Психологія девіантної поведінки

Психологія девіантної поведінки 22.09.2015 10:06

112

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

 

 

 

Кафедра психологіїта педагогіки

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

дисципліни

 

 

для студентів напряму підготовки «Психологія»

освітньо-кваліфікаційний рівень бакалавр

(денна, заочна)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ — 2013

 

Підготовлено магістром психології, старшим викладачем кафедри психології та педагогіки Тарасенко Л.Г.

 

 

 

Затверджено на засіданні кафедри психології та педагогіки

Протокол № 1 від 29 серпня  2013 року

 

 

 

 

Схвалено Вченою радою Університету сучасних знань

 

 

 

Тарасенко Л.Г. Навчальна програма дисципліни «Психологія девіантної поведінки»  (для бакалаврів). — К.: УСЗ, 2013. — 28с.

 

 

 

 

 

 

Навчальна програма містить пояснювальну записку, тематичний план, зміст дисципліни “Психологія девіантної поведінки”, плани семінарських занять, питання для самоконтролю, вказівки до виконання контрольних робіт, теми контрольних робіт, список  літератури.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Університет сучасних знань УСЗ, 2013

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Виникнення і розвиток девіантної поведінки особистості відбувається під впливом соціально-економічних, морально-психологічних та інших факторів. Серед них слід відзначити посилення соціального розшарування суспільства, непідготовленість соціальних інститутів до забезпечення успішної соціалізації особистості в умовах трансформації суспільства, дефіцит засобів і технологій розвитку соціальних служб, орієнтованих на створення умов для самореалізації кожної людини, недостатньо високий рівень психологічної компетентності більшості населення, в тому числі тих фахівців, які покликані надавати допомогу особистостям з поведінковими девіаціями тощо.

У зв’язку з цим формування готовності психологів до роботи з особистостями з девіантною поведінкою і, відповідно, навчальна дисципліна “Психологія девіантної поведінки” є важливою складовою професійної підготовки.

Мета цього курсу лекцій — сформувати знання щодо змісту, видів, психологічних чинників і психологічних особливостей корекції девіантної поведінки особистості, а також сприяти розвитку відповідних умінь і навичок.

Основні завдання курсу:

• розкрити психологічний зміст девіацій поведінки особистості;
• визначити психологічні чинники їх виникнення;
• висвітлити особливості діяльності психолога з профілактики та корекції девіантної поведінки.

Реалізація цих завдань зумовила розподіл курсу лекцій на два розділи. У першому висвітлюються психологічні особливості й чинники виникнення девіантної поведінки особистості, у другому — основні напрями діяльності психолога щодо надання психологічної допомоги особистості з девіаціями поведінки.

Поглибленому вивченню особливостей психології девіантної поведінки особистості сприятимуть виконання контрольних завдань і відповіді на запитання, а також самостійне опрацювання літературних джерел, наведених після кожної теми.

У результаті вивчення дисципліни студент повинен знати:

• психологічний зміст поняття “девіантна поведінка”;
• форми прояву девіантної поведінки;
• чинники виникнення девіацій у поведінці особистості;
• вікові і ґендерні особливості прояву девіантної поведінки особистості;
• принципи, стадії, методи психологічної діагностики девіантної поведінки та її чинників;
• особливості діяльності психолога щодо профілактики девіацій у поведінці особистості;
• особливості діяльності психолога щодо корекції девіантної поведінки особистості;
• основні напрями соціально-психологічної реабілітації особистості з девіантної поведінкою;

У результаті вивчення дисципліни студент повинен уміти:

• виявляти зміст і види девіантної поведінки особистості;
• визначати чинники, що сприяють відхиленням у поведінці особистості;
• використовувати методи психологічної діагностики особистості з девіантною поведінкою;
• подавати психологічну допомогу особистості з девіантної поведінкою, в тому числі телефоном довіри і анонімному консультуванні.

Зв’язок з іншими дисциплінами. Вивчення курсу спирається на базові знання із дисциплін “Загальна психологія”, “Соціальна психологія”, «Медична психологія», «Наркологія» та ін.

КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

Поточний і рубіжний контроль знань та умінь студентів здійснюється засобом письмових контрольних робіт, рефератів, аналізом практичних завдань після вивчення окремих тем, колоквіумів – після вивчення розділу.

Підсумковий контроль знань студентів – залік, як завершальна стадія у вивченні даної дисципліни.

В основу оцінки знань студента з курсу “Психологія девіантної поведінки” покладені такі якісні характеристики:

• широта й глибина знань в обсязі навчальної програми;
• творче опанування теоретичного змісту курсу;
• обґрунтованість і аргументованість відповідей, точність визначень;
• самостійність і конструктивізм мислення.

“Зараховано” – знання оцінюються як достатні, якщо студент демонструє вільне володіння питаннями програми, безпомилково виконує практичні завдання. При відповіді на теоретичні питання допускають деякі  незначні неточності.

“Не зараховано” – виставляється, якщо студент не володіє більшістю питань програми, не орієнтується в основних поняттях психології девіантної поведінки.

