Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов
  • Не нашли подходящий заказ?
    Заказать в 1 клик:  /contactus
  •  
Главная \ Методичні вказівки \ СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

« Назад

СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ 23.01.2016 08:18

 

 

 

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

 

 

  СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

 

 

 

навчально – методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2013


УДК  343.237

ББК  67.480

Обговорено та схвалено на засіданні Вченої ради

(протокол № 1  від 19 вересня 2013 р.)

 

 

Рецензенти:

Матвійчук Валерій Костянтиновичдоктор юридичних наук, професор, Заслужений працівник народної освіти України.

Севрюкова Інна Феліксівна - кандидат юридичних наук, старший науковий співробітник Відділу проблем цивільного, трудового і підприємницького права Інституту держави і права Національної академії наук України.

 

Укладач:

Липець Людмила Володимирівна - кандидат юридичних наук, доцент  кафедри цивільного права та процесу ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

Запропонований читачу навчально-методичний комплекс “Сімейне  право” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Сімейне право”.

 

 

Сімейне право України: Навчально-методичний комплекс //  Л.В. Липець – К.: Національна академія управління, 2013. – 91 с.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УДК  343.237

ББК  67.480

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2013


 

 

ЗМІСТ

 

1

ПЕРЕДМОВА

4

2

ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

         5

3

4

5

6

ПРОГРАМА КУРСУ

РОБОЧА ПРОГРАМА

ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

11

17

19

20

7

МЕТОДИ НАВЧАННЯ

24

8

 

9

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ  ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

ПЛАН СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

       26

 

       36

10

 

11

 

  12

13

14

 

15

 

16

 

17

 

18

 

19

20           

САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА ТА МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ СТОСОВНО ТАКОЇ РОБОТИ

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ НАПИСАННЯ І ЗАХИСТУ ДИПЛОМНИХ РОБІТ

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ЩОДО НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ  МОДУЛІВ                                                                                                                      

 

ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ

                                                                                                                     

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

 

МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

59

 

61

 

62

 

64

65

 

66

 

70

 

75

 

82

86

86

  1. ПЕРЕДМОВА

 

Навчальний курс «Сімейне право України» розроблений відповідно до навчальної програми з курсу сімейного права для студентів ВНЗ «Національна академія управління»

Сімейне законодавство ставить своїм завданням подальше зміцнення сім’ї, як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов’язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім’ї; побудову сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги та підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Законодавство містить необхідні правові умови для формування сім’ї на принципах добровільності, моногамності шлюбного союзу, рівності у правах та обов’язках усіх її членів тощо, а також інші умови, які дозволяють регулювати сімейні відносини на суто демократичній основі. Законодавство посилює гарантії здійснення прав та виконання обов’язків в сімейних відносинах, найбільш повно регулює відносини між подружжям, батьками і дітьми, між іншими членами сім’ї та родичами. Держава взяла на себе зобов’язання щодо охорони сім’ї, дитинства, материнства і батьківства та створення умов для реалізації права на материнство, на батьківство, права кожної дитини на сімейне виховання тощо. Взяті на себе державою зобов’язання у сфері охорони сімейних прав та проголошені гарантії забезпечення здійснення цих прав, зумовили необхідність включення до сімейного законодавства поряд з усиновленням, опікою та піклування, патронатом такі альтернативні форми опікування над дітьми-сиротами та дітьми, які позбавлені батьківського піклування як прийомна сім’я та дитячі будинки сімейного типу. Внесені останнім часом зміни до Сімейного кодексу щодо охорони майнових прав дітей приведені у відповідність з нормами Закону України «Про охорону дитинства» та «Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей» та ін. Всі ці питання враховані при розроблені навчально-методичних комплексів, і на яких необхідно зосередити увагу при вивченні теоретичного курсу.

Основними видами навчальних занять є лекції та семінарські заняття. Для засвоєння курсу передбачається також систематична самостійна робота студентів.
У лекціях подаються основи теоретичних знань з дисципліни, розкриваються найскладніші питання сімейного права, практика застосування сімейного законодавства. На семінарських заняттях перевіряється ступінь засвоєння студентами теорії сімейного права з відповідних питань, норм законодавства про шлюб і сім’ю, відпрацьовуються практичні навички у вирішенні конкретних життєвих ситуацій. Семінар­ські заняття проводяться з більшості програмних тем і мають на меті передусім розвивати у студентів уміння аналізувати конкретні ситуації та правильно застосовувати до них норми закону. До кожної теми програми подається план семінарського заняття, котрий містить перелік основних питань з теми, які можуть виноситися на розгляд. Кількість семінарських занять та їх тематика формуються відповідно до наведеного в даному посібнику навчально-тематичного плану за відповідною формою навчання. Методичні матеріали містять також питання для самоконтролю та контролю знань, практичні завдання, список нормативно-правових актів і рекомендованої до вивчення чи ознайомлення наукової літератури. Практичні завдання до тем охоплюють найважливіші питання. Під час їх складання використані фактичні матеріали (практика судів, органів реєстрації актів цивільного стану (РАЦС), юридичних консультацій — при цьому прізвища учасників та деякі фактичні матеріали змінені), приклади з опублікованих видань (практикумів) та інша юридична література. Включені до методичних вказівок практичні завдання мають вирішуватися відповідно до норм сімейного та цивільного законодавства України, а також міжнародних угод, дво- і багатосторонніх Конвенцій про правову допомогу в цивільних, сімейних і кримінальних справах. Рішення повинно обґрунтовуватися посиланням на нормативні джерела з наданням конкретних відповідей на поставлені в завданнях запитання. У результаті вивчення сімейного права України студенти мають:

  • знати чинні норми сімейного права про порядок, умови укладення та припинення шлюбу, права й обов’язки подружжя, батьків і дітей, аліментні зобов’язання членів сім’ї, форми влаштування дітей, які залишилися без батьківської опіки, тощо;
  • ознайомитися з практикою застосування сімейного законодавства судами України, органами опіки і піклування, іншими державними органами; перспективами та основними напрямами розвитку сімейного законодавства;
  • уміти застосовувати норми сімейного права в процесі роботи за юридичною спеціальністю.

 

 

 

 

Ухвалено:

на засіданні кафедри цивільного та господарського права,

протокол № 1  від 9 вересня 2013 р.

 

 

2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

            І.Загальні положення

 

1.1.       Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

 

1.2.       Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

 

 

-          підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

-          систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

-          подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

-          розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

-          оптимізація навчального процесу.

 

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

 

            2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

            2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

            На іспиті оцінюванню підлягають:

-          володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

-          здатність творчо мислити та синтезувати знання;

-          уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є:

– матеріал викладений на лекціях;

            – питання, розглянуті та обговоренні на семінарських та практичних заняттях;       – матеріал опрацьований самостійно;

            – виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

З однієї навчальної дисципліни не повинно бути більше 2–х модульних контрольних робіт за семестр.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (0–60 балів).

а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0–30 балів;

б) виконання завдань для самостійної роботи – 0–10 балів;

в) виконання 2–х модульних контрольних робіт – 0–20 балів.

г) студентам, які брали участь у навчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 60) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0–40 балів.

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

 

Оцінка за бальною шкалою

 

Рівень знань

30–40

Відмінний

20–29

Добрий

10–19

Задовільний

0–9

Незадовільний

 

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

(заочна форма навчання)

 

Оцінка за бальною шкалою

 

Рівень знань

40–60

Відмінний

20–39

Добрий

10–19

Задовільний

0–9

Незадовільний

 

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 9 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі заліку оцінюється за шкалою 0–100 балів (на відміну від іспитів (0–40)).  Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 60 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0–40 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0–60.

 

ІІІ. Система оцінювання знань за шкалою ECTS

 

Оцінка за бальною шкалою, що використовується в НАУ

Оцінка за національною шкалою

Оцінка у формі заліку

Оцінка за шкалою ECTS

90–100

5 (відмінно)

зараховано

A

80–89

4 (добре)

зараховано

B

70–79

4 (добре)

зараховано

C

60–69

 

3 (задовільно)

зараховано

D

35–59

3 (задовільно)

зараховано

E

21–34

2 (незадовільно) з можливістю повторного складання

не зараховано з можливістю повторного складання

FX

0–20

2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

F

 

 

 

 

 

Затверджено:

Перший проректор

 ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.юр..н., професор

 

__________________

19.09.2013 р.

 

ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ

 

 

3. ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права,

протокол № 1  від 9 вересня 2013 р.

Розробник програми:

Липець Л.В. канд. юрид.наук, доцент;

 

 

Завідувач кафедри докт. юрид.наук, професор Матвійчук В.К.  

 

Затверджено та схвалено радою юридичного факультету, протокол № 1 від  «12» вересня 2013 р.

 

Декан юридичного факультету

канд. юрид. наук, доцент                           Ю.В. Нікітін         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

            Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Сімейне право України.» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму  6.030401 “Правознавство”.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є майнові та особисті немайнові  відносини, що виникають між членами сім’ї.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

8-й семестр

1. Змістовний модуль. 1. Поняття сімейного права. Шлюб – укладання, розірвання, визнання недійсним. Правовідносини подружжя.

2. Змістовний модуль. 2. Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків і дітей. Усиновлення, опіка, піклування. Сімейні правовідносини з іноземним елементом.

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни«Сімейне право України» є з'ясування видів сімейних правовідносин, суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм шлюбу, сім’ї, юродства, свояцтва. взаємозв'язку норм сімейного права з іншими галузями права, оволодіння вміннями їх наукового та практичного застосування.

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Сімейне право України» є:

1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань щодо використання їх у своїй діяльності;

2. сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до Сімейного кодексу, як важливого засобу встановлення та захисту прав членів сім’ї, їх прав, свобод і законних інтересів від посягань третіх осіб.

1.3. Згідно з вимогами освітньо-прфесійної програми студенти повинні знати:

1. основні правові поняття, категорії, інститути сімейного права, базою для яких є Сімейний кодекс, Конституція України, міжнародні правові акти, згоду на застосування яких дала Верховна Рада України та чинне сімейне законодавство;

2. загальні базові положення сімейного права України про шлюб та сім’ю;

3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: регулювання шлюбно-сімейних відносин, поняття опіки, піклування та патронату, поняття та процедуру усиновлення тощо;

4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці сімейного права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правовє мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються Сімейного права.

вміти:

1. в науковому і практичному плані застосовувати положення Сімейного кодексу України;

2. правильно аналізувати та тлумачити сімейно-правові норми, положення постанов Пленуму Верховного суду та роз’яснення Конституційного суду  України в сімейних справах, застосовувати їх на практиці.

 

На вивчення навчальної дисципліни відводиться 144 години 8 кредитів ЕСТS

 

 

3. ПРОГРАМА КУРСУ «СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

 

Змістовний модуль 1

Загальні положення

 

ТЕМА 1. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ З ДОІСТОРИЧНОГО ПЕРІОДУ ДО СЬОГОДЕННЯ

 

Форми сім'ї та шлюбу в доісторичний період. Первісні форми сім’ї та шлюбу за часів родового устрою за роботою Ф. Енгельса «Походження сім’ї, приватної власності та держави». Основні риси і види парної сім’ї. Історичні пе­редумови виникнення моногамної сім’ї. Загальна характеристика моногамної сім’ї. Національні українські традиції сім’ї та шлюбу.

Розвиток сімейного законодавства в Радянському Союзі. Перші декрети Радянської влади з питань сім'ї та шлюбу, перший сімейний кодекс РРФСР, їх значення. Розвиток сімейного законодавства в Українській державі. Перші нормативно-правові акти про шлюб та сім'ю в Україні. Розвиток кодифікованого сімейного законодавства в Україні

 

ТЕМА 2. Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України

Поняття сімейного права як юридичної науки, галузі права, правової дисципліни. Особливості сімейного права та його місце в системі права України. Предмет і метод сімейного права. Принципи сімейного права. Система сімейного права України. Державна охорона сім’ї. Концепція державної сімейної політи­ки. Основні принципи та напрями державної сімейної політики.

ТЕМА 3. Сімейні правовідносини

Поняття сім’ї як правової категорії. Сім’я в соціологічному та юридичному значенні (порівняльна характеристика). Право особи на сім’ ю. Поняття і види сімейних правовідносин. Підста­ви виникнення сімейних правовідносин. Учасники сімейних пра­вовідносин. Родинність і свояцтво в сімейному праві України. Суб’єктивні сімейні права та обов’язки. Здійснення сімейних прав і виконання сімейних обов’язків. Захист сімейних прав та інтересів. Строки і позовна давність у сімейному праві України.

 

 

Змістовний модуль 2

Правовідносини подружжя.

ТЕМА 4. Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу

Поняття шлюбу та його ознаки. Умови укладення шлюбу. Шлюбний вік: поняття, значення,умови та процедура його зниження. Право на шлюб. Зміст принципу добровільності укладення шлюбу. Державна реєстрація шлюбу. Порядок реєстрації шлюбу. Час і місце реєстрації шлюбу. Юридичне значення взаємної обізнаності осіб, які подали заяву про реєстрацію шлюбу, щодо стану здоров’я один одного. Правові наслідки реєстрації шлюбу. Правозгідність шлюбу. Перешкоди до укладення шлюбу. Наслідки порушення вимог закону щодо укладення останнього. Укладення шлюбу та його реєстрація в особливих умовах-в місцях відбування покарання,на судні,в закладах охорони здоров’я, в консульських установах.

ТЕМА 5. Особисті немайнові  правовідносини подружжя

Загальна характеристика та особливості особистих немайнових правовідносин подружжя (чоловіка і дружини). Право на материнство та батьківство. Право дружини та чоловіка на повагу до своєї індивідуальності.Права подружжя на вільний фізичний та духовний розвиток, особисту свободу. Право подружжя на прізвище, зміну прізвища у зв’язку з укладенням шлюбу та у шлюбі та пов’язані з ним права. Права дружини та чоловіка на розподіл обов’язків і спільне вирішення питань життя сім’ї. Захист особистих прав подружжя.

ТЕМА 6. Майнові правовідносини подружжя та шлюбний договір

Особливості майнових правовідносин у сімейному праві. Види майнових прав і обов’язків подружжя. Права подружжя на укладення дозволених законом угод.  Майно подружжя. Поняття правового режиму майна подружжя. Поняття та особливості договірного режиму майна подружжя в Україні. Шлюбний договір і його зміст. Зміна умов та розірвання шлюбного договору. Визнання шлюбного договору не­дійсним. Право особистої приватної власності дружини і чоловіка та його здійснення. Майно, котре є особистою приватною власністю дружини, чоловіка. Підстави набуття спільної сумісної власності подружжя. Правовий режим та об’єкти спільної сумісної власності подружжя. Здійснення подружжям права спільної сумісної власності. Право подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної власності. Захист прав подружжя у випадку укладення угод по розпорядженню майном без його згоди. Здійснення права спільної сумісної власності після розірвання шлюбу. Способи та порядок поділу майна, яке є об’єктом спільної сумісної влас­ності подружжя. Звернення стягнень на майно, котре є об’єктом спільної сумісної власності. Позовна давність і поділ майна по­дружжя. Правовий режим майна чоловіка і жінки, які проживають однією сім’єю без реєстрації шлюбу.
Право кожного подружжя на утримання. Підстави стягнення утримання на користь іншого з подружжя в примусовому порядку (під час перебування у шлюбі та після його розірвання). Договір подружжя про надання утримання. Обчислення аліментів, що стягуються на користь одного з подружжя. Припинення права чоловіка та дружини на утримання. Право на утримання жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою.

ТЕМА 7. Припинення шлюбу

Поняття і підстави припинення шлюбу. Припинення шлюбу у зв’язку зі смертю одного з подружжя (оголошення помер­лим). Умови розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільно­го стану за заявою подружжя, яке не має дітей. Розірвання шлюбу в органах РАЦС за заявою одного з подружжя. Визнання розір­вання шлюбу фіктивним. Розірвання шлюбу за рішенням суду за спільною заявою подружжя. Розірвання шлюбу в суді за позовом одного з подружжя. Розгляд судових справ про розірвання шлюбу. Момент припинення шлюбу у випадку розірвання його через суд. Реєстрація розірвання шлюбу. Юридичні наслідки розірвання шлюбу. Підстави і порядок поновлення шлюбу. Встановлення режиму окремого проживання подружжя та його правові наслідки. Поняття недійсності шлюбу. Абсолютно недійсні шлю­би. Визнання шлюбів недійсними судом (порядок і підстави). Фік­тивні шлюби та фіктивні розлучення. Шлюб, який може бути виз­наний недійсним за рішенням суду. Визнання шлюбу недійсним після його припинення. Юридичні наслідки недійсності шлюбу.

Змістовний модуль 3

 

Правовідносини батьків і дітей.

Позбавлення батьківського піклування. Форми влаштування дітей.

 

ТЕМА 8. ПРАВОВIДНОСИНИБАТЬКIВ  I ДIТЕЙ (Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства (материнства))

 

Поняття встановлення походження дітей. Встановлення материнства. Визначення походження дитини від матері та бать­ка, які перебувають між собою у шлюбі. Визначення походження дитини від батька, матері при штучному заплідненні та імплантації зародка. Визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбi мiж собою. Встановлення батьківства добровільним визнанням батьківства. Визнання батьківства і материнства за рішенням суду. Встановлення батьківства і материнства за рішенням суду. Засвідчення походження дітей. Реєстрація батьківства і материн­ства. Спір про батьківство, материнство. Поняття і підстави оспорю­вання батьківства (материнства). Порядок оспорювання батьківства. Позовна давність в оспорюванні батьківства. Обставини, що вик­лючають можливість оспорювання батьківства (материнства).

 

ТЕМА 9. Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків і дітей

Підстави виникнення правовідносин батьків і дітей. Рів­ність прав і обов’язків батьків щодо дітей та дітей щодо батьків. Права і обов’язки батьків на визначення імені, прізвища та по батькові дитини. Права та обов’язки батьків брати участь у вихованні й піклуванні про дітей незалежно від спільного проживання з ними, представляти та захищати інтереси неповнолітніх дітей. Права батьків і дітей на спілкування. Права батьків по захисту інтересів дітей. Здійснення батьківських прав та виконання обо­в’язків. Захист батьківських прав. Вирішення спорів між батьками з приводу виховання дітей. Права дітей на захист від неправомірних дій батьків. Підстави і порядок позбавлення батьківських прав. Юридичні наслідки позбавлення батьківських прав. Поновлення в батьківських правах. Відібрання дітей без позбавлення батьківських прав. Обов’язки повнолітніх дітей піклуватися про батьків.

