|
|
Главная \ Методичні вказівки \ СТРАХОВІ ПОСЛУГИ
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ« Назад
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ 22.01.2016 17:31
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра фінансів та банківської справи
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 314(477) ББК 66.2(4УКР)
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 5 від 30.0. 2013 р.
Рецензенти: Бурлака Григорій Гигорович –доктор економічних наук, професор
Укладач: Бігдаш Володимир Дмитрович – старший викладач
Страхові послуги: Навчально-методичний комплекс //В.Д. Бігдаш. – К.: Національна академія управління, 2013. – 95 с.
Навчально–методичний комплекс “Страхові послуги” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних спеціальностей вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Страхові послуги”.
УДК 368.02 ББК 65.271-31(4УКР)
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
1. ПЕРЕДМОВАНавчально–методичний комплекс “Страхові послуги” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних спеціальностей вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Страхові послуги”. Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із Загальної частини кримінального права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем контрольних робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Основне завдання навчально–методичному комплексу – це навчити студентів прикладенню теоретичних знань з страховї справи до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання принципів страхової діяльності по окремим видам страхування. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії надання страхових послуг. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання. Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують студентам йти від знання основних положень страхової справи до аналізу конкретного випадку; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань страхової теорії, нормативних актів. Тим самим забезпечується системний характер отримання заннь і набуття необхідних умінь і навичок застосування економічних законів страхїування; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них. Необхідно звернути увагу на те, що під час самостійної роботи необхідно розглядати практичні ситуації з рекомендованих навчальних посібників «Страхові послуги». Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення страхової справи та для підготовки контрольних, дипломних, магістерських робіт.
Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
2. Порядок оцінювання знань студентів
І. Загальні положення
1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу.
ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.
2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F). 2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: - володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; - здатність творчо мислити та синтезувати знання; - уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. 2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів. 2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є: - відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій; - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять; - виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх. Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів). При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем. Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань. 2.5. Структура поточної успішності (50 балів). а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів; в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів. д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів. При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання. 2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність». 2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність. У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту. 2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів. Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано». У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач. 2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
Страхові послуги
ПРОГРАМАнормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво” Напрям підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр» Факультет економіки та інформаційних технологій
(Шифр за ОПП________)
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Страхові послуги»: Бурлака Г.Г., д.е.н., професор Бігдаш В.Д., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
ВСТУП Програма вивчення навчальної дисципліни «Страхові послуги» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 0305 "Економіка та підприємництво". Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Основне завдання навчально–методичному комплексу – це навчити студентів прикладенню теоретичних знань з страховї справи до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання принципів страхової діяльності по окремим видам страхування. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії надання страхових послуг. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання. Предметом вивчення навчальної дисципліни є суспільні відносини, що виникають у зв’язку із страховою діяльністю. Програма навчальної дисципліни складається із таких змістовних модулів: 1. Теоретико-методичні засади надання страхових послуг 2. Теоретико-практичні аспекти здійснення особистого страхування. 3. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування в галузях економіки країни 4. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування транспорту та страхування інтересів громадян
1. Мета та завдання навчальної дисципліни Мета. Отримання студентами глибоких знань з питань теорії створення та практичного застосування конкретних механізмів надання страхових послуг юридичним і фізичним особам в умовах ринкової економіки. Завданням є: • опанувати теоретичні основи, сутність та принципи організації страхування; • опанувати сутність, організацію та розвиток страхового ринку, державного регулювання страхової діяльності; • засвоїти методологію розробки та впровадження умов здійснення основних видів особистого, майнового страхування та страхування відповідальності; • набути уміння з страхування діяльності підприємства та надання рекомендацій по удосконаленню і ефективності використання страхового захисту..
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 1. основні страхові поняття, категорії, страхові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти та чинне цивільне і господарське законодавство; 2. загальні базові положення страхової теорії та механізмів надання страхових послуг; 3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: підстав страхової відповідальності у часі і просторі, поняття страхового випадку, страхового ризику та їх видів, обмеження страхової відповідальності, стадій надання страхових послуг, їх складу, механізмів андерайтингу, аквізиції, заходів оцінки страхових збитків, методик розрахунку страхових виплат тощо; 4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці страхування, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати економіко-правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються надання страхових послуг. Вміти: 1. в науковому і практичному плані застосовувати положення щодо здійснення добровільних та обов’язкових видів страхування; 2. правильно аналізувати та тлумачити економіко-правові норми, положення законів Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) та застосовувати їх до конкретних обставин надання страхових послуг по окремим видам добровільного та обов’язкового страхування.
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни
Змістовний модуль І. Теоретико-методичні засади надання страхових послуг
Тема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації Страхова послуга: її сутність та визначення. Економічна необхідність надання страхових послуг. Страхова послуга як специфічний товар. Класифікація страхових послуг. Служба маркетингу страхової компанії та її функції. Вивчення й формування попиту на страхові послуги. Роль реклами в реалізації страхових послуг, її види та вимоги до неї. Системи продажу страхових послуг. Безпосередній продаж: переваги й недоліки. Продаж через посередників: переваги і недоліки. Права і обов'язки страхових посередників та вимоги до них законодавства України. Контроль з боку страхових компаній і держави за реалізацією страхових послуг.
Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди Порядок здійснення страхової угоди: укладання, здійснення та припинення договору страхування. Заява про страхування: форма подання, зміст, значення. Андеррайтинг: оцінка ризику; вирішення питання про прийняття об'єкта на страхування; визначення термінів, спеціальних вимог, обсягів і розмірів страхового покриття; франшизи; виключення з страхування; розрахунок страхової премії. Зміст договору страхування і його зв'язок з правилами добровільного страхування та умовами обов'язкового страхування. Страховий поліс як форма договору страхування. Структура страхового полісу. Страхові свідоцтво та сертифікат. Врегулювання вимог страхувальника щодо відшкодування шкоди. Дії страхувальника при настанні страхового випадку. Дії страховика щодо розслідування характеру і розмірів шкоди. Страховий акт. Страхова виплата. Системи страхової відповідальності при здійсненні виплати страхового відшкодування. Урахування франшизи і виключень із страхування.
Змістовний модуль 2. Теоретико-практичні аспекти здійснення особистого страхування Тема 3. Страхування життя та пенсій Необхідність і значення страхового захисту життя громадян. Розвиток і сучасний стан страхування життя закордоном. Особливості розвитку ринку страхування життя в Україні. Зміст і особливості страхової послуги по страхуванню життя. Класифікація послуг по страхуванню життя. Класифікація по формі страхування, по видам страхових випадків, по способу страхової виплати (капіталу та ренти) тощо. Змішане страхування життя. Суб'єкти страхування. Обсяги страхової відповідальності. Строк страхування. Страхова сума. Одержувачі страхової суми у випадку смерті страхувальника. Порядок визначення і сплати страхових внесків. Організація роботи страхової компанії по визначенню страхових і викупних сум, порядок їх виплати страхувальнику, спадкоємцям або визначеним для цього особам. Різновиди страхування життя. Страхування дітей. Страхування на дожиття до певного строку або події (до вступу в шлюб). Довічне страхування. Страхування ануїтетів. Страхування пенсій (індивідуальне та колективне). Взаємодія комерційних компаній зі страхування життя з системою державного соціального пенсійного страхування: сучасний стан та перспективи. Реформування системи пенсійного забезпечення в Україні.
Тема 4. Страхування від нещасних випадків Необхідність і значення страхового захисту громадян від нещасних випадків. Розвиток і сучасний стан страхування. Форми й види страхування від нещасних випадків. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків. Державне особисте страхування (зокрема, військовослужбовців, працівників митних органів, суддів) та напрямки його реформування в Україні. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків. Умови здійснення обов’язкового страхування від нещасних випадків на транспорті. Добровільні види страхування від нещасних випадків. Індивідуальне страхування громадян від нещасних випадків. Страхування дітей (школярів) від нещасних випадків. Страхування туристів від нещасних випадків. Інші види добровільного страхування від нещасних випадків.
Тема 5. Медичне страхування Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування. Класифікація послуг медичного страхування. Обов’язкове медичне страхування і його особливості. Системи обов'язкового медичного страхування закордоном. Добровільне медичне страхування. Види добровільного медичного страхування в Україні: безперервне медичне, страхування здоровя на випадок хвороби, страхування медичних витрат. Договір медичного страхування. Обсяг відповідальності страховика. Страхова сума. Порядок визначення розміру страхових премій і їх сплати. Строк страхування. Права й обов'язки сторін страхових відносин. Організація роботи страхової компанії, пов'язана з настанням відповідальності за фактом страхового випадку. Асистуючі компанії та їх функції в медичному страхуванні. Медичне страхування громадян, які виїздять за кордон. Послуги з міжнародного медичного асистансу та їх застосування.
Змістовний модуль 3. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування в галузях економіки країни Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків Зміст поняття «підприємницькі ризики». Роль страхування у забезпеченні потреб підприємця в захисті підприємницької діяльності. Об’єкти, суб’єкти, форми та види страхування підприємницьких ризиків. Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків. Основні умови страхування. Суб'єкти страхування. Обсяг відповідальності; об'єкти страхування і їх оцінка; виключення; строк дії договору. Страхова сума, страховий тариф. Оцінка збитку. Страхове відшкодування. Страхування від перерв у підприємницькій діяльності внаслідок знищення або пошкодження застрахованого майна. Страхування відповідальності товаровиробника (надавача послуг, виконавця робіт, продавця товарів): за якість продукції, що виробляється (послуг, що надаються; робіт, що виконуються; товарів, що продаються); за забруднення навколишнього середовища. Страхування особистих ризиків у підприємництві. Страхування працівників від нещасних випадків та на випадок захворювання за рахунок коштів підприємця.
Тема 7. Сільськогосподарське страхування Економічні завдання страхування в сільському господарстві. Розвиток і сучасний стан страхування інтересів виробників сільськогосподарської продукції, форми та види страхування їх майна в Україні та закордоном. Страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Характеристика страхових випадків. Визначення вартості врожаю, обчислення й порядок сплати страхових премій. Організація роботи страхової компанії по визначенню збитків і страхового відшкодування. Оцінка збитків при загибелі (пошкодженні) врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. Страхове відшкодування. Страхування сільськогосподарських тварин та умови його здійснення. Страхування будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств: особливості його здійснення в сучасних умовах.
Тема 8. Страхування технічних ризиків Необхідність і призначення страхування технічних ризиків. Види страхування та особливості їх здійснення в Україні та закордоном. Страхування будівельно-монтажних ризиків. Основні умови страхування. Суб'єкти та об'єкти страхування, їх оцінка. Обсяг страхової відповідальності. Строк дії договору. Страхова сума. Страховий тариф. Оцінка збитку. Страхове відшкодування. Страхування машин і агрегатів від поломок. Страхування електронної техніки та комп’ютерних баз даних. Страхування післяпускових гарантійних зобов'язань.
Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків Необхідність і призначення страхування ризиків у фінансово-кредитній сфері. Сутність кредитування. Форми забезпечення кредитів: матеріальна або юридична. Сутність, економічний зміст і види страхування кредитів: делькредерне (майнове) та гарантійне (відповідальності) страхування. Об'єкт страхування. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Строк страхування. Страховий тариф. Визначення збитків. Страхове відшкодування і особливості його виплати. Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів. Страхування товарних кредитів. Страхування кредитів під інвестиційні проекти. Страхування споживчих кредитів. Страхування матеріальних цінностей, що передаються в заставу. Страхування експортних кредитів. Страхування банківських портфельних кредитів. Сутність та економічний зміст окремих видів страхування фінансових ризиків. Характеристика окремих видів страхування фінансових ризиків: страхування ризиків втрати прибутку (доходу), ризиків неплатежу; страхування депозитів; страхування порук і гарантій, інші види страхування фінансових ризиків.
Змістовний модуль 4. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування транспорту та майна і відповідальності громадян Тема 10. Автотранспортне страхування Необхідність і значення страхування автотранспортних ризиків. Поняття автотранспортного страхування, його сутність. Сучасний стан і перспективи розвитку системи автотранспортного страхування в Україні. Майнове страхування автотранспорту. Характеристика об'єктів страхування. Варіанти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума. Страховий тариф. Фактори, що впливають на розмір страхового тарифу. Строк страхування. Франшиза. Пільги страхувальникам. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Форми страхування. Суб'єкти страхування. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Строки страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції. Права і обов'язки членів МТСБУ. Міжнародна система «Зелена картка», перспективи її розвитку. Страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Строк страхування. Страхова сума. Страховий тариф. Визначення обсягу й порядок відшкодування збитків. Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж. Норми вітчизняного та міжнародного законодавства по відповідальності автоперевізника. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Строк страхування. Страхова сума. Страховий тариф. Порядок відшкодування збитків. Страховий захист громадян від нещасних випадків на автомобільному транспорті. Форми та види страхування.
Тема 11. Морське страхування Необхідність і особливості страхування морських ризиків. Суб'єкти страхування. Клуби взаємного морського страхування (P&I Clubs). Визначення договору морського страхування в Кодексі торговельного мореплавання (КТМ). Страхування морських суден. Об'єкти страхування. Класифікація суден за категоріями ризику. Обсяг відповідальності. Варіанти страхування. Виключення. Страхова сума. Страховий тариф. Строк страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування відповідальності власників суден: перед третіми особами; за забруднення державних територіальних вод. Обсяг відповідальності. Виключення. Страхова сума. Страховий тариф. Строк страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом. Об'єкти страхування. Обсяг відповідальності. Варіанти страхування. Строк страхування. Страхова сума. Страховий тариф. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування відповідальності морського перевізника за вантаж. Правові норми, що регулюють ці відносини. Правила Гааги - Вісбі і умови їх застосування. Обсяг відповідальності, застереження, страхова сума і страховий тариф. Особливості використання умов P&I Clubs та КТМ. Страховий захист громадян від нещасних випадків на морському транспорті: членів судової команди, пасажирів.
Тема 12. Авіаційне страхування Необхідність та особливості страхування авіаційних ризиків. Суб'єкти та об'єкти страхування. Законодавча база в авіаційному страхуванні. Авіаційний поліс Ллойда. Страхування повітряних суден. Форми страхування. Об'єкти страхування. Обсяг відповідальності. Варіанти страхування. Виключення. Страхова сума. Страховий тариф. Строк страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування відповідальності власників повітряних суден. Суб'єкти страхування. Обсяг відповідальності. Виключення. Страхова сума. Страховий тариф. Строк страхування. Оцінка збитків. Страхове відшкодування. Страхування вантажів, що перевозяться авіаційним транспортом. Об'єкти страхування. Обсяг відповідальності. Строк страхування. Страхова сума і страховий тариф. Оцінка збитків. Особливості виплати страхового відшкодування. Страхування відповідальності авіаперевізника за вантаж. Правові норми, що регулюють ці відносини. Варшавська (1929р.), Гаагська (1955р.) і Гвадалахарська (1961р.) та Монреальска (1999р.) Конвенції. Обсяг страхової відповідальності. Страхова сума і страховий тариф. Страховий захист громадян від нещасних випадків на повітряному транспорті. Форми та види страхування й умови їх здійснення.
Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян Необхідність і значення страхового захисту майна громадян. Розвиток і сучасний стан страхування особистої власності громадян. Види послуг страхових компаній громадянам — власникам майна. Страхування будівель і споруд, що належать громадянам. Об'єкти страхування. Обсяг страхової відповідальності. Виключення. Страхова оцінка будівель і споруд. Пільги страхувальникам. Оцінка збитку. Страхове відшкодування. Страхування домашнього майна. Страхування тварин у господарствах громадян. Інші види страхування майна громадян від інших ризиків. Страховий захист відповідальності громадян перед третіми особами. Види й форми страхування. Страхування особистої відповідальності власників будівель та домашніх тварин. Страхування професійної та інших видів відповідальності громадян.
“ЗАТВЕРДЖЕНО” Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор ____________________ “26” вересня 2013 р.
Внз "Національна академія управління Кафедра фінансів та банківської справи
4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
страхові послуги
Галузь знань 0305 "Економіка та підприємництво" Напрям підготовки 6.030508 "Фінанси і кредит" Освітньо-кваліфікаційний рівень "бакалавр" Факультет економіки та інформаційних технологій
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Страхові послуги» для студентів за напрямом підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит”
Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи, протокол № 12 від 2 липня 2013 р.
Розробники програми з дисципліни «Страхові послуги»: Бурлака Г.Г., д.е.н., професор Бігдаш В.Д., ст.викл.
Заст.завідувача кафедри д.е.н., професор Г.Г.Бурлака
Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від «25» вересня 2013 р.
Декан факультету економіки та інформаційних технологій д.фіз-мат.н, професор О.К.Лопатін
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ
ДИСЦИПЛІНА: «СТРАХОВІ ПОСЛУГИ»
Розвиток ринкових відносин в Україні та формування конкурентного середовища потребує якісного управління усіма сторонами діяльності господарюючого суб'єкта. В першу чергу йдеться мова про фінансове управління. Однією з функцій останнього є страхування, яке забезпечує обґрунтованість прийняття рішень по управлінню ризиками діяльності господарюючого суб'єкта. Враховуючи важливість та актуальність предмету цієї фундаментальної для фінансистів дисципліни її обсяг аудиторних годин, відповідно навчального плану, достатній (якщо порівнювати з іншими професійно-орієнтованими дисциплінами). Курс передбачає набуття студентами теоретичних знань в області страхування та управління ризиками, а також оволодіння відповідними методиками здійснення оцінок і прогнозів діяльності підприємства в умовах ризиків з урахуванням специфіки функціонування підприємств різних форм господарювання в сучасний період. Дисципліни, які забезпечують органічне сприйняття студентами предмету “Страхові послуги”, зазначені вище. Варто зазначити також дисципліни, засвоєння яких суттєво залежить від знань і навичок студентів одержаних ними під час вивчення дисципліни «Страхові послуги». В першу чергу це стосується дисципліни «Соціальне страхування», оскільки 20% інструментів цього предмету базується на методиках “Страхові послуги”, при чому останній є невід'ємним елементом першого. До інших дисциплін, які використовують інструменти страхового аналізу можна віднести такі: «Ринок фінансових послуг», «Фінансовий менеджмент». Варто зазначити і практичну застосовність знань і навичок студентів в галузі страхування. Так, зміст виробничої практики на 4-му курсі, який відображається у відповідному звіті, має форму аналітичного звіту фінансового характеру, складовою якого є показники, що характеризують схильність суб’єктів господарювання до ризиків та необхідність страхування. Тобто, знання предмету “Страхові послуги” забезпечують на методичному рівні виконання поставлених перед студентом практичних завдань. Те саме можна сказати і про переддипломну практику на 5-му курсі. Зміст дисципліни розкривається у таких темах: • страхові послуги та особливості їх реалізації; • порядок укладення та ведення страхової угоди.; • страхування життя та пенсій; • страхування від нещасних випадків; • медичне страхування; • страхування підприємницьких ризиків; • сільськогосподарське страхування; • страхування технічних та інших ризиків • страхування фінансово - кредитних ризиків; • автотранспортне страхування; • морське страхування; • авіаційне страхування. • страхування майна і відповідальності громадян.
Теми розташовані відповідно нормативної структури в ОПП спеціальності. Лекції проводяться у формі коментарів і поглиблення викладок електронного підручника, який студенти можуть скопіювати на сайті кафедри економіки та фінансів підприємств. Семінарські та практичні заняття проводяться в учбовому класі. На семінарських заняттях студенти здійснюють доповіді по визначеним тематичним питанням. При виконанні практичних завдань студенти під керівництвом викладача ознайомлюються із завданням і починають його розв'язувати. Остаточне здійснення усіх необхідних обчислень і написання тексту аналізу реалізується в рамках домашнього завдання. Протягом семестру проводиться 2 контрольні роботи. Контрольні роботи передбачають письмові відповіді на теоретичні питання та здійснення необхідних розрахунків по практичному завданню. Можливо проведення контрольної роботи в вигляді виконання тестових завдань, які складаються з теоретичних та практичних завдань. Підсумковий контроль та оцінювання знань студентів здійснюється в формі іспиту. Іспит проводиться у письмовій формі по білетах (тестах), укладених на основі змісту навчальної програми дисципліни. При складанні іспиту студентам пропонується відповісти на питання. Кожний білет формується викладачем, як правило, з трьох питань. Перша група питань контролює рівень засвоєння фундаментальних знань, друга група - рівень засвоєння прикладних питань дисципліни і третя група - рівень вміння застосовувати набуті фундаментальні і прикладні знання в реальних ситуаціях (третє питання подається, як правило, в формі задачі). При складанні іспиту по тестовим завданням в один білет включається від 20 до 25 тестових завдань, що відповідають вказаній трьохрівневій методології.
1. Опис навчальної дисципліни
2.Мета та завдання навчальної дисципліни Мета. Отримання студентами глибоких знань з питань теорії створення та практичного застосування конкретних механізмів надання страхових послуг юридичним і фізичним особам в умовах ринкової економіки. Завданням є: • опанувати теоретичні основи, сутність та принципи організації страхування; • опанувати сутність, організацію та розвиток страхового ринку, державного регулювання страхової діяльності; • засвоїти методологію розробки та впровадження умов здійснення основних видів особистого, майнового страхування та страхування відповідальності; • набути уміння з страхування діяльності підприємства та надання рекомендацій по удосконаленню і ефективності використання страхового захисту..
У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати: 1. основні страхові поняття, категорії, страхові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти та чинне цивільне і господарське законодавство; 2. загальні базові положення страхової теорії та механізмів надання страхових послуг; 3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються: підстав страхової відповідальності у часі і просторі, поняття страхового випадку, страхового ризику та їх видів, обмеження страхової відповідальності, стадій надання страхових послуг, їх складу, механізмів андерайтингу, аквізиції, заходів оцінки страхових збитків, методик розрахунку страхових виплат тощо; 4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці страхування, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати економіко-правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються надання страхових послуг. Вміти: 1. в науковому і практичному плані застосовувати положення щодо здійснення добровільних та обов’язкових видів страхування; 2. правильно аналізувати та тлумачити економіко-правові норми, положення законів Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (Нацкомфінпослуг) та застосовувати їх до конкретних обставин надання страхових послуг по окремим видам добровільного та обов’язкового страхування.
6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ Змістовний модуль1. Теоретико-методичні засади надання страхових послуг
Тема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації. Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди. 6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Змістовний модуль1. Теоретико-методичні засади надання страхових послуг
Змістовний модуль 2. Теоретико-практичні аспекти здійснення особистого страхування Тема 3. Страхування життя та пенсій Тема 4. Страхування від нещасних випадків Тема 5. Медичне страхування
Змістовний модуль 2. Теоретико-практичні аспекти здійснення особистого страхування
Змістовний модуль 3. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування в галузях економіки країни Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків Тема 7. Сільськогосподарське страхування Тема 8. Страхування технічних ризиків Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків
Змістовний модуль 3. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування в галузях економіки країни
Змістовний модуль 4. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування транспорту та майна і відповідальності громадян Тема 10. Автотранспортне страхування Тема 11. Морське страхування Тема 12. Авіаційне страхування Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян
Змістовний модуль 4. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування транспорту та майна і відповідальності громадян
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
Індивідуальні завдання
Індивідуально-консультативна робота здійснюється в формі індивідуальних консультацій зі студентами по питанням тематичного навчального плану, завданням для самостійного для самостійної роботи студентів та виконанню контрольних (реферативних) робіт. Час проведення встановлюється згідно з графіком, затвердженим на засіданні кафедри. Індивідуальні завдання надаються студентам для самостійної роботи студентів по ключовим механізмам надання страхових послуг. Приклади формування індивідуальних завдань подаються нижче.
Індивідуальне завдання 1: Страхові послуги та особливості їх реалізації (з використанням Internet – ресурсів).
Мета індивідуальної роботи – надати знання та сформувати практичні навички студента по аналізу ринку послуг вітчизняних страхових компаній (з використанням Internet – ресурсів). Для виконання індивідуальної роботи студенту необхідно виконати наступне: 1. Використовуючи сайт Верховної Ради України www.rada.kiev.ua знайти та ознайомитися з: 1) Законом України «Про страхування», 1996 р. Визначити сутність, методи, форми, види, державне регулювання страхування та механізм надання страхової послуги. 2) Господарським Кодексом України від 16.01.2003 року №436-IV, де ознайомитися з положенням про страхування як механізмом господарювання. 3) Законом України „Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг”, 2003 р. 4) Порядком провадження діяльності страхових посередників. 5) Положенням про реєстрацію страхових та перестрахових брокерів і ведення державного реєстру страхових і пере страхових брокерів, 2004р. 6) Положенням про єдиний державний реєстр страховиків (перестраховиків) України, 2003 р.
2. На сайті www.dfp.gov.ua ознайомитися зі структурою, повноваженнями контролюючого органу (Національної комісії, зо здійснює регулювання ринків фінансових послуг України), статистичною інформацією про розвиток страхового ринку України та світових ринків. Розглянути Єдиний реєстр страхових компаній Україні, перестрахових товариств, інших учасників ринку. Додаткова інформація: www.minfin.gov.ua, www.kmu.gov.ua, www.bank.gov.ua – сайти державних органів України, які приймають участь у регулюванні страхового ринку України. 3. На сайті www.uainsur.com ознайомитися з діяльністю, функціями та повноваженнями Ліги страхових організацій Україні. 4. Ознайомитися з сайтом www.insurancetop.com , розглянути факти шахрайства в страхуванні. 5. Ознайомитися з сайтом www.forinsurer.com, розглянути умови надання страхових послуг окремих страхових компаній та по ринку в цілому. За сайтом www.forinsurer.com та при необхідності пошуковими сайтами www.google.com.ua, www.rambler.ru, www.yandex.ru, знайти сайти страхових компаній України та виконати наступне завдання: ознайомившись з переліком запропонованих страхових послуг, тарифів та умов проведення страхування, обрати найбільш цікавий, на погляд студента, вид страхування і зробити моніторинг страхових послуг, які пропонують компанії України на страховий ринок України. Моніторинг страхової послуги, яку обирає студент складається з наступних пунктів:
В паперовому та електронному вигляді робота здається викладачу кафедри не пізніше визначеного терміну. Виконання цієї роботи є допуском до складання іспиту. Студенти, які вчасно не виконали яких-то причин завдання одержують знижку за його виконання в обсязі до 40% .
Індивідуальне завдання 2: Засоби аналізу здійснення послуг страхової компанії Мета індивідуальної роботи – надати знання та сформувати практичні навички студента по аналізу здійснення окремих видів страхування на матеріалах діяльності вітчизняної страхової компанії. 1. Для виконання роботи студенту необхідно ознайомитися з: 1) Фінансовою звітністю страховика за звітний рік (зокрема див. файли звітності в Інтернеті) 2) Формулами розрахунків показників діяльності страховика, що характеризують процес страхування по певному виду страхування.
2. Вибрати певний вид страхування зі звітних даних. Вибрати п’ять-десять показників та розрахувати їх для вибраного виду впродовж його здійснення за 3 роки. Здійснити висновки щодо ефективності здійснення даного виду страхування.
3. Результати роботи оформлюються в вигляді таблиці показників по виду страхування. Матеріали подаються в паперовому або електронному вигляді викладачеві за 7 днів до залікової сесії.
Індивідуальне завдання 3: Страхові послуги транспортного страхування (на прикладі страхування вантажів). Мета індивідуальної роботи – надати знання та сформувати практичні навички студента по укладанню договору страхування вантажів. 1. Для виконання роботи студенту необхідно ознайомитися з: 1. Правилами страхування вантажів страхової компанії. 2. Договором страхування вантажів. 3. Страховими тарифами для страхування вантажів. 4. Документами про оформлення страхового випадку та страхової виплати.
2. Оформити договір страхування вантажів, вказуючи відповідні власні дані та розрахувати страховий платіж використовуючи методику формування страхового тарифу як добутку базового тарифу на поправочні коефіцієнти. 3. Оформити документи по страховому випадку, використовуючи попередні дані з Договору страхування. 3. Результати роботи оформлюються в вигляді «Договору страхування» та «Рішення про страхову виплату». Матеріали подаються в паперовому або електронному вигляді викладачеві за 7 днів до залікової сесії.
7. Методи навчання
Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Страхові послуги» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці, під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод. Аналітичний метод передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, склад злочину, елемени складу злочину тощо). Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак злочину для розуміння поняття злочину). Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний об'єкт злочину, потім родовий і нарешті безпосередній об'єкт злочину тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного законодавства і рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті. Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи. Структура практичного заняття:
Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти. Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті. Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі: - формування конкретних (окремих) навичок і умінь;
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
Для досягнення мети та завдань вивчення дисципліни, студенти повинні виконати запланований учбовим планом обсяг аудиторних занять (прослухати лекції та прийняти участь у семінарських заняттях) та пройти поточний контроль у вигляді: 1) систематичності та активності роботи на семінарських заняттях протягом семестру; 2) виконання завдань для самостійного опрацювання, в тому числі у формі виконання реферативних робіт; 3) модульних завдань у формі виконання контрольних робіт.
При контролі систематичності та активності роботи на семінарських заняттях оцінці підлягають: - рівень знань, продемонстрований у відповідях та виступах на семінарських заняттях; - активність при обговоренні питань, що винесені на семінарські заняття; - результати тестового експрес-контролю.
При контролі виконання завдань для самостійного опрацювання оцінці підлягають: - самостійне опрацювання тем в цілому або окремих питань дисципліни; - написання рефератів за темами дисципліни; - підготовка конспектів навчальних та наукових текстів за темами, погодженими з викладачем; - переклад іноземних текстів за темами, погодженими з викладачем.
