УКРАЇНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ФІНАНСІВ ТА МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ

ФАКУЛЬТЕТ ПРАВОЗНАВСТВА ТА МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

КАФЕДРА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА І ПРОЦЕСУ

ЗАТВЕРДЖУЮ

Декан юридичного факульету

_______________А.М. Нікончук

“___”________________2014 р.

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ТА ОСНОВНІ ВИМОГИ

щодо виконання і захисту дипломних  робіт

для студентів усіх форм навчання

спеціальності 7.060101 "Правознавство"

Освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст

КИЇВ 2014

Методичні рекомендації щодо виконання і захисту дипломних робіт студентами усіх форм навчання спеціальності 7.03040101 "Правознавство". Освітньо-кваліфікаційний рівень - спеціаліст. – К.: УДУФМТ, 2014.

Укладач: завідувач кафедри цивільного права і процесу Лазько Г.З.

Рецензент:

Методичні рекомендації обговорено і схвалено на засіданні кафедри цивільного права і процесу

Протокол № ___ від __ _________ 2014 p.

Методичні рекомендації щодо виконання і захисту дипломних  робіт обговорені і схвалені на Вченій Раді факультету Протокол № __ від «___» _________ 2014р.

1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

Спеціаліст - освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця спеціальності 7.03040101 «Правознавство», який на основі отриманої кваліфікації спеціаліста здобув поглиблені спеціальні вміння й знання, має первинний досвід їх застосування та виконання професійних завдань у сфері юриспруденції та зовнішньоекономічної діяльності. Підготовка спеціаліста включає поглиблену, фундаментальну, гуманітарну, соціально-економічну, психолого-педагогічну та науково-дослідницьку практику. Здобуття кваліфікації спеціаліст підтверджується державною атестацією, яка здійснюється державною екзаменаційною комісією (ДЕК) після виконання освітньо-професійної програми на підставі результатів складання державних іспитів та захисту магістерської роботи.

Студенти, які успішно пройшли державну атестацію, отримують диплом державного зразка про здобуття повної вищої освіти за напрямком професійного спрямування та кваліфікації спеціаліст.

Дипломна  робота (надалі - робота) - це по суті перший ступінь до науково-дослідницької діяльності, є підсумком завершального етапу навчання студентів в Українському державному університеті фінансів та міжнародної торгівлі (УДУФМТ) за освітньо-професійною програмою підготовки спеціалістів і має виявити рівень загальнонаукової та спеціальної підготовки студента, наявності умінь та знань властивих науковому працівникові, який починає свою діяльність, його здатність застосовувати одержані знання під час вирішення конкретних проблем, його схильність до аналізу та самостійного узагальнення матеріалу з теми дослідження.

Робота має фахово-науковий характер і передбачає:

- систематизацію, закріплення, поглиблення теоретичних і практичних знань за спеціальністю й застосування їх для виконання конкретних завдань;

- критично-об’єктивний підхід до вивчення фактичних матеріалів з метою пошуку та виявлення резервів і можливостей раціонального використання ресурсів, вжиття заходів щодо усунення  недоліків та підвищення ефективності у сфері юриспруденції та зовнішньоекономічних відносин;

- аргументованість висновків, обґрунтованість пропозицій і рекомендацій;

         - літературне, логічно послідовне й самостійне викладення матеріалу;

- оформлення матеріалу згідно з установленими вимогами.

Єдині вимоги до роботи, які подані у цих методичних рекомендаціях, не виключають, а надають широку ініціативу й творчий підхід до розробки кожної теми.

Процес підготовки й захисту роботи складається з наступних послідовних етапів:

1. Вибір теми й узгодження її з науковим керівником, подання відповідної заяви на ім’я завідувача випускаючої кафедри й затвердження теми;
2. Оформлення організаційних документів (технічне завдання на роботу, календарний план виконання роботи, структурно-змістовний план самої роботи);
3. Інформаційне дослідження за обраною темою, пошук та накопичення інформації, що стосується об’єкта дослідження, у традиційних бібліографічних системах та в мережі Інтернет;
4. Систематизація та правовий аналіз результатів інформаційного пошуку, включаючи гіпотези, теорії, термінологію, класифікації, нормативно-правові документи, концепції та стратегії, статистичні дані та розрахунки, аргументи і факти, експертні, рейтингові оцінки тощо;
5. Узагальнення результатів власного аналітичного дослідження із застосуванням загальнонаукових та правових  методів, формулювання висновків та рекомендацій;
6. Підготовка рукопису магістерської роботи та її оформлення відповідно до існуючих вимог;
7. Підготовка тез доповіді, реферату та презентаційних матеріалів для захисту;
8. Попередній захист роботи на випускаючій кафедрі та отримання дозволу на захист роботи в ДЕК;
9. Заповнення інформаційної карти, включаючи підготовку стандартної анотації на роботу;
10. Отримання відгуку та рецензії на роботу;
11. Захист роботи.

