Шпори

Шпори 27.07.2015 08:58

1.ФА як невід’ємна складова екон аналізу є системою спец знань, пов’язаних з дослідженням екон процесів які формуються під впливом об’єктивних екон законів і факторів об’єктивного порядку. Основні цілі ФА: оцінка фін стану під-ва; визначення очікуваних і обґрунтування  доцільних  темпів розвитку п-ва з позицій їх фін забезпечення; оцінка можливості і доцільності їх мобілізації; прогнозування стану п-ва на ринку капіталів. Сутність ФА визнач його місцем і роллю в системі управл економікою п-ва. В процесі управління ФА займає місце між збиранням ін-ції та прийняттям упр рішень. Зміст ФА визн предметом аналітичн досл, метою і завданням. Предметом ФА є фінансово-господарські процеси та операції; фін результати діяльності п-ва; екон потенціал та фін стан п-ва; фактори, що обумовлюють діял-сть п-ва.  Предмет ФА конкретизується в його об’єктах, які мають кількісні хар-ки. Метою ФА є визначення напрямів і кількісне обчислення резервів збільшення ринкової вартості п-ва на основі дослідження стану і динаміки показників, що хар-ють фін-госп дія-сть п-ва.  Завдання ФА: аналіз фін результатів; аналіз фін стану і джерел фінансування;аналіз грошових потоків; аналіз і прогнозування фін госп ліял-сті п-ва; аналіз інвестиц діяльності.

2.Класифікація видів ФА здійсн за такими ознаками: 1)за змістом процесу управління (функціями управління): ретроспективний (контроль) , оперативний (організація), прогнозний (планування), 2) залежно від суб’єкта внутрішні, зовнішні 3) х-р об’єкта аналізу п-ва,  окремих операцій, за центрами відповідальності 4)за змістом новий, локальний, тематичний.5) за періодичністю аналізу рік, квартал, місяць, разовий 6) методичні прийоми аналізу вертикальний, горизонтальний факторний, порівняльний, коефіцієнтний, декомпозиційний.

3.Метод ФА- науково обґрунтована система теоретико-пізнавальних категорій, базових концептуальних положень, наукового інструментарію і регулятивних принципів дослідження фін-госп діяльн п-ва,які базуються на діалектичному методі пізнання. Категорії ФА – узагальнені фундаментальні поняття, які відображають суттєві якості предмета ФА. Базові концепції ФА – основні положення, що визн логіку анал процесу, виходячи з мети і завдань управління, а також обумовлюють критерії оцінки стану і динаміки керованого об’єкта. Науковий інструментарій – сукупність загальнонаукових і спец способів дослідження фін-госп діяльність п-ва. Регулятивні принципи ФА – системність, комплексність, об’єктивність, динамічність, точність, оперативність, ефективність, прогресивність. Класифікація спец методів за видами ФА 1)вертикальний аналіз (обчислення відносних показників структури, коефіцієнтів, графічний метод, прийом групування) 2)горизонтальний – обчислення абсол і відносних показників динаміки порівняння, графічний метод) 3) порівняльний – групування, обчисл відносних і середн величин 4)коефіцієнтний 5) факторний – деталізаці, елімінування, методи кореляційно-регресійного аналізу 6) декомпозиційний – моделювання, деталізація, елімінування, методи кореляційно-регресійного аналізу. Також методи поділ на формаліз (балансовий, інтегральний, диферент, логарифм, сер велич, груп, індекс, корел-регр, кластер, диспрес) та неформаліз (порівн., побуд анал табл., розр сис-ми показн, експ оц., чит ФЗ). Моделі ФА: дескриптивні (включають побудову системи звітних балансів, подання фін звітності у різних анал , вико-ння системи анал коеф розроблення анал записок до фін звітів), кредитивні (моделі прогн х-ру:побудову прогнозних фін звітів, розрахунок критичного обсягу реалізації, моделі динамічного х-ру, ситуаційні моделі), нормативні(викор у внутр ФА. Це моделі прогнозних фін звітів, побудовані на основі нормативних показників).

4.Забезпечення ефективної діяльності підприємства в умовах ринкової економіки  ґрунтується на побудові сучасної інформаційної системи управління, складовими якої є облік, аналіз i контроль фінансово-господарських операцій, пpoцесів i явищ. Управління підприємством вимагає гармонійного поєднання зовнішніх i внутрішніх інформаційних потоків на основі створення сучасної інформаційної системи, яка забезпечить керівні структури різноманітною інформацією для прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Здійснюючи стратегічне i оперативне управління підприємством, управлінські підрозділи аналізують зовнішню i внутрішню інформацію i визначають, з одного боку, перспективи зростання виробництва та реалізації продукції, обумовлені кон'юнктурою фінансового, сировинного, енергетичного та інших ринків, що знаходяться у регіоні діяльності підприємства, а з іншого - оцінюють технічний рівень та ресурсний потенціал підприємства. За результатами аналізу  розробляється стратегія підприємства і формується низка тактичних завдань, які! мають бути доведені до керованих підрозділів. Класифікація видів економічного аналізу починається з визначення його місця відпові!дно до рівня та об'єктів управління . За рівнем управління у межах економічного аналізу розрізняють макроекономічний та мікроекономічний аналіз. Макроекономічний аналіз забезпечує інформаційні потреби на загальнодержавному та регіональному рівнях управління.

Мікроекономічний аналіз за характером об'єкта управління поділяється на галузевий аналіз та аналіз господарської діяльності підприємства.

Об'ектом галузевого аналізу є відповідна галузь національної економіки. Даниї вид аналізу спрямовано на пошук шляхів i резервів розвитку галузі на основі підвищення технічного рівня підприємства, впровадження i використання сучасних виробничих технологій з метою забезпечення максимального використання економічного потенціалу кожного окремого підприємства, яке належить до даної галузі.

5.Прибуток є основним  узагальнюючим показником фін.результатва всіх під-ств всіх форм власності. Роль прибутку п-ва в умовах ринкової економіки: він є основою екон розвитку держави, він є критерієм ефективності виробництва діяльності, є головним внутрішнім джерелом формування фін.ресурсів, джерело зростання ринкової вартості п-ва джерело забезпечення coц потреб сус-ва, є протидією банкрутства.  Для формалізації аналізу скл. Організаційно-інформаційну модель. 1. Мета і завдання аналізу. Мета – пошук шляхів і кількісна оцінка резервів збільшення прибутку і підвищення рентабельності на основі ефективного управління доходами та витратами. Загальний і факторний аналіз фін.результатів, аналіз ЧП, аналіз рентабельності під-ва. 2. Об’єкти (фін.результати) і суб’єкти (вищі посадові особи, екон.служби, керівники структурних підрозділів власники, акціонери, зовнішні користувачі ін-ції). 3. Система екон. показників. 3.1.Абсолютні  відносні показники, джерелом яких є облік: ФР, доходи,  витрати, залишки активів, зобов’язань і капіталу під-ва. 3.2.Відносні показники, які є наслідком аналітичної обробки облікової ін-ції: відносні показники структури та динаміки доходів, витрат та прибутку; відносні показники інтенсивності процесів. 4.Інформаційне забезпечення – зовнішня ін-ція: правова, директивна, нормативно-довідкова; внутрішня – планова, фактографічна. 5. Методичні прийоми обробки первинної ін-ції: економіел-логічні, екон-математичні. 6 узагальнення і реалізація результатів аналізу:систематизованість даних, групування даних, виявлення невикористаних резервів та можливостей, розробка варіантів та контроль за його виконанням.

6.Модель формування прибутку під-ва побудовано відповідно до вимог П(с)БО 3 «Звіт про фін результати». Вертикальний формат даного звіту представляє собою послідовний розрахунок ЧП, здійсн шляхом співставлення відповідних доходів та витрат. Модель формування ЧП скл з розрахунків 1) визначення Чистого доходу від реалізації продукції ЧД=Д-ПДВ-АЗБІР-ІНШІ відрах з доходу 2) розрахунок валового прибутку ВП=ЧД-С\В 3)розрахунок фін результатів від опер діяльності ФРДО=ВП+ІНШІ опер доходи-адмін витрати-витрати на збут-інші опер витрати 4)визнач фін результатів від звич діяльності до оподаткування.  ФРЗД до опод=ФРОД+Дохід від участі в капіталі + ІФД+ІД-ФВ-ВИТРАТИ від участі в капіталі – ІВ. 5)ВИЗН фін результатів від звичайн діяльності ФРЗД=ФРЗД до опод – Под на прибуток 6) розрахунок ЧП  П=ФРЗД+Доходи від надзвич діяльності-ПДНД-ВНД.

7.Для здійснення факторного аналізу ФР вик-ють адитивні та мультиплікативні моделі. Адитивні факторні моделі будуються на основі звіту про фін результати. Дані звіту про фін результати дозволяють побудувати двофакторні і багатофакторні моделі П=Д*Чиста;  Rчиста=П/Д;  ΔПд.=ΔД*Чиста ; ΔПrчиста=Д1*ΔRчиста; ΔП=П1-П0=ΔПд+ΔПRчиста

На особливу увагу застосовує 4-факторна модель на основі №2ф №1ф. 

