Соціальна психологія

Соціальна психологія 03.09.2016 15:04

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ імені ТАРАСА

ШЕВЧЕНКА

     Інститут післядипломної освіти

 

 

 

 

 

 

Навчально-методичний комплекс з курсу

 «Соціальна психологія»

для підготовки фахівців за спеціальністю

7.040101

 

 

 

 

 

 

 

 

Укладач:

О.В.Поляк, кандидат педагогічних наук

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2011

 

Програма з курсу «Соціальна психологія»

 

І. Пояснювальна  записка

 

Визначальними тенденціями розвитку світової освітньої системи стають поглиблення її фундаменталізації, посилення гуманістичної спрямованості, духовної та загальнокультурної складової освіти; формування у студентів системного підходу до аналізу складних життєвих і суспільних явищ, розвиток стратегічного мислення, соціальної та професійної мобільності.

Забезпечення високого якісного рівня вищої освіти є одним із головних завдань, невід’ємних від розвитку суспільних процесів, соціальної сфери в цілому. Підготовлена програма з курсу «Соціальна психологія» є кроком на шляху до вирішення даного завдання. Відповідно до навчального плану, вона включає в себе три модулі. Тематика модулів відображає основні проблеми між особистісної і міжгрупової взаємодії людей в процесі їх життєдіяльності та знайомить з основними шляхами і способами їх вирішення.

Вивчення курсу передбачає засвоєння студентами  наступних  знань:

- етапи становлення соціальної психології як окремої науки;

- особливості застосування загальнопсихологічних та специфічних дослідницьких  методів у соціальній  психології;

- характеристика міжособистісної та міжгрупової взаємодії  людей в різних видах діяльності, перш за все,  навчально - виховній та суспільній її формах.

На основі цих знань у студентів повинні бути сформовані наступні уміння:

- вільно та осмислено використовувати термінологічний апарат соціальної психології;

- ефективно застосовувати в практичній  психолого-педагогічній      діяльності методи дослідження соціальної психології;

- використовувати прийоми і способи вербальної і невербальної комунікації для успішної взаємодії з людьми (учнями), перш за все, у навчально-виховному процесі;

- враховувати динаміку групової взаємодії  при дослідженні офіційної і неофіційної  структури груп ;

- уміти аналізувати соціально – психологічні (масові) явища у великих групах.

Загальною вимогою і перевіркою ефективності засвоєних знань, сформованих умінь і навичок є результативність їх застосування  в процесі власного навчання,  психолого – педагогічної практики  та життєдіяльності в цілому.

 

 

 

 

 

ІІ. Навчально-тематичний план

 

 

 

 

 

ІІІ. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

 

МОДУЛЬ І. ВСТУП ДО СОЦІАЛЬНОЇ ПСИХОЛОГІЇ

 

    Тема 1. Предмет, об'єкт завдання та структура соціальної психології

1.  Поняття про соціальну психологію. Причини її виникнення.

2. Предмет та об'єкт соціальної психології.

3. Завдання та основні напрямки розвитку соціальної психології.

4. Структурні складові соціальної психології.

5. Характеристика основних функцій соціальної психології.

 

    Поняття про соціальну психологію як окрему галузь психологічної науки. Причини виникнення соціальної психології.

        Три основні підходи у визначенні предмета соціальної психології: соціологічний (В.Колбановський, А.Горячева, А.Баранова, Б.Поршнєв, П.Якобсон, А.Ковальов) - дослідження суспільної психології – 20 рр. ХХ ст.; психологічний (Є.Кузьмін, В.Селіванов, К.Платонов, Є.Шорохов) -  дослідження психології особистості 50-60 рр. ХХ ст.;  синтезуючий (Б.Паригін, Н.Мансуров, Д.Угринович) - вивчення масових психічних процесів і становище особистості у групі 70-90 рр. ХХ ст.

        “Соціальна психіка” як об’єкт дослідження соціальної психології (В.Вичев, А.Ковальов, В.Єрмолін): специфічні закономірності безпосереднього спілкування (відношення між засобами і способами взаємовпливу людей, механізми наслідування, навіювання, переконання та ін.); групові психічні явища, стани, процеси, які виникають в результаті спілкування (колективні почуття, настрої, потреби, думки, потяги, орієнтири та ін.); стійкі психічні особливості різних соціальних груп (національні, професійні, демографічні, які знаходять вираження в установках, ціннісних орієнтаціях, стійких соціальних почуттях та ін.); обумовлені груповими явищами психічні стани індивіда в групі, соціально-психологічні механізми контролю за його поведінкою (санкції, рольові вимоги, правила, норми та ін.).

        Завдання та основні напрямки дослідження соціальної психології: взаємодія у системі «Я-інший»; проблеми соціалізації індивіда; активність особистості в соціумі; взаємодія в системі «група-група» та ін.

             Структура соціальної психології за А.Петровським: соціально-психологічні явища у макросередовищі – велика група (психологія класів, націй, закономірності поширення чуток, моди; масова комунікація); мікросередовищі – мала група (проблеми сумісності, стосунків, розуміння) та соціально-психологічні прояви особистості в колективі (ролі, статус, активність).

        Структура соціальної психології за Б.Д.Паригіним: методологія (основні положення філософії; принципи, закони і категорії соціальної психології; теоретичні передумови для методів, методик і технік конкретних досліджень); феноменологічні основи (проблеми особистості, спілкування та взаємодії у великих і малих спільностях (сім’я – людство); праксиологічні теорії (прикладні галузі психології).

        Функції соціальної психології: методологічна (концептуально-ідеологічна); теоретико-пізнавальна (прогностично-відображальна); прикладна (практично-інструментальна).

 

Основні поняття: методологія, феноменологія, праксиологія, велика група, мала група, предмет соціальної психології, соціальна психологія, соціальна психіка.

 

                                    Теми доповідей та рефератів

Проблеми соціальної психології на сучасному етапі розвитку психологічної науки.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Різні підходи і класифікації при розгляді предмета і об’єкта соціальної психології.

2. Характеристика поняття  «соціальна психіка».

3. Системно-структурні компоненти соціальної психіки, їх характеристика.

 

Рекомендована література: 4, 5, 13, 14, 28, 31, 38, 57, 58, 59, 60, 63, 71, 83, 85, 86, 89, 91, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 111.

 

        

         Тема 2. Становлення та історія розвитку соціальної психології як науки

1. Становлення соціальної психології в системі наук про людину.

2. Донауковий етап в розвитку соціальної психології.

3. Перші історичні форми соціально-психологічних теорій.

4. Основні напрямки зарубіжної соціальної психології.

5. Розвиток соціальної психології в Радянському Союзі та на Україні.

 

        Поняття про соціальну психологію як нову якісну складову соціології, психології, антропології, психіатрії.

        Основні етапи становлення і розвитку соціальної психології:

        І етап – накопичення соціально-психологічних знань в рамках філософії та загальної психології (VІ ст. до н.е. – середина ХІХ ст.). Вплив на розвиток соціальної психології наукових ідей філософів Древньої Греції та Риму (Аристотель, Платон, Теофраст, Геракліт, Демокріт); ідеї філософів нового часу (Т.Гоббс, Дж.Локк, А.Сміт, М.Ломоносов, І.Бентам, Н.Макіавеллі, П.Прудон, Ш.Монтеск'є, Ж.-Ж.Руссо, К.К.Гельвецій та ін.); погляди вітчизняних революціонерів-демократів (Г.Сковорода, Т.Шевченко, О.Герцен, В.Белінський, М.Добролюбов, М.Чернишевський, Д.Писарєв).

        ІІ етап – виділення описової та прикладної соціальної психології з філософії (соціології) та загальної психології у 50-60 р. ХІХ ст. – 20 р. ХХ ст.

        Перші історичні форми соціально-психологічних теорій:

        - «Психологія народів»: Германія – середина ХІХ ст.. (М.Лацарус, Г.Штейнтайль, В.Вундт, О.О.Потебня).

        - «Психологія мас»: Франція, Італія – друга половина ХІХ ст.. (Г.Тард, Г.Леон, С.Сігале).

        - «Теорія інстинктів соціальної поведінки»: Англія, США – кінець ХІХ – початок ХХ ст.. (В.Мак-Дауголл, Е.Росс, Дж.Болдін).

ІІІ етап – оформлення соціальної психології в експериментальну науку: 20-30 рр. ХХ ст. до нинішнього часу (В.Меде, Ф.Олпорт, В.Бехтерєв).

          Основні напрямки зарубіжної соціальної психології:

        - Психоаналітичний (З.Фрейд, Е.Фром, К.Хорні, К.Юнг, А.Адлер).

        - Когнітивний (К.Левін, Ф.Хайдегер, Ж.Піаже, Л.Кольберг, Л.Фестінгер).

        - Біхевіористський (К.Халл, Дж.Роттер, Р.Сірс, Б.Скіннер, А.Бандура).

        - Гуманістичний (Роджерс, Маслоу, Мей, Сепір, Феріс).

        Розвиток соціальної психології в Радянському Союзі та на Україні:

        - Поєднання соціологічного (М.Райснер, Л.Войтоловський) та психологічного (П.Блонський, К.Корнілов, В.Бехтерєв, В.Артемов, Л.С.Виготський) підходів у 20-30 рр. ХХ ст.

        - Зв’язок соціальної психології з педологією (О.Залужний, Є.Аркін) та психотехнікою (О.Гастєв, П.Кержен, В.Бехтерєв, К.І.Платонов, А.Макаренко).

        - Причини припинення соціально-психологічних досліджень в СРСР в 30-50 роки.

        Відродження та розвиток соціальної психології в:

        - 60-70 рр. (В.Мясищев, Б.Паригін, Є.Кузьмін, О.Ковальов, В.Колбановський, К.К.Платонов, О.М.Леонтьєв).

-        70-90 рр. (І.Левикін, В.Шаронов, А.Горячева, М.Макаров, Б.Поршнєв, І.Белявський, В.Шкуратов, Г.Андрєєва, Є.Шорохов, Б.Ломов, Н.Богомолова, Є.Кузьмін).

-        90-рр. – 2001 р. (Є.Руденський, А.Чечулін, Г.Щокін, В.Арутюнан, Н.Обозов, В.Пирожков, А.Реан, Я.Коломенський, М.Корнєв, А.Коваленко, А.Крилов, А.Петровський та ін.).

 

Основні поняття: соціологія, психологія, антропологія, психіатрія, соціальна психологія, «психологія народів», «психологія мас», «теорія інстинктів соціальної поведінки», психоаналітичний, когнітивний, біхевіористичний, гуманістичний напрями соціальної психології, «теорія поля», психотехніка, рефлексологія, педологія, соціальна фасилітація, соціальна інгибіція, коакційний ефект, інтеракція, атрибуція каузальна.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Історія вивчення взаємостосунків в дитячих групах і колективах.

2. Особливості розвитку соціальної психології в  Україні на кінець ХХ – початок ХХІ століття.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Теоретичні та емпіричні джерела соціальної психології.

1. Характеристика основних етапів становлення і розвитку соціальної психології.

 

Рекомендована література: 4, 5, 13, 14, 17, 25, 26, 28, 31, 36, 38, 57, 58, 60, 63, 71, 83, 85, 86, 89, 91, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 105, 108, 111, 112, 113, 130, 157, 212, 234.

 

    Тема 3. Методи дослідження в соціальній психології

1. Характеристика основних етапів дослідження в соціальній психології.

2. Основні та допоміжні методи дослідження соціальної психології:

а) спостереження та експеримент;

б) методи опитування;

в) соціометрія та референтометрія;

г) тест та метод вивчення документів.

3. Характеристика групи “активних” соціально-психологічних методів.

4. Роль СПТ в підготовці майбутніх практичних психологів та вчителів до спілкування з учнями.

 

        Рівні дослідження соціальної психології; експериментально-емпіричний; теоретичний; філософсько-методологічний.

        Методологічні основи соціальної психології: загальна методологія; спеціальна методологія; методологія як сукупність конкретних методичних прийомів.

