Представник потерпілого

1. Потерпілого у кримінальному провадженні може представляти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником.

1. 2.  Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінально­му провадженні.
2. 3.  Повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному прова­дженні підтверджуються:

1)  документами, передбаченими статтею 50 цього Кодексу, - якщо представником потерпілого є особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні;

2)  копією установчих документів юридичної особи - якщо представником потер­пілого є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа;

3)   довіреністю - якщо представником потерпілого є працівник юридичної особи, яка є потерпілою.

1. 4.   Представник користується процесуальними правами потерпілого, інтереси якого він представляє, крім процесуальних прав, реалізація яких здійснюється безпо­середньо потерпілим і не може бути доручена представнику.

1. Положення коментованої статті уточнюють і деталізують право потерпілого на представника, передбачене у п. 8 ч. 1 ст. 56 КПК. Надання потерпілому права мати представника покликане забезпечити його кваліфікованою правовою допомогою, що випливає із положень ст. 59 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається без­оплатно. Закріплення вказаного права породжує відповідне зобов'язання держави забезпечувати потерпілого правовою допомогою, що реалізується як безпосередньо державними органами і посадовими особами, так і через механізми залучення до надання правової допомоги потерпілим адвокатів.

У основі правовідносин між потерпілим і його представником лежить інститут представництва. Представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (пред­ставник) зобов'язана або має право вчинити процесуальні дії від імені другої сторони, яку вона представляє (потерпілого). Не є представником особа, яка хоч і діє в інтер­есах потерпілого, але від власного імені.

Інститут представництва є однією із важливих процесуальних гарантій права на судовий захист, що разом з іншими засобами забезпечує потерпілому доступ до право­суддя. До безпосередніх завдань представника потерпілого відносять: 1) сприяння у підвищенні рівня відправлення правосуддя, укріплення законності, правопорядку, призначення справедливого покарання винної особи; 2) встановлення і стягнення розміру завданої шкоди; 3) попередження та/або скасування необгрунтованих, неза­конних і несправедливих рішень, дій слідчих і судових органів, здійснених щодо потерпілого.

Право мати представника у потерпілого виникає з моменту визнання його учас­ником кримінального провадження. Моментом допуску представника до участі у кри­мінальному провадженні є момент надання документів, які підтверджують його по­вноваження на участь у кримінальному провадженні, слідчому, прокурору, слідчому судді, суду.

1. 2.  Визначення осіб, які мають право бути представниками потерпілого, залежить від того, фізична чи юридична особа визнана потерпілим у кримінальному проваджен­ні. Так, потерпілого - фізичну особу у кримінальному провадженні може представля­ти представник - особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником. Представником юридичної особи, яка є потерпілим, може бути її керівник, інша осо­ба, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної осо­би за довіреністю, а також особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні. Юридична особа, хоча і може бути визнана потерпілим, але в кримі­нальному провадженні може брати участь лише в особі свого представника - фізичної особи.

Виходячи із положень статей 58, 45 КПК, представником потерпілого, як і захис­ником, має бути адвокат. У цьому вбачається прагнення законодавця урівняти про­цесуальні можливості сторони захисту і потерпілого під час участі у кримінальному провадженні в аспекті забезпечення кваліфікованою правовою допомогою. Не може бути представником потерпілого адвокат, відомості про якого не внесено до Єдиного реєстру адвокатів України або стосовно якого у Єдиному реєстрі адвокатів України містяться відомості про зупинення або припинення права на зайняття адвокатською діяльністю (див. коментар до ст. 45 КПК).

1. 3.  Для того щоб отримати відповідний процесуальний статус, представник по­терпілого повинен мати належне посвідчення своїх повноважень. Документи, що підтверджують повноваження представника потерпілого на участь у кримінальному провадженні, розрізняються залежно від особи представника:

-    якщо представником потерпілого є адвокат, то його повноваження на участь у кримінальному провадженні підтверджуються:

1)  свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю;

2)   ордером, договором із представником або дорученням органу (установи), упо­вноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги (див. коментар до ст. 50 КПК).

Договір із представником має право укласти сама особа, визнана потерпілим, а також інші особи, які діють в її інтересах, за її клопотанням або за її наступною згодою;

якщо представником потерпілого - юридичної особи є керівник юридичної особи чи інша уповноважена законом або установчими документами особа, участь такого представника у кримінальному провадженні підтверджується копією установчих до­кументів юридичної особи. Вимоги до установчих документів юридичної особи встановлені статтями 87-88 ЦК України: установчим документом товариства є за­тверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками; установ­чим документом установи є установчий акт;

-    якщо представником потерпілого - юридичної особи є її працівник, то його повноваження підтверджуються довіреністю. Відповідно до ст. 246 ЦК, довіреність від імені юридичної особи видається її органом або іншою особою, уповноваженою на це її установчими документами, та скріплюється печаткою цієї юридичної особи.

Встановлення будь-яких додаткових вимог, крім пред'явлення представником до­кумента, що посвідчує його особу, або умов для підтвердження повноважень пред­ставника чи для його залучення до участі в кримінальному провадженні не допуска­ється.

4. Представник потерпілого може діяти в кримінальному провадженні як поряд із потерпілим, так і замінюючи його, користуючись процесуальними правами особи, інтереси якої він представляє, за винятком права давати показання, права мати пред­ставника, права на відшкодування завданої кримінальним правопорушенням шкоди, права на забезпечення безпеки (якщо підстави для вжиття відповідних заходів стосу­ються особи потерпілого) та інших прав, реалізація яких здійснюється безпосередньо потерпілим і не може бути доручена представнику за своєю природою. Права пред­ставника потерпілого є похідними від прав потерпілого, а повноваження представни­ка обумовлені згодою потерпілого і повністю від нього залежать, вони визначені в законі і розширеному тлумаченню не підлягають.

Участь у кримінальному провадженні представника потерпілого не звужує про­цесуальних прав потерпілого (ч. 4 ст. 20 КПК), тому потерпілий, маючи представника, зберігає всі надані йому законом процесуальні права. Він може в будь-який момент відмовитися від представника і залучити до участі в кримінальному провадженні ін­шого представника. Кількість представників потерпілого законом не обмежується.