|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Реклама і зв’язки з громадськістю
Реклама і зв’язки з громадськістю« Назад
Реклама і зв’язки з громадськістю 23.05.2015 18:41
Методичні вказівки до виконання наукових досліджень студентами спеціальності 6.030302 Реклама і зв’язки з громадськістю
І. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ЩОДО ДОСЛІДНИЦЬКОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «Реклама і зв’язки з громадськістю»
Студенти-рекламісти, окрім вивчення фундаментальних, професійно-орієнтованих та спеціалізованих дисциплін на лекціях, семінарах, практичних та творчих заняттях, займаються самостійною навчальною та науковою роботою. Під час виконання наукових досліджень студенти мають виявити такі здібності, як уміння глибоко аналізувати поставлену проблему, чітко і структуровано представляти результати проведеного дослідження, аргументовано захищати свою позицію в науковій полеміці. Крім того, за 3 курси навчання студенти набувають практичного досвіду роботи у різноманітних ЗМІ, рекламних та ПР-агентствах, тому власні творчі матеріали можуть бути використані в науковій роботі як додатки, або як матеріал для практичного аналізу. Робота може містити і експериментальну частину, наприклад: дослідження результатів соціологічного опитування. Наукове дослідження сприяє освоєнню студентом головних засад методики наукових досліджень, класичних надбань рекламознавства, теоретичної бази та винайденню першожерел обраної теми, створенню тексту власного дослідження. Воно повинно виявити знайомство студента з новітніми джерелами з обраної теми, методичною літературою, публіцистичними виступами, засвідчити його здібності до теоретичного аналізу. У науковій роботі виявляється ступінь професійної підготовки студента, його здатність до самостійного спостереження й мислення, до практичної діяльності. Наукова робота поєднує в собі навчальну та дослідницьку настанови і до неї висуваються дві головні вимоги: вона повинна бути, з одного боку, науковим дослідженням, а з іншого – залишатися навчальним твором, який виявляє здібності студента, в процесі виконання якого він опановує основні науковій праці. Під час проведення наукового дослідження студент поступово оволодіває специфічним науковим стилем, який полягає у формально-логічному засобі викладення матеріалу. Дослідницька робота потребує суворого дотримання термінології в її точному сучасному науковому значенні. Терміни не слід заміняти професіоналізмами в їх розмовно-специфічній багатозначності. Наукове дослідження може бути за характером компілятивним, дослідницьким, творчим. Компілятивна робота синтезує різні теорії, точки зору, визначення, класифікації, періодизації тощо, зіставляє ідеї науковців щодо проблеми дослідження. Дослідницька робота передбачає вміння зіставити різні точки зору та наукові теорії, дослідити генезис та історію вивчення того чи іншого явища, провести системний багаторівневий аналіз та зробити власні аргументовані висновки щодо продуктивності дослідженого явища в сучасному рекламознавстві. Творча робота передбачає не тільки теоретичний аналіз, але й вміння практичного використання наукових ідей у власній рекламній творчості. Прикладом наукової роботи творчого характеру може бути моделювання концепції рекламної кампанії, торгової марки, Іnternet-реклами тощо. Рекомендований обсяг наукового дослідження – 35 - 45 друкованих сторінок. Наукове дослідження виконується винятково українською мовою.
