СТРАХУВАННЯ 22.01.2016 17:27

 

 

ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ

 

 

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

СТРАХування

 

ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ – 2013

 

УДК  314(477)

ББК  66.2(4УКР)

 

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради

 ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 5 від 30.08. 2013 р.

 

 

Рецензенти:

Бурлака Григорій Гигорович  –доктор економічних наук, професор

 

Укладач:

Бігдаш Володимир Дмитрович – старший викладач

 

 

 

Страхування: Навчально-методичний комплекс // В.Д. Бігдаш. – К.: Національна академія управління, 2013. – 105 с.

 

 

Навчально–методичний комплекс “Страхування” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних спеціальностей вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу “ Страхування”.

 

 

УДК  368.02

ББК  65.271-31(4УКР)

 

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

"Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ

 

1. ПЕРЕДМОВА.. 4

2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ.. 5

3. ПРОГРАМА КУРСУ.. 12

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.. 23

5. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.. 25

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ.. 28

7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ.. 35

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ  36

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ  ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «СТРАХУВАННЯ». 47

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА.. 49

11. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ. 53

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ. 56

13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ. 57

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ.. 60

15.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ. 77

16. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ  ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ.. 83

17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ.. 85

18. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.. 86

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. ПЕРЕДМОВА

 

Навчально–методичний комплекс “Страхування” являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами економічних спеціальностей вузів і факультетів семінарів, практичних занять та самостійної роботи з курсу “Страхування”.

Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із Загальної частини кримінального права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем контрольних робіт та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положеня з впровадження рейтингово-модульної системи оцнювння студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально–методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу.

Основне завдання навчально–методичному комплексу – це навчити студентів прикладенню теоретичних знань з страховї справи до практичної роботи, сформувати уміння і навчити використання принципів страхової діяльності по окремим видам страхування. Природно, що тим самим не заперечується, а, навпаки, наголошується той факт, що відправним і дуже важливим моментом є знання студентами теорії надання страхових послуг. Це той фундамент, який робить продуктивним послідуючі етапи навчання.

Таким чином, автори навчально-методичного комплексу пропонують студентам йти від знання основних положень страхової справи до аналізу конкретного випадку; від рішення конкретного випадку до повторення і поглиблення знань страхової теорії, нормативних актів. Тим самим забезпечується системний характер отримання заннь і набуття необхідних умінь і навичок застосування економічних законів страхїування; відбувається розумне поєднання методів дедукції, що пропонує рух знання від більш загального до меньш загального, одиничного, і індукції, де приорітет має перше з них.

  Необхідно звернути увагу на те, що під час самостійної роботи необхідно розглядати практичні ситуації з рекомендованих навчальних посібників «Страхування».  Додаткова література надається з метою поглибленного вивчення страхової справи та для підготовки контрольних, дипломних, магістерських робіт.

Ухвалено:

Вченою радою НАУ

від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__

 

 

2. ПОРЯДОК ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ

 

            І. Загальні положення

 

1.1.        Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).

 

1.2.        Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:

 

-          підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок;

-          систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін;

-          подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань;

-          розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу;

-          оптимізація навчального процесу.

 

ІІ Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів.

 

            2.1. Оцінювання знань студентів з навчальних дисциплін здійснюється на основі результатів поточної успішності. Сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку виставляється сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою ECTS ( A, B, C, D, E, FX,F).

            2.2. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті.

            На іспиті оцінюванню підлягають:

-          володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни;

-          здатність творчо мислити та синтезувати знання;

-          уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань.

2.3. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів і за іспит 50 балів.

2.4. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (50 балів максимум) є:

- відвідування студентами лекцій та їх підготовка до лекцій в системі випереджувального навчання та проведення проблемних лекцій;

            - робота студентів на семінарських та практичних заняттях, їх активність, виконання завдань згідно планів занять;

            - виконання модульних контрольних робіт.

Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях оцінюванню підлягають і рівень знань, продемонстрований у відповідях і виступах на семінарських, практичних заняттях та колоквіумах, активність в обговоренні питань, що внесені на семінарські заняття, результати виконання і захисту лабораторних робіт, участь у дискусіях, ділових іграх.

Під час контролю виконання завдань для самостійної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми в цілому чи окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іншомовних текстів, підготовка реферативних матеріалів з публікацій.

Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитися у формі тестів, відповідей на теоретичні питання, розв’язання практичних завдань, виконання індивідуальних завдань, розв’язання виробничих ситуацій (кейсів).

При визначенні кількості модульних робіт слід враховувати, що один кредит містить 36 годин і має завершуватись модульним контролем.

Викладачі повинні завчасно довести до відома студентів терміни та зміст контрольних завдань.

2.5. Структура поточної успішності (50 балів).

а) відвідування лекцій та підготовка до них - 10 балів

б) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях – 0-30 балів;

в) виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів;

г) виконання 2-х модульних контрольних робіт – 0-20 балів.

д) студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності – в роботі конференцій, підготовці наукових публікацій, можуть присуджуватися додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.

При цьому загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 50 балів. Додатково 20 балів студент може отримати виконавши творчі завдання.

2.6. Оцінки за різні види поточної роботи студентів фіксуються викладачами в журналах академічних груп. На останньому семінарському занятті сумарна оцінка в балах (від 0 до 50) за результатами всіх видів поточної успішності записується у відомість у графі «поточна успішність».

2.7.Результат екзамену оцінюється в діапазоні 0-50 балів.

 

Шкала оцінювання екзаменаційних завдань

 

 

Якщо на екзамені відповідь студента оцінена менше 35 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, набрані бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці, а вона включає лише оцінку за поточну успішність.

У відомості записується сумарна оцінка за результатами поточної успішності та іспиту, яка виставляється в залікову книжку студента та додаток до диплому про освіту.

2.8. Поточна успішність з навчальних дисциплін, що підлягає контролю у формі диференційованого заліку оцінюється за шкалою 50 балів.  Якщо за результатами поточного контролю студент набрав менше 35 балів, він отримує оцінку «не зараховано».

У разі невиконання окремих завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студенти мають право, за дозволом начальника навчального відділу виконати їх до останнього семінарського заняття. Час та порядок складання визначає викладач.

2.9. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів заочної форми навчання можуть бути: домашні письмові роботи з дисциплін, різні індивідуальні завдання, контрольні роботи, відображені у робочій програмі, вони оцінюються за шкалою 0-50 балів. Іспит оцінюється за шкалою 0-50 балів.

 

ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS

 

Сума балів за всі види навчальної діяльності		Оцінка за національною шкалою
	Оцінка за шкалою ECTS	для екзамену, курсового проекту (роботи) практики	для заліку
90-100	A	5 (відмінно)	зараховано
82-89	B	4 (добре)	зараховано
74-81	C	4 (добре)	зараховано
64-73	D	3 (задовільно)	зараховано
60-63	E	3 (задовільно)	зараховано
35-59	FX	2 (незадовільно) з можливістю повторного складання	не зараховано з можливістю повторного складання
034	F	2 (незадовільно) з обов’язковим повторним вивченням дисципліни	не зараховано з обов’язковим повторним вивченням дисципліни

               

Розподіл балів, які отримують студенти при виченні дисципліни «Страхування»

 

Підсумковий контроль знань студентів формується на підставі сумарного рейтингу, що включає рейтингові оцінки під час поточного контролю та рейтингову оцінку на екзамені (заліку).

 

Передбачаєтьєся оцінювання за співвідношенням 50:50. В цьому випадку на екзамен відводиться 50 балів (10-20 за відповідь на кожне з трьох питань екзаменаційного білету) або тестові чи інші залікові завдання.

Максимальна сума балів (поточна рейтингова + підсумкова екзаменаційна) складає 100 балів, а мінімальна сума балів по поточному контролю – 35 балів (допуск до здійснення підсумкового контролю знань).

Рекомендована шкала балів оцінювання  поточного та підсумкового контролю наведено нижче.

 

 

 

 

 

Розподіл балів за якими оцінюються різні види робіт

 

Показники	Поточне тестування та самостійна робота																	Підсумковий контрь (екзамен)	Сума
	Змістовний МОДУЛЬ 1			Змістовний МОДУЛЬ 2			Змістовний МОДУЛЬ 3							Змістовний МОДУЛЬ 4		РАЗОМ (мінімум)	РАЗОМ (максимум)	Іспит	УСЬОГО
Бали за модуль	5-10			5-10			10-15							10-15		30	50	35-50	100
Теми/ типи контролю	Т1	Т2	Т3	Т4	Т5	Т6	Т7	Т8		Т9		Т10		Т11	Т12
ПК		3		3		3						3			3	10	30
РТ	2				2					2					2	10	10
МК		5					5							5	5	5	7
М			10												10	10	20
ІР			3			2							3		2	5	10

Примітки:

Т1, Т2 ... Т12 – теми змістових модулів.

Тип контролю:

ПК – поточний контроль (відповіді на семінарах, доповнення)

РТ – розв’язок задач/ тестування

МК – міні-контрольна

М – модульна контрольна робота

ІР – індивідуальна робота

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  “ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26”   вересня 2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

 

 

Страхування

 

 

ПРОГРАМА

нормативної навчальної дисципліни

підготовки бакалавра

 

Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво”

Напрям підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит”

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

 

(Шифр за ОПП________)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи протокол № 12  від 2 липня 2013 р.

 

 

Розробники програми з дисципліни «Страхування»:

Бурлака Г.Г., д.е.н., професор

Бігдаш В.Д., ст.викл.

 

 

 

Заст.завідувача кафедри

д.е.н., професор                                                               Г.Г.Бурлака

 

 

 

Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від  «25» вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор                                                      О.К.Лопатін                  

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Програма вивчення нормативної навчальної дисципліни «Страхування» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму  6.030508 “Фінанси та кредит”.

Предметом вивчення навчальної дисципліни є   відносини, що виникають у процесі формування, розподілу та використання страхових фондів.

 

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістовних модулів:

1. Змістовний модуль. 1. Теоретичні основи страхування.

2. Змістовний модуль. 2. Страховий ринок

3. Змістовний модуль. 3. Види страхової діяльності

4. Змістовний модуль. 4. Фінансова діяльність страховика

 

1. Мета та завдання навчальної дисципліни

1.1. Метою викладання навчальної дисципліни«Страхування» є отримання студентами глибоких знань із питань теорії створення та практичного застосування конкретних механізмів страхового захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ризикових ситуацій, організації страхового ринку та страхових компаній в умовах ринкової економіки.

 

1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Страхування» є:

• Вивчення сутності, ролі і механізму страхування, що дозволить сформувати рівень знань для успішного застосовування в галузі страхування та повністю використовувати можливості страхового захисту в роботі та особистому житті.
• Вивчення засобів організації та розвитку страхового ринку й державного регулювання страхової діяльності.
• Набуття знань з основних видів страхування життя, майнового страхування й страхування відповідальності, перестрахування з позицій здобутків  вітчизняного та зарубіжного досвіду.
• Набуття вмінь аналізувати ринок страхових послуг, оцінювати фінансову стійкість страхових компаній.

 

1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати:

1. основні страхові поняття, категорії, страхові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти та чинне цивільне та господарське законодавство;

2. загальні базові положення страхової теорії та механізмів діяльності страхових компаній;

3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються страхової справи: підстав страхової відповідальності у часі і просторі, поняття страхового випадку, страхового ризику та їх видів, обмеження страхової відповідальності, стадій організації діяльності страхової компанії, механізмів здійснення окремих видів страхування, основних положень фінансової діяльності страховика;

4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці страхування, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати економіко-правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються страхової справи.

вміти:

1. в науковому і практичному плані застосовувати положення щодо здійснення страхування та організації страхової справи;

2. правильно аналізувати та тлумачити економіко-правові норми, положення законів Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та застосовувати їх до конкретних обставин страхової справи.

 

3. ПРОГРАМА КУРСУ

Інформаційний обсяг навчальної дисципліни

Змістовий модуль 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ СТРАХУВАННЯ

Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ Й РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

1.1.              Економічна сутність, необхідність і функції страхування.

¨       Визначення страхування, його необхідність та сутність. Страховий інтерес та об’єкт страхування.

¨       Місце страхування в системі економічних категорій.  Страхування як гарантія безперервності процесу суспільного відтворення.

¨        Функції страхування: ризикова (захисна), розподільча,  заощаджувально-інвестиційна та контрольно-попереджувальна та ризик-менеджменту.

 

1.2.              Основні терміни та поняття страхування.

¨       Страховик і вимоги до нього. Страхувальник, його визначення й вимоги до нього. Застрахована особа. Вигодонабувач. Одержувач страхової виплати та особливості його визначення для різних видів страхування.

¨       Об'єкт страхування, визначення і зв'язок із предметом договірних відношень при страхуванні. Страховий інтерес і його визначення. Суб'єктивність, майновий характер і юридичне наповнення страхового інтересу. Страховий інтерес і його носії в особистому страхуванні, майновому страхуванні, страхуванні відповідальності.

¨       Страхова вартість і страхова сума. Страхова виплата і страхове відшкодування. Шкода, втрата і страховий збиток. Визначення і класифікація. Прямі і непрямі збитки.

¨       Плата за страхування. Страховий тариф, його визначення і види (базовий, реальний, конкретний). Страховий платіж, страховий внесок, страхова премія. Зміст і особливості застосування термінів.

¨       Франшиза. Сутність, призначення і чинники її виникнення. Види франшизи: умовна та безумовна.

1.3.    Страховий фонд, способи і форми та історичні етапи розвитку форм його організації

¨       Поняття страхового фонду. Страховий фонд як матеріальне джерело страхового захисту. Форми організації фондів страхового захисту.

¨       Способи страхування. Самострахування. Взаємне страхування. Ринкове (комерційне) страхування. Державне соціальне страхування. Особливості створення й використання страхових фондів у вказаних способах страхування. Приклади реалізації в умовах України й інших країн світу.

¨       Зв'язки між різноманітними способами здійснення страхування і особливості їх реалізації. Принцип спільного застосування  різних способів здійснення страхування.

1.4.    Принципи страхування.

¨       Принцип страхового ризики та безпосередньої причини (першопричини). Юридичний зміст поняття “страховий ризик”. Страховий випадок і страхова подія як форми  реалізації страхового ризику.

¨       Принцип страхового інтересу і його основні компоненти. 

¨       Принцип граничної сумлінності.

¨       Принцип відшкодування і його зв'язок із компенсаційною функцією страхування.

¨       Принцип суброгації (регресного позову, зворотньої вимоги).

¨       Принцип контрибуції (сприяння, подвійного страхування).

1.5.    Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин

¨       Основні етапи розвитку страхування в сучасних умовах. Місце страхування в системі економічних категорій. Сфери застосування страхування в міжнародній практиці.

¨       Роль страхування в активізації бізнесу, економії коштів, що резерву­ються на покриття можливих втрат, та в ефек­тивнішому формуванні й використанні фондів соціального призначення, збільшенні обсягів інвестицій.

Література [1-5, 7-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 41, 50]

 

Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

2.1. Поняття класифікації, значення та  критерії класифікації.

¨       Поняття класифікації страхування.

¨       Найбільш важливі ознаки критеріїв класифікації: історична; економічна (за спеці­алізацією страховика; за об'єктами страхування; за родом небез­пек; за статусом страхувальника; за статусом страховика); юридична (за вимогами міжнародних угод і внутрішнього законодавства; за формою проведення) та ін.

2.2. Класифікація за формою проведення.

¨       Сутність добровільної та обов'язкової форми страхування. Відмінності змісту цих форм.

¨       Принцип добровільності й особливості його реалізації у страхуванні. Види добровільного страхування. Призначення і функції правил страхування. Умови ліцензування правил страхування. Вимоги законодавства до процедури внесення змін у правила страхування.

¨       Види обов'язкового страхування. Вимоги до умов страхування. Особливості здійснення різних видів обов'язкового страхування.

2.3. Класифікація за об’єктом страхування і родом небезпеки. Галузі страхування.

¨       Класифікація за об'єктами страхування та три галузі страхування:

• особисте (об'єкти — життя, здоров'я і праце­здатність страхувальників та/або застрахованих);

• майнове (об'єкти — майно в різних його ви­дах: рухомі та нерухомі матеріальні цінності, грошові кошти, до­ходи);

• відповідальності (об'єкт — відповідальність за шкоду, завдану страхувальником життю, здоров'ю, майну та іншим майновим інтересам третьої особи).

¨       Поділ галузей на підгалузі та ви­ди і використання цієї класифікації в практиці страхування.

¨       Комплексний страховий захист різних видів майнових інтересів страхувальника єдиним договором страхування та класифікація страхування за родом небезпеки. Розкриття змісту транспортного страхування, страхування ядерних, космічних, фінансових ризиків тощо.

¨       Співстрахування й перестрахування як особливі форми реалізації страхових правовідносин.

2.4. Класифікація за статусом страхувальника, спеціалізацією страховика.

¨       Страхувальники – фізичні і юридичні особи. Відмінність страхових  інтересів цих груп страхувальників і підходів страховиків до їх страхування.

¨       Класифікація за юридичною формою створення страховика і особливості її використання при здійсненні державного регулювання страхової діяльності, контролю за страховиками, аналізу розвитку страхового ринку в інституційному і територіальному плані.

¨       Класифікація за спеціалізацією страхо­вика за страхуванням життя та загальними видами страхування.

2.5. Класифікація за способом розрахунку страхової виплати. Системи страхової відповідальності.

¨       Поняття системи страхової виплати та особливості її застосування для різних видів страхування. Принципи виплати: фіксованої суми чи суми, залежної від розміру шкоди.

¨       Система виплати страхового відшкодування (система страхової відповідальності) Принцип пропорційності та непропорційності виплат.

¨       Система дійсної (повної) вартості.

¨       Система “першого ризику”.

¨       Система пропорційної відповідальності.

¨       Система дробової частини.

¨       Система граничної відповідальності.

¨       Система відновлювальної вартості.

¨       Система “нове за старе”.

Література [1-5, 7-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 41, 50]

Тема 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ І ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

3.1. Поняття, види, характеристика ризиків та їх класифікація

¨       Визначення ризику. Ризик як історична й економічна категорія.

¨       Класифікація ризиків. Ризики згідно якісної ознаки класифікації. Ризики об’єктів та суб’єктів. Ризики зовнішнього оточення. Ризики внутрішніх процесів економічних суб’єктів. Ризики згідно кількісної ознаки класифікації.  Катастрофічні, великі та малі (звичайні) ризики. Класифікація ризиків по частоті виникнення та зв’язок частоти з розміром збитків. Чистий і спекулятивний ризик. Ризики діяльності: підприємницькі, транспортні, сільськогосподарські, фінансові, комерційні та ін. Страхові та нестрахові ризики.

¨       Поняття ризикової обставини. Об'єктивні і суб'єктивні ризикові обставини. Страховий випадок і його визначення. Причинно-наслідковий зв'язок між ризиковими обставинами, страховим ризиком і страховим випадком. Загальна характеристика страхових ризиків.

¨       Ризики при особистому страхуванні. Ризики смерті і дожиття до визначеного віку. Ризик втрати працездатності. Ризики нещасних випадків. Ризик раптового захворювання і загострення хронічної хвороби. Ризик звертання за необхідною медичною допомогою.

¨       Ризики майнового страхування і страхування відповідальності. Стихійні лиха і катастрофи. Ризики протиправних дій, тероризму. Професійні ризики. Вогневі ризики та ризики техногенних аварій та катастроф.  Ризики фінансово-кредитної сфери діяльності. 

3.2. Сутність оцінювання ризиків та зміст актуарних розрахунків в страхуванні

¨       Необхідність та методи вивчення, оцінки і класифікації страхових ризиків.

¨       Поняття, зміст і призначення актуарних розрахунків у страхуванні. Актуарна калькуляція, її визначення. Поняття страхової сукупності.

¨       Урахування особливостей видів страхової діяльності при проведенні актуарних розрахунків. Урахування розміру облікової банківської ставки, відсотка за позику.

¨       Особливості розподілу можливих страхових збитків у часі та просторі. Дотримання принципу рівноваги між обсягами зібраних страхових премій і сукупної відповідальності страховика, вартістю страхової послуги і гарантованим обсягом страхової виплати.

¨       Обчислення математичних критеріїв ймовірності настання страхових випадків і обсягу можливих збитків. Математичне обґрунтування необхідних витрат страховика.

¨       Урахування параметрів платоспроможності і прибутковості страхової діяльності.

3.3. Показники страхової статистики і їх місце в оцінці ризиків

¨       Джерела інформації для проведення актуарних розрахунків. Страхова статистика і відомчі статистичні дані: вид, джерела надходження і особливості використання.

¨       Основні показники страхової статистики, їх призначення.

3.4. Страхові тарифи і страхові премії, їх види та методики розрахунків для різних видів страхування.

¨       Поняття нетто і брутто-ставки, їх основні складові і принципи їх визначення. Поняття ймовірності страхового випадку і ймовірності збитку, їх співвідношення. Ризикова надбавка, сутність і методики обчислення.

¨       Класифікація видів актуарних розрахунків (за галузями страхування, часовими параметрами, територіальними ознаками). Тарифна ставка і тарифне керівництво. 

¨       Принципи розрахунку страхових тарифів для страхування життя і пенсійного страхування. Страхова премія і страховий внесок для накопичувальних (довгострокових) видів особистого страхування.

¨       Принципи розрахунку тарифів для ризикових видів страхування. Склад тарифу і структура страхової премії. 

¨       Види страхових премій і внесків. Класифікація внесків за формою сплати, за часом оплати, по способах відображення в балансі, за розміром і способом обчислення.

3.5. Принципи управління страховими ризиками. Зміст ризик-менеджменту у страхуванні.

¨       Визначення поняття “менеджмент ризиків”, його мета і зміст.

¨       Складові менеджменту ризиків. Ідентифікація й оцінка ризиків.

¨       Організаційно-технічні способи управління ризиками.

¨       Фінансово-договірні способи управління ризиками. Страхування і перестрахування ризиків як різновид оплаченого трансфера ризику іншій особі.

¨       Повний цикл управління ризиком і особливості основних етапів його застосування.

Література  [1-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 39, 41, 43, 48-50]

 

 

 

Змістовий модуль 2. ЕКОНОМІКО-ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАСАДИ ЗДІЙСНЕННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Тема 4. СТРАХОВИЙ РИНОК

4.1. Поняття та основні категорії страхового ринку.

¨       Визначення страхового ринку. Територіальна і галузева ознаки класифікації страхового ринку. Внутрішній, зовнішній і міжнародний ринки, їх визначення й характеристики.

¨       Основні економічні закони страхового ринку: вартості, попиту і пропозиції, конкуренції.

4.2. Страхова послуга як специфічний ринковий продукт. Особливості реалізації страхової послуги та застосування маркетингу у страхуванні.

¨       Страхова послуга як ринкова категорія, особливості формування її ринкової ціни.

¨       Особливості страхової послуги як товару. Роль просування страхової послуги в розвитку страхової діяльності. Поняття й основні принципи здійснення аквізиції страхової послуги.

¨       Загальні закономірності й основні напрямки аквізиції страхових послуг: пряма, офісна, адресна, шляхом прямого поштового розсилання, використання Інтернету.

¨       Аквізиція через страхових посередників. Страхові агенти - фізичні та юридичні особи. Продаж через незалежних страхових брокерів і професійних фінансових консультантів.

¨       Переваги і недоліки різних напрямків аквізиції, їх порівняльний аналіз і напрямки використання за видами страхових послуг.

4.3. Договір страхування як форма страхового зобов’язання і умова реалізації страхової послуги. Укладання, виконання та припинення договору страхування.

¨       Зміст страхової послуги та визначення страхового зобов'язання.

¨       Страхове зобов'язання на користь третьої особи. Особливості правового положення вигодонабувача при різних видах страхових правовідносин.

¨       Договір страхування як носій страхового зобов'язання. Істотні і неістотні умови договору страхування. Вимоги законодавства до змісту договору і процедури його укладання.

4.4. Поняття комплексного страхового ринку і його компоненти.

¨       Поняття комплексного ринку, його компоненти та їх взаємозв'язок.

¨       Законодавче ядро і його склад.

¨       Структура страхового ринку. Страхова компанія як надавач  страхової послуги. Страхувальник як споживач страхової послуги.

¨       Інфраструктура страхового ринку. Страхові і нестрахові посередники.

¨       Ринкові механізми: ринкові інструменти та регулятори. Договір страхування як ринковий інструмент. Податки, обов'язкові збори, платежі, страхова біржа і міжнародний страховий ринок як макроекономічні регулятори ціни страхової послуги.

4.5. Страховий ринок України.

¨       Етапи розвитку страхового ринку України. Вплив на розвиток ринку його законодавчо-нормативної та організаційної складових.

¨       Основні економічні показники діяльності страховиків та динаміка їх зміни у часі.

¨       Учасники страхового ринку – страховики та їх об’єднання.

¨       Склад, структура та тенденції розвитку послуг, що надаються українськими страховиками.

¨       Основні проблеми та прогноз напрямків розвитку страхового ринку України.

4.6. Тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу.

¨       Основні проблеми в розвитку міжнародних страхових ринків.

¨       Тенденції створення міжнародних страхових об'єднань.

¨       Концентрація страхового капіталу.

¨       Лібералізація торгівлі страховими послугами та ріст вимог з боку наглядових державних структур.

