Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
Новости все
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ Правознавство

Правознавство

« Назад

Правознавство 08.10.2014 18:48

ОСНОВИ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ

 

Економічні відносини в суспільстві є первинними, базовими. Підвищений інтерес до них у сучасних умовах зумовлений необхідністю становлення в Україні, яка стала незалежною державою, економічної системи ринкового типу. Водночас зростає і роль права, яке має регулювати перехід від командно-адміністративної системи до ринкової. Тому належне місце у підготовці кадрів вищої кваліфікації для органів внутрішніх справ повинно належати економічним знанням, бо, по-перше, економіка і право тісно взаємопов’язані між собою, а, по-друге, криміногенна ситуація в будь-якій країні значною мірою зумовлена саме станом економіки.

Метою викладання навчальної дисципліни “Основи економічної теорії” є досягнення всебічного повного та глибокого розуміння студентами теорії економіки  та практичного досвіду щодо їх втілення у життя, основи аналізу економічних явищ, процесів та показників, що характеризують економічну систему.

У результаті вивчення дисципліни «Основи економічної теорії» слухачі та студенти повинні:

знати:

  • поняття і зміст економічної теорії;

  • предмет, метод, принципи, функції економічної теорії;

  • суть економічних явищ та процесів;

  • економічний зміст відносин власності;

  • суть роздержавлення та приватизації;

  • зміст основних понять, категорій, законів економіки;

  • значення розвитку форм господарювання;

  • сутність безробіття; значення інфляції для суспільства;

  • зміст підприємництва; суть доходів та витрат;

  • макроекономічні показники стану національної економіки;

  • значення держави в економічних процесах; роль економічних методів регулювання;

  • суть міжнародних відносин; функції валюти в міжнародних розрахунках;

  • сутність тарифних та нетарифних бар’єрів у міжнародній торгівлі.

    уміти:

  • обґрунтувати особливості  становлення та розвитку соціально-економічних процесів в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України;

  • охарактеризувати проблеми розвитку ринкових відносин, становлення нових господарських форм за умов зміни структури форм власності;

  • приймати практичні рішення щодо ефективного застосування набутих економічних знань при виконанні своїх професійних обов’язків;

  • аналізувати та пояснювати економічні явища й процеси, що відбуваються у навколишньому середовищі.

     

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Економічні закони – відображають найбільш суттєві, сталі, причинно-наслідкові зв’язки та взаємозалежності між явищами та процесами економічного життя незалежно від волі й свідомості людей.

Економічні категорії – найбільш загальні логічні поняття, які відображають сутність реально існуючих економічних явищ, які виявляються в певних економічних відносинах.

Економічна система суспільства – сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, розподіл, обмін та споживання матеріальних благ, на регулювання економічної діяльності відповідно до мети суспільства

Демонополізація– примусовий поділ великих державних підприємств, що займають монопольне (домінуюче) становище на ринку певного товару з метою створення конкурентного середовища.

Приватизація – відчуження об’єктів державної власності на користь приватних суб’єктів.

Ринок як форма функціонування товарного господарства – система економічних відносин, які складаються між самостійними, незалежними суб’єктами в процесі реалізації вироблених ними товарів та послуг.

Інфраструктура ринку – система взаємопов’язаних спеціалізованих установ, організацій, інститутів, які обслуговують потоки ресурсів і товарів (послуг).

Закон попиту відбиває об’єктивний, суттєвий та постійний зворотній взаємозв’язок між платоспроможним попитом та ціною

Закон пропозиції відбиває об’єктивний, суттєвий та постійний прямий взаємозв’язок між пропозицією товарів та ціною

Капітал – ресурси тривалого використання (матеріальні, трудові, фінансові), які задіяні підприємцем в процесі виробництва товарів (наданні послуг) з метою реалізації товарів (послуг) і отримання прибутку.

Зовнішні витрати – грошові виплати постачальникам факторів виробництва і проміжних виробів (зарплати виробників, купівля верстатів, сировини, оплата послуг банків тощо).

Внутрішні витрати – витрати обумовлені використанням власних ресурсів підприємства.

Постійні витрати – витрати, величина яких не змінюється залежно від обсягів виробництва.

Змінні витрати – витрати, величина яких змінюється залежно від обсягів виробництва.

Загальні (валові) витрати – сумарні постійні та змінні витрати, що розраховуються при даному обсязі виробництва.

Граничні витрати – витрати на виробництво кожної додаткової одиниці продукції.

Валовий (балансовий) прибуток – різниця між загальною виручкою підприємства (фірми) від реалізації продукції та інших прибуткових операцій і витратами підприємства за цей же період часу.

Чистий прибуток – різниця між валовим прибутком і сумою сплачених податків і обов’язкових платежів до бюджету (залишається у розпорядженні суб’єкта підприємницької діяльності).

Граничний прибуток – прибуток, який вимірюється як нарощення прибутку при зміні випуску продукції на одну додаткову одиницю.

Макроекономіка – наука про обсяги і динаміку національного виробництва, безробіття та інфляцію, розподіл створеного національного продукту.

Валовий внутрішній продукт – сукупна ринкова вартість всього обсягу кінцевого виробництва товарів та послуг в економіці за один рік.

Номінальний ВВП – показник, що відбиває поточні ціни, тобто не скоригований з урахуванням рівня інфляції (дефляції).

Реальний ВВП – показник, що містить поправки з урахуванням рівня інфляції (дефляції), розрахований у порівняльних цінах.

Економічні кризи – стан економіки, що характеризується падінням загального обсягу виробництва з одночасним зростанням безробіття у зв’язку із порушенням рівноваги на макроекономічному рівні.

Економічний цикл – це повторення протягом кількох років піднесень і занепадів економічної активності за наявності довгострокової тенденції до економічного зростання.

Фрикційне безробіття – добровільне тимчасове безробіття через пошук кращої роботи та з інших причин.

Структурне безробіття – безробіття, що виникає внаслідок структурних змін в економіці, потребує перекваліфікації робітників.

Циклічне безробіття – пов’язане з існуванням економічного циклу, виникає у фазі кризи.

Інфляція – підвищення загального рівня цін та зниження купівельної спроможності грошей.

Фінансова система – сукупність відносин економічної власності, пов’язаних з утворенням, розподілом і використанням фондів грошових засобів (держави, підприємств і організацій) фінансовими установами відповідно до вимог економічних законів та економічних інтересів.

Кредит – це позика в грошовій або товарній формі на умовах повернення у певний термін з виплатою відсотка

 

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Предмет, метод і функції економічної теорії.

1

1

 

2.

Економічна система суспільства. Типи економічних систем

1

1

 

3.

Форми організації виробництва.

1

2

 

4.

Ринок як форма функціонування товарного господарства. Закони ринку

1

1

 

5.

Суспільне відтворення: зміст, елементи та його типи. Система національних рахунків

2

2

 

6.

Зайнятість, безробіття та соціальний захист населення

 

1

 

Всього

6

8

 

 

Форма підсумкового контролю – екзамен.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти

  1. Конституція України від 28 червня 1996 року // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996., № 30, стаття 141 (зі змінами – Офіційний вісник України від 01.10.2010. - № 72/1 Спеціальний випуск. – стор. 15, стаття 2598.

  2. Бюджетний кодекс України від 8 липня 2010 року N 2456-VI // Відомості Верховної Ради. – 2010, № 50-51, ст. 572.

  3. Митний кодекс України від 13.03.2012 № 4495-VI // Голос України від 21.04.2012. - № 73, (73-74).

  4. Податковий кодекс України від 02 грудня 2010 року // Офіційний вісник України. – 2010. - № 92.

  5. Цивільний кодекс України // ВВРУ. – 2003. – № 40-44, ст. 356.(зі змінами і доповненнями станом на 01.06.2010)

  6. Закон України «Про Національний банк України» // ВВРУ – 1999 - № 29 (зі змінами та доповненнями).

  7. Закон України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» від 12 липня 2001 року № 2664-ІІІ // ВВР. - 2002, № 1.

  8. Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування // Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2011, N 2-3, ст. 11 ) 8 липня 2010 року N 2464-VI

  9. Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом та фінансування тероризму» від 28 листопада 2002 року № 249-ІV, ВВР, 2003, № 1.

  10. Закон України “Про аудиторську діяльність” // ВВРУ. – 1993. - № 23.(зі змінами і доповненнями)

  11. Закон України “Про державну податкову службу в Україні” (в ред. Від 5 лютого 1998 року)// Закони України, 1999.(зі змінами і доповненнями)

  12. Закон України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” // ВВРУ. – 1996. - № 46.

  13. Закон України “Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні” // ВВРУ. – 1994. - № 11.(зі змінами і доповненнями)

    Підручники

  14. Предборський В.А., Гарін Б.Б., Кухаренко В.Д. Економічна теорія: Підручник. – Кондор, 2003.

  15. Основи економічної теорії: Навчальний посібник / За редакцією  Зюнькіна А.Г. – К.: КНТ, Центр навчальної літератури, 2007.

  16. Економічна теорія / За ред. Предборського В. А. – К. : Кондор, 2007.

  17. Мельник Л.Ю., Макаренко П.М. Економічна теорія – політекономічний контекст. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2008.

  18. Дзюбик С.Д., Ривак О.С. Основи економічної теорії. Навчальний посібник. – К.: Знання, 2008. 

  19. Архангельський Ю., Радзієвський О. Про ефективність приватизації в Україні //Економіка України – 2008 - №9 – с.86.

  20. Бернанке Б., Фрэнк Р. Экономикс. Экспресс-курс / Пер. с англ. – СПб.: Питер, 2012.- 720 с.: ил.

  21. Беляєв О.О. Інституціональні складові формування ринкової економіки // Проблеми формування ринкової економіки. – К., 2002.

  22. Головніна О.Г. Основи соціальної економіки: підручник/ О.Г. Головніна. – 2-е вид. перероб. та доп. – К.: Центр учбової літератури. 2013. – 648 с.

  23. Горчакова Е.Н. Особенности комплексной конструкции социально-экономических систем // Актуальні Проблеми Економіки – 2012 - № 3– с.13-16.

  24. Гош О. Функціонування соціально-економічного ладу України // Економіка України – 2009 - № 10 – с.54.

  25. Дементьев В. Структура економічної влади і поведінка власника підприємства // Економічна теорія – 2008 - № 2 – с.22.

  26. Єременко В. Соціальна економіка в концепції соціально-економічних систем // Економіка України – 2008 - № 12 – с.19.

  27. Карпенко О.О., Бабина О.Є.Інтеграція як імператив розвитку сучасної економіки //Актуальні проблеми економіки - 2014, № 3 (153). – с. 322 -30 

  28. Ларцев В. Сутність і основні форми процесу роздержавлення в Україні // Економіка України – 2001 - № 9 – с.17.

  29. Павлишенко М. Приватизація землі та її соціально-економічні наслідки // Економіка України – 2008 - № 12 – с.29.

  30. Палей Т., Корнілова Г. Управління інституційними чинниками економічного розвитку//Актуальні проблеми економіки. -  2014, № 3 (153).- с. 38-46.

  31. Сайкевич М.І. Дуалізм сучасної економічної системи // Актуальні Проблеми Економіки – 2012 - № 6 – с.9-15.

  32. Чухно А. Господарський механізм та шляхи його удосконалення на сучасному етапі // Економіка України – 2007 - № 4 – с.36.

  33. Чухно А. Актуальні проблеми розвитку економічної теорії на сучасному етапі // Економіка України – 2009 - №4 – с.14; №5 – с.15.

  34. Чухно А. Предмет економічної теорії // Економічна теорія – 2009 -№2 –с.5.

  35. Ущаповський Ю. Історія інституаналізму: проблеми пошуку витоків // Економіка України – 2010 - №3- с.73-81.

     

    Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

     

    Тема 1. Предмет, метод і функції економічної теорії

    Лекція – 1 година

  1. Предмет економічної теорії.

  2. Об’єктивні економічні закони, їх пізнання та використання.

  3. Функції економічної теорії.

  4. Методи дослідження економічних явищ та процесів.

     

    Тема 2. Економічна система суспільства. Типи економічних систем

    Лекція – 1 година

  1. Економічна система суспільства: сутність і структура. Типи еконо­міч­них систем.

  2. Власність як економічна категорія, її місце в економічній системі. Економіка і право, їхній взаємозв’язок.

  3. Форми власності, їхня еволюція. Характеристика окремих форм власності.

     

     

    Тема 3. Форми організації виробництва. Товарне виробництво, його основні риси та закони

Лекція – 1 година

  1. Натуральна форма суспільного виробництва, умови її виникнення, основні риси та історична обмеженість.

  2. Товарна форма виробництва. Її генезис, сутність та основні риси.

  3. Товар – основний елемент товарного господарства. Характеристика праці, що створює товар.

  4. Теорії вартості.

     

    Тема 4. Ринок як форма функціонування товарного господарства. Закони ринку

    Лекція – 1 година

  1. Ринок як економічна категорія, його основні риси та функції.

  2. Структура ринку та його інфраструктура. Характеристика окремих елементів структури та інфраструктури ринку.

  3. Закони ринкової економіки.

  4. Механізм функціонування ринку. Переваги та недоліки ринкової економіки.

     

     

    Тема 5. Суспільне відтворення: зміст, елементи та його типи. Система національних рахунків

Лекція – 2 години

  1. Суть макроекономіки, її цілі та інструменти.

  2. Зміст процесу суспільного відтворення.

  3. Економічне зростання та його типи.

  4. Система національних рахунків.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

    Тема 1. Предмет, метод і функції економічної теорії.

    Семінар – 1 година

  1. Предмет економічної теорії, етапи її розвитку. Система курсу.

  2. Метод економічної теорії. Методологічні та конкретно-аналітичні методи вивчення економічної дійсності.

  3. Функції економічної теорії. Значення вивчення економічної теорії для формування сучасного фахівця-правознавця.

     

Література

1-35

 

Тема 2. Економічна система суспільства. Типи економічних систем

Семінар – 1 година

  1. Економічна система суспільства: сутність і структура. Типи еконо­міч­них систем.

  2. Власність як економічна категорія, її місце в економічній системі. Економіка і право, їхній взаємозв’язок.

  3. Форми власності, їхня еволюція. Характеристика окремих форм власності.

  4. Реформування відносин власності як вирішальний фактор переходу України від командно-адміністративної системи до ринкової.

     

Література

1-35

 

Тема 3. Форми організації виробництва. Товарне виробництво, його основні риси та закони

Семінар – 2 години

  1. Форми суспільного виробництва, їх загальна характеристика.

  2. Товарне виробництво: умови виникнення, основні риси, еволюція.

  3. Товар, його властивості. Подвійний характер праці, втіленої в товарі.

  4. Еволюція форми вартості та виникнення грошей; функції грошей.

  5. Закони товарного виробництва.

     

Література

1-35

 

Тема 4. Ринок як форма функціонування товарного господарства. Закони ринку

Семінар – 1 години

  1. Ринок як економічна категорія, його основні риси та функції.

  2. Структура ринку та його інфраструктура. Характеристика окремих елементів структури та інфраструктури ринку.

  3. Закони ринкової економіки.

  4. Механізм функціонування ринку. Переваги та недоліки ринкової економіки.

  5. Моделі ринкових перетворень. Проблеми становлення ринку в Україні: пошук оптимального варіанту.

     

Література

1-35

 

Тема 5. Суспільне відтворення: зміст, елементи та його типи. Система національних рахунків.

Семінар – 2 години

  1. Суспільне відтворення: сутність, елементи, його види та типи. Структурна та інвестиційна політика держави.

  2. Система національних рахунків.

  3. Балансовий метод управління процесом суспільного відтворення.

     

Література

1-35

 

Тема 6. Зайнятість, безробіття та соціальний захист населення

Семінар – 1 година

  1. Зайнятість та її форми.

  2. Безробіття: сутність, причини, форми, соціально-економічні наслідки.

  3. Соціальний захист населення.

     

Література

1-35

 

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ.

 

  1. Економічна діяльність підприємства на мікрорівні.

  2. Фінансово-кредитна система суспільства.

  3. Світова система господарства, її основні риси та напрями розвитку. Валютна система та міжнародні валютні відносини.

     

    ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

     

  1. Становлення економічної теорії як науки. Основні етапи її розвитку.

  2. Функції економічної теорії.

  3. Загальнонаукові та спеціальні методи, що застосовуються при вивченні економічної теорії.

  4. Економічні закони, їх види та характер дії.

  5. Матеріальне виробництво – основа життєдіяльності людей, його підрозділи.

  6. Ринкова конкуренція: основні види та економічні наслідки. Необхідність розвитку конкуренції в економіці України в сучасних умовах.

  7. Гроші: сутність та функції.

  8. Взаємодія продуктивних сил та виробничих відносин. Спосіб виробництва.

  9. Визначення кількості грошей, що потрібна в обігу. Закон грошового обігу, наслідки його порушення.

  10. Основні принципи організації та функціонування ринкової економіки.

  11. Предмет економічної теорії.

  12. Економічні відносини: сутність, види, структура та розвиток.

  13. Розвиток форм вартості та виникнення грошей.

  14. Форми власності та їх еволюція.

  15. Суспільні продуктивні сили, їх розвиток.

  16. Порівняльна характеристика адміністративно-командної та ринкової систем господарювання.

  17. Структура ринкової економіки.

  18. Інфраструктура ринкової економіки.

  19. Конкуренція та монополія.

  20. Методи і засоби конкурентної боротьби.

  21. Види підприємств і форми їх об’єднань. Законодавство України про підприємства та підприємницьку діяльність.

  22. Механізм функціонування ринку. Переваги та недоліки ринкової економіки.

  23. Вартість та ціна. Найбільш поширені теорії вартості товару.

  24. Ринок як економічна категорія, його основні риси.

  25. Власність як економічна категорія. Історичний та юридичний аспект власності, їх взаємозв’язок.

  26. Роздержавлення і приватизація власності: зміст та економічні наслідки. Приватизація власності в Україні як умова становлення ринкової економіки.

  27. Основні типи організації економіки, її характерні риси.

  28. Підприємство (фірма) – основний елемент у системі ринкової економіки. Правовий статус підприємств в Україні.

  29. Просте і капіталістичне товарне виробництво, умови його виникнення, порівняльна характеристика.

  30. Товар як економічна категорія. Сутність та основні властивості товару.

  31. Монополія: суть та основні види. Антимонопольне законодавство та проблеми його впровадження в Україні в сучасних умовах.

  32. Загальна характеристика товарного виробництва. Умови його виникнення.

  33. Сутність маркетингу. Зростання його значення для підприємств в умовах розвитку ринкової економіки.

  34. Сутність ціни та її функції, система цін. Теорії ціноутворення.

  35. Ціноутворення в Україні в сучасних умовах: проблеми та шляхи розв’язання.

  36. Показники ефективності діяльності підприємств.

  37. Фонди підприємства та їх структура. Кругообіг та обіг фондів.

  38. Фізичне та моральне зношення основних фондів.

  39. Національний дохід: зміст, джерела та фактори зростання.

  40. Сутність доходів від власності та їх основні види.

  41. Розподіл прибутку між державою і підприємством.

  42. Оподаткування підприємств, правове регулювання цього процесу в Україні.

  43. Сутність та структура суспільних фондів споживання.

  44. Сутність та причини виникнення тіньової економіки.

  45. Сутність і функції менеджменту підприємства.

  46. Валовий дохід і прибуток підприємства.

  47. Заробітна плата в системі розподілу доходів.

  48. Зміст відтворювального процесу на макроекономічному рівні.

  49. Види відтворювального процесу.

  50. Витрати підприємства.

  51. Собівартість продукції виробництва. Шляхи зниження собівартості.

  52. Ринок та держава. Існуючі погляди на державне регулювання економіки.

  53. Роль держави у процесі досягнення макроекономічної рівноваги в умовах ринку.

  54. Основні форми та методи державного регулювання економічних процесів.

  55. Валовий національний продукт: зміст, структура та методи розрахунку.

  56. Доходи: сутність, структура, розподіл.

  57. Суспільний продукт як результат виробництва і його форми.

  58. Політика доходів населення, роль держави в її формуванні.

  59. Економічне зростання. Типи економічного зростання. Зміст та форми НТП. Інноваційна модель розвитку економіки.

  60. Закон попиту. Чинники, що впливають на попит та його еластичність.

  61. Економічні функції держави в умовах сучасного ринкового господарства.

  62. Механізм ціноутворення в умовах ринкової економіки. Рівноважні ціни.

  63. Методи регулювання цін. Реформа ціноутворення в Україні та її соціально-економічні наслідки, роль держави в цьому процесі.

  64. Економічні цикли виробництва. Причини економічної кризи в Україні.

  65. Закон пропозиції. Чинники, що впливають на пропозицію та її еластичність.

  66. Банки і банківська система. Проблеми формування і функціонування банківської системи в Україні. Закон України „Про банки і банківську діяльність”.

  67. Інфляція: сутність, види та соціально-економічні наслідки.

  68. Роль держави в умовах переходу до ринкової економіки (на прикладі України).

  69. Основні форми світогосподарських зв’язків і суперечності розвитку світового господарства.

  70. Податки як основне джерело формування державного бюджету. Види податків. Проблеми формування держбюджету України.

  71. Міжнародні валютні відносини, їх еволюція.

  72. Головні показники, що характеризують стан розвитку економіки.

  73. Кредит: сутність, форми, принципи та функції.

  74. Фінансова політика і місце держбюджету в ній. Бюджетні дефіцити і засоби їх регулювання.

  75. Об’єктивні основи формування і сутність системи світового господарства.

  76. Фінанси: сутність, функції та місце в системі економічних відносин суспільства.

  77. Соціально-економічні наслідки безробіття.

  78. Інтеграція економічного життя у світі та участь України у цьому процесі.

  79. Економічні аспекти глобальних проблем сучасності.

  80. Антиінфляційна економічна політика в період переходу до ринку.

  81. Економічна злочинність: поняття, причини та основні види.

  82. Безробіття та його основні види. Визначення рівня безробіття. Рівень безробіття в Україні в сучасних умовах.

  83. Кризові явища в економіці України і розширення сфери дії „чорного ринку”.

  84. Ринок праці як складова частина ринкової економіки. Характеристика ринку праці в Україні.

  85. Економічна система суспільства: поняття, структура, характеристика окремих елементів.

  86. Форми суспільного виробництва, їх загальна характеристика.

  87. Двоїстий характер праці, що створює товар, його характеристика.

  88. Грошова реформа в Україні. Шляхи зміцнення національної грошової одиниці – гривні.

  89. Система національних рахунків (СНР): принципи побудови та основні показники.

    Соціальна політика держави в умовах ринку (на прикладі України).

ІНФОРМАТИКА

 

Сьогодні в Україні спостерігається інтенсивне впровадження сучасних інформаційних технологій у різні сфери життєдіяльності людини. Цей процес не обходить і юридичну діяльність, яку вже важко уявити без використання сучасної обчислювальної техніки та комп’ютерного програмного забезпечення.

Якісне опанування дисципліни “Інформатика” має велике значення для формування висококваліфікованих фахівців-юристів, майбутніх науковців та практиків, спроможних вільно орієнтуватися в інформаційному просторі як України, так і інших держав.

Мета дисципліни – надати студентам знання з основ інформатики та обчислювальної техніки, а також навчити їх користуватись сучасними персональними комп’ютерами (ПК) та програмними засобами обробки даних.

Завдання дисципліни – студенти повинні

знати:

  • основні поняття інформатики;

  • структурно-логічну схему ПК, призначення його основних елементів;

  • призначення та основні характеристики апаратних пристроїв ПК;

  • класифікацію програмного забезпечення ПК, загальну характеристику його складових;

  • види комп’ютерних вірусів, методи і засоби захисту від них;

  • основні поняття комп’ютерних мереж;

  • правила безпеки при роботі з електронно-обчислювальною технікою;

    вміти:

  • використовувати сучасні комп’ютерні технології для роботи з різними

    видами даних.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Інформатика – це технічна наука, яка вивчає закономірності та методи створення, зберігання, відтворення, обробки та передачі даних засобами обчислювальної техніки, а також принципи функціонування цих засобів та методи управління ними.

Інформація – це фундаментальне наукове поняття, але у зв’язку з тим, що не існує фундаментальної науки, яка б вивчала природу інформації, до цього часу відсутнє й загальновизнане строге наукове визначення інформації. Кожна наука, яка вивчає та використовує властивості інформації, дає їй визначення зі своєї точки зору. З точки зору інформатики визначення інформації базується на припущенні, що інформація – це динамічний об’єкт, який не існує в природі сам по собі, а створюється при взаємодії даних та методів в ході інформаційного процесу. Вона існує рівно стільки, скільки продовжується ця взаємодія, а весь інший час перебуває у вигляді даних. При цьому під інформаційним процесом розуміють цикл створення інформації з даних та негайного її збереження у вигляді нових даних. Таким чином, інформація – це тимчасова субстанція, яка існує при обробці даних відповідними цим даним методами. Юридичне визначення поняття: інформація – це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді (ст. 1 Закону України “Про інформацію”).

Основні властивості інформації – це достовірність, своєчасність, повнота, актуальність, зрозумілість, корисність, якість, доступність, цілісність, конфіденційність, об’єктивність, адекватність, надмірність.

Основні види інформації за змістом – це: 1) інформація про фізичну особу;
2) інформація довідково-енциклопедичного характеру; 3) інформація про стан довкілля (екологічна інформація); 4) інформація про товар (роботу, послугу); 5) науково-технічна інформація; 6) податкова інформація; 7) правова інформація; 8) статистична інформація;
9) соціологічна інформація; 10) інші види інформації (ст. 10 Закону України “Про інформацію”).

Основні види інформаційної діяльності – це створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорона та захист інформації (ст. 9 Закону України “Про інформацію”).

Біт – найменша (елементарна) одиниця вимірювання розміру інформації, це один двійковий розряд, в який може записуватися тільки два значення – "0" або "1".

Байт дорівнює восьми бітам. Таке об’єднання дозволяє записувати 28 = 256 різних комбінацій бітів, за допомогою яких виконується кодування в ПК символів (таблиця відповідності символів і кодів називається кодовою таблицею).

Комп’ютер – це електронний пристрій, який призначений для автоматизації створення, зберігання, обробки та транспортування даних.

Принцип програмного керування полягає у тому, що комп’ютер виконує дії за заздалегідь заданою програмою, яка міститься у його оперативній пам’яті, і ніяка операція, яка не передбачена програмою, не може бути виконана комп’ютером самостійно.

Комп’ютерна програма – це запис алгоритму розв’язання задачі у вигляді послідовності команд або операторів мовою, яку розуміє комп’ютер.

Алгоритм – це система формальних правил, які чітко й однозначно визначають процес виконання заданої роботи.

Командою називається елементарна керуюча дія, яка змінює стан електронних схем процесора.

Інтерфейс користувача – це методи і засоби взаємодії людини з апаратними та програмними засобами.

Програмний засіб – це програма або сукупність програм на носієві даних із програмною документацією, розроблених відповідно до стандартів й інших нормативних документів і придатних для використання за своїм призначенням.

Програмне забезпечення – це сукупність програм, процедур і правил, а також документації, що стосуються функціонування системи оброблення даних.

Операційна система – це комплекс програм для керування роботою комп’ютера, забезпечення доступу до інформації на дисках і підтримки діалогу з користувачем.

Файл – це іменована область зовнішньої пам’яті для зберігання програм і даних.

Файлова система – це сукупність папок і файлів, що зберігаються на зовнішніх носіях персонального комп’ютера.

Комп’ютерним вірусом зветься спеціально написана програма, що здатна впроваджуватись у іншу програму або документ, або певні області носія даних і призначена для виконання несанкціонованих дій на комп’ютері, куди вона впроваджена.

Система управління базами даних – це комплекс програм, які забезпечують взаємодію користувача з базою даних.

Комп’ютерна мережа – це сукупність взаємозв’язаних (через канали передачі даних) комп’ютерів, які забезпечують колективне використання ресурсів мережі: апаратних, програмних та інформаційних.

Сервер – це комп’ютер, підключений до мережі, що забезпечує її користувачів певними послугами.

Робоча станція – це комп’ютер, підключений до мережі, через який користувач дістає доступ до її ресурсів.

Локальні мережі – Local Area Networks (LAN) –мережі комп’ютерів, що розташовані на невеликій території (у радіусі не більше 1–2 км).

Глобальні мережі – Wide Area Networks (WAN) – поєднують територіально рознесені комп’ютери, що можуть знаходитися в різних регіонах світу.

Корпоративні мережі – це мережі в масштабі однієї організації.

Топологія мережі – це логічна схема сполучення каналами зв’язку комп’ютерів (вузлів мережі).

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Основні поняття інформатики. Загальна характеристика персональних комп’ютерів.

2

2

 

2.

Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

2

 

 

3.

Сучасні комп’ютерні технології обробки даних.

 

 

2

4.

Комп’ютерні мережі. Правові інформаційно-пошукові системи.

 

 

2

Всього

4

2

4

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Конституція України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2004, 2011, 2013, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – ст. 141.

  2. Про інформацію: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2000-2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – ст. 650.

  3. Про внесення змін до Закону України “Про інформацію” // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – ст. 313.

  4. Про науково-технічну інформацію: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2003, 2004 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – ст. 345.

  5. Про Національну програму інформатизації: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2001, 2010, 2012 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – ст. 181.

  6. Про Концепцію Національної програми інформатизації: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2006, 2011, 2013 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 27-28. – ст. 182.

  7. Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2004, 2005, 2009, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 31. – ст. 286.

  8. Про захист персональних даних: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2012, 2013, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 34. – ст. 481.

  9. Про доступ до публічної інформації: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2013, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 32. – ст. 314.

  10. Про державну таємницю: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2003, 2004, 2008, 2010-2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – ст. 93.

  11. Про телекомунікації: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2004-2007, 2010-2012, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 12. – ст. 155.

  12. Про електронні документи та електронний документообіг: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законом 2005 року) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 275.

  13. Про електронний цифровий підпис: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2009, 2012 років) // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – ст. 276.

  14. Про авторське право і суміжні права: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 1995, 1999, 2003, 2011, 2012 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 13. – ст. 64.

  15. Про інформаційні агентства: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 2003, 2004, 2011, 2013, 2014 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 13. – ст. 83.

  16. Про телебачення і радіомовлення: Закон України (із змінами, внесеними згідно із Законами 1995-2006, 2008-2013 років) // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – ст. 43.

  17. Вычислительные системы, сети и телекоммуникации: Учебник для вузов. 4-е изд. / В.Л. Бройдо, О.П. Ильина. – СПб.: Питер, 2011. – 560 с.

  18. Информатика для юристов и экономистов / Под ред. Симоновича С.В. – СПб: Питер-Пресс, 2005. – 688 с.

  19. Информатика. Базовый курс / Под ред. Симоновича С.В. – СПб: Питер-Пресс, 2006. – 640 с.

  20. Інформатика і комп’ютерна техніка: навч. посіб. / Л.М.Дибкова. – 3-тє вид., доп. – К.: Академвидав, 2011. – 464 с.

  21. Інформатика і комп’ютерна техніка: навч. посіб. / М.В. Макарова, Г.В. Карнаухова, С.В. Запара. – К.: Знання, 2013. – 668 с.

  22. Комп’ютерна техніка та інформаційні технології: навч. посіб. / А.В. Козловський, Ю.М. Паночишин. – К.: Знання, 2012. – 463 с.

  23. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы: Ученик для вузов. 4-е изд. / В.Г. Олифер, Н.А. Олифер. – СПб.: Питер, 2011. – 944 с.

  24. Кудінов В.А. Інформатика та обчислювальна техніка: основні поняття, терміни та визначення: навчально–практичний посібник. – К.: Видавництво НАВСУ, 2003. – 96 с.

  25. Кудінов В.А., Грищенко О.І., Хахановський В.Г. та ін. Комп’ютерні технології у діяльності органів внутрішніх справ України (Загальна частина): Посіб. – К.: КНУВС, 2006. – 368 с.

  26. Кудінов В.А., Межова В.А. Основи інформатики та обчислювальної техніки: Практикум. - К.: КНУВС, 2006. – 60 с.

  27. Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального комп’ютера / В.П. Леонтьев. – М.: ОЛМА-ПРЕСС, 2009. – 928 с.

  28. Муртазин Э.В. Современный самоучитель работы в Internet / Э.В. Муртазин. – 4-е изд. испр. и доп. – М.: ЭСКМО-Пресс, 2008. – 592 с.

  29. Сучасні інформаційні технології: навч. посіб. / В.І. Косинський, О.Ф. Швець. – К.: Знання, 2012. – 318 с.

  30. Телекомунікаційні та інформаційні мережі: Підручник для вищих навчальних закладів / П.П. Воробієнко, Л.А. Нікітюк, П.І. Резніченко. – К.: САММІТ-КНИГА, 2010. – 640 с.

  31. Тлумачний словник з інформатики / Г.Г. Півняк, Б.С. Бусигін, М.М. Дівізінюк та ін. – Д.: Нац. гірнич. ун-т, 2008. – 599 с.

  32. Сайт Національної академії внутрішніх справ: http://www.naiau.kiev.ua.

  33. Сайти з законодавства: http://portal.rada.gov.ua; http://www.nau.kiev.ua.

 

ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Основні поняття інформатики. Загальна характеристика персональних комп’ютерів.

Лекція – 2 години

  1. Предмет і завдання інформатики. Основні терміни та визначення.

  2. Нормативно-правове забезпечення інформаційної діяльності.

  3. Класифікація комп’ютерів. Структура персонального комп’ютера.

     

    Тема 2. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів.

Лекція – 2 години

  1. Характеристика пристроїв системного блоку персонального комп’ютера.

  2. Периферійне обладнання персонального комп’ютера.

  3. Програмне забезпечення персональних комп’ютерів. Загальна характеристика операційної системи MS Windows.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

    Семінар – 2 години

    Тема 1. Основні поняття інформатики. Загальна характеристика персональних комп’ютерів

     

  1. Основні поняття інформатики.

  2. Нормативно–правове забезпечення інформаційної діяльності.

  3. Апаратне забезпечення персональних комп’ютерів.

  4. Класифікація та характеристика сучасного програмного забезпечення персональних комп’ютерів.

  5. Перспективи розвитку інформаційних систем і технологій.

     

    Тема 2. Сучасні комп’ютерні технології обробки даних

    Практичне заняття  – 2 години

     

  1. Робота з операційною системою Windows, антивірусними програмами та програмами–архіваторами.

  2. Використання основних додатків інтегрованого пакету програм Microsoft Office для створення документів.

     

    Тема 3. Комп’ютерні мережі. Правові інформаційно-пошукові системи

    Практичне заняття   – 2 години

  1. Використання інформаційних ресурсів комп’ютерних мереж.

  2. Пошук нормативних актів за допомогою правових інформаційно-пошукових систем.

     

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

  1. Предмет, основні поняття та завдання інформатики.

  2. Поняття, властивості та види інформації. Закон України "Про інформацію".

  3. Сутність інформатизації. Закон України “Про Національну програму інформатизації”.

  4. Етапи створення і тенденції розвитку засобів обчислювальної техніки.

  5. Принципи побудови та роботи персонального комп’ютера.

  6. Структурна схема ПК. Призначення її основних елементів.

  7. Основні характеристики сучасних персональних комп’ютерів.

  8. Класифікація запам’ятовуючих пристроїв ПК. Загальна характеристика пристроїв внутрішньої (основної) пам’яті.

  9. Класифікація та загальна характеристика пристроїв зовнішньої пам’яті.

  10. Призначення та основні характеристики центрального мікропроцесора.

  11. Представлення інформації у ПК. Одиниці вимірювання інформації. Зв’язок між ними.

  12. Класифікація пристроїв вводу – виводу інформації ПК.

  13. Загальна характеристика дисплеїв та принтерів.

  14. Загальна характеристика клавіатур, ручних маніпуляторів, сканерів.

  15. Загальна характеристика модемів, мультимедіа-обладнання.

  16. Основи організації роботи на ПК у режимі користувача. Техніка безпеки при роботі з комп’ютерними засобами.

  17. Програмно–математичні основи роботи ПК (поняття програми, команди, алгоритму, принцип програмного керування).

  18. Класифікація програмного забезпечення ПК. Прикладне програмне забезпечення.

  19. Склад та загальна характеристика системного програмного забезпечення ПК.

  20. Призначення та склад операційної системи. Загальна характеристика ОС Windows.

  21. Файлова система ОС Windows.

  22. Робочий стіл, головне та контекстне меню операційної системи Windows, особливості інтерфейсу.

  23. Структура типового вікна операційної системи Windows, робота з довідковою інформацією.

  24. Елементи діалогового вікна операційної системи Windows.

  25. Операційна система Windows (вбудовані додатки та утілити, особливості використання утілит Defrag і Scandisk).

  26. Створення об’єктів в операційній системі Windows.

  27. Пошук, знищення і відновлення об’єктів в операційній системі Windows.

  28. Копіювання і переміщення об’єктів в операційній системі Windows.

  29. Робота з комп’ютером у разі його "зависання". Завершення роботи з операційною системою Windows.

  30. Текстовий редактор Word (початок роботи, вікно редактора, рядок меню та особливості роботи з ним, робота з панелями інструментів).

  31. Текстовий редактор Word (діалогові вікна, вікна документів, створення та збереження документів).

  32. Текстовий редактор Word (введення і редагування тексту, робота з колонтитулами).

  33. Текстовий редактор Word (переміщення за текстом, пошук та заміна необхідної інформації у тексті, форматування тексту).

  34. Текстовий редактор Word (робота з таблицями).

  35. Текстовий редактор Word (використання графіки, перегляд і друкування документів).

  36. Сучасні системи перекладу текстової інформації з однієї мови на іншу та перевірки орфографії.

  37. Табличний процесор Excel (особливості інтерфейсу, робота з аркушами книг, створення і збереження файлів книг).

  38. Табличний процесор Excel (форматування комірок, введення і редагування даних).

  39. Табличний процесор Excel (використання формул, побудова діаграм).

  40. Види комп’ютерної графіки. Сучасні засоби комп’ютерної графіки.

  41. Графічний редактор Paint (вікно редактора, створення, перегляд, редагування, збереження малюнка).

  42. Засіб створення презентацій Power Point: загальна характеристика, правила роботи з програмою.

  43. Поняття бази даних та банку даних. Реляційні, мережні та ієрархічні бази даних.

  44. Поняття  автоматизованої інформаційної системи. Закон України “Про захист інформації в автоматизованих системах”.

  45. Системи управління базами даних (СУБД). Основні поняття, види та загальна характеристика СУБД.

  46. СУБД Access (типи та властивості полів, створення баз даних та таблиць у базах даних).

  47. СУБД Access (робота з таблицями, зв’язування таблиць).

  48. СУБД Access (створення та використання запитів і форм).

  49. Поняття та класифікація комп’ютерних вірусів.

  50. Засоби захисту від комп’ютерних вірусів. Основні антивірусні програми та правила користування ними.

  51. Утілити для захисту та відновлення інформації на магнітних носіях.

  52. Поняття архівації даних. Способи та алгоритми архівації. Програми-архіватори.

  53. Загальна характеристика правових інформаційно–пошукових систем.

  54. Режими пошуку інформації у правових інформаційно–пошукових системах. Реквізити для пошуку інформації.

  55. Комп’ютерні мережі (загальні відомості). Локальні та глобальні мережі.

  56. Робота в мережі в середовищі OC Windows.

  57. Світова глобальна комп’ютерна мережа Internet. Загальні поняття середовища Internet.

  58. Основні служби Інтернет. Доменна система імен Internet.

  59. Основні поняття World Wide Web. Пошук інформації на WWW-серверах.

  60. Програми-броузери. Загальна характеристика, правила роботи з ними.

 

 

АДМІНІСТРАТИВНЕ ПРАВО

Останні роки адміністративне право перебуває у стані системної трансформації, параметри якої визначені Концепцією адміністративної реформи в Україні. Відповідно до її положень формується нова ідеологія взаємовідносин між державою і громадянином. Докорінних змін зазнає адміністративно-правова доктрина. Оновлюється адміністративне законодавство. У практичну площину переведені теоретичні доробки щодо адміністративної юстиції. В результаті адміністративне право перетворилося з права державного управління на галузь, яка нормативно визначає і регулює права та обов’язки публічної адміністрації щодо суб’єктів громадянського суспільства. Воно стає обов’язковим чинником формування правової держави.

Центральне місце у забезпечені системності предмета адміністративного права належить категоріям “публічна адміністрація”, “публічне адміністрування”, “відносини адміністративних зобов’язань”.

Сьогодні наукове осмислення і подальша розробка теорії публічної адміністрації є одним з головних напрямків доктринального оновлення адміністративного права України, важливим підґрунтям його трансформації у сучасну юридичну галузь європейського змісту.

Важливу роль у розумінні змісту адміністративно-правових відносин відіграє наявність чітких уявлень про сутність розмежування адміністративного права з правом кримінальним, цивільним, корпоративним, і відповідних галузей законодавства; а також про співвідношення відповідальності адміністративної з відповідальністю дисциплінарною і кримінальною.

Ретельної уваги потребує функціонування адміністративно-правових інститутів адміністративних послуг і адміністративного судочинства. Саме вони стали чинниками, які перетворили адміністративне право з права державного управлінні на право захисту громадянина від свавілля влади.

Концептуальне значення для з’ясування сучасної теоретичної доктрини адміністративного права і нормативно-інституціональних засад побудови публічної адміністрації мають матеріали, що стосуються здійснення адміністративної реформи в Україні.

Програма навчальної дисципліни «Адміністративне право» побудована з метою дати слухачам знання про основні тенденції розвитку адміністративного права України, існуючі на сьогоднішній день проблеми правового регулювання окремих інститутів адміністративного права та шляхи їх розв'язання.