Питання, що виносяться на самостійне вивчення відповідних тем, подані в Розділі “VI. Завдання для самостійної роботи студентів” цієї Робочої програми. При виконанні письмових реферативних робіт студентам необхідно проконсультуватися з викладачем (лектором) і узгодити з ним тематику, зміст реферату у вигляді розгорнутого плану та обов'язкові для використання літературні джерела. Кожна реферативна робота повинна дати вичерпну та аргументовану відповідь на визначені в ній питання. Перелік тем рефератів наведено в Розділі “VI. Завдання для самостійної роботи студентів” цієї Робочої програми. Для виконання письмових робіт студенти повинні використовувати рекомендовану літературу, наведену в списку, та інші заздалегідь погоджені з лектором джерела інформації (інтернет- та періодичні видання, матеріали страхових компаній тощо). Наявність у роботі оригінальних матеріалів, результатів власних аналітичних досліджень та висновків автора є необхідною умовою позитивного оцінювання цієї роботи. Робота захищається студентом після її надання в письмовому вигляді, перевірки та співбесіди з викладачем (лектором). Студенти, які здійснюють навчання згідно з індивідуальним графіком, виконують три письмові реферативні роботи, теми яких попередньо узгоджуються з викладачем. .
При виконанні модульних завдань оцінці підлягають: - відповідь на теоретичне питання; - результат тестування; - рішення задачі. Модульний контроль здійснюється двічі на семестр на семінарських заняттях у вигляді контрольної роботи за наступними розділами та темами дисципліни (табл.2).
Таблиця 2 Умови здійснення модульного контролю по дисципліні “Страхові послуги”
Завдання для модульного контролю складаються з трьох питань: - для першого модулю завдання включає теоретичне питання, одне тестове завдання (п’ять тестових питань) і одна задача; - для другого модулю завдання включає теоретичне питання, одне тестове завдання (п’ять тестових питань) і одна задача. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:
ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ
Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”. Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою. Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії та практики, навчання з життям. Основними цілями практичних занять є: - формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків; - розвиток у студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня; - формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності. Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам. Його завданнями можуть бути: - підготовка до самостійного виконання практичних завдань; - підготовка студентів до контрольних робіт; - набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці; - підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо. На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань. Практичні заняття можуть проходити у таких формах: 1 . Аудиторні практичні заняття;
Досягнення високого кінцевого результату на практичних заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття. Найбільш розповсюдженими методами є: 1. Вправи (групові і індивідуальні), в ході яких аналізується і відпрацьовуються : - різні практичні дії; - професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень; - службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних умовах професійної діяльності; - службові документи. - формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей. 2 етап - розробка практичного заняття: - визначення методу (методів) - проведення; планування - об'єму задач для відпрацювання; - уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків. 3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги: - реальність і вірогідність матеріалів; - різноманітність матеріалів, їх новизна; - дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність; - посильність засвоєння на високому рівні складності; - юридична правомірність. 4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття: - розробка завдань для студентів; - розробка методичних рекомендацій для викладача; - розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів. 5 етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з 6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження. Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів. Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне: - у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим; - вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань; - вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації; - навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації; - використання за можливістю доступних технічних засобів Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних завдань різної складності для розвязування їх студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби. Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи: - повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції; - пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач); - організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно); - розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал: пояснення На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій. Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення. Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни. Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу. Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета. Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань. Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є: 1. Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності; 2. Низький рівень активності групи, відсутність співробітництва і взаємодопомоги;
10.Недосягнення поставленої мети. 9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Тема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [29, 142-144; 30, 220-226; 34, 61-70]
Тема 2. Порядок укладання та ведення страхової угоди
Рекомендована література [29, 142-152, 156-169; 30, 249-255; 34, 71-80]
Змістовний модуль 2. Теоретико-практичні аспекти здійснення особистого страхування
Тема 3. Страхування життя та пенсій Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [11, 67-76; 29, 196-214; 34, 181-195; 35, 197-239; 51, 100-136; 61, 215-292; 70, 201-217]
Тема 4. Страхування від нещасних випадків Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [11, 77-85; 29, 216-231; 34, 195-202; 35, 178-196; 51, 137-145; 61, 294-324; 70, 217-225]
Тема 5. Медичне страхування Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [11, 86-106; 29, 232-246; 30, 255-272; 35, 240-254; 51, 145-163; 61, 325-371; 70, 225-235] Змістовний модуль 3. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування в галузях економіки країни Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків Семінарське заняття - 4 години
Рекомендована література [11, 168-187; 29, 247-257, 299-304, 386-404; 34, 202-219; 35, 255-289,318-376; 51, 220-226; 61, 416-485; 70, 236-249, 259-268]
Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [29, 289-305; 51, 227-244; 70, 250-254]
Тема 7. Сільськогосподарське страхування Семінарське заняття - 1 години
Рекомендована література [11, 124-132; 29, 258-268]
Тема 8. Страхування технічних ризиків Семінарське заняття - 1 години
Рекомендована література [ 29, 269-282; 61, 463-476; 70, 248-250]
Змістовний модуль 4. Теоретико-практичні аспекти здійснення страхування транспорту та майна і відповідальності громадян
Тема 10. Автотранспортне страхування Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [29, 337-353; 30, 299-324; 34, 222-226; 35, 281-337; 51, 199-205; 61, 450-462; 70, 256-262]
Тема 11. Морське страхування Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [29, 306-320; 30, 325-340; 51, 177-181, 209-212; 61, 486-515]
Тема 12. Авіаційне страхування Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [29, 321-336; 51, 172-176, 206-208; 61, 516-587]
Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян Семінарське заняття - 2 години
Рекомендована література [22; 29, 367-386; 51, 182-188]
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами. Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповідних положень законів, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів. При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу. Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і доку-менти, студент повинен з’ясувати задачі по боротьбі із злочинністю (окремими видами злочинів), сформульовані вимоги, що з них витікають. Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників доку-ментів. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відпо-відні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журналь-них статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”. Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності. Питання, що виносяться на самостійне вивченняТема 1. Страхова послуга й особливості її реалізації Самостійна робота – 10 години.
Тема 2. Порядок укладання та виконання договору страхування Самостійна робота – 8 години.
Тема 3. Страхування життя та пенсій Самостійна робота – 12 години.
Тема 4. Страхування від нещасних випадків Самостійна робота – 8 години.
Тема 5. Медичне страхування Самостійна робота – 8 години.
Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків Самостійна робота – 12 години.
Тема 7. СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ Самостійна робота – 8 години.
Тема 8. Страхування технічних ризиків Самостійна робота – 8 години.
Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків Самостійна робота – 12 години.
Тема 10. Автотранспортне страхування Самостійна робота – 8 години.
Тема 11. Морське страхування Самостійна робота – 8 години.
Тема 12. Авіаційне страхування Самостійна робота – 8 години.
Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян Самостійна робота – 10 години.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю правоохоронних органів; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з нормативними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів навчального матеріалу. Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються нормативні матеріали, практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування закону. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці по філософії та соціології науки. Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його практичне значення; – аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відомчі накази, інструкції), літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунто-ваними. Це означає, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести життєвість, приорітет своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використанням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем. Теми рефератів
Тема 1. Страхова послуга І особливості її реалізації
Тема 2. Порядок укладання та виконання ДОГОВОРУ СТРАХУВАННЯ
Тема 3. Страхування життя та пенсій
Тема 4. Страхування від нещасних випадків
Тема 5. Медичне страхування
Тема 6. Страхування підприємницьких ризиків
Тема 7. Сільськогосподарське страхування
Тема 8. Страхування технічних ризиків
Тема 9. Страхування кредитних і фінансових ризиків
Тема 10. Автотранспортне страхування
Тема 11. Морське страхування
Тема 12. Авіаційне страхування
Тема 13. Страхування майна і відповідальності громадян
ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДО СЕМЕСТРОВОГО КОНТРОЛЮ10. Роль, види і особливості реклами при реалізації страхових послуг. 11. Контроль з боку держави і страховика за реалізацією страхових послуг. 12. Етапи здійснення страхової угоди та зміст договору страхування. 13. Укладання договору страхування. Заява про страхування: форма, зміст та її призначення. 14. Процедура і склад андеррайтингу. 15. Фактори, що впливають на вирішення про прийняття об'єкту на страхування: порівняльний аналіз для різних видів страхування. 16. Процедура врегулювання завданих збитків. Дії сторін договору. 17. Особисте страхування, його форми, види та основні вимоги до здійснення. 18. Страхування капіталу, види і особливості страхової послуги. 19. Страхування ренти, види і особливості страхової послуги. 20. Змішане страхування життя і страхування дітей. 21. Страхування на дожиття і довічне страхування. 22. Аналіз ринку страхування життя в Україні. 23. Форми й види страхування від нещасних випадків. 24. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків. 25. Державне особисте страхування та стан його здійснення в Україні. 26. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. 27. Добровільні види страхування від нещасних випадків. 28. Страхування дітей і школярів від нещасних випадків. 29. Страхування туристів від нещасних випадків. 30. Медичне страхування, форми та особливості організації і проведення. 31. Добровільне медичне страхування. 32. Медичне страхування громадян, які виїздять за кордон. 33. Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування в Україні. 34. Майнове страхування, його форми, види та основні вимоги до здійснення. 35. Страхування підприємницьких ризиків: сутність, форми, основні види та умови здійснення. 36. Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків. 37. Страхування від перерв у підприємницькій діяльності. 38. Страхування відповідальності роботодавця перед його працівниками. 39. Страхування відповідальності за невиконання комерційних договорів. 40. Страхування відповідальності товаровиробника, надавача послуг, виконавця робіт, продавця товарів. 41. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища. 42. Страхування працівників від нещасних випадків за рахунок підприємця. 43. Обов’язкові види страхування ризиків підприємницької діяльності в Україні 44. Форми і особливості страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. 45. Страхування сільськогосподарських тварин. 46. Страхування будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств. 47. Порівняльна характеристика форм страхування сільськогосподарських ризиків. 48. Види і особливості страхування технічних ризиків. 49. Страхування будівельно-монтажних ризиків. 50. Страхування машин і агрегатів від поломок. 51. Страхування електронної техніки та комп’ютерних баз даних. 52. Страхування післяпускових гарантійних зобов'язань. 53. Вплив ринкових факторів на розвиток страхування технічних ризиків в Україні. 54. Сутність, економічний зміст, види страхування кредитів. 55. Страхування товарних і споживчих кредитів. 56. Страхування кредитів під інвестиційні проекти.
59. Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту. 60. Страхування ризику неповернення кредиту. 61. Страхування банківських кредитних портфелів. 62. Страхування банківських гарантій. 63. Страхування фінансових ризиків втрати прибутку (доходу). 64. Страхування депозитів. 65. Проблеми страхування фінансових ризиків в Україні. 66. Обов’язкові види страхування при вантажоперевезеннях в Україні 67. Автотранспортне страхування, його сутність і сучасний стан. 68. Майнове страхування засобів автотранспорту. 69. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту. 70. Напрямки розвитку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту. 71. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції. 72. Міжнародна система «Зелена картка», її розвиток. 73. Страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом. 74. Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж. 75. Страхування громадян від нещасних випадків на автотранспорті. 76. Страхування морських суден. 77. Страхування відповідальності власників суден. 78. Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом. 79. Страхування відповідальності морського перевізника за вантаж. 80. Організаційні та інші перешкоди розвитку морського страхування в Україні. 81. Страхування повітряних суден. 82. Страхування відповідальності власників повітряних суден. 83. Страхування вантажів, що перевозяться авіаційним транспортом. 84. Страхування відповідальності авіаперевізника за вантаж. 85. Стан і перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні. 86. Страхування громадян від нещасних випадків на повітряному транспорті. 87. Страхування будівель і споруд, що належать громадянам. 88. Страхування домашнього майна і тварин у господарствах громадян. 89. Страхування особистої відповідальності власників будівель і домашніх тварин. 90. Страхування професійної відповідальності громадян.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку дається суспільно-політична характеристика питання, що розглядається; 2) Розкривається його практична значимість; 3) Аналізується нормативний матеріал (закон і підзаконні акти), літературні джерела; 4) Приводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на нормативний матеріал, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “Життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. При перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті х них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Результати рецензування курсових робіт показують, що більшість студентів сумлінно відносяться до цього навчального завдання, дотримуються вказівок викладачів і рекомендацій, що містяться в навчально-методичній літературі. Але деякі студенти виконують роботу недоброякісно, допускають серйозні помилки. Найбільш характерними з них є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо нормативні матеріали, судова практика, літературні джерела. 2. Роботи виконуються без урахування змін, внесених в діюче законодавство. 3. В роботах студенти посилаються на документи, які втратили юридичну силу. 4. Мають місце випадки, коли студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну навчальну і монографічну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому він приводить цитату або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки соціологічного дослідження, результати узагальнення судової практики. думку автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. У випадку коли запозичений текст (думка, ідея і т.п.) перефразується, в виносці перед прізвищем автора ставиться "Див." Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
14. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. Для досягнення мети та завдань вивчення дисципліни, студенти повинні виконати запланований учбовим планом обсяг аудиторних занять (прослухати лекції та прийняти участь у семінарських заняттях) та пройти поточний контроль у вигляді виконання домашньої контрольної роботи за тематикою та варіантами визначеними наступним чином. Завдання для поточного контролю знань студентів заочної форми навчання в формі виконання контрольної роботи Підсумковий контроль знань студентів формується на підставі сумарного рейтингу, що включає рейтингові оцінки під час поточного контролю та рейтингову оцінку на екзамені (заліку). Передбачаєтьєся оцінювання за співвідношенням 50:50. В цьому випадку на екзамен відводиться 50 балів (10-20 за відповідь на кожне з трьох питань екзаменаційного білету) або тестові чи інші залікові завдання. Максимальна сума балів (поточна рейтингова + підсумкова екзаменаційна) складає 100 балів, а мінімальна сума балів по поточному контролю – 60 балів (допуск до здійснення підсумкового контролю знань). Рекомендована шкала балів оцінювання поточного та підсумкового контролю наведено нижче. Розподіл балів за якими оцінюються різні види робіт
Примітки: Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів. Тип контролю: ПК – поточний контроль (відповіді на семінарах, доповнення) РТ – розв’язок задач/ тестування МК – міні-контрольна М – модульна контрольна робота ІР – індивідуальна робота
Контрольна робота обов’язково повинна містити: 1) зміст роботи; 2) Вступ; 3) відповіді на чотири питання з посиланнями на використану літературу; 4) Висновки; 5) Список використаної літератури. На титульній сторінці контрольної роботи необхідно вказати назву інституту, номер навчальної групи, назву і варіант контрольної роботи, прізвище викладача - лектора. Для вибору потрібного варіанту контрольної роботи студент використовує останню цифру в номері залікової книжки: номер цифри з залікової книжки відповідає номеру варіанту (якщо ця цифра «0», вибирається 10-й варіант).
15. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ Варіант 1
Варіант 2
Варіант 3
Варіант 4
Варіант 5
Варіант 6
Варіант 7
Варіант 8
Варіант 9
Варіант 10
16. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. ТЕСТ № 1 “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (Страхова послуга, договір страхування) 1. Що таке страховий продукт? 1) Страховий поліс; 2) процес укладання договору страхування; 3) комплекс цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів страхувальників згідно договору страхування в разі настання страхових випадків; 4) боргове зобов'язання страховика; 5) виплата страхового відшкодування. 2. Що виконується при укладанні договору страхування? 1) андеррайтинг та аквізиція; 2) розрахунок страхового відшкодування; 3) оцінка об’єкту страхування та розрахунок страхової премії; 4) запровадження суброгації; 5) встановлення розміру та виду франшизи.
3. Коли запроваджується суброгація? 1) На кожному етапі процесу страхування; 2) після настанні страхового випадку по договору майнового страхування при наявності особи, винної в нанесені збитку; 3) під час розрахунку розміру страхового відшкодування по договору страхування відповідальності; 4) під час укладання страхового договору; 5) після сплати страхового відшкодування страховиком по договору майнового страхування.
4. Основні фактори вибору страховика при покупці однакових страхових продуктів: 1) страховий тариф, страхова сума, термін дії договору; 2) страховий тариф, якість страхового продукту, довіра до страховика (до торгової марки) та наявність з ним особистих контактів; 3) страховий тариф, ризики, франшиза; 4) зобов'язання сторін, ризики, розмір страхових резервів; 5) якість страхового продукту, тариф, додатковий сервіс від страховика.
5. Які форми страхування ви знаєте? 1) Добровільне і обов'язкове; 2) життя і загальне; 3) особисте, майнове, відповідальності; 4) перестрахування, співстрахування, фронтуюче страхування. 5) іноземне(міжнародне), зовнішньоекономічне та внутрішнє (національне).
6. Які основні види страхування визначено українським законодавством? 1) Добровільне і обов'язкове; 2) Страхування життя (накопичувальне) і загальне (ризикове) страхування; 3) страхування особисте, майнове, відповідальності; 4) міжнародне, зовнішньоекономічне та внутрішнє (національне); 5) перестрахування, співстрахування та первісне страхування.
7. Державне обов'язкове страхування означає, що: 1) джерелом сплати страхових платежів страховику є бюджет і при неплатоспроможності такого страховика держава гарантує виконання зобов'язань перед страхувальниками; 2) джерелом сплати страхових платежів страховику є власні кошти страхувальника за законом; 3) Кабінет Міністрів України встановлює порядок та правила його проведення і форми типового договору; 4) Кабінет Міністрів України встановлює розміри страхових сум та максимальні розміри страхових тарифів або методику актуарних розрахунків; 5) Кабінет Міністрів України встановлює особливі умови ліцензування.
8. Об'єкт страхування - це: 1) Майно, життя, здоров'я, працездатність, пенсія і відповідальність особи. 2) Страховий інтерес фізичної або юридичної особи, що не суперечить законодавству. 3) Майновий інтерес, пов'язаний із володінням, розпорядженням або користуванням майном. 4) Майновий інтерес пов’язаний з відповідальністю конкретної особи за шкоду, що може бути завдана внаслідок діяльності цієї особи іншим особам, їхньому майну, або їхнім правам.
9. Страховой брокер - это: 1) Посередник у страхуванні та перестрахуванні, що здійснює виключний вид діяльності; 2) Посередник у страхуванні та перестрахуванні, що може консультувати, надавати експертно-інформаційні послуги, проводити роботу, пов'язану з підготовкою, укладанням та виконанням (супроводом) договорів страхування (перестрахування), врегулювання збитків, одержанням та перерахуванням страхових платежів, страхових виплат та страхових відшкодувань за угодою відповідно із страхувальником або перестрахувальником; 3) юридична особа або громадянин, які зареєстровані у встановленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності та здійснюють за винагороду посередницьку діяльність у страхуванні від свого імені на підставі брокерської угоди з особою, яка має потребу стати страхувальником; 4) громадян, який зареєстрований у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, не має права отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування; 5) громадянин, який зареєстрований у встановленому порядку як суб'єкт підприємницької діяльності, і може отримувати та перераховувати страхові платежі, страхові виплати та виплати страхового відшкодування.
10. Страховий агент виконує такі основні функції: 1) це громадянин або юридично особа, які діють від імені та за дорученням страховика і виконують частину його страхової діяльності; 2) укладає договори страхування, одержує страхові платежі; 3) виконує роботи, пов'язані із здійсненням страхових виплат та страхових відшкодувань; 4) є представниками страхувальника і діє в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страхувальником; 5) є представниками страховика і діє в його інтересах за винагороду на підставі договору доручення із страховиком.
11. На страховому ринку України дозволяється застосовувати: 1) Комбіновані правила і комбіновані договори страхування. 2) Комбіновані правила страхування. 3) Комбіновані договори страхування. 4) Правила і договори по окремих видах страхування без їхньої комбінації між собою.
12. Ціноутворення страхової послуги провадиться на основі таких компонент: 1) Коштів, необхідних для формування необхідного обсягу страхового фонду. 2) Витрат на розробку, просування і реалізацію конкретних страхових послуг. 3) Коштів, необхідних для проведення попереджувальних заходів для цієї страхової послуги. 4) Нормативу прибутку страховика в структурі страхової премії з цього виду страхової послуги. 5) коштів, необхідних для виплати запланованого обсягу дивідендів засновникам.
13. Процедура укладання договору страхування передбачає: 1) Подання заяви страховику від страхувальника; 2) Визначення страховиком страхових ризиків; 3) Встановлення об’єкту страхування та його страхової вартості; 4) Наявність письмової згоди вигодонабувача на включення його до договору страхування; 5) Наявність письмової згоди застрахованої особи на укладання договору страхування.
14. Продаж типових особистих страховок переважно повинна провадитися; 1) Через страхових брокерів. 2) Через страхових агентів і працівників страхової компанії. 3) Через банківську, туристичну й іншу системи продажів товарів і послуг. 4) Друге і третє разом.
15. Складні страхові ризики повинні страхуватися за допомогою: 1) Страхових агентів. 2) Фінансових страхових консультантів. 3) Страхових брокерів. 4) Тільки штатних працівників страхової компанії.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 2. ТЕСТ № SU-2 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (Особисте страхування життя) 1. Які з видів особистого страхування не належать до страхування життя? 1) пенсійне страхування; 2) страхування здоров'я; 3) страхування до повноліття; 4) страхування до вступу в шлюб.
2. Страхова сума за договором змішаного страхування життя не виплачується у випадку: 1) смерті страхувальника від злоякісного захворювання після одного року від початку дії договору; 2) у випадку самогубства страхувальника або скоєння ним протиправних дій; 3) смерті страхувальника від серцево-судинного захворювання після одного року від початку дії договору страхування; 4) всього перерахованого вище разом.
3. Функція страхування капіталу характерна для таких видів страхування: 1) безперервне страхування здоров'я; 2) страхування дітей від нещасних випадків; 3) змішане страхування життя; 4) пенсійне страхування.
4. Функція страхування ренти здійснюється при: 1) медичному страхуванні; 2) пенсійному страхуванні; 3) страхуванні дітей до повноліття; 4) страхуванні життя на випадок смерті.
5. Виплата страхової суми при змішаному страхуванні життя з ризиком смерті здійснюється: 1) при народженні дитини у застрахованої особи; 2) після вступу застрахованої особи в шлюб; 3) при дожитті застрахованої особи до закінчення строку страхування.
6. Таблиця смертності складається на основі: 1) показників статистичного обліку населення у країні; 2) статистичних матеріалів страховика; 3) статистичних матеріалів інших страховиків країни; 4) перше, друге та третє разом;
7. Договір страхування життя дитини з податковою пільгою для страховика в Україні необхідно укласти: 1) на 10 і більше років безперервно; 2) на 5 і більше років безперервно; 3) на 3 і більше років безперервно.
8. Страхова сума при добровільному страхуванні життя визначається: 1) страховиком; 2) страхувальником; 3) застрахованою особою; 4) за домовленістю між страховиком та страхувальником (застрахованою особою) згідно з умовами страховика.
9. Після закінчення договору страхування життя застрахована особа одержує: 1) страхову суму; 2) викупну суму; 3) страхове відшкодування.
10. Страхування життя є: 1) ризиковим; 2) накопичувальним; 3) і ризиковим, і накопичувальним.
11. Договір змішаного страхування життя укладається на випадок: 1) дожиття до закінчення строку дії договору страхування; 2) смерті протягом строку дії договору страхування; 3) перше та друге разом.
12. Договір змішаного страхування життя в Україні можна укласти на строк: 1) 1, 3, 5, 10, 15 років; 2) 5, 10, 15, 20 років; 3) 3, 5, 10 і більше років.
13. При укладенні договору страхування дітей страхувальниками є: 1) лише батьки; 2) батьки та інші родичі дитини; 3) будь-яка особа.
14. Договір страхування до вступу в зареєстрований шлюб передбачає виплату: 1) при дожитті застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб; 2) при дожитті застрахованого до закінчення строку страхування; 3) у випадку смерті внаслідок нещасного випадку під час строку дії договору страхування; 4) при дожитті застрахованого до 21 року; 5) у всіх випадках, що перераховані вище.
15. При укладенні договору довічного страхування враховується: 1) вік страхувальника; 2) вік не має значення; 3) стан здоров'я застрахованого.
16. Страхова сума за типовим договором довічного страхування (без розширення страхового захисту) виплачується: 1) при дожитті до закінчення строку страхування; 2) при настанні смерті; 3) при тимчасовій втраті загальної працездатності внаслідок нещасного випадку; 4) при постійній втраті загальної працездатності внаслідок нещасного випадку.
17. При укладенні договору добровільного страхування додаткової пенсії враховується щодо страхувальника: 1) стан здоров'я; 2) вік; 3) стаж роботи. 18. За договорами страхування життя страхова сума не може бути виплачена, якщо мають місце: 1) порушення страхувальником громадського порядку; 2) протиправні дії страхувальника, що призвели до його смерті; 3) самогубство. 19. Викупна сума - це: 1) частина резерву внесків на день припинення страхувальником сплати внесків, яка підлягає виплаті йому по договорах страхування життя у разі припинення дії договору; 2) реальні витрати страхувальника; 3) вірогідність витрат страхувальника; 4) сума, на яку укладається договір страхування, а також конкретний розмір грошових коштів, який повинен сплатити страховик страхувальнику при настанні страхової події. 20. Дієздатність для фізичної особи: 1) виникає по досягненню нею повноліття; 2) виникає, коли громадянин може здійснювати самостійно різні угоди і нести майнову відповідальність за свої протиправні дії; 3) це властивість своїми діями набувати права і породжувати для себе юридичні обов'язки; 4) припиняється для громадянина і суд має право визнати його недієздатним з встановленням над ним опіки, якщо громадянин внаслідок душевних хвороб або слабкості розуму не може усвідомлювати значення своїх дій чи керувати ними; 5) все, що перераховано вище. 21. Таблиця смертності: 1) упорядкований ряд взаємопов'язаних величин, які показують зменшення з віком внаслідок смертності деякої сукупності тих, хто народився; 2) система вікових показників, які вимірюють частоту смертних випадків в різні періоди життя, частки тих, хто доживає до кожного віку, тривалість життя тощо; 3) основа для розрахунку тарифних ставок за договорами довгострокового страхування життя; 4) все, що перераховано вище.
ТЕСТ № SU-4_01 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (особисте страхування від нещасних випадків, медичне страхування та страхування здоров'я на випадок хвороби)
1. При страхуванні від нещасних випадків: 1) при закінченні договору страхування без страхового випадку страхова сума не виплачується, премія не повертається; 2) при закінченні терміну страхування сплачена премія повертається частково; 3) у разі настання нещасного випадку договір страхування припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми; 4) після настання нещасного випадку договір страхування припиняє свою дію при обсягу виплати більше встановленого ліміту; 5) друге та третє разом; 6) перше та четверте разом.
2. Страховий випадок при страхуванні громадян від нещасних випадків - це: 1) смерть або непрацездатність застрахованої особи з будь-якої причини; 2) смерть або непрацездатність застрахованої особи тільки внаслідок обумовлених ризиків нещасного випадку; 3) захворювання застрахованої особи внаслідок ризиків нещасного випадку; 4) дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування; 5) друге та третє разом.
3. На визначення належності застрахованої особи до певної групи ризиків при страхуванні від нещасних випадків в впливає: 1) ступінь ризику професії застрахованої особи; 2) вік застрахованої особи; 3) умови життя та соціальне оточення застрахованої особи; 4) стан здоров’я застрахованої особи; 5) все перераховане вище; 6) перше, друге та третє разом.
4. Розмір тарифної ставки при страхуванні від нещасних випадків залежить від: 1) групи ризиків; 2) групи ризиків і терміну страхування; 3) віку застрахованої особи; 4) перше та третє разом.
5. Які категорії населення не можуть бути застрахованими від нещасних випадків? 1) інваліди 1 та 2-ї груп, хворі на тяжкі нервові та психічні захворювання і СНІД, недієздатні особи; 2) особи похилого віку та пенсіонери; 3) громадяни інших країн; 4) перше та друге разом.
6. Термін виплати страхових сум з обов'язкового страхування від нещасних випадків: 1) не більше трьох календарних діб, починаючи з дати настання страхового випадку; 2) не більше семи календарних діб, починаючи з дати одержання страховиком всіх необхідних документів; 3) визначається чинним законодавством; 4) визначається в правилах, розроблених страховиком і погоджених з Уповноваженим органом.
7. Страховими випадками з обов'язкового особистого страхування на транспорті є: 1) одержання пасажиром (водієм) травми внаслідок нещасного випадку; 2) загибель або смерть внаслідок нещасного випадку на транспорті пасажира (водія); 3) втрата працездатності пасажиром (водієм) внаслідок нещасного випадку на транспорті; 4) друге та третє разом;
8. Страхова компанія виплачує повну страхову суму за договором страхування від нещасних випадків, якщо: 1) має місце смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку: 2) застрахований одержав другу групу інвалідності; 3) застрахований дожив до закінчення строку дії договору страхування.
9. Об'єктом страхування від нещасних випадків є: 1) майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв'язку з втратою працездатності Застрахованим або його смертю внаслідок нещасного випадку; 2) майнові інтереси Страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з зниженням доходу і (або) додатковими витратами у зв'язку з захворюванням Застрахованого внаслідок нещасного випадку; 3) перше та друге разом.