¨       Розвиток нових інформаційних технологій у страхуванні.

¨       Вплив політичних, соціальних та інших чинників на розвиток страхових ринків.

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Тема 5. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

5.1. Організаційно-правові форми здійснення страхової діяльності

¨       Зовнішні та внутрішні фактори, що впливають на створення різновидів організаційно-правових форм здійснення страхування на національному ринку.

¨        Основні організаційно-правові форми здійснення страхової діяльності в Україні. Акціонерна страхова компанія. Представництво, агентство, філія страхової компанії.

5.2. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхової організації

¨       Процес створення страхової компанії: реєстрація страховика як юридичної особи та надання юридичній особі статусу страховика.

¨       Спеціалізація страховика: страховики, що здійснюють страхування життя; страховики, що здійснюють загальні види страхування; страховики, що здійснюють перестрахування.

¨       Цивільний та Господарський Кодекси, Закони України “Про господарські товариства” та “Про страхування” і їх вимоги до організації та ліквідації страховика.

5.3. Структура та ресурси страхової організації

¨       Визначення та сутність фінансових, матеріальних, трудових, інформаційних ресурсів.

¨       Організаційна структура страховика. Основні типи організаційних структур страховиків: їх переваги, недоліки та їх вдосконалення.

5.4. Принципи управління страховою організацією

¨       Менеджмент страхової діяльності, його складові та особливості здійснення.

¨       Принципи управління страховою організацією.

¨       Сутність стратегії страховика та її здійснення в сучасних умовах. Значення бізнес-планування для  ефективної реалізації стратегії страховика.

5.5. Об'єднання страховиків

¨       Роль об’єднань страховиків в розбудові ефективних механізмів ринкового середовища.

¨       Етапи розвитку об’єднань страховиків на страховому ринку.

¨       Ліга страхових організацій України, її функції, права та обов’язки.

¨       Моторне транспортне страхове бюро, авіаційне, морське та ядерне страхові бюро.

¨       Об’єднання страховиків, які створені для вирішення задач співстрахування та перестрахування.

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Тема 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

6.1. Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяль­ності.

¨       Склад системи правового регулювання страхових відношень. Регулювання процесу формування страхового фонду й інших напрямків діяльності страховика.

¨       Державний нагляд та регулювання страхової діяльності - завдання, функції, права й обов'язки. Вимоги до здійснення нагляду за страховою діяльністю.

6.2. Страхове законодавство як інструмент регулювання страхової діяльності. Структура страхового законодавства України.

¨       Історія створення, стан та тенденції розвитку вітчизняного страхового законодавство.

¨       Декрет України “Про страхування” і Закон України “Про страхування”, їх порівняльна характеристика.

¨       Основні компоненти структури страхового законодавства. Кодекси, закони, декрети, розпорядження і постанови Кабінету Міністрів, відомчі нормативні документи.

6.3. Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю суб'єктів страхового ринку.

¨       Державний орган нагляду за страхуванням. Функції спеціального уповноваженого центрального органу виконавчої влади у справах нагляду за страховою діяльністю. Функції реєстрації суб'єктів страхового ринку (страховиків та посередників), забезпечення гласності їх діяльності і підтримки правопорядку в галузі тощо.  

¨       Ліцензування страхової діяльності та умови її виконання.

6.4. Вплив норм міжнародного права на формування  законодавчої та нормативної бази регулювання страхової діяльності в Україні.

¨       Вітчизняне та міжнародне страхове право. Європейський союз та його право.

¨       Приоритетні напрямки розвитку страхового законодавства України. Ключові принципи для органів нагляду за страховою діяльністю згідно вимог Міжнародної асоціації органів нагляду за страхування.

¨       Проблеми інтеграції на страховому ринку України. Оподаткування страхової діяльності. Світова тенденція до стандартизації бухобліку.

¨       Процес інтеграції України до європейського страхового ринку.

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Змістовний модуль. 3. Види страхової діяльності

 

Тема 7. ОСОБИСТЕ  СТРАХУВАННЯ

7.1. Страхування життя і його основні види.

¨       Сутність та класифікація видів особистого страхування.

¨       Умови страхування життя і вимоги до них.

¨       Страхування на випадок смерті і його основні види. Довічне страхування і страхування на визначений строк. Страхування з виплатою капіталу. Страхування з виплатою ренти.

¨       Змішане страхування життя і його особливості.

7.2. Страхування від нещасних випадків.

¨       Сутність страхування від нещасних випадків. Поняття нещасного випадку і перелік страхових ризиків. Вплив на розмір тарифів професії, віку тощо. Умови здійснення й обсяг страхових виплат у залежності від виду страхового випадку.

¨       Обов’язкове страхування від нещасних випадків.

7.3. Страхування здоров’я на випадок хвороби.

¨       Необхідність, сучасний стан і напрямки розвитку страхування здоров’я. Форми проведення страхування здоров’я та їх особливості.

¨       Добровільне страхування здоров'я на випадок хвороби та умови його здійснення.

7.4. Безперервне страхування здоров’я (медичне страхування).

¨       Добровільне медичне страхування (безперервне страхування здоров’я) та особливості його здійснення. Організація роботи страховика по здійсненню страхових виплат.

¨       Медичне страхування громадян, які виїздять за кордон.

Література  [1, 3-5, 7-11, 13-15, 17-19, 21-28, 31-34, 41-50]

 

Тема 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

8.1. Страхування майна від вогню та ризиків стихійних явищ.

¨       Сутність майнового страхування. Особливості визначення об'єкта страхування.  Класифікація видів майнового страхування. Поняття комбінованого майнового страхування.

¨       Вогневе майнове страхування. Історія виникнення та основні умови здійснення.

¨       Страхування майна від ризиків стихійних лих і інших ризиків.

8.2. Страхування майна від технічних ризиків та ризиків протиправних дій.

¨       Майнове страхування від техногенних ризиків.

¨       Протиправні дії третіх осіб та страхування ризиків хуліганських дій, крадіжки, пограбування, розбою, терористичних актів.

8.3. Страхування транспортних засобів та вантажів.

¨       По­няття транспортного страхування, його сутність. Об'єкти страхування. Сучасний стан і перспективи розвитку системи автотранспортного страхування в Україні.

¨       Майнове  страхування транспорту (КАСКО-страхування).

¨       Транспортні страхові бюро України (моторне, авіаційне, морське), їх функції,  права і обов'язки страховиків - членів цих бюро.

¨       Страхування вантажів, що перевозяться транспортом.

8.4. Страхування майна сільськогосподарських підприємств.

¨       Розвиток, сучасний стан, форми і види страхування майна суб’єктів -  виробників сільськогоспо­дарської продукції.

¨       Страхування врожаїв сільськогосподарських культур і багаторічних насаджень.

¨       Страхування сільськогосподарських тварин, будівель та іншого майна сільськогосподарських під­приємств.

8.5. Страхування фінансово-кредитних ризиків.

¨       Необхідність, зміст і призначення страхування ризиків у фінансово-кредитній сфері.

¨       Сутність, економічний зміст і види страхування кредитів. Характеристика основних організаційних форм страхування кредитів.

¨       Сутність, економічний зміст і характеристика окремих видів страхування фінансових ризиків: втрати прибутку, неплатежу; депозитів; інших видів фінансових ризиків.

Література  [1, 3-5, 7-11, 13-15, 17-19, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

 

Тема 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

9.1. Страхування відповідальності власників транспортних засобів.

¨       Поняття та сутність страхування відповідальності. Сутність відповідальності загально-цивільної, професійної, за невиконання договірних зобов'язань.

¨       Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів. Добровільна й обов'язкова форми цього страхування. Міждержавна загальноєвропейська система Зеленої карти й участь у ній України. Особливості страхування відповідальності власників засобів водного і повітряного транспорту.

9.2. Страхування відповідальності перевізників.

¨       Страхування відповідальності перевізників. Страхування цивільної відповідальності авіаперевізника. Страхування відповідальності судовласників. Морські клуби (P&I Clubs), їх роль і завдання.

9.3. Страхування іншої відповідальності 

¨       Страхування відповідальності роботодавця на випадок нанесення шкоди його працівникам внаслідок нещасного випадку на виробництві.

¨       Страхування відповідальності товаровиробника (особи, яка надає послуги, виконує роботи, продає товари).

¨       Страхування професійної відповідальності.

¨       Страхування екологічної відповідальності підприємств. Обов'язкові та добровільні види страхування.

Література  [1-5, 7-9, 13-15, 17-19, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

Тема 10. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

10.1. Необхідність і сутність перестрахування, стан і перспективи його розвитку.

¨       Визначення й зміст перестрахування. Функції забезпечення страхового захисту для значних ризиків, диверсифікації ризиків, вирівнювання страхових сум і формування збалансованого страхового портфеля при заданих параметрах фінансової усталеності і рентабельності страхових операцій.

10.2. Принципи перестрахування.

¨       Принцип передачі ризику. Цедент (перестрахувальник), перестраховик, цессія, ретроцессія. Бордеро, ексцедент, власне утримання,  тант'єма.

¨       Основні вимоги до договору перестрахування. Принципи відшкодування, граничної сумлінності й особливості їх додержання. Норматив максимальної відповідальності.

10.3. Види і форми перестрахування.

¨       Види договорів перестрахування. Пропорційне перестрахування. Квотний, ексцедентний і змішаний договори пропорційного перестрахування. Основні види непропорційного перестрахування. Перестрахування перевищення збитків або збитковості.

¨       Факультативне перестрахування і його особливості. Облігаторне перестрахування.

10.4. Регулювання процедури перестрахування в Україні.

¨       Законодавче регулювання перестрахувальної діяльності. Стандартизація форм перестрахувальних договорів. Перестрахувальний сліп і його призначення.

¨       Вимоги Закону України "Про страхування", законодавчо-нормативних документів до здійснення перестрахування на території України та за її межами.

10.5. Співстрахування та механізм його застосування.

¨       Визначення та зміст співстрахування, його відмінні риси від перестрахування.

¨       Механізми застосування співстрахування на прикладі функціонування страхових пулів.

Література  [1, 3-5, 7-9, 11, 13-15, 17, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

Змістовний модуль 4. Фінансова діяльність страховика

 

Тема 11. ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК СТРАХОВИКА

11.1. Особливості грошового обігу у страховій організації

¨       Особливості грошового обігу страховика. Оборот коштів для забезпечення виконання страхових зобов'язань. Імовірносний, ризиковий характер грошового обігу. Принцип територіально-часової розкладки збитку як засіб підвищення фінансової надійності страхових операцій і перестрахування.

¨       Оборот коштів, пов'язаний з організацією страхової справи, і особливості його регулювання. Порядок розподілу прибутку і взаємовідносин із бюджетом.

11.2 Доходи і витрати страховика: склад, економічний зміст і порядок визначення

¨       Джерела доходів страховика. Доход від страхових операцій. Зароблена премія. Комісійні винагороди за перестрахування. Суми, сплачені перестрахувальниками. Суми, повернуті з централізованих страхових резервних фондів і повернуті суми технічних резервів. Валовий доход страховика від страхової діяльності, його розрахунок і дата формування.

¨       Доходи страховика від інвестиційної діяльності. Інші доходи страховика.

¨       Склад і джерела витрат страховика. Поняття собівартості страхової послуги. Витрати на страхові виплати як основа страхового зобов'язання і їх випадковий характер. Відрахування в запасні фонди, резерви внесків і відрахування на упереджувальні заходи як витрати майбутніх періодів. Витрати на ведення справи (аквізаційні, інкасові, ліквідаційні, управлінські) і особливості їх формування. Визначення і урахування валових витрат при обліку результатів страхової і нестрахової діяльності.

11.3. Прибуток страховика, його склад і визначення

¨       Особливості використання терміна “прибуток” у страховій діяльності.

¨       Прибуток від страхових операцій. Способи визначення фінансових результатів страхових операцій.  Джерела прибутку від страхових операцій. “Прибуток у тарифах”, особливості його  прогнозування і формування.

11.4. Оподатковування страхової діяльності

¨       Порядок оподатковування страхової діяльності. Поняття валового доходу від страхової діяльності і норми його оподатковування в Україні. Порядок і умови оподатковування страхової діяльності при страхуванні життя і по інших видах страхування.

¨        Порядок оподатковування прибутків, що одержані із джерел інших, чим страхова діяльність.

11.5. Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

¨       Коефіцієнти збитку й збитку-нетто. Непрямі показники. Накладні витрати. Коефіцієнт витрат, його зв'язок із витратами і показниками ефективності страхової діяльності. Показники для оцінки ефективності інвестиційної діяльності.

¨       Коефіцієнти ліквідності (коефіцієнт покриття, коефіцієнти  ліквідності). Коефіцієнти фінансової усталеності, незалежності, ефективності використання активів і власних коштів (капіталу).

Література  [1, 3-5, 7-9, 11-15, 17, 20-21, 23-26, 28-34, 36, 40-41, 43, 48-50]

Тема 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

12.1. Поняття і зміст фінансової надійності страховика та засоби її забезпечення.

¨       Поняття та зміст фінансової надійності страховика.

¨       Напрямки забезпечення фінансової надійності страховика: достатній обсяг власних коштів та гарантійного фонду, врівноважена тарифна політика, адекватні страхові резерви, збалансованість страхового портфелю, надійні програми перестрахування, здійснення пруденційних заходів тощо.

12.2. Пла­тоспроможність страховика та умови її забезпечення.

¨       Визначення та зміст показників платоспроможності.

¨       Узагальнені показники платоспроможності і фінансової стабільності, їх зв'язок із структурою балансу страхової організації і способи обчислення.

¨       Вимоги українського законодавства до умов забезпечення платоспроможності страховика.

12.3 Власні кошти страхової організації, їх склад і джерела формування

¨       Фінансовий зміст власних коштів страховика. Активи страховика. Нематеріальні активи. Акціонерний капітал. Капітальні і поточні витрати.

¨       Статутний фонд страховика та вимоги українського законодавства до його складу, розміру і особливостей формування.

¨       Гарантійний фонд страховика та вільні резерви, шляхи їх формування.

12.4. Страхові резерви, умови їх  формування і розміщення

¨       Визначення, склад і призначення страхових резервів. Види страхових резервів. Резерви по ризикових видах страхування і резерви по страхуванню життя.

¨       Технічні резерви. Визначення, склад і призначення. Резерв незароблених премій, поняття, основні варіанти розрахунків. Розрахунок за принципом “pro rate temporis”, методи “1/24”, “фіксованого відсотка”, “плаваючих кварталів”. Резерви катастроф, коливань збитковості.

¨       Резерви збитків. Резерв заявлених, але неврегульованих збитків. Резерв незаявлених збитків, нормативи для його створення.

¨       Резерви по страхуванню життя. Резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви) і способи їх обчислень. Резерви належних виплат страхових сум.

¨       Резерви упереджувальних заходів.

¨       Принципи розміщення страхових резервів. Вимоги до надійності (повернення), ліквідності, диверсифікованості, рентабельності (прибутковості) розміщення. Структура розміщення резервів, припустимі норми їх територіальної й об'єктної концентрації. Положення про порядок формування, розміщення й обчислення страхових резервів.

12.5 Фактич­ний і нормативний запас платоспроможності, порядок їх обчислення. Інші показники платоспроможності страховика.

¨       Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика: визначення, принцип обчислення. Нормативний запас платоспроможності, способи його обчислення.

¨       Коефіцієнт запасу платоспроможності і його визначення. Роль перестрахування в забезпеченні платоспроможності страховика.

¨       Вимоги до дотримання зазначених параметрів з боку законодавства.

Література  [1, 3-5, 7-9, 11-15, 17, 20-21, 23-26, 28-34, 36, 40-41, 43, 48-50]

           “ЗАТВЕРДЖЕНО”

Перший проректор

ВНЗ «Національна академія

управління» Матвійчук В.К.,

д.ю.н., професор

____________________

“26”   вересня 2013 р.

 

 

ВНЗ «Національна академія управління»

Кафедра фінансів та банківської справи

 

Страхування

 

 

4. РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

 

 

Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво”

Напрям підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит”

Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ-2013

 

Робоча програма з дисципліни «Страхування» для студентів за напрямом підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит”

 

Розроблено та внесено: на засідання кафедри фінансів та банківської справи,

протокол № 12  від 2 липня  2013 р.

 

 

 

Розробники програми з дисципліни «Страхування»:

Бурлака Г.Г., д.е.н., професор

Бігдаш В.Д., ст.викл.

 

 

 

 

Заст.завідувача кафедри

д.е.н., професор                                                               Г.Г.Бурлака

 

 

 

Затверджено та схвалено радою факультету економіки та інформаційних технологій, протокол № 1 від  «25» вересня 2013 р.

 

 

 

Декан факультету економіки

та інформаційних технологій

д.фіз-мат.н, професор                                                      О.К.Лопатін                  

 

5. ОПИС НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Розвиток ринкових відносин в Україні та формування конкурентного середовища потребує якісного управління усіма сторонами діяльності господарюючого суб'єкта. В першу чергу йдеться мова про фінансове управління. Однією з функцій останнього є страхування, яке забезпечує обґрунтованість прийняття рішень по управлінню ризиками діяльності господарюючого суб'єкта.

Враховуючи важливість та актуальність предмету цієї фундаментальної для фінансистів дисципліни її обсяг аудиторних годин, відповідно навчального плану, достатній (якщо порівнювати з іншими професійно-орієнтованими дисциплінами).

Курс передбачає набуття студентами теоретичних знань в області страхування та управління ризиками, а також оволодіння відповідними методиками здійснення оцінок і прогнозів діяльності підприємства в умовах ризиків з урахуванням специфіки функціонування підприємств різних форм господарювання в сучасний період.

Дисципліни, які забезпечують органічне сприйняття студентами предмету “Страхування”, зазначені як нормативні в галузі знань «Економіка та підприємництво». Варто зазначити також дисципліни, засвоєння яких суттєво залежить від знань і навичок студентів одержаних ними під час вивчення дисципліни «Страхування». В першу чергу це стосується дисципліни «Страхові послуги», оскільки 50% інструментів цього предмету базується на методиках “Страховування”, при чому останній є невід'ємним елементом першого. До інших дисциплін, які використовують інструменти страхового аналізу можна віднести такі: «Соціальне страхування», «Ринок фінансових послуг», «Фінансовий менеджмент».

Варто зазначити і практичну застосовність знань і навичок студентів в галузі страхування. Так, зміст виробничої практики на 4-му курсі, який відображається у відповідному звіті, має форму аналітичного звіту фінансового характеру, складовою якого є показники, що характеризують схильність суб’єктів господарювання до ризиків та необхідність страхування. Тобто, знання предмету “Страхування” забезпечують на методичному рівні виконання поставлених перед студентом практичних завдань. Те саме можна сказати і про переддипломну чи науково-дослідну практику на 5-му чи 6-му курсі.

Зміст дисципліни розкривається у таких темах:

• сутність, принципи й роль страхування;
• класифікація страхування;
• страхові ризики і їх оцінювання;
• страховий ринок;
• страхова організація;
• державне регулювання страхової діяльності;
• особисте  страхування;
• майнове страхування;
• страхування відповідальності;
• перестрахування і співстрахування;
• доходи, витрати і прибуток страховика;
• фінансова надійність страхової компанії.

 

Теми розташовані відповідно нормативної структури в ОПП спеціальності. 

Лекції проводяться у формі коментарів і поглиблення викладок електронного підручника, який студенти можуть скопіювати на сайті кафедри. Семінарські та практичні заняття проводяться в учбовому класі. На семінарських заняттях студенти здійснюють доповіді по визначеним тематичним питанням.

При виконанні практичних завдань студенти під керівництвом викладача ознайомлюються із завданням і починають його розв'язувати. Остаточне здійснення усіх необхідних обчислень і написання тексту аналізу реалізується в рамках домашнього завдання.

Протягом семестру проводиться 2 контрольні роботи. Контрольні роботи передбачають письмові відповіді на теоретичні питання та здійснення необхідних розрахунків по практичному завданню. Можливо проведення контрольної роботи в вигляді виконання тестових завдань, які складаються з теоретичних та практичних завдань.

Підсумковий контроль та оцінювання знань студентів здійснюється в формі іспиту. Іспит проводиться у письмовій формі по білетах (тестах), укладених на основі змісту навчальної програми дисципліни. При складанні іспиту студентам пропонується відповісти на питання. Кожний білет формується викладачем, як правило,  з трьох питань. Перша група питань контролює рівень засвоєння фундаментальних знань, друга група - рівень засвоєння прикладних питань дисципліни і третя група - рівень вміння застосовувати набуті фундаментальні і прикладні знання в реальних ситуаціях (третє питання подається, як правило, в формі задачі). При складанні іспиту по тестовим завданням в один білет включається від 20 до 25 тестових завдань, що відповідають  вказаній трьохрівневій методології.

 

 Складові навчальної дисципліни

 

Найменування показників	Галузь знань, напрям підготовки, освітньо-кваліфікаційний рівень	Характеристика навчальної дисципліни
		денна форма навчання	заочна форма навчання
Кількість кредитів  – 5	Галузь знань 0305 “Економіка та підприємництво”	За вибором
	Напрям підготовки 6.030508 “Фінанси та кредит”
Модулів –	Спеціальність (професійне спрямування):	Рік підготовки:
Змістових модулів – 4		4-й	5-й
Індивідуальне науково-дослідне завдання ___________                                           (назва)		Семестр
Загальна кількість годин - 180		8-й	9-й
		Лекції
Тижневих годин для денної форми навчання: аудиторних – 60 самостійної роботи студента - 120	Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр	36 год.	12 год.
		Практичні, семінарські
		24 год.	4 год.
		Самостійна робота
		120 год.	164 год.
		Індивідуальні завдання: год.
		Вид контролю:
		іспит		іспит

1. 1.    Мета та завдання навчальної дисципліни

Мета. Отримання студентами глибоких знань із питань теорії створення та практичного застосування конкретних механізмів страхового захисту майнових інтересів юридичних і фізичних осіб на випадок настання ризикових ситуацій, організації страхового ринку та страхових компаній в умовах ринкової економіки.

Завданням є:

• Вивчення сутності, ролі і механізму страхування, що дозволить сформувати рівень знань для успішного застосовування в галузі страхування та повністю використовувати можливості страхового захисту в роботі та особистому житті.
• Вивчення засобів організації та розвитку страхового ринку й державного регулювання страхової діяльності.
• Набуття знань з основних видів страхування життя, майнового страхування й страхування відповідальності, перестрахування з позицій здобутків  вітчизняного та зарубіжного досвіду.
• Набуття вмінь аналізувати ринок страхових послуг, оцінювати фінансову стійкість страхових компаній.

 

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати:

1. основні страхові поняття, категорії, страхові інститути, базою для яких є Конституція України, міжнародні правові акти та чинне цивільне та господарське законодавство;

2. загальні базові положення страхової теорії та механізмів діяльності страхових компаній;

3. досконало законодавчі та теоретичні питання, які стосуються страхової справи: підстав страхової відповідальності у часі і просторі, поняття страхового випадку, страхового ризику та їх видів, обмеження страхової відповідальності, стадій організації діяльності страхової компанії, механізмів здійснення окремих видів страхування, основних положень фінансової діяльності страховика;

4. різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці страхування, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати економіко-правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних джерелах, що стосуються страхової справи.

Вміти:

1. в науковому і практичному плані застосовувати положення щодо здійснення страхування та організації страхової справи;

2. правильно аналізувати та тлумачити економіко-правові норми, положення законів Верховної Ради України, постанов Кабінету Міністрів України, розпоряджень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та застосовувати їх до конкретних обставин страхової справи.

 

6. ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

Дисципліна “Страхування” складається з чотирьох змістовних модулів:

1. Змістовний модуль. 1. Теоретичні основи страхування.

2. Змістовний модуль. 2. Страховий ринок

3. Змістовний модуль. 3. Види страхової діяльності

4. Змістовний модуль. 4. Фінансова діяльність страховика

 

СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

 

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
1	2	3	4	5	6	7	8			9	10	11	12	13
Страхування	180	36	24	-	-	120	180			12	4	-	-	164

 

 

Змістовний модуль 1.

Теоретичні основи страхування

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
Тема 1. Сутність, принципи й роль страхуванняреалізації	16	4	2	-	-	10	17			1	1	-	-	15
Тема 2. Класифікація страхування	14	2	2	-	-	10	14			2		-	-	12
Страхові ризики і їх оцінювання	16	4	2	-	-	10	16			1		-	-	15
Разом за змістовним модулем 1	46	10	6	-	-	30	47			4	1	0	0	42

 

 

Змістовний модуль 2.

Страховий ринок

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
Тема 4. Страховий ринок	18	4	2	-	-	12	17			1	1	-	-	15
Тема 5. Страхова організація	12	2	2	-	-	8	13			1		-	-	12
Тема 6. Державне регулювання страхової діяльності	14	2	2	-	-	10	13			1		-	-	12
Разом за змістовним модулем 2	44	8	6	-	-	30	43			3	1	-	-	39

 

 

Змістовний модуль 3.

