МІНІСТЕРСТВО ВНУТРІШНІХ СПРАВ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

 

Навчально–науковий інститут
заочного та дистанційного навчання

 

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНО–МЕТОДИЧНІ  МАТЕРІАЛИ

 

 

для студентів 1–К–П курсу з підготовки фахівців

освітньо–кваліфікаційного рівня «бакалавр»

з галузі знань 0301 «Соціально–політичні науки»

за напрямом підготовки «Психологія» (6.030102)

юридично-психологічного факультету

(термін навчання-5 років) на основі повної загальної середньої освіти

за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб

Національної академії внутрішніх справ

 

 

 

 

                                                                                 

 

Київ – 2014

ББКХ

Н156

Матеріали підготували:

Історія України	кандидат юридичних наук, доцент Шкуратенко О.В.
Українська мова (за професійним спрямуванням)	кандидат юридичних наук Красницька А.В.
Основи біології та генетики людини	кандидат біологічних наук Лук’яненко І.А.
Вступ до спеціальності	кандидат психологічних наук, старший науковий співробітник Романенко О.В.
Анатомія та еволюція НС. Фізіологія ВНД	кандидат біологічних наук Лук’яненко І.А.
Загальна психологія	доктор психологічних наук, профессор Хохліна О.П.
Філософія	кандидат філософських наук, доцент Симон Ю.С.
Іноземна мова	старший викладач Григоренко І.А., старший викладач Драмарецька Л.Б.
Антропологія	кандидат біологічних наук Лук’яненко І.А.; кандидат психологічних наук, доцент Рева О.М.
Практикум з психології	кандидат психологічних наук  Кущенко І.В.
Інформатика	кандидат технічних наук, доцент Пакриш О.Є.

 

За редакцією  кандидата юридичних наук Опалинського Ю.В.

 

Навчально–методичні матеріали для студентів 1–К–П курсу з підготовки фахівців освітньо–кваліфікаційного рівня “Бакалавр” з галузі знань 0301 “Соціально–політичні науки” за напрямом підготовки “Психологія” (6.030102) юридично-психологічного факультету / Уклад.:  Шкуратенко О.В., Хохліна О.П., Кущенко І.В. та ін.; За ред. канд. юр. н. Опалинського Ю.В. – К.: НАВС, 2013. – 183 с.

 

 

ББКХ

©Національна академія

внутрішніх справ, 2014

ВИТЯГ

з навчального плану для студентів 1–К–П курсу з підготовки фахівців

освітньо–кваліфікаційного рівня «бакалавр»

з галузі знань 0301 «Соціально–політичні науки»

за напрямом підготовки «Психологія» (6.030102)

юридично-психологічного факультету

(термін навчання-5 років) на основі повної загальної середньої освіти

за рахунок коштів фізичних, юридичних осіб

Національної академії внутрішніх справ

 

 

№ з/п	Назва дисципліни	Передбачено годин на:				Письмові роботи	Форма контролю
		Лекції	Семінари	Практичні заняття	Консультації
	Історія України	4	8	–	2	–	екзамен
	Українська мова (за професійним спрямуванням)	4	6	2	2	–	екзамен
	Основи біології та генетики людини	4	4	2	–	–	залік
	Вступ до спеціальності	4	2	4	–	–	залік
	Анатомія та еволюція НС. Фізіологія ВНД	10	8	8	2	–	екзамен
	Загальна психологія	26	20	8	2	курсова	екзамен
	Філософія	8	14	–	2	–	екзамен
	Іноземна мова	–	–	14	–	–	залік
	Антропологія	4	4	2	–	–	залік
	Практикум з психології	–	–	22	–	–	залік
	Інформатика	6	2	4	–	–	залік

 

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ

 

Навчальна дисципліна “Історія України” покликана показати історичний шлях українського народу, розкрити багатогранність історичного минулого та сучасності в органічному взаємозв’язку із загальноісторичним процесом, показати боротьбу нації за незалежність і соціальне визволення, що сприяло створенню самостійної держави. Простежити загальні закономірності історичного процесу та його особливості в Україні. Значну увагу приділено висвітленню причин тривалого періоду бездержавного розвитку.

Дисципліна “Історія України” охоплює період вітчизняної історії від витоків до теперішніх подій. Структурно курс побудований так, щоб дати всебічне уявлення про основні періоди історії України у хронологічній послідовності.

Метою навчальної дисципліни є:

-   розвиток національної самосвідомості студентів;

-   виховання їх патріотичних, морально–етичних переконань, причетності до тисячолітньої історії українського народу;

-   прищеплення студентам навичок наукового аналізу, спрямованих на забезпечення самостійного осмислення закономірностей історичного розвитку;

-   навчання практичним навичкам роботи з історичними джерелами i науковою літературою;

-   вироблення умінь застосовувати набуті знання з icтopiї у повсякденній діяльності, для орієнтації в суспільно–політичному житті, оцінки суспільних явищ i подій.

Головними завданнями навчальної дисципліни є:

-   ознайомлення студентів з новими підходами до вивчення історії.

-   формування у них критичного ставлення до аналізу історичного матеріалу; власного погляду на історичні явища та події; неупередженого ставлення до інших етносів, етнічних груп, окремих осіб та їхньої ролі в історії; історичного мислення; усвідомлення ролі та місця України в світовій історії.

У результаті вивчення дисципліни  студенти повинні:

знати:

-   основні явища та процеси суспільно–політичного, соціально–економічного, національно–культурного життя українського народу.

уміти:

-   використовувати наукову та науково–популярну літературу, документальні джерела для пізнання історії;

-   самостійно пояснювати найважливіші процеси в Україні, відстоювати свою позицію публічно;

-   аналізувати та критично оцінювати історію України, постійно вдосконалювати своє розуміння цих процесів.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності. Україна княжої доби	14	2	2	–	10
Тема 2. Україна у складі Великого князівства Литовського та Польщі	8	–	–	–	8
Тема 3. Козацтво. Національна революція українського народу середини XVII ст.	12	2	–	–	10
Тема 4. Українські землі в добу Руїни та Гетьманщини	8	–	–	–	8
Тема 5. Україна у складі Російської та Австро–Угорської імперій	12	–	2	–	10
Тема 6. Український громадсько–політичний рух кінця ХІХ – початку ХХ ст.	10	–	–	–	10
Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.	12	–	2	–	10
Тема 8. Україна у другій половині ХХ ст.	10	–	–	–	10
Тема 9. Незалежна Україна в сучасному світі	12	–	2	–	10
Консультація	2
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	108	4	8	–	86

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Автономія – самоврядування певної частини держави, що здійснюється в межах, передбачених загальнодержавним законом (конституцією).

Агресія – у сучасному міжнародному праві будь–яке незаконне застосування сили однієї держави проти іншої, яке має на меті загарбання території, ліквідацію або обмеження політичної незалежності, насильницьке підкорення народу. 

Анексія – насильницьке приєднання, загарбання однією державою частини або всієї території іншої держави або народу.

Геополітика – політична концепція, яка стверджує, що в основі політики певної держави лежить співвідношення географічних чинників – просторового розташування країни, розмір території, клімат, густоти населення тощо.

Імперія – форма державного устрою великої колоніальної держави; монархічна держава, глава якої має титул імператор.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Демократія – форма політичної організації суспільства, що ґрунтується на визнанні народу як джерела влади, на принципах рівності і свободи.

Депортація – примусове виселення народу з місць їхнього постійного проживання.

Діаспора – представники етнічної спільноти, які перебувають за межами кордонів країни походження внаслідок їх вигнання завойовниками чи загрози геноциду, низки політичних і соціально–економічних чинників, природнокліматичних катаклізмів.

Дисиденство – виступ проти панівного державного ладу або протистояння офіційній ідеології та політиці.

Еволюція – процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ускладненні розвитку чогось або когось.

Екзил – вигнання або заслання (переможених урядів) за межі держави.

Еволюція – процес поступових змін, суть яких полягає у спрощенні або ускладненні розвитку чогось або когось.

Експансія – активне проникнення в яку–небудь сферу, загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини; політичне та економічне поневолення інших народів.

Ідеологія – система концептуального оформлення уявлень, ідей та поглядів на політичне життя, яке відображає інтереси, світогляд, ідеали людей, класів, націй, суспільства, політичних партій, громадських рухів та інших суб’єктів політики.

Історіографія – спеціальна галузь наукових знань, що вивчає історію історичної науки.

Кодифікація – спосіб упорядкування, систематизації законодавства, що полягає у перегляді чинних, внесених нових норм, і як результат прийняття нового правового акту, який вносить зміни в регулювання певної сфери суспільних відносин.

Колабораціонізм – співробітництво населення з окупаційною владою та армією ворожої держави в період Другої світової війни.

Легітимність – визначення або підтвердження законності якогось права чи повноваження.

Маргіналізація – незавершений, неповний перехід людини в нове соціальне середовище, за якого вона втрачає попередні соціальні зв’язки, але ще не може повною мірою пристосуватися до нових умов життя.

Монархія – форма державного правління, за якої верховна державна влада здійснюється однією особою і передається у спадок.

Плюралізм – одна з концепцій суспільно–політичного розвитку, що являє собою конкуренцію багатьох політичних партій та організацій, які виражають інтереси певних соціальних груп.

Прелімінарні договори – попередні договори, угоди.

Протекторат – форма завуальованої колоніальної залежності, яка встановлюється у результаті залежності однієї із сторін.

Революція – докорінний переворот у житті суспільства, який завершується ліквідацією попереднього суспільного ладу й утвердження нового.

Реформа – перетворення, зміна, нововведення, яке не знищує основ існуючої структури.

Секуляризація – вилучення чого–небудь (землі) з церковного відання й передача у світське, цивільне.

Суверенітет – необхідна політична та юридична ознака держави, її незалежність від інших держав у зовнішній та внутрішній політиці.

Тоталітаризм – політичний режим і система державної влади з використанням насильницьких засобів у процесі управління суспільством, з відсутністю демократичних свобод і обмеженням політичних прав громадян.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Алексєєв Ю.М., Вертегел А.Г., Даниленко В.М. Історія України: Навч. посіб. для абітурієнтів та студ. вищ. навч. закл. – К.: Каравела, 2004. –
   245 с.
2. Бажан О.Г., Білоусько О.А., Власов В.С., Мицик Ю.А. Історія України: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Дельта, 2006. – 360 с.
3. Барановська Н. Чорнобильська трагедія: Нариси з історії. – К.: Ін-т історії України НАН України, 2011. – 254 с.
4. Бойко О.Д. Історія України: Навч. посіб. – Вид. 3-є, доп. – К.: “Академвидав”, 2010. – 386 с.
5. Видатні постаті в історії України IX–XIX ст.: Короткі біографічні нариси. Історичні та художні портрети. – К., 2002. – 230 с.
6. Верстюк В.Ф., Дзюба О.М., Репринцев В.Ф. Історія України: Хронологічний довідник. – К., 1995. – 450 с.
7. Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ –ХХ століття. – К., 2000. – 358 с.
8. Грушевський М.С. Ілюстрована історія України. – К., 1990. – 733 с.
9. Гуржій О.І. Сто великих постатей і подій козацької України. – К., 2008. – 468 с.
10. Донік О.М. Україна у переддень та в добу ліберальних реформ
    1860–1870–х років / За ред. В.М. Артем’єва. – К.: Кріон, 2012. –
    240 с.
11. Енциклопедія. Історія України: В 6 т. – К., 2003 – 2006.
12. Історія України: Навч. посіб. / В.М. Литвин, В.М. Мордвинцев,
    А.Г. Слюсаренко. – К., 2002. – 645 с.
13. Історія України: нове бачення. – Вид. 2–е. – К., 2002. – 670 с.
14. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навч. посіб. / В.М. Литвин, В.І. Гусєв, А.Г. Слюсаренко та ін. – К.: Вища школа, 2002. – 358 с.
15. Литвин В.М. Україна у війнах і революціях ХХ століття. 1914–1945 роки. Закономірності національного державотворчого процесу / За ред.
    В.А. Смолій. НАН України. Інститут історії України. – К.: Наукова думка, 2012. – 399 с.
16. Неймарк Н.М. Геноциди Сталіна. – К.: Вид. дім “Києво–Могилянська академія”, 2011. – 135 с.
17. Пилявець Ю.Г., Пилявець Р.І. Каторга у СРСР (1943–1954 рр.): табори, контингент, умови утримання та праці в’язнів // УІЖ, 2011. – № 2. –
    С. 91–106.
18. Політична історія України / За ред. В.І. Танцюри. – К.: Академія, 2002. – 715 с.
19. Політичні партії України: Інформаційне довідкове видання. – К., 2001. – 243 с.
20. Ричка В.М. Святий рівноапостольний князь Володимир святий в історичній пам’яті // НАН України. Інститут історії України. Центр досліджень з історії Київської Русі. – К.: Видавничий дім “Скіф”, 2012. – 208 с.
21. Розсекречена пам’ять: голодомор 1932–1933 років в Україні в документах ГПУ–НКВД / Упоряд. В. Борисенко. – К., 2007. – 603 с.
22. Сас П.М. Коли народився Петро Конашевич–Сагайдачний? // УІЖ, 2011. – № 3. – С. 36–50.
23. Солдатенко В.Ф. Українська революція: Історичний нарис. – К., 1999. – 425 с.
24. Смолій В., Степанков В. Українська національна революція XVII ст.
    (1648–1676 рр.) – К., 2009. – 530 с.
25. Субтельний Орест. Україна: історія. – К.: Либідь, 1996. – 512 с.
26. Толочко П.П. Власть в Древней Руси. Х–ХІІІ в.в. – С.–Петербург: Алетейя, 2011. – 200 с.
27. Україна крізь віки: У 15 т. – К.: Альтернативи, 1998.
28. Чухліб Т.В. Гетьмани України–Русі. – Донецьк: ТОВ “ВКФ “БАО”, 2012. – 304 с.
29. Яковенко Н. Нарис історії України: студії середньовічної та ранньомодерної України. – К., 2005. – 734 с.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності.

Україна княжої доби

Лекція – 2 години

1. Первісні часи в історії України. Трипільська культура.
2. Держави кочових народів на території України у найдавніші часи. Грецька колонізація Північного Причорномор’я.
3. Стародавні східні слов’яни: походження, основні заняття, політичні об’єднання. Головні передумови утворення Київської Русі.
4. Загальна характеристика основних етапів розвитку Київської Русі.
5. Галицько–Волинська держава: утворення та основні етапи розвитку.

 

Тема 3. Козацтво. Національна революція українського народу

середини XVII ст.

Лекція – 2 години

1. Головні передумови виникнення козацтва. Перші об’єднання козацтва та їхня діяльність на початковому етапі.
2. Утворення Запорізької Січі.
3. Головні напрями діяльності козацтва в середині XVI – першій половині XVII ст.
4. Національно–визвольна війна під проводом Б. Хмельницького.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Витоки історії українського народу та його державності.

Україна княжої доби

Семінарське заняття – 2 години

1. Предмет, джерела та історіографія історії України.
2. Первісна доба в історії України.
3. Утворення Давньоруської держави.
4. Соціально–економічний та політичний розвиток (ІХ–ХП ст.)
5. Роль Галицько–Волинського князівства в українській історії.

Теми реферативних повідомлень

1. Походження слов’ян.
2. Зовнішня політика Київської Русі.
3. Історичне значення запровадження християнства.
4. Культура Київської Русі.
5. Особливості процесу формування та історичне значення Галицько–Волинської держави в історії українського народу.

Література: [1, 2, 4, 5, 8, 25, 27]

 

Тема 5. Україна у складі Російської та Австро–Угорської імперій

Семінарське заняття – 2 години

1. Імперська політика російського самодержавства на українських землях.
2. Відродження національної свідомості українців Наддніпрянщини в першій половині ХІХ ст. Т.Г. Шевченко.
3. Реформи другої половини ХІХ – початку ХХ ст. й модернізаційні процеси в Україні.
4. Суспільно–політичне життя у Наддніпрянській Україні в другій половині ХІХ ст.
5. 5.       Колоніальне становище Галичини. Вплив  на неї реформ в Австрії. Народовці та москвофіли.

Теми реферативних повідомлень

1. І. Котляревський та його “Енеїда” у культурному відродженні початку ХІХ ст.
2. Т. Шевченко та духовне відродження України.
3. Слов’янська ідея та Кирило–Мефодіївське братство.
4. М. Драгоманов та його політична концепція історичного розвитку України.
5. “Руська трійця” у розвитку суспільно–політичного руху Галичини.
6. Українські фракції в парламентах Австрії та Росії.

Література: [1, 2, 4, 5, 8, 11]

 

Тема 7. Україна у першій половині ХХ ст.

Семінарське заняття – 2 години

1. Українська Центральна Рада, її внутрішня і зовнішня політика. Доба Гетьманату та Директорії.
2. НЕП в Україні. Україна у складі СРСР. Українізація.
3. Форсування індустріалізації та насильницька колективізація та їх наслідки. Голодомор 1932–1933 рр.
4. Українська РСР в умовах тоталітарного режиму: 1929–1938 рр.
5. Західноукраїнські землі у складі Польщі та інших держав.
6. Україна в роки Другої світової війни.

Теми реферативних повідомлень

1. М.С. Грушевський – видатний історик і політичний діяч.
2. Акт злуки УНР та ЗУНР (1919 р.).
3. Західноукраїнські землі у 1917–1921 рр.
4. Денікінський режим в Україні. Варшавська угода між УНР та Польщею. Остаточне утвердження радянської влади на Україні.
5. Погляди О. Шумського, М. Хвильового, М. Волобуєва, М. Скрипника як альтернатива сталінізму.
6. Політичні партії в Україні в міжвоєнний період.
7. Трагедія української інтелігенції в 20–30–ті роки. Розстріляне відродження.
8. Створення ОУН, її ідеологічна основа та практика.
9. Національно–політичні  аспекти, причини та наслідки голодомору
   1932–1933 рр.

Література: [1, 2, 4, 5, 8, 11, 18, 21, 23, 29]

 

Тема 9. Незалежна Україна в сучасному світі

Семінарське заняття – 2 години

1. Основні етапи і напрями демократизації, відродження й розбудови незалежної України.
2. Міждержавні відносини та міжнаціональні стосунки на сучасному етапі.
3. Сучасні політичні партії в діяльності держави та українського суспільства.
4. Україна і світ. Участь України у вирішенні глобальних проблем сучасності.
5. Значення Конституції України для утворення національної державності.
6. Перспективи економічного та соціального поступу України в ХХІ ст.

Теми реферативних повідомлень

1. Політичні партії сучасної України.
2. Вступ України до СОТ.
3. Україна і НАТО: історія та перспективи співпраці.
4. Взаємини України з Європейським Співтовариством.
5. Розвиток відносин України з Росією.
6. Українська діаспора.
7. Історичні  портрети (на вибір: В. Чорновола,  Л. Кравчука, Л. Кучми,
   В. Ющенка, В. Януковича).

Література: [1, 2, 7, 11, 13, 14, 18, 19, 27]

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

1. Cхіднослов’янські племена в IV–IX ст.: розселення, заняття, побут.
2. Вірування, культура східнослов’янських племен у IY–IX ст.
3. Утворення держави у східних слов’ян. Початок Княжої доби.
4. “Норманська теорія”. Антинорманісти.
5. Політичний устрій та суспільний лад у добу Київської Русі.
6. Київський князь Олег. Відносини з Візантією.
7. Князь Ігор. Повстання деревлян.
8. Княгиня Ольга. Зародки християнства.
9. Внутрішня та зовнішня політика князя Святослава.
10. Володимир Великий. Прийняття християнства.
11. Діяльність Ярослава Мудрого.
12. Внутрішня і зовнішня політика Київської Русі в першій половині IX ст.
13. Діяльність Володимира Мономаха.
14. Діяльність по збереженню єдності Київської держави. Любецький з’їзд.
15. Київська Русь у добу феодальної роздробленості.
16. Загальний аналіз Княжої доби, її періодизація.
17. Поява назви “Україна”: літопис, рік, територія.
18. Об’єднання Галицького та Волинського князівств.
19. Данило Галицький: зовнішня та внутрішня політика.
20. Монгольська навала.
21. Галицько–Волинська держава: основні віхи історії, значення.
22. Українські землі у складі Великого князівства Литовського.
23. Українські землі у складі Польського королівства.
24. Люблінська унія: причини, зміст, значення.
25. Зміни в соціально–економічному житті українських земель після підписання Люблінської унії.
26. Наслідки Берестейської унії для церковного життя в Україні.
27. Виникнення козацтва та його роль в українській історії.
28. Козацькі повстання кінця ХVI – початку ХVIІ ст.
29. Виникнення та устрій Запорозької Січі.
30. Петро Конашевич Сагайдачний.
31. Національно–визвольна війна українського народу під проводом Богдана Хмельницького: причини, наслідки.
32. Внутрішня і зовнішня політика Б. Хмельницького.
33. Національно–визвольна війна 1648–1654 рр.: основні битви та договори.
34. Утворення української козацької держави.
35. Іван Виговський. Гадяцький трактат.
36. Доба Руїни.
37. Поділ Гетьманщини у другій половині XYI ст.
38. Гетьман Петро Дорошенко.
39. Доба І. Мазепи: її тривалість та значення.
40. Перша Малоросійська колегія, правління Гетьманського уряду.
41. Діяльність К. Розумовського.
42. Знищення Запорізької Січі.
43. Остаточна ліквідація автономії Гетьманщини.
44. Значення Запорізької Січі і Гетьманщини в історії України.
45. Розгортання гайдамацького та опришківського руху.
46. Правобережна Україна під Польщею.
47. Зміни у політичному становищі Правобережної України після поділу Речі Посполитої.
48. Приєднання Правобережних земель  та Криму до Росії: історичне значення.
49. Включення українських земель до складу Росії. Адміністративно–територіальний поділ українських земель.
50. Основні напрямки діяльності Росії у другій половині XYIII ст.
51. Західна Україна під владою Габсбургів.
52. Австрійські реформи та їх наслідки.
53. Селянські виступи під проводом У. Кармелюка.
54. “Руська трійця”: діяльність, значення.
55. Революційні події 1848–1849 рр. на західноукраїнських землях.
56. Т.Г. Шевченко. Відбиття вітчизняної історії у його творчості.
57. Кирило–Мифодіївське братство.
58. Розвиток громадівського руху.
59. Політика російського царизму щодо України у другій половині XIX ст.
60. “Валуєвський циркуляр”.
61. Ємський указ Олександра II.
62. Зміст реформ Олександра II.
63. Розвиток самостійницької та автономістської течій в національному русі на початку XX ст.
64. Утворення перших політичних партій у Західній Україні.
65. Основні тенденції соціально–економічного розвитку Наддніпрянської України у другій половині XIX ст.
66. Напрямки розвитку і здобутки національно–визвольного руху Наддніпрянської України у другій половині XIX ст.
67. Позиції українських політичних сил Наддніпрянської України та західноукраїнських земель щодо Першої світової війни.
68. “Українське питання” у роки Першої світової війни.
69. Лютнева революція 1917 р. Посилення національного руху.
70. Утворення ЦР, її склад, завдання. Михайло Грушевський.
71. Жовтневий переворот 1917 р. в Петрограді і Україна.
72. Універсали ЦР.
73. Гетьман Павло Скоропадський: внутрішня і зовнішня політика.
74. Встановлення влади Директорії. С. Петлюра, В. Винниченко.
75. Утворення ЗУНР. Д. Вітовський, Є. Петрушевич.
76. Політика “воєнного комунізму”: доля українського селянства.
77. Ризький договір 1921 р. Доля західноукраїнських земель.
78. НЕП і українське село.
79. Україна в 20–30–ті роки. Голодомор. Політика примусової колективізації.
80. Українські землі під Польщею в 1921–1939 рр.
81. Проголошення Карпатської України. Августин Волошин.
82. Україна під час Другої світової війни.
83. Рух Опору.
84. Повоєнний сталінський режим в Україні: характеристика, наслідки.
85. М. Хрущов. Політика десталінізації в СРСР і в Україні.
86. “Застій” В. Щербицький.
87. Дисидентський рух. “Шестидесятники”.
88. Горбачовська “перебудова” (1895–1990 рр.).
89. Прийняття Декларації про державний суверенітет. Акт проголошення   незалежності України 24 серпня 1991 року.
90. Прийняття Конституції України 28 червня 1996 року.

УКРАЇНСЬКА МОВА (ЗА ПРОФЕСІЙНИМ СПРЯМУВАННЯМ)

 

 

 

Без оволодіння мовою як засобом спілкування, мислення, пізнання, самоутвердження у громадському житті неможливе формування духовно багатої особистості. Саме освіта повинна сприяти реальному закріпленню державності України, зростанню духовності та культури мовлення.

Як відомо, практична діяльність психолога пов’язана з інтенсивним усним і писемним спілкуванням. А це вимагає належного знання норм і правил усного і писемного мовлення української мови, його особливостей в офіційно–діловій сфері. Від дотримання психологами у професійній діяльності, у побуті прийнятих норм мовлення, адекватності відображення змісту інформації, правильного і доречного використання термінів і слів, правильного формулювання окремих фраз, речень, грамотного складання й оформлення текстів документів залежить формування суспільної думки про рівень загальної і професійної культури психолога, залежить його власний авторитет і авторитет органу держави чи установи, які він представляє. Професійне мовлення психолога – це складова професійної компетентності практичного психолога, яка охоплює такі структурні компоненти: мовленнєві знання, знання характеристик професійно–оптимального висловлювання, культура мовлення, мовленнєві вміння та навички, які пов’язані з комунікативними здібностями, активним слуханням, і функціонування яких відбувається на трьох рівнях: пізнавальному, поведінковому та емоційному.

Професійне мовлення, перебуває у діалектичному зв’язку з мовою, але водночас ці поняття незалежні одне від одного. Мова – об’єктивно існуюча, історично усталена система звуків, лексики, правил словотворення і словозміни, побудови речень і тексту, якими користуються її носії для висловлювання думок, передачі почуттів. Мовознавці, розмежовуючи поняття “мова” і “мовлення”, вважають, що мова – психічне, соціальне, системне явище, а мовлення – психофізичне, індивідуальне, асистемне. Фахова мова психологів базується на законах української літературної мови, її фонетичних, орфоепічних, орфографічних, лексичних, фразеологічних, морфологічних, синтаксичних, стилістичних нормах. Мовні засоби, що вживаються в мовленні психологів, досить різноманітні. Проте вся багатоаспектність лексики передбачає одну з найважливіших вимог: використання усталених термінів, зворотів мови, що увійшли в офіційно–діловий стиль у різних комунікативних ситуаціях діяльності психологів.

Курс пов’язаний з дисциплінами, що передбачені навчальними планами і програмами: логікою, філософією права, юридичною лінгвістикою, конституційним правом, теорією держави і права, адміністративним, кримінальним, кримінально–процесуальним, цивільним правом, криміналістикою, педагогікою тощо.

Мета і завдання навчальної дисципліни: прищеплення умінь і навичок, необхідних у професійній діяльності психологів. Навчальна дисципліна спрямована на професійну підготовку майбутніх психологів, поглиблення знань зі стилістики, ознайомлення з особливостями мови права, вивчення психологічної та юридичної термінології, розширення лексичного запасу тощо.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

-   статті Конституції України, Закону УРСР “Про мови в УРСР” та нормативно–правових актів про функціонування мов в Україні;

-   терміни, які використовує законодавство України: “державна мова”, “офіційна мова”, “національна мова”, “мова міжнаціонального спілкування”, “мова національних меншин”;

-   інтеграційні зв’язки психології, правознавства й лінгвістики;

-   основоположні поняття науки про мову і мовлення;

-   визначення мови, мовлення, мовної норми, функціонального стилю, комунікативної деонтики, терміна, запозичення, професіоналізмів, жаргонізмів, діалектизмів, полісемії, синонімії, омонімії, паронімії;

-   норми сучасної української літературної мови;

-   функціональні стилі сучасної української мови, їх риси, підстилі, мовні особливості;

-   джерела виникнення, класифікації, особливості вживання психологічної термінології;

-   особливості усного й писемного мовлення;

-   застосування усної і писемної форм мови в практичній діяльності психолога.

уміти:

-   зрозуміло, точно, чітко, послідовно викладати свої думки в усному й писемному мовленні;

-   правильно застосовувати загальновживані слова;

-   дотримуватись норм сучасної української літературної мови;

-   застосовувати термінологію відповідно до вимог української літературної мови, сучасного українського законодавства;

-   уникати калькування з російської мови;

-   дотримуватися чіткості, точності, послідовності, зрозумілості викладу думок у писемному та усному мовленні;

-   трансформувати усне мовлення в писемну форму;

-   редагувати словосполучення, речення, мікротексти відповідно до вимог кодифікаційних норм української мови.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Універсальність мови як засобу людського спілкування. Нормативність української літературної мови. Функціонально–стилістична диференціація сучасної української мови	15	2	1	–	12
Тема 2. Орфоепічні й орфографічні норми сучасної української мови	11	–	–	1	10
Тема 3. Лексичні норми сучасної української мови	15	–	–	1	14
Тема 4. Термінологічна система сучасної української літературної мови. Психологічна термінологія	23	2	1	2	18
Тема 5. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі	13	–	–	1	12
Тема 6. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі	13	–	–	1	12
Тема 7. Текстологія, її застосування у фаховому мовленні психолога	8	–	–	–	8
Консультація	2	–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	108	4	2	6	86

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Мислення – це завжди пошук і відкриття суттєво нового. Завдяки мисленню особистість здобуває розуміння предметів і явищ, обов’язку, честі, гідності, відповідальності, політики, економіки, сенсу свого життя тощо.

Розуміння – це складна аналітико–синтетична діяльність інтелекту, яка скерована на розкриття внутрішньої сутності предметів, процесів і явищ, на усвідомлення зв’язків, відношень, залежностей, які в ній відображаються.

Поняття – думка, яка в узагальненій формі відображає предмети, явища дійсності шляхом фіксації їх властивостей і відношень.

Мова – система знаків, що мають соціальну природу, яка створилася й закріпилася в процесі історичного розвитку діяльності членів суспільства; суспільне явище, найважливіший засіб організації людських стосунків; за її допомогою люди досягають розуміння, обмінюються думками, здобувають знання, передають їх нащадкам, мають змогу налагодити спільну діяльність у всіх галузях людської діяльності.

Мовлення – діяльність людей, які використовують засоби мови для спілкування, для передачі певної інформації, для спонукання до дії. Мовлення є втіленням, реалізацією мови, яка виявляє себе тільки в мовленні і тільки через нього виконує своє комунікативне призначення.

Мовна норма – це прийняті у суспільно–мовленнєвій практиці людей правила вимови, граматичні та інші засоби мови, правила слововикористання.

Комунікативна деонтика – це сукупність нормативних приписів, які визначають поведінку людини при користуванні словом для досягнення будь–якої мети.

Слово – основна мінімальна структурно–семантична одиниця мови, яка служить для найменування предметів та їх властивостей, явищ дійсності, процесів і володіє сукупністю семантичних, фонетичних, граматичних ознак, специфічних для кожної мови. Слово як одиниця мови має дві сторони – зовнішню звукову (фонетичну) і внутрішню смислову (семантичну).

Термін – це специфічна лексична єдність, яка означає поняття, що супроводжується дефініцією, і належить до системи якої–небудь спеціальної сфери.

Національна мова – мова, що є засобом писемного та усного спілкування нації. Вона охоплює загальнонародну мову як літературну, так і діалекти, професійні й соціальні жаргони, розмовну лексику. Національна мова існує: у вищій формі загальнонародної мови – сучасної української літературної мови та у нижчих формах загальнонародної мови – її територіальних діалектах.

Державна мова – це мова, за якою закріплений правовий статус; це мова корінної більшості населення, яке стало державотворчою нацією, і яка функціонує у політичній сфері, у правотворчій і правозастосовній діяльності, у сфері науки, освіти, у засобах масової інформації.

Мова міжнаціонального спілкування – мова, що є засобом спілкування між представниками різних національностей в межах однієї країни.

Мова права – функціональний різновид літературної мови, її підсистема, яка задовольняє потребам комунікації та правової сфери життя суспільства. Мова права є надзвичайно важливим засобом втілення в життя державної волі, якою та розмовляє з народом.

Міжнародна (світова) мова – це мова, що є засобом спілкування народів різних держав.

Багатозначність (полісемія) – це наявність у слова двох чи більше значень, між якими існує певний семантичний зв’язок.

Пароніми – це спільнокореневі слова, які подібні за структурою й вимовою, мають загальні граматичні ознаки, належать до однієї частини мови, але відрізняються своїм значенням (обшукати – ошукати, погроза – загроза).

Омоніми – це однакові за звучанням, але різні за значенням слова, які семантично не пов’язані між собою (мотив (мелодія) – мотив (причина – мотив злочину); топити (нагрівати) – топити (розплавляти) – топити (примушувати тонути).

Синоніми – слова однієї частини мови, які повністю або частково збігаються у лексичному значенні, але відрізняються значеннєвими відтінками, емоційно–експресивним забарвленням, сферою стилістичного використання.

Текст – ряд речень, об’єднаних семантичними і синтаксичними відношеннями, що виражаються лексичними, граматичними, лексико–граматичними засобами; складне синтаксичне ціле, цілісний уривок мовлення, що має ознаки змістового й синтаксичного зв’язку між реченнями й абзацами.

Діалектизми – характерні для територіальних діалектів мовні (фонетичні, морфологічні, синтаксичні, лексичні) особливості.

Професіоналізми (професійні слова, вузькоспеціальні слова) – слова й вирази, властиві мові представників тієї чи іншої професії чи сфери діяльності.

Запозичення – перехід елементів однієї мови в іншу як результат мовних зв’язків і взаємодії мов.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Артикуца Н.В. Мова права та юридична термінологія. – К., 2007. – 187 с.
2. Ботвина Н. Офіційно–діловий та науковий стилі української мови: Наук. посіб. – К.: АртЕк, 2011. – 244 с.
3. Варій М.Й. Психологія PDF: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Центр учбової літ-ри, 2009. – 288 с.
4. Гриценко Т.Б. Українська мова (за професійним спрямуванням): Навч. посіб. – К., 2011. – 358 с.
5. Красницька А.В. Юридичні документи: техніка складання, оформлення та редагування. – К.: Парламентське вид–во, 2006. –  (3, 4, 5, 9, 10, 11 розділи). – 532 с.
6. Красницька А.В., Чулінда Л.І. Ділова українська мова: Курс лекцій. – К.: НАВСУ, 2002. – 94 с.
7. Культура фахового мовлення: Навч. посіб. / За ред. Н.Д. Бабич. – Чернівці: Книги – ХХІ, 2011. – 278 с.
8. Мацюк З., Станкевич Н. Українська мова професійного спілкування. – К.: Каравела, 2011. – 468 с.
9. Мацько Л. І., Кравець Л.В. Культура української фахової мови. – К.:
   В.Ц. “Академія”, 2011. – 344 с.
10. Паламар Л.М., Кацавець Г.М. Мова ділових паперів. – К., 2011. – 248 с.
11. Пентилюк М.І., Марунич І.І., Гайдаєнко І.В. Ділове спілкування та культура мовлення: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри, 2011. – 224 с.
12. Симоненко Т.В. Українська мова (за професійним спрямуванням): Практикум. – К., 2011. – 205 с.
13. Синиця І.О. Психологія усного мовлення.– К., 1994.– 158 с.; К., 2010. –
    167 с.
14. Словник іншомовних слів: 23 000 слів та термінологічних словосполучень / Уклад.: Л.О. Пустовіт та ін. – К.: Довіра, 2010. – 502 с.
15. Словник юридичних термінів (російсько–український) / Уклад.:
    Й. Андерш, В. Винник, А. Красницька, А. Полешко, О. Юрчук. – К.: Юрінком, 1994. – 342 с.
16. Українська мова в юриспруденції: стан, проблеми, перспективи: Мат–ли міжвуз. наук.–практ. конф. – К.: КНУВС, 2006, 2007, 2008, 2009;
    К.: НАВС, 2010, 2011.
17. Українська мова (за професійним спрямуванням) / Уклад.
    Б.О. Коваленко. – К., 2011. – 288 с.
18. Український орфографічний словник. – Вид. 3–є,  перероб. і доп. / Уклад.: М.М. Пещак, В.М. Русанівський, В.В. Чумак та ін. – К.: Довіра, 2010. – 647 с.
19. Український правопис. – К.: Наукова думка, 2010. – 228 с.
20. Приходько Ю.О., Юрченко В. І. Психологічний словник–довідник: Навч. посіб. – К.: Каравела, 2012. – 328 с.

Нормативні джерела

1. Конституція України. – К.: Парламентське вид–во, 2012.
2. Закон України “Про Конституційний Суд України” // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: “Махаон”, 2011.
3. Закон України “Про національні меншини в Україні” // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: “Махаон”, 2011.
4. Закон Української Радянської Соціалістичної Республіки “Про мови в Українській РСР” (1989) // Основні чинні кодекси і закони України. – К.: “Махаон”, 2011.
5. Рішення Конституційного Суду України від 22.04.2008 (про мову судочинства) // Офіційний вісник України. – 2008. – № 33. – Ст. 1102.
6. Рішення Конституційного Суду України від 14.12.1999 (про офіційне тлумачення ст. 10 Основного Закону української держави) // Офіційний вісник України. – 1999.
7. Кодекс України про адміністративні правопорушення – К.: Парламентське вид–во, 2011.
8. Кримінальний кодекс України. – К.: Парламентське вид–во, 2011.
9. Кримінально–процесуальний кодекс України. – К.: Парламентське вид–во, 2011.
10. Цивільний кодекс України. – К.: Парламентське вид–во, 2011.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Універсальність мови як засобу людського спілкування. Нормативність української літературної мови. Функціонально–стилістична диференціація сучасної української мови.

Лекція – 2 години

1. Предмет, завдання і значення навчальної дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”; зв’язок з науковими дисциплінами.
2. Мова як соціальний феномен.
3. Мовна норма: визначення поняття, типи.
4. Функціональне розшарування української літературної мови.

 

Тема 4. Термінологічна система сучасної української літературної мови. Психологічна термінологія

Лекція – 2 години

1. Термінологічна лексика сучасної української мови.
2. Психологічний термін: генетична природа, класифікації, вимоги до вживання.
3. Лексичні явища полісемії, синонімії, омонімії, паронімії, антонімії у сфері термінології.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Універсальність мови як засобу людського спілкування. Нормативність української літературної мови. Функціонально–стилістична диференціація сучасної української мови

Семінарське заняття – 1 година

1. Предмет, завдання і значення навчальної дисципліни “Українська мова (за професійним спрямуванням)”.
2. 2.       Мова як соціальний феномен. Мовлення і пізнавальна діяльність.
3. Лінгвістика – психологія – психолінгвістика – психологія мовлення. Мовлення як діяльність.
4. Мовна норма: визначення поняття, типи.
5. Функціональне розшарування української літературної мови. Науковий та офіційно–діловий стилі: сфера вживання, мовні особливості, жанри, підстилі.
6. Психологія як наука про душу, як наука про свідомість, як наука про поведінку.
7. Критерії якості мовлення.
8. Психолінгвістика: поняття, підходи до розуміння.
9. Мова і мовлення.
10. Функціональний стиль як різновид літературної мови.
11. Функціональні стилі мовленнєвої поведінки.

Теми реферативних повідомлень

Методичні рекомендації

При підготовці до першого запитання студентам слід звернути увагу на те, що професійне мовлення психолога є складовою професійної компетентності практичного психолога, яка охоплює такі структурні компоненти: мовленнєві знання, знання характеристик професійно–оптимального висловлювання, культура мовлення, мовленнєві вміння та навички, які пов’язані з комунікативними здібностями, активним слуханням, і функціонування яких відбувається на трьох рівнях: пізнавальному, поведінковому та емоційному. Період навчання у вищому навчальному закладі, процес формування фахівця нероздільно пов'язані з утворенням світоглядних, громадянських якостей, з формуванням творчих рис, з розвитком професійного мовлення. Протягом навчання студента в вищому навчальному закладі спостерігається подальший генезис його “Я–концепції”: виявлена тенденція динаміки “Образу – Я” майбутнього психолога в напрямку когнітивної ускладненості й диференційованості; зростання питомої ваги в загальній його структурі моральних суджень; зміни зовнішніх оцінних еталонів на внутрішні, індивідуально–особистісні; трансформація семантичного простору в напрямку зростання кількості професійно–рольових конструктів. У професійному зростанні особистості студента відбувається професійна самоактуалізація: пошук професійного іміджу, індивідуального стилю професійної діяльності, визначення для себе професійних перспектив.

Готуючись до другого запитання, студенти засвоюють, що найхарактернішими рисами, притаманними людині, є суспільна свідомість, суспільна трудова діяльність і мова. Виникнувши як необхідний і найбільш універсальний спосіб обміну думками між людьми, мова протягом усього часу свого існування залишається основним засобом комунікації в людському суспільстві. Вивчення мови має величезне значення тому, що воно привчає людину до аналізу її власних думок і сприяє пізнанню самої себе. Вона є формою мислення і засобом спілкування людей, керування людською поведінкою. Мова – явище суспільне, соціальне, адже її виникнення і розвиток пов‘язані з виникненням і розвитком суспільства, тобто певного колективу людей, народу. Мова функціонує і розвивається лише в суспільстві. Поза суспільством мови немає. Мова – це найважливіший, універсальний засіб спілкування, організації та координації всіх видів суспільної діяльності.

Висвітлюючи третє запитання, необхідно запам’ятати, що лінгвістика, психологія органічно пов’язані між собою. Психолінгвістика вивчає природу і функціонування мовлення і мови, використовуючи та поєднуючи дані й підходи психології і лінгвістики. Зацікавленість психології – у тому, що вивчаючи сутність і природу вербальних здібностей, вона має потребу в систематичному і кваліфікованому описі мовних фактів, що є сферою дослідження лінгвістики. Об’єктом розгляду психолінгвістики і лінгвістичної семантики є засоби, за допомогою яких зміст кодується в мові. Психосемантика – це галузь психології, яка вивчає генезу, будову і функціонування індивідуальних систем значень, за допомогою котрих інтерпретують і розуміють процеси сприйняття, факти, слова, міміку, пантоміміку, вчинки, події, ситуації та інших людей, а також відбуваються процеси пам´яті, мислення, розуміння, прийняття рішень тощо.

Готуючись до четвертого запитання, студенти звертають увагу на те, що українська літературна мова характеризується наявністю сталих норм, які є обов’язковими для всіх її носіїв. Унормованість є головною ознакою літературної мови. Норми мови є прийнятими у суспільно–мовленнєвій практиці людей правила вимови, граматичні й інші засоби мови, правила слововикористання. Унормованість притаманна будь–якій мові в усіх сферах її існування. Мова утворює систему різних видів і типів норми як форми існування та функціонування мови. Основні типи мовної норми: диференціація норм писемної й усної форм літературної мови; диференціація норм різних функціонально–стильових сфер використання мови; територіально обумовлені нормативні диференціації за наявності територіальних варіантів літературної мови. Обов’язковим є знання видів норм української літературної мови: орфоепічних, акцентуаційних, орфографічних, лексичних, стилістичних, граматичних, пунктуаційних, фразеологічних.

При підготовці до п’ятого запитання, студенти засвоюють, що стиль є особливою символічно значимою властивістю людської діяльності, що виникає в результаті вибору суб'єктом певного способу діяльності (манери поведінки) у межах загальноприйнятих норм і несе інформацію про суб’єкт (належність до певної соціальної групи, соціальну роль, орієнтацію на певні цінності і морально–етичні норми, особисті якості і психічний стан). Функціональний стиль – це суспільно усвідомлений внутрішньо цілісний (звідси гармонія стилю) спосіб використання мови, принцип вибору і комбінування мовних засобів, який забезпечує реалізацію функції суб’єктивно–духовного впливу. Стиль мови формується мовцями в результаті послідовного добору мовних засобів відповідно до соціально–комунікативної мети, умов, ситуації і змісту спілкування. Функціональні стилі мовленнєвої поведінки відрізняються один від одного вибором лексики і експресивних засобів. Психолог повинен володіти гнучкістю переходу від одного стилю до другого, враховуючи конкретну ситуацію спілкування. Індивідуальний стиль мовленнєвої поведінки проявляється у певній манері самовираження – лексиці, інтонації, міміці, пантоміміці. Разом із тим, професійна етика передбачає певну мовленнєву дисципліну, неухильне дотримання літературних норм, які не дозволяють використовувати діалектизми, жаргони і т.д. Мовленнєва поведінка, проявляється в манері, характері мовленнєвих дій, включаючи соматичну активність. Сьогодні вчені виділяють наступні функціональні стилі і підстилі української мови: науковий стиль – пізнавально–репрезентативна функція; офіційно–діловий – інформаційно–вольова і дидактична функції; публіцистичний – функція цілеспрямованого впливу; художній – естетична функція; епістолярний – контактна функція; конфесійний – функція релігійного впливу; розмовний – пізнавально–контактна функція.

