|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Страхування
Страхування« Назад
Страхування 24.07.2015 07:49
Міністерство освіти і науки України Національний університет водного господарства та природокористування
Білоус Н.М.
СТРАХУВАННЯ
Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення
Кредитно-модульна система організації навчального процесу
Для студентів галузі знань 0305 „Економіка та підприємництво”
Рівне 2007
УДК 368.( 073) ББК 65.9.(2/8) 27.я 7-6. Б
Затверджено вченою радою Національного університету водного господарства і природокористування. Протокол №8 від 3 грудня 2007 року.
Білоус Н.М. Б Страхування. Інтерактивний комплекс навчально-методичного забезпечення. – Рівне, НУВГП, 2007. – 109с.
Рецензенти: Павлов В.І., доктор економічних наук, професор НУВГП, залужений економіст України. Кузнєцова Т.В., кандидат економічних наук, доцент НУВГП.
Навчально-методичний комплекс містить типову програму, вказівки щодо вивчення окремих тем, плани практичних занять, тематики семінарських занять, тренінгову тестову програму, завдання до виконання контрольної роботи та список рекомендованої літератури для вивчення дисципліни в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу студентами напрямів підготовки 6.050104 "Фінанси і кредит", 6.050106 "Облік і аудит", 6.050107 "Економіка підприємства" 6.050100 „УПЕП».
УДК 368.( 073) ББК65.9.(2/8) 27.я.7-6
© Білоус Н.М, © НУВГП, 2007 ЗМІСТ
ВСТУП
Економіка ринкового типу, яка починає складатися в Україні, неможлива без розвинутої сфери страхування. Існування понад 70 років державної монополії у страховій справі гальмувало створення повноцінного страхового ринку, заважало вдосконаленню страхових відносин, що спричинило значне відставання України в цій галузі від країн Заходу. Найважливішим чинником у подоланні існуючих проблем у сфері страхування є трансформація погляду на страхування як на необхідний атрибут ринкової економіки, піднесення в громадській думці його ролі, відведення страхуванню того місця в ринкових перетвореннях, яке воно по праву має посідати. Для досягнення цих завдань немає більш ефективного шляху, як адекватно побудована страхова освіта. Брак спеціалістів, добре обізнаних у страхуванні, призводить на макрорівні до нерозуміння і неврахування його ролі в економічному і соціальному розвитку країни. Звідси — поява неадекватних законодавчих і нормативних актів у сфері страхування; помилки в оподаткуванні страховиків, у регулюванні організації їх фінансів; занадто повільне входження в міжнародний простір в галузі страхування; нерозуміння процесів, які там відбуваються. На рівні страхових компаній недостатній професіоналізм персоналу в галузі страхування призводить до прикрих помилок у стратегії й тактиці поведінки на ринку, до розробки неякісних страхових продуктів, до розрахунків недостатньо обґрунтованих страхових тарифів, укладання непрофесійних договорів перестрахування, особливо із закордонними партнерами. Отже, потреба у кваліфікованих фахівцях у галузі страхування є очевидною як на макро-, так і на мікрорівні. Саме тому дисципліну «Страхування» віднесено до нормативних навчальних дисциплін, які вивчаються в обов'язковому порядку студентами всіх економічних спеціальностей вищих навчальних закладів III і IV рівнів акредитації. Метою дисципліни є послідовне формування у студентів знання основних положень теорії і практики страхування. У процесі викладання дисципліни вирішуються такі завдання: - з'ясування об'єктивної необхідності, сутності й ролі страхування за умов переходу до економіки ринкового типу; - висвітлення організації та шляхів розвитку страхового ринку і державного регулювання страхової діяльності; - розгляд умов особистого страхування, страхування майна, страхування відповідальності, а також перестрахування з позицій вітчизняного та зарубіжного досвіду; - вивчення особливостей фінансово-господарської діяльності страховиків, шляхів підвищення їх фінансової стійкості.
1. СТРУКТУРА ПРОГРАМИ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ „СТРАХУВАННЯ”
1.1. Опис предмета навчальної дисципліни для спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, „Фінанси і кредит”, УПЕП,МО. Денна форма навчання
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи становить 44% до 56%.
Заочна форма навчання
Примітка: співвідношення кількості годин аудиторних занять та індивідуальної і самостійної роботи становить 15% до 85%.
2. МЕТА І ЗАВДАННЯ ВИКЛАДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ
Метою вивчення навчальної дисципліни є оволодіння студентами теоретико-методичних та практичних навичок про сутність і зміст страхової справи в умовах світового ринку, розгляд форм і методів вітчизняного, європейського та світового досвіду страхової діяльності та здійснення страхових операцій. Приєднання України до Болонського процесу передбачає впровадження кредитно - модульної системи організації навчального процесу ( КМСОНП), яка є українським варіантом ESTS. Для завершення економічних реформ в країні, інтеграції української економіки в COT, необхідні глибокі знання основ страхування та формує фінансово-аналітичний підхід майбутнього фахівця до прийняття управлінських рішень на конкретних прикладах і дає можливість застосувати методичні прийоми визначення ефективності страхового захисту. Тому знання основ страхування має важливе значення для обґрунтованого вибору ділового партнера, підвищення власної фінансової стійкості підприємства розробки програм зниження ризику підприємницької діяльності. Страхування - не лише перспективний, а й дуже складний вид діяльності. Однією з найважливіших передумов успішного розвитку страхової справи є забезпечення її висококваліфікованими кадрами. Метою викладання дисципліни "Страхування" є послідовне формування у студентів знань та вмінь основних положень теорії і практики страхування. Основне завдання курсу - ознайомити студентів з метою, змістом та методами науково-дослідної роботи. У процесі вивчення курсу студенти повинні : знати - сутність і роль страхування за умов переходу до економіки ринкового типу; - сучасні галузі і основні різновиди страхування; - особливості організації та регулювання страхової діяльності в Україні та в світі; - основні терміни, методи, нормативно-законодавчі документи страхової справи; - вивчення особливостей фінансово-господарської діяльності страховиків, шляхів підвищення їх фінансової стійкості; вміти - розраховувати нетто- і брутто-тариф; - визначати страхову премію, страхове відшкодування, збиток при здійсненні особистого страхування, страхування майна юридичних і фізичних осіб, страхування відповідальності, а також перестрахування; - визначати фінансову стійкість страховика. Навчальна дисципліна "Страхування" вивчається відповідно до навчального плану підготовки бакалавра. Зі студентами-заочниками викладач кафедри фінансів і економіки природокористування проводить настановні заняття, на яких розглядається порядок і особливості вивчення цієї дисципліни.
3. РОЗПОДІЛ БАЛІВ, ЩО ПРИСВОЮЮТЬСЯ СТУДЕНТАМ (денна форма навчання)
Шкала оцінювання в КМСОНП та ECTS. 90-100 балів – зараховано (А); 82 – 89 балів – зараховано (В); 74-81бал – зараховано (С); 64 -73 бали – зараховано (D); 60-63 бали – зараховано (E); 35-59 балів –„не зараховано” з можливістю повторного складання (FX); 0-34 балів – „не зараховано” з обов’язковим повторним курсом (F).
4. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
4. 1.Тематичний план та розподіл навчального часу
Відповідно до „Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра, спеціаліста, магістра напряму 0501 „Економіка і підприємництво” за спеціальністю 6.050100 „Економіка підприємства”, „Облік і аудит”, ”Управління персоналом та економіка праці” передбачена 81 година. З урахуванням зменшення аудиторного навантаження на студентів і збільшення обсягу самостійної роботи під керівництвом викладача, тематичний план та розподіл навчального часу для денної форми навчання наведений у таблиці 4.1., у таблиці 4.2. наведені завдання для самостійної роботи студента.
Таблиця 4.1. Тематичний план та розподіл робочого часу для студентів денної та заочної форми навчання спеціальностей „Економіка підприємства”, „Облік і аудит” ”Управління персоналом та економіка праці”
* - в чисельнику вказані години для денної форми навчання, в знаменнику - для заочної.
4.2. Самостійна робота студентів
Під час самостійної роботи студенти поглиблюють отримані знання та самостійно вивчають матеріали окремих тем (для заочної форми навчання) шляхом опрацювання відповідної літератури, інтерактивного комплексу, здійснюють підготовку до практичних та залікових модулів. Таблиця 4.2. Тематика і розподіл часу самостійної роботи студента
Продовження табл. 4.2
4.3. Індивідуальна робота студентів
Індивідуальна робота студентами денної форми навчання виконується у вигляді рефератів, які враховуються при поточному оцінюванні знань, а заочної форми – у вигляді контрольної роботи. Умови та завдання для виконання контрольної роботи студентами заочної форми навчання вказується в методичних вказівках з дисципліни Страхування 104-18. Реферати студентами денної форми навчання виконуються шляхом опрацювання теоретичних питань наведених на сторінках 11,13, 18, 26, 30,38,42 методичних вказівок з дисципліни Страхування 104-17. Вибір варіанту і вимоги до оформлення рефератів аналогічні вимогам до виконання теоретичної частини контрольної роботи.
4.4. Програмний матеріал блоків змістовних модулів
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 1
ПРИНЦИПИ ТА ЗМІСТ СУЧАСНОГО СТРАХУВАННЯ
ТЕМА 1. Сутність, принципи і роль страхування
Страховий захист як необхідний елемент економічної безпеки суб'єктів господарювання та життєдіяльності людей на випадок шкоди, зумовленої ризиковими обставинами. Страхові фонди і форми їх організації. Самострахування, його джерела і межі. Сутність, функції та сфери застосування страхування. Принципи страхування. Виникнення та етапи розвитку страхування. Роль страхування в економічному житті та забезпеченні життєдіяльності людини.
ТЕМА 2. Класифікація страхування, страхові ризики та їх оцінка
Поняття та ознаки класифікації. Основні способи (види) класифікації страхування. Класифікація страхування за об'єктами, галузями, видами небезпеки, формами здійснення, статусом страхувальника, спеціалізацією страховика. Класифікація за формами проведення: обов'язкове страхування, добровільне страхування. Поняття про ризик та його основні характеристики. Суб'єктивні та об'єктивні, матеріальні та нематеріальні, чисті та спекулятивні ризики. Управління ризиком. Роль ризик-менеджменту у виявленому розпізнанні та визначенні методів впливу на ризик. Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику. Визначення та ознаки страхового ризику. Оцінка ризику (андеррайтинг) і визначення доцільності його страхування.
ТЕМА 3. Страховий ринок та страхова організація (компанія)
Напрямки розвитку страхового ринку. Особливості визначення страхового ринку. Управління страховим ринком. Організаційні форми страховиків. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхових компаній. Спеціалізація страховиків. Участь іноземних інвесторів у створенні страхових компаній. Матеріальні, фінансові, трудові та інформаційні ресурси страховиків. Структура страхових компаній. Центральні офіси, філіали та представництва. Управління страховою компанією.
ТЕМА 4. Державне регулювання страхової діяльності
Необхідність і значення державного регулювання страхової діяльності. Правові підстави державного регулювання страхової діяльності в Україні та їх наближення до міжнародних стандартів. Органи нагляду за страховою діяльністю та їх функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю страховиків.
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ 2
ОБ'ЄКТ, ПРЕДМЕТ І КЛАСИФІКАЦІЯ ГАЛУЗЕВОГО СТРАХУВАННЯ
ТЕМА 5. Майнове страхування
Об'єкт, предмет і класифікація майнового страхування. Страхування вантажів. Страхування транспортних засобів: автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, страхування тварин. Страхування ризиків. Страхування майна громадян, будівель і споруд, тварин, домашнього та іншого майна
ТЕМА 6. Особисте страхування
Об'єкт і предмет особистого страхування. Класифікація особистого страхування. Страхування життя та його основні види: змішане страхування, страхування дітей, страхування до вступу в шлюб, довічне страхування, страхування пенсій. Сутність страхування від нещасних випадків. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків. Медичне страхування України та його характеристика. Умови обов'язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування.
ТЕМА 7. Страхування відповідальності
Страхування відповідальності: об'єкт, предмет і класифікація. Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Міжнародна система "Зелена картка". Страхування відповідальності перевізників. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Страхування професійної відповідальності. Страхування відповідальності за забруднення довкілля. Інші види страхування відповідальності.
ТЕМА 8. Співстрахування і перестрахування
Необхідність застосування Співстрахування та перестрахування. Сутність Співстрахування та порядок його здійснення. Сутність перестрахування. Суб'єкти перестрахування. Законодавчі вимоги щодо здійснення перестрахувальних операцій. Методи перестрахування: пропорційне і непропорційне. Форми перестрахувальних операцій: факультативне і облігаторне. Пропорційне перестрахування на базі квотних та ексцедентних договорів. Непропорційне перестрахування на базі договорів ексцеденту збитку та ексцеденту збитковості.
ТЕМА 9. Фінансова надійність страхової компанії
Поняття фінансової надійності страховика, чинники її забезпечення. Місце та роль страхових резервів у забезпеченні фінансової надійності страховика. Інвестиційна політика страховика.. Тарифна політика страховика. Роль перестрахування у забезпеченні фінансової надійності страхових операцій.. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення.
5. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ВИВЧЕННЯ МОДУЛІВ ТА ТЕМ ДИСЦИПЛІНИ
5.1. ТЕМА 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ
1. Необхідність страхового захисту. Страховий фонд суспільства як матеріальна основа забезпечення страхового захисту. 2. Витоки страхування та його розвиток. 3. Сутність і функції страхування. 4. Принципи страхування: 5. Роль страхування в умовах ринкової економіки.
Людина завжди намагалася зменшити силу негативних подій, вжити заходів, спроможних їм протистояти. Але суспільний розвиток породжує нові й нові ризики. Вдосконалення техніки, нові технології підвищують ймовірність техногенних катастроф, які призводять до величезних збитків. Людина бореться з природними явищами, але виникають нові суперечності, зумовлені ускладненням виробничих відносин. Втрат, спричинених надзвичайними явищами, зазнають не тільки підприємці, а й окремі громадяни. Адже людина може втратити роботу, працездатність, здоров'я, свої заощадження, майно тощо. Сумарний вплив ризиків не зменшується. Зростання ж ризику в усіх сферах людського життя та господарської діяльності зумовлює потребу запобігти шкоді, зменшити та відшкодувати збитки, завдані непередбаченими подіями. Виникає необхідність появи страхового захисту. Відносини, що складаються в суспільстві з приводу запобігання втратам та відшкодування збитків, завданих стихійним лихом і нещасними випадками, мають об'єктивний характер і в сукупності формують зміст економічної категорії страхового захисту. Ці відносини виражають перерозподіл грошових коштів, пов'язаний, з одного боку, з формуванням страхового фонду суспільства, а з іншого з відшкодуванням втрат. Економічна теорія виокремлює такі організаційні форми суспільних страхових фондів: - централізовані натуральні та грошові фонди держави; -децентралізовані фонди суб'єктів господарювання (самострахування); - фонди, створювані за допомогою страхування. За рахунок централізованих фондів фінансуються витрати, пов'язані із запобіганням і ліквідацією наслідків несприятливих подій, що мають загальнонаціональний характер. Зі свого бюджету держава покриває витрати на відновлення пошкоджених чи знищених об'єктів як виробничого, так і соціального призначеним, на надання допомоги потерпілим громадянам. Якщо говорити про децентралізовані фонди суб'єктів господарювання, то на підприємстві доцільно мати фонд ризику, резервні фонди. Такі фонди дають змогу покривати шкоду, завдану дрібними ризиками. Перевагою самострахування є можливість оперативно вирішувати питання відшкодування невеликих збитків. Проте можливості забезпечення страхового захисту за рахунок централізованих державних резервів і децентралізованих фондів суб'єктів господарювання обмежені. Більше навантаження має припадати на фонди, створювані за допомогою страхування. Варто наголосити, що такі фонди є специфічними. Вони формуються за рахунок внесків страхувальників. Кошти таких фондів використовуються на чітко визначені цілі — відшкодування збитків, заподіяних страхувальникам внаслідок випадків, заздалегідь обумовлених у договорах страхування.
З розвитком ринкової економіки роль страхування в системі страхового захисту зростає. Важливого значення набуває з'ясування витоків та еволюції страхування, визначення його сутності й функцій, основних принципів і ролі в умовах ринку. Працюючи з літературними джерелами, студенти мають зрозуміти, як зароджувалося та розвивалося страхування.
Страхування — найдавніша категорія соціально-економічних відносин між людьми. Окремі його елементи були відомі ще за тисячі років до нашої ери. Найпростішою формою розподілу збитку було натуральне страхування.
