Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ Правознавство

Правознавство

Правознавство 25.09.2014 20:00

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа – це організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків.

Односторонній договір – це договір, в якому одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Двосторонній договір – договір, в якому правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Публічний договір – договір, в якому одна сторона – підприємець – що взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договір на користь третьої особи – договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Договір приєднання – договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Попередній договір – договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов’язання з відшкодування шкоди (деліктні зобов’язання) – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають внаслідок протиправного заподіяння шкоди, і в зв’язку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від особи, яка відповідає за завдану шкоду (боржника), виконання обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Право регресу – це право зворотної вимоги особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Джерело підвищеної небезпеки – діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Професійна працездатність — здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).

Загальна працездатність – це здатність до виконання некваліфікованої роботи, що не потребує наявності у особи спеціальних знань та навичок.

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семінари	Практичні
1.	Договори про передачу майна у власність	2	2	2
2.	Договори про передачу майна у тимчасове користування	2	-	2
3.	Договори про надання послуг	2	-	2
4.	Недоговірні зобов’язання	4	2	2
ВСЬОГО		10	4	8

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

Форма підсумкового контролю –курсова робота, екзамен

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
3. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972 – 2012 роки): станом на 1.11.2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – 376 с.
4. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
5. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
6. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
7. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.
8. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві [Текст] : монографія / В. В. Луць ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 319 с.
9. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.І. – 832 с.

10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.ІІ. – 1120 с.

11. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.

12. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

13. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні проблеми [Текст] : монографія / В. В. Поєдинок. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 480 с.

14. Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.

15. Розрахункові відносини при виконанні цивільних зобов’язань: правове регулювання в нових економічних умовах : монографія / Я. О. Хірс. – К.: Алерта, 2013. – 280 с.

16. Судова практика. Вирішення спорів у справах про визнання кредитних договорів недійсними / О.В. Благовестев. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 768 с.

17. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.

18. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.

19. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: [підручник] / [С. С. Бичкова, І. А . Бірюков, В. І . Бобрик та ін.]; за заг. ред. С. С . Бичкової. – 3-тє вид., змін. та допов. – К.: Алерта, 2014. – 496 с.

20. Цивільне право України. Загальна частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 976 с.

21. Цивільне право України. Загальна частина: [підручник] / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К.: Алерта, 2014. – 510 с.

22. Цивільне право України. Особлива частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 1176 с.

23. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.П. Мироненко, І.С. Тімуш. – К.: КНТ, 2014. – 432 с.

24. Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

25. Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.

26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 1. Загальні положення. – 320 с.

28. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2012. – Том 7. Загальні положення про зобов’язання та договір. – 736 с.

29. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.

30. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки. – 768 с.

31. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 5. Право власності та інші речові права. – 624 с.

32. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 6. Право інтелектуальної власності. – 652 с.

33. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2012. – Том 7. Загальні положення про зобов’язання та договір. – 736 с.

34. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.

35. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

36. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF

38. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.

39. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності / І. Венедіктова // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.

40. Гриняк А. Спірні питання договорів дарування та довічного утримання як підстав виникнення спільної власності громадян / А. Гриняк // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 20-23.

41. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості / О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.

42. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

43. Колісникова Г. Загальна характеристика інституту «захисту прав споживачів» та його місце у системі права і в системі законодавства України / Г. Колісникова // Право України. – 2010. – № 1. – С. 189-194.

44. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

45. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору / С. Немченко // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.

46. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції Закону України від 14.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

47. Закон України “Про оренду землі” в редакції Закону України від 2.10.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.

48. Закон України “Про фінансовий лізинг” в редакції Закону України від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

49. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – С. 11. – Ст. 278.

50. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – С. 34.

51. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 162-181.

52. Бусуйок Правове регулювання виникнення, здійснення та припинення прав на землю. Навч.посібник / За заг. редакцією П.Ф.Кулинича. – К. : НАН України Київський університет права: Вид-во Європейського університету, 2010. – 185 с.

53. Галянтич М. К. Значення Цивільного кодексу України у правовому регулюванні житлових відносин // Право України. – 2014. – № 2. – С. 162-170.

54. Журик Ю., Новченков І. Правова природа та колізійність регулювання орендних відносин за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 27-30.

55. Кармаза О. О. Проблеми реалізації громадянами права на житло в Україні // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. – Черкаси, 2014. – С. 261–265.

56. Коваленко Т. О. Юридичні дефекти правового регулювання земельних відносин в Україні. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 632 с.

57. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

58. Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536 с.

59. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

60. Терлецька Л. Нагальні питання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам органами державної влади // Право України. – 2010. – № 5. – С. 193-199.

61. Закон України “Про страхування” в редакції Закону України від 4.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

62. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.

63. Повітряний кодекс України від 19.05.2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 46. – Ст. 1881.

64. Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.

65. Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9.07.2002 р. № 944 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – С. 61. – Ст. 1321.

66. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – С. 142 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – С. 5. – Ст. 2791).

67. Статут автомобільного транспорту Української РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 88.

68. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р. № 1801 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1801400-55.

69. Статут залізниць України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – С. 150.

70. Адамова О. Цивільно-правова природа абандону // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 338-343.

71. Горян Е.В., Завоюра Я.О. Відшкодування моральної шкоди при здійсненні міжнародних повітряних перевезень // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 101-106.

72. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.

73. Коросташивець Ю. До питання про відповідальність за договором на готельне обслуговування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 33-37.

74. Ломака В. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 169-179.

75. Майданик Р. А. Страхування зобов’язань з надання медичної допомоги. / Р. А. Майданик. – К.: Алерта, 2013. – 80 с.

76. Михалюк О. Особливості виконання договору доручення третьою особою // Право України. – 2013. – № 5. – С. 398-404.

77. Нечипоренко Н. Юридичне значення транспортної накладної у договорі перевезення вантажу залізницею / Н. Нечипоренко // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 16-19.

78. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні проблеми [Текст] : монографія / В. В. Поєдинок. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 480 с.

79. Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. – 2010. – № 6. – С. 233-240.

80. Страхове право України: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К. : НАВС, 2012. – 256 с.

81. Токарева В. Відповідальність сторін за порушення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 133-139.

82. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.

83. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.

84. Шпомер А. Правове регулювання ліцензування страхової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 33-36

85. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

86. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

87. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.

88. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” від 1.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.

89. Закон України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.

90. Перелік професійних захворювань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. № 1662 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 87. – Ст. 1940.

91. Питання медико-соціальної експертизи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 р. № 1317 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 95. – Стор. 52. – Ст. 3265.

92. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF.

93. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”: Затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5/3/41 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0106-96.

94. Порядок та критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5.06.2012 р. № 420 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 71. – Стор. 208. – Ст. 2887.

95. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 77-94.

96. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.

97. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010 – 2011 роках" від 30.03.2012 р. № 2 // Закон і Бізнес від 04.2012 р. – 2012. – № 18.

98. Булеца С.Б. Місце джерела підвищеної небезпеки при здійсненні медичної діяльності // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 19-23.

99. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.

100. Відшкодування моральної шкоди. Коментар. Законодавство. Судова практика / за ред. М. К. Галянтича. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 288 с.
101. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10.
102. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості / О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.
103. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.
104. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.
105. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.
106. Колісникова Г. Суб’єктний склад зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої споживачу // Право України. – 2010. – № 7. – С. 210-216.
107. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
108. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.
109. Синиця В.В. Шкода, спричинена лікуванням: деякі медико-правові аспекти // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 24-26.
110. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.
111. Шиян О. До питання встановлення вини у справах з відшкодування шкоди, завданої джерелами підвищеної небезпеки // Право України. – 2010. – № 6. – С. 208-214.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Договори про передачу майна у власність

Лекція – 2 години

1. Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика та зміст.
2. Договір дарування: поняття, юридична характеристика та зміст.
3. Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика та зміст.

Тема 2. Договори про передачу майна у тимчасове користування

Лекція – 2 години

1. Договір найму (оренди): поняття, юридична характеристика.
2. Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди).
3. Особливості окремих видів договору найму (оренди).
4. Договір найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.

Тема 3. Договори про надання послуг

Лекція – 2 години

1. Договір перевезення вантажу: поняття, юридична характеристика.
2. Права та обов’язки сторін за договором перевезення вантажу. Відповідальність сторін.
3. Договір зберігання: поняття, юридична характеристика. Види зберігання.
4. Права та обов’язки сторін за договором зберігання. Відповідальність сторін.
5. Види та форми страхування. Основні страхові поняття.
6. Договір страхування: поняття, юридична характеристика, зміст.

Тема 4. Недоговірні зобов’язання

Лекція – 4 години

1. Недоговірні зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій.
2. Поняття та елементи деліктних зобов’язань. Умови деліктної відповідальності.
3. Система деліктних зобов’язань.
4. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
5. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
6. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Договори про передачу майна у власність

Семінар – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика.
2. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
3. Договір міни.
4. Договір дарування: поняття, юридична характеристика та зміст.
5. Підстави розірвання договору дарування.
6. Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика та зміст.

Теми рефератів, доповідей

1. Особливості окремих видів договору роздрібної купівлі-продажу.

2. Права покупця за договором роздрібної купівлі-продажу.

3. Особливості укладення договору купівлі-продажу нерухомих речей.

Задача 1

Іваненко придбав 10 березня у приватному магазині костюм, сірий плащ, два альбоми з репродукціями Ермітажу, парфуми “Перголез”. Пізніше він з’ясував, що в піджаку рукава різної ширини, плащ не пасує до костюму, в одному з альбомів друкарський брак, а дружина від подарованих парфумів відмовилася.

22 березня Іваненко звернувся до магазину з проханням повернути гроші за костюм та альбоми, обміняти плащ на плащ чорного кольору, а парфуми “Перголез” – на “Шанель № 5”, з відповідним перерахунком.

Адміністрація магазину пояснила, що магазин приватний, тому продані товари обміну і поверненню не підлягають, і нагадала, що про це покупця попереджали. Іваненку було відмовлено у задоволенні вимог і, як виняток, в магазині погодилися обміняти лише неякісний костюм.

Дайте роз’яснення.

Задача 2

Сидоренко отримала у подарунок чоботи за 4000 грн. Проте через кілька днів стало зрозуміло, що вони незручні та не пасують за кольором до її одягу. Сидоренко звернулася до магазину з проханням повернути їй гроші за чоботи. Менеджер магазину прийняв чоботи, заяву, товарний чек і пообіцяв повідомити відповідь по телефону. Однак відповіді Сидоренко не отримала, тому звернулася з позовом до суду.

Під час судового розгляду було з’ясовано: менеджер, враховуючи те, що Сидоренко особисто не купувала чоботи, вирішив, що вона не має права отримати за них гроші і перерахував їх на кредитну картку, через яку було здійснено оплату.

Чи має право Сидоренко отримати гроші за покупку? Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 3

Лисенко, якому належала половина будинку, вирішив продати його Федорову. Про це дізнався співвласник будинку Титарчук і заявив, що він категорично проти продажу будинку Федорову, оскільки протягом тривалого часу перебуває з останнім в неприязних стосунках.

Титарчук запропонував Лисенку продати належну тому частку будинку його тітці Волгіній.

Дайте пораду Лисенку.

Задача 4

Собковський купив у Плюшкіна жилий будинок, але через два місяці звернувся з позовом про розірвання договору, посилаючись на те, що Плюшкін умисно приховав від нього недоліки будинку: підлога, віконні рами геть прогнили, дах протікає під час дощу, а оскільки поруч з будинком проходить залізнична колія, то в одній із кімнат, практично не можна відпочивати.

Плюшкін проти позову заперечував, посилаючись на те, що позивач протягом півроку квартирував в нього і ці всі ці негаразди, враховані сторонами в покупній ціні.

Які недоліки є прихованими? Протягом якого строку можна звернутися з претензією щодо недоліків проданої речі? Яке Ваше рішення?

Задача 5

Магазин продав Хромову піаніно із зобов'язанням доставки на квартиру покупця. Під час транспортування раптово пішов дощ, внаслідок чого інструмент був зіпсований. Адміністрація магазину претензію покупця відхилила, посилаючись на те, що з моменту сплати грошей Хромов став власником товару і на нього перейшов ризик випадкової загибелі речі.

Що таке випадкова загибель речі? Чи задовольняє Вас пояснення магазину?

Література

34-45

Тема 2. Договори про передачу майна у тимчасове користування

Практичне заняття – 2 години

Теми рефератів, доповідей

1. Особливості окремих видів договору найму (оренди).
2. Договір найму (оренди) житла.
3. Оренда житла з викупом.
4. Особливості оренди державного та комунального майна.
5. Правове регулювання договору лізингу: порівняльна характеристика цивільного та господарського законодавства.

Задача 1

За договором найму Лєсков передав Суркову на три роки гараж. За погодженням із Лєсковим Сурков обклав гараж цеглою, провів світло, воду. Через рік Лєсков продав гараж Балаганову, який зажадав, щоб Сурков терміново звільнив гараж. Наймач звільнити гараж відмовився і, в свою чергу, зажадав від Балаганова відшкодування витрат, пов’язаних із переобладнанням. Цю вимогу Балаганов відхилив, посилаючись на те, що згоди на переобладнання він не давав.

Як вирішити справу?

Задача 2

Федоров передав у користування Корчагіну рояль строком на десять років на таких умовах: рояль буде залишатись дома у Федорова, а Корчагін має право щочетверга о 16 годині приходити до Федорова грати на роялі протягом двох годин. При цьому як плату за користування було визначено торт, який Корчагін повинен був кожного разу приносити із собою. Відповідна домовленість була закріплена в письмовій формі.

Через два роки Федоров та Корчагін посварились і перший відмовився допускати другого до себе додому для користування роялем. Тоді Корчагін пред’явив до Федорова позов про витребування рояля заради отримання можливості знову користуватися ним.

Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться рішення суду, якщо Корчагіна не допускає до рояля Дроздов, який придбав квартиру Федорова разом з роялем та іншими речами домашнього вжитку?

Задача 3

Никоненко передав в оренду Мироновій десять акцій ВАТ “Прогрес”. Миронова прийшла на чергове засідання товариства, була допущена до голосування в ньому, голосувала по всім питанням порядку денного, отримала дивіденди і того ж дня витратила їх на свої потреби. Коли Никоненко почав вимагати передати отримані дивіденди йому, Миронова відмовилась це зробити, пояснюючи це тим, що прибутки від використання орендованого майна повинні належати орендатору, навіть якщо це не передбачено договором. Никоненко звернувся до суду.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 4

Петров передав в оренду Волгіну пухових кролів для збирання пуху строком на три роки, при цьому плата за користування була встановлена у вигляді одного кроля з кожного приплоду, проте не менше одного кроля на рік. У перший же рік оренди крільчиха виявилася безплідною. Дізнавшись про це, Петров почав вимагати виплати орендної плати, погрожуючи розірванням договору та стягненням завданих збитків. Волгін, в свою чергу, посилався на погіршення умов користування орендованим майном і просив звільнити його від виплати орендної плати. Сусід Петрова Макаров сказав, що якщо приплоду від кролів немає, то Волгін повинен придбати аналогічного кроля і передати його як орендну плату.

Хто правий у суперечці, що виникла?

Задача 5

До бюро прокату звернувся приватний підприємець Щеглов, який хотів отримати в прокат строком на один місяць пилосос, необхідний йому для ведення своєї діяльності щодо прибирання офісних приміщень, оскільки його власний пилосос зламався і знаходиться в ремонті. Бюро прокату відмовилось укласти договір прокату, посилаючись на те, що в процесі підприємницької діяльності майно зношується набагато швидше, ніж у побуті, а це не враховано у тарифах, встановлених бюро.

Щеглов звернувся до суду з позовом, вимагаючи примусити бюро прокату укласти з ним договір, а також відшкодувати збитки, завдані затримкою в його діяльності, в розмірі середнього щоденного прибутку, помноженого на кількість днів простою.

Вирішить справу. Чи зміниться рішення, якщо мова йтиме про прокат токарного станка?

Література

46-60

Тема 3. Договори про надання послуг

Практичне заняття – 2 години

Теми рефератів, доповідей

1. Договори перевезення: поняття, види.
2. Договір транспортного експедирування.
3. Поняття та види зберігання.
4. Зберігання на товарному складі.
5. Договір охорони як спеціальний вид зберігання.
6. Договір страхування: теорія та практика застосування.
7. Особливості страхування від нещасних випадків на транспорті.
8. Договір доручення та договір комісії: порівняльна характеристика.
9. Управління цінними паперами.

Задача 1

Сизов, придбавши меблевий гарнітур, усно домовився зі своєю знайомою Руденко про те, що до отримання ним ордера на нову квартиру він залишить гарнітур в її квартирі на зберігання і виплатить їй за таку послугу винагороду. Коли, отримавши ордер, Сизов приїхав за гарнітуром, з’ясувалось, що відсутні два крісла та журнальний столик, що входили до складу гарнітуру. Руденко заявила, що цих предметів Сизов їй на зберігання не передавав. Сизов стверджував, що він привіз гарнітур одразу з магазину, на підтвердження чого представив трьох свідків, що допомагали йому перевозити та розвантажувати гарнітур на квартирі Руденко. Не дійшовши згоди, сторони звернулися до суду.

Вирішить справу. Чи зміниться рішення, якщо Руденко надасть Сизову крісла та столик, але відмінні за кольором та якістю від інших речей гарнітуру?

Задача 2

В готелі із номера Василенка були викрадені електробритва та джинси. Адміністрація готелю відмовилася відшкодувати вартість викраденого майна, оскільки договір зберігання цих речей Василенко з адміністрацією не укладав. При розслідуванні цієї справи чергова по поверху, де знаходився номер Василенка, бачила ці речі в номері, але оскільки Василенко постійно носив ключ від номеру із собою і не здавав адміністрації, вини працівників готелю в зникненні майна немає.

Василенко пред’явив позов до суду, вимагаючи стягнути на його користь з готелю вартість викрадених речей.

Вирішить справу.

Задача 3

Під час слідування потягу Одеса – Київ невідомими особами було розбито кілька шибок вагону, в результаті чого кілька пасажирів отримали легкі травми, а пасажиру Макарову осколком скла було вибито око. Один із пасажирів, Матросов, бажаючи затримати хуліганів, повернув стоп-кран. Через екстрене гальмування потягу були травмовані пасажир Курочкін, який отримав струс мозку, та малолітній Дмитро Іванов, який зламав руку. Безквитковий Сєрьогін загинув. Усі потерпілі, а також спадкоємці загиблого Сєрьогіна звернулися до страхової компанії “Оранта” з вимогою виплатити страхове відшкодування. Страхова компанія відмовила у виплаті, посилаючись на те, що перевізник вже більше року не перераховує їй страхові внески.

Чи всі вимоги підлягають задоволенню, і якщо так, то в якому розмірі? Що є “страховим випадком” при страхуванні від нещасних випадків на транспорті?

Задача 4

Громадянин Вікторов придбав собаку породи ротвейлер у знайомого Іванова. Зареєструвавши собаку у відповідній інстанції, він уклав із страховою компанією “Лідер” договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути завдана третім особам.

Одного разу, ввечері, прийшовши з роботи, Вікторов вивів собаку на вулицю. Раптом, собака зірвався з ципка, побіг до дитячого майданчика і накинувся на 4-річну Олену Макаренко. Внаслідок отриманих укусів дитина дорогою до лікарні померла. Її батьки звернулися до Вікторова з вимогою відшкодувати їм збитки, завдані у зв’язку із смертю дитини. Вікторов їм у цьому відмовив, пояснивши, що відшкодувати збитки у цьому випадку повинна страхова компанія “Лідер”. Тоді батьки Олени звернулися до страхової компанії.

Вирішіть справу. Хто буде здійснювати відшкодування збитків батькам Олени Макаренко: страхова компанія чи Вікторов? Якщо страхова компанія, то в якому розмірі і протягом якого строку батькам буде виплачено страхове відшкодування?

Задача 5

Борисов уклав договір страхування життя на користь свого внука Григор’єва, але через три місяці за згодою страхової компанії страхувальник призначив вигодонабувачем свою дочку Шарапову, а ще через три місяці він помер. Григор’єв вимагав виплати страхової суми (страхового забезпечення) на свою користь, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що договором страхування заміна вигодонабувача не передбачена.

Вирішіть справу. Чи може страхувальник замінити застраховану особу?

Література

61-84

Тема 4. Недоговірні зобов’язання

Семінар – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Недоговірні зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій.
2. Поняття та елементи деліктних зобов’язань.
3. Умови деліктної відповідальності.
4. Система деліктних зобов’язань.
5. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
6. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
7. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Теми рефератів, доповідей

1. Розвиток інституту ведення чужих справ без доручення.

2. Системи деліктних зобов’язань у світовому законодавстві.

3. Вина потерпілого та її значення в деліктних зобов’язаннях.

4. Поняття та зміст регресних зобов’язань.

5. Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

6. Особливості відшкодування ядерної шкоди.

7. Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

Задача 1

Вирок стосовно Фокіна було скасовано і справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. Фокін перебував в місцях позбавлення волі 7 місяців.

На які види відшкодування він має право? В якому порядку буде поновлено його трудові, житлові та інші права?

Задача 2

Учень 7 класу Фєдулов перебував на екскурсії в зоопарку. Він почав пустувати біля вольєру з тиграми. На зауваження чергового не реагував. Внаслідок пустощів Фєдулов впав на майданчик до тигрів і був розшматований. Батьки звернулися з позовом до адміністрації зоопарку про відшкодування:

1) витрат, пов’язаних з похованням, спорудженням надгробного пам’ятника та поминальним обідом;

2) моральної шкоди, завданої втратою єдиного сина.

Адміністрація зоопарку проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність своєї вини.

Вирішіть справу.

Задача 3

Душевнохворий Дуров проник у квартиру Михайлової та пошкодив належне їй майно на суму 2350 грн. Потерпіла пред’явила позов до суду про стягнення зазначеної суми грошей до матері Дурова, яка не здійснювала належного контролю за своїм хворим сином. У процесі судового розгляду справи було встановлено, що Дурова не було визнано недієздатним у судовому порядку, а його мати під час завдання сином шкоди була тяжко хвора і перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні.

Чи підлягає позов задоволенню? Якщо так, то хто є належним відповідачем?

Задача 4

Бойко, власник автомобіля "Жигулі", передав його за довіреністю в тимчасове користування Міщенку, який потрапив у дорожньо-транспортну пригоду з вантажівкою, що належить ЗАТ "Мрія". При цьому вантажівка не одержала ніяких ушкоджень, а автомобіль Бойка вимагав ремонту на значну суму.

Міщенко за власний рахунок відремонтував автомобіль і повернув його Бойку, після чого пред’явив позов до ЗАТ "Мрія" про відшкодування йому витрат на ремонт автомобіля, адже винним у ДТП, за висновками ДАІ, був водій вантажівки.

Суд відмовив Міщенко в позові, оскільки він не є власником ушкодженого автомобіля, а залучений до справи Бойко відмовився пред’явити вимоги до ЗАТ "Мрія", бо одержав від Міщенка автомобіль у належному стані.

Чи є обґрунтованим рішення суду?

Задача 5

Дудкін видав довіреність на управління автомобілем своєму зятю Макову. Під час поїздки за місто Маков пробив колесо і залишив автомобіль на подвір’ї у свого знайомого Вєтрова, пообіцявши через два-три дні забрати автомобіль. Через місяць Вєтров сам замінив колесо і вирішив перегнати автомобіль Макову. На околиці міста Вєтров, грубо порушивши правила дорожнього руху, зіткнувся з автомобілем Костиріна, завдавши останньому значні матеріальні збитки.

Хто буде нести відповідальність за завдану шкоду?

Задача 6

Внаслідок нещасного випадку на виробництві загинув стропальник Клименко. Позови про відшкодування шкоди, заподіяної смертю годувальника подали:

1) дружина Клименка – на утримання двох дітей померлого (дочки 6 років і сина 10 років) та на своє утримання, оскільки вона не працювала і була зайнята доглядом за дітьми, а також про відшкодування витрат на поховання чоловіка;

2) мати Клименка, яка зазначила, що хоча вона і не перебувала на утриманні сина, однак зараз, через 2 місяці після його загибелі, досягла пенсійного віку, а тому має право на відшкодування, заподіяне смертю годувальника;

3) перша дружина Клименка, в інтересах неповнолітнього сина померлого, якому останній виплачував аліменти щомісяця за виконавчим листом.

Адміністрація підприємства, де працював Клименко, просила відмовити в позові, тому що за висновками технічної інспекції праці ніяких порушень правил техніки безпеки з боку адміністрації не було допущено, тобто немає її вини. Клименко ж загинув від наїзду автокару, до якого необережно наблизився під час розвантаження вантажів, що перевозилися автокаром.

Чи обґрунтовані заперечення підприємства проти заявлених вимог? Хто і в якому розмірі має право на відшкодування завданої шкоди?

Література

85-111

Методичні вказівки щодо написання курсової роботи

Курсова робота є самостійним науковим дослідженням, яке свідчить про набуті знання студента з певної галузі права. Курсова робота повинна містити в собі аналіз теоретичних та практичних положень обраної теми, відображати погляд автора на спірні питання, що виникають в наукових дослідженнях. Свої міркування автор повинен викладати обґрунтовано.

Тема курсової роботи визначається останньою цифрою номера залікової книжки. Обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок машинописного тексту, надрукованого через 1,5 інтервали на одній сторінці з полями: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 10 мм, або відповідно 40-45 сторінок рукописного тексту.

Курсова робота повинна складатися зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Орієнтовний план роботи наводиться до кожної теми.

У вступі студент має висвітлити актуальність обраної теми, ступінь наукового дослідження (зазначити, хто з вчених вже розглядав питання обраної проблематики), предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження.

Основний зміст розкривається в розділах відповідно до складеного плану. Кожний розділ повинен бути самостійним структурним елементом роботи, мати назву та починатися з нової сторінки.

При виконанні роботи слід звернути увагу на оформлення посилань. Будь-яке запозичення чужого тексту повинно містити посилання на прізвище, ініціали автора, назву книги (статті, монографії тощо), місце видання, видавництво, рік видання та сторінку. Посилання на нормативно-правові акти повинно містити вказівку на офіційне джерело публікації, рік, номер видання, номер використаної статті.

У висновках автор повинен підвести загальні підсумки свого дослідження, викласти та обґрунтувати найважливіші теоретичні положення, що стосуються всього змісту роботи, висловити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Після висновків наводиться належним чином оформлений список використаних джерел (законів, підзаконних нормативних актів, монографій, статей, судової практики тощо). Дані матеріали наводяться в алфавітному порядку або в порядку посилань по тексту курсової роботи.

Курсова робота вважається належним чином оформлена, якщо вона містить номер варіанту, номер залікової книжки, назву обраної теми, план, пронумеровані сторінки, прізвище та підпис автора.

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

Тема 1. Договір купівлі-продажу

План

1. Поняття та юридична характеристика договору купівлі-продажу.
2. Істотні умови договору купівлі-продажу.
3. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
4. Характеристика окремих видів договору купівлі-продажу.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
2. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.
4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.
6. Безсмертна Н. Договір купівлі-продажу житла в нотаріальній практиці // Право України. – 2007. – № 5. – С. 53-57.
7. Бичкова С.С. Права покупця за договором роздрібної купівлі-продажу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 21-23.
8. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.
9. Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – № 12. – С. 75-82.
10. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості / О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.
11. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.
12. Колісникова Г. Загальна характеристика інституту «захисту прав споживачів» та його місце у системі права і в системі законодавства України // Право України. – 2010. – № 1. – С. 189-194.
13. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.
14. Красицька Л.В., Пашутін Є.В. Особливості виконання договору купівлі-продажу нерухомості // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 244-246.
15. Негода Г. Продаж товарів у розстрочку // Вісник податкової служби України. – 2004. – № 15. – С. 59-62.
16. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.
17. Сенич О.Я. Визначення поняття "роздрібна торгівля": юридичний аспект // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 105-109.

Тема 2. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

План

1. Поняття фізичної особи як людини. Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи.
2. Поняття та види дієздатності фізичної особи.
3. Підстави та правові наслідки обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.
4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1.07.2010р. № 2398-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – Ст. 509.
2. Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
3. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007р. № 915 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 52. – Стор. 95. – Ст. 2115.
4. Головашевич А. К вопросу о правосубъектности физических лиц // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 13-16.
5. Лінік Є.П., Омельчук Т.В. Опіка та піклування. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2006. – 52 с.
6. Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. – К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. – 205 с.
7. Роїна О.М. Реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Практичний посібник. – К.: КНТ, 2008. – 400 с.
8. Рудакова Л. Опіка та піклування над особами, які не досягли 18 років, згідно з новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 55-58.
9. Стефанчук Р. Зміст особистих немайнових прав фізичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 11-15.
10. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. : Харьков юридический, 2011. – 528 с.
11. Ясинок М. Висновок експерта як доказ у справах щодо обсягу правосуб’єктності фізичних осіб // Право України. – 2010. – № 3. – С. 146-153.

Тема 3. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

План

1. Поняття та ознаки юридичної особи.
2. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб та порядок їх реалізації.
3. Порядок виникнення та припинення юридичних осіб.
4. Види юридичних осіб.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.
2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
3. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
4. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
5. Блащук Т. Організаційна єдність як ознака юридичної особи // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 41-44.
6. Бочарова О. Превентивні способи охорони прав акціонерів та їх законних інтересів при поглинанні акціонерного товариства // Право України. – 2010. – № 2. – С. 231-237.
7. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 6-10.
8. Добкіна К. Структура органів торгово-промислових палат в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 80-83.
9. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица. – М.: Статут, 2005. – 476 с.
10. Зеліско А. Засновницький договір: уніфікація, застосування договірної конструкції при створенні юридичних осіб корпоративного типу / А. Зеліско // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 3-6.
11. Зеліско А. Правовий статус фермерських господарств як юридичних осіб приватного права // Право України. – 2010. – № 5. – С. 143-149.
12. Онищенко Г.В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.
13. Опришко Д. Установчі документи юридичної особи як критерій поділу господарських об’єднань на договірні та статутні об’єднання підприємств // Право України. – 2013. – № 3-4. – С. 430-434.
14. Твердохліб Ю. Правова природа арбітражного управління підприємством у процедурі банкрутства // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 418-426.
15. Труш І. Організаційно-правові форми комунальних підприємств // Право України. – 2010. – № 2. – С. 223-231.
16. Ушакова Ю. Право колективної власності чи право власності юридичної особи // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 2004. – С. 245–247.
17. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. : Харьков юридический, 2011. – 528 с.

Тема 4. Договір найму (оренди)

План

1. Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди).
2. Права та обов’язки сторін договору найму (оренди).
3. Припинення договору найму (оренди).
4. Договір прокату.
5. Договір лізингу.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 14.03.1995 р. № 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
2. Закон України "Про фінансовий лізинг" в редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1381-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.
3. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – С. 11. – Ст. 278.
4. Правила побутового обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF.
5. Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається: Затверджено декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 26-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 96.
6. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.
7. Домбругова А. Загальні положення про договір найму в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 78-88.
8. Дунаєвська С., Башта М. Порядок посвідчення договорів лізингу / Українська нотаріальна палата. Комісія з аналізу, методології та прогнозування нотаріальної практики. – К., 2007. – 84 с.
9. Дядюра И.Г. Аренда: Договорные отношения, налоговый и бухгалтерский учет. – Запорожье: Полиграф, 2004. – 72 с.
10. Журик Ю., Новченков І. Правова природа та колізійність регулювання орендних відносин за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 27-30.
11. Коваленко Т. О. Юридичні дефекти правового регулювання земельних відносин в Україні. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 632 с.
12. Косенко В. М. Договір по найму (оренди). – К.: Видавець Фурса С.Я., 2007. – 64 с.
13. Лизинг: Экономическое, правовые и организационные основы / Под ред. А.М. Тавасиева, Н.М. Коршунова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 320 с.
14. Матуляк П.Я. Орендні правовідносини в Україні: теоретичний аспект // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. – С. 50-58.
15. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

Тема 5. Договір найму (оренди) житла

План

1. Поняття та істотні умови договору найму (оренди) житла.
2. Права наймача житла.
3. Обов’язки сторін за договором.
4. Підстави розірвання договору найму (оренди) житла.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1983. – № 28. – Ст. 573.
2. Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій: Затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – С. 285. – Ст. 2158.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 152-163.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" від 4.10.1991 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 122-130.
5. Балан Я. В. Права та обов’язки учасників договору найму (оренди) житла // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2011. – Вип. 59. – С.454-461.
6. Балан Я. В. Реалізація права на житло шляхом укладення договору найму (оренди) //Актуальні проблеми держави і права. – О., 2011. – Вип. 58. – С. 339-344.
7. Винник Б. Поняття «житло» в законодавстві України та його правове значення // Юридичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 26-31.
8. Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 498с.
9. Галянтич М. К. Значення Цивільного кодексу України у правовому регулюванні житлових відносин // Право України. – 2014. – № 2. – С. 162-170.
10. Івашова І. П. Особливості правового регулювання оренди житла з викупом // Держава і право. – К., 2010. – Вип. 49: Юридичні і політичні науки. – С. 345-350.
11. Кармаза О. О. Проблеми реалізації громадянами права на житло в Україні // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. – Черкаси, 2014. – С. 261–265.
12. Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536 с.
13. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.
14. Правові проблеми реалізації житлових прав громадян: Збірник наукових матеріалів: За матеріалами круглого столу (м. Київ, 15 червня 2006 р.) / АПрН України; Київський регіональний центр АПрН України; НДІ приватного права і підприємництва / В.В. Луць (голова ред. кол.). – К, 2006. – 99 с.
15. Сліпченко С.О., Мічурін Є.О., Соболєв О.В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – 344 c.

Тема 6. Договір підряду. Договір побутового підряду

План

1. Поняття та юридична характеристика договору підряду.
2. Істотні умови договору підряду.
3. Права та обов’язки сторін за договором підряду.
4. Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду.
5. Договір побутового підряду.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1.Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – С. 375.

2.Закон України "Про захист прав споживачів" в редакції Закону України від 1.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

3.Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

4.Правила побутового обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF.

5.Аванасьєв В.В., Янишенс В.П. Співвідношення договору підряду та договору купівлі-продажу (питання теорії та практики) // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2006. – № 1 (1). – С. 15-17.

6.Бєліков О. Відповідальність за договором підряду // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 9-14.

7.Болокан І.В., Пругло М.С. Договір побутового підряду в сфері малого та середнього підприємництва // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 248-250.

8.Домбругова А. Договір підряду: Правові наслідки неналежного виконання // Юридичний вісник України. – 13-19.09.2003. – № 37 (429). – С. 14; 20-26.09.2003. – № 38 (430). – С. 14.

9.Дудла І.О. Захист прав споживачів: Навч. посібник. – Чернігів: ЧДТУ, 2006. – 268 с.

10. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

Тема 7. Транспортні договори

План

1. Правове регулювання перевезень та їх види.
2. Поняття та юридична характеристика договору перевезення вантажу.
3. Права та обов’язки сторін за договором перевезення вантажу.
4. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.
5. Договір перевезення пасажира та багажу.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Повітряний кодекс України від 19.05.2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 46. – Ст. 1881.
2. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
3. Закон України "Про автомобільний транспорт" в редакції Закону України від 23.02.2006 р. № 3492-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 32. – Ст. 273.
4. Закон України "Про транспорт" від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.
5. Статут автомобільного транспорту Української РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 88.
6. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р. № 1801 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1801400-55.
7. Статут залізниць України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – С. 150.
8. Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.
9. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – С. 142 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – С. 5. – Ст. 2791).
10. Адамова О. Цивільно-правова природа абандону // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 338-343.
11. Горян Е.В., Завоюра Я.О. Відшкодування моральної шкоди при здійсненні міжнародних повітряних перевезень // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 101-106.
12. Діковська І. Загальна характеристика договору транспортного експедирування // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 54.
13. Ковалів М. Правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті України: Монографія. – Л.: Афіша, 2003. – 198 с.
14. Костюченко Л.М. Перевезення вантажів за системою МДП: Практичний посібник. – К.: МДФ "Українська хата", 2004. – 154 с.
15. Ломака В. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 169-179.
16. Нечипоренко Н. Юридичне значення транспортної накладної у договорі перевезення вантажу залізницею / Н. Нечипоренко // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 16-19.
17. Самойленко Г.В. Договір перевезення // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 254-256.
18. Самойленко Г.В. Укладання договору перевезення вантажів: Цивільно-правовий аспект // Вісник Запорізького національного університету. – 2006. – № 1. – С. 104-108.
19. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.
20. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.
21. Фоменко О.С. Особливості послуг, які експедитор надає за договором транспортного експедирування // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 264-268.

Тема 8. Договір страхування

План

1. Поняття, види та форми страхування.
2. Поняття та юридична характеристика договору страхування.
3. Права та обов'язки сторін.
4. Порядок здійснення страхових виплат.
5. Припинення договору страхування.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про страхування" в редакції Закону від 04.10.2001 р. № 2745-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.
2. Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1.07.2004 р. № 1961-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1. – Ст. 1.
3. Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.
4. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9.07.2002 р. № 944 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – С. 61. – Ст. 1321.
5. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 402 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – С. 114. – Ст. 728.
6. Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 488 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 10. – С. 242.
7. Абрамов В.Ю. Страховой риск: понятие и оценка: Правовые аспекты. – М.: Анкил, 2006. – 128 с.
8. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.
9. Кінащук Л.Л. Страхування: теорія та практика проведення: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 112 с.
10. Майданик Р. А. Страхування зобов’язань з надання медичної допомоги. / Р. А. Майданик. – К.: Алерта, 2013. – 80 с.
11. Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. – 2010. – № 6. – С. 233-240.
12. Страхове право України: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К. : НАВС, 2012. – 256 с.
13. Токарева В. Відповідальність сторін за порушення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 133-139.
14. Шпомер А. Правове регулювання ліцензування страхової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 33-36.

Тема 9. Договір зберігання

План

1. Поняття та значення договору зберігання.
2. Права та обов’язки сторін.
3. Відповідальність сторін.
4. Характеристика спеціальних видів зберігання.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Грамацький Е. Інститут зберігання майна за новим Цивільним кодексом України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 98-103.
2. Демчук А. Предмет та об’єкт договору зберігання на товарному складі // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 41-43.
3. Демчук А. Складське свідоцтво як об’єкт цивільного права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 33-36.
4. Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України: Питання змішаних договорів // Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 124-127.
5. Кириченко Ю.І. Договір охорони об’єктів як засіб забезпечення збереження майна власника // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 50.
6. Ковалів М. Правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті України: Монографія. – Л.: Афіша, 2003. – 198 с.
7. Коросташивець Ю. До питання про відповідальність за договором на готельне обслуговування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 33-37.
8. Курило В.І. Організаційно-правові засади надання охоронних послуг: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 20 с.
9. Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.

Тема 10. Опіка та піклування в цивільному праві

План

1. Поняття та значення опіки та піклування.
2. Підстави встановлення опіки та піклування.
3. Права та обов’язки опікунів та піклувальників.
4. Припинення опіки та піклування.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1.07.2010р. № 2398-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – Ст. 509.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28.03.1972 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 183-186.
3. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
4. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
5. Лінік Є.П., Омельчук Т.В. Опіка та піклування. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2006. – 52 с.
6. Рудакова Л. Опіка та піклування над особами, які не досягли 18 років, згідно з новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – № 7. – С. 55-58.
7. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. : Харьков юридический, 2011. – 528 с.

Тема 11. Об’єкти цивільних прав

План

1. Поняття та види об’єктів цивільних прав.
2. Речі як об’єкти цивільних прав.
3. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних прав.
4. Цінні папери як об’єкти цивільних прав.
5. Дії (результати робіт, послуги) як об’єкти цивільних прав.
6. Нематеріальні та особисті немайнові блага як об’єкти цивільного права.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. № 448-96 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.
2. Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" в редакції Закону від 31.05.2005 р. № 2594-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 347.
3. Закон України "Про інформацію" від 2.10.1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.
4. Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.
5. Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.
6. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992 р. № 2173-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.
7. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.
8. Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17.06.1992 р. № 2471-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
9. Декрет КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
10. Єфімов О.М. Правовідносини у сфері обігу векселів в Україні. – Х.: Еспада, 2006. – 174 с.
11. Ємельянов А. С. Зарубіжний досвід правового регулювання вексельних відносин / А. С. Ємельянов // Право України – 2014. – № 1. - С. 240-248.
12. Корецька Л.В. Поняття об’єкту цивільного правовідношення // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць / Редкол.: М.К. Галянтич, О.Д. Крупчан, Є.О, Мічурін та ін. – Х.: НДІ ППіП АПрН України, ХНУВС, 2007. – С. 105-107.
13. Мица Ю.В. Правова природа похідних цінних паперів. – Х.: Консум, 2006. – 220 с.
14. Онуфрієнко О.І. Дискусійні питання визначення цінних паперів як об’єктів права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С. 10 – 12.
15. Стефанчук Р. Зміст особистих немайнових прав фізичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 11-15.

Тема 12. Строки та терміни в цивільному праві

План

1. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.
2. Види строків.
3. Поняття та види строків позовної давності.
4. Підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності.
5. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні: Монографія / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, В.М. Венецька, І.М. Кучеренко та ін. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
2. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
3. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві [Текст] : монографія / В. В. Луць ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 319 с.
4. Луць В.В. Строки і терміни в новому Цивільному кодексі України // Юридична України. – 2003. – № 11. – С. 3-8.
5. Цивільне право України. Загальна частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 976 с.
6. Цивільне право України. Особлива частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 1176 с.
7. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. : Харьков юридический, 2011. – 528 с.

Тема 13. Відповідальність у цивільному праві

План

1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності.
2. Види та форми цивільно-правової відповідальності.
3. Умови цивільно-правової відповідальності.
4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
2. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні: Монографія / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, В.М. Венецька, І.М. Кучеренко та ін. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.
3. Горяйнов А.М. Примус і цивільно-правова відповідальність // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 3. – С. 36-39.
4. Донська Л.Д. Причинний зв'язок у цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. – О., 2006. – 20 с.
5. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.
6. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія / Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України. – О.: "Астропринт", 2006. – 264 с.
7. Крисань Т. Розмежування державного (правового) примусу й юридичної гарантії // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 24-27.
8. Міхно О. Деякі загальні положення про цивільно-правову відповідальність // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 71-74.
9. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.
10. Петрицин Н.Т. До питання про сутність юридичної відповідальності // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 53-59.
11. Примак В. Визначення вини як умови цивільно-правової відповідальності // Право України. – 2002. – № 10. – С. 115 – 116.
12. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.
13. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

Тема 14. Захист права власності

План

1. Поняття та засоби захисту права власності.
2. Віндикаційний позов.
3. Негаторний позов.
4. Позов про визнання права власності.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.
2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 46-55.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 114-122.
4. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
5. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
6. Бабаев А.Б. Система вещных прав: Монография. – М: Волтерс Клувер, 2006. – 408 с.
7. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.
8. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 625 с.
9. Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.
10. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: Підручник. – К.: Правова єдність, 2011. – 246 с.

Тема 15. Цивільно-правовий договір

План

1. Поняття та значення договору в цивільному праві.
2. Класифікація договорів.
3. Зміст договору.
4. Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.
2. Бекленищева И.В. Гражданско-правовой договор: классическая традиция и современные тенденции: Договорное право. – М.: Статут, 2006. – 204 с.
3. Бервено С.М. Проблеми договірного права України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.
4. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.
5. Карпечкін П. Попередній договір у цивільному і господарському кодексах України // Вісник прокуратури. – 2008. – № 3. – С. 67-72.
6. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.
7. Кузьмич О. Недійсність договорів на користь третіх осіб у цивільному праві України // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 76-79.
8. Кучер А.Н. Теория и практика преддоговорного этапа: юридический аспект. – М.: Статут, 2005. – 361 с.
9. Майданик Н. Вчення про переддоговірну відповідальність у цивільному праві: еволюція, поняття, порівняльна характеристика // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 56-60.
10. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.
11. Овчинникова К.Д. Преддоговорная ответственность // Законодательство. – 2004. – № 3. – С. 8-15.
12. Садиков О. Н. Предварительный договор и его условия// Хозяйство и право. – 2011. – №3. – С. 81-89.
13. Сергеев А. Терещенко Т. Преддоговорная ответственность: основания для защиты интересов стороны, пострадавшей от недобросовестного ведения переговоров // Корпоративный юрист. – 2010. – №11. – С. 10-13.

Тема 16. Способи забезпечення виконання зобов’язань

План

1. Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язань.
2. Неустойка.
3. Порука.
4. Гарантія.
5. Завдаток.
6. Притримання.
7. Застава.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про заставу" від 2.10.1992 р. № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
2. Закон України "Про іпотеку" від 5.06.2003 р. № 898-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.
3. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р. № 1255-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140
4. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.
5. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
6. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.
7. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – С. 69.
8. Кармаза О.О., Чопенко В.О. Спосіб забезпечення виконання зобов'язання: Застава. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2007. – 114 с.
9. Кирилов С., Новиков С., Риндя А., Солошенко Л. Шесть верных способов защиты в договорных отношениях: неустойка, поручительство, гарантия, задаток, залог, удержание. – Х. : Издательский дом "Фактор", 2007. – 175 с.
10. Кирилов С., Новиков С., Риндя А., Солошенко Л. Шесть верных способов защиты в договорных отношениях: неустойка, поручительство, гарантия, задаток, залог, удержание. – Х.: Издательский дом "Фактор", 2007. – 175 с.
11. Марченко В.М., Олійник В.О., Пучковська Ю.Й., Саутенко Н.В., Табала О.М. Іпотека – аналіз, коментарі, практика застосування. – Х.: Страйд, 2006. – 640 с.
12. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.
13. Федорчук Д.Е. Забезпечення виконання зобов'язань: Навч. посібник. – Донецьк: Вебер, Донецька філія, 2007. – 217 c.

Тема 17. Спадкування за законом

План

1. Поняття спадщини.
2. Підстави спадкування за законом.
3. Коло спадкоємців за законом.
4. Особливості спадкування окремих видів майна.
5. Прийняття та відмова від спадщини.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.
2. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.
4. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 р. № 20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 114-122.
5. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
6. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.
7. Достдар Р. Рецепція права та правові традиції у сучасному спадковому праві України // Право України. – 2010. – № 6. – С. 117-122.
8. Заіка Ю.О. Спадкове право України: Навч. посібник. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
9. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
10. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.
11. Спадкове право України / Ю.О. Заіка, Э.О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
12. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Клименко О.М., Рабовська С.Я., Кармаза Л.О. Спадкове право. Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практич. посіб. / Світлана Ярославівна Фурса (ред.). – К. : Видавець Фурса С.Я., 2007. – 1216 с.

Тема 18. Відшкодування шкоди, завданої

джерелом підвищеної небезпеки

План

1. Юридична природа поняття джерела підвищеної небезпеки.
2. Класифікація джерел підвищеної небезпеки.
3. Умови відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
4. Особливості суб’єктного складу у зобов’язаннях, що виникають внаслідок завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.
5. Обставини, що звільняють від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
2. Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1.07.2004 р. № 1961-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1. – Ст. 1.
3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 304 с. – С. 71-90.
4. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010 – 2011 роках" від 30.03.2012 р. № 2 // Закон і Бізнес від 04.2012 р. – 2012. – № 18.
5. Булеца С.Б. Місце джерела підвищеної небезпеки при здійсненні медичної діяльності // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 19-23.
6. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
7. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10.
8. Демиденко Н.В. Джерело підвищеної небезпеки цивільному законодавстві України: історія та сучасність // Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України [Текст]: Матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 22 вересня 2011р.). – К.: НАВС, 2011. – С. 35-37.
9. Діковська І. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 46-49.
10. Лазаренко Я. Особливості джерел підвищеної небезпеки в екологічній сфері: питання теорії і практики // Право України. – 2002. – № 4. – С. 121-124.
11. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
12. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.
13. Русу С. Рецепція деліктних зобов’язань римського права в новому Цивільному кодексі України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 1. – С. 66-74.
14. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.
15. Шиян О. До питання встановлення вини у справах з відшкодування шкоди, завданої джерелами підвищеної небезпеки // Право України. – 2010. – № 6. – С. 208-214.

Тема 19. Відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю

фізичної особи

План

1. Умови відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров’ю фізичної особи.
2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.
3. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
2. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
3. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71.
4. Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
5. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995 р. № 255/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
6. Закон України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13.12.2001 р. № 2893-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.
7. Перелік професійних захворювань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. № 1662 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 87. – Ст. 1940.
8. Питання медико-соціальної експертизи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 р. № 1317 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 95. – Стор. 52. – Ст. 3265.
9. Порядок та критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5.06.2012 р. № 420 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 71. – Стор. 208. – Ст. 2887.
10. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 304 с. – С. 71-90.
11. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
12. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10.
13. Губська О. Відшкодування шкоди потерпілому від злочину під час закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 93-94.
14. Діковська І. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 46-49.
15. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.
16. Кособродов В.М. Обязательство по возмещению вреда, причиненного жизни и здоровью, как мера социальной защиты прав и интересов потерпевшего // Адвокат. – 2004. – № 7. – С. 81-82.
17. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
18. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.
19. Синиця В.В. Шкода, спричинена лікуванням: деякі медико-правові аспекти // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 24-26.
20. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.

Тема 20. Правочини

План

1. Поняття та ознаки правочину.
2. Класифікація правочинів.
3. Умови дійсності правочинів.
4. Види недійсних правочинів.
5. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

Рекомендовані нормативно-правові акти і література до теми

1. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.
2. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.
3. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
4. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.
5. Електронний правочин у цивільному праві України: монографія ; за наук. ред. д.ю.н., проф., чл.-кор. НАПрН України Р. О. Стефанчука / Н.Є. Блажівська. – К.: Алерта, 2014. – 240 с.
6. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.
7. Коцюба В.О. Правочини з рухомим та нерухомим майном та їх оподаткування / Центр правових досліджень. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. – 88 с.
8. Кошиль Ю. Кауза правочину та інститут зміни і розірвання договору в зв’язку з істотною зміною обставин: аспекти співвідношення // Юридичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 33-39.
9. Кучер В. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 55-60.
10. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.
11. Новикова В. Возмездные и безвозмездные сделки: вопросы классификации // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 82-84.
12. Орлов І. П., Кухарєв О. Є. Правочини в сфері спадкового права : монографія / І. П. Орлов, О. Є. Кухарєв. – К.: Алерта, 2013. – 270 с.
13. П’янова Я.В. Визнання правочинів недійсними як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав // Проблеми законності. – 2004. – Вип. 66. – С. 164-170.
14. Семушина О.В. Співвідношення недійсного та неукладеного правочинів // Держава і право. – 2004. – Вип. 23. – С. 293-296.
15. Таш’ян Р. Односторонній правочин та договір – дві частини цілого // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 72.
16. Фролов В. Цивільний кодекс України: правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 186-189.
17. Харчук В. Електронний правочин // Юридичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 22-25.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

1. Поняття, предмет та метод цивільного права.
2. Цивільне законодавство: поняття, система, дія, аналогія.
3. Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види, підстави виникнення.
4. Цивільна правоздатність фізичної особи. Обмеження правоздатності.
5. Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи.
6. Надання повної цивільної дієздатності.
7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави та правові наслідки.
8. Оголошення фізичної особи померлою: підстави та правові наслідки.
9. Підстави та правові наслідки обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною.

10. Опіка та піклування в цивільному праві.

11. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.

12. Правосуб’єктність юридичної особи та порядок її реалізації.

13. Порядок виникнення юридичних осіб.

14. Припинення юридичної особи: форми, порядок, підстави.

15. Поняття та види речей. Майно.

16. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

17. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

18. Поняття правочину та умови його дійсності.

