|
|
Главная \ Методичні вказівки \ РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ« Назад
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 22.01.2016 17:26
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів і банківської справи
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.
Рецензенти: Єрохін Сергій Аркадійович, д.е.н., професор
Укладач: Романишин Володимир Орестович –кандидат економічних наук, доцент,
Ринок фінансових послуг: Навчально-методичний комплекс // В.О. Романишин – К.: Національна академія управління, 2013. – 75 с.
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Ринок фінансових послуг” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних вузів і факультетів практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Ринок фінансових послуг ”.
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВА
Запропонований читачу навчально–методичний комплекс “Ринок фінансових послуг” – це посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Ринок фінансових послуг ”. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями), плани семінарських занять з дисципліни (побудовані за змістовними модулями), завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових есе та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю, тимчасове положеня з упровадження рейтингово-модульної системи оцінювання знань студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Серцевиною процесу освіти, професійного становлення студента є завоєння ним відповідної сукупнсті знань, вмінь і навичок. Як свідчать наукові дослідження і досвід підготовки фахівців, вміня і навички набуваються значно повільніше, ніж знання. У цьому плані ми надаємо серйозного значенння цьому навчально–методичному комплексу, основне завдання якого ми бачимо в тому, щоб навчити студентів застосуванню теоретичних знань з теорії ринків фінансових послуг до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання теоретичних знань практичній фінансовій діяльності. Природно, що таким чином не заперечується, а, навпаки, робиться наголос на тому, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії ринків фінансових послуг. Це той фундамент, який робить продуктивним наступні етапи навчання. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують особі, що навчається, йти від знання основних положень теорії ринків фінансових послуг та норм відповідних профільних законів до аналізу конкретних ситуацій; від вирішення конкретних ситуацій до повторення і поглиблення знань теорії, нормативних актів. Таким чином забезпечується системний характер отримання знань і набуття необхідних умінь і навичок застосування норм закону; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух пізнання від більш загального до конкретного, одиничного, та індукції, де приорітет має перше з них. Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення фінансових дисциплін та для підготовки курсових, дипломних, магістерських робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
3. ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки магістра
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Спеціальність 8.03050801 «Фінанси і кредит» Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Ринок фінансових послуг»: Єрохін С.А., д.е.н., професор Романишин В.О, к.е.н., доцент
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
Вступ
Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни “Ринок фінансових послуг” складена відповідно до освітньо-професійної програми підготовки магістрів напряму “Економіка і підприємництво”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є специфічна сфера відносин, які виникають у процесі руху фінансових ресурсів між державою, юридичними і фізичними особами, що опосередковується спеціалізованими фінансовими установами. Міждисциплінарні зв’язки:. Навчальна дисципліна «Ринок фінансових послуг» є нормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси і кредит», має прикладний характер, яка базується та тісно пов’язаний з дисциплінами: «Фінанси», «Маркетинг», «Фінансовий ринок», «Страхування», «Банківські операції», «Фінансовий менеджмент» тощо.
Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:
1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. Метою викладання навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг» є формування знань з теоретичних та практичних аспектів управління фінансами за допомогою послуг фінансових посередників, функціонування ринку фінансових послуг та аналізу цих послуг. 1.2.Основними завданнями вивчення дисципліни «Ринок фінансових послуг» є: ¨ формування комплексного розуміння взаємозв’язків суб’єктів фінансових відносин на ринку фінансових послуг; ¨ вивчення підходів до визначення потреб споживачів у фінансових послугах та можливостей задоволення цих потреб різними фінансовими установами; ¨ характеристика позиціонування фінансових послуг різних фінансових установ на фінансовому ринку в цілому і на окремих його сегментах; ¨ формування навичок порівняльного аналізу фінансових послуг та визначення конкурентних переваг та недоліків окремих видів послуг; ¨ висвітлення основних напрямків державної політики у сфері регулювання фінансових відносин, які виникають на ринку фінансових послуг. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні: знати : - економічний зміст та схеми надання окремих фінансових послуг; - фінансовий механізм функціонування фінансових установ різних видів; - характеристики фінансових послуг та конкурентні переваги та недоліки окремих видів послуг; - позиціонування фінансових послуг різних фінансових інститутів на фінансовому ринку в цілому і на окремих його сегментах; - роль та функції держави у регулюванні ринку фінансових послуг у цілому та окремих його сегментів. вміти : Вивчати та оцінювати: — ефективність використання фінансових послуг суб’єктами господарювання, фізичними особами та державними установами; — резерви підвищення ефективності управління фінансовими активами та фінансовими зобов’язаннями за допомогою фінансових послуг різних категорій споживачів цих послуг; — економічну та соціальну ефективність використання фінансових послуг в управлінні соціально-економічними процесами суб’єкта господарювання; — стан розвитку ринку фінансових послуг у цілому та окремих його сегментів. Розраховувати: — обґрунтовані моделі використання фінансових послуг для різних сфер господарської діяльності, фінансів домогосподарств та державних фінансів. Складати і обґрунтовувати плани: — фінансової діяльності суб’єктів господарювання та інших суб’єктів з використанням фінансових послуг; — розвитку окремих видів фінансових установ. Розробляти: — пропозиції щодо вирішення проблем управління фінансовими ресурсами споживачів фінансових послуг у контексті міжнародного досвіду; — заходи щодо запобігання фінансовим ризикам; — критерії оцінки ефективності використання фінансових послуг; — напрями державної політики в галузі розвитку ринку фінансових послуг та його окремих сегментів; — заходи держави щодо підвищення конкурентоспроможності ринку фінансових послуг та фінансових установ; — критерії та показники оцінювання діяльності фінансових установ. Формувати: — ефективну фінансову політику для різних категорій споживачів фінансових послуг; — маркетингові стратегії фінансових установ різних видів; — державну політику регулювання та розвитку окремих сегментів ринку фінансових послуг. Організовувати: — діяльність фінансових підрозділів суб’єктів господарювання, які відповідають за управління фінансовою діяльністю; — роботу підпорядкованих фахівців з фінансів; — командну роботу з вирішення завдань з розробки та впровадження моделей використання фінансових послуг.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 162 годин/ 4,5 кредитів ECTS.
3. ПРОГРАМА КУРСУ Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Сутність та структура ринку фінансових послуг
ВСТУП ДО КУРСУ. Поняття, предмет, завдання курсу Предмет і завдання курсу, його зв’язок з іншими фінансовими дисциплінами. Побудова курсу, зміст окремих розділів та тем. Організація вивчення курсу: лекційні, семінарські заняття та контрольні роботи з курсу, їх дидактична мета. Навчальна література та нормативно-правова база курсу.
Тема 1. Поняття фінансових послуг та ринку фінансових послуг
Предмет дисципліни «Ринок фінансових послуг». Передумови виникнення фінансового посередництва та ринку фінансових послуг. Рух фінансових потоків в економіці. Первинні суб’єкти фінансового ринку (домогосподарства, підприємства, держава та органи місцевого самоврядування). Попит і пропозиція фінансових ресурсів. Фінансові активи та фінансові зобов’язання. Основні різновиди взаємовідносин між первинними суб’єктами фінансового ринку щодо руху фінансових активів та виникнення фінансових зобов’язань. Основні проблеми функціонування фінансових ринків за відсутності фінансових посередників. Роль та функції ринку фінансових послуг. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці. Макро- та мікроекономічний ефект від функціонування ринку фінансових послуг. Особливості реалізації розподільчої функції фінансів у системі економічних відносин на ринку фінансових послуг. Перерозподіл фінансових фондів. Забезпечення та прискорення руху фінансових потоків в економіці. Перетворення заощаджень в інвестиції. Зниження ризиків по операціям з фінансовими активами. Зменшення витрат на забезпечення руху фінансових потоків в економіці. Особливості реалізації контрольної функції фінансів у системі економічних відносин на ринку фінансових послуг. Прямий та опосередкований контроль за фінансовими операціями. Делегування функцій державного фінансового контролю фінансовим посередникам. Валютний контроль. Фінансовий моніторинг.
Тема 2. Поняття фінансового посередництва, його класифікація
Поняття фінансового посередництва. Спрощене поняття фінансового посередництва. Комплексне поняття фінансового посередництва. Виникнення та розвиток фінансового посередництва. Класифікація послуг фінансових посередників. Транзакційні (трансляційні) послуги та їх характеристика. Функції та зобов’язання фінансового посередника при наданні транзакційних послуг. Трансформаційні послуги фінансових посередників та їх характеристика. Функції та зобов’язання фінансового посередника при наданні трансформаційних послуг. Порівняльна характеристика транзакційних та трансформаційних послуг. Фінансові послуги з управління ризиком. Види ризиків по операціям з фінансовими активами. Перейняття ризиків по фінансових операціях. Функції та зобов’язання фінансового посередника при наданні послуг з управління ризиком. Порівняльна характеристика страхових послуг та послуг з хеджування ризиків. Додаткові послуги. Види додаткових послуг та їх зв’язок з основними фінансовими послугами. Функції та зобов’язання фінансового посередника при наданні додаткових послуг. Особливості регулювання надання додаткових послуг. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг. Класифікація суб’єктів ринку фінансових послуг: за формою (фізичні особи, підприємства, держава); за функціями (емітенти, інвестори, фінансові установи, інститути інфраструктури ринку фінансових послуг). Споживачі та оференти фінансових послуг. Класифікаційні ознаки суб’єктів ринку фінансових послуг та їх застосування для визначення умов їх діяльності на ринку. Система взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг.