Студенти повинні знати та уміти:

знати:

  • сутність адміністративного права, його зв’язок з публічним адмініструвіанням;

  • діюче адміністративне законодавство та його розвиток;

  • функції та принципи публічного адміністрування;

  • систему та правове положення суб’єктів публічного адміністрування;

  • форми та методи публічного адміністрування;

  • поняття та види заходів адміністративного примусу;

  • способи забезпечення законності в публічному адмініструванні та спеціальні адміністративно-правові режими;

    уміти:

  • тлумачити та застосовувати чинне адміністративне законодавство;

  • правильно використовувати в практичній діяльності методи публічного адміністрування;

  • готувати проекти актів публічного адміністрування та приймати управлінські, юрисдикційні та інші рішення;

  • здійснювати функції щодо забезпечення законності в публічному адмініструванні, при розгляді справ про адміністративні правопорушення.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Адміністративне право – це галузь права, засобами якої (норми, законодавство, способи реалізації норм, нормативні і індивідуальні акти) формуються, охороняються і захищаються публічні правовідносини, організується і забезпечується функціонування публічної адміністрації.

Публічна адміністрація – 1) сукупність органів, які утворюються для здійснення (реалізації) публічної влади; 2) система організаційно-структурних утворень, які на законних підставах набули владних повноважень для реалізації публічних інтересів.

Предмет адміністративного права – це сукупність правових відносин, які виникають в результаті владної виконавчо-розпорядчої діяльності публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов’язань. Такими є: а) відносини публічного управління; б) відносини адміністративних послуг; в) відносини відповідальності публічної адміністрації за неправомірні дії або бездіяльність (відносини судового і адміністративного оскарження); г) відносини відповідальності за порушення встановленого публічною адміністрацією порядку і правил (адміністративно-деліктні відносини).

Метод адміністративно-правового регулювання – сукупність прийомів впливу, що містяться в адміністративно-правових нормах, за допомогою яких встановлюється юридичне владне і юридичне підвладне положення сторін у правовідносинах.

Адміністративна послуга – 1) юридичне оформлення суб’єктом публічної адміністрації результатів розгляду справи, яка виникла за зверненням фізичної, юридичної або іншої колективної особи щодо реалізації своїх прав, свобод, законних інтересів; 2) результат здійснення владних повноважень уповноваженим суб’єктом, що відповідно до закону забезпечує юридичне оформлення умов реалізації фізичними та юридичними особами прав, свобод і законних інтересів за їх заявою (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень, проведення реєстрації тощо).

Публічна служба – діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Адміністративно-правові методи діяльності публічної адміністрації – це способи, прийоми та засоби виконання публічною адміністрацією адміністративних зобов’язань шляхом: а) здійснення публічного управління; б) надання адміністративних послуг; в) здійснення адміністративного судочинства; г) реалізації адміністративної відповідальності.

Адміністративно-правові форми діяльності публічної адміністрації – це юридично оформлені (зовнішньо виражені) дії публічної адміністрації щодо виконання адміністративних зобов’язань (акти, договори, реєстрації, ухвали, протоколи, постанови тощо).

Законність – це адміністративно-правовий режим, за допомогою якого забезпечується верховенство права і закону, виконання нормативних установлень в суспільстві.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Адміністративне право в системі права Україн

2

2

 

2.

Суб’єкти адміністративного права

2

4

 

3.

Забезпечення законностi i дисциплiни в публiчному адмiнiструваннi

2

4

 

4.

Методи і форми діяльності публічної адміністрації

2

2

 

Всього

8

12

 

 

Форма підсумкового контролю – екзамен.

Письмова робота – курсова.

 

 

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Конституція України: Прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.

  2. Кодекс адміністративного судочинства України: Закон України від 06.07.2005 р., № 2747-IV // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 5, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446.

  3. Про Кабінет Міністрів України: Закон від 27.02.2014 № 794-VII // Голос України  від 01.03.2014. - № 39, / Спецвипуск /.

  4. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170.

  5. Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту : Закон України від 08.07.2011 р. // Голос України від 03.08.2011 - № 142.

  6. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Урядовий кур'єр від 17.01.2012 № 8;

  7. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року // Урядовий кур'єр від 15.02.2011 - № 28.

  8. Про службу в органах місцевого самоврядування: Закон України від 07.06.2001 р. // Офіційний вісник України. – 13 липня 2001 р. – № 26. – Ст. 1151.

  9. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 11. – Ст. 79.

  10. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

  11. Закон України „Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України” // Відомості Верховної Ради України, 2006, №29, ст.245.

  12. Закон України «Про звернення громадян» // Відомості Верховної Ради України. - 1996. - №47. - Ст256.

  13. Закон України «Про громадські об'єднання» // Офіційний вісник України, від 27.04.2012, № 30, стор. 26, стаття 1097, код акту 61211/2012

  14. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. - 1991. - №4. - Ст.20.

  15. Положення про Адміністрацію Президента України // затверджено Указом Президента України від 2 квітня 2010 року N 504/2010 // Офіційний вісник Президента України від 20.04.2010 - 2010 р., № 13, стор. 40, стаття 468.

  16. Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.12 // Урядовий кур'єр від 10.10.2012 № 184.

  17. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України № 810 від 22.07.1998 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 21. – Ст.943.

  18. Деякі питання організації роботи щодо реалізації заходів з оптимізації системи центральних органів виконавчої влади: Розпорядження Президента України від 23 грудня 2010 року № 1203/2010-рп // Офіційний вісник України від 04.01.2011 - 2010 р., № 100, стор. 22, стаття 3546.

  19. Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 9 грудня 2010 року № 1085/2010 // Урядовий кур'єр від 14.12.2010 - № 234.

  20. Деякі питання організації роботи міністерств, інших центральних органів виконавчої влади: Указ Президента України від 24 грудня 2010 року № 1199/2010 // Урядовий кур'єр від 05.01.2011 - № 1.

  21. Про утворення урядових комітетів та затвердження їх посадового складу: Постанова Кабінету Міністрів України від 19.03.2014 № 75 // Урядовий кур'єр  від 01.04.2014. - № 59.

  22. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / І.Б. Коліушко (відп. ред.). – К. : Факт, 2003. – 495 с.

  23. Адміністративна реформа в Україні: сучасний стан, проблеми та перспективи: [кол. моногр.] / Алексєєв В.М., Андрійко О.Ф., Бабич О.М., Гончарук Н.Т., Гудима Н.В., Дніпренко Н.К. / Секретаріат Кабінету Міністрів України / Ніна Романівна Нижник (заг.ред.), Наталія Трохимівна Гончарук (заг.ред.). – [Д.] : [Монолит], 2009. – 383 с.

  24. Адміністративне право України. Підручник, 2-ге видання. Затверджено Міністерством освіти і науки України / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. – Х. : Право, 2013. – 656 с.

  25. Коломоєць, Т. О.  Адміністративне право України / Т. О. Коломоєць. – 2-ге вид., змін. і доп. – К., 2012.– 365 с.

  26. Адміністративне право. Альбом схем. – Х., 2012. – 48 с.

  27. Адміністративні послуги місцевих органів державної виконавчої влади / Чемерис А.О., Лесечко М. Д., Ліпенцев А.В., Каляєв А.О., Ципук В.М. – Л.: ЛРІДУ НАДУ, 2004. – 148 с.

  28. Актуальні проблеми становлення та розвитку місцевого самоврядування в Україні / За ред. В.В. Кравченка, М.О. Баймуратова, О.В. Батанова. – К.: Атіка, 2007. – 864 с.

  29. Битяк Ю.П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади – Х.: Право, 2005. – 304 с.

  30. Верменич Я.В. Адміністративно-територіальний устрій України: еволюція, сучасний стан, проблеми реформування: у 2 ч. / НАН України; Інститут історії України; Центр теоретико-методологічних проблем історичної регіоналістики. – К., 2009. – 364 с.

  31. Горбач О.В. Адміністративне затримання: проблемні питання теорії та практики // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки : Матеріали V науково-практичного семінару / ред. колегія : О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 89-92.

  32. Громадські організації та органи державного управління: питання взаємовідносин / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Хмельницький : ХУУП, 2007. – 236 c.

  33. Грянка Г.В. Відмінність контролю від нагляду у забезпеченні законності і дисципліни в публічному адмініструванні // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки : Матеріали V науково-практичного семінару / ред. колегія : О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 32-34.

  34. Колпаков В.К. Адміністративна відповідальність (адміністративно-деліктне право): Навчальний посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 256 с.

  35. Колпаков В.К. Послуги в предметі адміністративного права / В.К. Колпаков // Науковий вісник Національної академії внутр. справ: Науково-теоретичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 23 – 32.

  36. Курс адміністративного права України: Підручник. / Колпаков В.К., Кузьменко О.В., Пастух І.Д., Сущенко В.Д. (спец. ред.). – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 864с.

  37. Адміністративне право України: словник термінів / За заг. ред. Т. О. Коломоєць, В. К. Колпакова / К. : Видавничий Дім "Ін Юре". — 2014. — 520 с.

  38. Кравченко С.О. Державно-управлінські реформи: теоретико-методологічне обґрунтування та напрями впровадження: Монографія. – К. : НАДУ, 2008. – 296 с.

  39. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007. – 156 с.

  40. Кузьменко О.В. Співвідношення понять "адміністративна юстиція" та "адміністративне судочинство" // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки. Матеріали 5 науково-практичного семінару /Голова редакційної колегії: О.В. Кузьменко. – К.: ВБ"Аванпост-прим", 2011. – 190 с. (с. 78-81.).

  41. Кузьменко О.В. Сучасний стан правового регулювання інституту "адміністративних послуг". Актуальні проблеми забезпечення конституційних прав і свобод людини та громадянина в Україні: матеріали науково-практичної конференції (Київ, 15-16 квітня 2011 р.) – К.: Національна академія внутрішніх справ. – 4 І. – 2011. –с. 26-28.

  42. Куйбіда М.С., Росенко М.І. Організація влади у містах із спеціальним статусом: Монографія. – Л.: "Львівська політехніка", 2008. – 226 c.

  43. Лазор О.Д., Лазор О.Я. Державна служба в Україні: навч. посіб. – К. : Дакор, 2009. – 560 с.

  44. Червінчук А.В. Суб’єкти оскарження в справах про адміністративні проступки //Адміністративна відповідальність: проблеми та шляхи подолання   [матеріали кругло столу  4.12.12.– К., НАВС. – 2012. – С.100-102.

  45. Пастух І.Д., Костарчук О.Ф. Адміністративний договір як форма публічного адміністрування // Сучасний стан та перспективи розвитку адміністративно-правової науки : Матеріали V науково-практичного семінару / ред. колегія : О.В. Кузьменко (голова), І.Д. Пастух, В.К. Колпаков, С.Ф. Константінов. – К., 2011. – С. 52-54.

  46. Права громадян у сфері виконавчої влади: адміністративно-правове забезпечення реалізації та захисту: монографія / В.Б. Авер'янов (заг.ред.). – Д. : Ліра, 2008. – 585 c.

  47. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації: Монографія. / Н.Р. Нижник (заг.ред.) – Чернівці : Технодрук, 2008. – 432 с.

  48. http://www.rada.kiev.ua/ - Верховна Рада України

  49. http://www.guds.gov.ua – Національне агентство з питань державної служби

  50. http://www.naiau.kiev.ua – Національна академія внутрішніх справ України

  51. http://www.kmu.gov.ua – Кабінет Міністрів України

  52. http://www.nau.kiev.ua – Нормативні акти України

     

    ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

    Тема 1. Адміністративне право в системі права України

Лекція – 2 години

  1. Адміністративне право у юридично-галузевій класифікації

  2. Предмет адміністративного права

  3. Метод адміністративного права

  4. Поняття адміністративного права

     

    Тема  2. Суб’єкти адміністративного права

Лекція – 2 години

  1. Поняття та види суб’єктів адміністративного права

  2. Поняття публічної адміністрації. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.

  3. Органи виконавчої влади як суб’єкти адміністративного права.

  4. Органи місцевого самоврядування і публічна адміністрація

     

    Тема  3. Забезпечення законностi i дисциплiни в публiчному адмініструванні

Лекція – 2 години

  1. Законність і дисципліна: загальна характеристика та класифікація способів їх забезпечення

  2. Контроль та його види

  3. Нагляд

  4. Звернення громадян

     

Тема № 4 Методи і форми діяльності публічної адміністрації

Лекція – 2 години

  1. Поняття та види методів діяльності публічної адміністрації

  2. Адміністративний примус в діяльності публічної адміністрації

  3. Поняття та види форм діяльності публічної адміністрації

  4. Характеристика окремих форм діяльності публічної адміністрації

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

Тема 1. Адміністративне право в системі права України

Семінар – 2 години

  1. Поняття і зміст предмета регулювання адміністративного права України.

  2. Поняття методів адміністративно-правового регулювання.

  3. Система адміністративного права України.

  4. Поняття принципів адміністративного права України.

  5. Джерела адміністративного законодавства України.

 

Література

23-25, 35, 37, 41, 47-52

 

Тема 2. Суб’єкти адміністративного права

Семінар – 4 години

  1. Поняття та види суб’єктів адміністративного права

  2. Поняття публічної адміністрації

  3. Взаємодія органів виконавчої влади з Президентом України.

  4. Поняття та види органів виконавчої влади України.

  5. Адміністративно-правовий статус:

  • Кабінету Міністрів України;

  • центральних органів виконавчої влади

  • місцевих органів виконавчої влади.

  1. Органи місцевого самоврядування як  суб’єкти адміністративного права.

  2. Поняття публічної служби

  3. Державна служба. Класифікація посад державної служби

  4. Служба в органах місцевого самоврядування

  5. Громадяни України як суб’єкти адміністративного права

  6. Іноземці (біженці) та особи без громадянства в адміністративно-правових відносинах

  7. Громадські об’єднання в адміністративно-правових відносинах

     

    Література

    1, 3, 4, 6, 9, 10, 13, 15, 19, 20, 24, 25, 37

     

    Тема 3. Забезпечення законності

    в діяльності публічної адміністрації.

    Семінарське заняття – 4 год.

  1. Поняття і система способів забезпечення законності

  2. Контроль та його види

  3. Адміністративний нагляд

  4. Нагляд прокуратури

  5. Звернення громадян, як спосіб забезпечення законності. Запит на інформацію.

     

    Література

    2, 3, 4 ,7, 10, 12, 24, 33, 36, 48-52

 

Тема 3. Методи і форми діяльності публічної адміністрації.

Семінар –2 години

  1. Поняття та види методів діяльності публічної адміністрації

  2. Переконання та стимулювання в діяльності публічної адміністрації

  3. Примус в діяльності публічної адміністрації

  4. Поняття та види форм діяльності публічної адміністрації

  5. Характеристика форм діяльності публічної адміністрації

     

    Література

    3, 4, 24, 25, 31, 34, 37, 45, 48-52

     

    ТЕМАТИКА ПИСЬМОВИХ РОБІТ

    Загальні методичні рекомендації

    Підготовка курсових робіт є складовою здійснення навчального процесу слухачів НАВС, однією з форм навчання, яка дозволяє закріпити, а певною мірою і поглибити вже отримані теоретичні знання з конкретного питання, конкретної проблеми кримінального процесу.

    Водночас, курсова робота дозволяє оцінити рівень теоретичної підготовки слухача, а головне – його вміння самостійно  працювати з першоджерелами, тлумачити і правильно застосовувати чинне законодавство. Виконання роботи спрямовує слухачів на виявлення творчих здібностей, набуття навичок наукового дослідження, вміння самостійно аналізувати чинне адміністративне законодавство, показати власне бачення проблеми та запропонувати шляхи її вирішення.

    Мета, яка визначена вище, зумовлює необхідність серйозного творчого підходу до написання курсової роботи. Для успішного виконання цього завдання слухачам необхідно дотримуватись таких рекомендацій:

  1. Варіант теми курсової роботи слухач повинен обрати самостійно із числа тих, що зазначені у запропонованому переліку (Додаток _). За погодженням із викладачем кафедри (науковим керівником) і начальником кафедри слухач може обрати тему, якої немає у запропонованому переліку тем курсових робіт. При цьому тема, що пропонується слухачем, повинна бути актуальною, тобто стосуватись проблемних питань теорії і практики адміністративного права. Кількість запропонованих тем курсових робіт дозволяє кожному слухачеві обрати тему таким чином, щоб в одній навчальній групі вони не повторювались.

  2. План роботи визначений у тематиці робіт. Зміна пунктів планів дозволяється лише за попереднім погодженням із науково-педагогічним працівником кафедри (науковим керівником).   

  3. Розпочинаючи підготовку курсової роботи, слухач повинен детально вивчити усі нормативно-правові акти, які стосуються теми роботи, акти тлумачення законодавства, відомчі нормативно-правові акти. Особливу увагу при цьому слід звертати на чинність тих положень нормативно-правових актів, які використовуються у роботі. Опрацювавши зазначені документи, необхідно ознайомитися з науковими дослідженнями з теми роботи. При написанні курсової роботи мають бути використані не тільки останні наукові розробки, а й праці, видані у минулі роки; не тільки академічні підручники та навчальні посібники, а й спеціальна монографічна література, наукові статті та тези доповідей за темою курсової роботи.

  4. За структурою курсова робота складається з: титульного аркуша, плану, переліку умовних позначень (при необхідності), вступу, основної частини, висновків, списку використаних джерел, додатків (при необхідності).

    Титульний аркуш повинен містити реквізити, визначені наказом Мінмолодьспорту України № 384 від 29.03.2012 (Додаток 1).

    План курсової роботи містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів, підрозділів і пунктів, що мають заголовок, зокрема вступу, основної частини (питання, що підлягають висвітленню), висновків, списку використаних джерел, додатків.

    Перелік умовних позначень (що складається при необхідності, якщо у роботі умовні позначення повторюються більше ніж тричі) складається з двох колонок: у лівій – за абеткою наводяться умовні позначення, у правій – їх детальна розшифровка. Скорочені найменування законів, кодексів, зокрема КУ, КУпАП, КАСУ тощо, до переліку умовних позначень не включаються, їх розшифровку слід навести у тексті роботи при першому згадуванні (наприклад, Кодекс України про адміністративні правопорушення – далі КУпАП).

    У вступі курсової роботи слухач повинен розкрити актуальність теми курсової роботи, її теоретичне та практичне значення, рівень теоретичного дослідження теми та попереднього досвіду її вивчення; визначити мету і завдання дослідження, його об’єкт і предмет та ін.

    Остаточне редагування вступу курсової роботи доцільно виконувати на заключному етапі її написання, коли досліджувана проблема постає перед автором у повному обсязі.

    Основна частина курсової роботи має містити висвітлення (розкриття) у логічній послідовності усіх питань, які зазначені у плані. Розгляд кожного питання (розділу) необхідно розпочинати з нової сторінки його назвою і розкривати, дотримуючись вимог наукового пошуку та дослідження.

    При написанні курсової роботи необхідно висвітлити всі основні теоретичні концепції щодо розуміння відповідної проблеми, здійснити порівняльний аналіз різних підходів у її вирішенні.

    Теоретичні питання обов’язково необхідно доповнювати матеріалами правозастосовчої практики (опублікованої чи місцевої) з обов’язковим посиланням на джерело, а також власними судженнями слухача.

    При написанні основної частини курсової роботи слухач повинен робити посилання на використані джерела. Неприпустимо запозичувати положення зі спеціальної літератури без оформлення відповідних посилань. При наявності плагіату курсова робота не допускається до захисту.

    У висновках необхідно стисло відобразити результати проведеного дослідження, вказати висновки і пропозиції автора щодо вирішення проблемних питань теорії та практики за темою роботи.

    Список використаних джерел розміщується після основного тексту роботи і формується в порядку згадування джерел у тексті роботи з наскрізною нумерацією. Джерела у списку зазначаються мовою оригіналу і можуть бути розміщені у такій послідовності (державні документи і матеріали, документи і матеріали публічної адміністрації, монографічна література, періодичні видання). Список використаних джерел повинен бути оформлений згідно з загальноприйнятими правилами (Додаток 2).

    У додатках (при необхідності) розміщують допоміжний матеріал, необхідний для повноти розкриття теми курсової роботи: статистичні дані, зведені результати аналізу нормативно-правових актів чи літературних джерел, ілюстрації допоміжного характеру тощо.

    Правила оформлення курсових робіт

    Курсові роботи курсантів повинні бути оформлені з урахуванням таких рекомендацій:

    1. Курсова робота друкується на комп’ютері, з дотриманням таких вимог: шрифт Times New Roman, кегель (розмір шрифту) – 14, інтервал між строками – 1,5. Відступи від краю аркуша зверху, знизу – 20 мм, зліва – 30 мм, справа – 10 мм. Номер сторінки зазначається у правому верхньому куті аркуша, перша (титульна) сторінка не нумерується. Вона оформляється відповідно до зразка, наведеного у Додатку 1.

    В окремих випадках дозволяється виконання роботи шляхом її власноручного написання розбірливим почерком на стандартних аркушах формату А-4.

    На останній сторінці курсової роботи ставиться власноручний підпис слухача і дата закінчення написання роботи.

    2. Обсяг курсової роботи має бути 25-30 сторінок друкованого тексту (30-35 рукописного тексту). Титульна сторінка, план, перелік умовних позначень, перелік використаних джерел (літератури) і додатки не зараховуються до основного обсягу роботи.

    3. При оформленні посилань на монографічну та спеціальну літературу необхідно дотримуватися таких правил:

  • дослівно запозичений текст береться у лапки;

  • при перекладі з іноземних мов, зокрема з російської, текст у лапки не береться, але робиться відповідне посилання.

  • при посиланні на закони, інші нормативно-правові акти тощо необхідно робити такі ж посилання. Сам текст у лапки не береться.

     

    ТЕМАТИКА ТА ПЛАН КУРСОВИХ РОБІТ

     

    Тема 1. Поняття адміністративного права.

    Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Предмет адміністративного права

  3. Метод адміністративно-правового регулювання

  4. Відокремлення адміністративного права від інших галузей права

    Висновок

    Література

  1. Колпаков В.К. Предмет адміністративного права: сучасний вимір // Юридична Україна. – 2008. – № 3;

  2. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.

  3. Колпаков В.К. Послуги в предметі адміністративного права / В. К. Колпаков // Науковий вісник Національної академії внутр. справ: Науково-теоретичний журнал. – 2011. – № 1. – С. 23 – 32.

  4. Колпаков В.К., Кузьменко О.В. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

  5. Державне управління проблеми адміністративно-правової теорії та практики / За заг. ред. В.Б.Авер’янова. – К.: Факт, 2003. – 384 с.

 

Тема 2. Примусові заходи адміністративного попередження в діяльності публічної адміністрації

Вступ

              1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

              2. Місце заходів адміністративного попередження серед заходів адміністративного примусу

              3. Поняття та особливості заходів адміністративного попередження

              4. Види заходів адміністративного попередження:

                а)застосування заходів адміністративного попередження загального призначення

                б)застосування заходів адміністративного попередження при надзвичайних ситуаціях

                Висновок

                Література:

  1. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20;

  2. Закон України Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 52. – Ст.455;

  3. Закон України «Про правовий режим надзвичайного стану» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 23. — Ст. 176;

  4. Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» // Відомості Верховної Ради України . – 2000. – № 29. – Ст. 228.

  5. Про затвердження Порядку організації робіт із забезпечення громадського порядку та громадської безпеки під час проведення футбольних матчів: Постанова Кабінету Міністрів України від 25 квітня 2012 р. № 341;

  6. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  7. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія – Запоріжжя: Поліграф, 2004;

  8. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.

 

Тема 3. Примусові заходи адміністративного припинення в діяльності публічної адміністрації

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце заходів адміністративного припинення серед заходів адміністративного примусу

  3. Поняття, особливості та види заходів адміністративного припинення:

    а) заходи адміністративного припинення, що застосовуються до фізичних осіб

    б) заходи адміністративного припинення, що застосовуються до юридичних осіб

    Висновок

    Література:

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

  2. Закон України «Про міліцію» // Відомості Верховної Ради України. — 1991. — № 4. — Ст. 20;

  3. Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218;

  4. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  5. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія – Запоріжжя: Поліграф, 2004;

  6. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.

  7. Адміністративне право України. Академічний курс. / За заг. Ред. В.Б. Авер’янова: Підручник: У 2 т. Т. 1 — К.: Юридична думка, 2007. — 592 с.

 

Тема 4. Заходи адміністративної відповідальності в діяльності публічної адміністрації

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце заходів адміністративної відповідальності серед заходів адміністративного примусу

  3. Поняття, особливості та види заходів адміністративної відповідальності:

    а) адміністративної відповідальності, що застосовуються до фізичних осіб

    б) адміністративної відповідальності, що застосовуються до юридичних осіб

    Висновок

     

    Література:

     

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради Української РСР – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

  2. Митний кодекс України від 13 березня 2012 року // Голос України від 21.04.2012 № 73-74.

  3. Закон України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 27. – Ст. 218;

  4. Закон України «Про громадські об’єднання» // Відомості Верховної Ради України, 2013, № 34, ст.504;

  5. Закон України «Про ветеринарну медицину» // Відомості Верховної Ради України, 1992, № 36, ст.531 ;

  6. Закон України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції»Відомості Верховної Ради України, 2011, № 21, ст.144;

  7. Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності // Відомості Верховної Ради України, 2000, № 36, ст.299.;

  8. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  9. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія – Запоріжжя: Поліграф, 2004;

  10. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.

  11. Адміністративне право України. Академічний курс. / За заг. Ред. В.Б. Авер’янова: Підручник: У 2 т. Т. 1 — К.: Юридична думка, 2007. — 592 с.

 

Тема 5. Механізм адміністративно-правового регулювання.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття та структура механізму адміністративно-правового регулювання

  3. Поняття та особливості адміністративно-правових норм

  4. Адміністративно-правові відносини

  5. Акти реалізації норм адміністративного права

    Висновок

     

     

     

    Література:

     

  1. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  2. Адміністративне судочинство України: Підручник: За заг.ред. проф.Коломоєць Т.О.– Київ: „Істина”, 2008.

  3. Бахрах Д.Н. Действие норм права во времени. – М.: Норма, 2004. – 224 с.

  4. Кузьменко О.В. Норми адміністративно-процесуального права: теоретичний аспект // Кузьменко О.В. Теоретичні засади адміністративного процесу: Монографія. – К.: Атіка, 2005. – С. 101-114.

  5. Колпаков В.К. Адміністративно-правові відносини // Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т.: Т. 1: Загальна частина. – К.: Юридична думка, 2007. – 592 с. – С. 169 – 180.Курінний Є.В.

  6. Проблематика класифікації адміністративно–правових відносин за їх видами // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України. – 2003. – № 2. – С. 112–119.

  7. Харитонова О.І. Адміністративно-правові відносини (проблеми теорії) / Одеська національна юридична академія. – О.: Юридична література, 2004. – 328 с.

 

Тема 6. Адміністративно-правовий статус міністерств.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце та види міністерств в структурі органів виконавчої влади

  3. Повноваження міністерств. Особливості статусу їх керівників.

  4. Територіальні органи міністерств. Взаємодія міністерств з іншими суб’єктами публічної адміністрації

    Висновок

     

    Література:

  1. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

  2. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. // Урядовий кур'єр від 14.12.2010 № 234;

  3. Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади // Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. №563 // Урядовий кур'єр від 22.06.2011 № 112;

  4. Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України // Наказ Міністерства юстиції України від 3.06.2011 № 1707/5 // Офіційний вісник України від 08.07.2011 2011 р., № 49, стор. 9, ст. 1984.

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  6. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини: Монографія. – К.: Юридична думка, 2007;

  7. Адміністративне право України : підручник / Т. О. Коломоєць (заг. ред.). — К. : Iстина, 2009. — 475 с.

  8. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003. — 384 с.

  9. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації : монографія / Н. Р. Нижник (заг. ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432 с.

  10. Коліушко I. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні / I. Б. Коліушко. — К., 2002. — 260 с.

  11. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Iнтер, 2003. — 544 с.

 

Тема 7. Адміністративно-правовий статус державних служб, державних агентств та державних інспекцій.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце та види державних служб, державних агентств та державних інспекцій в структурі центральних органів виконавчої влади

  3. Відносини міністра з державними службами, державними агентствами та державними інспекціями. Особливості статусу керівників та заступників цих органів.

  4. Взаємодія державних служб, державних агентств та державних інспекцій з іншими суб’єктами публічної адміністрації

    Висновок

    Література:

  1. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

  2. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. // Урядовий кур'єр від 14.12.2010 № 234;

  3. Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади // Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. №563 // Урядовий кур'єр від 22.06.2011 № 112;

  4. Про затвердження положень про територіальні органи Міністерства юстиції України // Наказ Міністерства юстиції України від 3.06.2011 № 1707/5 // Офіційний вісник України від 08.07.2011 2011 р., № 49, стор. 9, ст.. 1984.

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  6. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини: Монографія. – К.: Юридична думка, 2007;

  7. Адміністративне право України : підручник / Т. О. Коломоєць (заг. ред.). — К. : Iстина, 2009. — 475 с.

  8. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003. — 384 с.

  9. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації : монографія / Н. Р. Нижник (заг. ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432 с.

  10. Коліушко I. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні / I. Б. Коліушко. — К., 2002. — 260 с.

  11. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Iнтер, 2003. — 544 с.

 

Тема 8. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце та види центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом в структурі центральних органів виконавчої влади. Особливості призначення їх керівників.

  3. Особливості адміністративно-правового статусу Фонду державного майна, Антимонопольного комітету, Державного комітету телебачення і радіомовлення.

  4. Взаємодія центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом з іншими суб’єктами публічної адміністрації

    Висновок

    Література:

  1. Про центральні органи виконавчої влади: Закон України від 17.03.2011 // Офіційний вісник України. – 2011. – № 27. – Ст. 1123.

  2. Закон України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.93 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  3. Закон України «Про Фонд державного майна України» від 09.12.2011 № 4107-VI // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.;

  4. Указ Президента України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 9 грудня 2010 р. // Урядовий кур'єр від 14.12.2010 № 234;

  5. Положення про Державний комітет телебачення і радіомовлення України, затвердженоУказом Президента України від 7 травня 2011 року № 559/2011 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  6. Типове положення про територіальні органи міністерства та іншого центрального органу виконавчої влади // Постанова Кабінету Міністрів України від 25 травня 2011 р. №563 // Урядовий кур'єр від 22.06.2011 № 112;

  7. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  8. Дерець В.А. Органи виконавчої влади України та управлінські відносини: Монографія. – К.: Юридична думка, 2007;

  9. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003. — 384 с.

  10. Публічна влада та управління: принципи і механізми реалізації : монографія / Н. Р. Нижник (заг. ред.) — Чернівці : Технодрук, 2008. — 432 с.

  11. Коліушко I. Б. Виконавча влада та проблеми адміністративної реформи в Україні / I. Б. Коліушко. — К., 2002. — 260 с.

  12. Колпаков В. К. Адміністративне право України : підручник / В. К. Колпаков, О. В. Кузьменко. — К. : Юрінком Iнтер, 2003. — 544 с.

 

Тема 9. Адміністративно-правовий статус Президента України.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Повноваження Президента у сфері виконавчої влади

  3. Президент як голова Ради національної безпеки і оборони

  4. Адміністрація Президента України. Інститут представників Президента України

    Висновок

    Література

  1. Конституція України // ВВР. – 1996. – №30. – Ст.141;

  2. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 // ВВР. – 1998. – № 35. – Ст.237;

  3. Положення про Адміністрацію Президента України // Указ Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  5. Державне управління: проблеми адміністративно-правової теорії та практики / за заг. ред. В. Б. Авер’янова. — К., 2003. — 384 с.

 

Тема 10. Судовий контроль за діяльністю публічної адміністрації

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце судового контролю серед інших видів контрольної діяльності

  3. Адміністративне судочинство. Види адміністративних судів

  4. Юрисдикція адміністративних судів та підсудність адміністративних справ. Судові рішення

    Висновок

    Література:

  1. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 35, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446;

  2. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007;

  3. Комзюк А.Т., Бевзенко В.М., Мельник Р.С. Адміністративний процес в Україні: Навчальний посібник. — К.: Прецедент, 2007.

  4. Основи адміністративного судочинства в Україні: Навчальний посібник. / Рябченко О. П., Бутенко В. І., Ясинюк М. М., Лічман Л. Г., Погребний С. О. — Суми: “МакДен”, 2008. — 200с.

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.

  6. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 350 с;

 

Тема 11. Акти публічної адміністрації як форма реалізації повноважень.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце актів публічної адміністрації серед форм іі діяльності

  3. Поняття та ознаки актів публічної адміністрації

  4. Види актів публічної адміністрації. Вимоги до актів публічної адміністрації

    Висновок

     Література:

  1. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  2. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / ред. кол. : В. Б. Авер’янов (гол.). — К. : Юридична думка, 2007. — Т. 1: Загальна частина. — 726 с.

  3. Адміністративне право України : підручник / за заг. ред. С. В. Ківалова. — О. : Юрид. літ., 2003. — С. 170—215.

  4. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  5. Чабан В. П. Акти адміністративного примусу в діяльності міліції України : навч. посіб. / В. П. Чабан. — К. : Атіка, 2002. — 144 с. Кононов П. И.

  6. Административно-правовые акты: понятие, основные черты, классификация, проблемы нормативного регулирования / П. И. Кононов, И. М. Макаров // Административное право и административный процесс: актуальные проблемы / отв. ред. : Л. Л. Попов и М. С. Студеникина. — М. : Юристъ, 2004. — С. 153—165.

 

Тема 12. Державна служба.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття і види державної служби

  3. Проходження державної служби

  4. Обмеження при проходженні державної служби

    Висновок

    Література:

  1. Про державну службу : Закон від 16.12.1993 № 3723-XII // Голос України  від 05.01.1994

  2. Про державну службу: Закон України від 17.11.2011 № 4050-VI // Урядовий кур'єр від 17.01.2012 № 8;

  3. Положення про Національне агентство України з питань державної служби // Офіційний вісник України. – 2011. - № 56. – Ст. 2240.

  4. Про засади запобігання і протидії корупції : Закон України від 7 квітня 2011 р. [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  5. Адміністративне право України. Академічний курс : підручник : у 2 т. / відповід. ред. В. Б. Авер’янов. — К. : Юридична думка, 2007. — Т. 1: Загальна частина. — 591 с.; 2009. — Т. 2: Особлива частина. — 600 с.

  6. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  7. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  8. Битяк Ю. П. Державна служба в Україні: організаційно-правові засади / Ю. П. Битяк. — Х. : Право, 2005. — 304 с.

  9. Лазор О. Д. Державна служба в Україні : навч. посіб. / О. Д. Лазор, О. Я. Лазор. — К. : Дакор, 2009. — 560 с.

 

Тема 13. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття та зміст адміністративно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства.

  3. Іноземці як суб’єкти адміністративного права

  4. Адміністративно-правовий статус біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту.

    Висновок

    Література:

  1. Конституція України : прийнята Верховною Радою України 28 червня 1996 р. № 254/96‑ВР // Відомості Верховної Ради України. — 1996. — № 30. — Ст. 141.

  2. Закон України вiд 18 січня 2001 р. № 2235‑III «Про громадянство України» // Урядовий кур’єр. — 2001. — № 39; Голос України. — 2001. — № 42; Офіційний вісник України. — 2001. — № 9. — С. 1. — Ст. 342 (код акта 17913/2001); Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 13. — Ст. 65.

  3. Закон України вiд 22 вересня 2011 р. № 3773‑VI «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» // Голос України. — 2011. — № 199; Офіційний вісник України. — 2011. — С. 7. — Ст. 3014 (код акта 58768/2011).

  4. Закон України від 7 червня 2001 р. № 2491‑III «Про імміграцію» // Урядовий кур’єр. — 2001. — № 119; Офіційний вісник України. — 2001. — № 27. — Ст. 1198; Відомості Верховної Ради України. — 2001. — № 41. — Ст. 197; Голос України. — 2001. — № 122.

  5. Закон України від 8 липня 2011 р. № 3671‑VI «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» // Голос України. — 2011. — № 142; Офіційний вісник України. — 2011. — № 59. — С. 83. — Ст. 2347 (код актa 57822/2011); Урядовий кур’єр. — 2011. — № 149.

  6. Указ Президента України від 6 квітня 2011 р. № 401/2011 про затвердження Положення «Про Державну реєстраційну службу України» // Офіційний вісник Президента України. — 2011. — № 10. — С. 9. — Ст. 554; Урядовий кур’єр. — 2011. — № 73; Офіційний вісник України. — 2011. — № 28. — С. 56. — Ст. 1163.

  7. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  8. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  9. Кузьменко О.В. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні. — Дніпропетровськ: Наука і освіта, 2001. — 103 с.

  10. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007 — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

 

Тема 14. Нагляд як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття, місце та види нагляду в системі способів забезпечення законності

  3. Адміністративний нагляд

  4. Прокурорський нагляд

    Висновок

    Література:

  1. Конституція України // ВВР. – 1996. – №30. – Ст.141;

  2. Про прокуратуру: Закон України від 05.11.1991 № 1789-XII. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  3. Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності: Закон України від 05.04.2007 № 877-V. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Про адміністративний нагляд за о]]]]]]]]]]]]]собами, звільненими з місць позбавлення волі: Закон України від 01.12.1994 № 264/94-ВР. – Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  6. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  7. Кравчук В. М. Роль суду й прокуратури в забезпеченні законності правових актів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування : монографія / В. М. Кравчук. — Луцьк, 2009. — 228 с.

  8. Руденко М. Роль прокуратури у захисті прав та свобод людини і громадянина / М. Руденко // Юридичний журнал. — 2004. — № 7. — С. 119—121.

  9. Шуба В. В. Адміністративно-правові відносини в діяльності органів прокуратури України : монографія / В. В. Шуба. — Д. : Ліра ЛТД, 2008. — 224 с.

  10. Ярмакі Х.П. Адміністративно-наглядова діяльність міліції в Україні. – О.: Юридична література, 2006. ­– 334 с.

 

Тема 15. Методи публічного адміністрування

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття, ознаки та види методів публічного адміністрування

  3. Переконання заохочення та примус в діяльності публічної адміністрації

  4. Адміністративні та економічні методи публічного адміністрування

    Висновок

    Література

  1. Кодекс України про адміністративні правопорушення // http: rada.gov.ua;

  2. Закон України «Про державні нагороди» // Відомості Верховної Ради України. — 2000. — № 21. — Ст. 162

  3. Колпаков В.К. Адміністративно-деліктний правовий феномен: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – С. 274 – 287;

  4. Коломоєць Т. О. Адміністративний примус у публічному праві України: теорія, досвід та практика реалізації: Монографія – Запоріжжя: Поліграф, 2004;

  5. Комзюк А. Т. Заходи адміністративного примусу в правоохоронній діяльності міліції: поняття, види та організаційно-правові питання реалізації: Монографія – Харків: Видавництво Нац. ун-ту внутр. справ, 2002.

  6. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  7. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.;

 

Тема 16. Адміністративні послуги, що надаються публічною адміністрацією.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття адміністративних послуг

  3. Класифікація адміністративних послуг

  4. Стандарти надання адміністративних послуг

    Висновок

    Література:

  1. Закон України «Про адміністративні послуги» від 06.09.2012 // [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http:www.zakon.rada.gov.ua

  2. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України / Центр політико-правових реформ / І.Б. Коліушко (відп.ред.), В.П. Тимощук (авт.-упоряд.). — К. : Факт, 2003;

  3. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  4. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  5. Тимощук В.П., Кірмач А.В. Оцінка якості адміністративних послуг / Центр політико-правових реформ / І.Б. Коліушко (відп.ред.). — К. : Факт, 2005.

 

Тема 17. Контроль щодо органів виконавчої влади з боку інших гілок влади.

Вступ

        1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  1. Поняття, ознаки та види контролю як способу забезпечення законності

  2. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади

  3. Президентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади

  4. Судовий контроль за діяльністю органів виконавчої влади

    Висновок

     

    Література:

  1. Конституція України // ВВР. – 1996. – №30. – Ст.141;

  2. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 35, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446;

  3. Про Рахункову палату: Закон України від 11.07.1996 № 315/96-ВР. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини
    Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  5. Про Раду національної безпеки і оборони України: Закон України від 05.03.1998 // ВВР. – 1998. – № 35. – Ст.237;

  6. Положення про Адміністрацію Президента України // Указ Президента України від 2 квітня 2010 року № 504/2010. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  7. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  8. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  9. Барабаш Ю. Г. Парламентський контроль в Україні (конституційно-правовий аспект) : монографія / Ю. Г. Барабаш. — X., 2004. — 192 с.

  10. Ківалов С. В. Парламентський контроль за діяльністю органів виконавчої влади в Україні: історія, теорія, перспективи / С. В. Ківалов, I. К. Залюбовська. — О. : Юрид. літ., 2004. — 150 с.

  11. Кравчук В. М. Роль суду й прокуратури в забезпеченні законності правових актів місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування : монографія / В. М. Кравчук. — Луцьк, 2009. — 228 с.

 

Тема 18. Звернення громадян до публічної адміністрації.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Поняття та види звернень громадян

  3. Адміністративно-правове регулювання доступу до публічної інформації

  4. Адміністративно-правове регулювання доступу до судових рішень

    Висновки

     

    Література:

  1. Конституція України // ВВР. – 1996. – №30. – Ст.141;

  2. Про доступ до публічної інформації: Закон України від 13 січня 2011 року // Урядовий кур'єр вiд 15.02.2011 - № 28.

  3. Про доступ до судових рішень Закон України від 22.12.2005 № 3262-IV// http: rada.gov.ua;

  4.  Питання забезпечення органами виконавчої влади доступу до публічної інформації : Указ Президента України від 05.05.2011 № 547/2011. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  5. Адміністративне право України. Академічний курс: Підручник: У 2 т. / Відповід. ред. В.Б. Авер’янов: Т.1: Загальна частина. — К. : Юридична думка, 2007 — 591с. Т.2: Особлива частина. — К. : Юридична думка, 2009 — 600с.