Рейтингова оцінка здійснюється за 100-бальною шкалою. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в чотирьохбальну та шкалу за системою ECTS здійснюється відповідно до таблиці:

 

Сума балів	Оцінка  ЕСТS	оцінка за національною шкалою
		екзамен	залік
90-100	A	«5» відмінно	зараховано
82-89	B	«4» («дуже добре», вище середнього рівня з кількома помилками)
74-81	C	«4» («добре», в загальному правильна робота з певною кількістю грубих помилок)
64-73	D	«3» («задовільно», непогано, але зі значною кількістю недоліків)
60-63	E	«3» («задовільно», виконання задовольняє мінімальні критерії)
35-59	FX	«2» («незадовільно») із можливістю повторного складання	не зараховано
1-34	F	«2» («незадовільно») із обов’язковим повторним вивченням дисципліни

 

ТЕМАТИЧНИЙ  ПЛАН

дисципліни

 «ПСИХОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ»

 

	Назва змістового модуля та теми
Змістовий модуль 1. Психологічні основи девіантної поведінки особистості
Тема 1	Поведінкова норма, патологія, девіації
Тема 2	Ідеальна норма, креативність, девіація
Тема 3	Типи і структура девіантної поведінки особистості
Тема 4	Чинники девіантної поведінки особистості
Тема 5	Гендерно-вікові аспекти девіантної поведінки особистості
Змістовий модуль 2. Види девіантної поведінки
Тема 6	Агресивна поведінка, аутоагресивна поведінка
Тема 7	Типи суїцидальної поведінки
Тема 8	Зловживання речовинами, які викликають зміну психічної діяльності
Тема 9	Психологічні аспекти формування залежної поведінки
Тема 10	Сексуальні девіації і перверсії
Змістовий модуль 3.  Діяльність психолога з надання психологічної допомоги особистості з девіаціями в поведінці
Тема 11	Психологічна діагностика особистості з девіаціями поведінки
Тема 12	Психологічні умови профілактики і корекції девіантної поведінки особистості
Разом годин - 135

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЗМІСТ

дисципліни

«ПСИХОЛОГІЯ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ»

 

Змістовий модуль 1. Психологічні основи девіантної поведінки особистості

 

Тема 1. Поведінкова норма, патологія, девіація

Загальне наукове поняття девіантної поведінки, позитивна та негативна ненормативна поведінка, загальна теорія соціальних відхилень. Девіантна поведінка як проблема етики, правознавства, соціології, педагогіки, медицини, психології. Загальна психологічна характеристика девіантної поведінки: активність, свідомість, поведінка, діяльність особистості. Соціальні норми, санкції та девіантна поведінка. Девіантний вчинок і дія. Прикладні психологічні аспекти проблеми девіантної поведінки: рання діагностика і профілактика суїцидальних намірів; протидія  злочинності, алкоголізму та наркоманії, ворожнечі на релігійному та національно-етнічному ґрунті; корупції та хабарництву, девіантній поведінці у місцях позбавлення волі.

Література: [1; 2; 3; 7; 8; 12; 14].

 

Тема 2. Ідеальна норма, креативність, девіація

Стадії, сфери, інститути, результати соціалізації. Девіантність як можливий наслідок соціалізації, нормативна та порушена соціальна регуляція поведінки; психологічне, соціальне відчуження особистості від середовища. Спадково-біологічні, соціологічні, психологічні теорії девіантної поведінки (Ч. Ломброзо, Е. Кречмер, Р. Мертон, Е. Еріксон, Т. Шибутані) Вітчизняні психологічні дослідження девіантної поведінки. Креативна особистість (по Д. Сімонтону).

Література:[2, 4, 7, 9, 13, 14].

 

Тема 3. Типи і структура девіантної поведінки особистості

Поняття про девіантну поведінку. Відхилення поведінки від соціальних і моральних норм. Асоціальна і аморальна поведінка. Делінквентна (протиправна) і кримінальна (злочинна) поведінка. Аддиктивна поведінка. Зловживання алкоголем, уживання наркотиків. Суїцидальна поведінка. Віктимна поведінка.

Девіантна поведінка як наслідок компенсації почуття неповноцінності (А. Адлер, Е. Еріксон), незадоволення потреби у самоповазі (А. Маслоу).

Прояви девіантної поведінки особистості у сфері найбільш значущих соціальних відносин (до основних видів діяльності, духовних і матеріальних цінностей, надбань культури), у сфері міжособистісних стосунків (формальних і неформальних), у ставленні до себе (на рівні самоповаги, самооцінки і рівня домагань).

Стадії і рівні девіантної поведінки (ситуативний, стійкий, на межі правопорушень, делінквентний, кримінальний тощо).

Література: [1; 3; 6; 8; 9; 12].

Тема 4. Чинники девіантної поведінки особистості

Групи факторів, що зумовлюють девіації у поведінці особистості. Соціальні фактори як несприятливі соціальні, економічні, політичні, правові умови існування суспільства. Феномен “порівняльної депривації” як наслідок розшарування суспільства, наявності привілеїв у незначної кількості людей.

Комерціалізація сфери освіти, охорони здоров’я, дозвілля тощо, скорочення мережі культурних і спортивних закладів, практична відсутність безкоштовних центрів дозвілля. Стан аномії (падіння моральності), властивий кризовому суспільству, відмова від попередніх ідеалів і несформованість нових, “подвійна мораль”, протилежність декларованих і реальних цінностей та ідеалів як передумови виникнення девіацій у поведінці особистості.

Соціально-психологічні фактори, пов’язані з несприятливими особливостями взаємодії особистості зі своїм найближчим оточенням, з негативним впливом останнього на розвиток особистості. Роль сім’ї у становленні особистості з девіантною поведінкою. Наявність угруповань однолітків з негативною спрямованістю як чинник девіантної поведінки важковиховуваних дітей.

Роль ЗМІ у виникненні девіантної поведінки важковиховуваних дітей. Педагогічні фактори, що виявляються в недоліках сімейного та шкільного виховання. Стилі сімейного виховання, що сприяють відхиленням в особистісному розвитку дитини: домінуюча і потуральна гіперпротекції, гіпопротекція, емоційне відштовхування, підвищена моральна відповідальність тощо (за А. Лічко, Е. Ейдеміллером).

Педагогічна некомпетентність батьків, вихователів, педагогів, відсутність єдності вимог, послідовності у виховних впливах як передумови становлення особистості з девіантною поведінкою.

