ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ»

Кафедра обліку, аудиту та статистики

 

 

 

 

 

 

 

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ   2014

 

 

УДК 658.15

ББК

 

Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради  ВНЗ «Національна академія управління»

Протокол № 4  від 20.06. 2014 р.

 

 

 

 

Укладач:

Герасименко Сергій Сергійович –доктор економічних наук, професор

 

 

 

Стратегічний аналіз: Навчально-методичний комплекс // Герасименко С.С. – К.: Національна академія управління, 2014. – 29 с.

 

 

Навчально–методичний комплекс “Стратегічний аналіз” являє собою посібник, який може бути використаний для проведення практичних занять та самостійної роботи студентів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

© Оригінал-макет,

                                                                           "Національної академії управління", 2014

 

 

 

Зміст

 

	Мета та завдання вивчення дисципліни
	Програма курсу
	Зміст дисципліни
	Контрольні питання
	Методичні поради щодо виконання самостійно роботи
	Завдання до самостійної роботи
	Завдання для контрольних робіт студентів заочної форми навчання
	Контроль та критерії оцінювання знань студентів
	Список рекомендованих джерел
	Додатки

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Мета та завдання вивчення дисципліни

 

Мета курсу «Стратегічний аналіз» — засвоєння знань з методики та техніки проведення аналітичних досліджень для обґрунтування стратегічних управлінських рішень, виявлення резервів підвищення ефективності виробництва.

Програма курсу призначена для студентів магістерської підготовки, які навчаються за спеціальністю «Облік і аудит підприємницької діяльності» усіх форм навчання.

Вивчення курсу «Стратегічний аналіз» ґрунтується на знаннях теорії та практики економічного аналізу, мікроекономіки, менеджменту, фінансів, статистики, бухгалтерського обліку, аудиту.

Програма курсу орієнтована на ринкові умови господарювання і використання міжнародного досвіду.

Програма курсу

Тема 1. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ, ЙОГО МІСЦЕ В УПРАВЛІННІ
ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

 

Концептуальні засади стратегічного аналізу. Суть, зміст та зав­дання стратегічного аналізу, сфера його застосування. Економічна стратегія.

Розробка та оцінка багатоваріантних прогнозів відповідно до стратегії розвитку підприємства. Інформаційна база стратегічного аналізу. Умови, фактори, можливості макросередовища і мікросередовища, в яких здійснюється господарська діяльність підприємства.

Оцінка та аналіз грошових потоків підприємства в стратегічному аналізі підприємства. Фактор часу в оцінці теперішньої і майбутньої вартості грошових потоків, цінних паперів, в інвестиційній діяльності. Ануїтет, його різновиди і використання в стратегічному аналізі.

 

Тема 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЇ ВИРОБНИЧОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Обсяг виробництва, його прогнозування. Методи визначення оптимального обсягу виробництва. Виробнича функція, її значення в стратегічному аналізі обсягів виробництва.

Витрати виробництва, їх оптимізація. Оцінка обсягів виробництва, орієнтованих на стратегію максимізації прибутку, мінімізацію витрат або припинення діяльності.

 

Тема 3. СТРАТЕГІЯ СТРУКТУРИ  КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

Структура капіталу і ризик, їх взаємозв’язок та прогнозування. Стратегічна політика структури капіталу підприємства. Аналіз структури капіталу та прогнозні показники діяльності підприємства.

Оцінка фінансового левериджу і його зв’язок зі структурою капіталу.

Прогноз структури капіталу відповідно до стратегії розвитку підприємства і показників, зумовлених нею.

 

Тема 4. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Стратегічний аналіз діяльності на основі показників фінансової звітності, його значення в управлінні підприємством. Прогнозне моделювання діяльності підприємства. Види моделей, їх зміст і призначення.

Прогноз діяльності складових елементів бізнесу.

Стратегічна оцінка матеріальних затрат, затрат на оплату праці і відрахувань, пов’язаних з ними.

Прогноз фінансових операцій з оновлення основного капіталу підприємства. Моделювання грошового потоку.

Інтегрована модель показників прогнозної фінансової звітності.

 

Тема 5. СТРАТЕГІЯ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

Обґрунтування доцільності інвестицій у виробництво, цінні папери, їх зв’язок зі стратегією розвитку підприємства. Критерії прийняття інвестиційних рішень. Оцінка ефективності інвестиційної стратегії.

Аналіз доцільності інвестицій без ризику. Методи «внутрішньої ставки доходу», «середньої ставки доходу», «чистої теперішньої вартості», «періоду окупності», «індексу прибутковості».

Стратегічна оцінка інвестиційної діяльності з ризиком. Методи «еквівалента певності», «чутливості реагування».

