищого навчального закладу, у якому вона навчалась, позивачка додала до матеріалів самої дипломної роботи. Як слід вирішити справу? Які факти мають значення для її вирішення?
Завдання. Складіть договір на видання твору.
Варіант № 6.
1. Поняття авторського права та сфера його дії. 2. Особисті і майнові права виконавців. 3. Задача.
У березні 1994 року співробітниками юридичного відділу страхової компанії “Ризик” розроблено ініціативний проект Закону України “Про страхову справу” і розповсюджений для обговорення серед страхових компаній м. Харкова, а один примірник направлено у Верховну Раду України. Через деякий час з’ясувалось, що окремі його ідеї були використані в роботі та локальних нормативних актах страхової компанії “Поліс”, зокрема у її Правилах добровільного страхування кредитів. Вважаючи порушенням належне СК “Ризик” авторське право, у господарський суд Харківської області було подано позов про відшкодування заподіяних збитків, у тому числі втраченої вигоди. А також вилучення та спрямування на її користь незаконно отриманих в результаті порушення прибутків. Проаналізуйте ситуацію і підготуйте письмові відповіді на питання: що є об’єктом авторського права і які об’єкти цим правом не охороняються? Чи вправі господарський суд розглядати вказаний позов? Чи підлягають задоволенню вимоги позивача? Яке рішення повинен прийняти арбітражний суд?
Завдання. Складіть авторський договір на передачу не виключних прав на використання комп’ютерної програми.
Варіант № 7.
1.Вільне використання твору. 2.Способи і порядок захисту патентних прав 3. Задача.
У 1992 році видавництво “Обрій” опублікувало повість Зотова “Випадок у горах”. В червні 1994 року автору стали відомі факти використання його твору без згоди, а саме: невеликий уривок з повісті був зачитаний в літературній програмі по обласному радіо; повість додатково видана тиражем 800 примірників рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих та іншим видавництвом; за сюжетом повісті написана п’єса і відбувалася вистава в Харківському театрі юного глядача; уривок з повісті опублікований у одному із літературних журналів та хрестоматії сучасної української літератури для школярів; видавництво “Новий час” опублікувало повість у перекладі на російську мову і частину тиражу імпортувало до Росії; один з інститутів виготовив 50 примірників твору для використання в навчальному процесі. При цьому в деяких місцях твір переривався коментарями стосовно літературних прийомів та образів, якими користувався автор. Підготуйте письмові відповіді на поставлені питання і поясніть на цьому прикладі межі дії авторського права.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу виключних прав на використання комп’ютерної програми.
Варіант № 8.
Програміст за фахом Мороз розробив комп’ютерну програму для ведення автоматизованого бухгалтерського обліку на підприємствах. Програма була створена за трудовим договором, укладеним гр. Морозом (автором) з приватним підприємством “Альтаїр”. Після закінчення роботи над програмою автор передав її роботодавцю, за що той сплатив йому обумовлену договором грошову винагороду. Через деякий час (приблизно півроку) автору програми стало відомо, що приватне підприємство “Альтаїр” уклало декілька авторських договорів, згідно з якими право на використання вищевказаної програми було передано іншим підприємствам. Гр. Мороз, вважаючи себе автором програми, звернувся до суду з позовом на приватне підприємство “Альтаїр”, в якому прохав суд винести рішення про припинення розповсюдження програми і відшкодування йому завданих збитків. Свої вимоги позивач мотивував тим, що згідно з чинним законодавством саме йому, а не відповідачу, належить авторське право на створену програму та що умовами трудового договору не було передбачено право відповідача на розповсюдження програми. Яке рішення повинен прийняти суд? Що таке комп’ютерна програма і які особливості регулювання відносин по їх створенню та використанню? Які особливості режиму службових комп’ютерних програм?
Завдання. Складіть авторський договір про передачу виключних прав на використання ілюстрацій, ескізів рекламного оголошення (вивіски, листівки, буклета).
Варіант № 9.
У квітні 1994 року під час проведення в Харкові чергового туру колективів КВК приватна телекомпанія “Оріон” зняла відеофільм і продемонструвала в одній із своїх програм, а ще пізніше близько ста відео копій, виготовлених цією ж телекомпанією, надійшло в торгівельну мережу міста. Таку ж програму, але на підставі угоди з керівництвом Харківської ліги КВК дещо раніше зняла і показала телекомпанія “Харків”. Члени однієї з команд, яка брала участь у змаганнях, звернулися до телекомпанії з вимогою сплати їм винагороду за використання запису їх виступу та припинити розповсюдження відеокасет. Керівництво телекомпанії відмовилась задовольнити вимоги виконавців, мотивуючи тим, що авторська винагорода була сплачена творцям відеофільму: режисеру, оператору, відео інженеру. Останні, в свою чергу, не виявили бажання розділити винагороду з виконавцями. Телекомпанія “Харків” теж заявила вимоги до ТК “Оріон” стосовно порушення її суміжних прав. Проаналізуйте наведену ситуацію та зверніть увагу на такі питання: що таке аудіовізуальний твір і хто визнається його автором? Які особливості суміжних прав? Які права належать виконавцям? Складіть проект рішення суду по даній ситуації.
Завдання. Складіть авторський договір про передачу невиключних прав на використання ілюстрацій, ескізів рекламного оголошення (вивіски, литівки, буклети).
Варіант 10.
1.Похідний твір та його правове значення. 2.Правова охорона торгівельних марок 3. Задача.
Продюсерський центр “Супер-нова” звернувся з позовами про захист авторських прав до ряду студій звукозапису та продавців аудіо касет із записами популярних шлягерів. У них вказувалось, що вказаними суб’єктами без дозволу позивача відтворюються та продаються копії створених у центрі записів. Внаслідок неякісного піратського перезапису порушується ділова репутація центру. В позовах вимагалось відшкодувати заподіяну шкоду в розмірі 300 000 гривнів солідарно, вилучити та знищити всю контрафактну продукцію, компенсувати заподіяну моральну шкоду та припинити діяльність відповідачів. Яке рішення повинен винести суд? Чи правомірні вимоги позивача?
Завдання. Складіть договір авторського замовлення на створення і подачу (відчудження) майнових прав на комп’ютерну програму.
ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1.
а)організаційні; б) стосовно об’єктів науково-технічної творчості; в) стосовно використання творів науки, літератури і мистецтва; г) лише особисті немайнові права авторів.
2. Що таке авторське право в об’єктивному розумінні? а) це інститут цивільного права, який регулює відносини, що виникають із створення та використання творів науки, літератури і мистецтва; б) це інститут цивільного права, який регулює відносини, що виникають із створення та використанням наукових відкриттів, творів літератури і мистецтва; в) це інститут цивільного права, який регулює відносини, що виникають із створення та використання творів науки, літератури і результатів винахідництва.
