РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ

РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ 30.08.2016 03:25

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЖИТОМИРСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ТЕХНОЛОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ФАКУЛЬТЕТ ОБЛІКУ І ФІНАНСІВ

 

 

 

В.В. Довгалюк

 

 

 

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ДО ПРАКТИЧНИХ ТА СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ З КУРСУ

ринок фінансових послуг

 

 

 

 

 

 

Затверджено на засіданні

кафедри фінансів і кредиту

Завідувач кафедри О.М. Петрук

___________________________

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ЖИТОМИР

2015

ВСТУП

 

Історія ринку фінансових послуг налічує не одне століття, накопичений за тривалий час досвід організації роботи на грошовому, кредитному та фондовому ринках використовується при створенні різних інструментів і організації інститутів, які функціонують на ринку фінансових послуг.

В Україні формування ринку фінансових послуг перебуває на початковій стадії. Однак фінансові послуги в тій або іншій формі проникають у всі області діяльності людини. Без їх використання у сучасних умовах неможливий розвиток виробництва, добувної промисловості, транспорту, торгівлі, науки, охорони здоров’я, системи соціального забезпечення. Завдяки використовуванню фінансових послуг здійснюється як фінансування приватного підприємництва, так і реалізація державних програм.

Тому вивчення дисципліни “Ринок фінансових послуг” особливо актуальне в умовах економічного перетворення в Україні. Використовуючи фінансові послуги громадяни можуть зберігати і збільшувати свої накопичення, мають нагоду брати кредити для придбання житла, отримання освіти, підприємці завдяки залученню інвестицій одержують можливість розвивати виробництво.

Опанування теоретичного матеріалу з дисципліни, засвоєння відповідної термінології, ознайомлення з літературними джерелами і набуття практичних навичок діяльності на ринку фінансових послуг сприятимуть у подальшому адекватному розумінню фінансово-економічної ситуації в країні і зваженому прийняттю рішень у професійній діяльності та взаємовідносинах з суб’єктами ринку фінансових послуг.

Дисципліна “Ринок фінансових послуг” є базовою для підготовки спеціалістів з фінансів та орієнтована на засвоєння студентами програм сучасних методів діяльності на ринку фінансових послуг.

Метою вивчення дисципліни є оволодіння студентами базовими знаннями з теоретичних та практичних аспектів управління фінансами за допомогою фінансових посередників та аналізу фінансових послуг.

Предметом дисципліни є відносини, що виникають у процесі руху фінансових ресурсів між державою, юридичними і фізичними особами та опосередковуються спеціалізованими фінансовим інститутами.

В результаті вивчення даного курсу студент повинен знати:

- суть та зміст ринку фінансових послуг;

- види ринків фінансових послуг;

- види фінансових послуг;

- види цінних паперів;

- професійних учасників ринку фінансових послуг та особливості здійснення фінансового посередництва;

- технологію фінансових розрахунків;

- інфраструктуру ринку фінансових послуг;

- особливості державного регулювання ринку фінансових послуг.

Студент повинен вміти:

- орієнтуватися в нових для України і різноманітних поняттях ринку фінансових послуг;

- виконувати конкретні розрахунки по прогнозах руху цін і вибору портфеля цінних паперів;

- проводити фінансові розрахунки по цінних паперах;

- проводити оцінку та прогнозування фінансового ринку за допомогою спеціальних методів;

- самостійно здійснювати аналіз та приймати інвестиційні рішення.

 

РОЗГОРНУТА ПРОГРАМА КУРСУ “РИНОК ФІНАНСОВИХ ПОСЛУГ”

 

Тема 1. Сутність ринку фінансових послуг та його роль в економіці

Предмет дисципліни “Ринок фінансових послуг”. Передумови виникнення ринку фінансових послуг. Рух фінансових потоків в економіці та значення ринку фінансових послуг для економічного розвитку. Механізм перетворення заощаджень в інвестиції. Поняття “послуга” та “фінансова послуга”. Види фінансових послуг. Сутність та структура ринку фінансових послуг. Роль та функції ринку фінансових послуг.

 

Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг

Склад суб’єктів ринку фінансових послуг. Переваги фінансового посередництва. Види та функції фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Характеристика основних послуг фінансових структур. Споживачі та оференти фінансових послуг. Система взаємодії суб’єктів ринку фінансових послуг. Зарубіжний досвід фінансового посередництва.

 

Тема 3. Інституційна структура ринку фінансових послуг

Загальна структура ринку фінансових послуг. Фінансові послуги на грошовому ринку. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу. Фінансові послуги на валютному ринку. Банки як суб’єкти ринку фінансових послуг. Небанківські фінансові інститути як суб’єкти ринку фінансових послуг.

 

Тема 4. Інвестиційні установи як суб’єкти ринку фінансових послуг

Поняття інвестиційного ринку і характеристика його видів. Класифікація інвестиційних ринків. Продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг. Інвестиційні (фінансові) посередники. Основні концепції і форми організації інвестиційних фондів та інвестиційних компаній. Функції інститутів спільного інвестування. Управління діяльністю інститутів спільного інвестування. Основні теорії портфельного інвестування. Управління портфелем фінансових інвестицій.

 

Тема 5. Фінансові послуги у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності

Сутність та види фінансового консалтингу. Суб’єкти та об’єкти фінансового консалтингу. Розвиток фінансового консалтингу в Україні. Фінансові послуги аудиторських та консалтингових фірм. Фінансові послуги рейтингових агенцій та бюро кредитних історій. Страхові послуги і перестрахування. Діяльність фінансового менеджера як посередника на ринку фінансових послуг.

 

 

 

Тема 6. Фінансові послуги у сфері корпоративного менеджменту

Фінансові послуги, пов’язані з реструктуризацією підприємства. Методика проведення операцій злиття і поглинання компаній (інструктивні матеріали НБУ, порівняння з закордонним досвідом). Оцінка ефективності концентрації фінансового капіталу. Оцінка вартості компанії. Процедури Due Diligence.

 

Тема 7. Фінансові послуги з обліку та збереження прав власності

Нормативна база з забезпечення прав власності при русі акціонерного капіталу. Структура Національної депозитарної системи. Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів. Учасники національної депозитарної системи. Особливості обліку і збереження прав власності на ринку фінансових послуг України. Оцінка комісійної винагороди за ведення реєстру, зберігання і обліку прав власності. Антимонопольні обмеження в розмірах комісійних за ведення реєстру, зберігання і обліку прав власності.

 

Тема 8. Фінансові послуги на ринку цінних паперів

Роль і функції ринку цінних паперів на ринку фінансових послуг. Вкладання капіталу в цінні папери. Види та характеристика цінних паперів, їх роль в економіці. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку. Випуск облігацій державних позик та бюджетна політика держави. Організація біржової інфраструктури. Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб’єктів біржового посередництва. Посередницькі послуги при вкладанні капіталу в цінні папери. Фундаментальний і технічний аналіз в діяльності біржових посередників.

 

Тема 9. Фінансові послуги у сфері грошово-кредитних і валютних ринків

Організація грошово-кредитного та валютного ринку в Україні. Послуги міжнародних фінансових організацій. Операції з інструментами грошового ринку. Державні фінансові інститути на грошовому ринку. Взаємозв’язок грошово-кредитного, валютного і фондового секторів ринку фінансових послуг. Організація операцій на міжбанківському валютному ринку України. Дилінгові послуги (FOREX–операції) на ринку фінансових послуг. Укладання конверсійних операцій на ринку FOREX.

 

Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику

Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці. Поняття і класифікація фінансових ризиків. Методи і оцінка ризиків на ринку фінансових послуг. Методи управління фінансовими ризиками. Перейняття ризику страховими компаніями. Перейняття ризику кредитними інститутами. Перейняття ризику при гарантуванні кредитів.

 

 

Тема 11. Інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг

Стратегія забезпечення прозорості ринку фінансових послуг і шляхи її реалізації. Контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги. Моніторинг фінансових ринків для забезпечення більшої прозорості та капіталізації учасників ринку фінансових послуг. Захист прав споживачів фінансових послуг.

 

Тема 12. Державне регулювання та саморегулювання ринку фінансових послуг

Особливості історичного розвитку та основні завдання державного регулювання ринку фінансових послуг в Україні. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг. Державна політика на валютному ринку. Державне регулювання інвестиційних процесів в економіці. Регулювання діяльності окремих видів фінансових інститутів. Саморегулівні організації фінансових посередників: сутність та функції.

 

 

Методичні матеріали

до практичних та семінарських занять

 

Тема 1. Сутність ринку фінансових послуг та його роль в економіці

План лекції

1. Передумови виникнення ринку фінансових послуг.

2. Рух фінансових потоків в економіці та значення ринку фінансових послуг для економічного розвитку.

3. Поняття “послуга” та “фінансова послуга”. Види фінансових послуг.

4. Сутність та структура ринку фінансових послуг.

5. Роль та функції ринку фінансових послуг

 

План практичного заняття

1. Передумови виникнення ринку фінансових послуг.

2. Рух фінансових потоків в економіці та значення ринку фінансових послуг для економічного розвитку.

3. Поняття “послуга” та “фінансова послуга”. Види фінансових послуг.

4. Сутність та структура ринку фінансових послуг.

 

Тестові завдання:

1. Що з перерахованого нижче не відноситься до поняття “фінансові активи”:

а) грошові кошти та їх еквіваленти.

б) дебіторська заборгованість не призначена для перепродажу.

в) фінансові інвестиції, що утримуються до погашення.

г) немає вірної відповіді.

2. Фінансовим установам забороняється вступати в договірні відносини з клієнтами – юридичними і фізичними особами у разі:

а) якщо клієнт має договірні відносини з іншими фінансовими установами.

б) якщо виникає сумнів стосовно того, що особа виступає не від власного імені.

в) якщо немає офіційного підтвердження про згоду (погодження) НБУ.

г) немає вірної відповіді.

3. За сегментарною структурою ринок фінансових послуг поділяється на (знайдіть невірну відповідь):

а) фінансові послуги на валютному ринку.

б) фінансові послуги на ринку праці.

в) фінансові послуги на фондовому ринку.

г) фінансові послуги з хеджування ризиків.

4. В якому році в Україні введено нову статистичну класифікацію економічної діяльності:

а) 1997.           б) 1998          в) 1999.         г) 2000.

5. Фінансовим установам забороняється:

а) поширення у будь-якій формі реклами та іншої інформації, що містить неправдиві відомості про їх діяльність у сфері фінансових послуг.

б) співпраця з будь-якими неофіційними розповсюджувачами інформації про стан ринку фінансових послуг.

в) поширення у будь-якій формі реклами.

г) співпраця з аналітичними агентствами, що співпрацюють з їхніми конкурентами.

6. Фінансовий кредит визначається як:

а) сума, яку має виплатити боржник власному кредитору.

б) грошові кошти та їх еквіваленти, цінні папери, що можуть виступати як об’єкт позики.

в) грошові кошти, що надаються підприємствам під встановлений процент і на встановлений строк.

г) кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк та під процент.

7. Яке з нижченаведених тверджень зайве у визначенні поняття “Фінансова установа”:

а) юридична особа.                                     б) юридична або фізична особа.

в) надає фінансові послуги.

г) внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

8. Поняття “емітент” ототожнюють з поняттям:

а) кредитна організація.                             в) дебітор.