 

ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ

 

Тема 1. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ, ЙОГО МІСЦЕ В УПРАВЛІННІ
ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

 

Економічна стратегія — це сукупність управлінських дій, спрямованих на підвищення ефективності операційної, інвестиційної, фінансової та інших видів діяльності підприємства. Економічна стратегія — це система й механізм стратегічного управління активами і капіталом підприємства в умовах відсут­ності точної та детальної картини майбутнього.

Стратегічний аналіз — це спосіб дослідження і перетворення бази даних, одержаних внаслідок аналізу середовища, на стратегію підприємства. Стратегія інтегрує багато конкурентоспроможних дій та підходів до бізнесу, від яких залежить успішність діяльності підприємства. В цілому, стратегія — це план управління підприємством, спрямований на зміцнення його позицій, задоволення потреб споживачів та досягнення передбачених цілей.

Стратегічний аналіз підприємства — це процес визначення критично важливих ключових понять зовнішнього і внутрішнього середовищ, які можуть вплинути на здатність підприємства досягати своїх цілей як у коротко-, так і довготерміновій перспективі.

                                

 

 

Рис. 1.1. Зв’язок між аналізом середовища та його висновками

 

 

Дослідження, як показано на рис. 1.1, проводяться у двох основних напрямах:

• вивчається ситуація і умови конкуренції в галузі, де функціонує підприємство;
• вивчається ситуація всередині самого підприємства.

Перший напрям відноситься до макросередовища підприємства, а другий — до його мікросередовища. Ключові питання стратегічного аналізу наведені на рис. 1.2.

                                      

                          

             

 

Рис. 1.2. Ключові питання стратегічного аналізу
макро- і мікросередовища підприємства

 

Суть стратегічного аналізу полягає у тому, що він використовується заради вибору конкретної стратегії з багатьох альтернатив і формування всієї системи стратегій.

Стратегія підприємства складається з таких взаємопов’язаних завдань:

1. Визначення сфери діяльності підприємства і формування стратегічних напрямів.

2. Постановка стратегічних цілей і завдань для їх досягнення.

3. Формування стратегії для досягнення намічених цілей і результатів діяльності виробництва.

4. Реалізація стратегічного плану.

5. Оцінка результатів діяльності. У разі необхідності зміна стратегічного плану або методів його реалізації.

План управління підприємством охоплює всі його головні функції та підрозділи: виробництво, фінанси, маркетинг, кадри, наукові дослідження і розробки. Для кожного підрозділу підприємства, кожної функції визначається певна роль у цій стратегії. Зробити стратегічний вибір за даними стратегічного аналізу — означає пов’язати бізнес-рішення з конкурентоспроможними діями, виходячи при цьому з даних щодо всього підприємства. В цій єдності дій та підходів і полягає поточна стратегія підприємства.

Економічна стратегія підприємства в контурі поточного управління передбачає:

• · організацію виробничої кооперації та науково-технічного співробітництва;
• · забезпечення збалансованості діяльності за стадіями життєвого циклу продукції;
• · створення нових механізмів інвестування в розширення і науково-технічний розвиток підприємства;
• · досягнення узгодженості інтересів держави і власників підприємств щодо використання природних ресурсів;
• · ефективне використання основного та оборотного капіталу.

Аналіз середовища — це дуже складний і важливий процес для вироблення стратегії підприємства. Він потребує постійного спостереження і оцінки факторів, встановлення зв’язку між ними, а також виявлення сильних та слабких сторін підприємства, можливостей і загроз, які існують у зовнішньому середовищі.

Для стратегічного аналізу середовища використовуються такі методи: SWOT-аналіз; аналіз ланцюжка цінностей; оцінка конкурентоспроможності.

Розкладаючи діяльність підприємства на окремі операції, стратегічно пов’язані дії та напрями діяльності, можна краще зрозуміти структуру витрат підприємства і визначити їх основні складові. Кожний вид діяльності у ланцюжку пов’язаний з витратами і зв’язує в свою чергу активи. Зіставляючи виробничі витрати підприємства і активи з окремим видом діяльності у ланцюжку цінностей, можна проаналізувати витрати.

Інформаційна база стратегічного аналізу — це постійно діюча система взаємозв’язків фахівців, обладнання і концептуальних моделей, призначених для збору, класифікації, аналізу та оцінки інформації, необхідної для стратегічного управління підприємством. Джерелом такої інформації є середовище. За ступенем зв’яз­ків елементів середовища зі стратегічним управлінням підприємства розрізняють такі його складові частини:

• макрооточення;
• безпосереднє оточення;
• внутрішнє середовище.

Під показником у стратегічному аналізі, прогнозному обліку та звітності слід розуміти характеристики соціально-економічних явищ, факторів і процесів, які відбуваються у бізнесі. Причому якісна сторона його відображає суть явищ або процесів у конкретних умовах місця і часу, а кількісна — розмір, абсолютну або відносну величину.

