Розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства

4.3.         Плани навчальної роботи студентів заочної форми навчання в міжсесійний період.

Студенти заочної форми навчання з науки “Управління фінансовою санацією підприємств” в міжсесійний період виконують індивідуальне комплексне завдання з використанням практичного матеріалу «Розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства».  Перевірка  та  захист індивідуального завдання здійснюється під час проведення “Дня заочника”. Порядок виконання індивідуального комплексного завдання з використанням практичного матеріалу розміщено в Розділі 5 і доводиться до відома студентів при проведенні оглядових лекцій. Виконання індивідуального комплексного завдання з використанням практичного матеріалу  оцінюється в 10 балів. Захист завдання оцінюється в 10 балів, відбувається прилюдно і є обов'язковим. 

Виконання індивідуального комплексного практичного завдання  студентом передбачає цілі:

ñ оволодіння теоретичними знаннями методів фінансового оздоровлення підприємств;

ñ придбання практичних навичок оцінки санаційної спроможності та розробки планів фінансового оздоровлення підприємств;

ñ поглиблення практичних фахових знань з управління фінансовою санацією підприємств.

 Результати виконання та захисту індивідуального завдання студент може отримати під час проведення “Дня заочника”.  

Перелік професійних компетенцій, які отримує студент під час виконання індивідуального завдання з дисципліни:

• виявляти ознаки неплатоспроможності суб’єктів підприємництва за використання типових методик оцінювання фінансового стану підприємств, які використовуються в Україні;
• використовувати на практиці інструменти контролінгу: факторний аналіз відхилень; СОФТ - аналіз (визначати напрями розвитку підприємства, перелік основних перешкод у його діяльності, додаткові шанси підприємства тощо);
• оцінювати ймовірність банкрутства підприємств на основі моделей однофакторного та багатофакторного дискримінантного аналізу;
• застосовувати прийоми та методи санаційного аудиту;
• оцінювати санаційну спроможність підприємства, що перебуває в кризовому стані;
• формувати висновки за результатами санаційного аудиту.
• проводити оцінку ефективності запланованих санаційних заходів;
• складати план фінансового оздоровлення підприємства;
• визначати потребу в капіталі для фінансування антикризових заходів, зокрема, для проведення виробничо-технічних санаційних заходів, фінансування необоротних та оборотних активів;
• визначати оптимальні пропорції джерел визначати доцільність залучення тих чи інших зовнішніх фінансових джерел санації підприємства;
• обирати та обґрунтовувати обрану форму реструктуризації.
• складати план санації та прогнозний баланс, якщо обрано варіант відновлення діяльності підприємства шляхом підписання мирової угоди чи реалізації плану санації в процесі провадження справи про банкрутство.

Складовою частиною вивчення науки “Управління фінансовою санацією підприємств” є виконання студентами комплексного індивідуального завдання з використанням практичного матеріалу «Розроблення плану фінансового оздоровлення підприємства». Виконання комплексного практичного завданняздійснюється кожним студентом індивідуально.

Студент розробляє план фінансового оздоровлення підприємства, інформацію щодо якого збирає самостійно. Студент проводить аудит фінансової сфери підприємства, на якому працює або проходить практику, якщо він має доступ до аналітичної інформації, даних бухгалтерського обліку та форм фінансової звітності, а обране підприємство функціонує не менше 3-х років. Якщо студент не має доступу до аналітичної інформації та форм звітності підприємства, то для проведення аудиту необхідно використати інформацію, розміщену на сайті: www.smida.gov.ua.

Об’єктами планування є фінансові, виробничі та трудові ресурси підприємства, процеси господарської діяльності тощо.

Перш ніж перейти до розробки плану, проводиться оцінка санаційної спроможності підприємства. Санаційний аудит фінансово-господарської діяльності підприємства передбачає обчислення та трактування динаміки певної кількості показників на основі форм фінансової звітності за останні 2—3 роки, розробку висновків про фінансовий стан підприємства та рекомендацій щодо його поліпшення. Основним джерелом інформації для здійснення аналізу фінансово-господарської діяльності є форми річної фінансової звітності підприємств.

Якщо аналіз фінансово-господарської діяльності підприємства показав, що воно працює успішно, йому не загрожує фінансова криза, то розробляється план поліпшення фінансового стану суб’єкта підприємства.

Якщо в результаті оцінки санаційної спроможності виявилося, що підприємство не підлягає санації, то треба обґрунтувати рішення щодо ліквідації підприємства й розробити план ліквідації з відображенням усіх основних етапів та порядку фінансового забезпечення ліквідаційних процедур.

План фінансового оздоровлення (поліпшення фінансового стану) підприємства складається зі вступу та чотирьох розділів.

У вступі подається загальна характеристика об’єкта планування: відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності, коротка історична довідка про розвиток підприємства; визначаються мета складання плану фінансового оздоровлення та методи, які використовуються в процесі його розробки.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві.

Аналіз вихідних даних містить такі підрозділи:

¨       Оцінка зовнішніх умов.

¨       Аналіз фінансово-господарського стану.

¨       Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

¨       Наявний потенціал.

Оцінка зовнішніх умов, в яких функціонує підприємство, є основою стратегічного планування і передбачає вивчення загальних політико-економічних тенденцій, які впливають на діяльність підприємства, аналіз галузі та ринкового сегменту. При вивченні загальної політико-економічної ситуації враховується розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища. Головною метою оцінки навколишнього середовища є оцінка можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін у суспільно-політичному житті країни.

Аналіз фінансово-господарського стану підприємства проводиться за двома напрямами:

¨       аналіз виробничо-господарської діяльності;

¨       аналіз фінансового стану.