Види страхової діяльності

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
Тема 7. Особисте  страхування	18	2	4	-	-	12	17			1	1	-	-	15
Тема 8. Майнове страхування	16	4	2	-	-	10	13			1		-	-	12
Тема 9. Страхування відповідальності	12	2	2	-	-	8	12			-		-	-	12
Тема 10. Перестрахування і співстрахування	16	2	2	-	-	12	16			1		-	-	15
Разом за змістовним модулем 3	62	10	10	-	-	42	58			3	1	-	-	54

 

Змістовний модуль 4.

 Фінансова діяльність страховика

	Кількість годин
	Дення форма							Заочна форма
	усього	у тому числі					усього				у тому числі
		Л	с	п	інд.	с.р.				л	с	п	інд.	с.р.
Тема 11. Доходи, витрати і прибуток страховика	12	2	2	-	-	8	16			1	1	-	-	14
Тема 12. Фінансова надійність страхової компанії	16	4	2	-	-	10	16			1		-	-	15
Разом за змістовним модулем 4	28	6	4	-	-	18	32			2	1	-	-	29
Усього годин	180	34	26	-	-	120	180			12	4	-	-	164

 

 

 

5. ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Сутність, принципи й роль страхування.	2 год.
2.	Класифікація страхування.	2 год.
3.	Страхові ризики і їх оцінювання.	2 год.
4.	Страховий ринок.	2 год.
5.	Страхова організація.	2 год.
6.	Державне регулювання страхової діяльності.	2 год.
7.	Особисте  страхування.	4 год.
8.	Майнове страхування.	2 год.
9.	Страхування відповідальності.	2 год.
10.	Перестрахування і співстрахування.	2 год.
11.	Доходи, витрати і прибуток страховика.	2 год.
12.	Фінансова надійність страхової компанії.	2 год.
	Разом	26 год.

 

6. САМОСТІЙНА РОБОТА

№ з/п	Назва теми	Кількість годин
1.	Сутність, принципи й роль страхування.	10 год.
2.	Класифікація страхування.	10 год.
3.	Страхові ризики і їх оцінювання.	10 год.
4.	Страховий ринок.	12 год.
5.	Страхова організація.	8 год.
6.	Державне регулювання страхової діяльності.	10 год.
7.	Особисте  страхування.	12 год.
8.	Майнове страхування.	10 год.
9.	Страхування відповідальності.	8 год.
10.	Перестрахування і співстрахування.	12 год.
11.	Доходи, витрати і прибуток страховика.	8 год.
12.	Фінансова надійність страхової компанії.	10 год.
	Разом	120 год.

 

7. Індивідуальні завдання

 

Індивідуально-консультативна робота здійснюється в формі індивідуальних консультацій зі студентами по питанням тематичного навчального плану, завданням для самостійного для самостійної роботи студентів та виконанню контрольних (реферативних) робіт. Час проведення встановлюється згідно з графіком, затвердженим на засіданні кафедри.

Індивідуальні завдання надаються студентам для самостійної роботи студентів по ключовим розрахункам по фінансових показників діяльності страхових компаній. Приклади формування індивідуальних завдань подаються нижче.

 

 Індивідуальне завдання №1.

Розрахунок величини страхового відшкодування

 

Задача 1. Застраховано прямий і непрямий збиток по системі першого ризику. Повна страхова сума  дорівнює S. Умовна франшиза по прямому збитку Fy.  Прямий збиток склав Un, непрямий - Uk.  Знайдіть суму виплати.

Задача 2. Застраховано прямий і непрямий збиток по системі першого ризику. Повна страхова сума  дорівнює S. Умовна франшиза по прямому збитку Fy. Безумовна  франшиза по непрямому збитку Fb. Прямий збиток склав Un, непрямий - Uk.  Знайдіть суму виплати.

Задача 3. Майно застраховане по системі пропорційної відповідальності.  Страхова сума дорівнює S. Страхова вартість W.  Прямий збиток склав Un. Знайдіть  суму виплати.

Задача 4. Майно застраховане по системі пропорційної відповідальності.  Страхова сума дорівнює S. Страхова вартість W.  Безумовна франшиза Fb. Прямий збиток склав Un, непрямий - Uk. Знайдіть  суму виплати.

Задача 5. Застраховано дохід по системі граничної відповідальності. Запланований дохід  S. Одержаний дохід  Un.  Коефіцієнт покриття Кп=75%. Знайдіть суму виплати.

Таблиця 1

Умови задач по розрахунку величини страхового збитку

 

 

Індивідуальне завдання №2.

Розрахунок величини  страхових тарифів.

Розрахувати величини страхових тарифів згідно номеру  варіанту та заданих параметрів страхової статистики (див табл. 2).

В табл. 2 заданими показниками страхової статистики є такі:

n – число об’єктів страхування;

m – число об’єктів, що постраждали внаслідок настання страхових випадків;

S_b– середня сума  страхового відшкодування (грн.);

S₀ – середня страхова сума об’єкту страхування (грн.);

Н₀ – норматив витрат на ведення справи (у відсотках).

 

При заданому α(γ)=2, що забезпечує точність розрахунку 98%, знайти наступні страхові тарифи:

¨  страховий нетто-тариф (Тн);

¨  страховий брутто-тариф (Тб).

 

                                 Таблиця 2

Умови задач по розрахунку страхових тарифів

 

 

Індивідуальне завдання №3.

Розрахунок  показників платоспроможності страховика.

 

Виконати відповідні розрахунки і визначити - чи виконується для страховика, що здійснює ризикові види страхування, вимога Закону України “Про страхування” про перевищення фактичного запасу платоспроможності понад нормативного.

Показники діяльності страхової компанії для розрахунку вибираються з табл. 3 згідно номеру варіанта контрольної роботи.

Таблиця 3.

Показники діяльності страхових компаній по страхуванню (тис. грн.)

 

 

 

 

 

Індивідуальне завдання №4.

Розрахунок показників ефективності страхування.

 

Виконати відповідні розрахунки і визначити оптимальні показники рентабельності активів (r) та фонду страхування (i) при яких виконується умова ефективності страхового захисту для підприємства.

Показники діяльності підприємства для розрахунку вибираються з табл. 4 згідно номеру варіанта контрольної роботи.

Таблиця 4.

Показники діяльності підприємства за умов страхування ризиків (тис. грн.)

 

 

 

 

Результати індивідуальної роботи оформлюються як окремий документ, в якому кожним студентом наведені результати розрахунків по відповідному варіанту, визначеному викладачем. Матеріали подаються в паперовому вигляді  викладачеві за 7 днів до залікової сесії.

 

 

 

8. МЕТОДИ НАВЧАННЯ

 

Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності.

Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів.

Засоби навчання  - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання,  технічні засоби тощо).

При викладенні курсу «Страхування» використовуються наступні методи навчання:

1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод.

Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція.

Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу).

Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань).

Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою.

Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, ризики настання страхового випадку або оставини страхового випадку, місце вчинення страхового випадку тощо).

Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо).

Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра.

Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці, під час рольових або ділових ігор тощо.

Практична робота спрямована на використання набутих знань у вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів.

Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо).

Структурний метод навчання за характером логіни пізнання: аналітичний метод, індуктивний метод, дедуктивний метод, продуктивний метод.

Аналітичний метод  передбачає мисленневий або практичний розпад цілого на частини з метою вивчення їх суттєвих ознак (наприклад, визначення страхового випадку, елемени страхового випадку тощо).

Індуктивний метод – це шлях вивчення явищ від одиничного до цілого (наприклад, ознак страхового випадку для розуміння поняття страхового випадку).

Дедуктивний метод базується на вивченні навчального матеріалу від загального до окремого, одиничного (наприклад, загальний страховий випадок, потім страхові ризики і нарешті безпосередній ризик настання страхового випадку тощо).

Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький.

Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді;  2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань);

Метод проблемного викладу знань є перехідним  від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати).

Частково-пошуковий метод  включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання.

Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).

 

 

8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ

 

Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна  академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття.

Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом Загальної та Особливої частин кримінального права згідно з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням чинного кримінального законодавства і рекомендованих джерел.

Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів).

Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху.

Основними завданнями семінарського заняття є можливість:

-  розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій;

-  поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета;

-  сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати   свої   думки,   слухати   один   одного,   продуктивно критикувати.

Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів.

Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:

1. Просемінар. Просемінари у ХУІІІ-ХІХ ст. існували під назвою
   попередніх семінарів для студентів першого семестру. В сучасних умовах в
   навчальних планах заняття під такою назвою відсутні, хоч широко застосовуються в педагогічній практиці окремих викладачів. Головне їхнє
   завдання –  виробити у студента вміння виконувати різноманітні практичні роботи (навчитися працювати з книгою, першоджерелами, навчити реферуванню літератури, складанню тез іншими словами). Просемінари - це своєрідні навчально-методичний комплекси, які проводяться на молодших курсах.
2. Власне семінар. Це традиційне заняття, в якому ставка робиться на закріплення теоретичних відомостей, формування системи знань, підготовку до виконання подальших практичних завдань. Він може проходити у таких формах:

-       фронтальне  семінарське заняття,  що  передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями;

-       семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського   заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою;

-  комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень.

Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види):

-       сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено;

-       вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться   з найважливіших тем.

3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з  тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі.

За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:

• введенню в тему;
• плануванню вивчення теми;
• дослідженню фундаментальних освітніх об'єктів;
• представленню та захисту освітніх досягнень;
• поглибленню, узагальненню і систематизації знань;
• контрольні та залікові семінари;
• аналітичні семінари.

За методикою проведення розрізняють:

• § вступні семінари (базується на досвіді та знаннях студенти збирають інформацію по новій темі та класифікують її);
• · оглядові семінари (самостійний огляд студентами всієї теми за допомогою літератури);
• · самоорганізуючі семінари студенти самостійно визначають мету заняття, розподіляють теми рефератів між собою, а в деяких випадках - готують реферати за власною ініціативою, доповідають та коментують їх);
• · пошуковий семінар (передбачає дослідницьку діяльність студентів);
• · семінар - "круглий стіл" (запрошуються фахівці або спеціально підготовлені студенти. Це обмін інформацією,  відповіді на питання,  колективний пошук нових шляхів вирішення проблеми (якщо вона є)).

1. Аналіз виробничих (управлінських) ситуацій.
2. Вирішення службових задач: наочно, за допомогою відеопосібників і на ЕОМ.
3. Робота з документами і діловими паперами.
4. Моделювання ситуацій та коментар вирішення проблем, що виникають.

Перелік тем практичного заняття визначається робочою навчальною програмою дисципліни. Проведення ґрунтується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тестах для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями, наборі завдань різної складності для розв'язування їх студентами на занятті.

Під час проведення практичного заняття група може бути поділена на підгрупи.

Структура практичного заняття:

• вступ викладача;
• відповіді на питання студентів з матеріалу, що залишився не зовсім   зрозумілим;
• практична частина як планова;
• заключне слово викладача.

Різновиди занять залежать саме від практичної частини. Це може бути вирішення задач, виконання вправ, спостереження, експерименти.

Слід організовувати практичні заняття так, щоб студенти постійно відчували ускладнення завдань, які виконуються, були зайняті творчою роботою, пошуками правильних і точних рішень. Велике значення мають індивідуальний підхід і педагогічне спілкування. При розробці завдання і плану заняття викладач повинен враховувати рівень підготовки кожного студента і виступати в ролі консультанта, не принижуючи самостійності та ініціативи студента.

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Загальна підготовка до практичних занять передбачає визначення їх тематики, розробку планів занять, визначення мінімуму обов'язкової для вивчення літератури, методичних рекомендацій. Проведення практичних занять базується на попередньо підготовленому методичному матеріалі - тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; комплекти завдань різної складності для роботи з ними на занятті.

Підготовка до практичного заняття проводиться поетапно: 1 етап - визначення цілі:

- формування конкретних (окремих) навичок і умінь;

 

МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити.

Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів.

У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри.

Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:

1. Ретельно зважити зміст чергової теми семінарського заняття, її місця в загальній системі занять;
2. Опрацювати необхідну літературу (як рекомендовану для слухачів, так і додаткову);

3.  Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;

1. Скласти перелік основних, додаткових і навідних питань;
2. Підготувати ілюстративні приклади для зв'язку предмета з практикою, з життям;
3. Підготувати наочні й допоміжні засоби;

7.  Особливо  спрогнозувати все те, що, як правило,  викликає певні
труднощі у студентів;

8.  Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ

 

Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення:

-   тематичні дискусії та диспути;

-   колективний пошук відповідей і ролей;

-  бесіда і вільний обмін думками;

-   інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів,
студентів);

-   ігрове проектування.

Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим.

Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента фозгортається бесіда, в якій бере участь як доповідач, так викладач і студенти.

Під час проведення семінарських занять викладач:

• повторює   і   закріплює   знання   студентів;
• демонструє неоднозначність підходів до вирішення теоретичних проблем;
• готує до застосування теоретичних відомостей на практиці;
• контролює засвоєння матеріалу.

Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:

1. Наявністю лекційних матеріалів, що відповідають вимогам сучасності.
2. Методикою читання лекцій.

З . Педагогічною майстерністю викладача.

4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів.

Під час проведення семінарського заняття   слід виділяти і тримати під увагою такі основні компоненти:

• вступне слово викладача (визначається основна мета семінарського заняття; місце, що займають питання даного семінарського заняття в курсі, який вивчається; головні питання семінарського заняття; методичні рекомендації щодо виступу студентів з даної тематики;
• обговорювання питань семінарського заняття (використання обґрунтованих міркувань студентів з приводу виступів учасників семінарського заняття, запитань, які виникають у студентів організація дискусії, корегування її в межах запланованої теми, короткий висновок після кожного питання);
• заключне слово (реалізація мети семінарського заняття, конструктивний аналіз усіх виступів та відповідей, стимуляція активності  студентів).

Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів.

Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання.

В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять.

Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:

1. Вступ: мотивація навчання, активізація опорних знань.
2. Оголошення теми і мети, порядку проведення.
3. Поступовий розгляд попередньо визначених питань у вигляді виступів, обговорення питання, рефератів, рецензій, відповідей, доповнень до них.
4. Підведення викладачем або сильним студентом загального підсумку заняття.
5. Оголошення завдання, мотивація навчальної діяльності на майбутні
   заняття.

Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так:

Заняття - вивчення нових знань:

1. Повідомлення теми і мети заняття.                                           
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Активізація базових знань.                   
4. Усвідомлення та осмислення нового матеріалу, виділення головного, контроль рівня засвоєння.

Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:

1. Повідомлення теми і мети заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Огляд та активізація раніше вивченого матеріалу.
4. Вивчення зв'язку між темами та розділами раніше вивченого матеріалу.
5. Систематизація вивчених знань.
6. Розгляд окремих деталей та особливостей вивченого матеріалу.
7. Ознайомлення з прийомами роботи з систематизації знань і самоконтролю рівня засвоєння матеріалу.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування самостійної діяльності:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Видача завдань і ознайомлення з методикою роботи.
3. Виконання роботи.
4. Аналіз одержаних результатів.
5. Виявлення труднощів у роботі.
6. Аналіз та оцінка застосування вивчених методів.
7. Пошук засобів для удосконалення самостійної роботи з матеріалом.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності і постановка завдань.
3. Виявлення проблемної ситуації.
4. Висування і обґрунтування гіпотез.
5. Перевірка правильності гіпотез.
6. Аналіз результатів рішень, перевірка правильності обраних методів.
7. Аналіз причин допущених помилок.
8. Індивідуалізація домашнього завдання.

Заняття - формування вмінь і навичок:

1. Повідомлення мети і завдань заняття.
2. Мотивація навчальної діяльності.
3. Актуалізація опорних знань, вмінь і навичок.
4. Ознайомлення з методикою застосування нових знань.
5. Первинне формування вмінь.
6. Ознайомлення з методикою закріплення вмінь та формування навичок.

Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок:

-           ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування);

-           неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний  тренаж, імітаційні вправи).

Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії.

Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях.

Типовими помилками при проведенні семінарських занять є:

1. Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів.
2. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
3. Перетворення виступу студентів на діалог “викладач – студент” на фоні інертності аудиторії.
4. Відхід від зазначеної теми семінару, обговорення інших проблем.
5. Недотримання розподілу часу, відсутність пропорції часу при розгляді питань.

 

ПРАКТИЧНЕ ЗАНЯТТЯ

 

Практичне заняття проводиться на підставі методичних рекомендацій по проведенню практичних і лабораторних занять, згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 5 вересня 1996 року ;за №.1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління”.

Практичне заняття є формою навчального заняття, де викладач організовує детальний розгяд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно до сформульованих завдань. Проводяться в аудиторіях або навчальних лабораторіях, оснащених необхідними технічними засобами навчання, обчислювальною технікою.

Практичні заняття – найбільш поширена форма професійного навчання фахівців, що дозволяє найкращим чином реалізувати принцип зв’язку теорії    та практики, навчання з життям.

Основними цілями практичних занять є:

-                 формування у студентів умінь і навичок практичних дій, необхідних спеціалістам для грамотного виконання функціональних обов'язків;

-                 розвиток   у  студентів професійно-ділових якостей, що передбачені освітньо-кваліфікаційною характеристикою випускника певного освітнього рівня;

-                 формування у студентів інтересу до майбутньої спеціальності.

Головна мета набуття практичних умінь і навичок, повинна бути зрозумілою як викладачу, так і студентам.

Його завданнями можуть бути:

-                 підготовка до самостійного виконання практичних завдань;

-                 підготовка студентів до контрольних робіт;

-                 набуття вмінь застосування теоретичних знань на практиці;

-                 підготовка студентів до майбутньої практичної діяльності тощо.

На цих заняттях викладач організовує розгляд – слухачами студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни, а головне - формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентом відповідно сформульованих завдань.

Практичні заняття можуть проходити у таких формах:

1 . Аудиторні практичні заняття;

1. Практичні заняття в спеціальних класах (кабінетах);
2. Практичні заняття на тренажерах;
3. Практичні заняття на полігонах;
4. Практичні заняття безпосередньо в судах.

 

Досягнення  високого  кінцевого  результату  на  практичних  заняттях залежить від уміння викладача вибрати найбільш ефективні методи навчання з урахуванням інтелектуального рівня студентів якості їх підготовленості до заняття.        

Найбільш розповсюдженими методами є:

1. Вправи    (групові    і    індивідуальні),    в    ході    яких    аналізується    і відпрацьовуються :

-                 різні практичні дії;

-                 професійні ввідні з прийняттям по них конкретних рішень;

-                 службові задачі, що відображають поведінку спеціалістів в різних    умовах професійної діяльності;

-                 службові документи.

-                 формування базових (складних) навичок і умінь, розвиток професійно-ділових якостей.

2 етап - розробка практичного заняття:

-                 визначення методу (методів)

-                 проведення; планування

-                 об'єму задач для відпрацювання;

-                 уявне конструювання практичного заняття, його частин, блоків.

3 етап - збір матеріалів для практичного заняття. На цьому етапі викладач повинен враховувати такі вимоги:

-                 реальність і вірогідність матеріалів;

-                 різноманітність матеріалів, їх новизна;

-                 дидактична доцільність і прийнятність матеріалів, їх повчальність;

-                 посильність засвоєння на високому рівні складності;

-                 юридична правомірність.

4 етап - підготовка методичних матеріалів до практичного заняття:

-                 розробка завдань для студентів;

-                 розробка методичних рекомендацій для викладача;

-                 розробка засобів наочності і дидактичних матеріалів.

5   етап (факультативний) - обговорення матеріалів практичного заняття з
колегами по кафедрі і їх апробація.

6 етап - доопрацювання матеріалів і їх затвердження.

Тож, підготовка викладача до проведення практичного заняття передбачає: відвідування лекції по темі або ознайомлення з нею; вивчення методичних матеріалів; ознайомлення з літературою і нормативними документами; обмін думками з викладачами; підготовку необхідних дидактичних засобів.

Умовами ефективного проведення практичних занять є наступне:

-                 у розкладі практичні заняття повинні йти за лекціями з необхідним інтервалом, що дає можливість підготуватися до них, і який не повинен бути надто великим;

-                 вибір завдань, які забезпечують зв'язок теорії з практикою, значення теорії для вирішення соціально-професійних завдань;

-                 вибір завдань проблемного характеру та пошуку не тільки рішень, але й джерела отримання недостатньої інформації;

-                 навчання студентів прийомам роботи з джерелами отримання необхідної інформації;

-        використання за можливістю доступних технічних засобів
(діапозитиви, перфокарти і т.п.). Розвитку самостійного та творчого
мислення сприяє розбір та аналіз і різноманітних методів або способів
вирішення, виконання практичних завдань, знаходження більш економного та раціонального рішення, стимулювання винахідливості та кмітливості.

  Для проведення практичного заняття викладачем готуються відповідні методичні матеріали: тести для виявлення ступеня оволодіння студентами необхідними теоретичними положеннями; набір практичних   завдань   різної   складності   для   розвязування   їх   студентами на занятті та необхідні дидактичні засоби.

Викладач повинен самостійно знаходити та вибирати вправи, задачі, завдання творчого характеру, які взаємозв'язані з практикою професійної діяльності студента профілем його спеціальності. Більш поширеним набуває застосування ділової гри, підґрунтям якої є реальна виробнича (службова, практична) ситуація, де студенти поводять себе відповідно до вказаних «ролей», відображують службових осіб, що задіяні у вказаних обставинах.

 

МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ

 

Традиційно до складових елементів практичного заняття належать наступні етапи роботи:

-        повторення базового теоретичного матеріалу шляхом фронтальної бесіди у вигляді питань студентам з певною послідовністю або відповіді викладача на незрозумілі питання лекції;

-        пояснення нового типу задач з демонстрацією як загальних шляхів та правил рішення, так і розробки алгоритму їх рішення (для великої групи задач);

-                 організація рішення задач біля дошки (окремі студенти) повністю або самостійно);

-                 розбір їх рішення із опорою на теоретичний матеріал:  пояснення
домашнього завдання - зміст, методика роботи з ним, включаючи посилання
на теоретичний матеріал.               

На практичному занятті студенти під керівництвом викладача глибоко і всебічно обговорюють питання теми. Для посилення активності і закріплення знань викладач повинен залучати до участі в обговоренні теоретичних і практичних питань якомога більшу кількість студентів. Це досягається постановкою додаткових питань, спрямованих на розкриття, деталізацію різних аспектів основного питання, особливо практичного досвіду, складних ситуацій.

Після обговорення кожного питання викладачу доцільно дати оцінку виступів, акцентувати увагу на найбільш суттєвих положеннях, проблемах і можливих варіантах їх вирішення.

Велику користь на практичних заняттях дають розв'язування задач за методом конкретних ситуацій на основі первинних матеріалів. У кінці заняття викладач виставляє студентам оцінки за ступінь активності при обговоренні питань, за глибину засвоєння матеріалу, а також за належне виконання індивідуальних завдань і вміння використовувати отриманий матеріал. Оцінки, одержані студентом на практичних заняттях, враховуються при виставленн підсумкової оцінки з даної дисципліни.

Якщо студент пропустив заняття або під час занять не показав відповідних знань, йому призначається індивідуальна співбесіда як одна з форм контролю за засвоєнням навчального курсу.

Методика проведення практичних занять може бути різноманітною, вона залежить від авторської індивідуальності викладача, важливо, щоб різноманітними методами досягалася загальна дидактична мета.

Тобто на практичному занятті викладач організовує детальний розгляд студентами окремих теоретичних положень навчальної дисципліни та формує вміння і навички їх практичного застосування шляхом індивідуального виконання студентами відповідно до сформульованих завдань.

Найбільш типовими помилками при проведенні відкритих практичних занять є:

1.  Робота лише з тими студентами, які мають високі показники успішності;

2.    Низький рівень активності групи, відсутність   співробітництва і взаємодопомоги;

1. Неврахування рівня підготовленості групи: занадто складні чи занадто легкі завдання;
2. Намагання уникнути проблемних питань, що можуть виникати під час вирішення завдань;
3. Відрив теорії від потреб практики;
4. Диспропорція між індивідуальними і груповими завданнями;
5. Відсутність проміжних висновків, що відділяють одне завдання від іншого;
6. Суттєве порушення запланованого хронометражу;
7. Занадто велика дистанція між викладачем і студентами викладача;

10.Недосягнення поставленої мети.

Види примусових заходів виховного характеру.

Звільнення від кримінальної відповідальності й покарання у зв'язку із закінченням строків давності. Умовно-дострокове звільнення від відбування покарання. Погашення та зняття судимості.

 

9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ, ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ
ТА САМОСТІЙНИ РОБОТИ З КУРСУ «СТРАХУВАННЯ»

 

ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.

Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ Й РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

Економічна сутність, необхідність і функції страхування.

Основні терміни та поняття страхування: суб’єкти страхування, об’єкт страхування та страховий інтерес. Страхова вартість, страхова сума та  страхова виплата. Плата за страхування: страховий тариф, страховий платіж. Франшиза та її види: умовна та безумовна.

Страховий фонд, способи і форми та історичні етапи розвитку форм його організації.  Співстрахування. Взаємне страхування. Комерційне страхування.  Державне соціальне страхування

Принципи страхування: страхового ризику, страхового інтересу, граничної сумлінності, безпосередньої причини, відшкодування, суброгації, контрибуції та ін.

Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин

Література [1-5, 7-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 41, 50]

Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

Поняття класифікації, значення та  критерії класифікації.

Класифікація за формою проведення. Обов’язкове та добровільне страхування.

