ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Київський національний лінгвістичний університет

ІСТОРІЯ УКРАЇНИ Київський національний лінгвістичний університет 22.06.2014 21:30

І. Передмова

Концепція модернізації сучасної української освіти передбачає підготовку кваліфікованих, компетентних фахівців на рівні світових стандартів, соціально й професійно мобільних, конкурентоспроможних на вітчизняному, європейському і світовому  ринках праці. Як свідчить міжнародна практика, сучасний фахівець  у будь-якій сфері  діяльності ефективно реалізує свої професійні здібності лише за умов засвоєння ним загальнолюдських гуманітарних цінностей, що формувалися попередніми поколіннями протягом століть. Особливу роль у цьому відношенні мають дисципліни гуманітарного циклу, які в Київському національному лінгвістичному університеті викладаються студентам усіх курсів.

Однією з провідних  гуманітарних дисциплін в КНЛУ є  курс “Історія України”, в якому висвітлюються основні етапи історичного шляху українського народу. Викладання цього курсу сприяє розвитку у студентської молоді почуття патріотизму, формує глибокі морально-етичні переконання, допомагає самостійно орієнтуватися в суспільно-політичному житті й оцінювати історичні події та явища, що відбуваються в Україні та за її межами.

Важлива роль в оволодінні студентами  знаннями з курсу “Історії України” належить самостійній роботі,  яка поступово стає однією з провідних форм навчання. Вона набула особливого значення після  приєднання у 2004 р. вищих навчальних закладів нашої держави до  Болонської конвенції,  коли  активно почалося впровадження  кредитно-модульної системи організації навчального процесу. Ця система, насамперед, базується на самостійній пізнавальній діяльності студентів, стимулює проблемний, дискусійний характер навчання,  підвищує творчу активність студентів у процесі оволодіння професійними й загальноосвітніми знаннями. Поняття активізації, оптимізації та інтенсифікації всіх ланок навчально-виховного процесу стають  невід’ємними складовими сучасної дидактики. 

Головна мета самостійної пізнавальної діяльності студентів – навчитися  індивідуально здобувати, оновлювати, поповнювати знання, плідно використовувати їх  під час навчання та  в подальшій професійній діяльності.

Самостійна робота студентів базується на принципах розвиваючого навчання, відбувається без безпосередньої участі викладача, але під його керівництвом. У процесі самостійної роботи  реалізується  основна функція навчального процесу  – одержання студентом  максимального обсягу знань, їх закріплення і перетворення у стійкі вміння і навички.

Завдяки самостійній роботі студенти набувають також здатність:

більш чітко й усвідомлено проявляти мотивацію й цілеспрямованість та набутті знань;

виховувати в собі самоорганізованість, самоконтроль та інші особистісні якості;

заповнювати інформаційний вакуум необхідним науковими знаннями;

позбавитися від так званого “явища вторинної неграмотності”, зокрема, невмінняосмислено читати, аналізувати отриману інформацію, робити власні висновки;

формувати мовну компетентність;

набувати навичок самостійної роботи для майбутньої професійної діяльності: брати на себе відповідальність, самостійно вирішувати проблеми, знаходити конструктивні   рішення, виходити з  кризових ситуацій.

Головною умовою успішного виконання самостійної роботи  є ретельне планування і контроль з боку викладачів, тому що  плідність самостійної роботи студентів – це, насамперед, результат постійної  взаємодії студента й педагога-керівника. Саме тому пріоритетна мета викладача – не просто ретранслювати знання, а й стимулювати дослідницьку і пізнавальну активність студентів. Самостійна робота  буде більш ефективною, якщо в ній братиме участь група студентів. Групова робота підсилює мотивацію та інтелектуальну активність, підвищує ефективність пізнавальної діяльності студентів завдяки взаємному контролю, посилює  позитивну конкуренцію. Групову форму самостійної роботи доцільно  практикувати під час  аудиторних занять – семінарів, колоквіумів, оперативних опитувань, співбесід.

Таким чином, кредитно-модульна система виключає наявність готових відповідей, надає перевагу різноманітним формам самостійної роботи, які унеможливлюють механічне заучування студентами фактичного матеріалу або поверхове знайомство з історичними подіями і процесами. Для отримання позитивної оцінки   студент повинен не просто продемонструвати володіння певним обсягом знань, а й уміти розв’язувати  наукові проблеми, аналізувати і систематизувати їх, знаходити оригінальні рішення на підставі самостійно здобутої інформації,  формулювати і відстоювати власну точку зору.

У даному методичному видані  наведено найбільш ефективні форми  самостійної роботи студентів, запропоновано орієнтовні завдання (теми рефератів, доповідей, екскурсій та навчальних дискусій, проблемні і творчі питання), що можуть виконуватися ними при вивченні  курсу “Історія України” самостійно або під керівництвом викладача.

 

ІІ.  ФОРМИ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

ІІ.1. Робота з навчальною, науковою, науково-популярною  та довідковою літературою

Домінуюче місце в навчальному процесі сучасної вищої школи посідає самостійна робота студентів з навчально-методичною, науково-популярною і довідковою літературою. Книги є найважливішим джерелом отримання як професійних, так і загальноосвітніх знань, сприяють формуванню великого інформаційного поля, розвитку пріоритетних навичок самостійної роботи. Більш того, робота з книгою є основою й початковим етапом усіх існуючих видів самостійної роботи, що практикуються  сьогодні у вузах. Цілеспрямоване читання спеціальної літератури – це процес накопичення й розширення знань за умов сформованості вміння працювати з книгою, правильно оцінювати твір, швидко розбиратися в його структурі,  в зручній формі фіксувати необхідний обсяг фактичних даних.

Анотація (від лат. annotation – примітка, позначка) – короткий виклад змісту книги, статті або окремого текстового фрагмента з їхньою критичною оцінкою. Анотуванню притаманні лаконічність й чіткість формулювань. Уміння складати анотації має велике значення при виконанні такого виду самостійної роботи, як підготовка бібліографічних оглядів, які дозволяють виявити, вивчити й проаналізувати історіографічну базу тієї чи іншої проблеми.

Тези (від греч. thesis – положення) – коротко сформульовані головні положення навчального посібника, наукової або науково-популярної роботи, документального матеріалу (а також лекції, доповіді, повідомлення). Необхідною умовою для  складання тез є досить повне засвоєння змісту книги, чітке розуміння  її домінуючих ідей і  висновків. Складати тези треба в логічній послідовності, відповідно до черговості  викладення в книзі авторських думок. 

Конспект (від лат. conspectus – огляд) – один з  найпоширеніших видів записів, який передбачає письмовий огляд основних думок будь-якої друкованої роботи, а також лекції, доповіді, промови.

Словник термінів – вибірковий запис спеціальних історичних термінів, які зустрічаються в науковій літературі, з їх детальним поясненням. Складати словник слід за абеткою, що значно полегшить користування ним. Самостійна робота з термінологією повинна проводитися регулярно і перетворитися врешті-решт на усвідомлену звичку.

Хронологічна таблиця – фіксування найбільш значимих історичних дат з метою чіткого уявлення хронологічної послідовності історичного розвитку цивілізацій, держав, народів. В ідеалі, таблиця повинна відображати власне історичну дату, назву історичної події та її наслідки (при цьому варто уникати хаотичного ведення таблиці, строго дотримуючись хронології).

Самостійна робота з навчально-науковою літературою вимагає від студентів ще однієї важливої навички – навички складання бібліографії з певної проблеми, що вкрай необхідно при написанні  реферату або доповіді, оскільки  є одним з початкових, підготовчих етапів цих видів самостійної роботи. Складання бібліографії потребує від студента вміння працювати в довідкових відділах бібліотек, вільно орієнтуватися в системі каталогів, користуватися бібліографічними виданнями, розбиратися в особливостях оформлення бібліографічних даних, систематизувати їх відповідно до тематичних нюансів.

Студент повинен навчитися чітко розпізнавати характер літератури, бачити принципову різницю між навчальними посібниками, науковими дослідженнями (історіографією) та історичними джерелами,  цілеспрямовано прагнути до складання якісно багатої, насиченої різноманітними виданнями всіх рівнів бібліографії.

Значно поліпшить студентські роботи використання іноземної літератури, як перекладної, так і оригінальної (але остання доцільна лише у тому випадку, якщо студент вільно володіє іноземною мовою).

Одним з найважливіших вимог роботи з бібліографією є правильне оформлення бібліографічного списку, який складається або за абеткою, або за порядком згадування книги в тексті письмової роботи. Нумерація списку – наскрізна, при цьому список літератури іноземними мовами складається окремо.

 

ІІ.2. Аналіз  і характеристика  історичних  джерел

Робота з історичними джерелами – невід’ємна частина процесу вивчення історичних дисциплін, яка значно збагачує уявлення про історичні епохи, яскраво передає характерний колорит минулих часів, допомагає ретельніше засвоїти вузлові проблеми курсу. Мета цього виду самостійної роботи:

● посилити значення історичного факту та емоційність його сприйняття, привернути до нього особливу увагу студентів, зробити найбільш переконливим і таким, що легко запам’ятовується;

● підвищити наукову доказовість начального матеріалу;

● поглибити знайомство студентів (особливо студентів непрофільних вузів) з першоджерелом як історичним пам’ятником, основою історичних знань;

● виробити у студентів науковий підхід до історичного документу, вміння аналізувати, критикувати, порівнювати джерела, використовувати їх для обґрунтування  та аргументації висновків.

Проте, робота з джерелами виправдовує себе лише тоді, коли вони органічно включаються до системи історичних знань, що формуються. Кількість і зміст документів, а також методика їх використання безпосередньо залежать від ступеня підготовленості студентів до роботи з ними, саме  тому  складність відповідних завдань повинна зростати поступово.

 

ІІ.3. Написання рефератів

Одним з найпоширеніших видів самостійної роботи студентів при вивченні курсу історії є написання реферату (від лат. referre – доповідати) – письмової роботи науково-дослідницького характеру, в якій досить стисло, оглядово викладається сутність певного наукового питання (за іншим визначенням, реферат – це письмовий аналіз теми).

Головним завданням цього виду самостійної роботи є формування у студентів початкових вмінь і навичок наукового дослідження. До зазначених навичок і вмінь належать такі:

Вміння обґрунтувати актуальність  теми, що вивчається, – прослідкувати ступінь її наукового висвітлення, віднайти можливий зв’язок між минулими й сучасними історичними подіями та процесами.

 Складання бібліографії з обраної наукової теми, тобто складання якнайповнішого списку відповідних  історичних джерел та літератури.

Глибоке вивчення історичних джерел – знаходження найбільш яскравих документальних підтверджень тим фактам, що викладаються в рефераті,   ретельний аналіз  та оцінка відповідних документів.

Аналіз історіографії – виділення головних напрямків дослідження наукової проблеми та її ключових аспектів.

Систематизація й узагальнення фактичного матеріалу –  накопичення необхідного обсягу інформації відповідно до теми і структури реферату.

Аргументоване та логічне викладення особистих думок у письмовій формі. Головною умовою досягнення логічності під час написанні реферату є чітке розуміння  студентом  мети, головних напрямків і кінцевого результату свого дослідження.  Робота повинна бути переконливою, містити органічний зв’язок між окремими питаннями, а також між кожним з них і всією темою в цілому.