Права батьків і дітей на майно одне одного. Роздільність майна батьків і дітей. Право власності дитини на майно, призначене для її розвитку, навчання та виховання. Спільне сумісне майно батьків і дітей. Управління майном дитини та використання доходів від нього.Обов’язки батьків щодо утримання неповнолітніх дітей. Аліментні зобов’язання батьків по утриманню неповнолітніх дітей (умови, розмір, порядок і підстави зміни розміру аліментів). Договір між батьками про сплату аліментів на дитину.Обчислення та зміна розміру аліментів. Види заробітку (до­ходу), що підлягають облікові для визначення розміру алі­ментів. Порядок присудження аліментів, їх сплати та стяг­нення. Визначення заборгованості за аліментами. Порядок стяг­нення та підстави звільнення від сплати заборгованості за аліментами.Обов’язки батьків щодо утримання повнолітніх непрацездатних дочки, сина.Зобов’язання повнолітніх дочки/сина щодо утримання непрацездатних батьків, які потребують матеріальної допомоги (умови, порядок, розмір утримання).

 

ТЕМА 10. ПРАВОВIДНОСИНИ ЗА УЧАСТЮ IНШИХ ЧЛЕНIВ СIМ’Ї ТА РОДИЧIВ

Права баби і діда, прабаби та прадіда на участь у вихованні внуків та правнуків. Права братів і сестер на спілкування. Права мачухи, вітчима та особи, яка взяла дитину у свою сім’ю на виховання. Права членів сім’ї та родичів щодо захисту дитини. Обов’язки інших членів сім’ї та родичів щодо утримання дитини.

 

ТЕМА 11. ОПІКА, ПІКЛУВАННЯ, ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ ТА ПРИЙОМНА СІМ’Я

Поняття опіки та піклування за законодавством України. Органи опіки та піклування в Україні. Особи, над якими встановлюється опіка та піклування. Порядок встановлення опіки та піклування. Вимоги до особи опікуна (піклувальника). Права та обов’язки опікунів і піклувальників стосовно дитини. Права дитини, над якою встановлено опіку або піклування. Звільнення опікунів і піклувальників від виконання їхніх обов’язків. Підстави та порядок припинення опіки і піклування.
Поняття патронату над дітьми. Договір про патронат. Правовий статус патронатного вихователя. Права дитини, над якою встановлено патронат. Припинення патронату над дитиною. Прийомна сім’я.

ТЕМА 12. УСИНОВЛЕННЯ ТА ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

 

Загальні принципи, зміст і засоби державного захисту дітей-сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування. Органи, на які покладається захист прав та інтересів дітей, котрі залишилися без батьківського піклування, та їх основні функції. Основні форми влаштування дітей, які залишилися без батьківського піклування, в Україні.Порядок виявлення та обліку дітей, які залишилися без батьків­ського піклування. Діти, стосовно яких допускається усиновлен­ня. Обмеження щодо усиновлення дітей, які страждають певни­ми захворюваннями. Усиновлення повнолітніх дітей. Зміст інтересів дитини під час усиновлення. Заборона посередницької діяльності щодо усиновлення дітей.Поняття усиновлення за законодавством України. Органи, що здійснюють усиновлення в Україні. Діяльність Центру з усиновлення дітей при Міністерстві освіти України.Умови усиновлення в Україні. Вимоги до особи усиновлювача. Правове значення віку усиновлювача та усиновлюваного. Згода батьків на усиновлення дитини та порядок її надання. Випадки усиновлення дитини без згоди її батьків. Правове значення згоди дитини на її усиновлення. Перешкоди до усиновлення. Переважне право на усиновлення.Порядок формування та використання банків даних про дітей, які залишилися без батьківської опіки. Облік осіб, які бажають усиновити дитину. Документи, які мають подавати претенденти на усиновлення для одержання дозволу на його здійснення. Порядок усиновлення дітей в Україні. Державна реєстрація усиновлення. Таємниця усиновлення та її правовий захист.Усиновлення дітей, які є громадянами України, іноземними громадянами.Правові наслідки усиновлення в Україні. Права та обов’язки усиновлювачів і усиновлених.Підстави та юридичні наслідки визнання усиновлення недійсним та скасування усиновлення. Позбавлення усиновлювача батьківських прав. Дитячий будинок сімейного типу.

 

ТЕМА 13. КОЛІЗІЙНІ НОРМИ СІМЕЙНОГО ПРАВА

Права і обов’язки іноземців та осіб без громадянства
у сімейних відносинах в Україні. Укладення шлюбів громадян України з іноземними громадянами. Правила укладення шлюбів іноземними громадянами між собою в Україні. Визнання шлюбу, зареєстрованого за межами України. Порядок розірвання шлюбів громадян України з іноземними громадянами та шлюбів іноземних громадян між собою в Україні. Реєстрація актів цивільного стану громадян України, котрі проживають за її межами. Умови застосування іноземних законів про шлюб та сім’ю до правовідносин на території України. Умови визнання актів цивіль­ного стану, заснованих на іноземних законах, в Україні.

Види міжнародних договорів, які застосовуються до сімейних правовідносин і умови їх чинності в Україні. Правила застосування колізійних норм міжнародних договорів та норм законодавства про шлюб і сім’ю України. Правовий режим та легалізація «шлюбів,що кульгають». Особливості правового регулювання сімейних правовідносин в зарубіжних країнах різних правових систем.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                   Затверджено:

Перший проректор

 ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К..,

д.ю.н., професор

 

__________________

19.09.2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра цивільного та господарського права

 

 

 

 

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ.

 

Галузь знань 0304 “Право”

Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство”

Юридичний факультет

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

   Робоча програма з дисципліни «Сімейне право України» для студентів за напрямом підготовки 6.030401 «Правознавство»

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри цивільного та господарського права, протокол № 1  від 09 вересня 2013 р.

 

Розробники програми:

Липець Л.В. канд. юрид.наук, доцент

 

 

 

Завідувач кафедри :                                     Матвійчук В.К., докт. юрид.наук, професор;

 

 

 

 

Затверджено  та схвалено радою юридичного факультету академії, протокол №  1   від «12» вересня 2013 р.

 

Декан юридичного факультету:                                                       Ю.В.   Нікітін                                                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5.ОПИС ДИСЦИПЛІНИ

 

Дисципліна: «Сімейне право України»

Сімейне право складає підгалузь цивільного права, хоча в системі цивільного права воно характеризується певною відособленістю, яка обумовлюється особливостями відносин, що регулюються нормами сімейного права, та своєрідністю засобів їх правового регулювання.

            Курс «Сімейне право України» має своїм завданням формувати у студентів глибокі теоретичні і практичні знання щодо використання їх у своїй професійній діяльності.

            Вивчення курсу повинно сприяти вихованню у студентів поважного ставлення до цієї сфери законодавства як важливого регулятора суспільних відносин.

            Збагачення студентів теоретичними знаннями передбачає засвоєння ними різних концепцій, поглядів, дискусійних положень, які є в науці сімейного права, розвиток вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати по них свою аргументовану думку, а також розвиток правового мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в матеріалі. В зв’язку з цим, метою курсу також є детальне вивчення студентами конспектів лекцій та чинного законодавства, постанов Пленуму Верховного Суду України, підручників, навчальних посібників, а й необхідність вивчення додаткових джерел, що буде сприяти правильному аналізуванню та тлумаченню правових положень чинного законодавства, застосуванню їх щодо конкретних обставин, засвоєнню основних проблем науки Сімейного права України, знанню сучасних тенденцій в Сімейному праві України.

 

5.1.Опис навчальної дисципліни:

 

Курс

Характеристика дисципліни

Кількість залікових кредитів, відповідних ЕСТ8: кількість

залікових кредитів - 2 Модулів: 2+ (реферат, індивідуальне завдання)

Змістових модулів: 2

Загальна кількість годин: 116 год.

            Тижневих годин: 18 год.

Рік підготовки: 4

Семестр: 8

Лекції: 26 год.

Семінарські заняття: 14 год.

Практичні заняття: 8 год.

Самостійна робота: 96 год.

Вид контролю: залік

 

 

5.2.Мета та завдання навчальної дисципліни

 

            Мета. З'ясування соціальної суті та юридичного змісту інститутів, понять та норм Сімейного права України, взаємозв'язку його норм, оволодіння вмінням їх наукового та практичного застосування.

Завданням є:

  1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань щодо використання їх у своїй діяльності;

1.3. Згідно з вимогами освітньо-прфесійної програми студенти повинні знати:

      1. основні правові поняття, категорії, інститути сімейного права, базою для яких є Сімейний кодекс, Конституція України, міжнародні правові акти, згоду на застосування яких дала Верховна Рада України та чинне сімейне законодавство;

2. загальні базові положення сімейного права України про шлюб та сім’ю;

   3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: регулювання шлюбно-сімейних відносин, поняття опіки, піклування та патронату, поняття та процедуру усиновлення тощо;

   4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці сімейного права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правовє мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються Сімейного права.

вміти:

1. в науковому і практичному плані застосовувати положення Сімейного кодексу України;

2. правильно аналізувати та тлумачити сімейно-правові норми, положення постанов Пленуму Верховного суду та роз’яснення Конституційного суду  України в сімейних справах, застосовувати їх на практиці.

 

 

 

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Змістовний модуль 1.

 

ТЕМА 1. Етапи формування шлюбного договору з доісторичного періоду до сьогодення

ТЕМА 2. Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України

ТЕМА 3. Сімейні правовідносини

ТЕМА 4. Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу

ТЕМА 5. Особисті немайнові  правовідносини подружжя

ТЕМА 6. Майнові правовідносини подружжя та шлюбний договір

ТЕМА 7. Припинення шлюбу

 

 

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

 

у тому числі

 

 

л

с

п

інд.

с.р.

 

л

с

п

інд.

с.р.

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

 

Модуль1.

Змістовний модуль1.

Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України. Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу. Майнові та особисті немайнові  правовідносини подружжя та шлюбний договір.

 

 

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

 

у тому числі

 

 

л

с

п

інд.

с.р.

 

л

с

п

інд.

с.р.

ТЕМА 1. Етапи формування шлюбного договору з доісторичного періоду до сьогодення

8

2

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 2.

Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України

8

2

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 3. Сімейні правовідносини

6

2

-

-

-

6

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 4. Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу

8

2

2

-

-

4

 

2

 

 

 

9

ТЕМА 5. Особисті немайнові  правовідносини подружжя

8

2

-

2

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 6. Майнові правовідносини подружжя та шлюбний договір

10

2

2

-

-

6

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 7.

Припинення шлюбу

8

2

-

2

-

6

 

 

 

 

 

9

Разом за змістовним

модулем 1

62

14

8

4

-

34

65

2

 

 

 

63

 

Модуль 2.

Змістовний модуль 2.

 

 

ТЕМА 8. Правовідносини батьків і дітей (Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства (материнства)).

ТЕМА 9. Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків та дітей

ТЕМА 10. Правовідносини за участю інших членів сім’ї та родичів

ТЕМА 11. Опіка, піклування, патронат над дітьми та прийомна сім’я

ТЕМА 12. Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

ТЕМА 13. Колізійні норми сімейного права

 

 

Змістовний модуль 2.

 

Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків та дітей. Опіка, піклування, патронат над дітьми та прийомна сім’я. Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

 

 

Кількість годин

Денна форма

Заочна форма

усього

у тому числі

усього

 

у тому числі

 

л

с

п

інд.

с.р.

 

л

с

п

інд.

с.р.

ТЕМА 8.

Правовідносини батьків і дітей (Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства (материнства)).

 

8

2

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 9.

Майнові та

особисті немайнові правовідносини батьків та дітей

 

8

2

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 10.

Правовідносини за участю

інших членів

сім’ї та родичів

10

4

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 11.

Опіка, піклування, патронат над

дітьми та

прийомна сім’я

8

2

2

-

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 12.

Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

10

4

-

2

-

4

 

 

 

 

 

9

ТЕМА 13.

Колізійні норми сімейного права

10

4

2

 

 

4

 

 

 

 

 

 

Разом за змістовним

модулем 2

54

18

10

2

-

24

51

-

 

 

 

45

Усього годин

116

32

18

6

-

58

116

2

 

 

 

108

 

 

 

 

 

ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

з/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Етапи формування шлюбного договору з доісторичного періоду до сьогодення

2 год.

2.

Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України

2 год.

3.

Сімейні правовідносини

2 год.

4.

Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу.

2 год.

5.

Майнові та особисті немайнові  правовідносини подружжя та шлюбний договір.

2 год.

6.

Припинення шлюбу.

2 год.

7.

Правовідносини батьків і дітей (Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства (материнства)).

2 год.

8.

Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків та дітей

2 год.

9.

Правовідносини за участю інших членів сім’ї та родичів

2 год.

10.

Опіка, піклування, патронат над дітьми та прийомна сім’я. Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

2 год.

11.

Колізійні норми сімейного права

2 год.

 

 

 

ТЕМИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

з/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Особисті немайнові  правовідносини подружжя

2 год.

2.

Припинення шлюбу

2 год.

3.

Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

2 год.

Разом

 

6 год.

 

 

 

САМОСТІЙНА РОБОТА

 

 

з/п

Назва теми

Кількість годин

1.

Етапи формування шлюбного договору з доісторичного періоду до сьогодення

2 год.

2.

Поняття, предмет, принципи, система сімейного права. Державна сімейна політика України

2 год.

3.

Сімейні правовідносини

2 год.

4.

Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу.

2 год.

5.

Майнові та особисті немайнові  правовідносини подружжя та шлюбний договір.

2 год.

6.

Припинення шлюбу.

2 год.

7.

Правовідносини батьків і дітей (Встановлення походження дітей. Оспорювання батьківства (материнства)).

2 год.

8.

Майнові та особисті немайнові правовідносини батьків та дітей

2 год.

9.

Правовідносини за участю інших членів сім’ї та родичів

2 год.

10.

Опіка, піклування, патронат над дітьми та прийомна сім’я. Усиновлення та дитячий будинок сімейного типу

2 год.

11.

Колізійні норми сімейного права

2 год.

 

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

 

                        Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

                        Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

                        Засоби навчання – це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання,  технічні засоби тощо).

                        При викладенні курсу «Сімейне право» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

                        Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

                        Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

                        Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

                        Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

                        Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо).

                        Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

                        Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

                        Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо.

                        Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

                        Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

                        Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

                        Аналітичний метод  передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак.

                        Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого.

                        Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо).

                        Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

                        Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді;  2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

                        Метод проблемного викладу знань є перехідним  від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати).

                        Частково-пошуковий метод  включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

                        Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

 

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-          формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-          розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-          формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

-          підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

-          підготовка студентів до контрольних робіт;

-          набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

-          підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 .  Аудиторні практичні заняття;

  1. 2.      Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
  2. 3.      Практичні заняття на тренажерах;
  3. 4.      Практичні заняття на полігонах;
  4. 5.      Практичні заняття безпосередньо в судах.

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи (групові   і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-          різні практичні дії;

-          професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-          службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних    умовах професійної діяльності;

-          службові документи.

-          формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

-          визначення методу (методів)

-          проведення; планування

-          об'єму задач для відпрацювання;

-          уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-          реальність і вірогідність матеріалів;

-          різноманітність матеріалів, їх новизна;   

-          дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-          посильність засвоєння на високому рівні складності;

-          юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-          розробка завдань для студентів;

-          розробка методичних рекомендацій для викладача;

-          розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5   етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-   у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-   вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-   вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-   навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-    використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

  Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розвязування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

-    повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-   пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-      організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-      розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.                        

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1.  Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2.    Низький рівень активності групи, відсутність   співробітництва і взаємодопомоги;

  1. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
  2. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;

6. Відрив теорії від потреб практики;

Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;

Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;

Суттєве порушення запланованого хронометражу;

Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

Недосягнення поставленої мети.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

  1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
  2. Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3.  Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

  1. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
  2. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
  3. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7.  Особливо  спрогнозувати все те, що, як правило,  викликає певні
труднощі у студентів;

8.  Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

-   тематичні дискусії та диспути;

-   колективний пошук відповідей і ролей;

-  бесіда і вільний обмін думками;

-   інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

-   ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

  • повторює   і   закріплює   знання   студентів;
  • демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
  • готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
  • контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.

Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття   слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

  • вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
  • обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
  • заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності  студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

  1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
  2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
  3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
  4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
  5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
    заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

  1. Повідомлення теми і мети заняття.                                           
  2. Мотивація навчальної діяльності.
  3. Активізація базових знань.                   
  4. Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

  1. Повідомлення теми і мети заняття.
  2. Мотивація навчальної діяльності.
  3. Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
  4. Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
  5. Систематизація вивчених знань.
  6. Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
  7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
  8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

  1. Повідомлення мети і завдань заняття.
  2. Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
  3. Виконання роботи.
  4. Аналіз одержаних результатів.
  5. Виявлення труднощів у роботі.
  6. Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
  7. Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
  8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

Повідомлення мети і завдань заняття.

Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.

Виявлення проблемної ситуації.

Висування і обґрунтування гіпотез.

Перевірка правильності гіпотез.

Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.

Аналіз причин допущених помилок.

Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

Повідомлення мети і завдань заняття.

Мотивація навчальної діяльності.

Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.

Ознайомлення з методикою застосування нових знань.

Первинне формування вмінь.

Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

-           ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

-           неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний  тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

  1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
  2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
  3. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
  4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
  5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-                 формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-                 розвиток   у  студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-                 формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

-                 підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

-                 підготовка студентів до контрольних робіт;

-                 набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

-                 підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

  1. 6.      Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
  2. 7.      Практичні заняття на тренажерах;
  3. 8.      Практичні заняття на полігонах;
  4. 9.      Практичні заняття безпосередньо в судах.

 

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи    (групові    і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-                 різні практичні дії;

-                 професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-                 службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних    умовах професійної діяльності;

-                 службові документи.

