|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ
ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ« Назад
ПРАВО СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ 23.01.2016 04:19
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ Кафедра цивільного та господарського права
Право соціального захисту
навчально-методичний комплекс
Київ 2013
УДК 364(477) ББК 67.99(4Укр)
Обговорено і схвалено на засіданні кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Рецензенти: Нікітін Юрій Вікторович – кандидат юридичних наук, доцент, декан юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління»; Нецька Любов Степанівна – кандидат юридичних наук, доцент, професор кафедри представництва інтересів громадян і держави у суді та нагляду за додержанням і застосуванням законів Інституту підвищення кваліфікації кадрів Національної академії прокуратури України.
Дараганова Н. В. Право соціального захисту : навчально-методичний комплекс / к.ю.н., доцент Н. В. Дараганова. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 301 с. Навчально-методичний комплекс з дисципліни «Право соціального захисту» складено з урахуванням вимог чинних нормативно-правових актів, новітніх розробок у сфері соціального захисту. Комплекс спрямований допомогти студентам ефективно підготуватися до лекційних та семінарських занять з цієї дисципліни, виробити навички й уміння застосовувати отриманні знання на практиці.
УДК 364(477) ББК 67.99(4Укр)
© Дараганова Н.В. © Оригінал-макет, ВНЗ «Національна академія управління», 2013
ЗМІСТ
1. передмова
Становлення ринкової економіки базується на кардинальних змінах в організації виробництва і праці та реформуванні відносин з соціального захисту. У зв’язку з цим важливою складовою діяльності юриста є грамотне правове обслуговування підприємств, установ, організацій в контексті зазначених змін. Необхідні для майбутнього спеціаліста знання, вміння та навички покликана забезпечити навчальна дисципліна «Право соціального захисту». Запропонований читачеві навчально-методичний комплекс «Право соціального захисту» є навчально-методичним виданням, спрямованим допомогти студентам юридичних вузів та факультетів ґрунтовно опанувати питання, пов’язані теоретичними і практичними аспектами права соціального захисту та виробити у студентів навички й уміння застосовувати ці знання на практиці, у тому числі й при наданні грамотних консультації, роз’яснень у сфері соціального захисту; здійснені експертизи нормативно-правових актів у цій сфері; у вирішенні спорів, пов’язаних з питаннями соціального захисту та виконанні й інших практичних завдань. Навчально-методичний комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани лекційних, семінарських занять, методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять та написання контрольних робіт, завдання для самостійної роботи, список рекомендованих джерел, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації, тестові завдання для контролю та самоконтролю. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Організація навчального процесу з вивчення дисципліни «Право соціального захисту» здійснюється за кредитно-модульною системою відповідно до вимог Болонського процесу. Програма навчальної дисципліни обговорена і схвалена на засіданні кафедри теорії та історії держави і права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.); складена з урахуванням вимог ECTS, зокрема стосовно запровадження змістовних модулів, структури залікового кредиту, індивідуальних завдань для самостійної роботи, засобів контролю успішності студента, в тому числі і модульного контролю, виведення загального рейтингу успішності. Програма дисципліни «Право соціального захисту» складається з двох модулів, становить собою одну задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми і реалізується відповідними видами навчальної діяльності. Ці модулі складаються з тематичних лекцій, мають відповідне дидактичне забезпечення та методичні рекомендації для самостійної роботи студентів і завершуються модульним контролем. До кожної теми наведено перелік ключових термінів та понять, які акцентують увагу студента на вузлових проблемах теми; сформульовано перелік питань та завдання для самостійної роботи; подано практичні завдання, у тому числі й тестові, складено перелік законодавства, рекомендованої навчальної та наукової літератури. Застосовано такі засоби засвоєння навчального матеріалу, як: - проведення аналізу окремих положень нормативно-правових актів та практики їх застосування; - складання правових висновків та їх обговорення; - участь в науковій дискусії з проблемних питань конкретної теми; - заслуховування та обговорення рефератів і наукових повідомлень; - вирішення практичних ситуацій; - розв’язання тестів; - написання контрольних робіт; - виконання письмових контрольних завдань; - індивідуальні завдання; - самостійна робота студентів; - консультації; - робота в юридичній клініці ВНЗ «Національна академія управління». Підсумковий контроль засвоєння модулів здійснюється по мірі їх завершенню на підсумкових контрольних заняттях. Оцінка успішності студента з дисципліни є рейтинговою і виставляється з урахуванням оцінок засвоєння окремих модулів. Поточна успішність з дисципліни «Право соціального захисту» оцінюється за шкалою 50 балів. Засвоєння студентами знань з дисципліни «Право соціального захисту» надає можливість набути знання щодо основних положень нормативно-правових актів України і виробити навички та уміння застосовувати законодавство за конкретних обставин, здійснювати експертизу нормативно-правових актів, брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у сфері соціального захисту. Підсумковий контроль встановлено у формі диференційованого заліку.
Ухвалено: Вченою радою ВНЗ «Національна академія управління» від 30 серпня 2012 року, протокол № 4
2. Порядок оцінювання знань студентів І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS). 1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань: - підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизація знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них – 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7. Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, які оцінюються за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук __________________
ВНЗ «Національна академія управління»
Право соціального захисту
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0304 «Право» Напрям підготовки 8.03040101 «Правознавство» Освітньо-кваліфікаційний рівень «магістр»
Київ-2013
Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права ВНЗ «Національна академія управління» (протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.)
Розробник програми: к.ю.н., доцент Н.В. Дараганова
Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету к.ю.н, доцент Ю.В. Нікітін
ВСТУП
Програма нормативної навчальної дисципліни «Право соціального захисту» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «магістра» напряму 8.03040101 «Правознавство». Предметом права соціального захисту виступає комплекс суспільних відносин, в яких реалізуються заходи держави щодо захисту населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків. При цьому основне місце серед цих відносин посідають майнові відносини, пов’язані з наданням фізичним особам різних видів соціального забезпечення та соціальної допомоги. Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів: 10-й семестр 1. Змістовний модуль. 1. «Загальна частина права соціального захисту»2. Змістовний модуль. 2. «Особлива частина права соціального захисту» 1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Право соціального захисту» є з’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм Загальної частини та Особливої частина права соціального захисту, взаємозв'язку її норм, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування.1.2. Основними завданнями викладання дисципліни «Право соціального захисту» є: ] вивчення загальних положень щодо: - права людини на соціальний захист та його міжнародні стандарти; - конституційних засад права людини і громадянина на соціальний захист в Україні; - організаційно-правових форм та видів соціального захисту; - поняття права соціального захисту як галузі права, її предмета, метода, принципів, функцій та джерел; - поняття та системи правовідносин у сфері соціального захисту, їх суб’єктів, змісту та об’єктів; - державних соціальних стандартів і гарантій у сфері соціального захисту; ] розгляд основних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування та його окремих видів: - страхування на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; - загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та пенсійного забезпечення; - державної соціальної допомоги та її видів; соціального захисту окремих категорій населення, а також правових засад надання медичної допомоги. ] формування у студентів вміння практично використовувати отримання знання на практиці; ] сприяння вихованню у студентів поважного ставлення до соціальних прав громадян та належного їх захисту. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми з курсу «Право соціального захисту» студент повинен знати: - поняття соціального захисту, його структуру в Україні; - зміст і конституційні гарантії права людини на соціальний захист в Україні; - організаційно-правові форми та види соціального захисту; - коло суспільних відносин, які входять в предмет права соціального захисту, його метод, принципи та функції; - джерела права соціального захисту, їх особливості та види; - правовий статус суб’єктів у сфері соціального захисту; - загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його види; суб’єкти; умови сплати страхових внесків; умови надання соціальних виплат і послуг; страховий стаж; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; - загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; загальні та спеціальні умови пенсійного забезпечення; порядок призначення, обрахування та перерахунку пенсій; - недержавне пенсійне забезпечення: загальна характеристика; - державну соціальну допомогу, її види та принципи надання; державну допомогу сім’ям з дітьми; допомогу малозабезпеченим сім’ям; - соціальний захист окремих категорій населення за законодавством України; - соціальні послуги, їх види та умови надання; - поняття медичної допомоги та її види, платні і безплатні медичні послуг; - основні засади міжнародного-правового регулювання у сфері соціального захисту; - основні положення систем соціального захисту у зарубіжних країнах. Студент повинен вміти: - аналізувати і правильно розуміти зміст норм щодо соціального захисту;- аналізувати національне законодавство в аспекті його відповідності міжнародним правовим актам, ратифікованим Україною; - віднаходити законодавчі акти, які підлягають застосуванню при розв’язанні конкретної справи щодо надання соціальних виплат, послуг та пільг населенню; - правильно тлумачити та застосовувати норми соціально-захисного законодавства при розв’язанні конкретного спору. На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 годин 4 кредити ЕСТS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовий модуль 1. Загальна частина права соціального захисту
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захисту Становлення та розвиток права соціального захисту як галузі права. Право людини на соціальний захист в Україні: поняття, зміст та обсяг. Конституційні гарантії здійснення права людини на соціальний захист в Україні. Міжнародно-правові гарантії здійснення права людини на соціальний захист. Предмет права соціального захисту. Види та загальна характеристика відносин у сфері соціального захисту. Відмежування права соціального захисту від права соціального забезпечення. Особливості методу правового регулювання права соціального захисту. Поєднання імперативного та диспозитивного способів правового регулювання, централізованого та локального правового регулювання. Застосування спеціально-дозволеного типу правового регулювання. Наявність особливих юридичних фактів (юридичного складу) для виникнення, зміни та припинення правовідносин з соціального захисту. Поняття системи та структури права соціального захисту. Загальна частина. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Державна соціальна допомога. Право недержавного соціального забезпечення. Співвідношення права соціального захисту з іншими галузями права – конституційним, адміністративним, цивільним, трудовим та фінансовим правом. Поняття і класифікація принципів права соціального захисту. Загальні та внутрішньогалузеві принципи права соціального захисту.
Тема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захисту Правовідносини з соціального захисту. Поняття, класифікація та особливості правовідносин у сфері соціального захисту. Підстави виникнення, зміни та припинення правовідносин у сфері соціального захисту. Особливості юридичних фактів як підстави правовідносин у сфері соціального захисту. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального захисту. Суб’єкти надання і суб’єкти-одержувачі соціальних благ як соціального захисту. Фізичні особи як суб’єкти соціально-захисних правовідносин. Уповноважені державою органи як суб’єкти правовідносин у сфері соціального захисту. Фонди загальнообов’язкового державного соціального страхування. Недержавні установи як суб’єкти правовідносин у сфері соціального захисту. Поняття та види об’єктів правовідносин з соціального захисту: пенсія, соціальна допомога, соціальне утримання, соціальна послуга, пільга, субсидія, медико-соціальна допомога тощо. Зміст правовідносин у сфері соціального захисту: загальна характеристика. Поняття, особливості, види та загальна характеристика джерел права соціального захисту.
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування Поняття, принципи та види загальнообов’язкового державного соціального страхування. Законодавство України у сфері соціального страхування. Відмінність загальнообов’язкового соціального страхування від цивільно-правового договору страхування. Суб’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування. Застраховані особи та/або/ члени їх сімей; особи, які підлягають страхуванню. Страхувальники. Страховики. Поняття соціального страхового фонду та їх види. Управління страховими фондами: загальна характеристика. Об’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування. Страховий ризик і страховий випадок. Характеристика страхових випадків та умови надання соціального забезпечення. Джерела коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування. Види соціальних послуг та матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням. Підстави припинення виплат і надання соціальних послуг. Нагляд, контроль і відповідальність суб’єктів у сфері загальнообов’язкового державного соціального страхування.
Змістовий модуль 2. Особлива частина права соціального захисту
Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяЗагальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: поняття та загальна характеристика. Суб’єкти страхування та їх правовий статус. Застраховані особи, страховик і страхувальники. Поняття безробітного, його права та обов’язки. Умови призначення допомоги по безробіттю. Допомога по частковому безробіттю. Одноразова виплата допомоги по безробіттю для організації безробітними підприємницької діяльності. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного. Дотація роботодавцям на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних. Припинення, відкладення виплат матеріального забезпечення та скорочення їх тривалості. Виплати незастрахованим особам.
Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням Поняття, суб’єкти та об’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку із тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням, і законодавство, що регулює відносини у цій сфері. Види матеріального забезпечення та соціальних послуг за цим видом соціального страхування. Соціальні допомоги та виплати з коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. Порядок засвідчення тимчасової непрацездатності. Допомога по вагітності та пологах. Допомога на поховання. Забезпечення оздоровчих заходів. Порядок надання матеріального забезпечення та соціальних послуг.
Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності Поняття, суб’єкти та загальна характеристика соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання. Страховий ризик і страховий випадок. Поняття нещасного випадку та професійного захворювання. Права та обов’язки застрахованої особи. Обов’язки роботодавців як страхувальників та Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Порядок розслідування нещасних випадків на виробництві. Порядок встановлення ступеня втрати працездатності потерпілим на виробництві. Відшкодування шкоди, заподіяної застрахованому ушкодженням його здоров’я. Види страхових виплат. Щомісячні страхові виплати та інші витрати на відшкодування шкоди. Право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Порядок призначення та надання соціальних виплат і послуг. Порядок розгляду справ про страхові виплати та вирішення спорів.
Тема 7. Загальні положення пенсійної системи УкраїниЗагальні положення пенсійної системи в Україні. Стан і правові проблеми пенсійного забезпечення в Україні. Система пенсійного забезпечення в Україні. Принципи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Суб’єкти загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Види пенсійних виплат і право громадян України на їх отримання. Солідарна система пенсійного страхування: основні положення. Страховий стаж як умова призначення пенсій за солідарною системою. Пенсії за віком в солідарній системі. Пенсії по інвалідності в солідарній системі. Пенсії у зв’язку з втратою годувальника в солідарній системі. Порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії. Індексація та перерахунок пенсій. Порядок призначення та виплати пенсій. Накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Поняття та умови запровадження Накопичувальної пенсійна системи в Україні. Пенсійні виплати з Накопичувального фонду. Система та принципи недержавного пенсійного забезпечення. Недержавне пенсійне забезпечення, що здійснюється пенсійними фондами. Засновники, учасники і вкладники недержавних пенсійних фондів та їх правовий статус. Правові способи здійснення недержавного пенсійного забезпечення. Пенсійні виплати недержавних пенсійних фондів. Успадкування пенсійних активів.
Тема 8. пенсійне забезпечення окремих категорій осіб Пенсійне забезпечення за спеціальними законами України: загальна характеристика. Пільгові умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. Спеціальні умови призначення пенсій окремим категоріям осіб за їх професійним статусом. Пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування. Пенсійне забезпечення суддів. Пенсійне забезпечення народних депутатів України. Пенсійне забезпечення прокурорських працівників. Пенсійне забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників. Підстави, розмір та порядок нарахування цих пенсій. Особливості пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тема 9. Державне пенсійне забезпеченняПенсійне забезпечення військовослужбовців. Право на пенсійне забезпечення за вислугу років. Види пенсійного забезпечення військовослужбовців. Особи, які мають право на пенсії нарівні з військовослужбовцями строкової служби та членами їх сімей. Особи, які мають право на пенсії нарівні з офіцерським складом, військовослужбовцями надстрокової служби та військової служби за контрактом і членами їх сімей. Розмір пенсії за вислугу років військовослужбовців. Пенсії за особливі заслуги перед Україною. Суб’єкти призначення пенсії за особливі заслуги перед Україною. Розмір та порядок отримання цього виду пенсії. Перерахунок пенсії за особливі заслуги перед Україною. Довічні стипендії – їх поняття, джерела їх встановлення, їх види та порядок встановлення довічних стипендій.
Тема 10. Організаційно-правові основи державної соціальної допомоги Загальні засади надання соціальної допомоги. Право на державну соціальну допомогу. Допомога у зв’язку з вагітністю та пологами. Допомога при народженні дитини. Допомога при усиновленні дитини. Допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування. Допомога на дітей одиноким матерям. Державна соціальна допомога дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства. Соціальний захист дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Соціальний захист багатодітних сімей. Державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям. Розрахунок середньомісячного сукупного доходу сім’ї для призначення допомоги. Випадки обмеження права на допомогу. Порядок надання допомоги. Розмір державної соціальної допомоги та порядок її виплати. Фінансування державної допомоги. Умови забезпечення безоплатним харчуванням дітей з малозабезпечених сімей. Соціальні послуги, їх форми, види, принципи надання. Суб’єкти, які надають соціальні послуги, та їх правовий статус. Органи, соціальні служби та соціальні установи. Конституція України про право громадян на охорону здоров’я, медичну допомогу та медичне страхування в Україні. Державні гарантії права на охорону здоров'я та медичну допомогу. Безоплатні і платні медичні послуги. Порядок надання медичної допомоги. Порядок проведення медичних оглядів, Порядок засвідчення стану здоров’я.
Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. Категорії зон радіоактивного забруднення. Правовий режим забруднених територій. Статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС: учасники ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; потерпілі від чорнобильської катастрофи; діти, які потерпіли від Чорнобильської катастрофи. Соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС: компенсації та пільги; особливості пенсійного забезпечення. Категорії зон радіоактивного забруднення. Особливості правового режиму забруднених територій.
Тема 12. Міжнародне право соціального захисту. Соціальний захист у зарубіжних країнах Міжнародно-правове регулювання відносин у сфері соціального захисту. Поняття та джерела міжнародного права соціального захисту. Право людини на соціальний захист за міжнародними правовими актами. Стандарти ООН у сфері соціального захисту. Європейські міжнародні стандарти в галузі соціального захисту. Правові акти Ради Європи у сфері соціального захисту. Європейська соціальна хартія (переглянута) як джерело правових стандартів у сфері соціального захисту України. Проблема впровадження міжнародних стандартів в юридичну практику України. Міжнародні зобов’язання України у сфері соціального захисту. Право на соціальний захист в країнах-учасницях ЄС. Особливості визначення таких понять як «найманий робітник», «самозайнята особа», «члени сім’ї» в країнах-учасницях ЄС. Основні принципи, на яких ґрунтується законодавство ЄС щодо соціального захисту: принцип недопущення дискримінації за національною ознакою, принцип інформаційної прозорості щодо розмірів виплат, принцип взаємозаліку страхових періодів, принцип належності до однієї країни, принцип недопущення погіршення становища найманих працівників. Особливості діяльності страхових фондів. Пенсійне забезпечення в постсоціалістичних країнах. Трирівнева система пенсійного забезпечення, яка передбачає солідарний рівень, накопичувальний обов’язковий, добровільний накопичувальний рівні. Примітка. Програма нормативної навчальної дисципліни визначає місце і значення навчальної дисципліни, її загальний зміст та вимоги до знань і умінь. Програма нормативної навчальної дисципліни є складовою державного стандарту вищої освіти.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління», д.ю.н., професор В.К. Матвійчук __________________
ВНЗ «Національна академія управління» кафедра цивільного та господарського права
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Право соціального захисту
Галузь знань 0304 «Право» Напрям підготовки 8.03040101 «Правознавство» Юридичний факультет
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Право соціального захисту» для студентів за напрямом підготовки 8.03040101 «Правознавство»
Розроблено та внесено на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1 від 9 вересня 2013 р.
Розробник програми: к.ю.н., доцент Н.В. Дараганова
Завідувач кафедри: д.ю.н., професор В.К. Матвійчук
Затверджено та схвалено до друку радою юридичного факультету ВНЗ «Національна академія управління», протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан юридичного факультету к.ю.н., доцент Ю.В. Нікітін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ ДИСЦИПЛІНА: «Право соціального захисту»
Право соціального захисту є невід’ємною складовою загальної системи національного права України. Конституція України закріпила право громадян на соціальний захист (ст. 46) і створила конституційну основу для нового розуміння поняття «соціальний захист», визначення змісту права громадян на соціальний захист та побудови нової організаційно-правової системи соціального захисту в Україні. Загалом, сформоване після прийняття Конституції України законодавство в сфері соціального захисту свідчить, що в Україні закладені правові основи нової системи соціального захисту ринкового типу і європейського спрямування. Соціальний захист має за мету надати кожному члену суспільства, незалежно від соціального статусу, національної або расової приналежності, можливість вільного розвитку, реалізації власних здібностей, а також підтримання стабільності в суспільстві, тобто запобігання соціальній напруженості, яка виникає через майнову, расову, культурну, соціальну нерівність та виявляє себе у страйках, актах громадянської непокори, сутичках між певними групами населення. Вивчення дисципліни «Право соціального захисту» сприятиме оволодінню майбутніми юристами системою теоретичних і науково-прикладних знань з основних категорій права соціального захисту; сприятиме інтелектуальному розвитку студентів; формуванню у студентів наукового світогляду та системи методів і прийомів пошуку істини; розвиток у студентів умінь та навичок, необхідних для практичного застосування цих знань у своїй майбутній діяльності та компетентного виконання фахівцями своїх службових обов’язків. Це дисципліна покликана допомогти студентам зорієнтуватися у чинному законодавстві, яке регулює сферу соціально-правових відносин, а також у системі найрізноманітніших соціальних гарантій, пільг та компенсацій, що стосуються пенсіонерів, інвалідів, громадян похилого віку, непрацездатних осіб, сімей з дітьми, малозабезпечених сімей та інших пільгових категорій населення України. Ця навчальна дисципліна також передбачає засвоєння студентами загальних положень щодо: права людини на соціальний захист та його міжнародні стандарти; конституційних засад права людини і громадянина на соціальний захист в Україні; організаційно-правових форм та видів соціального захисту; поняття права соціального захисту як галузі права, її предмета, метода, принципів, функцій та джерел; поняття та системи правовідносин у сфері соціального захисту, їх суб’єктів, змісту та об’єктів; державних соціальних стандартів і гарантій у сфері соціального захисту; основних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування та його окремих видів: страхування на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та пенсійного забезпечення; державної соціальної допомоги та її видів; соціального захисту окремих категорій населення, а також правових засад надання медичної допомоги тощо. У ході вивчення дисципліни «Право соціального захисту» студенти поглиблюють та закріплюють набуті раніше знання з курсу «Конституційне право», «Теорія держави і права», «Адміністративне право», «Трудове право», «Цивільне право» тощо. Засвоєння знань з дисципліни «Право соціального захисту» надає можливість студентам набути знання щодо основних положень нормативно-правових актів України і виробити навички та уміння застосовувати законодавство за конкретних обставин, здійснювати експертизу нормативно-правових актів, брати участь у підготовці проектів нормативно-правових актів у сфері соціального захисту.
2. Мета та завдання навчальної дисципліни Мета. З’ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм Загальної частини та Особливої частина права соціального захисту, взаємозв'язку її норм, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування. Завданням є: ] вивчення загальних положень щодо: - права людини на соціальний захист та його міжнародні стандарти; - конституційних засад права людини і громадянина на соціальний захист в Україні; - організаційно-правових форм та видів соціального захисту; - поняття права соціального захисту як галузі права, її предмета, метода, принципів, функцій та джерел; - поняття та системи правовідносин у сфері соціального захисту, їх суб’єктів, змісту та об’єктів; - державних соціальних стандартів і гарантій у сфері соціального захисту; ] розгляд основних засад загальнообов’язкового державного соціального страхування та його окремих видів: - страхування на випадок безробіття, тимчасової втрати працездатності, нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; - загальнообов’язкового державного пенсійного страхування та пенсійного забезпечення; - державної соціальної допомоги та її видів; соціального захисту окремих категорій населення, а також правових засад надання медичної допомоги. ] формування у студентів вміння практично використовувати отримання знання на практиці; ] сприяння вихованню у студентів поважного ставлення до соціальних прав громадян та належного їх захисту. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми з курсу «Право соціального захисту» студент повинен знати: - поняття соціального захисту, його структуру в Україні; - зміст і конституційні гарантії права людини на соціальний захист в Україні; - організаційно-правові форми та види соціального захисту; - коло суспільних відносин, які входять в предмет права соціального захисту, його метод, принципи та функції; - джерела права соціального захисту, їх особливості та види; - правовий статус суб’єктів у сфері соціального захисту; - загальнообов’язкове державне соціальне страхування, його види; суб’єкти; умови сплати страхових внесків; умови надання соціальних виплат і послуг; страховий стаж; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; - основні положення загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання; - загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; загальні та спеціальні умови пенсійного забезпечення; порядок призначення, обрахування та перерахунку пенсій; - недержавне пенсійне забезпечення: загальна характеристика; - державну соціальну допомогу, її види та принципи надання; державну допомогу сім’ям з дітьми; допомогу малозабезпеченим сім’ям; - соціальний захист окремих категорій населення за законодавством України; - соціальні послуги, їх види та умови надання; - поняття медичної допомоги та її види, платні і безплатні медичні послуг; - основні засади міжнародного-правового регулювання у сфері соціального захисту; - основні положення систем соціального захисту у зарубіжних країнах. Студент повинен вміти: - аналізувати і правильно розуміти зміст норм щодо соціального захисту;- аналізувати національне законодавство в аспекті його відповідності міжнародним правовим актам, ратифікованим Україною; - віднаходити законодавчі акти, які підлягають застосуванню при розв’язанні конкретної справи щодо надання соціальних виплат, послуг та пільг населенню; - правильно тлумачити та застосовувати норми соціально-захисного законодавства при розв’язанні конкретного спору.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовний модуль 1. Загальна частина права соціального захисту Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захистуТема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захистуТема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування 6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Змістовний модуль 1. Загальна частина права соціального захисту
Модуль 2. Змістовний модуль 2. Особлива частина права соціального захисту Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням.Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.Тема 7. Загальні положення пенсійної системи України.Тема 8. Умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб.Тема 9. Державне пенсійне забезпечення.Тема 10. Організаційно-правові основи державної соціальної допомоги.Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.Тема 12. Міжнародне право соціального захисту.Соціальний захист у зарубіжних країнах.Змістовний модуль 2. Особлива частина права соціального захисту
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ
Змістовий модуль 1. Загальна частина права соціального захисту
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захисту Питання: 1. Право людини на соціальний захист в Україні: поняття, зміст та обсяг. 2. Предмет та метод правового регулювання права соціального захисту. 3. Система права соціального захисту. 4. Принципи права соціального захисту.
Тема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захисту Питання: 1. Правовідносини з соціального захисту: - види правовідносин; - суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин. 2. Джерела права соціального захисту.
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування Питання: 1. Поняття, принципи й види загальнообов’язкового державного соціального страхування. 2. Суб’єкти й об’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування. 3. Соціальний ризик, страховий ризик і страховий випадок. 4. Види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Змістовий модуль 2. Особлива частина права соціального захисту
Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяпитання: 1. Поняття, суб’єкти та об’єкти соціального страхування на випадок безробіття. 2. Допомога по безробіттю. 3. Допомога по частковому безробіттю. 4. Надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням Питання: 1. Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. 2. Соціальні допомоги та виплати з коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. 3. Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності питання: 1. Завдання та принципи страхування від нещасного випадку і гарантії забезпечення прав застрахованим особам. 2. Страховий ризик і страховий випадок. Нещасний випадок та професійне захворювання. 3. Види та порядок призначення виплат потерпілому.
Тема 7. Загальні положення пенсійної системи Українипитання: 1. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні. 2. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: суб’єкти, страховий стаж, пенсійні виплати та соціальні послуги. 3. Накопичувальна система пенсійного страхування. 4. Види пенсійних виплат із коштів Накопичувального фонду. 5. Недержавне пенсійне забезпечення.
Тема 8. пенсійне забезпечення окремих категорій осіб питання: 1. Пенсійне забезпечення за спеціальними законами України: загальна характеристика. Пільгові умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. 2. Спеціальні умови призначення пенсій окремим категоріям осіб за їх професійним статусом: - пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; - пенсійне забезпечення суддів; - пенсійне забезпечення народних депутатів України; - пенсійне забезпечення прокурорських працівників; - пенсійне забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників. 3. Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тема 9. Державне пенсійне забезпеченняпитання: 1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців. 2. Пенсії за особливі заслуги перед Україною. 3. Довічні стипендії.
Тема 10. Організаційно-правові основи державної соціальної допомоги питання: 1. Державна допомога сім’ям з дітьми. 2. Державна соціальна допомога у зв’язку з малозабезпеченістю. 3. Соціальні послуги та діяльність соціальних служб. 4. Правові питання надання медичної допомоги.
Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС питання: 1. Правовий режим забруднених територій. 2. Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС 3. Соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. 4. Правовий режим забруднених територій.
Тема 12. Міжнародне право соціального захисту. Соціальний захист у зарубіжних країнах питання: 1. Міжнародне право соціального захисту. 2. Система соціального захисту в країнах-учасницях ЄС. 3. Пенсійне забезпечення в постсоціалістичних країнах.
8. Методичні рекомендації щодо підготовки до семінарських занять
Семінарське заняття з права соціального захисту проводиться згідно з навчальними планами ВНЗ «Національна академія управління», навчальної програмою «Право соціального захисту» ВНЗ «Національна академія управління» та відповідно до Закону України «Про вищу освіту» від 17 січня 2002 року за №2984-III, Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 2 червня 1993 року за №161, затвердженого Міністерством освіти України тощо. Семінарські заняття – це вид навчальних занять практичного характеру, спрямованих на поглиблення, розширення, деталізацію та закріплення теоретичного матеріалу. Семінарські заняття сприяють активізації пізнавальної діяльності студентів, формуванню самостійності суджень, умінню обстоювати власні думки, аргументувати їх на основі наукових фактів. Семінарські заняття сприяють оволодінню фундаментальними знаннями, допомагають розвивати логічне мислення, формувати переконання, оволодівати культурою толерантності, активно впливати на соціальне становлення особистості. Мета семінарського заняття з дисципліни «Право соціального захисту» – поглиблення та перевірка засвоєного на лекції та самостійно матеріалу; розвиток у студентів вміння аналізувати, досліджувати сучасні проблеми науки права соціального захисту; вміння аргументовано доводити свої думки з різних питань права соціального захисту; логічно та компетентно розв’язувати проблемні ситуації. Участь у семінарському занятті розвиває вміння студентів аналізувати соціально-правові норми діючого законодавства; правильно застосовувати ці норми, залежно від конкретних обставин; розширює у студентів кругозір (широту уявлень, знань, поглядів) щодо сучасної соціально-економічної ситуації в Україні та допомагає засвоїти правові категорії дисципліни «Право соціального захисту». Семінарські заняття є також і засобом перевірки знань студентів, зокрема, й щодо самостійного вивчення цього предмету, роботи з літературою. Семінарські заняття дозволяють студентам практикуватися у вмінні логічно та послідовно висловлювати свої думки щодо засвоєного матеріалу, практикуватися у своєму вмінні виділяти основні положення у виступі, ілюструвати свій виступ цікавими прикладами, поєднувати теоретичні положення з практикою їх застосування. На основі розмаїття теорій, концепцій, існуючого нині плюралізму думок у царині права соціального захисту на семінарських заняттях студенти оволодівають системою теоретичних і науково-прикладних знань у сфері права соціального захисту, а також розвивають свої вміння та навички щодо практичного застосування цих знань. Підготовка до семінарських занять з права соціального захисту передбачає вивчення студентами як навчальних джерел (у вигляді підручників, навчальних посібників, лекційних матеріалів), законодавчих джерел (з відповідними змінами та доповненнями), так і інших джерел, передусім, наукових. Ґрунтовна підготовка до семінарських занять потребує опрацьовування студентами необхідних наукових джерела, зокрема, й тих, що запропоновані в цьому навчально-методичному комплексі, а також й інших, приміром, тих, що можна знайти в друкованих періодичних наукових джерелах, у тім числі, й фахових періодичних виданнях, затверджених МОН України, а також тих, що знаходяться на електронних носіях, в комп’ютерній мережі Інтернет тощо (посилання на деякі сайти подано в цьому комплексі). Рекомендовано також опрацьовування студентами самостійно необхідних статистичних матеріалів, матеріалів судових рішень, енциклопедичної літератури тощо. Підготовка до семінарського заняття передбачає самостійне вирішення студентами практичних завдань, поданих до кожної теми, у тім числі, й розв’язання юридичних задач; підготовка наукових рефератів, доповідей, статей тощо. У зв’язку з цим, в робочому зошиті студента доцільно занотовувати використану літературу, в цьому ж зошиті (або в електронному варіанті) рекомендується викласти обґрунтоване вирішення цих завдань; виступ/тези для виступу на семінарському занятті. У частині навчально-методичного комплексу, яка названа «Зміст семінарських занять», подано перелік питань семінарського заняття; теми наукових рефератів, доповідей, статей; практичні завдання для самоконтролю; список літератури, що рекомендує викладач опрацювати самостійно для підготовки до семінарського заняття. Отже, на семінарських заняттях з права соціального захисту студенти поглиблюють, розширюють, деталізують та закріплюють теоретичний матеріал з питань права соціального захисту, розвиваючи при цьому своє логічне мислення; вміння аналізувати думки інших; логічно та обґрунтовано висловлювати свої судження тощо – тобто якості, необхідні для майбутньої діяльності фахівців у сфері права.