Робота над рефератом має бути послідовною, з чітким урахуванням  її головних етапів, які передбачають:

 ● обрання теми дослідження,

 ● складання плану реферату,

 ● виявлення джерельно-історіографічної бази обраної проблеми,

 ● конспектування літератури і підбір цитат, які необхідно виписувати точно (а іноді й дослівно), із зазначенням сторінок розташування в тексті,

 ● власне написання реферативного дослідження.

Як правило, обсяг рукописного реферату – 12-15 стор.; друкованого тексту – 12-15 стор. (14 кегель, через один інтервал, Times New Roman); Береги – 2 см згори і на долі, 2,5 – ліворуч, 1,5 – праворуч. Посторінкові посилання 12 кеглем (із зазначенням автора, його ініціалів, назви праці, місця і року її видання, сторінки;

Оформлення титульної сторінки:

• ·         Згори – Київський національний лінгвістичний університет;
• ·         Посередині аркуша назва реферату великими літерами, прізвище, ім’я, по-батькові автора і наукового керівника повністю;
• ·         На долі – Київ – 2010.

Структура реферату виглядає таким чином:

а) вступ, який містить обґрунтування теми і хронологічних меж, цілі  роботи, огляд історіографії та джерел,   

б) змістовна частина, де розкриваються ключові питання дослідження,

     в) заключення, яке містить головні висновки автора,

     г) список літератури, що була використана,

     д) додатки,які не є обов’язковими, але іноді можуть бути  доцільними і оформлятися  у вигляді таблиць, схем, ілюстрацій.

Слід особливо підкреслити, що сьогодні, коли дуже широко застосовуються новітні електронні інформаційні джерела, зокрема комп’ютерні навчальні програми та мережа Internet, необхідно максимально обережно ставитися до так званих „банків рефератів”, які вони пропонують. У більшості випадків такі реферати мають низьку якість, містять суперечливі висновки, безліч фактичних, логічних, стилістичних, граматичних помилок, викривлюють цитати і прізвища історичних постатей. Саме через це студенти повинні відповідально ставитися до використання подібної інформації і ретельно перевіряти її за допомогою інших, більш авторитетних, джерел. Крім того, подібні реферати не оформлені відповідним чином і не витримані структурно. Саме через це механічне використання готових рефератів неприпустиме.

Обов’язковим етапом роботи над рефератом є його захист, який також вважається різновидом самостійної роботи і передбачає коротке викладення студентом головного змісту свого дослідження та відповіді на запитання викладача (якщо захист відбувається під час індивідуальної консультації) або на питання студентів, коли реферат захищається на семінарському занятті. У ході захисту легко визначити ступінь обізнаності автора у досліджуваній темі та рівень його теоретичної підготовки, вміння публічно відстоювати власну точку зору. Відповідно до цих критеріїв і оцінюється реферат.

 Зарахована викладачем  індивідуальна робота є допуском до підсумкового контролю. Строк здачі роботи – не пізніше двох тижнів до початку сесії.

 

ІІ.4. Підготовка доповідей

В організації самостійної роботи студентів з історії особливе місце займає доповідь – порівняно коротке повідомлення (на 5–10 хвилин), що  є доповненням і розвитком головних питань навчального курсу з історії та практикується переважно під час семінарського заняття.

Методичне значення доповіді полягає в тому, що під час роботи над нею у студентів формуються й розвиваються:

♦ вміння працювати над спеціальною історичною літературою,

♦ здатність аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал,

♦ навички полемізувати та відстоювати особисту точку зору,

♦ культура мовлення.

Матеріалом для доповіді можуть служити фрагменти спеціального історичного дослідження, історичного джерела, стаття періодичного видання і навіть розділ підручника.

По закінченні доповіді доцільно обов’язково влаштувати її обговорення, під час якого  самостійна робота на семінарі набуває вже колективного характеру і студенти (при наймі найсильніші й найактивніші з них) підключаються до обговорення проблеми, яку виклав доповідач, зокрема: задають додаткові питання, полемізують із доповідачем щодо суперечливих або незрозумілих питань, оцінюють якість й рівень доповіді, надають загальну рецензію. Самостійна робота студентів з обговорення доповіді також повинна оцінюватися відповідним чином в залежності від активності слухачів.

Слід особливо підкреслити, що даний вид самостійної роботи є важливим не тільки у навчальній діяльності, але й має значення для професійної підготовки майбутніх фахівців, оскільки розвиває у молодих людей навички публічних виступів, дозволяє впевнено відчувати себе перед великою аудиторією, підвищує рівень гуманітарної освіченості.

 

ІІ.5. Проведення дискусій

Ефективним і цікавим елементом організації навчального процесу у вищих навчальних закладах є дискусія (від лат. discussio – дослідження, розбір) –  вид самостійної роботи студентів, під час якої відбувається колективне обговорення певного суперечливого питання або проблеми з метою виявлення їх сутності, протиріч, наукової трактовки, шляхів подолання.

Модель навчання у дискусії сприяє формуванню таких важливих навичок, як аргументація, аналіз, виявлення причинно-наслідкових і міжпредметних зв’язків,  комунікативних здібностей. Крім того, регулярна участь у диспутах виховує культуру публічних виступів.

Дискусії проходять успішно, якщо студенти-учасники розуміють і дотримуються чітко встановлених правил проведення дискусії, які допомагають їм вчитися користуватися своїми правами і відчувати відповідальність за слова та думки. Найбільш суттєвими є наступні правила проведення  дискусій:

1. Зацікавленість темою, що обговорюється.

2. Досконале володіння всіма її аспектами за рахунок самостійно здобутої  навчальної  інформації.

3. Уважне вислуховування опонента.

4. Уникання одночасного висловлювання кількох учасників.

5. Ясне і стисле формулювання тверджень.

6. Чітке дотримування теми обговорення.

7. Обмін думками.

8. Залучення до диспуту  всієї  аудиторії.

9. Висловлювання  поваги  до всіх точок зору.

10. Дотримування регламенту, чіткий контроль за тривалістю і кількістю  виступів.

Існують різноманітні форми організації дискусії, які дозволяють не тільки розвивати у студентів певні вміння та навички, але і стимулюють живий інтерес до навчальної дисципліни. У вищих навчальних закладах, перш за все, доцільно влаштовувати наступні види дискурсів:

а) практикум, який застосовується при аналізі історичної ситуацій і допомагає досягти повного розуміння причин і механізму прийняття в минулому складних історичних рішень.

б) дискусія в стилі ток-шоу сполучає в собі переваги лекції і дискусії в групі, дає можливість чітко висловити різні точки зору щодо заданої теми і передбачає наявність обмеженої групи активних учасників і широкої, але більш пасивної групи глядачів, які також мають право висловлювати власну думку або ставити питання учасникам бесіди.

в) структуровані дебати – натхненний британськими  парламентськими дебатами метод змагання між двома командами з метою викласти самостійно здобуту інформацію, виграти підтримку аудиторії і знайти рішення проблеми шляхом безпосереднього і вільного обговорення.

Приклад сценарію дискусії

Тема: НАТО й Україна: чи потрібно Україні відмовитися від статусу позаблокової держави?  

Мета: Усвідомити існування даної проблеми; виявити історичні аспекти її виникнення; сформулювати й обґрунтувати свій погляд на цю політичну проблему; прийти до компромісного рішення. Змоделювати ситуацію соціально-політичних розбіжностей.

Час: академічна  година.

Завдання: Розбитися на дві групи. У першій – прихильники ідеї вступу України до НАТО, у другій – їх опоненти. Обговорити в групах це питання і сформулювати свої основні аргументи.

Інструкції:  Кожна група захищає власну точку зору.

Хід дискусії: Представники груп роблять аргументоване повідомлення за темою, захищаючи свою позицію; обговорюють кожен пункт з використанням контраргументів; нарешті, групи міняються позиціями і шукають аргументи на захист іншої точки зору.

Оцінка обговорення: ”Які аргументи найбільш вагомі? Чому? Яку позицію було важче відстоювати? Чому? Чи дійсно це спосіб вирішення соціально-політичних проблем? Чому ви обрали ту чи іншу позицію? Що Вас змусило цю позицію змінити? Які нові знання Ви одержали під час обговорення?

Висновок: Сприймання наявності інших точок зору. Розуміння труднощів у досягненні компромісу при особистій зацікавленості. Формулювання обома групами учасників орієнтовних шляхів вирішення цього суперечливого питання.

 

ІІ.6. Розв’язання проблемних і творчих питань

Даний вид самостійної роботи практикується на всіх етапах вивчання курсу “Історії України” при первинному (ознайомчому) етапі, закріпленні та узагальненні отриманих знань, при подальшому оперуванні ними.

Як правило, для самостійного вирішення студентами проблемних питань відводиться час на практичних заняттях. Головною метою цього є максимальна активізація мислення студентів, перетворення семінару з механічного викладення фактичного матеріалу в динамічний, цікавий пізнавальний процес.

Суттєво важливим є питання про час постановки проблеми для самостійного розв’язання її студентами, бо саме це впливає на характер пізнавальної діяльності  – сприйняття та осмислення.

Можливим є варіант постановки декількох проблемних питань на початку семінарського заняття.

Постановка проблеми наприкінці семінару стимулює більш глибоке осмислення матеріалу, сприяє його кращому закріпленню, дозволяє перевірити ступінь засвоєння студентами теми, що обговорювалася.

Нарешті, проблемні питання можуть ставитися протягом усього семінару, що особливо ефективно стимулює самостійне мислення студентів.

Постановка перед студентами проблеми, що потребує вирішення, формулювання проблемної ситуації під час обговорення теми семінарського заняття  – це вихідна позиція для проведення евристичної бесіди (від грец. heurisko – знаходжу) – методу навчання, який передбачає теоретичне дослідження наукового питання на підставі системи логічних прийомів і сприяє  розвитку активного мислення. Головні цілі евристичної бесіди полягають:

● підвести студентів до осмисленого і переконливого рішення проблемної ситуації,

● навчити їх „мислити голосно”– надавати оцінку подіям, порівнювати історичні  факти, аргументовано, переконливо відстоювати власну точку зору,

● спростити засвоєння матеріалу, який осягається через мислення (історичні поняття, закономірності суспільного розвитку тощо),

● розвинути здібність до самостійного історичного мислення,

● викликати та зміцніти інтерес до історії.

Структура евристичної бесіди включає чотири головні компоненти:

■ формулювання проблемного питання (причому викладачеві доцільно  робити це  разом зі студентами);

■ правильне чи помилкове рішення проблеми, його обґрунтування та  можливу дискусію між студентами;

■ виправлення помилок і пошук позитивного вирішення  проблеми;

■ самостійне підведення студентами остаточних підсумків бесіди на підставі встановлених фактів.

Вирішення проблемних питань слід обов’язково поєднувати з іншими видами самостійної роботи, зокрема навчальними посібниками, картами, таблицями, художніми творами, що спрощує знаходження правильного рішення, актуалізує необхідні знання, демонструє зв’язки між історичними подіями та явищами і, врешті-решт, робить відповідь студентів логічною, аргументованою та образною.

Методичне значення творчих завдань полягає ще й у тому, що, самостійно виконуючи їх, студенти максимально активізують свій розумовий потенціал – проводять вибірковий аналіз історичних фактів, установлюють причино-наслідкові зв’язки, обґрунтовують висновки, виходячи з власних характеристик та оцінок, намагаються робити наукові припущення.