б) позичальник.                                            г) фінансова установа.

9. Ринок фінансових послуг – це:

а) місце зустрічі продавця і покупця відповідного товару.

б) сфера розповсюдження інформації про попит і пропозицію на певний вид фінансових послуг.

в) сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг.

г) місце, де відбувається обмін різними видами фінансових послуг.

10. Діяльність яких фінансових установ регулюється Законом України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”:

а) державного казначейства.                    б) державних цільових фондів.

в) фінансових установ, що мають статус міжурядових міжнародних організацій.

г) фінансових установ, що не мають статус міжурядових міжнародних організацій.

11. Фінансові посередники прийнято класифікувати на три основні групи:

а) депозитні інститути, ощадні інститути, інноваційні інститути.

б) депозитні інститути, ощадні інститути, інноваційно-інвестиційні інститути.

в) депозитні інститути, договірні ощадні інститути, банківські установи.

г) договірні ощадні інститути, інвестиційні посередники, депозитні інститути.

12. За формою суб’єктів ринки фінансових послуг поділяють:

а) домашні господарства, господарюючі суб’єкти, держава.

б) домашні господарства, банківські установи, держава.

в) фондові, валютні, грошові, ринок хеджування, ринок позичкового капіталу.

г) фондові, валютні, грошові, ринок позичкового капіталу, ринок праці.

13. Головною метою надання фінансової послуги виступає:

а) отримання прибутку в інтересах третіх осіб в результаті здійснення операції з фінансовими активами.

б) отримання прибутку в інтересах третіх осіб в результаті здійснення операції з фінансовими активами або збереження реальної вартості фінансових активів в інтересах третіх осіб.

в) збереження реальної вартості фінансових активів в інтересах третіх осіб.

г) отримання прибутку фінансовою установою при здійсненні нею операції з фінансовими активами.

14. Згідно ЗУ “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” фінансовими вважаються такі послуги (оберіть зайве):

а) надання гарантій та поручительств.

б) послуги у сфері накопичувального пенсійного забезпечення.

в) обґрунтування розподілу чистого прибутку.

г) довірче управління фінансовими активами.

15. Назвіть фактори, що формують мету утворення та функціонування ринку фінансових послуг:

а) акумулювання та ефективне розміщення існуючих заощаджень в економіку.

б) акумулювання (поповнення) та адміністрування державного бюджету з метою його поповнення.

в) досягнення високих інвестиційних показників сальдо торгівельного балансу.

г) все відповіді вірні.

 

Ситуації

№	Назва	№	Визначення
1	послуга	А	сфера діяльності учасників ринків фінансових послуг з метою надання та споживання певних фінансових послуг
2	фінансова послуга	Б	підприємницька діяльність, направлена на задоволення потреб інших осіб, за винятком діяльності, що здійснюється на основі трудових правовідносин
3	фінансові активи	В	облік прав на цінні папери та інші фінансові інструменти
4	ринки фінансових послуг	Г	юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом
5	послуги депозитаріїв і реєстродержателів	Д	операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів
6	фінансова  установа	Е	кошти, цінні папери, боргові зобов’язання та право вимоги боргу, що не віднесені до цінних паперів

 

Теми рефератів

1. Сутність ринку фінансових послуг в Україні.

2. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

3. Регулювання ринку фінансових послуг, його значення, сутність та форми.

4. Страхові компанії на ринку фінансових послуг США.

5. Пенсійні фонди на ринку фінансових послуг США.

6. Розвиток фондових ринків країн Східної Європи.

7. Розвиток фондових ринків у країнах Латинської Америки.

8. Розвиток ринку фінансових послуг в корпоративному секторі.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Предмет дисципліни “Ринок фінансових послуг”.

2. Механізм перетворення заощаджень в інвестиції.

3. Роль та функції ринку фінансових послуг.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.
2. Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.
3. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
4. Семилютина Н.Г. Российский рынок финансовых услуг (формирование правовой модели). – М.: Волтерс Клувер, 2005.
5. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
6. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002. – 616с.
7. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.
8. http://www.dfp.gov.ua (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг)

 

Тема 2. Суб’єкти ринку фінансових послуг

 

План лекції

1. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг.

2. Види та функції фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

3. Зарубіжний досвід фінансового посередництва.

 

План практичного заняття

1. Склад суб’єктів ринку фінансових послуг. Переваги фінансового посередництва.

2. Види та функції фінансових посередників на ринку фінансових послуг. Характеристика основних послуг фінансових структур.

3. Зарубіжний досвід фінансового посередництва

 

Тестові завдання:

1. За формою суб’єктів ринку фінансових послуг поділяють на:

а) домашні господарства, господарюючі суб’єкти, фінансові посередники, держава.

б) домашні господарства, господарюючі суб’єкти, держава.

в) господарюючі суб’єкти, держава.

г) емітенти, фінансові посередники, держава.

2. За функціями суб’єктів ринку фінансових послуг поділяють на:

а) емітенти, фінансові посередники, інституційні інвестори, заощаджувачі.

б) емітенти, фінансові посередники, заощаджувачі, позичальники.

в) емітенти, фінансові посередники, позичальники.

г) емітенти, заощаджувачі, позичальники, державні установи.

3. Осіб, які від свого імені випускають цінні папери чи інші фінансові інструменти і зобов’язуються виконувати обов’язки, що випливають з умов їх випуску, називають:

а) інституційні інвестори.

в) емітенти.

б) інвестори.

г) посередники.

4. Фізичні та юридичні особи, які мають вільні фінансові ресурси та наміри вкласти їх у фінансові активи з метою одержання доходу у вигляді дивідендів, процентів або приросту ринкової вартості таких фінансових активів – це:

а) заощаджувачі.                                         в) емітенти.

б) інвестори.                                                 г) посередники.

5. Юридичні особи, які опосередковують зустрічний рух коштів та фінансових інструментів як на первинному, так і на вторинному ринках – це:

а) заощаджувачі.                                         в) емітенти.

б) інвестори.                                                 г) посередники.

6. Фінансові послуги, що передбачають організацію передплати на цінні папери або їх реалізацію в інший спосіб називаються:

а) валютний ділинг.                                    в) лізинг.

б) андеррайтинг.                                          г) факторинг.

7.Фінансових посередників, що здійснюють чітке виконання доручень емітентів та інвесторів щодо розміщення, продажу чи придбання цінних паперів або інших фінансових інструментів називають:

а) дилери.                                                      в) джобери.

б) брокери.                                                    г) скальпери.

8. Фінансування, що припускає наявність фінансових посередників (фінансових інститутів), які акумулюють вільні грошові кошти різних економічних суб'єктів і надають їх від свого імені на певних умовах іншим суб’єктам, що потребують цих засобів називають:

а) прямим.                                                     в) безпосереднім.

б) опосередкованим.                                  г) комісіонерським.

9. Установи, які у процесі своєї діяльності здійснюють довготермінове накопичення капіталів клієнтів (учасників) з метою здійснення згодом виплат цільового характеру на користь таких клієнтів (учасників) називаються:

а) лізингові компанії.                                 в) договірні ощадні інститути.

б) факторингові компанії.                         г) інститути спільного інвестування.

10. Установи, діяльність яких полягає у об’єднанні коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів), та розміщення цих коштів у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку називаються:

а) лізингові компанії.                                 в) договірні ощадні інститути.

б) факторингові компанії.                         г) інститути спільного інвестування.

11. Фінансові установи, які здійснюють управління індивідуально визначеними капіталами конкретних контрагентів – великими за розмірами капіталами та фондами називаються:

а) інститути довірчого управління.

в) договірні ощадні інститути.

б) інститути спільного інвестування.

г) інституційні інвестори.

12. Установи, які здійснюють облік, збереження та фіксування переміщення цінних паперів від одного власника до іншого називаються:

а) розрахунково-клірингові установи.

в) аудитори.

б) інвестиційні консультанти.

г) депозитарні установи.

13. Установи, які здійснюють платежі по операціях у межах ринку цінних паперів називаються:

а) розрахунково-клірингові установи.   в) аудитори.

б) інвестиційні консультанти.                  г) депозитарні установи.

14. Суб’єкти, які здійснюють інформаційно-консультаційне забезпечення учасників  фондового ринку називаються:

а) розрахунково-клірингові установи.

в) аудитори.

б) інвестиційні консультанти.

г) депозитарні установи.

15. Спеціалізовані фірми, покликані здійснювати незалежний контроль за достовірністю інформації, яку оприлюднюють учасники фондового ринку називаються:

а) розрахунково-клірингові установи.   в) аудитори.

б) інвестиційні консультанти.                  г) депозитарні установи.

Ситуації

№	Назва	№	Визначення
1	учасники ринків фінансових послуг	А	випуск та розміщення цінних паперів нової емісії, яке відбувається за сприяння комісіонерів (брокерів).
2	депозитні інститути	Б	установи, які залучають кошти на депозити та надають кредити клієнтам і учасникам (комерційні та ощадні банки, інші ощадні та кредитні установи)
3	договірні ощадні інститути	В	установи, які у процесі своєї діяльності здійснюють довготермінове накопичення капіталів клієнтів (учасників) з метою здійснення згодом виплат цільового характеру на користь таких клієнтів (учасників), (страхові компанії зі страхування життя, пенсійні фонди)
4	інвестиційні посередники	Г	установи, діяльність яких полягає у об’єднанні коштів індивідуальних інвесторів (клієнтів), та розміщення цих коштів у різноманітних фінансових активах з метою отримання прибутку
5	непряме первинне розміщення	Д	організатори торгівлі (біржі та організаційно оформлені позабіржові торговельно-інформаційні системи) та добровільні об'єднання професійних учасників фондового ринку
6	послуги з андеррайтингу	Е	спеціалізовані організації, покликані здійснювати незалежний контроль за достовірністю інформації, яку оприлюднюють учасники фондового ринку
7	дилери	Є	юридичні особи та фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України, та споживачі таких послуг
8	інститути довірчого управління	Ж	сукупність механізмів довготермінових та короткотермінових вкладень індивідуальних інвесторів
9	саморегулівні організації	З	організація передплати на цінні папери або їх реалізація в інший спосіб
10	розрахунково-клірингові установи	І	фінансові установи, які здійснюють формування інвестиційних портфелів за власний рахунок і на власний ризик; проводять комерційну діяльність з цінними паперами чи іншими фінансовими інструментами (борговими зобов’язаннями, вираженими у відмінній від цінних паперів формі)
11	аудитори	Й	фінансові установи, які здійснюють управління індивідуально визначеними капіталами конкретних контрагентів
12	цілісний механізм фінансового посередництва	К	установи, які здійснюють платежі по операціях у межах ринку цінних паперів

 

 

Теми для рефератів

1. Причини та необхідність виникнення інституту фінансового посередництва.

2. Аудиторські фірми як фінансові посередники.

3. Цілісний механізм фінансового посередництва.

4. Розвиток фінансового посередництва в США.

5. Види фінансових посередників у широкому та вузькому розумінні.

 

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Роль та функції ринку фінансових послуг.

2. Види та функції фінансових посередників на ринку фінансових послуг.

3. Характеристика основних послуг фінансових структур.

4. Споживачі та оференти фінансових послуг.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.

2. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с.

3. Зимовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.

4. Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.

5. Семилютина Н.Г. Российский рынок финансовых услуг (формирование правовой модели). - М.: - Волтерс Клувер, 2005.

6. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

1. http://www.dfp.gov.ua (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).

8. http://www.ufin.com.ua (Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку).

 

 

Тема 3. Інституційна структура ринку фінансових послуг

 

План лекції

1. Загальна структура ринку фінансових послуг.

2. Фінансові послуги на грошовому ринку.

3. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу.

4. Фінансові послуги на валютному ринку.

 

План практичного заняття

1. Банки як суб’єкти ринку фінансових послуг.

2. Небанківські фінансові інститути як суб’єкти ринку фінансових послуг.

 

Тестові завдання:

1. Банківська система України є:

а) однорівневою.                                         в) трирівневою.

б) дворівневою.                                           г) чотирьохрівневою.

2. Законодавчо встановлена максимальна частка кожного із засновників комерційного банку становить:

а) 30%.            б) 35%.          в) 10%.          г) 33%.

3. Залежно від організаційно-правової форми діяльності банки з колективною формою власності поділяються на:

а) пайові, приватні, кооперативні.           в) акціонерні та кооперативні.

б) акціонерні, приватні, кооперативні.   г) командитні.

4. Банки, які виконують широкий спектр операцій та надають різноманітні послуги своїм клієнтам, називаються:

а) універсальними.                                      в) загально-спеціальними.

б) спеціалізованими.                                  г) галузевими.

5. Якої з нижче наведених спеціалізацій банків не існує?

а) галузевої.   б) територіальної.  в) клієнтської. г) функціональної. д) немає правильної відповіді.

6. Банки, що спеціалізуються на кредитуванні населення за рахунок залучення невеликих за розміром строкових депозитів, відносяться до:

а) іпотечних.  б) інвестиційних.    в) ощадних. г) інноваційних. д) облікових і депозитних.

7. Акумулюють тимчасово вільні грошові кошти на тривалі строки і надають довгострокові кредити:

а) ощадні банки.                                          в) облікові і депозитні банки.

б) інвестиційні та інноваційні банки.      г) іпотечні банки.

8. Які банки здійснюють довгострокове кредитування здебільшого під заставу нерухомості?

а) інвестиційні. г) ощадні. б) іпотечні. д) облікові. в) інноваційні. е) депозитні.

9. Банк називається державним, якщо:

а) 100 % його фінансових ресурсів належить державі.

б) 100 % капіталу банку належить державі.

в) 100 % статутного капіталу належить державі.

г) 100 % залученого капіталу належить державі.

10. Вищим керівним органом державного банку є:

а) правління банку. в) наглядова рада. б) збори акціонерів, учасників. г) ліквідаційна комісія.

11. Термін “банк” у своїй назві можуть використовувати:

а) всі суб’єкти господарювання.

б) юридичні особи, які зареєстровані як банк і мають ліцензію НБУ.

в) виключно фінансові установи.

г) установи банківського типу.

12. Остаточне рішення про надання ліцензії для комерційного банку з національним капіталом приймає:

а) Правління НБУ.

б) регіональне управління НБУ.

в) Управління реєстрації та ліцензування комерційних банків.

г) Комісія з питань нагляду і регулювання діяльності банків.

д) Юридичний департамент НБУ.

13. Придбання банком або відповідною спеціалізованою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду називається:

а) франчайзинг. в) форфейтинг. б) факторинг. г) фандрайзинг.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	банківська система	А	придбання банком або спеціалізованою компанією грошових вимог постачальника до покупця та їх інкасація за певну винагороду
2	банк	Б	форма залучення капіталу, що передбачає переведення у штат кадрового агентства співробітників підприємства, які потім наймаються для виконання тих самих робіт
3	комерційний банк	В	форма залучення капіталу, що передбачає виробництво продукції з давальницької сировини
4	іпотечний банк	Г	фінансово-кредитних відносин, що передбачає виписку покупцем комплекту векселів на суму, рівну вартості товару плюс відсотки за кредит, який ніби надається покупцеві продавцем
5	інвестиційний банки	Д	фінансування шляхом перетворення неліквідних активів у високоліквідні папери
6	будівельний ощадний банк	Е	організаційна сукупність різних видів банків у їх взаємозв’язку, яка існує в тій чи іншій країні в цілком визначений історичний період
7	форфейтинг	Є	банк, який займається довгостроковим кредитуванням житлового будівництва
8	факторинг	Ж	який займається мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов’язань та розміщенням його в цінні папери корпорацій та держави
9	франчайзинг	З	банк, який виконує повний набір базових банківських операцій та єдиною метою має одержання максимального прибутку
10	толінг	І	банк, який займається довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заклад земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками під заклад нерухомості
11	секьюритизація активів	Й	установа, яка створена для залучення грошових коштів і розміщення їх від свого імені на умовах повернення, платності і терміновості
12	аутстаффінг	К	фінансово-економічні відносини, що полягають в наданні однією стороною іншій прав на використання певних нематеріальних активів і комплексу специфічних послуг, пов’язаних із цими правами, в обмін на разову грошову винагороду та/або періодичні грошові виплати (роялті) на засадах партнерства та взаємовигідних умовах

 

 

Теми для рефератів

1. Особливості маркетингової діяльності у банківській сфері.

2. Принципи побудови організаційної структури комерційних банків.

3. Проблеми розвитку банківського сектору економіки України.

4. Сутність та механізм факторингу як виду фінансових послуг.

5. Компанії з управління лізинговими операціями.

6. Організації з управління операціями франчайзингу.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Загальна структура ринку фінансових послуг.

2. Концептуальні основи діяльності фінансових посередників.

3. Фінансові послуги на ринку позичкового капіталу.

4. Фінансові послуги на грошовому ринку.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.
2. Закон України “Про Національний банк України”.
3. Закон України “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні” від 5 квітня 2001 року № 2346-ІІІ.
4. Закон Украйни “Про інвестиційну діяльність” від 18 вересня 1991 р., № 1560-XII.
5. Декрет КМУ “Про довірчі товариства”, 1993 р.
6. Гроші та кредит: Підручник. \ М.І. Савлук, А.М. Мороз. – К.: КНЕУ, 2001, С. 105-199.
7. Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.
8. Конюховский П.В. Микроэкономическое моделирование банковской деятельности. – СПб.: Питер, 2001. – 224 с.
9. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
10. Рогальська Н.Г. Фінансове посередництво. Опорний конспект лекцій для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 050104 “Фінанси”. – К., 2007.

11.Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005, С. 142-172

12.Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

13.http://www.lib.academy.sumy.ua (Наукова бібліотека Української академії банківської справи Національного банку України).

 

Тема 4. Інвестиційні установи як суб’єкти ринку фінансових послуг

План лекції

1. Поняття інвестиційного ринку і характеристика його видів.

2. Інвестиційні (фінансові) посередники.

3. Основні теорії портфельного інвестування.

 

План практичного заняття

1. Поняття інвестиційного ринку і характеристика його видів.

2. Види та функції інститутів спільного інвестування.

3. Управління портфелем фінансових інвестицій.

 

Тестові завдання:

1. Ринок, на якому об'єктами купівлі-продажу виступають різноманітні інвестиційні товари та інструменти, а також інвестиційні послуги, що забезпечують процес реального і фінансового інвестування називається:

а) інноваційний ринок.                               в) інвестиційний ринок.

б) кредитний ринок.                                    г) лізинговий ринок.

2. Підприємства-торговці цінними паперами, які, крім ведення посередницьких операцій на фондовому ринку можуть залучати кошти для здійснення спільного інвестування шляхом емісії і розміщення власних цінних паперів називають:

а) інвестиційні дилери або андерайтери.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційні фонди.

3. Юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, що акумулюють кошті дрібних індивідуальних інвесторів для здійснення спільного інвестування називають:

а) інвестиційні дилери або андерайтери.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційні фонди.

4. Спеціальні банківські установи або компанії, що займаються первинним продажем емітованих акцій і облігацій шляхом купівлі нових їх місій та організації підписки (реалізації) їх учасникам вторинного фондового ринку дрібними партіями називаються:

а) інвестиційні дилери або андерайтери.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційні фонди.

5. Інвестиційно-фінансові посередники, що здійснюють довірче управління цінними паперами або грошовими коштами, переданими їх у володіння третіми особами з метою інвестування в цінні папери

а) фінансово-промислові групи.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційно-фінансові доми.

6. Материнські компанії, яким належать підприємства, інвестиційні і страхові фірми, кредитно-фінансові установи та інші учасники, що функціонують у вигляді дочірніх її підприємств називаються:

а) фінансово-промислові групи.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційно-фінансові доми.

7. Інвестиційні інститути, що здійснює посередницьку діяльність на різноманітних інвестиційних ринках і надають комплексні інвестиційні послуги своїм клієнтам називаються:

а) фінансово-промислові групи.

б) трастові компанії або інвестиційні управляючі.

в) інвестиційні компанії.

г) інвестиційно-фінансові доми.

8. До основних учасників інвестиційного ринку відносять:

а) продавців і покупців інвестиційних товарів.

б) продавців і покупців інвестиційних товарів, інвестиційних посередників.

в) продавців і покупців інвестиційних товарів, суб’єктів інфраструктури інвестиційного ринку.

г) продавців і покупців інвестиційних товарів, суб’єктів інфраструктури інвестиційного ринку, інвестиційних посередників.

9. Цінний папір, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку в пайовому інвестиційному фонді називається:

а) інвестиційний сертифікат.

в) регламент.

б) акція.

г) інвестиційна декларація.

10. Цінний папір, який випускається корпоративним інвестиційним фондом та засвідчує право власності інвестора на частку в корпоративному інвестиційному фонді називається:

а) інвестиційний сертифікат.

в) регламент.

б) акція.

г) інвестиційна декларація.

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	інвестиційний фонд відкритого типу	А	диверсифікований фонди закритого типу, що здійснює виключно приватне розміщення цінних паперів власного випуску та активи яких більше ніж на 50% складаються з корпоративних прав та цінних паперів, що не котируються на торгах фондової біржі або торговельно-інформаційної системи
2	інвестиційний фонд закритого типу	Б	обґрунтування і реалізацію управлінських рішень, що забезпечують підтримання цільової інвестиційної спрямованості сформованого портфеля за параметрами його доходності, ризику і ліквідності шляхом ротації окремих його інструментів
3	фондом інтервального типу.	В	активи, що належать інвесторам за правом спільної часткової власності, перебувають в управління компанії з менеджменту активів та обліковуються нею окремо від результатів її господарської діяльності
4	венчурний фонд	Г	передбачає підбір до інвестиційного портфеля боргових цінних паперів з періодом обігу, в рамках якого відсоткова ставка на фінансовому ринку прогнозується незмінною
5	корпоративний інвестиційний фонд	Д	фонд, який (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов'язання на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами), протягом обумовленого у проспекті емісії строку (але не рідше одного разу на рік)
6	пайовий інвестиційний фонд	Е	фонд, який (або компанія з управління його активами) бере на себе зобов’язання в будь-який час на вимогу інвесторів викупити цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами)
7	оперативне управлінням реструктуризацією інвестиційного портфеля	Є	інститут спільного інвестування, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і здійснює виключну діяльність зі спільного інвестування
8	імунізація інвестиційного портфеля	Ж	фонд, який (або компанія з управління його активами) не бере на себе зобов'язання викуповувати цінні папери, емітовані цим фондом (або компанією з управління його активами) до моменту його реорганізації чи ліквідації

 

Теми рефератів

1. Діяльність інститутів спільного інвестування в Україні.