Класифікація за об’єктом страхування і родом небезпеки. Галузі страхування.

Класифікація за способом розрахунку страхової виплати. Системи страхової відповідальності: дійсної вартості, “першого ризику”, пропорційної відповідальності, дробової частини, граничної відповідальності,  відновлювальної вартості, “нове за старе”. 

Література [1-5, 7-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 41, 50]

Тема 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ І ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

Поняття, види, характеристика ризиків та їх класифікація

Сутність оцінювання ризиків та зміст актуарних розрахунків в страхуванні

Показники страхової статистики і їх місце в оцінці ризиків

Страхові тарифи і страхові премії, їх види та методики розрахунків для різних видів страхування.

Принципи управління страховими ризиками. Зміст ризик-менеджменту у страхуванні.

Література  [1-11, 13, 17-18, 21-28, 31-34, 36, 39, 41, 43, 48-50]

Тема 4. СТРАХОВИЙ РИНОК

Поняття та основні категорії страхового ринку.

Страхова послуга та особливості її реалізації. Страховий маркетинг.

Договір страхування:  укладання, виконання та припинення.

Поняття комплексного страхового ринку і його компоненти.

Страховий ринок України та тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу.

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Тема 5. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

Організаційно-правові форми здійснення страхової діяльності

Порядок створення, функціонування та ліквідації страхової організації

Принципи управління страховою організацією

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Тема 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяль­ності.

Вітчизняне страхове законодавство, його структура та характеристика окремих складових .

Орган нагляду за страховою діяльністю в Україні та його функції

Вплив норм міжнародного права на формування  законодавчої та нормативної бази регулювання страхової діяльності в Україні.

Література  [1, 3-5, 7-11, 16-18, 21-34, 37-38, 41, 43, 45-50]

Тема 7. ОСОБИСТЕ  СТРАХУВАННЯ

Страхування життя і його основні види.

Страхування від нещасних випадків.

Медичне страхування (страхування здоров’я на випадок хвороби, безперервне страхування здоров’я та  страхування медичних витрат).

Література  [1, 3-5, 7-11, 13-15, 17-19, 21-28, 31-34, 41-50]

Тема 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

Страхування майна від вогню, ризиків стихійних явищ,  технічних ризиків та ризиків протиправних дій.

Страхування транспортних засобів та вантажів.

Страхування майна сільськогосподарських підприємств.

Страхування фінансово-кредитних ризиків.

Література  [1, 3-5, 7-11, 13-15, 17-19, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

 

Тема 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

Страхування відповідальності на транспорті (власників транспортних засобів та перевізників).

Страхування відповідальності роботодавців та товаровиробників.

Страхування професійної відповідальності.

Література  [1-5, 7-9, 13-15, 17-19, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

Тема 10. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

Необхідність і сутність перестрахування. Принципи перестрахування. Види і форми перестрахування.

Регулювання процедури перестрахування в Україні.

Співстрахування та механізм його застосування.

Література  [1, 3-5, 7-9, 11, 13-15, 17, 21, 24-28, 31-34, 41, 43-50]

 

Тема 11. ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК СТРАХОВИКА

Особливості грошового обігу у страховій організації

Доходи і витрати страховика: склад, економічний зміст і порядок визначення

Прибуток страховика, його склад і визначення

Оподатковування страхової діяльності

Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

Література  [1-5, 7-9, 11-15, 17, 20-21, 23-26, 28-34, 36, 40-41, 43, 48-50]

 

 

Тема 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

Поняття і зміст фінансової надійності страховика та засоби її забезпечення.

Страхові резерви, умови їхнього формування і розміщення

Показники платоспроможності страховика та порядок їх обчислення.

Література  [1, 3-5, 7-9, 11-15, 17, 20-21, 23-26, 28-34, 36, 40-41, 43, 48-50]

 

10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА

 

Самостійна робота студента передбачає:

• Підготовку до семінарських, практичних занять, контрольних робіт (опрацювання лекційного матеріалу, законодавчих та інших нормативних матеріалів, навчальної літератури, спеціальних джерел і інформації, періодики тощо);
• Виконання індивідуальних  завдань;
• Опанування матеріалу, що винесений цілком на самостійне опрацю-вання згідно з робочою програмою;
• Написання контрольних та курсових робіт;
• Підготовка до захисту та іспиту.
• Опрацювання тестів для самостійної роботи.

 

 

Методичні рекомендації з організації

самостійної роботи

Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчаль­ного процесу. Вона ставить за мету успішне оволодіння студентами курсу, вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки в практичній діяльності. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літера­ту­рою і законодавчими матеріалами.

Самостійна робота студентів має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, іспитів і заліків, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами являються: вивчення відповід­них положень законів, підруч­ників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, конс-пектів лекцій, підбір необхідних додаткових матеріалів.

При підготовці до семінарських та практичних занять результати само-стійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового вирішення задач і виконання завдань.

Основою правильної організації самостійної роботи студентів являється її планування в відповідності з відведеними для цього бюджетом часу.

Починати самостійне вивчення теми і її питань потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літера­туру і документи, студент повинен з’ясувати задачі по страхуванню (окремими видами страхової діяльності), сформульовані вимоги, що з них витікають.

Після глибокого осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект. Як правило, конспект повинен бути невеликим по обсягу, оскільки кафедра рекомендує лише окремі сторінки підручників документів.

Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, відповідні глави підручника чи навчального посібника. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати мінімум знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються.

Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і журнальних статей. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи в складній дискусії проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні питання, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для економіста, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її.

Конспектування додаткової літератури не являється обов’язковими. Але студент повинен пам’ятати, що “найблідіше горнило, краще від найсвітлішої пам’яті”.

Сума знань по темі, отриманих з названих джерел, дозволяє студенту перейти до вирішення задач і виконання завдань. Рішення викладається письмово, в робочому зошиті без переписування умови задачі. Воно повинно бути аргументованим, посилатись на джерела.

Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контроль­них робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях).

Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням.

Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських та практичних знань, групових та індивідуальних консультацій.

В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати дисципліну, яку основну та додаткову літературу, законодавчі акти, потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення певних нормативних актів і літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути його роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до наукового пошуку, розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, проблемній групі студентів.

Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських та практичних заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів.

Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання терії, що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на іспиті, але й для вірного застосування знань у майбутній практичній діяльності.

 

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ

Питання, що виносяться на самостійне вивчення

 

Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

1. Визначення страхування та його функцій у зарубіжній літературі.
2. Особливості здійснення самострахування та взаємного страхування в Україні та в країнах близького зарубіжжя.
3. Особливості взаємозв'язків між способами здійснення страхування.
4. Особливості визначення франшизи і її застосування в міжнародній практиці страхування.
5. Особливості регулювання принципу подвійного страхування нормами Закону України "Про страхування".

Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

1. Порівняльний аналіз класифікації видів страхування згідно чинного законодавства та законодавства Європейського Союзу. 
2. Загальні та відмінні риси обов’язкового та добровільного страхування.
3. Доцільність класифікації видів страхування за родом небезпеки.
4. Досвід іноземних страхових ринків і доцільність його використання для  класифікації видів страхування за статусом страхувальника та спеціалізацією страховика.
5. Особливості застосування систем страхової відповідальності в зарубіжній практиці.

Тема 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ І ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

1. Вимоги чинного законодавства України до класифікації ризиків підприємницької діяльності та можливість їх страхування.
2. Зв’язок між ризиковими обставинами і страховим випадком.
3. Прояв дії ризиків в різних видах страхування.
4. Особливості оцінювання нестрахових ризиків.
5. Зміст показників страхової статистики і їх місце в оцінці ризиків
6. Принципи обчислення навантаження для страхових тарифів з  ризикових видів страхування.
7. Історія створення і застосування таблиць смертності населення.
8. Структура і види страхових премій для страхування життя.

 Тема 3. Страховий ринок

Страхові агенти і їхня діяльність на міжнародному страховому ринку.

Основні канали та принципи реалізації страхових продуктів у Європейському Союзі.

Страхова корпорація Ллойд та її роль як ринкового регулятора на міжнародному страховому ринку.

Страхові брокери у Великій Британії та особливості їхньої діяльності.

Роль, призначення і функції сурвейєрів згідно українського страхового законодавства.

Правила та договір страхування. Аналіз змін вимог до них в страховому законодавстві України протягом 1996-2004 рр.

Порівняльний аналіз діяльності об'єднань страховиків та інших суб'єктів страхового ринку.

Тема 5. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

1. Вимоги чинного законодавства до організаційно-правових форм здійснення страхової діяльності в Україні
2. Склад та основний зміст чинного законодавства, що регламентує порядок створення, функціонування та ліквідації страховика.
3. Трудові ресурси страхової організації.
4. Принципи стратегічного управління страховою організацією
5. Ліга страхових організацій України та її роль в формуванні страхового ринку.

Тема 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. 1.    Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяль­ності.
2. Страхове законодавство як інструмент регулювання страхової діяльності. Структура страхового законодавства України.
3. Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Реєстрація та ліцензування страховиків. Контроль за діяльністю суб'єктів страхового ринку.
4. Вплив норм міжнародного права на формування  законодавчої та нормативної бази регулювання страхової діяльності в Україні.

Тема 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Подання вимог до державного нагляду та регулювання страхової діяльності в Законі України "Про страхування".
2. Декрет України “Про страхування”, перша і друга редакції Закону України “Про страхування”, їхня порівняльна характеристика.
3. Склад та зміст Інструкції з ліцензування страхової діяльності.
4. Процес інтеграції України до європейського страхового ринку.

 

Тема 7. ОСОБИСТЕ  СТРАХУВАННЯ

1. Норми чинного законодавства України та їхній вплив на здійснення страхування життя.
2. Стан медичного страхування в Україні та за кордоном.
3. Обов'язкові види особистого страхування та законодавчі норми, що регулюють умови їх здійснення в Україні.
4. Застосування особистих видів страхування в підприємницькій та кредитно-фінансовій сферах діяльності.

 

Тема 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

1. Особливості формування страхового інтересу суб'єктів підприємництва за умов ринкової економіки.
2. Стан і розвиток автотранспортного страхування в Україні.
3. Процедури укладання договору страхування майна від вогню.
4. Страхування майна сільськогосподарських підприємств.
5. Страхування кредитного портфелю банку.
6. Принципи страхування в Кодексі торгового мореплавства України.

Тема 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Склад та зміст чинних нормативних документів, що регламентують страхування відповідальності власників транспортних засобів.
2. Стан розвитку страхування відповідальності роботодавців.
3. Тенденції розвитку страхування відповідальності товаровиробників.
4. Іноземний досвід страхування професійної відповідальності.

Тема 10. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

1. Історія розвитку перестрахування в Україні.
2. Принципи перестрахування та їх подання в Законі України "Про страхування" .
3. Переваги та недоліки факультативного перестрахування.
4. Склад та зміст нормативних документів, що регулюють процедури перестрахування в Україні.
5. Стан та здійснення співстрахування на страховому ринку України.
6. Власне утримання при перестрахуванні та необхідність рег­ламентації його розміру.

Тема 11. ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК СТРАХОВИКА

1. Практика оподатковування страхової діяльності в Україні.
2. Доходи страховика по нестрахових операціях: склад, економічний зміст і порядок визначення
3. Витрати страховика по нестрахових операціях: склад, економічний зміст і порядок визначення
4. Характеристика основних економічних показників діяльності страхових компаній України, починаючи з 1997 року.

Тема 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

1. Пла­тоспроможність страховика та умови її забезпечення (закордонний досвід).
2. Страхові резерви: вимоги до їхнього формування і розміщення в Законі України "Про страхування"
3. Зарубіжний досвід формування страхових резервів.
4. Підходи до формування систем фінансових показників страхової та нестрахової діяльності страховика .

 

11. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З ПІДГОТОВКИ РЕФЕРАТИВНИХ ПОВІДОМЛЕНЬ

 

Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду:

Мета:

– більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практич­ного заняття; зв’язок цих положень з діяльністю страхових компаній;

– прищеплення студентам навичок самостійної роботи з норматив­ними матеріалами і літературними джерелами;

– контроль знань студентів навчального матеріалу.

Структура:

Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки.

У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомен­дованої літера­тури. При цьому бажано витримувати наступну послідовність:

– закони та інші нормативні акти;

– навчальна, монографічна та інша література;

– страхова практика.

В основній частині розкривається суть питання, аналізуються норма­тивні матеріали, судова практика, точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується важливість для практики, висловлює­ть­ся та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний мате­ріал та практика застосування страхового законодавства.

Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні.

Оформлення:

Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку.

Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4.

Методика:

Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення та рекомендо­вану викладачем.

Методологічною основою роботи повинні бути праці по економічній теорії та страхового права, законодавчі документи по страховій діяльності  в Україні.

В зв’язку з тим, що в останні роки в чинне страхове законодав­ство України внесено багато змін та доповнень, студентам, які готують рефе-ративні повідомлення, необхідно обов’язково враховувати ці положення.

Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’явля­ються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо “схопити” суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відпо­відальна сторона роботи, що виконується, тому вона вимагає глибокого знання того чи іншого питання.

Наприклад, неможливо дати повну економічну оцінку страховому випадку, без відповіді на питання про поняття страхового випадку, тому, що настання страхового випадку може бути реалізовано лише на грунті того, чи реалізовано взагалі відповідний страховий ризик. В реферативному повідомленні з цього питання повинен знайти всоє відображення цілий ряд самостійних положень:

– соціально-політична та правова характеристика страхових ризиків як основа для конструювання конкретного складу страхового випадку;

– розкриття головних ознак страхового випадку;

– розгляд поняття складу страхового випадку, проведення співвідношення між поняттями страхового випадку та складом страхового випадку.

Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати наступний вигляд:

– спочатку окреслюється суспільно-економічна характеристика питан­ня, яке розглядається, його практичне значення;

– аналізується нормативний матеріал (закони, укази, постанови, відом­­чі накази, інструкції), керівні роз’яснення Нацкомфінпослуг, Кабінету Міністрів, Верховної Ради України, літературні джерела: висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої позиції питання, яке розглядається, чи його згода з однією із думок, висловлених в літературі.

Кожна думка, незгода з відомими точками зору мають бути обгрунтованими. Це означає, що студент, посилаючись на норматив­ний матеріал, судову та слідчу практику (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довес­ти життєвість, приорітет своєї позиції.

Реферативне повідомлення може супроводжуватись з використан­ням на кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН.

Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.

 

Теми рефератів

Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ І РОЛЬ СТРАХУВАННЯ

1. Передумови виникнення страхування. Способи здійснення страхування
2. Порівняльний аналіз сутності страхування та його функцій у вітчизняній та зарубіжній літературі.
3. Передумови становлення класичного страхування в Україні.
4. Порівняльна характеристика форм організації страхових фондів.
5. Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин.
6. Принципи страхування та їх подання в законодавстві України.

Тема 2. КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ

Призначення класифікації страхування для наукових досліджень та практичної діяльності страхових компаній.

Форми проведення страхування: погляд у перспективу.

Класифікація за родом небезпеки на прикладі транспортного страхування.

Класифікація за спеціалізацією страховика. Вимоги чинного законодавства до спеціалізації страхових компаній.

Системи страхової відповідальності та особливості їхнього  застосування.

Тема 3. СТРАХОВІ РИЗИКИ І ЇХ ОЦІНЮВАННЯ

1. Класифікація ризиків у різних видах страхування.
2. Методи якісного та кількісного аналізу ризиків у страхуванні.
3. Склад і призначення актуарних розрахунків для страхування життя.
4. Обчислення страхових тарифів для ризикових видів страхування.
5. Показники страхової статистики і їхнє визначення.
6. Структура страхового тарифу і призначення її компонентів. Види страхових премій.
7. Призначення і функції менеджменту ризиків, способи керування страховими ризиками.

 Тема 3. Страховий ринок

1. Основні принципи реалізації страхових продуктів.
2. Функції і правовий статус прямих страхових посередників (страхових агентів та брокерів) в Україні та за кордоном.
3. Склад і призначення ринкових інструментів на страховому ринку.
4. Розвиток страхового ринку України: стан, проблеми і перс­пективи.
5. Маркетинг у страхуванні та його призначення.
6. Реклама та її призначення для формування попиту на страхування.
7. Порівняння страхового ринку України зі страховими рин­ками розвинутих країн світу.
8. Державний нагляд за діяльністю суб'єктів страхового ринку в умовах його становлення. Напрями вдосконалення державної політики в галузі стра­хування.

Тема 5. СТРАХОВА ОРГАНІЗАЦІЯ

1. Організаційно-правові форми здійснення страхової діяльності в Україні.
2. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхової організації згідно чинного законодавства.
3. Інформаційні ресурси та їх вплив на функціонування страхової компанії.
4. Принципи управління страховою організацією.
5. Об'єднання страховиків на страховому ринку України.

Тема 6. ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ СТРАХОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

1. Стан та перспективи розвитку державного регулювання страхової діяль­ності в Україні.
2. Страхове законодавство України: аналітичний огляд розвитку.
3. Вплив норм міжнародного права на формування  законодавчої та нормативної бази регулювання страхової діяльності в Україні.
4. Вимоги українського законодавства щодо договорів страху­вання життя.
5. Особливості здійснення обов'язкового страхування в Україні.

 

Тема 7. ОСОБИСТЕ  СТРАХУВАННЯ

1. Сучасний стан особистого страхування в Україні.
2. Обов'язкові види особистого страхування та їх значення.
3. Форми та види медичного страхування: виникнення та розвиток.
4. Страхування туристів, що від’їжджають за кордон.

 

Тема 8. МАЙНОВЕ СТРАХУВАННЯ

1. Формування ринку майнового страхування в Україні.
2. Досвід зарубіжних країн у страхуванні майна юридичних осіб.
3. Автотранспортне страхування і його особливості.
4. Авіаційне страхування і його особливості.
5. Страхування ризиків діяльності фінансових установ.

Тема 9. СТРАХУВАННЯ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ

1. Страхування відповідальності товаровиробників вітчизняний та зарубіжний досвід.
2. Страхування відповідальності за забруднення довкілля.
3. Необхідність функціонування міжнародної системи «Зелена картка».
4. Страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту в Україні.
5. Страхування професійної відповідальності (зарубіжний досвід).

Тема 10. ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ

1. Економічна сутність і функції перестрахування.
2. Стан та тенденції розвитку вітчизняного перестрахування.
3. Способи пропорційного перестрахування.
4. Непропорційне перестрахування і його застосування.
5. Співстрахування та механізм його дії.

Тема 11. ДОХОДИ, ВИТРАТИ І ПРИБУТОК СТРАХОВИКА

1. Доходи і витрати страховика: склад, економічний зміст і порядок визначення
2. Прибуток страховика та чинники його зростання.
3. Система оподаткування страхових компаній в Україні.
4. Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

Тема 12. ФІНАНСОВА НАДІЙНІСТЬ СТРАХОВОЇ КОМПАНІЇ

1. Фінансова надійність страховика та чинники її забезпечення.
2. Роль страхових резервів у забезпеченні фінансової надійно­сті страховика.
3. Платоспроможність страхової компанії та умови її забезпечення.
4. Показники платоспроможності страховика: аналітичний огляд вимог чинного законодавства.

 

12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ З НАПИСАННЯ КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

Контрольна робота повинна відображати окремі теоретико-практичні проблеми страхування і виконуватися студентом після вибору ним відповідних питань (завдань). Виходячи з специфічних особливостей навчальних дисциплін, контрольна робота виконується письмово у формі реферату, в якому розв'язуються конкретні ситуації.

При виконанні контрольної роботи студенти здійснюються такі заходи:

• уточнення завдання, виявляють необхідні для роботи  джерела;
• виявляють тенденцій розвитку процесів, що випливають із завдання, їх теоретичне обґрунтування та оцінювання;
• безпосередньо розв’язують завдання, супроводжуючи його відповідними поясненнями та  інтерпретуючи;
• формулюють остаточні висновки з прогнозом  розвитку процесу (явища) у перспективі.

Контрольна робота, яку студенти виконують  самостійно, обов’язково повинна містити:

• Зміст (номер завдання та його назву)  контрольної роботи;
• відповідь (із посиланнями на джерела с списку використаної літературу) на вибране питання для контрольної роботи;
• умови та результати їх розв'язання розрахункових завдань зі страхування,  наведених далі;
• список використаної літератури.

 

При виконанні кожного завдання необхідно зазначити його номер та переписати умову. Розв’язання завдання обов’язково супроводжується поясненнями. У розрахунках слід використовувати правила наближених обчислень.

Обсяг контрольної роботи не повинен перевищувати 15-20 сторінок. Наприкінці роботи слід подати список використаних літературних джерел, поставити підпис і дату виконання.

Номер теоретичного питання контрольної роботи студент вибирає за останніми двома цифрами номері своєї залікової книжки.

 

13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ

 

13.1. ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

1. Призначення, функції  та способи страхування, їх взаємозв'язок між собою.
2. Суб'єкти страхових правовідносин. Об'єкти страхування, їх зв'язок із страховим інтересом.
3. Страхова сума та страхова виплата. Страхова премія (внесок, платіж) і страховий тариф. Франшиза, її види й особливості застосування.
4. Страховий збиток і збиток. Зв'язок із страховим відшкодуванням. Системи страхової відповідальності й особливості їх застосування.
5. Принцип страхового інтересу і його зв'язок з об'єктом страхування. Принцип граничної сумлінності і його реалізації.
6. Принципи першопричини та відшкодування, їх зміст.
7. Принцип суброгації та подвійного страхування (сприяння страховиків) й особливості їх застосування.
8. Класифікація ризиків. Визначення страхового ризику і його зміст.
9. Призначення та зміст менеджменту ризиків.
10. Способи керування страховими ризиками.
11. Склад і призначення актуарних розрахунків. Основи методології актуарних розрахунків.
12. Структура страхового тарифу і призначення її компонентів. Обчислення страхових тарифів для ризикових видів страхування.
13. Показники страхової статистики і їх визначення.
14. Види й форми страхових правовідносин. Правила страхування та вимоги до них. Договір страхування (страховий поліс), зміст та вимоги до нього.
15. Комплексний страховий ринок: визначення, його складові та процеси, стан українського страхового ринку.
16. Структура страхового ринку і її основні елементи.
17. Інфраструктура страхового ринку. Її склад і призначення.
18. Ринкові регулятори на страховому ринку України. Склад і призначення ринкових інструментів на страховому ринку.
19. Джерела доходу та витрат страховика, оподатковування страхової діяльності в Україні.
20. Страхові резерви, їх види і призначення.
21. Інвестиційна політика страховика, показники оцінки його фінансового стану.
22. Оцінка платоспроможності страховика.
23. Особисте страхування: поняття та категорії, підходи до класифікації та основні види.
24. Страхування життя і його різновиди.
25. Страхування від нещасних випадків, особливості його реалізації.
26. Майнове страхування: визначення, категорії, підходи до класифікації та основні види.
27. Страхування майна підприємств та громадян.
28. Страхування відповідальності: основні категорії та підходи до класифікації. Страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.
29. Страхування професійної відповідальності.
30. Перестрахування: способи, методи та  особливості його застосування в Україні.

 

13.2. РОЗРАХУНКОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ

Завдання 1. Розрахунок страхового відшкодування

Розрахувати суму страхового відшкодування в  задачах 1-3. Дані для розрахунку використовувати з таблиці за номером варіанта контрольної роботи, який встановлюється за останніми двома цифрами номера залікової книжки за наведених раніше умов.

 

Задача 1. Застраховано прямий  і непрямий збитки майну за системою повної (дійсної) вартості. Страхова сума дорівнює S. Безумовна франшиза за прямим збитком - Fb. Умовна  франшиза за непрямим збитком Fy. Прямий  збиток склав Un, непрямий - Uk. Знайти суму  виплати.

 

Задача 2. Майно застраховане за системою пропорційної відповідальності.  Страхова сума дорівнює S. Страхова вартість W.  Безумовна франшиза Fb. Прямий збиток склав Un. Знайти  суму виплати.

 

Задача 3. Застраховано прямий і непрямий збиток за системою першого ризику. Повна страхова сума  дорівнює S. Безумовна франшиза за прямим збитком Fb. Умовна  франшиза за непрямим збитком Fy. Прямий збиток склав Un.  Непрямий збиток Uk. Непрямий збиток покривається в обсязі не більш 15% від прямого. Знайти суму виплати.

Умови для розрахунку величини страхового відшкодування

 

Завдання 2. Розрахунок страхових тарифів.

Розрахувати страхові тарифи. Показники страхової статистики і тип страхового тарифу, які необхідно розрахувати, а також  значення вихідних параметрів страхової статистики для розрахунку вибирається з таблиці за номером варіанта контрольної роботи, який встановлюється за останніми двома цифрами номера своєї залікової книжки згідно з наведеними раніше умовами.

У таблиці  вихідними показниками страхової статистики є такі:

n – число об’єктів страхування;

m – число об’єктів, що постраждали внаслідок настання страхових випадків;

S_b– середня сума  виплаченого страхового відшкодування (грн.);

S₀ – середня страхова сума об’єкту страхування (грн.);

Н₀ - частина навантаження (%).

 

Для розв’язання задачі студент згідно з вибраним варіантом розраховує наступні статистичні показники та страхові тарифи, а саме:

¨  страховий нетто-тариф (Тn);

¨  страховий брутто-тариф (Тb).