Слід особливо зауважити, що під час розробки творчих завдань важливо чітко усвідомлювати роль і місце історії України у всесвітньому історичному процесі, причетність українського народу до значних подій світового значення, їх органічний, міцний взаємозв’язок.

 

ІІ.7. Організація і проведення екскурсій

Навчальна екскурсія (від лат. excursio – вилазка) – це форма навчально-виховної роботи, яка дозволяє організувати безпосереднє  вивчення історичних явищ і подій у музеях та історичних місцях і може ефективно використовуватися в організації самостійної роботи студентів.

Метою екскурсій є пізнання історії, формування світогляду, виховання патріотизму.

Екскурсії  виконують важливі функції наочності, оскільки факти, висновки, узагальнення пов’язані з безпосереднім спостеріганням студентами справжніх історичних об’єктів та експонатів – у цьому специфіка пізнавальної діяльності та емоційного сприйняття навчального матеріалу через екскурсії.

Науково-педагогічні можливості навчальної екскурсії полягають у тому, що вона дозволяє:

● активізувати пізнавальну діяльність,

● удосконалити розвиток мислення та  уяви,

● стимулювати зацікавленість молоді історичним минулим свого народу,

● конкретизувати історичні поняття,

● залучити різноманітні джерела історичних знань,

● найкращим чином репродукувати історичні обставини та  реконструювати  минуле,

● встановити зв’язок  між давнім і сучасним життям,

● розширити кругозір,

● підвищити культурний рівень студентів,

● сприяти патріотичному й естетичному вихованню молоді.

Методисти рекомендують дві головних форми екскурсії.

1. Навчальні екскурсії є обов’язковими для студентів, оскільки проводяться замість семінарського або лекційного заняття і присвячені окремій програмній темі з курсу історії,  а тому потребують відповідної насиченої музейної експозиції.

2. Позанавчальні екскурсії не входять до академічного навчального часу, є додатковими заняттями і можуть проводитися в невеличких краєзнавчих музеях, музеях навчальних закладів, залах бойової слави, біля історико-культурних пам’ятників, на місцях історичних подій.

Можна виділити наступні етапи самостійної роботи студентів під час  екскурсійних занять:

■ попередня бесіда викладача з теми, місця й мети екскурсії, яка передбачає обов’язкове опитування студентів відносно їх поінформованості щодо історії та експозиції музею;

■ надання студентам спеціальних завдань (як індивідуальних, так і колективних), зокрема, самостійно здобути загальну інформацію стосовно  екскурсійної теми, знайти й проаналізувати відповідні історичні джерела та  уривки з художньої літератури, встановити головні віхи життя й діяльності історичних постатей; 

■ самостійна робота студентів під час екскурсії – це конспектування розповіді екскурсовода, формулювання риторичних запитань, виділення істотних сторін побаченого;

■ підсумкова (післяекскурсійна) робота студентів передбачає оглядові доповіді, колективне обговорення на підставі питань чи завдань відповідно до теми екскурсії.

Самостійна робота під час реалізації екскурсійного методу  навчання може полягати й у проведенні екскурсій особисто студентами, що потребує серйозної підготовки й особливої допомоги та контролю з боку викладача.

 

 

ІІ.8. Самостійна робота студентів в інформаційній

мережі  Internet

Однією з головних задач сучасної вищої освіти є комп’ютеризація, реалізація якої потенційно сприяє підвищенню якості навчання. Мережа електронних засобів комунікації передбачає можливості вільного доступу до різноманітних інформаційних джерел і задоволення зростаючих інформаційних потреб сучасної молоді шляхом залучання усіх ресурсів міжкультурного спілкування. З інноваційними технологіями навчання сьогодні пов’язані реальні перспективи підготовки у вищий школі України конкурентоспроможних фахівців.

Одним з актуальних завдань при вивченні курсу історичних дисциплін є виховання у студентів здатності удосконалювати і розвивати практичні уміння з оволодіння новими інформаційними технологіями і за їх допомогою самостійно здобувати необхідні знання.

Налагодити ефективну самостійну роботу студентів з використанням інноваційних технічних засобів, зокрема дозволяє Internet, який сприяє:

▲ стимулюванню пізнавальної діяльності студентів,

▲ успішному засвоєнню ними програм навчальних дисциплін,

▲ розширенню інформаційного простору,

▲ зміцненню вміння користуватися сучасними інноваційними розробками.

При цьому можна практикувати наступні форми самостійної роботи з інформаційними технологіями: 

1.Пошук інформації в мережі – користування базами даних, інформаційно-пошуковими та інформаційно-довідковими системами, автоматизованими бібліотечними системами, електронними журналами тощо;   

2. Організацію діалогу в мережі – використання електронної пошти (за її допомогою можна, наприклад, влаштовувати віртуальні дискусії), користування графічними редакторами синхронних і відстрокованих телеконференцій та ін.; 

 3. Створення тематичних web-сторінок – використання html- редакторів і графічних редакторів.

Але найбільш оптимальним сьогодні вважають такий вид організації самостійної роботи студентів, як web-квест – розроблений у 1995 р. у державному університеті Сан-Дієго дослідниками Б. Доджем і Т. Марчем вид дослідницької діяльності, для виконання якої студенти здійснюють самостійний пошук інформації в мережі за вказаними адресами з метою найкращого розподілу навчального часу, здобуття фактичних даних, розвитку критичного мислення, здібностей до аналізу, синтезу, оцінки отриманих знань.

По-суті, web-квест є своєрідною web-сторінкою і повинен складатися з таких елементів:

● вступ, де зазначаються терміни проведення певної самостійної  роботи і  задається вихідна ситуація;    

● завдання різного ступеня складності для самостійного виконання; 

● посилання на ресурси мережі, які надають можливість знайти і „скачати” необхідний матеріал: електронні адреси, тематичні чати, книги або методичні посібники, що знаходяться в бібліотеках;

● поетапний опис процесу виконання певного завдання з поясненням принципів переробки інформації, допоміжними питаннями, що натякають на правільні рішення, причинно-наслідковими таблицями, схемами, діаграмами;

● висновки, які містять орієнтовні результати виконання завдання,   шляхи подальшої самостійної роботи із зазначеної теми і ті галузі, де можливо застосувати отримані результати і навички.

Приклад web- квесту.

Тема: ”Місце, роль і перспективи України у Співдружності Незалежних Держав (СНД)”.

          Учасники  web-квесту (9 студентів): „Президент України”, „Президент Росії”, „міністри іноземних справ обох держав”, „лідери парламентських фракцій Верховної Ради”.

Мета: довести соціально-економічну і політичну доцільність або недоцільність членства України в СНД.

Головні дії учасників: а) віртуальні переговори і листуванняміж „представниками верховної влади” України й Росії щодо обраної проблеми, б) обговорення її на „засіданні Верховної Ради” і висловлювання позицій „керівниками” парламентських фракцій стосовно членства нашої держави в СНД з використанням найбільш переконливої аргументації, яка потенційно притаманна певній фракції, в) улаштування міжфракційних дебатів.Робота студентів повинна базуватися на самостійно здобутих історичних даних, а також на допоміжній науковій інформації з економіки, політології, соціології, географії, міжнародного права тощо.

Висновки: встановлення позитивних і негативних результатів членства України в СНД, полярних точок зору щодо проблеми та причин цих розбіжностей, окреслення шляхів досягнення компромісу між Україною і Росією та запобігання міжнародної напруги в майбутньому, доведення зацікавленості України та держав СНД у зміцненні різнобічних зв’язків у будь-якому форматі співробітництва.

     Взагалі, форми web-квесту можуть бути дуже різними. Найпопулярнішими є:

♦ самостійне створення студентами бази даних за певною навчально-науковою проблемою,

♦ написання інтерактивної історії окремої історичної події,

♦ створення документа, в якому  аналізується складне наукове питання,

♦ інтерв’ю on-line з віртуальним персонажем – історичною постаттю, політичним або науковим діячем (запитання і відповіді студент розробляє самостійно),

♦ створення своєрідного мікросвіту, в якому студенти можуть пересуватися за допомогою гіперпосилань, моделюючи фізичний простір.

Регулярне практичне застосування всіх видів самостійної роботи з використанням новітніх інформаційних технологій не тільки підвищить інтелектуальний рівень студентів, а й збагатить їх професійні навички, допоможе в майбутньому краще адаптуватися до вимог сучасного ринку праці.

 

ІІІ. ОРГАНІЗАЦІЯ І КОНТРОЛЬ САМОСТІЙНОЇ

РОБОТИ СТУДЕНТІВ

 

Самостійна робота студентів буде ефективною лише за умов її кваліфікованої організації  та реалізації в освітньому процесі як цілісної системи, що охоплює всі етапи навчання у вищих навчальних закладах.

Пріоритетна роль в організації самостійної роботи студентів належить викладачеві. Педагогічний компонент – це та частина викладання, яка є найбільш значущою у підготовці майбутніх  фахівців. Саме педагоги створюють атмосферу підвищеного психологічного комфорту, що, в свою чергу, позитивно впливає на процес освоєння знань.

Одним з перших кроків на шляху результативної організації самостійної роботи студентів є її чітке, раціональне  планування, якедоцільно здійснювати окремо від офіційних навчальних планів і програм. Згідно з загальноприйнятих освітніми стандартами, на позааудиторну роботу традиційно відводиться ½ навчального часу студента, проте подібний норматив не завжди відповідає реальним вимогам сучасної вищої школи. Через це саме викладач, у тісному співробітництві з кафедрою та деканатами, повинен скласти такий організаційний план, який би враховував найдрібніші нюанси індивідуальної роботи зі студентами, причому в контексті особливостей навчального процесу і загального обсягу навчального навантаження, що характерні для певного  закладу вищої освіти.

План самостійної роботи повинен бути досить докладним і містити:

● перелік видів і форм  самостійної роботи, що практикуються  протягом всього терміну вивчення дисципліни,

● кількість та обсяг завдань для самостійного роботи,

● строки їх виконання,

● кількість  і час проведення відповідних контрольних заходів.

Введення Болонської системи та активізація у вищий школі самостійної роботи студентів потребує не лише відповідної реорганізації навчального процесу, а й модернізації всієї навчально-методичної документації, розробки нових дидактичних підходів для глибинного самостійного засвоєння наукового матеріалу. У зв’язку з цим збільшується та частина роботи викладачів, яка знаходить відображення в навчально-методичній діяльності. Її метою є створення цілісного комплексу методичного забезпечення навчального процесу, який відповідає вимогам часу, враховує всі елементи модернізації сучасної вищої освіти і складається з таких елементів:

▲ текстів лекцій,

▲  навчальних посібників,

▲ методичних розробок з організації та проведення семінарських занять, колоквіумів, дистанційного навчання, загальних методичних посібників щодо організації самостійної роботи в цілому,

▲  банків завдань для самостійного виконання,

▲  банків моделюючих, „тренажерних”, завдань (причому необхідні нові покоління подібних тренажерів),

▲  програм для самоконтролю,

▲  автоматизованих навчальних та контролюючих систем,

▲інформаційних баз дисципліни або групи споріднених дисциплін.

Крім  того, всі робочі програми з історичних дисциплін доцільно доповнювати окремими розділами, в яких би містилися методичні вказівки щодо виконання програмного навантаження, цілей, завдань, кінцевих результатів курсу, головних напрямків самостійної роботи.