Тема 3. Інституційна структура ринку фінансових послуг
Поняття інституційної структури ринку фінансових послуг та основи її побудови. Історичні, економічні та правові фактори формування інституційної структури ринку фінансових послуг. Системоутворюючі фінансові послуги. Банківська система. Універсальні банки. Фактори обмеження обсягів операцій універсальних банків на ринку фінансових послуг. Спеціалізовані банки. Причини та напрямки спеціалізації банківських установ. Небанківські фінансові установи. Кредитні спілки. Факторингові компанії. Лізингові компанії. Ломбарди. Фінансові компанії. Компанії з управління активами. Інвестиційні трасти. Інвестиційні фонди. Пенсійні фонди. Страхові компанії. Інші види небанківських фінансових інститутів. Інститути інфраструктури ринку фінансових послуг. Специфічні фінансові послуги суб’єктів інфраструктури ринку фінансових послуг. Фінансові послуги депозитарних установ. Фінансові послуги організаторів торгівлі (бірж та торговельно-інформаційних систем). Значення та цілі інституційного структурування ринку фінансових послуг. Інституційне структурування ринку фінансових послуг як основа регулювання діяльності надавачів фінансових послуг. Принципи обмеження поєднання діяльності з надання різних фінансових послуг.
Тема 4. Сегментарна структура ринку фінансових послуг
Сегментарна структура ринку фінансових послуг. Сек’юритизовані та несек’юритизовані фінансові послуги. Фінансові послуги на ринку грошей. Суб’єкти ринку грошей. Інструменти ринку грошей. Функції ринку грошей. Потреби споживачів послуг на ринку грошей. Фінансові послуги на валютному ринку. Суб’єкти валютного ринку. Поняття валюти. Функції валютного ринку. Потреби споживачів послуг на валютному ринку. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу. Суб’єкти ринку позичкового капіталу. Інструменти ринку позичкового капіталу. Роль ринку позичкового капіталу в процесі трансформації накопичень в інвестиційні ресурси. Потреби споживачів послуг на ринку середньо та довгострокових кредитів. Фінансові послуги на фондовому ринку. Суб’єкти фондового ринку. Інструменти фондового ринку. Значення фондового ринку в процесі накопичення капіталу. Потреби споживачів послуг на фондовому ринку. Фінансові послуги з управління ризиком. Суб’єкти ринку послуг з перейняття ризику. Ринок страхових послуг. Інструменти ринку страхових послуг. Місце та роль страхового ринку в процесі руху фінансових фондів. Ринок послуг з хеджування ризику. Інструменти ринку послуг з хеджування ризику. Місце та роль ринку послуг з хеджування ризику в процесі руху фінансових фондів та в структурі грошового, валютного, кредитного та фондового ринків. Додаткові фінансові послуги. Інформаційно-аналітичне та консультаційне забезпечення суб’єктів ринку фінансових послуг. Вплив інформації на рух фінансових активів на грошовому, валютному, кредитному та фондовому ринках. Значення та цілі сегментарного структурування ринку фінансових послуг. Сегментарне структурування ринку фінансових послуг як основа здійснення регуляторного впливу, спрямованого на задоволення потреб споживачів фінансових послуг.
Тема 5. Інфраструктура ринку фінансових послуг
Система інфраструктури ринку фінансових послуг. Поняття інфраструктурної послуги. Принципи обмеження поєднання діяльності з надання інфраструктурних та фінансових послуг. Організаційно оформлені ринки (біржі, торговельно-інформаційні системи). Інфраструктурні послуги організаторів торгівлі. Організація укладання та виконання угод з фінансовими активами. Вплив інфраструктурних послуг організаторів торгівлі на ефективність окремих фінансових послуг. Депозитарна система. Депозитарні установи (депозитарії, розрахунково-клірінгові установи, зберігачі, реєстратори, трансфер-агенти). Поняття кастодіальної діяльності. Інфраструктурні послуги депозитарних установ. Вплив інфраструктурних послуг депозитарних установ на ефективність окремих фінансових послуг. Чинники вибору споживачами послуг різних депозитарних установ. Інформаційно-аналітичні та рейтингові системи. Види інформаційного забезпечення суб’єктів ринку фінансових послуг. Бюро кредитних історій. Кредитні рейтинги. Інвестиційне консультування. Інформаційні системи на ринку цінних паперів. Системи рейтингової оцінки фінансових установ. Функції та взаємозв’язок окремих елементів інфраструктури фінансового ринку.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ. Механізм функціонування окремих ринків фінансових послуг
Тема 6. Фінансові послуги на ринку грошей
Структура грошового ринку. Паралельні ринки. Дисконтний ринок. Обслуговування розрахункових операцій фінансовими посередниками. Розрахунки платіжними інструментами. Види рахунків. Форми розрахунків. Платіжні системи. Платіжні картки. Поміщення капіталу в фінансово-кредитних установах. Депозитні послуги. Ощадні послуги. Особливості депозитних послуг кредитних спілок. Послуги інвестиційних фондів грошового ринку. Послуги зі страхування життя як спосіб вкладання капіталу. Послуги недержавних пенсійних фондів. Короткострокове кредитування. Види короткострокового кредитування. Міжбанківське та міжфірмове кредитування. Операції з інструментами грошового ринку. Сек’юритизація фінансових послуг на грошовому ринку. Операції з комерційними векселями. Операції з банківськими металами. Державні фінансові інститути на грошовому ринку. Державні фінансово-кредитні установи. Операції з державними платіжними інструментами. Операції та ціноутворення на дисконтному ринку. Послуги з вторинного обігу несек’юритизованих фінансових активів. Факторинг. Вторинний ринок грошових цінних паперів та платіжних інструментів.
Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку
Валютні цінності. Визначення вартості валютних цінностей. Платіжні засоби. Платіжні інструменти деноміновані в іноземній валюті. Валютний ризик. Види валютного ризику. Конверсійні операції на валютному ринку. Ринок операцій СПОТ. Операції на форвардному ринку. Валютні ф’ючерси. Валютні опціони. Операції СВОП. Валютний арбітраж. Міжнародні розрахунки. Основні форми міжнародних розрахунків. Грошові перекази. Інкасо. Акредитивні розрахунки. Розрахунки за допомогою блок-рахунків. Валютні клірингові розрахунки. Особливості послуг з обслуговування розрахунків у валюті.
Тема 8. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу
Структура ринку позичкового капіталу. Критерії моделювання ринкової пропозиції на ринку середньо та довгострокових кредитів. Банківський кредит. Види банківських кредитів. Кредитні послуги небанківських кредитних установ. Послуги кредитних спілок, ломбардів, форфейтингових, лізингових, іпотечних компаній та інших небанківських кредитних установ. Критерії економічної оцінки послуг небанківських кредитних установ.
Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку
Структура ринку послуг на фондовому ринку Фінансування операцій з емісії цінних паперів. Види обслуговування емісійних операцій на фондовому ринку. Андеррайтинг. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку. Обслуговування випуску та обігу облігацій державних позик та бюджетна політика держави. Посередницькі послуги при вкладанні капіталу в цінні папери. Брокерські послуги торговців цінними паперами. Строкові операції з цінними паперами. Управління інвестиціями в цінні папери. Управління цінними паперами. Довірче управління фінансовими активами. Схеми колективного інвестування: інвестиційні та пенсійні фонди. Управління активами інвестиційних та пенсійних фондів. Фінансові послуги депозитарних установ. Випуск та обіг депозитарних розписок. Посередництво при кредитуванні цінними паперами. Фінансові послуги організаторів торгівлі на фондовому ринку. Ф’ючерсні та опціонні біржі.
Тема 10. Фінансові послуги з управління ризиком
Управління ризиком як вид фінансової послуги. Види ризику по фінансових операціях. Страхування та хеджування ризику. Перейняття ризику страховими компаніями. Види страхування. Перестрахування. Посередницькі операції на страховому ринку. Страхові брокери. Перейняття ризиків кредитними інститутами. Авальний і акцептний кредит. Перейняття ризиків при гарантуванні зобов’язань. Банківські та небанківські фінансові гарантії. Строкові фінансові інструменти як засоби управління ризиком.