ІІ. ПОСЛІДОВНІСТЬ РОБОТИ НАД НАУКОВИМ ДОСЛІДЖЕННЯМ Наукове дослідження здійснюється з актуальної теми, в якому студент на основі вивченого матеріалу з певної дисципліни, з одного боку, збирає й компілює попередні розробки певної проблеми (теоретичний розділ), а з іншого – у практичному розділі здійснює власний аналіз, досягаючи певних результатів, що відбиває у висновках і репрезентує на захисті. Наукове дослідження має на меті: – виявити рівень оволодіння теоретичними знаннями з базових лекційних курсів; – розширити та поглибити теоретичні знання; – розвинути здібність до самостійної пізнавальної діяльності, навички первинної науково-дослідницької роботи. Студенти обирають тему дослідження з переліку запропонованого кафедрою. Послідовність роботи над дослідженням:
ІІІ. СТРУКТУРА НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ Наукова робота повинна містити: - титульний аркуш, - зміст, - перелік умовних позначень (за необхідністю), - вступ, - основну частину (найчастіше з двох основних розділів – теоретичного і практичного, що можуть у свою чергу поділятися на підрозділи), - висновки, - список використаних джерел, - додатки (якщо вони необхідні). Приклад оформлення наукової роботи загалом дивись у Додатках А, Б, В. ТИТУЛЬНИЙ АРКУШ Титульний аркуш наукової роботи містить: - найменування вищого навчального закладу, де виконана робота; - прізвище, ім’я, по батькові автора, назву роботи; - науковий ступінь, прізвище, ім’я, по батькові наукового керівника, - місто і рік (див. Додаток А).
ЗМІСТ Зміст подають на початку роботи. Він містить найменування та номери початкових сторінок усіх розділів та пунктів (якщо вони мають заголовок), зокрема вступу, загальних висновків, списку використаних джерел, додатків (див. Додаток Б).
СПИСОК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ (за необхідності) Якщо в роботі використовується специфічна термінологія, а також використано маловідомі скорочення, нові символи, позначення і таке інше, то їх перелік має бути поданий на початку перед основним змістом роботи у вигляді окремого списку, який розміщують перед вступом. Перелік треба друкувати двома колонками, в яких зліва за абеткою наводять скорочення (символ), а справа їх детальну розшифровку: Наприклад: ЗМІ Засоби масової інформації ОРТ Основний рекламний текст
Якщо в роботі специфічні терміни повторюються менше трьох разів, перелік не складають, а їх розшифровку наводять у тексті при першому згадуванні.
ВСТУП (3 сторінки) Вступ розкриває сутність і стан наукового аспекту дослідження проблеми, що розглядається у роботі, підстави і вихідні дані для розробки теми, обґрунтування необхідності проведення дослідження, враховуючи такі пункти: актуальність теми, мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, методологічна та теоретична основа дослідження, наукова новизна і практичне значення роботи. * Актуальність теми Шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв’язаними проблемами обгрунтовують актуальність та доцільність роботи в галузі тієї чи іншої наукової парадигми. Висвітлення актуальності в науковій роботі не повинно бути багатослівним. Достатньо кількома абзацами висловити головне – сутність проблеми і наукового знання. Наприклад: Актуальність теми зумовлена необхідністю проведення різнобічного дослідження сучасних українських рекламних текстів, їх семантичних характеристик, структурної організації, а також лінгвальних компонентів, що визначають успішне функціонування та дієвість рекламних звернень – одного з інгредієнтів сучасної мовної дійсності. Така робота може стати певним внеском у вивчення та систематизацію мовних явищ, які включають в себе моделювання інформації.
*Мета і завдання дослідження Мета і завдання формулюють загальне спрямування роботи й ті питання, які необхідно вирішити для їх досягнення. Не варто формулювати мету іменником “Дослідження…” або “Вивчення…” , тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не саму мету. Краще використати дієслівні конструкції на зразок “Мета передбачає дослідити… (вивчити тощо)”. Наприклад: Мета роботи полягає у виявленні структурно-семантичної організації, ретельного добору їх мовних та позамовних складників, а також з’ясуванні особливостей функціонування мовних засобів у рекламних текстах. Досягнення зазначеної мети обумовило необхідність вирішення таких наукових та практичних завдань: 1) з’ясувати приналежність рекламного повідомлення до загального визначення поняття “текст”; 2) з’ясувати структурно-семантичні особливості рекламних текстів; 3) провести системний опис мовних засобів, ужитих в рекламних текстах.
*Об’єкт і предмет дослідження Об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Предмет дослідження завжди вужчий за об’єкт і міститься в його межах. Наприклад: Об’єктом дослідження слугували друковані рекламні тексти, представлені в газетах “Україна молода”, “Діло”, “Суббота +”, “Мрія”, тощо з 2014 до 2015 року. Усього було досліджено 80 текстів. Предмет дослідження складають лінгвальні та екстралінгвальні особливості рекламних текстів.