П=К*da*Mk*Rчиста; де К – середня вартість ВК (І розділ Пасиву балансу); da – оборотність активів, яка характеризує ефективність використання активів під-ва (в разах):

da=D\A; Мк – мультиплікатор капіталу, який характеризує здатність капіталу створювати активи: Мк=А/К ; Rчиста – чиста рентабельність , яка характеризує величину ЧП на 1 грн. реалізованої продукції. Використовують метод абсолютних різниць: П=К* da*Мк* Rчиста; ΔПк=ΔК*dAo*Mko* Rчиста; ΔПdа=k1*ΔdA*Mko* Rчистаo;  ΔПмк=k1*dA1* ΔMк* Rчистаo; ΔПкчиста=k1*dA1*Mk1*Δ Rчиста

ΔП=П1-П0= ΔПк+ΔПdA+ ΔПмк+ ΔПкчиста

8.Для оцінки рентабельності під-ва застосовують 2 взаємопов’язані групи показників: показники рентабельності продукції,що хар-зують рівень прибутку по відношенню до доходів або витрат п-ва; показники рентабельності активів та капіталу п-ва, що визнач як відношення ЧП  до середніх залишків відповідних активів або капіталу.  Коефіцієнти рентабельності фін-госп діяльності: операційна рентабельність: R1=ФРОД/Дохід(виручка); загальна рентабельність: R2=ФРЗД до оподаткування/Д(В); Чиста рентабельність: Rч=П/Д; рентабельність загальних витрат: Rв=Ч/В. Коефіцієнти рентабельності активів та капіталу: рентабельність капіталу: Rк=П/К рентабельність активів: Rа=П/Н рентабельність оборотних активів: Rоа=П/ОА рентабельність виробничого потенціалу: Rвп=П/МА

9.Фін стан під-ва хар-ється величиною складом і структурою,ВК та зобов’язань відповідні співвідношення яких обумовлюють фін стійкість, платоспроможність і ефективність використання екон потенціалу під-ва. Для формалізації аналізу фін стану складають організаційно-інформаційну модель. 1. Мета і завдання аналізу. Мета – пошук шляхів і резервів зростання його ринкової вартості, поліпшення структури активів і пасивів і забезпечення на цій основі високої фін стійкості та платоспроможності.  Завдання – оцінка структури, активів, капіталу і зобов’язань, аналіз динаміки активів, капіталу і зобов’язань за складом і структурою, аналіз руху та ефективності вик-ння активів і капіталу, аналіз фін стійкості і платоспроможності, аналіз рентабельності та ділової активності під-ва. 2. Об’єкти (активи, ВК, зобов’язання, фактори,що впливають на зміну екон потенціалу, фін стійкості і платоспроможності, фактори, що впливають на рентабельність і ділову активність) і суб’єкти ((вищі посадові особи, екон.служби, керівники структурних підрозділів власники, акціонери, зовнішні користувачі ін-ції) 3. Система екон. показників. 3.1.Абсолютні  вартісні  показники, джерелом яких є облік: залишки та обороти з вик-ння і надходження активів, залишки та обороти з надходження і вилучення ВК, залишки та обороти з надходження і погашення зобов’язань, дохід від реалізаці продукції, ЧП під-ва, абсолютні показники динаміки 3.2.Відносні показники, які є наслідком аналітичної обробки облікової ін-ції: відносні показники структури активів капіталу, зобов’язань, відносні показники динаміки активів, ВК, зобов’язання, відносні показники інтенсивності процесів. 4.Інформаційне забезпечення – зовнішня ін-ція: правова, директивна, нормативно-довідкова; внутрішня – планова, фактографічна. 5. Методичні прийоми обробки первинної ін-ції: економіел-логічні, екон-математичні. 6 узагальнення і реалізація результатів аналізу.

10.У фін аналізі екон потенціал досліджується за 2 ааспектами: оцінка майнового потенціалу, оцінка фін потенціалу. Етапи загального аналізу екон потенціалу під-ва: 1)класифікація активів, капіталу, зобов’язань. За ознаками ліквідності розрізняють такі групи активів: перша – абсолютно ліквідні активи (грошові кошти та їх еквіваленти), друга- активи, термін ліквідності яких визначається термінами ДЗ (ДЗ, векселі одержані, поточні фін інвестиції) Третя – активи, термін ліквідності яких залежить від тривалості виробничого циклу (запаси) четверта – НА, термін ліквідності яких визначається умовами їх амортизації (НА,ОЗ), термінами ДЗ (довгострокова ДЗ), термінами погашення основного боргу.  За термінами залучення фін результатів розр такі групи запасів: термін залучення необмежений (ВК), термін залучення більше 1 року (Довгострокове зобов’язання), термін залучення менше 1 року (поточні зобов’язання).  2) оцінка структури активів, капіталу, зобов’язань (вертикальний аналіз) 3) оцінкадинамікиактивів капіталу, зобов’язань (горизонтальний). 4)загальна оцінка стану і динаміки екон потенціалу.

11.Структура активів, капіталу, зобов’язань під-ва визначає його фін стійкість і платоспроможність під-ва. Система показників фін стійкості і платоспроможності дозволяє оцінити здатність під-ва відшкодувати поточні борги у визначені терміни, а також фін незалежність під-ва від зовнішніх джерел фінансування, мобільність ВК, заборгованість під-ва.

Система оцінки показників платоспроможності під-ва: Кабс.лікв.=(ГК+ПФІ)/ПЗ (0,2або 20%); Кшв.лікв.= (ГК+ПФІ+ДЗ)/ПЗ (0,7або 70%); Кпот.лікв.=ОА/ПЗ (2,0 або 200%)

Система показників фінансової стійкості: Кавт.=ВК/Валюта балансу=І Пасив/Підсумок балансу;   Кманевреності=ВОК/ВК=ІІ Актив-ІVПасив/ІПасив;   Кдовгострокового залучення капіталу=ДЗоб/(ВК+ДЗоб) = ІІІ Пасив/(І Пасив+ІІІ Пасив);   К співвідношення власних оборотних активів і загальної величини оборотних активів= ВОА/ОА= (ІІ Актив- ІVПасив)/ІІ Актив;  Кзаборгованості=З/ВБ= (Підсумок балансу-І Пасив)/ Підсумок балансу    Кнарахування амортизації= Сума нарахованої амортизації/Первинна вартість амортиз.майна. Етапи аналізу фін стійкості і платоспроможності 1.Побудова системи коефіцієнтів 2.Обгрунтування критеріїв оцінки показників 3. Розрахунок відповідних коефіц на  поч. і кін звітного періоду. 4.Оцінка динаміки коефіцієнтів протягом звітного періоду 5. загальна оцінка фін стійкості і платоспроможності.

12. Ефективність вик-ння екон потенціалу хар-ється 2 групами показників: ділової активності, рентабельності активів і капіталу. Ділова активність під-ва оцінюється за показниками інтенсивності вик-ння засобів, які умовно поділяють на коеф навантаження і коеф оборотності. Показники навантаження застосовують при аналізі інтенсивності вик-ння екон потенціалу НА під-ва. Показники оборотності хар-ють інтенсивність вик-ння оборотних активів та ВК. Оборотність обчислюється в кількості оборотів або в днях обороту. Система показників ділової активності підприємства: Коефіцієнт навантаження екон.потенціалу: Кнеп=Д/А, де А-середні залишки активів;    коефіцієнт навантаження ОЗ (фондовіддача): Кноз=Д/ОЗ, де ОЗ-середні залишки ОЗ  коефіцієнт навантаження необоротних активів: Кнна=Д/НА    Коефіцієнт оборотності оборотних активів: Кооа=Д/ОА    Коефіцієнт оборотності виробничих запасів і витрат:  Ковз=СВ/ЗВ, де ЗВ-середні залишки запасів і витрат    Коефіцієнт оборотності ДЗ: Кодз=Д/ДЗ     Коефіцієнт оборотності ВК: Ковк=Д/ВК 

Система показників рентабельності активів і капіталу: Рентабельність капіталу  Rвк=ЧП/ВК  Рентабельність активів Rа=ЧП/А   Рентабельність оборотних активів Rоа=ЧП/ОА   Рентабельність виробничого потенціалу Rвп=ЧП/МА, де МА – матеріальні активи (ОЗ+Запаси) Етапи аналізу ефективності вик-ння активів і капіталу під-ва Побудова системи коеф, обґрунтування критеріїв оцінки показників, розрахунок відповідних коеф на поч. і кінець звітного періоду, аналіз динаміки коеф протягом аналіт періоду; загальна оцінка використання ефективності активів і капіталу підприємства.

13. Метою аналізу джерел фінансування є оптимізація ресурсного потенціалу підприємства з метою отримання mах прибутку і досягнення високих показників рентабельності.

Фінансові ресурси – це єдиний вид ресурсів підприємства, що трансформується безпосередньо і з min часовим періодом у будь-який ін вид ресурсів.

Управління фін. ресурсами здійснюється за допомогою фін. інструментів.

Фінансовий інструмент – будь-який контракт, за яким здійснюється одночасне збільшення фін. активів одного під-ва і фін. зобов’язань іншого.

Види фін. інструментів:

1)Первинні: -грошові кошти    -ЦП    -кредит. заборг-ть    -дебіт. заборг-ть

2)Вторинні: -опціони  -ф’ючерси  -форвардні контракти

Наслідком управління фін.ресурасми є створення фін.активів і фін.зобов’язань під-ва.

Фін.активи – фін. засоби юр. та фіз. осіб, накопичені ними на конкретну дату. Під фін.активами розуміють кошти, ЦП, депозити в банках, чеки, розрахункові документи, фін.вкладення та ін.

Фін. зобов’язання – всі види використовуваних під-вом позикових коштів та податкові платежі до бюджетних та позабюджетних фондів. (позики,кредити)

Фінансування під-ва здійснюється з власних і позикових джерел, які групуються за терміном залучення коштів.

Джерела фінансування коштів:

1)джерела коштів короткострокового призначення

2)авансований довгостроковий капітал (ВК і позиковий капітал)

Організаційно-інформаційна модель:

1.мета і завдання

1.1.метою аналізу джерел фінансування під-ва є пошук шляхів і резервів зростання ринкової вартості під-ва шляхом залучення ВК і позикового та розміщення його в активах відповідно до стратег. цілей розвитку під-ва.

1.2.завдання:

-оцінка динаміки і структури джерел фінансування під-ва

-аналіз руху та ефект-ті використання капіталу під-ва в цілому та за джерелами формування

-оцінка вартості капіталу і оптимізація його структури

-аналіз ефективності використання капіталу під-ва.

2. об’єкти і суб’єкти аналізу:

2.1. об’єкти: ВК; зобов’язання; активи; фактори, що впливають на зміну фін. потенціалу; фактори, що вплив. на ефект-ть використання капіталу.

2.2. суб’єкти: вищі посадові особи; економ. служби; власники; акціонери; керівники функціональних підрозділів; зовнішні користувачі.

3. Сис-ма показників

3.1. абсолютні вартісні показники, джерелом яких є облік:

-залишки та обороти з надходження та вилучення ВК

-залишки та обороти з надходження та погашення зобов’язань

-дохід від реалізації

-ЧП під-ва

-абсол.показники динаміки

3.2. відносні:

-динаміки і структури ВК та зобов’язань

-інтенсивність процесів (руху, фін.стійкості, платоспроможність, рентабельність)

4. інформаційне забезпечення

4.1.зовнішня інфо: правова, нормативна, довідкова

4.2.внутрішня інфо: планова, фактографічна

5. Методичні прийоми обробка первинної інформації:

5.1.економіко-логічні методи: групування, порівняння, розрахунок відносних показників, розрахунок середніх величин, деталізація, елімінування.

5.2.економіко-математичні методи: методи обробки динамічних рядів, методи регресійно-кореляційного аналізу, методи моделювання

6. Узагальнення і реалізація результатів аналізу фінансового стану

6.1.узагальнення результатів: систематизація інформації; кількісна оцінка втрачених можливостей збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; кількісна оцінка потенційного збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; оцінка вірогідності прогнозованих показників; оформлення результатів аналізу і передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів

6.2.реалізація результатів: оцінка заходів щодо збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; вибір оптимального варіанту заходів; прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанту заходів; доведення прийнятого рішення до виконавців; забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень.