Система показників повинна відповідати таким основним вимогам:

— єдність і обов’язковість показників;

— здатність до агрегатування і дезагрегатування;

— мати одиниці вимірювання;

— забезпечувати комплексну характеристику всіх аспектів функціонування об’єктів;

— бути гнучкою, здатною до адаптації та відображення всіх змін стану об’єкта.

Кількість показників, які використовуються у стратегічному аналізі, повинна бути обмеженою.

У стратегічних оцінках розрізняють такі основні групи показників: кінцеві і проміжні; натуральні та вартісні; абсолютні і відносні; регламентовані, розрахункові та інформаційні.

 

 

Тема 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЇ ВИРОБНИЧОЇ  ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

У системі управління соціально-економічними процесами суспільства, регулюванні підсумків та динаміки його розвитку, у забезпеченні нормального функціонування комерційних організацій особливе місце посідає прогнозування. Прогнозування — це найважливіша процедура стратегічного планування розвитку національної економіки в цілому, її окремих ланок і структурних елементів. Суть стратегічного прогнозування полягає в розробці довготермінових та середньотермінових прогнозів щодо економіки підприємства в цілому та його структурних підрозділів.

Воно виконує дві головні функції. Перша з них — передбачення (опису), друга, безпосередньо пов’язана з першою — розпо­ряджувальна, що сприяє оформленню прогнозу в план діяльності.

Функція передбачення полягає в описі можливих або бажаних перспектив об’єкта прогнозування в майбутньому.

Розпоряджувальна функція передбачає підготовку проектів рішень щодо різних проблем планування, використання інформації про майбутнє в цілеспрямованій діяльності різних суб’єктів управління.

Стратегічні прогнози мають на меті передбачення найважливіших характеристик (параметрів) формування керованих об’єк­тів у середньостроковій та довгостроковій перспективах; оперативні — призначені для виявлення можливостей для вирішення конкретних аспектів стратегічних прогнозів, короткострокових перспектив і поточної діяльності.

Загальні методи прогнозування можна розподілити на такі групи:

• методи експертних оцінок;
• методи екстраполяції трендів;
• методи регресивного аналізу;
• методи економіко-математичного моделювання.

Методи екстраполяції трендів і методи регресивного аналізу об’єднуються поняттям «Методи аналізу рядів з урахуванням часу».

Методи регресивного аналізу і методи економіко-матема­тичного моделювання разом складають поняття «Методи аналізу причинно-наслідкових зв’язків».

Метод експертних оцінок передбачає врахування суб’єктив­них думок експертів про майбутній стан підприємства. Для експертних оцінок характерним є передбачення майбутнього на основі раціональних аргументів та інтуїції. В основу виробництва закладаються дані, одержані в результаті прогнозу та вивчення попиту різних ринкових сегментів — окремих груп населення, підприємств, організацій та інших споживачів, яким і буде адресована новостворена продукція. Виробництво та збут за умов «ринку покупця» становлять зміст маркетингової діяльності, а дослідження, аналіз та прогнозування — це інструменти маркетингу.

На основі прогнозів, розроблених маркетинговою службою підприємства, можна передбачити появу нової продукції, певні зміни попиту споживачів та інші чинники, які безпосередньо впли­вають на планування виробничої діяльності.

Обсяг і структура товарів, що виробляються, залежать від фізичного обсягу та структури ресурсів, які використовуються у виробництві, та від ступеня опанування новими технологіями. Економічними ресурсами будь-якого виробничого процесу є робоча сила, засоби і предмети праці. Розглянуті економічні ресурси є необхідними чинниками виробничого процесу.

Виробництво можна розглядати як залежність і співвідношення між затратами та випуском продукції. Такі співвідношення й залежності, як і технологічний процес є предметом дослідження інженерної та технологічної служб підприємства.

Економісти ж виходять з припущень, що існують певні універсальні закони виробництва.

У прогнозуванні обсягів виробництва важливе місце належить розподілу і використанню ресурсів. Основою для прогнозування обсягів виробництва є прогноз обсягів реалізації,

При виробництві заданого обсягу продукції підприємство несе певні втрати, розмір яких залежить від можливості зміни кількості задіяних ресурсів. Кількісні значення багатьох ресурсів, що використовуються, — затрати на оплату праці, сировини, палива, енергії та інших — можуть бути легко і швидко змінені. Інші ресурси потребують більше часу для освоєння, наприклад, необоротні активи. Тому усі економічні ресурси з урахуванням фактору часу класифікуються на ресурси короткострокового і довго­строкового періодів.

Виробничі потужності підприємства в межах короткострокового періоду залишаються незмінними, використовуючись більш-менш інтенсивно, проте обсяг виробництва може бути змінений шляхом використання більшої або меншої кількості живої праці, матеріальних оборотних ресурсів.