10. Непрацездатність(тимчасова, повна) характеризується наступними чинниками: 1) неможливістю продовжувати застрахованим свою професійну діяльність внаслідок травми, медичного захворювання( допологова та післяпологова відпустка тощо) і спеціальних протипоказань (карантин, догляд за хворим членом сім'ї тощо); 2) неможливість виконувати роботу протягом невеликого проміжку часу внаслідок погіршення стану здоров'я, що обумовлюється діючим законодавством і визначається лікарем, висновок якого контролюється завідуючим відділенням і лікарсько-консультаційною комісією; 3) настає стан людини, яка внаслідок травми або захворювання не може і не повинна виконувати роботу, та потребує спеціального режиму; 4) друге та третє разом.
11. Суб'єктами договору медичного страхування є: 1) страховик, страхувальник; 2) страховик, страхувальник, застрахована особа; 3) страховик, страхувальник, лікувально-профілактичний заклад; 4) страховик, страхувальник, застрахована особа, лікувально-профілактичний заклад.
12. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби страховим випадком є: 1) звернення застрахованої особи за наданням медичної послуги; 2) захворювання застрахованої особи наперед визначеною хворобою; 3) травма, опік, отруєння застрахованої особи; 4) перше, друге та третє разом .
13. При страхуванні здоров’я (безперервному, на випадок хвороби) програма страхування обирається: 1) страховиком; 2) страхувальником; 3) застрахованою особою; 2) перше або друге відповідно до умов, визначених в договорі страхування; 3) друге або третє відповідно до умов, визначених в договорі страхування;
14. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби страхові внески залежать від: 1) переліку хвороб; 2) страхової суми; 3) строку страхування; 4) перше, друге, третє разом.
15. При страхуванні здоров’я на випадок хвороби відшкодовується: 1) повна вартість наданих застрахованому медичних послуг; 2) встановлена в договорі сума в залежності від виду хвороби; 3) вартість послуг по медичній реабілітації застрахованої особи. 4) вартість профілактичних медичних послуг.
16. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби виплата страхової суми може здійснюватись: 1) застрахованій особі; 2) в лікувально-профілактичний заклад при наявності письмової заяви застрахованої особи; 3) визначеному в договорі отримувачу належної страхової суми; 4) перше, друге або третє відповідно до умов, визначених в договорі страхування.
17. Обов'язкове медичне страхування передбачає надання страхового захисту громадянам: 1) з урахуванням їх доходу; 2) з урахуванням їх віку; 3) без урахування доходу і віку.
18. Для того щоб займатися наданням послуг в системі обов'язкового медичного страхування, лікувально-профілактична установа повинна: 1) мати ліцензію; 2) пройти акредитацію; 3) одночасно а) та б).
19. Страхова медична компанія повинна: 1) укласти договір про співробітництво з лікувально-профілактичною установою; 2) контролювати якість медичних послуг, наданих лікувально-профілактичною установою застрахованим; 3) укладати договори із страхувальниками. 4) перше, друге та третє разом; 5) друге та третє разом.
20. Добровільна форма медичного страхування потрібна: 1) тільки для заможних людей; 2) для більш повного задоволення потреб страхувальників; 3) як альтернатива обов'язковому страхуванню.
21. Добровільне медичне страхування базується на залученні коштів: 1) підприємств, установ; 2) населення; 3) держави; 4) перше та друге разом; 5) перше, друге та третє разом.
22. Страхувальнику в системі обов'язкового медичного страхування надається право: 1) укласти договір тільки з однією страховою медичною компанією; 2) укласти договори з кількома страховими медичними компаніями; 3) за своїм бажанням змінити страхову медичну компанію на іншу.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 3. ТЕСТ № SU-5 по дисципліні "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ" (страхування підприємницьких ризиків) 1. Підприємець незаперечно має законний страховий інтерес і може стати страхувальником нерухомості, якщо: А. Він орендує будинок з прибудовами до нього та гаражем для здійснення підприємництва. Б. Він є власником нерухомості, яку він хоче застрахувати, у вигляді приватної майстерні, та має право брати гроші з клієнтів за свої послуги, що надаються його майстернею. В. Орендатор нерухомості - виробничого приміщення для отримання додаткового прибутку передає підприємцю частину цього приміщення в суборенду, а останній хоче цю частину застрахувати. Г. Він продає або дарує власну нерухомість, в якій розміщено його власний бізнес, іншій особі.
2. Полісом страхування від крадіжки в першу чергу відшкодовуються збитки, завдані: А. Злодієм, який скоїв крадіжку шляхом проникнення в приміщення з застосуванням сили. Б. Злодієм, який скоїв крадіжку шляхом проникнення в приміщення без застосування сили. В. Тільки внаслідок крадіжки злодієм коштовностей з сейфу. Г. Тільки внаслідок крадіжки злодієм готівкових грошей з банківського сейфу. Д. Внаслідок розкрадання майна після землетрусу, що зруйнував приміщення фірми.
3. Яке майно не приймається на страхування згідно з типовими умовами страхування? А. Грошові кошти (готівка). Б. Готова продукція, інвентар, сировина, матеріали на складі. В. Деревина під час сплаву. Г. Основні засоби підприємства.
4. В яких випадках страховик відмовить страхувальнику у відшкодуванні збитків? А. Збитки завдані вогнем, який виник з провини будівельників (дефекти електропроводки). Б. Майно вкрадене невідомими особами, а довідки правоохоронних органів немає. В. Товари та матеріали знищені аварією тепломережі (заливання гарячою водою). Г. Знищене майно одержане страхувальником по договору майнового найму від іншої особи.
5. Яку суму становить страхове відшкодування по системі першого ризику за втрачене внаслідок стихійного лиха майно вартістю 250 тис. гри., якщо в договір страхування було включено майно вартістю 800 тис. грн., а страхова сума дорівнювала 400тис. грн.? А. 250 тис. грн; Б. 125 тис. грн.; В. 400 тис. грн. Г. 800 тис.грн.
6. Майно вартістю 280 тис. грн. застраховано за пропорційною системою на 140 тис. грн. Безумовна франшиза 10 %. Збиток - 60 тис. грн. Яку суму страхового відшкодування буде виплачено? А. 32 тис. грн; Б. 46 тис. грн.; В. 16 тис. грн. Г. 23 тис.грн.
7. Обладнання застраховане по системі відновлювальної вартості. Страхова сума 25.000 грн. Страхова (реальна) вартість обладнання 40.000 грн. Безумовна франшиза 10%. Сума витрат на ремонт становить 18.000 грн. Сума страхового відшкодування становить: А. 14.000. Б. 22.500. В.16.200. Г. 15.500. Д. 15.000
8. Страхування будівель здійснюється за системою: А. Першого ризику. Б. Пропорційної відповідальності. В. Граничної відповідальності. Г. Перше, друге або третє. Д. Перше або друге.
9 Які втрати враховуються при страхуванні прибутку? А. Прибуток, не отриманий страхувальником; Б. Витрати, які мають постійний характер; В. Витрати, які мають змінний характер.
10. Страхування бізнесу від його переривання покриває: А. Матеріальні збитки, завдані обладнанню внаслідок пожежі. Б. Збитки в розмірі неотриманого запланованого прибутку плюс фіксовані в полісі витрати. В. Збитки від падіння попиту на продукцію фірми, що зупинила діяльність і тому втратила довіру. Г. Матеріальні збитки, завдані матеріалам і сировині підприємця внаслідок пожежі. Д. Перше і четверте разом.
11. Об'єктами страхування від перерв у виробництві є: а) втрати прибутку від невиконання контрагентами підприємства умов комерційної угоди; б) втрати прибутку страхувальником від перерв у виробництві внаслідок пошкодження застрахованого майна; в) витрати підприємства на закупівлю сировини і матеріалів, знищених внаслідок страхової події; г) поточні витрати на підтримання життєдіяльності підприємства в період перерви внаслідок матеріальних збитків із застрахованим майном; д) втрати прибутку від перерви у виробництві внаслідок непостачання електроенергії через аварію на лінії електропередач. 12. Майбутній піврічний дохід інвестора застраховано по системі граничної відповідальності. Середній рівень річного доходу за останні 5 років 12.000 грн. Реально за 1/2 року отримано дохід 4.000 грн. Коефіцієнт покриття збитку 80%. Сума страхового відшкодування становить: А. 2.000 грн. Б. 1.600 грн. В. 6.400 грн. Г. 3.200 грн.
13. Строк страхування при страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції: а) обмежується роком; б) обмежується терміном позовної давності; в) обмежується гарантійним строком експлуатації продукції.
14. Стандартнийполісстрахуваннявідвогнюзабезпечуєвідшкодуваннязбитківстрахувальниковічерезпошкодження (знищення) застрахованогомайнавнаслідок:
15. «Розширене покриття» при страхуванні від вогню передбачає: а) страхування виключно майна, що належить підприємству; б) страхування майна лише на повну його вартість; в) збільшення переліку страхових подій, на випадок яких проводиться страхування.
16. Доскладупоточнихвитратпідприємства, якіпідлягаютьвідшкодуваннюпристрахуваннівідперервувиробництвівнаслідокматеріальнихзбитків, завданихзастрахованомумайну, входятьтаківитрати: а) податок на додану вартість; б) амортизаційні відрахування; в) відрахування до Пенсійного фонду; г) заробітна плата працівників виробництва, що зупинилося; д) орендна плата; е) витрати на ремонт пошкодженого обладнання; ж) витрати на закупівлю сировини і палива.
17. При страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції страхувальником може бути: а) безпосередній виробник (підприємство); б) постачальник (оптовик); в) продавець (магазин); г) ремонтна майстерня; д) споживач. є) перше, друге, третє і четверте.
18. Об'єктом страхування при страхуванні відповідальності товаровиробника за якість продукції є: а) шкода, заподіяна життю і здоров'ю споживача продукції; б) шкода, заподіяна майну споживача продукції; в) шкода, заподіяна споживачем самій продукції товаровиробника; г) перше та друге.
19. При страхуванні відповідальності роботодавця об'єктом страхування є: а) шкода, заподіяна життю і здоров'ю найманого робітника внаслідок нещасного випадку на виробництві; б) шкода, заподіяна майну найманого робітника внаслідок нещасного випадку на виробництві; в) шкода, заподіяна життю і здоров'ю найманого робітника внаслідок довгострокового впливу виробничих факторів даного виробництва.
ТЕСТ № SU-6 по дисципліні "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ" (сільськогосподарське страхування) 1. Сільськогосподарське страхування в Україні здійснюється згідно з: А. Принципом добровільності страхування та правилами добровільного страхування. Б. Обов'язковими умовами страхування врожаїв для держаних сільгосппідприємств. В. Законом України “Про страхування”. Г. Все перераховане вище.
2. Найбільш вагомими по участі в сільськогосподарському страхуванні в Україні є: А. НАСК “ОРАНТА” та страхові компанії, що виокремилися з її складу. Б. СК “УКРАГРОПОЛІС” та її філії по Україні. В. ТВС “ІНТЕРПОЛІС”. Г. Товариство Взаємного Страхування Союзу фермерів України.
3. Об'єкти сільськогосподарського страхування становлять: А. Урожай сільгоспкультур і багаторічних насаджень плодоносного віку. Б. Дерева і плодово-ягідні кущі у садах та виноградники. В. Сільськогосподарські тварини, птиця, кролі, хутрові звірі, сім'ї бджіл у вуликах, риба в ставках. Г. Будівлі, сільгосптехніка, силові машини, транспорт, матеріали, судна і засоби лову риби. Д. Все перераховане вище.
4. Страхові ризики при сільськогосподарському страхуванні врожаю: А. Посуха, пожежа, вимерзання, заморозок, вимокання, випрівання внаслідок стихійного лиха. Б. Градобиття, злива, буря, повінь, сель. В. Все перераховане вище в п.п. “А” і “Б”. Г. Пункт “В” та неякісність внесених мінеральних добрив. Д. Все перераховане вище та недодержання вимог стандартних агротехнологій.
5. Стандартні страхові випадки при сільськогосподарському страхуванні врожаю зернових: А. Пошкодження або загибель посіяних культур внаслідок дії перерахованих у пункті 4 страхових ризиків. Б. Зниження якості продукції з будь-яких посіяних культур. В. Зниження якості продукції з окремих видів культур (ціни по яких діляться по сортах і номерах). Г. Перше і друге разом. Д. Перше і третє разом.
6. Страхові ризики для вирощування врожаю в захищеному грунті: А. Град, злива, буря, ураган, пожежа, повінь, сель. Б. Припинення подання необхідного виду енергії внаслідок аварії на енергосистемі від “А”. В. Перше і друге разом. Г. Припинення подання необхідного виду енергії при пошкодженні споруди внаслідок “А”. Д. Перше і четверте разом.
7. Страхування багаторічних насаджень садів та виноградників здійснюється: А. На випадок повної загибелі від визначених у п.4 страхових ризиків. Б. На випадок повного їх знищення комахами. В. На випадок списання з балансу за віком або зносом (зрідженням) насаджень. Г. Перше і друге разом. Д. Все перераховане вище разом.
8. Ризики при страхуванні багаторічних насаджень садів та виноградників: А. Морози, сильні снігопади, бурі, повені, зливи, градобиття. Б. Землетрус, пожежа, посуха. В. Проникнення (навала) комах. Г. Все перераховане вище. 9. Страхування тварин здійснюється: А. При досягненні тваринами певного віку. Б. В сільськогосподарських підприємствах, для яких не встановлені карантинні обмеження. В. В усіх сільськогосподарських підприємствах. Г. Перше і друге разом. Д. Перше і третє разом.
10. Страхові ризики при страхуванні тварин: А. Інфекційні хвороби і вимушений забій. Б. Пожежа, викрадення, протиправні дії. В. Аварія, вибух, стихійне лихо, обвал, сель. Г. Ожеледиця, наст, попадання під рухомий транспорт, дію електричного струму. Д. Всеперераховане вище.
11. Страхова сума при страхуванні тварин встановлюється: А. Не вище за балансову вартість тварин. Б. За системою повного або пропорційного страхування. В. За системою відновлювальної вартості. Г. Перше і друге разом. Д. Все перераховане вище.
12. Основні засоби та майно сільськогосподарського підприємства можна застрахувати: А. На випадок знищення або пошкодження. Б. Від пожежі, вибуху, удару блискавки, зливи, граду, селю, зсуву, бурі, урагану, снігопаду. В. Від крадіжки та протиправних дій третіх осіб. Г. Від всього визначеного вище.
13. Договір сільськогосподарського страхування укладається: А. На підставі письмової заяви сільськогосподарського підприємства. Б. З поданням розрахункової вартості майна, обсягу врожаїв, худоби тощо. В. Для всього наявного в господарстві майна певного виду або групи (культури, види тварин тощо). Г. Все перераховане вище. Д. Для вибіркового страхування окремих ділянок, тварин або матеріальних цінностей.
14. Термін укладання договору сільгоспстрахування визначається: А. Для страхування врожаїв – не пізніше визначеного агрономічними службами району строку. Б. Для страхування садів та виноградників – тільки до припинення вегетації. В. Для врожаїв культур в захищеному ґрунті – до початку виробничого циклу (посіву, посадки). Г. Все перераховане разом.