2. Особливості структурування портфеля фінансових інвестицій.

3. Перспективи розвитку інституту інвестиційного посередництва в Україні.

4. Розвиток діяльності компаній з управління активами в Україні.

5. Договірні ощадні інститути як суб’єкти фінансового посередництва.

6. Глобальні стандарти результативності інвестування.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Класифікація інвестиційних ринків.

2. Продавці і покупці інвестиційних товарів, інструментів і послуг.

3. Інвестиційні (фінансові) посередники.

4. Основні концепції і форми організації інвестиційних фондів та інвестиційних компаній.

5. Основні теорії портфельного інвестування.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.
2. Закон України “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)” № 2299-III від 15.03.01.
3. Бланк И.А. Основы инвестиционного менеджмента. – К.: Эльга-Н, Ника-Центр. – Т.1. – 2001. – 536 с.
4. Жуков Е.В. Инвестиционные институты: Учебное пособие для вузов. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1998. – 199 с.
5. Зимовець В.В., Зубик С.П. Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.
6. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
7. Савлук М.І., Мороз А.М., Пуховкіна М.Ф. Гроші та кредит: Підруч. – 3.вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2002. – 598 с.
8. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005,С. 172-198
9. Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник. – Київ: ЦУЛ, 2002.

10.Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

11.Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знання-Пресс, 2002.

12.http://www.uaib.com.ua (Українська асоціація інвестиційного бізнесу)

13.http://office.rupr.org (Інформаційна підтримка приватного інвестора)

14.http://www.investgazeta.net (Українська інвестиційна газета).

15.http://www.kontrakty.com.ua (Український дiловий тижневик “Контракти”).

 

Тема 5. Фінансові послуги у сфері інфраструктурного забезпечення господарської діяльності

 

План лекції

1. Сутність та види фінансового консалтингу.

2. Суб’єкти та об’єкти фінансового консалтингу.

3. Розвиток фінансового консалтингу в Україні.

 

План практичного заняття

1. Сутність та види фінансового консалтингу.
2. Фінансові послуги аудиторських та консалтингових фірм.
3. Фінансові послуги рейтингових агенцій та бюро кредитних історій.
4. Діяльність фінансового менеджера як посередника на ринку
   фінансових послуг.

 

Тестові завдання:

1. Вид інтелектуальної діяльності, що передбачає здійснення аналізу, обґрунтування перспектив розвитку та використання науково-технічних та організаційно-економічних інновацій врахуванням предметної області та проблем клієнтів називається:

а) фінансовий лізинг.                                  в) фандрайзинг.

б) фінансовий консалтинг.                        г) аутстаффінг.

2. До основних видів фінансового консалтингу згідно Європейського довідника консультантів з менеджменту не відноситься:

а) система обліку.                                       в)фінансові резерви.

б) зниження собівартості.                         г) ціноутворення.

3. Визначення об’єктивного стану обраних параметрів у діяльності підприємства і їх інтерпретація для формування висновків і рекомендацій з оцінки поточного стану підприємства називають:

а) діагностичний аналіз.                            в) фінансово-економічний аналіз.

б) кореляційно-регресійний аналіз.        г) фундаментальний аналіз.

4. Складова частина комплексної діагностики компанії, яка є ефективним методом, що дозволяє здійснити оцінку її фінансового стану називається:

а) діагностичний аналіз.

б) аналіз підприємства за відкритими даними.

в) фінансово-економічний аналіз.           г) технічний аналіз.

5. Здійснення моніторингу, що передбачає врахування числових показників, розраховані за допомогою “відкритих даних”(ЗМІ, Інтернет, експертних оцінок, опитувань, тестувань тощо) називають:

а) діагностичний аналіз.

б) аналіз підприємства за відкритими даними.

в) фінансово-економічний аналіз.           г) технічний аналіз.

6. Фінансова послуга, пов’язана з пошуком інвестування називається:

а) аутсорсинг.           б) лізинг.      в) фандрайзинг.                  г) аудит.

7. Фінансова послуга, пов’язана з придбанням майна та передачею його на підставі відповідного договору фізичним чи юридичним особам за певну плату на визначений строк і на визначених умовах, обумовлених договором називається:

а) аутсорсинг.                                               в) фандрайзинг.

б) лізинг.                                                        г) аудит.

8. До трійки найвідоміших світових рейтингових агенцій відносяться:

а) McKinsey and Company, Boston Consulting Group, Bain and Company.

б) Standard & Poor’s, Moody’s та Fitch.

в) Booz Allen Hamilton, Monitor Group, Oliver Wyman.

г) Mercer Human Resource Consulting, The Parthenon Group, Marakon Associates.

9. Для банків рейтинговими агенціями розроблено наступну систему класифікації – рейтинг внутрішньої фінансової стійкості, який містить наступні категорії:

а) 1, 2, 3, 4.                                                    в) A, B, C, D.

б) 1, 2, 3, 4, 5.                                                г) A, B, C, D, E.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	реорганізація	А	скупка однією особою або групою осіб контрольного пакету акцій, перехід контролю від однієї групи акціонерів до іншої
2	реінжиніринг	Б	припинення діяльності підприємства без переходу прав і обов’язків третім особам
3	антикризове управління	В	придбання компанії, за якого всі активи і зобов’язання поглинаються покупцем
4	ліквідація	Г	“Посередники”, що пропонують свої послуги на ринку злиття і поглинань компаній
5	злиття	Д	створення нової компанії шляхом об’єднання рівних за масштабом компаній
6	“амальгамація”	Е	вид реструктуризації підприємства, що здійснюється при незадовільній структурі господарських зв'язків чи системи управління підприємством
7	поглинання або аквізиція	Є	вид реструктуризації підприємства, що передбачає залучення вузькоспеціалізованих технічних фахівців
8	рейдери	Ж	комплексна консалтингова послуга, яка надається для підприємств, що потрапили у кризову ситуацію

 

Теми рефератів

1. Розвиток національного ринку фінансового консалтингу.

2. Сутність та основні завдання фінансового консалтингу.

3. Фінансова оцінка і діагностика підприємства.

4. Антикризове управління діяльністю підприємств.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Суб’єкти та об’єкти фінансового консалтингу.
2. Розвиток фінансового консалтингу в Україні.
3. Страхові послуги і перестрахування.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про аудиторську діяльність” від 22.04.1993.
2. Закон України “Про страхування” від 04.19.2001.
3. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.
4. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. – К., 1997. – 1000 с.
5. Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах // Фінанси України. – 2006. – № 4. – С. 133
6. Колтынюк Б.А. Инвестиции. Учебник. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2003. – 848 с.
7. Лахтіонова Л.А. Фінансовий аналіз суб’єктів господарювання. Монографія. – К.: КНЕУ, 2001. – 387 с.
8. Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2004. – 288 с.
9. Новиков В. Бюро кредитних історій в Україні // Юридична Газета. – 2003. – № 9.

10.Уолш К. Ключові фінансові показники. Аналіз та управління розвитком підприємства: Пер. з англ. – К.: Наукова думка, 2001. – 367 с.

11.http://www.uaib.com.ua (Українська асоціація інвестиційного бізнесу)

12.http://office.rupr.org (Інформаційна підтримка приватного інвестора)

13.http://www.investgazeta.net (Українська інвестиційна газета).

14.http://www.kontrakty.com.ua (Український дiловий тижневик “Контракти”).

 

 

Тема 6. Фінансові послуги у сфері корпоративного менеджменту

 

План лекції

1. Фінансові послуги, пов’язані з реструктуризацією підприємства.

2. Оцінка ефективності концентрації фінансового капіталу.

3. Оцінка вартості компанії.

4. Процедури Due Diligence.

 

План практичного заняття

1. Фінансові послуги, пов’язані з реструктуризацією підприємства.

2. Методика проведення операцій злиття і поглинання компаній (інструктивні матеріали НБУ, порівняння з закордонним досвідом).

3. Аналіз підходів до оцінки ефективності концентрації фінансового капіталу.

4. Оцінка вартості компанії.

 

Тестові завдання:

1. Для оцінки бізнесу використовуються наступні підходи:

а) паушальних платежів, роялті, доходів.

б) перспективний, ретроспективний.

в) фінансовий, маркетинговий, обліковий.

г) витратний, прибутковий, порівняльний.

2. Експертиза стану справ компанії із залученням спеціалістів з бухгалтерського обліку та аудиту, необхідна для укладання певної угоди з організацією, що перевіряється, називається:

а) аудит.                                                         в) Due diligence.

б) комплексна оцінка майна.                    г) фандрайзинг.

3. З ціллю визначення збутової та маркетингової стратегії компанії проводиться:

а) фінансовий Due Diligence.                    в) фінансова діагностика.

б) ринковий Due Diligence.                       г) аудит.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	затратний підхід оцінки бізнесу	А	при використанні цього підходу в оцінці бізнесу, основою для визначення вартості підприємства є ситуація на ринку, виражена в цінах досконалих операцій купівлі-продажу аналогічних підприємств або їх акцій (часткою)
2	прибутковий підхід оцінки бізнесу	Б	зловживання правом з боку акціонера для підвищення вартості акцій, що йому належать
3	порівняльний підхід оцінки бізнесу	В	створення нової компанії шляхом об’єднання рівних за масштабом компаній
4	Due diligence	Г	процес поглинання фірмами чужого бізнесу
5	грінмейл	Д	експертиза стану справ компанії із залученням спеціалістів з бухгалтерського обліку та аудиту, необхідна для укладання певної угоди з організацією, що перевіряється
6	рейдерство	Е	при визначенні вартості з позиції цього підходу основною задачею встановлюється встановлення вартості майна (сукупності матеріальних і нематеріальних активів) підприємства
7	“амальгамація”	Є	при оцінці бізнесу з позиції цього підходу основою для розрахунків виступає дохід, який, як передбачається, може принести підприємство в майбутньому

 

Теми рефератів

1. Оцінка бізнесу: сутність, підходи, сучасні тенденції.

2. Форми здійснення інтеграційних угод.

3. Розвиток послуг Due Diligence в Україні.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Оцінка ефективності концентрації фінансового капіталу.

2. Процедури Due Diligence.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Александрова М.М., Бардаш С.В., Бородкін О.С., Бутинець Т.А., Виговська Н.Г. Фінансовий менеджмент. – К.: ЦНЛ. – 2004. – 532с.
2. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. – К., 1997. – 1000 с.
3. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.
4. Иванов А.П. Финансовые инвестиции на рынке ценных бумаг. – 2-е изд. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К°”, 2006. – 448 с.
5. Колтынюк Б.А. Инвестиции. Учебник. - СПб.: Изд-во Михайлова В.А. 2003. – 848 с.
6. Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.
7. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. – Ірпінь: АДПСУ. – 2001. – 512 с.
8. http://www.uaib.com.ua (Українська асоціація інвестиційного бізнесу)
9. http://office.rupr.org (Інформаційна підтримка приватного інвестора)
10. http://www.investgazeta.net (Українська інвестиційна газета).
11. http://www.kontrakty.com.ua (Український дiловий тижневик “Контракти”).

 

 

Тема 7. Фінансові послуги з обліку та збереження прав власності

 

План лекції

1. Структура Національної депозитарної системи.