Соціально-педагогічна занедбаність, важковиховуваність як чинники шкільної, а отже, соціальної дезадаптації, девіантної поведінки особистості. “Девіантний” потенціал системи освіти (через традиційне патерналістське ставлення вчителів до учнів, умови праці, що спричинюють професійне “вигорання” і професійні деформації особистості педагогів та ін.).

Індивідуально-психологічні фактори, пов’язані з наявністю певних характеристик індивіда, які утруднюють процес його соціалізації. Неадекватна самооцінка і рівень домагань, підвищений рівень тривожності, агресивність, соромливість, морально деформовані і протиправні ціннісні орієнтації як причини відхилень у поведінці.

Обдарованість особистості і девіатна поведінка. Відставання у загальному розвитку, викликане хворобами, фізичні вади та їх вплив на відхилення у поведінці.

Література: [1–5; 8; 10; 13; 15; 16; 19; 20; 22; 29; 31–35; 37].

 

Тема 5. Гендерно-вікові аспекти девіантної поведінки особистості

Передумови формування девіантної поведінки у дошкільному віці: несприятливий стиль і умови сімейного виховання, дефіцит спілкування з батьками та однолітками тощо.

Шкільна дезадаптація, відсутність навичок спілкування із соціумом як передумови девіантної поведінки молодшого школяра. Вікові особливості становлення особистості підлітка, їх вплив на відхилення в поведінці.

Почуття “дорослості” як суперечність між орієнтацією на самостійність і відсутність відповідного життєвого досвіду, посилення орієнтації на однолітків і зростання залежності поведінки від групових норм як передумови девіантної поведінки підлітків.

Особистісні відхилення у підлітковому віці (синдром відчуження, реалізація, деперсоналізація, депресія, дисморфофобія) та їх вплив на відхилення у поведінці підлітків.

Гендерно-рольові особливості девіантної поведінки особистості. Неадекватне статеве виховання в сім’ї, неадекватні гендерні стереотипи, відсутність гендерної просвіти як чинники девіантної поведінки особистості.

Література: [1–5; 7; 8; 11; 18–21; 26; 29; 30; 34–36].

 

Змістовий модуль 2. Види девіантної поведінки

 

Тема 6. Агресивна, аутоагресивна поведінка

Види агресивних дій, форми агресії, визначення аутоагресивної поведінки, форми агресії за Е. Фромом. Психопатологічні синдроми аутоагресивної поведінки.

Література:[2; 4; 5; 11; 12].

 

Тема 7. Психологія суїциду

Поняття суїциду, стан і тенденції розвитку суїцидальної активності в Україні, види суїциду. Причини та умови скоєння суїциду. Психологічна характеристика осіб, схильних до суїциду, статеві, вікові, професійні та інші особливості суїциду. Психологічні аномалії, захворювання і суїцид. Зовнішні ознаки суїцидального наміру. Суїцид та відповідальність. Зв’язок суїциду з іншими видами девіантної поведінки.

Література: [5; 6; 8; 10; 11].

 

Тема 8. Зловживання речовинами, які викликають зміну психічної діяльності

Пияцтво та наркоманія як психологічна проблема. Стан і тенденції розвитку пияцтва та наркоманії в Україні. Причини і умови пияцтва та наркоманії. Психологічні особливості алкоголіків, наркоманів, їх соціального оточення. Статеві, вікові, етнічні та інші фактори пияцтва і наркоманії. Зовнішні ознаки осіб, схильних до пияцтва, наркоманії. Пияцтво, наркоманія і злочин. Зв’язок пияцтва, наркоманії з іншими видами девіантної поведінки.

Література: [1; 3; 6; 11; 12].

 

Тема 9. Психологічні аспекти формування залежностей

Роль та функції емоцій як психічного процесу. Поняття емоційної регуляції. Психологічні механізми формування залежної поведінки. Когнітивні особливості залежних осіб. Поняття про захисні механізми особистості. Стадії залучення до хімічної залежності. Особистості, що більш уразливі до розвитку залежностей. Поведінковий компонент при формуванні залежностей.

Поняття протинаркотичного бар’єру. Зловживання наркотичними речовинами та родина. Ознаки початку формування залежності. Поняття співзалежності. Поняття про сприяння та несприяння хворобі. Особливості медико-психологічних порушень при алкоголізмі. Особливості медико-психологічних змін при опійній наркоманії. Соціальний аспект проблеми алкоголізму та наркоманії.

Література: [4; 5; 6; 10; 11; 13; 24; 26].

 

Тема 10. Сексуальні девіації і перверсії

Види сексуальних девіацій, індивідуальна і партнерська норма. Гіперсексуальність, асексуальна поведінка. Психологічна характеристика осіб, схильних до сексуальних девіацій, статеві, вікові та інші особливості сексуальних девіацій. Причини сексуальних девіацій та перверсій.

Література: [ 3; 6; 10; 11; 12].

 

Змістовий модуль 3. Діяльність психолога з надання

психологічної допомоги особистості з девіаціями в поведінці

 

Тема 11. Психологічна діагностика особистості з девіаціями поведінки

Принципи психологічної діагностики девіантної поведінки дітей: системний підхід, індивідуальний підхід, принцип педагогічного оптимізму, прогностичність тощо.

Стадії діагностики: попередня стадія (виявлення зовнішніх особливостей поведінки важковиховуваний дітей, попереднє формулювання гіпотези щодо можливих причин відхилення в розвитку особистості), стадія уточнення (аналіз соціально-психологічних, педагогічних та індивідуально-психологічних чинників девіантної поведінки важковиховуваних дітей, уточнення гіпотези), заключна стадія (вивчення індивідуально-психологічних якостей особистості, її фізичного і психічного здоров’я з метою уточнення причин відхилень у поведінці та прогнозуванні тенденцій особистісного розвитку).

Методи психологічної діагностики важковиховуваних дітей. Особливості спостереження, тестування, опитування важковиховуваних дітей. Методи експертних оцінок, узагальнення незалежних характеристик, психолого-педагогічний консиліум у вивченні чинників опору виховним впливам.