-                 формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

-                 визначення методу (методів)

-                 проведення; планування

-                 об'єму задач для відпрацювання;

-                 уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-                 реальність і вірогідність матеріалів;

-                 різноманітність матеріалів, їх новизна;

-                 дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-                 посильність засвоєння на високому рівні складності;

-                 юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-                 розробка завдань для студентів;

-                 розробка методичних рекомендацій для викладача;

-                 розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5   етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-                 у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-                 вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-                 вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-                 навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-        використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

  Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розвязування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

-        повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-        пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-                 організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-                 розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.               

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1.  Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2.    Низький рівень активності групи, відсутність   співробітництва і взаємодопомоги;

  1. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
  2. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
  3. Відрив теорії від потреб практики;
  4. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
  5. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;

10.Суттєве порушення запланованого хронометражу;

11.Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

12.Недосягнення поставленої мети.

 

 

ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ ТА САМОСТІЙНОЇ  РОБОТИ З КУРСУ «СІМЕЙНЕ ПРАВО УКРАЇНИ»

Змістовий модуль І.

Загальні положення

 

Тема 1. ЕТАПИ ФОРМУВАННЯ ІНСТИТУТУ ШЛЮБУ З ДОІСТОРИЧНОГО ПЕРІОДУ ДО СЬОГОДЕННЯ

Семінарське заняття - 2 год.

 

  1. Форми сім'ї та шлюбу в доісторичний період
  2. Розвиток сімейного законодавства в Радянському Союзі.
  3. Перші декрети Радянської влади з питань сім'ї та шлюбу, перший сімейний кодекс РРФСР, їх значення
  4. Розвиток сімейного законодавства в Українській державі
  5. Перші нормативно-правові акти про шлюб та сім'ю в Україні
  6. Розвиток кодифікованого сімейного законодавства в Україні

  Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 1

  1. Ознайомитися з науковими працями інших авторів (крім Ф.Енгельса), які розглядають проблеми виникнення та історичні форми сім’ї та шлюбу: Моргана, Тайлора, Бахофена, Мак-Ленона та ін. (за вибором студента).
  2. Підготувати реферат з порівнянням теорії Енгельса щодо походження сім’ї та іншого автора.
  3. Скласти табличку видів історичних форм сім’ї та шлюбу з характеристикою кожної форми.
  4. Назвати принципи сімейного права, закріплені в законодавстві в період до 1917 р.
  5. Назвати всі відомі з історії нашої держави форми реєстрації шлюбу.
  6. Охарактеризувати Декрет Раднаркому України «Про громадянський шлюб і про ведення книг запису актів громадянського стану» від 20 лютого 1919 р.
  7. Розкрити суть основних положень Декрету «Про розлучення» від 20 лютого 1919 р.
  8. Назвати основні структурні елементи Кодексу законів про акти громадянського стану, про сім’ю та опіку 1919 р.
  9. Охарактеризувати Кодекс законів про сім’ю, опіку, шлюб і акти громадянського стану УРСР 1926 р.
  10. Коротко охарактеризувати основні інститути Кодексу про шлюб і сім’ю УРСР 1970 р.
  11. Проаналізувати процес підготовки, прийняття і введення в дію нового Сімейного кодексу України 2002 р.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ 

 

  1. Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. — М., 1989.
  2. Сімейне право України / за ред. В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 5—16.
  3. Коротова Л. Вихров О. Сімейне право України (істо­ричний огляд) // Право України. — 1994. — № 11—12. — С. 47—49.
  4. Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції // Радянське право. — 1990. — № 7. — С. 77—79.
  5. Пчелинцева Л. М. Практикум по семейному праву. Изд.
    2-е, перер. и доп. — М., 1999.
  6. Шереткова Н. С. Практикум по советскому семейному праву. — Калинин, 1989.
  7.  Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги).
  8. Сімейний кодекс України 2002 р.
  9. Цивільний кодекс України 2003 р.
  10. Антокольская М. В. Семейное право. — М., 2002. —
    С. 36—80.
  11. Сімейне право України: Підручник / За редакцією В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 17—30.
  12. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С.Червоного. — К., 2003. — С. 5—49.
  13. Матвеев Г. К. История семейно-брачного законодатель-
    ства Украинской ССР. — К., 1960.
  14. Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції // Радянське право. — 1990. — № 7. — С. 77—79.
  15. Пчелинцева Л. М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп. — М., 1999.
  16. Шереткова Н. С. Практикум по советскому семейному праву. — Калинин, 1989.

Тема 2. Поняття, предмет, принципи, система сімейного права.
Державна сімейна політика України

Семінарське заняття - 2 год. 

  1. Поняття сімейного права як правової науки, навчаль­ної дисципліни та галузі права і його особливості.
  2. Предмет сімейного права України.
  3. Принципи сімейного права України та їх значення.
  4. Принципи і напрями державної сімейної політики України.

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 2

    • Дати визначення поняття сімейного права України.
    • Розкрити специфіку методів регулювання сімейно-правових відносин.
    • Розкрити поняття «принципи сімейного права України».
    • Розкрити зміст принципів сімейного права:
    • неприпустимість свавільного втручання будь-кого в сімейні справи та повага до сімейного життя;
    • одношлюбність (моногамія);
    • свобода шлюбу і добровільність укладення шлюбу;
    • свобода розірвання шлюбу;
    • повна рівність чоловіка і жінки в особистих і майнових правах, їхні обов’язки у шлюбі та сім’ї;
    • захист інтересів дітей і непрацездатних членів сім’ї;
    • пріоритет сімейного виховання дітей;
    • матеріальна підтримка членів сім’ї, які потребують матеріаль­ної допомоги.
    • Визначити функції сім’ї в суспільстві.
    • Назвати галузі права України, в яких, поряд із сімейним пра­вом, закріплені принципи захисту сім’ї, материнства і дитинства.
    • Назвати форми державної підтримки сім’ї.
    • Визначити мету, основні напрями і принципи державної сімейної політики в Україні.
    • Назвати органи, які є суб’єктами державної сімейної політики.

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги)
  2. Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р.
  3. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.
  4. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.
  5. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою ВРУ від 17 вересня 1999 р.
  6. Антокольская М. В. Семейное право. — М., 2002. — С. 9—45.
  7. Корнякова Т. Інтереси держави — це і права дітей, права кожного з громадян…// Вісник прокуратури. — 2003. — № 2. — С. 14—17.
  8. Сімейне право України / За ред. В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 5—17.
  9. Пчелинцева Л. М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп. — М., 1999.
  10. Шереткова Н. С. Практикум по советскому семейному праву. — Калинин, 1989.

 

 

Тема 3. Сімейні правовідносини

 

Семінарське заняття - 2 год.

  1. Сімейні правовідносини: поняття, види, суб’єкти, об’єкти.
  2. Підстави виникнення сімейних правовідносин.
  3. Сім’я в соціологічному і юридичному значенні (порівняльна характеристика).
  4. Родинність і свояцтво в сімейному праві України.
  5. Суб’єктивні сімейні права і обов’язки та їх виконання.
  6. Строки позовної давності в сімейному праві України.

 

 

Завдання для самостійної роботи по темі № 3

Самостійна робота –4 години.

 

    1. Знайти в Сімейному кодексі України 2004 р. статті, в яких:
      1. визначено поняття сім’ї;
      2. наведено перелік суб’єктів сімейних правовідносин;
      3. наведено перелік родичів, відносини між якими не регулюються Сімейним кодексом України;
      4. визначається вік сімейної правоздатності та дієздатності;
      5. визначається строк позовної давності.
      6. Скласти схему підстав виникнення сімейних правовідносин.
      7. Скласти схему родинних зв’язків по прямій низхідній лінії споріднення.
      8. Скласти перелік видів відносин свояцтва.
      9. Порівняти визначення поняття сім’ї.
      10. Встановити ступінь споріднення між: рідним дядьком і племінником; двоюрідними братами; троюрідними сестрами.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги).
  2. Сімейний кодекс України 2002 р.
  3. Цивільний кодекс України 2003 р.
  4. Сімейне право України / за ред. В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 5—16.
  5. Антокольская М. В. Семейное право: Учебник. — М., 2002. — С. 81—102.
  6. Індиченко С.П. Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України. – К.: Вентурі. – 1997. – 272 с.
  7. Мироненко В. Правовий порядок припинення шлюбу //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с. 50-57.
  8. Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України //за ред. Ю.С.Червоного. – К.: Істина. – 2003. – 464 с.
  9. Науково-практичний коментра до Сімейного кодексу України //за ред. Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ «Одісей». – 2006. – 552 с.
  10. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. – М.: Наука. – 1984. – 145 с.
  11. 11.           Нечаева А.М. Воспитание чувства ответственности перед семьей //Сов. государство и право. – 1979. - № 3. – 39-45 с.
  12. Нечаева А.М. Семья и закон. Правовое регулирование неимущественных брачно-семейных отношений. – М.: Юрид.лит. 1980 – 127 с.
  13. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. 3-тє вид. перероб. і доповн. – К.: Правова єдність. – 2009. – 432 с.
  14. Семейное право Украины //под об.ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.
  15. Сімейне право України: Нотаріат. Адвокатура. Суд //Науково-практичний посібник у 2 кн. За заг.ред С.Я.Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. – 2005. – Кн. 1. – 896 с.
  16. Сімейне право України (у схемах): навч.посіб. – К.: Атіка – 2003. – 160 с.
  17. Сімейне право України: Підручник за заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 264 с.
  18. Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.
  19. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментр за заг.ред.Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ Одісей. – 2006. – 552 с.
  20. Шевченко Я.М. Вдосконалення законодавства про сім’ю. – К.: - 1986. – 168 с.
  21. Шевченко Я.М. Основи сімейного законодавства. – К.: вища школа. – 1982. – 89 с.

 

 

Тема 4. Шлюб. Умови та порядок укладення шлюбу.

 

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Поняття, ознаки та умови укладення шлюбу.
  2. Порядок реєстрації шлюбу.
  3. Підстави та порядок визнання шлюбу недійсним.
  4. Правові наслідки визнання шлюбу недійсним.
  5. Поняття, підстави та порядок припинення шлюбу.
  6. Розірвання шлюбу в державному органі реєстрації актів цивільного та в суді.

 

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 4

 

  1. Знайти статті Сімейного кодексу України 2002 р., в яких закріплено:
  2. умови укладення шлюбу;
  3. перешкоди до укладення шлюбу;
  4. порядок укладення шлюбу.
  5. Ознайомитися зі змістом Правил реєстрації актів цивільного стану щодо реєстрації шлюбу.
  6. Скласти перелік даних, які мають бути відображені в заяві про реєстрацію шлюбу.
  7. Скласти перелік перешкод до реєстрації шлюбу та юридичних наслідків порушення вимог сімейного кодексу щодо цих обставин.
  8. Порівняти порядок зниження шлюбного віку за Кодексом про шлюб і сім’ю 1970 р. та надання права на шлюб за Сімейним кодексом 2002 р.
  9. Порівняти вимоги та порядок укладення шлюбного контрак­ту і шлюбного договору.
  10. Скласти схему способів (підстав) припинення шлюбу за КпШС 1970 р. та за Сімейним кодексом 2002 р.
  11. Порівняти порядок розірвання шлюбу в суді за Кодексом про шлюб та сім’ю 1970 р. та Сімейним кодексом України 2002 р.
  12. Скласти заяву від імені одного з подружжя про розірвання шлюбу (в органі РАЦС; у суді).
  13. Скласти заяву про поновлення шлюбу.
  14. Скласти письмовий договір між чоловіком та жінкою, які мають дітей і подають заяву про розірвання шлюбу до суду, про те, з ким із них будуть проживати діти, яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ним права на особисте виховання дітей.
  15. Скласти заяву від імені подружжя про встановлення режиму окремого проживання.
  16. Знайти в Сімейному кодексі України та КпШС статті, в яких визначено обов’язок суду вжити заходів до примирення подружжя, яке подало заяву про розірвання шлюбу.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.

2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2008. – 64 с.

  1. Цивільний кодекс України. – Коментар. – Харків. – ТОВ «Одісей». – 2004. – 1100 с.
    1. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Вид.ПАЛИВОДА. – 2005. – 156 с.
    2. Про внесення змін до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. Наказ Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 р.//Офіційний вісник України. – 2007. - № 90. – Ст.3320.
    3. 4.     Про  затвердження Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актів запису цивільного стану. Наказ Міністерства юстиції України № 86/5 від 26.09.2002 р. //Офіційний вісник України. – 2002. - № 40. – Ст.1884.
    4. 5.     Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 304 с.
      1. Бошко В. Очерки советского семейного права. Госполитиздат УССР. –К.: 1952. – 372 с.
      2. Ворожейкин Е.М. Брак и семья в СССР. – М.: Знание. – 1974. – 64 с.
      3. Ворожейкин Е.М. Молодым супругам о браке и семье, правах и обязанностях. – М.: Юрид.лит. – 112 с.
      4. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. – М.: – Юрид.лит. – 1969. – 158 с.
      5. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юрид.лит. – 1972. – 336 с.
      6. Жилінкова І. В. Правове регулювання розірвання шлюбу за новим Сімейним кодексом України //Проблеми аконності. – 2003. – 15-19 с.
      7. Жилінкова І. Законодавчі варіації з теми недійсних шлюбів //Нотаріат для вас. – 2009. - № 3. – с.53-59.
      8. Иванов М.А., Каллистратова Р.Ф. Семья. Общество. Закон. – М.: Юрид.лит.  – 1980. – 336 с.
      9. Індиченко С.П. Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України. – К.: Вентурі. – 1997. – 272 с.
      10. Ієвіня О. Регулювання укладення шлюбу у міжнародному приватному праві //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.29-37.
      11. Ієвіня О. Деякі аспекти припинення шлюбу за законодавством України //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с.64-70.
      12. Кицула О. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. - № 11. – 2007. – 52-59 с.
      13. Королев Ю.А. Брак и развод: современные тенденции. – М.: Юрид.лит. – 1978. – 240 с.
      14. Королев Ю.А. Семья, государство, общество. – М.: Юрид.лит. – 1971. – 192 с.
      15. Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Пушкин А.А. Действующее законодательство о браке и семье. – Харьков. – Вища школа. – 1974. – 200 с.
      16. Маслов В.Ф., Пушкин А.А. Советское семейное право. – К.: - Вища школа. – 1981. – 224 с.
      17. Мы остаемся вместе. Дискуссия о причинах разводов //под ред. д.ю.н. Е.М.Ворожейкина. – М.: Изд-во Прогресс. – 1977. – 192 с.

 

 

 

Тема 5. Майнові та особисті немайнові  правовідносини подружжя. Шлюбний договір.

 

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Поняття та види особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.
  2. Зміст права на материнство і батьківство та його захист.
  3. Зміст права чоловіка та дружини на особисту свободу.
  4. Право чоловіка та дружини на ім’я і прізвище у шлюбі.
  5. Право на збереження чи припинення шлюбних правовідносин.
  6. Види майнових прав і обов’язків подружжя та підстави їх виникнення.
  7. Особиста приватна власність подружжя.
  8. Режим спільної сумісної власності.
  9. Режим окремого проживання подружжя.
  10. Права подружжя на укладення передбачених законом угод.
  11. Шлюбний договір.
  12. Види та зміст договорів, що можуть укладатися подружжям.
  13. Право подружжя на утримання
  14. Порядок і способи поділу майна подружжя.

 

 

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 5

  1. Складіть проект шлюбного договору:

а) якщо шлюбний договір укладається до реєстрації шлюбу;

б) якщо шлюбний договір укладається у шлюбі.

    2. Порівняти особисті немайнові права подружжя, які передбачені Кодексом про шлюб і сім’ю 1969 р. та Сімейним кодексом України 2002 р.

   3. Що виступає юридичною підставою виникнення особистих немайнових і

майнових прав та обов’язків подружжя ?

4.На яких принципах будуються особисті немайнові правовідносини

подружжя ?

5. Який порядок зміни прізвища у зв'язку з укладенням шлюбу ?

6. Особливості права на прізвище, одержане у шлюбі, котрий визнано недійсним.

7. Чи застосовується позовна давність в особистих немайнових правовідносинах

подружжя і чому ?

8. Пояснити, що таке правовий режим майна подружжя.

9. Які органи правомочні вирішувати спори між подружжям у сфері реалізації ними

особистих прав та обов'язків; що це за спори ?

10. Назвати вимоги закону щодо укладення одним із подружжя угод з нерухомістю,

яка є об'єктом спільної сумісної власності.

11. Які засоби захисту прав дружини/чоловіка у випадку укладення правочинів із розпорядження майном без її/його згоди ?

12. Розкрити юридичний зміст обов’язків подружжя, які випливають з особистих

правовідносин між ними.

13. Назвати вимоги до шлюбного договору та підстави визнання його недійсним.

14. Назвати обмеження свободи шлюбного договору у врегулюванні майнових прав

подружжя.

15. Які види особистих немайнових прав подружжя Ви знаєте ?

16. У чому полягає зміст права подружжя на спільне вирішення питань життя сім’ї ?

17. Розрити зміст права чоловіка та дружини на особисту свободу.

18. Дати визначення поняття та назвати види майнових правовідносин між

подружжям.

19. Поняття та особливості договірного режиму майна подружжя в Україні.

20. Розкрити поняття спільного сумісного майна подружжя.

21. Назвати об'єкти спільного сумісного майна подружжя.

22. Який порядок здійснення правомочностей власника спільного сумісного майна подружжя ?

23. Пояснити призначення і зміст шлюбного договору.

24. Який порядок укладення шлюбного договору ?

25. Назвати вимоги до шлюбного договору та підстави визнання його недійсним.

26. Яке майно належить до об'єктів особистої приватної власності дружини/чоловіка ?

27. Які особливості правового режиму щодо професійних занять ?

28. Який порядок поділу спільного сумісного майна подружжя ?

29. У чому полягає принцип рівності часток подружжя у спільному сумісному майні ?

30. Як захищаються інтереси неповнолітніх дітей під час поділу майна подружжя ?

31. Підстави, за яких суд може відступити від загального принципу рівності часток у спільному сумісному майні подружжя.

32. Які правила застосування позовної давності до вимог щодо поділу майна

подружжя ?