2. Особливості обліку і збереження прав власності на ринку фінансових послуг України.

3. Оцінка комісійної винагороди за ведення реєстру, зберігання і обліку прав власності.

 

План практичного заняття

1. Вивчення нормативної бази з забезпечення прав власності при русі акціонерного капіталу.
2. Вивчення практики побудови Національної депозитарної системи.
3. Особливості обліку і збереження прав власності на фінансовому ринку України.
4. Оцінка комісійної винагороди за ведення реєстру, зберігання і обліку прав власності.

 

Тестові завдання:

1. Знерухомлені цінні папери, випущені у документарній формі, глобальні сертифікати цінних паперів, що підтверджують випуск цінних паперів у бездокументарній формі, які передані на зберігання до депозитарія, записи депозитаріїв на кореспондентських рахунках у цінних паперах в інших депозитаріях, крім власних, а також записи зберігачів стосовно депонованих до депозитарія на зберігання знерухомлених цінних паперів та/або бездокументарних цінних паперів називаються:

а) клірингові активи.                                   в) реєстраційні активи.

б) депозитарні активи.                                г) інтелектуальні активи.

2. Облік цінних паперів на рахунках власників цінних паперів у зберігачів або облік на рахунках у цінних паперах, який здійснює депозитарій для зберігачів та емітентів називається:

а) кліринговий облік.                                  в) управлінський облік.

б) депозитарний облік.                               г) контролінг.

3. Передача власником належних йому цінних паперів зберігачу або передача цінних паперів зберігачем до депозитарію, або передача емітентом глобального сертифікату власного випуску цінних паперів до депозитарію для здійснення депозитарної діяльності називається:

а) конвертація цінних паперів.                 в) депонування цінних паперів.

б) індосамент цінних паперів.                  г) авалювання цінних паперів.

4. Депозитарні операції з відкриття рахунків у цінних паперах, внесення змін до анкети рахунку, закриття рахунків у цінних паперах, зміни способу зберігання цінних паперів та інших змін, не пов'язаних зі зміною залишків цінних паперів на рахунках у цінних паперах називаються:

а) інформаційні операції депозитарної установи.

б) адміністративні операції депозитарної установи.

в) облікові операції депозитарної установи.

г) консультаційні операції депозитарної установи.

5. Депозитарні операції з ведення рахунків у цінних паперах та відображення операцій з цінними паперами, наслідком яких є зміна кількості цінних паперів на рахунках у цінних паперах, встановлення або зняття обмежень щодо їх обігу, а також зміна режиму та місця зберігання (знаходження) депозитарних активів.

а) інформаційні операції депозитарної установи.

б) адміністративні операції депозитарної установи.

в) облікові операції депозитарної установи.

г) консультаційні операції депозитарної установи.

6. Депозитарні операції, наслідком яких є видача виписок з рахунку у цінних паперах та іншої інформації щодо операцій депонентів (клієнтів) з рахунками у цінних паперах за запитами депонентів (клієнтів) та інших осіб згідно з їх повноваженнями на отримання такої інформації.

а) інформаційні операції депозитарної установи.

б) адміністративні операції депозитарної установи.

в) облікові операції депозитарної установи.

г) консультаційні операції депозитарної установи.

7. Депозитарні установи зберігають цінні папери наступними способами:

а) затратним, доходним, ринковим.        в) обліковим, фінансовим.

б) відокремленим, колективним.             г) обліковим, ринковим.

8. Національна депозитарна система складається з:

а) одного рівня.                                            в) трьох рівнів.

б) двох рівнів.                                              г) чотирьох рівнів.

9. Стандартизацію обліку цінних паперів згідно з міжнародними стандартами здійснює:

а) ДКЦПФР.

б) Методологічна рада бухгалтерського обліку при Міністерстві фінансів.

в) Національний банк України.

г) Національна депозитарна система.

10. Частка одного учасника в статутному фонді депозитарія не може перевищувати:

а) п’яти відсотків фонду.                           в) двадцяти п’яти відсотків фонду.

б) десяти відсотків фонду.                        г) тридцяти відсотків фонду.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	активні рахунки у цінних паперах	А	реєстратор чи емітент, що веде реєстри власників іменних цінних паперів згідно з чинним законодавством
2	пасивні рахунки у цінних паперах	Б	юридична або фізична особа, яка користується послугами зберігача на підставі договору про відкриття рахунку в цінних паперах
3	клієнт депозитарія	В	юридична особа, виключним видом діяльності якої є надання послуг, що безпосередньо сприяють укладенню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів
4	організатор торгівлі цінними паперами	Г	рахунки у цінних паперах, що відкриваються депозитарною установою згідно з її Регламентом та/або її Внутрішнім положенням про депозитарну діяльність та чинним законодавством з метою забезпечення депозитарного обліку депозитарних активів, зокрема, для відображення місця їх знаходження (зберігання) та стану випуску цінних паперів
5	реєстроутримувач	Д	рахунки у цінних паперах, які відкриває депозитарна установа для депонентів (клієнтів) з метою забезпечення депозитарного обліку та відображення операцій, пов’язаних з обігом цінних паперів, обмеженнями щодо обігу цінних паперів
6	депонент	Е	зберігач, який користується послугами депозитарія на підставі депозитарного договору, або емітент, який користується послугами депозитарія на підставі договору про обслуговування емісії цінних паперів, або інший депозитарій, з яким укладено договір про кореспондентські відносини щодо цінних паперів

 

Теми рефератів

1. Особливості електронного обігу цінних паперів в Україні.

2. Зарубіжний досвід обліку і збереження прав власності на ринку фінансових послуг.

3. Законодавче регулювання депозитарної діяльності в Україні.

 

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Структура Національної депозитарної системи.

2. Учасники національної депозитарної системи.

3. Зберігання і обслуговування обігу цінних паперів на рахунках у цінних паперах та операцій емітента щодо випущених ним цінних паперів.

4. Антимонопольні обмеження в розмірах комісійних за ведення реєстру, зберігання і обліку прав власності.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Александрова М.М., Бардаш С.В., Бородкін О.С., Бутинець Т.А., Виговська Н.Г. Фінансовий менеджмент. – К.: ЦНЛ. – 2004. – 532 с.
2. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. – К., 1997. – 1000 с.
3. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р., № 15-93.
4. Декрет КМУ “Про довірчі товариства”, 1993 р.
5. Дж. Ван Хорн Основи управління фінансами: Пер. з англ. – М.: Фінанси та статистика, 1999 р.
6. Закон України “Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” від 10 грудня 1997 р. N 710/97-ВР.
7. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, 1996 р.
8. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, 2001 р.
9. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 340 – IV.

10.Иванов А.П. Финансовые инвестиции на рынке ценных бумаг. – 2-е изд. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К°”, 2006. – 448 с.

11.Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.

12.Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.

1. Миркин Я.М. Рынок ценных бумаг: взаимодействие фундаментальних факторов. – М.: Альпина Букс. – 2005. – 624 с.

14.Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Невмержицька Я.І., Островська О.А. Фінансовий менеджмент. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

15.Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. – Ірпінь: АДПСУ. – 2001. – 512 с.

16.Ходаківський В.П., Бєляєв А.В. Ринок фінансових послуг. – К.: УВЦ Знання – Прес, 2002 р.

17.Шелудько Фінансовий ринок. – К.: Знання – Прес, 2002 р.

Тема 8. Фінансові послуги на ринку цінних паперів

 

План лекції

1. Роль і функції ринку цінних паперів на ринку фінансових послуг.

2. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.

3. Організація біржової інфраструктури.

4. Фундаментальний і технічний аналіз в діяльності біржових посередників.

 

План практичного заняття

1. Роль і функції ринку цінних паперів на ринку фінансових послуг.

2. Вкладання капіталу в цінні папери.

3. Організація біржової інфраструктури.

4. Учасники біржових торгів і загальна характеристика суб’єктів біржового посередництва.

5. Фундаментальний і технічний аналіз в діяльності біржових посередників.

 

Тестові завдання:

1. Основними учасниками фондового ринку України в залежності від їхньої ролі і функцій є:

а) емітенти, інвестори, держава, посередники.

б) емітенти, інвестори, посередники.

в) емітенти, інвестори, держава, фондові біржі.

г) емітенти, фондові біржі, держава.

2. Проходження цінними паперами експертизи та включення до біржового списку називається:

а) валютний ділинг.                                    в) лістинг.

б) андеррайтинг.                                          г) інжиніринг.

3. Юридичні особи, організації, що створюються в формі акціонерних товариств, які надають послуги зі зберігання цінних паперів, а також обліку прав, які надаються називаються:

а) андеррайтери.                                          в) депозитарії.

б) реєстратори.                                             г) клірингові установи.

4. Юридичні особи, що мають спеціальну ліцензію й займаються збором, фіксацією, обробкою, зберіганням і наданням даних, які складають систему ведення реєстру власників цінних паперів називаються:

а) андеррайтери.

в) депозитарії.

б) реєстратори.

г) клірингові установи.

5. В Україні Незалежних реєстраторів і депозитаріїв об’єднує наступна організація:

а) УМВБ.                    б) ПФТС.                  в) ПАРД.                   г) ДФБ.

6. Спеціалізовані організації банківського типу, що здійснюють розрахункове обслуговування учасників біржового ринку називаються:

а) андеррайтери.                                          в) депозитарії.

б) реєстратори.                                             г) клірингові установи.

7. Поширенням біржової інформації різним підприємствам за допомогою сучасних технічних засобів займаються:

а) інформаційні агенства.

в) депозитарії.

б) реєстратори.

г) клірингові установи.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	тренд	А	особи (фірми), які здійснюють торговельне посередництво, у тому числі на біржах, або інші операції від свого імені, за свій рахунок і на власний ризик
2	агенти	Б	посередники, що грають на різниці в цінах на товар у часі, вивчаючи закономірності й взаємозв'язок цін на нього в різні періоди року (в окремі місяці) і прогнозуючи їх на майбутній період.
3	брокери	В	посередники, які вкладають гроші в спекулятивні операції (торгують за свій рахунок) на порівняно тривалий період (декілька днів, тижнів або навіть місяців), сприяючи переходу капіталів з одного ринку на інший
4	джобери	Г	загальний напрямок зміни ринку
5	дилери	Д	професійні торговці, які торгують для себе
6	трейдери	Е	посередники, що грають на географічній різниці в цінах
7	скальпери	Є	фірми (особи), які скуповують великі партії товарів для швидкого перепродажу
8	арбітражисти	Ж	посередники, які виступають як агенти у стосунках між продавцем і покупцем
9	спредери	З	юридичні чи фізичні особи, які здійснюють певні операції за дорученням інше особи (принципала) за його рахунок і від його імені, а також забезпечують підготовку операцій, але без права підпису контракту

 

Теми рефератів

1. Стан первинного ринку цінних паперів в Україні.

2. Функціонування вторинного ринку, механізми регулювання діяльності суб’єктів.

3. Роль саморегулюючих організацій на ринку цінних паперів.

4. Функціонування фондових бірж в Україні.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Види та характеристика цінних паперів, їх роль в економіці.

2. Посередницькі послуги при вкладанні капіталу в цінні папери.

3. Емісійна діяльність держави на фондовому ринку.

4. Випуск облігацій державних позик та бюджетна політика держави.