  6. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  7. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

 

Тема 19. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності в діяльності публічної адміністрації

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Місце звернень громадян серед способів забезпечення законності

  3. Поняття та види звернень громадян. Особливості їх розгляду.

  4. Судове оскарження дій та рішень публічної адміністрації

    Висновок

    Література:

  1. Про звернення громадян: Закон України від 02.10.1996 // ВВР. – 1996. – №47. – Ст.256;

  2. Кодекс адміністративного судочинства України // Відомості Верховної Ради України – 2005 р., № 35, (№№ 35-36, 37). – Ст. 446;

  3. Інструкція з діловодства за зверненнями громадян в органах державної влади і місцевого самоврядування, об'єднаннях громадян, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності, в засобах масової інформації : Постанова Кабінету Міністрів України від 14 квітня 1997 р. N 348. – [Електронний ресурс]. — Режим доступу : http://www.zakon.rada.gov.ua.

  4. Кузьменко О.В. Адміністративна юстиція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2007;

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  6. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с.

  7. Кузьменко О.В. Курс адміністративного процесу: Навчальний посібник. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 350с..

 

Тема 20. Реалізація виконавчої влади в адміністративно-територіальних одиницях.

Вступ

  1. Загальний огляд джерел за темою курсової роботи

  2. Реалізація виконавчої влади місцевими державними адміністраціями

  3. Реалізація виконавчої влади органами місцевого самоврядування

  4. Особливості реалізації виконавчої влади в м. Києві

    Висновок

    Література:

  1. Про місцеве самоврядування в Україні: Закон України від 21.05.1997 // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №24. – Ст.170;

  2. Про місцеві державні адміністрації: Закон України від 09.04.1999 // Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main;

  3. Про столицю України – місто-герой Київ: Закон України від 15.01.1999 // Internet. — http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main;

  4. Адміністративне право України. Академічний курс. / За заг. Ред. В.Б. Авер’янова: Підручник: У 2 т. Т. 1 — К.: Юридична думка, 2007;

  5. Курс адміністративного права України: [підручник]. / В.К. Колпаков, О.В. Кузьменко, І.Д. Пастух, В.Д. Сущенко [та ін.]. – 2-ге вид., перероб. і допов. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 872 с.;

  6. Адміністративне право України : [підручник]. — 2-ге вид. / Ю. П. Битяк (кер. авт. кол.), В. М. Гаращук, В. В. Богуцький та ін.; за заг. ред. Ю. П. Битяка, В. М. Гаращука, В. В. Зуй. — Х. : Право, 2013. — 656 с. ­

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

  1. Поняття адміністративного права як галузі права.

  2. Місце адміністративного права у юридично-галузевій класифікації права.

  3. Соціальне призначення адміністративного права. Особливості і мета впливу адміністративно-правових норм на суспільні відносини.

  4. Предмет адміністративного права.

  5. Відносини публічного управління (публічно-управлінські відносини) в предметі адміністративного права

  6. Відносини, що виникають при наданні адміністративних послуг (відносини адміністративних послуг) в предметі адміністративного права

  7. Відносини відповідальності публічної адміністрації перед іншими суб’єктами суспільства (відносини судового і адміністративного оскарження) в предметі адміністративного права

  8. Відносини відповідальності суб’єктів суспільства за порушення загальнообов’язкових правил та інших установлень публічної адміністрації (адміністративно-деліктні відносини) в предметі адміністративного права

  9. Публічне адміністрування

  10. Методи субординації, координації та реординації в публічному адмініструванні.

  11. Адміністративно-правовий метод регулювання суспільних відносин (зміст, значення, практичне застосування).

  12. Відмежування адміністративного права від інших галузей права.

  13. Джерела адміністративного права

  14. Адміністративне законодавство.

  15. Поняття адміністративно-правової норми та її особливості.

  16. Класифікація адміністративно-правових норм.

  17. Поняття та форми реалізації норм адміністративного права.

  18. Поняття та особливості адміністративно-правових відносин.

  19. Види адміністративних правовідносин. Вертикальні і горизонтальні адміністративно-правові відносини.

  20. Поняття суб'єкта адміністративного права.

  21. Адміністративна правосуб'єктність.

  22. Класифікація суб’єктів адміністративного права.

  23. Публічна адміністрація

  24. Повноваження Президента України в сфері виконавчої влади.

  25. Інститут представників Президента України. Загальна характеристика.

  26. Поняття та види органів виконавчої влади.

  27. Адміністративно-правовий статус Кабінету Міністрів України.

  28. Адміністративно-правовий статус міністерств.

  29. Адміністративно-правовий статус державних служб

  30. Адміністративно-правовий статус державних агентств

  31. Адміністративно-правовий статус державних інспекцій.

  32. Адміністративно-правовий статус центральних органів виконавчої влади зі спеціальним статусом

  33. Адміністративно-правовий статус виконавчих органів місцевого самоврядування.

  34. Адміністративно-правовий статус місцевих органів виконавчої влади.

  35. Публічна служба.

  36. Державна служба. Класифікація посад державної служби.

  37. Проходження служби державними службовцями.

  38. Особливості відповідальності державних службовців.

  39. Обмеження при проходженні служби державними службовцями.

  40. Підстави припинення державної служби.

  41. Громадські об’єднання як суб'єкти адміністративного права.

  42. Органи місцевого самоврядування як суб'єкти адміністративного права.

  43. Громадяни України як суб'єкти адміністративного права.

  44. Адміністративно-правовий статус іноземців та осіб без громадянства.

  45. Адміністративно-правовий статус біженців в Україні.

  46. Адміністративно-правовий статус осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту

  47. Поняття форм публічного адміністрування.

  48. Види форм публічного адміністрування.

  49. Встановлення норм права (адміністративна правотворчість).

  50. Застосування норм права (видання ненормативних актів публічного адміністрування).

  51. Здійснення реєстраційних та інших юридично значущих дій.

  52. Укладення адміністративних договорів.

  53. Неправові форми публічного адміністрування.

  54. Поняття та види актів публічного адміністрування.

  55. Вимоги до правових актів публічного адміністрування.

  56. Поняття методів публічного адміністрування.

  57. Економічні методи публічного адміністрування.

  58. Адміністративні методи публічного адміністрування.

  59. Переконання в публічному адмініструванні.

  60. Заохочення в публічному адмініструванні.

  61. Примус в публічному адмініструванні.

  62. Адміністративний примус – вид державного примусу

  63. Поняття і цілі адміністративного примусу.

  64. Особливості адміністративного примусу

  65. Види адміністративно-примусових заходів.

  66. Заходи адміністративного припинення.

  67. Заходи відповідальності за порушення нормативних положень.

  68. 3аходи адміністративного попередження.

  69. Адміністративні послуги, поняття та ознаки

  70. Види адміністративних послуг

  71. Нормативне забезпечення надання адміністративних послуг.

  72. Урядові комітети.

  73. Поняття законності і дисципліни у публічному адмініструванні та способи її забезпечення.

  74. Гарантії забезпечення законності.

  75. Поняття контролю в публічному адмініструванні та його ознаки.

  76. Види контролю в публічному адмініструванні.

  77. Парламентський контроль.

  78. Президентський контроль.

  79. Урядовий контроль.

  80. Контроль з боку центральних органів виконавчої влади.

  81. Контроль з боку місцевих органів виконавчої влади.

  82. Судовий контроль. Адміністративне судочинство.

  83. Громадський контроль.

  84. Співвідношення контролю і нагляду як способів забезпечення законності.

  85. Нагляд прокуратури як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні.

  86. Адміністративний нагляд.

  87. Адміністративний нагляд міліції

  88. 3вернення громадян як спосіб забезпечення законності у публічному адмініструванні

  89. Законодавство про звернення громадян

  90. Скарга у зверненнях громадян

     

     

     

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО Ч.1

 

Цивільне право України займає провідне місце серед інших галузей права, оскільки покликане захищати свободу особи, приватної власності, підприємницької діяльності. Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном регулюються саме нормами цивільного права та засновані на цивільно-правових засадах, а саме – юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.

Великий обсяг навчального та нормативного матеріалу, складність теоретичних категорій, багатоманітна практика, динаміка та іноді суперечливість правових актів роблять цивільне право однією з найбільш складних юридичних дисциплін. Тому, вивчаючи цивільне право, студенти повинні засвоїти основні положення цивілістичної науки, навчитися знаходити необхідні правові норми, правильно тлумачити та застосовувати їх на практиці.

Формами вивчення дисципліни є лекційні та семінарські заняття.

На семінарські заняття виносяться найбільш складні теоретичні та практичні питання. Підготовка до них буде дієвою, якщо студент творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її прикладами з судової практики. До семінарського заняття студент повинен підготувати короткі виступи з кожного контрольного питання теми.

Також за бажанням студенти можуть підготувати реферати та доповіді на запропоновані теми.

Мета дисципліни – поглиблене вивчення основних інститутів цивільного права, ознайомлення з актуальними проблемами цивільного права, формування у майбутніх фахівців певних юридичних знань, наукового світогляду та правової культури.

В результаті вивчення дисципліни "Цивільне право України (ч.1)" студенти повинні

знати:

  • поняття та зміст основних правових категорій з цивільного права;

  • джерела правового регулювання;

  • суб’єкти, об’єкти, підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин;

  • поняття та способи здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав;

  • поняття, зміст, види, форми, підстави виникнення та припинення права власності;

  • поняття та способи захисту права власності;

  • поняття та зміст авторського права та суміжних прав;

  • патентне право;

  • спадкове право;

  • загальні положення про зобов’язання та договір;

  • способи забезпечення виконання договірних зобов’язань та їх особливості;

  • зміст норм цивільного законодавства;

  • стан науково-теоретичного дослідження проблематики цивільних правовідносин.

уміти:

  • використовувати норми цивільного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій;

  • аналізувати відносини, що складають суть справи;

  • приймати обґрунтовані рішення відповідно до норм чинного законодавства.    

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа – це організація, створена і за­реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда­чем у суді.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

До­говір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.

Односторонній договір – це договір, в якому одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Двосторонній договір – договір, в якому правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Публічний договір – договір, в якому одна сторона – підприємець – що взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договір на користь третьої особи – договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Договір приєднання – договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Попередній договір – договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Загальна характеристика цивільного права

2

2

 

2.

Фізичні та юридичні особи як суб’єкти

цивільних правовідносин

4

2

 

3.

Правочини

2

2

 

4.

Спадкове право

4

2

 

Всього

12

8

 

 

Форма підсумкового контролю – екзамен.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  3. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972 – 2012 роки): станом на 1.11.2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – 376 с.

  4. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

  5. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  6. Бошицький Ю.Л., Вишинець І.І. Правова охорона творів образотворчого мистецтва в Україні: монографія /Київський ун-т права НАН України/. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 295 с.

  7. Кравченко С.С. Юридична природа корпоративних прав: монографія / Київський університет права НАН України; Кравченко С.С. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 180 с.

  8. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві [Текст] : монографія / В. В. Луць ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 319 с. 

  9. Майданик Р.А. Цивільне право: Загальна частина / Т. І. Вступ у цивільне право. – К. : Алерта, 2012. – 472 с.

  10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.І. – 832 с.

  11. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.ІІ. – 1120 с.

  12. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні проблеми [Текст] : монографія / В. В. Поєдинок. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 480 с.

  13. Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.

  14. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: Підручник. – К.: Правова єдність, 2011. – 246 с.

  15. Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин: Вибр. наук. пр. – Х. : Золоті сторінки, 2012. – 767 с.  

  16. Цивільне право України. Загальна частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 976 с.

  17. Цивільне право України: Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К. : Алерта, 2014. – 510 с.

  18. Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

  19. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.П. Мироненко, І.С. Тімуш. – К.: КНТ, 2014. – 432 с.

  20. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 1. Загальні положення. – 320 с.

  21. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.

  22. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2009. – Т. 3: Юридична особа. – 735 с. 

  23. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки. – 768 с.

  24. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 5. Право власності та інші речові права. – 624 с.

  25. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 6. Право інтелектуальної власності. – 652 с.

  26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2012. – Том 7. Загальні положення про зобов’язання та договір. – 736 с.

  27. Бєліков О. Особливості майнових відносин згідно з Цивільним кодексом України // Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 49-53.

  28. Вавженчук С., Фулей Г. Проблеми розуміння сутності заходів оперативного впливу в цивільному праві / С. Вавженчук, Г. Фулей // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 12-15.

  29. Демиденко Н.В. Правовий звичай і звичаєве право: співвідношення категорій  / Н.В. Демиденко // Тенденції розвитку юридичної науки в ХХІ столітті: [Матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції до Дня науки, м. Київ, Національний авіаційний університет, 22 травня 2014 р.] – С. 235-238.

  30. Красавчиков О.А. Категории науки гражданского права. Избранные труды.: В 2 т. – М.: Статут, 2005. – Т.1.– 492 с.

  31. Крат В. Нетиповість у цивільному праві: історія та сучасність // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 134-143.

  32. Майданик Р. Джерела цивільного права України: поняття, система, види // Право України. – 2013. – № 5. – С. 294-309.

  33. Музика Л. А. Щодо конвергенції приватного і публічного у цивільному праві / Л.А. Музика // Право України – 2014. – № 1. -  С. 232-239.

  34. Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. - К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. - 205 с.

  35. Цивільні правовідносини: Навчальний посібник / Харитонов Є.О., Харитонова О.І. – К.: Істина, 2008. – 303 с.

  36. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко  – Х.:  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

  37. Шимон С. Сутнісні ознаки майнових прав як об’єктів цивільних правовідносин // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 332-337.

  38. Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003 р. №1382-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

  39. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991 р. № 15076-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

  40. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.

  41. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999 р. № 784-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.

  42. Бочарова О. Превентивні способи охорони прав акціонерів та їх законних інтересів при поглинанні акціонерного товариства // Право України. – 2010. – № 2. – С. 231-237.

  43. Добкіна К. Структура органів торгово-промислових палат в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 80-83.

  44. Зеліско А. Засновницький договір: уніфікація, застосування договірної конструкції при створенні юридичних осіб корпоративного типу / А. Зеліско // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 3-6.

  45. Зеліско А. Правовий статус фермерських господарств як юридичних осіб  приватного права // Право України. – 2010. – № 5. – С. 143-149.

  46. Онищенко Г.В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.

  47. Опришко Д. Установчі документи юридичної особи як критерій поділу господарських об’єднань на договірні та статутні об’єднання підприємств // Право України. – 2013. – № 3-4. – С. 430-434.

  48. Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. – К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. – 205 с.

  49. Твердохліб Ю. Правова природа арбітражного управління підприємством у процедурі банкрутства // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 418-426.

  50. Труш І. Організаційно-правові форми комунальних підприємств // Право України. – 2010. – № 2. – С. 223-231.

  51. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. :  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

  52. Ясинок М. Висновок експерта як доказ у справах щодо обсягу правосуб’єктності фізичних осіб // Право України. – 2010. – № 3. – С. 146-153.

  53. Новікова В. Деякі аспекти поняття недійсності правочину // Підприємництво, господарство

  54. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  55. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.

  56. Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003 р. № 852-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.

  57. Закон України "Про товарну біржу" від 10.12.1991 р. № 1956-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 10. – Ст. 139.

  58. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  59. Безклубий І. Ознаки банківського правочину // Право України. – 2012. –  № 9. – С. 156 – 166.

  60. Борисова Ю. До проблеми входження "електронної" форми правочину в традиційну класифікацію форм правочину Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2011. – Юридичні науки: Вип. 88. – С. 93 – 95.

  61. Бородовський С.О. Визнання нікчемного правочину дійсним // Судова апеляція. – 2011. – № 2. – С. 21 – 24.

  62. Жорнік М.О. Застосування поняття недійсності правочину та її види у цивільному судочинстві // Адвокат. – 2012. – № 9. – С. 33 – 36.

  63. Кузнєцова Н.С. Правові наслідки порушення вимоги про відповідність правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. – № 6. – С. 51 – 56.

  64. Кузьмич О. Недійсність договорів на користь третіх осіб у цивільному праві України // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 76-79.

  65. Лічман Л.В. Деякі актуальні питання визначення нікчемності правочинів податковими органами // Юридична наука. – 2012. – № 10. – С. 7 – 17.

  66. Михайлів М.О. Форма правочину та правові наслідки її недотримання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2011. – Вип. 51. – С. 32 – 37.

  67. Сімейний кодекс України від 10.01.2002р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

  68. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  69. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  70. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)

  71. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" // Офіційний сайт ВРУ (www.rada.gov.ua)

  72. Достдар Р. Рецепція права та правові традиції у сучасному спадковому праві України // Право України. – 2010. – № 6. – С.  117-122.

  73. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.

  74. Ковальчук Я. Участь у спадщині за заповітом непрацездатних утриманців спадкодавця // Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 58-61.

  75. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.

  76. Настечко К.О. Оформлення прав на земельні ділянки: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 240 с.

  77. Спадкове право України / Ю.О. Заіка, Э.О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.

     

 

ТЕМАТИКА ТА ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Загальна характеристика цивільного права

Лекції – 2 години

  1. Поняття цивільного права як галузі приватного права.

  2. Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права.

  3. Принципи та функції цивільного права.

  4. Система цивільного права. Цивільне законодавство.

     

    Тема 2. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти

    цивільних правовідносин

    Лекції – 4 години

  1. Поняття фізичної особи. Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи.

  2. Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи.

  3. Обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною: підстави та правові наслідки.

  4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою: підстави та правові наслідки.

  5. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.

  6. Порядок створення та припинення юридичних осіб.

     

    Тема 3. Правочини

    Лекці – 2 години

  1. Поняття та ознаки правочину.

  2. Види правочинів.

  3. Умови дійсності правочину.

  4. Форма правочину та правові наслідки недодержання форми правочину.

  5. Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

     

    Тема 4. Спадкове право

    Лекції – 4 години

  1. Загальні положення спадкового права.

  2. Спадкування за заповітом.

  3. Спадкування за законом.

  4. Прийняття та відмова від спадщини.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

    Тема 1. Загальна характеристика цивільного права

    Семінар – 2 години

  1. Поняття цивільного права як галузі приватного права.

  2. Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права.

  3. Принципи та функції цивільного права.

  4. Система цивільного права. Цивільне законодавство.                                                                          

    Література

    27-38

     

    Тема 2. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

                                                                           Семінар – 2 години

  1. Поняття фізичної особи. Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи.

  2. Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи.

  3. Обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною: підстави та правові наслідки.

  4. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою: підстави та правові наслідки.

  5. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.

  6. Порядок створення та припинення юридичних осіб.

     

    Література

    38-49

     

    Теми рефератів, доповідей

  1. Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення.

  2. Право фізичної особи на здійснення підприємницької діяльності та особливості його реалізації.

  3. Опіка та піклування в цивільному праві.

     

    Задача 1

    Учні кулінарного училища під час перерви грали у дворі в футбол. Від удару по м’ячу Нікуліна, якому 15 років, було розбито вікно магазину "Кулінарія". Дрібне скло впало на посуд з тістом, що готувалось для випічки пиріжків, у зв’язку з відмовою Нікуліна відшкодувати збитки, магазин "Кулінарія" звернувся з позовом до суду з проханням стягнути вартість скла (1800 грн. + 300 грн. плату за роботу за встановлення скла, а також 200 грн. за невипечені та непродані пиріжки).

    Чи підлягає позов задоволенню?

     

    Задача 2

    Пенсіонер Бровкін один жив у м. Ізмаїлі, мав будинок, присадибну ділянку, мотоцикл та інші речі. Потрапивши в автомобільну аварію, Бровкін одержав струс мозку і часто скаржився на головний біль. Невдовзі після аварії він продав будинок та інше майно за значно нижчою ціною і переїхав жити в село до свого рідного брата.

    Син Бровкіна, який проживав окремо від батька, звернувся з вимогою до покупців повернути все майно, оскільки, за його твердженням, батько після одержаної аварії став недієздатним.

    Чи правомірні вимоги сина?

     

    Задача 3

    Після заміжжя 17-річна Ковальова разом зі своїм чоловіком виїхала на нове місце проживання. Бажаючи продати ¼ одержаного у спадщину житлового будинку і частину земельної ділянки, вона разом зі своїм чоловіком дала оголошення в газету. Коли за оголошенням звернулися покупці, батько Ковальової пояснив, що його дочка є неповнолітньою і сама без його згоди не може укладати правочини. Крім того, він не хоче ділити будь з ким житловий будинок.

    Вирішить справу.

     

    Задача 4

    Приватний підприємець Іванов вирішив створити підприємницьке товариство. Знайшовши зацікавлену фірму, Іванов запропонував їй стати повним учасником, зберігши за собою статус вкладника. В засновницькому договорі товариства було передбачено, що здійснювати керівництво ним буде сам Іванов в якості директора. Оскільки розмір внеску Іванова у складеному капіталі склав 90 %, нова юридична особа отримала назву "Командитне товариство "Іванов і компанія".

    Незабаром після реєстрації товариства другий його учасник почав намагатися відсторонити Іванова від керівництва товариством на тій підставі, що будучи вкладником, Іванов міг керувати товариством лише за довіреністю, яка йому не видавалася. На це Іванов заявив, що йому як органу юридичної особи – директору – довіреність на укладення правочинів від імені товариства не потрібна. Не досягнувши згоди з цього питання сторони звернулися до суду.

    Вирішить спір.

     

    Тема 3. Правочини

    Семінар – 2 години

  1. Поняття та види правочинів.

  2. Умови дійсності правочину.

  3. Форма правочину. Правові наслідки недодержання форми правочину.

  4. Недійсність правочину. Види недійсних правочинів.

  5. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

     

    Задача 1

    Ходоровський подарував Петренку японський магнітофон, який коштував значну суму. Через кілька днів він звернувся з позовом в суд з проханням визнати цей правочин недійсним. В позовній заяві він вказав, що Петренко змусив його подарувати магнітофон, оскільки в протилежному випадку повідомить нареченій Ходоровського, що той лікувався від хронічного алкоголізму.

    Яке рішення повинен прийняти суд?

     

    Задача 2

    Дорошенко страждав хронічною душевною хворобою, яку зі сторони важко було помітити. Тітка хворого була призначена його опікуном, але за характером роботи часто змушена була відлучатися з домівки. Повернувшись з відрядження, вона дізналася, що Дорошенко у її відсутність продав Адейкіну спальний гарнітур. Тому вона подала позов про повернення гарнітуру. Адейкін проти позову заперечував, вказуючи на те, що він не знав про знаходження Дорошенко під опікою, сплатив всю суму повністю, затратив кошти на перевезення меблів і не повинен зазнавати збитків від того, що тітка залишила племінника без нагляду.

    Яке рішення повинен винести суд?

     

    Задача 3

    Власова за нотаріально посвідченим правочином подарувала Несторову ⅓ частину житлового будинку. Через два роки вона подала позов до Несторова про визнання договору недійсним. Свою вимогу вона мотивувала тим, що сама зробити ремонт будинку була не в змозі через нестачу коштів і будівельних матеріалів, а Нестеров за дарунок в усній формі зобов’язувався це зробити.

    Яке рішення повинен прийняти суд?

     

    Задача 4

    Анохін, збираючись їхати в службове відрядження в Австралію, продав зимові речі Фещенку (шапку із хутра, дублянку, зимову куртку тощо). Через рік з’ясувалося, що Анохін нікуди не їде і тому звернувся з позовом до суду про визнання правочину недійсним, як укладеним внаслідок помилки.

    Чи задовольнить позов суд і чому?

     

    Задача 5

    Тимчишин погодився продати Черкунову телевізор за 1500 грн. Черкунов віддав гроші Тимчишину, але той передавати телевізор відмовився. Черкунов звернувся з позовом до суду з вимогою про повернення йому грошей.

    У судовому засіданні Тимчишин заявив, що ніякого договору з позивачем не укладав і грошей від нього не отримував. Черкунов же стверджував, що при укладенні договору були присутні Лосєв і Дружко, які можуть підтвердити факт передачі ним грошей відповідачу.

    Як вирішити спір?

     

    Література

    50-67

     

    Тема 4. Спадкове право

    Семінар – 2 години

  1. Загальні положення спадкового права.

  2. Спадкування за заповітом.

  3. Спадкування за законом.

  4. Прийняття та відмова від спадщини.

     

    Теми рефератів, доповідей

  1. Етапи розвитку спадкового права в Україні.

  2. Особливості заповідальних розпоряджень заповідача.

  3. Спадковий договір.

     

    Задача 1

    Вороб’янінов склав заповіт на користь своєї тітки. Після смерті із заявою про прийняття спадщини звернулись: тітка, дружина Вороб’янінова, його син і непрацездатна дочка. Спадщина померлого оцінена в 18 000 грн.

    Яку частку отримає кожний із спадкоємців?

     

    Задача 2

    Внаслідок автомобільної аварії загинуло подружжя Нікіфорових. Чоловік помер на місці аварії, а дружина – через чотири години. У подружжя Нікіфорових залишилось двоє дітей: син та дочка, а також мати Нікіфорова, віком 72 роки, батько Нікіфорової, віком 65 років та її дорослий брат.

    Визначте коло спадкоємців після смерті подружжя Нікіфорових.

     

    Література

    67-77

     

    ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

  1. Поняття, предмет, метод та система цивільного права.

  2. Принципи та функції цивільного права.

  3. Цивільне законодавство: поняття, система, дія, аналогія.

  4. Поняття та елементи цивільних правовідносин.

  5. Підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин.

  6. Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи. Обмеження цивільної правоздатності.

  7. Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи.

  8. Надання повної цивільної дієздатності.

  9. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.

  10. Оголошення фізичної особи померлою. Правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою.

  11. Визнання фізичної особи недієздатною: підстави та правові наслідки.

  12. Обмеження дієздатності фізичної особи: підстави та правові наслідки.

  13. Опіка та піклування в цивільному праві.

  14. Поняття та ознаки юридичної особи.

  15. Правосуб’єктність юридичної особи та порядок її реалізації.

  16. Порядок виникнення юридичних осіб.

  17. Припинення юридичних осіб: форми, порядок, підстави.

  18. Види юридичних осіб. Поняття та види господарських товариств.

  19. Поняття та види об’єктів цивільних прав.

  20. Речі як об’єкти цивільних прав.

  21. Дії як об’єкти цивільних прав.

  22. Нематеріальні та особисті немайнові блага як об’єкти цивільного права.

  23. Поняття та ознаки правочину.

  24. Умови дійсності правочину.

  25. Класифікація правочинів.

  26. Форма правочину. Правові наслідки недодержання форми правочину.

  27. Поняття та види нікчемних правочинів.

  28. Поняття та види оспорюваних правочинів.

  29. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

  30. Поняття представництва та сфера його застосування.

  31. Види представництва.

  32. Поняття та види довіреностей.

  33. Форма, зміст та строк дії довіреності.

  34. Припинення представництва за довіреністю.

  35. Способи захисту суб’єктивних прав та інтересів.

  36. Поняття та значення строків (термінів) в цивільному праві.

  37. Види цивільно-правових строків у цивільному праві.

  38. Поняття, значення та види строків позовної давності.

  39. Початок перебігу позовної давності.

  40. Зупинення та переривання перебігу позовної давності.

  41. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

  42. Поняття та особливості цивільно-правової відповідальності.

  43. Види та форми цивільно-правової відповідальності.

  44. Умови цивільно-правової відповідальності.

  45. Протиправність діяння як умова цивільно-правової відповідальності.

  46. Шкода як умова цивільно-правової відповідальності.

  47. Вина як умова цивільно-правової відповідальності.

  48. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

  49. Поняття та зміст права власності.

  50. Форми та види права власності.

  51. Суб’єкти та об’єкти права власності.

  52. Поняття та види підстав набуття права власності.

  53. Момент набуття права власності.

  54. Знахідка як спосіб набуття права власності.

  55. Скарб як спосіб набуття права власності.

  56. Набуття права власності за набувальною давністю.

  57. Підстави припинення права власності.

  58. Право спільної власності.

  59. Спільна сумісна власність.

  60. Спільна часткова власність.

  61. Право власності на житло.

  62. Право власності на землю.

  63. Речові права на чуже майно.

  64. Поняття та види сервітутів.

  65. Поняття та види способів захисту права власності.

  66. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності.

  67. Негаторний позов як спосіб захисту права власності.

  68. Позов про визнання права власності як спосіб захисту права власності.

  69. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

  70. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

  71. Цивільно-правова охорона особистих немайнових прав фізичної особи.

  72. Загальна характеристика права інтелектуальної власності.

  73. Поняття, суб’єкти, об’єкти авторського права.

  74. Особисті немайнові та майнові права автора. Строк їх дії.

  75. Суміжні права.

  76. Патентне право.

  77. Поняття, елементи та підстави виникнення зобов’язань.

  78. Виконання зобов’язань.

  79. Припинення зобов’язань.

  80. Поняття та зміст договору.

  81. Порядок укладення договору.

  82. Види договорів.

  83. Зміна та розірвання договору.

  84. Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язань.

  85. Поняття та види неустойки.

  86. Застава. Види. Форма.

  87. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання зобов’язань.

  88. Поняття та склад спадщини. Особливості спадкування окремих видів майна.

  89. Час і місце відкриття спадщини та їх правове значення.

  90. Усунення від спадщини.

  91. Спадкування за законом. Коло спадкоємців за законом.

  92. Спадкування за заповітом. Форма заповіту.

  93. Види заповітів.

  94. Прийняття та відмова від спадщини.

  95. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.

  96. Спадковий договір.

     

 

 

СУДОВІ ТА ПРАВООХОРОННІ ОРГАНИ УКРАЇНИ

 

«Судові та правоохоронні органи України» навчальна дисципліна,у рамках якої вивчаються основи організації та найбільш суттєві напрямки і завдання діяльності державних органів (судові і правоохоронні), їх взаємодія один з одним та іншими органами держави. Вона дає загальну, вихідну інформацію про державні і недержавні органи, що здійснюють правоохоронну діяльність. Традиційно до них належать суд, прокуратура, органи досудового розслідування, органи юстиції, органи внутрішніх справ, органи Служби безпеки, адвокатура, нотаріат тощо. За своєю суттю дисципліна є базовою, оскільки дає знання, без оволодіння якими неможливе якісне засвоєння матеріалу наступних юридичних дисциплін.

Метою дисципліни є опанування студентами на підставі аналізу чинного законодавства України і теоретичних положень основ організації і діяльності державних та недержавних органів, які виконують правоохоронні, судові та правозахисні функції, і в силу притаманних лише їм специфічних ознак відносяться до правоохоронних. В її предмет входять питання, що стосуються організації, структури та функцій суду, прокуратури, органів внутрішніх справ, юстиції, адвокатури, нотаріату тощо, взаємодія з іншими державними і громадськими формуваннями.

Студенти повинні:

Знати:

  • нормативно-правові акти щодо діяльності судових та правоохоронних органів України;

  • основні напрями нормотворчої (законопроектної) роботи щодо діяльності судових та правоохоронних органів України;

  • законодавство  України у сфері охорони правопорядку, а також відповідних галузей права, у випадках опрацювання міжгалузевих правових питань, які передбачені цією робочою навчальною програмою;

  • засади побудови, функціонування та взаємодії судів, правоохоронних та правозахисних органів України;

  • нормативно-правові акти (постанови, ухвали, рішення, узагальнення) судової гілки влади;

  • нормативно-правові акти (накази, розпорядження, інструкції, рекомендації), які стосуються процесуальної діяльності правоохоронних органів України;

  • основну навчально-методичну, навчальну та наукову літературу, яка стосується вивчення навчальної дисципліни.

Уміти:

  • показувати рівнобічні, системні і глибокі знання навчально-програмового матеріалу, вичерпно, послідовно, грамотно і логічно правильно його подавати;

  • самостійно узагальнювати і викладати навчальний матеріал, не допускаючи помилок та  проявляти творчі здібності у розумінні, поданні і використанні навчально-програмового матеріалу;

  • опрацьовувати навчальну літературу та нормативно-правові акти у сфері діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів України;

  • аналізувати наукову та статистичну інформацію, отриману під час навчальних занять і самостійної підготовки, а також робити власні висновки та висувати відповідні пропозиції щодо вдосконалення діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів України;

  • проводити наукові дослідження у формах доповідей, рефератів та інших видів робіт, передбачених навчальною програмою.

Основною нормативною базою курсу є: Конституція України, міжнародні нормативно-правові акти, ратифіковані Україною (договори, конвенції, хартії тощо), закони України та підзаконні нормативно-правові акти щодо організації діяльності суду, прокуратури, органів досудового розслідування, органів юстиції, органів внутрішніх справ, органів Служби безпеки, адвокатури, нотаріату тощо.

 

Основні терміни дисципліни:

Адвокатська діяльність – незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатура України – недержавний самоврядний інститут, що забезпечує здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги на професійній основі, а також самостійно вирішує питання організації і діяльності адвокатури

Апеляційне провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення, які були ухвалені судами першої інстанції і не набрали законної сили, у зв’язку з поданою на них апеляційною скаргою.

Виконання судових рішень – це стадія кримінального процесу, в якій суд, що постановив рішення, вирішує усі питання, що виникають у зв’язку зі зверненням цього рішення до виконання, його фактичним виконанням, а у деяких випадках і після його виконання.

Державне обвинувачення – процесуальна діяльність прокурора або іншої уповноваженої КПК України, що полягає у доведенні перед судом обвинувачення з метою забезпечення кримінальної відповідальності особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.

Досудове розслідування – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності.

Захисник – адвокат, який здійснює захист підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, а також особи, стосовно якої передбачається розгляд питання про видачу іноземній державі (екстрадицію).

Захист – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні захисту прав, свобод і законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого, особи, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішується питання про їх застосування у кримінальному провадженні, особи, стосовно якої розглядається питання про видачу іноземній державі (екстрадицію), а також особи, яка притягається до адміністративної відповідальності під час розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Касаційне провадження – це стадія кримінального процесу, в якій суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанції у зв’язку з поданою на них касаційною скаргою.

Конституційний контроль – особливий напрям правоохоронної діяльності з перевірки відповідності законів та інших правових актів Конституції України.

Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території України.

Кримінальний процес (кримінальне судочинство) – це діяльність уповноважених суб’єктів, спрямована на захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення невідворотності кримінальної відповідальності та реалізацію інших норм кримінального закону, охорону прав та законних інтересів учасників кримінального провадження та вирішення інших завдань, які поставлені перед нею, що здійснюється на підставах і в порядку, передбачених кримінальним процесуальним законом.

Міністерство внутрішніх справ України (МВС України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України.

Охорона громадського порядку – державна діяльність спрямована на забезпечення особистої безпеки громадян, громадської безпеки, запобіганню та припиненню злочинів та адміністративних правопорушень, розкриття злочинів, виявлення і затримання осіб які їх вчинили, а також надання у межах компетенції допомоги громадянам, посадовим особам, підприємствам, установам, організаціям та громадським.

Підсудність у кримінальному провадженні – це сукупність специфічних характеристик кримінального провадження, яка визначає певний судовий орган, на який покладається обов’язок розгляду даного провадження у першій інстанції.

Правоохоронна діяльність – такий різновид державної діяльності, яка здійснюється з метою охорони прав фізичних, юридичних осіб, а також самої держави спеціально уповноваженими органами шляхом застосування заходів юридичного впливу відповідно до закону і при неухильному дотриманні передбаченого ним порядку.

Правоохоронні органи – це державні органи, основним (або головним) предметом діяльності якого є законодавчо визначенні функції або завдання з охорони права, відновлення порушеного права або організація виконання покарання, захист національної (державної) безпеки, підтримання правопорядку, забезпечення стану законності.

Правосуддя– це державна діяльність, яку проводить суд шляхом розгляду і вирішення у судових засіданнях в особливій, встановленій законом процесуальній формі цивільних, господарських, адміністративних справ та кримінальних провадженнях.

Предметом навчальної дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» є система судових та правоохоронних органів, їх завдання, принципи організації і діяльності, структура та функції, взаємодія між собою та іншими органами у виконанні покладених завдань.

Представництво – вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов’язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов’язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов’язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Присяжні – громадяни України, які у випадках, передбачених процесуальним законом, залучаються до здійснення правосуддя, забезпечуючи згідно з Конституцією України безпосередню участь народу у здійсненні правосуддя (ст. 63 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Притягнення до кримінальної відповідальності – стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Прокуратура України   становить   єдину   систему,   на   яку покладаються такі функції: підтримання державного обвинувачення в суді; представництво  інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом; нагляд за  додержанням  законів  органами,  які  проводять оперативно-розшукову діяльність, дізнання, досудове слідство; нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах,  а також при  застосуванні  інших  заходів примусового  характеру,  пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.

Прокурор– Генеральний прокурор України, прокурор Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, міжрайонні прокурори, прокурори міст і районів та прирівняні до них, заступники, помічники прокурора, начальники підрозділів органів прокуратури, їхні заступники, прокурори підрозділів органів прокуратури, прокурори-криміналісти, які діють у межах своїх повноважень, визначених КПК України.

Прокурор– суб’єкт кримінального процесу, що бере участь у всіх його стадіях, здійснюючи при цьому нагляд за дотриманням законів і підтримуючи державне обвинувачення у суді.

Прокурорська діяльність – один із засобів реалізації державної влади, яка функціонує виключно в інтересах цієї держави, вона закріплена в Конституцією України та іншими правовими актами. Державні інтереси полягають у захисті суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону, державної безпеки тощо.

Система    органів    прокуратури:   Генеральна прокуратура   України,  прокуратури  Автономної  Республіки  Крим, областей,  міст  Києва і Севастополя (на правах обласних), міські, районні,   міжрайонні,  районні  в  містах.

Слідчий– службова особа органу внутрішніх справ, органу безпеки, органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства, уповноважена в межах компетенції, передбаченої КПК України, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень.

Слідчий суддя – суддя суду першої інстанції, до повноважень якого належить здійснення у порядку, передбаченому КПК України, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, та у випадку, передбаченому статтею 247 КПК України, - голова чи за його визначенням інший суддя Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційного суду області, міст Києва та Севастополя. Слідчий суддя (слідчі судді) у суді першої інстанції визначається зборами суддів із складу суддів цього суду.

Суд– це єдиний державний орган, на який покладена функція правосуддя. Відповідно до ч. 1 ст. 127 Конституції України, правосуддя здійснюють професійні судді й, у визначених законом випадках, народні засідателі та присяжні.

Суд апеляційної  інстанції - Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, апеляційний суд області, міста Києва чи Севастополя, в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться суд першої інстанції, що ухвалив оскаржуване судове рішення.

Суд касаційної інстанції - Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Суд першої інстанції - районний, районний у місті, міський та міськрайонний суд, який має право ухвалити вирок або ухвалу про закриття кримінального провадження.

Суддя– голова, заступник голови, суддя Верховного Суду України, Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ, Апеляційного суду Автономної Республіки Крим, апеляційних судів областей, міст Києва і Севастополя, районних, районних у містах, міських та міськрайонних судів, які відповідно до Конституції України на професійній основі уповноважені здійснювати правосуддя; а також присяжний.

Судова система – сукупність судів, побудовану у відповідності з їх компетенцією і поставленими перед ними завданнями і метою.

Судове провадження – кримінальне провадження у суді першої інстанції, яке включає попереднє судове провадження, судовий розгляд і ухвалення та проголошення судового рішення, провадження з перегляду судових рішень в апеляційному, касаційному порядку, Верховним Судом України, а також за нововиявленими обставинами.

Судовий розгляд – центральна стадія кримінального процесу, в якій суд колегіально або суддя одноособово за участю сторін судового провадження розглядає і вирішує матеріали кримінального провадження по суті, тобто вирішує питання про наявність чи відсутність діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, про наявність складу кримінального правопорушення у цьому діянні, про наявність чи відсутність вини обвинуваченого у вчиненні цього кримінального правопорушення, про необхідність призначення обвинуваченому покарання за вчинене ним кримінальне правопорушення та інші питання, передбачені законом.

Судові та правоохоронні органи України – навчальна дисципліна,в рамках якої вивчаються основи організації та найбільш суттєві напрямки і завдання діяльності державних органів (судові і правоохоронні), їх взаємодія один з одним та іншими органами держави.

Судовою інстанцією вважається суд чи його структурний підрозділ (наприклад, палата), які виконують ту чи іншу судову функцію, пов’язану з вирішенням конкретних судових справ (прийняття рішення по суті справи, перегляд справи з метою перевірки законності та обґрунтованості прийнятого по ній рішення нижчестоящими судами).

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Предмет, система та основні поняття дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

2

-

 

2.

Судова влада в Україні

2

2

 

3.

Прокуратура України

-

2

 

4.

Адвокатура України

-

2

 

Всього

4

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

 

Література до всіх тем

Нормативно-правові акти:

  1. Конституція України: Текст основного Закону з офіц. тлумаченнями Конституційного Суду України. Огляд і коментарі В.Ф. Погорілка та В.Л.Федоренка. – К.: Наукова Думка, 2006. – 212 с.

  2. Загальна декларація прав людини від 10 грудня 1948 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С.18-24.

  3. Міжнародний пакт про громадянські i політичні права від 16 грудня 1966 року // Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи. – К., 1992. – С. 36-62.

  4. Європейська конвенція з прав людини (Конвенція про захист прав і основних свобод людини від 4 листопада 1950 року) // Права людини і професійні стандарти для юристів в документах міжнародних організацій. – Амстердам – Київ, 1996. – С. 12-17.

  5. Концепція реформування кримінальної юстиції України: Затв. Указом Президента України від 8 квітня 2008 р. № 311/2008 // Офіційний вісник України. – 2008. – № 27. – Ст. 838.

  6. Про адвокатуру та адвокатську діяльність: Закон України від 05 липня 2012 року // Урядовий кур’єр. – 05.09.2012. – № 159.

  7. Про безоплатну правову допомогу: Закон України від 02 червня 2011 року // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 51. – Ст. 577.

  8. Про Вищу раду юстиції: Закон України від 15 січня 1998 р. // Голос України. – 1998. – 17 лютого; Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 25. – Ст.146.