Тема 11. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг
Основні завдання державного регулювання ринку фінансових послуг. Поняття ліквідності ринку та платоспроможності фінансових посередників. Захист прав споживачів фінансових послуг. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. Національний банк України. Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України. Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Регулювання діяльності окремих видів фінансових інститутів. Нормативи здійснення операцій комерційними банками. Регулювання діяльності кредитних спілок. Нормативи посередницької діяльності довірчих товариств. Регулювання операцій інвестиційних фондів. Регулювання операцій пенсійних фондів. Дер¬жавне регулювання послуг страхових компаній. Державне регулювання діяльності торговців цінними паперами. Державне регулювання діяльності фінансових компаній-кредитних установ та фінансових компаній-управителів ФОН та ФФБ. Державне регулювання ломбардів. Державне регулювання лізингових компаній. Державне регулювання діяльності суб’єктів інфраструктури фінансового ринку. Вимоги щодо діяльності організаційно оформлених ринків (бірж, торгівельно-інформаційних систем). Вимоги до суб’єктів депозитарної системи. Організація фінансового моніторингу на ринку фінансових послуг. Поняття фінансового моніторингу. Суб’єкти первинного фінансового моніторингу. Здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами Саморегулівні організації фінансових посередників. Вимоги до саморегулівних організацій та делегування їм функцій регулювання професійної діяльності на фінансовому ринку.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013
ВНЗ «Національна академія управління» Кафедра фінансів і банківської справи
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Спеціальність 8.03050801 «Фінанси і кредит» Освітньо – кваліфікаційний рівень «магістр» Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Ринок фінансових послуг» для студентів за спеціальністю 8.03050801 «Фінанси і кредит»
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми: Єрохін С.А., д.е.н., професор Романишин В.О, к.е.н., доцент
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ»
"Ринок фінансових послуг" є однією з профілюючих дисциплін, які вивчають у вищих навчальних закладах України. Викладання дисицпліни передбачає розкриття соціальної суті і економічного змісту фінансових послуг, взаємозв’язку їх норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування. Курс “Ринок фінансових послуг ” має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності. Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до фінансових послуг як складової частини державного регулювання економіки та формування централізованих та децентралізованих публічних фінансових фондів, що перебувають в управлінні державою. Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень з найбільш важливих питань з дисципліни «Ринок фінансових послуг», розвиток і вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвиток аналітичного мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. У зв'язку з цим метою курсу також є не лише детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, підручників і навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприятиме правильному вмінню їх аналізувати. Вивчення навчальної дисципліни "Ринок фінансових послуг" є специфічна сфера відносин, які виникають у процесі руху фінансових ресурсів між державою, юридичними і фізичними особами, що опосередковується спеціалізованими фінансовими установами і є нормативною для підготовки студентів за спеціальністю «Фінанси і кредит», має прикладний характер, яка базується та тісно пов’язаний з дисциплінами: «Фінанси», «Маркетинг», «Фінансовий ринок», «Страхування», «Банківські операції», «Фінансовий менеджмент» тощо.
1. Опис навчальної дисципліни
Примітка. Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної і індивідуальної роботи становить: для денної форми навчання – 1:2 для заочної форми навчання - 1:18
Мета викладання навчальної дисципліни «Ринок фінансових послуг» є формування знань з теоретичних та практичних аспектів управління фінансами за допомогою послуг фінансових посередників, функціонування ринку фінансових послуг та аналізу цих послуг.
Завдання вивчення дисципліни «Ринок фінансових послуг»: ¨ формування комплексного розуміння взаємозв’язків суб’єктів фінансових відносин на ринку фінансових послуг; ¨ вивчення підходів до визначення потреб споживачів у фінансових послугах та можливостей задоволення цих потреб різними фінансовими установами; ¨ характеристика позиціонування фінансових послуг різних фінансових установ на фінансовому ринку в цілому і на окремих його сегментах; ¨ формування навичок порівняльного аналізу фінансових послуг та визначення конкурентних переваг та недоліків окремих видів послуг; ¨ висвітлення основних напрямків державної політики у сфері регулювання фінансових відносин, які виникають на ринку фінансових послуг. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні:
знати : - економічний зміст та схеми надання окремих фінансових послуг; - фінансовий механізм функціонування фінансових установ різних видів; - характеристики фінансових послуг та конкурентні переваги та недоліки окремих видів послуг; - позиціонування фінансових послуг різних фінансових інститутів на фінансовому ринку в цілому і на окремих його сегментах; - роль та функції держави у регулюванні ринку фінансових послуг у цілому та окремих його сегментів.
вміти : Вивчати та оцінювати: — ефективність використання фінансових послуг суб’єктами господарювання, фізичними особами та державними установами; — резерви підвищення ефективності управління фінансовими активами та фінансовими зобов’язаннями за допомогою фінансових послуг різних категорій споживачів цих послуг; — економічну та соціальну ефективність використання фінансових послуг в управлінні соціально-економічними процесами суб’єкта господарювання; — стан розвитку ринку фінансових послуг у цілому та окремих його сегментів. Розраховувати: — обґрунтовані моделі використання фінансових послуг для різних сфер господарської діяльності, фінансів домогосподарств та державних фінансів. Складати і обґрунтовувати плани: — фінансової діяльності суб’єктів господарювання та інших суб’єктів з використанням фінансових послуг; — розвитку окремих видів фінансових установ. Розробляти: — пропозиції щодо вирішення проблем управління фінансовими ресурсами споживачів фінансових послуг у контексті міжнародного досвіду; — заходи щодо запобігання фінансовим ризикам; — критерії оцінки ефективності використання фінансових послуг; — напрями державної політики в галузі розвитку ринку фінансових послуг та його окремих сегментів; — заходи держави щодо підвищення конкурентоспроможності ринку фінансових послуг та фінансових установ; — критерії та показники оцінювання діяльності фінансових установ. Формувати: — ефективну фінансову політику для різних категорій споживачів фінансових послуг; — маркетингові стратегії фінансових установ різних видів; — державну політику регулювання та розвитку окремих сегментів ринку фінансових послуг. Організовувати: — діяльність фінансових підрозділів суб’єктів господарювання, які відповідають за управління фінансовою діяльністю; — роботу підпорядкованих фахівців з фінансів; — командну роботу з вирішення завдань з розробки та впровадження моделей використання фінансових послуг.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль 1. Сутність та структура ринку фінансових послуг
Тема 1. Поняття фінансових послуг та ринку фінансових послуг Тема 2. Поняття фінансового посередництва, його класифікація Тема 3. Інституційна структура ринку фінансових послуг Тема 4. Сегментарна структура ринку фінансових послуг Тема 5. Інфраструктура ринку фінансових послуг
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль 1. Змістовний модуль 1. Сутність та структура ринку фінансових послуг
Змістовний модуль 2. Механізм функціонування окремих ринків фінансових послуг Тема 6. Фінансові послуги на ринку грошей Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку Тема 8. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку Тема 10. Фінансові послуги з управління ризиком Тема 11. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг
Модуль 2. Змістовний модуль 2. Механізм функціонування окремих ринків фінансових послуг
Теми практичних занять
Самостійна робота
Індивідуальні завдання
Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань належать: підготовка есе, виконання курсових робіт, виконання розрахункових, графічних робіт, оформлення звітів, аналіз практичних ситуацій, підготовка реферативних матеріалів з фахових публікацій, власні дослідження до конференцій, участь в олімпіадах тощо. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів.
7. Методи навчання
При викладенні курсу «Ринок фінансових послуг» використовуються такі методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. 1.1. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. 1.2 Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). 1.3 Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, під час рольових або ділових ігор тощо). Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. 1.4 Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). 2) методи навчання за характером логіки пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленнєвий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак. Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого. Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного. 3) методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуацію і пропонує студентам її розв’язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:
Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
Практичне заняття
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
Методика підготовки практичних занять
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:
Згідно рейтингової 100 - бальної шкали оцінювання знань студентів весь програмний матеріал курсу "Ринок фінансових послуг" поділено на два модулі і 11 змістовних модулі, які представлені в навчально-тематичному плані дисципліни. За результатами вивчення дисципліни студенти складають екзамен. Викладання основних питань згідно тем змістових модулів та опанування їх студентами включають такі складові: лекції, практичні заняття, індивідуальні творчі завдання, модульні контрольні роботи: 1) лекції: висвітлюють основні категорії та положення дисципліни; 2) практичні заняття: закріплюють та доповнюють лекційний матеріал; проводяться в аудиторний час за розкладом; активна участь на них контролюється та оцінюється викладачем; 3) наукове ЕСЕ: як форма індивідуального творчого дослідження передбачає висвітлення у стислому вигляді та формування власної позиції щодо отриманої від викладача проблематики; своєчасне виконання та захист у встановлений строк контролюється викладачем; 4) модульні контрольні роботи: як складові поточного оцінювання перевіряють рівень засвоєння лекційно-теоретичного матеріалу, відпрацювання практичних вправ та самостійну роботу щодо визначених проблем для подальшого використання у наукових конференціях, написанні статей або дипломної (магістерської) роботи; проводяться викладачем по завершенню вивчення модулів у вигляді тестів та задач.
Розподіл балів, які отримують студенти
Т1, Т2 ... Т11 – теми змістових модулів.
9. ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Змістовний модуль 1. Сутність та структура ринку фінансових послуг
Тема 1. Ринок фінансових послуг та його роль в економіці Практичне заняття ПЛАН
Тема 2. Поняття і класифікація фінансового посередництва Практичне заняття ПЛАН
Тема 3. Інституційна структура ринку фінансових послуг Практичне заняття ПЛАН
Тема 4. Сегментарна структура ринку фінансових послуг Практичне заняття ПЛАН
Тема 5. Інфраструктура ринку фінансових послуг Практичне заняття ПЛАН
Змістовний модуль 2. Механізм функціонування окремих ринків фінансових послуг
Тема 6. Фінансові послуги на грошовому ринку. Практичне заняття ПЛАН
Тема 7. Фінансові послуги на валютному ринку Практичне заняття ПЛАН
Тема 8. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу Практичне заняття ПЛАН
Тема 9. Фінансові послуги на фондовому ринку Практичне заняття ПЛАН
Тема 10. Фінансові послуги з управління ризиком Практичне заняття ПЛАН
Тема 11. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг Практичне заняття ПЛАН
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА Самостійна робота студентів при вивченні теоретичного матеріалу дисципліни полягає у вивченні та опрацюванні відповідних літературних джерел, законодавчих та нормативних документів, виконанні індивідуальних навчальних завдань. В ході самостійної роботи студенту необхідно за допомогою рекомендованої літератури вивчити весь матеріал, передбачений програмою курсу з відповідної темі, виконати навчальні завдання.
Самостійна робота над навчальною дисципліною „Ринок фінансових послуг” включає такі форми: 10.1. опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу; 10.2. підготовка до семінарських, практичних занять; 10.3. виконання домашніх завдань; 10.4. підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю; 10.5. систематика вивченого матеріалу перед написанням модулів та іспитом; 10.6. виконання індивідуальних завдань.
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи
10.1. Опрацювання теоретичних основ, прослуханого лекційного матеріалу здійснюється студентами самостійно у позааудиторний час. 10.2. підготовка студентів до семінарських, практичних занять; 10.3. виконання домашніх завдань; 10.4. підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю; 10.5. систематика вивченого матеріалу перед написанням модулів та іспитом – студентами проводиться самостійно згідно розкладу занять. Для самостійного виконання вдома студентам пропонюється завдання з розв'язання задач. Контроль за самостійною роботою здійснюється шляхом перевірки правильності виконання домашнього завдання, усного опитування, написання та перевірки контрольних робіт, модульного контролю, відповідей на тести, виявлення та розбору спірних або незрозумілих моментів. 10.6. Виконання індивідуальних завдань. Індивідуальні завдання включають: написання контрольної роботи (для студентів заочної форми навчання), розв’язання творчих завдань, виконання розрахункових, графічних робіт, організація та виступ у дискусійному клубі (або на студентській конференції) - за вибором студентів. Виконання розрахункових, графічних робіт, розв’язання творчих завдань дозволяє студенту навчитися самостійно працювати з інформаційними джерелами, узагальнювати їх матеріали, формує навички самостійної науково-дослідної та практичної роботи, сприяє формуванню професійно значущих якостей, знань, умінь і навичок майбутніх фахівців, розвитку та поглибленню наукових і практичних інтересів до майбутньої професійної діяльності. Підготовка матеріалів до семінарів–дискусій та наукових студентських конференцій. Студенти, що бажають взяти участь у науковій роботі, можуть підготувати засідання дискусійного клубу, матерали для участі у семінарі–дискусії або на наукову студентську конференцію. Для самостійної роботи пропонується написання доповіді та організація засідання дискусійного клубу, семінара–дискусії для студентів, які зацікавлені у поглибленому вивченні дисципліни. Підготовка та проведення дискусійного клубу, семінара–дискусії та наукової студентської конференції відбувається в позааудиторний час. Контроль за виконанням індивідуальних завдань здійснюється шляхом обговорення доповідей, розгляду підготовлених матеріалів, виявлення та розбору спірних або незрозумілих моментів в позааудиторний час.
Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності.
План самостійної роботи студентів
11. Методичні рекомендації з підготовки наукових есе
Основним видом індивідуальних завдань, що виконується студентами з дисципліни «Ринок фінансових послуг», є наукове есе. Як форма самостійної роботи наукове есе є різновидом індивідуального творчого дослідження, в якому у стислому вигляді висвітлюється сутність проблеми або дається наукова порівняльна характеристика явищ, категорій, теорій тощо. Причому, найважливішим у науковому есе є формулювання власної позиції, оцінки, шляхів вирішення проблеми тощо. Тексту есе зазвичай передує простий план. В кінці есе подається список літературних джерел (10 найменувань орієнтовно), які були використані при написанні роботи. Обсяг наукового есе становить 1,5 – 3,0 аркушів тексту на папері формату А4. У друкованому варіанті на одній сторінці тексту міститься до 30 рядків по 68-70 знаків у кожному. Для цього зазвичай використовується шрифт Times New Roman розміру 14 та міжрядовий інтервал значенням 1,5. Якщо текст написаний від руки, то обсяг роботи збільшується в 1,5 – 2,0 рази залежно від індивідуальних особливостей написання. Наукове есе подається викладачу під час проведення аудиторних занять протягом кожного модуля, але не пізніше дня проведення семінарського (практичного) заняття з останньої теми модуля. Якщо есе подане із запізненням, то за кожен день після встановленого строку подання есе з оцінки за роботу знімається один бал. Після 5 днів запізнення есе не приймаються. Якщо студент не зміг вчасно підготувати есе з поважних обставин, то питання приймання на перевірку есе вирішується викладачем індивідуально щодо кожного студента. Найкращі наукові есе рекомендуються викладачем для доповіді на наукових конференціях, подання на конкурси, ґранти, тощо.
Тематика наукових есе з дисципліни «Ринок фінансових послуг» для виконання у змістовому модулі 1
Тематика наукових есе з дисципліни «Ринок фінансових послуг» для виконання у змістовому модулі 2
10. Приватний банкінг: сутність, особливості, розвиток в Україні. 11. Короткострокове фінансування через фінансових посередників. 12. Операції з інструментами грошового ринку. 13. Послуги з відкриття та обслуговування рахунків в Україні. 14. Платіжні системи та переказ грошей в Україні. 15. Порядок емісії платіжних карток та здійснення операцій з їх застосуванням. 16. Міжнародні та національні системи переказу грошей: види, переваги і недоліки, основні тенденції розвитку. 17. Національна система масових електронних платежів: сутність та основи функціонування, основні тенденції розвитку. 18. Послуги з переказу іноземної валюти за межі України. 19. Послуги з переказу іноземної валюти за дорученням та на користь фізичних осіб. 20. Міжбанківський переказ грошей в Україні. 21. Система електронних платежів НБУ: сутність, основи функціонування та значення. 22. Міжбанківські розрахунки в Україні.