*Методи дослідження Подається перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх потрібно не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалось тим чи іншим методом. Наприклад: Методи дослідження. На різних етапах роботи були використані описовий та порівняльно-типологічний методи, методи моніторингу, герменевтичний, опитування (анкетування), контент-аналізу.
*Методологічна і теоретична основа роботи Цей пункт передбачає перелік основних авторів, концепції яких складають основу курсової роботи із вказівкою наукової сфери, яка ними аналізується. Автори подаються за принципом алфавіту. Наприклад: Методологічна і теоретична основа дослідження. Дослідження рекламних текстів, створених різними мовами, проводилися у таких напрямках: аналізом стилістичних, лексико-синтаксичних, прагматичних, фонетичних особливостей рекламних текстів займались Л.Н.Баркова, І.А.Гольман, Т.Н.Лившиц [4; 17; 32]; дослідженням окремих вербальних компонентів рекламних текстів: заголовків, рекламних девізів – слоганів, товарних знаків – Л.Н.Баркова, І.Л.Вікєнтьєв, А.В.Литвинова, О.А.Феофанов [4; 9; 34; 65]; соціальних та психологічних характеристик мови реклами – О.О.Леонтєв, Р.І.Мокшанцев, Е.Ф. Тарасов, Л.С.Школьник [30; 37; 63; 68]. Численні дослідження реклами здебільшого мають міждисциплінарний характер, значну увагу в них приділено проблемам та правилам створення рекламних текстів В.Л.Музикант, О.А.Сичьов, Ч.Сендідж [39; 60; 62].
*Наукова новизна одержаних результатів Дається коротка анотація нових наукових положень, запропонованих на основі висновків, до яких приходить студент наприкінці наукової роботи. Наприклад: Наукова новизна роботи полягає в тому, що в ній зроблено спробу проведення багатоаспектного аналізу сучасних українських рекламних текстів; встановлено і системно описано мовні засоби, що сприяють досягненню комунікативно-прагматичної мети тексту.
*Практичне значення одержаних результатів У роботі треба подати відомості про можливості наукового використання отриманих результатів під час ваших подальших досліджень або порекомендувати сферу, де можна застосувати результати курсової (під час розробки спецкурсів чи спецсемінарів, наукових робіт, у подальших дипломних дослідженнях). Наприклад: Практична цінність роботи полягає у можливості використання основних положень наукової роботи та зібраного мовного матеріалу в курсі сучасної української мови, в спецкурсах і спецсемінарах, при написанні курсових та дипломних робіт. Результати дослідження можуть знайти також прикладне застосування в галузі рекламного бізнесу, при створенні рекламних текстів, у практиці перекладу рекламних матеріалів з української та на українську мову.
