Приклади рішень судів

Приклади рішень судів 23.07.2015 02:11

 

Справа №  2-799/12

                                                                            Р І Ш Е Н Н Я

                                                                  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

          11.05.2012 року.   Автозаводський районний суд міста Кременчука Полтавської області у складі:

головуючого судді - Савічева В.О.

при секретарі - Штепа О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кременчуці цивільну справу за позовом КАЛАДЗЕ К. К. до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання удаваним кредитного договору,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2010 року до суду звернувся позивач з вищевказаним позовом, просив визнати кредитний договір № CL-D05/028/2008 від 08 липня 2008 року, укладений між КАЛАДЗЕ К. К. та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» удаваним правочином та визнати даний кредитний договір укладеним в національній валюті України в сумі  106940 (сто шість тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. на умовах, визначених в договорі.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, просила задовольнити, посилаючись на обставини і підстави, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Козловська І.В. в судовому  засіданні позов не визнала посилаючись на обставини викладені в письмових запереченнях на позовну заяву і просила в позові відмовити.

Представник третьої особи ТОВ «Український автомобільний холдинг» у судове засідання не прибув, був належним чином повідомлений про розгляд справи, про причини неявки суд не повідомляв.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи, оцінюючи зібрані та надані докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає.

В судовому засіданні достовірно встановлено, що 08 липня 2008 р. між КАЛАДЗЕ К. К. та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» був укладений Кредитний договір № CL-D05/028/2008.

Згідно з Кредитним договором, а також на підставі Кредитної заявки від 08.07.2008 р., Банк надав КАЛАДЗЕ К. К. кредит в сумі  22 034,95 (Двадцять дві тисячі  тридцять чотири, 95 ) доларів США, шляхом перерахування кредитних коштів в повній сумі з Кредитного рахунку на поточний рахунок  КАЛАДЗЕ К. К., відкритий у ЗАТ «ОТП Банк». На підставі заяви на видачу готівки №1 від 08.07.2008р. КАЛАДЗЕ К. К. було видано 22 034,95долари США. На підставі квитанції №2 про здійснення валютно-обмінної операції або операції з купівлі-продажу банківського металу 08.07.2008року КАЛАДЗЕ К. К. було здійснено операцію по обміну іноземної валюти 22 034,95 долари США  за курсом 4,56 гривень за долар в гривню у сумі 100 479,37грн. На підставі заяви на переказ готівки №3 від 08.07.2008р. КАЛАДЗЕ К. К. було внесено 106 940,00 гривень на його поточний рахунок, з якого суму 106 940,00 гривень платіжним дорученням №1 від 08.07.2008р. було перераховано на рахунок КФ ТОВ «Український автомобільний холдінг» - оплата за автомобіль КІА Cerato згідно рахунка-фактури №КМ-0000686 від 10.06.2008р.

Рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 24.02.2010 року позов Банку про стягнення заборгованості з КАЛАДЗЕ К. К. задоволено, в результаті чого було стягнуто з КАЛАДЗЕ К. К. 192 152,04грн. за кредитним договором та звернуто стягнення  на предмет застави, а саме  легковий автомобіль марки КIA, модель Cerato 2.0, тип легковий сєдан, реєстраційний НОМЕР_3, рік випуску - 2008, колір - чорний, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1 НОМЕР_2, надано Публічному акціонерному товариству «ОТП Банк»  право продажу  вказаного майна будь-якій особі покупцеві, в тому числі надано право на вчинення всіх необхідних для продажу дій, в тому числі права зняття зазначеного легкового автомобіля з обліку в органах ДАІ України, отримання оригіналів та дублікатів документів на цей легковий автомобіль, номерних знаків, здійснення  будь-яких платежів за продавця, необхідних для продажу легкового автомобіля, стягнуто судовий збір у сумі 1700,00грн. та витрати ІТЗ у сумі 120,00грн.

Вимоги Позивача стосовно визнання Кредитного договору, - удаваним правочином, на думку суду, є необґрунтованими, оскільки відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в України у випадках і порядку, встановлених законом.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно до вимог ст.2 Закону України „Про банки і банківську діяльність" - кошти - гроші у національній або іноземній валюті, чи їх еквівалент.

Статті 47 та 49 Закону України „Про банки і банківську діяльність" визначають операції банків із розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик як кредитні операції, незалежно від виду валюти, яка використовується. Вказані операції здійснюються на підставі банківської ліцензії. Операції з валютними цінностями банки мають право здійснювати на підставі письмового дозволу (генеральна ліцензія) на здійснення операцій з валютними цінностями відповідно до п.2 ст.5 Декрету Міністрів України „Про систему регулювання і валютного контролю".

Як убачається з доданої до матеріалів справи банківської ліцензії № 191 від 08.11.2006р., виданої Національним банком України АТ «ОТП Банк», Відповідач, має право здійснювати банківські операції, в тому числі кредитування юридичних і фізичних осіб. Письмовий Дозвіл № 191-1 від 08 листопада 2006 року надає Відповідачу право здійснювати операції з залученням та розміщенням іноземної валюти на валютному ринку України. Отже, у судовому засіданні доведено, що Відповідач має право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов'язання за Кредитним договором, відповідає вимогам законодавства.