14. ВК є основною складовою джерел фінансування під-ва.

Напрямами аналізу ВК під-ва є:

1)загал аналіз ВК: 1.1. класифікація ВК; 1.2. оцінка структури ВК; 1.3. аналіз динаміки ВК; 1.4. загал оцінка стану і розвитку ВК під-ва.

2)аналіз руху ВК: 2.1. побудова балансової моделі ВК (К_п+Н=В+К_к, В-вилуч); 2.2. факторний аналіз залишків ВК на кінець періоду (К_п+Н-В=К_к, ∆К_к=∆К_п+∆Н-∆В); 2.3. оцінка інтенсивності руху ВК: рівень надходження ВК:

Р_н=Н/(К_п+Н)*100

рівень вилучення (використання) ВК:

Р_в=В/(К_п+Н_адходж)*100

коефіцієнт співвідношення оборотів з надходження і використання ВК; загальна оцінка руху ВК.

3)аналіз фінансової стійкості ґрунтується на обчисленні та оцінці коефіцієнтів фінансової стійкості.

4)аналіз ефект-ті використання ВК:

рентабельність ВК (ЧП/ВК*100)

коеф. Оборотності ВК (Д/ВК)

термін окупності ВК (Т_ок=ВК/ЧП)

15. Метою залучення позикового капіталу є підвищення ринкової вартості під-ва шляхом створення додаткових зовн. джерел фінансування та ефект. використання залучених на цій основі коштів.

Осн. завданнями залучення позикового капіталу є підвищення ефект-ті використання ВК, а також прискорення формування коштів цільового фінансування.

Напрями аналізу ПК під-ва: 1.загальний аналіз зобов’язань: 1.класифікація зобов’язань; 2.оцінка структури зобов’язань; 3.аналіз динаміки зобов’язань; 4.загал оцінка зобов’язань під-ва з точки зору доцільності їх утворення і відповідності стратегічним пріоритетам під-ва.

2.аналіз руху зобов’язань: 1.побудова балансової моделі руху зобов’язань: З_п+Н=П+З_к  2.факторний аналіз залишків зобов’язань на кінець періоду:   ∆З_к=∆З_п+∆Н-∆П

3.оцінка інтенсивності руху ПК: Р_н=Н/(З_п+Н)*100;   Р_п=П/(З_п+Н)*100

3. аналіз фін. стійкості і платоспроможності;

4.аналіз ефект-ті використання ПК:

Рентабельність ПК (ЧП/ПК*100)

коеф. Оборотності ПК (Д/ПК)

коеф. Оборотності поточних зобов’язань (Д/ПЗ)

коеф. Оборотності кредит. заборгованості (Д/КЗ)

16. Оптимізація структури капіталу-це формування співвідношення ВК і ПК, яке відповідає max рентабельності активів при min вартості джерел фінансування за умови забезпечення необхідної фінансової стійкості під-ва. Позиковий капітал утв. З метою збільшення фін. потенціалу під-ва. Порівняно з ВК, ПК має суттєву перевагу-різноманітність джерел формування і практично необмежені можливості залучення. Оптимізація структури капіталу здійсн. шляхом мінімізації сер. вартості капіталу (СВК), яка визначається за показником сер. зваженої, виходячи з вартості капіталу, отриманого з відповідного джерела, та питомої ваги кожного джерела у загал. вартості джерел фінансування аналогічно визначенню СВК.

СВК= 12i=1nРџР’С–*Р’С–">    (%), ПВі - питома вага капіталу, отриманого з і-го джерела фінансування, у вигляді десяткового дробу, Ві – вартість капіталу, отриманого з і-го джерела фін-ня,%, і – порядковий номер джерела капіталу, n – к-ть джерел капіталу.

17. Здійснення фін.-госп. дія-ті пов’язане з надходженням та вибуттям грош. коштів та їх еквівалентів, які характеризують грошові потоки під-ва. Грошові кошти представляють собою готівку, кошти на рахунках у банку та депозити до запитання. До еквівалентів грош. коштів належать: короткострокові високоліквідні фін. інвестиції, які вільно конвертуються у певні суми грош. коштів і які характ-ся незначним ризиком зміни їх вартості.

Рух грош. коштів охоплює всі види діяльності під-ва: операційну (це осн. дія-ть під-ва, спрямована на вироб-во і ралізацію продукції, а також ін. операц. дія-ть, яку не можна віднести до інвестиц. чи фінансової), інвестиційну (стосується придбання і реалізації НА і фін. інвестицій, які не належать до еквівалентів грош. коштів), фінансову (безпосередньо призводить до змін розміру і складу ВК і ПК під-ва).

Аналіз руху грош. коштів є необхідною умовою ефективного управління грош. потоками, які забезпечують фін-госп. дія-ть під-ва.

Організаційно-інформаційна модель:

1.мета і завдання

1.1.метою аналізу грошових потоків під-ва є прискорення руху грошових коштів і підвищення на цій основі оборотності активів і капіталу, а також забезпечення фін. стійкості і платоспроможності під-ва.

1.2.завдання:

-аналіз джерел утворення і напрямів витрачання грошових коштів

-аналіз руху грошових коштів за видами дія-ті

-аналіз взаємозв’язку прибутку і змін грош. коштів

-аналіз взаємозв’язку зростання під-ва і потреб у грош. коштах

2. об’єкти і суб’єкти аналізу:

2.1. об’єкти: надходження і витрачання грош. коштів в результаті операційної дія-ті під-ва; фактори, що впливають на змвну грош. активів.

2.2. суб’єкти: вищі посадові особи; економ. служби; власники; акціонери; керівники функціональних підрозділів; зовнішні користувачі.

3. Сис-ма показників

3.1. абсолютні вартісні показники, джерелом яких є облік:

-залишки та обороти з надходження та витрачання коштів

-фін. рез. під-ва

-активи, ВК, зобов’язання

-абсол.показники динаміки

3.2. відносні:

-динаміки і структури грош. потоків

-відн. показники динаміки активів, ВК, зобов’язань

-інтенсивність процесів (руху, фін.стійкості, платоспроможність, рентабельність)

4. інформаційне забезпечення

4.1.зовнішня інфо: правова, нормативна, довідкова

4.2.внутрішня інфо: планова, фактографічна

5. Методичні прийоми обробка первинної інформації:

5.1.економіко-логічні методи: групування, порівняння, розрахунок відносних показників, розрахунок середніх величин, деталізація, елімінування.

5.2.економіко-математичні методи: методи обробки динамічних рядів, методи регресійно-кореляційного аналізу, методи моделювання

6. Узагальнення і реалізація результатів аналізу фінансового стану

6.1.узагальнення результатів: систематизація інформації; кількісна оцінка втрачених можливостей збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; кількісна оцінка потенційного збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; оцінка вірогідності прогнозованих показників; оформлення результатів аналізу і передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів

6.2.реалізація результатів: оцінка заходів щодо збільшення абсолютної величини грошових коштів та прискорення їх оборотності; вибір оптимального варіанту заходів; прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанту заходів; доведення прийнятого рішення до виконавців; забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень.

18. Аналіз джерел утворення грош. коштів здійсн. на основі балансу під-ва, динаміка статей якого інтерпретується як формування джерел або витрачання коштів. Зменшення активів і зростання ВК і позикового призводить до формування джерел коштів, а збільшення активів і зменшення заборг-ті під-ва характеризує витрачання коштів. Поетапне розкриття інфо. Балансу дозволяє дати оцінку ефект-ті упр-ня грош. потоками та визначити його відповідність стратегічним цілям під-ва. Етапи аналізу джерел утв-ня та напрямів витрачання грош. коштів під-ва:

1) класифікація абсол. змін статей балансу протягом періоду за напрямом руху коштів;

2) оцінка джерел утворення і напрямів витрачання коштів за абсол. величиною, складом і структурою;

3) ранжування джерел утв-ня і напрямів витрачання коштів;

4)оцінка відповідності структури створених джерел з фін. стратегії під-ва;

5) оцінка відповідності структури витрачених коштів з стратегії розвитку під-ва.

19. Дослідження грош. потоків за видами дія-ті під-ва спрямовується на визначення показників чистого руху грош. коштів від операц., інвестиц. та фін. дія-ті і оцінку їх впливу на загал. зміну залишків грош. коштів у звіт. періоді. Необхідна інфо. для аналізу інфо. міститься у Звіті про рух. грош. коштів.

Чистий рух грош. коштів: ЧРГ=Надх.(валовий додатній грош. потік)-Витр.(валовий відє'мний грош. потік)

ЧРГоперац=Ноперац-Воперац

ЧРГінвест=Нінв-Вінв

ЧРГфін=Нфін-Вфін

Етапи аналізу:

1)оцінка надходження і витрачання грош. коштів в цілому по під-ву і за видами дія-ті

2)визначення валового додатного і валового від’ємного грош. потоку в цілому по пд.-ву і за видами дія-ті

3)визначення чистого руху грош. коштів в цілому по під-ву і за видами дія-ті

4)оцінка структури надходження і витрачання коштів в цілому та за видами дія-ті

5)оцінка відповідності грош. потоків під-ва стратегічним цілям під-ва

20. Факторний аналіз грош. коштів здійсн. на основі балансової факторної моделі, у якій результативний показник (ЧРГ) визнач. як алгебраїчна сума ін. елементів балансу. Факторна модель грош. коштів буд. відповідно до балансового рівняння, яке відображає зв'язок між активами, зобов’язаннями. А=К+З. Конкретизуючи це рівняння можна отримати дану модель грош. коштів: НА+(ОА-ГК)+ГК+ВМП=ВК+ЗМВП+ДЗ+ПЗ+ДМП → ∆ГК=∆ВК+∆ЗМВП+∆ДЗ+∆ПЗ+∆ДМП-∆НА-∆(ОА-ГК) -∆ВМП.

21. При аналізі грош. потоків застос. фін. коефіцієнти, які дозволяють узагальнити результати руху грош. коштів під-ва:

1)оцінити достатність чистого операц. грош. потоку

2)його ліквідність

3)його ефективність.

Фін. коефіцієнти, які застосовуються в аналізі грош. потоків під-ва:

1) К_{достатності чистого опер.грош.потоку} =Чистий рух грош.коштів від операц.дія-ті/(Сума погашення осн. боргу за кредитами і позиками+сума сплачених дивідендів+сума ін. платежів)

2) К_{ліквілності операц.грош.потоку}=Валовий додатній/Валовий від’ємний грош. потік

3) К_{ефект-ті грош.потоку}=Чистий рух коштів/Видатки від усіх видів дія-ті

22.Інвестиції – це всі види майнових та інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об’єкти підприємницької та інших видів діяльності з метою одержання прибутку.

