РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ 14.03.2015 12:11

РОЗДІЛ 3

 

РОЗВИТОК СВІТОВОГО РИНКУ КОНСАЛТИНГОВИХ ПОСЛУГ

 

 

3.1. Тенденції розвитку консультування в умовах глобалізації.

3.2. Консультаційна послуга як специфічний вид товару.

3.3. Особливості послуг міжнародного консультування.

3.4. Сучасний світовий ринок консалтингових послуг.

3.5. Становлення консалтингу в Україні.

 

 

3.1. Проблеми розвитку консультування в умовах глобалізації

 

Суть процесу глобалізації світової економіки спостерігається у стрімкому зростанні обсягів і різноманітності світових зв’язків, поширенні процесів, практик і структур від національного простору до глобальних масштабів, у результаті чого посилюється економічна взаємозалежність країн світу, а також формується відносно цілісна економічна система, що практично охоплює територію всієї планети і диктує власні правила гри національним господарствам.

На сучасному етапі світогосподарського розвитку відбувається становлення інформаційної (електронної, цифрової або нової) економіки, яка на відміну від індустріальної епохи, характеризується пріоритетною роллю знань, перевагою інтелектуальної складової у формуванні доданої вартості. Тому залучення такого інтелектуального ресурсу як консультування стає об'єктивною необхідністю для забезпечення довгострокового стратегічного розвитку сучасного підприємства.

Виділяють декілька основних тенденцій розвитку консультування в умовах глобалізації (рис. 3.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 3.1. Основні тенденції розвитку консультування в умовах глобалізації

Інституціоналізація. Зі становленням глобального ринку консалтингових послуг виникла об'єктивна необхідність в інститутах, які б організовували, регулювали та сприяли ефективності діяльності численних міжнародних консалтингових фірм. Стандартизація консалтингової діяльності має визначити правила, інструкції, надати характеристики консалтингових продуктів, послуг або їх результатів, з метою досягнення учасниками процесу консультування консенсусу. Формування стандартів для галузі управлінського консультування має привести до: а) створення еталонних принципів діяльності членів професійного товариства; б) подолання бар’єру закритості і непрозорості консалтингового процесу. Першочерговими завданнями інституціоналізації консультування є уточнення галузевих меж, розробки стандартів надання консалтингових послуг, закріплення професійних норм, правил, статусів і ролей, які виконують консультанти з управління.

Транснаціоналізація. Деякі мaлі та середні консалтингові компанії залишають світовий ринок консультування через загострення конкуренції. З одного боку, вони об'єднуються з великими компаніями, тобто відбувається так звана концентрація бізнесу, з іншого, дедалі більше лідерів малих компаній схиляються до індивідуальної практики, мінімізуючи у такий спосіб загальні витрати. Групa транснаціональних гігантів домінує на сучасному ринку консалтингових послуг. Прикладом такої активної експансії виступають представ ники сучасної "Великої Четвірки": «PricewaterhouseCoopers», «Deloitte Touche Tohmatsu», «Ernst & Young» та «KPMG». Підхопивши хвилю розвитку консалтингової індустрії, ці компанії швидко розширили свій спектр послуг, позиціонуючи себе як мультифункціональні консультанти, і обійняли ліденські позиції на світовому ринку консультування.

Універсалізація. Типовим проявом нової ринкової орієнтації великих консалтингових компаній стала тенденція до універсалізації консалтингових послуг, спрямованої на розширення їх набору. Для традиційної консалтингової компанії значну диверсифікацію послуг було складно здійснити внаслідок труднощів з підтримкою їх високої якості. З настанням епохи інформаційних технологій спеціалізація світових лідерів консалтингу стає більш умовною, а політика злиття та поглинань сприяє їх універсалізації. У цьому контексті широко вживається поняття «інтегрований консалтинг», яке означає вид консультаційної діяльності, при якому об’єднано декілька видів консалтингу задля вирішення таких задач: діагностування проблеми, розробка та реалізація оптимальних консалтингових рішень.