          Крім того, є безпідставними доводи Позивача про обов'язковість отримання Банком або позичальником індивідуальних ліцензій Національного банку України для здійснення валютних операцій, хоча підпункт „в" пункту 4 ст.5 Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» і передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, однак, на теперішній час законодавцем не визначено межі термінів та сум надання/одержання кредитів в іноземній валюті, тобто, операція з надання кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

          На думку суду, не заслуговують на увагу посилання КАЛАДЗЕ К. К. щодо порушень Банком при укладанні оспорюваного Договору норм Закону України «Про захист прав споживачів», зазначене спростовується приписами ст.3 Цивільного кодексу України, яка визначає свободу договору, однією із загальних засад цивільного законодавства. Договори та інші правочини є підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні обов'язки виконуються в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ст.ст.11,14 ЦК України).

У відповідності до частини 1 статті 626 ЦК України, договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Тобто, сторони, користуючись своїм правом на свободу договору (ст.627 ЦК України), самостійно на власний розсуд визначилися з усіма істотними умовами договору, в тому числі і з валютою кредитування.

Факт того, що КАЛАДЗЕ К. К. на момент укладення договору повністю погоджувався з умовами кредитування підтверджений при розгляді справи по суті, як поясненнями самого Позивача так і частковим виконанням зобов'язань за кредитним договором. Тому, при укладенні Кредитного договору в іноземній валюті (доларах США), та беручи на себе певні обов'язки щодо погашення цього кредиту, саме в доларах США, Позивач повинен був усвідомлювати, що курс національної валюти України до долара США не є незмінним, та те що зміна цього курсу можливо настане, а тому мав би передбачити та врахувати підвищення валютного ризику за укладеним Договором.  

Враховуючи встановлені обставини справи, суд вважає, що відсутні правові  підстави для визнання Кредитного договору, - удаваним правочином.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-58, 60, 61, 209, 212, 214 - 215, 218 ЦПК України, суд,

 

В И Р І Ш И В:

 

В позові КАЛАДЗЕ К. К. до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про захист прав споживачів, визнання удаваним кредитного договору - відмовити.

          Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Полтавської області через Автозаводський районний суд міста Кременчука шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

 

СУДДЯ:                          Базурець О.В.

 

 

 

 

            

справа №  2-61/13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

          

"06" квітня 2013 р.                                                Здолбунівський районний суд

                                                                                                       Рівненської області

в складі головуючого судді                        Мичка І.М.,

при секретарі                                                Сімонович С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Здолбунові цивільну справу за позовом ПРИДЮК В.М. до БАРАБАШКО С.Й. третя особа без самостійних вимог ЗАГОРУЛЬКО Т.М. про визнання права власності на майно та виключення його з акту опису й звільнення з-під арешту, -

                

в с т а н о в и в:

        Позивач  в судовому засіданні позов підтримав повністю та пояснив, що в липні 2008 року між ним та ЗАГОРУЛЬКО Т.М. було досягнуто згоди щодо продажу останнім транспортного засобу марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий -В пасажирський), 1990 року випуску. Даний транспортний засіб ЗАГОРУЛЬКО Т.М. придбав 20 липня 2005 року у відповідача БАРАБАШКО С.Й., у зв'язку з чим останнім було надано довіреність для ЗАГОРУЛЬКО Т.М.

       Позивачем за придбаний транспортний засіб передано всю обумовлену суму грошових коштів. ЗАГОРУЛЬКО Т.М. у свою чергу прийняв кошти та передав йому автомобіль та документи на нього. В ствердження факту купівлі транспортного засобу ЗАГОРУЛЬКО Т.М. надав довіреність на вчинення відносно транспортного засобу всіх юридично значимих дій, зокрема відносно експлуатації, відчуження, переобладнання, ремонту, проходження технічного огляду, визначення місця стоянки автомобіля, отримувати поліс обов'язкового страхування цивільної відповідальності, одержувати відшкодування за збитки, спричинені транспортному засобу під час дорожньо-транспортної пригоди. Довіреність посвідчена нотаріально.

       19 червня 2010 року позивач звернувся у Острозьке МРЕВ ДАІ із заявою про зняття з обліку транспортного засобу марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий -В пасажирський), 1990 року випуску для реалізації в межах України, про що зроблено відповідну відмітку на свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу.

       У серпні 2010 року він знову звернувся до Острозького МРЕВ ДАІ з відповідними документами для реєстрації автомобіля марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий -В пасажирський), 1990 року випуску на своє ім'я і дізнався, що даний транспортний засіб 02 серпня 2010 року підрозділом примусового виконання рішень ГУЮ у Рівненській області, згідно постанови від 17.06.2010 року про арешт майна боржника БАРАБАШКО С.Й. оголошено заборону на його відчуження та накладено арешт.

       Вважає, що існують всі правові та фактичні підстави для визнання права власності за ним на транспортний засіб марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий -В пасажирський), 1990 року випуску.

       Позивач в судовому засіданні, просить позов задовольнити в повному об'ємі, визнати за ним право власності на транспортний засіб марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий- В пасажирський), 1990 року випуску, виключити з опису та звільнити останнього з-під арешту.

       Від ЗАГОРУЛЬКО Т.М. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, позовні вимоги ПРИДЮК В.М. визнає повністю, не заперечує проти їх задоволення.

    Від представника підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби ГУЮ в Рівненській області Черпака М.Л. на адресу суду надійшла заява про розгляд справи без його участі, просить прийняти рішення відповідно до чинного законодавства.

       Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі суд прийшов до висновку про можливість задоволення даного позову.

       Договір купівлі-продажу автомобіля, укладений між позивачем та ЗАГОРУЛЬКО Т.М. в усній формі, так як він був виконаний сторонами у момент його вчинення -позивач передав продавцю кошти, а останній в свою чергу передав покупцю транспортний засіб та документи на нього. Довіреність була виписана з метою, щоб покупець мав можливість володіти, користуватися та розпоряджатися автомобілем на власний розсуд.

       За приписами ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набуте правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

       Відповідно до ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

       Відповідно до ч.1 ст.59 Закону України «Про виконавче провадження»особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, не підлягає реалізації, може звернутися до суду з позовом про визнання права на майно і про звільнення майна з-під арешту.  

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 61, 130, 174 ЦПК України, ст.ст. 206, 321, 328 ЦК України, Закону України «Про виконавче провадження», суд -

 

В И Р І Ш И В:

 

            Позов ПРИДЮКА В.М. задовольнити.

       Визнати за ПРИДЮК В.М. право власності на транспортний засіб марки IVECO моделі DAILY 30.8 (легковий -В пасажирський), 1990 року випуску, виключити з опису та звільнити останнього з-під арешту.

       Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається через Здолбунівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

 

      Суддя:      Пилипко Ф.Д.

 

 

2-887/11

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 січня 2011 року Ворошиловський районний суд м. Донецька в складі:

головуючого судді Орєхова О.І.,

при секретарі Щукіній О.В.,

за участю позивача РУДЕНКО М.П.,

представника позивача КОЗАК С.С.,

відповідача САЛО М.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовною заявою РУДЕНКО М.П. до САЛО М.Д., САЛО К.Д. про захист честі, гідності, ділової репутації, -

 

ВСТАНОВИВ:

Позивач РУДЕНКО М.П. звернувся до суду з позовною заявою до САЛО М.Д., САЛО К.Д. про захист честі, гідності, ділової репутації, посилаючись на наступні обставини.

На посадах державного службовця він працював понад 15 років. В органах внутрішніх справ працює з 1998 року. Зокрема на теперішній час старшим слідчим Ворошиловського РВ УМВС України у Донецькій області. Має дві вищі освіти: Донецьке вище військово-політичне училище (за фахом військовий інженер) та Харківський університет внутрішніх справ (за фахом юрист).

За час роботи у органах внутрішніх справ був нагороджений подяками та грамотами Головного управління МВС України у Донецькій області та Донецької міської ради (у тому числі почесною Грамотою за винятковість відданість службовому обов'язку, співробітництво у боротьбі зі злочинністю, та з нагоди 40-ї річниці створення слідства МВС України. Грамотою за зайняте друге місце за підсумками огляду-конкурсу у номінації «Кращий слідчий області»і у зв'язку з 12-ї річниці Дня міліції України за підписом заступник начальника СУ УМВС України в Донецькій області. Подякою за сумлінне виконання службових обов'язків, високий професіоналізм, ініціативу та наполегливість, проявлених при розкритті та розслідуванні злочинів за підсумками діяльності на посаді слідчого у 2007 році. Почесною грамотою за високі показники у службі та у зв'язку з професійним святом - Днем міліції. Подякою за високі досягнення у службі та нагоди святкування 18 річниці створення міліції України).

У житті та своїй професійній діяльності вбачає для себе безумовним дотримання та виконання Конституції України та законів України, а також вважає за необхідне їх дотримання та виконання і від інших осіб. Тому закріплені Конституцією України положення ст. З про те, що «людина. її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини - головним обов'язком держави»для мене є не пустим гаслом.

Тому свою професійну діяльність завжди здійснював незалежно від будь-якого відомчого або місцевого впливу, на засадах справедливості, гуманізму, рівності усіх перед законом, незалежно від соціального походження, майнового, службового або іншого положення та політичних переконань.

Згідно поданої заяви про відпустку та відповідного наказу у листопаді 2009 року він придбав квиток на потяг до м. Рибниця Придністровської Молдавської республіки, щоб провідати пристарілу матір, яка мешкає сама і яку бачив понад рік.

Але провідати матір на склалось з наступних підстав. До нього зателефонували та повідомили, що на нього надійшла скарга від відповідачки ОСОБА_5 до слідчого відділу УМВС України у Донецькій області, Служби Безпеки України для надання пояснень. Через кілька днів аналогічно його запросили для надання пояснень за скаргою відповідачів до прокуратури м. Донецька, Ворошиловського району м. Донецька, начальника ГУ МВС України в Донецькій області .

Усі скарги відповідача САЛО М.Д. та САЛО К.Д. були практично однакового змісту: «... квітні 2008 року міською прокуратурою порушено кримінальну справі у відношенні до САЛО К.Д. по звинуваченню у виготовленні та збуту контрафактної відеопродукції у тому числі і порнографічного змісту. Цю ситуацію нібито використовує він та підвертає САЛО К.Д. шантажу, обману з застосуванням погроз та психологічного тиску у корисних цілях. Начебто він примусив його придбати дорогий автомобіль терміном на 7 років у кредит і особисто контролював процес підготовки кредиту і купівлі автомобіля. Відповідачі звинувачують його у скаргах про те, що нібито він змусив САЛО К.Д. виписати на його ім'я довіреність, та написати розписку про отримання грошових коштів у сумі 23 000 доларів США, яких він нібито не отримував. Відповідачі у своїх скаргах повідомляли, що він погрожував їм, як по телефону, так і своєму службовому кабінеті. Користуюсь телефонними роздруківками телефонних переговорів БЕРЕЗОВЧУК І.І. та САЛО К.Д. він їх використовує у корисних цілях. Раніш нібито долучав відповідача САЛО К.Д. до авантюрних справ, понудив його брати участь у тендері-купівлі адміністративного будинку, яку оформила його дружина. Нібито проводжує незаконні операції з квартирами. Нібито погрожував завести кримінальну справу у відношенні САЛО К.Д. Навіть написали, що він впливає на суддю Ворошиловского суду Івашуру В.О. у кримінальній справі по звинуваченню його у виготовленні та розповсюдженні дисків порнографічним змістом.