        Методика та основні етапи дослідження: програма дослідження (мета, об'єкт, предмет, гіпотеза, завдання); вибіркова (залежні і незалежні змінні) та генеральна сукупність; пілотажне дослідження (збір первинної інформації); збір фактичних даних; інтерпретація даних (кількісне та якісне їх опрацювання); звіт про отримані результати дослідження.

        Специфіка наукового дослідження в соціальній психології та проблема якості соціально-психологічної інформації: репрезентативність, надійність, валідність, стійкість і точність.

        Основні групи методів дослідження в соціальній психології:

  - методи збору інформації (спостереження, експеримент, опитування, тестування, вивчення документів та ін.);

   - методи обробки інформації (кореляційний аналіз, факторний аналіз, побудова типологій та класифікацій та ін.).

        Загальна характеристика конкретних методів соціально-психологічного дослідження:

         - соціально-психологічне спостереження: включене-невключене; відкрите-приховане; природне-лабораторне; самоспостереження та опис значущих ситуацій. Поняття про моніторинг. Переваги та недоліки і особливості проведення та застосування методу спостереження в соціальній психології;

  - соціально-психологічний експеримент: природній, лабораторний.          Відмінність експерименту від спостереження: довільне введення експериментатором незалежних змінних та контроль за ними; спостереження за змінами залежних змінних; виділення контрольної і експериментальної груп; можливості і особливості застосування експерименту в соціально-психологічних дослідженнях.

        Опитування: опосередковане (анкетування) - безпосереднє (інтерв’ю, бесіда); групове - індивідуальне; очне - заочне; усне - письмове. Вимоги до формулювання запитань при опитуванні.

        Соціометрія, референтометрія, аутосоціометрія – визначення соціометричного статусу, установок, взаємостосунків у групі та ін.

        Тест: для вимірювання соціально-психологічних особливостей груп, міри вираженості групових феноменів; диференціації груп на підставі їх соціально-психологічних характеристик. Види тестів: особистісні тести; тест семантичного диференціала Ч.Осгуда (метод вимірювання соціальних установок) та ін.

        Метод вивчення документів (аналіз продуктів людської діяльності): за способом фіксації інформації (письмові, друковані, комп'ютерні  записи); за мірою персоніфікації (листи, протоколи, програми, статути); залежно від статусу джерела (офіційні і неофіційні).

        Контент – аналіз (кількісний і якісний аналіз письмових джерел при дослідженні масових комунікацій).

        Група «активних» соціально-психологічних методів:

        - Методи соціально-психологічного тренінгу: тренінг соціальної чутливості; дискусійний тренінг; ігровий тренінг; театралізований тренінг; психодраматичний тренінг та ін.

        - Методи культурно-психологічного тренінгу: видовищно-ігровий; ритуально-ігровий; спортивно-ігровий; танцювально-ігровий; карнавально-ігровий та ін.

        - Методи соціальної психорегуляції: метод соціально-психологічної трансформації; метод емоційного насичення; метод емоційної напруги; метод катарсису; метод діяльнісного переключення та ін.

        Концептуально-діалогічні методи соціальної психології:

      - психодрама й соціограма Дж.Морено;

      - трансактний аналіз Е.Берна;

      - психосинтез Р.Ассаджіолі;

      - психоаналіз З.Фрейд;

      - раціонально-емотивна соціотерапія;

 

Основні поняття: методологія, метод, методика, гіпотеза, вибірка, репрезентативність, надійність, валідність, спостереження, експеримент, опитування, соціометрія, референтометрія, ауто соціометрія, тест, контент-аналіз, психодрама; соціодрама, психоаналіз, трансактний аналіз, психосинтез, брейнштормінг.

 

Практичні завдання:

1. Аналіз класичних соціально-психологічних експериментів Стенлі Мілграма - «Умовні вчитель-учень» та Філіпа Д. Зімбардо «Умовна в’язниця», Музафера Шерифа «Формування норм», Соломона Аша «Дослідження тиску групи».

2. Варіанти соціометричного дослідження взаємостосунків та статусу учнів в класному колективі:

Соціометрія:

а) «Вибір товариша по парті»;

б) «Твір на тему: «Наш клас»;

в) «Вибір у дії»;

г) «У кого більше?»;

д) «Привітай товариша».

     Аутосоціометрія: (аутосоціограма).

     Ретроспективна аутосоціометрія (аутосоціоматриця).

     «Референтометрія» (вивчення ціннісно-орієнтаційної єдності класу).

 

Теми доповідей та рефератів

1. Характеристика методу психодрами і соціодрами Дж.Морено.

2. Особливості застосування методу трансактного аналізу Е.Берна в соціально-психологічних дослідженнях.

3. Концепція та метод психосинтезу Р.Ассаджіолі.

4. Застосування “психоаналізу” З.Фрейда в соціальній психології.

 

Питання для  самостійного опрацювання

1. Характеристика поняття «методологія» у соціальній психології.

2. Теоретичні основи методології соціальної  психології.

 

Рекомендована література: 1, 13, 14, 29, 44, 57, 66, 68, 69, 74, 89,  98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 111, 125, 131, 132, 143, 199, 200, 216, 234, 235.

 

МОДУЛЬ ІІ. СОЦІАЛЬНА ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТОСТІ

 

         Тема 4. Особистість з погляду соціальної психології

1. Соціально-психологічна природа особистості
2. Поняття індивід, індивідуальність, особистість
3. Основні ознаки та простори існування особистості
4. Підходи до структури особистості

 

         Теоретична розробка проблеми особистості. Створення психологічно обумовленої стратегії та тактики вивчення особистості. Закономирності та механізмі прояву, розвитку та формування особистості.

         Історія дослідження проблеми особістості: особистість як душа, особистість як сума психічних функцій, особистість як досвід людини.

         Еволюція особистості в контексті культурно-історичного процесу.

          Основні сучасні підходи до пізнання феномена особистості. Ототожнення особистості з її ставленням. Визначення особистості як сукупності суспільних відносин. Бісоціальна суть особистості. Природне. Біологічне. Спадкове. Вроджене. Дозрівання. Соціальне.

         Соціально-психологічні якості особистості. Атрибути особистості: свидомість, динамічність, активність, неповторність. Ознаки особистості.

         Простори існування та структура особистості.

 

Основні поняття: індивід, індивідуальність, особистість, суспільство, активність особистості, ставлення, соціально-психологічна компетентність особистості, досвід, природне, біологічне, спадкове, вроджене, соцільне, дозрівання, якість особистості, ознаки особистості, атрибути особистості: свідомість, динамічність, неповторність.

 

Питання для  самостійного опрацювання

1. Теоретичний аналіз еволюції особистості в контексті культурно-історичного процесу.

1. Історія дослидження проблеми особистості.
2. Проблема визначення стратегії та тактики визначення особистості.
3. Характеристика підходів до пізнання феномена особистості у психології.
4. Проблема соціального і біологічного в особистості.

 

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60,  73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.

 

         Тема 5. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особитості

1. Сутність соціалізації, її стадії та інститути.
2. Механізми соціалізації.

3. Соціально-психологічні теорії особистості.

 

         Поняття соціалізації особистості. первинна та вторинна соціалізація особистості.Стуктура процесу соціалізації. Різні підходи до визначення етапів соціалізації. Зміст процесу соціалізації в різних наукових напрямках. Критерії соціалізованості особистості. Формування свідомості та самосвідомості у процесі соціалізації. Інститути соціалізації як транслятори соціального досвіду. Роль сім’ї та дитячих закладів у первинній соціалізації людини. Школа як засіб соціалізації через систему освіти та виховання. Середні та вищі середні заклади як інститути вторинної соціалізації. Вплив великих соціальних груп на процес соціалізації.

         Основні механізми соціалізації. Стихівнаі та цілеспрямовані механізми соціалізації. Механізми «зсування мотиву на ціль», ідентифікація, наслідування, прийняття та засвоєння соціальних ролей, навіювання, переконання, соціальна фасилітація, еонформність. Залежність механізмів соціалізації вид характеру соціальних відносин. соціалізація, розвиток, виховання, та адаптація особистості. Поняття соціального потенціалу особистості. Формування захисних функцій особистості у процесі соціалізації.

         Загальна хараткеристика соціально-психологічних теорій особистості. Аналіз зарубіжних психологічних теорій особистості. Експериментальні та неекспериментальні теорії особистості. Структурні та динамічні теорії ососбистості. Психодинамічні, соціодинамічні та інтеракціонамічні теорії особистості. Моделі особистості: людина механічна, людина психодинамічна, псіхоенергетична, рольова, людина, яка пізнає і думає. Порівняльна характеристика основних моделей особистості.

         Основні напрямки дослідження особистості у вітчизняній психологічній науці. Вивчення діяльності особистості, її мотивів. Взаємозв’язок діяльності і свідомості. Шляхи формування особистості в процесі навчання і виховання. Вікові особливості особистості.

         Основні сфери особистості: мотиваційна, емоційно-вольова, когнітивно-пізнавальна, моральна, екзистенціально-побутова, дієво практична.

         Теорії ріс. Теорії типів.

         Особистість як система конструктів, система рис, система особистісних смислів, суб’єкт персоналізації.

 

Основні поняття: первинна та вторинна соціалізація, стадії соціалізації, інститути соціалізації, наслідування, навіювання, переконання, рефлексія, ідентифікація, соціальна фасилітація, конформність, «зсування мотиву та ціль», соціальна роль, розвиток особистості, виховання, адаптація, теорії ріс, теорії типів, експериментальні, неекспериментальні, структурні, динамічні, псіходинамічні, соціодинамічні, інтеракціоністичні теорії, особистості; система конструктів; система рис; система особистісних смислів; суб’єкт персоналізації.

 

Питання для  самостійного опрацювання

1. Проблеми соціалізації в соціології та психології.
2. Особливості соціалізації в онтогенезі та філогенезі.
3. Соціалізація та детермінація соціальної поведінки особистості.
4. Взаємозв’язок стадій соціалізації та інститутів соціалізації.
5. Соціально-культурне оточення і становлення особистості.

 

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60,  73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.

 

 

 

         Тема 6. Особистість  у структурі групових відносин

1. «Я» особистості як чинник становлення у групі.
2. Специфіка входження особистості у групу.
3. статусно-рольові характеристики особистості.

 

         «Я» особистості як чинник становлення у групі. Самосвідомість.

         проблема «Я» в стуктурі особистості у торах вітчизняних психологів. Рефлексія. Становлення «Я-концепції». Структура самосвідомості: самопізнання, самооцінка, самоконтроль. Самооцінка, наслідки позитивної та негативної самооцінки. Механізми формування самооцінки. Самоконтроль, відмінності між людьми з високим та низьким саомконтролем. Самоповага. Ефект контрасту, ефект асиміляції. Самоефективність.

         Специфіка входження особистості особистості в групу. Соціальні норми. Фаза адаптації. Фаза індивідуалізації. Фаза інтеграції.

         Соціальни йстатус як показник місця особистості у суспільстві та її приналежності до певних груп.

         Влада та авторитет. Джерела авторитету та влади. Авторитет реальний і формальний. Престиж. Показники престижу.

         Соціальна позиція. Взаємозв’язок позиції зі стійкими  характеристиками особистості. Активна життєва позиція.

         Соціальна роль. Конвенціональні та міжособистістні соціальні ролі.

         Форми рольової ідентичноті: статева, етнічна, групова, політична.

         Соціальний ранг. Чинники, що визначають ранг: продуктивність праці, ставлення до роботи, комунікабельність, уміння відстоювати свою точку зору, професійні здібності тощо.

 

Питання для  самостійного опрацювання

1. Становлення «Я» особистості на різних етапах онтогенезу.
2. Порівняльний аналіз підходів «Я» особистості у різних психологічних концепціях.
3. Психологія особистісного росту.
4. Проблеми особистісної зрілості.
5. Ролі у психодрамі Д. Морено.