3. Що таке авторське право в суб’єктивному розумінні? а) належні автору особисті немайнові та майнові права; б) належні автору немайнові права; в) належні автору майнові права.
4.Що відноситься до об’єктів авторського права? а) речі, в тому числі гроші і цінні папери, інше майно, в тому числі і майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага; б) твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об’єктивній формі; в) твори у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходи.
5. Творчою діяльністю є: а) діяльність, внаслідок якої народжується, щось якісно нове, що визначається неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю (яка властива лише людині, усвідомлений, цілеспрямований і, як правило передбачуваний процес); б) створені природою унікальні шедеври; в) створені за допомогою техніки нові зразки техніки.
6. Автором є: а) фізична особа, творчою працею якої створено твір; б) людина, що свідомо створює той чи інший об’єкт інтелектуальної власності; в) фізична або юридична особа, що створює об’єкт інтелектуальної власності.
7. Що відноситься до особистих немайнових прав? а) право на оприлюднення твору; б) вимоги визнання свого авторства; в) вибір назви свого твору; г) передача твору для використання іншим особам.
8.Що відноситься до майнових прав автора? а) право вилучення із твору його корисних якостей будь-яким способом, що не суперечать закону; б) право використання твору шляхом відтворення, перекладу, імпорту примірників; в) право авторства. 9. Що є об’єктом суміжних прав? а) виконання, фонограма, відеограма і програма теле- чи радіомовлення; б) право виконавця, щодо виробника фонограм; право виробників відеограм, права на організації мовлення; в) право спільної власності.
10. Що таке суміжні права? а) це права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення на виконання, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення; б) це права кількох осіб на твір; в) це права кількох осіб на службовий твір.
11. Що таке право промислової власності? а) інститут авторського права; б) самостійний інститут права інтелектуальної власності; в) підгалузь економічного права; г) матеріальні активи держави.
12. Що відноситься до об’єктів права промислової власності? а) нові зразки техніки; б) цілісні майнові комплекси; в) промислові підприємства; г) корисні моделі. . ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2.
13. Що таке топографія інтегральної мікросхеми? а) це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними; б) це зафіксовані на матеріальному носії мікросхеми; в) це зафіксовані на матеріальному носії з’єднань між мікросхемами.
14. Що є використанням топографій інтегральних мікросхем? а) виготовлення будь-яких виробів, що містять ІМС; б) копіювання топографій ІМС; в) копіювання топоргафій ІМС, виготовлення ІМС, виготовлення будь-якого виробу, що містить ІМС, ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України.
15. Що є фірмовим найменуванням? а) це назва або ім’я, під яким підприємець виступає в цивільному обороті; б) це засіб захисту прав підприємця на найменування фірми; в) це символ під яким виступає підприємництво в цивільному обороті.
16. Що відноситься до знаків для товарів і послуг? а) це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і полуг інших осіб; б) це будь-яке позначення, яке індивідуалізує товари даного підприємства і допомагає відрізняти їх від товарів його конкурента; в) це символи, що поміщаються на товари з метою їх індивідуалізації.
17. Що визнається заявкою? а) документ, що посвідчує право власності на корисну модель; б) висновок формальної експертизи; в) сукупність документів, необхідних для видачі Відомством патенту; г) документ про проведений патентний пошук і необхідну кількість відмінних ознак винаходу.
18. Скільки діють авторські права в Україні для спадкоємців? а) 25 років; б) 70 років; в) 50 років; г) 75 років.
19. Скільки діють суміжні майнові права виконавців? а) тих же строків, що і авторське право; б) 50 років із дати першого запису виконання; в) за життя виконавця та 50 років після його смерті; г) зазначеного самим виконавцем строку.
15. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Загальні положення про інтелектуальну власність.
1. Інтелектуальна діяльність: а) це весь комплекс складових (розвиток наук, техніки, літератури, культури, мистецтва), що складають основу соціально-економічного розвитку будь-якого суспільства; б) це комплекс складових, що стосується розвитку науки і техніки і на цій основі виробництва; в) це комплекс складових, що стосується розвитку літератури, селекційних досягнень у рослинництві або у тваринництві.
2. Науково-технічний прогрес: а) це весь комплекс складових (розвиток науки, мистецтва та техніки), на основі яких розвивається виробництво; б) це весь комплекс (розвиток літератури, науки, техніки) на основі яких грунтується виробництво; в) це поступальний рух у розвитку науки і техніки, який складається із певних стадій (виявлення, формування і формулювання суспільних потреб у тих чи інших засобах і знаряддях праці, матеріалах і технологіях, у новій продукції тощо; фундаментальні дослідження, результатом яких є встановлення закономірностей, властивостей і явищ матеріального світу, тобто наукові відкриття, які стають основою винаходу, а винахід – це лише ідеальне розв’язання практичного завдання, яке ще не може бути безпосередньо використане у виробництві; матеріалізація, втілення в певну конструкцію, технологію, речовину тощовинаходу – перетворення ідеального розв’язання в оречевлений предмет – техніку; оречевлену силу занння, тобто створення і впровадження у виробництво нової техніки).
3. Творча діяльність (твочість) : а) це діяльність, внаслідок якої народжується, щось якісно нове, що визначається неповторністю, оригінальністю і суспільно-історичною унікальністю (яка властива лише людині, усвідомлений, цілеспрямований і, як правило передбачуваний процес); б) це створені природою унікальні шедеври; в) це створені за допомогою техніки нові зразки техніки. 4. Відмінність творчої діяльності від інтелектуальної діяльності: а) відрізняється творча діяльність від інтелектуальної діяльності тим, що перша є творчою, більш широким поняттям, результати творчої діяльності значно переважають результати інтелектуальної діяльності, результати творчої діяльності не завжди стають інтелектуальною власністю; б) відрізняється творча діяльність від інтелектуальної діяльності тим, що перша є більш широким поняттям, результати творчої діяльності значно переважають результати інтелектуальної діяльності, результати творчої діяльності не завжди стають інтелектуальною власністю; в) творча діяльність більш вужче поняття ніж інтелектуальна діяльність.
5. Значення інтелектуальної діяльності для соціально-економічного розвитку суспільства: а) це основа соціально-економічного розвитку суспільства; б) охоплює розвиток науки і техніки і на цій основі виробництво; в) визначає стратегію і тактику соціально-економічного розвитку будь-якої країни.
6. Види інтелектуальної діяльності: а) літературно-художня творчість (діяльність), науково-технічна творчість (діяльність); б) літературно-художня творчість (власність) діяльність, промислова творчість (власність) діяльність, творчість (діяльність) на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг; в) науково-літературно-художня (творчість) діяльність, науково-технічна діяльність, творчість на засоби індивудуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг.