  9. Про військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 7 березня 2002 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – №32. – Ст. 225.

  10. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з питань удосконалення діяльності прокуратури: Закон України від 18 вересня 2012 року // Урядовий кур’єр № 184 від 10.10.2012.

  11. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23 грудня 1993 року // Голос України. – 1994. – 2 березня.

  12. Про державну таємницю: Закон України від 21 січня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 16. – Ст. 93.

  13. Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України: Наказ МВС України № 403 від 18 вересня 1991 р. – К., 1991.

  14. Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві: Закон України від 23 грудня 1993 р. // Голос України. – 1994. – 2 березня.

  15. Про заходи щодо виконання Постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 № 220 “Про національне центральне бюро Інтерполу”: Наказ МВС України від 7 квітня 1993 року № 194.

  16. Про звернення громадян: Закон України від 02 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. № 47. – Ст. 256.

  17. Про Конституційний Суд України: Закон України від 16 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 49. – Ст. 272.

  18. Про концепцію судово-правової реформи в Україні: Постанова Верховної Ради України від 28 квітня 1992 р. // Голос України. – 1992. – 12 серпня.

  19. Про координаційний комітет з питань боротьби зі злочинністю: Указ Президента України від 18 червня 1993р. // Голос України. – 1993. – 22 червня.

  20. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 року // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

  21. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 року // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39.

  22. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р.// Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст.303.

  23. Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей: Закон України від 24 січня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 6. – Ст. 35.

  24. Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю: Закон України від 30 червня 1993 року // Голос України. – 1993. – 6 серпня.

  25. Про попереднє ув’язнення: Закон України від 30 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 35. - Ст. 360.

  26. Про прокуратуру: Закон України від 05 листопада 1991 р. // Вісник прокуратури України. – 1999. – №1. – С. 103-126.

  27. Про Раду національної безпеки: Закон України від 5 березня 1998 р. // Офіційний вісник України. – 1998. – № 13. – С. 18.

  28. Про Службу безпеки України: Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 27. – Ст. 382.

  29. Про судову експертизу: Закон України від 25 лютого 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 28. – Ст. 232.

  30. Про судоустрій і статус суддів: Закон України від 07 липня 2010 року //Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 41-45. – Ст. 529.

  31. Кримінальний процесуальний кодекс України від 13.04.2012 р. № 4651-VI // Голос України від 19.05.2012 р. № 90-91.

  32. Положення про дипломатичні представництва та консульські установи іноземних держав в Україні. Затв. Указом Президента України від 10 червня 1993 р. // Голос України. – 1993. – 26 червня.

  33. Положення про кваліфікаційно-дисциплінарну комісію адвокатури. Положення про Вищу кваліфікаційну комісію адвокатури: Затв. Указом Президента України від 5 травня 1993 року // Голос України. – 1993. – 13 травня.

  34. Положення про класні чини працівників прокуратури України: Затв. Постановою Верховної Ради України від 6 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 4. – Ст.14.

  35. Положення про Міністерство внутрішніх справ України. Затверджено Указом президента України від 06.04.2011 р. № 338 // Урядовий кур’єр. – 2011. – 16 квітня.

  36. Положення про Національне центральне бюро Інтерполу: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.1993 № 220 // Зібрання Постанов уряду України. – 1994. – № 2. – Ст. 25.

  37. Положення про порядок реєстрації адвокатських об`єднань: Затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 р. № 302 // Урядовий кур`єр. – 1993. – 30 квітня.

  38. Постанова Кабінету міністрів України № 305 від 18.04.2012: Питання оплати послуг адвокатів, які надають вторинну правову допомогу особам, затриманим в адміністративному або кримінально-процесуальному порядку, а також у кримінальних справах // Урядовий кур’єр № 90 від 23.05.2012.

  39. Наказ МВС України від 09.08.2012 р. № 686 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Міністерства внутрішніх справ України»: [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua.

  40. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ //Вісник... -Харків: Право - : навч. посіб. // В.В. Чернєй, С.Ф. Константінов, С.Г. Братель та ін.; МОН України, МВС України, НАВС  - Київ: ПП "Дірект Лайн", - 2014 р. – 407с.

  41. Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ у питаннях та відповідях : Навч. посіб. // МВС України, НАВС; Авт. колект. С.Ф. Константінов, С.Г.Братель, І.О.Луговий, та ін.  - Київ: ПП "Дірект-Лайн", - 2014 р. – 234с.

  42. Актуальні проблеми права очима молодих учених Ч. 2 : тези доп. підсумкової НТК наукового товариства курсантів (м.Київ 04.03.2014 р.) // МВС України, НАВС, ННІПФПСКМ; Ред.колл. М.М. Алексійчук, В.М. Кравець, Н.О. Цюприк та ін.  - Київ: - 2014 р. – 231с.

  43. Актуальні проблеми права очима молодих учених Ч.1 : тези доп. підсумкової НТКнаукового товариства курсантів (м.Київ 04.03.2014 р.) // МВС України, НАВС, ННІПФПСКМ; Ред.колл. М.М. Алексійчук, В.М. Кравець, Н.О. Цюприк та ін.  - Київ: - 2014 р. – 231с.

  44. Актуальні проблеми розвитку правової системи України : зб. мат. круглого столу (Київ, 26.03.2014 р.) // МВС України, МОН України, НАВС, ННІПП  - Київ: ПП"МАРТ", - 2014 р. – 126с.

  45. Андреєв Р. Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням та підтримання державного обвинувачення // Вісник прокуратури. – 2013. – №4. – С.52-66.

  46. Бюлетень законодавства і юридичної практики України №2-3 : Захист прав людини. Рішення Європейського Суду з прав людини у сфері кримінального судочинства // уклад. А.О. Потьомкін; ред. кол. В.Г. Гончаренко, О.М, Джужа, О.В. Дзера та ін.; Мін. юст. України  - Київ: ЮрІнком Інтер, - 2014 р. – 759с.

  47. Бюлетень законодавства і юридичної практики України №4/2014 : Вибори Президента України. Конституція України. Законодавство. Коментар. Судова практика  - Київ: ЮрІнком Інтер, - 2014 р. – 335с.

  48. Дудаш Т.І. Практика Європейського суду з прав людини: навч.-практ. посіб. / Т.І. Дудаш. – К.: Алерта, 2013. – 368 с.

  49. Інформаційно-довідкове забезпечення кримінальних проваджень : підручн. // В.В. Бірюков, (за ред.) В.Г. Хахановський, В.С.Бондар, С.В.Шадімов; МВС України, ЛДУВС  - Київ: ЦУЛ, - 2014 р. – 286с.

  50. Кримінальний процес [текст]: підручник. / За заг. ред. В.В. Коваленка, Л.Д. Удалової, Д.П. Письменного. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 544 с.

  51. Кримінальний процесуальний кодекс України. Науково-практичний коментар / Відп. ред.: С.В.Ківалов, С.М.Міщенко, В.Ю. Зарарченко. – Х. : Одіссей, 2013. – 1104 с.

  52. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Загальна частина) [Текст]/ [Рожнова В.В., Савицький Д.О., Конюшенко Я.Ю. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 280 с.

  53. Курс лекцій з кримінального процесу за новим Кримінальним процесуальним кодексом України (Особлива частина) [Текст]/ [Хабло О.Ю., Степанов О.С., Климчук М.П. та ін.]. – К.: Нац. акад. внутр. справ, 2012. – 200 с.

  54. Кучинська О.П. Принципи кримінального провадження в механізмі забезпечення прав його учасників: монографія / О.П. Кучинська. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – 288 с.

  55. Лівшиц Д.М. Настільна книга судді при розгляді кримінальних справ. Складання процесуальних документів за кримінально-процесуальним кодексом України [текст] практичний посібник. – К.: «Центр учбової літератури», 2013. – 364 с.

  56. Лоскутов Т.О. Кримінальне переслідування здійснюване слідчим: Монографія. – Дніпропетровськ: «Ліра ЛТД», 2011. – 164 с.

  57. Микитенко О., Чабанюк Т. Додержання конституційних прав у кримінальному судочинстві // Вісник прокуратури. – 2013. – № 5. – С. 100-104.

  58. Молдаван А. Засади кримінального процесу в Україні та ФРН // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – №4. – С. 24-26.

  59. Основи правових знань : посіб. // Авт. колект. С.Д. Гусарєв, Н.П. Свиридюк, О.Б. Горова та ін.; МВС України, НАВС  - Київ: НАВС, - 2014 р. – 302с.

  60. Права та свободи людини в контексті модернізації Конституції України : наук.-практ. інтернет-конференція (Київ,23 січня 2014) // Редкол.:В.В.Коваленко (відп. ред.), В.В.Чєрнєй, В.В.Сокуренко,Ю.В.Опалинський; МВС України, НАВС  - Київ: - 2014 р. – 193с.

  61. Практикум з кримінального процесу. Загальна та особлива частини : навч. посіб. // Л.Д.Удалова, В.В.Рожнова, Д.О.Савицький, К.Г.Горелкіна; МВС України, НАВС  - Київ: КНТ, - 2014 р. – 283с.

  62. Проблемні питання адміністративно-правової протидії корупції //Вісник... -Харків: Право - : мат. наук.-практ. семінару 20.02.2014 року // ред.кол. О.В. Кузьменко(голова),І.Д Паастух, О.К. Волох; МВС України, НАВС  - Київ: Золота миля, - 2014 р. – 282с.

  63. Проблемні питання застосування КПК України в сучасних умовах //Вісник... -Харків: Право - : матер. круглого столу до 80-річчя з дня народ. проф. А.Я.Дубинського (Київ, 4 квіт. 2014 р.) // НАВС, Каф-ра крим. процесу  - Київ: - 2014 р. – 206с.

  64. Сафроняк Р. Процесуальне становище сторони обвинувачення // Вісник прокуратури. – 2013. – №4. – С.66-73.

  65. Слінько С.В. Теорія і практика реформування досудового розслідування: Монографія. – Х.: РВФ «Арсіс ЛТД», 2011. – 270 с.

  66. Сучасна юридична наука в європейському процесі : матеріали Міжнародної наук.-практ. інтернет-конференції (19.02.2014 р.). (Юридична лінія. www.lex-line.com.ua) // Міжнародні наук.-практ.інтернет- конференції за різними юридичними напрямками  - Тернопіль: - 2014 р. – 102с.

  67. Татаров О.Ю Досудове провадження в кримінальному процесі України: теоретико-правові та організаційні засади (за матеріалами МВС) [Текст]: [монографія] / Татаров О.Ю. – Донецьк: ТОВ « ВПП « ПРОМІНЬ», 2012. – 640 с.

  68. Тетарчук І.В., Т.Є Диків. Кримінальне процесуальне право України [текст]: Навч. посібник для підготовки до іспитів. – К.: “Центр учбової літератури”, 2013. – 216 с.

  69. Удалова Л.Д., Корсун В.Я. Суд як суб’єкт кримінально-процесуального доказування: Монографія. – К: Видавничий дім «Скіф», 2012. – 168 с.

  70. Хавронюк М.І. Конституція України. Коментар основних положень щодо захисту прав і свобод людини та громадянина. – К.: Літера, 2008. –384 с.

Інтернет-ресурси:

    1. http://www.president.gov.ua. – офіційний веб-сайт Президента України.

    2. http://www.portal.rada.gov.ua – офіційний веб-сайт Верховної Ради України.

    3. http://www.kmu.gov.ua –офіційний веб-сайт Кабінету Міністрів України.

    4. http://www.mvs.gov.ua – офіційний веб-сайт Міністерства внутрішніх справ України.

    5. http://www.court.gov.ua/vscourt – офіційний веб портал судової влади в Україні

    6. http://www.scourt.gov.ua – офіційний веб-сайт Верховного Суду України.

    7. http://www.sc.gov.ua – офіційний веб-сайт Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільний і кримінальних справ.

    8. http://www.sbu.gov.ua – офіційний веб-сайт СБУ.

    9. http://www.gp.gov.ua – офіційний веб-сайт Генеральної прокуратури України.

    10. http://www.minjust.gov.ua – Офіційний веб-сайт Міністерства юстиції України.

    11. http://www.reyestr.court.gov.ua – єдиний реєстр судових рішень в Україні.

    12. http://www.vkka.gov.ua – офіційний сайт Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури.

    13. http://www.nbuv.gov.ua – офіційний сайт Національної бібліотеки України ім. В.І.Вернадського.

    14. http://www.catalogue.nplu.org – Національна парламентська бібліотека України.

    15. http://www.pravoznavec.com.ua  – Електронна бібліотека юридичної літератури “Правознавець”.

    16. http://www.icpo.centrmia.gov.ua – сайт Національного центрального бюро Інтерполу в Україні.

 

 

Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Предмет, система та основні поняття дисципліни «Судові та правоохоронні органи України»

Лекція – 2 години

  1. Предмет метод та система дисципліни «Судові та правоохоронні органи».

  2. Основні поняття дисципліни (правоохоронні органи; правоохоронна діяльність; система і структура правоохоронних органів; основні напрямки, риси і принципи правоохоронної діяльності; законність і правопорядок тощо).

  3. Законодавчі джерела дисципліни «Судові та правоохоронні органи України» та їх класифікація.

     

    Тема 2. Судова влада в Україні

Лекція – 2 години

  1. Поняття та значення судової влади. Засади її організації та співвідношення з іншими гілками влади.

  2. Поняття, основні риси та принципи правосуддя.

  3. Судова система України та її загальна характеристика.

  4. Загальні положення статусу судді.

  5. Суддівське самоврядування та організаційне забезпечення діяльності судів.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

    Тема 2. Судова влада в Україні

Семінар – 2 години

  1. Поняття та засади організації судової влади.

  2. Поняття, основні риси та принципи правосуддя.

  3. Судова система України та її загальна характеристика.

  4. Види та завдання судів загальної юрисдикції.

  5. Судова ланка та судова інстанція. Спеціалізація суду як принцип побудови судової системи.

  6. Правовий статус судді та інших осіб, які здійснюють правосуддя.

  7. Гарантії незалежності та недоторканості суддів.

  8. Суддівське самоврядування та організаційне забезпечення діяльності судів.

 

Тема 3. Прокуратура України

Семінар – 2 години

  1. Поняття прокуратури і її роль в Україні.

  2. Основні принципи організації і діяльності прокуратури. Функції прокуратури.

  3. Система органів прокуратури. Структура та компетенція Генеральної прокуратури та підпорядкованих їй органів.

  4. Прокурорський нагляд. Галузі прокурорського нагляду, їх поняття та характеристика.

     

     

    Тема 4. Адвокатура України

Семінар – 2 години

 

  1. Поняття адвокатури та її завдання.

  2. Правові основи, принципи та організаційні форми діяльності адвокатури.

  3. Вимоги до осіб, які бажають займатися адвокатською діяльністю. Права та обов'язки адвоката. Правове становище помічника адвоката.

  4. Адвокатське самоврядування.

  5. Безоплатна правова допомога.

     

    Перелік тем, які виносяться для самостійного вивчення:

  1. Конституційний Суд України.

  2. МВС України і його органи.

  3. Органи досудового розслідування.

  4. Нотаріат в Україні.

  5. Органи безпеки України.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1. Предмет та система дисципліни «Судові та правоохоронні органи України».

  2. Судова система за Конституцією України.

  3. Судова ланка і судова інстанція.

  4. Система судів загальної юрисдикції.

  5. Поняття правосуддя та його основні риси.

  6. Поняття та система принципів правосуддя.

  7. Здійснення правосуддя виключно судом.

  8. Здійснення правосуддя на засадах рівності громадян перед законом і судом.

  9. Одноособовий і колегіальний розгляд справ.

  10. Система господарських судів в Україні та їх завдання.

  11. Порядок формування місцевих судів в Україні.

  12. Організація адміністративних судів в Україні.

  13. Структура та компетенція апеляційних судів в Україні.

  14. Порядок утворення та завдання апеляційних господарських судів України.

  15. Вищі спеціалізовані суди та їх правовий статус.

  16. Структура Верховного Суду України.

  17. Пленум Верховного Суду України, його склад та повноваження.

  18. Гарантії незалежності суддів.

  19. Організаційне забезпечення діяльності судів.

  20. Підстави звільнення судді з займаної посади.

  21. Завдання органів суддівського самоврядування в Україні.

  22. Завдання Конституційного Суду України.

  23. Вимоги до кандидата у судді Конституційного Суду України.

  24. Склад Конституційного суду України та його повноваження.

  25. Вибори Голови Конституційного Суду України та його повноваження.

  26. Конституційне подання та конституційне звернення, їх характеристика.

  27. Характеристика основних напрямків діяльності органів прокуратури в Україні.

  28. Принципи організації і діяльності прокуратури.

  29. Гарантії незалежності органів прокуратури у здійсненні повноважень.

  30. Функції прокуратури України.

  31. Співвідношення прокурорського нагляду з іншими видами державної діяльності.

  32. Підтримання державного обвинувачення та представництво інтересів громадянина або держави в суді.

  33. Повноваження колегії органів прокуратури.

  34. Система органів прокуратури України.

  35. Структура Генеральної прокуратури України.

  36. Структура обласної та районної прокуратури.

  37. Акти прокурорського реагування на порушення закону.

  38. Види дисциплінарних стягнень та заохочень, що застосовуються до працівників прокуратури.

  39. Класні чини в органах прокуратури, їх співвідношення зі званнями в ОВС.

  40. Міністерство внутрішніх справ України: завдання і структура.

  41. Міліція України: основні завдання і функції.

  42. Характеристика структурних підрозділів міліції.

  43. Права і обов’язки міліції.

  44. Структура і компетенція  органу внутрішніх справ обласного та районного рівня.

  45. Дисциплінарна відповідальність працівників міліції.

  46. Підстави та порядок застосування фізичної сили, спеціальних засобів і вогнепальної зброї працівниками міліції.

  47. Правовий і соціальний захист працівників міліції та членів їх сімей.

  48. Досудове розслідування та його форми.

  49. Характеристика завдань досудового розслідування.

  50. Статус слідчого та гарантії його процесуальної незалежності.

  51. Поняття адвокатури в Україні.

  52. Основні завдання адвокатури.

  53. Принципи діяльності адвокатури.

  54. Організаційні форми діяльності адвокатури в Україні.

  55. Вимоги до осіб, які бажають займатися адвокатською діяльністю в Україні.

  56. Адвокатська діяльність та її види.

  57. Гарантії адвокатської діяльності

  58. Професійні права та обов'язки адвоката.

  59. Поняття і зміст адвокатської таємниці.

  60. Дисциплінарна відповідальність адвоката.

  61. Вища кваліфікаційна комісія адвокатури.

  62. Державні нотаріальні контори в системі органів нотаріату.

  63. Приватні нотаріуси в системі органів нотаріату.

  64. Посадові особи, які уповноважені до вчинення окремих нотаріальних дій.

  65. Відповідальність за неналежне вчинення нотаріальних дій.

  66. Нотаріальні дії та правила їх вчинення.

  67. Правове регулювання діяльності Служби безпеки України.

  68. Завдання і напрямки діяльності Служби безпеки України.

  69. Система органів Служби безпеки України.

  70. Основні завдання та система органів Інтерполу.

     

 

 

ЕТИКА ТА ЕСТЕТИКА

 

Навчальна дисципліна «Етика та естетика» ставить за мету розвивати морально-естетичну культуру особи, формувати гуманістичне ставлення до своєї професійної діяльності. Ступінь усвідомлення юристом своєї місії служіння закону, істині й добру, справедливості й гуманізму залежить від закладених правових, моральних та естетичних цінностей, їх практичного взаємозв’язку. Відповідний рівень морально-естетичного розвитку спеціаліста разом із професійними знаннями, умінням та навичками є невід’ємними компонентами професійної зрілості працівника.

Даний курс охоплює дві взаємопов’язані наукові дисципліни – етику та естетику. Таким чином, у ньому розглядаються як теоретичні і прикладні проблеми професійної етики, так і особливості та фактори формування естетичної культури юриста. Викладання дисципліни передбачає використання різноманітних форм навчання, розроблених кафедрою з урахуванням профілю підготовки фахівців у НАВС.

Предмет дисципліни – моральна та естетична свідомість юриста, моральний та естетичний вимір правозахисної й правоохоронної діяльності, моральні та естетичні відносини у професійній діяльності працівників юристів.

Мета дисципліни – розвиток морально-естетичної культури юриста, формування гуманістичного ставлення до професійної діяльності.

Студенти повинні знати:

  • теоретичні основи професійної етики;

  • особливості прояву морального чинника у професійній діяльності;

  • основні проблеми, що постають в ситуації морального вибору професіонала.

    уміти:

  • систематизувати основні етичні та естетичні категорії;

  • орієнтуватися в основних напрямках і течіях сучасної етики та естетики, їх безпосереднього відтворення у духовному світі людини;

  • застосовувати на практиці навички і знання ділового спілкування і службового етикету.

    Основною нормативною базою курсу:

  1. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання, прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 09.12.1975 р.

  2. Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод, прийнята Радою Європи (Рим 04.11.1950).

  3. Загальна декларація прав людини, прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.

  4. Закон України “Про захист суспільної моралі” від 20.11.2003 р. № 1296–IV. // Офіційний вісник України. – 2003. - № 52.

  5. Закон України “Про попередження насильства в сім’ї” від 15.11.2001 р. № 2789-ІІІ зі змінами та доповненнями.

  6. Кодекс поведінки посадових осіб щодо підтримання правопорядку, прийнятий резолюцією 34/ 169 Генеральної Асамблеї ООН від 17.12.1979 р.

  7. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини, прийнята ЮНЕСКО 21 листопада 1972 р.

  8. Конвенція про права дитини, прийнята та відкрита для підписання, ратифікації та приєднання резолюцією 44/25 Генеральної Асамблеї ООН від 20.10.1991 р.

  9. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р.

  10. Наказ «Про затвердження рекомендацій щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України», від 30 вересня 2010 р. № 155.

  11. Правові засади захисту особистісних цінностей та суспільної моралі: зб. нормативних актів України / Ю.Ж. Шайгородський (уклад.), К.П. Меркотан (уклад.). – К. : Український центр політичного менеджменту, 2007. – 440 c.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ:

Естетика ─ філософська наука про сутність і форми прекрасного, потворного, піднесеного, ницого тощо в художній творчості, природі, суспільстві та людині, яка зосереджує увагу на мистецтві та законах його розвитку; краса, художність в оформленні, організації довкілля (Е. виробництва, праці, побуту, одягу, поведінки, технічна Е. – дизайн).

Естетична культура ─ складова духовного життя суспільства, що являє собою сукупність естетичних цінностей, способів їх створення, збереження, обміну, розповсюдження, розподілу та споживання, яка визначається естетичною свідомістю людей та їхньою здатністю творити, перетворювати навколишній світ за законами краси. Ядром Е.к. є художня культура.

Етика (з гр. еthos ─ звичай, характер) ─ галузь філософського знання, наука про сутність і закономірності розвитку моралі, її ролі в житті суспільства та людини; найзагальніша нормативна наука, яку ще називають практичною філософією; інтелектуальна традиція.

Етикет (фр. – ярлик, етикетка) ─ це сукупність формальних правил, що регулюють зовнішній прояв людських стосунків, а саме: поводження з людьми, форми звертання, вітання, вибачення, подяки, поведінка в місцях загального користування, манери, одяг тощо.

Мистецтво ─ вид духовного опанування дійсності суспільною істотою, спосіб духовно-практичної діяльності людей, спрямований на художнє осягнення світу через художній образ.

Мораль (з лат. mores ─ характер, норов) ─ предмет, що вивчається етикою; духовний феномен (явище), властивий будь-якій людській спільноті як такій; специфічна форма людської свідомості, що виражається у сукупності норм, цінностей, ідеалів, установок, які регулюють людську поведінку та взаємозв’язки між людьми.

Моральна культура – це характеристика особистості людини з точки зору її цілісного морального розвитку, свідомості та поведінки, а також сукупність моральних якостей (рис), притаманних людям певного суспільства, верстви, професії, які характеризують рівень їхньої моральної свідомості та поведінки.

Моральні принципи ─ найбільш загальні вимоги до поведінки людини в її ставленні до середовища і до себе, які визначають основну лінію її діяльності; складові морального характеру, що характеризують певну цілісну лінію поведінки людини, наявність яких надає поведінці особи завбачуваності, суто моральної раціональності.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Сутність, структура, функції та основні принципи професійної етики юриста

2

2

 

2.

Службовий етикет.

1

2

 

3.

Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення

1

2

 

Всього

4

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ:

  1. Аболіна Т. Г., Нападиста В. Г., Рихліцька О. Д. та ін. Прикладна етика. Навч. посіб./ За наук. ред. Панченко В. І. – К.: «Центр учбової літератури», 2012. – 392 с.

  2. Бачинин В. Этика: Энциклопедический словарь. – Х.: Издательство Михайлова В.А., 2005. – 287 с.

  3. Вовк В.М., Кравець В.М., Симон Ю.С. та ін. Словник основних термінів з філософських дисциплін. – К.: Київський нац. ун-т внутр. справ, 2006. – 120 с.

  4. Гнасуну Б. Резони, правила, права// Філософська думка. – 2009. - № 4. – С.67-74.

  5. Этика. Учебник для ВУЗов / под ред. А.А. Гусейнова, Е.Л. Дубко. – М.: Гардарики, 2011. – 497 с.

  6. Зеленкова И.Л. Этика: Учебное пособие для студентов учреждений, обеспечивающих получение высшего образования. – 3-е изд. – Мн.: ТетраСистемс, 2008. – 351 с.

  7. Каган М.С. Эстетика как философская наука: Университетский курс лекций. – СПб: ТОО ТК «Петрополис», 1997. – 544 с.

  8. Кобликов А.С.Юридическая этика: Учебник для студ. вузов, обучающихся по спец. "Юриспруденция". – 4-е изд., с изм. – М. : НОРМА, 2011. – 165 с.

  9. Лисий І. Національна ідентичність культури. // Лисий І. Національно-культурна ідентичність філософії. – К.: Видавничий дім «Києво-Могилянська академія», 2013 – С. 38-62.

  10. Мовчан В.С. Етика: Навчальний посібник. – 3-тє вид., випр. і доп. – К.: Знання, 2009. – 483 с.

  11. Основи професійної етики та естетичної культури: до проведення масових заходів та спортивних змагань: Навчальний посібник./ За заг. ред канд. філос.н. Г.М.Петрової, канд. мистецтвознавства Т.А. Кумеди. – К.: КНТ, 2012. – 209 с.

  12. Парасюк В.М. Професійна етика слідчого органів внутрішніх справ: Навч. посібник – Л.: Львів. ін-т внутр. справ, 2004. – 68 с.

  13. Рибейро Э. Мода и мораль. / Эйлин Рибейро; пер. с англ. Г.Граевой. – М.: Новое литературное обозрение, 2014. – 264 с.

  14. Савельєв В.П. Етика. Короткий навчальний словник: терміни, поняття, персоналії: Навчальний посібник. – К.: Магнолія, 2011. – 279 с.

  15. Сидоренко В.К. Основи етикету: Навчальний посібник/ В.К. Сидоренко, І.О. Агалець. – К.: НПУ імені М.П. Драгоманова, 2008. – 162 с.

  16. Скальська Д.М. Естетика. Естетика постмодерної доби: Навч пос. для студентів вищих навчальних закладів/ Івано-Франківський національний технічний університет нафти і газу. Кафедра філософії. – Івано-Франківськ: Факел, 2008. – 132 с.

  17. Сучасна енциклопедія етикету / О. Д. Сиплива (авт.-уклад.), І.Г. Данилюк (пер.з рос.). – Донецьк : ТОВ ВКФ "БАО", 2007. – 304 с.

  18. Тофтул М.Г. Етика: Навчальний посібник. – Житомир: Видавництво ЖДУ ім.І.Франка, 2011. – 448 с.

  19. Трухин И.А. Прихотливые тропы современной морали. – К.: Центр учебной литературы, 2007. – 463 с.

  20. Фіолевський Д.П. Професійна етика: Підручник. – К.: Алерта, 2011. – 288 с.

    ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

     

Тема 1. Професійна етика: сутність, структура, функції та основні принципи

Лекція – 2 години

  1. Профессіоналізм і професійна етика як історичні і загальнокультурні явища.

  2. Основні принципи професійної етики юриста: справедливість, законність, гуманізм.

  3. Основні категорії етики: добро і зло, честь і гідність, моральний обов’язок, совість, моральний вибір.

     

Тема 2. Службовий етикет

Лекція – 1 година

  1. Моральна культура особи як етична проблема.

  2. Поняття і зміст етикету.

  3. Основні норми і вимоги службового етикету.

     

    Тема 3. Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення. Мистецтво як об’єкт естетичного пізнання

Лекція – 1 година

  1. Естетика як філософська дисципліна, її роль у формуванні особистості.

  2. Основні категорії естетики.

  3. Мистецтво як соціокультурний феномен.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

    Тема 1. Професійна етика: сутність, структура, функції та основні принципи

Семінар – 2 години

  1. Етика як наука про мораль. Поняття та види професійної етики.

  2. Суть гуманізму та його історичні форми. Гуманістичні основи діяльності правозахисних та правоохоронних органів України.

  3. Соціальний, правовий і морально-етичний зміст принципу справедливості.

  4. Моральні основи реалізації принципу законності в діяльності юристів.

  5. Добро та зло як вихідні категорії етики, специфіка їх прояву в діяльності юристів.

  6. Моральний і професійний обов’язок як специфічні форми регулювання професійної діяльності.

 

Перелік ключових термінів та понять теми:

“мораль”, “етика”, “професійна етика”, “професійний кодекс”, “моральний фактор”, “людський фактор”, “гуманізм”, “справедливість”, “законність”,“добро”, “зло”, “обов’язок”, “професійний обов’язок”, “моральний обов’язок”, “совість”, “честь”, “гідність”, “професійна честь”, “сором”, “відповідальність”, “моральний вибір”, “моральний ризик”, “моральний конфлікт”.

 

Література

1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 12, 14, 18, 19, 20

 

Тема 2. Службовий етикет

Семінар – 2 години

  1. Моральна культура і культура поведінки людини.

  2. Етикет як історичне і соціокультурне явище.

  3. Службовий етикет: основні норми, принципи, вимоги.

     

    Перелік ключових термінів та понять теми:

“Поведінка”, “спілкування”, “манери”, “стиль”, “культура почуттів”, “тактовність”, “ввічливість”, “скромність”, “манери”, “звички”, “етикет”, “службовий етикет”, “стиль поведінки”, “імідж”.

 

Література

3, 11, 12, 13, 15, 17, 20

 

Тема 3. Предмет, структура та функції естетики як науки, її світоглядне значення. Мистецтво як об’єкт естетичного пізнання

Семінар – 2 години

  1. Предмет і структура естетики. Естетичне як універсальний спосіб освоєння світу.

  2. Основні категорії  естетики, форми їх прояву в природі, людині, в діяльності юристів.

  3. Основні теорії походження мистецтва. Роль мистецтва у подоланні професійної і моральної деформації.

     

Перелік ключових термінів та понять теми:

“Естетичне”, “прекрасне”, “потворне”, “високе”, “величне”, “нице”, “героїчне”, “трагічне”, “комічне”, “подвиг”.

 

Література

3, 7, 9, 11, 13, 16

 

ПЕРЕЛІК ТЕМ, ЯКІ ВИНОСЯТЬСЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ

  1. Гуманізм і насилля в діяльності правоохоронців.

  2. Специфіка мети, засобів та методів діяльності юристів щодо утвердження принципу справедливості.

  3. Діалектика справедливості та законності у професійній діяльності юристів.

  4. Добро і зло як полюси ставлення людини до дійсності.

  5. Взаємозв’язок обов’язку і совісті в регулюванні взаємовідносин юристів та громадян.

  6. Моральний зміст сенсу життя та щастя. Основні сучасні підходи до розкриття категорій сенсу життя та щастя.

  7. Морально-професійна деформація: сутність та шляхи її подолання.

  8. Актуальні морально-правові проблеми сучасного суспільства: сутність, значення, основні підходи до розв’язання.

  9. Етикет як історичне явище: історія виникнення та розвитку.

  10. Проблеми етики спілкування у сучасній філософській думці.

  11. Моральна культура спілкування та службовий етикет.

  12. Індивідуальна бесіда як форма ділового спілкування.

  13. Роль естетики у формуванні творчого ставлення особи до світу.

  14. Естетичні принципи міри, гармонії та специфіка їх прояву у правовій діяльності та правовідносинах.

  15. Єдність морального та естетичного в професійній діяльності юристів.

  16. «Декларація принципів толерантності»: загальні положення.

  17. «Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання»: загальні положення.

  18. «Європейська конвенція про захист прав людини й основних свобод»: загальні положення.

  19. «Загальна декларація прав людини»: загальні положення.

  20. Закон України «Про захист суспільної моралі»: загальні положення.

  21. Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»: загальні положення.

  22. «Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини»: загальні положення.

  23. «Конвенція про права дитини»: загальні положення.

  24. Наказ «Про затвердження рекомендацій щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України»: загальні положення.

  25. Стильова поліфонія сучасної культури. Основні стильові домінанти сучасності.

  26. Протистояння і взаємодія масової та елітарної культури.

  27. Деградація і дегуманізація мистецтва як естетична проблема.

  28. Графоманія як феномен сучасної культури: етико-естетичний аналіз.

  29. Авторське право як проблема юриспруденції та естетичного пізнання.

  30. Меценатство як етико-естетична і правова проблема.

 

 

 

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1. Виникнення етики як науки та її місце в системі філософського знання. Вплив етики на формування та розвиток моральності особи.

  2. Мораль як форма суспільної свідомості. Сутність моралі, її структура та функції. Закон України «Про захист суспільної моралі»: загальні положення.

  3. Походження та етапи розвитку моралі. Загальнолюдське та конкретно-історичне в моралі.

  4. Сутність та структура моральної свідомості.

  5. Норма як елемент моральної свідомості. Структура моральних норм та їх зв’язок з нормами права.

  6. Моральна свідомість і моральна практика: проблеми взаємодії та взаємозв’язку.

  7. Моральні відносини. Їх структура та функції.

  8. Професійна етика як феномен культури і виклик часу.

  9. Мораль і право як основні регулятори життєдіяльності суспільства. Декларація принципів толерантності: загальні положення.

  10. Моральнісна сутність служіння суспільству і державі.

  11. Поважне ставлення до закону як поняття моральності.

  12. Морально-етичні принципи: сутність і види.

  13. Відображення принципів гуманізму, справедливості і законності в Загальній декларації прав людини та Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод.

  14. Справедливість як категорія та принцип професійної етики.

  15. Морально-правовий зміст принципу законності.

  16. Гуманізм та насилля у професійній діяльності.

  17. Правова етика і правова культура – складова частина загальнолюдської моралі (Конвенція про права дитини, Закон України «Про попередження насильства в сім’ї»).

  18. Добро і зло як вихідні категорії етики. Специфіка їх прояву у професійній діяльності.

  19. Моральне зло, його походження і сутність. Види морального зла та їх прояв у суспільному житті. Засоби боротьби зі злом.

  20. Моральний вибір як етико-світоглядна проблема. Роль морального обов’язку і совісті у здійсненні морального вибору.

  21. Характеристика сорому і сумніву як форм виявлення совісті.

  22. Поняття моральної свободи і необхідності. Свобода дії, свобода вибору, свобода волі. Декларація принципів толерантності: загальні положення.

  23. Доцільність та недоцільність ризику у професійній діяльності. Обґрунтований та необґрунтований ризик.

  24. Історичні аспекти становлення поняття честі. Рицарські турніри і дуелі як феномен культури. Кодекс офіцерської честі: історія формування.

  25. Честь і гідність особи. Декларація проти катувань та інших жорстоких нелюдських або принижуючих гідність видів поводження чи покарання: загальні положення.

  26. Поняття особистої честі та гідності і гарантія їхнього дотримання в Європейській конвенції про захист прав людини й основних свобод та Конституції України.

  27. Обов’язок та відповідальність. Співвідношення службового та морального обов’язку у професійній діяльності.

  28. Совість як контрольно-регулятивний механізм моральної свідомості особи.

  29. Моральний зміст сенсу життя та щастя. Основні сучасні підходи до розкриття категорій сенсу життя та щастя.

  30. Морально-професійна деформація: сутність та шляхи її подолання.

  31. Актуальні морально-правові проблеми сучасного суспільства: сутність, значення, основні підходи до розв’язання.

  32. Смертна кара: правовий та етичний аспекти проблеми (Загальна декларація прав людини). Естетизація смерті як культурно-історичний феномен.

  33. Проблема дотримання універсальних принципів моралі у суспільствах перехідного типу. Декларація принципів толерантності: загальні положення.

  34. Поняття «моральна культура». Взаємозалежність розвиненої моральної культури і професійних якостей особи.

  35. Службовий етикет. Етика ділового спілкування. Відмінність службового етикету і професійного такту.

  36. Культура зовнішнього вигляду («Рекомендації щодо зовнішнього вигляду (дрес-коду) працівників Секретаріату Кабінету Міністрів України»). Імідж професіонала.

  37. Мистецтво спілкування і проблеми формування позитивного іміджу професіонала. Культура мовлення як елемент професійної культури.

  38. Професійна етика керівника. Стилі керування колективом. «Кодекс поведінки посадових осіб щодо дотримання правопорядку»: загальні положення.

  39. Предмет і завдання естетики, її роль у розвитку духовної культури особи.

  40. Роль естетичної свідомості у життєдіяльності особи.

  41. Естетична діяльність як спосіб самовираження та самореалізації особистості.

  42. Виховання естетичних почуттів як філософська проблема.

  43. Діалектичний взаємозв’язок естетичних категорій прекрасного і потворного. Виховний зміст категорії «потворне».

  44. Структура ідеалу: єдність морального та естетичного, об’єктивного і суб’єктивного, реального й ідеального, загального та індивідуально-неповторного.

  45. Морально-естетичний сенс категорій трагічного і комічного. Особливості використання іронії у професійній діяльності.

  46. Абсолютність і відносність етичних та естетичних начал у житті людей. Роль категорії «героїчне» у формуванні особистості.

  47. Принципи міри, гармонії, доцільності та особливості їх прояву в суспільному житті та професійній діяльності.

  48. Естетизм професійної діяльності і службових відносин.

  49. Прояв категорій «трагічне» і «комічне» в житті та мистецтві.

  50. Гуманізм як вихідний принцип естетичного пізнання.

  51. Походження мистецтва та його соціальні функції. Основні види і жанри мистецтва.

  52. Єдність змісту і форми як один з критеріїв художності твору.

  53. Основні теорії походження мистецтва. Роль мистецтва у подоланні професійної і моральної деформації.

  54. Стильова поліфонія сучасної культури. Основні стильові домінанти сучасності (Декларація принципів толерантності).

  55. Протистояння і взаємодія масової та елітарної культури.

  56. Деградація і дегуманізація мистецтва як естетична проблема (Закон України «Про захист суспільної моралі»).

  57. Графоманія як феномен сучасної культури: етико-естетичний аналіз.

  58. Авторське право як проблема юриспруденції та естетичного пізнання.

  59. Меценатство як етико-естетична і правова проблема.

  60. Культурні пам’ятки як етико-естетична і правова проблема. Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини (1972 р.): загальні положення.

     

 

 

РЕЛІГІЄЗНАВСТВО

Релігієзнавство як нормативний курс є однією з дисциплін філософського циклу, що обумовлює його зв’язок з філософією, культурологією, політологією, психологією, усім комплексом соціально-гуманітарних дисциплін.

Вивчення курсу “Релігієзнавство” має важливе світоглядне значення, оскільки дозволяє з’ясувати сутність релігії як соціокультурного феномену, роль сучасних релігій у розвитку цивілізації, відродженні національно-духовних цінностей народу, є вагомим чинником підвищення освітнього рівня людини.

Відсутність необхідних знань з релігієзнавства знижує ефективність розв’язання міжцерковних і міжконфесійних конфліктів на теренах нашої держави, зумовлює нерозуміння специфіки релігійної свідомості та релігійної діяльності, а також витоків релігійно-церковних проблем.

Релігієзнавчі знання – необхідна умова гуманітарної освіти фахівця будь-якого профілю, в тому числі й тих, чий фах безпосередньо пов’язаний з роботою в юридичній та правоохоронній сферах. Релігієзнавство як навчальна дисципліна покликана сформувати системні знання правових засад взаємовідносин держави і церкви, церковно-владних повноважень в історичному процесі, особливостей взаємовідносин держави та церкви (релігійних організацій) в Україні, конституційно-правових принципів свободи совісті та віросповідання, правового регулювання діяльності релігійних організацій в державі, міжнародних стандартів свободи совісті, віросповідання та релігійних організацій.

Мета курсу – формування, поглиблення та конкретизація знань про релігію, її специфіку, основні етапи та форми розвитку, законодавче врегулювання відносин держави і церкви та діяльності релігійних організацій.

Предмет курсу – закономірності виникнення, розвитку та функціонування релігії, її багатоманітні форми в суспільстві. Релігієзнавство висвітлює основні релігієзнавчі концепції, історію виникнення, розвитку і сучасний стан національних і світових релігій, становлення релігійних конфесій в Україні.

Завдання курсу – сформувати системні та глибокі знання про об’єкт, предмет і методи релігієзнавства, його понятійно-категоріальний апарат, основні концепції релігії, особливості віровчень, культово-обрядової діяльності, історії та філософії релігії, історичні типи взаємин церковної та світської влади, взаємодії релігії з іншими формами суспільної свідомості; сприяти світоглядному самовизначенню навчанців.

У результаті засвоєння змісту дисципліни навчанці повинні оволодіти знаннями про релігію як явище соціального і духовного буття людини, її специфіку і місце в системі культури, ґенезу релігії в історії людства, а також вміти аналізувати проблеми свободи совісті в сучасному світі, основні тенденції розвитку релігій, причини виникнення нетрадиційних релігійних течій та об’єднань, застосовувати нормативно-правові акти, що регламентують державно-церковні та релігійні відносини, у професійній правоохоронній діяльності.