 

Рекомендована література: 7, 8, 18, 20, 22, 30, 33, 38, 45, 53, 54, 57, 58, 59, 60,  73, 97, 107, 126, 148, 152, 154, 159, 184, 188, 191, 193, 194, 201, 202, 203, 225.

 

МОДУЛЬ ІІІ. ОСНОВИ ПСИХОЛОГІЇ СПІЛКУВАННЯ

 

         Тема 7. Зміст та функції спілкування

1. Поняття про спілкування, його роль та значення в житті і діяльності людини. Основні аспекти вивчення спілкування.

2. Сторони, форми та функції спілкування.

3. Структура спілкування. Характеристика основних компонентів структури.

4. Класифікація та види спілкування, їх характеристика.

5. Стилі спілкування та їх характеристика.

 

           Поняття про спілкування та його багатогранність: як обмін думками, почуттями, переживаннями (Л.С.Виготський, С.Л.Рубінтшейн); як один із видів людської діяльності (Б.Г.Ананьєв, М.С.Коган, І.С.Кон, О.О.Леонтьєв); як специфічна соціальна форма інформаційного зв'язку (О.Д.Урсун, Л.О.Резніков); як взаємодія, стосунки між суб'єктами, що мають діалогічний характер (Г.М.Андрєєва, В.С.Соковнін, К.К.Платонов). Розмежування понять «Спілкування» і «Комунікація». Психологічна культура як одна із умов успішного спілкування.

           Якості, значущі для спілкування: комунікативність, контактність, діалогічність, ініціативність, активність та ін.

           Основні аспекти вивчення спілкування (Л.П.Буєва): інформаційно-комунікативний; інтеракціонний, гносеологічний, аксиологічний, нормативний, семіотичний, праксеологічний.

           Рівні спілкування – макрорівень, мезорівень, мікрорівень; спілкування як фактор розвитку психіки; спілкування в процесі життєдіяльності конкретної людини; спілкування в процесі розв'язання конкретної ситуації та взаємодії в ході її розв'язання.

           Функції спілкування: контактна, інформаційна, спонукальна, координаційна, розуміння, емотивна, встановлення стосунків, намагання впливу; регулювання спільної діяльності; пізнання; формування свідомості людини; самовизначення індивіда як фактор розвитку суспільства, як фактор розвитку особистості.

           Сторони спілкування: комунікативна, інтерактивна, перцептивна.

           Форми спілкування: зовнішня - внутрішня; м'яка - жорстка; подавляючи -підбадьорююча; груба - доброзичлива; суха – емоційна (В.М.Мясіщев).

           Структура спілкування:

           - ціль (мета) спілкування: спонукання, гальмування, узгодження взаємних дій; встановлення між партнерами певних емоційних зв'язків і стосунків;

           - засоби спілкування: лінгвістичні (мовні), оптико – кінетичні (жести, міміка, пантоміміка), пара лінгвістичні (якість, діапазон, тональність голосу), екстралінгвістичні (паузи, сміх, плач, темп мовлення), просторово-часові (дистанція, час, місце, ситуація);

           - учасники спілкування (люди та результати їх праці);

           - тип зв'язків, що встановився між учасниками спілкування (дружні, напружені, нейтральні, міжособистісні, групові, індивідуальні);

           - форма спілкування (офіційно-рольова, формальна офіційна, неформальна);

           - результати спілкування (вирішення міжособистісних, групових, між групових, індивідуальних проблем; досягнення певних результатів діяльності, взаємодії та ін.).

           Класифікація та види спілкування:

           - залежно від контингенту учасників спілкування (міжособистісне, групове, між групове, масове);

           - за тривалістю – короткотривале, довготривале, постійне, епізодичне;

           - за завершеністю (завершене, незавершене, перерване);

           - за мірою опосередкованості (безпосереднє, опосередковане);

           - специфічні види спілкування: анонімне, ділове, функціонально-рольове, особистісно-орієнтоване, резонансне, педагогічне та ін.

           Взаємостосунки між людьми в процесі спілкування. Стилі спілкування:

           - авторитарний, демократичний, ліберальний;

           - творчо-продуктивний, дружній, дистанційний, подавляючий, популістський, заграваючий, вимогливий, діловий, позиційний, євруденський (Є.В.Руденський);

           - «спільна творчість», «дружня прихильність», «загравання», «залякування», «дистанція», «менторський» (І.М.Юсупов).

 

Основні поняття: спілкування, комунікація, соціальні норми, роль функції спілкування, структура спілкування, види спілкування, фасцинація, стилі спілкування, атракція, міжособистісний простір, візуальний контакт, експресивні реакції, комунікативні жести, підкреслюючі жести, модальні жести.

 

Питання для  самостійного опрацювання

1. Міжособистісні стосунки як основа соціалізації особистості.

2. Психологічні механізми міжособистісних стосунків.

3. Структура та особливості ділового спілкування. Принципи ділового спілкування за Д.Карнегі.

4. Соціальні еталони та стереотипи як стабілізуючі фактори психіки.

5. Взаєморозуміння – важлива умова встановлення й розвитку міжособистісних стосунків.

 

Рекомендована література: 6, 13, 14, 21, 24, 27, 28, 30, 35, 36, 38, 39, 43, 46, 47, 55, 61, 64, 65, 71, 72, 79, 80, 87, 89, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 108, 110, 111, 126, 127, 136, 141, 143, 144, 168, 175, 185, 187, 203, 207, 208.

 

         Тема 8. Комунікативна, перцептивна та інтерактивна сторони спілкування

1. Характеристика комунікативної сторони спілкування.

2. Бар'єри комунікації, їх характеристика.

3. Механізми та ефекти міжособистісного сприймання.

4. Характеристика перцептивної сторони спілкування.

5. Характеристика інтерактивної сторони спілкування.

6. Мотиви, сторони та зміст взаємодії, їх характеристика.

7. Види психологічного впливу в процесі спілкування, їх характеристика.

 

           Спілкування як обмін інформацією. Вербальна та невербальна комунікація. Одиниці (елементи) комунікативного процесу.

           Класифікація та види інформації, що застосовуються в комунікативному процесі: за характером впливу комунікатора на реципієнта (спонукальна і констатуюча); залежно від спрямованості (аксіальна – міжособистісне та групове спілкування; ретиальна – масове спілкування).

           Бар'єри комунікації: естетичний, інтелектуальний, смисловий, мотиваційний, психологічний, моральний та ін.

Мовні бар'єри комунікації: фонетичний, семантичний, стилістичний, логічний.

           Поняття соціальної перцепції. Взаємо пізнання людей в процесі спілкування. Перцептивні компоненти спілкування (взаємосприйняття, взаємооцінка, взаєморозуміння).

           Механізми міжособистісного сприймання: егоцентризм, ідентифікація, каузальна атрибуція, рефлексія, стереотипізація, емпатія.

           Спілкування як взаємодія. Мотиви соціальної взаємодії: кооперація, альтруїзм, рівність, конкуренція, індивідуалізм, агресія та ін.

           Сторони (зовнішня – формальна і внутрішня – змістова) та зміст взаємодії.

           Взаємний вплив та пізнання людей в процесі між особистісного спілкування: його цілі і наслідки. Види психологічного впливу: переконання, навіювання, зараження, прохання, примушування, деструктивна і конструктивна критика, ігнорування, маніпуляція, формування прихильності, пробудження імпульсу до наслідування; паніка, чутки, мода та ін.

 

Теми доповідей та рефератів

1. Психотехнологія успішного спілкування особистості.

2. Види емпатії та її роль у педагогічному процесі.

3. Порівняльна характеристика переконання та навіювання як основних методів педагогічного впливу

 

 Питання для самостійного опрацювання

1. Інформаційний аспект комунікативного процесу.

2. Спільна діяльність як взаємодія у процесі спілкування.

3. Спілкування як процес психічного регулювання соціального життя людини.

4. Характеристики особистості як суб"єкта спілкування

5. Психологічні особливості та характеристика маніпулятивних впливів в процесі взаємодії між людьми (партнерами по спілкуванню).

6.  Вербальні та невербальні засоби спілкування при взаємодії.

 

Рекомендована література: 6, 13, 14, 21, 24, 27, 28, 30, 35, 36, 38, 39, 43, 46, 47, 55, 61, 64, 65, 71, 72, 79, 80, 87, 89, 94, 98, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 106, 108, 110, 111, 126, 127, 136, 141, 143, 144, 168, 175, 185, 187, 203, 207, 208.

 

 

Тема 9. Конфлікти. Міжособистісні стосунки та соціальні відносини

1. Психологічна структура конфлікту.

2. Соціально-психологічна характеристика типів конфлікту.

3. Характеристика особистісних, міжособистісних конфліктів і способів їх подолання.

 

        Кризи і конфлікти в житті людини. Життєвий цикл і вікові кризи.

        Психологічна структура конфлікту: причини виникнення та динаміка розвитку.

        Особистісні конфлікти (мотиваційні, когнітивні, рольові) та способи їх конструктивного подолання.

        Основні типи міжособистісних конфліктів (ціннісні, інтересів, із-за порушення норм чи правил взаємодії та ін.) і їх розвиток. Способи вирішення та стратегії поведінки в міжособистісних конфліктних ситуаціях. Розвиток навичок ефективної взаємодії в складних ситуаціях людських стосунків.

        Екзистенціальні кризові ситуації: проблема смерті; проблема “свободи волі”; екзистенційна ізоляція; проблема змісту існування та ін.

 

Основні поняття: інцидент, кризова ситуація, криза, конфлікт, екзистенціальна ситуація.

Теми доповідей та рефератів

Педагогічні конфлікти: причини, розвиток і подолання.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Вікові кризи, їх аналіз і характеристика.

2. Екзистенціальні кризові ситуації, їх характеристика.

 

Рекомендована література: 13, 14, 15, 22, 23, 33, 38, 41, 42, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 55, 57, 61, 89, 90, 96, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 108, 109, 111, 116, 118, 141, 147, 148, 151, 160, 164, 170, 174, 177, 178, 182, 183, 184, 207, 227, 228.

 

МОДУЛЬ ІУ. ПСИХОЛОГІЯ ОСОБИСТІСНОЇ ВЗАЄМОДІЇ В ГРУПАХ

 

          Тема 10. Загальна характеристика груп

1. Поняття про великі та малі групи в соціальній психології.

2. Головні ознаки та параметри групи, їх характеристика.

3. Аналіз теоретичних підходів до вивчення групи.

4. Класифікація малих груп, їх характеристика.

 

           Поняття групи. Головні ознаки групи: цілі і завдання діяльності; зміст і характер спільної діяльності; усвідомлення членами групи своєї належності до неї; певний тип стосунків між членами групи; визначеність ролей, які виконують певні індивіди; виділення лідерів та ін. Функції групи: соціалізація, інструментальна, експресивна, підтримуюча та ін. Основні параметри групи: композиція (склад) групи; система ролей; статус (позиція) в групі; структура групи.

           Проблеми дослідження малої групи. Великі і малі групи. Теоретичні підходи до дослідження групи у зарубіжній та вітчизняній психології: теорія К.Левіна; інтеракціоаністська концепція; теорія систем; соціометричний напрямок; психоаналітична концепція З.Фрейда; загальнопсихологічний підхід Р.Л. Кричевського, Е.М.Дубовської; емпірико-статистичний напрямок Р.Кеттела; формально-модельний підхід; теорія підкріплення (Д.Хоманс, Д.Тібо, Г.Келлі); діяльнісний підхід (А.В.Петровський, М.Г.Ярошевський, Г.М.Андреєва); параметрична концепція; організаційно-управлінський підхід (Є.С.Кузьмін).

           Класифікація груп:

          - за розміром: малі - великі;

          - за мірою опосередкованості: умовна (номінальна) - реальна;

          - за тривалістю взаємодії: тимчасові - постійні;

          - за суспільним статусом: формальні (офіційні) - неформальні (неофіційні);

          - за способом функціонування: лабораторна (штучна) - природна;

          - за мірою відкритості: відкриті - закриті;

          - за мірою значущості міжособистісних стосунків: первинні - вторинні; групи членства - референтні групи;

          - за рівнем розвитку: дифузна група; асоціація (просоціальні, асоціальні); група-кооперація (автоматична, традиційна, спонтанна, директивна, контрактні форми); корпорація, колектив.