Види інвестицій: 1)Грошові кошти; 2)Нерухоме майно та пов’язані з ним майнові права; 3)Цінні папери або інші форми участі у під-ві; 4)Грошові вимоги та права про виконання договірних зобов’язань, які мають вартість; 5)Будь-які права інтелектуальної власності, що мають вартість; 6)Права на здійснення господ. діяльності; 7)Платні послуги; 8)Інші види інвестицій, не заборонених законами України.

Об’єктом інвестиційної діяльності є об’єкти підприємницької або іншої діяльності.

Суб’єктом інвестиційної діяльності є інвестор – юридична або фізична особа, в тому числі іноземна.

Залежно від об’єкта інвестування інвестиції поділяють на реальні (капітальні) і фінансові.

Реальні інвестиції – це вкладення коштів у матеріальні і нематеріальні активи.

Із групи інвестицій в нематеріальні активи виділяють інновації – вкладення у нововведення, а також інтелектуальну форму інвестування – вкладення в творчий потенціал суспільства.

Фінансові інвестиції – це фінансові вкладення в цінні папери інших підприємств, у  процентні облігації внутрішніх державних і місцевих позик, надання позик іншим підприємствам, вкладення у статутні капітали інших підприємств, депозитні вклади в банках.

Залежно від терміну інвестування розрізняють короткострокові (до 1 року) і довгострокові(понад 1 рік).

Реальні інвестиції здійснюються у формі капітальних вкладень у нове будівництво, у технічне переозброєння, розширення, реконструкцію і модернізацію підприємства.

Фінансові інвестиції відп. до напрямів вкладення розподіляють на вкладення в цінні папери, в статутні капітали, позики іншим підприємствам, термінові депозитні вклади в банках.

Цінні папери: акції;облігації;векселі;ощадні сертифікати;казначейські зобов’язання.

Відповідно до порядку отримання доходу фінансові інвестиції поділяють на інвестиції з постійними доходами (фіксованими) доходами, інвестиції з постійним приростом доходів та інвестиції з непостійним приростом доходів.

Джерела фінансування інвестиційної діяльності:

-ВК (джерела його прибуток та амортизаційні відрахування)

-Залучені кошти (кошти від продажу акцій, внески пайовиків, асигн. з бюджету)

-Позикові кошти (кредити банків, бюджетні кредити; кошти, отримані від випуску і продажу облігацій)

Регулювання інвестиційної діяльності під-ва зд. на основі законодавства.

До правових норм інвестицій відносять: - добровільність інвестування; - вільний вибір об’єкта інвестування; - право на одержання прибутку чи інших вигод; - право на участь в управлінні чи відсутність такого права; - ризик і невизначеність; - самостійність рішення про припинення інвестування; - державний захист інвестицій.

23.Ефективне управління інвестиційною діяльністю передбачає використання фінансового аналізу інвестицій підприємства.

Одним із способів формалізації фінансового аналізу інвестицій є розробка його організаційно-інформаційної моделі.

1.Мета і завдання аналізу

1.1.Метою аналізу інвестиційної діяльності підприємства є створення інформаційної бази ефективного управління інвестиціями.

1.2.завдання: - визначення ступеня виконаного плану інвестування; - аналіз динаміки інвестицій в цілому, за складом; - оцінка ефективності інвестицій в цілому і за об’єктами інвестування; - аналіз термінів окупності інвестицій в цілому і за об’єктами інвестування; - визначення доцільності зд. інвестицій.

2.Об’єкти та суб’єкти.

2.1.Об’єкти (інвестиційні ресурси, обсяги інвестицій, чинники,що вплинули на визначення напрямків, видів і обсягів інвестицій, функції управління інвестиційною діяльністю)

2.2. Суб’єкти (вищі посадові особи підприємства, економічні служби підприємства, зовнішні користувачі інформації)

3.Система економічних показників аналізу інвестицій

3.1.Абсолютні вартісні показники (абсолютна величина експлуатаційного доходу, абсолютна величина інвестиційних витрат, абсолютна величина чистого приведеного доходу від інвестицій)

3.2.Відносні (відносні показники структури інвестицій, відносні показники динаміки експлуатаційного доходу, інвестиційних витрат; відносні показники інтенсивності процесів (коефіцієнт рентабельності інвестицій, термін окупності, внутрішня норма доходу ))

4.Інформаційне забезпечення аналізу інвестицій

4.1.Зовнішня інформація (правова, нормативна, довідкова)

4.2.Внутрішня інформація (планова, фактографічна)

5.Методичні прийоми обробки первинної (вхідної) інформації

5.1.Економіко-логічні (групування, порівняння, розрахунок відносних показників, деталізація)

5.2.Економіко-математичні (економіко-статистичні, економетричні, методи оптимальних рішень, кібернетичні методи)

6.Узагальнення і реалізація результатів аналізу інвестицій.

6.1.Узагальнення результатів (систематизація інформації, розробка багатоваріантних заходів щодо поліпшення результатів інвестиційної діяльності підприємства у майбутньому), оформлення результатів аналізу і передача їх в управлінські структури для реалізації запропонованих заходів

6.2.Реалізація результатів (оцінка заходів поліпшення результатів інвестиційної діяльності з точки зору найбільшої відповідності стратегії інвестиційної діяльності підприємства, вибір оптимального варіанту заходів щодо поліпшення результатів інвестиційної діяльності підприємства, прийняття рішення щодо реалізації обраного варіанту заходів, доведення прийнятого рішення до виконавців, забезпечення контролю за виконанням прийнятих рішень)

24. Процес реального інвестування включає наступні стадії:

1.Стадія накопичення капіталу (здійснення інвестиційних витрат) - етап проектування, етап будівництва, етап монтажу і надлишки устаткування, етап введення об’єкта в дію.

2.Стадія отримання експлуатаційного доходу – етап освоєння, етап нормальної експлуатації, етап зниження віддачі.

Аналіз реальних інвестицій здійснюється на кожному з цих етапів.

На етапі проектування аналізу підлягають:

-фактичний стан ОЗ; - патентна інформація,науково-технічні розробки, закордонний і вітчизняний досвід у галузі сучасних технологій; - відповідність проекту капітальних вкладень постановленим завданням; - відповідність кошторисних інвестиційних витрат галузевим нормативам питомих капітальних витрат (ПКВ); - відповідність очікуваних показників ефективності капітальних вкладень середньогалузевим або нормативним показникам.

На етапі проектування капітальних вкладень також зд. порівняльний аналіз показників, що характеризують очікувану ефективність інвестицій з аналогічними базисними показниками, крім нового будівництва.

Для порівняння обчислюється 3 групи показників.

Перша група показників:

1)Приріст ЧП у відсотках до базисного року; 2)капітальні вкладення на 1 грн. приросту ЧП; 3)термін окупності капітальних вкладень; 4) приріст продуктивності праці; 5)приріст фондовіддачі; 6) скорочення робочих місць у відсотках до базисного року.

Друга група показників:

1) приріст доходу(виручки) від реалізації продукції; 2) приріст виробничих потужностей; 3)зменшення чисельності працівників; 4) економія паливно-енергетичних ресурсів.

Третя група показників:

1) покращення умов праці і техніки безпеки; 2)підвищення якості продукції; 3)зменшення чисельності робітників, зайнятих ручною і тяжкою фізичною працею.

На етапах будівництва, монтажу, наладки устаткування та введення об’єкта в дію аналізують:

-відповідність обсягу виконаних робіт планам капітального будівництва (за характером, обсягом, терміном);

-відповідність здійснених витрат обсягу виконаних робіт та затвердженому кошторису;

-якість виконаних робіт (затверджених об’єктів будівництва);

-ступінь виконання плану капітальних вкладень та використання коштів на їх фінансування.

Аналізуючи виконання плану введення в дію об'єктів капітального будівництва, перевіряють дотримання терміну введення об'єктів в експлуатацію.

На стадії отримання доходу аналізу підлягають показники доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів), собівартості, валового прибутку, адміністративних витрат, витрат на збут, операційного прибутку, фінансових результатів від звичайної діяльності та чистого прибутку підприємства.

На стадії отримання доходу використовують методи порівняльного аналізу, який досліджує зв'язок зіставлених показників базисного (до введення в дію інвестиційного проекту) і звітного (після введення об'єкта інвестування) періодів. Показники, що обираються для порівняння, мають характеризувати обсяги виробництва та реалізації, рівні витрат та прибутку, ефективність використання матеріальних, трудових і фінансових ресурсів.

Аналізуючи загальну ефективність виробничих інвестицій, використовують показники чистого приведеного доходу, терміну окупності, внутрішньої норми доходу та рентабельності інвестицій.

Безпосереднім об'єктом кількісного аналізу є грошові потоки, що характеризують процеси накопичення капіталу і отримання доходу в єдиній послідовності. Елементи грошового потоку формуються з показників інвестиційних витрат (К) та експлуатаційного доходу (Е).

Інвестиційні витрати - це початкова вартість інвестиційного проекту, яка визначається як різниця між початковими витратами і початковими доходами.

До початкових витрат належать витрати на будівництво, придбання устаткування, монтаж та інші. Початкові доходи складаються з доходу від продажу демонтованого обладнання, податкових знижок і пільг, які є наслідком інвестування.

Експлуатаційний доход складається з приросту доходу (виручки) від реалізації продукції підприємства внаслідок інвестування за винятком приросту поточних витрат та податку на прибуток, які також є наслідком здійснених інвестицій.

Окремий елемент грошового потоку (Г,) є чистим доходом від інвестицій за окремий період (t) і обчислюється за формулою:Г_t =Е_t –К_t

Здійснення інвестиційних витрат завжди передує отриманню доходів від інвестицій, до деякого моменту часу витрати перевищують доходи, потім настає момент рівноваги і, нарешті, починає утворюватись чистий доход від інвестицій.

При здійсненні капітальних вкладень у виробничі основні засоби експлуатаційний доход від інвестицій (Е) обчислюється за формулою :Е = Д-(СВ-А)-ВЗ-АВ-ПП,

Відповідно до цього елемент грошового потоку при реальному інвестуванні (Гt) визначається за алгоритмом:Г_t = Д - (СВ)-ВЗ-АВ-ПП -К.

Наведене рівняння характеризує загальний підхід до обчислення елементів потоку, який не враховує фактора часу.

Врахування фактора часу означає приведення інвестиційних витрат і доходів до єдиного моменту часу. Необхідність урахування фактора часу пов'язана з тим, що вартість грошей змінюється з плином часу: під впливом інфляції, невпевненості інвесторів в майбутньому та їх схильності до ліквідності активів, в які вони вкладають кошти, гроші частково втрачають свою вартість. Це означає, що купівельна вартість грошової одиниці сьогодні вища, ніж буде завтра.