9. Плани семінарських занять
Змістовий модуль 1. Загальна частина права соціального захисту
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захисту Питання: 1. Право людини на соціальний захист в Україні: поняття, зміст та обсяг. 2. Предмет та метод правового регулювання права соціального захисту. 3. Система права соціального захисту. 4. Принципи права соціального захисту.
Перелік ключових термінів та понять Право на соціальне захист – це одне з природних прав людини, що обумовлене ходом розвитку людини в суспільстві, визнане світовим співтовариством і закріплене в міжнародно-правових актах; це гарантована державою і передбачена законодавством можливість людини отримати від держави, а також й від інших суб’єктів, які діють за уповноваженням або дозволом держави, на умовах і в порядку передбаченому законодавством та договором, матеріальну підтримку та соціальні послуги у разі настання соціальних ризиків. Соціальні ризики –такі події в житті людини, внаслідок яких, переважно з незалежних від людини обставин, виникає небезпека втрати матеріальних засобів для задоволення її першочергових (базових) потреб, необхідних для збереження і відтворення повноцінного життя як члена людського суспільства. Предметом права соціального захисту виступають суспільні відносини у сфері соціального захисту. Залежно від об’єкту відносин (виду матеріального забезпечення), – виділяються відносини пенсійні, щодо забезпечення грошовою соціальною допомогою, натуральною допомогою, соціальними послугами, соціальними пільгами, медичною допомогою тощо. Система соціального захисту в Україні – це система юридичних, економічних, фінансових та організаційних засобів і заходів, спрямованих на убезпечення населення від несприятливих наслідків соціальних ризиків. Право соціального захисту – це система юридичних норм, які регулюють відносини щодо організації, фінансування і надання матеріального забезпечення, матеріальної підтримки та соціальних послуг населенню для захисту від негативних наслідків соціальних ризиків.
Рекомендована література до теми 1 Нормативно-правові акти 1. Європейська соціальна хартія (переглянута), прийнята Радою Європи 3 травня 1996 р. № ETS N 163 : [ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V] [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Концепція соціального забезпечення населення України : затв. постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 5. Засади державної політики України в галузі прав людини : затв. постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 року N 757-XIV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 14 січня 1998 р. № 16/98-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1876. 8. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058- IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Про Рекомендації парламентських слухань «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» : Постанова Верховної Ради України від 18 грудня 2008 р. № 773-VI // Голос України. – 2009. – 16 січня. 10. Про соціальні послуги : Закон України від 19 червня 2003 р. № 966-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Наукові, навчальні джерела 1. Болотіна Н. Б. Медичне право в системі права України / Н. Б. Болотіна // Право України. – 1999. – №1. – С. 116–121. 2. Болотіна Н. Б. Соціальне право України : окремі теоретичні проблеми формування та розвитку / Н. Б. Болотіна // Право України. – 2000. – № 12. – С. 24–28. 3. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К. : Логос, 2001. – 82 с. 4. Дараганова Н. В. Предмет права соціального захисту / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2013. – № 8. – С. 33–38. 5. Дараганова Н. В. Розмежування понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2012. – № 8. – С. 46–51. 6. Лотар Вітте. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Фонд ім. Фрідріха Берта, Регіональне представництво в Україні та Білорусії. – К.: Вид-во «ЗАПОВІТ», 2006. – 44 с. 7. Лукьянова Г.И. Реформы в социальной сфере : опыт Франции // Труд за рубежом. – 2006. – № 3. – С. 38–59. 8. Мигович І. Історичні корені й традиції благодійництва // Соціальний захист. – 1996. – № 4. – С. 77–87. 9. Миронова, Т. К. Перспективы становления отрасли социального права / Т. К. Миронова // Журнал российского права. – 2003. – № 10. – С.67–74. 10. Прилипко С. М. Предмет права соціального забезпечення : автореф. дис. д.ю.н. / С. Прилипко. – Х, 2007 – 47 с. 11. Прилипко С. М. Предмет права соціального забезпечення: автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.05 [Електронний ресурс] / С. М. Прилипко; Нац. юрид. акад. України ім. Я.Мудрого. – Х., 2007. – 47 с. – укp. 12. Прилипко С. Розмежування права соціального забезпечення і трудового права / С. Прилипко // Право України. – 1999. – № 10. – С. 58 – 61. 13. Стеценко С. Г., Стеценко В. Ю., Сенюта І. Я. Медичне право України : Підручник / За заг. ред. д.ю.н., проф. С. Г. Стеценко. – К. : Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с. 14. Чутчева О. Право на социальную защиту : вопросы теории / О. Чутчева // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 8. – С. 62–64.
Тема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захисту Питання: 1. Правовідносини з соціального захисту: - види правовідносин; - суб’єкти, об’єкти та зміст правовідносин. 2. Джерела права соціального захисту.
Перелік ключових термінів та понять Правовідносини у сфері соціального захисту – це врегульовані нормами права фактичні відносини щодо надання грошових виплат, послуг, пільг, які виникають між відповідними органами і фізичними особами, що мають на них право, при настанні ситуації соціального ризику. Традиційною залишається класифікація матеріальних правовідносин за видами захисту: пенсійні, із приводу надання допомоги та компенсаційних виплат, з соціального обслуговування. Ці матеріальні правовідносини розрізняються за юридичними фактами, строками дії, суб’єктами, об’єктами та змістом. Під об’єктом матеріальних правовідносин з соціального захисту розуміють конкретне благо матеріального чи нематеріального характеру, щодо якого вони виникають, тобто конкретний вид соціального забезпечення, наприклад, об’єктом пенсійних правовідносин є пенсія; об’єктом правовідносин із приводу надання допомоги є відповідна допомога. У процедурних правовідносинах об’єктом виступають дії – рішення державних органів про призначення конкретного виду соціального забезпечення, без яких неможлива реалізація матеріальних правовідносин. У процесуальних правовідносинах з розгляду спорів – рішення по суті спору. Суб’єктами правовідносин з соціального захисту є фізична особа, сім’я, державний орган, які є носіями суб’єктивних прав та обов’язків. Джерела права соціального захисту – це нормативно-правові акти, прийняті компетентними державними органами або на договірному рівні, у визначених законом межах, за допомогою яких здійснюється правове регулювання відносин у сфері соціального захисту.
Рекомендована література до теми 2 Нормативно-правові акти 1. Європейська соціальна хартія (переглянута), прийнята Радою Європи 3 травня 1996 р. № ETS N 163 : [ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V] [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. у редакції від 19 жовтня 1973 р. [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Концепція соціального забезпечення населення України : затв. постановою Верховної Ради України від 21 грудня 1993 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 5. Основи державної політики України в галузі прав людини : затв. постановою Верховної Ради України від 17 червня 1999 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: Закон України від 14 січня 1998 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії : Закон України від 5 жовтня 2000 р. № 2017-111 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 44. – Ст. 1876. 8. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям: Закон України від 1 червня 2000 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : Закон України від 13 січня 2005 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 10. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058- IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 11. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 2 березня 2000 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Про недержавне пенсійне забезпечення: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1057- IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 13. Про поховання та похоронну справу: Закон України від 10 липня 2003 р. № 1102-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Про соціальні послуги: Закон України від 19 березня 2003 р. № 966 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358. 15. Стратегія подолання бідності : затв. Указом Президента України від 15 серпня 2001 р. № 637/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 18 серпня.
Наукові, навчальні джерела 1. Болотіна Н. Б. Соціальне право України : окремі теоретичні проблеми формування та розвитку // Право України. – 2000. – №12. – С.24–28. 2. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К. : Логос, 2001. – 82 с. 3. Миронова, Т. К. Перспективы становления отрасли социального права / Т. К. Миронова // Журнал российского права. – 2003. – № 10. – С.67–74. 4. Прилипко С. М. Систематизація законодавства про соціальний захист // Систематизація законодавства в Україні: проблеми теорії і практики. Матеріали міжнародної науково-практичної конференції. – К., 1999. – С. 357. 5. Скакун О. Ф. Теорія права і держави : підручник / О. Ф. Скакун. – 3-те вид. – К. : Алерта, ЦУЛ, 2011. – 524 с. 6. Сташків Б. Процедурні правовідносини у сфері соціального забезпечення: поняття, структура, види // Підприємництво, господарство, право. – 2003. – № 12. – С. 95–98. 7. Сташків Б. Суб’єкти правовідносин у сфері соціального забезпечення / Б. Сташків // Право України. – 2003. – № 2. – С. 39–44.
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування Питання: 1. Поняття, принципи й види загальнообов’язкового державного соціального страхування. 2. Суб’єкти й об’єкти загальнообов’язкового державного соціального страхування. 3. Соціальний ризик, страховий ризик і страховий випадок. 4. Види соціальних послуг і матеріального забезпечення за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням.
Перелік ключових термінів та понять Самоврядування у соціальному страхуванні означає, що всі учасники системи – як застраховані, так і роботодавці – несуть відповідальність за управління страховою організацією. Це свідчить про відмову від елементів централізованого державного керівництва і є співзвучним ринковому принципу особистої відповідальності. Соціальне страхування – це встановлена державою система права щодо надання соціальних послуг та матеріального забезпечення громадянам у разі хвороби, повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від громадянина причин, старості та в інших випадках, передбачених законом, за рахунок грошових коштів, що формуються шляхом сплати страхових внесків роботодавцями та найманими працівниками, а також бюджетних асигнувань у випадках, визначених законодавством. Національним законодавством визначені такі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: - пенсійне страхування; - страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням; - медичне страхування; - страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності; - страхування на випадок безробіття; - інші види страхування, передбачені законами України.
Рекомендована література до теми 3 Нормативно-правові акти 1. Основи законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 14 січня 1998 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Положення про обчислення середньої заробітної плати для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 14 вересня 2004 р. № 66 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Порядок видачі та зразок свідоцтва про загальнообов’язкове державне соціальне страхування: затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 22 серпня 2000 р. № 1306 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49-51. – Ст. 376. 5. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 23 вересня 1999 р. №1105 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 42. – Ст. 2080. 6. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття: Закон України від 2 березня 2000 року // Офіційний вісник України. – 2000. – № 13. – Ст. 503. 7. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2001. – № 14. – Ст. 71. 8. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування: Законом України від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 37. – Ст. 237. 9. Про розмір внесків на деякі види загальнообов’язкового державного соціального страхування: Закон України від 11 січня 2001 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 10. Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності: Закон України від 22 лютого 2001 року № 2272-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 17. – Ст. 80.
Наукові, навчальні джерела 1. Дараганова Н. В. Розмежування понять «соціальний захист» та «соціальне забезпечення» / Н. В. Дараганова // Юридична наука. – 2012. – № 8. – С. 46–51. 2. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К. : Логос, 2001. – 82 с. 3. Зезека Н.О. До питання формування ефективної соціальної політики / Н.О. Зезека // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 4 . – С. 117-119. 4. Зезека Н.О. Шляхи вдосконалення державного регулювання зайнятості населення / Н.О. Зезека // Держава і право. – 2009. - № 43. – С. 222-227. 5. Лотар Вітте. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Фонд ім. Фрідріха Берта, Регіональне представництво в Україні та Білорусії. – К.: Вид-во «ЗАПОВІТ», 2006. – 44 с. 6. Лукьянова Г.И. Реформы в социальной сфере : опыт Франции // Труд за рубежом. – 2006. – № 3. – С. 38–59. 7. Миронова, Т. К. Перспективы становления отрасли социального права / Т. К. Миронова // Журнал российского права. – 2003. – № 10. – С.67–74. 8. Соловьева Е.В. Социальное обеспечение семей с детьми как элемент социальной защиты населения России в переходный к рыночной экономике период: автореф. дис. на соискан. науч. ступен. к.ю.н. : спец. 12.00.05 трудовое право; право социального обеспечения / Е. В. Соловьева М., 1995. – 20 с. 9. Стрежнева М. Проблемы социальной политики в Европейском Союзе / М. Стрежнева //Мировая экономика и международные отношения. –2006. – С. 22–31.
Змістовий модуль 2. Особлива частина права соціального захисту
Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіттяпитання: 1. Поняття, суб’єкти та об’єкти соціального страхування на випадок безробіття. 2. Допомога по безробіттю. 3. Допомога по частковому безробіттю. 4. Надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних.
Перелік ключових термінів та понять Державне регулювання зайнятості – формування і реалізація державної політики у сфері зайнятості населення з метою створення умов для забезпечення повної та продуктивної вільно обраної зайнятості і соціального захисту в разі настання безробіття Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття – це система прав, обов’язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття. Страхуванню на випадок безробіття підлягають особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), цивільно-правового договору, включаючи тих, які проходять альтернативну (невійськову) службу, а також тих, які працюють неповний робочий день або неповний робочий тиждень, та на інших підставах, передбачених законодавством про працю, військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби), особи, які забезпечують себе роботою самостійно, та фізичні особи - підприємці. Безробітний – особа віком від 15 до 70 років, яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів як джерела існування, готова та здатна приступити до роботи. Статусу безробітного може набути: 1) особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи; 2) інвалід, який не досяг встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійного віку та отримує пенсію по інвалідності або соціальну допомогу відповідно до законів України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам»; 3) особа, молодша 16-річного віку, яка працювала і була звільнена у зв’язку із змінами в організації виробництва і праці, зокрема припиненням або перепрофілюванням підприємств, установ та організацій, скороченням чисельності (штату) працівників.
Рекомендована література до теми 4 Нормативно-правові акти 1. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття : Закон України від 2 березня 2000 р. № 1533-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Про зайнятість населення : Закон України від 05.07.2012 № 5067-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв’язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей : Закон України від 15 червня 2004 року № 1763-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 444 (зі змін. і доп.). 4. Про внесення змін до деяких законів України щодо зменшення впливу світової фінансової кризи на сферу зайнятості населення : Закон України від 25 грудня 2008 р. № 799-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 5. Порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 р. № 219 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Положення про порядок організації та проведення оплачуваних громадських робіт : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2008 р. № 839 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Положення про порядок організації загальнодержавних оплачуваних громадських робіт : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 17 червня 2009 р. № 610 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Деякі питання визначення сукупного доходу сім’ї для окремих видів соціальної допомоги : Постанова Кабінету Міністрів України від 20 грудня 2008 р. № 1084 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
9. Порядок надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 307. 10. Порядок надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 № 308. 11. Порядок надання матеріальної допомоги по безробіттю, одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні, допомоги на поховання у разі смерті безробітного : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 р. № 309. 12. Положення про порядок надання Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття послуг з професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України та Міністерства освіти і науки України від 13 лютого 2001 р. № 53/59. 13. Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 р. № 1. 14. Перелік причин тимчасового припинення виробництва, що призводять до часткового безробіття : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики від 7 лютого 2009 р. № 45. 15. Про мінімальний розмір допомоги по безробіттю у 2009 р. : Постанова Правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 29 січня 2009 р. № 98. 16. Про розмір допомоги по частковому безробіттю у 2009 р. : Постанова правління Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття від 29 січня 2009 р. № 97. 17. Інструкція про порядок обчислення і сплати внесків на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 339 від 18 грудня 2000 р.
Наукові, навчальні джерела 1. Безусий В.В. Сучасні проблеми національної політики в сфері зайнятості / В. В. Безусий // Право і безпека. – Харків, 2005. – № 4/4. – С.132–136. 2. Гуць М. I. Проблеми безробіття та рівня життя населення України / М І. Гуць // «Україна: аспекти праці». – K.‚ 2003. – № 2. – С.13–17. 3. Зезека Н. О. Сучасні світові тенденції і моделі організації систем захисту від безробіття та можливості їх використання в Україні / Н. О. Зезека, Л. М. Фокас // Адвокат. – 2008. – № 9. – С. 29–32. 4. Зезека Н. О. Удосконалення правового регулювання соціального страхування на випадок безробіття в умовах соціально-економічних перетворень / Н. О. Зезека, Л. М. Фокас // Адвокат. – 2008. – № 10. – С. 23–27. 5. Стрежнева М. Проблемы социальной политики в Европейском Союзе / М. Стрежнева //Мировая экономика и международные отношения.–2006. – С. 22–31. 6. Шабанов Р. І. Особливості працевлаштування молоді / Р.І. Шабанов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. – Х.: ХарРІ УАДУ «Магістр», 2004. – № 1 (19). – С. 185-188. 7. Шабанов Р. І. Працевлаштування вивільнюваних працівників / Р.І. Шабанов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. – Х.: ХарРІ УАДУ «Магістр», 2002. – № 3 (14). – С. 132-135. 8. Шабанов Р.І. Правове регулювання працевлаштування громадян України за кордоном / Р.І. Шабанов // Актуальні проблеми державного управління. Зб. наук. праць. – Х.: ХарРІ УАДУ «Магістр», 2004. – №2 (20). – С.193-196. 9. Юровська В. Правовий статус застрахованих осіб / В. Юровська // Право України. – 2003. – № 4. – С. 26–30. 10. Юровська В. Становлення і розвиток загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття / В. Юровська // Право України. – 2004.– № 10.– С.37–41.
Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням Питання: 1. Право громадян на матеріальне забезпечення та соціальні послуги за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням. 2. Соціальні допомоги та виплати з коштів Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю. 3. Допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю.
Перелік ключових термінів та понять Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, передбачає матеріальне забезпечення громадян у зв’язку з втратою заробітної плати (доходу) внаслідок тимчасової втрати працездатності (включаючи догляд за хворою дитиною, дитиною-інвалідом, хворим членом сім’ї), вагітності та пологів, часткову компенсацію витрат, пов’язаних із смертю застрахованої особи або членів її сім’ї, а також надання соціальних послуг за рахунок бюджету Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, що формується шляхом сплати страхових внесків власником або уповноваженим ним органом, громадянами, а також за рахунок інших джерел, передбачених Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням». За загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, надаються такі види матеріального забезпечення та соціальних послуг: 1) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 2) допомога по вагітності та пологах; 3) допомога на поховання (крім поховання пенсіонерів, безробітних та осіб, які померли від нещасного випадку на виробництві); 4) забезпечення оздоровчих заходів (оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей, до дитячих оздоровчих закладів, утримання санаторіїв-профілакторіїв, надання соціальних послуг у позашкільній роботі з дітьми, у тому числі придбання дитячих новорічних подарунків). Допомога по тимчасовій непрацездатності надається застрахованій особі у формі матеріального забезпечення, яке повністю або частково компенсує втрату заробітної плати (доходу), у разі настання в неї одного з таких страхових випадків: 1) тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві; 2) необхідності догляду за хворою дитиною; 3) необхідності догляду за хворим членом сім’ї; 4) догляду за дитиною віком до трьох років або дитиною-інвалідом віком до 18 років у разі хвороби матері або іншої особи, яка доглядає за цією дитиною; 5) карантину, накладеного органами санітарно-епідеміологічної служби; 6) тимчасового переведення застрахованої особи відповідно до медичного висновку на легшу, нижчеоплачувану роботу; 7) протезування з поміщенням у стаціонар протезно-ортопедичного підприємства; 8) санаторно-курортного лікування.
Рекомендована література до теми 5 Нормативно-правові акти 1. Інструкція про порядок видачі документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність громадян : затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 13 листопада 2001 р. № 455 (зі змін. і доп.). 2. Інструкція про порядок планування, обліку, видачі путівок на санаторно-курортне лікування та оздоровлення застрахованих осіб і членів їх сімей, придбаних за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності : затв. пост. правління Фонду від 24 грудня 2001 р. № 51 (зі змін. і доп.). 3. Положення «Про комісію (уповноваженого) із соціального страхування підприємства, установи, організації» : затв. пост. правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 23 червня 2008 р. № 25. 4. Порядок отримання застрахованими особами і членами їх сімей санаторно-курортного лікування, що сплачується за рахунок коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності : затв. пост. Правління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 25 лютого 2009 р. № 12. 5. Про відпустки : Закон України від 15 листопада 1996 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням : Закон України від 18 січня 2001 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Угода між Урядом України і Урядом Російської Федерації про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і Росії, які працюють за межами кордонів своїх країн (від 14 січня 1993 р.) [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Щодо застосування законодавства про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і витратами на поховання : лист виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 26 лютого 2009 р. № 04-29-352. 9. Щодо застосування норми Закону «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» про обмеження розміру допомоги по тимчасовій втраті працездатності та по вагітності і пологах : лист Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 18 липня 2008 р. № 01-43-1524. Наукові, навчальні джерела 1. Болотіна Н.Б. Соціальне законодавство України. Гендерна експертиза. – К. : Логос, 2001. – 82 с. 2. Зезека Н.О. До питання формування ефективної соціальної політики / Н.О. Зезека // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 4 . – С. 117-119. 3. Лотар Вітте. Європейська соціальна модель і соціальна згуртованість: яку роль відіграє ЄС? / Фонд ім. Фрідріха Берта, Регіональне представництво в Україні та Білорусії. – К.: Вид-во «ЗАПОВІТ», 2006. – 44 с. 4. Лукьянова Г.И. Реформы в социальной сфере : опыт Франции // Труд за рубежом. – 2006. – № 3. – С. 38–59. 5. Ларіна Р.Р. Моделі соціальної політики // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління «Державне регулювання економічного розвитку». – Т. ІV. – Вип. 29. – Серія: «Державне управління». – Донецьк: ДонДАУ, 2005. – С. 23 – 30. 6. Скуратівський В. А. Основи соціальної політики : навч. посібник / В. А. Скуратівський, О. М. Палій. Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. : МАУП, 2002. – 199 с.
Тема 6. Загальнообов’язкове державне питання: 1. Завдання та принципи страхування від нещасного випадку і гарантії забезпечення прав застрахованим особам. 2. Страховий ризик і страховий випадок. Нещасний випадок та професійне захворювання. 3. Види та порядок призначення виплат потерпілому.
Перелік ключових термінів та понять Соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання – самостійний вид загальнообов’язкового державного соціального страхування, за допомогою якого здійснюється соціальний захист, охорона життя та здоров’я громадян у процесі їх трудової діяльності. Обов’язковому страхуванню від нещасного випадку підлягають: 1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту); 2) учні та студенти навчальних закладів, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять; під час занять, коли вони набувають професійних навичок; у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах; 3) особи, які утримуються у виправних, лікувально-трудових, виховно-трудових закладах та залучаються до трудової діяльності на виробництві цих установ або на інших підприємствах за спеціальними договорами. Нещасний випадок – це обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов’язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров’ю або настала смерть. До професійного захворювання належить захворювання, що виникло внаслідок професійної діяльності застрахованого та зумовлюється виключно або переважно впливом шкідливих речовин і певних видів робіт та інших факторів, пов’язаних з роботою. Заподіяння шкоди зародку внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання жінки під час її вагітності, у зв’язку з чим дитина народилася інвалідом, прирівнюється до нещасного випадку, який трапився із застрахованим. Не визнаються пов’язаними з виробництвом нещасні випадки, що сталися з працівниками: під час використання ними в особистих цілях транспортних засобів, механізмів, устаткування, інструментів, що належать або використовуються підприємством; унаслідок отруєння алкоголем, наркотичними засобами, токсичними чи отруйними речовинами, а також унаслідок їх дії (асфіксія, інсульт, зупинка серця тощо), за наявності відповідного медичного висновку; під час скоєння ними злочину, що встановлено обвинувальним вироком суду тощо. Ступінь втрати працездатності потерпілим від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання встановлюється медико-соціальною комісією. Працівникам, які отримали ушкодження здоров’я під час поїздки на роботу чи з роботи громадським транспортом при виконанні державних чи громадських обов’язків та при інших обставинах, не пов’язаних з виконанням трудових обов’язків, ступінь втрати працездатності у відсотках встановлюють судово-медичні експертні комісії.
Рекомендована література до теми 6 Нормативно-правові акти 1. Інструкція про встановлення груп інвалідності : затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 7 квітня 2004 р. № 183 (зі змінами). 2. Класифікатор розподілу травм за ступенем тяжкості : затв. наказом Міністерства охорони здоров’я від 4 липня 2007 р. № 370. 3. Перелік обставин, за яких настає страховий випадок державного соціального страхування громадян від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112. 4. Перелік професійних захворювань : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2000 р. № 1662. 5. Положення про забезпечення потерпілих внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання путівками для санаторно-курортного лікування : затв. пост. правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від 31 жовтня 2007 р. № 49. 6. Положення про забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації потерпілих унаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання : затв. пост. правління Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання від 25 березня 2008 р. № 23. 7. Положення про медико-соціальну експертизу : затв. Пост. Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317. 8. Положення про порядок розслідування нещасних випадків, що сталися під час навчально-виховного процесу в навчальних закладах : затв. наказом Міністерства освіти і науки України від 31 серпня 2001 р. № 616 (зі змін. і доп.). 9. Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності : затв. Пост. Кабінету Міністрів України від 3 грудня 2009 р. № 1317. 10. Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків : затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22 листопада 1995 № 212 (зі змін. і доп.). 11. Порядок обчислення середньої заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 р. № 1266 (зі змін. і доповн.). 12. Порядок проведення витрат на поховання у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання : затв. постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2001 р. №826 (зі змін. і доп.). 13. Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1112 (зі змін.і доповн.). 14. Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403 (зі змін.і доп.). 15. Про охорону праці : Закон України (в ред. Закону України від 21 листопада 2002 р. № 229 - IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 2. – Ст. 10 (зі змін. і доп.). 16. Про страхові тарифи на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності : Закон України від 22 лютого 2001 р. № 2272–III (зі змін і доп.). 17. Рішення Конституційного Суду № 1- рп / 2004 від 27 січня 2004 р. (справа про відшкодування моральної шкоди Фондом соціального страхування) [Електронний ресурс] / КСУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 18. Рішення Конституційного Суду України від 8 жовтня 2008 р. № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) [Електронний ресурс] / КСУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Наукові, навчальні джерела 1. Бущенко П. А. Мінімальна заробітна плата як елемент правового регулювання оплати праці працівників // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні: Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / За ред. проф. В. С. Венедиктова. – Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. – С. 16-18; 2. Гандзюк М. П. Основи охорони праці : підручник. 2-е вид. / М. П. Гандзюк, Є. П. Желібо, М. О. Халімовський / [за ред. М. П. Гандзюка]. – К. : Каравела. – 408 с. 3. Єсипенко А. С., Аналіз випадків смерті водіїв на виробництві / А. С. Єсипенко, О. А. Сліпачук // Інформаційний бюлетень з охорони праці. – К.: ННДІПБОП, 2008. – № 4 (50). – С.7-12. 4. Кузнєцов В. Охорона праці на підприємстві / Кузнєцов В. – 5-те вид., перероб. і доп. – Х. : Фактор, 2008. – 720 с. 5. Попов С. В. Зайнятість та ринок праці в умовах ринкової економіки : монографія. – 328 с. 6. Реус О. С. Проблеми правового регулювання охорони праці на роботах зі шкідливими та важкими умовами / О. С Реус // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні : Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / [за ред. проф. В.С. Венедиктова]. – Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. – С. 55–58. 7. Сліпачук О.А., Попова Т.О. Деякі тенденції, виявлені при вивченні стану виробничого травматизму / О. А. Сліпачук, Т. О. Попова // Інформаційний бюлетень з охорони праці. – К.: ННДІПБОП, 2008. – №1 (47). – С. 25-26, 39-49. 8. Цесарський Ф. А. Місце та роль профспілок у системі захисту трудових та інших соціально-економічних прав найманих працівників / Ф. А. Цесарський // Проблеми вдосконалення правового регулювання соціально-трудових відносин в Україні : Матеріали науково-практичної конференції; м. Харків, 5-6 червня 2009 р. / [за ред. проф. В. С. Венедиктова]. – Харків : Українська асоціація фахівців трудового права, Харківський економіко-правовий університет, 2009. – С. 73–76.
Тема 7. Загальні положення пенсійної системи Українипитання: 1. Структура системи пенсійного забезпечення в Україні. 2. Солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: суб’єкти, страховий стаж, пенсійні виплати та соціальні послуги. 3. Накопичувальна система пенсійного страхування. 4. Види пенсійних виплат із коштів Накопичувального фонду. 5. Недержавне пенсійне забезпечення.
Перелік ключових термінів та понять Пенсійні виплати – це грошові виплати в системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що здійснюються у вигляді пенсії, довічної пенсії або одноразової виплати. Система пенсійного забезпечення в Україні складається з трьох рівнів. Перший рівень – солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, що базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом. Другий рівень – накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених законом. Цей рівень пенсійного страхування ще не введено. Третій рівень – система недержавного пенсійного забезпечення, − це складова частина системи накопичувального пенсійного забезпечення, яка ґрунтується на засадах добровільної участі фізичних та юридичних осіб, крім випадків, передбачених законами, у формуванні пенсійних накопичень з метою отримання учасниками недержавного пенсійного забезпечення додаткових до загальнообов’язкового державного пенсійного страхування пенсійних виплат. Страховий стаж – це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок – це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Рекомендована література до теми 7 Нормативно-правові акти 1. Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян : Постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 р. № 530 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян : Постанова Кабінету Міністрів України від 11 березня 2009 р. № 198 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров’я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Порядок здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2007 р. № 4 та пост. правління Пенсійного фонду України від 10 січня 2007 р. № 1-1. 5. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 р. № 637 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років : затв. пост. Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1 (зі змінами). 7. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : затв. пост. Правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 № 22-1 [Електронний ресурс] / Пенсійний фонд України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 937 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення : затв. пост. правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. № 18-6. 10. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49 – 51. – Ст. 376 (зі змін. і доп.). 11. Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Про затвердження Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1092 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 13. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 08.07.2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 15. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 16. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 5 листопада 1991 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 17. Про Положення про Пенсійний фонд України : Указ президента України від 6 квітня 2011 р. [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 18. Про роз’яснення особливостей застосування окремих норм Указу Президента України від 3 липня 1998 р. № 727 для фізичних осіб, які проводять підприємницьку діяльність за межами України, в умовах світової фінансово-економічної кризи : Постанова Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 р. № 236 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 19. Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 366 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 20. Про підвищення рівня соціального захисту населення : Постанова Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 № 327 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 21. Список № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 22. Список № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 р. № 36 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Наукові, навчальні джерела 1. Андрусенко Н. Пенсії українцям із 1 жовтня нараховуватимуться по-новому Укрінформ [Електронний ресурс] / Н. Андрусенко. – Режим доступу : http://www.ukrinform.ua/ukr/?topic=true. 2. Борисов К. Ю., Сурков А. В. Пенсионная система в двухклассовой модели перекрывающихся поколений // Актуальні проблеми економіки. – 2011. – № 6 (120). 3. Воронович З. Живемо недовго, працюватимемо «до упаду» // Високий Замок. – 2011. – № 31 (4411). – 17–23.02. – С. 1–2. 4. Гаврилечко Ю. Накопичувальна пенсійна система: вигоди і ризики // http://www.golos.ua.com. 5. Залєтов О. М. Убезпечення життя : монографія / О. М. Залєтов. – К. : Міжнародна агенція «БІЗОН», 2006. – 688 с. 6. Кір’ян Т. Фінансово – економічне обґрунтування подальшого реформування пенсійної системи / Т. Кір’ян // Вісник пенсійного фонду України. – 2008. – №4. – С. 28–31. 7. Кравчук В. О. Розширене засідання правління Пенсійного фонду України // Соціальний захист. – 1999. – № 4. – С. 41–42. 8. Максимчук О., Лазебна М. Пенсійна реформа : зацікавлені всі // Вісник пенсійного фонду України. – 2010. – №1. – С. 19–21. 9. Привалов Ю. Пенсійна реформа в Україні : тенденції та перспективи / Ю. Привалов, Ю. Наєнко. – К., 2009. – С. 18–37. 10. Садура О. Необхідність реформування пенсійного забезпечення в Україні // Економічний простір. – 2010. – № 44/2. 11. Сальникова Т. Недержавна пенсія : головне – надійність / Т. Сальникова // Вісник Пенсійного фонду України. – 2008. – № 6. – С. 20–21. 12. Скуратівський В. А. Основи соціальної політики : навч. Посібник / В. А. Скуратівський, О. М. Палій. – К. : МАУП, 2002. – 200 с. 13. Ткаченко Л. Шляхи подальшого реформування пенсійної системи України / Л. Ткаченко // Вісник пенсійного фонду України. – 2008. – №8–9. – 14. Шаповал М. С. Дослідження впливу запровадження накопичувальної складової державної системи пенсійного страхування на підвищення рівня соціального захисту населення в Україні / М. С. Шаповал, О. В. Коцюба, В. М. Ніколаєнко та ін. // Соціальний захист. – 2005. – № 12. – С. 34–39.