19. Класифікація правочинів.

20. Форма правочину. Правові наслідки недодержання форми правочину.

21. Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

22. Нікчемні правочини.

23. Оспорювані правочини.

24. Представництво: поняття, види, передоручення.

25. Поняття та види довіреностей.

26. Форма та строк дії довіреності.

27. Поняття строку та терміну в цивільному праві. Порядок їх обчислення.

28. Позовна давність: поняття, види, початок перебігу. Зміна тривалості позовної давності.

29. Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

30. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види та умови настання.

31. Обставини, що звільняють від відповідальності у цивільному праві.

32. Поняття та зміст права власності.

33. Право спільної власності.

34. Підстави набуття права власності.

35. Знахідка як спосіб виникнення права власності.

36. Підстави припинення права власності.

37. Речові права на чуже майно.

38. Поняття та види сервітутів.

39. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності.

40. Негаторний позов як засіб захисту права власності.

41. Поняття та зміст авторського права та суміжних прав. Строк їх дії.

42. Відкриття спадщини. Спадкове майно (спадщина).

43. Усунення від спадщини.

44. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту.

45. Право на обов’язкову частку у спадщині.

46. Спадкування за законом.

47. Здійснення права на спадкування. Спадковий договір.

48. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.

49. Цивільно-правовий договір: поняття, види та порядок укладення.

50. Зміст договору.

51. Способи припинення зобов’язань.

52. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

53. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання зобов’язань.

54. Договір купівлі-продажу: поняття та юридична характеристика.

55. Права покупця у разі придбання товару належної та неналежної якості.

56. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

57. Договір роздрібної купівлі-продажу.

58. Договір поставки: поняття та юридична характеристика.

59. Договір дарування. Пожертва.

60. Договір довічного утримання (догляду).

61. Договір найму (оренди): поняття, характеристика, підстави розірвання.

62. Обов’язки сторін за договором найму (оренди).

63. Договір найму (оренди) земельної ділянки.

64. Договір лізингу.

65. Договір прокату.

66. Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.

67. Обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.

68. Договір підряду: поняття, юридична характеристика, підстави розірвання.

69. Права та обов’язки сторін за договором підряду.

70. Договір побутового підряду.

71. Транспортне законодавство. Поняття та види перевезень.

72. Договір перевезення вантажу: поняття та юридична характеристика.

73. Обов’язки сторін за договором перевезення вантажу.

74. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.

75. Звільнення перевізника від відповідальності за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

76. Договір перевезення пасажира та багажу.

77. Договір зберігання: поняття, види та юридична характеристика.

78. Відповідальність сторін за договором зберігання.

79. Спеціальні види зберігання.

80. Договір охорони квартир.

81. Звільнення охорони від відповідальності за договором охорони об’єктів.

82. Поняття, види та форми страхування.

83. Договір страхування: поняття та юридична характеристика.

84. Основні страхові поняття.

85. Обов’язки сторін за договором страхування. Відмова від здійснення страхової виплати.

86. Договір доручення.

87. Договір комісії.

88. Договір позики.

89. Кредитний договір.

90. Публічна обіцянка винагороди.

91. Деліктні зобов’язання: поняття та елементи.

92. Система деліктних зобов’язань.

93. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою.

94. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.

95. Поняття та види джерел підвищеної небезпеки.

96. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

97. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

98. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

99. Відшкодування моральної шкоди.

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

В Україні відбувається реформування суспільних відносин, що обумовлене поверненням держави в русло соціально-економічних процесів світового розвитку, створенням сучасного ринкового господарства.

Провідну роль у механізмі регулювання з боку держави суспільних відносин, які виникають з приводу мобілізації, розподілу та використання централізованих і децентралізованих фондів коштів відіграє фінансове право.

Проблеми фінансового оздоровлення країни, розбудови системи фінансово-правових норм є визначальними в системі засобів правового регулювання і тісно повʼязані з особистим добробутом пересічного громадянина, ефективністю господарювання різноманітних субʼєктів. Своєчасність та повнота виплати заробітної плати, розмір податкових відрахувань з доходу (прибутку) фізичних (юридичних) осіб, відрахування на соціальне страхування в різноманітні фонди – є визначальними для діяльності не лише загальнодержавного рівня. Знання відповідних норм фінансового права, механізму їх дії стали обʼєктивною необхідністю для широкого кола правознавців, економістів, для апарату законодавчих і виконавчих органів державної влади, підприємств, установ, організацій і громадян.

Програма курсу "Фінансове право" дає можливість системно вивчити норми фінансового права, які регулюють фінансову діяльність держави та фінансову систему України, фінансовий контроль, бюджетний устрій і бюджетний процес, податкові, кредитні, страхові, банківські та валютні правовідносини, що виникають між різноманітними субʼєктами цих відносин.

Водночас, фінансове законодавство, яке складається із значної кількості фінансово-правових актів є досить мобільним і швидко змінюється у звʼязку з активним законодавчим процесом. У звʼязку з цим, значна увага відводиться правовій підготовці студентів з курсу "Фінансове право", вивченню правових норм, котрі регулюють фінансові правовідносини у державі.

Фінансове право в національній академії внутрішніх справ вивчається на третьому курсі. Теоретичними та методичними основами курсу фінансове право є комплексно-галузевий підхід, а також принципи цілісності та взаємодоповнення.

Внутрішня організація та побудова курсу фінансове право визначається метою та відповідає завданням його вивчення. Логіка та зміст курсу побудовані таким чином, щоб дати студентам всебічне уявлення про зміст правовідносин у сфері фінансової діяльності, зʼясувати особливості їх прояву у різних сферах цієї діяльності. Набуття знань з курсу дозволяє підготувати правознавців, здатних розвʼязувати складні фінансово-правові проблеми.

Мета дисципліни: формування у студентів теоретично і емпірично обґрунтованих знань про сукупність юридичних норм, що регулюють суспільні відносини, які виникають в процесі мобілізації, розподілу і використання централізованих і децентралізованих фондів коштів, з метою забезпечення виконання завдань і функцій держави.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- норми права, які регулюють фінансові відносини;

- мету та роль держави в процесі здійснення нею фінансової діяльності;

уміти:

- орієнтуватися у досить широкому спектрі фінансових правовідносин;

- застосовувати отримані теоретичні знання у своїй повсякденній практичній діяльності.

основні терміни дисципліни

Фінансове право – галузь юридичної науки, а також галузь права, предметом якої є суспільні відносини, повʼязані з утворенням і витрачанням публічних фінансів (фінансів держави та місцевого самоврядування), необхідних для реалізації державних функцій.

Фінанси – це система економічних відносин між державою, юридичними та фізичними особами, а також між окремими державами і міжнародними економічними інститутами й організаціями щодо акумуляції та використання грошових засобів на основі розподілу й перерозподілу валового внутрішнього продукту і національного доходу. на мікрорівні обʼєктом акумуляції, використання, розподілу і перерозподілу виступають грошові доходи і фонди окремих підприємств і організацій.

Фінансова система – це сукупність урегульованих фінансово-правовими нормами окремих ланок фінансових відносин і фінансових установ, за допомогою яких держава формує, розподіляє і використовує централізовані і децентралізовані грошові фонди. фінансова система виникла разом з появою держави і нерозривно звʼязана з її функціонуванням.

Фінансова діяльність держави – це здійснення нею та її компетентними органами функцій по планомірному утворенню, розподілу та використанню грошових фондів (фінансових ресурсів) з метою реалізації завдань соціально-економічного розвитку, забезпечення обороноздатності та безпеки держави.

Фінансово-правова норма – це загальнообовʼязкові приписи компетентних державних органів з приводу мобілізації, розподілу і використання коштів централізованих та децентралізованих фондів, які виражені в категоричній формі й забезпечені примусовою силою держави.

Фінансово-правові відносини – це урегульовані нормами фінансового права суспільні відносини, що виникають в процесі фінансової діяльності держави, учасники яких виступають як носії юридичних прав та обовʼязків, що реалізують приписи, які містяться в цих нормах, по утворенню, розподілу і використанню державних грошових фондів і доходів.

Фінансовий контроль – це один із видів фінансової діяльності держави з перевірки субʼєктів господарювання всіх форм власності шляхом застосування встановлених чинним законодавством методів контрольної діяльності для виявлення недоліків у фінансовій звітності підприємств, установ, організацій в процесі створення, розподілу, використання грошових фондів.

Державний бюджет – це система грошових відносин, яка виникає між державою, з одного боку, і підприємствами, фірмами, організаціями та населенням, з іншого, з метою формування та використання централізованого фонду грошових ресурсів для задоволення суспільних потреб.

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Банк – кредитно-фінансова установа, яка зберігає кошти і капіталовкладення, надає кредити та здійснює послуги по фінансовим операціям.

Валюта – грошова одиниця, що використовується як засіб розрахунку в торгових операціях.

Грошовий обіг – безперервна циркуляція грошей як засобів обігу і платежу, рух грошових засобів, як складова частина товарно-грошових, торгових, фінансово-кредитних, платіжних операцій.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1	2	3	4	5
1.	Фінанси і фінансова діяльність держави. Предмет і система фінансового права	2	2	–
2.	Правові засади фінансового контролю в Україні	2	2	–
3.	Відповідальність за порушення фінансового законодавства	–	–	2
4.	Бюджетне право. Бюджетна система України	2	–	–
5.	Правове регулювання державних доходів. Податкове право України	2	2	–
6.	Правові основи страхування	–	2	–
7.	Правові основи банківської діяльності	–	–	2

1	2	3	4	5
8.	Правові основи валютного регулювання та контролю	–	2	–
Всього		8	10	4

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України: Прийнята на пʼятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. – К.: Юрінком Інтер, 1996. – 80 с.
2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року № 2456-VI // Відомості Верховної Ради України. – 2010.
3. Митний кодекс України (зі змінами і доповненнями). – К.: Кондор, 2011.
4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. – № 92.
5. Цивільний кодекс України // ВВРУ. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356. (зі змінами і доповненнями станом на 01.06.2010)
6. Закон України "Про Національний банк України" // ВВРУ, 1999. – № 29. (зі змінами та доповненнями).
7. Закон України "Про банки і банківську діяльність" // ВВРУ. – 2000. – № 21. (зі змінами і доповненнями).
8. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996 року № 85/96-ВР.
9. Закон України "Про збір на обовʼязкове державне пенсійне страхування" від 26 червня 1997 року № 400/97-ВР.
10. Закон України "Про загальнообовʼязкове державне соціальне страхування у звʼязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням" від 18 січня 2001 року № 2240-III.
11. Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // ВВР. – 2002. –
№ 1.
12. Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовʼязкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України, 2011. – № 2-3. – Ст.11 ) 8 липня 2010 року № 2464-VI.
13. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму" від 28 листопада 2002 року № 249-ІV, ВВР, 2003. – № 1.
14. Закон України "Про аудиторську діяльність" // ВВРУ. – 1993. – № 23. (зі змінами і доповненнями)
15. Закон України "Про Рахункову палату Верховної Ради України" // ВВРУ. – 1996. – № 46.
16. Закон України "Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні" // ВВРУ. – 1994. – № 11. (зі змінами і доповненнями)
17. Алісов Є.О. Теоретичні проблеми правового регулювання грошового обігу в Україні [Текст] : монографія / Є.О. Алісов. – Х. : Фоліо, 2009. – 288 с.
18. Визначення корупційних ризиків за запобігання їм у діяльності органів ДПС України: проблеми теорії та практики : монографія / В.В. Лисенко, П.І. Заруба, С.І. Федчук, О.С. Задорожний, О.М. Москаленко,
В.І. Борисов, В.Я. Настюк, О.В. Сердюк. – К. : Алерта, 2011. – 224 с.
19. Гетманцев Д.О. Фінансово-правове зобовʼязання як окрема категорія фінансового права [Текст]: Монографія / Д.О. Гетманцев. – К. : ЮрІнком Інтер, 2011. – 368 с.
20. Дмитренко Е.С. Юридична відповідальність субʼєктів фінансового права у механiзмi правового забезпечення фінансової безпеки України: монографія. Видавництво Юрінком Інтер, 2010. – 592 с.
21. Дмитрик О.А. Содержание и классификация финансовых правоотношений [Текст] : монография / О.А. Дмитрик; под ред.
Н.П. Кучерявенко. – Харьков: Легас, 2008. – 160 с.
22. Іванський А.Й. Фінансово-правова відповідальність: теоретичний аналіз: монографія / Іванський А.Й. – О. : Юрид. л-ра, 2008. – 504 c.
23. Кінащук Л.Л. Організація та правове регулювання аудиторської діяльності в системі фінансового контролю в Україні [Текст] : [монографія] / Л.Л. Кінащук. – Кіровоград : КОД, 2010. – 457 с.
24. Ковальчук А.Т. Финансовое право в рыночных системах (теоретическое исследование в практическом контексте): монография. – К.: Парламентське видавництво, 2008. – 506 с.
25. Ковальчук А.Т., Матіос А.В. За заг. ред. Воронової Л.К. Фінансове право: Проблеми розвитку та застосування [Текст]: [монографія] – К.: Парламентське видавництво, 2010. – 480 с.
26. Кофлан В.М. Правове регулювання місцевих податків і зборів в Україні : [монографія] / Кофлан В.М. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2009. – 176 с.
27. Кофлан В.М. Правові аспекти місцевого оподаткування зарубіжних країн : [монографія] / Кофлан В.М. – Ірпінь : Національна академія ДПС України, 2008. – 109 с.
28. Криницький І.Є. Теоретичні проблеми податкового процесу : [монографія] / Криницький І.Є. – Х. : Право, 2009. – 320 с.
29. Кучерявенко, М.П. Податкові процедури: правова природа та класифікація [Текст] : монографія / М.П. Кучерявенко. – К.: Алерта: КНТ: ЦУЛ, 2009. – 460 с.
30. Монаєнко А.О. Правові основи фінансування видатків на освіту та науку : [монографія] / Монаєнко А.О. – Львів : Червона калина, 2009. – 251 с.
31. Музика О.А. Доходи місцевих бюджетів за українським законодавством [Текст]: монографія / О.А. Музика. – К. : Атіка, 2009. – 344 с.
32. Музика О.А. Неподаткові доходи місцевих бюджетів України (фінансово-правове дослідження) [Текст]: монографія / О.А. Музика. – К.: Атіка, 2010. – 256 с.
33. Музика-Стефанчук О. Органи публічної влади як субʼєкти бюджетних правовідносин : монографія / О.А. Музика-Стефанчук. – Хмельницький : Хмельницький університет управління і права, 2011. – 384 с.
34. Національні фінансові системи в умовах глобалізації : [монографія] /
О.Є. Користін, О.І. Лютий, А.Ф. Павленко, Д.М. Павлов,
Т.Є. Оболенська, І.Л. Решетнікова, А.Г. Чубенко та ін. / За заг. ред. проф. Лютого І.О. – м. Івано-Франківськ : Галицька Академія, 2008. – 308 с.
35. Нечай А.А. Проблеми правового регулювання публічних фінансів та публічних видатків: Монографія. – Чернівці: Рута, 2008. – 264 с.
36. Пришва Н.Ю. Публічні доходи: поняття та особливості правового регулювання: [монографія] / НДІ фінансового права. – К.: КНТ. 2008. – 197 с.
37. Савченко Л.А. Правові проблеми фінансового контролю в Україні [Текст]: монографія / Л.А. Савченко. – Ірпінь : Акад. ДПС України, 2010. – 407 с.
38. Усенко Р.А. Фінансові санкції за законодавством України : [монографія] / Усенко Р.А.; відповід. ред. Д.М. Лукʼянець. – К. : Дакор, КНТ, 2009. –
168 с.
39. Фінансування центральних органів виконавчої влади із використанням програмно-цільового методу (на матеріалах Міністерства внутрішніх справ та Міністерства надзвичайних ситуацій України) : [монографія] / А.Г. Чубенко, Д.М. Павлов, О.І. Деревчук. – К., 2011. – 212 с.
40. Чернадчук В.Д. Бюджетні правовідносини в Україні: поняття, класифікація та особливості структури: Монографія / В.Д. Чернадчук. – Суми : Університетська книга, 2011. – 172 с.
41. Чернадчук В.Д. Стан та перспективи розвитку бюджетних правовідносин в Україні: Монографія. – Суми: ВТД Університетська книга, 2008. –
456 с.
42. Антипов В.І., Білецька Г.М., Воронова Л.К., Дюрядін В.П.,
Забродський В.М. Словник фінансово-правових термінів / Національна академія держ. податкової служби України. НДІ фінансового права /
Л.К. Воронова (заг.ред.). – Ірпінь, 2009. – 343 с.
43. Антошкіна В.К., Сирота А.І. Фінансове право: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Донецьк : Юго-Восток, 2008. – 367 с.
44. Берлач А.І. Фінансове право України: Навч. посіб. для дистанційного навчання вищ. навч. закладів / Відкритий міжнародний ун-т розвитку людини "Україна". – К. : Ун-т "Україна", 2006. – 288 с.
45. Бурбело О.А., Малаєва Т.В. Фінансове право: Навч.- практ. посібник / Луганський держ. ун-т внутрішніх справ – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2006. – 259 с.
46. Зюнькін А.Г. Фінансове право: навч. посіб. для студ. ВНЗ / Міжрегіональна академія управління персоналом. – 4-те вид., доп. – К. : Персонал, 2008. – 561c.
47. Конох М.С., Хрідочкін А.В. Фінансове право: навч. посіб. для практ. занять / Дніпродзержинський держ. технічний ун-т – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2008. – 80c.
48. Легкова М.Ф. Фінансове право: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисципліни / Київський національний економічний ун-т. – К. : КНЕУ, 2005. – 120 с.
49. Мілявський М.Ю., Милявська Е.П., Андрєєв П.С. Навчальний посібник до самостійної роботи з дисципліни "Фінансове право": для студ. денної форми навчання / Донбаська держ. машинобудівна академія. – Краматорськ : ДДМА, 2008. – 208c.
50. Податкове право України: підручник / М.П. Кучерявенко – Х.: Право, 2012. – 528 с.
51. Фінансове право: підручник для студ. вищих навч. закл. / О.П. Гетманець (відп.ред.), О.М. Бандурка (уклад.). – Х. : Еспада, 2008. – 416 с.
52. Фінансове право: навч. посіб. / За заг. ред. Д.М. Павлова, О.А. Кузьменко, А.Г. Чубенка. – К.: КНТ, 2009.– 520 с.
53. Фінансове право України: Навч. посібник [для студ. вищ. Навч. закл.] / [Л.К. Воронова, М.П. Кучерявенко, Н.Ю. Пришва та ін.]; – К.: Правова єдність, 2009. – 395 с. – С. 116-117.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави. Предмет і система фінансового права

Лекція – 2 години

1. Поняття і функції фінансів. Поняття фінансової діяльності держави. Фінансова система України.
2. Поняття фінансового права, його місце в національній системі права та взаємозвʼязок з іншими галузями права.
3. Система та джерела фінансового права. Методи фінансового права.
4. Фінансово-правові норми, їх структура та види.
5. Фінансово-правові відносини: субʼєкт, обʼєкт, зміст і особливості.

Тема 2. Правові засади фінансового контролю в Україні

Лекція – 2 години

1. Поняття і види фінансового контролю.
2. Методи фінансового контролю.
3. Організація і органи фінансового контролю.
4. Аудиторський фінансовий контроль, його сутність та значення.

Тема 4. Бюджетне право. Бюджетна система України

Лекція – 2 години

1. Поняття і сутність бюджету.
2. Поняття, предмет, система і джерела бюджетного права.
3. Види бюджетно-правових норм. Поняття, структура та особливості бюджетно-правових відносин.
4. Поняття та склад бюджетної системи України. Принципи бюджетної системи.
5. Поняття, структура та значення бюджетної класифікації. Склад доходів і видатків бюджету, їх види.

Тема 6. Правове регулювання державних доходів. Податкове право України

Лекція – 2 години

1. Загальна характеристика інституту публічних доходів.
2. Поняття податку і збору. Ознаки та функції податків.
3. Елементи податку.
4. Види податків.
5. Податкове право та податкові правовідносини.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Фінанси і фінансова діяльність держави. Предмет і система фінансового права

Семінар – 2 години

1. Поняття і функції фінансів. Поняття фінансової діяльності держави.
2. Фінансова система України та фінансова політика.
3. Поняття фінансового права, його місце в національній системі права та взаємозвʼязок з іншими галузями права.
4. Система та джерела фінансового права. Методи фінансового права.
5. Фінансово-правові норми, їх структура та види.
6. Фінансово-правові відносини: субʼєкт, обʼєкт, зміст і особливості.

Література

1-53

Тема 2. Правові засади фінансового контролю в Україні

Семінар – 2 години

1. Поняття і види фінансового контролю.
2. Методи фінансового контролю.
3. Організація і органи фінансового контролю: правовий статус, завдання та компетенція Рахункової палати України; контрольні повноваження Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Державної казначейської служби України, Державної фінансової інспекції, Міністерства доходів і зборів України.
4. Аудиторський фінансовий контроль, його сутність, значення.

Література

1-53

Тема 3. Відповідальність за порушення фінансового законодавства

Практичне заняття – 2 години

1. Процесуальні форми реалізації фінансово-правової відповідальності.
2. Поняття та мета фінансово-правової відповідальності.
3. Ознаки фінансово-правової відповідальності.
4. Фінансове правопорушення.
5. Поняття та види фінансово-правових санкцій.
6. Порядок застосування фінансово-правових санкцій за податкові правопорушення.

Література

1-53

Тема 6. Правове регулювання державних доходів. Податкове право України

Семінар – 2 години

1. Поняття та види державних доходів.
2. Поняття та сутність податку, його ознаки, функції і принципи. Елементи податку як юридичної категорії.
3. Класифікація податків.
4. Поняття, принципи і джерела податкового права.
5. Правовий статус і компетенція Міністерства доходів і зборів України.
6. Характеристика податку на прибуток підприємств, податку з доходів фізичних осіб, непрямих податків, митних платежів.

Література

1-53

Тема 9. Правові основи страхування

Семінар – 2 години

1. Поняття, зміст та особливість страхування.
2. Правове регулювання страхової діяльності.
3. Єдиний державний реєстр страховиків України.
4. Відомче регулювання страхової діяльності.
5. Ліцензування страхової діяльності.

Література

1-53

Тема 10. Правові основи банківської діяльності

Практичне заняття – 2 години

1. Банківська система України: поняття, становлення, структура та характеристика її елементів.
2. Банки – провідна ланка банківської системи: порядок створення, реєстрації, ліцензування діяльності, реорганізації та ліквідації.
3. НБУ: функції, повноваження і роль в процесі регулювання і нагляду за банківською діяльністю.
4. Правові основи кредитування. Поняття, принципи і види кредитів.
5. Порядок відкриття рахунку у банку. Правові форми безготівкових розрахунків.
6. Характеристика сумнівних і значних операцій. Відповідальність банків та їх клієнтів за порушення фінансової дисципліни.

Література

1-53

Тема 12. Правові основи валютного регулювання та контролю

Семінар – 2 години

1. Поняття та зміст основних категорій в системі валютного регулювання.
2. Правовий режим ввезення, вивезення і переказування валюти в Україні.
3. Зміст та організація валютного регулювання, інструменти валютного регулювання.
4. Правові основи валютного контролю та відповідальність за порушення валютного законодавства Україні.
5. Порушення та санкції у сфері валютних відносин, передбачені законодавством України.

Література

1-53

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Поняття та умови розголошення банківської таємниці.
2. Зовнішня і внутрішня валютна політика України.
3. Класифікація державного боргу.
4. Державна податкова політика.
5. Державні органи, які керують фінансовою діяльністю. Правові форми фінансової діяльності.
6. Елементи податку як юридичної категорії.
7. Поняття та види обовʼязкового страхування.
8. Зміст та особливості перевірки, обстеження, аналізу і ревізії.
9. Поняття, значення і види фінансових санкцій.
10. Заходи держави щодо погашення внутрішнього державного боргу.
11. Поняття та принципи бюджетного фінансування.
12. Зміст актів про бюджет.
13. Поняття та характеристика та принципи бюджетної системи України.
14. Акцизний податок.
15. Поняття, види та граничний розмір Державного боргу.
16. Бюджетний устрій України та бюджетна система.
17. Валютний контроль та органи, що його здійснюють.
18. Поняття і функції страхування.
19. Критерії, які характеризують податкову систему.
20. Операції з продажу валюти на Міжбанківській валютній біржі.
21. Види банківських кредитів та операцій.
22. Поняття і правовий режим внутрішнього боргу України.
23. Порушення, що мають місце у сфері формування та виконання бюджету.
24. Види бюджетно-правових норм. Поняття, структура та особливості бюджетно-правових відносин.
25. Поняття, зміст і особливості бюджетно-правових відносин.
26. Зміст, методи та форми здійснення фінансової діяльності держави.
27. Класифікація податків.
28. Збір за першу реєстрацію транспортного засобу.
29. Звітність про виконання бюджету, її види.
30. Податкова система України: поняття, принципи і структура.
31. Класифікація фінансово-правових взаємовідносин у сфері страхування.
32. Порядок складання проекту бюджету. Бюджетні запити.
33. Методи і джерела фінансового права.
34. Митні платежі.
35. Організація і органи фінансового контролю. Організаційно-правові форми державного фінансового контролю.
36. Податок на доходи фізичних осіб.
37. Державний внутрішній борг України, його правовий режим.
38. Поняття і види валютних цінностей.
39. Поняття і види податкових пільг.
40. Державний нагляд за страховою діяльністю.
41. Організація і регулювання страхової справи в Україні.
42. Плата за землю і плата за користування надрами.
43. Повноваження Національного банку України у сфері валютного регулювання. Податок на прибуток підприємств.
44. Відповідальність за порушення валютного законодавства України.
45. Податкові правовідносини, їх поняття і зміст.
46. Основні види банківських розрахункових документів.
47. Порядок складання проекту бюджету, бюджетна резолюція.
48. Поняття і система фінансового права.
49. Порядок виконання бюджету, компетенція Державної казначейської служби України.
50. Основні принципи, методи та джерела фінансування галузей народного господарства.
51. Податок на додану вартість.
52. Поняття валютної операції. Правовий режим валютних операцій.
53. Поняття, предмет, система і джерела бюджетного права.
54. Порядок ліцензування банківських операцій.
55. Правове регулювання державних позик, їх класифікація.
56. Порушення у сфері діяльності банківських установ.
57. Порядок ведення касових операцій в Україні. Форми касових документів, за допомогою яких оформлюються касові операції.
58. Порядок відкриття рахунків у банках.
59. Поняття і функції фінансів.
60. Порядок розгляду і затвердження проекту бюджету.
61. Фінансово-правові норми, їх структура і види.
62. Поняття податкової системи та принципи її побудови.
63. Порядок фінансування промисловості і капітальних вкладень.
64. Правова природа взаємозвʼязку між банком і позичальником. Структура і зміст кредитного договору.
65. Правове положення і функції державних органів, які здійснюють фінансовий контроль в Україні.
66. Фінансова система України.
67. Правове регулювання і класифікація державного кредиту.
68. Фінансовий контроль представницьких органів державної влади.
69. Правове положення та функції комерційних банків.
70. Правове регулювання ощадної справи. Ощадний банк України, його повноваження і функції.
71. Поняття і принципи податкового права. Джерела податкового права.
72. Правовий статус Міністерства фінансів України.
73. Характеристика фінансової політики держави.
74. Правовий статус, завдання, функції, права і обовʼязки Міністерства доходів і зборів України.
75. Фінансова система України та характеристика її елементів.
76. Правові основи регулювання грошової системи України.
77. Правопорушення на валютному та страховому ринках.
78. Предмет застави при кредитування. Іпотека.
79. Принцип резидентства у податковому праві.
80. Характеристика Бюджетного кодексу України.
81. Принципи організації, види та умови банківського кредитування.
82. Рахункова палата України: правовий статус, завдання, функції, повноваження.
83. Поняття і види фінансового контролю.
84. Фінансово-правові акти та їх різновиди.
85. Поняття і зміст бюджетного процесу.
86. Структура доходної та видаткової частин Державного бюджету України.
87. Поняття, організаційно-правовий механізм і призначення фінансового Сутність податкових норми, їх види.
88. Правовий статус, функції і повноваження Національного банку України.
89. Правові засади безготівкового грошового обігу.
90. Поняття і порядок кошторисно-бюджетного фінансування.
91. Сучасні галузі і види страхування.
92. Поняття податку, принципи оподаткування.
93. Фінансово-правові відносини, їх структура і особливості.
94. Характеристика юридичної відповідальності за порушення бюджетного та податкового законодавства України.
95. Ревізія як основний метод фінансового контролю, її види. Оформлення результатів ревізії.
96. Юридична відповідальність за правопорушення у сфері страхування.
97. Бюджетні повноваження України та місцевих органів самоврядування.
98. Поняття контролю за дотриманням бюджетного законодавства України та особливості його здійснення на стадіях бюджетного процесу.
99. Характеристика юридичної відповідальності за порушення банківського та валютного законодавства України.

СІМЕЙНЕ ПРАВО

Сімейне право – це навчальна дисципліна, змістом якої є правове регулювання особистих немайнових та майнових сімейних відносин, які виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом. Великий обсяг навчального та нормативного матеріалу, складність теоретичних категорій, багатоманітна практика, динаміка та іноді суперечливість правових актів роблять сімейне право однією з найбільш складних юридичних дисциплін.

Метою дисципліни «Сімейне право» є формування у студентів системи науково-теоретичних та практичних знань, ознайомлення з основними положеннями чинного сімейного законодавства України, розкриття змісту основних категорій та інститутів, вироблення уміння вирішувати конкретні практичні питання, пов’язані із застосуванням норм сімейного права.

Студент повинен:

знати: джерела сімейного права,поняття та зміст основних інститутів сімейного права, суб’єкти, об’єкти, підстави виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин, поняття та способи здійснення і захисту суб’єктивних сімейних прав, стан науково–теоретичного дослідження проблематики сімейних правовідносин;

уміти: використовувати норми сімейного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій, аналізувати відносини, що складають суть справи, та наводити обґрунтовані рішення з посиланням на відповідні правові норми чинного законодавства.

Основною нормативною базою курсу є: Конституція України, Сімейний кодекс України, Цивільний кодекс України, Цивільний процесуальний кодекс України, Закон України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», Закон України «Про охорону дитинства», Закон України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам», Конвенція про права дитини, Постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження положення про дитячий будинок сімейного типу», інші закони та підзаконні нормативно-правові акти.

У методичних рекомендаціях містяться: тематичний план курсу, плани лекційних та семінарських занять, перелік рекомендованої літератури, питання для підготовки до заліку.

Основні терміни дисципліни

Діти позбавлені батьківського піклування – діти, які залишилися без піклування батьків у зв’язку з позбавленням їх батьківських прав, відібранням у батьків без позбавлення батьківських прав, визнанням батьків безвісно відсутніми або недієздатними, оголошення їх померлими, відбуванням покарання в місцях позбавлення волі та перебуванням їх під вартою на час слідства, розшуком з ухиленням від слідства, розшуком їх органами внутрішніх справ, пов’язаним з ухиленням від сплати аліментів та відсутністю відомостей про їх місцезнаходження, тривалою хворобою батьків, яка перешкоджає їм виконувати свої батьківські обов’язки, а також підкинуті діти, діти, батьки яких невідомі, від яких відмовились батьки, та безпритульні діти.

Договір патронату – договір, за яким орган опіки та піклування передає дитину, яка є сиротою або з інших причин позбавлена батьківського піклування, на виховання у сім’ю іншої особи (патронатного виховання) до досягнення дитиною повноліття, за плату.

Дитина – фізична особа, яка не досягла повноліття.

Материнство – це забезпечена законом можливість жінки здійснювати репродуктивну функцію (народжувати здорових дітей), належним чином утримувати їх та виховувати в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу та держави.

Недійсність шлюбу – це особливий вид сімейно–правової санкції, яка застосовується у випадках порушення передбачених законом умов укладення шлюбу і означає анулювання тих юридичних наслідків, які законом пов’язуються зі шлюбом.

Право власності подружжя – це сукупність правових норм, які регулюють відносини власності між подружжям, засновані на принципах спільності та роздільності певного майна та зумовлені фактом перебування осіб у шлюбі.

Припинення шлюбу – зумовлене настанням певних юридичних фактів припинення правових відносин, що виникли між подружжям у юридично оформленому шлюбі.

Свояцтво – відносини між одним із подружжя і кровними родичами іншого із подружжя або між родичами обох з подружжя.

Сім’я – заснований на вільному і рівноправному шлюбі, кровному спорідненні, усиновленні, а також на інших підставах, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, союз осіб, які спільно проживають, пов’язані спільним побутом, а також мають взаємні права та обов’язки.

Сімейне право – система правових норм, які регулюють особисті немайнові та майнові відносини, які виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом, на підставі принципів юридичної рівності та майнової самостійності.

Сімейні правовідносини – урегулювані нормами сімейного права особисті немайнові та майнові відносини, які виникають зі шлюбу, споріднення, усиновлення, опіки та піклування, прийняття дитини в сім’ю для виховання та з інших підстав, які не заборонені законом, на підставі принципів юридичної рівності та майнової самостійності.

Спорідненість – кровний зв’язок між людьми, що є підставою для виникнення, зміни чи припинення сімейних прав та обов’язків.

Усиновлення – прийняття усиновлювачем у свою сім’ю особи на правах дочки чи сина, здійснене на підставі рішення суду, крім випадків, передбачених законом.

Шлюб – сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану.

Шлюбний договір – договір, укладений між подружжям щодо визначення їх майнових прав та обов’язків у шлюбі, а також майнових прав та обов’язків подружжя як батьків.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
№ з/п	Назва теми	Лекції	Семінари	Практичні заняття
1.	Поняття, предмет та принципи сімейного права України Сімейні правовідносини	2	2	-
2.	Шлюб. Права та обов’язки подружжя	2	4	-
3.	Правовідносини батьків та дітей	2	2	-
4.	Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування	-	2
5.	Права та обовʼязки інших членів сімʼї та родичів	-	2
ВСЬОГО:		6	12	-

Форма підсумкового контролю – залік

ЛІТЕРАТУРА до всіх тем

1. Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30 – Ст. 141.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40–41. – Ст. 356.
3. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 21–22. – Ст. 135.
4. Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – додаток до № 28. – Ст. 573.
5. Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до сімейних форм виховання: Наказ Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту; Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я від 2 лютого 2007 р //Офіційний вісник України. – 2007. – № 17. – Ст. 685.
6. Про внесення змін до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновленими, осіб, які бажають усиновити дитину та здійснення нагляду за дотриманням прав дитини після усиновлення. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. № 1213 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 78. – Ст. 2895.
7. Про державну реєстрацію актів цивільного стану: Закон України від 1 липня 2010 року № 2398–VI //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – Ст. 509.
8. Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Закон України від 13 січня 2005 р. // Офіційний вісник України. – 2005. – № 4. – Ст. 189.
9. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів: Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. – № 7. – С.16–20.
10. Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу: Постанова Кабінету Міністрів від 26 квітня 2002 р. № 564 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 18. – Ст.925.
11. Про затвердження Положення про прийомну сім’ю: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 18. – С.926.
12. Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення: Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. – № 10. – № 10. – Ст. 181.
13. Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей: Закон України від 2 червня 2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 354.
14. Про охорону дитинства: Закон України від 26 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – № 30. – 2001. – Ст. 142.
15. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб: Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) // Офіційний вісник України. – 2002. – № 27. – Ст. 1254.
16. Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язані з захистом прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 76. – Ст. 2561.
17. Про питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування: Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1228 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 79. – Ст. 2946.
18. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15 листопада 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 10. – Ст.70.
19. Про порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення: Постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 36. – Ст.1944.
20. Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину: Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 8. – Cт. 446.
21. Про порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 //Офіційний вісник України. – 2008. – № 79. – Ст.2660.
22. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав // Вісник Верховного Суду України. – 2007. – № 5. – С.7–12.
23. Про приєднання України до Конвенції про стягнення аліментів за кордоном: Закон України від 20 липня 2006 року № 15–V // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 39. – Ст. 325.
24. Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 263–р // Офіційний вісник України. – 2006. – № 20. – Cт. 1488.
25. Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 376 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 13. – Ст. 873.
26. Андрущенко Т. Особливості укладення аліментного договору між колишнім подружжям // Підприємництво, господарство і право. – 2012 – № 3. – С.33–35.
27. Апопій І.В. Сімейне право України : навчальний посібник для студ. вищих навч. закладів / І.В. Апопій. – 2–ге вид., переробл. та допов. – Київ : Центр учбової літератури, 2011. – 360 с.
28. Апопій І. Класифікація підстав недійсного шлюбу // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1. – С. 128–130.
29. Балко О. Відносини між батьками та дітьми в країнах романо-германського типу правової системи: історико–правові аспекти /О. Балко // Юридична Україна. – 2010. – № 10. – С. 21–28.
30. Бойко Ж. Прийомна сім’я як альтернативна форма влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 11. – С.94–96.
31. Бойко Ж. Форми влаштування дітей, позбавлених батьківського піклування // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 6. – С.65–68.
32. Булеца С.Б., Іванов Ю.Ф., Ієвіня О.В. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України. Станом на 01.09.201 р.– К.: «Видавничий дім «Професіонал», 2011. – 428 с.
33. Буянова,Екатерина Владимировна. Процедура усыновления по законодательству зарубежных стран : монография / Е. В. Буянова ; Федер. гос. бюджет. образоват. учреждение высш. проф. образования "Моск. гос. юрид. ун-т им. О. Е. Кутафина (МГЮА)", Ун-т им. О. Е. Кутафина (МГЮА), Оренбург. ин-т (фил.), Каф. гражд. права и процесса Оренбург : Университет, 2013. – 247 с.
34. Воробьева,Людмила Васильевна. Усыновление и удочерение / Л. В. Воробьева М. : Ун-т Синергия, 2013. – 126 с.
35. Ворсуль В.К. Категорія «інтерес» у римському сімейному праві / /Право України. – 2012. – №3/4. – С. 521–528.
36. Гусев,Антон Петрович. Гражданский брак: алименты, наследование, раздел имущества / Антон Гусев Ростов н/Д : Феникс, 2014. – 172 с.
37. Дякович М.М. Сімейне право України : навч. посібник / М.М. Дякович ; Львів. нац. ун–т ім. Івана Франка. – 2–ге вид. випр. та допов. – Київ : Правова єдність ; Алерта ; Центр учбової літератури, 2012. – 552 с.
38. Дячук Л.В. Проблема рабського шлюбу у візантійському праві // Часопис Київського університету права. –2012. – № 1. – С. 91–95.
39. Жиліна І. Проблеми втілення ч. 5 ст. 61 Сімейного кодексу України щодо безоплатної передачі земельних ділянок у суспільну сумісну власність подружжя // Юридичний журнал. – 2011. – №7/8. – С.118–124.
40. Жилінкова І. Особливості законодавчих конструкцій сімейно-правових договорів // Вісник Академії правових наук України. – 2011. – № 1. – С.85–94.
41. Жилінкова І. Проблема правового режиму приватизованого житла подружжя: аналіз змін до ст. 61 Сімейного кодексу України // Юридичний журнал. – 2011. – № 12. – С.111–116.
42. Жилінкова І. Сфера застосування та класифікація договорів у сучасному сімейному праві // Право України. – 2012.– № 9. – С.206–214.
43. Ильина,Ольга Юрьевна. Семейное право : практикум : кейсы : учеб. пособие для студентов вузов / О. Ю. Ильина М. : ЮНИТИ, 2014. – 238 с.
44. Кінаш Я. Насильство в сім’ї: реалії сьогодення // Право України.–2011. –№ 11–12. – С. 170–175.
45. Коваль Л. Новонароджені мають право жити в родині згідно статті 143–ї Сімейного кодексу щодо обов’язку батька забрати дитину з пологового будинку, якщо цього не зробила матір // Урядовий кур’єр. – 2011. — № 189. — С. 5.
46. Ковальчук Т.Становлення та розвиток законодавства України про особисті немайнові права батьків // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 12. – С. 72–75.
47. Кондратюк Т.В. Механізми реалізації державної сімейної політики в Україні [Текст] : монографія / Кондратюк Тетяна Вікторівна. – К. : ДКС центр, 2013. – 337 с.
48. Кондратьєва О. Таємниця усиновлення під загрозою // Юридичний вісник України. – 2012. – № 35 (1–7 верес.). – С.12.
49. Конончук Н. Правова природа категорії "інтерес дитини" у сімейному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №12. – С. 57–60.
50. Коренга Ю. В. Договір сурогатного материнства // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 5. – С. 133–137.
51. Красицька Л. Про поняття батьківських прав // Право України. – 2012. – № 8. – С. 227–233.
52. Красицька Л. Сімейна дієздатність та її рівні // Юридична Україна. – 2011. – № 6. – С. 62–67.
53. Кубишкіна В. Генезис інституту усиновлення в сімейному праві // Віче. – 2010. – № 20.– С. 24–26.
54. Левківський Б. Юридична природа договору про припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 6. – С. 61–64
55. Лепех С.М. Сімейне право України : навчальний посібник / С.М. Лепех ; МОНУ ; Львів. нац. ун–т ім. Івана Фрнака. – Львів : Львівський національний університет ім. Івана Франка, 2010. – 318 с.
56. Марченко М. Кримінологічні аспекти шлюбно-сімейних стосунків // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 7. – С. 116–119.
57. Митрофанова О. Правове регулювання обов’язків батьків щодо утримання дитини та способи їх виконання // Юридичний журнал. – Юстініан. – 2010. – № 5. – С. 91–96.
58. Митрофанова О. Правове регулювання обов’язків батьків щодо утримання дитини // Праця і зарплата. – 2010. – №26. – С.7 – 9.
59. Нариньяни,Алена. От свадьбы до развода. Защита семейного права в России / Алена Нариньяни, Алеся Довлатова М. : РИПОЛ классик, 2014. – 234 с.
60. Німак М. Особливості порушення справ, що виникають із шлюбних відносин // Право України. –2 010. – № 6. – С. 200.
61. Овчаренко А. Визнання реєстрації та розірвання шлюбу за двосторонніми міжнародними договорами, укладеними Україною // Юридичний журнал. – 2010. – № 10. – С. 21–34.
62. Озель В. Вплив норм канонічного права православної церкви на формування та розвиток українського сімейного прав // Право України. – 2010. – № 1. – С. 169–174.
63. Озель В. Форми укладення шлюбу в Україні у дохристиянські часи (історико-правове дослідження // Юридична Україна. – 2010. – № 10. – С. 29–33.
64. Озель В.І. Правове регулювання припинення шлюбу на українських землях у другій половині XVII – XIX ст. // Часопис Київського університету права. – 2012. – № 1. – С. 91–95.
65. Прийменко О. Практика Європейського суду з прав людини щодо пенсійного забезпечення у зв’язку з втратою годувальника осіб, які проживають однією сім’єю, але не перебували у шлюбі // Підприємництво, господарство і право. – 2011. – № 11. – С. 104–107.
66. Руднева О. Насильство в сім’ї: міжнародний досвід та сучасні проблеми // Юридична Україна. – 2010. – № 8. – С. 13–18.
67. Сичов О.М. Великий сімейний юридичний довідник на всі випадки життя [Текст] / О. М. Сичов, Д. С. Довбій, Д. М. Бірюк. - Х. : Книжковий Клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2013. – 750 с.
68. Сімейне право України : підручник / Дзера О.В. [ та ін. ] ; за ред. В.І. Борисової, І.В. Жилінкової ; МОНУ. – 2–е вид., переробл. і доп. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 288 с.
69. Сімейне право України : підручник / Л.М. Баранова [та ін.] ; за заг. ред. : В.І. Борисової, І.В. Жилінкової ; МОНУ. – 3–тє вид., переробл. і доп. – Київ : Юрінком Інтер, 2011. – 264 с.
70. Сімейне право України : підручник для вищих навч. закладів / Одеська нац. юрид. акад. ; за ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – Київ : Істина, 2010. – 320 с.
71. Семейное право : учеб. для бакалавров / [Глушкова Л. И. и др.] ; отв. ред. С. О. Лозовская ; Моск. гос. юрид. ун-т им. О. Е. Кутафина (МГЮА) М. : Проспект, 2014. – 362 с.
72. Телусієвич П. Сімейна власність у польському сімейному праві: аналіз проблеми // Право України. – 2012. – № 7. – С. 201–208.
73. Філоненко С. Родом із сім’ї, або Коли настане мода на повноцінний шлюб // Віче. – 2011.– № 21.–С. 28–30.
74. Хараджа Н. Зміст, структура й ознаки принципів сімейно-правового регулювання: теоретико-правовий аспект // Підприємництво, господарство і право. – 2011.– № 4. – С. 71–74.
75. Хараджа Н. Історична ґенеза джерел сімейного права України // Підприємництво, господарство і право. – 2010.– № 6.– С. 122–126.
76. Шама Н. Підстави та порядок припинення шлюбу // Юридичний журнал : аналітичні матеріали. Коментарі. Судова практика. – 2012. – № 5. – С. 78–82.
77. Шумейко О.В. Історія формування сім’ї як соціального інституту в західноєвропейському культурному контексті // Часопис Київського університету права. – 2010. – № 1. – С. 93–100.
78. Юрченко Т. Захист житлових прав дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування // Юридичний журнал : аналітичні матеріали. Коментарі. Судова практика. – 2010. – № 5. – С. 97–99.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття, предмет та принципи сімейного права України.

Сімейні правовідносини

Лекція – 2 години

1. Поняття, предмет та метод сімейного права України.
2. Принципи сімейного права України.
3. Сімейне законодавство України: поняття, система, дія, аналогія.
4. Сімейні правовідносини: поняття, елементи, види, підстави виникнення
5. Здійснення та захист сімейних прав та інтересів, виконання сімейних обов’язків.

Тема 2. Шлюб. Права та обов’язки подружжя

Лекція – 2 години

1. Поняття шлюбу та умови його укладання.
2. Порядок державної реєстрації шлюбу.
3. Припинення шлюбу. Визнання шлюбу неукладеним.
4. Поняття та види недійсних шлюбів та їх правові наслідки.
5. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
6. Майнові права та обов’язки подружжя. Шлюбний договір.

Тема 3. Правовідносини батьків і дітей

Лекція – 2 години

1. Визначення походження дитини.
2. Оспорювання батьківства, материнства.
3. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей. Позбавлення батьківських прав.
4. Права батьків та дітей на майно. Аліментні правовідносини батьків та дітей.

Плани семінарських занять

Тема 1. Поняття, предмет та принципи сімейного права України. Сімейні правовідносини

Семінар – 2 години

1. Поняття, предмет та метод сімейного права України.
2. Принципи сімейного права України.
3. Сімейне законодавство України: поняття, система, дія, аналогія.
4. Сімейні правовідносини: поняття, елементи, види, підстави виникнення
5. Здійснення та захист сімейних прав та інтересів, виконання сімейних обов’язків.

Література

1-3, 27, 32, 37, 47, 68-70

Тема 2. Шлюб. Права та обов’язки подружжя

Семінар – 4 години

1. Поняття шлюбу та умови його укладання.
2. Порядок державної реєстрації шлюбу.
3. Припинення шлюбу. Визнання шлюбу неукладеним.
4. Поняття та види недійсних шлюбів та їх правові наслідки.
5. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
6. Майнові права та обов’язки подружжя. Шлюбний договір.

Література

1-3, 27, 32, 37, 47, 61, 63, 68-71, 73, 76, 77

Тема 3. Правовідносини батьків і дітей

Семінар – 2 години

1. Визначення походження дитини.
2. Оспорювання батьківства, материнства.
3. Особисті немайнові права та обов’язки батьків та дітей. Позбавлення батьківських прав.
4. Права батьків та дітей на майно. Аліментні правовідносини батьків та дітей.
5. Поняття, умови та порядок усиновлення.
6. Опіка та піклування над дітьми.
7. Патронат над дітьми.

Література

1-3, 27, 32, 37, 47, 57, 68-70

Тема 4. Влаштування дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування

Семінар – 2 години

1. Поняття, умови та порядок усиновлення.
2. Опіка та піклування над дітьми.
3. Патронат над дітьми.
4. Прийомна сімʼя.
5. Дитячий будинок сімейного типу.

Література

1-3, 27, 31, 32, 37, 47, 48, 68-70, 78

Тема 5. Права та обовʼязки інших членів сімʼї та родичів

Семінар – 2 години

1. Поняття інших членів сімʼї та родичів.
2. Особисті немайнові права та обовʼязки інших членів сімʼї та родичів.
3. Обов’язок по утриманню інших членів сімʼї та родичів.

Література:

1-3, 27, 32, 37, 47, 68-70

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО заліку

1. Джерела сімейного права України.
2. Поняття, предмет та метод сімейного права України.
3. Система сімейного права України.
4. Принципи сімейного права України.
5. Поняття сімейних правовідносин.
6. Підстави виникнення сімейних правовідносин.
7. Суб’єкти і об’єкти сімейних правовідносин.
8. Акти цивільного стану.
9. Свояцтво та його правове значення.
10. Поняття та види спорідненості.
11. Строки позовної давності у сімейному законодавстві України.
12. Поняття шлюбу та сім’ї.
13. Умови укладення шлюбу.
14. Порядок державної реєстрації шлюбу.
15. Особисті немайнові права та обов’язки подружжя.
16. Право спільної сумісної власності подружжя.
17. Способи та порядок поділу майна, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя.
18. Право особистої приватної власності дружини та чоловіка.
19. Права та обов’язки подружжя по утриманню.
20. Шлюбний договір.
21. Поняття та підстави припинення шлюбу.
22. Порядок розірвання шлюбу в органах РАЦСу.
23. Розірвання шлюбу у судовому порядку.
24. Правові наслідки припинення шлюбу.
25. Поняття та види недійсних шлюбів.
26. Шлюб, який є недійсним.
27. Шлюб, який може бути визнаний недійсним за рішенням суду.
28. Шлюб, який визнається недійсним за рішенням суду.
29. Правові наслідки недійсного шлюбу.
30. Порядок визначення походження дитини.
31. Визначення походження дитини від матері та батька, які перебувають у шлюбі між собою.
32. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою.
33. Порядок реєстрації народження дитини.
34. Оспорювання батьківства (материнства).
35. Порядок визначення прізвища, імені, по-батькові дітей.
36. Права і обов’язки батьків по вихованню дітей.
37. Вирішення спорів, пов’язаних з місцем проживання дітей.
38. Підстави та правові наслідки позбавлення батьківських прав.
39. Влаштування дитини, батьки якої позбавлені батьківських прав.
40. Поновлення батьківських прав.
41. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав.
42. Права та обов’язки батьків і дітей на майно.
43. Обов’язок матері, батька утримувати дитину та його виконання.
44. Припинення права на аліменти на дитину у зв’язку з набуттям права власності на нерухоме майно.
45. Участь батьків у додаткових витратах на дитину.
46. Звільнення батьків від обов’язку утримувати дитину.
47. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.
48. Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів.
49. Зміна розміру аліментів.
50. Заборгованість по сплаті аліментів.
51. Обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання.
52. Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати батьків та його виконання.
53. Поняття усиновлення.
54. Особи, які можуть бути усиновлювачами.
55. Особи, які не можуть бути усиновлювачами.
56. Особи, які мають переважне перед іншими право на усиновлення дитини.
57. Усиновлення дітей громадянами України.
58. Усиновлення дітей України іноземними громадянами.
59. Умови усиновлення.
60. Таємниця усиновлення.
61. Недійсність усиновлення та її правові наслідки.
62. Скасування усиновлення та його правові наслідки.
63. Поняття опіки і піклування над дітьми.
64. Права та обов’язки опікуна (піклувальника) щодо дитини.
65. Припинення опіки і піклування.
66. Поняття та зміст договору про патронат. Припинення патронату.
67. Прийомна сім’я.
68. Дитячий будинок сімейного типу.
69. Особисті немайнові права та обов’язки інших членів сім’ї та родичів.
70. Обов’язок по утриманню інших членів сім’ї та родичів.

ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА

В умовах перетворення багатьох сфер суспільного життя, становлення і розвитку незалежної української держави як професія правника, так і професія правоохоронця є надзвичайно відповідальними. Кожен фахівець у галузі юриспруденції, так само як освічений і професійно підготовлений працівник міліції повинен не лише знати нормативно-правові акти, вміти розвʼязати певну юридичну ситуацію відповідно до чинного законодавства, дати фахову пораду людині, яка звернулася по допомогу, але й діяти згідно з етичними вимогами, які утворюють комплекс морально-професійних норм. Належний рівень морально-етичного розвитку, загальної та естетичної культури фахівця разом із професійними знаннями, умінням та навичками є показником його професійної зрілості.

Етика та естетика як навчальна дисципліна безпосередньо повʼязана з потребами української держави і суспільства у формуванні моральних якостей у працівників різних професій. І в першу чергу тих, діяльність яких регламентується комплексом морально-етичних норм. Засвоєння комплексу морально-естетичних цінностей забезпечує формування не лише духовної цілісності та індивідуальної неповторності особи, а й розвиток її гуманістичного творчого ставлення до своєї професійної діяльності, культури спілкування з різними категоріями населення, моральної досконалості, можливості подолання професійної деформації. Ступінь усвідомлення юристом та правоохоронцем своєї місії служіння закону, істині й добру, справедливості й гуманізму, залежить від закладених правових, моральних та естетичних цінностей, їх практичного взаємозвʼязку.

Мета дисципліни – формування та поглиблення знань про етичні засади регуляції суспільного життя та професійної діяльності, розвиток у студентів почуття професійного і громадянського обовʼязку, гуманності, толерантності, шанобливого ставлення до закону, чесності, патріотизму та інших моральних якостей, необхідних при виконанні професійних завдань, а також розвиток їхньої естетичної культури.

Предмет дисципліни – закономірності розвитку та функціонування моралі в суспільстві, її природа, сутність та багатоманітні форми прояву, морально-етичні та естетичні виміри юридичної та правоохоронної діяльності в Україні.

Завдання дисципліни – сформувати системні та глибокі знання про предмет і основні проблеми етики та естетики, призначення цієї навчальної дисципліни, її понятійно-категоріальний апарат, сутність, природу, структуру та функції моралі як універсального регулятора суспільних відносин, морально-етичні принципи професійної діяльності, актуальні морально-правові проблеми сучасного суспільного життя та перспективи їх розвʼязання; сприяти світоглядному самовизначенню, розвитку загальної, професійно-етичної та естетичної культури.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- теоретичні основи етики, професійної етики та естетики;

- особливості проявів моральних чинників у професійній діяльності;

- основні проблеми, що постають в ситуації морального вибору;

- специфіку моральних конфліктів у професійній діяльності;

- основні напрями і течії сучасної етики та естетики;

- шляхи підвищення загальної, моральної та естетичної культури;

уміти:

- характеризувати та систематизувати основні професійно-етичні категорії;

- орієнтуватися в основних напрямках і течіях сучасної етики та естетики, застосовувати для аналізу конкретних життєвих ситуацій їх надбання з метою безпосереднього відтворення духовно-етичних знань у професійному досвіді;

- застосовувати на практиці навички і знання ділового спілкування, ділового та службового етикету;

- підтримувати прагнення до самовдосконалення, найвищої професійної майстерності та духовно-естетичного розвитку.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Гідність – характеристика людини з точки зору її внутрішньої цінності, відповідності власному призначенню, яка виражається у самоповазі та вимагає відповідного ставлення з боку інших.

Гуманізм – принцип світогляду, права, моралі, який означає розуміння людини як вищої цінності, відповідне забезпечення можливостей до її самовдосконалення, розвитку творчих сил і здібностей, захист свободи і гідності людини, її прав та інтересів, прагнення щастя, задоволення матеріальних і духовних потреб.

Етика – галузь філософського знання про сутність, природу та закономірності розвитку моралі, її роль у житті суспільства та людини; філософська дисципліна, яку ще називають практичною філософією.

Етикет – це сукупність формальних правил, що регулюють зовнішній прояв людських стосунків, а саме: поводження з людьми, форми звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка в місцях загального користування, манери, одяг тощо.

Мораль – специфічна форма суспільної свідомості, система принципів, ідеалів, установок, цінностей і норм, які відображають взаємозвʼязки та регулюють відносини між людьми з точки зору протиставлення Добра і Зла; духовний феномен (явище), властивий будь-якій людській спільноті як такій.

Моральна культура – це характеристика рівня розвитку людини як моральної особистості, а також сукупність моральних якостей (рис), притаманних певному суспільству, класу, професії, які характеризують рівень їхньої моральної свідомості та поведінки.

Моральний вибір – духовно-практичний акт, у процесі якого моральна свідомість особи надає вибіркову перевагу одним цінностям і нормам, відкидаючи інші, і цим визначає поведінку людини в ситуації, що склалася.

Моральні принципи – найбільш загальні вимоги до поведінки людини в її ставленні до середовища і до себе, які визначають основну лінію її діяльності.

Моральний ідеал – категорія моральної свідомості, у якій моральні вимоги до людей відображаються у вигляді образу морально досконалої особи, яка втілює в собі всі найкращі і найвищі моральні якості (чесноти).

Моральний конфлікт – це зіткнення моральних норм індивідуальної та суспільної свідомості, протистояння, яке повʼязане з боротьбою мотивів, вимагає морального вибору і виявляється у вчинках і поведінці людини.

Моральний ризик – моральне рішення, що приймається людиною в умовах невизначеності майбутнього результату, тобто за відсутності гарантії успіху і наявності високої вірогідності невдачі.

Моральні норми – це найбільш прості форми моральних вимог до кожної людини, зразки і стандарти поведінки. Вони дозволяють робити правильний вибір та діяти у типових ситуаціях і зорієнтовані на підтримку суспільного життя та діяльності людей.

Обовʼязок – одна з основних категорій етики, що виражає суспільну необхідність як певну моральну вимогу, яка усвідомлюються людиною і виконується нею добровільно за власним переконанням.

Професійна етика – це 1) система моральних норм, принципів, цінностей, які регулюють відносини між людьми у їхній професійній діяльності;
2) навчальна дисципліна, яка вивчає особливості реалізації норм моралі у діяльності людей, обʼєднаних спільним фахом.

Структура професійної етики юриста – це система знань про: 1) вищі моральні принципи та їхню реалізацію у праві та юридичній діяльності;
2) професійні морально-етичні категорії та цінності; 3) моральнісний зміст професійної діяльності (моральний вибір і ризик, конфлікти, професійна деформація та ін.); 4) моральну культуру як характеристику особистості юриста та шляхи її формування.

Совість – це контрольно-регулятивний механізм моральної свідомості, внутрішня оцінка людиною своїх думок, почуттів, вчинків крізь призму вищих моральних цінностей і переживання відповідальності за свою поведінку перед іншими людьми.

Функції моралі – це напрямки впливу моралі на людину і суспільство, роль, яку мораль відіграє у житті суспільства і людини, забезпечуючи їх цілісність і розвиток (світоглядна, ціннісно-орієнтативна, регулятивна, комунікативна, виховна та ін.).

Честь – категорія етики, що відображає моральну цінність особи, суспільну й індивідуальну оцінку моральних якостей та вчинків людини як представника певної соціальної групи (верстви, професії).

Естетика – філософська наука про сутність і форми прекрасного, потворного, піднесеного, ницого тощо в художній творчості, природі, суспільстві та людині, яка зосереджує увагу на мистецтві та законах його розвитку; краса, художність в оформленні, організації довкілля (естетика виробництва, праці, побуту, одягу, поведінки, технічна естетика – дизайн).

Естетична культура – складова духовного життя суспільства, що являє собою сукупність естетичних цінностей, способів їх створення, збереження, обміну, розповсюдження, розподілу та споживання, яка визначається естетичною свідомістю людей та їхньою здатністю творити, перетворювати навколишній світ за законами краси. Ядром естетичної культури є художня культура.

Мистецтво – вид духовного опанування дійсності суспільною істотою, спосіб духовно-практичної діяльності людей, спрямований на художнє осягнення світу через художній образ.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Професійна етика: сутність, структура, функції, основні принципи та категорії	2	2	–
2.	Діловий (службовий) етикет	2	2	–
3.	Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення. Мистецтво як обʼєкт естетичного пізнання	2	2	–
Всього		6	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Бачинин В. Этика: Энциклопедический словарь. – Х.: Издательство Михайлова В.А., 2005. – 287 с.
2. Брежнева А.П., Горбачев А.И., Лытов Б.В., Мельников В.П., Нечипоренко В.С. Гражданская служба: нравственные основы, профессиональная этика: Учеб. пособие / В.М. Соколов (общ.ред.),
А.И. Турчинов (общ.ред.). – М.: Статут, 2006. – 331 с.
3. Бродецький О.Є. Етика: Навч. посібник/ Чернівецький національний університет ім. Юрія Федьковича. – Чернівці : ЧНУ, 2009. – 120 с.
4. Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з філософських дисциплін. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 120 с.
5. Гнасуну Б. Резони, правила, права// Філософська думка. – 2009. – № 4. – С. 67-74.
6. Грані людського буття: Позитивні та негативні виміри антропокультурного. – К.: Науково-виробниче підприємство Видавництво "Наукова думка" НАН України", 2010. – 352 с.
7. Гребеньков Г.В., Фіолевський Д.П. Юридична етика: Навч. посібник для студ. вищих навч. закл. – 2. вид., випр. – К.: Алерта, 2005. – 212 с.
8. Гуревич П.С. Эстетика. Учебник для ВУЗов. – М.: ЮНИТИ, 2006. – 303 с.
9. Зеленкова И.Л. Этика: Учебное пособие для студентов учреждений, обеспечивающих получение высшего образования. – 3-е изд. – Мн.: ТетраСистемс, 2008. – 351 с.
10. Канке В.А. Современная этика. – М.: Омега-Л, 2008. – 394 с.
11. Капто А. Профессиональная этика / Институт социально-политических исследований РАН. – М., 2006. – 800 с.
12. Кобликов А.С. Юридическая этика: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция". – 4-е изд., с изм. – М. : НОРМА, 2011. – 165 с.
13. Легенький Ю.Г. Эстетика (опыт апофатической дескрипции). – К. : КНУКіМ, 2007. – 600 с.
14. Лоренц К. Так называемое зло/ А.И. Федоров (пер.с нем.); А.В. Гладких (ред. пер.). – М.: Культурная революция, 2008. – 616 с.
15. Малахов В.А. Етика: Навчальний посібник. – К.: Либідь, 2004. – 400 с.
16. Мовчан В.С. Етика: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2007. – 483 с.
17. Основи професійної етики та естетичної культури: до проведення масових заходів та спортивних змагань: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2012. – 250 с.
18. Парасюк В.М., Кондратьєв І.М. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ : навч. пос. : Льв. ін.-т внутр. справ, 2006. – 67 с.
19. Петрушенко В., Сурмай І., Карвацька Г. та ін. Етика та естетика: Навч. посіб. для студ. усіх напрямів підгот. / В.Л. Петрушенко (ред.) – Л.: Видавництво Національного ун-ту "Львівська політехніка", 2007. – 251 с.
20. Потребчук А. Справедливість покарання // Філософська думка. – 2005. – № 5. – С.111-123.
21. Розин В.М. Конституирование себя и реальности как способ жизни новоевропейской личности и философа// Вопросы философии. – 2009. – № 7. – С. 91-106.
22. Сидоренко В.К. Основи етикету: Навчальний посібник/ В.К. Сидоренко, І.О. Агалець. – К.: НПУ ім. М.П. Драгоманова, 2008. – 162 с.
23. Скальська Д.М. Естетика. Естетика постмодерної доби: Навч пос. для студентів вищих навчальних закладів/ Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Кафедра філософії. – Івано-Франківськ: Факел, 2008. – 132 с.
24. Словарь философских терминов. – М.: ИНФРА-М, 2005. – 730 с.
25. Сучасна енциклопедія етикету / О.Д. Сиплива (авт.-уклад.), І.Г. Данилюк (пер.з рос.). – Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2007. – 304 с.
26. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник. – К.: Видавничий центр "Академія", 2005. – 416 с.
27. Трухин И.А. Прихотливые тропы современной морали. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 463 с.
28. Федоренко О.І. Система підготовки майбутніх правоохоронців до соціальної та виховної роботи з підлітками. – Х. : ППВ "Нове слово", 2007. – 330 c.
29. Формування психологічної готовності працівників органів внутрішніх справ до дій в екстремальних ситуаціях затримання озброєного злочинця [Текст] : науково-практич. посібн. – К. ; Чернівці : ЧНУ, 2013. – 96 с.
30. Шек Г. Зависть. Теория социального поведения/ В.Кошкин (пер. с англ.); Ю. Кузнецов (ред. пер.). – М.: ИРИСЭН, 2008. – 537 с.
31. Этика. Учебник для ВУЗов / под ред. А.А. Гусейнова, Е.Л. Дубко. – М.: Гардарики, 2011. – 497 с.
32. Химич М. Живопись: Альбом-каталог / М. Химич. – К. : Дух і літера, 2012. – 56 с.
33. Декларація Парламентської Асамблеї Ради Європи про поліцію, прийнята у 1979 р., резолюція № 690.
34. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 09.12.1975 р.
35. Етичний кодекс працівника органів внутрішніх справ України (схвалений колегією ВС України 5 жовтня 2000 року № 7 км/8).
36. Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод, прийнята Радою Європи (Рим 04.11.1950).
37. Европейский Кодекс Полицейской этики. Рекомендация 2001, принятая Комитетом министров совета Европы. 19 сентября 2001 р.
38. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.
39. Закон України "Про боротьбу з корупцією" від 05.10.1995 р.
№ 357/95-ВР.
40. Закон України "Про державну службу" (зі змінами та доповненнями від 11 липня 1995 р. ) // ВВУ. – 1993. – № 52.
41. Закон України "Про дисциплінарний статут органів внутрішніх справ" від 22.02.2006 р. № 3460-ІV.
42. Закон України "Про захист суспільної моралі" від 20.11.2003 р.
№ 1296–IV. // Офіційний вісник України. – 2003. – № 52.
43. Закон України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. № 565-ХІІ зі змінами та доповненнями.
44. Закон України "Про оперативно-розшукову діяльність" від 18.02.1992 р. № 2135-ХІІ зі змінами та доповненнями.
45. Закон України "Про попередження насильства в сімʼї" від 15.11.2001 р.
№ 2789-ІІІ зі змінами та доповненнями.
46. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, прийнятий резолюцією 34/ 169 Генеральної Асамблеї ООН від
17.12.1979 р.
47. Кодекс честі працівника органів внутрішніх справ України (Додаток до наказу МВС України від 11 січня 1996 р. № 18).
48. Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.10.1991 р.
49. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р.
50. Кримінальний кодекс України від 05.04.2001 р. № 18825/ 2001 зі змінами та доповненнями.
51. Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України, затверджені Наказом МВС України від 22.02.2012 р. № 155, зареєстровані в Міністерстві юстиції України 25.04.2012 р. за № 628/20941.
52. Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: зб. нормативних актів України / Ю.Ж. Шайгородський (уклад.),
К.П. Меркотан (уклад.). – К. : Український центр політичного менеджменту, 2007. – 440 c.
53. Тимчасовий Статут внутрішньої служби збройних сил України, затверджений Указом Президента України від 07.10.1993 р.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Професійна етика: сутність, структура, функції, основні принципи та категорії

Лекція – 2 години

1. Етика, історія її становлення та предмет. Професіоналізм і професійна етика як історичні і загальнокультурні явища.
2. Основні принципи професійної етики юриста: справедливість, законність, гуманізм.
3. Основні категорії професійної етики: добро і зло, честь і гідність, моральний обовʼязок, совість, моральний вибір.

Тема 2. Діловий (службовий) етикет

Лекція – 2 години

1. Моральна культура і культура поведінки людини.
2. Етикет як історичне і соціокультурне явище.
3. Діловий (службовий) етикет: основні норми, принципи, вимоги.

Тема 3. Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення. Мистецтво як обʼєкт естетичного пізнання

Лекція – 2 години

1. Естетика як філософська дисципліна, її роль у формуванні особистості.
2. Основні категорії естетики.
3. Мистецтво як соціокультурний феномен.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Професійна етика: сутність, структура, функції, основні принципи та категорії

Семінар – 2 години

1. Етика як наука про мораль. Поняття та види професійної етики.
2. Сутність гуманізму та принципу справедливості. Моральні основи реалізації принципу законності в діяльності юристів і правоохоронців.
3. Добро та зло як вихідні категорії етики. Моральний і професійний обовʼязок як специфічні форми регулювання професійної діяльності.

Література

1-3, 6, 8, 10, 11, 13, 14, 16, 18-20, 22-25, 28, 29

Тема 2. Діловий (службовий) етикет

Семінар – 2 години

1. Моральна культура і культура поведінки людини.
2. Етикет як історичне і соціокультурне явище.
3. Діловий та службовий етикет: основні норми, принципи, вимоги.

Література

1-20, 22, 24, 25, 27, 28

Семінар – 2 години

1. Предмет і структура естетики. Естетичне як універсальний спосіб освоєння світу.
2. Основні категорії естетики, форми їх прояву в природі, людині, у професійній діяльності.
3. Принцип міри у професійній діяльності юристів і правоохоронців. Подвиг та героїзм крізь призму етичного та естетичного.

Література

4, 8, 13, 15, 17, 19, 21, 23, 24, 29, 31

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Виникнення етики як науки та її місце в системі філософського знання. Вплив етики на формування та розвиток моральності особи.
2. Мораль як форма суспільної свідомості. Сутність моралі, її структура та функції. Закон України "Про захист суспільної моралі": загальні положення.
3. Походження та етапи розвитку моралі. Загальнолюдське та конкретно-історичне в моралі.
4. Сутність та структура моральної свідомості.
5. Норма як елемент моральної свідомості. Структура моральних норм та їх звʼязок з нормами права.
6. Моральна свідомість і моральна практика: проблеми взаємодії та взаємозвʼязку.
7. Моральні відносини. Їх структура та функції.
8. Професійна етика як феномен культури і виклик часу.
9. Мораль і право як основні регулятори життєдіяльності суспільства. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
10. Моральнісна сутність служіння суспільству і державі.
11. Поважне ставлення до закону як поняття моральності.
12. Морально-етичні принципи: сутність і види.
13. Відображення принципів гуманізму, справедливості і законності в Загальній декларації прав людини та Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод.
14. Справедливість як категорія та принцип професійної етики.
15. Морально-правовий зміст принципу законності.
16. Гуманізм та насилля у професійній діяльності.
17. Правова етика і правова культура – складова частина загальнолюдської моралі (Конвенція про права дитини, Закон України "Про попередження насильства в сімʼї").
18. Добро і зло як вихідні категорії етики. Специфіка їх прояву у професійній діяльності.
19. Моральне зло, його походження і сутність. Види морального зла та їх прояв у суспільному житті. Засоби боротьби зі злом.
20. Моральний вибір як етико-світоглядна проблема. Роль морального обовʼязку і совісті у здійсненні морального вибору.
21. Характеристика сорому і сумніву як форм виявлення совісті.
22. Поняття моральної свободи і необхідності. Свобода дії, свобода вибору, свобода волі. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
23. Доцільність та недоцільність ризику у професійній діяльності. Обґрунтований та необґрунтований ризик.
24. Історичні аспекти становлення поняття честі. Рицарські турніри і дуелі як феномен культури. Кодекс офіцерської честі: історія формування.
25. Честь і гідність особи. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання: загальні положення.
26. Поняття особистої честі та гідності і гарантія їхнього дотримання в Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод та Конституції України.
27. Обовʼязок та відповідальність. Співвідношення службового та морального обовʼязку у професійній діяльності.
28. Совість як контрольно-регулятивний механізм моральної свідомості особи.
29. Моральний зміст сенсу життя та щастя. Основні сучасні підходи до розкриття категорій сенсу життя та щастя.
30. Морально-професійна деформація: сутність та шляхи її подолання.
31. Актуальні морально-правові проблеми сучасного суспільства: сутність, значення, основні підходи до розвʼязання.
32. Смертна кара: правовий та етичний аспекти проблеми (Загальна декларація прав людини). Естетизація смерті як культурно-історичний феномен.
33. Проблема дотримання універсальних принципів моралі у суспільствах перехідного типу. Декларація принципів толерантності: загальні положення.
34. Поняття "моральна культура". Взаємозалежність розвиненої моральної культури і професійних якостей особи.
35. Службовий етикет. Етика ділового спілкування. Відмінність службового етикету і професійного такту.
36. Культура зовнішнього вигляду ("Рекомендації щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України"). Імідж професіонала.
37. Мистецтво спілкування і проблеми формування позитивного іміджу професіонала. Культура мовлення як елемент професійної культури.
38. Професійна етика керівника. Стилі керування колективом. "Кодекс поведінки посадових осіб щодо дотримання правопорядку": загальні положення.
39. Предмет і завдання естетики, її роль у розвитку духовної культури особи.
40. Роль естетичної свідомості у життєдіяльності особи.
41. Естетична діяльність як спосіб самовираження та самореалізації особистості.
42. Виховання естетичних почуттів як філософська проблема.
43. Діалектичний взаємозвʼязок естетичних категорій прекрасного і потворного. Виховний зміст категорії "потворне".
44. Структура ідеалу: єдність морального та естетичного, обʼєктивного і субʼєктивного, реального й ідеального, загального та індивідуально-неповторного.
45. Морально-естетичний сенс категорій трагічного і комічного. Особливості використання іронії у професійній діяльності.
46. Абсолютність і відносність етичних та естетичних начал у житті людей. Роль категорії "героїчне" у формуванні особистості.
47. Принципи міри, гармонії, доцільності та особливості їх прояву в суспільному житті та професійній діяльності.
48. Естетизм професійної діяльності і службових відносин.
49. Прояв категорій "трагічне" і "комічне" в житті та мистецтві.
50. Гуманізм як вихідний принцип естетичного пізнання.
51. Походження мистецтва та його соціальні функції. Основні види і жанри мистецтва.
52. Єдність змісту і форми як один з критеріїв художності твору.
53. Основні теорії походження мистецтва. Роль мистецтва у подоланні професійної і моральної деформації.
54. Стильова поліфонія сучасної культури. Основні стильові домінанти сучасності (Декларація принципів толерантності).
55. Протистояння і взаємодія масової та елітарної культури.
56. Деградація і дегуманізація мистецтва як естетична проблема (Закон України "Про захист суспільної моралі").
57. Графоманія як феномен сучасної культури: етико-естетичний аналіз.
58. Авторське право як проблема юриспруденції та естетичного пізнання.
59. Меценатство як етико-естетична і правова проблема.
60. Культурні памʼятки як етико-естетична і правова проблема. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.): загальні положення.

Юридична психологія

Юридична психологія – науково-практична дисципліна, яка досліджує психологічні закономірності системи "людина – суспільство – право", розробляє рекомендації, спрямовані на підвищення ефективності цієї системи. Вивчення юридичної психології дозволяє удосконалити діяльність правознавця, допомагає йому будувати та регулювати взаємовідносини з людьми, поглиблено розуміти мотиви їх вчинків і поведінки, пізнавати об’єктивну дійсність, вірно оцінювати її та використовувати результати в практичній діяльності.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- теоретико-методологічні засади та принципи;

- категорійно-понятійний апарат науки, його специфіку та закономірності функціонування в сфері суспільно-правових відносин та правової поведінки;

- психологічні особливості особи злочинця та злочинних груп; закономірності індивідуально- i соціально-психологічних явищ у правоохоронній і правозастосовній діяльності;

- предмет, завдання та основні проблеми правової та кримінальної психології, психології процесуальної та непроцесуальної діяльності, психології юридичної праці, пенітенціарної психології.

уміти:

- складання психологічного портрету правопорушників (злочинців) з різною антисуспiльною спрямованістю особистості;

- уміннями та навичками оцінювання належності особи до кримінального середовища;

- навичками діагностики поведінки особи, яка знаходиться у небезпечному стані;

- прийомами виявлення агресивних станів i намірів людини чи групи, впливу на них;

- соціально-психологічного аналізу злочинної групи, визначення статусу окремих учасників;

- аналізу чинників та динаміки розвитку натовпу;

- урахування психологічних аспектів при розробці системи профілактичних заходів;

- аналізу психологічного стану об’єкта професійного впливу, вибору адекватних особистості та ситуації методів i прийомів;

- аналізу особливостей виникнення i перебігу екстремальних ситуацій в правоохоронній діяльності;

- підтримання i ефективного використання стану готовності до професійних дій у психологічно напружених умовах;

- аналізу практичних ситуацій правоохоронної діяльності, визначення їх психологічних чинників;

- визначення психологічних особливостей слідчих дій, необхідності призначення судово-психологічної експертизи та формулювання запитань до психолога-експерта та ін.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Юридична психологія – галузь психології, яка вивчає психологічні закономірності особистості та її діяльності у сфері правових відносин.

Кримінальна психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні закономірності формування антисуспільної спрямованості особистості, мотивів вчинення злочинів, особливості виникнення i динаміки протиправних установок поведінки; психологію формування та розвитку злочинних груп (натовпу) тощо.

Психологія процесуальної (слідчої, судової, адвокатської та ін.) і непроцесуальної (оперативно-розшукової, управлінської та ін.) діяльності – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні засади розкриття і розслідування злочинів.

Пенітенціарна психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні закономірності динаміки особистості у процесі відбування покарання, у тому числі – у місцях позбавлення волі, особливості формування і функціонування мікрогруп засуджених.

Правова психологія – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти правотворчості і змісту права, загальної і спеціальної превенції закону, його впливуна формування правосвідомості (суспільної та індивідуальної) та субʼєктів правовідносин.

Психологія юридичної праці – напрям юридичної психології, що вивчає психологічні аспекти професійного психологічного відбору, психологічного супроводження оперативно-службових заходів, психологічної підготовки фахівців для здійснення юридичної діяльності.

Особистість правопорушника – свідомий субʼєкт, наділений сукупністю біологічно обумовлених і соціально детермінованих властивостей та якостей, поведінка якого визначається антисуспільною спрямованістю, що виникає під впливом дії певних суспільно-політичних, економічних та соціокультурних умов.

Злочинна поведінка є процес, що розгортається у просторі і часі та включає не лише самі дії, але й попередній вплив на особистість, психологічні явища та процеси, які визначають генезис протиправного вчинку.

Злочинна група – це антисуспiльне неформальне обʼєднання осіб для спільного вчинення злочинів, що є єдиним, особливим субʼєктом даного виду людської діяльності.

Професійна деформація – комплекс негативних змін, зрушень у структурі особистості, що виникають під впливом змісту, організації та умов виконання службової діяльності.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Теоретичні та методологічні засади юридичної психології	2	2	–
2.	Кримінальна психологія	2	4	–
3.	Психологія юридичної діяльності	2	4	–
4.	Психологія особистості правопорушника	–	–	2
Всього		6	10	2

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Юридична психологія: підручник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін. / Заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид.
2-е, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 352 с.
2. Юридична психологія. Підручник / За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. К.: Видавничий дім "Ін Юре", 2000.
3. Юридична психологія. Альбом схем з коментарями / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін. / Заг. ред. Л.І. Казміренко,
Є.М. Моісеєва. – Вид. 3-є, доопр. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 152 с.
4. Юридична психологія: словник / Александров Д.О., Андросюк В.Г., Казміренко Л.І. та ін. / Заг. ред. Л.І. Казміренко, Є.М. Моісеєва. – Вид.
2-е, уточ. та доп. – К.: КНТ, 2008. – 224 с.
5. Психологія слідчої діяльності: навч. посібник / В.Г. Андросюк,
О.М. Корнєв, О.І. Кудерміна та ін. / За заг. ред. Л.І. Казміренко. – К.: Правова єдність, 2009. – 200 с.
6. Юридична психологія: практикум / За заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Місто НВ, 2010. – 190 с.
7. Казміренко Л.І., Андросюк В.Г., Абрамян В.Ц. Психологічне забезпечення діяльності працівників міліції під час проведення масових спортивних заходів: навч. посібник. – Чернівці: Наші книги, 2010. – 64 с.
8. Основи соціально-психологічного тренінгу: науково-практичні рекомендації / за заг. ред. Л.І. Казміренко. – Івано-Франківськ: Симфонія-форте, 2011. – 136 с.
9. Казміренко Л.І., Мартенко О.Л. Кримінальний кодекс України: психологічний аналіз кримінально-правових понять: монографія. – К.: КНТ, 2008. – 184 с.

Додаткова література

10. Антонян Ю.М. Психология убийства. М., 1997.
11. Антонян Ю.М., Еникеев М.И., Єминов В.Е. Психология преступника и расследования преступлений. М., 1996.
12. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землянская Е.В. Юридическая психология. Учебник. Харьков, 2002.
13. Бедь В.В. Юридична психологія. Навч. посіб. К., 2002.
14. Бобнева М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. М., 1979.
15. Варфоломеева Т.В. Криминалистика и профессиональная деятельность защитника. К., 1987.
16. Васильев В.Л. Психология следственных действий. К., 1996.
17. Васильев В.Л. Юридическая психология: Учебник для вузов / 5-е изд., перераб. и доп. СПб., 2003.
18. Глазырин Ф.В. Психология следственных действий. Волгоград, 1983.
19. Глоточкин А.Ф. Пирожков В.Ф. Исправительно-трудовая психология. М., 1990.
20. Еникеев М.И. Практикум по юридической психологии. М., 2001.
21. Еникеев М.И. Юридическая психология. Учебник для вузов. М., 2003.
22. Еникеев М.И., Черных Э.А. Психология следователя. М.,1988.
23. Коновалова В.О., Шепітько В.Ю. Юридична психологія. Підручник. К., 2004.
24. Костицкий М.В. Судебно-психологическая экспертиза. К.,1987.
25. Костицкий М.В. Введение в юридическую психологию: методологические и теоретические проблемы. К., 1990.
26. Коченов М.М. Введение в судебно-психологическую экспертизу. М., 1980.
27. Кудрявцев В.Н. Социальные отклонения. М., 1989.
28. Кудрявцев И.А. Судебная психолого-психиатрическая экспертиза. М., 1989.
29. Лебон Г. Психология народов и масс. М., 1995.
30. Литвишков В.М. Психология и педагогика в профессиональной деятельности юриста. Практикум. М., 2004.
31. Медведєв В.С. Кримінальна психологія. Підручник. К., 2004.
32. Образцов В.А., Богомолова С.Н. Криминалистическая психология. М., 2002.
33. Пирожков В.Ф. Криминальная психология. Книга 1, 2. М., 1998.
34. Прикладная юридическая психология: Учебное пособие для вузов // Под ред. А.М. Столяренко. М., 2001.
35. Психология толп. М., 2002.
36. Самонов А.П. Психология преступных групп. Пермь, 1991.
37. Тактика здійснення переговорної діяльності працівниками правоохоронних органів. // Збірник статей. К., 2006.
38. Тарарухін С.А. Вибрані твори. Частина 1. Юридична психологія. Мотивація злочинної поведінки. К., 2004.
39. Тарарухін С.А. Вибрані твори. Частина ІІ. Соціально-психологічні причини злочинів. К., 2004.
40. Федоров Ю.Д. Следственно-оперативная группа на месте происшествия (психологические аспекты). Ташкент, 1983.
41. Хохряков Г.Ф. Парадоксы тюрьмы. М., 1991.
42. Шиханцов Г.Г. Юридическая психология. М., 2003.
43. Энциклопедия юридической психологии. // Под ред. А.М. Столяренко. М., 2003.
44. Юридическая психология: Хрестоматия / Сост. Т.Н. Курбатова. СПб., 2001.
45. Юридическая психология. Конспект лекций. М., 2006.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Лекція – 2 години

1. Місце юридичної психології в системі наук, її об’єкт і предмет.
2. Історія розвитку та сучасні напрями юридичної психології.
3. Принципи і методи юридичної психології.

Тема 2. Кримінальна психологія

Лекція – 2 години

1. Поняття особистості злочинця та основні детермінанти її формування.
2. Структура особистості злочинця.
3. Злочинна поведінка та механізми її формування.

Тема 3. Психологія юридичної діяльності

Лекція – 2 години

1. Психологічна структура юридичної діяльності.
2. Психологічні особливості юридичної діяльності.
3. Психологічна характеристика слідчої діяльності.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Теоретичні та методологічні засади юридичної психології

Семінар – 2 години

1. Місце юридичної психології в системі наук, її об’єкт і предмет.
2. Історія розвитку та сучасні напрями юридичної психології.
3. Принципи і методи юридичної психології.

Література

1-5, 25, 34

Тема 2. Кримінальна психологія

Семінар – 4 години

1. Нормативна регуляція поведінки та її вплив на поведінку особистості.
2. Поняття особистості злочинця та основні детермінанти її формування.
3. Структура особистості злочинця.
4. Злочинна поведінка та механізми її формування.
5. Психологія злочинних груп.
6. Психологічна характеристика масовидної поведінки.

Література

7-9, 10-13, 31, 36, 37

Тема 3. Психологія юридичної діяльності

Семінар – 4 години

1. Психологічні особливості юридичної діяльності.
2. Психологічні засади розслідування злочинів.
3. Психологічні та організаційно-правові засади судово-психологічної експертизи.
4. Пенітенціарна психологія.
5. Психологія адвокатської діяльності.

Література

1-3, 16, 22, 30-36

Тема 4. Психологія особистості правопорушника

Практичне заняття – 2 години

Мета заняття: ознайомити студентів із елементами практичної психодіагностики особи з метою отримання більш повної інформації під час спілкування з об’єктами правоохоронної діяльності; відпрацювання деяких методик збору інформації з вербальних та невербальних джерел за допомогою психодіагностики; опрацювання вмінь та навичок практичної психодіагностики на відеоматеріалі (відеофільм "Особистість злочинця").

Література

9, 13-19, 29, 32

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Юридична психологія: поняття, об’єкт, предмет.
2. Структура та напрями юридичної психології.
3. Історія розвитку та етапи юридичної психології.
4. Принципи і методи юридичної психології.
5. Класифікація та характеристика основних методів юридичної психології.
6. Класифікація соціальних норм, характеристика їх різновидів.
7. Поняття, властивості та основні функції соціальних норм.
8. Поняття девіантної поведінки та психологічна характеристика її різновидів.
9. Поняття особистості злочинця та основні теорії детермінації злочинної поведінки.
10. Психологічна характеристика особистості злочинця та основні чинники її формування.
11. Роль соціального і біологічного чинників у формуванні делінквентної поведінки.
12. Структура особистості злочинця.
13. Основні етапи формування антисоціальної поведінки.
14. Психологічна характеристика способу життя правопорушника.
15. Психологічна характеристика спрямованості злочинця.
16. Соціально-психологічні закономірності формування і розвитку злочинної групи.
17. Психологічна характеристика злочинної групи.
18. Основні шляхи об’єднання осіб у злочинні групи.
19. Психологічна структура злочинної групи.
20. Психологічні особливості різних видів злочинних груп: групи неповнолітніх і молоді.
21. Психологічні особливості різних видів злочинних груп: групи раніше засуджених.
22. Психологічні особливості різних видів злочинних груп: групи розкрадачів державного та приватного майна.
23. Психологічні особливості різних видів злочинних груп: групи корисливо-насильницької спрямованості.
24. Психологічні особливості різних видів злочинних груп: групи насильницької спрямованості.
25. Специфіка та основні види масовидних форм вияву активності громадян.
26. Психологічна характеристика основних різновидів масових скупчень громадян.
27. Психологічна характеристика основних різновидів натовпу.
28. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу: соціальні чинники.
29. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу: соціально-психологічні чинники.
30. Психологічна характеристика чинників, що впливають на формування агресивного натовпу: індивідуально-психологічні чинники.
31. Склад агресивного натовпу та основні етапи його розвитку.
32. Закономірності динаміки психіки людини в натовпі.
33. Характеристика основних різновидів юридичної діяльності.
34. Характеристика допоміжних компонентів структури юридичної діяльності.
35. Психологічна характеристика юридичної діяльності.
36. Психологічна структура слідчої діяльності.
37. Психологічні особливості слідчої діяльності.
38. Види та типи задач, що вирішують слідчі при розслідуванні злочинів.
39. Типологія особистості слідчого.
40. Вплив психологічних станів на ефективність діяльності слідчого.
41. Психологічні чинники ефективності огляду місця події.
42. Психологічні чинники ефективності пред’явлення для впізнання.
43. Психологічні чинники ефективності відтворення обстановки та обставин події.
44. Психологічні особливості проведення допиту.
45. Психологічна характеристика очної ставки.
46. Психологічні чинники, що впливають на ефективність обшуку.
47. Психологічна характеристика затримання.
48. Сфери компетенції судово-психологічної експертизи.
49. Види судово-психологічної експертизи.
50. Підстави для призначення судово-психологічної експертизи.
51. Порівняльний аналіз судово-психологічної та судово-психіатричної експертизи.
52. Комплексні судово-психологічні експертизи: загальна характеристика.
53. Комплексні судово-психологічні експертизи: психолого-психіатрична експертиза.
54. Комплексні судово-психологічні експертизи: медико-психологічна експертиза.
55. Комплексні судово-психологічні експертизи: психолого-технічна експертиза.
56. Комплексні судово-психологічні експертизи: психолого-педагогічна експертиза.
57. Комплексні судово-психологічні експертизи: психолого-лінгвістична експертиза.
58. Пенітенціарна психологія: предмет та завдання.
59. Психологічна характеристика особистості засуджених.
60. Психологічна типологія засуджених.
61. Динаміка особистості в місцях позбавлення волі.
62. Основні методи психологічної корекції особистості засудженого.
63. Характеристика соціальної та психологічної адаптації засуджених в місцях позбавлення волі.
64. Психологічні особливості мікросередовища засуджених.
65. Психологічна характеристика адвокатської діяльності.
66. Сутність загальної психологічної культури адвоката.
67. Психологія особистості адвоката.
68. Складові психологічної підготовленості адвоката.

ВСТУП ДО МАРКЕТИНГУ

В процесі побудови незалежної демократичної правової держави та становлення ринкової економіки важливе значення має вдосконалення маркетингової діяльності та ефективне її правове регулювання.

Вивчення студентами основ фундаментальної економічної науки дасть їм змогу опанувати інші фундаментальні дисципліни, сформувати економічне мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Передбачається вивчення актуальних питань маркетингової діяльності для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідної діяльності з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також сформувати економічне мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Дисципліна "Вступ до маркетингу" передбачає можливість розвʼязання конкретних ситуаційних завдань, які дозволяють здійснити аналіз та управління маркетинговою діяльністю на підприємствах України та в світі в цілому.

Програма курсу "Вступ до маркетингу" для неекономічних спеціальностей вищих навчальних закладів має певну специфіку порівняно з програмою для економічних. Це зумовлено як особливістю професійної підготовки, так і кількістю годин, відведених на цю дисципліну.

Специфіка запропонованого курсу полягає в невеликій за обсягом кількості аудиторних годин, відведених на його викладання, і вивченні більшої його частини самостійно. Саме тому зміст дисципліни охоплює актуальні проблеми, характеристики основних ланок маркетингової діяльності, а також розкриває специфіку механізму її регулювання.

Вивчення студентами основ маркетингу дасть їм змогу опанувати інші фундаментальні дисципліни, сформувати економічне та правове мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Предметом цієї навчальної дисципліни є основні економічні явища, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, особливості маркетингової діяльності підприємства, причини, етапи і наслідки організації маркетингової діяльності. Важливість потреби правового регулювання відносин, що виникають в маркетинговій сфері, потребує розуміння глибоких закономірностей, здатності добре орієнтуватись у правових актах – тобто всього того, що необхідно сьогодні фахівцеві-юристу.

Метою цього навчального курсу є формування світогляду студентів – фахівців правового спрямування, здатних розвʼязувати складні господарсько-правові проблеми розвитку елементів господарювання ринкового середовища, аналізувати основні економічні явища, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, формувати індивідуальний підхід до процесів, що відбуваються на сучасному ринку.

Завдання навчальної дисципліни полягає у формуванні студентам-юристам знань про поняття, системи і ролі основних економічних явищ, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, особливості маркетингової діяльності підприємства, причини, етапи і наслідки організації маркетингової діяльності, систему законодавства, яке регулює маркетингову діяльність і практику його застосування.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- сутність і зміст маркетингу;

- предмет, метод, принципи, функції маркетингу;

- суть економічних явищ та процесів маркетингового середовища;

- процеси розробки нового товару;

- особливості цінової політики підприємства;

- чинники, що впливають на вибір споживача;

- заходи просування товарів на ринку;

- специфіку маркетингової комунікаційної політики;

- взаємозвʼязок товарної, цінової та збутової маркетингових політик;

уміти:

- дати тлумачення особливостей становлення і розвитку соціально-економічних процесів в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України та значення при цьому маркетингових стратегій;

- орієнтуватись в проблемах розвитку ринкових відносин, становлення нових господарських форм за умов зміни структури форм власності;

- приймати практичні рішення щодо ефективного застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обовʼязків;

- аналізувати та пояснювати економічні явища й процеси, що відбуваються в маркетинговому середовищі підприємства.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Маркетинг – це система взаємозвʼязаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів, послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби Потреби – це субʼєктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди повʼязане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття.

Товар – це все те, що може задовольняти потреби, побажання чи попит і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, ідеї, види діяльності тощо).

Вартість – це комплексне поняття, яке включає споживчу корисність (набір функціональних можливостей товару) і вартість споживання. Грошовим виразом вартості товару є його ціна.

Задоволення – це вибір конкретного товару споживачем із сукупності подібних до нього товарів. Вибраний товар мусить мати найвище з-поміж усіх інших значення функцій корисності й забезпечувати досягнення високого рівня задоволення потреб.

Маркетингова комунікація – комплекс заходів інформаційної діяльності, спрямований на те, щоб переконати споживача шукати й купувати продукцію фірми, стимулювати його купівельну активність. Як правило, цей комплекс обʼєднує рекламу, пропаганду (public relations), стимулювання збуту та персональний продаж.

Розподіл – узгоджене, систематизоване розміщення, доставка та реалізація товарів на конкретному ринку.

Ринок – інститут чи механізм, який обʼєднує продавців та покупців, коли одні хочуть і спроможні купити, а інші – заінтересовані в продажу товарів та послуг.

Комплекс маркетингу – це набір засобів маркетингу, сукупність яких підприємство використовує для впливу на цільовий ринок, маючи на меті домогтися бажаного реагування з його боку.

Сегментація ринку – це розподіл споживачів на групи на основі різниці в потребах, характеристиках чи поведінці і розроблення для кожної з груп окремого комплексу маркетингу.

Позиціонування на ринку – це забезпечення товарові чітко відокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів.

Маркетингова товарна політика – це комплекс заходів зі створення й управління продукцією підприємства для задоволення потреб споживачів та досягнення підприємством власних цілей.

Життєвий цикл товару – концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку.

Маркетингова цінова політика – це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.

Маркетингова політика комунікацій – це комплекс заходів, яким користується підприємство для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари чи послуги.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу	1	1	–
2.	Управління та контроль за маркетиноговою діяльністю підприємства	1	1	–
3.	Маркетингова товарна та цінова політика підприємства	2	2	–
4.	Маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства	2	2	–
Всього		6	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с.
2. Лилик І.В., Кудирко О.В. Маркетингові дослідження: кейси та ситуаційні вправи. Практикум.: Навчальний посібник. – К.: КНЕУ, 2010.
3. Ілляшенко С.Н. Маркетингова товарна політика. Підручник. – К.: Кондор. – 2010. – 328 с.
4. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 257 с.
5. Котлер Ф., Армстронг Г, Сондерс Дж., Вонг В. Основы маркетинга. – К.: Вильямс, 2009. – 1055 с.
6. Куніцин С.В. Система маркетингово-рекламних комунікацій професійних учасників регіонального туристичного ринку / С.В. Куніцин // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. – 2012. – № 722. – С. 299-304.
7. Маркетинг / Под. ред М. Бейкера. СПб.: Питер, 2002. – 1200 с.
8. Маркетинг в українській економіці : монографія / І.В. Лилик. – К. : КНЕУ, 2008. – 243 с.
9. Маркетинг: теорія, світовий досвід, українська практика: Підручник / за заг. ред. Старостиної А.О. – Київ: "Знання", 2009.
10. Маркетингова стратегія в управлінні виробництвом насіння соняшнику: монографія / О.В. Пітик, Б.Є. Грабовецький ; Вінниц. нац. техн. ун-т. – Вінниця: ВНТУ, 2012. – 155 с.
11. Мельник О.Г. Моніторинг діяльності підприємства / О.Г. Мельник,
М.Д. Пецкович // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. – 2012. –
№ 722. – С. 381-385.
12. Оснач О.Ф. Промисловий маркетинг. 2-ге видання. Підручник. – "Центр учб. літератури". – 2011. – 364 с.
13. Основи маркетингу: конспект лекцій / Н.А. Стельмащук ; Хмельниц. екон. ун-т. – Т.: Крок, 2012. – 232 с.
14. Павленко А., Войчак А. Маркетинг. Підручник. – К.: КНЕУ, 2003.
15. Павленко А.Ф., Корінєв В.Л. Маркетингова політика ціноутворення: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004. – 332 с.
16. Чухрай Н.І. Маркетингові дослідження способів ідентифікації та обліку маркетингових витрат на вітчизняних підприємствах / Н.І. Чухрай, А.О. Мавріна // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. – 2012. –
№ 722. – С. 273-280.
17. Шевчук В.Р. Стратегічний управлінський облік як система інформаційної підтримки конкурентної стратегії підприємства / В.Р. Шевчук // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка". Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. – 2012. – № 722. – С. 281-284.
18. Бернет Дж., Мориарти С. Маркетинговые коммуникации: интегрированный подход / Пер. с анг. Под ред. Божук С.Г. – Спб.: Питер, 2001. – 864 с.
19. Гордон Я. Маркетинг партнерских отношений. – Спб.: Питер, 2001. –
384 с.
20. Джоббер Д. Принципы и практика маркетинга.: Пер. с англ.: Уч. пос. – М.: Издательский дом "Вильямс", 2000. – 688 с.
21. Диксон П.Р. Управление маркетингом. – М.: "БИНОМ", 1998. – 560 с.
22. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Пер. з анг. – СПб.: "Питер ком", 2005. – 896 с.
23. Лэйхифф Дж. М., Пенроуз Дж. М. Бизнес-коммуникации. – Спб: Питер, 2001. – 688 с.
24. Маркетинг. Формування професійної компетентності учнів професійно-технічних навчальних закладів. Вачевський М.В., Мадзігон В.М., Вачавська Н.Л., Ничкало Н.Г., Камінецький Я.Г.: Навч. пос. – К.: Кондор, 2011. – 372 с.
25. Шканова О.Н. Маркетинг послуг. Навч. пос. – К.: Кондор. – 2009. – 220 с.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу

Лекція – 1 година

1. Сутність та розвиток маркетингу.
2. Концепції та принципи маркетингу.
3. Комплекс маркетингу.
4. Аналіз ринкових можливостей підприємства.

Тема 2. Управління та контроль за маркетиноговою діяльністю підприємства

Лекція – 1 година

1. Маркетингове середовище.
2. Система маркетингових досліджень, їх організація.
3. Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку.
4. Управління маркетингом підприємства.
5. Контроль маркетингової діяльності.

Тема 3. Маркетингова товарна та цінова політика підприємства

Лекція – 2 години

1. Класифікація товарів і асортиментна політика.
2. Розроблення товару та життєвий цикл товару.
3. Товарний знак і упаковка.
4. Фактори впливу на ціну та формування цінової політики.
5. Цінові стратегії та методи ціноутворення.

Тема 4. Маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства

Лекція – 2 години

1. Канали розподілу товарів.
2. Форми організації оптової торгівлі.
3. Форми організації роздрібної торгівлі.
4. Система маркетингових комунікацій підприємства.

- Реклама, пропаганда.

- "Паблік рілейшинз".

- Стимулювання збуту.

- Персональний продаж.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу

Семінар – 1 години

1. Сутність та розвиток маркетингу.
2. Концепції та принципи маркетингу.
3. Комплекс маркетингу.
4. Аналіз ринкових можливостей підприємства.

Література

1-25

Тема 2. управління та контроль за маркетинговою діяльністю підприємства

Семінар – 1 години

1. Маркетингове середовище.
2. Система маркетингових досліджень, їх організація.
3. Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку.
4. Управління маркетингом підприємства.
5. Контроль маркетингової діяльності.

Література

1-25

Тема 3. Маркетингова товарна та цінова політика підприємства

Семінар – 2 години

1. Класифікація товарів і асортиментна політика.
2. Розроблення товару.
3. Життєвий цикл товару.
4. Товарний знак і упаковка.
5. Фактори впливу на ціну та формування цінової політики.
6. Цінові стратегії та методи ціноутворення.

Література

1-25

Тема 4. маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства

Семінар – 2 години

1. Канали розподілу товарів.
2. Форми організації оптової торгівлі.
3. Форми організації роздрібної торгівлі.
4. Система маркетингових комунікацій підприємства.

- Реклама, пропаганда.

- "Паблік рілейшинз".

- Стимулювання збуту.

- Персональний продаж.

Література

1-25

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО заліку

1. Сутність та визначення поняття "маркетинг".
2. Складові теорії маркетингу.
3. Економічні аспекти маркетингу.
4. Психологічні аспекти маркетингу.
5. Соціологічні аспекти маркетингу.
6. Культурні аспекти маркетингу.
7. Походження та еволюція поглядів на маркетинг.
8. Концепція маркетингу.
9. Комплекс маркетингу.
10. Система маркетинг-мікс.
11. Сутність та елементи навколишнього середовища маркетингу.
12. Сутність та види маркетингової інформації.
13. Методи збору маркетингової інформації.
14. Маркетингові дослідження ринку.
15. Маркетингові дослідження підприємства.
16. Чинники зовнішнього середовища маркетингу.
17. Сутність та основна задача маркетингової товарної політики.
18. Основні функції маркетингової товарної політики.
19. Рівні товару в маркетингу.
20. Специфіка товару в маркетингу.
21. Концепція життєвого циклу товару.
22. Сутність та структура життєвого циклу товару.
23. Впровадження товару на ринок.
24. Сутність зростання в життєвому циклі товару.
25. Особливості стадії зрілості товару.
26. Стадія спаду та її особливості.
27. Сутність цінової політики в маркетингу.
28. Еволюція теорії ціноутворення.
29. Ціна як інструмент маркетингу.
30. Ціна та маркетингове середовище.
31. Сутність та складові частини маркетингової цінової політики підприємства.
32. Алгоритм формування маркетингової цінової політики.
33. Цінова стратегія підприємства.
34. Види цінових стратегій вітчизняних підприємств.
35. Ціноутворюючі чинники в маркетингу.
36. Методи ціноутворення.
37. Методи прямого ціноутворення.
38. Ціна та позиціювання на ринку.
39. Сутність маркетингових комунікацій та їх основні функції.
40. Класифікація маркетингових комунікацій.
41. Зовнішні маркетингові комунікації.
42. Сутність та особливості прямого маркетингу.
43. Цільова аудиторії та її роль і місце в системі маркетинговій політики комунікацій.
44. Сутність і зміст маркетингової політики просування.
45. Структура маркетингової політики просування.
46. Маркетингова політика просування як складовий елемент маркетингової діяльності.
47. Персональний продаж товару: сутність та умови застосування.
48. Субʼєкти та обʼєкти реклами.
49. Реклама та її типи.
50. Мотиви реклами: сутність та різновиди.
51. Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.
52. Сутність та мета реклами.
53. Види реклами в залежності від цілей.
54. Сутність та задачі стимулювання збуту.
55. Засоби стимулювання збуту: основні типи.
56. Сутність паблік рілейшнз.
57. Основні засоби паблік рілейшнз.
58. Основні задачі паблік рілейшнз.
59. Ринок маркетингових комунікацій.
60. Сутність та роль каналів розподілу в системі маркетингу.
61. Взаємозвʼязок маркетингу і логістики.
62. Функції учасників каналу розподілу.
63. Стратегії розподілення.
64. Рівень каналу розподілу.
65. Сутність і зміст маркетингової політики товарного руху.
66. Методи збуту товарів.
67. Прямий збут: сутність та умови застосування.
68. Непрямий збут: сутність та умови застосування.
69. Канал збуту та його характеристики.
70. Різновиди збуту за рівнем інтенсивності.
71. Фактори, які впливають на вибір каналу розподілу.
72. Сучасні тенденції розвитку маркетингу.

