Психологія

1.     Р.Гейтвуд та Р.Перлофф перевіряли гіпотезу про те, що вибір продуктів покупцями у супермаркетах буде здійснюватися швидше за умови, що вони будуть поінформовані про ціну за одиницю ваги товару ніж окремо про ціну упаковки та її розмір (традиційна практика).Порівнювалася ефективність трьох способів інформування покупців про ціну товару: А- традиційний – вказується ціна та вага упаковки; Б – вказується ціна продукту за одиницю ваги; В – традиційний спосіб плюс розрахунок ціни за одиницю продукції за допомогою спеціального розрахункового приладу.

     Учасників експерименту випадковим чином розподілили на три групи: А, Б, В. Досліджуваних (індивідуально) просили вибрати найдешевший товар в кожному з 9 наборів продуктів, враховувалися два параметри: правильність вибору та витрачений час.  Виявилося, що найбільше правильних виборів за найкоротший час дали учасники групи Б, найменше правильних виборів – групи А; учасники групи В зробили більше правильних виборів, ніж групи А, але витратили на це значно більше часу.

2.     У дослідженні П.Беббінгтона та Л.Куперса вивчався зв’язок між особливостями вираження емоцій родичів осіб із шизофренією  та ризиком рецидиву захворювання у цих осіб за умов медикаментозного лікування або ж відмови від лікування. Під «вираженими емоціями» (ВЕ) розумівся стиль сімейного спілкування, при якому родич хворої особи використовує критичні коментарі та ворожі зауваження на її адресу, демонструє підвищену емоційність при спілкуванні із нею.

     За сукупними даними 518 пацієнтів із шизофренією виявилося, що доля рецидивів складає 75% у сім’ях з високою ВЕ при умові відмови від медикаментозного лікування та 51% при наявності медикаментозного лікування. А в родинах з низькою ВЕ за умови відмови від    медикаментозного лікування частка рецидивів – 28%, при наявності медикаментозного лікування – 18%.

3. Вихідні дані. С.Мілгрем та Дж.Сабіні вивчали проблеми порушення соціальних норм, перевіряли чи поступатимуться місцем пасажири метро, якщо їх про це просто попросити (порушення соціальних традицій).

     Поступатися місцем просили студенти-психологи. Вони працювали в парах: один висловлював прохання, інший занотовував реакції пасажирів. Прохання висловлювалося виключно представникам своєї раси, чоловіку (жінці) до 40 років, коли всі місця для сидіння у вагоні Нью-Йоркського метро були зайняті.

     Авторами були розроблені чотири ситуації звертання: звичайне прохання без пояснення причин («Вибачте, чи не поступитеся ви місцем?»); прохання за несуттєвої причини («Вибачте,  чи не поступитеся ви місцем, мені дуже незручно читати стоячи?»); прохання після попередньої розмови із сусідом-експериментатором (до сусіда: «Може попросити, щоб поступилися місцем? Як вважаєте, це буде нормально?», до пасажира: «Вибачте, чи не поступитеся ви місцем? Дякую.»); письмове прохання (у блокноті записувалась і показувалась фраза:  «Вибачте, чи не поступитеся ви місцем? Дякую.»).

     Виявилось, що пасажири поступалися місцем найчастіше у ситуаціях звичайного та письмового звернень. Автори пояснюють це тим, що якщо причина прохання не повідомлялась, люди могли думати, що вона є важливою.

4. Американські психологи С.Кайснер та Р.Берал  у 1970 р. провели експеримент. На початку дослідження молодим чоловікам пропонували пройти складний тест на інтелект. Після цього половині досліджуваних повідомили, що вони виконали тест дуже добре, а іншим – що вони дуже погано виконали тест. Після цього досліджуваним чоловікам пропонували відпочити у кафетерії, розташованому в тому ж приміщенні. До досліджуваних підходила приваблива дівчина (помічник експериментатора), одягнута або модно, або скромно. Було встановлено, що чоловіки, яким повідомили про успішне складання тесту, частіше виявляли ознаки «романтичної поведінки» до дівчини, одягнутої модно, ніж скромно. Чоловіки, яким повідомили, що вони не впоралися з тестом інтелекту, частіше виявляли ознаки «романтичної поведінки» до дівчини, одягнутої скромно (тобто, до менш привабливої), ніж модно.