ОСНОВНА ЧАСТИНА РОБОТИ (20 - 30 сторінок) Основна частина наукового дослідження складається з розділів і підрозділів. Кожний розділ починають з нової сторінки. Основному тексту може передувати передмова з коротким описом обраного напрямку досліджень. Теоретичний РОЗДІЛ 1 може бути присвячений категорії, яку визначено в темі: її змістовності та обсягу поняття, історії її вивчення, дискусійним моментам її дослідження, виникненню та становленню поняття в науці та суспільному житті. В першому розділі студент демонструє свій науковий кругозір, свою обізнаність у проблемі; вміння аналізувати наукові ідеї та теорії, зіставляти їх, знаходити суперечливі моменти, сильні та слабкі боки вирішення наукового чи суспільно-політичного питання. Закінчується розділ підсумком дискусії, визначенням студента його наукових прихильностей у наведеному питанні, власними висновками. Можливо і бажано, щоб студент зіставив різні точки зору, дав власне визначення якоїсь категорії, узагальнюючи ідеї дослідників. Таке визначення стало б робочим для практичного аналізу у другому розділі. У РОЗДІЛІ 2 означена категорія досліджується у практичному аналізі якогось з аспектів сучасного рекламознавства або історії рекламознавства як вітчизняної, так і зарубіжної. Бажано, щоб проблему було висвітлено якомога ширше, проте аспект дослідження має бути конкретним. Часто аналіз здійснюється на матеріалі конкретного рекламного контенту, або рекламного проекту, або творчості одного з рекламістів тощо. У РОЗДІЛІ 2 студент демонструє вміння поєднати теоретичні знання з практичним аналізом, становлення професійних навичок як у власній рекламній творчості, так і у творчості колег. У кінці кожного розділу приводяться стислі висновки, які потім у розширеному вигляді будуть вміщені у загальні висновки. NB! Під час використання матеріалів будь-яких авторів (як теоретичного, так і практичного характеру) необхідно посилатися на джерело інформації. Посилання має бути в квадратних дужках, де перша цифра – номер джерела у списку, а друга – номер сторінки. Наприклад: Досить розповсюдженими є визначення, котрі основне призначення реклами пов’язують зі збільшенням обсягів збуту, розширенням клієнтури. Таке визначення реклами, як зазначає автор книги “Теорія і практика сучасної реклами” В. Музикант, було схвалене у США в результаті конкурсу, що був проведений журналом “Едвертайзінг Ейдж”: “Реклама – це друковане, рукописне, усне або графічне повідомлення про особу, товари, послуги або суспільний рух, відкрито опубліковане рекламодавцем й оплачене з метою збільшення обсягів збуту, розширення клієнтури, одержання голосів або суспільної підтримки” [88, 121]. У разі посилання на весь підручник (статтю тощо) номер сторінки може не вказуватися. Наприклад: Не можна обійти увагою визначення реклами, що сформульовані вітчизняними дослідниками і вигідно відрізняються від розуміння сутності реклами закордонними спеціалістами установкою на необхідність створення такого рекламного продукту, котрий міг би довести до потенційних покупців позитивну відмінність рекламованого товару від подібних до нього, а виробник зміг перетворити цю новацію в капітал. Саме таке розуміння сутності реклами репрезентовано в роботах Т. Лук’янця [73] та Б. Обритька [92].
NB! Якщо буде виявлений плагіат, викладач (або комісія) мають право поставити незадовільну оцінку. У теоретичному розділі, проаналізувавши стан розробки проблеми, у висновках до розділу зазначаються основні терміни та дефініції, що прийняті за робочі в цьому дослідженні. У практичному розділі до висновків виносяться головні положення й узагальнення, до яких студент доходить на основі власного аналізу практичного матеріалу із залученням теоретичних концепцій, обраних для дослідження в теоретичному вигляді. Ідеальне співвідношення теоретичного й практичного розділів у науковій роботі має бути 1:1, або аналіз теоретичного чи практичного матеріалу може трохи (на 10-20%) переважати. Виклад матеріалу в основній частині підпорядкований провідній ідеї, чітко визначеній і сформульованій автором у назві роботи.
ВИСНОВКИ (3 сторінки) Викладаються найбільш важливі наукові й практичні результати, одержані в роботі, які повинні містити розв’язання проблеми, сформульованої в меті й завданнях дослідження. У першому абзаці висновків до всього дослідження коротко формулюється стан розробки питання в науці. Далі містяться результати, отримані в практичному розділі, які репрезентують один із можливих аспектів розв’язання цієї проблеми науковою роботою. Також зазначаються методи вирішення поставленої проблеми, їх практичний аналіз, порівняння з відомими до того аспектами дослідження цієї проблеми. У висновках необхідно наголосити на якісних і кількісних показниках здобутих результатів, обґрунтувати достовірність результатів, викласти рекомендації для їх використання.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ Список використаних джерел варто розміщувати в алфавітному порядку, оскільки це спрощує пошук джерела в списку літератури. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Загальні вимоги до оформлення списку літератури вміщені нижче (див. Додаток В).