Для здійснення аналізу можна використовувати:

• Методичні рекомендації щодо виявлення ознак неплатоспроможності підприємства та ознак дій з приховування банкрутства, фіктивного банкрутства чи доведення до банкрутства, затверджено наказом Міністерства економіки України від 19.01.2006 р. № 14 у редакції наказу Міністерства економіки України від 26.10.2010 р. № 1361;
• Методику аналізу фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 14.02.2006 р. № 170;
• Положення про порядок здійснення аналізу фінансового стану підприємств, що підлягають приватизації, затверджено наказом Міністерства фінансів України, Фонду державного майна України від 26.01.2001р, № 49/121;
• Порядок проведення оцінки фінансового стану бенефіціара та визначення виду забезпечення для обслуговування і погашення позики, наданої за рахунок коштів міжнародних фінансових організацій, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 1.04.2003р. № 247 у редакції наказу Міністерства фінансів України 20.07.2012 р. № 859;
• Положення про порядок формування та використання банками України резервів для відшкодування можливих втрат за активними банківськими операціями, затверджено Постановою Правління НБУ № 23 від 25.01.2012 р.

Форми фінансової звітності та інші дані, які використовувались при виконанні завдання, додаються до роботи. Рекомендації і висновки повинні бути конкретними, містити чіткі висновки щодо фінансового стану підприємства та практичні рекомендації щодо його поліпшення, які ґрунтуються на здійснених дослідженнях.

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць полягає в систематизації та оцінюванні причин фінансової кризи та наслідків їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їх локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи робиться на основі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежуючі чинники (слабкі місця) можуть виявлятися в таких сферах:

— залучення капіталу (наприклад, втрата довіри перед кредиторами);

— ринок (бар’єри на шляху вступу чи виходу з ринку);

— персонал (позиція профспілок, мобільність, психологічні чинники);

— законодавство (податки, заборона звільнення працівників).

При розробці плану слід враховувати, що у разі довготривалої фінансової кризи фактори, що визначають потенціал підприємства, поступово вихолощуються, внаслідок чого позиції підприємства послаблюються.

Наявний потенціал. Характеризуються сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал у кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний на підприємстві потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

¨       фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;

¨       наявність кваліфікованого персоналу;

¨       наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини;

¨       наявність ринків збуту продукції;

¨       виробничий потенціал;

¨       ефективна організаційна структура;

¨       висока якість менеджменту.

Ефективне проведення санації (реалізацію заходів із поліпшення фінансового стану) можна забезпечити шляхом планомірного розвитку та використання наявного у підприємства потенціалу, а також на основі послаблення чинників, що обмежують проведення санації (заходів).

На основі аналізу вихідної ситуації робиться висновок про доцільність і можливість санації підприємства чи про необхідність його ліквідації.

У другому розділі визначаються стратегічні цілі санації (запланованих заходів), цільові орієнтири та розробляється стратегія санації підприємства. Розділ також повинен містити оперативну (Crash-) програму, в якій відображаються заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення (підвищення) платоспроможності та ліквідності підприємства. За умови вдалої реалізації цієї програми підприємство може дістати можливість реалізувати план санації (поліпшення фінансового стану), тобто здійснити заходи щодо відновлення (нарощення) прибутковості та досягнення стратегічних конкурентних переваг.

Розділ третій є основною частиною плану санації. Він містить конкретний план заходів щодо відновлення (нарощення) прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді (рис. 1). Складовими цього розділу є:

ü  План маркетингу та оцінка ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім цього, дається перелік можливих конкурентів, їхні переваги та недоліки, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та шляхи розширення ринків збуту. Оцінюється діяльність підприємства з погляду антимонопольного законодавства.

ü  План виробництва та інвестицій складається у формі бюджету, містить дані про використання обладнання, його знос, витрати, пов’язані з його відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Також характеризується виробничий процес, його “вузькі” місця, комерційні зв’язки з постачальниками факторів виробництва. Визначаються конкретні заходи щодо поліпшення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг. Вказується, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, ноу-хау, у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. На основі цього оцінюються потреби в інвестиціях.

ü  Організаційний план. Наводиться організаційна структура підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізується управлінський та кадровий склад, фактична кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонуються заходи щодо посилення мотивації працівників та поліпшення організації менеджменту. У разі необхідності визнаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

ü  Система фінансових планів (бюджетів), як складова загального плану оздоровлення, повинна дати відповідь на питання щодо величини потреби в капіталі на фінансування антикризових заходів та джерел покриття цієї потреби в розрізі окремих періодів. Рішення щодо залучення та використання фінансових ресурсів приймаються на основі двох основних критеріїв: прибутковість та ліквідність (платоспроможність). Саме тому в ході фінансового планування слід чітко розмежовувати планування фінансових результатів та планування вхідних і вихідних грошових потоків (планування ліквідності), оскільки не всі доходи і витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів, призводять до відповідних грошових надходжень чи виплат у плановому періоді.

У четвертому розділі розраховується ефективність антикризових заходів, а також визначається порядок реалізації плану та контролю за ходом реалізації. В цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.

Невід’ємним елементом плану фінансового оздоровлення є оцінка ефективності санаційних заходів. Основним якісним критерієм ефективності вважають рівень досягнення мети антикризового управління, яка набуває конкретики в залежності від цільових функцій його ініціаторів. Для власників, менеджерів, персоналу - це запобігання банкрутства й забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді, отримання дивідендів та заробітної плати; для кредиторів - повернення заборгованості.

В таблиці 5 наведено огляд методичних підходів до оцінки ефективності санаційних заходів. У процесі виконання комплексного практичного завдання слід розрахувати ефективність санації за декількома (хоча б двома) способами.

Захист комплексного практичного завдання здійснюється у формі презентації розробленого плану фінансового оздоровлення (поліпшення фінансового стану) підприємства.