Тема 8. пенсійне забезпечення окремих категорій осіб питання: 1. Пенсійне забезпечення за спеціальними законами України: загальна характеристика. Пільгові умови пенсійного забезпечення окремих категорій осіб. 2. Спеціальні умови призначення пенсій окремим категоріям осіб за їх професійним статусом: - пенсійне забезпечення державних службовців та посадових осіб місцевого самоврядування; - пенсійне забезпечення суддів; - пенсійне забезпечення народних депутатів України; - пенсійне забезпечення прокурорських працівників; - пенсійне забезпечення наукових та науково-педагогічних працівників. 3. Пенсійне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Перелік ключових термінів та понять Особи, на яких розповсюджується змішане пенсійне забезпечення – державні службовці, судді, працівники прокуратури, наукові та науково-педагогічні працівники, громадяни, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС та ін. Спеціальне законодавство установлює: - коло осіб, на яких воно розповсюджуються; - особливі умови пенсійного забезпечення цієї категорії осіб. Спеціальне пенсійне забезпечення встановлено згідно вимогам: Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України» тощо. Максимальний розмір пенсії осіб, якім встановлено спеціальне пенсійне забезпечення (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до вищезазначених актів, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Обмеження розміру пенсій осіб, якім встановлено спеціальне пенсійне забезпечення (щомісячного довічного грошового утримання) при спеціальному пенсійному забезпеченніне поширюються на пенсіонерів, яким така пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) була призначена до набрання чинності Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 8 липня 2011 року.
Рекомендована література до теми 8 Нормативно-правові акти 1. Перелік посад наукових (науково-педагогічних) працівників підприємств, установ, організацій, вищих навчальних закладів ІІІ – IV рівнів акредитації, перебування на яких дає право на призначення пенсії та виплату грошової допомоги у разі виходу на пенсію відповідно до статті 24 Закону України «Про наукову і науково-технічну діяльність» : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 4 березня 2004 р. № 257 (зі змін. і доп.). 2. Порядок здійснення нагляду за додержанням вимог законодавства під час призначення (перерахунку) та виплати пенсій органами Пенсійного фонду України : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2007 р. № 4 та пост. правління Пенсійного фонду України від 10 січня 2007 р. № 1-1. 3. Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1994 р. № 283 (зі змін. і доп.). 4. Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років : затв. пост. Правління Пенсійного фонду України від 10 листопада 2006 р. № 18-1 (зі змінами). 5. Порядок призначення пенсій за рахунок коштів підприємств та організацій окремим категоріям працівників за результатами атестації робочих місць за умовами праці : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 18 липня 2007 р. № 937 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення : затв. пост. правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. № 18-6. 7. Про державну виконавчу службу : Закон України від 24.03.1998 № 202/98-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу до документа : [сторінка «Законодавство України« сайту ВРУ] : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Про державну податкову службу в Україні : Закон України від 4 грудня 1990 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу до документа : [сторінка «Законодавство України« сайту ВРУ] : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Про державну службу: Закон України від 16 грудня 1993 року № 3723 –XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 52. - Ст. 490 (зі змін. і доп.). 10. Про деякі питання практики застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України та інших нормативно-правових актів: Лист Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2007 р. № 09.1-22/688. 11. Про деякі питання практики розгляду справ, пов’язаних з перерахунком пенсій деяким категоріям осіб публічної служби та науковим (науково-педагогічним) працівникам: Рекомендації Вищого адміністративного суду України від 23 серпня 2007 р. № 07.2-10/1 12. Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: Закон України від 9 липня 2003 р. № 1058-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 49 – 51. – Ст. 376 (зі змін. і доп.). 13. Про затвердження Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1092 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 08.07.2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 15. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 16. Про місцеве самоврядування в Україні : Закон України від 21.05.1997 № 280/97-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу до документа : [сторінка «Законодавство України« сайту ВРУ] : http://zakon1.rada.gov.ua. 17. Про наукову і науково-технічну діяльність Закону України від 13 грудня 1991 року № 1977-XII В редакції Закону № 284-XIV від 1 грудня 1998 р., із змінами і доповненнями). Відомості Верховної Ради України. – 1999. - № 2-3. - Ст. 20 (зі змін. і доп.). 18. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 5 листопада 1991 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 19. Про Положення про Пенсійний фонд України : Указ президента України від 6 квітня 2011 р. [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 20. Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку): Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2008 р. № 1406/100/13-08 (зі змін. і доп.). 21. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. - № 53. - Ст. 793 (зі змін. і доп.) 22. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 7 червня 2001 року № 2493-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 33. - Ст. 175 (зі змін. і доп.). 23. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII, в редакції Закону України від 19 грудня 1991 р. № 2001-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 13. - Ст. 178 (зі змін. і доп.). 24. Про статус народного депутата України: Закон України від 17 листопада 1992 року № 2790-XII (в редакції Закону України від 22 березня 2001 р. № 2328-III // Відомості Верховної Ради України. - 2001. - № 42. - Ст. 212 (зі змін. і доп.). 25. Про судоустрій і статус суддів : Закон України від 07.07.2010 № 2453-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу до документа : [сторінка «Законодавство України« сайту ВРУ] : http://zakon1.rada.gov.ua.
Наукові, навчальні джерела 1. Бойко І. В. Пільги громадян у сфері державного управління // Проблеми законності : [Вип. 39] : Респ. міжвідомч. наук. зб. / Відп. ред. В. Я. Тацій. – Харків : Нац. юр. академія України, 1999. – С. 112–116. 2. Гриценко І. С. Інститут державної служби : деякі історичні питання становлення та розвитку / І. С. Гриценко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. – 2007. – Вип. 38. – С. 181–187. 3. Державне управління та державна служба : словник-довідник / уклад. Ю. Оболенський. – К. : Вид-во КНЕУ, 2005 – 480 с. 4. Зінов П. І. Нормативно-правове регулювання матеріального забезпечення працівників ОВС : системний підхід / П. І. Зінов // Адміністративне право і процес. – 2013. – № 1(3). – С. 58–64. 5. Комзюк А. До поняття правового статусу судді як суб’єкта адміністративної юрисдикції / А. Комзюк, М. Запорожець // Юридична Україна. – 2004. – № 9. – С. 15–19. 6. Коцюба О. Дослідження процесу реформування пенсійної системи України в частині запровадження професійних пенсійних системи / О. Коцюба, Ю. Резнікова, С. Резніков // Україна : аспекти праці. – 2005. – № 5. – С. 25-33. 7. Куліков Ю. Механізм удосконалення пенсійної системи в контексті побудови соціальної держави / Ю. Куліков, Н. Михайленко // Україна : аспекти праці. – 2006. – № 3. – С. 21-25. 8. Мельник Р. С. Інститут державної служби чи службове право? / Р. С. Мельник // Юридична Україна. – 2010. – № 11. – С. 65–70. 9. Настюк В. Особливості правового статусу органів митної служби в Україні / В. Настюк // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 4 (27). – С. 139–145. 10. Правове регулювання трудових відносин та пенсійного забезпечення наукових (науково-педагогічних) працівників : монографія / Ю. В. Баранюк, С. В. Дріжчана, А. В. Скоробагатько та ін..; Відп. ред. Н. М. Хуторян. – К. : ТОВ «Видавництво «Юридична думка», 2005. – С. 132–216. 11. Пшонка А. В. Пенсійне забезпечення працівників органів прокуратури України / А. В. Пшонка // Адміністративне право і процес. – 2013. – № 1(3). – С. 51–57. 12. Ричік Л. Пенсійна реформа та її фінансові наслідки / Л. Ричік // Україна : аспекти праці. – 2004. – № 5. – С. 19-27. 13. Стожок Л. Напрями вдосконалення системи державного пенсійного страхування в Україні / Л. Стожок // Україна: аспекти праці. – 2006. – № 1. – 14. Шумило М. М. Правове регулювання пенсійного забезпечення державних службовців : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / М. М. Шумило. –Одеса, 2009. – 20 с.
Тема 9. Державне пенсійне забезпеченняпитання: 1. Пенсійне забезпечення військовослужбовців. 2. Пенсії за особливі заслуги перед Україною. 3. Довічні стипендії.
Перелік ключових термінів та понять Вислуга років – це особливий вид спеціального стажу окремих категорій працівників, який передбачає пільгове пенсійне забезпечення у зв’язку з утратою професійної працездатності й виходом на пенсію до настання віку, який дає право на пенсію за віком. Призначення пенсії за вислугу років пов’язується не з досягненням пенсійного віку та наявністю загального трудового стажу, а з утратою професійних якостей, коли працівник не може повноцінно працювати за своєю спеціальністю до похилого віку. Пенсія призначається як компенсація втраченої працездатності за професією. Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували: на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв’язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Особи мають право на пенсію: за вислугу років, у зв’язку з інвалідністю, в разі втрати годувальника. Пенсії призначаються та виплачуються тільки після звільнення зі служби. Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на державне пенсійне забезпечення, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв’язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист. Непрацездатні члени сім’ї – це: діти, брати, сестри та онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років. При цьому братам, сестрам та онукам право на пенсію надається у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків; батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку або є інвалідами; дід і бабуся – при відсутності осіб, які за законом зобов’язані їх утримувати; дружина (чоловік) або один з батьків чи дід, бабуся, брат або сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо вона (він) зайнята доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8-річного віку, і не працює. Пенсії за особливі заслуги перед Україною встановлюються: 1) Героям України, Героям Радянського Союзу, Героям Соціалістичної Праці, особам, нагородженим орденом Леніна, орденом Слави трьох ступенів, орденом Трудової Слави трьох ступенів, чотирма і більше медалями «За відвагу», чотирма і більше орденами України та колишнього Союзу РСР, повним кавалерам ордена «За службу Родине в Вооруженных Силах СССР», особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний», матерям, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку. При цьому враховуються діти, усиновлені в установленому законом порядку; 2) ветеранам війни, нагородженим за бойові дії орденом, медаллю «За відвагу» або медаллю Ушакова, незалежно від часу нагородження; 3) видатним спортсменам – переможцям Олімпійських та Паралімпійських ігор, Всесвітніх ігор глухих, чемпіонам і рекордсменам світу та Європи; 4) космонавтам, які здійснили політ у космос, членам льотно-випробувальних екіпажів літаків; 5) народним депутатам України, депутатам колишніх Союзу РСР та Української РСР, членам Кабінету Міністрів України та Уряду колишньої Української РСР; 6) особам, відзначеним почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «заслужений», державними преміями України, колишніх Союзу РСР та Української РСР, нагородженим одним із орденів України або колишнього Союзу РСР, Почесною грамотою Президії Верховної Ради Української РСР або Грамотою Президії Верховної Ради Української РСР, а також особам, яким до 1 січня 1992 року було встановлено персональні пенсії союзного чи республіканського значення; 7) депутатам - всього чотирьох і більше скликань Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських рад, районних, районних у містах, міських рад міст обласного значення в Україні та в колишній Українській РСР.
Рекомендована література до теми 9 Нормативно-правові акти 1. Порядок визначення різниці між розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та пенсією із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 28 січня 2009 р. № 40. 2. Порядок розгляду скарг на рішення органів Пенсійного фонду України щодо пенсійного забезпечення : затв. пост. правління Пенсійного фонду України від 12 жовтня 2007 р. № 18-6. 3. Про довічні державні іменні стипендії громадянам України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність : Указ Президента України від 26 листопада 2001 року № 1147/2001 (зі змін і доп.). 4. Про довічні державні стипендії для осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною : Указ Президента України від 12 жовтня 2004 року № 1226/2004 (зі змін і доп.). 5. Про заснування довічних державних стипендій для учасників бойових дій у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років : Указ Президента України від 17 травня 2000 року № 689/2000 (зі змін і доп.). 6. Про затвердження нормативних актів з питань призначення пенсій за вислугу років працівникам авіації і льотно-випробного складу : Постанова Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 р. № 418 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Про затвердження Порядку нарахування та сплати страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування за деякі категорії застрахованих осіб : Постанова Кабінету Міністрів України від 25 серпня 2004 р. № 1092 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 08.07.2011 [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Про заходи щодо посилення соціального захисту громадян України, які зазнали переслідувань за правозахисну діяльність : Указ Президента України від 8 червня 2001 року N 411 (зі змін і доп.). 10. Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування : Закон України від 26 червня 1997 р. № 400/97-ВР [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 11. Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування : Закон України від 8 липня 2010 р. № 2464-VІ [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Про окремі питання застосування судами України законодавства про пенсійне забезпечення військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби), осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб : Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 квітня 2005 року № 4. 13. Про пенсії за особливі заслуги перед Україною : Закон України від 1 червня 2000 року № 1767-III [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Про пенсійне забезпечення : Закон України від 5 листопада 1991 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 15. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб : Закон України від 9 квітня 1992 року N 2262-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 16. Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб : Закон України від 9 квітня 1992 р. [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 17. Про Положення про Пенсійний фонд України : Указ президента України від 6 квітня 2011 р. [Електронний ресурс] / Президент України. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 18. Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 (із змін. і доп.). 19. Про практику застосування законодавства з питань пенсійного забезпечення (за результатами справ, розглянутих Вищим адміністративним судом України у касаційному порядку) : Оглядовий лист Вищого адміністративного суду України від 14 серпня 2008 р. № 1406/100/13-08 (зі змін. і доп.). 20. Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні : Закон України від 17 квітня 1991 р. № 962-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 22. – Ст. 262. 21. Про соціальний захист дітей війни: Закон України від 18 листопада 2004 р. № 2195-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 4. – Ст. 94. 22. Про сплату внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичними особами – суб’єктами підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 2009 р. № 366 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 23. Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту : Закон України від 22 жовтня 1993 р. № 3551-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – 45. – Ст. 425 (зі змін. і доп.).
Наукові, навчальні джерела 1. Афанасьєв А. О. Військово-патріотичне виховання у Збройних Силах України : навч.-метод. посіб. / Афанасьєв А. О., Красильник Ю. С., Луник О. О., Мараєва В. В., Петренко Т. О. – К. : НАОУ, 2007. – 176 с. 2. Афанасьєв А. О. Педагогічні основи військово-патріотичного виховання військовослужбовців строкової служби Збройних Сил України : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец. 13.00.04 «Теорія і методика професійної освіти» / А. О. Афанасьєв. – К., 2005. – 22 с. 3. Березовчук М.О. Спасение своих жилищных прав – дело рук самих собствеников жилья // «За київським часом». 2003. – № 22(42). – С.4–5. 4. Гошовська В. А. Актуальні питання гуманітарної та соціальної політики в Збройних Силах України / В. А. Гошовська // Наука і оборона. – 2004. – № 2. – С. 7–14. 5. Дацюк І. П. Механізми соціального захисту військовослужбовців у трансформаційному суспільстві: автореф. дис. . канд. наук з держ. упр. : 25.00.02 / І. П. Дацюк ; Донец. держ. ун-т упр. – Донецьк, 2010. – 20 с. 6. Дітям війни доведеться зачекати, не тільки у чергах // Нова Тернопільська газета. – 2006. – 1–7 лютого. – С. 3. 7. Іщенко Д. В. Військова педагогіка : курс лекцій / Д. В. Іщенко. – Хмельницький : Видавництво Академії ПВУ, 1998. – 159 с. 8. Кремень В. Г. Філософія освіти ХХІ ст. / В. Г. Кремень // Освіта України. – 2002. – № 102–103. – С. 24–29. 9. Ларіна Р.Р. Моделі соціальної політики // Зб. наук. праць Донецької державної академії управління «Державне регулювання економічного розвитку». – Т. ІV. – Вип. 29. – Серія: «Державне управління». – Донецьк: ДонДАУ, 2005. – С. 23 – 30. 10. Пархоменко-Куцевіл О. Соціальний захист дітей війни // Соціальний захист. – 2005. – № 6. – С. 43. 11. Пєхота О. М. Освітні технології : навч.-метод. посіб. / Пєхота О. М., Кіктенко А. З., Любарська О. М. – К. : А.С.К., 2002. – 255 с. 12. Прудов Ю. О. Фінансово-правові засади соціальних гарантій військовослужбовців в Україні: Автореф. дис. к.ю.н.: 12.00.07 / Ю.О. Прудов ; Ін-т законодавства Верхов. Ради України. – К., 2007. – 20 с. – укp. 13. Скуратівський В. А. Основи соціальної політики : навч. посібник / В. А. Скуратівський, О. М. Палій. Міжрегіональна академія управління персоналом. – К. : МАУП, 2002. – 199 с. 14. Стренина Е. Некоторые аспекты прохождения военной службы женщинами в арміях иностранных государств // Зарубежное военное обозрение – 2006 – № 8 – С.25-28. 15. Украинские дети войны получили льготы. Победа после войны // Аргументы и факты. – 2006. – № 9 (март). – С. 8. 16. Цумаєва А.С. Інституціональні передумови впровадження соціальної політики в Україні // Збірник наукових праць Черкаського державного технологічного університету. – Серія : Економічні науки. – Випуск 17. – Черкаси: ЧДТУ, 2007. – С. 101 – 105. 17. Школяренко В. В. Удосконалення системи підготовки фахівців цивільно-військового співробітництва у Збройних Силах України / В. В. Школяренко, Ю. І. Призиглей, А. В. Яковенко. – Х. : Зб. наук. праць ХУПС, 2012. – С. 46–51. 18. Ягупов В. В. Теорія і методика військового навчання / В. В. Ягупов. – К. : Тандем, 2000. – 380 с.
Тема 10. Організаційно-правові основи державної питання: 1. Державна допомога сім’ям з дітьми. 2. Державна соціальна допомога у зв’язку з малозабезпеченістю. 3. Соціальні послуги та діяльність соціальних служб. 4. Правові питання надання медичної допомоги.
Перелік ключових термінів та понять Допомоги зі соціального забезпечення – це всі, крім пенсій, державні виплати із відповідних фондів, які надаються громадянам у передбачених законом випадках. Державна соціальна допомога надається за рахунок коштів Державного бюджету особам, які не застраховані у системі загальнообов’язкового соціального страхування. На відміну від пенсій – основного та постійного джерела засобів для існування – допомоги, як правило, тимчасово замінюють заробітну плату або є додатком до основного джерела засобів для існування, або виступають як допомога за відсутності основних джерел засобів для існування. Суб’єктивне право на державну соціальну допомогу виникає в разі настання соціальної незабезпеченості осіб, які не підлягають державному соціальному страхуванню або мають дохід, нижчий за прожитковий мінімум, встановлений державою. Відповідно до Закону України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми», сім’ї, в яких проживають і виховуються неповнолітні діти (до 18 років) і які не застраховані в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування, мають право на такі види допомоги: - допомога у зв’язку з вагітністю та пологами; - одноразова допомога при народженні дитини; - допомога на догляд за дитиною до досягнення нею трирічного віку; - допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням; - допомога на дітей одиноким матерям. Усі види державної допомоги сім’ям з дітьми призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника). Жінкам з числа військовослужбовців допомоги призначаються і виплачуються за місцем служби. Малозабезпечена сім’я – це сім’я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім’ї. Середньомісячний сукупний доход сім’ї – це обчислений у середньому за місяць доход усіх членів сім’ї з усіх джерел надходжень протягом шести місяців, що передують місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги.
Рекомендована література до теми 10 Нормативно-правові акти 1. Державний класифікатор соціальних стандартів та нормативів : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 17 червня 2002 р. № 293. 2. Загальне положення про центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2004 р. № 1126 (зі змінами). 3. Концепція реформування системи соціальних послуг : Схвалена розпорядження Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2007 р. № 178 - р. 4. Методика обчислення сукупного доходу сім’ї для всіх видів соціальної допомоги : Затверджено спільним наказом Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства фінансів України, Міністерства економіки України, Державного комітету статистики України від 15 листопада 2001 р. (зі змін. і доп.). 5. Перелік платних соціальних послуг : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 14 січня 2004 р. № 12 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16 травня 2007 р. № 745). 6. Положення про волонтерську діяльність у сфері надання соціальних послуг : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 10 грудня 2003 р. № 1895. 7. Положення про дитячий будинок сімейного типу : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 564 (зі змінами); 8. Положення про дитячі будинки і загальноосвітні школи-інтернати для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування : затв. наказом Міністерства освіти і науки України та Міністерства України у справах сім’ї, дітей та молоді від 21 вересня 2004 р. № 747/460. 9. Положення про порядок призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. № 848 (в ред. пост. Кабінету Міністрів України від 22 вересня 1997 р. № 1050, зі змін. і доп.). 10. Положення про пункти тимчасового розміщення біженців : затв. наказом Державного комітету у справах національностей та міграції від 5 вересня 2002 р. № 31. 11. Порядок надання щомісячної грошової допомоги малозабезпеченій особі, яка проживає разом з інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу, який за висновком лікарської комісії медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, на догляд за ним : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 2 серпня 2000 р. № 1192 (зі змін. і доп.). 12. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 р. № 250 (зі змін. і доп.).
13. Порядок призначення і виплати державної соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам і державної соціальної допомоги на догляд : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 2 квітня 2005 р. № 261 (зі змін. і доп.).
14. Порядок призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 р. № 558. 15. Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям : Закон України від 1 червня 2000 року № 1768-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 35. – Ст. 290 (зі змін. і доп.). 16. Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам : Закон України від 18 травня 2004 р. №1727-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. - № 33 – 34. – Ст. 404 (зі змін. і доп.). 17. Про житловий фонд соціального призначення : Закон України від 12 січня 2006 р. № 3334-IV // Відомості Верховної Ради України. - 2006. - № 19-20. – Ст. 159. 18. Про житлово-комунальні послуги: Закон України від 24 червня 2004 р. № 1875-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 47. – Ст. 514 (зі змін. і доп.).
19. Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його заповнення : Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 26 грудня 2000 р. № 363. 20. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України від 2 червня 2005 року № 2623-IV. 21. Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожиті газ та електроенергію : Закон України від 20 лютого 2003 р. № 554-IV [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 22. Про соціальні послуги : Закон України від 19 березня 2003 р. № 966 – IV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 358 (зі змін. і доп.). 23. Про соціальну роботу з дітьми та молоддю : Закон України від 21 червня 2001 року № 2558-III, в редакції згідно з Законом України від 15.01.2009 № 878-VI. 24. Про Стратегію подолання бідності : затв. Указом Президента України від 15 серпня 2001 р. № 637/2001 // Урядовий кур’єр. – 2001. – 18 серпня. 25. Типове положення про притулок для дітей служби у справах дітей: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. № 565 (зі змінами). 26. Типове положення про соціальний готель : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 3 квітня 2006 р. № 98. 27. Типове положення про соціальний гуртожиток для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 878 (зі змінами). 28. Типове положення про соціальний центр матері та дитини : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 8 вересня 2005 р. № 879 (зі змінами). 29. Типове положення про спеціалізований будинок для ветеранів війни та праці, громадян похилого віку та інвалідів : затв. пост. Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 р. № 76. 30. Типове положення про центр професійної реабілітації інвалідів : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 9 жовтня 2006 р. № 372. 31. Типове положення про центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 13 лютого 2007 р. № 48. 32. Типове положенням (взірцеве) про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян, Типове положення про відділ соціальної допомоги вдома : затв. наказом Мінсоцзахисту України від 1 квітня 1997 р. № 44 (зі змінами). 33. Типове положенням про центр реінтеграції бездомних громадян; Типове положення про будинок нічного перебування; Типове положення про центр соціальної адаптації осіб, звільнених з місць позбавлення волі : затв. наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 14 лютого 2006 р. № 31.
Наукові, навчальні джерела 1. Богданов С. Прагнемо забезпечити максимальну захищеність / С. Богданов // Соціальна політика:проблеми, коментарі, відповіді. – 2009. – № 11. – С. 12–13. 2. Бондар В. Благодійна діяльність як передумова розвитку суспільної допомоги дітям із психофізичними вадами / В. Бондар, Л. Одинченко, Є. Постовойтов // Дефектологія – 1996. – № 4. – С. 48–52. 3. Борщевська Л. В. На допомогу батькам, що мають дітей з особовими потребами / Л. В. Борщевська, А. В. Зіброва, І. Б. Іванова та ін. – К. : Український інститут соціальних досліджень, 1999. – 79 с. – С. 48–56. 4. Булавинець В. Актуальні проблеми теорії і практики соціального захисту населення / В. Булавинець // Світ фінансів. – 2009. – № 4. – С. 122–127. 5. Васечко Л. Система соціального страхування в зарубіжних країнах: корисний досвід для України // Вісник. - К., 2003. - N3. - С.37–43. 6. Вітер В. І. Теоретичні засади системи соціального захисту в Україні / В. І. Вітер // Формування ринкових відносин в Україні. – 2009. – № 11. – С. 169–176. 7. Галашко С. Фінансове забезпечення програм соціального захисту інвалідів в умовах ринкових відносин / С. Галашко // Вісник економічної науки України. – 2009. – № 2. – С. 26–29. 8. Дитинство в Україні: права, гарантії, захист. (Збірник документів). ч. ІІ. – К. : Видавництво «Столиця», 1998. – С. 63–66. 9. Кіря’н Т. М. Соціальна політика в умовах фінансово-економічної кризи / Т. М. Кіря’н // Вісник економічної науки України. – 2009. – № 2. – С. 176–186. 10. Ковтун О. А. Соціальна спрямованість видатків місцевих бюджетів / О. А. Ковтун // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво. – 2011. – № 3. – С. 212–217. 11. Полозенко Д. В. Видатки державного бюджету на соціальний захист сільського населення / Д. В. Полозенко, Н. О. Квітко // Фінанси України. – 2011. – № 6. – С. 33–44. 12. Рудкевич І. В. Етапи становлення та розвитку державної політики соціального захисту населення України / І. В. Рудкевич // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 4. – С. 99–102. 13. Рудкевич І. В. Основні тенденції розвитку системи соціального захисту в Україні на сучасному етапі / І. В. Рудкевич // Інвестиції: практика та досвід. – 2011. – № 5. – С. 106–108. 14. Сіленко А. Соціальна політика та її пріоритети у перехідному суспільстві // Людина і політика. – 2003. – № 1. – С. 118 – 128. 15. Скуратівський В. Соціальна політика. Скуратівський В., Палій О., Лібанова Е. -К.: Вид-во УАДУ, 1997.- 360 с. 16. Социальная работа: теория и практика : учеб. пособ. / Под ред. проф. Е. Холостовой, А. Совина. – М.: Инфра, 2002. – 427 с. 17. Стойка Л. В. Соціальні зобов’язання держави: проблеми і шляхи вирішення / Л. В. Стойка // Економіка та держава. – 2010. – № 8. – С. 115–118. 18. Фандєєв О. Людина може заговорити і в… 18 років / О. Фандєєв // День. – 2000. – № 87. – С. 6. 19. Чутчева О. Г. Правове регулювання соціального захисту громадян України: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.05 «Трудове право; право соціального забезпечення» / О.Г. Чутчева – Харків, 2003. – 19 с.25. Шевчук П.І. Соціальна політика. - Л.: Світ, 2003. - 400 с. 26. 20. Шаварина М. Соціальний захист населення: реалії та перспективи / М. Шаварина, Н. Шаманська // Світ фінансів. – 2009. – № 4. – С. 34–43. 21. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і соціальна, демократична, правова держава: становлення функції, тенденції розвитку в сучасній Україні : автореф. дис. на здобуття наук. ступеня доктора політ. наук : спец. 23.00.02 «Політичні інститути, етнополітична конфліктологія. Національні та політичні процеси та технології (політичні науки)» / Г.П. Щедрова – Київ, 1996. – 35 с.
Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС питання: 1. Правовий режим забруднених територій. 2. Правовий статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС 3. Соціальний захист осіб, постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС. 4. Правовий режим забруднених територій.
Перелік ключових термінів та понять Залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, міри перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих і соціально-побутових відносин, територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на такі зони: 1) зона відчуження – це територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році; 2) зона безумовного (обов’язкового) відселення – це територія, що зазнала інтенсивного забруднення довгоживучими радіонуклідами, з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 15,0 Кі/км2 та вище, або стронцію від 3,0 Кі/км2 та вище, або плутонію від 0,1 Кі/км2 та вище, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 5,0 мЗв (0,5 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 3) зона гарантованого добровільного відселення – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 5,0 до 15,0 Кі/км2, або стронцію від 0,15 до 3,0 Кі/км2, або плутонію від 0,01 до 0,1 Кі/км2, де розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів може перевищити 1,0 мЗв (0,1 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період; 4) зона посиленого радіоекологічного контролю – це територія з щільністю забруднення ґрунту понад доаварійний рівень ізотопами цезію від 1,0 до 5,0 Кі/км2, або стронцію від 0,02 до 0,15 Кі/км2, або плутонію від 0,005 до 0,01 Кі/км2 за умови, що розрахункова ефективна еквівалентна доза опромінення людини з урахуванням коефіцієнтів міграції радіонуклідів у рослини та інших факторів перевищує 0,5 мЗв (0,05 бер) за рік понад дозу, яку вона одержувала у доаварійний період. Особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, є: 1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС – громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків; 2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи – громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов’язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках – не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України. До потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать: 1) евакуйовані із зони відчуження (в тому числі особи, які на момент евакуації перебували у стані внутріутробного розвитку, після досягнення ними повноліття), а також відселені із зон безумовного (обов’язкового) і гарантованого добровільного відселення; 2) особи, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або прожили за станом на 1 січня 1993 року на території зони безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років, та відселені або самостійно переселилися з цих територій; 3) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов’язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов’язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення – не менше трьох років; 4) особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років; 5) особи, які працювали з моменту аварії до 1 липня 1986 року не менше 14 календарних днів або не менше трьох місяців протягом 1986-1987 років за межами зони відчуження на роботах з особливо шкідливими умовами праці (за радіаційним фактором), пов’язаними з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, що виконувалися за урядовими завданнями. Перелік видів робіт і місць, де виконувалися зазначені роботи, встановлюється Кабінетом Міністрів України; 6) особи, які досягли повноліття, та яким у дитячому віці встановлено причинний зв’язок інвалідності з наслідками Чорнобильської катастрофи, за умови проходження переогляду у спеціалізованій медико-соціальній експертній комісії. 7) неповнолітні діти, статус яких визначено ст. 27 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Підставами для визначення статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є період роботи (служби) у зоні відчуження, що підтверджено відповідними документами. Підставою для визначення статусу евакуйованих із зони відчуження, відселених і тих, які самостійно переселилися, є довідка про евакуацію, відселення, самостійне переселення. Підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, є довідка про період проживання, роботи на цих територіях. Видача довідок про період роботи (служби) по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також на територіях радіоактивного забруднення, про заробітну плату за цей період здійснюється підприємствами, установами та організаціями (військкоматами), а про період проживання на територіях радіоактивного забруднення, евакуацію, відселення, самостійне переселення – органами місцевого самоврядування.
