Правове забезпечення земельної реформи і приватизації земель

Правове забезпечення земельної реформи і приватизації земель 28.12.2014 08:51

 

Київський національний університет імені Тараса Шевченка

Юридичний факультет

Кафедра земельного та аграрного права

 

 

 

 

Правове забезпечення земельної реформи

і приватизації земель

 

ПРАКТИКУМ

 

для студентів спеціальності 7.03040101 “Правознавство”

освітньо-кваліфікаційний рівень “спеціаліст”

 

 

Затверджено

на засіданні кафедри земельного

та аграрного права

Протокол № 7

Від 21.03.2013 р.

 

Декан юридичного факультету

 

Гриценко І.С.___________

 

 

 

 

 

 

КИЇВ – 2013

 

Практикум зі спецкурсу«Правове забезпечення земельної реформи і приватизації земель»для студентів спеціальності 6.060100 “Правознавство”освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст”.

 

 

 

Укладачі:

к.ю.н., доц. Заєць О. І.

к.ю.н., ас. Правдюк В.М.

 

 

Лектор:

к.ю.н., доц. Заєць О. І.

 

 

Викладач:

к.ю.н., ас. Правдюк В.М.

 

 

Рецензент:

д.ю.н., проф. Мірошниченко А.М.

 

 

 

 

 

 

 

Погоджено

з науково-методичною комісією

юридичного факультету

Київського національного університету

імені Тараса Шевченка

Протокол № __

від "___" ____________ 2013 р.

___________________________

Підпис голови НМК факультету

 

 

 

 

 

 

© Заєць О.І., Правдюк В.М., 2013

 

 

 

ЗМІСТ

 

Вступ......................................................................................................................4

Тема 1: Поняття та загальна характеристика земельної реформи....................5

Тема 2:Історія земельних реформ в Україні.....................................................7

Тема 3:Правове забезпечення основних напрямків земельної реформи в Україні на сучасному етапі......................................................................................10

Тема 4:Загальна характеристика приватизації земельних ділянок за законодавством України..........................................................................................12

Тема 5:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок за т.зв. «повною» процедурою............................................................................................15

Тема 6:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок за т.зв. «спрощеною» процедурою.....................................................................................17

Тема 7:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок юридичними особами....................................................................................................................20

Тема 8: Правове забезпечення приватизації земельних ділянок шляхом їх продажу на конкурентних засадах.........................................................................22

Додатки…..………………………………………………………………………24 

Нормативно-правові акти...............................................................................42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Практикум розрахований на студентів юридичного факультету, які вивчаютьспецкурс „Правове забезпечення земельної реформи і приватизації земель”, та має на меті сприяти їм у засвоєнні наукових положень зазначеного спецкурсу, положень національного земельного законодавства, а також здобути навички його застосування у конкретних суспільних відносинах при вирішенні конкретних справ.

Задачі практикуму згруповані відповідно до тем, визначених програмою спецкурс „Правове забезпечення земельної реформи і приватизації земель”, за якими передбачено проведення практичних занять.

Умови задач практикуму сформульовані із урахуванням сучасного стану земельного законодавства та враховують необхідність застосування до триваючих земельних правовідносин законодавства, що вже втратило чинність.

Питання до задач із практикуму дозволяють студентам не тільки опанувати зміст чинного законодавства, навчитись кваліфікувати правовідносини за галузевою належністю та застосовувати положення нормативно-правових актів у конкретних відносинах, але й засвоїти теоретичний матеріал як по темі, з якої вирішується задача, так і з інших тем. В ході вирішення задач студенти будуть мати можливість складати різного роду юридичні документи: позовні заяви, рішення органів публічної влади, юридичні висновки тощо, що корисно для їх майбутньої практичної діяльності.

Практикум містить перелік основних нормативно-правових актів земельного законодавства та інших нормативних джерел із 121 найменування, які мають відношення до проблематики спецкурсу і які можуть бути використані студентами при вирішенні задач, а також сприятимуть формуванню в них цілісного уявлення про систему відповідного законодавства.

 

Практичні завдання до Змістовного модуля1:«Правове забезпечення земельної реформи в Україні»

 

 

Тема 1:Поняття та загальна характеристика земельної реформи.

 

Задача 1.

В Житомирській області проводиться реконструкція автошляху загальнодержавного значення, що передбачено Державною програмою розвитку автомобільних доріг загального користування. Реконструкцію автошляху проводить підрядник, який, застосовуючи сучасні технології, виготовляє бетон високої якості, що використовується при покритті дорожнього полотна. Для виготовлення бетону необхідний пісок.

Листом облдержадміністрації надано дозвіл районним державним адміністраціям затверджувати проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок, змінювати їх цільове призначення та надавати в користування підряднику для влаштування кар’єрів по видобуванню ґрунту. За таких обставин райдержадміністрації в січні-березні поточного року затвердили проекти землеустрою, змінили цільове призначення земель сільськогосподарського та лісогосподарського призначення і надали в оренду земельні ділянки для влаштування кар’єрів по видобуванню ґрунту за 20 і більше кілометрів від автодороги, яка будується.

На підставі таких рішень підрядник порушує землі, влаштовує кар’єри по видобуванню, за його твердженням, ґрунту, з якого виділяє пісок певної фракції і використовує його для виготовлення бетону для реконструкції автошляху. При цьому він не отримав дозволу на спеціальне використання надр, не сплачує за користування ними, не відшкодовує втрат сільськогосподарського та лісогосподарського виробництва.

Прокурор виніс ряд протестів на рішення райдержадміністрацій та припис підряднику про усунення порушень чинного законодавства.

У скарзі вищестоящому прокурору підрядник мотивував свої дії тим, що, по-перше, відповідно до ч. 2 ст. 122 ЗКУ районні державні адміністрації мають право надавати земельні ділянки за межами населених пунктів, в тому числі змінюючи їх цільове призначення, для будівництва об’єктів, пов’язаних з обслуговуванням жителів територіальних громад району. По-друге, земельні ділянки надані для видобування ґрунту, який не віднесено до корисних копалин. По-третє, ст. 208 ЗКУ звільняє від відшкодування втрат юридичні особи у разі використання земельних ділянок для будівництва державних об’єктів дорожнього будівництва.

 

Визначте коло правовідносин, що виникли в даному казусі.

Яке рішення за формою та змістом повинен прийняти вищестоящий прокурор?

Вирішити справу.

 

Задача 2.

Рішенням Київської обласної ради у 2003 році оголошено заказником – памяткою природи місцевого значення «Лісовий заказник місцевого значення «Ворзельський»» площею 85 га, затверджено Положення про лісовий заказник місцевого значення «Ворзельський» та зобов’язано Бучанську лісогосподарську установу управління житлово-комунального господарства Київської облдержадміністрації винести в натуру межі заказника, а контури меж нанести на планово-картографічні матеріали земле- і лісовпорядкування з детальною характеритикою в таксаційних описах.

Пунктом 1.2 вищезазначеного Положення передбачено, що заказник «Ворзельський» розташований в адміністративних межах Ворзельської сільської ради на території Бучанської лісогосподарської установи, а саме у кварталах № 14, 16, 17, 18, 19, 24, 28.

Відповідно до Охоронного зобов’язання, зареєстрованого в Державному управлінні охорони навколишнього природного середовища в Київській області 1.02.2004 р., землекористувачем є Комунальне підприємство Київської обласної ради «Обласний лісгосп», яке має забезпечувати додержання вимог заповідного режиму на території заказника та згідно із Законом «Про природно-заповідний фонд» має винести в натуру межі природно-заповідної території, встановити державні межові, інформаційно-охоронні щити тощо. Цим Охоронним зобов’язанням забороняється надання ділянок під будівництво, в оренду.

Рішенням Ворзельської селищної ради від 20.01.2005 р. ТОВ «Курортіндустрія» (с.м.т. Ворзель) затверджено проект землеустрою та надано в оренду земельну ділянку площею 2,3 га терміном на 25 років для будівництва курортно-оздоровчого комплексу за адресою: Київська обл., с.м.т. Ворзель, вул. Леніна 35а. Цільове призначення – землі рекреаційного призначення.

В ході прокурорської перевірки накладанням планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування Бучанської лісогосподарської установи на карту місцевості Ворзельської сільської ради встановлено, що вищезазначена земельна ділянка надана в оренду за рахунок земель лісового заказника «Ворзельський», розташованих у кварталі 14 відділу 6.

Прокурор звернувся до господарського суду  Київської області з позовною заявою про скасування рішення Ворзельської селищної ради від 20.01.2005 р. та визнання недійсним договору оренди вищезазначеної земельної ділянки.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Вирішити справу.

 

Задача 3.

Державне агентство України з управління зоною відчуження (далі – ДАЗВ) своїм наказом затвердило Акт вибору та обстеження трьох земельних ділянок від 20 листопада 2012 р. за загальною площею 4,6 га, складеного комісією, створеною за наказом ДАЗВ. Обстеження земельних ділянок проводилося для ТОВ «Грин Волд» з метою проведення реабілітаційних заходів на території зони відчуження та відселеної частини зони безумовного (обов’язкового) відселення, реалізації проекту щодо створення вітрових електростанцій та виконання протоколу намірів щодо їх будівництва, затвердженого ДАЗВ від 10 травня 2011 р. на підставі Положення про ДАЗВ, затвердженого Указом Президента України від 6 квітня 2011 р.

На земельних ділянках знаходяться деревна і чагарникова рослинність, відсутні особливо цінні угіддя, будівлі, споруди та інженерні мережі. Земельні ділянки розташовані на землях, які згідно з Законом «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» виводяться із господарського обігу, знаходяться у Київській області в межах територій, що згідно з Державними актами на право постійного користування землею надані Державному департаменту – Адміністрації зони відчуження та безумовного (обов’язкового) відселення.

Тим же наказом від 20 листопада 2012 р. ТОВ «Грин Волд» надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення вищезазначених земельних ділянок. За наказом при укладенні договору із землевпорядною організацією ТОВ «Грин Волд» зобов’язане було передбачити:

-         розрахунок втрат лісогосподарського виробництва та збитків, що будуть заподіяні ДАЗВ;

-         погодження проекту землеустрою з ДАВЗ, органом земельних ресурсів, природоохоронним, санітарно-епідеміологічним органом, органом містобудування і архітектури та охорони культурної спадщини;

-         обов’язкову державну землевпорядну експертизу.

Після одержання позитивного висновку експертизи ТОВ «Грин Волд» повинно передати проект землеустрою на затвердження до ДАВЗ.

Ознайомившись із наказом, керівництво ТОВ «Грин Волд» вирішило звернутись до відомої юридичної компанії для з’ясування правомірності цього документу.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Дайте розгорнутий юридичний аналіз наказу ДАЗВ та правових можливостей отримати земельні ділянки в Чорнобильській зоні.

На якому юридичному титулі ТОВ «Грин Волд» може отримати вищезазначені земельні ділянки?

 

Тема 2:Історія земельних реформ в Україні.

 

Задача 1.

16 квітня 1979 р. між гр-ном Харитоненко А.П. та гр-кою Карпич Л.Д. було укладено договір купівлі-продажу будинку, згідно з яким Харитоненко А.П. продав Карпич Л.Д. житловий будинок, який належав йому на праві особистої власності у с. Масалаєвка Сосницького р-ну Чернігівської області по вул. Фрунзе, 12, на земельній ділянці 5 200 кв.м (0,52 га).

Згодом після смерті гр-ки Карпич Л.Д. право власності на цей житловий будинок перейшло до її сина Карпича М.П, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 22 квітня 2009 р. Ознайомившись із ст. 120 ЗКУ, гр-н Карпич М.П. звернувся з позовом до суду. Суть позовних вимог полягала у визнанні недійсними державних актів на право власності на земельну ділянку, виданих сусідці позивача Зотовій Л.С. Масалаєвською сільською радою на тій підставі, що Зотовій Л.С. надано частину земельної ділянки (0,10 га), яка повинна належати йому у зв’язку із отриманням житлового будинку у спадщину.

У ході судового розгляду з’ясувалося наступне. У вересні 1995 р. Масалаєвська сільська рада, розглянувши матеріали інвентаризації земельних ділянок (технічний звіт), заяви громадян про приватизацію земельних ділянок і керуючись Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 р., прийняла рішення про затвердження матеріалів інвентаризації земель с. Масалаївка, передачу у приватну власність присадибних ділянок громадянам с. Масалаївка згідно зі списком та дачу дозволу на виготовлення державних актів. У списку серед інших значилися: Карпич М.П., якому передається ділянка 0,46 га по вул. Фрунзе, 12; Галаєва Л.П., якій передається 0, 256 га по вул. Фрунзе, 10.

Остання у 1996 р отримала державний акт на 0,256 га для обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства. У 2006 році вона продала цю земельну ділянку Зотовій Л.С., яка в свою чергу отримала на підставі договору купівлі-продажу два державні акти: перший – на 0,25 га як присадибна ділянка, другий – на 0,006 га для ведення особистого селянського господарства. Проти позову Зотова Л.С. заперечувала, наполягаючи на добросовісності набуття своєї земельної ділянки та спливу строків позовної давності. Своє заперечення надіслала і Галаєва Л.П.

На запит позивача у 2011 році Управління Держкомзему у Сосницькому р-ні дало відповідь, що у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі державний акт на його ділянку не зареєстрований. Але відповідно до автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру Управління Держкомзему у Сосницькому р-ні внесено дані на земельну ділянку 0,25 га кадастровий номер 3321489001:01:010:0015 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, а також земельну ділянку 0,27 га кадастровий номер 3321489001:01:010:0016 для ведення особистого селянського господарства на Карпича М.П.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі

Які процесуальні дії допоможуть суду розібратися і вирішити справу?

Вирішити справу.

Розгляньте варіант, коли Державний акт на земельну ділянку 0,46 га все-таки був складений у 1996 році на ім’я Карпича М.П., але не був їм вчасно витребуваний і зберігався в архіві Масалаєвської сільської ради.

 

Задача 2.

У листопаді 1991 р. Державному підприємству «Завод «Космос»» Науково-виробничого об’єднання «Квазар» виконкомом Козинської селищної ради Київської області у постійне користування було надано земельну ділянку 1 га для будівництва дитячого садка на 280 місць. Дане право було посвідчено Державним актом на право користування землею (зразка часів СРСР), виданим та зареєстрованим у Книзі записів державних актів на право користування землею на початку 1992 р.