РИНКОВА ЕКОНОМІКА

Реформування економічної системи України і перехід до нової моделі функціонування економіки вимагає осмислення суті даних реформ, їх необхідності та мети. Економічні реформи в Україні не самоціль, їх призначення дати поштовх розвитку потенційних можливостей суспільства, створити умови якісної зміни продуктивних сил, підвищення добробуту, створення ефективної системи соціального захисту.

Вибір України – соціально-орієнтована ринкова економіка. Її впровадження складна комплексна задача, що передбачає побудову правової держави з міцною фінансово-економічною системою, високими темпами виробництва, новітніми технологіями, сучасною системою управління тощо. Виконання цих завдань можливо при високій кваліфікації тих, хто безпосередньо займається теоретичним обґрунтуванням реформ та їх реальним впровадженням. Саме від рівня підготовки кадрів буде залежати успіх економічних реформ в Україні.

У цьому звʼязку, підготовка фахівців-юристів, що володіють економічними знаннями є нагальною необхідністю. По-перше, це повʼязано із створенням ефективно діючої законодавчої бази, що регулює чи виконує охоронні функції щодо економіки, і по-друге, із зростанням злочинності у цій сфері. Адже не секрет, що впровадження ринкових відносин передбачає не тільки позитивні зрушення у суспільстві, але і негативні моменти: кризи, безробіття, банкрутства, економічну злочинність.

Теоретичною та методологічною базою курсу "Ринкова економіка" є Закони та Укази Президента України, постанови Уряду, Національного Банку України, які призначені забезпечити здійснення економічних реформ.

Курс "Ринкової економіки", розрахований на студентів, що вже мають певну теоретичну підготовку і є логічним продовженням курсу "Основи економічної теорії".

Завдання курсу – сприяти підготовці висококваліфікованих фахівців-юристів, які б володіли базовими та спеціальними знаннями в галузі економіки, бізнесу, підприємництва, були обізнані з ринковою термінологією, володіли практичними навичками та економічним інструментарієм.

Мета курсу: надати студентам системне уявлення про механізм функціонування ринкової економіки та її інститутів, пояснити дії Уряду України по створенню умов функціонування ринку, дати аналіз сучасного стану економічних реформ, фінансово-кредитної системи, зовнішньоекономічної діяльності.

Предмет курсу: діяльність інститутів ринкової інфраструктури, які вже сформувалися як економічні явища і закріпилися на ринках праці, природних ресурсів, інвестицій, кредитних ресурсів, фондовому, страховому тощо.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- теорії регулювання економіки, ролі держави в економіці, форм впливу держави на економіку, характеристику методів регулювання економіки, систему органів управління та регулювання економіки;

- суть та необхідність формування стратегії соціально-економічного розвитку, суті соціально-економічного прогнозування в системі державного регулювання економіки, методики складання економічних прогнозів;

- вільно орієнтуватися в тенденціях змін економічного зростання;

- розвʼязувати теоретичні і практичні завдання сучасних ділових циклів, механізм регулювання ринкової конʼюктури, визначення пріоритетних галузей, механізм структурної перебудови економіки, основних напрямів інвестиційної діяльності;

вміти:

- використовувати знання з ринкової економіки як підґрунття для набуття досвіду в сфері зовнішньоекономічній діяльності, здійснення та регулювання субʼєктів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, регулювання зовнішньої торгівлі, міжнародних інвестиційних процесів;правильно застосовувати свої знання в юридичній практиці.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Ринок – це система соціально-економічних відносин між людьми, які виникають у процесі виробництва, розподілу, обміну, споживання і ґрунтуються на певних принципах, основними з яких є економічна доцільність і свобода діяльності.

Національна модель економічного розвитку – це сукупність елементів, які формують цілісність національного господарства, механізм, що забезпечує тісний звʼязок і взаємодію цих елементів.

Економічна модель кожної країни – це результат довготривалого історичного процесу, на протязі якого вибудовуються співвідношення елементів моделі і формується механізм їх взаємодії.

Державна науково-технічна політика – це складова соціально-економічної політики держави щодо формування умов ефективного науково-технічного розвитку країни, визначення цілей, напрямів, форм її здійснення.

Високорозвинена ринкова економіка - це оптимальне поєднання засад, притаманних товарному виробництву (конкуренція, попит і пропозиція, вільне ціноутворення), та цілеспрямованої політики державного регулювання економічних процесів.

Економічна політика держави – це формування системи соціально-економічних цілей розвитку країни, основних завдань, напрямів та засобів їх досягнення.

Попит на робочу силу – це платоспроможна потреба роботодавців щодо трудових послуг працівників певних професій і кваліфікації.

Ринок праці – це система відносин між роботодавцем і працездатним населенням з укладання трудових договорів (контрактів) щодо кількості, умов та оплати праці; між населенням і органами державного управління з забезпечення права здійснювати будь-яку економічну діяльність, захисту від дискримінації в сфері праці, допомоги і компенсацій при безробітті.

Зайнятість – це діяльність громадян, повʼязана із задоволенням особистих і суспільних потреб, яка, як правило, приносить їм дохід у грошовій або іншій формі у вигляді заробітної платні, утримання, додаткових виплат і допомог.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Моделі ринку й економічної політики	1	1	–
2.	Політика державного регулювання	1	1	–
3.	Інноваційна політика держави	1	1	–
4.	Ринок праці	1	1	–
5.	Ринок земельних ресурсів	1	1	–
6.	Ринок кредитних ресурсів	1	1	–
Всього		6	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Юхименко П.І. Економічна історія: навч. посіб. / П.І. Юхименко, – 3-тє вид., виправл. і доповн. – К.: Вікар, 2012. – 341 с.
2. Сонин К. Уроки экономики/ К.И. Сонин. – М.: ООО "Юнайтед Пресс", 2011. – 255 с.
3. Бернанке Б., Фрэнк Р. Экономикс. Экспресс-курс / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2012. – 720 с.
4. Беляєв О.О. Інституціональні складові формування ринкової економіки // Проблеми формування ринкової економіки. – К., 2002.
5. Головніна О.Г. Основи соціальної економіки: підручник/ О.Г. Головніна. – 2-е вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури. 2013. – 648 с.
6. Економічні системи: Навч.-метод. посіб: Пер. з англ. – К.: Амадей, 2002.
7. Мельникова В.І., Мельникова О.П., Сіплярук Т.В., Тур І.Ю.,
Шведова Г.М. Національна економіка. Навч. посіб. 2-ге вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури. 2012. – 248 с.
8. Западноевропейские страны: Особенности социально-экономических моделей / Отв. ред. В.П. Гутник. – М.: Наука, 2002.
9. Бочан І.О. Основи економічної теорії: Інституціональний підхід: навч. посіб./ І.О. Бочан. – К.: Знання, 2012. – 211 с.
10. Калашников С.В. Функциональная теория социального государства. – М., 2002.
11. Кульчицький Б. Сучасні економічні системи: Навч. посіб. – Л., 2004.
12. Леоненко П.М., Черепніна О.І. Сучасні економічні системи: Навч.посіб. – К., 2006.
13. Пахомов Ю.Н., Крымский С.б., Павленко Ю.В. Цивилизационные модели современности и их исторические корни. – К., 2002.
14. Чухно А.А. Твори: У 3-х т. – Т. 1; Т. 2. – К., 2006; Т. 3. – К., 2007.
15. Аакер Д. Стратегическое рыночное управление. 7-е изд. / СПб.: Питер, 2007. – 496 с.
16. Гроші та кредит: Навч. посіб. / Ільіна С.Б., Шилов В.П., Кисла В.І., Шрамкова Н.І. – К.: "ВД "Професіонал", 2007. – 368 с.
17. Коваленко Д.І. Гроші та кредит: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 320 с.
18. Алєксєєв І.В., Колісник М.К. Гроші та кредит: Навч. посіб. – К.: Знання, 2009. – 253 с.
19. Дубас Р.Г. Економіка природокористування, навч. посібник. – (2-ге вид., стереотип.) – К.: КНТ, 2009. – 448 с.
20. Макарова Н.С., Гармідер Л.Д., Михальчук Л.В. Економіка природокористування: Навч. посібник. – К.: Центр учбової літератури, 2007. – 322 с.
21. Волков О.І., Денисенко М.П., Гречан А.П. та ін. Економіка та організація інноваційної діяльності. Підручник (третє видання). – К.: Центр учбової літератури. 2007. – 662 с.
22. Основи інвестиційно-інноваційної діяльності, Навч. посіб. / За науковою редакцією В.Г. Федоренко – К.: Алерта, 2004. – 431 с.
23. Майорова Т.В. Інвестиційна діяльність: підруч. (для студ. вищ. Навч. закл.) – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 472 с.
24. Федоренко В.Г. Інвестування: Підручник. – 2-ге вид. перероб. і доп. – К.: Алерта, 2008. – 448 с.
25. Великий енциклопедичний юридичний словник / НАН України; Інститут держави і права ім. В.М. Корецького / Ю.С. Шемшученко (ред.). – К. : Юридична думка, 2007. – 992 с.
26. Бабінова О.О. Державна регіональна політика і регіональний розвиток: сучасні реалії України та європейський досвід [Текст] : [монографія] /
О. Бабінова ; Нац. акад. держ. упр. при Президентові України. – К. : Фенікс, 2011. – 269 с.
27. Європейський Союз : Історія і засади функціонування : Навч. посіб. – 2-ге вид., виправ. і доп. / В.В. Копійка, Т.І. Шинкаренко. – К. : Знання, 2012. – 759 с.

Тематика і плани лекцій

Тема 1. Моделі ринку й економічної політики

Лекція – 1 година

1. Ринок та умови його функціонування. Суть і структура національного ринку.
2. Національно-економічні інтереси – вихідний пункт визначення національної економічної політики.
3. Національні моделі економічного розвитку.

Тема 2. Політика державного регулювання

Лекція – 1 година

1. Політика державного регулювання як складова господарської системи.
2. Основні форми державного регулювання. Державне коригування економіко-соціального розвитку суспільства.
3. Зовнішньоекономічна політика державного регулювання.

Тема 3. Інноваційна політика держави

Лекція – 1 година

1. Державне регулювання інноваційних процесів. Сутність, методи, система державної інноваційної політики.
2. Формування національної інноваційної системи.
3. Вплив ринкового механізму на науково-технічний прогрес і використання його здобутків.

Тема 4. Ринок праці

Лекція – 1 година

1. Ринок праці та його складові.
2. Особливості функціонування ринку праці в Україні.
3. Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.

Тема 5. Ринок земельних ресурсів

Лекція – 1 година

1. Характеристика природно-ресурсного потенціалу України та механізм регулювання природоохоронної діяльності.
2. Обмеженість пропозиції земельних ресурсів. Диференціальна земельна рента.
3. Ціна землі як капітального активу.

Тема 6. Ринок кредитних ресурсів

Лекція – 1 година

1. Гроші та їх функції. Поняття і типи грошових систем.
2. Сутність і форми кредиту.
3. Структура сучасної кредитно-грошової системи.

Плани семінарських занять

Тема 1. Моделі ринку і економічної політики

Семінар – 1 година

1. Визначення ринку як економічної категорії.
2. Вирішення фундаментальних питань економіки в умовах ринкової системи господарства.
3. Змішана економіка як результат еволюції системи ринкового типу.
4. Національно-економічні інтереси – вихідний пункт визначення національної економічної політики.
5. Національні моделі економічного розвитку.

Література

1-27

Тема 2. Політика державного регулювання

Семінар – 1 година

1. Політика державного регулювання як складова господарської системи.
2. Основні функції державного регулювання.
3. Національні особливості державного регулювання.
4. Основні форми державного регулювання.
5. Зовнішньоекономічна політика державного регулювання.
6. Ресурсне та фінансове забезпечення економічної політики держави.

Література

1-27

Тема 3. Інноваційна політика держави

Семінар – 1 година

1. Сутність і основні методи інноваційної політики держави.
2. Формування національної інноваційної системи.
3. Вплив ринкового механізму на науково-технічний прогрес і використання його здобутків.
4. Визначення пріоритетів у сфері науки і техніки.
5. Науково-технічне прогнозування і планування.

Література

1-27

Тема 4. Ринок праці

Семінар – 1 година

1. Ринок праці та його складові.
2. Особливості функціонування ринку праці в Україні.
3. Біржа праці та її функції.
4. Ринок праці як ринок недосконалої конкуренції.
5. Механізм регулювання зайнятості.
6. Види безробіття та засоби його регулювання.

Література

1-27

Тема 5. Ринок земельних ресурсів

Семінар – 1 година

1. Поняття ринку природних ресурсів.
2. Субʼєкти та обʼєкти ринку природних ресурсів.
3. Становлення та розвиток природних ринків України.
4. Обмеженість пропозиції земельних ресурсів. Рівновага на ринку послуг землі.
5. Ціна землі як капітального активу. Диференційна земельна рента.

Література

1-27

Тема 6. Ринок кредитних ресурсів

Семінар – 1 година

1. Поняття і типи грошових систем.
2. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів.
3. Банківська система України як основний елемент ринку кредитних ресурсів.
4. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути.
5. Механізм грошово-кредитного регулювання.
6. Механізм валютного регулювання економіки.

Література

1-27

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО заліку

1. Ринок як економічна категорія, його основні риси.
2. Механізм роботи ринку, вирішення за його допомогою фундаментальних питань економіки.
3. Основні принципи ринкової економіки.
4. Приватна власність як основа ринкових відносин.
5. Свобода вибору підприємців як необхідна умова ринку.
6. Ринкова конкуренція.
7. Вільні ціни як основний регулятор ринку.
8. Роздержавлення і приватизація власності: зміст та економічні наслідки. Приватизація власності в Україні як умова становлення ринкової економіки.
9. Функції держави в умовах ринку.
10. Законотворча функція держави.
11. Перерозподіл державою ресурсів та доходів в ринковій системі.
12. Стабілізація ринкової економіки на основі державного регулювання.
13. Визначення сутності соціально-орієнтованої ринкової економіки.
14. Обʼєктивність виникнення соціально-орієнтованої ринкової економіки як результат еволюції товарного виробництва.
15. Теоретичні засади побудови соціально-орієнтованої ринкової економіки в Україні.
16. Основні риси соціально-орієнтованої ринкової економіки.
17. Основні завдання й напрями системи соціального захисту населення.
18. Проблеми соціального захисту населення в умовах ринкової економіки.
19. Соціально-пріоритетні інтереси населення.
20. Соціально-економічна політика України.
21. Система ринків – основа національної економіки.
22. Національні моделі економічного розвитку.
23. Зовнішньоекономічні звʼязки - невідʼємний елемент ринкової економіки.
24. Підвищення ефективності зовнішньоекономічної діяльності.
25. Вплив держави на розвиток зовнішньоекономічної діяльності.
26. Необхідність опанування навичок зовнішньоекономічної діяльності.
27. Визначення ринку праці як складової частини ринкової економіки.
28. Субʼєкти та обʼєкти ринку праці.
29. Особливості ринку праці в Україні.
30. Співвідношення попиту та пропозиції на ринку праці.
31. Зайнятість населення в умовах ринкової економік.
32. Поняття ринку природних ресурсів.
33. Товарна біржа як елемент інфраструктури ресурсного ринку.
34. Становлення та розвиток ресурсного ринку в Україні.
35. Рівновага на ринку послуг землі.
36. Диференційна земельна рента.
37. Ціна землі.
38. Гроші: сутність та функції.
39. Еволюція грошей. Сучасна грошова система.
40. Національна грошова одиниця в системі ринкових відносин.
41. Грошова реформа в Україні. Шляхи зміцнення національної грошової одиниці – гривні.
42. Поняття та типи грошових систем.
43. Ринкова економіка та грошова політика.
44. Кредит: сутність, форми, принципи та функції.
45. Сутність, структура та функції ринку кредитних ресурсів.
46. Місце і роль фінансово-кредитної системи в державному регулюванні економіки.
47. Банківська система України як основний елемент ринку кредитних ресурсів.
48. Проблеми формування і функціонування банківської системи в Україні. Закон України "Про банки і банківську діяльність".
49. Можливості регулюючого впливу на систему комерційних банків з боку Національного банку України.
50. Класифікаційні ознаки та види комерційних банків.
51. Види банківського кредиту та їх класифікаційні ознаки.
52. Класифікація банківських установ.
53. Класифікація небанківських установ.
54. Спеціалізовані небанківські кредитно-фінансові інститути, їх виникнення та розвиток в Україні.
55. Функції Національного банку України.
56. Місце фондового ринку у фінансовій системі та його інструменти.
57. Структура ринку цінних паперів.
58. Учасники фондового ринку. Процедура лістингу на фондовому ринку.
59. Формування фондового ринку в Україні. Державно-правове регулювання фондового ринку.
60. Поняття інвестиції. Ринок інвестицій в структурі ринку капіталу.
61. Економічна сутність, класифікація та оцінка ефективності інвестицій.
62. Характеристика субʼєктів інфраструктури ринку інвестицій.
63. Державне регулювання інвестиційної діяльності в Україні.
64. Сутність і мета державної інноваційної політики.
65. Основні методи інноваційної політики.
66. Необхідність і значення антимонопольного законодавства в інноваційному процесі.
67. Принципи формування державної інноваційної політики.
68. Особливості та моделі інноваційного розвитку України.
69. Сутність та необхідність розвитку малого інноваційного бізнесу.
70. Основні напрями сприяння та державної підтримки малого інноваційного бізнесу.
71. Роль венчурного капіталу в інноваційному процесі.
72. Вплив ринкового механізму на науково-технічний прогрес і використання його здобутків у виробництві.

ТРУДОВЕ ПРАВО

Проголошення України незалежною, демократичною, соціальною і правовою державою вимагає перш за все підготовки висококваліфікованих юридичних кадрів, які б забезпечили правильне застосування законодавства на практиці.

Невідʼємною складовою загальної системи національного права України та однією з її провідних галузей є трудове право.

Метою курсу є опанування знаннями в галузі трудового права, розкриття ролі трудового права у вирішенні завдань соціального і економічного розвитку суспільства, забезпечення верховенства права в трудових і тісно повʼязаних з ними відносинах.

Головними завданнями курсу є:

- формування у студентів уміння орієнтуватися у системі норм трудового права;

- навчити студентів аналізувати і узагальнювати законодавчі акти та вивчений матеріал;

- правильно застосовувати законодавство про працю на практиці;

- давати правильну юридичну кваліфікацію трудовим відносинам;

- застосовувати чинне законодавство та інші.

Навчання проводиться з використанням активних методів, поєднання аудиторних занять із самостійною роботою.

На семінарські заняття виносяться найбільш складні теоретичні питання курсу. Підготовка до них буде дієвою, якщо студент творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її прикладами з практики.

При проведенні практичних занять використовуються і такі форми як розвʼязування задач. Вирішувати задачу необхідно у точній відповідності з вказаними в умові обставинами. Рішення задачі має бути письмовим, обґрунтованим з обовʼязковим посиланням на конкретні правові норми (вказувати коли і ким вони прийняті, відповідні статті, пункти тощо).

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- поняття та зміст основних правових категорій з трудового права;

- джерела правового регулювання;

- субʼєкти, обʼєкти, підстави виникнення, зміни та припинення трудових правовідносин;

- поняття та способи здійснення і захисту субʼєктивних трудових прав;

- поняття, зміст, види, форми, трудового договору;

- поняття та способи захисту трудових прав;

- праця молоді, жінок;

- охорона праці;

- право на відпочинок;

уміти:

- використовувати норми трудового законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій;

- аналізувати відносини, що складають суть справи;

- приймати обґрунтовані рішення відповідно до норм чинного законодавства.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Відпустка – встановлена законом, колективним договором або трудовим контрактом певна кількість календарних днів безперервного відпочинку, які надаються працівникові роботодавцем у календарному році, із оплатою або без оплати їх з збереженням місця роботи (посади) за працівником на цей час.

Вихідна допомога – грошова сума, що виплачується одноразово у встановлених законодавством про працю випадках у разі припинення трудового договору.

Внутрішній трудовий розпорядок – врегульована нормами трудового права система відносин, що складається всередині трудового колективу підприємства, установи, організації, незалежно від форм власності, при виконанні виробничих завдань і яка забезпечує здійснення субʼєктивних прав та виконання обовʼязків усіма учасниками трудового процесу.

Джерела трудового права – це спосіб вираження норм права, що призначені регулювати трудові та інші суспільні відносини, повʼязані із застосуванням і організацією найманої праці.

Дисципліна праці – сукупність нормативно-правових приписів, які регулюють обовʼ язки сторін трудових правовідносин, спрямованих на забезпечення належного процесу праці.

Дисциплінарна відповідальність – обовʼязок порушника трудової дисципліни притерпіти негативні наслідки правового, організаційного чи матеріального характеру.

Дисциплінарне стягнення – заходи правового впливу до порушників трудової дисципліни, що зобовʼ язують їх притерпіти негативні правові наслідки.

Зайнятість – діяльність громадян, повʼязана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Заробітна плата – винагорода за працю залежно від кваліфікації працівника, складності, кількості, якості та умов виконаної роботи, а також виплати компенсаційного та стимулюючого характеру.

Колективний договір – угода, яка укладається для узгодження інтересів на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності і господарювання, які використовують найману працю і мають права юридичної особи, між власником або уповноваженим ним органом (особою), з однієї сторони, і виборними органами первинних профспілкових організації, а в разі їх відсутності - представниками, вільно обраними на загальних зборах найманих працівників або уповноважених ними органів, з другої сторони, яка містить зобовʼязання сторін щодо врегулювання трудових, виробничих ті інших соціально- економічних відносин та нормативні положення, які встановлюють умови праці, її оплату, режими робочого часу та часу відпочинку тощо, а також додаткові порівняно з законодавством трудові і соціально-побутові пільги для працівників.

Колективні трудові спори (конфлікти) – неврегульовані суперечності між працівниками та роботодавцями з приводу встановлення нових або зміни існуючих соціально- економічних умов праці та виробничого побуту, укладення чи зміни колективного договору, угоди, виконання колективного договору, угоди або окремих їх положень, невиконання вимог законодавства про працю.

Комісія по трудових спорах – орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що виникають на підприємствах, в установах, організаціях між працівниками, з одного боку, і роботодавцем – з другого, за винятком спорів, які згідно із законом підлягають розглядові безпосередньо в судах.

Контракт – особливий вид трудового договору, в якому строк його дії, права, обовʼязки і відповідальність сторін (зокрема матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору можуть встановлюватися за угодою сторін.

Надурочні роботи – роботи понад встановлену тривалість робочого часу, які виконуються за розпорядженням роботодавця або з його відома у випадках, встановлених законодавством.

Ненормований робочий день – особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках неможливості нормування трудового процесу.

Оплата праці – встановлена угодою сторін (не нижче державного мінімуму) та передбачена колективними договорами, угодами систематична винагорода працівника за виконану роботу згідно трудового договору.

Охорона праці – система правових, соціально- економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоровʼя і працездатності людини в процесі трудової діяльності.

Переведення на іншу роботу – доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеним трудовим договором.

Переміщення – доручення працівникові роботи в межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовлених трудовим договором, але на іншому робочому місці чи структурному підрозділі в тій же місцевості, іншому механізмі або агрегаті на тому ж підприємстві.

Працевлаштування – комплекс організаційних, економічних і правових заходів щодо забезпечення громадян оплачуваною роботою на основі трудових договорів, а також процес пошуку підходящої роботи, підготовки до неї та влаштування на відповідну роботу.

Працівник – громадянин України чи іноземний громадянин або особа без громадянства, що перебуває в трудових відносинах із роботодавцем на підставі укладеного трудового договору і завдяки своїй праці виконує певну трудову функцію.

Предмет трудового права – сукупність трудових відносин та інших суспільних відносин, повʼязаних з організацією та застосуванням найманої праці, що передують трудовим відносинам, супроводжують їх або приходять їм на заміну.

Принципи трудового права – загальновизнані вихідні положення, що визначають його сутність, зумовлюють єдність правового регулювання та закономірності розвитку системи норм трудового права.

Прогул – відсутність працівника на роботі без поважних причин як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня.

Професійна спілка (профспілка) – добровільна неприбуткова громадська організація, що обʼєднує громадян, повʼязаних спільними інтересами, за родом їх професійної (трудової) діяльності (навчання).

Режим робочого часу – розподіл робочого часу в межах доби або іншого календарного періоду.

Роботодавець – юридична (підприємство, установа, організація) або фізична особа, яка надає роботу фізичній особі на підставі трудового договору.

Робочий час – проміжок календарного часу, протягом якого працівник, згідно з законодавством, колективним і трудовим договором, з підпорядкуванням правилам внутрішнього трудового розпорядку повинен виконувати свої трудові обовʼязки на підприємстві, в установі, організації або у фізичної особи – роботодавця.

Сезонні роботи – роботи, які в силу природних чи кліматичних умов виконуються не цілий рік, а протягом певного періоду (сезону), котрий не перевищує шести місяців.

Трудова книжка – основний документ про трудову діяльність працівника.

Трудова праводієздатність – здатність працівника мати трудові права та обовʼязки, своїми діями набувати їх і самостійно їх реалізовувати.

Трудова функція – угода сторін трудового договору щодо роду роботи, яку зобовʼязується виконувати працівник.

Трудове майнове правопорушення – як підстава матеріальної відповідальності полягає у вчиненні працівником дисциплінарного проступку, що спричинив матеріальну шкоду власнику підприємства, установі, організації чи роботодавцю – фізичній особі.

Трудовий договір – угода між працівником і роботодавцем, за якою працівник зобовʼязується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підпорядкуванням внутрішньому трудовому розпорядкові, а роботодавець зобовʼязується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Трудовий колектив підприємства – обʼєднання фізичних осіб, які своєю працею беруть участь у діяльності підприємства, установи, організації на основі трудового договору (контракту).

Трудові спори – суперечності, які виникають між субʼєктами трудового права з приводу застосування трудового законодавства або встановлення нових умов праці і які передані на розгляд відповідного органу, уповноваженого державою приймати обовʼязкові для сторін рішення.

Час відпочинку – проміжок часу, протягом якого працівник згідно із законодавством та локальними нормативними актами вільний від виконання трудових обовʼязків і який він має право використовувати на свій розсуд.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Субʼєкти трудового права	2	2	–
2.	Трудовий договір	2	2	–
3.	Робочий час і час відпочинку	2	2	–
4.	Трудова дисципліна	–	2	2
5.	Матеріальна відповідальність сторін трудового договору	2	2	2
Всього		8	10	4

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. –
№ 30. – Ст. 141.
2. Кодекс законів про працю України // Кодекс законів про працю України з постатейними матеріалами / Відп. ред. О.П. Товстенко. – К: Юрінком Інтер. 2009. – 1022 с.
3. Закон України "Про обʼєднання громадян" від 16 червня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – ст. 504
4. Закон України "Про правовий статус іноземців" від 4 лютого 1994 року // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 23. – ст. 161.
5. Закон України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" від 15 вересня 1999 року (із змінами внесеними згідно закону України від 13.12.2001 року).//Відомості Верховної Ради України. – 1999. – №45. – ст.397, ОВУ. – 2002. – №2. – Ст. 41.
6. Закон України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 р – ВВР, 1992. – № 3.
7. Закон України "Про державну допомогу сімʼям з дітьми" від 21 листопада 1992 р. – ВВР, 1993. – № 5. – Ст. 21.
8. Закон України "Про охорону праці" від 14 жовтня 1992 р. – ВВР., 1992. – №49. – Ст. 668.
9. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 р. – ВВР, 2010. – № 22. – Ст. 86.
10. Закон України "Про адвокатуру" від 19 грудня 1992 р. – ВВР, 1993. – № 9. – Ст. 62.
11. Закон України "Про сприяння соціальному становленню та розвитку молоді в Україні" від 5 лютого 1993 р. – ВВР, 1993. – № 16. – Ст. 167.
12. Закон України "Про аудиторську діяльність" 22 квітня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 23. – Ст. 243.
13. Закон України "Про колективні договори і угоди" від 1 липня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 36. – Ст. 361.
14. Закон України "Про нотаріат" від 2 вересня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 39. – Ст. 383.
15. Закон України "Про державну службу" від 16 грудня 1993 р. – ВВР, 1993. – № 52. – Ст. 490.
16. Закон України "Про основні засади соціального захисту ветеранів праці та інших громадян похилого віку" від 16 грудня 1993 р. – ВВР, 1994. –
№ 4. – Ст.18.
17. Закон України "Про оплату праці" від 1 травня 1995 р. – ВВР, 1995. –
№ 17. – Ст. 121.
18. Закон України "Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням псуванням, недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей" від 6 червня 1995 р. – ВВР, 1995. – № 22.
19. Закон України "Про відпустки" від 15 листопада 1996 р. – ВВР, 1997. –
№ 2. – Ст. 4.
20. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій: Постанова Кабінету Міністрів України від З квітня 1993 р. № 254 // ЗП України. – 1993. – № 9. – Ст. 184.
21. Про трудові книжки працівників: Постанова Кабінету Мніністрів України від 27 квітня 1993 р. № 301 // ЗП України. – 1993. – № 10. – Ст. 197.
22. Про застосування контрактної форми трудового договору з керівником підприємства, що є у загальнодержавній власності: Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1993 р. № 203 // ЗП України. – 1993. –
№ 6. – Ст. 121.
23. Про впорядкування застосування контрактної форми трудового договору. Постанова Кабінету Міністрів України від 19 березня 1994 р. № 170 //
ЗП України. – 1994. – № 7. – Ст. 172.
24. Про встановлення письмової форми трудових договорів з працівниками, діяльність яких повʼязана з державною таємницею: Постанова Кабінету Міністрів України від 16 листопада 1994 р. № 779 // ЗП України. – 1995. – № 2. – ст. 30.
25. Список сезонних робіт і сезонних галузей: Затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278 //ОВУ. – 1997. – № 14. – с. 18.
26. Порядок надання щорічної основної відпустки тривалістю до 56 календарних днів керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковим працівникам: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. № 346 // ОВУ. – 1997. – Число 16. – с. 73; Число 35. – с. 14.
27. Про затвердження Переліку робіт, при виконанні яких може запроваджуватися колективна (бригадна) матеріальна відповідальність, умови її застосування і Типового договору про колективну (бригадну) матеріальну відповідальність: Наказ Міністерства праці від 12 травня 1996 р. № 43 // Людина і праця: Інформаційний бюлетень Міністерства праці. – 1997 р. – № 1.
28. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами трудових спорів". – Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних та цивільних справах. – Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – 1995. – № 1. – С. 375.
29. Порядок визначення розміру збитків від розкрадання, нестачі, знищення псування матеріальних цінностей, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 р. // Урядовий курʼєр. – 1996. –
№ 20-21. – С. 8.
30. Положення про дисципліну працівників залізничного транспорту, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 26 січня 1993 року, – Збірник Постанов Уряду України. 1993. – № 45. – Ст.14.
31. Трудове право України. Академічний курс: Підручник / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. НАНУ: Ред. Н.М. Хуторян – К. : "А.С.К.", 2009. – 607 с.
32. Болотина Н.Б. Трудове право України: Підручник. – К.: Вікар, 2010. –
725 с.
33. Прокопенко В.І. Трудове право. – Підручник. – К., 2009. – 480 с.
34. Чанишева Г.І. Трудове право України. – Підручник. – К., 2008. – 564 с.
35. Карпенко Д.О.Трудове право України. – К., 1999. – 192 с.
36. Карпенко Д.О. Правове регулювання матеріальної відповідальності в системі МВС України. Навчальний посібник. – К., 1998. – 68 с.
37. Пилипенко П.Д. Трудове право України. – Львів, 2011. – 160 с.
38. Венедиктов В.С. Теоретические проблеми юридической ответственности в трудовом праве. – Харьков, 1996. – 136 с.
39. Бабаскін А.Ю. Особливості правового регулювання зайнятості молоді в умовах переходу до ринку. – 36.: Правова держава. Вип.: 4. – 1993. – С.104-109.
40. Жернаков В. Свобода праці як принцип сучасного трудового права // Право України. – 2007. – № 3. – С. 34.
41. Зуб И.В. Трудовое право России и Украины: общие проблемы; общие решения (сравнительное исследование) // Государство и право. – 1997. – № 10. – С. 33-38.
42. Коментар до статей 1, 2 КЗпП України //Стичинский Б.С., Зуб И.В., Ротань В.Г. Научно-практический комментарий к законодательству Украины о труде. – К.; Севастополь: Ин-т юрид. исследований, 2001.
43. Пилипенко ПД. Проблеми теорії трудового права України. – Л., 1999.
44. Воловик В. Про трудоправовий статус державних службовців // Право України. – 2007. – № 1. – С. 63.
45. Гончарова Г. Плюралізм профспілок і трудові відносини: вирішення питань на практиці // Право України. – 2009. – № 10. – С. 30-33.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Субʼєкти трудового права

Лекція – 2 години

1. Працівник як субʼєкт трудових правовідносин.
2. Роботодавець як субʼєкт трудових правовідносин.
3. Трудовий колектив як субʼєкт трудових правовідносин.
4. Правовий статус профспілок у сфері трудових правовідносин.

Тема 2. Трудовий договір

Лекція – 2 години

1. Поняття та зміст трудового договору.
2. Види трудового договору:

а) контракт як особливий вид трудового договору;

б) трудовий договір про сумісництво та суміщення посад.

3. Зміна умов трудового договору.
4. Припинення трудового договору.

Тема 3. Робочий час і час відпочинку

Лекція – 2 години

1. Поняття і види робочого часу.
2. Режим робочого часу та його види.
3. Надурочні роботи та чергування. Облік робочого часу.
4. Поняття і види часу відпочинку.

Тема 4. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

Лекція – 2 години

1. Поняття і умови виникнення матеріальної відповідальності.
2. Види матеріальної відповідальності.
3. Визначення розміру шкоди та порядок її відшкодування.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Субʼєкти трудового права

Семінар – 2 години

1. Поняття і класифікація субʼєктів трудового права.
2. Працівник як субʼєкт трудового права.
3. Роботодавець як субʼєкт трудового права.
4. Трудовий колектив як субʼєкт трудового права.
5. Правовий статус профспілок у сфері трудових правовідносин.

Література

1-5, 9-11, 30-34, 44

Тема 2. Трудовий договір

Семінар – 2 години

1. Поняття, сторони та зміст трудового договору.
2. Порядок укладення трудового договору.
3. Особливості окремих видів трудових договорів.
4. Поняття і види переведення на іншу роботу. Відмінність переведення від переміщення.
5. Підстави припинення трудового договору.
6. Порядок звільнення і проведення розрахунку. Вихідна допомога.

Література

1, 2, 8-10, 14, 15, 19-24, 30-34, 43

Тема 3. Робочий час і час відпочинку

Семінар – 2 години

1. Поняття і види робочого часу.
2. Режим та облік робочого часу.
3. Надурочні роботи та порядок їх застосування.
4. Поняття і види часу відпочинку.
5. Поняття, види та порядок надання відпусток.

Література

1, 2, 18, 25, 30-35

Тема 4. Трудова дисципліна

Семінар – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Поняття трудової дисципліни та методи її забезпечення.
2. Види дисциплінарної відповідальності.
3. Поняття, види і порядок застосування дисциплінарних стягнень, у тому числі в органах внутрішніх справ.

ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

Задача 1

За порушення санітарних норм зберігання продуктів на складі гастроному на директора гастроному Пашковського Л.І. та завідуючого складом Іванова К.Г. державною санітарною інспекцією було накладено штраф. Крім того, за це ж порушення директор гастроному виніс Іванову К.Г. догану. Останній оскаржив наказ директора до комісії з трудових спорів.

- Які дисциплінарні стягнення можуть бути застосовані до працівника за порушення трудової дисципліни?

- Хто в праві накласти дисциплінарне стягнення на працівника?

- Про які види юридичної відповідальності йде мова в умові задачі?

- Яке рішення, на Вашу думку, винесе комісія з трудових спорів?

Задача 2

Начальником Дубровицького районного відділу внутрішніх справ УМВС України в Рівненській області на старшого сержанта Петренка І.В. накладено сувору догану через сорок днів після виявлення дисциплінарного проступку.

- Які дисциплінарні стягнення можуть бути накладені на осіб рядового та молодшого начальницького складу органу внутрішніх справ?

- Хто має право накладати дисциплінарні стягнення на осіб рядового та молодшого начальницького складу органу внутрішніх справ?

- На протязі якого строку з моменту виявлення дисциплінарного проступку може бути накладено дисциплінарне стягнення на осіб рядового та начальницького складу органу внутрішніх справ?

- Чи правомірний наказ начальника районного відділу внутршніх справ?

Задача 3

Начальником слідчого управління УМВС України у Полтавській області накладено сувору догану на слідчого Новосанжарського районного відділу внутрішніх справ Сидоренка П.Г. за допущення недоліків при розслідуванні кримінальної справи через півтора року після її закінчення.

- Які дисциплінарні стягнення можуть бути накладені на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ?

- Хто має право накласти дисциплінарне стягнення на слідчого районного відділу внутрішніх справ?

- На протязі якого строку з моменту скоєння дисциплінарного проступку може бути накладено дисциплінарне стягнення на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ?

- Чи правомірний наказ начальника слідчого управління УМВС?

Література

1, 2, 5, 9, 14, 27, 29-34, 37

Тема 5. Матеріальна відповідальність сторін трудового договору

Семінар – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Поняття, значення і функції матеріальної відповідальності.
2. Підстави матеріальної відповідальності. Відмінність матеріальної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
3. Види матеріальної відповідальності.
4. Визначення розміру матеріальної шкоди та порядок її відшкодування.

ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

Задача 1

Сторож відділу охорони при органах внутрішніх справ був відсутній на посту і в цей час невідомі особи викрали із промтоварного магазину різних товарів на суму три тисячі гривень. Суд стягнув цю суму на користь заввідділу позавідомчої охорони.

Відділ охорони звернувся до суду з позовом до сторожа Фешенко про стягнення з нього 3 тис. гри.

Фешенко заперечував проти позову і вказав, то в даний час злочинці затримані, тому з них і необхідно стягувати заподіяну шкоду.

Вирішіть спір.

Задача 2

Водій Цупренко будучи в нетверезому стані зіткнувся з телеграфним стовпом, в результаті чого вилилось дві тони молока. Адміністрація молокозаводу, де працював Цупренко, стягнула з його заробітної плати 4 тис. грн. для покриття матеріальної шкоди в повному обсязі.

В якому розмірі і в якому порядку відшкодовується заподіяна шкода ?

Задача 3

Ст. л-нт міліції Куляба В. і сержант міліції Трачук Д. після закінчення служби зайшли в ресторан "Верховина" пообідати, де вони затримались до пізнього вечора. Коли зібратися іти додому, то у ст. л-нта Куляби В. не стало 10 патронів, а у сержанта Трачука Д. не стало полушубка. При службовому розслідуванні виявилось, що вони обидва були в нетверезому стані.

Наказом начальника із заробітної плати ст. л-нта Куляби В. і сержанта Трачука Д. було відраховано заподіяну шкоду в семикратному розмірі, оскільки добровільно вони не погодились її покрити.

Чи правомірні дії начальника?

Література

1, 2, 17, 26, 27, 30-34, 36

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

1. Види відпусток за законодавством України.
2. Види обліку робочого часу.
3. Види органів по працевлаштуванню та їх компетенція.
4. Види, підстави та порядок відповідальності роботодавця за шкоду заподіяну працівникові.
5. Випробування при прийнятті на роботу: підстави, порядок, строки.
6. Вихідна допомога: правова характеристика.
7. Відмежування трудового права від цивільного, кримінального та адміністративного.
8. Відмінність матеріальної відповідальності по трудовому праву від майнової відповідальності по цивільному праву.
9. Відповідальність за ухилення від участі в переговорах щодо колективного договору, його порушення і невиконання.
10. Відпустки без збереження заробітної плати: підстави та порядок надання.
11. Відсторонення від роботи: правова характеристика: підстави, види, порядок, правові наслідки).
12. Врегулювання розбіжностей в ході переговорів щодо укладання колективного договору.
13. Гарантії для жінок, які передбачені законодавством про працю.
14. Громадяни як субʼєкти трудового права.
15. Джерела трудового права: поняття, класифікація за юридичною силою.
16. Дисциплінарні стягнення і їх види. Порядок накладення, строк дії.
17. Додаткові гарантії зайнятості для окремих категорій населення.
18. Загальна правова характеристика розгляду трудових спорів у судах.
19. Зміст трудового договору.
20. Колективна матеріальна відповідальність: правова характеристика.
21. Конвенції і рекомендації Міжнародної організації праці (загальна характеристика) як джерела трудового права України: види, значення.
22. Контракт як особлива форма трудового договору: правова характеристика.
23. Матеріальна відповідальність власника за шкоду, заподіяну працівникові.
24. Методи правового регулювання у трудовому праві України.
25. Методи трудового права.
26. Ненормований робочий час і його застосування.
27. Неповний робочий час: поняття, субʼєкти, особливості правового регулювання.
28. Обмежена матеріальна відповідальність працівників: правова характеристика.
29. Обмеження розміру відрахування із заробітної плати.
30. Обмеження сумісної праці близьких родичів за законодавством України: підстави, порядок встановлення.
31. Обовʼязки роботодавця при звільненні працівника та правові наслідки їх невиконання.
32. Обчислення розміру шкоди заподіяної працівником.
33. Обчислення строків у трудовому праві.
34. Особливості дисциплінарної відповідальності за статутами про дисципліну і окремими положеннями: субʼєкти, види дисциплінарної відповідальності.
35. Особливості правового становища жінок як працівників.
36. Особливості праці сезонних працівників: нормативно-правові акти, порядок укладення та розірвання договору.
37. Особливості праці тимчасових працівників: поняття, правове регулювання, особливості працевлаштування та звільнення.
38. Підвищена матеріальна відповідальність: поняття, правова характеристика.
39. Підготувати проект наказу про встановлення випробування.
40. Підготувати проект наказу про звільнення за угодою сторін.
41. Підготувати проект наказу про звільнення працівника за власним бажанням.
42. Підготувати проект наказу про звільнення працівника за ініціативою роботодавця.
43. Підготувати проект наказу про звільнення працівника за ініціативою третіх осіб.
44. Підготувати проект наказу про притягнення працівника до матеріальної відповідальності.
45. Підстави та порядок розірвання трудового договору з ініціативи власника у звʼязку з тимчасовою непрацездатністю працівника.
46. Повна матеріальна відповідальність і її види (індивідуальна та колективна). Підстави та порядок встановлення.
47. Повна матеріальна відповідальність: поняття, підстави та порядок застосування.
48. Поняття безробітного і порядок реєстрації громадян як безробітних.
49. Поняття заробітної плати. Порядок і строки виплати заробітної плати.
50. Поняття і види переведення на іншу роботу.
51. Поняття і види робочого часу.
52. Поняття і види часу відпочинку.
53. Поняття і порядок застосування надурочних робіт.
54. Поняття та види дисциплінарної відповідальності.
55. Поняття, підстави та порядок виплати заробітної плати у натуральній формі.
56. Порядок ведення трудових книжок на підприємствах.
57. Порядок визначення матеріальної шкоди і порядок її відшкодування.
58. Порядок накладення та оскарження дисциплінарних стягнень.
59. Порядок притягнення до дисциплінарної відповідальності.
60. Порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
61. Порядок скорочення працівників за законодавством України.
62. Порядок укладання, сфера і строк дії колективного договору.
63. Право на відпустку. Перенесення щорічної відпустки.
64. Правова характеристика відпусток без збереження заробітної плати.
65. Правова характеристика зайнятості за законодавством України.
66. Правова характеристика законодавства з охорони праці.
67. Правова характеристика зміни умов праці за законодавством України: підстави, порядок, наслідки.
68. Правова характеристика охорони праці неповнолітніх.
69. Правова характеристика поділу щорічної відпустки на частини. Відкликання з відпустки: підстави, порядок.
70. Правова характеристика Постанов Пленуму Верховного Суду України з трудового права.
71. Правова характеристика роботодавця як субʼєкта трудових правовідносин.
72. Правова характеристика соціальних відпусток: види, порядок та підстави надання.
73. Правова характеристика строкового трудового договору: порядок укладення та розірвання.
74. Правове регулювання охорони праці жінок за законодавством України.
75. Правове регулювання сумісництва. Співвідношення сумісництва та суміщення.
76. Працевлаштування інвалідів та осіб звільнених з установ, що виконують покарання.
77. Працевлаштування неповнолітніх: правова характеристика.
78. Предмет трудового права.
79. Предмет трудового права. Сфера дії трудового права.
80. Режим робочого часу: поняття та види.
81. Рішення Конституційного Суду України як джерела трудового права.
82. Розірвання договору з працівником у звʼязку з не проходженням випробування:правова характеристика.
83. Розірвання трудового договору з ініціативи власника без попередньої згоди профспілкового органу: поняття, види.
84. Розірвання трудового договору з ініціативи власника за попередньою згодою профспілкового органу: підстави, порядок.
85. Розірвання трудового договору з ініціативи власника: поняття, підстави.
86. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника та за згодою сторін: підстави, порядок, відмінності.
87. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника: підстави, порядок.
88. Розірвання трудового договору за п.2 ст.40 КЗпП: підстави, порядок.
89. Розірвання трудового договору на вимогу органів, які не є його стороною: види, порядок.
90. Розірвання трудового договору у звʼязку зі змінами в організації виробництва і праці: підстави, порядок.
91. Система органів по нагляду за додержанням законодавства про працю та їх компетенція.
92. Скорочений робочий час і його відмінність від неповного.
93. Скорочений робочий час: правова характеристика.
94. Співвідношення понять переведення та переміщення за законодавством про працю.
95. Співвідношення трудового договору та трудової угоди.
96. Строки позовної давності у трудовому праві України.
97. Субʼєкти трудового права: поняття, види, правова характеристика.
98. Сфера та порядок укладання колективних договорів.
99. Форма трудового договору.
100. Чергування на підприємствах і їх компенсація.
101. Щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці.
102. Щорічна додаткова відпустка за роботу із шкідливими і важкими умовами праці.
103. Щорічна основна відпустка: правова характеристика.
104. Юридична відповідальність за порушення законодавства про працю.

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ч. 1)

Навчальна дисципліна "Кримінальне право" – спеціальна юридична дисципліна, яка передбаче на навчальним планом для обовʼязкового вивчення, що вивчає законодавство, практику й науку про злочин і покарання в системі юридичних дисциплін та належить до фундаментальних і профілюючих. Вона передбачає вивчення комплексу кримінально-правових інститутів та теоретичних положень та значного масиву як національних, так і міжнародно-правових актів, постанов Пленуму Верховного Суду України.

Кримінальне право України – одна з найважливіших і базових дисциплін, яка викладається в Національній академії внутрішніх справ. Досконале знання кримінального законодавства нашої держави є необхідною умовою успішної роботи в правоохоронних органах чи при зайнятті юридичною практикою. Спираючись на раніше отриманні знання про основні правові інститути, категорії та поняття кримінального права, студенти повинні не тільки розуміти, але й аналізувати проблемні питання з курсу "Кримінальне право України. Загальна частина", а також пропонувати свої обґрунтовані пропозиції в кримінальне законодавство. Допомогою в цій роботі повинні стати матеріали науково-практичних конференції, виступи практичних працівників правоохоронних органів, розробки і наукові праці вчених академії, а також праці інших провідних дослідників як вітчизняних, так і закордонних.

Кримінальне право структурно поділяється на дві тісно взаємоповʼязані частини – Загальну та Особливу. До Загальної частини входять норми, що визначають завдання, принципи та основні інститути кримінального права. Особлива частина складається з сукупності норм, в яких містяться основні ознаки конкретних діянь, що визнаються злочином, та встановлені певні види й міра покарань за їх вчинення.

Викладання навчальної дисципліни "Кримінальне право України (Загальна частина)" передбачає досягнення наступної мети: засвоєння студентами законодавчого визначення основних понять кримінального права; ознайомлення з найважливішими інститутами та положеннями Загальної частини Кримінального Кодексу України; набуття навичок самостійного комплексного аналізу складу злочину, а також вміння визначення конкретних елементів відповідних складів злочинів; відпрацювання навичок та умінь правильного застосування отриманих теоретичних та методичних знань під час вирішення конкретних ситуаційних задач; формування студентам науково обґрунтованих знань про закон про кримінальну відповідальність та кримінальну відповідальність загалом, а також про тенденції розвитку законодавства України і інших держав, ролі права в реалізації соціально-економічних перетворень в суспільстві, про заходи кримінально-правової боротьби зі злочинністю.

Досягнення названих цілей забезпечується вирішенням наступних навчально-наукових завдань:

- систематизоване освоєння і закріплення у студентів теоретичних знань про історію, принципи, категорії й положення науки кримінального права;

- навчання студентів правильному орієнтуванню в діючому кримінальному законодавстві, набуття вміння застосовувати норми кримінального права при кваліфікації злочинів;

- вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до закону про кримінальну відповідальність як важливого засобу захисту людини, її прав, свобод і законних інтересів, інтересів суспільства і держави від злочинних посягань;

- під час вивчення курсу повинні розкриватися звʼязки кримінального права України з іншими галузями права і юридичними навчальними дисциплінами.

Місце навчальної дисципліни у навчальному процесі визначається за специфікою досліджуваних проблем і практичної спрямованості, яка нерозривно пов′язана з юридичною наукою. Відрізняючись від деяких інших галузей права за основною, притаманною йому функцією, а також за характером урегульованих ним відносин, кримінальне право тісно повʼязане із суміжними галузями права, найбільшою мірою з конституційним правом, адміністративним правом, кримінально-процесуальним правом, кримінально-виконавчим правом, міжнародним правом.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- обʼєкт, предмет і метод кримінального права, його понятійно-категоріальний апарат;

- основні положення про систему кримінального права та закон про кримінальну відповідальність;

- сутність злочину та їх класифікацію;

- зміст інститутів співучасті та множини злочинів;

- поняття, мету та систему покарань;

- сутність та значення інститутів призначення та звільнення від відбування покарання;

- зміст інституту судимості та примусових заходів медичного характеру.

уміти:

- визначати дію закону про кримінальну відповідальність в просторі та часі;

- визначати злочин та його види;

- визначати склад злочину;

- визначати стадії вчинення злочину;

- визначати співучасть у злочині;

- визначати множину злочинів;

- визначати обставини, що виключають злочинність діяння;

- визначати підстави звільнення від кримінальної відповідальності;

- визначати відмінність покарання від інших заходів державного примусу.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Кримінальне право як галузь законодавства – це сукупність кримінально-правових норм, сформульованих і прийнятих парламентом (Верховною Радою України) як законів, які визначають підстави та принципи кримінальної відповідальності, а також те, які суспільно небезпечні діяння є злочинними і які покарання слід застосовувати до осіб, що їх вчинили.