Література: [3 – 17, 20]

 

Тема 2. Орфоепічні й орфографічні норми сучасної української мови

Практичне заняття – 1 година

1. Орфоепічні норми сучасної української  мови.
2. Орфографічні норми сучасної української мови.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого запитання студентам слід запам’ятати, що проблеми розуміння значення мовних норм тісно пов’язане з розділами мовознавства. Існування мовної норми ґрунтується на сукупності загальноприйнятих правил реалізації мовної системи, які закріплені в Українському правописі і словниках. Норми літературної мови єдині й загальнообов’язкові. Проте існування норм літературної мови не виключає паралельного існування мовних варіантів. І тому виділяють норми імперативні (тобто суворо обов’язкові) та диспозитивні (не суворо обов`язкові). Необхідно звернути увагу на значення правильної вимови, наголосу, інтонації для дотримання належного рівня культури мовлення майбутнього психолога. Студентам рекомендується ознайомитися зі словниками, які містять мовні норми, зробити висновок про необхідність вивчення мовних норм, оскільки це впливає на рівень володіння літературною мовою психологами, навести випадки порушення мовних норм товаришами по групі, на радіо і телебаченні.

Обговорюючи друге запитання, слід звернути увагу на те, що елементи графічної системи української мови, можна порівняти з елементами графіки, які існували при складанні документів IX–XIII століть (відсутність крапок, ком, абзаців, пробілів), зробити висновок про резерви графічної системи, які впливають на розуміння текстів нормативно–правових актів, акцентувати увагу на тому, що один із підходів до підвищення рівня сприйняття тексту  нормативно–правових актів міститься на графічному рівні. Принципи українського правопису (фонетичний, морфологічний, традиційний, диференційний) вивчаються з наведенням прикладів, які ілюструють особливості кожного принципу. Зміни в українському правописі (орфографії) обговорюються відповідно до останнього видання “Українського правопису”, повторюються правила складних випадків правопису, які є важливими для грамотного створення текстів документа. Бажаним є написання словникового диктанту.

Вивчення цієї теми також передбачає перегляд питань, які належать до сфери складноскорочених слів та абревіатур, а саме: а) структурні типи абревіатур; б) граматичні властивості абревіатур; в) відмінності абревіації як способу словотворення від графічних скорочень і контекстуально обумовлених скорочень одного із слів; г) правила скорочення слів. При підготовці до заняття студенти з`ясовують, що складноскорочені слова утворюються на основі складних найменувань і термінів шляхом скорочення всіх або частини слів, які входять до їх складу (медсестра, держадміністрація). Розрізняють такі структурні типи абревіатур, як: ініціальні, складові, комбіновані, часткові, запозичені. З точки зору походження абревіатури у сфері права можна поділити на власне правові (ГУКР, ОВС, КПК) та запозичені з інших галузей науки, техніки (МАУП, ВВІР, ЧАЕС). Студенти засвоюють, що графічні скорочення є чисто письмовими скороченнями, у них немає абревіатурної вимови, від них не можна утворити похідних слів. Як правило, вони позначаються малими літерами, при їх написанні вживаються дефіси, крапки, дробове й комбіноване написання, повторюються початкові літери (р/р, вул., проф., рр., зх.–сх.).

Завдання 1

На місці скісної риски поставте пропущені букви:

Емоц/йна пам/ять полягає в запам/ятовуван/і та ві/творен/і людиною своїх емоц/й і почут/ів. Словесно–лог/чна пам/ять поляга/ в запам/ятовуван/і думок, понять, суджень, умов/водів, які відображают/ істотні зв/язки і відношень/я предметів і явищ, їхні загальні властивості. Словесно–лог/чна пам/ять є спец/ф/чно людс/кою пам/ят/ю на думки, судження, законом/рності і зв/язки між предметами та явищами дійсності. Можлив/ і дослівне запам/ятовуван/я текстів, і запам/ятовуван/я тільки їхнього змісту – тоді ві/творення є реконстру/цією тексту, переходом від узагальнених характер/стик матер/алу до деталей.

Завдання 2

Розкрийте дужки, написавши правильно слова:

(к)абінет (м)іністрів, (л)уганська (о)бласна (р)ада (н)ародних (д)епутатів, (а)кт (п)роголошення (н)езалежності (у)країни, (д)ержавний (г)ерб (у)країни, (р)екторат (к)иївського (м)іжнародного (у)ніверситету (ц)ивільної (а)віації, (н)аціональна (а)кадемія (н)аук (у)країни, (м)іністерство (з)акордонних (с)прав (у)країни, (д)ень (н)езалежності (у)країни, (і)нститут (м)овознавства (н)аціональної (а)кадемії (н)аук (у)країни.

Завдання 3

Утворити прикметники від іменників відповідно до змін в українському правописі:

Люксембург, Рига, Кременчук, Славутич, Дрогобич, Петербург, Воронеж, Волга, Карпати, Любеч, Словакія, Галич, Канада, Черемош, латиш, чех, чиновник, Прилуки, Прага, Запоріжжя, Умань, Буг, Вінничина.

Завдання 4

Записати правильний варіант:

націаналіський – націоналістський, центриський – центристський, чігазький – чікагський, федераліський – федералістський, феміністський – фемініський, негритянський – негритянтський, об`їзний – об`їздний, таджикський – таджицький, расиський – расистський, фальшивомонетчик – фальшифомонетник – фальшивомонеччик, кагарлицький – кагарликський, кременчукський – кременчуцький – кременчугський.

Завдання 5

Зробити скорочений запис поданих словосполучень:

Академічна книга, Інтернаціональна поліція, кандидатський мінімум, Міністерство юстиції, примірник, лікувально–трудовий профілакторій, Міністерство закордонних справ, організаційний комітет, Міжнародний валютний фонд, Донецький басейн.

 Література: [4 – 12, 14, 15, 17, 18, 19, 20]

 

Тема 3. Лексичні норми сучасної української мови

Практичне заняття – 1 година

1. Лексичні явища полісемії. синонімії, омонімії, антонімії. паронімії.
2. Активна та пасивна лексика.

Методичні рекомендації

Для висвітлення першого запитання студентам слід звернути увагу на те, що слово співвідноситься з предметами, явищами, процесами, відношеннями реальної дійсності та поняттями про них. Значення слова виступає як узагальнене відображення позначуваного ним об’єкта. Стійкість значення слова забезпечує взаєморозуміння, рухомість, дозволяє використовувати слово для найменування нових об`єктів дійсності. З рухомістю слова пов`язана тенденція багатозначності слова. В офіційно–діловому стилі широко розповсюджені багатозначні слова (акт, захисник, стаття, організація, апарат). Слід знати, що від полісемії (багатозначності) необхідно відрізняти омоніми, які зовні нагадують багатозначні слова за вимовою чи написанням, але не мають нічого спільного у значенні. Бажано знати причини, за яких виникають лексичні омоніми (збіг запозиченого слова з українським за звуковим складом; збіг у звуковому складі внаслідок історичних змін у фонетичній системі української мови; у результаті розпаду багатозначності; збіг двох запозичень). Необхідно звернути увагу на те, що в українській термінології синонімія є звичним явищем, адже синоніми служать для найточнішого висловлення думки, допомагають знайти найдоречніший спосіб висловлення. Виділяють такі групи синонімів, як: понятійні, стилістичні, семантико–стилістичні, абсолютні. У термінології також вживаються антоніми й пароніми. Антоніми класифікуються  залежно від логічного типу протиставлення: протилежна спрямованість, якісна протилежність, протилежність координаційних понять та понять взаємозв’язаних і взаємообумовлених. Паронімами є будь–які схожі слова, проте різні за значенням (суперечка – суперечність). Обов`язковим є знання вимог, що ставляться до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів в офіційно–діловому стилі.

Готуючись до другого запитання, студенти засвоюють, що словниковий склад української мови в процесі свого історичного розвитку постійно змінюється й удосконалюється. І тому в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Студенти згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі слова та нові слова; застарілі слова, в свою чергу,  поділяються на два розряди: історизми та архаїзми. Також студенти з’ясовують, що в словниковому складі української мови існують два шари лексики: активний і пасивний. Вони згадують, які слова належать до активного, а які до пасивного складу, а також те, що слова пасивного словника утворюють дві групи – застарілі та нові слова; застарілі слова, в свою чергу,  поділяються на два види: історизми й архаїзми.

Завдання 1

Дати відповіді на запитання:

1. Що вам відомо про такі поняття, як: “лексика”, “лексикологія”, “слово”, “лексичне значення слова”, “граматичне значення слова”?
2. У чому полягає відмінність омонімії від полісемії?
3. Полісемія – це позитивне чи негативне явище у термінології?
4. У чому різниця між історизмами й архаїзмами?
5. Що таке паронім?
6. Синонімія – це позитивне чи негативне явище у термінології?
7. Що Ви розумієте під терміном власне українська лексика?

Завдання 2

Які з наведених слів посіли чільне місце в українській мові? Чому? Чи мають вони національні відповідники?

інстинкт, емпіризм, психоаналіз, егоїзм, джемпер, джаз, джентельмен, бюджет, юриспруденція, біхевіоризм, об’єкт, базар, беркут, качан, шайба, штепсель, солдат, єфрейтор, ландшафт, цейтнот, бухгалтер, бутерброд, бюро, дебют, журі, гравюра, суб’єкт, капюшон.

Завдання 3

До поданих слів іншомовного походження підібрати українські відповідники:

депресія, егоїзм, ейфорія, екзальтація, енергія, адекватний, експертиза, акцентувати, домінувати, інертність, інтелект, інтелігентність, іпохондрія, мажор, манія, маніакальність, меланхолія, мобілізація, екстраординарний, локальний, превалювати, симптом, інцидент, раж, релаксація, тонус, фанатизм, флегматичність, фобія, анулювати рішення, фіксувати.

Завдання 4

Випишіть із фразеологічного словника ідіоми, що характеризують:

а) людську вдачу;

б) сумлінну працю;

в) талант.

Завдання 5

У кожному синонімічному ряду виділіть домінанту та синоніми:

нанести образу, образити, скривдити, уразити, плюнути в душу, дошкуляти, дратувати, завдавати образи;

кара, покарання, покара, стягнення, штраф, екзекуція, помста, відплата;

наклеп, обмова, інсинуація, брехня, неправда, намова, навіт, пашквіль;

атестувати, характеризувати, рекомендувати, кваліфікувати.

Завдання 6

Вкажіть помилки, пов’язані з використанням слів:

психічна драма, на протязі десяти років, напруженість уваги, приводити до бійки, расистська дискримінація, розвідувальний талант, проблематика номер один, погоня за поживою, расова ідеологія, проблематика номер один, тотальні порядки, хронікальне недоїдання, достовірні фактори, злочинець загрожував вбити дітей, осудити на три роки, матеріалістичний стан не дуже забезпечений, осуджувати культ особи.

Завдання 7

Пояснити вживання паронімів, увести в словосполучення:

алкоголь – алкоголізм, свідоцтво – свідчення, особистий – особовий, приводити – призводити, обшукати – ошукати, погрожувати – загрожувати, на протязі – протягом, декваліфікація – дискваліфікація, спір – суперечка, ефект – афект.

Завдання 8

Поясність значення слів, до складу яких входять міжнародні  словотворчі елементи:

наркотик, маніакальний, полігон, портативний, деградація, провокація, екс–прем`єр, юрисдикція, ідентифікація, анонімний, демобілізація, психофізіологія, психоаналіз.

Література: [2 – 12, 14, 15, 16, 17, 20]

 

Тема 4. Термінологічна система сучасної української літературної мови. Психологічна термінологія

Семінарське заняття – 1 година

1. Термінологічна лексика сучасної української мови.
2. Поняття психологічного терміна, його ознаки, генетична природа, класифікації.
3. Лексико–семантична та функціонально–стилістична характеристика психологічних термінів.

Теми реферативних повідомлень

1. Поняття терміна, його ознаки. Групи термінологічної лексики.
2. Лексикологія та фразеологія як складові частини сучасної  української мови.
3. Лексика української мови за походженням та вживанням. 
4. Активна та пасивна лексика української мови.
5. Історія становлення психологічної термінології.
6. Джерела поповнення термінологічної системи української мови.
7. Запозичені терміни у сфері психології.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого запитання студенти запам’ятовують, що термін – це слово або словесний комплекс, що є спеціальним носієм інформації. На відміну від слова термін є вужчим вираженням дійсності, що в більшості випадків не допускає багатозначності. Термінологія може виражатися за допомогою слова (в цьому випадку має місце збіг слова і терміну), комплексу слів і абревіатур. Кожен термін – це слово або словесний комплекс, але не кожне слово (словесний комплекс) – це термін. Особливістю терміна як одиниці лексичної системи мови є те, що він, на відміну від звичайного слова, не називає поняття, а поняття приписується йому. Терміни є основою наукової мови. Наукова термінологія – вище породження людської думки, національної за своїми витоками, міжнародної за своїм поширенням серед різних народів світу.

Студентам при підготовці до другого запитання слід звернути увагу на те, що термін може розглядатися в контексті низки наук і наукових дисциплін – філософії, логіки, мовознавства, семіотики, теорії номінації, психології, юриспруденції тощо. Кожна із цих наук виділяє в терміні ознаки чи якості, істотні саме з її погляду. Термін є складним явищем як у системі мови взагалі, так і в системі галузевої термінології. Як відомо, розрізняють термінологію загальнонаукову і спеціальну. Спеціальна термінологія запроваджується в окремих галузях науки і техніки. Слід виділити такі основні групи термінологічної лексики: математичну (квадрат, косинус); фізичну (енергія, атом); лінгвістичну (фонема, синтаксис); філософську (метафізика, діалектика); юридичну (законодавство, юридична техніка); біологічну (клітина, молюски); медичну (гігієна, терапевт), психологічну (асоціація, френологія) термінологію. Психологічні терміни позначають наукові поняття і в сукупності утворюють психологічну термінологічну систему. Основними ознаками психологічного терміна є: чітка сфера його застосування і точне співвідношення слова (словесного комплексу) та об’єкта дійсності, що відбивається ним.

Вивчення запитання передбачає розгляд таких проблем: генезис й еволюція психологічних термінів; їх зв’язок із походженням та розвитком суспільства;  найдавніші терміни психології; власне українські психологічні терміни; грецькі та латинські терміни психологічної сфери; полонізми, германізми, росіянізми в термінології української психології; взаємодія національних та інтернаціональних елементів у процесі становлення і формування української психологічної термінології. Студенти звертають увагу на існування різних типів класифікацій психологічних термінів залежно від поглядів учених: 1) за вертикальним принципом; 2) за горизонтальним принципом; 3) за вживанням; 4) за генетичною ознакою; 5) за ступенем конкретності; 6) за точністю значення.

При вивченні третього запитання увага студентів звертається на лексико–семантичні (лексична сполучуваність термінів психології, однозначні/багатозначні терміни права, синонімія/паронімія/омонімія/антонімія термінів психології) та функціонально–стилістичні (психологічні терміни у складі кліше й усталених формул, у текстах різних стилів і жанрів) особливості психологічних термінів. Обов’язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах психологічної сфери.

Практичне заняття – 2 години

1. Лексика української мови. Групи термінологічної лексики.
2. Зв’язок психологічної термінології з іншими фаховими тезаурусами.
3. Лексична варіантність психологічної термінології.

Методичні рекомендації

Вивчення першого запитання передбачає розгляд основних проблем, які належать до сфери лексикології, а саме: 1) лексика української мови за походженням; 2) активна і пасивна лексика української мови; 3) терміносистема української мови, вимоги до вживання термінів; 4) сфера використання термінів і професіоналізмів, відмінності між ними; 5) значення слова, багатозначність слова; 6) синоніми і пароніми в текстах офіційно–ділового стилю, вимоги до вживання. Студенти з’ясовують, що лексика української мови за походженням буває власне українською та запозиченою, за сферою вживання – загальновживаною та обмеженого вживання (діалектизми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, екзотизми), за емоційним забарвленням – стилістично нейтральною, емоційно–забарвленою, за активністю вживання – лексика активного та пасивного запасу.

Для висвітлення другого запитання студентам слід звернути увагу на те, що термінологія психологічної сфери органічно пов’язана з іншими фаховими тезаурусами.

При підготовці до третього запитання увага студентів звертається на лексико–семантичні та функціонально–стилістичні особливості психологічних термінів. Відпрацьовується варіантність психологічної термінології. Необхідно звернути увагу на явища багатозначності (акт, стаття, організація, апарат, душа), омонімії (голова, топити, мати), паронімії (суперечка – суперечність), синонімії (державна мова – офіційна мова, нерухомість – нерухоме майно) у текстах психологічної та правової сфер. Обов’язковим є знання вимог, що висуваються до вживання багатозначних слів, синонімів, паронімів, антонімів, омонімів у текстах офіційно–ділового стилю.

Завдання 1

Дати відповіді на запитання:

1. Що Ви можете розповісти про лексику української мови?
2. Запозичення з яких мов поповнили український термінологічний фонд психології?
3. Що Ви можете розповісти про засвоєння українською мовою психологічних термінологічних одиниць із класичних мов?
4. Що таке фразеологія, фразеологічний зворот?
5. Які компоненти в сучасних терміносистемах є інтернаціональними?

Завдання 2

Охарактеризувати лексику української мови за походженням.

Завдання 3

Охарактеризувати лексику української мови за вживанням.

Завдання 4

Охарактеризувати активну та пасивну лексику української мови.

Завдання 5

Пояснити слова іншомовного походження:

маніакальний, емоційний, енергія, екстремальна ситуація, інтуїція, психогенний, клептоманія, фізіологія, раціоналізм, емпіризм, асоціація, інтелект, біхевіоризм, когнітивізм.

Зразок: емпатія – здатність людини емоційно відгукуватися на переживання іншої.

Завдання 6

Зробити класифікацію термінів:

а) за галузями науки: індивід, потенціал, екстремальний, психопатія, психолінгвістика, комунікативний, об’єкт, класифікація, адресат, функція, акт, тавтологія, деформація, інтуїція, неврівноваженість, свідомість, парламент, фактор, рана, ін’єкція, комп’ютер, сфера, реакція, договір, правочин, абстрагування, плеоназм, меланхолік, холерик, харизма, духовність, реакція, екзотизм, амнезія, правотворчість, кримінальний процес, конституція, протокол судового засідання, дактилоскопічна карта;

б) за походженням: обдарованість, психосемантика, стрес, безпорадність, психоаналіз, психогенез, аналіз, переживання, стан, свідомість, тіло, суїцидний настрій, ейфорія, психічна травма, психічні навантаження, внутрішні переконання, працездатність, френологія, психофізика, душа, радість, потяг, відчуття.

Завдання 7

Продовжити думку:

а) абулія – це …;

б) апатія – це …;

в) афект – сильний …;

г) байдужість – стан людини …;

ґ) девіантна поведінка – поведінка…;

д) здивування – стан, …;

е) маніакальне збудження – надмірне прагнення до…;

є) нервозність – стан, пов´язаний з…;

ж) психосемантика – галузь… .

Зразок: абстрагування – розумова операція, яка виокремлює певні ознаки, елементи й відокремлює їх від інших і від самих об´єктів.

Література: [1, 5 – 11, 13 – 17, 20 – 30]

 

Тема 5. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі

Практичне заняття – 1 година

1.       Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.

1. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.

Теми реферативних повідомлень

1.       Нормативність української літературної мови.

2.       Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.

1. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.
2. Літературна мова як унормована форма загальнонародної мови.
3. Особливості вживання іменників і прикметників у текстах правової сфери.
4. Особливості перекладу прийменникових конструкцій та їх уживання в текстах правової сфери.
5. Складноскорочені слова й абревіатури.

Методичні рекомендації

При підготовці до практичного заняття, студентам слід звернути увагу на те, що морфологія вивчає внутрішню структуру слова; основними поняттями морфології є граматичне значення, граматична категорія, граматична форма, словоформа, частини мови.

Також слід розглянути особливості вживання іменників і прикметників у діловому мовленні; правопис складних іменників і прикметників; функціонування числівників в усному й писемному мовленні; вживання займенників у текстах офіційно–ділового стилю; дієслів і віддієслівних утворень (дієприкметники, дієприслівники, віддієслівні іменники); особливості вживання прийменників у текстах правової сфери.

Уважно слід ставитися до перекладу прийменникових конструкцій з російської мови на українську (напр., пропустить по болезни — пропустити через хворобу/у зв’язку з хворобою), до утворення дієприкметників і дієприслівників, адже в українській мові існують випадки неможливості їх утворення (напр., знающий работник слід обізнаний; не пануюча ідея, а панівна ідея, не бажаючий, а який бажає/сповнений бажання).

Завдання 1

Утворити від іменників прикметники: чванство, функція, меланхолія, маса, манія, млявість, мажор, мінор, флегма, хміль, холод, шок.

Зразок: хвороба – хворобливий.

Завдання 2

Утворити від дієслів віддієслівні іменники:

мучити, налаштовувати, тренувати, терпіти, осліпити, сатаніти, обурити, чекати, каятися, мислити, дратувати, губити.

Зразок: дивувати – здивованість, здивований.

Завдання 3

Утворити від поданих слів складні іменники, складні прикметники:

психологія і фізика, психологія і фізіологія, холодна кров, щире серце, перед стартом, під і нести, прекрасна душа, псих і астенія, ген і тип, емоція і воля, без і думати, без і пам'ять, без і сила, без і турбота, сон і напів, напів і дрімати.

Зразок: транс і акт – трансактний.

Література: [3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19]

 

Тема 6. Синтаксичні норми сучасної української мови

в офіційно–діловому стилі

Практичне заняття – 1 година

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.
2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.

Теми реферативних повідомлень

1. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.
2. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.
3. Прості речення в текстах офіційно–ділового стилю.
4. Складні речення в текстах офіційно–ділового стилю.
5. Загальна характеристика основних розділів мовознавства.
6. Речення: поняття, ознаки, типи.

Методичні рекомендації

При підготовці до першого запитання, студентам слід звернути увагу на те, що синтаксис вивчає будову словосполучення, речення, тексту; одиницями синтаксису є слова та форми слів, які входять до складу словосполучень і речень, словосполучення, які входять до структури речення, речення, текст. Треба запам’ятати особливості синтаксису текстів офіційно–ділового стилю (прямий порядок слів, присудок переважно у формі теперішнього часу, пасивні конструкції, наявність віддієслівних іменників, дієприкметникові і дієприслівникові звороти, використання підрядних речень означальних, мети та умови). Необхідно знати типи граматичного зв’язку слів у словосполученні (керування, прилягання, узгодження); складні випадки керування в текстах офіційно–ділового стилю.  Найбільшої уваги заслуговує вживання у текстах офіційно–ділового стилю простих і складних речень. Необхідно знати визначення речення, його найважливіші ознаки і типи; правила узгодження підмета й присудка; пунктуацію в простому і складному реченнях. Окремо розглядаються речення, які ускладнені компонентами, вставними словами і вставленими конструкціями, різними зворотами, перерахуванням умов і обставин, за яких здійснюється норма, і які обтяжують речення з погляду його будови, що призводить до зменшення рівня зрозумілості текстів правової сфери.

При підготовці до другого запитання студенти відпрацьовують типові порушення синтаксичних норм, яких припускаються в офіційно–діловому та науковому стилях.

Завдання

Розставте розділові знаки у запропонованих реченнях:

1. Самоконтроль – здійснення усвідомлених вольових зусиль, спрямованих на підтримання належного психічного тонусу, збереження енергійності, працездатності і водночас на стримування власних емоцій.
2. Трансфер (лат. – переносити) – психоаналітичне поняття, що означає спонтанне перенесення особою на психотерапевта (авторитета) її емоційного ставлення до значущих для неї людей (батьків).
3. Установка – неусвідомлений стан готовності особи сприймати певні явища, оцінювати їх та реагувати певним чином. Установка виникає внаслідок певного передбачення людиною майбутніх подій і відповідної до цього передбачення форми реагування.
4. Функціональний стан (психофізіологічний) – стан працюючої людини. Основні види функціональних станів: стан оперативного спокою, адекватної мобілізації, динамічної неузгодженості, стан загальмованості, пильнування, напруженості, втоми тощо.

5. Холодність – відсутність палкості, пристрасності, душевної теплоти; безпристрасне ставлення до когось; прохолодність – стриманість у вияві почуттів, безпристрасна байдужість або деяка відчуженість, відсутність інтересу до когось, чогось; байдужність.

Література: [3, 4, 6, 7, 8, 9, 10, 12, 14, 15, 16, 17, 18, 19]

 

 ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

Екзаменаційний білет містить три питання: 1 і 2 – теоретичні питання, 3 – практичне завдання.

Теоретичні питання

1. Предмет і завдання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)”. Зв’язок курсу з правовими дисциплінами.
2. Знання мови як обов’язковий компонент фахової і загальномовної культури правознавців.
3. Поняття  “державна мова”, “офіційна мова”, “національна мова”, “мова міжнаціонального спілкування”, “міжнародна мова”, їх співвідношення.
4. Мова як найважливіший засіб людського спілкування. Мова як соціальний феномен і система систем. Функції мови.
5. Мова як об’єкт конституційно–правового регулювання в Україні.
6. Українська мова як державна та її функції.
7. Місце мови в комунікативній деонтиці юриста.
8. Мова кримінального судочинства.
9. Основні класифікації юридичних термінів.
10. Джерела юридичної термінології. Проблеми запозичення юридичних термінів.
11. Вимоги до вживання юридичних термінів у текстах правової сфери.
12. Генетична природа української юридичної термінології.
13. Типи класифікацій юридичних термінів.
14. Усне мовлення юристів. Усне офіційне спілкування в юридичній практиці.
15. Вимоги до усного мовлення за законодавством України.
16. Писемне мовлення як  відображення усного. Основні відмінності усного і писемного мовлення.
17. Особливості передачі усного мовлення в писемній формі. Трансформація усного мовлення в писемне.
18. Писемне мовлення правознавців. Вимоги до писемної форми документа за законодавством України.
19. Норми мови і лінгвістична культура правознавців.
20. Культура мовлення правознавців та її ознаки.
21. Стилі мови та їх різновиди (загальна характеристика).
22. Характеристика офіційно–ділового стилю: призначення, сфери використання, основні риси. Основні риси текстів офіційно–ділового стилю.
23. Характеристика підстилів офіційно–ділового стилю, їх жанрів.
24. Характеристика наукового стилю. Підстилі й жанри наукового стилю.
25. Мовні особливості наукового стилю. Основні риси текстів наукового стилю.
26. Жанри й особливості законодавчого та юридичного підстилів офіційно–ділового стилю.
27. Поняття літературної норми. Типи мовних норм.
28. Проблеми синонімів і паронімів у текстах офіційно–ділового стилю.
29. Поняття запозичення. Співвідношення власномовних і запозичених компонентів у терміносистемі права.
30. Іншомовні терміни у текстах правової сфери. Вимоги до їх застосування.
31. Лексика з погляду вживання в текстах правової сфери.
32. Лексика української мови за походженням.
33. Мова права, її особливості.
34. Особливості складних речень, що використовуються у текстах нормативно–правових актів.
35. Типи синтаксичного зв’язку слів у словосполученні. Складні випадки керування в текстах документів.
36. Складні випадки узгодження в текстах правової сфери.
37. Особливості простих речень у текстах правової сфери.
38. Місце юридичних термінів у мові права.
39. Неупорядкованість юридичної термінології та шляхи її вдосконалення.
40. Групи термінологічної лексики. Зв’язок юридичної термінології з іншими фаховими тезаурусами.
41. Лексична варіантність юридичної термінології.
42. Функціонування української мови як державної в адміністративному, кримінальному, цивільному судочинстві.
43. Синонімія, паронімія, антонімія в юридичній термінології.
44. Полісемія й омонімія в юридичній термінології.
45. Фразеологізми правової сфери.
46. Міжнародні, загальноприйняті, спеціальні абревіатури. Види абревіатур за графічною формою.
47. Правила скорочення слів.
48. Складні випадки вживання іменних частин мови у правовій сфері.
49. Числівник. Особливості його вживання в усному мовленні й відтворення в текстах офіційно–ділового стилю.
50. Займенник. Засоби запобігання помилкам, пов’язаним із неправильним або невдалим уживанням займенників.
51. Вимоги до графічних скорочень та абревіатур у текстах офіційно–ділового стилю.
52. Утворення та правопис дієслівних форм. Складні випадки правопису дієслів і віддієслівних утворень.
53. Особливості вживання іменників і прикметників у текстах офіційно–ділового стилю.
54. Правопис складних іменників і прикметників.
55. Правопис власних назв, складні випадки вживання прізвищ у текстах правової сфери.
56. Особливості перекладу прийменникових конструкцій у текстах офіційно–ділового стилю.
57. Професіоналізми й жаргонізми у мовленні юриста.
58. Активна й пасивна лексика з погляду використання у текстах правової сфери.
59. Нелітературні прошарки лексики.
60. Визначення понять “текст”, “текстологія”, “юридичний текст”. Ознаки юридичного тексту.
61. Юридичний текст як одна з важливих форм вираження права.
62. Синтаксис як розділ граматики. Особливості синтаксису текстів офіційно–ділового стилю.
63. Іншомовна лексика в складі української юридичної термінології. Доречність уживання іншомовних слів у текстах правової сфери.
64. Складні випадки правопису: написання подовжених та подвоєних приголосних, вживання м’якого знака й апострофа.
65. Морфологічні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.
66. Синтаксичні норми сучасної української мови в офіційно–діловому стилі.
67. Типові порушення норм української мови на синтаксичному рівні.
68. Типові порушення норм української мови на лексичному рівні.
69. Типові порушення норм української мови на морфологічному рівні.
70. Типові порушення норм української мови на орфографічному рівні.

 

ОСНОВИ БІОЛОГІЇ ТА ГЕНЕТИКИ ЛЮДИНИ

 

“Основи біології та генетики людини” є фундаментальною дисципліною у системі  підготовки   майбутніх психологів. Біологія – це комплекс наук, які відрізняються за предметом вивчення і вивчають життя як особливу форму руху матерії, закони її існування і розвитку. Об’єктом вивчення біології є живі організми, їх будова, функції, природні угрупування. Курс “Основи  біології та генетики людини” об’єднує декілька окремих біологічних наук, предмет вивчення яких відрізняється. Так, дисципліна “Основи  біології та генетики людини”  вивчає основні закономірності існування живих організмів, будову і функції клітини, основи генетики та специфіку індивідуального розвитку, закономірності розвитку життя на Землі, походження людини, основи екології. Дисципліна закладає основи для вивчення студентами–психологами антропології, зоопсихології, психофізіології, вікової психології та інших психологічних дисциплін, а також сприяє формуванню певних знань, умінь та навичок інтелектуальної та практичної (дослідницької) діяльності.

Метою навчальної дисципліни є формування у студентів системи знань про біологічну природу людини,  природне походження її психологічних особливостей, розуміння біогенетичної детермінованості індивідуальних психофізіологічних якостей людини, її поведінки та системи зв’язків між людьми.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

–    будову і функції клітини, основні положення клітинної теорії;

–    закономірності спадковості та мінливості;

–    основні положення синтетичної теорії еволюції;

–    системи органів організму людини та нейроендокринні механізми їх регуляції;

 уміти:

–    порівнювати, аналізувати, встановлювати  причинно–наслідкові зв’язки між окремими біологічними явищами, формулювати висновки;

–    розраховувати середню величину мінливості варіаційного ряду ознак;

–    вирішувати задачі, опираючись на основні закономірності спадковості.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Загальна біологія та її зв’язок з іншими науками	12	1	–	–	11
Тема 2. Фундаментальні властивості живого	12	1	–	–	11
Тема 3. Біологія клітини	23	1	–	–	22
Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості	36	1	–	2	33
Тема 5. Загальний огляд систем організму людини	35	–	2	–	33
Тема 6. Нервова система та залози внутрішньої секреції	24	–	2	–	22
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	144	4	4	2	132

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Геном – це сукупність генів, що знаходяться в гаплоїдному наборі хромосом.

Генотип – це сукупність спадкових факторів організму – генів, хромосом, пластид, мітохондрій.

Гомеостаз – це постійність складу внутрішнього середовища організму. До внутрішнього середовища людини належить кров, лімфа, міжклітинна рідина.

Еволюція – це процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно мінливих умов існування.

Екологія – біологічна наука, що вивчає взаємовідносини організмів із середовищем, організацію і функціонування надорганізменних систем: популяцій, біоценозів і біосфери.

Експресивність – це ступінь прояву ознаки в різних умовах середовища. Під експресивністю розуміють вираженість фенотипового прояву гена.

Загальна біологія – комплексна наука, що вивчає основні та спільні для всіх живих організмів закономірності живої природи: полярність, симетрію, зональність, адаптивність, циклічність, детермінізм, спадковість та мінливість.

Конституція – достатньо стабільна комплексна біологічна характеристика людини, варіант адаптивної норми, що відображає реактивність та резистентність організму до факторів середовища.

Мінливість – це здатність організмів змінювати свій фенотип і генотип в конкретних умовах зовнішнього середовища.

Ноосфера – фаза розвитку біосфери, у ході якої розумна діяльність біосфери стає головним визначальним фактором її функціонування.

Норма реакції – це діапазон мінливості, в межах якого один і той самий генотип здатний давати різні фенотипи в залежності від умов середовища.

Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого лежить реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування в певних умовах зовнішнього середовища; він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пенетрантність – це процентне співвідношення особин, у яких даний ген проявляється у фенотипі, до загальної кількості особин, у яких ген міг би проявитися.

Природний добір – це процес збереження та виживання організмів, більш пристосованих до умов певного середовища, й загибелі менш пристосованих. Він є наслідком боротьби за існування, основним фактором еволюції.

Рівні організації живої матерії – молекулярний, клітинний, організменний, популяційно–видовий, біогеоценотичний, біосферний.

Синтетична теорія еволюції – результат розвитку дарвінізму, генетики, екології та інших біологічних наук.

Спадковість – це властивість організмів повторювати в ряді поколінь подібні ознаки будови та функцій та забезпечувати специфічний індивідуальний розвиток в певних умовах середовища.

Фенотип – це сукупність всіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу з зовнішнім середовищем.

Філогенез – історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу чи окремих систематичних груп.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Підручники

1. Васюкова Г.Т., Ярошева О.І. Екологія: Підруч. – К.: Кондор, 2009. – 524 с.
2. Залеський І.І., Клименко М.О. Екологія людини: Підруч. – К.: Видавничий центр “Академія”, 2005. – 287 с.
3. Нечос А.Н., Багрова Л.О., Клименко М.О. Екологія людини: Підруч. для студ. екол. спец. вищ. навч. закл. – Х., 2007. – 336 с.
4. Пішак В.П., Бажора Ю.І., Брагін Ш.Б., Воронець З.Ж., Дубінін С.І. Медична біологія: Підруч. для студ. мед. вищ. навч. закл. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2004. – 656 с.
5. Сабадишин Р.О., Бухальська С.Є. Медична біологія: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Вінниця: НОВА КНИГА, 2008. – 367 с.
6. Шелест З.М., Войціцький В.М., Гайченко В.А., Байрак О.М. Біологія: Підруч. – К.: Кондор, 2007. – 760 с.

Навчальні посібники

1. Безусько А.Г. Біологія: Посіб. для абітурієнтів до вищ. навч. закл. – К.: Видавничий дім “Києво–Могилянська академія”, 2006. – 110 с.
2. Біологія: Навч. посіб. / А.О. Слюсарєв, О.В. Самсонов, В.М. Мухін та ін. / За ред. В.О.Мотузного. – К.: Вища школа, 2007. – 622 с.
3. Бугай О.В., Харченко Л.П., Без’язична О.В., Бойчук Ю.Д., Іллічева Л.С. Біологія: Посіб. для абітурієнтів до вищ. навч. закл. – Х.: Прапор, 2004. – 510 с.
4. Гончаренко М.С., Бойчук Ю.Д. Екологія людини: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. Н.В.Кочубей. – Суми: Університетська книга, 2008. – 390 с.
5. Грищик В. (мол.), Канарський Ю., Бедрій Я. Екологія довкілля. Охорона природи: Навч. посіб. – К.: Кондор, 2009. – 292 с.
6. Кравченко В.М., Садовниченко Ю.О., Тимчук Н.Ф., Філіпцова О.В., Павиченко О.В. Біологія з основами генетики: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Х.: Вид-во НФаУ “Золоті сторінки”, 2006. – 192 с.
7. Мотузний В.О. Біологія людини: Навч. посіб. – К.: НАУ, 2007.– 216 с.
8. Посібник з фізіології / За ред. проф. В.Г.Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 576 с.
9. Романенко О.В., Головченко О.В., Жгут О.А., Кравчук М.Г. Біологія: Навч. посіб. – К.: КІМ, 2008. – 176 с.
10. Семянникова Н.Л., Коцюба О.В. Основы биологии. Анатомия и физиология человека: Учеб. пособ. – Х.: НТУ “ХПИ”, 2006. – 207 с.
11. Сигида В.П., Заплічко Ф.О., Миколайко В.П. Загальна біологія. Структурований конспект: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Умань, 2008. – 358с.

Практикуми. Збірники задач

1. Барна І.В. Загальна біологія. Збірник задач: Навч. посіб. – Т.: Підручники і посібники, 2006. – 736 с.
2. Кучеренко М.Є., Балан П.Г., Вервес Ю.Г., Войціцький В.М.,
   Матишевська О.П. Біологія: Довідник для абітурієнтів. – К.: Генеза, 2003. – 496 с.

Наукові статті

1. Вильянур Рамачандран. Мозг рассказывает. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 392 с.
2. Кейт Т.Станович. Рациональное мышление. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 352 с.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Загальна біологія та її зв’язок з іншими науками

Лекція – 1 година

1. Предмет і методи біологічних досліджень.
2. Біосоціальна природа людини.
3. Місце і завдання біології у системі підготовки психолога.
4. Зв’язок біології з іншими науками.

 

Тема 2. Фундаментальні властивості живого

Лекція – 1 година

1. Субстрат життя.
2. Фундаментальні властивості живого. Рівні організації живого.
3. 3.    Співвідношення фізико–хімічних, біологічних і соціальних явищ.

 

Тема 3. Біологія клітини

Лекція – 1 година

1. Клітина як елементарна генетична і структурно–функціональна біологічна одиниця.
2. Перші спостереження і дослідження клітини.
3. Створення клітинної теорії та сучасний стан клітинної теорії.
4. Неклітинні та клітинні форми життя.
5. Структура і функції компонентів клітини.

 

Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості

Лекція – 1 година

1. Генотип і фенотип.
2. Статистичний характер законів генетики.
3. Схрещування: моногібридне, аналізуюче, дигібридне і полігібридне.
4. Хромосомна теорія спадковості, цитоплазматична спадковість.
5. Модифікаційна мінливість. Генотипова мінливість, її види.
6. Значення генетики для психології.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 4. Закономірності спадковості та мінливості

Практичне заняття – 2 години

Завдання

Вирішити задачі і зробити висновки:

1. Стандартні норки мають коричневе хутро, а алеутські – блакитно–сіре. Обидві породи гомозиготні, причому коричневе забарвлення домінує.

-    Яке потомство утвориться від схрещування цих порід в першому поколінні?

-    Що станеться при схрещуванні між собою таких гібридів?

-    Який результат буде при схрещуванні алеутської норки з гібридами першого покоління? Яку назву має такий вид схрещування?

1. У томатів ген червоного кольору плодів домінує над геном жовтого кольору.

-   Якого кольору плоди будуть у рослин, отриманих від схрещування гомозиготних томатів з червоними і жовтими плодами?

-   Які плоди будуть в потомстві другого покоління?

-   Назвіть всі форми, які можуть утворитись при схрещуванні одного з червоноплідних представників потомства другого покоління з гібридом першого покоління.

1. Ген чорного забарвлення рогатої худоби домінує над геном червоного забарвлення.

-   Яке потомство утвориться в першому поколінні при схрещуванні чистопородного чорного бика з червоними коровами?

-   Яким буде потомство другого покоління від схрещування між собою гібридів першого покоління?

-   Яке потомство утвориться при схрещуванні червоного бика з гібридними коровами першого покоління?

Література: [4, 5, 6, 7, 8, 9, 12, 13, 14, 16, 17, 18]

 

Тема 5. Загальний огляд систем організму людини

Семінарське заняття – 2 години

1. Склад та функції плазми та формених елементів крові.
2. Будова великого та малого кола кровообігу, їх значення.
3. Структура системи травлення.
4. Поживні речовини та продукти харчування.

Теми реферативних повідомлень

1. Осмотичний тиск крові як параметр гомеостазу людини.
2. Основні системи груп крові людини, їх біологічне значення.

Література: [4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 18]

 

Тема 6. Нервова система та залози внутрішньої секреції

Семінарське заняття – 2 години

1. Роль гуморальної регуляції в організмі.
2. Гормони: гіпофізу, щитоподібної залози, підшлункової залози, надниркових залоз; їх значення для організму.

Теми реферативних повідомлень

1. Роль гіпофіза в регуляції процесу росту організму.
2. Роль гіпофізу в адаптації організму до дії стресових факторів.
3. Гормони щитоподібної залози та їх значення для поведінки людини.

Література: [4, 5, 6, 7, 8, 9, 13, 14, 15, 16, 18]

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Предмет і методи біологічних досліджень.
2. Біосоціальна природа людини.
3. Субстрат життя.
4. Фундаментальні властивості живого.
5. Гомеостаз як фундаментальна властивість живого.
6. Дискретність і цілісність живого.
7. Рівні організації живого.
8. Клітина як елементарна структурно–функціональна біологічна одиниця.
9. Сучасний стан клітинної теорії, її положення.
10. Неклітинні форми життя.
11. Прокаріоти та еукаріоти.
12. Цитоплазма, її структурні компоненти.
13. Органели рослинних і тваринних клітин.
14. Будова і функції ядра клітини.
15. Каріотип людини.
16. Будова ДНК, її роль в організмі.
17. Будова та види РНК, її роль в організмі.
18. Центральна догма молекулярної біології.
19. Біосинтез білка, етапи та місце синтезу.
20. Структура гена.
21. Життєвий цикл клітини. Мітоз, його значення.
22. Безстатеве та статеве розмноження, його види.
23. Будова статевих клітин (гамет).
24. Мейоз, його значення.
25. Типи онтогенезу, його періодизація. Критичні періоди ембріонального розвитку.
26. Гомозиготи та гетерозиготи.
27. Генотип і фенотип.
28. Моногібридне схрещування.  Перший закон Г.Менделя.
29. Дигібридне і полігібридне схрещування, третій закон Г.Менделя.
30. Хромосомна теорія спадковості. Генетика статі.
31. Типи взаємодії генів.
32. Цитоплазматична спадковість.
33. Модифікаційна мінливість, її статистичні закономірності.
34. Генотипова мінливість, її види.
35. Залежність мутаційного процесу від умов середовища.
36. Закон М.І. Вавилова гомологічних рядів спадкової мінливості.
37. Значення генетики для психології.
38. Праці Ч. Дарвіна та основні положення його вчення.
39. Синтетична теорія еволюції.
40. Вид, його критерії та структура.
41. Популяція, її визначення та структура.
42. Мікроеволюція.
43. Природний добір, його форми.
44. Штучний добір, його форми.
45. Боротьба за існування, її форми.
46. Видоутворення. Дивергенція.
47. Макроеволюція.
48. Головні напрями еволюції: біологічний прогрес і біологічний регрес.
49. Шляхи реалізації еволюції: ароморфоз, ідіоадаптація, загальна дегенерація.
50. Теорії походження життя на Землі.
51. Основні положення теорії Опаріна–Холдейна походження життя.
52. Походження людини.
53. Екологічні фактори: абіотичні, біотичні та антропічні.
54. Екосистеми: біоценоз і біогеоценоз.
55. Ланцюги живлення.
56. Саморегуляція в біоценозі.
57. Біосфера.
58. Колообіг речовин і перетворення енергії в біосфері.
59. Взаємозв’язок природи і суспільства.