Дуже важливо враховувати той факт, що багато студентів сьогодні мають персональні комп’ютери, тому традиційні методичні матеріали необхідно продублювати електронними версіями, тоді робота буде виконуватися в зручний для вихованців час, у звичному для них темпі, підвищиться їх спроможність   самостійно отримувати знання, навички й уміння. Взагалі, сучасний вищий навчальний заклад повинен бути забезпечений відповідною матеріально-технічною базою – комп’ютерами, множильною технікою, комфортними методичними кабінетами для індивідуальних занять.

Особливої уваги потребує процес створення змістовного методичного підґрунтя для дистанційного навчання, яке докорінно відрізняється від традиційних навчально-методичних розробок. Різноманітні медіатехнології, відео- й  аудіопрограми, посібники та довідкові матеріали на електронних носіях  мають бути створені за єдиними принципами, для яких насамперед характерні інтерактивність, модульність, чітка структура та взаємозв’язок окремих елементів, насиченість практичними прикладами та ілюстраціями, адаптованість завдань і прикладів, наявність елементів аналізу й оцінки ефективності, синтез змісту, взаємодоповнюваність різних елементів. Обов’язковою вимогою є те, що всі дистанційні навчальні програми повинні супроводжуватися детальними методичними поясненнями і рекомендаціями щодо самостійного виконання  завдань.

Важливою складовою високорезультативної самостійної роботи студентів є активні методи її контролю, який здійснюється виключно викладачем і повинен відповідати багатьом принципово важливим вимогам.

Слід особливо підкреслити, що ступінь викладацького контролю безпосередньо залежить від рівня успішності студентів і максимально збільшується щодо тих студентів, які погано встигають.

Форми контролю за виконанням самостійної роботи студентів (опитування, самостійні та контрольні роботи, захист рефератів, колоквіум, залік, іспит тощо) також відрізняються різноманітністю, випробувані часом і успішно виправдовують своє призначення вже протягом тривалого періоду. Проте модернізація й удосконалення освітнього процесу вимагає втілення новітніх досягнень сучасної методики. Одним з них слід вважати  тестовий контроль.

Для тестування використовується підготовлена проф.. Ю.І.Терещенком збірка тестів з курсу “Історія України”. Тестування проводиться з таких тем: “Проблеми слов’янського етногенезу. Велике переселення народів і зародження ранньофеодальних держав в Європі.”; “Розвинуте феодальне суспільство. Політична роздробленість Русі-України: прогрес чи регрес.”; “Боротьба за збереження української державності в другі половині ХVІІ ст.”; “Соціально-економічні та політичні зміни в Україні в умовах утвердження російського деспотизму у І пол. ХІХ ст.”

З погляду сучасних методистів, тестування допомагає  більш чітко прослідкувати структуру знань студентів і на підставі цього переоцінити методичні підходи до вивчення дисципліни, індивідуалізувати процес навчання, активізувати самостійну роботу. Розв’язання тестових завдань дозволяє студентові самому перевіряти і контролювати рівень власної підготовки.

Важливим стимулюючим фактором у навчанні і сьогодні залишається оцінка роботи студентів:

Позааудиторна самостійна робота оцінюється за традиційною 4-бальною системою, яка переводиться у відповідні рейтингові бали: “5” – 10 балів; “4” – 8 балів; “3” – 6 балів; “2” – 4 бали. При цьому відповідь на перше питання дорівнює лише 20% (“5”–2 бали; “4”–1,6 бала; “3”–1,2 бала; “2”–0,8 бала) від максимального рейтингового балу, відповідь на друге або трете питання дорівнює 40% (“5”–4 бали; “4”–3,2 бала; “3”–2,4 бала; “2”–1,6 бала). Таким чином, за позааудиторну самостійну роботу ставимо “відмінно” при отриманні оцінок “5”,“5”,“5”; 4”,“5”,“5”; “5”,“4”,“5”; “добре” – “5”, “4”, “4”; “4”, “4”, “4”; “3”, “4”, “5”; “задовільно” – “5”, “3”, “3”; “3”, “4”, “4”;“3”, “3”, “3”; “незадовільно” – “3”, “3”, “2”; “2”, “3”, “3”; “2”, “2”, “2”.

Під час розробки шкали оцінки результатів самостійної роботи студентів потрібно окремо оцінювати кожне завдання, враховуючи рівень його складності, додавати додаткові бали за логічність мислення, аргументацію, аналіз історичних джерел, визначення і порівняння типових історичних фактів, висловлення власної точки зору щодо історичного явища, вміння провести паралель між минулим і сучасністю, здатність спрогнозувати можливий альтернативний  розвиток історичних подій.

IV. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОГО ВИКОНАННЯ

СТУДЕНТАМИ

 Тема 1. Проблеми слов’янського етногенезу. Велике переселення народів і зародження ранньофеодальних держав в Європі.

1. 1.      Визначіть кордони первинного розселення слов’ян.
2. 2.      Поясніть, якими були передумови розселення слов’ян у Східній Європі.
3. 3.      Розкрийте причини формування ранньофеодальної держави у східних слов’ян. Охарактеризуйте суспільно-політичний устрій господарство, соціальну структуру суспільства Старокиївської держави.
4. 1.                  Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 25-49.
5. 2.                  Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 5-24.
6. 3.                  Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996. – С. 8-42.

Основна література

Додаткова література

1. 1.                  Смолій В., Гуржій О. Як і коли почала формуватися українська нація. – К., 1999.
2. 2.                  Брайчевський М. Походження Русі. ‑  К., 1968.
3. 3.                  Баран В., Козак Д., Терпиловський Р. Походження слов’ян. – К., 1991.
4. 4.                  Винокур О., Трубчанінов С. Давня і середньовічна історія України. – К., 1996.
5. 5.                  Грушевський М. Історія Руси-України: В 11 т. ‑ К., 1991. – Т. 1.
6. 6.                  Котляр М.Ф. Русь язичницька. Біля витоків східнослов’янської цивілізації. – К., 1993.
7. 4.      Що собою являло первісне громадянство на теренах сучасної України?
8. 5.      Охарактеризуйте основні здобутки трипільської культури. Яку роль вона відіграла в подальшому розвитку цивілізації на теренах сучасної України?
9. 6.      Визначити кордони первинного розселення слов’ян.
10. 7.      Які перші державні утворення на території сучасної України ви знаєте?
11. 8.      Які теорії слов’янського етногенезу існують у сучасній історичній літературі?

Питання для самоконтролю:

 

Тема 2. Культурний розвиток Русі-України (VI-XIV ст.).

1. 1.       Охарактеризуйте особливості культури дохристиянської Русі-України.
2. 2.       Поясніть, яку роль відіграло християнство у культурному розвитку Русі-України.
3. 3.       Порівняйте культурний розвиток Русі-України у часи розквіту Старокиївської держави та період феодальної роздробленості.
   1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 22-49.

Основна література:

2.   Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 62-74.

Додаткова література:

1. 1.      Антонович Д. Українська культура. – К., 1993.
2. 2.      Семчишин М. Тисяча років української культури. – К., 1993.

2.   Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 200-270.

1. 3.      Огієнко І. Українська культура. – К., 1991.
2. 4.      Брайчевський М.Ю. Утвердження християнства на Русі. – К., 1988.
3. 5.      Попович М. Нарис історії культури України. – К., 1998.
   1. 1.      Визначити роль християнства в духовному розвитку Київської Русі.

Питання для самоконтролю:

 

Тема 3. Розвинуте феодальне суспільство. Політична роздробленість Русі-України (ХІІ – ХІV ст.): прогрес чи регрес?

1. 1.          Проаналізуйте причини розпаду Старокиївської держави та перетворення Галицько-Волинського князівства у новий центр національно-державної консолідації Південно-Західної Русі.
2. 2.          Які фактори, на вашу думку, сприяли поглибленню процесів феодалізації українського суспільства, а також посилення західних впливів у суспільно-політичному житті України.
3. 3.          Українська державність ХІV ст. в європейському політичному просторі.
4. 1.          Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 88-110.
5. 2.          Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 57-76.
6. 3.          Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996. – С. 130-173.
   1. 1.          Рыбаков Б. Киевская Русь и русские княжества ХІІ-ХІІІ ст. – М., 1982.
   2. 2.          Грицак П. Галицько-Волинська земля. – Нью-Йорк, 1958.
   3. 3.          Толочко П. Древняя Русь. – К., 1987.

Основна література:

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Які позитивні зрушення у соціально-економічному та культурному житті мали місце в період феодальної роздробленості?
2. 2.      В чому виявлялись впливи західної культури у галицько-волинській державі?
3. 3.      Назвіть конкретні факти участі галицько-волинських князів у політичному процесі Центральної Європи.
4. 4.      Які обставини спричинилися до утворення галицької митрополії?

 

Тема 4. Соціально-економічний розвиток України в умовах литовського панування (сер. ХІV – 60-ті рр. ХVІ ст.)

1. 1.      Проаналізуйте суспільно-політичні процеси, релігійну ситуацію на українських землях (сер. ХIV – перша пол.XVI ст.).
2. 2.      Поясніть, якими правами користувалися магнати й шляхта у Великому князівстві Литовському та яке місце належало їм у державно-політичних структурах Литовської держави ?
3. 3.      Охарактеризуйте економічний розвиток українських земель в умовах литовського панування.
4. 1.      Шабульдо Ф. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского. – К., 1987.
5. 2.      Яковенко Н.М. Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. – К., 1993.
6. 3.      Історія України в особах ІХ-XVIII ст. – К., 1993.

Основна література:

1.        Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 88-110.

2.        Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 57-76.

3.        Терещенко Ю. Україна і європейський світ. – К., 1996. – С. 282-409.

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Виконайте тести до теми 3 (с. 5-7).
2. 2.      Яке місце належало магнатам і шляхті в державно-політичних структурах Литовської держави?
3. 3.      Яку роль відіграли Київське й Волинське князівства у суспільно-політичному розвитку України ХV ст.?
4. 4.      Розкрити значення польсько-литовського суперництва для еволюції станово-класової структури українського суспільства. Скласти її розгорнуту схему.

 

Тема 5. Культурно-національний рух в Україні у XV – середині XVII ст.

1. 1.       Культурний розвиток українських земель у складі Литовської держави й Речі Посполитої. Становлення гуманістичної культури в Україні.
2. 2.       Поясніть, що спричинило до культурно-національного піднесення України наприкінці XVI – поч. XVII ст. ( братства, Острозька академія та Києво-Могилянський колегіум).
3. 3.        Визначте основні напрямки української культури напередодні визвольної війни 1649-1657 рр.
4. 1.      Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 201-230.
5. 2.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 65-76.
6. 1.      Хижняк З. Києво-Могилянська академія. – К., 1990.
7. 2.      Мицько І. Острозька слов’яно-греко-латинська академія. – К., 1990.
8. 3.      Нічик В., Литвинова В., Стратій Я. Гуманістичні і реформаційні ідеї на Україні. – К., 1991.
9. 4.      Семчишин М. Тисяча років української культури. ‑ К., 1993.

Основна література:

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Охарактеризуйте розвиток освіти на Україні наприкінці XVI – поч. XVII ст.
2. 2.      Виконайте тест з історії України до теми 8 (с.15-18).
3. 3.      Назвіть основних діячів культури гуманістичного напрямку XV-XVIII ст.
4. 4.      Розкрийте роль козацтва у культурному піднесенні України.

 

Тема 7. Боротьба за збереження української державності в др. пол. XVII ст.