ДОДАТКИ За необхідністю до додатків включають матеріал, який допоможе повніше сприймати дослідження: - це можуть бути різноманітні таблиці, формули, малюнки, дані статистичних опитувань тощо; - ілюстрації практичного матеріалу – приклади зразків реклами тощо; - допускаються аудіо- і відеоматеріали у файлах, тексти яких потрібно роздрукувати.
ІV. ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ НАУКОВИХ РОБІТ
Наукове дослідження є спеціально підготовленим рукописом, написаним державною мовою. Наукову роботу виконують на комп’ютері і друкують з одного боку аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) з використанням шрифтів текстового редактора Word Times New Roman кегля 14 з полуторним міжрядковим інтервалом. Текст наукової роботи необхідно друкувати, залишаючи береги таких розмірів: ліве – 30 мм, верхнє та нижнє – 20 мм, праве – не менше 15 мм. Шрифт друку повинен бути чітким, чорного кольору, середньої жирності. Щільність тексту наукової роботи повинна бути однаковою. Друкарські помилки, описки і графічні неточності, які виявилися у процесі написання наукової роботи, можна виправляти підчищенням або зафарбуванням білою фарбою і нанесенням виправлень на тому ж місці. Текст основної частини наукової роботи поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти. Заголовки структурних частин наукової роботи «ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами (розмір кегля 14) симетрично до тексту. Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Заголовки підрозділів друкують малими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. У кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. У кінці номера повинна стояти крапка, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти. Наприклад:
РОЗДІЛ І ТЕОРЕТИКО-ПРИКЛАДНІ ЗАСАДИ КОМУНІКАТИВНОЇ ЕФЕКТИВНОСТІРЕКЛАМИ
1.1. Сутність реклами, її цілі, завдання та функції
Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) та текстом повинна дорівнювати двом інтервалам. Кожну структурну частину наукової роботи («ЗМІСТ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ») треба починати з нової сторінки. Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”. Першою сторінкою наукової роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторінок наукової роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці. Сторінка із словом «ЗМІСТ» не нумерують. Отже, першою сторінкою, де стоятиме цифра, буде «ВСТУП». Якщо в роботі є ілюстрації, фотографії, креслення, схеми, карти, таблиці, їх потрібно подавати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці (при цьому їх включають до загальної кількості сторінок). Цифровий матеріал, як правило, повинен оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над таблицею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.
Наприклад:
Таблиця (номер) (Назва таблиці)
Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними. Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці включати не треба. Таблицю розміщують таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою. Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) у межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). Якщо у науковій роботі одна таблиця, її нумерують за загальними правилами. При переносі частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз праворуч над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, таблиці) необхідно подавати у науковій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках наукової роботи включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, рисунок або креслення, розміри якого більші формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або у додатках. Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно у межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках. Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Наприклад: Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу). Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують послідовно під ілюстрацією. Якщо у науковій роботі подано одну ілюстрацію, то її нумерують за загальними правилами. При написанні наукової роботи студент повинен робити посилання на джерела, матеріали або окремі результати, які використовувалися при виконанні роботи. Такі посилання дають можливість відшукати документи і перевірити достовірність відомостей про цитування документа, дозволяють перевірити необхідну інформацію щодо нього, допомагають з’ясувати його зміст, мову, текст, обсяг. Посилатися потрібно на останні видання публікацій. На більш ранні видання можна посилатися лише в тих випадках, коли в них наявний матеріал, який не включено до останнього видання. Якщо використовуються відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке посилаються у науковій роботі. Посилання у наукової роботи на джерела потрібно зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, «... у праці [1, 26]...». Посилання на ілюстрації роботи вказують порядковим номером ілюстрації, наприклад, «рис. 1.2». На всі таблиці наукової роботи повинні бути посилання у тексті, при цьому слово «таблиця» у тексті пишуть скорочено, наприклад: «...