Вартість виготовлених товарів та послуг визначається технологічним процесом і витратами на їх виробництво.

Витрати з економічної точки зору — це вартість усіх видів затрат основного і оборотного капіталу на виробництво та реалізацію продукції. Кількість ресурсів ніколи не буває достатньою для забезпечення всіх виробничих потреб. У практичній діяльності рішення про виробництво певної продукції викликає необхідність відмовитися від використання тих самих ресурсів для виробництва інших споживчих вартостей.

Таким чином, всі витрати виробництва є альтернативними. Це є головною перешкодою, з якою стикається підприємство в процесі реалізації своїх можливостей максимізації прибутку. Тому при визначенні стратегії необхідно точно знати, скільки коштує виробництво того або іншого товару за даних обставин, якими є витрати на його виробництво.

Крім абсолютних величин витрат в аналітичних цілях розрізняють середні постійні, змінні та загальні витрати. Їх розраховують шляхом ділення кожного виду витрат на кількість продукції. Особливе місце в дослідженні витрат посідають додаткові витрати, які розраховуються як різниця в загальних витратах між наступним і попереднім обсягами випуску продукції. Додаткові витрати, пов’язані зі збільшенням випуску продукції на одну одиницю, називаються граничними витратами. Вони обчислюються за таким алгоритмом:

.

Концепція граничних витрат має для підприємства стратегічне значення, оскільки дає змогу визначити витрати, величину яких підприємство може безпосередньо контролювати і які є для підприємства оптимальними. Граничні витрати характеризують той обсяг виробництва, перевищення якого зумовлює подорожчання виробництва.

 

ТЕМА 3. СТРАТЕГІЯ СТРУКТУРИ  КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Капітал — основна категорія ринкового суспільства, яка постійно перебуває у русі. Він є головною економічною базою створення та розвитку підприємства і у процесі свого функціонування забезпечує інтереси держави, власників та персоналу.

Капітал підприємства характеризує загальну вартість у грошовій, матеріальній і нематеріальній формах, інвестовану у формування його активів. Серед чинників виробництва — капіталу, матеріальних і трудових ресурсів, капітал відіграє пріоритетну роль.

Капітал відображає фінансові ресурси підприємства, які приносять дохід. У цій своїй ролі капітал може розглядатися ізольовано від виробничого фактора — у формі залученого капіталу, що забезпечує формування доходів підприємства не у виробничій (операційній), а у фінансовій сфері його діяльності.

За джерелами формування виділяють власний і залучений капітал.

Власний капітал характеризує загальну вартість ресурсів підприємства, що належать йому на правах власності і використовуються ним для формування відповідної частини активів.

Залучений капітал відображає кошти для фінансування розвитку підприємства, залучені на умовах повернення грошей, або іншого майна. Усі форми залученого капіталу, які використовуються підприємством, є його зобов’язаннями, що підлягають погашенню у передбачені терміни.

Фінансовий леверидж — це використання підприємством залучених коштів, яке впливає на зміну дохідності власного капіталу і дає йому можливість одержати додатковий прибуток на власний капітал.

Показник, що відображає рівень додаткового прибутку на влас­ний капітал за різних варіантів структури капіталу, називається ефектом фінансового левериджу.

Власники капіталу, інвестуючи його у ту чи іншу сферу діяльності, водночас з бажанням отримати певний прибуток, вступають у сферу невизначеності з точки зору отримання доходу від інвестованого капіталу. Тобто підприємницька діяльність не позбавлена ризику.

Зі структурою капіталу пов’язані два поняття ризику: підприємницький та фінансовий.

Підприємницький ризик — це ризикованість вкладень у активи підприємства, що не має боргів. Він являє собою невизначеність в одержанні майбутнього валового прибутку від операційної діяльності і зумовлений сукупністю чинників:

— коливаннями вартості матеріальних ресурсів;

— здатністю підприємства змінювати ціни на свою продукцію залежно від зміни ринкової ситуації;

— зміною попиту на продукцію підприємства;

— зниженням конкурентоспроможності продукції;

— високим рівнем операційного важеля (левериджу).

Особливе місце серед чинників, які визначають підприємницький ризик, займає операційний леверидж. Його суть у тому, що прибуток від основної діяльності залежить від рівня постійних витрат у собівартості продукції.

Ризики, які супроводжують фінансову діяльність підприємства, формують великий портфель ризиків і визначаються загальним поняттям — фінансовий ризик. Він становить найбільшу час­тину сукупних господарських ризиків підприємства.

Одним з найбільш важливих і складних завдань, які вирішуються у процесі стратегічної оцінки фінансування підприємства, є оптимізація структури капіталу. Це таке співвідношення використання власних і залучених коштів, при якому забезпечується найефективніша пропорційність між коефіцієнтами дохідності та фінансової стійкості підприємства, тобто максимізується його ринкова вартість.