1. 1.          Розкажіть, до яких військово-політичних союзів після смерті Б.Хмельницького прагнули Ю.Немирич, І. Виговський, Ю.Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, П.Дорошенко.
2. 2.          Як ви можете пояснити причини розчленування України Московською державою, Річчю Посполитою, Туреччиною та її наслідки?
3. 3.          В чому Ви вбачаєте відмінність у функціонуванні суспільно-політичних й економічних інституцій Гетьманщини за часів Б.Хмельницького та Руїни?

Основна література:

1. 1.          Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 171-201.
2. 2.          Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 114-120.
3. 1.          Полонська-Василенко Н. Історія України. – К., 1992. – Т. 2.
4. 2.          Дядиченко В. Нариси суспільно-політичного устрою Лівобережної України кінця XVII-XVIII ст. ‑ К., 1959.
5. 3.          Смолій В. Формування соціальної свідомості народних мас України в ході класової боротьби (др.пол. XVII-XVIII ст.). – К., 1985.
   1. 1.          Розкрийте зміст таких історичних явищ, як “Велике князівство Руське”, “Руїна” і “Гетьманщина”.
   2. 2.          Охарактеризуйте соціально-економічне, політичне, правове становище Гетьманщини у др. пол. XVII ст.
   3. 3.          Назвіть причини втрати суверенітету Гетьманщини у др.пол. XVII ст.
   4. 4.          В чому полягали суспільно-політичні та економічні наслідки ліквідації Запорізької Січі?

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

 

Тема 8.1. Україна в часи гетьманування Івана Мазепи і Пилипа Орлика.

1. 1.       Проаналізуйте соціально-економічну політику Мазепи. Поясніть, які заходи Мазепи сприяли зміцненню впливу козацько-старшинської верхівки.
2. 2.       Розкрийте зміст зовнішньополітичного курсу Мазепи. Поясніть, якими були його наслідки для України.
3. 3.       Смерть Мазепи. Гетьман Пилип Орлик і його “Вивід прав України”.
4. 4.       Охарактеризуйте політичну ситуацію в Україні та за її межами після смерті І.Мазепи. Дайте оцінку діяльності лідерів першої української політичної еміграції. (Пилип та Григорій Орлики).
5. 1.          Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 240-256.
6. 2.          Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 114-125.
7. 1.      Борщак І. Мазепа, Орлик, Войнаровський. – Львів, 1991.
8. 2.      Костомаров М. Мазепа. – К., 1991.
9. 3.      Мацьків Т. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах. – Мюнхен, 1988.
10. 4.      Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку  XVIII ст. – К., 1994.
11. 5.      Апанович О. Збройні сили України першої половини ХVІІІ ст. ‑ К., 1969.

Основна література:

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

1. 1.          Визначити наслідки Північної війни для України.
2. 2.          Охарактеризуйте політичну діяльність Мазепи та її оцінку в західноєвропейських джерелах.
3. 3.          Розкрийте роль Мазепи в культурному житті України.
4. 4.          Які твори європейських митців присвячені Мазепі?

Тема 8.2. Українська культура у др. пол. XVII-XVIII ст.

1. 1.       Охарактеризуйте основні тенденції розвитку української культури в зв’язку з утвердженням козацької держави (Література й мистецтво, архітектура українського бароко).
2. 2.       Поясніть, що сприяло розквіту української культури у пер. пол. XVIII ст.
3. 3.       Поясніть, як ліквідація політичної автономії Гетьманщини вплинула на подальший культурний розвиток України.
4. 1.       Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 240-256.
5. 2.       Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 114-125.
6. 3.       Семчишин М. Тисяча років української культури. ‑ К., 1993.
7. 4.       Ісаєвич Я. Україна давня і нова: Народ, релігія, культура. – Львів, 1996.
8. 5.       Огієнко І. Українська культура: Коротка історія культурного життя українського народу. – К., 1918.
9. 6.       Крип’якевич І. Історія української культури: Вид. І. Тиктора. – Львів, 1937.

Основна література:

Додаткова література:

Питання для самоконтролю

1. 1.       Охарактеризуйте основні досягнення української культури др.пол.XVII-XVIII ст.
2. 2.       Які позитивні зрушення відбулися в культурному житті України під впливом ідей європейського просвітництва?
3. 3.       Творчість яких видатних діячів культури др.пол XVII-XVIII ст. була широко відома в Європі?
4. 4.       Які художні твори являлися знаковими для українського мистецтва зазначеного періоду?

 

Тема 9. Соціально-економічні та політичні зміни в Україні в умовах утвердження російського деспотизму у пер. пол. ХІХ ст.

1. 1.          Розкажіть як відбувалося перетворення України в імперську провінцію (Аракчеєвщина. Миколаївська реакція).
2. 2.          Поясніть, яке місце відводилося українській проблемі у системі міжнародних відносин (місія В.Капніста в Берлін. Французька буржуазна революція. Наполеонівська доба і Україна).
3. 3.          Проаналізуйте суспільно-політичні рухи в Європі й Україна (поширення масонства в Україні, декабристський рух, вільнолюбні ідеї в освітніх закладах України. Польське повстання 1830-1831 рр. Кирило-Мефодіївське товариство).
4. 1.      Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 271-277.
5. 2.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 114-125.
6. 3.      Багалій Д. Повстання декабристів на Україні. – X., 1926.
   1. 1.      Грицак Я. Нарис історії України. Формування модерної української нації ХІХ – ХХ ст. – К., 1996.
   2. 2.      Історія України в особах ХІХ – ХХ ст. – К., 1995.

Основна література:

Додаткова література:

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Охарактеризуйте становище українських земель в складі Російської імперії у першій половині ХІХ ст.
2. 2.      Розкрийте зміст політики Миколи І в Україні.
3. 3.      Поясніть, які завдання ставили перед собою члени Кирило-Мефодіївського товариства.

 

Тема 10.1. Західноукраїнські землі у складі Австро-Угорської імперії у ХІХ – на поч. ХХ ст.

1. 1.       Порівняйте становище Галичини, Буковини, Закарпаття у зазначений час та покажіть, що сприяло національному відродженню.
2. 2.       Охарактеризуйте події революції 1848 р., її вплив на суспільно-політичний рух. Виникнення політичних партій та організацій (народовці, москвофіли, радикали).
3. 3.       Поясніть, як Перша світова війна вплинула на розв’язання галицької проблеми.

Основна література:

1. 1.       Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 310-322.
2. 2.       Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 137-176.

Додаткова література:

1. 1.       Ковальчак Г. Економічний розвиток західноукраїнських земель. – К., 1988.
2. 2.       Історія України. Нове бачення: У 2-х т. – К., 1996.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Порівняйте становище Галичини, Буковини, Закарпаття. Складіть таблицю.
2. 2.      Охарактеризуйте політичний розвиток Західної України в пореволюційний час.

 

Тема 10.2. Українські політичні партії та організації у 1900-1917 рр.

1. 1.       Розкажіть про виникнення РУП та її діяльність.
2. 2.       Порівняйте програми українських політичних партій, що існували у зазначений час.
3. 3.       Проаналізуйте діяльність двох найвпливовіших політичних партій наддніпрянської України – УСДРП та УПСР, визначте їх місце у національному русі та соціально-політичній боротьбі.

Основна література:

1. 1.          Терещенко Ю., Курило В. Історія України. – К., 1995. – С. 374-387.
2. 2.          Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 172-175.

Додаткова література:

1. 1.      Методичні вказівки до вивчення спецкурсу “Українські національні партії (кінець ХІХ ст. – 1917 р.)”. – Запоріжжя, 1992.
2. 2.      Нагаєвський І. Історія Української держави двадцятого століття. – К., 1993.
3. 3.      Самостійна Україна: Збірник програм українських політичних партій початку ХХ ст. – Тернопіль, 1991.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Охарактеризуйте національний і суспільно-політичний рух в України на початку ХХ ст.
2. 2.      Які завдання вирішували основні українські політичні партії?
3. 3.      Що таке ТУП і які політичні партії входили до її складу?

 

Тема 12.1. Українська державність: ідеї, концепції, моделі розвитку в роки громадянської війни 1918-1920 рр.

1.   Проаналізуйте як реалізувалася державницька модель українського консерватизму за часів гетьманату П.Скоропадського.

2.   Поясніть, як реалізувалася концепція українського соціалізму в діяльності Директорії.

3.   Охарактеризуйте політику білогвардійців та більшовиків в Україні.

Основна література:

1. 1.       Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 208-228.

Додаткова література:

1. 1.       Винниченко В. Відродження нації: У 3-х т. – Т.III. – К., 1990.
2. 2.       Дорошенко Д. Історія України, 1917-1923. – Ужгород, 1930-1932. – Т.І, ІІ.
3. 3.       До питання про розстановку політичних сил на Україні в 1917-1920 рр. – К., 1988.
4. 4.       Історія січових стрільців, 1917-1919. – К., 1992.
5. 5.       Верстюк В. Ф. Махновщина. – К., 1991. – С. 365.
6. 6.       Махно Н. Воспоминания. – М., 1992.
7. 7.       Френкин М. Трагедия крестьянских восстаний в России (1918-1921). – Иерусалим, 1987. – С. 180-221.

Питання для самоконтролю:

1. 1.       Які були причини гетьманського перевороту 29 квітня 1918 р.?
2. 2.       Визначте основні напрямки соціально-економічних реформ Гетьманського уряду, Директорії, більшовиків в Україні в роки громадянської війни.
3. 3.       Аргументовано розкрийте суперечливу сутність перших “експериментів” більшовицького режиму в Україні.
4. 4.       Виконайте тести до теми 11 з історії України (с. 22-25).

 

Тема 12.2. Селянсько-повстанська боротьба на Україні в період громадянської війни.

1. 1.       Розкажіть про селянські повстання проти Гетьманщини та австро-німецької окупації.
2. 2.       Поясніть причини розгортання масового селянсько-повстанського руху проти радянської влади на Україні у 1919 р. (Зелений. Григор’єв).
3. 3.       Чим він відрізнявся від інших селянсько-повстанських виступів 1919 –1920 рр.?

Основна література:

1. 1.          Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 208-228, 233-243.

Додаткова література:

1. 1.      Верстюк В. Махновщина. – К., 1991. – 365 с.
2. 2.      Кучер О.О. Розгром внутрішньої збройної контрреволюції на Україні у 1921-1923 рр. – Харків, 1972.
3. 3.      Френкин М. Трагедия крестьянских восстаний в России (1918-1921 гг.). – Иерусалим, 1987. – С.180-221.

Питання для самоконтролю:

1. 1.       Проаналізуйте внутрішню політику Гетьманського уряду на Україні.
2. 2.       Виконайте тести з історії України до теми 11 (С.22-25).

 

Тема 13. Радянська Україна в 20-ті рр. НЕП і українізація .

1. 1.      Поясніть, чим був зумовлений поворот  більшовицького уряду до нової економічної політики.
2. 2.      Розкрийте особливості впровадження непу в Україні (зміна віх і лібералізація національної політики; проблема українізації).
3. 3.      Розкажіть, що спричинило до нової хвилі української політичної еміграції у зазначений час.

Основна література:

1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 262-276.
2. 2.      Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т. 2.

Додаткова література:

1. 1.      Кас’янов Г. Українська інтелігенція в 1920-1930-х рр.. соціальний портрет та історична доля. К. 1992.
2. 2.      Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: у 2 кн. К., 1994.
3. 3.      Кульчицький С. Комунізм в Україні: перше десятиріччя (1919-1928). – К., 1996.
4. 4.      Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки ненаписаної  історії. К., 1993.