27. Роль казначейських векселів та інших видів короткострокових урядових цінних паперів. 28. Управління грошовим обігом як мета операцій на відкритому ринку, поставлена перед центральним банком. 29. Управління державним боргом як мета операцій на відкритому ринку. 30. Взаємодія і взаємозв’язок грошово-кредитної та фінансової політики, значення її для грошового ринку. 31. Банківські кредитні послуги. 32. Аналіз розвитку банківських кредитних послуг в Україні. 33. Банківський кредит (реферати за окремими видами банківського кредиту). 34. Кредитні брокери та їх роль на кредитному ринку. Розвиток кредитного брокериджу в Україні. 35. Іпотека та іпотечне кредитування. 36. Розвиток іпотечного кредитування в Україні. 37. Аналіз іпотечних програм банків України. 38. Розвиток споживчого кредитування в Україні. 39. Призначення та можливості комерційного, споживчого, державного, банківського, міжнародного кредиту. 40. Характеристика строкового, онкольного, контокорентного, іпотечного, ломбардного, фірмового, вексельного кредиту, факторингу та овердрафту. 41. Методи і принципи фінансування та кредитування капітальних вкладень комерційними банками. 42. Селенг. Особливості селенгової діяльності. 43. Здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземній валюті. 44. Розвиток ринку факторингових послуг в Україні. 45. Розвиток ринку ломбардних послуг в Україні. 46. Розвиток ринку послуг кредитних спілок в Україні. 47. Послуги «купівлі в групах» - сутність, принципи та розвиток в Україні. 48. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні. 49. Каси взаємодопомоги та інші нетрадиційні способи взаємного кредитування, їх розвиток в Україні. 50. Організація та здійснення валюто обмінних операцій в Україні. 51. Методика встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів. 52. Продаж НБУ готівкової іноземної валюти. 53. Операції на міжбанківському валютному ринку. 54. Операції на біржовому валютному ринку. 55. Ринок Forex – сутність, основи функціонування, послуги, що на ньому надаються. 56. Міжнародні розрахунки. 57. Види обслуговування емісійних операцій на фондовому ринку. 58. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку. 59. Посередницькі послуги при вкладанні капіталу в цінні папери. 60. Біржові операції з цінними паперами. 61. Випуск облігацій державних позик та бюджетна політика держави. 62. Випуск та обіг депозитарних розписок. 63. Аналіз первинного ринку акцій в Україні та фінансових послуг на ньому. 64. Аналіз первинного ринку облігацій в Україні та фінансових послуг на ньому. 65. Послуги з ІРО. Досвід українських компаній із здійснення ІРО. 66. Особливості емісії сертифікатів фонду операцій з нерухомістю. 67. Особливості випуску звичайних іпотечних облігацій. 68. Аналіз сучасного стану ринку посередницьких послуг на ринку цінних паперів в Україні. 69. Розвиток ІСІ в Україні. 70. Порядок визначення вартості чистих активів ІСІ. 71. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні. 72. Розвиток трастових послуг в Україні. 73. Перейняття ризику страховими компаніями. 74. Хеджування ризиків за допомогою послуг фінансових посередників. 75. Перейняття валютного ризику фінансовими посередниками. 76. Авальний і акцептний кредит як інструмент управління ризиком. 77. Форфетування як інструмент управління ризиком. 78. Перейняття ризиків при гарантуванні кредитів фінансовими посередниками. 79. Перейняття інвестиційного ризику фінансовими посередниками. 80. Гарантування вкладів фізичних осіб в Україні. 81. Основні завдання державного регулювання ринку фінансових послуг. 82. Органи державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. 83. Механізм державного регулювання ринку фінансових послуг. 84. Завдання та функції Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. 85. Повноваження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. 86. Структура центрального апарату Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. 87. Організаційні засади роботи територіального управління Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України. 88. Ліцензування діяльності фінансових установ. 89. Завдання та функції Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. 90. Повноваження Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. 91. Структура центрального апарату Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. 92. Саморегулівні організації фінансових посередників. 93. Захист прав споживачів фінансових послуг. 94. Взаємодія органів державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. 95. Регулювання діяльності фінансових посередників (реферати за окремими видами фінансових посередників). 96. Державне регулювання діяльності організаторів торгівлі на фінансовому ринку. 97. Державне регулювання діяльності учасників Національної Депозитарної системи (есе за окремими видами учасників). 98. Здійснення фінансового моніторингу фінансовими установами.
14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ І ЗАВДАННЯ з написання ОСОБЛИВОСТІ РЕГЛАМЕНТУ ВИКЛАДАННЯ ТА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ДЕННОЇ І ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ Лекції для студентів проводиться за загально академічними правилами відповідно до планів та графіків екзаменаційних сесій. Поряд із загальними вимогами щодо якості фахової підготовки студентів, однаковими для всіх форм навчання, специфіка викладання курсу для студентів обумовлює наступну організацію навчального процесу і кінцеву оцінку знань за складовими: 1) відвідування лекцій під час сесій – максимально 10 балів; 2) виконання контрольної роботи. Контрольна робота складається з двох теоретичних питань і двох задач. Для написання контрольної роботи слід, перед усім, ознайомитися з матеріалом по визначеній темі, викладеним в підручниках, навчальних посібниках, монографіях та інших наукових фахових виданнях. При посиланні на літературні джерела з використанням цитат, формул або іншої інформації, треба зазначати джерело цієї інформації. В кінці роботи наводиться загальний список використаної літератури, оформлений згідно з стандартними вимогами. Робота має бути охайно оформлена: написана або чорнилами одного кольору розбірливим почерком, або надрукована на одній стороні аркуша паперу стандартного формату. Усі сторінки мають бути пронумеровані і скріплені. На останній сторінці студент ставить дату закінчення роботи та власний підпис. Для визначення варіанту контрольної роботи використовується табл. 8.1, в якій наведено номери завдань відповідно до останньої цифри номеру залікової книжки. Таблиця 8.1 Варіанти контрольних завдань
15. ТЕМАТИКАКОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
11. Розвиток недержавного пенсійного забезпечення в Україні. 12. Розвиток ринку рейтингових послуг в Україні. 13. Аналіз сучасного стану ринку посередницьких послуг на ринку цінних паперів в Україні. 14. Розвиток ІСІ в Україні. 15. Розвиток ринку факторингових послуг в Україні. 16. Розвиток ринку ломбардних послуг в Україні. 17. Розвиток ринку послуг кредитних спілок в Україні. 18. Розвиток ринку лізингових послуг в Україні. 19. Розвиток іпотечного кредитування в Україні. 20. Розвиток споживчого кредитування в Україні.
Задачідо контрольної роботи 1. Ставка по кредиту складає 30% річних. Середній термін оборотності коштів в розрахунках з покупцями 14 днів. Продавцем представлені рахунки-фактури на суму 300 тис.грн. Визначити ставку і суму плати за факторинг.
2. Позичальник отримує від кредитора позику в розмірі 5 млн.грн. під 25% річних, при цьому інфляція складає 12%. Визначте прибуток кредитора за рік.
3. Вартість факторингових послуг складає 2500 грн., процент за кредит складає 40% річних. Середній термін оборотності коштів в розрахунках 10 днів. Визначити суму кредиту по операції факторингу.
4. Чи має сенс у заданій ситуації проводити арбітражну операцію типу «плати і зберігай» з довгостроковою облігацією (далі Х-облігацією) і ф’ючерсним контрактом на неї, і яким чином ця арбітражна операція має проводитися, якщо: за станом на 2 січня: n ціна червневого ф’ючерсного контракту на Х-облігацію 1020,8 у.г.о. n ціна Х-облігації на касовому ринку 1050 у.г.о.; n гарантована процентна ставка 10% річних; n доходність Х-облігації (сплата раз у шість місяців) 10% річних. Номінал Х-облігації 1000 у.г.о. Прийняти, що сума ф’ючерсного контракту дорівнює номінальній вартості однієї Х-облігації. Придбана 2 січня Х-облігація може бути поставлена за червневим ф’ючерсним контрактом на неї.
5. 000 «Зоря» вирішило взяти кредит на суму 10 тис.грн. на 5 місяців. Банк «Альфа» пропонує кредит з щомісячним погашенням рівними частками при ставці 3%. Банк «Омега» пропонує такий же кредит, але з разовим погашенням по закінченні терміну кредиту, ставки за користування кредитом 40 % річних. Визначити, який кредит обійдеться 000 «Зоря» дорожче?
6. Визначте процент за овердрафт. Процентний платіж по овердрафту складає 0,60 млн.грн. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта в банку 500 млн.грн. У банк поступили документи на оплату клієнтом угоди на суму 620 млн.грн. Надходження грошей на рахунок клієнта відбувається через кожні 10 днів після оплати вказаної угоди.
7. Розгляньте ситуацію та визначте найбільш доцільний варіант. а) Підприємство А взяло кредит у сумі 400 млн.грн. на 2 роки під 12% річних, кредит та проценти буде погашений відразу після закінчення терміну позики. б) Підприємство Б взяло кредит на тих же умовах, але погашення кредиту буде відбуватися щорічно у рівних пропорціях. Обґрунтуйте ваш вибір?
8. Яка пропозиція на Ваш погляд вигідніша: а) покласти гроші на депозит під 30%, що нараховуються раз на рік; б) або під 30% річних, що нараховуються щоквартально?
9. Що Ви вважаєте вигіднішим: а) щорічно відкладати на ощадний вклад 2 млн.грн. за нормою доходності 10% річних; б) вкласти 2 млн.грн. на 4 роки за умови щорічного доходу за нормою 10% річних?
10. Інвестиційна компанія придбала портфель облігацій:
Через рік очікуваний дохід ринку за всіма облігаціями зменшиться. Він становитиме 8% за облігаціями з нульовим купоном, 7% за казначейськими облігаціями, 9% за облігаціями корпорацій. Визначте ринкову вартість портфеля облігацій через рік.
11. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 1250. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне (із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
12. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
13. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 850. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне (із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
14. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
15. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
16. Інвестор продає «без покриття» 200 акцій Х по 50 у.г.о. Початковий необхідний рівень маржі – 45%. Визначте:
17. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 500. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне ( із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
18. Чи має сенс у заданій ситуації проводити арбітражну операцію типу «плати і зберігай» з довгостроковою облігацією (далі Х-облігацією) і ф’ючерсним контрактом на неї, і яким чином ця арбітражна операція має проводитися, якщо: за станом на 2 січня: n ціна червневого ф’ючерсного контракту на Х-облігацію 890 у.г.о. n ціна Х-облігації на касовому ринку 921,6 у.г.о.; n гарантована процентна ставка 10% річних; n доходність Х-облігації (сплата раз у шість місяців) 12% річних. Номінал Х-облігації 1000 у.г.о. Прийняти, що сума ф’ючерсного контракту дорівнює номінальній вартості однієї Х-облігації. Придбана 2 січня Х-облігація може бути поставлена за червневим ф’ючерсним контрактом на неї.