За наслідками усіх нісенітниць він вимушений писати пояснення.

Прокуратура Ворошиловського району міста Донецька вивчала детально матеріали справи за скаргою БЕРЕЗОВЧУК І.І. та у зв'язку з відсутністю в його діях будь-якого злочину винесла постанову про відмову в порушенні кримінальної справи від 25.06.2010, яку скаржниця не оскаржувала.

Підставою до написання скарг був його цивільний позов до відповідача САЛО К.Д., де він у правовий не підзаборний спосіб захищає свої цивільні права. З метою забезпечення позову заявив клопотання на накладення арешту на майно боржника. Але родина БЕРЕЗОВЧУК І.І. звикла тільки відбирати, не бажаючи відповідати за своїми борговими зобов'язаннями. Крім того, під час розгляду цивільної справи цілком природно відкриються інші злочинні афери відповідача САЛО К.Д. з кредитами. Відповідачка ОСОБА_5 вирішив писати на нього наклепи та вигадувати більш, на їх думку вагомий, важіль впливу: погрози, шантаж, написання безпідставних скарг.

Адже ж у суді кожна сторона повинна доводити ті обставини на які вона посилається як підстави своїх вимог та заперечень. Йому погрожували, що язик ОСОБА_5 (тільки тепер розумію наскільки брудний) та їх зв'язки влаштують йому великі неприємності по службі, а його життя та його родини перетвориться у пекло (адже вони знали, що дружина інвалід 3 групи, не працює). Саме цими діями скаржниця намагалась виправдати й інші злочини свого сина.

Вказані неправдиві та недостовірні відомості про нього, викладені відповідачами у скаргах та поясненнях носять не тільки як стверджувальні, а й викладені у формі образи та наклепу.

Викладені у скаргах та поясненнях відповідачів наклепи спростовуються:

1.Відповіддю судді ївашури В.О. у провадженні якого була кримінальна справа по обвинуваченню САЛО К.Д. за ст.301 ч.3, ст. 203 ч.2. Кримінального кодексу України.

2.Порушеними кримінальними справами відносно відповідача САЛО К.Д. за ст.358ч.2КК України

3.Порушеними кримінальними справами відносно відповідача САЛО К.Д. за ст.358 ч.3 КК України

4.Порушеними кримінальними справами відносно відповідача САЛО К.Д. за ст.190 ч.3 КК України.

Право кожному на повагу та гідність гарантовано ст,28 Конституції України. І тому він звернувся до суду за захистом своєї честі гідності та репутації як це передбачено ст. 297 ЦК України та ст.17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права, з вимогою до відповідачів спростування даної недостовірної інформації у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Вважає свої вимоги обгрунтованими та передбаченими ст.277 ЦК України. Обов'язок доказування при розгляді цієї категорії справ лежить на відповідачах. Але він вимушений самостійно шляхом витребувань документів та доказів (у правовий спосіб) з відповідних установ спростовувати образливі наклепи відповідачів. Наклепливі дії відповідачів та негативні емоції і переживання стосовно цього, вплинули на його честь, гідність та ділову репутацію. Внаслідок ганебної брехні відповідачів він втратив роботу. Він публічна людина. Його знають співробітники усього Ворошиловського райвідділу. Сфера його слідчої діяльності - розслідування справ за економічними злочинами. У кожній розслідуваній ним справі одна сторона незадоволена, але навіть засади моралі у осіб, що скоюють економічні злочини вище ніж у відповідачів.

Згідно ч.5 ст. 55 Конституції України кожен має право будь - якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень та протиправних посягань.

Згідно ст.38 Конституції України честь та гідність людини визнаються найвищою соціальною цінністю, тому відповідачі повинна була дотримуватися цього положення закону.

Згідно ст.297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь особи є недоторканними.

У житті та своїй професійній діяльності вбачає для себе безумним виконання Конституції України та законів України, а також вважає необхідним їх виконання і від інших. Користується повагою з боку працівників райвідділу. Може пишатися тим, що вважає себе вчителем талановитої молоді, яку зокрема вчив, що Верховенство права -найголовніше. Після цих скарг його задають безглузді питання, що ж там трапилось. Наклепи відповідачів зачіпляють його честь, гідність ділову репутацію.

Тому просить суд зобов'язати відповідачів публічно принести йому вибачення за ображення моєї чести та гідності у приміщенні Ворошиловського райвідділу м. Донецька у присутності усього особового складу. Адже спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію, у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Не секрет, що наклепи кожна людина сприяє по-різному. Преамбула до Загальної Декларації прав людини закріплює положення про те, що визнання гідності, властивої всім членам людської сім'ї, і рівних та невід'ємних їх прав є основою свободи, справедливості та загального миру. Преамбула до Міжнародного пакту про економічні, соціальні та культурні права проголошує, що всі права людини "випливають із властивої людській особі гідності".