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про інвестиційну діяльність”.
2. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 340 – IV
3. Постанова КМУ «Концепція розвитку фондового ринку в Україні».
4. Постанова КМУ і НБУ “Про застосування векселів у господарському обороті України”.
5. Любкіна О.В. Призначення і сутність фондових цінних паперів // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 156.
6. Лютий І.О., Нічосова Т.В. Ринок корпоративних облігацій реального сектору економіки // Фінанси України. – 2006. – № 7. – С. 59-68
7. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
8. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов’язюк І.В.. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. – Видання 2-ге, доповнене. – К.: Кондор, 2004. – 400 с.
9. Парсяк В.Н., Зельдіс В.В. Методологічні передумови здійснення маркетингових досліджень у сфері обігу цінних паперів // Фінанси України. – 2006. – № 7. – С. 69-78

10.Ринок держаних цінних паперів України у листопаді 2006 р. // Вісник НБУ. – 2007. – № 1. – С. 69-70

11.Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 501 с.

12.Шевченко О., Червяченко Є. Ринок корпоративних облігацій України: стан та проблеми розвитку // Банківська справа. – 2005. – № 4. – С. 37.

13.http://www.dfp.gov.ua (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг).

14.http://www.ssmsc.gov.ua (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку).

15.http://www.ufin.com.ua (Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку).

16.http://www.usmdi.org (Український інститут розвитку фондового ринку київського національного економічного університету).

17.http://www.ukrse.kiev.ua (Українська фондова біржа).

18.http://www.kise-ua.com (Київська міжнародна фондова біржа).

19.http://www.pfts.com.ua (Перша фондова торговельна система).

20.http://www.dfb.donbass.com (Донецька фондова біржа).

 

Тема 9. Фінансові послуги у сфері грошово-кредитних і валютних ринків

 

План лекції

1. Організація грошово-кредитного та валютного ринку в Україні.

2. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.

3. Організація операцій на міжбанківському валютному ринку України.

4. Дилінгові послуги (FOREX–операції) на ринку фінансових послуг.

 

План практичного заняття

1. Організація грошово-кредитного та валютного ринку в Україні.
2. Послуги міжнародних фінансових організацій.
3. Взаємозв’язок грошово-кредитного, валютного і фондового секторів ринку фінансових послуг.
4. Дилінгові послуги (FOREX–операції) на ринку фінансових послуг.

 

Тестові завдання:

1. Співвідношення між двома валютами, що випливає з їхнього відношення до курсу третьої валюти називається:

а) лот.                                                             в) крос-курс.

б) спот-курс.                                                 г) валютне котирування.

2. Вартість одиниці однієї валюти, виражена в одиницях іншої валюти називається:

а) лот.                                                             в) крос-курс.

б) спот-курс.                                                 г) валютне котирування.

3. Розпорядження, дане Клієнтом Букмекеру, про відкриття, закриття або встановлення параметрів позиції на валютному ринку називається:

а) сертифікат.                                                           в) лот.

б) ордер.                                                        г) бід.

4. Найдавнішим відомим методом технічного аналізу є:

а) “хрестики-нулики”.

в) аналіз з числами Фібоначчі.

б) японські свічки.

г) аналіз і побудова ліній Ганна.

5. Для одержання оперативної інформації й здійснення угод на валютному ринку дилери можуть використати наступну систему:

а) Reuter Dealing 2000.                               в) Vitruum NX.

б) FOREX.                                                      г) Infochange.

6. Валюта, що вільно та без обмежень обмінюється на валюти інших країн і застосовується у всіх видах міжнародного обігу називається:

а) резервна.                                                   в) частково конвертована.

б) вільноконвертована.                              г) клірингова.

7. Валюта, яка використовується переважно для міжнародних розрахунків і зберігаються Центральними банками інших країн називається:

а) резервна.                                                   в) частково конвертована.

б) вільноконвертована.                              г) клірингова.

8. Розрахункові валютні одиниці, які існують лише як розрахункові гроші у вигляді бухгалтерських записів банківських операцій за взаємними поставками товарів та наданням послуг між країнами-учасницями клірингових розрахунків:

а) резервна.                                                   в) частково конвертована.

б) вільноконвертована.                              г) клірингова.

9. Валюта, яка обмінюється на обмежену кількість іноземних валют в міжнародних розрахунках та застосовується з обмеженнями називається:

а) резервна.                                                   в) частково конвертована.

б) вільноконвертована.                              г) клірингова.

10. Операція з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів називається:

а) опціон.                                                       в) котирування.

б) спред.                                                        г) валютний арбітраж.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	технічний аналіз	А	операція, яка передбачає, що продавець зобов’язується продати, а покупець – купити валюту у встановлений строк за зафіксованим наперед курсом
2	кредитна лінія	Б	операція з купiвлi-продажу валюти з наступною оберненою угодою з метою отримання прибутку вiд рiзницi валютних курсів
3	форвардна угода	В	угода, де учасники надають певній стороні визначену суму незабезпеченого кредиту, беручи на себе ризик, що сторона не зможе поставити свою валюту
4	ф’ючерсна угода	Г	угода агентів валютного ринку щодо обміну обумовлених сум грошової одиниці однієї країни на валюту іншої країни за узгодженим курсом на певну дату
5	опціон	Д	встановлення курсів іноземних валют у відповідності з практикою, що склалась, і законодавчими нормами
6	спред	Е	різниця між ціною пропозиції та ціною продавця валюти
7	котирування	Є	графічне дослідження часової залежності курсів валют чи їх комбінацій
8	валютний арбітраж	Ж	угода що засвідчує взаємні зобов’язання покупця, продавця та організатора торгівлі щодо купівлі (продажу) валюти, які сприяють короткостроковій спекуляції відносно малими ринковими гравцями
9	конверсійна операція	З	угода, що дозволяє держателю обирати придбання або продаж однієї валюти в обмін на певну суму іншої валюти до визначеної дати
10	операція аутрайт	І	угода, коли розрахунковий день наступає пізніше, ніж через два робочих дні, яка дозволяє учасникам ринку захищатись від несприятливого розвитку подій на валютному ринку

 

 

Теми рефератів

1. Валютний ринок України.

2. Міжнародний валютний ринок та євроринок.

3. Розвиток FOREХ в Україні.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Операції з інструментами грошового ринку.

2. Державні фінансові інститути на грошовому ринку.

3. Організація операцій на міжбанківському валютному ринку України.

4. Укладання конверсійних операцій на ринку FOREX.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Брігхем Е. Основи фінансового менеджменту. – К., 1997. – 1000 с.
2. Бутук О. Валютний контроль і конвертованість валют // Банківська справа. – 2004. – № 5-6. – С. 48.
3. Бутук О. Валютний контроль і конвертованість валют // Банківська справа. – 2005. – № 1. – С. 45.
4. Валютне регулювання: Навч. посіб. для ВНЗ / Ющенко В.А., Міщенко В.І. – К.: Знання, 1999. – 359 с.
5. Гальчинський А. Найвищий пріорітет – грошова стабільність // Вісник Національного банку України. – 2001. – № 5.
6. Декрет Кабінету Міністрів України “Про систему валютного регулювання і валютного контролю” від 19 лютого 1993 р., № 15-93.
7. Делас В.А. Місце комерційних банків у системі валютного контролю // Фінанси України. – 2004. – № 5. – С. 151.
8. Євтух О.Т. Кредит як соціально-економічне явище // Фінанси України. – 2006. – № 3. – С. 7
9. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. N 2664-III.

10.Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 340 – IV.

11.Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.

12.Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Невмержицька Я.І., Островська О.А. Фінансовий менеджмент. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.

13.Федоров В.Г. Современные валютно-кредитные рынки. – М., 1996 р.

14.Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. – Ірпінь: АДПСУ. – 2001. – 512 с.

1. Черкасов В.Е. Международные финансовые инвестиции. – М.: Дело, 2005. – 288 с.

16.Шарп У., Александр Г., Бейли Дж. Инвестиции. – М.: ИНФРА-М, 1997. – 1025 с.

17.Шелудько В.М. Фінансовий ринок. – К.: Знання – Прес, 2002.

18.FOREХ. Учебник по валютном дилингу. – Л.А., 2001. – 116 с.

1. http://www.dfp.gov.ua (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг)
2. http://www.ssmsc.gov.ua (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку)
3. http://www.ufin.com.ua (Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку)
4. http://www.usmdi.org (Український інститут розвитку фондового ринку київського національного економічного університету).
5. http://www.ukrse.kiev.ua (Українська фондова біржа).
6. http://www.kise-ua.com (Київська міжнародна фондова біржа).
7. http://www.pfts.com.ua (Перша фондова торговельна система).
8. http://www.dfb.donbass.com (Донецька фондова біржа).
9. www.pro-forex.com (Онлайновий дилінговий центр)
10. http://forex.ua (FOREX клуб “Білий комірець”)
11. http://www.forexclub.ua (Академія біржової торгівлі FOREX клуб)

 

 

Тема 10. Фінансові послуги з перейняття ризику

 

План лекції

1. Поняття і класифікація фінансових ризиків.

2. Методи і оцінка ризиків на ринку фінансових послуг.

3. Методи управління фінансовими ризиками.

 

План практичного заняття

1. Ймовірнісно-психологічні аспекти проблеми ризику в економіці.
2. Поняття і класифікація фінансових ризиків
3. Методи і оцінка ризиків на ринку фінансових послуг
4. Методи управління фінансовими ризиками.

 

Тестові завдання:

1. Страхування цінового ризику учасників біржової торгівлі, яке дозволяє мінімізувати їх фінансові втрати шляхом одночасного укладання форвардної та ф’ючерсної угоди на однаковий обсяг однакового товару називається:

а) фінансова діагностика.                          в) хеджування.

б) валютний ділинг.                                    г) Due Diligence.

2. Похідний фінансовий інструмент, фінансовий актив або фінансове зобов’язання, справедлива вартість яких і грошові потоки від яких, як очікується, компенсуватимуть зміни справедливої вартості або потоку грошових коштів об'єкта хеджування називається:

а) твердий контракт.

в) інструмент хеджування.

б) фінансова гарантія.

г) об’єкт хеджування.

3. Актив, зобов'язання або майбутня операція, що створюють для підприємства ризик зміни справедливої вартості цих активів і зобов'язань або зміни грошових потоків, пов'язаних з майбутньою операцією називається:

а) твердий контракт.                                   в) інструмент хеджування.

б) фінансова гарантія.                                г) об’єкт хеджування.

4. Приватне інвестиційне партнерство, що в основному здійснює інвестиції в публічні цінні папери та похідні фінансові інструменти, а кількість його інвесторів обмежується 99 особами називається:

а) венчурний інвестиційний фонд.          в) хедж-фонд.

б) пенсійний фонд.                                      г) пайовий інвестиційний фонд.

5. Виділяють наступні основні стратегії хедж-фондів:

а) консервативна, помірна, ризикова.

б) енергетичного приросту, купівлі активів кризових підприємств, операції на розвинутих ринках.

в) японські свічки, дожі, лінії Ганна.

г) відкрита, прихована.