2. ВИБІР, УЗГОДЖЕННЯ З НАУКОВИМ КЕРІВНИКОМ ТА ЗАТВЕРДЖЕННЯ ТЕМИ РОБОТИ

Студенту надається право самостійно вибрати тему роботи із запропонованої кафедрою тематики. Крім цього, студент може запропонувати свою тему роботи, яка повинна бути узгодженою з завідувачем кафедри цивільних та кримінально-правових дисциплін. Обрана тема має відповідати змісту отримуваної спеціальності. Після вибору теми студент подає заяву на ім'я завідувача кафедри .

Протягом одного місяця від подання заяви на затвердження теми, студент за погодженням із науковим керівником, має право замінити тему або її уточнити. Для заміни (уточнення) теми необхідно подати заяву на ім'я завідувача випускаючої кафедри за підписами студента та його керівника.

З. ПОШУК ТА АНАЛІТИЧНЕ ОПРАЦЮВАННЯ ІНФОРМАЦІЙНИХ ДЖЕРЕЛ

Роботу з джерелами слід починати з видань, котрі рекомендовані по відповідним темам підручників з нормативних дисциплін спеціальності. У першу чергу необхідно проаналізувати джерела найбільш близькі по змісту до вибраної теми дипломної роботи.

Опрацювання джерел доцільно починати в наступній послідовності:

- нормативно-правові акти;

- наукові видання (монографії, словники, енциклопедії, наукові звіти та аналітичні економічні огляди, автореферати дисертацій, статті з наукових фахових журналів, збірників наукових праць з проблем міжнародної економіки провідних наукових установ та ВНЗ України та іноземних держав, матеріалів наукових конференцій, симпозіумів тощо);

- дані офіційних видань національних та міжнародних органів ;

- аналітичні матеріали, статті провідних вчених з актуальних проблем, які публікують окремі засоби масової інформації.

Досліджувати джерела слід у порядку зворотному хронологічному, тобто спочатку доцільно вивчити видання, публікації поточного року, потім -минулорічної, потім - дворічної давнини.

Важливу роль в технології пошуку відіграє повнота інформації. У першу чергу необхідно дослідити відповідні інформаційні ресурси, каталоги і фонди наукової бібліотеки УДУФМТ, видання УДУФМТ, зокрема науковий журнал „ Зовнішня торгівля: право та економіка ”, а також збірники матеріалів наукових конференцій, підручники та монографії, видані в УДУФМТ, автореферати дисертацій.

Авторитетним джерелом наукової інформації є Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського НАН України, Національна парламентська бібліотека. Слід особливо підкреслити, що Інтернет - сторінка цієї бібліотеки відкриває доступ не тільки до власних електронних ресурсів, які є найбільші за обсягом в Україні, але й надає користувачам широкі можливості здійснення пошуку в багатьох інших інформаційних системах світу.

Серйозну увагу слід приділити підбору і вивченню нормативно-правових актів, які публікуються в таких офіційних виданнях, як: Офіційний вісник України, Відомості Верховної Ради України, Голос України, Вісник Президента України, Урядовий кур’єр та ін.

Нижче наведені найбільш важливі електронні джерела інформації, які можуть бути рекомендовані для пошуку економіко-статистичних даних, нормативних документів, офіційних та аналітичних матеріалів при підготовці роботи:

Національна бібліотека України ім. В.І.Вернадського НАН України

http://www.nbuv.gov.ua

Офіційний сайт Верховної Ради України

http://www.rada.kiev.ua

Офіційне Інтернет-представництво Президента України

http://www.president.gov.ua

Офіційний сайт Кабінету Міністрів України

http://www.kmu.gov.ua

Здійснюючи інформаційний пошук, необхідно також звернути увагу на посилання та бібліографічні описи джерел, розміщені у виносках або у кінці документу у вигляді списку джерел посилань, який часто неправильно скорочено називають „література”, що не відповідає чинним стандартам.

При конспектуванні, виписках або копіюванні вибраних фрагментів першоджерел з метою подальшого обґрунтування на їх основі власного аналізу необхідно до кожного такого результату роботи з першоджерелом відразу ж додавати бібліографічний опис цього джерела та зазначати відповідні сторінки, на яких міститься запозичена інформація. Це обов’язкова вимога авторського права, дотримання якої дозволяє уникнути плагіату і зробити потім відповідні точні посилання на першоджерело в тексті стандартно оформленої магістерської роботи.

До початку інформаційного пошуку, слід скласти й узгодити з науковим керівником попередній список потенційно важливих для обраної теми видань для наступного їх планомірного опрацювання.

