ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ з психології для перепідготовки спеціалістів зі спеціальності 7.03010201 «Психологія» галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

ДОНЕЦЬКИЙ ІНСТИТУТ СОЦІАЛЬНОЇ ОСВІТИ

ПРОГРАМА ВСТУПНОГО ВИПРОБУВАННЯ

з психології для перепідготовки спеціалістів

зі спеціальності 7.03010201 «Психологія»

галузі знань 0301 «Соціально-політичні науки»

Затверджено

на засіданні Приймальної комісії:

                                                                             Протокол № 3 від «27» березня 2013 року

Донецьк, 2013

Програма вступного випробування з психології для секції перепідготовки складена на основі чинної навчальної програми з біології для 8-11 класів загальноосвітніх навчальних закладів.

                              ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Вступне випробування з психологіїє засобом перевірки знань та практичної підготовки абітурієнтів до навчання у вищому навчальному закладі.

Мета вступного випробування з психології:

- виявити й оцінити рівень навчальних досягнень учасників випробувань з психології;

- оцінити ступінь підготовленості учасників вступних випробувань до  навчання у вищому навчальному закладі.

Завдання вступних випробувань з психології дозволяють оцінити:

- здатність застосувати біологічні та психологічні знання та набуті вміння для аналізу психічних процесів, явищ та вікових закономірностей функціонування психіки;

- сформованість комплексного аналізу людини на основі системного підходу;

- здатність реалізувати біологічні та психологічні  компетенції у повсякденному житті та майбутній трудовій діяльності;

- рівень сформованості психологічної культури.

Методика проведення вступного випробування:

В процесі підготовки до вступного випробування вступники повинні бути ознайомлені з його програмою та вимогами до відповіді.

На вступному випробуванні абітурієнти можуть користуватися такою літературою:

-       програмами;

-       психологічними словниками.

Вступникам надаються 6 теоретичних завдань. Вступники дають відповіді у письмовій формі на аркушах, помічених штампом інституту. Співбесіда проводиться у присутності голови та членів комісії зі співбесіди. По завершенні випробування відповіді перевіряються і, в разі необхідності, дають вступникам три додаткових питання. Висновок про рекомендацію до зарахування дається на основі критеріїв оцінювання.

Тема 1. Органи, фізіологічні та функціональні системи органів людини.

Поняття про структуру і функціональну організацію організму. Загальна характеристика принципів саморегуляції функцій в організмі. Принцип зворотних зв’язків. Основні життєві процеси: гомеостаз, обмін речовин, ріст, розвиток та еволюція. Основні біологічні контакти організму. Нейрогуморальна регуляція функцій організму. Значення систем у забезпеченні взаємозв’язку організму з навколишнім середовищем.

Будова та робота серця людини. Автоматія серця. Нервово-гуморальна регуляція серцевого циклу. Будова та функції кровоносних судин (артерій, вен, капілярів), великого і малого кіл кровообігу. Рух крові по судинах, кров’яний тиск у них. Пульс. Склад, функції та значення крові. Плазма крові, її хімічний склад та властивості. Функції еритроцитів, тромбоцитів та лейкоцитів. Групи крові та резус-фактор. Правила переливання крові. Поняття про імунітет. Види імунітету: клітинний та гуморальний, вроджений та набутий. Механізми формування імунітету. Штучний імунітет (активний та пасивний). Лімфатична система, функції лімфи. Особливості будови лімфатичних вузлів та їх роль.

Роль ендокринної системи в забезпеченні життєдіяльності. Загальні уявлення про залози зовнішньої, внутрішньої та змішаної секреції. Поняття про гормони, їх хімічну природу та функції. Залози внутрішньої секреції людини та їх функції: гіпофіз, щитоподібна і підшлункова залози, наднирники, тимус (вилочкова залоза). Особливості гуморальної регуляції життєвих функцій організму людини.

Система органів травлення та обмін речовин в організмі людини. Значення процесів травлення та всмоктування поживних речовин у шлунково-кишковому тракті для життєдіяльності організму людини. Будова ротової порожнини та травлення в ній. Будова та функції зубів. Роль язика в перемішуванні їжі та сприйнятті її смаку. Склад та роль слини в травленні. Ковтання їжі, механізм його здійснення. Будова та функції стравоходу. Будова шлунка, травлення в ньому і нервово-гуморальна регуляція його діяльності. Склад шлункового соку, його роль у процесі травлення. Будова тонкого кишечнику, травлення та всмоктування поживних речовин у ньому. Склад кишкового соку, секрети підшлункової залози і печінки, роль жовчного міхура. Будова товстого кишечнику, травлення та всмоктування в ньому. Формування калових мас та виведення їх із організму. Система органів виділення. Необхідність виділення з організму продуктів обміну. Будова та функції органів сечовидільної системи: нирок, сечоводів, сечового міхура, сечовидільного каналу.

Опорно-рухова система людини, її функції та значення. Кісткова та хрящова тканини, зв’язки та сухожилки. Типи кісток організму людини. Будова та типи суглобів. Скелет окремих відділів людини: голови, тулуба, верхніх і нижніх кінцівок та їх поясів. Особливості будови скелета людини в зв’язку з прямоходінням і працею. М’язи як частина опорно-рухової системи.

Будова і функції верхніх (носова порожнина, носоглотка, ротоглотка) і нижніх (гортань, трахея, бронхи) дихальних шляхів. Будова і функції легень, їх розташування в організмі людини. Альвеоли. Процеси вдиху і видиху та їх регуляція. Газообмін у легенях. Будова та функції шкіри. Похідні шкіри людини — волосся та нігті. Роль шкіри в теплорегуляції організму людини. Гігієна шкіри. Профілактика захворювань шкіри.

Тема 2. Людина розумна - біологічний вид. Походження людини.

Теорія еволюції Ж. Б. Ламарка. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна. визначення поняття антропогенезу. Роль біологічних та соціальних факторів в еволюційному процесі людини. Основні етапи історичного розвитку виду “Людина розумна”. Біологічний чинник у психічному процесі розвитку індивіда.

Екологія людини як напрям у системі біологічних наук, теоретик на основа розробки заходів з охорони природи та здоров’я населення, раціонального використання природних ресурсів. Середовище як екологічне поняття. Види середовищ: атмосфера, гідросфера, літосфера, організмове середовище. Фактори середовища: абіотичні, біотичні, антропічні (антропогенні). Єдність організму і середовища. Роль середовища і лікарських засобів у підтриманні і порушенні гомеостазу живих організмів. Біогеоценоз як екологічна система; структура і компоненти біогеоценозу. Соціальні та біологічні аспекти адаптації населення до умов життєдіяльності. Біологічна мінливість людей у зв’язку з біогеографічними особливостями середовища, формування адаптивних людських екотипів, їх характеристика. Спадкові відмінності у реакціях людей на фактори середовища; поняття про екологічну генетику. Екологічна ситуація в Україні. Адаптації людей до екстремальних умов, поняття про стрес. Валеологія — наука про здоров’я людини.

Тема 3. Елементи генетики людини.

Предмет і завдання генетики людини. Сучасні розділи генетики людини: екологічна генетика, цитогенетика, імуногенетика, генетика розвитку, біохімічна генетика, фармакогенетика, популяційна генетика, медична генетика, психогенетика. Людина як об`єкт генетичного дослідження, його специфіка.

Популяційний метод. Генетична структура популяцій, коефіцієнт інбридинга. Міжіндивідуальна та міжпопуляційна варіативність. Популяція в стані генетичної рівноваги. Закон Харді-Вайнберга. Фактори, які впливають на зміну частот алелів у популяції (фактори мікроеволюції): мутації, міграція, випадковий дрейф генів, природний добір. Фактори, які впливають на динаміку частот генотипів у популяції: інбридинг, асортативність. Генеалогічний метод. Робота Ф. Гальтона “Спадковий геній” — перше дослідження генетики психологічних ознак. Складання родоводів, загальновизнана символіка. Загальне та індивідуальне середовище у формуванні психологічних особливостей людини.

Генеалогічний аналіз, його мета. Метод прийомних дітей: основна схема, історія виникнення, сучасні програми. Дослідження взаємодії генотипу і середовища в мінливості психологічних ознак. Метод близнюків та його різновиди. Основна схема методу. Походження монозиготних (МЗ) та дизиготних (ДЗ) близнюків. Конкордантність та дискордантність близнюків. Біологія близнюковості. Розлучені близнюки: вплив віку розлучення, різниці в освіті на внутріпарну подібність. Метод сімей близнюків — спосіб знаходження біологічного “материнського ефекту”, пов’язаного з цитоплазматичною спадковістю. Метод контрольного близнюка (А. Гезелл). Використання МЗ близнюків як ідеального контролю одного з іншим: можливість оцінки ефективності тренування або різних його форм, тривалості ефекту тренування. Метод близнюкової пари. “Ефект близнюковості”, його вплив на розвиток дітей-близнюків (робота Р. Заззо). Цитогенетичний метод і його використання для діагностики людини. Цитологічні основи розмноження і спадковості людини. Клітинний цикл. Мітоз. Фази мітозу. Генетичне значення мітозу. Поділдозрівання статевих клітин — мейоз. Поділи мейозу. Принципові різниці поведінки хромосом у мітозі та мейозі. Генетичне значення мейозу. Гаметогенез у людини. Сутність цитогенетичного методу, його призначення. Каріотип людини. Морфологія і структура хромосом. Каріограма хромосом людини. Аутосоми і статеві хромосоми. Класифікація типів мутацій за характером змін генотипу. Причини виникнення і класифікація хромосомних мутацій.

Основні поняття генетики: спадковість, мінливість, успадкування, генотип, фенотип, ген, алель, гомозигота, гетерозигота, домінантність, рецесивність, генотип, середовище; норма і діапазон реакції. Фенотип як результат взаємодії цього генотипу з конкретним середовищем. Кількісні та якісні ознаки. Моногенні та мульти факторіальні (полігенні) ознаки. Закони класичної генетики (закони Г. Менделя): одноманітності гібридів першого покоління, розщеплення, незалежного комбінування (успадкування) ознак. Приклади успадкування домінантних (хорея Гентінгтона) та рецесивних (фенілкетонурія) ознак у людини. Умови, за яких спостерігаються менделівські закономірності успадкування ознак.

Тема 4. Анатомія нервової системи людини.

Загальна будова та функції нервової системи. Еволюція нервової  системи. Центральна й периферична нервові системи. Поняття про автономну (вегетативну) нервову систему. Нейронна теорія будовинервової системи. Сіра та біла речовини мозку. Ядра. Кора. Будова іфункції нервових клітин, їх розвиток. Будова і властивості нервовихволокон. Зв’язок між нейронами. Схема рефлекторної дуги. Рецептори, їх класифікація. Рефлекс як основний принцип нервової діяльності. Види рефлексів. Поняття про нервово-м’язову систему, синапси, їх види і властивості, передавання збудження через синапси.

Нервові центри, їх властивості. Одностороннє проведення збудження, затримка його проведення,сумація, післядія, слідові процеси, стомлюваність. Явище домінанти. Загальне уявлення про процес гальмування в центральній нервовійсистемі та його значення. Види гальмування.

Спинний мозок, топографія, форма, будова. Сіра та біла речовини. Передні й задні корінці, їх функції. Спинномозкові вузли. Утворення спинномозкових нервів. Сегменти спинного мозку. Функції та центри спинного мозку. Нервові волокна: власні та нервові провідні шляхи.

Загальний огляд розвитку головного мозку. Вікові зміни структури і функцій різних відділів ЦНС. Стовбур головного мозку: еволюція, структура, функції. Оболонки головного мозку, простори, відростки, пазухи. Цереброспінальна рідина.

Будова довгастого мозку, сіра та біла речовини. Ядра. Функції та центри довгастого мозку. Задній мозок. Міст. Розташування сірої та білої речовин. Ядра. Ніжки мосту. Функції та центри мосту. Четвертий шлуночок, його сполучення. Ромбоподібна ямка. Мозочок. Ядра й кора мозочка. Функції мозочка та їх порушення.

Середній мозок. Ніжки середнього мозку. Сіра та біла речовини. Червоне ядро, чорна речовина. Покришка середнього мозку (чотиригорбкове тіло). Функція горбків пластинки покришки. Водопровід мозку. Проміжний мозок: будова відділів у зв’язку з функцією. Зоровий горб (таламус). Гіпоталамус. Сірий горб. Сосочкові тіла. Колінчасті тіла (метаталамус). Епіталамус. Третій шлуночок. Функції проміжного мозку. Сітчастий утвір (ретикулярна формація) стовбура мозку, його функції.

Ядра основи, їх функції. Смугасте тіло. Біла речовина. Внутрішня капсула. Частки, борозни, закрутки. Кора півкуль, особливості будови. Функціональне значення окремих зон кори, методи вивчення. Лімбічна система мозку. Бічні шлуночки. Функціональне значення ретикулярної формації. Взаємодія кори і підкоркових структур.

Загальна будова. Схема автономної рефлекторної дуги, волокна. Симпатична частина автономної нервової системи. Симпатичні центри, стовбури, сплетення. Парасимпатична частина автономної нервової системи. Ядра, волокна у складі різних нервів; вузли, іннервація внутрішніх органів. Фізіологічне значення автономної нервової системи. Особливості впливу на функції організму симпатичної та парасимпатичної частин нервової системи. Медіатори автономної нервової системи. Поняття про провідні шляхи головного та спинного мозку.

Спинномозкові нерви. Шийне сплетення, його гілки, ділянка іннервації. Плечове сплетення, гілки, іннервація. Грудні нерви. Поперекове сплетення, гілки, іннервація. Крижове сплетення, гілки, іннервація. Черепні нерви, їх склад, ядра, гілки, ділянки іннервації. Нюховінерви. Зоровий нерв. Окоруховий нерв. Блоковий нерв. Трійчастий нерв. Відвідний нерв. Присінково-завитковий нерв. Язикоглотковий нерв. Блукаючий нерв. Додатковий нерв. Під’язиковий нерв.

Типи вищої нервової діяльності. Поняття про другу сигнальну систему. Пам’ять. Фізіологія сну. Органи чуття. Аналізаторний апарат.

1. 1.     ЛІТЕРАТУРА