Робочий час та час відпочинку

Робочий час та час відпочинку 23.07.2015 02:42

Робочий час та час відпочинку.

1. Поняття, нормативи та види робочого часу.
2. Режим робочого часу і порядок його встановлення.
3. Облік робочого часу.
4. Сумісництво, суміщення та заступництво.
5. Службові відрядження.
6. Поняття та види часу відпочинку.
7. Перерви протягом робочого дня.
8. Поняття, види та порядок надання відпусток.

 

Законодавство:

1. Конституція України: ВР України, Конституція №254/96 від 28.06.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30.
2. Кодекс законів про працю України: ВР України, Кодекс №13494/2000 від 10.12 1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – додаток до №50.
3. Про оплату праці: ВР України, Закон №108/95-ВР від 24.03.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №17.
4. Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні: ВР України, Закон N875-XII від 21.03.1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – №21.
5. Про відпустки: ВР України, Закон №504/96-ВР від 15.11.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1997. – №5.
6. Інструкція про службові відрядження в межах України та за кордон, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 13 березня 1998 р. № 59
7. Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій. Кабінет Міністрів України; Постанова від 03.04.1993 № 245

 

Підготувати консультації з питань:

 

1. Працівник написав заяву про надання йому відпустки без збереження заробітної плати тривалістю 30 календарних днів. Роботодавець не проти його відпустити. Чи можна працівнику надати відпустку такої тривалості?
2. Державний службовець хоче за рахунок скорочення тривалості обідньої перерви на 30 хвилин раніше закінчувати робочий день, мотивуючи це тим, що дитину немає кому забирати з садочку. Чи можливо це? Чи можна державним службовцям встановлювати скорочений чи неповний робочий час?
3. Робочий день на підприємстві офіційно починається о 8.00, але місяць назад вийшло розпорядження про прихід на роботу о 7.45. За прихід пізніше залишення без премії, а за систематичні приходи після 7.45 – звільнення. Чи законно це, адже 15 хвилин кожну зміну ніхто не оплачує?
4. Підкажіть будь-ласка, чи має право батько, який сам виховує двох діток 6 та 7 років на соціальну відпустку, і якщо має то за якими критеріями буде обраховуватись тривалість такої відпустки. Подружжя розлучене і за рішенням суду дітей залишено з батьком. Участі у вихованні мати не приймає, проживає останніх 3 роки у РФ, матеріально не підтримує. А також чи має батько право на отримання допомоги на дітей яку призначають одиноким матерям.
5. Відправляють на тренінг на суботу та неділю, без врахування днів виїзду та приїзду, а також не надаючи вихідних по приїзду. Чи можна відмовитись від відрядження? На якій підставі? Мене переконують, що ці тренінги допоможуть у роботі, але працювати 12 днів підряд дуже складно. Чи буде вважатися моя відмова їхати прогулом?
6. Працівниця знаходиться в декретній відпустці по догляду за дитиною до 3-ох років за основним місцем роботи. Чи може вона оформитись на роботу за сумісництвом на інше підприємство? Чи впливає оформлення на роботу за сумісництвом на виплату допомоги? 

 

 

1. Зміна умов трудового договору: порядок та правові наслідки. Зміна істотних умов праці. Переведення та переміщення працівників.
2. Підстави та порядок припинення трудового договору.
3. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.
4. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.
5. Розірвання трудового договору на вимогу профспілкового або іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом, органу.
6. Оформлення звільнення працівника: проведення розрахунку та видача трудової книжки. Вихідна допомога: розмір і випадки виплати

• КЗпП Глава ІІІ, ІІІ-А, XV  + ст.ст.116, 117 КЗпП
• Наказ Мінпраці України Про затвердження Інструкції про порядок
  ведення трудових книжок працівників  N 58 від 29.07.93 р. 
• Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати. -  Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. 
• Постанова Пленуму ВСУ №9 від 6.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів.

 

Підготувати консультації з питань:

1. Я працюю менеджером в експедиторській фірмі 5 років. Офіційно оформлена і ніколи не отримувала доган. Зараз у нас проходить скорочення. Я була офіційно попереджена про те, що мене скоротять за 2 місяці. Чи мають право мене скорочувати, якщо я єдиний годувальник у сім’ї? Моїй мамі 52 роки, вона не перебуває на обліку в центрі зайнятості і офіційно не працевлаштована. Тобто, за документами я єдина в сім’ї працюю (батьки розлучені). Які документи потрібні щоб підтвердити, що мама без роботи?  

Відповідь: у відповідності до п.2 ч.2 ст.42 КЗпП України передбачено перевага в залишенні на роботу працівникам, при рівних умовах продуктивності праці і кваліфікації, в сім‘ї яких немає інших працівників з самостійним заробітком.

Згідно абз.1 ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України, сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки.

В даній справі необхідно: 1) отримати довідку про склад сім‘ї, для підтвердження факту проживання однією сім‘єю; 2) надати копію трудової книжки матері та довідку із центру зайнятості населення, для підтвердження факту відсутності роботи у матері.

1. Керівництво підприємства прийняло рішення перевести працівника на нижчу посаду відповідно з меншою заробітною платою в рамках одного підприємства Чи вважається це істотною зміною умов праці для працівника? Чи повинен працівник бути попереджений за 2 місяці і якщо він відмовиться чи мають виплатити йому грошову компенсацію при звільненні?