У результаті вивчення дисципліни “Релігієзнавство” слухачі повинні:

знати:

  • соціально-історичні передумови виникнення релігійного світогляду та його специфіку;

  • закономірності функціонування сучасних релігій в соціумі та їхню роль в розвитку цивілізації;

  • характерні риси світових, національних і нетрадиційних релігій сучасності;

  • особливості віровчення та культу сучасних релігійних течій та об’єднань в Україні;

  • основні положення міжнародних нормативних актів щодо свободи совісті та віросповідання;

  • чинне законодавство України, яке регулює діяльність релігійних організацій.

уміти:

  • визначати основні структурні елементи релігії та її місце в системі духовних і культурних цінностей людства в сучасному суспільстві;

  • аналізувати взаємодію держави і церкви, визначати тип їхніх відносин;

  • характеризувати віровчення, культ сучасної релігійної організації;

  • давати об’єктивну оцінку діям представників релігійних об’єднань у конкретних ситуаціях;

  • здійснювати юридичну кваліфікацію діянь віруючих, визначати вид і характер відповідальності за порушення законодавства, яке регулює релігійну діяльність.

Основною нормативною базою курсу є Конституція України, законодавство України у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій, міжнародні договори, законодавство країн СНД та інших країн, підзаконні нормативні акти, що конкретизують положення Конституції та інших Законів України. Головні нормативні акти, які слід знати для належного засвоєння змісту дисципліни, наведено в окремому розділі переліку літератури до всіх тем.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Антиклерикалізм – ідейний та соціально-політичний рух, спрямований проти церкви як соціального інституту, на визволення політичного й духовного життя, культури та освіти від впливу церкви.

Бог – за уявленням віруючих дух, особа, суб’єктивний образ, що наділяється надприродними властивостями і є головним об’єктом вшанування, поклоніння в переважній більшості давніх і сучасних релігій.

Богослов’я – система тлумачення, обґрунтування і захисту релігійного віровчення та обрядовості.

Деномінація – перехідний тип релігійної організації, яка у залежності від характеру виникнення та спрямованості еволюції має ознаки церкви та секти.

Есхатологія – релігійне вчення про кінцеву долю людства і світу.

Єресь – слово, яке використовується церковниками щодо поглядів і вчень, що відступають від прийнятої церквою доктрини в питаннях догматики і культу.

Заповіді – релігійно-моральні настанови в іудейській релігії та християнстві, які згідно віровчення відкрив Бог Мойсею на горі Сінай.

Канонізація – прилучення церквою до лику святих і введення культу нового святого.

Катехізис – церковний посібник для елементарного навчання християнської віри.

Міфологія – історичний тип світогляду, для якого характерними є віра в існування надприродних сил, анімізм (одухотворення всього сущого), антропоморфізм (наділення предметів і явищ людськими рисами), тотемізм (усвідомлення роду як колективної особи із спільним предком – тотемом), фетишизм (наділення певних предметів надприродними властивостями) та інші риси.

Неохристиянські течії – релігійні утворення, які сформовані в лоні традиційного християнства, але критикують його за відхід від первісних традицій, спираючись на текст Біблії, відрізняються відмінностями в тлумаченні Трійці, особи Ісуса Христа, сутності Святого Духа, проголошують власну церкву відроджувальним рухом євангельського християнства.

Неоязичництво – сукупність течій та рухів, які з’явились унаслідок намагань відродити дохристиянські вірування та обрядовість.

Окультизм (від лат. "occultus" – "прихований, таємний") – містичне вчення, яке визнає можливість безпосереднього спілкування з надприродними силами за допомогою таємних ритуалів, магічних обрядів.

Орієнталістські релігії – група неорелігій східного походження, які використовують у віровченні та культі елементи традиційних східних релігій – індуїзму, буддизму тощо.

Релігія – форма суспільної свідомості, яка базується на вірі людини в надприродне начало – джерело буття всього існуючого, система відповідних стандартів поведінки, відносин та організацій.

Ритуал – сукупність і порядок обрядових дій, церемоній релігійного культу, які передбачають безумовне виконання певних правил здійснення молитви віруючими та інші елементи.

Синтетичні релігії – віровчення, які у своїх догматах поєднують елементи різних традиційних релігій, претендують на статус надрелігій, створюють системи обрядових дійств, запозичуючи окремі фрагменти культу інших релігійних течій.

Свобода совісті – право громадян сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної, відправляти релігійні культи або дотримуватися атеїстичного світогляду.

Священик – у християнстві сан служителя культу, який має право здійснювати богослужіння і таїнства (крім священства).

Секта – це відносно закрите об’єднання одновірців, яке виникає внаслідок розколу церкви і є опозиційною щодо неї течією, характеризується уявленням про винятковість власної ролі, доктрини, ідейних принципів, цінностей.

Синагога – молитовний дім в іудейській релігії, а також громада віруючих.

Синод – вищий орган управління в Руській православній церкві, заснований у 1721 р. Петром І замість ліквідованого патріархату.

Хадж – паломництво мусульман у Мекку до храму Кааби або в Медину до гробу Мухаммеда, яке вважається подвигом благочестя.

Шаріат – звід законів, складених на основі Корану і Суни в період феодалізму в країнах поширення ісламу. Містить норми спадкового, кримінального, шлюбно-сімейного права, настанови про хадж і газават, регламентує молитву, піст тощо.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Сутність та соціальна природа релігії. Релігія в структурі духовних цінностей людства.

2

2

 

2.

Сучасні релігії світу. Релігійні течії та конфесії в Україні.

 

2

 

3.

Законодавство про свободу совісті та релігійні організації.

2

2

 

Всього

4

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Нормативно-правові акти:

  1. Загальна декларація прав людини. прийнята і проголошена резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10.12.1948 р.

  2. Декларація про ліквідацію всіх форм нетерпимості та дискримінації на основі релігії або переконань, прийнята і проголошена резолюцією 36/55 Генеральної Асамблеї ООН від 25.11.1981 р.

  3. Декларація про права осіб, що належать до національних або етнічних, релігійних та мовних меншин, прийнята резолюцією 47/135 Генеральної Асамблеї ООН від 18.12.1992 р.

  4. Конституція України, прийнята Законом України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР, зі змінами та доповненнями. – Ст. 11, 24, 34, 35, 37.

  5. Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” від 23.04.1991 р. № 987-XII зі змінами та доповненнями.

  6. Указ Президента України "Про деякі невідкладні заходи щодо підтримки культури і духовності в Україні" від 12.01.09 № 8/2009 // Урядовий кур’єр. – 2009. – № 9. – С. 5.

  7. Закон України “Про освіту” від 23.05.1991 № 1060-XII зі змінами та доповненнями. – Ст. 3, 6, 8, 9, 56.

  8. Закон України “Про альтернативну (невійськову) службу” від 12.12.1991 р. № 1975-XII зі змінами та доповненнями. – Ст. 2, 4, 9, 11, 12, 24.

  9. Закон України “Про звернення громадян” від 02.10.1996 р. № 393/96-ВР зі змінами та доповненнями.

  10. Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” від 15.05.2003 р. № 755-IVзі змінами та доповненнями.

  11. Кримінальний кодекс України, прийнятий Законом України від 05.04.2001 р. № 2341-III, зі змінами та доповненнями. – Ст. 67, 110, 115, 121, 122, 161, 178, 179, 180, 181, 293, 295, 297, 298, 341.

  12. Кримінальний процесуальний кодекс України, прийнятий Законом України від 13.04.2012 р. № 4651-VI, зі змінами та доповненнями.

  13. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України. – К. : А.С.К., 2002. – 936 с.

  14. Господарський кодекс України, прийнятий Законом України від 16.01.2003 № 436-IV, зі змінами та доповненнями.

  15. Цивільний кодекс України, прийнятий Законом України від 16.01.2003 р. № 435-IV, зі змінами та доповненнями.

  16. Цивільний процесуальний кодекс України, прийнятий Законом України від 18.03.2004 р. № 1618-IV, зі змінами та доповненнями.

  17.  Порядок використання коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів, пов'язаних із забезпеченням свободи совісті та релігії, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 09.06.2011 р. № 649.

  18. Стандарт надання адміністративної послуги з реєстрації статуту (положення) релігійної організації та змін до нього, затверджений наказом Міністерства культури України від 18.04.2012 р. № 366.

  19. Роз’яснення Вищого арбітражного суду «Про деякі питання, що виникають при застосуванні Закону України “Про свободу совісті та релігійні організації”» від 29.02.1996 р. № 02-5/109 зі змінами та доповненнями.

     

    Наукові та навчальні видання:

  20. Актуальні питання соціально значущої діяльності церков та релігійних організацій в Україні / за ред. А. Колодного – К.: “Благовіст”, 2014. – 543 с.

  21. Астапов С.Н. История религий: учебник / С.Н. Астапов, Е.В. Бурлуцкая, А.Н. Бурлуцкий. – Ростов-на-Дону : Феникс, 2014. – 318 с.

  22. Бодак В.А. Релігія і культура : взаємодія та взаємовплив. – К. : Дрогобич : Коло, 2005. – 306 с.

  23. Головей В. Ю. Репрезентація сакрального в мистецтві: філософсько–естетичний аналіз : автореф. дис. ... д-ра філос. наук : 09.00.08 / Головей Вікторія Юріївна ; Східноукр. нац. ун-т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2013. – 35 с.

  24. Дуда Н.М., Тарасенко О.О. Світові релігії : навч. посібник для студ. вищих навч. закл. ІІІ-ІV рівнів акредитації. – Л. : ЗУКЦ, 2008. – 200 c.

  25. Колодний А. М. Академічне релігієзнавство : підруч. для студ. вищ. навч. закл. / наук. ред. А. М. Колодний. – К. : Світ Знань, 2000. – 862 с.

  26. Лебедев В.Ю. Религиоведение : учеб. / В. Ю. Лебедев, А. М. Прилуцкий, В. Ю. Викторов. – 2-е изд., испр. и доп. – М. : Юрайт : ИД Юрайт, 2013. – 629 с.

  27. Лебедєва Н.Г., Джурелюк О.Т., Самойленко Д.О. Релігієзнавство : навч. посібник / Донбаський держ. технічний ун-т. – Алчевськ : ДонДТУ, 2008. – 293 c.

  28. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство : підручник. – 4-те вид., доп. – К. : Академвидав, 2014. – 460 с.

  29. Лубський В. І. Історія релігій : підруч. [для студ. вищ. навч. закл.] / В. І. Лубський, М. В. Лубська. – 2-ге вид. – К. : Центр учбової літератури, 2009. – 776 с.

  30. Михайленко Р.В., Прибутько П.С., Дубчак Л.М. та ін. Релігієзнавство : навчальний посібник. – К. : КНТ : Дакор, 2010. – 208 с.

  31. Мень А. Истоки Религии. Природа веры. Человек во Вселенной. –   М. : Библейско-Богословский Институт св. Апостола Андрея, 2014. – 314 с.

  32. Петрик В.М., Сьомін С.В. та ін. Нетрадиційні релігійні та містичні культи України : Навчальний посібник / За заг. ред. В. В. Остроухова – К., 2003.  – 336 с.

  33. Практичне релігієзнавство [Текст] : колект. моногр. / за ред. проф. А. Колодного і Л. Филипович ; Нац. акад. наук України, Від-ня релігієзнавства Ін-ту філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України. – К. : Українська конфедерація журналістів : Українська асоціація релігієзнавців, 2012. – 314 с.

  34. Прибутько П.С. Релігієзнавство : Посібник для підготовки до іспитів. – К. : Видавець Паливода А.В., 2006. – 152 с.

  35. Релігієзнавство : навч. посіб. / С.А. Бублик (ред.). – стер. вид. – К. : Юрінком Інтер, 2000. – 496 с.

  36. Релігієзнавство : навч. посіб. / автор. кол. В. Дячок, Ю. Земський, В. Чупира, В. Яременко. – Львів : Новий Світ-2000, 2007. – 236 с.

  37. Релігієзнавство : підруч. / за ред. В. Титова. – Х. : Право, 2010. – 272 с.

  38. Релігія і нація в суспільному житті України й світу / Филипович Л.О., Бабій М.Ю., Єленський В.Є., Здіорук С.І., Колодний А.М.; за ред. Л.О. Филипович / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С.Сковороди. – К. : Наукова думка, 2006. – 287 с.

  39. Саган О.Н.Вселенське Православ’я : суть, історія, сучасний стан. – К. : Світ Знань, 2004. – 912 с.

  40. Сидоренко О.П., Корлюк С.С., Посполітак Т.Є., Постоян Т. Г., Філянін М.С., Чебан О. М. Релігієзнавство : підручник / О.П. Сидоренко (ред.). – 2-ге вид., перероб. і доп. – К. : Знання, 2012. – 470 с.

  41. Сьомін С.В., Кальниш Ю.Г., Петрик В.М., Остороухов В.В. Державно-церковні відносини : світовий досвід і Україна (історико-політичний аналіз) / Європейський ун-т / І.І. Тимошенко (ред.). – К. : Видавництво Європейського ун-ту, 2002. – 135 с.

  42. Токарев С.А. Религия в истории народов мира / А.Н. Красников (общ.ред.и предисл.). – 6-е изд., испр. и доп. – М. : Республика, 2014. – 548 с.

  43. Философия: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.В. Миронова. М.: ИНФРА-М, 2014, – 928 с.

  44. Фрилінг Рудольф. Християнство та іслам. – Львів : Свічадо, 2011. – 136 с.

  45. Черній А.М. Релігієзнавство: підруч. — 4-ге вид., доп. — К. : Академвидав, 2014. — 412 с.

  46. Харьковщенко Є. А. Релігієзнавство : підручник / Євген Анатолійович Харьковщенко. – К. : Наук. думка, 2007. – 379 с.

  47. Хромець В. Релігійна освіта: теорія, інститути, практика впровадження // Релігієзнавчі читання. – 2014. – №1. – С.3-47.

  48. Шашкова Л.О. Наукове і релігійне знання: можливості співставлення. – Альманах. Філософські проблеми гуманітарних наук. – 2012. – № 21. – С. 62-65.

  49. Юрій М.Ф. Релігієзнавство : Навч. посібник. – К. : Дакор, 2006. – 406 с.

  50. Яроцький П. Л. Релігієзнавство (Сучасні релігійні процеси у світі й Україні) : підручник / П. Л. Яроцький ; Ін-т філос. ім. Г. С. Сковороди НАН України, Від-ня релігієзнавства. – К. : Кондор, 2013. – 439 с.

     

    ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

     

    Тема 1. Сутність та соціальна природа релігії. Релігія в структурі духовних цінностей людства

Лекція – 2 години

 

        1. Релігієзнавство як наука і навчальна дисципліна, її значення в системі підготовки та професійної діяльності правоохоронців. Система наук про релігію.

        2. Релігія як форма суспільної свідомості та соціокультурне явище. Поняття, структура та функції релігії.

        3. Класифікація релігій: основні підходи. Світові та національні релігії: загальна характеристика.

  1. Традиційні та нетрадиційні релігійні вірування в системі української культури. Сучасний стан релігійного життя в світі та Україні.

 

Тема 3. Законодавство про свободу совісті та релігійні організації

Лекція – 2 години

        1. Проблема свободи совісті в соціально-правовому контексті.

        2. Міжнародні стандарти та конституційно-правові гарантії свободи совісті.

        3. Правові засади діяльності релігійних організацій в Україні. Відповідальність за порушення законодавства про свободу совісті.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Сутність та соціальна природа релігії. Релігія в структурі духовних цінностей людства

Семінар – 2 години

              1. Релігієзнавство як соціогуманітарна наука. Поняття, структура та функції релігії. Типологія та класифікація релігій.

              2. Природа релігійних цінностей. Релігійна віра. Релігійно-моральні ідеали і норми. Загальнолюдське в релігійно-моральних цінностях.

        1. Релігія як форма суспільної свідомості. Взаємозв’язок релігії і права.

 

Теми рефератів та доповідей:

  1. Основні теорії походження релігії.

  2. Конфесійне та академічне релігієзнавство.

  3. Релігійне тлумачення добра і зла.

  4. Структура релігії та основні соціальні функції.

  5. Релігія, мораль та право у їх співвідношенні.

     

     

    Література

    1, 2, 3, 5, 8, 10, 12, 14, 15, 17, 21, 23, 24-39, 40-45, 47, 48, 50

     

    Тема 2. Сучасні релігії світу. Релігійні течії та конфесії в Україні

    Семінарське заняття – 2 год.

  1. Світові релігії: історія виникнення, особливості віровчення та культу.

  2. Національні релігії світу. Догматична визначеність, культово-обрядове вираження, культурна цінність.

  3. Традиційні та нетрадиційні релігійні вірування в системі української культури. Сучасний стан релігійного життя в Україні.

     

    Теми рефератів та доповідей:

  1. Кабалістика як містико-філософське вчення в юдаїзмі.

  2. Порівняльний аналіз конфуціанства та даосизму.

  3. Соціальні та культурно-ідеологічні витоки буддизму.

  4. Мусульманське право: структура та основні інститути.

  5. “Велесова книга”: альтернативні підходи до аналізу та оцінки.  

     

    Література:

    1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 19, 20-22, 26-39, 40-45, 49-50

     

    Тема 3. Законодавство про свободу совісті та релігійні організації.

    Семінарське заняття – 2 год.

  1. Проблема свободи совісті в соціально-історичному контексті.

  2. Законодавство про свободу совісті: зміст і предмет правового регулювання.

  3. Правові засади релігійного життя України.

     

    Теми рефератів та доповідей:

  1. Міжнародні документи про свободу віросповідання.

  2. Трудова діяльність та соціальні гарантії в релігійних організаціях.

  3. Загальна характеристика Декларації про релігійну свободу 1965 р.

  4. Юридична відповідальність за порушення прав людини  свободу совісті.

  5. Система вітчизняного законодавства у сфері свободи совісті та діяльності релігійних організацій.

     

    Література

    1-19, 20, 21, 22, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 30, 31, 32, 33, 34, 35, 36-37, 39-45, 50

     

    ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1. Адвентизм. Церква АСД в Україні: особливості віровчення та культу.

  2. Баптизм. Церква ЄХБ в Україні: особливості віровчення та культу.

  3. Біблія як джерело християнського віровчення.

  4. Буддизм: особливості віровчення та культу.

  5. Виникнення та розвиток юдаїзму. Тора і Талмуд.

  6. Виникнення християнства та основні етапи його еволюції.

  7. Держава і церква, види їхніх відносин

  8. Загальна характеристика етнічних релігій.

  9. Загальна характеристика світових релігій.

  10. Іслам: особливості віровчення та культу. Іслам в Україні.

  11. Історичний розвиток православ’я в Україні.

  12. Історичні форми критики релігії. Вільнодумство як явище культури.

  13. Історія УАПЦ та УГКЦ.

  14. Кальвінізм: особливості віровчення та культу. Закарпатська реформаторська церква в Україні.

  15. Католицизм та його особливості в порівнянні з православ’ям.

  16. Католицизм: особливості віровчення та культу. Католицизм в Україні.

  17. Конституційно-правові гарантії свободи віросповідання в Україні.

  18. Концептуальна характеристика сутності релігії. Релігійна ідеологія та світогляд

  19. Лютеранство: особливості віровчення та культу. Євангелічно-лютеранські церкви в Україні.

  20. Міжнародні стандарти свободи совісті.

  21. Морально-етичні принципи буддизму.

  22. Напрями і течії буддизму.

  23. Напрями і течії ісламу.

  24. Національні релігії світу: загальна характеристика.

  25. Нетрадиційні (неорелігії) культи в Україні: особливості віровчення та культу. Товариство свідомості Крішни та РУН-віра.

  26. Нові релігійні течії в Україні.

  27. Основні віхи релігійної історії України.

  28. Основні теорії походження релігії.

  29. П’ятидесятники. Церкви п’ятидесятників в Україні: особливості віровчення та культу.

  30. Первісні релігійні вірування.

  31. Політеїстичні релігії в історії культури людства: загальна характеристика

  32. Правові засади релігійного життя України.

  33. Православ’я. Характеристика головних православних церков.

  34. Православ’я: особливості віровчення та культу.

  35. Предмет релігієзнавства.

  36. Протестантизм та його течії.

  37. Протестантизм: загальні особливості віровчення та культу.

  38. Ранньоісторичні форми релігійних вірувань (тотемізм, фетишизм, магія, анімізм) та їхнє виявлення в сучасних релігіях.

  39. Релігійний дуалізм. Монотеїзм та політеїзм.

  40. Релігія в структурі духовних цінностей. Характеристика моральних та естетичних релігійних цінностей.

  41. Релігія давніх слов’ян та давніх іранців.

  42. Релігія Давнього Єгипту, Давньої Греції і Давнього Риму.

  43. Релігія як суспільно-історичне явище.

  44. Руські православні старообрядницькі церкви в Україні: особливості віровчення та культу.

  45. Свобода совісті як загальнолюдська цінність.

  46. Священні книги мусульман. Віровчення, обряди та свята ісламу.

  47. Синтоїзм як релігія. Індійські релігії. Релігії Давнього Китаю.

  48. Соціальні функції і соціальна роль релігії.

  49. Спільне та відмінне у католицизмі і протестантизмі.

  50. Структура релігієзнавства, його категорії, принципи і риси.

  51. Сутність і структура релігії. Соціальні функції релігії.

  52. Українська православна церква: генезис, етапи еволюції

  53. Уніатство. Українська греко-католицька церква: етапи еволюції, особливості віровчення та культу.

  54. Філософські та моральні принципи юдаїзму.

  55. Функції релігійних організацій в суспільстві.

  56. Характеристика дохристиянських вірувань та культів східних слов’ян.

  57. Характеристика основних релігійних конфесій у сучасній Україні.

  58. Християнські віровчення, культ, свята.

  59. Юдаїзм в Україні: особливості віровчення та культу.

  60. Юдейські свята і обряди.

     

     

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО Ч.2

 

У цьому семестрі студенти продовжують вивчення дисципліни "Цивільне право України" відповідно до навчальної програми. Частина друга зазначеної дисципліни присвячена окремим видам договірних та недоговірних зобов’язань.

Сучасний курс цивільного права орієнтує студентів, у першу чергу, на засвоєння основних положень цивілістичної науки, а не лише на коментування законодавства та його аналіз. Студенти повинні чітко засвоїти загальновизнані наукові постулати, вміти самостійно аналізувати їх законодавче оформлення, практично застосовувати цивільно-правові норми. За цих умов набуті ними знання і практичні навички не застаріють навіть у разі прийняття нових нормативних актів.

На семінарські заняття виносяться найбільш складні теоретичні та практичні питання. Підготовка до них буде дієвою, якщо студент творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її прикладами з судової практики. До семінарського заняття студент повинен підготувати короткі виступи з кожного контрольного питання теми.

Також за бажанням студенти можуть підготувати реферати та доповіді на запропоновані теми.

Мета дисципліни – поглиблене вивчення основних інститутів цивільного права, ознайомлення з актуальними проблемами цивільного права, формування у майбутніх фахівців певних юридичних знань, наукового світогляду та правової культури.

В результаті вивчення дисципліни "Цивільне право" студенти повинні

знати:

  • поняття та зміст основних правових категорій з цивільного права;

  • джерела правового регулювання;

  • суб’єкти, об’єкти, підстави виникнення, зміни та припинення цивільних правовідносин;

  • поняття та способи здійснення і захисту суб’єктивних цивільних прав;

  • поняття, зміст, види, форми, підстави виникнення та припинення права власності;

  • поняття та способи захисту права власності;

  • поняття та зміст авторського права та суміжних прав;

  • патентне право;

  • спадкове право;

  • загальні положення про зобов’язання та договір;

  • способи забезпечення виконання договірних зобов’язань та їх особливості;

  • поняття та зміст договорів про передачу майна у власність, у тимчасове користування, про виконання робіт та надання послуг, про здійснення кредитно-розрахункових операцій, щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності;

  • зміст договорів комерційної концесії, про спільну діяльність та простого товариства;

  • поняття та види недоговірних зобов’язань;

  • зміст норм цивільного законодавства;

  • стан науково-теоретичного дослідження проблематики цивільних правовідносин.

уміти:

  • використовувати норми цивільного законодавства, правильно їх тлумачити та застосовувати для вирішення конкретних життєвих ситуацій;

  • аналізувати відносини, що складають суть справи;

  • приймати обґрунтовані рішення відповідно до норм чинного законодавства.    

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки.

Цивільна дієздатність – це здатність фізичної особи своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Юридична особа – це організація, створена і за­реєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповіда­чем у суді.

Правочин – це дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Право власності – це право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Зобов’язання – це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Спадкування – це перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміни або припинення цивільних прав та обов’язків.

Односторонній договір – це договір, в якому одна сторона бере на себе обов’язок перед другою стороною вчинити певні дії або утриматися від них, а друга сторона наділяється лише правом вимоги, без виникнення зустрічного обов’язку щодо першої сторони.

Двосторонній договір – договір, в якому правами та обов'язками наділені обидві сторони.

Публічний договір – договір, в якому одна сторона – підприємець – що взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться.

Договір на користь третьої особи – договір, в якому боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок на користь третьої особи, яка встановлена або не встановлена в договорі.

Договір приєднання – договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладено лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому.

Попередній договір – договір, сторони якого зобов’язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Зобов’язання з відшкодування шкоди (деліктні зобов’язання) – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають внаслідок протиправного заподіяння шкоди, і в зв’язку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від особи, яка відповідає за завдану шкоду (боржника), виконання обов’язку відшкодувати заподіяну шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Право регресу – це право зворотної вимоги особи, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Джерело підвищеної небезпеки – діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Професійна працездатність — здатність працівника до роботи за своєю професією (фахом) і кваліфікацією чи за іншою адекватною їй професією (фахом).

Загальна працездатність – це здатність до виконання некваліфікованої роботи, що не потребує наявності у особи спеціальних знань та навичок.

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Договори про передачу майна у власність

-

2

 

2.

Договори про передачу майна у тимчасове користування

-

2

 

3.

Договори про надання послуг

-

4

 

4.

Недоговірні зобов’язання

-

4

 

Всього

-

12

 

 

Форма підсумкового контролю – екзамен.

Письмова робота –курсова робота.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.

  2. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.

  3. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972 – 2012 роки): станом на 1.11.2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – 376 с.

  4. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

  5. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  6. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.

  7. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.

  8. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві [Текст] : монографія / В. В. Луць ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 319 с. 

  9. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.І. – 832 с.

  10. Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. / За ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. – 5-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2013. – Т.ІІ. – 1120 с.

  11. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.

  12. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

  13. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні проблеми [Текст] : монографія / В. В. Поєдинок. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 480 с.

  14. Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.

  15. Розрахункові відносини при виконанні цивільних зобов’язань: правове регулювання в нових економічних умовах : монографія / Я. О. Хірс. – К.: Алерта, 2013. – 280 с.

  16. Судова практика. Вирішення спорів у справах про визнання кредитних договорів недійсними / О.В. Благовестев. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 768 с.

  17. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.

  18. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.

  19. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: [підручник] / [С. С. Бичкова, І. А . Бірюков, В. І . Бобрик та ін.]; за заг. ред. С. С . Бичкової. – 3-тє вид., змін. та допов. – К.: Алерта, 2014. – 496 с.

  20. Цивільне право України. Загальна частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 976 с.

  21. Цивільне право України. Загальна частина: [підручник] / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – К.: Алерта, 2014. – 510 с.

  22. Цивільне право України. Особлива частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 1176 с.

  23. Цивільне право України: Навчальний посібник / За заг. ред. В.П. Мироненко, І.С. Тімуш. – К.: КНТ, 2014. – 432 с.

  24. Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.

  25. Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.

  26. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

  27. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 1. Загальні положення. – 320 с.

  28. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2012. – Том 7. Загальні положення про зобов’язання та договір. – 736 с.

  29. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.

  30. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки. – 768 с.

  31. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 5. Право власності та інші речові права. – 624 с.

  32. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 6. Право інтелектуальної власності. – 652 с.

  33. Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2012. – Том 7. Загальні положення про зобов’язання та договір. – 736 с.

  34. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.

  35. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

  36. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  37. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF

  38. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.

  39. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності / І. Венедіктова // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.

  40. Гриняк А. Спірні питання договорів дарування та довічного утримання як підстав виникнення спільної власності громадян / А. Гриняк // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 20-23.

  41. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості  / О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.

  42. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

  43. Колісникова Г. Загальна характеристика інституту «захисту прав споживачів» та його місце у системі права і в системі законодавства України / Г. Колісникова // Право України. – 2010. – № 1. – С. 189-194.

  44. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

  45. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору / С. Немченко // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.

  46. Закон України “Про оренду державного та комунального майна” в редакції Закону України від 14.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

  47. Закон України “Про оренду землі” в редакції Закону України від 2.10.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 10. – Ст. 102.

  48. Закон України “Про фінансовий лізинг” в редакції Закону України від 11.12.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

  49. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – С. 11. – Ст. 278.

  50. Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – С. 34.

  51. Постанова Пленуму Верховного Суду України  “Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ” від 16.04.2004 р. № 7 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 162-181.

  52. Бусуйок Правове регулювання виникнення, здійснення та припинення прав на землю. Навч.посібник / За заг. редакцією П.Ф.Кулинича. – К. : НАН України Київський університет права: Вид-во Європейського університету, 2010. – 185 с.

  53. Журик Ю., Новченков І. Правова природа та колізійність регулювання орендних відносин за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 27-30.

  54. Коваленко Т. О. Юридичні дефекти правового регулювання земельних відносин в Україні. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 632 с.

  55. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

  56. Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536 с.

  57. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

  58. Терлецька Л. Нагальні питання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам органами державної влади // Право України. – 2010. – № 5. – С. 193-199.

  59. Закон України “Про страхування” в редакції Закону України від 4.10.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

  60. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.

  61. Повітряний кодекс України від 19.05.2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 46. – Ст. 1881.

  62. Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.

  63. Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9.07.2002 р. № 944 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – С. 61. – Ст. 1321.

  64. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – С. 142 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – С. 5. – Ст. 2791).

  65. Статут автомобільного транспорту Української РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 88.

  66. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р. № 1801 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1801400-55.

  67. Статут залізниць України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – С. 150.

  68. Адамова О. Цивільно-правова природа абандону // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 338-343.

  69. Горян Е.В., Завоюра Я.О. Відшкодування моральної шкоди при здійсненні міжнародних повітряних перевезень // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 101-106. 

  70. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.

  71. Коросташивець Ю. До питання про відповідальність за договором на готельне обслуговування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 33-37.

  72. Ломака В. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 169-179.

  73. Майданик Р. А. Страхування зобов’язань з надання медичної допомоги. / Р. А. Майданик. – К.: Алерта, 2013. – 80 с. 

  74. Михалюк О. Особливості виконання договору доручення третьою особою // Право України. – 2013. – № 5. – С. 398-404.

  75. Нечипоренко Н. Юридичне значення транспортної накладної у договорі перевезення вантажу залізницею / Н. Нечипоренко // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 16-19.

  76. Поєдинок В.В. Правове регулювання інвестиційної діяльності: теоретичні проблеми [Текст] : монографія / В. В. Поєдинок. – Ніжин : Аспект-Поліграф, 2013. – 480 с.

  77. Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. – 2010. – № 6. – С.  233-240.

  78. Страхове право України: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К. : НАВС, 2012. – 256 с.

  79. Токарева В. Відповідальність сторін за порушення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 133-139.

  80. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.

  81. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.

  82. Шпомер А. Правове регулювання ліцензування страхової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 33-36.

  83. Закон України “Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку” від 8.02.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

  84. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

  85. Закон України “Про об’єкти підвищеної небезпеки” від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.

  86. Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду” від 1.12.1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.

  87. Закон України “Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення” від 13.12.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.

  88. Перелік професійних захворювань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. № 1662 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 87. – Ст. 1940.

  89. Питання медико-соціальної експертизи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 р. № 1317 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 95. – Стор. 52. – Ст. 3265.

  90. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF.

  91. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”: Затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5/3/41 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0106-96.

  92. Порядок та критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5.06.2012 р. № 420 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 71. – Стор. 208. – Ст. 2887.

  93. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” від 27.03.1992 р. № 6 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 77-94.

  94. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.

  95. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010 – 2011 роках" від 30.03.2012 р. № 2 // Закон і Бізнес від 04.2012 р. – 2012. –  № 18.

  96. Булеца С.Б. Місце джерела підвищеної небезпеки при здійсненні медичної діяльності // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 19-23.

  97. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.

  98. Відшкодування моральної шкоди. Коментар. Законодавство. Судова практика / за ред. М. К. Галянтича. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 288 с.

  99. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10. 

  100. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості  /  О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.

  101. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.

  102. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

  103. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.

  104. Колісникова Г. Суб’єктний склад зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої споживачу // Право України. – 2010. – № 7. – С. 210-216.

  105. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.

  106. Синиця В.В. Шкода, спричинена лікуванням: деякі медико-правові аспекти // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 24-26.

  107. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.

  108. Шиян О. До питання встановлення вини у справах з відшкодування шкоди, завданої джерелами підвищеної небезпеки // Право України. – 2010. – № 6. – С.  208-214.

     

     

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Договори про передачу майна у власність

Семінар – 2 години

  1. Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика.

  2. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

  3. Договір міни.

  4. Договір дарування: поняття, юридична характеристика та зміст.

  5. Підстави розірвання договору дарування.

  6. Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика та зміст.

     

    Теми рефератів, доповідей

    1.      Особливості окремих видів договору роздрібної купівлі-продажу.

    2.      Права покупця за договором роздрібної купівлі-продажу.

    3.      Особливості укладення договору купівлі-продажу нерухомих речей.

     

    Задача 1

    Іваненко придбав 10 березня у приватному магазині костюм, сірий плащ, два альбоми з репродукціями Ермітажу, парфуми “Перголез”. Пізніше він з’ясував, що в піджаку рукава різної ширини, плащ не пасує до костюму, в одному з альбомів друкарський брак, а дружина від подарованих парфумів відмовилася.

    22 березня Іваненко звернувся до магазину з проханням повернути гроші за костюм та альбоми, обміняти плащ на плащ чорного кольору, а парфуми “Перголез” – на “Шанель № 5”, з відповідним перерахунком.

    Адміністрація магазину пояснила, що магазин приватний, тому продані товари обміну і поверненню не підлягають, і нагадала, що про це покупця попереджали. Іваненку було відмовлено у задоволенні вимог і, як виняток, в магазині погодилися обміняти лише неякісний костюм.

    Дайте роз’яснення.

     

    Задача 2

    Сидоренко отримала у подарунок чоботи за 4000 грн. Проте через кілька днів стало зрозуміло, що вони незручні та не пасують за кольором до її одягу. Сидоренко звернулася до магазину з проханням повернути їй гроші за чоботи. Менеджер магазину прийняв чоботи, заяву, товарний чек і пообіцяв повідомити відповідь по телефону. Однак відповіді Сидоренко не отримала, тому звернулася з позовом до суду.

    Під час судового розгляду було з’ясовано: менеджер, враховуючи те, що Сидоренко особисто не купувала чоботи, вирішив, що вона не має права отримати за них гроші і перерахував їх на кредитну картку, через яку було здійснено оплату.

    Чи має право Сидоренко отримати гроші за покупку? Яке рішення повинен прийняти суд?

     

    Література

    34-45

     

    Тема 2. Договори про передачу майна у тимчасове користування

    Семінар – 2 години

  1. Договір найму (оренди): поняття, юридична характеристика.

  2. Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди).

  3. Особливості окремих видів договору найму (оренди).

  4. Договір найму (оренди) житла.

  5. Оренда житла з викупом.

     

Теми рефератів, доповідей

  1. Особливості оренди державного та комунального майна.

  2. Правове регулювання договору лізингу: порівняльна характеристика цивільного та господарського законодавства.

     

    Задача 1

    За договором найму Лєсков передав Суркову на три роки гараж. За погодженням із Лєсковим Сурков обклав гараж цеглою, провів світло, воду. Через рік Лєсков продав гараж Балаганову, який зажадав, щоб Сурков терміново звільнив гараж. Наймач звільнити гараж відмовився і, в свою чергу, зажадав від Балаганова відшкодування витрат, пов’язаних із переобладнанням. Цю вимогу Балаганов відхилив, посилаючись на те, що згоди на переобладнання він не давав.

    Як вирішити справу?

     

    Задача 2

    Федоров передав у користування Корчагіну рояль строком на десять років на таких умовах: рояль буде залишатись дома у Федорова, а Корчагін має право щочетверга о 16 годині приходити до Федорова грати на роялі протягом двох годин. При цьому як плату за користування було визначено торт, який Корчагін повинен був кожного разу приносити із собою. Відповідна домовленість була закріплена в письмовій формі.

    Через два роки Федоров та Корчагін посварились і перший відмовився допускати другого до себе додому для користування роялем. Тоді Корчагін пред’явив до Федорова позов про витребування рояля заради отримання можливості знову користуватися ним.

    Яке рішення повинен прийняти суд? Чи зміниться рішення суду, якщо Корчагіна не допускає до рояля Дроздов, який придбав квартиру Федорова разом з роялем та іншими речами домашнього вжитку?

     

    Література

    45-58

     

    Тема 3. Договори про надання послуг

    Семінар – 4 години

  1. Договори перевезення: поняття, види.

  2. Договір перевезення вантажу: поняття, юридична характеристика.

  3. Права та обов’язки сторін за договором перевезення вантажу. Відповідальність сторін.

  4. Договір перевезення пасажира та багажу: поняття, юридична характеристика, зміст.

  5. Договір зберігання: поняття, юридична характеристика. Види зберігання.

  6. Права та обов’язки  сторін за договором зберігання. Відповідальність сторін.

  7. Види та форми страхування. Основні страхові поняття.

  8. Договір страхування: поняття, юридична характеристика, зміст.

     

    Теми рефератів, доповідей

     

  1. Договір транспортного експедирування.

  2. Зберігання на товарному складі.

  3. Договір охорони як спеціальний вид зберігання.

  4. Особливості страхування від нещасних випадків на транспорті.

  5. Договір доручення та договір комісії: порівняльна характеристика.

  6. Управління  цінними паперами.

     

    Задача 1

    Сизов, придбавши меблевий гарнітур, усно домовився зі своєю знайомою Руденко про те, що до отримання ним ордера на нову квартиру він залишить гарнітур в її квартирі на зберігання і виплатить їй за таку послугу винагороду. Коли, отримавши ордер, Сизов приїхав за гарнітуром, з’ясувалось, що відсутні два крісла та журнальний столик, що входили до складу гарнітуру. Руденко заявила, що цих предметів Сизов їй на зберігання не передавав. Сизов стверджував, що він привіз гарнітур одразу з магазину, на підтвердження чого представив трьох свідків, що допомагали йому перевозити та розвантажувати гарнітур на квартирі Руденко. Не дійшовши згоди, сторони звернулися до суду.

    Вирішить справу. Чи зміниться рішення, якщо Руденко надасть Сизову крісла та столик, але відмінні за кольором та якістю від інших речей гарнітуру?

     

    Задача 2

    Під час слідування потягу Одеса – Київ невідомими особами було розбито кілька шибок вагону, в результаті чого кілька пасажирів отримали легкі травми, а пасажиру Макарову осколком скла було вибито око. Один із пасажирів, Матросов, бажаючи затримати хуліганів, повернув стоп-кран. Через екстрене гальмування потягу були травмовані пасажир Курочкін, який отримав струс мозку, та малолітній Дмитро Іванов, який зламав руку. Безквитковий Сєрьогін загинув. Усі потерпілі, а також спадкоємці загиблого Сєрьогіна звернулися до страхової компанії “Оранта” з вимогою виплатити страхове відшкодування. Страхова компанія відмовила у виплаті, посилаючись на те, що перевізник вже більше року не перераховує їй страхові внески.

    Чи всі вимоги підлягають задоволенню, і якщо так, то в якому розмірі? Що є “страховим випадком” при страхуванні від нещасних випадків на транспорті?

     

    Задача 3

    Громадянин Вікторов придбав собаку породи ротвейлер у знайомого Іванова. Зареєструвавши собаку у відповідній інстанції, він уклав із страховою компанією “Лідер” договір обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути завдана третім особам.

    Одного разу, ввечері, прийшовши з роботи, Вікторов вивів собаку на вулицю. Раптом, собака зірвався з ципка, побіг до дитячого майданчика і накинувся на 4-річну Олену Макаренко. Внаслідок отриманих укусів дитина дорогою до лікарні померла. Її батьки звернулися до Вікторова з вимогою відшкодувати їм збитки, завдані у зв’язку із смертю дитини. Вікторов їм у цьому відмовив, пояснивши, що відшкодувати збитки у цьому випадку повинна страхова компанія “Лідер”. Тоді батьки Олени звернулися до страхової компанії.

    Вирішіть справу. Хто буде здійснювати відшкодування збитків батькам Олени Макаренко: страхова компанія чи Вікторов? Якщо страхова компанія, то в якому розмірі і протягом якого строку батькам буде виплачено страхове відшкодування?

     

    Задача 4

    В готелі із номера Василенка були викрадені електробритва та джинси. Адміністрація готелю відмовилася відшкодувати вартість викраденого майна, оскільки договір зберігання цих речей Василенко з адміністрацією не укладав. При розслідуванні цієї справи чергова по поверху, де знаходився номер Василенка, бачила ці речі в номері, але оскільки Василенко постійно носив ключ від номеру із собою і не здавав адміністрації, вини працівників готелю в зникненні майна немає.

    Василенко пред’явив позов до суду, вимагаючи стягнути на його користь з готелю вартість викрадених речей.

Вирішить справу.

 

Література

58-82

 

 

Тема 4. Недоговірні зобов’язання

Семінар – 4 години

  1. Недоговірні зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій.

  2. Поняття та елементи деліктних зобов’язань.