 

Ситуації

 

№	Назва	№	Визначення
1	диверсифікація	А	статистичний метод, який використовується для вивчення структури залежності між двома інструментами
2	ризикова премія	Б	статистичний метод, який використовується для визначення ступеня взаємозв’язку двох величин, якими, залежно від інструментів, що розглядаються, можуть бути процентні ставки, обмінні курси тощо
3	хеджер	В	синтетичний показник оцінки процентного ризику, який відображає цінову чутливість та мінливість
4	кореляційний аналіз	Г	надбавка (до ціни, рівня відсоткової ставки, тарифу тощо), яка виступає у вигляді плати за ризик
5	лінійна регресія	Д	особа чи компанія, які усувають ризик шляхом тимчасового відкриття позиції на одному ринку та протилежної позиції на іншому, економічно не пов’язаному ринку, такому як ф’ючерсний чи ринок за балансових інструментів
6	протяжність	Е	розподіл загальної фінансової суми поміж декількома об’єктами

 

 

Теми рефератів

1. Фактори, які викликають ризик на ринку фінансових послуг.

2. Характеристика ризиків на фінансовому ринку в Україні.

3. Хеджування та його особливості в Україні.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Перейняття ризику страховими компаніями.

2. Перейняття ризику кредитними інститутами.

3. Перейняття ризику при гарантуванні кредитів.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Де Ковни Ш., Такки К. Стратеги хеджирования. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 208 с.
2. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія і практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
3. П(С)БО 13 “Фінансові інструменти”
4. Рэдхэд К., Хьюс С. Управление финансовыми рисками. – Пер. с англ. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 288 с.
5. Смолянська О.Ю. Фінансовий ринок: Навчальний посібник. – Київ: Центр навчальної літератури, 2005.
6. Шелудько В.М. Фінансовий ринок: Навч. посіб. – К.: Знаня-Прес, 2002. р.

 

 

Тема 11. Інформаційне забезпечення ринку фінансових послуг

 

План лекції

1. Ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.

2. Контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

3. Захист прав споживачів фінансових послуг.

 

План практичного заняття

1. Стратегія забезпечення прозорості ринку фінансових послуг і шляхи її реалізації.
2. Визначення ролі інформації для спрямування фінансових потоків і формування попиту на фінансові послуги.
3. Функції та обов’язки органів, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг у частині контролю за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг.

 

 

 

Ситуації

№	Назва	№	Визначення
1	аудитори	А	поширення інформації через засоби масової інформації, Інтернет, або іншим способом, результатом чого можуть бути хибні, чи такі, що вводять в оману показники ринку відносно попиту, пропозиції чи ціни фінансових інструментів, включаючи поширення чуток та хибних новин
2	інсайдери	Б	надання певної фінансової та нефінансової інформації тим чи іншим суб’єктам, необхідної для прийняття рішень у сфері фінансової діяльності
3	маніпулювання ринком фінансових послуг	В	сукупність консультаційних послуг, що передують фінансовим операціям чи надаються у процесі їх здійснення
4	фінансовий консалтинг	Г	особи, що мають в силу свого службового чи сімейного статусу доступ до конфіденційної інформації про справи підприємства
5	інформаційні послуги	Д	спеціалізовані організації, покликані здійснювати незалежний контроль за достовірністю інформації, яку оприлюднюють учасники фондового ринку

 

Теми рефератів

1. Аудит послуг як гарант прозорості фінансового ринку.

2. Роль рейтингових агенцій в забезпеченості прозорості фінансового ринку.

3. Діяльність громадської ініціативи “За прозорість фінансових ринків”.

4. Маніпулювання та інсайдерська торгівля на ринку фінансових послуг.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Контроль за прозорістю та відкритістю ринків фінансових послуг органами, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.

2. Моніторинг фінансових ринків для забезпечення більшої прозорості та капіталізації учасників ринку фінансових послуг.

3. Захист прав споживачів фінансових послуг.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

1. Закон України “Про державне регулювання ринку цінних паперів”, 1996 р.
2. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, 2001 р.
3. Закон України “Про цінні папери і фондовий ринок” від 23 лютого 2006 р. № 340 – IV.
4. Иванов А.П. Финансовые инвестиции на рынке ценных бумаг. – 2-е изд. – М.: Издательско-торговая корпорация “Дашков и К°”, 2006. – 448 с.
5. Маслова С.О., Опалов О.А. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2006. – 192 с.
6. Маслова С.О., Опалов О.А. Фінансовий ринок. Теорія й практика: Навчальний посібник. – Житомир: ЖІТІ, 2002. – 415 с.
7. Поддєрьогін А.М., Білик М.Д., Буряк Л.Д., Невмержицька Я.І., Островська О.А. Фінансовий менеджмент. – К.: КНЕУ, 2005. – 535 с.
8. Ходаківська В.П., Данілов О.Д. Ринок фінансових послуг. – Ірпінь: АДПСУ. – 2001. – 512 с.
9. Ходаківський В.П., Бєляєв А.В. Ринок фінансових послуг. – К.: УВЦ Знання – Прес, 2002.

10.Черкасов В.Е. Международные финансовые инвестиции. – М.: Дело, 2005. – 288 с.

11.Шелудько В.М. Фінансовий ринок. – К.: Знання – Прес, 2002.

12.http://www.dfp.gov.ua (Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг)

1. http://www.ssmsc.gov.ua (Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку)

14.http://www.ufin.com.ua (Інформаційний портал Українського агентства фінансового розвитку)

15.http://www.usmdi.org (Український інститут розвитку фондового ринку київського національного економічного університету).

 

 

Тема 12. Державне регулювання та саморегулювання

ринку фінансових послуг

 

План лекції

1. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

2. Державна політика на валютному ринку.

3. Державне регулювання інвестиційних процесів в економіці.

4. Регулювання діяльності окремих видів фінансових інститутів.

5. Саморегулівні організації фінансових посередників: сутність та функції.

 

План практичного заняття

1. Особливості історичного розвитку та основні завдання державного регулювання ринку фінансових послуг.

2. Державне регулювання ринку фінансових послуг в Україні.

3. Регулювання діяльності окремих видів фінансових інститутів.

4. Саморегулівні організації фінансових посередників: сутність та функції.

 

Тестові завдання:

1. Створення правових основ для захисту інтересів споживачів фінансових послуг, правове забезпечення діяльності і розвитку конкурентоспроможного ринку фінансових послуг в Україні забезпечується законом України:

а) “Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”.

б) “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”.

в) “Про Національний банк України”.

г) “Про платіжні системи та переказ грошей в Україні”.

2. Юридичні особи та фізичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності, які відповідно до закону мають право здійснювати діяльність з надання фінансових послуг на території України називаються:

а) фінансові установи.

в) учасники ринків фінансових послуг.

б) саморегулівні організації.

г) уповноважені органи.

3. Неприбуткові об’єднання фінансових установ, створені з метою захисту інтересів своїх членів та інших учасників ринків фінансових послуг та якому делегуються відповідними державними органами, що здійснюють регулювання ринків фінансових послуг, повноваження щодо розроблення і впровадження правил поведінки на ринках фінансових послуг та/або сертифікації фахівців ринку фінансових послуг – це:

а) фінансові установи.                    в) учасники ринків фінансових послуг.

б) саморегулівні організації.        г) уповноважені органи.

4. До фінансових послуг не відноситься:

а) довірче управління фінансовими активами.

б) діяльність з продажу проїзних квитків.

в) залучення фінансових активів із зобов'язанням щодо наступного їх повернення.

г) фінансовий лізинг.

5. Здійснення державою комплексу заходів щодо регулювання та нагляду за ринками фінансових послуг з метою захисту інтересів споживачів фінансових послуг та запобігання кризовим явищам називається:

а) саморегулювання ринку фінансових послуг.

б) державне регулювання ринків фінансових послуг.

в) державне регулювання фінансового ринку.

г) фінансове регулювання.

6. Спеціально уповноважений орган виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг у межах, визначених законодавством України та до повноважень якого належить прийняття рішень про погодження концепцій та програм розвитку ринків фінансових послуг, проектів законів України та ін. – це:

а) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України.

б) Національний банк України.

в) Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку України.

г) Міністерство фінансів України.

 

Теми рефератів

1. Саморегулівні організації учасників фондового ринку: причини та необхідність виникнення.

2. Особливості функціонування саморегулівних організацій в Україні.

 

Програмні питання для самостійного вивчення теми

1. Національний банк як орган державного регулювання ринку фінансових послуг.

2. Державна політика на валютному ринку.

3. Державне регулювання інвестиційних процесів в економіці.

 

Рекомендована література та Інтернет ресурси:

Базова

1.   Горбач Л.М. Ринок фінансових послуг: Навч. Посібник / Л.М. Горбач, О.Б. Каун. - К.: Кондор, 2006. - 436 с.

2.   Загородній А.Г. Ринок фінансових послуг: Термінологічний словник: Підручник / А.Г. Загородній, Г.Л. Вознюк. - Л.: Бескид Біт, 2008. - 544 с.

3.   Зимовець В.В. Фінансове посередництво: Навч. посібник / В.В.Зимовець, С.П.Зубик. - К.: КНЕУ, 2005. - 288с.

4.   Коваленко М.А. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник / М.А.Коваленко, Л.М.Радванська, Н.В.Лобанова, Г.М.Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2005. - 572 с.

5.   Маслова С.О. Ринок фінансових послуг: Навч. посібник / С.О.Маслова, О.А.Опалов. - К.: Кондор, 2006. - 196 с.

6.   Ринок фінансових послуг: Навч. посібник / М.А.Коваленко, Л.М.адванська, Н.В.Лобанова, Г.М.Швороб. - Херсон: Олді-плюс, 2003. - 572 с.

7.   Рогальська Н.Г. Фінансове посередництво. Опорний конспект лекцій для студентів денної та заочної форм навчання спеціальності 050104 "Фінанси". - К., 2007.

8.   Сич Є.М. Ринок фінансових послуг: навч. посібник / Є.М.Сич, В.П.Ільчук, Н.І.Гавриленко. - К.: Центр учбової літератури, 2012. - 428 с.

9.   Ходаківська В.П. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: Навчальний посібник / В.П.Ходаківська, В.В.Бєляєв. - К.: ЦУЛ, 2002. - 616с.

10. Ходаківська В.П. ринок фінансових послун: Навч. посібник / В.П.Ходаківська, О.Д. Данілов. - Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. - 501 с.

 

Допоміжна

1.   Алексеев М.Ю. Рынок ценных бумаг. - М.: Финансы и статистика, 1992.

2.   Белых Л.П. Основы финансового рынка: Учеб. Пособие. - М.: Финансы, ЮНИТИ, 1999

3.   Берзон Л.П., Буянова Е.А., Кожевников М.А., Чаленко А.Ф. Фондовый рынок. - М.: Вита-пресс, 1998

4.   Буренин А.Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 1996.

5.   Дадашев Б.А. Кредитні спілки в Україні: Навчальний посібник. - К.: 2010. - 112 с.

6.   Довгалюк В.В. Організаційно-фінансовий механізм активізації інвестиційної діяльності аграрних підприємств: дис. канд. екон. наук: 08.00.08 / В.В. Довгалюк; Житомирський державний технологічний університет. - Житомир, 2013.

7.   Зимовець В.В., Зубик С.П., Фінансове посередництво: Навч. посіб. - К.: КНЕУ, 2004. - 288 с.

8.   Коваленко В.В., Ковальчук А.Т. Фінансові ризики та шляхи їх мінімізації: Правовий аспект: Монографія. - К.: 2011. - 319 с.

9.   Куракин Р.С. Фондовый рынок Федеративной Республики Германия [Электронный ресурс] : Монография / Р. С. Куракин, К. Мротцек. - М.: ИНФРА-М, 2012. - 107 с.