Для врахування фактора часу використовують метод дисконтування платежів. Він дає змогу визначити суму чистого приведеного доходу точніше шляхом його приведення до певного моменту часу.

Процес дисконтування – це процес у фінансових обчисленнях, в якому задана сума, що повертається і коефіцієнт дисконтування.

Економічний зміст процесу дисконтування полягає у часовому впорядкуванні грошових потоків різних часових періодів.

Кдисконтування показує невизначеність в отриманні доходу взагалі або в отриманні тієї величини доходу від інвестицій на яку розраховує інвестор.

Дисконтний множник можна визначити за спеціальною фінансовою таблицею або обчислити за допомогою методу складних процентів: V^t =1/(1+g) ^t= (1+g)^-t

Метод дисконтування платежів дає змогу визначити суму чистого приведеного доходу шляхом його приведення до певного моменту часу.

Приведений чистий доход(W)характеризує загальний абсолютний результат інвестиційної діяльності і дорівнює сумі дисконтованих елементів грошового потоку на певний момент часу: W= Г_t*V^t_g  - дисконтований множник за ставкою порівняння.

25.Для характеристики ефективності виробничих інвестицій використовують показники терміну окупності, внутрішньої норми доходу і рентабельності.

Термін окупності з урахуванням фактору часу (m_ок) обчислюється за алгоритмом:

, де m – кільк-ть повних років у терміні окупності інвестицій; Е_(m+1) – дохід від інвестицій у році (m+1), який є останнім роком терміну окупності і додається до нього лише в тій частині, яка потрібна для повного відшкодування інвестицій.

Терміном окупності вважають період, протягом якого сума доходу дисконтованого на момент завершення інвестування дорівнює сумі інвестицій.

Термін окупності являє собою час, теоретично необхідний для повної компенсації інвестицій дисконтова ними доходами.

Методика визначення внутрішньої норми доходу залежить від конкретних особливостей розподілення доходів від інвестицій та інвестиційних витрат.

Внутрішня норма доходу – це така ставка дисконту, при якій чистий приведений дохід дорівнює нулю.

Для визначення внутрішньої норми доходу грошові потоки слід дисконтувати за різними ставками доти, поки не буде знайдено ставку, за якої теперішня вартість буде дорівнювати сумі інвестицій. Внутрішня норма доходу обчислюється за таким алгоритмом: g_вн.=g_{1 +} w₁/(w₁-w₂)*(g₂-g₁), g₁g_{2 –} значення коефіцієнта дисконтування.

Методика розрахунку рентабельності інвестицій безпосередньо пов’язане з методикою обчислення чистого приведеного доходу:

26.Банківські операції відображають зміст діяльності банків. За характером вони поділяються:активні операції; пасивні операції.

За допомогою пасивних операцій банки формують свої фінансові ресурси: - залучення кошті для зберігання на рахунках; - приймання вкладів (депозитів); - емісія; - отримання кредитів; - збільшення ВК за рахунок самофінансування.

Активні операції відображають розміщення ресурсів, які є в розпорядженні банку. До них належать: кредитні (обліково-позикові), інвестиційні, деякі ін..

Обсяг і форми активних операцій залежать від обсягу і форм залучення ресурсів.

До основних банківських операцій належать: депозитні, кредитні, розрахункові, валютні, емісійно-касові, фондові, лізингові, трастові, факторингові, трансфертні, міжбанківські.

Депозитні – передбачають залучення грошей у вклади (пасивні операції) і наступне розміщення цих грошей в необхідних напрямках (активні операції)

Депозитами можуть виступати гроші або ЦП.

Обсяг депозитних операцій визначається залишками коштів на депозитних рахунках та сумою коштів, що надійшли на ці рахунки протягом аналітичного періоду.

При зд. кредитних операцій банк надає грошові позики юр. та фіз..особам.

Позичальниками можуть бути інші банки, підприємства, організації, громадяни.

Обсяг кредитних операцій визначається залишком коштів на відповідних рахунках та обсягом продажів, наданих банком протягом аналітичного періоду.

Розрахункові операції передбачають здійснення за дорученням клієнтів розрахунків, переказів, відкриття та введення рахунку, оформлення платіжних документів. Обсяг розрахункових документів визначається кількістю відкритих рахунків, залишком коштів на цих рахунках, чисельністю клієнтів банку, які мають розрахункові рахунки в його установах.

Валютні операції пов’язані з переходом права власності на валютні цінності, використанням валюти як платіжного засобу, ввезення з- за кордону та вивезенням за кордон валютних цінностей і здійснення міжнародних грошових переказів.

Валютні операції поділяються на: - поточні (купівлі-продажу валюти, розрахунки за товари та послуги, перекази за кордон та з-за кордону); - пов’язані з рухом капіталу (інвестиційні, кредитні, операції по залученню коштів у вкладення)

Обсяг валютних операцій визначається залишком коштів на валютних рахунках та сумою валютних коштів, що надійшли на відповідний рахунок протягом аналітичного періоду.

Емісійно-касові операції полягають у випуску цінних паперів та касовому обслуговуванні.

Фондові операції належать до інвестиційних операцій. Вони полягають у купівлі та розміщенні цінних паперів, розпорядженні цінними паперами за дорученням клієнта, надані позик під цінні папери, виконання функцій депозитарію.

Лізингові – зд.банком за дорученням клієнта. При цьому укладається угода щодо придбання майна у виробника на умовах схвалених клієнтом. Обсяг лізингових операцій визначається вартістю майна, що передається клієнту за лізингом.

Трастові (довірчі) полягають в управлінні майном та виконанні інших послуг за дорученням клієнта на правах його довіреної особи.

Факторингові операції  - придбання грошових вимог і передання права на стягнення боргів.

Міжбанківські операції – це взаємні операції банків по залученню і розміщенню коштів у формі депозитів та кредитів. Обсяг міжбанківських операцій визначається аналогічно визначеному обсягу депозитних і кредитних операцій.

27.Для формалізації аналізу складають організаційно-інформаційну модель

1.Мета і завдання аналізу.

Метою аналізу діяльності кредитно-фінансової установи є пошук шляхів і кількісна оцінка резервів збільшення її ринкової вартості та підвищення фінансової стійкості на основі максимізації прибутку і нарощення фінансового потенціалу.

Завдання: - аналіз доходів і витрат кредитно-фінансової установи; - аналіз фін. рез. кредитно – фінансової установи; - аналіз динаміки активів, капіталу і зобов’язань за складом та структурою; - аналіз фінансової стійкості та платоспроможності; - аналіз рентабельності та ділової активності фін.-кред.установи.

2.Об’єкти і суб’єкти аналізу

2.1.Об’єкти: - доходи, витрати і фінансові результати діяльності фінансово-кредитної установи; - активи і капітал фінансово-кредитної установи; - фактори, що обумовлюють фінансові результати, рентабельність, фінансову стійкість і платоспроможність фінансово-кредитної установи.

2.2.Суб’єкти: - вищі посадові особи; - економічні служби; - керівник підрозділів; - власники та акціонери; - зовнішні користувачі інформацією.

3.Система економічних показників

3.1.Абсолютні вартісні показники джерелом яких є облік (доходи, витрати, фін.результати, залишки активів, капіталу і зобов’язань фінансово-кредитної установи)

3.2.Відносні показники,які є наслідком аналітичної обробки облікової інформації (відносні показники структури і динаміки доходів, витрат та прибутку; відносні показники структури і динаміки активів та капіталу; відносні показники інтенсивності процесів)

4.Інформаційне забезпечення

4.1.Зовнішня інформація (правова, директивна, нормативно-довідкова)

4.2.Внутрішня інформація (фактографічна , планова)

5.Методи обробки:

5.1.Економіко-логічні (групування, порівняння, елімінування, деталізація)

5.2.економіко-математичні

6.Узагальнення і реалізація результатів аналізу: - систематизація інформації; - групування; - розробка багатоваріантних заходів щодо зб.ринкової вартості фінансово-кредитної установи; - оцінка і вибір оптимального варіанту; - прийняття управлінського рішення і контроль за його виконанням

28.Дохід банку є необхідною умовою отримання прибутку і забезпечення рентабельності діяльності банку. Як фактор утворення прибутку, дохід, у свою чергу, також перебуває під впливом різноманітних факторів.

Аналіз доходів банку здійснюється за трьома напрямами: загальний аналіз доходів; факторний аналіз доходів; аналіз дохідності банку.

Загальний аналіз доходів ґрунтується на застосування прийомів групування, порівняння, обчислення відносних показників структури та динаміки.

Дохід банку розподіляється на операційний та неопераційний.

До операційного доходу належить процентний дохід, комісійний дохід, дохід від торговельних операцій, інші банківські та небанківські операційні доходи.

Процентний дохід складається з доходів за коштами, розміщеними в інших банках, кредитами суб'єктам господарської діяльності і фізичним особам, іншими кредитами та доходу за цінними паперами, отриманому у вигляді процентів.

Комісійний дохід утворюється внаслідок розрахунково-касового і кредитного обслуговування банків і інших клієнтів

Дохід від торгівельних операцій є наслідком торгівлі цінними паперами, іноземною валютою та іншими фінансовими інструментами, що здійснюється з ініціативи банка і не є виконанням доручень клієнтів. До інших банківських операційних доходів належить дивідендний дохід, дохід від оперативного лізингу, штрафи і пені, отримані за банківськими операціями.

Система показників, які використовуються в загальному аналізі доходу складається з абсолютних вартісних показників , з відносних показників структури і відносних показників динаміки.

Факторний аналіз доходів банку здійснюється за кожним видом доходів з урахуванням умов конкретних угод. Факторний аналіз здійснюється за допомогою методів детермінованого факторного аналізу.

29.Для забезпечення фінансово-господарської діяльності банк має здійснювати відповідні витрати. Вони є  необхідною умовою отримання прибутку. Метою аналізу витрат є їх мінімізація на основі ефективного використання ресурсів банку.

Аналіз витрат здійснюється за двома напрямами: загальний аналіз витрат та факторний аналіз витрат. В оснбві загального аналізу витрат покладено їх групування за однією або кількома класифікаційними ознаками. При цьому, бажано обрати таку систему групування, яка дозволяла б виділити в окремі групи найбільш суттєві витрати банку.

На основі звіту про прибутки та збитки витрати банку поділяють на такі групи:

• процентні витрати;
• комісійні витрати;
• адміністративні витрати;
• витрати на персонал:
• витрати на безнадійні та сумнівні борги;
• непередбачені витрати.

У загальному аналізі витрат застосовуються методи вертикаль­ного та горизонтального економічного аналізу.