Рекомендована література до теми 11 Нормативно-правові акти 1. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 03.03.2000 р. № 45 «Про забезпечення планомірного функціонування Державного реєстру осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». 2. Податковий кодекс України від 02.12.2010 № 2755-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Постанова Кабінету Міністрів України від 16 грудня 1992 р. № 706 «Про порядок відселення та самостійного переселення громадян з територій, що зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС» [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. № 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 5. Постанова Кабінету Міністрів України від 30 червня 1998 р. «Про доплати і компенсації особам, які працюють в зоні відчуження і зоні безумовного (обов’язкового) відселення після повного відселення жителів» [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Постанова Кабінету Міністрів України від 4 лютого 1997 р. № 35 «Про перевірку правильності видачі посвідчень «Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 7. Про внесення змін до Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Постанова Кабінету Міністрів України від 27 березня 2013 р. № 331 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Про затвердження переліку видів виплат, що здійснюються за рахунок коштів роботодавців, на які не нараховується єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування : Постанова Кабінету Міністрів України від 22.12.2010 № 1170 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. Про затвердження Порядку виплати компенсації громадянам за втрачене нерухоме майно у разі відселення або самостійного переселення з радіоактивно забрудненої території : Постанова Кабінету Міністрів України від 18.11.2009 № 1243 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 10. Про затвердження Порядку надання послуг з харчування дітей у дошкільних, учнів у загальноосвітніх та професійно-технічних навчальних закладах, операції з надання яких звільняються від обкладення податком на додану вартість : Постанова Кабінету Міністрів України від 02.02.2011 № 116 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 11. Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи : Закон України від 08.07.2011 № 3668-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку в Україні : Закон України від 16 грудня 1993 року № 3721-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 4. - Ст. 18 (зі змін. і доп.). 13. Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : постанова Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1210 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Про підвищення розмірів пенсій у зв’язку із зростанням середньомісячної заробітної плати штатного працівника : Постанова Кабінету Міністрів України від 26 березня 2012 р. № 257 [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 15. Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 року [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 16. Про Рекомендації парламентських слухань «Сучасний стан та актуальні завдання подолання наслідків Чорнобильської катастрофи» : Постанова Верховна Рада України від 05.04.2011 № 3191-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 17. Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи : Закон України від 28 лютого 1991 року № 796-XII [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 18. Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» : Постанова Вищого адміністративного суду від 16 березня 2012 р. № 4 [Електронний ресурс] / ВАС. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. Наукові, навчальні джерела 1. Барановська Н. П. Соціальні та економічні наслідки Чорнобильської катастрофи / Н. П. Барановська; ред.: С. В. Кульчицький; НАН України. Ін-т історії України. - К., 2001. - 95 с. 2. Зайчук, Борис Олександрович. Особливості оплати праці та пенсійного забезпечення осіб, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС [Текст] : коментар застосування окремих норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» / Б. О. Зайчук, В. С. Никитенко ; Пенсійний фонд України. - К. : Формат, 2006. - 524 с. 3. Науково-методологічні та управлінські засади діяльності органів внутрішніх справ за умов надзвичайної ситуації (за наслідками та висновками Чорнобильської катастрофи через 15 років): Матеріали наук.-практ. конф., 11 - 13 квіт. 2001 р. / ред.: М. І. Ануфрієва; Київ. ін-т внутр. справ при Нац. акад. внутр. справ України. - К., 2001. - 258 с. 4. Омельянець М. І. Оцінка стану нормативно-правового регулювання питань протирадіаційного захисту населення у зв'язку з Чорнобильською катастрофою / М. І. Омельянець, І. М. Хоменко // Мед. перспективи. - 2011. - 16, № 1. - С. 104-108. 5. Павлов В. І. Соціально-економічні наслідки Чорнобильської катастрофи: адаптація, проблеми (за матеріалами Волинської області) / В. І. Павлов, І. І. Фурів, Н. В. Павліха; ред.: М. І. Долішній; Ін-т регіон. дослідж. НАН України. - Луцьк : Надстир'я, 2000. - 344 с. 6. Попович В. В. Соціальні чинники катастроф (чорнобильський досвід) / В. В. Попович; НАН України. Ін-т соціол. Центр соц. експертиз і прогнозів. - К., 1999. - 84 с. 7. Правове регулювання соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.05 / Л. Ю. Малюга; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2012. - 20 с. 8. Правові проблеми подолання наслідків Чорнобильської катастрофи: матеріали Міжнар. наук.-практ. конф., присвяч. 25-м роковинам Чорноб. катастрофи, 18 трав. 2011 р., Київ / ред.: В. Ф. Опришко, Ф. П. Шульженко; ДВНЗ «Київ. нац. екон. ун-т ім. В. Гетьмана», Європ. орг. публ. права. - К. : КНЕУ, 2011. - 446 с. 9. Сіряк В. І. Правове забезпечення екологічної безпеки на територіях, що зазнали радіоактивного забруднення: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.06 / В. І. Сіряк ; Нац. аграр. ун-т. — К., 2008. — 19 с. 10. Чорнобиль. Наслідки для довкілля, здоров'я та прав людини: Відень, Австрія, 12-15 квіт. 1996 р. / Постійний нар. трибунал. - К. : ІВЦ «Енергія майбут. ст.»: ІЕЕ НТУУ «КПІ», 1999. - 231 с. 11. Чорнобильська катастрофа та подолання її наслідків [Текст] : зб. нормат. док. / уклад. Є. К. Пашутинський. - К. : КНТ, 2007. - 312 с.
Тема 12. Міжнародне право соціального захисту. Соціальний захист у зарубіжних країнах питання: 1. Міжнародне право соціального захисту. 2. Система соціального захисту в країнах-учасницях ЄС. 3. Пенсійне забезпечення в постсоціалістичних країнах.
Перелік ключових термінів та понять Процес створення ефективної системи соціального захисту в Україні залежить від багатьох чинників. Одним із них є використання досвіду зарубіжних країн, де ця система працює тривалий час і має позитивні результати. Наявність права на певний вид соціального захисту і його надання залежить від розміру та кількості внесків, зроблених до відповідних інститутів соціального захисту. Право на соціальний захист може пов’язуватися також із фактом проживання в одній із країн-членів ЄС, але кожна країна має власне законодавство щодо соціального захисту. Метою створення європейського законодавства щодо соціального захисту є не гармонізація законодавства країн-членів ЄС до європейського, а координація порядку надання соціального захисту особам, визначеним законодавством ЄС, гарантування того, що внески до фондів соціального страхування, зроблені особою в одній із країн-членів ЄС, даватимуть цій особі право на соціальний захист в будь-якій іншій країні-члені ЄС; усунення можливих територіальних обмежень під час використання різноманітних схем соціального захисту. Якщо країна не покращує свого законодавства порівняно із законодавством ЄС, то має застосовуватися принцип верховенства права ЄС, коли певні національні норми не використовуються. До основних принципів, на яких ґрунтується законодавство ЄС щодо соціального захисту належать: - принцип недопущення дискримінації за національною ознакою; - принцип взаємозаліку страхових періодів; - прозорості щодо інформації про розміри виплат; - принцип взаємозаліку страхових періодів; - принцип належності до однієї країни; - недопущення погіршення становища особи. Основні заходи щодо вирішення проблем у сфері соціального страхування в країнах-членів ЄС: боротьба з шахрайством, обмеження видатків, посилення контролю (в адміністративній сфері); передача функцій соціального страхування приватним некомерційним і комерційним організаціям; використання нових фінансових механізмів; врахування матеріального стану особи з метою надання соціального захисту безпосередньо тому, хто потребує допомоги, а не тому, хто може забезпечити себе сам тощо.
Рекомендована література до теми 12 Нормативно-правові акти 1. Європейська конвенція про соціальне забезпечення (ETS N 78) від 14.12.1972 № ETS N 78 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 2. Європейська соціальна хартія (переглянута), прийнята Радою Європи 3 травня 1996 р. № ETS N 163 : [ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 р. № 137-V] [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 3. Європейський кодекс соціального забезпечення (переглянутий) (ETS N 139) від 06.11.1990 № ETS N 139 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 4. Європейський кодекс соціального забезпечення від 16.04.1964 № ETS N 48 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 5. Конвенція МОП про мінімальні норми соціального забезпечення N 102 від 28.06.1952 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 6. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 р. [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http:// zakon.rada.gov.ua. 7. Міжнародний пакт про громадянські і політичні права, прийнятий 16 грудня 1966 р. Генеральною Асамблеєю ООН [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 8. Модельний закон про соціальне партнерство : Закон СНД від 16.11.2006 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 9. План дій Ради Європи для України на 2011 - 2014 роки від 23.06.2011 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 10. Про затвердження плану заходів щодо реалізації положень Генеральної угоди про регулювання основних принципів і норм реалізації соціально-економічної політики і трудових відносин в Україні на 2010-2012 роки : Розпорядження Кабінету Міністрів України від 30.03.2011 № 261-р [Електронний ресурс] / КМУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 11. Про Рекомендації парламентських слухань на тему : «Про хід виконання в Україні Європейської соціальної хартії (переглянутої)» : Постанова Верховної Ради України від 18.12.2008 № 773-VI [Електронний ресурс] / ВРУ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 12. Протокол до Європейського кодексу соціального забезпечення (ETS N 48 A) від 16.04.1964 № ETS N 48 A [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 13. Статут Ради Європи від 05.05.1949 [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua. 14. Хартія Співтовариства про основні соціальні права працівників ЕС від 9 грудня 1989 р. [Електронний ресурс] / Міжнародний документ. – Режим доступу : http://zakon1.rada.gov.ua.
Наукові, навчальні джерела 1. Вінер М. Пенсійні системи країн Латинської Америки / М. Вінер // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 5. – С. 35–37. 2. Городня О. Система соціального захисту у Бельгії / О. Городня // Охорона праці. – 2002. – № 1. – С. 45–46. 3. Горюк Н. Криза пенсійних систем : проблеми й альтернативи реформи / Н. Горюк // Україна : аспекти праці. – 1999. – № 4. – С. 38–40. 4. Грег Мак Таггарт. Пенсійна реформа в постсоціалістичних країнах / Грег Мак Таггарт // Соціальна політика. – 2001. – № 1. – С. 19–25. 5. Киселев И. Я. Зарубежное трудовое право : учебник для вузов / И. Я. Киселев. – М. : НОРМА–ИНФРА М, 1999. – 263 с. 6. Павленко М. Світовий досвід функціонування систем соціального страхування. Уроки для України / М. Павленко // Україна: аспекти праці. – 2002. – № 6. – С. 30–36. 7. Павлова Н. Пенсионная реформа в Латвии / Н. Павлова // Социальное обеспечение. – 2001. – № 4. – С. 14–18. 8. Пол де Нойер. Система соціального забезпечення в Нідерландах / Пол де Нойер // Соціальна політика і соціальна робота. – 1999. – № 2. – С. 28–38. 9. Яценко В. В епіцентрі пенсійної реформи – Латвія, Угорщина, Польща / В. Яценко, М. Вінер // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 3. – С. 35–39. 10. Яценко В. Стратегія пенсійної реформи для України / В. Яценко, М. Вінер // Україна: аспекти праці. – 1998. – № 2. – С. 19–26. 11. Яценко В. Уроки чилійської пенсійної революції / В. Яценко, М. Вінер // Україна: аспекти праці. – 2000. – № 5. – С. 38–45.
10. Завдання для практичних занять
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захисту 1. Соціальний захист – це: 1) комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах; 2) комплекс заходів, спрямованих на забезпечення добробуту непрацездатних членів суспільств в конкретних економічних умовах; 3) діяльність державних органів по визначенню соціальних груп, які найбільше зазнають соціальних ризиків; 4) усі визначення є правильними.
2. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Історико-правовий аналіз розвитку соціального захисту. 2) Класифікація соціальних ризиків. 3) Сучасна політика держави щодо реалізації права на соціальних захист: позитивні та негативні тенденції. 4) Структура соціального захисту в Україні. 5) Порівняння соціального захисту та соціального забезпечення. 6) Порядок захисту прав громадян України у сфері соціального захисту 7) Застосування терміну «соціальне право» – аргументи «за» і «проти».
3. До предмета права соціального захисту входять такі майнові відносини: 1) пенсійні; 2) з приводу надання допомоги; 3) щодо надання соціальних послуг та пільг побутового характеру; 4) усі зазначені відповіді.
4. До соціального захисту не належать функції: 1) економічна; 2) політична; 3) демографічна; 4) виробнича; 5) соціально-реабілітаційна.
5. Проаналізуйте значення конституційного права на соціальний захист в Україні. Подайте свої пропозиції щодо покращення його реалізації в сучасних умовах.
6. Система права соціального захисту поділяється на: 1) Спеціальну та Особливу; 2) Загальну та Спеціальну; 3) Загальну та Особливу; 4) Загальну, Особливу та Спеціальну.
7. Підберіть з наукових, навчальних та нормативно-правових джерел визначення понять «соціальне забезпечення», «соціальний захист», «соціальне страхування», «соціальна допомога» (з відповідними посиланнями). Проаналізуйте ці визначення. Чи вони тотожні, чи є відмінність? У чому полягає ця відмінність?
8. Норми права соціального захисту: 1) кодифіковані; 2) частково кодифіковані; 3) не кодифіковані, містяться в різноманітних правових актах. 9. Зародження соціального права пов’язують із: 1) станом регулювання ринку праці; 2) розвитком правової системи; 3) появою правових держав; 4) зменшенням впливу публічних галузей права; 5) появою трудового права; 6) появою соціальних держав.
10. Основними принципами права соціального захисту України є: 1) створення системи соціального захисту працівникам які не мають додаткових доходів; 2) встановлення імперативної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів; 3) обмеження сфери правового регулювання відносинами для застрахованих осіб; 4) систематизація та інкорпорація правових норм; 5) оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання; 6) залежність права на соціальне забезпечення від соціального ризику.
11. Предметом права соціального захисту є: 1) суспільні відносини, що пов’язані із трудовою діяльністю людини на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності чи у фізичної особи, та її участь у суспільній організації праці; 2) соціальний захист, матеріальне забезпечення та обслуговування насамперед непрацездатних громадян; 3) суспільні відносини, які виникають під час укладання договорів цивільно-правового характеру.
Тема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захисту 12. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Процедурні, процесуальні, організаційно-розпорядчі та охоронні правовідносини у сфері соціального захисту. 2) Правовий статус фізичних осіб як суб’єктів правовідносин з соціального захисту. 3) Підстави, об’єкт та зміст правовідносин з соціального захисту. 4) Правовий статус Пенсійного фонду України. 5) Особливості правового статусу закладів надання соціальних послуг в Україні. 6) Роль юридичної клініки як одного із суб’єктів правовідносин із соціального захисту. 7) Конституція як джерело права соціального захисту України. 8) Судова практика України у справах про соціальний захист громадян та її юридичне значення. 9) Медичне право: поняття, предмет, принципи.
13. Зазначте, хто із наведених осіб не є правомочним суб’єктом правовідносин із соціального захисту: 1) громадяни похилого віку; 2) діти; 3) іноземні громадяни чи особи без громадянства; 4) інваліди; 5) хворі; 6) непрацездатні за інших обставин.
14. Підготуйте письмову відповідь на тему: «Пенсійні правовідносини у сфері соціального захисту України». Підшукайте закони та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють надання пенсій, визначте коло пенсійних правовідносин та суб’єктів цих правовідносин.
15. Об’єкти правовідносин із соціального захисту виникають: 1) від характеру обставин; 2) від характеру потреб; 3) від характеру нещасного випадку.
16. Зміст суб’єктивного права на соціальне забезпечення складається: 1) з права звернення суб’єкта права на соціальне забезпечення до відповідних державних органів; 2) з правомочності на отримання ним передбаченого законом певного виду й розміру соціального захисту в установлений процесуальними нормами строк; 3) з юридичної необхідності суб’єкта права на соціальне забезпечення на матеріальну допомогу.
17. Ознайомтесь із рішеннями Конституційного Суду України у справах про соціальний захист громадян. Письмово складіть якомога більш повний перелік правових позицій Конституційного Суду України щодо соціального захисту громадян.
18. Видами правовідносин соціального захисту є: 1) соціально-податкові; 2) соціально-захисні; 3) пільгові; 4) процедурні; 5) пасивні; 6) абсолютно визначені. 19. Підготуйте письмову відповідь на тему: «Правовідносини з надання державної допомоги сім’ям з дітьми в Україні». Підберіть законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють забезпечення державною допомогою сімей з дітьми, проаналізуйте склад правовідносин у цій сфері та визначте суб’єктів цих правовідносин.
20. Підготуйте письмову відповідь на тему: «Правовідносини у сфері надання державної соціальної допомоги в Україні». Підберіть законодавчі та підзаконні нормативно-правові акти, що регулюють забезпечення державною соціальною допомогою, проаналізуйте склад правовідносин у цій сфері та визначте суб’єктів цих правовідносин.
21. Самостійно оберіть одну категорію осіб, що потребують соціального захисту – інвалідів; ветеранів війни; ветеранів праці та осіб похилого віку; осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи; дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування та ін. Підберіть законодавство, що регулює соціальний захист цієї категорії осіб та письмово проаналізуйте правовідносини із соціального захисту у цій сфері.
22. Ознайомтесь із загальними положеннями основних законів України у сфері соціального захисту. Який акт, на вашу думку, має найбільш загальне юридичне значення у цій сфері? Яким має бути загальний закон у сфері соціального захисту? Кодекс? Основи законодавства про соціальний захист? Обґрунтуйте Вашу відповідь.
23. В лютому 4-річний син гр. М. отримав важку травму, а через два роки він був визнаний дитиною-інвалідом. Гр. М. звільнилася з роботи для догляду за сином, який згідно медичного висновку потребував постійного стороннього догляду. Громадянка М. звернулася в органи праці та соціального захисту із заявою про призначення їй відповідної допомоги, а також в районне відділення Пенсійного фонду для призначення пенсії. Чи є син М. суб’єктом соціально-забезпечувальних правовідносин? Які правовідносини і між ким виникли у даному випадку? Що є об’єктом вказаних відносин? Назвіть компетенцію органу праці та соціального захисту у сфері соціального захисту.
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування 24. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Основні засади управління соціальними страховими фондами. 2) Особливості сучасного становища Пенсійного фонду України. 3) Підстави припинення виплат за соціальним страхуванням. 4) Співвідношення таких понять як «соціальні внески» і «податки». 5) Проблема запровадження єдиного соціального внеску в Україні. 6) Проблеми упровадження медичного страхування в Україні. 7) Зарубіжний досвід упровадження єдиного соціального податку. 8) Історико-правовий досвід соціального страхування в Україні.
25. Обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення, - це: 1) страховий ризик; 2) страховий випадок; 3) страховий поліс; 4) страховий стаж.
26. Страховик не зобов’язаний: 1) зареєструватися як платник страхових внесків; 2) сплачувати страхові внески; 3) надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати; 4) інформувати застраховану особу щодо обліку та звітності страхових коштів.
27. Що означає поняття «межа бідності» в Україні? Проаналізуйте законодавство з цього питання. Як вираховується межа бідності? Чи закріплений цей стандарт на законодавчому рівні в системі соціальних стандартів України? Як він співвідносить із міжнародними стандартами бідності? Як співвідносить межа бідності і прожитковий мінімум?
28. Страхувальник має право: 1) здійснювати перевірку видачі листків непрацездатності; 2) накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи; 3) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників; 4) здійснювати перевірку правильності нарахування страхових внесків.
29. Працівник підприємства Л. отримав травму на виробництві, про що було складено акт про нещасний випадок на виробництві. Після двомісячного лікування у лікарні він знову приступив до роботи, однак через поганий стан здоров’я попросив про переведення на легшу роботу, у чому йому було відмовлено через те, що підприємство терпить фінансові труднощі і частина працівників працює на умовах неповного робочого тижня, а медичний висновок, згідно якого необхідно Л. перевести на легшу роботу у нього відсутній. Л. звернувся до адвоката, який пояснив, що після лікування Л. повинен був звернутися до МСЕК для встановлення ступеня втрати працездатності, яка і дасть рекомендації щодо можливого його переведення на легшу роботу. Який соціальний ризик має місце у цьому випадку? Порядок його встановлення? Чи може працівник самостійно звернутися до МСЕК для огляду?
30. Короткострокова грошова виплата, що надається з метою компенсації втраченого особою заробітку чи для її додаткової підтримки в разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів, – це: 1) пенсія; 2) соціальна послуга; 3) страхова допомога; 4) спеціальна пенсія; 5) соціальна допомога; 6) державна допомога.
31. Одноразові або періодичні грошові виплати короткострокового характеру, що здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку – це: 1) страхова допомога; 2) страхова пенсія; 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника; 4) допомога на поховання; 5) соціальна допомога; 6) соціальна послуга.
32. Приватний підприємець – платник єдиного податку Руденко звернувся за консультацією з приводу сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Надайте правову консультацію з посиланням на відповідне законодавство.
33. Винятково страховими є: 1) допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) субсидії на оплату житлово-комунальних послуг; 3) допомоги інвалідам з дитинства; 4) допомоги у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 5) допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; 6) допомоги дітям-інвалідам.
34. Не страховими (державними) є допомоги: 1) потерпілим внаслідок аварії; 2) у зв’язку з частковим безробіттям; 3) у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 4) малозабезпеченим сім’ям; 5) інвалідам з дитинства; 6) на поховання.
35. Сукупність відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб’єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів, це: 1) спеціальний стаж; 2) страховий стаж; 3) трудовий стаж; 4) загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 5) вислуга років.
Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття36. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Принципи загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття. 2) Правовий статус безробітного за законодавством України. 3) Правовий статус членів особистих селянських господарств та членів фермерських господарств у сфері зайнятості. 4) Професійна підготовка та перепідготовка безробітних. 5) Допомога по безробіттю в Україні. 6) Особливості соціального захисту безробітних закордоном. 7) Реалізація норм Конвенції МОП № 159 »Про професійну реабілітацію та зайнятість інвалідів» в України.
37. До повноважень Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття належить: 1) призначення і здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) організація робочих місць для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; 3) призначення і виплата одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 4) надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; 5) оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей; 6) призначення і виплата допомоги в разі тимчасової непрацездатності.
38. У березні поточного року на підприємстві проводилися зміни в організації виробництва і праці, внаслідок чого у частини працівників змінилися істотні умови трудового договору. Гр. Ц. відмовився працювати у зв’язку з новими умовами праці, через що трудовий договір з ним було припинено. Він звернувся до центру зайнятості із заявою про реєстрацію його як безробітного на пільгових умовах передбачених для осіб, які втратили роботу з незалежних від них обставин. Однак йому відмовили в такій реєстрації, пояснивши, що Ц. пропустив встановлений термін для реєстрації в центрі зайнятості. Ц. пояснив, що після звільнення на другий день захворіла 7-річна донька, яку він змушений був доглядати, оскільки виховує її без матері. Які обставини визнаються втратою роботи з незалежних від працівника причин? Який порядок реєстрації громадян як безробітних? Чи правомірні дії центру зайнятості?
39. Гр. К., віком 63 роки був прийнятий на роботу вахтером. Пропрацювавши півроку, він був звільнений у зв’язку з відмовою продовжувати працювати через зміну істотних умов праці. К. звернувся у центр зайнятості із заявою про реєстрацію його як безробітного і виплату допомоги по безробіттю. У центрі зайнятості йому пояснили, що не зможуть зареєструвати як безробітного і виплачувати допомогу по безробіттю оскільки він не підлягає загальнообов’язковому соціальному страхуванню на випадок безробіття. К. вважав, що оскільки він звільнений з незалежних від нього обставин, то повинен отримувати допомогу по безробіттю. Визначте коло осіб, які підлягають загальнообов’язковому соціальному страхуванню на випадок безробіття. Що таке втрата роботи з незалежних від застрахованих осіб обставин? Вирішіть спір.
40. Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється: 1) територіальними органами управлінь охорони праці; 2) відділами соціального страхування за місцем постійного проживання особи; 3) територіальними органами Пенсійного фонду за місцем проживання; 4) державною службою зайнятості за місцем постійного проживання; 5) державною службою зайнятості за місцем колишньої роботи; 6) державною службою зайнятості за місцем прописки.
41. Незалежними від особи обставинами припинення трудового договору визнаються: 1) у зв’язку із призовом або вступом на військову службу; 2) за ініціативою працівника у разі можливості продовження роботи; 3) розірвання строкового договору з ініціативи працівника; 4) за власним бажанням; 5) виконання роботодавцем умов колективного чи трудового договору; 6) у зв`язку з нез’явленням на роботу протягом більш як 12 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
42. Гр. М. працював обліковцем у колективному сільськогосподарському підприємстві за трудовим договором. За сумісництвом він також працював завгоспом у місцевій школі. У зв’язку з реорганізацією КСГП М. був звільнений за скороченням штатів. Через два місяці він був звільнений і з посади завгоспа школи у зв’язку з ліквідацією його посади. М. звернувся до служби зайнятості із заявою про реєстрацію його як безробітного і виплату допомоги по безробіттю. У центрі зайнятості йому відмовили мотивуючи це тим, що К. працював по сумісництву і на нього не сплачувались внески на страхування на випадок безробіття. К. звернувся до адвоката за роз’ясненням. Надайте консультацію.
43. Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру це: 1) сезонне безробіття 2) виробниче безробіття 3) територіальне безробіття 4) часткове безробіття 5) безробіття 6) галузеве безробіття.
44. Що не є гарантіями з боку держави у сфері зайнятості: 1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; 2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; 3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; 4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; 5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; 7) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; 8) додаткове сприяння у працевлаштуванні всіх категорій громадян.
45. Категорії громадян, що не мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню: 1) один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дітей віком до чотирнадцяти; 2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; 4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років; 6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням 46. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Право громадян на добровільну участь у соціальному страхуванні у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності 2) Страхові випадки, що підпадають під страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. 3) Види матеріального забезпечення та соціальних послуг у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності. 4) Порядок видачі листка непрацездатності. 5) Повноваження комісії (уповноваженого) з соціального страхування на підприємстві. 6) Соціальні ризики в системі соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та їх забезпечення за законодавством України. 7) Гарантії у зв’язку з материнством за національним законодавством. 8) Допомога по вагітності і пологах в Україні. 9) Зарубіжний досвід щодо надання допомоги по вагітності і пологах.
47. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) за час перебування під арештом; 2) за час догляду за хворим членом сім'ї; 3) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 4) на період перебування у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
48. Листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною жінкою воднораз на: 1) 185 календарних днів; 2) 126 календарних днів; 3) 70 календарних днів; 4) 98 календарних днів; 5) 140 календарних днів; 6) 56 календарних днів.
49. Гр. Л. працює продавцем. З 01.04.2012 р. до 10.04.2012 р. вона була відсутня на роботі у зв’язку з хворобою, про що принесла довідку від лікаря приватної поліклініки «Медик». Розглянувши цю довідку, комісія із соціального страхування на роботі відмовила їй у призначенні допомоги в разі тимчасової непрацездатності. Чи правомірною є відмова? Який порядок підтвердження тимчасової непрацездатності особи?
50. За тривалістю у часі непрацездатність поділяється на: 1) короткострокову; 2) неповноліття; 3) стійку; 4) до 18 років; 5) потенційну; 6) довгострокову.
51. Юридичний факт, що лежить в основі постійної непрацездатності це: 1) неповноліття; 2) пенсійний вік; 3) недієздатність; 4) професійне захворювання; 5) дієздатність; 6) нещасний випадок на виробництві.
52. Гр. Т. працювала у хлібопекарні контролером якості готової продукції. 10 березня 2001 р. директор попередив її письмово про наступне звільнення з 10 квітня 2001 р. у зв’язку із скороченням чисельності працівників, оскільки на підприємстві ліквідується відділ, в якому Т. працює. 1 квітня 2001 р. Т. звернулась до директора із заявою про надання їй відпустки по вагітності і пологах з 2 квітня 2001 р. і про виплату відповідної допомоги. Директор хлібопекарні роз’яснив працівниці, що відпустка їй буде надана, а допомога по вагітності і пологах виплачуватись буде органом соціального захисту за місцем проживання, оскільки вона попереджена про майбутнє вивільнення, а отже внески на соціальне страхування на неї вже не сплачуються. Хто підлягає загальнообов’язковому соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності? Який порядок сплати внесків на цей вид страхування? З яких коштів буде виплачуватись допомога по вагітності і пологах? Чи правильно відповів директор?
53. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати: 1) місячної заробітної плати; 2) 0,5 місячної заробітної плати; 3) 1,5 місячної заробітної плати; 4) 2/3 місячної заробітної плати.
54. Продавщиця м’ясного відділу магазину С., перебуваючи на санаторно-курортному лікуванні, захворіла дизентерією. Після повернення з санаторію її не допустили до роботи, на підставі висновку санітарно-карантинної служби, оскільки вона є носієм збудника хвороби. Роботу, не пов’язану з продуктами, їй надали лише через 5 днів. В оплаті листка тимчасової непрацездатності в магазині їй відмовили. Які умови призначення допомоги у зв’язку з не допуском до роботи за висновком карантинної служби? Чи правильно відмовили С. у виплаті допомоги в разі тимчасової непрацездатності?
55. Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи є: 1) рішення про встановлення групи інвалідності; 2) довідка з МСЕК; 3) листок тимчасової непрацездатності; 4) довідка стаціонару протезно – ортопедичного підприємства; 5) направлення на обстеження, видане фельдшером.
56. Обставини, що зумовлюють тимчасову фізичну нездатність особи здійснювати трудову діяльність: 1) догляд за дитиною; 2) інвалідність; 3) не досягнення особи 21-річного віку; 4) ступінь втрати працездатності; 5) вагітність та пологи; 6) хвороба особи.
57. Робітник В., загальний стаж якого 4 роки, а середній заробіток становить 1800 грн., отримав побутову травму. Після стаціонарного лікування його перевели на 4 місяці на легшу, але нижчеоплачувану роботу, а через місяць він був поміщений в стаціонар протезно-ортопедичного заводу, де знаходився 15 днів. Чи має право В. на допомогу в разі тимчасової непрацездатності? Обчисліть розмір допомоги.
Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 58. Члени сім’ї померлого в результаті нещасного випадку вважаються такими, що були на його утриманні, якщо: 1) вони перебували на його утриманні; 2) одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; 3) не працювали на день смерті годувальника; 4) втратили право на одержання від нього такого утримання не пізніше 10 місяців з дня смерті годувальника; 5) проживали спільно з померлим годувальником; 6) одержували від нього допомогу, яка була для них додатковим джерелом засобів до існування.
59. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Принципи страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності. 2) Добровільний договір з Фондом про соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві. 3) Перелік професійних захворювань. 4) Обов’язки Фонду соціального страхування від нещасних випадків. 5) Порядок розслідування нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві. 6) Порядок встановлення втрати працездатності. 7) Розмежування між поняттями «інвалідність» та «обмеження життєдіяльності». 8) Право потерпілого на відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності.
60. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо: 1) захворювання, яке її зумовило, визнається професійним; 2) травми, отримані внаслідок обмороження; 3) травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою; 4) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо не пов’язані з виконанням особою трудової діяльності; 5) травми отримані внаслідок виконання незаконних розпоряджень роботодавця; 6) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо пов’язані з виконанням особою трудової діяльності.
61. У результаті нещасного випадку працівник сталеварного цеху М. отримав травму лівого ока. Відповідно до заключення МСЕК він втратив 35 % професійної працездатності терміном на два роки. В наступні роки стан здоров’я М. погіршився. МСЕК встановила йому ІІ групу інвалідності внаслідок загального захворювання, пояснивши, що втрата зору в М. пов’язана з віковими змінами в організмі. Які критерії встановлення ІІ групи інвалідності? В яких випадках інвалідність вважається такою, що наступила внаслідок нещасного випадку? Куди можна оскаржити рішення МСЕК?
62. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника, що мають право на страхові виплати у разі його смерті, вважаються: 1) жінки, які досягли 50 років; і чоловіки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють; 2) чоловік або дружина померлого годувальника, якщо він (вона) не працює; 3) один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 14-річного віку; 4) тітка чи дядько померлого годувальника, які визнані інвалідами; 5) діти які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми; навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 6) інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
63. При наданні допомоги підшефній школі С. отримав травму, внаслідок якої пролікувався в місцевій лікарні 1,5 місяця. При розслідуванні було виявлено, що С. отримав травму не зі своєї вини. Потерпілий після закінчення лікування звернувся на підприємстві за виплатою йому допомоги в разі тимчасової непрацездатності. Страховий стаж С. – 2 роки. Йому була призначена така допомога у розмірі 60 %. С. оскаржив таке рішення оскільки вважав, що має право на призначення допомоги в разі тимчасової непрацездатності внаслідок нещасного випадку, а не внаслідок загального захворювання. Які обставини вважаються нещасним випадком на виробництві? Відповідно до якого законодавства повинна призначатися допомога в разі тимчасової непрацездатності гр. С.?
64. Нещасний випадок вважається таким, що стався на виробництві, коли він настав під час: 1) виконання громадських обов’язків; 2) прямування до місця відрядження; 3) перебування на робочому місці протягом робочого часу; 4) перебування у відпустці; 5) проїзду на роботу громадським транспортом; 6) використання власного транспортного засобу.
65. Інвалідністю внаслідок загального захворювання вважається: 1) раптове погіршення стану здоров’я особи; 2) інвалідність, отримана під час прямування до місця відрядження; 3) інвалідність з дитинства; 4) інвалідність, отримана під час перебування на робочому місці протягом робочого часу; 5) інвалідність внаслідок поранення; 6) інвалідність внаслідок обмороження.
66. З., рятуючи від пожежі майно підприємства на якому працював, загинув. Його сім’я звернулася за призначенням пенсії в разі втрати годувальника. Неповнолітньому братові З. було відмовлено у призначенні такої пенсії. Які особи вважаються утриманцями? Чи правомірно відмовили братові З. у призначенні даної пенсії?
67. До комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з найманим працівником включаються: 1) представник МСЕК; 2) спеціаліст служби охорони праці; 3) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (за згодою); 4) керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок; 5) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (обов’язково); 6) потерпілий.
Тема 7. Загальні положенняпенсійної системи України68. Не є різновидами спеціального стажу, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: 1) стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 2; 2) вислуга років ; 3) період трудової діяльності, яка здійснювалася в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них; 4) стаж наукової роботи; 5) страховий стаж; 6) стаж роботи в органах прокуратури.
69. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Пенсійна реформа в Україні та її основні засади. 2) Пенсії за віком: законодавство України і конвенції МОП. 3) Особливості проведення пенсійної реформи в Україні. 4) Проблеми пенсійного віку. 5) Проблеми упровадження в Україні накопичувальної пенсійної системи. 6) Солідарні пенсійні системи у зарубіжних країнах. 7) Способи обрахунку розміру пенсій за віком. 8) Пільги при призначенні пенсій за віком. 9) Надбавки і доплати для пенсій за віком. 10) Правовий статус Накопичувального пенсійного фонду 11) Пенсії по інвалідності за законодавством України та законодавством зарубіжних країн. 12) Досвід зарубіжних країн щодо призначення пенсій.13) Накопичувальна система пенсійного страхування та умови її запровадження в Україні.
70. Суб’єктами солідарної системи є: 1) застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; 2) страхувальники; 3) Пенсійний фонд; 4) уповноважений банк; 5) підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій; 6) суб’єкти, вказані в пунктах 1) - 6).