Наказом Регіонального відділення Фонду державного майна по Київській області від 05.05.1994 р. № 9 Державне підприємство «Завод «Космос»» було реорганізовано у Відкрите акціонерне товариство «Космос».

9 липня 2007 р. Козинська селищна рада прийняла рішення вважати припиненим право користування Державного підприємства «Завод «Космос»», анулювати Державний акт 1992 р., зарахувати земельну ділянку 1 га, надану для будівництва дитячого садка, до земель запасу Козинської селищної ради. Мотивувалося це тим, що, по-перше, відповідно до Закону України «Про дошкільну освіту» необхідно забезпечити право дітей на здобуття позашкільної освіти, а дитсадок на зазначеній ділянці так і не збудовано, по-друге, Державне підприємство «Завод «Космос»» перестало існувати. Тим же рішенням комунальному підприємству Дошкільному навчальному закладу «Яблунька» надано дозвіл на розробку проекту відведення зазначеної земельної ділянки у постійне користування. У 2008 р. цьому закладу видано Державний акт. Згодом розпочалося будівництво дитячого садка.

У вересні 2011 р. ВАТ «Космос» звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Козинської селищної ради про визнання недійсним рішення Козинської селищної ради від 9 липня 2007 р.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Які ретроспективні положення земельного законодавства слід врахувати при вирішенні задачі?

Вирішити справу.

 

Задача 3.

На підставі розробленої у 1980 році у відповідності до Постанови Ради Міністрів України від 8 вересня 1977 року № 462 «Про затвердження Положення про водоохоронні зони малих річок і водойм Української РСР»^[1] технічної документацій щодо встановлення водоохоронних зон та прибережних полос малих річок та водойм у Васильківському районі Київської області на землях, що зайняті цінними сільськогосподарськими угіддями, прибережні захисні смуги уздовж річок на навколо водойм було встановлено завширшки 20 метрів^[2]. При цьому землі з цінними сільськогосподарськими угіддями перебували в користуванні радгоспів та колгоспів, преважна більшість з яких на сьогоднішній день розпайовані. 

А отже оскільки згідно з Указом Президента України від  8 серпня 1995р. № 720/95 «Про порядок паювання земель,  переданих  у  колективну  власність сільськогосподарським  підприємствам  і  організаціям» паюванню підлягали саме сільськогосподарські угіддя (рілля, пасовища, багаторічні насадження, сінокоси, перелоги), такі земельні ділянки були передані у приватну власність громадян.  Наведене обумовило ситуацію, за якої  земельні ділянки, передані громадянам в результаті виділення земельних часток (паїв) в натурі на місцевості для ведення товарного сільськогосподарського виробництва або особистого селянського господарства активно використовуються за цільовим призначенням, зокрема, із застосуванням добрив,  що негативно впливає на стан водного об’єкту – р. Стугна. При цьому такі ділянки згідно визначених у ст. 88 Водного кодексу України та ст. 60 Земельного кодексу України розмірів мають входити до проектної межі прибережної захисної смуги.

Прокуратурі Київської області було доручено провести перевірку дотримання законодавства при проведенні розпаювання прибережних захисних смуг р. Стугна та вжити необхідних заходів щодо притягнення порушників до юридичної відповідальності.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даній ситуації.

Чи можна здійснювати перепаювання сільськогосподарських угідь?

Які заходи повинні вжити правоохоронні органи щодо охорони р. Стугна від забруднення?

 

Тема 3:Правове забезпечення основних напрямків земельної реформи в Україні на сучасному етапі.

 

Задача 1.

У червні 2011 р. до господарського суду Київської області звернулося Публічне акціонерне товариство «Племінний завод «Скакун»» з позовом до Садівницького товариства «Яблунька» та Бориспільської районної державної адміністрації Київської області про визнання договору оренди землі недійсним та про визнання права власності на земельну ділянку. В якості третіх осіб без самостійних вимог було залучено Калинівську сільську раду, Державний комітет України по земельних ресурсах, Державне підприємство «Центр державного земельного кадастру» Держкомзему України. Суть позовних вимог полягала в наступному.

ПАТ «Племінний завод «Скакун»» стало відомо, що у січні 2006 р. між СТ «Яблунька» та Бориспільською районною державною адміністрацією було укладено договір оренди земельної ділянки 4,9 га строком на 49 років за межами с. Калинівка, нотаріально посвідчений та зареєстрований. Позивач стверджував, що ця земельна ділянка територіально знаходиться в межах земельних угідь ПАТ «Племінний завод «Скакун»», які належать останньому на праві колективної власності (до справи додано Державний акт на право колективної власності на землю, виданий у 1997 році Відкритому акціонерному товариству «Племінний завод «Скакун»»). В місці розташування оспорюваної земельної ділянки землі ПАТ «Племінний завод «Скакун»» межують із землями СТ «Яблунька» (які належать останньому на праві постійного користування згідно з доданим Державним актом, виданим у 1993 р.). Інших земельних ділянок там немає. Тому надати в оренду земельну ділянку можна було лише за рахунок земель ПАТ «Племінний завод «Скакун»».

В ході судового розгляду з’ясувалося, що укладенню договору оренди передувало: отримання довідки про належність спірної ділянки до державної власності, наданої Бориспільським районним відділом земельних ресурсів; розробка проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, його погодження та позитивний висновок державної землевпорядної експертизи; розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації про затвердження проекту землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки в оренду.

Розглянувши зібрані матеріали, суд у листопаді 2012 року призначив експертизу.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Яку експертизу і з якою метою може призначити суд? З’ясуйте правові засади такої експертизи.

Які питання необхідно поставити експерту за даною справою?

Вирішити справу.

 

Задача 2 .

15 вересня 2011 року Броварська міська рада винесла рішення «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду та у постійне користування земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним і фізичним особам, продовження терміну укладення угоди про продаж земельної ділянки та внесення змін до рішень Броварської міської ради».

Відповідно до п. 3 вищезазначеного рішення було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди та надано в оренду земельну ділянку гр-ну Іваненку П.В., що зареєстрований як фізична особа-підприємець, для будівництва та обслуговування об'єкту культури - культурно-виставкового центру,у м. Бровари по вул. Гагаріна вздовж парку «Перемога»терміном на 5 років. Загальна площа наданої в оренду Іваненку П.В. земельної ділянки становить 0,3514 га, з них 0,1019 га - землі обмеженого використання - інженерний коридор мереж комунікацій.

У 2012 р. Якушев І.І., що зареєстрований як фізична особа-підприємець, вважаючирішення Броварської міської ради від 15 вересня 2011 року незаконним в частині відсутності повноважень Броварської міської ради по передачі вищезазначеної земельної ділянки Іваненку П.В. без проведення земельних торгів, звернувся з позовною заявою до адміністративного суду. Він вважає, що таке рішення перешкоджає йому прийняти участь у набутті права оренди зазначеної земельної ділянки. Позивач вважає також, що рада не мала законних підстав надати в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності, так як не надала до суду державного акту на право комунальної власності на дану земельну ділянку.(Судове рішення в додатку № 1)

 

Визначте коло  правовідносин, що виникли в даному казусі.

Чи були допущені порушення Броварською міською радою у викладеній ситуації?

Які законодавчі зміни відбулися у зв’язку із проведенням розмежування земель державної та комунальної власності? Вказати змінені нормативно-правові акти, порівняти редакції нормативно-правових актів з огляду на описану у задачі ситуацію.

Як змінилися повноваження Броварської міської ради з огляду на вищезазначені законодавчі зміни?

Вирішити справу.

 

Задача 3.

У 1998 р. Акціонерне товариство «Промтрест» отримало у м. Харкові земельну ділянку 1,5 га для розміщення виробничих потужностей на праві постійного користування. За Державним актом це підприємство не звернулося.

У 2013 р. після введення в дію нової системи державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень зазначене Акціонерне товариство звернулося до Реєстраційної служби Харківського міського управління юстиції з клопотанням про державну реєстрація права постійного користування зазначеної земельної ділянки.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Дайте обґрунтовану відповідь від імені реєстраційної служби про можливість державної  реєстрації права постійного користування в цій ситуації.

 

 

Практичні завдання до Змістовного модуля2:«Правове забезпечення приватизації земель в Україні»

 

Тема 4:Загальна характеристика приватизації земельних ділянок за законодавством України.

 

Задача 1.

Громадська організація «Центр інноваційних технологій «Авангард»» відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації» звернулась з інформаційним запитом до Залісської сільської ради Броварського району Київської області. Вона просила надати інформацію по наступних позиціях: 1) копії рішень Залісської сільської ради про передачу земельних ділянок безоплатно у власність громадян з 1 січня 2011 р. по 1 січня 2013 р.; 2) розклад засідань Залісської сільської ради з листопада по грудень 2012 р. У разі, якщо задоволення запиту потребуватиме виготовлення копій документів обсягом більше 10 сторінок, Громадська організація «Центр інноваційних технологій «Авангард»» готова відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Голова Залісської сільської ради звернувся до юрисконсульта виконкому за юридичною консультацією щодо правомірності такого запиту.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Дайте обґрунтовану юридичну консультацію щодо правомірності такого запиту. Запропонуйте варіанти відповіді на нього.

 

Задача 2 .

Відповідно до рішення Броварської міської ради від 8 липня 2002 р. гр-ну Когуту В.В. як власнику земельної частки (паю) згідно зі схемою поділу земель колективної власності КСП „Зоря” на земельні частки (паї) в межах м. Бровари виділено земельну ділянку № 148 (згідно з зазначеною схемою) розміром 1,015 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Згодом гр-ну Когуту В.В. було оформлено Державний акт на право приватної власності на землю, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю 16 липня 2003 р. за № 245.

В жовтні 2009 року гр-н Когут В.В. звернувся із заявою до відділу Держкомзему у м. Бровари про присвоєння кадастрового номера вищезазначеній земельній ділянці. Землевпорядне забезпечення здійснював Київський інститут землеустрою, який виготовив кадастровий план, сформував обмінний файл та кадастровий номер на цю земельну ділянку. Кадастровий номер ділянки – 3210600000:056:1122. При реєстрації цього номера в Київській обласній філії „Центр державного земельного кадастру” з”ясувалося наступне.

Відповідно до рішення Броварської міської ради від 3 липня 2005 р. була розроблена технічна документація по передачі у власність земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва згідно зі схемою поділу земель колективної власності КСП „Зоря” на земельні частки (паї) уповноваженим громадянам, в тому числі гр-ну Міщенку А.А. на згадану ділянку № 148.

На підставі розробленої технічної документації були внесені відомості до бази даних Київської обласної філії „Центр державного земельного кадастру” та Відділом Держкомзему у м. Бровари сформовано на земельну ділянку № 148 кадастровий номер 3210600000:056:1011. Державний акт на цю ділянку гр-ну Міщенку А.А не видавався. Натомість, протоколом розподілу (жеребкування) між власниками земельних часток (паїв) м. Бровари від 19 вересня 2006 р. гр-ну Міщенку А.А. була визначена земельна ділянка № 77 в межах Княжицької сільської ради.

З”ясувавши ці обставини, гр-н Когут В.В. звернувся з листом від 12 вересня 2012 р. до Відділу Держкомзему у м. Бровари про внесення змін до електронної бази даних Київської обласної філії „Центр державного земельного кадастру” щодо земельної ділянки, яка належить йому на праві приватної власності. У відповіді на лист зазначалося, що 11 травня 2012 р. заяву гр-на Когута В.В. про державну реєстрацію земельної ділянки було направлено через Перехідну реєстраційну систему до Київської обласної філії „Центр державного земельного кадастру” та отримано негативний протокол, так як земельна ділянка накладається на іншого землевласника (Міщенка А.А.). Тому для вирішення даного питання пропонувалося звернутись до розробника документації із землеустрою щодо присвоєння кадастрового номера.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Дайте правову оцінку ситуації.                                                                       

 

Задача 3.

У 2002 р. гр-ну Донцю О.О. було надано земельну ділянку 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських будівель в с. Коротичі Сосницького р-ну Чернігівської області із земель запасу в процесі приватизації. Гр-н Донець О.О. пройшов всі стадії приватизаційного процесу окрім останньої: Державний акт йому не було видано. В подальшому він не використовував цю земельну ділянку за призначенням, оскільки постійно проживав у м. Києві.

У 2010 р. Коротицька сільська рада продала вищезазначену земельну ділянку православній релігійній громаді с. Коротичі, на якій до 2013 р. було збудовано храм (капітальна споруда) площею 70 кв. м.

Коли гр-ну Донцю О.О. стало відомо про збудований храм, він звернувся зі скаргами до сільської ради, до районного відділу Держкомзему, регіонального відділення Центру ДЗК. У відповідь отримав роз’яснення, що відбулася накладка земельних ділянок, і нічим допомогти йому зазначені органи не можуть.

В той же час релігійна громадськість с. Коротичі та ще трьох найближчих сіл (храм був єдиним на чотири села), дізнавшись про ситуацію, що склалася навколо земельної ділянки під храмом, виступила з проханням не зносити храм і вирішити проблему можливими законними способами.

Гр-н Донець О.О. зібрався позиватися до суду.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Чи можна вирішити цей спір без звернення до суду?

Вирішити справу.

 

Тема 5:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок за т.зв. «повною» процедурою.

 

Задача 1.

Задовольняючи клопотання гр-на Слепченка Аркадія Тарасовича, Клавдієво-Тарасівська селищна рада Бородянського району Київської області 21 лютого 2012 р. прийняла рішення про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з послідуючим наданням у власність гр-ну Слепченку А.Т. загальною площею 0, 1000 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд в смт. Клавдієво-Тарасове по провул. Шевченка, б/н, на території Клавдієво-Тарасівської селищної ради Бородянського району Київської області за рахунок земель загального користування – зелені насадження.

В рішенні також зазначалось, що зелені насадження, які проростають на даній земельній ділянці, передаються на збереження гр-ну Слепченку А.Т. Вирубка зелених насаджень, у разі виникнення потреби (у зв”язку із їх старінням або під забудову), здійснюється за рішенням селищної ради з обов”язковим погодженням з територіальним органом Мінприроди та сплатою відповідної вартості.