60. Проблема охорони природного середовища і екологічного виховання.

ВСТУП ДО СПЕЦІАЛЬНОСТІ

 

Навчальна дисципліна “Вступ до спеціальності” базується на сучасних досягненнях психологічної науки та практики. Зі зростанням науково–технічного та виробничого потенціалу людства, підвищенням здатності впливати на стан навколишнього буття і на кардинальні умови свого існування дедалі важливішою в суспільстві стає професія психолога. Дисципліна  знайомить студентів із роллю, місцем і особливостями цієї професії в сучасному світі, виконуючи, таким чином, орієнтовну та пропедевтичну функцію щодо подальшого систематизованого навчання  студентів за спеціальністю “Психологія”.

У процесі вивчення  дисципліни передбачається ознайомлення студентів зі специфікою практичної психології як професійної діяльності та модельоване відокремлення її від психології наукової, проблеми та підходи якої студенти будуть ґрунтовно вивчати в рамках фундаментальних курсів; визначення основних сфер діяльності психологів–практиків та психологів–дослідників.

Метою дисципліни є формування уявлень про професійну діяльність психолога, закладення фундаменту для подальшого вивчення психологічної науки як системи знань про людину та її внутрішній світ, створення мотивації до продуктивної навчальної діяльності у студентів.

У результаті вивчення навчальної дисципліни “Вступ до спеціальності” студенти повинні:

знати:

– зміст понять “психологія”, “наукова психологія” та “практична психологія”;

– основні галузі психологічних знань;

– зміст фундаментальних понять психології, таких як “психіка”, “свідомість”, “діяльність”, “особистість”;

– стан розвитку актуальних проблем сучасної психологічної науки;

– галузі професійної діяльності психолога;

– мету та основні завдання роботи психолога, шляхи його професійного зростання.

уміти:

– застосовувати набуті знання при опануванні профільними навчальними дисциплінами;

– самостійно аналізувати психологічну літературу;

– визначати сутність психологічних явищ в процесі діяльності;

– спрямовувати свою пізнавальну діяльність з урахуванням актуальних проблем психологічної науки;

– управляти професійним саморозвитком.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології	15	1	1	1	12
Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності психологів–дослідників і психологів–практиків	14	1	1	–	12
Тема 3. Центри та заклади науково–дослідної, прикладної та практичної психології в Україні	13	–	1	–	12
Тема 4. Нормативно–правові документи, що регулюють діяльність психолога	14	1	–	1	12
Тема 5. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти	14	1	1	–	12
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	72	4	4	2	60

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Діяльність – вища, притаманна лише людині форма активності, в процесі якої досягається усвідомлена мета, що виникла в результаті певної потреби.

Етичний кодекс психолога – нормативний документ, що визначає етичні засади професійної діяльності психолога.

Наукова психологія – галузь науки, що досліджує процеси виникнення, функціонування й розвитку психіки як форми активного відображення навколишньої дійсності.

Особистість – активний носій свідомості, який має індивідуально–типову структуру психологічних якостей, вибірково ставиться до навколишньої дійсності та виконує певні соціальні ролі.

Паспорт спеціальності – нормативний документ, що визначає об’єкт, мету та спрямованість досліджень у певній психологічній галузі.

Практична психологія – галузь професійної діяльності, основним змістом якої виступає застосування психологічних механізмів впливу для корекції активності та розвитку людей в контексті їхніх життєвих обставин.

Психіка – форма активного відображення навколишньої дійсності.

Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно–історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Соціально–психологічна служба – організаційна форма практичної психології у тій чи іншій сфері суспільного життя.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Введение в психологию / Под ред. А.В. Петровского. – М.: Академия, 1996. – 496 с.
2. Гальперин П.Я. Введение в психологию: Учеб. пособ. для высш. учеб. завед. – М.: Книжный дом “Университет”, 1999. – 332 с.
3. Гиппенрейтер Ю.Б. Введение в общую психологию. – М.: ЧеРо, Юрайт. – 2002. – 333 с.
4. Дуткевич Т.В. Практична психологія: вступ до спеціальності. – К.: Центр учбової літ-ри, 2007. – 256 с.
5. Міляєва В.Р., Бреус Ю.В. Формування крмпетентності саморозвитку особистості в умовах реалізації компетентнісного підходу у фаховій справі // Актуальні проблеми навчання та виховання людей з особливими потребами. – К.: Університет “Україна”, 2012. – № 9 (11).– С. 161–171.
6. Немов Р.С. Общие основы психологии. – М.: ВЛАДОС, 2003.– 688 с.
7. Основи практичної психології / За ред. В.Г. Панка. – К.: Либідь, 2006. – 533 с.
8. Павленко О.О. Управління пізнавальною діяльністю студентів в умовах сучасного ВНЗ // Управління в освіті: Мат–ли V міжнар. наук.–практ. конф. – Львів: Вид-во Львівської політехніки, 2011. – С. 235–236.
9. Романенко О.В. Формування здатності до прогнозування в процесі професійного навчання психологів // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально–виховного процесу у вищих навчальних закладах: Мат–ли міжвуз. наук.–практ. конф. – К.: НАВС, 2012. –
   С. 94–95.
10. Соколова Е.Е. Введение в психологию. – М.: Российское психологическое общество, 2005. – 545 с.
11. Турбан В.В. Етико–моральні чинники професійного й особистісного становлення психолога // Наукові записки Інституту психології
    ім. Г.С. Костюка АПН України. – К., 2006. – Вип. 27. – С. 237–244.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології

Лекція – 1 година

1. Роль і місце професії психолога в сучасному світі.
2. Психологія в системі наук: природничих, суспільних, технічних.
3. Етапи розвитку психологічної науки.

 

Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності 

психологів–дослідників і психологів–практиків

Лекція – 1 година

1. Психологія як галузь науки.
2. Практична психологія як особливий вид людської діяльності.
3. Структура наукової психології та психології  практичної.

 

Тема 4. Нормативно–правові документи, що регулюють діяльність психолога

Лекція – 1 година

1. Види регулювання діяльності психолога.
2. Основні положення Етичного кодексу психолога.
3. Паспорт спеціальності.

 

Тема 5. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти

Лекція – 1 година

1. Вимоги до професійної підготовки психологів.
2. Рівні змісту освіти психолога.
3. Особистісна підготовка майбутніх психологів в умовах ВНЗ.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Історичні аспекти розвитку психології

 Семінарське заняття – 1 година

1. Роль і місце професії психолога в сучасному світі.
2. Сфери виявлення психічного життя людини.
3.  Історичні аспекти становлення психології як науки.
4. 4.       Актуальні питання психології.

Теми реферативних повідомлень

1. Застосування психологічних знань представниками різних професій.
2. Етапи становлення предмету психології.

Практичне заняття – 1 година

Завдання

1. Представлення та обговорення доповідей на тему “Чому я обрав професію психолога”.
2. 2.    Аналіз внутрішніх станів людини на основі опису фактів поведінки (на матеріалі художньої літератури).

Література: [1, 2, 3, 4, 6, 10]

 

Тема 2. Наукова та практична психологія як сфери діяльності

психологів–дослідників і психологів–практиків

Семінарське заняття – 1 година

1. Наукова психологія як галузь дослідження психіки.
2. Практична психологія як специфічний вид людської духовної практики.
3. Структура наукової та практичної психології.
4. Взаємозв’язок наукової та практичної психології.

Теми реферативних повідомлень

1. Взаємозв’язок побутової, наукової та практичної психології.

Література: [4, 5, 7]

 

Тема 3. Центри та заклади науково–дослідної, прикладної

та практичної психології в Україні

Семінарське заняття – 1 година

1. Інститути науково–дослідної психології АПН України.
2. Центри та заклади прикладної та практичної психології в Україні.
3. Основні завдання і напрями роботи Національної системи соціально–психологічної служби.

Теми реферативних повідомлень

1. Діяльність Інституту психології АПН України ім. Г.С. Костюка.

Література: [4, 7, 8]

 

Тема 4. Нормативно–правові документи, що регулюють діяльність психолога

Практичне заняття – 1 година

Завдання

1. Аналіз розділів Етичного кодексу професійної діяльності психолога.
2. Аналіз змісту паспорту спеціальності.

Теми реферативних повідомлень

1. Проблема збереження етичних норм роботи психолога.

Література: [4, 7, 11]

 

Тема 5. Теоретичні та практичні компоненти професійної освіти

Семінарське заняття – 1 година

1. Система підготовки фахівців з вищою психологічною освітою.
2. Професійна самосвідомість і професійна ідентифікація.
3. Механізми особистісного саморозвитку студентів–психологів.

Література: [7, 8, 9]

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Роль і місце професії психолога у світі сучасних професій.
2. Сфери виявлення психічного життя людини.
3. Особливості психології як науки.
4. Етапи розвитку психологічної науки.
5. Передумови наукового вивчення психіки.
6. Уявлення стародавніх філософів про душу. Етичні висновки.
7. Проблема самоспостереження в психології.
8. Метод інтроспекції.
9. Психологія як наука про поведінку.
10. Факти поведінки.
11. Біхевіористи та їх ставлення до свідомості.
12. Матеріалістичні уявлення про психіку.
13. Основні поняття психологічної теорії діяльності.
14. Діяльність та психічні процеси.
15. Проблема особистості як центральна у психології.
16. Процес та етапи формування особистості.
17. Співвідношення соціального та біологічного в особистості.
18. Ідентифікація та засвоєння соціальних ролей.
19. Активність особистості, рівні активності. 
20. Самосвідомість та її функції.
21. Питання співвідношення наукової та житейської психології.
22. Галузі психологічної науки.
23. Психологи–дослідники та психологи–викладачі як спеціалісти в галузі наукової психології.
24. Прикладні напрями психологічних досліджень.
25. Практична психологія як особливий вид професійної діяльності.
26. Особливості структури практичної психології.
27. Сфери діяльності практичного психолога.
28. Завдання практичної психології.
29. Напрями спеціалізації професії психолога.
30. Перспективи розвитку професії психолога в Україні.
31. Взаємозв’язок наукової та практичної психології.
32. Система психології.
33. Галузі практичної  психології.
34. Інститути  науково–дослідної психології АПН України.
35. Центри та заклади прикладної та практичної психології в Україні.
36. Основні завдання роботи Національної системи соціально–психологічної служби.
37. Основні напрями роботи Національної системи соціально–психологічної служби.
38. Основні функції Національної системи соціально–психологічної служби.
39. Напрямки спеціалізації працівників Національної системи соціально–психологічної служби.
40. Види регулювання професійної діяльності психолога.
41. Етичний кодекс професійної діяльності психолога.
42. Відповідальність в роботі психолога.
43. Поняття  компетентності психолога.
44. Захист інтересів клієнта в роботі психолога.
45. Конфіденційність в роботі психолога.
46. Етичні правила психологічних досліджень.
47. Кваліфікована пропаганда психології.
48. Поняття  професійної кооперації.
49. Паспорт спеціальності.
50. Система підготовки фахівців з вищою психологічною освітою.
51. Теоретичні і практичні компоненти професійної освіти.
52. Зміст загальнопсихологічної теоретичної підготовки.
53. Зміст спеціальної підготовки психологів.
54. Оволодіння вміннями та навичками практичної роботи психолога.
55. Особливості професійної ідентифікації психолога.
56. Поняття професійної самосвідомості.
57. Механізми особистісного саморозвитку студентів–психологів.
58. Застосування особистісного підходу в системі підготовки психологів.
59. Сучасні тенденції розвитку психологічної науки і практики.
60. Перспективи розвитку професії психолога в Україні.

 

АНАТОМІЯ ТА ЕВОЛЮЦІЯ НЕРВОВОЇ СИСТЕМИ. ФІЗІОЛОГІЯ ВНД

 

Навчальна дисципліна “Анатомія та еволюція нервової системи. Фізіології ВНД” вивчає будову та функції нервової системи людини, еволюційний розвиток нервової системи організмів з різним рівнем організації, індивідуальний розвиток нервової системи людини в ембріональному та постембріональному періодах, а також фізіологію вищої нервової діяльності, яка забезпечує поведінку людини та її вищі психічні функції.

Метою дисципліни “Анатомія та еволюція нервової системи. Фізіологія ВНД” є:

-   сформувати у студентів науковий світогляд та переконання, які сприяли б системному підходу в діяльності щодо аналізу психологічних процесів, явищ та індивідуально–психічних властивостей людини;

-   сформувати в них на засадах аналізу сучасних анатомічних і фізіологічних концепцій наукові знання про особливості функціонування центральної нервової системи з метою розуміння психологічних явищ, прогнозування розвитку психологічних процесів і станів;

-   ознайомити студентів з механізмами функціонування центральної нервової системи;

-   виробити в них практичні вміння та навички використання знань анатомії нервової системи та фізіології ВНД в подальшій професійній діяльності психолога.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

-   будову центральної та периферичної нервової системи;

-   еволюційний розвиток нервової системи організмів різних рівнів організації;

-   індивідуальний розвиток нервової системи людини;

-   вищі інтегративні функції центральної нервової системи та механізми вищої нервової діяльності.

уміти:

-   визначати і оцінювати обсяг короткочасної пам'яті;

-   визначати і оцінювати силу та рухомість нервових процесів;

-   визначати і оцінювати типи людей за допомогою тестування.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку нервової системи	47	2	2	–	43
Тема 2. Будова та функції спинного мозку	47	2	–	2	43
Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи	47	2	–	2	43
Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку	46	1	4	–	41
Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку	45	1	2	–	42
Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності	46	2	–	4	40
Консультація	2	–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	288	10	8	8	252

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Вища нервова діяльність – це діяльність вищих відділів центральної нервової системи, яка забезпечує поведінку та вищі психічні функції.

Емоції – це одна з форм відображення мозком об’єктивної дійсності, при якій домінує суб’єктивний характер психічного процесу.

Збудження – це процес різноманітних перетворень в нервовій клітині, що супроводжується зміною мембранного потенціалу.

Збудливість – це здатність клітини до процесу збудження, що має певні періоди і супроводжується рефрактерністю.

Інтегральний нервовий центр – включає локальні нервові центри декількох рефлексів і забезпечує узгодження певного рефлексу з іншими рефлексами організму (дихання і мови: дихання і ковтання).

Локальний нервовий центр – це сукупність нейронів, без яких здійснення рефлексу є неможливим.

Нервова система – це сукупність клітин, нейронів, функцією яких є сприйняття, аналіз і передача інформації, що забезпечує пристосування організму до умов навколишнього середовища.

Нейрон – це структурна одиниця нервової системи. Він має тіло (сому) і відростки. Чутливі відростки, що сприймають інформацію, називаються дендритами. Відростки, що проводять інформацію від тіл нейронів, називаються аксонами.

Онтогенез – повний цикл індивідуального розвитку кожної особини, в основі якого лежить реалізація спадкової інформації на всіх стадіях існування у певних умовах зовнішнього середовища. Він починається утворенням зиготи і закінчується смертю.

Пам’ять – це здатність нервової системи зберігати в закодованому вигляді інформацію, яка за певних умов може бути розкодована і відтворена.

Потенціал дії – це короткочасна високоамплітудна зміна мембранного потенціалу під дією подразника.

Потенціал спокою – це різниця потенціалів між зовнішньою і внутрішньою поверхнями мембрани клітини, що перебуває в стані спокою.

Поріг деполяризації – це різниця між значенням потенціалу спокою та критичним рівнем деполяризації клітини.

Рефлекс – це реакція організму на дію зовнішнього чи внутрішнього подразника, яка здійснюється з обов’язковою участю центральної нервової системи.

Рефлекторна дуга – це анатомічний субстрат рефлексу, шлях, яким передається інформація під час здійснення рефлексу. Вона складається з обов’язкових 5 ланок: рецептора, аферентного провідника, рефлекторного центру, еферентного провідника та органа–ефектора.

Рефрактерність – це періодвтрати клітиною здатності до збудження. Розрізняють абсолютну і відносну рефрактерність.

Синапс – це місце контакту між нейронами. Центральні синапси містяться в центральній нервовій системі. Розрізняють збуджувальні та гальмівні синапси.

Сенсорні системи (аналізатори) – це сукупність нейронів і допоміжних структур, які забезпечують сприйняття інформації, її аналіз, проведення до кори великого мозку і формування певного відчуття. Первинні відчуття відповідають на запитання: яке? (солодке, солоне, гірке, кисле, тепле, холодне). Відчуття формуються у кіркових кінцях певного аналізатора (сенсорних зонах кори). На основі первинних відчуттів формуються образи (дається відповідь на запитання: що це?) у асоціативних зонах кори великого мозку (лобна, тім’яна, скронева долі).

Свідомість – вищий рівень психічного відображення, притаманний лише людині як суспільно–історичній істоті, що є результатом її трудової діяльності та спілкування.

Сон – це особливий, генетично запрограмований стан організму, що періодично виникає, із закономірним послідовним чергуванням певних стадій.

Функція – це прояв життєдіяльності клітини, тканини або органа, який має пристосувальне значення.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Підручники

1. Батуев А.С. Физиология высшей нервной деятельности и сенсорных систем: Учеб. для студ. высш. учеб завед., обучающ. по спец. “Биология”, “Психология”, “Психофизиология”/ А.С. Батуев. – Изд. 3–е, испр. и доп. – СПб: Лань, 2009. – 320 с.
2. Коляденко Г.І. Анатомія людини: Підруч. – Вид. 3–є. – К.: Либідь, 2005. – 384 с.
3. Сапин М.Р., Билич Г.Л. Анатомия человека: Учеб. для студ. мед. высш. учеб. завед.: В 3 т. – М.: ГЭОТАР–медиа, 2008. – 608 с.
4. Свиридов О.І. Анатомія людини. Підруч. / За ред. І.І. Бобрика. – К.: Вища школа, 2001. – 399 с.
5. Сили Р.Р., Стивенс Т.Д., Тейт Ф. Анатомия и физиология: Учеб. – К.: Олимпийская литература, 2007. – 1224 с.
6. Фізіологія людини і тварин: Підруч. для студ. біол. спец. вищ. навч. закл. / Г.М. Чайченко, В.О. Цибенко, В.Д. Сокур. – К.: Вища шк, 2003. – 463 с.
7. Физиология высшей нервной деятельности с основами нейробиологии: Учеб. для студ. высш. учеб. завед. / В.В.Шульговский. – М.: Издательский центр “Академия”, 2003. – 464 с.

Навчальні посібники

1. Анатомия черепных и спинномозговых нервов / Под ред. М.А. Корнева, О.С. Кульбах. – СПб: ООО “Издательство Фолиант”, 2004. – 104 с.
2. Аносов І.П., Хоматов В.Х. Анатомія людини у схемах: Навч. наочний посіб. – К.: Вища школа, 2002. – 191 с.
3. Майдіков Ю.Л., Корсун С.І. Нервова система і психічна діяльність людини: Навч. посіб. – К., Магістр– ХХІ сторіччя, 2007. – 280 с.
4. Новикова И.А., Полякова О.Н., Лебедев А.А. Практическое пособие по анатомии и физиологии центральной нервной системы. – СПб: Речь, 2007. – 93 с.
5. Основы нейрофизиологии: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. /
   В.В. Шульговский. – М.: Аспект Пресс, 2005. – 277 с.
6. Посібник з фізіології / За ред. проф. В.Г. Шевчука. – Вінниця: Нова книга, 2005. – 576 с.
7. Семянникова Н.Л., Коцюба О.В. Основы биологии. Анатомия и физиология человека: Учеб. пособ. – Х.: НТУ “ХПИ”, 2006. – 207 с.
8. Физиология центральной нервной системы: Учеб. пособ. /
   Т.В. Алейникова, В.Н. Думбай, Г.А. Кураев, Г.Л. Фельдман. – Ростов н/Д: Феникс, 2000. – 384 с.
9. Физиология и анатомия сенсорных систем и высшая нервная деятельность: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед. / В.М. Смирнов, С.М. Будылина. – М.: Академия, 2003. – 304 с.
10. Филимонов В.И. Физиологические основы психофизиологии. – М.: МЕДпресс–информ, 2003. – 320с.
11. Функциональная анатомия центральной нервной системы: Учеб. пособ. для мед. высш. учеб. завед. / И.В. Гайворонский, А.И. Гайворонский. – СПб: СпецЛит, 2006. – 256 с.
12. Чорнокульський С.Т. Анатомія центральної нервової системи. Навч.–метод. посіб. – К.: Книга плюс, 2003. – 160 с.
13. Щербатых Ю., Туровский Я. Анатомия центральной нервной системы для психологов: Учеб. пособ. – М., 2009. – 128 с.

Практикуми. Збірники задач

1. Столяренко Л.Д. Основы психологии: Практикум. – Ростов–на Дону: Феникс, 2002.

Наукові статті

1. Вильянур Рамачандран. Мозг рассказывает. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 392 с.
2. Кейт Т.Станович. Рациональное мышление. – М.: Карьера Пресс, 2012. – 352 с.
3. Андрух П.Г. Характеристика типів відношення до хвороби в осіб, які залежать від психоактивних речовин // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 5–9.
4. Мединська Ю.Я., Гривул Р.Т. Психоаналітична інтерпретація феномену стигматизації осіб, котрі страждають на психічні розлади // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 10–16.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку

нервової системи

Лекція – 2 години

1. Основні етапи еволюції нервової системи.
2. Індивідуальний розвиток нервової системи людини.

 

Тема 2. Будова та функції спинного мозку

Лекція – 2 години

1. Зовнішня будова спинного мозку.
2. Будова сірої та білої речовини спинного мозку.
3. Висхідні та низхідні шляхи спинного мозку.
4. Функції спинного мозку.

 

Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи

Лекція – 2 години

1. Історія розвитку наукових уявлень про рефлекторну діяльність нервової системи.
2. Рефлекс як елементарний акт нервової діяльності.
3. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
4. Класифікації рефлексів.

 

Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку

Лекція – 1 година

1. Будова та функції стовбура мозку.
2. Життєво важливі центри довгастого мозку .
3. Будова та функції проміжного мозку.

 

Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку

Лекція – 1 година

1. Будова та функції кінцевого мозку.
2. Кіркові кінці аналізаторів різних видів чутливості.
3. Центри мови.
4. Будова та функції базальних гангліїв.

 

Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності

Лекція – 2 години

1. Біологічні основи поведінки.
2. Особливості ВНД людини.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Основні етапи еволюційного та індивідуального розвитку

нервової системи

Семінарське заняття – 2 години

1. Будова нервової системи.
2. Будова і види нейронів.
3. Структура і функції синапсів.
4. Основні етапи еволюції нервової системи.
5. Індивідуальний розвиток нервової системи людини.

Теми реферативних  повідомлень

1. Внесок робіт Івана Михайловича Сєченова в розвиток знань про центральну нервову систему.
2. Внесок робіт Івана Петровича Павлова в розробку психофізіологічної проблеми.

Література: [2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 19, 20]

 

Тема 2. Будова та функції спинного мозку

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Намалювати схему поперечного перерізу сегменту спинного мозку. На схемі позначити висхідні шляхи спинного мозку. Пояснити, від яких рецепторів вони починаються і яку інформацію проводять.
2. Намалювати схему поперечного перерізу сегменту спинного мозку. На схемі позначити низхідні шляхи спинного мозку. Пояснити, від яких структур мозку вони починаються, яку інформацію проводять, на яких структурах спинного мозку закінчуються.

Література: [2, 3, 4, 5, 8, 9, 11, 19, 20]

 

Тема 3. Рефлекторний принцип діяльності нервової системи

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Намалювати схему будови рефлекторної дуги і пояснити функції її ланок (згідно схеми, викладеної у навчально–методичному посібнику Чорнокульського С.Т. Анатомія центральної нервової системи. – К.: Книга плюс. 2003. – С. 9).
2. Дослідити у себе сухожилковий колінний рефлекс, назвати рівень його замикання, пояснити його діагностичне значення (згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г. Шевчука, стор. 120).

Література: [2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 19, 20]

 

Тема 4. Будова та функції стовбура та проміжного мозку

Семінарське заняття № 1–2 години

1. Будова та функції довгастого мозку.
2. Життєво важливі центри довгастого мозку.
3. Ретикулярна формація стовбура мозку та її функції.
4. Будова та функції моста мозку.
5. Будова та функції середнього мозку.

Семінарське заняття № 2–2години

1. Таламус, його будова та функції.
2. Гіпоталамус, його будова та функції.
3. Гіпофіз, його будова та функції.
4. Мозочок як структура заднього мозку, його будова та функції.

Теми реферативних повідомлень

1. Будова та функції гіпофіза – основної ендокринної залози організму.

Література: [2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 11, 19, 20]

Тема 5. Будова та функції кінцевого мозку

Семінарське заняття – 2 години

1. Особливості пошарової будови стародавньої, старої та нової кори великого мозку.
2. Поняття про сенсорні системи (аналізатори).
3. Класифікація кіркових кінців (ядер) аналізаторів.
4. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів подразнень із зовнішнього середовища.
5. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів усної та письмової мови.

Теми реферативних повідомлень

1. Значення зворотнього зв’язку в функціонуванні сенсорних систем.
2. Теорії та механізми сприйняття кольорів.
3. 3.    Роль правої та лівої півкуль мозку у зоровому сприйманні простору.

Література: [2, 3, 4, 5, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 17, 19, 20]

 

Тема 6. Фізіологія вищої нервової діяльності

Практичне заняття № 1–2 години

Завдання

1. Дослідити вплив емоційного збудження на показники серцево–судинної системи згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г.Шевчука, стор. 449.
2. 2.       Оцінити параметри власного психофізіологічного стану за тестом САН (самопочуття, активність, настрій) (згідно методики, викладеної в підручнику Кокун О.М. Психофізіологія. – К.: ЦУЛ, 2006. – С.19).

Практичне заняття № 2– 2 години

Завдання

1. Дослідити  обсяг власної короткочасної зорової пам’яті на геометричні фігури згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г.Шевчука, стор. 450.
2. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам’яті на слова, що пов’язані та не пов’язані логічно згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г.Шевчука, стор. 450.
3. Дослідити обсяг власної короткочасної слухової пам’яті на цифри згідно методики, викладеної у Посібнику з фізіології за редакцією професора В.Г.Шевчука, стор. 450.

Література: [13]

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

1. Основні етапи еволюційного розвитку нервової системи.
2. Морфологія нейрону, види нейронів.
3. Стадії ембріонального розвитку нервової системи в людини.
4. Будова та функції спинного мозку.
5. Висхідні шляхи спинного мозку.
6. Низхідні шляхи спинного мозку.
7. Ядра сірої речовини спинного мозку.
8. Рефлекторна діяльність як основна форма діяльності нервової системи.
9. Будова рефлекторної дуги та функції її ланок.
10. Класифікації рефлексів.
11. Безумовні рефлекси та їх характеристика.
12. Умовні рефлекси та їх характеристика.
13. Будова та функції стовбура мозку.
14. Життєво важливі центри довгастого мозку.
15. Будова та функції четвертого шлуночку мозку.
16. Будова та функції мозочку.
17. Будова та функції середнього мозку.
18. Таламус, його будова та функції.
19. Гіпоталамус, його будова та функції.
20. Ретикулярна формація стовбура мозку та  її функції.
21. Будова кори великого мозку.
22. Особливості пошарової будови нової кори великого мозку.
23. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів подразнень із зовнішнього середовища.
24. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів усної мови.
25. Кіркові кінці (ядра) аналізаторів письмової мови.
26. Сенсорні системи (аналізатори), принципи будови та функції.
27. Базальні ядра, їх будова та функції.
28. Мигдалеподібне тіло, його будова та функції.
29. Нюховий мозок, його будова та функції.
30. Провідні шляхи головного та спинного мозку.
31. Черепні нерви.
32. Будова та функції автономної нервової системи.
33. Будова та функції симпатичної нервової системи.
34. Будова та функції парасимпатичної нервової системи.
35. Мембранний потенціал спокою нервових клітин, його параметри, механізм походження, фізіологічна роль.
36. Потенціал дії нервових клітин, його методи реєстрації, фази, їх механізми походження, фізіологічна роль ПД.
37. Зміни збудливості нервової клітини під час розвитку потенціалу дії.
38. Механізм проведення збудження по нервовим волокнам.
39. Закономірності проведення збудження по нервовим волокнам.
40. Механізм проведення збудження через нервово–м’язовий синапс.
41. Механізм передачі збудження через центральний синапс.
42. Гальмівні синапси, їх нейромедіатори.
43. Механізм розвитку постсинаптичного гальмування в ЦНС.
44. Механізм розвитку пресинаптичного гальмування в ЦНС.
45. Роль процесів гальмування в ЦНС.
46. Просторова сумація процесів збудження та гальмування в ЦНС.
47. Часова сумація процесів збудження та гальмування в ЦНС.
48. Особливості поширення збудження в ЦНС.
49. Конвергенція та дивергенція збудження в ЦНС.
50. Принцип домінанти в ЦНС (А.А.Ухтомський)
51. Принцип реципрокності в ЦНС (Ч.Шеррінгтон).
52. Роль спинного мозку в регуляції рухів.
53. Роль стовбура мозку в регуляції рухових функцій. Статичні та стато–кінетичні рефлекси, їх значення.
54. Будова та функції вестибулярних рецепторів, їх роль в регуляції рухів.
55. Роль моторних зон кори головного мозку в регуляції рухів.
56. Структурно–функціональна організація сомато–сенсорної системи шкірної та пропріоцептивної чутливості.
57. Фізіологічні основи болю. Ноцицептивна та антиноцицептивна системи.
58. Зорова сенсорна система, її будова та функції.
59. Сучасні уявлення про сприймання кольору.
60. Роль правої та лівої півкуль у зоровому сприйманні простору.
61. Слухова сенсорна система, її будова та функції.
62. Нюхова сенсорна система, її будова та функції.
63. Смакова сенсорна система, її будова та функції.
64. Вища нервова діяльність.
65. Методики та правила формування умовних рефлексів.
66. Механізм формування тимчасового зв’язку при утворенні умовних рефлексів.
67. Мотивації, їх роль в формуванні поведінки.
68. Вроджені форми поведінки.
69. Набуті форми поведінки.
70. Орієнтовний рефлекс.
71. Гальмування умовних рефлексів, його види.
72. Види та форми пам’яті, механізми пам’яті.
73. Динамічний стереотип.
74. Емоції, їх види, прояви, функції.
75. Теорії емоцій.
76. Типи вищої нервової діяльності, їх класифікація, фізіологічні основи, методи дослідження.
77. Методи визначення сили нервових процесів.
78. Методи визначення врівноваженості нервових процесів.
79. Методи визначення рухливості нервових процесів.
80. Сигнальні системи дійсності в людини.
81. Типи мислення людини в залежності від рівня функціонування сигнальних систем.
82. Центри мови,  їх локалізація та функції.
83. Функціональна асиметрія півкуль великого мозку.
84. Образне та вербальне мислення людини.
85. Вікові особливості функціонування мозку людини.
86. Сон як різновид циркадних ритмів у людини, його види та фази.
87. Механізми сну, його біологічна роль.
88. Теорії сну та сновидіння.
89. Електроенцефалографічні характеристики сну.
90. Свідомість.

ЗАГАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ

 

Навчальна дисципліна “Загальнапсихологія” вивчає психічні явищаяк відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки. Зміст дисципліни представлено інформацією щодо складових психіки (психічних процесів, особистісних властивостей) та форм активності людини (діяльності, спілкування). Значне місце у змісті дисципліни відводиться загальним проблемам психології як науки: її методам, питанням розвитку психіки у філогенезі та онтогенезі. Значення дисципліни полягає  в тому, що вона є фундаментальною і базовою в системі психологічних знань, якими опановує студент при його фаховій підготовці. Знання, вміння та навички, отримані в результаті її засвоєння, є основоположними для вивчення  всіх інших дисциплін що стосуються фундаментальних та прикладних галузей психології.

Метою вивчення навчальної дисципліни є засвоєння студентами знань, умінь і навичок, які є базовими для підготовки фахівців у галузі психології, що конкретизується у завданнях:

-   опанування студентами системою психологічних знань про загальнізакономірності, механізми виникнення та функціонування психічних явищяк теоретичної основи для підготовки психолога до роботи у різних галузях науки та практики;

-   набуття умінь використовувати набуті знання при вивченні інших навчальних дисциплін, у процесі дослідницької та практичної роботи, самопізнанні та самовихованні;

-    засвоєння знань та набуття умінь організації конкретного психологічного дослідження, використання методик вивчення психічних явищ.

У результаті вивчення дисципліни “Загальна психологія” студенти повинні

знати:

-   предмет загальної психології та її значення для підготовки психолога, систему психологічних знань, галузі психології, основні напрями зарубіжної психології, методи психологічного дослідження;

-   фізіологічну основу психічної діяльності, розвиток психіки в філогенезі та онтогенезі;

-   пізнавальну та емоційно–вольову сфери психіки (відчуття, сприймання, пам’ять, уявлення, мислення, мова та мовлення, уява, увага, воля, емоції);

-   особистість та структуру особистості; самосвідомість, спрямованість, характер, здібності, темперамент;

-   діяльність, її структуру та формування; поняття провідного виду діяльності, гру, учбову діяльність та працю як провідні види діяльності; спілкування, співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”;

-   конкретні методики вивчення основних сфер психіки людини, організацію психологічного дослідження

уміти:

-   давати визначення психологічних понять та розкривати їх зміст;

-   орієнтуватися в системі психологічних знань, визначати в ній місце окремих психічних явищ;

-   працювати з літературними джерелами з психології: здійснювати інформаційний пошук, складати бібліографію, аналізувати теоретичний матеріал і здійснювати його узагальнення, формулювати висновки;

-   добирати адекватні методи та конкретні методики психологічного дослідження для вивчення окремих психічних явищ, презентувати методику дослідження, організовувати та проводити емпіричне дослідження, здійснювати обробку емпіричних даних, представляти та аналізувати їх, формулювати висновки;

-   вербалізувати свої знання та використовувати їх на практиці.

 

Тематичний план

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна. Фізіологічна основа психічної діяльності	24	2	2	–	20
Тема 2. Методи психологічного дослідження	34	1	–	8	25
Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі	34	2	2	–	30
Тема 4. Відчуття та сприймання	26	1	–	–	25
Тема 5. Пам’ять. Уявлення	26	1	–	–	25
Тема 6. Мислення	26	1	–	–	25
Тема 7. Мова та мовлення. Уява	26	1	–	–	25
Тема 8. Увага. Воля	27	1	1	–	25
Тема 9. Емоційна сфера психіки	27	1	1	–	25
Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості	27	1	1	–	25
Тема 11. Структура та теорії особистості	29	2	2	–	25
Тема 12. Самосвідомість	27	1	1	–	25
Тема 13. Спрямованість особистості	27	1	1	–	25
Тема 14. Здібності	27	1	1	–	25
Тема 15. Характер	27	1	1	–	25
Тема 16. Темперамент	28	1	2	–	25
Тема 17. Становлення особистості	27	1	1	–	25
Тема 18. Суть діяльності. Структура діяльності. Формування діяльності	31	2	2	–	27
Тема 19. Провідний вид діяльності. Психологічна характеристика провідних видів діяльності	28	2	1	–	25
Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”	28	2	1	–	25
Консультація	2	–	–	–	–
Залік	2	–	–	–	–
Захист курсових робіт	8	–	–	–	–
Екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	576	26	20	8	502

 

Основні терміни дисципліни

 

Психологія – наука, що вивчає психічні явища як відображення навколишньої дійсності завдяки діяльності головного мозку з метою регуляції власної діяльності, спілкування, поведінки.

Лонгітюдний метод психологічного дослідження – організаційний метод, що передбачає вивчення певного психічного явища впродовж певного відрізку життя людини.

Метод зрізів (або порівняльний) – організаційний метод, що передбачає вивчення психічного явища на певному етапі розвитку людини. Як правило, таке вивчення здійснюється неодноразово, а його результати порівнюються.

Спостереження – один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Експеримент – один із основнихемпіричнихметодів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Бесіда – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі вербального спілкування.

Анкетування – допоміжний метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище на основі писемного звіту досліджуваного за спеціально розробленою програмою–анкетою. Анкета – опитувальник з системою запитань, кожне з яких спрямоване на вивчення предмета дослідження.

Тестування – метод психологічного дослідження, який полягає в отриманні інформації про психічне явище за допомогою стандартизованих інструментів–тестів. Тест – метод психологічного виміру, що включає завдання, спрямовані на діагностику індивідуальної вираженості психічного явища в людини.

Філогенез (у психології) – 1) процес виникнення та історичного розвитку психіки у тваринному світі; 2) процес виникнення та еволюції психіки впродовж історії людства.

Онтогенез – розвиток психіки у людини впродовж індивідуального життя (від народження до смерті).

Розвиток (у психології) – закономірна зміна психіки у часі, виражена в кількісних, якісних та структурних перетвореннях.

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Пам'ять – психічний процес, що полягає у запам’ятовуванні, збереженні (чи забуванні), відтворенні минулого досвіду.

Уявлення – відображення предметів та явищ, що в даний момент не діють на органи чуття. Уявлення (як результат відображення) – це вторинний образ предмета чи явища, що виник на основі відчуття, сприймання та збережений у пам’яті.

Мислення – опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів та явищ навколишньої дійсності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Мова та мовлення. Мова – система знаків, що слугує засобом спілкування, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності. Мовлення – це процес застосування мови у спілкуванні, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Увага – спрямованість та зосередженість психічної діяльності на певних об’єктах; це необхідна внутрішня умова психічної діяльності.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, яке вимагає подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Емоції – психічний процес, який відображає особисту значущість та оцінку внутрішніх та зовнішніх ситуацій для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань. 

Особистість – соціально–психологічна сутність людини, яка формується в результаті засвоєння нею суспільного досвіду людства (соціалізації) та становлення самосвідомості.Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально значущих психічних властивостей, які забезпечують вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини як поведінки суб’єкта активності.

Свідомість – вища, притаманна лише людині, форма доцільного ідеального відображення дійсності, її об’єктивних сталих властивостей, що виконує регулятивну функцію щодо поведінки, діяльності, спілкування. У психічному плані свідомість виступає для людини як процес усвідомлення – розуміння та вербалізації суті усвідомлюваного.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної, більш–менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінних умов (усвідомлення своєї ідентичності). Суть самосвідомості розкривається через поняття: “Я–концепція”, самооцінка, рівень домагань.

Спрямованість особистості – системоутворююча психічна властивість особистості, яка визначає її психічний склад; це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини. Суть спрямованості розкривається через   поняття:  потреба, мотив, потяг, бажання, установка,  життєві цілі та плани, інтерес, ідеал, світогляд, переконання, ціннісні орієнтації.

Здібності – психічна властивість особистості, яка забезпечує відносну легкість та високу якість  оволодіння  діяльністю та її виконання. Суть здібностей розкривається за допомогою понять: задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Характер – психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих її рис, у яких відображається ставлення до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

Соціалізація – процес формування особистості за умови засвоєння людиною соціального досвіду, в ході якого вона перетворює соціальний досвід у власні цінності та орієнтації, вибірково залучає до своєї системи поведінки  ті норми і шаблони, які прийняті в суспільстві.

Діяльність – специфічно людська форма активності людини, що регулюється усвідомленою метою перетворення навколишньої дійсності. Категорія діяльності охоплює відношення “суб’єкт–об’єкт”.

Спілкування – форма активності людини, результатом якої є не перетворена навколишня дійсність – матеріальний чи ідеальний предмет (як у діяльності), а відношення (стосунки), взаємодія з іншою людиною чи людьми. Категорія спілкування охоплює відношення “суб’єкт–суб’єкт”.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Підручники, посібники

1. Загальна психологія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
   З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Просвіта, 2005. – 394 с.
2. Загальна психологія: Хрестоматія / О.В. Скрипченко, Л.В. Долинська,
   З.В. Огороднійчук та ін. – К.: Каравела, 2007. – 408 с.
3. Иванников В.А. Основы психологии: Курс лекций. – СПб: Питер, 2010. – 296 с.
4. Корольчук М.С., Крайнюк В.М., Марченко В.М. Психологія: схеми, опорні конспекти, методики. – К.: Ельга, Ніка–Центр, 2009. – 400 с.
5. Макарова И.В. Общая психология: Краткий курс лекций. – М.: Юрайт–Издат, 2011. – 264 с.
6. Маклаков А.Г. Общая психология. – СПб: Питер, 2003. – 592 с.
7. Максименко С.Д. Загальна психологія. – К.: Центр учбової літ–ри, 2004. –
   528 с.
8. М’ясоїд  П.А. Загальна психологія. – К., 2006. – 322 с.
9. Немов Р.С. Общая психология. – СПб: Питер, 2011. – 336 с.
10. Пальм Г.А. Загальна психологія: Навч. посіб. з мультимедійним курсом. – К.: Центр учбової літ–ри, 2009. – 308 с.
11. Психологія / За ред. Трофімова Ю.Л. – К.: Либідь, 2005. – 366 с.
12. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – Изд. 2–е. – СПб: Питер, 2002. – 720 с.
13. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Феникс, 2003. – 264 с.

Практикуми

1. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. –
   280 с.
2. Герасімова Н.Є. Загальна психологія: Практикум. – Черкаси, 2009. – 234 с.
3. Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та, 2006. – 224 с.
4. Елисеев О.П. Практикум по психологии личности. – СПб: Питер, 2003. –  222 с.
5. Основы психологии: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов на/Д: Феникс, 2002. – 576 с.
6. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяконов Г.В. Практикум із загальної психології. – К.: Знання, 2006. – 204 с.
7. Практикум по возрастной психологии / Под ред. Л.А. Головей,
   Е.Ф. Рыбалко. – СПб: Речь, 2002. – 394 с.
8. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи / Под ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – СПб: Питер, 2003. – 560 с.
9. Практическая психодиагностика: Методики и тесты / Ред.–сост.
   Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд. Дом “Бахрам–М”, 2002. – 356 с.

Монографії, збірники, статті

1. Вилюнас В.К. Психология эмоциональных явлений. – М., 2009. – 166 с.
2. Голубева Э.А. Способности. Личность. Индивидуальность. – Дубна, 2005. – 210 с.
3. Горянина В.А. Психология общения. – М., 2004. – 188 с.
4. Гурова Л.Л. Психология мышления. – М.: ПЕРСЭ, 2005. – 144 с.
5. Диянова З.В., Щеголева Т.М. Самосознание личности. – Иркутск, 1993. – 158 с.
6. Дружинин В.Н. Психология общих способностей. – СПб, 1999. – 162 с.
7. Дудецкий А.Я., Юлустина Е.А. Психология воображения (фантазия). – М., Смоленск, 1997. – 200 с.
8. Иванников В.А. Психологические механизмы регуляции волевой деятельности. – М.: УРАО, 1998. – 180 с.
9. Изард К.Э. Психология эмоций. – М., 2006. – 135 с.
10. Ильин Е.П. Мотивация и мотивы. – СПб: Питер, 2011. – 244 с.
11. Каган М.С. Человеческая деятельность (опыт системного анализа). – М.: Политиздат, 1974. – 222 с.
12. Кириленко Т.С. Психологія: емоційна сфера особистості. – К.: Либідь, 2007. – 166 с.
13. Ковалев А.Г. Психология личности. – М., 1970. – 196 с.
14. Козубовский В.М. Общая психология: личность. – Минск, 2006. – 184 с.
15. Козубовский В.М. Познавательные процессы. – М., 2006. – 164 с.
16. Крупнов А.И. Психологические проявления и структура темперамента. – М., 1992. – 212 с.
17. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К.: Вища школа, 1981. –
    265 с.
18. Леонтьев А.А. Психология общения. – М., 2005. – 320 с.
19. Леонтьев А.Н. Деятельность. Сознание. Личность. – М., 2005. – 334 с.
20. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. – 398 с.
21. Личко А.Е. Психопатии и акцентуации у подростков. – Л., 1983. – 176 с.
22. Ліфарєва Н.В. Психологія особистості. – К., 2003. – 178 с.
23. Ломов Б.Ф. Методологичекие и теоретические проблемы психологии. – М.: Наука, 1984. – 208 с.
24. Максименко С.Д. Психологія особистості. – К.: Вид–во Тов. КММ, 2007. – 216 с.
25. Максименко С.Д. Розвиток психіки в онтогенезі. – К.: Форум, 2002. –
    220 с.
26. Мироненко И.А. Современные теории в психологии личности. – СПб, 2003.
27. Михайлов Ф.Г. Сознание и самосознание. – М., 1991. – 154 с.
28. Платонов К.К. Структура и развитие личности. – М.: Наука, 1986. – 168 с.
29. Психология личности: Словарь–справочник / Под ред. П.П. Горностая, Т.М. Титаренко. – К.: Рута, 2001. – 188 с.
30. Суходольский Г.В. Основы психологии: теории деятельности. – М.:
    Изд–во ЛКИ, 2008. – 164 с.
31. Цимбалюк І.П. Психологія спілкування. – К., 2004. – 218 с.
32. Чебышева В.В. Психология трудового обучения. – М.: Просвещение, 1969. – 254 с.
33. Шадриков В.Д. Способности человека. – М., Воронеж, 1997. – 182 с.
34. Эльконин Д.Б. Психология игры. – М., 1978. – 396 с.
35. Горбунов В.В. Психологічні особливості студентсько–викладацьких взаємин: аналіз психологічного контракту // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 76–86.
36. Калошин В.Ф. Колір та музика як засоби психічної саморегуляції // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 69–75.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна.