71. Чи є підстави для продовження виплати пенсії в разі втрати годувальника утриманцям, які досягли 18-річного віку і навчаються: - на заочному відділенні навчального закладу (не працює)? - на платному підготовчому відділенні ВУЗу? - в комерційному коледжі (стипендії не отримують, самі платять за навчання)? - в госпрозрахункових групах державних навчальних закладів (стипендією не забезпечуються)?
72. Гр. Т. - пенсіонерка 59 років одержувала максимальну пенсію за віком, передбачену законом України «Про пенсійне забезпечення». У червні 1997 року вона виїхала на постійне проживання у Москву. Перед від’їздом гр. Т. звернулась у відділення Пенсійного фонду із запитаннями – яким буде її пенсійне забезпечення в Росії? Чи буде їй переведено пенсію та у якому розмірі? Який порядок переоформлення? Яким законодавством це питання врегульовано?
73. Гр. К. в 1975 р. поступила на завод працювати економістом. У 1990 р. погіршився стан здоров’я її чоловіка, якого було визнано інвалідом І групи. Це послужило причиною звільнення з роботи громадянки К. з 1990 по 2000 р. вона доглядала за хворим чоловіком. Чи має право громадянка К. на пенсію за віком при досягненні пенсійного віку, якщо продовжуватиме доглядати хворого чоловіка?
74. Студент (вік - 23 роки) навчався на денному відділенні на ІV курсі. Відпочиваючи у Карпатах, в період канікул, цей студент зламав ногу і потрапив до лікарні. По закінченні лікування комісією МСЕК він був визнаний інвалідом ІІІ групи. Які умови призначення пенсії по інвалідності для студентів? Чи має Ш. право на пенсію по інвалідності? Як йому буде визначатися розмір пенсії?
75. Назвіть рівні системи пенсійного страхування в Україні. 1) солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 2) пенсійне страхування; 3) накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 4) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 5) корпоративне пенсійне страхування; 6) загальнообов’язкове пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб.
76. Пенсійне страхування в Україні існує у таких формах: 1) загальнообов’язкове недержавне пенсійне страхування; 2) солідарна форма недержавного пенсійного страхування; 3) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 4) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 5) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб; 6) корпоративне пенсійне страхування.
77. Назвіть принципи на яких здійснюється загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: 1) заінтересованість кожної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; 2) договірне визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 3) законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового пенсійного страхування; 4) необов’язковість страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; 5) право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; 6) недержавні гарантії реалізації застрахованими особам своїх прав, передбачених законом.
78. Суб’єктами солідарної системи пенсійного страхування є: 1) страхові організації; 2) засновники Пенсійного фонду України; 3) недержавні пенсійні фонди; 4) користувачі коштів; 5) страхувальники; 6) застраховані особи.
79. Суб’єктами недержавного пенсійного страхування є: 1) підприємства та установи, що здійснюють виплату і доставку пенсій 2) Пенсійний фонд України 3) пенсіонери 4) засновники пенсійних фондів 5) Накопичувальний фонд 6) вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів
Тема 8. пенсійне забезпечення окремих категорій осіб 80. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Умови пенсійного забезпечення державних службовців і народних депутатів України. 2) Умови пенсійного забезпечення суддів за законодавством України. 3) Умови пенсійного забезпечення прокурорських працівників за законодавством України 4) Встановлення підвищення до пенсій окремим категоріям осіб за їх особливим соціальним статусом 5) Проблема єдності і диференціації у пенсійному забезпеченні різних категорій населення. 6) Призначення та перерахунок пенсій державним службовцям за законодавством України. 7) Призначення та перерахунок пенсій народним депутатам за законодавством України. 8) Призначення та перерахунку пенсій науковим та науково-педагогічним працівникам за законодавством України. 9) Судова практика в Україні у справах про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 10) Пенсійне забезпечення державних службовців у зарубіжних країнах. 11) Пенсійне забезпечення парламентарів за законодавством зарубіжних країн. 12) Спеціальні пенсійні програми для окремих категорій осіб у зарубіжних країнах.
81. Гр. Н. – отримував пенсію державного службовця. Після його смерті дружина гр. Н звернулася до райсоцзахисту з заявою про призначення пенсії по втраті годувальника на неповнолітню дочку померлого. Заявниця вимагала призначення пенсії за нормами Закону України “Про державну службу”. Їй було відмовлено, з мотивів, що гр. Н хоча і одержував пенсію як державний службовець, але на момент смерті не працював на посаді державного службовця. Який порядок призначення пенсії по втраті годувальника? Дайте обґрунтовану відповідь.
82. Дайте відповіді на наступні питання з приводу пенсійного забезпечення державних службовців: 1) Чи мають право на пенсійне забезпечення відповідно до закону України «Про державну службу» особи, які на момент введення в дію, цього закону (01.01.94 р.) були пенсіонерами? 2) Чи мають право на пенсію відповідно до ст. 37 Закону «Про державну службу» державні службовці, які визнані інвалідами? 3) Коли можна звертатися за призначенням пенсії державного службовця? 4) В яких розмірах призначається пенсія держаним службовцям? 5) Чи є обмеження у виплаті пенсії державного службовця?
83. Гр. Гончарук працювала на посаді молодшого наукового співробітника 8 років 8 місяців, а потім 7 років на посаді державного службовця. 14 липня 2012 р. вона була звільнена через досягнення граничного віку перебування на державній службі. Загальний трудовий стаж її становить 28 років. Вона звернулася за призначенням пенсії державного службовця, однак їй відмовили, посилаючись на недостатній стаж державної служби. Чи правильні дії інспектора Пенсійного фонду? Який порядок призначення пенсії державного службовця?
84. Гр. С. має 28 років загального стажу. У віці 65 років він звернувся до районного відділення Пенсійного фонду для призначення пенсії посадовій особі місцевого самоврядування. Він має стажу 2 роки військової служби у Збройних Силах, 4 роки працював секретарем міської Ради і 4 роки головою постійної комісії обласної ради з питань бюджету на постійній основі. Перед зверненням за призначенням пенсії С. працював 5 років директором казенного підприємства. Які умови призначення пенсій посадовим особам місцевого самоврядування? Чи має право гр. С. на пенсію як посадова особа місцевого самоврядування?
85. Гр. Д. з 14 лютого по 22 липня 1988 року брав участь у роботах з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у зоні відчуження. В 1993 році його визнано потерпілим від аварії на ЧАЕС і видано посвідчення потерпілого категорії 3. Крім того у нього є 7 років і 6 місяців стажу роботи за Списком №2. У 2002 році він звернувся до районного відділення Пенсійного фонду за призначенням пенсії на пільгових умовах. Які пільги по пенсійному забезпеченню передбачені для Д.? Право на яку пенсію він матиме?
86. Суб’єктами обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування є: 1) компанія з управління пенсійними активами; 2) підприємства, установи, що здійснюють виплату і доставку пенсій; 3) страхові організації; 4) державні службовці; 5) вкладники та учасники пенсійних фондів; 6) посадові особи органів місцевого самоврядування. 7) Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
87. Суб’єктами одержання спеціальних пенсій є: 1) державні службовці; 2) особи, які працюють на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці; 3) працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я; 4) особи – інваліди по зору I групи; 5) військовослужбовці офіцерського складу, звільнені з військової служби; 6) депутати місцевих рад.
88. Гр. С. в 1983 році був визнаний інвалідом ІІ групи внаслідок трудового каліцтва і йому була призначена пенсія по інвалідності. У 1994 році його було обрано сільським головою і на цій посаді він пропрацював до 2002 року. Після цього 1 рік він працював секретарем сільвиконкому і в 2003 році звернувся за призначенням пенсії по інвалідності посадовій особі місцевого самоврядування. У районному відділенні Пенсійного фонду йому відмовили у призначенні пенсії як посадовій особі місцевого самоврядування. Які умови призначення пенсій по інвалідності виборним посадовим особам місцевого самоврядування? Чи правомірні дії Пенсійного фонду?
89. Які з перелічених категорій осіб не мають права на спеціальну пенсію? 1) державні службовці; 2) інваліди війни; 3) працівники комунальних навчальних закладів I-II рівня акредитації; 4) інваліди I групи внаслідок нещасного випадку на виробництві; 5) військовослужбовці строкової служби звільнені з військової служби; 6) народні депутати України.
Тема 9. Державне пенсійне забезпечення90. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1. Умови пенсійного забезпечення військовослужбовців. 2. Умови призначення пенсій за вислугу років особам, звільненим з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб. 3. Порядок обчислення вислуги років військовослужбовців. 4. Категорії осіб, для яких встановлено довічні державні стипендії. 5. Державні довічні стипендії окремим категоріям осіб. 6. Судова практика у справах про пенсійне забезпечення військовослужбовців в Україні. 7. Пенсійне забезпечення військовослужбовців у зарубіжних країнах: досвід для України. 8. Пенсійні програми для військовослужбовців.
91. Гр. Шекера нагороджений значком «Ударник соціалістичного змагання», медаллю «За доблесну працю», орденом «Дружби народів». Чотири рази він обирався депутатом до сільської ради. Чи має він право на пенсію за особливі заслуги перед Україною? Який порядок призначення такої пенсії?
92. Добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можуть брати: 1) працівники воєнізованих формувань; 2) особи, які проходять строкову військову службу у військових формуваннях утворених відповідно до законів України; 3) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; 4) студенти, які навчаються з відривом від виробництва і не працюють; 5) громадяни України, які працюють на умовах трудового договору; 6) особи, які обрані на виборні посади до органів місцевого самоврядування, які отримують заробітну плату на цій посаді. 93. Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку: 1) які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше; 2) які досягли загального пенсійного віку; 3) які на день звільнення мають 13 років вислуги; 4) які мають на день звільнення зі служби загальний стаж роботи 25 років – чоловіки і 20 років – жінки; 5) які мають на день звільнення не менше 10 років військової служби або служби в органах внутрішніх справ; 6) які мають на день звільнення не менше 10 років і 6 місяців військової служби або служби в органах внутрішніх справ.
93. Максимальний розмір пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не повинен перевищувати: 1) 80% відповідних сум грошового забезпечення; 2) 6 мінімальних пенсій за віком; 3) 12 мінімальних пенсій за віком; 4) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, – 95%, до категорій 2 – 90% відповідних сум грошового забезпечення; 5) 90% відповідних сум грошового забезпечення; 6) 85% відповідних сум грошового забезпечення.
95. Застрахованими особами в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є: 1) роботодавці, які сплачують внески на цей вид страхування; 2) військовослужбовці, які проходять строкову військову службу; 3) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору у фізичних осіб; 4) особи, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб; 5) особи, які отримують довічну пенсію і не працюють; 6) особи обрані на виборні посади в органах місцевого самоврядування.
96. Які з наведених категорій осіб не мають права на пенсію за особливі заслуги перед Україною? 1) народні депутати України; 2) ветерани праці; 3) члени Кабінету Міністрів України; 4) ветерани Великої Вітчизняної війни, нагороджені за бойові дії медаллю «За відвагу»; 5) особи, відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»; 6) судді Конституційного суду України.
97. Вкажіть на виплати, які не є державною соціальною допомогою: 1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам; 2) державна допомога сім’ям з дітьми; 3) державна допомога особам, яким виповнилось 100 і більше років; 4) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 5) державна одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності застрахованої особи; 6) державна допомога по тимчасовій непрацездатності.
98. М. брав участь у воєнних діях з 22 липня по 28 вересня 1968р. на території Чехословаччини згідно записів у трудовій книжці. У 2001 році йому була призначена пенсія як учаснику війни на підставі довідки райвійськкомату про проходження служби з 25 липня по 29 жовтня 1968р. у військовій частині, де він брав участь у забезпеченні зв’язку бойових дій військ на території Чехословаччини. У 2002 році виплата пенсії йому була припинена, оскільки як виявилося при перевірці, під час воєнних дій він був призваний на військові збори, і вже не був військовослужбовцем. Чи правомірні дії Пенсійного фонду?
Тема 10. Організаційно-правові основи державної соціальної допомоги 99. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Організаційно-правові засади подолання бідності в Україні. 2) Основні засади надання соціальної допомоги в зв’язку з малозабезпеченістю. 3) Співвідношення поняття «малозабезпеченість» та «бідність». 4) Порядок встановлення факту малозабезпеченості. 5) Правовий механізм надання соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям. 6) Механізм заміни соціальних пенсій на соціальну допомогу. 7) Умови призначення соціальних пенсій за Законом України «Про пенсійне забезпечення». 8) Призначення соціальної допомоги особам, які не мають права на пенсію. 9) Порядок призначення житлово-комунальних субсидій. 10) Правовий статус соціального інспектора. 11) Соціальна допомога в європейських країнах.
100. Сім’я Г. складається із 4-ох осіб: чоловік – працює бухгалтером у ТзОВ “Бригада” і отримує заробітну плату 3000 грн; дружина – перебуває у відпустці для догляду за дитиною до 3-ох років; два сини – віком 2 і 4 роки. Сім’я має земельні ділянки для ведення особистого підсобного господарства площею 0,25 га та 0,85 га. Проаналізуйте ситуацію і дайте відповідь на питання: чи має право сім’я Г. на визнання її малозабезпеченою? Який порядок визнання осіб (сімей) малозабезпеченими?
101. Громадянин Р., звернувся до районного органу праці та соціального захисту із запитанням: чи має він право на допомогу як малозабезпечений громадянин, якщо він живе окремо від батьків в іншому місці, в гуртожитку; його сукупний дохід за розрахунковий період є меншим від законодавчо-встановленого (стипендія), однак він навчається на юридичному факультеті ЛНУ імені І.Франка на платній формі навчання.
102. Вкажіть, у якій формі надаються страхові допомоги: 1) одягом та продуктами харчування; 2) у грошовій формі; 3) проїзними квитками; 4) одягом та взуттям; 5) лише продуктами харчування; 6) у формі журналів та книг.
103. Громадянка П., звернулась за роз’ясненням до виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання: моєму чоловікові через професійне захворювання було встановлено втрату професійної працездатності 50 %. 3 травня 2011 р. він помер. Судово-медичною експертизою було встановлено причинний зв’язок його смерті з професійним захворюванням. На день смерті чоловіка, хоч мені не виповнилось 55 р., я була вже на пенсії за віком, призначеній за 1,5 року до пенсійного віку через скорочення штатів, тобто фактично була на утримані чоловіка. Чи матиму я право на відшкодування шкоди у зв’язку зі смертю годувальника після досягнення 55-річного віку?
104. Виділіть у наведеному переліку страхові допомоги: 1) грошова допомога біженцям; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 4) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; 5) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; 6) державна допомога особам яким виповнилось 100 і більше років.
105. В травні 2000 р. у гр. Р. народилася дитина. Вона знаходиться у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку, отримує допомогу і ще працює на півставки. В липні 2001 р. вона захворіла. Лікар відмовився видавати листок тимчасової непрацездатності, мотивуючи це тим, що Р. і без цього не ходить на роботу. Тоді за листком тимчасової непрацездатності звернувся чоловік Р., який на час хвороби матері доглядав дитину. Які умови призначення допомоги в разі тимчасової непрацездатності? Чи правильно поступив лікар, відмовивши Р. у видачі листка тимчасової непрацездатності? Які умови призначення допомоги в разі тимчасової непрацездатності чоловікові Р.?
106. Вкажіть, які з наведених у переліку видів допомоги є страховими: 1) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 4) державна соціальна допомога інвалідам та дітям інвалідам; 5) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) допомога на дітей одиноким матерям.
107. Вкажіть розмір допомоги по вагітності та пологам, яка надається застрахованим у системі соціального страхування жінкам: 1) 100% середньої заробітної плати (доходу); 2) у подвійному розмірі від середнього заробітку жінки; 3) 60% середньої заробітної плати (доходу); 4) 70% середньої заробітної плати (доходу); 5) 80% середньої заробітної плати (доходу); 6) 90% середньої заробітної плати (доходу).
108. 10 квітня 2012 р. у гр. Д. народилася дитина. 20 червня вона звернулася із заявою до комісії із соціального страхування підприємства, на якому працювала про надання відпустки для догляду за дитиною і виплату відповідної допомоги. Така допомога була призначена. 1 серпня 2001 року підприємство було приватизоване і на його базі було утворене відкрите акціонерне товариство. За рішенням правління ВАТ виплату допомоги Д. було припинено. Коли вона звернулася за роз’ясненням, їй порадили звернутися до районного відділу праці та соціального захисту. Вкажіть умови виникнення права на допомогу для догляду за дитиною. В якому розмірі вона виплачується? Хто повинен виплачувати допомогу в даному випадку?
Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС 109. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. 2) Особливості правового режиму зони відчуження. 3) Статус осіб, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС. 4) Організація медичного обстеження і оздоровлення осіб, які постраждали внаслідок. 5) Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до першої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 6) Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до другої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 7) Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до третьої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 8) Компенсації та пільги громадянам, віднесеним до четвертої категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. 9) Пільги та компенсації потерпілим дітям та їх батькам. 10) Соціальний захист осіб, які постраждали від Чорнобильської катастрофи. 11) Пенсії та компенсації особам, віднесеним до категорій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
110. М., учасник ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, є інвалідом ІІ групи внаслідок впливу радіоактивного випромінювання, пенсіонер. 10 липня 2002 р. він помер, не використавши чергової путівки на санаторно-курортне лікування і не отримавши за невикористану путівку грошової компенсації. Син звернувся до управління у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи із заявою про виплату зазначеної компенсації йому як єдиному спадкоємцю. Який порядок надання путівок на санаторно-курортне лікування особам, віднесеним до числа постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи? Кому і на яких підставах виплачується компенсація за невикористану путівку на санаторно-курортне лікування? Чи має право син на отримання зазначеної компенсації?
111. Плата за житло та комунальні послуги знижується на 50 відсотків: 1) інвалідам війни; 2) особами, які мають особливі заслуги перед Україною; 3) громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастроф; 4) учасникам бойових дій та особам прирівняним до них; 5) інвалідам загального захворювання; 6) реабілітованим громадянам.
112. Право на першочергове забезпечення житлом мають особи, що потребують поліпшення житлових умов: 1) інваліди 1 і 2 групи внаслідок загального захворювання; 2) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 3) реабілітовані жертви політичних репресій; 4) особи, які повернулися з державного дитячого закладу; 5) громадяни віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) інваліди праці.
113. Сім’я М. проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю і складається з трьох осіб: чоловік, дружина і дочка 15 років. Їм виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженнями на споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства з розрахунку на чоловіка і дружину. М. звернувся до управління у справах захисту населення від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за роз’ясненням на які види допомоги має право їхня дочка і чи правильно на неї не виплачують допомоги у зв’язку з обмеженням на споживання продуктів харчування місцевого виробництва. Дайте відповідь. В яких розмірах повинні виплачуватися зазначені допомоги?
114. Право на безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування мають: 1) особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; 2) інваліди І групи внаслідок загального захворювання; 3) учасники бойових дій; 4) інваліди ІІ групи внаслідок професійного захворювання; 5) інваліди з дитинства 1 і 2 груп; 6) діти-потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи.
115. Право на першочергове і безоплатне встановлення телефону мають: 1) громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) інваліди війни; 3) діти-інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) учасники бойових дій; 5) учасники війни; 6) особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
116. Правом зниження плати за користування житлом чи комунальними послугами користуються: 1) громадяни, які належать до I та II категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% оплати за житло та комунальні послуги; 2) інваліди війни – у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 3) повні кавалери ордена Слави - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 4) учасники бойових дій та особи, які прирівняні до них - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 5) реабілітовані громадяни – у розмірі 100% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 6) учасники війни - у розмірі 30% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами.
117. Гр. К. з 1987 по 1991 роки постійно проживала і працювала у зоні посиленого радіологічного контролю. Після цього у зв’язку з народженням доньки переїхала на постійне місце проживання у м. Кузнєцовськ Рівненської області. В 2002 р. вона звернулася до районного відділення Пенсійного фонду за призначенням пенсії як особі, яка відноситься до числа потерпілих від аварії на ЧАЕС. У районному відділенні Пенсійного фонду роз’яснили, що вона не має право на пенсію згідно закону України «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки на момент аварії у цій зоні вона не проживала і не працювала. Які категорії потерпілих мають право на пенсію згідно закону «Про статус і соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»? Чи правомірні дії працівників Пенсійного фонду?
Тема 12. Міжнародне право соціального захисту. Соціальний захист у зарубіжних країнах 118. Підготуйте науковий реферат або доповідь на тему: 1) Європейська соціальна хартія (переглянута) як джерело стандартів у сфері соціального захисту. 2) Європейський кодекс соціального забезпечення. 3) Значення міжнародних стандартів у сфері соціального захисту для України. 4) Конвенція МОП № 102 про мінімальні норми соціального забезпечення. 5) Конвенція ООН про права інвалідів від 2006 р. 6) Міжнародні пакти ООН про права людини у сфері соціального захисту. 7) Положення про соціальний захист в Європейській соціальної хартії (переглянутої). 8) Хартія основних соціальних прав працівників Європейського Економічного Співтовариства, 1989 р. 9. Хартія основоположних прав Європейського Союзу, 2000 р. 10) Право на соціальний захист в країнах ЄС. 11) Право на соціальний захист в країнах СНД. 12) Принципи, на яких ґрунтується законодавство ЄС щодо соціального захисту.
119. Підготуйте письмовий висновок на тему: «Соціальний захист у Європейській соціальній хартії (переглянутій)». Ознайомтесь із змістом Європейської соціальної хартії (переглянутої), прийнятої Радою Європи у 1996 р. Які статті Хартії передбачають права людини у сфері соціального захисту? Які зобов’язання держави у цій сфері передбачає Хартія?
120. Ознайомтесь із змістом Закону України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» від 14 вересня 2006 р. № 137-V. Чи ратифіковані Україною статті Хартії, які передбачають право на соціальне забезпечення (ст. 12), право на соціальну і медичну допомогу (ст. 13), право трудящих-мігрантів і членів їх сімей на захист і допомогу (ст. 19)? Які юридичні наслідки це має для України? Чи зобов’язана наша держава звітувати перед Радою Європи про реальне становище із забезпечення зазначених прав?
121. Назвіть Конвенції МОП у сфері соціального захисту? Чи ратифіковані ці акти Україною? Що, на вашу думку, перешкоджає ратифікації?
122. Назвіть особливість джерел права соціального захисту: 1) важлива роль законів серед джерел права соціального захисту; 2) наявність законодавства, яке визначає засадничі ідеї для видів соціального захисту; 3) участь застрахованих осіб у нормотворчій діяльності; 4) важлива роль конституційних положень для джерел права соціального захисту; 5) велика вага серед джерел права соціального захисту України документів; договірного характеру, ухвалених на міжнародному рівні; 6) розвиненість правової бази для надання різних видів соціального захисту.
123. Проаналізуйте Конвенцію про права дитини (ООН, 1989 р.). Які положення у сфері соціального захисту дитини містить цей акт? Порівняйте ці положення із нормами законів України про соціальний захист дитини. Сформулюйте висновки.
124. Чи допускають міжнародні правові акти платність медичної допомоги? Ознайомтесь для цього зі ст. 10 Європейського кодексу соціального забезпечення (Рада Європи, 1964 р.) та здійсніть аналіз норм цього кодексу.
125. Основними принципами права соціального захисту України є: 1) встановлення імперативної відповідальності за порушення сплати страхових внесків; 2) відповідність соціального захисту міжнародним стандартам соціального захисту; 3) оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання; 4) створення додаткових умов особам які потребують соціального захисту; 5) систематизація та інкорпорація правових норм; 6) обмеження сфери правового регулювання відносинами надання матеріального забезпечення.
126. Суть принципу відповідальності соціального захисту міжнародним стандартам соціального захисту полягає: 1) відповідність норм соціального захисту об’єктивним закономірностям існування й розвитку людини та суспільства; 2) основою соціального захисту громадян є соціальне страхування; 3) гарантування соціальним забезпеченням гідного життєвого рівня громадян; 4) створення на основі засадничих положень міжнародних стандартів норм вітчизняного права соціального захисту; 5) надання соціального захисту у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум; 6) підставою виникнення у особи права на соціальне забезпечення є соціальний ризик.
127. Які серед перерахованих міжнародно-правових актів є джерелом права соціального захисту? 1) Декларація про створення Співдружності Незалежних держав; 2) Декларація про права інвалідів; 3) Конвенція про правову допомогу з цивільних, сімейних і кримінальних справ; 4) Віденська конвенція про правонаступництво держав у відкладенні договорів; 5) Загальна декларація прав людини; 6) Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
11. Методичні рекомендації щодо самостійної роботи студентів
Вивчення дисципліни «Право соціального захисту» здійснюється в різних формах: лекційні, семінарські заняття; виконання індивідуальних завдань, контрольні заходи тощо. Однією з основних форм організації навчання є самостійна робота студентів – згідно вимогам нормативно-правових актів у вищих закладах освіти передбачено відведення на самостійну роботу студентів до 2/3 загального обсягу навчального процесу.
На сьогодні наявні дві організаційні форми самостійної роботи студентів. По-перше, вже традиційною є форма самостійної роботи студентів, коли ця робота (робота з учбовою літературою, виконання практичних завдань тощо) виконується студентом у вільний від занять та зручний для нього час, як правило поза аудиторією, вдома, в комп’ютерних класах ВНЗ «Національна академія управління», в навчальних кабінетах, в читальному залі цього навчального закладу, в читальному залі інших бібліотек, наприклад, Національної бібліотеки України ім. В.І. Вернадського (Київ, проспект 40-річчя Жовтня, 3) чи Національної парламентської бібліотеки України (Київ, вул. М. Грушевського, 1) тощо. З іншого боку, самостійна робота студентів – це постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов’язкових за розкладом занять, насамперед на лекційних заняттях, де студент слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, а також на семінарських заняттях, де студент або сам, або в колективі виконує практичні завдання, вирішує юридичні задачі. Отже, самостійна робота студента – це робота студента з учбовою літературою, виконання практичних завдань, що виконується поза основним розкладом занять, постійна, цілеспрямована робота, що здійснюється студентом у ході обов’язкових за розкладом занять, де він слухає і самостійно конспектує пояснення викладача, сам, або у колективі виконує практичні завдання, розв’язує юридичні задачі. Метою самостійної роботи студентів є: набуття студентами знань з дисципліни «Право соціального захисту», перевірка отриманих знань на практиці, вироблення фахових та дослідницьких вмінь та навичок. Зміст самостійної роботи студентів полягає в науково обґрунтованій системі дидактично та методично оформленого навчального матеріалу і визначається з урахуванням структурно-логічної схеми підготовки фахівців, яку відображено в освітньо-професійній програмі та робочому навчальному плані. Контроль самостійної роботи студентів здійснюється у формі поточного та підсумкового контролю. Поточний контроль здійснюється під час проведення практичних, семінарських занять і має на меті перевірку рівня підготовленості студентів з певних розділів (тем) навчальної програми. Підсумковий контроль проводиться з метою оцінювання результатів навчання студентів на певному освітньо-кваліфікаційному рівні або на окремих його етапах. Самостійна робота студентів з дисципліни «Право соціального захисту» передбачає виконання таких видів завдань як: робота з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою; написання рефератів; підготовка доповідей; розв’язання та складання юридичних задач; контрольна робота. Усі ці завдання поділяються на обов’язкові та вибіркові. До обов’язкових належать завдання, які повинні виконати всі студенти під час опанування цієї дисципліни. До вибіркових належать альтернативні завдання, серед яких кожен студент може обрати завдання на власний розсуд з тим, щоб набрати необхідну кількість балів. Методичні вказівки щодо виконання завдань для самостійної роботи студентів, зміст цих завдань подано у підрозділі 12.1 цього навчально-методичного комплексу. Форма контролю за самостійною роботою студентів може бути: ] усною – опитування на семінарі, колоквіум, захист рефератів, вирішення юридичних задач тощо; ] письмовою – перевірка письмових робіт (рефератів, контрольних робіт, юридичних задач) тощо. Оцінки (бали), одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, виставляються викладачем у Журналі обліку поточної успішності студентів. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності, зокрема й самостійної роботи, записується у відомість у графі «поточна успішність».
12. Види завдань длясамостійної роботи студентів. Методичні вказівки до їх виконання
Види завдань для самостійної роботи студентів з навчальної дисципліни «Право соціального захисту» для студентів є різними та визначаються як формою самостійної роботи студентів, так і робочою навчальною програмою цієї дисципліни.
Серед різноманітних видів самостійної роботи студентів, для ґрунтовного вивчення дисципліни «Право соціального захисту», ми пропонуємо студентам такі: 1) робота з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою: - складання анотації; - розробка плану; - складання тез; - ведення конспекту; - складання словника термінів; - складання бібліографії з досліджуваної проблеми; 2) написання рефератів; 3) підготовка доповідей; 4) розв’язання та складання юридичних задач; 5) контрольна робота.
1) Робота з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою
Домінуюче місце в навчальному процесі сучасної вищої школи посідає самостійна робота студентів з навчальною, науковою та енциклопедичною літературою. Зокрема це стосується й вивчення дисципліни «Право соціального захисту». Книги є найважливішим джерелом отримання юристом професійних знань. Книги сприяють формуванню великого інформаційного поля у фахівця, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи у студента. Робота з книгою є основою та початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи. Цілеспрямоване читання спеціальної літератури студентом – це процес накопичення й розширення його знань, формування у студента вміння працювати з книгою, розбиратися та в зручній для студента формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних. Обов’язковим елементом читання студентами наукової та спеціальної літератури є ведення записів. Це сприяє кращому засвоєнню навчального матеріалу, дає можливість зберігати його в зручному для використання вигляді. Записи повинні бути повними, зручно складеними, розташованими таким чином, щоб наочно демонструвати логічні зв’язки та ієрархію понять. Досягти цього можливо за допомогою системи заголовків і підзаголовків, ключових слів, абзаців, нумерації окремих понять. Вести записи бажано на одній стороні аркуша, що дозволить прискорити їхній пошук і систематизацію, робити додаткові текстові вставки, ефективно використовувати під час роботи над доповідями, рефератами, іншими навчальними завданнями. Існує декілька видів записів, які можуть практикуватися студентами під час самостійної роботи. Найбільш ефективними серед різних видів записів, для вивчення права соціального захисту, на наш погляд, є такі: а) складання анотації; б) розробка плану; в) складання тез; г) ведення конспекту; д) складання словника термінів; е) складання бібліографії з досліджуваної проблеми.
Складання анотації. Анотація – це короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їх критичною оцінкою. Складання анотації часто не вимагає глибинного ознайомлення зі змістом книги, однак навіть і при поверхневому перегляді змісту книги, статті студент повинен вміти виділяти головні цілі дослідження, його ключові моменти, кінцеві висновки. Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань. Уміння складати анотації має вагоме значення для виконання такого виду самостійної роботи як підготовка бібліографічних оглядів, які дозволяють виявити, вивчити й проаналізувати джерельну базу тієї чи іншої проблеми зі сфери права соціального захисту. При цьому важливо, щоб студент умів не тільки анотувати наукові праці, але й на підставі анотацій зміг визначати спільні та відмінні риси цілей, досліджень, пріоритетних напрямків, зроблених висновків наукових точок зору.
Розробка плану. План – це форма запису при читанні, яка відображує зміст і структуру книги й дозволяє легко відновити в пам’яті її головні положення. Розрізняють: - простий план, що передбачає умовний поділ тексту на закінчені частини, виділення ключових думок, їх коротке формулювання та запис під нумерацією. Незважаючи на стислість, простий план повинен містити чітке формулювання ключової думки відповідного текстового фрагмента; - розгорнутий план – це найбільш змістовний і зручний для подальшого відтворення отриманих знань. Він вимагає виділення з кожної значеннєвої частини тих окремих положень, що уточнюють головне; формулювання пунктів може бути досить розгорнутим, навіть тезовим, допускається використання найбільш яскравих цитат, при цьому основні пункти нумеруються римськими цифрами, а підпункти – арабськими. Крім загального плану, можуть складатися плани окремих частин книги, наприклад, у тому випадку, коли видання не є однорідним за змістом наукових статей тощо.
Складання тез. Тези – це коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для складання тез є досить повне засвоєння змісту книги, чітке розуміння її домінуючих ідей і висновків. Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості викладення в книзі авторських думок. У самих тезах, як правило, не повинні використовуватися фактичні дані, проте у тих випадках, коли в книзі поряд з фактичним матеріалом зустрічаються різного роду міркування, потрібно відокремити їх один від одного, для того щоб при ознайомленні з кожною тезою бачити, чи обґрунтована вона конкретними фактами, чи обмежується лише суб’єктивними поясненнями науковця/науковців.
Ведення конспекту. Конспект – це один з найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови. Найбільш простою формою конспекту є текстовий конспект, що вимагає від студентів глибинного ознайомлення з певним твором або його фрагментами, виділення ключових положень і фіксування їх у писемній формі. Крім цього, у ряді випадків рекомендується складати так званий «формалізований конспект», де всі записи вносяться в заздалегідь підготовлені таблиці, що особливо ефективно при підготовці єдиного конспекту за декількома джерелами і порівнянні їх окремих даних.