7. Особливості літературної діяльності: а) об’єктом правової охорони є твір, який носить творчий характер і виражений у такій об’єктивній формі, яка дозволяє його відтворювати (тобто твір має бути результатом творчості, а не механічною копією уже створеного твору). Іншими словами твір має бути оригінальним, відрізнятися від інших подібних творів певною новизною. З цього положення випливає основна особливість літературної діяльності – у творі захищається його форма, а не зміст. Це означає, що коли в опублікованій науковій статті викладена сутність певного винаходу настільки повно, що цим винаходом може скористатися будь-яка третя особа, то таке використання винаходу не буде порушенням права на твір (тобто запозичений зміст. Але викладений своїми словами, коли не буде дослівного співпадіння з текстом раніше опублікованим, то це не буде порушенням авторського права), результат літературної творчості стає об’єктом правової охорони незалежно від науково-теоретичного чи художньо-естетичного рівня самого твору; літературна діяльність та її результати не підлягають будь-якій обов’язковій державній реєтрації та ліцензуванню; результати літературної діяльності як право автора може бути зареєстровано автором; б) об’єктом правової охорони є твір і охороняється правом зміст цього твору; в) твір підлягає обов’язковому ліцензуванню та реєстрації.
8. Особливість науково-технічної діяльності: а) є її спрямованість на матеріальне забезпечення потреб суспільства; на її основі мають бути створені необхідні засоби і знаряддя виробництва тощо; це поняття набагато ширше від поняття “промислова власність”; не всі об’єкти науково-технічної діяльності стають об’єктами правової охорони; вона охоплює науково-дослідну діяльність стосовно техніки або технологій; ним охоплюються проектно-констркторські, проектно-технологічні роботи, раціоналізаторська або винахідницька діяльність, види творчої діяльності, спрямовані на створення різних промислових зразків, топографій різноманітних інтегральних мікросхем, засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг тощо; відповідність умовам охороноздатності; встановлена обов’язкова законом перевірка, експертиза, атестація, видається охоронний документ; б) не підлягає перевірці і обов’язковій реєстрації та охороні; в) є завжди об’єктом промислової власності і підлягає завжди правовій охороні.
9. Засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг: а) це фірмове найменування, знаки для товарів і послуг і зазначення походження товарів (цей вид творчості не відноситься ні до літературно-художніх, ні до технічних); б) це засоби, що підлягають обов’язковій експертизі і державній реєстрації, захищаються свідоцтвом, а не патентом, строки правової охорони визначаються законом і є об’єктами авторського права; в) є об’єктами промислової власності.
10.Становлення системи правової охорони результатів інтелектуальної власності: а) складає шість періодів; б) складає вісім періодів; в) чотири етапи.
11. Поняття права інтелектуальної власності: а) є сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини у сфері створення, оформлення, використання і охорони результатів інтелектуальної діяльності людей; б) є право суб’єкта на володіння, користування і розпорядження належних йому відповідно до закону результатів інтелектуальної діяльності; в) право інтелектуальної власності – це речове право і характеризується рисами абсолютності і виключності.
12. становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність проходило вісім історичних періоди; б) становлення і розвиток законодавства України про право інтелектуальної власності відповідає становленню державності; в) становлення і розвиток законодавства України про інтелектуальну власність відповідає тести історичним періодам.
13. Авторське право охоплює собою відносини: 1) організаційні; 2) стосовно об’єктів науково-технічної творчості; 3) стосовно створення і використання творів науки, літератури і мистецтва; 4) лише особисті немайнові права авторів.
14. Державне управління інтелектуальною власністю: а) Верховна Рада України затверджує програми науково-технічного розвитку в державі; Кабінет Міністрів України розробляє і здійснює загально-державні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України; Кабінет Мінінстрів України здійснює безпосереднє керівництво інтелектуальною діяльністю (визначає державну політику в цій сфері діяльності, створює державні органи управління інтелектуальною діяльністю); Президент України визначає найбільш оптимальну структуру державного управління інтелектуальною діяльністю; б) здійснюють: Верховна Рада України; Президент України; громадські організації України; в) здійснює Кабінет Міністрів України. Органи місцевого самоврядування.
15. Управління майновими правами у авторському праві можуть здійснювати: а) уповноважені державні організації; б) Державне агенство з авторських і суміжних прав; в) повірені у справах інтелектуальної власності.; г) володільці цих прав особисто або через повіреного чи організацію колективного мовлення.
16. Організації колективного управління майновими правами повинні: а) отримати ліцензію на свою діяльність; б) реєструватися як учасники зовнішньоекономічної діяльності; в) після державної реєстрації стати на облік в установі в 30-ти денний строк; г) публічно сповістити зацікавлених суб’єктів про свою діяльність.
17. Організації колективного мовлення виконують функції: а) збирання винагороди за використання об’єктів авторського права і суміжних прав, якими вони управляють; б) контролю можливих місць використання авторських прав і накладання на порушників штрафів; в) виявлення осіб, що порушують авторські права і проведення дізнання; г) реєстрації порушень авторських і суміжних прав.
18. Об’єкти авторського права: а) це речі, в тому числі гроші і цінні папери, інше майно, в тому числі і майнові права, роботи та послуги, результати інтелектуальної діяльності, службові та комерційні таємниці, особисті немайнові блага, а також інші матеріальні та нематеріальні блага; б) це твори у галузі науки, літератури і мистецтва, виражені в будь-якій об’єктивній формі; в) твори у галузі науки, літератури і мистецтва, винаходи.
19. Об’єктом авторського права може бути: а) не будь-який твір, а лише той, який має певні встановлені законом ознаки: творчий характер; виражений у будь-якій об’єктивній формі; б) твір втілений в певну матеріальну форму: рукопис, ноти, скульптуру, картину тощо; в) офіційні документи (закони, постанови, судові рішення, накази, офіційні символи і знаки (прапори, герби, ордени, медалі, грошові знаки) будь-яка процедура, ідея, метод, процес, концепція, відкриття, винахід, корисна модель, промисловий зразок.
20. Види об’єктів авторського права є: а) літературні твори; сценарні твори; аудіовізуальні твори; твори образотворчого мистецтва; твори декоративно-прикладного мистецтва; фотографічні твори; твори архітектури, містобудування і садово-паркового мистецтва; твори хореографії і пантоміми; різного роду карти – георгафічні, геологічні, політичні, фізичні, кліматичні та інші; збірники творів, збірники обробок фольклору, енциклопедії та антології. Збірники звичайних даних, включаючи бази даних, інші складені твори (якщо вони є результатом творчої діяльності по добору, координації або упорядкуванню змісту без заподіяння шкоди охороні творів, що входять до них); колективний твір; б) це літературні твори; в) це наукові статті, монографії, підручники.
21. Об’єктом авторського права є: а) похідні твори; б) твори народної творчості; в) грошові знаки; г) державні нагороди України.