Фізіологічна основа психічної діяльності

Лекція – 2 години

1. Психологія у системі наук.
2. Предмет психології. Структура психічних явищ.
3. Галузі психології.
4. 4.       Фізіологічна основа психічної діяльності.

 

Тема 2. Методи психологічного дослідження

Лекція – 1 година

1. Класифікація методів психологічного дослідження.
2. Загальна характеристика методів психологічного дослідження.
3. 3.       Організація психологічного дослідження.

 

Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі

Лекція – 2 години

1. Розвиток психіки у філогенезі: стадії та їх характеристика.
2. Свідомість як вища стадія розвитку психіки у філогенезі.
3. 3.       Загальна характеристика розвитку психіки в онтогенезі.

 

Тема 4. Відчуття та сприймання

Лекція – 1 година

1. Відчуття: визначення, класифікація, властивості, закономірності.
2. 2.       Сприймання: визначення, властивості, особливості.

 

Тема 5. Пам’ять. Уявлення

Лекція – 1 година

1. Пам’ять: визначення, види, процеси, властивості.
2. 2.       Уявлення: визначення, властивості, види.

 

Тема 6. Мислення

Лекція – 1 година

1. Суть та ознаки мислення.
2. Операції та форми мислення.
3. 3.       Види та властивості мислення.

 

Тема 7. Мова та мовлення. Уява

Лекція – 1 година

1. Суть мови та мовлення. Склад мови.
2. Функції та види мовлення. Мовленнєві властивості.
3. 3.       Уява: суть, ознаки, процеси, властивості.

 

Тема 8. Увага. Воля

Лекція – 1 година

1. Суть уваги. Види, форми, властивості уваги.
2. 2.       Суть волі. Довільна та власне вольова дія.

 

Тема 9. Емоційна сфера психіки

Лекція – 1 година

1. Суть емоцій.
2. Види емоцій та їх характеристика

 

Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості

Лекція – 1 година

1. Суть та співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”.
2. 2.       Детермінація розвитку особистості.

 

Тема 11. Структура та теорії особистості

Лекція – 2 години

1. Структура особистості за А.Г.Ковальовим.
2. Структура особистості за К.К.Платоновим.
3. Проблема структури особистості у вітчизняній психології.
4. 4.       Зарубіжні теорії особистості.

 

Тема 12. Самосвідомість

Лекція – 1 година

1. Свідомість та самосвідомість: суть та структура. Я–концепція.
2. 2.       Самооцінка та рівень домагань.

 

Тема 13. Спрямованість особистості

Лекція – 1 година

1. Суть спрямованості особистості.
2. Мотив та потреба.
3. 3.       Неусвідомлені та усвідомлені спонуки діяльності. Структура спрямованості.

 

Тема 14. Здібності

Лекція – 1 година

1. Суть здібностей. Загальні та спеціальні здібності.
2. Задатки, схильність (нахили), обдарованість, талант, геніальність – суть та співвідношення понять.

 

Тема 15. Характер

Лекція – 1 година

1. Визначення характеру. Класифікація рис характеру.
2. 2.       Типологія характерів. Акцентуації характеру.

 

Тема 16. Темперамент

Лекція – 1 година

1. Суть темпераменту, його ознаки, типи.
2. 2.       Темперамент і діяльність. Індивідуальний стиль діяльності.

 

Тема 17. Становлення особистості

Лекція – 1 година

1. Соціалізація.
2. 2.       Соціальні ролі та статус.

 

Тема 18. Суть діяльності. Структура діяльності. Формування діяльності

Лекція – 2 години

1. Суть, ознаки, види діяльності.
2. Структура діяльності.
3. 3.       Формування діяльності.

 

Тема 19. Провідний вид діяльності. Психологічна характеристика провідних видів діяльності

Лекція – 2 години

1. Суть та параметри аналізу провідного виду діяльності.
2. 2.       Психологічна характеристика провідних видів діяльності (гра, учіння, праця).

 

Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”

Лекція – 2 години

1. Спілкування: суть, форми, функції, структура.
2. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Загальна психологія як навчальна дисципліна.

Фізіологічна основа психічної діяльності

Семінарське заняття – 2 години

1. Основні напрями зарубіжної психології:

– психоаналіз,

– біхевіоризм,

– гештальтпсихологія,

– гуманістична психологія,

– трансперсональна психологія,

– когнітивна психологія.

Література: [1, 7, 13, психологічні словники, енциклопедії]

Додаткова література

1. Столяренко Л.Д. Основы психологии. – Ростов н/Д: Феникс, 2007. –
   С. 46–123.
2. Ждан А.Н. История психологии. – М.: МГУ, 1990.– С. 237–367.
3. Ярошевский М.Г. История психологии: от античности до середины ХХ в.– М., 1996. – 416 с.

 

Тема 2. Методи психологічного дослідження

Практичне заняття – 8 годин

Завдання

1. Дотримуючись наданого викладачем алгоритму використання методики психологічного дослідження, за допомогою тест–опитувальника Айзенка експериментально виявити у себе тип темпераменту (за методикою: Основы психологии: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д: Феникс, 2002. – С. 176) (З метою засвоєння студентами еталонного способу презентацію методики та організацію роботи за нею здійснює викладач).
2. Після ознайомлення з Вимогами до змісту та оформлення курсової роботи, кожному студенту здійснити:

-   вибір із запропонованого переліку теми курсової роботи та визначення відповідних до неї основних методологічних позицій дослідження (об’єкт, предмет, мета, завдання, методи, емпірична база);

-   обговорення в аудиторії результатів проведеної роботи на предмет узгодження та уточнення визначених позицій.

1. Відповідно до вимог, здійснити бібліографічний опис представлених в аудиторії зразків навчальної, наукової, довідникової літератури.

 

Тема 3. Розвиток психіки у філогенезі. Розвиток психіки в онтогенезі

Семінарське заняття – 2 години

1. Співвідношення понять навчання та розвиток. Зона актуального та найближчого розвитку. Сензетивний період (за Л.С. Виготським).

Література: [47]

Додаткова література

1. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте // Избранные психологические исследования. – М., 1956. –
   С. 438–452.
2. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте // Собрание сочинений: В 6 т. – Т. 2. – Гл. 6. – М., 1982. –
   С. 246–254.
3. Выготский Л.С. Проблема обучения и умственного развития в школьном возрасте: Хрестоматия по психологии / Под ред. А.В. Петровского. – М., 1977. – С. 409–415).
4. Крутецкий В.А. Психология обучения и воспитания школьников. – М.: Просвещение, 1976. – С. 39–43.

 

Тема 8. Увага. Воля

Семінарське заняття – 1 година

1. Увага: суть, види та властивості.
2. 2.       Психологічний зміст поняття “воля”. Довільна та вольова дія.

Література: [1–13, 30]

Додаткова література

1. Добрынин Н.Ф. Основные вопросы психологи внимания // Психологическая наука в СССР. – Т. 1. – М.: Изд–во АПН РСФСР, 1959. – С. 207–217.
2. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С.65–71.
3. Страхов И.В. О психологической структуре внимания // Вопросы психологии. – Вып.VШ. – Саратов, 1976. – 95 с.
4. Пальм Г.А. Загальна психологія: Навч. посіб. з мультимедійним курсом. – К.: Центр учбової літ–ри, 2009. – С. 144–145.
5. Пуни А.Ц. Некоторые вопросы теории воли и волевая подготовка в спорте // Психология и современый спорт. – М.: Физкультура и спорт, 1973. –
   С. 146 – 157.
6. 6.    Селиванов В.И. Воспитание воли в условиях соединения обучения с производственным трудом. – М.: Высшая школа, 1980. – С. 13–21.

 

Тема 9. Емоційна сфера психіки

Семінарське заняття – 1 година

1. Суть та рівні емоцій.
2. 2.       Види емоцій та їх психологічна характеристика.

Література: [1–13, 23, 31, 34]

Додаткова література

1. Леонтьев А.Н. Потребности, мотивы и эмоции. – М ., 1971. – С. 1–39.
2. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – СПб: Питер Ком, 1998. – С. 551–586.
3. Васильев Н.А. Место и роль эмоций в психологической системе // Вестник Московского ун–та. – Сер. 14. – Психология. – 2008. – № 2. – С. 113–126.

 

Тема 10. Суть та детермінанти формування особистості

Семінарське заняття – 1 година

1. Співвідношення понять людина, індивід, індивідуальність, особистість.
2. 2.       Детермінанти розвитку особистості. Ознаки, критерії та рівні сформованості особистості.

Література: [1–13, 24, 35, 36, 41, 44, 45, 46 (с. 25–36), 50, 51]

Додаткова література

1. Палей И.М., Гербачевский В.К. Проблемы личности в курсе психологии. – Л.: ЛГУ, 1972.
2. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 2. – М.: Педагогика, 1983. – С. 195–200.
3. Логинова Н.А. Разработка проблемы биологического и социального в комплексных исследованиях человека в целях психологического познания // Мир психологии. – 2006. – № 1. – С. 85–95.
4. Индивид, субъект, личность, индивидуальность в дифференцированной представленности и интегральном определении человека / От редколлегии Э.В.Сайко // Мир психологии. – 2007. – № 1 (49). – С. 3–12.
5. Маркин В.Н. Личность в категориальном ряду: индивид, субъект, личность, индивидуальность (психолого–акмеологический анализ) // Мир психологии. – 2007. – № 1. – С.45–54.
6. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С. 11–121.
7. Фельдштейн Д.И. Социализация и индивидуализация – содержание процесса социального взросления // Социальное развитие в пространстве–времени детства. – М.: Моск. психолого–социальный институт Флинта, 1997. – С. 67–141.

Тема 11. Структура та теорії особистості

Семінарське заняття – 2 години

1. Структура особистості за А.Г. Ковальовим.
2. Структура особистості за К.К. Платоновим.
3. 3.       Структура особистості за С.Д. Максименком.

Література: [1–13, 35 (с. 70–73), 48, 50]

Додаткова література

1. Платонов К.К. О системе психологи. –  М.: Мысль, 1972. – С. 121–145, 178–184.
2. Максименко С.Д., Мул С.А. Структура особистості: теоретико–методологічний аспект // Проблеми сучасної психології. – 2009. –
   Вип. 6. – Ч. 1. – С. 3–13.

 

Тема 12. Самосвідомість

Семінарське заняття – 1 година

1. Суть, структура самосвідомості та “Я–концепції”.
2. 2.       Самооцінка та рівень домагань як складові самосвідомості.

Література: [1–13, 27, 36, 44, 49, 50]

Додаткова література

1. Павлова Е.Д. Сознание, его определение и понимание Л.С. Выготским // Мир психологии – М.–Воронеж, 2003. – № 2 (34). – С. 104–109.
2. Хохліна О.П. До проблеми психологічного обгрунтування принципу усвідомленого навчання та виховання студентів // Актуальні питання психологічного забезпечення навчально–виховного процесу у вищих навчальних закладах: Мат–ли міжвуз. наук.–практ. конф. (21 травня
   2010 р.). – К.: КНУВС, 2010. – С. 13–15.
3. Чамата П. Р. Самосвідомість та її розвиток у дітей. – К.: Знання, 1965. –
   С. 9–48.
4. Сидоров К. Р. Самооценка в психологии // Мир психологии. – 2006. – № 2. – С. 224–232.

 

Тема 13. Спрямованість особистості

Семінарське заняття – 1 година

1. Психологічний зміст спрямованості.
2. 2.       Складові спрямованості особистості та їх співвідношення.

Література: [1–13, 32, 35, 36, 44, 46 (с. 310–324), 50, 51]

Додаткова література

1. Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии. – М., 1946. – С. 623–626.
2. Лишин О. В. Понятие “направленность личности” в отечественной и мировой психологии // Мир психологии. – М.–Воронеж, 2008. – № 2 (54). – С. 175–185.
3. Платонов К.К. О системе психологии. – М.: Мысль, 1972. – С. 75–81.
4. Иванников В. А. Анализ потребностно–мотивационной сферы с позиции теории деятельности. // Мир психологии. – 2003. – № 2 (34). – С. 139–144.
5. Алексєєва М.І. Мотиви навчання учнів. – К.: Радянська школа, 1974. –
   С. 6–19.
6. Третьяков Г.А. О психологической сущности ценностных ориентаций личности // Философия образования. – 2009. – № 2 (27). – С. 169–175.
7. Шкіренко О.В. Психологічний зміст особистісних і духовних цінностей студента // Людиноцентризм як основа гуманітарної політики України: Мат–ли всеукр. конф. (22 лютого 2011 р.). – К, 2011. – С. 94–99.

 

Тема 14. Здібності

Семінарське заняття – 1 година

1. Суть здібностей.
2. 2.       Співвідношення загальних та спеціальних здібностей.

Література: [1–10, 12 (с. 540–543), 13,24, 28, 35, 44, 46, 50, 51, 55]

Додаткова література

1. Рубинштейн С.Л. Проблема способностей и вопросы психологической теории // Вопросы психологии. – 1960. – № 3. – С. 3–16.
2. Теплов Б.М. Проблемы индивидуальных различий. — М.: Изд–во АПН РСФСР, 1961. – С. 9–20.
3. Ямницький В.М. Феномен “здібності” у психологічній спадщині
   Г.С. Костюка // Наук. вісник Південноукр. держ. пед. ун–ту
   ім. К.Д. Ушинського: Зб. наук. пр. – Одеса: ПДПУ
   ім. К.Д. Ушинського, 2000. – № 5–6. – С. 203–209.
4. Хохліна О.П. Мета освіти в контексті теорії формування загальних та спеціальних здібностей // Педагогіка і психологія. – К.: Педагогічна преса, 2003. – № 3–4. – С. 72–75.

 

Тема 15. Характер

Семінарське заняття – 1 година

1. Психологічний зміст характеру. Риси характеру.
2. 2.       Акцентуації характеру.

Література: [1–13,  36, 39, 43, 44, 46, 50, 51]

Додаткова література

1. Гріньова О.М. Проблема характеру в українській та зарубіжній психології (теоретичний аналіз) // Проблеми сучасної психології: Зб. наук. пр. Кам’янець–Подільського нац. ун–ту ім. І. Огієнка, Ін–ту психології
   ім. Г.С.Костюка НАПН України. – Кам’янець–Подільський: Аксіома, 2011. – Вип.12. – С. 278–290.
2. Глуханюк Н.С. Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та; Воронеж: НПО “МОДЭК”, 2003. – С. 201–202.
3. Леонгард К. Акцентуированные личности. : Пер. с нем. В.М.Лещинской. – К.: Вища школа, 1989. – С. 276–285.

 

Тема 16. Темперамент

Семінарське заняття – 2 години

1. Індивідуальний стиль діяльності:

– сутність,

– прояви,

– структура,

– суть та умови формування.

Література: [11]

Додаткова література

1. Хохліна О.П. Проблема індивідуального стилю діяльності людини в змісті курсу загальної психології // Проблеми пенітенціарної теорії та практики: Щорічний бюлетень. – К.: КЮІ КНУВС, 2005. – С. 563–569.
2. Хохліна О.П. Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 98–106; 168–172.

 

Тема 17. Становлення особистості

Семінарське заняття – 1 година

1. Проблема становлення особистості у психології.
2. 2.       Соціалізація: зміст та етапи.

Література: [13, 46]

Додаткова література

1. Гонтаровська Н.Б. Розвиток особистості в психолого–педагогічному контексті // Педагогіка і психологія. – К.: Педагогічна преса, 2005. – № 1. – С. 32–41.
2. Хохліна О.П. Психолого–педагогічне забезпечення соціалізації дитини з порушеннями психофізичного розвитку у спеціальному освітньому закладі: теоретичний аспект проблеми // Вісник Луганського нац. ун–ту ім. Т.Г.Шевченка. Педагогічні науки.  – 2011. – № 23 (234). – С. 211–219.
3. Добрович А. Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения: Кн.для учителя и родителей. – М.: Просвещение, 1987. – С. 74–87.

 

Тема 18. Суть, структура, формування діяльності

Семінарське заняття – 2 години

1. Суть та ознаки діяльності.
2. 2.       Структура та етапи діяльності.

Література: [1–13, 33, 41, 45 (с. 190–231), 52]

Додаткова література

1. Леонтьев А.Н. Общее понятие о деятельности // Основы речевой деятельности. – М.: Наука, 1974. – С. 5–20.
2. Леонтьев А.Н. Общее понятие о деятельности: Хрестоматия по возрастной психологии. – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та; Воронеж: Изд–во НПО “Модек”, 2003. – С. 167–177.
3. Платонов К.К. О системе психологи – М.: Мысль, 1972. – С. 146–158.
4. Костюк Г.С. Психологія. – К.: Радянська школа, 1968. – С. 433–435.
5. Хохліна О.П. Загальна психологічна характеристика людської діяльності // Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 42–44.
6. Хохліна О.П. Організація діяльності учнів // Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 147–154.
7. Хохліна О.П. Корекційна спрямованість трудового навчання в допоміжній школі. – К.: Імідж–Принт, 2006. – С. 27–36.
8. Хохліна О.П. Розумовий розвиток учнів молодших класів школи інтенсивної педагогічної корекції у процесі трудового навчання. – К.: Вежа, 2005. – С. 18–24.

 

Тема 19. Провідний вид діяльності.  Психологічна характеристика провідних видів діяльності

Семінарське заняття – 1 година

1. Психологічний зміст поняття “провідний вид діяльності”.
2. Психологічна характеристика провідних видів діяльності.

Література: [1–13, 54, 56]

Додаткова література

1. Леонтьев А.Н. К теории развития психики ребенка // Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1983. –
   С. 281–292.
2. Леонтьев А.Н. Проблемы развития психики. – М.: МГУ, 1981. –
   С. 507–535.
3. Леонтьев А.Н. Избранные психологические произведения: В 2 т. – Т. 1. – М.: Педагогика, 1983. – С. 303–323.
4. Давыдов В.В. Проблемы развивающего обучения: Опыт теоретического и экспериментального психологического исследования. – М.: Педагогика, 1986. – С. 144–157.
5. Хохліна О.П. Психолого–педагогічні основи корекційної спрямованості трудового навчання учнів з вадами розумового розвитку. – К.: Наукова думка, 2000. – С. 46–53.

Тема 20. Сутність спілкування. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”

Семінарське заняття – 1 година

1. Спілкування як форма активності людини.
2. Порівняльна характеристика понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”.

Література: [25, 41, 45 (с. 242–275), 53]

 

ВИМОГИ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Виконання курсової, яка повинна носити самостійний характер, передбачає обрання її варіанту відповідно до останньої цифри залікової книжки студента.

Перш ніж розпочати виконувати курсову роботу, важливо переконатися у правильності вибору її варіанта, після чого скласти список літератури з теми, яка потребує теоретичного аналізу. Виконувати курсову роботу необхідно після отримання знань з теорії проблеми та добору адекватних її суті методичних засобів емпіричного дослідження та визначення для нього емпіричної бази. 

Структура роботи

Курсова робота, яка обов’язково носить теоретико–емпіричний характер, складається з двох розділів і має, відповідно, наступну структуру:

Титульна сторінка.

ЗМІСТ.

ВСТУП .

РОЗДІЛ 1 (теоретичний)[1].НАЗВА РОЗДІЛУ.

        1.1. Назва параграфу.

        1.2. Назва параграфу і т .д.

Висновки до розділу.

РОЗДІЛ 2 (емпіричний). НАЗВА РОЗДІЛУ.

        2.1. Назва параграфу

        2.2. Назва параграфу і т.д.

Висновки до розділу.

ВИСНОВКИ.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.

ДОДАТКИ.

Вимоги до змісту роботи

Титульна сторінка роботи оформляється відповідно до визначених вимог (див. Додаток 1).

Зміст курсовоїроботи подається на її початку. У своєму переліку він містить вступ, найменування та номери усіх розділів, параграфів, підпараграфів, висновки до розділів і висновки (загальні висновки), список використаних джерел, додатки.

Вступ містить обгрунтування актуальності теми, визначення об’єкта, предмета, мети, завдань, гіпотези[2] та методів дослідження, емпіричної бази.

Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. Предмет міститься в межах об’єкта, тобто є часткове від нього. Саме предмет визначає тему дослідження.

Мета складається із зазначення кінцевого результату дослідження (на що в цілому спрямовується дослідження), його об’єкта (чи предмета) та шляху досягнення кінцевого результату.

Завдання відображають поетапність дослідження проблеми і слугують досягненню поставленої мети.

За функціональним призначенням гіпотези поділяються на пояснювальні, пояснювально–передбачувальні, передбачувальні. До гіпотези дослідження закладаються ті ж компоненти, що і до мети.

Методи дослідження визначаються відповідно до визначених об’єкта, предмета та поставлених завдань.

В емпіричній базі  вказується, де проводилось дослідження, яка категорія осіб вивчалася, в якій кількості, дається характеристика експериментальної вибірки.

Основна частина курсової роботи складається з розділів, параграфів, підпараграфів, пунктів. Кожний розділ починається з нової сторінки  та завершується висновками, а основна частина в цілому – загальними висновками.

Розділ І є теоретичним, він містить результати теоретичного вивчення проблеми. У формі аналізу літературних джерел, з обов’язковим посиланням на їх авторів (і відповідні джерела), послідовно розкриваються  суть проблеми, аспекти та питання її вивчення, з’ясовуються основні поняття, їх зміст, висвітлюються  та аналізуються існуючі дослідження з проблеми. Завершується розділ формулюванням висновків щодо суті з’ясованого.

 Розділ ІІ містить результати емпіричного дослідження проблеми, що має констатуючий характер (виявлення наявних проявів психічного у досліджуваних).

У першому параграфі визначаються завдання емпіричної частини дослідження, по можливості – його концептуальні засади та обгрунтовується методика дослідження (досліджувані явища, їх суть, параметри вивчення), представляється методика.

Визначена для всього емпіричного етапу дослідження методика містить опис організації проведення дослідної роботи, сукупності методів, конкретних методик отримання емпіричних даних. У цілому її зміст відповідає на питання: Яким чином, завдяки чому та у якій послідовності проводилось вивчення досліджуваного явища? У методиці послідовно, відповідно до завдань, необхідності вивчення певних явищ, представляється кожний використаний метод та конкретна психологічна методика. При цьому визначається мета їх використання, назва, джерело, матеріали та обладнання, суть та процедура проведення, фіксації та обробки емпіричних даних.

У другому параграфі розділу ІІ висвітлюються результати емпіричного етапу дослідження та здійснюється їх аналіз. У ньому наводяться отримані кількісні дані щодо досліджуваного явища, які в узагальненому вигляді можуть представлятися у вигляді таблиць, рисунків (графіків, діаграм, процентільних кривих тощо). Як правило, первинні (сирі) емпіричні дані наводяться у додатках. Отримані дані  підлягають подальшій кількісній їх обробці (кореляційний, факторний аналіз тощо) та якісному аналізу. Завершується розділ висновками щодо отриманих емпіричних даних.

У кінці основної частини курсової роботи наводяться висновки, які узагальнюють  найважливіші результати дослідження на його етапах.

Список використаних джерел має містити в своєму переліку лише ті, що були використані при аналізі проблеми. Для курсової роботи їх кількість становить 15–25.

Правила оформлення роботи

Загальний обсяг роботи – до 25сторінок друкованого тексту.

Обсяг вступу – до 5 сторінок, обсяг загальних висновків – до 3 сторінок.

Робота виконується на комп’ютері, дотримуючись таких вимог: шрифт Times New Roman, розміром 14 кеглів, інтервал 1,5; поля – зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.

Заголовки структурних частин роботи (ЗМІСТ, ВСТУП, РОЗДІЛИ та їх назви, ВИСНОВКИ, СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ, ДОДАТКИ) друкуються великими літерами по центру. Заголовки параграфів друкуються маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапка в кінці заголовка не ставиться.  Якщо заголовок складається з двох або більше речень, вони розділяються крапкою. Заголовки пунктів друкуються також маленькими літерами з абзацного відступу, але в розбивку в підбір до тексту. У кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком та текстом – 2 інтервала. Кожну із зазначених структурних частин роботи починають з нової сторінки.

Усі сторінки роботи підлягають суцільній нумерації. Першою сторінкою є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації, але на ньому номер сторінки не проставляється. На наступних сторінках номер проставляється в правому верхньому куті .

Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел, не мають порядкового номера. Номер розділу в тексті ставиться після слова Розділ (після номера крапка не ставиться), потім з нового рядка друкується заголовок розділу. Параграфи (підрозділи) нумеруються в межах розділу: наприклад, 2.3. Потім у тому ж рядку наводиться заголовок параграфу. Пункти нумеруються в межах параграфу: наприклад, 1.3.2. Пункти можуть не мати заголовка.

Ілюстрації (рисунки) та таблиці подаються після тексту, де вони згадані вперше чи на наступній сторінці. Наведені ілюстрації та таблиці обов’язково аналізуються.

Ілюстрації позначаються словом “Рис.” і нумеруються в межах розділу (номер складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка: наприклад: Рис.2.5.). Номер ілюстрації та її назва розміщуються під ілюстрацією.

Таблиці, відповідно, позначаються: Таблиця 1.2. і розміщуються в правому куті над назвою таблиці, яка розміщується по центру. При перенесенні частини таблиці на іншу сторінку вказують: Продовж. табл. 1.2.

При написанні курсової роботи студент має посилатися на джерела, матеріали або результати,  з яких вони наводяться. Посилання в тексті на джерела  зазначаються їх порядковим номером у списку використаних джерел, який позначається у квадратних дужках, наприклад [5–7]. Коли наводиться в тексті цитата чи якісь конкретні дані з джерела, то вказується відповідна сторінка, наприклад: [5, с.257].

Список використаних джерел подається в алфавітному порядку та оформляється  відповідно до встановлених вимог (див. Додаток 2). Джерела в списку вказуються мовою оригіналу.

Підготовка роботи до захисту

Курсова робота подається  методисту курсу за місяць до початку екзаменаційної сесії, реєструється та передається на кафедру для рецензування. Недопущена до захисту курсова робота потребує її переопрацювання.

Позитивно прорецензована курсова робота підлягає прилюдному захисту. На захисті студент у своїй доповіді (до 3 сторінок комп’ютерного тексту) послідовно, відповідно до логіки проведеного дослідження, висвітлює його результати та відповідає на поставлені запитання .

Оцінка за курсову роботу виставляється за критеріями: попередня оцінка прорецензованої курсової роботи; повнота розкриття теми, суті та результатів проведеного дослідження; володіння матеріалом дослідження; повнота відповідей на поставлені запитання.

 

Додаток 1

 

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Навчально–науковий інститут заочного та дистанційного навчання

Факультет заочного навчання цивільних осіб

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА  РОБОТА

 

 

з  навчальної дисципліни «Загальна психологія»

 

на тему “________________________________________________”

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент _________ курсу

групи № ______________

______________________

(прізвище, ім’я,по батькові)

Залікова книжка № ______

Домашня адреса: ________

_______________________

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2012

Додаток 2

 

Зразки оформлення використаних джерел

 

Характеристика джерела

Приклад оформлення

Монографії (один, два або три автори)                   Чотири автори         П’ять та більше авторів       Багатотомні видання     Перекладні видання       Збірки наукових праць   Словники         Складові частини книги,       збірника,           журналу,         енциклопедії.           Тези доповідей             Дисертації           Автореферати дисертацій

Василенко М.В. Теорія коливань: Навч. посіб. – К.: Вища школа, 1992. – 430 с.   Афанасьєв В.В., Василевский О.Н. Расчеты электрических цепей на программируемых микрокалькуляторах. – М.: Энергоиздат, 1992. – 190 с.   Меликов А.З., Пономаренко Л.А., Рюмшин П.А. Математические модели многопотоковых систем обслуживания. – К.: Техніка, 1991. – 265 с.   Основы создания гибких автоматизированных производств / Л.А. Пономаренко, Л.В. Адамович, В.Т. Музычук, А.Е. Гридасов / Под ред. Б.Б. Тимофеева. – К.: Техніка, 1986. – 144 с.   Системный анализ инфраструктуры как элемент народного хозяйства / Н.И. Белоусова, Е.И. Вишняк, В.Ю. Левит, Т.М. Черевченко, Ж.Н. Ярославская. – М.: Экономика, 1981. – 62 с.   История русской литературы: В 4 т. / АН СССР. Ин–т рус. лит. (Пушкин. Дом). – М., 1982. –Т. 3: Расцвет реализма. – 876 с.   Гроссе Э., Вайсмангель Х. Химия для любознательных: Пер. с нем. – М.: Химия, 1980. – 392 с.   Обчислювальна і прикладна математика: Зб. наук. пр. – К.: Либідь, 1993. – 99 с.   Библиотечное дело: Терминол. словарь / Сост. И.М. Суслова, Л.Н. Уланова. – Изд. 2–е. – М.: Книга, 1986. – 224 с.     Пономаренко Л.А. Организующая система // Автоматизация технологических процессов в прокатном производстве. – М.: Металлургия, 1979. – С. 141–148.   Пономаренко Л.А. Структура системы прерывания с ситуационными приоритетами в АСУТП станов горячей практики // Разработка автоматизированных систем управления технологическими процессами. – Тбилиси: Сабчота Сакартвело, 1976. – С. 3–16.   Маликов А.З., Пономаренко Л.А. Оптимизация цифровой сети интегрального обслуживания с конечным числом пользователей и блокировками // Автоматика и телемеханика. – 1992. – № 6. – С. 34–38.   Пономаренко Л.А., Маликов А.З. Ситуационное управление многоканальной системой с переменной структурой обслуживания неоднородного потока // Изв. АН Азерб. Респ. Сер. физ.–техн. и мат. наук. – 1986. – Т. 7 – № 6. – С. 79–83.   Пономаренко Л.А., Жучкова И.В. Оптимальное назначение приоритетов при организации доступа в локальных вычислительных сетях АСУТП // Труды Междунар. конф. “Локальные вычислительные сети” (ЛОКСЕТЬ 88). – Том 1. – Рига: ИЭВТ АН Латвии, 1988. – С. 149–153.   Луус Р.А. Исследование оборудования с пневмовакуумным приводом для захвата, перемещения и фиксации при обработке пористых и легкоповреждаемых строительных изделий: Дис./ канд. техн. наук: 05.05.04. – М., 1982. – 212 с.   Поликарпов В.С. Философский анализ роли символов в научном познании: Автореф. дис. /д–ра филос. наук: 09.00.08 / Моск. гос. пед. ин–т. – М., 1985. – 35 с.

 

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

 

Тема 1. Порівняльна характеристика інтересів студентів–психологів стаціонарної та заочної форм навчання

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема інтересів у психології.

1.1. Суть інтересу як складової спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми інтересів молоді у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження інтересів студентів–психологів стаціонарної та заочної форм навчання

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 2. Особливості адаптації студентів різної статі до навчання у ВНЗ

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема адаптації у психології.

1.1. Суть адаптації, її види, механізми, прояви.

1.2. Дослідження проблеми адаптації молоді до навчання у ВНЗ у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження адаптації студентів різної статі до навчання у ВНЗ.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 3. Порівняльна характеристика здатності до емпатії у студентів–психологів та студентів–юристів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема емпатії у психології.

1.1. Суть емпатії, її види..

1.2. Дослідження проблеми емпатії молоді у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження здатності до емпатії у студентів–психологів та студентів–юристів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 4. Порівняльна характеристика тривожності студентів

1–го та 5–го курсів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема тривожності у психології.

1.1. Суть тривожності як показника дезадаптованості людини.

1.2. Дослідження проблеми тривожності молоді у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження тривожності студентів 1–го та 5–го курсів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 5. Професійні інтереси старшокласників

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема професійних інтересів у психології.

1.1. Суть інтересу як складової спрямованості особистості. Професійні інтереси.

1.2. Дослідження проблеми професійних інтересів старшокласників у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження професійних інтересів старшокласників.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 6. Статеві особливості вибору професії старшокласниками

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема вибору професії у психології.

1.1. Суть проблеми професійного самовизначення у психології. Вибір професії.

1.2. Дослідження проблеми професійного самовизначення у психології. Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження статевих особливостей вибору професії старшокласниками.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 7. Особливості соціально–психологічної адаптованості старшокласників різної статі

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема адаптації у психології.

1.1. Суть адаптації у психології, її види, показники. Соціально–психологічна адаптація.

1.2. Дослідження проблеми соціально–психологічної адаптації у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження соціально–психологічної адаптованості старшокласників різної статі.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 8. Акцентуації характеру осіб з різним темпераментом

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології.

1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології.

1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології.

1.3. Темперамент як можлива детермінанта акцентуацій характеру.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуації характеру осіб з різним темпераментом.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 9. Домінуючий тип сприймання у студентів–психологів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема сприймання у психології.

1.1. Суть сприймання та його типів у психології.

1.2. Дослідження сприймання у зв’язку з професійною діяльністю людини.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у студентів–психологів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 10. Домінуючий тип сприймання у майбутніх інженерів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема сприймання у психології.

1.1. Суть сприймання та його типів у психології.

1.2. Дослідження сприймання у зв’язку з професійною діяльністю людини.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у майбутніх інженерів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 11. Домінуючий тип сприймання у студентів різної статі

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема сприймання у психології.

1.1. Суть сприймання та його типів у психології.

1.2. Проблема гендерних особливостей психіки.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючого типу сприймання у студентів різної статі.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 12. Порівняльна характеристика особливостей уяви у старшокласників різної статі

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема уяви у психології.

1.1. Суть уяви та її типів у психології.

1.2. Проблема гендерних особливостей психіки.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження уяви у старшокласників різної статі.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 13. Особливості самооцінки старшокласників та студентів–першокурсників

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема самооцінки у психології.

1.1. Самооцінка як ядро самосвідомості особистості: суть та види.

1.2. Дослідження проблеми самооцінки у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження самооцінки старшокласників та студентів–першокурсників

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 14. Акцентуації характеру у формальних та неформальних лідерів серед студентства

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології.

1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології.

1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології.

1.3. Суть лідерства та його типів.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру у формальних та неформальних лідерів серед студентства.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 15. Типи темпераменту у формальних та неформальних лідерів серед старшокласників

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема темпераменту у психології.

1.1. Суть темпераменту.

1.2. Дослідження темпераменту у зв’язку з діяльністю та спілкуванням у психології.

1.3. Суть лідерства та його типів.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження типів темпераменту у формальних та неформальних лідерів серед старшокласників.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 16. Акцентуації характеру у формальних та неформальних лідерів серед підлітків

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології.

1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології.

1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології.

1.3. Суть лідерства та його типів.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру у формальних та неформальних лідерів серед підлітків.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 17. Ціннісні орієнтації  студентів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема ціннісних орієнтацій у психології.

1.1. Ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми ціннісних орієнтацій у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження ціннісних орієнтацій студентів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 18. Гендерні особливості ціннісних орієнтацій у старшокласників

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема ціннісних орієнтацій у психології.

1.1. Ціннісні орієнтації як складова спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми ціннісних орієнтацій у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей ціннісних орієнтацій у старшокласників.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 19. Акцентуації характеру в старшокласників з різним рівнем успішності навчання

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема характеру та його акцентуацій у психології.

1.1. Суть характеру та його акцентуацій у психології.

1.2. Дослідження проблеми акцентуацій у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження акцентуацій характеру в старшокласників з різним рівнем успішності навчання

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 20. Гендерні особливості рівня суб’єктивного контролю у старшокласників (за методикою Дж. Роттера)

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема саморегуляції у психології.

1.1. Суть саморегуляції особистості. Суб’єктивний контроль.

1.2. Гендерні прояви психіки.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей рівня суб’єктивного контролю у старшокласників.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 21. Домінуюча стратегія психологічного захисту у спілкуванні студентів–психологів (за методикою В.В.Бойко) з різним темпераментом

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема психологічного захисту у спілкуванні.

1.1. Суть спілкування. Психологічний захист у спілкуванні.

1.2. Темперамент як можливий чинник психологічного захисту у спілкуванні..

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні студентів–психологів з різним темпераментом.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 22. Порівняльна характеристика домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні студентів та курсантів–психологів

(за методикою В.В.Бойко)

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема психологічного захисту у спілкуванні.

1.1. Суть спілкування.

1.2. Психологічний захист у спілкуванні, його стратегії.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження домінуючої стратегії психологічного захисту у спілкуванні студентів та курсантів–психологів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 23. Гендерні особливості депресивного стану у студентської молоді

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема депресивного стану у психології.

1.1. Дезадаптація, її прояви.

1.2. Суть депресивного стану як прояву дезадаптованості.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей депресивного стану у студентської молоді

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 24. Гендерні особливості спрямованості студентської молоді

(за методикою Басса)

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема спрямованості особистості у психології у психології.

1.1. Суть спрямованості особистості, її складові.

1.2. Дослідження проблеми спрямованості особистості студентської молоді.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження гендерних особливостей спрямованості студентської молоді.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 25. Комунікативна установка (за методикою В.В.Бойко) у майбутніх психологів–екстравертів та інтравертів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема спілкування в контексті професійної підготовки психологів.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми спілкування в контексті професійної підготовки психологів.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у майбутніх психологів–екстравертів та інтравертів.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 26. Особливості комунікативної установки в осіб, віднесених до різних типів професій (за методикою Д.О. Климова)

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема спілкування в контексті професійної підготовки.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми спілкування в контексті професійної підготовки.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки в осіб, віднесених до різних типів професій.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 27. Комунікативна установка (за методикою В.В.Бойко) у студентів

з різним темпераментом

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема особливостей спілкування у зв’язку з індивідуально–типологічними властивостями.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми спілкування у зв’язку з індивідуально–типологічними властивостями.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у студентів з різним темпераментом

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 28. Гендерні особливості комунікативної установки

(за методикою В.В.Бойко) у студентів

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема спілкування та її гендерних особливостей.

1.1. Суть спілкування. Комунікативна установка у спілкуванні.

1.2. Дослідження проблеми гендерних особливостей психіки та спілкування у психології.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження комунікативної установки у студентів різної статі.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 29. Порівняльна психологічна характеристика ідеалу дружини

у студентів та старшокласників чоловічої статі

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема ідеалу у психології.

1.1. Суть ідеалу як складової спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми ідеалу чоловіка та жінки у психології в аспекті формування готовності до майбутнього подружнього життя.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження ідеалу дружини у студентів та старшокласників чоловічої статі.

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

Тема 30. Порівняльна психологічна характеристика ідеалу чоловіка у студентів та старшокласників жіночої статі

Зміст

Вступ.

Розділ 1. Проблема ідеалу у психології.

1.1. Суть ідеалу як складової спрямованості особистості.

1.2. Дослідження проблеми ідеалу чоловіка та жінки у психології в аспекті формування готовності до майбутнього подружнього життя.

Висновки до розділу.

Розділ 2. Емпіричне дослідження ідеалу чоловіка у студентів та старшокласників жіночої статі

2.1. Методика дослідження.

2.2. Результати дослідження та їх аналіз.

Висновки до розділу.

Висновки.

Список використаних джерел.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ (І семестр)

ТА ЕКЗАМЕНУ (І та ІІ семестри)[3]

І семестр

1. Предмет психології. Структура психічних явищ.
2. Галузі психології.
3. Місце загальної психології у системі психологічних наук.
4. Основні напрями зарубіжної психології.
5. Класифікація методів психологічних досліджень.
6. Організаційні методи психологічного дослідження, їх загальна характеристика.
7. Емпіричні методи психологічного дослідження, їх загальна характеристика.
8. Спостереження як метод психологічного дослідження.
9. Експеримент як метод психологічного дослідження.
10. Опитування як метод психологічного дослідження.
11. Стадії розвитку психіки у філогенезі (за О.М. Лєонтьєвим).
12. Характеристика процесу онтогенетичного розвитку психіки людини.
13. Біологічні умови розвитку психіки людини.
14. Соціальні умови розвитку психіки людини.
15. Співвідношення навчання та розвитку людини.
16. Зона актуального та найближчого розвитку.
17. Сензитивний період за Л.С. Виготським.
18. Вікові етапи розвитку людини.
19. Відчуття: визначення та класифікація.
20. Закономірності відчуттів.
21. Сприймання: визначення та властивості. 
22. Пам’ять: визначення та види.
23. Основні процеси пам’яті.
24. Запам’ятовування як процес пам’яті: визначення, види.
25. Відтворення як процес пам’яті.
26. Види пам’яті.
27. Основні властивості пам’яті.
28. Уявлення: визначення та властивості.
29. Види уявлень.
30. Суть мислення, його ознаки.
31. Види мислення.
32. Мислення як процес розв’язання задачі.
33. Операції мислення.
34. Форми мислення.
35. Мова і мовлення: визначення та відмінності.
36. Структура мови.
37. Етапи розвитку мови.
38. Функції мовлення.
39. Види мовлення.
40. Сутність та ознаки  фантазії.
41. Сутність, види, форми  та властивості уваги.
42. Визначення волі. Вольова дія.
43. Емоції як психічний процес.
44. Основні види емоцій.
45. Афекти та власне емоції.
46. Емоції, почуття та настрій.
47. Стрес та фрустрація.
48. 48.    Шляхи послаблення негативних емоцій.

II семестр

1. Співвідношення понять “людина”, “індивід”, “особистість”, “індивідуальність”, “суб’єкт та об’єкт діяльності”.
2. Суть особистості, її особливості.
3. Детермінація розвитку особистості.
4. Структура особистості.
5. Сутність спрямованості, її структура.
6. Усвідомлені спонуки діяльності.
7. Неусвідомлені спонуки діяльності.
8. Свідомість.
9. Свідоме і несвідоме.
10. Самосвідомість, її структурні компоненти.
11. Структурні компоненти  “Я–концепції”.
12. Самооцінка і рівень домагань.
13. Види самооцінки.
14. Суть здібностей. Загальні та спеціальні здібності.
15. Знання, уміння, навички та здібності.
16. Задатки, нахили, здібності, обдарованість, талант, геніальність: суть та співвідношення.
17. Визначення характеру.
18. Класифікація рис характеру.
19. Суть акцентуацій характеру.
20. Суть темпераменту.
21. Типи темпераменту.
22. Індивідуальний стиль діяльності (суть, структура, можливості формування).
23. Соціалізація людини: суть та стадії.
24. Адаптація як стадія соціалізації людини.
25. Індивідуалізація як стадія соціалізації людини.
26. Інтеграція як стадія соціалізації людини.
27. Трудова стадія соціалізації людини.
28. Післятрудова стадія соціалізації людини.
29. Соціальна роль та соціальний статус та їх значення для становлення особистості.
30. Суть та ознаки діяльності.
31. Структура діяльності.
32. Основні етапи діяльності.
33. Уміння та навички в структурі діяльності.
34. Формування діяльності.
35. Поняття про провідний вид діяльності.
36. Параметри психологічної характеристики провідних видів діяльності.
37. Порівняльна характеристика гри, учіння, праці, як провідних видів діяльності.
38. Суть спілкування, як форми активності людини.
39. Співвідношення понять “діяльність”, “спілкування”, “поведінка”.
40. Організація психологічного дослідження.
41. Структура презентації та використання методики психологічного дослідження.
42. 90.    Вимоги до змісту та оформлення курсової роботи.