Література: [1–5; 7; 11; 18; 19; 27; 29; 31; 32].

 

Тема 12. Психологічні умови профілактикиі корекції девіантної поведінки особистості

Зміст, функції та етапи профілактики і корекції девіантної поведінки особистості. Психолого-педагогічна допомога особистості, схильній до девіантної поведінки, як комплекс соціально-психологічних і педагогічних заходів, що спрямовані на виявлення і виправлення умов, які сприяють проявам девіантної поведінки. Створення передумов попередження відхилень у поведінці через пропаганду здорового образу життя, формування сприятливого соціально-психологічного клімату в мікросоціальному оточенні особистості, створення можливостей для самореалізації особистості в суспільстві тощо.

Основні підходи до надання психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою. Напрями психологічної допомоги особистості: психологічна превенція (попередження, профілактика) і психологічна інтервенція (подолання, корекція, реабілітація). Психодіагностика як допоміжний засіб подання психологічної допомоги особистості з девіаціями поведінки. Функції профілактично-корекційної роботи (виховна, компенсаторна, стимулююча, коректувальна, регулятивна). Етапи профілактично-корекційної роботи: формулювання проблеми, гіпотези щодо причин девіацій, діагностичний етап з метою перевірки і уточнення гіпотези, вибір адекватних методів і технологій надання психологічної допомоги особистості, складання програми та її реалізація, контроль за реалізацією програми і, за необхідності, внесення до неї коректив. Проблема соціально-психологічної реабілітації особистості з девіантною поведінкою. Особливості роботи “телефону довіри” як анонімного консультування особистості, схильної до девіантної поведінки. Психологічні умови самовиховання та їх урахування щодо попередження та корекції відхилень у поведінці. Прийоми самовиховання: самоусвідомлення, самозобов’язання та ін.

Література: [1–5; 7; 9; 11; 16; 17; 19; 25; 26; 28; 29; 32; 35].

 

ПЛАНИ  СЕМІНАРСЬКИХ  ЗАНЯТЬ

 

Змістовий модуль 1. Психологічні основи девіантної поведінки особистості

 

Семінарське заняття 1. Тема: Поведінкова норма, патологія, девіація

Питання для обговорення:

1. Наукові підходи до оцінки поведінкової норми, патології, девіації.

2. Ідеальна норма.

3. Види норм за К.К. Платоновим.

4. Феноменологічна діагностика поведінкових стереотипів.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Взаємодія окремих суспільних наук при дослідженні девіантної поведінки.

2. Психологічна сутність соціальних норм.

3. Спільне та відмінне у девіантному вчинку і девіантній дії.

4. Психологічні особливості девіантної поведінки в порівнянні з ідеальною нормою.

Література: [1, 2, 3, 7, 8, 12, 14, 24, 25].

 

Семінарське заняття  2. Тема: Ідеальна норма, креативність, девіація

Питання для обговорення:

1. Основні поняття про ідеальну поведінкову норму.

2. Креативна особистість (по Д. Сімонтону)

3. Креативне мислення.

4. Психологія гармонійної і нормативної поведінки.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Типова особистість та індивідуальність як результат соціалізації.

2. Конституційна теорія Е. Кречмера.

3. Соціально-психологічна теорія девіантної поведінки Т. Шибутані.

4. Креативна особистість.

Література: [2, 4, 7, 9, 13, 14, 33].

 

Семінарське заняття  3-4. Тема: Типи, структура та чинники девіантної поведінки

Питання для обговорення:

1. Структура девіантної поведінки.

2. Взаємодія індивіда з реальністю.

3. Делінквентний тип девіантної поведінки.

4. Аддиктивний тип девіантної поведінки.

5. Патохарактереологічний тип девіантної поведінки.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Евристична цінність різних класифікацій девіантної поведінки.

2. Можливості розробки загальної класифікації видів девіантної поведінки.

3. Психологічна своєрідність як базова ознака видів девіантної поведінки.

Література: [1-8, 19, 26, 31].

 

Змістовий модуль 2. Види девіантної поведінки

 

Семінарське заняття  5. Тема: Агресивна, аутоагресивна поведінка

Питання для обговорення:

1. Форми агресії за Е.Фромом.

2. Аномічна суїцидальна поведінка.

3. Альтруїстичний тип суїцидальної поведінки.

4. Егоїстичний тип поведінки.

5. Психопатологічні синдроми аутоагресивної поведінки.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Агресивна поведінка та агресивні дії

2. Психологічні особливості окремих видів мотиву агресивності та аутоагресії.

3. Психоаналітична концепція природи агресивності особистості.

Література: [1, 2, 4, 5, 9, 12, 15, 16, 17].

 

Семінарське заняття  6. Тема: Типи суїцидальної поведінки

Питання для обговорення:

1. Ритуальна суїцидальна поведінка.

2. Етнокультурні варіанти суїцидальної поведінки.

3. Гендерні особливості суїцидальної поведінки.

4. Суїцидальна поведінка у різних вікових групах.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Сучасний стан і тенденції суїцидальної активності в Україні.

2. Можливості психодіагностики суїцидальних намірів.

3. Відповідальність за доведення до суїциду.

4. Суїцид та інші види девіатної поведінки.

Література: [1-5,12,24, 25, 30].

 

Семінарське заняття  7. Тема: Зловживання речовинами,

які визивають зміну психічної діяльності

Питання для обговорення:

1. Мотивація зловживання алкоголю, наркотичних речовин, їх форми.

2. Атарактична мотивація.

3. Мотивація з гіперактивацією поведінки.

4. Гедоністична мотивація.

5. Субмісивна мотивація.

6. Псевдокультурна мотивація.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Візуальна психодіагностика особи, схильної до пияцтва чи наркоманії.