33. Порядок звернення стягнень на майно за зобов’язаннями одного з подружжя.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

 

  1. Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юристь – 1996. – 366 с.
  2. Антокольская М.В. Семейное право. – 2-е изд. Перераб. и дополн. – М.: Юристь. – 2002. – 336 с.
  3. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве. – М.: Юрид.лит. – 1977. – 176 с.
  4. Кудрявцев О.Н. Правоотношения между родителями и детьми. Учеб.пособ. – Харьков. – 1975. – 56 с.
  5. Лелеков В.А., Кошелева Е.В. Влияние семьи на преступность несовершеннолетних //Социс. – 2006. - № 1. – с.103-113.
  6. Антошкіна В. Договірне регулювання майових відносин подружжя //Право України. – 2005. - № 3. – 94-95 с.
  7. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності //Право України. – 2005. - № 8. – 75-77 с
  8. Антошкіна В. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) //Право України. – 2004. - № 11. – 79-80 с.
  9. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 304 с.
  10. Бошко В. Очерки советского семейного права. Госполитиздат УССР. –К.: 1952. – 372 с.
  11. Ворожейкин Е.М. Брак и семья в СССР. – М.: Знание. – 1974. – 64 с.
  12. Грічук О. Проблеми і перспективи правового регулювання майнових відносин фактичного подружжя в сімейному праві України //Підприємництво, господарство і право. – 2005. - № 10.
  13. Жилинкова І. Система имущественных договоров супругов //Нотаріат для вас. - № 11. – 2007. – 12-15 с.
  14. Методичні рекомендації стосовно нотаріадбнлшл посвідчення згоди одного з подружжя на розпорядження майном, що є об’єктом спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.62-66.
  15. Никитина В.П. Имущество супругов. – Саратов. – Изд-во Саратов. Ун-та. – 1975. – 76 с.
  16. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. 3-тє вид. перероб. і доповн. – К.: Правова єдність. – 2009. – 432 с.
  17. Рябоконь Є. Поняття та особливості правового регулювання права спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с. 71-77.
  18. Рябоконь Є. Інститут права спільної сумісної власності за цивільним законодавством України: поняття та особливості правового регулювання //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.40-49.
  19. Сімейне право України (у схемах): навч.посіб. – К.: Атіка – 2003. – 160 с.
  20. Сімейне право України: Нотаріат. Адвокатура. Суд //Науково-практичний посібник у 2 кн. За заг.ред С.Я.Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. – 2005. – Кн. 1. – 896 с.
  21. Сімейне право України: Підручник за заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 264 с.
  22. Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.
  23. Семейное право Украины //под ооб. Ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.
  24. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментр за заг.ред.Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ Одісей. – 2006. – 552 с.
  25. Чуєва О. Спільна власність подружжя. Як знайти істину //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.51-58.
  26. Фріс І. Договір подружжя про надання утримання (умови виникнення та припинення права на утримання) //Нотаріат для вас. - № 11. – 2007. – 49-51 с.
  27. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.
  28. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2008. – 64 с.
  29. Цивільний кодекс України. – Коментар. – Харків. – ТОВ «Одісей». – 2004. – 1100 с.
  30. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Вид.ПАЛИВОДА. – 2005. – 156 с.
  31. Азарова Е.Г, Королев Ю.А., Кулагина Е.В. и др. Право и защита семьи государством. – М.: Наука. – 1987. – 184 с.

 

 

 

Тема 6. Припинення шлюбу.

Семінарське заняття - 2 год.

  1. Поняття шлюбу за сімейним правом України та його ознаки.
  2. Умови укладення шлюбу.
  3. Надання права на шлюб.
  4. Перешкоди до укладення шлюбу.
  5. Порядок укладення та державна реєстрація шлюбу.
  6. Порядок і правові наслідки укладення шлюбного договору.
  7. Поняття недійсності шлюбу.
  8. Обставини, що спричиняють недійсність шлюбу.
  9. Підстави визнання шлюбу недійсним судом.
  10. Поняття фіктивного шлюбу.
  11. Обставини, які можуть спричинити визнання шлюбу недійсним.
  12. Юридичні наслідки недійсності шлюбу.

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 6

1.Складіть проект заяви одного з подружжя про розірвання шлюбу (в органі

РАЦС; у суді).

2.Складіть проект позовної заяви про встановлення режиму окремого проживання подружжя.

3. Скласти письмовий договір між чоловіком та жінкою, які мають дітей і подають заяву про розірвання шлюбу до суду про те, з ким із них будуть проживати діти; яку участь у забезпеченні умов їхнього життя братиме той з батьків, хто буде проживати окремо, а також про умови здійснення ними права на особисте виховання дітей.

4. Скласти схему способів (підстав) припинення шлюбу за КпШС 1969 р. та за

Сімейним кодексом України 2002 р.

5. Назвати порядок припинення шлюбу в разі смерті одного з подружжя або

оголошення його померлим.

6.Перелічити осіб, які можуть ініціювати розірвання шлюбу.

7. Розкрити порядок розірвання шлюбу з недієздатною особою.

8. Які заходи може застосувати суд щодо примирення подружжя?

9. Назвати юридичні наслідки розірвання шлюбу, пов’язані з немайновими правами подружжя.

10. Назвати юридичні наслідки розірвання шлюбу, пов’язані з майновими правами подружжя.

11. З'ясувати, які правовідносини можуть зберігатися між подружжям після

розірвання шлюбу.

12. Назвати умови та правові наслідки поновлення шлюбу.

13. Назвати правові наслідки встановлення режиму окремого проживання подружжя.

 

 ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

  1. Сімейний кодекс України 2002 р.
  2. Цивільний кодекс України 2003 р.
  3. Цивільний процесуальний кодекс України.
  4. Кодекс України про адміністративні правопорушення.
  5. Закон України «Про органи реєстрації актів громадянського стану» від 24 грудня 1993 р.
  6. Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від 18 січня 1996 року № 63/96.
  7. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, зат­верджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовт­ня 2000 р. № 52/5 (зі змінами від 9 вересня 2002 р.).
  8. Порядок укладання шлюбного контракту, затвердже­ний Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457.
  9. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 12 червня 1998 р. № 16.
  10. Антокольская М. В. Семейное право. — М., 2002. — С. 103—116.
  11. Лукеча М. Під весільний вінець. — К.: Просвіта, 1995.
  12. Сімейне право України / За ред В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 44—51.
  13. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С.Червоного. — К., 2003. — С. 50—64.
  14. Пчелинцева Л. М. Практикум по семейному праву. Изд. 2-е, перер. и доп. — М., 1999.
  15. Сборник задач по спецкурсу «Советское семейное право». — Свердловск, 1981.
  16. Співак В. М., Гопанчук В. С. Законодавство України про шлюб та сім’ю. — К., 1998. — С. 5—23.
  17. Шереткова Н. С. Практикум по советскому семейному праву. — Калинин, 1989.

Тема 7. Правовідносини батьків і дітей.

 

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Підстави виникнення батьківських прав та обов’язків.
  2. Оспорювання батьківства (материнства).
  3. Поняття та види особистих немайнових прав та обов’язків батьків.
  4. Підстави та наслідки позбавлення батьків батьківських прав, відібрання дитини без позбавлення батьківських прав.

 

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 7

  1. Складіть проект позовної заяви про позбавлення батьківських прав.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.

2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2012. – 64 с.

     3. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду Україн від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.

      4. Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністретсва охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.

     5. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.

    6. Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.

     7. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.

8. Практика розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.66-76.

  Антокольская М. Алименты на содержание детей //Рос.юстиция. – 1995. - № 3. – с.35-38.

Антокольская М. О лишении родительских прав //Сов.юстиция. – 1986. - № 15. – с. 11-12.

Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юристь – 1996. – 366 с.

Антокольская М.В. Семейное право. – 2-е изд. Перераб. и дополн. – М.: Юристь. – 2002. – 336 с.

Афанас’єва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні. – Луганськ. - РВВ ЛДУВС – 2006. – 222 с.

Ворожейкин Е. Регулирование отношений по содержанию детей при признании и установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1969. - № 5. – с.16-17.

Голоденко М. Обязанности родителей по воспитанию детей //Соц.законность. – 1986. - № 10. – с.45-46.

Гопанчук В.С. Позбавлення батьківських прав. Автореф.дис... канд.юрид.наук. – К.:

 Горохов И., Шахматов В. Установление отцовства судом при жизни отца //Сов.юстиция. – 1979. - № 14. – с.12-13.

 Гороховский А. Шаги из бездны  //Факты. - 26 мая 1998. -  с.8

 Грачев А., Гришин И. Исследование доказательств по делам об установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1974. – № 22. – с.8-9.

 Ершова Н. Алиментные обязательства родителей //Сов.юстиция. – 1970. - № 18. -  с.8-10.

 Ершова Н. Алиментные отношения родственников и других лиц //Сов.юстиция. – 1971. - № 4. – с.18.

 Ершова Н. Имущественные отношения в семье //Сов.государство и право. – 1974. - № 5. – с.46-52.

 Ершова Н. Лишение родительских прав //Соц.законность. – 1971. - № 4. – с.46-47.

 Жилінкова І. Проблеми захисту прав дітей при відчужені майна, щодо якого вони мають право власності або право користування //Нотаріат для вас. -  2006. - № 12. – с.22-24.

 Журавльов Д. Журавльова З. Сурогатне материнство має право на захист нотаріусом //Нотаріат для вас. – 2008. - № 9. – с.81-82. Иванова С.А. Судебные споры о праве на воспитание детей. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 168 с.

 Ивашина Е. Представительство адвоката по делам об установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1979. - № 2. – 19-20 с.

 Индыченко С.П. Личные права и обязанности родителей и детей. Автореф.дис.канд.юрид.наук. – К.: 1973. – 24 с.

 Индыченко С.П., Гопанчук В.С. Брачно-семейное право в вопросах и  ответах. – К.: Политиздат Украины. – 1990. – 192 с

 Казанцева А.Е. Обязанности и права родителей (заменяющих их лиц) по воспитанию детей и ответственность за их нарушение. – Томск. – Изд-во Томского ун-та. – 1987. – 144 с. Кидалова А. Обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини: окремі проблеми //Право України. – 2004. - № 3. – с.88-91.

 Косова О. Соглашение об уплате алиментов: вопросы содержания и применения //Рос.юстиция. – 2004. - №2. – с.36-38.

 Косова О. Установление факта происхождения ребенка в особом производстве //Рос.юстиция. – 1998. - № 1. – с.41-42.

 Кошкин В.М. Понятие отцовства по советскому праву //Проблемы процессуального права. Сб.науч.трудов. – Вып. 15. – Свердловск. – 1971. – с.119-124.

 Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду //Юридична Україна. – 2008. - № 6. – с.42-48.

 Матерова М.В. Судебное рассмотрение дел об установлении отцовства. – М.: Юрид.лит. – 1972. – 112 с.

 Мироненко В.  Забезпечення права дитини на сімейне виховання                                                   //Нотаріат для вас. – 2008. - № 3. –  с.60-64.

 Мироненко В. Встановлення походження дитини як підстава виникнення батьківських прав та можливі нотаріальні дії при цьому //Нотаріат для вас. – 2007. - № 1-2. – с.96-98.

 Мироненко В. Обов’язок батьків – утримувати своїх неповнолітніх дітей //Нотаріат для вас. – 2008. - № 5. – с.46-52.

 Мироненко В.Правова природа та сутність батьківських прав та обов’язків //Науковий вісник КНУВС. – 2008.  № 5. – с.34-40.

Мироненко В. Добровільний (реєстраційний) та судовий порядки встановлення батьківства //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.41-49.

Мироненко В. Санкції сімейного права. Підстави застосування до батьків сімейно-правової відповідальності //Нотаріат для вас. – 2009. - № 3. – с.60-66.

Мироненко В. Позбавлення батьківських прав як спосіб іфдповідальності батьків за невиконання своїх обов’язків //Нотаріат для вас. – 2009. - № 1-2. – с.47-53.

Мироненко В. Рінвість прав та обов’язків батьків щодо дитини. Вирішення спорів про місце проживання дитини //Нотаріат для вас. – 2010. - № 5. – с.43-49.

Мироненко В. Здійснення батьківських прав та виконання обов’язків. Межі їхнього здійснення //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с.86-91.

Москалюк В. Договір про сурогатне материнство //Нотаріат для вас. - № 12. – 2006. – 69-71 с.

Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. 3-тє вид. перероб. і доповн. – К.: Правова єдність. – 2009. – 432 с.

Ромовська З.В. Аліментні зобов’яння. – Львів. – Вид-во Львів.ун-ту. – 1973. – 60 с.

Ромовська З.В. Права та обов’язки батьків. – Львів. – Вища школа. – 1975. – 148 с.

 Ромовська З.В. Санкції в радянському сімейному праві. В кн.: Проблеми соціалістичної законності. – Харків. – 1976. – 145 с.

Савченко Л.А. Проблема позбавлення батьківських прав та правове становище покинутих дітей //Науковий вісник НАВСУ. – 1997. - № 1. – с.88-92.

Савченко Л.А.Права та обов’язки батьків по вихованню дітей //Право України. – 1997. - № 5. – с.55-57.

Сапейко Л.В. Правове регулювання аліментних обов’язків батьків і дітей: Автореф.дис...канд.юрид.наук. – Харків. – 2003. – 16 с.

Сапейко Л.В. Правові підстави надання утримання повнолітнім, які продовжують навчання //Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. – Донецьк. – 2003. – Вип.2. – с.252-258.

 Сімейне право України (у схемах): навч.посіб. – К.: Атіка – 2003. – 160 с.

Сімейне право України: Нотаріат. Адвокатура. Суд //Науково-практичний посібник у 2 кн. За заг.ред С.Я.Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. – 2005. – Кн. 1. – 896 с.

Сімейне право України: Підручник за заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 264 с.

Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.

 Семейное право Украины //под ооб. Ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.

 Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментр за заг.ред.Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ Одісей. – 2006. – 552 с

Судова практика у справах про злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей //Відомості Верховного Суду України. – 2004. - № 1. – с.27-28.

Тихонина К. О лишении родительских прав и отобрании детей //Сов.юстиция. – 1979. - № 15.  - с.27.

 Тихонина К.В. Лишение родительских прав и отобрание детей у родителей //Проблемы гражданского и семейного права. Сб.научных трудов. – М.: 1983. – с.128-138

Шерстнева Н.С. Взыскание алиментов на несовершеннолетних детей в твердой денежной сумме //Рос.юстиция. – 2006. - № 6. – с.25.

Штучная Н. Лишение родительских прав //Сов.юстиция. – 1971. - № 7. – с.15-16.

 

 

Тема 8. МАЙНОВІ ТА ОСОБИСТІ НЕМАЙНОВІ ПРАВОВІДНОСИНИ БАТЬКІВ ТА ДІТЕЙ

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Особистi немайновi правовiдносини батькiв та дiтей
  2. Правовiдносини батькiв та дiтей з приводу майна
  3. Правовiдносини батькiв та дiтей щодо утримання. Обов’язок батькiв утримувати дитину
  4. Стягнення алiментiв за минулий час i заборгованостi за алiментами
  5. Обов’язок батькiв утримувати повнолiтнiх дочку, сина та його виконання
  6. Припинення обов’язку батькiв утримувати дитину
  7. Обов’язок повнолiтнiх дочки, сина утримувати батькiв та його виконання

Самостійна робота –4 години.

Завдання для самостійної роботи по темі № 8

  1. Складіть проект позовної заяви про стягнення алiментiв з батьків на

         неповнолітніх дітей

  1. Складіть проект позовної заяви про стягнення алiментiв з батьків на

повнолітніх дітей

  1. Складіть проект позовної заяви про стягнення алiментiв з повнолітніх дітей на батьків

 

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.

2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2012. – 64 с.

     3. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду Україн від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.

      4. Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністретсва охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.

     5. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.

    6. Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.

     7. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.

8. Практика розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.66-76.

9.Антокольская М. Алименты на содержание детей //Рос.юстиция. – 1995. - № 3. – с.35-38.

10. Антокольская М. О лишении родительских прав //Сов.юстиция. – 1986. - № 15. – с. 11-12.

11. Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юристь – 1996. – 366 с.

Антокольская М.В. Семейное право. – 2-е изд. Перераб. и дополн. – М.: Юристь. – 2002. – 336 с.

      12. Судова практика у справах про злісне ухилення від сплати аліментів на утримання дітей //Відомості Верховного Суду України. – 2004. - № 1. – с.27-28.

13.Ершова Н. Алиментные обязательства родителей //Сов.юстиция. – 1970. - № 18. -  с.8-10.

 

 

Тема 9. ОПІКА, ПІКЛУВАННЯ, ПАТРОНАТ НАД ДІТЬМИ ТА ПРИЙОМНА СІМЯ

 

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Поняття i значення опiки та пiклування над дiтьми
  2. Встановлення опiки та пiклування над дiтьми
  3. Права дитини, над якою встановлено опiку або пiклування
  4. Права та обов’язки опiкунiв та пiклувальникiв
  5. Припинення опiки та пiклування над дiтьми
  6. Звiльнення опiкунiв та пiклувальникiв дитини вiд їх обов’язкiв
  7. Поняття патронату над дiтьми та його вiдмiннiсть вiд iнших форм влаштування дiтей-сирiт i дiтей,позбавлених батькiвського пiклування
  8. Пiдстави виникнення та припинення патронату над дiтьми. Договiр про патронат
  9. Припинення патронату над дiтьми
  10. Прийомна сім’я

 

Самостійна робота –4 години

Завдання для самостійної роботи по темі № 9

  1. Визначити можливі способи (форми) влаштування дітей за законодавством, яке діяло до введення в дію Сімейного кодексу України 2002 р.
  2. Визначити загальні принципи, зміст та засоби державного захисту дітей-сиріт та дітей, що залишилися без батьківської опіки.
  3. Порівняти опіку та піклування з іншими форми влаштування дітей сиріт та дітей, які залишилися без батьківського піклування.
  4. Провести порівняльний аналіз норм про опіку та піклування в КпШС 1970 р. та Сімейному кодексі України 2002 р.
  5. Провести порівняльний аналіз основних прав та обов‘язків опікуна та піклувальника.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.

2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2012. – 64 с.

     1.Астоянц М.С. Дети сироты: анализ жизненных практик в условиях интернатного учреждения. Опыт включенного наблюдения //Социс. – 2006. - № 3. – с.54-63.

2.Васильківська І. Сімейне виховання: правовий аспект проблеми //Право України. – 1998. - № 6. – с.25-27.

3.Волкова С. Дітям-сиротам – нашу опіку //Вісник прокуратури. – 2003. - № 7. – с.95-99.