Гр-н Слепченко А.Т. збирався укласти договір на розробку проекту землеустрою з Київським інститутом землеустрою. Інженер-землевпорядник інституту, розглянувши подані матеріали (клопотання гр-на Слепченка А.Т., рішення ради), звернувся до юриста інституту із запитанням, чи відповідають подані документи чинному законодавству, і, зокрема, в частині дії мораторію на зміну цільового призначення земельних ділянок зелених насаджень.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Яку відповідь повинен дати юрист інституту інженеру-землевпоряднику?

Яке юридичне значення буде мати ця відповідь?

 

Задача 2.

У квітні 2006 року рішенням Вченої ради Національної академії наук (далі – НАН) було надано згоду Лісниківській сільській раді на вилучення земельної ділянки лісогосподарського призначення (ліси І групи) площею 10 га у кварталі № 66 Хотівського лісництва, що перебувала у користуванні Боярської лісодослідної станції у с. Лісники, та передачу її до земель запасу вказаної ради для потреб територіальної громади, за умови дотримання чинного природоохоронного законодавства. В свою чергу Боярська лісодослідна станція, яка є державним підприємством – відокремленим підрозділом НАН, листами від 10 червня 2006 року до Лісниківської сільської ради та Києво-Святошинської райдержадміністрації попросила припинити право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

Лісниківська сільська рада також звернулася до Києво-Святошинської райдержадміністрації з клопотанням припинити право постійного користування цією ділянкою і отримавши згоду, замовила проект землеустрою щодо припинення права постійного користування земельною ділянкою на підставі ст.142, 149,151, п. 12 Перехідних положень ЗКУ, ЗУ «Про землеустрій». Рішенням Києво-Святошинської райдержадміністрації проект було затверджено, право постійного користування припинено, землі передано до земель запасу Лісниківської сільради.

Далі протягом 2008 року частина вищезазначеної земельної ділянки розміром 4 га була передана безоплатно у приватну власність 16-ти громадянам України для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд. Для цього було складено проект землеустрою, який погоджено з усіма передбаченими на той час у ст. 118 ЗКУ органами державної влади. Громадянам видано Державні акти.

Прокурор Київської області порушив кримінальну справу щодо начальника Держкомзему України у Києво-Святошинському районі за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.364, ч. 2 ст. 365 ККУ.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Охарактеризуйте процесуально-правові процедури, які застосовані у даних відносинах, дайте їх правову оцінку.

Вирішити справу.

Задача 3.

15 травня 2010 року гр-н Матішак В.В. звернувся до Володарської районної державної адміністрації Донецької області із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації гр-ну Матішаку В.В. було затверджено матеріали вибору земельної ділянки та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельної ділянки із земель запасу сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Володарської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства. Строк дії дозволу становив 1 рік.

10 листопада 2011 року Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, Матішаку В.В. було надано висновок, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Володарського району Донецької області.

12 травня 2012 року Володарській районній державній адміністрації Донецької області від ПП «Екогеоцентр» (землевпорядна організація) на затвердження надійшов проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр-ну Матішаку В.В. для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Володарського району Донецької області.

Листом від 6 червня 2012 року держадміністрація повідомила ПП «Екогеоцентр» про відмову в затвердженні проекту землеустрою в зв’язку з закінченням дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з відмовою Володарської районної державної адміністрації, гр-н Матішак В.В. звернувся із позовом до суду. (Судове рішення в додатку № 2)

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Яке юридичне значення має дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення? Чи може бути такий строк продовжений?

Який порядок погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок? Порівняйте змінені законодавчі редакції.

Які підстави відмови у погодженні розробленого проекту землеустрою?

Які законодавчі зміни були прийняті у зв’язку із дерегуляцією господарської діяльності з проведення робіт із землеустрою та землеоціночних робіт?

Як повинен діяти Матішак В.В. в ситуації, що склалася?

Вирішити справу.

 

Тема 6:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок за т.зв. «спрощеною» процедурою.

 

Задача 1.

У 1999 р. гр-н Тимченко І.І. приватизував присадибну земельну ділянку 0,07га, якою користувався разом із сім’єю (дружина та двоє дітей) з 1973 р. і на момент приватизації збудував будинок садибного типу. В результаті приватизації він отримав на своє ім’я Державний акт на право приватної власності на земельну ділянку.

У серпні 2012 р. гр-н Тимченко І.І. помер, залишивши заповіт на належне йому майно, яке заповів двом своїм донькам.

У лютому 2013 р., коли настав час приймати спадщину, доньки відмовилися від спадщини на користь матері (дружини померлого).

Приватний нотаріус, який вів спадкову справу, повідомив гр.-ці Тимченко Н.Ю., що їй буде видано свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя на ½ будинку та свідоцтво про право на спадщину на ½ будинку і земельну ділянку.

Гр-ка Тищенко Н.Ю., передбачаючи можливість судових позовів (у її померлого чоловіка були діти від першого шлюбу), не погодилась з таким розподілом майна. Вона вважала, що має право і на ½ земельної ділянки, яка набута у власність за час шлюбу і є спільною сумісною власністю подружжя. Тому вона звернулась до адвокатської компанії за юридичною консультацією.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Який правовий режим земельних ділянок, приватизованих громадянами, які перебувають у шлюбі? Зробіть сучасний та ретроспективний аналіз правового регулювання цих правовідносин.

Дайте обґрунтовану юридичну консультацію гр-ці Тищенко Н.Ю.

 

Задача 2.

21 червня 2011 р. гр-н Зінченко Д.В. та гр-н Зінченко А.В. звернулися до Київського міського голови з заявою про передачу у приватну власність 4/5 частин земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, які вони успадкували від батька Зінченка В.О.

Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (КМДА) листом від 22 червня 2011 р. повідомило Зінченка Д.В. та Зінченка А.В. про те, що у відповідності до ст.ст. 116, 118 та п. 4 ст. 120 Земельного кодексу України не передбачено можливості приватизувати частину земельної ділянки для обслуговування частини жилого будинку та встановлено, що у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами, право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності на житловий будинок, будівлі або споруди.

Також для продовження роботи з порушеного питання усім співвласникам майна будо запропоновано надати до Головного управління такі документи: викопіювання із матеріалів інвентаризації земельної ділянки; викопіювання із кадастрового плану міста; позначене на відповідному графічному матеріалі (М1:2000) місце розташування земельної ділянки з її розмірами; документи про право власності на житловий будинок, будівлю, споруду, які розташовані на земельній ділянці (нотаріально засвідчені копії); документ, який посвідчує виділення земельної ділянки в минулі роки; копії паспортів громадян; копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів.

8 липня 2011 р. заявники подали заступнику Київського міського голови, секретарю Київради, доповнення до заяви на приватизацію земельної ділянки, в якому повідомляли про відмову співвласника 1/5 частини зазначеного вище домоволодіння Лубківського Д.М. подавати спільну заяву про приватизацію, оскільки таку заяву вже було подано раніше, а також додали: викопіювання із матеріалів інвентаризації земельної ділянки; викопіювання із кадастрового плану міста Києва; позначене на графічному матеріалі місце розташування земельної ділянки з її розмірами; нотаріально засвідчену копію документів про право власності на домоволодіння; копію рішення виконавчого комітету Київської міської ради №2280 від 21.11.1961р. про висновки обміру земель в забудованих кварталах, в т.ч. Московського району м.Києва, як документ, що посвідчує виділення земельної ділянки в минулі роки; копії паспортів заявників; копії довідок про присвоєння ідентифікаційних номерів.

12 серпня 2011 р. Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради додатково повідомив заявників про те, що до розгляду порушеного питання він може повернутися лише після направлення до Київради клопотання про передачу у спільну часткову власність земельної ділянки з відповідними документами від усіх співвласників будинку. Заявники змушені були оскаржити такі дії зазначених органів до адміністративного суду.

Визначте коло суспільних відносин.

Чи належить до компетенції Київської державної адміністрації вирішення питання про приватизацію земельних ділянок в межах міста з огляду на нещодавно внесені законодавчі зміни?

Який порядок набуття громадянами права власності на земельні ділянки із земель державної або комунальної власності?

Який порядок оформлення та подання заяв про приватизацію земельної ділянки, у разі якщо на земельній ділянці розташовані будівлі і споруди, що перебувають у спільній власності кількох громадян?

Який порядок відведення земельних ділянок у м. Києві? Надати загальну характеристику.

Вирішити справу.

 

Задача 3.

Гр-ка Леонтович О.Г. користується земельною ділянкою площею 0,10 га упродовж 40 років. Дана земельна ділянка знаходиться між господарством Леонтович О.Г. та господарством її сусідки Марченко А.А.

У 2008 році Леонтович О.Г. подала документи на приватизацію земельної ділянки, під час чого дізналася, що Марченко А.А. вже приватизувала дану земельну ділянку без її згоди з видачею державного акту. Леонтович О.Г. звернулась до суду. Рішенням Рогатинського районного суду Сумської області державний акт на право власності на земельну ділянку загальною площею 0,10 га був визнаний недійсним, а Рішення сільської ради про безоплатну передачу Марченко А.А. земельної ділянки площею 0,10 га – неправомірним, скасована державна реєстрація даної земельної ділянки.

Леонтович О.Г. неодноразово зверталась до сільської ради з клопотанням про приватизацію даної земельної ділянки.

1 грудня 2009 року Леонтович О.Г. звернулась до сільської ради з клопотанням про надання дозволу на проведення інвентаризації спірної земельної ділянки з метою приватизації, оскільки вони з чоловіком та дітьми користувалися даною ділянкою близько 40 років, що підтверджується наявністю на даній земельній ділянці багаторічних насаджень, які були висаджені Леонтович О.Г. і за якими вона разом із сім’єю доглядає. Згідно з рішенням сільської ради від 31 грудня  2009 року дану земельну ділянку переведено до земель запасу сільської ради (землі запасу загального користування).

Рішенням сільської ради від 31грудня 2009 року відмовлено у наданні дозволу Леонтович О.Г. на проведення інвентаризації даної земельної ділянки, оскільки вказана ділянка знаходиться в землях запасу (загального користування).

Леонтович О.Г. звернулась із позовом до суду про протиправність бездіяльності сільської ради. (Судове рішення в додатку № 3)

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Який правовий режим земельних ділянок, що перебувають у запасі? Який порядок переведення земельних ділянок у запас?

Який порядок оформлення та подання заяв про приватизацію земельної ділянки? Чи потрібна згідно з чинном законодавством інвентаризація земельної ділянки з метої її приватизації?

Вирішити справу.

 

Тема 7:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок юридичними особами.

 

Задача 1.

В 1999-2000 р.р. Київським відділенням Інституту землеустрою виготовлена технічна документація по складанню державних актів на право колективної власності на землю та право постійного користування землею (в результаті чого видано та зареєстровано відповідні державні акти) та паюванню земель колективної власності КСП „Приплив” в адміністративних межах Кривецької сільської ради. Згідно цих документів, у колективну власність перейшли землі в тому числі розташовані у заплаві р. Кривець. Згодом була розроблена схема поділу земель колективної власності КСП „Приплив”на земельні частки (паї).

В 2000 р., враховуючи висновки комісії по реформуванню аграрного сектору економіки Броварської райдержадміністрації, спеціалістами Київського відділення інституту землеустрою, районного відділу земельних ресурсів та КСП „Приплив” проведено польове обстеження земель колективної власності в заплаві р. Кривець. Ним встановлено, що частина земельних ділянок № 1,2 колективної власності КСП „Приплив”, на яких згідно схеми поділу земель колективної власності на земельні частки (паї) розміщені земельні ділянки № 26-58, розташовані в заплаві р. Кривець, затоплюються та підтоплюються повеневими та підгрунтовими водами, на час обстеження заболочені і без проведення комплексу меліоративно-осушувальних робіт непридатні для забезпечення паями громадян-власників земельних часток (паїв). Згадані земельні ділянки запропоновано обміняти на рівноцінні за вартістю орні землі запасу в межах Кривецької сільської ради (ділянки № 12-14 бувшого резервного фонду).

18 червня 2002 р. збори уповноважений членів КСП „Приплив” проголосували за територіальний обмін. На підставі цього голова ліквідаційної комісії КСП „Приплив” звернувся до Броварської районної державної адміністрації і отримав дозвіл на підготовку проекту обміну вищезгаданих земель (у вигляді відповіді на лист голови ліквідаційної комісії від 19 червня 2002 р.). Розроблена Київським відділенням інституту землеустрою технічна документація по територіальному обміну земельними ділянками колективної власності КСП „Приплив” та землями запасу в межах Кривецької сільської ради Броварського району Київської області отримала погодження (позитивні висновки) Кривецької сільської ради, Броварського районного відділу земельних ресурсів, відділу містобудування та архітектури Броварської райдержадміністрації. 15 липня 2002 р. Броварська райдержадміністрація прийняла розпорядження обміняти вищезазначені земельні ділянки. Згодом землі КСП „Приплив” були розпайовані і саме КСП ліквідоване.

9 січня 2013 р. до Кривецької сільської ради з інформаційним запитом звернулось Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю „Добрий сусід”, яке створене колишніми членами КСП „Приплив” і вважає себе правонаступником цього КСП. З метою переоформлення всіх земельних прав з КСП „Приплив” на себе це товариство просило надати вичерпну інформацію про всі вищезазначені юридичні факти.

 

Визначте коло правовідносин, що виникли в даному казусі.

Чи є СТОВ „Добрий сусід” правонаступником КСП „Приплив”, і зокрема щодо прав на землю?

У яких правових формах дане товариство може захищати свої права на землю як правонаступник КСП „Приплив”?

Задача 2.

Загальними зборами об’єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сучасна оселя» було прийнято рішення про приватизацію прибудинкової території, що було оформлено відповідним протоколом. ОСББ «Сучасна оселя» звернулося до сільської ради із заявою про приватизацію вищезазначеної земельної ділянки.

За результатами розгляду заяви рішенням сільської ради було відмовлено об’єднанню у безоплатній передачі у власність земельної ділянки з тих підстав, що на час прийняття рішення не були визначені власники двох квартир в шестиквартирному житловому будинку, був відсутній проект розподілу території, існувала забудова земельної ділянки самовільно зведеними господарськими будівлями і спорудами та було відсутнє у громадян право власності на весь будинок.