22. Об’єкти суміжних прав є: а) виконання, запис, фонограма, відеограма і програма теле- чи радіомовлення; б) право виконавця, щодо виробника фонограм; право виробників відеограм, права на організації мовлення; в) фонограма, виконання , право виробника фонограм.
23. Об’єктами суміжних прав визнаються: а) передачі (програми) організацій мовлення; б) топографії інтегральних схем; в) місця походження товарів; г) права осіб, що сприяли створенню і комерційному успіху твору.
24. Об’єктами промислової власності є: а) об’єкти винаходів (винахід, орисна модель); промислові зразки; об’єкти типографій інтегральних схем; б) корисна модель, фірмове найменування, винахід; в) винахід, промислові зразки, корисна модель, знаки для товарів і послуг.
25. До об’єктів права промислової власності відносяться: а) нова техніка; б) витвори ужиткового мистецтва; в) промислові підприємства; г) корисні моделі.
26. Об’єктом винаходу визнається: а) комп’ютерні програми; б) методи виконання розумових операцій; в) конструктивне виконання пристрою; г) продукт.
27. Не може бути об’єктом винаходу: а) спосіб; б) застосування раніше відомого винаходу за новим призначенням; в) штам мікроорганізму; г) сорти рослин і породи тварин.
28. Об’єктами засобів індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг є: а) фірмові найменування; б) знаки для товарів і послуг; об’єкти зазначень походження товарів; в) об’єкти зазначень походжень товарів; фірмові найменування; знаки для товарів і послуг.
29. Об’єктами селекційних досягнень у рослинництві є: а) новий сорт – це окрема група рослин (клон, лінія, гібрид першого покоління, популяція) в рамках нижчого із відомих ботанічних таксонів: визначена ступенем прояву ознак, що є результатом діяльності даного генотипу або комбінацій генотипів; відрізнена від будь-якої іншої групи рослин ступенем прояву принаймі однієї з цих ознак; може розглядатися як єдине ціле з точки зору її придатності для відтворення в незайманому вигляді цілих рослин сорту; б) новий вид рослин; в) рослина отримана в результаті счеплення.
30. Об’єктом селекційних досліджень у тваринництві є: а) виведення нових порід тварин і птиці вищої якості; б) виведення нових порід тварин і птиці нижчої якості; в) виведення нових порід тварин вищої якості.
31. Авторське право в об’єктивному розумінні: а) це розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають із створенням тавикористанням творів науки, літератури і мистецтва; б) це розділ цивільного права, який регулює правовідносини, що виникають із створення та використанням творів літератури і мистецтва; в) це розділ цивільного права, яикй регулює правовідносини, що виникають із створенням та використання творів науки і літератури.
32.Авторське право в суб’єктивному розумінні: а) права належні автору якого-небудь твору (це особисті немайнові права, а також майнові права); б) належність автору немайнових прав; в) належність автору майнових прав.
33. Літературні твори: а) це романи, оповідання, поеми, вірші, драматичні або будь-які інші письмові твори, незалежно від їх змісту (белетристика або публіцистика), обсягу, призначення (розвага, педагогіка, інформація, реклама. пропаганда тощо), форми (рукописна, машинописна, печатна: книга, брошюра, листівка, газета, журнал); незалежно від того, випущені вони в світі чи ні, в більшості країн “усні твори”, тобто твори, не зафіксовані в письмовій формі; б) це романи, оповідання, поеми, вірші інші письмові твори, опубліковані; в) це романи, оповідання, поеми, вірші, байки, книги, жернали, випущені в світ.
34. Сценарі твори: а) це твори, які є результатом переробки чужого розповідного або драматичного твору, чи оригінальними, які призначені для виконання на сцені (спектаклі, масові видовища тощо); б) це твори орегінали розповідного або драматичного характеру, які призначені для виконання на сцені; в) це спектаклі, масові видовища, танці тощо.
35. Аудіовізуальні твори: а) це кінофільми, теле- і відеофільми, слайдофільми тощо, розраховані на слухове і видове сприйняття; б) це кінофільми, телефільми, слайдофільми; в) це слайдофільми, діафільми, короткоментражні фільми.
36. Твори образотворчого мистецтва: а) цеживопис, скульптура і графіка; б) це плоскі (малюнки, картини, гравюри, липотографія тощо), або об’ємні (скульптури, твори архітектури); в) це живопис, графіка, реклама, малюнки, літопографія, гравюри.
37. Твори декоративно-прикладного мистецтва: а) це художні твори, які використовуються в промисловості (прикраси, речі побуту тощо) прикраси промислових виробів, (меблів, одягу, посуду тощо); б) це художні твори, які використовуються в промисловості (дизайн, прикраси); в) це художні твори, що використовуються в побуті (прикраси, речі побуту).
38. Твори фотографічного мистецтва: а) це фотографії, які зроблені незалежно від предмета (портрети, пейзажі, поточні події тощо) і призначення; б) це фотографії, які мають певне призначення; в) це фотографії, які залежні від предмета (портрети, пейзажі).
39. Суміжні права: а) це права виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм і організацій мовлення на виконання, запис, фонограму, відеограму і програму теле- чи радіомовлення; б) це права виконавців на виконання, права виробників фонограм на їх фонограми; в) це права організацій ефірного віщання на їх радіо- телевізійні прграми, виробників відеограм на їх виробництво.
40. Промислова власність: а) це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як винаходи, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування та зазначення про походження чи найменування місця походження товарів, а також припинення недобросовісної конкуренції; б) це вид інтелектуальної власності, який охоплює права на такі об’єкти промислової власності, як сорти рослин, породи тварин, корисні моделі, промислові зразки, товарні знаки, фірмове найменування; в) це вид інтелектуальної власності, який охоплює промисловість, торгівлю, сільське господарство, добувну промисловість.
41. Право промислової власності є: а) інститутом авторського права; б) самостійним інститутом права інтелектуальної власності; в) підгалуззю економічного права; г) матеріальними активами держави.
42. Винаходом визнається: а) нове промислово придатне конструктивне виконання пристрою; б) комп’ютерна програма; в) технологічне вирішення, що відповідає умовам патентноспроможності; г) відкриття наукових теорій та математичних методів.
43. Службовим винаходи визнається: а) винахід, що створений працівником; б) винахід, що містить державну таємницю; в) винахід, що створений на піставі замовлення; г) конвенційний винахід.
44. Винахід це: а) технологічне (технічне) вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, яке відповідає вимогам патентоздатності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання; б) технологічне вирішення в будь-якій галузі суспільно-корисної діяльності, якщо воно патентоздатне, має промислову корисність, новизну, неочевидність, розкритість винаходу; в) технічне вирішення у промисловості, яке відповідає вимогам патентоздатності і придатне для використання.