4. Волкова С. Захищаючи права неповнолітніх //Вісник прокуратури. – 2003. - № 11. – с.89-95.

5.Голуб Ю. Проблеми захисту прав дітей у регіоні //Вісник прокуратури. – 2008. - № 4. – 36-42 с.

6.Долинська М. Усиновлення (удочеріння) дитини //Нотаріат для вас. – 2007. - № 7-8. – с.58-63.

7.Ершова Н. Опека, попечительство, усыновление. – М.: Московский рабочий. – 1984. – 109 с.

8.Ершова Н. Юридическая природа опеки и ее роль в охране детства //Сов.государство и право. – 1967. - № 6. – с.120.

9.Єфіменко Л. Щодо отримання згоди органів опіки та піклування //Нотаріат для вас. -  2006. - № 12. – с.27-28.

10.Жилінкова І. Проблеми захисту прав дітей при відчужені майна, щодо якого вони мають право власності або право користування //Нотаріат для вас. -  2006. - № 12. – с.22-24.

11.Зілковська Л.М. Недоліки законодавства про патронат над дітьми та шляхи його удосконалення //Держава і право. – К.: 2007. – Вип.38. – с.381-389.

12.Зубарева О. Законодательство об обеспечении прав детей //Законность. – 2005. - № 6. – с.43-45.

13.Карпенко О. Сімейні форми утримання та виховання дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування: проблеми правового реформування //Право України. – 2001. - № 3. – с.79-81.

14.Ковальчук І.В. Правова природа інституту усиновлення //Держава і право. – К.: 2007. – Вип.38. – с.433-437.

15.Кулаков В. У держави сиріт не повинно бути //Прокуратура. Людина. Держава. – 2004. - № 6. – с.28-33.

16.Лісовий М. Соціальне сирітство дітей – проблема сьогодення //Вісник прокуратури. – 2003. - № 1. – с.113-115.

17.Логвінова М. Особи, які можуть бути усиновлювачами //Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 9, с.15-18.

18.Макійчук Т. Правове забезпечення соціальної підтримки дітей, які не мають належного батьківського піклування, до надання їм юридичного статусу дитини-сироти чи дитини, позбавленої батьківського піклування //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 9. – с.107-112.

19. Маломуж О. Згода органів опіки та піклування при вчиненні батьками правочинів щодо майна їхніх дітей //Нотаріат для Вас. - № 12. – 2006. – с.19-21.

20. Методичні рекомендації соціальним працівникам щодо підготовки прийомних батьків //Упорядники та авторський колектив: Н.М.Комарова, Л.С.Волинець та ін. – К.: Вид-во «Студцентр». – 1998. – 128 с.

21. Методичні рекомендації щодо удосконалення утримання та виховання дітей у дитячих інтернатних закладах на принципах, що базуються на Конвенції ООН про права дитини //Упорядники та авторський колектив: Л.С.Волинець, О.Г.Антонова-Турченко та ін. – К.: Вид-во «Студцентр». – 1998. - 188 с.

22. Мироненко В.  Забезпечення права дитини на сімейне виховання                                                   //Нотаріат для вас. – 2008. - № 3. –  с.60-64.

23. Мироненко В. Інститут патронату в сімейному праві України  //Нотаріат для вас. – 2008. - № 6. –  с.43-46.

24. Мироненко В. Прийомна сім’я як форма виховання дітей, позбавлених батьківського піклування //Нотаріат для вас. – 2007. - № 5, - с.52-58.

25. Мироненко В. Умови здійснення усиновлення як засіб забезпечення прав дитини //Нотаріат для вас. – 2007. - № 11. – с.25-30.

26.Мироненко В.П. Забезпечення права дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування на сімейне виховання //Науковий вісник КНУВС. – 2008. - № 6. – с.10-17.

27.Мироненко В.П. Забезпечення дотримання прав дітей в Україні нормами національного законодавства //Підприємництво, господарство і право. – 2008. - № 8. – с.6-8.

28.Михеева Л.Ю. Институт опеки и попечительства в современных условиях //Государство и право. – 2003. - № 5. – с.53-59.

29.Новікова Н. Прокуратура на захисті прав і свобод неповнолітніх //Вісник прокуратури. – 2008. - № 4. – с.43-48.

30.Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. 3-тє вид. перероб. і доповн. – К.: Правова єдність. – 2009. – 432 с.

31. Сімейне право України (у схемах): навч.посіб. – К.: Атіка – 2003. – 160 с.

32. Сімейне право України: Нотаріат. Адвокатура. Суд //Науково-практичний посібник у 2 кн. За заг.ред С.Я.Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. – 2005. – Кн. 1. – 896 с.

33. Сімейне право України: Підручник за заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 264 с.

34.Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.

35. Сімейний кодекс України. – К. – Велес. – 2008. – 64 с.

36. Семейное право Украины //под ооб. Ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.

37.Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментр за заг.ред.Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ Одісей. – 2006. – 552 с.

38. Соціальне сирітство в Україні: Експертна оцінка та аналіз існуючої в Україні системи утримання та виховання дітей, позбавлених батьківського піклування //Авт.кол. Волинець Л.С., Комарова Н.М., Антонова-Турченко О.Г., Іванова І.Б., Пєша І.В. – К.: Вид-во «Студцентр». – 1998. – 120 с.

39. Стасюк Г. Охорона дітей, позбавлених батьківського піклування, в історичному аспекті //Право України. – 2005. - № 2. – с.108-111.

 

 

Тема 10. УСИНОВЛЕННЯ ТА ДИТЯЧИЙ БУДИНОК СІМЕЙНОГО ТИПУ

 

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Поняття та сутнiсть усиновлення
  2. Умови, порядок та правовi наслiдки усиновлення
  3. Визнання усиновлення недiйсним
  4. Скасування усиновлення
  5. Позбавлення усиновлювача батькiвських прав
  6. Дитячий будинок сімейного типу

Самостійна робота –4 години

 

Завдання для самостійної роботи по темі № 10

  1. Розкрити зміст «інтересів дитини» при усиновленні.
  2. Проаналізувати права та обов’язки кровних батьків дитини можуть зберігатися після усиновлення її іншими особами.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.

2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2012. – 64 с.

     3. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду Україн від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.

      4. Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністретсва охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.

     5. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.

    6. Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.

     7. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.

8. Практика розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.66-76.

9.   Антокольская М. Алименты на содержание детей //Рос.юстиция. – 1995. - № 3. – с.35-38.

10. Антокольская М. О лишении родительских прав //Сов.юстиция. – 1986. - № 15. – с. 11-12.

11. Антокольская М.В. Семейное право. – М.: Юристь – 1996. – 366 с.

12. Антокольская М.В. Семейное право. – 2-е изд. Перераб. и дополн. – М.: Юристь. – 2002. – 336 с.

13. Афанас’єва Л.В. Аліментні правовідносини в Україні. – Луганськ. - РВВ ЛДУВС – 2006. – 222 с.

14. Ворожейкин Е. Регулирование отношений по содержанию детей при признании и установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1969. - № 5. – с.16-17.

15. Голоденко М. Обязанности родителей по воспитанию детей //Соц.законность. – 1986. - № 10. – с.45-46.

 

 

Тема 11. КОЛIЗIЙНI НОРМИ СIМЕЙНОГО ПРАВА

Семінарське заняття – 2 год.

 

  1. Сiмейнi правовiдносини з iноземним елементом
  2. Колiзiйнi питання укладення шлюбу
  3. Колiзiйнi проблеми шлюбу з iноземним елементом
  4. Правове регулювання припинення шлюбу з iноземним елементом
  5. Колiзiйнi проблеми визначення походження дитини
  6. Колiзiйнi питання усиновлення
  7. Колiзiйнi питання опiки i пiклування

Самостійна робота –4 години

 

Завдання для самостійної роботи по темі № 11

 

1.Дайте поняття сімейних відносин з іноземним елементом.

2.Визначте колізійну норму сімейного права.

3.Вкажіть основні правила реєстрації шлюбу з іноземцем.

4.Які шлюби реєструються в консульських установах?

5.Розкрийте основні положення розірвання шлюбу в Україні з іноземцем.

6.Вкажіть обставини від яких залежить визнання розірвання шлюбу за кордоном.

 

ЛІТЕРАТУРА ДО ТЕМИ

 

  1. Конституція України – К. – Велес. – 2007. –  48 с.
  2. Сімейний кодекс України – К. – Велес. – 2012. – 64 с.
  3. Закон України «Про міжнародне приватне право»
  4. Богуславский М. М. Международное частное право. — М.: Юристъ, 1998.
  5. Богуславский М. М. Международное частное право: Практикум. — М.: Юристъ, 1999.
  6. Данилькевич Н. И., Федоров О. Н. Международное частное право. — Днепропетровск: Арт-Пресс, 1999.
  7. Ермолаев В. Г., Сиваков О. В. Международное частное право: Курс лек-ций. — М.: Былина, 1998.
  8. Звеков В. П. Международное частное право. — М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1999.
  9. Кисіль В. І. Міжнародне приватне право: питання кодифікації. — К.: Україна, 2000.

10. Кузнецов И. Н. Международное частное право. Общая часть: Учеб. пособие. — М.: Изд-во Ун-та Дружбы народов, 1991.

11. Международное частное право. Действующие нормативные акты: Учеб. пособие / Сост. Г. К. Дмитриева, М. В. Филимонова. — М.: Изд-во Ин-та междунар. права и экономики им. А. С. Грибоедова, 1997.

12. Международное частное право (конспект лекций в схемах) / Ред.-сост. Д. И. Платонов. — М.: ПРИОР, 1999.

  1. 13.  Международное частное право: Сб. док. — М.: Изд-во “БЕК”, 1997.
  2. 14.  Международное частное право: Учеб. пособие / Под ред. проф. Г. К. Дмитриевой. — М.: Юристъ, 1993.
  3. 15.  Международное частное право: Учеб. пособие / Сост. Д. В. Задыхайло. — Харьков: Консум, 1998.
  4. 16.  Методологічні проблеми приватного права: Зб. наук. пр. — К.: Манускрипт, 1996.
  5. 17.  Панов В. П. Международное частное право. Схемы. Документы: Учеб. пособие. — М.: Право и закон, 1996.
  6. 18.  Попов А. А. Международное частное право. — Харьков, 1999.
  7. 19.  Попов А. А. Торговое право. — Харьков: Каравелла, 1999.
  8. 20.  Скаридов А. С. Международное частное право. — СПб.: Изд-во В. Я. Ми-хайлова, 1998.

21. Тынель А., Функ Я., Хвалей А. Курс международного торгового права. — Минск: Амалфея, 1999.

  1. 22.  Фединяк Г. С., Фединяк Л. С. Міжнародне приватне право. — К.: Юрінком-інтер, 2000.
  2. 23.  Федосеева Г. Ю. Международное частное право. — М., 1999.

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Самостійна робота студента передбачає:

  • Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших норма-тивних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
  • Виконання індивідуальних  завдань;
  • Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
  • Написання контрольних та курсових робіт;
  • Підготовка до захисту та іспиту.
  • Опрацювання тестів для самостійної роботи.

 

 

 

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчаль­ного процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу сімейного права, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки криміналь­ного права в прак-тичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літера­ту­рою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів при вивченні сімейного права має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповід­них положень Конституції України, сімейного законодавства, підруч­ників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, постанов пленуму Верховного Суду України, конспектів лекцій, підбір необхідних матеріалів судової практики.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літера­туру і документи, студент повинен з’ясувати задачі при вірішення проблем в сфері сімейних правовідносин. В низці випадків вивчення керівних матеріалів вимагає від студента з’ясування вміщених в них методологічних положень, що служать основою теоретичної розробки інститутів сімейного права і удосконалення діючого сімейного законодавства.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників документів, що відносяться до проблем сімейного права, що вивчаються.

Закінчивши конспектування керівні матеріали студент вивчає рекомендоване сімейне законодавство. При цьому потрібно з’ясувати зміст і суть сімейних правовідносин. Точне знання положень, що забороняю­ть­ся, як правило, вимагає від студента додаткового вивчення норма­тив­них актів, які регламентують ту чи іншу діяльність.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння практичних аспектів теми потребує від студента вивчення рекомендованих вітчизняного та зарубіжного законодавства, а також історію формування сімейного законодавства. Найважливіші положення студент повинен виписати в робочий зошит.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії кримінально-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “саме бліде горнило, краще від самої світлої пам’яті”.

Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на законодавство.. При вирішенні задач з сімейного права потрібно дати аналіз сімейним правовідносинам стосовно умов задачі.

При вивченні Сімейного права студент повинен самостійно вивчити тему “Сімейне право зарубіжних країн”. Учбове заняття по цій темі не проводиться.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контроль­них робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати сімейне право, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, постанови пленуму Верховного Суду України потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню правової літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до кримінального права, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання кримінального законодавства, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування законів в майбутній практичній діяльності.

 

11. Методичні рекомендації

з підготовки реферативних повідомлень

 

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практич­ного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю право­охорон­­них органів;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з норматив­ними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомен­дованої літера­тури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

– судова практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються норма­тивні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлює­ть­ся та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний мате­ріал та практика застосування кримінального закону.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендо­вану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці з сімейного права.

В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне сімейне законодав­ство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують реферативні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’явля­ються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відпо­відальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на норматив­ний матеріал, судову практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довес­ти життєвість, приорітет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використан­ням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

 

 

 

12.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
з написання і захисту дипломних робіт

 

  1. Тему дипломної роботи студент вибирає самостійно із переліку тем дипломних робіт, що пропонується в цих методичних рекомендаціях.
  2. Перед написанням дипломної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план дипломної роботи. План необхідно узгодити з науковим керівником.
  3. В зв’язку з тим, що за останні роки в діюче сімейне законодавство внесено низку змін і доповнень, студентам при підготовці дипломних робіт необхідно враховувати положен­ня нових законодавчих актів і постанов пленуму Верховного Суду України.
  4. Дипломна робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних з літературних джерел без оформлення посилання на них.
  5. Щоб дипломна робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть написання. Це найбільш важливий, складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання дипломної роботи.

Структурно-описувальна частина дипломної роботи повинна бути представлена таким чином:

1)  Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядаєть­ся;

2)  Розкривається його практична значимість;

3)   Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), керівні роз’яснення пленуму верховного Суду України, літературні джере­ла;

4)   Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядаєть­ся, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шля­хом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії.

Оформлення дипломної роботи. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані.

На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи, а також прізвище та ініціали, науковий ступінь та посаду наукового керівника. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 80-100 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4.

В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності:

1)  Методологічні матеріали;

2)  Закони та інші нормативні акти;

3)  Навчальна, монографічна та інша література.

Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи.

Ці завдання необхідно вирішувати протягом всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає дипломна робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення сімейного права, привиттю практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи.

Крім того, при перевірці дипломних робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру.

Результати рецензування дипломних робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок наукового керівника і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі.

Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки.

Найбільш характерними з них є:

1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела.

2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче житлове законодавство.

3. В роботах студенти посилаються на постанови Пленуму Верховного Суду України або роблять посилання на постанови, які втратили юридичну силу. Тому кримінально-правові питання розкриваються повер-хово або неправильно. Щоб не допускати подібних помилок, необхідно користуватись Вісником Верховного суду, постановами вищого судового органу, Збірником постанов Пленуму верховного Суду України.

4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання дипломних  робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються.

Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі.

Якщо при цьому вони приводять цитату або запозичують із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст.

У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див.»

Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для дипломної роботи.

Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі.

Виноски на сімейний і інший кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.

 

13.ТЕМАТИКА ДИПЛОМНИХ РОБІТ

 

  1. Концепція державної сімейної політики в Україні та проблеми її реалізації
  2. Здійснення та захист сімейних прав
  3. Роль державних органів реєстрації цивільного стану в регулюванні сімейних відносин
  4. Розвиток інституту сім’ї та шлюбно-сімейних відносин в Україні
  5. Проблеми припинення шлюбу та визнання його недійсним
  6. Особливості реєстрації шлюбів із особами, які перебувають у місцях позбавлення волі
  7. Поряддок укладення шлюбу за іноземним законодавством: порівняльна характеристика
  8. Особливості права спільної сумісної власності подружжя
  9. Роль шлюбного договору в регулювання сімейних правовідносин
  10. Особливості судового встановлення режиму окремого проживання подружжя
  11. Правовий статус подружжя після його припинення
  12. Проблеми визначення походження дитини
  13. Порівняльна характеристика особистих немайнових прав і обов’язків батьків і дітей
  14. Особливості позбавлення батьківських прав за законодавством України
  15. Проблематика поновлення в батьківських правах
  16. Судова практика у справах щодо захисту прав дитини в Україні
  17. Майнові правовідносини батьків і дітей
  18. Аліментні зобово’язання. Призначення та визначення розміру аліментів
  19. Особливості аліментних зобов’язань інших членів сім’ї та родичів
  20. Особливості встановлення опіки та піклування
  21. Правове становище опікунів, піклувальників
  22. Особливості правового статусу дитини, над якою встановлено опіку чи піклування
  23. Інститут патронату в сімейному праві України
  24. Поняття та значення інституту усиновлення
  25. Правовий порядок усиновлення дітей громадянами України
  26. Органи опіки та піклування в Україні, їх роль у захисті прав дітей, позбавлених батьківського піклування
  27. Соціальне сирітство в Україні
  28. Проблеми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
  29. Прийомна сім’я як форми виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування
  30. Дитячий будинок сімейного типу: порівняльна характеристика з іншими формами влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.

 

14.МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

1. Тему контрольної роботи студенти вибирають самостійно із переліку тем, що пропонуються в цих рекомендаціях.

2    Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури,яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. На підставі отриманих знань складається план контрольної роботи. План необхідно узгодити з викладачем,який веде в групі семінарські і заняття.

3    Контрольна робота повинна носити самостійний характер. Недопустимо запозичення тексту, фактичних даних із літературних джерел без оформлення посилання на них.

4    Щоб контрольна робота була змістовною і відповідала всім вимогам, студент повинен глибоко зрозуміти суть питання. Це найбільш складний і відповідальний момент підготовчого етапу написання контрольної роботи.