Відповідь: згідно ч.1 ст.32 КЗпП України, переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Як вбачається із ч.3 ст.32 КЗпП України, істотні умови праці це – система та розміри оплати праці, пільги, режим роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміна розрядів і найменування посад та інші, однак не вказано як зміна істотної умови праці сама зміна посади, на якій має працювати фізична особа, з чого розуміємо, що істотні умови праці прикріплені до посади, яка є сталою.

В даній справі відсутнє волевиявлення працівника, а відтак переведення вважається незаконним незалежно від розмірів заробітної плати, які йому обіцяні, попередження за 2 місяці. Та в разі відмови працівника від такого переведення з ініціативи роботодавця, останнього не можуть звільнити, адже відсутні підстави для припинення трудового договору, передбачені ст.36 КЗпП України, та відсутні підстави для нарахування грошової компенсації при звільненні.

Згідно ч.2 ст.32 КЗпП України, не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором. Власник або уповноважений ним орган не має права переміщати працівника на роботу, протипоказану йому за станом здоров'я.

Однак в даній ситуації мова про це не йде, адже прямо вказано про іншу посаду і меншу заробітну плату

 

 

1. Добрий день, я знаходжусь у відпустці по догляду за дитиною до шести років. Медичний висновок про те, що дитина потребує домашнього догляду був виданий до 10 червня 2014 року, але я забула, що він в мене скінчився та не пішла до лікарні про його продовження. 20 червня 2014р. мені подзвонили з роботи і повідомили, що мене звільнено за прогули і щоб я прийшла та отримала свою трудову книжку. Чи законно мене звільнили за прогули, якщо я забула що в мене закінчився строк медичного висновку, в мене на утриманні знаходиться двоє малолітніх дітей та я є матір’ю одиначкою?

Відповідь: п.4 ч.1 ст.40 КЗпП України передбачає право роботодавця на розірвання трудового договору з його ініціативи у разі прогулу без поважних причин, однак у разі, якщо працівник є членом виборного органу профспілкової організації, тоді роботодавцю необхідно діяти у відповідності до ст.43 КЗпП України та отримати обґрунтований висновок профспілкового органу.

Чи можна вважати поважною причиною прогулу те, що працівниця забула про строки медичного висновку, має розглядати профспілковий орган, в разі відсутності останнього про причини прогулу повинен з‘ясувати роботодавець при отримання її письмових пояснень, які додаються до актів про прогули, де зафіксовано факт прогулу.

Факт утримання двох малолітніх дітей та статус матері-одиночки не є гарантією безспірного перебування на посаді.

1. Добрий день! Працівник скоїв крадіжку, до міліції директор вирішив не звертатись, хоче його звільнити за статтею. Питання: чи можна звільнити в звязку із втратою довіри чи за якоюсь іншою статтею, чи виплачуються при цьому кошти за невикористанні відпустки і т.д.

Відповідь: підстави припинення трудового договору передбачені ст.36 КЗпП України. Якщо ж працівник безпосередньо обслуговував грошові, товарні або культурні цінності, наявна підстава для звільнення за втрати довір‘я, однак якщо працівник є членом профспілки, необхідно отримати висновок профспілкового органу. А відтак, без фіксації факту крадіжки компетентними органами із набранням законної сили відповідними документами, не можна звільнити працівника і за п.8 ч.1 ст.40, п.8 ч.1 ст.43-1 КЗпП України.

Разом з тим, незалежно від підстави звільнення працівника з останнім необхідно провести усі розрахунки, адже факт крадіжки не зафіксований документально та не передбачені будь-які компенсації з боку працівника.

 

 

 

Питання на ПМК

з курсу “Європейська конвенція з прав людини: практика застосування, український контекст”

 