Просив суд визнати, що порушені відповідачами САЛО М.Д. та САЛО К.Д. відомості на адресу прокуратури м. Донецька, начальнику ГУМВС України в Донецькій області, що він вчинив злочин, а саме: «змуств САЛО К.Д. оформити на себе у Укрсоцбанку кредит лособисто для РУДЕНКО М.П..», «під диктовку змусив САЛО К.Д. написати розписку про отримання суми 23000 доларів США» - наклепом, неправдивими та таким, що порочать його честь та гідність; зобов»язати відповідачів спростувати неправдиві відомості, що принижують його честь та гідність, викладені у заявах на ім»я начальника ГУМВС України в Донецькій області Купянского М.Г., шляхом направлення на його ім»я відповідної заяви протягом 1 тижня з моменту набрання рішення ьзаконної чинності; зобов»язати відповідачів публічно принести йому вибичення за ображення його честі та гідності у приміщенні Ворошиловського райвідділу м. Донецька у присутності усього особового складу. ( уточнена позовна заява а. с. 56-60 ).

В судовому засіданні позивач РУДЕНКО М.П. підтримав позовну заяву в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в уточненій позовній заяві та просив суд задовольнити її в повному обсязі.

Представник позивача КОЗАК С.С. в судовому засіданні підтримав уточнені позовні вимоги позивача РУДЕНКО М.П. та просив суд задовольнити їх в повному обсязі.

Відповідач САЛО М.Д. і яка в свою чергу діє за довіреністю в інтересах САЛО К.Д. ( а. с. 27 ) в судовому засіданні позовні вимоги позивача не визнала, просила суд відмовити позивачу в їх задоволенні в повному обсязі, оскільки проти позивача неправдиві відомості не розповсюджувала, а лише звернулася до начальника ГУМВС України в Донецькій області та прокуратури з заявою щодо погроз з боку РУДЕНКО М.П.

Суд, вислухавши пояснення позивача та його представника, відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги позивача РУДЕНКО М.П. не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини.

Постановою прокуратури Калінінського району м. Донецька від 29 липня 2010 року ( а. с. 40-41, 63), постановою слідчого СВ Калінінського РВ ДГУ ГУМВС України в Донецькій області від 13 серпня 2010 року ( а. с. 42, 62 ), постановою прокурора Ворошиловського району м. Донецька від 22 квітня 2010 року ( а. с. 61 ) відносно САЛО К.Д. були порушені кримінальні справи.

Відповідачка САЛО М.Д. звернулася з заявою до прокуратури Ворошиловського району м. Донецька щодо перевірки в порядку ст. 97 КПК України відносно РУДЕНКО М.П. у зв»язку неправомірних дій з боку РУДЕНКО М.П. по відношенню до її сина ОСОБА_9

Постановами прокуратури Ворошиловського району м. Донецька від 17.12.2009 року ( а. с. 13-19, 104-107 ), від 25.06.2010 року ( а. с. 96-99), від 22.04.2010 року ( а. с. 100-103 ) в порушенні кримінальної справи у відношені РУДЕНКО М.П. за заявою САЛО М.Д. було відмовлено.

Позивач РУДЕНКО М.П. вважає, що викладені обставини в заявах САЛО М.Д. при зверненні в прокуратуру не підтвердилися та таким, що порочать його честь, гідність та ділову репутацію.

Відповідно до ч. 4 ст. 34 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім»ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ЦК України фізична особа має право на захист свого особистого немайнового права від протиправних посягань інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК України вважається, що негативна інформація, поширена про особу, є недостовірною.

Відповідно до ч. 1 ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації.

Згідно Постанови № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», Пленуму Верховного Суду України, роз»яснено, що, відповідач повинен довести, що поширені ним відомості відповідають дійсності. На позивача покладається обов»язок довести лише факт поширення відомостей, які порочать, особою, до якої пред»явлений позов. Проте позивач має право подати докази невідповідності дійсності таких відомостей.

Таким чином, звернення, що викладені у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу відомостей особою, на думку якої посадовими чи службовими особами цього органу при виконанні функціональних обов»язків порушено її право, не може вважатись поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію або завдають шкоди інтересам цих осіб.

Викладення у листах, заявах, скаргах до правоохоронного органу завідомо неправдивих відомостей тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством України.

Оскільки звернення до правоохоронних органів не вважаються поширенням відомостей, які порочать честь, гідність чи ділову репутацію особи, то у суду законних підстав для задоволення позовних вимог РУДЕНКО М.П. до САЛО М.Д., САЛО К.Д. про захист честі, гідності, ділової репутації не має.

Таким чином, згідно вимог статті 88 ЦПК України, не підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача понесені ним витрати, повязані з оплатою державного мита та інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи.

На підставі викладеного, керуючись ч. 4 ст. 34 Конституції України, ст. ст. 275, 277, 299 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 209, 212, 213-215, 218 ЦПК України, Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 року № 1 та Постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.93 року № 3 ( із змінами та доповненнями ), суд, -

ВИРИШИВ:

У задоволені позовних вимог РУДЕНКО М.П. до САЛО М.Д., САЛО К.Д. про захист честі, гідності, ділової репутації, відмовити.