Припустимо, необхідно дати повну юридичну характеристику поняття. Для цього спочатку потрібно розкрити зміст самого поняття, оскільки судження про нього може бути зроблено на основі того, чи вчинена подія взагалі. Таким чином, в контрольній повинні знайти відображення ряд самостійних положень:

-       дана соціально-політична і правова характеристика події;

-       розкрити основні елементи події;

-       провести співвідношення між поняттям, які розкриваються.

Структурно-описувальна частина контрольної роботи повинна бути представлена таким чином: 1. Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається. 2. Розкривається його значимість. 3. Аналізується літературні джерела. 4. Проводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що
розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі.

Кожна думка не погоджена з відомими точками зору повинна бути обгрунтована.

Оформлення контрольної роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і пронумеровані.

На першому (титульному) листі вказується найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи до 20 сторінок рукописного тексту.

В кінці роботи дається список використаної літератури.

Крім того, при перевірці контрольних робіт, здійснюється контроль знань
студентів, виявляються ті з них, хто сильний до наукової роботи.

Результати рецензування контрольних робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі.

Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі.

Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення, то в обов'язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ҐОСТі дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підручнику - прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст.

Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для контрольної роботи. Так оформляються і виноски при посиланнях на закони.

 

  1. 15.           ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

ВАРІАНТ 1.

 

Питання.

  1. Розкрити поняття шлюбу в сімейному праві України та його юридичні ознаки.
  2. Який порядок визнання шлюбу недійсним?

Задача.

 

Потапова звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна. В позові вона зазначила, що автомобіль, який вона отримала за заповітом від батька, є її особистою приватною власністю, а тому має належати їй. Однак в суді чоловік заявив, що оскільки вона не мала посвідчення водія, автомобілем керував та розпоряджався чоловік, а тому при поділі майна автомобіль має перейти до нього.

 

Як має діяти суд у цій ситуації?

Чи має право чоловік вимагати передачі йому автомобіля?

Яке майно є особистою приватною власністю дружини та чоловіка?

 

Вирішити фабулу

Дробот В. звернувся до суду з заявою про визнання недійсним шлюбу, укладеного його батьком Дробот О. із Майоровою В. Позивач зазначив на обґрунтування позову, що його батько в момент реєстрації шлюбу, по-перше, вже досяг похилого віку, оскільки йому виповнилося 72 роки, по-друге, страждав на склероз судин головного мозку і не завжди усвідомлював значення своїх дій, а по-третє, Майорова В. на його думку, не мала намірів створювати сім’ю, бо сама теж досягла 70-річного віку. Через два місяці після реєстрації шлюбу батько помер. Майорова В. стверджувала в суді, що уклала шлюб саме з метою створення сім’ї і не має сумнівів у тому, що Дробот В. в момент укладення шлюбу був у нормальному психічному стані.

Як оцінити аргументи, на які посилається позивач для обґрунтування позову? Як слід вирішити справу?

 

ВАРІАНТ 2.

 

Питання.

  1. Які юридичні наслідки недійсності шлюбу?
  2. Дати характеристику кровноспорідненої сім’ї.

 

Задача.

 

Вакуленко звернувся з позовом до суду про поділ квартири. В позові він зазначив, що квартиру хоч і придбано під час перебування у шлюбі, однак половину коштів на її придбання надав він, а половину – його батьки. Тож він вимагав передати квартиру саме йому і заперечував проти її поділу.

 

Чи підлягає позов задоволенню?

Чи враховується судом зазначена умова при вирішенні цього питання?

Яким чином Вакуленко може отримати квартиру в натурі?

 

Вирішити фабулу

Іванова подала позов щодо розірвання шлюбу з чоловіком Івановим та стягнення аліментів на утримання дитини, якій щойно виповнилося 4 місяці, і на своє утримання, оскільки вона не працює і доглядає за дитиною.
Чи має право суд розглядати справу щодо розірвання шлюбу в даному випадку? Які обставини могли б змінити ситуацію і впли­нути на можливість (неможливість) розірвання шлюбу? Чи має позивачка право на утримання (аліменти) у зазначеній ситуації?

 

 

ВАРІАНТ 3.

 

Питання.

  1. Викласти правила визначення ступеня споріднення.
  2. Скласти схему підстав виникнення сімейних правовідносин.

Задача.

 

Антіпова подала позов до свого чоловіка Антіпова про стягнення з нього аліментів на її утримання; в позовній заяві вона заначила, що вона є пенсіонеркою (51 рік, за вислугою років), потребує утримання, а її чоловік може надавати таке утримання. Антіпов заперечував право його дружини на стягнення з нього аліментів на підставі того, що їй не встановлено інвалідності та вона досягне пенсійного віку (55 років) тільки через 4 роки, тобто відповідно до ч.3 ст.75 СК України, вона не може вважатися непрацездатною особою, а отже і мати право на утримання.

 

Яке рішення має винести суд?

Чи вважається особа, що вийшла на пенсію за вислугою років в 51 рік, такою, що досягла пенсійного віку?

Які особи вважаються непрацездатними, і чи є Антіпова непрацездатною?

Чи зміниться рішення суду, якщо буде встановлено, що вони перебувають у шлюбі більше ніж 10 років?

Чи буде зобов’язаний Антіпов платити аліменти після досягнення його дружиною пенсійного віку?  А якщо він до цього розірве шлюб?

 

Вирішити фабулу

Під час перебування в геологорозвідувальній групі в Албанії зник громадянин Носов В., який постійно проживав у м. Києві. Пошуки його результатів не дали. Через шість років за заявою його дружини суд оголосив Носова В. померлим, унаслідок чого їхній шлюб було припинено. У січні 2004 р. його дружина Носова З., яка раніше не мала дітей, уклала новий шлюб з Александровим, узявши його прізвище у шлюбі. У тому самому році вона народила дитину. Невдовзі після цього повернувся її колишній чоловік Т. Коваль і пояснив, що не міг повідомити про себе додому з поважних причин, оскільки був захоплений незаконно озброєною групою і знаходився на території Албанії під суворим контролем. Можливість звільнитися з’явилася тільки зараз, чим він і скористався. Дізнавшись про новий шлюб дружини, він наполягав на відновленні шлюбних стосунків з ним і розірванні шлюбу з Левчуком. Однак колишня дружина не погодилася з його вимогами, мотивуючи своє рішення створенням нової сім’ї і народженням дитини. Тоді Коваль подав заяву до суду про скасування рішення щодо оголошення його померлим і відновлення шлюбу з дружиною.

Яке рішення має прийняти суд за заявою Коваля? Які підстави відновлення шлюбу у разі з’явлення одного із подружжя, котрого було оголошено померлим?

 

 

ВАРІАНТ 4.

 

Питання.

  1. Що слід розуміти під фіктивним шлюбом?
  2. Розкрити суть основних положень Декрету «Про розлучення» від 20 лютого 1919 р.

Задача.

 

Громадяни Синіцина та Павленко протягом трьох років проживали в одній квартирі та вели спільне господарство. Під час спільного проживання через рік у них народився син. Після народження дитини Синіцие почав систематично зникати з дому, і вихованням дитини займалася мати. Вона працювала директором приватного підприємства, а тому коштів на проживання та утримання дитини у неї вистачало. Згодом на власні кошти Павленко придбала будинок та автомобіль. Довідавшись про це, Синіцин заявив, що бажає постійно проживати з нею та сином. На що Павленко відповіла, що після всього не бажає мати з ним нічого спільного і з того часу вони почали жити окремо. Однак через два роки Павленко звернулася до суду з позовом про стягнення з Синіцина аліментів на утримання дитини.

 

Нормами якого законодавства повинен керуватися суд при вирішенні цієї справи?

При вирішенні задачі розгляньте усі можливі ситуації:

  1. Позов Павленко до Синіцина про стягнення аліментів, якщо Синіцин записаний батьком дитини; Синіцин не записаний батьком дитини у свідоцтві про народження;
  2. Позов Синіцина про поділ майна між ним та Павленко, оскільки вони протягом трьох років перебували у фактичних шлбних відносинах;
  3. Позов Павленко до Синіцина про стягнення аліментів у зв’язку з втратою нею працездатності.

 

Вирішити фабулу

Подружжя Петренків, маючи сина й дочку, подали заяву про розірвання шлюбу до суду, котра була задоволена рішенням суду від 2 лютого 2003 р. Отримавши копію згаданого рішення для реєстрації розлучення, Петренки до відділу РАЦС не звернулися, а три місяці потому помирилися і відновили шлюбні відносини.10 січня 2004 р. у них народився син, а в березні 2005 р. після чергової суперечки Петренко залишив сім’ю і звернувся до відділу РАЦС із заявою видати йому свідоцтво про розірвання шлюбу. Завідуючий відділу пояснив Петренку, що з моменту розірвання шлюбу в суді минуло багато часу, змінилися обставини, тому видати свідоцтво відділ РАЦС не може. Петренко подав скаргу до суду.Чи правомірні дії відділу РАЦС? Яке рішення за скаргою Милянича винесе суд?

 

 

  1. 16.           ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

 

ВАРІАНТ 1.

 

Питання.

  1. Яке юридичне значення релігійних обрядів шлюбу в Україні?
  2. Як впливає недійсність шлюбу на права дітей, народжених у такому шлюбі?

Задача.

 

Юсупову Олю було передано до дитячого будинку у зв’язку із позбавленням її батьків батьківських прав. Уже через кілька місяців дівчинку удочерило подружжя Федорових. Через деяких час дружина Федорова померла, і чоловік виховував Олю самостійно. Коли ій виповнилось 20 років, Федоров запропонував їй одружитися і вона погодилась. Вони подали заяву про реєстрації шлюбу до органу РАЦС, але їм було відмовлено в реєстрації шлюбу.

 

Чи правомірно вчинив державний орган  реєстрації актів цивільного стан, відмовивши Юсуповій та Федорову у реєстраці шлюбїу?

За яких умов їх шлюб може бути зареєстровано?

 

Вирішити фабулу

Петров знаходився у близьких стосунках з 17-річною Клименко. Батьки дівчини, дізнавшись, що вона вагітна, наполягали, щоб Петров одружився з нею. Він відмовився подавати заяву про укладення шлюбу, мотивуючи тим, що Клименко страждає недоумством і не розуміє значення своїх дій. Проте внаслідок багаторазових погроз з боку батьків дівчини він був змушений подати заяву про реєстрацію шлюбу до відділу РАЦС. Як повинен діяти відділ РАЦС, дізнавшись про всі обставини справи?

 

 

ВАРІАНТ 2.

 

Питання.

  1. Назвати випадки застосування позовної давності в сімейному праві України.
  2. Скласти схему родинних зв’язків по прямій низхідній лінії споріднення.

Задача.

 

Авраменко та Гончарова за порадою своїх друзів після трьох років подружнього життя вирішили укласти шлюбний договір. Оскільки Авраменко був змушений негайно виїхати за кордон, він попросив дружину самостійно піти та нотаріально посвідчити шлюбний договірю

 

Якими мають бути дії нотаріуса?

Чи має право нотаріус посвідчити договір, якщо дружина надасть йому документальне підтвердження неможливості чоловіка звернутися особисто?

З якого моменту набуває чинності шлюбний договір?

Яким чином вносяться зміни до шлюбного договору?

Хто має право відмовитися від шлюбного договору?

 

Вирішити фабулу

Подружжя Литвинових звернулися до відділу РАЦС із заявою щодо розірвання шлюбу. Завідуючий відділу відмовився задовольнити їхнє прохання і запропонував звернутися до суду, оскільки Литвинов мав усиновленого сина 6 років. Однак суддя також відмовив у прийнятті заяви і порадив Литвинову знову звернутися до відділу РАЦС.
Хто має рацію у зазначеній ситуації: відділ РАЦС чи суд? Які підстави передбачені законодавством для розірвання шлюбу в органах РАЦС за спільною заявою подружжя?

 

 

ВАРІАНТ 3.

 

 

Питання.

  1. В яких випадках допускаються відхилення від встановлених законом термінів реєстрації шлюбу?
  2. Назвати підстави виникнення сімейних правовідносин.

Задача.

 

Після розірвання шлюбу, дитина залишилася проживати з матір’ю. Батько дитини громадянин Власенко, перебуває у місцях позбавлення волі, відповідно кошти, які стягуються з нього не покривають витрат на утримання дитини. Дружина звернулася з позов про стягнення аліментів на утримання дитини до його батьків – пенсіонерів. Дід та баба відмовилися від позову, посилаючись на те, що вони не зобов’язані сплачувати аліменти, а їній син надає утримання дитині, на яке спроможний в даній ситуації. Однак судом встановлено, що громадяни Власенки, отримуючи пенсію в загальній суммі 3200, працюють і розмір заробітної плати становить (таклж в сукупності) 2000 грн. Крім того засуджений є їхнім єдиним сином, а дитина від його шлюбу єдиним онуком.

 

Яке рішення має прийняти суд?

Чи можуть дід, баба відмовитись від утримання онука?

В якому розмірі можуть бути стягнені аліменти?

 

Вирішити фабулу

Громадяни Андрієв і Федорова проживали разом і вели спіль­не осподарство без реєстрації шлюбу протягом 7 років у період з 1980 по 1987 рр. Опісля стосунки між ними зіпсувалися і вони стали проживати окремо. Через 6 місяців після припинення спільного проживання Люта звернулася до суду з вимогою про поділ спільного майна, набутого за час спільного проживання (меблі, холодильник, відеоапаратура тощо). На підставі яких норм права має вирішуватися спір? Як буде здійснюватися поділ зазначеного майна?

 

 

ВАРІАНТ 4.

 

Питання.

  1. Визначити поняття та значення шлюбного віку в Україні.
  2. Які обставини усувають недійсність шлюбу?

Задача.

 

16-річні Іваненко та Тарасенко, після отримання паспорту, подали до органу РАЦС заяву про реєстрацію шлюбу. Однак орган РАЦС відмовив у реєстрації.

 

У яких випадках це рішення є правомірним, а у яких неправомірним?

Який шлюбний вік встановлено чинним сімейним законодавством?

 

Вирішити фабулу

Середенко Олексій і Шевчук Олена подали заяву про укладення шлюбу. За кілька днів до відділу РАЦС звернулася громадянка Литвиненко Тамара з проханням ні в якому разі не реєструвати шлюб гро­мадянина Середенка, оскільки він уже кілька років проживає разом з нею,  вони мають спільну дитину — дочку — і Середенко Олексій  записаний її батьком, хоча шлюб між ними не зареєстрований.  Як повинен діяти відділ РАЦС?

ВАРІАНТ 5.

 

Питання.

  1. Назвати суб’єктів сімейного права.
  2. З якого моменту шлюб вважається недійсним?

Задача.

 

12 травня 2001 року було зареєстровано шлюб, укладений між Коноваленко та Петриченко. Під час перебування у любі у поружжя народилося двоє дітей – Миколи та Микита (10 травня 2002 року).

Однак подальше спільне життя виявилося неможливим. Після народження дітей чоловік відмовлявся допомагати вести домашнє господарство, не надавав матеріальної допомоги, не займався вихованням дітей. Після систематичного приниження гідності дружини, збереження сім’ї стало неможливим. Тому 19 березня 2002 року шлюб було розірвано. Після розірвання шлюбу, чоловік переїхав до своїх батьків і з того часу ні дружина, ні діти його не бачили. В липні 2010 року мати захворіла, і всі кошти витрачалися на лікування, тому коштів на утримання дітей не вистачало. На початку жовтня 2010 року Петриченко подала до суду позов про стягнення з колишнього чоловіка аліментів на утримання дітей. Однак Коноваленко у суді заявив, що вже пізно подавати позов і що вона мала право вимагати аліменти протягом 5 років після розірвання шлюбу. Оскільки дітям уже понад 7 років, він не зобов’язаний утримувати дітей.

 

Яким має бути рішення суду?

Розкрийте поняття позовної давності. Який строк позовної давності щодо вимог про стягнення аліментів?

На які вимоги поширюється позовна давність?

 

Вирішити фабулу

Соловйов і Гричишина вирішили укласти шлюб. Незадовго до реєстрації Гричишина важко захворіла і була госпіталізована. Соловйов кілька разів звертався до органів РАЦС з проханням зареєструвати шлюб без її присутності, оскільки вона не в змозі з’явитися до РАЦС, але може дати письмову згоду на реєстрацію шлюбу за її відсутності. Як повинен діяти відділ РАЦС?

 

 

ВАРІАНТ 6.

 

Питання.

  1. Назвати види та форми шлюбу, які розглядає Ф. Енгельс у роботі «Походження сім’ї, приватної власності та держави».
  2. Розкрити зміст поняття «сімейні правовідносини».

Задача.

 

Після 5 років подружнього життя у 2000 році подружжя Нестернко подали до органів РАЦС заяву про розірвання шлюбу. І тіільки в кінці 2004 року, Нестеренко подав до суду позов про поділ майна, яке було набуте під час перебування у шлюбі. Прийняте судом рішення не задовольнило позивача, а тому він оскаржив його до апеляційного суду. Апеляційний суд своїм рішенням скасував рішення районного суду і направив справу на новий розгляд, де вона перебуває зараз.

 

Якими нормами права має керуватися суд при вирішенні цього питання?

Які норми права застосував би суд, якщо б сторонами були чоловік та жінка, які проживають однією сім’єю, шлюб між якими не зареєстрований?

 

Вирішити фабулу

Між нареченим Лазаревої О. — Петровим Є. та її батьком виникли непорозуміння. Наречений, побоюючись привселюдної суперечки, звернувся до працівників РАЦС з проханням не допускати батька нареченої до процедури реєстрації шлюбу. Як оцінити дії нареченого? Чи буде задоволене його прохання?

 

 

 

 

17. ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ

 

 

1. Шлюбом за Сімейним кодексом України є:

а)  посвідчений відповідним релігійним органом факт вінчання чоловіка та жінки;

б)  проживання двох осіб однієї статі разом;

в)  сімейний союз чоловіка і жінки;

г)  сімейний союз жінки та чоловіка,  зареєстрований в державному органі реєстрації актів цивільного стану;

д)  сімейний союз жінки та чоловіка,  зареєстрований в державному органі реєстрації актів громадського стану.

2. Недійсним є шлюб:

а)  між особами різної національності;

б)  між особами різної раси;

в)  між особами різних громадянств;

г)  між особами, які є родичами по прямій лінії споріднення;

д)  між особами різного віросповідання.