1. Поняття та види систем захисту прав людини у світі: міжнародна, американська, європейська.
2. Особливості та джерела Європейської системи захисту прав людини.
3. Історія прийняття Європейської конвенції з прав людини (1950 р.).
4. Система та порядок захисту прав людини, запроваджені Європейською конвенцією з прав людини (до 1994 року).
5. Зміна процедури розгляду скарги. Протоколи №№ 11 та 14.
6. Структура Європейського Суду з Прав Людини.
7. Суддівський корпус. Обрання суддів. Вимоги, які ставляться до суддів.
8. Юрисдикція ЄСПЛ в часі, просторі, за колом осіб і категорією справ.
9. Принципи Європейської конвенції з прав людини (ст.ст. 1, 14, 17, 18, 53).
10. Відступ від зобов’язань під час надзвичайної ситуації.
11. Застереження і заяви про тлумачення.
12. Конвенція і дієвість міжнародного права.
13. Міждержавні справи та індивідуальні заяви. Участь третьої сторони.
14. Вимоги до форми та структури заяви, що подається до ЄСПЛ.
15. Критерії прийнятності.
16. Вичерпання внутрідержавних засобів захисту порушеного права
17. Визначення строків позовної давності.
18. Ініціювання справи.
19. Процедура дружнього врегулювання. Вилучення заяв із реєстру справ.
20. Розгляд справи та винесення рішення. Справедлива сатисфакція.
21. Розгляд справи Великою палатою.
22. Функції Комітету Міністрів Ради Європи.
23. Опублікування і виконання рішення ЄСПЛ. Заходи загального та індивідуального характеру.
24. Консультативні висновки.
25. Право на життя в статті 2 Конвенції. Зміст обов’язку держави забезпечувати право на життя за прецедентною практикою ЄСПЛ.
26. Скасування смертної кари за Протоколами №№ 6 та 13. Український досвід.
27. Заборона рабства та примусової праці (стаття 4 Конвенції).
28. Право на свободу та особисту недоторканність (стаття 5 Конвенції).
29. Заборона ув’язнення за борг (стаття 1 Протоколу № 4).
30. Свобода пересування (стаття 2 Протоколу № 4).
31. Заборона вислання (статті 3, 4 Протоколу № 4; стаття 1 Протоколу № 7).
32. Загальна характеристика заборони катування (стаття 3 Конвенції).
33. Розвиток поняття катування, нелюдського, чи такого, що принижує людську гідність поводження чи покарання в практиці ЄСПЛ.
34. Жорстоке поводження з ув’язненими: проблеми збирання та оцінки доказів у практиці ЄСПЛ.
35. Екстрадиція та вислання, інституціоналізована практика – їх співвідношення зі ст. 3 Конвенції.
36. Правове регулювання відповідальності за катування, нелюдське, чи таке, що принижує людську гідність поводження чи покарання: прецеденти щодо України та інших країн Ради Європи.
37. Поняття справедливого судового розгляду (стаття 6 Конвенції).
38. Право на ефективний засіб правового захисту (стаття 13 Конвенції).
39. Права на оскарження у судових справах, на відшкодування в разі незаконного засудження, право не бути притягненим до суду або покараним двічі (статті 2-4 Протоколу № 7).
40. Принцип “Ніякого покарання без закону” (стаття 7 Конвенції).
41. Право на повагу до приватного і сімейного життя (стаття 8 Конвенції).
42. Право на шлюб (стаття 12 Конвенції).
43. Рівноправність кожного з подружжя (стаття 5 Протоколу № 7).
44. Свобода думки, совісті і віросповідання (стаття 9 Конвенції).
45. Свобода вираження поглядів (стаття 10 Конвенції).
46. Свобода зібрань та об’єднання (стаття 11 Конвенції).
47. Право на вільні вибори (стаття 3 Протоколу № 1).
48. Закріплення та розвиток захисту майнових прав в Конвенції та тлумаченні ЄСПЛ.
49. Концепція права власності за Конвенцією.
50. Критерії визначення легітимності втручання в право власності та призначення компенсації.

Питання на підсумковий модульний контроль

 

1. Проблеми предмету юридичної деонтології.
2. Відмінність деонтології від аксіології.
3. Наука, її предмет, об’єкт і види.
4. Система юридичних наук.
5. Функції юридичної науки.
6. Принципи юридичних наук.
7. Методи юридичної науки, їх види і характеристика
8. Зміст юридичної науки.
9. Співвідношення юридичної науки з юридичними дисциплінами.
10. Юридична практика, її риси.
11. Види юридичної практики.
12. Взаємозв’язок юридичної науки і практики.
13. Причини невідповідності юридичної науки юридичній практиці.
14. Поняття соціальної діяльності, її риси.
15. Юридична діяльність, її риси.
16. Функції юридичної діяльності.
17. Система юридичної діяльності.
18. Становлення професії юриста.
19. Поняття „юрист” у сучасному розумінні.
20. Основні риси юридичної професії.
21. Спеціалізація та її значення.
22. Основні риси юридичних спеціальностей.
23. Основні правові вимоги до осіб різних юридичних спеціальностей.
24. Поняття соціального регулювання юридичною діяльністю. Мета, засоби.
25. Види соціального регулювання, їх характеристика.
26. Нормативні системи, які регулюють поведінку юриста.
27. Соціальне регулювання діяльності юриста.
28. Правове регулювання діяльності юриста.
29. Індивідуальне регулювання діяльності юриста..
30. Соціальне відхилення у діяльності юристів та основні фактори, що їх викликають. Професійна деформація.
31. Загальні вимоги, що ставляться до юристів.
32. Професіограма слідчого.
33. Професіограма судді.
34. Професіограма прокурора.
35. Професіограма адвоката.
36. Професіограма юрисконсульта.
37. Професіограма нотаріуса.
38. Профісіограма оперуповноваженого карного розшуку.
39. Мислення юриста.
40. Поняття культури.
41. Поняття і зміст політичної культури юриста.
42. Механізм формування політичної культури юриста.
43. Поняття і зміст правової культури юриста.
44. Правосвідомість, її структура, види, шляхи формування.
45. Поняття і функції правової етики.
46. Основні принципи етичної культури юриста.
47. Правова естетика і основні форми її виявлення.
48. Естетична культура зовнішнього вигляду юриста.
49. Естетичні характеристики юридичних документів.
50. Конфлікти в юридичній практиці.
51. Поняття, зміст і функції інформаційної культури юриста.