ОСББ «Сучасна оселя» оскаржило це рішення до господарського суду. (Судове рішення в додатку № 4)

1. 1.       Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.
2. 2.       Які різновиди юридичних осіб мають право на безкоштовну приватизацію земельних ділянок?
3. 3.       Якими документами визначається порядок використанання земель житлової та громадської забудови,  розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні будинки? Порівняйте чинні нормативно-правові акти з аналогічними актами, які втратили чинність.
4. 4.       Вирішити справу.

 

Задача 3.

Cадівницькому товариству «Пір’євик» у 2002 році було надано земельний масив недалеко від м. Вишневе. Землі загального користування товариством були невдовзі приватизовані. Деякі члени товариства також приватизували свої земельні ділянки в складі земель Садівницького товариства, деякі знаходились у стадії оформлення своїх прав.

У 2012 році адміністрація Cадівницького товариства «Пір’євик» звернулася до своїх членів з пропозицією направити клопотання до міської ради м. Вишневе про включення території СТ «Пір’євик» до меж м. Вишневе. А оскільки відповідно до ЗКУ таке включення передбачає розробку проекту землеустрою, то членам СТ «Пір’євик» було запропоновано зробити добровільні внески на оплату таких робіт.

Члени СТ «Пір’євик», особливо ті, що ще не оформили свої права на землю, з сумнівом віднеслися до такої пропозиції і звернулися за консультацією до юридичної фірми.

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Яке юридичне та соціальне значення буде мати включення території СТ «Пір’євик» до меж м. Вишневе?

Дайте розгорнуту юридичну консультацію щодо порядку та наслідків такого включення.

 

Тема 8:Правове забезпечення приватизації земельних ділянок шляхом їх продажу на конкурентних засадах.

 

Задача 1.

Обласною радою було затверджено Положення про порядок продажу земельних ділянок несільськогосподарського призначення для здійснення підприємницької діяльності, в якому були передбачені наступні положення:

право на придбання земельних ділянок несільського господарського призначення мають виключно юридичні особи України, які зареєстровані як суб’єкти підприємницької діяльності на території області;

не можуть бути об’єктом продажу землі загального користування населених пунктів, земельні ділянки, на яких розміщені об’єкти незавершеного будівництва та релігійні споруди;

всі земельні ділянки несільськогосподарського призначення підлягають продажу лише на конкурентних засадах;

перевага при продажу надається суб’єкту підприємницької діяльності, який не менше 5 років використовував таку ділянку на праві орендного землекористування;

рішення про продаж земельної ділянки несільськогосподарського призначення приймається спеціально створеною земельною комісією у складі представників місцевої ради, місцевої державної адміністрації та місцевого відділу земельних ресурсів у місячний термін від часу подання суб’єктом підприємництва заяви на придбання земельної ділянки;

при придбанні земельних ділянок несільськогосподарського призначення покупець може сплачувати ціну земельної ділянки із розстроченням платежу терміном до трьох років зі сплатою відсотків на рівні облікової ставки НБУ. Право власності до такого покупця переходить з моменту сплати першого внеску;

надходження від приватизації земельних ділянок несільськогосподарського призначення розподіляються наступним чином: 60 % - до Державного бюджету, 30 % - до бюджету місцевої ради, на території якої розташовані приватизовані земельні ділянки, і 10 % зараховуються на рахунки місцевих органів земельних ресурсів для компенсації витрат на підготовку земельних ділянок до продажу.

 

Визначте коло правовідносин, що виникли в даному казусі.

Які повноваження обласних рад, інших органів місцевого самоврядування та виконавчої влади передбачені щодо розпорядження землями?

Підготуйте юридичний аналіз правомірності норм зазначеного Положення.

Яким чином суб’єкти підприємницької діяльності можуть захистити свої права на придбання земельних ділянок несільськогосподарського призначення?

 

Задача 2.

19 жовтня 2010 р.гр-н Лігатор П.В. звернувся до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області з заявою про виділення в оренду 3 га землі водного фонду терміном до 50 років для створення штучної гідротехнічної споруди з метою зайняття рибогосподарською діяльністю.

Листом від 24 грудня 2010 р.райдержадміністрація повідомила заявника, що згідно з висновком комісії по вилученню та наданню земель сільськогосподарського призначення йому відмовлено у наданні на умовах оренди земель водного фонду площею 3 га у зв’язку з відсутністю методики проведення аукціонів з продажу земельних ділянок державної та комунальної власності та прав на них.

Гр-н Лігатор П.В. не погодився з такими діями райдержадміністрації і оскаржив відмову у передачі земельної ділянки в оренду до адміністративного суду (Судове рішення в додатку № 5).

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

В яких випадках проведення земельних торгів не є обов’язковим?

Яке правове положення виконавця земельних торгів?

Охараткеризуйте проведення земельних торгів у порівнянні за старою та новою системами: визначте позитивни та негативні сторони.

Вирішити справу.

 

Задача 3.

В лютому 2012 року Гайсинською районною державною адміністрацією було проведено аукціон з набуття права оренди земельних ділянок, які мають статус земель водного фонду та розташовані за межами населеного пункту.

Про проведення зазначеного аукціону всіх зацікавлених осіб було повідомлено  оголошенням в газеті «Вінничина» шляхом опублікування оголошення про проведення земельного аукціону.

В придбанні права оренди земельних ділянок приймали участь чотири учасники: фізична особа-підприємець Глуховський О.П., фермерське господарство «Гай», фізична особа-підприємець Ласкавий А.П., сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива».

Переможцем аукціону було визнано фізичну особу-підприємця Глуховського О.П., однак в подальшому останній відмовився від підписання протоколів аукціону, у зв'язку з чим було поновлено аукціон. За результатами поновленого аукціону переможцями були визнані фермерське господарство «Гай» та фізична особа-підприємець Ласкавий А.П.

Результати поновленого аукціону були оформлені протоколами № 1а та № 2а, на підставі яких були укладені договори оренди зазначених земельних ділянок між районною державною адміністрацією та фермерським господарством «Гай»та Ласкавим А.П.

Фізична особа-підприємець Глуховський О.П. та сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива» оскаржили до адміністративного суду дії Гайсинської райдержадміністрації як протиправні і просили зобов’язати останню провести повторний аукціон щодо продажу права оренди зазначених земельних ділянок. (Судове рішення в додатку № 6)

 

Визначте коло правовідносин, які виникли в даному казусі.

Який порядок проведення земельних торгів?

В яких випадках земельні торги визнаються такими, що не відбулися?

В яких випадках результати земельних торгів анулюються?

Який порядок проведення повторних торгів

Вирішити справу.

 

 

Додатки

Додаток № 1(тема 3, задача 2)

Судове рішення: Ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2012 року по справі № 2а/1007/43/12 

 

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: №   2а/1007/43/12                                                  Головуючий у 1-й інстанції:  Шинкар А.О.        

Суддя-доповідач:  Оксененко О.М.

У  Х  В  А  Л  А

Іменем України

"29" листопада 2012 р.                                                                                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Оксененка О.М.,

суддів -Горбань Н.І.,  Усенка  В.Г.,

при секретарі -Меєчко К.П ,

за участю: представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_4 на постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2012 р. у справі  за позовом ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про скасування пункту рішення міської ради та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Броварської міської ради Київської області, третя особа: фізична особа-підприємець ОСОБА_5 про скасування пункту 3 рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду та у постійне користування земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним і фізичним особам, продовження терміну укладення угоди про продаж земельної ділянки та внесення змін до рішень Броварської міської ради».

Постановою Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2012 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач подав апеляційну скаргу,  у якій просить суд скасувати постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представників сторін, які з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції,  пунктом 3 рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду та у постійне користування земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним і фізичним особам, продовження терміну укладення угоди про продаж земельної ділянки та внесення змін до рішень Броварської міської ради» було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельної ділянки в користування на умовах оренди та надано в оренду земельну ділянку фізичній особі-підприємцю ОСОБА_5 площею 0, 3514 га, з них 0,1019 га -землі обмеженого використання -інженерний коридор мереж комунікацій, для будівництва та обслуговування  об'єкту культури -культурно-виставкового центру по вул. Гагаріна вздовж парку «Перемога»терміном на 5 років.

Позивач вважає, що   рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 в спірній частині є незаконним, оскільки суперечить вимогам ч. 2 ст. 124 ЗК України, а саме передавати в оренду ФОП ОСОБА_5 земельну ділянку площею 0,3514 га без проведення земельних торгів Броварська міська рада не мала права. Також оспорюваний пункт рішення, на думку позивача, перешкоджає здійсненню ним  прав на оренду землі,  гарантованих йому ст. 5 Закону України «Про оренду землі», ст. 93, ч.2 ст. 116 ЗК України.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що порушень прав позивача даним рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 не сталось. Оспорюваний пункт рішення прийнятий в порядку та у межах компетенції Броварської міської ради, а тому позовні вимоги ОСОБА_4 не підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

          Частиною першої статті 6 Закону України «Про оренду землі»від 06 жовтня 1998 року визначено, що орендарі набувають   права   оренди   земельної   ділянки  на підставах і в порядку,  передбачених  Земельним  кодексом  України, Цивільним кодексом України, цим та  іншими  законами  України  і договором оренди землі.

          Також частиною другою ст. 16 вказаного Закону передбачено, що укладення договору   оренди   земельної   ділянки  із  земель державної  або  комунальної  власності  здійснюється  на  підставі рішення  відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця,  прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом  України,  або  за  результатами аукціону.

          Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 124 Земельного кодексу України передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній  або  комунальній  власності,  здійснюється  на підставі рішення  відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього  Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки  (у  разі  продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди  земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

          Передача  в  оренду  земельних  ділянок,  що перебувають у державній або комунальній власності,  здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

             Передача в оренду  земельних  ділянок,  що  перебувають  у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою,  третьою статті  134  цього  Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

          Таким чином, при наданні в оренду земельних ділянок державної або комунальної власності укладенню договору оренди обов'язково має передувати рішення органу, що здійснює розпорядження землями державної чи комунальної власності (відповідно до компетенції, визначеної ст. 122 Земельного кодексу України з урахуванням п. 12 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України, який діє до розмежування земель державної та комунальної власності).

          Відповідно до ч. 1, 2 ст. 123 Земельного кодексу України надання   земельних ділянок  державної  або  комунальної власності у користування здійснюється на підставі  рішень  органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

          Надання у   користування   земельної   ділянки,   межі   якої встановлені  в  натурі  (на  місцевості),  без  зміни її цільового призначення здійснюється на  підставі  технічної  документації  із землеустрою   щодо   складання   документа,   що  посвідчує  право користування земельною ділянкою.

          Особа,  зацікавлена в одержанні у  користування  земельної ділянки  із земель державної або комунальної власності за проектом землеустрою щодо її  відведення,  звертається  з  клопотанням  про надання   дозволу  на  його  розробку  до  відповідної  сільської, селищної,  міської,  районної,  обласної ради,  Кабінету Міністрів України,  Ради  міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  місцевої державної адміністрації.

          Так, судом першої інстанції було встановлено, що ОСОБА_4 до Броварської міської ради Київської області із відповідною письмовою заявою про надання йому в оренду чи продаж земельної ділянки із зазначенням бажаного місця розташування земельної ділянки, її цільового призначення та розміру не звертався.

          Натомість, в матеріалах справи міститься відповідна заява позивача.

          Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що порушень прав позивача пунктом 3 рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 не вбачається.

          Суд апеляційної інстанції також  вважає безпідставними посилання апелянта на те, що відповідач не мав законних підстав надати в оренду земельну ділянку із земель комунальної власності, так як не надав до суду державного акту на право комунальної власності на дану земельну ділянку  огляду на наступне.

          На сьогодні в Україні відсутніми є форми державних актів на право комунальної власності на землю та відсутній механізм реєстрації права комунальної власності.

          Відповідно до п. 12 розділу Х «Перехідні положення»ЗК України, який діє до розмежування земель державної та комунальної власності до   розмежування   земель   державної  та  комунальної власності повноваження щодо розпорядження  землями  (крім  земель, переданих  у  приватну  власність, та земель, зазначених в абзацах другому  та  четвертому  цього  пункту)  в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог  абзацу третього цього пункту, а за межами населених пунктів -  відповідні  органи  виконавчої  влади.

          Також, відповідно до ст. 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель  комунальної  власності  територіальних громад сіл,  селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів,  крім  земель  приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки   за   межами  населених  пунктів,  на  яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу,  які  раніше   були   передані   територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України;земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави.

          Таким чином, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що пункт 3 рішення Броварської міської ради від 15.09.2011 року № 341-13-06 «Про припинення права користування земельними ділянками, затвердження технічної документації із землеустрою щодо передачі в оренду та у постійне користування земельних ділянок, поновлення договорів оренди земельних ділянок, надання дозволів на складання технічної документації по оформленню права користування земельними ділянками, надання дозволів на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним і фізичним особам, продовження терміну укладення угоди про продаж земельної ділянки та внесення змін до рішень Броварської міської ради»не підлягає скасуванню.

Згідно з п.1 ч.1 ст.198, ч.1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

            Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, дав правильну правову оцінку наданим доказам і прийшов до обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

          За таких обставин, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються висновками суду першої інстанції та матеріалами справи, а суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, судова колегія залишає його без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, колегія суддів

                                                                     У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення, а постанову Броварського міськрайонного суду Київської області від 22 травня 2012 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені ст.212 КАС Українидо Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя                                                                       Оксененко О.М.

 

Додаток № 2(тема 5, задача 3)

Судове рішення: Постанова Вищого адміністративного суду України від 7 лютого 2012 року по справі К/9991/71635/11

 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 лютого 2012 рокум. КиївК/9991/71635/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),

суддівВасильченко Н. В.,

Черпіцької Л. Т., 

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Володарської районної державної адміністрації Донецької області на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Володарської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа - відділ Держкомзему у Володарському районі, про визнання бездіяльності протиправною, зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Володарської районної державної адміністрації Донецької області про визнання неправомірною бездіяльності, що проявилася в порушенні строку розгляду проекту землеустрою про відвід земельної ділянки, визнання незаконною відмови в передачі у власність земельної ділянки, зобовязання розглянути та затвердити проект землеустрою.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 15 березня 2011 року, позов задоволено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

В своїх запереченнях, викладених в телеграмі, позивач зазначив про незгоду з касаційною скаргою, просив рішення судів залишити в силі.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Судами встановлено, що 15 травня 2009 року ОСОБА_4 відповідно до статті 151 Земельного кодексу України звернувся до Володарської районної державної адміністрації Донецької області із заявою про вибір місця розташування земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Розпорядженням Володарської районної державної адміністрації від 08 липня 2009 року № 277 позивачу затверджено матеріали вибору земельних ділянок та надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо передачі у власність земельних ділянок із земель запасу сільськогосподарського призначення, які знаходяться на території Володарської селищної ради, для ведення особистого селянського господарства. Строк дії дозволу становить 1 рік.