 

Умови для розрахунку страхових тарифів

 

 

Завдання 3. Розрахунок показників платоспроможності страховика

 

Виконати відповідні розрахунки і визначити чи виконується для вибраного страховика згідно із Законом України “Про страхування” вимога про перевищення фактичного запасу платоспроможності понад нормативного.

Показники діяльності страхової компанії для розрахунку вибираються з таблиці  за номером варіанта контрольної роботи, який встановлюється за останніми двома цифрами номера своєї залікової книжки згідно з наведеними раніше умовами.

 

Показники діяльності страхових компаній зі страхування, іншого ніж страхування життя (оціночні дані)

 

 

 

14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ ДО ЗМІСТОВНИХ МОДУЛІВ

 

Змістовний модуль. 1. Теоретичні основи страхування.

 

ТЕСТ №1: Тема 1. СУТНІСТЬ, ПРИНЦИПИ Й РОЛЬ СТРАХУВАННЯ)

 

1. Які ознаки найбільше повно характеризують страховика?

А. Це суб'єкт підприємництва у формі господарського товариства зі статутним фондом не менше 60 тис. екю, оплаченим грошима.

Б. Це суб'єкт підприємництва зі статутним фондом не менше 1000 тис екю.

В. Це суб'єкт підприємництва зі статутним фондом не менше 100 тис екю.

Г. Це фінансова установа, що має ліцензію на необхідні види страхування.

2. Що таке комерційне страхування?

А. Це фінансовий механізм для компенсації матеріальних збитків, нанесених страхувальнику, їм самим за рахунок його власних засобів, накопичених заздалегідь, через товарно-грошові відносини з іншими суб'єктами підприємництва, підприємствами й організаціями.

Б. Це захист майнових інтересів заздалегідь визначених осіб, що постраждали в результаті настання обговорених подій за допомогою заздалегідь обговорених виплат з позабюджетних чи бюджетних страхових фондів, створених через товарно-грошові відносини.

В. Це фінансовий механізм для передачі клієнтами своїх ризиків страховику, що на договірній основі компенсує нанесений його клієнту збиток зі страхового фонду, створюваного страховиком зі страхових платежів клієнтів, що вступили з ним у товарно-грошові відносини і, що купили в нього особливий вид товару - страхові послуги.

Г. Це законний спосіб одержання будь-якою особою компенсації в обсязі збитку, нанесеного його майну, здоров'ю, а також і збитку, нанесеного третім особам у результаті його діяльності, зі спеціальних фондів, створених шляхом установлення товарно-грошових відносин.

3. Товариство взаємного страхування - це:

А. Страхова компанія у формі акціонерного товариства.

Б. Корпорація (об'єднання) будь-яких різних комерційних фірм і організацій.

В. Об'єднання, учасники якого зв'язані загальною діяльністю, не зв'язаної з добуванням прибутку і наявністю товарно-грошових відносин.

Г. Кілька страхових компаній, об'єднаних у перестрахувальний пул, що не здійснює підприємницької діяльності..

Д. Добровільне об'єднання осіб, що мають загальні (чи однотипні) страхові інтереси і є співвласниками полісів взаємних зобов'язань по покриттю обговорених збитків.

4*. Зобов'язання сторін, передбачені в договорі добровільного страхування:

А. Виконуються відповідно до правил страхування і змістом договору страхування.

Б. Дають страхувальнику право одержати страхові виплати від страховика в будь-якому обсязі.

В. Виконуються в строгій відповідності з договором страхування і законодавством.

Г. Визначаються і виповнюються по розсуду сторін договору страхування.

5. Обов'язкове соціальне страхування - це:

А. Діяльність, що виконується за договором страхування між страхувальником і державою за рахунок останньої.

Б. Захист страхувальника за рахунок виплат з державних страхових фондів.

В. Страхування відповідно до законодавчих актів держави за рахунок бюджетних коштів.

Г. Спосіб одержання державою страхового відшкодування від страховика в безумовному порядку.

6. Самострахування - це:

А. Діяльність, що виконується за договором страхування між страхувальником і державою.

Б. Страховий захист страхувальника за рахунок його власних фондів.

В. Страхування, здійснюване відповідно до законодавчих актів держави, а умови його здійснення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Г. Спосіб одержання страхового відшкодування від страховика в безумовному порядку.

7. Основними призначеннями страхування є:

А. Захисне і стабілізючо-соціальне.

Б. Захисне, накопичувальне і інвестиційне.

В. Інвестиційне, розподільче, розвитку операцій на міжнародному фінансовому ринку.

Г. "А" та "В" разом узяті.

8. Головне призначення страхування - це:

А. Забезпечення безперервності процесу економічного розвитку суспільства.

Б. Забезпечення безперервності процесу соціального розвитку суспільства.

В. Забезпечення безперервності процесу виробництва матеріальних благ.

Г. Забезпечення високої прибутковості в системі підприємницьких відносин.

9. Інвестиційна діяльність страховика в першу чергу визначається:

А. Необхідністю цілком виконати страхові зобов'язання перед його клієнтами, наприклад, при довгостроковому страхуванні життя.

Б. Прагненням дістати найбільший прибуток на користь хазяїнів страховика.

В. Ризиком можливого знецінювання створених страхових фондів в результаті проявів нестабільності фінансової системи країни.

Г. Бажанням максимально розвити напрямку страхової діяльності.

10. Захисне призначення страхування реалізується:

А. Шляхом забезпечення фінансового захисту страхувальника від можливої шкоди, майнових збитків і втрат, які фактично виникли внаслідок настання випадків, передбачених в договорі страхування.

Б. За допомогою наступної компенсації будь-яких випадково виниклих збитків і втрат.

В. Шляхом компенсації прямих збитків на заздалегідь обговорених умовах.

Г. Компенсацією обговорених заздалегідь непрямих збитків.

11. Об'єкт страхування - це:

А. Майно, життя, здоров'я, працездатність, пенсія і відповідальність особи.

Б. Страховий інтерес фізичної чи юридичної особи, що не суперечить закону.

В. Майновий інтерес, пов'язаний з володінням, чи розпорядженням користуванням майном.

Г. "А" та "В" разом узяті.

12. Страхувальником може бути:

А. Будь-яка фізична особа.

Б. Будь-яка дієздатна фізична особа.

В. Будь-яка юридична особа.

Г. Особа по пп. Б та В, що володіє законним страховим інтересом.

13. Застрахований - це:

А. Особа, страховий інтерес якого застрахований іншою особою - страхувальником, що уклав зі страховиком договір страхування.

Б. Підприємство, що застрахувало своє майно.

В. Особа, щодо страхування якої за її згодою іншою особою - страхувальником укладений договір особистого страхування .

Г. Потерпіла особа, що повинна одержати страхову виплату.

14. Одержувач страхової виплати по договору страхування, іншому ніж договір особистого страхування, визначається відповідно до:

А. Договору страхування.

Б. Бажання страховика.

В. Вимоги чинного законодавства.

Г. Вимоги страхувальника, за умови зазнання збитків одержувачем у результаті настання страхового випадку.

Д. "А", "В" та  "Г" разом узяті.

15. Страхова сума - це:

А. Реальні витрати страхувальника.

Б. Фактичні витрати страховика.

В. Імовірність утрат страхувальника.

Г. Максимально планована сума виплати при виникненні страхового випадку.

16. Страхове відшкодування - це:

А. Реальні витрати страхувальника.

Б. Фактичні витрати страховика.

В. Максимально планована сума виплати при виникненні страхового випадку.

17. Ставка страхової премії при добровільному страхуванні визначається:

А. За згодою сторін договору страхування.

Б. По статистичним даним, з урахуванням особливостей об'єктів, що страхуються, та їх ризиків, а також попиту/пропозиції на дану страхову послугу.

В. За принципом ринкової ціни на страхову послугу.

Г. За вимогою страховика по встановленому в його правилах базовому страховому тарифу.

18. Яке призначення франшизи в договорі  страхування?

А. Уникнути додаткового ризику страхувальником.

Б. Зменшити витрати страховика на виплати по невеликих  збитках, що можуть бути нанесені  об'єкту страхування.

В. Це умова постійного перебування застрахованого об'єкта в  стані небезпеки.

Г. Це правило, по якому страховик заплатить максимальну суму страхового відшкодування.

19. Франшиза, встановлена в договорі страхування:

А. Збільшує вартість страхового полісу.

Б. Знижує розмір конкретного страхового тарифу. 

В. Має властивість накопичуватися від одного страхового випадку до іншого.

Г. Завжди відраховується з обсягу нанесеного збитку.

20*. Інвестиційна функція реалізується страховиком:

А. Шляхом прямих інвестицій створених страхових резервів.

Б. Через фінансових посередників.

В. З застосуванням безпосереднього кредитування інших суб'єктів підприємництва.

Г. По розсуду виконавчої дирекції страховика.

Г. Виконавчою дирекцією страховика тільки по напрямкам, встановленним чинним законодавством.

 

* - можливо декілька правильних відповідей на одне питання.

 

ТЕСТ №2 (ПРИНЦИПИ СТРАХУВАННЯ, КЛАСИФІКАЦІЯ)

 

1. Обов'язкове страхування - це:

А. Діяльність, що виконується за договором страхування між страхувальником і державою.

Б. Страховий захист страхувальника за рахунок бюджетних державних фондів.

В. Страхування, що здійснюється відповідно до законодавчих актів держави, а умови його здійснення встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Г. Спосіб одержання страхового відшкодування від страховика в безумовному порядку.

2. Страхова компанія може здійснювати обов'язкове страхування:

А. На підставі рішення Загальних зборів засновників страховика.

Б. При наявності відповідної Постанови Кабінету Міністрів.

В. При наявності ліцензії на подібний вид добровільного  страхування і досвіду роботи в ньому 3 роки.

Г. Після одержання відповідної ліцензії на даний вид обов'язкового страхування.

3. Ризик, прийнятий на добровільне страхування, повинен бути:

А. Випадковим, ненавмисним і ймовірним з боку страхувальника.

Б. Бути очевидним до моменту видачі поліса.

В. Визначатися законодавчими актами держави.

Г. Випадковим і ненавмисним в першу чергу з боку страхової компанії.

4. Що буде в першу чергу застраховано Страховиком по системі дійсної (повної) вартості?

А. Особистий новий житловий будинок.

Б. Старий сімейний рояль.

В. Старий автомобіль.

Г. Старий гараж, що планується під реконструкцію.

5. Принцип граничної сумлінності означає:

А. Юридично і фінансово обґрунтовану зацікавленість страхувальника в страхуванні.

Б. Можливість оцінки об'єкта страхування за згодою сторін договору страхування.

В. Обов'язок страховика ознайомити страхувальника з умовами страхування та обов'язок страхувальника повідомляти страховику всю інформацію, що має пряме відношення до об'єкта страхування і його ризиків при укладанні договору страхування  і на всіх етапах його виконання.

М. Право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування.

6. Принцип страхового інтересу означає:

А. Наявність відповідного правовим нормам майнового інтересу страхувальника до схоронності об'єкта страхування.

Б. Можливість оцінки страхової вартості об'єкта страхування за згодою сторін.

В. Наявність об'єктивного й однозначного критерію кількісної оцінки обсягу майнового інтересу страхувальника на етапі укладання договору страхування.

Г. Наявність ймовірної і випадкової першопричини виникнення страхового випадку.

Д. Перше, третє і четверте одночасно.

7. Принцип суброгації припускає:

А. Право страховика, що виплатив страхове забезпечення по полісу особистого страхування, зажадати відшкодування виплати від прямого винуватця в обсязі нанесеної шкоди.

Б. Право страховика, що виплатив страхове відшкодування по будь-якому страховому полісу, зажадати відшкодування виплати прямим винуватцем збитку в обсязі виплати.

В. Право страховика, що виплатив страхове відшкодування по полісу майнового страхування, зажадати відшкодування виплати прямим винуватцем збитку в обсязі виплати.

Г. Право страховика, що виплатив страхове відшкодування по полісу майнового страхування, зажадати відшкодування збитку з його прямих винуватців у повному обсязі.

Д. Одночасно перше і четверте.

8. Головна причина (першопричина) страхового випадку повинна визначатися:

А. Нормативними актами міністерств і відомств.

Б. По розсуду страхувальника.

В. Як головна причина настання страхового випадку, що наносить можливу шкоду, поза залежністю від волі і бажання сторін.

Г. Як страховий ризик, зазначений в страховому полісі.

Д. Третє і четверте одночасно.

9. Принцип сприяння стверджує:

А. Будь-який страховик, що одержав звістку про настання страхового випадку по його полісу, має право звернутися до інших страховиків для спільного покриття отриманих збитків.

Б. Будь-який страховик, що виплачує відшкодування по об'єкту, що застрахований у декількох страховиків одночасно, має право звернутися до них з вимогою спільного пропорційного покриття збитків.

В. Усі страховики, що одночасно прийняли однакові ризики різних страхувальників,  мають право звернутися до них, вимагаючи спільного пропорційного покриття збитків.

Г. Будь-який страховик, що виплачує відшкодування по тому самому об'єкті, що застрахований від однакових ризиків у декількох страховиків одночасно, має право звернутися до цих страховиків з вимогою спільного пропорційного покриття збитків.

10. Принцип відшкодування реалізується без обмежень:

А. При особистому страхуванні і страхуванні відповідальності за нанесення шкоди особистості.

Б. При майновому страхуванні.

В. При страхуванні відповідальності за нанесення шкоди майну і майновому страхуванню

Г. У будь-яких випадках, наведених вище.

11. Страхові правовідносини відносяться до:

А. Цивільно-правовим відносинам.

Б. Зобов'язального права.

В. Господарчого права.

Г. Праву власності.

Д. Перше і друге.

12. Страхове зобов'язання на користь третьої особи означає:

А. Юридично і фінансово обґрунтовану зацікавленість страхувальника в страхуванні.

Б. Можливість одержання страхової виплати спадкоємцем померлого страхувальника.

В. Необхідність вказівки в договорі страхування вигодонабувача (одержувача страхової виплати) й умов одержання їм належної суми.

Г. Право потерпілої особи одержати суму по договору страхування  відповідальності іншої особи - винуватця без подачі позовної претензії на адресу цього винуватця нанесення потерпілому збитку  чи шкоди.

Д. Усе перераховане вище

13. Складовими страхового зобов'язання є:

А. Договір страхування  чи страховий поліс, оформлений відповідно до вимог закону.

Б. Умова, що виникає при наявності визначених юридичних фактів і правовідносин.

В. Зобов'язання страхувальника оплатити визначену вартість страхового полісу страховику.

Г. Право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування в обговорених випадках.

Д. Усе перераховане вище.

14. В України встановлені наступні форми страхування:

А. Письмовий договір страхування.

Б. Усний договір страхування.

В. Добровільне й обов'язкове страхування.

Г. Державне страхування.

Д. Проїзний квиток, товарна накладна, багажна квитанція.

15. Майно застраховано повністю по системі дійсної вартості. Страхова сума 10000 грн. Безумовна франшиза 10% (від страхової суми). Прямий збиток 3000 грн. Сума страхового відшкодування становить:

А. 10.000 грн.  Б. 3.000 грн.   В. 2.000 грн. 

16. Майно застраховано по системі першого ризику (застраховано прямий збиток повністю, а непрямий - не більше 30% від прямого).  Загальна страхова сума 4000 грн. Безумовна франшиза  - 5% (від страхової суми). Прямий збиток 1000 грн. Непрямий збиток 400 грн. Сума страхового відшкодування становить:

А. 1400 грн.  Б. 1200 грн.   В. 1100 грн. 

17. Майно вартістю 5000 грн. застраховано по системі першого ризику. Страхова сума 3000 грн. Безумовна франшиза 5% (від страхової суми). Прямий збиток 4150 грн. Сума страхового відшкодування становить:

А. 4000 грн.  Б. 3000 грн.   В. 2850 грн. 

18. Майно застраховано по пропорційній системі. Страхова сума 2000 грн. Реальна вартість 4000 грн. Умовна франшиза 10% (від страхової суми). Прямий збиток 3000 грн.  Сума страхового відшкодування становить:

А. 3000 грн.  Б. 2000 грн.   В. 1500 грн. 

19.Майбутній річний доход застраховано за системою граничної відповідальності. Середній рівень річного доходу по даних за 5 років склав 10000 грн. Реально отримано за рік 7000 грн. Коефіцієнт покриття збитку 50%. Безумовна франшиза 10% (від  середнього рівня річного доходу за 5 років).  Сума страхового відшкодування становить: А. 4.000 грн.  Б. 3.000 грн.   В. 1.000 грн. 

20. Обладнання застраховано по системі відновлювальної (відбудовної)  вартості. Страхова сума 20.000 грн. Повна (реальна) вартість обладнання 40.000 грн. Безумовна франшиза 5% (від страхової суми). Прямі витрати на відновлення становлять 10.000 грн. Сума страхового відшкодування при відновленні майна до попереднього стану становить: А. 19.000 грн.  Б. 9.000 грн.   В. 4.500 грн. 

21. На визначеному періоді страхування один і той же ризик одного майнового об’єкту можна багаторазово страхувати:

А. До повної реальної вартості майна по будь-якій системі страхування.

Б. До повної реальної вартості майна тільки по системі першого ризику або по системі граничної відповідальності.

В. До повної реальної вартості майна тільки по системі відновлювальної вартості "нове за старе".

Г. Варіант “А” за виключенням системи "нове за старе" та граничної відповідальності.

 

 

 

ТЕСТ №3 (Розділ 3 “СТРАХОВІ РИЗИКИ ТА ЇХ ОЦІНЮВАННЯ”)

1.  Структура нетто-ставки при майновому страхуванні включає:

1. Ризиковий внесок.
2. Гарантійну надбавку.
3. Ощадний внесок.
4. Усі перераховані вище компоненти.          
5. Перше і друге разом.

2.  Для заданої кількості об'єктів страхування Nd=1000, кількості страхових випадків Nb=100, середньої страхової суми об'єкта So=2000 грн  і середньої суми страхового відшкодування на 1 об'єкт  Sb=1000грн. величина нетто-ставки страхового тарифу складає: 

5%.   0,5 500%

3. При страхуванні професійної відповідальності 2000 аудиторів було встановлено середню страхову суму So=30000 грн. та навантаження на ведення справи Fa=20%. На протязі року відбулося страхових випадків n=10 і середнє відшкодування Sb=15000 грн. Річна брутто-ставка страхового тарифу згідно з наведеними даними складає:

0,25 %.   0,3125 % 0,45 %

4. Розрахувати загальну річну брутто-ставку страхового тарифу для 1000 об'єктів зі страховою сумою на один об'єкт So=2000 грн. при страхуванні майна від ризиків крадіжки, пожежі і затоки водою, якщо надані наступні статистичні дані:

4.1. кількість страхових випадків крадіжки майна N_b1=50 і середня сума страхового відшкодування на 1 об'єкт S_b1=500грн.;

4.2. кількість страхових випадків пожежі майна N_b2=10 і середня сума страхового відшкодування на 1 об'єкт S_b2=1000грн.;

4.3. кількість страхових випадків затоплення водою N_b3=2 і середня сума страхового відшкодування на 1 об'єкт S_b3=800грн.;

4.4. навантаження на ведення справи при страхуванні майна від усіх ризиків складає Fa=15%.

Річна брутто-ставка страхового тарифу згідно з наведеними даними складає:

1,25 %.   1,83 % 2,153 % 1,98 %

5.  Таблиця смертності - це:

1. Упорядкований ряд взаємозалежних величин, що показують зменшення з віком деякої сукупності одночасно народжених людей.
2. Система вікових показників смертних випадків, що вимірюють частоту, у різні періоди життя, що доживають до кожного віку.
3. Усе перераховане вище.

6.  Складова страхового тарифу, призначена для формування страхового фонду виплат - це:

1. Страховий нетто-тариф.
2. Страховий брутто-тариф.
3. Чистий прибуток страховика.
4. Усе перераховане вище.

7. По галузевій ознаці актуарні розрахунки підрозділяються на розрахунки для:

1. Особистого страхування;
2. Майнового страхування;
3. Страхування відповідальності;
4. Задач регіонального страховика.

8. При страхуванні страховиком отримані наступні статистичні дані: кількість страхових подій L=100, число об'єктів страхування n=1000, число потерпілих від страхових випадків об'єктів m=200, страхове відшкодування на один об'єкт Sb=700грн., середня страхова сума на один постраждалий об'єкт S=1000 грн., сума виплаченого страхового відшкодування на всі об'єкти 100 000грн., страхова сума для всіх об'єктів 1 200 000 грн., сума зібраних страхових премій Р=200 000 грн.  Розрахувати страхові статистичні показники: частоту страхових подій (Yс), коефіцієнт кумуляції (Kк), коефіцієнт збитковості (Kз),  збитковість страхової суми (Y), норма збитковості (Nз), частота шкоди (Чз).

Yс = 0,1	Yс = 0,1	Yс = 0,2
Kк = 2	Kк = 0,5	Kк = 2
Kз = 0,7	Kз = 1,43	Kз = 0,7
Y = 0, 833	Y = 0,95	Y = 0, 88
Nз =0,5	Nз = 2	Nз =0,5
Чз = 0,2	Чз = 0,1	Чз = 0,2

9. Навантаження - це частина брутто-ставки страхового тарифу, що призначена для:

1. покриття витрат страховика по організації процесу страхування (укладання, супровід договору страхування, оцінка збитків і організація страхової виплати);
2. на відрахування в запасні фонди (вільні резерви);
3. покриття витрат, зв'язаних із проведенням попереджувальних заходів;
4. реклами і маркетингу страхових послуг;
5. на утворення планового прибутку страховика;
6. усе перераховане вище.

10. Страхова премія (страховий платіж) за договором страхування розраховується для ризикових видів страхування як:

1. страхова премія дорівнює добутку страхового брутто-тарифу на страхову суму;
2. страхова премія дорівнює добутку страхового нетто-тарифу на страхову суму;
3. страхова премія дорівнює добутку страхової суми на суму страхових брутто-тарифів по страхових ризиках, від яких укладено договір страхування.

11. Страховий нетто-тариф для ризикових видів страхування розраховується з урахуванням:

1. кількості страхових випадків, кількості об'єктів страхування, суми середнього страхового відшкодування, середньої страхової суми на один об'єкт страхування;
2. конкретного страхового ризику, що є причиною страхового випадку;
3. перше і друге разом.

12. Задачами актуарних розрахунків є:

1. вивчення і класифікація ризиків по визначених ознаках у рамках страхової сукупності;
2. розрахунок імовірності настання страхового випадку, частоти і ступеня тяжкості наслідків збитку для окремих ризикових груп і в цілому по страховій сукупності;
3. математичне обґрунтування резервних фондів страховика і джерел їхнього формування;
4. математичне обґрунтування необхідних витрат на організацію процесу страхування;
5. дослідження норми вкладення капіталу (процентної ставки) при використанні страховиком зібраних внесків як інвестиції і тенденцій їхньої зміни в конкретному часовому інтервалі, визначення залежності між процентною ставкою і величиною брутто-ставки;
6. усе перераховане вище;
7. перше, друге і третє разом.

13. Імовірність страхового випадку для майнового страхування визначається як:

1. співвідношення кількості потерпілих від конкретної випадкової події (страхової події) однотипних об'єктів до їх загальної кількості;
2. співвідношення загального кількості однотипних об'єктів, до кількості потерпілих від конкретної випадкової події;
3. перше і друге разом.

14. Імовірність страхового випадку для страхування життя визначається:

1. з використанням показників смертності і тривалості життя населення;
2. для окремих вікових категорій громадян;
3. на підставі даних таблиці смертності, де враховуються положення п.А та п.В.

15. Знижки зі страхової премії даються страховиком:

1. при укладанні комбінованих договорів добровільного страхування майна в громадян і страхування від нещасливих випадків терміном до 5 років;
2. у випадках, коли договір укладається з застосуванням франшизи;
3. за безаварійну експлуатацію автотранспорту протягом 5 і більш років;
4. при страхуванні майна від вогню без наявності протипожежної сигналізації;
5. перше, друге і третє разом.

16. Надбавки до страхової премії забезпечують кошти для:

1. формування фондів по ризикових видах страхування, якщо необхідно планувати страхове відшкодування при зрослих витратах, що перевищує середнє заплановане значення відшкодування;
2. фінансування превентивних(попереджувальних) заходів для стабілізації рівня ризику;
3. забезпечення процедури сплати страхових внесків декількома частинами, а не одним платежем;
4. перше і друге разом.

 

ТЕСТ №3_2 (РИЗИК-МЕНЕДЖМЕНТ)

 

1. Яке з наступних тверджень щодо страхових ризиків справедливо:

А. Це імовірність збитку, у результаті настання події, що обмовлена в страховому полісі.

Б. Це поняття , у якому одна сторона - страхова компанія – робить добро іншій стороні - клієнтові - тим, що компенсує йому його втрати.

В. Це визначення небезпеки клієнтом, виходячи з рівня його ціннісних представлень.        

2. Ризик, прийнятий на страхування повинен бути:

А. Випадковий ненавмисний і ймовірним з боку Страхувальника (Застрахованого, Вигодонабувача).

Б. Бути  заздалегідь очевидним в його обов’язковому прояві до моменту видачі поліса.