Ознаки страхування в грошовій формі з'являються в III тисячолітті до н. є. Так, у шумерів торгівцям видавали певні суми грошей у формі позики або вони мали створювати «спільну касу» на випадок утрати вантажу під час перевезення. Пізніше закони вавилонського царя Хаммурапі (1792—1750 pp. до н. є.) вимагали укладення між учасниками торговельного каравану угоди про спільне покриття збитків у разі настання несподіваної пригоди. Гроші накопичувались у професійних колегіях і спілках. Цільове їх використання забезпечувалося правовими гарантіями. За середньовіччя страхування здійснювалося через гільдії та цехи. Стосунки між членами були тіснішими, ніж у колегіях Стародавнього Риму. Принцип взаємодопомоги закріплювався в статуті гільдії. Варто зауважити, що взаємне страхування не мало на меті отримання прибутку, воно базувалося на принципах «наступного розкладення шкоди». Активного розвитку страхування набуває в період капіталізму. Поступово його «товариська» форма перетворюється на «товарну». На початку 60-х років XVIII ст. на Заході налічувалося близько 100 видів майнового та особистого страхування. В 1706 р. було створено перше товариство страхування життя. В багатьох європейських країнах виникли акціонерні страхові компанії, які займалися морським страхуванням, страхуванням на випадок пожежі. В Росії, куди класичне страхування прийшло із Західної Європи, існували майже всі відомі на ті часи види страхування: морське страхування, страхування від вогню, страхування будівель, засобів транспорту, вантажів тощо. Певного розвитку набуло страхування життя. Виникають різні типи страховиків: акціонерні страхові товариства, товариства взаємного страхування, створюється система земського страхування, спеціалізовані перестрахові товариства. Акціонерні страхові компанії володіли значним капіталом і відігравали велику роль в економічному житті країни. Після подій 1917 р. страхування оголошується державною монополією. Проте розвивається воно нерівномірно, з відставанням від західних країн. Динамічному розвитку страхової справи в країні заважали наявність лише однієї страхової компанії — Держстраху СРСР, а отже, відсутність конкуренції, нормальних ринкових відносин. Початок 90-х років в Україні ознаменувався значними політичними та економічними змінами. Позитивних змін зазнає й страхування — було скасовано державну монополію у цій сфері. Виникли нові страхові компанії, почав формуватися страховий ринок, який поступово стає невід'ємною складовою нового господарського механізму. Вивчення питання щодо сутності страхування та його функцій необхідно розпочати з визначення його економічної природи. Страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових економічних відносин. Ця система настільки складна, що потребує наявності специфічних перерозподільчих відносин, ЯКІ давали б змогу суб'єктам господарювання забезпечувати безперебійність виробничого процесу шляхом надання їм страхового захисту у разі настання непередбачуваних подій. Розглядаючи економічну природу страхування, треба мати на увазі, що мова має йти про наявність страхового інтересу, зумовленого майновим інтересом певної особи. Остання зацікавлена в наданні їй страхового захисту при настанні страхової події. Розкриваючи економічну сутність та зміст страхування, необхідно виходити з того, що страхування — це система специфічних відносин, яка включає сукупність форм і методів формування цільових грошових коштів, їх використання з метою відшкодування збитків у разі настання непередбачуваних подій, а також на надання допомоги громадянам у разі настання певних подій в їх житті. Особливу увагу слід звернути на ознаки, які характеризують категорію страхування. По-перше, в страхуванні завжди наявні дві сторони: страхувальник і страховик, зобов'язання і відповідальність яких регламентуються договором страхування. По-друге, для страхування характерні замкнені перерозподільчі відносини, пов'язані з солідарним розподілом суми збитку одного або декількох учасників цих відносин на всіх учасників. По-третє, страхові фонди, створювані методом страхування, використовуються виключно в цілях відшкодування збитків внаслідок настання страхових подій. По-четверте, страхування забезпечує розподіл збитку від настання страхових подій як у просторі, так і у часі. З огляду на ці ознаки, страхування можна визначити як економічні відносини, за яких страхувальник шляхом сплати грошового внеску забезпечує собі або третій особі в разі настання страхової події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, а у разі необхідності перестраховує частину останнього. Наступним кроком у вивченні сутності страхування є визначення та характеристика функцій страхування. Саме знання функцій страхування дасть змогу студентам конкретизувати економічний зміст даної категорії в сучасних умовах. Страхування виконує такі функції: ризикову, превентивну та заощаджувальну.
Ризикова функція - передавання страховикові за певну плату матеріальної відповідальності за наслідок ризику, зумовленого подіями, передбаченими чинним законодавством або договором страхування. Студент має добре усвідомити, що саме в межах дії ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування внаслідок настання страхової події.
Превентивна функція та її економічна сутність полягає в тому, що страхова компанія об'єктивно зацікавлена в більш тривалому використанні коштів страхового фонду. Страхова компанія намагається зменшити ймовірність виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випадку. З цією метою страховик може застосувати фінансову та правову превенцію.
Зміст фінансової превенції зводиться до того, що страховик частину своїх доходів може спрямувати на фінансування превентивних заходів (фінансування заходів щодо запобігання дорожньо-транспортним пригодам, фінансування протипожежних заходів тощо). Розкриваючи сутність правової превенції, студент має визначити ризики, які не приймаються страховиком на страхування, звернути увагу на ті застереження, які позбавляють страхувальника страхових відшкодувань.
Заощаджувальна функція пов'язана з тим, що договори довгострокового страхування життя мають накопичувальний характер.
Оскільки страхування є системою економічних відносин, студенти повинні розглянути принципи, на яких грунтується дія страхування. Виходячи з того, що принцип — це фундаментальне, вихідне положення будь-якої науки, теорії, вчення, виокремлюють такі принципи страхування: Принцип страхового інтересу. Договір передбачає відшкодування конкретних збитків конкретної особи. Кожний індивідуальний або асоційований власник будь-якого майна мусить мати майновий інтерес в тому, щоб вкладені в об'єкт кошти не були втрачені внаслідок настання страхової події. Якщо з'ясується, що особа, яка виступала в ролі страхувальника, не мала майнового інтересу, договір страхування в цьому випадку вважається недійсним. Принцип максимальної сумлінності сторін. Цей принцип є основним у взаємовідносинах між страховиком і страхувальниками. Якщо з'ясується, що інформація страхувальника неповна або недостовірна, договір страхування може бути припинено, а не відшкодовано. Принцип причинно-наслідкового зв'язку збитку та події, що призвела до нього. Основою договору страхування є причина виникнення збитку. Причому, одні причини ведуть до страхової виплати на користь страхування, а інші — ні. Важливим є визначення саме фактичної, а не безпосередньої причини настання збитку. Принцип відшкодування збитків у межах реально заподіяних втрат. Сутність цього принципу полягає в тому, що страховик, сплативши страхувальникові страхове відшкодування, повинен повернути його в. той фінансовий стан, в якому він находився до настання страхового випадку. Страхування не є засобом збагачення. Воно тільки компенсує дійсні втрати. Принцип суброгації. Сутність принципу полягає в переході до страховика, який сплатив страхове відшкодування, права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Так, якщо внаслідок дорожньо-транспортної пригоди автомобіль страхувальника пошкоджено іншою особою і проти неї відкрито кримінальну справу, страховик має право на стягнення з винної особи суми фактично виплаченого ним потерпілому страхувальнику страхового відшкодування. Страхування необхідне для новостворених підприємств, які ще не набули достатнього виробничого потенціалу і не нагромадили власних резервних фондів. Особливо велику роль відіграє страхування в аграрному секторі. Саме тут багато ризиків, зумовлених природними факторами, що призводить до великих втрат. В умовах ринку актуальним стає страхування від комерційних, технічних, правових і політичних ризиків. Страхування сприяє оптимізації ресурсів, спрямованих на організацію економічної безпеки. Воно дає змогу досягти раціональної структури коштів, що спрямовуються на запобігання наслідкам стихії, чи інших чинників, які перешкоджають діяльності тієї чи іншої особи. Страхування забезпечує раціональне формування та використання коштів, призначених для здійснення соціальних програм. Світовий досвід довів доцільність нагромадження і використання коштів на соціальні програми страховим методом. Сформовані за цим методом ресурси використовуються як доповнення до державних ресурсів, спрямованих на фінансування освіти, охорони здоров'я, пенсійне забезпечення та деякі інші соціальні заходи. Страхові компанії, отримуючи прибуток від інвестиційної діяльності, мають змогу знижувати тарифи на страхові послуги, збільшувати резерви, стимулювати персонал тощо. Акумульовані у страхових компаніях ресурси через систему інвестування сприяють розширенню виробництва. А це вигідно як страхувальникам і страховикам, так і іншим підприємницьким структурам. Отже, страхування конче необхідне для забезпечення безперервного економічного розвитку суспільства, а також для допомоги окремим особам захистити себе від наслідків непередбачуваних подій. [1]
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Превентивні заходи у страхуванні — комплекс заходів, здійснюваних страховиком або за його рахунок, пов'язаних із запобіганням або зниженням руйнівного впливу можливих страхових випадків. П. з. випливають із сутності страхування, його превентивної функції. Превенція — попереджувальна діяльність. Репресивні заходи у страхуванні — боротьба зі стихійним лихом (повінь, пожежа, снігові замети) чи іншим ризи і м з метою зменшення розмірів втрат від знищення або пошкодження застрахованих об'єктів. Самострахування — метод створення децентралізованих страхових фондів будь-яким господарюючим суб'єктом з метою забезпечення безперервності виробництва. С. забезпечує покриття невеликих збитків. Щодо середніх та великих збитків с. проявляється в застосуванні страховиком франшизи. С. виступає в грошовій та натурально-речовій формах. Страховий випадок — стихійне лихо, нещасний випадок або інша подія, при якій виникає зобов'язання страховика сплатити страхувальникові (застрахованому, вигодонабувачеві) страхове відшкодування або страхову суму. Страховий захист — сукупність економічних розподільчих і перерозподільчих відносин, що склалися у процесі запобігання, подолання і відшкодування збитків, завданих конкретним об'єктам: матеріальним цінностям юридичних і фізичних осіб, життю і здоров'ю громадян. Страховий інтерес — матеріальна заінтересованість у страхуванні. Страховий ризик — певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості. Страховий фонд суспільства — сукупність натуральних запасів і грошових коштів для запобігання, локалізації і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, нещасними випадками та іншими надзвичайними подіями. Страхування — економічні відносини, за яких страхувальник в результаті сплати грошового внеску забезпечує собі чи третій особі в разі настання події, обумовленої договором або законом, суму виплати страховиком, який утримує певний обсяг відповідальності і для її забезпечення поповнює та ефективно розміщує резерви, здійснює превентивні заходи щодо зменшення ризику, у разі необхідності перестраховує частину останнього.
Контрольні запитання
1.У чому полягає соціально-економічний зміст і сутність страхування? 2.Назвіть ознаки, які характеризують страхування як економічну категорію. 3.Як давно виникло і розвивалось страхування? 4.У чому особливості розвитку страхування в Україні? 5.Назвіть економічне призначення та джерела формування страхових фондів, які складають страховий фонд суспільства. 6.Яке визначення для поняття “ страхування” дано в Законі України “Про страхування” і які на нього існують погляди у сучасних теоретиків. 7.Наведіть детальну характеристику функцій страхування. 8.Які принципи страхування вироблені світовою страховою практикою? 9.Які системи страхового забезпечення застосовуються у страхуванні?
5.2. ТЕМА 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ, СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНКА
1. Поняття ризику та його характеристика. 2. Класифікація ризиків. 3. Особливості визначення ризику в страхуванні. 4. Управління ризиком. 5. Оцінка ризику і визначення доцільності його страхування. 6.Поняття та ознаки класифікації.
Тема «Класифікація страхування» є центральною темою дисципліни, оскільки формує загальне уявлення щодо внутрішньої структури такого багатогранного поняття, як «страхування», дає змогу зрозуміти взаємозв'язок і відмінності між окремими його ланками. Вона допомагає з'ясувати логіку побудови курсу «Страхування», краще орієнтуватися в окремих його розділах і темах. Страхування поняття, що потребує дослідження з різних точок зору. Це стає можливим завдяки існуванню різних підходів до класифікації страхування. В основу класифікації страхування покладено відмінності в сферах діяльності страхових компаній, у підходах щодо забезпечення страхового захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб, у визначенні об'єктів страхування, обсягів страхової відповідальності, у формах проведення страхування тощо. В зв'язку з цим можна виділити найсуттєвіші класифікаційні ознаки, за допомогою яких здійснюється класифікація страхування і які є найважливішими як в теоретичному, так і в практичному значенні. Розрізняють класифікацію страхування: - за історичною ознакою; - за економічними ознаками (за сферою діяльності, або спеціалізацією страховика; за об'єктами страхування; за родом небезпек; за статусом страхувальника; за статусом страховика); - за юридичними ознаками (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення). Використання певної класифікаційної ознаки зумовлює відповідний результат класифікації. Класифікація за історичною ознакою пов'язана із виділенням окремих етапів розвитку страхування з точки зору часу виникнення тих чи інших видів страхування. Така класифікація має скоріш теоретичне, аніж практичне значення, однак варто наголосити, що теоретичні знання історії страхової справи, її витоків, генезису допомагають практикам розумітися на процесах, що мають місце на страховому ринку, прогнозувати тенденції його розвитку, будувати відносини між собою з урахуванням досвіду, накопиченого за багатолітню історію зарубіжного і вітчизняного страхування. Класифікація за економічними ознаками передбачає декілька варіантів. Підхід до вибору варіантів залежить від цілей проведення класифікації. Так, класифікація за спеціалізацією страховика приводить до виділення двох сфер діяльності: страхування життя («Life assurance») та загальних видів страхування («Non-life», або «General insurance»). Це є необхідним, оскільки весь спектр страхових послуг, що їх надають страхові компанії в усьому світі, поділяється саме на такі сфери. Компанії, які проводять страхування життя, як правило, не мають права займатися загальними видами страхування і навпаки. Не менш важливою з економічної точки зору є класифікація за об'єктами страхування.
Об'єкти страхування — це те, на що спрямований страховий захист.
Класифікація за об'єктами страхування передбачає виділення трьох галузей: - особистого страхування (об'єкти — життя, здоров'я і працездатність страхувальників або застрахованих); - майнового страхування (об'єкти — майно в різних його видах: рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, ); - страхування відповідальності (об'єкт — відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, здоров'ю, майну третьої особи). Зазначені галузі, в свою чергу, поділяються на підгалузі та види. Таку класифікацію покладено в основу розробки всіх видів страхових послуг, що їх пропонують вітчизняні страховики. Слід навчитися точно визначати об'єкт страхування й ті відмінності між трьома галузями страхування, які випливають із специфіки об'єктів, що страхуються. Страхувальниками можуть бути як фізичні, так і юридичні особи (суб'єкти підприємницької діяльності). Зрозуміло, що і страхові інтереси цих двох груп страхувальників, як і підходи страховиків щодо проведення страхування, суттєво різняться. Тому в загальному страхуванні застосовується ще один варіант : класифікація за статусом страхувальника. Вона передбачає розподіл усього розмаїття страхових послуг на ті, що обслуговують інтереси громадян (в зарубіжному страхуванні використовують термін «Personal lines»), і ті, що обслуговують інтереси суб'єктів підприємницької діяльності Необхідно звернути увагу на відмінності у проведенні і врахування в зазначених секторах, вміти їх пояснити. Існування будь-якої фізичної або юридичної особи супроводжується різноманітними ризиками, здатними завдати їй великої і навіть катастрофічної шкоди. Для того, щоб уникнути збитків або зменшити їх, необхідно добре розібратися в сутності ризиків, їх оцінці, а також методах захисту від них. Вивчаючи дисциплін) «Страхування», треба пам'ятати, що передумовою виникнення страхових відносин є саме ризик. З поняттям «ризик» пов'язане поняття «рівень ризику». Говорячи про «рівень ризику», треба врахувати частоту і розміри збитків, визначити залежність між ними. Між поняттям «ризик» і поняттям «збиток» існує тісний зв’язок. Ризик показує можливе негативне відхилення від нормального перебігу подій, а збиток — фактичний розмір цього негативного відхилення. Варто акцентувати увагу на тому, що саме не ідентифікований ризик призводить до найбільших збитків, що і виникає нагальну потребу збирання та аналізу даних про ймовірність і тенденції ризику з метою створення умов для його наукового передбачення. Існування ризику і можливість збитку зумовлюють потребу в захисті від нього. Цей захист може здійснюватися різними шляхами, одним з яких є страхування.
Ризик у страхуванні цеконкретне явище або сукупність, настання яких викликає необхідність відшкодування збитків із спеціально створеного страхового фонду. Ризик страхуванні розглядається щодо конкретних об'єктів, Для кращого розуміння сутності ризиків треба дослідити їх модифікацію на основі істотних класифікаційних ознак. За джерелами небезпеки ризики можна поділити на пов'язані із стихійними силами природи і пов'язані із цілеспрямованим впливом людини в процесі виробництва матеріальних благ. За обсягом і відповідальності можна виділити індивідуальні та універсальні ризики. Виділяється й особлива група ризиків, до яких належать аномальні та катастрофічні ризики.
За загальною класифікацією ризики поділяються на екологічні, транспортні, політичні, спеціальні, технічні. Розглядаючи ці групи ризиків, необхідно зосередитися на їх особливостях. Так, екологічні ризики пов'язані із забрудненням навколишнього природного середовища і зумовлюються, насамперед, діяльністю людей у процесі відтворення матеріальних благ. Ці ризики, як правило, на страхування не приймаються. Транспортні ризики поділяються на ризики каско та ризики карго. Перші пов'язані із страхуванням самих засобів транспорту автомобілів, морських суден та ін.), другі — із страхуванням вантажів, що ними перевозяться. Політичні ризики пов'язані з протиправними діями з точки зору норм міжнародного права, із заходами або акціями урядів іноземних держав по відношенню до суверенної держави або її громадян. Спеціальні ризики супутні перевезенню особливо цінних вантажів і можуть бути включені в обсяг відповідальності страховика. Технічні ризики виявляються у формі аварій через раптовий вихід з ладу машин або збої у технології виробництва і мають універсальний характер. Прийняття їх на страхування пов'язане з певними проблемами. Ризики поділяються: - на матеріальні та нематеріальні; - на чисті та спекулятивні; - на фундаментальні та специфічні. Варто акцентувати увагу на сутності цих типів ризиків та їх особливостях. Так, матеріальний ризик може бути виміряний у вартісному вираженні, а нематеріальний — ні. Чисті ризики передбачають або несприятливий результат, або той стан, який спостерігався до події, що мала місце. Спекулятивні ризики на відміну від чистих передбачають, можливість. виграшу. Спираючись на особливості чистих і спекулятивним ризиків, необхідно з'ясувати, чому чисті ризики приймаються страховою компанією на страхування, а спекулятивні ні. Після дослідження сутності ризику, в т.ч. страхового, важливо з'ясувати питання, пов'язані з управлінням ним. Практикою напрацьовано певні методи управління ризиком. До них належить. метод усунення ризику метод запобігання втратам і контролю (допомагає уникнути випадковостей); метод поглинання (власного утримання) ризику; метод страхування (дає змогу розподілити ризик між великою кількістю страхувальників, які під нього підпадають). Управління ризиком у страхуванні здійснюється в два етапи. Перший — підготовчий — передбачає порівняння характеристик та ймовірності ризику на основі його аналізу та оцінки. Результатом цього є вирішення питання про те, якою мірою ризик прийнятний для страхування: повністю, частково чи зовсім неприйнятний. Другий етап — вибір конкретних засобів, які можуть вплинути на ризик, зменшивши його або усунувши зовсім. Для успішної оцінки ризику виділяються критерії оцінки (групи ризику, кожна з яких включає приблизно однакові за ознаками об’єкти). Для найбільш повної і достовірної оцінки ризику і визначення ймовірності збитку треба мати відповідну достовірну інформацію. З цією метою слід здійснювати тривале спостереження за великою кількістю об'єктів. Ризики, які можна застрахувати, складають обсяг страхової відповідальності страховика
Страховий ризик — це максимальна ймовірність настання збитку. Вона спирається на статистичні дані і може бути розрахована з достатньо високою точністю.