 

Тема 14. Сталінський терор в Україні 20-30 рр.

1. 1.      Охарактеризуйте політику керівництва СРСР та радянської України щодо української інтелігенції.
2. 2.      Поясніть, як змінювалася радянська політика щодо українського селянства протягом 20 – 30-х рр.ХХ ст. (репресії проти селянства, політика геноциду українського народу; голодомор 1932-33 рр.).
3. 3.      Проаналізуйте основні напрямки сталінської політику в Україні у зазначений час.

Основна література:

1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 294-296.
2. 2.      Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т. 2.

Додаткова література:

1. 1.      Колективізація і голод на Україні 1929-1933: 3б. док. і матеріалів. К., 1992.
2. 2.      Петров В. Діячі української культури – жертви більшовицького терору. –К., 1992.
3. 3.      Г.Костюк. Сталінізм в Україні (Генезис і наслідки). – К., 1995.
   1. 4.      Кас’янов Г. Українська Інтелігенція в 1920-1930-х рр.. соціальний портрет та історична доля. К. 1992.
   2. 5.      Білас І.Г. Репресивно-каральна система в Україні. 1917-1953: суспільно-політичний та історико-правовий аналіз: у 2 кн. К., 1994.
   3. 6.      Шаповал Ю. Україна 20-50-х років: сторінки незалежної історії. К., 1993.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Охарактеризуйте прояви сталінської тоталітарної системи на Україні в 20 30-х рр.
2. 2.      Зазначте, які літературні угруповання в Україні були ліквідовані протягом кінця 20-х-поч. 30-х рр.
3. 3.      Назвіть причини голодомору 1932-22 рр.

 

Тема15. Національно-визвольний рух на західноукраїнських землях в міжвоєнний період .

1. 1.      Поясніть, чим відрізнялося становище українських земель у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини у міжвоєнний час;
2. 2.      Проаналізуйте політичну ситуацію у Західній Україні, розкрийте зміст, форми, наслідки боротьби українських політичних партій та громадських організацій на цих теренах ( легальні та нелегальні форми методи боротьби УВО, ОУН, УНДО,КПЗУ, УГКЦ; націократичні концепції ;Д.Донцов, М.Сціборський);
3. 3.      Охарактеризуйте культурно-просвітницький рух на західноукраїнських землях.

Основна література:

1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 297-306.
2. 2.      Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т.Д..

Додаткова література:

1. 1.      Гунчак Т. Україна, перша половина XX століття. - К., 1993.
2. 2.      Грицак Я. Нарис історії України. К., 1996.
3. 3.      Парсаджанов В. Депортация населения Западной Украины и Западной Белорусии в 1939-1941 гг. // Новая и новейшая история. - 1989. - №2.
4. 4.      Чоповський В.Ю. Українська інтелігенція в національно-визвольному русі на Західній Україні (1918-1939). – Львів, 1993.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Порівняйте діяльність українських політичних партій, громадських організацій в Польщі, Румунії, Чехословаччині в міжвоєнний період.
2. 2.      Проаналізуйте перші кроки діяльності уряду ЗУНР. Чим викликана війна ЗУНР з Польщею.
3. 3.      Які були особливості національно-визвольного руху в західноукраїнських землях.
   1. 4.      Чому національно-визвольна боротьба 1918-1920 рр. в Галичині, Буковині та Закарпатті зазнала поразки.
   2. 5.      В чому полягала конструктивна роль греко-католицької церкви в суспільному житті на західноукраїнських землях.

 

Тема 16. ОУН-УПА у боротьбі проти німецьких загарбників і радянського тоталітаризму .

1. 1.       Визначте основні напрямки діяльності ОУН на початковому етапі ІІ світової війни.
2. 2.       Поясніть, яку роль відіграли ОУН-УПА у боротьбі з фашизмом та радянським тоталітаризмом під час Другої світової війни.
3. 3.       Розкажіть про основні напрямки діяльності  представників української політичної еміграції під час Другої світової війни.

Основна література:

1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 317-325.
2. 2.      Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т. 2.

Додаткова література:

1. 1.      Косик В. Україна і Німеччина у другій світовій війні. – Львів, 1991.
2. 2.      Мірчук П. Українська повстанська армія. – Львів, 1991.
3. 3.      Мечник Ст. У часи воєнного лихоліття. ОУН і УПА у боротьбі з гітлерівськими окупантами. – Львів, 1992.
4. 4.      Коваль М.В. Друга світова і Велика вітчизняна війна та сьогодення. Роздуми історика // Український історичний журнал. 1992. - №5.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Визначте роль ОУН-УПА в боротьбі з радянським тоталітаризмом та німецьким фашизмом в роки Другої світової війни.
2. 2.      Проаналізуйте взаємини ОУН-УПА з радянським партизанським рухом.
3. 3.      Яку мету переслідував німецько-фашистський режим окупації в Україні.

 

 Тема 17. Дисидентський рух в Україні .

1. 1.       Порівняйте рух шестидесятників із правозахисним рухом 70 – поч. 80-х рр., їх місце у національно-визвольній боротьбі.
2. 2.       У чому, на вашу думку, полягала історична роль українського дисидентського руху?
3. 3.       Розкажіть про політику радянського уряду щодо дисидентів в Україні.

Основна література:

1. 1.       Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 341-392.
2. 2.       Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т. 2.
3. 3.       Додаткова література:
4. 4.       Гель І. Грані культури. Львів, 1993.
5. 5.       Лихо з розуму (портрети двадцяти злочинців): Зб. мат. уклав В.Чорновіл. Львів. 1991.
6. 6.       Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-і – перша половина 80-х рр. ХХ ст.). К., 1994.

Питання для самоконтролю:

1. 1.       Визначити зміст діяльності українських дисидентських організацій у 60-х – на поч. 80-х рр.
2. 2.       В чому полягала політична роль українських дисидентів.
3. 3.       Які заходи вживала радянська влада для боротьби з дисидентським рухом.

 

Тема 18. Криза тоталітарної системи і здобуття незалежності України (70-90 рр.).

1. 1.      Спроби реформування економіки і суспільно-політичного життя;
2. 2.      Поясніть, якими були причини поглиблення кризи радянської системи і яке значення вона мала в історії України.
3. 3.      Проаналізуйте розвиток України в умовах незалежності.

Основна література:

1. 1.      Історія України / Під ред. Смолія В. – К., 1997. – С. 326-359.
2. 2.      Історія України: нове бачення. – К., 1996. – Т. 2.

Додаткова література:

1. 1.      Авторханов А. Империя Кремля. - М., Минск, 1991.
2. 2.      Зайцев Ю.Д. Дисиденти. Опозиційний рух 60-80-х рр. // Сторінки історії України ХХ ст. К., 1992.
3. 3.      Курносов Ю. Інакомислення в Україні (60-і – перша половина 80-х рр. ХХ ст.). К., 1994.
4. 4.      Касьянов Г. Незгодні: українська інтелігенція в русі опору1960-1980-х рр. – К., 1995.
5. 5.              Русначенко А. Національно-визвольний рух в Україні середини 1950-початку 1090 років. – К., 1998.

Питання для самоконтролю:

1. 1.      Визначте основні напрямки соціально-економічної політики радянського уряду в Україні у 70-80-ті роки.
2. 2.      Охарактеризуйте прояви тоталітарної системи в Україні у 70-80-ті роки.
3. 3.      Якими шляхами йшла перебудова в Україні.
4. 4.      Які політичні обставини здобуття незалежності України.
5. 5.      В чому на Вашу думку полягають труднощі у розбудові незалежності України.

 

 

IV.1. Теми рефератів

1. 1.      Предмет і завдання вивчення курсу історії України, історіографія.
2. 2.      Первісне громадянство на теренах України. Трипільська культура.
3. 3.      Перші державні утворення. Кіммерійці, скіфи, сармати. Античні міста.
4. 4.      Розселення слов’ян у Східній Європі. Проблема походження, соціально-політичний устрій.
5. 5.      Історична література про роль варягів у Давньоруській державі.
6. 6.      Київська Русь і Візантія: характер взаємовідносин.
7. 7.       Хрещення Київської Русі.
8. 8.      Історичний портрет Володимира Великого.
9. 9.      Монголо-татарське нашестя  в історії України.
10. 10.  Розпад Старокиївської держави.
11. 11.  Галицько-Волинське князівство як фактор формування моноетнічної державності.
12. 12.  Історичний  портрет Данили Галицького.
13. 13.  Поглиблення процесів феодалізації українського суспільства. Посилення західних впливів у суспільно-політичному житті України.
14. 14.  Українська державність ХІV ст. в європейському політичному просторі.
15. 15.  Українські землі у складі Великого князівства Литовсько-Руського.
16. 16.  Грюнвальдська битва та її значення.
17. 17.  Суспільно-політичні процеси на українських землях (сер. ХIV – перша пол.XVI ст.).
18. 18.  Магнати і шляхта, їх місце в державно-політичних структурах Литовської держави. Литовські статути.
19. 19.  Становище селянства і міщанства. Розвиток ремесла і торгівлі. Українські міста і магдебурзьке право.
20. 20.  Україна ХVI ст. очима іноземців.
21. 21.  Гетьман Б.Хмельницький.
22. 22.  Переяславська Рада.
23. 23.  Пошуки військово-політичних союзів після смерті Б.Хмельницького (Ю.Немирич, І. Виговський, Ю.Хмельницький, П. Тетеря, І. Брюховецький, П.Дорошенко).
24. 24.  Розчленування України Московською державою, Річчю Посполитою, Туреччиною, та її наслідки.
25. 25.  Суспільно-політичні і економічні інституції Гетьманщини.
26. 26.  Соціальна політика Мазепи. Зміцнення впливу козацько-старшинської верхівки.
27. 27.  Народні рухи на Україні наприкінці XVII – поч. XVIII ст. Петрик Іваненко.
28. 28.  Походи Мазепи на Крим і Правобережжя. Плани об’єднання України.
29. 29.  Північна війна і похід Карла ХІІ на Україну. Батурин і Полтава.
30. 30.  Смерть Мазепи. Гетьман Пилип Орлик і його “Вивід прав України”.
31. 31.  Гетьман Іван Мазепа в оцінках сучасників і нащадків.
32. 32.  Вплив ідей Великої Французької революції на українське суспільство.
33. 33.  Перетворення України в імперську провінцію. Аракчеєвщина. Миколаївська реакція.
34. 34.  Українська проблема в міжнародних відносинах (місія В.Капніста в Берлін. Французька буржуазна революція. Наполеонівська доба і Україна).
35. 35.  Суспільно-політичні рухи в Європі й Україна (поширення масонства в Україні, декабристський рух, вільнолюбні ідеї в освітніх закладах України, Кирило-Мефодіївське товариство).
36. 36.  Кримська війна 1853–1856 рр.
37. 37.  Селянська реформа 1861 р.
38. 38.  Сторінки історії України у творчості Т.Шевченка.
39. 39.  Революційний рух XIX ст. в Україні.
40. 40.  Колоніальне становище Галичини, Буковини, Закарпаття. Початок національного відродження. “Руська трійця”.
41. 41.  Революція 1848 р., її вплив на суспільно-політичний рух. Виникнення політичних партій та організацій (народовці, москвофіли, радикали).
42. 42.  Піднесення національно-визвольного руху на західноукраїнських землях. Роль Галичини у національному відродженні України.
43. 43.  Перша світова війна і галицька проблема.
44. 44.  Виникнення РУП та її діяльність.
45. 45.  Українські буржуазні та поміщицькі партії і політичні організації.
46. 46.  УСДРП та УПСР, їх місце у національному русі та соціально-політичній боротьбі.
47. 47.  Соціал-демократичний рух в Україні наприкінці XIX – на початку  XX ст.
48. 48.  Лютнева буржуазно-демократична революція 1917 р. в Російській імперії.
49. 49.  Політичний портрет М.С.Грушевського.
50. 50.  Центральна Рада: створення і діяльність.
51. 51.  Історичні витоки українського парламентаризму.
52. 52.  Гетьманат П.Скоропадського. Державницька модель українського консерватизму.
53. 53.  Реалізація концепцій українського соціалізму в діяльності Директорії.
54. 54.  Білогвардійські режими в Україні.
55. 55.  Більшовицький режим в Україні (1919-1921 рр.).
56. 56.  Селянські повстання проти Гетьманщини та австро-німецької окупації.
57. 57.  Селянські повстання проти радянської влади на Україні у 1919 р. Зелений. Григор’єв.
58. 58.  Махновський рух та його місце в подіях громадянської війни.
59. 59.  Селянські виступи у 1920 р.
60. 60.  Політичний портрет С.Петлюри.
61. 61.  Поворот до нової економічної політики.
62. 62.  Зміна віх і лібералізація національної політики. Проблема українізації (1923-1933).
63. 63.  Нова хвиля української політичної еміграції.
64. 64.  Колективізація в Україні: як це було.
65. 65.  Політика ліквідації української інтелігенції під приводом боротьби з українським буржуазним націоналізмом.
66. 66.  Репресії проти селянства, політика геноциду українського народу. Голодомор 1932-33 рр.
67. 67.  Розгром партійно-радянських кадрів. Сталінський терор в армії.
68. 68.  Українські землі в складі Польщі, Румунії, Чехословаччини;
69. 69.  Легальні та нелегальні форми методи боротьби УВО, ОУН. Націократичні концепції (Д.Донцов, М.Сціборський).
70. 70.  Радянський рух опору на окупованій території України в період Великої Вітчизняної війни.
71. 71.  Діяльність ОУН на початковому етапі ІІ світової війни.
72. 72.  Організація УПА та її перші кроки у боротьбі з гітлерівським режимом в Україні.
73. 73.  ОУН-УПА у боротьбі з радянським тоталітаризмом.
74. 74.  Українська політична еміграція.
75. 75.  Внесок українського народу в перемогу над фашистською  Німеччиною та її союзниками.
76. 76.  Шестидесятники, їх місце у національно-визвольній боротьбі.
77. 77.  Правозахисний рух 70 – поч. 80-х рр. Утворення української хельсінкської групи.
78. 78.  Перебудова в СРСР: задуми і реальність.
79. 79.  Чорнобильська катастрофа.
80. 80.  Криза радянської системи. Розпад СРСР.
81. 81.  Україна в умовах незалежності. Пошуки моделі соціально-економічного і політичного розвитку.
82. 82.  Місце України в сучасних  міжнародних відносинах.
83. 83.  Національно-державне будівництво в Україні на сучасному етапі.
84. 84.  Україна у Співдружності Незалежних Держав.
85. 85.  Становлення політичної системи сучасної України.