10 листопада 2010 року Комісією з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою, ОСОБА_4 надано висновок № 186, яким погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Володарського району Донецької області.

12 травня 2011 року Володарській районній державній адміністрації Донецької області від ПП «Екогеоцентр»на затвердження надійшов проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_4 земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Володарського району Донецької області.

Листом від 06 червня 2011 року № 01-984/17/01 держадміністрація повідомила ПП «Екогеоцентр»про відмову в затвердженні проекту землеустрою в звязку з закінченням дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки.

Не погоджуючись з відмовою Володарської районної державної адміністрації, ОСОБА_4 звернувся з цим позовом.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, щодо обґрунтованості заявленого позову.

Колегія суддів частково не погоджується з висновками судів.

Так, відповідно до частин 6-11 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції на час звернення позивача) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву про вибір місця розташування земельної ділянки до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. До заяви додаються матеріали, передбачені частиною п'ятою статті 151 цього Кодексу, а також висновки конкурсної комісії (у разі відведення земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Вибір місця розташування земельної ділянки та надання дозволу і вимог на розроблення проекту її відведення здійснюються у порядку, встановленому статтею 151 цього Кодексу.

Проект відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян організаціями, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Проект відведення земельної ділянки погоджується з органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури і охорони культурної спадщини та подається на розгляд відповідних місцевої державної адміністрації або органу місцевого самоврядування.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у місячний строк розглядає проект відведення та приймає рішення про передачу земельної ділянки у власність.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Частинами 10, 11 статті 151 Земельного кодексу України встановлено, що після отримання висновків органів, зазначених у частині сьомій цієї статті, про можливість відведення земельної ділянки для цілей, зазначених у заяві (клопотанні), та рішення Верховної Ради України (у разі необхідності) відповідний орган державної влади або орган місцевого самоврядування, згідно із своїми повноваженнями, у двотижневий строк розглядає матеріали вибору земельної ділянки і приймає рішення про затвердження зазначених матеріалів та надає дозвіл і вимоги на розроблення проекту відведення земельної ділянки або мотивоване рішення про відмову.

Строк дії дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимог щодо її відведення становить один рік і може бути продовжено одноразово на такий самий строк. У разі якщо протягом встановленого строку проект відведення земельної ділянки не подано на затвердження до відповідного органу, дозвіл на розроблення проекту відведення земельної ділянки та вимоги щодо її відведення вважаються анульованими.

10 грудня 2009 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»1702-VI від 05 листопада 2009 року, яким внесено зміни в Земельний кодекс України.

Так, відповідно до частин 6-11 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»1702-VI від 05 листопада 2009 року) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та висновки конкурсної комісії (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних утворень, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян особами, які мають відповідні дозволи (ліцензії) на виконання цих видів робіт, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Розроблений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки подається Комісії з розгляду питань, пов'язаних з погодженням документації із землеустрою (далі - Комісія).

Комісія протягом трьох тижнів з дня одержання проекту надає відповідному органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування свій висновок щодо погодження проекту або відмови у його погодженні. У разі відмови у погодженні проект повертається заявнику у зазначений у цій частині строк.

Підставою відмови у погодженні проекту може бути лише невідповідність його положень вимогам законів та прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.

У разі якщо проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки підлягає обов'язковій державній експертизі землевпорядної документації, погоджений проект подається Комісією до відповідного органу земельних ресурсів для здійснення такої експертизи.

Районна, Київська чи Севастопольська міська державна адміністрація або сільська, селищна, міська рада у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

У разі відмови органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення заяви без розгляду питання вирішується в судовому порядку.

Таким чином, відмовляючи в затвердженні проекту землеустрою, відповідач керувався нормою закону, яка втратила чинність.Земельний кодекс України в новій редакції не встановлює обмеження щодо строку дії дозволу на розробку проекту землеустрою, а отже дії відповідача є незаконними.

Разом із тим, суди визнали протиправною відмову відповідача в передачі у власність земельної ділянки, зобовязали його затвердити проект землеустрою про відвід земельної ділянки та передати позивачу у власність для ведення особистого сільського господарства земельну ділянку.

Між тим, суд не може підміняти інший орган державної влади.

Субєкта владних повноважень можна зобовязати до виконання лише тих обовязків, які покладені на нього законом чи іншим нормативно - правовим актом.

Діючим законодавством України не передбачено обовязку райдержадміністрації затвердити проект землеустрою про відвід земельної ділянки та передати її у власність.

Крім того, з огляду на приписи частини 10 статті 118 Земельного кодексу України (в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо спрощення порядку набуття прав на землю»1702-VI від 05 листопада 2009 року) висновок комісії не є безумовною підставою для прийняття органом місцевого самоврядування рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Таким чином, вищезазначений висновок судів в цій частині є передчасним.

Статтею 225 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції має право змінити судове рішення, якщо у справі немає необхідності досліджувати нові докази або встановлювати обставини, а судове рішення, яке змінюється, є помилковим тільки в частині.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 225, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив:

Касаційну скаргу Володарської районної державної адміністрації Донецької області задовольнити частково.

Змінити постанову Донецького окружного адміністративного суду від 19 липня 2011 року, виклавши її резолютивну частину в такій редакції:

«Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Володарської районної державної адміністрації в порушенні строку розгляду проекту землеустрою про відвід земельної ділянки (кадастровий номер 1421755100:04:000:1711) у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Донецької області.

Зобовязати Володарську райдержадміністрацію розглянути проект землеустрою, виготовлений ПП «Екогеоцентр»по договору № 1273 від 07 червня 2010 року, про відвід земельної ділянки (кадастровий номер 1421755100:04:000:1711) у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради.

В позові в частині вимог про визнання незаконною відмови Володарської райдержадміністрації від 06 червня 2011 року щодо передачі у власність ОСОБА_4 із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради Донецької області земельної ділянки (кадастровий номер 1421755100:04:000:1711) для ведення особистого селянського господарства, в розмірі 2 га, та про зобовязання Володарської райдержадміністрації затвердити проект землеустрою, виготовлений ПП «Екогеоцентр»по договору № 1273 від 07 червня 2010 року, про відвід земельної ділянки (кадастровий номер 1421755100:04:000:1711) у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства із земель запасу сільськогосподарського призначення Володарської селищної ради, та передати у власність ОСОБА_4 для ведення особистого селянського господарства вказану вище земельну ділянку (кадастровий номер 1421755100:04:000:1711), площею 2 га, відмовити.

Ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2011 року скасувати.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

 

Додаток № 3(тема 6, задача 3)

Судове рішення: Постанова Вищого адміністративного суду України від 29 травня 2012 року по справі №   К/9991/1233/12

  

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"29" травня 2012 р.                               м. Київ                              К/9991/1233/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого -судді Леонтович К.Г.,

суддів: Калашнікової О.В., Мороз Л.Л.,

секретаря Хребтової О.В.,

за участю представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні в приміщенні суду справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року у справі № 2а-1953/11/0912 за позовом ОСОБА_1 до Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання  бездіяльності та рішень протиправними, спонукання до вчинення певних дій, -

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2011 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області, в якому просила поновити строк на звернення до суду, визнати недійсним рішення Підмихайлівської сільської ради від 31 грудня 2009 р. щодо переведення земельної ділянки площею 0,1090 га в землі запасу сільської ради та відмову в наданні дозволу в проведенні інвентаризації вказаної земельної ділянки; зобов'язати відповідача  в установленому порядку вирішити питання про приватизацію земельних ділянок з урахуванням земельної ділянки площею 0,1090 га..

Позовні вимоги мотивовані тим, що земельною ділянкою площею 0,1090 га вона користується близько 40 років, яка знаходиться між її господарством та господарством сусідки ОСОБА_3. У 2008 р., коли вона подала документи на приватизацію земельної ділянки, у тому числі і вказаної  вона довідалася, що земельну ділянку пл.0,1090 га. без її згоди приватизувала ОСОБА_3 з видачею державного акту. За її позовом рішенням Рогатинського районного суду від 20 лютого 2009 р. визнані недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки ОСОБА_3, в тому числі і на земельну ділянку в розмірі 0,1090 га., яким встановлено, що вона користується вказаною земельною ділянкою. Позивач вважає, що вказаним рішенням суду її надане право на приватизацію спірної земельної ділянки, однак, відповідач незважаючи на неодноразові її звернення щодо приватизації земельної ділянки  оскаржуваним рішенням  спірну земельну ділянку відніс до земель запасу.

Постановою Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року, в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленими у справі рішеннями ОСОБА_1 звернулася до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів першої і апеляційної інстанцій та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено, що  рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10.02.2009р. визнані протиправними Державні акти на право власності на земельні ділянки, що були видані на підставі рішення Підмихайлівської сільської ради від 30.11.2004р. про безоплатну передачу ОСОБА_3 земельних ділянок; скасована їх державна реєстрація, а також визнані неправомірними положення п.2-а та п.2-б рішення Підмихайлівської сільської ради від 30.11.2004р. про передачу у приватну власність ОСОБА_3  земельних ділянок, в тому числі і спірної земельної ділянки. Рішенням Підмихайлівської сільської ради від 28.05.2009р. визнані недійсними державні акти  ОСОБА_3  на право власності на земельні ділянки .

Позивач звернулася до відповідача про приватизацію земельної ділянки, в тому числі і земельної ділянки пл.0,1090 га., якою вона користується.

Згідно рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009р. земельну ділянку площею 0,1090 га переведено в землі запасу сільської ради (землі запасу загального користування).

Рішенням Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009р. відмовлено у наданні дозволу ОСОБА_1 на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,1090 га., оскільки вказана ділянка знаходиться в землях запасу (загального користування)

В заявах позивачка просила відповідача надати її дозвіл на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,1090 га з метою приватизації, оскільки вони з чоловіком та дітьми користувалися даною ділянкою близько 40 років.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суди першої та апеляційної інстанції послалися на ті обставини, що позивачкою не надані будь-які рішення  органів місцевого самоврядування щодо передачі її спірної земельної ділянки, Оскільки під час розгляду справи будь-яких порушень закону під час зміни цільового призначення спірної земельної ділянки не виявлено, тому рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009р. щодо переведення земельної ділянки площею 0,1090 га в землі запасу сільської ради та землі загального користування та відмови позивачці у проведенні її інвентаризації прийняті відповідно законодавчих норма та в межах наданих повноважень, тому відсутні підстави для його скасування.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України не погоджується з висновками судів першої і апеляційної інстанцій виходячи з наступного.

Згідно обставин справи між сторонам виник спір щодо бездіяльності відповідача відносно не вирішення питання по заяві позивача про приватизацію земельної ділянки,  протиправності та скасування рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009р., яким земельну ділянку площею 0,1090 га переведено в землі запасу сільської ради (землі запасу загального користування) а також від 31.12.2009 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки площею 0,1090 га. з підстав  знаходження вказаної земельної ділянки  в землях запасу (загального користування).

Судами встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до відповідача про приватизацію земельної ділянки, якою вона користується, в тому числі і земельної ділянки пл. 0,1090 га., що підтверджується рішенням Рогатинського районного суду від 10.02.2009 р., згідно якого встановлено, що позивачка більше 20 р. користується вказаною земельною ділянкою, на якій також насадила дерева та кущі, та що спірна земельна ділянка не відноситься до земель загального користування. Вказане рішення суду набуло законної сили і відповідно ст.72 КАС України не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлені ці обставини. Виходячи з наведеного суди попередніх інстанцій необґрунтовано не прийняли до уваги встановлені рішенням суду від 10.02.2009 р., обставини, щодо тривалого користування позивачкою спірною земельною ділянкою, що не позбавляло її права на звернення до відповідача про приватизацію земельною ділянкою, якою вона  користується.

Згідно обставин справи позивачка неодноразово у березні 2009 р. зверталася за місцем проживання  до Підмихайлівської сільської ради про надання дозволу на приватизацію земельної ділянки, якою вона користується, в тому числі і спірної земельної ділянки.

Відповідно вимог ст.118 Земельного кодексу України за заявою громадянина  орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування  приймає рішення у відповідний термін щодо  приватизації земельних ділянок.

Разом з тим, в порушення наведеної норми закону відповідачем не було прийняте відповідне рішення за заявами позивачки, що вказує на протиправну бездіяльність відповідача.

Водночас рішенням Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009 р. переведено земельну ділянку площею 0,1090  в землі запасу сільської ради, вказане рішення не мотивоване, не наведені підстави переведення в землі запасу, у зв'язку з чим прийняте вказане рішення, яке цільове призначення її було до прийняття рішення, чи була вона в користуванні.

Колегія суддів вважає, що рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009 р  про відмову ОСОБА_1  у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки пл.0,1090 га з підстав знаходження вказаної земельної ділянки  в землях запасу також є протиправним, оскільки рішення про переведення земельної ділянки в землі запасу  з наведених вище підстав  є протиправним, крім того, позивачка має право на звернення про приватизацію земельної ділянки, яка ніким не використовується, сам факт знаходження земельної ділянки у землях запасу  дає право позивачці на її приватизацію за певних умов та дотримання відповідних норм земельного законодавства.

Виходячи з наведеного рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009 р. про переведення земельної ділянки площею 0,1090 га. в землі запасу сільської ради  та від 31.12.2009 р. про відмову ОСОБА_1  у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки пл.0,1090 га з підстав знаходження вказаної земельної ділянки  в землях запасу не відповідають законодавчим нормам та підлягають скасуванню як протиправні.

Оскільки  відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду заяв позивачки про приватизацію земельної ділянки, то для усунення порушень конституційних прав  та інтересів позивачки необхідно зобов'язати  Підмихайлівську сільську раду розглянути заяву ОСОБА_1  про приватизацію земельної ділянки відповідно вимог земельного законодавства.