15. Застраховано врожай жита на площі 100 га. Врожайність за 5 років – 30 ц/га. Ціна 1 ц. – 20 грн. Коеф-т покриття 70%. Зібрано врожай 2000 ц. Знайти страхову суму, суму відшкодування. А. Страхова сума 42.000 грн. Відшкодування 28.000 грн. Б.Страхова сума 60.000 грн. Відшкодування 14.000 грн. В. Страхова сума 42.000 грн. Відшкодування 42.000 грн. Г. Страхова сума 42.000 грн. Відшкодування 14.000 грн. Д. Страхова сума 60.000 грн. Відшкодування 42.000 грн.
16. Страхове відшкодування при страхуванні тварин виплачується: А. У будь-якому разі в розмірі страхової суми; Б. У разі викрадення, загибелі або вимушеного забою — у розмірі страхової суми; В. У будь-якому разі — у сумі, заявленій страхувальником; Г. У разі лікування тварини — у розмірі вартості лікування, але в межах страхової суми. 17. Останні 5 років фермер страхував врожай цукрових буряків на площі 1000 га. Страхових випадків не було. Середня врожайність 400 ц/га. Фермер укладає страхову угоду на наступний рік на таку саму площу цукрових буряків. Ціна центнера продукції, погоджена зі страховиком, становить 5 грн. Тариф 10 %. Коефіцієнт покриття 70%. В договорі визначено:
ТЕСТ № SU-7 по дисципліні "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ" (страхування технічних ризиків) 1. Полісом страхування будівельного підприємця відшкодовуються збитки, завдані: 1) Будівельним об’єктам, спорудам на будівельному майданчику і будівельним машинам. 2) Ризиками конструкційних вад у використаних за проектом будівельних матеріалах і техніці. 3) Дією пожежі, вибуху, стихійних явищ, падіння літальних апаратів, води, засобів пожежогасіння. 4) Перше і третє разом. 5) Перше, друге і третє разом.
2. Об'єктом страхування будівельно-монтажних ризиків можуть бути: 1) тимчасові споруди на будівельному майданчику; 2) заробітна плата робітників, зайнятих у будівництві; 3) споруди, призначені для будівництва; 4) транспортна техніка в межах будівельного майданчика; 5) будівельні документи та креслення 6) всі перераховані об'єкти.
3. При страхуванні монтажних ризиків (EAR) страховий захист поширюється на: 1) Тільки на машини, пристрої та обладнання для монтажу, що розташовані на майданчику. 2) На машини, пристрої та обладнання для монтажу, що розташовані в будь-якому місці. 3) Майно на майданчику, що взяте на зберігання монтажною організацією – страхувальником. 4) Витрати з розчищення території монтажного майданчика після початку монтажних робіт. 5) Перше, третє, четверте разом
4. Коли при страхуванні будівельних робіт (САR) починається, як правило, страховий захист? 1) 3 моменту затвердження плану будівництва; 2) у момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на будівельному майданчику; 3) після затвердження кошторису будівництва.
5. Страхова сума при страхуванні монтажних робіт (ЕАR) являє собою: 1) вартість установок та матеріалів, необхідних для монтажу; 2) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір та інші збори; 3) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу.
6. Чи включається ризик зберігання матеріалу на монтажному майданчику під час монтажу при страхуванні монтажних робіт (ЕАR)? 1) Ні; 2) Так, якщо інше не передбачено договором страхування; 3) так, якщо термін монтажних робіт перевищує термін, затверджений планом.
7. Які з наступних ризиків не покриваються страховим захистом за договором страхування будівельно-монтажних робіт та будівельного обладнання.: 1) викрадення; 2) просідання ґрунту; 3) дефекти машин, обладнання; 4) корозія, гниття матеріалів; 5) перше та друге разом; 6) третє та четверте разом.
8. При страхуванні будівельно-монтажних ризиків до суми збитку входять: 1) витрати на складання кошторисів на відновлення пошкодженого об'єкта страхування; 2) сума безумовної франшизи; 3) втрати від проведення експериментальних робіт; 4) витрати на проведення експертиз, необхідних для визначення суми збитку; 5) вартість на відновлення пошкодженого будівельного обладнання; 6) всі перераховані витрати, якщо це передбачено договором страхування, але крім п.2). 9. Поліс страхування машин від поломок розповсюджується на: 1) Машини, апарати, механічне обладнання. 2) Установки, що виробляють і розподіляють енергію. 3) Виробничі і допоміжні машини. 4) Все перераховане вище. 5) Пункт “4” та весь змінний інструмент, шини, рідини, мастила, паливо, каталізатори для машин.
10. Страхові випадки при страхуванні машин від поломок: 1) Помилки в конструкції, обслуговуванні, при монтажі, дефекти матеріалу, короткі замикання. 2) Фізичний вибух, мороз, буря, льодохід, нестача води в парогенераторах, дія відцентрової сили. 3) Затоплення, повінь, землетрус, просідання, зсув грунту, дія транспортних засобів, спрацювання. 4) Перше і друге разом. 5) Перше, друге і третє разом.
11. При пошкодженні застрахованого обладнання збиток визначається так: 1) Вартість залишків від пошкодженого обладнання, зменшена на величину його фактичного зносу; 2) Вартість відновлення пошкодженого обладнання з урахуванням суми його зносу та витрат з рятування, якщо це передбачено договором страхування; 3) Вартість матеріалів та робіт, необхідних для ремонту обладнання, з урахуванням суми його зносу.
12. У разі страхування машин від поломок страховиком не відшкодовуються збитки, що виникли внаслідок: 1) дефектів матеріалів або необережності персоналу страхувальника; 2) вибуху транспортних засобів, що перевозять машини; 3) вибуху котлів, двигунів машин; 4) пошкодження продукції, яка виготовляється застрахованими машинами; 5) друге та четверте разом.
13. Страхування електронної техніки передбачає захист: 1) Будь-яких комп'ютерних електронних систем і мереж для обробки даних (в науці і техніці). 2) Пристроїв передавання та прийому даних, засобів зв’язку наземного типу. 3) Пристроїв передавання та прийому даних, засобів зв’язку неземного (супутникового) типу. 4) Електронних пристроїв виробничого призначення, офісної техніки, носіїв даних. 5) Все наведене вище.
14. Винятками з страхових ризиків при страхуванні електронної техніки є: 1) Скупчення диму, сажі, газів. 2) Пожежа, вибух, удар блискавки. 3) Спрацювання при експлуатації, вихід з ладу внаслідок переривання енергопостачання. 4) Коротке замикання та аварії внаслідок дії електроенергії. 5) Злий намір третіх осіб.
15. Чи забезпечується страховий захист від майнових збитків власника електронних пристроїв як експлуатаційника цих пристроїв? 1) Ні; 2) так; 3) так, якщо виробник не несе відповідальності за своїми гарантійними зобов'язаннями.
16. У разі загибелі застрахованої електронної техніки розмір збитку визначається як: 1) вартість відновлення техніки; 2) вартість відновлення з урахуванням суми зносу і залишків техніки; 3) вартість на момент укладення договору страхування з урахуванням суми зносу і залишків техніки; 4) балансова вартість техніки; 5) певний відсоток від страхової суми за договором страхування.
17. У разі страхування післяпускових гарантійних зобов'язань страховик відшкодовує: 1) витрати на усунення дефектів у збудованому об'єкті, які стали причиною страхового випадку; 2) витрати на відновлення об'єкта будівництва, який постраждав внаслідок дефектів; 3) перше та друге, якщо інше не передбачено в договорі страхування. ТЕСТ № SU-8 по дисципліні "СТРАХОВІ ПОСЛУГИ" (СТРАХУВАННЯ ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИХ РИЗИКІВ)
1. Які з форм забезпечення кредиту мають правовий характер? 1) поручительство третьої особи; 2) гарантія третьої особи; 3) цесія кредиторської заборгованості позичальника; 4) застава нерухомого майна; 5) страхування; 6) застава валютних засобів; 7) блокада коштів на рахунках; 8) усі перераховані, крім пунктів 6 і 7. 9) усі перераховані, крім пунктів 3,4 ,6 і 7.
2. Які з форм забезпечення кредиту мають матеріальний характер? 1) поручительство третьої особи; 2) гарантія третьої особи; 3) цесія кредиторської заборгованості позичальника; 4) застава нерухомого майна; 5) страхування; 6) застава валютних засобів; 7) блокада коштів на рахунках; 8) усі перераховані, крім пунктів 6 і 7. 9) усі перераховані, крім пунктів 1-5.
3. При делькредерній формі страхування кредитів страхувальником є:
4. При гарантійній формі страхування кредитів страхувальником є:
5. Які з названих форм страхування кредитів відносяться до делькредерного типу? 1) страхування банком, виданих ним кредитів; 2) страхування посередником товарних кредитів, отриманих ним у товаровиробника; 3) страхування експортером експортних кредитів, отриманих ним у банку; 4) страхування банком, виданих ним споживчих кредитів; 5) усі перераховані, крім пунктів 2 і 3; 6) усі перераховані, крім пункту 3.
6. Принцип суброгації може бути реалізований страховиком при: 1) делькредерному страхуванні банком виданого ним кредиту; 2) страхуванні банком виданих ним споживчих кредитів; 3) страхуванні відповідальності посередника за отриманий товарний кредит; 4) страхуванні отриманих кредитів під експорт експортером; 5) в усіх випадках, крім пунктів 2 і 3; 6) в усіх випадках, крім пунктів 3 і 4.
7. Одержувачем за договором страхування ризику товарного кредиту є: 1) Покупець – позичальник. 2) Продавець – кредитор. 3) Банк - фінансовий кредитор продавця – кредитора. 4) Суб’єкт по 2) або 3) або одержувач, зазначений у договорі страхування.
8. Страховими ризиками при страхуванні споживчих кредитів є: 1) смерть споживача – позичальника кредиту; 2) утрата працездатності споживачем – позичальником кредиту; 3) дорожньо-транспортний випадок з автомобілем - об’єктом споживчого кредиту, що привело до ушкодження автомобіля; 4) стихійне лихо в місці проживання споживача, у результаті якого постраждало майно; 5) тільки ризики по пунктах 1) і 2).
9. Об'єктом страхування споживчого кредиту є: 1) Апарат для виробництва хлібобулочних виробів на продаж; 2) Автомобіль для туристичних поїздок родини; 3) Меблевий гарнітур для офісу. 10. Страховим випадком при страхуванні кредитів довіри є: 1) Майнові збитки нанесені персоналом підприємству роботодавця, 2) Майнові збитки підприємству роботодавця, нанесені працівниками, яким довірені матеріальні цінності відповідно до службових обов'язків; 3) Нанесення шкоди здоров'ю або життю працівників роботодавця в період дії договору страхування, коли працівники працювали на роботодавця і виконували службові обов'язки.
11. Страхування інвестицій дозволяє здійснити: 1) Страхування тільки операцій лізингу; 2) Страхування кредитів, виданих як у грошової, так і в товарній формі; 3) Страхування кредитів, виданих тільки в грошовій формі. 12. Майбутній піврічний дохід інвестора застраховано по системі граничної відповідальності. Середній рівень річного доходу за останні роки 18.000 грн. Реально за 1/2 року отримано дохід 5.000 грн. Коефіцієнт покриття збитку 80%. Сума страхового відшкодування становить:
13. Спекулятивний фінансовий ризик, за який страхувальник згоден заплатити високу страхову премію, страховик повинен: 1) Не страхувати; 2) застрахувати з високим страховим тарифом. 3) Не брати до уваги при страхуванні. 4) застрахувати з низьким страховим тарифом. 5) застрахувати на окремих умовах і тільки в окремих випадках.
14. Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту призначено: 1) для покриття відповідальності банку, що видає кредит; 2) для відшкодування збитків Національного банку; 3) для створення фонду відшкодування кредитних ризиків у країні; 4) для страхування ризиків неповернення кредиту позичальником згідно з умовами кредитної угоди.
15. Страховими ризиками при страхуванні кредитів, виданих під заставу, є: 1) тільки ризики ушкодження і знищення об'єкта застави; 2) тільки ризик неплатежу заставником-позичальником у зазначений термін за кредитним договором кредиторові; 3) перше та/або друге.
16. Які з названих характеристик складають основу сучасних систем депозитного страхування (СДС)? 1) необмеженість страхової відповідальності фонду по депозитах; 2) диференціація страхових тарифів (внесків) для банків - учасників СДС; 3) добровільність участі банків у СДС; 4) однакові умови при страхуванні депозитів фізичних та юридичних осіб; 5) активна участь держави у управлінні СДС; 6) законодавче регулювання умов страхування. 7) друге, третє і четверте разом; 8) друге, п'яте та шосте разом.
ТЕСТ № SU-9 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (страхування автотранспорту) 1. На вірогідність настання яких страхових ризиків впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, колір транспортного засобу?
2. На вірогідність настання яких страхових ризиків впливають такі фактори, як марка транспортного засобу та термін його експлуатації, наявність протиугінних пристроїв, місце зберігання транспортного засобу?
3. Що є об'єктом каско - страхування наземного транспорту?
4. Імовірність настання ДТП найбільша для водіїв із стажем:
5. В залежності від найвищого значення збитковості страхової суми при страхуванні каско автомобіля найвища ставка тарифу встановлюється для ризику:
6. Не приймаються на страхування:
7. Страховим випадком при повному каско страхуванні транспортних засобів є:
8. Страховими випадками при страхуванні транспортних засобів не визнаються:
9. Страховими випадками при каско страхуванні транспортних засобів не визнаються подїі, що визвали пошкодження, знищення об'єкта страхування внаслідок:
10. При укладанні договорів страхування транспортних засобів не відшкодовуються наступні видатки:
11. Страхова сума при страхуванні транспортних засобів встановлюється:
12. Безумовна франшиза в розмірі до 30% встановлюється при страхуванні транспортних засобів на страховий випадок:
ТЕСТ № SU-10 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (морське страхування) 1. Загальна аварія в морському праві: А) це збитки, понесені внаслідок розумно і доцільно проведених втрат з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться, від загальної для них небезпеки; Б) Збитки, розподіляються пропорційно вартості судна, фрахту і вантажу; В) ненавмисний збиток, завданий судну або вантажу, що пов'язаний з їхнім пошкодженням; Г) перше та друге разом. Д) друге та третє разом. 2. Часткова аварія в морському праві: А) це збитки, понесені внаслідок розумно і доцільно проведених втрат з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться, від загальної для них небезпеки; Б) збитки несе той, хто їх зазнав або той, на кого припадає відповідальність за них. В) ненавмисний збиток, завданий судну або вантажу, що пов'язаний з їхнім пошкодженням; Г) перше та друге разом. Д) друге та третє разом. 3. Диспаша — це: А) розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією. Б) плата за перевезення судном вантажу і пасажирів. 4. Фрахт — це: А) розрахунок витрат, пов'язаних із загальною аварією. Б) плата за перевезення судном вантажу і пасажирів. 5. Сюрвейєр — це: А) експерт, агент страховика, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування; Б) фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу витрат за загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом. 6. На який законодавчий документ необхідно посилатися при укладенні договорів морського страхування в Україні? а) усі питання, що стосуються страхування, визначає закон України «Про страхування»; б) законодавчим документом у галузі морського в Україні є Кодекс торговельного мореплавства; в) перше та друге разом. 7. Визначте п'ять основних принципів, на яких будується договір морського страхування: а) наявність об'єкта страхування; в) наявність страхового інтересу; г) довіра до страхувальника; д) вірогідність настання страхового випадку; є) найвищий ступінь довіри сторін; ж) суброгація; з) здійснення відшкодування в межах фактичних збитків; і) наявність причинно-наслідкового зв'язку збитку і випадку, що до нього призвів. 8. Згідно з Кодексом торговельного мореплавства до об'єктів морського страхування належать: а) судно (в тому числі таке, що будується), а також його спорядження, такелаж і устаткування ( виключно каско) б) інтерес, пов'язаний із судном, вантаж, фрахт, цивільна відповідальність судновласникаі перевізника; в) будь-який інтерес, пов'язаний із мореплавством, а саме: судно, вантаж; фрахт; платаза проїзд; орендна плата; очікуваний від вантажу прибуток; вимоги, що забезпечуються судном, вантажем та фрахтом; заробітна плата, інші винагороди капітана, членів команди судна; цивільна відповідальність судновласника і перевізника, а також ризик, узятий на себе страховиком (перестрахування).