45. Промисловий зразок: а) це результат творчої діяльності, спрямований на досягнення декоративності зовнішнього виду предметів масового виробництва, який з врахуванням обмежень, що є на ціни задовольняє потреби потенційних споживачів як в зоровій придатності предмета, так і в здатності ефективно виконувати належну їм функцію; б) це нове конструктивне вирішення виробу, що визначає його зовнійшній вигляд, придатне для відтворення промисловим способом; в) це результат творчої діяльності, спрямований на нове конструктивне вирішення виробу.
46. Інтегральна мікросхема: а) це мікроелектронний виріб кінцевої або проміжної форм, призначений для виконання функцій електронної схеми, елементи з’єднання якого неподільно сформовані в об’ємі і на поверхні матеріалу, що становить основу такого виробу, незалежно від способу його виготовлення; б) це мікроелектронний виріб, призначений для виконання функцій електронної схеми; в) це виріб для виконання функцій електронної схеми, елементи і з’єднання сформовані на поверхні матеріалу.
47. Топографія інтегральної мікросхеми: а) це зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукпності елементів інтегральної мікросхеми та з’єднань між ними; б) це зафіксовані на матеріальному носії мікросхеми; в) це зафіксовані на матеріальному носії з’єднань між мікросхемами.
48. Фірмове найменування: а) це назва або ім’я, під яким підприємець виступає в цивільному обороті; б) це засіб захисту прав підприємця на найменування фірми; в) це символ під яким виступає підприємництво в цивільному обороті.
49. Знаки для товарів і послуг: а) це зареєстровані в установленому порядку позначення, за якими товари і послуги одних осіб відрізняються від однорідних товарів і полуг інших осіб; б) це будь-яке позначення, яке індивідуалізує товари даного підприємства і допомагає відрізняти їх від товарів його конкурента; в) це символи, що поміщаються на товари з метою їх індивідуалізації.
50. Об’єктами прав на зазначення походженн товарів є: а) позначення, які вказують на походження товару; б) будь-яке сповесне чи зображувальне (графічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географічне місце походження товару; в) зазначення походження товару за його місцем походження та географічного зазначення походження товару.
51. Селекційне досягнення: а) це результат науково-практичної діяльності, в результаті якої створюються сорти і гібриди рослин і порди тварин із заданими ознаками; б) це результат науково-практичної діяльності, в результаті якої створюються сорти і гібриди рослин і породи тварин вищої якості; в) це результат науково-практичної діяльності в результаті якої створюються нові породи тварин і сорти рослин нижчої якості (продуктивності).
52. Науково-технічна інформація: а) це відомості про створений винахід, сутність якого не розкривається; б) це творча інформація, яка розкриває зміст і сутність того чи іншого науково-технічного досягнення; в) це публічно проголошена науково-технічна інформація.
53. Автори: а) це фізична особа, творчою працею якої створено твір; б) це людина, що свідомо створює той чи інший об’єкт інтелектуальної власності; в) це фізична або юридична особа, що створює об’єкт інтелектуальної власності.
54. Автором визнається: а) юридична особа, що організувала і фінансувала створення результату творчої діяльності; б) особа, що вказана автором; в) фізична особа,творчою працею якої створено твір; г) особа, що набула права авторства через його платне придбання.
55. Псевдонім це: а) вигадане ім’я, що обране автором для зазначення свого авторства; б) присвоєне державою кодове ім’я для індивідуалізації особи; в) кличка фізичної особи; г) частина прізвища фізичної особи.
56. Співавтори це: а) всі особи, що були причетні до оприлюднення твору; б) особи, творчою працею яких створено твір; в) інвестори, особи, що фінансували створення твору; г) особи, що надавали консультативну допомогу та керували проектом.
57. Суб’єктами авторського права можуть бути: а) не тільки автори, але й інші особи; б) особи, яким належить суб’єктивне авторське право стосовно твору; в) юридичні і фізичні особи, які створили твір.
58. Суб’єктами авторського права є: а) патентоволодільці; б) фізичні і юридичні особи; в) автори, їх спадкоємці та володільці авторських прав; г) держава в особі скарбниці.
59. Первинними суб’єктами суміжних пра є: а) автори; б) виконавці, виробники фонограм (відеограм), організації мовлення; в) інвестори – особи, які фінансували створення творів, їх носіїв, програм мовлення; г) Державний комітет України по теле- і радіомовленню.
60. Автором винаходу визнається: а) власник патенту; б) особа, яка подала заявку; в) юридична особа; г) особа, яка створила патентоспроможий винахід.
61.Заявники: а) це фізичні або юридичні особи, від імені яких подано заявку на реєстрацію об’єкта промислової власності або сорту рослин, топографії ІМС у відповідності з національним законодавством або гідно з регіональною чи міжнародною угодою; б) це будь-яка особа, що подала заявку на реєстрацію об’єкта інтелектуальної власності.
62. Правонаступником як суб’єктом право інтелектуальної власності є: а) будь-які фізичні і юридчні особи, які стають ними в силу договору або закону; б) особа, яка заміняє автора як володільця права (в цілому або якого-небудь із спеціальних прав автора) і одержує ці права через будь-яку правомірні підстави (наприклад, відсудження прав або їх спадкування; в) фізичні і юридичні особи, що стають суб’єктами інтелектуальної власності внаслідок спадкування.
63. Виникнення прав на твори науки, літератури і мистецтва: а) право на твори науки, літератури і мистецтва виникає із самого факту створення твору; б) право на твори науки, літератури імистецтва виникає з оменту їх реєстрації в офіційному державному реєстрі; в) право на твори науки, літератури і мистецтва виникає з моменту їх оприлюднення.
64. Авторське право виникає: а) внаслідок факту його створення; б) тільки після його реєстрації; в) із моменту виконання всіх формальностей щодо ідентифікації твору; г) із моменту сплати коштів за користування значком ©.
65. Авторське право залежить від: а) реєстрації цього права у патентному відомстві України; б) права власності на матеріальний носій; в) не залежить від його носія.; г) розміру встановленої авторської винагороди.
66. Суміжні права (виконання творів, фонограми, відеограми, передачі організації мовлення) стають об’єктом правової охорони: а) якщо вони вперше оприлюднені на території України протягом 30 днів від дня їх оприлюднення в іншій державі; б) коли вони оприлюднені за кордоном; в) коли вони зареєстровані в офіційному державному реєстрі.
67. Права організацій мовлення охороняються законом: а) якщо зазначені організацій мають офіційне місцезнаходження на території України і здійснюють передачі за допомогою передавачів, розташованих на території України; б) права організацій мовлення охороняються законом коли на них отримана ліцензія; в) права організацій мовлення охороняються законом якщо вони розташовані на території України.