3. Шлюб визнається неукладеним у випадку:

а) ....... недосягнення сторонами шлюбного віку;

б)  недосягнення сторонами згоди про певні питання розподілу майна;

в) ....... реєстрації за відсутності нареченого чи нареченої;

г)  реєстрації в неналежному місці;

д)  реєстрації під впливом насильства.

4. Правовий статус дитини має особа до досягнення нею:

а) 14 років;

б) 16 років;

в) 18 років;

г) 21 року;

д) 24 років.

5. Форма шлюбного договору:

а)  усна;

б)  письмова;

в)  письмова з нотаріальним посвідченням;

г)  письмова з державною реєстрацією;

д)  на вибір сторін.

6. Шлюб припиняється внаслідок:

а)  смерті одного з членів подружжя;

б)  оголошення померлим одного з членів подружжя;

в)  його розірвання;

г)  усі перелічені вище варіанти;

д)  варіанти, перелічені в пунктах а) і б).

7. Заява про реєстрацію шлюбу втрачає силу (якщо реєстрація у встановлений день не відбулася) після спливу:

а)  одного місяця;

б)  двох місяців;

в)  трьох місяців;

г)  чотирьох місяців;

д)  п'яти місяців.

8. До якого віку батьки повинні утримувати дитину (за загальним правилом)?

а)  До 14 років;

б)  до 16 років;

в)  до 18 років;

г)  до 21 року.

д)  до 23 років;

9. Якщо батьки дитини проживають окремо, дитина самостійно визначає своє місце проживання у одного з батьків, якщо вона досягла:

а) 10 років;

б) 14 років;

в) 15 років;

г) 16 років;

д) 18 років.

10. Яке майно належить до спільної сумісної власності подружжя?

а)  Набуте подружжям за час шлюбу;

б)  майно, набуте дружиною, чоловіком до шлюбу;

в)  речі індивідуального користування;

г)  речі індивідуального користування,  які належать до коштовностей.

11. З якого моменту шлюб вважається недійсним?

а)  З набранням законної сили рішенням суду про розлучення;

б)  з часу укладення шлюбу;

в)  з часу подання заяви про розірвання шлюбу;

г)  з моменту прийняття судом рішення про розірвання шлюбу.

12. Який шлюбний вік встановлений законодавством України?

а) 17 років для жінок і 18 років для чоловіків;

б) 18 років для жінок і 18 років для чоловіків;

в) 21 рік для жінок та чоловіків;

г) 18 років для жінок і 17 для чоловіків;

д)  не встановлений.

13. В якому органі необхідно укладати шлюб?

а)  У суді;

б)  в органах реєстрації актів цивільного стану;

в)  у церкві;

г)  у третейському суді;

д)  у нотаріуса.

14. За життя подружжя шлюб може бути припинений шляхом розірвання:

а)  за заявою одного з подружжя;

б)  за заявою обох з подружжя;

в)  за заявою батьків подружжя;

г)  за бажанням третіх осіб;

д)  усе перераховане у пунктах а), б).

15. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для:

а)  виникнення у них прав та обов'язків подружжя;

б)  створення сім'ї та шлюбних стосунків;

в)  укладення шлюбного договору;

г)  створення сім'ї та подружжя.

16. Чи може бути підставою для виникнення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя релігійний обряд шлюбу?

а)  Так,  якщо відновлений орган реєстрації актів цивільного стану дав згоду;

б)  ні;

в)  так,  якщо є згода державних органів або обряд відбувся до створення державних органів реєстрації актів цивільного стану;

г)  коли релігійний обряд відбувся до створення або відновлення державних органів реєстрації актів цивільного стану.

17. Одношлюбність в сімейних стосунках означає:

а)  жінка та чоловік можуть одночасно перебувати лише в одному шлюбі;

б)  жінка та чоловік мають право на повторний шлюб лише після припинення попереднього шлюбу;

в)  жінка та чоловік шлюб укладають лише один раз;

г)  усе перераховане в пунктах а), б).

18. Розірвання шлюбу в судовому порядку здійснюється:

а)  за заявою подружжя,  яке має дітей,  коли буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей;

б)  за заявою подружжя,  яке має дітей (до заяви має бути доданий письмовий договір про те, з ким житимуть діти і як у їхньому утриманні та вихованні братиме участь інший із подружжя, що живе окремо);

в)  за позовом одного із подружжя,  коли буде встановлено,  що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам одного з них або інтересам їхніх дітей;

г)  усе перераховане в пунктах б), в).

19. Право вимагати аліменти мають особи:

а)  непрацездатні чоловік або дружина,  чоловік або дружина,  чиї доходи є нижчими за прожитковий мінімум,  дружина під час вагітності та протягом трьох років після народження дитини (якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років),  чоловік,  з яким проживає дитина,  до досягнення нею трьох років (якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку —  до досягнення нею шести років), чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід;

б)  працездатні чоловік або дружина,  чоловік або дружина,  чиї доходи є нижчими за прожитковий мінімум,  дружина під час вагітності та протягом трьох років після народження дитини (якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років),  чоловік,  з яким не проживає дитина,  до досягнення нею трьох років (якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку —  до досягнення нею шести років), чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід;

в)  непрацездатні чоловік або дружина, дружина під час вагітності і після народження дитини (якщо дитина має вади фізичного або і психічного розвитку —  до досягнення дитиною шести років),  чоловік,  з яким не проживає дитина,  до досягнення нею трьох років (якщо дитина має вади фізичного чи психічного розвитку —  до досягнення нею шести років),  чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід;

г)   чоловік або дружина, чоловік або дружина, чиї доходи є нижчими за прожитковий мінімум, дружина під час вагітності та протягом трьох років після народження дитини (якщо дитина має вади фізичного або психічного розвитку — до досягнення дитиною шести років), чоловік або дружина, з ким проживає дитина-інвалід.

20. До підстав позбавлення батьківських прав не належить така обставина:

а)  якщо буде встановлено, що мати, батько не приділяли достатньо уваги вихованню дитини,  протягом двох місяців не виявляли батьківської турботи щодо дитини;

б)  батьки не забрали дитину з пологового будинку чи іншого закладу охорони без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли батьківської турботи щодо дитини;

в)  батьки вдаються до експлуатації дитини,  примушують її до жебракування і бродяжництва,  батьки ухиляються від своїх обов'язків з виховання дитини;

г)  батьки жорстоко поводяться з дитиною,  є хронічними алкоголіками чи наркоманами,  засуджені за вчинення умисного злочину проти дитини.

21.Відповідно до норм Сімейного кодексу України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя:

а) за взаємною згодою;

б) за особистим бажанням кожного;

в) з урахуванням інтересів дітей.

22. При укладенні договорів одним із подружжя щодо розпорядження майном, яке є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя вважається, що:

а) він діє за згодою другого з подружжя;

б) він має право самостійного розпорядження майном;

в) він зобов'язаний розпоряджатися майном для його збереження.

23. Для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана:

а) письмово;

б) усно;

в) нотаріально посвідчена.

24. Згода подружжя на укладення договору щодо розпорядження спільною сумісною власністю який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути:

а) письмово оформлена;

б) законом не визначено;

в) нотаріально засвідчена.

25. Правовий статус дитини має особа:

а) до досягнення нею повноліття;

б) до досягнення нею 16 років;

в) до досягнення нею 14 років.

26. Малолітньою відповідно до Сімейного кодексу України вважається дитина:

а) до досягнення нею чотирнадцяти років;

б) до досягнення нею десяти років;

в) до досягнення нею шістнадцяти років.

27. Неповнолітньою відповідно до Сімейного кодексу України вважається дитина у віці:

а) від чотирнадцяти до вісімнадцяти років;

б) від чотирнадцяти до шістнадцяти років;

в) від народження до вісімнадцяти років.

28. Кожен учасник сімейних відносин має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу з досягненням:

а) шістнадцяти років;

б) чотирнадцяти років;

в) вісімнадцяти років.

29.У випадках, передбачених Сімейним кодексом України, особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до:

а) органу опіки та піклування;

б) уповноваженого з прав людини;

в) органів внутрішніх справ.

30. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення:

а) до суду;

б) до виконавчого комітету районної ради;

в) завідувача відділу ДРАЦСу.

31. Відповідно до Сімейного кодексу України шлюбом є:

а) сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану;

б) сімейний союз жінки та чоловіка з веденням ними спільного господарства, народження та виховання дітей;

в) сімейний союз жінки та чоловіка укладений за релігійним обрядом шлюбу.

32. Шлюб визнається недійсним за рішенням суду, якщо він:

а) зареєстрований з порушенням процедури реєстрації;

б) зареєстрований без вільної згоди жінки і чоловіка;

в) зареєстрований з особою, яка не досягла 18 років.

33.Шлюб може бути визнаний недійсним за рішенням суду, якщо він зареєстрований:

а) з особою, яка одночасно перебуває в іншому зареєстрованому шлюбі;

б) між двоюрідними братом і сестрою;

в) між родичами прямої лінії споріднення.

34. Державна реєстрація шлюбу встановлена для:

а) забезпечення стабільності відносин між жінкою та чоловіком; б) зміцнення сімейних відносин;

в) захисту інтересів подружжя, їхніх дітей.

35. Шлюб реєструється в день подання відповідної заяви у разі:

а) особистого прохання осіб в зв'язку з виїздом в іншу місцевість;

б) безпосередньої загрози для життя нареченої або нареченого;

в) призову нареченого на службу у збройні сили України.

36. Право одного з подружжя на утримання припиняється у разі:

а) відмови від нього особи, яка його отримувала;

б) поновлення його працездатності;

в) поновлення його дієздатності.

37. Усиновлення визнане недійсним, анулюється з моменту:

а) винесення рішення суду;

б) набрання чинності рішення суду;

в) його здійснення.

38. Договір між батьками про сплату аліментів на дитину укладається:

а) у простій письмовій формі;

б) в усній формі;

в) у письмовій формі і нотаріально засвідчується.

39. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він:

а) є недостатньо обгрунтованим;

б) відповідає інтересам дитини;

в) суперечить моральним засадам виховання дитини.

40. Право на утримання не має той із подружжя, хто:

а) негідно поводився в побуті;

б) став непрацездатним в зв'язку з вчиненням ним умисного злочину, встановленого судом;

в) не забезпечував матеріальної бази сім'ї.

41. Дитина, яка усиновлена, зберігає права на:

а) спілкування з своїми родичами;

б) працевлаштування за своїм вибором;

в) соціальні виплати, які мала до усиновлення.

42. Патронатний вихователь зобов’язаний:

а) забезпечити дитині можливості здобуття нею вищої освіти;

б) створити дитині умови для навчання;

в) забезпечити дитину висококалорійним харчуванням.

43. Опікун, піклувальник має право самостійно визначати способи виховання дитини з урахуванням:

а) вимог нормативних актів;

б) рекомендацій органу опіки та піклування ;

в) особистості дитини.

44. Орган опіки та піклування здійснює контроль за дотриманням прав дитини, над якою встановлено опіку та піклування, зокрема щодо:

а) організації відпочинку дитини;

б) працевлаштування дитини;

в) умов виховання дитини;

45. Переважне право на усиновлення дитини - громадянина України мають іноземці, які є:

а) матеріально забезпеченими ;

б) громадянами держав, з якими Україна уклала договір про надання правової допомоги;

в) законом не визначено.

46.Пiдстави припинення пiклування:

а) у випадку смертi пiклувальника;

б) у випадку досягнення дитиною 16 рокiв;

в) у випадку реєстрацiї шлюбу дитиною.

47.Патронат вiдрiзняється вiд опiки та пiклування такими особливостями:

а) патронатний вихователь отримує плату за виконання своїх обов’язкiв;

б) патронатний вихователь – законний представник дитини у всiх правовiдносинах;

в) патронатний вихователь – предстанник дитини лише у сферi процесуальних вiдносин.

48.Договiр про патронат укладається:

а) мiж вiддiлом освiти та особою, яка бере дитину на виховання;

б) мiж органом опiки та пiклування й особою, яка бере дитину на виховання;

в) мiж батьками та патронатним вихователем, який бере дитину на виховання, у разi, якщо батьки не можуть самостiйно виховувати дитину.

49.Способами захисту сiмейних прав та iнтересiв є:

а) припинення дiй, якi порушують сiмейне право;

б) встановлення правовiдносин;

в) примусове виконання добровiльно не виконаного обо г) визнання правочину недiйсним;

д) вiдшкодування збиткiв.

50.Заява про реєстрацiю шлюбу подається жiнкою та чоловiком:

а) до органу ДРАЦСу за мiсцем проживання чоловiка;

б) до органу ДРАЦСу за мiсцем проживання жiнки;

в) до будь-якого державного органу ДРАЦСу за їхнiм вибором.

51.Час реєстрації шлюбу:

а) пiсля спливу двох мiсяцiв пiсля подання заяви;

б) пiсля спливу одного мiсяця пiсля подання заяви;

в) за бажанням осiб, якi подали заяву, у будь-який день.

52.Алiменти присуджуються одному з подружжя:

а) у частцi вiд заробiтку другого з подружжя у твердiй грошовій сумi;

б) їх розмiр не може змiнюватися;

в) розмiр алiментiв визначається з урахуванням можливостi одержання утримання вiд повнолiтнiх дiтей.

53.Рiшенням суду може бути позбавлено одного з подружжя права на утримання або обмежено його строком, якщо:

а) подружжя перебувало у шлюбних вiдносинах шiсть мiсяцiв;

б) одержувач алiментiв свiдомо поставив себе у становище такого, що потребує матерiальної допомоги;

в) подружжя перебувало у шлюбних вiдносинах 12 рокiв.

54.Початок дії шлюбного договору, який укладено до реєстрації шлюбу:

а) з моменту його укладання;

б) з дня реєстрацiї шлюбу;

в) з дня, вказаного органом ДРАЦСу;

г) з дня його нотарiального посвiдчення.

55.Початок дії шлюбного договору, який укладено поружжям:

а) з дня реєстрацiї шлюбу органом ДРАЦСу;

б) з дня нотарiального посвiдчення договору нотарiусом;

в) з дня, вказаного в договорi.

56.У шлюбному договорi може бути: а) правовий режим майна;

б) порядок користування житлом;

в) питання виховання дiтей.

57.Алiменти за виконавчим листом за час, що минув, можуть бути стягнутi:

а) не бiльш як за три роки;

б) не бiльш як за п’ять рокiв;

в) не бiльш як за шiсть мiсяцiв.

58. Позовна давнiсть не застосовується до вимог:

а) про подiл спiльного майна пiсля розiрвання шлюбу;

б) про розiрвання шлюбу;

в) про визнання материнства.

59.Позовна давнiсть в один рiк застосовується до вимог:

а) про подiл спiльного майна пiсля розiрвання шлюбу;

б) про визнання материнства;

в) про подiл майна, якщо шлюб не розiрваний.

60.Шлюб – це:

а) союз, зареєстрований у державному органi;

б) союз, зареєстрований у релiгiйнiй органiзацiї;

в) союз, зареєстрований у громадськiй органiзацiї.

 

 

18.ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО ЗАЛІКУ

 

  1. Поняття та значення сімейного права у системі національного права.
  2. Поняття майнових відносин між батьками і дітьми. Управління майном дитини.
  3. Добровільний порядок встановлення походження дитини. Реєстрація народження дитини.
  4. Загальна характеристика аліментних зобов’язань.
  5. Поняття та підстави припинення шлюбу. Правові наслідки припинення шлюбу.
  6. Відібрання дитини без позбавлення батьків батьківських прав.
  7. Принципи сімейного права. Джерела правового регулювання сімейних відносин.
  8. Порядок укладення та зміст шлюбного договору. Підстави розірвання та визнання шлюбного договору недійсним.
  9. Поняття та значення майнових прав подружжя. Правовий режим майна подружжя.
  10. Визначення походження дитини в судовому порядку.
  11. Права дитини, над яко. Встановлено опіку.
  12. Встановлення факту батьківства (материнства) за рішенням суду.
  13. Розірвання шлюбу в судовому порядку та в державних органах реєстрації актів цивільного стану.
  14. Правові підстави виникнення між подружжям обов’язків щодо утримання.
  15. Поняття та умови укладення шлюбу.
  16. Порядок створення та призначення дитячих будинків сімейного типу.
  17. Загальна характеристика альтернативних форм виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
  18. Умови та порядок визнання шлюбу недійсним.
  19. Оспорювання батьківства (материнства).
  20. Підстави та наслідки припинення усиновлення.
  21. Історичні форми шлюбу та сім’ї.
  22. Опіка та піклування над дітьми, відмінність опіки від патронату.
  23. Поняття, структура та види сімейних правовідносин.
  24. Правові наслідки розірвання шлюбу. Порядок реєстрації розірвання шлюбу.
  25. Право спільної сумісної власності подружжя.
  26. Способи виконання батьками обов’язку щодо утримання дитини та визначення розміру аліментів.
  27. Захист прав дитини при відчуженні нерухомого майна.
  28. Підстави та правові наслідки визнання шлюбу недійсним.
  29. Предмет, метод та функції сімейного права.
  30. Правова природа шлюбного договору. Зміна умов шлюбного договору.
  31. Правові наслідки усиновлення. Права та обов’язки усиновлювачів.
  32. Формування та розвиток сімейного законодавства.
  33. Здійсення та захист сімейних прав та інтересів.
  34. Підстави позбавлення батьків батьківських правю
  35. Поняття та порядок встановлення опіки та піклування. Повноваження органів опіки та піклування.
  36. Договір про сурогатне материнство.
  37. Підстави та порядок призначення тимчасової допомоги на утримання дитини.
  38. Зміст особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.
  39. Юридичні факти як підстава виникнення, зміни та припинення сімейних правовідносин.
  40. Договір подружжя про надання утримання. Підстави припинення права на утримання.
  41. Санкції за порушення суб’єктивних сімейних прав та невиконання сімейних обов’язків.
  42. Право особистої приватної власності чоловіка та дружини.
  43. Види майнових договорів, які можуть укладатися між подружжя.
  44. Поняття та значення актів цивільного стану. Державні органі реєстрації актів цивільного стану.
  45. Прийомна сім’я: поняття, мета, порядок створення.
  46. Зміна розміру аліментів. Звільнення від обов’язку утримувати дитину та припинення права на аліменти.
  47. Строки, передбачені сімейним законодавством. Позовна давність у сімейному праві.
  48. Режим окремого проживання подружжя.
  49. Сім’я як окремий правовий інститут і об’єкт правового регулювання.
  50. Поняття, значення та умови усиновлення.
  51. Вирішення спорів щодо місця проживання дітей.
  52. Патронат як форма виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
  53. Припинення права спільної сумісної власності подружжя. Способи поділу спільного майна.
  54. Загальна характеристика особистих немайнових та майнових прав та обов’язків батьків.
  55. Поняття та зміст договору про патронат.
  56. Порядок укладення шлюбу. Державна реєстрація шлюбу.
  57. Поняття та загальна характеристика особистих немайнових прав та обов’язків подружжя.
  58. Правові наслідки застосування до батьків санкції у вигляді позбавлення батьківських прав.
  59. Усиновлення як форма влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування.
  60. Обов’язок щодо утримання інших членів сім’ї та родичів.
  61. Право на утримання після розірвання шлюбу.
  62. Особливості та зміст особистих немайнових прав і обов’язків батьків.
  63. Права та обов’язки опікунів, піклувальників. Припинення опіки та піклування.
  64. Обов’язок повнолітніх дочки, сина утримувати своїх батьків та його виконання.
  65. Споріднення та свояцтво, їх юридичне значення.
  66. Підстави виникнення батьківських прав та обов’язків.
  67. Загальні умови визначення походження дитини.
  68. Порядок та умови стягнення заборгованості за аліментами.
  69. Стягнення аліментів з батьків на користь повнолітніх дітей.
  70. Особливості усиновлення за участю іноземних громадян та осіб без громадянства.