Стратегічна політика структури капіталу — це його оптимізація. Вона передбачає такі напрями дослідження:

— аналіз капіталу підприємства;

— оцінку основних чинників, що визначають формування структури капіталу;

— оптимізацію структури капіталу за критерієм максимізації рівня дохідності;

— оптимізацію структури капіталу за критерієм мінімізації його вартості.

Економічна література пропонує різні методичні підходи до вирішення завдання оптимізації структури капіталу. Найпоширенішими з них є методичні підходи, що визначаються на основі:

— управління величиною ефекту фінансового левериджу, який використовується підприємством;

— формування політики фінансування активів з урахуванням вартості, ризику та термінів залучення капіталу;

— мінімальної вартості залучення капіталу.

У стратегічному аналізі структури капіталу велике значення має оцінка вартості капіталу.

Під вартістю капіталу розуміють суму коштів, яку підприємство, що одержує капітал, сплачує за використання одиниці капіталу його власнику.

 

 

ТЕМА 4. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Для того щоб спланувати прибуток, потік коштів, підприємство насамперед повинно скласти точний прогноз своїх прибутків і витрат. Основний кошторис є прогнозом рентабельності роботи підприємства. Головне призначення прогнозного кошторису полягає в тому, щоб визначити кількість засобів виробництва і коштів, потрібних для виробництва того обсягу продукції, який передбачається реалізувати згідно з прогнозом збуту.

Фінансова система підприємства безперервно взаємодіє із зов­нішнім середовищем: постачальниками, покупцями, кредиторами, фінансовими й іншими установами. Формою прояву таких контактів є господарські операції, кожну з яких можна звести до математичного рівняння, що вказує на рівновеликий взаємозв’язок між фінансовою системою підприємства і середовищем.

Інтегрована схема інформаційних зв’язків системи підприємства із зовнішнім середовищем представлена на рис. 4.1.

 

Рис. 4.1. Інтегрована схема інформаційних зв’язків
фінансової системи підприємства із зовнішнім середовищем

 

Відправною моделлю прогнозної фінансової звітності є балансове рівняння. Модель прогнозної фінансової звітності концентрує розрахункову інформацію для прогнозів бухгалтерського балансу, прибутків та збитків, руху грошових коштів, аналізу структури капіталу, розрахунку та оцінки критичного обсягу продажів тощо.

Прогнозна фінансова звітність являє собою інтегровану прог­нозну і бюджетну (планову) інформацію щодо певного інтервалу часу: року, кварталу, місяця. Вона базується на прогнозах доходів, матеріальних витрат, витрат з оплати праці, адміністративних витрат, витрат на збут та інших.

Прогнозована фінансова звітність є інформаційною базою керування підприємством. Прогнозна та історична фінансова звітності складаються з бух­галтерського балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів і представлені у прогнозній балансовій моделі .

 

 

ТЕМА 5. СТРАТЕГІЯ ПРИЙНЯТТЯ ІНВЕСТИЦІЙНИХ РІШЕНЬ

 

Інвестиції — процес взаємодії двох сторін: підприємця (ініціатора проекту) та інвестора (який фінансує проект).

Усі інвестиції можна поділити на дві основні групи:

— портфельні;

— реальні.

Портфельними інвестиціями називаються вкладення капіталу в групу проектів, наприклад, придбання цінних паперів різних підприємств.

Реальні інвестиції — це фінансові вкладення в конкретний, як правило, довгостроковий проект і зазвичай пов’язані з придбанням реальних активів.

Інвестиційна діяльність завжди відбувається в умовах невизначеності, ступінь якої може значно змінюватися.

Перший важливий крок у вирішенні питання, чи варто прий­мати проект, — це підрахунок початкових витрат.

Велике значення має економічне обґрунтування інвестиційного проекту, пов’язаного з новими капітальними вкладеннями. У прак­тиці планування капітальних вкладень існують певні показники, які дають можливість приймати рішення щодо інвестиції. Найголовнішими з них є:

1)   період окупності інвестицій;

2)   середня ставка доходу;

3)   чиста теперішня вартість;

4)   індекс рентабельності (прибутковості);

5)   внутрішня ставка доходу.

Ризик — це невизначеність в одержанні доходу взагалі або в одержанні того розміру доходу від інвестицій, на які розраховує інвестор.

Тому при обчисленні очікуваного доходу підприємства враховується ризик.

Ризик і дохідність визначаються як дві взаємопов’язані категорії.

Ризик поділяється на системний і несистемний. Системний ризик є частиною загального ризику, який залежить від загального стану економіки. Систематичний ризик інколи в літературі називають ринковим ризиком.

Несистемний ризик є ризиком для конкретного інвестора.