9. Морське страхове бюро України — це: а) спеціалізована державна страхова організація; б) державна перестрахувальна компанія, до якої національні страховики зобов'язані передавати у перестрахування певну частку морських ризиків; в) об'єднання страховиків, створене для координації діяльності українських страховиків у галузі страхування на морському транспорті. 10. Страхування морських суден в Україні проводиться: а) в добровільній формі; б) в обов'язковій формі; 6. Позовна давність за договорами морського страхування в Україні становить: а) три роки; б) необмежений термін; в) два роки; г) п'ять років. 11. Чи повинен страховик згідно з Кодексом торговельного мореплавства України нести відповідальність за збитки, завдані судну або вантажу внаслідок захоплення і піратських дій? а) так; б) ні; в) так, якщо це передбачено договором страхування. 12. Судно вважається зниклим безвісті, якщо відомості про нього не надходили протягом останніх: а) трьох місяців; б) дванадцяти місяців; в) тридцяти діб. 13. Заява страхувальника про абандон, тобто про відмову страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика за умови отримання від останнього усього належного страхового відшкодування: а) може бути взята назад; б) не може бути взята назад; в) може бути зроблена умовно; г) не може бути зроблена умовно. 14. Згідно з Кодексом торговельного мореплавства України збитки, завдані вантажу під час морського перевезення внаслідок неналежної упаковки: а) відшкодовуються в повному обсязі; б) не відшкодовуються; в) відшкодовуються, якщо це передбачено договором страхування. 15. Який ліміт відповідальності вантажоперевізника згідно Правил Гааги-Вісбі при міжнародних морських перевезеннях: а) вартість фактичного збитку; б) 2 СПЗ за 1 кг; в) 20 дол. за 1 кг.
ТЕСТ № SU-11 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (авіаційне страхування)
1. Обов'язкове авіаційне страхування згідно українського законодавства включає: 1)Тільки страхування повітряного транспорту, у тому числі страхування авіазапчастин та двигунів; 2)страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); 3)пасажирів від нещасних випадків, членів екіпажів, авіадиспетчерів та інших спеціалістів; 4)страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу; 5)страхування відповідальності аеропортів та власників (операторів) ангарів; 6)страхування відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт; 7)страхування авіаційних суден; 8)все перераховане вище; 9)третє, четверте, шосте та сьоме разом.
2. Чим зумовлений поділ авіаційного страхування, що здійснюється в обов'язковій формі, на зазначені в першому запитанні види? 1) Міжнародною практикою здійснення авіаційного страхування; 2) міркуваннями необхідності достатнього страхового забезпечення авіаційної галузі; 3) вимогами міжнародних конвенцій у галузі авіаційного страхування; 4) Законом України «Про страхування» та Повітряним кодексом; 5) Перше та четверте разом.
3. Авіаційне страхове бюро України — це: 1) спеціалізована державна страхова організація; 2) державна перестрахувальна компанія, до якої національні страховики зобов'язані передавати у перестрахування певну частку морських ризиків; 3) об'єднання страховиків, створене для координації діяльності українських страховиків у галузі страхування на авіаційному транспорті.
4. Ліміт відповідальності вантажоперевізника згідно Варшавської конвенції при міжнародних авіаційних перевезеннях: 1) вартість фактичного збитку; 2) 2 СПЗ за 1 кг; 3) 20 дол. за 1 кг.
5. Повна загибель в авіаційному страхуванні визначається при умові, що: 1) Повітряне судно повністю зруйноване чи його стан не піддається відновленню; 2) Відновлення повітряного судна економічно недоцільне; 3) Повітряне судно пропало без вісті, і про нього немає ніяких повідомлень протягом 60 діб з моменту зльоту; 4) все перераховане вище; 5) перше та друге разом. 6. Страхування авіаційних суден в страховій практиці визначається як: 1) страхування каско; 2) страхування карго. 7. Страхувальником при страхуванні авіаційних суден є: 1) авіасудновласник; 2) перевізник; 3) перше або друге. 8. Типове обов'язкове страхування авіаційних суден проводиться за умовами: 1) «з відповідальністю за всі ризики»; 2) «з відповідальністю за пошкодження та загибель»; 3) «без відповідальності за часткову аварію»; 4) «з відповідальністю тільки за загибель». 9. При страхуванні повітряних суден ризик розбивається поетапно: політ, буксирування, стоянка і таке інше з метою встановлення в першу чергу: 1) диференційованих тарифних ставок; 2) диференційованих франшиз; 3) різних підходи до визначення страхових сум. 10. При обов'язковому страхуванні авіасудна страховик відшкодовує: 1) доцільно проведені страхувальником витрати, пов'язані з рятуванням повітряного судна; 2) транспортування повітряного судна до найближчого місця ремонту; 3) втрата прибутку в результаті страхового випадку; 4) перше, друге та третє, якщо це передбачено договором страхування і сплачена додаткова страхова премія. 11. Згідно з договором обов'язкового страхування відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт будуть відшкодовуватись збитки: 1) пов'язані з ушкодженням або смертю членів екіпажу; 2) пов'язані з пошкодженням багажу, травмуванням або смертю пасажирів; 3) пов'язані з пошкодженням вантажу, за який страхувальник несе відповідальність за контрактом; 4) перше, друге та третє разом. 12. В авіастрахуванні страховик відмовить у відшкодуванні збитків при: 1) пілотуванні застрахованого засобу авіатранспорту особою, що не зазначена в договорі страхування та не має на те прав; 2) перевезенні пасажирів або вантажів числом або масою, що перевищує декларовану вантажопідйомність засобу авіатранспорту; 3) користуванні в надзвичайних умовах зльотними смугами, які не призначені для застрахованого засобу авіатранспорту; 4) перше та друге разом 5) перше, друге та третє разом. 13. Найвища вірогідність настання авіаційної події при страхуванню авіасуден визначається в першу чергу: 1) кліматичними умовами; 2) частотою зльотів і посадок; 3) регулярністю виконання рейсів повітряним судном.
ТЕСТ № SU-12по дисципліні «СТРАХОВІ ПОСЛУГИ» (страхування майна громадян) 1. За основу при страховій оцінці будівель приймається:
2. Страховик не несе відповідальності за збитки, завдані:
3. Страхування будівель здійснюється за системою:
4. До оформлення договору страхування страховик має:
5. При настанні страхового випадку страхувальник має:
6. При знищенні будівлі сума збитку визначається так:
7. При пошкодженні будівлі збиток визначається так:
8. Страховик відмовить у виплаті страхового відшкодування, якщо:
9. Страховик виплатить страхове відшкодування, якщо:
10. Страхування тварин здійснюється на випадок:
11. При страхуванні тварин приймаються:
12. Страховик несе відповідальність за тварину, яка перебуває:
13. Страховик при страхуванні тварин виплатить страхове відшкодування:
14. При страхуванні тварин відшкодування виплачується:
15. Чи укладе страховик договір на умовах страхування домашнього майна для картин, фарб, пензлів, що містяться в творчій майстерні за постійним місцем проживання професійного художника-громадянина.?
16. На умовах страхування домашнього майна можуть бути прийняті:
17. При страхуванні домашнього майна сума страхового відшкодування виплачується:
20. При перевезенні в зв’язку зі зміною місця проживання страхувальника домашнього майна воно внаслідок ДТП воно пошкоджено. Страховик відшкодує збиток?
21. У яких із названих далі випадків страховик несе відповідальність за збитки, завдані домашньому майну:
ТЕСТ № SU-12.2 по дисципліні “СТРАХОВІ ПОСЛУГИ” (страхування відповідальності)
1. Страхування відповідальності за неповернення кредиту призначене:
2. Страхування відповідальності роботодавця передбачає:
3. Згідно з цивільним правом правопорушник вважається:
4. Який з видів відповідальності не страхується?
5. Договір страхування на основі «прояву збитків» покриває позови:
6. Договір страхування на основі «заявлених позовів» покриває позови:
7. Через помилки в розрахунках міцності бетону, що його було використано при будівництві балконів, виникла небезпека настання нещасного випадку. Балкони необхідно перебудувати. Збитки можуть бути відшкодовані договором страхування:
8. Страхова компанія зробить знижку тарифу по полісу страхування цивільної відповідальності володаря приватного автомобіля у випадку, якщо:
9. Які країни входять до міжнародної системи страхування цивільної відповідальності автовласника «Зелена картка»?
10. Хто має право звертатися до страховика з вимогою про виплату страхового відшкодування при страхуванні відповідальності автовласників?
11. До кого має звертатися водій автомобіля-рефрижератора для отримання страхового відшкодування відповідно до умов договору обов 'язкового страхування його цивільної відповідальності у випадку псування товарів, що перевозились, з причини поломки холодильного агрегату?
12. Який ліміт відповідальності вантажоперевізника при внутрішніх залізничних перевезеннях:
13. У результаті виробничого дефекту нового розфасовувального автомата в партії товару сталася нестача, її було виявлено тільки під час реалізації товару. Збитки, спричинені витратами власника автомата на усунення дефекту та його наслідків, покриваються договором страхування:
14. Яка шкода не компенсується за полісом страхування відповідальності роботодавця ?
15. Діями працівника, який виконував ремонт обладнання у приміщенні клієнта, було спричинено шкоду третій стороні у вигляді тілесних пошкоджень. Відшкодування буде здійснене за договором страхування:
16. Поліс цивільної відповідальності покриває шкоду в результаті забруднення навколишнього середовища:
17. Розширене покриття зі страхування відповідальності за шкоду, спричинену навколишньому середовищу, не відшкодовує збитків:
17.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ
Заліковий тест №1 по дисципліні “Страхові послуги” 1. В страховому праві страховий продукт – це: 1) Страховий поліс, 2) процес укладання договору страхування; 3) комплекс цивільно-правових відносин по захисту майнових інтересів страхувальників згідно договору страхування в разі настання страхових випадків; 4) боргове зобов'язання страховика; 5) виплата страхового відшкодування.
2. Ціноутворення страхової послуги провадиться на основі таких компонент: 1) Коштів, необхідних для формування необхідного обсягу страхового фонду. 2) Витрат на розробку, просування і реалізацію конкретних страхових послуг. 3) Коштів, необхідних для проведення попереджувальних заходів. 4) Нормативу прибутку страховика в структурі страхової премії. 5) Всіх перерахованих вище компонент.
3. Страховий маркетинг включає наступні складові: 1) андеррайтинг; розробку страхових продуктів; аквізицію. 2) дослідження ринків і власного страхового портфеля страховика; розробку страхових продуктів; просування страхових продуктів на ринок. 3) сегментацію страхового ринку; андеррайтинг; врегулювання страхових випадків.
4. Страховий брокер - нерезидент України: 1) Може працювати тільки з визначеними страховиками по дозволу Мінфіну. 2) Повинний створити представництво в Україні і зареєструвати його як платника податку. 3) Повинний бути включений до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів. 4) Не може працювати на страховому ринку України. 5) Друге і третє спільно. 6) Перше, друге і третє спільно.
5. Що виконується при укладанні договору страхування? 1) андеррайтинг та аквізиція; 2) розрахунок страхового відшкодування, 3) оцінка об’єкту страхування та розрахунок страхової премії; 4) запровадження суброгації; 5) встановлення розміру та виду франшизи. 6) перше, третє та п’яте разом;
6. Коли запроваджується суброгація? 1) На кожному етапі процесу страхування; 2) після настанні страхового випадку по договору майнового страхування при наявності особи, винної в нанесені збитку; 3) під час розрахунку розміру страхового відшкодування по договору страхування відповідальності; 4) під час укладання договору страхування; 5) після сплати страхового відшкодування страховиком по договору майнового страхування.
7. Функція страхування капіталу реалізується в таких видах страхування: 1) страхування здоров'я; 2) страхування дітей від нещасних випадків; 3) змішане страхування життя; 4) пенсійне страхування.
8. Договір страхування життя дитини з податковою пільгою для страховика в Україні необхідно укласти: 1) на 10 і більше років безперервно; 2) на 5 і більше років безперервно; 3) на 3 і більше років безперервно.
9. При укладенні договору довічного страхування враховується: 1) вік страхувальника; 2) вік не має значення; 3) стан здоров'я застрахованого; 4) Друге та третє разом.
10. При страхуванні від нещасних випадків: 1) при закінченні договору страхування без страхового випадку страхова сума не виплачується, премія не повертається; 2) при закінченні терміну страхування сплачена премія повертається частково; 3) у разі настання нещасного випадку договір страхування припиняє свою дію незалежно від виплаченої суми; 4) після настання нещасного випадку договір страхування припиняє свою дію при обсягу виплати більше встановленого ліміту; 5) перше та четверте разом.
11. Розмір тарифної ставки при страхуванні від нещасних випадків залежить від: 1) групи ризиків; 2) групи ризиків і терміну страхування; 3) віку застрахованої особи; 4) перше та третє разом.
12. При страхуванні здоров’я на випадок хвороби відшкодовується: 1) повна вартість наданих застрахованому медичних послуг; 2) встановлена в договорі сума в залежності від виду хвороби; 3) вартість послуг по медичній реабілітації застрахованої особи; 4) вартість профілактичних медичних послуг.
13. Обов'язкове медичне страхування передбачає надання страхового захисту громадянам: 1) з урахуванням їх доходу; 2) з урахуванням їх віку; 3) без урахування доходу і віку.