Виходячи з наведеного суди першої та апеляційної інстанції прийшли до необґрунтованих висновків про відсутність підстав для задоволення позову

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судами першої та апеляційної інстанції при ухваленні рішень порушені норми матеріального та процесуального права, тому касаційна підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень.

Колегія суддів  Вищого адміністративного суду України прийшла до висновків, що обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанції  при ухваленні судових рішень порушили норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення  необґрунтованих рішень, які підлягають  скасуванню з винесенням нової постанови про задоволенні позовних вимог за їх обґрунтованістю, виходячи з вищенаведеного.

Керуючись ст.ст. 220, 221, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

ПОСТАНОВИЛА:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 10 серпня 2011 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 5 грудня 2011 року скасувати, ухвалити по справі нове рішення.

Позов ОСОБА_1 до Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області про визнання  бездіяльності і рішень протиправними та спонукання до вчинення певних дій задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Підмихайлівської сільської ради Рогатинського району Івано-Франківської області щодо не розгляду заяви ОСОБА_1  про приватизацію земельної ділянки.

Визнати протиправними та скасувати рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009 р. про переведення земельної ділянки площею 0,1090  в землі запасу сільської ради  та рішення Підмихайлівської сільської ради від 31.12.2009 р. про відмову ОСОБА_1 у наданні дозволу на проведення інвентаризації земельної ділянки пл.0,1090 га. з підстав знаходження вказаної земельної ділянки  в землях запасу.

Зобов'язати Підмихайлівську сільську раду Рогатинського району Івано-Франківської області розглянути заяву ОСОБА_1 про приватизацію земельної ділянки відповідно вимог земельного законодавства

Постанова набирає законної сили  з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст. 237-239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

Додаток № 4(тема 7, задача 2)

Судове рішення: Постанова Вищого господарського суду України від 5 липня 2011 року по справі №  18/285-10 (16/210-09) 

 

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

                                                               ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2011 р. Справа № 18/285-10 (16/210-09) 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Ткаченко Н.Г. головуючого,

Катеринчук Л.Й., Коробенка Г.П.

розглянувши матеріали

касаційної скарги Обєднання співвласників багатоквартирного будинку “Сучасна оселя”

на постановуДніпропетровського апеляційного господарського суду

від 26.04.2011р.

у справігосподарського суду Дніпропетровської області

за позовомОбєднання співвласників багатоквартирного будинку “Сучасна оселя”
доНовоолександрівської сільської ради 
третя особа1)ОСОБА_1,

2)ОСОБА_2,

3)ОСОБА_3

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
1)Державне підприємство "Дослідне господарство "Дніпро" Інституту зернового господарства Української академії аграрних наук, 
2)Інститут зернового господарства Української академії аграрних наук 
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача
1)ОСОБА_4, 
2)ОСОБА_5, 
3)ОСОБА_6, 
4)ОСОБА_7 
провизнання недійсним рішення від 15.04.2009р. "Про відмову обєднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" у передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1" та визнання права власності на земельну ділянку

за участю представників:

позивача: Кулініч С.А. (директор),

відповідача: не зявився,

третіх осіб: не зявились

ВСТАНОВИВ:

Обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя", звернулося з позовом до Новоолександрівської сільської ради про визнання недійсним рішення Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 15.04.2009 року про відмову Обєднанню співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" у передачі у власність земельної ділянки в АДРЕСА_1; визнання права власності на земельну ділянку, розташовану в селищі Дослідному, Дніпропетровського району, Дніпропетровської області по вул. Науковій, будинок № 44 за Обєднанням співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" загальною площею 0,8563 га вартістю 1 гривня.

Останнім рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 10.02.2011р., залишеним без змін постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р., в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з зазначеними рішенням та постановою, обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" звернулось з касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить їх скасувати, та прийняти нове рішення про задоволення позову, мотивуючи скаргу тим, що оскаржувані судові акти винесені з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи в касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить необхідним в задоволені касаційної скарги відмовити, враховуючи наступне.

З матеріалів справи слідує, що 14.08.2007р. загальними зборами обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя" було прийнято рішення про приватизацію прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1, яке оформлено протоколом №2.

За результатами розгляду заяви голови правління обєднання співвласників багатоквартирного будинку "Сучасна оселя", Кулініча C.A., рішенням Новоолександрівської сільської ради Дніпропетровського району Дніпропетровської області від 15.04.2009 р., відмовлено обєднанню у безоплатній передачі у власність земельної ділянки в с. Дослідне, по вул. Науковій, 44 з тих підстав, що на час прийняття рішення не були визначені власники двох квартир в шестиквартирному житловому будинку по вул. Науковій, 44 в селищі Дослідному, був відсутній проект розподілу території, існувала забудова земельної ділянки самовільно зведеними господарськими будівлями і спорудами та було відсутнє у громадян право власності на весь будинок.

На підставі ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в України" до повноважень органів місцевого самоврядування покладено обовязок щодо розпорядження землями, які віднесені до комунальної або державної форми власності.

Відповідно до ст. 42 ЗК України, земельні ділянки, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території державної або комунальної власності, надаються в постійне користування підприємствам, установам і організаціям, які здійснюють управління цими будинками. У разі приватизації громадянами багатоквартирного жилого будинку відповідна земельна ділянка може передаватися безоплатно у власність або надаватися у користування обєднанню власників. Порядок використання земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначається співвласниками. Розміри та конфігурація земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, а також належні до них будівлі, споруди та прибудинкові території, визначаються на підставі проектів розподілу території кварталу, мікрорайону та відповідної землевпорядної документації .

За приписами ст. 16 Закону України "Про планування і забудову територій" (в редакції чинній на час прийняття оспорюваного акту),проект розподілу території це містобудівна документація, яка розробляється для мікрорайону (кварталу) чи його частина з метою розмежування земельних ділянок. Проектом розподілу території визначаються площі та межі: при будинкових територій існуючих і запроектованих жилих будинків; земельних ділянок, на яких розміщуються громадські споруди та інші обєкти містобудування; надлишків земельних ділянок, призначених для подальшого спорудження будинків і споруд та іншого використання (при розподілі території існуючої забудови); територій загального користування; територій обмеженого користування земельною ділянкою, встановленого згідно з договором, рішенням суду або в іншому, визначеному законом порядку. Рішення про розроблення та затвердження проектів розподілу території приймаються відповідними радами. Проект розподілу території є основою для визначення меж земельних ділянок на території існуючої забудови для розташування будинків і споруд, розроблення відповідної землевпорядної документації та оформлення в установленому законодавством порядку правовстановлюючих документів власникам, співвласникам, орендарям, а також встановлення меж земельної ділянки в натурі. Порядок розроблення проектів розподілу території встановлюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань містобудування та архітектури. Площі окремих земельних ділянок та територій при розробленні проекту розподілу території визначаються з урахуванням державних будівельних норм і детального плану території (проекту забудови території).

Згідно із ст. 39 ЗК України використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм, регіональних та місцевих правил забудови.

Оскільки рішення про розроблення та затвердження проекту розподілу території відповідачем не приймалося та зважаючи на приписист. 42 ЗК України, яка встановлює можливість, а не обовязок безоплатної передачі земельної ділянки у власність або користування обєднанню власників багатоквартирного жилого будинку, висновок господарського суду першої та апеляційної інстанції про відмову в позові колегія визнає правомірним та обґрунтованим.

Зважаючи на викладене, колегія вважає, що господарським судом попередніх інстанцій дана належна юридична оцінка обставинам справи, порушень норм матеріального та процесуального права не вбачається, судові рішення відповідають чинному законодавству України та обставинам справи, отже і підстави для їх скасування відсутні.

Керуючись ст. 1115, 1117, 1118, 1119 - 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні касаційної скарги відмовити.

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 26.04.2011р. у справі №18/265-10 залишити без змін.

 

Додаток № 5(тема 8, задача 2)

Судове рішення: Постанова Вищого адміністративного суду України від 31 січня 2012 року по справі № К/9991/72380/11.

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"31" січня 2012 р. м. КиївК/9991/72380/11

Вищий адміністративний суд України у складі:

головуючого суддіРозваляєвої Т. С. (суддя-доповідач),

суддівВасильченко Н. В.,

Черпіцької Л. Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання неправомірною відмови, зобовязання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_4 звернулась з позовом до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання неправомірною відмову при розгляді питання надання позивачу дозволу на оренду і розроблення проекту відведення земельної ділянки водного фонду, зобовязання передати в оренду земельну ділянку.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року позов задоволено частково: визнано неправомірною відмову відповідача при розгляді питання надання позивачу дозволу на оренду і розроблення проекту відведення земельної ділянки водного фонду; зобовязано відповідача розглянути і прийняти рішення щодо передачі позивачу в оренду земельну ділянку.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року змінено постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року: зобовязано відповідача розглянути питання щодо надання позивачу на умовах оренди земель водного фонду.

Не погоджуючись з рішеннями судів, відповідач звернувся з касаційною скаргою на них, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права, просив їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Заперечення на касаційну скаргу не надходили.

Заслухавши доповідача, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що 19 жовтня 2010 року позивач звернулася до відповідача з заявою про виділення в оренду 3 га землі водного фонду терміном до 50 років для створення штучної гідротехнічної споруди з метою зайняття рибогосподарською діяльністю.

Листом від 24 листопада 2010 року № 2344 відповідач повідомив позивача, що згідно з висновком комісії по вилученню та наданню земель сільськогосподарського призначення їй відмовлено у наданні на умовах оренди земель водного фонду, площею 3 га, у звязку з відсутністю методики порядку проведення аукціонів земельних ділянок державної та комунальної власності.

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача, позивачем заявлено цей позов.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позов в частині зобовязання прийняти рішення не підлягає задоволенню, оскільки суд не може підміняти інший орган; зобовязано відповідача розглянути питання щодо надання позивачу на умовах оренди земель водного фонду.

Колегія суддів не погоджується з висновками судів.

Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Згідно із пунктом б) частини 3 статті 122 цього Кодексу районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів для ведення водного господарства, крім випадків, передбачених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до частини 1 статті 124 Земельного кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно із частиною 1 статті 6 Закону України «Про місцеві державні адміністрації»на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Судами встановлено, що питання передачі спірної земельної ділянки в оренду позивачу вирішувалось 11 листопада 2010 року комісією по вилученню та наданню земель сільськогосподарського та несільськогосподарського призначення Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області, за результатом розгляду якого позивачу відмовлено у наданні в оренду земельної ділянки з огляду на відсутність методики порядку проведення аукціонів земельних ділянок державної та комунальної власності.

Про такий висновок позивача повідомлено листом від 24 листопада 2010 року № 2344.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що в цьому випадку відповідачем фактично не прийняте рішення по суті заявленого клопотання. З урахуванням таких обставин суд першої інстанції ухвалив рішення (в цій частині залишене без змін рішенням суду апеляційної інстанції) про визнання неправомірною відмови відповідача при розгляді питання про надання позивачу дозволу на оренду і розроблення проекту відведення земельної ділянки водного фонду.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду.

Із змісту зазначених норм випливає, що прийняттю рішення про передачу земельної ділянки в оренду передує звернення особи у випадках, встановлених законодавством.

Між тим, частиною 2 статті 124 Земельного кодексу України встановлено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 134 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Земельні торги проводяться у порядку, встановленому законом (частина 5 статті 137 Земельного кодексу України).

Питання проведення земельних торгів, а саме: вимоги до осіб, які мають право брати участь у торгах, підготовки лотів до продажу, строки проведення торгів, розміщення оголошення про проведення торгів, визнання торгів такими, що не відбулися, регулюютьсястаттями 134 -138 Земельного кодексу України.

Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Судами встановлено, що спірна земельна ділянка не відноситься до ділянок, передбачених частиною 2, 3 статті 134 Земельного кодексу України, а тому відповідно до норм законодавства, чинного на час виникнення спірних відносин, питання щодо передачі земельної ділянки в оренду вирішується в загальному порядку за результатами проведення земельних торгів та визначення його переможця.

При цьому частинами 1, 2 статті 136 Кодексу передбачено, що органи державної влади або органи місцевого самоврядування, уповноважені приймати рішення про відчуження земельних ділянок державної чи комунальної власності, у тому числі разом з розташованими на них об'єктами нерухомого майна (будівлями, спорудами) державної або комунальної власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису), визначають перелік таких земельних ділянок для продажу на земельних торгах окремими лотами. Забороняється вносити до зазначеного переліку призначені під забудову земельні ділянки без урахування у випадках, передбачених законом, результатів громадського обговорення містобудівного обґрунтування розміщення об'єкта.

Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови. Добір земельних ділянок державної або комунальної власності для формування переліку, зазначеного в частині першій цієї статті, здійснюється на підставі затверджених містобудівної документації та документації із землеустрою, регіональних або місцевих правил забудови. При доборі земельних ділянок враховуються маркетингові дослідження, інвестиційна привабливість, звернення громадян та юридичних осіб щодо намірів забудови.

Отже, законодавець не ставить питання проведення земельних торгів (а отже і прийняття рішення про передачу в оренду земельної ділянки) в залежність від звернення заінтересованої особи.

Оскільки законодавством не передбачено вирішення питання передачі земельної ділянки у спосіб, запропонований позивачем, колегія суддів не вбачає в діях відповідача порушення норм законодавства.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суди обох інстанцій припустилися порушення норм матеріального права.

Відповідно до статті 229 КАС України суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

постановив :

Касаційну скаргу Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області задовольнити.

Постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2011 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 29 червня 2011 року скасувати.

Ухвалити нове рішення.

В задоволенні позову ОСОБА_4 до Волочиської районної державної адміністрації Хмельницької області про визнання неправомірною відмови, зобовязання вчинити певні дії відмовити.

Постанова набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

 

Додаток № 6(тема 8, задача 3)

                Судове рішення: Ухвала Вищого адміністративного суду України від 9 жовтня 2012 року по справі № К/9991/51158/12 

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

"09" жовтня 2012 р.                               м. Київ                              К/9991/51158/12

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі :

головуючого судді:          Мороза В.Ф. (доповідач)

суддів:                    Логвиненка А.О., Донця О.Є.