Кожен підприємець встановлює для себе прийнятний ступінь ризику. Як допустимий ризик можна прийняти можливість повної втрати прибутку від реалізації того чи іншого проекту. Критичний ризик пов’язаний не тільки з втратою прибутку, а й з недоотриманням виручки, коли необхідно витрати компенсувати за свій рахунок. Найбільш загрозливим для підприємства є катастрофічний ризик, що призводить до банкрутства, втрати інвестицій.

Оцінка доцільності інвестицій — це оцінка проектів з ризиком. Очікувані грошові доходи можуть несподівано зрости або зменшитися. Цьому можуть сприяти такі фактори: зменшення або збільшення ставок, під які інвестуються майбутні грошові потоки; підвищення собівартості товарів, продукції; втрата позицій на ринку.

Для оцінки ризику можна використати кілька методів: статистичний, метод еквівалента певності, аналіз чутливості реагування

 

 

 

Самостійна робота є невід’ємною частиною навчального процесу і основою пізнавальної діяльності студента магістратури. Метою методичних вказівок є конкретизація самостійної роботи студента для всебічного підвищення рівня знань, раціоналізації процесів підготовки, виконання і захисту самостійної роботи, єдності навчання та науково-дослідної роботи.

Освоєння курсу відповідно до програми передбачає самостійне опрацювання студентом літературних джерел, вивчення теоретичних питань тем, виконання практичних завдань і написання рефератів.

Навчальні завдання за кожною темою містять перелік питань, літературних джерел і практичних завдань.

Викладач курсу спрямовує і контролює самостійну роботу студента, встановлює час консультацій та термін виконання самостійної роботи за кожною темою курсу.

Практичні завдання студент виконує в окремому зошиті.

З метою поглибленого вивчення теоретичного і практичного матеріалу студент пише реферат.

Підготовка реферату — один з етапів вивчення курсу «Стратегічний аналіз». Його метою є розширення і поглиблення теоретичних знань та практичних навичок аналітичної роботи з певної теми на основі самостійного узагальнення зібраного матеріалу.

Реферат виконується студентами магістратури денної та заочної форм навчання і є результатом самостійного дослідження з обраної теми.

При написанні реферату студент повинен показати вміння користуватися нормативними документами, літературними джерелами, узагальнювати матеріали, формулювати обґрунтовані висновки і пропозиції.

Підготовка реферату включає такі етапи: вибір теми; визначення завдань дослідження та складання плану реферату; підбір літературних джерел і фактичного матеріалу; написання та оформ­лення реферату.

Вибір теми

Тема реферату обирається студентом з переліку тем самостійно або з допомогою наукового керівника.

 

1. Стратегічний аналіз, його завдання та сфери застосування.

2. Використання аналітичних методів стратегічного аналізу в різних видах прогнозу.

3. Інформаційне забезпечення аналітичних оцінок відповідно до стратегії розвитку підприємства.

4. Стратегічний прогноз збуту продукції.

5. Стратегічний аналіз у системі ціноутворення.

6. Оцінка майбутньої і теперішньої вартості грошових потоків під час проведення стратегічного аналізу.

7. Ануїтет, його використання у стратегічному аналізі.

8. Методи стратегічної оцінки виробничої діяльності підприємства.

9. Прогнозована оцінка обсягу виробництва. Її зв’язок зі стратегією підприємства.

10. Оцінка беззбитковості одно-продуктового і багато-продуктового виробництва.

11. Методи прогнозування прибутку підприємства.

12. Оцінка прогнозованих витрат виробництва.

13. Оцінка доданої вартості у стратегічному аналізі.

14. Аналіз стратегічної політики структури капіталу.

15. Стратегічна оцінка фінансового левериджу.

16. Аналіз структури капіталу і фінансового ризику.

17. Оцінка оптимальної структури капіталу.

18. Прогнозоване моделювання фінансових показників відповідно до стратегії розвитку підприємства.

19. Прогнозування показників фінансової звітності на основі методу відсоткового відношення до продажів.

20. Прогноз матеріальних витрат виробництва.

21. Прогноз операцій по оновленню основних засобів і оренди майна.

22. Побудова моделі прогнозованої фінансової звітності.

23. Грошовий потік підприємства, його прогноз.

24. Використання результатів аналізу фінансового стану підприємства для стратегічних оцінок.

25. Оцінка грошових потоків під час визначення доцільності інвестицій.

26. Стратегія підприємства при інвестуванні в цінні папери.

27. Критерії дивідендної політики підприємства.

28. Визначення фінансових потреб підприємства та їх зв’язок зі стратегією його розвитку.

29. Інвестиційна стратегія підприємства і ризик.

30. Прийоми моделювання під час визначення ризику і дохідності різних проектів.

31. Головні вимоги до формування портфеля інвестицій.