19. Інвестор відкрив у місцевій брокерській фірмі рахунок за угодами з маржею. Інвестор придбав з використанням маржі 200 акцій корпорації А по 40 у.г.о. за одиницю. Для здійснення цієї покупки інвестор позичив у брокера 3000 у.г.о. Визначте:
Обчисліть ставку доходності інвестицій в пунктах 2 і 3 за умови, що кредит був відкритий протягом року, процентна ставка становила 10% річних, протягом року фірма не сплачувала жодних дивідендів, а в кінці року спостерігалися курси 60 у.г.о. і 35 у.г.о.
20. Базова річна сума оплати освіти у навчальному закладі за один рік дорівнює 5 тис грн та підвищується з урахуванням інфляції (15%). Строк освіти 5 років. Навчальний заклад пропонує сплатити наперед 25 тис грн. за весь строк навчання. Чи є ця пропозиція вигідною для того, хто навчається, якщо банківський процент 18%?
Кожне з теоретичних питань має максимальну оцінку – 5 балів, за задачу – 10 балів, тобто загалом 30 – за всі завдання. Контрольна робота має бути представлена не пізніше, як за тиждень до початку екзаменаційної сесії. Екзамен як фінальний контроль, що складається письмово за графіком сесії. Екзаменаційний білет містить теоретичні питання і задачі в межах програмного матеріалу тем курсу. Відповідь на завдання екзаменаційного білету оцінюється за 100 бальною шкалою і конвертується в нормовану кількість (60 балів) за таблицею 8.2. Таким чином, загальна кінцева оцінка формується як сума: 1) відвідування – 10 2) контрольна робота – 30 3) іспит – 60 РАЗОМ: - 100
Таблиця 8.2 Порядок конвертації 100-бальної шкали у нормовану кількість балів для визначення підсумкової оцінки
9. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
Задачідля розв’язання при підготовці до практичних занять
1. Ставка по кредиту складає 30% річних. Середній термін оборотності коштів в розрахунках з покупцями 14 днів. Продавцем представлені рахунки-фактури на суму 300 тис.грн. Визначити ставку і суму плати за факторинг.
2. Позичальник отримує від кредитора позику в розмірі 5 млн.грн. під 25% річних, при цьому інфляція складає 12%. Визначте прибуток кредитора за рік.
3. Вартість факторингових послуг складає 2500 грн., процент за кредит складає 40% річних. Середній термін оборотності коштів в розрахунках 10 днів. Визначити суму кредиту по операції факторингу.
4. Чи має сенс у заданій ситуації проводити арбітражну операцію типу «плати і зберігай» з довгостроковою облігацією (далі Х-облігацією) і ф’ючерсним контрактом на неї, і яким чином ця арбітражна операція має проводитися, якщо: за станом на 2 січня: n ціна червневого ф’ючерсного контракту на Х-облігацію 1020,8 у.г.о. n ціна Х-облігації на касовому ринку 1050 у.г.о.; n гарантована процентна ставка 10% річних; n доходність Х-облігації (сплата раз у шість місяців) 10% річних. Номінал Х-облігації 1000 у.г.о. Прийняти, що сума ф’ючерсного контракту дорівнює номінальній вартості однієї Х-облігації. Придбана 2 січня Х-облігація може бути поставлена за червневим ф’ючерсним контрактом на неї.
5. 000 «Зоря» вирішило взяти кредит на суму 10 тис.грн. на 5 місяців. Банк «Альфа» пропонує кредит з щомісячним погашенням рівними частками при ставці 3%. Банк «Омега» пропонує такий же кредит, але з разовим погашенням по закінченні терміну кредиту, ставки за користування кредитом 40 % річних. Визначити, який кредит обійдеться 000 «Зоря» дорожче?
6. Визначте процент за овердрафт. Процентний платіж по овердрафту складає 0,60 млн.грн. Залишок грошових коштів на рахунку клієнта в банку 500 млн.грн. У банк поступили документи на оплату клієнтом угоди на суму 620 млн.грн. Надходження грошей на рахунок клієнта відбувається через кожні 10 днів після оплати вказаної угоди.
7. Розгляньте ситуацію та визначте найбільш доцільний варіант. а) Підприємство А взяло кредит у сумі 400 млн.грн. на 2 роки під 12% річних, кредит та проценти буде погашений відразу після закінчення терміну позики. б) Підприємство Б взяло кредит на тих же умовах, але погашення кредиту буде відбуватися щорічно у рівних пропорціях. Обґрунтуйте ваш вибір?
8. Яка пропозиція на Ваш погляд вигідніша: а) покласти гроші на депозит під 30%, що нараховуються раз на рік; б) або під 30% річних, що нараховуються щоквартально?
9. Що Ви вважаєте вигіднішим: а) щорічно відкладати на ощадний вклад 2 млн.грн. за нормою доходності 10% річних; б) вкласти 2 млн.грн. на 4 роки за умови щорічного доходу за нормою 10% річних?
10. Інвестиційна компанія придбала портфель облігацій:
Через рік очікуваний дохід ринку за всіма облігаціями зменшиться. Він становитиме 8% за облігаціями з нульовим купоном, 7% за казначейськими облігаціями, 9% за облігаціями корпорацій. Визначте ринкову вартість портфеля облігацій через рік.
11. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 1250. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне (із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
12. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
13. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 850. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне (із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
14. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
15. Розрахувати курс дня умовних Х-акцій, що має бути встановленим за підсумками фіксингового котирування в торговій системі онкольного типу, якщо на торги надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Зробити відповідні висновки, вказати, які замовлення на купівлю (з якими лімітами цін) і які замовлення на продаж (з якими лімітами цін) будуть задоволені, а які відхилені.
16. Інвестор продає «без покриття» 200 акцій Х по 50 у.г.о. Початковий необхідний рівень маржі – 45%. Визначте:
17. Визначити мінімальну границю, за якою можливо задовольнити замовлення, що надійшли на аукціон з первинного розміщення облігацій компанії «Х», таку, щоб можливо було розмістити задану кількість цих облігацій. Розрахувати суму коштів, що надійде від реалізації облігацій (за умови встановлення даної границі ціни), якщо неконкурентні замовлення задовольняються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень з лімітом ціни, що є не нижчими від встановленої мінімальної границі ціни. Номінал облігації - 1000 у.г.о. Необхідно розмістити (шт. облігацій) - 500. На аукціон надійшли такі замовлення (з лімітами цін і без зазначення ціни - «ринкові», або «неконкурентні» замовлення):
Запропонована до розгляду схема проведення аукціону з первинного розміщення облігацій передбачає, що кожне конкурентне ( із зазначенням певної ціни) замовлення реалізується за тією ціною, яка зазначена в ньому, якщо дана ціна не є меншою, ніж визначена емітентом (чи його довіреною особою, яка проводить аукціон) мінімальна границя ціни. Всі неконкурентні замовлення (подавачі яких погоджуються на будь-яку ціну) при цьому реалізуються за середньозваженою ціною конкурентних замовлень, які задовольняються.
18. Чи має сенс у заданій ситуації проводити арбітражну операцію типу «плати і зберігай» з довгостроковою облігацією (далі Х-облігацією) і ф’ючерсним контрактом на неї, і яким чином ця арбітражна операція має проводитися, якщо: за станом на 2 січня: n ціна червневого ф’ючерсного контракту на Х-облігацію 890 у.г.о. n ціна Х-облігації на касовому ринку 921,6 у.г.о.; n гарантована процентна ставка 10% річних; n доходність Х-облігації (сплата раз у шість місяців) 12% річних. Номінал Х-облігації 1000 у.г.о. Прийняти, що сума ф’ючерсного контракту дорівнює номінальній вартості однієї Х-облігації. Придбана 2 січня Х-облігація може бути поставлена за червневим ф’ючерсним контрактом на неї.
19. Інвестор відкрив у місцевій брокерській фірмі рахунок за угодами з маржею. Інвестор придбав з використанням маржі 200 акцій корпорації А по 40 у.г.о. за одиницю. Для здійснення цієї покупки інвестор позичив у брокера 3000 у.г.о. Визначте:
Обчисліть ставку доходності інвестицій в пунктах 2 і 3 за умови, що кредит був відкритий протягом року, процентна ставка становила 10% річних, протягом року фірма не сплачувала жодних дивідендів, а в кінці року спостерігалися курси 60 у.г.о. і 35 у.г.о.
20. Базова річна сума оплати освіти у навчальному закладі за один рік дорівнює 5 тис грн та підвищується з урахуванням інфляції (15%). Строк освіти 5 років. Навчальний заклад пропонує сплатити наперед 25 тис грн. за весь строк навчання. Чи є ця пропозиція вигідною для того, хто навчається, якщо банківський процент 18%?