Складання словника термінів. Словник термінів – це вибірковий запис спеціальних юридичних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням. Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Встановлюючи значення незнайомого терміна за допомогою довідкових видань, студентові необхідно чітко усвідомлювати багатоваріантність значеннєвих відтінків деяких слів і навчитися самостійно виявляти потрібне значення відповідно до контексту проблеми, що досліджується. Також корисно простежувати етимологію слів іноземного походження. При цьому важливо фіксувати незнайомі слова і їх значення не тільки на папері, але й у пам’яті, що значно збагатить лексикон, зробить мову більш грамотною і професійною. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно.
Складання бібліографії з досліджуваної проблеми. Самостійна робота з навчально-науковою літературою вимагає від студентів ще однієї важливої навички – навички складання бібліографії (бібліографія – це науковий систематизований опис книг та інших видань). Зазначене вміння вкрай необхідно студенту при написанні реферату або доповіді, оскільки є одним із початкових, підготовчих етапів цих видів самостійної роботи. Складання бібліографії потребує від студента вміння працювати в довідкових відділах бібліотек, вільно орієнтуватися в системі каталогів, користуватися бібліографічними виданнями, розбиратися в особливостях оформлення бібліографічних даних, систематизувати їх відповідно до тематики. Студент повинен навчитися чітко розпізнавати характер літератури, розуміти принципову різницю між навчальними, науковими та енциклопедичними джерелами, цілеспрямовано прагнути до складання якісно багатої, насиченої різноманітними джерелами бібліографії. Значно поліпшить студентські роботи використання іноземної літератури – як перекладної, так і оригінальної (але остання доцільна лише у тому випадку, якщо студент вільно володіє іноземною мовою). Неприпустимо обмежувати бібліографічний аналіз обраної теми винятково навчальними виданнями. Одним з найважливіших вимог роботи з бібліографією є правильне оформлення бібліографічного списку, зразок якого поданий в кінці цих методичних рекомендацій.
2) Написання рефератів
Одним з найпоширеніших видів самостійної роботи студентів при вивченні дисципліни «Право соціального захисту» є написання реферату. Реферат (від лат. referre – доповідати, повідомляти) – це письмова робота науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання; це письмовий аналіз теми. Реферат має бути виконано самостійно. Мета написання реферату полягає у набутті студентом знань з права соціального захисту, вмінь та навичок працювати з навчальною, науковою літературою і нормативно-правовими актами, самостійно аналізувати та узагальнювати матеріал, робити і формулювати власні висновки та пропозиції тощо – тобто формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження. Обсяг реферату: необхідний для розкриття обраної теми, не повинен перевищувати максимальну межу – 15 друкованих сторінок. При написанні реферату з дисципліни «Право соціального захисту» у студента формуються: - навички і вміння обґрунтувати актуальність теми, що вивчається, – прослідкувати ступінь її наукового висвітлення, віднайти можливий зв’язок між минулими й сучасними подіями і процесами тощо та переконливо довести необхідність наукового дослідження означеної проблеми; - навички і вміння вивчати джерела та складати бібліографію з обраної наукової теми, причому в роботах такого рівня не рекомендується обмежуватися лише законодавчою та навчальною літературою (підручниками, посібниками або методичними розробками), а обов’язково слід ознайомитися з кількома науковими дослідженнями у цій сфері, що підвищить якісний рівень реферату, його наукову цінність; - навички і вміння аналізувати джерела. Аналіз джерел – це виділення головних напрямків дослідження наукової проблеми та її ключових аспектів, які вивчалися науковцями, з’ясування існуючих наукових поглядів, порівняння різноманітних точок зору щодо проблеми та їх оцінка; - навички і вміння систематизувати та узагальнювати фактичний матеріал. Систематизація й узагальнення фактичного матеріалу – це накопичення необхідного обсягу інформації відповідно до теми і структури реферату, відбір найбільш переконливих і вагомих даних, розташування їх у певній хронологічній і тематичній послідовності; - навички і вміння аргументовано та логічно викладати особисті думки у письмовій формі. Головною умовою досягнення логічності під час написанні реферату є чітке розуміння студентом мети, головних напрямків та кінцевого результату свого дослідження. Робота повинна бути переконливою, містити органічний зв’язок між окремими питаннями, а також між кожним із них та всією обраною темою в цілому. Обов’язково потрібно використовувати різноманітні види аргументів та доводів: порівняння, зіставлення, посилання на джерела і т. д.; - навички і вміння формулювати практичні рекомендації. Формулювання практичних рекомендацій – це своєрідне проектування традиційного досвіду на аналогічні ситуації сьогодення. Воно особливо доцільне у випадку дослідження питань, що стосуються актуальних проблем сучасності, свідками яких є самі студенти (наприклад, питань зайнятості в Україні, питань, пов’язаних з регулюванням робочого часу, дисциплінарної відповідальності тощо). Самостійне проведення аналогій між подіями, спроби окреслити сучасні проблеми права соціального захисту і можливі шляхи їх вирішення не лише викликає зацікавленість у студентів, але допоможе в їх наступній практичній діяльності.
Робота над рефератом має бути послідовною, з чітким урахуванням її головних етапів, які передбачають такий алгоритм дій: 1) обрання теми дослідження; 2) складання плану реферату; 3) пошук джерельної бази по обраній тематиці; 4) конспектування джерел та добір цитат; 5) власне написання реферативного дослідження, зокрема й викладення власних висновків, узагальнень; 6) оформлення реферату згідно встановленим нижче вимогам; 7) захист реферату.
Структура реферату Реферат складається з: 1) вступної частини; 2) основної частини; 3) додатків.
1) Вступна частина містить такі структурні елементи: - титульний аркуш; - зміст; - перелік умовних позначень, скорочень і термінів (за бажанням); - передмову.
2) Основна частина містить такі структурні елементи: - вступ; - викладення суті реферату; - висновки та рекомендації; - перелік джерел.
3) Додатки не є обов’язковим елементом реферату, але іноді вони можуть бути доцільними. Додатки оформлюються у вигляді таблиць, схем, витягів з документів, проектів тощо.
Оформлення реферату має бути здійснено відповідно до вимог Державного стандарту України (Документація. Звіти у сфері науки і техніки). Так, реферат виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу. Реферат друкують через півтора інтервали, шрифт Times New Romam – 14, розмір краю: верхній, лівий і нижній – не менше 20 мм, правий – не менше 10 мм. Структурні елементи «РЕФЕРАТ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ І ТЕРМІНІВ», «ПЕРЕДМОВА», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ» тощо не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Розділи та підрозділи реферату повинні мати заголовки. Заголовки структурних елементів реферату і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділів не допускається. Абзацний підступ повинен бути однаковим впродовж усього тексту. Помилки, описки та неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення машинописним способом або від руки. Сторінки реферату слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації впродовж усього тексту реферату. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок реферату. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Посилання в тексті реферату на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань та виділяти посилання двома квадратними дужками, наприклад, «у роботах [1–7] ...». У разі використання цитат (думок інших авторів) їх слід брати в лапки і робити про це помітки (зноски), які в кінці роботи нумеруються по черзі їх застосування, і подаються за стандартом, встановленим Книжковою палатою України, наприклад: Право соціального забезпечення : навч. посібник / За ред. П. Д. Пилипенка. – К. : Видавничий Дім «Ін Юре», 2006. – 496 с.; Дараганова Н. В. Медіація як один із альтернативних способів вирішення спорів / Н. В. Дараганова // Зовнішня торгівля : право та економіка, 2010. – № 1 (48). – С. 100–103.
Захист реферату. Обов’язковим етапом роботи над рефератом є його захист, який також вважається різновидом самостійної роботи і передбачає коротке викладення студентом головного змісту свого дослідження та відповіді на запитання викладача або студентів. Реферат захищається публічно, найчастіше на семінарському занятті. У ході захисту реферату визначається ступінь обізнаності студента по досліджуваній темі, рівень його теоретичної підготовки, вміння публічно відстоювати власну точку зору та відповідати на поставлені запитанні. Відповідно до цих критеріїв оцінюється реферат.
3) Підготовка доповідей
В організації самостійної роботи студентів з дисципліни «Право соціального захисту» особливе місце займає доповідь – порівняно коротке повідомлення (до 10 хвилин), що є доповненням і розвитком головних питань навчального курсу з права соціального захисту та практикується переважно під час семінарського заняття. Слід також підкреслити, що доповідь, як вид самостійної роботи, є важливою не лише в навчальній діяльності, але й має значення для професійної підготовки майбутніх фахівців, оскільки розвиває у молодих людей навички публічних виступів, дозволяє впевнено відчувати себе перед великою аудиторією, підвищує рівень освіченості.
Методичне значення доповіді полягає в тому, що під час роботи над нею у студентів формуються й розвиваються: - вміння працювати над спеціальною юридичною літературою, - здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал, - навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору, - культура мовлення.
Матеріалами для доповіді можуть служити фрагменти юридичного дослідження у сфері відносин з права соціального захисту, аналіз законодавчих джерел, статті періодичних видань, розділ/частина розділу підручника. По-суті, принципи підготовки доповіді схожі на підготовку реферату: ті ж самі етапи роботи, практично та ж сама структура. Всі вимоги, які ставляться до реферату (огляд і оцінка актуальності проблеми, логічність і послідовність викладення матеріалу, переконливість доказів, обов’язковість висновків) безпосередньо стосуються і якісної доповіді. Проте для доповіді притаманні й певні особливості. Доповідь, і це викликає найбільшу складність, має бути викладена студентом за достатньо короткий відрізок часу. За цей термін студент має чітко й виразно викласти зміст своєї доповіді. Через це неабиякого значення набуває необхідність розвивати і вдосконалювати культуру мовлення та ораторські здібності. Незалежно від аудиторії, розповідь доповідача насамперед має бути грамотною, логічно та послідовно виваженою. Не слід перевантажувати доповідь невиправданими статистичними даними, зайвими фактичними подробицями, що заважатиме слухачам сприймати нову для них інформацію. Бажаним є наповнення доповіді цікавими фактами; яскравими, влучними цитатами; використанням наочного матеріалу (схем, таблиць), що сприятиме кращому сприйняттю матеріалу доповіді. Під час промови доповідач повинен чітко контролювати свою поведінку, обмежувати жестикуляцію, виключити з мови «слова-бур’яни», слідкувати за кількістю та тривалістю пауз, загальною динамічністю мови. По закінченні доповіді обов’язково проводиться її обговорення, під час якого самостійна робота на семінарі набуває колективного характеру. Студенти підключаються до обговорення проблеми, яку виклав доповідач, зокрема: - задають додаткові питання, - полемізують із доповідачем щодо суперечливих або незрозумілих питань, - оцінюють якість та рівень доповіді, надають загальну рецензію (викладач може призначити рецензентів заздалегідь, оскільки для підготовки рецензії студентові потрібно ознайомитися із доповіддю і всебічно проаналізувати результати роботи). Самостійна робота студентів з обговорення доповіді оцінюється залежно від активності слухачів. Протягом навчального року рекомендується, щоб кожен студент виступив із доповіддю з проблем права соціального захисту щонайменше один раз.
4) Розв’язання та складання юридичних задач
Викладач підбирає (розробляє) задачі за певними розділом курсу з дисципліни «Право соціального захисту» і пропонує їх розв’язати у письмовому вигляді. Залежно від складності та обсягу роботи над конкретним завданням викладач може запропонувати одну або декілька задач кожному студентові або групі студентів (від 2 до 5 осіб). Варіанти юридичних задач подано у підрозділі «Завдання для самостійної роботи до змістовних модулів» цього навчально-методичного комплексу. Вирішувати (розв’язувати) задачі студенти можуть письмово або усно на семінарському занятті. При вирішенні задач студенти мають опиратися на чинну нормативно-правову базу та судову практику (сайти Верховної Ради України та судових органів влади подано у підрозділі «Інформаційні джерела правової інформації в Інтернеті» цього навчально-методичного комплексу). Викладач також може запропонувати студентам скласти на основі нижченаведеного зразка юридичну задачу. Скласти юридичну задачу студенти мають в письмовій формі. При цьому вони самі мають знати її правильне вирішення. Вирішуючи або складаючи юридичну задачу недопустимо застосовувати застарілі недіючі, не чинні норми законодавства.
13. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ з написання контрольних робіт
Окремим видом самостійної роботи є контрольна робота студентів. Навчальним планом навчальної дисципліни «Право соціального захисту» передбачено як обов’язковий цей вид самостійної роботи лише для студентів, що навчаються без відриву від виробництва. При написанні контрольної роботи необхідно враховувати, що метою написання контрольних робіт є сприяння поглибленому вивченню дисципліни «Право соціального захисту», зокрема навчити студентів логічно-послідовному викладенню того чи іншого питання теми через з’ясування змісту юридичних понять (категорій) і законів, механізму їх використання, вироблення у студентів уміння формулювати окремі положення та аргументувати свої висновки, підготовити студента до практичної роботи. Контрольна робота повинна розкривати поставлені питання в певній логічній послідовності та на належному науковому рівні. Перед написанням контрольної роботи доцільно скласти список нормативно-правових, навчальних та наукових джерел, уважно їх опрацювати.
Контрольна робота з дисципліни «Право соціального захисту» складається з двох частин. Перша – теоретична. Студент обирає одну тему з нижченаведеного переліку тем для теоретичної частини та розкриває її зміст. При цьому остання цифра залікової книжки має відповідати номеру обраної теми. Наприклад, якщо залікова книжка закінчується на цифру «7», то студент може обрати тему 7, 17, 27, 37. Обсяг теоретичної частини: не повинен перевищувати 15-ти сторінок машинного тексту, достатній для повного розкриття обраної теми. Викладання матеріалу в контрольній роботі повинно відрізнятися об’єктивністю, науковістю та чіткою логічною послідовністю. Друга частина контрольної роботи – практична. Студент має обрати одну з нижчеперелічених юридичних задач (остання цифра залікової книжки відповідає номеру задачі) та вирішити її. Доцільно в контрольній роботі записати спочатку умови задачі, потім її вирішення з обов’язковим посиланням на статті та нормативно-правові акти, які були використані для вирішення цієї задачі.
Оформлюється контрольна робота аналогічно оформленню реферату. Контрольна робота виконується самостійно і не передбачає механічного переписування літературних джерел. Під час викладення різних, іноді спірних наукових концепцій, поглядів студент має обґрунтовувати свою позицію щодо цих точок зору і може як схилятися до якоїсь із наведених думок, так і не погоджуватися з ними (при цьому обов’язковим є аргументи студента). Контрольна робота має бути виконана і направлена для перевірки протягом міжсесійного періоду, але не пізніше 30 днів до початку сесії, передбаченої навчальним планом. Студент, що не виконав контрольну роботу, або якщо його робота не зарахована, не допускається до заліково-екзаменаційної сесії.
При оцінці рівня якості контрольної роботи викладач враховує використання в цій роботі сучасних наукових джерел, вміння студентів їх критично аналізувати, застосування чинних нормативно-правових актів при виконанні практичної частини. Контрольна робота може бути зарахована лише за наявності невеликої кількості зауважень до неї і якщо ці зауваження не мають суттєвого значення.
14. Зміст КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
14.1 Теоретична частина контрольної роботи
14.2 Завдання для практичної частини контрольної роботи
Задача 1Громадянка Кравченко протягом п’яти років періодично працювала в Італії прибиральницею. Проте легально трудовий договір не укладала. Повернувшись в Україну спробувала влаштуватися на роботу. Після невдалих спроб працевлаштуватися вона звернулася за юридичною консультацією стосовно її прав на працевлаштування та на отримання допомоги по безробіттю. Також її цікавить питання щодо того, чи має вона право отримати у майбутньому допомогу по вагітності і пологах, допомогу при народженні дитини. Надайте правову консультацію.
Задача 2Гр. Шевченко мала намір зареєструватись як підприємець. Попередньо вона звернулася до адвоката за консультацією, які обов’язкові збори до страхових соціальних фондів вона повинна буде сплачувати та який розмір цих зборів. Надайте правову допомогу.
Задача 3Приватний підприємець – платник єдиного податку Руденко звернувся за консультацією з приводу сплати внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Надайте правову консультацію з посиланням на відповідне законодавство.
Задача 4Гр. Фролов, зареєстрований як фізична особа-підприємець, найняв за трудовим договором 5 працівників. Під час вантажно-розвантажувальних робіт у стався нещасний випадок, внаслідок якого отримали тяжкі травми сам підприємець Фролов і вантажник Петрів. Виникло питання про страхування від нещасного випадку на виробництві Фролова і Петріва та про відшкодування шкоди, завданої їх здоров’ю. Підготуйте юридичну консультацію з посиланням на норми відповідного законодавства.
Задача 5До районного центру зайнятості звернулася гр. Дроздова, віком 18 років, яка закінчили у цьому році середню загальноосвітню школу. Гр. Дроздова просила видати їй направлення на навчання до інституту харчових технологій за спеціальністю інженер-технолог, з денною формою навчання на умовах контракту. Чи законні вимоги заявниці? Надайте правову допомогу із належним обґрунтуваннями.
Задача 6Войнович працювала бухгалтером у товаристві з обмеженою відповідальністю протягом трьох років. Заробітна плата в неї складала в еквіваленті 400 $США. Згодом у зв'язку із ліквідацією товариства Войнович була звільнена з роботи за п. 1 ст. 40 КЗпП. Вона звернулася до центру зайнятості для пошуку підходящої роботи і реєстрації її як безробітної. Їй запропонували роботу бухгалтера на одному з державних підприємств із заробітною платою на рівні мінімальної, встановленої Законом. Войнович від такої пропозиції відмовилася, вважаючи, що заробітна плата значно нижче за колишню, і вимагала призначити їй допомогу по безробіттю. Проаналізуйте справу. Яка робота згідно законодавства України вважається підходящою для працівника? Надайте правову консультацію
Задача 7Бокова, пенсіонерка за віком, звернулася до адвоката з проханням пояснити її права на працевлаштування. Оскільки розмір пенсії був низьким, Бокова збиралася звернутися до районного центру зайнятості, щоб знайти якусь легку роботу, або просити призначення допомоги по безробіттю. Адвокат пояснив Боковій, що оскільки вона є пенсіонеркою за віком і отримує пенсію, вона не має права вимагати від державної служби зайнятості послуг з приводу працевлаштування. Проаналізуйте консультацію адвоката на предмет відповідності її чинному законодавству. Виступіть самі у ролі адвоката. і надайте належну правову допомогу пенсіонерці Марковій.
Задача 815-річний Кожухар, отримавши згоду батьків щодо влаштування на роботу, звернувся до центру зайнятості для отримання роботи. Йому було запропоновано пройти професійну підготовку у ПТУ, оскільки він не мав професійної освіти. Кожухар відмовився і вимагав надати йому статус безробітного з виплатою йому допомоги по безробіттю. Проаналізуйте справу і складіть правовий висновок із посиланням на відповідне законодавство.
Задача 9До районного центру зайнятості звернувся Прокопенко, віком 17 років, який закінчив середню загальноосвітню школу. Заявник просив видати йому направлення на навчання до юридичного інституту за спеціальністю правознавство, з денною формою навчання на умовах контракту. Прокопенко заявив, що він ознайомився із законодавством і вважає, що державна служба зайнятості зобов’язана видати йому таке направлення, а також оплатити навчання, оскільки він є особою, яка вперше шукає роботу і не має професійної освіти, а для таких осіб підходящою є така робота, яка вимагає попереднього професійного навчання. Чи законні вимоги заявників? Надайте правову допомогу із належним обґрунтуваннями.
Задача 10Арсенко – одинока мати отримала на підприємстві, де вона працює інженером, відпустку по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років з виплатою допомоги по догляду за дитиною Під час перебування у відпустці Арсенко зареєструвалася як суб’єкт підприємницької діяльності. Бухгалтерія підприємства, довідавшись про це, відмовила їй у подальшій виплаті допомоги по догляду за дитиною. Арсенко звернулася із скаргою до Фонду. Вирішіть справу.
Задача 11 Савицький, який мав намір зареєструватись як підприємець, попередньо звернувся до адвоката за консультацією, які обов’язкові збори та у якому розмірі до страхових соціальних фондів він повинен буде сплачувати? Одночасно він просив роз’яснити його права щодо користування соціальними виплатами та послугами. Зокрема, його цікавило, чи матиме він право на грошову допомогу в разі настання безробіття, якщо справа його «прогорить»? Як довго виплачуватиметься така допомога? В якому розмірі? Надайте правову консультацію.
Задача 12Після закінчення медичного університету Заринова була направлена для проходження інтернатури в районну лікарню, де її було зараховано на посаду лікаря-інтерна із виплатою заробітної плати. Через місяць після початку роботи, народивши дитину, Заринова звернулася до юридичного відділу районного відділу охорони здоров’я з такими запитаннями. Чи підлягає вона загальнообов’язковому державному соціальному страхуванню у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності? Чи має вона право на виплату допомоги при народженні дитини як застрахована особа? Куди потрібно звертатися і які документи подавати? Чи матиме вона право на виплату допомоги по догляду за дитиною з одночасною виплатою заробітної плати, якщо вийде на роботу? Надайте юридичну консультацію.
Задача 13 Кожухова, яка мала намір зареєструватись як підприємець, попередньо звернулася до адвоката за консультацією, які обов’язкові збори та у якому розмірі до страхових соціальних фондів вона повинна буде сплачувати? Одночасно вона просила роз’яснити, її права щодо користування соціальними виплатами та послугами. Зокрема, її цікавило, чи буде їй оплачуватись лікарняний листок, якщо вона захворіє? Допомога по вагітності і пологах? На грошову допомогу в разі настання безробіття? З якого доходу будуть вираховуватись внески? Надайте юридичну консультацію.
Задача 14 Найманий працівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Західінвест» Липовець отримала травму внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Відповідно до рішення суду, винним у дорожньо-транспортній пригоді визнано гр. Ільченко, який при керуванні транспортним засобом не впорався з керуванням, що й призвело до травмування гр. Липовець. Чи має право гр. Липовець на отримання соціального захисту. Якого виду та в якому розмірі? Надайте юридичну консультацію.
Задача 15 Громадянин Російської Федерації пенсіонер Павлов переїхав на постійне місце проживання до сина в місто Київ та звернувся до районного відділення пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Чи матиме пенсіонер Павлов право на отримання пенсії за віком на території України? Якими нормативно-правовими актами врегульовано це питання? Надайте юридичну консультацію.
Задача 16 Громадянин Ільченко звернувся до відділу соціального захисту населення з проханням визнати його ветераном війни та збільшити розмір його пенсії. На підтвердження цього він подав документи про те, що з 01.02.1944 по 02.06.1947 р. він працював у колгоспі. Проте йому було відмовлено на підставі того, що гр. Ільченко народився 22 березня травня 1932 р. Чи правомірна відмова відділу соціального захисту населення? Якими нормативно-правовими актами визначено статус ветеранів війни? Надайте правову консультацію із належним обґрунтуваннями.
Задача 17 Потерпілий Ішенко, якому МСЕК установила ступінь втрати професійної працездатності на виробництві – 30 %, звернувся до робочого органу виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань для призначення страхових виплат у зв’язку з професійним захворюванням у грудні 2012 року. У липні 2013 року потерпілий звільнився з роботи, з якою пов’язане професійне захворювання. Середній розмір його заробітної плати складав 2850 грн. на місяць. Як суму щомісячної страхової виплати буде отримувати гр. Ішенко? Надайте правову консультацію із належним обґрунтуваннями.
Задача 18 Приватний підприємець – платник єдиного податку гр. Сороко звернувся за консультацією з приводу сплати ним внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України. Надайте правову консультацію з посиланням на відповідне законодавство.
Задача 19 До районного центру зайнятості звернулася гр. Соломіна, віком 18 років, яка закінчили у цьому році середню загальноосвітню школу та ніде до цього часу не працювала. Гр. Соломіна просила зареєструвати її як безробітну та направити на навчання за фахом «бухгалтер» з виплатою допомоги на період навчання терміном 2 роки. Чи законні вимоги гр. Соломіної? Надайте правову консультацію із належним обґрунтуваннями.
Задача 20 Гр. Усова у віці 54 років була звільнена за ініціативою роботодавця за скороченням штату. Через два дні після звільнення вона звернулася до державної служби зайнятості з заявою про призначення їй достроково пенсії за віком. Загальний трудовий стаж гр. Усової становить 31 рік. Чи буде задоволена заява гр. Усової? Надайте правову консультацію.
Задача 21 Працівниця статистичного управління Соміна народила дитину та, після використання відпустки по догляду за дитиною до трьох років, перебувала у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Працівниця Соміна звернулася за юридичною консультацією з такого питання: чи зараховується до страхового стажу для отримання допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю період перебування працівниці Соміної у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років та у відпустці без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку? Надайте юридичну консультацію.
Задача 22 Пенсіонер Петренко, віком 66 років, який одержує пенсію за вислугу років за службу в органах внутрішніх справ, – звернувся за роз’ясненням, чи має право він перейти на пенсію за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»? Пенсіонер Петренко служив в ОВС 30 років, а 5 років працював в районах Крайньої Півночі. Надайте юридичну консультацію.
Задача 23 Суб’єкт підприємницької діяльності гр. Ільченко водночас перебуває у трудових правовідносинах з державним підприємством, де він працює на умовах трудового договору. Гр. Ільченко звернувся за консультацією з проханням пояснити його обов’язки перед Пенсійним фондом щодо сплати страхових внесків на пенсійне страхування. Також гр. Ільченко цікавило, як мають сплачуватися внески у разі, якщо він у певні періоди через сезонний характер роботи не має доходу від підприємницької діяльності? Надайте юридичну консультацію.
Задача 24 53-х літня гр. Сорокіна 25 років працювала дояркою в колективному сільськогосподарському господарстві. У зв’язку зі скороченням виробництва останні 3 років гр. Сорокіна не працювала. Чи має вона право на пенсію? Чи буде ця пенсія пільговою? Як можливо підтвердити трудовий стаж за ті роки, коли вона працювала, але це не було відображено у трудовій книжці? Надайте юридичну консультацію.
Задача 25 Працівник Ільченко досяг 52 років. Загальний трудовий стаж Ільченко складає 27 років, із них – 11 років Ільченко працював на підземних роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1. Крім того, протягом роботи на підземних роботах Ільченко 4 роки працював на виборній посаді заступника голови міської ради. Його цікавить питання, чи включається у підземний стаж робота на виборній посаді? Чи матиме він право на призначення пільгової пенсії? Надайте юридичну консультацію.
Задача 26 Одинока мати, яка має дитину 8 років звернулася за юридичною консультацією щодо її прав на соціальний захист. Підготуйте консультацію з посиланням на відповідні норми права.
Задача 27 Викладач приватного вищого навчального закладу IV рівня акредитації гр. Антоненко має 30 років науково-педагогічного стажу у вищих навчальних закладах, з яких 10 років становить стаж у приватному закладі. Антоненко звернулася за консультацією до Пенсійного фонду з приводу того, на яких умовах буде здійснюватися пенсійне забезпечення. За яким Законом України буде здійснено її пенсійне забезпечення? Надайте юридичну консультацію.
Задача 28 Багатодітна мати 45 років, яка має 4-х дітей віком 21, 18, 10 і 6 років, працює у сільському господарстві. Вона запитує, чи передбачено чинним законодавством пенсійні пільги для таких матерів? На яких умовах вона може отримати пенсію за віком? Надайте юридичну консультацію.
Задача 29 53-х річна гр. Романова має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та перебуває на державній службі 10 років. Загальний трудовий стаж гр. Романової складає 27 років. Гр. Романова запитує, чи має вона право на пенсію державного службовця? Чи має вона право продовжувати працювати, одержуючи пенсію державного службовця. Надайте юридичну консультацію.
Задача 30 Пенсіонер Симонов після того, як пропрацював два роки після призначення пенсії за віком згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», звернувся за перерахунком пенсії. Пенсіонер Симонов подав документи про стаж та заробітну плату за ці два роки. Проте, спеціаліст управління Пенсійного фонду, провівши попередні розрахунки, повідомила йому, що в разі такого перерахунку, розмір пенсії Симонова зменшиться. Надайте юридичну консультацію про порядок перерахунку пенсії та можливі варіанти застосування законодавства з цього питання.
15. завдання для САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1 1. До предмета права соціального захисту входять такі майнові відносини: 1) пенсійні; 2) з приводу надання допомоги; 3) щодо надання соціальних послуг та пільг побутового характеру; 4) усі зазначені відповіді.
2. Соціальний захист – це: 1) комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах; 2) комплекс заходів, спрямованих на забезпечення добробуту непрацездатних членів суспільств в конкретних економічних умовах; 3) діяльність державних органів по визначенню соціальних груп, які найбільше зазнають соціальних ризиків; 4) усі визначення є правильними.
3. До соціального захисту не належать функції: 1) економічна; 2) політична; 3) демографічна; 4) виробнича; 5) соціально-реабілітаційна.
4. Система права соціального захисту поділяється на: 1) Спеціальну та Особливу; 2) Загальну та Спеціальну; 3) Загальну та Особливу; 4) Загальну, Особливу та Спеціальну.
5. Норми права соціального захисту: 1) кодифіковані; 2) частково кодифіковані; 3) не кодифіковані, містяться в різноманітних правових актах.
6. Зародження соціального права пов’язують із: 1) станом регулювання ринку праці; 2) розвитком правової системи; 3) появою правових держав; 4) зменшенням впливу публічних галузей права; 5) появою трудового права; 6) появою соціальних держав.
7. Основними принципами права соціального захисту України є: 1) створення системи соціального захисту працівникам які не мають додаткових доходів; 2) встановлення імперативної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів; 3) обмеження сфери правового регулювання відносинами для застрахованих осіб; 4) систематизація та інкорпорація правових норм; 5) оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання; 6) залежність права на соціальне забезпечення від соціального ризику.
8. Предметом права соціального захисту є: а) суспільні відносини, що пов’язані із трудовою діяльністю людини на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності чи у фізичної особи, та її участь у суспільній організації праці; б) соціальний захист, матеріальне забезпечення та обслуговування насамперед непрацездатних громадян; в) суспільні відносини, які виникають під час укладання договорів цивільно-правового характеру.
9. Зазначте, хто із наведених осіб не є правомочним суб’єктом правовідносин із соціального захисту: 1) громадяни похилого віку; 2) діти; 3) іноземні громадяни чи особи без громадянства; 4) інваліди; 5) хворі; 6) непрацездатні за інших обставин.
10. Об’єкти правовідносин із соціального захисту виникають: 1) від характеру обставин; 2) від характеру потреб; 3) від характеру нещасного випадку.
11. Зміст суб’єктивного права на соціальне забезпечення складається: 1) з права звернення суб’єкта права на соціальне забезпечення до відповідних державних органів; 2) з правомочності на отримання ним передбаченого законом певного виду й розміру соціального захисту в установлений процесуальними нормами строк; 3) з юридичної необхідності суб’єкта права на соціальне забезпечення на матеріальну допомогу.
12. Видами правовідносин соціального захисту є: 1) соціально-податкові; 2) соціально-захисні; 3) пільгові; 4) процедурні; 5) пасивні; 6) абсолютно визначені.
13. Основним інститутом Загальної частини права соціального захисту є: 1) інститут пенсійного забезпечення; 2) інститут соціальних ризиків; 3) норми права соціального захисту; 4) інститут юридичних фактів; 5) гарантії права на соціальний захист; 6) інститут надання соціальних пільг.
14. Назвіть інститути Загальної частини права соціального захисту: 1) інститут соціального захисту; 2) інститут пенсійного забезпечення; 3) інститут правосуб’єктності учасників соціально-забезпечувальних та пов’язаних з ними відносин; 4) гарантії права на соціальний захист; 5) інститут соціальних пільг; 6) інститут, що визначає принципи права соціального захисту.
15. Обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення, - це: 1) страховий ризик; 2) страховий випадок; 3) страховий поліс; 4) страховий стаж.
16. Страховик не зобов’язаний: 1) зареєструватися як платник страхових внесків; 2) сплачувати страхові внески; 3) надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати; 4) інформувати застраховану особу щодо обліку та звітності страхових коштів.
17. Страхувальник має право: 1) здійснювати перевірку видачі листків непрацездатності; 2) накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи; 3) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників; 4) здійснювати перевірку правильності нарахування страхових внесків.
18. Короткострокова грошова виплата, що надається з метою компенсації втраченого особою заробітку чи для її додаткової підтримки в разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів, – це: 1) пенсія; 2) соціальна послуга; 3) страхова допомога; 4) спеціальна пенсія; 5) соціальна допомога; 6) державна допомога.
19. Одноразові або періодичні грошові виплати короткострокового характеру, що здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку – це: 1) страхова допомога; 2) страхова пенсія; 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника; 4) допомога на поховання; 5) соціальна допомога; 6) соціальна послуга.
20. Винятково страховими є: 1) допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) субсидії на оплату житлово-комунальних послуг; 3) допомоги інвалідам з дитинства; 4) допомоги у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 5) допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; 6) допомоги дітям-інвалідам.