 

 

 

ПИТАННЯ НА ІСПИТ

З КУРСУ "КРИМІНАЛЬНЕ ПРАВО УКРАЇНИ (ОСОБЛИВА ЧАСТИНА)"

 

1. Поняття і система Особливої частини кримінального права.
2. Наукові основи кваліфікації злочинів.
3. Дії, спрямовані на насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або на захоплення державної влади (ст. 109 КК).
4. Державна зрада та шпигунство (ст.ст. 111, 114 КК). Їх відмінність.
5. Посягання на життя державного чи громадського діяча та його відмежування від вбивства у зв'язку із виконанням особою її службового чи громадського обов'язку (ст. 112 КК).
6. Диверсія та її відмінність від злочинів проти життя, здоров'я, власності (ст. 113 КК).
7. Поняття та види вбивств за кримінальним правом України.
8. Просте вбивство (ст. 115 КК).
9. Умисне вбивство, вчинене в стані сильного душевного хвилювання (ст. 116 КК).
10. Умисне вбивство матір'ю своєї новонародженої дитини (ст. 117 КК).
11. Умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця (ст. 118 КК).
12. Умисне вбивство за обтяжуючих обставин (ч. 2 ст. 115 КК).
13. Вбивство через необережність (ст. 119 КК).
14. Погроза вбивством (ст. 129 КК).
15. Доведення до самогубства (ст. 120 КК).
16. Поняття та види тілесного ушкодження.
17. Правове регулювання та критерії визначення характеру і ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.
18. Умисне тяжке тілесне ушкодження та його види (ст. 121 КК).
19. Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 122 КК).
20. Умисне легке тілесне ушкодження та його види (ст. 125 КК).
21. Необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 128 КК).
22. Відмінність побоїв і мордування від тілесних ушкоджень (ст. 126 КК).
23. Катування (ст. 127 КК).
24. Залишення в небезпеці та ненадання допомоги особі, яка перебуває у небезпечному для життя стані (ст.ст. 135,136 КК). Їх відмінність.
25. Зараження венеричною хворобою (ст. 133 КК).
26. Ненадання допомоги хворому медичним працівником (ст. 139 КК).
27. Неналежне виконання обов'язків щодо охорони життя та здоров’я дітей (ст. 137 КК).
28. Незаконне позбавлення волі або викрадення людини (ст. 146 КК).
29. Захоплення заручників та його відмежування від незаконного позбавлення волі або викрадення людини (ст.ст. 146, 147 КК).
30. Експлуатація дітей (ст. 150 КК).
31. Незаконне поміщення в психіатричний заклад (ст. 151 КК).
32. Зґвалтування та його відмежування від статевих зносин з особою, яка не досягла статевої зрілості (ст. 152, 155 КК).
33. Насильницьке задоволення статевої пристрасті неприродним способом (ст. 153 КК) та його відмежування від зґвалтування.
34. Примушування до вступу в статевий зв'язок (ст. 154 КК).
35. Розбещення неповнолітніх (ст. 156 КК).
36. Перешкоджання здійсненню виборчого права або права брати участь у референдумі, роботі виборчої комісії або комісії з референдуму чи діяльності офіційного спостерігача (ст. 157 КК).
37. Порушення таємниці голосування (ст. 159 КК).
38. Порушення недоторканності житла (ст. 162 КК).
39. Невиплата заробітної плати, стипендії, пенсії чи інших установлених законом виплат. (ст. 175 КК).
40. Порушення таємниці листування, телефонних розмов, телеграфної чи іншої кореспонденції, що передаються засобами зв'язку або через комп'ютер (ст. 163 КК).
41. Грубе порушення законодавства про працю. Грубе порушення угоди про працю (ст. ст. 172-173 КК).
42. Порушення права на отримання освіти (ст. 183 КК).
43. Порушення права на безоплатну медичну допомогу (ст. 184 КК).
44. Крадіжка. Основні форми таємного способу вилучення чужого майна (ст. 185 КК).
45. Поняття грабежу та його види (ст. 186 КК).
46. Відмежування грабежу від розбою.
47. Розбій (ст. 187 КК).
48. Відмежування розбою від насильницького грабежу.
49. Вимагання (ст. 189 КК).
50. Відмежування вимагання від грабежу та розбою.
51. Відмежування шахрайства від вимагання.
52. Шахрайство (ст. 190 КК).
53. Шахрайство та заподіяння майнової шкоди шляхом обману або зловживання довірою (ст.ст. 190, 192 КК). Їх розмежування.
54. Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем (ст. 191 КК).
55. Умисне знищення або пошкодження майна (ст. 194 КК).
56. Необережне знищення чи пошкодження майна (ст. 196 КК).
57. Погроза знищення майна (ст. 195 КК) та її відмежування від суміжних злочинів.
58. Придбання, отримання, зберігання чи збут майна, одержаного злочинним шляхом.
59. Привласнення особою знайденого або чужого майна, що випадково опинилося у неї (ст. 193 КК).
60. Виготовлення, зберігання, придбання, перевезення, пересилання, ввезення в Україну з метою використання при продажу товарів, збуту або збут підроблених грошей, державних цінних паперів, білетів державної лотереї, марок акцизного збору чи голографічних захисних елементів (ст. 199 КК).
61. Контрабанда (ст. 201 КК)