здійснивши попередній розгляд справи за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»до Гайсинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору: державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», фермерське господарське підприємство «ОСОБА_4», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій протиправними, визнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити певні дії за касаційною скаргою фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року,-

                                                              В С Т А Н О В И Л А:

        В березні 2012 року позивачі звернулись з позовною заявою, в якій просили визнати протиправними дії Гайсинської районної державної адміністрації щодо оголошення, встановлення умов та проведення 07 лютого 2012 року поновленого аукціону з набуття права оренди земельних ділянок, а саме: ділянки НОМЕР_1, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 11,5856 га, кадастровий номер 0520880900:01:001:0014; та ділянки НОМЕР_2, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 13, 7175 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0018; визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської районної державної адміністрації про проведення аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, оформленого протоколом № 1а від 07.02.2012 року, щодо визнання фермерського господарства «ОСОБА_4»переможцем за результатами проведеного аукціону; визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської районної державної адміністрації про проведення аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, оформленого протоколом № 2а від 07.02.2012 року, щодо визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 переможцем за результатами проведеного аукціону; зобов'язати Гайсинську району державну адміністрацію провести повторний аукціон з набуття права оренди земельних ділянок, а саме: ділянки НОМЕР_1, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 11,5856 га, кадастровий номер 0520880900:01:001:0014; та ділянки НОМЕР_2, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 13, 7175 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0018; з належним повідомленням усіх заінтересованих осіб про дату, час та місце проведення аукціону.

     В подальшому 27 квітня 2012 року позивачі подали заяву про зміну предмету позову, відповідно до якої просили: визнати протиправними дії Гайсинської районної державної адміністрації щодо оголошення, встановлення умов та проведення 07 лютого 2012 року поновленого аукціону з набуття права оренди земельних ділянок, а саме: ділянки НОМЕР_1, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 11,5856 га, кадастровий номер 0520880900:01:001:0014; та ділянки НОМЕР_2, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 13, 7175 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0018; визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської районної державної адміністрації про проведення аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, оформленого протоколом № 1а від 07.02.2012 року, щодо визнання фермерського господарства «ОСОБА_4»переможцем за результатами проведеного аукціону; визнати протиправними та скасувати рішення Гайсинської районної державної адміністрації про проведення аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, оформленого протоколом № 2а від 07.02.2012 року, щодо визнання фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 переможцем за результатами проведеного аукціону; зобов'язати Гайсинську району державну адміністрацію провести повторний аукціон з набуття права оренди земельних ділянок, а саме: ділянки НОМЕР_1, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 11,5856 га, кадастровий номер 0520880900:01:001:0014; та ділянки НОМЕР_2, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради, площа 13, 7175 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0018; з належним повідомленням усіх заінтересованих осіб про дату, час та місце проведення аукціону; скасувати державну реєстрацію договорів оренди земельних ділянок, право оренди на які отримали фермерське господарство «ОСОБА_4»на підставі рішення Гайсинської РДА про проведення аукціону з набуття права оренди земельної ділянки, яке оформлено протоколом № 1а від 07.02.2012 року , та фізична особа -підприємець ОСОБА_2 на підставці рішення Гайсинської РДА про проведення аукціону з набуття прва оренди земельної ділянки, яке оформлене протоколом № 2а від 07.02.2012 року; визнати протиправними та скасувати розпорядження Гайсинської РДА від 13.03.2012 року № 85 та від 21.03.2012 року № 96 «Про надання в оренду земельної ділянки для рибогосподарських потреб та встановлення розміру орендної плати за користування на території Гранівської сільської ради».

        Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації № 85 від 13 березня 2012 року «Про надання в оренду земельної ділянки для рибогосподарських потреб та встановлення розміру орендної плати за користування на території Гранівської сільської ради»; визнано протиправним та скасовано розпорядження Гайсинської районної державної адміністрації № 96 від 21 березня 2012 року «Про надання в оренду земельної ділянки для рибогосподарських потреб та встановлення розміру орендної плати за користування на території Гранівської сільської ради»; зобов'язано відділ Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області скасувати державну реєстрацію договору оренди землі, що укладений 14 березня 2012 року між Гайсинською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «ОСОБА_4», про що у Державному реєстрі вчинений запис від 21 березня 2012 року за № 05208809400339; зобов'язано Гайсинську району державну адміністрацію провести повторний аукціон з набуття права оренди на земельну ділянку, що розташована на території Гранівської сільської ради ( за межами населеного пункту), площею 13.7175 га, кадастровий номер 0520880900:01:004:0018 згідно з вимогами чинного законодавства. В задоволені решти позовних вимог відмовлено.

    Мотивуючи рішення суд першої інстанції зазначив на те, що при проведенні поновленого аукціону не було забезпечено рівних прав умов участі всіх заявників у земельних торгах та зазначив, що для відновлення порушених прав позивачів необхідно провести повторний аукціон.

    Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2012року апеляційні скарги Гайсинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, фермерського господарства «ОСОБА_4», державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» задоволено повністю: постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»до Гайсинської районної державної адміністрації, відділу Держкомзему у Гайсинському районі Вінницької області, треті особи, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору державне підприємство «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою», фермерське господарство «ОСОБА_4», фізична особа-підприємець ОСОБА_2 про визнання дій протиправними -скасовано та прийнято нову - в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

     Мотивуючи рішення суд апеляційної інстанції вказав на те, що при поновлені аукціону, учасники аукціону були повідомлені про поновлення аукціону, не виявили бажання взяти участь у поновленому аукціоні та у зв'язку з чим були відсутні при його проведенні. З огляду на це дійшов  висновку, що підстави для визнання протиправними та скасування розпоряджень Гайсинської районної державної адміністрації № 85 від 13 березня 2012 року та № 96 від 21 березня 2012 року «Про надання в оренду земельної ділянки для рибогосподарських потреб та встановлення розміру орендної плати за користування на території Гранівської сільської ради»щодо укладених за результатами його проведення договорів оренди земельних ділянок та їх державної реєстрації відсутні.

     Не погодившись з таким рішенням суду апеляційної інстанції  фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , сільськогосподарський виробничий кооператив «Нива»звернулись з касаційною скаргою, в якій просили скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 11.05.2012 року залишити в силі. В обґрунтування вимог касаційної скарги вказали на те, що постанова суду апеляційної інстанції винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначили на те, що дійсно в законодавстві, що регулює зазначені спірні правовідносини не передбачено обов'язок організатора торгів у разі відмови переможця аукціону від підписання протоколу в той же день повідомляти всіх учасників аукціону про таке рішення, однак вказана обставина не позбавляє суд справедливо вирішити спір, керуючись принципами права ( в даному випадку принципом забезпечення рівних умов участі в земельних торгах всіх учасників). У випадку виниклих між сторонами правовідносин, організатор та виконавець торгів, приймаючи спільне рішення про можливість проведення поновленого аукціону в цей же день, не дотримались принципу рівності всіх заявників аукціону, не з'ясувавши в інших учасників первісного аукціону про їх бажання чи небажання взяти участь у поновлених торгах. Суд апеляційної інстанції не прийняв до уваги, що позивачі при проведені первинного аукціону запропонували більшу ціну лотів, ніж переможці.

     Гайсинська районна державна адміністрація Вінницької області звернулась з запереченнями на касаційну скаргу, в яких просила залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2012 року -без змін. Зазначила, що судом апеляційної інстанції прийнято законне та обґрунтоване рішення, підстави для його скасування відсутні.

        Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального  права колегія суддів Вищого адміністративного суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню  з наступних підстав.

      Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджено матеріалами справи 07 лютого 2012 року відповідачем проведено аукціон з набуття права оренди земельних ділянок, які мають статус земель водного фонду, а саме земельної ділянки НОМЕР_1, за межами населеного пункту , територія Гранівської сільської ради площею 11.5856 га та земельної ділянки НОМЕР_2, за межами населеного пункту, територія Гранівської сільської ради площею 13.7175 га.

     Про проведення зазначеного аукціону всіх зацікавлених осіб було повідомлено  оголошенням в газеті «Вінничина»НОМЕР_2 (22 644) від 06 січня 2012 року, шляхом опублікування оголошення про проведення аукціону.

      В придбанні права на оренду земельних ділянок приймали участь чотири учасники, серед яких були позивачі. Переможцем аукціону було визнано фізичну особу-підприємця ОСОБА_3, однак в подальшому останній відмовився від підписання протоколів аукціону, у зв'язку з чим було поновлено аукціон.

    За результатами поновленого аукціону переможцями були визнані фермерське господарство «ОСОБА_4»за лотом № 1 , що запропонувало 19 663 грн. без ПДВ та  ОСОБА_2, який запропонував за лот №2  ціну 20 958 грн.

     Результати поновленого аукціону були оформлені протоколами № 1а та № 2а, на підставі яких були укладені договори оренди зазначених земельних ділянок між Гайсинською районною державною адміністрацією та фермерським господарством «ОСОБА_4»та ОСОБА_2.

     Не погодившись з результатами проведеного аукціону з продажу права оренди вільних земельних ділянок, з підстав того, що їх належним чином не було повідомлено про поновлення аукціону з набуття права оренди вищезазначених земельних ділянок водного фонду та укладанням на підставі результатів аукціону договорів оренди земельних ділянок позивачі звернулись з позовом до суду.

      Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позовних вимог апеляційний суд прийшов до висновку про те, що при поновленні проведення аукціону з набуття права оренди земельних ділянок водного фонду та не повідомленні позивачів про продовження аукціону , Гайсинською районною державною адміністрацією не було порушено норм Земельного Кодексу України та підзаконного нормативного акту- Тимчасового порядку набуття права оренди на землі державної та комунальної власності на конкурентних засадах, затвердженого рішенням Вінницької обласної ради № 48 від 28 грудня 2010 року, оскільки зазначеними нормативними актами не передбачено повторне повідомлення учасників аукціону з набуття права на оренду земельних ділянок про поновлення проведення аукціону.

      Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції зважаючи на наступне.

      Відповідно до ст. 134 Земельного Кодексу  України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні ділянки державної чи комунальної власності, призначені для надання в оренду суб'єктам підприємницької діяльності, підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах).

      Згідно ст. 135 Земельного Кодексу  України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, земельні торги проводяться в формі аукціону або конкурсу.  У земельних торгах можуть брати участь громадяни і юридичні особи, які сплатили реєстраційний та гарантійний внески і можуть бути покупцями відповідно до законодавства України. Форма проведення земельних торгів (аукціон або конкурс) визначається власником земельної ділянки, якщо інше не передбачено законом.

        Продаж земельних ділянок, що перебувають у приватній власності, або прав на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) може здійснюватися на земельних торгах виключно з ініціативи власників земельної ділянки. У такому разі земельні торги регулюються положеннями цього Кодексу, якщо інше не передбачено законом чи договором з виконавцем земельних торгів.

       Статтею 137 ЗК України передбачено умови проведення публічних торгів, а саме земельні торги проводяться не раніше 30 днів з моменту опублікування у пресі офіційної інформації  про виставлення на земельні торги земельних ділянок, а також розміщення на земельних ділянках рекламних щитів з офіційною інформацією про виставлення на земельні торги земельних ділянок. Окрім того серед іншого, оголошення повинно містити місце та час проведення земельних торгів.

      Вінницькою обласною радою 28 грудня 2010 року, затверджено Тимчасовий порядок набуття права оренди на землі державної та комунальної власності на конкурентних засадах № 48, яким деталізовано порядок проведення публічних торгів з продажу права на оренду земельних ділянок.

          Відповідно до п. 3.18 Тимчасового порядку організатор, за умови  достатньої кількості учасників за даним лотом, поновлює  торги по цьому об'єкту в день проведення аукціону.

       З  вказаними положеннями, а саме пунктами 3.17 , 3.18, в яких обумовлюється порядок підписання протоколу торгів та наслідки не підписання протоколу проведення торгів переможцем, позивачі були ознайомлені до проведення публічних та погодилися.

       Позивачі були присутні під час публічних торгів , від так не обмежені були в доступі до інформації  про не підписання протоколу проведення торгів переможцем торгів фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3, та наслідки такого не підписання, визначені в силу пункту 3.17 Тимчасового порядку набуття права оренди на землі державної та комунальної власності. Доказів зворотнього до суду першої та апеляційної інстанції надано не було.

     Також,  судова колегія вважає за необхідне зазначити, що відповідно до умов діючого законодавства , а саме ст. 134-137 ЗК України, Тимчасового порядку набуття права оренди на землі державної та комунальної власності на конкурентних засадах, у відповідача не було підстав для призначення повторного аукціону, оскільки були наявні інші учасники аукціону, які мали бажання на придбання спірної земельної ділянки в оренду. Відтак, підстави для повторного повідомлення та перенесення публічних торгів відсутні.

            Судова колегія не погоджується з доводами касаційної скарги про те, що лише за відмови інших учасників від участі в поновленому аукціоні було можливо його проведення з двома претендентами -фермерським господарством «ОСОБА_4»та фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, оскільки законом передбачено лише наявність інших учасників, які  б мали бажання на придбання права оренди спірної земельної ділянки, письмова відмова інших, як умова поновлення аукціону не потрібна.

            Згідно ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуально права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

    З огляду на викладене, судова колегія вважає касаційну скаргу безпідставною, та такою, що не підлягає задоволенню.

    Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України,-  

                                                                  У Х В А Л И Л А:

           Касаційну скаргу  фізичної особи -підприємця ОСОБА_1 та сільськогосподарського виробничого кооперативу «Нива»залишити без задоволення, а постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26.07.2012 року    -без змін.