в табл. 1.2». У повторних посиланнях на таблиці та ілюстрації треба вказувати скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3». Список використаних джерел оформляється відповідно до Додатку В. Науково-методичні джерела наводяться в алфавітному порядку за прізвищами авторів. Відомості про джерела, які включені до списку, необхідно подавати відповідно до вимог державного стандарту з обов'язковим наведенням назв праць. Додатки оформляють як продовження наукової роботи на наступних її сторінках, розміщуючи їх у порядку посилань у тексті. Кожний додаток повинен починатися з нової сторінки і мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту сторінки. Посередині рядка над заголовком малими літерами з першої великої друкується слово «Додаток __» і велика літера, що позначає додаток. Наприклад: Додаток А
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком літер ґ, Є, І, Ї, Й, О, Ч, Ь, наприклад, додаток А, додаток Б і тощо. Один додаток позначається як додаток А. Текст кожного додатка при потребі може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У цьому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку, наприклад: А.2 (другий розділ додатка А). Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д. 1.2 (другий рисунок першого розділу додатка Д); формула (А.1) (перша формула додатка А). Для якісного мовностилістичного оформлення наукової роботи важливо організувати накопичену наукову інформацію у зв’язний текст. Для допомоги студенту у вирішенні цього завдання у Додаток Г винесено приклади мовних конструкцій, які можна використати в якості засобів зв’язку між реченнями наукової роботи. Правила цитування та посилання на використані джерела Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого тексту слід наводити цитати. Науковий етикет вимагає точно відтворювати цитований текст. Загальні вимоги до цитування такі: а) текст цитати починається і закінчується лапкамиі наводиться у тій граматичній формі, в якій він поданий в джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку.У цих випадках використовується вираз «так званий»; б) цитування повинно бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Пропуск слів, речень, абзаців при цитування допускається без перекручення авторського тексту і позначається трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку,всередині, на кінці). Якщо перед випущеним текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається; в) кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело; г) при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок, коректним щодо оцінювання його результатів, і давати відповідні посилання на джерело; д) цитування не повинне бути ні надмірним, ні недостатнім, бо і те, і інше знижує рівень наукової праці: надмірне цитування створює враження компілятивності праці, а недостатнє - знижує наукову цінність викладеного матеріалу; ж) якщо автор роботи, наводячи цитату, виділяє у ній деякі слова, робиться спеціальне застереження, тобто після тексту, який пояснює виділення, ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора роботи, а весь текст застереження вміщується у круглі дужки. Варіантом таких застережень є: (курсив наш – Ю. Ш.); (підкреслено мною – Ю. Ш.); (розрядка моя – Ю. Ш.).
Типові помилки при написанні та оформленні наукових робіт:
V. ДОДАТКИ
Додаток А
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут журналістики Кафедра реклами та зв’язків з громадськістю
НАУКОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ Лінгвальна характеристика українського рекламного тексту
Живої Катерини Володимирівни, студентки 3 курсу, групи 1 спеціальність «Реклама та зв’язки з громадськістю»
Київ – 2015
Додаток Б
ЗМІСТ
ВСТУП......................................................................................................................3 РОЗДІЛ 1. Рекламне повідомлення як різновид інформаційного тексту 6 1.1. Функціонування рекламного тексту в текстовій комунікації………11 1.2. Структурно-семантична організація рекламного тексту ..................16 1.3. Екстралінгвальні особливості рекламних текстів...............................21 РОЗДІЛ 2. Особливості функціонування мовних одиниць у рекламному тексті……………………………………………………………………………...25 2.1. Своєрідність рекламних текстів на графічному та фонетичном рівнях………………………………………………………………..………25 2.2. Характерні риси синтаксичної організації рекламного тексту……..30 2.3. Особливості лексики рекламних повідомлень……………………....35 2.4. Стилістична приналежність лексики рекламних текстів…………...40 ВИСНОВКИ......………………………………………………………………….45 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.............................................................49 ДОДАТКИ
Додаток В
ПРИКЛАДИ ОФОРМЛЕННЯ БІБЛІОГРАФІЧНОГО ОПИСУ У СПИСКУ ДЖЕРЕЛ, ЯКИЙ НАВОДЯТЬ У РОБОТІ
Додаток Г
Мовні конструкції, які використовуються у наукових працях для виконання функції засобів зв’язку між реченнями
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||