68. Права на об’єкти промислової власності: а) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності лише після їх кваліфікації як таких відповідним державним органом, державної реєстрації і видачі охоронного документа; б) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх створення; в) науково-технічні досягнення можуть бути визнані об’єктами промислової власності з моменту їх оприлюднення.
69. Оформлення прав на об’єкти промислової власності: а) на науково-технічне досягнення, що заявляється як об’єкти промислової власності подається заявка, де вказується, який патент він бажає отримати з проведенням кваліфікаційної експертизи чи без проведення такої (деклараційний патент). До складу заявки входить опис об’єкта промислової власності; формула винаходу чи корисної моделі тощо, плачує збір за подання заявки. Після проведення експертизи робиться публікація в офіційному бюлетені Установи відомостей про заявку. На підставі експертизи видається патент, яки підлягає державній реєстрації; б) на науково-технічне досягнення проводиться експертиза на підставі якої видається патент; в) на науоково-технічне досягнення не проводиться експертиза, а видається реєстраційне вдоцтво.
70. Пріоритет заявки це: а) вказана у заявці дата її складання; б) першість у поданні заявки; в) першість у розробці винаходу; г) першість у оприлюдненні інформації' про винахід.
71. Заявка на винахід повинна: а) стосуватися одного або групи винаходів; б) подаватися після отримання патенту; в) подаватися тільки через представника у справах інтелектуальної власності; г) складатися на одній із міжнародних мов.
72. Датою подання заявки вважається: а) дата складання заявки; б) дата відправлення заявки поштою до Відомства; в) дата формулювання опису винаходу; г) дата одержання заявки Установою.
73. Право заявника вносити до заявки виправлення, уточнення можливе: а) до моменту попередньої експертизи; б) до винесення рішення про видачу патенту; в) до видачі патенту; г) до публікації рішення про видачу патенту.
74.Патентом визнається: а) документ, що дає право на здійснення торговельної діяльності; б) охоронний документ, що засвідчує пріоритет, авторство і право власності на навинахід; в) документ, що видається на раціоналізаторську пропозицію; г) дозвіл на заняття підприємницькою діяльністю.
75. Кваліфікаційною експертизою визнається: а) встановлення відповідності об’єкта умовами патентоздатності; б) формальна експертиза; в) експертиза на локальну новизну; г) виявлення дійсного автора винаходу.
76. Строк дії патенту України на винахід становить: а) 6 років від дати подання заявки; б) 20 років від дати подання заявки; в) 30 років від дати подання заявки; г) 10 років від дати подання заявки.
77. Видача патенту здійснюється: а) після проходження ескпертизи по суті; б) у місячний термін після його державної реєстрації; в) у двомісячний термін після його державної реєстрації; г) у місячний термін після винесення рішення про видачу патента.
78. Умовами патентоздатності винаходу визнаються: а) новизна, однорідність, стабільність, відмінність; б) новизна і промислова придатність; в) новизна, висота винаходу, промислова придатність; г) новизна, винахідницький рівень, промислова придатність.
79. Особисті немайнові права на твори науки, літератури і мистецтва: а) вимагати визнання свого авторства шляхом зазаначення імені автора на творі; забороняти під час публічного використання твору згадування свого імені; вибирати псевдонім і зазначати його на творі; вимагати зберігання цілісності твору; б) вимагати визнання свого авторства; забороняти згадування свого імені; в) вимагати зберігати цілісності твору.
80. До особистих немайнових прав віднесено: а) право на оприлюднення твору; б) вимоги визнання свого авторства; в) вибір назви свого твору; г) передача твору для використання іншим особам.
81. Майнові права авторів творів науки, літератури, мистецтва: а) це вилучення із твору його корисних якостей будь-яким способом, що не суперечать закону; б) це право використання твору шляхом відтворення, прекладу, імпорту примірників; в) це право розповсюдження творів.
82. До майнових прав авторів відноситься: а) включене право авторства; б) право вимагати збереження цілісності твору; в) виключне право на використання твору; г) право на подання твору на конкурси та премії.
83.Авторське майнове право на службові твори переважно виникає: а) у автора; б) у роботодавця; в) у автора і роботодавця; г) у того, хто більше заплатить.
84. Вільне відтворення твору із зазначенням імені автора дозволяється: а) для публічної демонстрації і публічного показу; б) розповсюдження примірників творів шляхом першого продажу; в) для введення в прокат; г) видання у світ рельєфно-крапковим шрифтом для сліпих.
85.Майнові права у авторському праві можна: а) продати; б) передати на підставі ліцензійного договру; в) використати на підставі ліцензії; г) подарувати.
86.Відтворення твору: а) це право закріплене за автором (повторне видання) і полягає у виготовленні одного або більше примірників твору, відеограми, фонограми в будь-якій матеріальній формі, а також їх запис для тимчасового чи постійного зберігання в електронній (включаючи і цифрову), оптичній або іншій формі, яку може зчитувати з комп’ютера; б) це репродуктування творів; в) це копіювання творів.
87. Публічне виконання твору: а) це декламація, гра, спів, танець та подання автору іншим способом як безпосередньо (у новому виконанні), так і з допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) до осіб, які не належать до кола сім’ї або близьких знайомих сім’ї; б) це танець, спів; в) це декламація, танець, спів.
88. До майнових прав організацій мовлення відноситься: а) право вимагати її згадування у разі відтворення програми; б) право вимагати винагороду за використання своєї програми іншими організаціями мовлення; в) публічне оповіщення своїх програм шляхом трансляції і ретрансляції; г) ввезення на митну територію україни програм з метою поширення їх серед публіки.
89. Перехід авторського твору у суспільне надбання надає право: а) використовувати вільно цей твір з виплатою суспільству ренти; б) використовувати їх вільно без виплати авторської винагороди; в) використовувати у подальшому ці твори лише з дозволу суспільства; г) використовуватицей твір лише державою у особі її уповноважених органів.
90. Суміжні майнові права виконавців діють протягом: а) тих же строків, що і авторське право; б) 50 років із дати першого запису виконання; в) за життя виконавця та 50 років після його смерті; г) зазначеного самим виконавцем строку.
91. Публічний показ: а) це будь-яка демонстрація оригіналу або примірника твору, виконання фонограми, відеограми, передач організацій мовлення безпосередньо або на екрані за допомогою плівки, слайда, телевізійного кадру; б) це будь-яка демонстрація оригіналу твору; в) це передача організацій мовлення безпосередньо.
92. Будь-яке повторне публічне оповіщення в ефірі чи по проводах вже переданих в ефір творів, якщо вони здійснюються іншою організацією: а) це використання уже оприлюднених творів шляхом їх публічного сповіщення в ефір чи по проводах; б) це публічне сповіщення в ефір неоприлюднених творів; в) це публічне оповіщення в ефірі творів однією і тією ж організацією.
93. Переклади творів: а) це виключне право автора і його правонаслідників; б) це виключне право будь-якого громадянина; в) це право правонаступника автора.