  3. Умови деліктної відповідальності.

  4. Система деліктних зобов’язань.

  5. Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

  6. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.

  7. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

     

    Теми рефератів, доповідей

    1.      Розвиток інституту ведення чужих справ без доручення.

    2.      Системи деліктних зобов’язань у світовому законодавстві.

    3.      Вина потерпілого та її значення в деліктних зобов’язаннях.

    4.      Поняття та зміст регресних зобов’язань.

    5.      Особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

    6.      Особливості відшкодування ядерної шкоди.

    7.      Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

     

    Задача 1

    Вирок стосовно Фокіна було скасовано і справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. Фокін перебував в місцях позбавлення волі 7 місяців.

    На які види відшкодування він має право? В якому порядку буде поновлено його трудові, житлові та інші права?

     

    Задача 2

    Учень 7 класу Фєдулов перебував на екскурсії в зоопарку. Він почав пустувати біля вольєру з тиграми. На зауваження чергового не реагував. Внаслідок пустощів Фєдулов впав на майданчик до тигрів і був розшматований. Батьки звернулися з позовом до адміністрації зоопарку про відшкодування витрат, пов’язаних з похованням, спорудженням надгробного пам’ятника та поминальним обідом. Адміністрація зоопарку проти позову заперечувала, посилаючись на відсутність своєї вини.

    Вирішіть справу.

     

    Задача 3

    Душевнохворий Дуров проник у квартиру Михайлової та пошкодив належне їй майно на суму 1050 грн. Потерпіла пред’явила позов до суду про стягнення зазначеної суми грошей до матері Дурова, яка не здійснювала належного контролю за своїм хворим сином. У процесі судового розгляду справи було встановлено, що Дурова не було визнано недієздатним у судовому порядку, а його мати під час завдання сином шкоди була тяжко хвора і перебувала на стаціонарному лікуванні в лікарні.

    Чи підлягає позов задоволенню? Якщо так, то хто є належним відповідачем?

 

Література

82-108

 

Методичні вказівки щодо написання курсової роботи

 

Курсова робота є самостійним науковим дослідженням, яке свідчить про набуті знання студента з певної галузі права. Курсова робота повинна містити в собі аналіз теоретичних та практичних положень обраної теми, відображати погляд автора на спірні питання, що виникають в наукових дослідженнях. Свої міркування автор повинен викладати обґрунтовано.

Тема курсової роботи визначається останньою цифрою номера залікової книжки. Обсяг курсової роботи повинен складати 25-30 сторінок машинописного тексту, надрукованого через 1,5 інтервали на одній сторінці з полями: ліве – 30 мм, верхнє, нижнє – 20 мм; праве – 10 мм, або відповідно 40-45 сторінок рукописного тексту.

Курсова робота повинна складатися зі вступу, основної частини, висновків та списку використаних джерел. Орієнтовний план роботи наводиться до кожної теми.

У вступі студент має висвітлити актуальність обраної теми, ступінь наукового дослідження (зазначити, хто з вчених вже розглядав питання обраної проблематики), предмет, об’єкт, мету та завдання дослідження.

Основний зміст розкривається в розділах відповідно до складеного плану. Кожний розділ повинен бути самостійним структурним елементом роботи, мати назву та починатися з нової сторінки.

При виконанні роботи слід звернути увагу на оформлення посилань. Будь-яке запозичення чужого тексту повинно містити посилання на прізвище, ініціали автора, назву книги (статті, монографії тощо), місце видання, видавництво, рік видання та сторінку. Посилання на нормативно-правові акти повинно містити вказівку на офіційне джерело публікації, рік, номер видання, номер використаної статті.

У висновках автор повинен підвести загальні підсумки свого дослідження, викласти та обґрунтувати найважливіші теоретичні положення, що стосуються всього змісту роботи, висловити пропозиції щодо вдосконалення чинного законодавства.

Після висновків наводиться належним чином оформлений список використаних джерел (законів, підзаконних нормативних актів, монографій, статей, судової практики тощо). Дані матеріали наводяться в алфавітному порядку або в порядку посилань по тексту курсової роботи.

Курсова робота вважається належним чином оформлена, якщо вона містить номер варіанту, номер залікової книжки, назву обраної теми, план, пронумеровані сторінки, прізвище та підпис автора.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ КУРСОВИХ РОБІТ

 

Тема 1. Договір купівлі-продажу

План

  1. Поняття та юридична характеристика договору купівлі-продажу.

  2. Істотні умови договору купівлі-продажу.

  3. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

  4. Характеристика окремих видів договору купівлі-продажу.

 

Література

  1. Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень” в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.

  2. Закон України “Про захист прав споживачів” в редакції Закону України від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

  3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  4. Постанова Кабінету Міністрів України “Про реалізацію окремих положень Закону України “Про захист прав споживачів” від 19.03.1994 р. № 172 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/172-94-%D0%BF

  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України “Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів” від 12.04.1996 р. № 5 // Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України з цивільних справ (1972-2012 роки) : станом на 1 листоп. 2012 р. / упоряд.: В. І. Борисова, І. П. Жигалкін, О. М. Сибіга, П. В. Хотенець. – Х. : Право, 2012. – С. 126-135.

  6. Безсмертна Н. Договір купівлі-продажу житла в нотаріальній практиці // Право України. – 2007. – № 5. – С. 53-57.

  7. Бичкова С.С. Права покупця за договором роздрібної купівлі-продажу // Підприємництво, господарство і право. – 2006. – № 11. – С. 21-23.

  8. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.

  9. Домбругова А. Класифікація договорів купівлі-продажу за новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. – № 12. – С. 75-82.

  10. Єгоричева О. Способи захисту прав споживачів у разі придбання ними товарів неналежної якості  /  О. Єгоричева // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 20-24.

  11. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

  12. Колісникова Г. Загальна характеристика інституту «захисту прав споживачів» та його місце у системі права і в системі законодавства України // Право України. – 2010. – № 1. – С. 189-194.

  13. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

  14. Красицька Л.В., Пашутін Є.В. Особливості виконання договору купівлі-продажу нерухомості // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 244-246.

  15. Негода Г. Продаж товарів у розстрочку // Вісник податкової служби України. – 2004. – № 15. – С. 59-62.

  16. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору  //  Підприємство,  господарство  і  право. – 2013. – № 1. – С. 21-24.

  17. Сенич О.Я. Визначення поняття "роздрібна торгівля": юридичний аспект // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 105-109.

     

     

     

    Тема 2. Фізичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

     

    План

  1. Поняття фізичної особи як людини. Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи.

  2. Поняття та види дієздатності фізичної особи.

  3. Підстави та правові наслідки обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.

  4. Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

     

Література

  1. Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1.07.2010р. № 2398-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – Ст. 509.

  2. Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.

  3. Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2007р. № 915 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 52. – Стор. 95. – Ст. 2115.

  4. Головашевич А. К вопросу о правосубъектности физических лиц // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 13-16.

  5. Лінік Є.П., Омельчук Т.В. Опіка та піклування. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2006. – 52 с.

  6. Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. – К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. – 205 с.

  7. Роїна О.М. Реєстрація юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Практичний посібник. – К.: КНТ, 2008. – 400 с.

  8. Рудакова Л. Опіка та піклування над особами, які не досягли 18 років, згідно з новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. –  № 7. – С. 55-58.

  9. Стефанчук Р. Зміст особистих немайнових прав фізичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 11-15.

  10. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. :  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

  11. Ясинок М. Висновок експерта як доказ у справах щодо обсягу правосуб’єктності фізичних осіб // Право України. – 2010. – № 3. – С. 146-153.

     

    Тема 3. Юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

     

    План

  1. Поняття та ознаки юридичної особи.

  2. Правоздатність та дієздатність юридичних осіб та порядок їх реалізації.

  3. Порядок виникнення та припинення юридичних осіб.

  4. Види юридичних осіб.

 

Література

  1. Закон України "Про банки і банківську діяльність" від 7.12.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 5-6. – Ст. 30.

  2. Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.

  3. Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.

  4. Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.

  5. Блащук Т. Організаційна єдність як ознака юридичної особи // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 10. – С. 41-44.

  6. Бочарова О. Превентивні способи охорони прав акціонерів та їх законних інтересів при поглинанні акціонерного товариства // Право України. – 2010. – № 2. – С. 231-237.

  7. Винар Л. Організаційно-правові форми юридичних осіб, заснованих державою // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 6-10.

  8. Добкіна К. Структура органів торгово-промислових палат в Україні // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 80-83.

  9. Козлова Н.В. Правосубъектность юридического лица. – М.: Статут, 2005. – 476 с.

  10. Зеліско А. Засновницький договір: уніфікація, застосування договірної конструкції при створенні юридичних осіб корпоративного типу / А. Зеліско // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 3-6.

  11. Зеліско А. Правовий статус фермерських господарств як юридичних осіб  приватного права // Право України. – 2010. – № 5. – С. 143-149.

  12. Онищенко Г.В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.

  13. Опришко Д. Установчі документи юридичної особи як критерій поділу господарських об’єднань на договірні та статутні об’єднання підприємств // Право України. – 2013. – № 3-4. – С. 430-434.

  14. Твердохліб Ю. Правова природа арбітражного управління підприємством у процедурі банкрутства // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 418-426.

  15. Труш І. Організаційно-правові форми комунальних підприємств // Право України. – 2010. – № 2. – С. 223-231.

  16. Ушакова Ю. Право колективної власності чи право власності юридичної особи // Проблеми державотворення і захисту прав людини в Україні. – Львів, 2004. – С. 245–247.

  17. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. :  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

 

Тема 4. Договір найму (оренди)

 

План

Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди).

Права та обов’язки сторін договору найму (оренди).

Припинення договору найму (оренди).

Договір прокату.

Договір лізингу.

 

Література

  1. Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 14.03.1995 р. № 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.

  2. Закон України "Про фінансовий лізинг" в редакції Закону України від 11.12.2003 р. № 1381-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 231.

  3. Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг від 28.05.1988 р. // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – С. 11. – Ст. 278.

  4. Правила побутового обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF.

  5. Перелік майнових комплексів державних підприємств, організацій, їх структурних підрозділів основного виробництва, приватизація або передача в оренду яких не допускається: Затверджено декретом Кабінету Міністрів України від 31.12.1992 р. № 26-92 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 11. – Ст. 96.

  6. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  7. Домбругова А. Загальні положення про договір найму в новому Цивільному кодексі України // Юридична Україна. – 2003. – № 10. – С. 78-88.

  8. Дунаєвська С., Башта М. Порядок посвідчення договорів лізингу / Українська нотаріальна палата. Комісія з аналізу, методології та прогнозування нотаріальної практики. – К., 2007. – 84 с.

  9. Дядюра И.Г. Аренда: Договорные отношения, налоговый и бухгалтерский учет. – Запорожье: Полиграф, 2004. – 72 с.

  10. Журик Ю., Новченков І. Правова природа та колізійність регулювання орендних відносин за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 27-30.

  11. Коваленко Т. О. Юридичні дефекти правового регулювання земельних відносин в Україні. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 632 с.

  12. Косенко В. М. Договір по найму (оренди). – К.: Видавець Фурса С.Я., 2007. – 64 с.

  13. Лизинг: Экономическое, правовые и организационные основы / Под ред. А.М. Тавасиева, Н.М. Коршунова. – 3-е изд., перераб. и доп. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 320 с.

  14. Матуляк П.Я. Орендні правовідносини в Україні: теоретичний аспект // Науковий вісник НАВСУ. – 2004. – № 3. – С. 50-58.

  15. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

 

Тема 5. Договір найму (оренди) житла

 

План

  1. Поняття та істотні умови договору найму (оренди) житла.

  2. Права наймача житла.

  3. Обов’язки сторін за договором.

  4. Підстави розірвання договору найму (оренди) житла.

 

Література

  1. Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1983. – № 28. – Ст. 573.

  2. Правила утримання жилих будинків та прибудинкових територій: Затверджено наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 р. № 76 // Офіційний вісник України. – 2005. – № 35. – С. 285. – Ст. 2158.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 2 "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" від 12.04.1985 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 152-163.

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" від 4.10.1991 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 122-130.

  5. Балан Я. В.  Права та обов’язки учасників договору найму (оренди) житла // Актуальні проблеми держави і права. – О., 2011. – Вип. 59. – С.454-461.

  6. Балан Я. В. Реалізація права на житло шляхом укладення договору найму (оренди) //Актуальні проблеми держави і права. – О., 2011. – Вип. 58. – С. 339-344.

  7. Винник Б. Поняття «житло» в законодавстві України та його правове значення // Юридичний журнал. – 2005. – № 3. – С. 26-31.

  8. Галянтич М.К. Житлове право України: Навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2007. – 498с.

  9. Галянтич М. К. Значення Цивільного кодексу України у правовому регулюванні житлових відносин // Право України. – 2014. – № 2. – С. 162-170.

  10. Івашова І. П. Особливості правового регулювання оренди житла з викупом // Держава і право. – К., 2010. – Вип. 49: Юридичні і політичні науки. – С. 345-350.

  11. Кармаза О. О. Проблеми реалізації громадянами права на житло в Україні // Актуальні проблеми формування громадянського суспільства та становлення правової держави. – Черкаси, 2014. – С. 261–265.

  12. Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536 с.

  13. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

  14. Правові проблеми реалізації житлових прав громадян: Збірник наукових матеріалів: За матеріалами круглого столу (м. Київ, 15 червня 2006 р.) / АПрН України; Київський регіональний центр АПрН України; НДІ приватного права і підприємництва / В.В. Луць (голова ред. кол.). – К, 2006. – 99 с.

  15. Сліпченко С.О., Мічурін Є.О., Соболєв О.В. Житлове право України: Науково-практичний посібник. – Х.: Еспада, 2003. – 344 c.

 

Тема 6. Договір підряду. Договір побутового підряду

 

План

  1. Поняття та юридична характеристика договору підряду.

  2. Істотні умови договору підряду.

  3. Права та обов’язки сторін за договором підряду.

  4. Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду.

  5. Договір побутового підряду.

     

Література

 

  1. Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – С. 375.

  2. Закон України "Про захист прав споживачів" в редакції Закону України від 1.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.

  3. Закон України "Про ліцензування певних видів господарської діяльності" від 1.06.2000 р. № 1775-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.

  4. Правила побутового обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.1994 р. № 313 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/313-94-%D0%BF.

  5. Аванасьєв В.В., Янишенс В.П. Співвідношення договору підряду та договору купівлі-продажу (питання теорії та практики) // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2006. – № 1 (1). – С. 15-17.

  6. Бєліков О. Відповідальність за договором підряду // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 9-14.

  7. Болокан І.В., Пругло М.С. Договір побутового підряду в сфері малого та середнього підприємництва // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 248-250.

  8. Домбругова А. Договір підряду: Правові наслідки неналежного виконання // Юридичний вісник України. – 13-19.09.2003. – № 37 (429). – С. 14; 20-26.09.2003. – № 38 (430). – С. 14.

  9. Дудла І.О. Захист прав споживачів: Навч. посібник. – Чернігів: ЧДТУ, 2006. – 268 с.

  10. Iваненко Л. М., Язвінська О. М. Захист прав споживачів. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 496 с.

 

Тема 7. Транспортні договори

 

План

  1. Правове регулювання перевезень та їх види.

  2. Поняття та юридична характеристика договору перевезення вантажу.

  3. Права та обов’язки сторін за договором перевезення вантажу.

  4. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.

  5. Договір перевезення пасажира та багажу.

 

Література

  1. Повітряний кодекс України від 19.05.2011р. // Офіційний вісник України. – 2011. – № 46. – Ст. 1881.

  2. Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.

  3. Закон України "Про автомобільний транспорт" в редакції Закону України від 23.02.2006 р. № 3492-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 32. – Ст. 273.

  4. Закон України "Про транспорт" від 10.11.1994 р. № 232/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 51. – Ст. 446.

  5. Статут автомобільного транспорту Української РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 88.

  6. Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р. № 1801 // [Електронний ресурс] – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v1801400-55.

  7. Статут залізниць України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – С. 150.

  8. Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.

  9. Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – С. 142 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – С. 5. – Ст. 2791).

  10. Адамова О. Цивільно-правова природа абандону // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 338-343.

  11. Горян Е.В., Завоюра Я.О. Відшкодування моральної шкоди при здійсненні міжнародних повітряних перевезень // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 101-106. 

  12. Діковська І. Загальна характеристика договору транспортного експедирування // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 54.

  13. Ковалів М. Правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті України: Монографія. – Л.: Афіша, 2003. – 198 с.

  14. Костюченко Л.М. Перевезення вантажів за системою МДП: Практичний посібник. – К.: МДФ "Українська хата", 2004. – 154 с.

  15. Ломака В. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 169-179.

  16. Нечипоренко Н. Юридичне значення транспортної накладної у договорі перевезення вантажу залізницею / Н. Нечипоренко // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 16-19.

  17. Самойленко Г.В. Договір перевезення // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 254-256.

  18. Самойленко Г.В. Укладання договору перевезення вантажів: Цивільно-правовий аспект // Вісник Запорізького національного університету. – 2006. – № 1. – С. 104-108.

  19. Транспортне право: навч. посібник [Текст] / за заг. ред. Ю.О. Заіки, Н.В. Демиденко. – К.: КНТ, 2014. – 184 с.

  20. Транспортне право. Хрестоматія з курсу [Текст] : навч. посіб. / Одес. нац. мор. акад. ; [уклад. Б. В. Бабін]. – О. : Букаєв Вадим Вікторович, 2013. – 331 с.

  21. Фоменко О.С. Особливості послуг, які експедитор надає за договором транспортного експедирування // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 264-268.

 

Тема 8. Договір страхування

 

План

  1. Поняття, види та форми страхування.

  2. Поняття та юридична характеристика договору страхування.

  3. Права та обов'язки сторін.

  4. Порядок здійснення страхових виплат.

  5. Припинення договору страхування.

 

Література

  1. Закон України "Про страхування" в редакції Закону від 04.10.2001 р. № 2745-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.

  2. Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1.07.2004 р. № 1961-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1. – Ст. 1.

  3. Положення про обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.

  4. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9.07.2002 р. № 944 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – С. 61. – Ст. 1321.

  5. Порядок і правила проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності громадян України, що мають у власності чи іншому законному володінні зброю, за шкоду, яка може бути заподіяна третій особі або її майну внаслідок володіння, зберігання чи використання цієї зброї: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 р. № 402 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 14. – С. 114. – Ст. 728.

  6. Умови державного обов'язкового особистого страхування військовослужбовців і військовозобов'язаних, призваних на збори, і порядок виплат їм та членам їх сімей страхових сум: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 19.08.1992 р. № 488 // Зібрання постанов Уряду України. – 1992. – № 10. – С. 242.

  7. Абрамов В.Ю. Страховой риск: понятие и оценка: Правовые аспекты. – М.: Анкил, 2006. – 128 с.

  8. Кінаш Я., Терехова О. Проблеми страхування цивільно-правової відповідальності та шляхи її вирішення // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 344-350.

  9. Кінащук Л.Л. Страхування: теорія та практика проведення: Монографія. – К.: Атіка, 2004. – 112 с.

  10. Майданик Р. А. Страхування зобов’язань з надання медичної допомоги. / Р. А. Майданик. – К.: Алерта, 2013. – 80 с. 

  11. Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. – 2010. – № 6. – С.  233-240.

  12. Страхове право України: Навч. посіб. / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К. : НАВС, 2012. – 256 с.

  13. Токарева В. Відповідальність сторін за порушення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 133-139.

  14. Шпомер А. Правове регулювання ліцензування страхової діяльності // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С. 33-36.

 

Тема 9. Договір зберігання

 

План

  1. Поняття та значення договору зберігання.

  2. Права та обов’язки сторін.

  3. Відповідальність сторін.

  4. Характеристика спеціальних видів зберігання.

 

Література

  1. Грамацький Е. Інститут зберігання майна за новим Цивільним кодексом України // Вісник прокуратури. – 2003. – № 5. – С. 98-103.

  2. Демчук А. Предмет та об’єкт договору зберігання на товарному складі // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 41-43.

  3. Демчук А. Складське свідоцтво як об’єкт цивільного права // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 2. – С. 33-36.

  4. Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України: Питання змішаних договорів  //  Вісник господарського судочинства. – 2007. – № 1. – С. 124-127.

  5. Кириченко Ю.І. Договір охорони об’єктів як засіб забезпечення збереження майна власника // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 1. – С. 50.

  6. Ковалів М. Правові та організаційні засади забезпечення збереження вантажів на залізничному транспорті України: Монографія. – Л.: Афіша, 2003. – 198 с.

  7. Коросташивець Ю. До питання про відповідальність за договором на готельне обслуговування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 33-37.

  8. Курило В.І. Організаційно-правові засади надання охоронних послуг: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.07 / Державна податкова адміністрація України; Академія держ. податкової служби України. – Ірпінь, 2003. – 20 с.

  9. Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.

 

Тема 10. Опіка та піклування в цивільному праві

 

План

  1. Поняття та значення опіки та піклування.

  2. Підстави встановлення опіки та піклування.

  3. Права та обов’язки опікунів та піклувальників.

  4. Припинення опіки та піклування.

     

Література

 

  1. Закон України "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" від 1.07.2010р. № 2398-VІ // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 38. – Ст. 509.

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 "Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним" від 28.03.1972 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 183-186.

  3. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

  4. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  5. Лінік Є.П., Омельчук Т.В. Опіка та піклування. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2006. – 52 с.

  6. Рудакова Л. Опіка та піклування над особами, які не досягли 18 років, згідно з новим Цивільним кодексом України // Юридична Україна. – 2003. –  № 7. – С. 55-58.

  7. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. :  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

     

    Тема 11. Об’єкти цивільних прав

     

    План

  1. Поняття та види об’єктів цивільних прав.

  2. Речі як об’єкти цивільних прав.

  3. Гроші та валютні цінності як об’єкти цивільних прав.

  4. Цінні папери як об’єкти цивільних прав.

  5. Дії (результати робіт, послуги) як об’єкти цивільних прав.

  6. Нематеріальні та особисті немайнові блага як об’єкти цивільного права.

 

Література

  1. Закон України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р. № 448-96 ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 51. – Ст. 292.

  2. Закон України "Про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах" в редакції Закону від 31.05.2005 р. № 2594-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 26. – Ст. 347.

  3. Закон України "Про інформацію" від 2.10.1992 р. № 2657-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 48. – Ст. 650.

  4. Закон України "Про науково-технічну інформацію" від 25.06.1993 р. № 3322-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 33. – Ст. 345.

  5. Закон України "Про обіг векселів в Україні" від 5.04.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 24. – Ст. 128.

  6. Закон України "Про приватизаційні папери" від 6.03.1992 р. № 2173-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 24. – Ст. 352.

  7. Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок" від 23.02.2006 р. № 3480-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 31. – Ст. 268.

  8. Постанова Верховної Ради України "Про право власності на окремі види майна" від 17.06.1992 р. № 2471-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.

  9. Декрет КМ України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

  10. Єфімов О.М. Правовідносини у сфері обігу векселів в Україні. – Х.: Еспада, 2006. – 174 с.

  11. Ємельянов А. С. Зарубіжний досвід правового регулювання вексельних відносин / А. С. Ємельянов // Право України – 2014. – № 1. -  С. 240-248.

  12. Корецька Л.В. Поняття об’єкту цивільного правовідношення // Реформування житлового законодавства: проблеми та перспективи: Зб. наук. праць / Редкол.: М.К. Галянтич, О.Д. Крупчан, Є.О, Мічурін та ін. – Х.: НДІ ППіП АПрН України, ХНУВС, 2007. – С. 105-107.

  13. Мица Ю.В. Правова природа похідних цінних паперів. – Х.: Консум, 2006. – 220 с.

  14. Онуфрієнко О.І. Дискусійні питання визначення цінних паперів як об’єктів права // Предпринимательство, хозяйство и право. – 2001. – № 9. – С. 10 – 12.

  15. Стефанчук Р. Зміст особистих немайнових прав фізичних осіб // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 8. – С. 11-15.

 

Тема 12. Строки та терміни в цивільному праві

 

План

  1. Поняття та значення строків і термінів у цивільному праві.

  2. Види строків.

  3. Поняття та види строків позовної давності.

  4. Підстави зупинення та переривання перебігу позовної давності.

  5. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

 

Література

  1. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні: Монографія / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, В.М. Венецька, І.М. Кучеренко та ін. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.

  2. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  3. Луць В.В. Строки і терміни у цивільному праві [Текст] : монографія / В. В. Луць ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ приват. права і підприємництва. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 319 с. 

  4. Луць В.В. Строки і терміни в новому Цивільному кодексі України // Юридична України. – 2003. – № 11. – С. 3-8.

  5. Цивільне право України. Загальна частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 976 с.

  6. Цивільне право України. Особлива частина / за ред. О. В. Дзери, Н. С. Кузнєцової, Р. А. Майданика. – К. : Юрінком Iнтер, 2014. – 1176 с.

  7. Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко. – Х. :  Харьков юридический, 2011. – 528 с.

     

    Тема 13. Відповідальність у цивільному праві

     

    План

  1. Поняття та значення цивільно-правової відповідальності.

  2. Види та форми цивільно-правової відповідальності.

  3. Умови цивільно-правової відповідальності.

  4. Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

 

Література

  1. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  2. Актуальні проблеми цивільного права і цивільного процесу в Україні: Монографія / Я.М. Шевченко, Ю.Л. Бошицький, А.Ю. Бабаскін, В.М. Венецька, І.М. Кучеренко та ін. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 456 с.

  3. Горяйнов А.М. Примус і цивільно-правова відповідальність // Вісник Верховного Суду України. – 2012. – № 3. – С. 36-39.

  4. Донська Л.Д. Причинний зв'язок у цивільному праві України: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. – О., 2006. – 20 с.

  5. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.

  6. Канзафарова І.С. Теорія цивільно-правової відповідальності: Монографія / Ін-т держ. і права ім. В.М. Корецького НАН України. – О.: "Астропринт", 2006. – 264 с.

  7. Крисань Т. Розмежування державного (правового) примусу й юридичної гарантії // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 24-27.

  8. Міхно О. Деякі загальні положення про цивільно-правову відповідальність // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 7. – С. 71-74.

  9. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

  10. Петрицин Н.Т. До питання про сутність юридичної відповідальності // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 53-59.

  11. Примак В. Визначення вини як умови цивільно-правової відповідальності // Право України. – 2002. – № 10. – С. 115 – 116.

  12. Проблемні питання у застосуванні Цивільного і Господарського кодексів України / Під редакцією Яреми А.Г., Ротаня В.Г. – К.: Реферат, 2005. – 336 с.

  13. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

     

    Тема 14. Захист права власності

     

    План

  1. Поняття та засоби захисту права власності.

  2. Віндикаційний позов.

  3. Негаторний позов.

  4. Позов про визнання права власності.

 

Література

 

  1. Земельний кодекс України від 25.10.2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 3-4. – Ст. 27.

  2. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 "Про судову практику у справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31.03.1995р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 46-55.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 114-122.

  4. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

  5. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  6. Бабаев А.Б. Система вещных прав: Монография. – М: Волтерс Клувер, 2006. – 408 с.

  7. Венедіктова І. Охоронювані законом інтереси у правовідносинах власності // Право України. – 2013. – № 1-2. – С. 324-331.

  8. Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 625 с.

  9. Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.

  10. Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: Підручник. – К.: Правова єдність, 2011. – 246 с.

     

    Тема 15. Цивільно-правовий договір

     

    План

  1. Поняття та значення договору в цивільному праві.

  2. Класифікація договорів.

  3. Зміст договору.

  4. Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

 

Література

  1. Актуальні проблеми цивільного права і процесу [Текст] : навч. посібник / за ред. Я.В. Матвійчук. – К. : ДЕТУТ, 2012. – 177 с.

  2. Бекленищева И.В. Гражданско-правовой договор: классическая традиция и современные тенденции: Договорное право. – М.: Статут, 2006. – 204 с.

  3. Бервено С.М. Проблеми договірного права України. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 392 с.

  4. Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.

  5. Карпечкін П. Попередній договір у цивільному і господарському кодексах України // Вісник прокуратури. – 2008. – № 3. – С. 67-72.

  6. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

  7. Кузьмич О. Недійсність договорів на користь третіх осіб у цивільному праві України // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 76-79.

  8. Кучер А.Н. Теория и практика преддоговорного этапа: юридический аспект. – М.: Статут, 2005. – 361 с.

  9. Майданик Н. Вчення про переддоговірну відповідальність у цивільному праві: еволюція, поняття, порівняльна характеристика // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 2. – С. 56-60.

  10. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору  //  Підприємство, господарство і право.  –  2013.  – № 1. – С. 21-24.

  11. Овчинникова К.Д. Преддоговорная ответственность // Законодательство. – 2004. – № 3. – С. 8-15.

  12. Садиков О. Н. Предварительный договор и его условия// Хозяйство и право. – 2011. – №3. – С. 81-89.

  13. Сергеев А. Терещенко Т. Преддоговорная ответственность: основания для защиты интересов стороны, пострадавшей от недобросовестного ведения переговоров // Корпоративный юрист. – 2010. – №11. – С. 10-13.

     

    Тема 16. Способи забезпечення виконання зобов’язань

     

    План

  1. Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язань.

  2. Неустойка.

  3. Порука.

  4. Гарантія.

  5. Завдаток.

  6. Притримання.

  7. Застава.

 

Література

  1. Закон України "Про заставу" від 2.10.1992 р. № 2654-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.

  2. Закон України "Про іпотеку" від 5.06.2003 р. № 898-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 38. – Ст. 313.

  3. Закон України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" від 18.11.2003 р. № 1255-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 11. – Ст. 140

  4. Закон України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" від 12.07.2001 р. № 2658-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 47. – Ст. 251.

  5. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  6. Декрет КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 р. № 15-93 // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 17. – Ст. 184.

  7. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів: Затв. постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 р. № 1172 // Офіційний вісник України. – 1999. – № 26. – С. 69.

  8. Кармаза О.О., Чопенко В.О. Спосіб забезпечення виконання зобов'язання: Застава. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2007. – 114 с.

  9. Кирилов С., Новиков С., Риндя А., Солошенко Л. Шесть верных способов защиты в договорных отношениях: неустойка, поручительство, гарантия, задаток, залог, удержание. – Х. : Издательский дом "Фактор", 2007. – 175 с.

  10. Кирилов С., Новиков С., Риндя А., Солошенко Л. Шесть верных способов защиты в договорных отношениях: неустойка, поручительство, гарантия, задаток, залог, удержание. – Х.: Издательский дом "Фактор", 2007. – 175 с.

  11. Марченко В.М., Олійник В.О., Пучковська Ю.Й., Саутенко Н.В., Табала О.М. Іпотека – аналіз, коментарі, практика застосування. – Х.: Страйд, 2006. – 640 с.

  12. Наріжний С. Застава як спосіб забезпечення виконання договірних зобов’язань із передання майна у тимчасове користування // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 7. – С. 88-91.

  13. Федорчук Д.Е. Забезпечення виконання зобов'язань: Навч. посібник. – Донецьк: Вебер, Донецька філія, 2007. – 217 c.

     

    Тема 17. Спадкування за законом

     

    План

  1. Поняття спадщини.

  2. Підстави спадкування за законом.

  3. Коло спадкоємців за законом.

  4. Особливості спадкування окремих видів майна.

  5. Прийняття та відмова від спадщини.

 

Література

  1. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 21-22. – Ст. 135.

  2. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  3. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  4. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" від 22.12.1995 р. № 20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 114-122.

  5. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)

  6. Судові рішення Верховного Суду України в цивільних справах / за заг. ред. А. Г. Яреми. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 256 с.

  7. Достдар Р. Рецепція права та правові традиції у сучасному спадковому праві України // Право України. – 2010. – № 6. – С.  117-122.

  8. Заіка Ю.О. Спадкове право України: Навч. посібник. – К.: Істина, 2006. – 216 с.

  9. Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.

  10. Кухарєв О. Є. Спадкове право України: Навч. посібник / О. Є. Кухарєв. – К. : Алерта, 2013. – 328 с.

  11. Спадкове право України / Ю.О. Заіка, Э.О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.

  12. Фурса С.Я., Фурса Є.І., Клименко О.М., Рабовська С.Я., Кармаза Л.О. Спадкове право. Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практич. посіб. / Світлана Ярославівна Фурса (ред.). – К. : Видавець Фурса С.Я., 2007. – 1216 с.

 

Тема 18. Відшкодування шкоди, завданої

джерелом підвищеної небезпеки

 

План

  1. Юридична природа поняття джерела підвищеної небезпеки.

  2. Класифікація джерел підвищеної небезпеки.

  3. Умови відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

  4. Особливості суб’єктного складу у зобов’язаннях, що виникають внаслідок завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки.

  5. Обставини, що звільняють від відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.

 

Література

  1. Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.

  2. Закон України "Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 1.07.2004 р. № 1961-ІV// Відомості Верховної Ради України. – 2005. – № 1. – Ст. 1.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 304 с. – С. 71-90.

  4. Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010 – 2011 роках" від 30.03.2012 р. № 2 // Закон і Бізнес від 04.2012 р. – 2012. –  № 18.

  5. Булеца С.Б. Місце джерела підвищеної небезпеки при здійсненні медичної діяльності // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 19-23.

  6. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.

  7. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10. 

  8. Демиденко Н.В. Джерело підвищеної небезпеки цивільному законодавстві України: історія та сучасність // Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України [Текст]: Матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 22 вересня 2011р.). – К.: НАВС, 2011. – С. 35-37.

  9. Діковська І. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 46-49.

  10. Лазаренко Я. Особливості джерел підвищеної небезпеки в екологічній сфері: питання теорії і практики  //  Право України.  –  2002.  – № 4. – С. 121-124.

  11. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.

  12. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

  13. Русу С. Рецепція деліктних зобов’язань римського права в новому Цивільному кодексі України // Вісник Хмельницького інституту регіонального управління та права. – 2003. – № 1. – С. 66-74.

  14. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.

  15. Шиян О. До питання встановлення вини у справах з відшкодування шкоди, завданої джерелами підвищеної небезпеки // Право України. – 2010. – № 6. – С.  208-214.

 

Тема 19. Відшкодування шкоди, завданої життю та здоров’ю

фізичної особи

 

План

  1. Умови відповідальності за шкоду, завдану життю та здоров’ю фізичної особи.

  2. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я.

  3. Відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілого.

 

Література

  1. Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.

  2. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.

  3. Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням" від 18.01.2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 14. – Ст. 71.

  4. Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.

  5. Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995 р. № 255/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.

  6. Закон України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13.12.2001 р. № 2893-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.

  7. Перелік професійних захворювань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. № 1662 // Офіційний вісник України. – 2000. – № 45. – С. 87. – Ст. 1940.

  8. Питання медико-соціальної експертизи: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 3.12.2009 р. № 1317 // Офіційний вісник України. – 2009. – № 95. – Стор. 52. – Ст. 3265.

  9. Порядок та критерії встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 5.06.2012 р. № 420 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 71. – Стор. 208. – Ст. 2887.

  10. Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 304 с. – С. 71-90.

  11. Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.

  12. Гопанчук В., Матвєєнко Т. Теоретико-правова характеристика функціонування системи ядерного страхування як цивільно-правового способу фінансового забезпечення відшкодування ядерної шкоди // Підприємство, господарство і право. – 2013. – № 3. – С. 7-10. 

  13. Губська О. Відшкодування шкоди потерпілому від злочину під час закриття кримінальної справи за нереабілітуючими обставинами // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 93-94.

  14. Діковська І. Відповідальність за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю пасажира при виконанні міжнародних повітряних перевезень // Підприємництво, господарство і право. – 2002. – № 2. – С. 46-49.

  15. Заварза Т. Поняття та підстави деліктної відповідальності лікувальних закладів за неналежне лікування / Т. Заварза // Підприємництво, господарство і право. – 2013. – № 10. – С. 29-34.

  16. Кособродов В.М. Обязательство по возмещению вреда, причи­ненного жизни и здоровью, как мера социальной защиты прав и интересов потерпевшего // Адвокат. – 2004. – № 7. – С. 81-82.

  17. Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.

  18. Отраднова О.О. Проблеми вдосконалення механізму цивільно-правового регулювання деліктних зобов’язань / О. О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2014. – 328 с.

  19. Синиця В.В. Шкода, спричинена лікуванням: деякі медико-правові аспекти // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 24-26.

  20. Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.

 

Тема 20. Правочини

 

План

  1. Поняття та ознаки правочину.

  2. Класифікація правочинів.

  3. Умови дійсності правочинів.

  4. Види недійсних правочинів.

  5. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

     

    Література

  1. Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в редакції Закону України від 11.02.2010 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 18. – Ст. 141.

  2.  Закон України "Про електронний цифровий підпис" від 22.05.2003р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 36. – Ст. 276.

  3. Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.

  4. Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 р. № 296/5 // Офіційний вісник України. – 2012. – № 17. – Стор. 66. – Ст. 632.

  5. Електронний правочин у цивільному праві України: монографія ; за наук. ред. д.ю.н., проф., чл.-кор. НАПрН України Р. О. Стефанчука / Н.Є. Блажівська. – К.: Алерта, 2014. – 240 с.

  6. Коротюк О. В. Нотаріальне посвідчення договорів. Практичні рекомендації. – К. : Юрінком Iнтер, 2013. – 320 с.

  7. Коцюба В.О. Правочини з рухомим та нерухомим майном та їх оподаткування / Центр правових досліджень. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. – 88 с.

  8. Кошиль Ю. Кауза правочину та інститут зміни і розірвання договору в зв’язку з істотною зміною обставин: аспекти співвідношення // Юридичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 33-39.

  9. Кучер В. Поняття реституції в контексті нового цивільного законодавства України // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – № 1. – С. 55-60.

  10. Немченко С. Цивільно-правова характеристика відмови від виконання договору  //  Підприємство, господарство і право.  –  2013.  –  № 1. – С. 21-24.

  11. Новикова В. Возмездные и безвозмездные сделки: вопросы классификации // Підприємництво, господарство і право. – 2005. – № 9. – С. 82-84.

  12. Орлов І. П.,  Кухарєв О. Є. Правочини в сфері спадкового права : монографія / І. П. Орлов, О. Є. Кухарєв. – К.: Алерта, 2013. – 270 с.

  13. П’янова Я.В. Визнання правочинів недійсними як спосіб захисту суб’єктивних цивільних прав // Проблеми законності. – 2004. – Вип. 66. – С. 164-170. 

  14. Семушина О.В. Співвідношення недійсного та неукладеного правочинів // Держава і право. – 2004. – Вип. 23. – С. 293-296.

  15. Таш’ян Р. Односторонній правочин та договір – дві частини цілого // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 72.

  16. Фролов В. Цивільний кодекс України: правові наслідки укладення юридичною особою правочину, якого вона не мала права вчиняти // Вісник господарського судочинства. – 2003. – № 4. – С. 186-189.

  17. Харчук В. Електронний правочин // Юридичний журнал. – 2009. – № 3. – С. 22-25.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

  1. Поняття, предмет та метод цивільного права.

  2. Цивільне законодавство: поняття, система, дія, аналогія.

  3. Цивільні правовідносини: поняття, елементи, види, підстави виникнення.

  4. Цивільна правоздатність фізичної особи. Обмеження правоздатності.

  5. Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи.

  6. Надання повної цивільної дієздатності.

  7. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави та правові наслідки.

  8. Оголошення фізичної особи померлою: підстави та правові наслідки.

  9. Підстави та правові наслідки обмеження дієздатності та визнання фізичної особи недієздатною.

  10. Опіка та піклування в цивільному праві.

  11. Поняття, ознаки та види юридичних осіб.

  12. Правосуб’єктність юридичної особи та порядок її реалізації.

  13. Порядок виникнення юридичних осіб.

  14. Припинення юридичної особи: форми, порядок, підстави.

  15. Поняття та види речей. Майно.

  16. Особисті немайнові права, що забезпечують природне існування фізичної особи.

  17. Особисті немайнові права, що забезпечують соціальне буття фізичної особи.

  18. Поняття правочину та умови його дійсності.

  19. Класифікація правочинів.

  20. Форма правочину. Правові наслідки недодержання форми правочину.

  21. Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

  22. Нікчемні правочини.

  23. Оспорювані правочини.

  24. Представництво: поняття, види, передоручення.

  25. Поняття та види довіреностей.

  26. Форма та строк дії довіреності.

  27. Поняття строку та терміну в цивільному праві. Порядок їх обчислення.

  28. Позовна давність: поняття, види, початок перебігу. Зміна тривалості позовної давності.

  29. Зупинення та переривання перебігу позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширюється.

  30. Цивільно-правова відповідальність: поняття, види та умови настання.

  31. Обставини, що звільняють від відповідальності у цивільному праві.

  32. Поняття та зміст права власності.

  33. Право спільної власності.

  34. Підстави набуття права власності.

  35. Знахідка як спосіб виникнення права власності.

  36. Підстави припинення права власності.

  37. Речові права на чуже майно.

  38. Поняття та види сервітутів.

  39. Віндикаційний позов як засіб захисту права власності.

  40. Негаторний позов як засіб захисту права власності.

  41. Поняття та зміст авторського права та суміжних прав. Строк їх дії.

  42. Відкриття спадщини. Спадкове майно (спадщина).

  43. Усунення від спадщини.

  44. Спадкування за заповітом. Виконання заповіту.

  45. Право на обов’язкову частку у спадщині.

  46. Спадкування за законом.

  47. Здійснення права на спадкування. Спадковий договір.

  48. Спадкування за правом представлення. Спадкова трансмісія.

  49. Цивільно-правовий договір: поняття, види та порядок укладення.

  50. Зміст договору.

  51. Способи припинення зобов’язань.

  52. Способи забезпечення виконання зобов’язань.

  53. Порука та гарантія як способи забезпечення виконання зобов’язань.

  54. Договір купівлі-продажу: поняття та юридична характеристика.

  55. Права покупця у разі придбання товару належної та неналежної якості.

  56. Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

  57. Договір роздрібної купівлі-продажу.