Предмет кримінального права як галузі права – кримінально-правові відносини, що виникають у результаті вчинення злочину та застосування відповідного покарання за його вчинення.

Кримінальна відповідальність – це передбачене КК обмеження прав та свобод особи, яка вчинила злочин, що індивідуалізуються в обвинувальному вироку суду і здійснюються спеціальними органами виконавчої влади держави.

Злочин – це передбачене цим Кодексом суспільно небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене субʼєктом злочину.

Склад злочину – це сукупність установлених кримінальним законом та іншими нормативними актами юридичних ознак (обʼєктивних і субʼєктивних), які визначають суспільно небезпечне діяння як злочин.

Злочином з формальним складом є злочин, який не має суспільно небезпечних наслідків, а тому вважається закінченим від моменту вчинення зазначеного у законі діяння.

Злочином з матеріальним складом є злочин, закінчення якого повʼязується з настанням суспільно небезпечних наслідків.

Злочином з усіченим складом є злочин, у якому момент закінчення злочину за законом переноситься на стадію готування чи на стадію замаху.

Кваліфікація злочину є процес встановлення відповідності (тотожності) між юридично значущими ознаками злочину (фактичний склад злочину) і ознаками злочину, передбаченими КК (юридичний склад злочину), та формулювання висновку про наявність чи відсутність такої відповідності (тотожності).

Обʼєктом злочину є суспільні відносини, які перебувають під охороною кримінального закону, на які посягає злочин, яким заподіюється шкода або які ставляться під загрозу заподіяння суспільно небезпечної шкоди.

Обʼєктивна сторона складу злочину – це зовнішній бік злочину, що характеризується суспільно небезпечним діянням, суспільно небезпечними наслідками, причиновим звʼязком між суспільно небезпечним діянням і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обставинами, способом, а також засобами та знаряддями вчинення злочину.

Субʼєктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до Кримінального кодексу може наставати кримінальна відповідальність.

Субʼєктивна сторона – це ознаки, що характеризують злочин із внутрішнього боку.

Вина – це психічне ставлення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння, а в злочинах із матеріальним складом – і до його наслідків у формі умислу чи необережності.

Прямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки та бажала їх настання.

Непрямим є умисел, якщо особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачала його суспільно небезпечні наслідки й хоча не бажала, та свідомо припускала їх настання.

Необережність є злочинною самовпевненістю, якщо особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, та легковажно розраховувала на їх відвернення.

Необережність є злочинною недбалістю, якщо особа не передбачала можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинна була й могла їх передбачити.

Готування до злочину – це підшукування чи пристосування засобів або знарядь, підшукування співучасників чи змова для вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії чи бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від волі цієї особи.

Співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох субʼєктів злочину у вчиненні умисного злочину.

Сукупністю злочинів визнається вчинення особою двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями чи різними частинами однієї статті Особливої частини КК, за жоден з яких її не було засуджено.

Повторністю злочинів визнається вчинення двох або більшої кількості злочинів, передбачених тією ж статтею чи частиною статті Особливої частини КК, а також скоєння двох або більшої кількості злочинів, передбачених різними статтями КК, визнається повторним лише у випадках, передбачених Особливою частиною КК.

Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, що має судимість за умисний злочин.

Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав та свобод засудженого.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Поняття, предмет, завдання, принципи та система кримінального права. Поняття злочину і складу злочину	2	2	–
2.	Обʼєкт складу злочину. Обʼєктивна сторона складу злочину	2	2	–
3.	Субʼєкт складу злочину. Субʼєктивна сторона складу злочину	2	2	–
4.	Співучасть у злочині	2	–	–
5.	Обставини, що виключають злочинність діяння	2	––	–
Всього		10	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Актуальні проблеми кримінального права: навч. посіб. / В.М. Попович, П.А. Трачук, А.В. Андрушко, С.В. Логін. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 256 с.
2. Андрушко П.П. Обʼєкти кримінально-правової кваліфікації: поняття, види / П.П. Андрушко // Проблеми юридичної кваліфікації (Teopiя i практика) : тези міжнародної наукової конференції Вісник Академії адвокатури України. – К. : Видавничий центр Академії адвокатури України, 2010. – число 1 (17). – С. 150-157.
3. Анощенкова С.В. Уголовно-правовое учение о потерпевшем / Отв. ред. Н.А. Лопашенко. – М. : Волтерс Клувер, 2006. – 248 с.
4. Антонова Е. Ответственность юридических лиц в уголовном праве: аргументы за и против / Е. Антонова // Уголовное право. – 2009. – № 5. – С. 4-9.
5. Берзін П.С. Злочинні наслідки: поняття, основні різновиди, кримінально-правове значення / П.С. Берзін ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. К. : Дакор, 2009. – 733 с.
6. Бикмурзин М.П. Предмет преступления: теоретико-правовой анализ / Бикмурзин М.П. – М. : Изд-во "Юрлитинформ", 2006. – 184 с.
7. Вереша Р.В. Вина у кримінальному праві : навчально-методичний вимір : навчальний посібник / Вереша Р.В. – К. : Атіка, 2006. – 408 с.
8. Винокуров В. Способы указания на субъект правоотношений и проблемы квалификации / В. Винокуров // Уголовное право. – 2009. – №4. –
С. 12-16.
9. Воробей П.А. Теорія і практика кримінально-правового ставлення в вину : [монографія] / П.А. Воробей. – К. : Атіка, 2009. – 217 с.
10. Грищук В.К. Вибрані наукові праці / Грищук В.К. – Львів : Львів. державний ун-т внутр. справ, 2010. – 824 с.
11. Дзюба В.Т. Концептуальні засади кримінально-правової охорони потерпілого, жертви, постраждалого / В.Т. Дзюба // Альманах кримінального права: збірник статей. Вип. 1 / Відповід. ред.
П.П. Андрушко, П.С. Берзін.– К. : Правова єдність, 2009. – С. 200-214.
12. Дудоров О.О. Вибрані праці з кримінального права / Дудоров О.О. ; [Переднє слово д-ра юрид. наук, проф. В.О. Навроцького] / МВС України ; Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2010. – 952 с.
13. Дякур М.Д. Відмежування замаху на злочин від готування до злочину / М.Д. Дякур // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 39. – К. : Ін-т держави і права
ім. В.М. Корецького НАН України, 2008. – С. 532-537.
14. Дякур М.Д. Критерії відмежування замаху на злочин від закінченого злочину / М.Д. Дякур // Науковий вісник Ужгородського національного університету. Серія Право. Випуск 9. Ужгород : ЛІРА, 2008.– С. 384-387.
15. Дякур М.Д. Поняття, ознаки та аналіз складу замаху на злочин /
М.Д. Дякур // Науковий вісник Чернівецького університету. – 2006. – Вип. 348. – Правознавство. – С. 115-119.
16. Зінченко І.О. Одиничні злочини: поняття, види, кваліфікація /
Зінченко І.О., Тютюгін В.І. – Харків : ФІНН, 2010. – 256 с.
17. Кваліфікація злочинів, підслідних органами внутрішніх справ : навч. посібник / [В.В. Коваленко, О.М. Джужа, А.В. Савченко, В.В. Кузнецов та ін.] ; За заг. ред. В.В. Коваленка ; за наук. ред. О.М. Джужи,
А.В. Савченка. – К. : Атіка, 2011. – 648 с.
18. Кісілюк Е.М. Юридична природа кваліфікуючих ознак складу злочину / Е.М. Кісілюк // Юридична Україна. – 2008. – № 12. – С. 112-116.
19. Коржанський М.Й. Обʼєкт і предмет злочину : [монографія] /
М.Й. Коржанський. – Д. : Юрид. акад. Мін-ва внутр. справ ; Ліра ЛТД, 2005. – 252 с.
20. Кримінальний кодекс України. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до кодексу : http:// zakon1.rada.gov.ua
21. Кримінальне право України. Загальна частина : Навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленка]. – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.
22. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник /
За ред. А.С. Беніцького, В.С. Гуславського, О.О. Дудорова,
Б.Г. Розовського. – К. : Істина, 2011. – 1121 с.
23. Кримінальне право України. Загальна частина : Підручник / П.Л. Фріс. – [2-ге вид., доп. і перероб.] – К. : Атіка, 2009. – 512 с.
24. Кримінальне право України. Загальна частина: [підручник] /
Ю.В. Александров, В.І. Антипов, О.О. Дудоров [та ін.] – Вид. 5-е. / [за ред. М.І., Мельника, В.А. Клименка]. – К. : Атіка, 2009. – 408 с.
25. Кримінальне право України. Загальна частина : Навчальний посібник / За ред. О.М. Омельчука. – К. : Алерта ; КНТ ; ЦУЛ, 2010. – 208 с.
26. Кримінальне право України. Загальна частина: навч. посібник / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П., Опалинський Ю.В. ; [За ред. П.П. Михайленко] – К. : СПД Карпук С.В. – 2006. – 440 с.
27. Кримінальне право України: Загальна частина. Підручник / Алієва О.М., Гаврильченко Л.К., Гончар Т.О., Заркуа Л.Д. та ін. ; Відп. ред.
Стрельцов Є.Л. – [4-е вид.] – Х. : Одиссей, 2009. – 312 с.
28. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник / Баулін Ю.В., Борисов В.І., Кривоченко Л.М. та ін.; За ред. Сташиса В.В., Тація В.Я. – 4-є вид., перероб. і доповн. – К. : Право, 2010. – 456 с.
29. Кримінальне право України : Практикум : навч. посібник /
П.П. Андрушко, С.Д. Шапченко, С.С. Яценко, П.С. Берзін та ін. ; за ред. С.С. Яценка. – [3-тє вид., перероб. і доповн.]. – К. : Алерта ; КНТ ; Центр учб. літ-ри, 2010. – 640 с.
30. Кримінальне право України : Курс тестових завдань : Навч. посіб. /
О.М. Джужа, В.В. Кузнецов, В.І. Осадчий, В.С. Плугатир, М.В. Сийплокі ; За заг. ред. д. ю. н., проф. В.В. Коваленка. – К. : КНТ ; Самміт-Книга, 2012. – 368 с.
31. Кримінальне право. (Загальна частина) : підручник / [А.М. Бабенко,
Ю.А. Вапева, В.К. Грищук та ін.] ; за заг. ред. О.М. Бандурки ; МВС України, Харків. націон. ун-т внутр. справ. – Х. : Вид-во ХНУВС, 2011. – 378 с.
32. Кримінальний кодекс України: постатейні матеріали та навчально-практичні завдання / І.П. Баглай, І.Г. Богатирьов, О.І. Богатирьова,
К.Т. Кравченко, О.М. Литвинов, А.В. Савченко, Ю.Л. Сенін, О.І. Соболь; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. І.Г. Богатирьова. – К. : Атіка, 2011. – 640 с.
33. Кузнецов В.В. Савченко А.В. Кримінальне право України: питання та задачі для підготовки до вступних, семестрових та державних екзаменів : навч. посіб. / За заг. ред. О.М. Джужи. – Вид. 2-ге доп. та перероб. – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 392 с.
34. Лень В.В. Осудність у кримінальному праві і законодавстві: [монографія] / В.В. Лень. – МВС України. Дніпропетровський держ. ун-т внутрішніх справ. – Дніпропетровськ : Ліра ЛТД, 2008. – 178 с.
35. Магарін М.С. Субʼєкт злочину за новим кримінальним законодавством України: Монографія / Д.В. Бараненко, М.С. Магарін // Під ред. д-ра юрид. наук, професора Є.Л. Стрельцова. – Одеса: Астропринт, 2001. –
104 с.
36. Микитчик О.В. Філософія злочину : Монографія / Микитчик О.В. – К. : Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 188 с.
37. Мостепанюк Л.О. Особливості заміни окремих видів покарань в процесі їх відбування / Л.О. Мостепанюк // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Випуск 53. – К. : Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2011. – С. 467-472.
38. Мостепанюк Л.О. Невідворотність кримінальної відповідальності /
Л.О. Мостепанюк // Актуальні проблеми кримінального права (памʼяті професора П.П. Михайленка): Тези доп. наук.-теорет. конф. (м. Київ,
24 вересня 2010 р.) [Текст] / ред. кол. В.В. Коваленко, О.М. Джужа,
Є.М. Бодюл та ін. – К. : Нац. академ. внутр. справ, 2010. – С. 43-44.
39. Музика А.А. Предмет злочину: теоретичні основи пізнання : монографія / А.А. Музика, Є.В. Лащук. – К. : Паливода А.В., 2011. – 192 с.
40. Музыка А.А. Причинная связь: уголовно-правовой очерк / Музыка А.А., Багиров С.Р. – Хмельницький : Изд-во Хмельницкого университета управления и права, 2009. – 112 с.
41. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації : навч. посібник / Навроцький В.О. – [2-ге вид., виправн. та доповн.]. – К. : Юрінком Інтер, 2009. – 512 с.
42. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України /
А.М. Бойко, Л.П. Брич, В.К. Грищук, О.О. Дудоров та ін. ; За ред.
М.І. Мельника, М.І. Хавронюка. – [7-е вид., переробл. та допов.] – К. : Юридична думка, 2010. – 1288 с.
43. Обмежена осудність: поняття, критерії та примусове лікування : монографія / В.А. Клименко, В.Б. Первомайський, Т.М. Приходько. – К. : Атіка, 2011. – 180 с.
44. Панов М.І. Вибрані наукові праці з проблем правознавства / Панов М.І. ; передм. В.П. Тихого. – К. : Ін Юре, 2010. – 812 с.
45. Панов М. Поняття злочину (коментар до Кримінального кодексу України) / М. Панов, В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. – № 1. – С. 88-95.
46. Питецкий В.В. Применение нормы о добровольном отказе от совершения преступления / В.В. Питецкий // Российская юстиция. – 2008. – № 10. – С.34-36.
47. Постанови Пленуму Верховного Суду України у кримінальних справах (2002-2010). – [Електронний ресурс]. – Режим доступу до постанов : http://www.scourt.gov.ua
48. Рецидивна злочинність в Україні : Монографія / Михайленко П.П., Кузнецов В.В., Михайленко В.П.; За заг. ред. докт. юрид. наук, проф. П.П. Михайленка. – К. : ВБ "Аванпост-прим", 2009. – 168 с.
49. Савченко А.В. Мотив і мотивація злочину : монографія / Савченко А.В. – К. : Атіка, 2002. – 144 с.
50. Строган А.Ю. Склад злочину як підстава кримінальної відповідальності : [навч. посіб.] / Строган А.Ю. – К. : Атіка, 2007. – 424 с.
51. Сураєва В. Кримінальна відповідальність за незакінчений злочин: чи є законним? / В. Сураєва // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 108-110.
52. Тадевосян Л.З. Неоконченные преступления : монография /
Л.З. Тадевосян. – М. : ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2008. – 207 с.
53. Теоретичні та прикладні проблеми кримінального права України : матеріали міжнар. наук.-практ. конф. (м. Луганськ, 20-21 травня 2011 р.) / редкол. Г.Є. Болдарь, А.О. Данилевський, О.О. Дудоров та ін.; МВС України, Луган. держ. ун-т внутр. справ ім. Е.О. Дідоренка. – Луганськ : РВВ ЛДУВС ім. Е.О. Дідоренка, 2011. – 600 с.
54. Теорія кваліфікації злочинів : [підручник] / В.В. Кузнецов, А.В. Савченко ; за заг. ред. д.ю.н., проф. В.І. Шакуна. – [3-є вид., перероб.]. – К. : КНТ. – 2011. – 320 с.
55. Тихий В. Добровільна відмова від злочину (коментар статті 17 КК України) / В. Тихий // Вісник Конституційного Суду України. – 2004. –
№ 5. – С. 117-120.
56. Филимонов В. Уголовно-правовое значение последствий общественно опасного деяния / В. Филимонов // Уголовное право. – 2009. – № 2. – С.70-75.
57. Шакун В.І. Злочинець і жертва у вітчизняному вимірі / В.І. Шакун // Кримінально-правова охорона життя та здоровʼя особи: Матер. наук.-практ. конф.[Харків] 22-23 квітня 2004 р. / Редкол. Сташис В.В. та ін. – К.-Х.: "Юрінком Інтер", 2004. – С. 167-170.
58. Шакун В.І. Смертна кара – недосліджена сторінка української історії /
В.І. Шакун // Актуальні питання кримінального права (памʼяті професора П.П. Михайленка) : тези доп. ІІ наук.-теорет. конф. (м. Київ, 16 листоп. 2011 р.) [Текст] / ред. кол. В.В. Коваленко, О.М. Джужа, Є.М. Бодюл та ін. – К. : Нац. акад. внутр. справ, 2011. – С. 22-25
59. Шевченко Є.В. Злочини з похідними наслідками / Шевченко Є.В. – Х. : СПД ФО Вапнярчук Н.М., 2005. – 216 с.

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття, предмет, завдання, принципи та система кримінального права. Поняття злочину і складу злочину

Лекція – 2 години

1. Поняття та задачі кримінального права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
2. Система кримінального права України. Принципи кримінального права України.
3. Поняття та ознаки злочину.
4. Класифікація злочинів. Значення класифікації злочинів.
5. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
6. Поняття складу злочину і його види.

Тема 2. Обʼєкт складу злочину. Обʼєктивна сторона складу злочину

Лекція – 2 години

1. Поняття і структура обʼєкта злочину. Види обʼєктів.
2. Предмет злочину. Його відмінність від обʼєкта злочину та від знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Поняття і ознаки обʼєктивної сторони складу злочину. Поняття дії та бездіяльності в кримінальному праві.
4. Суспільно небезпечні наслідки. Поняття і види наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.

Тема 3. Субʼєкт складу злочину. Субʼєктивна сторона складу злочину

Лекція – 2 години

1. Поняття і ознаки субʼєкта злочину. Спеціальний субʼєкт злочину.
2. Поняття і ознаки субʼєктивної сторони складу злочину. Вина як основна ознака субʼєктивної сторони складу злочину і її значення для кримінальної відповідальності і кваліфікація злочинів.
3. Умисна форма вини. Види умислу.
4. Необережність та її види.

Тема 4. Співучасть у злочині

Лекція – 2 години

1. Поняття співучасті у злочині. Обʼєктивні і субʼєктивні ознаки співучасті.
2. Види співучасників.
3. Форми співучасті. Поняття, ознаки, значення.
4. Спеціальні питання відповідальності співучасників.

Тема 5. Обставини, що виключають злочинність діяння

Лекція – 2 години

1. Поняття, ознаки та види обставин, що виключають злочинність діяння.
2. Необхідна оборона.
3. Крайня необхідність.
4. Фізичний та психічний примус.

Плани семінарських занять

Семінар – 2 години

1. Поняття та задачі кримінального права як галузі права, науки та навчальної дисципліни.
2. Система кримінального права України. Принципи кримінального права України.
3. Поняття та ознаки злочину.
4. Класифікація злочинів. Значення класифікації злочинів.
5. Відмінність злочинів від інших правопорушень.
6. Поняття складу злочину і його види.

Література

1-6, 10-13, 16-33, 36, 38-42, 44, 45, 47-49, 51, 52, 54, 55, 57, 58

Тема 2. Обʼєкт складу злочину. Обʼєктивна сторона складу злочину

Семінар – 2 години

1. Поняття і структура обʼєкта злочину. Види обʼєктів.
2. Предмет злочину. Його відмінність від обʼєкта злочину та від знарядь і засобів вчинення злочину.
3. Поняття і ознаки обʼєктивної сторони складу злочину. Поняття дії та бездіяльності в кримінальному праві.
4. Суспільно небезпечні наслідки. Поняття і види наслідків. Матеріальні і формальні склади злочинів.

Література

1-3, 5, 6, 10-13, 16-33, 36, 38-42, 44, 45, 47-49, 51, 52, 54, 55, 57, 58

Тема 3. Субʼєкт складу злочину. Субʼєктивна сторона складу злочину

Семінар – 2 години

1. Поняття і ознаки субʼєкта злочину. Спеціальний субʼєкт злочину.
2. Поняття і ознаки субʼєктивної сторони складу злочину. Вина як основна ознака субʼєктивної сторони складу злочину і її значення для кримінальної відповідальності і кваліфікація злочинів.
3. Умисна форма вини. Види умислу.
4. Необережність та її види.
5. Випадок (казус).

Література

1, 4, 7-10, 12, 17, 20-37, 40-43, 47, 48, 50, 54, 55, 57, 58

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Поняття, предмет, метод кримінального права України. Конституція України як концептуальне джерело кримінального права.
2. Конституційні положення щодо помилування. Положення про порядок здійснення помилування (затверджене Указом Президента України від
16 вересня 2010 року № 902/2010).
3. Конституційні положення щодо амністії. Закон України "Про внесення змін до Закону України "Про застосування амністії в Україні" та інших законодавчих актів України" від 2 червня 2011 р.
4. Функції кримінального права.
5. Поняття та принципи кримінального права.
6. Структура Кримінального кодексу України. Загальна й Особлива частини Кримінального кодексу, їх єдність і взаємозвʼязок.
7. Кримінально-правові норми. Види диспозицій та санкцій.
8. Тлумачення закону про кримінальну відповідальність: поняття та види.
9. Роль Верховного Суду України у тлумаченні законів про кримінальну відповідальність. Аналогія у кримінальному праві.
10. Чинність закону про кримінальну відповідальність у часі. Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997 року "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності".
11. Чинність закону про кримінальну відповідальність у просторі. Указ Президента України № 503/97 від 10 червня 1997 року "Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності".
12. Злочин: поняття, ознаки та їх зміст.
13. Малозначність в кримінальному праві.
14. Класифікація злочинів та її практичне значення.
15. Кримінальна відповідальність як вид юридичної відповідальності. Кримінальна відповідальність і кримінальне покарання. Виникнення і припинення кримінально-правових відносин.
16. Підстави кримінальної відповідальності.
17. Поняття, функції та значення складу злочину. Співвідношення понять злочину і складу злочину.
18. Види складів злочинів.
19. Елементи та ознаки складу злочину.
20. Кваліфікація злочину, її види. Формула кваліфікації.
21. Обʼєкт злочину: поняття, ознаки. Класифікація обʼєктів злочину.
22. Предмет злочину та його місце у структурі складу злочину. Відмінність предмета злочину від обʼєкта злочину, знарядь і засобів вчинення злочину.
23. Поняття потерпілого від злочину та його кримінально-правове значення.
24. Поняття, ознаки та значення обʼєктивної сторони складу злочину.
25. Факультативні ознаки обʼєктивної сторони складу злочину та їх кримінально-правове значення.
26. Поняття та ознаки дії у кримінальному праві.
27. Злочинна бездіяльність. Умови кримінальної відповідальності за злочинну бездіяльність.
28. Суспільно небезпечні наслідки як ознака обʼєктивної сторони.
29. Причинний звʼязок як ознака обʼєктивної сторони.
30. Поняття, ознаки субʼєкта складу злочину та його значення для кваліфікації.
31. Осудність як ознака субʼєкта злочину.
32. Спеціальний субʼєкт злочину та його види. Кваліфікація злочину із загальним та спеціальним субʼєктами.
33. Поняття, ознаки та значення субʼєктивної сторони складу злочину.
34. Поняття та види умислу. Різновиди умислу, які вироблені кримінально-правовою теорією та судовою практикою.
35. Необережність і її види. Відмінність випадку (казусу) від злочинної недбалості.
36. Подвійна, складна (змішана) форма вини та її значення для кваліфікації злочину.
37. Поняття та види помилок у кримінальному праві.
38. Попередня злочинна діяльність: поняття та види.
39. Добровільна відмова при незакінченому злочині.
40. Поняття співучасті та її ознаки.
41. Види співучасників. Кваліфікація злочину, вчиненого при розподілі ролей.
42. Форми співучасті. Вчинення злочину групою осіб, групою осіб за попередньою змовою, організованою групою, злочинною організацією.
43. Специфічні прояви співучасті.
44. Поняття та види причетності до злочину. Відмінність причетності до злочину від співучасті в злочині.
45. Одиничний злочин як структурний елемент множини злочинів. Види одиничних злочинів.
46. Множинність злочинів: поняття та види. Відмінність множинності злочинів від одиничних злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".
47. Сукупність злочинів. Правові наслідки сукупності злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".
48. Повторність злочинів. Відмінність повторності від рецидиву злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".
49. Поняття, ознаки та види та рецидиву злочинів. Правові наслідки рецидиву злочинів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від
4 червня 2010 р. № 7 "Про практику застосування судами кримінального законодавства про повторність, сукупність і рецидив злочинів та їх правові наслідки".
50. Поняття й види обставин, що виключають злочинність діяння.
51. Умови правомірності необхідної оборони. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 1 "Про судову практику в справах про необхідну оборону".
52. Умови правомірності затримання особи, що вчинила злочин.
53. Умови правомірності крайньої необхідності. Відмінність крайньої необхідності від необхідної оборони.
54. Звільнення від кримінальної відповідальності: поняття та види. Підстави та порядок звільнення особи від кримінальної відповідальності. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 р. № 12 "Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності".
55. Поняття та мета покарання. Система покарань та її кримінально-правове значення.
56. Принципи та загальні засади призначення покарання. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання".
57. Обставини, що помʼякшують та обтяжують покарання.
58. Судимість: поняття, кримінально-правові наслідки, порядок погашення та зняття. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 26 грудня 2003р. № 16 "Про практику застосування судами України законодавства про погашення і зняття судимості".
59. Примусові заходи медичного характеру та примусове лікування. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 3 червня 2004 р. № 17 "Про практику застосування судами примусових заходів медичного характеру та примусового лікування".
60. Примусові заходи виховного характеру: поняття та види, порядок застосування. Постанова Пленуму Верховного Суду України від
15 травня 2006 р. № 2 "Про практику розгляду судами справ про застосування примусових заходів виховного характеру".

АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНЕ ПРАВО

Адміністративно-деліктне право сьогодні представлено як окремий спеціальний курс. Його місце і роль на адміністративно-правовому просторі визначається тим, що відносини адміністративної відповідальності, разом з відносинами публічного управління, адміністративних послуг і адміністративного судочинства, утворюють предмет адміністративного права.

Як вид юридичної відповідальності відповідальність адміністративна має конституційне підґрунтя. Саме Конституція України встановила (п. 22 ст. 92), що виключно законами України визначаються діяння, які є адміністративними правопорушеннями, і відповідальність за них. Таким чином, по-перше, лише закон визначає поведінку, яка є протиправною, винною і утворює склад адміністративного правопорушення; по-друге, лише така поведінка — адміністративне правопорушення — є підставою адміністративної відповідальності; по-третє, зміст відповідальності визначається законом.

Вона є різновидом адміністративного примусу, одним із самостійних засобів підтримання правопорядку і регулювання відносин, які виникають при вчиненні окремо визначених законодавством правопорушень.

Адміністративно-деліктне право, як навчальна дисципліна, щільно пов`язана з положеннями таких юридичних наук як теорія держави і права, кримінологія, цивільне право, кримінальне право, кримінальний процес та ін.

Предметом курсу є однорідні суспільні відносини, що формуються у ході застосування адміністративної відповідальності фізичних та юридичних осіб.

Метою курсу є прищеплення майбутнім юристам комплексу знань, умінь та навичок щодо сутності адміністративного правопорушення і відокремлення його від інших порушень правових норм; поняття адміністративної відповідальності і відмежування її від інших видів юридичної відповідальності; ознак компонентів юридичного складу адміністративного правопорушення; системи і характеристики адміністративних стягнень та специфіки їх накладення; аналізу юридичних складів окремих видів адміністративних проступків.

Завдання курсу:

– ознайомлення із загальними засадами та джерелами адміністративно-деліктного права, конкретними нормами, що регулюють питання адміністративної відповідальності та видами адміністративних стягнень, заходами впливу, що застосовуються до неповнолітніх

– ознайомлення з особливостями адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів.

– формування у студентів навиків вірно та у відповідності до законодавства кваліфікувати діяння які віднесені до адміністративних проступків;

– розвиток уміння всебічно, повно і об’єктивно з’ясовувати обставини кожного вчинку, приймати по справам рішення у відповідності з законом, а також вміти застосовувати адміністративні стягнення до винних осіб з метою виховання їх у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття.

У результаті вивчення дисципліни «Адміністративно-деліктне право» студенти повинні:

знати:

– загальні засади та джерела адміністративно-деліктного права, конкретні норми, що регулюють питання адміністративної відповідальності;

– види адміністративних стягнень, заходи впливу, що застосовуються до неповнолітніх

– особливості адміністративної відповідальності спеціальних суб’єктів.

уміти:

– вірно та у відповідності до законодавства кваліфікувати діяння які віднесені до адміністративних проступків;

– всебічно, повно і об’єктивно з’ясовувати обставини кожного вчинку, приймати по справам рішення у відповідності з законом;

– застосовувати адміністративні стягнення до винних осіб з метою виховання їх у дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративна відповідальність як вид юридичної відповідальності — це специфічна форма реагування держави, в особі її компетентних органів, на вчинення адміністративних проступків, згідно з якою особи, що вчинили ці проступки, повинні відповісти перед уповноваженими державними органами за свої неправомірні дії і понести за це адміністративні стягнення в установлених законом формах і порядку.

Адміністративна деліктоздатність — це здатність особи нести адміністративну відповідальність за свої вчинки.

Адміністративне правопорушення (проступок) — це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Адміністративні стягнення - це матеріалізований вияв адміністративної відповідальності, негативний правовий наслідок неправомірної поведінки особи, яка вчинила адміністративний проступок і повинна відповісти за свій протиправний вчинок та понести за це відповідне покарання у вигляді певних несприятливих заходів морального, матеріального та фізичного впливу.

Мета адміністративного стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Юридичний склад адміністративного проступку - це передбачена нормами адміністративного права сукупність ознак, при наявності яких те чи інше протиправне діяння можна кваліфікувати як адміністративне правопорушення.

Об'єкт правопорушення - це суспільні відносини, що складаються в сфері державного управління, врегульовані переважно нормами адміністративного права, а також нормами інших галузей права, і які охороняються.

Об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення - це система передбачених адміністративно-правовою нормою ознак, що характеризують зовнішню сторону проступку.

Суб'єкт адміністративних правопорушень — це фізична осудна (деліктоздатна) особа 16-річного віку, що вчинила адміністративне правопорушення.

Спеціальний суб`єкт – деліктоздатна, осудна особа, яка крім загальних ознак наділена додатковими ознаками (такими, що вказують на особливості правового становища суб`єкта).

Суб'єктивна сторона правопорушення - це внутрішнє (психічне) ставлення суб'єкта правопорушення до скоєного ним діяння та його негативних наслідків.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№	Назва теми	Кількість годин
№	Назва теми	Лекції	Семіна-ри	Прак-тичні
1.	Поняття, властивості та принципи адміністративної відповідальності	4	2	2
2.	Адміністративне правопорушення та його юридичний склад.	4	2	2
3.	Адміністративні стягнення	4	2	2
Всього		12	6	6

Форма підсумкового контролю - залік

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Адміністративна відповідальність посадових осіб: Монографія / А.В. Матіос. – К., 2007. – 223 с.

2. Адміністративна відповідальність (адм.-дел.право): Навч. посібн. / В.К.Колпаков. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

3. Адміністративна відповідальність [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Коломоєць Т. О. та ін.] ; за заг. ред. д-ра юрид. наук, проф., засл. юриста України Т. О. Коломоєць ; ДВНЗ "Запоріз. нац. ун-т" МОН України. - К. : Істина, 2011. - 184 с.

4. Курс адміністративного права України: підручник / В.К.Колпаков, О.В.Кузьменко, І.Д.Пастух, В.Д.Сущенко [та ін..] / за ред Коваленка В.В.. – К..- Юрінком Інтер, 2013 р. – 808 с.

5. Адміністративне право України: підручник / Коломоєць Т.О. – К.: Істина, 2012.– 528 с.

6. Збірник задач з адміністративно-правових дисциплін. / Ред. колегія О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, О.К. Волох. – К., Х.: НАВС, Ніка Нова, 2012. – 178 с.

7. Науково-практичний коментар Кодексу України про адміністративні правопорушення. [текст] Станом на 2 квітня 2012 р./ Н. П. Бортник, К. І. Бєляков, С. В. Пєтков, О. І. Остапенко [і ін.] ; за заг. ред. С. В. Пєткова, С. М. Морозова. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 1248 с.

8. Адміністративне право України: Навч.посібник / Стеценко С.Г. – К., 2009. – 640 с.

9. Адміністративно-правова кваліфікація: поняття та види // Актуальні аспекти чинного законодавства / Іщенко Ю.В. – Івано-Франківськ, 2008. – С. 153-162.

10. Відповідальністьза адміністративні правопорушення: Збірник нормативно-правових актів. – К., 2009. – 416 с.

11. Відповідальність за порушення правил безпеки та організації дорожнього руху (санкції та штрафи). – К., 2009. – 48 с.

12. Законодавство про адміністративні проступки: доктринальні аспекти оновлення // Кримський юридичний вісник. – Випуск1(2). – Сімферополь, 2009. – С. 19-28.

13. Конституція України: Відомості Верховною Ради (ВВР), 1996 р.

14. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості ВР України. – Х.: ПП „ІГВІНІ”, 2006. – 272 с.

15. Колпаков В.К. Інститут адміністративного видворення: Законодавчі колізії. Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ. Науково-теоретичний журнал 1, 2004, с.14-24.

16. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник, 3-те видання, доповнене. – К., 2003. – с. 552.

17. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 24.06.88 „Про практику розгляду судами скарг на постанови у справах про адміністративні правопорушення”.

19. Черній В.В. Адміністративні стягнення. - К.: Київський національний університет внутрішніх справ, 2009. – 56 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття, властивості та принципи адміністративної відповідальності

Лекція – 2 години

1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права
2. Поняття, особливості та підстави адміністративної відповідальності
3. Принципи адміністративної відповідальності
4. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності

Тема 2. Адміністративне правопорушення та його юридичний склад.

Лекція – 2 години

1. Поняття та ознаки адміністративного правопорушення.
2. Склад адміністративного правопорушення (проступку):

3. Поняття та система адміністративних стягнень.

Тема 3. Адміністративні стягнення.

Лекція – 2 години

1. Поняття та види адміністративних стягнень
2. Характеристика адміністративних стягнень
3. Накладення адміністративних стягнень

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права

Семінари – 2 години

1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права
2. Поняття, особливості та підстави адміністративної відповідальності
3. Принципи адміністративної відповідальності
4. Відмежування адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності

Теми рефератів, доповідей

1. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних правопорушень.
2. Альтернативи адміністративної відповідальності

Література

[2, 5, 7, 9, 14, 16]

Тема 2. Адміністративне правопорушення та його юридичний склад. Види адміністративних стягнень.

Семінари – 2 години

Проблемні питання, що складають сутність теми

1.Поняття адміністративного правопорушення та його ознаки.

2.Склад адміністративного правопорушення (проступку).

3. Поняття та види адміністративних стягнень.

Теми рефератів, доповідей

1. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів і дисциплінарних правопорушень.

2. Спеціальні суб’єкти адміністративних правопорушень.

3. Забезпечення законності при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення.

Література

[1, 2, 5, 10, 11, 15]

Тема 1.3. Адміністративні стягнення.

Семінари – 2 години

Проблемні питання, що складають сутність теми

1. Поняття та види адміністративних стягнень
2. Характеристика адміністративних стягнень
3. Накладення адміністративних стягнень

Теми рефератів, доповідей

1. Адміністративна відповідальність іноземців та осіб без громадянства
2. Адміністративна відповідальність юридичних осіб.
3. Адміністративно-правові санкції.

Література

[2, 5, 7, 9, 14, 16, 19]

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Адміністративна відповідальність в предметі адміністративного права.
2. Адміністративний арешт.
3. Адміністративні стягнення, що накладаються судами
4. Альтернативи адміністративної відповідальності
5. Альтернативні склади проступків
6. Видворення за межі України
7. Види складів адміністративного проступку.
8. Виконання адміністративних стягнень.
9. Виправні роботи.
10. Відокремлення адміністративних правопорушень від дисциплінарних проступків.
11. Відокремлення адміністративних правопорушень від злочинів.
12. Відокремлення адміністративної відповідальності від інших видів юридичної відповідальності.
13. Відповідальність військовослужбовців та інших осіб, на яких поширюється дія дисциплінарних статутів.
14. Відповідальність іноземних громадян і осіб без громадянства.
15. Відповідальність неповнолітніх.
16. Відповідальність посадових осіб.
17. Вчинення проступку з необережності
18. Вчинення проступку умисно
19. Громадські роботи.
20. Загальні правила накладання стягнення за адміністративні правопорушення.
21. Законодавство України про адміністративні правопорушення.
22. Засоби вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака
23. Заходи впливу, що застосовується до неповнолітніх.
24. Конфіскація предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.
25. Мета адміністративного стягнення.
26. Місце вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака
27. Накладання адміністративних стягнень при вчиненні кількох адміністративних правопорушень.
28. Об’єкт адміністративного правопорушення;
29. Об’єкт посягання адміністративного проступку
30. Об’єктивна сторона адміністративного правопорушення;
31. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність (крайня необхідність, необхідна оборона, неосудність).
32. Обставини, що обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення.
33. Обставини, що пом’якшують відповідальність за адміністративне правопорушення.
34. Обчислення строків адміністративного стягнення.
35. Оплатне вилучення предмета, який став знаряддям вчинення або безпосереднім об’єктом адміністративного правопорушення.
36. Основні та додаткові адміністративні стягнення.
37. Підстави адміністративної відповідальності
38. Повноваження місцевих рад щодо прийняття рішень, за порушення яких передбачається адміністративна відповідальність
39. Позбавлення спеціального права, наданого даному громадянину.
40. Покладення обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду.
41. Поняття адміністративного проступку (правопорушення).
42. Поняття адміністративного стягнення.
43. Поняття адміністративної відповідальності.
44. Поняття складу адміністративного проступку.
45. Попередження.
46. Предмет адміністративного проступку
47. Принципи адміністративної відповідальності.
48. Продовжувані правопорушення
49. Система адміністративних стягнень.
50. Склад адміністративного проступку.
51. Спеціальні суб’єкти адміністративного проступку
52. Способи вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака
53. Строк, після закінчення якого особа вважається такою, що не була піддана адміністративному стягненню.
54. Строки накладення адміністративного стягнення.
55. Суб’єкта адміністративного правопорушення;
56. Суб’єктивна сторона адміністративного правопорушення.
57. Тривалі правопорушення
58. Формальний та матеріальний склад проступку
59. Час вчинення проступку як його кваліфікуюча ознака
60. Штраф

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

Екологічне право — це комплексна галузь права, якою регулюються суспільні відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки в інтересах теперішнього і прийдешніх поколінь.

Назва галузі походить від терміна «екологія» (грецьк. oicos — будинок, житло, місце мешкання, logos — наука) і буквально означає «наука про місце і умови життя людини».

“Екологічне право” є однією з найактуальніших в умовах сьогодення навчальних дисциплін, яка є важливою складовою правової освіти студентів вищих навчальних закладів.

Метою навчальної дисципліни є: опанування студентами необхідних теоретичних положень, засвоєння сутності та змісту еколого-правових відносин, навчитися розуміти зміст норм екологічного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати при вирішенні конкретних справ, розвиток у студентів еколого-правового світогляду та мислення. Студенти також мають оволодіти навичками самостійної роботи з нормативно-правовими актами та еколого-правовою літературою.

Під час вивчення курсу “Екологічне право” студенту належить опанувати відповідну сукупність знань, вмінь і навичок.

Студент повинен знати:

проблеми науки;

чинне екологічне законодавство;

основні принципи і завдання екологічного права;

законодавчі засади раціонального природокористування;

організаційно-правові заходи охорони об’єктів природи;

види юридичної відповідальності за порушення екологічного законодавства.

Студент повинен уміти:

правильно тлумачити та застосовувати еколого-правові норми;

використовувати знання для вирішення практичних завдань;

здійснювати юридичний аналіз обставин для кваліфікації екологічних відносин;

правильно застосовувати роз’яснення судових та інших органів у процесі застосування норм екологічного права;

аргументувати власну точку зору та прийняття рішення за конкретним завданням.

З найбільш важливих тем курсу проводяться семінарські заняття. Рівень знань студентів, їх підготовленість, активність на семінарах оцінюється викладачем.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

Охорона земель – це система правових, організаційних, економічних та інших заходів, спрямованих на раціональне використання земель, запобігання необґрунтованому вилученню земель сільськогосподарського і лісогосподарського призначення, захист від шкідливого антропогенного впливу, відтворення і підвищення родючості грунтів, підвищення продуктивності земель лісогосподарського призначення, забезпечення особливого режиму використання земель природоохоронного, оздоровчого, рекреаційного та історико-культурного призначення.

Моніторинг земель – це система спостереження за станом земель з метою своєчасного виявлення змін, їх оцінки, відвернення та ліквідації наслідків негативних процесів.

Державний земельний кадастр – це єдина державна система земельно-кадастрових робіт, яка встановлює процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Водокористування – це використання вод (водних об’єктів) для задоволення потреб населення, промисловості, сільського господарства, транспорту та інших галузей господарства, включаючи право на забір води, скидання стічних вод та інші види використання вод (водних об’єктів).

Моніторинг вод – це система спостережень, збирання, обробки, збереження та аналізу інформації про стан водних об’єктів, прогнозування його змін та розробки науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття відповідних рішень.

Ліс – це тип природних комплексів, у якому поєднується переважно деревна та чагарникова рослинність з відповідними грунтами, трав’яною рослинністю, тваринним світом, мікроорганізмами та іншими природними компонентами, що взаємопов’язані у своєму розвитку, впливають один на одного і на навколишнє природне середовище.

Земельна лісова ділянка – це земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства.

Надра – це частина земної кори, що розташована під поверхнею суші та дном водоймищ і простягається до глибин, доступних для геологічного вивчення та освоєння.

Родовища корисних копалин – це нагромадження мінеральних речовин в надрах, на поверхні землі, в джерелах вод та газів, на дні водоймищ, які за кількістю, якістю та умовами залягання є придатними для промислового використання.

Мисливство – це вид спеціального використання тваринного світу, яке здійснюється шляхом добування диких звірів та птахів, що перебувають у стані природної волі або утримуються в напіввільних умовах у межах мисливських угідь і які можуть бути об’єктами полювання.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
№ з/п	Назва теми	Лекції	Семінари	Практичні заняття
1.	Поняття, предмет, система та джерела екологічного права України.	2	-	-
2.	Правова охорона земель в Україні.	2	2	2
3.	Правова охорона вод в Україні	-	1	-
4.	Правова охорона лісів в Україні	2	1	-
5.	Правова охорона тваринного світу в Україні	-	2	-
6.	Правова охорона атмосферного повітря в Україні	-	2	-
7.	Правова охорона надр в Україні	-	2	-
8.	Правова охорона природно-заповідного фонду в Україні	-	-
ВСЬОГО:		6	10	2