Загальна оцінка динаміки витрат має здійснюватись у порівнянні зі зміною доходів банку. Ефективне управління витратами передбачає забезпечення випереджаючих темпів приросту доходів порівняно з темпами приросту витрат. Тому, оцінюючи динаміку витрат, необхідно порівняти середній темп приросту витрат з середнім темпом приросту доходів . Перевищення приросту доходів над витратами можна вважати ознакою стабілізації структури доходів і витрат, що свідчить про виважену політику управління доходами і витратами банку.

Досліджуючи динаміку витрат за напрямами утворення, слід пам'ятати, що досить часто зменшення їх абсолютного розміру свідчить про скорочення обсягу активних операцій, на забезпечення яких витрачено відповідні кошти.

Розглядаючи темпи приросту окремих видів витрат, можна визначити пріоритети, яких дотримувалось керівництво банку в управлінні його діяльністю у звітному році. Вивчення динаміки витрат на здійснення торговельних операцій потребує вивчення причин, що зумовили високий темп їх приросту у звітному періоді.

Доцільність політики управління доходами і витратами банку дає змогу оцінити динаміку коефіцієнтів витрато віддачі за різними видами доходних активів, обчислених як співвідношення відповідних доходів і витрат: ВВ=Доходи/Витрати

Завертаючи загальний аналіз витрат, обчислюють рівень витрат відносно середніх залишків активів балансу.

Рівень витрат (Р_в) може обчислюватись, виходячи із загального їх обсягу або за кожним видом витрат окремо за рівнянням: Рв=В/А*100

Нормальному розвитку банку відповідає тенденція зниження рівня витрат.

Основною складовою операційних витрат є процентні витрати, які спрямовуються на забезпечення операцій банку щодо залучення фінансових ресурсів.

Відповідно до джерел утворення залучені кошти банків поділяються на дві категорії:

• депозити, до яких належать кошти на рахунках юридичних та фізичних осіб та депозитні сертифікати;
• позики   у   вигляді   отриманих   банком   кредитів   та   у   вигляді випущених банком боргових зобов'язань.

За використання коштів банки сплачують власникам коштів певний дохід у вигляді процентів на вкладений капітал, яким визначається вартість залучених банком коштів. Вартість залучених коштів і є процентними витратами банку.

30.Кінцевим фінансовим результатом діяльності банку є прибуток до оподаткування (балансовий прибуток), який утворюється внаслідок руху грошових потоків, що характеризують доходи і витрати банку.

Отже, доходи і витрати банку є чинниками першого ряду щодо формування прибутку. В узагальненому вигляді прибуток є різницею між доходами, отриманими банком за відповідний період внаслідок своєї діяльності, та витратами, здійсненими за той же період для забезпечення цієї діяльності.

За своєю структурою доходи, витрати і прибуток банку відповідають напрямам його діяльності.

З метою аналізу розрізняють фінансові результати операційної та неопераційної діяльності банку, фінансові результати кредитних операцій, операцій з цінними паперами, операцій з іноземною валютою тощо.

Прибуток до оподаткування банку складається з:

1.     Чистого процентного доходу:

*чистого комісійного доходу;

*чистого торговельного доходу;

2.     Іншого прибутку.

Чистий процентний дохід є різницею між процентними доходами і процентними витратами банку. Його можна досліджувати в цілому та за джерелами утворення: прибуток від кредитних операцій, прибуток від операцій з цінними паперами тощо.

Чистий комісійний дохід визначається комісійними доходами і комісійними витратами, Він також може бути розподілений за видами банківських послуг, які є джерелами утворення відповідних доходів і напрямами витрачання коштів.

Чистий торговельний дохід представляє собою прибуток або збиток від здійснення відповідних операцій з цінними паперами, іноземною валютою тощо.

Інший прибуток - це різниця між сумою інших операційних банківських і небанківських доходів, отриманих внаслідок зменшення резервів за заборгованістю, непередбачених доходів та сумою відповідних витрат банку.

Метою аналізу прибутку та рентабельності є збільшення абсолютної величини прибутку та підвищення рентабельності банку на основі ефективного управління доходами і витратами.

Відповідно до мети визначають такі завдання аналізу прибутку та рентабельності:

*оцінка виконання плану прибутку;

*аналіз динаміки прибутку в цілому, за складом і структурою;

*факторний аналіз прибутку;

*аналіз формування та розподілу прибутку;

*визначення тенденцій динаміки прибутку за тривалий період;

*аналіз показників ефективності діяльності банку;

*аналіз фінансової міцності банку (визначення межі та коефіцієнта безпеки банку).

Фактори, під впливом яких формується прибуток, не обмежуються доходами і витратами. Дуже важливими факторами, що обумовлюють суму прибутку до оподаткування, є:

*обсяг власного капіталу банку;

*рівень ефективності використання активів банку;

*мультиплікаційний ефект капіталу;

*рентабельність доходу.

Обсяг власного капіталу банку . визначається згідно з рекомендаціями Національного банку України. Дані щодо залишків власного капіталу на визначену дату містяться у пасиві балансу банку.

Рівень ефективності використання активів банку оцінюється за допомогою показників дохідності активів (d_А), які обчислюються як відношення доходу банку (Д) до середніх залишків активів банку, обчислених згідно з балансом: d_А=Д/А

Мультиплікаційний ефект капіталу полягає у здатності капіталу створювати активи банку шляхом залучення якомога більшого обсягу коштів на кожну гривню власного капіталу. Оцінка мультиплікаційного ефекту капіталу здійснюється за допомогою мультиплікатора капіталу (Мк), який визначається як відношення залишків активів (А) банку до залишків власного капіталу (К) на визначений момент часу: Мк=А/К

Рентабельність доходу обчислюється як відношення прибутку до оподаткування до доходу банку:   N_д=П/Д

Залежність прибутку від зазначених вище факторів харак­теризується чотирифакторною мультиплікативною моделлю:п=К*Д_А*М_к*Н_д

Факторний аналіз прибутку за даною моделлю здійснюється за допомогою методу абсолютних різниць.

31.Для оцінки рентабельності фінансово-господарської діяльності банку застосовують таку систему показників

1.Операційна рентабельність: прибуток від операційної діяльності/% дохід + комісійний дохід +дохід від торгівельних операцій + інші операційні банківські доходи*100

2.Загальна рентабельність: прибуток до оподаткування/% дохід + комісійний дохід +дохід від торгівельних операцій + інші операційні банківські доходи + інші небанківські операції*100

3.Чиста рентабельність: чистий прибуток/% дохід + комісійний дохід +дохід від торгівельних операцій + інші операційні банківські доходи + інші небанківські операції + непередбачувані доходи*100

4.Рентабельність витрат: чистий прибуток/сукупні витрати*100

5.Рентабельність капіталу: чистий прибуток /капітал*100

6.Рентабельність активів: ЧП/середні залишки активів*100

7.Рентабельність оборотних активів: ЧП/середні залишки оборотних активів*100

8.Рентабельність кредитно-інвестиційного портфеля:ЧП/середня вартість кредитно-інвестиційного портфеля *100

32.Аналіз діяльності БУ і організацій є необхідною умовою управління обсягами робіт і наданих послуг. Предметом діяльності є господарська діяльність БУ і організацій.

Метою аналізу БУ є інформаційне забезпечення ефективного управління БУ, спрямоване на підвищення якості робіт та послуг на основі ефективності використання ресурсів установи.

Завдання аналізу: 1) визначення потреб сус-ва у послугах відповідних БУ;

2) аналіз і оцінка дотримання встановлених нормативів забезпеченості населення відповідними видами послуг БУ; 3) оцінка ефективності використання ресурсів БУ та організацій; 4) аналіз динаміки основних показників, що характеризують діяльність БУ; 5) факторний аналіз результатів діяльності; 6) аналіз кошторису доходів і видатків БУ в цілому та за видами; 7) оцінка фін стану БУ; 8) аналіз цільових коштів, їх руху та ефективності використання; 9) кількісна оцінка резервів збільшення обсягів діяльності і підвищення якості робіт та послуг бюджетних установ.

Класифікація БУ за функціями, які вони виконують: 1) заклади охорони здоров’я ; 2) заклади освіти; 3) заклади соціального захисту населення; 4) заклади культури; 5) науково-дослідні організації; 6) органи установчої влади.

33.Основні показники діяльності: І) ЛІКАРНІ: к-сть ліжок і ліжкоднів; середньорічна к-сть днів функціонування ліжка; рівень забезпеченості населення ліжковим фондом; к-сть відвідування лікаря за зміну; к-сть посад лікарів і середньорічне навантаження на 1 лікаря.

Етапи аналізу стану та розвитку мережі лікарень: 1) оцінка потужності мережі лікарень за к-стю розгорнутих лікарняних ліжок; 2) оцінка структури фонду ліжок за відділеннями; 3) оцінка рівня забезпеченості населення фондом ліжок у лікарнях (здійсн. шляхом порівняння фактичних наявних ліжок з потребою у ліжках); 4) загал оцінка мережі за показниками кількості ліжок на 1 тис. населення.

Система показників аналізу обсягу роботи лікарні: 1) к-сть ліжкоднів роботи лікарні за період (а); 2) середньорічна к-сть ліжок (в); 3) к-сть осіб, які пройшли лікування за досліджуваний період  (с); 4) показники використання фонду ліжок: 4.1) середня к-сть днів використання 1 ліжка (d): d=а/в; 4.2) середній термін перебування хворого в лікарні(m): m=а/с; 4.3) середня оборотність 1 ліжка(k): k=с/в.

Система показників аналізу мережі поліклінік: 1) потужність поліклініки

 (к-сть відвідувачів за зміну): П=Sкабінетів для прийому хворих/норма робочої S на 1 відвідувача на зміну; 2) необхідна потужність поліклініки: П_{необхідн}=(чисельність населення району діяльн * к-сть відвідувань в розрахунку на 1 мешканця на рік)/(змінність роботи поліклініки*к-сть днів роботи поліклініки за рік); 3) забезпеченість населення поліклінічною мережею: абсолютне відхилення від нормативу: ΔП=П-П_{необхідн}; 4) рівень лікарняної фун-ї поліклініки: 4.1) добова функція: Ф_д=необхідна потужність поліклініки*змінність роботи поліклініки; 4.2) річна функція: Ф_р=необхідна потужність поліклініки*змінність роботи поліклініки*к-сть робочих днів поліклініки за рік.

Система показників аналізу обсягу роботи поліклініки: 1) к-сть лікарняних відвідувань; 2) к-сть осіб, які звернулися до поліклініки; 3) середньорічне навантаження на 1 посаду лікаря за к-стю відвідувань: Н = к-сть усіх лікарняних відвідувань за рік/к-сть усіх посад лікарів; 4) к-сть лікарняних відвідувань всього; 5) рівень амбулаторного обслуговування: Р_АО= к-сть осіб, що звернулись за медичною допомогою/ чисельність населення району діял. поліклініки *100%.

