Приклади практичних (практичних ситуаційних) завдань

Приклади практичних (практичних ситуаційних) завдань 13.07.2014 13:03

7.2.1. Практичне ситуаційне завдання за темою „Аналітико-інструментальні засоби в сфері маркетингової  діяльності підприємства ”

 

1. Зміст завдання

Здійснити аналіз та оцінку рівня і напряму руху конкуренції для певного продуктового ринку в межах деякої галузі за допомогою моделі п’яти сил конкуренції в галузі М. Портера (МАПСКоГ).

 

2. Коротка суть МАПСКоГ

Ключова ідея, котра визначає суть МАПСКоГ, полягає в тому, що конкурентна структура галузі (галузевого ринку) формується наступними п'ятьма базовими факторуми або силами:

-  власне     конкуренцією    між     підприємствами-операторами даної галузі;

-  впливом (владою) постачальників; 

-  впливом (владою) споживачів;

-  впливом (владою) виробників товарів-замінників;

-  загрозою  появи  нових   конкурентів  (впливом  потенційних конкурентів).

 

3. Структура базових факторів конкуренції в межах МАПСКоГ

3.1. Орієнтовна структура фактору  „Конкуренція між підприємствами-операторами галузі”  :

–  концентрація підприємств-операторів галузі  ;

–  диверсифікація діяльності підприємств-операторів галузі ;

–  вертикальна інтегрованість підприємств-операторів галузі ;   

–  диференціація продукту  ;

–  темпи зростання ринку  ; 

–  частка галузі в загальному прибутку підприємств-операторів ;

–  вихідні бар'єри  ;

–  початкові (інвестиційні) витрати;.

 

3.2. Орієнтовна структура фактору  „Вплив постачальників”  :

–  концентрація підприємств-постачальників галузі  ;

– рівень витрат, пов'язаних з переорієнтацією на інших постачальників та/або диференціація ресурсу  ; 

–  замінність ресурсу  ; 

–  частка галузі в загальному прибутку постачальників  ;

– можливість інтеграції „вперед”, тобто в напрямі: постачальники – галузь  ;

– можливість інтеграції „назад”, тобто в напрямі: галузь – постачальники ;

–  частка витрат на продукцію постачальників в загальних витратах галузі  ;

– внесок постачальників в забезпечення якості і сервісу продукту галузі   .

 

3.3. Орієнтовна структура фактору  „Вплив споживачів”  :

–  чисельність кінцевих споживачів продукції галузі  ;  

–  концентрація безпосередніх покупців продукції галузі  ;

–  рентабельність діяльності безпосередніх покупців продукції галузі;

–  еластичність попиту кінцевих споживачів продукції галузі  ;

–  кількість товарів-замінників  для продукції галузі  ;

– рівень витрат, пов'язаних з переорієнтацією кінцевого споживача продукції галузі на продукцію іншого підриємства (галузі) ;

– ступінь поінформованості кінцевих споживачів щодо продукції галузі ;

–  ступінь впливу „впливових осіб”  ;

–  можливість      інтеграції      „назад”,   тобто    в   напрямі: безпосередній покупець – галузь  ;

–  можливість інтеграції „вперед”, в напрямі: галузь – безпосередній покупець ;

– внесок галузі в якість і сервіс продукції, яку створюють безпосередні покупці  .

 

3.4. Орієнтовна структура фактору „Вплив товарів-замінників”  :

–  кількість реальних альтернатив  ;

– прибутковість і конкурентна агресивність галузей, що виробляють   товари-замінники  ;

–  темпи зростання ринків товарів-замінників  ;

–  перспективи  розвитку галузей-виробників товарів-замінників  ;

–  витрати по переорієнтації кінцевих споживачів на товари-замінники  .

 

3.5. Орієнтовна структура фактору „Вплив потенційних конкурентів”  :

–  диверсифікація діяльності підприємств-операторів галузі ;

• вертикальна інтегрованість підприємств-операторів галузі ;

  –  диференціація продукту  ;

  –  темпи зростання ринку  ; 

  –  вихідні бар'єри  .