 

IV.2. Теми для виступів студентів з доповідями.

1.       Дореволюційна, радянська і сучасна наукова історична література про етногенез українців.

2.       „Руська Правда” Ярослава Мудрого.

3.       Військова організація Запорозької Січі.

4.       Козацько-селянські повстання кінця XVI – першої половини XVII ст.

5.       Гетьман П.Сагайдачний.

6.       Запорізька Січ та ісламський світ.

7.       Берестейська церковна унія та її наслідки.

8.       Києво-Могилянська академія.

9.       Історичний  портрет Б.Хмельницького.

10.  Полковники Б.Хмельницького.

11.  Селянське питання в роки Української національної революції 1648–1676рр.

12.  Релігійне питання в роки Української національної революції 1648–1676 рр.

13.  Міжнародні зв’язки Української козацької  держави за часів Хмельниччини.

14.  Історичне значення Української національної революції 1648–1676 рр.

15.  Історичні портрети українських гетьманів доби Руїни.

16.  Пилип Орлик та його Конституція.

17.  Ліквідація Запорозької Січі та подальша доля запорозького козацтва.

18.  Історія козацьких полків Слобожанщини.

19.  Кирило-Мефодіївське товариство – перша українська політична організація.

20.  Особливості селянської реформи 1861 р. в Україні.

21.  М.П.Драгоманов – вчений і політичний діяч.

22.  Політичні процеси в Галичині наприкінці XIX ст.

23.  Робітничий і селянський рух в Україні напередодні та за часів першої російської революції 1905–1907 рр.

24.  Столипінська аграрна реформа та її вплив на формування східної української діаспори.

25.  Український національний рух в роки  Першої світової війни.

26.  Створення Української Центральної Ради.

27.  Політика уряду гетьмана П.Скоропадського в галузі культури.

28.  Білогвардійський рух на території України.

29.  Встановлення радянської влади в Україні.

30.  Розвиток кооперативного руху в Україні у 20-ті рр. ХХ ст.

31.  Голодомор 1921–1922 рр.

32.  Становлення тоталітарного режиму в СРСР.

33.  Українська інтелігенція в умовах тоталітарного режиму.

34.  Західноукраїнські землі в 20–30 рр. ХХ ст.

35.  Пакт Молотова – Рібентропа та його наслідки для України.

36.  Держава Карпатська Україна.

37.  Бойові дії на території України в 1941 р.

38.  Радянський рух опору в Україні в період німецько-фашистської окупації.

39.  Оборона та визволення Харкова від фашистських загарбників.

40.  Харківські політехніки в роки Великої Вітчизняної війни.

41.  Сталінські депортації народів.

42.  Збройна боротьба Української повстанської армії.

43.  Операція „Вісла”.

44.  Українські „шестидесятники”.

45.  Визначні представники українського дисидентського руху 70–80-х рр.

46.  Мовна ситуація в УРСР у 70–80-ті рр. ХХ ст.           

47.  Соціально-економічні процеси в УРСР у 60–80-ті рр. ХХ ст.

48.  Національно-демократичний рух в Україні наприкінці 80-х – в першій половині 90-х рр. ХХ ст.

49.  Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990р. та її  історичне значення.

50.  Утворення Співдружності Незалежних Держав.

51.  Політична система сучасної України.

52.  Конституційний процес першої половини 1990-х рр. в Україні.

53.  Кримська автономія: від протистояння до пошуку компромісу.

54.  Українське національне відродження 1990-х рр. ХХ ст.

55.  Лідери сучасної української політики.

56.  Приватизація в Україні та її наслідки.

57.  Європейський вибір України.

58.  Національний технічний університет „ХПІ”: історія та сучасність.

 

IV.3. Проблемні питання і завдання

 

1.       Яка  теорія щодо походження та прабатьківщини східних слов’ян є найбільш обґрунтованою в історичній літературі? Наведіть аргументи на користь своєї позиції.

2.       Чому в Київській Русі було запроваджено саме християнство? Як це пояснюється в історичній літературі?

3.       У чому причини поразки руських князів від монголо-татарських загарбників?

4.       Як монголо-татарське  панування  вплинуло на економічний розвиток східнослов’янських народів?

5.       Охарактеризуйте відносини між польською королівською владою та українським козацтвом до середини XVII ст.

6.       Чи була неминучою Визвольна війна українського народу 1648–1654 рр.?

7.       У чому  полягає значення Війська Запорізького в історії українського державотворення?

8.   Визначте соціальні та релігійні аспекти  Визвольної війни 1648–1654 рр., обґрунтуйте їх вплив на процеси становлення Української  козацької держави.

9.  Проаналізуйте причини поразки козацького війська  під Берестечком.

10.  Чи є політичною помилкою Б.Хмельницького підписання в 1654 р. Переяславської угоди з Московським царством?

11.  Чи могла Україна зберегти ознаки власної державності в складі Російської імперії?

12.  Порівняйте процеси етнічної асиміляції козацької верхівки в Речі  Посполитій та в Російській імперії.

13.  Чи був історичною закономірністю період Руїни? Відповідь обґрунтуйте.

14.  Чи була Україна наприкінці XVIII – на початку XIX ст. колонією Російської імперії?

15.  Де найсильніше відбувалося національне гноблення українців в австрійській чи російській частинах України? Де був вищим рівень соціально-економічного розвитку українських земель?

16.  У чому причини наступу царського уряду на національні права українського народу в 60–70-ті рр. XIX ст.?

17.  У чому полягають історичні причини революцій? Проаналізуйте їх  на прикладі відомих вам революційних подій  в   Австро-Угорщині та Російській імперії.

18.  Чи можна вважати російську революцію 1905–1907 рр. такою, що зазнала повної поразки?

19.  Чому  Перша світова війна була для українського народу війною братовбивчою?

20.  Порівняйте політику російської та австрійської військових адміністрацій в Галичині під час Першої світової війни.

21.  Дайте оцінку  М.С. Грушевському-політику.

22.  Проаналізуйте політичні та соціально-економічні прорахунки Української Центральної Ради.

23.  Чи була альтернатива Жовтневим подіям 1917 р. у Російській імперії?

24.  Порівняйте погляди більшовиків та соціалістів-революціонерів на вирішення аграрної проблеми в Російській імперії.

25.  Чи були у Центральної Ради реальні можливості протистояти більшовицькій агресії?

26.  Дайте оцінку Брестському мирному договору 1918 р.

27.  Проаналізуйте політичну діяльність гетьмана Павла Скоропадського.

28.  Чи був спроможний уряд Директорії подолати політичну кризу в Україні? Обґрунтуйте свою відповідь.

29.  Визначте загальні причини поразки українських урядів 1917–1919 рр.

30.  У чому полягає історичне значення Української національної революції 1917–1921 рр.?

31.  Порівняйте головні елементи  політики „воєнного комунізму” й нової економічної політики (неп).

32.  Чому було згорнуто нову економічну політику?

33.  Які причини проведення політики українізації та її наслідки?

34.  Проаналізуйте причини та наслідки „ліквідації куркульства як класу”.

35.  Охарактеризуйте результати  індустріалізації  в Україні.

36.  Чи можливо було уникнути Другої світової війни?

37.  Чи мав напад фашистської Німеччини та її  союзників на Радянський Союз  превентивний характер?

38.  В чому причини поразок радянської армії в 1941–1942 рр.?

39.  Порівняйте геополітичне становище України після закінчення Першої та  Другої світових війн.

40.  Якими були наслідки Другої світової війни для України?

41.  Яке історичне значення мав вступ УРСР до Організації Об’єднаних Націй?

42.  Порівняйте головні причини голодоморів 1921–1922, 1932–1933 і 1946–1947 рр. в Україні.

43.  У чому причини посилення політичних репресій в Україні в повоєнне десятиліття?

44.  Виявіть суперечливості соціально-економічного розвитку України за часів хрущовської «відлиги».

45.  В чому особливості дисидентського руху в Україні?

46.  Визначте характерні риси брежнєвської „епохи застою”.