Форма підсумкового контролю – залік

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Право власності на землю – це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – Ст.141. // www.rada.gov.ua.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-41. – Ст. 356.
3. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
4. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // ВВР України. – 2002. - № 3. – Ст.27.
5. Кодекс України про надра від 27.07.1994 р. // ВВР України.- 94 р. - №36, стаття 340.
6. Лісовий кодекс України від 21.01.1994 р. // ВВР України. – 94 р. - №17, стор. 443, стаття 99.
7. Водний кодекс України від 06.06.1995 р., № 213/95-ВР // ВВР України. – 1995 р. - №24. – Ст. 189.
8. Кримінальний кодекс України від 5 травня 2001 р. // Відомості ВР України, 2001 р. - № 25, стаття 131.
9. Кодекс України про адміністративні правопорушення України від 7 грудня 1984 р. // Відомості ВР УРСР, 1984 р.- № 51, стаття 1122, Глава 7 – адміністративні правопорушення у сфері охорони природи, використання природних ресурсів, охорони культурної спадщини.
10. Про охорону навколишнього природного середовища. Закон України від 25 червня 1991 р. // ВВР України. – 1991 р.-№41. – Ст.546.
11. Про оренду землі. Закон України від 6.10.1998, № 161-XIV // ВВР України. – 1998 р. - №46, стаття 280.
12. Про оцінку земель. Закон України від 11.12.2003, № 1378-IУ // ВВР України. – 2004 р. - № 15, стаття 229.
13. Про охорону земель. Закон України від 19.06.2003, № 962-IV // ВВР України. – 2003 р. - № 39, стаття 349.
14. Про плату за землю. Закон України від 3.07.1992 (втрата чинності від 01.01.2011 р.).
15. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Закон України від 05.06.2003. № 899–IV // ВВР України. – 2003 р. - № 38, стаття 314.
16. Про фермерське господарство. Закон України від 19.06.2003, № 973–IV // ВВР України. – 2003 р. - № 45, стаття 363.
17. Про особисте селянське господарство. Закон України від 15.05.2003, № 742-IV // ВВР України. – 2003 р. - № 29, стаття 232.
18. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку. Закон України від 29.11.2001, № 2866- III // ВВР України. – 2002 р. - № 10, стаття 78.
19. Про іпотеку. Закон України від 05.06.2003, № 898-IV . // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
20. Про землеустрій. Закон України від 22.05.2003, № 898-IV // ВВР України. – 2003 р. - № 36, стаття 282.
21. Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв). Закон України від 05.06.2003 р., № 899-IV // ВВР України. – 2003 р. - № 38, стаття 314.
22. Про затвердження Порядку зміни цільового призначення земель, які перебувають у власності громадян або юридичних осіб. Постанова Кабінету Міністрів від 11.04.2002 р., № 502 // Офіційний вісник України. – 2002 р. - №15, стор. 87, стаття 818.
23. Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою. Постанова Кабінету Міністрів України від 02.04.2002 р., № 449 // Офіційний вісник України. – 2002 р., № 14, стор. 221, стаття 753.
24. Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам. Постанова Кабінету Міністрів України від 19.04.1993 р., № 284.
25. Про розміри та порядок визначення втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, які підлягають відшкодуванню. Постанова Кабінету Міністрів України від 17.11.1997 р., № 1279 // Офіційний вісник України. – 1997 р. - № 47, стор. 40.
26. Про утворення Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель від 21.06.2010 р. № 477 (втрата чинності від 27.11.2010 р.).
27. Про затвердження Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі (станом на 02.07.2003). Наказ Держкомзем України № 43 від 04.05.1999 р. № 43 // Офіційний вісник України. – 1999 р. - № 23, стор. 357.
28. Про затвердження Інструкції про загальні вимоги до оформлення технічного паспорта земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги. Наказ Держкомзем України № 114 від 10.07.2002 р. // Офіційний вісник України. – 2002 р. - № 32, стор. 118, стаття 1523.
29. Про затвердження форми Типового договору оренди земельної частки (паю). Наказ Держкомзем України № 5 від 17.01.2000 р. // Офіційний вісник України. – 2000 р. - № 8, стор. 144, стаття 331.
30. Про затвердження Типового договору оренди землі. Постанова Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р., № 220 // Офіційний вісник України. – 2004 р., № 9, стор. 30, стаття 527.
31. Порядок державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 22.06.2011 р. № 703 // Офіційний вісник України.- 2011 р., № 51, стор. 80, стаття 2035, код акту 57422.
32. Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Закон України від 01.07.2004 р. № 1952 // Відомості Верховної Ради України. – 2004 р., № 51, стаття 553 (із змінами від 11.02.2010 р.).
33. Про невідкладні заходи щодо реформування аграрного сектору економіки. Указ Президента України від 03.12.1999 р., № 1529 // Офіційний вісник України. – 1999 р. - № 49, стор. 11.
34. Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв). Указ Президента України від 19.08.08 р. № 725 // Офіційний вісник України. – 2008 р. - № 32, стор. 20, стаття 993.
35. Про порядок консервації земель. Наказ Держкомзему України № 175 від 17.10.2002р. // Офіційний вісник України. – 2003 р. - № 8, стор. 323.
36. Про затвердження Положення про моніторинг земель. Постанова КМ України від 20.08.1993 р., № 661.
37. Про затвердження Положення про технічний паспорт земельної ділянки, яка виставляється на земельні торги. Постанова КМ України від 16.05.2002 р., № 648 (втрата чинності від 17.11.2012 р.).
38. Земельний кодекс України з постатейними матеріалами: Збірник нормативно-правових актів та матеріалів судової практики: За станом нормативно-правових актів та актів органів судової влади на 1 лютого 2006 року / Упорядник А.М. Мірошниченко. Науковий редактор В.В. Носік. – К.: Фізична особа – суб’єкт видавничої справи Романчук Р.С., 2006. – 720 с.
39. Про затвердження Положення про порядок надання гірничих відводів , затв. Постановою КМ України від 27 січня 1995 р № 59.
40. Про затвердження Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами. Постанова КМ України від 30 травня 2011 р. № 615 // Офіційний вісник України. – 2011 р. - № 45, стор. 49, стаття 1832.
41. Про затвердження Положення про порядок забудови площ залягання корисних копалин загальнодержавного значення. Постанова КМ України від 17.01.95 р. № 33.
42. Положення про порядок проведення державної експертизи та оцінки запасів корисних копалин, затв. Постановою КМ України від 22 грудня 1994 р. №865, редакція від 26.03.2008 р.
43. Порядок передачі розвіданих родовищ корисних копалин для промислового освоєння, затв. Постановою КМ України від 14 лютого 1995 р. № 114, редакція від 06.09.2011 р.
44. Про Положення про Державну службу геології та надр України. Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 391// Офіційний вісник України. – 2011 р. - № 29, стор. 75, стаття 1228.
45. Про затвердження Методики визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного користування надрами. Наказ Міністерства екології та природних ресурсів України України від 29.08.2011 р. № 303 // Офіційний вісник України. – 2011 р. - № 73, стор. 160, стаття 2766.
46. Гірничий закон України від 6 жовтня 1999 р. // ВВР України.- 99 р. - №50, стаття 433.
47. Порядок державного обліку родовищ, запасів і проявів корисних копалин, затв. Постановою КМ України від 31 січня 1995 р. № 75, редакція від 06.09.2011 р.
48. Про затвердження Переліків корисних копалин загальнодержавного та місцевого значення. Постанова КМ України від 12 грудня 1994 р. № 827, редакція від 22.07.2011 р.
49. Положення про стадії геологорозвідувальних робіт на тверді корисні копалини, затверджено наказом Геолкому України від 15.02.2000 р. № 19.
50. Про охорону атмосферного повітря. Закон України від 16.10.92 р. № 2707-XII // ВВР України. – 92 р. - № 50, стаття 678 (в редакції Закону України від 14.07.2011 р).
51. Про затвердження Інструкції про порядок та критерії взяття на державний облік об’єктів, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров’я людей і стан атмосферного повітря, видів та обсягів забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря, затв. Наказом Мінприроди від 10.05.2002 р. № 177 // ОВ України, 2002 р., № 22, стор. 52, ст. 1074.
52. Порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря, затв. Постановою КМ України від 13 березня 2002 р. № 299.
53. Методика розрахунку розмірів відшкодування збитків, завданих державі внаслідок наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди від 10.12.2008 року, № 639 //ОВ України, 2009 р., № 5, стор. 120, ст. 151.
54. Порядок обмеження, тимчасової заборони (зупинення) чи припинення діяльності підприємств, установ, організацій і об’єктів у разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища, затверджений Постановою ВР України від 29 жовтня 1992 року № 2751-XII // ВВР України, 92 р., № 46, ст. 637.
55. Про затвердження Порядку погодження і видачі дозволів на провадження діяльності, пов’язаної зі штучними змінами стану атмосфери та атмосферних явищ у господарських цілях: Постанова КМ від 13 березня 2002 року № 301 // ОВ України. – 2002. - № 12. – Ст. 573.
56. Про затвердження Порядку видачі дозволів на експлуатацію устаткування з визначеними рівнями впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря, проведення оплати цих робіт та обліку підприємств, установ, організацій і громадян – суб’єктів підприємницької діяльності, які отримали такі дозволи: Постанова КМ України від 29.03.2002 р., № 432 // ОВ України. – 2002. - № 14. – Ст. 742.
57. Про затвердження Положення про порядок видачі дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарних джерел № 364 (втрата чинності від 13.03.02 р.).
58. Про порядок розроблення та затвердження нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря. Постанова КМ України від 13.03.2002 р., № 299 // Офіційний вісник України. – 2002 р. - № 12, стор. 55, стаття 571.
59. Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел: Постанова КМ України від 28.12.2002 р., № 1780 // ОВ України. – 2002 р.- № 1. – Ст. 9.
60. Про затвердження Порядку розроблення та затвердження нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел: Постанова КМ України від 27.12.2006 р. № 309 // ОВ України. – 2006 р. - № 31. – Ст. 2259.
61. Про затвердження Порядку розроблення і затвердження нормативів граничнодопустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря: Постанова КМ України від 13.03.2002 року № 300 // Офіційний вісник України. – 2002 р. - № 12, стор. 57, стаття 572.
62. Про екологічну мережу України. Закон України від 24 червня 2004 р. // ВВР України. – 2004 р. -№ 45, стор.1841, стаття 502.
63. Про виключну (морську) економічну зону України Закон України від 16 травня 1995 р. № 162 // ВВР України. – 95 р. - № 21, стаття 152.
64. Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні. Постанова ВР України від 22.09.1994 р. № 177/94 // ВВР України. – 94 р. - № 48, стаття 403.
65. Про заходи щодо подальшого розвитку природно-заповідної справи в Україні. Указ Президента України від 23.95.2005 р. № 838.
66. Про невідкладні заходи щодо забезпечення додержання законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. Указ Президента України від 11.11.2004 р., № 1396 // Урядовий кур’єр. – 2004 р. - № 219.
67. Про природно-заповідний фонд України. Закон України від 16.06.1992 р. № 2456 // ВВР України. – 92 р. - № 34, стаття 502.
68. Про такси для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд України. Постанова КМ України від 19 квітня 1993 р., № 287.
69. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. Постанова КМ України від 21 квітня 1998 р. № 521 // Офіційний вісник України. – 98 р.- № 16, стор. 55, стаття 600.
70. Про службу державної охорони природно-заповідного фонду України. Постанова КМ України від 14.07.2000 р. № 1127 // Офіційний вісник України. – 2000 р. - № 29, стор. 163, стаття 1221.
71. Про затвердження Правил видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення. Наказ МОН № 115 від 26.05.99 р. // ОВ України, 1999 р., № 37, стор. 110.
72. Про мисливське господарство та полювання. Закон України від 22.02. 2000 р. // ОВ України. – 2000 р. - № 12. – Ст. 442.
73. Про тваринний світ. Закон України від 13 грудня 2001 р. // ОВ України. – 2002 р. - № 2. – Ст. 47.
74. Про затвердження Правил видачі дозволів на спеціальне використання диких тварин та інших об’єктів тваринного світу, віднесених до природних ресурсів загальнодержавного значення: Наказ № 115 від 26.05.99 р. // ОВ України, 1999 р., № 37, стор. 110.
75. Про затвердження Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони живих ресурсів від 12.07. 04 р. № 248/273 // ОВ України, 2004 р., № 46, стор. 114, ст.. 3075.
76. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування збитків, завданих унаслідок порушення законодавства в галузі мисливського господарства та полювання (крім видів, занесених до Червоної книги України). Наказ Мінприроди та Державного комітету лісового господарства від 18.07. 2007 р. № 332/262 // Офіційний вісник України. – 2007 р. - № 58, стор. 83, стаття 2319.
77. Про розміри компенсації за добування (збирання) та шкоду, заподіяну видам тварин і рослин, занесеним до Червоної книги України. Постанова КМ України від 1 червня 1993 р. № 399 (втрата чинності від 16.11.12 р.).
78. Про розмір компенсації за незаконне добування, знищення або пошкодження видів тваринного і рослинного світу, занесених до Червоної книги України, а також за знищення чи погіршення середовища їх перебування (зростання). Постанова КМ України від 07.11.12 р. № 1030 // Офіційний вісник України. – 2012 р. - № 85, стор. 190, стаття 3466.
79. Про затвердження такс для обчислення розміру відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконного добування (збирання) або знищення цінних видів водних біоресурсів. Постанова КМ України від 21 листопада 2011 р. № 1209 // ОВ України, 2011 р., № 92, стор. 35, ст. 3342.
80. Про затвердження Тимчасового порядку ведення рибного господарства і здійснення рибальства. Постанова КМ України від 28 вересня 1996 р. № 1192.
81. Тимчасовий порядок справляння плати за спеціальне використання диких тварин, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 25 січня 1996 р. №123 // Урядовий кур’єр від 15.02. 96 р.
82. Про затвердження Положення про правила проведення полювань, поводження із зброєю та порядок видачі ліцензій на добування мисливських тварин. Наказ Міністерства Аграрної політики та продовольства України від 17 10.2011 р. № 549 // ОВ України, 2011 р., № 82, стор. 22, ст.. 3008.
83. Про затвердження Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушень правил рибальства та охорони водних живих ресурсів. Наказ Мінприроди від 12.07.2004 р. № 248/273 // ОВ України, 2004 р., № 46, стор. 114, ст.. 3075.
84. Про затвердження Методики розрахунку збитків, заподіяних рибному господарству внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища. Наказ Мінприроди від 18.05.95 р. № 36.
85. Про рибне господарство, промислове рибальство та охорону водних біоресурсів. Закон України від 8 липня 2011 р. № 3677 – VI // Офіційний вісник України. – 2011 р. - № 59, стор. 120, стаття 2351.
86. Про Червону книгу України. Закон України від 07.02.2002 р. № 3055-III // Офіційний вісник України. – 2002 р. - № 10, стор. 135, стаття 462.
87. Про затвердження правил рубок головного користування. Наказ Держкомлісгоспу України від 23.12.09 р. № 364 // ОВ України, 2010 р., № 6, стор. 157, ст.276.
88. Про затвердження правил рубок головного користування в гірських лісах Карпат, Постанова КМ України від 22 жовтня 2008 р. № 929.
89. Про затвердження правил заготівлі живиці в лісах України. Постанова КМ України від 8 лютого 1996 р. № 185.
90. Про затвердження Порядку заготівлі другорядних лісових матеріалів і здійснення побічних лісових користувань в лісах України. Постанова КМ України від 23 квітня 1996 р. № 449.
91. Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу. Постанова КМ України від 23 липня 2008 р. № 665 // Офіційний вісник України. – 2008 р. - № 56, стор. 30, стаття 1868.
92. Про врегулювання питань щодо спеціального використання лісових ресурсів. Постанова КМ України від 23 травня 2007р. № 761 ( затверджено Порядок спеціального використання лісових ресурсів та Порядок видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів) // ОВ України, 2007 р., № 39, стор.31, ст. 1550.
93. Про затвердження Порядку формування тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення: Постанова Національної комісії регулювання електроенергетики від 17.02.11 р. № 243 // Офіційний вісник України, 2011 р.. № 22, стор. 173, стаття 941.
94. Про питну воду та питне водопостачання: Закон України від 10 січня 2002 р., № 2918 –III // ВВР України, 2002 р., № 16, стаття 112.
95. Про затвердження Порядку видачі дозволів на проведення робіт на землях водного фонду: Постанова КМ України від 12.07.2005 р., № 557 // ОВ України, 2005 р.- №28, стор. 42, стаття 1631.
96. Про правовий режим зон санітарної охорони водних об’єктів: Постанова КМ України від 18.12.98 р. № 2024 // ОВ України, 1998. - № 51, стор. 31.
97. Про основні напрямки державної політики України в галузі охорони довкілля, використання природних ресурсів та забезпечення екологічної безпеки: Постанова ВР України від 5 березня 1998 р. № 188 // ВВР України, 1998 р.- № 38, стаття 248.
98. Порядок установлення берегових смуг водних шляхів та користування ними, затв. Постановою КМ України від 14.04.97 р. № 347 // ОВ України, 1997 р.- № 16, стор.80.
99. Про затвердження правил охорони поверхневих вод від забруднення зворотними водами: Постанова КМ України від 25.03.1999 р., № 465 // ОВ України. – 1999 р.- № 13, стор. 34.
100. Про затвердження порядку відшкодування збитків, завданих водокористувачам припиненням права або зміною умов спеціального водокористування: Постанова КМ України від 14 серпня 1996 р. № 966 // Урядовий кур’єр від 12.09.96 р.
101. Про затвердження змін до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів:Наказ Мінприроди від 30.06.11 р. № 220 // ОВ України, 2011 р., № 58, стор. 18, стаття 2331.
102. Андрейцев В.І. Екологічне право України , К. 2010 р.
103. Гетьман А.П. Екологічне право. – Х.: “Право”. – 2013.- 432 с.
104. Екологічне право України: Підручник для студентів юрид. вищ. навч. закладів / В.К. Попов, А.П. Гетьман, С.В. Разметаєв та ін.; За ред. В.К. Попова, А.П. Гетьмана. – Харків: Право, 2007. – 485 с.
105. Екологічне право України. Академічний курс: Підручник / Г.І. Балюк, М.В. Краснова, Ю.С. Шемшученко та інші; За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: “Юридична думка”, 2008. – 720 с.
106. Великий енциклопедичний юридичний словник. 2-ге видання, перероблене і доповнене/ За ред. Ю.С. Шемшученка. – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2012. – 1020 с.
107. Кобецька Н.Р. Екологічне право України. Навчальний посібник. – К., 2008 р.
108. Корнєєв Ю.В. Земельне право. 2-ге вид. перероб. та доп. Навч. Посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2011. - 248 с.
109. Костицький В.В. Еколгічне право України: Підручник- Дрогобич:Коло, 2013.
110. Право довкілля (екологічне право): навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / П.Д. Пилипенко, В.І. Федорович, М.Я. Ващишин (та ін.) ; за ред. П.Д. Пилипенка. – К.: Ін Юре, 2010. – 401 с.
111. Екологічне право. Навчально-методичний посібник для студентів денної форми навчання / уклад. : А.П. Гетьман, С.В. Размєтаєв, Г.В. Анісімова та ін.. – Х.: Нац.ун-т “Юрид. акад. України імені Ярослава Мудрого”, 2012. – 96 с.
112. Молодиченко Валентин Вікторович. Екологічне право України [Текст] : навч. посіб. / В. В. Молодиченко, В. Д. Гапотій, Н. В. Тарусова. - Вид. 2-ге , допов. та переробл. - Мелітополь : Вид. буд. ММД, 2013. - 290, [1] с.
113. Тетарчук І.В. Екологічне право України. Для підготовки до іспитів. – 2013.- 230 с.
114. Цигульова О. Сучасний стан політики поводження з електричними відходами в Україні та Європейському Союзі: кроки до зближення: Посібник. Екологічна громадська організація “Мама-86”.- 2013. – 172 с.
115. Шуміло О.М. Екологічне право України. Особлива частина. – Вид-во “ЦУЛ”. – 2013. – 432 с.
116. Шуміло О.М. Екологічне право України. Особлива частина. – К.:Центр учбової літератури, 2013. – 432 с.
117. Антонюк У.В. Міжнародно-правові аспекти забезпечення екологічної безпеки у сфері залізничного транспорту // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2012. – Випуск 56.- С. 382-385.
118. Балюк, Г.І. Досвід правового регулювання відносин щодо охорони навколишнього середовища та забезпечення екологічних прав громадян на рівні Європейського Союзу та його значення для адаптації законодавства України / Г.І. Балюк. // Міністерство юстиції України Бюлетень Міністерства юстиції України. - Київ, 2007. № 5. - С. 77-98.
119. Басай Р.М. Правове регулювання техногенно забруднених земель в Україні // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2012. – Випуск 56.- С. 393-398.
120. Бахуринська М.М. Правові засади концесії земельної ділянки за законодавством України. Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06. / Балюк Галина Іванівна.– К., 2008. – 20 с.
121. Бейкун А.Л. Науково-методологічні аспекти вдосконалення управлінсько-правових інструментів охорони природних ресурсів та реалізації права природокористування в аграрному секторі // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 51. – С. 505-510.
122. Бондарчук Н.В. Поняття і характеристика земель авіаційного транспорту та їх правового режиму // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2009. - №46. – С. 431-436.
123. Бондарчук Н.В. Право власності на землі авіаційного транспорту України та користування ними // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 49. – С. 454-459.
124. Бредіхіна В. Л. Конституційні засади права громадян на безпечне навколишнє середовище: монографія / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х. : Видавець ФО-П Вапнярчук Н.М., 2008. — 168с.
125. Бринчук М.М. Человек как объект экологических отношений // Экологическое право. – 2005. – № 3. – С. 2 – 5.
126. Бусуйок Д.В. Функції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 52. – С.395-400.
127. Вівчаренко О.А. Окремі аспекти контролю за використання та охороною земель в Україні // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 51. – С. 474-481.
128. Волошенюк О. Підстави припинення прав на землю та вилучення земельної ділянки // Юридичний журнал. – 2008. - № 2. – С. 29-32.
129. Вівчаренко О. Юридична відповідальність за порушення гарантій права власності на землю в Україні // Право України. – К., 2008.- № 8. – С. 81-87.
130. Годованюк А.Й. Правовий режим земель природно-заповідного фонду: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.06) / Київський нац. Ун-т ім.. Т. Шевченка. – К., 2008. -19 с.
131. Грабовець Н. Формування та розвиток державного земельного кадастру в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 3. – С. 102-106.
132. Губань Р. Правове регулювання землеустрою та ведення державного земельного кадастру // Юридичний журнал. -2008. - № 2. – С. 23-29.
133. Гринько С. Правові аспекти відмежування реєстрації прав на земельні ділянки та реєстрації прав власності на нерухоме майно в Україні // Право України. – Київ, 2009. - № 3. – С. 132-136.
134. Грицан О.А. Окремі проблеми здійснення державного контролю за використанням і охороною надр та шляхи їх розв’язання // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 52. – С. 411-416.
135. Данилко Н.І. Засади правового регулювання викупу земельних ділянок для суспільних потреб органами місцевого самоврядування // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2012. – Випуск 56.- С. 399-404.
136. Дрозд О.Ю. Адміністративна відповідальність за самовільне зайняття земельної ділянки: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.07) / Акад. управл. МВС. – К., 2010. – 20 с.
137. Джуган В.О. Окремі питання правового регулювання раціонального природокористування в Україні // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 49. – С.448-453.
138. Заєць О.І., Позняк Е.В., Шомпол О.А. Правові проблеми формування системи органів управління в галузі екології // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 12. – С. 34 – 44; 2008. – № 2. – С. 45 – 55; 2008. – № 3. – С. 64 – 71.
139. Захарченко П.П. Розвиток права власності на землю в Україні (середина XIX-перша чверть XX ст.): Монографія / КНУВС. – К.: Атіка, 2008. – 295 с.
140. Захарченко П.П. Право власності на землю в Україні: інституалізація, правове забезпечення, особливості реалізації (середина XIX- перша чверть XX ст.): Автореф. дис. … докт. юрид. наук (12.00.01) / КНУВС. – К., 2009. – 36 с.
141. Лісовий М. Організація та забезпечення прокурорського нагляду за додержанням законів у сфері охорони навколишнього середовища // Вісник прокуратури. – К., 2009. - № 6. – С. 22-25.
142. Кишко-Єрлі О.Б. Територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи як складова частина екомережі України // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 52. – С. 407-410.
143. Кіндюк Б.В. Принципи українського лісового права // Держава і прао ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 53. – С. 487-493.
144. Краснова М.В. Компенсація шкоди за екологічним законодавством України (теоретико-правові аспекти): монографія / М.В. Краснова. – К.: Видавничо-поліграфічний центр „Київський університет”, 2008. – 439 с.
145. Крамаренко О.В. Поняття земель для будівництва багатоквартирних житлових будинків у містах // Державап і право. – 2009. - № 46. – С. 436-443.
146. Ковтун О.М. Правові аспекти охорони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України. – Автореферат дис. … канд. юрид. наук: 12.00.06. – К., 2008. – 16 с.
147. Конишева О. Державний земельний кадастр – основна передумова охорони земель // Юридична Україна. – 2008. - № 11. – С. 84-87.
148. Кулинич О.П. Право приватної власності на земельну ділянку як об’єкт цивільно-правового захисту // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 53. – С. 401-406.
149. Куцевич М.П. Кримінальна відповідальність за екоцид: міжнародний та національний аспекти // Автореф. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.08 „Кримінальне право, кримінологія, кримінально-виконавче право” / М.П. Куцевич.– К., 2007. – 20 с.
150. Марфіна Н.В. Актуальні питання організації державного управління лісовим господарством в Україні // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 53. – С.468-474.
151. Мендик Л.В. Принципи юридичної відповідальності за порушення вимог лісового законодавства України: поняття і види // Держава і право. – 2009. – Випуск 46. – С.426-431.
152. Мироненко В.П. Земельна ділянка як предмет цивільно-правового договору /Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України: матеріали Всеукр. Наук.-теорет. конф. (Київ, 22 вересня 2011 р.). – К.: Нац.акад.внутр.справ, 2011. – C. 71-73.
153. Мішина О.Б. Юридичні гарантії реалізації екологічних прав людини // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 49. – С. 470-474.
154. Морозова М.В. Конституционно-правовые гарантии права человека и гражданина на благоприятную окружающую среду в современной России / Автореф. дис. на соискание ученной степени. канд. юрид. наук: спец. 12.00.02 „Конституционное право, муниципальное право” / М.В. Морозова. – Саратов, 2007. – 23 с.
155. Нечипоренко О.І. До питання про визнання неукладеним виконаного договору /Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України: матеріали Всеукр. Наук.-теорет. конф. (Київ, 22 вересня 2011 р.). – К.: Нац.акад.внутр.справ, 2011. – C. 114-116.
156. Настечко К.О. Оформлення прав на земельні ділянки: правові та організаційні питання: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.06) / НАН України. Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького. – К., 2010. – 20 с.
157. Мілімко Л. Особливості адміністративної відповідальності за правопорушення у сфері земельних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 1. – С. 35-39.
158. Матвійчук В.К., Присяжний В.М. Забруднення, засмічення та виснаження водних об’єктів: відповідальність, досудове і судове слідство та запобігання: Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 272 с.
159. Медведєва Н.П. Правові засади гірничої концесії: Дис. кандидата юрид. наук: 12.00.06 / Медведєва Наталія Петрівна. – К., 2008. – 197 с.
160. Оверковська Т.К. Правові засади охорони земель від забруднення та псування в Україні: Автореф. дис. … канд.. юрид. наук (12.00.06) / Київський нац. Ун-т ім. Т Шевченка. – К., 2008. – 20 с.
161. Ольшанецька О.Б. Посвідчення договорів оренди // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 49. – С. 347-355.
162. Позняк Е.В. Оцінка впливу на довкілля і участь громадськості в ній у формі громадської екологічної експертизи: міжнародно-правові та національно-правові аспекти // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. Юридичні науки. – 2007. – Вип. 76. – С. 126 – 129.
163. Позняк Е.В. Правові проблеми обмеження, тимчасової заборони (зупинення) та припинення екологічно небезпечної діяльності в Україні // Екологічне законодавство України: стан та перспективи розвитку: Матеріали міжнар. наук.-практ. конф.; м. Харків, 13 – 14 груд., 2007 р. / Редкол.: Ю.П. Битяк, М.В. Шульга, І.В. Яковюк. – Х.: Право, 2008. – С. 136 – 141.
164. Позняк Е.В. Проблеми правового забезпечення екологічної безпеки у сфері військової діяльності. // Тези доповідей ІІІ Міжнародної науково-практичної конференції „Військова освіта та наука: сьогодення та майбутнє”. – К.: ВІКНУ, 2007. – С. 385 – 388.
165. Позняк Е.В. Проблеми правового забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища в межах об’єктів і територій природно-заповідного фонду України // Актуальні проблеми держави та системи права України в умовах світової глобалізації: Збірник наукових праць // Матеріали Міжвузівської науково-практичної конференції молодих вчених / Ред. кол.: В.І. Курило, В.О. Шамрай та ін. – К.: Видавничий центр НАУ. – 2007. – С. 284 – 286.
166. Ріпенко А.І. Правове регулювання зонування земель (територій) в сучасних умовах // Держава і право ім. В.М. Корецького.- 2009. – Випуск 47. – С. 480-486.
167. Сенчук В.В. Правове забезпечення реєстрації нерухомого майна та прав на нього в Україні: історико-правовий аналіз: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.01) / Ін-т законодавства ВР України. – К., 2009. – 20 с.
168. Смовж К.О. Гірниче підприємство як суб’єкт гірничо- правових відносин // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 51. – С. 493-498.
169. Старостенко Д.М. Правове регулювання межування земель в Україні: Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.06) / Київський нац. ун-т ім. Т. Шевченка. – К., 2009. – 18 с.
170. Самбор М.А. Специфіка набуття фізичними особами – громадянами України права власності на земельні ділянки шляхом їх безоплатної приватизації // Адвокат. – Київ, 2010. – № 1. – С. 20-25.
171. Світличний О. Правові аспекти застосування терміна “самовільне заняття земельної ділянки” // Підприємництво, господарство і право. – 2010. – № 1.- С. 100-104.
172. Стоцька, Лариса Анатоліївна. Організаційно-правові основи взаємодії правоохоронних органів і державної екологічної інспекції у сфері протидії правопорушенням у галузі екології [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Стоцька Лариса Анатоліївна ; Каб. Міністрів України, Нац. ун-т біоресурсів і природокористування України. - К., 2013. - 21 с.
173. Третяк Т.О. Особливості змісту права громадян на екологічну безпеку / Т.О. Третяк // Часопис Київського університету права. – 2009. – № 1. – С. 234 – 237.
174. Третяк Т.О. Правові аспекти доступу до матеріалів оцінки впливу на навколишнє природне середовище / Т.О. Третяк // Часопис Київського університету права. – 2008. – № 1. – С. 155 – 161.
175. Третяк Т.О. Правові аспекти класифікації надзвичайних екологічних ситуацій / Т.О. Третяк // Державна безпека Україні. – 2007. - № 9 – 10. – С. 94 – 100.
176. Устименко Т.П. Правові аспекти отримання надрокористувачами права на видобування корисних копалин в Україні // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2012. – Випуск 56.- С. 386- 392.
177. Устименко Т.П. Правове регулювання отримання надрокористувачами права на видобування корисних копалин в Україні / Правові реформи в Україні: реалії сьогодення: Ч. 1: матеріали IV Всеукр.наук.-теорет. конф., Київ, 2012 р.– К.: Нац.акад.внутр.справ, 2012. –С. 135-137.
178. Федоровська О.Б. Правове забезпечення громадського екологічного контролю в Україні // Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.06 / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2007. – 19 с.
179. Федоровська О.Б. Громадський екологічний контроль як інститут екологічного права: поняття та особливості // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 48. – С. 434-439.
180. Харченко О.С. Ринок землі в Україні: питання правового врегулювання // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2010. – Випуск 49. – С. 443-447.
181. Чиж Ю.В. Адміністративна відповідальність за службові правопорушення у сфері земельних відносин: проблеми теорії та практики правозастосування: Монографія / Під заг. ред.. В.І. Курила, - К., 2011. – 203 с.
182. Шомпол О.А.Проблеми забезпечення суб’єктивного права громадян на екологічну безпеку і процесі адаптації законодавства України до законодавства ЄС// Права і свободи людини і громадянина: проблеми судового захисту. / Збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції: Матеріали міжнародної науково-практичної конференції Київського національного університету імені Тараса Шевченка (23-24 листопада 2007 року). – К.: ВГЛ "Обрії", 2008.- С.174-176.
183. Шомпол О.А.Поняття "вдосконалення законодавства України про екологічну безпеку" в контексті міжнародно-правових зобов’язань// Юридична Україна. -№1.- 2009. – С.82-87.
184. Шомпол О.А.Конституційне право громадян на безпечне для життя і здоров’я довкілля та його забезпечення у процесі реалізації міжнародно-правових зобов’язань України// Актуальні проблеми конституційного права та державотворення: Зб. наук.пр./ За заг. ред. В.М. Олуйка. – Хмельницький: Вид-во Хмельницького університету управління та права, 2008. – Частина 2. – С.208-212.
185. Щербина О.М. Правове регулювання використання природних ресурсів (історико-правовий аналіз): Автореф. дис. … канд. юрид. наук (12.00.01) / Ін-т законодавства ВР України. – К., 2011. – 18 с.
186. Євстігнєєв А.С. Юридичні ознаки спеціального природокористування в Україні / Правові реформи в Україні: реалії сьогодення: Ч. 1: матеріали IV Всеукр.наук.-теорет. конф., Київ, 2012 р.– К.: Нац.акад.внутр.справ, 2012. –С. 131-133.
187. Юрескул В.А. Щодо законодавчо закріпленої процедури отримання екологічної інформації // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 53. – С.462-467.
188. Ярощук В.Г. Теоретико-правові аспекти екологічної безпеки // Держава і право ім. В.М. Корецького. – 2011. – Випуск 53. – С.475-480.
189. Гвоздик П. Фактори, що впливають на формування джерел екологічного права України та їх реалізацію //Право України – 2012. - № 1-2. С. 345-352.
190. Кірін Р. Особливості формування геологічної правосуб’єктності //Право України – 2012. - № 6. С. 189-196.
191. Костяшкін І. Соціальна функція права власності на землю в Україні: поняття та істотні ознаки //Право України – 2012. - № 1-2. С. 181-188.
192. Цигульова О. Сучасний стан політики поводження з електричними відходами в Україні та Європейському Союзі: кроки до зближення: Посібник. Екологічна громадська організація “Мама-86”.- 2013. – 172 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1: Поняття, предмет, система та джерела екологічного права України

Лекція – 2 години

1. Поняття, предмет, об’єкти екологічного права України.

2. Метод екологічного права.

3. Принципи та джерела екологічного права України.

4. Система екологічного права України.

Тема 2: Правова охорона земель в Україні

Лекція – 2 години

1. Земля як об’єкт правової охорони. Види прав на землі в Україні.

2. Поняття та правове регулювання охорони земель. Принципи охорони земель.

3. Організаційно-правові заходи охорони земель.

4. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Тема 4: Правова охорона лісів в Україні

Лекція – 2 години

1. Ліс як об’єкт правової охорони.

2. Види прав на ліси в Україні.

3. Використання лісових ресурсів та його види.

4. Організаційно-правові заходи охорони лісів.

5. Відповідальність за порушення лісового законодавства.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЬ

Тема 2: Правова охорона земель в Україні

Семінар – 1 година

Практичне заняття – 2 година

1. Земля як об’єкт правового регулювання, використання і охорони. Види прав на землю в Україні.
2. Поняття та правове регулювання охорони земель. Принципи охорони земель.

3. Організаційно-правові заходи охорони земель.

4. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

Література

1, 4, 8-39, 98, 103-112, 114, 115, 117, 122-128, 130, 134

Задача 1

Громадянин Шевченко звернувся до суду з позовом про визнання протоколу та постанови інспекторів державного контролю за використанням та охороною земель, про накладення на нього штрафу за самовільне зайняття земельної ділянки, зняття та перенесення грунтового покриву земельної ділянки без спеціального дозволу та знищення межових знаків.

Вирішить, яка відповідальність передбачена за вказані порушення земельного законодавства.

Задача 2

Товариству “Карпати” за рішенням адміністрації міста у приватну власність була надана земельна ділянка лісогосподарського призначення площею 7 га для будівництва ферми по відгодівлі худоби. Отримавши земельну ділянку, товариство змінило свої наміри і почало будівництво промислового цеху. Державний інспектор з контролю за використанням і охороною земель, зафіксував порушення земельного законодавства та передав матеріали перевірки до прокуратури.

Визначте правомірність дій товариства. Чи законне рішення адміністрації?

Задача 3

На загальних зборах садівницького товариства “Рось” було розглянуто питання щодо притягнення до відповідальності члена товариства гр. Полякова, який не використовував свою ділянку. Ділянка заросла трав’яною рослинністю, яка негативно впливає на розвиток культурних рослин, призводить до поширення шкідників і хвороб, які розповсюджуються на сусідні ділянки. Поляков пояснив, що він використовує ділянку для відпочинку, є власником цієї ділянки і буде використовувати її на свій розсуд.

Чи передбачена відповідальність за дії гр. Полякова?

Задача 4

Громадянин Цушко звернувся до сільської ради з проханням передати йому на безоплатній основі 0,15 га земель для ведення садівництва. Сільрада відмовила йому.

Кваліфікуйте дії сільради.

Задача 5

Для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських будівель громадянці Петровій виділено земельну ділянку площею 0.2 га. Через дорогу від її садиби розташована земельна ділянка розміром 0.05 га. Цю ділянку сільська рада надала їй у користування для ведення городництва.

Який порядок використання земельних ділянок, наданих для ведення городництва? Чи може громадянка Петрова приватизувати 0.2 га та зазначені 0.05 га як єдину присадибну ділянку, якщо загальна площа її не перевищує норми, встановленої законодавством?

Задача 6

У зв’язку з неправильним застосуванням ядохімікатів на полях фермерського господарства загинуло 180 диких птахів. Експертизою було встановлено, що гибель птахів трапилась в результаті влучення в організм птахів фосфіду цинку, яким було проведено обробку полів. В тому числі обробка проводилась на відстані ближче 500 метрів біля водойми, де зупинилися дикі птахи.

Які порушення законодавства мають місце. Яка передбачена відповідальність за завдану шкоду?

Тема 3:Правова охорона вод в Україні

Семінар – 2 години

1. Води як об’єкт використання та правової охорони.
2. Право водокористування та його види.
3. Організаційно-правові заходи охорони вод в Україні.
4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання вод.

Література

1, 4, 7-10, 94-103, 103-112

Тема 4:Правова охорона лісів в Україні

Семінар – 1 година

1. Ліс як об’єкт правового регулювання, використання та охорони.

2. Види прав на ліси в Україні.

3. Використання лісових ресурсів та його види.

4. Організаційно-правові заходи охорони лісів.

5. Відповідальність за порушення лісового законодавства.

Література

1, 2, 4, 6, 8-10, 88-93, 103-112, 138, 145, 146, 154

Тема 5:Правова охорона тваринного світу в Україні

Семінар – 2 години

1. Тваринний світ як об’єкт правової охорони і використання.

2. Використання об’єктів тваринного світу.

3. Правове регулювання полювання і мисливського господарства.

4. Правове регулювання рибальства та рибного господарства.

5. Правова охорона тваринного світу. Червона книга України.

6. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.

Література

1, 2,6, 8-10, 63, 72-87, 103-112

Тема 6: Правова охорона атмосферного повітря в Україні

Семінар – 2 години

1. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.
2. Основні правила охорони атмосферного повітря.
3. Правові засоби запобігання забрудненню атмосферного повітря. Контроль за охороною атмосферного повітря.
4. Відповідальність за порушення законодавства у галузі охорони атмосферного повітря.

Література

[1, 2, 8-10, 51-63, 103-112]

Тема 7: Правова охорона надр в Україні

Семінар – 2 години

1. Надра як об’єкт правового використання та охорони.
2. Право користування надрами та його види Підстави та порядок виникнення і припинення права користування надрами.
3. Правова охорона надр.
4. Відповідальність за порушення законодавства про охорону та використання надр.

Література

1, 2, 4, 5, 8-10, 103-112, 129, 172, 173

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1.Поняття екологічного права України.

2.Предмет екологічного права України.

3.Система екологічного права України.

4.Принципи та завдання екологічного права України.

5.Джерела екологічного права України.

6.Метод екологічного права України.

7.Зміст права власності на природні ресурси.

8.Юридична відповідальність за порушення екологічного законодавства.

9.Адміністративна відповідальність за порушення екологічного законодавства.

10. Цивільно-правова відповідальність за порушення екологічного законодавства.
11. Кримінальна відповідальність за порушення екологічного законодавства.
12. Земля як об’єкт правової охорони.
13. Земельний фонд України та землеустрій, земельний кадастр.
14. Види прав на землю в Україні.
15. Право власності на землю та право землекористування в Україні.
16. Право постійного користування землею в Україні.
17. Право оренди на земельну ділянку в Україні.
18. Іноземні фізичні та юридичні особи як суб’єкти прав на землю в Україні.
19. Охорона земель в Україні.
20. Відповідальність за порушення земельного законодавства.
21. Поділ земель на категорії за основним цільовим призначенням.
22. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.
23. Водний фонд України.
24. Види водокористування і їх характеристика.
25. Спеціальне водокористування, характеристика та види.
26. Водокористувачі в Україні. Поняття загального водокористування.
27. Права та обов’язки водокористувачів.
28. Охорона вод.
29. Водоохоронні зони та зони санітарної охорони.
30. Відповідальність за порушення водного законодавства.
31. Лісовий фонд України ( характеристика).
32. Види прав на ліси в Україні.
33. Право користування лісами в Україні.
34. Право спеціального використання лісових ресурсів.
35. Види використання лісових ресурсів.
36. Право загального використання лісових ресурсів.
37. Побічні лісокористування та їх характеристика.
38. Охорона лісів.
39. Відповідальність за порушення лісового законодавства.
40. Цивільного-правова відповідальність за порушення лісового законодавства.
41. Об’єкти тваринного світу.
42. Спеціальне використання об’єктів тваринного світу.
43. Право власності на об’єкти тваринного світу.
44. Охорона тваринного світу.
45. Відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ.
46. Атмосферне повітря як об’єкт правової охорони.
47. Обов’язки суб’єктів щодо охорони атмосферного повітря.
48. Охорона атмосферного повітря.
49. Стандартизація і нормування в галузі охорони атмосферного повітря.
50. Відповідальність за порушення законодавства щодо охорони атмосферного повітря.
51. Поняття надр.
52. Власність на надра. Види користування надрами.
53. Строки користування надрами.
54. Порядок здійснення права користування надрами.
55. Користувачі надр. Їх права і обов’язки.
56. Охорона надр.
57. Право землевласників та землекористувачів на добування корисних копалин місцевого значення, торфу та прісних підземних вод.
58. Порядок забудови площ залягання корисних копалин.
59. Відповідальність за порушення законодавства про надра.
60. Охоронні зони територій та об’єктів природно-заповідного фонду України.
61. Особливості правового режиму об’єктів природно-заповідного фонду України.
62. Природні заповідники, їх правовий режим.
63. Національні природні парки, їх правовий режим.
64. Зоологічні парки та їх правовий режим.
65. Охорона природно-заповідного фонду.
66. Відповідальність за порушення законодавства про природно-заповідний фонд.

КОНФЛІКТОЛОГІЯ

Дисципліна "Конфліктологія" розроблена на основі базових навчальних програм із врахуванням вимог керівних документів Міністерства освіти та науки України і МВС України. Вона є галуззю науково-прикладної психології та має на меті формування у студентів НАВС системних загальнотеоретичних знань, практичних навичок і умінь щодо визначення та основного змісту поняття конфліктів, які відбуваються у правоохоронній та правозастосовчій діяльності і обумовлені професійно-функціональним змістом останньої, а також озброєння студентів методиками своєчасного виявлення, розпізнання, профілактики конфліктних ситуацтій, управління конфліктами та їх вирішення.

Досвід показує, що в процесі підготовки правознавців виникає ряд конфліктних перешкод, повʼязаних з різними факторами як обʼєктивного, так і субʼєктивного характеру. Це визначає конфліктну сутність правоохоронної та правозастосовчої діяльності. Тому психологічна підготовка до дій в конфліктогенних умовах професійної діяльності має сприяти усуненню цих проблем і впливає на зміни особистості правоохоронців.

Отже, конфліктологія – це сучасний вид теоретичної, практичної і прикладної дисципліни, мета якої підготувати правоохоронців до подолання психологічних труднощів професійної діяльності в конфліктних умовах, сформувати в них уміння і навички попереджати та вирішувати конфлікти і тим самим забезпечити успішне вирішення завдань, що стоять перед ними.

Основними завданнями конфліктології є:

1. На рiвнi знань ознайомити студентів з:

- історичними витоками та методологічними принципами становлення конфліктології як науково-прикладної дисципліни, психологічним змістом, класифікацією, структурою й динамікою конфліктів;

- системою науково обґрунтованих напрямів прикладного вивчення, аналізу й оцінки соціальної ролі конфліктів, а також методів і засобів їх вирішення;

- специфічними чинники виникнення й перебігу конфліктів у правоохоронній діяльності, у тому числі в оперативно-розшуковій, слідчій та управлінській діяльності.

2. На рiвнi умінь i навичок озброїти студентів:

- уміннями здійснювати аналіз конфліктів, діагностувати їх розвиток у конструктивному або деструктивному напрямі;

- психологічними методами і засобами розвʼязання конфліктів, у тому числі стосовно диференційованих сфер правоохоронної діяльності (конфлікти загального характеру, а також в оперативно-розшуковій, слідчий та управлінській діяльності);

- уміннями здійснювати самоаналіз і самооцінку, контролювати та коригувати власні психічні стани у конфліктних ситуаціях професійного характеру.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Конфліктологія: історія і сучасний стан розвитку науки. Психологічна характеристика конфлікту	2	2	–
2.	Конфліктна сутність правоохоронної діяльності	2	2	–
3.	Особистісні конфлікти та їх прояви в правоохоронній діяльності	2	2	–
Всього		6	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Андросюк В.Г. Психологія слідчої діяльності: Навчальний посібник. – Київ: Українська академія внутрішніх справ, 1994. – 106 с.
2. Анцупов А.Я., Баклановский С.В. Конфликтология в схемах и комментариях. – СПб.: Питер, 2005. – 288 с.
3. Богданов Е.И., Зазыкин В.Г. Психология личности в конфликте: Учеб. пособие, 2 изд. – СПб.: Питер, 2004. – 224 с.
4. Ващенко І.В. Конфлікти: сучасний стан, проблеми та напрямки їх вирішення в органах внутрішніх справ. Монографія. – Харків: "ОВС", 2002. – 256 с.
5. Головко М.Б. Професійно-психологічні детермінанти ефективної взаємодії слідчих та працівників оперативних підрозділів у процесі розкриття і розслідування злочинів // Право і суспільство. Науковий журнал. – Дніпропетровськ, 2010. – Вип.6. – С. 247-252.
6. Громова О.Н. Конфликтология. Курс лекций. – М.: Ассоциация авторов и издателей "Тандем", ЭКМОС, 2000. – 136 с.
7. Дмитриев А.В. Социальный конфликт: общее и особенное. – М.: Гардарики, 2002. – 526 с.
8. Ішмуратов А.Т. Конфлікт і згода. Основи когнітивної теорії конфліктів. – Київ: Наукова думка, 1996. – 190 с.
9. Емельянов С.М. Практикум по конфликтологии. – СПб.: Питер, 2001. – 399 с.
10. Калинин И.В. Психология внутреннего конфликта человека. Учеб. пособие / Под ред. Ю.А. Клейберга. – Ульяновск: УИПКПРО, 2003. –
164 с.
11. Конфліктологія: Навч.-метод. посіб./ Д.О. Александров, Б.І. Бараненко, Л.І. Казміренко та ін.; За заг. ред. Я.Ю. Кондратьєва. – К.: НАВСУ, 2003. – 144 с.
12. Леонов Н.И. Конфликты и конфликтное поведение. Методы изучения. Учеб. пособие. – СПб.: Питер, 2005. – 240 с.
13. Лурия А.Р. Природа человеческих конфликтов: объективное изучение дезорганизации поведения человека / Под общ. ред. В.И. Белопольского. – М.: Когнито-Центр, 2002. – 527 с.
14. Любимова Г.Ю. Психология конфликта. – М.: Пед. Общ. Россия, 2004. – 160 с.
15. Мериманова М.С. Конфликтология. – М.: Изд. центр "Академия", 2003. – 320 с.
16. Прибутько П.С., Михайленко Р.В., Дубчак Л.М. та ін. Конфліктологія: навч.посіб. – К.: КНТ, 2010. – 136 с.
17. Регнет Э. Конфликты в организациях. Формы, функции и способы преодоления. – Харьков: Изд-во Института прикладной психологии, 2005. – 396 с.
18. Рубин Дж., Пруйт Д. Ким Хе Сунг. Социальный конфликт: эскалация, тупик, разрешение / Пер. с англ. – СПб:. Прайм-еврознак, 2002. – 352 с.
19. Светлов В.А. Конфликт: модели, решения, менеджмент. – СПб.: Питер, 2005. – 540 с.
20. Современная конфликтология: пути и средства содействия развитию демократии, культуры мира и согласия // Тезисы докладов и выступлений на ІІ Международном конгрессе конфликтологов. – СПб.: Наука, 2004. – 329 с.
21. Хасан Б.И., Сергоманов П.А. Психология конфликта и переговоры: Учеб. пособие. – М.: Изд. Центр. "Академия", 2004. – 192 с.
22. Юридична психологія. Підруч. Для студ. юрид. вищ. навч. закл. і фак. / В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко, Я.Ю. Кондратьєв та ін. За заг. ред.
Я.Ю. Кондратьєва. – Київ: Видавничий Дім "Ін Юре", 1999. – 352 с.

ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРСЬКИХЗАНЯТЬ

Тема 1. Конфліктологія: історія і сучасний стан розвитку науки. Психологічна характеристика конфлікту

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Конфліктологія: історія розвитку та сучасний стан.
2. Обʼєкт, предмет та галузі конфліктології.
3. Поняття та функції конфлiкту. Види та причини конфліктів.
4. Профілактика та управління конфліктами.

Література

2, 6-8,11-16, 19-21

Тема 2. Конфліктна сутність правоохоронної діяльності

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Чинники, що спричиняють конфлікти в правоохоронній діяльності.
2. Класифікація конфліктів у діяльності правоохоронців та їх причини.
3. Профілактика та шляхи вирішення конфліктів у правоохоронній діяльності.

Література

1, 4, 5, 11, 16, 17, 21, 22

Тема 3. Особистісні конфлікти та їх прояви в правоохоронній діяльності

Лекція – 2 години

Семінар – 2 години

1. Поняття та причини особистісних конфліктів правоохоронців.
2. Основні психологічні концепції природи внутрішньоособистісного конфлікту.
3. Основні моделі та засоби вирішення особистісних конфліктів.

Література

3, 4, 8, 10, 11, 13, 19

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Історія становлення конфліктології та сучасний стан розвитку науки.
2. Основні етапи розвитку конфліктології.
3. Обʼєкт, предмет та галузі конфліктології.
4. Методи конфліктології.
5. Поняття конфлікту та характеристика його структури.
6. Необхідні та достатні умови виникнення конфлікту.
7. Конфліктна ситуація, інцидент, конфлікт.
8. Класифікація конфліктів: види та загальна характеристика.
9. Психологічні підходи, що пояснюють причини виникнення конфліктів.
10. Пізнавальний, емоційний та вольовий компоненти конфлікту.
11. Функції конфлікту.
12. Динаміка конфлікту: основні етапи, фази, цикли.
13. Основні моделі поведінки особистості у конфліктній взаємодії.
14. Стратегії поведінки особистості в конфлікті та їх характеристика.
15. Типи конфліктних особистостей.
16. Загальна характеристика конфліктів у правоохоронній діяльності.
17. Класифікація конфліктів у правоохоронній діяльності.
18. Причини міжособистісних конфліктів у правоохоронній діяльності.
19. Наслідки конфліктів в правоохоронній діяльності.
20. Типи внутрішніх конфліктів в правоохоронній діяльності.
21. Типи "важких осіб", до яких належать окремі правознавці.
22. Що необхідно зʼясувати, щоб прогнозувати і попереджувати конфлікти.
23. Заходи та напрями профілактики конфліктів в правоохоронній діяльності.
24. Методи вирішення конфліктів в правоохоронній діяльності.
25. Поняття особистісного конфлікту та особливості його структури.
26. Мотиваційні, когнітивні та рольові особистісні конфлікти правоохоронців.
27. Ситуативні і характерологічні передумови виникнення особистісних конфліктів.
28. Основні психологічні концепції, що пояснюють причини та способи прояву особистісних конфліктів.
29. Проблема особистісного конфлікту в поглядах Зиґмунда Фрейда.
30. Теорія комплексу неповноцінності Альфреда Адлера, що пояснює виникнення та способи прояву особистісних конфліктів.
31. Вчення про екстраверсію та інтроверсію Карла Юнга, що пояснює виникнення особистісних конфліктів.
32. Концепція "екзистенціальної дихотомії" Еріха Фрома, що пояснює виникнення особистісних конфліктів.
33. Теорія психосоціального розвитку Еріка Еріксона, що пояснює виникнення та способи прояву особистісних конфліктів.
34. Мотиваційні особистісні конфлікти за Куртом Левіном.
35. Концепція базової тривоги Карен Хорні, що пояснює виникнення та способи прояву особистісних конфліктів.

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

В умовах розвитку ринкових відносин систему менеджменту активно впроваджують на українських підприємствах. Підприємці зацікавлені у використанні його основних надбань, оскільки це дає можливість досягти стрункої побудови організації, зменшити трудомісткість управлінських робіт, оптимізувати чисельність апарату управління, посилити управлінський вплив, зосередити зусилля усіх працівників на досягненні поставлених цілей. В організаціях усе більшого значення набуває діяльність керівників нової формації – менеджерів. Саме ці категорії працівників сприяють утвердженню підприємства на ринку, успіху у конкурентній боротьбі, втіленню нових ідей та результативних стратегій. Управління організацією, яке побудоване на засадах сучасного менеджменту, характеризується, з одного боку, стабільністю в отриманні високих економічних, технологічних, соціальних та інших результатів, з іншого – високою динамікою позитивних змін.

Мета курсу: формування у студентів сучасного управлінського мислення та системи спеціальних знань у галузі менеджменту, розуміння концептуальних основ системного управління організаціями; набуття умінь аналізу внутрішнього та зовнішнього середовища, а також прийняття адекватних управлінських рішень. Для забезпечення останнього курс "Основи менеджменту" передбачає можливість ознайомлення із конкретними ситуаційними завданнями, за допомогою яких демонструється як здійснюється на практиці аналіз та управління певними подіями в суспільстві.

Предмет курсу: вивчення навчальної дисципліни є дослідження уявлень про сутність і значення менеджменту та вироблення основних установок щодо використання функцій, методів і міжнародної практики менеджменту в юридичній діяльності.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

- поняття і зміст менеджменту, управління; предмет, метод, принципи, функції менеджменту;

- суть управлінських явищ та процесів;

- зміст основних понять, категорій, законів менеджменту;

- значення розвитку форм господарювання;

- сутність методів менеджменту ті їх використання в практичній діяльності;

вміти:

- правильно застосовувати свої знання в юридичній практиці;

- планувати та організовувати діяльність керованих систем або осіб;

- приймати управлінські рішення, використовувати інформативно-комунікаційні системи та ефективні методи керівництва;

- аналізувати та пояснювати економічні явища й процеси, що відбуваються у навколишньому середовищі.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Управління – це цілеспрямована дія на обʼєкт з метою змінити його стан або поведінку у звʼязку зі зміною обставин.

Менеджмент – це цілеспрямований вплив на коллектив працівників або окремих виконавців з метою виконання поставлених завдань та досягнення визначених цілей.

Закони менеджменту – це "оптимізовані з урахуванням мінливості та перспектив розвитку зовнішнього середовища (сталі та незаперечні) ((канони, постулати, правила,....)) норми управління організаціями". Менеджмент ґрунтується на таких законах: спеціалізації управління, інтеграції управління, оптимального поєднання централізації і децентралізації управління, демократизації управління, економії часу в управлінні, пропорційного розвитку систем управління тощо.

Підприємець – це людина такого типу, яка готова йти на ризик, схильна до новаторства, примноження багатства; регулює створення чого-небудь нового, яке має цінність; бере на себе фінансову, моральну та соціальну відповідальність; отримує грошовий дохід та особисте задоволення від своїх досягнень.

Менеджер – це управлінець ринкової орієнтації, який активно впроваджує ефективні умови господарювання, нововведення та досягнення науково-технічного прогресу, виважено враховує зміни в міжнародних відносинах, своєчасно впливає на конʼюнктуру і динаміку попиту та пропозиції, вміло перебудовує виробничо-господарську діяльність з урахуванням вимог ринку.

Рівні управління – це ієрархія управлінських посад: найвищий рівень управління – інституційний: директор та його заступники, президент та віце-президенти тощо; середній рівень управління – управлінський: начальник відділу, декан тощо; найнижчий рівень управління – технічний: начальник дільниці, старший майстер тощо.

Організації – це групи людей, діяльність яких свідомо, керовано або спонтанно координується для досягнення певної мети.

Формальні організації – це групи працівників, діяльність яких свідомо планується, організується, мотивується, контролюється та регулюється для досягнення певної мети. Прикладами формальних організацій є підприємства, відділи, підрозділи, служби, комітети, факультети, кафедри тощо.

Неформальна організація – це група працівників, яка формується спонтанно на засадах соціальної взаємодії (за спільністю інтересів, потреб чи уподобань) та, як правило, входить до складу формальної організації. Прикладами неформальних організацій можуть бути групи любителів певних видів спорту, туризму, мистецтва, музики, економічних підходів тощо.

Формальні групи – створюються за бажанням керівника у результаті вертикального та горизонтального поділів праці з метою виконання певних завдань і досягнення конкретних цілей.

Неформальні групи – створюються спонтанно на засадах соціальної взаємодії.

Фактори внутрішнього середовища організації – це основні внутрішні змінні організації (цілі, структура, завдання, технологія, працівники та ресурси), які впливають на її діяльність із середини.

Фактори зовнішнього середовища організації –це рушійні сили, що визначають функціонування організації у зовнішньому середовищі. Фактори зовнішнього середовища організації поділяють на дві групи: прямої дії (безпосередньо впливають на діяльність організації та залежать від цієї діяльності), непрямої дії (впливають не безпосередньо, а через певні механізми й взаємовідносини).

Функції менеджменту – це відокремлені види управлінської діяльності (трудові процеси у сфері управління), які забезпечують формування способів управлінського впливу.

Планування – це вид управлінської діяльності (трудових процесів), який визначає перспективу і майбутній стан організації.

Стратегія – це напрям розвитку організації, який відображений у комплексному плані, що призначений для здійснення її місії та досягнення цілей. Стратегії класифікують за такими ознаками: ієрархією, функціональним спрямуванням, термінами реалізації, стадіями економічного розвитку, напрямами можливого розвитку, місцем організації у конкурентній боротьбі, ступенем глобалізації, "наступальними діями", характеристиками виробничо-господарської діяльності, галузевою орієнтацією, експортно-імпортною політикою тощо.

Місія – це чітко виражена причина існування організації, яка може охоплювати такі напрями: турботу про працівників; турботу про виробництво; політику зростання та фінансування фірми; технології, які використовуватимуться у виробництві; методи виходу і функціонування на ринку, пошуку потенційних ринків; задоволення потреб споживачів; публічне проголошення переконань та цінностей тощо.

Цілі – це конкретний кінцевий стан або очікуваний результат діяльності організації (групи).

Організування – це вид управлінської діяльності, який відображає створення структури управління організацією.

Повноваження –це обмежене право використовувати ресурси підприємства (матеріальні, фінансові, трудові тощо) і спрямувати зусилля підлеглих працівників на виконання встановлених завдань. Повноваження делегують посаді, а не особі.