Не страхові ризики не включаються в договір страхування [1].
термінологічний словник
Відбір ризиків — заходи, які застосовує страховик щодо формування збалансованого і прибуткового страхового портфеля шляхом залучення до страхування об'єктів лише певного роду. Оцінка вартості ризику— визначення наслідків настання події або сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, виражене в грошовій формі. Ризик страховий — ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.
Контрольні питання
1.Дайте визначення страхового ризику. 2.Чим відрізняється страховий ризик від страхового випадку? 3.Які критерії використовуються для класифікації ризиків? 4.Як визначається математична, статистична та експертна ймовірність ризику? 5.Зазначте основні характеристики ризику. 6.Перерахуйте причини катастрофічних ризиків. 7.У чому особливість унікальних ризиків? 8.Що розуміють під управлінням ризиком? 9.Які методи управління ризиком застосовують?
5.3. ТЕМА 3. СТРАХОВИЙ РИНОК ТА СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ (КОМПАНІЯ)
1.Напрямки розвитку страхового ринку. 2. Особливості визначення страхової організації. 3. ризику в страхуванні. 4. Управління страховою організацією. 5. Оцінка ризику і визначення доцільності його страхування.
Страховий ринок - окрема соціально-економічна структура, сферу грошових відносин, де об'єктом купівлі-продажу є страхова послуга і де формується попит і пропозиція на неї; як форму організації грошових відносин з приводу формування та розподілу страхового фонду; як сукупність страховиків, страхувальників та страхових посередників. Об'єктивною умовою існування страхового ринку є необхідність забезпечення страхового захисту.
Особливу увагу необхідно звернути на визначення умов виникнення та існування страхового ринку. Не менш важливим є питання класифікації страховою ринку. Виділяють інституціональну, територіальну га галузеву його структуру. Інституціональна структура базується на розмежуванні приватної, публічної і комбінованої форм власності. Основу інституціональної структури страхового ринку складають страхові компанії. Договори можуть укладатися з акціонерними, корпоративними, взаємними та державними страховими компаніями. В Україні їх діяльність регламентується Законом України «Про господарські товариства» з урахуванням вимог Закону України «Про страхування». У територіальному аспекті залежно від масштабу виділяють національний, регіональний та міжнародний страхові ринки. За галузевою ознакою виокремлюють ринок страхування життя та ринок загальних видів страхування, а в його межах — ринок авіаційного, морського, автотранспортного страхування тощо. Особливу увагу слід приділити характеристиці суб'єктів страхового ринку. Суб'єктами страхового ринку є страхувальники, страховики, перестраховики, страхові посередники, об'єднання страховиків тощо. Головні серед них — страховики та страхувальники. Законом України «Про страхування» страховиками визнаються юридичні особи, створені у формі акціонерних, повних, кредитних товариств або товариств з додатковою відповідальність, що одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Крім того, страхову діяльність вправі пояснювати державні страхові організації і товариства взаємного страхування. Слід зауважити, що з початком формування страхового ринку Україні постала потреба координувати дії страховиків з тих питань, які становлять спільний інтерес. З цією метою страховики можуть створювати спілки, асоціації та інші об'єднання для координації своєї діяльності, захисту своїх інтересів і здійснення При самостійному опрацюванні даного питання особливу увагу студенти повинні приділити характеристиці окремих видів об’єднань страховиків. Найбільше громадське об'єднання вітчизняних страховиків — Ліга страхових організацій України, є юридичною особою, діє на принципах добровільності й управління. Це — незалежна некомерційна організація. Із впровадженням в Україні обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, з приєднанням до Європейської системи «Зелена картка» пов'язане поширення у 1994 р. Моторного (транспортного) страхового бюро, яке здійснює координацію дій учасників такого страхування (почали діяльність Авіаційне і Морське страхове бюро. Вони виконують функції координації зусиль компаній, які здійснюють, відповідні види страхування, спрямовані на організацію і страхування ризиків, опрацювання методичного забезпечення страховиків різних форм добровільних страхових об'єднань є страховиків. Слід звернути увагу на те, що обов'язки страхувальника помежуються внесенням страхових платежів. Є певні ризики, які страхувальник повинен виконувати під час дії до договору (пов'язані із ставленням страхувальника до об'єкта; пов'язані із настанням страхової події). На страховому ринку, крім страховиків та страхувальників, діють і страхові посередники. Посередницькі функції можуть виконувати робітники страхових компаній, агенти, брокери, банки, туристичні агентства, агентства нерухомості тощо. У Законі України «Про страхування» зазначається, що страховики можуть здійснювати страхову діяльність через страхових посередників — страхових агентів і страхових брокерів. Діяльність страхових агентів і страхових брокерів має як спільні риси, так і відмінності. Страховими агентами можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Вони діють від імені та за дорученням страховика, є його уповноваженими.
Страхові брокери — це юридичні особи або громадяни, які зареєстровані в установленому порядку як суб'єкти підприємницької діяльності, і здійснюють посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені на підставі доручень страхувальника або страховика.
Нещодавно зареєстровано Асоціацію професійних страхових посередників, завдання якої — створення відповідних умов для розвитку брокерської та агентської діяльності у страхуванні. Розглядаючи діяльність страхових посередників, студенти мають дослідити, яким чином регулюються взаємовідносини між страховиком і страховим агентом, страховиком і брокером, визначити функції, які виконують страхові агенти та брокери, приділити увагу особливостям оплати послуг страхових посередників. Переходячи до розгляду питання маркетингу в страхуванні, зауважимо, що сучасна організація ринків передбачає два основних засоби взаємодії його суб'єктів: директивний, коли кількість, ціна і якість створеної продукції, що споживається, задаються за допомогою розпоряджень і вказівок уповноважених осіб та організацій, і ринковий (вільний), коли споживач самостійно обирає номенклатуру, кількість і якість продукції, що споживається, залежно від її характеристики, своїх потреб і уподобань. Перший засіб характерний для урядових організацій і підрозділів одного і того ж підприємства. Другий засіб застосовується там, де виробник не має можливості визначити поведінку споживачів, тобто на вільному ринку. Тому для розуміння виробником потреб і психології споживачів, для оптимізації процесу виробництва і споживання необхідна особлива мова, набір понять та інструментів, що враховує специфіку їхніх інтересів і взаємовідносин. Виробник завжди прагнутиме збільшити власні прибутки, а споживач — отримати потрібний йому товар з мінімальними витратами. Термін «маркетинг» (англ. marketing, від market — ринок) чає продавати, реалізовувати.
Маркетинг у страхуванні можна визначити як систему дій страховиків, що охоплюють планування, ціноутворення, рекламу, продаж, страхових послуг, в яких цінова потреба у потенційних споживачів.
Вивчаючи питання про договір страхування, студенти повинні приділити увагу на те, що договір страхування виконує дві функції. По-перше, договір як угода сторін є юридичним фактом, на ґаві якого виникають договірні зобов'язання та правові відміни. По-друге, договір є засобом регулювання відносин і формування умов, на яких будується правовий зв'язок його учасників. Страхові компанії складають основу інституційної та територіальної структури страхового ринку. Студені мас дослідити, якими факторами зумовлена необхідність функціонування на ринку великої кількості страховиків, яка мета їх діяльності, проаналізувати сутність існуючих підходів до класифікації страхових компаній: - за характером власності (в т. ч. зосередити увагу "в унікальній формі об'єднання приватних страховиків — корпорацій «Ллойд» (Велика Британія)); - за спеціалізацією; - за розміром статутного фонду (та надходжень і фахових премій); - за територією обслуговування. Діяльність будь-якого страховика знаходиться в тісній залежності від економічного середовища, в межах якого він її здійснює. Необхідно звернути увагу на тенденції розвитку страхових компаній, які притаманні провідним країнам заходу і характеризуються посиленням монополізації діяльності страховиків та концентрації капіталу. Необхідно розібратися у виникненні таких форм прояву цих тенденцій, як горизонтальна та вертикальна інтеграція, диверсифікація. Особливої уваги потребує розгляд питань щодо створення, функціонування та ліквідації страхової компанії України. Основними підходами, що уможливлюють вивчення процесу і розширення страхової компанії, є розгляд таких взаємопов'язаних: - реєстрація страховика як юридичної особи; - надання цій юридичній особі статусу страховика. Особливості створення страховика як юридичної особи визначені Законом України «Про господарські товариства» та Законом і раїни «Про страхування». При їх розгляді необхідно детально визначити відмінності у функціонуванні акціонерних, повних, кредитних товариств і товариств з додатковою відповідальністю. Крім того, потрібно взяти до уваги, що страхова організація також може бути створена як державна компанія, як товариство и темного страхування. Слід визначити, що являє собою державні страхова компанія та з якою метою створюється товариство страхування. При вивченні умов створення страхової компанії грунтовного засвоєння потребує питання щодо формування статутного фонду страховика. Слід знати вимоги вітчизняного законодавства щодо структури та мінімального розміру статутно-фонду страхової компанії, в тому числі створеної за участю резидентів. Зареєстрована юридична особа набуває статусу страховика тільки після видачі їй ліцензії на право здійснення страхової діяльності та внесення її до Державного реєстру страховиків. Маємо дослідити порядок подання та проходження документації для отримання ліцензії; вимоги до їх оформлення; перелік видів страхування, на які видається ліцензія відповідно до поданих Правил страхування. Вивчаючи питання функціонування страхової компанії, ступі повинен добре засвоїти, якими видами діяльності може займатися страховик, в чому їх сутність. При цьому слід звернути увагу на особливі умови проведення страхової діяльності, які пропонують у спеціалізації страхових компаній, тобто у їх поділі на такі що страхують життя; такі, що здійснюють інші види страхування; такі, що надають перестрахові послуги. Треба також вивчити сутність стратегії страхової компанії, значення бізнесу для ефективної реалізації стратегії страховика. Грунтуючись на нормах Закону України «Про господарські товариства» та Закону України «Про страхування», студенту необхідно розглянути питання реорганізації та ліквідації страховика. Уcпix діяльності страхової компанії значною мірою забезпечується наявністю у неї необхідних ресурсів. Треба з'ясувати сутність фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів та визначення їх кількісних та якісних параметрів. Важливим питанням теми є структура страхової компанії. Тому маємо знати, як тлумачиться термін «організаційна структура» страхової компанії, які форми має така структура. Структура страхової компанії може охоплювати декілька рівнів управління, тому з урахуванням особливостей Положення „Про відокремлені підрозділи страхової компанії” важливо визначити, що являють собою центральний офіс, філія та представництво страховика. Організаційна структура страховика є динамічною. Вона може змінюватися: ускладнюватися, спрощуватися, що в свою чергу сприяє її вдосконаленню. Вдосконалення організаційної структури страховика може відбуватися в декілька етапів. Необхідно з'ясувати сутність першого етапу, який передбачає вивчення всіх переваг і вад діючої системи управління страхової компанії; другого етапу, на якому опрацьовується проект створення (для нових компаній) або вдосконалення організаційної структури компаній; третього етапу, на якому впроваджується нова організаційна структура компанії. Структура органів управління страховою компанії залежить від того, в якій організаційній формі її створено. Оскільки більшість страховиків України мають статус акціонерних товариств, то з урахуванням особливостей Закону України, корисно буде розглянути склад і організацію управління акціонерним страховим товариством та функції, які віднесені до компетенції загальних зборів акціонерів [1; 2; 22].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Аварійний комісар — фахівець, який за дорученням страховика визначає причину, характер, розмір збитків і видає аварійний сертифікат. На А.к. може покладатися участь у проведенні превентивних заходів, ліквідації наслідків страхового випадку. Іноді страховик може доручити А. к. розгляд претензій страхувальника. Аквізитор — співробітник (агент) страхової компанії, в обов'язки якого входить залучення нових клієнтів й укладення нових або поновлення діючих договорів страхування (здебільшого з фізичними особами). Аквізнція — діяльність страховика чи страхового посередника щодо залучення клієнтів і укладення нових договорів страхування. Андеррайтер — висококваліфікований спеціаліст у сфері страхового бізнесу, уповноважений страховою компанією виконувати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування). А. оцінює ризик, визначає ставки премій та інші умови страхування, оформляє страхові поліси. Договір страхування — письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити страхову суму або відшкодувати завданий збиток страхувальнику чи іншій особі у межах страхової суми. Ковер нота страхова — свідоцтво про страхування, що видається брокером страхувальнику. Є потвердженням укладання договору страхування. Ліга страхових організацій України - некомерційне об'єднання страховиків з метою відстоювання їх інтересів у владних структурах, сприяння розвитку страхового законодавства, підвищення кваліфікації персоналу та інформаційного забезпечення страхових компаній, встановлення контактів з відповідними об'єднаннями інших держав. Маркетинг страховика — діяльність страхової компанії, спрямована на планування, визначення ціни, рекламування і реалізацію страхових послуг. Це — діяльність, що супроводжує рух послуг від страхової компанії до страхувальника. Моторне (транспортне) страхове бюро України, МТСБУ — форма об'єднання страховиків, що здійснюють страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Створене в 1994 р. Страховики можуть входити до МТСБУ як повні або асоційовані члени. Вищим органом управління МТСБУ є загальні збори страховиків — членів Моторного бюро. Метою МТСБУ є координація діяльності його Поліс генеральний — письмова угода між страхувальником і страховиком ом про те, що протягом обумовленого періоду перший буде перестраховуватись, а другий приймати на страхування на погоджених умовах усі договори, які відповідають певним ознакам. Поліс страховий — документ, який видається страховиком страхувальнику і засвідчує факт укладання договору страхування. Реклама — платне, спрямоване на певну категорію потенційних споживачів звернення, яке здійснюється через засоби масової інформації будь-які інші засоби публічного звернення і яке агітує на користь побуту, товару, марки, фірми тощо. Бізнес-план страховика — програма функціонування компанії, що конкретизує її діяльність на найближчу перспективу (3—5 років) згідно з потребами ринку і можливостями мобілізації для цього відповідних ресурсів. Віце-президент — замісник президента страхової компанії, що зазвичай керує також певною стороною діяльності компанії. Диверсифікація: 1) одночасний розвиток багатьох не пов'язаних один з одним видів страхування; 2) розширення сфери діяльності страховика в галузях, не пов'язаних безпосередньо із страхуванням. Кептивна страхова компанія — компанія, створена промисловими, торговельними, банківськими та іншими структурами з метою задоволення їх потреб у страхових послугах. Композитна компанія — в іноземній практиці — універсальний страховик, який здійснює як страхування життя, так і загальне страхування. Ліцензія — документ, що потверджує право страховика на проведення конкретних видів страхування. Ллойд — 1) міжнародний страховий ринок, розташований у лондонському Сіті; 2) корпорація (об'єднання) юридично незалежних страховиків, кожен з яких самостійно приймає на страхування ризики виходячи зі своїх фінансових можливостей. Монополія страхова — 1) виключне право державних страхових організацій на проведення страхування в країні; 2) страхова компанія або група таких компаній, що панує на національному (міжнародному) страховому ринку при проведенні певних видів страхування. Офшорна страхова компанія — страхова компанія із спеціальним статусом: як правило, виведена з-під національного регулювання страхової діяльності за місцем реєстрації або розташована в офшорному фінансовому центрі. Президент компанії — найвищий керівник страхової компанії, на якого покладені функції управління оперативною діяльністю компанії. Стратегія — генеральна програма дії компанії, що передбачає головну мету компанії та шляхи її досягнення. Страхова компанія — суб'єкт підприємницької діяльності, який бере на себе обов'язки страховика і має на це відповідну ліцензію. Страхове товариство — установа, організація, компанія, створена на засадах угоди юридичними особами і громадянами шляхом об'єднання їх майна та підприємницької діяльності з метою одержання прибутку. До С. т. належать: акціонерні, повні, командитні товариства та товариства з додатковою відповідальністю. Товариство взаємного страхування — організація некомерційного типу, створена для страхування майнових інтересів її членів-учасників.
Контрольні запитання
1.Наведіть кілька визначень страхового ринку і порівняйте їх між собою. 2.Визначте умови існування страхового ринку. 3.Які основні функції виконують на страховому ринку його учасники? 4.Дайте характеристику структури страхового ринку. 5.Які функції виконують на страховому ринку страхові посередники? 6.Які основні етапи пройшов у своєму розвитку вітчизняний страховий ринок. Дайте їх характеристику. 7.Зазначте особливості маркетингу у страхуванні. 8.Які дії містить у собі процес маркетингу страховика? 9.Дайте визначення страхового портфеля.
1.За якими критеріями можна класифікувати страхові організації? 2.З якою метою проводяться рейтинги страхових організацій? 3.Визначте принципи діяльності акціонерних страхових товариств. 4.Які типи страхових компаній, на Ваш погляд, найбільш поширені у страховому бізнесі України? Чим це можна пояснити? 5.Які недоліки та переваги мають кептивні страховики? 6.За якими критеріями визначається організаційна структура страхових компаній? 7.З якою метою створюються представництва, агентства та філії страхових компаній? 8.Порівняйте роботу страхових компаній та товариств взаємного страхування. Визначте спільні та відмінні риси. Які основні завдання покликані виконувати вітчизняні страхові об’єднання?
5.4. Тема 4. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
1. Необхідність, зміст та значення державного регулювання страхової діяльності. 2. Правове забезпечення страхової діяльності 3 Функції та завдання Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю (Укрстрахнагляду). 4. Порядок ліцензування страхової діяльності. 5. Напрями вдосконалення державної політики в галузі страхування.