 

Основні поняття: група, композиція групи, статус у групі, лідерство, роль, велика група, мала група, теорія поля, первинна група, вторинна група, офіційна група, неофіційна група, умовна (номінальна) група, реальна група, природна група, штучна група; група інтересів, група членства, закрита група, відкрита група, тимчасова група, постійна група, референтна група, внутрішня структура, стійкість функціонування, час функціонування, ступінь згуртованості, ступінь інтеграції.

 

                                  Теми доповідей та рефератів

         1. Соціометричний підхід при вивченні внутрішньо групових стосунків                у  малій групі.

         2.Теорія систем про групу як відкриту систему.

3. Стратометрична концепція групової активності А.В.Петровського.

4. Програмно-рольова концепція групи М.Г.Ярошевського.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Місце „групової” психології  (великі та малі групи) у соціальній психології.

2. Теоретичні та практичні підходи до дослідження груп у вітчизняній і зарубіжній психології.

 

Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

 

 

         Тема 11. Процеси групової діяльності та їх динаміка

1. Характеристика змісту поняття “групова динаміка”. Механізми групової динаміки.

2. Основні елементи групової динаміки та фактори групової динаміки.

3. Групові норми і нормативна поведінка у групі.

4. Причини виникнення групових норм, їх характеристика.

5. Характеристика впливу групової “більшості” та “меншості” на групу.

6. Роль референтної групи в нормативній поведінці її членів.

7. Поняття про групову згуртованість.

8. Міжособистісна та групова сумісність.

9. Групові конфлікти та способи їх розв'язання.

 

 

 

           Поняття про групову діяльність, динаміку та групові процеси. Механізми групової динаміки: розв'язання внутрішньогрупових суперечностей;  «ідіосинкразичний кредит»; психологічний обмін.

           Основні елементи групової динаміки: цілі групи; норми групи; структура групи (соціометрична, комунікативна, статусна (влади)); проблема лідерства; групова згуртованість; фази розвитку групи.

           Фактори групової динаміки, параметричний підхід до динаміки групового розвитку Л.І.Уманського (група-конгломерат, колектив, антиколектив); фази розвитку групи за І.Ялом і К.Хеком: фаза адаптації, фаза активної роботи, фаза цілеспрямованої діяльності; фаза розвитку групи за А.В.Петровським та В.В. Шпалінським.

           Групові норми і нормативна поведінка як стандартизовані правила поведінки; соціальні санкції.

           Причини виникнення групової норми: переслідування спільної мети, прагнення до збереження стабільності групи, наслідування інших груп, страх перед санкціями.

           Дослідження нормативного впливу групової більшості; експерименти М.Шеріфа, С.Аша.  Поняття  «конформізм», «конформність»: Г.Келмен про три рівні конформної поведінки: підпорядкування, ідентифікація та інтерналізація. Поняття  «нонкорформізм”  та самостійність, незалежність особи.

           Вплив меншості на групу. Поняття про інтеракціоністську модель групового впливу (меншість може виступати у групі провідником зовнішніх соціальних впливів). Умови впливу меншості на групу та її тактичні засоби.

           Поняття про референтну групу. Теорії референтних груп Т.Хаймена, Ч.Кулі, В.Джеймса; А.В.Петровський про референтність як  феномен міжособистісних стосунків.

           Групова згуртованість як складний психологічний механізм. Фактори, що впливають на процес згуртованості групи. А.Лотт і Б.Лотт про згуртованість як міжособистісну аттракцію та причини її виникнення. Згуртованість за Д.Картрайтом як результат мотивації  групового членства. Згуртованість за А.В.Петровським як ціннісно-орієнтаційна єдність.

           Міжособистісна сумісність як взаємне прийняття партнерів по спілкуванню і спільній діяльності. М.Шоу про про потребову та поведінкову сумісність; М.М.Обозов і А.М.Обозова про структурну і функціональну сумісність; Р.М.Кричевський та І.Б.Антонова про сумісність пов'язану з двома  видами групової діяльності: інструментальною та емоційною. Групова сумісність як показник згуртованості групи, злагодженості, спрацьованості.

           Поняття про групові конфлікти, їх види. Роль соціальної напруженості у виникненні групових конфліктів. Основні підходи до вивчення проблеми міжособистісного конфлікту: мотиваційний, когнітивний, діяльнісний, організаційний. Причини конфліктів. Умови усунення конфліктів. Уявне розв'язання конфлікту. Реальне розв'язання конфлікту. Способи розв'язання конфлікту.

 

Основні поняття: групова динаміка,  групові процеси, «ідіосинкразичний  кредит», цілі групи, норми групи, структура групи, групова згуртованість, група-конгломерат, колектив, антиколектив, дифузна група, група-асоціація, група-кооперація, група-колектив, корпорація, нормативна поведінка, соціальні санкції, конформність, конформізм, нонконформізм, підпорядкування, ідентифікація, інтерналізація, референтна група, групова згуртованість, групова сумісність, міжособистісна аттракція, мотивація групового членства,  ціннісно-орієнтаційна єдність,  міжособистісна сумісність, потребова сумісність, поведінкову сумісність, структурна сумісність, функціональна сумісність, інструментальна  групова діяльність, емоційна групова діяльність, групові конфлікти, мотиваційний підхід, когнітивний підхід, діяльнісний підхід, організаційний підхід.

                

Практична частина заняття

          а)  методика референтометрія  (І  варіант);

          б)  методика референтометрія (ІІ варіант);

          в)  методика “Гра-задача на психологічну спостережливість”;

          г)  методика  “Що важливіше?”;

          д)  методика  “Скільки голів, стільки й умів”;

          е)  методика для дослідження стилів поведінки в конфлікті.

 

                                            Теми доповідей та рефератів

1. Механізми групової динаміки у шкільних і студентських групах.

2. Дослідження  “групової динаміки” К.Левіним.

3. Параметричний підхід до динаміки групового розвитку Л.І.Уманського.

4. Фази розвитку малої групи за А.В.Петровським.

 

 Питання для самостійного опрацювання

1. Нормативна поведінка членів  групи та соціальні санкції.

2. Нормативний та інформаційний впливи групи на індивіда.

3. Конформна та нонконформна поведінка у групі.

4. Вплив референтної групи на особистість.

5. Згуртованість як міжособистісна аттракція.

6. А.В.Петровський про згуртованість як ціннісно-орієнтаційну єдність.

7. Згуртованість як результат мотивації групового членства.

8. Про види міжособистісної сумісності.

1. Групові конфлікти і шляхи їх вирішення.

 

Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

 

 

 

         Тема12. Лідерство і керівництво в групах. Особистість в системі соціальних зав’язків

1. Поняття про лідерство і керівництво.

2. Теорії походження лідерства і керівництва.

3. Стилі лідерства і керівництва, їх переваги та недоліки.

4. Поняття  про статус особистості у групі.

5. Соціально-психологічна природа особистості.

6. Поняття ролі, рольова теорія особистості.

 

           Поняття про лідерство як процес організації малої соціальної групи неофіційним лідером. Керівництво як суто управлінський феномен. Динаміка лідерства та керівництва.

           Теорії походження лідерства і керівництва. Особистісна теорія лідерства (теорія рис, теорія великих людей). Харизматичний лідер. Ситуаційна теорія лідерства. Проблема лідерства і поведінка керівника. Синтетична теорія лідерства.

           Стилі лідерства і керівництва. Авторитарний стиль, демократичний стиль, ліберальний (потуральний) стиль. Модель типології лідерства Б.Д.Паригіна. Типологія лідерства К.Левіна. Модель керівництва Ф.Фідлера.

           Поняття про статус особистості у групі, його стабільність та динамічність: правовий, економічний, політичний, професійний, особистісний статуси; статусні права і обов’язки; авторитет і статус особистості; престиж і статус.

           Поняття про «позицію особистості» за А.Адлером; соціологічний та психологічний підходи до розуміння позиції особистості, вплив позиції на формування рис характеру.

           Установка як елемент позиції особистості. Соціальна установка, її функції. Аттитюд: когнітивний, афективний, поведінковий компоненти. Ціннісна орієнтація особистості.

           Поняття ролі;  рольова теорія особистості В.А.Ядова; стадії ролі: зразок ролі, модель ролі,  рольова поведінка, стиль рольової поведінки.

           Система взаємостосунків у малій соціальній групі. Структура взаємостосунків за Т.А.Репіною (актометрична, емоційна; ділові стосунки). Формальна та неформальна структура групи.

 

Основні поняття: лідерство, керівництво, особистісна теорія лідерства, теорія рис, харизматичний лідер, ситуаційна теорія лідерства, поведінка керівника, синтетична теорія лідерства, стиль лідерства, авторитарний стиль, демократичний стиль, ліберальний стиль, модель типології лідерства, заданий статус,  досягнутий статус, формальний статус, неформальний статус, суб’єктивний статус, об'єктивний статус, авторитет, престиж, позиція особистості, установка,  соціальна установка, аттитюд, ціннісна орієнтація, роль, модель ролі, рольова поведінка, стиль рольової поведінки, актометрична (поведінкова) структура, емоційна структура. ділові стосунки, формальна структура, неформальна структура.

 

Практична частина

          а)  методика  “Чи лідер Ви?”;

          б)  методика  “Ви рядовий чи генерал?”;

          в) методика  «групова оцінка особистості»;

          г) методика парних порівнянь;

          д) методика визначення ефекту спілкування;

          е) методика «діагностика міжособистісних стосунків». Тест Т.Лірі.

   

Теми доповідей та рефератів

1. Лідерство в сучасних умовах розвитку суспільства.

2. Розвиток теорій  лідерства. Порівняльний аналіз типологій лідерства.

3. Харизматичний лідер – історичний екскурс.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Способи покращення самопочуття особистості у групі.

2. Позиція особистості. Установка як елемент позиції особистості.

3. Вплив установки на поведінку особистості у групі.

4. Фрустрація і агресія у внутрішньогрупових стосунках.

5. Поняття ролі, рольова теорія особистості. Ролі у психодрамі Я.Морено.

 

Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

 

 

         Тема 13. Мала група у контексті соціальної психології

1. Феномен групи з погляду соціальної психології
2. Класифікація малих соціальних груп
3. Специфіка міжгрупової взаємодії

 

         Група як основний інститут соціалізації та реалізації міжособистісного спілкування. Групи умовні і реальні. Велика, середня, мала соціальні групи. Причини виникнення малої соціальної групи. Особливості виникнення формальних і неформальних соціальних груп. Історія дослідження малих груп.

         Теоретичні піжходи дослідження групи у вітчизняній та зарубіжній психології: діяльнісний підхід, організаційно-управлінський підхід, параметрична концепція, формально-модельний підхід, емпірико-статистичний напрямок, теорія підкріплення.

         Ознаки, що характризують малу групу: кількісний склад або розмір групи; індивідуальний склад або композиція; психологічний клімат, як переважаючий настрій групи; групові норми.

         Класифікація груп: за  типом головної діяльності, за соціальною спрямованістю, за мірою організації, за типом домінуючої структури, за мірою безпосереднього впливу на особистість, за мірою відкритості, за мірою міцності і стійкості внутрішніх зв’язків, за тривалістю існування.

         Основні соціально-психологічні характеристики малої соціальної групи.

         Групова норма. Виміри групової структури: формально-статусна, соціометрична, комунікативна, референтна, експертна, ставлення до влади.

         Соціометрія як метод дослидження малої групи.

         Структура взаємовідносин у малій соціальній групі: формальна, неформальна. Основні функції формальної та неформальної структури груп.

         Особливості видносин в групі високого рівня розвитку.

         Специфіка міжгрупової взаємодії.