  58. Договір поставки: поняття та юридична характеристика.

  59. Договір дарування. Пожертва.

  60. Договір довічного утримання (догляду).

  61. Договір найму (оренди): поняття, характеристика, підстави розірвання.

  62. Обов’язки сторін за договором найму (оренди).

  63. Договір найму (оренди) земельної ділянки.

  64. Договір лізингу.

  65. Договір прокату.

  66. Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.

  67. Обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.

  68. Договір підряду: поняття, юридична характеристика, підстави розірвання.

  69. Права та обов’язки сторін за договором підряду.

  70. Договір побутового підряду.

  71. Транспортне законодавство. Поняття та види перевезень.

  72. Договір перевезення вантажу: поняття та юридична характеристика.

  73. Обов’язки сторін за договором перевезення вантажу.

  74. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.

  75. Звільнення перевізника від відповідальності за втрату, нестачу, псування та пошкодження вантажу.

  76. Договір перевезення пасажира та багажу.

  77. Договір зберігання: поняття, види та юридична характеристика.

  78. Відповідальність сторін за договором зберігання.

  79. Спеціальні види зберігання.

  80. Договір охорони квартир.

  81. Звільнення охорони від відповідальності за договором охорони об’єктів.

  82. Поняття, види та форми страхування.

  83. Договір страхування: поняття та юридична характеристика.

  84. Основні страхові поняття.

  85. Обов’язки сторін за договором страхування. Відмова від здійснення страхової виплати.

  86. Договір доручення.

  87. Договір комісії.

  88. Договір позики.

  89. Кредитний договір.

  90. Публічна обіцянка винагороди.

  91. Деліктні зобов’язання: поняття та елементи.

  92. Система деліктних зобов’язань.

  93. Відшкодування шкоди, завданої малолітньою та неповнолітньою особою.

  94. Відшкодування шкоди, завданої недієздатною особою, особою, цивільна дієздатність якої обмежена, та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій.

  95. Поняття та види джерел підвищеної небезпеки.

  96. Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

  97. Відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю.

  98. Відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

  99. Відшкодування моральної шкоди.

 

 

 

СОЦІОЛОГІЯ

 

Наука про суспільство – соціологія як відносно самостійна галузь знань склалась в Україні значно пізніше, ніж в інших країнах світу. Сьогодні, в процесі національного відродження України, становлення незалежної держави і громадянського суспільства, демократизації суспільного життя соціологія розвивається дуже швидко, зросла зацікавленість в ній з боку суспільства. Суспільство все більше усвідомлює, що без соціологічної науки неможливо творення правової держави.

Указ Президента України від 24.04.2001 р. "Про розвиток соціології" інституалізував вказане місце соціології в системі суспільствознавчих наук.

Указ одночасно вказує на необхідність розвитку всіх трьох соціологічних знань (за Мертоном): загальнотеоретична; спеціально-галузева; емпіричного дослідження.

В сучасних умовах соціологія теоретично охоплює соціальний вимір людського буття в його найбільш чистих, типових формах, незалежних від історичної, економічної, політичної, ідеологічної та іншої конкретики.

Сучасна людина в своєму повсякденному суспільному житті стикається з безліччю ситуацій, що потребують адекватного реагування, а відтак і прийняття оптимального рішення. Особлива роль у вивченні оточуючої нас об'єктивної соціальної реальності належить соціології. Соціологія є наукою про соціальні спільноти, становлення, функціонування й розвиток яких відбувається у певних соціальних системах з притаманною їм соціальною структурою та характером суспільних відносин.

Соціологія-наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Структура соціології-загальнотеоретична, спеціально-галузева, емпірична. Функції соціології теоретико-пізнавальна, інформаційна, прогностична, виховна, практично-перетворювальна.

Соціологія дослідження - система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур для отримання наукових знань про соціальне явище, процес.

Предметом соціології – є окремі аспекти, особливості відносини об’єкта дослідження. Предметом навчальної дисципліни "Соціологія" є відображення взаємних функціональних залежностей між правом і не правовими суспільними явищами (політичними, економічними та ін.), соціальні передумови виникнення відповідних правових норм, об'єктивні вимоги до них і зворотній вплив цих норм на суспільне життя. Основними завданнями курсу сформулювати у студентів стійкі:

Знання:

  • основ загальної соціології, її предмет, структуру, категорії, закони, функції;

  • історії світової та вітчизняної соціологічної думки;

  • теоретичних засад емпіричної соціології;

  • основних концептуальних підходів до вивчення суспільства як цілісної системи;

  • основних теорій структури суспільства;

  • ознак соціальних організації та інститутів, їх типології.

  • провідних теорій соціальної взаємодії та соціальних відносин;

  • базових постулатів соціології особистості.

    уміти:

  • аналізувати соціальні процеси в суспільстві;

  • використовувати отримані знання для реорганізації найближчого соціального середовища;

  • розпізнавати осіб з девіантною поведінкою;

  • проводити ресоціалізацію девіантних осіб;

  • аналізувати результати соціологічних та статистичних досліджень;

  • проводити найпростіші соціологічні дослідження.

Метою курсу соціології, його основними завданнями є: освоєння понятійного апарату даної науки; основних концептуальних підходів до вивчення суспільного життя; дослідження методології та методики соціологічного вивчення світу; формування соціологічної культури, соціологічного мислення; визначення шляхів раціонального управління людської поведінки;, вміння правильно розпорядитися владою; вирішення конфліктних ситуацій, запровадження реформ та інновацій; оцінка політичних пріоритетів тощо.

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Аномія – стан соціальної системи, за якого значна частина громадян, знаючи про існування обов’язкових норм, ставиться ло них негативно або байдуже.

Гендерна соціологія – галузь соціології, що вивчає закономірності диференціації чоловічих і жіночих ролей, статеві відмінності на всіх рівнях та їх вплив на людське існування, співіснування, на особливості соціальної організації.

Девіантна (лат. deviatio – ухилення) поведінка – вчинок, дія людини, групи людей, які не відповідають офіційно встановленим у суспільстві нормам (стандартам, шаблонам).

Електоральна соціологія – галузь соціологічної науки, яка займається вивченням політичної взаємодії суб’єктів суспільства шляхом аналізу механізмів їх політичної участі в житті соціуму, умов та особливостей об’єднання в політичні групи, політичні презентації інтересів у владній боротьбі тощо.

Ескалація – поступове розширення, посилення, збільшення, загострення, наприклад: ескалація кризи, ескалація конфлікту.

Етнічна ідентичність – відчуття взаємної тотожності, історичної, соціальної та культурної спільності у представників однієї етнічної групи.

Інституціалізація – процес виникнення і становлення соціальних інститутів як ключових структурних елементів суспільства.

Інтерналізація (інтеріоризація) – засвоєння індивідом вироблених суспільством і різними групами норм, цінностей, установок, стереотипів, уявлень тощо.

Кореляція – визначення функціональних зв’язків між двома ознаками соціальних об’єктів.

Маргіналізація – втрата особистістю належності до певної соціальної групи, норм і цінностей відповідної субкультури без входження до іншої.

Масова комунікація – систематичне та одночасне поширення однотипних повідомлень у великих аудиторіях з метою інформування та здійснення ідеологічного, політичного, економічного, психологічного, організаційного впливу на думки, оцінки і поведінку людей.

Медіація – оптимізація за допомогою третьої сторони процесу пошуку вирішення проблеми задля припинення конфлікту.

Натуралізм у соціології – напрям у соціології, представники якого прагнуть зрозуміти соціальне через біологічне, природне. Пояснює розвиток суспільства різними природними чинниками – кліматичними умовами, географічним середовищем, біологічними і расовими особливостями людей тощо.

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт під час безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально - психологічного спілкування соціолога і респондента (опитуваного) шляхом реєстрації  відповідей респондентів на сформульовані запитання.

Парадигма – теоретичні схеми, моделі, диспозиції, інші пізнавальні регулятиви, які служать еталоном, взірцем або напрямом при вирішенні проблем.

Патерналізм – 1) концепція, що обґрунтовує соціальну політику в галузі трудових відносин; проявляється в показній “благодійності”; 2) політика великих держав, спрямована на поневолення економічно слаборозвинутих країн під виглядом “спілкування про слабкі народи”.

Плюралізм – множинність думок, поглядів, напрямів, партій тощо як фундаментальний принцип побудови правового суспільства.

Правовий нігілізм – правове безкультур’я, відкидання або ігнорування права, юридичних норм, правових цінностей, зневажливе ставлення до правових традицій.

Референтна група – соціальна група , на яку індивід орієнтує свою поведінку, до якої належав у минулому. належить у конкретний час, прагне належати в майбутньому.

Санкція – стимулювання бажаної поведінки і припинення небажаної для забезпечення внутрішньої згуртованості й безперервності суспільного життя.

Сегрегація – спроби збереження власної етнокультурної спадщини за різкого звуження контактів з представниками інших національних утворень.

Соціальні інженерія - вид, напрям діяльності, основним призначенням якої є регулювання соціальних відносин між різними соціальними групами, розв’язання соціальних проблем, забезпечення ефективного впровадження соціальних резервів виробництва тощо на базі застосування результатів і рекомендацій соціологічних досліджень, вироблення соціальних проектів, соціальних технологій.

Соціалізація – процес інтеграції індивіда в суспільство, у різноманітні типи соціальних спільнот (група, соціальний інститут, соціальна організація) шляхом засвоєння ним елементів культури, соціальних норм і цінностей, на основі яких формуються соціально значущі риси особистості.

Соціальна адаптація – вид взаємодії людини, соціальної групи із соціальним середовищем, під час якої узгоджуються вимоги і очікування його учасників.

Соціальна активність особистості – системна соціальна якість, у якій виражається та реалізується глибина і повнота зв’язків особистості із соціумом, рівень перетворення її на суб’єкт суспільних відносин.

Соціальна атомізація – процес відособлення людей одне від одного, що виникає з розірванням безпосередньо особистісних зв’язків між ними і є виявом зв’язків опосередкованих, безособових, які набувають форми “речі” (грошей, товару).

Соціальна диференціація – відмінності між макро-і мікрогрупами, а також індивідами, які можуть належати як до об’єктивних ознак масової та індивідуальної свідомості.

Соціальна ідентифікація – процес і результат емоційного та іншого самоототожнювання індивіда з іншою особою, групою, взірцем чи ідеалом.

Соціальна стратифікація – поділ суспільства на вертикально розташовані соціальні групи і верстви (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту тощо.

Соціальний експеримент – спосіб одержання інформації про наявність причинно-наслідкових зв’язків між показниками функціонування,  діяльності, поведінки соціального об’єкта і деякими керованими та контрольованими чинниками, що впливають на нього.

Соціологізм – концепція, яка стверджує першорядне і виняткове значення соціальної дійсності і соціальних методів у поясненні буття людини та його середовища.

Соціологічне дослідження – система логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно – технічних процедур для отримання наукових знань  про соціальне  явище, процес.

Соціологія – наука про становлення, розвиток і функціонування суспільства, його елементів, соціальних відносин і соціальних процесів, про механізми і принципи їх взаємодії.

Соціологія права – галузь соціології, що вивчає закономірності функціонування права в системі соціальних інститутів: генезис, динаміку, структуру правових норм та їх роль у суспільстві, механізми їх реалізації в поведінці та діяльності особистості, групи, організації, інститутів, суспільства.

Теорія соціальної дії – одна з найважливіших теоретичних концепцій сучасної західної соціології, прагне пояснити найрізноманітніші соціальні явища – від окремих актів індивідуальної поведінки до великомасштабних суспільно – історичних процесів (М. Вебер, Ф. Знанецький, Т. Парсонс).

Урбанізація – соціально-економічний процес зростання міст, міського населення, поширення міського способу життя.

Фемінізм – науковий напрям і суспільний рух, метою якого є повна рівноправність чоловіків та жінок у всіх сферах життя.

Футурологія – сукупність уявлень про майбутнє людства; галузь наукових знань, що охоплює перспективи соціальних процесів.

Цінність – суспільне ставлення особистості, яке переносить її потреби та інтереси на матеріальні та духовні явища, надає їм визначальних соціальних рис.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Предмет, об'єкт, методи та функції соціології.

2

2

 

2.

Соціальна структура суспільства

2

2

 

3.

Соціологія особистості

2

2

 

Всього

6

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Проблеми реформування моделі етнонаціональної політики України/ І. Кресіна// Вісник Академії правових наук України.- Харків: Право, 2012.- № 1(68).- С.46-54.

  2. Медведчук В. Держава і громадянське суспільство : український вибір/ В. Медведчук// Право України.- 2012.- № 3-4.- С.375-384.

  3. Радзієвський В. (Радзієвський, Віталій.) Громадянське суспільство та кримінальна субкультура/ В. Радзієвський// Підприємництво, господарство і право.- 2012.- № 6.- С.100-103.

  4. Савчук К. Соціологічна школа міжнародного права В. М. Корецького/ К.Савчук, О.Кресін// Право України.- 2012.- № 3-4.- С.580-583.

  5. Сеник О. (Сеник, Оксана.) Аналіз наукових підходів до розуміння природи правового конфлікту/ О. Сеник// Підприємництво, господарство і право.- 2012.- №3.- С.103-106.

  6. Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні: Закон України від 06 вересня 2012 р.№5207-VI// Офіційний вісник України.- 2012.- №76.- Ст.3071.

  7. Шатіло В. Проблеми співвідношення конституційного механізму державної влади та механізму реалізації її функцій/ В. Шатіло// Право України.- 2012.- №1-2.- С.336-344.

  8. Яхно Т.П. (Яхно, Тетяна Петрівна) Конфліктологія та теорія переговорів: навчальний посібник/ Т.П.Яхно, І.О.Куревіна; МОН України. Львівська комерційна акдемія.- Київ: ЦУЛ, 2012.- 175с.

  9. Бєлкін Л. Генеза правового нігілізму в контексті теорій бюрократизму/ Л. Бєлкін// Право України.- 2012.- №1-2.- С.313-320.

  10. Блясова И.Ю. (Блясова, Ирина Юрьевна.) Социально-правовая природа предупреждения делинквентного поведения подростков/ И. Ю. Блясова// Российский следователь.- 2012.- №14.- С. 41-44.

  11. Джунь В. Цивілізаційна парадигма соціології конституційного права/ В. Джунь// Право України.- 2012.- № 7.- С. 151-160.

  12. Василевич В. В. Соціологія: Альбом схем. / В. В. Василевич, Ю. О. Левченко, А. В. Микитчик, О. О. Соловей. – К.: Національна академія внутрішніх справ, 2011. – 122 с.

  13. Павленок П. П. Краткий словарь по социологии. – М.: Инфра–М , 2011. –256 с.

  14. Фролов С. С. Общая социология. – М.: Проспект, 2011. – 384 с

  15. Демидов Н. М. Основы социологии и политологии. – М.: Академия, 2011. – 208 с

  16. Шелер М. Проблемы социологии знания. – М.: Ин.-т общегуманитарных исследований, 2011. – 304 с.

  17. Анурин В. Ф. Социология: Учебник для вузов / В.Ф. Анурин, А. И. Кравченко. – СПб.: Питер, 2010. – 432 с.

  18. Нецветаев В.Г. Социология: Учебник. 2–е изд. / В. Г. Нецветаев. – М.: Изд-во «Маркет ДС», 2010. – 240 с.

  19. Социология. 2-е изд. перераб. и дополн. / Под ред. Скворцова Н.Г. – М.: Проспект, 2010. – 352 с.

  20. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання / 5-те вид., перероб. і доп./ Н.Й.Черниш. – К.: Знання, 2009. – 486 с.

  21. Вербець В.В. Соціологія: навчальний посібник для студ. вищих навчальних закладів – Київ: Кондор, 2009. – 550 с.

  22. Добреньков В. И. Методология и методика социологического исследования: учебник / В.И. Добреньков, А.И. Кравченко. – М.: Альма Матер, 2009. – 537 с.

  23. Нестуля О. О., Нестуля С. І. Соціологія: навч. пос. [для студ. вищ. навч. закл.] – К.: Центр учбової літератури, 2009. – 272 с

  24. Сірий Є. В. Соціологія: загальна теорія та методологія, історія розвитку, спеціальні та галузеві теорії : навчальний посібник / Є. В. Сірий ; МОНУ. – Вид. 3-є, виправл. та доп. – Київ : Атіка, 2009. – 492 с.

  25. Соціологія / Навчальний посібник за ред. д. соц. н. Макєєва С.О. – К.: Знання, 2008. – 566 с.

  26. Соціологія Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За редакцією В. Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2008. – 392 с.

  27. Осипов Г.В. Социология. Основы общей теории / Г.В. Осипов, Л.Н. Москвичев, А.В. Кабыща. – М.: Норма, 2009. – 912 с.

  28. Соціологія / Навчальний посібник за ред. д. соц. н. Макєєва С.О. - К.: Знання, 2008. - 566 с.

  29. Соціологія другого модерну: проблема перевизначення понять суспільствознавчого дискурсу: зб. наук. – Луганськ: ДЗ «ЛНУ ім. Тараса Шевченка», 2009. – 296 с.

  30. Соціологія Посібник для студентів вищих навчальних закладів/ За редакцією В.Г. Городяненка. – К.: Видавничий центр "Академія", 2008. – 392 с.

  31. Сучасний стан і перспективи розвитку соціології в Україні та Європі / За наук. ред. Є.І. Головахи та О.Г. Стегнія. – К.: ІС НАНУ, 2008. – 188 с.

  32. Тенденції соціальних змін в Україні та Європі: за результатами "Європейського соціального дослідження", 2005–2007–2009/ Є.І. Головаха, А.П. Горбачик; НАН України, Ін-т соціології, Міжнар. фонд "Відродження". – К.: [Ін-т соціології НАНУ: ТОВ "РПФ "Азбука"], 2010. – 117 с.: табл. –ISBN 978–966–02–5815–0

  33. Черниш Н.Й. Соціологія: Підручник за рейтингово-модульною системою навчання / 5-те вид., перероб. і доп./ Н.Й.Черниш. – К.: Знання, 2009. – 486 с.

  34. Молевич Е. Ф. Общая социология.-М.: Едиториал УРСС , 2011.- 328 с.

  35.  Фролов С. С. Общая социология.-М.: Проспект, 2011.- 384 с

  36.  Демидов Н. М. Основы социологии и политологии.-М.: Академия, 2011.- 208 с

  37. Соціологія : підручник / М. П. Требін, В. Д. та ін. ; за ред. М. П. Требіна.  — Х. : Право, 2013. — 224 с.

  38. Наукове онлайн видання «SOCIOПРОСТІР: МІЖДИСЦИПЛІНАРНИЙ ЗБІРНИК НАУКОВИХ ПРАЦЬ З СОЦІОЛОГІЇ ТА СОЦІАЛЬНОЇ РОБОТИ»  Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. ISSN 2218-2470: Харків, 2014.- 123с.

  39. С5 С69 Соціологія: відповіді на питання екзаменаційних білетів : навч. посіб. / Н. Й. Черниш [та ін.] ; за ред. Н. Й. Черниш. — К. : Знання, 2014. — 446 с. — (Систематизуємо знання). - ISBN 978-966-346-955-3 (серія) ; ISBN 978-966-346-968-3 - 1 прим.

 

тематика і плани лекцій

 

Тема: 1. Предмет, структура й функції та методи соціології.

Лекції – 2 години

  1. Предмет і об’єкт пізнання соціології. Поняття соціального.

  2. Соціологія та інші науки про суспільство.

  3. Структура соціології.

  4. Теоретичні засади соціології.

  5. Функції, категорії та закони соціології.

     

Тема 2. Соціальна структура суспільства

Лекції – 2 години

  1. Соціальна структура як сукупність взаємопов'язаних і взаємодіючих груп та відносин між ними.

  2.  Основні елементи соціальної структури. Типи соціальної структури.

  3.  Стратифікація соціальної структури. Теорія стратифікації

  4. Теорії соціальної аномії в західній соціології.

 

Тема 3 Соціологія особистості.

Лекції – 2 години

  1. Особистість як система й суб'єкт соціальних відносин.

  2. Основні компоненти структури особистості: цінності, потреби, інтереси, мотиви, мета, поведінка.

  3. Соціологічні теорії особистості

  4. Соціалізація особи , фази та стадії соціалізації. Соціопсихологічні механізми соціалізації.

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

     

    Тема 1. Предмет, структура й функції та методи соціології.

Семінар – 2 години

  1. Наука як система знань. Етапи наукового пізнання.

  2. Предмет, структура та функції  соціології.

  3. Комплексний підхід до пізнання соціальних феноменів.

  4. Закони й категорії соціології.

  5. Методи та функції соціології.

     

    Теми рефератів

  1. Становлення й розвиток соціального знання стародавнього світу.

  2. Соціальне знання епохи середньовіччя.

  3. Внесок мислителів епохи Відродження у розвиток соціального пізнання світу.

  4. Соціологічна теорія В. Парето.

  5. Німецька формальна соціологія ( Г. Зіммель та Ф. Тьонніс).

  6. Соціологічна концепція П.Сорокіна.

  7. Структурний функціоналізм у соціології (Т.Парсонс, Р.Мертон).

  8. Конфліктологічні теорії Л.Козера та Р.Дарендорфа.

  9. Символічний інтеракціоналізм Дж.Міда.

     

    Питання для самостійного вивчення

  1. Предмет і об'єкт соціології.

  2. Роль соціології в соціальному реформуванні суспільства.

  3. Соціологія і ідеологія.

  4. Місце соціології в професійній підготовці молодих спеціалістів.

  5.  Поняття соціологічного дослідження.

  6.  Соціологічні методи збору соціальної інформації.

  7.  Етапи соціологічних досліджень.

  8.  Структура програми досліджень.

  9.  Поняття генеральної та вибіркової сукупності, принцип репрезентативності.

  10.  Порівняльна характеристика методів інтерв’ювання та анкетування.

     

Літератури

1-10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 30-36

 

Тема 2. Соціальна структура суспільства.

Семінар – 2 години

  1. Визначення суспільства. Основні ознаки суспільства.

  2. Основні концепції виникнення суспільства.

  3. Суспільство як базова категорія соціології.

  4. Основні теорії соціальної структури суспільства.

     

    Питання для самостійного вивчення

  1. Сучасний світ: постіндустріальне (інформаційне ) суспільство.

  2. Співвідношення понять "суспільство", "держава", "громадянське суспільство".

  3. Основні методологічні підходи до розгляду суспільства.

  4. Індустріальне та постіндустріальне  суспільство. Глобальні проблеми сучасного суспільного розвитку.

  5. Світове співтовариство.

 

Літератури

1-10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 30-36

 

Тема 3. Соціологія особистості.

Семінар – 2 години

  1. Суть понять: людина, індивід, особистість у структурі гуманітарних наук.

  2. Основні теорії особистості.

  3. Соціальна структура особистості.

  4. Соціалізація особи , фази та стадії соціалізації. Соціолого-психологічні механізми соціалізації.

  5. Інститути соціалізації.

     

    Питання для самостійного вивчення

     

  1. Теорія статусу та рольової поведінки;

  2. Парсонс про систему координат діяльності.

  3. В. Ядов Символічні та примордиальні солідарності.

  4.  Соціальні якості людини.

  5. Види соціальної поведінки за Мертоном.

  6. Теорія девіації.

 

Літератури

1-10, 11, 12, 13, 14 15, 16, 21, 22, 24, 25, 26, 27, 28, 30-36

 

Питання для підготовки до заліку

  1. Наука як система знань.

  2. Етапи наукового пізнання.

  3. Предмет та об'єкт соціології.

  4. Структура соціологічної науки за Мертоном.

  5. Закони й категорії соціології.

  6. Комплексний підхід до пізнання соціальних феноменів.

  7. Місце соціології у системі суспільствознавчих наук.

  8. Методи та функції.

  9. О.Конт - основоположник соціології.

  10. Теорія соціальної еволюції Г.Спенсера.

  11. Соціально-історичний детермінізм К.Маркса.

  12. Теоретичні джерела соціології Е.Дюркгейма.

  13. Розуміюча соціологія М.Вебера.

  14. Соціологічна концепція П.Сорокіна.

  15. Структурний функціоналізм у соціології (Т.Парсонс, Р.Мертон).

  16. Суть понять: людина, індивід, особистість у структурі гуманітарних наук.

  17. Соціальні якості людини.

  18. Соціальна структура особистості.

  19. Основні теорії особистості.

  20. Теорія статусу та рольової поведінки.

  21. Типологія статусів.

  22. Характеристика ролей за Парсонсом.

  23. Види соціальної поведінки за Мертоном.

  24. Соціалізація особи.

  25. Фази соціалізації.

  26. Стадії соціалізації.

  27. Інститути соціалізації.

  28. Соціо-психологічні механізми соціалізації.

  29. Визначення суспільства.

  30. Основні ознаки суспільства.

  31. Основні концепції виникнення суспільства.

  32. Теорія “модернізації”.

  33. Громадянське суспільство.

  34. Поняття соціальної структури.

  35. Базові елементи соціальної структури.

  36. Поняття та ознаки соціальної групи.

  37. Поняття та ознаки соціальної спільноти.

  38. Співвідношення понять соціальної групи та соціальної спільноти.

  39. Соціально-класова теорія соціальної структури суспільства.

  40. Семистратова система стратифікації.

  41. Теорія “середнього класу”.

  42. Поняття соціальної організації.

  43. Поняття Синергії.

  44. Формальні й неформальні організації.

  45. Бюрократія як соціальне явище.

  46. Позитивні та негативні риси бюрократії за М.Вебером.

  47. Поняття соціального інституту.

  48. Умови виникнення та функціонування процесу соціалізації.

  49. Типологія соціальних інститутів.

  50. Функції соціальних інститутів.

  51. Дисфункції соціальних інститутів.

  52. Поняття суспільних відносин.

  53. Основні форми суспільних відносин.

  54. Місце соціальних відносин у системі суспільних відносин.

  55. Поняття соціальної взаємодії, основні теорії соціальної взаємодії.

  56. Теорія соціальної дії.

  57. Соціальний конфлікт як форма взаємодії.

  58. Структура соціального конфлікту.

  59. Стадії конфлікту.

  60. Функції конфліктів.

  61. Причини конфліктів.

  62. Типологія конфліктів.

  63. Розв'язання конфлікту.

  64. Поняття соціологічного дослідження.

  65. Конкретно-соціологічні методи досліджень.

  66. Типологія соціологічних досліджень.

  67. Етапи соціологічних досліджень.

  68. Структура програми досліджень.

  69. Поняття генеральної та вибіркової сукупності.

  70. Зміст та функціональне навантаження питань анкети.

     

     

ПСИХОЛОГІЯ

 

Дисципліна “Психологія” розроблена у відповідності до вимог закону України “Про освіту”, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1074 від 5 вересня 1996 року; наказу МВС України № 151 від 4 березня 1997 року “Про організацію підготовки кадрів та проведення наукових досліджень у Національній академії внутрішніх справ України”; нормативних актів та рекомендацій міністерства освіти та науки України, згідно навчального плану підготовки наукових та науково-педагогічних кадрів освітньо-кваліфікаційного рівня “спеціаліст” за спеціальністю “правознавство” (8.060101).

Метою курсу є засвоєння студентами НАВС системи загальнотеоретичних та практично-орієнтованих знань, вмінь і навичок психологічного опосередкування юридичної діяльності і, зокрема, основних напрямів діяльності органів внутрішніх справ.

Основними задачами курсу є:

  • ознайомлення студентів з основними поняттями, принципами та галузями психології,  можливостями використання психологічних знань   в сфері суспільно-правових відносин та правової поведінки;

  • ознайомлення студентів з психологічною будовою особистості та її діяльності,  психологічними вимогами до професії юриста;

  • формування  у студентів уміння проводити психологічний аналіз індивідуально-психологічних явищ;

  • формування готовності застосування психологічних знань при вирішенні професійних завдань;

  • розвиток та удосконалення професійно важливих якостей та здібностей.

    На рівні знань студенти мають:

  • історичні витоки та теоретико-методологічні принципи психологічної науки;

  • основні наукові напрями та сучасні погляди на природу та розвиток особистості як об’єкта та суб’єкта професійної діяльності;

  • систему методів психологічного дослідження і впливу на об’єкти юридичної діяльності;

  • характеристику основних категорій психології, закономірності її функціонування.

  • мати уявлення про структуру особистості та  чинники формування її поведінки.

    На рівні навичок студенти повинні навчатися працювати з першоджерелами, реферувати та коментувати їх, вільно висловлювати свої думки, оперувати психологічними категоріями та поняттями.

     

     

    ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Психологія – наука про факти, закономірності та механізми психіки – здатності головного мозку відображати об’єктивну дійсність, на основі чого відбувається управління поведінкою, яка має значення для життєдіяльності особи.

Об’єкт психології – жива істота як носій психічних якостей, властивостей та особливостей.

Предмет психології – факти, закономірності та механізми психіки.

Структура психіки – основні складові психіки індивіда, до яких відносяться психічні процеси, психічні стани та психічні властивості.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно-історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Особистість – активний носій свідомості, який має індивідуально-типову структуру психологічних якостей, вибірково ставиться до оточуючої дійсності та виконує певні соціальні ролі.

Діяльність – вища, притаманна лише людині форма активності, в процесі якої досягається усвідомлена мета, що виникла у результаті певної потреби.

Сприймання – відображення цілісних предметів і явищ дійсності при їх впливі на органи чуття.

Пам’ять – складно організований процес запам’ятовування, збереження, відтворення та забування особистого досвіду.

Мислення – опосередковане та узагальнене відображення дійсності; процес поза чуттєвого відображення.

Увага – спрямованість і зосередженість психічної активності на об’єктах і явищах, що мають значимість для особистості.

Емоції – психічне відображення дійсності у формі безпосереднього переживання явищ і ситуацій, зумовленого ставленням особи до задоволення чи незадоволення певних потреб.

Почуття – форма переживання людиною свого ставлення до об’єктів та явищ дійсності, яке відзначається стійкістю та відносною стабільністю.

Психодіагностика – галузь психології, яка здійснює розробку методів виявлення і вимірювання індивідуально-психологічних якостей людини, здійснює їх впровадження та практичне використання.

Психологічний вплив – активна цілеспрямована діяльність працівника ОВС, метою якої є отримання значимої оперативно-службової інформації або зміна психіки чи поведінки об’єкта (окремої людини чи групи людей).

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Теоретичні та методологічні засади психології. Психологія особистості та діяльності

2

2

 

2.

Психічні пізнавальні процеси особистості

2

2

 

3.

Емоційно-вольова регуляція поведінки

2

2

 

Всього

6

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Бодалев А.А. Психология о личности. – М.: изд-во МГУ, 1988. – 187 с.

  2. Божович Л.И. Личность и ее формирование в детском возрасте. – М.: Просвещение, 1968. – 464 с.

  3. Левитов Н.Д. О психических состояниях человека. – М.: Просвещение, 1964. – 344 с.

  4. Лук А.Н. Эмоции и личность. – М.: Знание, 1982 . – 175 с.

  5. Пекелис В.Д. Твои возможности, человек! Изд. 4-ое, перераб. и доп. – М.: Знание, 1984. – 272 с.

  6. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – 255 с.

  7. Селье Г. Стресс без дистресса. Пер. с англ. / Общ. ред. Е.М. Крепса. – М.: Прогресс, 1979. – 124 с.

  8. Симонов П.В., Ершов П. М. Темперамент. Характер. Личность. – М.: Наука, 1984. – 161 с.

  9. Стреляу Я. Роль темперамента в психическом развитии. Пер. с польск. – М.: Прогресс, 1982. – 231 с.

  10. Франкл В. Человек в поисках смысла: Пер. с англ и нем. – М. : Прогресс, 1990. – 367 с.

  11. Хьелл Л., Зиглер Д. Теории личности (Основные положения, исследования и применение). – Спб.: Питер, 1999. – 608 с.

  12. Шадриков В.Д., Черемошкина Л.В. Мнемические способности: развитие и диагностика. – М.: Педагогика, 1990. – 176 с.

  13. Асмолов А.А. Психология личности: Принципы общепсихологического анализа: Учебник для вузов. – М.: изд-во МГУ, 1990. – 367 с.

  14. Бандурка О.М., Тюріна В.О., Федоренко О.І. Основи психології і педагогіки: Підручник. – Харків: Видавництво Національного університету внутрішніх справ, 2003. – 336 с.

  15. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. Курс лекций. – М.: АСТ, 2014. – 352 с.

  16. Годфруа Ж. Что такое психология. В 2-ух томах. Пер. с франц. – М.: Мир, 1992.

  17. Воиков В.Н. Юридическая психология: Учебник для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, Закон и право, 2002. – 384 с.

  18. Климов Е.А. Основы психологии: Учебник для вузов. – М.: Культура и спорт, ЮНИТИ, 1997. – 295 с.

  19. Корнєв М.Н., Коваленко А .Б. Соціальна психологія. – К., 1995. – 304 с.

  20. Лозниця В.С. Основи психології та педагогіки: Навчальний посібник / Київський  національний  економічний  університет.  –  К.:  КНЕУ,  2001. – 288 с.

  21. Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – М.: Питер, 2004. – 319 с.

  22. М’ясоїд П.А. Курс загальної психології. У 2-х тт.: Підручник. К.: Алерта - 2013

  23. Немов Р.С. Психология: Учеб. для студ. высш. пед. учеб. заведений: В 3 кн. – 4-еа изд. – М.: Гуманит. изд. центр ВЛАДОС, 2002. – Кн 1: Общие основы психологии. – 688 с.

  24. Общая психология / Под ред. академика АПН СССР А.В. Петровского. – М: Просвещение, 1986. – 464 с.

  25. Петровский А.В. Психология: Ученик: Для студ. вузов, обучающихся по пед. спец.  /  А.В. Петровский,  М.Г. Ярошевский.  –  М.:  Академия, 1998. – 501 с.

  26. Психологія. Підручник: / Ю.Л. Трофімов, В.В. Рибалка, П.А. Гончарук та ін.;  за  ред.  Ю.Л. Трофімова,  3-є вид.,  стереотип. – К.: Либідь, 2001. – 558 с.

  27. Психологія. Підручник для педагогічних вузів / За ред. Дійсного члена АПН СРСР проф.. Г.С. Костюка. Видання третє, доповнене. – К.: Радянська школа, 1968. – 572 с.

  28. Психология. Учебник  / Под ред. А.А. Крылова. – М.: Проспект, 1999. – 584 с.

  29. Реан А.А., Бордовская Н.В., Розум С.И. Психология и педагогика: Учебник для вузов. – СПб.: Питер, 2000. – 432 с.

  30. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Спб.: Питер Ком., 1999. – 720 с.

  31. Сисоєва С.О., Поясок Т.Б. Психологія та педагогіка: Підручник для студентів вищих навчальних закладів непедагогічного профілю традиційної та дистанційної форм навчання. – К.: Міленіум, 2005. – 520 с.

  32. Фрейджер Р., Фейдимен Д. Личность: теории, эксперименты, упражнения. – СПб.: прайм- ЕВРОЗНАК, 2002. – 864 с.

  33. Юридична психологія: Підручник / НАВСУ; В.Г. Андросюк, Л.І. Казміренко,  Я.Ю. Кондратьєв,  ред.  –  К.:  Вид.  Дім  “Ін Юре”,  2000. – 351 с.

  34. Иванников В.А. Психологические механизмы волевой регуляции. Учеб. пособие. – М.: УРАО, 1988. – 144 с.

  35. Пеядло Э.М. История и развитие учения о темпераменте : Учеб. пособие. – Одесса:  Одесский  национальный  ун-т  им. И.И. Мечникова,  2004. – 124 с.

  36.  Реан А.А. Психология изучения личности: Учеб. пособие. – СПб.: Изд-во Михайлова В.А,, 1999. – 288 с.

  37. Семенова А.В., Гурін Р.С., Осипова Т.Ю. Основи психології і педагогіки: Навчальний посібник. – К.: Знання, 2006. – 319 с.

  38. Социальная психология. Краткий очерк. / Под ред. Г.П. Предвечного и Ю.А. Шерковина. – М.: Политиздат, 175. – 319 с.

  39. Степанов О.М., Фіцула М.М. Основи психології і педагогіки: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 504 с.

  40. Дианов А. Мозг. Популярная энциклопедия. – М.: Эксмо, 2014. –224 с.

  41. Ребер А. Большой толковый психологический словарь: Основные термины и понятия по психологии и психиатрии. – М.: Вече: АСТ, 2003. – 592 с.

     

    Тематика І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

     

    Тема 1. Теоретичні та методологічні засади психології. Психологія особистості та діяльності.

 

Лекція – 2 години

  1. Предмет та об’єкт  психології як науки, її галузі.

  2. Місце психології в системі наук.

  3. Класифікація психічних явищ.

  4. Основні методологічні принципи психології.

  5. Категоріальний апарат психології.

  6. Методи психології.

  7. Поняття про особистість та її структуру.

  8. Спрямованість особистості.

  9. Біопсихічні властивості особистості.

 

Теоретичні знання. Предмет,  об`єкт, галузі та категоріальний апарат психології, її місце в системі наук. Психологія та юриспруденція: можливості використання психологічних знань. Методологічні засади та методи дослідження психіки. Поняття про особистість та її структуру. Співвідношення соціального та біологічного в процесі соціалізації особистості, вплив цих чинників на формування протиправної поведінки. Діяльність, її структура та види.

Практичні навички. Формування вмінь користуватися психологічним інструментарієм для аналізу психічних явищ. Формування вмінь психологічного аналізу індивідуально-психологічних властивостей особистості та її діяльності.

 

Тема 2. Психічні пізнавальні процеси особистості.

Лекція – 2 години

  1. Категоріальний апарат психології.

  2. Основні методологічні принципи психології.

  3. Методи психології.

  4. Поняття про особистість та її структуру.

  5. Спрямованість особистості.

  6. Біопсихічні властивості особистості

Теоретичні знання. Поняття про психічні пізнавальні процеси особистості. Чуттєвий та абстрактно-теоретичний рівні відображення дійсності. Увага як “ворота свідомості”. Класифікація та основні властивості відчуттів та сприймань. Види пам’яті та мислення.

 Практичні навички. Формування вміння розрізняти окремі психічні пізнавальні процеси та аналізувати їх особливості.

 

Тема 3. Емоційно-вольова регуляція поведінки.

Лекція – 2 години

  1. Поняття про емоції і почуття.

  2. Класифікація емоцій і почуттів.

  3. Емоційні стани та їх вплив на життєдіяльність особистості.

  4. Поняття про волю та вольові якості особистості.

  5. Види та основні етапи вольових дій.

     

    Теоретичні знання. Поняття про емоції, класифікація емоцій. Почуття та їх види. Емоційні стани та їх вплив на діяльність. Воля та вольові якості особистості. Структура вольового акту. Психологічні чинники, що впливають на формування вольових якостей особистості.

    Практичні навички. Вміння орієнтуватися в розмаїтті емоційних станів особистості та її вольових якостях.

     

     

     

     

     

     

    ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ.

     

    Тема 1. Теоретичні та методологічні засади психології. Психологія особистості та діяльності.

Семінар – 2 години

  1. Предмет та об’єкт  психології як науки, її галузі.

  2. Місце психології в системі наук.

  3. Класифікація психічних явищ.

  4. Основні методологічні принципи психології.

  5. Категоріальний апарат психології.

  6. Методи психології.

  7. Поняття про особистість та її структуру.

  8. Спрямованість особистості.

  9. Біопсихічні властивості особистості.

Теми реферативних повідомлень: «Поняття про психічні явища»; «Галузі психології та історія їх виникнення»; «Взаємозв'язки психології з іншими науками». «Поняття про методологію та її значення»; «Загальнонаукові та конкретнонаукові методи дослідження»; «Класифікації методів психології»; «Теорії особистості»; «Соціальне та біологічне у формуванні особистості»; «Спрямованість як інтегральна соціальна якість особистості»; «Гендерні та вікові особливості, їх характеристика», «Темперамент та його види»; «Поняття про характер та класифікацію рис характеру»; «Здібності та їх різновиди»; «Діяльність. Свідомість. Особистість»; «Гра, навчання, праця як основні види діяльності людини».

Ключові терміни та поняття:  об`єкт та предмет психології; зв’язок психології та юриспруденції; психічні процеси, стани, утворення, властивості. методологія; метод; детермінізм; категорія; особистість; свідомість; діяльність; спрямованість  особистості; мотив; мотиваційна сфера особистості; біопсихічні особливості особистості. темперамент; характер; здібності.

Методичні вказівки: слід звернути увагу студентів на необхідність розрізняти такі поняття як “предмет” та “об’єкт” психології; існування різних критеріїв виділення окремих галузей психології (за видами людської діяльності виділяють галузі, що вивчають психологічні проблеми конкретних видів людської діяльності, наприклад, такі як психологія праці, педагогічна, медична, юридична психологія тощо; за принципом розвитку – галузі, в яких реалізується  принцип розвитку і які досліджують психологічні аспекти розвитку (вікова психологія, психологія аномального розвитку, порівняльна психологія, яка вивчає філогенетичні форми психічного життя); за таким критерієм як психологічні аспекти взаємовідношень особистості і суспільства виділяють таку галузь як соціальна психологія). Необхідно наголосити також на існуванні різних критеріїв класифікації методів психологічних досліджень, а також на принциповій поліметодологічності світової психології і обумовленості методів дослідження його методологічною основою. необхідно наголосити на існуванні різних критеріїв класифікації методів психологічних досліджень, а також на принциповій поліметодологічності світової психології і обумовленості методів дослідження його методологічною основою. Слід підкреслити,що існує багато теорій особистості, які розробляються  в руслі різних методологічних підходів і що це пояснюється складністю об’єкта дослідження, показати переваги деяких з них і зупинитися на найбільш відомих. 

Література

1, 2, 5, 6, 8, 9, 10, 11, 13, 14, 5, 16, 18, 20, 23, 24, 25, 26, 27, 29, 31, 32,33, 35, 36, 37, 39.