Страхування як частина фінансово-кредитної сфери є об'єктом державного регулювання з метою забезпечення його стабільного функціонування. Надання страхових послуг передбачає індивідуальні конкретні страхові відносини між страховиком і страхувальником щодо обсягу відповідальності страховика за соціальні наслідки його діяльності, які пов'язані із зростанням ризику в умовах складних господарських зв'язків. Реалізація цих відносин потребує наявності системи правового регулювання страхової діяльності: законодавчих: і нормативних актів, положень, інструкцій, методичних вказівок передусім з питань фінансового стану страховика, його платоспроможності у зв'язку з обсягами укладених договорів страхування. Невиконання страховиком своїх зобов'язань породжує претензії страхувальників до державних органів, оскільки держава, надаючи ліцензію певному страховикові, виступає начебто гарантом його діяльності. Головна проблема державного регулювання страхової діяльності — забезпечити наявність у страховика достатнього обсягу коштів, за рахунок яких він був би здатний виконати свої зобов'язання перед страхувальниками за будь-яких обставин, тобто забезпечити платоспроможність кожного конкретного страховика. Правові відносини в галузі страхування поділяються на такі групи: - правовідносини, пов'язані з формуванням і використанням страхового фонду, за рахунок якого виконуються страхові зобов'язання страховика за укладеними договорами страхування; - правовідносини, які виникають з приводу організації страхової справи, а саме: відносини з податковими адміністраціями, міністерствами та відомствами, з банками, органами державного управління тощо. З огляду на зазначене, студенти мають визначити мету, необхідність, зміст і значення державного регулювання страхової діяльності. Перехідна економіка підвищує ризикованість всіх сфер діяльності, що потребує активних заходів щодо формування ринку страхових послуг, дієвого, але виваженого втручання держави у Процес реформування. Отже, об'єктивний процес розвитку страхового ринку зумовлює необхідність опрацювання та впровадження цілісного механізму державного регулювання та підтримки страхового бізнесу, надання певних гарантій інвестиційним підходам страховиків. Студент має зосередити увагу на аналізі механізмів державного регулювання та заохочування страхової діяльності у різних країнах світу. Виходячи з об'єктивної потреби державного регулювання страхування в Україні, при вивченні цієї теми необхідно визначити напрями концепції формування страхового ринку, складові елементи механізму прямого та опосередкованого впливу держави на економічні та правові взаємовідносини між страховиками, страхувальниками, посередниками, фінансовими інституціями, державними органами.
Укрстрахнагляд - Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю, який створено для впровадження реальних важелів регулювання страхового ринку в Україні. Укрстрахнагляд має центральний апарат, місцеві органи. Залежно від своєї спеціалізації кожний підрозділ та місцеві органи виконують певні функції.
Основні функції Укрстрахнагляду: видача ліцензій на здійснення страхової діяльності; ведення Державного реєстру страховиків; контроль за правилами страхування, обгрунтованістю правових тарифів і платоспроможністю страховиків; визначення прямил формування і розміщення страхових резервів, показників форм обліку та звітності за страховими операціями; опрацювання нормативних і методичних документів з питань страхової діяльності; підготовка пропозицій щодо вдосконалення страхового законодавства; сприяння підвищенню кваліфікації кадрів страховиків; розвиток міжнародних контактів у галузі страхування. Як орган державного регулювання страхового ринку Укрстрахнагляд має узагальнювати практику законодавства України та країн світу, вносити пропозиції щодо вдосконалення національного законодавства, акцентувати увагу Уряду на неврегульованих економічних і правових відносинах щодо діяльності усіх суб'єктів страхового ринку. Необхідно приділити особливу увагу головному законодавчому акту з питань страхування — Закону України «Про страхування», його структурі та основним положенням. Документ має п'ять розділів (Загальні положення; Договори страхування; Забезпечення платоспроможності страховиків; Державний нагляд за страховою діяльністю в Україні; Заключні положення). Регулюючий вплив держави на страховий ринок здійснюється також через визначення порядку організації та механізму проведення обов'язкових видів страхування. Розпорядженнями Уряду регулюються страхові правовідносини при проведенні експериментів у галузі страхування. Постановами Уряду регулюються: діяльність страхових посередників, механізм проведення операцій з перестрахування, особливості функціонування товариств взаємного страхування, діяльність аварійних комісарів. Нормативними актами міністерств і відомств деталізуються ті чи інші законодавчі норми. Нормативними актами Укрстрахнагляду є: спільний з Ліцензійною палатою при Міністерстві економіки України наказ «Про затвердження Інструкції про порядок видачі суб'єктам підприємницької діяльності ліцензій на здійснення страхової діяльності на території України. Умови і правила її здійснення та контроль за їх дотриманням», Положення про порядок здійснення страхової діяльності відокремленими підрозділами страховиків, Тимчасова методика формування резервів з страхування життя, Положення про порядок формування, розміщення та обліку страхових резервів з видів страхування, інших, ніж страхування життя, Інструкція з бухгалтерського обліку операцій страхування (крім страхування життя), накази про спеціалізовану бухгалтерську звітність страхових організацій та деякі інші документи. Виходячи з мети держави щодо захисту фінансових інтересів страхувальників, головною функцією Укрстрахнагляду визначено ліцензування страхової діяльності. Цим органом видається ліцензія на здійснення страхової діяльності та вноситься інформація до Єдиного державного реєстру страховиків України після подання до Укрстрахнагляду суб'єктом підприємницької діяльності визначених законодавчо відповідних документів. Слід звернути увагу на порядок, механізм і терміни проходження документів, поданих на ліцензування до Укрстрахнагляду; на чинники, які впливають на прийняття рішення про видачу ліцензії або відмову в її видачі. Укрстрахнагляд здійснює контроль за діяльністю страховиків. У разі виявлення порушень чинного страхового законодавства Укрстрахнагляд має право вжити заходів з покарання страховиків - приписи, призупинення діяльності, обмеження діяльності га відкликання ліцензії. Важливим напрямом державного регулювання страхової діяльності є оподаткування. Склад податків, які сплачуються страховиками, визначається Законами України «Про систему оподаткування» і «Про оподаткування прибутку підприємств». Студенту необхідно запам'ятати, які податки сплачують страхові компанії и Україні. Формування, подальший розвиток і вдосконалення державної політики в галузі страхування мають здійснюватися відповідно до сучасних потреб, з урахуванням економічних можливостей і згідно з вимогами міжнародних союзів та угод, до яких наша країна приєдналася. Актуальним залишається законодавче визначення діяльності об'єднань страховиків, впливу держави на проведення інвестиційної політики страховиків та її захист. Роль держави полягає у створенні оптимальної структури співвідношення між обов'язковими і добровільними видами страхування, а також комплексної системи підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів. Держава має сприяти цивілізованим методам інтеграції страхового бізнесу у глобальний ринок страхових послуг [1; 22].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Експертна рада з питань страхування — державний орган влади, створений в 1996 р. при Кабінеті Міністрів України як дорадчий орган для висновків щодо формування державної політики у сфері страхування, розроблення пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку. Закон України «Про страхування» — законодавчий акт, прийнятий Верховною Радою України 7 березня 1996 р. Регулює відносини у сфері страхування і спрямований на розвиток ринку страхових послуг, посилення надійності страхового захисту юридичних і фізичних осіб. Дія цього Закону не поширюється на державне соціальне страхування. Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю (Укр-страхнагляд) — офіційний орган виконавчої влади, який здійснює державний контроль за страховою діяльністю. Ліцензія на страхову діяльність - документ, що засвідчує право страхової компанії брати страхування (перестрахування) страхові ризики певного виду. І здійснюється "Комітетом у справах нагляду за страховою діяльністю, має спеціальну форму і містить такі обов'язкові реквізити: повну ї скорочену назву страховика та його юридичну адресу; перелік видів добровільного та обов'язкового страхування; назву території, на якій страховик та його філії мають право укладати договори страхування; термін дії, реєстраційний номер і дату видачі ліцензії; підпис керівника (або заступника) Комітету у справах нагляду за страховою діяльністю. У разі порушення страхового законодавства ліцензія може бути відкликана. Страховий нагляд — контроль за діяльністю суб'єктів страхового бізнесу, здійснюваний спеціально уповноваженими на це органами. В Україні функції страхового нагляду покладені на Комітет у справах нагляду за страховою діяльністю та його органи на місцях.
Контрольні питання
1.Якою є мета державного регулювання страхової діяльності? 2.Якими факторами диктується необхідність державного регулювання страхової справи? 3.Що входить у систему методів державного регулювання? 4.Які документи подаються при реєстрації страхових компаній? 5.З якою метою було проведено перереєстрацію страхових компаній у 1997 р.? 6.У чому полягає призначення ліцензування страхової діяльності? 7.Які документи подаються для отримання ліцензії? 8.За якими напрямами здійснювався нагляд і контроль за страховою діяльністю при існуванні Укрстрахнагляду? 9.Якими конкретними прикладами можна підтвердити виконання Укрстрахнаглядом своїх функцій?
5.5. ТЕМА 5. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ
Майнове страхування - це галузь страхування, в якій об’єктом страхових правовідносин виступає майно в різних видах. Отже, об’єктом майнового страхування виступають матеріальні цінності, які можуть бути застраховані, а саме: - основні й оборотні фонди виробничого і невиробничого призначення; - врожай с/г культур; - тварини; - продукція; - засоби транспорту; - устаткування; - інвентар; - предмети домашнього господарства; - інше. Предметом майнового страхування є: - ризик втрати, нестачі або пошкодження певного майна; - ризик збитків у підприємницькій діяльності. Класифікація майнового страхування здійснюється за наступними ознаками (рис. 3.). - за формою здійснення; - за видами суб’єктів страхування; - за видами майна; - за видами укладання договорів; - за видами страхових подій. Слід зауважити, що майнове страхування об'єднує найрізноманітніші види страхування, які розподіляються на дві підгалузі: страхування майна юридичних осіб і страхування майна громадян. Розглядаючи страхування у сільському господарстві, слід звернути увагу на те, що сільськогосподарські підприємства відрізняються від інших підприємств характером своєї діяльності. Сільське господарство як самостійна галузь економіки має суттєві
особливості, які впливають на проведення страхування, а саме залежність сільськогосподарського виробника від природної кліматичних чинників; сезонність виробництва та тривалість виробничого циклу; склад і структура сільськогосподарських виробничих фондів. До специфічних об'єктів страхування майна сільськогосподарських підприємств відносять: урожай сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; дерева та плодово-ягідні кущі, що зростають у садах, виноградники; сільськогосподарських тварин, птицю, кролів, хутрових звірів, сім'ї бджіл у вуликах. Виходячи з характеру об'єктів страхування, крім звичайних, видів страхування у сільському господарстві, слід виокремлювати два специфічних види: - страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень; - страхування сільськогосподарських тварин. Порівняно молодою сферою страхування є страхування технічних ризиків, що відзначається значною специфікою. До страхування технічних ризиків відносять такі види: 1) страхування будівельних підприємств від усіх ризиків; 2) страхування будівельних підприємств від монтажних ризиків; 3) страхування машин та обладнання від аварій; 4) страхування електронних пристроїв від знищення, поломок та аварій. Використання складних промислових технологій пов'язане з ризиками виникнення аварій, катастроф, нещасних випадків, які призводять до великих збитків. Технічні ризики — це комплекс видів страхування, що включає страхування будівельно-монтажних ризиків, страхування машин від поломок, страхування електронного обладнання. Страхування транспортних засобів — узагальнене поняття при страхуванні всіх видів транспорту - наземного, водного, авіаційного. Страхування транспортних засобів і вантажів є одним з найбільш поширених у світі. Страхування транспортних засобів називається "каско", вантажів "карго" .При страхування автокаско передбачаються ризики знищення або пошкодження транспортних засобів внаслідок: 1) дорожньо-транспортного випадку; 2) вогневих ризиків і ризиків стихійних явищ; 3) дій третіх осіб. Страхові тарифи залежать від виду ризику, типу і марки автомашини та терміну її експлуатації і коливаються (за усі названі ризики) від 1-2 до 10-15 відсотків реальної вартості транспортного засобу. Страхове відшкодування виплачується на підставі довідок про випадок і розрахунку вартості ремонтних робіт. Слід зауважити, що страхування автомобільного та водного транспорту здійснюється в добровільній формі, а страхування повітряного транспорту — в обов'язковій. Страхування майна громадян, слід зауважити, що воно вважається найбільш масовим страхуванням. Майно фізичних осіб при страхуванні, як правило, підрозділяється на кілька груп, кожна з котрих страхується окремо. До першої групи переважно відноситься нерухоме майно (жилий будинок, господарські та інші приміщення), до другої-транспортні засоби, до третьої домашнє майно, котре часто теж ділять на дві підгрупи - звичайне майно і майно дороге (довготривалого використання). Порядок страхування нерухомого та рухомого майна фізичних осіб та страхові ризики такі ж, як при страхуванні майна юридичних осіб. Особливість страхування нерухомого майна фізичних осіб полягає в тому, що тарифи для нього встановлені централізовано і за будівлі в сільській місцевості становлять 0,2 - 0,45 відсотка, в міській місцевості - 0,18 - 0,4 відсотка. Домашнє майно загального користування страхується без огляду за страховими тарифами від 0,5 до 1 відсотка вартості, а дороге майно - тільки з оглядом за тарифом від 1 до 2-3 відсотків вартості. Майно громадян страхується лише у добровільній формі. Нерухоме майно та транспортні засоби сільськогосподарських підприємств страхуються на підставі загальних правил зате врожай страхується в особливому порядку. Об'єктом . страхування тут є врожай культурних рослин, включаючи багаторічні насадження, а основними ризиками - його зменшення або втрата внаслідок дії природних явищ, передбачених договором страхування, наприклад, граду, бурі, зливи, урагану, заморозків, пожежі від удару блискавки та ін. Особливістю страхування є: 1) визначення збитків після збору врожаю; 2) висока франшиза з метою зацікавити власника здійснювати підсів та пересів пошкоджених площ для зменшення збитків; 3) врахування у величині збитків витрат на підсів та пересів; 4) зменшення збитків на вартість продукції, отриманої від підсіву та пересіву. Особливість страхування сільськогосподарських тварин полягає у тому, що вони страхуються після досягнення певного віку і тільки на випадок загибелі від хвороби чи вимушеного забою або внаслідок механічних чи електричних травм. Останніми роками на практиці цей вид страхування застосовується дуже рідко.
Контрольні питання
6. Чим зумовлені особливості страхування врожаю і тварин в сільському господарстві?
5.6. ТЕМА 6.ОСОБИСТЕ СТРАХУВАННЯ
1. Особливості страхування як сфери бізнесу. 2. Доходи страхової компанії. Склад доходів страхової діяльності. 3. Зароблена страхова премія та її визначення. 4.Витрати страхової компанії. Склад витрат проведення страхування. 5. Прибуток страховика та його оподаткування.