 

 

 

19. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1. Липець Л.В., Сімейне право України: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління».

            Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.3. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.4.  Тестові завдання;

2.5. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.7. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.8.  Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант);

2.9. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.10.  Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт;

2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

 

20.СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

  1. Конституція України від 28 червня 1996 р. (витяги).
  2. Сімейний кодекс України 2002 р.
  3. Цивільний кодекс України 2003 р.
  4. Енгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. — М., 1989.
  5. Сімейне право України / за ред. В. С. Гопанчука. — К., 2002. — С. 5—16.
  6. Коротова Л. Вихров О. Сімейне право України (істо­ричний огляд) // Право України. — 1994. — № 11—12. — С. 47—49.
  7. Пігач Я. Сімейно-шлюбне законодавство на Україні після революції // Радянське право. — 1990. — № 7. — С. 77—79.
  8. Пчелинцева Л. М. Практикум по семейному праву. Изд.
    2-е, перер. и доп. — М., 1999.
  9. Шереткова Н. С. Практикум по советскому семейному праву. — Калинин, 1989.
  10. Антокольская М. В. Семейное право. — М., 2002. —
    С. 36—80.
  11. Науково-практичний коментар до Сімейного кодексу України / За ред. Ю. С.Червоного. — К., 2003. — С. 5—49.
  12. Матвеев Г. К. История семейно-брачного законодатель-
    ства Украинской ССР. — К., 1960.
  13. Конвенция о правовой помощи и правовых отношениях по гражданским семейным и уголовным делам от 22 января 1993 года.
  14. Закон України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» від 21 листопада 1992 р.
  15. Концепція державної сімейної політики, схвалена Постановою ВРУ від 17 вересня 1999 р.
  16. Корнякова Т. Інтереси держави — це і права дітей, права кожного з громадян…// Вісник прокуратури. — 2003. — № 2. — С. 14—17.
  17. Індиченко С.П. Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України. – К.: Вентурі. – 1997. – 272 с.
  18. Науково-практичний коментра до Сімейного кодексу України //за ред. Є.О.Харитонова. – Харків. – ТОВ «Одісей». – 2006. – 552 с.
  19. Нечаева А.М. Брак, семья, закон. – М.: Наука. – 1984. – 145 с.
  20. Нечаева А.М. Воспитание чувства ответственности перед семьей //Сов. государство и право. – 1979. - № 3. – 39-45 с.
  21. Нечаева А.М. Семья и закон. Правовое регулирование неимущественных брачно-семейных отношений. – М.: Юрид.лит. 1980 – 127 с.
  22. Ромовська З.В. Сімейний кодекс України. Науково-практичний коментар. 3-тє вид. перероб. і доповн. – К.: Правова єдність. – 2009. – 432 с.
  23. Сімейне право України: Нотаріат. Адвокатура. Суд //Науково-практичний посібник у 2 кн. За заг.ред С.Я.Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я. – 2005. – Кн. 1. – 896 с.
  24. Сімейне право України (у схемах): навч.посіб. – К.: Атіка – 2003. – 160 с.
  25. Сімейне право України: Підручник за заг.ред. В.І.Борисової та І.В.Жилінкової. – К.: Юрінком Інтер. – 2004. – 264 с.
  26. Шевченко Я.М. Вдосконалення законодавства про сім’ю. – К.: - 1986. – 168 с.
  27. Шевченко Я.М. Основи сімейного законодавства. – К.: вища школа.
  28. Цивільно-процесуальний кодекс України. – К.: Вид.ПАЛИВОДА. – 2005. – 156 с.
  29. Про внесення змін до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні. Наказ Міністерства юстиції України № 1154/5 від 22.11.2007 р.//Офіційний вісник України. – 2007. - № 90. – Ст.3320.
  30. Про затвердження Положення про порядок зміни, доповнення, поновлення та анулювання актів запису цивільного стану. Наказ Міністерства юстиції України № 86/5 від 26.09.2002 р. //Офіційний вісник України. – 2002. - № 40. – Ст.1884.
  31. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 304 с.
  32. Бошко В. Очерки советского семейного права. Госполитиздат УССР. –К.: 1952. – 372 с.
  33. Ворожейкин Е.М. Брак и семья в СССР. – М.: Знание. – 1974. – 64 с.
  34. Ворожейкин Е.М. Молодым супругам о браке и семье, правах и обязанностях. – М.: Юрид.лит. – 112 с.
  35. Ворожейкин Е.М. Правовые основы брака и семьи. – М.: – Юрид.лит. – 1969. – 158 с.
  36. Ворожейкин Е.М. Семейные правоотношения в СССР. – М.: Юрид.лит. – 1972. – 336 с.
  37. Жилінкова І. В. Правове регулювання розірвання шлюбу за новим Сімейним кодексом України //Проблеми аконності. – 2003. – 15-19 с.
  38. Жилінкова І. Законодавчі варіації з теми недійсних шлюбів //Нотаріат для вас. – 2009. - № 3. – с.53-59.
  39. Иванов М.А., Каллистратова Р.Ф. Семья. Общество. Закон. – М.: Юрид.лит.  – 1980. – 336 с.
  40. Індиченко С.П. Гопанчук В.С., Дзера О.В., Савченко Л.А. Сімейне право України. – К.: Вентурі. – 1997. – 272 с.
  41. Ієвіня О. Регулювання укладення шлюбу у міжнародному приватному праві //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.29-37.
  42. Ієвіня О. Деякі аспекти припинення шлюбу за законодавством України //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с.64-70.
  43. Кицула О. Розпорядження майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. - № 11. – 2007. – 52-59 с.
  44. Королев Ю.А. Брак и развод: современные тенденции. – М.: Юрид.лит. – 1978. – 240 с.
  45. Королев Ю.А. Семья, государство, общество. – М.: Юрид.лит. – 1971. – 192 с.
  46. Маслов В.Ф., Подопригора З.А., Пушкин А.А. Действующее законодательство о браке и семье. – Харьков. – Вища школа. – 1974. – 200 с.
  47. Маслов В.Ф., Пушкин А.А. Советское семейное право. – К.: - Вища школа. – 1981. – 224 с.
  48. Мы остаемся вместе. Дискуссия о причинах разводов //под ред. д.ю.н. Е.М.Ворожейкина. – М.: Изд-во Прогресс. – 1977. – 192 с.
  49. Ершова Н.М. Вопросы семьи в гражданском праве. – М.: Юрид.лит. – 1977. – 176 с.
  50. Кудрявцев О.Н. Правоотношения между родителями и детьми. Учеб.пособ. – Харьков. – 1975. – 56 с.
  51. Лелеков В.А., Кошелева Е.В. Влияние семьи на преступность несовершеннолетних //Социс. – 2006. - № 1. – с.103-113.
  52. Антошкіна В. Договірне регулювання майових відносин подружжя //Право України. – 2005. - № 3. – 94-95 с.
  53. Антошкіна В. Договір про поділ майна подружжя, що є об’єктом права спільної сумісної власності //Право України. – 2005. - № 8. – 75-77 с
  54. Антошкіна В. Договірне регулювання відносин з надання утримання між подружжям (колишнім подружжям) //Право України. – 2004. - № 11. – 79-80 с.
  55. Белякова А.М., Ворожейкин Е.М. Советское семейное право. Учебник. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 304 с.
  56. Рябоконь Є. Поняття та особливості правового регулювання права спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с. 71-77.
  57. Рябоконь Є. Інститут права спільної сумісної власності за цивільним законодавством України: поняття та особливості правового регулювання //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.40-49.
  58. Азарова Е.Г, Королев Ю.А., Кулагина Е.В. и др. Право и защита семьи государством. – М.: Наука. – 1987. – 184 с.
  59. Консульський статут України, затверджений Указом Президента України від 18 січня 1996 року № 63/96.
  60. Правила реєстрації актів цивільного стану в Україні, зат­верджені наказом Міністерства юстиції України від 18 жовт­ня 2000 р. № 52/5 (зі змінами від 9 вересня 2002 р.).
  61. Порядок укладання шлюбного контракту, затвердже­ний Постановою Кабінету Міністрів України від 16 червня 1993 р. № 457.
  62. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім’ю України» від 12 червня 1998 р. № 16.
  63.  Лукеча М. Під весільний вінець. — К.: Просвіта, 1995.
  64. Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду Україн від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.
  65. Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністретсва охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.
  66. Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.
  67. Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.
  68. Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.
  69. Практика розгляду судами справ, пов’язаних із позбавленням батьківських прав, поновленням батьківських прав, усиновленням, установленням опіки та піклування над дітьми //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.66-76.
  70. Горохов И., Шахматов В. Установление отцовства судом при жизни отца //Сов.юстиция. – 1979. - № 14. – с.12-13.
  71.  Гороховский А. Шаги из бездны  //Факты. - 26 мая 1998. -  с.8
  72. Грачев А., Гришин И. Исследование доказательств по делам об установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1974. – № 22. – с.8-9.
  73. Ершова Н. Алиментные обязательства родителей //Сов.юстиция. – 1970. - № 18. -  с.8-10.
  74. Ершова Н. Алиментные отношения родственников и других лиц //Сов.юстиция. – 1971. - № 4. – с.18.
  75. Ершова Н. Имущественные отношения в семье //Сов.государство и право. – 1974. - № 5. – с.46-52.
  76. Ершова Н. Лишение родительских прав //Соц.законность. – 1971. - № 4. – с.46-47.
  77. Жилінкова І. Проблеми захисту прав дітей при відчужені майна, щодо якого вони мають право власності або право користування //Нотаріат для вас. -  2006. - № 12. – с.22-24.
  78.  Журавльов Д. Журавльова З. Сурогатне материнство має право на захист нотаріусом //Нотаріат для вас. – 2008. - № 9. – с.81-82. Иванова С.А. Судебные споры о праве на воспитание детей. – М.: Юрид.лит. – 1974. – 168 с.
  79. Ивашина Е. Представительство адвоката по делам об установлении отцовства //Сов.юстиция. – 1979. - № 2. – 19-20 с.
  80. Индыченко С.П. Личные права и обязанности родителей и детей. Автореф.дис.канд.юрид.наук. – К.: 1973. – 24 с.
  81. Индыченко С.П., Гопанчук В.С. Брачно-семейное право в вопросах и  ответах. – К.: Политиздат Украины. – 1990. – 192 с
  82. Казанцева А.Е. Обязанности и права родителей (заменяющих их лиц) по воспитанию детей и ответственность за их нарушение. – Томск. – Изд-во Томского ун-та. – 1987. – 144 с. Кидалова А. Обов’язки та права батьків щодо виховання та розвитку дитини: окремі проблеми //Право України. – 2004. - № 3. – с.88-91.
  83.  Косова О. Соглашение об уплате алиментов: вопросы содержания и применения //Рос.юстиция. – 2004. - №2. – с.36-38.
  84. Косова О. Установление факта происхождения ребенка в особом производстве //Рос.юстиция. – 1998. - № 1. – с.41-42.
  85. Кошкин В.М. Понятие отцовства по советскому праву //Проблемы процессуального права. Сб.науч.трудов. – Вып. 15. – Свердловск. – 1971. – с.119-124.
  86. Красицька Л. Визнання батьківства за рішенням суду //Юридична Україна. – 2008. - № 6. – с.42-48.
  87. Матерова М.В. Судебное рассмотрение дел об установлении отцовства. – М.: Юрид.лит. – 1972. – 112 с.

20.1.Інформаційні ресурси

 

1. Сайт Верховної Ради України ― www.zakon1.rada.gov.ua

2. Бібліотека імені В. І. Вернацького ― www.nbuv.gov.ua

3. Електронна бібліотека ― www.elibrary.ru

4. Киевская центральная городская публичная библиотека им. Леси Украинки 

http://lucl.lucl.kiev.ua

5. Центральная научная библиотека Харьковского национального 

университета им. В. Н. Каразина ― http://www.univer.kharkov.ua

6. Харьковская государственная научная библиотека им. В. Г. Короленко ― 

http://korolenko.kharkov.com

7. Библиотека юриста ― http://www.lawbook.by.ru

8. «Правознавець». Библиотека юридической литературы ― 

http://www.pravoznavec.com.ua

9. Сайт Научной библиотеки Таврического национального университета им. В. 

И. Вернадского ― http://abris.crimea.ua

10. Одесская государственная научная библиотека им. М. Горького ― 

http://www.odnb.odessa.ua

 

20.2.Нормативно-правові акти з дисципліни «Сімейне право України»

 

1. Конвенція про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 07.10.2002 р., ратифікована Україною 10 лютого 1994 р. // http://zakon4.rada.gov.ua.

2. Основи законодавства України про охорону здоров’я: Закон України від 19.11.1992 р. № 2801-ХІІ // http://zakon4.rada.gov.ua.

3. Положення про дитячий будинок сімейного типу: Затв. пост. Кабінету Міністрів У країни від 26.04.2002 р. № 564 // http://zakon4.rada.gov.ua.

 4. Положення про прийом у сім’ю: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 26.04.2002 р. № 565 // http://zakon4.rada.gov.ua.

 5. Положення про Центр по усиновленню дітей при Міністерстві освіти України, затверджене наказом Міносвіти України від 30.03.96 р. № 98 // http://zakon4.rada.gov.ua.

 6. Порядок стягнення аліментів на дитину (дітей) у разі виїзду одного з батьків для постійного проживання в іноземній державі, з якою не укладений договір про надання правової допомоги: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 19.08.2002 р. № 1203 // http://zakon4.rada.gov.ua.

 7. Правила проведення судово-медичних експертиз (досліджень) у відділеннях судово-медичної імунології бюро судово-медичної експертизи: Затв. наказом Міністерства охорони здоров’я України від 17.01.1995 р. № 6 // http://zakon4.rada.gov.ua.

 8. Правила реєстрації актів громадянського стану в Україні: Затв. наказом Міністерства юстиції від 18.10.2000 р. № 52/5 // http://zakon4.rada.gov.ua.

9. Про впорядкування ведення медичної документації, яка засвідчує випадки народження і смерті (Форма № 103/о): Затв. наказом МОЗ України від 08.08.2006 р. № 545 // http://zakon4.rada.gov.ua.

10. Про затвердження Інструкції з визначення критеріїв перинатального періоду, живонародженості та мертвонародженості, Порядку реєстрації живонароджених і мертвонароджених: Затв. наказом МОЗ України від 29.03.2006 р. № 179 // http://zakon4.rada.gov.ua.

11. Про затвердження Інструкції про порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій: Затв. наказом МОЗ України від 23.12.2008 р. № 771 // http://zakon4.rada.gov.ua.

12. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Затв. пост. Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905 // http://zakon4.rada.gov.ua. 13. Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей: Затв. Постановою КМУ від 08.10.2008 р. № 905 // http://zakon4.rada.gov.ua.

14. Про затвердження Правил ведення закордонними дипломатичними установами України консульського обліку громадян України, які постійно проживають або тимчасово перебувають за кордоном, та дітей ― громадян України, усиновлених іноземцями або громадянами України, які постійно проживають за кордоном: Затв. наказом МЗС України від 17.11.2011 р. № 337 // http://zakon4.rada.gov.ua.

15. Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства: Закон України від 22.09.2011 № 3773-VI // http://zakon4.rada.gov.ua.

16. Кодекс про шлюб та сім’ю України від 20.06.1969 р. № 2006-VII // http://zakon4.rada.gov.ua.

17. Конвенція про права дитини від 20.11.1989 р., ратифікована постановою Верховної Ради України 27 лютого 1991 р. // http://zakon4.rada.gov.ua.

18. Конституція України від 28.06.1996 р. № 254к/96-ВР // http://zakon4.rada.gov.ua.

19. Про охорону дитинства: Закон України від 26.04.2001 р. № 2402-III// http://zakon4.rada.gov.ua.

20. Про попередження насильства в сім’ї: Закон України від 15.11.2001 р. № 2789-III // http://zakon4.rada.gov.ua.

21. Сімейний кодекс України від 10.01.2002 р. № 2947–ІІІ // http://zakon4.rada.gov.ua. — Зміни відбудуться 01.01.2014 р.

22. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. № 435-IV // http://zakon4.rada.gov.ua. — Зміни відбудуться 01.01.2014 р.

23. Цивільно-процесуальний кодекс України від 18.03.2004 р. № 1618-IV // http://zakon4.rada.gov.ua.

24. Про міжнародні договори України: Закон України від 29.06.2004 р. № 1906- IV // http://zakon4.rada.gov.ua.

25. Про державну допомогу сім’ям з дітьми: Закон України від 21.11.1992 р. № 2811-XII // http://zakon4.rada.gov.ua.

 

 

 

 

 


Комментарии


Комментариев пока нет

Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.

Авторизация
Введите Ваш логин или e-mail:

Пароль :
запомнить