  –  рівень витрат по переорієнтації кінцевих споживачів на продукцію іншого виробника  ;

  –  початкові (інвестиційні) витрати  ;

  –  доступ до технологій і ресурсів  ;

  –  доступ до каналів розподілу продукції  ;

  –  законодавчі бар'єри  ;

  –  ефект від масштабу  ;

  –  ефект кривої досвіду  ;

  –  можливість технологічного прогресу (прориву) .

   

  4. Вказівки до виконання завдання

  Зміст етапів виконання індивідуального завдання полягає в наступному.

   

  4.1. Спочатку необхідно дати стислу (2-3 сторінки) характеристику ключових економічних параметрів обраної галузі і продуктового напряму в її межах, в тому числі потрібно визначити і описати територіальні і продуктові межі аналізованого продуктового ринку,  основні підприємства-оператори, споживачів, постачальників, виробників товарів-замінників, потенційних конкурентів. Достовірність зазначених відомостей має підтверджуватися посиланнями на відповідні інформаційні джерела.

   

  4.2. На другому етапі для кожного складового фактору в межах відповідного базового фактору (сили) слід встановити його вагу (ваговий коефіцієнт). Це треба зробити за допомогою методу аналізу ієрархій Сааті (МАІС).

  Згідно з  МАІС, вектор пріоритетів для деякого набору однорівневих елементів досліджуваної ієрархічної структури визначається виходячи з попарних порівнянь в термінах домінування елементів даного набору. Порівняння здійснюються на рівні вербальних описів з подальшою їх кількісною інтерпретацією.

  Якщо прийняти  п’ятирівневу шкалу порівняння, то оцінні поняття, якими оперує експерт, а також кількісні інтерпретації цих понять будуть такими як показано в табл.1.

  Таблиця 1

  Оцінні  поняття  та їх кількісна інтерпретація в межах МАІС

 

Результати порівняння оформляються у вигляді так званих матриць парних порівнянь.

Вектор пріоритетів обчислюється як середньогеометричне елементів рядків матриці (окремо для кожного рядка). Техніка розрахунку наступна: по кожному рядку матриці парних порівнянь визначається середнє геометричне елементів рядка, а потім отримані середні значення нормуються на суму елементів своїх рядків. Сформовані таким чином величини і складають вектор пріоритетів для даної матриці.

4.3. На третьому етапі для всіх деталізованих факторів визначаються їх рівні, а також знаки інгредієнта, де останні відображають характер їх взаємодії з відповідними базовими факторами.  Оцінна шкала рівня деталізованого фактору є такою: 5 – дуже високий рівень фактору; 4 – високий рівень фактору; 3 – середній рівень фактору; 2 – низький рівень фактору; 1 – дуже низький рівень фактору. Вихідні бальні оцінки рівнів деталізованих факторів слід скоригувати з урахуванням їх знака інгредієнта.

 

4.4. На четвертому етапі за кожним базовим фактором (силою) проводиться агрегування отриманих вище бальних оцінок рівнів відповідних деталізованих факторів. Агреговану оцінку рівня деякого базового фактору (L) слід отримувати за формулою:

                            ,

де  – ваговий коефіцієнт для -го складового фактору за -ою силою; – бальна оцінка (з урахуванням коригування стосовно знака інгредієнта) рівня -го деталізованого фактору за -ою силою.

 

4.5. На п’ятому  етапі потрібно здійснити лінгвістичне розпізнавання знайдених на попередньому етапі оцінок для базових факторів. Шкала розпізнавання має вигляд: 1-1,5 – дуже низький рівень базового фактору; 1,5- 2,5 –  низький рівень базового фактору; 2,5-3,5 – середній рівень базового фактору; 3,5-4,5 –  високий рівень базового фактору; 4,5-5,0 – дуже високий рівень базового фактору.

 

4.6. На шостому етапі відповідно до визначених вище лінгвістичних оцінок рівнів базових факторів конкуренції формулюються рекомендації щодо раціональної поведінки підприємств-операторів.

 

7.2.2. Практичне завдання за темою „Інструментарій комплексної діагностики діяльності підприємства ”

 

1.Зміст завдання

За даними фінансової звітності відповідно до наданого персонального варіанта необхідно розрахувати й проаналізувати інтегральний показник фінансової стабільності підприємства.