Вивчення теми слід почати з визначення питання про необхідність особистого страхування, його мету і класифікацію результатом розгляду класифікації особистого страхування має стати чітка орієнтація у визначенні підгалузей і видів страхування. При цьому важливо враховувати, що страхування життя на відміну від інших підгалузей особистого страхування проводиться
виключно в добровільній формі. Слід пам'ятати й те, що страхування життя на відміну від інших підгалузей особистого страхування характеризується поступовим накопиченням страхової суми протягом строку дії договору страхування. Необхідно звернути увагу й на обсяг відповідальності, який бере на себе страховик, укладаючи договір страхування із страхувальником. Так, при укладенні договору страхування життя основними страховими випадками є дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору або її смерть протягом цього часу. При страхуванні від нещасних випадків — це тимчасова втрата працездатності, постійна втрата працездатності або смерть протягом строку дії договору страхування від нещасних випадків. При проведенні медичного страхування страховим випадком є звертання застрахованої особи до медичної установи за наданням медичної допомоги. Страхування життя є найважливішою підгалуззю особистого страхування. Варто наголосити, що найпопулярнішим видом страхування життя є змішане страхування життя. Договір змішаного страхування життя дає змогу поєднати в собі відповідальність страхової компанії як у випадку дожиття до закінчення строку страхування, так і у випадку смерті під час дії договору. Крім того, відповідальність страховика може бути розширена за рахунок прийняття на страхування відповідальності виплатити страхову суму або певну її частину у разі настання нещасного випадку із застрахованою особою. Розглядаючи цей вид страхування, треба звернути увагу на те, що при проведенні змішаного страхування життя страхувальник і застрахований можуть бути однією особою, якщо договір страхування страхувальник укладає відносно своєї особи. Крім того, змішане страхування життя, як і взагалі всі види страхування життя, є довгостроковим видом страхового захисту громадян. При вивченні питання про сутність змішаного страхування життя треба дослідити умови його проведення. Слід приділити увагу порядку укладення договору страхування, а також вимогам, які страховики висувають до страхувальників; порядку визначення страхової суми; розрахунку страхових платежів і порядку їх сплати; часу набрання договором чинності; можливим змінам у відносинах між страховиком і страхувальником під час дії договору страхування, в тому числі й можливому розірванню договору; діям сторін у разі настання страхового випадку, а також порядку визначення і виплати страхової суми. Необхідно звернути й на той факт, що не кожне звернення страхувальника (застрахованого) або вигодонабувача може бути задоволено страховою компанією, визначити причини відмови у виплаті. Одним із видів страхування життя є й такий достатньо популярний вид, як страхування до вступу в шлюб (весільне). За такого виду страхування, на відміну від попереднього виду, страхувальник і застрахований завжди є різними особами. При цьому необхідно зазначити, що договори страхування укладаються на користь дітей. Самостійно вивчаючи тему, треба чітко визначити, які умови страхова компанія ставить до страхувальників (фізичних осіб) і до застрахованих щодо віку, стану здоров'я; в яких родинних відносинах повинні знаходитися страхувальники (фізичні особи) і застраховані. Треба зазначити, що механізм укладення та обслуговування цього договору страхування такий самий, як і договору змішаного страхування життя, але цей вид має певні особливості. Насамперед, це стосується таких понять, як строк страхування в очікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування, а вичікувальний період — часом між закінченням строку страхування і 21 роком. Ще одним видом страхування життя є довічне страхування. Необхідно врахувати, що серед інших видів страхування життя це - найбільш специфічний вид страхування. Його особливість полягає у тому, що договір страхування укладається фізичною особою тільки на свою користь, а у разі настання страхового випадку (смерть протягом дії договору страхування) страхову суму одержує вигодонабувач, який визначається страхувальником за життя і може бути як фізичною, так і юридичною особою. Розглядаючи цей вид страхування, необхідно дослідити порядок укладення і ведення страхової угоди, а також ефективність цього виду страхового захисту громадян. Крім згаданих вище видів страхування життя, при самостійній підготовці необхідно звернути увагу й на інші його види, а також ми умови їх проведення. Особисте страхування включає в себе й таку важливу складову страхування, як страхування від нещасних випадків. Розгляд цієї підгалузі слід почати з характеристики існуючих форм страхового захисту. Тут доречно звернути увагу на той факт, що на підміну від страхування життя, яке проводиться лише в добровільній формі, страхування від нещасних випадків проводиться як і добровільній, так і в обов'язковій формі. Добровільна форма страхування надає страхувальнику більш широкий вибір страхових послуг і можливостей у визначенні страхової суми, ніж обов'язкова форма страхування. Важливе значення при розгляді страхування від нещасних випадків має визначення об'єкта страхування. У даному випадку об'єктом страхового захисту є майнові інтереси застрахованої особи, які пов'язані із тимчасовим чи постійним зниженням доходу або додатковими витратами через втрату працездатності, а також смерть застрахованого внаслідок нещасного випадку. Про страхові випадки, які входять в обсяг відповідальності страховика, вже йшлося вище. Договори страхування від нещасних випадків можуть укладатися в колективній або індивідуальній формі. При цьому важливо визначити, хто виступає страхувальником у кожній із цих форм. При індивідуальній формі страхувальником виступає фізична особа, яка укладає договір відносно себе самої або іншої фізичної особи, наприклад, дитини. При колективній формі страхувальником виступає юридична особа (підприємство, установа, організація), яка укладає договір страхування на користь своїх працівників, які є застрахованими. Необхідно звернути увагу й на той факт, що індивідуальне страхування проводиться переважно в добровільній формі, а серед колективних договорів страхування від нещасних випадків багато видів укладаються в обов'язковій формі (див. Закон України «Про страхування», ст. 6). Порядок укладення та обслуговування договорів страхування від нещасних випадків такий самий, як і при страхуванні життя. Як вже зазначалося, види страхування, що проводяться в обов'язковій формі, визначено Законом України «Про страхування». Розгляд обов'язкових видів страхування має бути спрямований на визначення особливостей їх проведення (суб'єкти страхування; джерела сплати страхових внесків; перелік осіб, яких охоплює той або інший вид страхування; обсяг страхової відповідальності страховика; порядок визначення і виплати страхової суми (або її частини) при настанні страхового випадку; причини відмови у виплаті). При цьому треба виявити спільні та відмінні риси видів страхування, які проводяться в обов'язковій формі. Добровільні види страхування від нещасних випадків також проводяться відповідно до Закону України «Про страхування», але, на відміну від обов'язкових, ним не визначаються. Як і при проведенні обов'язкових видів страхування, страхова компанія для здійснення добровільного страхування від нещасних випадків також повинна мати відповідну ліцензію. Слід звернути увагу на перелік видів страхування від нещасних випадків, які можуть бути здійснені в добровільній формі, а також на умови страхування, розглянути вимоги страхової компанії щодо страхувальників (застрахованих), визначення розміру страхової суми, страхових внесків, прав та обов'язків сторін під час дії договору і притаманні події, яка передбачає виплату страхової суми або її частини. Третьою підгалуззю особистого страхування є медичне страхування. Це — особлива сфера діяльності страхової компанії. Існують певні вимоги, які враховують її особливості. Розглядаючи медичне страхування, необхідно звернути увагу на об’єкт страхування і мету його проведення. Об'єктом медичного страхування є життя і здоров'я громадян. Мета медичного врахування — забезпечити громадянам у разі настання страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів, а також фінансування профілактичних заходів. Варто наголосити, що медичне страхування, як і страхування від нещасних випадків, може проводитися в обов'язковій і добровільній формі. Кожна з цих форм має певні особливості щодо суб'єктів страхування і умов страхового захисту. Так, одним із суб'єктів обов'язкового медичного страхування, є лише юридична особа, яка укладає договори страхування на користь застрахованих. Страхувальником при добровільній формі страхування може бути як юридична, так і фізична особа. Необхідно звернути увагу і на те, що на відміну від інших видів страхового захисту при проведенні медичного страхування є і ще один суб'єкт страхових відносин — лікувально-профілактичні установи. Враховуючи це, слід визначити вимоги, які висуваються до лікувально-профілактичної установи. Обов'язкове медичне страхування охоплює все населення країни і призначене задовольняти основні, першочергові потреби в медичній допомозі. Але обов'язкове медичне страхування не може задовільнити всі існуючі потреби. І саме це визначає необхідність про існування добровільного медичного страхування, яке базується на вилученні вільних коштів юридичних і фізичних осіб у сферу охорони здоров'я. У результаті розгляду питання про здійснення медичного страхування необхідно мати чітке уявлення про механізм відносин між суб'єктами страхування, а також здійснення страховиком своїх обов'язків перед страхувальниками [1; 16].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Вигодонабувач — особа, призначена страхувальником для одержання страхової суми у випадку його смерті, в особистому страхуванні. Викупна сума — частина резерву внесків на день припинення страховиком сплати внесків, яка підлягає виплаті страхувальнику за договором страхування життя в разі його припинення. Розмір викупної суми залежить від тривалості часу, який минув від початку дії договору страхування і строку, на який він був укладений. Розмір викупної суми визначається за спеціальними таблицями, складеними страховиком. Довгострокове страхування життя — страхування на строк, більший трьох років. В особистому страхуванні довгостроковими є всі види страхування життя. Заповітне розпорядження — спеціальна умова договору особистого страхування, в якому передбачено розпорядження страхувальника (застрахованого) щодо страхової суми на випадок смерті в період строку страхування. Індивідуальне страхування — різновид особистого страхування. Договори індивідуального страхування укладаються страховиком з конкретними особами в індивідуальному порядку. Колективне страхування — сукупність договорів особистого страхування, які укладаються не з окремими фізичними особами, а з юридичними особами стосовно групи застрахованих осіб. Медичне страхування — форма соціального захисту інтересів населення в охороні здоров'я, яка має на меті гарантувати громадянам при настанні страхового випадку одержання медичної допомоги за рахунок накопичених коштів і фінансувати профілактичні заходи. Нещасний випадок — раптова короткочасна подія, яка настала проти волі людини і спричинила шкоду здоров'ю або смерть. Об’єкт страхування в особистому страхуванні — життя, здоров я, працездатність людини. Страхова сума — сума, на яку укладається договір особистого страхування, а також конкретний розмір грошових коштів.
Контрольні запитання
1.Сформулюйте визначення “ страхування життя” і назвіть його основну мету. 2.Якими показниками характеризується сучасний стан страхування життя в Україні? 3.Назвіть функції, що виконує страхування життя. 4.Хто є отримувачем страхової суми при страхуванні життя і які страхові випадки передбачені при страхуванні життя? 5.Що Вам відомо з історії страхування життя в нашій країні і який мінімальний строк страхування життя визначений зараз в Україні? 6.Що Вам відомо із зарубіжного досвіду страхування життя? 7.Що розуміють під поняттям “рента”, хто є одержувачем страхової суми при страхуванні ренти та які основні умови договорів страхування ренти? 8.Назвіть різновиди страхування ренти та їхнє призначення. 9.Якою є основна мета пенсійного страхування?
5.7. ТЕМА 7.СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ
1. Необхідність, сутність і розвиток страхування відповідальності. Його основні види. 2. Характеристика об'єктів і суб'єктів страхування відповідальності. 3. Обсяг і ліміти відповідальності страховика за договорами страхування відповідальності. 4.Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Міжнародна система «Зелена картка».
Страхування відповідальності, що є однією з найскладніших галузей страхової діяльності, динамічно розвивається в усьому світі, і зокрема в Україні. Так, обсяги акумульованих страхових премій по страхуванню відповідальності нині в Україні складають близько третини всіх надходжень від страхової діяльності. Для того, щоб розкрити сутність страхування відповідальності, необхідно з'ясувати, на яких правових засадах грунтуються відносини учасників такого страхування. В основу страхових відносин при страхуванні відповідальності покладено норми вітчизняного та міжнародного права. Тому студент має зосередити увагу на нормах Цивільного кодексу України, що передбачають відповідальність особи, яка завдала шкоди життю, здоров'ю і майну третьої особи. Слід звернути увагу на визначення Законом України «Про страхування» об'єкта страхування відповідальності, яким можуть бути майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі. Це означає, що страхування відповідальності спрямоване на захист майнових прав осіб, постраждалих у результаті дії або бездіяльності страхувальника. Крім того, студент має знати, що страхові відносини при страхуванні відповідальності можуть грунтуватися на нормах, визначених: - законами України та постановами Верховної Ради України (наприклад, Закон України «Про транспорт»); - постановами та розпорядженнями Уряду України (наприклад, постанова Кабінету Міністрів України «Про затвердження
Положення про порядок і умови обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів»); - міжнародними конвенціями (наприклад, Варшавська конвенція 1929 р.). Розкрити сутність страхування відповідальності допоможе доскональне вивчення особливих рис, притаманних даній галузі, що вирізняють її серед інших у страховому бізнесі. Для цього студенту необхідно з'ясувати сутність питань, які стосуються укладення договору страхування на користь третьої особи, обсягу та ліміту відповідальності страховика, строку страхування. Оскільки при страхуванні відповідальності захищаються не тільки майнові інтереси постраждалої особи, але й майнові інтереси особи, яка заподіяла шкоду, то для накладання відповідальності на таку особу і визнання факту страхової події необхідними є наявність її вини або визнання того, що її відповідальність настає незалежно від вини. Тому студенту необхідно зрозуміти сутність таких понять, як «презумпція вини» та «принцип генерального делікту», визначити, що є страховою подією при страхуванні відповідальності. Крім того, слід акцентувати увагу на особливості, яка стосується комплексного характеру видів страхування, що належать до цієї галузі. Для того, щоб відбулися страхові відносини, страхові інтереси страхувальників мають знайти своє вираження в потребі застрахувати свою відповідальність. Прояв таких страхових інтересів породжує виникнення різних видів страхування: страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції, страхування відповідальності за забруднення довкілля, страхування професійної відповідальності тощо. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів є одним із основних видів страхування відповідальності. В Україні цей вид страхування проводиться в обов'язковій формі згідно із Законом України «Про страхування» та Положенням «Про порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1175 від 28 вересня 1996 р. Сутність страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів полягає в захисті майнових інтересів осіб, постраждалих у дорожньо-транспортних пригодах, які сталися з вини страхувальників. При розгляді цього виду страхування студенту необхідно визначити: хто є суб'єктами такого страхування, що є об'єктом страхування; який обсяг відповідальності встановлений законодавством за цим видом страхування; чим відрізняються види договорів обов'язкового страхування. При цьому студент має знати, що додатковий договір страхування діє на території інших держав і має назву «Зелена картка». Договір «Зелена картка» має міжнародне значення і відповідно представляє систему міжнародних договорів про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. Тому студенту необхідно знати принципи дії системи «Зелена картка» та її територіальну розповсюдженість. Основним елементом системи «Зелена картка» є Національні транспортні страхові бюро. Студент має дослідити, з якою метою створюються національні бюро в різних країнах, яким чином організована діяльність Моторного (транспортного) страхового бюро України, його функції. Розглядаючи питання взаємовідносин сторін у разі настання страхового випадку за договорами страхування цивільної відповідальності власників автотранспорту, слід зосередити увагу на обов'язках страхувальника, страховика, Моторного (транспортного) страхового бюро. Власники інших видів транспорту (авіаційного, морського, залізничного) також мають можливість застрахувати свою відповідальність. В Україні набуває розвитку страхування: - відповідальності повітряного перевізника і виконавця повітряних робіт щодо відшкодування збитків, заподіяних пасажирам, багажу, пошті, вантажу; - відповідальності експлуатанта повітряного судна за збитки, які можуть бути завдані ним при виконанні авіаційних робіт; - відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника); - відповідальності залізничного перевізника. Закон України «Про страхування» передбачає обов'язкове страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника). Страхування відповідальності власників інших видів транспорту здійснюється в добровільній формі. Розглядаючи сутність зазначених видів страхування, студент має визначити правову базу, що регулює відносини власників (включаючи перевізників) авіаційного, морського, залізничного транспорту з іншими сторонами, які беруть участь у його використанні; характер об'єктів страхування; склад суб'єктів страхових відносин; обсяг і ліміти відповідальності страховика за договорами страхування; строк і територію дії договорів. Досить складним видом страхування відповідальності є страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Такий вид страхування вельми поширений у світі і грунтується на нормах міжнародного права. В Україні такий вид страхування почав розвиватися недавно — після введення в дію Закону України «Про захист прав споживачів». Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції в Україні проводиться в добровільній формі і захищає інтереси страхувальників-товаровиробників у разі претензій, що їх висувають споживачі за шкоду, завдану їх життю, здоров'ю, майну внаслідок використання продукції з дефектами. Цей вид страхування має свої особливості, пов'язані із визначенням страхувальників, об'єктів страхування, страхових випадків, що складають обсяг відповідальності страховика, ліміту його відповідальності, з розрахунком страхової премії за договором страхування. До специфічних видів страхування в цій галузі відносять страхування професійної відповідальності. Такий вид страхування в багатьох країнах світу здійснюється в обов'язковій формі. Наявність страхового поліса є одним з елементів, необхідних для отримання ліцензії на приватну професійну практику певними категоріями фахівців. В Україні страхування професійної відповідальності, причому в добровільній формі, тільки набуває розвитку. Особливість страхування професійної відповідальності полягає у тому, що страховик зобов'язується згідно з договором страхування виплатити страхувальнику компенсацію за позовом третьої сторони за шкоду, заподіяну їй страхувальником через недбалість або помилку при виконанні ним своїх професійних обов'язків. При розгляді сутності страхування професійної відповідальності необхідно визначити: з чого складається основа професійної відповідальності; які дії професіонала можуть призвести до збитків третіх осіб; у чому полягає призначення такого страхування. Крім того, важливо дослідити, на які види професійної відповідальності поширюється таке страхування; які ризики покриваються страховим полісом, а за які страховик відповідальності не несе; яким чином встановлюється ліміт і строк відповідальності страховика. Проблема відшкодування збитків, завданих природному середовищу, є особливо актуальною в наш час. Одним із засобів вирішення цієї проблеми є страхування екологічних ризиків. Воно об'єднує різні види страхування, серед яких — страхування відповідальності за забруднення довкілля. Основна мета такого страхування полягає у компенсації шкоди за позовами, висунутими третіми особами за шкоду, заподіяну їх здоров'ю та майну внаслідок забруднення довкілля з вини страхувальника. Вивчаючи організацію проведення страхування відповідальності за забруднення довкілля, студент має взяти до уваги, що це страхування в Україні проводиться в добровільній формі. Ринок екологічного страхування в нашій країні ще тільки починає формуватися [1; 7; 8; 9; 10; 20; 22; 23].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Абсолютна відповідальність — в іноземній практиці: вид страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. Бенефіціар — 1) особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування; 2) третя особа— вигодонабувач за страховим полісом. Вина страхувальника — суб'єктивне ставлення юридичної або фізичної особи до своєї протиправної поведінки та її можливих наслідків, що може спричинитися до завдання шкоди. Відповідальність безумовна (сувора) — відповідальність, що виникає без вини. Відповідальність не лімітована — відповідальність страховика без обмеження сум страхових виплат. Делікт — правопорушення, що є основою (підставою) для позову за збитками при відсутності контракту (угоди, договору). Договірна відповідальність — настання цивільної відповідальності внаслідок невиконання або неналежного виконання договірних зобов'язань. Дорожньо-транспортна пригода — подія, що сталася під час руху транспортного засобу, внаслідок якої загинули або дістали поранення люди чи завдано матеріальних збитків. Забруднення довкілля — надходження до навколишнього середовища твердих, газоподібних речовин, мікроорганізмів або енергії, внаслідок чого здійснюється шкідливий вплив на людину, флору, фауну. «Зелена картка» — назва системи міжнародних договорів і страхового поліса зі страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, які виїжджають у країни — члени цієї системи. Ліміт відповідальності страховика — максимально можлива відповідальність страховика, що випливає з умов договору страхування. Позадоговірна відповідальність — настання цивільної відповідальності у випадку заподіяння шкоди, не пов'язаної з невиконанням (неналежним виконанням) договірних зобов'язань. Ретроспективне покриття — відповідальність страховика за помилки, допущені попередником страхувальника по страхуванню професійної відповідальності. Страхування відповідальності — галузь страхування, що об'єднує види страхування, в яких об'єктами страхового захисту виступають майнові інтереси, пов'язані з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди життю, здоров'ю або майну фізичних осіб, а також майну юридичних осіб. Страхування екологічних ризиків — сукупність видів страхування, що передбачають відповідальність страховика за ризики, пов'язані із забрудненням навколишнього середовища. Страхування цивільної відповідальності — страхування, при якому страховик бере на себе зобов'язання сплатити страхувальникові суми, пред'явлені йому відповідно до закону і в межах юридичної відповідальності страхувальника перед третіми особами. Транспортний засіб — пристрій, призначений для перевезення людей або вантажу, а також установленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів.
Контрольні питання
1.Які особливості характерні для страхування відповідальності? 2.Якою є мета страхування відповідальності? 3.Що означає ліміт відповідальності страховика? 4.Чим зумовлюється здійснення страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в обов”язковій формі? 5.Які види договорів укладаються при страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів? 6.Які основні причини зумовили створення системи страхування „Зелена карта”? 7.Визначте роль МТСБУ у страхуванні цивільної відповідальності власників транспортних засобів? 8.Визначте основні принципи страхування відповідальності перевізника вантажів. 9.В яких випадках можуть виникнути витрати роботодавця на компенсацію збитку, заподіяного здоров’ю його працівників?