 

Основні поняття: мала, реальна, формальна, неформальна соціальні групи, психологічний клімат, настрій групи, групова норма, групова структура: статусна, соціометрична, комунікативна, референтна, експертна, структури взаємовідносин в малій соціальній групі: формальна, неформальна.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Основні концептуальні підходи до вивчення групи
2. Соціометричний підхід при вивченні внутрішньогрупових стосунків у групі
3. Спільна діяльність як головний системоутворюючий чинник групи
4. Дитяча група як соціальне мікросередовище дитини
5. Учнівський колектив та його вплив на розвиток дитити
6. Індивідуальні особливості та місце особистості в групі
7. Соціометрія як метод вивчення міжособистісних стосунків в групі

 

Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

 

         Тема 14. Великі соціальні групи

1. Поняття великої групи.

2. Стихійна група та способи впливу на неї.

3. Поняття етнічної групи: народи та нації.

4. Масова комунікація в умовах великої соціальної групи.

 

           Характеристика великої соціальної групи, її ознаки. Утворення великої соціальної групи та механізми її функціонування. Сталі спільності: етноси, нації, народи, соціальні класи, професійні та вікові групи тощо. Поняття про стихійну групу (натовп, юрба, публіка). Способи впливу в стихійних групах (зараження, навіювання, наслідування).

           Структура великої групи: динамічні елементи (потреби, інтереси, настрої); стійкі утворення (традиції, звичаї, ментальність та ін.).

           Етнічна група та нації. Етнопсихологія про національну самосвідомість, національні почуття, національний характер, модальну особистість, етнічну особистість, ментальність.

           Психологічні особливості українського національного характеру. Дослідження М.Костомарова, В.Липинського, Д.Чижевського, Ю.Липи, Ю.Кульчицького та ін. про український національний характер.

           Особливості міжгрупових відносин. Специфіка між групової взаємодії та міжгрупового сприймання

 

Основні поняття: велика група, спільнота, соціальні класи, соціальна страта, етнічна група, ментальність, національний характер, маса, натовп, зараження, навіювання, наслідування, громадська думка, масовий настрій, мода, чутки, паніка, етнічна особистість, масова комунікація.

 

Теми доповідей і рефератів

Психологічні особливості українського національного характеру.

 

Питання для самостійного опрацювання

1. Основні ознаки та психологічні характеристики великої групи.

2. Психологічні особливості етнічних груп: ментальність народу.

 

Рекомендована література: 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 18, 19, 20, 30, 32, 33, 36, 37, 38, 40, 44, 45, 49, 50, 51, 53, 57, 58, 59, 60, 62, 70, 71, 72, 73, 76, 78, 79, 81, 82, 84, 85, 86, 88, 89, 90, 91, 92, 93, 97, 98, 99, 100, 101, 102, 103, 104, 105, 107, 108, 109, 110, 111, 112, 113, 114, 115, 116, 117, 118, 119, 120, 121, 122, 124, 125, 128, 133, 141, 142, 144, 146, 154, 156, 157, 161, 162, 165, 166, 169, 170, 171, 176, 177, 190, 193, 197, 202, 203, 204, 207, 209, 211, 213, 214, 218, 219, 220, 222, 225.

 

 

 

 

 

ІУ. Рекомендована література до курсу

 

1. Основна література

1. Аванесов В.С. Тесты в социологическом исследовании. – М.: Наука, 1982.
2. Агеев В.С. Междугрупповое взаимодействие: Социально-психологические проблемы. – М.: Изд-во МГУ, 1990. – 240 с.
3. Агеев В.С. Психология межгрупповых отношений. – М.: Изд-во МГУ, 1983. – 144 с.
4. Акопов А.Г. Социальная психология высшего образования. – Самара, 1993.
5. Актуальные проблемы социальной психологии. – Ч.2. – Кострома, 1986.
6. Алексеев А.П. Аргументация. Познание. Общение. – МГУ, 1991. – 150 с.
7. Альбуханова-Славская К.А. Деятельность и психология личности. – М.: Наука, 1980. – 334 с.
8. Альбуханова-Славская К.А. Социальное мышление личности: проблемы и стратегии исследования // Психологический журнал. – 1994. - №4. – С. 39-55.
9. Альбуханова-Славская К.А. Стратегия жизни. – М.: Мысль, 1991. – 229 с.
10. Амин Г.К. Критика современных буржуазных концепций лидерства. – М., 1978.
11. Андреева Г.М. Атрибутивные процессы в условиях совместной деятельности // Общение и оптимизация совместной деятельности. – М., 1987. – С. 152-166.
12. Андреева Г.М. Психология социального познания. – М., 1997.
13. Андреева Г.М. Социальная психология. – М.: Изд-во МГУ, 1988. – 415 с.
14. Ануфриева Н.М., Зелинская Т.Н., Зелинский Н.Е. Социальная психология: Курс лекций. – 3-е изд., перераб. и доп. – К.: МАУП, 2000. – 136 с.
15. Аристов Б.И. Психологический климат в коллективе. – М., 1973.
16. Асмолов А.Г. Культурно-историческая психология и конструирование миров. – М., 1996. – С. 575-706.
17. Бергер П., Лукман Т. Социальное конструирование реальности. – М., 1995.
18. Берн Э. Игры, в которые играют люди. Люди, которые играют в игры. – М., 1992.
19. Беспалько В.П. Слагаемые педагогической технологии. – Москва, 1989.
20. Бобнев М.И. Социальные нормы и регуляция поведения. – М.: Наука, 1978. – 311 с.
21. Бодалёв А.А. Личность в общении. – М.: Педагогика, 1983. – 272 с.
22. Бодалёв А.А. Формирование понятия о другом человеке как личности. – Л., 1970.
23. Бойко В.В., Ковалёв А.Г., Панфёров В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. – М.: Мысль, 1983. – 207 с.
24. Брудный А.А. Понимание и общение. – М.: Знание, 1989. – 64 с.
25. Будилова Е.А. Социально-психологические проблемы в русской науке. – М.: Наука, 1983. – 231 с.
26. Буева Л.П. Социокультурный опыт и механизмы его освоения человеком // Культурный процес: философские проблемы. – М.: Наука, 1984. – С. 68-90.
27. Буева Л.П. Человек. Деятельность и общение. – М.: Мысль, 1978. – 325 с.
28. Введение в практическую социальную психологию. / Под ред. Ю.М.Жукова, Л.А.Петровской, О.В.Соловьевой. – М., 1996.
29. Волков И.П. Социометрические методы в социально-психологических исследованиях. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1970. – 88 с.
30. Вопросы психологии межличностного познания и обобщения. – Краснодар, 1985.
31. Генетические проблемы социальной психологии / Под ред. Я.Л.Коломинского и М.И.Лисиной. – Минск: Изд-во БГУ, 1985. – 208 с.
32. Гнатенко П.И. Национальный характер. – Днепропетровск, 1992.
33. Головаха Е.И., Панина Н.В. Психология человеческого взаимопонимания. – К.: Политиздат, 1989.
34. Голод С.И. Стабильность семьи: Социологический и демографический аспекты. – Л., 1984.
35. Горелов И., Енгалычев В. Безмолвный мысли знак: Рассказы о невербальной коммуникации. – М., 1991.
36. Горячева А.И., Макаров М.Г. Общественная психология. – Л.: Наука, 1979.
37. Грушин Б.А. Массовое сознание. – М.: Политиздат, 1987.
38. Девид Маерс. Социальная психология. / Перев. с англ. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 688 с.
39. Добрович А.Б. Воспитателю о психологии и психогигиене общения. – М., 1987.
40. Донцов А.И. Психология коллектива: Методологические проблемы исследования. – М.: Изд-во МГУ, 1984. – 208 с.
41. Донцов А.И., Полозова Т.А. Проблема конфликта в западной социальной психологии. // Психол. журн. – 1980. - №6.
42. Доценко Е.Л. Психология манипуляции. – М., 1996.
43. Дридзе Т.М. Язык и социальная психология. – М.: Высшая школа, 1980. – 224 с.
44. Емельянов Ю.Н. Активное социально-психологическое обучение. – ЛГУ, 1985. – 168 с.
45. Етнічна психологія / За ред. Л.Є.Орбан. – Івано-Франківськ, 1994.
46. Знаков В.В. Понимание в познании и общении. – М., 1994.
47. Каган М.С. Мир общения. – М.: Политиздат, 1988. – 319 с.
48. Казмиренко В.П. Социальная психология организаций. – К., 1993.
49. Кан-Калик В.А. Основы профессионально-педагогического обучения. – Грозный, 1979..
50. Коломинский Я.Л. Психология личных взаимоотношений в детском коллективе. – Минск, 1969.
51. Коломинский Я.Л. Психология взаимоотношений в малых группах: Общение и возрастные особенности. – Минск: Изд-во БГУ, 1976. – 350 с.
52. Коломинский Я.Л., Березовин Н.А. Некоторые педагогические проблемы социальной психологии. – М., 1977.
53. Коломинский Я.Л. Человек среди людей. – Минск, 1987.
54. Кон И.С. Социология личности. – М.: Политиздат, 1967. – 383 с.
55. Кондратьева С.В. Проблема педагогического общения. В кн.: Психология общения. – Минск, 1984.
56. Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения. – М., 1997.
57. Корнєв М.Н., Коваленко А.Б. Соціальна психологія. Підручник. – К., 1995. – 304 с.
58. Косолапов Н.А. Социальная психология и международные отношения. – М., 1983.
59. Кузьмин Е.С. Основы социальной психологии. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1967. – 173 с.
60. Куликов В.Н. Проблемы социальной психологии. – Иваново: Изд-во ИвГУ, 1979. – 74 с.
61. Куницына В.Н., Казаринова Н.В. и др. Межличностное общение. Учебник для вузов. – СПБ : Изд – во «Питер», 2001.- 544 с.
62. Леви В. Искусство быть другим. – М., 1986.
63. Левикин И.Т. Теоретические и методологические проблемы социальной психологии. – М.: Мысль, 1975. – 256 с.
64. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М., 1979.
65. Леонтьев А.А. Психология общения. – Тарту, 1974. – 220 с.
66. Максименко С.Д. Психологія в соціальній та педагогічній практиці: методологія, методи, програми, процедури. – Київ, 1998.
67. Массовая информация и коммуникация в современном мире (Отв. ред. И.А.Федякин. – М.: ИНИОН АН СССР, 1989. – Т.1. – 184 с.
68. Методология и методы социальной психологии / Под ред. Е.В.Шороховой. – М.: Наука, 1977. – 247 с.
69. Методы социальной психологии / Под ред. Е.С.Кузьмина и В.Е.Семёнова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1977. – 175 с.
70. Немов Р.С., Кирпичник А.Г. Путь к коллективу. Книга для учителей о психологии ученического коллектива. – М., 1988.
71. Орбан-Лембрик Л.К. Соціальна психологія: Посібник. – К.: Академвидав, 2003. – 448 с.
72. Обозов Н.Н. Психология межличностных отношений. – Киев, 1990.
73. Обозов Н.Н., Щёкин Г.В. Психология работы с людьми. – К., 1990.
74. Паповяк С.С. Математические методы в социальной психологии. – М.: Наука, 1983. – 342 с.
75. Парыгин Б.Д. Социальная психология как наука. – Л., 1967. – 263 с.
76. Парыгин Б.Д. Социально-психологический климат коллектива. – Л., 1981.
77. Петровская Л.А. Компетентность в общении: Социально-психологический тренинг. – М., 1989. – 216 с.
78. Петровский А.В. Психология о каждом и каждому о психологии. – М., 1996. – 328 с.
79. Петровский А.В., Шпалинский В.В. Социальная психология коллектива. – М.: Просвещение, 1978. – 173 с.
80. Пиз А. Язык жестов. / Пер. с англ. – Воронеж, 1992.
81. Пірен М.І. Основи етнопсихології. – Київ, 1996.
82. Платонов Ю.Н. Психология коллективной деятельности. – М., 1990.
83. Поршнев Б.Ф. Социальная психология и история. – 2-е изд. – М.: Наука, 1979. – 232 с.
84. Практикум по социально-психологическому тренингу // Под ред. Парыгина Б.Д. – СПб., 1994.
85. Прикладные проблемы социальной психологии. / Под ред. Е.В.Шороховой и В.П. Левкович. – М.: Наука, 1983. – 296 с.
86. Проблеми соціальної психології. – К., 1992.
87. Прудченков А.С. Социально-психологический тренинг межличностного общения. – М., 1991.
88. Психологические механизмы регуляции социального поведения. / Под ред. М.И.Бобневой. – М.: Наука, 1979. – 335 с.
89. Психологический словарь / Под ред. В.П.Зинченко, Б.Г.Мицерекова. – М., 1996.
90. Психология межличностного познания. / Под ред. А.А.Бодалёва. – М.: Педагогика, 1981. – 223 с.
91. Реан А.А., Коломинский Я.Л. Социальная педагогическая психология. – СПб.: Питер Ком, 1999. – 416 с..
92. Ружичка І. Психологія: робота з людьми. – Київ, 1984.
93. Свенцицкий А.А. Социальная психология управления. – Л., 1986. – 176 с.
94. Семёнов В.Е. Искусство как межличностная коммуникация. – СПб., 1995.
95. Семиченко В.Н. Психология общения. – Киев, 1997.
96. Скотт Д.Г. Конфликты и пути их преодоления. – К., 1991.
97. Слободчиков В.И., Исаев Е.И. Психология человека. Введение в психологию субъективности. Основы психологической антропологии. Учебное пособие для ВУЗов. – Москва, 1995.
98. Социальная психология / Под ред. Г.П.Предвечного и Ю.А.Шерковича. – М.: Политиздат, 1975. – 320 с.
99. Социальная психология и общественная практика / Под ред. Е.В.Шороховой и В.П.Левкович. – М.: Наука, 1985. – 231 с.
100. Социальная психология. / Под ред. А.В.Петровского. – М.: Просвещение, 1987.
101. Социальная психология. / Под ред. Г.П.Предвечного, Ю.А.Шерковина. – М.: Политиздат. – 1975.
102. Социальная психология. / Под ред. Е.С.Кузьмина, В.Е.Семёнова. – Л.: Изд-во ЛГУ, 1979. – 288 с.
103. Социальная психология. / Под ред. Е.С.Кузьмина. – ЛГУ, 1979.
104. Соціальна психологія / За ред. Л.Є.Орбан. – Івано-Франківськ, 1994.
105. Теоретическая и прикладная социальная психология. – М., 1988.
106. Толстых А.В. Наедине со всеми: о психологии общения. – Минск, 1990.
107. Трусов В.П. Психология межличностного оценивания. – Л., 1984.
108. Хрестматия по социальной психологии. – М., 1994.
109. Шакуров Р.Х. Социально-психологические основы управления: Руководитель и педагогический коллектив. – М.: Просвещение, 1990 -208 с.
110. Шерковин Ю.А. Психологические проблемы массовых информационных процессов. – М.: Мысль, 1973. – 216 с.
111. Шибутани Т. Социальная психология. / Пер. с англ. В.Б.Ольшанского. – Ростов-на-Дону: Изд-во «Феникс», 1998. – 544 с.
112. Шихирев П.Н. Современная социальная психология США. – М.: Наука, 1979. – 228 с.
113. Шихирев П.Н. Современная социальная психология в Западной Европе. – М., 1985.
114. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика и её методы. – Часть 1 и 2. – Киев, 1992.
115. Щекин Г.В. Визуальная психодиагностика: познание людей по их внешности и поведению: Монография. – К.: МАУП, 1995. – 672 с.
116. Эйала Пайнс, Кристина Маслач. Практикум по социальной психологии. – СПб: Изд-во «Питер», 2000. – 528 с.
117. Юсупов И.М. Вчуствование, проникновение, понимание. – Казань, 1993.
118. Юсупов И.М. Психология взаимопонимания. – Казань, 1991.
119. Яценко Т.С. Социально-психологическое обучение в подготовке будущих учителей. – Киев, 1987.
120.  Як стати і бути лідером: поради психолога. Автор-упорядник  В.Татенко.- К., 1996. - С.66-69. 