2. Особливості злочинності на ґрунті пияцтва та наркоманії.

3. Психологічна характеристика неповнолітніх наркоманів.

4. Особливості психологічної та фізіологічної залежності від алкоголю, наркотиків.

Література: [2, 11, 24, 25, 27, 30].

 

Семінарське заняття  8.Тема: Соціальні механізми та наслідки вживання адиктивних речовин

Питання для обговорення:

1. У чому полягає соціокультурний механізм розповсюдження адиктивної поведінки?
2. Назвіть відомі Вам фактори ризику виникнення хімічної залежності.
3. У чому полягає шкода при вживанні адиктивних речовин?
4. Що є нормальним, а що ні при вживанні адиктивних речовин?
5. Що таке культурний релятивізм норми при вживанні адиктивних речовин?
6. Які існують стратегії протидії розповсюдженню зловживанню адиктивними речовинами?
7. У чому полягає соціально-економічний підхід до аналізу механізму розповсюдження наркотиків?

Реферати:

1. Механізм розповсюдження та етапи розвитку хімічної залежності.
2. Норми та традиції у вживанні адиктивних речовин.

Література: [4; 5; 6; 10; 18; 25; 28].

 

 

 

Семінарське заняття  9. Тема: Сексуальні девіації і пер версії

Питання для обговорення:

1. Сексуальні девіації.

2. Індивідуальна і партнерська норма.

3. Гіперсексуальність.

4. Асексуальна поведінка.

5. Види сексуальних девіацій.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Основні підходи до класифікації сексуальних девіацій.

2. Психологічна характеристика індивідуальних і партнерських норм.

3. Психологічні особливості асексуальної поведінки.

4. Сексуальні девіації неповнолітніх.

Література: [2, 4, 5, 12, 13, 20, 28].

 

Змістовий модуль 3.  Діяльність психолога з надання

психологічної допомоги особистості з девіаціями в поведінці

 

Семінарське заняття  10. Тема:  Психологічна діагностика особистості з девіаціями поведінки

Питання для обговорення:

1. Мета і принципи психологічної діагностики особистості з девіаціями в поведінці.
2. Стадії психологічної діагностики особистості з девіаціями поведінки.
3. Проективні методики дослідження особистості з девіантною поведінкою.
4. Метод експертних оцінок у діагностиці особистості з девіантною поведінкою.
5. Методи діагностики самооцінки і рівня домагань особистості з девіаціями поведінки.

Питання для самостійного опрацювання:

1. Особливості спостереження як метод вивчення особливостей девіантної поведінки.
2. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості з девіаціями поведінки.
3. Методи діагностики особливостей міжособистісних стосунків особистості з девіаціями поведінки.

Література: [2, 4, 5, 12, 13, 20, 28].

 

Семінарське заняття  11. Тема:  Психологічні умови профілактики і корекції девіантної поведінки особистості

Питання для обговорення:

1. Зміст психологічної допомоги особистості, яка схильна до девіантної поведінки.
2. Функції та етапи профілактики і корекції девіантної поведінки особистості.

3. Основні підходи з надання психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою.

4. Оптимальні форми і методи психологічної допомоги щодо профілактики і корекції різних проявів девіантної поведінки особистості.

 

Питання для самостійного опрацювання:

1. Cуть і основні напрями розв’язання проблеми соціально-психологічної реабілітації особистості з девіантною поведінкою.

2. Групова дискусія як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.

3. Рольові ігри як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.

4. Соціально-психологічний тренінг як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.

Література: [2, 4, 5, 7, 12, 13, 20, 28].

 