У процесі підготовки роботи студент повинен опрацювати не менш 50 вітчизняних та іноземних інформаційних джерел.

Головна мета аналізу інформації, накопиченої за результатами пошуку – встановити природу об’єкту дослідження, його внутрішні та зовнішні системні зв’язки, закономірності та перспективи розвитку, шляхи вдосконалення.

Вивчаючи джерела, слід виявити дискусійні питання по темі роботи та проблемі, з якою вона пов’язана. Знайшовши такі питання, слід навести гіпотези, припущення, теоретичні положення кількох авторів, які стоять на різних позиціях, критично оцінити їх точку зору й висловити власне судження з цього питання. Викладення поглядів інших дослідників і формування власної думки, підвищує цінність роботи, сприяє більш глибокому розкриттю теми.

Основним методом інформаційного дослідження є конспектування матеріалів першоджерел, що мають безпосереднє відношення до теми роботи. Згодом законспектований і логічно систематизований відповідно до мети дослідження матеріал з коментарем, власними думками автора роботи може бути включений у відповідний підрозділ майбутньої роботи.

Після вивчення та аналізу інформаційних джерел доцільно скласти розгорнутий план і структурно-логічну схему майбутньої роботи.

Розгорнутий план майбутньої роботи - це подальша деталізація затвердженого плану магістерської роботи. У розгорнутому плані виділяються підпитання, які розвивають проблеми, що винесені в назву підрозділів (параграфів).

Практика підготовки студентами кваліфікаційних робіт свідчить, що в розгорнутому плані достатньо виділити приблизно три-п'ять досліджуваних підпитань. Коли таким чином буде відпрацьований і обдуманий кожен підрозділ (параграф), то складання повного тексту роботи з цілеспрямованим використанням досліджених джерел не складе великих труднощів. Розгорнутий план забезпечує послідовність викладення матеріалу, де кожний розділ і підрозділ (параграф) витікає з попередніх, посідає своє місце.

Структурно-логічна схема роботи являє собою схематичне відображення взаємозв'язків її окремих частин.

4. Організація та проведення дослідження

Для організації процесу підготовки роботи студенту необхідно узгодити з науковим керівником технічне завдання на роботу. У загальному вигляді завдання визначає тему і проблему, якій присвячена робота, її актуальність, об’єкт та предмет дослідження, мету та основні завдання, які необхідно виконати під час проведення роботи, методи дослідження та основні інформаційні джерела. Оформлення технічного завдання передбачає складання під контролем наукового керівника плану майбутньої роботи. Технічне завдання на роботу затверджується завідувачем кафедри.

Важливим елементом технічного завдання є календарний план (графік) підготовки й оформлення роботи складається залежно від обраного студентом і узгодженого з науковим керівником метода організації виконання роботи: послідовного, вибіркового, цілісного. Практика виконання навчально-наукових робіт показує, що кращим є цілісний метод.

При використанні кожного метода можуть використовуватися різні способи підготовки окремих частин роботи: синтетичний (індуктивний) або аналітичний (дедуктивний).

З використанням синтетичного (індуктивного) способу створюються дрібні фрагменти роботи, які об'єднуються в більш значні і так до створення єдиного тексту.

При використанні аналітичного (дедуктивного) способу тема майбутньої роботи поділяється на завдання, котрі в свою чергу поділяються на ідеї, які складаються з ідей більш дрібного рівня. Оскільки дослідження теми проводиться шляхом її аналізу, то існує точка зору згідно якої дедуктивний метод є основним.

На основі отриманого технічного завдання складається план роботи в якому відображається структура, зміст і логічний зв'язок складових частин роботи. План роботи є обов'язковим документом і повинен складатися із вступу, основної частини, висновків, додатків (при наявності) і списку інформаційних джерел для дослідження (при підготовці остаточного варіанту рукопису роботи цей список перетворюється на список джерел посилань). Він затверджується завідувачем кафедри.

Залежно від характеру теми й наявності фактичного матеріалу в плані можуть переважати теоретичні або практичні проблеми. Кількість розділів залежить від обраної теми, об'єкту й предмету дослідження. Якщо в роботі передбачається розглянути теоретичні й практичні аспекти теми дослідження, визначити напрями підвищення ефективності економічної діяльності, то така робота, як правило, складається з трьох розділів, кожен з яких повинен закінчуватися синтезованими висновками до розділу.

У першому розділі повинні бути викладені теоретичні основи проблеми, яка досліджується, розкриті її окремі теоретико-медологічні аспекти, актуальність і важливість дослідження на даному етапі  розвитку, виходячи з міжнародних і національних інтересів.