Інтелектуальна капіталізація. З розвитком економіки знань, одним із основних факторів успіху консалтингової компанії стає накопичення інтелектуального капіталу. Це досягається у тому числі за рахунок збереження та розвитку кваліфікованого персоналу. Зарубіжні консалтингові компанії залучають найкращі кадри, експертів з управління, забезпечують їх подальше удосконалення через постійне підвищення кваліфікації та накопичення досвіду, а також створюють достатні стимули для продовження роботи в компанії.

Еволюція маркетингових технологій у консалтингу. Перетворенню консалтингу в могутній та перспективний бізнес насамперед сприяла радикальна зміна ставлення великих консалтингових фірм до маркетингових технологій. Спочатку традиційною позицією в цій галузі була повна відмова від цільових маркетингових програм та від прямої реклами в засобах масової інформації. Останнім часом більшість лідерів світового консалтингу створили могутні маркетингові підрозділи, які займаються плануванням великомасштабних рекламних кампаній, а також формуванням відповідного іміджу фірми в ЗМІ і за допомогою великих транснаціональних агентств.

Модернізація клієнтсько-партнерських відносин. Донедавна стандартним підсумком роботи консультантів вважався звіт по проекту з висновками та рекомендаціями. Нині клієнти здебільшого очікують від консультантів впровадження наданих рекомендацій та доведення їх до дієвих результатів. Модернізація відносин клієнта та консультанта полягає у тому, що клієнт залучається до процесу консультування та стає повноправним учасником консультаційної команди.

3.2. Консультаційна послуга як специфічний вид товару

 

Консалтингової послуги як товар мають наступні властивості:

–    невідчутність;

–    невіддільність від джерела;

–    непостійність якості;

–    неможливість збереження.

Невідчутність консалтингової послуги полягає проявляється у відсутності їх матеріально-речової форми. Тому замовник зможе оцінити якість послуги лише після того, як отримає її. У зв’язку із цим, вибір конкретної консалтингової конманії на набору відповідних послуг відбувається в умовах невизначеності.

Подолання невідчутності послуги є одним із основних маркетингових завдань консалтингової фірми. З цією метою проводиться підвищення матеріалізації та візуалізація послуг. Зокрема, зменшити рівень невідчутності послуг можна за допомогою:

–    розвитку бренду;

–    розробки іміджевої політики;

–    надання клієнтам інформації щодо попереднього досвіду у вигляді відгуків;

–    надання клієнтам звітів про попередні консалтингові проекти;

–    укладення максимально деталізованого письмового договору;

–    розрахунку вартості робіт залежно від передбачуваних результатів (такий спосіб ціноутворення можливий лише для деяких галузей консалтингу).

Невіддільність від джерела виражається в тому, що консультант є складовою частиною послуги. Консалтингові послуги практично неможливо поширювати через посередників. Функція посередників полягає лише в поширенні інформації. Найважливішим наслідком невіддільності послуг від джерела є те, що відповідальність за якість послуг компанії повністю лежить на її персоналі.

Невіддільність послуги від джерела породжує таку важливу для консалтингових фірм проблему, як спроби консультантів надавати послуги від свого імені, минувши фірму. Можливими заходами по подоланню невіддільності від джерела можуть бути:

–       посилення мотивації всього персоналу;

–       розвиток технологій консультування;

–       розділення процесу консультування на прості (частини) етапи, що допускають участь менш кваліфікованого персоналу;

–       формалізація досвіду і знань консультантів через створення баз знань і експертних систем.

Сутність такої властивості, як непостійність якості консалтингової послуги полягає в тому, що якість послуг залежить, перш за все, від професійного досвіду, освіти, мотивації консультантів і може бути неоднаково оцінена різними клієнтами. При оцінювання якості таких послуг спостерігається високий рівень суб’єктивізму оцінки, адже критерії якості консультування для кожного клієнта можуть бути власними. Для уникнення непорозумінь щодо визначення рівня якості наданої послуги як з позиції клієнта, так і з позиції консультанта, може виявитися корисним групування клієнтів і консультантів по категоріях.