В. Визначати законодавчими актами держави.

Г. Випадковим і ненавмисним у першу чергу з боку страхової компанії

Ж. Усі перераховані вище визначення, крім визначень по п.Б и п.Г.

З. Усі перераховані вище визначення.

3. Чисті ризики - це:

А. Стихійно-природні ризики   Б. Екологічні ризики.               В. Майнові ризики

Г. Фінансові ризики                             Д. Транспортні ризики.            Е. Ризики азартних ігор.

Ж. Усі перераховані вище ризики, крім ризиків по п.Г и п.Е.

З. Усі перераховані вище ризики.

4. Страхування відповідальності власника транспортного засобу передбачає захист від таких ризиків:

А. Ризику дорожньо-транспортного випадку(ДТП), що призвів до ушкодження і загибелі автомобіля.

Б. Ризику нанесення шкоди автомобілем Страхувальника здоров'ю, життю і(або) матеріального збитку майну третіх осіб.

В. Ризику нещасного випадку з водієм автомобіля Страхувальника при ДТП.

Г. Усі перераховані вище випадки.

5.  Менеджмент ризику припускає:

А. Випуск страхових полісів і їхній продаж

Б. Рекламу страхових послуг .

В. Ідентифікацію, аналіз, оцінку і зниження ступеня ризику.

Г. Розподіл великих ризиків між страховиками         

6.  Спекулятивний ризик:

А. Ніколи не може бути застрахованим, тому що дає тільки виграш.

Б. Є причиною збитку або виграшу в залежності від певних умов, і страхується на особливих умовах і в окремих випадках.

В. Не має значення для страхування

Г. Страхується завжди, тому що може нанести тільки збиток.

7. Політичні ризики включають:

А. Імовірність утрат унаслідок негативних результатів науково-дослідних робіт.

Б. Ризики націоналізації й експропріації без адекватної компенсації.

В. Ризики трансферу, пов'язані з можливими обмеженнями на конвертування місцевої валюти.

Г. Усі перераховані вище ризики.

8. Страховими випадками при страхуванні громадян від нещасних випадків є:

А. Смерть Застрахованого від будь-якої причини

Б. Смерть або втрата здоров'я Застрахованим тільки від нещасного випадку.

В. Дожиття Застрахованого до закінчення терміну дії договору страхування.

Г. Усі перераховані вище випадки.

9. Способи управління внутрішніми ризиками компанії - це:

А. Бізнес-планування своєї діяльності.

Б. Підбор і навчання персоналу.

В. Організація захисту комерційної таємниці.

Г. Страхування ризиків.

Д. Усе перераховане вище. Е. Усе перераховане вище, крім дій по п.Г.

 

10. Якісна оцінка ризиків - це:

А. Визначення можливих видів ризиків, а також факторів, що впливають на рівень ризику при виконанні визначеного виду діяльності.

Б.Статистичний метод оцінки ризиків.

В. Це підхід до оцінки ризиків, що використовується тільки в бізнесі-плануванні.    

11. Інноваційні ризики виникають при:

А. При впровадженні більш дешевого способу виробництва, ніж що застосовується.

Б. При створенні нового товару(послуги) на старому устаткуванні.

В. При виробництві нового товару(послуги) на новій техніці і технології.

Г. Усе перераховане вище.

 

12. Диверсифікованість страхової діяльності знижує наступні ризики:

А. Ризики розміщення страхових резервів.

Б. Ризики здійснення перестрахування.

В. Ризики воєнних дій.

Г. Ризик зміна дисконтної ставки НБУ.

Д. Усі перераховані вище  ризики.

Е. Усі перераховані вище  ризики, крім ризиків по пп.В и Г.

13. Передача ризиків будь-якої фірми може здійснюється при укладанні наступних контрактів:

А. Будівельних контрактів.                             Б. Договорів здачі майна в оренду.

В. Контрактів на збереження і перевезення вантажів.            Г. Договорів страхування.

Д. 2-х сторонніх контрактів на виконання робіт(послуг) без залучення субпідрядників.

Е. Усіх перерахованих вище  контрактів.

Ж. Усіх перерахованих вище  контрактів, крім контрактів по п.Д.

14. Прикладами поділу ризиків є:

А. Збереження коштів страхових резервів у різних банках.

Б. Розподіл Страховиком зусиль і капіталовкладень між різноманітними видами  страхування, безпосередньо не зв'язаними один з одним.

В. Страхування автотранспортних засобів шляхом продажу полісів по страхуванню тільки від окремих ризиків(ДТП; викрадення; стихійні лиха).

Г. Усе перераховане вище, крім п.Б.                              Д. Усе перераховане вище.

15.  Чи відносяться до факторів зовнішнього впливу на діяльність Страховика наступні умови:

А. Стан економіки країни підприємства.

Б. Відсутність системи андеррайтинга ризиків.

В. Плановані вибори в головний законодавчий орган країни.

Г. Рівень професійної підготовки персоналу.

Д. Усе перераховане вище, крім факторів по пп.Б и Г.         Е. Усе перераховане вище.

16. Відносна оцінка ризиків шляхом аналізу фінансових показників діяльності Страховика використовує:

А. Показники платоспроможності.

Б. Показники  математичної статистики.

В. Коефіцієнт ліквідності.

Д. Усе перераховане вище, крім п.Б.

17. Ідентифікація ризиків включає:

А. Визначення того, що може бути піддано ризикові.

Б. Виявлення діючих причин і небезпек, що можуть привести до ризику.

В. Розрахунок страхового тарифу.

Г. Дії тільки по п.А и п.В.                                                 Д. Дії тільки по п.А и п.Б.

18. Прикладами об'єднання ризиків з метою оптимального управління ними є:

А. Збільшення кількості філій Страховика, що здійснює один вид страхування.

Б. Об'єднання ризиків, що дозволяє зменшити передбачуваність дії ризиків на об'єкти.

В. Злиття декількох страх. компаній у загальну, котра буде володіти значними загальними активами

Г. Усе перераховане вище, крім п.Б.

Д. Усе перераховане вище.

           

Змістовний модуль. 2. Страховий ринок

Тест №4_6 (Тема “Страховий ринок, страхова компанія, державне регулювання”)

1. За галузевою (видовою) ознакою виділяють страхові ринки:

А. Особистого та майнового страхування, страхування відповідальності;

Б. Страхування економічних ризиків та перестраховування.

В. Національний та міжнародний страховий ринок.

Г. Перше та друге разом.

2. Структура страхового ринку складається з:

А. Страховиків і страхувальників.

Б. Уповноваженого органу нагляду за страховою діяльністю.

В. Застрахованих осіб і одержувачів страхових виплат.

Г. Страхових посередників - агентів, брокерів.

Д. Усього перерахованого вище.

3. Ціноутворення страхової послуги виробляється на основі таких компонентів:

А. Коштів, необхідних для формування необхідного обсягу страхового фонду.

Б. Витрат на розробку, просування і реалізацію конкретних страхових послуг.

В. Нормативу прибутку страховика в структурі страхової премії.

Г. Усіх перерахованих вище компонентів.

4. Кептивна страхова компанія:

А. Працює у визначеному секторі страхувальників.

Б. Обслуговує корпоративні інтереси структур її акціонерів.

В. Створюється для страхування ризиків за межами України.

Г. Може бути створена тільки іноземними засновниками - нерезидентами даної країни.

Д. Перше і друге разом.

5. Інфраструктура страхового ринку складається з:

А. Страховиків і страхувальників.

Б. Страхових агентів і брокерів.

В. Будь-яких страхових і нестрахових посередників.

Г. Застрахованих і одержувачів.

Д. Уповноваженого органу нагляду за страховою діяльністю.

6. Непрямі страхові посередники - це:

А. Страхові агенти і страхові брокери.

Б. Рекламні агентства.

В. Банківські і біржові маклери.

Г. Актуарії, аварійні комісари, диспашери і сюрвейери.

Д. Маклери ринку цінних паперів і нерухомості.

7. Страховий брокер - нерезидент України:

А. Може працювати  тільки з визначеними страховиками за рішенням Мінфіну.

Б. Повинен створити постійне представництво в Україні і зареєструвати його як платника податку та повинні бути включені до державного реєстру страхових або перестрахових брокерів.

В. Може працювати тільки при перестрахуванні ризиків.

Г. Не може працювати на страховому ринку України.

Д. Друге і третє разом.

Д. Тільки  друге.

8. Страховий брокер може розмістити за рік в одного страховика:

А. Не менш 35% ризиків по всіх договорах страхування.

Б. Не більш 35% усіх страхових премій від усіх укладених ним за рік договорів.

В. Не більш 50% усіх страхових премій від усіх укладених ним  за рік договорів.

Г. Будь-яка кількість ризиків по всіх договорах страхування.

9. Страховий брокер - це:

А. Суб'єкт підприємництва (фізична чи юридична особа), що зареєстрована у встановленому порядку і робить посередницьку професійну діяльність на користь або страхувальника перестрахувальника від свого імені на підставі доручень або страховиків  страхувальників.

Б. Фізична особа, що виконує функції посередника на ринку цінних паперів.

В. Організація, що пропонує клієнтам великий вибір різних власних страхових послуг.

Г. Перше і третє спільно.

10. Страховий агент (як фізична особа) виконує такі основні функції:

А. Працює від імені і за доручення страховиків, у їхніх інтересах за комісійну винагороду від них, уповноважений виконувати частину їхньої страхової діяльності.

Б. Працює з доручення страхувальників, у їхніх інтересах за комісійну винагороду від страхувальників, уповноважений виконувати частину їхньої страхової діяльності.

Г. Перше і друге разом.

11. Ринкові регулятори на страховому ринку - це:

А. Система валютного регулювання.

Б. Податкове і страхове законодавство.

В. Страхова біржа чи подібна їй структура.

Г. Система міжнародного страхового ринку типу Ллойда чи подібна йому система.

Д. Усе перераховане вище.

12. Ринкові інструменти на страховому ринку - це:

А. Система страхового законодавства країни.

Б. Договори на агентські і брокерські послуги.

В. Страхові поліси і договори страхування.

Г. Правила й умови страхування.

Д. Друге, третє і четверте одночасно.

13. На страховому ринку України дозволяється застосовувати:

А. Комбіновані правила і комбіновані договори страхування.

Б. Комбіновані правила страхування.

В. Комбіновані договори страхування.

Г. Правила і договори по окремих видах страхування без їхньої комбінації між собою.

14. Продаж типових страхових полісів для громадян переважно здійснюється:

А. Через керівних працівників головного офісу страхової компанії.            Б. Через страхових агентів.

В. Через банківську, туристичну й іншу систему продажів товарів і послуг.

Г. Друге і третє разом.                                                                              Д. Усі разом узяте.

15. Складні страхові ризики (інвестиційні, транспортні тощо) переважно повинні страхуватися за допомогою:

А. Страхових агентів.           Б. Фінансових консультантів.           В. Страхових брокерів.

Г. Тільки штатних працівників страхової компанії.                         Д. Усе зазначене вище.

16. Кого з названих посадових осіб страховика відносять до функціональних керівників?

1) Начальник відділу маркетингу;          2) головний бухгалтер;           3) віце-президент страхової компанії; 4) директор філії компанії;                      5) начальник юридичного відділу.

17. Які з перелічених далі видів діяльності заборонено виконувати страховій компанії?

1) Перестраховувати ризики іноземних страховиків;

2) купувати для своїх потреб і продавати акції, емітовані комерційними банками,

3) надавати консультаційні послуги з питань страхування та ризи­ку-менеджменту;

4) надавати кредити страхувальникам, які тривалий час страхують ризики цивільної відповідальності.

18. Які з перерахованих функцій виконує Ліга страхових організацій України?

1) Надає дозвіл на організацію філій страховиків;

2) здійснює перестрахування ризиків;

3) сприяє удосконаленню страхового законодавства;

4) надає інформаційні та навчальні послуги своїм членам;

5) підтримує міжнародні контакти зі страховими об'єднаннями.

19. Які з функцій покладено на Уповноважений орган у справах нагляду за страховою діяльністю?

1) Реєстрація страхових договорів, за якими частина ризиків передається на перестрахування нерезидентам;

2) контроль за платоспроможністю страховиків;

3) визначення мінімального розміру статутного фонду для страховиків;

4) надання ліцензій на право здійснення страхової діяльності;

5) розробка страхових тарифів для страхових компаній по добровільним видам страхування;

6) прийняття   рішень  про виключення страховиків з  Єдиного  державного  реєстру  страховиків (перестраховиків);

7) опрацювання проектів законодавчих актів з питань страхової діяльності

 

Змістовний модуль. 3. Види страхової діяльності

ТЕСТ №7_10  “ОСНОВНІ ВИДИ СТРАХУВАННЯ”

(“Особисте страхування”, “Майнове страхування”, “Страхування відповідальності”) 

1. Договір страхування пенсії може бути укладений:

1) лише з юридичною особою - страхувальником;

2) лише з фізичною дієздатною особою - страхувальником;

3) з дієздатною фізичною або юридичною особою - страхувальником;

4) тільки особисто з дієздатною застрахованою особою як страхувальником.

2. Функція накопичення страхової суми не характерна для таких ви­дів страхування:

1) страхування дітей від нещасних випадків;	2) страхування дітей до весілля (одруження);
3) змішаного страхування життя;	4) страхування на випадок захворювання;
5) пенсійного страхування.

3. Основні страхові випадки для страхування життя:

1) народження дитини у застрахованої особи;	2) одруження застрахованої особи;
3) дожиття застрахованого до закінчення строку страхування;	4) смерть застрахованого під час дії договору
4) перше і друге разом;	5) третє та/або четверте.

4. Таблиця смертності обов’язково складається на основі:

1) показників статистичного обліку населення у країні та регіоні;

2) тільки матеріалів самої страхової компанії;

3) тільки матеріалів зарубіжних страхових компаній.

5. Страхування від нещасних випадків характеризується наступним:

1) по закінченні дого­вору без страхового випадку сплачені страхувальником страхові премії йому не повертаються;

2) при настанні страхового випадку до­говір продовжує діяти після виплати страховиком частки страхової суми або припиняється, якщо розмір страхової виплати досягне розміру страхової суми;

3) по закінченні договору страхування без настання страхового випадку сплачені страхові премії повертаються страхувальнику;

4) при настанні страхового випадку до­говір обов’язково автоматично закінчується після виплати страховиком частки страхової суми  незалежно від розміру сплаченої суми.

6. Страховими випадками при обов'язковому особистому страхуванні на транспорті є:

1) одержання застрахованим травми внаслідок нещасного випадку на транспорті;

2) смерть внаслідок нещасного випадку на транспорті;

3) постійна або тимчасова втрата працездатності від н/випадку на транспорті  з будь-яких причин.

7. Страховий випадок при страхуванні громадян від нещасних випадків - це:

1)     смерть або непрацездатність застрахованої особи з будь-якої причини;

2)     смерть або непрацездатність застрахованої особи тільки внаслідок нещасного випадку;

3)     дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування. 

8. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби страховим випадком є:

1) звернення застрахованої особи за наданням медичної послуги;

2) захворювання застрахованої особи визначеною в договорі страхування хворобою;

3) травма, опік, отруєння застрахованої особи;

4) перше, друге та третє разом .

9. При страхуванні здоров'я на випадок хвороби виплата страхової суми може здійснюватись:

1) застрахованій особі;

2) в лікувально-профілактичний заклад при наявності письмової заяви застрахованої особи;

3) визначеному в договорі отримувачу належної страхової суми;

4) перше, друге або третє відповідно до умов, визначених в договорі страхування.

10. При пожежі в готельному номері в стелі виникла дірка, а стіни закіптявилися. Страховик відшкодує по полісу вогневого страхування готелю від прямих збитків:

А. Вартість ремонту дірки на стелі, очищення стін від кіптяви та відновлення інтер”єра номера.

Б. Вартість капітального ремонту всього номера (стін, стелі, підлоги, вікон, системи опалення тощо).

В. Втрата хазяїном готелю суми доходу за час, коли номер готелю ремонтується.

Г. Збитки, завдані вогнем майну осіб, що мешкали в номері.

Д. А і Г разом.

11. Типовим полісом страхування від крадіжки покриваються збитки:

А. Якщо злодій проникнув в приміщення з застосуванням сили (з використанням технічних засобів).

Б. Якщо злодій проникнув в приміщення без застосування сили.

В. Тільки збитки від крадіжки коштовностей з сейфу.        Г. Тільки збитки від крадіжки грошей.

12. Яке майно підприємства не приймається на страхування згідно з типовими умовами страхування?

А. Грошові кошти (готівка).

Б. Готова продукція, інвентар, сировина, комплектуючі та матеріали.

В. Деревина під час сплаву.                        Г. Устаткування та обладнання виробничого процесу.

13. В яких із перелічених далі випадків страхова компанія може від­мовити підприємству у відшкодуванні збитків від втрати майна?

А. Збитки завдані вогнем, який виник з вини будівельників (погана ізоляція електрошнура).

Б. Майно вкрадене невідомими особами (довідки правоохоронних органів немає).

14. Яку суму становить страхове відшкодування по системі першого ризику за втрачене вна­слідок стихійного лиха майно вартістю 250 тис. гри., якщо в договір страхування було включено майно вартістю 800 тис. грн., а страхова сума дорівнювала 400тис. грн.?

А. 250 тис. грн; Б. 125 тис. грн.; В. 400 тис. грн. Г. 800 тис. грн.  Д. 150 тис.грн.

15. Майно підприємства загальною вартістю 280 тис. грн. застра­ховано на 140 тис. грн. Через пожежу знищено майна на 60 тис. грн. Яку суму страхового відшкодування отримає підприємство по системі пропорційної відповідальності?

А. 30 тис. грн; Б. 42 тис. грн.; В. 60 тис. грн. Г. 80 тис. грн.  Д. 140 тис.грн.

16. Полісом страхування будівель покриваються ризики:

А. Пов’язані з будівництвом приміщень та споруд.

Б. Пов’язані з конструкцією будівельної техніки.

В. Пов’язані з використанням неякісних будматеріалів та помилками проектів будівництва.

Г. Пов’язані з втратою документації по проекту.

Д. А, Б, В разом.

17. Обладнання застраховано по системі відновлювальної вартості. Страхова сума 25.000 грн. Повна (реальна) вартість обладнання 40.000 грн. Безумовна франшиза по прямому збитку складає 10%. Прямий збиток становить 18.000 грн. Сума страхового відшкодування становить:

А. 14.000

Б. 22.500

В.16.200

Г. 15.500

Д. 12.600

18. Коли при страхуванні будівельно-монтажних ризиків починається, як правило, страховий захист?

1) 3 моменту затвердження плану будівництва;

2) у момент початку будівельних робіт або після вивантаження застрахованих предметів на будівельному майданчику;

3) після затвердження кошторису будівництва.

19. Страхова сума при страхуванні монтажних ризиків являє собою:

1) вартість установок та матеріалів, необхідних для монтажу;

2) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір та інші збори;

3) вартість установок, включаючи витрати з перевезення, митний збір, інші збори та витрати з монтажу.

20. Чи забезпечується страховий захист від майнових збитків влас­ника електронних пристроїв як споживача (користувача) цих пристроїв?

1) Ні;  2) Так;                3) Так, але якщо виробник не несе відповідальності по своїх гарантійних зобов'язаннях.

21. Смирнов має спільний з Петровим будинок. Петров на своїй частині двору робив шашлики. Вогонь з мангалу перекинувся на будинок, який став швидко горіти. Смирнов при цьому був у відрядженні. Для отримання відшкодування збитків Смирновим вірними будуть такі його дії:

А. Поліс страхування від вогню майна Смирнова відшкодує збитки, завдані майну Петрова.

Б. Смирнов законно заявить претензії своєму страховику i Петрову та через першого буде домагатися виконання своїх законних прав на отримання відшкодування завданих йому Петровим майнових збитків.

В. Смирнов буде діяти самостійно через суд проти Петрова для відшкодування завданих йому збитків.

Г. Поліс страхування від вогню майна Петрова відшкодує збитки, завдані майну Смирнова.

22. Страхування об’єктів нерухомості найбільш часто здійснюється за системою:

1) першого ризику; 2) нове за старе; 3) пропорційної відповідальності; 3) граничної відповідальності.

23. До укладання договору майнового страхування нерухомості страховик повинен:

1) з'ясувати вартість будівлі;	4) з'ясувати наявність майнового інтересу страхувальника;
2) оглянути будівлю;	5) обчислити суму страхового відшкодування;
3) скласти страховий акт;	6) скласти розрахунок вартості відновлення будівлі.

24. При пошкодженні будівлі збиток визначається так:

1) з вартості реконструкції пошкодженої будівлі вираховуються витрати на рятування будівлі;

2) вартість залишків від пошкодженої будівлі зменшується на вели­чину зносу;

3) з суми (1) вираховується сума зносу (амортизації) будівлі;

4) з вартості матеріалів та робіт, необхідних для ремонту будівлі, вираховується сума зносу.

25. Страховик відмовить у виплаті страхового відшкодування, якщо:

1) договір страхування майна від крадіжки укладено за дві доби до настання страхового випадку;

2) страхувальник із страховою заявою звернувся через тиждень після крадіжки майна;

3) двері садового будиночка пошкоджено при викраденні майна із нього;

4) при крадіжці завдано збиток новій споруді, що була прибудована без відома страховика.

26. Які з названих ризиків є страховими при страхуванні врожаю від його пошкодження:

1) мороз; 2) хвороби рослин; 3) град; 4) гризуни; 5) внесення неякісних добрив; 6) повінь.

27. Страхування тварин здійснюється від таких подій або ризиків:

1) загибелі або забою тварини внаслідок нещасних випадків та сти­хійного лиха;

2) викрадення третіми особами;

3) хірургічних операцій або іншого медичного втручання;

4) перевезення водним, повітряним або наземним транспортом;

5) інфекційних хвороб.

28. Страхове відшкодування при страхуванні тварин виплачується:

1) у разі викрадення, загибелі або вимушеного забою — у розмірі страхової суми;

2) у разі лікування тварини — у розмірі вартості лікування, але в межах страхової суми.

3) У будь-якому разі – обов’язково в розмірі страхової суми.

29. У зв’язку зі зміною місця проживання страхувальника раніш застраховане домашнє майно перевозиться трансагентством. Внаслідок ДТП воно пошкоджено. Страховик відшкодує збиток?

1) Так.   2) Ні. 3) Так, але необхідно пред’явити страховий поліс страхування вантажу.

30. На вірогідність настання яких страхових випадків впливають такі фактори, як стаж та вік водія, пора року та доби, колір транс­портного засобу?

1) На протиправні дії третіх осіб або крадіжку транспортного за­собу;

2) На настання дорожньо-транспортної пригоди. 

3) На настання стихійних лих.

31. Що є об'єктом каско  страхування наземного транспорту?

1) Транспортний засіб з його обладнанням та причепами до нього;

2) транспортний засіб з його обладнанням і причепами до нього та цивільна відповідальність власників транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди;

31. На які законодавчі документи необхідно посилатися при ук­ладанні комбінованих договорів морського страхування в Україні?

1) на Закон України «Про страхування»;	2) на Кодекс торговельного мореплавства;
3) на друге і перше разом;	4) на Цивільний Кодекс України;
5) на Правила ІНКОТЕРМС.	6) на все перераховане

32. Страхова сума при страхуванні вантажів визначається як:

1) розмір страхової вартості вантажу, збільшений на величину стра­хової премії;

2) дійсна вартість страхового інтересу (ціна вантажу, прибуток, страхова премія тощо);

3) ціна вантажу плюс очікуваний прибуток від його реалізації.

33. Які з перелічених факторів мають найбільший вплив на ви­значення розміру тарифу при наземному страхуванні вантажів?

1) Вид вантажу; вид транспортного засобу; маршрут;

2) вид вантажу; вид транспортного засобу; охорона; умовна франшиза; правильність пакування.

34. Які з наведених вантажів є небажаними для страхо­вика при транспортуванні залізницею?

1) автомобілі, мотоцикли, комп'ютери, аудіо- та відеотехніка;

2) ліс, руда, вугілля, сировина;

3) трактори, будівельна техніка;

4)  устаткування.

35. Страхування валютних ризиків міжнародного контракту дає відшкодування таких збитків:

А. Витрат на виробництво продукції, що експортується, в разі відмови від її оплати зарубіжним партнером.

Б. Збитків від неплатежу за поставлені товари при банкрутстві іноземного партнера та політичної нестабільності країни-iмпортера.

В. Збитків від коливань валютних курсів за час контракту.

Г. Все перераховане вище.

36. Страхування відповідальності за неповернення кредиту призначене:

А. Для покриття відповідальності банку, який видає кредит.

Б. Для відшкодування збитків Національного банку.

В. Для створення фонду відшкодування кредитних ризиків в країні.

Г. Для страхування ризиків неповернення кредиту позичальником згідно з кредитною угодою.

37. Спекулятивний фінансовий ризик, за який страхувальник згоден заплатити велику страхову премію, страховик повинен:

А. Не страхувати.

Б. Застрахувати з високим страховим тарифом.

В. Застрахувати з низьким страховим тарифом.

Г. Застрахувати на окремих умовах і тільки в окремих випадках.

38. Які з перерахованих нижче форм забезпечення кредиту мають право­вий характер?