 

ФІЛОСОФІЯ

 

Предметом навчальної дисципліни “Філософія” є найбільш загальні суттєві характеристики і фундаментальні принципи реальності та пізнання, буття людини, відносин людини і світу. Спираючись на загальнолюдський досвід, філософія шукає відповіді на “вічні” питання: що є людина, що вона може знати, що вона повинна робити та на що може сподіватися. Однак, головна цінність філософії не у знайдених відповідях на ці та інші споконвічні запитання, а в самій їх постановці та осмисленні. Кожне покоління філософів робить свій внесок у скарбницю філософського досвіду, що дозволяє людям конкретної епохи вдосконалювати знання про світ і поглиблювати розуміння загальнолюдських цінностей, вирішувати проблему буття світу та буття у світі, знаходити світоглядні орієнтири, а також визначати спосіб власного існування та форми його реалізації.

Науковими і методичними основами курсу є системно–діяльнісний підхід, методологічний плюралізм, а також принципи цілісності і взаємодоповнення.

Мета курсу – формування стійкої життєвої позиції, забезпечення гармонійного розвитку особистості психолога, вироблення особистісного, духовно–практичного відношення до світу на основі критичного осмислення основних філософських ідей та концепцій.

Інформаційно–методичним забезпеченням самостійної роботи служить перелік питань для самостійної підготовки, що передбачені планами семінарських занять, а також список літератури до тем.

Завдання вивчення дисципліни:

 – ознайомлення із досягненнями світової та вітчизняної філософської думки, творчістю та особистостями видатних мислителів давнини і сучасності, основними філософськими школами та напрямками у їх історичному розвитку, філософською термінологією;

– оволодіння та застосування філософської методології до осмислення психічних явищ, станів і процесів; до психодіагностичної, психокорекційної та психотерапевтичної діяльності;

– поглиблення світоглядних позицій студентів, стимулювання їх до філософського переосмислення засвоєного знання;

– розширення кола знань про людину, природу, суспільство, культуру, цивілізацію, простір і час, основні закономірності руху та розвитку, рівні, види та історичні типи світогляду, свідомість та її структуру;

– ознайомлення з основами теорії пізнання, філософською методологією та методологією наукових досліджень, колом проблем філософської аксіології та антропології;

– підвищення культурно–освітнього рівня, ерудиції та загальної культури мислення шляхом демонстрації концепцій світобудови та множини підходів до визначення сутності буття та місця людини в ньому, розгляду різних космологічних та космогонічних теорій, визначення характерних рис основних соціокультурних парадигм тощо;

– закріплення навичок аналітичного мислення, розвиток вміння висловлювати та аргументувати власні думки, міркувати послідовно та логічно правильно, вести діалог і полеміку;

– світоглядна підготовка, яка передбачає не лише передачу знань, але й формування філософського світосприйняття, гуманістичних ціннісних настанов та орієнтацій, ідеалів добра та справедливості, а також національної самосвідомості.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студенти повинні:

знати:

– об'єкт, предмет і методи філософії взагалі та української зокрема, чітко оперувати і володіти її понятійно–категоріальним апаратом;

– основні світові філософські школи, концепції і напрями;

– теоретико–методологічні засади та принципи сучасної філософії та особливості застосування філософської методології для практичної діяльності психологів;

– коло теоретичних, методологічних та аксіологічних проблем філософії;

– специфіку світоглядно–методологічного спрямування сучасних зарубіжних і вітчизняних філософських шкіл, напрямів, течій, концепцій;

– характерні особливості філософського аналізу актуальних проблем сучасної психології.

уміти:

– аналізувати основні тенденції та закономірності розвитку філософської методології щодо актуальних проблем сучасної психології;

–  визначати основні структурні елементи філософської методології та її місце в системі сучасної філософії науки;

 – застосовувати принципи філософського аналізу метанаукових і світоглядно–методологічних проблем сучасної психології;

– цілеспрямовано формувати свідому громадянську позицію на основі розвиненої філософської рефлексії;

– визначати теоретичні, духовні, прикладні та інструментальні компоненти світоглядно–методологічного знання, їх роль і функції в підготовці професійних рішень, у забезпеченні особистого внеску до суспільно–політичного життя;

– систематично підвищувати свою професійну кваліфікацію, вивчати методологію наукового дослідження і практику її застосування.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Філософія, її світоглядно–гуманістичний сенс та призначення	20	2	2	–	16
Тема 2. Історичні типи філософської думки	32	4	8	–	20
Тема 3. Філософські проблеми онтології та гносеології	22	–	2	–	20
Тема 4. Суспільство. Культура. Цивілізація. Право	24	2	2	–	20
Консультація	2	–	–	–	–
Форма підсумкового контролю – екзамен	8	–	–	–	–
Всього годин:	108	8	14	–	76

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Агностицизм (від грец. аgпоstоs – непізнаний) – напрям у філософії, прихильники якого заперечують можливість пізнання сутності речей, об'єктивної істини (Юм, Кант, позитивісти). Корені агностицизму в абсолютизації незавершеності процесу пізнання.

Аксіологія (від грец. axios – цінний) – вчення про цінності, філософська дисципліна, яка вивчає ціннісне ставлення людини до світу.

Герменевтика (від грец. – hermenevein – пояснювати, тлумачити) – філософський метод тлумачення та розуміння феноменів культури, зокрема текстів, у їх залежності від контексту культури, в якому він існував, і від культури суб'єкта, який здійснює інтерпретацію.

Детермінізм (від лат. dеtеrтіпапs – той, що визначає, обмежує) – пояснення явищ на основі причинної зумовленості. Принцип Д. є провідним у сучасній науці та матеріалістичній філософії.

Діалектика (від грец. dіаlесtіkе – мистецтво вести бесіду) – один з методів філософії, згідно з яким будь–яке явище перебуває в зміні, розвитку, в основі якого взаємодія (боротьба) протилежностей (Геракліт, Гегель, Маркс). Основні ідеї Д. за Гегелем: перехід кількісних змін в якісні, взаємопроникнення протилежностей і заперечення заперечення.

Епістемологія (від грец. еріstетоlоgіа – теорія пізнання) – частина філософії, що вивчає загальні риси процесу пізнання та зміст знання: атрибути

і межі; достовірність і недостовірність. Вживається переважно як вчення про наукове пізнання.

Ідеалізм – напрям у філософії, який первинним вважає ідеальне начало – Бога, дух, розум тощо. Згідно з І. духовна субстанція є творцем світу. Відрізняють об'єктивний (Платон, Гегель) і суб'єктивний (Берклі) ідеалізми.

Ірраціоналізм – вчення, згідно з яким основою світу є щось протилежне розуму (воля, інстинкт), а джерелом пізнання інтуїція, почуття.

Істина – адекватне відтворення дійсності в пізнанні, відповідність знання дійсному стану речей (див. конвенціоналізм і прагматизм). Гегель вважав, що І. є системою знання, яка постійно перебуває в процесі розвитку. Звідси поняття абсолютної (повної) і відносної (неповної) істини.

Категоричний імператив – безумовний моральний обов'язок, веління. Термін, запроваджений Кантом. Суть його Кант формулював так: поводься так, щоб правила твоєї поведінки могли стати законом для діяльності всіх людей.

Матеріалізм – напрям в історичному розвитку філософії, який вважає матерію першоосновою всього сущого, намагається пояснити всі явища і процеси через матеріальні причини. Протистоїть ідеалізму і релігії. М. був притаманний давньогрецьким філософам (Демокріт), Просвітництву XVII– XVIII ст. (Дідро. Ламетрі), Марксу.

Матерія – філософська категорія, протилежна ідеальному. Матеріальність речей чи процесів визначається їх речовинністю, просторово–часовим буттям, причинними зв'язками з іншими речами і процесами. В деяких філософських системах М. як неживе протиставляється живому.

Метод – сукупність правил дії (наприклад, набір і послідовність певних операцій), спосіб, знаряддя, які сприяють розв'язанню теоретичних чи практичних проблем.

Онтологія – вчення про першооснови буття.

Персоналізм – релігійно–філософська течія, яка вищою реальністю і цінністю вважає персону – людину, Бога.

Пізнання – процес цілеспрямованого відтворення дійсності в абстрактних образах (поняттях, теоріях) людиною. Пов'язане з практичною діяльністю і зумовлене суспільним буттям людини.

Позитивізм (від лат. роsitivus – позитивний) – філософський напрям, який єдиним джерелом істинного знання проголошує емпіричний досвід, заперечуючи пізнавальну цінність філософських знань, теоретичного мислення.

Прагматизм (від грец. ргаgmа – дія, діяння) – філософська течія, яка зводить суть понять, ідей, теорій до практичних операцій підкорення навколишнього середовища і розглядає практичну ефективність ідей як критерій їх істинності.

Свобода – одна з характерних рис людини, яка полягає в тому, що вона (подібно до Бога) може діяти (чи не діяти) з власної волі, не детермінуючись обставинами. С. є підставою моральності людини. В політичній сфері розширення свобод передбачає посилення відповідальності.

Скептицизм (від грец. skeptikos – гой, що розглядає, досліджує) – філософські погляди, які сповідують сумнів у можливості досягнення істини, здійснення ідеалів та ін.; давньогрецька філософська школа IV–III ст. до н. е., яка сповідувала ці ідеї (Піррон. Секст Емпірик).

Субстанція (від лат. substantia – сутність) – незмінна першооснова всього сущого. Згідно з уявленням прихильників субстанційної моделі світу С. породжує всі явища світу і є їх об'єднуючим началом. Матеріалісти вважали субстанцією матерію, ідеалісти – Бога.

Філософія – теоретичний світогляд, вчення, яке прагне осягнути всезагальне у світі, в людині і суспільстві. Філософія вибудовується із сумнівів і обґрунтовувань, доведень, живе у вільних дискусіях, а тому по–справжньому можлива лише в демократичному суспільстві. Філософськими дисциплінами є метафізика, онтологія, гносеологія, філософська антропологія, логіка, етика, естетика та ін. Ф. вивчає всі феномени культури під кутом зору все загальності, тобто їх суті, місця та функції в культурі.

Цивілізація (від лат. civilis – громадянський) – у широкому розумінні – форма існування живих істот наділених розумом; у вужчому – певний рівень розвитку матеріальної і духовної культури. Представники “філософії життя” – (Шпенглер) Ц. тлумачили як раціональні здобутки культури (бюрократію. науку, техніку), що легко передаються від народу до народу і є свідченням занепаду культури.

Цінність – значимість, яку люди надають речам, явищам і яка складає основу ставлення до них (вибору, надання переваги тощо). Цінність наявна лише в актах оцінки, коли вибирають, вибудовують ієрархічну структуру цінностей. Цінності мотивують поведінку людей. Проблему цінностей досліджували неокантіанці (П. Ріккьор), М. Вебер, М. Шелер та ін.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Афанасенко В. С., Горлач М. І., Данильян О.Г., Дзьобань О.П.,
   Квіткін П.В. Соціальна філософія: Підруч. для вищої шк.. – Х.: Прапор, 2011. – 679 c.
2. Бойченко І.В., Бойченко М.І. Філософія: Навч. посіб. для дистанц. навч. / Відкритий міжнародний ун–т розвитку людини “Україна”. Інститут дистанційного навчання. – К.: Університет “Україна”, 2011. – 211 с.
3. Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун– т. – Суми: СумДУ, 2009. – 144 с.
4. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. посіб. для студ. / Європейський ун–т. – Вид. 3–є. – К.: Видавництво Європейського ун–ту, 2007. – 422 с.
5. Губар О.М. Філософія: інтерактивний курс лекцій: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 416 с.
6. Єременко О.М., Левченкова О.Б., Литвинов О.М., Ковальова О.В. Філософія: Навч.–метод. посіб. для слух. ф–ту заоч. та дистанц. навч.; Луганський держ. ун–т внутрішніх справ. Кафедра філософії права. – Луганськ : РВВ ЛДУВС, 2007. – 90 с.
7. Історія української філософії: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Академвидав, 2010. – 624 с.
8. Інформаційне суспільство у соціально–філософській ретроспективі та перспективі: Монографія / Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди НАН України; Київський ун–т туризму, економіки і права / За ред. В.В. Лях. – К.: ХХІ століття: діалог культур, 2009. – 404 с.
9. Зачепа А.М. Філософія: Курс лекцій. – Л.: Ставропігіон, 2007. – 92 с.
10. Касьян В.І. Філософія: відповіді на питання екзаменаційних білетів: Навч. посіб. – Вид. 6–е, випр. і доп. – К.: Знання, 2011. – 354 с.
11. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 3–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2009. – 187 с.
12. Конох М.С., Бабічева Т.А. Філософія екзистенціалізму: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дніпродзержинський держ. технічний ун–т. — Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. — 126 с.
13. Краткий философский словарь / Под  ред. А.П. Алексеева. – М.: Проспект, 2011. – 498 с.
14. Кремінь В.П., Ільїн В.В. Філософія: Логос, Софія, Розум: Підруч. – К.: Книга. 2009 – 432 с.
15. Куприянов И.Т., Дорошкевич В.А. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 24 с.
16. Лозовой В.О., Пазиніч С.М., Пономарьов О.С. Філософія. Логіка. Етика. Естетика: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. – Х.: Право, 2009. – 574 с.
17. Лузан А.А. Введение в философию: Учеб. пособ. / Донбасская гос. машиностроительная академия. – Краматорск : ДГМА, 2009. – 140 с.
18. Максюта М.Є. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Урожай, 2008. – 472 с.
19. Марков Б.В. Философия: Учеб. пособ. для студ. вузов. – Изд. 2–е. – СПб; М.; Питер, 2012. – 481 с.
20. 20.    Марков Б.В. Философская антропология: Учеб. пособ. для студ. вузов, обучающ. по направлению подгот. ВПО 030100 “Философия” – Изд. 2–е. – СПб; М.; Нижний Новгород; Воронеж: Питер, 2008. – 349 с.
21. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. фак. ун–тів і аспірантів (для склад, канд. іспиту з філос. та філос. науки) / І.С. Добронравова,
    Т.М. Білоус, О.В. Комар – К.: Логос, 2009. – 244 с.
22. Присухін С.І. Філософія: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний ун–т ім. Вадима Гетьмана”. – К.: КНЕУ, 2011. – 356 с.
23. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підруч. – Вид. 3–є, перероб. і доп. – К.: Академвидав, 2011. – 592 с.
24. Сидоренко О.П., Корлюк С.С., Філянін М.С., Абрамович В.Г.,
    Задірако П.С., Посполітак Т.Є. Філософія: Підруч. / За ред.
    О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.
25. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. –
    365 с.
26. Філософія. Кредитно–модульний курс: Навч. посіб. / За ред. Р.І. Додонова, Л.І. Мозгового. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 456 с.
27. Філософія як історія філософії: Підруч. / За ред. В.І.Ярошевця. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 648 с.
28. Філософія: Хрестоматія (від витоків до сьогодення): Навч. посіб.: Рекомендовано МОН / За ред. Л.В. Губерського. – К., 2012. – 621 с.
29. Філософія: нове покоління / Національний ун–т “Києво–Могилянська академія” / За ред. М.Л. Ткачук. – К.: Видавничий дім “Києво–Могилянська академія”, 2008. – 135 c.
30. Філософія: Навч. посіб. для студ. і аспірантів вищ. навч. закл. /
    За ред. І.Ф. Надольний. – Вид. 8–е, стер. – К.: Вікар, 2012. – 534 с.
31. Філософія: Підруч./ За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.
32. Философия: Учеб. / Под ред. А.Ф. Зотова, В.В.Миронова – Изд. 6–е, перераб. и доп. – М.: Проспект, 2012. – 672 с.
33. Храмова В.Л. Личность как духовный феномен / Институт гуманитарных исследований. – К.: Феникс, 2009. – 648 с.
34. Хрестоматия по западной философии: Учеб. пособ. / Сост.  Н.И.Фокина. – М.: Проспект, 2009. – 541 с.
35. Шевченко В.І. Українська філософія в системі українознавства: теор.–метод. коментар до курсу філософії у вищ. навч. закл. / Міжрегіональна академія управління персоналом. – К.:  ДП “Видавничий дім “Персонал”, 2008. – 240 с.
36. Шкепу М.О. Східноєвропейська філософія ХХ століття: Монографія / Київський національний торговельно–економічний ун–т. – К.: КНТЕУ, 2008. – 163 с.
37. http: // www.nbuv.gov.ua/– Національна бібліотека імені В.І. Вернадського.
38. http: // www.nplu.kiev.ua/– Національна парламентська бібліотека України.
39. http: // www.nbuv.gntb.n–t.org/– Державна науково–технічна бібліотека України (Київ).
40. http: // korolenko.khаrkov.com/– Харківська державна наукова бібліотека імені В.Г. Короленка.

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Філософія, її світоглядно–гуманістичний сенс та призначення

Лекція – 2 години

1. Світогляд та його історична типологізація. Передумови формування філософії як раціонального способу пізнання світу.
2. Структура філософського знання. Функції філософії.
3. Історичний розвиток предмету філософії. Зміст і структура основного питання філософії.

 

Тема 2. Історичні типи філософської думки

Лекція – 4 години

1. Філософія Стародавньої Греції та Середньовіччя.
2. Філософія Відродження та Реформації.
3. Філософія Нового часу та доби Просвітництва.
4. Німецька класична філософія. Марксизм.
5. Головні напрямки філософської думки ХХІ століття.
6. Традиції та особливості розвитку філософської думки в Україні.

 

Тема 4. Суспільство. Культура. Цивілізація. Право

Лекція – 2 години

1. Специфіка соціального пізнання. Єдність та багатогранність історичного процесу.
2. Проблема культури в філософії. Співвідношення культури і цивілізації.
3. Право як всезагальне благо, міра свободи і відповідальності.
4. Психіка як об’єкт філософського аналізу. Філософські проблеми психології.

 

ВИМОГИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

З метою активізації роботи студентів на семінарських заняттях із філософії кафедрою розроблені 30 блоків питань для підготовки до семінарських занять, що охоплюють весь курс. У міжсесійний період кожен студент повинен самостійно опрацювати тему, що відповідає його номеру у списку групи і підготувати фіксований виступ (до 15 хвилин), з яким виступає на занятті й отримує за це окрему оцінку. У разі неготовності студенти не будуть допускатися до екзамену.

 

Блоки питань для підготовки до семінарських занять

1. Світогляд та його історична типологізація.
2. Співвідношення філософії як теоретичного світогляду та нераціоналістичних філософських напрямків.
3. Космоцентризм та синкретичність філософії Стародавнього світу.
4. Антропоцентричний характер античної філософії.
5. Формування середньовічної філософської парадигми.
6. Особливості теологічної традиції розуміння суспільства і людини.
7. Співвідношення знання та віри в середньовічній філософії.
8. Специфіка світогляду людини епохи Відродження.
9. Співвідношення політики, релігії і моралі в філософії Відродження.
10. Розробка методу наукового дослідження в філософії ХУП ст.
11. Соціально–правовий ідеал Просвітництва.
12. Специфіка німецької класичної філософії.
13. Марксизм в контексті світової історії і культури.
14. Основні напрямки сучасної філософії та їх специфіка.
15. Проблема ірраціонального в філософії ХХ ст. (волюнтаризм, інтуїтивізм, філософія життя, фрейдизм).
16. Проблема особистості та її свободи в філософії екзистенціалізму.
17. Проблема мови і знання в філософії ХХІ ст. (структуралізм, герменевтика, неопозитивізм).
18. Релігійна філософія ХХ ст. (персоналізм, неотомізм).
19. Основні світоглядні риси філософської думки в Україні.
20. Філософська культура Київської Русі.
21. Вплив ідей Просвітництва на філософську думку України ХУШ–ХІХ ст. – (Г. Сковорода, Я. Козельський, П. Лодій).
22. Філософія української думки ХІХ–ХХ ст. (І. Франко, Л. Українка,
    М. Костомаров, М. Грушевський, Т. Шевченко).
23. Соціально–практичний та світоглядний характер проблеми буття.
24. Буття людини як світоглядна проблема. Проблем антропосоціогенезу.
25. Загальна характеристика діалектики як системи. Основні категорії, принципи і закони діалектики.
26. Філософська гносеологія. Методи та форми пізнання.
27. Соціальне буття суспільства. Різноманітність підходів до аналізу суспільства.
28. Суспільство і культура. Цивілізація як конкретно–історичне буття культури.
29. Місце і роль права в розвитку культури.
30. Право та закон: співвідношення понять.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Філософія, її світоглядно–гуманістичний сенс та призначення

Семінарське занятття – 2 години

1. Світогляд та його історична типологізація. Міфологія як перша форма пояснення світу. Особливості релігійної картини (моделі) світу. Передумови формування філософії як раціонального способу пізнання світу.
2. Філософія та наука у їх взаємозв’язку та співвідношенні. Структура філософського знання. Функції філософії.
3. Історичний розвиток предмету філософії. Зміст і структура основного питання філософії.
4. Світоглядний аспект професійної підготовки. Вплив філософії на духовний світ психолога.

Мета заняття – розкрити сутність філософії як форми суспільної свідомості та теоретичного світогляду, з’ясувати особливості її функціонування в соціумі та в системі гуманітарного знання.

Основна проблема – філософія як світогляд і наука.

Основні поняття: “світогляд”, “міфологія”, “релігія”, “філософія”, “основне питання філософії”, “матеріалізм”, “ідеалізм”, “функції філософії”, “монізм”, “дуалізм”, “агностицизм”.

Питання для самостійного контролю

1. В чому виявляється суспільно–історичний характер філософії?
2. Чи вичерпується зміст філософії її світоглядними функціями?
3. Чи можна будь–який світогляд вважати філософським?
4. Як оцінити визначення філософії: “філософія – це наука наук”?
5. Чому не існує єдиної відповіді на основне питання філософії? Які форми існування цього питання в історії філософії Вам відомі?
6. Як вирішується основне питання філософії в різних напрямках філософської думки?
7. Що є предметом філософії? Як історично змінювався предмет філософії в різні епохи?
8. Які існують причини для ідеалістичного тлумачення дійсності? Чи можливо спростувати ідеалістичну філософію суто теоретичними доказами?
9. На думку К.Маркса, “філософія – суспільна самосвідомість людства”. Чи вважаєте Ви сучасну філософію формою суспільної самосвідомості?
10. Який зв’язок існував між філософією та психологією в різні історичні епохи?

Проблемні ситуації та вправи

1. “Філософія є розуміння всього суттєвого як єдиного і втілення цього розуміння в художній образ та моральну ідею. Вона є процес ототожнення мислення, образу та дії” /П.Л. Лавров/. Як можна розуміти це висловлювання з точки зору наукового характеру філософії?
2. “Філософія – ні наука, ні світоглядне пророцтво” /М. Хайдеггер/. Чи правильна думка М. Хайдеггера про функції, що виконує філософія в духовній культурі суспільства?
3. Філософія, як відомо, розглядає світ у його граничних підвалинах: суттєвого та належного. Чи означає це, що вона не могла претендувати на роль конкретного позитивного знання, як це стверджують позитивісти. Чи може, в принципі, філософія бути “наукою наук”, якщо вона розглядає дійсність крізь призму ідеології?
4. “Філософи, – писав К. Маркс, – не ростуть як гриби після дощу. Вони – суть самосвідомість своєї епохи”. Чи вважаєте Ви, що філософія сьогодні є формою суспільної свідомості? Як співвідносяться ідеологічно–ціннісні і конкретно–наукові аспекти в самій філософії?
5. 5.      Відомо, що філософія має світоглядний характер. У чому полягають причини зв'язку філософії із психологією? Чи вважаєте Ви необхідним знання філософії для сучасного психолога? Обґрунтуйте свою думку.

Література: [2, 3, 4, 7, 9, 13, 18, 19, 22, 28, 31, 32, 37 – 40]

 

Тема 2. Історичні типи філософської думки

Семінарське заняття – 8 годин

1. Антична натурфілософія: перехід від міфу до логосу. Проблема людини в класичний період античної філософії. Атомістика та теорія ідей Платона. Філософські погляди Арістотеля. Філософські школи епохи еллінізму (стоїцизм, епікурейство, неоплатонізм).
2. Розуміння Бога, людини, історії в філософії Середніх віків. Вчення Августина Блаженного та Фоми Аквінського. Проблема універсалій: номіналізмі і реалізм.
3. Філософія Нового часу. Емпіризм і раціоналізм як методи філософського пізнання. Філософські погляди французьких просвітників. Агностицизм Д. Берклі і Д. Юма. Німецька класична філософія. Філософські ідеї і принципи марксизму.
4. Головні напрямки філософської думки ХХІ століття. Проблема ірраціонального в різних філософських системах. Ідея несвідомого: психоаналіз і неофрейдизм. Екзистенціалізм. Проблема мови і знання в сучасній філософії (структуралізм, герменевтика, неопозитивізм). Релігійна філософія ХХІ століття.
5. Розвиток філософської думки в Україні: докласичний і класичний періоди національної філософії.

Мета заняття – розкрити особливості та генезис історичних типів філософії, їх культурологічну роль в формуванні світогляду епохи.

Основна проблема – історичні типи філософії як стандарти і норми історичного мислення і дії.

Основні поняття: “гілозоїзм”, “натурфілософія”, “ідеалізм”, “субстанція”, “абсолют”, “реалізм”, “номіналізм”, “деїзм”, “пантеїзм”, “раціоналізм”, “емпіризм”, “сенсуалізм”, “практика”, “матеріалістичне розуміння історії”, “позитивізм”, “екзистенціалізм”, “психоаналіз”, “релігійна філософія”, “філософія життя”.

Питання для самостійного контролю

1. Чому перший період античної філософії іноді називають “натурфілософією”?
2. Який характер мала філософія епохи Середньовіччя? Яких представників філософської думки цієї епохи Ви знаєте?
3. Що є центральною проблемою філософії Миколи Кузанського?
4. Розкрийте зміст наведених філософських висловлювань і визначте, до яких напрямків філософії вони належать: “В розумі нема нічого, чого спочатку не було б у почуттях”, “Я мислю, отже, існую”.
5. Чому спроби філософів Нового часу звести філософію до математики не мали успіху?
6. В чому полягає відмінність принципу тотожності мислення і буття в філософії Гегеля і Маркса?
7. Що означає матеріалістичне розуміння історії?
8. Які етапи розвитку “пережив” позитивізм?
9. Які напрямки сцієнтичної та ірраціональної філософії Ви знаєте?
10. Чому Г.С. Сковороду називають “українським Сократом”? Що таке кордоцентризм?

Проблемні ситуації та вправи

1. Чому проблема співвідношення душі й тіла є однією з центральних в античній філософії? Якою мірою ця проблема стосується основного питання філософії? Які варіанти її вирішення Ви знаєте?
2. В чому полягає внесок Арістотеля в теорію формальної логіки? Як співвідносяться в його теорії формальна та ідеальна логіки?
3. Чому проблема волі викликала інтерес у філософії Античності та Середьньовіччя? Від чого залежить специфіка вирішення цієї проблеми?
4. Епікура вважають безпосереднім послідовником філософії Демокріта. В той же час, саме Епікур є рішучим критиком примітивного механістичного детермінізму Демокріта. Як можна пояснити таку зовнішню суперечливість?
5. Одним із принципів філософії А. Августина є принцип “гармонії віри та розуму”. Чи означає це, що між філософією та релігією існують відношення єдності та гармонії? Як розумів цей принцип Ф. Аквінський?
6. В зв'язку з загальним світоглядним поворотом в розумінні місця людини в світі і статусу самої людини в теологізованій філософії середніх віків відбувається зміна основних філософських тем. Яких саме?
7. Головний предмет дискусії між Д. Локком і Р. Декартом – питання про джерело та критерії істинності процесу пізнання світу. Як вирішується ця дискусія з точки зору сьогоднішнього стану розвитку філософії?
8. Б. Спіноза створює концепцію взаємозв'язку субстанції та модусів. В чому раціональний зміст цієї концепції? Які її головні недоліки?
9. Кантівську ідею “речей в собі” критикували і матеріалісти і ідеалісти. Що конкретно не влаштувало представників цих напрямків? Як сьогоднішня наука оцінює концепцію “речей в собі”?
10. Як Ви розумієте положення Маркса про те, що філософія повинна стати духовною зброєю пролетаріату?
11. Якщо прийняти за вихідну матеріалістичну посилку про визначну роль суспільного буття, по відношенню до суспільної свідомості, то чи сумісне з цим ствердження, що люди самі творять свою історію? Аргументуйте свою відповідь?
12. 12.     Чи можна сказати, спираючись на досвід розвитку історії ХХ ст., що тоталітаризм необхідна умова руху сучасного суспільства до демократії?

Література: [2, 3, 4, 7, 9, 13, 18, 19, 20, 22, 26, 31, 32, 34, 36 – 40]

 

Тема 3. Філософські проблеми онтології та гносеології

Семінарське заняття – 2 години

1. Проблема буття і основні шляхи її вирішення в теорії філософії. Філософський зміст категорії матерія. Єдність матерії, руху, простору і часу. Проблеми буття людини. Місце людини в світі та сенс її життя.
2. Виникнення свідомості, її суспільна природа та функції. Соціально–практична природа пізнання. Суб’єкт та об’єкт пізнання, їх взаємодія.
3. Форми і методи наукового пізнання, їх роль в практичній діяльності психолога. Істина як гносеологічний ідеал. Об’єктивність істини. Конкретність істини.
4. Діалектика та метафізика як філософські методи пізнання. Принципи, закони та категорії діалектики.

Мета заняття – розкрити філософський зміст проблем буття та пізнання в різних історико–філософських системах, з’ясувати зміст поняття істини, а також визначити основні рівні методології наукового пізнання.

Основна  проблема – осмислення найбільш поширених філософських підходів до тлумачення єдності світу в його різноманітних проявах, пізнання світу; суспільно–практична природа об'єкта та суб'єкта пізнання.

Основні поняття: “онтологія”, “буття”, “існування”, “матеріальне”, “ідеальне”, “духовне”, “природне”, “матерія”, “субстанція”, “простір”, “час”, “рух”, “свідомість”, “відображення”, “мова”, “пізнання”, “чуттєве”, “раціональне”, “емпіричне”, “теоретичне”, “істина”, “абсолютна істина”, “відносність істини”, “конкретність істини”, “діалектика”, “метафізика”.

Питання для самостійного контролю

1. В чому полягає специфіка філософського розуміння понять “буття” та “існування”?
2. Що таке онтологія? Які проблеми вона розглядає?
3. Які Ви знаєте основні типи філософських парадигм?
4. В чому полягає пізнавальне значення філософської категорії “субстанція”?
5. Які існують основні розуміння субстанції в історії філософії?
6. Що таке відображення, які еволюційні форми його Ви знаєте?
7. Як Ви розумієте твердження про вторинність свідомості?
8. Що означає теза про суспільну обумовленість свідомості? В чому полягає зв'язок між мовою і свідомістю?
9. Що таке суспільна свідомість і в чому полягає її відносна самостійність?
10. На які структурні елементи поділяється суспільна свідомість?
11. Що таке пізнання? Як довести, що світ пізнається?
12. На яких засадах грунтується агностицизм?
13. Що таке суб’єкт і об’єкт пізнання? Яка різниця в їх ідеалістичному і матеріальному тлумаченні?
14. Що розуміють під соціально–практичною природою пізнання?
15. Які особливості чуттєвого та раціонального пізнання?
16. Що таке істина? Що означає об’єктивність істини?
17. Ваше розуміння практики як критерія істини.

Проблемні ситуації та вправи

1. В якому з наведених суджень найбільш повно відображене визначення категорії “буття” з точки зору матеріалістичної філософії:

а) буття – це Всесвіт;

б) в зміст категорії “буття” входить природа та суспільство;

в) буття – це матерія. Ці поняття тотожні;

г) буття – це природа;

д) буття – це все що існує, тобто матерія та свідомість;

е) буття – це все що існує об'єктивно.

2. Які категоріальні визначення матерії відповідають діалектико–матеріалістичному поняттю матерії:

а) матерія є все те, що впливає на наші почуття, виробляє почуття;

б) матерія є все те, що існує об'єктивно;

г) рух, простір, час, закони природи не являються матерією, отже вони не матеріальні;

д) рух, простір, час, закони природи виступають способами існування матерії.

3. Виділіть найбільш фундаментальні властивості матерії з точки зору сучасної науки:

а) об'єктивність;

б) невичерпність;

в) незнищуваність в якісному та кількісному вимірах;

г) нескінченність та необмеженість;

д) багатомірність і поліструктурність.

4. Чи можливе ототожнювання відносності простору та часу з їх суб'єктивністю? Який зміст понять “соціальний час” та “історичний час”?

5. Чи являється соціальний простір формою суспільно–історичного буття людини?

6. Якій з філософських течій належить властивість змішувати питання про будову матерії з гносеологічною категорією матерії, питаннями про нові властивості матерії з питанням про джерело наших знань:

а) дуалізму;

б) емпіріокритицизму.

7. Якщо вірно, що джерелом наших уявлень про світ є органи чуття, то чому ж тоді вважається невірною теза про те, що світ – це комплекс наших почуттів?

8. Яке із тверджень Ви вважаєте таким, що найповніше стверджує відносну самостійність свідомості?

а) свідомість активно впливає на реальну дійсність;

б) свідомість розвивається відповідно до законів, що не мають аналогів в об'єктивному світі;

в) в розвитку суспільної свідомості має місце наступність.

9. Завжди можна знайти такі твердження, які неможливо ні довести, ні спростувати ніякими експериментами. Чи не суперечить ця теза про практику як критерій істини?

10. Яке із визначень, на Ваш погляд, є вірним?

а) істина – це загальноприйнята точка зору;

б) істина являє собою логічне, несуперечливе висловлювання;

в) істина – це адекватне відображення дійсності.

Література: [1, 3, 4, 7, 9, 13, 18, 19, 20, 22 – 26, 31, 36 – 40]

 

Тема 4. Суспільство. Культура. Цивілізація. Право

Семінарське заняття – 2 години

1. Специфіка соціального пізнання. Сучасні концепції про сутність та субстанційні основи соціуму. Формаційний та цивілізаційний підходи до аналізу суспільства. Матеріальне та ідеальне в суспільстві. Єдність та багатогранність історичного процесу.
2. Проблема культури в філософії. Культура як процес і результат розгортання творчих потенцій людини. Співвідношення культури і цивілізації. Суб’єкти та рушійні сили розвитку суспільства. Суспільний ідеал і прогрес. Право як всезагальне благо, міра свободи і відповідальності.
3. Діяльність як специфічний спосіб існування соціального. Практика – основа всіх форм життєдіяльності людини. Сутність соціального передбачення. Глобальні проблеми сучасності.
4. Психіка як об’єкт філософського аналізу. Філософські проблеми психології.

Мета заняття – визначити матеріальні та духовні передумови становлення суспільства, культури і цивілізації в контексті історичного розвитку людства, а також з’ясувати роль права в цивілізаційному процесі.

Основна проблема – особливості формаційного, цивілізаційного та культурологічного підходів до суспільно–історичного процесу та аналізу всесвітньої історії.

Основні поняття: “суспільство”, “культура”, “цивілізація”, “суспільно–економічна формація”, “діяльність”, “практика”, “суспільний прогрес”, “соціальна стратифікація”, “соціальний інститут”, “постіндустріальне суспільство”, “інформаційне суспільства”, “глобальні проблеми сучасності”, “правова реальність”.

Питання для самостійного контролю

1. З яких соціальних груп, шарів, страт складається сучасне суспільство?
2. Які структурні елементи можна виділити в суспільно–економічній формації?
3. Що таке практика? Які виділяються види практики?
4. Що таке суспільна свідомість і як вона співвідноситься з суспільним буттям?
5. Як ви розумієте поняття справедливості?
6. Як співвідносяться поняття: всезагальне благо, цінність і право?
7. Який механізм впливу правових ціннісних установок на соціальну активність особистості?
8. Визначте специфіку філософського осмислення суспільного процесу.
9. Що таке суспільний та правовий прогрес, які його критерії?
10. Як можна охарактеризувати роль права у становленні цивілізації?

Проблемні ситуації та вправи

1. Складіть таблицю, в якій наведіть порівняльну характеристику формаційного і культурологічного підходів до аналізу суспільства за декількома критеріями.
2. За підрахунками фахівців, з моменту виходу в світ книги Е. Тейлора “Первісна культура” (1871 р.), де він дає визначення культури, яке вважається першим, на сьогодні налічується понад 600 визначень цього явища. Як би Ви могли пояснити наявність такого розмаїття дефініцій, концептуальних підходів та описових моделей культури?
3. М.К. Реріх говорив: “Культура – це краса в усій її творчій величі. Культура – точне знання поза забобонами та марновірствами. Культура захищає гідність народу”. Чи погоджуєтесь Ви із словами російського художника?
4. З позицій діяльнісного підходу виникає розуміння культури як специфічної людської діяльності та її предметної, а також інституціональної об’єктивізації, що має місце як у самій людині, так і в створюваному нею світі цінностей культури. Що входить до системи культури кожної суспільно–економічної формації відповідно до цього підходу?
5. Як ви можете прокоментувати твердження “цивілізація – це конкретно–історичне буття культури”?
6. Порівняйте концепції цивілізації Т. Жуффруа, Ф. Гізо, А. Тойнбі,
   Л. Уайта та Ф. Кочені. Як розглядає цивілізацію М.Я. Данилевський?
7. Чи можна назвати історичний розвиток людства прогресом? Що може бути свідченням цього?
8. Чи тотожними, на Вашу думку, є поняття “право” та“закон”. Які основні варіанти підходів до визначення їх співвідношення Ви знаєте?
9. Визначте місце і роль права в розвитку суспільства, культури, цивілізації в контексті відмінностей між східним і західним світобаченням та способом життя. В якому напрямку, на Ваш погляд, повинна розвиватися правова система України?
10. 10.     Якщо прийняти матеріалістичну тезу про визначальну роль суспільного буття стосовно суспільної свідомості та марксистське положення про розвиток суспільства на основі об’єктивних законів, то чи сумісним з ними є твердження про те, що люди самі творять свою історію?

Література: [1 – 4, 7, 9 – 14, 16, 20, 23, 26, 27, 28, 36 – 40]

 

ТЕМИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

 

Написання реферативної роботи – важлива складова частина вивчення курсу філософії в навчально–науковому інституті заочного та дистанційного навчання.

Тематика рефератів складається з двох розділів: історико–філософського, в якому розглядається історичний генезис предмету філософії, специфіка філософської та філософсько–правової думки України і загальнофілософського, де аналізуються онтологічні та гносеологічні проблеми, форми й методи наукового пізнання та їх роль у професійній діяльності працівників органів внутрішніх справ.

Студенти, прізвище яких починається з літери А до літери К, обирають тему реферату від 1 до 15 включно, а студенти, прізвище яких починається з літери Л до літери Я – від 16 до 30 включно. В цих межах кожен студент обирає тему, номер якої відповідає останній цифрі номера залікової книжки. Наприклад, студент Іванов має залікову книжку з останньою цифрою її номера “5”. Він може підготувати реферат по темах 5, 15; студент Петренко має залікову книжку з останньою цифрою номера “7” – він може виконати реферат лише по темі 17, і 27. Така рекомендація розрахована на те, щоб студенти якомога повніше засвоїли проблематику філософії, на семінарських заняттях збагатили один одного знаннями з курсу філософії.

До теми реферату рекомендується необхідна навчальна, монографічна література, наукові статті, але Ви можете не обмежуватися тільки таким переліком, а здійснювати самостійний пошук літератури.

 

Тема 1. Світогляд: поняття, структура, історичні типи

1. Поняття світогляду та його структурні рівні. Класифікація та типологізація світогляду.
2. Специфіка міфології як форми духовної діяльності. Релігія як форма світогляду.
3. Виникнення філософії. Особливості філософського знання.

Література

1. Воловик В.И. Философия религиозного сознания: Монография. — Запорожье: Просвіта, 2009. – 216 с.
2. Герасимчук А.А., Тимошенко З.І. Курс лекцій з філософії: Навч. посіб. для студ. / Європейський ун–т. – Вид. 3–є. – К.: Видавництво Європейського ун–ту, 2007. – 422 с.
3. Моисеева Н.А., Сороковикова В.И. Философия. Учеб. пособ. – СПб: Питер, 2006. – 352 с.
4. На шляху до синтезу філософії, релігії і науки: Мат–ли ІІ всеукр. наук.–практ. конф. (10–11 квітня 2009 р.) / Національний ун–т “Львівська політехніка”. Кафедра філософії; Громадське об’єднання “Сходження” /
   За ред. І.В. Карівця. – Л.: Львівська політехніка, 2009. – 176 с.
5. Петрушенко В.Л. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. –
   Вид. 5–е, стер. – Л.: Новий Світ–2000, 2008. – 506 с.
6. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
7. Ретабек Е.Я. Становление мифологического сознания и его когнитивности // Вопросы философии. – 2002. – № 1. – С. 52–67.
8. Світогляд і світ людини: Монографія / Дніпропетровська держ. фінансова академія / За заг.ред. В.П. Капітон. – Д.: ДДФА, 2008. – 324 с.
9. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренка. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

 

Тема 2. Філософія як особлива форма теоретичного світогляду

1. Світогляд, його характер і структура. Теоретичний і практичний світогляд.
2. Філософський світогляд, його особливості.
3. 3.       Предмет філософії та його історичний розвиток.

Література

1. Краткий философский словарь / Под ред. А.П.Алексеева. – М.: Проспект, 2006. – 492 с.
2. Лузан А.А. Введение в философию: Учеб. пособ. / Донбасская гос. машиностроительная академия. – Краматорск: ДГМА, 2009. – 140 с.
3. На шляху до синтезу філософії, релігії і науки: Мат–ли ІІ всеукр. наук.– практ. конф. (10–11 квітня 2009 р.) / Національний ун–т “Львівська політехніка”. Кафедра філософії; Громадське об’єднання “Сходження” /
   За ред. І.В. Карівця. – Л.: Львівська політехніка, 2009. – 176 с.
4. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підруч. – Вид. 2–е, перероб. і доп. – К.: Академвидав, 2007. – 592 с.
5. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
6. Ришер Н. Озадачивающие явления // Вопросы философии.–2002. – № 1. – С. 103–112.
7. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Мат–ли ХХV міжнар. наук.–практ. конф. (22 травня 2009 р.) / Донецька обласна держ. адміністрація; Державний ун–т інформатики і штучного інтелекту – Донецьк: Наука і освіта, 2009. – 352 с.
8. Хофмайстер Х. Что значит мыслить философски. – СПб, 2000.

 

Тема 3. Структура та функції філософії як світоглядної дисципліни

1. Філософія і світогляд: співвідношення понять.
2. Структура філософського знання.
3. Основні функції філософії.

Література

1. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань: Підруч. – Вид. 3–є, стер. – Л.: Новий Світ–2000, 2008. – 351 с.
2. Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун– т. – Суми: СумДУ, 2009. – 144 с.
3. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
4. Причепій Є.М., Черній А.М., Чекаль Л.А. Філософія: Підруч. – Вид. 2–е, перероб. і доп. – К.: Академвидав, 2008. – 592 с.
5. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. – 365 с.
6. Хофмайстер Х. Что значит мыслить философски. – СПб, 2000.
7. Ришер Н. Озадачивающие явления // Вопросы философии. – 2002. – № 1. – С. 103–112.
8. Гудінг Девід, Леннокс Джон. Людина та її світогляд: Пер. з рос. – К.: Українське Біблійне Товариство, 2007. – Т. 1. – 415 с.
9. Лузан А.А. Введение в философию: Учеб. пособ. / Донбасская гос. машиностроительная академия. – Краматорск: ДГМА, 2009. – 140 с.
10. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренка. – К.: Знання, 2009. – 891с.

 

Тема 4. Особливості античної філософії: основні періоди її розвитку

1. Світоглядні основи виникнення античної філософії.
2. Атомістична та ідеалістична трактовка буття в філософських концепціях Демокріта і Платона.
3. Проблема взаємовідносин особи та суспільства в філософії софістів і Сократа. Еліністична філософія.

Література

1. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2. – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
2. Вільчинський Ю.М. Філософія історіі: теорія взаємопроникнення часу і вічності: Курс лекцій. – К.: Поліграфкнига, 2009. – 360 с.
3. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К., 2005. – 543 с.
4. Кисиль В.Я., Рибери В.В. Галерея античных философов: В 2 т. – М.: Фаир–Пресс, 2002. – 573 с.
5. Кулаковский Ю.А. Эсхатология и эпикуреизм в античном мире: Избранные работы. – СПб: Алетейя, 2002. – 255 с.
6. Куприянов И.Т., Дорошкевич В.А. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 24 с.
7. Пролеев В.В. Античный мир: философия, история, культура. – М.: Академ–Пресс, 2000. – 469 с.
8. Симонов Д.А. История философии в вопросах и ответах: Учеб. пособ. – М.: Проспект, 2006. – 272 с.
9. Чернышев Б.С. Софисты. – Изд. 2–е, стер. – М.: КомКнига, 2007. – 174 с.
10. Яроцький Леонід Васильович. Філософія історії: Курс лекцій. – Житомир: Полісся, 2009. – 332 с.