 

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Суддя                                                                  О.І. Орєхов

 

 

                                                                                          Справа №  291/1282/13-ц

                                                              

                                                               У К Р А Ї Н А

                 Ружинський районний суд Житомирської області

                                                          

 

 

                                                   Р І Ш Е Н Н Я

                              І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

22 серпня   2013 року    

 

Ружинський районний суд Житомирської області у складі:

                                     головуючого-судді Грека М. М.

                                    при секретарі -         Юрченко О.О.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в смт. Ружині цивільну справу за позовом

СТЕПЧУК Г.Д.

СТЕПЧУК В.Д.

До

Крилівської сільської ради, Ружинського району, Житомирської області

про  встановлення додаткового строку для прийняття спадщини.

                                                      В СТ А Н О В И В :

СТЕПЧУК Г.Д., СТЕПЧУК В.Д.,  заявили   у суді позов про встановлення додаткового строку для прийнятя спадщини, яка відкрилася після  смерті матері, яка померла  18.04. 2009 року.

     Позивачі пояснюють, що після  її смерті    залишилося  спадкове майно,   та хотіли б успадкувати його.  

     Позивачі  посилаються на те, що в зв’язку з юридичною  необізнаністю пропустили строк прийняття спадщини та просять суд  визначити  їм додатковий строк для прийняття спадщини.

    У суд  представник  позивачів не з’явився надіслав заяву справу слухати у його відсутність  позовні вимоги  задовільнити.

     У суд представник Крилівської сільської ради не з’явився надіслали заяву справу слухати у їх відсутності проти задоволення позовної заяви не заперечують.

     Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню.

Зі свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1  від  20 квітня 2009 року видно, що СТЕПЧУК Е.Л. померла 2009 року.

      Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_2 від 12.05.1964 року виданного Крилівською сільською Попільнянського району Житомирської області вбачається, що СТЕПЧУК В.Д., ІНФОРМАЦІЯ_1, його батьком є СТЕПЧУК Д.Ф., мати є СТЕПЧУК Е.Л..

        Відповідно довідки виданної Крилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області  від 12.07.2013 року за № 281 вбачається, що СТЕПЧУК Е.Л., ІНФОРМАЦІЯ_2. Яка померла 18.04.2009 року на день смерті була зареєстрована та проживала одиноко в С. ВОВКУШІВ, ВУЛ. РАДІСНА, 21

Відповідно до відповіді Попільнянської державної нотаріальної контори вбачається, що заявники пропустили строк для прийняття спадщини встановлений законодавством відповідно до ст. 1270 ЦК України.

Відповідно до ст.ст. 1222, 1223 Цивільного кодексу України заявники є спадкоємцями за заповітом.

    

Як витікає зі ст.1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця,   який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може  визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

        

             На підставі  викладеного і керуючись, ст.ст. 1222, 1270, 1272, ЦК України, ст.ст. 209, 212-215  ЦПК України, суд,-

                                                      В И Р І Ш И В :

Позов задовільнити повністю.

Визначити додатковий строк для прийняття спадщини СТЕПЧУК Г.Д., СТЕПЧУК В.Д., яка відкрилася після смерті СТЕПЧУК Е.Л., яка померла  18.04.2009  до 01. 11. 2013 року.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

 

   Суддя Ружинського райсуду                                             Грек М.М.      

                                      

 

 

 

Справа №2-97/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 111 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:

головуючого - судді Сидоренко З.С.,

за участю секретаря Пінчук О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дубровиця справу за позовом ЗУБАРЕЦЬ В.С. до ЗУБАРЕЦЬ А.Т. про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

Позивачка ЗУБАРЕЦЬ В.С. звернулася в суд з позовом до відповідача ЗУБАРЕЦЬ А.Т. та просить розірвати шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 24 липня 1961 року Селецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, а/з №24.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідач влаштовує сварки, скандали та бійки. Вона людина похилого віку, часто хворіє та потребує спокою, але відповідач до цього відноситься негативно. Постійно від нього відчуває приниження, неповагу до себе. Сім’я розпалася остаточно і зберегти її неможливо.

В судовому засіданні позивачка позов підтримала. Просить шлюб розірвати та залишити їй після розірвання шлюбу її дівоче прізвище "ЗУБАРЕЦЬ".

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча про розгляд справи був повідомлений своєчасно та належним чином, про що свідчить розписка при справі.

Вислухавши позивачку, дослідивши докази по справі, суд позов задовольняє з наступних підстав.

Сторони не ведуть спільного господарства, не підтримують подружніх стосунків. Між ними втрачено любов та взаємоповагу. Сімя розпалася остаточно, зберегти її неможливо.

Суд встановив, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін.

Керуючись ст.ст.105, 110, 112 СК України, ст.ст. 10, 60, 81, 88, 214, 215, 292, 294 ЦПК України суд -

в и р і ш и в:

Позов задоволити

Розірвати шлюб між ЗУБАРЕЦЬ В.С., 1940 року народження та ЗУБАРЕЦЬ А.Т., 1942 року народження зареєстрований 24 липня 1961 року Селецькою сільською радою Дубровицького району Рівненської області, а/з №24.

Після розірвання шлюбу ЗУБАРЕЦЬ В.С. залишити прізвище "ЗУБАРЕЦЬ В.С.".