 

2.Порядок виконання завдання

Етап 1 (Показники). Формується набір часткових  фінансових коефіцієнтів , , які повно і ненадмірно (тобто без дублювання) відображають різні аспекти фінансової підсистеми підприємства. Зокрема, пропонується використати такі коефіцієнти:  – коефіцієнт автономії (відношення власного капіталу до підсумку балансу);  – коефіцієнт забезпеченості оборотних активів власними коштами (відношення чистого оборотного капіталу, котрий визначається як різниця між оборотними активами і короткостроковими зобов’язаннями, до оборотних активів);  – коефіцієнт проміжної ліквідності (відношення суми грошових коштів і дебіторської заборгованості до короткострокових зобов’язань);  – коефіцієнт абсолютної ліквідності (відношення величини грошових коштів до короткострокових зобов’язань);   – оборотність всіх активів (відношення виручки від реалізації до підсумку балансу);  – рентабельність всіх активів (відношення чистого прибутку до підсумку балансу).

 

  Етап 2 (Інтервальний класифікатор рівнів фінансової стабільності підприємства). Здійснюється розбиття повної множини  станів фінансової підсистеми підприємства на п'ять підмножин (інтервалів)  ,  ,  які визначають п'ять якісних рівнів фінансової стабільності. Побудований вказаним способом класифікатор демонструє табл.2.

Таблиця 2

Класифікація рівнів фінансової стабільності

 

Етап 3 (Класифікатор рівнів коефіцієнтів).Для кожного показника   повна множина його значень  розбивається на п'ять підмножин (інтервалів)  , , які відповідають п'яти якісним рівням. Схема такого розбиття показана в табл. 3.

Таблиця 3

Схема класифікації рівнів фінансових показників

Позначення показника	Разбиття по інтервалам (якісним рівням)
	–  „Дуже низький рівень показ-  ника ”	– „Низький рівень показ-ника”	– „Середній   рівень показ-ника”	– „Високий   рівень показ-ника”	– „Дуже високий рівень показ-ника”
· · ·	· · ·	· · ·	· · ·	· · ·	· · ·
· · ·	· · ·	· · ·	· · ·	· · ·	· · ·

 

Припускається, що зростання кожного з показників  визначає підвищення фінансової стабільності підприємства. Якщо для деякого коефіцієнта, який включається   до  моделі,  має  місце   протилежна   залежність,   то  його   значення необхідно замінити на обернене. Зроблене припущення дозволяє встановити відповідність, за якої інтервал  розбиття значень показника  визначає фінансову стабільність підприємства на рівні інтервалу .

 

Етап 4 (Значущість).Різні показники  мають свою значущість або вагу в інтегральній оцінці фінансової стабільності підприємства. Вагові коефіцієнти          (r_i) доцільно визначати за допомогою правила Фішберна. При цьому сформульовану систему переваг, за якою безпосередньо знаходяться кількісні ваги, потрібно належним чином обґрунтувати.

 

Етап 5 (Розрахунок значень для фінансових коефіцієнтів прийнятого набору).На основі даних фінансової  звітності  розраховуються значення обраних коефіцієнтів .

 

Етап 6 (Розпізнавання рівня коефіцієнтів).Проводиться розпізнавання рівня відповідності отриманих на попередньому етапі значень часткових показників (коефіцієнтів) рівням прийнятого інтервального класифікатора (див. табл. 3). Ступінь відповідності значення i-го коефіцієнта j-му рівню (інтервалу) класифікатора ()  приймається рівним 1, якщо значення коефіцієнта попадає в даний інтервал, і 0 – в іншому випадку.

 

Етап 7 (Розрахунок інтегральної оцінки). З’ясовується інтегральна оцінка фінансової стабільності:

 

,        

при цьому

,                                                   

 

тобто   є середнім значенням для відповідного інтервалу розбиття множини E (див. табл.2).

 

Етап 8 (Якісне розпізнавання). Розпізнається якісний рівень отриманого значення показника  згідно з  інтервальним класифікатором табл.2.