 

Тема 5. Філософські погляди Платона та Арістотеля: порівняльний аналіз

1. Загальна характеристика основних ідей класичного періоду античної філософії.
2. Порівняльна характеристика онтології та гносеології Платона та Арістотеля.
3. Соціально–правові погляди Платона і Аристотеля.

Література

1. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало;. – Т. 2. – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009. – 511 с.
2. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В.,
   Кремень В.Г. История философии: Учеб. для высш. шк. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.
3. Гриненко Г.В. История философии в вопросах и ответах: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Юрайт, 2006. – 685 с.
4. Кулаковский Ю.А. Эсхатология и эпикуреизм в античном мире: Избранные работы. – СПб: Алетейя, 2002. – 255 с.
5. Любищев А.А. Линии Демокрита и Платона в истории культуры – СПб, 2000. – 220 с.
6. Пролеев В.В. Античный мир: философия, история, культура. – М.: Академ–Пресс, 2000. – 469 с.
7. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
8. Тихолаз А.Г. Платон і платонізм в російській релігійній філософії другої половини ХІХ– початку ХХ століть. – К.: Видавець ПАРАПАН, 2002. – 320 с.
9. 9.    Філософія. Хрестоматія: Навч. посіб. / Уклад. Л.Г. Дротянко. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету “НАУ–друк”, 2011. – 254 с.

Тема 6. Специфіка філософської думки епохи Середньовіччя

1. Світоглядні основи виникнення середньовічної західноєвропейської філософії.
2. Основні етапи розвитку середньовічної філософії.
3. Полеміка про природу загальних понять в середньовічній схоластиці (номіналізм і реалізм).

Література

1. Гаврилюк Т.В. Ідея надприродного в історії та сучасності: Монографія / Державний комітет статистики України; Державна академія статистики, обліку та аудиту. – Вид. 2–е, доп. – К.: ФОП Тарнашинський О.В., 2008. – 175 с.
2. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вища освіта, 2005. – 543 с.
3. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В.,
   Кремень В.Г. История философии: Учеб. для высш. шк. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.
4. Зубкова Л., Лисий І., Обухівська О. Історико–філософське знання в Україні: стан і перспективи // Філософська думка. – 2004. – № 1. –
   С. 143–156.
5. Метельова Т.О. Філософія європейського Середньовіччя: архетипи та аксіологеми (проблематика, етапи розвитку, місце у світовому контексті): Текст лекцій. – К.: НУХТ, 2002. – 26 с.
6. Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. – Чернівці: Золоті литаври, 2000. – 275 с.
7. Симонов Д.А. История философии в вопросах и ответах. Учеб. пособ. – М.: Проспект, 2006. – 272 с.

 

Тема 7. Релігійна філософія Середньовіччя (на прикладі вчень

Августина Блаженного і Фоми Аквінського)

1. Особливості патристики і схоластики як основних етапів розвитку середньовічної філософії.
2. Основні положення філософії історії Августина Блаженного.
3. 3.  Теологічне обгрунтування людини і суспільства в філософії Ф.Аквінського.

Література

1. Волинка Г.І. Філософія Стародавності і середньовіччя в освітньому контексті: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Вища освіта, 2005. – 543 с.
2. Жаловага А.С. Антропологічна природа християнства: Монографія. – К., 2008. – 288 с.
3. Гриненко Г.В. История философии в вопросах и ответах. Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Юрайт, 2006. – 685 с.
4. Метельова Т.О. Філософія європейського Середньовіччя: архетипи та аксіологеми (проблематика, етапи розвитку, місце у світовому контексті): Текст лекцій. – К.: НУХТ, 2002. – 26 с.
5. Рассел Б. История западной философии: В 3 кн.: Пер. с англ. / Под ред. В.В. Целищева. – СПб: Азбука, 2001. – 960 с.
6. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Мат–ли ХХV міжнар. наук.–практ. конф. (22 травня 2009 р.) / Донецька обласна держ. адміністрація; Державний ун–т інформатики і штучного інтелекту – Донецьк: Наука і освіта, 2009. – 352 с.
7. Середньовічна Європа: погляд з кінця ХХ ст. – Чернівці: Золоті литаври, 2000. – 275 с.
8. Симонов Д.А. История философии в вопросах и ответах: Учеб. пособ. – М.: Проспект, 2006. – 272 с.
9. Хрестоматия по западной философии: Учеб. пособ. / Сост. Н.И.Фокина. – М.: Проспект, 2006. – 539 с.

 

Тема 8. Філософська думка епохи Відродження як відображення гуманістичних цінностей та ідеалів

1. Загальна характеристика культури Ренесансу. Зміни світогляду в епоху Відродження.
2. Філософія “вченого незнання” М. Кузанського. Зародження сучасного природознавства (Коперник, Бруно, Кеплер).
3. Історична і соціальна обумовленість поглядів Н. Макіавеллі.

Література

1. Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
2. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2. – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
3. Гриненко Г.В. История философии в вопросах и ответах. Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Юрайт, 2006. – 685 с.
4. Моисеева Н.А., Сороковикова В.И. Философия: Учеб. пособ. – СПб: Питер, 2006. – 352 с.
5. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
6. Чанышев А.Н.Возрождение и Джордано Бруно // Вестник московского университета. – Сер.7. – 2002. – № 1. – С. 3 – 21.
7. Філософія: Хрестоматія: фрагменти творів видатних зарубіжних та українських мислителів / Упоряд. В.Н. Рокачук. – Кам’янець–Подільський: ФОП Сисин О.В.; Абетка, 2008. – 104 с.
8. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренка. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

Тема 9. Особливості та основні проблеми філософії Нового часу

1. Основні риси філософії нового часу. Емпіризм, сенсуалізм, раціоналізм.
2. Вчення про субстанцію у філософії Нового часу (Р. Декарт, Б. Спіноза,
   Г. Лейбніц).
3. Вчення про природне право представників філософії Нового часу
   (Д. Локк, Т. Гоббс).

Література

1. Ахиезер А.С. Труды / РАН; Институт философии. – М.: Новый хронограф, 2008. – 501 с.
2. Антология мировой философии: Возрождение. – Минск: Харвест, 2001. – 928 с.
3. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2 – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
4. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В.,
   Кремень В.Г. История философии: Учеб. для высш. шк. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.
5. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 3–є, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2009. – 189 с.
6. Рассел Б. История западной философии: В 3 кн.: Пер. с англ. / Сост.
   В.В. Целищева. – СПб: Азбука, 2001. – 960  с.
7. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. – 367 с.

 

Тема 10. Проблема методу наукового пізнання у філософській думці

ХVІ–ХVІІ століття

1. Особливості емпірико–індуктивного вчення Ф.Бекона.
2. Раціоналізм Р.Декарта, основні правила дедуктивного методу.
3. Пізнавальний процес і вчення про свободу  Б.Спінози.

Література

1. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В.П. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольного. –
   Вид. 5–е, випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. – 456 с.
2. Декарт Р. Міркування про метод, щоб правильно спрямовувати свій розум і відшуковувати істину в науках. – К.: Тандем, 2001. – 104 с.
3. История мировой философии: Учеб. пособ. по дисц. “Философия” для студ. нефилос. спец. и направлений подгот. / Под ред. В.Д. Губина,
   Т.Ю. Сидориной. – М.: АСТ; Астрель; Хранитель, 2008. – 495 с.
4. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – Вид. 2–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2005. – 187 с.
5. Хрестоматия по западной философии: Учеб. пособ. / Сост. Н.И. Фокина. – М.: Проспект, 2006. – 539 с.
6. Філософія: Хрестоматія: фрагменти творів видатних зарубіжних та українських мислителів / Упоряд. В.Н. Рокачук. – Кам’янець–Подільський: ФОП Сисин О.В.; Абетка, 2008. – 104 с.
7. Філософія. Хрестоматія: Навч. посіб. / Уклад. Л.Г. Дротянко. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету “НАУ–друк”, 2009. – 244 с.

 

Тема 11. Соціально–філософські та політико–правові ідеї

філософів Просвітництва

1. Просвітницьке трактування людини.
2. Проблема державної влади та теорія суспільної угоди в теоріях
   Ж.–Ж. Руссо, Д. Дідро, Вольтера.
3. Географічний детермінізм Ш.Л. Монтеск’є.

Література

1. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2 – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
2. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань: Підруч. – Вид. 3–є, стер. – Л.: Новий Світ–2000, 2008. – 351 с.
3. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В.,
   Кремень В.Г. История философии: Учеб. для высш. шк. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.
4. Зубкова Л., Лисий І., Обухівська О. Історико–філософське знання в Україні: стан і перспективи. – Ч. 2: Філософська думка. – 2004. – № 3. –
   С. 139–158.
5. Ильин В.В. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – Ростов н / Д: Феникс, 2006. – 824 с.
6. Качуровський М.О., Цикін В.О. Філософія: альтернативний виклад: Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун–т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – 252 с.
7. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. – 365 с.

 

Тема 12. Філософські ідеї І.Канта у докритичний

та критичний період творчості

1. Передумови формування світогляду І. Канта.
2. Дуалізм та агностицизм в філософській системі І. Канта.
3. Філософсько–правові погляди І. Канта (співвідношення моралі і права, поняття категоричного імперативу).

Література

1. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2 – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
2. Гаєр Манфред. Світ Канта: біографія: Пер. з нім. Леся Харченко – К.: Юніверс, 2007. – 334 c.
3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Бойченко В.П. Філософія: Навч. посіб. / За ред. І.Ф. Надольний. –
   Вид. 5–е, випр. і доп. – К.: Вікар, 2005. – 456 с.
4. История мировой философии: Учеб. пособ. по дисц. “Философия” для студ. нефилос. спец. и направлений подгот. / Под ред. В.Д. Губина,
   Т.Ю. Сидориной. – М.: АСТ; Астрель; Хранитель, 2008. – 495 с.
5. Кант И. Основание метафизики нравов // Лекции по этике. – М.: Республика, 2000. – 431 с.
6. Кушаков Ю.В. Філософія права І. Канта та сучасність // Філософська думка. – 2005. – № 1. – С. 95–104.
7. Джейм Л. Кантовские постулаты Бога и бессмертия в земной реализации высшего блага // Вестник Московского университета.– Сер.7. – 2002. –
   № 1. – С. 50–60.
8. Павлова Т.С. Співвідношення моралі і права у філософії І. Канта (історико–філософський аналіз): Автореф. дис./ канд. філос. наук: 09.00.05 / Дніпропетровський національний ун–т. – Д., 2007. – 18 с.

 

Тема 13. Система філософії Г. Гегеля: передумови виникнення

та вплив на світову філософську думку

1. Передумови формування світоглядної позиції Гегеля.
2. Вчення про метод та систему у філософії Гегеля.
3. 3.       Особливості і предмет філософії права Гегеля.

Література

1. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2 – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
2. Горгота О.Б. Методологія історико–філософського дослідження: від раціоналістичного монізму Г. Гегеля до комунікативного плюралізму
   К. Ясперса: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.05 / Київський національний ун–т ім. Тараса Шевченка. – К., 2007. – 17 с.
3. Губерський Л.В., Надольний І.Ф., Андрущенко В.П., Розумний В.П., Мокляк М. М. Філософія: Навч. посіб. для студ. і аспірантів вищ. навч. закл. / За ред. І.Ф. Надольного. – Вид. 8–е, стер. – К.: Вікар, 2011. – 516 с.
4. Дільтей Вільгельм. Історія молодого Гегеля / За ред. Ю. Кушакова. – К.: Три крапки, 2008. – 306 с.
5. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищих навч. закл. – Вид. 2–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2005. – 187 с.
6. Кушаков Ю.В. Філософія права І. Канта та сучасність // Філософська думка. – 2005. – № 1. – С. 95–104.
7. Лустенко А.Ю. Философия истории. – Луганск: Издательство Восточноукраинского национального ун–та, 2002. – 42 с.
8. Миголатьев А.А. Гегелевская философская система // Социально–гуманитарное знание. – 2000. – № 2.
9. Рассел Б. История западной философии: В 3 кн.: Пер. с англ.
   В.В. Целищева. – СПб: Азбука, 2001. – 960 с.

 

Тема 14. Філософія марксизму: основні ідеї та етапи розвитку

1. Матеріалістичне розуміння історії – та  діалектичний метод як основа марксистської філософії
2. Концепція відчуження і гуманізм філософського вчення К. Маркса.
3. Еволюція марксизму в ХХ ст. Ленінізм, неомарксизм, фрейдомарксизм.

Література

1. Аттали Жак. Карл Маркс. Мировой дух: Пер. с фр. Е.В. Колодочкина. — М.: Молодая гвардия, 2008. – 405 с.
2. Балей С. Зібрання праць: У 5 т. / Упоряд. М.М. Верников; За ред.
   Н.Г. Ничкало. – Т. 2 – Л.: Видавництво Нац. ун–ту “Львівська політехніка”, 2009 – 511 с.
3. Зубкова Л., Лисий І., Обухівська О. Історико–філософське знання в Україні: стан і перспективи: Ч. 2:  Філософська думка. – 2004. – № 3. –
   С. 139–158.
4. История мировой философии: Учеб. пособ. по дисц. “Философия” для студ. нефилос. спец. и направлений подгот. / Под ред. В.Д. Губина,
   Т.Ю. Сидориной. – М.: АСТ; Астрель; Хранитель, 2008. – 495 с.
5. Качуровський М.О., Цикін В.О. Філософія: альтернативний виклад: Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун–т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – 252 с.
6. Кондрашов П.Н. Проблема повседневности в философии классического марксизма: Автореф. дис. / канд. филос. наук: 09.00.03. – Екатеринбург, 2007. – 27 с.
7. Спиркин А.Г. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Гардарики, 2008. – 365 с.
8. Фромм  Э. Из плена иллюзий. Как я столкнулся с Марксом и Фрейдом: концепция человека у К. Маркса // Фромм Э. Душа человека. – М., 1992.

Тема 15. Сутність і значення сцієнтичної філософії ХІХ–ХХ століття

1. Позитивізм О. Конта.
2. Неопозитивізм (Л. Вітгенштейн, Р. Карнап, А. Тарський).
3. Прагматична теорія істини (С. Пірс, У. Джемс, Дж. Д’юї).

Література

1. Ананьев Б.Г. О проблемах современного человекознания. – Изд. 2–е. – СПб: Питер, 2001. – 263 с.
2. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань: Підруч. – Вид. 3–є, стер. – Л.: Новий Світ–2000, 2008. – 351 с.
3. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. ф–тів ун–тів і аспірантів (для складання канд. іспиту з філософії та філософії науки). – К.: Логос, 2009. – 244 с.
4. Лук’янець В.С, Кравченко О.М. Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс: Оновлення методологічної культури. – К.: Інститут філософії
   ім. Г.С. Сковороди, 2000. – 303 с.
5. Наукова картина світу останніх 20 років: докорінна зміна антропологічної перспективи // Філософська думка. – 2004. – №  3. – С. 51–64.
6. Поппер К. Відкрите суспільство і його вороги. У 2 т. – К., 1994.
7. Солодка О. Дискурсивні горизонти теорії або питання про доцільність “філософем” М. Фуко // Філософська думка. – 2004. – № 1. – С. 55–72.
8. Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие. – СПб, 2000. – 380 с.
9. Філософія: Хрестоматія: Навч. посіб. / Уклад. Л.Г. Дротянко. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету “НАУ–друк”, 2009. – 244 с.

 

Тема 16. Становлення і розвиток класичної української філософії

ХVШ–ХІХ ст.

1. Зародження та розвиток філософської думки в Україні.
2. Філософські погляди Г.С. Сковороди.
3. Творчий внесок П. Юркевича, В.В. Лесевича, О.О. Потебні в світову філософську думку.

Література

1. Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун– т. – Суми : СумДУ, 2009. – 144 с.
2. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. – Вид. 2–е. – К.: Факт, 2009. – 156 с.
3. Качуровський М.О., Цикін В.О. Філософія: альтернативний виклад: Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун–т ім. А.С.Макаренка. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2005. – 252 с.
4. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 2–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2005. – 187 с.
5. Новосад С.О Розвиток творчих здібностей, самопізнання та самотворення у філософській концепції Григорія Сковороди. Філософські особливості творчості українців: Навч.–метод. посіб. з українознавства / МОН України; НДІ українознавства. – К.: НДІУ МОН України, 2009. – 66 c.
6. Попович М. Григорій Сковорода: філософія свободи. – К.: Майстерня Білецьких, 2007. – 242 с.
7. Сковорода Г.С. Сад божественних пісень. – Х.: Майдан, 2002. – 127 с.
8. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навч. посіб. – К.: Україна, 2001. – 512 с.

 

Тема 17. Філософська та суспільно–політична думка в Україні у ХХ ст.

1. Філософські та суспільно–політичні погляди М. Грушевського,
   В. Винниченка, Д. Донцова, В. Липинського.
2. Культурно–філософський підйом 20–х років в Україні.
3. Сучасна філософія в Україні. Мислителі української діаспори.

Література

1. Вандышев В.Н. Феномен украинской философии: соискание идей: Монография / Сумский гос. ун– т. – Суми: СумДУ, 2009. — 144с.
2. Волович В.И., Горлач Н.И., Головченко Г.Т., Губерский Л.В.,
   Кремень В.Г. История философии: Учеб. для высш. шк. – Х.: Консум, 2002. – 752 с.
3. Грабовська І.М. Національні міфи в контексті сучасних українських реалій (філософсько– світоглядний аналіз). – Ніжин: Видавництво НДУ ім. М. Гоголя, 2007. – 142с.
4. Забужко О. Філософія української ідеї та європейський контекст: франківський період. – Вид. 2–е. – К.: Факт, 2011. – 156 с.
5. Федів Ю.О., Мозгова Н.Г. Історія української філософії: Навч. посіб. – К.: Україна, 2001. – 512 с.
6. Философская культура Украины и общественная мысль Х1Х–ХХ вв. – К., 1989.
7. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891с.
8. Юркевич П.Д. З рукописної спадщини. – К.: Видавничий дім “КМ Academia”, Університетське видавництво “Пульсари”, 2000. – 332 с.

 

Тема 18. Основні проблеми та тенденції розвитку сучасної філософії

1. Основні риси сучасної західної філософії.
2. Філософія Ф. Ніцше та його розуміння ідеалу людини.
3. Проблема сутності життя людини в філософії екзистенціалізму. Філософсько–правова антропологія.

Література

1. Баранівський В.Ф. Проблеми духовної безпеки українського суспільства: Зб. наук. ст. – К.: ПП Ульянич В.І., 2009. – 160 c.
2. Вейз Джин Эдвард. Времена постмодерна: Христианский взгляд на современную мысль и культуру. – М.: Фонд “Лютеранское наследие”, 2002. – 239 с.
3. Власова Т.І. Формування гендерних стереотипів у західноєвропейській філософії (історико– філософський аналіз): Автореф. дис. / д–ра філос. наук: 09.00.05 / Дніпропетровський національний ун–т. – Д., 2007. – 38 с.
4. Грязнов А.Ф. Аналитическая философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – М.: Высшая школа, 2006. – 375 с.
5. Конох М.С., Бабічева Т.А. Філософія екзистенціалізму: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дніпродзержинський держ. технічний ун–т. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. – 126 с.
6. Куприянов И.Т., Дорошкевич В.А. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 24 с.
7. Новосад С.О Розвиток творчих здібностей, самопізнання та самотворення у філософській концепції Григорія Сковороди. Філософські особливості творчості українців: Навч.–метод. посіб. з українознавства / МОН України; НДІ українознавства. – К.: НДІУ МОН України, 2009. – 66 c.
8. Фокина Н.И. Современная западная философия (вторая половина XIX – XX в.): Учеб. пособ. / Московская гос. юридическая академия / Под ред. В.И. Кириллова. – М.: Проспект, 2009. – 327 с.
9. Щукін Є.О., Патлайчук О.В., Чугуєва І.Є. Основні напрямки сучасної філософії: феноменологія, психоаналіз, екзистенціалізм, герменевтика, структуралізм, постструктуралізм: Навч. посіб. / Національний ун–т кораблебудування ім. адмірала Макарова. – Миколаїв: НУК, 2009.

 

Тема 19. Філософський ірраціоналізм: поняття,

основні різновиди та напрямки

1. Філософський ірраціоналізм як світоглядна настанова і філософський напрям.
2. “Філософія життя” та її різновиди: А. Шопенгауер, Ф. Ніцше, В. Дільтей, А. Бергсон.
3. Обгрунтування ролі позасвідомого: З. Фрейд, К. Юнг, Е. Фромм.

Література

1. Ильин В.В. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – Ростов н / Д: Феникс, 2009. – 824 с.
2. Ільїн В. Містика духовного: імперативи ірраціонального в раціональному // Філософська думка. – 2004. – № 2. – С. 3–14.
3. Кримський С.Б. Під сигнатурою Софії. – К.: Києво–Могилянська академія, 2008. – 367 c.
4. Куприянов И.Т., Дорошкевич В.А. Этюды о загадочных проблемах мировой философии. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 24с.
5. Лях В.В. Рационализм и иррационализм в современной социальной философии. – К., 1986.
6. Наукова картина світу останніх 20 років: докорінна зміна антропологічної перспективи // Філософська думка. – 2004. – № 3. – С. 51–64.
7. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
8. Філософія: Хрестоматія: Навч. посіб. / Уклад. Л.Г. Дротянко. – К.: Видавництво Національного авіаційного університету “НАУ–друк”, 2009. – 244 с.
9. Фокина Н.И. Современная западная философия (вторая половина XIX – XX в.): Учеб. пособ. / Московская гос. юридическая академия / Под ред. В.И. Кириллова. – М.: Проспект, 2009. – 327 с.

 

Тема 20. Особливості релігійної філософії ХХ ст.

1. Проблема віри і розуму в православному релігійному антиінтелектуалізмі (Л. Шестов, П. Флоренський).
2. Еволюційний космізм П. Тейяра де Шардена.
3. Загальна характеристика основних ідей неотомізму і персоналізму.

Література

1. Варнашова О.Ф. Православний військовий храм: соціально–філософський аналіз становлення і функціонування: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.03 / Таврійський національний ун–т ім. В.І. Вернадського. – Сімф., 2007. – 20 с.
2. Воловик В.И. Философия религиозного сознания: монография. – Запорожье: Просвіта, 2009. – 216 с.
3. Жаловага А.С. Антропологічна природа християнства: Монографія. – К., 2008. – 288 с.
4. Ільїн В. Містика духовного: імперативи ірраціонального в раціональному // Філософська думка. – 2004. – № 2. – С. 3–14.
5. Мазурик М.В. Концепція добра і зла в російській релігійній філософії кінця ХІХ – початку ХХ століття: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.05 / Львівський національний ун–т ім. Івана Франка. – Л., 2009. –
   18 с.
6. Табачковський В.Г., Булатов М.О. та ін. Філософія: світ людини: Курс лекцій: Навч. посібник для студ. вищ. навч. закл. – К.: Либідь, 2003. –
   432 с.
7. Шарден Пьер Тейяр де. Феномен человека: Пер. с фр. Н.А. Садовский. – М.: Устойчивый мир, 2001. – 231 с.
8. Фокина Н.И. Современная западная философия (вторая половина XIX – XX в.): Учеб. пособ. / Московская  гос. юридическая академия / Под ред. В.И. Кириллова. – М. : Проспект, 2009. – 327 с.

 

Тема 21. Фундаментальні проблеми філософської онтології

1. Буття як філософська проблема.
2. Проблема світобудови. Основні форми буття і концепція субстанції.
3. 3.    Моделі і типи реальності.

Література

1. Андренов Н.Б. Проблема основания бытия. Забайкальский аграрный ин–т (филиал) Иркутской гос. сельскохозяйственной академии. – Чита: ЗабАИ, 2001. – 88 с.
2. Бич А.М. Природа времени: Гипотеза о происхождении и физической сущности времени. – Изд. 2–е, испр. и доп. – М.: ООО “Издательство АСТ”, 2002. – 287 с.
3. Вейнінгер О. Проблема часу // Філософська думка. – 2004. – № 5. –
   С. 102–106.
4. Кирильчук В.Т., Решетов О.О., Стежко З.В., Стежко Г.П. Філософія в короткому викладі: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – Вид. 2–е, доп. – Кіровоград: Імекс–ЛТД, 2005. – 187 с.
5. Куличенко В.В., Черныш А.М. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. / Одесский национальный морской ун–т. – Т.: Підручники і посібники, 2008. – 576 c.
6. Осипов А.О. Онтологія духовності: монографія: У 2 кн. / Миколаївський держ. гуманітарний ун–т ім. Петра Могили комплексу “Києво–Могилянська академія”. – Миколаїв: МДГУ ім. Петра Могили, 2008. –
   240 с.
7. Максюта М.Є. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. – К.: Урожай, 2008. – 472 с.
8. Малышев Г. И., Малышева Е. Г. Взаимоотношение начал. – К.: Емірат, 2008. – 128 с.
9. Онтологія людини: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В.В. Лях та ін. – Слов’янськ, 2004. – 230 с.

 

Тема 22. Свідомість як філософська категорія

1. Свідомість: поняття та сутність. Сучасні концепції осмислення свідомості.
2. Виникнення свідомості, її історичний характер та суспільна природа.
3. Функції та структура свідомості.

Література

1. Арутюнян С.Ф. Концептуальный анализ феномена идентичности и особенности ее формирования, развития и проявления: Автореф. дис. /
   д–ра психол. наук: 19.00.01 / Армянский гос. педагогический ун–т
   им. Х. Абовяна. – Ереван, 2007. – 42 с.
2. Волдгарь Д. А все–таки сознание? // Вопросы философии. – 2002. – № 2. – С. 158–169.
3. Гольченко В. Мудрость согласия: опыт философского исследования: Монография. – Запорожье, 2005. – 372 с.
4. Гоч В.П. История ментальности и причинность. – К.: Сфера, 2005. – 148 с.
5. Донець І.В. Феномен “Я” як динамічний символ: історико–філософський аналіз: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.05 / Інститут філософії
   ім. Г.С. Сковороди НАН України. – К., 2007. – 20 с.
6. Мусієнко Г. Філософія мислення і буття: засадничий принцип – нерівність // Вісник книжної палати. – 2004. – № 12. – С. 39–43.
7. Пазенок В.С. Філософія: Навч. посіб.. – К.: Академвидав, 2008. – 280 с.
8. Сознание и социальная реальность: Монография / Под ред.
   И.Ф. Кононова. – Луганск: Альма–матер, 2004. – 432 с.
9. Фрейд З. Я и Оно. О сновидениях: Пер с нем. – Х.: Фолио, 2011. – 414 с.

 

Тема 23. Гносеологія, її місце в системі філософського і юридичного знання

1. Історична та соціокультурна детермінація пізнання.
2. Теорія пізнання: поняття та основні принципи. Правова гносеологія.
3. Предмет епістемології. Основні поняття.

Література

1. Ильин В.В. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – Ростов н / Д: Феникс, 2006. – 824 с.
2. Лекторский В.А. Эпистемология классическая и неклассическая // Вопросы философии. – 2002. – № 1. – С.180–185.
3. Мусієнко Г. Філософія мислення і буття: засадничий принцип – нерівність // Вісник книжної палати. – 2004. – № 12. – С. 39–43.
4. Наукова картина світу останніх 20 років: докорінна зміна антропологічної перспективи // Філософська думка. – 2004. – № 3. – С. 51–64.
5. Патер Даріуш. Філософські есе. Вибрані філософські проблеми: Монографія / Сумський держ. ун–т / За ред. В.М. Вандишев. – Суми: СумДУ, 2008. – 88 с.
6. Петрушенко В.Л. Філософія: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. –
   Вид. 5–е, стер. – Л.: Новий Світ, 2000, 2008. – 506 с.
7. Рассел Б. Человеческое познание, его сфера и границы: Пер. с англ.
   Н.В. Воробьев. – К.: Ника–Центр, 2001. – 560 с.
8. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. ф–тів ун–тів і аспірантів (для складання канд. іспиту з філософії та філософії науки). – К.: Логос, 2009. – 244 с.

 

Тема 24. Наукове пізнання: мета та методологія

1. Філософське розуміння істини.
2. Методи емпіричного і теоретичного досліджень.
3. Почуттєва і раціональна форми наукового пізнання.

Література

1. Бандура О.О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно–гносеологічний підхід (текст): Монографія для науковців, виклад., аспірант., адюнкт., магістрант., студ. і курсант. юрид. навч. закл. та факульт. – К.: Київ. нац. ун–т внутр. справ, 2011. – 272 с.
2. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. ф–тів ун–тів і аспірантів (для складання канд. іспиту з філософії та філософії науки). – К.: Логос, 2009. – 244 с.
3. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учеб. пособ. – К.: Атика, 2011. – 258 с.
4. Вольнов В. Феноменология. – СПб: Алетейя, 2008. – 304 с.
5. Качуровський М.О., Цикін В.О. Філософія: альтернативний виклад: Навч. посіб. / Сумський держ. педагогічний ун–т ім. А.С. Макаренка. – Суми: СумДПУ ім. А.С.Макаренка, 2009. – 252 с.
6. Кравченко О.М. Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди, 2011. – 343 с.
7. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании: Монография / РАН; Институт философии. – Изд. 2–е, испр. – М.: URSS. ЛКИ, 2008. – 230 с.
8. Плахтій М.П. Логіка в Україні у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття: напрями розвитку: Монографія / Кам’янець–Подільський національний ун–т ім. Івана Огієнка. – Кам’янець–Подільський, 2009. – 192 с.
9. Суркова Л.В. Ценность науки: реальность и иллюзии // Вестник Московского университета. – Сер.7. – 2002. – № 1. – С. 36–50.
10. Чучукало О. Встановлення істини як мета доказування // Право України. – 2006. – № 1. – С. 57–60.

 

Тема 25. Діалектика як філософська теорія і методологія наукового пізнання

1. Сутність історичних типів діалектики.
2. Закони і принципи діалектики.
3. 3.       Діалектика як методологія наукового пізнання. Діалектика в системі юриспруденції.

Література

1. Буданов В.Г. Методология синергетики в постнеклассической науке и в образовании: Монография / РАН; Институт философии. – Изд. 2–е, испр. – М.: URSS. ЛКИ, 2008. – 230 с.
2. Дільтей Вільгельм. Історія молодого Гегеля: Пер. з нім. О. Литвиненко / За ред. Ю. Кушакова. – К.: Три крапки, 2008. – 306 с.
3. Добронравова І.С., Білоус Т.М., Комар О.В. Новітня філософія науки: Підруч. для студ. філос. ф–тів ун–тів і аспірантів (для складання канд. іспиту з філософії та філософії науки). – К.: Логос, 2009. – 244с.
4. Жоль К.К. Методы научного познания и логика (для юристов): Учеб. пособ. – К.: Атика, 2001. – 288 с.
5. Кравченко О.М. Озадовська Л.В. Сучасний науковий дискурс. – К.: Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди, 2011. – 343 с.
6. Особистісні цінності і переконання філософа та історико–філософський процес // ХХІ читання, присвячені пам’яті засновника Львівсько–Варшавської філософської школи К. Твардовського: Мат–ли всеукр. наук. конф. (11–12 лютого 2009 р.) / Національний ун–т “Львівська політехніка”. Кафедра філософії. – Л.: Видавництво Національного ун–ту “Львівська політехніка”, 2009. – 128 с.
7. Філософія: Підручник / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009 – 891 с.

 

Тема 26. Практика як філософська та правова категорія

1. Поняття “практика”: діалектика об’єктивного та суб’єктивного.
2. Людинотворчий зміст практики та її основні функції.
3. 3.       Структура практичної діяльності (форми та рівні). Поняття правової практики.

Література

1. Алексеев П.В., Панин А.В. Философия: Учеб. / Московский гос. ун–т
   им. М.В.Ломоносова. – Изд. 4–е, перераб. и доп. – М.: Проспект, 2008. – 588 с.
2. Буслинський В.А., Скрипка П.І. Основи філософських знань: Підруч. – Вид. 3–є, стер. – Л.: Новий Світ–2000, 2008. – 351 с.
3. Всемирная энциклопедия: Философия. – М.: АСТ, Мн.: Харвест, Современный литератор, 2001. – 1312 с.
4. Кондрашов В.А. Новейший философский словарь. – Ростов н/Д: 2005. – 668 с.
5. Попов Б.В., Нельга О.В., Фадєєв В.Б., Багінський В.В., Носова Г.Ю. Соціальні практики в глобальному вимірі: Ммонографія / НАН України; Інститут філософії ім. Г.С. Сковороди. – К., 2009. – 292с.
6. Присухін С.І. Філософія: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний ун–т ім. Вадима Гетьмана”. – К.: КНЕУ, 2011. – 361 с.
7. Словарь философских терминов. – М.: ИНФРА–М, 2005. – 2005. – 730 с.
8. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891с.
9. Філософія і соціологія в контексті сучасної культури: Зб. наук. пр. / Дніпропетровський національний ун–т ім. Олеся Гончара / За ред.
   П.І. Гнатенко. – Д.: Пороги, 2009. – 235 с.

 

Тема 27. Проблема людини в історії філософії (основні підходи)

1. Філософське осмислення феномену людини від давнини до наших днів.
2. Філософська антропологія: історія формування.
3. 3.       Основні типи філософських моделей людини (індивідуалістична, персоналістська та екзистенціоналістська модель людини).

Література

1. Бауэр Иоахим. Принцип человечности. Почему мы по своей природе склонны к кооперации: Пер. с нем. И. Тарасова. – СПб: Издательство Вернера Регена, 2009. – 151 с.
2. Буття людини (соціально–філософський аспект) / Л.І. Мозговий,
   В.М. Скиртач, Р.С. Мартинов та ін. – Слов’янськ, 2004. – 160 с.
3. Дельєж Роберт. Нариси з історії антропології. Школи. Автори. Теорії: Пер. з фр. Є. Марічев. – К.: ВД “Києво–Могилянська академія”, 2008. – 287 c.
4. Ильин В.В. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 824 с.
5. Конох М.С., Бабічева Т.А. Філософія екзистенціалізму: Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / Дніпродзержинський держ. технічний ун–т. – Дніпродзержинськ: ДДТУ, 2009. – 126 с.
6. Ларцев В.С. Социокультурный генезис личности. – М.: Социально–издательская фирма “Принт–Экспрес”, 2002. – 360 с.
7. Марков Б.В. Философская антропология: Учеб. пособ. для студ. высш. учеб. завед., обучающ. по направлению подгот. ВПО 030100 “Философия” – Изд. 2–е. – СПб; М.: Нижний Новгород; Воронеж, Питер, 2008. – 349 с.
8. Мовчан М.М. Самотність як феномен буття особистості: Монографія / Укоопспілка; Полтавський ун–т споживчої кооперації України. Кафедра філософії та політології. – Полтава: РВВ ПУСКУ, 2009. – 266 с.
9. Павлишин Л.Г. Проблема сенсу життя у філософії Фридріха Вільгельма Ніцше: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.05 / Національний педагогічний ун–т ім. М.П. Драгоманова. – К., 2009. – 20 с.
10. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
11. Філософські проблеми людинознавства: Монографія / За ред. Н. Бабича, М. Марчука, В.Троянського. – Чернівці, 2005. – 207 с.

 

Тема 28. Основні проблеми філософської аксіології. Аксіологія права

1. Аксіологія : визначення і структура.
2. Ціннісне відношення до правової реальності.
3. 3.       Типи ціннісної свідомості.

Література

1. Бандура О.О. Правознавство у системі наукового знання: Аксіологічно–гносеологічний підхід (текст): Монографія для науковців, виклад., аспірант., адюнкт., магістрант., студ. і курсант. юрид. навч. закл. та факульт. – К.: Київ. нац. ун–т внутр. справ, 2011. – 272 с.
2. Бандура О.О. Єдність цінностей та істини у праві. – К.: Вид–во Нац. акад. внутр. справ України, 2000. – 200 с.
3. Берлин И. Философия свободы. Европа. – М.: Новое лит. обозрение, 2001. – 440 с.
4. Гуцаленко Л.А. Человек – мера добра и зла. – Минск: Право и экономика, 2008. – 545 с.
5. Ильин В.В. Философия: Учеб. для высш. учеб. завед. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 824 с.
6. Присухін С.І. Філософія: Навч. посіб. / Державний вищий навчальний заклад “Київський національний економічний ун–т ім. Вадима Гетьмана”. – К.: КНЕУ, 2008. – 361 с.
7. Пунченко О., Черниш О. Філософія: Навч. посіб. – Вид. 2–е, перероб. – Одеса: “Астропринт”, 2006. – 422 с.
8. Смаль І.І. Метатеорія свідомості: аксіологічний аспект: Автореф. дис. / канд. філос. наук: 09.00.03 / Південноукраїнський держ. педагогічний ун–т ім. К.Д. Ушинського. – О., 2007. – 20 с.
9. Савостьянова М.В. Аксиологический анализ парадигмальной науки или о роли ценностей в науке: Монография. – К.: ПАРАПАН, 2009. – 260 c.
10. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

 

Тема 29. Предмет та дисциплінарна специфіка філософії психології

1. Основні підходи до визначення предмету філософії психології.
2. Місце філософії психології в системі філософських наук.
3. Міждисциплінарні зв’язки та методологія філософії психології.

Література

1. Философия социальных и гуманитарных наук: Учеб. пособ. / Под ред. С.А. Лебедева. – М.: Академический проект, 2006. – 910 с.
2. Філософія права: Пер. П. Таращук / За ред. Джоела Фейнбега,
   Джулса Коулмена. – К.: Основи, 2007. – 1256 с.
3. Філософія. Кредитно–модульний курс: Навч. посіб./ За ред. Р.І. Додонова, Л.І. Мозгового. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 456 с.
4. Філософія як історія філософії: Підруч. / За ред. В.І. Ярошевця. – К.: Центр учбової літ–ри, 2012 – 648 с.
5. Філософія: Хрестоматія (від витоків до сьогодення): Навч. посіб. Рекомендовано МОН / За ред. Л.В. Губерського. – К., 2012. – 621 с.
6. Філософія: нове покоління / Національний ун–т “Києво–Могилянська академія” / Упоряд. Богдан Шуба, За ред. М.Л. Ткачука. – К.: Видавничий дім “Києво–Могилянська академія”, 2008. – 135 c.
7. Філософія: Навч. посіб. для студ. і аспірантів вищ. навч. закл. / За ред.
   І.Ф. Надольного. – Вид. 8–е вид., стер. – К.: Вікар, 2012. – 534 с.
8. Філософія: Підруч. / За ред. О.П. Сидоренко. – К.: Знання, 2009. – 891 с.

 

Тема 30. Філософсько–етичні засади професійної діяльності психолога

1. Етика як вчення про мораль. Структура і функції моралі.
2. Поняття професійної етики.
3. Значення моральних принципів у професійній діяльності психолога.

Література

1. Бродецький О.Є. Етика: Навч. посіб. / Чернівецький національний ун–т
   ім. Юрія Федьковича. – Чернівці: ЧНУ, 2009. – 120 с.
2. Бугайова Є.В. Етикет на кожен день: Навч. посіб. – Д.: Дніпрокнига, 2007. – 224 с.
3. Воєводін О.П., Галгаш Г.Ю. Естетичні виміри моралі: Монографія / Східноукраїнський національний ун–т ім. Володимира Даля. – Луганськ, 2009. – 164 с.
4. Роль науки, релігії та суспільства у формуванні моральної особистості: Мат–ли ХХV міжнар. наук.–практ. конф. (22 травня 2009 р.) / Донецька обласна держ. адміністрація; Державний ун–т інформатики і штучного інтелекту. – Донецьк: Наука і освіта, 2009. – 352 с.
5. Етичний Кодекс психолога. – К.: Знання, 2012. – 11 с.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ

 

1. Антропологічний матеріалізм Л. Фейєрбаха.
2. Апріоризм та агностицизм філософії І. Канта.
3. Діалектика демократії, влади і свободи в посттоталітарному суспільстві.
4. Діалектика та її історичні типи. Альтернативні концепції діалектики.
5. Екзистенційна філософія: основні проблеми та їх вирішення.
6. Єдність біологічного і соціального в людині.
7. Загальна характеристика античної філософії.
8. Загальна характеристика німецької класичної філософії.
9. Загальна характеристика основних законів діалектики.
10. Загальна характеристика основних напрямів сучасної західної філософії.
11. Загальна характеристика теорії природного права Дж. Локка.
12. Загальна характеристика філософії Нового часу.
13. Загальна характеристика філософії Середньовіччя: основні етапи розвитку.
14. Зміст основних теорій взаємозв’язку права і справедливості.
15. Зміст основних теорій співвідношення моралі і права.
16. Ідеалізм, його специфіка та види.
17. Індуктивний емпіризм Ф. Бекона.
18. Інститут прав людини як феномен філософсько–правового дослідження.
19. Концепція людини та переоцінки цінностей у філософії Ф. Ніцше.
20. Концепція Платона про ідеальну державу і об’єктивний ідеалізм.
21. Культура як особистісний вимір людини. Філософське поняття культури
22. Лінія Демокріта і лінія Платона у світовій філософії.
23. Людиномірність  і поліфонічність предмету філософії.
24. Матерія як філософська категорія. Проблема єдності світу.
25. Натурфілософські погляди Дж. Бруно, Г. Галілея.
26. Науково–технічна революція: сутність, закономірності та соціальні наслідки. Ознаки інформаційного суспільства.
27. Неотомізм – релігійна філософія ХХІ ст.
28. Об’єктивний ідеалізм Г.Гегеля: протиріччя між методом та системою.
29. Основні ідеї і принципи сучасного філософського ірраціоналізму.
30. Основні ідеї і принципи сучасної філософсько–правової антропології.
31. Основні ідеї і принципи філософії Г. Сковороди.
32. Основні ідеї і принципи філософії епохи Відродження.
33. Основні ідеї і принципи філософії епохи Просвітництва (Вольтер, Руссо, Дідро, Гельвецій, Гольбах).
34. Основні категорії діалектики: загальна характеристика.
35. Основні методи наукового пізнання. Проблема методу пізнання.
36. Основні напрямки філософського тлумачення історії.
37. Основні риси досократівської доби античної філософії (мілетська школа, Піфагор, Геракліт, елейська школа).
38. Основні форми руху матерії, їх співвідношення.
39. Особистість у вимірах філософського аналізу.
40. Особливості визначення поняття “закон” у філософії та юридичних науках.
41. Позитивізм, його основні напрями.
42. Поняття “категоричного морального імперативу” у філософії І. Канта.
43. Поняття буття в філософії. Основні форми буття, їх співвідношення.
44. Поняття позасвідомого в психоаналізі З. Фрейда.
45. Поняття, структура та історичні типи світогляду.
46. Поняття свідомості. Суспільна та індивідуальна свідомість.
47. Поняття, структура та особливості філософського аналізу суспільства.
48. Походження людини як філософська проблема.
49. Право як міра свободи особи.
50. Право як об’єкт соціально–філософського аналізу. Предмет філософії права.
51. Предмет філософії і особливості його трактування різними філософськими напрямками.
52. Предметно–практичний характер свідомості людини.
53. Принцип географічного детермінізму та розподілу влад у філософії
    Ш. Монтеск’є.
54. Проблема відчуження в марксизмі та шляхи його подолання за К. Марксом.
55. Проблема істини та її основних характеристик в філософії.
56. Проблема пошуку нового методу пізнання в філософії Нового часу
    (Ф. Бекон, Р. Декарт).
57. Проблема соціального передбачення в сучасній філософії.
58. Проблема суб’єкта історичного процесу. Рушійні сили історії.
59. Простір і час як філософські категорії.
60. Протилежність діалектики і метафізики, схоластики, догматизму, еклектики.
61. Раціоналізм та емпіризм як основні напрямки філософії Нового часу.
62. Розуміння людини у філософії неофрейдизму.
63. Роль Кирило–Мефодіївського товариства у формуванні національної самосвідомості.
64. Соціально–філософські погляди Арістотеля.
65. Соціокультурні передумови зародження філософії.
66. Специфіка і структура права як форми суспільної свідомості.
67. Специфіка політичної форми суспільної свідомості.
68. Специфіка та структура філософського знання.
69. Співвідношення політики, релігії і моралі в філософії Н. Макіавеллі.
70. Співвідношення свідомості та позасвідомого в філософії К. Маркса та
    З. Фрейда.
71. Співвідношення філософії та юриспруденції в системі наукового знання.
72. Співвідношення формаційного та цивілізаційного підходів до розуміння історичного розвитку людського суспільства.
73. Структура суспільної свідомості: рівні та елементи.
74. Сутність та взаємовідношення необхідності та свободи в історичному розвитку.
75. Теорія виникнення свідомості. Відображення та інформація.
76. Теорія суспільного договору Ж.Ж. Руссо.
77. Українська філософія як культурно–історичний феномен: проблема періодизації.
78. Факт, проблема, гіпотеза як гносеологічні поняття.
79. Феноменологічний напрям у філософії.
80. Філософія Києво–Могилянської академії (ХVІ – ХVIII ст.).
81. Філософія Ф. Ніцше в контексті сучасного світогляду.
82. Філософія Фоми Аквінського.
83. Філософія як наука і світогляд. Цінність філософії для особи і людства.
84. Філософія як теоретична основа юридичного світогляду.
85. Філософська герменевтика. Проблема розуміння законів в сучасній юриспруденції.
86. Філософська концепція творчості.
87. Філософсько–світоглядні погляди представників українського національного  руху (Т. Шевченко, П. Куліш, М. Костомаров,
    М. Драгоманов, М. Грушевський).
88. Філософсько–соціологічні погляди представників українського демократичного руху (І. Франко, Леся Українка, Б. Грінченко,
    М. Коцюбинський).
89. Форми суспільної свідомості. Поняття ідеології, її роль у суспільстві.
90. Цінності як філософська проблема: історичний розвиток філософських уявлень про цінності.