ПИТАННЯ  ДЛЯ САМОКОНТРОЛЮ

1. Наукові підходи до оцінки поведінкової норми, патології, девіації.
2. Види норм за К.К.Платоновим.
3. Норми оцінки поведінки особистості.
4. Розкрийте психологічний зміст поняття “девіантна поведінка”.
5. Прояви девіантної поведінки особистості.
6. Прояви девіантної поведінки у сфері міжособистісних стосунків.
7. Прояви девіантної поведінки особистості у ставленні до себе.
8. Види девіантної поведінки та їх стислий аналіз.
9. Психологічний аналіз делінквентої і кримінальної поведінки.
10. Порівняльний аналіз девіантної і делінквентної поведінки.
11. Різновиди аутодеструктивної поведінки особистості.
12. Суїцид як девіантна поведінка особистості.
13. Рівні прояву девіантної поведінки особистості.
14. Делінквентна і кримінальної поведінка.
15. Адиктивна поведінка особистості.
16. Особливості особистості з девіаціями поведінки.
17. Віктимна поведінка особистості як девіантна.
18. Чинники виникнення відхилень у поведінці особистості.
19. Педагогічні фактори девіантної поведінки особистості.
20. Індивідуально-психологічні чинники виникнення відхилень у поведінці.
21. Роль сім’ї у становленні особистості з девіаціями поведінки.
22. Девіантна поведінка як наслідок компенсації комплексу неповноцінності (А. Адлер, Е. Еріксон).
23. Девіантна поведінка як наслідок незадоволення потреби в самоповазі й самоактуалізації (А. Маслоу).
24. Наявність неформальних угруповань з негативною спрямованістю як чинник девіантної поведінки особистості.
25. Відставання в загальному розвитку, що викликане хворобами, як чинник девіантної поведінки.
26. Вікові особливості прояву девіантної поведінки особистості?
27. Особливості девіантної поведінки підлітків.
28. Акцентуації характеру підлітків та їх вплив на відхилення в поведінці.
29. Гендерні особливості прояву девіантної поведінки особистості.
30. Форми агресії за Е.Фромом.
31. Аномічна суїцидальна поведінка.
32. Альтруїстичний тип суїцидальної поведінки.
33. Егоїстичний тип поведінки.
34. Психопатологічні синдроми аутоагресивної поведінки.
35. Мотивація зловживання алкоголю, наркотичних речовин, їх форми.
36. У чому полягає соціокультурний механізм розповсюдження адиктивної поведінки?
37. Назвіть відомі Вам фактори ризику виникнення хімічної залежності.
38. У чому полягає шкода при вживанні адиктивних речовин?
39. Що є нормальним, а що ні при вживанні адиктивних речовин?
40. Що таке культурний релятивізм норми при вживанні адиктивних речовин?
41. Які існують стратегії протидії розповсюдженню зловживанню адиктивними речовинами?
42. У чому полягає соціально-економічний підхід до аналізу механізму розповсюдження наркотиків.
43. Етапи розвитку хімічної залежності.
44. Мета і принципи психологічної діагностики особистості з девіаціями в поведінці.
45. Стадії психологічної діагностики особистості з девіаціями поведінки.
46. Проективні методики дослідження особистості з девіантною поведінкою.
47. Метод експертних оцінок у діагностиці особистості з девіантною поведінкою.
48. Методи діагностики самооцінки і рівня домагань особистості з девіаціями поведінки.
49. Особливості спостереження як метод вивчення особливостей девіантної поведінки.
50. Методи діагностики мотиваційної сфери особистості з девіаціями поведінки.
51. Методи діагностики особливостей міжособистісних стосунків особистості з девіаціями поведінки.
52. Зміст психологічної допомоги особистості, яка схильна до девіантної поведінки.
53. Функції та етапи профілактики і корекції девіантної поведінки особистості.
54. Основні підходи з надання психологічної допомоги особистості з девіантною поведінкою.
55. Оптимальні форми і методи психологічної допомоги щодо профілактики і корекції різних проявів девіантної поведінки особистості.
56. Cуть і основні напрями розв’язання проблеми соціально-психологічної реабілітації особистості з девіантною поведінкою.
57. Групова дискусія як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.
58. Рольові ігри як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.
59. Соціально-психологічний тренінг як метод попередження і подолання девіантної поведінки особистості.
60. Психологічні засоби й механізми профілактики і корекції девіантної поведінки.
61. Розвиток психологічної культури особистості як передумова попередження відхилень у поведінці.
62. Індивідуальна і партнерська норма.
63. Види сексуальних девіацій.
64. Аномічна суїцидальна поведінка.
65. Альтруїстичний тип поведінки.
66. Егоїстичний тип поведінки.
67. Форми самогубств.
68. Ритуальна суїцидальна поведінка.
69. Порушення поведінки пов’язаної з споживанням їжі.

 

ВКАЗІВКИ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Навчальним планом передбачено виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання.

Номер варіанта контрольної роботи студент вибирає за останньою цифрою номера своєї залікової книжки (див. таблицю).

 

Остання цифра номера залікової книжки студента	0	1	2	3	4	5	6	7	8	9
Номер варіанта контрольної роботи	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10

 

Варіанти КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

Варіант 1

1. Поясніть сутність віктимної поведінки особистості.

2. Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення особливостей і чинників девіантної поведінки молодшого школяра.

3. Визначіть можливі фактори, які сприяли проявам девіантної повдінки в даній ситуації.

Оля в дитинстві була жвавою, веселою, товариською дівчинкою. Охоче ходила до школи, але значних успіхів у навчанні не виявляла. Зараз вона у 9-му класі, часто пропускає заняття, погано вчиться, з однокласниками практично не спілкується. Приділяє надмірну увагу власній зовнішності. Її бачать у товаристві старших дівчат і дорослих чоловіків, з якими вона палить, вживає алкоголь. Мати, коментуючи поведінку дівчинки, зауважує, що головне для жінки — добре вийти заміж, тож нічого поганого в тому, що дочка вже підшукує собі пару, немає.

 

Складіть план психологічної допомоги Ользі.

1. Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у такому випадку.

Варіант 2

1. Поясніть, чому суїцид вважається проявом девіантної поведінки особистості.
2. Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення важковиховуваного дошкільника.
3. Визначіть можливі фактори, які сприяли проявам девіантної поведінки в цій ситуації.

Сергій Н., 16 років, активно вживає наркотики. Мати — інженер, за характером дратівлива, часто підвищує голос у спілкуванні із сином. Батько — зловживав алкоголем, вихованням сина не займався, не живе з сім’єю понад 10 років. Сергій у 14 років через тривале відрядження матері, протягом року жив у бабусі й дідуся. Практично не вчився. Зараз навчається у ПТУ, вільний час проводить у компанії однолітків у дворі, з якими вперше і спробував наркотики.

 

Складіть план психологічної допомоги Сергію Н.

1. Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у цьому випадку.

 

Варіант 3

1. 1.       Поясніть, чому неадекватна самооцінка може спричинити девіації в поведінці.
2. 2.       Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення важковиховуваного підлітка.
3. 3.       Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в цій ситуації.

Олексій Д., учень 8-го класу. Мати — деспотична, захоплена роботою і професійною кар’єрою. Батько — м’який, товариський, працює звичайним службовцем, отримуючи невелику зарплату. Олексій у дитинстві займався музикою, спортом. Зараз всі додаткові заняття покинув, та й у школі навчається не дуже добре. Вперше алкоголь спробував у 12 років разом з товаришами у дворі. Було погано, але не кинув, обґрунтовуючи це тим, що не міг “зрадити товаришів”.

Складіть план психологічної допомоги Олексію Д.

1. 4.       Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у цього випадку.

 

Варіант 4

1. 1.       Поясніть, у чому різниця між кримінальною і делінквентною поведінкою особистості.
2. 2.       Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення важковиховуваного старшого школяра.
3. 3.       Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в цій ситуації.

Мати звернулася за консультацією до психолога з проханням допомогти у вихованні дочки 14 років, яка стала дратівливою, часто взагалі відмовляється розмовляти з нею, гірше стала вчитися в школі.