94. Переробка твору: а) може бути лише на підставі договору з автором (створення похідного твору від іншого існуючого твору); б) може бути будь-якою особою; в) може здійснюватись юридичною особою.
95. Аранжування твору: а) перкладання музичного твору, написаного для одного інструменту чи складу інструментів (голосів) стосовно до іншого інструменту або іншого складу – розширеного чи завуженого; б) пристосування твору до іншого інструменту; в) пристосування твору до багатьох голосів.
96. Адаптація твору: а) це пристосування або полегшення твору для сприйняття малопідготовленими читачами або пристосування твору для осіб, що вперше вивчають іноземну мову; б) це пристосування твору для кращого його сприйняття дітьми; в) це переробка твору для осіб, що мають фізичні вади.
97. Розповсюдження твору: а) шляхом першого продажу; відчудження іншим способом; шляхом здавання в майновий найм чи у прокат; шляхом іншої передачі до першого продажу примірників твору; б) відчудження шляхом здавання в майновий найм чи у прокат; в) шляхом продажу чи іншої передачі до першого продажу примірників твору.
98. Іноземні особи в Україні мають авторські права: а) передбачені їх національним законодавством; б) користуються прерогативами стосовно до громадян україни; в) обмежуються в правах відповідно до встановленої реторсії; г) однакові з громадянами України.
99. Авторська винагорода: а) це всі види винагород або конпенсацій, що виплачуються автором за використання їх творів, які охороняються в межах, встановлених авторським правом; б) це своєрідна плата за працю, яка здійснюється вигляді одноразового платежу (одноразова допомога) у формі відрахувань (відсотків) за кожний проданий примірник твору чи кожне використання твору або складається із змішаних платежів; в) це гонорар.
100. Розмір авторської винагороди, порядок її обчислення і виплати винагороди за створення і використання твору: а) встановлюється сторонами в авторському договорі; б) встановлюється угодою між автором і користувачем, яка укладається обов’язково в письмовій формі; в) встановлююється як усною так і письмовою угодою.
101. Авторська винагорода за використання службового твору (це твір створений за договором з автором, який працює за наймом) встановлюється: а) договором між автором між автором і роботодавцем; б) роботодавцям; в) судом.
102. Вільне використання творів (без згоди з автором і без виплати йому винагороди) може мати місце: а) лише стосовно правомірно відтворених творів (не оприлюднені твори не можуть використовуватися іншими особами без згоди автора виключення під час публічного виконання музичних творів на офіційних і релігійних церемоніях, на похоронах, для судового і адміністративного провадження); при необмеженні законних інтересів авторів; при вичерпному переліку їх використання; б) за вичерпного переліку вільного використання творів; в) лише як виняток.
103. Строки чинності майнових прав авторів творів науки, літератури і мистецтва: а) авторське право виникає з дня створення твору, діє протягом усього життя і 70 років після смерті автора, на реабілітованих посмертно діє протягом 70 рків після їх реабілітації; б) авторське право діє протягом усього життя і 70 років після смерті автора, на реабілітованих посмертно діє протягом 70 років після їх реабілітації; на твір вперше, опублікований протягом 30 роківпісля смерті автора, діє протягом 70 років від дати його правомірного опублікування.
104. Майнові права виробників фонограм і виробників відеограм: а) вони мають виключне право дозволяти чи забороняти іншим особам запозичувати їх манеру, форму чи стиль виконання; б) забороняти відтворення, розповсюдження способом першого продажу, іншого відчудження, комерційний прокат фонограм, відеграм і їх примірників; в) забороняти лише їх відтворення.
105. Особисті немайнові права патентовласників: а) це право на авторство; б) це право на авторство, право на назву об’єкта промислової власності і право на ім’я; в) це право на ім’я.
106. Майнові права винахідників та авторів промислових зразків: а) вони виникають у патентовласників від дати публікації відомостей у офіційному бюлетені Установи про видачу патенту, є виключним правом патентовласника; б) виникають з моменту видачі патенту; в) виникають з моменту реєстрації.
107. Використання селекційних досягнень: а) це використання сорту (виробництво насіння) з метою відчудження, доведення до посівних кондицій для розмноження, продаж або інше ввезення в обіг, ввезення із-за кордону, збереження насіння для зазаначених цілей, застосування як батьківської форми для одержання насіння; б) виробництво насіння; в)створення сорту.
108. Використання топографій інтегральних мікросхем: а) виготовлення будь-яких виробів, що містять ІМС; б) копіювання топографій ІМС; в) копіювання топоргафій ІМС, виготовлення ІМС, виготовлення будь-якого виробу, що містить ІМС, ввезення таких ІМС та виробів, що їх містять, на митну територію України.
109. Обов’язки суб’єктів промислової власності: а) сплачувати відповідні збори за дії, що пов’язані з охороною суб’єктів промислової власності; б) сплачувати збори; в) сплачувати збори, використовувати об’єкт.
110. Право авторства на винахід належить: а) роботодавцю; б) винахіднику; в) державі у особі Відомства; г) уповноваженого юридичній особі.
111. Права, що випливають з деклараційного патенту на секретний винахід діють: а) з дати проходження формальної експертизи; б) з дати внесення іфнформації про нього до відповідного Реєстру; в) з опублікування відомостей про заявку на патент; г) з дати винесення рішення про видачу патенту.
112. До обов’язків, що випливають з патенту відносяться: а) надати право на використання об’єкта всім зацікавленим особам; б) сплачувати збори на підтримання патенту у силі; в) укладати ліцензійні договори; г) запатентувати об’єкт у зарубіжних країнах.
113. Поняття припинення правової охорони об’єктів інтелектуальної власності: а) це означає, що цей об’єкт перестає бути об’єктом інтелектуальної власності з усіма наслідками, що з цього випливають; б) це означає закінчення строків її охорони; в) коли припиняється майнові права.
114. Авторські права в Україні для спадкоємців діють на протязі: а) 25 років; б) 70 років; в) 50 років; г) 75 років.
115. Наслідки закінчення строку правової охорони творів науки, літератури та мистецтва: а) вони стають надбанням суспільства; б) вони переходять у спадок; в) вони можуть переходити до інших суб’єктів.
116. Чи стають надбанням суспільства об’єкти промислової власності або засоби індивідуалізації учасників цвільного обороту, товарів і послуг за чинним законодавством України: а) не стають надбанням суспільства; б) стають надбанням суспільства; в) вони стають нечиїми.