                              

2. Додаткова література

1. Агеев В.С. Влияние факторов культуры на воспитание и оценку человека человеком. // Вопросы психологии, 1985. - №3.
2. Агеев В.С. Механизмы социального восприятия // Психологический журнал, 1989. - №2. – С. 63-71.
3. Астрология: Учебный курс Мюнхенского института парапсихологии: Пер. с нем. – М., 1991.
4. Бернацкий Г.Г. Культура политической дискуссии. – Л.: Знание, 1991. – 32 с.
5. Бехтерев В.М. Данные экспериментов в области коллективной рефлексологии // Новое в рефлексологии и физиологии нервной системы. – М.: Л.: Гос. Изд-во, 1925. – С. 306-337.
6. Битянова Н.Р. Психология личностного роста: практическое пособие по проведению тренинга личностного роста психологов, педагогов, социальных работников. – М., 1995.
7. Бодалёв А.А., Ковалёв Г.А. О познавательных процессах в общении // Когнитивная психология. – М., 1986. – С. 195-205.
8. Бойко В.В., Ковалёв А.Г., Панфёров В.Н. Социально-психологический климат коллектива и личность. – М.: Мысль, 1983. – 207 с.
9. Большаков В.Ю. Психотренинг. Социодинамика, игры, упражнения. – СПб, 1994.
10. Буржуазная социология на исходе ХХ века: Критика новейших тенденций. – М.: Наука, 1986.
11. Бурлачук Л.Ф. Психодиагностика личности. – Киев, 1989.
12. Бурлачук Л.Ф., Морозов С.М. Словарь-справочник по психологической диагностике. – Киев, 1989.
13. Бэрон Р., Ричардсон Н.Д. Агрессия. – СПБ., 1997.
14. Вельховер Е.С., Вершинин Б.В. Тайные знаки лица: Науч.- попул. издание. М.: « Евразийский регион ». Изд – во РУДН , 1998 . – 325 с.
15. Вернадский В.И. Биосфера и ноосфера. – М., 1989.
16. Вернадский В.И. Научная мысль как планетарное явление. – М., 1991.
17. Вронский С. Астрология: суеверие или наука?  - М., 1990.
18. Габитова Р.М. Человек и общество в немецком экзистенционализме. – М.: Наука, 1972. – 222 с.
19. Грановская Р.М., Крижанская Ю.С. Творчество и преодоление стереотипов. – СПб., 1994.
20. Гребенников И.В. Основы семейной жизни. – М., 1991.
21. Григорьева Т.Г. Основы конструктивного общения. Практикум. – Новосибирск, 1997.
22. Гримак Л. Резервы человеческой психики. – М., 1989.
23. Гришина Н.В. Давайте договоримся. – СПб., 1993.
24. Гришина Н.В. Я и другие: Общение в трудовом коллективе. – Л., 1990. – 174 с.
25. Гросс Н. Астрология для всех. – М., 1991.
26. Долгова А.И. Социально-психологические аспекты преступности несовершеннолетних. – М., 1981.
27. Долинська Л.В., Левченко М.В., Чепелєва Н.В., Уманець Л.І. Активні методи в роботі практичного психолога. – Київ, 1994. – 80 с.
28. Донченко Е.А., Титаренко Т.Н. Личность: конфликт, гармония. – К., 1989.
29. Дубров А.П., Пушкин В.И. Парапсихология и современное естествознание. – М., 1989.
30. Ермоленко А.Н., Рейда К.Ю. Превращенные формы социальной реальности: Критика буржуазных философских концепций. – Киев: Наукова думка, 1987. – 163 с.
31. Журавлёв А.Л., Рубахин В.Ф., Шорин И.Г. Индивидуальный стиль руководства производственными коллективами. – М.: Инс-т управления нар. хоз-вом, 1976. – 120 с.
32. Замошкин Ю.А. Личность в современной Америке: Опыт анализа ценностных и политических ориентаций. – М.: Мысль, 1980. – 247 с.
33. Здравомыслов А.Г., Язов В.А. Отношение к труду и ценностные ориентации личности // Социология в СССР. – М.: Наука, 1966. – Т.2.
34.  Зинченко В.П., Моргунов Е.Б. Человек развивающийся. – М., 1994.
35. Зотова О.И., Новикова В.В., Шорохова Е.В. Особенности психологии крестьянства: Прошлое и настоящее. – М.: Наука, 1983. – 168 с.
36. Ильин М.В. Психология власти. – СПБ., 2000.
37. Ионин Л.Г. Понимающая социология. – М.: Наука, 1979. – 204 с.
38. Каган М.С. Человеческая деятельность. – М.: Политиздат, 1976.
39. Казначеев В.П., Спирин Е.А. Космопланетарный феномен человека. – Новосибирск, 1991.
40. Карнеги Д. Как приобретать друзей и оказывать влияние на людей. – К., 1990.
41. Карнеги Д., Питер Л., Блок А. Ваше преуспевание – в ваших руках. – М., 1993.
42. Клизовский А. Основы миропонимания новой эпохи: В 3 т. – Рига, 1992.
43. Климов Е.А. Образ мира в разнотипных профессиях. – М., 1995.
44. Ковалёв А.Г. Коллектив и социально-психологические проблемы руководства. – М., 1978.
45. Козелецкий Ю. Человек многомерный. Психологическое эссе. – К., 1991.
46. Кон И.С. Этнография детства: Традиционные формы социализации детей народов Восточной и Юго-Восточной Азии. – М.: Наука, 1983.
47. Кон И.С. В поисках себя: личность и её самосознание. – М.: Политиздат, 1987. – 366 с.
48. Кондратьев М.Ю. Подросток в замкнутом круге общения. – М., 1997.
49. Кравченко С.М., Костицький М.В. Екологічна етика і психологія людини. – Львів, 1992.
50. Кроник А., Кроник К. В главных ролях: Вы, Мы, Он, Ты, Я. Психология значимых отношений. – М., 1989.
51. Куликов В. Психология внушения. – Иваново, 1978.
52. Кушнирук Ю. Здравствуйте молодожёны. – К., 1987.
53. Левин М. Самоанализ: астральный план // Твоё здоровье. – 1990. - №1-6.
54. Леонгард К. Акцентуированные личности. – К., 1981.
55. Леонтьев А.А. Педагогическое общение. – М., 1979.
56. Личность в мире ценностей: Тезисы докладов научно-практической конференции. – Новосибирск, 1994.
57. Лутошкин А.Н. Как вести за собой. – М.: Просвещение, 1978.
58. Лутошкин А. Эмоциональные потенциалы коллектива. – М., 1988.
59. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнастика в тренинге. – Ч.1, СПб., 1993.
60. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю., Сидоренко Е.В. Психогимнастика в тренинге. – Ч.2. – СПб., 1993.
61. Макшанов С.И., Хрящева Н.Ю. Психогимнатиска в тренинге. – Ч.3, СПб., 1996.
62. Минеева С.А. Полемика – диспут – дискуссия. – М.: Знание, 1990. – 64 с.
63. Митеев В.И. Социально-психологические аспекты управления. – М., 1975.
64. Мясищев В.Н. Личность и неврозы. – Л., 1960.
65. Ножин Е.А. Мастерство устного выступления. – М., 1989.
66. Общение и оптимизация совместной деятельности / Под ред. Г.М.Андреевой и Я.Яноумека. – М.: Изд-во МГУ, 1987.
67. Паноква Л.М. У порога семейной жизни. – М., 1991.
68. Петровский А.В. Личность. Деятельность. Коллектив. – М.: Политиздат, 1982. – 254 с.
69. Петровский В.А. Личность в психологии. – Ростов-на-Дону, 1996.
70. Пирожков В.Ф. Законы преступного мира молодёжи (криминальная субкультура). – Тверь, 1994.
71. Проблемы психологии личности / Под ред. Е.В.Шороховой и О.И.Золотовой. – М.: Наука, 1982. – 245 с.
72. Психологическая служба школы. / Под ред. И.В.Дубровиной. – М., 1995.
73. Психология личности и образ жизни / Под ред. Е.В.Шороховой, А.А.Бодалёва. – М.: Наука, 1987. – 220 с.
74. Реан А.А. Агрессия и агрессивность личности // Психологический журнал. – 1996, №5. – С. 3-18.
75. Реан А.А. психологическая служба школы. Принцип деятельности и работа с «трудными». – СПб, 1993.
76. Реан А.А. Психология педагогической деятельности. – Ижевск, 1994.
77. Реан А.А. Психология познания педагогом личности учащихся. – М., 1990.
78. Регуляция социально-психологического климата трудового коллектива. / Под ред. Б.Д.Парыгина. – М., 1986.
79. Регуш Л.А. Наблюдение в практической психологии. – СПб., 1996.
80. Регуш Л.А. Тренинг педагогической наблюдательности. // Вопросы психологии, 1983. - №3. – С. 86-93.
81. Ремшмидт Х. Подростковый и юношеский возраст. Проблемы становления личности. – М., 1994.
82. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості. – Київ, 1996.
83. Родионова Е.А. Общение как условие формирования личности. – М.: Наука, 1981.
84. Рождественская Н.А. Роль стереотипов в познании человека человеком // Вопросы психологии, 1986. - №4. – С. 69-76.
85. Розин В.М. Психологическая практика. Психотехника: эзотерический опыт. – Москва, 1995.
86. Рошин С.К. Западная психология как инструмент идеологии и политики. – М., 1980.
87. Ситираль К., Когдел Р. Основы межкультурной коммуникации // Ж. «Человек». - №2,3. – 1992.
88. Ситниченко Л.А. Человеческое общение в интерпретациях современной западной философии. Критический анализ. – Киев: Наукова думка, 1990. – 112 с.
89. Смирнов С.Д. Педагогика и психология высшего образования: от деятельности к личности. – М., 1995.
90. Соколов В.Н., Юзефович Г.Я. Отцы и дети в меняющемся мире. – М., 1991.
91. Социальная психология классов. – М.: Мысль, 1985. – 296 с.
92. Социально-психологические проблемы научно-технического прогресса. – Л.: Наука, 1982.
93. Социология культуры: Методология и практика культурно-просветительской деятельности. – Л.: Изд-во ЛГИК, 1982.
94. Социология молодёжи. / Под ред. В.Т.Лисовского. – СПб., 1996.
95. Стрессы в повседневной жизни детей. «Наука і освіта». Материалы к международному конрессу. Спецвыпуск. – Одесса, 2000.
96. Сытников А.П. Акмеологический тренинг. Теория, методика, психотехнологии. – М., 1996.
97. Трусов В.П. Социально-психологические исследования когнитивных процессов. – Л., 1980.
98. Уледов А.К. Общественная психология и идеология. М.: Мысль, 1985. – 263 с.
99. Фромм Э. Анатомия человеческой деструктивности. – М., 1994.
100. Фромм Э. Человек для себя. – Москва, 1992.
101. Хекхаузен Х. Мотивация и деятельность. В 2-х томах. – М., 1986.
102. Чалдин Р. Психология влияния. – СПБ: « Питер Ком », 1999. – 272 с.
103. Чередниченко В.И. Прикасаясь к будущему. – М., 1989.
104. Чистякова М. Психогимнастика. – М., 1990.
105. Шестопал Е.Б. Личность и политика: критический очерк современных  западных концепций критической социализации. – М.: Мысль, 1988. – 203 с.
106. Шинкарук В.И. Философия и мировоззрение // Человек и мир человека. – Киев: Наукова думка, 1977.
107. Шостром Э. Анти-Карнеги. – М., 1992.
108. Шпалинский В.В. Мы живём среди людей. Колекс поведения. – М., 1989.
109. Шур Эдвин М. Наше преступное общество. Социальные и правовые источники преступности в Америке. – М., 1976.
110. Щекин Г.В. Как читать людей по их внешнему облику. – К., 1993.
111. Щокін Г.В. Як ефективно управляти людьми: психологія кадрового менеджменту: Наук. – практ. Посібник. – К.: МАУП, 1999. – 400с.
112. Эриксон Э. Идентичность: юность и кризис. – М., 1996.
113. Юнг К. Конфликты детской души. – М., 1995.
114. Ядов В.А. Социологическое исследование. – М.: Наука, 1972. – 239 с.
115. Яценко Т.С. Психологічні основи групової психокорекції. – Київ, 1996.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

У. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Вимоги до оформлення та написання контрольної роботи

       Контрольна робота передбачає відповіді на два теоретичних питання, відповідного завдання, яке відповідає порядковому номеру по списку, та практичного завдання, за вибором студента.

       Після викладених питань студент вказує перелік використаних ним джерел в алфавітному порядку, відповідно до встановлених вимог написання списку літератури. Посилання на використані літературні джерела необхідно зазначити по тексту контрольної роботи в квадратних дужках. Наприклад: [7, С.77], де 7 - порядковий номер джерела відповідно до переліку використаної літератури, що подається в кінці роботи, 77 - сторінка цього джерела.

       Виконання завдань контрольної роботи передбачає логічне викладення студентом основних положень, детальний аналіз точок зору різних авторів щодо контретного питання, формулювання власних висновків та узагальнень. Відповідно розкриття теоретичного питання потребує використання основної навчальної та додаткової літератури, аналізу періодичніх видань. Виклад теоретичного питання за обсягом має становити 8-10 сторінок.

       Виконання творчого завдання передбачає вміння студента використовувати теоретичні знання з соціальної психології в практичній діяльності, аналіз виконання якого оцінюватиметься творчість мислення, орієнтація соціальної дійсності, усвідомлення психологічної сутності соціальних явищ.

      

ЗАВДАННЯ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

Завдання №1

         1. Соціальна психологія як наука, її місце в системі наукового знання.

          2. Сутність та характеристика  міжособистісної комунікації.

 

Завдання №2

          1. Структура соціальної психології.

           2. Комунікативний простір міжособистісних відносин.

 

Завдання №3

           1. Функції соціальної психології.

            2. Соціально-психологічні особливості вербальної комунікації.

 

Завдання №4

            1. Взаємозв’язок соціальної психології з іншими галузями знання.

             2. Соціально-психологічні особливості невербальної комунікації.

 

Завдання №5

            1. Категорії соціальної психології.

             2. Види та особливості взаємодії в соціальній психології.

 

Завдання №6

        

             1. Предмет і завдання соціальної психології.

             2. Деструктивні форми взаємодії:агресія, упередження, обман.

 

Завдання №7

           1. Методологія соціальної психології.

            2. Конфліктна взаємодія.

 

Завдання №8

           1. Методи соціальної психології та їх характеристика.

            2. Основні джерела групових конфліктів.

 

Завдання №9

           1. Особистість з погляду соціальної психології.

    2. Характеристика міжособистісного впливу: психологічний вплив, особистий вплив,функціонально-рольовий вплив, індивідуально-специфічний вплив, комунікативний вплив.

 

Завдання №10

           1. Особливості взаємо‘звязку особистості і суспільства.

            2. Альтруїстична поведінка в умовах соціальної взаємодії.

 

Завдання №11

           1. Соціально-психологічні теорії особистості.

            2. Характеристика видів психологічного впливу.

 

Завдання №12

           1. Соціально-психологічна природа особистості: комунікація, діяльність, культура особистості, комунікативний потенціал особистості.

            2. Психологічні труднощі спілкування.

 

Завдання №13

           1. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості.

            2. Бар‘єри спілкування: смислові, логічні, фонетичні, стилістичні.

 

Завдання №14

           1. Сутність соціальної установки.

            2. Феномен груп з погляду соціальної психології.

 

 

Завдання №15

           1. Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі.

            2. Соціально-психологічні характеристики групи.

 

Завдання №16

           1. Особливості входження особистості в групу.

            2. Групи та їх класифікація.

 

Завдання №17

           1. Індивідуальні особливості людини та її поведінкові вияви.

            2. Мала група та її характеристика.

 

Завдання №18

         1. Статусно-рольові характеристики особистості: авторитет, статус, престиж, соціальна роль.

          2. Сутність та характеристика групової динаміки.

 

Завдання №19

         1. Сутність соціальної напруженості: депресія, стрес.

          2. Складові розвитку малої групи.

 

Завдання №20

         1.Сутність взаємозв‘язку між соціальною поведінкою і вчинком особистості .

         2.Сутність групового впливу у групі.

 

Завдання №21

         1. Соціально-психологічні чинники суїцидальної поведінки особистості.

          2. Нормативна поведінка в групі та її характеристика.

 

Завдання №22

          1. Як впливають індивідуальні особливості людини на її поведінку.

          2. Керівництво і лідерство у малих групах.

 

Завдання №23

         1. Що визначає активність особистості в її взаємодії із суспільством.

          2. Основні характеристики групових норм.

 

Завдання №24

         1.Спілкування як феномен соціальної психології.

          2.Сутність феномену «групова згуртованість»

 

Завдання №25

         1. Особистість у контексті спілкування.

          2. Різновиди соціальних груп та їх характеристика.

Завдання №26

         1.Структура спілкування в межах соціальної психології.

          2.Великі соціальні групи і масові явища.

 

Завдання №27

         1. Функції спілкування та види спілкування.

          2. Великі стихійні соціальні групи та їх психологічні особливості.

 

Завдання №28

         1. Стратегії  та засоби спілкування.

          2. Соціальна сутність між групових відносин.

 

Завдання №29

         1. Сутність гуманістичного спілкування.

          2. Характеристики групової взаємодії.

 

 

Завдання №30

         1. Соціокультурні аспекти спілкування.

          2. Особливості між групового сприймання.

 

тематика ТВОРЧИХ ЗАВДАНЬ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

 