На підставі п.18 ст.4 Декрету КМ України "Про державне мито" звільнити ЗУБАРЕЦЬ В.С. від сплати судового збору в дохід держави.

Стягнути з ЗУБАРЕЦЬ А.Т. судовий збір у розмірі 8,50 грн. (вісім гривень 50 копійок) на користь держави.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Рівненської області через Дубровицький районний суд з поданням апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

 

Суддя:                        Сидоренко З.С.

 

 

Справа № 2-0916315/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 

31 травня 211 року м.Тлумач

Тлумацький районний суд Івано-Франківської області у складі:

          головуючої - судді Лущак Н.І.

з участю: секретаря Мазур О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тлумачі справу за позовом МАРКОНІ Т.А. до суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи РОТШИЛЬ Н.С. про розірвання трудового договору, -          

в с т а н о в и в :

          Позивач МАРКОНІ Т.А. звернувся в суд з позовом до відповідача суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи РОТШИЛЬ Н.С. про розірвання трудового договору укладеного 12.03.2008 року, з тих підстав, що 12 березня 2008 р. між ним та відповідачем було укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований у Тлумацькому районному центрі зайнятості. Згідно договору він прийнятий на посаду водія, а відповідач, як підприємець, зобов’язаний забезпечити його роботою, оплачувати заробітну плату, забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці для виконання прийнятих зобов’язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг.

Приватний підприємець РОТШИЛЬ Н.С. зареєстрований суб’єктом підприємницької діяльності за видом надання послуг з перевезення пасажирів мікроавтобусом.

З моменту укладення трудового договору по 15 березня 2011 р. він працював водієм мікроавтобуса по маршруту «Івано-Франківськ – Тлумач 5». Однак, з 16 березня 2011 р. маршрутні рейси не виконує. Він неодноразово намагався зв’язатися з роботодавцем, але марно, на телефонні дзвінки відповідач не відповідає.

Факт не здійснення пасажирських перевезень по вищевказаному маршруту підтверджується листом ВАТ «ОПАС 12699».

Ні з ким в інших у трудових відносинах не перебуває, інших доходів не має. Він звертався в Тлумацький районний центр занятості про розірвання трудового договору та щоб стати на облік, як безробітний. Проте, йому відмовили та пояснили, що це не можливо у відсутності підприємця.

В судове засідання позивач МАРКОНІ Т.А. не з`явився, однак подав до суду письмову заяву, в якій позов підтримує в повному обсязі, просить його задоволити та справу розглядати без його участі.

Відповідач суб’єкт підприємницької діяльності фізична особа РОТШИЛЬ Н.С. в судове засідання не з`явився, однак подав до суду письмову заяву в якій позов визнав повнітю, не заперечує проти його задоволення, просить справу розглядати без його участі.          

Суд дослідивши та оцінивши дані, що містяться в письмових доказах по справі вважає, що позов підлягає до задоволенні з таких підстав.

Судом встановлено, що 12 березня 2008 р. між МАРКОНІ Т.А. та суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою РОТШИЛЬ Н.С. було укладено безстроковий трудовий договір, який зареєстрований у Тлумацькому районному центрі зайнятості. Згідно договору позивач прийнятий на посаду водія, а відповідач, як підприємець, зобов’язаний забезпечити його роботою, оплачувати заробітну плату, забезпечувати безпечні та нешкідливі умови праці для виконання прийнятих працівником зобов’язань, обладнати робоче місце відповідно до вимог нормативних актів про охорону праці, надавати необхідний інвентар, робочий одяг. (а.с.4-5).

Як видно з листа ВАТ «ОПАС 12699» від 10.05.2011р. № 01-412 перевізником РОТШИЛЬ Н.С. рейси по маршрутах «Івано-Франківськ - Мельники», Івано-Франківськ – Тлумач 3», «Івано-Франківськ – Тлумач 4», «Івано-Франківськ – Тлумач 5» виконувались до 16.03.2011 р. Згідно листа Головного управління промисловості та розвитку інфраструктури №02.2-19-348 від 15.03.2011 р. з РОТШИЛЬ Н.С. розірвано договір на перевезення пасажирів автомобільним транспортом на вищевказаних маршрутах (а.с.8).

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Враховуючи ту обставину, що позивач не має можливості в позасудовому порядку реалізувати свої права та розірвати трудовий договір від 12.03.2008 року укладений між позивачем фізичною особою як працівником з однієї сторони та відповідачем ПП Стасюком, як роботодавцем з іншої сторони, суд вважає доведеними обставини, на які позивач посилається як на підставу своїх позовних вимог в частині розірвання трудового договору.

При такому вирішенні позову, судові витрати по справі слід стягнути з відповідача.

На підставі ст.ст. 9, 629, 651 ЦК України, керуючись ст.ст. 174, 212-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задоволити.

Трудовий договір, укладений 12 березня 2008 року між МАРКОНІ Т.А. та суб’єктом підприємницької діяльності фізичною особою РОТШИЛЬ Н.С. – розірвати.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи РОТШИЛЬ Н.С. на користь держави - 8 (вісім) грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з суб’єкта підприємницької діяльності фізичної особи РОТШИЛЬ Н.С. на користь держави - 37 (тридцять сім) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в Тлумацькому районному суді.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення , якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Івано-Франківської області протягом десяти днів з дня його проголошення через Тлумацький районний суд. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

                      Головуюча                                                             Н.І.Лущак

 

Ічнянський районний суд Чернігівської області

2507/1778/2012

   2/2507/599/2012  

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

     І М Е Н Е М       У  К  Р  А  Ї Н И

04.07.0201              

Ічнянський  районний    суд  Чернігівської області  

  у складі:

             головуючого судді  Головченко М.М.