 

 

Тема 2. Психічні пізнавальні процеси особистості.

Семінар – 2 години

  1. Психічні пізнавальні процеси як структурний компонент особистості.

  2. Класифікація та властивості відчуттів та сприймань.

  3. Пам’ять та її види.

  4. Поняття про мислення, його рівні та види. Мислительні операції.

  5. Уява продуктивна та репродуктивна. Психологічні механізми створення нових образів.

  6. Увага та її властивості. Індивідуально-психологічні особливості уваги.

     

    Теми реферативних повідомлень: “Функції та види уваги”; “Відчуття, їх види та властивості”; “Сприйняття: види та властивості”, «Функції та види пам’яті»; «Індивідуально-психологічні характеристики мислення»; «Значення уяви у життєдіяльності людини та її різновиди»; «Теорії пам’яті»; «Уявлення пам’яті та види відтворення (впізнавання; згадування; спогади)»; «Індивідуальні відмінності пам’яті»; «Види мислення та їх значення в житті людини», “Пізнавальна діяльність в процесі розв’язування задач”; “Творче мислення та умови його формування”; “Природа, сутність та розвиток мислення.” 

    Ключові терміни та поняття: “відображення”; “увага”, відчуття”; “сприйняття”; “пізнавальна діяльність”, пам’ять семантична та автобіографічна; чуттєвий та абстрактно-теоретичний рівні відображення дійсності; аглютинація; схематизація; гіперболізація; загострення; типізація, “обсяг уваги”; “стійкість уваги”; “концентрація уваги”; “переключення уваги”; “розподіл уваги”.

    Методичні вказівки. При відповіді на питання необхідно звернути увагу на роль та взаємозв’язок психічних пізнавальних процесів особистості та  рівні їх розвитку. Необхідно вміти дати визначення понять та розрізняти види відчуттів та сприймань. Слід звернути увагу на необхідність  засвоєння понять та вироблення вміння розрізняти види пам’яті, мислення та уяви; акцентувати значення того чи іншого  пізнавального процесу для адекватного відображення дійсності; розкрити зміст кожного поняття, проілюструвавши його прикладами, запозиченими із життєвого досвіду студентів; розглянути наслідки порушень пам’яті та мислення. необхідно ознайомити студентів з видами та властивостями уваги. Слід підкреслити індивідуально-психологічні відмінності окремих властивостей або якостей уваги, пояснити природу відмінностей в продуктивності уваги різних осіб в залежності від психоемоційного стану та тренованості уваги. Необхідно надати рекомендації курсантам стосовно можливостей розвитку та вдосконалення уваги. Слід звернути увагу студентів на  необхідність знати та враховувати власні індивідуально-психологічні особливості уваги з метою оптимізації навчальної та службової діяльності.

     

    Література

    12, 13-18, 20, 21, 23-31, 33, 37, 39,40, 41.

     

    Тема 3. Емоційно-вольова регуляція поведінки.

Семінар – 2 години

  1. Поняття про емоції і почуття.

  2. Класифікація емоцій і почуттів.

  3. Емоційні стани та їх вплив на життєдіяльність особистості.

  4. Поняття про волю та вольові якості особистості.

  5. Види та основні етапи вольових дій.

  6.  

Теми реферативних повідомлень: «Природа емоцій та почуттів»; «Функції та види емоцій»; «Класифікація та характеристика почуттів»; «Емоційні стани: причини виникнення, ознаки та вплив на діяльність особистості», “Стреси та їх вплив на діяльність”; “Емоції та невербальна поведінка”; “Значення волі в організації діяльності та спілкування особистості”.

Ключові терміни та поняття: переживання; потреба; ставлення; емоція; емоційний тон відчуттів; настрій; пристрасть; стрес; афект; фрустрація; конфлікт; криза; почуття (інтелектуальні, моральні, естетичні, праксичні)., функції емоцій (сигнальна, спонукальна, регулятивна, комунікативна); якості емоційних переживань (емоції позитивні, негативні, амбівалентні; стенічні та астенічні); невербальні прояви емоцій; стрес (еустрес та дістрес; стрес фізичний, психологічний, соціальний; стрес короткочасний та хронічний); фрустрація; фізіологічний афект; патологічний афект; кумулятивний афект; тривожність; воля; вольові якості особистості.

Методичні вказівки: необхідно нагадати студентам про відмінності  емоцій і почуттів та роз’яснити підстави для їх диференціації. Звернути увагу студентів на характерні особливості переживання тих та інших. Студентам необхідно навчитися визначати характер конкретних переживань (емоційних станів), прогнозувати їх вплив на особистість та її діяльність. 

 

Література

3,4,7, 14-18,20,23-31,33,34,37,39,41.

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

  1. Поняття про загальну психологію. Можливості застосування психологічних знань в діяльності ОВС.

  2. Предмет, об'єкт та завдання  психології.

  3. Галузі психології.

  4. Класифікація та характеристика методів психології.

  5. Спостереження та експеримент, їх різновиди.

  6. Метод аналізу та вивчення продуктів діяльності.

  7. Діяльність та поведінка.

  8. Структура діяльності.

  9. Види діяльності, їх характеристика.

  10. Поняття про особистість та її структуру.

  11. Спрямованість особистості.

  12. Біопсихічні властивості особистості: загальна характеристика.

  13. Задатки та здібності.

  14. Темперамент та наукові підходи до його вивчення. Риси темпераменту.

  15. Поняття про характер та чинники його формування.

  16. Психічні пізнавальні процеси особистості: загальна характеристика.

  17. Увага та її види.

  18. Увага та її властивості.

  19. Поняття про коливання уваги. %

  20. Відчуття. Класифікація відчуттів.

  21. Основні властивості відчуттів.

  22. Відчуття та сприймання: спільне та відмінне.

  23. Основні властивості сприймань.

  24. Пам’ять та її види.

  25. Смислове і механічне запам’ятовування.

  26. Процеси пам’яті.

  27. Пам’ять короткочасна та оперативна.

  28. Мислення та його види (рівні).

  29. Поняття про наочно - дійове мислення.

  30. Поняття про мислительні операції.

  31. Індивідуальні відмінності в мисленні людей.

  32. Уява та її види.

  33. Психологічні механізми створення нових образів.

  34. Поняття про репродуктивну та продуктивну уяву.

  35. Поняття про спілкування та його функції.

  36. Види спілкування.

  37. Спілкування ділове та світське.

  38. Рівні спілкування (примітивний, маніпулятивний, рольовий та ін.).

  39. Засоби психологічного впливу, їх характеристика.

  40. Соціальна перцепція та її механізми.

  41. Потребо-мотиваційна сфера особистості.

  42. Поняття про емоції та почуття.

  43. Функції емоцій в життєдіяльності особистості.

  44. Поняття про емоційні стани.

  45. Настрої та причини їх виникнення.

  46. Стреси та їх різновиди.

  47. Поняття про фрустрацію.

  48. Поняття про внутрішній конфлікт.

  49. Поняття про афект.

  50. Класифікація почуттів.

  51. Поняття про волю та вольові якості особистості.

  52. Мимовільні і довільні дії. Основні фази складної вольової дії.

  53. Вплив емоцій на поведінку та діяльність.

  54. Характерні особливості емоцій та почуттів.

  55. Спілкування та його функції.

  56. Невербальні засоби спілкування: види та функції.

  57. Бар’єри у спілкуванні.

  58. Соціальна перцепція: ефекти та механізми.

  59. Індивідуально-психологічні та соціально-психологічні явища.

  60. Поняття про соціально-психологічні явища.

  61. Масовидні форми поведінки.

  62. Поняття про групу та класифікацію груп.

  63. Група у психологічному вимірі.

  64. Динаміка групових процесів.

  65. Згуртованість, спрацьованість та сумісність членів групи.

  66. Лідерство та керівництво.

  67. Корпорація та колектив.

  68. Поняття про референтну групу.

  69. Поняття про натовп та масу.

  70. Поняття про групи реальні та номінальні.

     

 

 

ВСТУП ДО МАРКЕТИНГУ

В процесі побудови незалежної демократичної правової держави та становлення ринкової економіки важливе значення має вдосконалення маркетингової діяльності та ефективне її правове регулювання.

Вивчення студентами основ фундаментальної економічної науки дасть їм змогу опанувати інші фундаментальні дисципліни, сформувати економічне мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Передбачається вивчення актуальних питань маркетингової діяльності для конкретної галузі господарської, економічної та науково-дослідної діяльності з урахуванням особливостей майбутньої професійної діяльності випускників, а також сформувати економічне мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Дисципліна «Вступ до маркетингу» передбачає можливість розв’язання конкретних ситуаційних завдань, які дозволяють здійснити аналіз та управління маркетинговою діяльністю на підприємствах України та в світі в цілому.

Програма курсу «Вступ до маркетингу» для неекономічних спеціальностей вищих навчальних закладів має певну специфіку порівняно з програмою для економічних. Це зумовлено як особливістю професійної підготовки, так і кількістю годин, відведених на цю дисципліну.

Специфіка запропонованого курсу полягає в невеликій за обсягом кількості аудиторних годин, відведених на його викладання, і вивченні більшої його частини самостійно. Саме тому зміст дисципліни охоплює актуальні проблеми, характеристики основних ланок маркетингової діяльності, а також розкриває специфіку механізму її регулювання.

Вивчення студентами основ маркетингу дасть їм змогу опанувати інші фундаментальні дисципліни, сформувати економічне та правове мислення, потрібне для ефективної практичної діяльності в умовах становлення ринкової економіки в Україні.

Предметом цієї навчальної дисципліни є основні економічні явища, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, особливості маркетингової діяльності підприємства, причини, етапи і наслідки організації маркетингової діяльності. Важливість потреби правового регулювання відносин, що виникають в маркетинговій сфері, потребує розуміння глибоких закономірностей, здатності добре орієнтуватись у правових актах – тобто всього того, що необхідно сьогодні фахівцеві-юристу.

Метою цього навчального курсу є формування світогляду студентів – фахівців правового спрямування, здатних розв'язувати складні господарсько-правові проблеми розвитку елементів господарювання ринкового середовища,  аналізувати основні економічні явища, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, формувати індивідуальний підхід до процесів, що відбуваються на сучасному ринку.

Завдання навчальної дисципліни полягає у формуванні студентам-юристам знань про поняття, системи і ролі основних економічних явищ, процеси та показники, що характеризують маркетингове середовище, особливості маркетингової діяльності підприємства, причини, етапи і наслідки організації маркетингової діяльності, систему законодавства, яке регулює маркетингову діяльність і практику його застосування.

Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти, слухачі повинні:

знати:

  • сутність і зміст маркетингу;

  • предмет, метод, принципи, функції маркетингу;

  • суть економічних явищ та процесів маркетингового середовища;

  • процеси розробки нового товару;

  • особливості цінової політики підприємства;

  • чинники, що впливають на вибір споживача;

  • заходи просування товарів на ринку;

  • специфіку маркетингової комунікаційної політики;

  • взаємозв’язок товарної, цінової та збутової маркетингових політик.

    уміти:

  • давати  тлумачення особливостей  становлення і розвитку соціально-економічних процесів в умовах сучасної ринкової трансформації економіки України та значення при цьому маркетингових стратегій;

  • орієнтуватись в проблемах розвитку ринкових відносин, становлення нових господарських форм за умов зміни структури форм власності;

  • приймати практичні рішення щодо ефективного застосування набутих знань при виконанні своїх професійних обов’язків;

  • аналізувати  та пояснювати економічні явища й процеси, що відбуваються в маркетинговому середовищі підприємства.

 

Основні терміни дисципліни:

Маркетинг — це система взаємозв’язаних дій щодо планування та втілення в життя задуму, ціноутворення, просування та розподілу ідей, товарів, послуг завдяки обміну, котрий задовольняє потреби Потреби — це суб’єктивне відчуття недостатнього задоволення, завжди по­в’язане з намаганням людини позбутися чи принаймні зменшити відчуття. Товар — це все те, що може задовольняти потреби, побажання чи попит і пропонується ринку з метою привертання уваги, придбання, використання чи споживання (вироби, послуги, ідеї, види діяльності тощо).

Вартість — це комплексне поняття, яке включає споживчу корисність (набір функціональних можливостей товару) і вартість споживання. Грошовим виразом вартості товару є його ціна.

Задоволення — це вибір конкретного товару споживачем із сукупності подібних до нього товарів. Вибраний товар мусить мати найвище з-поміж усіх інших значення функцій корисності й забезпечувати досягнення високого рівня задоволення потреб.

Маркетингова комунікація — комплекс заходів інформаційної діяльності, спрямований на те, щоб переконати споживача шукати й купувати продукцію фірми, стимулювати його купівельну активність. Як правило, цей комплекс об’єднує рекламу, пропаганду (public relations), стимулювання збуту та персональний продаж.

Розподіл — узгоджене, систематизоване розміщення, доставка та реалізація товарів на конкретному ринку.

Ринок — інститут чи механізм, який об’єднує продавців та покупців, коли одні хочуть і спроможні купити, а інші — заінтересовані в продажу товарів та послуг.

Комплекс маркетингу – це набір засобів маркетингу, сукупність яких підприємство використовує для впливу на цільовий ринок, маючи на меті домогтися бажаного реагування з його боку.

Сегментація ринку – це розподіл споживачів на групи на основі різниці в потребах, характеристиках чи поведінці і розроблення для кожної з груп окремого комплексу маркетингу.

Позиціонування на ринку – це забезпечення товарові чітко відокремленого від інших товарів місця на ринку й у свідомості цільових споживачів.

Маркетингова товарна політика — це комплекс заходів зі створення й управління продукцією підприємства для задоволення потреб споживачів та досягнення підприємством власних цілей.

Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення з ринку.

Маркетингова цінова політика — це комплекс заходів стосовно визначення відпускної ціни, знижок, умов оплати за товари чи послуги, управління цінами з урахуванням побажань та можливостей споживачів, а також одночасного забезпечення прибутку підприємства-товаровиробника чи продавця.

Маркетингова політика комунікацій — це комплекс заходів, яким користується підприємство для інформування, переконання чи нагадування споживачам про свої товари чи послуги.

 

 

 

 

 

 

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу.

1

1

 

2.

Управління та контроль за маркетиноговою діяльністю підприємства.

1

1

 

3.

Маркетингова товарна та цінова політика підприємства.

1

2

 

4.

Маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства.

1

2

 

Всього

4

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Бернет Дж., Мориарти С. Маркетинговые коммуникации: интегрированный подход / Пер. с анг. Под ред. Божук С. Г. - Спб.: Питер, 2001. – 864 с.

  2. Дугіна С.І. Маркетингова цінова політика: Навч. посібник. – К.: КНЕУ, 2005. – 393 с..

  3. Ілляшенко С.Н. Маркетингова товарна політика. Підручник. – К.: Кондор. – 2010. – 328 с.

  4. Исаева Е.В., Дусь Ю.П. Программы взаимоотношений с потребителями как основа разработки маркетинговой стратегии. // «Экономические науки», 2013, № 9 (106), с. 39-42.

  5. Корінєв В.Л. Цінова політика підприємства: Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 257 с

  6. Котлер Ф. Маркетинг менеджмент / Пер. з анг. — СПб.: "Питер ком", 2005.— 896 с.

  7. Котлер Ф., Армстронг Г, Сондерс Дж.,  Вонг В. Основы маркетинга. – К.: Вильямс, 2009. - 1055 с.

  8. Криховецький І.З. Використання маркетингу на підприємствах туристичної галузі. // «Економіка та держава», 2014, № 1, с.47-49.

  9. Лилик І.В., Кудирко О.В. Маркетингові дослідження: кейси та ситуаційні вправи. Практикум.: Навчальний посібник.-К.: КНЕУ, 2010.

  10. Лэйхифф Дж. М., Пенроуз Дж. М. Бизнес-коммуникации. – Спб: Питер, 2001. – 688 с.

  11. Маркетинг / Под. ред М. Бейкера. Спб.: Питер, 2002. – 1200 с.

  12. Маркетинг в українській економіці : монографія / І. В. Лилик. — К. : КНЕУ, 2008. — 243, [5] с.

  13. Маркетинг: теорія, світовий досвід, українська практика: Підручник / за заг. ред. Старостиної А. О. — Київ: «Знання», 2009. 

  14. Оснач О.Ф. Промисловий маркетинг. 2-ге видання. Підручник. – «Центр учб. літератури». – 2011. – 364 с.

  15. Основи маркетингу: конспект лекцій / Н. А. Стельмащук ; Хмельниц. екон. ун-т. — Т.: Крок, 2012. — 232 с.

  16. Павленко А., Войчак А. Маркетинг. Підручник. – К.: КНЕУ, 2003.

  17. Павленко А.Ф, Корінєв В.Л. Маркетингова політика ціноутворення: Монографія. – К.: КНЕУ, 2004.- 332 с.

  18. Палей Т., Корнілова Г. Управління інституційними чинниками економічного розвитку//Актуальні проблеми економіки. -  2014, № 3 (153).- с. 38-46.

  19. Соломянюк Н.М. Трейд-маркетинг як складова маркетингового планування. //«Економіка та держава», 2013, № 11, с.55-58.

  20. Чухрай Н.І. Маркетингові дослідження способів ідентифікації та обліку маркетингових витрат на вітчизняних підприємствах / Н.І. Чухрай, А.О. Мавріна // Вісн. Нац. ун-ту "Львів. політехніка" . Менедж. та підприємництво в Україні: етапи становлення і пробл. розв. — 2012. — N 722. — С. 273-280.

  21. Шканова О.Н. Маркетинг послуг. Навч. пос. – К.: Кондор. – 2009. – 220 с.

    Інтернет-ресурси

    1. www.rada.gov.ua - Офіційний сайт Верховної Ради України.

    2. www.kmu.gov.ua - Офіційний сайт Кабінету Міністрів України.

    3. www.stat.gov.ua - Офіційний сайт Державного комітету статистики України.

    4. http://www.uam.in.ua/ - Асоціація маркетингу в Україні.

    5. www.management.com.ua – Інформаційний сайт з маркетингової практики.

    6. www.nbuv.gov.ua – Національна бібліотека ім. В.Вернадського

       

      Тематика і плани лекцій

      Тема 1. Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу.

      Лекція – 1 година

  1. Сутність та розвиток маркетингу.

  2. Концепції та принципи маркетингу.

  3. Комплекс маркетингу.

  4. Аналіз ринкових можливостей підприємства.

     

    Тема 2. Управління та контроль за маркетиноговою діяльністю підприємства.

Лекція – 1 година

  1. Маркетингове середовище.

  2. Система маркетингових досліджень, їх організація.

  3. Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку.

  4. Управління маркетингом підприємства.

  5. Контроль маркетингової діяльності.

     

    Тема 3. Маркетингова товарна та цінова політика підприємства.

    Лекція – 1 година

  1. Класифікація товарів і асортиментна політика.

  2. Розроблення товару та життєвий цикл товару.

  3. Товарний знак і упаковка.

  4. Фактори впливу на ціну та формування цінової політики

  5. Цінові стратегії та методи ціноутворення.

     

    Тема 4. Маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства.

    Лекція – 1 година

  1. Канали розподілу товарів.

  2. Форми організації оптової торгівлі.

  3. Форми організації роздрібної торгівлі.

  4. Система маркетингових комунікацій підприємства.

  1. Реклама, пропаганда.

  2. «Паблік рілейшинз».

  3. Стимулювання збуту.

  4. Персональний продаж.

     

    Плани семінарських занять

     

    Тема 1. Поняття про маркетинг. Комплекс маркетингу.

    Семінар – 1 години

  1. Сутність та розвиток маркетингу.

  2. Концепції та принципи маркетингу.

  3. Комплекс маркетингу.

  4. Аналіз ринкових можливостей підприємства.

     

    Тема 2. Управління та контроль за маркетиноговою діяльністю підприємства.

Семінар – 1 години

  1. Маркетингове середовище.

  2. Система маркетингових досліджень, їх організація.

  3. Дослідження поведінки покупців на споживчому ринку.

  4. Управління маркетингом підприємства.

  5. Контроль маркетингової діяльності.

     

    Тема 3. Маркетингова товарна та цінова політика підприємства.

Семінар – 2 години

  1. Класифікація товарів і асортиментна політика.

  2. Розроблення товару

  3. Життєвий цикл товару.

  4. Товарний знак і упаковка.

  5. Фактори впливу на ціну та формування цінової політики

  6. Цінові стратегії та методи ціноутворення.

     

    Тема 4. Маркетингова збутова та комунікаційна політика підприємства.

    Семінар – 2 години

  1. Канали розподілу товарів.

  2. Форми організації оптової торгівлі.

  3. Форми організації роздрібної торгівлі.

  4. Система маркетингових комунікацій підприємства.

  1. Реклама, пропаганда.

  2. «Паблік рілейшинз».

  3. Стимулювання збуту.

  4. Персональний продаж.

     

    Питання для підготовки до заліку

  1. Сутність та визначення поняття "маркетинг".

  2. Складові теорії маркетингу.

  3. Економічні аспекти маркетингу.

  4. Психологічні аспекти маркетингу.

  5. Соціологічні аспекти  маркетингу.

  6. Культурні аспекти маркетингу.

  7. Походження та еволюція поглядів на  маркетинг.

  8. Концепція маркетингу.

  9. Комплекс маркетингу.

  10. Система маркетинг-мікс.

  11. Сутність та елементи навколишнього середовища маркетингу.

  12. Сутність та види маркетингової інформації.

  13. Методи збору маркетингової інформації.

  14. Маркетингові дослідження ринку.

  15. Маркетингові дослідження підприємства.

  16. Чинники зовнішнього середовища маркетингу.

  17. Сутність та основна задача маркетингової товарної політики.

  18. Основні функції маркетингової товарної політики.

  19. Рівні товару в маркетингу

  20. Специфіка товару в маркетингу.

  21. Концепція життєвого циклу товару.

  22. Сутність та структура життєвого циклу товару.

  23. Впровадження товару на ринок.

  24. Сутність зростання в життєвому циклі товару.

  25. Особливості стадії зрілості товару.

  26. Стадія спаду та її особливості.

  27. Сутність цінової політики в маркетингу.

  28. Еволюція теорії ціноутворення.

  29. Ціна як інструмент маркетингу.

  30. Ціна та маркетингове середовище.

  31. Сутність та складові частини  маркетингової цінової політики підприємства.

  32. Алгоритм формування маркетингової цінової політики.

  33. Цінова стратегія підприємства.

  34. Види цінових стратегій вітчизняних підприємств.

  35. Ціноутворюючі чинники в маркетингу.

  36. Методи ціноутворення.

  37. Методи прямого ціноутворення.

  38. Ціна та позиціювання на ринку.

  39. Сутність маркетингових  комунікацій та їх основні функції.

  40. Класифікація маркетингових комунікацій.

  41. Зовнішні маркетингові комунікації.

  42.  Сутність та особливості прямого маркетингу.

  43. Цільова аудиторії та її роль і місце в системі маркетинговій політики комунікацій.

  44. Сутність і зміст маркетингової політики просування.

  45. Структура маркетингової політики просування.

  46. Маркетингова  політика  просування як складовий елемент маркетингової діяльності.

  47. Персональний продаж товару: сутність та умови застосування.

  48. Суб’єкти та  об’єкти реклами.

  49. Реклама та її типи.

  50. Мотиви реклами: сутність та різновиди.

  51. Функції реклами в залежності від стадії життєвого циклу товару.

  52. Сутність та мета реклами.

  53. Види реклами в залежності від цілей.

  54. Сутність та задачі стимулювання збуту.

  55. Засоби стимулювання збуту: основні типи.

  56. Сутність паблік рілейшнз.

  57. Основні засоби паблік рілейшнз.

  58. Основні задачі паблік рілейшнз.

  59. Ринок маркетингових комунікацій.

  60. Сутність та роль каналів розподілу в системі маркетингу.

  61. Взаємозв’язок маркетингу і логістики.

  62. Функції учасників каналу розподілу.

  63. Стратегії розподілення.

  64. Рівень каналу розподілу.

  65. Сутність і зміст маркетингової політики товарного руху.

  66. Методи збуту товарів.

  67. Прямий збут: сутність та умови застосування.

  68. Непрямий збут: сутність та умови застосування.

  69. Канал збуту та його характеристики.

  70. Різновиди збуту за рівнем інтенсивності.

  71. Фактори, які впливають на вибір каналу розподілу.

  72. Сучасні тенденції розвитку маркетингу.

     

 

 

 

 

ОСНОВИ БУХГАЛТЕРСЬКОГО ОБЛІКУ

 

Мета дисципліни: вивчення сукупності теоретичних питань, набуття студентами знань з теорії бухгалтерського обліку, практичного досвіду щодо організації бухгалтерського обліку на підприємствах, основ аналізу бухгалтерської звітності, процесів та показників, що характеризують фінанси та бухгалтерський облік, оволодіння студентами основними поняттями бухгалтерського обліку.

Студенти повинні:

знати:

  • роль, місце та завдання системи обліково-аналітичної служби підприємств основних галузей та перспективи розвитку наукових і практичних знань з обліку та аналізу;

  • загальноприйняті принципи бухгалтерського обліку, їх сутність;

  • елементи бухгалтерського обліку;

  • форми ведення бухгалтерського обліку;

  • зміст первинних бухгалтерських документів та різних форм звітності, порядок застосування П(С)БО, нормативно-законодавчих актів на підприємствах різних галузей;

  • розуміти суть бухгалтерського обліку.

  • Уміти:

  • групувати господарські засоби за складом, розміщенням та джерелами їх, формування;

  • відображати господарські операції на рахунках;

  • визначати, на підставі яких конкретно первинних документів складаються різні форми фінансової звітності, вивчати та оцінювати дані, що зазначені в перелічених документах;

  • організовувати проведення інвентаризацій та ревізій за участю кваліфікованих фахівців установ, організацій, контролюючих і фінансових органів.

Основною нормативною базою курсу є:

  1. Закон України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Урядовий кур’єр від 01.09.99.

  2. Податковий кодекс України // Голос України від 04.12.2010 № 229, / № 229-230 /.

  3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 травня 1995 року № 88 // Галицькі контракти. - 1997. -№ 23 - 24.

  4. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 // Урядовий кур’єр від 04.03.2000.

  5. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджено Наказом Мінфін України від 07.02.2013 № 73 // Офіційний вісник України від 19.03.2013. - 2013 р., № 19, стор. 97, стаття 665.

  6. Про затвердження Положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»: Затверджено Наказом Мінфін України від 25.02.2000 № 39 // Офіційний вісник України від 31.03.2000 – 2000 р., № 11, стор. 296, стаття 441.

  7. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам»: Затверджено Наказом Мінфін України від 28.10.2003 № 601 // Офіційний вісник України від 28.11.2003 – 2003 р., № 46, стор. 148, стаття 2408.

  8. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : Затверджено Наказом Мінфін України від 27.04.2000 № 92 // Офіційний вісник України від 09.06.2000 – 2000 р., № 21, стор. 99, стаття 871.

  9. Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затверджено Наказом Мінфін України від 11.08.94 № 69 // Електронний ресурс : [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/card/z0202-94]

  10. Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Затверджено Наказом Мінфін України від 24.05.95 № 88 // Електронний ресурс : [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/card/z0202-94]

  11. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України: Затверджено Наказом Мінфін України від 15.12.2004 № 637 // Офіційний вісник України від 04.02.2005 – 2005 р., № 3, / № 7, 2005, стор. 186 (ДІ) /, стор. 55, стаття 155.

  12. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджено Наказом Мінфін України від 09.12.2011 № 1591 // Офіційний вісник України від 10.01.2012 – 2011 р., № 102, стор. 325, стаття 3777.

     

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

Бухгалтерський облік – це процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

Бухгалтерський документ – це письмове розпорядження на здійснення фінансово-господарських операцій та одночасно відмітка про їх виконання.

Аналітичний облік – це відображення фінансово-господарських операцій в документах первинного обліку (розпорядчих, виконавчих, комбінованих).

Синтетичний облік – це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На кожний вид однорідних господарських операцій відкривається окремий рахунок. Облік господарських операцій на бухгалтерських рахунках здійснюється методом подвійного запису.

Подвійний запис – відображення господарської операцій на рахунках двічі: по дебету одного рахунку і по кредиту другого рахунку в однаковій сумі.

Бухгалтерський рахунок – це спосіб економічного групування однорідних господарських операцій для щоденного їх відображення в обліку. На кожний вид однорідних господарських операцій відкривається окремий рахунок.

Кореспонденція рахунків – взаємозв’язок між рахунками бухгалтерського обліку при реєстрації господарської операції способом подвійного запису, а рахунки, що беруть участь у цьому взаємозв’язку – кореспондуючими.

Інвентаризація – перевірка наявності та стану майна, грошових коштів підприємства, установи, організації, на певну дату, шляхом перерахування, переважування, обміру з подальшим складанням інвентаризаційною комісією опису, порівняльної відомості та акту інвентаризації, де фіксуються, у разі їх виявлення, недостачі, лишки або пересортування.

Калькуляція – це обчислення витрат на виготовлену продукцію, виконані роботи та послуги.

Баланс – це звіт про фінансовий стан підприємства, який відображає на певну дату його активи, зобов’язання та власний капітал.

Документальна ревізія – це метод документального контролю за фінансово-господарською діяльністю підприємства, організації, установи, достовірністю обліку і звітності за певний період, дотриманням законодавства з фінансових питань, спосіб документального викриття нестач, розтрат, привласнень та крадіжок коштів і матеріальних цінностей, попередження фінансових зловживань.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

№

з/п

Назви тем

Кількість годин

Лекції

Семі-нари

Прак-тичні заняття

1.

Бухгалтерський облік, його суть і основи організації.

2

2

 

2.

Бухгалтерські рахунки та подвійний запис. Бухгалтерський баланс.

2

2

 

3.

Первинне спостереження, документація та інвентаризація.

2

2

 

Всього

6

6

 

 

Форма підсумкового контролю – залік.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

  1. Закон України від 16.07.99 № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» // Урядовий кур’єр від 01.09.99.

  2. Податковий кодекс України // Голос України від 04.12.2010 № 229, / № 229-230/.

  3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 29 травня 1995 року № 88 // Галицькі контракти. - 1997. -№ 23 - 24.

  4. Про затвердження Порядку подання фінансової звітності: Затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2000 № 419 // Урядовий кур’єр від 04.03.2000.

  5. Про затвердження Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»: Затверджено Наказом Мінфін України від 07.02.2013 № 73 // Офіційний вісник України від 19.03.2013. - 2013 р., № 19, стор. 97, стаття 665.

  6. Про затвердження Положення  (стандарту) бухгалтерського обліку 25 «Фінансовий звіт суб'єкта малого підприємництва»: Затверджено Наказом Мінфін України від 25.02.2000 № 39 // Офіційний вісник України від 31.03.2000 – 2000 р., № 11, стор. 296, стаття 441.

  7. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 26 «Виплати працівникам»: Затверджено Наказом Мінфін України від 28.10.2003 № 601 // Офіційний вісник України від 28.11.2003 – 2003 р., № 46, стор. 148, стаття 2408.

  8. Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» : Затверджено Наказом Мінфін України від 27.04.2000 № 92 // Офіційний вісник України від 09.06.2000 – 2000 р., № 21, стор. 99, стаття 871.

  9. Про Інструкцію по інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно-матеріальних цінностей, грошових коштів і документів та розрахунків: Затверджено Наказом Мінфін України від 11.08.94 № 69 // Електронний ресурс : [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/card/z0202-94]

  10. Про затвердження Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку: Затверджено Наказом Мінфін України від 24.05.95 № 88 // Електронний ресурс : [http://zakon1.rada.gov.ua/laws/card/z0202-94]

  11. Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті України: Затверджено Наказом Мінфін України від 15.12.2004 № 637 // Офіційний вісник України від 04.02.2005 – 2005 р., № 3, / № 7, 2005, стор. 186 (ДІ) /, стор. 55, стаття 155.

  12. План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій: Затверджено Наказом Мінфін України від 09.12.2011 № 1591 // Офіційний вісник України від 10.01.2012 – 2011 р., № 102, стор. 325, стаття 3777.

  13. Білоусько В.С, Бєлєнкова М.І. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посібник / За ред. В.С. Білоруська. - 2-ге вид. - К.: Мета, 2002. - 240 с: іл.

  14. Білуха М.Г. Теорія бухгалтерського обліку. - К.; КДЕУ, 2008.-692 с.

  15. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Державний комітет статистики України; Державна академія статистики, обліку та аудиту / М.Д. Корінько (ред.). — К. : ДП "Інформаційно-аналітичне агентство", 2012. — 459с. — Бібліогр.: с. 269-273.

  16. Бухгалтерський облік: навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Державний комітет статистики України; Державна академія статистики, обліку та аудиту / М.Д. Корінько (ред.). — К. : ДП "Інформаційно-аналітичне агентство", 2009. — 459с. — Бібліогр.: с. 269-273.

  17. Бухгалтерський облік за національними стандартами. —Тернопіль: Екон. думка, 2010. — 236 с.

  18. Грабова Н.М. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник/ Н.М. Грабова; За ред. М.В. Кужельного; Міністерство освіти і науки України. - 6-е вид.. - Київ: А.С.К., 2012. - 266 с.

  19. Загородній А.Е., Партин Е.О. Бухгалтерський облік: Основи теорії та практики. – К.: Знання, 2013. – 422с.

  20. Кім Г. Бухгалтерський облік: первинні документи та їх заповнення.: Навчальн. посібн. для студ. вуз./ Г. Кім, В.В. Сопко, С.Г. Кім;Унівеситет економіки та права "Крок". - Київ: ЦУЛ, 2010. - 440 с.: табл.

  21. Кузьминский М. Н. Організація бухгалтерського обліку і аналізу господарської діяльності. — Київ: Вища школа, 2010. – 253 с.

  22. Кужельний М.В., Лінник В.Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – КНЕУ. 2010. – 657 с.

  23. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного  контролю  та  аналізу:  Підручник.  -  К.: КНЕУ, 2010. - 260 с.

  24. Сопко В.В., Сопко О.В. Бухгалтерський облік: Навч.посібник – К.: НАУ, 2012. – 325 с.

  25. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підручник. – 6-е вид. К: А.С.К., 2011. – 347 с.

  26. Усач Б. Ф. Теорія бухгалтерського обліку: Навчальний посібник/ Б.Ф. Усач, Р.К. Шурпенкова; Міністерство освіти і науки України. - Київ: Знання, 2012. – 301 с.

  27. Усач Б.Ф., Шурпенкова Р.К. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. - К.: Знання, 2011. - 301 с.

  28. Фінансовий облік: первинна документація та облікова реєстрація: Навч. посіб. / М.Р. Лучко, М.Я. Остап'юк, Й.Я. Даньків та ін. - К.: Знання, 2012. - 319 с. - (Вища освіта XXI століття).

  29. Цал-Цалко Ю.С. Фінансова звітність підприємства та її аналіз: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закладів екон. спец.. — 2-е вид., перероб. і доп. — Житомир, 2010. — 300с.

  30. Чебанова Н. В. Бухгалтерський фінансовий облік: Посібник/ Н.В. Чебанова, Ю.А. Василенко; Міністерство освіти і науки України. - Київ: Видавничий центр "Академія", 2012. - 672 с. - (Альма -матер).

  31. Чебанова Н.В., Василенко Ю.А. Бухгалтерський фінансовий облік. - К: “Академія”, 2009. – 431 с.

     

    ТЕМАТИКА І ПЛАН ЛЕКЦІЙ

     

    Тема 1. Бухгалтерський облік, його суть і основи організації.

    Лекція – 2 години

  1. Суть, функції та завдання бухгалтерського обліку. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі.

  2. Фінансовий, управлінський та податковий облік як підсистеми бухгалтерського обліку.

  3. Об'єкти бухгалтерського обліку та його принципи.

     

    Тема 2. Бухгалтерські рахунки та подвійний запис. Бухгалтерський баланс.

    Лекція – 2 години

  1. Поняття бухгалтерського рахунку.

  2. Економічна сутність подвійного запису.

  3. Поняття та структура бухгалтерського балансу.

 

Тема 3. Первинне спостереження, документація та інвентаризація.

Лекція – 2 години

    1. Поняття «документ» та бухгалтерська документація. Класифікація бухгалтерської документації.

    2. Вимоги до складання бухгалтерської документації

    3. Поняття та завдання інвентаризації

    4. Порядок проведення інвентаризації

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Бухгалтерський облік, його суть і основи організації.

Семінар – 2 години

  1. Визначення обліку. Види обліку. Користувачі облікової інформації (зовнішні, внутрішні).

  2. Роль бухгалтерського обліку в управлінні і контролі.

  3. Суть, функції та завдання бухгалтерського обліку.

  4. Предмет та об’єкти бухгалтерського обліку. Принципи бухгалтерського обліку.

  5. Об'єкти бухгалтерського обліку.

  6. Класифікація господарських засобів за їх складом і використанням. Класифікація джерел формування господарських засобів підприємства.

     

    Література

    1-31

     

    Тема 2. Бухгалтерські рахунки та подвійний запис. Бухгалтерський баланс.

Семінар – 2 години

  1. Поняття бухгалтерського рахунку. Його будова.

  2. Активні, пасивні та активно-пасивні рахунки.

  3. Економічна сутність подвійного запису.

  4. Способи виправлення помилок в облікових реєстрах: коректурний, додаткових записів, «червоного сторно».

  5. Бухгалтерський баланс як форма фінансової звітності підприємств (установ, організація) Форма № 1.

  6. Структура бухгалтерського балансу.

  7. Вплив господарських операцій підприємства на зміни в його бухгалтерському балансі.

     

    Література

    1-31

     

Тема 3. Первинне спостереження, документація та інвентаризація.

Семінар – 2 години

    1. Поняття «документ» та бухгалтерська документація.

    2. Класифікація бухгалтерської документації: за місцем складання, за призначенням, за порядком складання, за способом оформлення операцій, за змістом.

    3. Вимоги до складання бухгалтерської документації.

    4. Поняття та завдання інвентаризації

    5. Порядок проведення інвентаризації.

       

      Література

      1-35

       

ПЕРЕЛІК ТЕМ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИВЧЕННЯ.

 

  1. Відображення в бухгалтерському обліку готівкових розрахунків.

  2. Відображення в бухгалтерському обліку безготівкових розрахунків.

  3. Відображення в бухгалтерському обліку розрахунків по оплаті праці.

  1. Відображення в бухгалтерському обліку операцій з товарно-матеріальними цінностями.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

  1. Сутність обліку.

  2. Складові елементи обліку як процесу.

  3. Предмет  бухгалтерського обліку .

  4. Характеристика  об’єктів Бухгалтерського обліку.

  5. Сутність господарського обліку, його види та їх характеристика.

  6. Вимірники, які застосовуються в господарському обліку.

  7. Основні завдання та сфери застосування бухгалтерського обліку.

  8. Функції бухгалтерського обліку, їх характеристика.

  9. Поняття активів підприємства, їх характеристика.

  10. Поняття пасивів підприємства, їх характеристика.

  11. Господарські процеси як об’єкти обліку.

  12. Метод бухгалтерського обліку.

  13. Характеристика   елементів методу бухгалтерського обліку.

  14. Сутність та характеристика двоїстого подання господарського стану підприємства.

  15. Бухгалтерський баланс, його зміст та структура.

  16. Класифікація  об’єктів бухгалтерського обліку за різними ознаками.

  17. Групування активів підприємства за балансом.

  18. Групування пасивів підприємства за балансом.

  19. Сутність господарських операцій.

  20. Типи господарських операцій.

  21. Характеристика змін в балансі, які можуть відбуватися під впливом господарських операцій .

  22. Рахунки бухгалтерського обліку, їх побудова.

  23. План рахунків бухгалтерського обліку. Структура та зміст класів.

  24. Класифікація рахунків за економічним змістом.

  25. Класифікація рахунків за призначенням та структурою.

  26. Порядок відображення господарських операцій на рахунках та визначення оборотів.

  27. Структура рахунків бухгалтерського обліку, їх сутність.

  28. Субрахунки та їх використання.

  29. Характеристика активних рахунків, їх побудова.

  30. Характеристика пасивних рахунків, їх побудова.

  31. Порядок визначення сальдо на кінець звітного періоду активних та пасивних рахунків.

  32. Сутність понять: дебет, кредит, сальдо, обороти.

  33. Взаємозв'язок між рахунками та балансом.

  34. Рахунки синтетичного та аналітичного обліку. Характеристика та взаємозв’язок.

  35. Послідовність запису господарських операцій в рахунках.

  36. Зв’язок  між бухгалтерськими рахунками та  двоїстим (подвійним) відображенням господарських операцій на рахунках.

  37. Оборотні відомості по синтетичних рахунках.

  38. Порядок взаємної перевірки хронологічних та систематичних записів в облікових регістрах.

  39. Узагальнення даних поточного обліку.

  40. Поняття кореспонденції бухгалтерських рахунків.

  41. Бухгалтерські проведення, види.

  42. Методика складання бухгалтерського проведення.

  43. Сутність подвійного запису  в бухгалтерському обліку.

  44. Документація як елемент методу бухгалтерського обліку.

  45. Первинні бухгалтерські документи, їх класифікація.

  46. Облікові регістри, їх класифікація.

  47. Сутність документування господарських фактів.

  48. Характеристика бухгалтерського документу та його особливості.

  49. Методика та техніка обробки документів в бухгалтерії.

  50. Вимоги до бухгалтерських документів.

  51. Основні реквізити, їх характеристика.

  52. Методи виправлення помилок в бухгалтерських документах.

  53. Інвентаризація в системі бухгалтерського обліку.

  54. Види інвентаризації.

  55. Оцінювання як спосіб вартісного визначення господарських фактів. Види оцінок.

  56. Загальна характеристика звітності.

  57. Мета складання бухгалтерської звітності.

  58. Організація бухгалтерського обліку на підприємстві.

  59. Форми бухгалтерського обліку та їх коротка характеристика.

  60. Облікова політика підприємства.


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить