ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА 18.05.2015 13:49

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

Київський національний економічний університет

імені Вадима ГЕТЬМАНА

Факультет економіка та управління

Кафедра макроекономіки та державного управління

 

	“ЗАТВЕРДЖУЮ” Проректор з науково-педагогічної роботи   …………………………… О. І. Олексюк
	«……» ………………….. 2014 р.

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

до вивчення  дисципліни

«ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА»

для студентів V курсу

галузь знань «Менеджмент і адміністрування»

спеціальність «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)»

магістерські програми: «Менеджмент корпорацій (АТ)»;

«Менеджмент малого бізнесу»;

«Державне управління економікою»

 

 

 

Київ КНЕУ 2014

 

ЗМІСТ

 

1. Вступ .............................................................................................................  3

2. Тематичний план дисципліни .......................................................................  5

3. Програма дисципліни та рекомендована література .................................  7

4. Плани та завдання до практичних (семінарських) занять ........................  25

5. Організація самостійної роботи студентів ................................................  38

5.1. Карта самостійної роботи студентів ..................................................  38

5.2. Перелік завдань та форми організації самостійної роботи студентів

при вивченні теоретичного матеріалу дисципліни ...........................  41

5.3. Перелік індивідуальних завдань для студентів заочної форми

навчання ..............................................................................................  57

6. Система поточного і підсумкового контролю якості знань студентів

з дисципліни ........................................................................................  58

6.1. Порядок поточного контролю та критерії оцінювання знань

студентів з дисципліни ........................................................................  58

6.2. Порядок підсумкового контролю знань ............................................  62

6.3. Зразок екзаменаційного білета ...........................................................  65

 

1. ВСТУП

 

Метою вивчення науки (дисципліни) є оволодіння студентами теоретичними знаннями з питань методології, методики та організаційних основ промислової політики та набуття ними практичних вмінь і навичок самостійного науково-аналітичного розв’язання економічних і соціальних проблем, необхідних для виконання функцій та реалізації повноважень керівника (фахівця) суб’єкта економічної (промислової) діяльності та органів державної влади і місцевого самоврядування.

Предмет промислової політики – принципи, методи та засоби державного регулювання розвитку промислового комплексу як складової частини національної економіки.

Основні завдання, які повинні бути розв’язані у процесі викладання дисципліни:

• Ø узагальнення теоретичних засад формування та реалізації промислової політики держави;
• Ø визначення об’єктивних закономірності, методології, методики прогнозування та індикативного планування розвитку промисловості;
• Ø опанування основами методології, технологіями та процедурами де6ржавного управління у сфері промисловості;
• Ø оволодіння організаційно-економічним механізмом реалізації державної промислової політики;
• Ø використання світового досвіду реалізації державної промислової політики;
• Ø набуття навичок застосування знань щодо обґрунтування використання інструментів державного регулювання структурних змін, інвестиційної, науково-технічної, інноваційної, зовнішньоекономічної діяльності у промисловості тощо.

Наука (дисципліна) посідає важливе структурно-логічне місце в навчальному процесі підготовки магістрів. Вона викладається після вивчення наук «Макроекономіка», «Мікроекономіка» та «Економіка підприємства». Крім того, студенти магістерської програми «Державне управління економікою» вивчають її після опанування наук (дисциплін) «Економіка галузевих ринків», «Національна економіка» та «Державне регулювання економіки».

• За результатами вивчення дисципліни «Промислова політика» студенти набувають компетенції, які виявляються у певних знаннях та вміннях.
• За результатами вивчення дисципліни студенти повинні знати:
• теоретичні засади формування стратегії розвитку промислового комплексу;
• сутність, форми та методи реалізації державної промислової політики;
• методологічні й організаційні основи соціально-економічного прогнозування розвитку промислового комплексу;
• програмно-цільове планування розвитку;
• механізми реалізації структурної, амортизаційної, інвестиційної, науково-технічної, інноваційної, зовнішньоекономічної політики, реформування відносин власності та використання інтелектуального потенціалу у промисловості.
• Студенти повинні вміти:
• здійснювати економічної аналіз розвитку промисловості в Україні та проводити компаративні порівняння з іншими країнами світу;
• формулювати стратегічні і тактичні цілі соціально-економічного розвитку;
• розробляти та обґрунтовувати стратегічні та тактичні рішення органів державної влади у сфері промислової політики;
• адекватно застосовувати інструменти оперативної реалізації промислової політики;
• застосовувати методи та критерії оцінювання результативності та ефективності реалізації промислової політики.

 

2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

Наука «Промислова політика» є нормативною навчальною дисципліною циклу професійної підготовки магістрів за напрямом «Менеджмент» галузі знань «Менеджмент і адміністрування» зі спеціалізацій «Менеджмент державних установ», «Менеджмент малого бізнесу» та «Менеджмент корпорацій».

Згідно з навчальним планом загальний обсяг годин, який виділяється для вивчення науки (дисципліни) «Промислова політика» студентам напряму підготовки «Менеджмент» денної та заочної форм навчання, становить 180 год.

Для студентів напряму підготовки «Менеджмент» денної форми навчання передбачено лекцій – 24 год., семінарських та практичних занять — 24 год., індивідуальних занять — 28 год., підсумковий контроль – 4 год., самостійна робота студентів — 100 год.

Для студентів спеціальності «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)» заочної форми навчання, передбачено контактних занять – 26 год., індивідуальних занять – 20 год., підсумковий контроль – 4 год., самостійної роботи студентів – 130 год. (табл. 2.1).

Cучасна концепція організації навчального процесу передбачає, що самостійна робота є важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом. Вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, та дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. Крім того, збільшення обсягу самостійної роботи спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосовно того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.

 

Табл.. 2.1. Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять, год. ( для студентів, що навчаються за освітньо-професійною програмою магістра «Менеджмент державних установ», «Менеджмент малого бізнесу», «Менеджмент корпоративних підприємств»)

 

3. ПРОГРАМА ДИСЦИПЛІНИ ТА РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Тема 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ТА МЕХАНІЗМ РЕАЛІЗАЦІЇ ПРОМИСЛОВОЇ ПОЛІТИКИ

 

1. Сутність та необхідність промислової політики. Промислова політика – складова економічної політики. Досвід зарубіжних країн у проведені промислової політики. Методологічні принципи промислової політики. Промисловість у системі ринкової економіки. Баланс між відкритістю та протекціонізмом щодо окремих галузей національної економіки. Гнучке поєднання механізмів державного регулювання при реалізації промислової політика в ринкових умовах.

2. Система цілей та пріоритетів промислової політики. Використання системного підхіду до формування об'єкта промисловості політики. Взаємозв'язок інтересів, цілей, стратегій, пріоритетів, напрямів, методів та інструментів реалізації промислової політики. Поєднання інтересів різних верств суспільства як умова успішної реалізації промислової політики. Система цілей промислової політики. Ієрархічність цілей. Стратегія розвитку промисловості. Концепція пріоритетів у промислової політиці. Інноваційна модель розвитку промисловості. Пріоритети розвитку промисловості та принципи їх визначення.

3. Напрями реалізації промислової політики. Напрями реалізації промислової політики. Методи та інструменти реалізації промислової політики. Класифікація методів за формою впливу; за способами впливу; за кількістю засобів, що використовуються; за універсальністю.

4. Завдання та функції органів центральної та місцевої влади у сфері промислової політики. Функції вищих органів державної влади України у формуванні промислової політики. Завдання та функції органів центральної влади у сфері промислової політики. Завдання та функції органів місцевої влади і самоврядування у реалізації промислової політики.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Промислова політика – діяльність держави в межах її економічної політики, спрямована на зростання промислового виробництва на основі розробки та впровадження науково-технічних досягнень, вдосконалення структури виробництва, розвитку експорту готової продукції, ефективного вирішення соціальних проблем.

Промислова стратегія – основний напрямок розвитку промисловості, який обирається державою у відповідності з цілями промислової політики.

Пріоритет промислової політики – галузі або види промислового виробництва, яким створюються особливі умови для прискореного розвитку.

Напрям промислової політики – сукупність організаційно-правових та економічних заходів, здійснюваних державою з метою розвитку промислового виробництва.

Метод промислової політики – способи (інструменти, важелі) впливу держави на сферу промислового виробництва, інфраструктуру ринку, некомерційний сектор економіки з метою реалізації цілей промислової політики.

Рекомендована література: 1; 5; 14; 15; 16; 19; 23; 25; 30.

 

Тема 2. ПОКАЗНИКИ ТА ОБ’ЄКТИВНІ ЗАКОНОМІРНОСТІ

РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Система показників розвитку промисловості. Показники обсягу виробництва продукції промисловості та їх взаємозв'язок із макроекономічними та мікроекономічними показниками. Індикатори економічної ефективності промисловості. Статичні й динамічні показники ефективності промисловості. Динамічний аналіз ефективності промисловості. Система показників ефективності промисловості.

2. Характеристика типів та форм розвитку промисловості. Сутність екстенсивного розвитку промисловості. Графічна інтерпретація екстенсивного розвитку промисловості за допомогою кривої виробничих можливостей. Сутність інтенсивного розвитку промисловості та його графічна інтерпретація. Економічні та соціальні переваги інтенсивного розвитку промисловості. Чинники інтенсивного розвитку промисловості. Напрями інтенсивного розвитку промисловості. Форми інтенсивного розвитку промисловості.

3. Прогнозування показників розвитку промисловості. Моделювання розвитку промисловості. Виробнича функція Кобба-Дугласа при постійній віддачі факторів виробництва (екстенсивний розвиток). Виробнича функція Кобба-Дугласа за умов впливу науково-технічного прогресу (інтенсивний розвиток). Графік “виробничого пагорбу”. Сутність та графічна інтерпретація оптимального розвитку промисловості. Використання економічних і експертних методів у прогнозуванні розвитку промисловості (факторна модель прогнозування обсягу виробництва товарів (робіт, послуг) промисловості, що застосовуються Міністерством економічного розвитку та торгівлі України). Методичні принципи прогнозування розвитку промисловості. Алгоритм прогнозування обсягу виробництва товарів (робіт, послуг) промисловості.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Економічний ефект – абсолютний показник економічного результату

Промислового виробництва, який характеризує різницю між отриманими доходами та витраченими ресурсами.

Економічна ефективність – відносний показник економічного результату промислового виробництва, який характеризує відношення економічного ефекту до витрат ресурсів.

Статичний показник економічної ефективності характеризує рівень ефективності на певний момент часу.

Динамічний показник економічної ефективності виражає зміну рівня ефективності за певний проміжок часу і розраховується відношенням рівня ефективності наступного періоду до рівня ефективності попереднього періоду.

Крива виробничих можливостей – графік, що ілюструє максимальну здатність промисловості виробляти товари за умов повного використання економічних ресурсів.

Напрям інтенсивного розвитку – спосіб отримання економії за рахунок використання взаємозамінних економічних ресурсів.

Форма інтенсивного розвитку характеризує конкретний вид ресурсу, який інтенсивно використовується чи навпаки зберігається.

 

Рекомендована література: 1; 14; 15; 23; 25.

 

Тема 3. СТРУКТУРНА ПОЛІТИКА В ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Сутність структури промисловості. Системний підхід до структуризації промисловості. Особливості структурних трансформацій у промисловому виробництві на початку ХХІ століття. Переорієнтація географічного вектору розвитку промисловості у період після світової фінансово-економічної кризи 2008 – 2009 рр. Структура технологічних рівнів промислового виробництва та її зміни у посткризовому періоді. Світовий досвід державного регулювання структурних змін у промисловості. Структуроутворюючі фактори промисловості України. Характеристика структури промисловості України у період здобуття Незалежності. Структурна модернізація промисловості як однз основних завдань уряду України.

2. Структурні зрушення у промисловості України. Інституціональна структура промисловості. Відтворювальні пропорції у промисловості. Ринкові підходи до визначення основних відтворювальних пропорцій. Галузева структура: технологічний та управлінський підходи. Регіональна структура: розподіл промисловості за економічним та адміністративним принципами. Соціальна структура. Структура форм власності. Структура організаційно-правових форм підприємництва. Структура доходів робітників. Зовнішньоекономічна структура промисловості.

3. Структурний ефект та його вимірювання у промисловості. Індекс структурних змін. Лінійні та квадратичні показники структурних зрушень. Вплив структурних змін на динаміку виробничої функції. Роль високотехнологічних галузей у структурній трансформації промисловості.

4. Державне регулювання структурних зрушень у промисловості. Концепції структурної політики в промисловості. Активна та пасивна структурна політика. Напрями активної державної промислової політики. Критерії пріоритетності у структурної політиці. Методи реалізації структурної політики. Нові організаційні структури у промисловості: бізнес-інкубатори, венчурні фірми, технопарки, технополіси. Державна підтримка нових організаційних структур.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Структура промисловості – це співвідношення, які відбивають взаємозв’язки та взаємозалежності між окремими частинами промисловості в процесі її розвитку.

Відтворювальна структура промисловості – пропорції, що характеризують процес відтворення у промисловості.

Галузева структура промисловості – пропорції між галузевими комплексами або групами галузей, що мають однакові економічні характеристики.

Інфраструктура – це комплекс галузей, які забезпечують функціонування галузей матеріального виробництва.

Регіональна структура промисловості – міжрайонні (міжтериторіальні) пропорції розподілу промисловості.

Соціальна структура промисловості відображає розподіл промисловості за формами власності, за організаційно-правовими формами підприємництва, за рівнем доходів працівників.

Структура зовнішньої торгівлі – пропорції та натурально-речовий склад експорту та імпорту промислових товарів.

Оптимальна структура промисловості – пропорції, які надають можливість досягнути найбільшого розвитку промисловості за певної кількості витрачених економічних ресурсів.

Пасивна структурна політика полягає в тому,що держава створює правову базу для вільного переливу капіталу і праці з одних галузей в інші, але безпосереднього втручання держави в інвестиційні процеси в окремих галузях не відбувається.

Активна структурна політика полягає в тому, що держава широко застосовує державні важелі для прискорення прогресивних структурних зрушень.

 

Рекомендована література: 1; 14; 15; 19; 21; 23; 25; 27; 31.

 

Тема 4. АМОРТИЗАЦІЙНА ПОЛІТИКА

 

1. Інвестиційний потенціал амортизації. Амортизаційні нарахування у системі джерел відтворення основного капіталу у промисловості України. Цілі державної амортизаційної політики на сучасному етапі розвитку промисловості. Функції амортизації. Оцінка ринкової вартості основного капіталу у промисловості та її значення для господарської практики. Ефект Ломана – Рухті та його врахування при оцінці розширеного відтворення основного капіталу.

2. Об’єкти та строки амортизації. Еволюція підходів до класифікації об’єктів нарахування амортизації в Україні: бухгалтерський і податковий підходи. Класифікація об’єктів нарахування амортизації в індустріально розвинутих країнах світу. Амортизаційний період і строк служби основних засобів. Технічний та економічний строки служби основних засобів. Норми амортизації.

3. Сучасні методи амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу у промисловості. Лінійний метод. Метод залишку, що зменшується. Комулятивний метод. Виробничий метод. Сутність прискоренної амортизації. Порівняльний аналіз накопичення амортизаційного фонду за різними методами нарахування амортизації. Амортизація об’єктів промислової (інтелектуальної) власності. Особливості амортизаційної політики у зарубіжних країнах. Можливість та доцільність використання зарубіжного досвіду амортизаційної політики.

Проблеми використання прискореної амортизації у промисловості України. Недоамортизація та переамортизація. Амортизаційна політика у системі державного регулювання розвитку промисловості. Моніторинг та контроль за використанням амортизаційних коштів. Інвестиційно-інноваційне забезпечення оновлення основного капіталу промисловості.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Функція відшкодування – повернення шляхом нарахування амортизації вартості спожитого основного капіталу.

Функція відтворення –використання коштів амортизаційного фонду на цілі оновлення основного капіталу.

Функція стимулювання пов’язана з накопиченням у суб’єкта господарювання фінансових ресурсів для запровадження у виробництво науково-технічних досягнень, підвищенням зацікавленості у прискоренні оновлення активної частини основного капіталу.

Метод рівномірної (пропорційної) амортизації – метод амортизаційних нарахувань, відповідно до якого на собівартість продукції (послуг) переноситься вартість спожитого основного капіталу рівними сумами у продовж усього періоду амортизації.

Метод прискореної амортизації – метод амортизаційних нарахувань, відповідно до якого на собівартість продукції (послуг) у перши роки експлуатації переноситься більша часина вартості спожитого основного капіталу з поступовим зменшенням його у завершальні роки.

Метод амортизації за сумою років – метод амортизаційних нарахувань, відповідно до якого на собівартість продукції (послуг) переноситься вартість спожитого основного капіталу за нормами, яки щорічно зменшуються відповідно до строку функціонування цього капіталу.

Метод залишку, що зменшується полягає у тому, що амортизаційні нарахування розраховуються за збільшеною нормою але виходячи з залишкової вартості основного капіталу, яка поступово зменшується на суму нарахованої амортизації у попередні періоди.

Недоамортизація – перевищення фактичних витрат на оновлення спожитого основного капіталу порівняно з нарахованою амортизацією.

Переамортизація – перевищення нарахованої амортизації порівняно з ринковою вартістю спожитого основного капіталу.

Амортизаційна політика – комплекс заходів держави щодо регулювання процесу оновлення спожитого основного капіталу шляхом встановлення певних методів оцінки капіталу, визначення об’єктів, методів та норм нарахування амортизації, контролю за використанням амортизаційного фонду тощо.

 

Рекомендована література: 1; 15; 22; 26.

 

Тема 5. ІНВЕСТИЦІЙНА ПОЛІТИКА

 

1. Сутність та форми інвестицій. Сутність і класифікація інвестицій. Теоретичні основи державного регулювання інвестиційної діяльності. Об'єкти та суб'єкти інвестиційної діяльності. Основні нормативні положення Закону України «Про інвестиційну діяльність». Роль держави в інвестиційному процесі. Державні капітальні вкладення у розвиток інфраструктури. Принципи державної інвестиційної політики. Об'єктивні закономірності інвестиційної діяльності.

2. Напрями, методи та інструменти державного регулювання інвестиційної діяльності. Комплексний підхід до державного регулювання інвестиційної діяльності. Принципи визначення пріоритетних сфер та об'єктів інвестування. Податкове регулювання інвестиційної діяльності. Кредитне регулювання інвестиційної діяльності. Регулювання інвестиційної діяльності шляхом проведення гнучкої амортизаційної політики. Регулювання участі інвесторів у приватизації. Регулювання фондового ринку. Експертиза інвестиційних проектів. Забезпечення захисту інвестицій. Залучення іноземних інвестицій та регулювання умов здійснення інвестицій за межі країни. Традиційні джерела фінансування інвестицій: прибуток, амортизація, кредит. Нетрадиційні джерела фінансування інвестицій: акціонерний капітал, облігації, лізинг, інвестування на основі угоди про розподіл продукції.

3. Характеристика інвестиційного ринку в промисловості. Сутність інвестиційного ринку. Структура інвестиційного ринку в промисловості. Інфраструктура інвестиційного ринку. Динаміка кон'юнктури інвестиційного ринку. Взаємозв'язок інвестиційної привабливості різних за рівнем сегментів інвестиційного ринку. Чинники, які впливають на інвестиційну привабливість країни, галузі, регіону, підприємства. Показники інвестиційної привабливості країни, галузі, регіону, підприємства. Дюпонівська модель аналізу інвестиційної привабливості підприємства. Система індикаторів фінансово-економічного стану промислового підприємства та її використання в аналізі інвестиційної привабливості.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Інвестиційна діяльність – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо вкладання повернення інвестицій та отримання приросту капіталу.

Інвестиційний процес – сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та держави щодо вкладання інвестицій.

Об’єкти інвестування – майнові та інтелектуальні цінності, що вкладаються в об’єкти підприємницької діяльності та інфраструктуру, в результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект.

Об’єкти інвестиційної діяльності – це об’єкти підприємницької діяльності та інфраструктури, в які вкладаються об’єкти інвестування.

Суб’єкти інвестиційної діяльності – громадяни, юридичні особи, держава (у тому числі іноземні держави) та міжнародні організації, які є інвесторами або учасниками інвестиційної діяльності.

Інвестори – громадяни, юридичні особи, державні органи та міжнародні організації, які приймають рішення про вкладання власних, запозичених і залучених майнових та інтелектуальних цінностей в об’єкти інвестиційної діяльності.

Учасники інвестиційної діяльності – громадяни та юридичні особи України, інших держав, держави та міжнародні організації, які забезпечують реалізацію інвестицій як виконавці замовлень або на підставі доручення інвестора.

Державна інвестиційна політика – це комплекс правових, адміністративних та економічних заходів держави, спрямованих на поширення та активізацію інвестиційних процесів.

Інвестиційний ринок – це ринок об’єктів інвестиційної діяльності.

 

Рекомендована література: 1; 6; 11; 15; 22; 29.

 

Тема 6. ПОКАЗНИКИ ЕКОНОМІЧНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІ

У МЕХАНІЗМІ ІНВЕСТИЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ

 

1. Методичні основи визначення економічної ефективності інвестиційних рішень. Фактор часу в оцінці витрат і результатів. Майбутня вартість інвестицій. Поточна вартість інвестицій. Сутність нарощення і дисконтування вартості інвестицій. Нарощення вартості за простим процентом. Дисконтування вартості за простим процентом. Нарощення вартості за складним процентом. Дисконтування вартості за складним процентом. Майбутня та поточна вартість інвестицій при безперервному нарахуванні процентів. Врахування інфляції у розрахунках економічної ефективності інвестицій. Класифікація ризиків в інвестиційної діяльності. Статистичні методи оцінки інвестиційного ризику. Премія за ризик інвестору. Аналітичні методи моделювання ризику.

2. Ринкові методи оцінки ефективності інвестиційних ріщень. Інвестиційний цикл та його структура. Чистий потік платежів як основа розрахунку економічного ефекту інвестицій. Показники економічної ефективності: внутрішня норма прибутку, коефіцієнт вигоди /витрат, період окупності. Взаємозв’язок показників економічної ефективності інвестицій.

3. Обгрунтування і оцінка ефективності інвестиційної політики. Концепція оцінки ефективності інвестиційної політики. Класифікація рішень інвестиційної політики. Критерій оцінки ефективності інвестиційної політики. Показники оцінки ефективності роботи державних установ, що здійснюють інвестиційну політику. Показники оцінки результатів інвестиційної політики. Абсолютна оцінка результатів прийняття інвестиційного рішення.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Майбутня вартість інвестицій – це вартість вкладених у даний момент інвестицій, в яку вона перетвориться через певний проміжок часу з урахуванням певної ставки процента.

Поточна вартість інвестицій – це сума майбутніх грошових надходжень від інвестицій, приведених з урахуванням певної ставки процента до поточного (теперішнього) періоду.

Нарощення вартості інвестицій – це поетапне збільшення інвестицій шляхом приєднання до початкової їх вартості суми процентів.

Дисконтування вартості інвестицій – це зменшення майбутньої вартості інвестицій на суму нарощених процентів.

Інвестиційний ризик – це імовірність виникнення непередбачених фінансових втрат.

Ризики реального інвестування – це ризики, пов’язані з впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників на реальні об’єкти інвестиційної діяльності.

Ризики фінансового інвестування – це ризики, пов’язані з впливом об’єктивних та суб’єктивних чинників на фінансові об’єкти інвестиційної діяльності внаслідок дії чинників, на які інвестор не може вплинути.

Систематичний ризик – це ризик виникає для всіх суб’єктів інвестиційної діяльності внаслідок дії чинників, на які інвестор не може вплинути.

Несистематичний ризик – це ризик пов’язаний з прийняттям недостатньо обґрунтованих рішень інвесторами або учасниками відносно конкретних об’єктів інвестиційної діяльності.

Премія за ризик – збільшення очікуваної реальної норми прибутку від інвестиційного проекту, яке повинно компенсувати можливі фінансові втрати з урахуванням розміру та ймовірності цих втрат.

Інвестиційний цикл – тривалість періоду від прийняття рішення про початок інвестування до моменту часу, коли чистий потік платежів дорівнюватиме нулю.

Чистий потік платежів – сума чистого прибутку і амортизації, яку отримують у результаті реалізації інвестиційного проекту.

 

Рекомендована література: 1; 6; 12; 16; 26; 29; 35.

 

Тема 7. НАУКОВО-ТЕХНІЧНА ПОЛІТИКАВ ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Сутність науково-технічного розвитку. Форми науково-технічного прогресу: їх взаємозв’язок та реалізація у промисловості. Вплив науково-технічного прогресу на економічний і соціальний розвиток. Теоретичні концепції науково-технічного прогресу та практика державного регулювання науково-технічної сфери. Екзогенний та ендогенний науково-технічний прогрес. Науково-технічний потенціал промисловості.

Моделювання науково-технічного прогресу в промисловості. Вплив науково-технічного прогресу на динаміку кривої виробничих можливостей. Вплив науково-технічного прогресу на динаміку кривої виробничої функції. Науково-технічний прогрес та форми інтенсивного розвитку промисловості. Вплив науково-технічного прогресу на рівноважне економічне зростання. Впровадження досягнень науково-технічного прогресу у виробництво як основний шлях виходу з економічної кризи.

2. Необхідність та сутність науково-технічної політики. Науково-технічна політики у системі промислової політики. Основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики. Організаційно-структурні засади державної науково-технічної політики. Проблеми ринкової трансформації науково-технічної сфери в промисловості України.

3. Форми та методи реалізації науково-технічної політики. Прямі методи науково-технічної політики. Непрямі методи науково-технічної політики. Універсальні та специфічні методи науково-технічної політики. Програмування науково-технічного розвитку. Джерела фінансування науково-технічної діяльності. Ринкова інфраструктура науково-технічної діяльності. Венчурні фірми та франчайзінг у науково-технічній сфері.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Науково-технічний потенціал промисловості – це сукупність наукових засобів і ресурсів промисловості: кадри науково-технічної сфери, матеріально-технічна база науки, інформаційні системи, організаційно-управлінська структура.

Екзогенний науково-технічний прогрес у промисловості – це зовнішній по відношенню до промисловості процес, який підвищує ефективність виробництва, але безпосередньо не пов’язаний з витратами економічних ресурсів.

Ендогенний науково-технічний прогрес у промисловості – внутрішній чинник розвитку промисловості, що тісно пов’язаний з витратами економічних ресурсів як у сфері фундаментальних досліджень та прикладних розробок в окремих галузях науки і техніки, так і станом розвитку інфраструктури.

Ізокванта – лінія на графіку виробничої функції, що позначає будь яке сполучення ресурсів праці й капіталу, при якому виробляється той самий обсяг виробництва.

Нейтральний науково-технічний прогрес у промисловості – це такий тип розвитку науки і техніки , який залишаючи незмінним співвідношення праці й капіталу впливає на економію інших видів ресурсів.

Науково-технічна політика держави – складова частина соціально-економічної політики, яка визначає основні цілі, напрями, форми і методи діяльності держави по стимулюванню розвитку науки і техніки.

 

Рекомендована література: 1; 7; 18; 20; 24; 26; 30; 31.

 

Тема 8. ДЕРЖАВНА ІННОВАЦІЙНА ПОЛІТИКА

 

1. Інноваційний процес у промисловості та його сутність. Теоретичні та нормативно-правові підходи до визначення сутності інновацій. Класифікація інновацій. Загальна модель інноваційного процесу в промисловості. Інноваційний процес у промисловості та його стадії. Життєвий цикл інновацій. Форми та види інноваційної діяльності. Національна інноваційна система. Інноваційна діяльність як об’єкт державного регулювання. Види, об’єкти та суб’єкти інноваційної діяльності. Сутність понять “інноваційний продукт”, “інноваційна продукція”, “інноваційний проект”.

2. Об’єктивна необхідність державної підтримки інноваційної діяльності. Роль держави та ринку у формуванні промисловості, що розвивається на основі інноваційної моделі. Розподіл суспільних витрат та ефекту від інновацій. Суспільні та граничні видатки на виробництво інноваційного продукту. Внутрішній та зовнішній ефект від інновацій. Позитивні екстерналії інноваційного процесу. Інтерналізація позитивних екстерналій інноваційної діяльності у механізмі реалізації державної інноваційної політики. Ефективність державної підтримки інноваційної діяльності.

3. Організаційно-економічний механізм державного регулювання інноваційної діяльності. Принципи державної інноваційної політики. Складові організаційно-економічного механізму державного регулювання інноваційної діяльності. Функціональні (цільові) засади державного регулювання інноваційної діяльності. Нормативно-правове забезпечення інноваційної діяльності. Методи державної інноваційної політики. Фінансово-кредитне забезпечення інноваційної діяльності. Інституціональні чинники інноваційної діяльності та їх врахування у державній інноваційній політиці. Організаційна структура органів державної влади у сфері реалізації інноваційної політики. Фінансово-кредитний механізм державного інвестування інноваційної діяльності.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Інновація – це кінцевий результат впровадження досягнень науково-технічного прогресу з метою отримання економічного , соціального, екологічного або іншого ефекту.

Інноваційна діяльність – це сукупність практичних дій громадян, юридичних осіб та державної політики щодо створення інновацій, їх розповсюдження, споживання та отримання певного ефекту.

Інноваційний процес – це сукупність практичних дій громадян та юридичних осіб щодо створення , розповсюдження і споживання інновацій.

Об’єкти інноваційної діяльності в промисловості – це розробка та впровадження нововведень в області техніки, технології, економіки, організації та управління у сфері промислового виробництва та інфраструктури.

Суб’єкти інноваційної діяльності в промисловості – це громадяни, юридичні особи, держави та міжнародні організації, що беруть участь в інноваційної діяльності.

Внутрішні (приватні) видатки на створення інноваційного продукту – це видатки суб’єктів інноваційної діяльності на розробку та виробництво, яким належать авторські права на інноваційний продукт.

Зовнішні видатки на виробництво інноваційного продукту – це видатки фізичних та юридичних осіб на виробництво інноваційного продукту, яким не належать авторські права на цей продукт.

Суспільні видатки на виробництво інноваційного продукту – це сума внутрішніх і зовнішніх видатків суб’єктів інноваційної діяльності, які виникають внаслідок розробки і виробництва інноваційного продукту.

Граничні видатки на виробництво інноваційного продукту – це приріст суспільних видатків при збільшені виробництва інноваційного продукту на одиницю.

Внутрішній (приватний) ефект від створення інноваційного продукту – це ефект, який отримує безпосередньо суб’єкт інноваційної діяльності , якому належать авторські права на інноваційний продукт, від розробки , виробництва та споживання цього продукту.

Зовнішній ефект від виробництва інноваційного продукту – це ефект, який отримують суб’єкти інноваційного процесу, яким не належать авторські права на інноваційний продукт.

Суспільні ефект від виробництва інноваційного продукту – це сума внутрішніх і зовнішніх ефектів суб’єктів інноваційного процесу, які виникають внаслідок розробки і виробництва інноваційного продукту.

Граничний ефект від виробництва інноваційного продукту – це ефект, який отримують суб’єкти інноваційного процесу при збільшені виробництва інноваційного продукту на одиницю.

Позитивні екстерналії інноваційного процесу – це зовнішні ефекти у формі безкоштовних ресурсів та споживчих якостей, що достаються третім особам, яки не беруть участі в інноваційному процесі.

Інтерналізація позитивних екстерналій інноваційного процесу – перерозподіл зовнішні ефектів, які отримують виробники та споживачі інноваційного продукту, у внутрішні.

 

Рекомендована література: 1; 7; 17; 18; 19; 20; 26; 27; 30; 31.

 

Тема 9. ПОЛИТИКАРЕФОРМУВАННЯ ВІДНОСИНВЛАСНОСТІУПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Моделі реформування відносин властивості у промисловості. Самоуправлінська концепція. Концепція приватизації. Світовий досвід реформування відносин власності. Основні напрями, принципи та пріоритети приватизації в Україні. Законодавче та нормативно-правове забезпечення процесу приватизації у промисловості. Органи приватизації в Україні: функції та завдання. Перспективи процесу приватизації в Україні та трансформування функцій і завдань органів приватизації.

Державна програма приватизації. Зміни у стратегії приватизації на різних етапах. Об’єкти приватизації. Способи приватизації та їх застосування у промисловості. Взаємозв’язок об’єктів та способів приватизації. Заходи щодо предприватизаційної підготовки підприємств у промисловості. Порядок приватизації у промисловості. Корпоратизація державних підприємств. Створення акціонерних товариств у процесі приватизації. Приватизація підприємств, переданих в оренду. Особливості приватизації підприємств-монополістів.

2. Оцінка вартості об’єктів приватизації та її вплив на розвиток приватизаційних процесів у промисловості. Цілісний майновий комплекс промислового підприємства як об’єкт оцінки. Балансовий метод оцінки промислових підприємств. Метод доходу. Метод аналогів продажу. Метод витрат. Особливості оцінки будівель, споруд та обладнання промислового призначення. Особливості оцінки нематеріальних активів. Оцінка цінних паперів. Оцінка нематеріальних активів. Оцінка бізнесу. Позитивні та негативні наслідки приватизації для промисловості.

3. Оренда державних підприємств як спосіб реформування відносин власності у промисловості. Оренда як форма реалізації самоуправліньської концепції. Основи законодавства України про оренду. Суперечливі тенденції розвитку орендних відносин в Україні. Сутність орендної плати та методи її розрахунку. Сутність лізингових відносин. Оперативний і фінансовий лізинг. Основи законодавства України про лізинг. Перспективи розвитку орендних та лізингових відносин.

4. Політика обмеження монополізму та захисту конкуренції у промисловості. Політика обмеження монополізму як напрям промислової політики. Зловживання монопольним становищем та його прояви у промисловості. Світовий досвід антимонопольного регулювання. Антимонопольне законодавство України. Напрями антимонопольної політики: демонополізація та антимонопольне регулювання у промисловості. Методи та засоби антимонопольної політики.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Приватизація – передача державної власності у власність фізичних осіб.

Роздержавлення – надання економічної самостійності державним суб’єктам господарювання і права власності працівникам на виготовлену продукцію (послуги).

Приватизаційний сертифікат – цінний папір, який дає право громадянину на отримання державної власності сумі його номінальної вартості шляхом обміну на акції підприємств, що підлягають приватизації.

Денаціоналізація – це повернення власності колишнім власникам.

Фінансова реституція –грошова компенсація колишнім власникам вартості майна, що було націоналізоване державою.

Реструктуризація підприємства – здійснення організаційно-господарських, фінансово-економічних, правових, технічних заходів, спрямованих на реорганізацію підприємства, зокрема, його поділу на самостійні юридичні особи з переходом боргових зобов’язань до тих юридичних осіб, що не підлягають санації, на заміну форми власності, управління, організаційно-правової форми, що сприятиме підвищенню обсягів та ефективності виробництва, фінансовому оздоровленню підприємства.

Санація підприємства – система заходів, що здійснюють за участю держави і найбільших банків (зокрема, на етапі підготовки до приватизації) для фінансового оздоровлення та запобігання банкрутству.

Оренда – це засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Лізинг – підприємницька діяльність, яка спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів і полягає в передачі майна на визначений строк, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність за дорученням і погодженням з лізингоодержувачем у відповідного продавця майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Оцінка вартості майна – процес визначення вартості майна за встановленою процедурою на певну дату.

Бухгалтерська оцінка вартості майна – визначення вартості майна на підставі даних бухгалтерського обліку.

Цілісний майновий комплекс – суб’єкт  господарської діяльності, сукупність активів якого забезпечує відповідну діяльність на постійній і регулярній основі.

Індивідуально визначене майно – інвентарні об’єкти або групи інвентарних об’єктів інше окреме майно, що може продаватися або передаватися в оренду, способами визначеними законодавством, як окремий самостійний об’єкт.

Демонополізація  промисловості – комплекс заходів, що здійснюються державою, спрямований на ліквідацію монопольного становища підприємств.

Антимонопольне регулювання – державна політика, спрямована на створення економічних і організаційних умов для виникнення і розвитку виробників-конкурентів існуючим монопольним утворенням.

 

Рекомендована література: 1; 13; 15; 28; 32; 34.

 

Тема 10. ІНТЕЛЕКТУАЛЬНА ВЛАСНІСТЬ

 

1. Сутність та об’єкти інтелектуальної власності. Сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності. Класифікація об’єктів інтелектуальної власності та їх структура. Об’єкти промислової інтелектуальної власності.

2. Правова охорона промислової інтелектуальної власності. Роль правової охорони промислової інтелектуальної власності у системі мотивації інноваційної діяльності. Державна політика сприяння розвитку інтелектуального потенціалу як складова механізму реалізації інноваційної політики. Характеристика законодавчої бази правової охорони промислової інтелектуальної власності в Україні.

3. Комерціалізація промислової інтелектуальної власності. Форми трансферу промислової інтелектуальної власності. Методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій. Види ліцензійних платежів. Методологічні підходи до встановлення ринкової вартості ліцензії.

4. Оцінка промислової інтелектуальної власності. Необхідність та мета проведення оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Витратний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Доходний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності. Порівняльний підхід до оцінки об’єктів інтелектуальної власності.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Інтелектуальний продукт – результат творчих зусиль його творців ― людини або колективу.

Інтелектуальна власність – сукупність виключних прав на результати інтелектуальної, насамперед творчої діяльності, а також прирівняних до них за законодавством засобів індивідуалізації учасників господарських відносин (фірмове найменування та позначення, товарний знак і т. п.).

Винахід – технологічне (технічне) вирішення, що відповідає умовам патентоздатності (новизні, винахідницькому рівню і промисловій придатності). Об’єктами винаходу є: пристрій, засіб, речовина або їх застосування за новим призначенням.

Корисна модель ― нове і промислово придатне конструктивне виконання пристрою.

Промисловий зразок ― результат творчої діяльності людини у галузі художнього конструювання.

Знаки для товарів і послуг – зареєстровані у встановленому порядку позначення, що служать для розпізнавання товарів і послуг одного виробника від однорідних товарів і послуг інших виробників.

Фірмове найменування – стале позначення підприємства (фірми, компанії концерну) або окремої особи, під ім’ям якої проводиться її виробнича або інша діяльність.

Позначення місць походження товару – географічна назва країни, населеного пункту, місцевості, де вироблений товар.

Патент на винахід (корисну модель, промисловий зразок) – документ, що видається Держпатентом України й засвідчує визнання пропозиції винахідника, пріоритет винаходу, авторство й виключне право власника патенту на використання винаходу, зокрема, виробництво і продаж продукції на його основі.

Комерціалізація об’єктів інтелектуальної власності означає здійснення функції розпорядження способом уведення їх в економічний оборот. Цей процес може здійснюватися через фактичний продаж об’єктів інтелектуальної власності іншим економічним суб’єктам – горизонтальний трансфер – та використання у власному виробництві – вертикальний трансфер.

Ліцензійна угода – торговельна угода, за якій одна зі сторін (ліцензіар) надає іншої стороні (ліцензіату) дозвіл на використання ліцензії. Предметом ліцензії може бути як запатентований (зареєстрований), такі не запатентований ОПВ. Таким чином за своєю юридичною формою ліцензії можуть бути патентними й безпатентними.

Роялті – це періодичні процентні або фіксовані сумарні відрахування ліцензіата на користь ліцензіара за надання права на використання ОПВ.

Паушальний платіж – зафіксована у ліцензійній угоді сума,яка сплачується одноразово або частинами.

 

Рекомендована література: 1; 7; 9; 10; 18; 26; 30.

 

Тема 11. ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНАПОЛІТИКА

У ПРОМИСЛОВОСТІ

 

1. Стратегія Європейського вибору України та перспективи розвитку промисловості. Міжнародна конкурентоспроможність промисловості України у ХХІ столітті. Чинники , які формують місце вітчизняних промислових підприємств-експортерів у світовій економіці. Подвійна роль світового ринку. Захист внутрішніх ринків зарубіжних країн та конкуренція на світових ринках промислових товарів. Відкритість економіки і структурні диспропорції. Зовнішня торгівля та рух капіталів.

2. Вплив світового ринку на промисловість країн, що розвиваються. Потенційні та реальні обсяги експорту та імпорту промислових товарів. Переваги експорту високотехнологічних промислових товарів. Вплив зовнішньої торгівлі на промислове виробництво. Зовнішня  торгівля та неконкурентоспроможне виробництво. Вплив лібералізації зовнішньо економічної діяльності на розвиток промисловості України. Паритет купівельної спроможності і валютний курс: висновки для української зовнішньоекономічної політики у промисловості.

3. Концепція та методи реалізації державної зовнішньоекономічної політики у промисловості. Роль зовнішньоекономічного регулювання у забезпеченні конкурентних переваг національної промисловості. Методи державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності промислових підприємств. Відкритість ринків та помірна лібералізація зовнішньоекономічної діяльності. Цілеспрямованість та обмеженість протекціоністських заходів держави.

 

Основні поняття та їх визначення

 

Теорія абсолютних переваг – країни експортують ті товари, які вони виробляють із меншими витратами ( у виробництві яких вони мають абсолютні переваги), і імпортують ті товари, які виробляються іншими країнами з меншими витратами ( у виробництві яких переваги належать їх торговельним партнерам).

Теорія порівняльних переваг – якщо країни спеціалізуються на виробництві тих товарів, які вони можуть виробляти з відносно низькими витратами у порівнянні з іншими країнами, тоді торгівля буде взаємовигідною для двох країн незалежно від того, чи є виробництво у однієї з них абсолютно більш ефективним ніж в іншої.

Теорема Хекшера-Оліна – кожна країна експортує ті фактороінтенсивні товари, для виробництва яких вона має відносно надлишкові фактори виробництва, та імпортує ті товари, для виробництва яких вона має недостачу факторів виробництва.

Парадокс Леонтьєва – теорема співвідношення факторів виробництва Хекшера-Оліна не підтверджується практикою: трудонадлишкові країни експортують капіталомісьтку продукцію, тоді як капіталонадлишкові – трудомісьтку.

Теорема Рибчинського – збільшення пропозиції одного з факторів виробництва спричиняє до непропорційно більшого у процентному відношенні збільшенню виробництва у тієї галузі, для якої цей фактор використовується більш інтенсивно, і до скорочення виробництва і доходів у галузі, в якої цей фактор використовується відносно менш інтенсивно.

Теорема Столпера-Самуельсона – міжнародна торгівля призводить до зростання ціни фактора, який найбільш інтенсивно використовується для виробництва товару, ціни на який зростають, і до зниження ціни фактору, який найбільш інтенсивно використовується для виробництва товару, ціни на який знижуються.

Теорема Самуельсона-Джонса – в результаті зовнішньої торгівлі збільшуються доходи власників факторів, що є специфічними для виробництва товарів на експорт, і скорочують доходи власників факторів, що є специфічними для виробництва товарів, конкуруючих з імпортом.

Теорія конкурентних переваг країн Майкла Портера – зовнішня торгівля – це економічна боротьба на зовнішньому ринку конкуруючих фірм. Успіх у цієї боротьбі залежить від того наскільки динамічно у країні, до якої належить фірма, відбуваються позитивні структурні зрушення в економіці.

 

Рекомендована література: 1; 14; 23; 25; 33.

 

 

3.1. Список рекомендованої літератури

 

1. Никифоров А. Є. Промислова політика. Навч. посібник. – К.:КНЕУ, 2008. – 464 с.

2. Никифоров А. Є. Промислова політика. Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. – К.:КНЕУ, 2003. – 179 с.

3. Никифоров А. Є. Промислова політика: практикум. – К.:КНЕУ, 2012. – 300 с.

4. Статистичний щорічник України за 2012 рік. – К.: Консультант, 2013. – 564 с.

 

3.1.2. Додаткова література

 

5. Атаманчук Г.В. Теория государственного управления: учебник / 3-е изд. – М.: Омега-Л, 2013. – 525 с.

6. Активізація інвестиційного процесу в Україні: колективна монографія / [Т. В. Майорова, М. І. Диба, С. В. Онишко та ін.; за наук. ред. М. І. Диби, Т. В. Майорової]. – К.: КНЕУ, 2012. – 472 с.

7. Антонюк Л. Л. Інновації: теорія, механізм розробки та комерціалізації / Л. Л. Антонюк, А. М. Поручник, В. С. Савчук. – К.: КНЕУ, 2003. – 394 с.

8. Бажал Ю.М. Економічна теорія технологічних змін: Навч. посібник/ Ю.М. Бажал. — К.: "Заповіт", 1996. — 239 с.

9. Базилевич В.Д. Інтелектуальна власність/ В. Д. Базилевич. – К.: Знання. 2008. – 431 с.

10. Гавкалова Н.С. Формування та використання інтелектуального капіталу: наук. вид. / Н. С. Гавкалова, Н. С. Маркова. – Харків: Вид-во ХНЕУ, 2006. – 252 с.

11. Геєць В.М. Державні цільові програми та упорядкування програмного процесу в бюджетній сфері/ В.М. Геєць, В.П. Александрова, О.І. Амоша. – К.: Наук. думка 2008.

12. Гойко А.Ф. Методи оцінки ефективності інвестицій та пріоритетні напрями їх реалізації/ А.Ф. Гойко. — К.: ВІРА-Р, 1999. — 320 с.

13. Давимука С.А. Теоретико-методологічні аспекти приватизації і механізм її реалізації в Україні/ С.А. Давимука. — Львів, 1998.

14. Державне регулювання економіки: Навч. посібник/ С.М. Чистов, А.Є. Никифоров, Т.Ф. Куценко та інші. — К.: КНЕУ, 2004. — 440 с.

15. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред акад. НАН України В.М. Гейця. – К.: Ін-т прогнозув.; Фенікс, 2003. – 1008 с.

16. Економічна оцінка державних пріоритетів технологічного розвитку / [За ред. Ю. М. Бажала]. – К.: Ін-т екон. прогнозув., 2002. – 320 с.

17. Жилінська О. І. Теорія та практика реалізації державної інноваційної політики // Управління інноваціями в сучасній організації: кол. моногр. / [за ред. В. А. Євтушевського]. – К.: Нічлава, 2006. – 326 с.

18. Іващенко В. І. Інноваційна економіка: формування та розвиток: монографія / В.І. Іваненко. – К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2012. – 332 с. – (НАН України, Ін-т екон. та прогнозув.).

19. Інноваційна стратегія українських реформ / Гальчинський А. С., Геєць В.М., Кінах А.К., Семіноженко В.П. – К.: Знання України, 2002. – 336 с.

20. Інноваційний розвиток економіки: модель, система управління, державна політика / За ред. Л. І. Федуловой. – К.: “Основа”, 2005. – 552 с.

21. Коломойцев В.Е. Структурна трансформація промислового комплексу України. — К.: Укр. енциклоп., 1997. — 304 с.

22. Кузнєцова А. Я. Фінансування інвестиційно-інноваційної діяльності: Монографія / А. Я. Кузнєцова. – Л.: Львів. банків. ін-т НБУ, 2005. – 320 с. – (Ін-т екон. прогн. НАН України).

23. Мельник А.Ф. Державне управління : підручник / А.Ф. Мельник, О.Ю. Оболенський, А.Ю. Васіна; за ред. А.Ф. Мельник. – К.: Знання, 2009. – 582 с.

24. Наука и государственная научная политика: теория и практика. – М.: Наука, 1998. – 228 с.

25. Національна економіка: навч. посіб. / О. П. Тищенко, А. Є Никифоров, Т. Ф. Куценко та ін.; За заг. ред. А. Г. Савченка. – К.: КНЕУ, 2011. – 646 с.

26. Никифоров А. Є. Інноваційна діяльність: теорія і практика державного управління: монографія / А. Є. Никифоров. – К.: КНЕУ, 2010. – 420 с.

27. Одотюк І. В. Технологічна структура промисловості України: реалії та перспективи розвитку / І. В. Одотюк. – К.: Інститут екон. та прогнозув., 2009. – 304 с. – (НАН України. Інститут екон. та прогнозув.).

28. Павловський М.А. Макроекономіка перехідного періоду: Український контекст/ М.А. Павловський. — К.: "Техніка", 1999. — 336 с.

29. Пересада А.А. Управління інвестиційним процесом/ А.А. Пересада. — К.: Лібра, 2002. — 472 с.

30. Стратегічні виклики ХХІ століття суспільству та економіці України: В 3 т. / Т. 2: Інноваційно-технологічний розвиток економіки / [За ред. акад. НАН України В. М. Гейця, акад НАН України В. П. Семиноженко, чл.-кор. НАН України Б. Є Кваснюка]. – К.: Фенікс, 2007. – 564 с.

31. Технологічний імператив стратегії соціально-економічного розвитку України: монографія / [Л.І. Федулова, Ю.М. Бажал, В.Л. Отецький та ін.]; [за ред. д-ра екон. наук, проф. Л.І. Федулової]; НАН України; – К.: Ін-т екон. та прогнозув., 2011. – 656 с. – (НАН України. Ін-т екон. та прогнозув.).

32. Україна на роздоріжжі: уроки з міжнародного досвіду економічних реформ / Під ред. Акселя Зіденберга і Лутца Хоффмана. — К.: Видавництво "Фенікс", 1998. — 478 с.

33. Управління міжнародною конкурентоспроможністю в умовах глобалізації економічного розвитку: Монографія: У 2 т. – Т. 1 / [Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручник, Л. Л. Антонюк та ін.]; [За заг. ред. Д. Г. Лук’яненко, А. М. Поручника]. – К.: КНЕУ, 2006. – 816 с.

34. Фрідман Р. Приватизація в Росії, Україні та країнах Балтії / Р. Фрідман, А. Рапчинськи., Дж. Ерл / Пер. з англ. К.: "Основи", 1994. — 319 с.

35. Эффективность государственного управления: пер. с англ. / Общ. ред. С.А.Батчикова и С.Ю.Глазьева. – М.: Фонд «За экономическую грамотность», Российский экономический журнал, Изд-во «Консалтбанкир», 1998. – 848 с.

 

4. ПЛАНИ ТА ЗАВДАННЯ ДО ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ

 

Семінарські та практичні заняття з дисципліни застосовуються на всіх форм ах навчання. Метою семінарських і практичних занять є поточна перевірка рівня засвоєння студентами навчального матеріалу з окремих тем дисципліни. Поряд з цим під час деяких семінарських і практичних занять передбачається проведення модульного контролю, тобто перевірка рівня засвоєння навчального матеріалу певного модуля дисципліни. Модульний контроль проводиться у формі модульних тестів. Методику їх побудови та критерії оцінювання результатів тестового опитування наведено у розділі 9.

На семінарські та практичні заняття виносяться лише найважливіші й найскладніші питання дисципліни. Решту питань студенти опрацьовують самостійно.

На заочній формі навчання аудиторні заняття проводяться у формі контактних занять.

 

4.1. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ (СЕМІНАРСЬКИХ) ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

Заняття 1

Тема 1. Теоретичні основи та механізм реалізації промислової політики

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 8

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність та необхідність промислової політики;

—   обгрунтовувати доцільність використання інструментів державного регулювання у різних сферах управління розвитком промисловості;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення механізму реалізації промислової політики;

—   уміти формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

 

План заняття

1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів з науки «Промислова політика».
2. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
3. Обгрунтування сутності та необхідності промислової політики, розмежування кючових категорій науки «Помислова політика»;
4. Заповнення запропонованої таблиці, що характеризує систему цілей, пріоритетів та напрямів реалізації промислової політики.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.
2. Форма таблиці, що характеризує систему цілей, пріоритетів та напрямів реалізації промислової політики.

 

Заняття 2

Тема 2. Показники та об’єктивні закономірності розвитку промисловості

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 10

Завдання. Сформувати компетентності:

—   знати методи розрахунку індикаторів економічного зростання та економічної ефективності у промисловості;

—   використовувати класифікацію типів та форм розвитку промисловості для аналізу тенденцій економічної динаміки у промисловості України та інших країн;

—   знати сутність, методику та сфери застосування методів прогнозування економічного зростання у промисловості та вміти їх використовувати при обґрунтуванні управлінських рішень;

 

План заняття

1. З’ясування рівня засвоєння студентами навчального матеріалу теми.
2. Семінар-дискусія на тему: «Характеристика типів та форм розвитку промисловості в Україні».
3. Практичне заняття щодо розв’язання завдань щодо системи показників обсягу виробництва продукції промисловості.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять тем, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Показники та об’єктивні закономірності розвитку промисловості».

 

Заняття 3

Тема 3. Структурна політика в промисловості

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 8

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність структурної політики політики держави;

—   розуміти сутність методів державного регулювання структурних зрушень в промисловості;

—   вміння здійснювати аналітичні розрахунки.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. «Мозковий штурм» на тему: « Основні напрями та пріоритети структурної трансформації промисловості України на сучасному етапі розвитку ».
3. Практичне заняття щодо вимірювання структурних змів та структурного ефекту в промисловості.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Практичні завдання до теми: «Структурна політика в промисловості».

 

Заняття 4

Тема 4. Амортизаційна політика

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 10

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність амортизаційних нарахувань як основного джерела інвестиційних ресурсів інноваційного розвитку;

—   вміння вести наукову дискусію.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами сучасних методів амортизації та їх вплив на прискорення оборотності основного капіталу в промисловості.

2. Семінар-дискусія на тему: «Проблеми використання прискореної амортизації у промисловості України».

1. Практичне заняття щодо прийняття управлінських рішень у сфері державної амортизаційної політики.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: « Амортизаційна політика».

 

Заняття 5

Тема 5. Інвестиційна політика

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 8

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність державної інвестиційної політики;

—   знати критерії інвестиційної привабливості виду промислової діяльності;

—   вміти обґрунтовувати інвестиційну привабливість проекту інвестування, промислового підприємства, виду промислової діяльності, регіону, країни;

—   вміти обґрунтовувати застосування методів та інструментів розуміти державної інвестиційної політики;

—   вміти прогнозувати та аналізувати наслідки державної інвестиційної політики;

—   вміти здійснювати аналітичні розрахунки.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами принципів, напрямів, методів та засобів інвестиційної політики.

2. Семінар-дискусія на тему: «Оцінка інвестиційної привабливості сегментів промисловості».

3. Практичне заняття на тему: «Інвестиційна привабливість сегментів промисловості».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Інвестиційна політика».

 

Заняття 6

Тема 6. Показники економічної ефективності інвестиційної у механізмі реалізації державної інвестиційної політики

Кількість годин: аудиторні заняття – 4

самостійна робота – 16

Завдання. Сформувати компетентності:

—   вміти визначати майбутню і поточна вартість інвестиційних витрат і доходів від реалізації інноваційних проектів;

—   вміти враховувати інфляцію в розрахунках економічної ефективності інновацій;

—   вміти класифікувати ризики в інноваційній діяльності;

—   вміти оцінювати ризик інвестування в інноваційні проекти;

—   розуміти сутність та структуру циклу інвестування в інноваційні проекти;

—   вміти розраховувати показники економічної ефективності інновацій;

—   вміти класифікувати управлінські рішення у сфері менеджменту інвестиційно-інноваційної діяльності;

—   вміти розраховувати показники ефективності роботи державних установ, що здійснюють інвестиційну та інноваційну політику.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами методичних основи визначення економічної ефективності заходів інвестиційної політики.

2. Семінар-дискусія на тему: «Ринкові методи оцінки економічної ефективності інвестиційних рішень».

3. Практичне заняття щодо розв’язання завдань на тему «Обґрунтування економічної ефективності заходів інвестиційної політики».

4. Проведення комплексної модульної контрольної роботи.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: « Обґрунтування економічної ефективності заходів інвестиційної політики».

 

Заняття 7

Тема 7. Науково-технічна політика

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 8

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність науково-технічного прогресу та його вплив на економічний і соціальний розвиток;

—   розуміти роль науково-технічного прогресу у розвитку промисловості;

—   вміти використовувати графічні методи моделювання впливу науково-технічного прогресу у промисловості на економічне зростання;

—   знати основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики;

—   уміти застосовувати методи та інструменти науково-технічної політики.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами основних цілей, принципів та завдань державної науково-технічної політики на сучасному етапі розвитку промисловості України.;

2. Семінар-дискусія на тему: «Науково-технічний прогрес та економічне зростання».

3. Практичне заняття щодо прийняття управлінських рішень у сфері державної науково-технічної політики.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Науково-технічна політика».

 

Заняття 8

Тема 8. Державна інноваційна політика

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 9

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність інновацій та уміти їх класифікувати;

—   розуміти сутність лінійної та нелінійної моделей інноваційного процесу в промисловості;

—   знати структуру інноваційного процесу у промисловості та його стадії;

—   розуміти особливості національної інноваційної системи;

—   вміти обґрунтувати особливості державного регулювання інноваційної діяльності;

—   вміти обґрунтувати об’єктивну необхідність державної підтримки інноваційної діяльності;

—   уміти застосовувати методи та засоби державної інноваційної політики.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.

2. «Мозковий штурм» на тему: «Об’єктивна необхідність державної підтримки інноваційної діяльності».

3. Практичне заняття щодо прийняття управлінських рішень у сфері державної інноваційної політики.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: « Державна інноваційна політика».

 

Заняття 9

Тема 9. Політика реформування відносин власності в промисловості

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 10

 

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність самоуправлінської концепції реформування відносин властивості та концепції приватизації;

—   вміти обґрунтовувати доцільність застосування моделей реформування відносин властивості у промисловості;

—   знати законодавче та нормативно-правове забезпечення процесу приватизації в Україні, зокрема, у промисловості;

—   знати структуру органів приватизації в Україні, їх функції та завдання;

—   вміти обґрунтовувати необхідність застосування способів приватизації у промисловості;

—   вміти застосовувати методи оцінки вартості об’єктів приватизації;

—   розуміти особливості оренди державних підприємств як спосібу реформування відносин власності у промисловості;

—   вміти застосовувати методи та засоби антимонопольної політики.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами концепцій та моделей приватизації державної власності в промисловості.

2. Семінар-дискусія на тему: «Оцінка вартості об’єктів приватизації та її вплив на розвиток приватизаційних процесів у промисловості».

3. Практичне заняття щодо розв’язання завдань на тему «Політика реформування відносин власності в промисловості».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Політика реформування відносин власності в промисловост».

 

Заняття 10

Тема 10. Державна політика захисту об’єктів промислової інтелектуальної власності

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 10

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності;

—   вміти класифікувати об’єкти промислової інтелектуальної власності;

—   знати основні положення законодавчої бази правової охорони промислової інтелектуальної власності в Україні;

—   вміти застосовувати методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій;

—   розуміти сутність методологічних підходів до встановлення ринкової вартості ліцензії;

—   вміти застосовувати методи оцінки промислової інтелектуальної власності.

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.

2. Семінар-дискусія на тему: «Комерціалізація промислової інтелектуальної власності».

3. Практичне заняття на тему: «Оцінка промислової інтелектуальної власності».

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Державна політика захисту об’єктів промислової інтелектуальної власності ».

 

Заняття 11

Тема 11. Зовнішньоекономічна політика в промисловості

Кількість годин: аудиторні заняття – 2

самостійна робота – 8

Завдання. Сформувати компетентності:

 

—   розуміння сутності ключових категорій теми;

—   аналізувати вплив зовнішньоекономічної політики на розвиток промисловості;

—   застосовувати інструменти реалізації «Зовнішньоекономічної політики в промисловості».

 

План заняття

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.;

2. «Мозковий штурм» на тему: «Подвійний вплив світового ринку на розвиток національної промисловості в Україні».

3. Практичне заняття на тему: «Методи реалізації державної зовнішньоекономічної політики в промисловості».

4. Проведення комплексної модульної контрольної роботи.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Зовнішньоекономічна політика в промисловості».

3. Тестові завдсання для проведення комплексної модульної контрольної роботи

 

 

4.2. ПЛАНИ КОНТАКТНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

ЗАНЯТТЯ 1

Тема 1. « Теоретичні основи та механізм реалізації

промислової політики.

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність та необхідність промислової політики;

—   обгрунтовувати доцільність використання інструментів державного регулювання у різних сферах управління розвитком промисловості;

—   формулювати й аргументувати пропозиції щодо удосконалення механізму реалізації промислової політики;

—   уміти формулювати запитання по запропонованій темі дискусії.

 

План заняття.

1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів заочної форми навчання з науки «Промислова політика».
2. Міні-лекція на тему: «Сутність, необхідність та система цілей промислової політики».
3. Семінар-бесіда щодо напрямів реалізації промислової політики.
4. Усне опитування, з’ясування рівня розуміння студентами термінів і понять.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Таблиця, що характеризує систему цілей та напрямів реалізації промислової політики.

 

ЗАНЯТТЯ 2

Тема 2. «Показники та об’єктивні закономірності

розвитку промисловості ».

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   знати методи розрахунку індикаторів економічного зростання та економічної ефективності у промисловості;

—   використовувати класифікацію типів та форм розвитку промисловості для аналізу тенденцій економічної динаміки у промисловості України та інших країн;

—   знати сутність, методику та сфери застосування методів прогнозування економічного зростання у промисловості та вміти їх використовувати при обґрунтуванні управлінських рішень;

 

План заняття.

1. Усне опитування, з’ясування рівня засвоєння студентами термінів і понять.
2. Міні-лекція на тему: «Система індикаторів економічного зростання та економічної ефективності у промисловості.
3. Розв’язання практичних завдань до теми: «Показники та об’єктивні закономірності розвитку промисловості» (робота в малих творчих групах).

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.
2. Практичні завданя до теми: «Показники та об’єктивні закономірності розвитку промисловості».

 

ЗАНЯТТЯ 3

Тема 3. «Структурна політика в промисловості».

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 3

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність структурної політики політики держави;

—   розуміти сутність методів державного регулювання структурних зрушень в промисловості;

—   вміння здійснювати аналітичні розрахунки.

 

План заняття.

1. Міні-лекція.
2. Виконання практичних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми, складений в логічному порядку.

2. Практичні завдання до теми: «Структурна політика в промисловості».

 

 

ЗАНЯТТЯ 4

Тема 4. «Державна амортизаційна політика».

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 3

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність амортизаційних нарахувань як основного джерела інвестиційних ресурсів інноваційного розвитку;

—   вміння вести наукову дискусію.

 

План заняття.

1. Міні-лекція.
2. Анкетування з проблем державної амортизаційної політики.
3. Семінар-дискусія.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Анкета.
2. Практичні завдання до теми: «Державна амортизаційна політика».

 

ЗАНЯТТЯ 5

Тема 5. «Державна інвестиційна політика»

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

 

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність державної інвестиційної політики;

—   знати критерії інвестиційної привабливості виду промислової діяльності;

—   вміти обґрунтовувати інвестиційну привабливість проекту інвестування, промислового підприємства, виду промислової діяльності, регіону, країни;

—   вміти обґрунтовувати застосування методів та інструментів розуміти державної інвестиційної політики;

—   вміти прогнозувати та аналізувати наслідки державної інвестиційної політики;

—   вміти здійснювати аналітичні розрахунки.

 

План заняття.

1. Міні-лекція.
2. Виконання практичних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Перелік основних термінів і понять теми.
2. Практичні завдання до теми: «Державна інвестиційнаполітика».

 

ЗАНЯТТЯ 6

Тема 6. «Показникиекономічної ефективності інвестиційної у механізмі реалізації державної інвестиційної політики»

 

Кількість годин: аудиторні заняття — 6

 

Завдання. Сформувати компетентності:

—   вміти визначати майбутню і поточна вартість інвестиційних витрат і доходів від реалізації інноваційних проектів;

—   вміти враховувати інфляцію в розрахунках економічної ефективності інновацій;

—   вміти класифікувати ризики в інноваційній діяльності;

—   вміти оцінювати ризик інвестування в інноваційні проекти;

—   розуміти сутність та структуру циклу інвестування в інноваційні проекти;

—   вміти розраховувати показники економічної ефективності інновацій;

—   вміти класифікувати управлінські рішення у сфері менеджменту інвестиційно-інноваційної діяльності;

—   вміти розраховувати показники ефективності роботи державних установ, що здійснюють інвестиційну та інноваційну політику.

 

План заняття.

1. Міні-лекція.
2. Проведення комплексної модульної контрольної роботи.
3. Підведення підсумків сесійного періоду та поточного модульного контролю знань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Тест для комплексної модульної контрольної роботи.
2. Журнал обліку поточної успішності студентів.

 

ЗАНЯТТЯ 7

Тема 7. «Науково-технічна політика у промисловості»

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність науково-технічного прогресу та його вплив на економічний і соціальний розвиток;

—   розуміти роль науково-технічного прогресу у розвитку промисловості;

—   вміти використовувати графічні методи моделювання впливу науково-технічного прогресу у промисловості на економічне зростання;

—   знати основні цілі, принципи та задачі державної науково-технічної політики;

—   уміти застосовувати методи та інструменти науково-технічної політики.

 

План заняття.

1. Міні-лекція.
2. Підведення підсумку попередніх результатів виконання індивідуальних завдань у межсесійний період.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Конспект міні-лекції.
2. Відомість про попередні результати виконання індивідуальних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 8

Тема 8. «Державна інноваційна політика у промисловості»

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 1

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність інновацій та уміти їх класифікувати;

—   розуміти сутність лінійної та нелінійної моделей інноваційного процесу в промисловості;

—   знати структуру інноваційного процесу у промисловості та його стадії;

—   розуміти особливості національної інноваційної системи;

—   вміти обґрунтувати особливості державного регулювання інноваційної діяльності;

—   вміти обґрунтувати об’єктивну необхідність державної підтримки інноваційної діяльності;

—   уміти застосовувати методи та засоби державної інноваційної політики.

 

План заняття.

1. Семінар-дискусія.
2. Захист звітів про виконання аналітичних завдань.
3. Оцінювання результатів виконання аналітичних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Звіти про виконання аналітичних завдань.

 

ЗАНЯТТЯ 9

Тема 9. «Політика реформування відносин власності у промисловості »

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 2

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність самоуправлінської концепції реформування відносин властивості та концепції приватизації;

—   вміти обґрунтовувати доцільність застосування моделей реформування відносин властивості у промисловості;

—   знати законодавче та нормативно-правове забезпечення процесу приватизації в Україні, зокрема, у промисловості;

—   знати структуру органів приватизації в Україні, їх функції та завдання;

—   вміти обґрунтовувати необхідність застосування способів приватизації у промисловості;

—   вміти застосовувати методи оцінки вартості об’єктів приватизації;

—   розуміти особливості оренди державних підприємств як спосібу реформування відносин власності у промисловості;

—   вміти застосовувати методи та засоби антимонопольної політики.

 

План заняття.

1. Міні лекція.
2. Оцінювання результатів виконання практичних завдань.
3. Презентація виконання індивідуальних завдань (рефератів, есе, перекладів тексту з іноземної мови тощо).
4. Захист індивідуальних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Практичні завдання.
2. 2.     Журнал обліку поточної успішності студентів.

 

ЗАНЯТТЯ 10

Тема 10. «Державна політика захисту об’єктів промислової інтелектуальної власності »

 

Кількість годин:  аудиторні заняття — 3

Завдання. Сформувати компетентності:

—   розуміти сутність та особливості продукту інтелектуальної діяльності;

—   вміти класифікувати об’єкти промислової інтелектуальної власності;

—   знати основні положення законодавчої бази правової охорони промислової інтелектуальної власності в Україні;

—   вміти застосовувати методи обґрунтування доцільності операцій купівлі-продажу ліцензій;

—   розуміти сутність методологічних підходів до встановлення ринкової вартості ліцензії;

—   вміти застосовувати методи оцінки промислової інтелектуальної власності.

 

План заняття.

1. Міні лекція.
2. Оцінювання результатів виконання практичних завдань.
3. Презентація виконання індивідуальних завдань (рефератів, есе, перекладів тексту з іноземної мови тощо).
4. Захист індивідуальних завдань.

 

Інформаційне забезпечення.

1. Практичні завдання.
2. Тест для комплексної модульної контрольної роботи.
3. Журнал обліку поточної успішності студентів.

 

5. ОРГАНІЗАЦІЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

5.1.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

з науки «Промислова політика»

для студентів спеціалізації «Менеджмент і адміністрування»

денної форми навчання

 

№ семінарського (практичного) заняття	Форма самостійної роботи студента	Види семінарських (практичних) занять	Максимальна кількість балів
За систематичність і активність роботи на семінарських (практичних) заняттях
Змістовий модуль № 1
1	Попередня підготовка з визначених питань	Семінар-розгорнута бесіда	–
2	Завчасна підготовка за визначеними темами, розв’язання практичних завдань	Семінар-дискусія, вирішення ситуаційних вправ	2
3	Завчасна підготовка за визначеними темами, розв’язання практичних завдань	Семінар-дискусія, вирішення ситуаційних вправ	3
4	Підготовка домашних завдань	Семінар-розв’язання практичних завдань	3
5	Аналіз конкретної виробничої ситуації	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	3
6	Підготовка до модульної контрольної роботи № 1	Модульна контрольна робота № 1	–
Змістовий модуль № 2
7	Завчасна підготовка за визначеними темами, розв’язання практичних завдань	Семінар-дискусія, вирішення ситуаційних вправ	3
8	Підготовка звіту про виконання індивідуального практичного завдання	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	2
9	Підготовка звіту про виконання індивідуального практичного завдання	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	10
10	Аналіз конкретної виробничої ситуації	Семінар-вирішення ситуаційних вправ	2
11	Завчасна підготовка за визначеними темами	Дискусія з елементами аналізу	2
12	Підготовка до модульної контрольної роботи № 2	Модульна контрольна робота № 2	–
Усього балів за роботу на семінарських (практичних) заняттях			30
Модуль № 1	Написання модульної контрольної роботи		8
Модуль № 2	Написання модульної контрольної роботи		8
Модуль	Написання модульної контрольної роботи		–
Усього балів за модульний контроль			16
За виконання індивідуальних завдань
Види індивідуальних завдань (студент обирає один вид завдань з запропонованих)
1. Написання реферату за заданою тематикою			4
2. Написання есе з проблемних питань			4
3. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою проблематикою			4
4. Реферування літературних джерел за заданою проблематикою			4
Усього балів за виконання індивідуальних завдань			4
Разом балів за самостійну роботу студента			50

 

 

5.1.2. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА

з науки «Промислова політика»

для студентів спеціалізації «Менеджмент і адміністрування»

заочної форми навчання

 

СЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
№ заняття	Контактні заняття (теми відповідно до робочої програми)	Форма занять і контролю	Макс. кіл-ть балів
За систематичність і активність роботи на контактних заняттях
1.	Теоретичні основи та механізм реалізації промислової політики	Установча міні-лекція. Семінар-розгорнута бесіда. Робота в малих групах.	1
2.	Показники та об’єктивні закономірності розвитку промисловості	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Робота в малих групах.	2
3.	Структурна політика в промисловості	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Робота в малих групах.	1
4.	Державна амортизаційна політика	Міні-лекція. Робота в малих групах. Мозковий штурм.	2
5.	Державна інвестиційна політика	Міні-лекція. Робота в малих групах. Презентації.	2
6.	Показники економічної ефективності інвестиційної у механізмі реалізації державної інвестиційної політики	Міні-лекція. Робота в малих групах. Аналіз управлінських ситуацій.	2
7.	Науково-технічна політика у промисловості	Міні-лекція. Робота в малих групах. Аналіз управлінських ситуацій	2
8.	Державна інноваційна політика у промисловості	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Робота в малих групах.	1
9.	Політика реформування відносин власності у промисловості	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Робота в малих групах	1
10	Державна політика захисту об’єктів промислової інтелектуальної власності	Міні-лекція. Семінар-дискусія. Ділова гра.	1
Сума			15
За виконання модульних (контрольних) завдань
1.	Комплексна аудиторнамодульна контрольна робота	Модульна контрольна робота.	10
Усього балів за контактні заняття			25

 

міжСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
За виконання обов’язкових позааудиторних індивідуальних завдань
Види завдань	Форма подання	Термін подання і реєстрація	Форма контролю	Макс. кіл-ть балів
Підготовка звіту про виконання індивідуального практичного завдання.	Письмова	Подання на кафедру за два тиждня до початку сесії	Захист і обговорення результатів.	10
Підготовка реферату або есе.	Письмова	Подання на кафедру за два тиждня до початку	Захист і обговорення результатів.	10
За виконання індивідуальних робіт  за вибором
1. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій. 2. Анотування літературних джерел. 3. Підготовка презентації (обраного реферату або есе) у програмі Power Point. 4. Переклад літературних джерел іншомовного походження за заданою проблематикою. 5. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.	Електронна	До 01.04.2015 р. на електронну пошту викладача	Захист і обговорення результатів за графіком «Дня заочника»	5
Усього балів за виконання позааудиторних індивідуальних завдань				25
Разом*				50

 

Довідкова інформація:

 

ПІБ викладача повністю, посада, вчене звання, електронна адреса викладача	Никифоров Анатолій Євгенович, професор, д.е.н., ntid@ukr.net
Адреса, телефон та режим роботи кафедри	1-й корпус, аудиторія 257, тел. 456-51-58, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30 та у день заочника
Адреса, телефон та режим роботи деканату	пр-т Перемоги 54/1, 1-й корпус університету, ауд. 245, тел. 371-61-81, з понеділка по п’ятницю з 08-30 до 16-30, та у день заочника

5.2. ПЕРЕЛІК ЗАВДАНЬ ТА ФОРМИ ОРГАНІЗАЦІЇ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ПРИ ВИВЧЕННІ ТЕОРЕТИЧНОГО МАТЕРІАЛУ ДИСЦИПЛІНИ

 

Самостійна робота студента (СРС) – це форма організації навчального процесу, при якій заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. Вона є основним засобом оволодіння навчальним матеріалом під час позааудиторної навчальної роботи.

Самостійна робота студентів над дисципліною «Публічне адміністрування» складається з наступних елементів:

• Ø опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу  (інформація про перелік тем та питань, які розкриваються в лекціях, лектор подає під час лекційних занять);
• Ø вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання (їх перелік лектор подає під час лекційних занять);
• Ø виконання домашніх завдань, що винесені на поточний контроль;
• Ø систематика вивченого матеріалу перед модульним контролем та екзаменом.

Перелік завдань для СРС, форми звітності, терміни виконання та максимальна оцінка за її результати представлені в Карті самостійної роботи студента.

Формами самостійної роботи студента є:

• Ø завчасна підготовка за визначеними темами;
• Ø підготовка до модульних контрольних робіт (тестів);
• Ø виконання аналітичного завдання;
• Ø виконання індивідуального завдання (підготовка реферату, есе, перекладу літературних джерел іншомовного походження, анотування літературних джерел).

 

5.2.1. Тестові завдання

 

У тестовій формі складені завдання для модульних контрольних робіт. На денній формі навчання модульні завдання виконуються студентами в аудиторії під час семінарських (практичних) занять, На заочній формі навчання модульне завдання виконуються в аудиторії під час контактних занять.

 

Модульний тест № 1

1. Яке з тверджень є помилковим: “Промислова політика спрямована на:

            А. Зростання виробництва.                      Б. Стабілізацію та зміцнення національної валюти.

            В. Розробку та впровадження науково-технічних досягнень.

            Г. Удосконалення структури виробництва.       Д. Розвиток експорту готової продукції.

2. Зростання промислового виробництва відбувається в процесі досягнення наступних цілей:

            А. Зростання обсягів виробництва.

            Б. Підвищення конкурентоспроможності промислової продукції.

            В. Забезпечення економічної безпеки країни.       Г. Вірними є відповіді А і Б.

            Д. Вірними є відповіді А, Б, В.

3. Який захід державного регулювання відноситься до активної структурної
 політики?

            А. Стимулювання перепливу капіталу у пріоритетні галузі.

            Б. Встановлення державою граничних цін на енергоносії та деякі мінеральні ресурси.

            В. Встановлення державою обмінного курсу гривні до іноземних валют.

            Г. Встановлення процентної ставки.               Д. Встановлення мінімальної заробітної плати.

4. Якій стратегії промислової політики надається перевага у період структурної перебудови промисловості України?

            А. Стратегії “копіювання”.                               Б. Стратегії використання природних ресурсів

            В. Стратегії провідних технологій.                  Г. Стратегії “прориву у НТП”.

            Д. Усі відповіді є вірними.

5. Яка зовнішньоекономічна політика найбільше відповідає інтересам України у період структурної перебудови?

            А. Обмеження імпорту промислових товарів.        Б. Вільна зовнішня торгівля.

            В. Помірна лібералізація зовнішньої торгівлі.  Г. Обмеження експорту промислових товарів.

            Д. Обмеження експорту сировини і матеріалів.

6. Валовий випуск (продукт) промисловості це:

            А. Споживання товарів та послуг + чистий прибуток.

            Б. Товарна продукція – незавершене виробництво.

            В. Чистий прибуток + амортизація.                         Г. Товарна продукція + кінцевий продукт.

            Д. Проміжний продукт + чистий внутрішній продукт + неприбуткові податки + амортизація.

7. Який показник не відноситься до показників економічної ефективності промисловості?

            А. Норма ефективності капітальних вкладень.        Б. Мультиплікатор інвестицій.

            В. Продуктивність праці.                                        Г. Виробництво ЧВП_П на одиницю витрат.

            Д. Коефіцієнт оборотності обігових коштів.

8. Не відносяться до напрямків інтенсивного розвитку промисловості:

            А. Ресурсоінтенсивний капіталозберігаючий.        Б. Трудоінтенсивний ресурсозберігаючий.

            В. Капіталоінтенсивний ресурсозберігаючий.        Г. Ресурсоінтенсивний екологобезпечний.

            Д. Усі відповіді є вірними.

9. Лінійний коефіцієнт абсолютних структурних змін у промисловості це:

            А. Сума змін питомої ваги елементів структури промисловості.

            Б. Сума абсолютних змін питомої ваги елементів структури промисловості.

            В. Різниця між питомою вагою і-го елемента структури промисловості в
               аналізуємому і базовому періодах.

            Г. Відношення змін питомої ваги і-го елемента структури промисловості
              в аналізуємому і базовому періодах.

            Д. Сума відношень змін питомої ваги елементів структури промисловості
               в аналізуємому і базовому періодах.

10. Який з напрямків державного регулювання не відноситься до інвестиційної політики?

            А. Податкове регулювання.     Б. Кредитне регулювання.      В. Амортизаційна політика.

            Г. Регулювання курсу іноземних валют.                  Д. Регулювання фондового ринку.

 

Модульний тест № 2

 

1. Майбутня вартість інвестицій за простим незмінним процентом розраховується за формулою:

            А. .                                Б. S = P (1 + t) ´ I.                                          В. P = S / I.

            Г. S = P (1 + t I).                                Д. P = S / (1 + t I).

2. Поточна вартість інвестицій за складним незмінним процентом розраховується за формулою:

            А. P = S / (1 + I)^t.                            Б. S = P ´ (1 + I)^t.                                                          В.

            Г. S = P t I.                                       Д.

3. Майбутня вартість інвестицій з урахуванням інфляції, розрахованої за складним змінним процентом і постійним темпом інфляції, обчислюється за формулою:

            А. S = P t I.                 Б. .              В. S = P (1 + І)^t / (1 + Т)^t.

            Г. P = S (1 + Т)^t / (1 + I)^t.       Д. .

4. Чистий приведений дохід, на підставі якого оцінюється економічна ефективність інвестицій, це:

            А. Різниця між приведеною вартістю доходів і витрат.

            Б. Різниця між приведеною вартістю чистого потоку платежів та інвестиційних витрат.

            В. Різниця між процентною ставкою і ставкою дисконтування.

            Г. Різниця між доходами від інвестицій та інвестиційними витратами.

            Д. Усі визначення не вірні.

5. Які рішення державної інвестиційної політики характеризують рівень їх впливу?

            А. Взаємодоповнюючі.        Б. Взаємовиключні.                           В. Тактичні.

            Г. Умовні.                                           Д. Незалежні.

6. Як впливає НТП на криву виробничих можливостей промисловості?

            А. Переміщує назовні.         Б. Переміщує усередину.    В. Не змінює положення.

            Г. Змінює на угнуту.            Д. Переміщує до осі А.

7. Яка з форм інноваційного процесу характеризує створення нових виробників нововведення?

            А. Простий внутріорганізаційний.           Б. Простий міжорганізаційний.

            В. Прискорений.      Г. Розширений.         Д. Міжгалузевий.

8. В чому сутність самоуправлінської концепції реформування відносин власності в промисловості?

            А. Засоби виробництва передаються в приватну власність, прибуток —
               державна власність.

            Б. Засоби виробництва залишаються у державній власності, прибуток —
               приватна (колективна) власність.

            В. Засоби виробництва залишаються у державній власності, прибуток —
               державна власність, надається право управління.

            Г. Засоби виробництва і прибуток передаються у приватну власність.

            Д. Усі відповіді є невірними.

9. Які промислові об’єкти відносяться до групи “В” за Державною програмою приватизації на 2000 – 2002 роки?

            А. Вартість яких перевищує 1 млн. грн.

            Б. Середньооблікова чисельність працюючих понад 50 осіб, але вартість
               основних фондів підприємства недостатня для формування статутних
               фондів ВАТ.

            В. Середньооблікова чисельність працюючих понад 100 осіб та вартість
               основних фондів підприємства достатня для формування статутних
               фондів ВАТ.

            Г. Вартість яких перевищує 1 млн. грн., а середньооблікова чисельність
               працюючих понад 50 осіб.

            Д. Усі відповіді є невірними.

10. Яким способом приватизації надається перевага у “Державній програмі приватизації на 2000 – 2002 роки”?

            А. Викуп об’єктів приватизації.    Б. Продаж за комерційним конкурсом.

            В. Продаж на аукціоні.        Г. Вірними є відповіді “А” і “Б”.

            Д. Вірними є відповіді “Б” і “В”.

 

Модульний тест

(для студентів заочної форми навчання)

1. Які види інвестиційних ризиків характеризують сфери їх прояву?

            А. Економічні.          Б. Реального інвестування              В. Фінансового інвестування.

            Г. Систематичні.                 Д. Не систематичні.

2. Які типи стратегії не відносяться до промислової політики?

            А. Стратегія “прориву у НТП”.                   Б. Стратегія “прориву гарячих грошей”.

            В. Стратегія “копіювання”.                         Г. Стратегія “провідних технологій”.

            Д. Стратегія “використання природних ресурсів”.

3. Для того щоб протистояти негативним тенденціям монопольного виробництва держава:

            А. Ліквідує монопольне виробництво.                  Б. Підвищує процентну ставку.

            В. Знижує процентну ставку.                        Г. Підтримує і розвиває конкуренцію.

            Д. Випускає в обіг державні облігації.

4. Напрямками (шляхами) реформування відносин власності є:

            А. Корпоратизація.     Б. Приватизація.       В. Передача державного майна в оренду.

            Г. Вірними є відповіді А і Б.                                  Д. Вірними є відповіді А, Б, В.

5. Майбутня вартість інвестицій з урахуванням інфляції, розрахованої за складним змінним процентом і постійним темпом інфляції, обчислюється за формулою:

            А. S = P t I.             Б. .                    В. S = P (1 + І)^t / (1 + Т)^t.

            Г. P = S (1 + Т)^t / (1 + I)^t.       Д. .

6. Чистий приведений дохід, на підставі якого оцінюється економічна ефективність інвестицій, це:

            А. Різниця між приведеною вартістю доходів і витрат.

            Б. Різниця між приведеною вартістю чистого потоку платежів та інвестиційних витрат.

            В. Різниця між процентною ставкою і ставкою дисконтування.

            Г. Різниця між доходами від інвестицій та інвестиційними витратами.

            Д. Всі визначення не вірні.

7. Які рішення державної інвестиційної політики характеризують рівень їх впливу?

            А. Взаємодоповнюючі.                  Б. Взаємовиключні.                В. Тактичні.

            Г. Умовні.                                           Д. Незалежні.

8. Як впливає НТП на криву виробничих можливостей промисловості?

            А. Переміщує назовні.         Б. Переміщує усередину.    В. Не змінює положення.

            Г. Змінює на угнуту.            Д. Переміщує до осі А.

9. Яка з форм інноваційного процесу характеризуэ створення нових виробників нововведення?

            А. Простий внутріорганізаційний.           Б. Простий міжорганізаційний.

            В. Прискорений.                  Г. Розширений.         Д. Міжгалузевий.

10. Які витрати характеризують неодержані доходи від найкращого альтернативного рішення в сфері інвестиційної політики?

            А. Прямі витрати та вигоди.          Б. Явні витрати та вигоди.             В. Неявні витрати та вигоди.

            Г. Непрямі витрати та вигоди.       Д. Витрати та вигоди проміжного рівня.

 

 

5.2.2. Індивідуальні практичні завдання

 

Кожен студент має підготувати звіт про виконання індивідуального практичногозавдання та захистити його. Мета індивідуальних практичнихзавдання завдань – поглиблення та деталізація теоретичних знань, отриманих студентами на лекціях та в процесі самостійної роботи, і на цій основі прищеплення практичних умінь та навичок.

Виконуючи практичне завдання, кожен студент має здійснити розрахунки, аналіз і зробити висновки відповідно до змісту запитань в умовах індивідуальних завдань. Для виконання аналітичних завдань слід використати дані нормативних документів, звітів державних органів і громадських організацій України, статистичних збірок та інших інформаційних джерел. У висновках щодо результатів аналізу слід сформулювати пропозиції щодо застосування інструментів державної промислової політики, спрямованих на усунення негативних тенденцій.

Відповідно до робочої програми науки “Промислова политика” для студентів денної та заочної форми навчання передбачено виконання індивідуальних практичних завдань. Практичні завдання кожного студента складається з 5 завдань, які відрізняються між собою інформаційною базою. Кожний студент вибирає дані практичного завдання за таким номером, який відповідає номеру його прізвища в алфавітному списку студентів академгрупи. Студент повинен вирішити усі 5 практичних завдань. Опис умов кожного завдання, данні, що відповідають варіанту та результати розв’язання практичних завдань з поясненнями, відповідь (висновки) з обґрунтуванням наводяться у звіті. Звіт оформлюється у виді стандартного комп’ютерного набору (Times New Roman №14, 1,5 інтервалу) і подається викладачу у встановлений термін. На титульному аркуші звіту крім встановлених у КНЕУ реквізитів, вказується номер варіанта.

 

Завдання 1. Користуючись даними таблиці, зробити висновок: в якій галузі промисловості більша частка інтенсивних чинників в економічному зростанні?

 

Варіант	Випуск продукції (робіт, послуг), млн грн.				Витрати, млн. грн
	Галузь “А”		Галузь “Б”		Галузь “А”		Галузь “Б”
	2011	2012	2011	2012	2011	2012	2011	2012
1	17,1	18,5	12,2	14,7	13,3	13,6	10,4	11,8
2	17,2	18,7	12,4	14,8	13,4	13,8	10,6	11,9
3	17,3	18,9	12,6	14,9	13,5	14,0	10,8	12,0
4	17,4	19,1	12,8	15,0	13,6	14,2	11,0	12,1
5	17,5	19,3	13,0	15,1	13,7	14,4	11,2	12,2
6	17,6	19,5	13,2	15,2	13,8	14,6	11,4	12,3
7	17,7	19,7	13,4	15,3	13,9	14,8	11,6	12,4
8	17,8	19,9	13,6	15,4	14,0	15,0	11,8	12,5
9	17,9	21,1	13,8	15,5	14,1	15,2	12,0	12,6
10	18,0	21,3	14,0	15,6	14,2	15,4	12,2	12,7
11	8,7	10,3	22,6	24,1	6,2	8,5	18,0	18,9
12	8,9	10,4	22,7	24,3	6,4	8,6	18,2	19,0
13	9,1	10,5	22,8	24,5	6,6	8,7	18,4	19,1
14	9,3	10,6	22,9	24,7	6,8	8,8	18,6	19,2
15	9,5	10,7	23,0	24,9	7,0	8,9	18,8	19,3
16	9,7	10,8	23,1	25,1	7,2	9,0	19,0	19,4
17	9,9	10,9	23,2	25,3	7,4	9,1	19,2	19,5
18	10,1	11,0	23,3	25,5	7,6	9,2	19,4	19,6
19	10,3	11,1	23,4	25,7	7,8	9,3	19,6	19,7
20	10,5	11,2	23,5	25,9	8,0	9,4	19,8	19,8
21	34,6	36,6	44,4	47,3	31,1	32,3	36,2	40,4
22	34,8	36,9	44,8	47,8	31,2	32,5	36,4	40,8
23	35,0	37,2	45,2	48,3	31,3	32,7	36,6	41,2
24	35,2	37,5	45,6	48,8	31,4	32,9	36,8	41,6
25	35,4	37,8	46,0	49,3	31,5	33,1	37,0	42,0
26	35,6	38,1	46,4	49,8	31,6	33,3	37,2	42,4
27	35,8	38,4	46,8	50,3	31,7	33,5	37,4	42,8
28	36,0	38,7	47,2	50,8	31,8	33,7	37,6	43,2
29	36,2	40,0	47,6	51,3	31,9	33,9	37,8	43,6
30	36,4	40,3	48,0	51,8	32,0	34,1	38,0	44,0

 

 

 

Завдання 2. У звітному році випуск продукції (робіт, послуг) промисловості складався з елементів, обсяги яких наведені у таблиці. Розрахувати обсяг чистого прибутку (валового джерела інвестиції), якщо податок на прибуток складає 19%.

 (млрд грн.)

Варіант	Споживання товарів та послуг	Незавершене виробництво	Частина товарної продукції проми-словості, яка споживається у формі інвестицій самою промисловістю	Частина товарної продукції промисловості, яка спрямовується на експорт	Частина товарної продукції проми-словості, яка спрямовується на спо-живання в інші сектори економіки	Проміжний продукт промисловості (внутрішньопромисловий оборот)	Проміжний продукт інших секторів економіки	Амортизація	Неприбуткові податки
1	124,8	11,2	36,4	16,0	217,9	27,6	29,6	18,1	4,6
2	127,3	11,5	37,1	16,4	222,3	28,2	30,2	18,5	4,7
3	129,8	11,7	37,8	16,8	226,7	28,8	30,8	18,9	4,8
4	132,4	11,9	38,5	17,2	231,2	29,4	31,4	19,3	4,9
5	135,0	12,1	39,3	17,6	235,8	30,0	32,0	19,7	5,0
6	137,7	12,3	40,1	18,0	240,5	30,6	32,6	20,1	5,1
7	140,4	12,5	40,9	18,4	245,3	31,2	33,2	20,5	5,2
8	143,2	12,8	41,7	18,8	250,2	31,8	33,9	20,9	5,3
9	146,1	13,1	42,5	19,2	255,4	32,4	34,6	21,3	5,4
10	149,0	13,4	43,3	19,6	260,5	33,0	35,3	21,7	5,5
11	152,0	13,7	44,1	20,0	265,7	33,7	36,0	22,1	5,6
12	155,0	14,0	45,0	20,4	271,0	34,4	36,7	22,5	5,7
13	158,1	14,3	45,9	20,8	276,4	35,1	37,4	23,0	5,8
14	161,3	14,6	46,8	21,2	281,9	35,8	38,1	23,5	5,9
15	164,5	14,9	47,7	21,6	287,5	36,5	38,8	24,0	6,0
16	167,8	15,2	48,6	22,0	293,3	37,2	39,5	24,5	6,1
17	171,2	15,5	49,5	22,4	299,2	37,9	40,2	23,0	6,2
18	174,6	15,8	50,4	22,8	305,2	38,7	41,0	23,5	6,3
19	178,1	16,1	51,4	23,2	311,3	39,5	41,8	24,0	6,4
20	181,7	16,4	52,4	23,7	317,5	40,3	42,6	24,5	6,5
21	185,3	16,7	53,4	24,2	323,8	41,1	43,5	25,0	6,6
22	189,0	17,0	54,4	24,7	330,3	41,9	44,3	25,5	6,7
23	192,8	17,3	55,4	25,2	336,9	42,7	45,2	26,0	6,8
24	196,7	17,6	56,5	25,7	343,6	43,5	46,1	26,5	6,9
25	200,6	18,0	57,6	26,2	350,5	44,4	47,0	27,0	7,0
26	204,6	18,4	58,7	26,7	357,5	45,3	47,9	27,5	7,1
27	208,7	18,8	59,8	27,2	364,6	46,2	48,9	28,0	7,2
28	212,9	19,2	61,0	27,7	371,9	47,1	49,9	28,6	7,3
29	217,2	19,6	62,2	28,3	379,3	48,0	50,9	29,2	7,4
30	221,5	20,0	63,4	28,9	386,9	49,0	51,9	29,6	7,6

 

 

 

Завдання 3. Міністерство промислової політики прийняло рішення про модернізацію державного підприємства. Вибрати найбільш ефективний проект модернізації, якщо сума інвестиційних витрат однакова за різними проектами. Інвестиції за всіма проектами вкладаються строком на один рік, а прибутки реінвестуються. Інвестиційні витрати та очікувана норма чистого прибутку наведені у таблиці.

 

Варіант	Інвестиційні витрати, тис грн	Очікувана норма чистого прибутку
		Проект №1, % за рік	Проект №2, % за півріччя	Проект №3, % за 4 місяці	Проект №4, % за квартал
1	100	100	46	30	22
2	150	96	42	29	21
3	200	92	40	28	20
4	250	88	38	27	19
5	300	84	36	26	18
6	350	80	34	25	17
7	400	76	32	24	16
8	450	72	30	23	15
9	500	68	28	22	14
10	550	64	26	21	13
11	600	100	46	30	22
12	650	96	42	29	21
13	700	92	40	28	20
14	750	88	38	27	19
15	800	84	36	26	18
16	850	80	34	25	17
17	900	76	32	24	16
18	950	72	30	23	15
19	1000	68	28	22	14
20	1050	64	26	21	13
21	1100	100	46	30	22
22	1150	96	42	29	21
23	1200	92	40	28	20
24	1250	88	38	27	19
25	1300	84	36	26	18
26	1350	80	34	25	17
27	1400	76	32	24	16
28	1450	72	30	23	15
29	1500	68	28	22	14
30	1550	64	26	21	13

 

 

 

Завдання 4. На підставі розрахунків прийняти рішення про економічну доцільність модернізації виробничого підприємства, яке передане в управління місцевої державної адміністрації, у порівнянні з альтернативним інвестиційним проектом. Інвестиційні витрати на модернізацію здійснюються на протязі 3 років. Прибуток отримують та амортизацію нараховують після закінчення періоду інвестування протягом 5 років. Щорічні суми інвестиційних витрат, суми очікуваного чистого прибутку і амортизації, та внутрішня норма прибутку за альтернативним проектом наведені в таблиці.

 

Варіант	Інвестиційні витрати, тис. грн.			Прибуток, тис. грн.	Амортиза-ція, тис. грн.	Внутрішня норма прибутку, % за рік
	1 рік	2 рік	3 рік
1	100	75	75	50	100	20
2	110	80	80	55	105	20
3	120	85	85	60	110	20
4	130	90	90	65	115	20
5	140	95	95	70	120	20
6	150	100	100	75	125	20
7	160	105	105	80	130	20
8	170	110	110	85	135	20
9	180	115	115	90	140	20
10	190	120	120	95	145	20
11	100	75	75	50	100	25
12	110	80	80	55	105	25
13	120	85	85	60	110	25
14	130	90	90	65	115	25
15	140	95	95	70	120	25
16	150	100	100	75	125	25
17	160	105	105	80	130	25
18	170	110	110	85	135	25
19	180	115	115	90	140	25
20	190	120	120	95	145	25
21	100	75	75	50	100	30
22	110	80	80	55	105	30
23	120	85	85	60	110	30
24	130	90	90	65	115	30
25	140	95	95	70	120	30
26	150	100	100	75	125	30
27	160	105	105	80	130	30
28	170	110	110	85	135	30
29	180	115	115	90	140	30
30	190	120	120	95	145	30

 

 

 

Завдання 5. На підставі розрахунків за даними таблиці вибрати економічно вигідну стратегію інвестування реконструкції державного підприємства з виробництва озброєння. Можливими є три стратегії інвестування реконструкції підприємства. Загальні суми інвестиційних витрат за кожним варіантом однакові. Тривалість періоду реконструкції однакова і складає 3 роки. Інвестиційні витрати здійснюються на початку кожного року. Процентна ставка є не незмінною у продовж усього періоду інвестування.

 

(тис. грн.)

Варіант	Процентна ставка, %	Стратегія №1			Стратегія №2			Стратегія №3
		1 рік	2 рік	3 рік	1 рік	2 рік	3 рік	1 рік	2 рік	3 рік
1	12	400	400	500	700	400	200	200	400	700
2	12	300	500	800	500	500	600	800	500	300
3	12	900	600	400	400	600	900	600	600	700
4	12	700	700	800	300	700	1200	1200	700	300
5	12	400	800	1300	800	800	900	1300	800	400
6	12	1400	900	500	500	900	1400	900	900	1000
7	12	1000	1000	1100	1500	1000	600	600	1000	1500
8	12	700	1100	1600	1100	1100	1200	1600	1100	700
9	12	1700	1200	800	800	1200	1700	1200	1200	1300
10	12	1300	1300	1400	1900	1300	800	800	1300	1900
11	15	400	400	500	700	400	200	200	400	700
12	15	300	500	800	500	500	600	800	500	300
13	15	900	600	400	400	600	900	600	600	700
14	15	700	700	800	300	700	1200	1200	700	300
15	15	400	800	1300	800	800	900	1300	800	400
16	15	1400	900	500	500	900	1400	900	900	1000
17	15	1000	1000	1100	1500	1000	600	600	1000	1500
18	15	700	1100	1600	1100	1100	1200	1600	1100	700
19	15	1700	1200	800	800	1200	1700	1200	1200	1300
20	15	1300	1300	1400	1900	1300	800	800	1300	1900
21	20	400	400	500	700	400	200	200	400	700
22	20	300	500	800	500	500	600	800	500	300
23	20	900	600	400	400	600	900	600	600	700
24	20	700	700	800	300	700	1200	1200	700	300
25	20	400	800	1300	800	800	900	1300	800	400
26	20	1400	900	500	500	900	1400	900	900	1000
27	20	1000	1000	1100	1500	1000	600	600	1000	1500
28	20	700	1100	1600	1100	1100	1200	1600	1100	700
29	20	1700	1200	800	800	1200	1700	1200	1200	1300
30	20	1300	1300	1400	1900	1300	800	800	1300	1900

 

5.2.3. Реферат

Реферат – стисле розкриття у письмовій формі певного питання, яке здійснюється на основі узагальнення відповідних матеріалів. Кожний студент вибирає тему реферату за таким номером, який відповідає номеру його прізвища в алфавітному списку студентів академгрупи. При бажанні студента написати реферат на іншу тему, назва цієї теми узгоджується з викладачем. При бажанні декількох студентів написати реферати на одну тему індивідуальні завдання кожному студенту узгоджується з викладачем.

В рефераті слід розкрити актуальність теми, охарактеризувати стан предмету дослідження, визначити й аргументувати проблеми функціонування певної системи або державного управління та регулювання (залежно від назви теми), а також сформулювати пропозиції щодо їх удосконалення на основі аналізу літературних джерел. Для написання реферату студент обов’язково має використати додаткові літературні джерела, а саме: монографії; наукові статті, опубліковані у періодичних економічних виданнях; сучасні статистичні та аналітичні матеріали та ін., список яких наводиться на при кінці реферату. При аналізі літературних джерел, використанні статистичних та аналітичних матеріалів обов’язково робити посилання на літературні джерела.

Реферат комплектують у такій послідовності: титульна сторінка, основна частина, список літератури.

Обсяг реферату – 3 – 5 сторинок.

Реферат (есе) має бути правильно оформлений. Текст реферату (есе) повинен розміщуватися на одній сторінці аркуша паперу формату А4. Шрифт – Times New Roman. Розмір шрифту – кегль 14. Поля: зверху, знизу та зліва – 2,5 см: справа – 1 см. Міжрядковий інтервал – 1.

Нумерація сторінок має бути наскрізною: номер сторінки проставляють арабськими цифрами у правому верхньому кутку, але на титульній сторінці реферату (есе) номер сторінки не проставляють.

 

ТЕМАТИКА РЕФЕРАТІВ

1. Перспективи технологічного розвитку промисловості України.

2. Організаційно-економічний механізм реалізації пріоритетних напрямків технологічного розвитку промисловості.

3. Завдання та функції органів центральної влади у сфері промислової політики: Президента України, Верховної Ради, Кабінету Міністрів України.

4. Завдання та функції Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції у сфері промислової політики.

5. Завдання та функції Міністерства промислової політики України.

6. Завдання та функції Міністерства освіти і науки та НАН України у формуванні та реалізації інноваційної моделі розвитку промисловості.

7. Завдання та функції Фонду державного майна та Антимонопольного комітету у сфері промислової політики.

8. Завдання та функції Міністерства фінансів та Національного банку у сфері промислової політики.

9. Завдання та функції місцевих органів влади і самоврядування та зацікавлених громадських організацій у сфері промислової політики.

10. Структурна політика як чинник ефективного функціонування промисловості.

11. Формування конкурентного середовища в промисловості.

12. Актуальні завдання щодо реформування відносин власності в промисловості та механізм їх реалізації.

13. Державні цільові програми розвитку промисловості: спрямування, розроблення та виконання.

14. Податкове регулювання розвитку промисловості.

15. Обґрунтування доцільності формування бюджету розвитку промисловості у складі Державного бюджету України.

16. Фінансово-кредитний механізм державного регулювання інноваційної діяльності.

17. Мобілізація інвестиційних ресурсів та спрямування їх на реалізацію пріоритетних напрямків розвитку промисловості.

18. Основні заходи державної політики, реалізація яких дасть змогу збільшити у 2009-2010 роках інвестиції у промисловість України.

19. Держзамовлення як напрям регулювання розвитку промисловості.

20. Основні заходи державної політики щодо запровадження інноваційної моделі розвитку промисловості.

21. Інституційне забезпечення охорони інтелектуальної власності у промисловості.

22. Удосконалення механізму комерціалізації результатів науково-технічних досліджень.

23. Процес оновлення основних виробничих фондів у промисловості та удосконалення амортизаційної політики.

24. Удосконалення управління державною часткою у статутному фонді промислових підприємств.

25. Державна політика фінансового оздоровлення промислових підприємств-боржників.

26. Лізинговий механізм у системі державного регулювання інвестиційної діяльності.

27. Форми та методи реалізації науково-технічної політики у промисловості.

28. Удосконалення методів оцінки інтелектуальної власності.

29. Лібералізація зовнішньої торгівлі та її наслідки для промисловості України.

30. Вступ України до СОТ та перспективи української промисловості.

 

 

5.2.4. Есе

Есе – форма письмового твору, присвяченого проблемному питанню. Для виконання есе пропонуються наступні проблемні питання:

• як зменшити сировинну та паливно-енергетичну залежність промисловості України від експорту?
• як обчислити вплив науково-технічного прогресу на зростання обсягу виробництва у промисловості України?
• чому інноваційна модель розвитку промисловості більш вигідна для України за інших?
• як визначити економічний ефект від підвищення якості промислових споживчих товарів довготривалого користування?
• як підвищити інноваційну активність у промисловості?
• у чому причини старіння основних засобів у промисловості?
• як визначити ціну продажу ліцензії на винахід?
• які позитивні та негативні наслідки у розвитку промисловості України слід очікувати від приєднання до СОТ?

При висловленні студентом мотивованого бажання написати есе на іншу тему, але в межах проблематики дисципліни “Промислова політика”, вибрана студентом тема есе epujl;e’nmcz p викладачем.

 

5.2.5. Методичні поради до оформлення перекладу

іноземної літератури на українську мову

 

1. Звіт про виконання індивідуального завдання (переклад іноземної літератури на українську мову) має включати:

1.1.                    титульний аркуш;

1.2.                    таблицю, що має складатися з двох колонок: 1) текст оригіналу іноземною мовою; 2) текст перекладу українською мовою.

1. Форматування тексту:

2.1.                     поля: праворуч – 1 см; інші – 2 см;

2.2.                     шрифт – Times New Roman, кегль – 10;

2.3.                     міжрядковий інтервал – одинарный;

2.4.                     абзацний відступ – 0,4 см.

1. Номери сторінок оригіналу розміщувати в тексті, виділяючи їх червоним кольором і рамкою, наприклад: 256.
2. При друкуванні перекладу необхідно, щоб абзац оригіналу розміщувався напроти абзацу перекладу. В разі потреби необхідно в тексті оригіналу або тексті перекладу клавішею Enter робити міжабзацні відступи.
3. При друкуванні перекладу необхідно дотримуватися авторського підходу до виділення тексту засобами форматування.
4. Для презентації необхідно побудувати 8-10 слайдів в програмі Power Point.

 

ЗРАЗОК

 

372 Глава 10 НАПРАВЛЕНИЯ СОВЕРШЕНСТВОВАНИЯ ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИИ   Под рационализациейгосударственного управления1 подразуме­вается сложный процесс: а) насыщения его знаниями, опытом, теоретическим мышлением, актуальностью управленческих решений и действий, нужным потенциалом управляющих воздействий; б) экономии ресурсов, времени, человеческих сил при выработке и реализации управленческих решений и действий; в) достижения полного претворения в жизнь управ- 373 ленческих идеалов, ценностей, целей, замыслов и моделей...

Глава 10 НАПРЯМИ УДОСКОНАЛЕННЯ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ        Під раціоналізацією державного управління1 мається на увазі складний процес: а) насичення його знаннями, досвідом, теоретичним мисленням, актуальністю управлінських рішень та дій, необхідним потенціалом керуючих впливів; б) економії ресурсів, часу, людських сил при розробленні та реалізації управлінських рішень і дій; в) досягнення повного втілення в життя управлінських ідеалів, цінностей, цілей, задумів і моделей…

[1] Ясперс К. Смысл и назначение истории / пер. с нем. М., 1994. С. 167—169. [1] Ясперс К. Смысл и назначение истории / пер. с нем. М., 1994. С. 167—169.

 

5.2.6. Методичні вимоги до анотування літературних джерел за заданою проблематикою

        

Для анотування літературних джерел за заданою проблематикою студент має погодити з викладачем і обрати проблему наукового та практичного характеру у сфері публічного адміністрування. Після цього обрати чотири-п’ять публікацій за обраною проблематикою (статей у наукових виданнях).

Анотування – процес аналітично-синтетичного опрацювання інформації, мета якого – отримання узагальненої характеристики документа, що розкриває логічну структуру і зміст. Анотації використовуються для стислої характеристики наукової статті, монографії, дисертації тощо, а також у видавничій, інформаційній та бібліографічній діяльності.

Анотації виконують дві основні функції:

– сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці);

– пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів).

Анотація складається з двох частин: бібліографічного опису і власне тексту. Анотація не розкриває зміст наукового джерела, а лише інформує про наукове джерело певного змісту й характеру. Анотація дозволяє користувачеві скласти достатнє й об'єктивне попереднє уявлення про незнайому для нього наукову публікацію і тим самим допомагає в пошуку, відборі та систематизації потрібної інформації.

За функціональним призначенням анотації бувають довідкові та рекомендаційні.

Довідкова анотація уточнює заголовок і повідомляє відомості про автора, зміст, жанр та інші особливості документа, що відсутні в бібліографічному описі.