Відповідальність – це покладений на посадову особу обовʼязок виконувати поставлені завдання і забезпечувати їхнє позитивне вирішення.

Делегування – це передавання завдань і повноважень особі, яка бере на себе відповідальність за їхнє виконання.

Організаційна структура управління – це впорядкована сукупність підрозділів, які формують рівні управління, їхні взаємозвʼязки та дають змогу керувати організацією.

Мотивування – це вид управлінської діяльності, який забезпечує спонукання себе та інших працівників до діяльності, що спрямована на досягнення особистих цілей та цілей організації.

Потреба – це відчуття фізіологічної або психологічної нестачі чого-небудь.

Винагорода – це те, що людина вважає цінним для себе та прагне отримати за затрачені зусилля та виконану роботу.

Форма оплати праці – це спосіб оплати праці працівників, основою якого є ідея стимулювання процесу та певних результатів трудової діяльності (продуктивності праці, використання робочого часу, зменшення собівартості, збільшення прибутку тощо). Розрізняють відрядну, почасову, комбіновану (почасово-відрядну), комісійну.

Контролювання –це вид управлінської діяльності щодо забезпечення процесу, за допомогою якого керівництво організації визначає, наскільки правильні його управлінські рішення, а також напрями здійснення необхідних коректив.

Регулювання – це вид управлінської діяльності, спрямований на усунення відхилень, збоїв, недоліків тощо в керованій системі за допомогою розроблення і впровадження керуючою системою відповідних заходів.

Методи менеджменту – це способи і прийоми впливу керуючої системи на керовану на різних рівнях і ланках управління (підприємство, підрозділ, служба тощо). Методи менеджменту класифікують за ознаками: напрям впливу, спосіб урахування інтересів працівників, форма впливу, характер впливу. Поділяються на економічні, адміністративні, технологічні та соціально-психологічні.

Управлінське рішення – це формалізований на альтернативних засадах метод менеджменту, за допомогою якого керуюча система організації отримує можливість безпосередньо впливати на керовану.

Оптимізація управлінських рішень – вибір найефективнішого варіанта рішення із можливих альтернатив (тобто раціонального рішення)

Комунікації – це обмін інформацією, її змістом між двома і більше людьми (працівниками).

Комунікаційний процес – це процес обміну інформацією між двома і більше людьми, працівниками з метою вирішення певної проблеми.

Керівництво – це вид управлінської діяльності, який на засадах лідерства та влади забезпечує виконання функцій менеджменту, формування методів менеджменту та їхню трансформацію в управлінські рішення за допомогою використання комунікацій.

Лідерство – це здатність за рахунок особистих якостей здійснювати вплив на поведінку окремих осіб та груп працівників з метою зосередження їхніх зусиль на досягненні цілей організації.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.

Вплив – це будь-яка поведінка одного працівника (наприклад, керівника), яка вносить зміни в поведінку, відносини, відчуття тощо іншого працівника (наприклад, підлеглого).

Автократичний стиль керівництва – передбачає, що керівник централізує повноваження, структурує роботу підлеглих, відмовляє їм в свободі прийняття рішень, здійснює психологічний тиск, застосовує погрози для забезпечення цілей організації.

Демократичний стиль керівництва – характеризується високим рівнем децентралізації повноважень, вільного прийняття рішень і виконання завдань, оцінкою роботи після її завершення, турботою про забезпечення працівників необхідними ресурсами, встановленням відповідності цілей організації і цілей груп працівників.

Комбінований (континіум) стиль керівництва – передбачає різні варіанти поєднання демократичного та автократичного стилів керівництва.

Конфлікт – це відсутність згоди між двома чи більше субʼєктами, зіткнення протилежних сторін, сил, які можуть бути конкретними особами або групами працівників, а також внутрішній дискомфорт однієї особи. Конфлікти класифікують за ознакою результатів (функціональні, дисфункціональні, безрезультатні) та за змістом (внутрішньоособові, міжособистісні, конфлікти між особою і групою, міжгрупові, конфлікти між керуючою та керованою системами організації).

Стрес – це явище, викликане великими або малими обсягами робіт, необхідністю пристосуватися один до одного, конфліктом ролей, їхньою невизначеністю, сумом, безцільністю існування, відсутністю важливої справи, фізичними, психологічними й іншими причинами.

Японська система менеджменту визнає пріоритетність людини як основного фактора виробничо-господарської діяльності.

Німецька система менеджменту передбачає використання ліберального стилю керівництва та делегування відповідальності і повноважень, що чітко зафіксовано у посадових інструкціях усіх працівників та в "Загальній директиві управління".

Шведська система менеджменту ґрунтується на тому, що увагу акцентують на постійному підвищенні кваліфікації та професійних навичок представників керуючої та керованої систем організації, для цього у державі та на підприємствах створено відповідні умови.

Фінська система менеджменту спрямовує управлінців на результативність. Управління за результатами – це сукупна система управління, мислення і розвитку, за допомогою якої досягаються цілі, що визначені та узгоджені усіма працівниками організації.

Французький менеджмент. Управління, на думку французьких економістів, починається з виконання елементарних завдань та закінчується визначенням основних напрямків фірми. Процес управління здійснюється у такій послідовності на засадах зворотної дії: завдання – інформація – рішення – виконання – оцінка.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семі-нари	Прак-тичні заняття
1.	Поняття, сутність та принципи менеджменту	2	2	–
2.	Функції менеджменту	2	2	–
3.	Методи менеджменту	2	2	–
Всього		6	6	–

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Абчук В.А. Азбука менеджмента. – СПб.: Союз, 1998. – 272 с.
2. Андрійчук В., Багер Л. Менеджмент. Прийняття рішень і ризик: Навч. посібник. для ВНЗ. – К, 1998. – 316 с.
3. Андрушків Б.М., Кузьмін О.Є. Основи менеджменту: методологічні положення та прикладні механізми. – Тернопіль: Лілея, 1999. – 292 с.
4. Великий тлумачний словник української мови / Уклад. гол. ред.
В.Т. Буст. – К.: Ірпінь: ВТФ "Перун", 2002. – 1440 с.
5. Вітвицька Н.С., Кузмінська О.Є. Контроль і ревізія: Навч. Посібник для самостійного вивчення дисципліни. – К., 2000. – 166 с.
6. Волгин Н.А. Японский опыт развития экономических и социальных проблем. – М.: ОАО Издательство "Экономика", 1998. – 255 с.
7. Голохова К.Г. "Государство благосостояния": шведская модель. – М.: Знание, 1994.
8. Гріфін Р., Яцура В. Основи менеджменту: Підручник / Наук. ред. В. Яцура, Д. Олесневич. – Львів: Бак, 2001. – 642 с.
9. Дойль П. Менеджмент: стратегия и тактика. – СПб., 1999. – 560 с.
10. Друкер П. Практика менеджмента: Пер. с англ.: Уч. пос. – М.: Издательский дом "Вильяме", 2000. – 398 с.
11. Друкер П. Эффективное управление. Экономические задачи и оптимальные решения. – М.: Фаир-Пресс, 1998. – 288 с.
12. Енциклопедія бізнесмена, економіста, менеджера / Під. ред. Р. Дяківа. – К.: Міжнародна економічна фундація, 2000. – 700 с.
13. Іванова І.В. Менеджер – Професійний керівник: Навч. посібник. – К.: Київ. нац. торг.- екон. ун-т, 2001. – 107 с.
14. Іванова І.В. Менеджмент підприємства. Практикум: Навч. посіб. – К.: Київ. нац. торг.-екон. ун-т, 2001. – 247 с.
15. Корнеги Д. Как завоевать друзей и оказывать влияние на людей. Как развить уверенность в себе и добиться влияния на людей путем публичных выступлений. Как перестать беспокоиться и начать жить. – Екатеринбург: "ЛИТУР", 2001. – 720 с.
16. Коробов М.Я. Фінансово-економічний аналіз діяльності підприємств: Навч. посіб. – К.: Т-во "Знання", К00, 2000. – 378 с.
17. Коропецький І.С. Українські економісти XIX століття та західна наука. – К.: Либідь, 1993. – 192 с.
18. Коротков Э.М. Концепция менеджмента: – М.: Издательско-Консалтинговая Компания "ДеКА", 1997. – 304 с.
19. Котлер Ф. Маркетинг. Менеджмент. The Millenium Edition: Учеб. для вузов. – СПб., 2000. – 752 с.
20. Кох Р. Менеджмент и финансы от А до Я. – СПб., 2000. – 496 с.
21. Кравченко А. История менеджмента. Учебное пособие. М.: Академический проект, 2000. – 352 с.
22. Кредисова А. История учений менеджмента. – К.: ВИРА-Р, 2000. – 336 с.
23. Кредісов А.І., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 556 с.
24. Кредісов А.І. Історія вчень менеджменту: Підручник для вищих навч. зал. – К.: Знання України, 2001. – 300 с.
25. Кредісов А.О., Панченко Є.Г., Кредісов В.А. Менеджмент для керівників. – К.: Т-во "Знання", КОО, 1999. – 556 с.
26. Кузьмін О.Е., Мельник О.Г. Основи менеджменту: Підручник. – К.: "Академвидав", 2003. – 411 с.
27. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Менеджмент японський. Економічна енциклопедія: У 3-х. Т. 2 / Відп. ред. С.В. Мочерний. – к.: Видавничий центр "Академія", 2001. – С. 315-317.
28. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г. Теоретичні та практичні засади менеджменту: Навчальний посібник. – Львів: Національний університет "Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр "ІНТЕЛЕКТ +" Інституту післядипломної освіти). "Інтелект – Захід", 2002. – 228 с.
29. Кузьмін О.Є., Мельник О.Г., Мала Н.Т., Саніна О.Р. Менеджмент : Навчальний посібник. – Львів: Національний університет "Львівська політехніка", 2012. – 240 с.
30. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. Основи менеджмента. – М.: Дело, 1992. – 701 с.
31. Руданська О.В. та ін. Менеджмент: Навч. посібник: 2002. – 370 с.
32. Сухарський В. Менеджмент: Навчальний посібник. – Тернопіль: Астон, 2001. – 340 с.
33. Тарнавська Н.П. Пушкар P.M. Менеджмент: теорія та практика: Підручникдля вузів. Тернопіль: Карт-бланш. 1997. – 456 с.
34. Твердохліб М.Г. Інформаційне забезпечення менеджменту: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2000. – 208 с.
35. Хміль Ф.І. Основи менеджменту: Підручник. – К., "Академвидав", 2007. – 450 с.
36. Шипунов В. Основы управленческой деятельности. Учебник. – М.: Высшая школа, 2001. – 304 с.
37. Шкатулла В.И. Настольная книга менеджера по кадрам. – 2-е изд., изм. и доп. – М., 2001. – 560 с.
38. Шонесси О. Принципы организации управления фирмой. – М.: Бизнес-информ, 2000. – 296 с.
39. Щекин Г.В. Практическая психология менеджмента: Как делать карьеру. Как строить организацию: Научно-практическое пособие. – К.: Украина, 1994. – 399 с.
40. Экономика предприятия. / Под ред. Кантор Е. – СПб.: Питер, 2002. –
352 с.
41. Якокка Ли. Карьера менеджера: Пер. с англ. – М.: Прогресс. 1991. – 384 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Поняття, сутність і принципи менеджменту

Лекція – 2 години

1. Предмет і сутність менеджменту.
2. Організація як обʼєкти управління.
3. Закони, закономірності та принципи менеджменту.
4. Основні етапи розвитку менеджменту.

Тема 2. Функції менеджменту

Лекція – 2 години

1. Поняття сутність, та класифікація функцій менеджменту.
2. Планування та організування як загальні функції менеджменту.
3. Сутність і особливості мотивування, контролювання та регулювання, як загальних функцій менеджменту.

Тема 3. Методи менеджменту

Лекція – 2 години

1. Методи менеджменту.
2. Вироблення та оптимізація управлінських рішень.
3. Сутність комунікацій і їх інформаційне забезпечення.
4. Сутність і основні засади керівництва і лідерства.
5. Відповідальність і етика в менеджменті.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Поняття, сутність та принципи менеджменту

Семінар – 2 години

1. Сутність понять "управління" і "менеджмент" та їх співвідношення.
2. Поняття та класифікація організацій як обʼєктів управління.
3. Менеджери і підприємці: їх ознаки та відмінності.
4. Закони та принципи менеджменту.
5. Основні етапи розвитку менеджменту.
6. Розвиток управлінської науки в Україні.

Література

1-41

Тема 2. Функції менеджеру

Семінар – 2 години

1. Поняття і класифікація функцій менеджменту.
2. Сутність і види планування. Характеристика понять "стратегічне планування" та "оперативне планування", їх етапи.
3. Сутність і особливості функції організування.
4. Поняття і сутність мотивування як виду управлінської діяльності.
5. Сутність понять "контроль" і "контролювання" у менеджменті.
6. Роль функції регулювання у менеджменті.

Література

1-41

Тема 3. Методи менеджменту

Семінар – 2 години

1. Класифікація методів менеджменту.
2. Процес вироблення управлінських рішень.
3. Оптимізація управлінських рішень.
4. Комунікації та їх інформаційне забезпечення, комунікаційний процесу.
5. Керівництво і лідерство у менеджменті.
6. Конфлікти та стреси в організації, шляхи їх вирішення.
7. Взаємозвʼязок відповідальності та етики у менеджменті.

Література

1-41

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Що вивчає менеджмент?
2. Чому рівні управління доцільно показувати за допомогою піраміди?
3. Навести пʼять принципів Файоля (із чотирнадцяти) та пояснити їхню сутність на конкретних прикладах.
4. Надати всебічну характеристику організаціям.
5. Обґрунтувати взаємозвʼязок внутрішніх змінних організації.
6. Дати загальну характеристику організаціям, які діють в Україні.
7. Чому слід виділяти поняття управління та менеджменту?
8. Причини появи та особливості "школи людських стосунків".
9. Навести приклади формальних та неформальних організацій.
10. Обґрунтувати поділ факторів зовнішнього середовища на дві групи – фактори прямої і непрямої дії.
11. На конкретних прикладах розкрити сутність функцій менеджменту.
12. Сутність та перспективи школи наукового управління (кількісного підходу).
13. На конкретних прикладах схарактеризувати керуючу і керовану системи організації.
14. На конкретних прикладах пояснити механізм впливу факторів зовнішнього середовища організації прямої дії.
15. Навести загальну характеристику етапів розвитку науки про менеджмент.
16. На конкретному прикладі пояснити сутність процесійного підходу.
17. На конкретних прикладах схарактеризувати загальні риси організацій.
18. На конкретних прикладах пояснити механізм впливу факторів зовнішньогосередовища організації непрямої дії.
19. Дати характеристику ознакам класифікації функцій менеджменту.
20. Відмінності в діяльності менеджера та підприємця.
21. Причини появи та особливості "школи наукового управління".
22. На конкретних прикладах розкрити сутність системного підходу.
23. На конкретних прикладах схарактеризувати складові успіху організації.
24. На конкретних прикладах обґрунтувати класифікацію функцій менеджменту за ознакою місця в управлінні.
25. Причини появи і особливості "класичної школи управління".
26. На конкретних прикладах розкрити сутність внутрішнього середовища організації.
27. Поняття методів менеджменту та їхній звʼязок з функціями менеджменту.
28. Використання організаційного регламентування в системі методів менеджменту (навести приклади).
29. Вибір пріоритетів у використанні методів менеджменту на сучасному етапі економічної реформи в Україні.
30. Неформальні комунікації (навести приклади).
31. Носії інформації та системи її надходження (навести приклади).
32. Топограми та діаграми (навести приклади щодо кожного виду).
33. Організаційні комунікації (перепони, заходи їхнього вдосконалення) (навести приклади).
34. Навести класифікацію економічних методів менеджменту та розкрити їхній звʼязок з функціями менеджменту (навести приклади).
35. Механізм дії фінансів у системі методів менеджменту (навести приклади).
36. Використання організаційного інструктування в системі методів менеджменту (навести приклади).
37. Характеристика комунікацій між організацією та зовнішнім середовищем (навести приклади).
38. Класифікація інформації за ознакою повноти охоплення (навести приклади).
39. Діловодство (справочинство) та документообіг (елементи, підходи).
40. Схематична модель комунікаційного процесу та характеристика її динаміки.
41. Навести класифікацію організаційних методів менеджменту і розкрити (на конкретних прикладах) їхній звʼязок з функціями менеджменту.
42. Комунікації "зверху донизу" (навести приклади).
43. Класифікація інформації за ознаками періоду дії та достовірності (навести приклади).
44. Роль зворотного звʼязку та шумів у комунікаційному процесі.
45. Навести класифікацію соціально-психологічних методів менеджменту та на конкретних прикладах розкрити їхній звʼязок з функціями менеджменту.
46. Використання розпорядчих дій у системі методів менеджменту (навести приклади з різних рівнів управління підприємством).
47. Особливості використання методів менеджменту в ринкових умовах.
48. Комунікації "знизу доверху" (навести приклади).
49. Поняття комунікаційного процесу та його складові елементи (навести приклади з кожного виду).
50. Яким методам менеджменту слід віддавати перевагу при розвʼязанні конкретних проблем (навести приклади з різних рівнів управління)?
51. Поняття комунікацій та їхня роль у менеджменті (навести приклади).
52. Комунікації між підрозділами, а також менеджером та його групою (навести приклади).
53. Зміст поняття та призначення документації.
54. Міжособові комунікації (перепони, заходи до вдосконалення, навести приклади).
55. Коротко розкрити сутність бізнес-планування.
56. Навести три приклади та схарактеризувати процес делегування повноважень переваги й недоліки).
57. Побудувати організаційну структуру простої організації (на будь-якому прикладі).
58. Поняття управлінського рішення (пояснити на прикладі).
59. Обґрунтувати необхідність класифікації рішень за характером розвʼязуваних організацією задач.
60. Історичні та економічні умови виникнення "науки управління".
61. Неформальні організації та їхні основні характеристики (навести приклади).
62. Роль рішення у менеджменті (навести приклади).
63. Обґрунтувати необхідність класифікації рішень залежно від підходів до їхнього прийняття.
64. На конкретних прикладах розкрити механізм впливу середовища на процес прийняття рішень.
65. На конкретних прикладах схарактеризувати функцію оптимізації управлінських рішень.
66. Формальні та неформальні групи (навести приклади).
67. Обґрунтувати ознаки, за якими класифікують управлінські рішення.
68. На конкретному прикладі розкрити (графічно) процес вироблення управлінського рішення.
69. Розкрити звʼязок між процесом вироблення рішень та комунікаційним процесом.
70. Фактори, які визначають ефективність груп працівників (з кожного фактору завести приклад).
71. Визначити основні етапи процесу вироблення управлінського рішення та розкрити його зміст на конкретному прикладі.
72. Описати процес стратегічного планування в групі працівників (на конкретному прикладі).
73. Основи управління неформальними групами працівників.
74. На прикладі пояснити класифікацію рішень за ознаками рівня прийняття.
75. На конкретних прикладах розкрити сутність компромісних рішень.
76. В яких випадках доцільні одноособові, колегіальні чи колективні рішення (навести приклади)?
77. На конкретному прикладі розкрити механізм дії зворотного звʼязку в процесі прийняття рішення.
78. Спільні риси та відмінності формальних і неформальних організацій.
79. Лідерство у менеджменті (навести приклади).
80. Розкрити сутність конфлікту та навести приклади.
81. На конкретних прикладах розкрити сутність міжособових способів управління конфліктними ситуаціями.
82. На конкретних прикладах висвітлити способи усунення стресу працівників.
83. Влада в менеджменті.
84. Сутність та переваги ситуаційного підходу в управлінні.
85. Сутність та переваги системного підходу в управлінні.
86. Сутність та переваги комплексного підходу в управлінні.
87. Сутність та переваги процесного підходу в управлінні.
88. Сутність та переваги традиційного підходу в управлінні.
89. Складові елементи управління стресами.
90. Дати загальну характеристику форм влади на рівні організації.
91. На прикладах пояснити сутність та недоліки автократичного керівництва.
92. На прикладах пояснити сутність та недоліки впливу через переконання.
93. Дати загальну характеристику типам конфліктів (навести приклади).
94. На конкретних прикладах розглянути зміст соціальної відповідальності та соціальної етики.
95. На прикладах пояснити сутність та недоліки влади, яка базується на примусі.
96. На прикладах пояснити сутність та недоліки впливу через залучення працівників до управління.
97. На прикладах пояснити сутність та недоліки демократичного й ліберального керівництва.
98. На конкретних прикладах висвітлити причини конфліктів.
99. На прикладах пояснити сутність та недоліки влади, яка базується на винагородах.
100. Графічна модель процесу конфлікту.
101. На конкретних прикладах висвітлити зміст поділу та кооперування управлінської праці.
102. Взаємодія влади, впливу та лідерства (навести приклад).
103. На прикладах пояснити сутність та недоліки влади, яка базується на традиціях.
104. Теорія мотивації А. Маслоу.
105. Процес менеджменту: сутність та етапи здійснення.
106. Форми влади менеджера.
107. Змістові та прецесійні теорії мотивування.
108. Підходи до оптимізації управлінських рішень.
109. Функції менеджменту: сутність, класифікація та взаємозвʼязки.
110. Контролювання: сутність, види та етапи здійснення.
111. Керівництво, лідерство та влада в організації.
112. Комунікації: сутність та види.
113. Лінійні та функціональні повноваження.
114. Процес прийняття раціональних рішень в організації.
115. Комунікаційний процес: сутність, елементи, етапи.
116. Взаємозвʼязки між функціями та методами менеджменту.
117. Стилі керівництва.
118. Взаємозвʼязок між методами менеджменту та управлінськими рішеннями.
119. Управління конфліктами в організації.
120. Застосування в організації з метою стимулювання премій, доплат і надбавок.
121. Економічні методи менеджменту: сутність, класифікація та механізми впливу на керовану систему.
122. Види організаційних структур управління та їх коротка характеристика.
123. Особливості розвитку менеджменту в Україні.
124. Керуюча та керована системи організації: сутність та складові.
125. Соціально-психологічні методи менеджменту: сутність, види та особливості впливу.
126. Відмінності між поняттями "менеджмент" та "управління".
127. Якісні та кількісні методи менеджменту.
128. Загальні функції менеджменту: сутність, види та основне призначення.
129. Повноваження, відповідальність та делегування.
130. Особливості взаємодії між керуючою та керованою системами організації.
131. Економічні плани в системі методів менеджменту: сутність та види.
132. Реалізація конкретних функцій менеджменту через загальні: сутність та приклади.
133. Переваги та недоліки матричної організаційної структури управління.
134. Конкретні функції менеджменту: сутність та види.
135. Переваги та недоліки лінійної та функціональної організаційних структур управління.
136. Причини неетичної поведінки та заходи щодо забезпечення етичної поведінки.
137. Проблеми спілкування між представниками керуючої та керованої систем організації.
138. Роль інформації у забезпеченні процесу комунікацій.
139. Діловодство: сутність, структура, функції.
140. Проблеми міжособистісного спілкування та шляхи їх подолання.
141. Невербальні аспекти спілкування.
142. Застосування ділового етикету у бізнесі.

АГРАРНЕ ПРАВО

Аграрне право України — це комплексна, інтегрована і спеціалізована галузь права; вона охоплює різні правові норми, які регулюють аграрні відносини, що складаються у сфері виробничої та пов’язаної з нею сільськогосподарської діяльності під час використання земель сільськогосподарського призначення різними аграрними суб’єктами.

Ця галузь виникла у 70-х рр. минулого століття, пройшла дискусійний етап свого становлення, утвердилась у комплексну, інтегровану та спеціалізовану галузь права, яка істотно розширила й якісно збагатила свій зміст внаслідок здійснення в Україні земельної та аграрної реформ.

При вивченні аграрного права студентам необхідно з’ясувати, якою є аграрна політика України. У посланні Президента України до Верховної Ради України підкреслюється, що одним з основних пріоритетів стратегії економічного та соціального розвитку України є здійснення активної аграрної політики, спрямованої на швидке подолання кризових процесів, забезпечення необхідної адаптації підприємств АПК до умов ринкової кон’юктури, зміцнення їхнього фінансового стану, утвердження в перспективі України як держави з високоефективним експортоспроможним сільським господарством.

Метою курсу є ознайомлення студентів з аграрним правом, яке регулює тісно зв’язані між собою земельні, майнові, трудові і управлінські відносини, які складаються в процесі виробничо-господарської діяльності сільськогосподарських підприємств, організацій і їх об’єднань, а також фермерських господарств і громадян, що ведуть особисте підсобне господарство.

Основними правовими інститутами аграрного права є: управління сільським господарством; право власності на землю і землекористування сільськогосподарських підприємств, фермерських господарств і громадян; право власності в сільському господарстві; правове регулювання організації, оплати, дисципліни і охорони праці в сільському господарстві. Саме основні інститути аграрного права і виносяться на семінарські і практичні заняття для їх грунтовного вивчення.

Знання теоретичних основ і регулюючої ролі аграрного права необхідні юристу будь-якого профілю. Вивчення студентами аграрного права збагачує знаннями аграрної політики нашої держави, підвищує теоретичний і науковий рівень.

Крім того, добра обізнаність в аграрному законодавстві має велике практичне значення. Вона сприяє: правильному застосуванню норм аграрного права в багатогранній діяльності юристів, забезпеченню охорони права власності в сільському господарстві, веденню профілактичної роботи, зміцненню законності в аграрних правовідносинах.

Семінарські і практичні заняття, як і підготовка до них, є активними формами навчального процесу. При підготовці до аудиторних занять студентам необхідно уважно опрацювати навчальну і наукову літературу з конкретної теми, добре вивчити діючі закони та інші нормативні акти, передбачені навчальною програмою і планом семінарських і практичних занять.

Студенти повинні вести робочий зошит, в якому треба конспектувати або реферувати обов'язкову літературу з теми, записувати детальне розв'язання задач, занотовувати план виступу тощо.

Семінари проводяться переважно у формі заслуховування та обговорення відповідей студентів на запитання плану занять або дискусії з відповідних юридичних джерел. Відповіді мають грунтуватися на положеннях чинного законодавства.

На семінарах можуть заслуховуватись реферативні повідомлення, наукові доповіді і повідомлення студентів та виконуватись тестові завдання, що сприятиме поглибленому вивченню студентами аграрного права.

Практичне заняття проводиться у вигляді обговорення розв'язань задач з дотриманням таких же вимог.

Вирішення задач має здійснюватися тільки у письмовій формі з обов'язковою аргументацією та посиланням на відповідні правові норми.

Знати:

- поняття, предмет та особливості методу аграрного права;

- місце аграрного права в загальній системі права;

- основні джерела аграрного права;

- поняття, зміст та види аграрних правовідносин;

- особливості членських і трудових правовідносин у системі аграрних правовідносин;

- організаційно-правові форми управління діяльністю сільськогосподарських підприємств;

- регулювання виробничої, фінансової, господарської та інших видів діяльності сільськогосподарського підприємства;

- правове становище фермерського господарства, сільськогосподарських кооперативів та інших сільськогосподарських підприємств.

Уміти:

- орієнтуватися в системі нормативних актів, які регулюють аграрні правовідносини;

- проводити розмежування членських і трудових правовідносин;

- аналізувати та тлумачити аграрне законодавство;

- володіти вмінням застосовувати юридичні засоби захисту права власності.

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Аграрне право - це система правових норм, які регулюють аграрні суспільні відносини, що складаються в процесі сільськогосподарського виробництва, в інтересах його неухильного розвитку та зміцнення.

Принципи аграрного права - це основоположні правила, які визначають загальну спрямованість і найбільш істотні риси змісту правового регулювання аграрних суспільних відносин.

Джерела аграрного права — це результат правотворчості державних органів як зовнішній вираз волі народу, закріпленої в уніфікованих і диференційованих нормативно-правових актах, а також локальних актах сільськогосподарських товаровиробників, що регулюють аграрні відносини в процесі сільськогосподарського виробництва, переробки та розподілу сільськогосподарської продукції.

Державне регулювання сільського господарства – це економічний вплив держави на виробництво, переробку і реалізацію сільськогосподарської продукції, сировини і продовольства, а також виробничо-технічне обслуговування і матеріально-технічне забезпечення агропромислового виробництва.

Виробничо-господарська діяльність – це діяльність суб’єктів господарювання (товаровиробників) не залежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, на яких вони базуються, по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці і реалізації, а також здійснення ними інших видів підприємницької діяльності, яка не заборонена законом.

Особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму.

Фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону.

Сільськогосподарська кооперація - система сільськогосподарських кооперативів, їх об’єднань, утворених з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб членів кооперативів.

Сільськогосподарський виробничий кооператив - сільськогосподарський кооператив, який утворюється шляхом об’єднання фізичних осіб, які є виробниками сільськогосподарської продукції, для провадження спільної виробничої або іншої господарської діяльності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку.

Сільськогосподарський кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які є виробниками сільськогосподарської продукції, що добровільно об’єдналися на основі членства для провадження спільної господарської та іншої діяльності, пов’язаної з виробництвом, переробкою, зберіганням, збутом, продажем продукції рослинництва, тваринництва, лісівництва чи рибництва, постачанням засобів виробництва і матеріально-технічних ресурсів членам цього кооперативу, наданням їм послуг з метою задоволення економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Сільськогосподарський обслуговуючий кооператив - сільськогосподарський кооператив, що утворюється шляхом об’єднання фізичних та/або юридичних осіб - виробників сільськогосподарської продукції для організації обслуговування, спрямованого на зменшення витрат та/або збільшення доходів членів цього кооперативу під час провадження ними сільськогосподарської діяльності та на захист їхніх економічних інтересів.

Господарський розрахунок – це метод організації ведення підприємства при якому кожне підприємство порівнює в грошовій формі витрати і результати виробництва (надання послуг), намагається відшкодовувати витрати власними доходами, тобто забезпечувати самоокупність і оптимальну рентабельність виробництва.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№	Назва теми	Кількість годин
№	Назва теми	Лекції	Семінари	Практичні заняття
1.	Предмет, метод, принципи, система та джерела аграрного права	2	2
2.	Державне регулювання сільського господарства			2
3.	Правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських організацій	2	2
4.	Правовий статус сільськогосподарського кооперативу	2	2
5.	Правове становище фермерських господарств		2	2
Всього		6	8	4

Форма підсумкового контролю - залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України: Прийнята на п’ятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 року. –К.: Юрінком, 1996. –80 с.

2.Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990р. // ВВРУ. –1990. –No 31.

3. Закон України "Про сільськогосподарську кооперацію" від 21.07.1995р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

4. Закон України "Про фермерське господарство" від 19.06.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

5. Закон України "Про особисте селянське господарство" від 15.05.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

6. Закон України "Про охорону земель" від 19.06.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

7. Закон України "Про оренду земель" від 02.10.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

8. Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

9. Закон України "Про охорону праці" від 14.10.1992 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

10. Закон України "Про оплату праці" від 24.03.1995 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

11. Закон України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" від 14.02.1992 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

12. Закон України “Про насіння і садивний матеріал” від 26.12.2002 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

13. Закон України “Про рибу, інші водні живі ресурси та харчову продукцію з них” від 6.02.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

14. Закон України “Про племінну справу в тваринництві” від 15.12.1993 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

15. Закон України “Про ветеринарну медицину” від 25.06.1992 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

16. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21.05.1997 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

17. Земельний кодекс України від 25.10.2001 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

18. Кодекс законів про працю від 10.12.1971 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

19. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 07.12.1984 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

20. Кримінальний кодекс України від 05.04.2005 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

21. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

22. Гаїцька-Колотило Я.З. Аграрне право України:Навч.посібник. –К.: Істина, 2008. –С.184.

23. Погрібний О.О. Аграрне право України:Підручник. –К.: Істина, 2007. –С.448.

24. Янчук А. Право (правочинність) на захист: поняття та правова природа // Підприємництво, господарство і право. –2009. –No 3. –С. 56 -60.

25. Роїна О.М. Реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Практичний посібник. –К.: КНТ, 2009.–400 с.

26. Кошиль Ю. Кауза правочину та інститут зміни і розірвання договору в зв’язку з істотною зміною обставин: аспекти співвідношення // Юридичний журнал. –2009. –No 1. –С. 33-39.

27. Агарков М.М. Ценности частного права / Агарков М.М. // Избранные труды по гражданскому праву : В 2-х т. – М. : ЦентрЮрИнформ., 2002. – Т. 1. – 2002. – 425 с.

28. Агарков М.М. Проблема злоупотребления правом в советском гражданском праве / Агарков М.М. // Избранные труды по гражданскому праву : В 2-х т. – М. : ЦентрЮрИнформ, 2002. – Т. 2. – 2002. – 397 с.

29. Аграрна історія України : Навч. посіб. / П.П. Панченко, В.П. Славов, В.А. Шмарчук та ін. – К. : Вид. центр "Просвіта". 1996. – 400 с.

30. Аграрное, земельное и экологическое право Украины. Общие части учебных курсов : Учеб. пособие / Под ред. А.А. Погребного, И.И. Карапаша. – Х. : Одиссей, 2000. – 367 с.

31. Алиханов Ф.Х. Соотношение норм гражданского права в регулировании земельных отношений в условиях рынка земли / Ф.Х. Адиханов // Государство и право. – 2001. – № 1. – С. 32-32. Андрейцев В.І. Об’єкти земельних правовідносин за новим Земельним кодексом України / В.І. Андрейцев // Законодавство України : Наук.-практ. ком. – 2002. – № 2. – С. 3-19.

33. Антологія української юридичної думки : В 6-ти т. / Редкол. Ю.С. Шемшученко та ін. – К. : Вид. дім "Юридична книга". 2002. – Т. 1 : Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – 2002. – 568 с.

34. Апанасюк М.П. Договір ренти : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 "Цивільне право і цивільний процес; сімейне право; міжнародне приватне право" / М.П. Апанасюк. – Х., 2004. – 18 с.

35. Безденежных В.М. О формах административной деятельности советской милиции и их классификации / В.М. Безденежных // Тр. высш. шк. МООП СССР. – 1968. – Вып. 20. – С. 31-32.

36. Безсмертна Н.В. Страхове право : Навч. посіб. / Безсмертна Н.В. / За ред. Ю.О. Заіки. – К. : Істина, 2004. – 84 с.

37. Бондар О.Г. Земля як об’єкт права власності за земельним законодавством України : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Бондар О.Г. – К., 2005. – 222 с.

38. Бондар О.Г. Правове регулювання земельних відносин майнового характеру: актуальні проблеми / О.Г. Бондар // Право України. – 2000. – № 6. – С. 53-55.

39. Вівчаренко О.А. Право власності на землю в Україні – актуальні проблеми / Вівчаренко О.А. – Івано-Франківськ, 1998. – 170 с.

40. Глотова О.В. Правове регулювання правочинів щодо земельних ділянок в Україні : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.06 / О.В. Глотова / Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького. – К., 2003. – 20 с.

41. Губарєв С.В. Набуття права власності на присадибну земельну ділянку чи садибу // Часопис Київського університету права НАН України. – 2008. – Вип. 3. – С. 193-197.

42. Губарєв С.В., Бірюков І.А. Право власності фізичної особи на садибну земельну ділянку (садибу): Монографія – К. ННЦ Інститут аграрної економіки, 2011. – 168 с.

43. Гуревський В.К. Право приватної власності громадян України на землі сільськогосподарського призначення : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Гуревський В.К. – Одеса, 1999. – 136 с.

44. Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні : Монографія / Дзера О.В. – К. : Вентурі, 1996. – 272 с.

45. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні / Дзера І.О. – К. : Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.

46. Ерофеев Б.В. Земельное право / Ерофеев Б.В. / Под ред. Г.В. Чубукова. – М. : Новый юрист, 1998. – 544 с.

47. Житлове право України : Навч. посіб. / за ред А.С. Гопанчука, Ю.О. Заіки. – К. : Істина, 2003. – 207 с.

48. Загальна теорія цивільного права : підручник / Підопригора О.А., Боброва Д.В., Дзера О.В. та ін. ; За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової. – К. : Вища шк., 1992. – 454 с.

49. Земельний кодекс України : Наук.-практ. ком. / За заг. ред. В.І. Семчика. – 2-ге вид. переробл. і доп. – К. : Вид. Дім "ІнЮре" 2004. – 748 с.

50. Земельне право / За ред. В.І. Семчика, П.Ф. Кулинича. – К. : Вид. дім. "ІнЮре", 2001. – 424 с.

51. Земельні відносини в Україні. Організаційно-правовий механізм : збірник основоположних актів законодавства / Під заг. ред. А.С. Даниленка. – К. : К.І.С., 2001. – 128 с.

52. Інструкція про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (у тому числі на умовах оренди та договорів оренди землі) : затв. наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 453 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).

53. Кучерук К.І. Договір купівлі-продажу земельної ділянки : Автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук : спец. 12.00.03 / К.І. Кучерук. – К., 2002. – 19 с.

54. Луняченко А.В. Правовой режим земель сельскохозяйственного назначения, принадлежащих гражданам на праве собственности : Дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.06 / Луняченко А.В. – К., 2002. – 170 с.

55. Левченко Н. М. Світова практика державного регулювання іпотеки земель сільськогосподарського призначення // Теорія та практика державного управління. — Х., 2010. — Вип.3 (30). — С.275–284.

56. Воротинцева Л. І. Інтегральна стану зрошуваних земель і її врахування під час передачі землі в оренду // Вісник. — Х., 2010. — Вип. 5. — С.219–222.

57. Кулинич П. Ф. Контрольована якість сільськогосподарських земель: правова концепція // Правова держава. — К., 2010. — Вип. 21. — С.379–386.

58. Бусуйок Д. В. Функції органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування у сфері забезпечення раціонального використання та охорони земель // Держава і право. — К., 2011. — Вип. 52: Юридичні і політичні науки. — С.373–379.

59. Курило В. І. Деякі питання державного контролю за використанням та охороною земель // Науковий вісник. — К., 2011. — Вип. 165, ч. 3: Серія «Право». — С. 190–195.

60. Казьмір В.А. Важливість обліку земель сільськогосподарського призначення в умовах трансформації земельних відносин // XXV Международная научно-практическая конференция «Специфика современной науки». — Горловка, 2012. — С. 25–26.

61. Ольшанецька О. Б. Цивільно-правове регулювання нотаріального посвідчення договорів відчуження земельних ділянок // Держава і право. — К., 2010. — Вип. 48: Юридичні і політичні науки. — С.395–401.

62. Настечко К. О. Земля як природний ресурс у правовому регулюванні земельних відносин в Україні // Вісник. — О., 2010. — Т. 15, вип. 22: Правознавство. — С. 122–129.

63. Ракоїд О. О. Шляхи забезпечення збалансованого використання земельних ресурсів агросфери України // Природно-ресурсний потенціал збалансованого (сталого) розвитку України. — К., 2011. — Т. 1. — С. 77–81.

64. Пономаренко О. Г. Удосконалення орендних земельних відносин: обліковий аспект // Вісник. — Запоріжжя, 2011. — N 2 (10). — С.167–171.

65. Добрунік Т. П. Стратегія розвитку фермерських господарств як основа підвищення їх конкурентоспроможності // Науковий вісник. — О., 2011. — N7 (132). — С. 6–17.

66. Гнатишин Л. Організаційно-процесуальний підхід до відтворення виробничого потенціалу фермерських господарств // Роль науки у підвищенні технологічного рівня і ефективності АПК України. — Т., 2012. — С. 249–252.

67. Гнатишин Л. Б. Нормативні методи визначення потреби фермерських господарств у технічних засобах // Науковий вісник. — Львів, 2012. — Вип. 22.4. — С.134–140.

68. Мироненко В.П. Поняття, соціально-економічне та правове значення право чинів щодо земельних ділянок // Юридична наука. – 2011. - №4-5. – С. 70-76.

69. Осадько А. Договірні лізингові відносини в сільському господарстві: історія, сучасність і перспективи розвитку // Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 1. –С. 159 -161.

70. Гарварт Г. Організаційно-правові засади державного управління охорони лісового фонду України // Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 1. –С. 162 -165.

71. Гребенюк М. Запровадження правового механізму аграрних розписок – запорука створення надійної системи продовольчого забезпечення в Україні //Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 1. –С. 56 -60.

72. Сидоров Я. Актуальні питання захисту публічних інтересів у аграрному праві (на прикладі організаційно-управлінських правовідносин) //Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 1. –С.61 - 63.

73. Посохова М. Правове регулювання діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування по забезпеченню цільового використання земель // Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 1. –С. 64 -67.

74. Гончар Ю. Особливості правосуб’єктності виробників ріпака як суб’єктів правовідносин // Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 2. –С. 93 -96.

75. Гарварт Г. Організаційно-правові засади ведення державного лісового кадастру, обліку та впорядкування лісового фонду України // Підприємництво, господарство і право . –2013. –No 2. –С. 97 -101.

76. Гарбар В.В. Економічна сутність поняття сталого розвитку фермерського господарства // Економіка АПК : міжнародний науково-виробничий журнал / М-во аграр. політики України ; Ін-т аграрної економіки УААН ; Компанія "Брпти Карич". – Київ, 2014. – № 1 (231), січень. – С. 136-141.

77. Кузнецов Б.П. Аграрные реформы в развивающихся странах / Б.П. Кузнецов, В.Н. Стародубровская // Земельне право України : теорія і практика : загальнодержавне науково-практичне юридичне видання / Держ. екологічна акад. післядипломної освіти та управління ; Київ. н.-д. та проектний ін-т землеустрою. – Київ, 2014. – № 2. – С. 39-43.

78. Коваленко Т.О. Земельні відносини: юридичні дефекти правового регулювання / Спілкувався Лесь Курінний // Юридичний вісник України : все про закони - в одній газеті: загальнонаціональна правова газета. – Київ, 2014. – 22-28 березня (№ 12). – С. 15.

79. Демьяненко С.И. К вопросу о стратегии развития аграрного сектора экономики Украины // Економіка АПК : міжнародний науково-виробничий журнал / М-во аграр. політики України ; Ін-т аграрної економіки УААН ; Компанія "Брпти Карич". – Київ, 2014. – № 1 (231), січень. – С. 14-19.

80. Гуцаленко О.О. Ринок органічної продукції рослинництва як складова частина аграрного ринку України // Облік і фінанси : науково-виробничий журнал / Федер. аудиторів, бухгалтерів і фінансистів АПК України ; Нац. наук. центр "Ін-т аграрної окономіки", [та ін.]. – Київ, 2014. – № 1 (63). – С. 133-137.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Предмет, метод, принципи, система та джерела аграрного права

Лекція – 2 години

1. Аграрне право як галузь права.

2. Предмет аграрного права, його зміст та особливості.

3. Принципи аграрного права.

4. Система аграрного права.

5. Джерела аграрного права.

Тема 3. Правове регулювання виробничо-господарської та фінансової діяльності сільськогосподарських організацій

Лекція – 2 години

1. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання.

2. Загальна характеристика фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств та її правове регулювання.

Тема 4. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу

Лекція – 2 години

1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.

2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів.

3. Статути сільськогосподарських кооперативів.

4. Членство в сільськогосподарських кооперативах.

5. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

Тема 1. Предмет, метод, принципи, система та джерела аграрного права

Семінар – 2 години

1. Аграрне право як галузь права.

2. Предмет аграрного права, його зміст та особливості.

3. Принципи аграрного права.

4. Система аграрного права.

5. Джерела аграрного права.

Теми рефератів, доповідей

1. Аграрне право як самостійна галузь права України.

2. Конституційні права громадян України, які є працівниками сільського господарства.

3. Закони і підзаконні акти України як джерела аграрного права.

Література

1-32, 40-44, 59-68.

Тема 2. Державне регулювання сільського господарства

Практичне заняття – 2 години

1. Правові засади державної регулятивної діяльності в сільському господарстві.

2. Форми й методи регулятивної діяльності державних органів у сільському господарстві.

3. Система й повноваження державних органів, які здійснюють регулювання сільського господарства.

4. Органи державного контролю та інспекції в АПК.

ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

Задача 1

В одному з районів Вінницької області начальник райвідділу Міністерства внутрішніх справ надіслав кільком фермерам району листа, у якому з посиланням на дозвіл голови районної адміністрації, було звернення до фермерів здати на державне акціонерне заготівельне підприємство 6 т пшениці для райвідділу в обмін на паливно-мастильні матеріали, які будуть фермерам надані в обмін на зерно.

Фермери звернулись за роз’ясненням до районного управління АПК: чи погоджуватись їм на цю пропозицію начальника райвідділу міліції.

Чи правомірні дії голови районної адміністрації?

Чи має райвідділ Міністерства внутрішніх справ здійснювати зазначені дії?

Задача 2

Збори учасників СТОВ "Полум’я" вирішили ліквідувати рільничу бригаду, її землі передати у внутрішньогосподарську оренду родині Мамончуків - Зінченко. У результаті таких змін мало місце скорочення робочих місць в основній галузі – рослинництві СТОВ. Для забезпечення вивільнених робочих рук дирекція СТОВ вирішила створити комунально-побутовий комбінат для поліпшення обслуговування односельчан.

Однак рай адміністрація попередила СТОВ, що створення такого комбінату є порушенням чинного законодавства, оскільки воно виходить за межі статутної правоздатності СТОВ.

Чи є законним таке рішення зборів учасників та дирекції СТОВ?

Чи є підставним попередження рай адміністрації?

Яким чином СТОВ може на законних підставах забезпечувати роботою надлишки робочої сили?

Задача 3

Начальник районного управління АПК наклав на головного бухгалтера ВСГК "Хеллбой", який затримав подання до управління річного звіту ВСГК, штраф у розмірі 30 гривень. А також було прийняти рішення про накладання штрафу в розмірі 45 гривень на голову АСГТ "Даркхаус" за невиконання розпорядження голови районної адміністрації про будівництво літнього табору для утримання телят. Штраф, накладений на голову ВСГК, був стягнутий на користь місцевого бюджету. Бухгалтер ВСГК "Хеллбой" оскаржив рішення районного управління АПК до обласної державної адміністрації.

Висвітліть питання про форми і методи здійснення державного керівництва сільськогосподарськими підприємствами з боку райвиконкому.

Чи правомірне рішення райвиконкому?

Література

1-36, 45-54, 60-63, 69-71.

Семінар – 2 години

1. Поняття виробничо-господарської діяльності, її правове регулювання.

Теми рефератів, доповідей

1. Правове регулювання виробничо-господарської діяльності сільськогосподарського підприємства.

2. Правове регулювання створення і діяльності підсобних виробництв і промислів в сільськогосподарському підприємстві.

Література

1-33, 37-39, 45-60, 62, 64, 66, 71-72.

Тема 4. Правовий статус сільськогосподарського кооперативу

Семінар – 2 години

1. Поняття та види сільськогосподарських кооперативів.

2. Правові умови та порядок створення сільськогосподарських кооперативів.

3. Статути сільськогосподарських кооперативів.

4. Членство в сільськогосподарських кооперативах.

5. Правові засади реорганізації та ліквідації сільськогосподарських кооперативів.

Теми рефератів, доповідей

1. Поняття й особливості права засновництва та права участі селян в аграрних (сільськогосподарських) підприємствах корпоративного типів.

2. Права й обов’язки селян як засновників і як учасників суб’єктів аграрного підприємництва корпоративного типу.

Література

1-33, 36-40, 42, 44, 47, 49, 55, 58-73.

Тема 5. Правове становище фермерських господарств

Семінар – 2 години

Практичне заняття – 2 години

1. Поняття та загальна характеристика правового статусу фермерських господарств.

2. Умови і порядок створення фермерського господарства та припинення його діяльності.

3. Земельні правовідносини у фермерському господарстві.

4. Майнові правовідносини у фермерському господарстві.

5. Правове регулювання господарської діяльності фермерського господарства.

6. Відносини фермерського господарства з бюджетом, банківськими установами та страховими організаціями.

Теми рефератів, доповідей

1. Правове становище фермерського господарства.

2. Право власності на землю фермерських господарств.

3. Цивільно-правова охорона права власності фермерського господарства.

ВИРІШИТИ ЗАДАЧІ

Задача 1

Проектом рішення районної ради передбачалось:

1. Для ведення особистого підсобного господарства надавати громадянам у власність земельні ділянки у розмірі 0.6 гектара.

2. Для ведення садівництва і городництва надавати громадянам у власність земельні ділянки, розмір яких не повинен перевищувати 0.12 гектара.

3. Новостворені фермерські господарства звільняються від плати за землю протягом 2-х років.

Начальник районного відділу внутрішніх справ, який був присутнім при обговоренні згаданого проекта, заявив, що він протирічить земельному законодавству, а тому повинен бути відхилений.

Вирішіть задачу.

Задача 2

Громадянин Соколов, який виявив бажання вести фермерське господарство, звернувся за консультацією з таких питань:

1. Земля для цієї мети надається у власність чи користування?

2. Вона надається безплатно чи за плату?

3. Якими земельними правами він буде користуватись?

Дайте обгрунтовану консультацію.

Задача 3

Пилипець Максим придбав у власність 1/4 частину дому. Йому була виділена також 1/4 частина присадибної земельної ділянки. Через три роки він зробив добудову, в Зв’язку з чим його доля житлової площі значно збільшилась.

На цій підставі він вимагав збільшення частини його земельної ділянки. Інші співвласники дому заперечували.

Пилипець звернувся до голови сільської ради на предмет захисту свого права.

Вирішіть задачу.

Задача 4

Між двома сусідами-землекористувачами виник земельний спір. В звʼязку з цим виникла потреба у юридичній консультації з питань:

1. Які органи розглядають земельні спори.

2. Хто розглядає спори з приводу суміжного землекористування громадян?

Дайте консультацію.

Задача 5

В районну державну адміністрацію надійшла скарга від робітника Карапетяна, в якій говорилось, що він весною 2001 року на невикористаній ділянці землі посадив 0.9 га картоплі. В червні того ж року ця ділянка була зайнята під будівництво школи, в звʼязку з чим врожай картоплі зібраний не був. Відшкодувати збитки директор школи відмовився.

Вирішіть задачу.

Література

1-33, 40-56, 58, 60, 62, 64-80.

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Управління в сільському господарстві.

2. Поняття, предмет, метод та система аграрного права.

3. Принципи аграрного права.

4. Види та підстави відповідальності в аграрному праві.

5. Порядок надання земельних ділянок у користування. Документи, що посвідчують право користування.

6. Поняття та види відповідальності в аграрному праві.

7. Поняття аграрного права та його принципи.

8. Право колективного самоврядування в сільськогосподарських підприємствах.

9. Правовий режим земель сільськогосподарського призначення.

10. Право власності на землю та право користування землею сільськогосподарських кооперативів.

11. Порядок надання земельних ділянок у користування. Документи, що посвідчують право землекористування.

12. Правове регулювання дисципліни праці в сільському господарстві.

13. Правове становище сільськогосподарських підприємств.

14. Право власності на майно та фонди в сільському господарстві.

15. Державне управління в сільському господарстві.

16. Порядок створення та припинення діяльності фермерського господарства.

17. Роль ОВС в охороні власності сільськогосподарських підприємств.

18. Правові форми організації праці в сільському господарстві.

19. Правове становище особистого селянського господарства.

20. Поняття та види сільськогосподарських підприємств.

21. Правові форми використання земель та інших природних ресурсів у сільському господарстві.

22. Роль ОВС у здійсненні аграрної політики держави.

23. Поняття оплати праці в сільському господарстві.

24. Поняття фермерського господарства.

25. Власність осіб, які ведуть фермерське господарство.

26. Локальні нормативні акти як джерела аграрного права.

27. Суб’єкти аграрного права.

28. Право приватної власності на землю в Україні.

29. Соціальні гарантії працівників сільськогосподарських підприємств.

30. Відповідальність за порушення земельного законодавства.

31. Завдання та зміст раціонального використання та охорони земель.

32. Охорона праці в сільському господарстві.

33. Правова охорона земель (зміст, цілі, завдання).

34. Матеріальна відповідальність працівників сільськогосподарських підприємств.

35. Оренда землі.

36. Цивільно-правова відповідальність за порушення в сільському господарстві.

37. Правові форми організації праці в сільському господарстві.

38. Фінансово-економічна діяльність сільськогосподарських підприємств.

39. Вирішення земельних спорів.

40. Матеріальна відповідальність в аграрному праві та її види.

41. Склад земель України. Загальна характеристика.

42. Правове положення сільськогосподарських кооперативів.

43. Підзаконні акти як джерела аграрного права.

44. Умови покладання матеріальної відповідальності.

45. Порядок створення та діяльності сільськогосподарських кооперативів.

46. Земельний фонд України (характеристика).

47. Юридичне обслуговування сільськогосподарських підприємств.

48. Право власності на землю та землекористування фермерських господарств.

49. Договір оренди землі.

50. Правове становище сільськогосподарських кооперативів.

51. Стимулювання раціонального використання та охорони земель.

52. Правове становище фермерського господарства.

53. Джерела аграрного права України.

54. Дисциплінарні стягнення та порядок їх накладення на працівників сільськогосподарських підприємств.

55. Управління державним сільськогосподарським підприємством.

56. Поняття фермерського господарства.

57. Поняття суб’єктів аграрного права.

58. Переважне надання земель для потреб сільського господарства.

59. Поняття та види джерел аграрного права.

60. Право власності фермерського господарства

СУДОВА МЕДИЦИНА

Судова медицина — це галузь медичної науки, яка вивчає питання медичного, біологічного, медико-криміналістичного характеру для потреб правосуддя, законодавства та охорони здоров'я.

Мета дисципліни: Метою навчальної дисципліни «Судова медицина» є навчання студентів правильному формулюванню питань, які виносяться на вирішення перед судово-медичною експертизою;

- вироблення умінь об'єктивно оцінювати висновки судово-медичної експертизи з наступним використанням отриманих даних у своїй практичній діяльності;

- ознайомлення з організацією і методикою проведення судово-медичних експертиз потерпілих, обвинувачених та інших осіб, трупа, речових доказів та за матеріалами судових та слідчих справ;

- ознайомлення з досвідом роботи і досягненнями судово-медичних закладів.

Вивчення судової медицини має своїм завданням формування у студентів системи знань і умінь в розслідуванні та попередженні кримінальних правопорушень. Це загальне завдання конкретизується шляхом вирішення в процесі навчання окремих задач, в результаті чого кожний студент повинен

знати:

- положення діючого законодавства про судово-медичну експертизу;

- сучасні наукові дані і можливості судово-медичної експертизи та методи дослідження основних її об'єктів.

- основи судово-медичної травматології;

- методи виявлення і вилучення речових доказів зі слідами крові, виділень, волосся та інших біологічних об'єктів;

- межі компетенції судово-медичної експертизи;

-дотримуватися норм чинного законодавства та вимагати цього від інших осіб при виконанні конкретних завдань розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи.

-правильно вживати процесуальну, криміналістичну та судово-медичну термінологію при складанні відповідних документів за кримінальнми справами.

-активно співпрацювати з громадянами, населенням для збирання та перевірки інформації, важливої для розслідування конкретної кримінальної справи.

-використовувати можливості засобів масової інформації для профілактики та попередження злочинів проти життя та здоров’я особи.

-використовувати міжнародний досвід розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи.

-впроваджувати у практичну діяльність нові методичні рекомендації щодо розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи.

-застосовувати нові інформаційні технології при розслідуванні наведеної категорії злочинів.

-формулювати питання при призначенні судово-медичної експертизи.

уміти:

-застосовувати теоретичні та практичні навички при роз’язанні конкретних завдань розслідування злочинів проти життя та здоров’я особи.

-об'єктивно оцінювати висновки судово-медичної експертизи і правильно використовувати отримані данні в розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів проти особи.

Основні терміни дисципліни

Асфіксія – патологічний стан, обумовлений кисневим голодуванням.

Аутоліз – саморозпад тканин під впливом протеолітичних ферментів, частіше кабепсинів.

Бампер-перелом – специфічний клиноподібний перелом кісток нижніх кінцівок, викликаний наїздом автомобіля.

Бюро судово-медичної експертизи – державна спеціалізована установа в системі МОЗ України, яка проводить експертизу трупів при підозрі на насильну смерть, експертизу потерпілих, обвинувачених та інших осіб, для визначення характеру і ступеня важкості тілесних ушкоджень, експертизи речових доказів та матеріалів кримінальних і цивільних справ.

Вогнепальний рановий канал - шлях, який пройшов снаряд у тілі.

Загальна працездатність – здатність до некваліфікованої праці і самообслуговування.

Зґвалтування– це статеві зносини із застосуванням фізичного насильства, погрози його застосування або з використанням безпорадного стану потерпілої особи.

Евтаназія – прискорена смерть безнадійно хворої людини.

Ексгумація – діставання похованого трупа для судово-медичних досліджень.

Експерт - особа, яка володіє науковими, технічними або іншими спеціальними знаннями, має право відповідно до Закону України "Про судову експертизу" на проведення експертизи і якій доручено провести дослідження об’єктів, явищ і процесів, що містять відомості про обставини вчинення кримінального правопорушення, та дати висновок з питань, які виникають під час кримінального провадження і стосуються сфери її знань.

Електротравма - ушкодження організму спричинені дією електричного струму.

Інвалідність – стан тривалої непрацездатності.

Іонізуюче випромінювання - різні види енергії, які реалізують свою біологічну дію шляхом іонізації з наступним розвитком хімічних реакцій в біологічних структурах клітин.

Катування – це навмисні дії, пов’язані із заподіянням багаторазового, тривалого та особливого болю: нанесення великої кількості пошкоджень тупими і гострими предметами, припалювання тіла розпеченими предметами чи обварювання гарячою рідиною, введення в піднігтьові ложа гострих предметів і т. ін.

Клінічна смерть – стан зупинки життєдіяльності до настання незворотних змін.

Кримінальний аборт - це аборт, проведений поза спеціалізованим медичним закладом та особою, без відповідної освіти.

Муміфікація – стан консервації трупа, викликаний висиханням тканин.

Мучення – це навмисне заподіювання страждань шляхом позбавлення їжі, води чи тепла, або поміщення чи залишення жертви у шкідливих для здоров'я умовах і інші подібні дії.

Некваліфікована праця – суспільно-корисна праця, яка не потребує спеціального навчання.

Некроз – омертвіння.

Отруєння - порушення функцій організму під впливом отруйної речовини, що може закінчитись розладом здоров'я або навіть смертю.

Рана - пошкодження, при якому порушена цілісність всієї шкіри чи слизових оболонок.

Розбещення неповнолітніх – розпусні дії сексуального характеру з особою яка недосягла повноліття.

Садно - порушення цілості епідермісу, інколи з пошкодженнями сосочкового шару дерми чи епітелію слизових оболонок.

Самогубство – свідоме позбавлення власного життя.

Самокалічення – навмисне заподіяння шкоди власному здоров’ю.

Самообслуговування – задоволення людиною своїх побутових потреб.

Сепсис – патологічний інфекційний стан, викликаний присутністю мікроорганізмів в кров’яному руслі.

Симуляція – це показ, видання неіснуючої хвороби.

Синець – скупчення елементів крові після розриву кровоносних судин під шкірою чи слизовою оболонкою.

Статева зрілість – фізіологічний стан організму (такий ступінь розвитку), при якому статеве життя є фізіологічно нормальною функцією, не викликає розладу здоров'я і не завдає шкоди подальшому розвитку організму.

Странгуляційна борозна – слід від петлі.

Судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.

Танатологія – наука, яка вивчає причини, прояви і процеси умирання.

«Штанц-марка» – відбиток дульного зрізу.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№ з/п	Назви тем	Кількість годин
№ з/п	Назви тем	Лекції	Семінари
1.	Предмет і завдання судової медицини. Правові, процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи	4	-
2.	Судово-медична танатологія та експертиза трупа	2	-
3.	Судово-медична експертиза ушкоджень від різних видів зовнішньої дії	-	2
4.	Судово-медична експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб	-	2
5.	Судово-медична експертиза речових доказів з об’єктами біологічного походження	-	2
Всього		6	6

Форма підсумкового контролю – залік.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

1. Конституція України 2004 р.
2. Кримінальний кодекс України 2001 р.
3. Кримінальний-процесуальний кодекс України 2012 р.
4. Цивільний кодекс України 2003 р.
5. Цивільно-процесуальний кодекс України 2004 р.
6. Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 року.
7. Закон України «Про судову експертизу» від 25.02.1994 року №4038-XII зі змінами від 17.05.2012 року №4711-VI.
8. Медичне право України: Збірник нормативно-правових актів. – К.: Видавничий дім «Ін Юре», 2001.
9. Наказ Міністерства охорони здоров'я України №6 від 17 січня 1995 року «Про розвиток та вдосконалення судово-медичної служби України». Судові експертизи в Україні : збірник нормативних актів. – К. : Юрінком Інтер, 2002. – 416 с. (Бюлетень законодавства і юридичної практики України ; 2002, №7).
10. Наказ Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України, Генеральної прокуратури України № 1095/955/119 від 28.11.2012 Про затвердження Порядку взаємодії між органами внутрішніх справ, закладами охорони здоров’я та прокуратури України при встановленні факту смерті людини.
11. Бабанін А.А., Мішалов В.Д., Біловицький О.В., Скребкова О.Ю. «Судова медицина» - Сімферополь: вид. «НАТА», 2012. – 580 с.
12. Бачинський В.Т., Кулик О.Ф., Савка І.Г., Ванчуляк О.Я. Первинний огляд трупа на місці виявлення. – Чернівці, 2012. – 210 с.
13. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія : навч. посіб. / Є.М. Білецький, Г.А. Білецька. – Харків : Одіссей, 2010. – 200 с.
14. Кривда Г. Ф., Демиденко А. Н.,Кривда Р. Г. Осмотр трупа и вещественных доказательств на месте пррисшествия: Научно-методическое пособие.-Херсон: Наддніпряночка, 2012.-208с.
15. О.В. Филипчук, М.М. Шевчук “Посібник з судово-медичної криміналістики”, Львів, вид. «Добра справа». – 2010. – 572 с. (з додатками)
16. Підручник із двох томів - «Судова медицина» та «Медичне законодавство: правова регламентація лікарської діяльності», створений колективом кафедри судової медицини НМУ ім. О.О. Богомольця під керівництвом та за редакцією завідувача кафедри, д.м.н., професора Б.В. Михайличенка. Відповідно до томів: Книга 1. - Київ. – ВСВ «Медицина», - 2011. – 447 с. та Книга 2 - Київ. – ВСВ «Медицина», - 2011. – 495 с.
17. Тагаев Н.Н. Судебная медицина: 2-е издание.-Х.: Фактор, 2012.-1296 с.
18. Бачинський В.Т., Михайличенко Б.В., Мішалова В.Д., Ушенко О.Г. Визначення давності настання смерті та часу утворення гематом методами лазерної електро-фотополяриметрії. – Чернівці : Вид. «Прут». – 2011. – 325 с.
19. Визначення давності настання смерті у судово-медичній експертизі (методичні рекомендації, затв. МОЗ України) / Мішалов В.Д., Дунаєв О.В., Завальнюк О.Х., Юхимець І.О. - Київ, 2012. – 36 с.
20. Визначення зажиттєвості, давності і послідовності утворення ушкоджень. - Київ, НМАПО імені П.Л. Шупика /Мішалов В.Д., Завальнюк А.Х., Юхимець І.О., Петрошак О.Ю. – 2012. – 33 с.
21. Використання ДНК-аналізу у судово-медичних експертизах речових доказів та експертизах спірного батьківства (материнства, підміни дітей) (методичні рекомендації, затв. МОЗ України)/ Бурчинський В.Г., Дем’янчук А.П., Хохолєва Т.В., Кривда Г.Ф., Кривда Р.Г., Івашина О.Х. - Київ, 2012. – 22 с.
22. Гуріна О.О., Дунаєв О.В. Судово-медична оцінка патоморфологічних змін при внутрішньочерепних та спинно-мозкових ушкодженнях. Методичні рекомендації. – Київ, 2013. – 53 с.
23. Диагностикум механизмов и морфологии переломов при тупой травме скелета /Саркисян Б.А., Янковский В.Э., Новоселов В.П. под ред. В.Н. Крюкова. - Новосибирск: Изд. «Наука», 2011. – 522 с.
24. Дослідження рідкої крові та її слідів на речових доказах (методичні рекомендації, затв. МОЗ України) / Бурчинський В. Г., Дем’янчук А.П., Хохолєва Т. В. Київ, 2010. – 32 с.
25. Мішалов В.Д., Гуріна О.О., Юрченко В.Т. і інш. Судово-медична експертиза дітей (навчальний посібник, затверд. МОН України. Протокол №1/11-2479 від «29» березня 2010). - Київ, 2010. - 256 с.
26. Мішалов В.Д., Войченко В.В., Зарицький Г.А., Петрошак О.Ю. Процесуальні, організаційні та етичні основи судово-медичної експертизи в Україні (навч. метод. посібник, затверд. МОН України Протокол №1/11-691 від 10.02. 2010 р.). - Київ, 2010. - 243 с.
27. Cудебно-медицинская оценка трупных изменений для определения времени и давности смерти // Практическое и учебно-методическое пособие /Н.Н. Тагаев, В. В. Хижняк, Д. В. Костылев, Е. А. Моргун.-Х.: СПДФЛ Бровин А. В.,2011. – 100 с.
28. Судово-медична діагностика раптової смерті від гострої ішемічної хвороби серця відповідно до МКХ 10 (методичні рекомендації, затв. МОЗ України)/ Іркін І.В., Мішалов В.Д., Михайличенко Б.В., Войченко В.В. - Київ, 2012. – 28 с.
29. Судово-медична оцінка патоморфологічних змін при внутрішньочерепних та спинно-мозкових ушкодженнях (методичні рекомендації)/ Гуріна О. О., Дунаєв О. В. - Київ, НМАПО імені П.Л. Шупика. – 2013. – 48 с.
30. Судово-медичне дослідження сперми, слини та інших виділень людини в слідах на речових доказах (методичні рекомендації, затв. МОЗ України)/ Бурчинський В. Г., Дем’янчук А.П., Хохолєва Т. В., Бачинський В.Т. - Київ, 2011. –25 с.
31. Судово-медичне дослідження волосся, кісток, м’яких тканин та органів (методичні рекомендації, затв. МОЗ України)/ Бурчинський В.Г., Дем’янчук А.П., Хохолєва Т. В., Бачинський В.Т. – Київ. - 2011. – 20 с.
32. Судово-медична характеристика та оцінка ран голови, заподіяних тупими предметами, у тому числі при їх руйнуванні (методичні рекомендації, затв. МОЗ України)/ Мішалов В.Д., Филипчук О.В., Петрошак О.Ю. - Київ, 2012. – 22 с.

Інформаційні ресурси

1. http://www.naiau.kiev.ua/naiau/tslc/index.php
2. http://www.nbuv.gov.ua/
3. http://rada.gov.ua/laws/main/a#Find
4. http://mvs.gov.ua/mvs/control/main/uk/index
5. http://www.kmu.gov.ua/control/
6. http://uk.wikipedia.org/wiki/

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема №1. Предмет і завдання судової медицини. Правові, процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи.

Лекція – 4 години

1. Предмет і завдання судової медицини.

2. Правові, процесуальні та організаційні основи судово-медичної експертизи:

а) правові і процесуальні основи судово-медичної експертизи;

б) організація і структура судово-медичної служби в країні.

3. Об'єкти судово-медичної експертизи.

4. Документація судово-медичної експертизи.

Тема №2.Судово-медична танатологія.

Лекція – 2 години

1. Умирання і смерть.

2. Ранні трупні зміни та їх судово-медичне значення.

3. Пізні трупні зміни та їх судово-медичне значення.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТТЬ

Тема №3. Судово-медична експертиза ушкоджень від різних видів зовнішньої дії

Семінар – 2 години

1. Судово-медична травматологія. Транспортна травма та її різновиди.
2. Автомобільна та залізнична травма їх класифікація, характер ушкоджень.
3. Ушкодження від дії тупих та гострих предметів.
4. Класифікація вогнепальної зброї. Складові частини патрону, механізм пострілу. Пояси дії кулі.
5. Особливості вогнепальних ушкоджень в залежності від відстані пострілу і застосованої зброї.
6. Визначення послідовності вогнепальних поранень.
7. Методи дослідження вогнепальних ушкоджень.
8. Загальне поняття про асфіксії: періоди розвитку, причини смерті.
9. Внутрішні та зовнішні загальноасфіктичні ознаки.
10. Видові ознаки асфіксії.
11. Поняття про отрути та отруєння. Судово-медична експертиза отруєнь.
12. Окремі отрути та їх дія на організм.
13. Судово-медична діагностика смерті від алкогольної інтоксикації.

Література

11,13,15,16,17,20,22,23,25,26,29,32

Тема №4. Судово-медична експертиза потерпілих, обвинувачених та інших осіб

Семінар-2 години

1. Підстави, організація, особливості проведення і документація експертизи потерпілих, обвинувачених та інших осіб.
2. Експертиза ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
3. Експертиза статевих станів, статевих злочинів.

Література

11,13,15,16,17,21,25,26

Тема 5. Судово-медична експертиза речових доказів з об’єктами біологічного походження

Семінар -2 години

1. Питання, які вирішуються при дослідженні крові.
2. Питання, які вирішуються при дослідженні волосся.
3. Питання, які вирішуються при дослідженні сперми, слини та інших виділень з організму людини.

Література

11,13,14,15,16,17,21,24,26,30

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Судово-медична експертиза, її процесуальні основи. В яких випадках оформляється висновок експерта.
2. Права та обов’язки судово-медичного експерта. Порядок огляду трупів та речових доказів з біологічними об’єктами на місці події. Роль слідчого та експерта у визначенні видових ознак смерті при механічній асфіксії.
3. Клінічна та біологічна смерть, їх діагностика (попередні та абсолютні ознаки смерті). Особливості судово-медичної діагностика смерті від утоплення (ознаки перебування трупа у воді та ознаки утоплення).
4. Судово-медична класифікація смерті: категорія, вид і рід смерті. Роль експерта у визначенні роду насильної смерті у випадку загальної та місцевої дії високих температур. Визначення площі та ступеню термічних опіків.
5. Судово-медична експертиза обгорілих трупів. Кримінальне спалення трупа. Класифікація судово-медичних експертиз.
6. Дії працівника міліції при виявленні потерпілого без ознак життя. Вірогідні (ймовірні) та ранні достовірні ознаки смерті.
7. Особливості дослідження трупів невідомих осіб. Дії працівника карного розшуку при судово-медичному дослідженні таких трупів. Видові ознаки смерті від стиснення грудей і живота та при попаданні сторонніх предметів у дихальні шляхи.
8. Трупні плями, їх судово-медичне значення. Методика визначення часу настання смерті по трупних плямах.
9. Трупне висихання та гниття трупа, їх судово-медичне значення.
10. Види природної консервації трупів, умови їх утворення та судово-медичне значення.
11. Питання, які можуть бути вирішені при експертизі трупів новонароджених. (Визначення доношеності, зрілості, життєздатності плода)
12. Встановлення зрілості, доношеності, життєздатності та тривалості життя новонародженої дитини. Причини смерті новонароджених дітей. Дітовбивство. Ознаки активного та пасивного дітовбивства.
13. Характеристика ушкоджень від пострілів із мисливської зброї. Визначення відстані пострілу при дробових пораненнях.
14. Вогнепальна зброя, її складові. Додаткові фактори пострілу. Особливості огляду місця події при вогнепальних ушкодженнях.
15. Вогнепальні ушкодження, класифікація вогнепальної зброї. Механізм пострілу, додаткові фактори пострілу. Пояси дії кулі в залежності від кінетичної енергії кулі.
16. Класифікація вогнепальної зброї. Ознаки вхідного та вихідного кульових отворів при пострілі впритул. Значення відбитка дульного зрізу (штанц-марки).
17. Механічна асфіксія, її види, стадії прижиттєвого перебігу. Явища, які спостерігаються у осіб, що перенесли асфіктичний стан.
18. Загальноасфіктичні ознаки смерті при зовнішньому та внутрішньому дослідженні трупа. Особливості утворення ранніх трупних явищ.
19. Видові ознаки смерті при повішенні. Вимірювання, які повинен провести слідчий на місці події при повішенні. Визначення роду насильної смерті при повішенні. Вимоги до складання судово-медичної документації.
20. Визначення поняття “травма”, “травматизм”. Класифікація ушкоджень в залежності від діючого фактору, характеру та ступеню тяжкості. Оцінка тяжкості тілесних ушкоджень.
21. Механічні ушкодження. Забиті рани, їх морфологічна характеристика, відмінність від різаних ран. Садна і синяки, їх судово-медичне значення.
22. Особливості зовнішніх і внутрішніх ушкоджень при падінні з висоти на площину. Визначення послідовності ушкоджень за тріщинами кісток.
23. Особливості автомобільної травми від зіткнення рухомого автомобіля з людиною (удар автомобілем, наїзд). Ознаки автомобільної травми від переїзду тіла людини колесом автомобіля. Особливості автомобільних травм від випадіння з рухомого автомобіля і в кабіні автомобіля.
24. Характеристика різаних, рубаних, колотих і колото-різаних ран. Встановлення механізму дії та ідентифікації предметів, якими нанесені рани.
25. Особливості ран від дії гострих предметів, які були заподіяні власною та сторонньою рукою (при самогубствах і вбивствах).
26. Поняття “отрута”, “отруєння”. Класифікація отрут і отруєнь, умови дії отрут.
27. Судово-медична діагностика алкогольного сп’яніння та смерті від отруєння етиловим спиртом.
28. Судово-медична діагностика отруєнь корозивними отрутами. Правила вилучення органів і тканин трупа для додаткових лабораторних досліджень у випадку підозри на отруєння.
29. Ознаки легких, середнього ступеню та тяжких тілесних ушкоджень. Особливі способи нанесення тілесних ушкоджень: катування (мордування) та мучення.
30. Тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння та ті, які потягли утрату якого-небудь органа чи утрату органом його функції.
31. Судово-медична експертиза штучних хвороб та самоушкоджень. Значення медичних документів, слідчих матеріалів, речових доказів, результатів слідчих експериментів при встановленні умов, за яких було заподіяно травму.
32. Судово-медична експертиза живих осіб. Види судово-медичних експертиз.
33. Загальні принципи виявлення, вилучення, пакування та направлення на дослідження об'єктів біологічного походження (кров, сперма, слина, волосся).
34. Виявлення слідів крові на місці події та їх значення у встановленні обставин події. Питання, які вирішуються при експертизі крові.
35. Дослідження волосся і сперми. Питання, які вирішуються при експертизі волосся і сперми.

СУДОВА ПСИХІАТРІЯ

Основною метою вивчення судової психіатрії є засвоєння студентами теоретичних знань і практичних навичок, необхідних для правильного і своєчасного формулювання завдань, тлумачення їх висновків. Досконале оволодіння і професійне осмислення понять неосудності і недієздатності, їх використання в судово-слідчій практиці зумовить неухильне дотримання органами дізнання, слідства та суду правових положень кримінального та цивільного кодексів стосовно осіб з психічними розладами, їх прав та обов'язків.

Опанування основами судової психіатрії забезпечить усвідомлення підстав для призначення судово-психіатричної експертизи; питань, які відносяться до її компетенції; збору матеріалів, необхідних для її проведення; судово-психіатричну оцінку психічних захворювань, а також прав та обов'язків психіатрів-експертів і працівників судово-слідчих органів у організації і проведенні судово-психіатричної експертизи.

Вивчення курсу судової психіатрії закінчується складанням заліку.

Мета навчальної дисципліни −формування знань про нормативно-правові основи призначення та проведення судово-психіатричної експертизи на Україні, оволодіння студентами загальними теоретичними знаннями і практичними навичками, необхідними для правильного і своєчасного призначення судово-психіатричної експертизи, вірного формулювання її цілей, забезпечення необхідними матеріалами для проведення судово-психіатричної експертизи, грамотного трактування її висновків.

Завдання навчальної дисципліни.

Основні завдання дисципліни полягають у:

набути знання про види, порядок призначення і проведення судово-психіатричної експертизи в кримінальному і цивільному процесах;
навчити студентів правильно формулювати питання, які виносяться на вирішення перед судово-психіатричною експертизою;
виробити вміння об'єктивно оцінювати висновки судово-психіатричної експертизи з наступним використанням отриманих даних в своїй практичній діяльності;
навчити розпізнавати основні прояви психічних захворювань і розладів, які найчастіше зустрічаються в судово-слідчій практиці та їх експертне значення;
сформувати уявлення про особливості судово-психіатричної експертизи в осіб різного віку та при різних захворюваннях;
сформувати знання про обставини, при яких необхідно обов'язково призначати судово-психіатричну експертизу, а також про права і обов'язки психіатрів-експертів і працівників судово-слідчих органів в організації і проведенні судово-психіатричної експертизи;
ознайомити з досвідом роботи і досягненнями місцевих судово-психіатричних закладів.

Студент повинен знати:

закони, які направлені на охорону недоторканості особи;
положення чинного законодавства про судово-психіатричну експертизу;
сучасні наукові дані і можливості судово-психіатричної експертизи та методи дослідження основних її об'єктів.

Студент повинен уміти:

вирішувати питання для розкриття злочину по "гарячим слідам";
формулювати необхідний перелік питань, які виносяться на вирішення перед судово-психіатричною експертизою по конкретному випадку;
уміти об'єктивно оцінювати висновки судово-психіатричної експертизи і правильно використовувати отримані данні в розкритті, розслідуванні і попередженні злочинів проти особи.

Місце дисципліни у структурно-логічній схемі: Вивчення навчальної дисципліни «Судова психіатрія» повинно викладатися після вивчення навчальних дисциплін: «Кримінальне право (Загальна частина)», «Кримінальне право (Особлива частина)», «Кримінальний процес України», «Криміналістика», «Кримінологія».

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№	Назва теми	Кількість годин
№	Назва теми	лекції	семінари
1.	Особливості призначення та проведення судово-психіатричних експертиз в цивільному та кримінальному процесі.	2	2
2.	Причини виникнення та симптоматика психічних захворювань.	2	-
3.	Основні види хронічних психічних захворювань та їх судово-психіатрична оцінка.		4
4.	Судово-психіатрична оцінка алкоголізму та алкогольних психозів.	2	-
ВСЬОГО:		6	6

Форма підсумкового контролю – залік

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Амнезія – відсутність пам'яті (безпам’ятство), випадання з пам'яті подій, що стосуються певних періодів (часу).

Галюцинації – мимоволі виникаючі на хворобливій основі предметні сприйняття без наявності реального об’єкта, без якогось зовнішнього подразника, які сприймаються хворим за реальну дійсність. Хворий сприймає те, чого насправді немає.

Делірій – складний патологічно викривлений розлад свідомості з яскравими істинними галюцинаціями і психомоторним збудженням. маревним тлумаченням навколишньої дійсності, дезорієнтуванням у часі й оточенні при зберіганні орієнтування у власній особистості.

Дієздатність – усвідомлена здатність особи користуватися цивільними правами та обов’язками, яка наступає з повноліттям.

Дереалізація– зовнішнє оточення сприймається хворим як примара, безкольорове, силуетне. З’являються сумніви щодо реальності існуючого світу, предметів, людей. Близькими за змістом є феномени “ніколи не баченого”, наприклад, знайома місцевість виглядає незнайомою; і “раніше баченого”, коли в незнайомій місцевості виникає непоборне відчуття того, що раніше людина тут вже була, все це бачила.

Емоції – переживання, які пов’язані із задоволенням або незадоволенням потреб.

Ілюзії – помилкове, перекручене, порушене сприйняття, переважно зором і слухом, предметів або явищ, що реально існують, тобто таке сприйняття, при якому подразник є, але сприймається він спотворено, неправильно. Конфабуляції (помилкові спогади) – заміщення провалів пам'яті вимислом; повідомлення про події, яких насправді не було.

Криптомнезії – таке порушення пам'яті, при якому переважно страждає процес впізнавання. Вичитані з книг або почуті від будь-кого думки сприймаються як власні або навпаки.

Мислення – це вища форма пізнавальної діяльності людини, це узагальнене пізнання об’єктивної реальності за допомогою слів і понять.

Марення– помилкове, хибне переконання, судження, умовивід, що виникає без відповідних підстав і не відповідає дійсності. Воно не піддається корекції, незважаючи на те, що суперечить дійсності і всьому попередньому досвіду хворого.

Метаморфопсії – викривлене сприйняття розмірів і розташування в просторі реально існуючих предметів.

Нав’язливі стани – мимоволі і непереборно виникаючі думки, уявлення, спогади, сумніви, страхи, потяги, рухи, дії, побоювання, хворобливий характер яких усвідомлюється, критично оцінюється і з якими суб’єкт постійно прагне боротися.

Неосудність – психічний стан людини з такими відхиленнями, які не дають можливості усвідомлювати свої дії або керуватися ними.

Паранояльне марення – викривлене, несистематизоване але детальне і логічно обґрунтоване патологічне мислення з неправильними судженнями і висновками.

Пам’ять – це властивість мозку сприймати, фіксувати, зберігати і відтворювати враження, відомості, сукупні факту минулого життєвого досвіду.

Правоздатність – здатність громадянина користуватися законом права, починаючи від народження, протягом всього життя.

Свідомість – це цілісний процес, вища форма відображення людиною навколишнього середовища (дійсності), що включає усі форми психічної діяльності (відчуття, сприйняття, уявлення, мислення, увагу, почуття, волю), і регулює взаємовідносини особистості з навколишнім світом.

Сомнамбулізм – стан людини який проявляється складними автоматичними неусвідомленими діями під час сну (сноходіння).

Сенестопатії – різнорідні неприємні, обтяжливі і просто нестерпні відчуття (стягування, натягування, переливання, печіння, лоскотання, свердління, булькання, перевертання, болю), які виникають у різних поверхнях тіла чи у внутрішніх органах, нерідко без визначеної локалізації і важко піддаються чіткому опису.

Сутінкове затьмарення свідомостімає найбільше судово-психіатричне значення. При ньому свідомість ніби звужується і фіксує лише частину явищ, процесів, що відбуваються в довкіллі. На тлі різко перекрученого сприйняття навколишнього виникають яскраві зорові галюцинації, маревні ідеї, що супроводжуються яскраво вираженими хворобливими афективними реакціями стражу, гніву, злості, безпричинної люті і т. ін.

Патологічні афекти супроводжуються тимчасовим вимиканням або глибоким затьмаренням свідомості. Під час такого стану людина може вчинити суспільно небезпечні дії. Це – лють, гнів, відчай, жах.

Імпульсивні дії вчиняються без контролю свідомості, виникають при глибокому порушенні психічної діяльності. Вони раптові, немотивовані і безглузді.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ:

1. Білецький Є.М., Білецька Г.А. Судова медицина та судова психіатрія. Навчальний посібник – К.: Одісей, 2008 - 200 с.
2. Датий А.В. Судебная медицина и психиатрия. Учебное пособие. – М., 2005 – 168с.
3. Воробйова Н.О. Правове регулювання психіатричної допомоги: Навчальний посібник для вузів. – К.: Юстініан, 2010 - 208 с.
4. Звонок О.С. и др. Судебная медицина и психиатрия : Учебное пособие // М-во внутр. дел Украины. Луганск. госуд. ун-т внутр. дел; А.С. Звонок, Н.Ф. Недоступ, А.Л. Туревич. - Луганск: РИО ЛГУВД, 2007 – 129 с.
5. Колесник В.А. Судова психіатрія. Курс лекцій. – К.: Юрінком Інтер, 2000 – 196с.
6. Колоколов Г.Р. Судебная психиатрия. Курс лекций. – М., 2006 – 135с.
7. Марчук А.І. Судова психіатрія. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2003 – 189с.
8. Моховиков А.Н. Судебная психиатрия: Учебн. пособие. - изд. 2-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2002. – изд. 4-е испр. и доп. – Одесса: Юридична література, 2009 – 245с.
9. Назаренко Г.В. Принудительные меры медицинского характера (основания, цели, лица): Монография. – М.: Ось-89, 2010 – 237 с.
10. Основи судової медицини та психіатрії: Методичні рекомендації / Укладач: Г.В.Мазулін - – Запоріжжя, Запорізький юридичний інститут ДДУВС, 2008. – 27с.
11. Пауков В.С., Живодеров Н.Н. Судебная медицина и судебная психиатрия. – М.: Геотар Мед. 2000 – 286с.
12. Руководство по судебной психиатрии / Под ред. Т.Б. Дмитриевой. – М.: Медицина, 2009 – 83с.
13. Судебная психиатрия: Учебник для вузов / Н.В. Жариков, Г.В. Морозов, Д.Ф. Хритинин. - 3-е изд., перераб. и доп. - М.: Норма, 2003- 295с.
14. Цымбал Е.Г. Ограниченая вменяемость: дискуссионные вопросы теории и правоприменительной практики // Уголовное право. 2009. - №1, 27-35с.
15. Чорний М.В., Литвин О.П. Російсько-український тлумачний словник судово-психіатричних та судово-медичних термінів: Навчальний посібник для студентів юридичного факультету Академії муніципального управління - К.: Видавничо-поліграфічний центр АМУ, 2007 - 158 с.
16. Чудновский В.С., Чистяков Н.Ф. Основы психиатрии. – Р. н/Дону: Феникс; М.: Зевс, 1997 – 154с.
17. Чучаев А.И. Принудительные меры медицинского характера: Учебное пособие, Ульяновск, 2009 – 68с.
18. Шостакович Б.В. Основы судебной психиатрии. – М., 2010 – 173с.
19. Бюлетень законодавства і юридичної практики України. – Київ: Юрінком Інтер. № 7/ 2002. Судові експертизи в Україні. Загальні положення. Організаційно-правові засади. Види експертиз. Участь експертів у виконавчому провадженні, 2002.
20. Закон України “Про психіатричну допомогу” від 22 лютого 2000 р. / Асоціація психіатрів України. – К.: “Сфера”, 2000.
21. Медичне право України. Збірник нормативно-правових актів. – К.: Ін Юре, 2001 67с.
22. Нормативно-правові документи з питань надання психіатричної допомоги. – К., 2004 – 188с.

23.Алкогольная и наркотическая зависимость у подростков: Руководство / И.А. Бабюк, И.К. Сосин и др. – Дон, 2008 – 68с.

24.Арсенюк Т.М. Анализ деятельности судебно-психиатрической экспертной службы Украины // Архив психиатрии. – 2004. – № 2 (37). –
С. 183-192.

25. Абрамов В.А. и соавторы. Основы качественной психиатрической практики. – Донецк: Каштан, 2004 – 52с.
26. Александровский Ю.А. Пограничные психические расстройства. - М.: Медицина, 2010. - 496с.
27. Бухановский А.О. Общая психиатрия. – Р.-на-Дону: Феникс, 2008 -376с.
28. Вейн А.М., Вознесенская Т.Г., Голубев В.Л. Депрессия в неврологической практике. - М., 2007. - 197 с.
29. Векленко В., Галюкова М. Уголовно-правовой анализ понятия "вред здоровью" // Уголовное право: 2007. - № 1. - С. 7-11.
30. Веселовская Н.В., Коваленко А.Е. Наркотики. – М., 2006. - 206 с.
31. Водоп'ян Н.Ф., Кушакова Н.О. Особливості призначення та проведення повторних і додаткових експертиз // В кн. "Теорія та практика судової експертизи і криміналістики" - Х.: Право, 2005, випуск 5- с. 127-132.
32. Гельдер М. Оксфордское руководство по психиатрии. 2 т. – К., 1997 - с. 435.
33. Голяченко О.М., Ганіткевич Я.В. Історія медицини. – Т., 2009 – 306с.

34.Гриневич Є.Г, Абрамов О.В. Визначення маркерів формування психічних та поведінкових розладів внаслідок надзвичайних подій у працівників органів внутрішніх справ за допомогою тесту Люшера // Архів психіатрії. – 2007. – №1-2. –Т.13. – С. 15-21.

35.Гузева В.И. Эпилепсия и неэпилептические пароксизмальные состояния у детей. – М., 2007. – 560 с.

36.Двирский А.Е., Двирский А.А. Вклад Эмиля Крепелина в развитие психиатрии (к 150-летию со дня рождения) // Архив психиатрии. – 2007. – № 3-4 (50-51). –Т. 13. – С. 39-43.

37.Ефремов В.С. Основы суицидологии. – М.: Диалект, 2004 – 223с.

38. Експертизи у судовій практиці. / За заг. ред. В. Г. Гончаренка. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 388 с.
39. Илейко В.Р., Первомайский В.Б. Обґрунтування експертних висновків в акті судово-психіатричної експертизи // Український медичний часопис. - № 4 (36) - 2008. - С. 105-108.
40. Илейко В.Р., Первомайский В.Б. Теоретичний аналіз понять "дієздатність", "недієздатність", "обмежена дієздатність" в Цивільному Кодексі України у редакції від 16.01.2003 року // Архів психіатрії, Т. 13, № 1-2 (48-49), 2007. - с. 38-42.
41. Каніщев А.В. Обмежена осудність та примусові заходи медичного характеру // Архів психіатрії, Т. 13, № 1-2 (48-49), 2007. - с. 42-50.
42. Криминальная сексология. Руководство (И.А. Бабюк и др.) – Дон., 2004 – 235с.
43. Кудрявцев И.А. Комплексная судебная психолого-психиатрическая экспертиза (научно-практическое руководство) – М.: Изд-во Московского института, 2007 -134с.
44. Кудрявцев И.А., Ратинова Н.А. Криминальная агрессия. - М., 2006. - 192с.

45.Майдаков Ю.Л., Корсун С.І. Нервова система і психічна діяльність людини: Навч. посіб. / М-во освіти і науки України. КНУВС. Київський юрид. ін-т – К.: Магістр ХХІ сторіччя, 2007. – 279 с.

46. Международная классификация болезней. Классификация психических и поведенческих расстройств / Под ред. Ю.Л. Нуллера. – СПб. 1994, 300 с.
47. Мельник А.В. Допсихічні клініко-соціальні та особистісні особливості осіб, які скоїли суспільно-небезпечні дії під час гострих алкогольних психозів // Журнал "Психічне здоров'я", № 1, 2007 - с. 74-79.
48. Менделевич В.Д. Психиатрическая пропедевтика: Практ. руководство для врачей и студентов. – М.: Медицина, 2007 – 194с.
49. Мішиєв В.Д. Сучасні депресивні розлади. – Л.: “Мс”, 2004 – 267с.
50. Морозова Н.Б., Смирнова Т.А. Судебно-психиатрическая экспертиза потерпевших, получивших черепно-мозговую травму в криминальной ситуации. Методические рекомендации. - М., 2005 – 143с.
51. Олійник О.П. Соціально-особистісні характеристики психічно хворих, які скоїли тяжкі суспільно небезпечні дії проти членів сім'ї // Архів психіатрії, Т. 13, № 1-2 (48-49), 2007. - с. 51-57.

52.Олійник О.П. Психічні порушення у хворих на шизофренію, що скоїли тяжкі суспільно небезпечні дії, спрямовані проти членів сім'ї // Архів психіатрії. – 2007. – № 3-4 (50-51). – Т.13. – С. 65-70.

53. Пакин Ю.В. Диагностика и лечение наркомании. – К., 2002 - 64 с.
54. Пакин Ю.В. Наркомания и алкоголизм: проблемы и новые возможности лечения – К., 2000 - 43 с.
55. Первомайский В.Б. Невменяемость. – К., 2000 - 320 с.
56. Первомайский В.Б., Илейко В.Р. Обмежена дієздатність: проблеми і перспективи // Архів психіатрії, № 4 (27), 2001. - С. 53-56.
57. Приходько Т.М. Проблема обмеженої осудності в кримінальному праві. Автореф. дис. канд. юр. наук - К., 2001 -37 с.
58. Синдром Дауна. Медико-генетический и социально-психологический портрет. / Под ред. Ю.И. Барашнева. - М., 2007. - 271 с.
59. Смулевич А.Б. Расстройство личности - М.: МИА, 2007. - 187 с.
60. Современные возможности судебной экспертизы. Методические рекомендации для экспертов, следователей, судей. – М., 2010 – 116с.
61. Спіріна І.Д. Судово-психіатрична експертиза: Навчальний посібник / МВС України Дніпропетровський юрид. ін-т. - Д.: Арт-Прес, 1999 – 234с.
62. Судебная экспертиза психического здоровья (краткий курс) / О.Г. Сыропятов, Н.А. Дзеружинская. - К.: Науковий світ, 2005. - 155 с.

63.Халмурадов Б.Д., Швачко О.Г. Судова психіатрія: основні терміни та поняття: Навч. посібник-довідник для студентів ВНЗ / Акад. безпеки та основ здоров'я. – К.: ЦНЛ, 2008 . – 77 с.

64. Чуприков А.П., Педак А.А. Клиническая наркология. - Киев: "Институт нейропсихиатрии А. Чуприкова" - Николаев: Атолл, 2006, - 362 с.
65. Чуприков А.П., Цуприк Б.М. Сексуальные преступления. – К., 2006 - 208с.
66. Шостакович Б.В., Ревенок А.Д. Психиатрическая экспертиза в гражданском процессе. - К., 2007. - 184 с.

67.Щеглова Я.В. Кринична структура хвороби у хворих на епілепсію з аутоагресивною поведінкою // Психічне здоров'я. – 2007. – № 1. – С. 32-36.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

Тема 1. Особливості призначення та проведення судово-психіатричних експертиз в цивільному та кримінальному процесі.

Лекція - 2 години

1. Предмет і завдання судової психіатрії. Зв’язок судової психіатрії з медичними, юридичними, іншими дисциплінами та науками.
2. Організація і структура судово-психіатричної служби в Україні.
3. Поняття неосудності. Медичний і юридичний критерії неосудності. Поняття обмеженої осудності.
4. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі.
5. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх.
6. Особливості судово-психіатричного дослідження засуджених.

Тема 2. Причини виникнення та симптоматика психічних захворювань.

Лекція - 2 години

1. Поняття психічної діяльності людини, основних її проявів
2. Основні синдроми психічних захворювань.
3. Причини та класифікація психічних захворювань.
4. Перебіг психічних захворювань та його значення у судовій психіатрії.
5. Симуляція, агравація, дисимуляція, сюрсимуляція, метасимуляція психічних захворювань.

Тема 4. Судово-психіатрична оцінка алкоголізму та алкогольних психозів.

Лекція - 2 години

1. Стан простого (гострого) алкогольного сп’яніння, клінічні ознаки різних ступенів. Судово-психіатрична оцінка алкогольного сп’яніння.
2. Поняття хронічного алкоголізму, його основні ознаки. Судово-психіатрична оцінка при хронічному алкоголізмі.
3. Соціальні, медичні, біологічні і юридичні (правові) аспекти наркоманій, умови, що сприяють виникненню і розвитку наркоманій.
4. Основні групи наркотичних речовин. Організація боротьби з наркоманіями в Україні.
5. Судово-психіатрична оцінка при хронічному алкоголізмі, наркоманії, токсикоманії.
6. Примусові заходи медичного характеру, які застосовують до хворих алкоголізмом, наркоманією, токсикоманією.

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

ТЕМА 1. Особливості призначення та проведення судово-психіатричних експертиз в цивільному та кримінальному процесі.

Семінар - 2 години

1. Предмет і завдання судової психіатрії. Зв’язок судової психіатрії з медичними, юридичними, іншими дисциплінами та науками.
2. Організація і структура судово-психіатричної служби в Україні.
3. Поняття неосудності. Медичний і юридичний критерії неосудності. Поняття обмеженої осудності.
4. Судово-психіатрична експертиза в цивільному процесі.
5. Судово-психіатрична експертиза неповнолітніх.
6. Особливості судово-психіатричного дослідження засуджених.

ЛІТЕРАТУРА

1-42, 44, 45, 47, 51, 57, 59, 63, 64, 72, 86.

ТЕМА 3. Основні види хронічних психічних захворювань та їх судово-психіатрична оцінка

Семінар - 4 години

1. Поняття шизофренії. Ознаки, форми, перебіг і прогнозування шизофренії. Судово-психіатрична оцінка шизофренії.
2. Поняття, причини виникнення, розповсюдження епілепсії. Основні ознаки та форми захворювання. Судово-психіатрична оцінка захворювання.
3. Поняття, розповсюдження, причини виникнення маніакально-депресивного психозу. Основні ознаки і форми протікання захворювання. Судово-психіатрична оцінка захворювання.
4. Поняття черепно-мозкової травми. Причини її виникнення, характеристика, основні ознаки, наслідки. Судово-психіатрична оцінка травматичних уражень головного мозку
5. Психічні розлади при хворобах внутрішніх органів, порушенні обміну речовин при інфекційних захворюваннях, їх судово-психіатрична оцінка.
6. Поняття, форми, види, причини виникнення і динаміка олігофренії.
7. Поняття, причини та умови виникнення та основні форми психопатії. Судово-психіатрична оцінка психопатії.
8. Неврози: умови виникнення та судово-психіатрична оцінка.
9. Поняття виключних станів, їх діагностика і судово-психіатрична оцінка.

ЛІТЕРАТУРА

1-41, 78, 79, 80, 81, 83- 87.

ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

1. Предмет і завдання судової психіатрії.
2. Роль судової психіатрії в профілактиці правопорушень. Наказ МОЗ і МВС України № 346/877 від 19.12.00 р. "Про заходи щодо запобігання небезпечним діям з боку осіб, які страждають на тяжкі психічні розлади".
3. Роль судової психіатрії у викритті спроб ухилення від кримінальної відповідальності.
4. Взаємозв'язок судово-психіатричних і судово-медичних досліджень при розслідуванні злочинів проти особи.
5. Значення особливостей поведінки правопорушників після затримання для судово-психіатричної оцінки стану в період вчинення злочину.
6. Ознаки, притаманні можливій психічній ненормальності правопорушника, які відображено в обстановці місця події.
7. Антисоціальна адаптація психічнохворих як причина небезпечних дій і заходи з її профілактики.
8. Основні положення інструкції "Про порядок невідкладної госпіталізації психічнохворих".
9. Основні положення інструкції "Про призначення судово-психіатричної експертизи".

10.Судово-психіатрична експертиза, порядок її призначення. Права, обов'язки та відповідальність експертів-психіатрів.

11.Особливості проведення судово-психіатричної експертизи. Інструкція "Про проведення судово-психіатричної експертизи", затверджена наказом МОЗ України №397 від 8.10.2001 р.

12.Матеріали, необхідні для проведення судово-психіатричної експертизи.

13.Оцінка висновків експертизи слідчими органами і судом.

14.Стаціонарна судово-психіатрична експертиза.

15.Амбулаторна судово-психіатрична експертиза.

16.Судово-психіатрична експертиза в кабінеті слідчого і в суді.

17.Заочна та посмертна судово-психіатрична експертиза.

18.Акт судово-психіатричної експертизи.

19.Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи в кримінальному процесі.

20.Формула неосудності.

21.Медичний критерій неосудності.

22.Юридичний критерій неосудності.

23.Основні питання, які вирішуються при проведенні судово-психіатричної експертизи обвинувачених.

24.Судово-психіатрична оцінка психічних захворювань, які виникли після вчинення злочину.

25.Судово-психіатрична експертиза свідків і потерпілих. Обмови та самообмови.

26.Судово-психіатрична експертиза засуджених. Рішення, які приймаються при виявленні хронічних і тимчасових розладів їх психічної діяльності.

27.Правоздатність і дієздатність психічнохворих. Здійснення опіки над недієздатними.

28.Медичний та юридичний критерії недієздатності.

29.Обмеження дієздатності для громадян, які зловживають спиртними напоями і наркотичними речовинами. Комплексні заходи боротьби з алкоголізмом та наркоманією.

30.Підстави для призначення судово-психіатричної експертизи в цивільному процесі.

31.Основні положення інструкції "Про порядок застосування примусових та інших заходів медичного характеру стосовно осіб з психічними розладами, які вчинили суспільно небезпечні дії".

32.Примусові та інші заходи медичного характеру, їх завдання, критерії застосування до психічнохворих.

33.Призначення, проведення та відміна примусового лікування психічнохворим, які вчинили суспільно небезпечні дії.

34.Примусове лікування осіб, які страждають на хронічний алкоголізм і наркоманію.

35.Неправильна поведінка психічнохворих і підхід до них.

36.Короткі відомості про будову нервової системи і вищої нервової діяльності.

37.Основні причини, перебіг і наслідки психічних захворювань.

38.Розлади сприйняття, їх судово-психіатричне значення.

39.Розлади мислення, їх судово-психіатричне значення.

40.Маревні ідеї, їх судово-психіатричне значення.

41.Розлади пам'яті, їх судово-психіатричне значення.

42.Недоумство, його види.

43.Розлади емоцій, їх судово-психіатричне значення.

44.Розлади вольової діяльності, їх судово-психіатричне значення.

45.Розлади потягів (інстинктів), їх судово-психіатричне значення.

46.Розлади свідомості, їх судово-психіатричне значення.

47.Особливості поведінки і вчинення суспільно небезпечних дій при сутінкових станах свідомості.

48.Основні ознаки шизофренії.

49.Клінічні і судово-психіатричні особливості різних форм шизофренії, їх експертна оцінка.

50.Основні клінічні прояви епілепсії, їх судово-психіатрична оцінка.

51.Судомний і безсудомний епілептичні напади, їх судово-психіатрична оцінка.

52.Маніакально-депресивний психоз, особливості протиправної поведінки при ньому і експертна оцінка.

53.Травматичні ураження головного мозку, їх судово-психіатрична оцінка.

54.Енцефаліти, їх судово-психіатрична оцінка.

55.Сифілітичні захворювання центральної нервової системи, особливості суспільно небезпечних дій і експертна оцінка.

56.Особливості психічних порушень при судинних захворюваннях головного мозку, їх судово-психіатрична оцінка.

57.Психічні розлади внаслідок соматичних захворювань, їх судово-психіатрична оцінка.

58.Основні ознаки психозів пізнього віку, їх психіатрична оцінка.

59.Просте алкогольне сп'яніння, його судово-психіатрична оцінка.

60.Патологічне сп'яніння, його судово-психіатрична оцінка.

61.Основні ознаки хронічного алкоголізму, його стадії, судово-психіатрична оцінка.

62.Алкогольні психози, їх судово-психіатрична оцінка.

63.Наркоманія, її судово-психіатрична оцінка.

64.Ступені природженого недоумства (олігофреній), особливості протиправної поведінки при ньому і експертна оцінка.

65.Реактивні психози, їх судово-психіатрична оцінка.

66.Неврози, їх форми і судово-психіатрична оцінка.

67.Психопатії, їх форми і судово-психіатрична оцінка.

68.Патологічний афект, його судово-психіатрична оцінка.

69.Симуляція психічних захворювань, форми, способи, методи розпізнання, судово-психіатрична оцінка.

70.Судово-психіатрична оцінка неповнолітніх, її особливості.

Правознавство

ФІНАНСОВЕ ПРАВО

СІМЕЙНЕ ПРАВО

ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА

Юридична психологія

ВСТУП ДО МАРКЕТИНГУ

РИНКОВА ЕКОНОМІКА

ТРУДОВЕ ПРАВО

КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО (ч. 1)

АДМІНІСТРАТИВНО-ДЕЛІКТНЕ ПРАВО

ЕКОЛОГІЧНЕ ПРАВО

КОНФЛІКТОЛОГІЯ

ОСНОВИ МЕНЕДЖМЕНТУ

АГРАРНЕ ПРАВО

Комментарии