У другому розділі подаються результати аналізу практики правової діяльності об'єкту дослідження, виявляються невирішені правових проблеми, невикористані можливості.

У третьому розділі дається прогноз правового розвитку об'єкту дослідження та юриспруденції, визначаються напрямки, рекомендації, заходи щодо розв'язання існуючих проблем.

Обов’язковою вимогою до роботи є забезпечення в ній наявності самостійного творчого внеску студента. Робота повинна містити певні елементи оригінального, авторського характеру і не зводитись до суцільної безсистемної компіляції запозичень з досліджених джерел або примітивної описовості об’єкту дослідження. У процесі дослідження, формулюванні його мети і завдань рекомендується орієнтуватись на наступні критерії новизни дипломної роботи за галузю знань „Право”:

- наукове узагальнення та систематизація досліджуваного матеріалу за обраною темою;

- встановлення нових закономірностей, тенденцій, очікуваних та існуючих негативних і позитивних наслідків економічних явищ;

- визначення причинно-наслідкових зв’язків, факторів впливу, суттєвих чи базових елементів системи міжнародної економіки, функцій розвитку об’єкта дослідження;

- розроблення (удосконалення, систематизація) категорійного апарату, термінології;

- вдосконалення типології (класифікації) елементів досліджуваної економічної системи;

- визначення концептуальних рішень та шляхів розв’язання проблеми економічного розвитку;

- встановлення принципів розвитку, факторів, передумов, типових рис об’єкта дослідження;

- розроблення економічних моделей, механізмів, схем, проектів структури планів, програм, стратегій;

- розроблення пропозицій щодо вдосконалення об’єкту дослідження, програм економічного розвитку, наукових або навчально-наукових методик тощо.

Оскільки процес підготовки роботи носить творчий характер то може виникнути ситуація, коли у план буде доцільно внести зміни. Зміни в назві підрозділів чи розділів необхідно узгодити з науковим керівником та завідувачем кафедри, зміни теми - з ректором УДУФМТ.

5. ТЕХНІЧНІ ТА МЕТОДИЧНІ ВИМОГИ  ЩОДО ОФОРМЛЕННЯ РОБОТИ

 Загальні вимоги

Зразки стандартно оформлених основних елементів роботи подано у додатках 6 – 7.

Робота виконується в одному примірнику. Текст роботи повинен бути надрукованим на комп'ютері через полуторний міжрядковий інтервал до 30 рядків на сторінці з використанням шрифту Times New Roman текстового редактора Word, розмір 14.

Обсяг роботи має бути в межах 80 сторінок друкованого тексту, без урахування додатків і списку літератури.

Сторінки роботи повинні мати поля: ліве – не менше 30мм, зверху – не менше 20мм, праве – не менше 10мм, знизу – не менше 20мм. Шрифт повинен бути чітким, чорного кольору, з однаковою щільністю тексту.

Список літератури виконується в алфавітному порядку, зразок оформлення літератури наведено у додатку 7.

Текст іноземною мовою, формули, умовні знаки можуть бути повністю надрукованими або написаними рукою чорнилом, тушшю, пастою тільки чорного кольору (часткове друкування літер або цифр не допускається).

Виправлення після подання роботи на кафедру не допускаються. якщо робота виконана недбало, містить помилки, то її автору може бути відмовлено в захисті роботи.

Вимоги до структури та змісту дипломної роботи

Дипломна робота включає:

титульний лист;

реферат;

зміст;

перелік умовних скорочень (при необхідності);

вступ;

основна частина;

висновки;

список використаних джерел;

додатки (при необхідності.)

Титульний лист оформлюється за зразком, який подано у додатку 2.

Титульний лист є першою сторінкою роботи, номер сторінки на ньому не проставляється. Титульний лист вважається оформленим після того, як він підписаний керівником, консультантом (якщо він був призначений) і на ньому за підписом завідувача кафедри вказано, що робота допускається до захисту, з зазначенням дати прийняття цього рішення кафедрою.

Підписи та дати на титульному листі мають бути виконані вручну чорними чорнилами чи чорною пастою. Дата повинна містити число, рік арабськими цифрами, а місяць – прописом.

Реферат – другий лист роботи, в якому в дуже стислій формі характеризується основний зміст, мета, актуальність та практичне значення роботи. Його обсяг не більше 0,75 машинописної сторінки через 1,5 інтервали.

Реферат є вторинним інформаційним документом магістерської роботи як першоджерела. Реферат включається також у презентаційні матеріали, що готуються студентом для захисту роботи.

Зміст послідовно включає найменування всіх розділів та частин роботи з зазначенням номерів початкових сторінок усіх структурних елементів роботи.

Перелік умовних скорочень, символів, одиниць, позначень і термінів (за необхідності).