10. Лук'янов В.С. Сучасні фінансові ринки: Монографія. - К.: 2013. - 479 с.

11. МакЛафин Д. Дж. Ценные бумаги: как добиться высоких доходов. - М.: "ДЕЛО", 1999. - 206 с.

12. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения: Учеб. пособ. для вузов / Красавина Л.Н. - М.: 2000. - 608 с.

13. Мелкумов Я.С. Организация и финансирование инвестиций: Учебное пособие. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 248 с.

14. Миллер Р.Л., Ван-Хуз Современные деньги и банковское дело. - М.: ИНФРА-М, 2000. - 856 с.

15. Мишкін, Фредерік С. Економіка грошей, банківської справи і фінансових ринків / пер. з анг. - К.: Основи, 1998.

16. Мошенский С.З. Фондовий ринок та інституційне інвестування в Україні: вплив на інвестиційну безпеку держави: монографія / С.З. Мошенський. - Житомир: ЖДТУ, 2008. - 432 с.

17. Муляр-Соломко Т.В. Підвищення фінансової безпеки держави на основі венчурного інвестування: дис. канд. екон. наук: 08.00.08 / Т.В. Муляр-Соломко; Житомирський державний технологічний університет. - Житомир, 2012. - 204 с.

18. Новак О.С. Сек'юритизація активів фінансових інститутів (на основі інвестиційних фондів): дис. канд. екон. наук: 08.00.08 / О.С. Новак; Житомирський державний технологічний університет. - Житомир, 2012. - 208 с.

19. Павлов В.І., Пилипенко І.І., Кривов'язюк І.В. Цінні папери в Україні: Навчальний посібник. - Видання 2-ге, доповнене. -К.: Кондор, 2004. - 400 с.

20. Петрук О.М., Мошенський С.З. Теорія та практика венчурного фінансування: монографія / О.М. Петрук, С.З. Мошенський. - ЖДТУ: ПП "Рута", 2008. - 248 с.

21. Пластун В.Л., Пластун О.Л. Інституційні інвестори: роль у розвитку фондового ринку: монографія / В. Л. Пластун, О. Л. Пластун. - Суми: ТОВ "Друкарський дім "Папірус", 2012. - 212 с.

22. Прутська О.О. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник / О.О. Прутська, Л.В. Юрчишена, М.І. Ткаченко, І.Г. Крупельницька, О.А. Жукова. - Вінниця: ВФЕУ, 2013. - 260с.

23. Прямухіна Н.В. Ринок фінансових послуг [Текст] : навч. посібник / Н.В. Прямухіна ; Черкаський технологічний ун-т. - К. : Кондор, 2013. - 304 с.

24. Рекуненко І.І. Інфраструктура фінансового ринку: сучасний стан та перспективи розвитку : монографія. - Суми : ДВНЗ "УАБС НБУ", 2013. - 411 с.

25. Сич Є.М. Ринок фінансових послуг: Навчальний посібник. - К.: 2012. - 428 с.

26. Фондовий ринок: Навчальний посібник / В.М. Діденко, М.М. Свердан, В.П. Булат, О.М. Грубляк; За ред. В.М. Діденка. - Чернівці: ТОВ "Видавництво "Наші книги", 2010. - 624 с.

27. Фондовый рынок Франции: Монография / Р.С. Куракин. - М.: ИНФРА-М, 2012. - 86 с.

28. Цінні папери: Практикум: Навчальний посібник : [комакт-диск] / За ред. В.Д.Базилевича. - К.: 2013. - 791 с.

29. Черкасова С.В. Ринок фінансових послуг [Текст] : навч. посібник / С.В. Черкасова. - Львів : Магнолія 2006, 2011. - 496 с.

30. Шарп У.Ф., Александер Г., Бейли Дж. Инвестиции. - М.: ИНФРА-М., 1997. - 1027 с.

31. Шишков С.Є. Фондові біржі України: випробування кризою [Текст] : [монографія] / С. Є. Шишков ; НАН України, Ін-т економіки та прогнозування. - К.: Києво-Могилянська академія, 2011. - 206 с.

32. Шкварчук Л. О. Фінансовий ринок: Навч. посіб. / Л. О. Шкварчук. - К.: Знання, 2013. - 382 с.

 

Актуальні статті:

1.   Азаренкова Г. Основні тенденції розвитку фондового ринку в посткризовий період // Вісник НБУ. - 2012. - № 2. - С. 3-7.

2.   Бабкіна І. Державне регулювання ринку рейтингових послуг // Вісник НБУ. - 2012. - № 3. - С. 30.

3.   Білик М.Д. Фінансове планування на підприємстві в сучасних умовах // Фінанси України. - 2006. - № 4. - С. 133

4.   Бутук О. Валютний контроль і конвертованість валют // Банківська справа. - 2005. - № 1. - С. 45.

5.   Гриценко В. Факторинг як ефективний інструмент підтримки бізнесу // Банківська справа. - 2011. - № 1. - С. 60.

6.   Данілов О.Д., Серебрянський Д.М. Механізм оподаткування дивідендів: корпоративний аспект // Фінанси України. - 2006. - № 6. - С. 35

7.   Довгалюк В. В. Венчурний інвестор як агресор у вітчизняному бізнесі / В. В. Довгалюк // Ефективна економіка. - [Електронне наукове фахове видання]. - 2014. - № 6. - Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua.

8.   Довгалюк В. В. Венчурний фонд як фінансовий посередник на ринку фінансових послуг / В. В. Довгалюк // Вісник Житомирського державного технологічного університету / Серія: Економічні науки. - 2014. - № 2 (68). - С. 248-253.

9.   Довгалюк В. В. Рейтинг інвестиційних фондів / В. В. Довгалюк // Ефективна економіка. - [Електронне наукове фахове видання]. - 2014. - № 7. - Режим доступу : http://www.economy.nayka.com.ua

10. Довгалюк В. В. Розвиток фінансового ринку як передумова активізації інвестування в Україні / В. В. Довгалюк // Міжнародний збірник наукових праць / Серія: Бухгалтерський облік, контроль і аналіз. - Випуск 1. - Житомир: ЖДТУ, 2014. - №1(28). - С. 110-119.

11. Довгалюк В. В. Сучасні тенденції венчурного інвестування як нової форми фінансування стартапів в Україні / В. В. Довгалюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Економічні науки. - 2014. - № 5. - С. 47-50.

12. Дубихвіст О. Якісне оновлення державних фондових інструментів - передумова подолання проблеми ліквідності ринку облігацій / О. Дубихвіст, В. Лановий // Вісник НБУ. - 2012. - № 1. - С. 3-6.

13. Євтух О.Т. Кредит як соціально-економічне явище // Фінанси України. - 2006. - № 3. - С. 7.

14. Єлейко Я.І., Музичук А.А. Деякі характеристики фінансових потоків // Фінанси України. - 2006. - № 2. - С. 138.

15. Калач Г.М. Вплив фінансової глобалізації на фондовий ринок України // Фінанси України. - 2009. - № 1. - С. 115.

16. Клименко О.В. Закономірності розвитку ринків небанківських фінансових послуг в Україні / О.В. Клименко // Фінанси України. - 2014. - № 6. - С. 80-94.

17. Кудряшов В.П. Дослідження засад розвитку фінансової системи України // Фінанси України. - 2006. - № 6. - С. 151.

18. Лазебник Л.Л. Сутність та компоненти фінансової політики // Фінанси України. - 2006. - № 1. - С. 66.

19. Лютий І.О., Нічосова Т.В. Ринок корпоративних облігацій реального сектору економіки // Фінанси України. - 2006. - № 7. - С. 59-68.

20. Науменкова С.В., Буй Т.Г. Використання структурованих цінних паперів для фінансування корпорацій в Україні // Фінанси України. - 2010. - № 2. - С. 89.

21. Парсяк В.Н., Зельдіс В.В. Методологічні передумови здійснення маркетингових досліджень у сфері обігу цінних паперів // Фінанси України. - 2006. - № 7. - С. 69-78.

22. Паянок Т.М., Задорожня Л.А. Рейтингова оцінка України в міжнародному середовищі / Т.М. Паянок, Л.А. Задорожня // Фінанси України. - 2014. - № 5. - С. 48-60.

23. Петкова Л.О. Інтеграція України до світового фінансового простору в міжнародних співставленнях та макроекономічній динаміці / Л.О. Петкова // Фінансова простір. - 2013. - № 1 (9). - С. 15-22.

24. Петрушевська В.В. Трансформація фінансової політики України в умовах глобалізації та євроінтеграції / В.В. Петрушевська // Економічний часопис-ХХІ. - 2014. - № 1-2 (1). - С. 34-37.

25. Ринок держаних цінних паперів України у листопаді 2006 р. // Вісник НБУ. - 2007. - № 1. - С. 69-70.

26. Сергієнко О.В. Побудова концепції визначення специфічних показників, які показують на критичний стан державного боргу саме для економіки України / О.В. Сергієнко // Молодий вчений. - 2014. - № 9 (12). - С.59-64.

27. Таряник О.М., Тітенкова М.В. Кредитування підприємств міжнародними фінансово-кредитними інститутами // Фінанси України. - 2006. - № 7. - С. 50-58.

28. Фурман І.В. Економічна суть і сегментація міжнародного кредитного ринку та розширення ресурсної бази банків за рахунок його функціонування / І.В. Фурман // Науковий вісник Херсонського державного університету: Серія. Економічні науки. - 2014. - Випуск 5. Частина 1. - С. 111-114.

29. Фурман І.В. Стан зовнішньої заборгованості України перед міжнародними кредиторами: оцінка та напрями врегулювання / І.В. Фурман // Фінансовий простір. - 2013. - №2 (10). - С. 66-72.

30. Шульга О. Особливості вдосконалення національної депозитарної системи України // Банківська справа. - 2011. - № 6. - С. 48.

31. Юркевич О., Шинкаренко А Рівень ліквідності фондового ринку: значення та підходи до визначення // Вісник НБУ. - 2012. - № 4. - С. 62.

32. Ящук В.В. Ринки фінансових послуг як складова системи економічного розвитку // Фінанси України. - 2010. - № 1. - С. 115.

 

ІНФОРМАЦІЙНІ РЕСУРСИ

1. www.ukrsat.gov.ua - Державний комітет статистики України

2. www.bank.gov.ua - Національний банк України

3. www.weforum.org - Всесвітній економічний форум

4. www.e-commerce.com.ua - все про електронну комерцію в Україні

5. www.kontrakty.ua - тижневик "Контракти"

6. www.tyzhden.ua журнал "Український тиждень"

7. www.day.kiev.ua - газета "День"

8. www.business.ua - газета "Бізнес"

9. www.delo.ua - журнал "Дело"

10. www.kommersant.ua - журнал "Комерсант"

11. www.ua-ekonomist.com - журнал "Економіст"

12. www.eip.org.ua - журнал "Економіка і прогнозування"

13. www.etet.org.ua- журнал "Економічна теорія"

14. www.eco-science.net - журнал "Актуальні проблеми економіки"

15. www.economukraine.com.ua - журнал "Економіка України"

16. www.nbuv.gov.ua - Національна бібліотека України ім. В. І. Вернадського

17. www.nssmc.gov.ua - Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку

18. http://nfp.gov.ua - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринку фінансових послуг