5.8. ТЕМА 8.ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ
1. Необхідність, сутність і принципи перестрахування. 2. Співстрахування і механізм його застосування. 3. Методи перестрахування. 4.Пропорційна форма перестрахування. Види договорів пропорційного перестрахування. 5. Непропорційна форма перестрахування. Види договорів непропорційного перестрахування.
У наш час в Україні розвивається страховий ринок, створюються нові компанії, збільшуються обсяги страхування, підвищується рівень конкуренції між страховиками. Проте жорстка конкуренція на страховому ринку унеможливлює вільний вибір сприятливих ризиків, через що в портфелі страхової компанії можуть з'явитися ризики з надто високою відповідальністю, а настання лише одного повного збитку може призвести до значного погіршення фінансового стану страхової організації. Отже, виникає нагальна потреба у розвитку перестрахувальних відносин і співстрахування. Перестрахування і співстрахування стають важливими, необхідними елементами страхового ринку. Найважливішим чинником, що впливає на перестрахування і співстрахування та обумовлює їх розвиток, є, безперечно, існуюча законодавча база. Тому студентам доцільно звернутися до основних нормативних актів, якими страхові компанії керуються при проведенні співстрахування та перестрахування в Україні. Слід звернути увагу на те, що згідно із Законом України «Про страхування» страховик, який укладає договір перестрахування, залишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі відповідно до договору страхування. У співстрахуванні, на відміну від перестрахування, страховик залишається відповідальним перед страхувальником лише в розмірі своєї частки. Виявити інші особливості га відмінності співстрахування й перестрахування студентам допоможе відповідна література (див. перелік літератури в кінці методичних порад). З огляду на світовий досвід, зауважимо, що в жодній країні перестрахування не регулюється фіксованими положеннями, умовами, спеціально встановленими законом правилами. На формування перестрахувального права впливають методи і практика діяльності, які грунтуються на певних принципах. Студентам необхідно дослідити сутність і зміст принципів, якими керуються при проведенні перестрахувальних операцій. Після опрацювання цих принципів доцільно перейти до розгляду вітчизняного ринку перестрахування: визначити тенденції його розвитку, суб'єктів перестрахування (перестраховик, брокер), взаємовідносини між ними. Особливості перестрахувальної діяльності потребують використання специфічного понятійного апарату у цій сфері. Студенти мають акцентувати увагу на таких важливих поняттях у перестрахуванні, як: цесія і ретроцесія; активне і пасивне перестрахування; ліміт перестрахувального покриття; місткість перестраховувального договору; бордеро передач; сліп; комісійна винагорода; види комісій; тощо. Доцільно більш детально розглянути таке ключове поняття в перестрахуванні, як «власне утримання цедента» (визначення частки ризику, яку він залишає за собою). Передавати в перестрахування досить велику частку ризику не вигідно, оскільки страховик при цьому втрачає відповідну частку зібраної ним премії, яку страхова компанія могла б залишати за собою за умови оптимального визначення розміру власного утримання. Якщо ж розмір власного утримання страховика буде надто високим, то це впливатиме на його фінансову стійкість. Існує багато теорій і практичних рекомендацій щодо встановлення ліміту власного утримання. Але вони мають загальний характер і не враховують специфічних умов діяльності конкретних компаній. Іноді страховики перестраховують ризик, встановлюючи нульове власне утримання (фронтування). Студентам доцільно визначити, з якою метою страхові компанії вдаються до таких заходів. Для розуміння механізму дії перестрахування слід розглянути методи і форми перестраховувального захисту. Існує два методи передачі ризиків у перестрахування: факультативний та облігаторний. Необхідно визначити суть цих методів перестрахування, виявити переваги і вади кожного з них, порівняти їх і зробити певні висновки. На практиці використовується також метод, який базується на поєднанні цих двох методів. Він називається договором відкритого покриття. Студентам треба дослідити, в яких випадках страховику доцільніше вдаватися до того чи іншого методу перестраховувального захисту. Перестраховувальний захист може здійснюватися також за допомогою пулів. Особливого значення пули набувають у країнах, де відбувається становлення ринку страхування і перестрахування. Після розгляду методів перестрахування доречно перейти до ознайомлення з формами перестраховувального захисту. Форми перестрахування (пропорційна і непропорційна) різняться системою розподілу ризиків між сторонами перестраховувальної угоди. Кожна з форм перестрахування передбачає певні види договорів. Доцільно спочатку зупинитися на пропорційній формі перестрахування, оскільки вона є простішою, визначити її особливості. Пропорційна форма виділяє кілька видів договорів (квотні, ексцедентні, квотно-ексцедентні). Крім того, існують різні системи або модифікації цих договорів. Студентам необхідно визначити механізм дії кожного із зазначених договорів, дати повну характеристику певного договору, виявити його переваги і вади, з'ясувати, в яких видах страхування вони використовуються. Наступним етапом розгляду теми є визначення сутності та особливостей непропорційного перестрахування. Призначення непропорційного перестрахування — надання гарантій відповідальності страховика по прийнятих ризиках внаслідок великого сукупного збитку за визначений час. Непропорційній формі перестрахування, як і пропорційній, Студентам необхідно визначити характерні ознаки кожного з договорів непропорційного перестрахування, їх переваги, вади, сфери застосування. Слід зауважити, що дуже великий збиток може виникнути як внаслідок однієї події, так і внаслідок кумуляції ризиків, тому покриття за ексцедентом збитку поділяють на ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку. Ризиковий ексцедент збитку та катастрофічний ексцедент збитку можуть доповнювати один одного. У цьому виді договору покриття поширюється на збитки за ризиком і за випадком, коли неможливо запобігти кумуляції. Тому частіше таке покриття використовують при автотранспортному страхуванні або страхуванні цивільної відповідальності. Розглядаючи такий вид захисту, як договір ексцеденту збитковості, треба взяти до уваги, що цей захист орієнтований не на окремий збиток або сукупність збитків, а на окремий вид страхування або на весь страховий портфель страховика. Тому цей договір не передбачає гарантії щодо прибутку, а тільки оберігає страховика від дуже великих втрат. Слід зауважити, що непропорційні договори перестрахування мобільніші й простіші в опрацюванні. І хоча пропорційні договори виникли значно раніше непропорційних, на сьогодні договори непропорційної форми перестрахування набувають все більшого поширення. Нині більшість страхових компаній України конче потребують перестраховувального захисту. Нові страхові компанії мають недостатньо міцну фінансову базу; місткість національного страхового ринку порівняно незначна. Разом з тим існує попит на страхування великих ризиків, який не можуть задовольнити національні страховики. У такій ситуації за браком власних можливостей страхова компанія може вдатися до перестрахування або співстрахування. Це рішення є оптимальним, оскільки воно дає змогу підвищити як можливості окремої компанії, так і місткість страхового ринку в цілому [1; 12; 20].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Активне перестрахування — приймання іноземних ризиків для покриття або продажу страхових гарантій. Бордеро — перелік ризиків, які підпадають під перестрахування. Цей перелік висилає ексцедент перестраховикові в облігаторному перестрахуванні. Брокерська комісія — відрахування із страхової премії на користь брокера. Комісія враховує прибуток і витрати брокера щодо розміщення перестраховувального договору. Власне утримання — частина ризику, яку залишає собі страховик згідно із своїми фінансовими можливостями. Депо премій — частина страхової премії, що належить перестраховикові, але тимчасово утримується перестрахувальником з метою підвищення гарантії своєчасного виконання зобов'язань, передбачених договором перестрахування. Ексцедент — залишок страхової суми, що утворюється понад власне утримання страховика і повністю надходить у перестрахування. Ліміт перестраховувального покриття — максимальний обсяг збитків, який перестраховик може покрити за ризиком. Максимально можливий збиток — найбільший розмір збитку, що може бути завданий застрахованому об'єкту внаслідок одного страхового випадку. Місткість перестраховувального договору — максимальна сукупна сума ризику, що залишається на власному утриманні компанії, яка прийняла цей ризик і ліміт відповідальності перестраховиків за договором перестрахування. Пасивне перестрахування — передача ризиків іноземним страховикам. Перестрахувальна комісія — відрахування з премії на користь ретроцедента. Використовується в ретроцесії. Пріоритет — власна участь цедента в покритті збитків. Ретроцесія — подальша передача цесіонарієм ризику (частково або повністю) наступному перестраховнку. Тантема — своєрідна комісія, що сплачується цеденту з чистого прибутку перестраховика за результатами проходження договору перестрахування. Цедент — сторона, яка передає ризик у перестрахування (прямий страховик, перестрахувальник). Цесіонарій — сторона, яка приймає ризик у перестрахування (перестраховик).
Контрольні питання
1.У чому полягає економічна сутність перестрахування? 2.Визначте основні цілі перестрахування. 3.Охарактеризуйте механізм передачі страхового ризику в перестрахування. 4.Які функції виконує перестрахування? 5.На яких основних принципах базується перестрахування? 6.Дайте порівняльну характеристику факультативного й облігаторного методів перестрахування. 7.Охарактеризуйте основні форми й особливості договорів пропорційного перестрахування. 8.Якими є особливості договорів непропорційного перестрахування? 9.Зазначте особливості договорів ексецеденту збитковості.
5.11. ТЕМА 9. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ
1. Поняття фінансової надійності страховика, чинники її забезпечення. 2. Місце та роль страхових резервів у забезпеченні фінансової надійності страховика. Інвестиційна політика страховика. 3. Тарифна політика страховика. 4. Роль перестрахування у забезпеченні фінансової надійності страхових операцій. 5. Платоспроможність страховика, умови її забезпечення.
Головною особливістю діяльності страхової компанії є те, що на відміну від сфери виробництва, де товаровиробник спочатку здійснює витрати на виготовлення продукції, а потім компенсує їх за рахунок виручки від реалізації, страховик спочатку акумулює значні кошти, отримані від страхувальника у вигляді страхової премії як ціни за страхову послугу, створює необхідний страховий фонд, а потім компенсує збитки за укладеними договорами страхування. Особливість організації діяльності страховика визначається своєрідністю страхового процесу, який полягає в тому, що на вході й на виході цього процесу знаходяться кошти, якими страховик тимчасово розпоряджається. Страховик, на відміну від промислових підприємств, приймає від страхувальника гроші не в обмін на товар або послуги, а для того, щоб ці кошти використовувати в майбутньому для компенсації збитків учасникам страхування, в яких відбулася страхова подія. Ця особливість потребує фінансової надійності страховика для виконання своїх зобов'язань перед страхувальниками.
Фінансова надійність має постійно знаходитися в центрі уваги страховика. Вона тісно пов'язана з тарифною, фінансовою, інвестиційною та перестраховою політикою і забезпечується декількома чинниками, а саме: обсягами власних коштів; рівнем страхових тарифів; ступенем збалансованості страхового портфеля; страховими резервами; тимчасово вільними коштами; перестрахуванням. Існують законодавчо встановлені вимоги до власних коштів страховика, які формуються за рахунок внесків учасників і прибутку страховика. Статутний фонд — головний елемент функціонування будь-якого суб'єкта господарської діяльності незалежно від його форми власності. Він є сумою внесків учасників і забезпечує життєдіяльність компанії. Досліджуючи власні кошти страховика, студентам треба розглянути їх структуру.
Страховик у ході діяльності повинен мати у розпорядженні окрім статутного фонду значний обсяг власних коштів, вільних від страхових зобов'язань. Такими коштами є гарантійний фонд і вільні резерви. Студентам при розгляді цих ресурсів необхідно визначити їх місце і роль у забезпеченні фінансової надійності страховика. Фінансова надійність страховика залежить також від правильно розрахованих страхових тарифів, на підставі яких визначається ціна на страхову послугу. Ці розрахунки не можуть бути зроблені без урахування збитковості страхової суми. Визначаючи ціну на страхову послугу, насамперед враховують ціну ризику, а також обсяг, однорідність і стабільність страхових операцій. Саме виходячи з цих характеристик, на основі статистичних даних щодо настання страхових подій за визначений період часу і розраховується тарифна ставка. Проте не завжди страховику вдається розрахувати правильну тарифну ставку. За відсутності інформації іноді доводиться покладатися на власну інтуїцію щодо можливості настання негативних подій і можливих збитків. Вивчаючи це питання, студент має добре зрозуміти суть впливу тарифної політики страховика на його фінансову надійність. Розглядаючи наступний чинник фінансової надійності страховика — страхові резерви — треба звернути особливу увагу на те, що вони відображають обсяг страхових зобов'язань за укладеними договорами страхування. Достатність і склад страхових резервів залежать від виду страхування, строку дії договору, рівномірності розподілу ризику тощо. Слід зважити й на те, що кошти страхових резервів є коштами власників полісів, а не коштами страховика. Тому розміщення та інвестування цих коштів підлягають регулюванню з боку держави. Кошти страхових резервів мають розміщуватися з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості. Ці вимоги дають змогу забезпечити своєчасні й у повному обсязі виплати страхових сум і страхового відшкодування на користь страхувальників. Фінансова надійність страховика забезпечується й таким чинником, як перестрахування. Висока вартість об'єктів, що можуть бути прийняті на страхування, не збалансований страховий портфель змушують страховика передавати ризик у перестрахування. Страховик, приймаючи на страхування значний ризик, який не може забезпечити власними ресурсами, передає частину його перестраховику. Проте перед страхувальником страховик і далі відповідає у повному обсязі, визначеному договором страхування. Тому, визначаючи розмір власного утримання, страховику слід завжди враховувати обсяг вільних коштів ї коштів страхових резервів. Отже, розмір власного утримання, який відповідає завданню забезпечення фінансової стійкості страховика, залежить від виду страхування, характеру ризику, максимального розміру збитків, розміру класних коштів страхової компанії. Важливим показником фінансової стійкості страховика є його платоспроможність. Розглядаючи це питання, студентам необхідно звернутися до чинного законодавства України, яке визначає поняття «фактичний» і «нормативний» запаси платоспроможності й встановлює взаємозв'язок між ними [1; 2; 20; 21; 22].
ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Зароблена премія — частка від сум надходжень страхової премії, що відповідає ризикам, які вже минули станом на звітну дату. Незароблена премія — частка від сум надходжень страхової премії, що відповідає ризикам, які ще не минули станом на звітну дату. Резерв збитків — зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування по відомих вимогах страхувальників. Резерв незаробленої премії — те саме, що й незароблена премія. Централізовані страхові резервні фонди — фонди, що утворюються Моторним транспортним (страховим) бюро України та, іншими подібними організаціями; формуються за рахунок внесків страховиків — членів цих організацій. Активи страховика — кошти страховика, інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелом цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури А. с. залежить платоспроможність страховика, його фінансова надійність. Диверсифікація — у страхуванні здійснюється з метою зменшення ризику та отримання більшого прибутку шляхом одночасного розвитку кількох не пов'язаних один з одним видів страхування, розширення страховиком спектра страхових послуг, поширення активності страховика в межах основного бізнесу. Запас платоспроможності — один із найважливіших показників, який характеризує надійність страховика. Визначається шляхом вирахування із загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань. Страхові зобов'язання беруться такими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактичний запас має бути не меншим за нормативний. Ліквідність — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім — сплачувати борги. Технічні резерви — сукупність резервів незароблених премій і резервів збитків, які утворюються страховиками за видами страхування, відмінними від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування. . Фінансова надійність страховика —- здатність страховика виконати страхові зобов'язання, прийняті за договорами страхування, у разі впливу несприятливих чинників.
Контрольні запитання
1.Охарактеризуйте особливості грошового обігу страхової компанії. 2.Визначте джерела формування та види доходів страховика. 3.Визначте склад та економічний зміст витрат страховика. 4.Що включає до себе поняття собівартості страхової послуги? 5.Як визначається прибуток страховика? 6.Чим є валовий дохід страхової компанії? 7.Визначте особливості оподаткування прибутку страхової організації в Україні.
6. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Семінарське заняття № 1
Тема: Сутність, принципи і роль страхування
План
1.Необхідність страхового захисту від ризикових обставин. 2.Історія виникнення та розвитку страхування. 3.Місце страхування в системі економічних категорій та його функції. 4.Принципи страхування.
Практичні завдання
1.Доведіть, що страхування є одним із засобів захисту від негативних наслідків науково-технічного прогресу. 2.У чому, на ваш погляд, проявляються функції страхування? 3.Доведіть необхідність знання принципів страхування для страховиків і страхувальників. 4.Прослідкуйте розвиток страхування і доведіть необхідність виникнення та поширення різних його видів. 5.Доведіть необхідність знання принципів страхування на прикладі діяльності суб”єктів підприємництва.
Література: 1, 5, 11, 20.
Семінарське заняття № 2
Тема: Класифікація страхування
План
1.Призначення та основні критерії класифікації у страхуванні. 2.Класифікація за формами проведення.
Практичні завдання
1.Доведіть необхідність класифікації страхування. 2.Класифікація за якими ознаками дозволяє виявити конкретні страхові інтереси підприємств, організацій, громадян? 3.Порівняйте загальну класифікацію страхування, яка застосовується в Україні та світовій практиці. 4.Користуючись Законом України “Про страхування”, обґрунтуйте, чим, на Ваш погляд, зумовлено здійснення окремих видів страхування в обов’язковій формі? 5.В яких випадках застосовується індивідуальне, а в яких колективне страхування? 6.Чому, на Ваш погляд, в останні роки на вітчизняному страховому ринку переважають добровільні види страхування? 7.Які, на Вашу думку, види страхування доцільно вилучити з переліку обов’язкових видів страхування, а які додати? 8.Наведіть приклади, що підтверджують здійснення обов’язкового страхування в нашій країні.
Література: 2, 4, 11, 15, 20.
Семінарське заняття № 3
Тема: Страхові ризики, їх оцінка
План
1.Поняття ризику та його основні характеристики. 2.Види ризиків та їхня оцінка. 3.Управління ризиком. 4.Тарифна ставка: структура та методи розрахунку.