Якщо в роботі вживається специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік може бути поданий у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять, наприклад, скорочення, справа - їх детальне розшифрування.

Якщо в тексті роботи вживаються спеціальні терміни, скорочення, символи, позначення і таке інше і повторюються менш ніж тричі, перелік не складають, а їх розшифрування наводять у тексті при першому згадуванні.

Вступ розкриває суть проблеми дослідження, підстави та вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності дослідження.

Рекомендований обсяг вступу 2-3 сторінки.

У вступі відображають:

-  актуальність теми (подається коротка, характеристика суті та стану проблеми, що досліджується, обґрунтовується доцільність розробки теми для розвитку юриспруденції в цілому або окремої її складової; як правило, наводять перелік провідних вітчизняних та зарубіжних учених, що працюють над проблемою, із зазначенням посилань на їх праці, які досліджувались у процесі виконання роботи);

- об'єкт (роботи) дослідження (надається коротка характеристика сфери правової діяльності  на матеріалах яких виконується робота);

- предмет дослідження (визначається той аспект, який підлягає дослідженню в межах визначеного об'єкту);

- мета і завдання роботи (мета тісно переплітається з темою роботи; вирішення завдань дозволяє досліднику досягти мети);

- методи (роботи) дослідження (подають перелік методів наукових досліджень, які були використані в роботі із зазначенням завдань, які вирішувались за допомогою вказаних методів);

- теоретична та методологічна база (роботи) дослідження (наводять узагальнений перелік відповідних наукових джерел, положення яких покладені в основу дослідження);

- практичне значення отриманих результатів (зазначають, де і яким чином можуть бути використані результати дослідження);

- структура роботи (наводять загальний обсяг роботи, структуру, кількість рисунків, таблиць та додатків).

Основна частина складається з розділів та підрозділів. Кожний розділ починається з нової сторінки. У кінці кожного розділу подається висновок із стислим викладанням наведених у розділі наукових і практичних результатів.

Рекомендується основну частину роботи поділити на три розділи: теоретико-методологічний, аналітичний та рекомендаційно-впроваджувальний. У межах кожного розділу, як правило, три підрозділи, що мають відображати логічну послідовність дослідження й розробки власних пропозицій.

У першому розділі необхідно викласти сутність проблеми, яка досліджується, розглянути еволюцію підходів до її вирішення, рівень розробки на сучасному етапі. Розглядаються також законодавчі та нормативні акти за проблемою роботи, та їх вплив на динаміку розвитку об'єкта дослідження. Крім цього, слід зробити аналіз та узагальнення концепцій науково-теоретичних  підходів, які  існують у фаховій літературі, визначити дискусійні аспекти й невирішені питання, актуальність і важливість досліджуваної проблеми на нинішньому етапі.

Перший розділ є теоретичною основою для розробки прикладних аспектів обраної теми. Рекомендований обсяг цього розділу - 20-25 сторінок.

У другому розділі - аналітичному - необхідно детально проаналізувати той аспект, що є предметом дослідження. В цьому розділі, як правило, обґрунтовують вибір напрямків досліджень, наводять методи вирішення конкретних задач та результати аналізу, порівняльні оцінки, наводяться обґрунтування вибору методик проведення досліджень. В теоретичних роботах розкриваються методи розрахунків, гіпотези, моделі, стратегії що розглядаються.

Дослідження тенденцій є обов'язковим при виконанні  магістерської роботи і базується на комплексному підході до аналізу об'єкта дослідження в динаміці за певний період часу. При цьому важливою умовою є дослідження факторів, що мають вплив на об'єкт дослідження Вагомість тих чи інших факторів обґрунтовується за допомогою емпіричних і теоретичних методів, соціологічних досліджень.

Даний розділ має бути закінчений аргументованими узагальненнями, де у стислій формі наводяться результати аналізу проблеми.

Рекомендований обсяг другого розділу 30-35 сторінок.

У третьому розділі, який носить прикладний, рекомендаційно-впроваджувальний характер, з вичерпною повнотою викладаються результати власних досліджень автора з висвітленням того нового, що він вносить у розробку проблеми запропонованих методичних підходів, прогнозних оцінок розвитку. Виконавець повинен давати оцінку повноти вирішення поставлених задач, оцінку достовірності одержаних результатів (характеристик, параметрів), їх порівняння з аналогічними результатами вітчизняних і зарубіжних праць. Рекомендації й пропозиції повинні мати наукове обґрунтування й виходити з результатів аналізу, отриманого в попередньому ІІ розділі роботи. Доцільно визначити шляхи оптимізації системи ресурсного та інформаційно-аналітичного забезпечення рішень, які пропонуються.

Рекомендований обсяг третього розділу 20-30 сторінок.