Мати багато працює, часто їздить у відрядження, через що дівчинка живе то в сім’ї колишнього чоловіка, то в його батьків, то в батьків матері. Під час бесіди з дівчинкою виявилося, що в кожній сім’ї детально розпитують її про інші сім’ї, часто негативно відзиваючись про них, а про свої справи забороняють розповідати.

Визначіть основні напрями надання психологічної допомоги у цьому випадку.

1. Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у цьому випадку.

 

Варіант 5

1. Поясніть, чому негативне ставлення до себе може спричинити девіації поведінки особистості.
2. Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення особистостіз девіатною поведінкою.
3. Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в такій ситуації.

Василь Л., учень 7-го класу. Погано вчиться, часто пропускає уроки. Коли приходить до школи, часто порушує дисципліну, на зауваження реагує або грубістю, або так, що взагалі йде зі школи, хизуючись перед однокласниками тим, що йому все можна, адже він вже “відзначився”, потрапивши через хуліганство (розбив вікна у торговельному кіоску) на облік до міліції.

 

Складіть план психологічної допомоги Василю Л.

1. Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у такому випадку.

 

Варіант 6

1. 1.                Поясніть, у чому виявляється адиктивна поведінка особистості.
2. 2.                Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення особливостей і чинників девіантної поведінки юнака.
3. 3.                Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в цій ситуації.

Таня у початковій школі була жвавою, веселою, товариською дівчинкою, гарно вчилася. Зараз вона у 7-му класі, часто пропускає заняття, погано вчиться, з однокласниками практично не спілкується, конфліктує з педагогами. Мати, коментуючи поведінку дівчинки, жаліється, що після її розлучення Таня зовсім “відбилася від рук”.

Складіть план психологічної допомоги Тані.

1. 4.                Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у такому випадку.

 

Варіант 7

1. 1.                Поясніть, чому аутоагресію вважають проявом девіантної поведінки особистості.
2. 2.                Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення важковиховуваної дитини.
3. 3.       Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в такій ситуації.

Петро, 14 років, активно вживає алкоголь, палить. Живе з матір’ю, батько зловживає алкоголем, вихованням сина не займається, часто не буває вдома. Петро в 11 років через тривалу хворобу і стаціонарне лікування матері протягом року жив у бабусі й дідуся. Практично не вчиться, вільний час проводить в компанії однолітків у дворі.

Складіть план психологічної допомоги Петрові.

1. 4.                Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у цьому випадку.

 

Варіант 8

1. 1.       Поясніть, чому низький статус у колективі може спричинити девіації в поведінці.
2. 2.       Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення важковиховуваної дівчини.
3. 3.       Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в такій ситуації.

Микола, учень 9-го класу. Мати — авторитарна, займає високу посаду. Батько — працює звичайним службовцем, отримуючи невелику зарплату. Сергій у дитинстві займався музикою, любив малювати, досить непогано вчився. Не здобувши визнання на конкурсі малюнків, покинув малювати, а згодом і навчатися музиці. Зараз у школі навчається не дуже добре, часто пропускає уроки, був помічений у нетверезому стані.

Складіть план психологічної допомоги Миколі.

1. 4.                Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у такому випадку.

 

Варіант 9

1. 1.                Поясніть різницю між кримінальною і делінквентною поведінкою особистості.
2. 2.                Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення особистості з адитивною поведінкою.
3. 3.                Визначіть можливі чинники, що сприяли виявам девіантної поведінки в цій ситуації.

Мати звернулася за консультацією до психолога із проханням допомогти у вихованні дочки 12 років, яка стала неслухняною, погано вчиться у школі, в неї з’явилися набагато старші за віком подруги, з якими вона палить, буває на дискотеці, повертається додому дуже пізно. З однокласниками не дружить, пояснюючи це тим, що вони нудні. Мати багато працює, батько має іншу сім’ю, спілкується з донькою також нечасто.

Визначіть основні напрями подання психологічної допомоги у такому випадку.

1. 4.                Здійсніть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у такому випадку.

 

Варіант 10

1. 1.                Поясніть, чому занижена самоповага може спричинити девіації поведінки особистості.
2. 2.                Складіть орієнтовну схему психологічного вивчення особистості з аутоагресивною поведінкою.
3. Визначіть можливі чинники, що сприяли проявам девіантної поведінки в такій ситуації.

Дмитро, 19 років. Звернувся по консультацію до психолога із скаргою на те, що він не знає, як йому жити, все йому нецікаво. Ніде не працює, гуляє днями з такими ж приятелями. Пояснює поганим здоров’ям, через що його не взяли в армію. Палить, зловживає алкоголем, пробував вживати наркотики. У школі погано вчився, часто пропускав уроки, порушував дисципліну. З батьками не знаходить спільної мови. Стверджує, що вони працюють з ранку до вечора, їх цікавлять лише гроші.

 

Складіть план психологічної допомоги Дмитру.

1. Проведіть спостереження за особистістю з девіантною поведінкою (за вашим вибором) і надайте його результати. Визначіть можливі психологічні чинники девіацій у цьому випадку.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна:

1.    1.       Бондарчук О. І. Психологія девіантної поведінки. 2-е вид.— К.: МАУП, 2013 – 186с .
2.        2.               Бондаренко О. Ф. Психологiчна допомога особистостi: Навч. посіб. для студ. ст. курсiв психол. ф-тів та вiд-нь ун-тiв. —Харкiв: Фолiо, 2011. — 237 с.
3.    3.       Елисеев, О.П. Практикум по психологии личности / О.П. Елисеев . ─ 2-е изд., испр. и перераб. ─ СПб. : Питер, 2008 . ─ 509 с. ─ ( Серия "Практикум по психологии" ).
4.    4.       Змановская Е. В. Девиантология (Психология отклоняющегося поведения): Учеб. пособие для студ. высш. учеб. завед. — М.: Академия, 2007. — 288 с.
5.    5.       Клейберг Ю. А. Психология девиантного поведения. — М.: ТЦ Сфера, 2012. — 160 с.
6.    8.       Максимова Н. Ю. Психологія адиктивної поведінки: Навч.посіб. — К.: ВПУ “Київ. у-нт”, 2008. — 308 с.
7.    9.       Менделевич В.Д. Медицинская психология. – М.,2006.- 586с.
8.   10.     Чуприков А. П., Пилягина Г. Я., Войцех В. Ф. Суицидология. Основные термины и понятия: Метод. пособие. — К., 2004. — 60 с.