16 ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
17 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
КОДЕКСИ УКРАЇНИ
ЗАКОНИ УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ
УКАЗИ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ
ПОСТАНОВИ КАБІНЕТУ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ
МІЖНАРОДНІ КОНВЕНЦІЇ, УГОДИ ТА ДОГОВОРИ
Додаткова література:
100. Бромберг Г. В., Розов Б. С. Интеллектуальная собственность: действительность переходного периода и рыночные перспективы. - М.: ИНИЦ, 1998. - 208 с. 101. Брыжко В. М., Завгородний А. Ф., Пичкур А. В. Лицензирование прав и патентование научно-технологической продукции. - К.: УААН, 1994. - 202 с. 102. Бутнік-Сіверський О. Інтелектуальний капітал: теоретичний аспект // Інтелектуальний капітал. - 2002, № 1. - С. 16-27. 103. Введение в интеллектуальную собственность // ВОИС, 1998. - 652с. 104. Венгеров А. Б. Право и информация в условиях автоматизации управления. - М., 1978. 105. Гаврилов Э. П. Издательство и автор. Вопросы и ответы по авторскому праву. - М., 1981. 106. Гаврилов Э. П. Советское авторское право. Основные положения. Тенденции развития. - М.: Наука, 1984. 107. Гераменко В. Договір у правовідносинах при використанні інтелектуальної (промислової) власності // Інтелектуальна власність. - 2000, № 4. - С. 12-17. 108. Горленко С. А. Правовая охрана наименований мест происхождения товаров. - М.: ВНИИПИ, 1998. - 110 с. 109. Гришаев С. П. Правовая охрана изобретений, промышленных образцов, полезных моделей в России и за рубежом. - М., 1993. - 72 с. 110. Дадерко Ю. Р. Правовая охрана фирменных наименований в СССР и других странах. - М.: ВНИИПИ, 1992. 111. Дахно И. И. Патентно-лицензионная работа. - К., 1996. 112. Дюма Ролан. Литературная и художественная собственность. - М., 1993. 113. Зінов В. Проблеми комерціалізації результатів досліджень і розробок // Інтелектуальна власність. - 2000, № 3. - С. 35-42. 114. Зинов В., Сафарун К. Интеллектуальный капитал как базовая характеристика стоимости бизнеса // Інтелектуальна власність. - 2001, № 5-6. - С. 23-25. 115. Практичний посібник з оподаткування нематеріальних активів. Наук.-практ. вид. / За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського. - К.: Ін Юре, 2000. - 348 с. 116. Прохав Б. Т., Зенкин Н. М. Изобретательство й патентоведение. - К.: Техника, 1988. - 256 с. 117. Промислова власність: Законодавчі та нормативні акти. У 3-х т. / Укладач П. М. Цибульов. - К.: УкрІНТЕЛ, 1998. Т. 1.: Законодавство України з питань промислової власності. - 138 с.; Т. 2.: Відомчі нормативні акти України з питань промислової власності. - 310 с.; Т. 3.: Міжнародні угоди з питань промислової власності. - 124 с.
119. Шинкаренко М. Показники доцільності у сфері охорони промислової власності: підсумки 2000 року // Інтелектуальна власність. - 2001, № 4. - С. 14-26. 120. Штефан М. И. Ответственность за нарушение авторских й смежных прав // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1996. - № 9. - С. 32-35. 121. Штефан М. И. Ответственность за нарушение прав в сфере промышленной собственности и судебная защита этих прав // Предпринимательство, хозяйство й право. - 1996. - № 10. - с. 41-44. 122. Штумпф. Лицензионный договор. - М.: Прогресе, 1988. 123. Юрченко А. К. Издательский договор. — Л., 1988. 124. Авторське право і суміжні права. Законодавство та судова практика. // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 2003 р. № 3. – Київ.: Юрінком Інтер, 2003. 125. Інтелектуальна власність в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. Ю.С. Шемшученка, Ю.Л. Бошицького. – К.: Інститут держави і права ім.В.М. Корецького НАН України, 2002. – 424 с. 126. Мельник О.М. Проблеми охорони прав суб’єктів інтелектуальної власності в Україні. – Харків. Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2002. – 362 с. 127. Законодательство Украины об интеллектуальной собственности. – Х.: ООО «Одессой», 2002. – 592 с. 128. Юровский Д.Б., Билык Е.В. Операции с авторскими правами налогообложения ибухгалтерский учёт или как получить доход от интеллектуальной собственности. – Харьков: ООО “Центр экономических исследований и управленческого консультирования “Консульт”, 2003. – 408 с. 129. Андрощук Г., Крайнев П., Кавасс И. Право интеллектуальной собственности: торговые аспекты. – К.: Издательский Дом “Ин Юре”, 2000. – 164 с. 130. Ермакова А.Р. Право интеллектуальной собственности в сфере переодической печати. – СПб: Изд-во “Юредический центр Пресс”, 2002. – 323 с. 131. Зобов’язальне право. Теорія і практика / За ред. О. В. Дзери. - К.,1958. 132. Інтелектуальна власність в Україні: правові засади та практика. Наук.-практ. вид.: У 4-х т. / За заг. ред. О. Д. Святоцького. - К.: Ін Юре, 1999. 133. Інтелектуальна власність: словник-довідник / За заг. ред. О. Д. Святоцького.: У 2-х т. — К.: Ін Юре, 2000. 134. Интеллектуальная собственность (в двух книгах). - Минск, 1997. 135. Интеллектуальная собственность. Основнне материаы / Перевод с английского. - Новосибирск, 1993. 136. Интеллектуальная собственность: Сборник типових договоров. - М.: ИНФРА - М,1995. – 256 с.
138. Калятин В. О. Интеллектуальная собственность (Исключительнные права). Учебник для вузов. - М.: Издательство НОРМА (Издательская группа НОРМА - ИНФРА - М), 2000. - 480 с. 139. Капща Ю. М. Экспорт-импорт технологий: правовеє регулирование. Национальная Академия Украины. Центр интеллектуальной собственности и передачи технологий. - К., 2000. - 106 с. 140. Крайнєв П. П., Работягова Л. І., Дятлик І. І. Патентування винаходів в Україні / За ред. П. П. Крайнєва: Монографія. - К.: Ін Юре, 2000. - 340 с. 141. Методичні рекомендації з бухгалтерського обліку нематеріальних активів. Наук.-практ вид. / За ред. О. Б. Бутнік-Сіверського: - К.: Ін Юре, 2000. - 348 с. 142. Основи інтелектуальної власності. - К.: Ін Юре, 1999. - 580 с. 143. Охорона промислової власності в Україні: Монографія / За ред. О. Д. Святоцького, В. Л. Петрова. - К.: Ін Юре, 1999. - 400 с. 144. Підопригора О. Проблеми системи законодавства України про інтелектуальну власність // Інтелектуальна власність. - 2000, № 3. – с. 3-14. 145. Правовая охрана товарних знаков, фирменных найменований и географических указаний в Германии / Пер., ред. й коммент. Г. А. Андрощука, А. П. Пахаренко. - К.: Таксон, 1997. - 112 с.
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||