62. Протидія законній господарській діяльності і її відмежування від вимагання (ст.ст. 206, 189 КК).
63. Фіктивне підприємництво (ст. 205 КК).
64. Ухилення від сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) (ст. 212 КК).
65. Шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 222 КК).
66. Розголошення комерційної або банківської таємниці (ст. 232 КК).
67. Загальна характеристика злочинів проти довкілля.
68. Незаконна порубка лісу (ст. 246 КК).
69. Незаконне полювання і незаконне зайняття рибним, звіриним або іншим водним добувним промислом (ст. ст. 248, 249 КК) та їх відмінність від злочинів проти власності.
70. Створення злочинної організації (ст. 255 КК).
71. Бандитизм (ст. 257 КК).
72. Терористичний акт (ст. 258 КК).
73. Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об’єктів власності (ст. 259 КК).
74. Викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї, бойових припасів, вибухових речовин чи радіоактивних матеріалів або заволодіння ними шляхом шахрайства або зловживанням службовим становищем (ст. 262 КК).
75. Незаконне поводження зі зброєю, бойовими припасами або вибуховими речовинами (ст. 263 КК).
76. Порушення вимог законодавства про охорону праці (ст. 271 КК).
77. Пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст. 277 КК).
78. Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами (ст. 286 КК).
79. Незаконне заволодіння транспортним засобом (ст. 289 КК).
80. Групове порушення масового порядку та масові заворушення (ст. ст. 293, 294 КК). Їх розмежування.
81. Хуліганство (ст. 296 КК).
82. Наруга над могилою, іншим місцем поховання або над тілом померлого (ст. 297 КК).
83. Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність (ст. 304 КК).
84. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання чи збут наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 307 КК).
85. Незаконне виробництво, виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи пересилання наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів без мети збуту (ст. 309 КК).
86. Посів або вирощування снотворного маку чи конопель (ст. 310 КК).
87. Незаконне введення в організм наркотичних засобів, психотропних речовин або їх аналогів (ст. 314 КК).
88. Розголошення державної таємниці (ст. 328 КК).
89. Незаконне переправлення осіб через державний кордон України (ст. 332 КК).
90. Ухилення від призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу (ст. 335 КК).
91. Наруга над державними символами (ст. 338 КК).
92. Опір представникові влади, працівникові правоохоронного органу, державному виконавцю, члену громадського формування з охорони громадського порядку і державного кордону або військовослужбовцеві, уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ст. 342 КК).
93. Втручання в діяльність працівника правоохоронного органу, працівника державної виконавчої служби (ст. 343 КК).
94. Погроза або насильство щодо працівника правоохоронного органу (ст. 345 КК).
95. Примушування до виконання чи невиконання цивільно-правових зобов'язань та його відмежування від вимагання (ст.ст. 355, 189 КК).
96. Самоправство (ст. 356 КК).
97. Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів, печаток, штампів (ст. 358 КК).
98. Підкуп працівника підприємства, установи чи організації (ст. 354 КК КК) та пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК КК) – розмежування злочинів.
99. Загальна характеристика злочинів у сфері використання ЕОМ (комп’ютерів), систем та комп’ютерних мереж і мереж електрозв’язку.
100. Зловживання владою або службовим становищем (ст. 364 КК).
101. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу (ст. 365 КК).
102. Службове підроблення (ст. 366 КК).
103. Службова недбалість (ст. 367 КК).
104. Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою (ст. 368 КК).
105. Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі (ст. 369 КК).
106. Провокація підкупу (ст. 370 КК).
107. Завідомо незаконні затримання, привід, домашній арешт або тримання під вартою (ст. 371 КК).
108. Примушування давати показання (ст. 373 КК).
109. Порушення права на захист (ст. 374 КК).
110. Ухилення від відбування покарань (ст.ст. 389, 390 КК).
111. Злісна непокора вимогам адміністрації виправної установи (ст. 391 КК).
112. Порушення правил адміністративного нагляду (ст. 395 КК).
113. Приховування злочину (ст. 396 КК).
114. Поняття військового злочину (ст. 401 КК).
115. Самовільне залишення військової частини або місця служби та дезертирство  — порівняльна характеристика злочинів (ст. ст. 407, 408 КК).
116. Мародерство. Насильство над населенням у районі воєнних дій (ст. ст. 432, 433 КК).
117. Загальна характеристика злочинів проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку.
118. Найманство (ст. 447 КК).