Неможливість збереження консалтингової послуги виявляється у тому, що результати консультування у формі звіту або рекомендацій доцільно використовувати одразу після завершення процесу консультування. Це викликано тим, що ринкове середовище, в якому функціонують клієнтські організації, є динамічним, і умови роботи підприємств постійно змінюються. Так, не варто очікувати позитивні результати, якщо консалтингові рекомендації впроваджено із значним запізненням. Також дана властивість консалтингової послуги проявляється в тому, що консультанти не можуть підготувати стандартні консалтингові рішення потенційним клієнтам на перспективу.

 

3.3. Особливості послуг міжнародного консультування

 

Консультування з економіки та управління (менеджмент-консалтинг) в більшості розвинених країнах світу виступає як окремий сектор послуг. У США його оборот складає 14 млрд. дол., в Європі ― 8 млрд., в Японії ― 2,5 млрд. дол., а в інших країнах світу в цілому він оцінюється в 2 млрд. дол.

Сумарний оборот за іншими видами професійних послуг (аудит, юридичне обслуговування, тренінг, інжиніринг, інвестиційні, інформаційні та рекламні послуги) у кілька разів більший.

Існує  певна закономірність у поділі обсягу консалтингових послуг в світі. При однаковому розмірі економічного потенціалу регіонів, обсяг консалтингових послуг більший у тому регіоні, де є меншим державне втручання в економіку. Така кореляція пояснюється тим, що консалтинг являє собою своєрідну форму регулювання економічних процесів, альтернативну централізованій.

Міжнародне консультування належить більшою мірою до ринку сектору «business to business», тому у процесі міжнародного консультування в основному взаємодіють юридичні особи. Проте також можна вважати, що власники та том-менеджери клієнтських організацій мають особисту зацікавленість у результатичності консалтингового процесу: у підвищенні ефективності бізнесу компанії вони вбачають професійну самореалізацію. Відтак, можна визначити коло можливих потреб замовників консалтингових послуг:

–    покращення іміджу (як клієнтської організації, так і власника/управлінця);

–    підвищення рівня прибутковості;

–    досягнення статусу надійного партнера;

–    придбання нових знань, досвіду;

–    підвищення ринкової вартості бізнесу;

–    розвиток власної клієнтської бази (контактів наявних та потенційних клієнтів);

Особливості розвитку послуг міжнародного консультування представлено у табл. 3.1.

Таблиця 3.1

Особливості розвитку послуг міжнародного консультування

 

 

Продовж. табл. 3.1

3.4. Сучасний світовий ринок консалтингових послуг

 

В світі налічується близько 1720 фірм, що спеціалізуються в області консалтингу. По параметрах чисельності фахівців і об’єму річного обороту послуг 40 фірм з цього числа можна вважати великими, 180 фірм – середніми, а 1500 фірм – дрібними.

Наслідками глобалізаційних процесів на ринку консалтингових послуг є домінування великих транснаціональних консалтингових компаній, посилення конкуренції на ринку, переорієнтація ділової активності малих консалтингових компаній у сферу вирішення вузьких питань динамічних національних ринків, націлених на специфіку вітчизняної економіки.

Транснаціональні корпорації справляють значний вплив на формування конкуренції на світовому ринку, визначають політику ціноутворення на даному ринку. Прикладом таких компаній є так звана «Велика четвірка»: «PricewaterhouseCoopers», «Deloitte Touche Tohmatsu», «Ernst & Young» та «KPMG» (табл. 3.2).

Таблиця 3.2

Дані компаній-лідерів світового ринку консалтингових послуг за 2012 р.

 

Компанія	Сукупні доходи, млрд. дол. США	Доходи від консалтингу, млрд. дол. США	Кількість працівників, тис. чол.	Країна головного офісу
PWС	31,5	8,7	181	Велика Британія
Deloitte	31,3	9,7	193	США
Ernst & Young	24,4	4,9	167	Велика Британія
KPMG	23,0	7,8	152	Нідерланди

 

Загалом усі компанії "Великої четвірки" демонструють стабільну позитивну динаміку, а сумарна кількість їх співробітників наближається до позначки у 700 тис. осіб.