ІНОЗЕМНА МОВА

 

Предметом навчальної дисципліни є формування професійних умінь англійською та німецькою мовами та науково–практичних навичок користування літературою в галузі психології.

Основною метою навчання є забезпечення практичного володіння англійською та німецькою мовами як засобом усного та письмового спілкування в галузі професійної діяльності. В процесі досягнення цієї мети реалізуються виховні та освітні завдання, які є складовою частиною програми підготовки фахівця–психолога. Мета і завдання досягаються впродовж вивчення іноземної мови.

Однією із важливих сторін загального рівня розвитку сучасного працівника психологічної служби є добре володіння ним іноземною мовою.

Загальний обсяг лексичного матеріалу складає не менше 2000 слів та словосполучень загальної тематики та психологічних термінів, із яких до 800 слів та словосполучень – для усного мовлення.

У результаті вивчення дисципліни “Іноземна мова” студент повинен:

знати:

-     не менше 500 слів та словосполучень,  відібраних за темами плану та психологічних термінів, необхідних для ділового спілкування (усного та письмового);

-     граматичні явища в об’ємі навчального мінімуму для вміння вести ділову бесіду, читання та перекладу фахової літератури.

уміти:

-     читати та перекладати із словником оригінальну літературу загальної тематики та фахового спрямування з метою отримання потрібної інформації;

-     брати участь в усному спілкуванні іноземною мовою в повсякденній та професійній сфері.

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Знайомство. Ділові зустрічі	12	–	–	2	10
Тема 2. Навчання в НАВС	12	–	–	2	10
Тема 3. Працевлаштування. Професія та робота психолога	14	–	–	2	12
Тема 4. Зовнішність та характер людини	12	–	–	2	10
Тема 5. Психологія як наука. Сфера психології	14	–	–	2	12
Тема 6. Історія психології	12	–	–	2	10
Тема 7. Галузі психології. Видатні психологи	12	–	–	2	10
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	90	–	–	14	74

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Англійська мова

1. Англійська мова для правоохоронців: Навч. посіб. / За заг. ред.
   О.І. Романюк. – К:: ДП “Друкарня МВС України”, 2005. – 480 с.
2. Англійська мова для повсякденного спілкування: Підруч. / В.К. Шпак, В.Я. Полулях, З.Ф. Кириченко. – К.: Вища школа, 2007. – 302 с.
3. Усенко О.Б. Навчально–методична розробка з англійської мови для студентів–психологів. – К: КІВС, 2003. – 72 с.
4. Беррел І. Ділова англійська мова: Практ. курс. Початковий рівень. – Англ. мовою. – 2006. – 112 с. (CD диск). 
5. Беррел І. та Беррел Н. Ділова англійська мова: Практ. курс. Початковий рівень. З додатком. – Англ. мовою. – 2008. – 176 с.
6. Богацький І. С., Дюканова М. Н. Бізнес: Курс англійської мови / За заг. ред. І. С. Богацького. – Вид. 5–е., випр. – К.: ВП Логос. – М., 2009. – 351 с.
7. Буданов С. І.,Борисова А. О. Business English. Ділова англійська мова / МОН України. – Вид. 2–е. –  X.: “Торсінг Плюс”, 2007. – 126 с.
8. Джонсон К., Беррел І. Ділова англійська мова: Практичний курс для розвитку комунікативних навичок. Просунутий рівень. Англ. мовою. – 2006. – 112 с. – (CD диск).
9. Джонсон К. Ділова англійська мова: Практичний курс для розвитку комунікативних навичок. Початковий рівень. Англ. мовою. – 2008. – 112 с. – (CD диск).
10. Swan M. “Practical English Usage”. International student’s edition. – Oxford University Press., 1997. – 350 c.
11. Swan M., Walter C. “How English Works”. A Grammar Practice Book. – Oxford University Press., 1997. – 780 c.
12. Vicki Holett. Business Objectives, New York: Oxford University Press. 1998.
13. Кнодель Л. Англійська мова для психологів. – К.: Паливода А.В., 2010. – 357 с.
14. Куликова Н.В., Мельник Л.А., Зенкевич Е.Б. Английский язык для психологических факультетов. English for psychological students. –
    Изд. 2–е. – Ростов н/Д:, Феникс, 2005. – 282 с.
15. Коваленко П.И. Английский для психологов. Серия “Высшее образование”. – Ростов н/Д:, Феникс, 2004. – 320 с.
16. Бочарова Г.В. Английский язык для психологов: Учеб. пособ. /
    Г.В. Бочарова, Е.В. Никошкова, З.В. Печкурова, М.Г. Степанова. – М.: Флинта: Московский психолого–социальный інститут, 2004. – 576 с.
17. Донченко Е.Н. Английский для психологов и социологов / Е.Н. Донченко. – Изд. 2–е. – Ростов н/Д: Феникс, 2006. – 512 с. – (Высшее образование).
18. Introduction to Psychology.Hilgard, Atkinson, and Atkinson. Seven Edition. Mills College. Harcourt Brace Jovanovich, Inc. 1978.
19. J. Gerow and K. Bordens. Psychology. An Introduction. Carrolton, USA, 2000.
20. Бессонова І. В. Англійська мова. Базовий курс: Навч. посіб. для дистанційного навчання. – К.: Ун–т “Україна”, 2007. – 317 с.
21. Верба Л.Г., Верба Г.В. Граматика сучасної англійської мови: Довідник. – К.: Логос, 2007. – 341 с.
22. Кнодель Л.В. Англійська мова у практичному спілкуванні: Посіб. – К.: Павливода А.В., 2007. – 159 с.
23. Англо–русский словарь психологических терминов. – М.: Путь, 1993.
24. Oxford dictionary of English. Oxford University Press, 1993.
25. Новий англо–український словник (понад 70000 слів) / Уклад.:
    М. І. Балла. – Київ: Вид. “Чумацький шлях”, 2000. – 731 с.
26. Новий англо–український, українсько–англійський словник (42000 слів). – Київ: Вид. “Аконіт”, 2006. – 539 с.
27. Сайт Національної академії  внутрішніх справ: http://www.naiau.kiev.ua
28. Сайт Національної бібліотеки імені В.І. Вернадського:
    http://www. nbuv.gov.ua
29. 29.  Сайт Державної науково–технічної бібліотеки України:
    http://www.gntb.n–t.org

 

Німецька мова

1. Weber H. Nützlichkeit des Bewältigungskonzept. Psychologie der Bewältigung. 2004.
2. Weinert I. Organisationspsychologie. Psychologie. 2000.
3. Zick A. Vorurteile E. Eine soziopsychologische Analyse. Münster. Waxman. 2003.
4. Judge T. Dispositorial effects on job and life satisfagtion. – The role of psyhologie. 2005.
5. Groll V. Die Bevölkerung vertraut der Polizei. 2005.
6. Bornewasser I. Wir sin unzufrieden. Zufrieden der Beamten und Beamtinnen. 20005.
7. Lorei C. Psychologie. Kongressband der Tagung. Psychologie und Befunde. 2003.

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Знайомство. Ділові зустрічі

Практичне заняття – 2 години

1. Знайомство. Як відрекомендуватися.
2. Форми привітання та подяки. Форми звернення.
3. Люди та професії. Загальні правила розпитування про професію (посаду) та імені особи.

Література: [1, 2, 4, 5 9, 12, 20, 21]

 

Тема 2. Навчання в НАВС

Практичне заняття – 2 години

1. Вступ до ВНЗ України.
2. Навчання в НАВС.

Література: [1, 10–12, 15, 22]

                                                                    

Тема 3. Працевлаштування. Професія та робота психолога

Практичне заняття – 2 години

1. Складання резюме іноземною мовою. Біографія. Заповнення анкет.
2. Підготовка до співбесіди. Інтерв’ю.
3. Професія психолога.

Література: [4–9, 12–13, 23]

 

Тема 4. Зовнішність та характер людини

Практичне заняття – 2 години

1. Риси зовнішності. Риси характеру.
2. Зв’язок зовнішності та характеру.
3. Психологічний портрет особи.

Література: [1, 3, 13, 15, 22]

Тема 5. Психологія як наука. Сфера психології

Практичне заняття – 2 години

1. Визначення психології як науки.
2. Місце психології серед наук.
3. Сфера психології.

Література: [13–19, 23]

 

Тема 6. Історія психології

Практичне заняття – 2 години

1. Історичне підґрунтя психології.
2. Наукові школи в психології.

Література: [13–19, 23]

 

Тема 7. Галузі психології. Видатні психологи

Практичне заняття  – 2 години

1. Становлення галузей психології.
2. Предмети та задачі галузей психології.
3. Видатні психологи.

Література: [13, 15, 17, 19]

 

ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ РІВНЯ СФОРМОВАНОСТІ НАВИЧОК ТА УМІНЬ СТУДЕНТІВ

 

Зміст заліку

1. Опитування викладачем лексики (70 лексичних одиниць в межах пройденої тематики).
2. Висловлювання монологічного характеру та бесіда іноземною мовою на запропоновану ситуацію в межах пройденої тематики. Обсяг монологічного висловлювання 12 – 15 фраз.

 

АНГЛІЙСЬКА МОВА

 

1. Лексичний мінімум

 

Unit 1

ACQUINTANCE. MEETING

Let me introduce myself	Дозвольте відрекомендуватись
Nice to meet you	Приємно зустрітися з Вами
Here is my card	Візьміть мою візитку
I would like to introduce my partner	Я хотів би представити мого партнера
Will you introduce me to your chief	Познайомте мене, будь ласка, з Вашим начальником
I am glad to make your acquaintance	Я радий познайомитись з Вами
What are you?	Чим Ви займаєтесь (Ваша професія)?
I work at Human Resources Office	Я працюю у відділі кадрів
How are you getting on?	Як поживаєте?
Remember me to your wife	Передайте від мене привіт своїй дружині

 

Unit 2

ENTERING THE HIGHER EDUCATIONAL ESTABLISHMENT

STUDYING AT THE NAIA OF UKRAINE

To enter the higher educational establishment	Вступати до вищого навчального закладу
To pass entrance exams successfully	Успішно скласти вступні іспити
To train specialists for	Готувати спеціалістів для
To graduate from the NAIA	Закінчити НАВС
Student of distant education	Студент заочної форми навчання
Course of study	Курс навчання
Head of chair/rector	Начальник кафедри/ректор
Teaching staff/ teaching instructor	Викладацький склад/викладач
Credit	Залік
Highly–qualified specialist	Висококваліфікований спеціаліст

 

Unit 3

APPLYING FOR A JOB. PROFFESSION OF PSYCHOLOGIST

Job search	Пошук роботи
Job application	Анкета
To fill a position	Вступити на посаду
Job duties description	Функціональні обов’язки
Personnel (Human Resources) office	Відділ кадрів
Promotion	Підвищення
Salary/wage/fee	Заробітна платня/гонорар
Sick leave	Лікарняний
Achievement	Досягнення (цілей)
Probationary period	Випробувальний термін

 

Unit 4

APPEARANCE. CHARACTER

Appearance traits	Риси зовнішності
To look one’s age	Виглядати на свій вік
Regular features	Правильні риси
Wavy/curly/straight hair	Хвилясте/кучеряве/пряме волосся
To change one’s countenance	Змінити вираз обличчя
To look like	Виглядати (мати зовнішність)
A man of a character	Людина з характером
Clever/smart	Розумний
Well–bread	Добре вихований
Responsible	Відповідальний

 

Unit 5

PSYCHOLOGY AS A SCIENCE.SCOPE OF PSYCHOLOGY

a means of promoting health and human welfare	засіб сприяння здоров’ю та благополуччю людини
improvement of psychological research methods	покращення методів психологічного дослідження
to place emphasis on the inner life	приділяти увагу внутрішньому життю (особистості)
consciousness and behaviour	свідомість та поведінка
mental illness	психічний розлад
highest forms of human psychic (mental) activity	найвищі форми психічної діяльності людини
to be engaged in	займатися (дослідженням)
diffusion of psychological knowledge	розповсюдження психологічних знань
to advance scientific interests and inquiry	сприяння науковим інтересам та дослідженням
application of research findings	застосування результатів досліджень

 

Unit 6

HISTORY OF PSYCHOLOGY

earlier developments in philosophy	попередні досягнення в філософії
behaviourism	біхевіоризм
psychoanalysis	психоаналіз
humanistic school	гуманістична школа
Gestalt psychology	гештальт–психологія
diverse field	багатогранна сфера (досліджень)
psychological research laboratory	лабораторія для проведення психологічних досліджень
techniques to measure intelligence	техніки для визначення рівня інтелекту
competing schools of thought	конкуруючі (психологічні) напрямки
close collaboration with	тісна співпраця з

Unit 7

BRANCHESOFPSYCHOLOGY. FAMOUSPSYCHOLOGISTS

general psychology	загальна психологія
educational psychology	педагогічна психологія
social psychology	соціальна психологія
industrial psychology	організаційна (промислова) психологія
abnormal psychology	психопатологія
cognitive psychology	когнітивна психологія
applied psychology	прикладна психологія
developmental psychology	психологія розвитку
experimental psychology	експериментальна психологія
consumer psychology	психологія споживача

 

2. Ситуації

 

1. A foreign partner is calling you to inform about his visit to your company. You would like to meet him/her at the airport. Find out flight number, arrival time and his/her mobile phone number. Leave your mobile phone number.
2. You are meeting a foreign partner at the airport. Introduce yourself. Greet him/her and talk on (e.g. trip, job, invitation to visit the center of Kyiv, reservation of a hotel room).
3. You are meeting a foreign partner at your office. Greet him/her. Introduce yourself. Introduce your colleague (e.g. Mr. Oleh Petrenko). Ask about his/her trip to Ukraine and hotel reservation. Offer to take a seat and to have a drink.
4. You are working at the Human Resources Office and you deal with applicant’s resumes. You know well how to write a good resume. Explain how to do it to one of the applicants.
5. You are meeting a foreign partner for the first time. What would you ask him/her to get information about his/her work, experience, office, hours of work, vacation and weekends?
6. You have just come from England where you had been learning Psychology for three weeks. Tell your colleagues about famous psychologists.
7. To become a member of Psychological Society you are to present a report on free theme. You have chosen “The Historical Background of Psychology”. Introduce your paper.
8. You are at the international conference. Make up the conversation with one of  participants of the conference during the break ( introduce yourself, exchange business cards, ask about his country, work and experience, the theme of his speech, the aim of his research, the sources and methods he uses, etc.)
9. You are at the student seminar. Present your ideas and say what scope of Psychology is, describe the branches of Psychology.
10. Your foreign colleague invites you to take part in the international conference for psychologists. Ask him to get the information about the conference (the theme and objectives, the program, the date and place, audience, time for your speech (report), equipment for visual support and handouts, working language, hotel reservation, etc.)
11. You are at the student seminar. Present your ideas and say what scope of Psychology is, describe the branches of Psychology.
12. You’ve just come back from London where you were lucky to visit the Freud’s museum. Tell your colleagues about Sigmund Freud as the founder of the theory of Psychoanalysis and the method of free association.
13. You’ve met your friend. You haven’t seen him for a long time. He is interested in your life. Tell him why you entered the Academy.
14. You are going to stay with an English–speaking family. Give your description for them to meet you at the airport while having a phone call.
15. You are discussing with your friend the importance of appearance and character of a person. Comment the Anton Chekhov’s famous quotation: “Everything must be beautiful in a person – face, clothing, spirit and mind”.
16. Psychological Service is looking for candidates for one of the positions. You are one of the applicants invited for an interview. Give the description of your experience, education and personal traits necessary for this position.
17. Your friend is hunting for a job. Give him advice as for the do’s and don’ts for job seekers.

 

НІМЕЦЬКА МОВА

 

1. Лексичний мінімум

 

Unterricht 1

BEKANNTSCHAFT

Darf ich mich vorstellen	Дозвольте відрекомендуватись
Sehr angenehm, Sie kennenzulernen	Приємно зустрітися з Вами
Hier ist meine Visistenkarte	Візьміть мою візитку
Ich möchte meinen Kollegen vorstellen	Я хотів би представити мого партнера
Stellen Sie mir bitte Ihren Chef vor	Познайомте мене, будь ласка, з Вашим начальником
Ich freue mich Sie kennenzulernen	Я радий познайомитись з Вами
Was sind Sie von Beruf?	Чим Ви займаєтесь (Ваша професія)?
Ich arbeite in der Personalabteilung	Я працюю у відділі кадрів
Wie geht es Ihnen?	Як поживаєте?
Grüssen Sie Ihre Frau von mir	Передайте від мене привіт своїй дружині

 

Unterricht 2

STUDIUM AN DER NATIONALEN AKADEMIE DES INNERN

To enter the higher educational establishment	Вступати до вищого навчального закладу
Die Aufnahmeprüfungen erfolgreich bestehen oder ablegen	Успішно скласти вступні іспити
Die Fachleute ausbilden	Готувати спеціалістів для
Die Akademie des Innern absolvieren	Закінчити НАВС
Der Fernstudent	Студент заочної форми навчання
Das Studienjahr	Курс навчання
Der Leiter des Lehrstuhls/ der Rektor	Начальник кафедри/ректор
Der/Die Dozenten	Викладацький склад/викладач
Die Vorprüfung	Залік
Der hochqualifizierte Fachmann	Висококваліфікований спеціаліст

 

Unterricht 3

SUCHE DER ARBEIT.BERUF DES PSYCHOLOGEN

die Arbeit suchen	Пошук роботи
Der Fragebogen	Анкета
An die Arbeit gehen	Вступити на посаду
Die funktionellen Pflichten	Функціональні обов’язки
Die Personalabteilung	Відділ кадрів
Die  Beförderung	Підвищення
Der Lohn	Заробітна платня/гонорар
Der Krankenschein	Лікарняний
Die Ziele erreichen	Досягнення (цілей)
Die Probedienstzeit	Випробувальний термін

 

Unterricht 4

DAS ÄUSSERE. DER CHARAKTER

Die Gesichtszüge	Риси зовнішності
altersgerecht aussehen	Виглядати на свій вік
Richtige  Gesichtzüge	Правильні риси
lockige/wellige/aufrechte Haare	Хвилясте/кучеряве/пряме волосся
Den Gesichtsausdruck verändern	Змінити вираз обличчя
aussehen	Виглядати (мати зовнішність)
Ein Mensch mit dem Charakter	Людина з характером
klug	Розумний
Mit gutem Charakter	Добре вихований
Verantwortungsbewusst	Відповідальний

 

Unterricht 5

PSYCHOLOGIE ALS WISSENSCHAFT.

Mittel zur Förderung der Gesundheit und des Wohlbefindens des Menschen	засіб сприяння здоров’ю та благополуччю людини
verbesserte Methoden der psychologischen Forschung	покращення методів психологічного дослідження
sich konzentrieren auf das innerliche  Leben	приділяти увагу внутрішньому життю (особистості)
Bewusstsein und Verhalten	свідомість та поведінка
Die Umnachtung	психічний розлад
höchste Form der psychischen Tätigkeit des Menschen	найвищі форми психічної діяльності людини
Sich mit wissenschaftlicher Forschung beschäftigen	займатися (дослідженням)
Verbreitung psychologischen Wissens	розповсюдження психологічних знань
Förderung der wissenschaftlichen Interessen und Forschung	сприяння науковим інтересам та дослідженням
Anwendung von Forschungsergebnissen	застосування результатів досліджень

 

Unterricht 6

DIE GESCHICHTE DER PSYCHOLOGIE

Die bisherigen Leistungen in der Philosophie	попередні досягнення в філософії
Behaviorismus	біхевіоризм
Die Psychoanalyse	психоаналіз
Die humanistische Schule	гуманістична школа
Die Gestalt psychology	гештальт–психологія
facettenreicher Bereich (Forschung)	багатогранна сфера (досліджень)
Das Labor für die psychologische Forschung	лабораторія для проведення психологічних досліджень
Die Technik zum Bestimmen des Niveaus der Intelligenz	техніки для визначення рівня інтелекту
Die konkurrierenden (psychologischen) Richtungen	конкуруючі (психологічні) напрямки
Die enge Zusammenarbeit mit …	тісна співпраця з

 

Unterricht 7

ZWEIGE DER PSYCHOLOGIE. DIE BEKANNTEN PSYCHOLOGEN

Die allgemeine Psychologie	загальна психологія
Die pädagogische Psychologie	педагогічна психологія
Die Sozialpsychologie	соціальна психологія
Die Organisations–(Industrie–) Psychologie	організаційна (промислова) психологія
Die Psychopathologie	психопатологія
Die Kognitionspsychologie	когнітивна психологія
Angewandte Psychologie	прикладна психологія
Die Psychologie der Entwicklung	психологія розвитку
Die experimentelle Psychologie	експериментальна психологія
Die Psychologie des Verbrauchers	психологія споживача

 

2. Ситуації

 

1. Ein ausländischer Partner ruft Sie an, um über seinen Besuch in Ihrem Unternehmen zu informieren. Sie möchten ihn / sie am Flughafen abholen. Finden Sie seine Flugnummer, Ankunftszeit und seine / ihre Handynummer heraus. Geben Sie Ihre Handynummer ein.    
2. Sie treffen einen ausländischen Partner am Flughafen. Stellen Sie sich vor. Begrüßen Sie ihn / sie und sprechen Sie auf Reise, Beruf, Einladung, den Besuch des Zentrums von Kiew, Reservierung eines Hotelzimmers usw. an.
3. Sie treffen einen ausländischen Partner in Ihrem Büro. Begrüßen Sie ihn / sie. Stellen Sie sich vor. Stellen Sie Ihren Kollegen (zB Herr Oleh Petrenko) vor. Fragen Sie nach seiner / ihrer Reise in die Ukraine und Hotelreservierung. Bieten Sie an, Platz zu nehmen und laden zu einem Getränk ein.
4. Sie arbeiten bei der Personalabteilung und Sie befassen sich mit der …. Sie wissen, wie man einen guten Lebenslauf schreibt. Erläutern, wie es zu einem Anmelder macht.
5. Sie treffen einen ausländischen Partner zum ersten Mal. Was würden Sie ihn / sie fragen, um Informationen über seine / ihre Arbeit, Erfahrung, Büro, Arbeitszeit, Urlaub und Wochenenden zu bekommen?
6. Sie sind gerade aus England gekommen, wo Sie Psychologie drei Wochen gelernt hatten. Erzählen Sie Ihren Kollegen über berühmte Psychologen.
7. Um ein Mitglied der Gesellschaft für Psychologie zu sein, müssen Sie einen Bericht über freies Thema  präsentiert haben. Sie haben "den historischen Hintergrund der Psychologie" gewählt. Stellen Sie Ihr Papier vor
8. Sie befinden sich auf der internationalen Konferenz. Führen Sie das Gespräch mit einem der Teilnehmer der Konferenz in der Pause (stellen Sie sich vor, Austausch von Visitenkarten, über sein Land, Arbeit und Erfahrung, das Thema seiner Rede, das Ziel seiner Forschung, die Quellen und Methoden welche er verwendet, etc.)
9. Sie befinden sich im studentischen Seminar. Präsentieren Sie Ihre Ideen und sagen, was Spielraum für Psychologie ist, beschreiben Sie die Zweige der Psychologie.
10. Ihre ausländischen Kollegen laden Sie zur Teilnahme an der internationalen Konferenz für Psychologen ein. Befragen Sie ihn über Informationen bezüglich der Konferenz (das Thema und die Ziele, das Programm, das Datum und den Ort, Publikum, Zeit für Ihre Rede (Bericht), Geräte zur visuellen Unterstützung und Handouts, Arbeitssprache, Hotelreservierung
11. Sie befinden sich im studentischen Seminar. Präsentieren Sie Ihre Ideen und sagen, was Spielraum für Psychologie ist, beschreiben Sie die Zweige der Psychologie.
12. Sie kommen gerade aus London, wo Sie das Glück hatten, das Freud–Museum zu besuchen. Erzählen Sie Ihren Kollegen über Sigmund Freud als Begründer der Theorie der Psychoanalyse und der Methode der freien Assoziation.
13. Sie haben Ihren Freund getroffen. Sie habe ihn lange Zeit nicht gesehen. Er interessiert sich für Ihr Leben. Sagen Sie ihm, warum Sie sich in die Akademie eingetragen haben.
14. Sie werden in einer englischsprachigen Familie bleiben. Geben Sie in einem Telefonat eine Beschreibung über das Treffen am Flughafen.
15. Sie diskutieren mit Ihrem Freund die Bedeutung von Aussehen und Charakter eines Menschen. Kommentieren Sie Anton Tschechows berühmtes Zitat: "Alles muss in einer Person sein, schöne – Gesicht, Kleidung, Geist und Seele".
16. Der Psychologische Dienst ist für die Kandidaten eine zu suchende Position. Sie sind als einer der Antragsteller zu einem Gespräch eingeladen. Beschreiben Sie Ihre Erfahrung, Ausbildung und persönlichen Eigenschaften für diese Position.
17. Dein Freund ist auf Jobsuche. Geben Sie ihm Ratschläge, für die Ge– und Verbote bei der Arbeitssuche.

АНТРОПОЛОГІЯ

 

Навчальна дисципліна “Антропологія” розглядає загальнотеоретичні питання походження виду Homo sapiens, зокрема проблему витоків та еволюції фізичного типу первісних людей, їхнього способу життя, морфологічну характеристику приматів. Антропологія розглядає людину комплексно, з урахуванням її біологічної, соціальної, психологічної, суспільно–історичної та духовної сутності. Ця дисципліна в підготовці психологів має світоглядне значення, оскільки дає теоретичні та методологічні можливості розширення характеристик (фізичних, генетичних, етнічних тощо) окремих індивідів, сім’ї, групи, суспільства.

Головна увага навчальної дисципліни спрямована на проблему походження людини та виникнення людських рас, питання прабатьківщини людства, чинники антропогенезу. Антропологія є міжгалузевою наукою, що виявляє тісний зв’язок із загальною біологією, анатомією та фізіологією людини, зоопсихологією та порівняльною психологією. Антропологія – відносно молода самостійна наука, що постійно розвивається у зв’язку із вдосконаленням методів антропометрії та відповідно до все нових здобутків археології, палеонтології. Тому на сьогодні вона має досить складну структуру, що охоплює питання методології антропологічного дослідження, фізіологічну антропологію, конституційну антропологію, проблеми расогенезу та антропогенезу. Розвиток філософської та соціальної антропології обумовлює появу цілого ряду особливостей сучасного антропологізму.

Метою навчальної дисципліни “Антропологія” є формування у студентів системи знань про основні етапи антропогенезу в світлі особливостей сучасного антропологізму, розуміння взаємозв’язку біологічних та соціальних рушійних сил еволюції виду під час антропосоціогенезу, складності та неоднозначності результатів палеонтологічних досліджень щодо побудови філогенетичної лінії еволюційних предків людини. Завданням навчальної дисципліни є ознайомлення студентів з найбільш актуальними проблемними питаннями, що стосуються змісту етапів антропогенезу, пов’язаних із розумінням біосоціальної, дуальної природи людини. Навчальний курс охоплює основні еволюційні положення, екологічні теорії гомінізації, питання систематики виду та його філогенетичних зв’язків, расогенезу.

Навчальна дисципліна “Антропологія” передбачає використання студентами знань із загальної психології, анатомії та еволюції нервової системи, основ біології та генетики людини, пов’язана з такими дисциплінами, як зоопсихологія та порівняльна психологія, культурологія, філософія.

У результаті вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

-         структуру, завдання, методи сучасної антропології;

-         екологічні теорії гомінізації;

-         зміст основних етапів антропогенезу;

-         теорії виникнення людини;

-         принципи расових класифікацій.

уміти:

-         порівнювати, аналізувати та встановлювати причинно–наслідкові зв’язки між окремими явищами антропогенезу;

-         формулювати та обґрунтовувати висновки;

-         оперувати антропологічними поняттями та застосовувати еволюційні закономірності при поясненні окремих теорій антропосоціогенезу;

-         самостійно працювати з науковими джерелами.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Предмет, завдання та методи антропології як науки	13	1	–	–	12
Тема 2. Екологічні теорії гомінізації	14	–	2	–	12
Тема 3. Місце людини в системі тваринного світу	14	2	2	–	10
Тема 4. Основні етапи антропогенезу	13	1	–	2	10
Тема 5. Расогенез	16	–	–	–	16
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	72	4	4	2	60

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

Австралопітеки – найбільш ранні представники родини Homo (людина), які жили приблизно 5–2 млн. років тому.

Антропогенез – походження та розвиток всіх видів і підвидів роду Людина (Homo) в органічному (генетичному, соматичному), психічному та соціокультурному відношенні. Це процес історико–еволюційного формування фізичного типу людини, розділ антропології.

Архантропи – найдавніші люди, які з’явились на земній кулі  приблизно 1,5 млн. років тому.

Дріопітеки – викопні людиноподібні мавпи, які жили приблизно 23–10 млн. років тому.

Еволюція – це процес історичного прогресивного розвитку органічного світу шляхом поступового пристосування живих систем до безперервно мінливих умов існування.

Етногенез – процес формування нової етнічної спільноти на основі різних етнічних компонентів, що існували раніше.

Конституція – достатньо стабільна комплексна біологічна характеристика людини, варіант адаптивної норми, що відображає реактивність та резистентність організму до факторів середовища.

Кроманьйонці – одна з груп неоантропів, поширених переважно на території Західної Європи. Іноді так називають усіх неоантропів.

Неандертальці – група палеоантропів, поширених у Західній та Центральній Європі. Іноді так називають усіх палеоантропів.

Неоантропи – люди сучасного фізичного типу, які з’явились в Європі, Азії та Африці близько 40–35 тис. років тому.

Палеоантропи – узагальнююча назва викопних людей, які жили в Європі, Азії та Африці близько 200–40 тис. років тому.

Природній добір – процес збереження та переважного розмноження в ряді поколінь організмів і груп організмів, що мають корисні для їхнього життя та розвитку ознаки і властивості, які виникли внаслідок різноспрямованої індивідуальної мінливості.

Синтетична теорія еволюції – результат розвитку дарвінізму, генетики, екології та інших біологічних наук.

Фенотип – це сукупність всіх ознак і властивостей організму, які є результатом взаємодії генотипу з зовнішнім середовищем.

Філогенез – історичний розвиток організмів, еволюція органічного світу чи окремих систематичних груп.

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

Підручники, посібники

1. Алексеев В.П. История первобытного общества: Учеб. для высш. учеб. завед. .– М.: Высшая школа, 1990. – 780 с.
2. Алексеев В.П. Антропогенез.– М.: Наука, 2008.– 340 с.
3. Антропология: Хрестоматия: Учеб. пособ. для студ. / Л.Б. Рыбалов,
   Т.Е. Россолимо, И.А. Москвина–Тарханова. – М.: Издательство Московского психолого–социального института, 2004. – 423 с.
4. Биологическая эволюция и человек / Под ред. Я.Я. Рогинского.– М.:
   Изд–во МГУ, 1989. – 433 с.
5. Губко О.Т. Основи зоопсихології: Навч. посіб. / За ред. О.І. Болтівця.– К.: Світогляд, 2006. – 190 с.
6. Новоселова С.Л. Развитие интеллектуальной основы деятельности приматов. – М.: МПСИ, МОДЭК, 2010. – 304с.
7. Сегеда С. Антропологія: Підруч. для студ. гуманітарних спец. вищ. навч. заклад. – К.: Либідь, 2009. – 424с.
8. Столяренко Л.Д., Столяренко В.Е., Котова А.Б., Петрулевич И.А. Антропология: Учеб. пособ. – М.: ИКЦ “МарТ”, Ростов н/Д: Уздательский центр “МарТ”, 2009. – 688 с.
9. Хрисанфова Е.Н., Перевозчиков И.В. Антропология: Учеб.– М.: Изд–во МГУ, 1991. – 515 с.
10. 10.    Юрій М.Ф. Антропологія: Навч. посіб. – К.: Дакор, 2009. – 290 с.

Монографії, збірники, статті

1. Алексеева Л.В. Полицикличность размножения у приматов и антропогенез. – М.: Наука, 1977. – 324 c.
2. Бахолдина В.Ю. Взаимосвязь биологического и социального на ранних стадиях антропогенеза. // Современные методы изучения структур и функций биологических систем. – М.: Наука, 1988.– С. 10–13.
3. Джохансон Д., М.Иди. Люси: Истоки рода человеческого: Пер. с англ. – М.: Мир, 1984. – 300 c.
4. Зиневич Г.П. Человек изучает человека. – К.: Наукова думка, 1988. –
   290 c.
5. Коуэн Р. История жизни. – К.: Наукова думка, 1982. – 244 c.
6. Мажуга П.М., Хрисанфова Е.Н. От вероятного к очевидному. – К.: Молодь, 1989. – 190 c.
7. Марков А. Эволюция человека. – Кн. 1: Обезьяны, кости, гены. – М: ACT: CORPUS, 2011. – 464 c.
8. Марков А. Эволюция человека. – Кн. 2: Обезьяны, нейроны и душа. – М: ACT: CORPUS, 2011. – 512 c.
9. Орлов Я.С. Об особенностях действия естественного отбора на ранних стадиях гоминидной эволюции. – Современные методы изучения структур и функций биологических систем. – М.: Наука, 1988. – С. 13–15.
10. Фоули Р. Еще один неповторимый вид. Экологические аспекты эволюции человека. – М.: Мир, 1990.
11. Фосси Д. Гориллы в тумане. – М.: Прогресс, 1990.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Тема 1. Предмет, завдання та методи антропології як науки

Лекція – 1 година

1. Предмет та методи антропології.
2. Зв’язок антропології з іншими науками.
3. Головні етапи розвитку антропології.

 

Тема 3. Місце людини в системі тваринного світу

Лекція – 2 години

1. Філософи ХVIII – ХIХ століття про місце людини у природі.
2. Загальна характеристика приматів.
3. Передумови виникнення людини.

Тема 4. Основні етапи антропогенезу

Лекція – 1 година

1. Теорії виникнення людини.
2. Основні етапи розвитку виду людина розумна.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 2. Екологічні теорії гомінізації

Семінарське заняття – 2 години

1. Анатомо–фізіологічні властивості вищих приматів як основа розвитку людських біологічних ознак.
2. Етологічні особливості приматів як передумова виникнення виду Homo sapiens.
3. Австралопітеки як безпосередні предки людей.
4. Роль природничо–кліматичних змін в еволюції приматів.

Теми реферативних повідомлень

1. 1.       Сутність екологічних теорій гомінізації А. Яблокова, А. Юсуфова,
   Р. Фоули, В. Алєксєєва, Г. Матюшина, Я. Линдбланда, Е. Хрисанфова,
   П. Мажуги.

Література: [4, 7, 18]

 

Тема 3. Місце людини в системі тваринного світу

Семінарське заняття – 2 години

1. Систематичне положення виду Homo sapiens.
2. Характеристика основних етапів антропогенезу (архантропів, палеоантропів, неоантропів).
3. Біологічні та соціальні рушійні сили еволюції людини.

Література: [2, 4, 5, 6, 7]

 

Тема 4. Основні етапи антропогенезу

Практичне заняття – 2 години

Завдання

1. Спираючись на правило та формулу, що відображає принцип золотого перетину, провести антропометричні вимірювання довжин тулуба (зріст, довжина ніг, висота тулуба) та розрахувати ступінь наближення його пропорцій до величини золотого перетину (l=1,6180339…).
2. Спираючись на правило та формулу, що відображає принцип золотого перетину, провести антропометричні вимірювання довжин обличчя (висота обличчя, висота губ, висота дуг брів) та розрахувати ступінь наближення його пропорцій до величини золотого перетину.
3. Спираючись на правило та формулу, що відображає принцип золотого перетину, провести антропометричні вимірювання довжин кисті руки (довжина фаланг пальців, п’ястка) та розрахувати ступінь наближення її пропорцій до величини золотого перетину.
4. Сформулювати висновок про причини відхилення проаналізованих параметрів тіла від ідеальної пропорції.

Література: [7, 9, 10]

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Антропологія як наука. Антропогенез як розділ антропології.
2. Структура та завдання антропології як науки.
3. Методи антропологічного дослідження.
4. Особливості сучасного антропологізму.
5. Систематичне положення виду людина розумна.
6. Характеристика понять: антропогенез, антропосоціогенез, антропологізм.
7. Основні особливості сучасного антропологізму.
8. Питання походження людини в рамках основних концепцій креаціонізму, уніформізму, дарвінізму, преформізму.
9. Основні етапи становлення антропології як науки.
10. Переваги антропологічних даних перед іншими категоріями етногенетичних джерел: археологічними, етнографічними, лінгвістичними.
11. Найдавніші еволюційні витоки людини. Австралопітеки – безпосередні предки людей.
12. Властивості приматів як основа розвитку людських біологічних ознак.
13. Загальна характеристика архантропів як еволюційних попередників людини.
14. Загальна характеристика палеоантропів як еволюційних попередників людини.
15. Загальна характеристика неоантропів як еволюційних попередників людини.
16. Дайте порівняльну характеристику архантропів, палеоантропів та неоантропів.
17. Розвиток мозку перших сучасних людей.
18. Етапи становлення мови та розвиток мовленневого апарату: пітекантропи, неандертальці, перші сучасні люди.
19. Мова як етноформуюча та етнодиференціююча ознака етносу.
20. Біологічні та соціальні чинники еволюції виду.
21. Біологічні фактори: статевий добір, спадкова мінливість, боротьба за існування.
22. Роль природно–кліматичних змін в еволюції приматів.
23. Соціальні рушійні сили еволюції: трудова діяльність, спілкування, поява свідомості.
24. Взаємозв’язок біологічних та соціальних чинників антропогенезу.
25. Роль праці в проблемі антропосоціогенезу.
26. Трудова теорія антропогенезу Ф. Енгельса.
27. Симіальна теорія походження роду людини.
28. Розташовування прабатьківщини людства.
29. Теорії моноцентризму, поліцентризму та дицентризму.
30. Конституція людини. Конституціональні ознаки людини.
31. Конституціональні типи за Е. Кречмером. Конституціональні типи за
    У. Шелдоном.
32. Принципи гармонійної побудови тіла людини (золотий перетин).
33. Еволюція. Розвиток еволюційних поглядів в біології. Роботи
    Ж.Б. Ламарка, Ж. Кювье, Ч. Дарвіна.
34. Еволюційна теорія Ч. Дарвіна, її основні положення, подолання кризи класичного дарвінізму.
35. Групи доказів еволюції.
36. Синтетична теорія еволюції, її основні положення.
37. Вид, його структура та критерії. Видоутворення.
38. Елементарні фактори та одиниці еволюції.
39. Адаптації як результат еволюційного процесу.
40. Основні шляхи еволюції. Напрямки еволюції.
41. Основні ароморфози царства тварин на шляху еволюції.
42. Поняття расогенезу.
43. Вплив зовнішнього середовища на формування расових відмінностей.
44. Географічна ізоляція та змішування як чинники расогенезу.  
45. Теорії моногенізму та полігенізму у расоутворенні.
46. Поняття нація, раса, етнос.
47. Ієрархічний принцип расових класифікацій.
48. Представники еволюційного принципу расових класифікацій.
49. Морфологічний принцип расових класифікацій.
50. Морфологічна характеристика основних расових груп.
51. Антропологічні структура населення земної кулі.
52. Антропологічний склад українців.
53. Методи антропології.
54. Антропометрія та антропоскопія.
55. Використання антропометричного інструментарію.
56. П. Брока – автор перших програм проведення досліджень.
57. Антропологічна методика Р.Мартіна.
58. Головні етапи розвитку антропології.
59. Виникнення антропологічних товариств  та їх роль в історії науки про людину.
60. Розвиток антропології в Україні.

ПРАКТИКУМ З ПСИХОЛОГІЇ

 

Навчальна дисципліна “Практикум з психології” є складовою загальної психології як фундаментальної і базової дисципліни в системі психологічних знань, які засвоює студент при його фаховій підготовці.

Метою навчальної дисципліни є засвоєння знань та набуття навичок з організації конкретного психологічного дослідження, використання методик, спрямованих на вивчення психічних явищ.

У результаті вивчення дисципліни “Практикум з психології” студенти повинні:

знати:

-   конкретні методи та методики емпіричного вивчення основних сфер психіки людини,

-   про організацію емпіричного дослідження з психології.

уміти:

-   добирати адекватні методи та конкретні методики емпіричного дослідження з психології для вивчення окремих психічних явищ,

-   презентувати методику емпіричного дослідження з психології,

-   організовувати та проводити емпіричне дослідження з психології,

-   здійснювати обробку емпіричних даних,

-   представляти та аналізувати дані, формулювати  на їх основі висновки.

Основні форми роботи в процесі вивчення дисципліни є: практичні заняття, самостійна робота, індивідуальна робота з викладачем (у формі індивідуальних консультацій).

 

 

Тематичний план

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Дослідження пізнавальних процесів	98	–	–	10	88
Тема 2. Дослідження емоційно–вольових процесів	92	–	–	4	88
Тема 3. Дослідження особистісних властивостей	96	–	–	8	88
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	288	–	–	22	264

 

Основні терміни дисципліни

 

Відчуття – відображення окремих властивостей предметів та явищ при їх безпосередній дії на органи чуття.

Вибірка – сукупність тих людей, які приймають реальну участь в експерименті.

Воля – це свідоме регулювання людиною своїх дій та вчинків, які вимагають подолання внутрішніх та зовнішніх перешкод.

Змінна – це будь–яка реальна умова ситуації, яка може бути змінена.

Інтерв’ю – метод отримання інформації в ході усного безпосереднього спілкування.

Експеримент – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у зборі фактів у спеціально створених умовах для активного прояву психічного явища, що вивчається.

Емоції – це психічний процес, який відображає особистісну значущість та оцінку внутрішньої і зовнішньої ситуації для життєдіяльності людини у формі безпосередніх переживань.

Мислення – це опосередковане та узагальнене відображення наочно не даних властивостей, відношень та залежностей предметів і явищ дійсності.

Методи психології – основні прийоми і засоби пізнання психічних феноменів і їх закономірностей.

Мова – засіб спілкування, обміну думками, мислення, означення предметів і явищ навколишньої дійсності.

Мовлення – процес застосування мови у спілкуванні, при обміні думками, мисленні, при означенні предметів і явищ навколишньої дійсності.

Особистість – це саморегульоване системне утворення, що складається з соціально–значущих психічних властивостей та забезпечує вибірковість відношень та регуляцію поведінки людини, як поведінки суб’єкта активності.

Пам’ять – це форма психічного відображення, що полягає у запам'ятовуванні, збереженні чи забуванні та наступному відтворенні минулого досвіду (у вигляді образів та понять).

Психологічне дослідження – це спосіб наукового пізнання сутності психічних явищ і їх закономірностей.

Самосвідомість – усвідомлення себе як усталеної більш–менш визначеної одиниці, яка зберігається незалежно від змінених умов.