Показники якості роботи поліклінік: 1) коефіцієнт ритмічності відвідування лікарів = к-сть усіх лікарняних відвідувань, але не вище плану/планова к-сть відвідувачів; 2) рівень інтенсивності обслуговування= к-сть усіх лікарн відвідувань/(необхідна потужність*змінність роботи поліклініки); 3) середня тривалість непрацездатності 1 хворого.

34.До установ освіти відносять: дитячі дошкільні заклади; середні загальноосвітн заклади; ВНЗ. До установ культури: бібліотечні заклади; музеї, театри.

Завдання аналізу діяльності закладів освіти і культури: 1) оцінка стану мережі закладів освіти і науки; 2) оцінка рівня забезпеченості населення послугами закладів освіти та культури кадрами; 3) визн. рівня забезпеченості населення послугами закладів освіти  і культури; 4) аналіз ступеня використання в мережі установ освіти і культури та ефективності їх діяльності.

Мережу ВНЗ оцінюють за показниками:1) к-сть ВНЗ усього і за спеціальностями, у т.ч. приватних (а); 2) к-сть місць у ВНЗ в цілому і за формами навчання (в); 3) к-сть місць в середньому на один навч. заклад (с): с = а/в.

Показники для оцінки якості навчання та його умов: 1) педагогічні показники (рівень успішності студентів, якість навчання, середній бал); 2) економічні показники ( навч площа у розрахунку на 1 студента, к-сть студентів на 1 викладача, витрати на підготовку одного фахівця).

Мережу масових бібліотек оцінюють за показниками: к-сть бібліотек в районі діял відділу культури (а); величина бібліотечного фонду; контингент відвідувачів за групами і віком; рівень забезпеченості населення бібліотечною мережею (р): р= а/1000 осіб.

35.Класифікація НДО: 1) наукові організації у складі п-в галузей в-ва; 2) наукові організації у складі науково-виробничих обєднань ; 3) наукові організації у безпосередньому підпорядкуванні відповідних міністерств; 4) академічні і вузівські наукові організації.

Результатом діяльності НДУ є науково-технічна продукція (завершені НД проекти, конструкторські та технологічні роботи і послуги).

Основні показники діяльності НД організ: к-сть науково-дослідних установ; загальний обсяг наукових робіт, виконаних у зв періоді; к-сть тем дослідження та їх кошторисна в-сть; обсяг реалізованої науково-технічної продукції, робіт, послуг; к-сть структурних підрозділів; середньооблікова чисельність працівників; обсяг виконаних робіт за к-стю тем і кошторисною в-стю; обсяг виконаних робіт власними силами і сторонніми організаціями за угодами; ступінь виконання плану з науково-дослідної роботи; тривалість виконання НДР в цілому по НД організації.

Показники якості науково-технічної продукції: к-сть проданих ліцензій; кошторисна в-сть НДР, результати, яких дорівнюють або перевищують світові досягнення; питома вага НДР, виконаних у світовому рівні у загал кошторисній в-сті, які відповідають світовим стандартам; к-сть авторських свідоцтв на 1 НДР; к-сть НДР, відзначених державними і спеціальними преміями.

36.Класифікація закладів соц. захисту населення: дитячі будинки-інтернати, будинки-інтернати для людей похилого віку; товариство Червоного  хреста; пенсійний фонд, фонд зайнятості.

Діяльність будинків-інтернатів аналізується за методиками аналогічними методикам аналізу діял установ охорони здоров’я.

Основні показники діял Фонду зайнятості: чисельність зареєстрованих безробітних; чисельність людей, влаштованих на роботу працівниками фонду зайнятості, у т.ч. за віком, фахом, освітою; питома вага чисельності влаштованих на роботу в загальній чисельності безробітних; середн чис-сть безробітних, яка обслугов 1 працівником фонду зайнятості; середній термін перебування на обліку у Фонді зайнятості.

Основні показники діял ПФ: 1) чисельність пенсіонерів, у т.ч. за віком і групами інвалідності; 2) сума пенсійних виплат всього, у т.ч. за віком, категоріями, групами інвалідності, середньою пенсією; 3) середній розмір пенсії в розрахунку на 1 пенсіонера та за групами пенсіонерів, у т.ч. середній рівень пенсій держ службовця.

37.Фін потенціал банку – це заг в-сть, склад і структура капіталу відповідно до джерел його формування та напрямів розміщення в активах банку.

Класиф ВК банку відповідно до економічного змісту: 1) основний капітал (сплачений, зареєстрований, статутний капітал,резервний капітал, емісійні різниці і прибутку минулих років); 2) додатковий капітал (загальні резерви, ств. за рахунок прибутку, результати переоцінки фіксованих активів і нерозподілений прибуток звітного року).

Класифікація зобов’язань банку за джерелами утворення: 1) кореспондентські рахунки інших банків (коррахунки); 2) депозит та кредити інших банків; 3) страхові депозити та кошти до запитання клієнтів; 4) ЦП власного боргу; 5) кредити, отримані від міжнародних банківських організацій; 6) інші зобов’язання.

Класифікація активів банку за цільовим використанням: 1) грош кошти та їх еквіваленти; 2) коррахунки в НБУ та інших банках; 3) депозити та кредити банків; 4) цінні папери в портфелі банку; 5) кредити, надані клієнтам; 6) нематеріальні активи; 7) ОЗ; 8) інші активи.

Етапи заг аналізу фін потенціалу банку: класифікація активів, ВК і зобов’язань; оцінка структури активів, ВК і зобов’язань; оцінка динаміки активів, ВК і зобов’язань; заг оцінка стану і динаміки фінанси потенціалу.

38.Етапи аналізу активів банку: 1) заг аналіз активів банку; 2) аналіз руху активів (балансове рівняння); 3) аналіз кредитно-інвестиційного портфеля: 3.1) аналіз динаміки кредитно-інвест портфеля за заг обсягом, складом та структурою наданих кредитів та інвестованого капіталу; 3.2) оцінка інтенсивності руху кредитн.-інвест. портфеля банку; 3.3) оцінка рівня забезпеченості та ризикованості кред-інвест портфеля в цілому та за окремими видами наданих кредитів та інвестицій; 3.4) аналіз дотримання термінів погашення кредитів; 3.5) аналіз використання кред-інвест портфеля; 4) аналіз високоліквідних активів: 4.1) заг аналіз високоліквідних активів; 4.2) оцінка прибутковості високоліквідн активів; 5) аналіз ефективності використання активів.

39.Етапи аналізу: 1) заг аналіз ВК і зобов’язань; 2) аналіз руху ВК і зобов’язань; 3) аналіз достатності ВК; 4) аналіз дотримання термінів погашення зобов’язань (такий аналіз здійсн. на основі класиф. зобов’язань за термінами погашення. Застосовують методичні прийоми аг та коефіц аналізу); 5) аналіз ефективності депозитної політики банку.

Показники оцінки депозитної політики банку: термін зберігання депозитних коштів; рівень осідання коштів на депозитних рахунках; коефіцієнт використання депозитів.6) аналіз ефективності використання ВК та зобов’язань банку.

40.Етапи: 1. визн. найважливіших параметрів об’єктів дослідження. При цьому оцінюють структуру і динаміку активів, капіталу, зобов’язань, якість і стійкість банк доходів, ліквідність, платоспроможність і достатність капіталу. Дані показники дають можливість оцінити ефективність управління і визначити здатність банку конкурувати на ринку банк послуг, а також оцінити вплив макрофінансової політики на діял банків системи. 2. Побудова системи коефіцієнтів: коеф фін стану банку залежать від тих ринкових умов, в яких працює банк, вкл. мікрофінансову політику, чинне законодавство, стандарти введення БО, рівень конкуренції.

Коеф аналіз може ускладнюватися зміною економ ситуації або зміною ринк процентних ставок.

3. розробка критеріїв оцінки показників фінансового стану;

4. розрахунок коефіцієнтів на початок і кінець періоду з метою порівняння;

5. порівняння коеф з їх критеріальними значеннями; 6. заг оцінка фін стану банку на основі системи коефіцієнтів та узагал показників.

41. Значення аналізу полягає в тому, що він є необхідною умовою ефективного управління матеріальними активами б.установ. Мета – пошук напрямів і кількісна оцінка резервів підвищення ефективності використання майна.  Завдання: 1. Оцінка рівня забезпеченості б.установ майном, відповідно до виду і обсягу діяльності; 2. Аналіз якісного стану ОЗ; 3. Оцінка якісного предметів і матеріалів, що використовуються в поточній діяльності; 4. Аналіз дотримання нормативів використання предметів і матеріалів; 5. Оцінка структури майна; 6. Аналіз ефективності використання ОЗ, предметів і матеріалів.

42.Загальний аналіз майна бюджетних установ здійснюється з використанням методик горизонтального і вертикального аналізу. Класифікація майна б.установ: 1. ОЗ (за належністю; за функціями, що виконують; за роллю в процесі обслуговування; за призначенням); 2. Матеріальні ресурси. 2.1. За характером використання (матеріали для наукових і навчальних цілей; продукти харчування; господарські і канцелярські матеріали; медикаменти; корми на фураж; інші матеріали); 2.2. Згідно балансу (матеріали і продукти харчування; МШП; інші запаси). Етапи загального аналізу майна бюджетних установ: 1. групування майна б.у. за класифікаційними ознаками; 2. побудова аналітичної таблиці; 3. оцінка структури майна; 4. аналіз динаміки майна б.у. в цілому за складом і структурою; 5. узагальнення результатів загального аналізу майна б.у.