1) Порука третьої особи;                    2) гарантія;      3) цесія кредиторської заборгованості позичальника;

4) застава  (але не заклад) нерухомого майна;           5) застава валютних засобів;

6) блокада коштів на рахунках;                                  7) страхування.

39. Страхування бізнесу від його переривання покриває:

А. Матеріальні збитки, завдані майну фірми-виробника внаслідок пожежі.

Б. Збитки чистого прибутку плюс фіксовані в полісі витрати на відновлення виробництва.

В. Збитки внаслідок падіння попиту на продукцію фірми (несезонність продажу, низька якість).

Г. Збитки від зупинки виробництва внаслідок пошкодження сировини та матеріалів.

Д. Все наведене вище.

40. Хто в умовах делькредерної форми страхування кредитів віді­грає роль страхувальника?

1)     Позичальник;                                      2) Банк;

3) Гарант позичальника;                           4) Міжбанківський фонд взаємного страхування.

41. Які з характеристик мають становити основу систе­ми депозитного страхування (СДС)?

1) Однаковість страхових внесків усіх банків — учасників СДС до фонду страхування;

2)     необмеженість страхової відповідальності за депозитами;

3) диференціація страхових тарифів (внесків) в залежності в ризикованості діяльності банку;

4) власна участь застрахованих осіб – вкладників банку у покритті депозитних ризиків банку;

5) добровільність участі банків у цій системі.

42. Згідно з українським цивільним правом правопорушник вважається:

1) винним за будь-яких обставин;                                           2) винним, поки не доведе інше;

3) невинним, якщо не буде доведена його вина.

43. Який з видів відповідальності не страхується?

1)     Відповідальність товаровиробника за якість продукції;      2) моральна відповідальність;

3) відповідальність за договором;                                            4) професійна відповідальність.

44. Договір страхування на основі «заявлених позовів» покриває по­зови:

1) що були подані після ретроспективної дати і до закінчення продовженого періоду;

2) що виникли внаслідок шкоди, яка виявилася під час дії догово­ру чи продовженого періоду;

3) що були подані під час дії договору чи продовженого періоду за умови, що шкода виявилася після ретроактивної дати і до закінчен­ня договору.

45. Страхування відповідальності праценадавача передбачає:

1) Відповідальність його фірми за якість продукції перед клієнтами.

2) Виплату пенсії його працівникам.

3) Вiдшкодування шкоди, завданої особисто найманим ним працівникам на умовах, обумовлених в страховому полісі.

46. Через помилки в розрахунках міцності бетону, що ви­користаний при будівництві балконів, виникла небезпека настання не­щасного випадку. Балкони необхідно перебудувати. Збитки можуть бути відшкодовані при наявності договору страхування:

1) відповідальності за якість продукції підрядчика;

2) відповідальності домовласника;

3) відповідальності роботодавця-архітектора;

4) професійної відповідальності інженера-конструктора.

48. Які країни входять до міжнародної системи страхування ци­вільної відповідальності автовласників «Зелена картка»?

1) будь-які країни світу, якщо кількість автотранспортних засобів в них перевищує 10 млн одиниць;

2) європейські країни та країни, що мають з ними спільні ко­рдони;

3)     будь-які країни світу, якщо кількість населення в них більш як 7 млн;

4)     країни-члени ООН.

49. Хто має право звертатися до страховика з вимогою про випла­ту страхового відшкодування при страхуванні відповідальності автовласників?

1) Як страхувальник (водій) транспортного засобу, так і потерпілий;

2) тільки водій транспортного засобу;

3) тільки судовий виконавець.

50. До кого має звертатися власник авторефрижератора для отримання страхового відшко-дування по договору обов'язкового страхування його цивільної відповідальності при псуванні товарів, що перевозились цим рефрижератором, внаслідок поломки холодильного агрегату?

1) До страховика, що уклав договір страхування цивільної відпо­відальності цього автовласника.

2) до покупця; 

3) до постачальника товарів;

4) вартість зіпсованих товарів не є об'єктом страхування цивільної відповідальності автовласника.

 

4. Змістовний модуль. 4. Фінансова діяльність страховика

 

ТЕСТ №11_12 (Доходи, витрати, прибуток, фінансова надійність страховика”)

1. Джерелами прибутку страховика є:

А. Страхові премії, що він одержує від страхувальників, та інші доходи від страхової діяльності.

В. Прибуток від інвестування власних коштів і страхових резервів.

Г. Інші доходи страховика, що виникать в його господарській діяльності.

Д. Перше і друге разом. Е. Усе перераховане вище.

2. Основними потоками грошового обігу страховика є:

А. Оборот коштів, необхідних для реалізації страхового захисту.

Б. Оборот коштів по організації страхової справи.

В. Оборот коштів по виконанню прямих операцій купівлі-продажу коштовностей.

Г. Перше і друге разом. Д. Усе перераховане.

3. Доходи від страхових операцій - це:

А. Комісійні винагороди за передачу ризиків у перестрахування.	Б. Страхові премії, отримані страховиком.
В. Частки страхових відшкодувань, належні перестрахувальниками.	Д. Усе перераховане.
Г. Суми, повернуті з зовнішніх страхових резервів і резервів збитків.

4. Доходи від інвестиційної діяльності - це:

А. Первинні доходи страховика.

Б. Результат розміщення власних коштів страховика та коштів страхових резервів.

В. Похідні від доходів по страхових операціях.

Г. Перше і друге разом.

Д. Друге і третє разом.

5. Інші доходи страховика - це:

А. Доходи від здачі їм майна в оренду і від безкоштовної фінансової (матеріальної) допомоги йому.

Б. Доходи від надання їм консультаційних послуг і реалізації їм прав регресного позову.

В. Доходи від врегулювання заборгованостей, штрафи, пені, курсової різниці, індексації фондів.

Г. Перше і друге разом.                Д. Перше, друг і третє разом.

6. Витрати страховика - це:

А. Сума витрат на проведення страхових операцій.

Б. Сума витрат на проведення інших (нестрахових) операцій.

Г. Перше і друге разом.

7. Собівартість страхової операції в широкому розумінні - це:

А. Сукупність валових витрат страховика на надання страхової послуги конкретного виду.

Б. Обсяг витрат страховика на ведення справи по страховій послузі конкретного виду.

В. Сума страхової виплати по страхових послугах конкретного виду.

Г. Витрати страховика по забезпеченню його фінансової стійкості для страховок даного виду.

8. Собівартість страхової операції в широкому розумінні - це:

А. Сукупність валових витрат страховика на надання страхової послуги конкретного виду.

Б. Обсяг витрат страховика на ведення справи по страховій послузі конкретного виду.

В. Сума страхової виплати по страхових послугах конкретного виду.

Г. Витрати страховика по забезпеченню його фінансової стійкості для страховок даного виду.

9. Облік витрат страховика ведеться:

А. Окремо для страхової і нестрахової діяльності.

Б. Пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової і нестрахової діяльності (якщо неможливо визначити розмір витрат, які пов’язані з отриманням доходів від страхової діяльності, окремо від інших видів діяльності).

В. Сумарно для усіх видів діяльності.

Г. Друге і третє разом.

Д. Перше або друге.

10. Прибуток страховика розраховується як:

А. Прибуток від страхової діяльності.	Г. А плюс Б мінус В.
Б. Прибуток від здійснення інших операцій.	Д. Прибуток від інвестування і розміщення тимчасово вільних засобів.
В. А плюс Б плюс В.

11. Прибуток від страхових операцій - це:

А. Різниця між доходами від страхової діяльності і витратами на цю діяльність.

Б. Різниця між сумарними доходами і сумарними витратами страховика.                 В. Перше і друге разом.

12. Прибуток від нестрахових операцій - це:

А. Прибуток від розміщення і управління власними коштами.

Б. Прибуток від розміщення і управління страховими резервами.

В. Прибуток від агентського продажу чужих страхових продуктів.

Г. Прибуток від комісійних за перестрахування, консультацій.

Д. Усе перераховане разом.

13. Оподатковування страхової компанії провадиться:

А. Особливим чином для результатів будь-яких видів діяльності страховика.

Б. Особливим чином тільки для результатів страхової діяльності.

В. На загальних підставах, як для будь-яких суб'єктів підприємництва.

14. Основні податки на фінансові результати страхової діяльності мають ставки:

А. 3% від суми валового доходу від страхової діяльності, крім доходів отриманих   за договорами  довгострокового страхування життя.

Б. 0% для валового доходу по договорах довгострокового страхування життя.

В. 6% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 10 і більш років.

Г. 3% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 5 і більш років.

Д. Перше та друге.

15 Податок на фінансові результати нестрахової діяльності визначається по ставці:

А. 6% від від суми валового доходу для нестрахової діяльності.

Б. 3% від від суми валового доходу для нестрахової діяльності.

В. 6% від від сумарної різниці валових доходів і витрат для нестрахової діяльності.

Г. Як для будь-яких інших суб'єктів підприємницької діяльності.

16. Фінансова надійність забезпечується завдяки наступним показниками :

А. Достатнім об'ємом статутного і запасного фондів (власних коштів) страховика.

Б. Правильно розрахованими значеннями базових страхових тарифів.

В. Адекватним прийнятим зобов'язанням розміром сформованих страхових резервів.

Г. Оптимальною інвестиційною програмою і збалансованим страховим портфелем.

Д. Усе перераховане.

17. Страховик зобов'язаний формувати і вести облік таких видів страхових резервів:

А. Резерви по ризикових видах страхування (технічні резерви).

Б. Резерви по страхуванню життя.

В. Резерв зароблених премій.

Г. Перше, друг і третє разом.

Д. Перше або друге окремо.

18. Резерви по страхуванню життя формуються:

А. З резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів).

Б. Здійснюється окремо від інших видів страхування.

В. З резервів належних виплат страхових сум.

Г. Перше і друге разом.

Д. Перше, друг і третє разом.

19. Резерв незароблених премій - це:

А. Частка отриманих страхових премій, що відповідають ризикам, що вже закінчилися.

Б. Частки від сум отриманих страхових премій, що відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

В. Перше та друге разом.

20. Розрахувати величину резерву незароблених премій на звітну дату, якщо  у  попередніх   дев'яти   місяцях (розрахунковий період)  страховиком були одержані наступні суми:

1)     частка надходжень  сум  страхових платежів за  перші  три  місяці  розрахункового  періоду склала 300 000 грн.;

2)     частка надходжень  сум  страхових платежів за наступні три місяці  розрахункового  періоду склала 400 000 Грн.;

3)     частка надходжень  сум  страхових платежів за останні три  місяці  розрахункового  періоду склала 200 000 Грн.

А. Величина резерву незароблених премій складає 425,00 грн.

Б. Величина резерву незароблених премій складає 475,00 грн.

В. Величина резерву незароблених премій складає 106,67 грн.

21. Принципи розміщення страхових резервів в активи відповідних категорій наступні:

А. Диверсифікованість, або забезпечення високої стійкості інвестиційного портфеля.

Б. Прибутковість, або виконання заданого рівня рентабельності розміщення.

В. Ліквідність, або швидкість обертання активів визначених категорій у гроші.

Г. Надійність розміщення активів, при якому забезпечується їхнє повне повернення.

Д. Усе перераховане.

22. На будь-яку дату страховик зобов”язаний забезпечувати таку умову платоспроможності:

А. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності повинен бути більше його фактичного запасу.

Б. (Загальна сума активів - сума нематеріальних активів - сума всіх зобов'язань) < 0.

В. Фактичний запас платоспроможності повинний бути більше його розрахункового нормативного запасу.

Г. (Об'єм перестрахувальних премій/об'єм отриманих премій по договорах страхування) < 0,5.

Д. 0,18х(сума премій, що надійшли - 50% премій, сплачених перестрахувальникам) > загальної суми активів.

23. Розрахувати фактичний та нормативний запас платоспроможності і визначити  чи виконується умова платоспроможності страховика на будь-яку дату, якщо операції по перестрахуванню не виконувалися, а фінасові показники страховика за попердні 12 місяців становлять:  загальна сума активів  - 80 млн. грн., страхові платежі - 70 млн. грн., страхові виплати 20 млн.грн., страхові резерви 30 млн. Грн.

А. Фактичний запас платоспроможності Ф= 50 млн.грн., нормативний запас платоспроможності Н=12,6 млн.грн., умова забезпечення платоспроможності виконується.

Б. Фактичний запас платоспроможності Ф= 50 млн.грн., нормативний запас платоспроможності Н= 5,2 млн.грн. , умова забезпечення платоспроможності виконується.

В. Фактичний запас платоспроможності складає Ф= 40 млн. Грн., нормативний запас платоспроможності складає Н= 5,2 млн.грн., умова забезпечення платоспроможності не виконується.

 

 

15.ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ.

 

КОНТРОЛЬНИЙ ТЕСТ №1-Зч ПО ДИСЦИПЛІНІ "СТРАХУВАННЯ"

 

1. Страховий брокер - це:

А. Суб’єкт підприємницької діяльності, що здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від імені та на підставі доручень страховиків.

Б. Юридична особа, яка працює тільки на одного страховика.

В. Фірма, яка продає клієнтам багато видів власних страхових послуг.

Г. Суб’єкт підприємницької діяльності, що здійснює посередницьку діяльність на страховому ринку від свого імені по дорученнях страхувальників.

Д. Перше і четверте разом.

 

2. Принцип відшкодування прямо реалізується:

А. При особистому страхуванні і страхуванні відповідальності за нанесення шкоди особистості.

Б. При майновому страхуванні.

В. При страхуванні відповідальності за нанесення шкоди майну і майновому страхуванню

Г. У будь-яких випадках, приведених вище.

 

3. Страховий агент (фізична особа) виконує такі головні функції:

А. Діє від імені та за дорученням страховика, в його інтересах і за комісійні страховика, виконуючи частину його страхової діяльності.

Б. Продає різні поліси одного страховика за комісійні від клієнта.

В. Продає один вид полісу різних страховиків за комісійні цих страховиків.

Г. Продає страхові поліси різних страховиків за комісійні цих страховиків.

Д. Перше і третє разом.

 

4. Принцип страхового інтересу означає:

А. Юридично і фінансово обґрунтовану зацікавленість страхувальника в страхуванні.

Б. Можливість оцінки об'єкта страхування за згодою сторін договору страхування.

В. Обов'язок страхувальника повідомляти страховикові всю інформацію, що має пряме відношення до об'єкта страхування і його ризиків.

М. Право страховика відмовити у виплаті страхового відшкодування.

 

5. Особисте страхування може передбачати:

А. Страхування життя фізичної особи на випадок її смерті.

Б. Страхування від нещасних випадків.

В. Пенсійне страхування та страхування на дожиття до певного віку.

Г. Все перелічене вище.

 

6. Головна причина (першопричина) страхового випадку повинна визначатися:

А. Нормативними актами міністерств і відомств.

Б. По розсуду страхувальника.

В. Як головна причина можливого збитку, що не залежить від волі і бажання сторін.

 

7. Страхування цивільної відповідальності власника автотранспорту передбачає:

А. Вивільнення водія від відповідальності за свої дії при дорожньому русі.

Б. Виплати страховика по збитках, завданих транспортом третім особам.

В. Відповідальність страховика у випадку, коли транспортний засіб, що став причиною аварії, зник і не встановлений, або його власник не має цю страховку.

Г. Непотрібність документального підтвердження факту транспортної аварії.

 

9. Принцип суброгації припускає:

А. Надання  страхувальником  усієї правдивої інформації при оформленні поліса.

Б. Можливість ухилитися від відповіді на деякі питання при оформленні поліса.

В. Застосовується тільки в особистому страхуванні.

Г. Право страховика, що виплатив страхове відшкодування по полісі майнового страхування, зажадати відшкодування виплати прямим винуватцем збитку в обсязі виплати.

Д. Право страховика, що виплатив страхове відшкодування по полісі майнового страхування, зажадати відшкодування збитку з його прямих винуватців у повному обсязі.

 

10. Перестрахування - це надання особливих страхових послуг з метою:

А. Оптимізації страхових портфелів перестрахувальників і перестраховиків шляхом перепродажу ризиків між ними.

Б. Оптимального розподілу ризиків в просторі та в часі між страховиками для забезпечення надійності та сталості їх роботи.

В. Можливості страхування катастрофічних і великих ризиків.

Г. Все перераховане разом.

11. На страховому ринку України дозволяється користуватися:

А. Комбінованими правилами і договорами страхування.

Б. Комбінованими правилами страхування.

В. Комбінованими договорами страхування.

12. Ринкові регулятори на страховому ринку - це:

А. Система валютного регулювання в країні.

Б. Податкове і страхове законодавство.

В. Страхова біржа або подібна ій структура.

Г. Все згадане вище.

13. Для ліцензування страхової діяльності необхідно подати такі документи:

А. Комплект установчих документів в реєструючий виконком.

Б. Пакет документів, згідно законодавства, в Уповноважений орган нагляду за страховою діяльністю.

В. Пакет документів, обумовлений законодавством, в Ліцензійну палату.

Г. Все згадане вище.

14. При пожежі в готельному номері постраждали стеля та стіни так,  що в стелі виникла дірка,  а стіни  покрилися  кіптявою. Страховиком буде зроблено відшкодування по полісу майнового  страхування від прямих збитків приміщення таких збитків:

А. Вартість ремонту дірки на стелі та очищення стін  від  кіптяви.

Б. Вартість  капітального  ремонту цього номеру.

В. Втрата доходу за період, коли номер готелю ремонтується.

15. Джерело прибутку страховика становлять:

А. Страхові платежі, які отримує страховик від страхувальників.

Б. Преміі за передачу ризиків в перестраховування.

В. Прибутки від інвестування власних коштів та страхових резервів.

Г. Все вищезгадане.

16. Ризик одного майнового об'єкта можна дострахувати:

А. До повної реальної вартості майна по будь-якій відомій системі  страхування.

Б. До будь-якої вартості майна по системі першого ризику і системі  граничної відповідальності.

В. До повної реальної вартості майна тільки по системі  відбудовного страхування і "нове за старе".

Г. Відповідь (а), за винятком системи "нове за старе" та граничної відповідальності.

17. Смирнов має спільний з Петровим  будинок.  Петров  на своїй частині заднього двору робив шашлики. Вогонь з мангалу перекинувся на будинок,  який став швидко горіти. Побачивши пожежу, Петров почав панікувати и не сповістив Смирнова про пожежу.  При  відшкодуванні збитків від пожежі найбільш правильними будуть такі дії:

А. Поліс страхування від вогню Смирнова відшкодує збитки Петрова.

Б. Смирнов законно заявить претензії Петрову, або своєму страховику і через нього буде захищати свої права проти Петрова.

В. Смирнов буде діяти  самостійно через суд.

 

18. На страховому ринку використовуються такі ринкові інструменти:

А. Умови та правила страхування, затверджені Укрстрахнаглядом.

Б. Офіційні документи, накази та інструкції Укрстрахнагляду.

В. Договори страхування, укладені по ліцензованих правилах згідно з чинним законодавством.

Г. Умови і правила страхування, які розробляються страховими фірмами.

Д. Перше, третє і четверте разом.

19. Страховики України повинні дотримувати наступні умови забезпечення платоспроможності:

А. Наявність сплаченого статутного фонду і наявність гарантійного фонду;

Б. Створення страхових резервів, достатніх для страхових виплат;

В. Перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним;

Г. Створення технічних резервів для обов'язкових видів страхування.

Д. Усі перераховані вище умови без урахування п.Г.

Е. Усі перераховані вище умови, крім умови по п.А.

 

ЗАЛІКОВИЙ ТЕСТ №2 ПО ДИСЦИПЛІНІ "СТРАХУВАННЯ"

1. Джерелами прибутку страховика є:

А. Страхові премії, що він одержує від страхувальників, та інші доходи від страхової діяльності.

В. Прибуток від інвестування власних коштів і страхових резервів.

Г. Інші доходи страховика, що виникають в його господарській діяльності.

Д. Перше і друге разом.                             Е. Усе перераховане вище.

2. Основними потоками грошового обігу страховика є:

А. Оборот коштів, необхідних для реалізації страхового захисту.

Б. Оборот коштів по організації страхової справи.

В. Оборот коштів по виконанню прямих операцій купівлі-продажу коштовностей.

Г. Перше і друге разом.                              Д. Усе перераховане.

3. Доходи від страхових операцій - це:

А. Страхові премії, отримані страховиком.

Б. Комісійні винагороди за передачу ризиків у перестрахування.

В. Частини страхових відшкодувань, виплачені перестрахувальниками.

Г. Суми, повернуті з зовнішніх страхових резервів і резервів збитків.

Д. Усе перераховане.

4. Доходи від інвестиційної діяльності - це:

А. Первинні доходи страховика.

Б. Результат розміщення власних коштів страховика та коштів страхових резервів.

В. Похідні від доходів по страхових операціях.

Г. Перше і друге разом.                                        Д. Друге і третє разом.

5. Інші доходи страховика - це:

А. Доходи від здачі їм майна в оренду і від безкоштовної фінансової (матеріальної) допомоги йому.

Б. Доходи від надання їм консультаційних послуг і реалізації їм прав регресного позову.

В. Доходи від врегулювання заборгованостей, штрафи, пені, курсової різниці, індексації фондів.

Г. Перше і друге разом.                                               Д. Перше, друг і третє разом.

6. Витрати страховика - це:

А. Сума витрат на проведення страхових операцій.

Б. Сума витрат на проведення інших (нестрахових) операцій.

Г. Перше і друге разом.

7. Собівартість страхової операції в широкому розумінні - це:

А. Сукупність валових витрат страховика на надання страхової послуги конкретного виду.

Б. Обсяг витрат страховика на ведення справи по страховій послузі конкретного виду.

В. Сума страхової виплати по страхових послугах конкретного виду.

Г. Витрати страховика по забезпеченню його фінансової стійкості для страховок даного виду.

8. Собівартість страхової операції в вузькому розумінні - це:

А. Сукупність валових витрат страховика на надання страхової послуги конкретного виду.

Б. Обсяг витрат страховика на ведення справи по страховій послузі конкретного виду.

В. Сума страхової виплати по страхових послугах конкретного виду.

Г. Витрати страховика по забезпеченню його фінансової стійкості для страховок даного виду.

9. Облік витрат страховика ведеться:

А. Окремо для страхової і нестрахової діяльності.

Б. Пропорційно питомій вазі валових доходів від страхової і нестрахової діяльності (якщо неможливо визначити розмір витрат, які пов’язані з отриманням доходів від страхової діяльності, окремо від інших видів діяльності).

В. Сумарно для усіх видів діяльності.

Г. Друге і третє разом.                                                   Д. Перше або друге.

10. Прибуток страховика розраховується як:

А. Прибуток від страхової діяльності.

Б. Прибуток від інвестування і розміщення тимчасово вільних засобів.

В. Прибуток від здійснення інших операцій.

Г. Перше плюс друге мінус третє.                               Д. Перше плюс друге плюс третє.

11. Прибуток від страхових операцій - це:

А. Різниця між доходами від страхової діяльності і витратами на цю діяльність.

Б. Різниця між сумарними доходами і сумарними витратами страховика.

В. Перше і друге разом.

12. Прибуток від нестрахових операцій - це:

А. Прибуток від розміщення і управління власними коштами.

Б. Прибуток від розміщення і управління страховими резервами.

В. Прибуток від агентського продажу чужих страхових продуктів.

Г. Прибуток від комісійних за перестрахування, консультацій.

Д. Усе перераховане разом.

13. Оподатковування страхової компанії провадиться:

А. Особливим чином для результатів будь-яких видів діяльності страховика.

Б. Особливим чином тільки для результатів страхової діяльності.

В. Особливим чином для результатів нестрахової діяльності страховика.

Г. На загальних підставах, як для будь-яких суб'єктів підприємництва.

14. Основні податки на фінансові результати страхової діяльності мають ставки:

А. 3% від суми валового доходу від страхової діяльності, крім доходів отриманих   за договорами  довгострокового страхування життя.

Б. 0% для валового доходу по договорах довгострокового страхування життя.

В. 6% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 10 і більш років.

Г. 3% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 5 і більш років.

Д. Перше та друге.

15 Податок на фінансові результати нестрахової діяльності визначається по ставці:

А. 6% від суми валового доходу для нестрахової діяльності.

Б. 3% від суми валового доходу для нестрахової діяльності.

В. 6% від сумарної різниці валових доходів і витрат для нестрахової діяльності.

Г. Як для будь-яких інших суб'єктів підприємницької діяльності.

16. Фінансова надійність забезпечується завдяки наступним показниками :

А. Достатнім об'ємом статутного і запасного фондів (власних коштів) страховика.

Б. Правильно розрахованими значеннями базових страхових тарифів.

В. Адекватним прийнятим зобов'язанням розміром сформованих страхових резервів.

Г. Оптимальною інвестиційною програмою і збалансованим страховим портфелем.

Д. Усе перераховане.

17. Страховик зобов'язаний формувати і вести облік таких видів страхових резервів:

А. Резерви по ризикових видах страхування (технічні резерви).

Б. Резерви по страхуванню життя.

В. Резерв зароблених премій.              Г. Перше, друг і третє разом.                    Д. Перше або друге окремо.

18. Резерви по страхуванню життя формуються:

А. З резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів).