47.  Чи можна констатувати крах політики „перебудови”? Чи можливо було трансформувати радянський політичний режим?

48.  У чому причини розпаду СРСР?

49.  Визначте головні етапи становлення української державності.

50.  Чи можна вважати сучасну Україну демократичною державою?

51.  Чи можливе об’єднання  сучасних православних церков  України в єдину, соборну Українську православну церкву?

52.  Дайте визначення поняттю „громадянське суспільство”. Чи  завершено його формування в Україні?

53.  У чому причини полярності політичних симпатій в українському суспільстві?

54.  Визначте  причини та наслідки Помаранчевої революції в Україні.

55.  Визначте  роль і місце України в сучасному світі.

56.  У чому полягають, на Вашу думку, головні уроки української історії?

57.  Які перспективи соціально-економічного і політичного розвитку  України в XXI столітті?

 

IV.4. Завдання для аналізу історичних джерел

1. На підставі “Повісті временних літ” охарактеризуйте особливості мислення середньовічного історика.

2. Знайдіть у “Повісті временних літ” докази того, що Нестор-літописець був прихильником  норманської теорії.

3. Спираючись  на „Повість временних літ”, визначте характерні риси правління перших київських князів.

4. На підставі „Повісті временних літ” визначте причини народних повстань у Давньоруській державі.

5. Охарактеризуйте соціальну структуру населення Давньоруської держави  за “Руською Правдою” Ярослава Мудрого.

6. На підставі „Руської Правди” охарактеризуйте головні категорії і становище  залежного населення в Київській Русі.

7. Які права та привілеї мала київська знать  (за “Руською Правдою” Ярослава Мудрого)?

8.  Дайте оцінку політичним поглядам Володимира Мономаха, спираючись на його “Повчання синам”. Чи відповідає  позиція князя уявленням про ідеального керівника держави?

9.  Доведіть, що „Конституція” П.Орлика мала демократичний характер.

10.  На підставі  родинного статуту „Домострой” охарактеризуйте  соціальний статус російської жінки XVI–XVIII ст. Чи була принципова різниця між загальним статусом жінок у Росії та Україні?

11.  Користуючись Литовськими статутами, прослідкуйте та охарактеризуйте етапи закріпачення українського селянства.

12.  На підставі „Опису Харківського намісництва” охарактеризуйте головні напрямки економічного розвитку Слобожанщини наприкінці XVIII ст.

13.  Порівняйте програмні документи декабристів (“Руську правду” П. Пестеля й "Конституцію"  М. Муравйова). Яким чином передбачалося вирішення національного питання в імперії, зокрема, доля України?

14.  Проаналізуйте політичні цілі членів Кирило-Мефодіївського товариства, спираючись на програмний документ організації  „Закон Божій (Книга Буття українського народу)”.

15.  Знайдіть у “Маніфесті 19 лютого 1861 р.” докази половинчастості селянської реформи Олександра II.

16.  Проаналізуйте “Височайший Маніфест від 17 жовтня 1905 р.”. Чи можливо було практичне втілення демократичних проектів царського уряду в умовах того часу?

17.  Чи відображують I – IV Універсали факт зростання політичного радикалізму Центральної Ради?

18  Спираючись на тексти Універсалів, проаналізуйте соціально-економічну політику Центральної Ради.

19.  На підставі II Універсалу виявіть і проаналізуйте протиріччя політичної позиції Центральної Ради.

20.  Проаналізуйте текст ультиматуму Раднаркому РСФРР на адресу Центральної Ради. Чи обґрунтованими були звинувачення більшовицького уряду?

21.  Проаналізуйте „Декларацію про створення Союзу Радянських Соціалістичних Республік” (30 грудня 1922 р.) Чи діяли  на практиці конституційні принципи співіснування союзних республік у  наступні роки?

22.  На підставі Таємного протоколу пакту Молотова – Рібентропа дайте оцінку зовнішньої політиці СРСР наприкінці 30-х рр. ХХ ст.

23.  Дайте оцінку воєнним цілям А. Гітлера, викладеним у плані „Барбароса”.

24.  Чи відображує звернення Й. Сталіна до радянського народу 3 липня 1941 р. емоційний стан вождя? Аргументуйте відповідь і проілюструйте її цитатами з промови.

25.  Проаналізуйте Наказ № 227 („Ані кроку назад!”).  Чи були виправдані репресивні засоби для вирішення кризової ситуації, що склалася в радянських військах до 1942 р.?

26.  Дайте оцінку доповіді М.Хрущова “Про культ особи Сталіна та його наслідки”. В чому її історичне значення?

27.  Порівняйте головні положення “сталінської” та “брежнєвської” конституцій. Чи відповідали вони радянській дійсності?

28.  За допомогою відповідних історичних документів спробуйте виділити головні етапи становлення незалежності української держави наприкінці 80-х – на початку 90-х рр. ХХ ст.

 

IV.5. Творчі питання і завдання

1. За допомогою відомих вам історичних фактів підтвердіть або спростуйте поширену думку про те, що історії притаманно повторюватися.

2. Дайте визначення терміну „антропологічна характеристика народу”. Виявіть антропологічні особливості українців.

3.  Встановіть та охарактеризуйте домінуючі принципи «кодексу гідності» українських козаків.

4.  Спираючись на історичні джерела й наукові дослідження, визначте характерні риси козацького воєнного мистецтва. 

5.  Встановіть історичне походження назв українських міст (Київ, Суми, Львів, Харків, Чернігів, Полтава, Миколаїв, Феодосія, Катеринослав).

6.  Складіть історичний портрет Івана  Богуна. Чи поділяєте Ви думку польських хроністів про те, що український герой був справжнім середньовічним лицарем? Відповідь аргументуйте.

7.  Чи можна вважати, що в повісті “Тарас Бульба” М.В.Гоголь дотримувався історичної об’єктивності, відображуючи козацьку добу? Проілюструйте відповідь уривками з твору.

8.  Спираючись на реальні історичні факти, доведіть наявність ідеологічного підтексту в романі Н.Рибака „Переяславська Рада”.

9.  Чи поділяєте Ви погляди О.С.Пушкіна відносно гетьмана І.Мазепи, викладені в поемі „Полтава”? Дайте  аргументовану відповідь.

10.  Чи можна беззастережно оцінювати постать гетьмана Івана Мазепи або як зрадника (радянська  історіографія), або як героя та патріота  (сучасна українська історіографія)?

11.  На підставі відомих вам художніх творів складіть  історичний портрет українського дворянина першої половини  XIX ст.

12.  Спираючись на джерела й художні твори, охарактеризуйте головні риси життя й побуту українського міського  населення першої половини XIX ст.

13.  За допомогою історичних джерел, наукової та художньої літератури визначте головні прояви етнічної самобутності населення Слобожанщини XIX ст.

14.  На підставі поеми М.В.Гоголя “Мертві душі”  визначте  та проаналізуйте головні прояви кріпацтва в Російській імперії першої половини XIX ст.

15.  На підставі творів Т.Г.Шевченка доведіть, що видатному українському  поетові були притаманні радикально-революційні політичні погляди.

16.  Які картини І.Рєпіна, на Ваш погляд, найбільш яскраво відображують соціальну диференціацію в Російській імперії другої половини XIX ст.? Надайте аргументовану відповідь.

17.  За допомогою наукової літератури доведіть або спростуйте  твердження про те, що війни стимулюють розвиток науково-технічного прогресу.

18.  Визначте нові види озброєння, які  були застосовані під час Першої світової війни.

19.  Уявивши себе в ролі вченого-історика, визначте головні етапи роботи над створенням умовного наукового дослідження за темою “Історія Київського національного лінгвістичного університету”.

20.  Зробіть історичний аналіз роману М.А.Булгакова „Дні Турбіних”. Які прорахунки уряду гетьмана П.Скоропадського найбільш чітко висвітлені у ньому. Чи погоджуєтеся Ви із трактовкою М. Булгаковим подій 1918 р. в Україні?

21.  У творах яких українських та російських письменників знайшов відображення період сталінізму? В чому їх історична цінність?

22.  Дослідник В.Суворов („День «М»” , „Ледокол”) висунув гіпотезу про намагання  керівництва СРСР на чолі з Й. Сталіним першими напасти на Німеччину і розпочати  широкомасштабну війну за світове панування. Чи має підстави подібне твердження?

 

IV.6. Теми  для дискусій

1. Роль і місце особистості та народу в історії.

2. Які теорії походження людини є найбільш науково обґрунтованими?

3. Норманська  теорія походження Давньоруської держави: «за» і «проти».

4. Історія боротьби українського народу за незалежність: прорахунки, здобутки, парадокси, уроки.

5.  Україна та Європа:  історична спадщина політичних взаємовідносин.

6.  Царат і модернізація Російської імперії наприкінці ХІХ – на початку XX ст.: охоронні тенденції  та спроби реформ.

7.  Соціально-економічний розвиток України в першій половині XIX ст.: на шляху до  "емансипації" та індустріального суспільства.

8.  Визначте і прокоментуйте можливі альтернативні шляхи суспільно-політичного  розвитку  України у 1917–1920 рр.

9.  Жовтневі події 1917 р. в Російській імперії: революція чи державний переворот?

10.  Поразка українських урядів 1917–1918 рр.: причини, наслідки, уроки.

11.  Культ особи Сталіна: історична закономірність, випадковість чи парадокс?

12.  Україна у складі СРСР: рівноправна автономна союзна республіка чи колонія?

13.  Воєнний талант Г.К.Жукова: міфи і реальність.

14.  Радянський партизанський рух у період Великої Вітчизняної війни: досягнення, прорахунки, протиріччя.

15.  Вояки ОУН – УПА: зрадники чи герої?

16.  Події серпня 1991 р. в Москві: спроба державного перевороту чи  державний переворот?

17.  Співдружність Незалежних Держав та Україна: доцільність і перспективи співробітництва.

18.  Зовнішня  політика сучасної України: головні пріоритети і протиріччя.

19.  НАТО й Україна: перспективи співробітництва.  

 

IV.7. Теми екскурсій

1. Первісна людина, скіфи і сармати, грецькі колоністи (Археологічний музей, Палеонтологічний музей, музей історії України, музей історичних коштовностей України).

2. Київська Русь (Стародавній Київ державний історико-культурний заповідник, Золоті Ворота (філія Національного заповідника "Софія Київська"), Києво-Печерський Національний історико-культурний заповідник, Київська фортеця).

3. Історія Православної церкви  в Україні (екскурсія по соборах і храмах Києва; "Софія Київська" Національний заповідник).

4. Українські землі періоду козацтва (музей Гетьманства, музей Ханенків).

5. Історія м. Києва (музеї історії Києва, Дарницького району, Залізничного району, Печерського району, Радянського району, Шевченківського району).

6. Заснування Київського національного лінгвістичного університету (Музей КНЛУ).

8. Українські землі у російських революціях початку XX ст. (екскурсія по місту; музей історії України).

9. 1917–1920 рр. в Україні (музей історії України).

10.  Україна у Великій Вітчизняній війні (музей історії Великої Вітчизняної Війни 1941-1945 р.р.).

11.  Історія збройних сил України (музей Збройних Сил України, музей Прикордонних військ України).

12.  Чорнобильська катастрофа і Україна (музей трагедії на Чорнобилі, музей історії України).

13.  Проголошення незалежності України (Першого Президента України Леоніда Кравчука при Українському Народному Посольстві, музей історії України).