Практичні завдання
1.З чим, на Ваш погляд, пов’язане поширення в даний час різного роду ризиків? 2.У яких сферах мають більший прояв негативні наслідки ризику? 3.Доведіть неминучість прояву різних ризиків у природі та повсякденні. 4.Поясніть, до яких негативних наслідків може призвести реалізація ризиків. 5.Доведіть необхідність вивчення та застосування ризик-менеджменту в діяльності страхових компаній. 6.Чим можна довести, що страховий внесок є засобом здійснення фінансового зв’язку між страховиком і страхувальником?
Література: 4, 6, 7, 11, 20.
Семінарське заняття № 4
Тема: Страховий ринок
План
1.Страховий ринок та його структура. 2.Роль посередників на страховому ринку. 3.Стан і перспективи розвитку страхового ринку в Україні. 4.Маркетинг у страхуванні. 5.Страхові договори. Практичні завдання
1.Доведіть, що економічне зростання нашої держави, її престиж і авторитет у світовому суспільстві неможливі без розвиненого страхового ринку. 2.Яку, на Вашу думку, роль відіграватимуть страхові посередники на страховому ринку України у найближчому майбутньому? 3.Обґрунтуйте необхідність основних напрямів розвитку вітчизняного страхового ринку за прийнятою урядом програмою. 4.Доведіть необхідність страхового маркетингу у вітчизняній практиці страховиків. 5.Які, на Ваш погляд, заходи, що застосовуються у маркетингу, найбільш ефективні для страхових компаній? 6.Чи реалізовано страхову послугу, якщо протягом дії договору страховий випадок не настав? 7.Якими прикладами можна довести необхідність знання для страхувальника змісту та умов договору страхування?
Література: 4, 11, 12, 20.
Семінарське заняття № 4
Тема: Страхова організація
План
1.Організаційні форми страховиків. 2.Структура страхових компаній. 3.Товариства взаємного страхування. 4.Об’єднання страховиків та їх функції.
Практичні завдання
1.Чому діяльність страхової компанії завжди залежить від економічного середовища в якому вона існує? 2.Доведіть, що страхування є підприємницьким видом діяльності. 3.Що, на Вашу думку, зумовлює створення страхових об”єднань страховиків? 4.Чи можна стверджувати, що створення страхових об”єднань позитивно впливає на розвиток страхового ринку? Чому?
Література: 4, 10, 11, 20.
Тема: Державне регулювання страхової діяльності
План
1.Необхідність державного регулювання страхової діяльності. 2.Органи нагляду за страховою діяльністю та їхні функції. 3.Контроль за діяльністю страховиків.
Практичні завдання
1.Чому в державному регулюванні страхової діяльності зацікавлені не тільки страхувальники, а й самі страховики? 2.Чим можна підтвердити здійснення контролю з боку органів нагляду за страховими компаніями? 3.Доведіть, що державне регулювання страхової діяльності дуже важливе для проведення послідовної політики стосовно форм, методів і масштабів участі іноземного капіталу у страховому бізнесі на території України. 4.Проаналізуйте зміни, що сталися після перереєстрації страхових компаній. 5.Чим, на Ваш погляд, зумовлені перевірки діяльності страхових компаній? 6.Доведіть, що держава зацікавлена в розвитку страхового бізнесу. 7.Доведіть або спростуйте твердження „Вітчизняне страхове законодавство поступово наближується до європейського”.
Література: 1, 4, 11, 20.
Семінарське заняття № 5
Тема: Особисте страхування
План
1.Загальна характеристика страхування життя. 2.Змішане страхування життя. 3.Страхування ренти і пенсій. 4.Страхування від нещасних випадків, його основні види та форми здійснення. 5.Медичне страхування, його концепції та практика проведення.
Практичні завдання
1.Доведіть, що при укладенні договору страхування життя сторони повинні дотримуватись основних принципів страхування. 2.Чим можна пояснити зменшення надходження платежів на страхування життя в наші дні і, що, на Ваш погляд, слід робити страховим компаніям, які займаються страхуванням життя, для залучення клієнтів? 3.Що, на Вашу думку, можна використати в Україні із зарубіжного досвіду страхування життя? 4.Чим можна пояснити слабкий розвиток недержавного пенсійного страхування в нашій країні і, що, на Вашу думку, можна використати в Україні із зарубіжного досвіду страхування пенсій? 5.З якою метою, на Вашу думку, роботодавці здійснюють пенсійне страхування своїх працівників? 6.Яке значення, на Вашу думку, має здійснення різних видів особистого страхування? 7.Доведіть, що при укладенні договору страхування від нещасних випадків сторони мають дотримуватись основних принципів страхування. 8.Чим зумовлено проведення окремих видів особистого страхування в обов’язковій формі? 9.В яких випадках доцільно застосовувати колективне особисте страхування?
Література: 4, 11, 19, 20, 21.
Семінарське заняття № 6
Тема: Страхування майна
План
1.Значення та види майнового страхування. 2.Особливості страхування майна юридичних осіб. 3.Страхування технічних ризиків. 4.Страхування майна сільськогосподарських підприємств. 5.Страхування транспортних засобів і вантажів. 6.Страхування майна громадян.
Практичні завдання
1.Визначте, у чому полягає доцільність страхування майна підприємств. 2.Порівняйте спільні та відмінні риси страхування різноманітних засобів транспорту. 3.Які, на Ваш погляд, найбільш ефективні засоби залучення клієнтів до майнового страхування? 4.Які фактори зумовлюють використання різних тарифних ставок при майновому страхуванні? 5.Чому, на Ваш погляд, страхування вантажів є найбільш поширеним видом страхування? 6.Доведіть, що при настанні страхового випадку страхувальнику необхідно застосувати заходи щодо зменшення збитків.
Література: 4, 11, 14, 16, 17, 20. Тема: Страхування відповідальності
План
1.Поняття страхування відповідальності та його види. 2.Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. 3.Страхування відповідальності перевізників вантажів. 4.Страхування відповідальності роботодавців. 5.Страхування відповідальності виробника за якість продукції. 6.Страхування професійної відповідальності. 7.Екологічне страхування.
Література: 4, 11, 13, 20.
Семінарське заняття № 7
Тема: Перестрахування і співстрахування
План
1.Сутність і теоретичні основи перестрахування. 2.Методи перестрахування. 3.Форми перестрахувальних операцій. 4.Співстрахування та механізм його застосування.
Практичні завдання
1.У яких випадках страховим компаніям доцільно звертатися до перестрахування? 2. Доведіть, що об’єктом перестрахування є майнова ситуація страхового товариства, яке передає ризики в перестрахування. 3. Чим можна пояснити, що на вітчизняному страховому ринку більше поширене факультативне перестрахування, ніж облігаторне? 4. Що, на Вашу думку, сприятиме розвитку перестрахування в Україні?
Література: 4, 11, 18, 20. Семінарське заняття № 8
Тема: Доходи, витрати і прибуток страховика
План
1.Склад та економічний зміст доходів і витрат страховика. 2. Визначення прибутку страховика. 3.Оподаткування страхових компаній.
Практичні завдання
1.Чим, на Вашу думку, відрізняється склад доходів страховика від доходів інших суб’єктів підприємницької діяльності? 2.Проаналізуйте зміни в податковій політиці щодо страхових компаній у нашій країні в останні роки.
Література: 3, 4, 8, 11, 20.
Тема: Фінансова надійність страхової компанії
План
1.Поняття фінансової надійності страховика та її значення. 2.Платоспроможність страховика та умови її забезпечення. 3.Інвестиційна діяльність страховиків. 4.Превентивна діяльність страхових компаній.
Практичні завдання
1.Чим, на Вашу думку, можна довести, що платоспроможність – більш загальний показник фінансової стійкості, ніж, наприклад, ліквідність? 2.Чим можна пояснити збільшення мінімального розміру статутного фонду страховиків останніми роками? 3.Яку, на Вашу думку, роль можуть відігравати страхові компанії в довгостроковому фінансуванні різних галузей економіки? 4.Яке значення має інвестиційна політика для страхових компаній?
Література: 4, 11, 20, 22, 23. 7. КОНТРОЛЬНО-ТЕСТОВА ПРОГРАМА
Потрібно знайти одну правильну відповідь на поставлене питання. За кожну правильну відповідь нараховується 2 бали. Загальна кількість мінімально набраних балів для поточного контролю – 60, для підсумкового контролю - 40.
Тест 1. Що з наведеного далі охоплюється поняттям “страховий захист”? 1) Здійснення заходів, спрямованих на зменшення страхового ризику; 2) Фінансування витрат на боротьбу із страховою подією; 3) Відшкодування збитків, нанесених стихійним лихом; 4) Збільшення запасів товарів з огляду на сезонність їх виробництва.
Тест 2. З яких фондів складається сукупний фонд страхового захисту? 1) Резервних фондів підприємств; 2) Амортизаційних фондів; 3) Кредитів банків; 4) Резервних фондів, передбачених бюджетом; 5) Іноземних інвестицій; 6) Резервів страхових організацій.
Тест 3. У яких формах виникли перші страховики? 1) Товариства взаємного страхування; 2) Страхового товариства з повною відповідальністю; 3) Акціонерного страхового товариства; 4) Державної страхової організації.
Тест 4. У якій послідовності виникли перелічені нижче види страхування? 1) Страхування життя; 2) Страхування від вогню; 3) Страхування морських суден; 4) Страхування сільськогосподарських тварин; 5) Страхування від нещасних випадків; 6) Страхування вантажів; 7) Страхування ритуальних витрат.
Тест 5. Які функції виконує страхування? 1) Фіскальну; 2) Заощадження коштів; 3) Превентивну; 4) Формування і використання резервів; 5) Ризикову; 6) Стимулюючу.
Тест 6. З наведеної далі інформації вибрати принципи страхування. 1) Максимальна сумлінність сторін страхового договору; 2) Суброгація; 3) Форма власності на об’єкт страхування; 4) Страховий інтерес; 5) Повне відшкодування збитків від діяльності в несприятливих умовах; 6) Повна сплата страхових премій; 7) Відсутність простроченої заборгованості за кредитами.
Тест 7. Які з перелічених далі заходів сприяють підвищенню ролі страхування, а які цьому заважають? 1) Зниження інфляції; 2) Поліпшення роботи персоналу страхових компаній; 3) Відсутність належного статистичного та іншого інформаційного забезпечення; 4) Збільшення обсягів банківського кредитування; 5) Низькі розміри державного пенсійного забезпечення; 6) Зменшення безплатних соціальних послуг.
Тест 8. Класифікація страхування за економічними ознаками – це класифікація за такими характеристиками: 1) Об’єктами страхування; 2) Формами проведення страхування; 3) Статусом страхувальника; 4) Часом виникнення окремих видів страхування. Тест 9. Класифікація страхування Укрстрахнаглядом з метою ліцензування страхової діяльності передбачає такі види: 1) Страхування вантажів та багажу; 2) Страхування автомобілів; 3) Страхування кредитів; 4) Страхування дітей до повноліття; 5) Страхування пенсій; 6) Страхування загальної відповідальності.
Тест 10.Страхові події при страхуванні громадян від нещасних випадків можуть бути такі: 1) Смерть застрахованого з будь-якої причини; 2) Смерть застрахованого лише від нещасного випадку; 3) Дожиття застрахованим до закінчення строку дії договору страхування.
Тест 11. Які з видів страхування не належать до майнового? 1) Страхування наземного транспорту; 2) Страхування життя; 3) Страхування пенсійного забезпечення; 4) Страхування від нещасного випадку; 5) Страхування інвестицій; 6) Страхування кредитів; 7) Страхування відповідальності; 8) Страхування вантажів та багажу.
Тест 12. Які компоненти становлять зміст економічного ризику? Їх пріоритетність. 1) Випадкові події; 2) Збитки, завдані через випадкові події; 3) Додаткова вигода, отримана внаслідок випадкових подій; 4) Імовірність настання випадкових подій; 5) Об’єкт, який зазнає дії випадкової події; 6) Імовірність настання випадкових збитків.
Тест 13. Яка з обчислених імовірностей має найбільшу точність? 1) Апріорна; 2) Естиматична; 3) Апостеріорна.
Тест 14. Які риси безпосередньо характеризують “великі ризики”? 1) Імовірність настання ризику; 2) Територія, охоплена ризиком; 3) Охоплена ризиком галузь господарської діяльності; 4) Основні показники виробничої діяльність промислових підприємств; 5) Вид стихійного явища (подій): вода, вогонь, вітер та ін.
Тест 15. У чому полягає аналіз ринку? 1) Оцінка ризику; 2) Зменшення ризику; 3) Ідентифікація ризику; 4) Уникнення ризику; 5) Діагностика ризику; 6) Пізнання ризику.
Тест 16. Які заходи є етапами менеджменту ризику? 1) Фінансування; 2) Самофінансування ризику; 3) Уникнення ризику; 4) Страхування ризику; 5) Контроль; 6) Обмеження ризику; 7) Аналіз ризику; 8) Попередження ризику.
Тест 17. Які риси є критеріями страхування ризиків? 1) Випадковість; 2) Можливість оцінки у вартісних одиницях; 3) Низький ступінь імовірності; 4) Надзвичайно великі витрати.
Тест 18. Чи існує різниця між такими документами, як “страховий договір”, “страховий поліс”, “страхове свідоцтво”? 1) Так. 2) Ні. 3) Так, на окремі види страхування.
Тест 19. Чи існують законодавчі обмеження на максимальний термін страхування за одним договором? 1) Так. 2) Ні. 3) Так, на окремі види страхування.
Тест 20. Хто може припинити дію договору страхування? 1) Страхувальник; 2) Ліга страхових організацій; 3) Страховик; 4) Судові органи; 5) Укрстрахнагляд.
Тест 21. Чи можна протягом строку дії договору вносити зміни до його змісту? 1) Так. 2) Ні. 3) З дозволу Укрстрахнагляду.
Тест 22. У якій послідовності з огляду на субординацію слід розташувати нижченаведені правові аспекти? 1) Міжнародні угоди, що містять положення про страхування; 2) Конституція України; 3) Постанови Уряду; 4) Рішення міністерств і відомств України; 5) Цивільний кодекс України; 6) Закон України “Про страхування”.
Тест 23. Які з перелічених функцій покладено на Укрстрахнагляд? 1) Реєстрація страхових договорів, за якими частина ризиків передається на перестрахування президентам; 2) Контроль за платоспроможністю страховика; 3) Визначення мінімального розміру статутного фонду для страховиків; 4) Надання ліцензій на право здійснення страхової діяльності; 5) Опрацювання страхових тарифів; 6) Затвердження рішень про ліквідацію страхових компаній; 7) Опрацювання проектів законодавчих актів з питань страхової діяльності.
Тест 24. Чи може обласний уповноважений Укрстрахнагляду зупинити дію ліцензії на здійснення страхової діяльності в області? 1) Так. 2) Ні.
Тест 25. Страхування життя передбачає: 1) Змішане страхування життя; 2) Страхування дітей від нещасних випадків; 3) Обов’язкове страхування життя і здоров’я народних депутатів.
Тест 26. Страхова сума за договором змішаного страхування життя не виплачується: 1) У випадку смерті страхувальника від злоякісного захворювання після одного року від початку дії договору страхування; 2) У випадку самогубства страхувальника; 3) У випадку смерті страхувальника після одного місяця від початку дії договору страхування від серцево-судинного захворювання.
Тест 27. Державне обов’язкове особисте страхування. Що означає це поняття? 1) Що джерелом сплати страхових платежів є державний бюджет і в разі неплатоспроможності страховика держава гарантує виконання зобов’язань перед страхувальниками; 2) Що держава вимагає від страховиків обов’язково виплатити страхову суму; 3) Що держава покладає виконання обов’язків страховика на державну страхову компанію.
Тест 28. Хто може бути страхувальником індивідуального та колективного добровільного страхування від нещасних випадків? 1) Юридичні особи; 2) Юридичні особи та фізичні особи; 3) Фізичні особи. Тест 29.Чим відрізняється страхування від нещасних випадків від довгострокового страхування життя? 1) У разі страхування від нещасних випадків страхова сума не виплачується або сплачені внески по закінченні терміну дії договору страхування не повертається; 2) У разі страхування від нещасних випадків по закінченні терміну страхування передбачається повернення сплачених внесків; 3) При страхуванні від нещасних випадків у разі їх настання договір припиняє свою дію незалежно від сплаченої суми.
Тест 30. Що впливає на розмір тарифної ставки при страхуванні від нещасних випадків? 1) Ступінь ризику професії; 2) Вік застрахованого; 3) Група ризику; 4) Група ризику, термін страхування.
Тест 31. Обов’язкова форма медичного страхування передбачає, що сплата внесків покладається на: 1) Підприємців; 2) Працівників; 3) Все населення.
Тест 32. В основу страхування основних та оборотних фондів покладено: 1) Відшкодування збитків страхувальника; 2) Страховий захист майна; 3) Страховий інтерес.
Тест 33. Що береться за основу при оцінюванні основних фондів? 1) Фактична вартість; 2) Повна балансова (первісна) вартість; 3) Фактична собівартість.
Тест 34. Яке майно підлягає страхуванню згідно з договором? 1) Майно, отримане підприємством за договором майнового найму; 2) Продукція, отримана від населення для переробки, зберігання тощо; 3) Усе майно, яке належить підприємству.
Тест 35. При настанні страхового випадку страхувальник повинен: 1) Заявити про страховий випадок до компетентних органів; 2) Скласти страховий акт; 3) Одразу після страхового випадку почати відновлювальні роботи; 4) Обчислити суму збитку; 5) Вжити заходів для запобігання та зменшення збитків.
Тест 36. Прибутки від страхової діяльності формуються за рахунок: 1) Зароблених страхових премій; 2) Одержаних комісійних винагород за передачу ризиків на перестрахування; 3) Доходів від розміщення тимчасово вільних коштів; 4) Комісійних винагород страховим посередником.
Тест 37. Частина тарифу, яка призначена для покриття витрат на проведення страхування, називається: 1) Брутто-тариф; 2) Нетто-тариф; 3) Навантаження.