Висновки. У них з огляду на поставлену мету і завдання дослідження викладають оцінки наукових та практичних результатів, одержаних в роботі. Далі формулюють пропозиції та рекомендації щодо наукового та практичного використання цих результатів. В першому пункті висновків коротко оцінюють стан проблеми, якій присвячена робота. Далі наголошують на науковій новизні та викладають основні методи вирішення поставленої в роботі наукової проблеми (завдання), її практичний аналіз, порівняння з відомими розв'язаннями. У висновках необхідно наголосити на якісних та кількісних показниках отриманих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації щодо їх використання. Будь-які бібліографічні посилання у висновках недоречні, подається виключно авторський текст.

Рекомендований обсяг 5-7 сторінки.

Список використаних джерел повинен містити бібліографічні описи всіх інформаційних джерел, які були використані в процесі написання роботи (додаток 7).

Додатки - це великі таблиці й рисунки, які важко розмістити в основному тексті роботи, проміжні розрахунки, копії облікової звітності підприємства, ілюстрації й цифрові дані допоміжного характеру.

На всі додатки обов'язково повинні бути зроблені посилання в основному тексті роботи.

Список використаних джерел складається на основі результатів проведеного дослідження і відображає обсяг проаналізованих джерел та ступінь вивченості студентом досліджуваної теми, є «візитною карткою» автора магістерської роботи, його професійним обличчям, свідчить про рівень володіння навичками роботи з науковою літературою та іншими інформаційними джерелами.

Такий список – одна із суттєвих частин роботи, що віддзеркалює самостійну творчу працю студента і демонструє глибину проведеного дослідження.

Щоб вказати джерела цитат, запозичень конкретних положень, формул, статистичних даних та деяких інших відомостей, а також щоб навести відомості про проаналізовані у тексті опубліковані праці, застосовують бібліографічні посилання.

Бібліографічні посилання на відповідні номери списку джерел посилань у тексті роботи слід давати у квадратних дужках, а також вказувати номер сторінки першоджерела, на якій розміщено ту інформацію, на яку посилається студент.

Коли бібліографічні описи у списку джерел пронумеровані, то щоб зробити посилання, у тексті після згадування про конкретний документ (або після наведення цитати з нього) у квадратних дужках вказують порядковий номер документа арабськими цифрами, за яким його наведено у списку джерел: [27]. У разі необхідності вказують конкретні сторінки згадуваного джерела (особливо коли наводять цитату). Для цього у квадратних дужках після номера джерела за складеним списком ставлять кому, потім прописну літеру „С” з крапкою, далі – номер сторінки джерела, на якій знаходяться запозичені дані або цитата: [27, С.72]. Для багатотомних видань може бути вказаний і номер тому: [35, Т.3, С.235].

Коли використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел, що мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні слід точно вказати номер сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул джерела, на яке дано посилання в дипломній роботі.

У тексті магістерської роботи повинні бути посилання на всі номери списку джерел посилань (один раз або й більше разів за необхідністю).

Оформлення заголовків та змісту

Заголовки роботи оформляють наступним чином:

Заголовки структурних частин  роботи “ЗМІСТ”, “Перелік умовних скорочень”, “ВСТУП”, “РОЗДІЛ”, “ВИСНОВКИ”, “СПИСОК ДЖЕРЕЛ ПОСИЛАНЬ”, “ДОДАТКИ” друкують великими літерами симетрично до тексту.

Заголовки підрозділів пишуться, крім першої великої, маленькими літерами з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в розрядці в підбір до тексту. В кінці таким чином надрукованого заголовка ставиться крапка.

У заголовках перенос слів не дозволяється.

Відстань між заголовками й текстом повинна складати 2-3 інтервали. Кожну структурну одиницю роботи необхідно починати з нової сторінки.

У змісті потрібно вказати точну назву кожного розділу, підрозділу, пунктів, інших структурних частин роботи (вступ, висновки, додатки тощо) та сторінки, де вони розташовані.

  Нумерація сторінок і структурних частин

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, рисунків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”.

Нумерація сторінок має бути наскрізною, тобто усі сторінки роботи, враховуючи ілюстрації, нумеруються від титульної до останньої сторінки без пропусків та повторів, а також доповнень. Першою сторінкою вважається титульна і на ній номер не проставляється. Сторінки з рефератом також не нумеруються. Нумерація наступної сторінки починається з цифри “3”. На цій сторінці має знаходитися зміст роботи, у якому разом з назвою потрібно вказувати тільки початкову сторінку кожного розділу, параграфа, або іншої структурної частини роботи. Усі номери сторінок розміщуються у правому верхньому кутку аркуша.