17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ
Тести для самоконтролю до МОДУЛЮ №1,2
1. На ринку грошових інструментів обертаються: А) фінансові інструменти зі строком до одного року; Б) фінансові інструменти зі строком від півроку до одного року; В) найбільш ліквідні і найменш ризиковані фінансові інструменти. 2. До основних підфункцій фінансового ринку в ринковій економіці відносяться: А) акумуляція і розподіл фінансових ресурсів, зниження інформаційної асиметрії, управління ризиками; Б) передача фінансових ресурсів; акумуляція і розподіл фінансових ресурсів, зниження інформаційної асиметрії, управління ризиками; В) передача фінансових ресурсів від одних суб'єктів, які мають надлишок заощаджень, до інших, які мають дефіцит інвестицій, акумуляція і розподіл фінансових ресурсів, зниження інформаційної асиметрії, управління ризиками; Г) акумуляція, розподіл і передача фінансових ресурсів, зниження інформаційної асиметрії, управління ризиками. 3. Фінансові інструменти по термінах обігу на ринку поділяються на: А) короткострокові, середньострокові, довгострокові; Б) інструменти грошового ринку, інструменти ринку капіталів; В) короткострокові, довгострокові; Г) короткострокові, середньострокові, довгострокові, безстрокові. 4. Фінансові послуги це: А) операції з фінансовими активами, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; Б) операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; В) операції з фінансовими активами, що здійснюються за власний рахунок чи за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів; Г) операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осібна у випадках, передбачених законодавством, і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів. 5. Сектор фінансових корпорацій групується у такі підсектори: А) центральний банк, інші депозитні корпорації, інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів, допоміжні фінансові організації, страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди; Б) депозитні корпорації, не депозитні корпорації, допоміжні фінансові корпорації; В) депозитні корпорації, інші фінансові посередники, крім страхових корпорацій та недержавних пенсійних фондів, допоміжні фінансові організації, страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди; Г) депозитні корпорації, інші фінансові посередники, допоміжні фінансові організації, страхові корпорації та недержавні пенсійні фонди. 6. Держава може випускати: А) облігації; Б) акції та облігації; В) облігації та векселя; Г) акції, облігації та євробонди. 7. Інвестор має такі характеристики: А) потребує інвестування великих за розміром фінансових ресурсів, потребує інвестування на тривалий термін, не володіє повною інформацією про інвестиції, віддає перевагу інвестиціям з невисокими ризиками; Б) потребує інвестування невеликих за розміром фінансових ресурсів, потребує інвестування на короткий термін, не володіє повною інформацією про інвестиції, віддає перевагу інвестиціям з невисокими ризиками; В) потребує інвестування невеликих за розміром фінансових ресурсів, потребує інвестування на короткий термін, володіє повною інформацією про інвестиції, віддає перевагу інвестиціям з невисокими ризиками; Г) потребує інвестування невеликих за розміром фінансових ресурсів, потребує інвестування на тривалий термін, не володіє повною інформацією про інвестиції, віддає перевагу інвестиціям з невисокими ризиками. 8. За обсягом та спектром здійснюваних операцій банки поділяються на: А) універсальні та спеціалізовані; Б) універсальні, спеціалізовані, комерційні; В) універсальні та спеціалізовані, комерційні та інвестиційні. 9. Банки зобов'язані на вимогу клієнта надати таку інформацію: А) відомості про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; Б) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; В) відомості, які підлягають обов'язковій публікації, про фінансові показники діяльності банку та його економічний стан; перелік керівників банку та його відокремлених підрозділів, а також фізичних та юридичних осіб, які мають істотну участь у банку; перелік послуг, що надаються банком; ціну банківських послуг; іншу інформацію та консультації з питань надання банківських послуг; перелік осіб, які є клієнтами банку. 10. Кредитна спілка це: А) неприбуткова організація, яка створюється на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг; Б) неприбуткова організація, яка створюється на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні; В) кредитна установа, яка створюється на кооперативних засадах і позичає гроші своїм членам; Г) спеціалізована фінансова установа, яка створюється на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг. 11. Для здійснення своєї діяльності фондові біржі повинні підтримувати власний капітал у розмірі: А) не меншому ніж 1 млн. грн.; Б) не меншому ніж 3 млн. грн.; В) не меншому ніж 6 млн. грн.; Г) немає правильної відповіді. 12. Фондова біржа утворюється: А) не менше ніж двадцятьма засновниками; Б) не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами; В) не менше ніж двадцятьма засновниками — торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку; Г) не має правильної відповіді. 13. Процедура лістингу на фондовій біржі передбачає: А) визначення курсів цінних паперів через зосередження попиту та пропозиції; Б) включення до списку цінних паперів, що вже котируються на біржі; В) надання інформації про курс цінних паперів; Г) немає правильної відповіді. 14. Середнім показником біржової активності, який узагальнює динаміку цін на цінні папери і свідчить про зміни в рівні цін за певний час, є: А) курсова ціна; Б) котирувальна ціна; В) біржовий індекс; Г) середньозважена ціна. 15. Здатність системи фондових індексів характеризувати стан і динаміку розвитку національної економіки в цілому та окремих її складових реалізується через: А) діагностичну функцію; Б) індикативну функцію; В) спекулятивну функцію; Г) немає правильної відповіді. 16. Індекс Доу-Джонса визначається шляхом розрахунку: А) темпів зміни середньоарифметичної ціни акцій певної кількості обраних корпорацій; Б) темпів зростання (зниження) середньозваженої (за кількістю акцій в обігу) ціни переважної більшості акцій корпорацій; В) середньоарифметичного значення темпів приросту (зниження) цін акцій; Г) середньогеометричного значення темпів зміни цін акцій. 17. На фондовому ринку України мають обіг цінні папери: А) у документарній формі; Б) у бездокументарній формі; В) у документарній та бездокументарній формах; Г) немає правильної відповіді. 18. Процес установлення курсів іноземних валют — це: А) котирування; Б) конвертування; В) кліринг; Г) валютний арбітраж. 19. Валютні операції, головна мета здійснення яких полягає в одержанні прибутку від різниці валютних курсів — це: А) форвардні операції; Б) ф'ючерсні операції; В) арбітражні операції; Г) валютні операції «спот». 20. Валютні інтервенції на валютному ринку можуть здійснювати: А) комерційні банки; Б) НБУ; В) підприємства-експортери; Г) підприємства-імпортери. 21. Класифікатор валют НБУ складається з: А) двох розділів; Б) трьох розділів; В) чотирьох розділів; Г) п'ять розділів. 22. Співвідношення між: двома валютами, яке встановлюється за їх курсом відносно третьої валюти — це: А) «валютний кошик»; Б) спот-курс; В) крос-курс; Г) ф'ючерс. 23. Які з наведених далі форм підприємств можуть згідно з чинним законодавством претендувати на здійснення страхової діяльності? А) акціонерне товариство закритого типу; Б) командитне товариство з 100% іноземним капіталом; В) товариство з обмеженою відповідальністю; Г) підприємство з 100% державним капіталом; Д) приватне підприємство (належить одній особі). 24. Які з перелічених далі видів діяльності заборонено виконувати страховій компанії? А) перестраховувати ризики іноземних страховиків; Б) купувати для своїх потреб і продавати акції, емітовані комерційними банками; В) надавати консультаційні послуги з питань страхування та ризик-менеджменту; Г) надавати короткострокові кредити страхувальникам, які тривалий час страхують у компанії майнові ризики; Д) на договірних засадах здійснювати лізингові операції. 25. Депозитні операції, які мають право здійснювати уповноважені банки, реалізуються на основі: А) наказу Міністерства фінансів України; Б) ліцензії Національного банку; В) спільного дозволу Міністерства фінансів і Національного банку; Г) Ліцензії Державної Комісії з цінних паперів і фондового ринку. 26. Ощадні сертифікати можуть емітувати: А) інвестиційні фонди і компанії; Б) банки; В) пенсійні фонди; Г) будь-які фінансові посередники.