14. В яких випадках страховик відмовить страхувальнику у відшкодуванні збитків? 1). Збитки завдані вогнем, який виник з провини будівельників (дефекти електропроводки). 2) Майно вкрадене невідомими особами, а довідки правоохоронних органів немає. 3) Товари та матеріали знищені аварією тепломережі (заливання гарячою водою). 4) Знищене майно одержане страхувальником по договору майнового найму від іншої особи.
15. Яку суму становить страхове відшкодування по системі першого ризику за втрачене внаслідок стихійного лиха майно вартістю 250 тис. гри., якщо в договір страхування було включено майно вартістю 800 тис. грн., а страхова сума дорівнювала 400тис. грн.?
16. При страхуванні відповідальності роботодавця об'єктом страхування є: 1) шкода, заподіяна життю і здоров'ю найманого робітника внаслідок нещасного випадку на виробництві; 2) шкода, заподіяна майну найманого робітника внаслідок нещасного випадку на виробництві; 3) шкода, заподіяна життю і здоров'ю найманого робітника внаслідок довгострокового впливу виробничих факторів даного виробництва.
17. Страхові ризики при сільськогосподарському страхуванні врожаю: 1) Посуха, пожежа, вимерзання, заморозок, вимокання, випрівання внаслідок стихійного лиха. 2) Градобиття, злива, буря, повінь, сель. 3) Все перераховане вище в пп. “1” і “2”. 4) Пункт “3” та неякісність внесених мінеральних добрив. 5) Все перераховане вище та недодержання вимог стандартних агротехнологій.
18. Чи включається ризик зберігання матеріалу на монтажному майданчику під час монтажу при страхуванні монтажних робіт? 1) Ні; 2) Так, якщо інше не передбачено договором страхування; 3) так, якщо термін монтажних робіт перевищує термін, затверджений планом.
19. Страхові випадки при страхуванні машин від поломок: 1) помилки в конструкції, обслуговуванні, дефекти матеріалу, короткі замикання; 2) фізичний вибух, нестача води в парогенераторах, дія відцентрової сили; дефекти, що були відомі особам, на користь яких укладене страхування, спрацювання; 3) Перше і друге разом; 4) Перше, друге і третє разом.
20. При делькредерній формі страхування кредитів страхувальником є: 1) Позичальник 2) Банк – кредитор позичальника; 3) гарант позичальника.
Заліковий тест №2 по дисципліні “Страхові послуги”
1. Основні фактори вибору страховика при реалізації однакових страхових продуктів - це: 1) страховий тариф, страхова сума, термін дії договору; 2) страховий платіж, якість страхового продукту, довіра до страховика (до торгової марки страховика, наявність з ним особистих контактів); 3) страховий тариф, ризики, франшиза; 4) зобов'язання сторін, ризики, розмір страхових резервів; 5) якість страхового продукту, тариф, сервіс,
2. Каналами збуту страхової продукції є: 1) страхові брокери та агенти; 2) посередники, для яких продаж страхової продукції є не основним заняттям; 3) прямий продаж в офісах страховика, по телефону, пошті або комп'ютерній мережі. 4) аварійні комісари, аджастери, диспашери; 5) все перераховане вище; 6) перш, друге та третє спільно.
3. Страховий агент (як фізична особа) виконує такі основні функції; 1) Працює від імені і за дорученням страховиків, у їхніх інтересах за комісійну винагороду від них, уповноважений виконувати частину їхньої страхової діяльності. 2) Працює з доручення страхувальників, у їхніх інтересах за комісійну винагороду від страхувальників, уповноважений виконувати частину їхньої страхової діяльності. 3) Перше і друге разом.
4. Які форми страхування ви знаєте? 1) добровільне і обов'язкове, 2) життя і загальне, 3) особисте, майнове, відповідальності, 4) друге та третє разом
5. Функція страхування ренти здійснюється при: 1) медичному страхуванні; 2) пенсійному страхуванні; 3) страхуванні дітей до повноліття; 4) страхуванні життя на випадок смерті.
6. Після закінчення договору страхування життя застрахована особа (вигодонабувач) одержує: 1) страхову суму; 2) викупну суму; 3) страхове відшкодування.
7. Страховий випадок при страхуванні громадян від нещасних випадків - це: 1) смерть або непрацездатність застрахованої особи тільки внаслідок обумовлених ризиків нещасного випадку; 2) захворювання застрахованої особи внаслідок ризиків нещасного випадку; 3) дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування; 4) перше та друге разом.
8. Розмір тарифної ставки при страхуванні від нещасних випадків залежить від: 5) групи ризиків; 6) групи ризиків і терміну страхування; 7) віку застрахованої особи; 8) перше та третє разом.
9. Термін виплати страхових сум з обов'язкового страхування від нещасних випадків: 1) не більше трьох календарних діб, починаючи з дати настання страхового випадку; 2) не більше семи календарних діб, починаючи з дати одержання страховиком всіх необхідних документів; 3) визначається чинним законодавством; 4) визначається в правилах, розроблених страховиком і погоджених з Уповноваженим органом.
10. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби виплата страхової суми може здійснюватись: 1) застрахованій особі; 2) в лікувально-профілактичний заклад при наявності письмової заяви застрахованої особи; 3) визначеному в договорі утримувачу належної страхової суми; 4) перше, друге або третє відповідно до умов, визначених в договорі страхування.
11. Страховик для здійснення медичного (безперервного) страхування здоров’я зобов’язана: 1) укласти договір про співробітництво з лікувально-профілактичною установою; 2) контролювати якість медичних послуг, наданих лікувально-профілактичною установою застрахованим; 3) укладати договори із страхувальниками; 4) перше, друге та третє разом.
12. Полісом страхування від крадіжки в першу чергу відшкодовуються збитки, завдані: 1). Злодієм, який скоїв крадіжку шляхом проникнення в приміщення з застосуванням сили (з використанням технічних засобів). 2) Злодієм, який скоїв крадіжку шляхом проникнення в приміщення без застосування сили. 3) Тільки внаслідок крадіжки злодієм коштовностей з сейфу. 4) Тільки внаслідок крадіжки злодієм готівкових грошей з банківського сейфу. 5) Внаслідок розкрадання майна після землетрусу, що зруйнував приміщення фірми.
13. Майно вартістю 280 тис. грн. застраховано за пропорційною системою на 140 тис. грн. Безумовна франшиза 10 % (від страхової суми). Збиток - 60 тис. грн. Яку суму страхового відшкодування буде виплачено?
14. «Розширене покриття» при страхуванні від вогню передбачає: 1) страхування виключно майна, що належить підприємству; 2) страхування майна лише на повну його вартість; 3) збільшення переліку страхових подій, на випадок яких проводиться страхування.
15. Страховим випадкомприобов’язковомустрахуванняцивільноївідповідальностісуб'єктівгосподарюваннязашкоду, якаможебутизаподіянанаоб'єктахпідвищеноїнебезпеки, є: 1) заподіяння прямої шкоди життю, здоров'ю третіх осіб внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору страхування; 2) заподіяння внаслідок пожежі та/або аварії на об'єкті підвищеної небезпеки під час дії договору страхування прямої шкоди майну третіх осіб, яке на момент настання страхового випадку перебувало у їх володінні чи користуванні, включаючи природні ресурси, території та об'єкти природно-заповідного фонду; 3) перше та друге разом.
16. Страхове відшкодування при страхуванні тварин виплачується: 1) У будь-якому разі в розмірі страхової суми; 2) У разі викрадення, загибелі або вимушеного забою — у розмірі страхової суми; 3) У будь-якому разі — у сумі, заявленій страхувальником; 4) У разі лікування тварини — у розмірі вартості лікування, але в межах страхової суми. 5) Перше і третє разом. 6) Друге і четверте разом.
17. Страхова сума при страхуванні монтажних робіт являє собою: 1) вартість установок та матеріалів, необхідних для монтажу; 2) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір та інші збори; 3) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу.
18. Страхові випадки при страхуванні машин від поломок: 1) помилки в конструкції, обслуговуванні, дефекти матеріалу, короткі замикання; 2) фізичний вибух, нестача води в парогенераторах, дія відцентрової сили; 3) дефекти, що були відомі особам, на користь яких укладене страхування, спрацювання; 4) Перше і друге разом; 5) Перше, друге і третє разом.
19. Які з названих форм страхування кредитів відносяться до делькредерного типу? 1) страхування банком, виданих ним кредитів; 2) страхування посередником товарних кредитів, отриманих ним у товаровиробника; 3) страхування експортером експортних кредитів, отриманих ним у банку; 4) страхування банком, виданих ним споживчих кредитів; 5) усі перераховані, крім пунктів 2 і 3; 6) усі перераховані, крім пункту 3.
20. Страховими ризиками при страхуванні споживчих кредитів є: 1) смерть споживача – позичальника кредиту; 2) утрата працездатності споживачем – позичальником кредиту; 3) дорожньо-транспортний випадок з автомобілем споживача, що привело до ушкодження автомобіля; 4) стихійне лихо в місці проживання споживача, у результаті якого постраждало майно споживача; ризики по пунктах 1) і 2).
19. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ЕКЗАМЕНУ
10. Роль, види і особливості реклами при реалізації страхових послуг. 11. Контроль з боку держави і страховика за реалізацією страхових послуг. 12. Етапи здійснення страхової угоди та зміст договору страхування. 13. Укладання договору страхування. Заява про страхування: форма, зміст та її призначення. 14. Процедура і склад андеррайтингу. 15. Фактори, що впливають на вирішення про прийняття об'єкту на страхування: порівняльний аналіз для різних видів страхування. 16. Процедура врегулювання завданих збитків. Дії сторін договору. 17. Особисте страхування, його форми, види та основні вимоги до здійснення. 18. Страхування капіталу, види і особливості страхової послуги. 19. Страхування ренти, види і особливості страхової послуги. 20. Змішане страхування життя і страхування дітей. 21. Страхування на дожиття і довічне страхування. 22. Аналіз ринку страхування життя в Україні. 23. Форми й види страхування від нещасних випадків. 24. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків. 25. Державне особисте страхування та стан його здійснення в Україні. 26. Особисте страхування від нещасних випадків на транспорті. 27. Добровільні види страхування від нещасних випадків. 28. Страхування дітей і школярів від нещасних випадків. 29. Страхування туристів від нещасних випадків. 30. Медичне страхування, форми та особливості організації і проведення. 31. Добровільне медичне страхування. 32. Медичне страхування громадян, які виїздять за кордон. 33. Необхідність, розвиток і сучасний стан медичного страхування в Україні. 34. Майнове страхування, його форми, види та основні вимоги до здійснення. 35. Страхування підприємницьких ризиків: сутність, форми, основні види та умови здійснення. 36. Страхування майна підприємців від вогню та інших ризиків. 37. Страхування від перерв у підприємницькій діяльності. 38. Страхування відповідальності роботодавця перед його працівниками. 39. Страхування відповідальності за невиконання комерційних договорів. 40. Страхування відповідальності товаровиробника, надавача послуг, виконавця робіт, продавця товарів. 41. Страхування відповідальності за забруднення навколишнього середовища. 42. Страхування працівників від нещасних випадків за рахунок підприємця. 43. Обов’язкові види страхування ризиків підприємницької діяльності в Україні 44. Форми і особливості страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень. 45. Страхування сільськогосподарських тварин. 46. Страхування будівель та іншого майна сільськогосподарських підприємств. 47. Порівняльна характеристика форм страхування сільськогосподарських ризиків. 48. Види і особливості страхування технічних ризиків. 49. Страхування будівельно-монтажних ризиків. 50. Страхування машин і агрегатів від поломок. 51. Страхування електронної техніки та комп’ютерних баз даних. 52. Страхування післяпускових гарантійних зобов'язань. 53. Вплив ринкових факторів на розвиток страхування технічних ризиків в Україні. 54. Сутність, економічний зміст страхування кредитів. 55. Страхування товарних і споживчих кредитів. 56. Страхування кредитів під інвестиційні проекти.
59. Страхування відповідальності позичальника за неповернення кредиту. 60. Страхування ризику неповернення кредиту кредитором. 61. Страхування банківських кредитних портфелів. 62. Страхування банківських гарантій. 63. Страхування фінансових ризиків втрати прибутку (доходу). 64. Страхування депозитів. 65. Проблеми страхування фінансових ризиків в Україні. 66. Обов’язкові види страхування при вантажоперевезеннях в Україні 67. Автотранспортне страхування, його сутність і сучасний стан. 68. Майнове страхування засобів автотранспорту. 69. Обов’язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту. 70. Напрямки розвитку послуг добровільного страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту. 71. Моторне (транспортне) страхове бюро України, його функції. 72. Міжнародна система «Зелена картка», її розвиток. 73. Страхування вантажів, що перевозяться автомобільним транспортом. 74. Страхування відповідальності автоперевізника за вантаж. 75. Страхування громадян від нещасних випадків на автотранспорті. 76. Страхування морських суден. 77. Страхування відповідальності власників суден. 78. Страхування вантажів, що перевозяться морським транспортом. 79. Страхування відповідальності морського перевізника за вантаж. 80. Організаційні та інші перешкоди розвитку морського страхування в Україні. 81. Страхування повітряних суден. 82. Страхування відповідальності власників повітряних суден. 83. Страхування вантажів, що перевозяться авіаційним транспортом. 84. Страхування відповідальності авіаперевізника за вантаж. 85. Стан і перспективи розвитку авіаційного страхування в Україні. 86. Страхування громадян від нещасних випадків на повітряному транспорті. 87. Страхування будівель і споруд, що належать громадянам. 88. Страхування домашнього майна і тварин у господарствах громадян. 89. Страхування особистої відповідальності власників будівель і домашніх тварин. 90. Страхування професійної відповідальності громадян.
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
1. Єрохін С.А., Бігдаш В.Д. Страхові послуги: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління». Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Тестові завдання; 2.4. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.7. Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.8. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.9. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
21. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Базова
Допоміжна
Інформаційні Ресурси
1. Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон. 2. Верховна Рада України − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi 3. Президент України − http:// www.president.gov.ua 4. Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua 5. Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua 6. Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua 7. Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua 8. Уповноважений Верховної Ради України з прав людини − 9. Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua 10. Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua 11. МОП − http:// www.ilo.org. 12. Рада Європи − http:// www.coe.int 13. Права людини − http:// www.humanrights.coe.int 14. Європейський суд з прав людини − http:// www.echr.coe.int 15. Український портал практики Європейського суду з прав людини − 16. Європейська соціальна хартія − http:// www.chartesociale.coe.int 17. Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm 18. База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/ 19. Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг - http://www.dfp.gov.ua – сайт 20. Інтрнет-журнал по страхуванню - http://www.forinsurer.com
Навчально-методичне видання
Кафедра фінансів та банківської справи
СТРАХОВІ ПОСЛУГИ
Навчально-методичний комплекс
Відповідальний технічний редактор: Цаплюк І.В.
Підп.до друку. 01.09.2011. Формат вид. 60х801/16 Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79. Тираж 300 пр.
03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10 Телефон (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40 E-mail: nam@nam.kiev.ua Інтернет: www.nam.kiev.ua
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||