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список  джерел посилань не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати “1. ВСТУП” або “5. ВИСНОВКИ”. Номер розділу ставлять після слова “РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять. Потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: “2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку іде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: “1.3.2.” (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку іде заголовок пункту.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як пункти.

Оформлення додатків

Додатки оформляються як продовження роботи на наступних її сторінках або у вигляді окремої частини (книги), розміщуючи їх у порядку посилань у тексті роботи. Кожний додаток починається з нової сторінки. Додаток повинен маги заголовок, надрукований угорі малими буквами з першої великої симетрично відносно тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими буквами з першої великої друкується слово “Додаток ...” і велика літера української абетки, наприклад “Додаток А”, “Додаток Б”. Додатки слід позначати послідовно відповідно до букв алфавіту, за винятком букв Г, Ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь. Один додаток позначається як додаток А.

Текст кожного додатка може поділятись на розділи та підрозділи, які нумеруються у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатку (літеру) і крапку, наприклад А.2 - другий розділ додатка А; В.3.1. - підрозділ перший третього розділу додатка В.

Ілюстрації, таблиці і формули у додатках нумеруються у межах кожного додатка, наприклад рис. А.1.2. - другий рисунок першого розділу додатка А; формула (В.1) - перша формула додатка В.

При оформленні додатків окремою частиною (книгою) на титульному аркуші роботи під її назвою друкують великими буквами слово “ДОДАТКИ”.

6. ВІДГУК НАУКОВОГО КЕРІВНИКА ТА ЗОВНІШНЄ РЕЦЕНЗУВАННЯ РОБОТИ

Автор дипломної роботи повинен отримати на неї письмовий відгук наукового керівника та рецензію від провідного спеціаліста або працівника установи, департаменту міністерства чи науковця ВНЗ.

Відгук наукового керівника роботи пишеться у довільній формі. У ньому визначають:

- актуальність теми;

- ступінь наукового і практичного значення праці;

- рівень підготовки магістра до виконання професійних обов'язків;

- ступінь самостійності у виконанні магістерської роботи;

- новизну поставлених питань та оригінальність їх вирішення;

- уміння використовувати літературу;

- ступінь оволодіння методами дослідження; повноту та якість розробки теми;

- логічність, послідовність, аргументованість, літературну грамотність викладання матеріалу;

- можливість практичного застосування роботи або окремих її частин;

- висновок про те, якою мірою вона відповідає вимогам, що ставляться перед дипломними кваліфікаційними роботами.

Рецензію на роботу надає спеціаліст-практик чи науковець ВНЗ відповідної кваліфікації. Вона теж складається в довільній формі, може висвітлювати ті ж питання, що й відгук керівника. Особливу увагу в ній слід звернути на таке:

- актуальність теми;

- уміння застосовувати теоретичні знання для вирішення конкретних практичних завдань;

- наявність у роботі особистих пропозицій і рекомендацій, їх новизна, перспективність, практична цінність;

- достовірність результатів і обґрунтованість висновків;

- стиль викладу та оформлення роботи;

- недоліки роботи.

Рецензент, як і науковий керівник, оцінює роботу за п'ятибальною системою.

З рецензією студент має бути ознайомлений не пізніше, ніж за три дні до розгляду роботи на кафедрі. Внесення змін до роботи після отримання рецензії не допускається.

7. ПОРЯДОК БРОШУРУВАННЯ РОБОТИ ТА ДОПУСК ДО ЗАХИСТУ

Після одержання результатів розгляду роботи на кафедрі, студент готує інформаційну карту, яка включає стандартну анотацію на роботу. Супровідні документи підшиваються до роботи в такому порядку:

- титульний лист;

- реферат;

- завдання на роботу;

- інформаційна карта;

- відгук керівника;

- висновок кафедри.

Далі робота брошурується у твердій палітурці й готується до захисту в ДЕК.

8. ПІДГОТОВКА РОБОТИ ДО ЗАХИСТУ

До захисту робіт наказом ректора УДУФМТ допускаються студенти, які повністю виконали навчальний план, пройшли повний курс теоретичної та практичної підготовки, відпрацювали всі необхідні комплексні кваліфікаційні завдання.

До захисту студент готує стислу доповідь, в якій слід коротко викласти основні результати дослідження. Регламент доповіді 10-15 хвилин.

Перед захистом доцільно ретельно прочитати зовнішню рецензію й продумати аргументовані відповіді на зроблені рецензентом зауваження.

9. ЗАХИСТ РОБОТИ

Захист роботи є останнім етапом підготовки спеціаліста в УДУФМТ. Повністю підготовлена робота з письмовим відгуком керівника, висновком завідувача кафедри, рецензією й результатами розгляду на засіданні кафедри подається для попереднього вивчення в підкомісію не пізніше ніж, за 2-3 дні до захисту. До підкомісії можуть бути також подані й інші матеріали, які характеризують практичну й наукову цінність виконаної роботи: друковані статті, плакати, графіки тощо. Захист роботи проводиться на відкритому засіданні підкомісії.