21. Не страховими (державними) є допомоги: 1) потерпілим внаслідок аварії; 2) у зв’язку з частковим безробіттям; 3) у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 4) малозабезпеченим сім’ям; 5) інвалідам з дитинства; 6) допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; 7) на поховання.
22. Які з названих відносин належать до соціально-страхових, як елемент предмета права соціального захисту? 1) страхування на випадок хвороби; 2) недержавні банківські депозити; 3) страхування майна на випадок техногенної катастрофи; 4) страхування життя; 5) загальнообов’язкове державне страхування життя пасажирів авіатранспорту; 6) загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.
23. Сукупність відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб’єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів, це: 1) спеціальний стаж; 2) страховий стаж; 3) трудовий стаж; 4) загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 5) вислуга років.
24. Назвіть причини зростання ролі актів органів місцевого самоврядування серед джерел права соціального захисту: 1) збільшення кількості соціальних пільг; 2) розширення сфери договірного регулювання відносин соціального захисту; 3) звуження сфери централізованого регулювання відносин соціального захисту; 4) розширення компетенції органів місцевого самоврядування у сфері регулювання відносин соціального захисту; 5) збільшення кількості виплат соціального захисту, що здійснюється за рахунок місцевих бюджетів; 6) реформування системи місцевого самоврядування;
25. Множинність джерел права соціального захисту є результатом: 1) збільшення числа соціальних пільг; 2) наявності різних видів соціальних виплат; 3) відсутності єдиного кодифікованого акту, який би врегулював увесь комплекс суспільних відносин соціального захисту; 4) зростанням ролі актів органів місцевого самоврядування; 5) реформування системи соціального захисту; 6) збільшення кількості виплат соціального захисту, що здійснюється за рахунок місцевих бюджетів.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2 26. До державних органів як суб’єктів права соціального захисту належать: 1) Фонд соціального захисту інвалідів; 2) Державна комісія регулювання ринків фінансових послуг в Україні; 3) Національний банк України; 4) медико-соціальна експертна комісія; 5) Міністерство охорони здоров’я України; 6) Міністерство України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.
27. Діяльність державних органів чи уповноважених державою установ щодо надання громадянам соціально-побутових, соціально-медичних, психолого-педагогічних, соціально-правових послуг та матеріальної допомоги з метою їх соціальної адаптації та реабілітації – це: 1) соціальна реабілітація інвалідів; 2) соціальна допомога; 3) соціальне обслуговування; 4) санаторно-курортне лікування; 5) забезпечення протезно-ортопедичними виробами; 6) інформаційні послуги безробітним.
28. До повноважень Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття належить: 1) призначення і здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) організація робочих місць для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; 3) призначення і виплата одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 4) надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; 5) оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей; 6) призначення і виплата допомоги в разі тимчасової непрацездатності.
29. Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється: 1) територіальними органами управлінь охорони праці; 2) відділами соціального страхування за місцем постійного проживання особи; 3) територіальними органами Пенсійного фонду за місцем проживання; 4) державною службою зайнятості за місцем постійного проживання; 5) державною службою зайнятості за місцем колишньої роботи; 6) державною службою зайнятості за місцем прописки.
30. Незалежними від особи обставинами припинення трудового договору визнаються: 1) у зв’язку із призовом або вступом на військову службу; 2) за ініціативою працівника у разі можливості продовження роботи; 3) розірвання строкового договору з ініціативи працівника; 4) за власним бажанням; 5) виконання роботодавцем умов колективного чи трудового договору; 6) у зв`язку з нез’явленням на роботу протягом більш як 12 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
31. Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру це: 1) сезонне безробіття 2) виробниче безробіття 3) територіальне безробіття 4) часткове безробіття 5) безробіття 6) галузеве безробіття.
32. Що не є гарантіями з боку держави у сфері зайнятості: 1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; 2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; 3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; 4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; 5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; 7) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; 8) додаткове сприяння у працевлаштуванні всіх категорій громадян.
33. Категорії громадян, що не мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню 1) один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дітей віком до чотирнадцяти; 2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; 4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років; 6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
34. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) за час перебування під арештом; 2) за час догляду за хворим членом сім'ї; 3) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 4) на період перебування у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
35. Медико-соціальні експертні комісії перебувають у віданні: 1) Міністерства соціальної політики України; 2) Фонду соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; 3) Фонду соціального захисту інвалідів; 4) місцевих державних адміністрацій; 5) Міністерства охорони здоров’я України; 6) Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання України.
36. Листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною жінкою воднораз на: 1) 185 календарних днів; 2) 126 календарних днів; 3) 70 календарних днів; 4) 98 календарних днів; 5) 140 календарних днів; 6) 190 календарних днів; 7) 56 календарних днів.
37. За тривалістю у часі непрацездатність поділяється на: 1) короткострокову; 2) неповноліття; 3) стійку; 4) до 18 років; 5) потенційну; 6) довгострокову.
38. Юридичний факт, що лежить в основі постійної непрацездатності це: 1) неповноліття; 2) пенсійний вік; 3) недієздатність; 4) професійне захворювання; 5) дієздатність; 6) нещасний випадок на виробництві.
39. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати: 1) місячної заробітної плати; 2) 0,5 місячної заробітної плати; 3) 1,5 місячної заробітної плати; 4) 2/3 місячної заробітної плати.
40. Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи є: 1) рішення про встановлення групи інвалідності; 2) довідка з МСЕК; 3) листок тимчасової непрацездатності; 4) довідка стаціонару протезно-ортопедичного підприємства; 5) направлення на обстеження, видане фельдшером.
41. Обставини, що зумовлюють тимчасову фізичну нездатність особи здійснювати трудову діяльність: 1) догляд за дитиною; 2) інвалідність; 3) не досягнення особи 21-річного віку; 4) ступінь втрати працездатності; 5) вагітність та пологи; 6) хвороба особи.
42. До соціальних страхових фондів належать: 1) Фонд пенсійного забезпечення України; 2) Фонд соціального страхування України; 3) Пенсійний фонд України; 4) Фонд пенсійного страхування України; 5) Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; 6) Фонд соціального забезпечення України.
43. Соціально значима обставина об’єктивного характеру, з настанням якої громадяни (члени їхніх сімей) не здатні самостійно себе утримувати, а тому потребують додаткового матеріального захисту з боку держави, це: 1) складна життєва ситуація; 2) страховий випадок; 3) види соціального захисту; 4) юридичний фактичний склад; 5) соціальний захист; 6) соціальний ризик; 7) страхова подія.
44. Члени сім’ї померлого в результаті нещасного випадку вважаються такими, що були на його утриманні, якщо: 1) вони перебували на його утриманні; 2) одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; 3) не працювали на день смерті годувальника; 4) втратили право на одержання від нього такого утримання не пізніше 10 місяців з дня смерті годувальника; 5) проживали спільно з померлим годувальником; 6) одержували від нього допомогу, яка була для них додатковим джерелом засобів до існування.
45. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо: 1) захворювання, яке її зумовило, визнається професійним; 2) травми, отримані внаслідок обмороження; 3) травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою; 4) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо не пов’язані з виконанням особою трудової діяльності; 5) травми отримані внаслідок виконання незаконних розпоряджень роботодавця; 6) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо пов’язані з виконанням особою трудової діяльності.
46. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника, що мають право на страхові виплати у разі його смерті, вважаються: 1) жінки, які досягли 50 років; і чоловіки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють; 2) чоловік або дружина померлого годувальника, якщо він (вона) не працює; 3) один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 14-річного віку; 4) тітка чи дядько померлого годувальника, які визнані інвалідами; 5) діти які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми; навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 6) інваліди-члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
47. Нещасний випадок вважається таким, що стався на виробництві, коли він настав під час: 1) виконання громадських обов’язків; 2) прямування до місця відрядження; 3) перебування на робочому місці протягом робочого часу; 4) перебування у відпустці; 5) проїзду на роботу громадським транспортом; 6) використання власного транспортного засобу.
48. Інвалідністю внаслідок загального захворювання вважається: 1) раптове погіршення стану здоров’я особи; 2) інвалідність, отримана під час прямування до місця відрядження; 3) інвалідність з дитинства; 4) інвалідність, отримана під час перебування на робочому місці протягом робочого часу; 5) інвалідність внаслідок поранення; 6) інвалідність внаслідок обмороження.
49. Залежно від причин настання розрізняють такі види інвалідності: 1) внаслідок втрати здатності до навчання; 2) внаслідок трудового каліцтва; 3) внаслідок загального захворювання; 4) внаслідок рішення суду; 5) внаслідок втрати здатності до адаптації; 6) внаслідок втрати годувальника.
50. До комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з найманим працівником включаються: 1) представник МСЕК; 2) спеціаліст служби охорони праці; 3) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (за згодою); 4) керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок; 5) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (обов’язково); 6) потерпілий.
51. Не є різновидами спеціального стажу, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: 1) стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 2; 2) вислуга років ; 3) період трудової діяльності, яка здійснювалася в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них; 4) стаж наукової роботи; 5) страховий стаж; 6) стаж роботи в органах прокуратури.
52. Суб’єктами солідарної системи є: 1) застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; 2) страхувальники; 3) Пенсійний фонд; 4) уповноважений банк; 5) підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій; 6) суб’єкти, вказані в пунктах 1) - 6).
53. Назвіть рівні системи пенсійного страхування в Україні. 1) солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 2) пенсійне страхування; 3) накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 4) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 5) корпоративне пенсійне страхування; 6) загальнообов’язкове пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб. 54. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» непрацездатними членами сім’ї померлого годувальника, що мають право на страхові виплати у разі його смерті, вважаються: 1) діти, які не досягли 16 років (сюди також відноситься дитина померлого, яка народилась протягом не більше 10-місячного строку після його смерті); 2) працюючі батьки пенсіонери; 3) чоловік або дружина померлого годувальника, якщо він/вона не працює; 4) чоловік або дружина померлого годувальника, якщо він/вона працює; 5) діти, які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 21 року; 6) діти з 15 до 23 років, які не працюють, або старші за цей вік, але через вади фізичного чи розумового розвитку самі не спроможні заробляти.
55. Назвіть принципи на яких здійснюється загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: 1) заінтересованість кожної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; 2) договірне визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 3) законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового пенсійного страхування; 4) необов’язковість страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; 5) право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; 6) недержавні гарантії реалізації застрахованими особам своїх прав, передбачених законом. 56. Пенсійне страхування в Україні існує у таких формах: 1) загальнообов’язкове недержавне пенсійне страхування; 2) солідарна форма недержавного пенсійного страхування; 3) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 4) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 5) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб; 6) корпоративне пенсійне страхування.
57. Суб’єктами солідарної системи пенсійного страхування є: 1) страхові організації; 2) засновники Пенсійного фонду України; 3) недержавні пенсійні фонди; 4) користувачі коштів; 5) страхувальники; 6) застраховані особи.
58. Суб’єктами недержавного пенсійного страхування є: 1) підприємства та установи, що здійснюють виплату і доставку пенсій 2) Пенсійний фонд України 3) пенсіонери 4) засновники пенсійних фондів 5) Накопичувальний фонд 6) вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів
59. Суб’єктами обов’язкової накопичувальної системи пенсійного страхування є: 1) компанія з управління пенсійними активами; 2) підприємства, установи, що здійснюють виплату і доставку пенсій; 3) страхові організації; 4) державні службовці; 5) вкладники та учасники пенсійних фондів; 6) посадові особи органів місцевого самоврядування. 7) Фонд соціального страхування від нещасних випадків.
60. Назвіть основні джерела формування коштів фондів загальнообов’язкового державного соціального страхування: 1) штрафні санкції, які накладаються за законодавством про оподаткування; 2) страхові внески роботодавців; 3) штрафні санкції за порушення порядку сплати страхових внесків; 4) прибуток страхових організацій; 5) оподаткування прибутку роботодавців; 6) доходи від господарської діяльності.
61. Об’єктом загальнообов’язкового державного соціального страхування є: 1) договір страхування; 2) соціальні послуги; 3) фонд загальнообов’язкового державного соціального страхування; 4) надання матеріального забезпечення; 5) сплата страхових внесків; 6) страховий випадок.
62. Назвіть особливості за якими загальнообов’язкове державне соціальне страхування відрізняється від цивільно-правового договору страхування: 1) можливість зміни умов участі у цьому виді страхування угодою сторін; 2) підстави та розміри страхових виплат визначаються страховиком; 3) імперативний характер; 4) добровільність; 5) підстави та розміри страхових виплат визначаються угодою сторін; 6) умови участі у цьому виді страхування визначаються законом.
63. Суб’єктами одержання спеціальних пенсій є: 1) державні службовці; 2) особи, які працюють на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці; 3) працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я; 4) особи – інваліди по зору I групи; 5) військовослужбовці офіцерського складу, звільнені з військової служби; 6) депутати місцевих рад.
64. Які з перелічених категорій осіб не мають права на спеціальну пенсію? 1) державні службовці; 2) інваліди війни; 3) працівники комунальних навчальних закладів I-II рівня акредитації; 4) інваліди I групи внаслідок нещасного випадку на виробництві; 5) військовослужбовці строкової служби звільнені з військової служби; 6) народні депутати України.
65. Добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можуть брати: 1) працівники воєнізованих формувань; 2) особи, які проходять строкову військову службу у військових формуваннях утворених відповідно до законів України; 3) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; 4) студенти, які навчаються з відривом від виробництва і не працюють; 5) громадяни України, які працюють на умовах трудового договору; 6) особи, які обрані на виборні посади до органів місцевого самоврядування, які отримують заробітну плату на цій посаді.
66. Назвіть принципи на яких здійснюється загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: 1) заінтересованість кожної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію 2) договірне визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування 3) законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового пенсійного страхування 4) необов’язковість страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно 5) право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню 6) недержавні гарантії реалізації застрахованими особам своїх прав, передбачених законом.
67. За рахунок яких коштів здійснюється фінансування Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві: 1) внесків найманих працівників; 2) добровільних внесків та інших надходжень, отримання яких суперечить законодавству; 3) внесків страховиків; 4) коштів, одержаних від стягнення відповідно до законодавства штрафів і пені з працівників Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві; 5) внесків роботодавців; 6) прибутку, одержаного від тимчасово вільних коштів Фонду на депозитних рахунках.
68. Назвіть обов’язки роботодавця (страхувальника) в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності: 1) забезпечувати працівників засобами індивідуального і колективного захисту; 2) забезпечити сплату працівниками страхових внесків; 3) подавати звітність робочому органу виконавчої дирекції фонду соціального страхування від нещасних випадків; 4) щомісяця подавати центральному органу Фонду соціального страхування від нещасних випадків відомості про чисельність працівників; 5) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про тимчасові переведення працівників підприємства; 6) інформувати робочий орган виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків про кожний третій нещасний випадок на підприємстві.
69. Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку: 1) які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше; 2) які досягли загального пенсійного віку; 3) які на день звільнення мають 13 років вислуги; 4) які мають на день звільнення зі служби загальний стаж роботи 25 років – чоловіки і 20 років – жінки; 5) які мають на день звільнення не менше 10 років військової служби або служби в органах внутрішніх справ; 6) які мають на день звільнення не менше 10 років і 6 місяців військової служби або служби в органах внутрішніх справ.
70. Максимальний розмір пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не повинен перевищувати: 1) 80% відповідних сум грошового забезпечення; 2) 6 мінімальних пенсій за віком; 3) 12 мінімальних пенсій за віком; 4) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, – 95%, до категорій 2 – 90% відповідних сум грошового забезпечення; 5) 90% відповідних сум грошового забезпечення; 6) 85% відповідних сум грошового забезпечення.
71. Застрахованими особами в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є: 1) роботодавці, які сплачують внески на цей вид страхування; 2) військовослужбовці, які проходять строкову військову службу; 3) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору у фізичних осіб; 4) особи, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб; 5) особи, які отримують довічну пенсію і не працюють; 6) особи обрані на виборні посади в органах місцевого самоврядування.
71. Які з наведених категорій осіб не мають права на пенсію за особливі заслуги перед Україною? 1) народні депутати України; 2) ветерани праці; 3) члени Кабінету Міністрів України; 4) ветерани Великої Вітчизняної війни, нагороджені за бойові дії медаллю «За відвагу»; 5) особи, відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»; 6) судді Конституційного суду України.
72. Вкажіть на виплати, які не є державною соціальною допомогою: 1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам; 2) державна допомога сім’ям з дітьми; 3) державна допомога особам, яким виповнилось 100 і більше років; 4) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 5) державна одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності застрахованої особи; 6) державна допомога по тимчасовій непрацездатності.
73. Вкажіть, у якій формі надаються страхові допомоги: 1) одягом та продуктами харчування; 2) у грошовій формі; 3) проїзними квитками; 4) одягом та взуттям; 5) лише продуктами харчування; 6) у формі журналів та книг.
74. Виділіть у наведеному переліку страхові допомоги: 1) грошова допомога біженцям; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 4) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; 5) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; 6) державна допомога особам яким виповнилось 100 і більше років.
75. Вкажіть, які з наведених у переліку видів допомоги є страховими: 1) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 4) державна соціальна допомога інвалідам та дітям інвалідам; 5) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) допомога на дітей одиноким матерям.
76. Вкажіть розмір допомоги по вагітності та пологам, яка надається застрахованим у системі соціального страхування жінкам: 1) 100% середньої заробітної плати (доходу); 2) у подвійному розмірі від середнього заробітку жінки; 3) 60% середньої заробітної плати (доходу); 4) 70% середньої заробітної плати (доходу); 5) 80% середньої заробітної плати (доходу); 6) 90% середньої заробітної плати (доходу).
77. Плата за житло та комунальні послуги знижується на 50 відсотків: 1) інвалідам війни; 2) особами, які мають особливі заслуги перед Україною; 3) громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастроф; 4) учасникам бойових дій та особам прирівняним до них; 5) інвалідам загального захворювання; 6) реабілітованим громадянам.
78. Право на першочергове забезпечення житлом мають особи, що потребують поліпшення житлових умов: 1) інваліди 1 і 2 групи внаслідок загального захворювання; 2) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 3) реабілітовані жертви політичних репресій; 4) особи, які повернулися з державного дитячого закладу; 5) громадяни віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) інваліди праці.
79. Право на безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування мають: 1) особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; 2) інваліди І групи внаслідок загального захворювання; 3) учасники бойових дій; 4) інваліди ІІ групи внаслідок професійного захворювання; 5) інваліди з дитинства 1 і 2 груп; 6) діти-потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи. 80. Право на першочергове і безоплатне встановлення телефону мають: 1) громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) інваліди війни; 3) діти-інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) учасники бойових дій; 5) учасники війни; 6) особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною.
81. Правом зниження плати за користування житлом чи комунальними послугами користуються: 1) громадяни, які належать до I та II категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% оплати за житло та комунальні послуги; 2) інваліди війни – у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 3) повні кавалери ордена Слави - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 4) учасники бойових дій та особи, які прирівняні до них - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 5) реабілітовані громадяни – у розмірі 100% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 6) учасники війни - у розмірі 30% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 7) діти війни.
82. Які з наведених ознак притаманні страховим пенсіям? 1) юридичними фактами, що зумовлюють виплату страхових пенсій, є обставини, передбачені договором із державним соціальним страховим фондом 2) умовою призначення страхової пенсії є наявність страхового стажу 3) суб’єктами права на пенсію є незастраховані особи 4) умовою призначення пенсії є наявність трудового стажу 5) суб’єктами права на пенсію є застраховані особи, а у випадках, передбачених законом, члени їхніх сімей 6) страхові пенсії виплачуються за рахунок коштів Державного бюджету.
83. За рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія у зв’язку з втратою годувальника; 2) пенсія з установленим періодом; 3) трудова пенсія; 4) державна пенсія; 5) соціальна пенсія; 6) пенсія за віком.
84. Які серед перерахованих міжнародно-правових актів є джерелом права соціального захисту? 1) Декларація про створення Співдружності Незалежних держав; 2) Декларація про права інвалідів; 3) Конвенція про правову допомогу з цивільних, сімейних і кримінальних справ; 4) Віденська конвенція про правонаступництво держав у відкладенні договорів; 5) Загальна декларація прав людини; 6) Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
16. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
Тема 1. Поняття, предмет, метод та система права соціального захисту 1. Соціальний захист – це: 1) комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту кожного члена суспільства в конкретних економічних умовах; 2) комплекс заходів, спрямованих на забезпечення добробуту непрацездатних членів суспільств в конкретних економічних умовах; 3) діяльність державних органів по визначенню соціальних груп, які найбільше зазнають соціальних ризиків; 4) усі визначення є правильними.
2. До соціально – забезпечувальних відносин належать: 1) відносини по лікуванню; 2) відносини між державними органами і застрахованими особами; 3) відносини по укладенню трудового договору; 4) відносини щодо перерахування коштів з державного бюджету цільовим фондам; 5) відносини між роботодавцем і працівником; 6) відносини щодо надання соціальної допомоги.
3. Зародження соціального права пов’язують із: 1) станом регулювання ринку праці; 2) розвитком правової системи; 3) появою правових держав; 4) зменшенням впливу публічних галузей права; 5) появою трудового права; 6) появою соціальних держав.
4. Основою(ядром) предмета права соціального захисту є: 1) відносини щодо перерахування коштів з державного бюджету цільовим фондом; 2) соціально-забезпечувальні відносини; 3) процедурні відносини; 4) соціально-страхові відносини; 5) відносини по перерозподілу страхових коштів; 6) матеріальні відносини.
5. До процедурних відносин у сфері соціального захисту належать: 1) відносини по перерозподілу страхових коштів; 2) відносини по реалізації права на соціальне забезпечення; 3) відносини щодо надання соціальних послуг; 4) соціально-страхові відносини; 5) відносини, щодо встановлення юридичних фактів; 6) відносини по сплаті страхових внесків.
6. Основними принципами права соціального захисту України є: 1) створення системи соціального захисту працівникам які не мають додаткових доходів; 2) встановлення імперативної відповідальності за нецільове використання бюджетних коштів; 3) обмеження сфери правового регулювання відносинами для застрахованих осіб; 4) систематизація та інкорпорація правових норм; 5) оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання; 6) залежність права на соціальне забезпечення від соціального ризику.
7. Предметом права соціального захисту є: а) суспільні відносини, що пов’язані із трудовою діяльністю людини на підприємстві, в установі, організації незалежно від форми власності чи у фізичної особи, та її участь у суспільній організації праці; б) соціальний захист, матеріальне забезпечення та обслуговування насамперед непрацездатних громадян; в) суспільні відносини, які виникають під час укладання договорів цивільно-правового характеру.
8. Зміст суб’єктивного права на соціальне забезпечення складається: 1) з права звернення суб’єкта права на соціальне забезпечення до відповідних державних органів; 2) з правомочності на отримання ним передбаченого законом певного виду й розміру соціального захисту в установлений процесуальними нормами строк; 3) з юридичної необхідності суб’єкта права на соціальне забезпечення на матеріальну допомогу.
9. Основним інститутом Загальної частини права соціального захисту є: 1) інститут пенсійного забезпечення; 2) інститут соціальних ризиків; 3) норми права соціального захисту; 4) інститут юридичних фактів; 5) гарантії права на соціальний захист; 6) інститут надання соціальних пільг.
10. Назвіть інститути Загальної частини права соціального захисту: 1) інститут соціального захисту; 2) інститут пенсійного забезпечення; 3) інститут правосуб’єктності учасників соціально-забезпечувальних та пов’язаних з ними відносин; 4) гарантії права на соціальний захист; 5) інститут соціальних пільг; 6) інститут, що визначає принципи права соціального захисту.
11. Основним інститутом Спеціальної частини права соціального захисту є: 1) інститут загальнообов’язкового державного соціального страхування; 2) інститут соціально-забезпечувальних відносин; 3) норми права соціального захисту; 4) інститут державних соціальних стандартів і соціальних гарантій; 5) інститут соціальних пільг; 6) інститут процедурних відносин.
Тема 2. Правовідносини із соціального захисту. Джерела права соціального захисту 1. Врегульовані нормами права соціального захисту відносини, які виникають в результаті встановлення юридичних фактів, що є необхідними для функціонування соціально-забезпечувальних правовідносин, - це: 1) правовідносини соціального захисту 2) допоміжні правовідносини 3) соціально-захисні відносини 4) процесуальні правовідносини 5) процедурні правовідносини 6) відносини, що тісно пов’язані із соціально-забезпечувальними. 2. Видами правовідносин соціального захисту є: 1) соціально-податкові; 2) соціально-захисні; 3) пільгові; 4) процедурні; 5) пасивні; 6) абсолютно визначені.
3. Зазначте, хто із наведених осіб не є правомочним суб’єктом правовідносин із соціального захисту: 1) громадяни похилого віку; 2) діти; 3) іноземні громадяни чи особи без громадянства; 4) інваліди; 5) хворі.
4. Правовий статус спеціальних суб’єктів, які одержують соціальне забезпечення, визначається: 1) Законом України «Про зайнятість населення» 2) Законом України «Про реабілітацію інвалідів в Україні» 3) Законом України «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні» 4) Законом України «Про соціальні послуги» 5) Законом України «Про статус ветеранів військової служби та їх соціальний захист» 6) Законом України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам».
5. Суспільні відносини, що врегульовані нормами права та стосуються матеріального забезпечення громадян чи надання їм соціальних послуг і пільг у разі настання соціальних ризиків за рахунок коштів соціальних фондів та бюджетів різних рівнів, – це: 1) процедурні відносини 2) соціально-страхові відносини 3) процесуальні відносини 4) соціально-забезпечувальні відносини 5) соціально-захисні правовідносини 6) правовідносини соціального страхування.
6. Об’єктами соціально-забезпечувальних правовідносин є: 1) соціальні ризики 2) інвалідність 3) соціальні пільги 4) страхові ризики 5) пенсії 6) нещасні випадки на виробництві.
7. Які з названих відносин належать до соціально-страхових, як елемент предмета права соціального захисту? 1) страхування життя на випадок техногенної катастрофи 2) загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням 3) загальнообов’язкове державне страхування життя пасажирів авіатранспорту 4) обов’язкове страхування працівників органів внутрішніх справ 5) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування 6) страхування майна на випадок екологічної катастрофи.
8. Нормативно-правові акти та акти договірного характеру, які ухвалюються компетентними державними та іншими уповноваженими органами з метою регулювання соціально-забезпечувальних відносин – це: 1) предмет права соціального захисту 2) система права соціального захисту 3) джерела права соціального захисту 4) організаційні форми соціального захисту 5) система правових норм 6) предмет права соціального захисту.
9. Назвіть особливість джерел права соціального захисту: 1) важлива роль законів серед джерел права соціального захисту 2) наявність законодавства, яке визначає засадничі ідеї для видів соціального захисту 3) участь застрахованих осіб у нормотворчій діяльності 4) важлива роль конституційних положень для джерел права соціального захисту 5) велика вага серед джерел права соціального захисту України документів договірного характеру, ухвалених на міжнародному рівні 6) розвиненість правової бази для надання різних видів соціального захисту.
10. Які серед перерахованих законів є джерелами права соціального захисту? 1) Про охорону навколишнього природного середовища 2) Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні 3) Про страхування 4) Про оподаткування прибутку підприємств 5) Про колективні договори й угоди 6) Про основи соціальної захищеності інвалідів.
Тема 3. Організаційно-правові основи соціального страхування 1. Залежно від організаційно-правової форми соціального захисту, в якій здійснюється забезпечення, суб’єктів, які одержують таке забезпечення, можна поділити на: 1) незастрахованих 2) страхувальників 3) застрахованих 4) страховиків 5) загальних 6) спеціальних.
2. Обставина, внаслідок якої застрахована особа або члени її сім’ї можуть втратити тимчасово засоби існування та потребувати матеріального забезпечення, - це: 1) страховий ризик; 2) страховий випадок; 3) страховий поліс; 4) страховий стаж.
3. Страховик не зобов’язаний: 1) зареєструватися як платник страхових внесків; 2) сплачувати страхові внески; 3) надавати на вимогу застрахованої особи відомості щодо заробітної плати; 4) інформувати застраховану особу щодо обліку та звітності страхових коштів.
4. Страхувальник має право: 1) здійснювати перевірку видачі листків непрацездатності; 2) накладати фінансової санкції та адміністративні штрафи; 3) брати участь в управлінні Фондом через своїх представників; 4) здійснювати перевірку правильності нарахування страхових внесків.
5. Короткострокова грошова виплата, що надається з метою компенсації втраченого особою заробітку чи для її додаткової підтримки в разі настання соціального ризику за рахунок коштів соціальних страхових фондів чи бюджетів різних рівнів, – це: 1) пенсія; 2) соціальна послуга; 3) страхова допомога; 4) спеціальна пенсія; 5) соціальна допомога; 6) державна допомога.
6. Суб’єктами, які надають соціальне забезпечення, є: 1) суб’єкти, які забезпечують реалізацію належного особі права на соціальне забезпечення 2) платники страхових внесків 3) спеціалізовані державні підприємства та установи 4) суб’єкти, які підтверджують наявність юридичного фактичного складу, що є підставою виникнення права на соціальне забезпечення 5) суб’єкти, які підтверджують наявність спеціального стажу роботи 6) соціальні страхові фонди
7. Одноразові або періодичні грошові виплати короткострокового характеру, що здійснюються за рахунок коштів соціальних страхових фондів при настанні страхового випадку – це: 1) страхова допомога; 2) страхова пенсія; 3) пенсія у зв’язку з втратою годувальника; 4) допомога на поховання; 5) соціальна допомога; 6) соціальна послуга.
8. Винятково страховими є: 1) допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами; 2) субсидії на оплату житлово-комунальних послуг; 3) допомоги інвалідам з дитинства; 4) допомоги у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 5) допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю; 6) допомоги дітям-інвалідам.
9. Не страховими (державними) є допомоги: 1) потерпілим внаслідок аварії; 2) у зв’язку з частковим безробіттям; 3) у зв’язку з нещасним випадком на виробництві; 4) малозабезпеченим сім’ям; 5) інвалідам з дитинства; 6) на поховання.
10. Сукупність відповідних періодів, протягом яких особа самостійно або на її користь інші уповноважені суб’єкти сплачують страхові внески до спеціалізованих страхових фондів, це: 1) спеціальний стаж; 2) страховий стаж; 3) трудовий стаж; 4) загальнообов’язкове державне соціальне страхування; 5) вислуга років.
11. До соціальних страхових фондів належать: 1) Фонд пенсійного забезпечення України; 2) Фонд соціального страхування України; 3) Пенсійний фонд України; 4) Фонд пенсійного страхування України; 5) Фонд соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності; 6) Фонд соціального забезпечення України.
Тема 4. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття1. До повноважень Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття належить: 1) призначення і здійснення одноразової виплати допомоги по безробіттю для організації безробітним підприємницької діяльності; 2) організація робочих місць для інвалідів самостійно або разом з органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування чи з іншими заінтересованими суб’єктами підприємницької діяльності; 3) призначення і виплата одноразової матеріальної допомоги безробітному та непрацездатним особам, які перебувають на його утриманні; 4) надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних; 5) оплата путівок на санаторно-курортне лікування застрахованим особам та членам їх сімей; 6) призначення і виплата допомоги в разі тимчасової непрацездатності.
2. Реєстрація та облік громадян, які звертаються за сприянням у працевлаштуванні, здійснюється: 1) територіальними органами управлінь охорони праці; 2) відділами соціального страхування за місцем постійного проживання особи; 3) територіальними органами Пенсійного фонду за місцем проживання; 4) державною службою зайнятості за місцем постійного проживання; 5) державною службою зайнятості за місцем колишньої роботи; 6) державною службою зайнятості за місцем прописки.
3. Незалежними від особи обставинами припинення трудового договору визнаються: 1) у зв’язку із призовом або вступом на військову службу; 2) за ініціативою працівника у разі можливості продовження роботи; 3) розірвання строкового договору з ініціативи працівника; 4) за власним бажанням; 5) виконання роботодавцем умов колективного чи трудового договору; 6) у зв`язку з нез’явленням на роботу протягом більш як 12 місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.
4. Вимушене тимчасове скорочення нормальної або встановленої законодавством України тривалості робочого часу, перерва в одержанні заробітку або скорочення його розміру через тимчасове припинення виробництва без припинення трудових відносин з причин економічного, технологічного, структурного характеру це: 1) сезонне безробіття 2) виробниче безробіття 3) територіальне безробіття 4) часткове безробіття 5) безробіття 6) галузеве безробіття.