       6.               Карвасарский Б.Д. Клиническая психология: Учебник. - 4-е издание. Издательство: Питер 2009 - 822с. (Серия: «Национальная медицинская библиотека»).

       7.               Лесц Молин, Ялом Ирвин. Групповая психотерапия. Теория и практика. 5-е изд. Издательство: Питер, 2009 – 592 с. (Серия «Мастера психологии).

Додаткова:

1.     11.            Аддиктивное состояние человека: Учеб. пособие / С. В. Дремов, А. М. Уразаев, Н. Л. Мамышева. — Томск: Изд-во Томск. пед.Ун-та, 2000. — 90 с.
2.     12.            Андреев Н. А. Асоциальное поведение несовершеннолетних. — Самара: Изд-во Самар. юрид. ин-та Минюста России, 2001. — 153 с.
3.     13.            Апетик Н. М. та ін. Психокорекційні техніки як засіб формування адекватного образу — Я — і саморегуляції неповнолітніх з поведінковими девіаціями. — Чернівці: Рута, 2000. — 41 с.
4.     14.            Бардиер Г. Интолерантность и девиантное поведение. — СПб., 2003. — 41 с.
5.     15.            Бурлачук Л. Ф. Словарь-справочник по психодиагностике. — СПб.: Питер, 2000. — 538 с.
6.     16.            Вроно Е. М. Поймите своего ребенка: о детских страхах, конфликтах и других проблемах. — М.: Дрофа, 2002. — 223 с.
7.   17.     Вострокутов Н.В., Василевский В.Г. Патологическое агрессивное поведение детей и подростков. Комплексная оценка на этапах возрастного психического развития. – М., 2000.
8.   18.     Гаджиева Н. М., Никитина Н. Н., Кислинская Н. В. Основы развития самосознания. Тренинг самосовершенствования. — Екатеринбург: Деловая кн., 1998. — 1444 с.
9.   19.     Говорун Т. В., Кікінеджі О. А. Гендерна психологія. — К.: Либідь, 2003.
10.   20.     Грановская Р. М. Конфликт и творчество в зеркале психологии. — М.: Генезис, 2002. — 573 с.
11.   21.     Дробинская А. О. Школьные трудности “нестандартных” детей. —М.: Шк.-Пресс, 2001. — 144 с.
12.   22.     Дроздов О. Ю., Скок М. А. Проблеми агресивної поведінки особистості: Навч. посіб. — Чернігів: ЧДПУ ім. Т. Г. Шевченка, 2000. —156 с.
13.   23.     Зелинский А. Ф. Криминальная психология. — К.: Юринком Интер, 1999. — 240 с.
14.   24.     Зимбардо Ф. Социальное влияние. — СПб.: Питер, 2000. — 448 с.
15.   25.     Козубовська І. В., Товканець Г. В. Соціальна профілактика девіантної поведінки: корекція відхилень у поведінці важковиховуваних дітей у процесі професійного педагогічного спілкування. — Ужгород: Патент, 1998. — 195 с.
16.   26.     Курек Н. С. Нарушения психической активности и злоупотребление психоактивными веществами в подростковом возрасте. —СПб.: Алетейя, 2001. — 220 с.
17.   27.     Кондрашенко В.Т. Девиантное поведение у подростков. – Минск, 1988.
18.   28.     Кемпер И. Практика сексуальной психотерапии. – М., 1994.
19.   29.     Леонгард К. Акцентуированные личности. – Киев, 1981.
20.   30.     Личко А.Е., Битенский В.С. Подростковая наркология. – Л., 1991.
21.   31.     Личко А. Е. Психопатия и акцентуация характера у подростков. —2-е изд. — Л.: Медицина, 1983.
22.   32.     Миньковсий Г., Побегайло Э., Ревин К. Наркотизм: профилактика и стратегия борьбы. — М.: РАН ИНИОН, 1999. — 154 с.
23.   33.     Миньковсий Г, Тузов А. Профилактика правонарушений среди несовершеннолетних. — К.: Политиздат Украины, 1987. — 215 с.
24.   34.     Масенко В. Діагностика та корекція психологічних девіацій // Основи практичної психології. – К., 2000.
25.   35.     Підласий І. П., Шарапова О. В. Корекція девіантної поведінки молодших школярів: Експериментальні матеріали. — Черкаси: ЧДГУ, 2002. — 44 с.
26.   36.     Протасова Н. И. Психологическая диагностика девиантного поведения несовершеннолетних: Метод. рекомендации. — Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. — 26 с.
27.   37.     Протасова Н. И. Психологическая помощь детям с девиантным поведением: Метод. рек. — Астрахань: Изд-во АГПУ, 2000. — 19 с.
28.   38.     Эйдемиллер Э. Г., Юстицкис В. Психология и психотерапия семьи. — 2-е изд., расш. и доп. — СПб.: Питер, 2000. — 656 с.
29.   39.     Экман П. Психология лжи. — СПб.: Питер, 2000. — 272 с.

ЗМІСТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УНІВЕРСИТЕТ СУЧАСНИХ ЗНАНЬ

03150 Київ, вул. Велика Васильківська, 57/3.