Учасниками ринку консалтингових послуг, окрім транснаціональних корпорацій, є:

–    багатофункціональні компанії, що спеціалізуються на обслуговуванні великих компаній та пропонують широкий спектр управлінських послуг;

–    вузькоспеціалізовані фірми – пропонують свої послуги в обмеженому секторі управлінського консультування;

–    університети, навчальні центри – проводять підготовку спеціалістів, тренінги, ініціюючи тих, хто навчається, до отримання консалтингових послуг з різних питань бізнесу;

–    незалежні консультанти – висококваліфіковані спеціалісти, що володіють досвідом роботи і виступають або експертами з певних проблем, або постійними консультантами невеликих підприємств.

Світовий ринок консультаційних послуг при цьому поділений таким чином: 40 найкрупніших консалтингових фірм обслуговують 66% цього ринку, 180 середніх фірм – 25%, 1500 дрібних фірм – 9%. Велика компанія має від 300 до 30000 працівників і річного доходу від 68 млн. до 3 млрд. дол. США. У середній фірмі налічується від 100 до 300 професіоналів, генеруючи річний дохід до 20 млн. дол. Дрібні фірми – це фірми, в яких в середньому біля 4-х професійних консультантів і річний дохід не більше 0.5 млн. дол. Аналіз структури послуг, вироблюваних 40 найбільшими консалтинговими фірмами, дав наступні результати (рис. 3.1):

 

Рис. 3.1. Структура світового ринку консалтингових послуг

За оцінками фахівців, понад 75% сукупних доходів консалтингової індустрії припадає на транснаціональні компанії. Проте на регіональних майданчиках управлінського консультування залишається вагомою роль малих консалтингових фірм, чисельністю до 10 осіб.

Незважаючи на історичне домінування управлінського консультування у країнах Північної Америки (понад 47% глобального ринку), а також в європейському регіоні, значні темпи зростання консалтингової галузі спостерігаються в країнах, що розвиваються. Значні темпи приросту консалтингового ринку тут зумовлені бумом промислового виробництва в Північній Азії, проникнен ням транснаціональних корпорації в азійський регіон, що підтверджує гіпотезу про залежність темпів зростання управлінського консультування від темпів зростання економіки країни. Упродовж останніх кількох років відбувся перерозподіл часток консалтингового ринку (рис. 3.2).

 

Рис. 3.2. Структура глобального ринку консалтингових послуг за географічними регіонами

Швидкі темпи розвитку виробництва в азійському регіоні (Японія, Корея, Індія, Китай, Тайвань) спричинили стрімке зростання консалтингового бізнесу в цьому регіоні, що забезпечило країнам Азійсько-Тихоокеанського регіону значний приріст національних ринків менеджмент-консалтингу. Глобальне економічне зростання в Азійсько-Тихоокеанському регіоні, Північній Америці, європейських країнах змусило лідерів американського менеджмент-консалтингу активізувати експортування консалтингових послуг. Через вибух попиту на консультування в країнах Східної Азії, Індії, Китаю транснаціональні компанії відкрили там власні офіси й дослідницькі центри. Прагнення оптимізації діяльності транснаціональних консалтингових компаній, розширення своєї присутності і необхідність цінової конкурентоспроможності внеобхіднили експансію глобальних консалтингових компаній у регіональні сектори управлінського консультування, що зростають, за рахунок широкого залучення національних консуль тантів до праці в офісах відомих консультаційних фірм.

Розглядаючи ринок консалтингових послуг у країнах Європи, слід відмітити, що частка консалтингу у ВВП цих країн не перевищує 1,1 %. Найбільшу частку у структурі ВВП консалтинг займає в Фінляндії та Норвегії (1,1 %); в Австрії, Швеції, Німеччині відповідний показник складає 1%, в Данії та Великобританії – 0,9 %, в Іспанії – 0,8 %, в Словенії та Португалії – 0,7, в Нідерландах – 0,5 %, у Франції – 0,4, для решти країн, включаючи Україну, цей показник не перевищує 0,3 %.