5. Що не є гарантіями з боку держави у сфері зайнятості: 1) вільне обрання місця застосування праці та виду діяльності, вільний вибір або зміну професії; 2) одержання заробітної плати (винагороди) відповідно до законодавства; 3) професійну орієнтацію з метою самовизначення та реалізації здатності особи до праці; 4) професійне навчання відповідно до здібностей та з урахуванням потреб ринку праці; 5) підтвердження результатів неформального професійного навчання осіб за робітничими професіями; 6) безоплатне сприяння у працевлаштуванні, обранні підходящої роботи та одержанні інформації про ситуацію на ринку праці та перспективи його розвитку; 7) захист від дискримінації у сфері зайнятості, необґрунтованої відмови у найманні на роботу і незаконного звільнення; 8) додаткове сприяння у працевлаштуванні всіх категорій громадян.
6. Категорії громадян, що не мають додаткових гарантій у сприянні працевлаштуванню: 1) один з батьків або особа, яка їх замінює і має на утриманні дітей віком до чотирнадцяти; 2) діти-сироти та діти, позбавлені батьківського піклування, особи, яким виповнилося 15 років та які за згодою одного з батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; 3) особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування; 4) молодь, яка закінчила або припинила навчання у загальноосвітніх, професійно-технічних і вищих навчальних закладах, звільнилася із строкової військової або альтернативної (невійськової) служби (протягом шести місяців після закінчення або припинення навчання чи служби) і яка вперше приймається на роботу; 5) особи, яким до настання права на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» залишилося 10 і менше років; 6) інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
7. За якими принципами здійснюється соціальне страхування на випадок безробіття: 1) нецільового використання коштів страхування на випадок безробіття 2) добровільності страхування на випадок безробіття особами, які проходять строкову військову службу 3) солідарності та субсидування 4) обов’язковості страхування на випадок безробіття всіх працюючих на умовах трудового договору (контракту) та на інших підставах передбачених законодавством про працю 5) добровільності фінансування Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття витрат, пов’язаних з наданням матеріального забезпечення у випадку безробіття та соціальних послуг в обсягах, передбачених законами 6) договірного визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного соціального страхування.
8. Добровільно можуть застраховуватися в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: 1) іноземці, які тимчасово працюють за наймом в Україні, якщо інше не передбачено міжнародними договорами нашої держави 2) інваліди, незалежно від причини і групи інвалідності 3) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу: 4) громадяни України, які працюють за межами держави та не застраховані в системі соціального страхування на випадок безробіття країни перебування 5) працюючі пенсіонери.
9. Назвіть права роботодавця як страхувальника в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: 1) брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до Закону і статуту Фонду 2) на судовий захист своїх прав 3) сплачувати страхові внески на цей вид страхування 4) надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про заробітну плату працівників, використання робочого часу тощо 5) надавати виконавчій дирекції Фонду відомості в установленому порядку про прийняття на роботу працівників 6) отримувати від Фонду роз’яснення чинного законодавства щодо порядку сплати страхових внесків.
10. Назвіть обов’язки застрахованих в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: 1) повідомляти державну службу зайнятості про виїзд за межі України з туристичною метою 2) повідомляти державну службу зайнятості про виїзд за межі України з метою працевлаштування 3) своєчасно сплачувати страхові внески у розмірах і порядку визначених законом 4) допомагати фонду у виявленні порушень чинного законодавства, що регулює порядок вивільнення працівників 5) брати участь в управлінні страхуванням на випадок безробіття через своїх представників відповідно до цього Закону 6) своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.
11. Страховим випадком у системі загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття є: 1) банкрутство підприємства 2) необхідність перекваліфікації 3) участь у громадських роботах 4) відсторонення від роботи з незалежних від працівника причини 5) тимчасова непрацездатність 6) безробіття.
Тема 5. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням 1. Допомога по тимчасовій непрацездатності не надається: 1) за час перебування під арештом; 2) за час догляду за хворим членом сім'ї; 3) за час примусового лікування, призначеного за постановою суду; 4) на період перебування у додатковій відпустці у зв’язку з навчанням.
2. Листок непрацездатності у зв’язку з вагітністю та пологами видається за місцем спостереження за вагітною жінкою воднораз на: 1) 185 календарних днів; 2) 126 календарних днів; 3) 70 календарних днів; 4) 98 календарних днів; 5) 140 календарних днів; 6) 56 календарних днів.
3. За тривалістю у часі непрацездатність поділяється на: 1) короткострокову; 2) неповноліття; 3) стійку; 4) до 18 років; 5) потенційну; 6) довгострокову.
4. Юридичний факт, що лежить в основі постійної непрацездатності це: 1) неповноліття; 2) пенсійний вік; 3) недієздатність; 4) професійне захворювання; 5) дієздатність; 6) нещасний випадок на виробництві.
5. Сума допомоги по тимчасовій непрацездатності в розрахунку на місяць не повинна перевищувати: 1) місячної заробітної плати; 2) 0,5 місячної заробітної плати; 3) 1,5 місячної заробітної плати; 4) 2/3 місячної заробітної плати.
6. Основним документом, що засвідчує тимчасову непрацездатність особи є: 1) рішення про встановлення групи інвалідності; 2) довідка з МСЕК; 3) листок тимчасової непрацездатності; 4) довідка стаціонару протезно-ортопедичного підприємства; 5) направлення на обстеження, видане фельдшером.
7. Обставини, що зумовлюють тимчасову фізичну нездатність особи здійснювати трудову діяльність: 1) догляд за дитиною; 2) інвалідність; 3) не досягнення особи 21-річного віку; 4) ступінь втрати працездатності; 5) вагітність та пологи; 6) хвороба особи.
8. Вкажіть розмір допомоги по тимчасовій непрацездатності якщо страховий стаж особи становить 7 років 8 місяців: 1) 50 % середньої заробітної плати(доходу) 2) 30 % середньої заробітної плати(доходу) 3) 60 % середньої заробітної плати(доходу) 4) 40 % середньої заробітної плати(доходу) 5) 80 % середньої заробітної плати(доходу) 6) 70 % середньої заробітної плати(доходу).
9. Яким з нижчеперелічених суб’єктів допомога по тимчасовій непрацездатності надається у розмірі 100% середньомісячного заробітку (доходу) незалежно від страхового стажу: 1) працівникам органів нотаріату; 2) робітникам; 3) науковим і науково-педагогічним працівникам; 4) працівникам кредитних установ; 5) застрахованим особам, віднесеним до 1-4 категорії осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) одному з батьків або особі, що їх замінює та доглядає хвору дитину віком до 14 років, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи; 7) інваліду.
10. Назвіть максимальний термін виплати допомоги по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов’язаної з нещасним випадком на виробництві, що надається застрахованим особам, які працюють на сезонних і тимчасових роботах: 1) 125 календарних днів протягом календарного року 2) 95 календарних днів протягом календарного року 3) 135 календарних днів протягом календарного року 4) 105 календарних днів протягом календарного року 5) 85 календарних днів протягом календарного року 6) 75 календарних днів протягом календарного року 7) 70 календарних днів протягом календарного року.
11. Інвалідністю внаслідок загального захворювання вважається: 1) раптове погіршення стану здоров’я особи; 2) інвалідність, отримана під час прямування до місця відрядження; 3) інвалідність з дитинства; 4) інвалідність, отримана під час перебування на робочому місці протягом робочого часу; 5) інвалідність внаслідок поранення; 6) інвалідність внаслідок обмороження.
Тема 6. Загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності 1. Члени сім’ї померлого в результаті нещасного випадку вважаються такими, що були на його утриманні, якщо: 1) вони перебували на його утриманні; 2) одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування; 3) не працювали на день смерті годувальника; 4) втратили право на одержання від нього такого утримання не пізніше 10 місяців з дня смерті годувальника; 5) проживали спільно з померлим годувальником; 6) одержували від нього допомогу, яка була для них додатковим джерелом засобів до існування.
2. Інвалідність вважається такою, що настала внаслідок трудового каліцтва, якщо: 1) захворювання, яке її зумовило, визнається професійним; 2) травми, отримані внаслідок обмороження; 3) травми, у тому числі отримані внаслідок заподіяних тілесних ушкоджень іншою особою; 4) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо не пов’язані з виконанням особою трудової діяльності; 5) травми отримані внаслідок виконання незаконних розпоряджень роботодавця; 6) нещасний випадок, який зумовив втрату працездатності, стався за обставин та умов, які безпосередньо пов’язані з виконанням особою трудової діяльності. 3. Відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, що спричинили втрату працездатності» непрацездатними членами сім`ї померлого годувальника, що мають право на страхові виплати у разі його смерті, вважаються: 1) жінки, які досягли 50 років; і чоловіки, які досягли 55 років, якщо вони не працюють; 2) чоловік або дружина померлого годувальника, якщо він (вона) не працює; 3) один з подружжя або один з батьків померлого чи інший член сім’ї, якщо він не працює та доглядає дітей, братів, сестер або онуків померлого, які не досягли 14-річного віку; 4) тітка чи дядько померлого годувальника, які визнані інвалідами; 5) діти які є учнями, студентами (курсантами, слухачами, стажистами) денної форми; навчання – до закінчення навчання, але не більш як до досягнення ними 23 років; 6) інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності.
4. Нещасний випадок вважається таким, що стався на виробництві, коли він настав під час: 1) виконання громадських обов’язків; 2) прямування до місця відрядження; 3) перебування на робочому місці протягом робочого часу; 4) перебування у відпустці; 5) проїзду на роботу громадським транспортом; 6) використання власного транспортного засобу.
5. До комісії з розслідування нещасного випадку, що стався з найманим працівником включаються: 1) представник МСЕК; 2) спеціаліст служби охорони праці; 3) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (за згодою); 4) керівник робіт, який безпосередньо відповідає за стан охорони праці на робочому місці, де стався нещасний випадок; 5) представник робочого органу Фонду державного соціального страхування від нещасного випадку (обов’язково); 6) потерпілий.
6. Вкажіть, хто з нижчеперелічених суб’єктів не належить до непрацездатних членів сім’ї, які мають право на одержання щомісячних страхових виплат у разі смерті потерпілого від нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання: 1) непрацездатні особи, які не перебували на утриманні померлого, але мають на це право 2) жінки, які досягли 55 років, і чоловіки, які досягли 60 років, якщо вони не працюють 3) неповнолітні діти, на утримання яких померлий виплачував або був зобов’язаний виплачувати аліменти 4) інваліди – члени сім’ї потерпілого на час інвалідності 5) діти, які не досягли 16 років 6) діти, які є учнями, студентами,заочної форми навчання – до закінчення навчання, але не більше як до досягнення ними 23 років.
7. Назвіть тривалість розгляду робочими органами виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України справи про призначення потерпілому страхових виплат: 1) два тижні 2) 30 днів 3) 5 днів 4) 10 днів 5) один місяць 6) 15 днів.
8. Вкажіть випадки коли Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України може відмовити у призначені страхових виплат: 1) якщо мали місце навмисні дії потерпілого, спрямовані на створення умов для настання страхового випадку 2) у випадку подання роботодавцем або потерпілим Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України свідомо неправдивих відомостей про страховий випадок 3) якщо нещасного випадку зазнав працівник прокуратури 4) якщо страхового випадку зазнала особа, яка добровільно застрахована у Фонді соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України 5) якщо страхового випадку зазнала особа, що працює на умовах трудового договору 6) якщо потерпілий від нещасного випадку на виробництві був переведений на легшу роботу.
9. Назвіть випадки припинення страхових виплат Фондом соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України: 1) у випадку переведення особи на легшу роботу 2) у випадку перебування особи у щорічній додатковій відпустці 3) за час навчання на курсах підвищення кваліфікації 4) у випадку звільнення особи з підприємства, на якому вона зазнала нещасного випадку 5) якщо з’ясувалось, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості 6) у випадку скерування застрахованої особи на навчання до вищого навчального закладу.
10. Вкажіть розмір допомоги у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності, яка виплачується Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України: 1) 70% середньої заробітної плати 2) 50% середньої заробітної плати 3) 100% середньої заробітної плати 4) 60% середньої заробітної плати 5) 80% середньої заробітної плати 6) 90% середньої заробітної плати.
Тема 7. Загальні положенняпенсійної системи України1. Не є різновидами спеціального стажу, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування: 1) стаж на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 2; 2) вислуга років ; 3) період трудової діяльності, яка здійснювалася в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до них; 4) стаж наукової роботи; 5) страховий стаж; 6) стаж роботи в органах прокуратури.
2. Суб’єктами солідарної системи є: 1) застраховані особи, а в окремих випадках, визначених цим Законом, - члени їхніх сімей та інші особи; 2) страхувальники; 3) Пенсійний фонд; 4) уповноважений банк; 5) підприємства, установи, організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій; 6) суб’єкти, вказані в пунктах 1) - 6).
3. Чи є підстави для продовження виплати пенсії в разі втрати годувальника утриманцям, які досягли 18-річного віку і навчаються: - на заочному відділенні навчального закладу (не працює)? - на платному підготовчому відділенні ВУЗу? - в комерційному коледжі (стипендії не отримують, самі платять за навчання)? - в госпрозрахункових групах державних навчальних закладів (стипендією не забезпечуються)?
4. Назвіть рівні системи пенсійного страхування в Україні. 1) солідарна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 2) пенсійне страхування; 3) накопичувальна система загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 4) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 5) корпоративне пенсійне страхування; 6) загальнообов’язкове пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб.
5. Пенсійне страхування в Україні існує у таких формах: 1) загальнообов’язкове недержавне пенсійне страхування; 2) солідарна форма недержавного пенсійного страхування; 3) пенсійне страхування суб’єктів підприємницької діяльності; 4) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування; 5) загальнообов’язкове державне пенсійне страхування фізичних та юридичних осіб; 6) корпоративне пенсійне страхування.
6. Назвіть принципи на яких здійснюється загальнообов’язкове державне пенсійне страхування: 1) заінтересованість кожної особи у власному матеріальному забезпеченні після виходу на пенсію; 2) договірне визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового державного пенсійного страхування; 3) законодавче визначення умов і порядку здійснення загальнообов’язкового пенсійного страхування; 4) необов’язковість страхування осіб, які забезпечують себе роботою самостійно; 5) право на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування осіб, які не підлягають загальнообов’язковому державному пенсійному страхуванню; 6) недержавні гарантії реалізації застрахованими особам своїх прав, передбачених законом.
7. Суб’єктами солідарної системи пенсійного страхування є: 1) страхові організації; 2) засновники Пенсійного фонду України; 3) недержавні пенсійні фонди; 4) користувачі коштів; 5) страхувальники; 6) застраховані особи.
8. За рахунок коштів Накопичувального фонду, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснюються такі пенсійні виплати: 1) довічна обумовлена пенсія 2) пенсія у зв’язку з втратою годувальника 3) страхова пенсія 4) трудова пенсія 5) спеціальна пенсія 6) одноразова виплата.
9. Суб’єктами недержавного пенсійного страхування є: 1) підприємства та установи, що здійснюють виплату і доставку пенсій 2) Пенсійний фонд України 3) пенсіонери 4) засновники пенсійних фондів 5) Накопичувальний фонд 6) вкладники та учасники недержавних пенсійних фондів.
10. Недержавні пенсійні фонди відповідно до закону можуть здійснювати такі види пенсійних виплат: 1) пенсія за вислугу років 2) пенсія з установленим періодом 3) довічна обумовлена пенсія 4) пенсія на визначений строк 5) одноразова пенсійна виплата 6) пенсія за віком.
11. Вкажіть не правильно названі підстави для здійснення пенсійних виплат недержавними пенсійними фондами є: 1) визнання учасника фонду інвалідом 2) наявності в учасника фонду страхового стажу не менше 5 років 3) досягнення учасником фонду пенсійного віку чоловіками 60 років, жінками 55 років 4) смерть учасника фонду 5) виїзд учасника фонду на постійне проживання за межі України 6) медично-підтверджений критичний стан здоров’я учасника фонду.
12. Які з наведених положень про страхові пенсії є правильними? 1) пенсія у зв’язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім’ї померлого годувальника вважається непрацездатним, а членам сім’ї, які досягли пенсійного віку, - довічно 2) розмір пенсії по інвалідності в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування визначається шляхом множення заробітної плати на коефіцієнт страхового стажу 3) для обчислення пенсії в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування враховується заробітна плата за всі місяці страхового стажу 4) пенсійні активи, що обліковуються на накопичувальному пенсійному рахунку в Накопичувальному фонді, не успадковуються 5) пенсійний вік, після досягнення якого учасник недержавного пенсійного фонду має право на отримання пенсійної виплати, визначається за заявою учасника фонду і може бути меншим або більшим від пенсійного віку, який надає право на пенсію за загальнообов’язковим державним пенсійним страхуванням, але не більше ніж на 10 років, якщо інше не визначене законами 6) члени сім’ї померлого годувальника, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували пенсію, не мають право на пенсію у зв’язку з втратою годувальника.
Тема 8. пенсійне забезпечення окремих категорій осіб 1. Суб’єктами одержання спеціальних пенсій є: 1) державні службовці; 2) особи, які працюють на роботах з особливо важкими і особливо шкідливими умовами праці; 3) працівники державних і комунальних закладів охорони здоров’я; 4) особи – інваліди по зору I групи; 5) військовослужбовці офіцерського складу, звільнені з військової служби; 6) депутати місцевих рад.
2. Які з перелічених категорій осіб не мають права на спеціальну пенсію? 1) державні службовці; 2) інваліди війни; 3) працівники комунальних навчальних закладів I-II рівня акредитації; 4) інваліди I групи внаслідок нещасного випадку на виробництві; 5) військовослужбовці строкової служби звільнені з військової служби; 6) народні депутати України.
3. Прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення: 1) за наявності стажу роботи не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років 2) при досягненні пенсійного віку, чоловіки -50 років, жінки - 45 років 3) за наявності страхового стажу не менше 5 років 4) за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури – не менше 20 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури – не менше 15 років 5) незалежно від досягнення пенсійного віку 6) за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури – не менше 10 років.
4. В якому розмірі призначається пенсія посадовим особам місцевого самоврядування? 1) за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати 2) за кожний повний рік роботи понад 10 років на службі в органах місцевого самоврядування та/або державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати 3) за кожний повний рік роботи понад страховий стаж пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати 4) 80 відсотків заробітної плати 5) у розмірі пенсії за віком в солідарній системі, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 6) 70 відсотків заробітної плати. 5. До виборних посад в органах місцевого самоврядування належать посади: 1) голови районної державної адміністрації 2) заступника сільського, селищного, міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради 3) голови постійної комісії з питань бюджету обласної, Київської та Севастопольської міських рад, якщо він працює на постійній основі 4) керуючого справами (секретаря) виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті ради 5) міського голови 6) керівника секретаріату районної, обласної ради.
6. Пенсія посадовим особам місцевого самоврядування виплачується: 1) у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», – за рахунок коштів Пенсійного фонду України 2) частина пенсії, що перевищує розмір пенсії із солідарної системи, – за рахунок коштів Державного бюджету України 3) у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», – за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів 4) за рахунок коштів відповідних місцевих бюджетів 5) за рахунок коштів Пенсійного фонду України 6) за рахунок коштів Державного бюджету України.
7. Пенсія державним службовцям виплачується: 1) у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», – за рахунок коштів Пенсійного фонду України 2) частина пенсії, що перевищує розмір пенсії із солідарної системи, – за рахунок коштів Державного бюджету України 3) за рахунок коштів Державного бюджету України 4) за рахунок коштів, виділених на утримання державного органу, в якому працював державний службовець 5) за рахунок коштів Пенсійного фонду України 6) у частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», – за рахунок коштів, виділених на утримання державного органу, в якому працював державний службовець.
8. В якому розмірі призначається пенсія державним службовцям? 1) 50 відсотків заробітної плати 2) 80 відсотків заробітної плати 3) за кожний повний рік роботи понад страховий стаж пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати 4) у розмірі пенсії за віком в солідарній системі, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» 5) за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на два відсотки заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати 6) за кожний повний рік роботи понад 10 років на державній службі пенсія збільшується на один відсоток заробітку, але не більше 90 відсотків заробітної плати.
9. Пенсія по інвалідності державним службовцям призначається: 1) за наявності стажу державної служби не менше 20 років незалежно від місця роботи на час встановлення інвалідності 2) у розмірі 90 відсотків заробітної плати 3) особам, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами внаслідок нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання 4) за наявності страхового стажу для чоловіків – не менше 25 років, для жінок – не менше 20 років 5) за наявності стажу державної служби не менше 10 років стажу державної служби на посадах віднесених до посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням пенсії вони працювали на цих посадах 6) особам, які у період перебування на державній службі визнані інвалідами І та ІІ груп, незалежно від часу встановлення інвалідності.
Тема 9. Державне пенсійне забезпечення1. Добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування можуть брати: 1) працівники воєнізованих формувань; 2) особи, які проходять строкову військову службу у військових формуваннях утворених відповідно до законів України; 3) особи, які проходять альтернативну (невійськову) службу; 4) студенти, які навчаються з відривом від виробництва і не працюють; 5) громадяни України, які працюють на умовах трудового договору; 6) особи, які обрані на виборні посади до органів місцевого самоврядування, які отримують заробітну плату на цій посаді.
2. Суб’єктами одержання спеціальних пенсій є: 1) депутати сільської ради 2) інваліди з дитинства 3) народні депутати 4) особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ 5) працівники державних закладів охорони здоров’я 6) бортпровідники.
3. Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом незалежно від віку: 1) які мають на день звільнення зі служби вислугу 20 років і більше; 2) які досягли загального пенсійного віку; 3) які на день звільнення мають 13 років вислуги; 4) які мають на день звільнення зі служби загальний стаж роботи 25 років – чоловіки і 20 років – жінки; 5) які мають на день звільнення не менше 10 років військової служби або служби в органах внутрішніх справ; 6) які мають на день звільнення не менше 10 років і 6 місяців військової служби або служби в органах внутрішніх справ.
4. Максимальний розмір пенсії за вислугу років військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ не повинен перевищувати: 1) 80% відповідних сум грошового забезпечення; 2) 6 мінімальних пенсій за віком; 3) 12 мінімальних пенсій за віком; 4) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби і віднесені до категорії 1, – 95%, до категорій 2 – 90% відповідних сум грошового забезпечення; 5) 90% відповідних сум грошового забезпечення; 6) 85% відповідних сум грошового забезпечення.
5. Застрахованими особами в системі загальнообов’язкового державного соціального страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням є: 1) роботодавці, які сплачують внески на цей вид страхування; 2) військовослужбовці, які проходять строкову військову службу; 3) особи, які працюють на умовах цивільно-правового договору у фізичних осіб; 4) особи, які працюють на умовах трудового договору у фізичних осіб; 5) особи, які отримують довічну пенсію і не працюють; 6) особи обрані на виборні посади в органах місцевого самоврядування.
6. Які з наведених категорій осіб не мають права на пенсію за особливі заслуги перед Україною? 1) народні депутати України; 2) ветерани праці; 3) члени Кабінету Міністрів України; 4) ветерани Великої Вітчизняної війни, нагороджені за бойові дії медаллю «За відвагу»; 5) особи, відзначені почесним званням України, колишніх Союзу РСР та Української РСР «народний»; 6) судді Конституційного суду України.
7. Вкажіть на виплати, які не є державною соціальною допомогою: 1) державна соціальна допомога особам, які не мають права на пенсію та інвалідам; 2) державна допомога сім’ям з дітьми; 3) державна допомога особам, яким виповнилось 100 і більше років; 4) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 5) державна одноразова допомога у разі стійкої втрати професійної працездатності застрахованої особи; 6) державна допомога по тимчасовій непрацездатності.
8. Вкажіть суб’єктів права на пенсію за особливі заслуги перед Україною: 1) народні депутати України 2) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 3) учасники Олімпійських ігор 4) дійсні члени Національної академії наук України 5) особи, нагороджені значком «Ударник соціалістичного змагання» 6) матері, які народили п’ятеро і більше дітей та виховали їх до шестирічного віку 7) військовослужбовці.
9. Які з перелічених категорій осіб не мають права на спеціальну пенсію? 1) державні службовці 2) інваліди війни 3) працівники комунальних навчальних закладів I-II рівня акредитації 4) інваліди I групи внаслідок нещасного випадку на виробництві 5) військовослужбовці строкової служби звільнені з військової служби 6) народні депутати України 7) військовослужбовці та особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.
Тема 10. Організаційно-правові основи державної соціальної допомоги 1. Вкажіть, у якій формі надаються страхові допомоги: 1) одягом та продуктами харчування; 2) у грошовій формі; 3) проїзними квитками; 4) одягом та взуттям; 5) лише продуктами харчування; 6) у формі журналів та книг.
2. Виділіть у наведеному переліку страхові допомоги: 1) грошова допомога біженцям; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною); 4) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітним підприємницької діяльності; 5) державна соціальна допомога інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам; 6) державна допомога особам яким виповнилось 100 і більше років.
3. Вкажіть, які з наведених у переліку видів допомоги є страховими: 1) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного; 2) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім’ям; 3) допомога на дітей, над якими встановлено опіку чи піклування; 4) державна соціальна допомога інвалідам та дітям інвалідам; 5) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності; 6) допомога на дітей одиноким матерям.
4. Вкажіть допомоги, що надаються Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття: 1) допомога по вагітності та пологам 2) допомога по частковому безробіттю 3) допомога по тимчасовій непрацездатності 4) соціальна пенсія безробітному 5) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного 6) допомога у зв’язку з тимчасовою непрацездатністю до відновлення працездатності або встановлення інвалідності.
5. Які з нижчеперелічених допомог виплачуються Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття: 1) допомога на поховання у разі смерті безробітного або особи, яка перебувала на його утриманні 2) допомога при народженні дитини 3) щомісячна страхова виплата в разі часткової чи повної втрати працездатності 4) державна соціальна допомога малозабезпеченим сім»ям 5) матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного 6) пошук підходящої роботи та сприяння у працевлаштуванні, у тому числі шляхом надання роботодавцю дотації створення додаткових робочих місць.
6. Назвіть допомоги, що їх виплачує Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності: 1) державна допомога інвалідам з дитинства 2) допомога на дітей одиноким матерям 3) допомога по безробіттю, у тому числі одноразова її виплата для організації безробітними підприємницької діяльності 4) допомога на дітей, які перебувають під опікою та піклуванням 5) допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною) 6) допомога по частковому безробіттю.
7. Матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного надається: 1) Фондом медичного страхування 2) Пенсійним фондом 3) Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності 4) Накопичувальним пенсійним фондом 5) Фондом загальнообов’язкового державного соціального страхування на випадок безробіття 6) Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві
8. Вкажіть розмір допомоги по вагітності та пологам, яка надається застрахованим у системі соціального страхування жінкам: 1) 100% середньої заробітної плати (доходу); 2) у подвійному розмірі від середнього заробітку жінки; 3) 60% середньої заробітної плати (доходу); 4) 70% середньої заробітної плати (доходу); 5) 80% середньої заробітної плати (доходу); 6) 90% середньої заробітної плати (доходу).
9. Назвіть Закон, який визначає загальні підстави та умови надання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям: 1) Закон України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім’ям» 2) Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» 3) Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» 4) Закон України «Про соціальний захист» 5) Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам 6) Закон України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від тимчасової втрати працездатності та витрат зумовлених народженням та похованням.
Тема 11. Статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС 1. Загальними суб’єктами, які отримують соціальне забезпечення, є: 1) ветерани праці 2) ветерани військової служби 3) безробітні 4) учасники бойових дій 5) особи, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи 6) малозабезпечені
2. Плата за житло та комунальні послуги знижується на 50 відсотків: 1) інвалідам війни; 2) особами, які мають особливі заслуги перед Україною; 3) громадянам, віднесеним до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастроф; 4) учасникам бойових дій та особам прирівняним до них; 5) інвалідам загального захворювання; 6) реабілітованим громадянам.
3. Повністю від плати за житло та комунальні послуги звільняються: 1) інваліди І групи внаслідок загального захворювання 2) учасники бойових дій та особи прирівняні до них 3) повні кавалери ордена Трудової Слави, а також члени їх сімей, що спільно з ними проживають 4) діти-інваліди, інвалідність яких пов’язана з Чорнобильською катастрофою 5) учасники війни та особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 6) особи нагороджені чотирма і більше медалями “За відвагу”.
4. Право на першочергове забезпечення житлом мають особи, що потребують поліпшення житлових умов: 1) інваліди 1 і 2 групи внаслідок загального захворювання; 2) особи, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною; 3) реабілітовані жертви політичних репресій; 4) особи, які повернулися з державного дитячого закладу; 5) громадяни віднесені до категорії 3 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 6) інваліди праці.
5. Право на безоплатне придбання ліків за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування мають: 1) особи, реабілітовані відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв політичних репресій на Україні», які стали інвалідами внаслідок репресій або є пенсіонерами; 2) інваліди І групи внаслідок загального захворювання; 3) учасники бойових дій; 4) інваліди ІІ групи внаслідок професійного захворювання; 5) інваліди з дитинства 1 і 2 груп; 6) діти-потерпілі внаслідок Чорнобильської катастрофи.
6. Право на придбання ліків з оплатою 50 відсотків їхньої вартості мають: 1) інваліди з дитинства 1 та 2 групи 2) учасники війни, а також особи, на яких поширюється чинність Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” 3) інваліди I і II групи внаслідок професійного захворювання 4) пенсіонери за віком 5) особи, які мають особливі трудові заслуги перед державою 6) громадяни віднесені до категорій 1-4 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.
7. Право на першочергове і безоплатне встановлення телефону мають: 1) громадяни, віднесені до категорій 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи; 2) інваліди війни; 3) діти-інваліди внаслідок Чорнобильської катастрофи; 4) учасники бойових дій; 5) учасники війни.
8. Правом зниження плати за користування житлом чи комунальними послугами користуються: 1) громадяни, які належать до I та II категорії постраждалих від Чорнобильської катастрофи у розмірі 50% оплати за житло та комунальні послуги; 2) інваліди війни – у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 3) повні кавалери ордена Слави - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 4) учасники бойових дій та особи, які прирівняні до них - у розмірі 75% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 5) реабілітовані громадяни – у розмірі 100% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами; 6) учасники війни - у розмірі 30% вартості оплати за користування житлом чи комунальними послугами.
9. Різновидами спеціального стажу, який дає право на призначення пільгового пенсійного забезпечення в солідарній системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, є: 1) трудовий стаж 2) стаж військової служби, служби в органах внутрішніх справ, органах державної пожежної охорони 3) стаж служби в органах місцевого самоврядування 4) безперервний стаж 5) стаж працівників, які безпосередньо зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, визначених Списком № 2 6) період трудової діяльності на територіях радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Тема 12. Міжнародне право соціального захисту. Соціальний захист у зарубіжних країнах 1. Особливістю джерел права соціального захисту є: 1) важлива роль законів серед джерел права соціального захисту; 2) наявність законодавства, яке визначає засадничі ідеї для видів соціального захисту; 3) участь застрахованих осіб у нормотворчій діяльності; 4) важлива роль конституційних положень для джерел права соціального захисту; 5) велика вага серед джерел права соціального захисту України документів; договірного характеру, ухвалених на міжнародному рівні.
2. До основних принципових положень права соціального захисту України належить: 1) встановлення імперативної відповідальності за порушення сплати страхових внесків; 2) відповідність соціального захисту міжнародним стандартам соціального захисту; 3) оптимальне поєднання централізованого і локального правового регулювання; 4) створення додаткових умов особам які потребують соціального захисту; 5) систематизація та інкорпорація правових норм; 6) обмеження сфери правового регулювання відносинами надання матеріального забезпечення.
3. Суть принципу відповідальності соціального захисту міжнародним стандартам соціального захисту полягає у: 1) відповідності норм соціального захисту об’єктивним закономірностям існування й розвитку людини та суспільства; 2) основою соціального захисту громадян є соціальне страхування; 3) гарантування соціальним забезпеченням гідного життєвого рівня громадян; 4) створення на основі засадничих положень міжнародних стандартів норм вітчизняного права соціального захисту; 5) надання соціального захисту у розмірі не нижчому за прожитковий мінімум; 6) підставою виникнення у особи права на соціальне забезпечення є соціальний ризик.
4. Які серед перерахованих міжнародно-правових актів є джерелом права соціального захисту? 1) Декларація про створення Співдружності Незалежних держав; 2) Декларація про права інвалідів; 3) Конвенція про правову допомогу з цивільних, сімейних і кримінальних справ; 4) Віденська конвенція про правонаступництво держав у відкладенні договорів; 5) Загальна декларація прав людини; 6) Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини.
17. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ
18. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Дараганова Н. В. Право соціального захисту : навчально-методичний комплекс / Н. В. Дараганова. – К.: ВНЗ «Національна академія управління», 2013. – 301 с. Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для семінарських занять; 2.3. Тестові завдання; 2.4. Білети для заліку (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.7. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів (електронний варіант); 2.8. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
19. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Обов’язкові джерела
Нормативно-правові акти
Навчальні та наукові джерела
Інформаційні джерела правової інформації на електронних носіях та В Інтернеті
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/
Навчально-методичне видання Кафедра цивільного та господарського права
Дараганова Ніна Володимирівна
Право соціального захисту Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. ___. Обл.-вид. арк. ___. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||