43. Етапи аналізу якісного стану і ефективності використання ОЗ бюджетних установ: 1. Аналіз наявності та руху ОЗ установи; 2. Оцінка забезпеченості установи ОЗ за їх видами, виходячи з технологічних особливостей та обсягів основної діяльності б.у. 3. Аналіз якісного стану ОЗ; 4. Оцінка ефективності використання ОЗ б.у. 5. Узагальнення результатів аналізу. Система показників аналізу якісного стану ОЗ б.у. : 1. Коефіцієнт зносу ОЗ; 2. Коефіцієнт здатності; 3. Рівень надходження ОЗ; 4.Коефіцієнт вибуття ОЗ; 5. Коефіцієнт оновлення ОЗ; 6. Показники питомої ваги за терміном використання ОЗ; 7. Рівень механізації праці; 8. Рівень механізації робіт. Система показників аналізу ефективності використання ОЗ: 1. Коефіцієнт фондовіддачі: ФВ= НД/ОЗ , де НД – обсяг наданих послуг, виконаних робіт, який визначається за такими показниками: за видами б.у. ; кошторисна вартість НДР; кількість ліжко-днів для лікарень ; кількість лікарняних відвідувань; кількість книговидач для бібліотек; 2. Коефіцієнт використання встановленого устаткування за його видами: КВУ= кількість одиниць фактичного працюючого устаткування/ встановлення устаткування (одиниць); 3. Коефіцієнт використання наявного устаткування: КНУ= фактично працююче устаткування/ наявне устаткування 

44.Етапи аналізу матеріальних ресурсів і оборотних активів: 1. Аналіз динаміки і структури матеріальних ресурсів. 2. Оцінка забезпеченості б.у. предметами і матеріалами. При цьому обчислюється рівень забезпеченості 3. Аналіз виконання плану постачання предметів і матеріалів в цілому за видами предметів і матеріалів, за постачальниками і за терміном виконання договорів постачання; 4.  Оцінка виконання плану надходження матеріальних ресурсів за структурою; 5. Аналіз дотримання асортименту і якості матеріальних ресурсів за їх видами; 6. Оцінка руху матеріальних оборотних ресурсів на основі балансової моделі; 7. Аналіз ефективності використання предметів і матеріалів. При цьому обчислюється коефіцієнт матеріаловіддачі: Кмв= обсяг наданих послуг і виконаних робіт/ середні залишки матеріалів оборотних ресурсів.

45.Трудові ресурси є основою якісного та ефективного функціонування сучасної б.у. Мета: пошук шляхів, і кількість резервів підвищення ефективності використання трудових ресурсів. Завдання: 1. Вивчення і оцінка забезпеченості установи трудовими ресурсами; 2. Кількісна і якісна характеристика структури персоналу; 3. Виявлення факторів і причин відхилень фактичних показників від нормативів, від штатного розпису; 4. Оцінка повноти використання робочого часу і завантаження кожного працівника. 5. Аналіз продуктивності та ефективності праці 6. Аналіз формування і раціонального використання фонду з\п, оптимальності його структури; 7. Виявлення резервів підвищення ефективності праці; зниження витрат робочого часу, ефективності витрачання коштів на оплату праці, розробка заходів щодо мобілізації резервів.

46.Забезпеченість б.у. трудовими ресурсами оцінюється шляхом порівняння фактичної чисельності працівників із штатним розкладом б. установи на основі методики загального аналізу. Етапи аналізу штату робітників та службовців. 1. Групування працівників за рівнем кваліфікації, фахом, віком, рівнем освіти; 2. Оцінка динамік трудових ресурсів за кваліфікаційними ознаками і в цілому; 3. аналіз руху трудових ресурсів на основі балансової моделі Чп+П=В+Чк. 4. Аналіз динаміки показників, що характеризують рух трудових ресурсів. 5. Узагальнення результатів аналізу і розробка заходів за отриманими результатами.

47.Продуктивність праці є критерієм ефективності діяльності б.у. ПП=обсяг діяльності б.установи/ середньооблікова чисельність.  ПП=  обсяг діяльності б.установи/ відпрацьований час (людино-годин).  Продуктивність праці б.у. аналізується за методикою коефіцієнтного аналізу. Факторний аналіз продуктивності праці б.у. проводять за таким алгоритмом:

ПП= (ОД/Ч осн)* (Ч осн / Ч заг), де ОД- обсяг діяльності б.у. Ч осн – чисельність основної категорії працівників, Ч заг  - загальна чисельність.

48.Етапи аналізу фонду з\п: 1. аналіз виконання кошторису видатків на з\п; 2. оцінка динаміки фонду з\п в цілому за складом і за категоріями працівників; 3. аналіз руху фонду з\п на основі балансової моделі; 4. факторний аналіз фонду з\п : Фзп=  Ч*Зп; ФЗП=(ОД/ПП)*Зп; 5. характеристика рівня середньої з\п, а також факторів її зміни; 6. Оцінка співвідношення теипів зростання продуктивності праці та середньої з\п працівників б.у.   7. Аналіз ефективності використання фонду з\п : Зарплатовіддача (ЗВ)=ОД/ФЗП; Зарплатомісткість (ЗМ)=ФЗП/ОД       

49.Значення аналізу полягає в тому, що він є необхідною умовою ефективного управління видатками б.у. Мета: пошук шляхів і кількісна оцінка резервів ефективного витрачання коштів і зниження на цій основі рівня видатків відносно обсягу діяльності б.у.  Завдання: 1. Оцінка і перевірка виконання кошторису видатків; 2. Аналіз динаміки видатків за абсолютним розміром, складом, структурою і рівнем відносного обсягу діяльності. 3. Аналіз виконання кошторису за касовими і фактичними видатками. 4. Факторний аналіз видатків за їх видами. 5. оцінка ефективності видатків б.у.. 6. аналіз динаміки спеціального фонду. 

50.Видатки б.у. поділяють на: 1. Поточні (видатки на товари і  послуги, на оплату праці, нарахування на з\п, видатки на придбання предмета і матеріалів, на утримання б.у., субсидії і транспорти, інші). 2. капітальні (будівництво житла і об’єктів соціально-культурного та побутового призначення, будівництво виробничих та адміністративних об’єктів, видатки на капітальний ремонт, реконструкцію, реставрацію, інші). Етапи загального аналізу виконання кошторису доходів і видатків б.у.: 1.класифікація видатків відповідно до ознак. 2. побудова аналітичної таблиці і заповнення її обліковими даними на основі звіту про виконання кошторису доходів і видатків б.у. 3. обчислення і оцінка тенденцій зміни показників, що характеризують виконання кошторису доходів і видатків; 4. узагальнення результатів аналізу виконання кошторису доходів і видатків б.у.

51.Напрями аналізу рівня виконання кошторису видатків: 1. аналіз фактичних видатків (фактичні видатки – це видатки звітного періоду на утримання б.у. і забезпечення її діяльності, списані у встановленому порядку). 2. аналіз касових видатків (касові видатки – це витрати бюджетних коштів, які надано банком б.у. готівкою або шляхом безготівкових розрахунків). Здебільшого касові та фактичні не збігаються. Це пояснюється тим, що не всі грошові кошти отримані в банку, можуть бути списані та віднесені на фактичні   видатки безпосередньо в момент їх надходження.  Етапи аналізу виконання кошторису за касовими і фактичними видатками: 1. визначення обсягів касових і фактичних видатків в цілому та за окремими видами. 2. аналіз співвідношення між касовими та фактичними видатками в цілому та за видами. 3. аналіз дотримання кошторисних призначень на основі порівнянні касових і фактичних видатків з кошторисом в цілому і за окремими видами. 4. визначення причин відхилення касових і фактичних видатків від кошторису. 5. узагальнення результатів аналізу виконання кошторису.

52.Спеціальні кошти утворюються внаслідок діяльності бюджетної установи або з експлуатації ОЗ, які їм належать і витрачаються на обумовлені цілі. Джерела утворення спеціальних коштів: доходи від надання в оренду ОЗ; доходи від експлуатації транспортних засобів; доходи від експлуатації житлового фонду; доходи загальноосвітніх шкіл від оплати батьками викладання дітям спеціальних курсів. Спеціальний фонд б.у. створюється  внаслідок надання послуг та виконання робіт на комерційних засадах. Величина спец.фонду на відповідну дату складається із залишків коштів на початок періоду та надходжень упродовж періоду, зменшених на суму витрачених коштів. Розподіл спеціальних коштів на здійснення відповідних видатків має на меті реалізацію пріоритетних заходів, пов’язаних із виконанням установою основних функцій. Формування доходної частини спец фонду здійснюється на підставі розрахунків, які обчислюють за кожним джерелом доходу. Ці кошти можуть бути тимчасово залучені для здійснення видатків загального фонду у разі нестачі коштів останнього. Джерелом формування спец  фонду є власні надходження б.у.  Власні надходження б.у.: надходження б.у. від господарської діяльності; плата за послуги, що надаються б.у.згідно з їх функціональними повноваженнями; плата за оренду майна б.у.; надходження б.у. від реалізації майна; благодійні внески, гранти, дарунки; кошти, які б.у. отримують для виконання окремих доручень від підприємств, організацій чи фіз. осіб. Основні етапи аналізу виконання кошторису за спеціальним фондом: 1. Оцінка складу, структури та динаміки спеціального фонду за показниками залишків, надходжень і видатків; 2. Аналіз виконання плану надходжень спец фонду; 3. Аналіз виконання плану видатків спец фонду; 4. Аналіз руху коштів спец фонду;       5.Факторний аналіз доходів спец фонду;                   6.Факторний аналіз видатків спец фонду;                 7.Узагальнення результатів аналізу. 

53. Необхідною умовою організації дія-ті б/у є її забезпечення матеріальними оборотними ресурсами (МОР): продуктами харчування, господ. та канцел. матеріалами, медикаментами ін.

Осн. змістом аналізу МОР є пошук варіантів економії і раціонального використання предметів праці.

Завданнями аналізу МОР є: оцінка забезпеченості матер. ресурсами, аналіз їх руху та ефект-ті використання.

Умовою нормальної роботи б/у є забезпеченість МОР.

Аналіз забезпеченості б/у МОР

Загал. обсяг МОР: МРзаг=ЗП+Н

Обсяг МОР звітного періоду: МРзв=МРзаг-ЗКнорм (нормативні залишки на кінець періоду)

Забезпеченість б/у запасами в днях за кожним видом ресурсів окремо: Здн=З/МР' (МР-одноденні витрати даного виду ресурсів в од. вимірювання запасів)

Забезпеченість б/у МОР: Рів.забезп=МРзв/МРнорм

Аналіз руху МОР грунт. на побудові балансової моделі: Зал.поч.+Надх.=Викор.+Зал.кін.

Аналіз ефект-ті використання МОР грунт. на використанні показників:

Матеріаломісткість ММ=ВМ(сума матер. витрат)/Обсяг дія-ті б/у

Матеріаловіддача МВ= Обсяг дія-ті б/у /ВМ

Ступінь використання матер.ресурсів Кв=ВМ1(сума факт. матер.витарт)/ВМ'(умовна сума матер.витрат періоду, обчисл. відповідно до план. калькуляції і факт. обсягу викон. робіт)

ВМ' обчисл.=Σ_s=1ⁿВ_0і(планові матер. витрати на виконання од. робіт чи послуг)*Обсяг_1і(факт.обсяг викон. робіт)

Чинниками, що обумовлюють зміну матеріальних витрат б/у є:

-питомі витрати предметів і матеріалів у розрахунку на одиницю виконаних робіт або наданих послуг відповідно до норм витрачання у натуральному вимірі;

-вартість одиниці матеріальних ресурсів відповідних видів;

-обсяг виконаних робіт або наданих послуг у натуральному вимірі.