Сприймання – відображення предметів та явищ в сукупності їх властивостей при безпосередній дії на органи чуття.

Спостереження – один із основних емпіричних методів психологічного дослідження, що полягає у цілеспрямованому, систематичному вивченні психічного явища на основі сприймання поведінки людини в різних умовах.

Спрямованість – це система спонук, яка визначає вибірковість відношень та активності людини.

Темперамент – психічна властивість особистості, яка характеризується динамікою протікання психічної діяльності.

Уява – створення в процесі мислення нових образів на основі минулого досвіду, отриманого завдяки відчуттям, сприйманню, пам’яті, уявленню.

Уявлення – це процес відображення предметів, що в даний момент не діють на органи чуття.

Увага – це спрямованість та зосередженість психічної діяльності людини на певних об'єктах.

Характер – це психічна властивість особистості, яку складає сукупність відносно сталих рис, у яких відображено ставлення людини до навколишнього світу та які визначають стиль її поведінки з людьми в типових умовах.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

Підручники, посібники

1.       Анастази А., Урбина С. Психологическое тестирование. – Изд. 7–е. – СПб: Питер, 2007. – 688 с.

2.       Большой  психологический  словарь / Под ред. Б.Г. Мещерякова,
В.П. Зинченко. – М.: Прайм–Еврознак, 2003 – 672 с.

3.       Выготский Л.С. Психология. – М.: ЭКСМО–Пресс, 2000. – 1008 с. (Серия “Мир психологии”).

1. Гомезо М.В. Атлас по психологии / М.В. Гомезо, И.А. Домашенко. – М., 2004. – 274 с.

5.       Гудвин Д. Исследование в психологии: методы и планирование. –
Изд. 3–е. – СПб: Питер, 2004. – 558 с. (Серия “Мастера психологии”).

6.       Лурия А.Р. Лекции по общей психологии. – СПб: Питер, 2006. – 320 с.

7.       Общая психология. / Под ред. М.В. Гамезо. – М.: Ось–89, 2007. – 352 с.

8.       Рубинштейн С.Л. Основы общей психологии.– Изд. 2–е. – СПб: Питер, 2002. – 720 с. (Серия “Мастера психологии”).

Практикуми

1. Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. –
   280 с.
2. Горбатов Д.С. Практикум по психологическому исследованию: Учеб. пособ. – Самара: Издательский дом “Бахрах–М”, 2006. – 272 с.
3. Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та, 2006. – 224 с.
4. Дыгун М.А., Дыгун Е.П., Муравьева О.С., Цалко Л.В. Практикум по общей психологи для студентов педагогических спеціальностей высших учебных заведений. – Изд–во: Жасскон, 2007.
5. Методики психодиагностики в спорте: Учеб. пособ. для студ. пед. высш. учеб. завед. / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова. – Изд. 2–е. – М.: Просвещение, 1990.
6. Немов Р.С. Психология: Учеб. пособ. для студ. пед. высш. учеб. завед.:
   В 3 кн. – Т. 3: Психодиагностика. – Изд. 4–е. – 2001. – 640 с.
7. Основы психологи: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. – Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2000. – 576 с.
8. Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – 203 с.
9. Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологии /
   В.Д. Балин, В.К. Гайда, В.К. Гербачевский и др. / Под общ. ред.
   А.А. Крылова, С.А. Маничева. – Питер, 2006. – 560 с.
10. Рогов Е.И. Настольная книга практического психолога в образовании: Учеб. пособ. – М., 1996.
11. Смирнов А. Практикум по общей психологии: Учеб. пособ. – М.: Изд–во Института Психотерапии, 2005. – 224 с.

18.    Регуш А.Л. Практикум по наблюдению и наблюдательности. – Изд. 2–е, перераб. и доп. – СПб: Питер, 2008. – 208 с. (Серия “Практикум по психологии”).

Наукові статті

1. Заїка Є.В., Бистров К.А. Ігри та вправи для розвитку мікромотороки школярів // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 4. –
   С. 39–45.
2. Максименко С.Д., Кокун О.М., Тополов Є.В. Адаптація психодіагностичних методик Шкала професійної спресованості та Шкала професійної завантаженості // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 34–38.
3. Невах Є.Г., Панченко В.М. Конструювання психодіагностичного інструментарію у емпіричних дослідженнях // Практична психологія та соціальна робота. – 2012. – № 5. – С. 17–21.

 

ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 1. Дослідження пізнавальних процесів

Самостійна робота – 88 годин

Завдання

1. Дотримуючись схеми презентації методики психологічного дослідження, зробити аналіз методик дослідження відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уявлення, уяви, мови, уваги.
2. Підготувати самостійно опрацьовані методики на дослідження відчуття, сприймання, пам’яті, мислення, уявлення, уяви, мови, уваги для презентації їх у групі.

Практичне заняття – 10 годин

Завдання

1. Експериментально  виявити  поріг  м’язово–суглобових  відчуттів (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 15).
2. Експериментально дослідити сприймання часу (Пашукова Т.І.,
   Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.
   Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 19).
3. Провести порівняльне дослідження переважаючого типу запам’ятовування (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 34).
4. Дослідити пам’ять за допомогою методики “продуктивність запам’ятовування” (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 88).
5. На основі використання метода саморанжування навчитися визначати оцінку яскравості–чіткості уявлень (Практикум по общей, экспериментальной и прикладной психологи / В.Д. Балин, В.К. Гайда,
   В.К. Гербачевский и др. / Под общ. ред. А.А. Крылова, С.А. Маничева. – Питер, 2006. – С. 81).
6. Експериментально виявити вплив установки на спосіб розв’язання задач (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 50).
7. Експериментально дослідити рефлексивність мислення (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.
   Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 57).
8. Навчитися експериментально виявляти темп усної мовної діяльності (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 74).
9. Дотримуючись правил використання методики психологічного дослідження, експериментально виявити рівень творчої уяви.
   (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 69).
10. Експериментально дослідити обсяг уваги (Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л. Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та, 2003. – С. 103).
11. Навчитися експериментально виявляти вибірковість уваги (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.
    Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 41).
12. Експериментально дослідити концентрацію уваги (Пашукова Т.І.,
    Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.
    Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 43).

 

Тема 2. Дослідження емоційно–вольових процесів

Самостійна робота – 88 годин

Завдання

1. На основі практикумів з психології скласти таблицю існуючих методик дослідження волі та емоцій.
2. Дотримуючись схеми презентації методики психологічного дослідження, зробити аналіз методик дослідження волі та емоцій.
3. Підготувати самостійно опрацьовані методики на дослідження волі та емоцій для презентації їх у групі.

Практичне заняття – 4 години

Завдання

1. Експериментально дослідити вольові якості особистості (Глуханюк Н.С., Дьяченко Е.В., Семенова С.Л.  Практикум по общей психологии. – М.: Изд–во Моск. психол.–соц. ин–та, 2003. – С. 142).
2. Дотримуючись правил проведення психологічного дослідження презентувати у групі методику на дослідження сили волі (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид.4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 126).
3. Навчитися  експериментально виявляти рівень наполегливості
   (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 100).
4. За допомогою методики В.А. Жмурова дослідити депресивні стани (Практическая психодиагностика: Меодики и тесты / Ред.–сост.
   Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд.дом “Бахрам–М”, 2002.).
5. За допомогою методики САН навчитися виявляти емоційні стани (Методики психодіагностики в спорте: Учеб. пособ. для студ. пед. высш. учеб. завед. / В.Л. Марищук, Ю.М. Блудов, В.А. Плахтиенко, Л.К. Серова. – Изд. 2–е. – М.: Просвещение, 1990. – С. 156).
6. За допомогою методики В.В. Бойко виявити “перешкоди” у встановленні емоційних контактів (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С. 119).

 

Тема 3. Методики вивчення особистісних властивостей

Самостійна робота – 88 годин

Завдання

1. На основі практикумів з психології скласти таблицю існуючих методик дослідження особистісних властивостей.
2. Дотримуючись схеми презентації методики психологічного дослідження, зробити аналіз методик дослідження особистісних властивостей.
3. Підготувати самостійно опрацьовані методики на дослідження особистісних властивостей.

Практичне заняття – 8 годин

Завдання

1. Експериментально дослідити рівень домагань (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006.).
2. Експериментально  дослідити  різні  характеритсики  “Образу–Я” (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С.167).
3. Дотримуючись правил проведення психологічного дослідження презентувати у групі методику на виявлення самоповаги  (Волошина В.В., Долинська Л.В., Ставицька С.О., Темрук О.В. Загальна психологія: Практикум: Навч. посіб. – Вид. 4–е. – К.: Каравела, 2011. – С.169).
4. Експериментально дослідити спрямованість особистості за допомогою методики А. Басса (Практическая психодиагностика: Методики и тесты / Ред.–сост. Д.Я. Райгородский. – Самара: Изд.дом “Бахрам–М”, 2002.).
5. За допомогою методики діагностики ступеня задоволеності основних потреб навчитися досліджувати мотиваційну сферу особистості (Основы психологии. Практикум / Ред.–сост. Л.Д.Столяренко. Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2000. – С. 421).
6. Експериментально дослідити рівень самооцінки (Пашукова Т.І.,
   Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред.
   Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006.).
7. За методикою Торенса навчитися діагностувати креативність (Основы психологи: Практикум / Ред.–сост. Л.Д. Столяренко. –Ростов н/Д: Изд–во Феникс, 2000. – С. 153).
8. Експериментально виявити комунікативні та організаторські схильності (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 160).
9. Експериментально виявити властивості власного темпераменту на основі тесту–опитувальнику В.М.Русалова (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 122).
10. Експериментально дослідити власні характерологічні тенденції
    (Пашукова Т.І., Допіра А.І., Дьяков Г.В. Практикум із загальної психології / За ред. Т.І. Пашукової. – К.: Знання, 2006. – С. 141).

 

Методичні рекомендації для підготовки до занять

На заняттях мати зошит з загальної психології. Підготовка до навчальної дисципліни “Практикум з психології” передбачає актуалізацію теоретичних знань щодо відповідної складової психічної діяльності та вироблення практичних навичок дослідження психіки на основі зазначених методик психологічного дослідження.

Завдання для індивідуальної роботи

1. Підготувати папку з методиками психологічного дослідження, які використовувались на заняттях дисципліни “Практикум з психології” протягом року.
2. На основі отриманих даних про особливості власної психічної діяльності, скласти свій психологічний профіль на структурою: пізнавальна, емоційно–вольова сфери, індивідуально–типологічні особливості особистості. Змістове наповнення психологічного профілю має складатися з кількісного та якісного аналізу емпіричних даних, закінчуватися рекомендаціями щодо покращення функціонування власної психічної діяльності. Матеріал має бути викладений науковим стилем від третьої особи. Представлений в електронному варіанті, надрукований з урахуванням наступних вимог:  шрифт   Times   New   Roman,   розмір  14 кегель,  інтервал  1,5;  поля – зліва – 30 мм, справа – 10 мм, зверху та знизу – 25 мм.

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Психологічне дослідження, його роль у системі наук.
2. Організація психологічного дослідження.
3. Класифікації методів психологічного дослідження.
4. Організаційні методи психологічного дослідження: їх характеристика.
5. Емпіричні методи психологічного дослідження: їх характеристика.
6. Методи обробки даних та інтерпретаційні методи: їх характеристика.
7. Умови проведення емпіричного дослідження з психології.
8. Етичний кодекс психолога.
9. Напишіть схему презентації методики психологічного дослідження.
10. Схематично представте класифікацію методів психологічного дослідження за С.Л. Рубінштейном.
11. Схематично зобразити види відчуттів, їх загальні властивості.
12. Схематично зобразити типи сприймання, їх загальні властивості.
13. Скласти схему видів пам’яті.
14. Схематично зобразити види уявлень.
15. Скласти схему видів мислення.
16. Скласти схему операцій мислення.
17. Схематично зобразити  мислення як діяльність за допомогою його компонентів.
18. Схематично зобразити  види уяви.
19. Скласти схему будови мови.
20. Скласти схему основних видів мовлення.
21. Схематично зобразити види, форми та властивості уваги.
22. Скласти схему основних видів емоцій.
23. Скласти схему структури довільної і вольової дії.
24. Побудувати схему співвідношення понять: людина, індивід, індивідуальність.
25. Скласти схему структури особистості.
26. Побудувати схему структури самосвідомості.
27. Скласти схему видів самооцінки.
28. Побудувати схему структури спрямованості.
29. Побудувати схему ієрархії потреб за А. Маслоу.
30. Скласти схему структури здібностей.
31. Побудувати схему типів темпераменту.
32. Скласти схему класифікації рис характеру.
33. Побудувати схему видів акцентуацій характеру.
34. Методика дослідження м’язово–суглобних відчуттів (порогу розрізнення маси).
35. Методика дослідження сприймання часу.
36. Методика на порівняльне дослідження переважаючого типу запам’ятовування.
37. Методика “Продуктивність запам’ятовування”.
38. Методика на виявлення оцінки яскравості–чіткості уявлень (за методом саморанжування).
39. Дослідження впливу установки на спосіб розв’язання задач.
40. Дослідження рефлексивності мислення.
41. Методика дослідження творчої уяви.
42. Методика дослідження темпу усної мовної діяльності.
43. Методика дослідження обсягу уваги.
44. Методика дослідження вибірковості уваги.
45. Методика дослідження концентрації уваги.
46. Дослідження депресивних станів за допомогою методики В.А. Жмурова.
47. Дослідження емоційних станів за допомогою методики САН.
48. Методика діагностики «перешкод» у встановленні емоційних контактів (за В.В. Бойко).
49. Дослідження “сили волі”.
50. Методика дослідження наполегливості.
51. Методика дослідження вольових якостей особистості.
52. Дослідження рівня домагань.
53. Символічні завдання на виявлення різних характеристик “Образу–Я”.
54. Дослідження рівня самооцінки.
55. Дослідження спрямованості особистості за допомогою методики А. Басса.
56. Дослідження мотиваційної сфери за допомогою методики діагностики ступеня задоволеності основних потреб.
57. Дослідження креативності за методикою Торенса.
58. Дослідження комунікативних та організаторських схильностей на основі тест–опитувальника КОС.
59. Дослідження властивостей темпераменту на основі тесту–опитувальнику В.М. Русалова.
60. 60.  Дослідження характерологічних тенденцій.

ІНФОРМАТИКА

 

Невід’ємними складовими сучасних уявлень про світ стали поняття “інформація”, “інформатика”, “інформаційна технологія”, “обчислювальна техніка”.

Спеціалісти–психологи повинні володіти сучасними інформаційними технологіями на рівні, який дозволив би їм самостійно вирішувати задачі створення великих електронних текстових документів, аналізувати статистичну інформацію, проводити вибіркові обстеження, здійснювати пошук, сортування та селекцію інформації з великих інформаційних баз, графічно уявляти різноманітні функціональні залежності. Навчальна дисципліна “Інформатика” надає студентам–психологам знання та практичні навички з означених технологій.

Предметом зазначеної дисципліни є система засобів і методів автоматизації обробки інформації, потрібної для службової діяльності психолога.

Навчальна дисципліна “Інформатика” передбачає: ознайомлення студентів із сучасними інформаційно–пошуковими системами, основами комплексної обробки інформації з використанням комп’ютерних мереж, баз даних, графічних редакторів, текстових процесорів та електронних таблиць; оволодіння методами обробки інформаційних масивів та проведення відповідного аналізу даних, що описують психологічні, соціальні і цивільно–правові явища в суспільстві.

Актуальність навчальної дисципліни “Інформатика” та необхідність її вивчення визначається світовими процесами формування інформаційного суспільства XXI століття, яке передбачає впровадженням інформаційних технологій в усі галузі діяльності людини.

Дисципліна “Інформатика” тісно пов’язана з іншими дисциплінами, такими як “Математична статистика” та “Математичні методи в психології”.

Головні цілі та завдання дисципліни:

-         оволодіти знаннями щодо теоретичних основ побудови і функціонування сучасних обчислювальних машин та комп’ютерних мереж;

-         набути практичних навичок користування сучасними офісними програмними системами та сучасними комп’ютерними технологіями пошуку інформації;

-         навчитися використовувати можливості комп’ютерної техніки та програмного забезпечення при опануванні інших навчальних дисциплін, в подальшій науковій роботі.

-         засвоїти теоретичні та практичні навички з проведення автоматизованого аналізу даних психологічних досліджень.

Після вивчення дисципліни студенти повинні:

знати:

-         основні поняття інформатики та обчислювальної техніки;

-         апаратне забезпечення сучасної комп’ютерної техніки;

-         програмне забезпечення сучасної комп’ютерної техніки;;

-         перспективи розвитку сучасних інформаційних систем і технологій;

-         правила безпеки при роботі з електронно–обчислювальною технікою.

уміти:

-         працювати з комп’ютерною технікою у режимі користувача;

-         використовувати сучасне комп’ютерне програмне забезпечення під час навчання для кваліфікованої підготовки документації та наукових робіт з психологічної тематики, обробки результатів психологічних досліджень.

 

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН

 

Назви тем	Всього годин	Із них:			Самостійна робота
		Лекції	Семінари	Практичні заняття
Тема 1. Основні поняття інформатики	12	–	–	–	12
Тема 2. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів	12	2	–	–	10
Тема 3. Текстові редактори. Текстовий редактор MS WORD	12	–	–	2	10
Тема 4. Електронні таблиці. Табличний процесор MS Excel	22	–	–	2	20
Тема 5. Комп’ютерна графіка	12	–	–	–	12
Тема 6. Локальні та глобальні комп’ютерні мережі. Мережа Internet	12	2	–	–	10
Тема 7. Застосування інформаційних технологій для обробки результатів психологічних досліджень	12	2	2	–	8
Тема 8. Перспективи розвитку сучасних інформаційних технологій.	12	–	–	–	12
Форма підсумкового контролю – залік	2	–	–	–	–
Всього годин:	108	6	2	4	94

 

ОСНОВНІ ТЕРМІНИ ДИСЦИПЛІНИ

 

ASCII–код, алгоритм, аналіз даних, апаратне забезпечення, байт, біт, броузер, булева алгебра, булевські операції, векторна графіка, впровадження та зв’язування об’єктів (OLE), глобальна мережа, дані, дефрагментація, інструментальний засіб, інформатика, інформація, інформаційне суспільство, інформаційний простір, інформаційні системи, інформаційні технології, інформаційні ресурси, канал зв’язку, каталог (дерево каталогів), комп’ютерна мережа, локальна мережа, материнська плата, мікропроцесор, обчислювальна техніка, операційна система, папка, перевірка гіпотези, програма, програмне забезпечення, процесор, сервер, СУБД, растрова графіка, статистична функція, файл, цифрові пристрої, цифрові технології, утиліта, Wеb–ресурси, Wеb–сторінки, Wеb–сайти, Wеb–технології.

ASCII [American Standard Code for Information Interchange]– розповсюджений американський стандартний код для інформаційного обміну (1символ = 1байт).

Аналіз даних – надбудова статистичного аналізу даних, що входить до складу пакету Microsoft Excel.

Біт [bit] – найменша одиниця інформації (один двійковий розряд).

Байт – найменша адресуєма одиниця внутрішньої пам’яті (згідно сьогоденних стандартів дорівнює 8 бітам).

Броузер – програма для перегляду Web–сторінок

Дані [data] – об’єкти будь–якої форми, що виступають як засіб представлення інформації (дані – це інформація, зафіксована у визначеній формі).

Інструментальний засіб – це програмний продукт, що забезпечує розробку інформаційно–програмного забезпечення.

Інформатика [computer science] – науковий напрямок, що займається вивченням законів, методів і способів нагромадження, обробки і передачі інформації за допомогою ЕОМ і інших технічних засобів.

Інформація [information] – міра усунення невизначеності у відношенні результату події, що цікавить (юр. – документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі).

Інформаційне суспільство – це суспільство, в якому діяльність людей здійснюється на основі використання послуг, що надаються за допомогою інформаційних технологій та технологій зв’язку.

Інформаційні ресурси – окремі документи та окремі масиви документів, документи і масиви документів в інформаційних системах (бібліотеках, архівах, фондах, банках даних, інших інформаційних системах).

Комп’терна мережа – сукупність ЕОМ, об’єднаних засобами передачі даних з метою обміну інформацією і спільного використання апаратних, програмних та інформаційних ресурсів мережі.

Операційна система [operating system] – це комплекс програм, що забезпечує керування ресурсами ЕОМ і процесами, що використовують ці ресурси при обчисленнях.

Растрова графіка (англ. Raster graphics) – графіка, представлена у машинній пам'яті у вигляді растру, коли графічний об'єкт представлено у вигляді комбінації точок (пікселів), яким притаманні свій колір та яскравість і які певним чином розташовані у координатній сітці.

Сервер – це комп’ютер, що надає свої ресурси в користування іншим комп’ютерам – клієнтам (робочим станціям).

СУБД – система керування базами даних – [database management system – DBMS] – це комплекс програм, призначених для створення, ведення і спільного використання бази даних багатьма користувачами.

Утиліта [utility] – це програма, що доповнює користувальницький інтерфейс. Утиліти реалізують важливі функції з керування ЕОМ, що, як правило, недостатньо повно представлені в програмах, що поставляються з операційною системою.

Web–сторінка – окремий гіпертекстовий документ.

Web–сайт – група тематично об’єднаних Web–сторінок.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ВСІХ ТЕМ

 

1. Закон України від 02.10.1992 р. № 2657–ХІІ “Про інформацію”.
2. Про затвердження Державної програми “Інформаційні та комунікаційні технології в освіті і науці” на 2006 – 2010 роки / Постанова Кабінету Міністрів України від 7 грудня 2005 року № 1153.
3. Про затвердження Положення про дистанційне навчання / Наказ Міністерства освіти і науки України № 40 від 21.01.2004.
4. Excel 2003: Эффективный самоучитель / В.В. Серогодский. – М.: Наука и техника, 2007. – 389 с.
5. Десятипальцевый метод печати на компъютере / В.И. Андрианов. – СПб: Питер, 2012. – 64 с.
6. Глинський Я.М., Ряжська В.А. Інтернет: Мережі, HTML і телекомунікації: Навч. посіб. – Львів: СПД Глинський, 2007. – 224 с.
7. Інформатика і комп’ютерна техніка.: Навч. посіб. / За ред. М.Є. Рогози. – К.: Видавничий центр Академія, 2006. – 368 с.
8. Інформатика. Комп‘ютерна техніка. Комп‘ютерні технології: Підруч. для студ. вищ. навч. закл. / За ред. О.І. Пушкаря. – К.: Видавничий центр Академія, 2002. – 704 с.
9. Информатика: Базовый курс / Под ред. С.В. Симоновича. – СПб: Питер, 2012. – 640 с.
10. Карп Д.А. Хитрости Windows XP для профессионалов. – СПб: Питер, 2005. – 720 с.
11. Колисниченко Д.Н. Поисковые системы и продвижение сайтов в Интернете. – М.: Диалектика, 2007. ¾ 272 с.
12. Компьютерные сети. Принципы, технологии, протоколы / В.Г. Олифер, Н.А. Олифер. – СПб: Питер, 2011. – 944 с.
13. Лавренов С.М. Excel: Сборник примеров и задач. – М.: Финансы и статистика, 2000. – 336 с.
14. Леонтьев В.П. Новейшая энциклопедия персонального компьютера / В.П.Леонтьев. – М.: ОЛМА–ПРЕСС, 2009. – 928 с.
15. Методичні рекомендації по вивченню дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної техніки” для студентів юридичного факультету НАВСУ / В.А. Кудінов, В.А. Межова. – К.: НАВСУ, 2006. – 76 с.
16. Мороз Г.Б., Пакриш О.Є. Лабораторний практикум з  Microsoft Excel. – К.: Навчально–науковий інститут підготовки кадрів громадської безпеки та психологічної служби КНУВС, 2006. – 68 с.
17. Методичні рекомендації по вивченню дисципліни “Основи інформатики та обчислювальної техніки” для студентів юридичного факультету НАВСУ / В.А. Кудінов, В.А. Межова. – К.: НАВСУ, 2006. – 76 с.
18. Мороз Г.Б., Пакриш О.Є. Статистичний аналіз даних в ОВС засобами Microsoft Excel. Практикум. – К.: КНУВС, 2008. – 60 с.
19. Муртазин Э.В. Современный самоучитель работы в Internet /
    Э.В. Муртазин. – Изд. 4–е, испр. и доп. – М.: ЭСКМО–Пресс, 2008. –
    592 с.
20. Столлингс В., Структурная организация и архитектура компьютерных систем. – Изд. 5–е. – М.: Вильямс, 2002. – 896 с.
21. Столлингс В. Операционные системы. – Изд. 4–е. – М.: Вильямс, 2002. – 848 с.
22. Тлумачний словник з інформатики / Г.Г. Півняк, Б.С. Бусигін,
    М.М. Дівізінюк та ін. – Д.: Нац. гірнич. ун–т, 2008. – 599 с.
23. Тюрин Ю.Н., Макаров А.А. Статистический анализ данных на компъютере / Под. ред. В.Э. Фигурнова. – М.: ИНФРА–М, 1998. – 528 с.
24. Наследов А.Д. SPSS: Компъютерный анализ данных в психологии и социальных науках. – СПб: Питер, 2007. – 416 с.
25. Прохоренок Н.А. HTML, JavaScript, PHP и MySQL. Джентельменский набор Web–мастера. – Изд. 3–е, перераб. и доп. – СПб: БХВ–Петербург, 2010. – 912 с.
26. Толбатов Ю.А. Загальна теорія статистики засобами Ехсеl: Навч. посіб. – К.: Четверта хвиля, 1999. – 224 с.
27. Чекотовский Э.В. Графический анализ статистических данных в Microsoft Excel 2000. – М.: Вильямс, 2002. – 464 с.
28. Хахановський В.Г. Комп’ютерні технології в науково–педагогічній діяльності: Навч.–метод. комплекс (для слухачів освітньо–кваліфікаційного рівня “магістр” за спеціальністю 7.060101 – Правознавство) / В.Г. Хахановський, В.М. Смаглюк та ін. – К.: НАВСУ, 2003.
29. Юдин М.В., Куприянова А.В. Ноутбук: Особенности использования и настройки. – М.: Наука и техника, 2005. – 380 с.
30. Фигурнов В.Э. IBM PC для пользователя: Краткий курс. – М.: ИНФРА–М, 2005. – 480 с.
31. http://www.naiau.kiev.ua – сайт НАВС.
32. www.psyfactor.org – сайт, присвячений застосуванню математичних методів та інформаційних технологій в психології.

4.       Microsoft Office Word 2003. Популярный самоучитель / Э.М. Берлинер, И.Б. Глазырина, О.Б. Глазырин. – М.: Бином, 2007. – 320 с.

 

ТЕМАТИКА І ПЛАНИ ЛЕКЦІЙ

 

Теми 1, 2. Основні поняття інформатики. Апаратне та програмне забезпечення персональних комп’ютерів

Лекція – 2 години

1. Актуальність вивчення курсу, структура курсу, літературні джерела. Використання ПЕОМ в професійній діяльності психологів.
2. Проблеми інформатизації в суспільстві. Історія розвитку автоматизації обчислень.
3. Дані та інформація. Властивості інформації. Двійкова система обчислення. Одиниці вимірювання інформації.
4. Кодування числової, текстової, графічної та звукової інформації.
5. Визначення термінів: архітектура та структура ЕОМ. Архітектура фон Неймана та інші архітектури. Поняття “відкритої” архітектури. Класи та покоління ЕОМ. Продуктивність ЕОМ.
6. Структура універсальної ПЕОМ: процесор, материнська плата, шина, RAM,ROM,CASH,CMOS–пам’ять, контролери (адаптери), сучасні переферійні пристрої, мультимедіа.
7. Класифікація програмного забезпечення ЕОМ.
8. Операційні системи. Сімейство ОС Windows. Альтернативні варіанти ОС для ПЕОМ.

 

Теми 5, 6. Комп’ютерна графіка. Локальні та глобальні

комп’ютерні мережі. Мережа Internet.

Лекція – 2 години

1. Види комп’ютерної графіки. Графічні формати. Графічні редактори.
2. Використання графіки для проведення презентацій. Програма PowerPoint.
3. Визначення комп’ютерної мережі. Переваги розподіленої обробки інформації. Поняття “клієнт”,“сервер”. Класифікація комп’ютерних мереж.
4. Архітектура локальної мережі та її складові: топологія, протоколи, інтерфейси, технічні засоби, програмне та технічне забезпечення.
5. Історія розвитку глобальної супермережі Internet. Структура, основні сервіси Internet, поняття про IP–адресацію.
6. WWW–сервіс. Публікація документів в Internet.

 

Теми 7, 8. Застосування інформаційних технологій для обробки

результатів психологічних досліджень. Перспективи

розвитку сучасних інформаційних технологій

Лекція – 2 години

1. Загальні можливості пакету Microsoft Excel щодо проведення статистичного аналізу даних психологічних досліджень.
2. Побудова та класифікація статистичних діаграм.
3. Вбудовані статистичні функції пакету Microsoft Excel.
4. Надбудова “Аналіз даних”: підключення та використання.
5. Використання Інтернет в роботі психолога.
6. Прогноз подальшого розвитку цифрових технологій.
7. Використання можливостей сучасних комп’ютерних технологій при проведенні наукових досліджень та у навчальному процесі.

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ І ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Тема 3. Текстові редактори. Текстовий редактор MS Word

Практичне заняття – 2  години

Завдання 1

1. У папці “Мои документы” створити особисту папку з ім’ям номеру навчальної групи.
2. За допомогою Word :

а) створити текстовий документ, зберегти його з ім’ям “Старт” у створеній папці.

б) відкрити документ “Старт” і в лівому верхньому кутку аркуша жирним накресленням шрифта Times New Roman розміром № 16 із звичайним інтервалом між буквами написати свої прізвища, а посередині – “Варіант №….” (вказати номер вашого варіанту).

в) створити заданий варіант тексту та зберегти його з тим же ім’ям:

Кому:Люб’язній Катерині Матвіївні.У власні руки

Люб’язніша і найдорожча моя Катерина Матвіївна! У перших рядках мого листа бажаю повідомити Вам, душа моя, що справи мої поки що постають цілком гаразд. Не вважаючи, хіба що, того сумного факту, що потруївся довірений мені червоноармієць Петруха несвіжую ікрою. Але оскільки на долях світової революції це, по розумінню моєму, не відіб'ється, то і журитися при тім мені не годиться. А поки видалася вільна хвилинка, то пишу Вам про те, що я, Червоної Армії Боєць Сухов Федір Іванович, лише про те мрію, щоб розібравшись зі світовою контрою, пізнати нарешті в обіймах Ваших заслужене мною сімейне щастя.

г) розбити текст на 3 абзаци:

– перший абзац виконати жирним накресленням шрифту Arial Black розміром № 12 із звичайним інтервалом між буквами;

– другий – нежирним курсивом Times New Roman розміром шрифту № 16 з ущільненим інтервалом між буквами;

– третій – розрідженим підкресленим нежирним шрифтом Bookman Old Style розміром № 14.

1. Текст 1–ого абзацу вирівняти справа, другого – зліва, третій – вирівняти за шириною сторінки.
2. Розмістити відформатований документ у файлі з ім’ям “Фініш” у створеній папці.

Завдання 2

1. За допомогою запропонованого на робочому столі ярлика відкрити текстовий документ з ім’ям “Гімн”.
2. Зберегти відкритий документ під іменем “Розділ” у власній папці з ім׳ям номеру навчальної групи, яка знаходиться в папці “Мої документи”.
3. В цьому документі з нової сторінки створити розділ, який починається словами заголовку “Оригінал тексту…”. Заголовок розмістити посередині сторінки, текст розмістити окремим розділом з непарної сторінки.
4. Створити верхній колонтитул для усього документа таким чином: шрифтом Arial Black розміром №12 ввести ліворуч – власні прізвища, посередині – № сторінки, праворуч – назву документа “Гімн України”.
5. Нижній колонтитул створити лише для останього розділу, шрифтом Bookman Old Style розміром № 16, де посередині (в два рядки) внести текст “Група №…” (проставити номер власної групи) та дату.
6. Текст останнього розділу розбити на дві колонки, першу літеру його першої колонки зробити у вигляді буквиці.
7. В будь–якому місці першого розділу зробити одну звичайну виноску та дві кінцевих.

Завдання 3

1. В своїй папці (з ім’ям за номером навчальної групи) за допомогою MS Word створити текстовий документ з назвою “Табл. 1”. В лівому верхньому кутку 1–го аркуша документа записати свої прізвища.
2. Створити, заповнити та відформатувати таблицю за заданим зразком:
3. Результат зберегти з початковою назвою.
4. Далі відредагувати таблицю таким чином:
5. розділити таблицю її на дві частини так, щоб друга частина таблиці починалась з рядка 4 (з прізвища “Любченко”). Зліва над другою частиною таблиці зробити напис “Продовження”, скопіювати шапку таблиці над другою її частиною.
6. Другу частину таблиці разом з написом “Продовження” розмістити на другому аркуші текстового документа
7. Результат зберегти з назвою “Табл. 2”.

Графік консультацій

для студентів психологічного факультету НАВС

Викладач	День тижня					Місце провед. конс.
	Пн	Вт.	Ср.	Чт.	Пт.
Петренко В.В.	15.00– 16.30					Ауд. 310	Фак.1
Іванов І.І.			15.00– 16.30			Ауд. 311	Фак.2
Любченко О.А.		15.00–16.30				Ауд. 412	Фак.4
Яременко К.М.					15.00– 16.30	Ауд. 310	Фак.3

Завдання 4

1. В папці “Мої документи” відкрити раніше створену папку з ім’ям номеру навчальної групи. В ній створити текстовий документ Word з ім’ям “Графіка”. У лівому верхньому кутку документа записати у два рядки свої прізвища та номер навчальної групи.
2. Створити особисту графічно–текстову композицію вітальної листівки до свята на двох аркушах з обов’язковими елементами:

– оформлення заголовку за допомогою Microsoft WordArt у вигляді фігурного тексту;

– основний текст – у двох колонках;

– автофігури;

– об’ємна фігура;

– фігура з тінню;

– малюнок з внутрішньої колекції комп’ютера;

– колонтитули;

– буквицю;

– таблиці та інші засоби, які вивчалися на попередніх заняттях з Word;

– аркуші вітальної листівки кольорові, по краях оздоблені.

1. Результат роботи зберегти.

 Література: [4; 6; 8; 9; 10]

 

Тема 4. Електронні таблиці. Табличний процесор MSExcel

Практичне заняття  – 2  години

Завдання 1

1. Створити папку з ім’ям за номером навчальної групи. В ній за допомогою табличного процесора Microsoft Excel створити файл, що має назву Таблиця 1. Відкрити файл та у лівому верхньому кутку напівжирним шрифтом Times New Roman розміром № 16 ввести свої прізвища.
2. Створити наведену нижче таблицю, зберегти файл з початковою назвою.

№ з\п	Прізвище викла–дача	Дата	День тижня	К у р с	Дисципл.	Тема кон–сультац.	Адреса факультету	Ауд. №
1	Сич В.А.	1 жовт2002	Поне–ділок	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 1	Солом'янська пл.	229
2	Носач І.І.	1 жовт2002	Поне–ділок	3	Правова інформатика	Т. 1	вул. Ополчення	348
3	Трач В.А.	2 жовт2002	Вівто–рок	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 2	вул. Кудряшова	502
4	Корж В.А Жук В.А.	3 жовт2002	Середа	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 3	вул. Кудряшова	502
5	Сич В.А.	4 жовт2002	Четвер	3	Правова інформатика	Т. 3	вул. Ополчення	348
6	Тур О.И.	3 жовт2002	Середа	3	Правова інформатика	Т. 4	Солом'янська пл.	229
7	Тур О.И., Жук В.А.	4 жовт2002	Четвер	3	Правова інформатика	Т. 5	Солом'янська пл.	229
8	Тур О.И, Жук В.А.	5 жовт2002	П’ятни–ця	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 4	вул. Кудряшова	502
9	Трач В.А.	4 жовт2002	Четвер	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 5	вул. Кудряшова	502
10	Сич В.А. Трач В.А.	6 жовт2002	Субота	1	Інформатика та обчисл. техніка	Т. 1–6	вул. Кудряшова	502
11	Корж В.А.	6 жовт2002	Субота	3	Правова інформатика	Т. 1–6	Соломянська пл.	229

1. Вилучити стовпчик  “ДЕНЬ ТИЖНЯ”.
2. Після стовпчика “АУД. №”, вставити стовпчик “Примітка”.
3. Результуючому файлу дати назву Таблиця 2.

Завдання 2

№ з/п	П.І.Б	Предмети				Всього набрано балів студентом на сесії
		Історія	Психологія	Практика	Інформатика
1	2	3	4	5	6	7
1	Іванов
2	Петров
3	Сідоров
4	Микитенко
5	Петренко
6	Васєчкін
7	Шапокляк
Середн. бал з дисципліни

1. За допомогою MS EXEL cтворити файл з ім‘ям “Успішність” в своїй папці з ім‘ям за номером навчальної групи. В комірці А 1 записати свої прізвища у кілька рядків.
2. Створити наведену таблицю.
3. Для стовпчика № 7 провести обчислення середнього балу успішності для кожного студента.
4. Для останньої строки таблиці провести обчислення середнього балу успішності.
5. Результат зберегти.

Завдання 3

1. За допомогою MS EXСEL у своїй папці з ім’ям номеру навчальної групи cтворити файл Зарплатня. В комірці А 1 записати свої прізвища та імена у два рядки.
2. Створити засобами Excel нижче задану таблицю. Лист, на якому вона створена, назвати Головна таблиця.

Розрахунок заробітної платні по фірмі "Роги та копита"

№ п/п	Прізвища співробітників	Нараховано (посад.оклад+премія)		Знято (ПДВ+інше)		Всього до видачі (нарахов.–знято)
		Посадовий оклад	Премія 40%	ПДВ 7%	Інше
1	2	3	4	5	6	7
1.	Бендер	1224			50
2.	Паніковський	409			123
3.	Вороб’янінов	255			229
Всього:

1. Зробити розрахунки даних для  стовпця 4, 5, 7 і рядка 4.

Результат зберегти.

1. На окремому листі книги, який назвати “Діаграма” створити лінійну діаграму по заданій таблиці без рядка 4.
2.  На створеній лінійній діаграмі вказати:

– назву діаграми;

– назви осей X,Y;

– легенду створити шрифтом Times New Roman, розмір – 8;

– під діаграмою розмістити таблицю даних із ключем легенди.

1. Аркуші робочої книги розташувати в наступному порядку:

лист з назвою “Головна таблиця”, а потім лист “Діаграма”.

1. Результат роботи зберегти.

Література: [5; 8; 9; 10; 14; 16; 17; 27]

 

Тема 7. Застосування інформаційних технологій для обробки результатів психологічних досліджень

Семінарське заняття – 2 години

1. Використання інформаційних технологій для графічного аналізу та презентації результатів психологічних досліджень.
2. Статистичний аналіз даних психологічного експерименту засобами Excel.
3. Технології дистанційного анкетування та тестування.

Теми реферативних повідомлень

1. Проблеми інформаційного суспільства і природи людини.
2. Інформаційні технології в діяльності психолога.
3. Тенденції розвитку інформаційних технологій в психологічній науці.
4. Психологічні аспекти забезпечення зручного інтерфейсу людини та ЕОМ.
5. Використання засобів мультимедіа в психодіагностичних системах.
6. Сучасні апаратні засоби мультімедіа та їх використання в професійній діяльності психолога.
7. Огляд апаратних засобів підключення ПК до мережі Інтернет та їх порівняльний аналіз.
8. Технології бездротового підключення до мережі Інтернет.
9. Проблеми інформаційного суспільства і природи людини.
10. Використання пакетів обробки та аналізу статистичної інформації в психології.
11. Комп’ютерне тестування психофізичних показників людини.

Література: [19; 24; 25; 26; 27; 28; 29; 33]

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЗАЛІКУ

 

1. Інформатизація суспільства. Властивості інформації.
2. Застосування інформаційних технологій в роботі психолога.
3. Двійкова система обчислення. Одиниці вимірювання інформації.
4. Кодування числової, текстової, графічної та звукової інформації.
5. Принципи функціонування комп’ютера фон Неймана.
6. Архітектура комп’ютера, основні  поняття.
7. Класифікація та покоління ЕОМ.
8. Основні пристрої ПЕОМ.
9. Основні компоненти та функції центрального процесора ЕОМ.
10. Види магістралей передавання інформації в ПЕОМ, їх призначення та характеристики.
11. Сучасні периферійні пристрої та апаратні засоби мультимедіа.
12. Види внутрішньої пам’яті ЕОМ.
13. Збереження інформації на зовнішніх носіях. Фрагментація дисків.
14. Поняття та класифікація комп’ютерних вірусів. Засоби захисту від комп’ютерних вірусів. Основні антивірусні програми та правила користування ними.
15. Класифікація програмного забезпечення ЕОМ.
16. Визначення операційної системи (ОС), основні функції.
17. Файлова організація  даних. Імена файлів в DOS, WINDOWS. Повне ім’я файлу.
18. Функції операційних систем щодо ведення файлової структури.
19. Типи вікон, основні елементи вікна в ОС WINDOWS.
20. Основні прийоми керування мишею в ОС WINDOWS.
21. Створення та використання ярликів в ОС WINDOWS.
22. Використання буферу обміну та корзини в ОС  WINDOWS..
23. Пошук файлів в ОС  WINDOWS.
24. Програми–віруси та засоби боротьби з ними.
25. Програми стиснення інформації.
26. Режими відображення документу у WORD, формати файлів документів, панелі інструментів, настроювання параметрів.
27. Редактор WORD. Форматування фрагментів тексту, абзаців, документа в цілому. Введення символів.
28. Редактор WORD. Створення таблиць.
29. Редактор WORD. Вставка в документ формул, діаграм, графічних об’єктів. Технологія OLE.
30. Редактор WORD. Основні поняття щодо користування стилями та шаблонами документів
31. Призначення та основні елементи електронних таблиць: клітинка, аркуш, робоча книга.
32. Адресація клітинок та діапазонів (блоків), операції над клітинами, блоками, аркушами. Введення текстової та чисельної інформації.
33. Використання формул та функцій в електронних таблицях. Відносна та абсолютна адресація. Автозаповнення (прогресії).
34. Форматування клітинок та аркушів електронних таблиць.
35. Побудова діаграм та графіків за допомогою електронних таблиць.
36. Виконання логічних функцій в електронних таблицях.
37. Реляційні бази даних. Поля та записи. Властивості полів. Поняття СУБД.
38. Microsoft Excel у якості простої СУБД реляційного типу. Створення списків в Excel.
39. Селекція даних. Робота з Автофільтром.
40. Види комп’ютерної графіки. Сучасні засоби комп’ютерної графіки.
41. Графічний редактор Paint (вікно редактора, створення, перегляд, редагування, збереження малюнка).
42. Засіб створення презентацій Power Point: загальна характеристика, правила роботи з програмою.
43. Визначення комп’ютерної мережі. Області застосування комп’ютерних мереж.
44. Поняття "клієнт","сервер". Однорангові, централізовані та розподілені мережі.
45. Архітектура локальної мережі та її складові.
46. Основні типи мережевих топологій.
47. Комунікаційне обладнання комп’ютерних мереж.
48. Операційні системи та сервісне програмне забезпечення комп’ютерних мереж.
49. Протоколи комп’ютерних мереж. Основні сервіси Internet, поняття про IP–адресацію.
50. Пошук інформації в Internet. Інформаційні портали.
51. WWW–сервіс. Основні поняття (сайт, веб–сторінка, броузер, гіперпосилання).
52. Розміщення документів в Internet. Поняття про мову розмітки гіпертекстових документів HTML.
53. Статистичні пакети, які призначені для аналізу даних психологічних досліджень на ПК.
54. Обмеження можливостей табличного процесора Excel щодо аналізу даних психологічних досліджень на ПК.
55. Генерація випадкових чисел засобами пакету аналізу Microsoft Excel.
56. Побудова графіків функцій засобами Microsoft Excel.
57. Оцінювання статистичних параметрів розподілу щодо виборки засобами пакету аналізу Microsoft Excel.
58. Web–ресурси, що містять електронні публікації в галузі психології.
59. Web–ресурси, що містять програмне забезпечення, яке може бути використане в галузі психології.
60. Застосування сучасних Internet–технологій щодо проведення психологічних досліджень.

 

ЗМІСТ