 

 

ПИТАННЯ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ
З КУРСУ "ІСТОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА УКРАЇНИ"

1. Предмет і завдання курсу "Історія держави і права України".
2. Актуальність, практичне значення науки історії держави і права України. Періодизація історії держави і права України.
3. Державні утворення і право грецьких міст-полісів.
4. Боспорське царство, його суспільний та державний лад.
5. Державотворчий процес та правова система скіфів.
6. Органи управління та право в антському політичному об'єднанні.
7. Становлення і розвиток інститутів влади у східних слов'ян (VІ-ІХ ст.ст.).
8. Концепції виникнення та розвитку Руської держави.
9. Суспільний лад Київської Русі.
10. Державний лад Київської Русі.
11. Джерела права у Київській Русі.
12. "Руська Правда" – пам'ятка права (джерела, походження, списки і редакції).
13. "Руська Правда": основні риси цивільного, шлюбно-сімейного і спадкового права.
14. "Руська Правда": основні риси кримінального права, судові органи і судочинство.
15. Причини роздробленості Київської Русі та викликані нею зміни в суспільному та державному ладі.
16. Утворення та політична історія Галицько-Волинського князівства (кін. ХІІ ст. – сер. XIV ст.).
17. Суспільний і державний лад Галицько-Волинського князівства.
18. Право Галицько-Волинського князівства.
19. Приєднання українських земель до Великого Князівства Литовського і Польщі (2 пол. XIV ст. – 1 пол. XVII ст.).
20. Люблінська унія та її вплив на суспільно-політичне становище українських земель.
21. Суспільний лад українських земель в складі Великого Князівства Литовського.
22. Державний лад українських земель в складі Великого Князівства Литовського.
23. Литовські Статути як пам'ятки права.
24. Магдебурзьке право на українських землях.
25. Виникнення козацтва та спроби легалізації козацького стану в ХVІІ ст.
26. Військово-політичний, адміністративний та територіальний устрій Запорозької Січі.
27. Право і судочинство в Запорозькій Січі.
28. Формування української національної держави в період національно-визвольної війни середини XVII ст.
29. Суспільний устрій Гетьманщини у 2 пол. XVII ст.
30. Державний устрій козацько-гетьманської держави. Обмеження царизмом автономії України у 2 пол. XVII ст.
31. Обмеження гетьманських прерогатив і остаточна ліквідація царизмом автономного устрою України у XVIIІ ст.
32. Утворення губерній і губернських органів управління в Україні.
33. Правовий аналіз Конституції Пилипа Орлика.
34. Характеристика джерел права в період Гетьманщини. Кодифікаційні роботи у XVIIІ ст.
35. Суспільний лад на українських землях у XIX ст. в складі Російської імперії.
36. Кодифікаційні роботи в Російській імперії у XIX ст. та їх поширення на Україну.
37. Ліквідація феодально-кріпосницького ладу за реформою 1861 р. та особливості її впровадження на українських землях.
38. Зміст земської, міської, судової та військової реформ у 1860-1870-х рр. та особливості їх проведення на українських землях.
39. Суспільний лад Галичини в ХІХ ст.
40. Державне управління і місцеве самоврядування на українських землях у складі імперії Габсбургів.
41. Право на західноукраїнських землях у складі імперії Габсбургів.
42. Проголошення УНР. Державне будівництво в УНР (1917-1918 рр.).
43. Законодавча діяльність в УНР (1917-1918 рр.).
44. Конституція УНР 29 квітня 1918 р. Визначення повноважень вищих органів державної влади в УНР.
45. Державний лад України в період Гетьманату П. Скоропадського.
46. Законотворча діяльність уряду Гетьманату П. Скоропадського. Конституційні акти, їх аналіз і характеристика.
47. Державотворча діяльність Директорії УНР. Характеристика її конституційних актів.
48. Утворення ЗУНР і формування її вищих органів державної влади та управління.
49. Законодавча і конституційна діяльність в ЗУНР.
50. Становлення радянської влади в Україні (1917-1921 рр.).
51. Прийняття Конституції УСРР 1919 р., її характеристика.
52. Варшавський та Ризький договори 1920-1921 рр. Їх політико-правовий зміст та значення для державності України.
53. Становище України на початку 20-х років ХХ ст. в умовах воєнного комунізму та нової економічної політики.
54. Характеристика Кримінального та Кримінально-процесуального кодексів УСРР 1922 р.
55. Характеристика Цивільного, Земельного кодексів та Кодексу законів про працю УСРР 1922 р.
56. Розвиток інституту прокуратури у радянський період (1922-1990 рр.).
57. Розвиток інституту адвокатури у радянський період (1922-1990 рр.).
58. Розвиток державного ладу УСРР на початку 20-х рр. ХХ ст.
59. Перебудова державного апарату УРСР на основі Конституції СРСР 1924 р.
60. Передумови утворення та юридичне оформлення СРСР. Остаточна втрата Україною незалежності.
61. Політика українізації, її суть та наслідки; національний комунізм.
62. Прийняття Конституції УРСР 1929 р. Обмеження суверенітету УРСР.
63. Зміни в політичному та державному ладі УРСР в другій половині 30-х рр. ХХ ст. Формування командно-адміністративної системи.
64. Судово-правоохоронні та репресивні органи в Україні в 30-х рр. ХХ ст.
65. Право УРСР у період 1929-1939 рр.
66. Конституції СРСР 1936 р. та УРСР 1937 р. Перебудова вищих органів державної влади в УРСР.
67. Проголошення самостійної Карпатської України.
68. Створення українських націоналістичних організацій за кордоном. ОУН.
69. Статус західноукраїнських земель у складі Польщі, Чехословаччини та Румунії у міжвоєнний період (1919-1939 рр.).
70. Радянсько-німецький пакт про ненапад і його наслідки для подальшої долі західноукраїнських земель.
71. Приєднання Західної України та Північної Буковини до складу УРСР.
72. Зміни у праві УРСР в умовах війни Німеччини проти СРСР.
73. Введення нацистського "нового порядку" на окупованих українських землях. Адміністративний устрій.
74. Боротьба українських націоналістів за відновлення української держави в умовах війни Німеччини та СРСР.
75. Український рух опору проти окупантів: радянські партизани і УПА (1941-1945 рр.).
76. Перебудова державного апарату СРСР і УРСР на воєнний лад. Реорганізація органів суду і прокуратури (1941-1945 рр.).
77. Визволення Закарпатської України радянськими військами та формування органів влади на її території.
78. Право УРСР у перші повоєнні роки (1945-1950 рр.).
79. Процес десталінізації та його особливості в Україні.
80. Розвиток суспільного та державного ладу України в другій половині 50-х – 60-х рр.
81. Посилення тоталітарної командно-адміністративної системи управління в СРСР в середині 60-80-х рр. ХХ ст.
82. Характеристика права УРСР у 60-80-х рр. ХХ ст.
83. Дисидентський рух 60-70-х рр. ХХ ст.
84. Політика "перебудови" та "гласності" М. Горбачова як спроба модернізації радянського політичного режиму.
85. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 р. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Їх політичне і правове значення.
86. Реформа механізму влади в Україні після прийняття Акту проголошення незалежності України.
87. Конституційний процес у 1990-1996 рр. Конституційний договір 8 червня 1995 р., його зміст та значення.
88. Розвиток конституційного процесу в Україні у 1997-2012 рр.
89. Розбудова незалежної української держави на сучасному етапі: основні тенденції.
90. Основні напрямки реформування та оновлення українського права на сучасному етапі (цивільне, трудове, земельне, кримінальне, кримінально-процесуальне законодавство).