32. Стратегія фінансового розвитку і вибір інвестиційної політики.

33. Стратегічний аналіз діяльності підприємства в умовах диверсифікації виробництва.

34. Оцінка факторів ринку та їх вплив на доцільність стратегіч­них інвестиційних рішень.

 

Визначення завдань дослідження і складання плану реферату

 

Обравши тему реферату, необхідно визначити мету і об’єкт дослідження, складає план реферату і відповідно до учбового графіка визначає строки його написання та захисту.

Реферат складається із вступу, кількох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. План реферату повинен передбачати послідовний взаємопов’язаний виклад матеріалу і відображати його зміст. При написанні реферату обов’язково використовується фактична інформація базового підприємства. Використані матеріали наводяться як в тексті реферату, так і в додатках.

Загальний обсяг реферату не повинен перевищувати 15—20 сторінок (без додатків і списку літератури).

Підготовлений реферат може мати приблизно таку структуру.

Вступ (1—2 стор.).

Загальнотеоретичний розділ (3—4 стор.).

Розділ з оцінки аналітичних методів (4—5 стор.).

Розділ з практичного використання аналітичних методів відповідно до стратегії розвитку підприємства (5—6 стор.).

Висновки (2—4 стор.).

Список використаної літератури.

Додатки.

У вступі слід обґрунтувати вибір теми, її актуальність та наукову новизну проведених досліджень, визначити об’єкти дослідження.

У загальнотеоретичному розділі розкриваються теоретичні та практичні аспекти теми реферату, законодавче та нормативне забезпечення аналізованих проблем.

У розділі з оцінки аналітичних методів відповідно до теми реферату критично оцінюються існуючі аналітичні методи, методики, літературні джерела.

В розділі щодо практичного використання аналітичних методів розкривається можливість використання рекомендованих сту­дентом методів прогнозування відповідно до стратегії розвитку підприємства. В цьому розділі розробки і пропозиції доцільно обґрунтувати розрахунками, графіками та схемами.

У висновках слід викласти самостійні узагальнення і пропозиції, які послідовно відображають результати дослідження студентом даної теми.

Список використаної літератури містить лише ті джерела, які були безпосередньо використані при написанні реферату. При складанні списку літератури слід дотримуватися такої послідовності:

1. Закони України.
2. Укази Президента України.
3. Постанови Верховної Ради України.
4. Постанови, декрети, рішення Кабінету Міністрів України.
5. Інструктивні матеріали міністерств і відомств.
6. Монографії, наукові праці, статті, навчальна література.
7. Матеріали базового підприємства або галузі.

У переліку літературних джерел законодавчі та нормативні матеріали розташовуються у хронологічному порядку, монографії, статті та ін. — в алфавітному порядку за прізвищем автора.

В додатках до реферату містяться використані студентом при розробці даної теми первинні документи, звітні форми, графіки та інші матеріали, які роблять результати дослідження більш наочними.

оформлення реферату

Реферат має складатися з текстової частини та відповідних графіків, схем, таблиць, формул, статистичних і фактичних даних.

На титульному аркуші зазначається назва кафедри, прізвище, ім’я та по батькові студента, тема реферату. Нижче вказується керівник теми (вчений ступінь, посада), а внизу титульної сторінки — місто і рік.

На другій сторінці наводиться план реферату, який відображає його структуру (глави (розділи), параграфи) із зазначенням сторінок їх розміщення.

Текст реферату пишеться на одній сторінці аркуша з дотриманням таких вимог: зліва поле шириною 3,5 см, справа — 1 см, зверху і знизу — по 2 см. Усі сторінки роботи нумеруються у правій верхній частині арабськими цифрами. Загальна нумерація починається з титульного аркуша, але порядковий номер на ньому не ставиться. Кожна структурна частина (план, вступ, розділи, список літератури, додатки) починається з нової сторінки.

В текстовій частині і додатках умовні позначки, малюнки, схеми, графіки повинні відповідати діючим стандартам.

В тексті реферату повинні міститися посилання на літературні джерела, наведений цифровий матеріал, додатки. При посиланні на літературні джерела в квадратних дужках вказують порядковий номер за списком використаної літератури, наприклад [18]. При наведенні в тексті цитат, в кінці них після лапок ставиться порядковий номер літературного джерела і номер сторінки, на якій розміщена цитата, наприклад [12, с. 30].

Рисунки розміщують відразу після посилання на них у тексті
і нумерують послідовно в межах глави (розділу) арабськими циф­рами, наприклад рис. 2.5, де перша цифра — це номер глави (розділу), а друга — порядковий номер рисунка.

Таблиці також розміщують відразу після посилання на них у тексті. Вони повинні бути простими і зрозумілими. Нумеруються таблиці послідовно в межах глави (розділу), причому номер розміщується праворуч над заголовком разом із словом «Таблиця», наприклад таблиця 2.3. Одиниці виміру в таблицях наводяться згідно із стандартом.