Захист роботи включає підготовку до захисту, доповідь та відповіді на питання членів підкомісії.

Підготовка до захисту проводиться в ході виконання роботи, а після завершення всіх робіт зводиться до складання доповіді.

У доповіді необхідно розкрити такі питання:

- вступ, обґрунтування актуальності теми роботи, де слід зупинитися на основних положеннях роботи (викладається до 3 хв.);

- обґрунтування основної ідеї роботи, її практичної спрямованості, детальний аналіз теми роботи (викладаються до 7-9 хв.,);

- короткі висновки, прогнози та рекомендації по результатах дослідження (викладаються до 5 хв.).

На захист роботи відводиться до 30 хвилин, враховуючи 10-15 хвилин на доповідь. Доповідь краще написати від початку до кінця, але не доповідати напам'ять і не читати, а викладати її зміст за детально складеним конспектом чи коротким планом чітко та виразно.

Після доповіді члени комісії задають питання тому, хто захищається. Він їх записує в робочий зошит. У ході підготовки відповідей студент має право користуватися роботою. Як правило, відповіді даються в тому порядку, в якому були задані питання, і мають бути конкретними, чіткими і тільки по суті заданого питання.

Питання, як правило, задаються по темі роботи. Але можуть бути задані питання з практичної та спеціальної спрямованості роботи.

Після доповіді й відповідей на запитання оголошується відгук керівника й рецензія (або основні висновки відгуку й рецензії). Надається слово науковому керівнику роботи, а також членам ДЕК. Студенту надається можливість відповісти на зауваження, зроблені у відгуку й рецензії, пояснити свою точку зору щодо питань, які обговорюються, дати роз'яснення стосовно означених недоліків.

Результати захисту оцінюються за такими критеріями:

- якість виконаної роботи;

- правильність постановки й розкриття проблеми, обґрунтування прийнятих рішень;

- рівень теоретичної та практичної підготовки студента;

- уміння творчо застосовувати отримані знання;

- уміння робити грамотні висновки;

- теоретичний рівень і практична цінність роботи;

- правильність усіх прийнятих у роботі рішень;

- уміння студентом викласти суть своєї роботи;

- вільність відповідей на запитання, здатність відстоювати свою позицію;

- уміння вести наукову дискусію й визнавати свої помилки.

Оцінка роботи проводиться на закритому засіданні комісії після кожного захисту.

Оцінка за дипломну роботу виставляється за чотирма складовими:

- оцінка рецензента;

- оцінка за написання роботи;

- оцінка за доповідь;

- оцінка за відповіді на запитання.

Оцінка за написання роботи визначається:

- відповідністю змісту роботи завданню;

- актуальністю тематики;

- позитивними сторонами та недоліками роботи;

- науковою спрямованістю, оригінальністю та новизною роботи;

- повнотою, глибиною та обґрунтуванням виконання поставлених питань;

- використанням для аналізу економіко-статистичних методів та програм ЕОМ для розробки та написання роботи;

- грамотністю викладення питань та стилем написання роботи;

- якістю таблиць, графіків, ілюстрацій.

Оцінка за доповідь ставиться:

- "відмінно", коли студент чітко в установлений час виклав усі розділи доповіді, аргументовано довів їх розв’язання, логічно обґрунтував основні ідеї роботи, дав аналіз одержаних результатів, точно сформулював висновки по роботі;

- "добре", коли студент у процесі доповіді допустив деякі дрібні неточності, обмовки;

- "задовільно", коли студент в основному доповів ідею роботи без достатньо аргументованого доказу, допустив неточності й обмовки, невпевнено сформулював висновки по роботі, не вклався в установлений час.

- "незадовільно", коли студент не зміг доповісти основні ідеї та висновки роботи.

Загальна оцінка за захист дипломної роботи виводиться за чотирма оцінками (але не вище оцінки за написання роботи та якість таблиць, графіків, ілюстрацій):

- "відмінно", коли не менше двох оцінок "відмінно" та двох "добре";

- "добре" - одна оцінка "задовільно", а інші - "добре" та "відмінно";

- "задовільно" не більше однієї оцінки "незадовільно", за виключенням оцінки за роботу;

- "незадовільно", коли більше однієї оцінки "незадовільно" або "незадовільно" за роботу.

Результати захисту роботи оформлюються протоколом, який складається на кожного студента й затверджується головою ДЕК у день захисту роботи.

Результати захисту дипломної роботи повідомляють студенту в той же день після затвердження протоколів головою ДЕК.