Тест 38. Плата за страхування, яку страхувальник зобов’язаний внести страховику відповідно до договору страхування, називається: 1) Страховим тарифом; 2) Страховою сумою; 3) Страховою премією; 4) Тантьємою.
Тест 39. При страхуванні майна страхова сума не повинна перевищувати його дійсної вартості: 1) На момент укладення договору страхування; 2) На момент настання страхової події. Тест 40. При передачі ризику на перестрахування комісійні винагороди за перестрахування отримує: 1) Перестраховик; 2) Цедент; 3) Як перестраховик, так і цедент.
Тест 41. За наявності кількох страхових полісів зі страхування одного й того ж об’єкта виплата відшкодування в повному обсязі: 1) Не відбувається; 2) Відбувається тільки з особистого страхування; 3) Відбувається тільки зі страхування відповідальності.
Тест 42. Фінансова надійність страховика забезпечується: 1) Розміром статутного фонду; 2) Кількістю учасників страховика; 3) Видами страхування, які проводить страховик; 4) Величиною страхових резервів; 5) Збалансованим страховим портфелем.
Тест 43. Страхові резерви розміщуються згідно з принципами: 1) Тільки прибутковості; 2) Безпечності, прибутковості, ліквідності,диверсифікованості; 3) Безпечності та ліквідності.
Тест 44. Які з наведених нижче завдань має виконувати реклама страхової компанії? 1) Створювати широку популярність і образ продуктів компанії та самої компанії, що запам’ятовується; 2) Бути спрямованим на надання більшої значимості запропонованим нововведенням; 3) Підтримувати популярність компанії, поширювати образ продуктів компанії, брати участь в оновленні образу продуктів компанії; 4) Бути позиціонуючою у “відповідь на сподівання споживачів”, масового впливу, ненав’язливо всюдисущою.
Тест 45. Основні фактори підвищення ефективності реалізації страхового продукту такі: 1) Страховий тариф, страхова сума, термін дії договору; 2) Страховий тариф, ризики, франшиза; 3) Зобов’язання сторін, ризики, розмір страхових резервів; 4) Якість страхового продукту, тариф, сервіс; 5) Якість страхового продукту, тариф, реклама.
8. ЗАВДАННЯ І МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДЛЯ ВИКОНАННЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТАМИ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ
Відповідно до навчального плану студент виконує одну контрольну роботу, яка складається з теоретичної та розрахункової частини. Висвітлені в теоретичній частині положення показують степінь засвоєння студентом-заочником теоретичного матеріалу з дисципліни, яка вивчається. Контрольна робота виконується студентом за відповідним варіантом, який визначається за останніми двома цифрами залікової книжки. Перелік питань теоретичної частини наведено нижче. При виконанні контрольної роботи обов’язково пишеться зміст, де вказуються питання теоретичної та практичної частин, зі збереженням нумерації. При відповіді на питання студент повинен використовувати діючу нормативну і законодавчу базу, враховувати сучасні тенденції розвитку страхування в Україні. Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 18 сторінок учнівського зошита. Титульна сторінка оформлюється за зразком, наведеним у додатку Б. Сторінки слід пронумерувати і залишити поля для зауважень. Робота повинна бути написана розбірливо, без виправлень і оформлена охайно. Наприкінці роботи слід навести перелік використаної літератури.
Контрольна робота повинна відповідати наступним вимогам:
8.1. Теоретична частина
1Необхідність страхового захисту. 2.Поняття ризику. Основні види ризику та їх характеристика. 3. Страхові фонди як матеріальна основа страхового захисту. 4. Форми організації фондів страхового захисту. 5. Виникнення та етапи розвитку страхування. 6. Сутність страхування. Функції і принципи страхування 7.Сфери застосовування страхування. 8. Поняття класифікації, її значення. Ознаки класифікації: історичні, економічні, юридичні. 12.Класифікація за об'єктами страхування. 9. Класифікація за формами проведення: обов'язкове страхування, добровільне страхування. 10. Поняття про ризик та його основні характеристики. 11. Суб'єктивні та об'єктивні, матеріальні та нематеріальні, чисті та спекулятивні ризики. 13. Управління ризиком. 14. Роль ризик-менеджменту у виявленому розпізнанні та визначенні методів впливу на ризик. 15. Виключення ризику. Активне і пасивне запобігання ризику 16. Визначення та ознаки страхового ризику. 17. Оцінка ризику (андеррайтинг) і визначення доцільності його страхування. 18.Об'єкт і предмет особистого страхування. Класифікація особистого страхування. 19. Страхування життя та його основні види: змішане страхування, страхування дітей, страхування до вступу в шлюб, довічне страхування, страхування пенсій. 20. Сутність страхування від нещасних випадків. 21. Обов'язкові види страхування від нещасних випадків і професійних захворювань. 22. Добровільне індивідуальне й колективне страхування від нещасних випадків. 23. Медичне страхування України та його характеристика. Умови обов’язкового медичного страхування. Добровільне медичне страхування. 24. Об'єкт, предмет і класифікація майнового страхування. 25. Страхування вантажів. 26. Страхування транспортних засобів: автомобільного та іншого наземного, морського, авіаційного транспорту. 27. Особливості страхування сільськогосподарських підприємств: страхування врожаю сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень, страхування тварин. 28. Страхування ризиків. 29. Страхування майна громадян. 30. Страхування відповідальності: об'єкт, предмет і класифікація. 31.Страхування цивільної відповідальності власників автотранспортних засобів. 32. Міжнародна система "Зелена картка". Страхування відповідальності перевізників. 33. Страхування відповідальності товаровиробників за якість продукції. 34. Страхування професійної відповідальності. 35. Страхування відповідальності за забруднення довкілля. Інші види страхування відповідальності. 36.Необхідність і сутність перестрахування. Суб'єкти перестрахування та їх характеристика. Методи перестрахування: факультативне перестрахування, облігаторне перестрахування. 37. Форми проведення перестрахувальних операцій: пропорційне пере страхування, непропорційне перестрахування. 38. Співстрахування й механізм його застосування. 39. Склад доходів страховиків: доходи від страхової діяльності, доходи від інвестування тимчасово вільних коштів, інші доходи. 40. Доходи від страхової діяльності. Зароблені страхові премії та порядок їх визначення. 41.Доходи від інвестування тимчасово вільних коштів та їх різновидності. Інші доходи страховиків. 42. Склад і економічний зміст витрат страховиків. Собівартість страхової послуги та її елементи. Виплата страхових сум та страхового відшкодування. Витрати на утримання страхової організації та їх вплив на собівартість страхових послуг. 43. Прибуток страховиків. Визначення прибутку від страхової та інвестиційної діяльності. 44. Оподаткування прибутків, отриманих від страхової діяльності при ризикових видах страхування і при страхуванні життя. 45. Оподаткування прибутків від інвестиційних та інших операцій. 46. Розподіл (використання) чистого прибутку після оподаткування. Утворення вільних резервів страховиків. 47. Поняття фінансової надійності страховика та її значення. Фінансові методи забезпечення надійності страхових компаній. 48. Платоспроможність страховика. Фактичний і нормативний запаси платоспроможності страховика та порядок їх обчислення. 49. Страховий фонд страховика та його значення у забезпеченні фінансової надійності. 50. Значення та характеристика страхових резервів страхової компанії.
Таблиця розподілу завдань за варіантами
8.2. Розрахункова частина
Задача 1. Автопідприємство застрахувало 22 водії згідно Положення про обов'язкове особове страхування від нещасних випадків на транспорті терміном на 1 рік. Страхова сума на кожного водія встановлена згідно цього Положення, а страховий тариф становить 1% страхової суми. Протягом року із застрахованими водіями трапилося два ДТП, в результаті котрих один з них отримав інвалідність, а другий травму, лікування якої тривало 20 днів. Визначити:
Страхову суму встановлено в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Згідно цього визначимо страхову суму та страховий платіж за страхування усіх водіїв:
Сзагс = 500 ·17=8500грн. Сзагпл = 8500 · 0,01 = 85грн.
В разі смерті водія або встановлення йому інвалідності І групи страхова компанія виплачує 100% страхової суми. В разі встановлення інвалідності II групи страхова виплата складе 80% страхової суми. При встановленні водію І групи інвалідності - 60% страхової суми. Тимчасова втрата працездатності оплачується за тарифом 0,2% страхової суми за добу, але не більше 50% страхової суми.
Згідно цих даних розрахуємо: 1. Величину страхової виплати, котру отримає водій за інвалідність другої групи:
С IIвип = 8500 · 0,8=6800 грн.
2. Величину страхової виплати, котру отримає водій на лікування наслідків травми.
С лвип = 8500 · 0,02 · 20=340 гри.
3. Величину страхової виплати, котру отримає водій за інвалідність першої групи:
С Iвип = 8500 гри.
4. Величину страхової виплати, котру отримає водій за інвалідність третьої групи:
С IIвип = 8500 · 0,6=5100 грн.
ССмвип = 8500грн.
Задача 2. Власник будинку вартістю 20 тис. грн. застрахував його від вогневих ризиків, ризиків стихійних явищ, технічних аварій і дій третіх осіб. Страховий тариф становить 1% страхової суми, франшиза - 10%. Внаслідок страхового випадку майну нанесено збиток в розмірі 3 тис. грн.. Визначити величини:
Страховий платіж при безумовній та умовній франшизі складе:
СФпл=20000 · 0,01 · 0,9 =180 грн.
Страхове відшкодування при умовній франшизі складе:
СУВ=3000грн.
Оскільки умовна франшиза яка складає 2000 грн. менша за суму збитків, отже збитки відшкодовуються страховиком в повному обсязі. Страхове відшкодування при безумовній франшизі складе:
СБУ = 300 · 0,9= 2700 грн.
Задача 3. Власник автобусу КВАЗ-3244 на 16 пасажирських місць уклав договір обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів в Україні терміном на 1 рік. Автобус протягом року мав ДТП, внаслідок котрого одна людина загинула, одна отримала інвалідність II групи, а одна лікувала наслідки травми 20 днів. Майнові збитки становлять 20 тис. грн.
Визначити:
Страховий платіж власника автобусу КВАЗ-3244 на 16 пасажирських місць складає 10,4 неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Страховий платіж складе:
Спл = 10,4 · 17=176,8 грн.
Максимальне страхове відшкодування при укладанні договору обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу за заподіяну шкоду здоров'ю третіх осіб складає 51000 грн. Отже, у випадку смерті потерпілого страхове відшкодування складе 51000 грн. У випадку встановлення інвалідності II групи страхове відшкодування складе:
СII = 51000 · 0,8 = 40800 грн.
За лікування наслідків травми страхове відшкодування складе:
СТВ = 51000 · 0,002 · 20 = 4896 грн.
Страхове відшкодування складе за майнові збитки складе 22000 грн.
Задача 4. Страхова компанія зі страхування життя має такі показники діяльності за квартал: 1. Надходження страхових внесків за договорами страхування життя терміном дії: - до 10 років - 220 тис. грн.. - 10 років і більше - 320 тис. грн..
Визначити величину податку з прибутку, податку з інвестиційного доходу і загальну суму податку з доходів громадян. Ставка податку для страхових компаній визначена в розмірі 3 % від суми валового доходу, отриманого від страхової діяльності. До складу валового доходу страхової компанії, що оподатковується за ставкою 3 %, не включаються доходи, отримані страховиками-резидентами у вигляді страхових внесків, страхових платежів або страхових премій, нагромаджених протягом звітного періоду за договорами страхування і перестрахування життя на території України або за її межами. Отже, валовий дохід страхової компанії за квартал буде дорівнювати сумі премій за договорами переданими у перестрахування, а податок з прибутку відповідно:
ПП = 120000 · 0,03=3600 грн.
При оподаткуванні прибутку страхових компаній від іншої діяльності (в тому числі інвестиційної) застосовується ставка 30 %. Прибуток від інвестиційної діяльності складе:
Пр інв = 422000 · (422000 -0,02)= 411600 грн. ПП інв= 411600 · 0,3 = 123480 грн.
Загальна сума податку складе: П заг = 123480 + 3600 = 127080грн.
Задача 5. Визначити фактичний і розрахунковий запас платоспроможності страхової компанії з ризикового страхування з ризикового страхування згідно таких даних:
Директивами ЄС передбачено визначати фактичний запас платоспроможності як різницю між активами (крім нематеріальних) і зобов'язаннями. У разі, якщо фактичний запас платоспроможності перевищує розрахунковий нормативний, страхова компанія вважається платоспроможною. Іншими словами, власних коштів, вільних від зобов'язань, разом із страховими резервами має бути достатньо для виконання зобов'язань за страховими виплатами. Фактичний запас платоспроможності дорівнює:
Фзп=2520 · 20 · 1520=980 тис .грн
Розрахунковий нормативний запас платоспроможності має дорівнювати найбільшій із двох сум, одна з яких обчислюється на підставі страхових премій, а друга - на підставі страхових виплат. У першому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається на підставі надходжень страхових премій за звітний період, а саме:
Н зп =(НСП -(Прп·0,9)) · 0,25
де, НСП- надходження страхових премій за квартал; Прп - плачено премій перестраховикам.
Нзп = (120-(120 · 0,9)) · 0,25 = 3 тис.грн.
У другому випадку розрахунковий запас платоспроможності визначається за формулою:
Нзп= (ВСВ –(КВ ·0,9))
де, ВСВ - виплата страхового відшкодування; КВ - компенсація виплат відшкодування перестраховиками
Н зп =(320 · (20-0,9)) · 0,3 = 90,6 тис.грн.
Отже, розрахунковий запас платоспроможності дорівнює 90,6 тис. грн.
Словник страхових термінів
Актуарні розрахунки - система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів (теорія ймовірностей, демографічна статистика, довгострокові фінансові обчислення ). Андеррайтинг – процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування чи перестрахування. Бенефіціар – особа, на користь якої страхувальник уклав договір страхування, третя сторона – вигодонабувачу за страховим полісом. Додаткова премія – додатковий страховий внесок, який сплачується страхувальником за те, що до умов договору страхування вносяться додаткові ризики з підвищеною небезпекою. Застрахований - особа, яка бере участь в особистому страхуванні, об’єктом страхового захисту якого є життя, здоров’я та працездатність. Застрахований має право у передбачених договором випадках отримати обумовлену страхову суму. Каско – страхування корпуса та механізмів транспортного засобу, при якому відшкодовуються збитки, зумовлені пошкодженням або конструктивним знищенням транспортного засобу. Носій ризику – суб’єкт, який бере на себе тягар наслідків ризику. Об’єкт страхування – конкретний майновий інтерес страхувальника, або застрахованої особи, якому може бути завдано шкоди в разі настання страхового випадку. Перестрахування – операція між двома страховими компаніями, за якої одна з них передає від свого імені за певну плату частину ризику за договором, укладеним із страхувальником іншій компанії (перестраховикові). Поліс ( страховий договір або свідоцтво ) –письмова угода між страхувальником і страховиком ,яка засвідчує, що страховик бере на себе зобов’язання у разі настання страхового випадку виплатити страхову суму або страхове відшкодування. Страхова відповідальність – зобов’язання страховика сплачувати страхове відшкодування або страхову суму за передбаченої умовами страхування сукупності подій або окремої події. Страхова гарантія – письмове заручення страховика за свого страхувальника щодо його кредитоспроможності. Страхова комісія – винагорода, що виплачується страховиком посередникам ( брокерам і агентам ) за залучення об’єктів на страхування, оформлення документації або інкасацією страхових внесків. Страхова комісія нараховується у відсотках від страхових премій. Страхова сума – межа грошових зобов’язань страховика щодо компенсації завданих страховою подією збитків страхувальнику. За майновим страхуванням страхова сума не може перевищувати вартості об’єкта страхування, а при страхуванні життя страхова сума не обмежується. Страхове відшкодування – сума, яку повинен виплатити страховик за майновим страхуванням та страхуванням відповідальності з настанням страхових випадків для покриття збитків. Страховий випадок ( подія ) – подія, з настанням якої страховик зобов’язаний за законом або за договором виплатити страхове відшкодування (страхову суму). Страховий внесок ( платіж, премія ) –сума, що її сплачує страховикові страхувальник за зобов’язання відшкодувати збитки, завдані застрахованому майну, або сплатити страхову суму в разі настання зумовлених подій в житті страхувальника. Страховий захист – це сукупність розподільчих та перерозподільчих відносин з приводу відшкодування збитків та надання матеріальної допомоги громадянам у разі загибелі або ушкодження матеріальних об’єктів, або втрат у сімейних доходах населення у зв’язку з втратою здоров’я, працездатності та іншими подіями. Страховий збиток – шкода, що заподіяна майновим інтересам страхувальника і підлягає відшкодуванню страховиком. Страховий ризик – це певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання. Страховий фонд – сукупність натуральних і фінансових резервів, призначена для попередження і відшкодування збитків, завданих стихійними лихами, техногенними аваріями або іншими надзвичайними лихами. Страховик – юридична особа, яка здійснює страхування на підставі отриманої від певних державних органів ліцензії. Страхувальник – Юридична або фізична особа, яка вступила в страхові відносини зі страховиком, сплачує страхові внески і претендує на страхове відшкодування збитків за страховими подіями. Суброгація – перехід до страховика на підставі відповідного акту права вимоги, яке страхувальник має щодо особи, винної у збитках. Термін страхування – період дії договору страхування. Починається не раніше від терміну сплати першого страхового внеску і закінчується з настанням страхового випадку, за яким виплачена вся страхова сума, через порушення умов договору страхування або через певний часовий період, визначений в договорі страхування. Франшиза – передбачена договором частина збитків, що в разі настання страхової події не відшкодовується страховиком.
9. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА
Додаток А
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ВОДНОГО ГОСПОДАРСТВА ТА ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ
Кафедра фінансів і економіки природокористування
Контрольна робота з дисципліни „Страхування”
Виконав (ла): студент(ка) __ курсу __ групи спеціальності _______ шифр залікової книжки_______ Перевірив (ла): посада, прізвище та ініціали викладача
РІВНЕ - рік КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||