Б. Здійснюється окремо від інших видів страхування.

В. З резервів належних виплат страхових сум.         Г. Перше і друге разом.   Д. Перше, друг і третє разом.

19. Резерв незароблених премій - це:

А. Частка отриманих страхових премій, що відповідають ризикам, що вже закінчилися.

Б. Частки від сум отриманих страхових премій, що відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

В. Перше та друге разом.

20. Розрахувати величину резерву незароблених премій на звітну дату, якщо  у  попередніх   дев'яти   місяцях (розрахунковий період)  страховиком були одержані наступні суми:

4)   частка надходжень сум страхових платежів за перші три місяці розрахункового періоду склала 300 000 Грн.;

5)   частка надходжень сум страхових платежів за наступні три місяці розрахункового періоду склала 400 000грн.;

6)   частка надходжень сум страхових платежів за останні три місяці розрахункового періоду склала 200 000 Грн.

А. Величина резерву незароблених премій складає 425,00 грн.

Б. Величина резерву незароблених премій складає 475,00 грн.

В. Величина резерву незароблених премій складає 106,67 грн.

21. Принципи розміщення страхових резервів в активи відповідних категорій наступні:

А. Диверсифікованість, або забезпечення високої стійкості інвестиційного портфеля.

Б. Прибутковість, або виконання заданого рівня рентабельності розміщення.

В. Ліквідність, або швидкість обертання активів визначених категорій у гроші.

Г. Надійність розміщення активів, при якому забезпечується їхнє повне повернення.      Д. Усе перераховане.

22. На будь-яку дату страховик зобов’язаний забезпечувати таку умову платоспроможності:

А. Розрахунковий нормативний запас платоспроможності повинен бути більше його фактичного запасу.

Б. (Загальна сума активів - сума нематеріальних активів - сума всіх зобов'язань) < 0.

В. Фактичний запас платоспроможності повинний бути більше його розрахункового нормативного запасу.

Г. (Об'єм перестрахувальних премій/об'єм отриманих премій по договорах страхування) < 0,5.

Д. 0,18х(сума премій, що надійшли - 50% премій, сплачених перестрахувальникам) > загальної суми активів.

23. Розрахувати фактичний та нормативний запас платоспроможності і визначити  чи виконується умова платоспроможності страховика на будь-яку дату, якщо операції по перестрахуванню не виконувалися, а фінансові показники страховика за попередні 12 місяців становлять:  загальна сума активів  - 80 млн. грн., страхові платежі - 70 млн. грн., страхові виплати 20 млн.грн., страхові резерви 30 млн. Грн.

А. Фактичний запас платоспроможності Ф= 50 млн.грн., нормативний запас платоспроможності Н=12,6 млн.грн., умова забезпечення платоспроможності виконується.

Б. Фактичний запас платоспроможності Ф= 50 млн.грн., нормативний запас платоспроможності Н= 5,2 млн.грн. , умова забезпечення платоспроможності виконується.

В. Фактичний запас платоспроможності складає Ф= 40 млн. Грн., нормативний запас платоспроможності складає Н= 5,2 млн.грн., умова забезпечення платоспроможності не виконується.

 

ЗАЛІКОВИЙ ТЕСТ №3 ПО ДИСЦИПЛІНІ "СТРАХУВАННЯ"

 

1. Які з перерахованих нижче  ознак правильно характеризують страховика?

1. Це суб'єкт підприємництва зі статутним фондом не менше 1000 тис. євро.
2. Це суб'єкт підприємництва зі статутним фондом не менше 1500 тис. євро (для окремих видів страхування)
3. Це суб'єкт підприємництва зі статутним фондом не менше 100 тис. євро.
4. Це фінансова установа у формі акціонерного або госптовариства, що має ліцензію на необхідні види страхування.

2. Обов'язкове державне соціальне страхування - це:

1. Діяльність, що виконується за договором страхування між страхувальником і державою за рахунок останньої.
2. Захист особи за рахунок виплат з страхових фондів, що контролюються державою і створюються за його вимогою з внесків (відрахувань) фізичних і юридичних осіб та коштів державного бюджету.
3. Страхування відповідно до законодавчих актів держави виключно за рахунок державних бюджетних коштів.
4. Спосіб одержання державою страхового відшкодування від страховика в безумовному порядку.

3. В України встановлені наступні форми страхування:

1. Письмовий договір страхування.
2. Усний договір страхування.
3. Добровільне й обов'язкове страхування.
4. Державне страхування.
5. Проїзний квиток, товарна накладна, багажна квитанція.

4. Ризик, прийнятий на добровільне страхування, повинен бути:

1. Випадковим, ненавмисним і ймовірним з боку страхувальника.
2. Бути очевидним до моменту видачі поліса.
3. Визначатися законодавчими актами держави.
4. Випадковим і ненавмисним в першу чергу з боку страхової компанії.

5. Страхова сума, визначена договором страхування, це:

1. Реальні витрати страхувальника на придбання страхової гарантії.
2. Фактичні витрати страховика по відшкодуванню збитків або шкоди по договору страхування.
3. Імовірність втрат страхувальника протягом строку дії договору страхування.
4. Максимальна запланована сума можливої страхової виплати при виникненні страхового випадку.

6. Майно вартістю 5000 грн. застраховано по системі першого ризику. Страхова сума 3000 грн. Безумовна франшиза 5% (від страхової суми). Прямий збиток 4150 грн. Сума страхового відшкодування становить:

1. A.   4000 грн.          В. 3000 грн.   С. 2850 грн. 

7. Майно застраховано по пропорційній системі. Страхова сума 2000 грн. Реальна вартість 4000 грн. Умовна франшиза 10% (від страхової суми). Прямий збиток 3000 грн.  Сума страхового відшкодування становить:

А. 3000 грн.  В. 2000 грн.   С. 1500 грн. 

8.Майбутній річний доход застраховано за системою граничної відповідальності. Середній рівень річного доходу (по даних за 5 років) склав 10000 грн. Реально отримано за рік 8000 грн. Коефіцієнт покриття збитку 50%.  Сума страхового відшкодування становить:

А. 4.000 грн.  В. 3.000 грн.   С. 1.000 грн. 

9. Страховий брокер - це:

1. Суб'єкт підприємництва (юридична особа), що зареєстрований у встановленому порядку і здійснює  посередницьку професійну діяльність на користь страхувальника/перестрахувальника-цедента від свого імені на підставі доручення страхувальника/перестрахувальника-цедента.
2. Фізична особа, що виконує функції посередника на ринку цінних паперів.
3. Організація, що пропонує клієнтам великий вибір різних власних страхових послуг.
4. Суб'єкт підприємництва (фізична особа) з функціями та повноваженнями по варіанту “А”.
5. Юридична особа – агент з нерухомості, туристичний агент, фінансовий агент.

 

10. Страховий брокер може розмістити за рік:

1. у одного страховика - не більше 35% страхових премій по укладених ним за рік договорах .
2. У одного страховика - не більше 50% страхових премій по укладених ним за рік договорах .
3. Будь-яку кількість страхових премій по всіх договорах страхування у будь-якої кількості страховиків.
4. Страхових премій на суму не більше 2500 мінімальних зарплат, якщо брокер –фізична особа.

11.       Задано кількість об'єктів страхування n = 1000, кількість страхових випадків m=100, середня страхова сума на 1 об'єкт S_o=2000 грн  і середня сума страхового відшкодування на 1 об'єкт  S_b=1000грн. Величина нетто-ставки страхового тарифу складає: 

1. 0,5%.                         В. 5%                     С.50%                    D. 0,05%

12. При страхуванні професійної відповідальності 2000 аудиторів було встановлено середню страхову суму So=30000 грн. та навантаження на ведення справи Но=20%. Протягом року відбулося 10 страхових випадків з виплатою середньої суми відшкодування Sb=15000 грн. Річна брутто-ставка страхового тарифу згідно з наведеними даними складає:

4,5%. 0,3125 % 0,45 % 4. 3,125%

13.       Складова страхового тарифу, призначена для формування страхового резерву - це:

1. Страховий нетто-тариф.
2. Страховий брутто-тариф.
3. Норматив чистого прибутку страховика.
4. Навантаження (норматив витрат на ведення справи).
5. Сума необхідних страхових виплат.

14. Страхова брутто-премія при страхуванні декількох ризиків з загальною страховою сумою:

1. Дорівнює добутку страхового брутто-тарифу на страхову суму мінус навантаження;
2. Дорівнює добутку страхового нетто-тарифу на страхову суму;
3. Дорівнює добутку загальної страхової суми на суму страхових брутто-тарифів по страхових ризиках, страхування яких передбачено договором страхування.

15. Імовірність страхового випадку для майнового страхування визначається як:

1. співвідношення кількості однотипних об'єктів, потерпілих від конкретної страхової події, до їх загальної кількості;
2. співвідношення загальної кількості однотипних об'єктів, до кількості об’єктів, потерпілих від конкретної випадкової події;

16. Основні податки на фінансові результати страхової діяльності мають ставки:

1. 3% від суми валового доходу від страхової діяльності, крім доходів отриманих   за договорами  довгострокового страхування життя.
2. 0% для валового доходу по договорах довгострокового страхування життя.
3. 6% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 10 і більш років.
4. 3% для валового доходу по договорах страхування життя терміном 5 і більш років.

17. Оподатковування страхової компанії провадиться:

1. Особливим чином для результатів будь-яких видів діяльності страховика.
2. Особливим чином тільки для результатів страхової діяльності.
3. На загальних підставах, як для будь-яких суб'єктів підприємництва.

18. Страховик зобов'язаний формувати і вести облік таких видів страхових резервів:

1. Резерви по ризикових видах страхування (технічні резерви).
2. Резерви по страхуванню життя.
3. Резерв зароблених премій.

19. Резерви по страхуванню життя формуються:

1. З резервів довгострокових зобов'язань (математичних резервів).
2. Здійснюється окремо від інших видів страхування.
3. З резервів належних виплат страхових сум.

20. Резерв незароблених премій - це:

1. Частка отриманих страхових премій, що відповідають ризикам, що вже закінчилися.
2. Частки від сум отриманих страхових премій, що відповідають страховим ризикам, що не минули на звітну дату.

 

 

16. ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ  ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ДО ІСПИТУ

 

1. Основне призначення створення страхових фондів.
2. Функції страхування.
3. Сутність інвестиційної функції страхування.
4. Захисна функція страхування і її прояви.
5. Компенсаційна функція страхування.
6. Суб'єкти страхових правовідносин і їхньої характеристики.
7. Об'єкти страхування і страховий інтерес, зв'язок між ними.
8. Зв'язок між страховою вартістю і страховою сумою.
9. Призначення страхового тарифу. Страховий платіж і його види.

10. Поняття збитку і збитку в страхуванні.

11. Франшиза, її види і джерела походження.

12. Сутність понять “страховий ризик” і “страховий випадок”.

13. Страховий фонд, способи і форми та історичні етапи розвитку форм його організації

14. Стан та розвиток способів здійснення страхування в Україні.

15. Комерційне страхування та особливості його здійснення.

16. Зміст і призначення основних принципів страхування.

17. Відображення принципів страхування в українському законодавстві.

18. Роль страхування в розвитку сучасних суспільних соціально-економічних відносин.

19. Поняття класифікації в страхуванні, її значення та  критерії класифікації.

20. Форми страхових зобов'язань та їх порівняльний аналіз.

21. Принцип добровільності й особливості його реалізації у страхуванні. Види добровільного страхування.

22. Види обов'язкового страхування та основні вимоги до їх здійснення. 

23. Об'єктна класифікація видів страхування, галузі та види страхування.

24. Класифікація страхування за родом небезпеки.

25. Класифікація за статусом страхувальника та спеціалізацією страховика.

26. Системи страхової відповідальності й особливості їх застосування.

27. Поняття, види, характеристика ризиків.

28. Класифікація ризиків по основних напрямках страхування.

29. Ризикові обставини і їхній зв'язок із страховим ризиком та страховим випадком.

30. Актуарні розрахунки, їхня задача й основні функції.

31. Класифікація видів актуарних розрахунків.

32. Зміст понять “нетто-ставка” і “брутто-ставка”.

33. Основні показники страхової статистики і їхнє застосування.

34. Рівняння збитковості страхової суми, частоти і ваги збитку.

35. Структура страхової премії для ризикових видів страхування.

36. Структура страхової премії для страхування життя.

37. Види страхових премій і внесків.

38. Визначення, призначення й основні задачі менеджменту ризиків.

39. Процедура ідентифікації ризиків і способи її здійснення.

40. Способи якісної і кількісної оцінки ризиків.

41. Способи керування ризиками. Визначення, оцінка їхньої придатності.

42. Поняття та основні категорії страхового ринку.

43. Страхова послуга як специфічний ринковий продукт. Особливості реалізації страхової послуги та застосування маркетингу у страхуванні.

44. Договір страхування як форма страхового зобов’язання та умова реалізації страхової послуги

45. Поняття комплексного страхового ринку і його компонент.

46. Склад структури й інфраструктури страхового ринку.

47. Прямі страхові посередники в Україні, їхні права й обов'язки.

48. Страховий ринок України.

49. Тенденції розвитку страхових ринків інших країн світу.

50. Організаційно-правові форми здійснення страхової діяльності

51. Порядок створення, функціонування та ліквідації страхової організації

52. Структура, ресурси та принципи управління страховою організацією.

53. Об'єднання страховиків та їх функціонування в Україні.

54. Необхідність і призначення державного регулювання страхової діяль­ності.

55. Структура страхового законодавства в Україні та його роль в регулюванні страхової діяльності.

56. Орган нагляду за страховою діяльністю та його функції. Процедура ліцензування страхової діяльності.

57. Вплив норм міжнародного права на формування  законодавчої та нормативної бази регулювання страхової діяльності в Україні.

58. Класифікація й основні види особистого страхування.

59. Страхові ризики і страхові випадки для особистого страхування.

60. Обов’язкові види особистого страхування в Україні.

61. Страхування здоров’я та особливості його здійснення в Україні.

62. Класифікація видів майнового страхування.

63. Вогневе страхування і його особливості.

64. Страхування від технічних ризиків і ризиків протиправних дій.

65. Страхування транспортних засобів та вантажів

66. Страхування майна сільськогосподарських підприємств

67. Страхування фінансово-кредитних ризиків.

68. Визначення об'єктів страхування для страхування відповідальності.

69. Особливості страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів.

70. Страхування відповідальності роботодавців та товаровиробників.

71. Страхування професійної відповідальності та інші види страхування відповідальності.

72. Призначення співстрахування і перестрахування.

73. Вимоги до договорів перестрахування.

74. Відмінності факультативного й облігаторного перестрахування.

75. Договір пропорційного перестрахування і його особливості.

76. Сутність непропорційного перестрахування.

77. Особливості регулювання перестрахувальної діяльності в Україні.

78. Особливості грошового обігу в страховій компанії.

79. Види доходів страхової організації.

80. Види витрат страхової компанії.

81. Джерела прибутку для комерційної страхової компанії.

82. Особливості оподатковування страхової діяльності.

83. Особливості оподатковування діяльності страховика при страхуванні життя.

84. Основні фінансові показники страхової компанії.

85. Поняття і зміст фінансової надійності страховика та засоби її забезпечення.

86. Види, склад і призначення страхових резервів.

87. Методика визначення резервів при здійсненні ризикового страхування.

88. Методика визначення резервів при страхуванні життя.

89. Принципи і напрямки розміщення страхових резервів.

90. Параметри платоспроможності страховика і їхнє визначення.

 

17. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ

 

1. Єрохін С.А., Бігдаш В.Д. Страхування: Навчально-методичний комплекс. – К.: ВНЗ «Національна академія управління».

            Структурними частинами навчально-методичного комплексу є:

1. Програма навчальної дисципліни.

2. Робоча програма, до якої входять:

2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка);

2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських  занять;

2.3.  Тестові завдання;

2.4. Екзаменаційні та залікови білети (окрема папка);

2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка);

2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка);

2.7.  Фонд законодавчих та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант);

2.8. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка);

2.9. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.

 

18. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

Базова

1. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003р. № 435-IV.
2. Закон України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” від 1 липня 2004р. № 1961-IV.
3. Закон України "Про страхування" від 7 березня 1996р. №86/96 (із змінами, внесеними згідно із Законом  № 2745-ІІІ від 4 жовтня 2001р. та подальшими Законами).
4. Закон України “Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг” від 12 липня 2001 р. № 2664-III.
5. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. – 5-те вид., стереотип.– К.:Знання, 2006.– 351 с.
6. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: ФиС, 1996. - 192с.
7. Бігдаш В. Д. Страхування: Навч.посіб. - 2-ге вид., стереотип. - К.: МАУП, 2007. - 448 с.
8. Бланд Д. Страхование: принципы и практика. - М.: ФиС, 1998. – 414 с.
9. Внукова Н.М., Временко Л. В., Успаленко В. І. Страхування: теорія і практика: навч.-метод. посіб. - 2-ге вид., перероб. та доп. - Х.: Бурун Книга, 2009. - 656 с

10. Внукова Н.М., Кузьминчук Н.В. Соціальне страхування: Кредитно-модульний курс: навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2009. - 412 с.

11. Вовчак О. Д. Страхова справа: підручник/ [Вовчак О. Д.]. - К.: Знання, 2011. - 391 с.

12. Говорушко Т. А., Стецюк В. М., Толстенко О. Ю. Управління фінансовою діяльністю страхової компанії з метою забезпечення її ефективного розвитку: монографія. - К.: ЦУЛ, 2013. - 168 с.

13. Горбач Л.М., Каун О. Б. Страхування: навч. посіб. - К.: Кондор, 2010. - 520 с.

14. Гоцуляк С.А., Залетов А.Н., Перетяжко А.И., Шевченко В.И. Страховое дело в Украине: состояние, тенденции, перспективы. – К.: Международная агенция «BeeZone», 2005. – 416 с.

15. Долгошея Н. О. Страхування в запитаннях та відповідях: навч. посіб./ [Долгошея Н. О.]. - К.: ЦУЛ, 2010. - 318 с.

16. Ефимов С.Л. Деловая практика страхового агента и брокера: Учеб. пос. - М.: ЮНИТИ, 1996. - 416 с.

17. Законодавство України про страхування: збірник офіційних документів станом на 3 вересня 2012 р./ [Упоряд. Руснак Ю. І.]. - К.: ЦУЛ, 2012. - 410 с.

18. Кузьмін О. Є., Завербний А. С., Іващук Н. Л. Міжнародні страхові послуги: теоретико-прикладні засади: навч. посіб. - Львів: Львівська політехніка, 2009. - 200 с.

19. Миронов А.А., Таранов А. М., Чейда А.А. Медицинское страхование. — М.: Наука, 1994. —312 с.

20. Никулина Н. Н., Березина С. В. Финансовый менеджмент страховой организации: учеб. пособие. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 431 с.

1. 21.  Никулина Н.Н. Страхование: учеб./ Никулина Н.Н., Березина С.В. - 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2008. - 511 с.

22. Основи довгострокового страхування:Навч. посіб./Головко А. Т., Денисенко М. П., Ковтун В. Г. та ін.– К.:Алерта, 2007.– 444 с.

23. Охріменко О.О. Страховий захист: менеджмент, маркетинг, економіка безпеки (туристичне підприємництво): Навч. посіб. – К.: Міжнародна агенція “ВееZone”, 2005. – 416 с.

24. Плиса В. Й. Страхування: підруч./ [Плиса В. Й.]. - К.: Каравела, 2010. - 472 с.

25. Практикум зі страхування: навч. посіб./ [Базилевич В. Д., Базилевич К. С., Пікус Р. В. та ін.]. - К.: Київський університет, 2010. - 479 с.

26. Сахирова Н. П. Страхование: учеб. пособие/ Сахирова Н. П. - М.: ТК Велби, Проспект, 2007. - 744 с.

27. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т.М. Артюх.—К.: КНЕУ, 2000.—124с.

28. Страхування: підруч./ [ Ред. Базилевич В. Д. ]. - К.: Знання, 2008. - 1019 с.

29. Страхування: Договори, суд, законодавство: Наук.- практич. посіб./ Укл. Нескороджена Л.Л. - К.: Вид-ць Фурса С. Я., КНТ, 2007. - 544 с.

30. Страхування в Україні:Нормативно-правове регулювання/Роїна О. М.– 2-е вид., перероб. і доп.– К.:КНТ, 2006.– 420 с.

31. Ткаченко Н. В. Страхування: Навч. посіб. - К.: Ліра-К, 2007. - 376 с.

1. 32.  Фисун В. І., Ярова Г. М. Страхування: Навч. посіб. - К.: ЦУЛ, 2011. - 232 с.

33. Филонюк А.Ф,, Залетов А.Н. Страховая индустрия Украины. – К.: Междуднародная агенция «БИЗОН», 2008. – 448С.

34. Шумелда Я.П. Страхування: Навч. посібник. – Вид. 2-ге, розширене. – К.: Міжнародна агенція «БІЗОН»,  2007. - 384с.

 

Допоміжна

35. Ефимов С.Л. Организация управления страховой компанией: теория, практика, зарубежный опыт. - М.: Российский юридический издательский дом, 1995.- 150 с.

36. Ефимов С.Л. Энциклопедический словарь: Экономика и страхование. — М.: Церих—ПЭЛ, 1996. — 528 с.

37. Зубец А.Н. Страховой маркетинг. – М.: Анкил, 1997. – 256 с.

38. Зубец А.Н. Страховой маркетинг в России. - М.: Центр экономики и маркетинга, 1999. - 344с.

39. Національна доповідь про стан техногенної та природної безпеки в Україні у 2006 році/Аналітика//http:// mns.gov.ua

40. Нечипорук Л.В. Закон Украины "О страховании": Комментарий.– Х.:Одиссей, 2002.– 288 с.

41. Основы страховой деятельности: Учебник/Отв. ред. проф. Т.А. Федоровой. - М.:БЕК, 2001. - 768с.

42. Социальное и личное страхование. Опыт страхового рынка ФРГ. - М.: Анкил, 1996. - 122 с.

43. Страхование: Учебник /Под ред. В.В.Шахова, Ю.Т.Ахвледиани. 2-е изд., перераб. и доп. - М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2007. - 511с.

44. Страхование от А до Я. Книга для страхователей./ Под ред. Л.И. Корчевской, К.Е. Турбиной. — М.: ИНФРА-М, 1996. - 624 с.

45. Страховий ринок України. – К.: ПП “Поліграфічні послуги”, 2003. – 352с.

46. Страховий ринок України: Аналітичний звіт 2007. – К.: Український науково-дослідний інститут „Права та економічних досліджень”, 2007. – с.102

47. Чинёнов М. В. Страхование внешнеэкономической деятельности: учеб. пособие. - 2-е изд., стер. - М.: Омега-Л, 2008. - 244 с. -

48. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги: Навч.-метод. посіб. - К.: ІЕУГП, 2000. - 268 с.

49. Шихов А.К. Страхование: Учеб. пос. для вузов. - М.: ЮНИТИ, 2000. - 431 с.

50. Щербаков В.А., Костяева Е.В. Страхование. - М.: КНОРУС, 2007. - 312 с.

 

Інформаційні Ресурси

 

1.      Електронні бази законодавства України: Інфодиск: „Законодавство Украины” (нормативно-правова база українською мовою – понад 80 000 документів); ЛИГА: ЗАКОН; Нормативні акти України (НАУ); Парус-Консультант; Юрист + Закон.

2.      Верховна Рада України  − http:// www.rada.gov.ua ; http://zakon1.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi

3.      Президент України − http:// www.president.gov.ua

4.      Кабінет Міністрів України − http:// www.kmu.gov.ua

5.      Конституційний суд України − http:// www.ccu.gov.ua

6.      Верховний суд України − http:// www.scourt.gov.ua

7.      Вищий адміністративний суд України - http:// www.vasu.gov.ua

8.      Уповноважений Верховної Ради України з прав людини −
http:// www.ombudsman. kiev.ua

9.      Міністерство освіти і науки України − http:// www.mon.gov.ua

10.    Міністерство праці та соціальної політики України − http:// www.mlsp.gov.ua

11.    МОП − http:// www.ilo.org.

12.    Рада Європи − http:// www.coe.int

17.    Європейський Союз − http:// europa.eu.int/index-en.htm

18.      База законодавства ЄС - EUR-Lex − http:// europa.eu.int/eur-lex/

19.    Нацкомфінпослуг - http://www.dfp.gov.ua – сайт

20.    Інтрнет-журнал по страхуванню - http://www.forinsurer.com

 

 

Навчально-методичне видання

 

 

 

Кафедра фінансів та банківської справи

 

 

 

 

 

 

СТРАХування

 

 

 

Навчально-методичний комплекс

 

 

 

 

 

 

 

Відповідальний технічний редактор:

 

 

 

 

 

 

 

Підп.до друку. 01.09.2013. Формат вид. 60х80¹/₁₆ 
Папір офсет. № 1. Офс. друк. Гарн. «ArialCyr»

Ум. друк. арк. 9,21. Обл.-вид. арк. 8,79.

Тираж 300 пр.

 

 

03151, Україна, м.Київ, вул. Вінницька, 10

Телефон  (044) 246-24-46; Тел/факс (044) 246-24-40

E-mail: nam@nam.kiev.ua

Інтернет: www.nam.kiev.ua