1. Динаміка “Я-концепції” в дитинстві.
2. Формування особистості дитини (на різних вікових етапах).
3. Психологічні особливості спілкування учнів молодшого (середнього, старшого) віку.
4. Вплив оцінки значущих дорослих на самооцінку дитини.
5. Психологічний аналіз шляхів педагогічного впливу на дітей.
6. Вплив педагогічного стилю спілкування на розвиток особистості.
7. Психологічний аналіз вчинків школярів.
8. Дослідження психологічних особливостей емоційно-вольової сфери дітей за допомогою дитячого варіанту тесту Розенцвейга.
9. Використання гри з метою психокорекції невротичних відхилень у поведінці дітей молодшого шкільного (дошкільного) віку.
10. Розвиток уявлень школярів про репродукцію людини як проекція цінностей сім'ї.
11. Статева Диференціація поведінки хлопчиків та дівчаток під впливом педагогічних вимог.
12. Потаємні мрії дітей як проекція особистісних проблем.
13. Психологічний аналіз активних методів виховання.
14. Вивчення інтелектуальної готовності дітей до школи.
15. Вивчення емоційно-вольової готовності дітей до школи.
16. Особистісна готовність дітей до навчання в школі.
17. Мотиваційна готовність дітей до навчання в школі.
18. Психологічні характеристики першокласників та їх урахування в навчальному процесі.
19. Особливості психічного розвитку дітей 6-7 років.
20. Діагностика психологічної готовності дитини до школи.
21. Показники психологічної готовності до навчання в школі.
22. Формування навчально-пізнавальної активності у дітей 6-7 років.
23. Розвиток пізнавальних інтересів у різних вікових групах молодших школярів.
24. Мотиви навчальної діяльності молодших школярів.
25. Особливості навчальних інтересів молодших школярів.
26. Особливості мимовільного запам’ятовування у молодших школярів.
27. Індивідуальні особливості пам'яті (сприймання, мислення) молодшого школяра і їх врахування в навчальному процесі.
28. Індивідуальні особливості уваги молодших школярів і їх врахування в навчальному процесі.
29. Виховання довільної уваги у молодших школярів в навчальній діяльності.
30. Педагогічна оцінка як фактор активізації пізнавальної діяльності молодшого школяра.
31. Причини шкільної дезадаптації молодшого школяра.
32. особливості психокорекції учбових фобій у дітей молодшого шкільного віку.
33. Особливості оцінки і самооцінки в молодшому шкільному (підлітковому, старшому) віці.
34. Формування “образу-Я” у дітей дошкільного (молодшого шкільного, підліткового) віку.
35. Між особові стосунки в групах молодших школярів (підлітків).
36. Темперамент і особливості його прояву в молодшому шкільному (підлітковому, старшому шкільному) віці.
37. Цінність здоровся в уявленнях та поведінці старших школярів (підлітків).
38. Особливості уявлень дівчаток старшого шкільного (підліткового) віку про ідеал жінки та шляхи їх формування.
39. Особливості уявлень юнаків (підлітків) про ідеал чоловіка.
40. Психологічні бар"єри спілкування у школярів.
41. Психологічні механізми формування авторитету вчителя в учбовій групі (старших школярів, підлітків).
42. Розвиток рефлексії у молодших школярів (підлітків, юнаків).
43. Творчі здібності і їх прояв у підлітковому (юнацькому) віці.
44. Роль соціальної ідентифікації старшокласників в міжособистісних взаємовідносинах у групі.
45. Особливості статево-рольової поведінки та сексуальної просвіти дітей різних вікових періодів.
46. Вплив сучасної музики на Я-концепцію підлітків.
47. Особливості психокорекції тривожності молодших школярів (підлітків, старшокласників).
48. Соціально-психологічні умови оптимізації педагогічного спілкування.
49. особливості спілкування в шкільному педагогічному колективі.
50. Взаємозв’язок креативності та інтелектуальних здібностей дітей молодшого шкільного (підліткового, старшого шкільного віку).
51. Діагностика розумового розвитку дитини та його корекція.
52. Психологічні особливості учнів з неповних і неблагополучних сімей.
53. Особливості навчальної діяльності школярів з відставанням психічного розвитку.
54. Дослідження емоційно-стресових передумов виникнення неврозів у дітей.
55. Соціально-психологічні причини неуспішності молодших школярів (підлітків).
56. Уявлення про своє майбутнє у старших підлітків (юнаків).
57. Розвиток потреби у самовизначенні в старшому шкільному віці.
58. Спілкування як чинник формування особистості.
59. Моральний вибір як показник особистісного розвитку дитини.
60. Дитячі страхи та їх корекція.
61. Вплив проблемної сім'ї на соціалізацію підлітка.
62. Зовнішні і внутрішні конфлікти в студентському середовищі.
63. Бесіда як основний метод спілкування практичного психолога з клієнтом.
64. Психологічні аспекти невстигань молодших школярів.
65. Психокорекція агресивності у підлітків.
66. Психологічні особливості спілкування психолога і клієнта.
67. Визначення ступеня розвитку емпатії у студентів-психологів.
68. Розвиток самооцінки у студентів-психологів.
69. Вивчення рівня інтелектуального розвитку студентів-психологів за допомогою тесту Амтхауера.
70. Діагностика сімейних відносин засобом малюнків.
71. Вивчення конфліктів у сім'ї за допомогою малюнка.
72. Дослідження особливостей мислення психолога-консультанта.
73. Дослідження розвитку само сприйняття у студентів-психологів.
74. Формування “Я-концепції” майбутнього практичного психолога в умовах професійного навчання.
75. Психокорекційний ефект взаємин між практичним психологом і клієнтом.
76. Взаємні оцінні ставлення в групі і їх вплив на особистісне становлення майбутнього практичного психолога.
77. Тривожність як прояв суперечностей “Я-концепції” майбутнього практичного психолога.
78. Вивчення здатності до професії психолога-практика за допомогою тесту СНІД.
79. Дослідження професійного семантичного простору студентів-психологів.
80. Дослідження когнітивних стилів у студентів-психологів.
81. Групова психодіагностика, аналіз результатів оформлення психологічного висновку (на прикладі будь-яких сторін особистості учнів і їх стосунків у колективі).
82. Дослідження гнучкості, ригідності мислення майбутнього психолога.
83. Емпатійне спілкування в роботі практичного психолога.
84. Діалогічне спілкування в роботі практичного психолога.
85. Малюнок як засіб вивчення мікросередовища дитини.
86. Емоційний розвиток і його значення у соціальному вихованні дитини.
87. Прояв дитячих неврозів у дорослому віці.
88. Зміцнення “Я-концепції” клієнта як соціально-психологічна функція практичного психолога.
89. Вплив практичного психолога на формування “образу-Я” Клієнта.
90. Конфлікти у спілкуванні “вчитель-учень” очима: а) вчителів; б) учнів.
91. Невербальні індикатори прояву взаємних оцінних ставлень педагогів і вихованців.
92. Розвиток саморегуляції у школярів психотехнічними методами.
93. Розвиток пам'яті у школярів психотехнічними методами.
94. Розвиток уяви у школярів психотехнічними методами.
95. Формування установки на діалог як передумова ефективного психологічного консультування.
96. Психодіагностика схильностей до діалогічного спілкування.
97. Проблема особистісного росту в гуманістичній психології.
98. “Образ-себе” в ментальності українця.
99. Розвиток творчого мислення учнів.
100. Дослідження особливостей ригідності мислення підлітка.
101. Розвиток навичок подолання негативних форм поведінки підлітків.
102. Розвиток рефлексії у школярів.
103. Дослідження особливостей стресових станів у дітей різного віку.
104. Дослідження особливостей брехливості у дітей (дошкільного, молодшого шкільного віку).
105. Дослідження особливостей страхів у дітей, їх прояву і формування.
106. Розвиток у дітей здатності передбачати наслідки своїх вчинків (дошкільного, молодшого шкільного, підліткового віку).
107. Формування “Я-концепції” у старшокласників.
108. Особливості “Я-концепції” в професійному самовизначенні майбутнього психолога.
109. Діагностика професійної придатності майбутніх абітурієнтів до педагогічної професії.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УІ. ПИТАННЯ ДО ЗАЛІКУ

1. Соціальна психологія як наука, її місце в системі наукового знання.
2. Структура соціальної психології.
3. Функції соціальної психології.
4. Взаємозв’язок соціальної психології з іншими галузями знання.
5. Категорії соціальної психології.
6. Предмет і завдання соціальної психології.
7. Методологія соціальної психології.
8. Методи соціальної психології та їх характеристика.
9. Особистість з погляду соціальної психології.
10. Особливості взаємо‘звязку особистості і суспільства.
11. Соціально-психологічні теорії особистості.
12. Соціально-психологічна природа особистості: комунікація, діяльність, культура особистості, комунікативний потенціал особистості.
13. Соціально-психологічні проблеми соціалізації особистості.
14. Сутність соціальної установки.
15. Самосвідомість особистості як чинник становлення у групі.
16. Особливості входження особистості в групу.
17. Індивідуальні особливості людини та її поведінкові вияви.
18.  Статусно-рольові характеристики особистості: авторитет, статус, престиж, соціальна роль.
19. Сутність соціальної напруженості: депресія, стрес.
20. Сутність взаємозв‘язку між соціальною поведінкою і вчинком особистості .
21. Соціально-психологічні чинники суїцидальної поведінки особистості.
22. Як впливають індивідуальні особливості людини на її поведінку.
23. Що визначає активність особистості в її взаємодії із суспільством.
24. Спілкування як феномен соціальної психології.
25. Особистість у контексті спілкування.
26. Структура спілкування в межах соціальної психології.
27. Функції спілкування та види спілкування.
28. Стратегії  та засоби спілкування.
29. Сутність гуманістичного спілкування.
30. Соціокультурні аспекти спілкування.
31. Сутність та характеристика  міжособистісної комунікації.
32. Комунікативний простір міжособистісних відносин.
33. Соціально-психологічні особливості вербальної комунікації.
34. Соціально-психологічні особливості невербальної комунікації.
35. Види та особливості взаємодії в соціальній психології.
36. Деструктивні форми взаємодії:агресія, упередження, обман.
37. Конфліктна взаємодія.
38. Основні джерела групових конфліктів.
39. Альтруїстична поведінка в умовах соціальної взаємодії.
40. Характеристика міжособистісного впливу: психологічний вплив, особистий вплив,функціонально-рольовий вплив, індивідуально-специфічний вплив, комунікативний вплив.
41. Характеристика видів психологічного впливу.
42. Психологічні труднощі спілкування.
43. Бар‘єри спілкування: смислові, логічні, фонетичні, стилістичні.
44. Феномен груп з погляду соціальної психології.
45. Соціально-психологічні характеристики групи.
46. Групи та їх класифікація.
47. Мала група та її характеристика.
48. Сутність та характеристика групової динаміки.
49. Складові розвитку малої групи.
50. Сутність групового впливу у групі.
51. Нормативна поведінка в групі та її характеристика.
52. Керівництво і лідерство у малих групах.
53. Основні характеристики групових норм.
54. Сутність феномену «групова згуртованість»
55. Різновиди соціальних груп та їх характеристика.
56. Великі соціальні групи і масові явища.
57. Великі стихійні соціальні групи та їх психологічні особливості.
58. Соціальна сутність між групових відносин.
59. Характеристики групової взаємодії.
60. Особливості між групового сприймання.

 

 

питання до ІСПИТУ

1. Психологічні механізми маніпулятивного впливу в процесі спілкування.
2. Сторони спілкування.
3. Перцептивна сторона спілкування.
4. Методи соціальної психології.
5. Предмет та завдання соціальної психології.
6. Методологічні основи соціальної психології.
7. Манера спілкування.
8. Структура соціальної психології.
9. Психологічна структура конфлікту.
10. Комунікативна сторона спілкування.
11. Рівні та функції спілкування.
12. Методи вивчень документів, опитування та тестування в соціальній психології.
13. Поняття про спілкування. Психологічна культура як одна з умов успішного спілкування.
14. Розвиток соціальної психології в Україні.
15. Паніка: причини та наслідки.
16. Виникнення та становлення соціальної психології як науки.
17. Структура спілкування в соціальній психології.
18. Чутки та засоби протидії їм.
19. Умови, які необхідно забезпечити в процесі виховного процесу в сім'ї для профілактики і подолання тривожності молодших школярів.
20. Форми спілкування.
21. Класифікація та види спілкування.
22. Соціально-психологічна характеристика типів конфлікту.
23. Методи спостереження та експерименту в соціальній психології.
24. Активні соціально-психологічні методи.
25. Способи вирішення міжособистісних конфліктних ситуацій. Стратегії поведінки в конфліктній ситуації.
26. Взаємний вплив людей в процесі міжособистісного спілкування.
27. Інтерактивна сторона спілкування.
28. Кризи і конфлікти в житті людини. Життєвий цикл і вікові кризи.
29. Засоби спілкування.
30. Особистісні конфлікти та їх подолання.
31. Основні типи міжособистісних конфліктів і їх розвиток.
32. Види комунікації.
33. Комунікативна структура малої групи.
34. Поняття “сталі спільності” та “масові спільності”.
35. Функції малої групи.
36. Класифікація і різновиди груп.
37. Класифікація та види малих груп.
38. Соціальна структура малої групи.
39. Психологія малих груп.
40. Поняття про парапсихологію. Історія її розвитку.
41. Спілкування у великих соціальних групах.
42. Психологія великих груп.
43. Характеристика групових норм.
44. Групова згуртованість.
45. Поняття про групи, їх характеристика.
46. Бар'єри комунікації.
47. Екзистенціальні кризові ситуації.
48. Механізми групової динаміки.
49. Елементи комунікативного процесу.
50. Фази розвитку групи.
51. Структура великої групи.
52. Мотиви взаємодії в процесі спілкування.
53. Соціально-психологічні явища в малих групах. Групова динаміка.
54. Структура групи і проблема лідерства.
55. Матеріально-енергетичні перетворення в псі-явищах.
56. Якості значущі для спілкування.
57. Механізми міжособистісного сприймання.
58. Ознаки міжособистісної взаємодії.
59. Характеристика групового конформізму.
60. Можливості механізми просторово-часових псі-явищ.