 

 

 

ПИТАННЯ ТА НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ЗА ТЕМАМИ: ЗМІНА УМОВ ТА ПРИПИНЕННЯ ТРУДОВОГО ДОГОВОРУ.

 

Нормативно-правові акти.

 

1)   КЗпП Глава ІІІ, ІІІ-А, XV  + ст.ст.116, 117 КЗпП

2)   Наказ Мінпраці України Про затвердження Інструкції про порядок
ведення трудових книжок працівників  N 58 від 29.07.93 р. 

3)   Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати. -  Постанова Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100. 

4)   Постанова Пленуму ВСУ №9 від 6.11.1992

 

Питання для перевірки.

 

1. Які є основні умови трудового договору?
2. Які можуть бути додаткові умови трудового договору?
3. Що таке істотні умови праці? Чим це визначено?
4. Порядок зміни істотних умов праці.
5. Що таке “зміни в організації виробництва та праці”
6. Що таке переведення на іншу роботу?
7. Які бувають види переведення?
8. Які бувають підстави переведення?
   1. Як можна продовжити дію строкового трудового договору на невизначений строк?

 

 

10. Яка різниця між сумісництвом та суміщенням?

11. Як оформляється відрядження?

12. Коли допускається відсторонення від роботи?

13. Підстави припинення трудового договору (контракту).

14. Розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

15. Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця.

16. Умови розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників

 

17. Розірвання трудового договору з керівником на вимогу профспілкового або іншого, уповноваженого на представництво трудовим колективом, органу.

 

18. Порядок розрахунків, оформлення та видачі трудової книжки працівнику при звільненні.

 

 

19. Що таке вихідна допомога?

20. У яких випадках працівникові виплачується вихідна допомога?

21. Хто має переважне право на залишення на роботі?

22. Які найчастіші підстави звернення до суду при припиненні трудового договору? Якими статтями це регулюється?

 

23. Які строки для звернення до суду у справах про незаконне звільнення? Виплату заробітної плати? Загальний строк позовної давності? Стягнення матеріальної шкоди, завданої роботодавцю.

 

24. З яких причин можливо поновити пропущені строки для звернення до суду?

 

25. На яку компенсацію має право працівник у випадку незаконного звільнення або недотримання порядку звільнення з роботи?

 

ПИТАННЯ СОЦІАЛЬНИХ ВИПЛАТ, В ТОМУ ЧИСЛІ І ПО БЕЗРОБІТТЮ,

належить до галузі соціального забезпечення населення.

 

Документи: 

І. Постанова КМУ №1266 від 26.09.2001 р. “Про обчислення середньої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням” – визначення розміру допомоги:

• на випадок безробіття, 
• у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності
• витратами, зумовленими народженням та похованням 
• від нещасного  випадку на виробництві та професійного
  захворювання, які спричинили втрату працездатності 
• оплати перших п'яти днів тимчасової непрацездатності за рахунок
  коштів підприємства, установи, організації чи фізичної особи, яка
  використовує працю найманих працівників.

Поширюється на:

·         підприємства, установи та  організації  незалежно  від форми власності та господарювання, 

·         військові частини  Збройних  Сил,  Національної  гвардії,  інших військових  формувань,  утворених  відповідно  до законів України, 

·         органи та підрозділи Держприкордонслужби,  

·         органи СБУ,  

·         підрозділи Держспецтрансслужби,   

·         Служби зовнішньої розвідки,  

·         органи  і підрозділи Держспецзв'язку,  

·         органи внутрішніх справ та податкової міліції,  

·         органи і підрозділи цивільного захисту,  які виплачують 

грошове забезпечення,  

·         воєнізовані  аварійно-рятувальні служби  (формування),  створені  відповідно  до  законодавства  на постійній основі,  

·         на  фізичних  осіб,  які  використовують  працю 

найманих  працівників  (далі - роботодавці), 

·         осіб, які виконують роботи (надають послуги) згідно з  цивільно-правовими  договорами, 

·         осіб, які беруть участь у страхуванні на добровільних засадах, 

·         осіб, які сплачують єдиний податок.

 

 

ІІ. Наказ Мін праці та соц. Політики №307 від 20.11.2000 року “Про затвердження Порядку надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності”(Наказ №307)

Момент початку виплати допомоги по безробіттю та факт її виплати залежать від:

• Страхового стажу (його наявності)
• Підстав звільнення особи з попереднього місця роботи.

Розрізняють допомогу застрахованим та незастрахованим.

Застраховані особи – зазначені у п. 2.1. Наказу №307 (н-ад: наймані працівники; особи, які виконують роботи у зв’язку з виконанням робіт за цивільно-правовими договорами; військовослужбовці ЗСУ, Жержприкордонної служби України, внутрішніх військ інших військових формувань, утворених відповідно до ЗУ, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки,… ФОПам та ін.)