Цілком закономірною є структура попиту на консалтингові послуги в різних країнах Європи з боку клієнтів різних сфер діяльності. Так, у Греції і Болгарії частка державного і су- спільного сектору перевищує 40% сукупного обсягу послуг з управлінського консультування, у Великій Британії — 36,4%.

Передумови попиту на консультаційні послуги є наступними:

–    поточна завантаженість менеджерів фірм, що перешкоджає їх самостійному вирішенню проблем розвитку та кризових проблем підприємства;

–    потреба в незалежній оцінці діяльності підприємства;

–    необхідність підвищення ефективності виробництва та бізнесу в умовах жорсткої конкуренції та ускладнення управлінських проблем;

–    інтеграція у світове господарство, інтернаціоналізація вимог та стандартів;

–    необхідність ініціації змін в організації;

–    подолання стереотипів вирішення існуючих проблем;

–    навчання персоналу новим управлінським технологіям.

Тривалий час основними споживачами консалтингових послуг залишалися промислові підприємства. Саме вони формували вимоги до консалтингових продуктів і диктували правила співпраці з консультантами. Зменшення частки матеріального виробництва у ВВП більшості країн світу впродовж останнього десятиліття посприяло входженню управлінського консультування у нові сфери економіки. Сьогодні активними учасниками ринку управлінського консультування є компанії фінансового, комунального, телекомунікаційного секторів, сфер телекомунікації і засобів масової інформації.

Одним із визначальних гравців консалтингового ринку сьогодні є державний сектор. Залучення консультантів до розроблень та експертної допомоги при ухваленні урядових рішень у різних країнах світу стало нормою.

Виділяють п’ять поширених потреб підприємств, до рішення яких залучаються консультанти:

–    корпоративний розвиток;

–    операційний розвиток;

–    організаційний розвиток;

–    інформаційно-технологічний розвиток;

–    підбір кадрів.

Через тенденції інформаціоналізації всіх сфер діяльності найвищим попитом користуються консультаційні послуги з інфор- маційних технологій. Найбільша частка їх у структурі консалтингових послуг у секторі роздрібної торгівлі, фінансових послуг, охорони здоров’я. Підприємства енергетичного комплексу, комунальні підприємства, установи фінансового сектору активно користуються послугами з бізнес-консультування. З-поміж інших консалтингових послуг допомогу з питань операційного менеджменту обирають державні організації та установи, компанії ЗМІ, організації у сфері охорони здоров’я.

3.5. Становлення консалтингу в Україні

 

Управлінське консультування в Україні пройшло певні стадії становлення. Перший етап – це формування ринку консалтингових послуг, який безперечно пов’язаний з процесом приватизації, коли попит на оцінку суб’єктів роздержавлення, розробку бізнес-планів та інвестиційних проектів створив умови для створення чисельних консалтингових компанії.

Другий етап становлення консалтингового ринку був пов’язаний із необхідністю надання постприватизаційної підтримки компаніям, побудові компаній на основі ринкових принципів управління. Цей період характеризується появою таких консалтингових продуктів, як стратегічний аналіз, розробка стратегії, організаційна побудова бізнесу, фінансове управління, формування ефективної кадрової політики підприємств та ін.

Нова хвиля розвитку ринку консалтингових послуг в Україні була пов’язана з інтервенцією інформаційних технологій, формуванням нових консалтингових продуктів, що пов’язані з автоматизацією процесів управління підприємством. Про колонізацію ринку консультування компаніями, що пропонують інформаційні технології, свідчить той факт, що більш ніж 80% учасників щорічної виставки «Управління підприємством» пропонували консалтингові продукти, основою яких є програмні продукти.

Сьогодні можна констатувати, що консалтинговий ринок в Україні має зміщення акценту в бік IT-продуктів. Серед найбільш популярних продуктів, які пропонують консалтингові компанії, сьогодні є комплекс послуг з фінансового управління, управління персоналом і різних технологій управління.