            Ухвала  набирає законної сили через 5 днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст. 237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

 

 

Нормативно-правові акти

1. Конституція України від 28червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України, 1996. - № 30. - ст. 141.
2. Земельний кодекс УРСР від 8 липня 1970р. // Відомості Верховної Ради УРСР, 1970. -№29. - ст.205.(нечинний).
3. Земельний кодекс УРСР від 18 грудня 1990 р. в ред. від 13 березня 1992р. // Відомості Верховної Ради УРСР. –1991. -№10. - ст. 98; Відомості Верховної Ради України.-1992. - № 25. - ст. 354.(нечинний).
4. Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. -№ 3-4. - ст. 27.
   1. Кодекс України про надра від 27 липня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 36. – Ст. 340.
   2. Водний кодекс України від 6 червня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 24. - ст.189.
   3. Лісовий кодекс України від 21 січня 1994 р. в ред. від8 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради 1994 -№ 17. - ст.99.
   4. Господарський процесуальний кодекс України від 16 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 6. – Ст. 56.
   5. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. -  2003. - №№ 40-44. - ст.356.
   6. Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 40. – Ст. 492.
   7. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
   8. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 18. - № 19-20. - № 21-22. - ст.144.
      1. Кодекс адміністративного судочинства України від 6 липня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 35-36, № 37. – Ст. 446.
      2. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. - додаток до № 51.- ст.1122.
      3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. -№ 25-26. - ст.131.
         1. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13 квітня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 37. – Ст. 1370.
         2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 50-51. – Ст. 572.
         3. Податковий кодекс України від 2грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. - № 13-17. - ст. 112.
         4. Закон України “Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 27 лютого 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 16. – Ст. 198.
         5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища” від 25 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 41. – Ст. 546.
         6. Закон України “Про прокуратуру” від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
         7. Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” в редакції Закону Української РСР від 19 грудня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 13. – Ст. 178.
         8. Закон України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» від14 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 20. – ст.272.
            1. Закон України “Про природно-заповідний фонд України” від 16 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 502.
            2. Закон України “Про основи містобудування” від 16 листопада 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 52. – Ст. 683.
            3. Закон України «Про приватизацію державного майна» від 4 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. -№ 24. - ст.348.
               1. Закон України “Про транспорт” від 10 листопада 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
               2. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
               3. Закон України “Про екологічну експертизу” від 9 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 8. – Ст. 54.
               4. Закон України “Про наукову і науково-технічну експертизу” від 10 лютого 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 9. – Ст. 56.
               5. Закон України “Про звернення громадян” від 2 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст. 256.
               6. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – № 24. – Ст. 170.
                  1. Закон України «Про оренду землі» від 6 жовтня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. -№ 46-47. - ст.280.
                  2. Закон України “Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему” від 11 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 4. – Ст. 33.
                  3. Закон України “Про топографо-геодезичну і картографічну діяльність” від 23 грудня 1998 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 5-6. – Ст. 46.
                  4. Закон України “Про столицю України – місто-герой Київ” від 15 січня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.
                  5. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 20-21. – Ст. 190.
                  6. Закон України “Про архітектурну діяльність” від 20 травня 1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 246.
                     1. Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності ” від 1 червня 2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
                     2. Закон України «Про Генеральну схему планування території України» від 7 лютого 2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. -№ 30. - ст.204.
                        1. Закон України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку» від 29 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. -№ 10. - ст.78
                        2. Закон України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” від 6 лютого 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 14. – Ст. 107.
                        3. Закон України «Про державний контроль за використанням та охороною земель» від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. -№ 39. - ст.350.
                           1. Закон України “Про охорону земель” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 349.
                           2. Закон України «Про землеустрій» від 22 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№ 36. - ст.282.
                           3. Закон України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 5червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. -№ 38.- ст.314.
                           4. Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
                           5. Закон України “Про особисте селянське господарство” від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 29. – Ст. 232.
                           6. Закон України «Про державну експертизу землевпорядної документації» від 17 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. -№ 38. - ст.471.
                           7. Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 1 липня 2004 р.  // Відомості Верховної Ради України. – 2004. -№ 51. - ст.553.
                           8. Закон України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» від 5 лютого 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. -№ 35. - ст.411(нечинний).
                           9. Закон України «Про захист конституційних прав громадян на землю» від 20 січня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. -№ 10. - ст.194.
                              1. Закон України “Про дозвільну діяльність в сфері господарської діяльності” від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 48. – Ст. 483.
                              2. Закон України “Про благоустрій населених пунктів” від 6 вересня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 49. – Ст. 517.
                                 1. Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 5 березня 2009 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2009. – № 29. – ст. 396.
                                 2. Закон України “Про Кабінет Міністрів України” від 7 жовтня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 9. – Ст. 58.
                                 3. Закон України “Про мораторій на видалення зелених насаджень на окремих об’єктах благоустрою зеленого господарства м. Києва” від 2 грудня 2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 18. – Ст. 121.
                                 4. Закон України “Про інформацію” в редакції Закону України від 13 січня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 313.
                                 5. Закон України “Про доступ до публічної інформації” від 13 січня 2011  р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – Ст. 314.
                                 6. Закон України “Про регулювання містобудівної діяльності” від 17 лютого 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 43. – Ст. 343.
                                 7. Закон України “Про правовий режим земель охоронних зон об’єктів магістральних трубопроводів” від 17 лютого 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 37. – Ст. 371.
                                 8. Закон України “Про центральні органи виконавчої влади” від 17 березня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 38. – Ст. 385.
                                 9. Закон України “Про мораторій на зміну цільового призначення окремих земельних ділянок рекреаційного призначення в містах та інших населених пунктах” від 17 березня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 400.
                                 10. Закон України “Про безоплатну правову допомогу” від 6 червня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.
                                     1. Закон України “Про Державний земельний кадастр” від 7 липня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 8. – Ст. 61.
                                     2. Закон України “Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів ” від 8 липня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 17. – Ст. 155.
                                     3. Закон України “Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні” від 8 вересня 2011 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2012. – № 19. – Ст. 166.
                                     4. Закон України “Про громадські об’єднання” від 22 березня 2012 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2013. – № 1. – Ст. 1.
                                     5. Закон України “Про адміністративні послуги” від 6 вересня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 76. – Ст. 3067.
                                     6. Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” від 6 вересня 2012 р. // Офіційний вісник України. – 2012. – № 78. – Ст. 3152.
                                     7. Постанова Верховної Ради УРСР «Про земельну реформу» від 18 грудня 1990 р. //  Відомості Верховної Ради України. – 1991. -№ 10. - ст.100.
                                        1. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Порядку обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об'єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища” від 29 жовтня 1992 р. № 2751-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 46. – Ст. 637.
                                        2. Постанова Верховної Ради України “Про інформування громадськості з питань, що стосуються довкілля” від 4 листопада 2004 р. № 2169-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 2. – Ст. 72.
                                           1. Указ Президента України “Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади” від 3 жовтня 1992 р. № 493/92 // Збірник указів Президента України. – 1992. – № 4.
                                           2. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10 листопада 1994 р. (нечинний). // www.rada.gov.ua.
                                           3. Указ Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» від 8 серпня 1995р. № 720. // www.rada.gov.ua.
                                              1. Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10 червня 1997 р. № 503/97 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 24. – Ст. 11.
                                              2. Указ Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки» 3 грудня 1999 р. № 1529 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 49 від 24/12/1999, стор. 11.
                                              3. Указ Президента України «Про додаткові заходи щодо соціального захисту селян – власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» 2 лютого 2002 р. № 92 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 6. –ст. 239.
                                                 1. Указ Президента України “Про затвердження Положення про Державне агентство України з управління зоною відчуження” від 6 квітня 2011 р. № 393/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1230.
                                                 2. Указ Президента України “Про Державне агентство земельних ресурсів України” від 8 квітня 2011 р. № 445/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1253.
                                                 3. Указ Президента України “Про Положення про Державне агентство лісових ресурсів України” від 13 квітня 2011 р. № 458/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1264.
                                                 4. Указ Президента України “Про Державну інспекцію сільського господарства України” від 13 квітня 2011 р. № 459/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 29. – Ст. 1265.
                                                 5. Указ Президента України “Про Міністерство аграрної політики та продовольства України” від 23 квітня 2011 р. № 500/2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 31. – Ст. 1326.
                                                 6. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення” від 12 грудня 1994 р. № 827 // Зібрання постанов Уряду України. – 1995. – № 2. – Ст. 42.
                                                    1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них” від 8 травня 1996 р. № 486 // http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/486-96-п.
                                                    2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства” від 28 вересня 1996 р. № 1192 //http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1192-96-п.
                                                       1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок передачі у приватну власність громадян незавершених будівництвом будинків садибного типу” від 28 червня 1997 р. № 637 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 27. – Ст. 65.
                                                       2. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об'єктів природно-заповідного фонду України” від 21 квітня 1998 р. № 521 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 16. – Ст. 600.
                                                       3. Постанова Кабінету Міністрів України “Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної зеленим насадженням у межах міст та інших населених пунктів” від 8 квітня 1999 р. № 559 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 14. – Ст. 579.
                                                       4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок викупу земельних ділянок громадянами (понад норму, яка приватизується безкоштовно) для ведення селянського (фермерського) або особистого підсобного господарства» від 24 січня 2000 р. № 118 // Офіційний вісник України. - 2000. - № 4 від 11/02/2000, стор. 19.
                                                       5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб» від 11 квітня 2002 р. № 502 // Офіційний вісник України. - 2002. - № 15 від 26/04/2002, стор. 87, стаття 818.
                                                       6. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження порядку реєстрації договорів оренди земельної частки (паю)» від 24 січня 2000 р. №119.// Офіційний вісник України. - 2000. - № 4 від 11/02/2000, стор. 21.
                                                       7. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» від 26 травня 2004 р. № 677 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 21 від 11/06/2004, стор. 44, стаття 1425.
                                                       8. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження типового договору оренди землі» від 3 березня 2004 р. № 220 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 9 від 19/03/2004, стор. 30, стаття 527.
                                                       9. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Типового договору про розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки» від 4 березня 2004 р. № 266 // Офіційний вісник України. - 2004. - № 10 від 26/03/2004, стор. 127, стаття 596.
                                                       10. Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу” від 23 липня 2008 р. № 665 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 56. – Ст. 1868.
                                                           1. Постанова Кабінету Міністрів України “Про визначення розміру збитків, завданих унаслідок непроведення робіт з рекультивації порушених земель” від  17 грудня 2008 р. № 1098 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 98. – Ст. 3236.
                                                           2. Постанова Кабінету Міністрів України «Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку» від 6 травня 2009 р. № 439 // Урядовий кур'єр. - 2009. - № 87.
                                                           3. Постанова Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації права власності на землю громадянами України» від 5 серпня 2009 р. № 844 // Урядовий кур'єр. – 2009. - № 148.
                                                           4. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Тимчасового порядку присвоєння кадастрового номера земельній ділянці» від 18 серпня 2010 р. № 749. //Офіційний вісник України. –2010. - № 65, стор. 83, стаття 2263, код акту 52581/2010.
                                                           5. Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку ведення Державного земельного кадастру» від 17 жовтня 2012 р. № 1051. //Офіційний вісник України. –2012 р. - № 89, стор. 183, стаття 3598, код акту 64414/2012.
                                                              1. Наказ Міністерства охорони здоров'я України “Про затвердження Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів” від 19 червня 1996 р.  № 173 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Т. 5.  – Ч. 1. – К., 1996. – С. 6 – 94.
                                                              2. Наказ Державного комітету по земельних ресурсах “Про затвердження Положення про земельно-кадастрову інвентаризацію земель населених пунктів” від 26 серпня 1997 р. № 85 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 45. – Ст. 104.
                                                              3. Наказ Держкомзему «Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі» від 4 травня 1999 р. № 43 // Офіційний вісник України. - 1999. - № 23 від 25/06/1999, стор. 357. (нечинний).
                                                              4. Наказ Міністерства охорони навколишнього природного середовища України “Про внесення змін до Методики визначення розмінів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства” від 4 квітня 2007 р. № 149 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 31. – Ст. 1265.
                                                              5. Наказ Держкомзему України «Про деякі питання реалізації положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок» від 22.06.2009 № 326 // Поточний архів Держкомзему України. – 2009 рік. (нечинний).
                                                                 1. Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України “Про затвердження положень про територіальні органи Держземагенства” від 10 травня 2012 р. № 258 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 45. – Ст. 1780.
                                                                 2. ГОСТ 17.4.2.02-83. Охрана природы. Почвы. Номенклатура показателей пригодности нарушенного плодородного слоя грунта для землевания // Охрана природы. Почвы. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 17-21.
                                                                 3. ГОСТ 17.5.1.01-83. Охрана природы. Рекультивация земель. Термины и определения. – М.: “Издательство стандартов”, 1984. – 9 с.
                                                                 4. ГОСТ 17.5.1.02-85. Охрана природы. Земли. Классификация нарушенных земель для рекультивации. – М.: “Издательство стандартов”, 1985. – 16 с.
                                                                 5. ГОСТ 17.5.3.01-78. Охрана природы. Земли. Состав и размер зеленых зон городов // Охрана природы. Земли. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 51-53.
                                                                 6. ГОСТ 17.5.3.03-80. Охрана природы. Земли. Общие требования к гидролесомелиорации // Охрана природы. Земли. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 54-58.
                                                                 7. ГОСТ 17.5.3.04-83. Охрана природы. Земли. Общие требования к рекультивации земель // Охрана природы. Земли. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 59-69.
                                                                 8. ГОСТ 17.5.3.05-84. Охрана природы. Рекультивация земель. Общие требования к землеванию // Охрана природы. Земли. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 70-75.
                                                                 9. ГОСТ 17.5.3.06-85. Охрана природы. Земли. Требования к определению норм снятия плодородного слоя грунта при проведении земляных работ // Охрана природы. Земли. – М.: “Издательство стандартов”. – 1993. – С. 76-80.
                                                                 10. ГОСТ 17.8.1.01-86. Охрана природы. Ландшафты. Термины и определения. – М.: “Издательство стандартов”. – 1987. – 8 с.
                                                                 11. ГОСТ 26640-85. Земли. Термины и определения. – М.: Издательство стандартов, 1986. – 8 с.
                                                                 12. ДБН 360-92. Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень // Пожежна безпека. Протипожежні вимоги в галузі проектування і будівництва. – Т. 4. – Київ, 1998. – С. 189-220.
                                                                 13. ДБН А.2.2-1-2003 Проектування. Склад і зміст матеріалів оцінки впливів на навколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні і будівництві підприємств, будинків і споруд. Видання офіційне. – К.: Держбуд України, 2004. – 56 с.
                                                                     1. Державні санітарні правила планування та забудови населених пунктів. – Затверджені 19 червня 1996 р. – № 173 // Збірник важливих офіційних матеріалів з санітарних та протиепідемічних питань. – Міністерство охорони здоров’я України. Головне санітарно-епідеміологічне управління. – Під загальною редакцією А. М. Сердюка. – Т. 5, ч. 1. – Київ. – 1996. – С. 6-93.