             при секретарі  Донченко В.Ю.

розглянувши у  відкритому   судовому засіданні в м. Ічня цивільну справу за позовом

ЖАБЧУКА С.О.  до ПСП «Агро-ВАМ»про розірвання договору оренди земельної ділянки,

Встановив:

        ЖАБЧУК С.О. звернувся до суду з позовом до ПСП   «Агро-Вам»про розірвання договору оренди земельної ділянки. Позовні вимоги мотивує тим, що в 2009 році ним був укладений договір оренди земельної ділянки з відповідачем і при укладенні договору підписував незаповнені бланки договору, які йому своєчасно на руки не були вручені. А коли в 2011році отримав примірник договору то довідався, що він зареєстрований в Ічнянському райвідділі ДЗК і укладений на десять років, з чим не погоджується, оскільки порушені його права як орендодавця землі, тому просить суд розірвати вказаний договір.

        В судовому засіданні  представник позивача позовні вимоги  підтримала повністю посилаючись на те, що фактично орендна плата позивачу за користування земельною ділянкою виплачувалась ПАТ «Блок-Агросвіт» з яким договір оренди землі розірваний в односторонньому порядку, підписаний договір з відповідачем обманним шляхом, а тому його необхідно вважати недійсним, що являється підставою для розірвання.

        Представник відповідача в судовому  засіданні проти задоволення позову заперечувала, підтвердила, що дійсно на даний час відповідачем використовується земельна ділянка, яка належать позивачу згідно договору від 27 липня 2009року. На підписання договору було волевиявлення обох сторін, де зазначено термін його дії в  межах діючого законодавства і орендна плата за користування землею за 2010рік виплачувалась відповідачем.

        Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають виходячи з наступного.

        В судовому засіданні встановлено, що 27 липня 2009 року між ЖАБЧУКОМ С.О. та ПСП «Агро-ВАМ» смт.Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області укладено договір оренди земельної ділянки площею 3,76га, яка розташована на території Парафіївської селищної ради Ічнянського району і договір зареєстрований в Ічнянському районному відділі ДЗК (а.с.10-11).

        Як вбачається зі змісту ст. 203 ЦК України, правочин є дійсним, якщо він відповідає загальним умовам дійсності правочину, зокрема, волевиявлення учасника правочину має бути вільним та відповідати його внутрішній волі; зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам  цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

        Договір оренди земельної ділянки був укладений між фізичною особою позивачем ЖАБЧУКОМ С.О. та юридичною особою ПСП «Агро-ВАМ»і на його укладення було волевиявлення обох сторін.

        Відповідно до вимог ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором  або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однією із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

        Згідно ст. 32 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами в застосуванні щодо даних правовідносин, на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разів випадкового знищення  чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використання земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

        Заявляючи позов ЖАБЧУК С.О. посилається на те, що він підписував незаповнені бланки договору оренди землі і якщо було б відомо про укладення договору на двадцять років то він договору оренди не підписував, на що посилається і представник позивача. Однак доказів про невиконання  відповідачем обов'язків орендаря, які передбачені ст..25 Закону України «Про оренду землі»позивач при поданні позовної  заяви і представник позивача в судовому засіданні не надала. А також не надано суду відповідних доказів щодо підписання незаповнених бланків  договору оренди землі.

        Відповідно до п.12.1 Договору передбачено, що зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується в судовому порядку. Але по питанню зміни умов договору позивач  до відповідача не звертався.

        Нормою ст..19 ЗУ «Про оренду землі»передбачено, що строк дії договору визначається за згодою  сторін і не може  перевищувати 50 років.

        Представник позивача в судовому засіданні просить розірвати договір оренди землі з підстав, що позивачем він підписаний обманним шляхом, оскільки згоди на розірвання договору  укладеного раніше з ВАТ «Парафіївський цукровий завод»не давав, однак доказів про підписання договору обманним шляхом суду не надано, також не ставиться питання про зміну предмету позову в зв'язку з недійсністю договору оренди земельної ділянки.

        Враховуючи, що сторонами договір було підписано і він зареєстрований в райвідділі ДЗК,  визначено термін його дії в межах діючого законодавства, позивач отримував орендну плату за користування відповідачем земельною ділянкою і на протязі трьох років мав можливість змінити умови договору, чого здійснено не було суд приходить до висновку, що підстави для розірвання договору оренди землі відсутні.

        Виходячи з вищевикладеного та враховуючи, що істотних порушень відповідачем умов договору оренди землі не допущено, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог  відмовити.      

        Керуючись ст.ст.10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 203, 407-410, 638, 651 ЦК України,  Законом України «Про оренду землі»,  суд -      

                                                                                                                              

В и р і ш и в:

        В позові  ЖАБЧУКА С.О. про розірвання договору оренди земельної ділянки, укладеного 27 липня 2009 року з ПСП «Агро-ВАМ»смт. Парафіївка Ічнянського району Чернігівської області - відмовити.

        На рішення на протязі  10 днів  з дня його проголошення, може бути подана апеляційна скарга  в Чернігівський апеляційний суд .  

                                       

Суддя             М. М. Головченко