На теперішній час в Україні працює понад 300 вітчизняних консалтингових фірм, половина з яких займається виключно наданням послуг з питань управлінського консультування. Відкриті представництва провідних консалтингових фірм, які є лідерами консультаційного бізнесу, у тому числі країн «великої четвірки». Більшість українських консультаційних компаній знаходяться на тому етапі розвитку, коли вони можуть визначити власну спеціалізацію, компетенції, потреби потенційних клієнтів. З’явилися вітчизняні консалтингові компанії, які сформували власну методологію роботи, мають унікальні консалтингові технології, розробили нові методи і підходи вирішення управлінських проблем, притаманних українському бізнесу.

Характеризуючи динаміку розвитку консалтингу за географічною ознакою, можна сказати, що більшість потужних консалтингових вітчизняних компанійзосереджено у м. Києві (понад 75% за кількістю компаній та 85% за обсягами продажів). Така концентрація зумовлена розташуванням у столиці центральних офісів “великої четвірки” аудиторських компаній, лідерів світового консалтингу, провідних українських компаній.

 Ключовими клієнтами консалтингових компаній останніх п’яти років були підприємства металургійної, хімічної промисловості, телекомунікаційного, будівельного та фінансового секторів (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Продуктова концентрація консалтингових послуг на підприємствах різних галузей*

Галузь	Типи консалтингових продуктів
	Стратегічний консалтинг	Фінансовий консалтинг	Операційний менеджмент	ІТ-консалтинг	Управління персоналом
Енергетика	+	++	+	+++	+
Металургія	++	+++	+	+++	++
Телекомунікація	++	++	+++	+++	+++
Харчова промисловість	++	+++	+++	++	++
Будівництво	+	++	++	+++	++
Фінансовий сектор	++	++	++	+++	++
Торгівля	++	++	+	++	++
Нафтогазовий сектор	+	++	+	+++	++
Машинобудування	+	+	+	+	+

*Примітка: «+» - невелика кількість наданих консультаційних послуг;         «++» - середня кількість послуг; «+++» - значна кількість послуг.

 

Компанії, котрі надають консультаційні послуги вітчизняному ринку, можна розподілити на наступні групи.

1. Квазіконсультаційні компанії. Як правило, не мають постійного штату консультантів і є або чисто фіктивними юридичними утвореннями, або мають цілком відмінний від консалтингу профіль діяльності. Питома вага таких компаній значна в великих і середніх містах, меншою мірою це характерно для столиці, де вже склався ринок консультаційних послуг.

2. Дрібні консалтингові фірми. Більшість із них укомплектовані високопрофесійними спеціалістами. Перевагою й одночасно недоліком цих компаній є їх невеликий розмір (чисельність персоналу від 1 до 5 чоловік). Свої послуги вони пропонують за помірну ціну. Накладні витрати таких фірм відносно невеликі, їх більша частина складається з витрат на оплату праці. Водночас, невелика чисельність персоналу означає невеликі можливості щодо збору інформації, спектру договорів, що укладаються, і широти їх охоплення.

3. Середні і великі консалтингові фірми. Ця група консультаційних фірм є найбільш збалансованою стосовно потреб клієнта. Вартість їх послуг істотно вища, ніж у дрібних фірмах (за рахунок накладних витрат), але вони більш повно задовольняють запити клієнтів.

4.    Іноземні консалтингові фірми. Пропонують консультації з питань оподатковування, структурного управління, бізнес-планування, реструктуризації компаній, інвестицій, підприємництва, приватизації. Останнім часом в практиці іноземних фірм з'явилась тенденція залучення до свого персоналу українських спеціалістів. Це пов'язане з високим рівнем їх професіоналізму, знанням психології українського народу і недоліків українського ринку.

За даними досліджень, 42% консультаційних фірм в Україні займаються тільки консультаційною діяльністю. У 30% фірм частка консультаційної діяльності в структурі доходів становить 80% і більше. Кількість організацій, які мають відділи консультування, становить 23% від загальної кількості всіх українських суб'єктів підприємництва.