Рекомендаційна анотація покликана активно пропагувати, зацікавлювати, переконувати в доцільності прочитання документа, тому в рекомендаційних анотаціях є дидактична спрямованість, педагогічні рекомендації, методичні поради тощо, за обсягом вони ширші, аніж довідкові.

За обсягом та глибиною розрізняють анотації описові та реферативні.

Описові анотації, узагальнено характеризуючи зміст первинного документа і подаючи перелік основних тем, що в ньому відображені, відповідають на питання: про що повідомляється у документі?

Реферативні анотації не тільки подають перелік основних тем, а й розкривають їх зміст. Вони відповідають на два питання: про що повідомляється в основному документі? що саме з цього приводу повідомляється?

Текст анотації вирізняється лаконічністю, високим рівнем узагальнення інформації, що представлена в первинному документі. У тексті анотації не варто використовувати складні синтаксичні конструкції, що перешкоджають сприйняттю тексту.

План аналізу документа під час складання довідкової анотації:

1. Відомості про автора.

2. Відомості про форму (жанр) тексту.

3. Предмет, об'єкт або тема.

4. Характеристика змісту анотованого документа.

5. Характеристика довідкового апарату видання.

6. Цільове й читацьке призначення документа.

План аналізу документа під час складання рекомендаційної анотації:

1. Відомості про автора.

2. Характеристика анотованого твору.

3. Оцінка твору.

4. Характеристика художньо-поліграфічного та редакційно-видавничого оформлення.

5. Цільове й читацьке призначення документа.

 

Відомості про автора (професія, науковий ступінь, вчене звання)	Автор статті (монографії, брошури) - ... Стаття (монографія) відомого вченого (науковця, дослідника...) Автори посібника висококваліфіковані фахівці в галузі... Академік... присвятив свою працю... Автор, доктор філологічний наук, професор...
Форма (жанр) анотованого твору	Видання (монографія, стаття, посібник, підручник, брошура, практикум, словник...) присвячено ... У збірник (антологію) увійшли праці з проблем... Довідник містить...
Системний виклад	У монографії всебічно проаналізовано. Збірник - результат комплексного дослідження...
Притаманні особливості, новизна поданого матеріалу	Уперше введено в науковий обіг... Збірник присвячено маловивченій проблемі... У монографії вперше представлено...
Характеристика довідкового апарату видання	Завершується монографія післямовою... спискам ілюстрацій, додатками... Полегшить користування посібником довідковий апарат, короткий словник, допоміжні покажчики Автор наводить переконливі приклади...
Цільова аудиторія (призначення)	Книга адресована (розрахована, орієнтована, призначена) Видання може зацікавити,.. Стаття корисна для... Варто рекомендувати посібник...

 

Зразок титульної сторінки

 

 

5.3. ПЕРЕЛІК ІНДИВІДУАЛЬНИХ ЗАВДАНЬ

ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ

 

Самостійна робота студента заочної форми навчання з дисципліни «Промислова політика» здійснюється у сесійний та міжсесійний періоди:

 

Сесійний період		Міжсесійний період			Іспит
Робота на контактних заняттях	Модульна контрольна робота	Звіт про виконання індивідуального практичного завдання	Реферат (або есе)	Індивідуальна робота за вибором студента

 

У сесійний період студент:

• Ø відвідує контактні заняття, де виконує завдання, передбачені планом контактних занять (розділ 4.2);
• Ø виконує модульну контрольну роботу (розділ 5.2.1).

 

У міжсесійний період  студент має підготуватися до екзамену, а також:

• Ø підготувати звіт про виконання індивідуального практичного завдання;
• Ø виконати реферат (або есе);
• Ø виконати індивідуальну роботу за власним вибором.

 

Методичні поради щодо підготовки звіту про виконання індивідуальних практичних завдань та їхні варіанти наведені у розділі 5.2.2.

Методичні поради і тематика рефератів (есе) наведена у розділах 5.2.3, 5.2.4. Студент має самостійно обрати форму індивідуального завдання, тему реферату або есе і, у разі обрання есе, погодити її з викладачем під час Дня заочника.

Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання таких видів робіт:

1. Аналітичний (критичний) огляд наукових публікацій.
2. Анотування літературних джерел (розділ 5.2.6).
3. Підготовка презентації у програмі Power Point.
4. Переклад літературного джерела іншомовного походження з проблем публічного адміністрування на українську мову (розділ 5.2.5).
5. Виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри.

Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника.

         Звіт про виконання індивідуального практичного завдання має бути виконаний у письмовій формі відповідно до вимог, викладених у розділі 5.2.2. Індивідуальне завдання (реферат, есе), а також звіт про виконання індивідуальної роботи за власним вибором виконуються в електронній формі.

Інформація про форми подання результатів виконання позааудиторних обов’язкових та вибіркових індивідуальних завдань, про терміни їх подання і реєстрації, про форми контролю, а також про сумарну кількість балів за виконання завдань наведені у Карті самостійної роботи студента заочної форми навчання (розділ 5.1.2).

 

6. СИСТЕМА ПОТОЧНОГО І ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ ЯКОСТІ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ З ДИСЦИПЛІНИ

 

6.1. Порядок поточного контролю та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни

 

6.1.1. Порядок поточного контролю та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни (для студентів денної форми навчання)

 

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Промислова політика» здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену.

Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на екзамені.

За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів, за екзамен – 50 балів.

Максимально можлива оцінка за знання програмного матеріалу з дисципліни не може перевищувати 100 балів.

Оцінювання знань студентів викладачами здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:

 

 

6.1.1.1. Завдання поточного контролю

 

Поточний контроль знань проводиться з метою виявлення якості навчального процесу і його результатів у міжсесійний період, що здійснюється в ході аудиторних та індивідуальних занять і перевірки самостійно виконаних студентами завдань, передбачених навчальною програмою дисципліни.

Завданням поточного контролю є перевірка розуміння та засвоєння навчального матеріалу, вироблених навичок здійснення економічних розрахунків, умінь самостійно опрацьовувати тексти, здатності осмислити зміст тем, умінь публічно та письмово презентувати певний матеріал.

 

6.1.1.2. Оцінювання результатів  поточного контролю

6.1.1.2.1. Об’єкти поточного контролю знань студентів денної форми навчання

Поточний контроль здійснюється під час семінарських, практичних та індивідуальних занять. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів денної форми навчання є:

а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях;

б) виконання модульних контрольних робіт;

в) виконання індивідуальних завдань для самостійної роботи.

 

6.1.1.2.2. Виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях

Під час контролю виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягає рівень знань, продемонстрованих у відповідях і виступах на семінарських (практичних) заняттях. Максимальна оцінка за виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних) заняттях протягом семестру – 20 балів.

 

6.1.1.2.3. Оцінювання рівня знань студента, продемонстрованих у відповідях на семінарських (практичних) заняттях

Кількість балів, яку може набрати студент за відповіді на одному семінарському (практичному) занятті – 3. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

 

Ці бали викладач переносить у свій журнал та в систему електронного обліку поточної успішності студентів.

Кількість балів, отриманих студентом на кожному семінарському (практичному) занятті, сумується і включається в загальну суму балів поточної успішності.

         У разі відсутності студента на семінарських заняттях з об’єктивних причин, він має право за дозволом декана виконати завдання, передбачені планом семінарських занять, і одержати відповідні оцінки. Відпрацювання пропущених занять має відбутися до останнього семінарського (практичного) заняття під індивідуально-консультативної роботи викладача.

 

6.1.1.2.4. Оцінювання виконання рефератів (есе)

 

Максимальна кількість балів за виконання реферату (есе, перекладу літературного джерела іншомовного походження на українську мову, анотації літературних джерел за заданою проблематикою) – 4. Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

 

Своєчасність подачі студентом реферату (есе, перекладу літературного джерела іншомовного походження на українську мову, анотації літературних джерел за заданою проблематикою) на перевірку включається в критерій оцінювання.

 

6.1.1.2.5. Оцінювання виконання модульних контрольних робіт

 

Навчальний матеріал дисципліни «Промислова політика» поділяється на два модулі. Перший модуль охоплює 1–5 теми; другий – 6–11 теми. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні знання та практичні навички, яких набув студент після опанування тем певного модулю. Контрольні роботи проводяться у формі тестів.

Максимальна кількість балів за виконання кожної модульної контрольної роботи – 8. За результатами двох модульних контрольних робіт студент максимально може отримати 16 балів.

Оцінювання здійснюється за такими критеріями:

 

 

6.1.2. Порядок поточного контролю та критерії оцінювання знань студентів з дисципліни (для студентів заочної форми навчання)

 

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Промислова політика» здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену (Карта самостійної роботи – розділ 5.1.2)

Розподіл балів за поточний контроль та контроль у формі екзамену встановлений у співвідношенні 50 : 50:

 

 

Оцінювання знань студентів викладачами здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:

 

 

Система оцінювання знань студентів заочної форми навчання з дисципліни «Промислова політика» (кількість балів) має такий зміст:

 

 

Зміст завдань, що підлягає оцінці під час контактних занять визначений планом контактних занять (розділ 4.2).

Максимальна оцінка за виконання модульної контрольної роботи – 10 балів.

Максимальна оцінка за виконання індивідуальної практичної роботи – 10 балів.

Максимальна оцінка за виконання реферату (есе) – 10 балів.

Максимальна оцінка за виконання індивідуальної робота за власним вибором студента (аналітичний огляд наукових публікацій, анотування літературних джерел, підготовка презентації у програмі Power Point, переклад літературного джерела іншомовного походження на українську мову, виконання завдань в рамках дослідницьких проектів кафедри) – 5 балів.

В університеті передбачений обов’язковий захист індивідуальних завдань, які виконуються студентом заочної форми навчання в міжсесійний період. При оцінюванні виконання індивідуальних завдань 50% балів виставляється за зміст передбачених робіт; 50% – за результатами їхнього захисту.

Оцінювання виконання завдань, що передбачені на міжсесійний період здійснюється за такими критеріями:

 

 

6.2. Порядок підсумкового контролю знань

 

6.2.1. Мета і завдання екзамену

 

Оцінювання знань студентів з дисципліни «Промислова політика» здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену.

         Метою іспиту є встановлення фактичної відповідності і оцінка рівня знань студентів вимогам програми дисципліни.

         Завданням іспиту є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни.

 

6.2.2. Порядок проведення екзамену

 

1. Екзамен проводиться потоком в письмовій формі за розкладом, який доводиться до студентів за місяць до початку екзаменаційної сесії. Тривалість іспиту – три академічні години (3 ´ 45 хв. = 135 хв.).
2. Екзамен проводиться комісією. До складу комісії входять лектор потоку, викладачі, які проводять семінарські заняття, а також інші викладачі кафедри макроекономіки та державного управління. Склад комісії затверджується кафедрою.
3. Кожен студент отримує окремий екзаменаційний білет, завдання з якого він переписує в бланк письмової роботи і дає на них відповіді.
4. Після закінчення іспиту роботи здаються комісії, яка їх перевіряє та оцінює.
5. Місце і час оголошення результатів екзамену доводяться до студентів на початку іспиту. Результати іспиту та загальна підсумкова оцінка доводяться до студентів лектором потоку.
6. Усі суперечливі питання щодо підсумкових результатів іспиту розглядаються і вирішуються комісією.

 

6.2.3. Структура екзаменаційного білету

 

Екзаменаційний білет для студентів усіх форм навчання з науки містить 5 завдань.

На іспит виносяться вузлові, комплексні і проблемні питання дисципліни, що потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані знання і застосовувати їх при вирішення практичних задач.

 

6.2.4. Оцінювання результатів складання іспиту

 

Кожне завдання екзаменаційного білету оцінюється за шкалою від 0 до 10 залежно від рівня знань.

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань:

 

 

Загальна оцінка за іспит може бути знижена до 10 балів за таких умов:

• Ø якщо екзаменаційна письмова робота написана неохайно або нерозбірливим почерком;
• Ø якщо під час проведення іспиту студент порушував дисципліну.

Результати екзамену оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів включно.

У разі, якщо відповіді студента оцінено менш ніж у 30 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, а набрані за екзамен бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці.

 

6.2.5. Загальна підсумкова оцінка

 

Загальна підсумкова оцінка з дисципліни «Промислова політика» складається з суми балів за поточну успішність та за виконання екзаменаційних завдань (за умови, що на екзамені студент набрав не менше 30 балів).

Максимально можлива оцінка не може перевищувати 100 балів.

Якщо на екзамені студент набрав менше 30 балів, тобто отримав незадовільну оцінку, загальна підсумкова оцінка включає лише оцінку за поточну успішність.

До відомості обліку поточної та підсумкової успішності записується сумарна оцінка в балах за результатами поточної успішності та екзамену.

Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:

 

 

6.2.6. Ліквідація академічної заборгованості

 

         Система ліквідації академічної заборгованості з науки «Промислова політика» має такий зміст.

Студенти, які набрали за результатами поточної та підсумкової успішності від 21 до 59 балів, після належної підготовки мають право повторно скласти екзамен.

Студенти, які набрали за результатами поточної та підсумкової успішності від 0 до 20 балів, зобов’язані пройти повторний курс вивчення дисципліни перед повторним складанням екзамену.

 

6.3. Зразок екзаменаційного білетА

 

ЗАТВЕРДЖЕНО

Наказ Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України

29 березня 2012 року № 384. Форма № Н-5.05

 

 

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«Київський національний економічний університет

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

 

Освітньо-кваліфікаційний рівень – магістр

Напрями підготовки – «Менеджмент»

Спеціальність – «Менеджмент організацій і адміністрування (за видами економічної діяльності)»

Магістерські програми: «Менеджмент корпорацій (АТ)»; «Менеджмент малого бізнесу»; «Державне управління економікою»

 

Семестр – 1

 

Навчальна дисципліна: «ПРОМИСЛОВА ПОЛІТИКА»

 

Екзаменаційний білет № ………

 

1. 1.       Сутність, цілі та напрями реалізації промислової політики.
2. 2.       Активна та пасивна структурна політика: напрями і методи реалізації активної структурної політики.
3. 3.       Державна амортизаційна політика у промисловості.
4. 4.       На підставі розрахунків за даними таблиці зробити висновок: в якому регіоні структурний ефект позитивно впливає на економічне зростання?

 

Обсяги виробництва продукції, млн. грн.

Галузь промисловості	Регіон “А”		Регіон “Б”
	2011 р.	2012 р.	2011 р.	2012 р.
1	4575	4832	2355	2456
2	2841	2621	4937	5268
3	1372	1765	4284	4312

 

1. 5.       На підставі розрахунків вибрати економічно вигідну стратегію інвестування будівництва державного підприємства з переробки відходів атомних електростанцій за різної динаміки процентної ставки. Загальні суми інвестиційних витрат за кожним варіантом інвестиційної стратегії однакові. Тривалість періоду будівництва (інвестування) однакова й становить 3 роки. Інвестиційні витрати здійснюються на початку кожного року. Темп інфляції вважається незмінним і становить 8% у рік.

 

Роки періоду інвестування	Стратегія “А”		Стратегія “Б”
	Інвестиційні витрати,  млн. грн.	Процентна ставка, %	Інвестиційні витрати, млн. грн.	Процентна ставка, %
1 2 3	6 5 4	10 5 2	4 5 6	10 15 18
Усього	15	—	15	—

 

Завідувач кафедри	……………………	І. Й. Малий
Екзаменатор	……………………	А. Є. Никифоров