Незастраховані особи (Розділ 4 Наказу №307): - особи, які шукають роботу вперше (до них належать випускники ЗОШ, ПТУ, ВНЗ, звільнені зі строкової військової служби і не мали страхового стажу) – таким особам допомога по безробіттю виплачується у розмірі, установленому законодавством, тривалістю не більше 180 календарних днів протягом двох років з дня її призначення. 

 

Поняття страхового стажу та трудового стажу, який прирівнюється до нього визначене у Розділі 3 Наказу №307.

Увагу слід звернути на п. 3.3. яки містить перелік періодів, які не включаються до страхового (прирівняного до нього) стажу:                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                           

1. Навчання у ПТУ, ВНЗ, клінічній ординатурі, аспірантурі, докторантурі з  денною формою навчання
2. Строкова військова служба
3. Періоди одержання допомоги по безробіттю та деяких інших видів матеріальної допомоги

Порядок та розміри виплати допомоги по безробіттю окреслені в Розділі 6 Наказу №307.

За загальним правилом:

Призначається та виплачується з 8го дня після реєстрації особи в ДСЗ як безробітної двічі на місяць через відповідні банківські установи. За згодою особи виплата може проводитися один раз на місяць. (Має бути підпис під Наказом керівника відповідної ДСЗ про проведення виплат один раз на місяць)

Згідно п.2.9. Загальна тривалість виплати допомоги по безробіттю не може перевищувати 360 календарних днів протягом 2х років з дня її призначення. Для осіб перед пенсійного віку – не більше 720 календарних дні.

Якщо ж особа стає на облік в ДСЗ після звільнення, передбачені випадки, коли виплата їй допомоги по безробіттю починається з 91го календарного дня. Зокрема (без урахування страхового стажу), якщо особу звільнено в порядку:

Ст. 38 КЗпП (за власним бажанням, окрім поважних причин чи грубого порушення роботодавцем умов трудового договору та норм трудового зак-ва – згідно цієї ж статті) – виплачується 80% від визначеного розміру

П. 3 (систематичне невиконання працівником своїх обов’язків), п.4 (прогул), п.7 (поява на роботі у стані сп’яніння), п.8 (вчинення на місці роботи розкрадання) ст. 40 КЗпП

Ст. 41 КЗпП (додаткові підстави розірвання ТД)

Ст.45 КЗпП (розірвання ТД з керівником на вимогу профспілки)

З інших дисциплінарних порушень працівника, які призвели до звільнення

+ щодо військовослужбовців, зазначених у п. 2.1. 

 

Розділ 7 регулює питання виплати одноразової допомоги по безробіттю для осіб, які бажають організувати підприємницьку діяльність.

Виплачується в розмірі річної суми допомоги по безробіттю, визначеної для конкретної особи.

Порядок отримання: заява особи + бізнес-план - 10 робочих днів рішення комісії - - 10 днів на проведення реєстрації юр. особи чи ФОП – виплата коштів протягом 30 днів з дня надходження повідомлення з ПФ про здійснення реєстрації.

 

 

 

Теоретичні питання на підсумковий модульний контроль

з курсу “Основи правової статистики”

 

1. Організація та правове регулювання статистичної діяльності в Україні.
2. Походження та розвиток правової статистики.
3. Описовий та математичний напрямки правової статистики.
4. Значення правової статистики.
5. Предмет і мета правової статистики.
6. Галузі правової статистики.
7. Методи правової статистики.
8. Зв’язок правової статистики з правовою наукою.
9. Поняття статистичного дослідження, його етапи.
10. Час, об’єкт та одиниці статистичного спостереження. Поняття одиниці сукупності та одиниць обліку.
11. Поняття, завдання статистичного спостереження. Програмно-методологічні та організаційні питання спостереження.
12. Форми статистичного спостереження.
13. Види статистичного спостереження.
14. Способи статистичного спостереження.
15. Похибки репрезентативності та помилки реєстрації. Їх зміст, причини, види.
16. Види контролю змісту.
17. Правове регулювання та загальна характеристика складання документів первинного обліку ОВС і прокуратури.
18.  Порядок заповнення та подання статистичної картки на виявлений злочин (форма 1)
19. Порядок заповнення та подання статистичної картки на особу, яка вчинила злочин (форма 2)
20. Порядок заповнення та подання ОВС та прокуратурою статистичних карток форм 1.1, 1.2 та 3.
21. Порядок заповнення та подання статистичної картки на злочин, за вчинення якого особі пред’явлено обвинувачення (форма 4).
22. Порядок заповнення довідки про наслідки розгляду кримінальної справи судом (форма 6).
23. Статистична картка на особу, стосовно якої судом розглянуто кримінальну справу.
24. Правове регулювання та загальна характеристика складання документів первинного обліку судів.
25. Документи первинного обліку адвокатури, нотаріату, державних органів РАЦС, ДВС.
26. Звітність ОВС і прокуратури.
27. Звітність судів першої та апеляційної інстанцій, Верховного Суду України.
28. Поняття та види зведення.
29. Поняття, завдання та види групування.
30. Статистичні ряди розподілу.
31. Статистичні таблиці, атрибути, види.
32. Статистичні графіки та їх елементи, класифікація графіків.
33. Поняття абсолютних і відносних величин в правовій статистиці.
34. Види відносних величин.
35. Середні величини в статистиці.
36. Способи розрахунку показників варіації.
37. Поняття та види індексів.
38. Поняття закону великих чисел.
39. Поняття і завдання вибіркового методу.
40. Способи відбору одиниць у вибіркову сукупність.