27. Орієнтиром ціни на гроші в Україні є: А) вартість однієї унції золота; Б) курс гривні до долара США; В) курс гривні до євро; Г) облікова ставка НБУ; Д) зазначене в пп. А — В. 28. Біржовий дериватив, який засвідчує зобов'язання на біржовому ринку купити чи продати базовий актив за стандартизованими вимогами за ціною, зафіксованою на момент укладення угоди, — це: А) форвардна угода; Б) ф'ючерсна угода; В) опціонна угода; Г) лізингова угода. 29. Ф'ючерсні угоди можуть укладатися на: А) біржовому ринку; Б) позабіржовому ринку; В) біржовому та позабіржовому ринку; Г) немає правильної відповіді. 30. Які з наведених строкових угод не є обов'язковими для виконання обома учасниками угоди ? А) ф'ючерсні; Б) форвардні; В) опціонні; Г) всі відповіді правильні. 31. Учасників ф'ючерсного ринку, що грають на коливаннях цін, приймають на себе ризик і, як правило, отримують за це додаткові прибутки називають: А) хеджерами; Б) спекулянтами; В) брокерами; Г) дилерами. 32. Поточні валютні операції називаються: А) ф'ючерс; Б) спот; В) дериватив; Г) опціон. 33. До фінансових послуг слід віднести: А)андеррайтинг; Б) хеджування; В) довірче управління; Г) переказ грошей. 34. Чи можуть векселі бути активами пенсійного фонду? А) Так, без обмежень. Б) Ні. В) Так, з дозволу державного регулятивного органу. Г) Так, з дозволу адміністратора фонду. 35. Ціна позики фінансового капіталу виступає у формі: А) амортизації; Б) строку запозичення; В) процента; Г) дивіденда; Д) орендної плати. 36. Інвестор в цінні папери найімовірніше може стати банкрутом у випадку, коли коефіцієнт бета (міра ризику) таких інвестицій дорівнює: А) 0,1-0,2; Б) 0,5-0,6; В) 0,9-1,0; Г) 1,5-1,6. 37. Ротація цінних паперів характерна для такого методу управління фондовим портфелем: А) активного; Б) пасивного; В) активного і пасивного. 38. Акція, власники якої мають переважні, стосовно власників простої акції, права на отримання частини прибутку чи майна АТ є : А) документарна; Б) привілейована; В) іменна; Г) кумулятивна; Д)«золота». 39. Дохідність безризикових активів у фондовому портфелі співставляється з: А) темпом інфляції; Б) дохідністю державних цінних паперів; В) дохідністю від операцій з нерухомістю; Г) тезаврацією заощаджень шляхом купівлі іноземної валюти. 40. Якщо фондовий ринок знаходяться в стані спаду (фаза ведмедів), то варто купувати в першу чергу: А) акції; Б) корпоративні облігації; В) державні облігації; Г) нерухомість. 41. Якщо фондовий ринок знаходяться в стані підйому (фаза «биків»), то варто купувати в першу чергу: А) акції; Б) корпоративні облігації; В) державні облігації; Г) нерухомість. 42. Які із зазначених цінних паперів мають найнижчу ліквідність у випадку вимоги їх одночасного погашення ? А) державні облігації; Б) акції прості; В) акції привілейовані; Г) корпоративні облігації. 43. Дохідність від акціонування виступає у формі: А) номіналу однієї акції; Б) номінальної вартості сукупного акціонерного капіталу; В) процента; Г) дивіденда; Д) строку окупності вкладень. 44. Ризики фінансових установ поділяються на групи: А) зовнішні; Б) загальні; В) внутрішні; Г) безпосередні. 45. За видом втрат інвестиційні ризики можна поділити на: А) ризики втраченої вигоди; Б) ризики зниження дохідності; В) ризики прямих фінансових втрат. 46. По яких позиціях аналізується ризик, пов'язаний з індивідуальним фінансовим станом інвестора підприємства: А) правами, які надаються інвестору; Б) ринковою позицією даної акції. 47. По сукупності інструментів, що досліджуються фінансові ризики поділяються на наступні групи: А) індивідуальний фінансовий ризик; Б) ризик фінансової діяльності підприємства; В) портфельний фінансовий ризик. 48. За характером впливу фінансові ризики поділяються на: А) постійні фінансові ризики; Б) тимчасові фінансові ризики; В) поступові фінансові ризики; Г) раптові фінансові ризики. 49. Хто визначає рівень ризику, на який погоджується чи не погоджується підприємство ? А) держава; Б) підприємство самостійно; В) перша та друга відповідь. 50. Які етапи включає в себе процес управління ризиками ? А) усвідомлення ризику, визначення причин його виникнення та ризикових сфер; Б) аналіз та оцінка ризику; В) здійснення постійного контролю за рівнем ризиків із застосуванням механізму зворотного зв'язку. 51. Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку підпорядковується: А) Верховній Раді України; Б) Президенту України; В) Міністерству фінансів України; Г) Прем'єр-міністру України. 52. Хто здійснює державний нагляд за діяльністю страхових компаній? А) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку; Б) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг; В) Національний банк України; Г) Міністерство фінансів України. 53. Хто здійснює державний нагляд за діяльністю банків? А) Національний банк України; Б) Антимонопольний комітет; В) Служба безпеки України; Г) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг; Д) Міністерство фінансів України.
18.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
20. Методичне забезпечення
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Тестові завдання; 2.3. Екзаменаційні білети (окрема папка); 2.4. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.6. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів денної і заочної форми навчання.
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Основна
Додаткова
10. Косова Т.Д., Циганов О.Р. Банківські операції: Навчальний посібник. – К.: ЦУЛ, 2008 – 372 с. 11. Кравченко Ю.Я. Рынок ценных бумаг: Курс лекций. – К.: ВІРА – Р, 2002. – 368 с. 12. Ляшенко В.И. Фондовые индексы и рейтинги.- Донецк.: Сталкер, 1998. – 320 с. 13. Мендрул О.Г., Павленко І.А. Фондовий ринок: Навч. посібник.- К.: КНЕУ, 2000. – 156 с. 14. Пепа Т.В., Пішеніна Т.І., Лавринович Т.В. Біржова діяльність: Навч. посібник. – К.: Ліра, 2009 540 с. 15. Прилуцкий Л. Финансовый лизинг. - М.: Ось-89, 1997. – 272 с. 16. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Херсон: Олді-плюс, 2004. – 572 с. 17. Романишин В.О., Уманців Ю.М. Центральний банк і грошово-кредитна політика: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2005. – 480 с. 18. Ромашко О. Ю. Регулювання міжнародних фондових ринків. – К.: КНЕУ, 2000. – 240 с. 19. Тьюлз Р., Брэдли Э., Тьюлз Т. Фондовый рынок/ пер. с англ./ - М.: ИНФРА-М, 1997. – с. 20. Фінансові послуги України : Енциклопедичний довідник (у 6 томах) – К. Укрбланковидав, 2001 21. Фондовий ринок України: навчальний посібник /Керівник авт. кол. В.В. Оскольський - К.: УФБ -”Скарбниця”, 1994. – 512 с. 22. Черников Г.П. Фондовая биржа. Международный опыт. М.: Международные отношения, 1991. – 192 с. 23. Чесноков В.Л. Біржові операції: Навч. посіб. / Під ред.. проф.. М.А. Коваленка. - К.: Центр учбової літератури, 2008. – 192 с. 24. Ющенко В.А., Міщенко Валютне регулювання: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», 1999. – 359 с. 25. Ющенко В.А., Міщенко Управління валютними ризиками: Навч. посіб. – К.: Т-во «Знання», 1998. – 444 с. 26. Campbell T.S. Money and capital markets. – Glenvien (III) ets.: Scott, Foresman, 1988. 27. Johnson H.J. Financial Institutions and Markets. A Global Perspective.-N.Y. ets.: McGraw-Hill,Inc.,1993. 28. Rose.P. The Financial System in the Economy. Business publications, INC. 1986. Part Eight. The International Financial System. 29. Rose P., Fraser D. Financial Institutions. Piano, Texas: Business Publications Inc.,1988
Інформаційні ресурси
Законодавчі та нормативні акти
10. Закон України «Про недержавне пенсійне забезпечення» 11. Закон України «Про іпотеку» 12. Закон України “Про лізинг” 13. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” 14. Закон України «Про кредитні спілки» 15. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” 16. Закон України «Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні» 17. Закон України «Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» 18. Закон України «Про Національний банк України» 19. Закон України «Про акціонерні товариства» 20. Закон України «Про обіг векселів в Україні» 21. Закон України „Про Фонд гарантування вкладів фізичних осіб” 22. Закон України “Про захист економічної конкуренції” 23. Закон України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом". 24. Закон України «Про платіжні системи та переказ грошей в Україні». 25. Указ Президента України від 11 грудня 2002 року N 1153/2002 “Про Державну комісію з регулювання ринків фінансових послуг України» 26. Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» 27. Декрет Кабінету Міністрів України від 17 березня 1993р. №23-93 «Про довірчі товариства»
29. Положення про міжбанківські розрахунки в Україні. За Постановою Правління НБУ від 8 жовтня 1998 №414 // Законодавчі і нормативні акти з банківської діяльності. - 1998. - № 4. 30. Положення про порядок підтримки Національним банком України ліквідності банківської системи через операції РЕПО купівлі/продажу державних цінних паперів. Затв. Постановою Правління НБУ від 20 грудня 1996 № 333 // Збірник нормативних актів НБУ за 1996 р. –К., 1997.
34. Правила проведення закритих кредитних аукціонів з продажу кредитів - Національним банком України. Затв. Постановою правління НБУ від 20 травня 1994 № 97 // Збірник нормативних актів Національного банку України за 1996 р. - К., 1997.
WEB-РЕСУРСИ
10. Українська фондова біржа www.ukrse.kiev.ua 11. Асоціація українських банків www.aub.org.ua 12. Українська асоціація інвестиційного бізнесу www.uaib.org.ua 13. Українська національна іпотечна асоціація www.unia.com.ua 14. www.cbonds.ru 15. www.finance.ua
Основні наукові журнали
Навчально-методичне видання
Кафедра фінансів і банківської справи
РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 30.09.2013. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||