При використанні в тексті формул обов’язково вказується значення символів.

Наприклад:

                                                                                    (1.1)

де Р— рентабельність активів;

П— прибуток за період, який аналізується;

А — вартість активів.

Формули нумеруються послідовно в межах глави (розділу), наприклад (1.1). Перша цифра вказує главу (розділ), друга — порядковий номер формули.

 

 

Завдання для самостійної роботи

 

ТЕМА 1. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ, ЙОГО МІСЦЕ  В УПРАВЛІННІ ЕКОНОМІКОЮ ПІДПРИЄМСТВА

Мета самостійної роботи — ознайомитись з аналітичними методами стратегічного аналізу.

1. Стратегічний аналіз, його місце в управлінні економічною діяльністю підприємства.

2. Інформаційна база стратегічного аналізу.

3. Аналітичні методи прогнозування.

4. Врахування фактора часу в оцінці теперішньої і майбутньої вартості грошових потоків підприємства, цінних паперів і в інвестиційній діяльності.

Завдання 2. Аналіз теперішньої і майбутньої вартості інвестицій.

Розрахуйте та проаналізуйте теперішню і майбутню вартість інвестицій за даними таких економічних ситуацій.

Ситуація 1. Інвестор зробив вклад у сумі 100 тис. грн. строком на 3 роки під20 % річних. Яку суму він отримає через цей період?

Ситуація 2. Підприємство одержало короткострокову банківську позику в сумі 150 тис. грн. на півроку під річну відсоткову ставку 25 %. Яку суму з урахуванням відсотків воно повинно повернути банку?

Ситуація 3. Яким є розмір нарахованого платежу за обліга-
цією з номінальною ставкою100 тис. грн., якщо річна відсоткова ставка становить 12 %, а платежі виплачуються двічі на рік?

Ситуація 4. Підприємство одержало вексель від покупцяза реалізовану продукцію на суму30 тис. грн. з платежем 1 жовтня. Воно вирішило облікувати вексель у банку20 вересня. Облікова ставка — 18 %.

Визначити суму, яку отримає підприємство під цей вексель.

Ситуація 5. Підприємство передбачає вкласти вільні грошові кошти у сумі 150 тис. грн. під 20 % річних на депозитний рахунок строком на півроку. Прогнозований рівень інфляції за цей період зросте на 3,5 %. Підрахувати та проаналізувати майбутню реальну і номінальну вартість внеску.

Ситуація 6. Підприємство одержує банківську позику строком на 3 роки у сумі 30 тис. грн. під 20 % річних. Підрахувати загальну майбутню вартість позики з урахуванням складних відсотків.

Ситуація 7. Підприємство має намір вкласти гроші в цінні па­пери під 20 складних річних відсотків з метою одержання через
3 роки суми у розмірі 500 тис. грн. Підрахувати теперішню вар­тість внеску в цінні папери.

Завдання 3. Аналіз інвестицій в цінні папери.

Акціонерне товариство випустило 10 тис. звичайних акцій на загальну суму 10 млн грн. Дивіденди на кожну акцію становлять 15 %, чистий прибуток товариства — 2,4 млн грн. Ринкова ціна акцій — 2800 грн. Визначити і проаналізувати показники ефектив­ності використання акціонерного капіталу та доцільність прид­бання акцій цього товариства.

 

ТЕМА 2. АНАЛІЗ СТРАТЕГІЇ ВИРОБНИЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

Мета самостійної роботи — оволодіти методами стратегічної оцінки виробничої діяльності.

1. Методи визначення прогнозованого обсягу виробництва.

2. Прогнозна оцінка витрат виробництва, їх класифікація.

3. Стратегічний аналіз прибутку підприємства.

4. Додана вартість, механізм її формування і використання в стратегічному аналізі.

5. Зв’язок доданої вартості з ціноутворенням в аналітичних оцінках стратегії підприємства.

Завдання 4. Прогноз обсягу виробництва з використанням методу беззбитковості.

Ситуація 1. У приватному бізнесі використовується один автомобіль. Прогнозовані показники експлуатації автомобіля на наступний рік мають такий вигляд:

корисний пробіг автомобіля згідно з оцінкою — 30 000 км;

сукупні витрати на оплату праці — 15 000 грн.;

сукупні витрати від простою — 9000 грн.;

сукупні експлуатаційні витрати — 18 000 грн.;

валовий дохід — 45 000 грн.

Експлуатаційні витрати залежать від корисного пробігу.

1. Визначити точку беззбитковості (у кілометрах) для прогнозованого періоду.

2. Розрахувати прибутки (збитки) за умов експлуатації автомобіля: 25 000 км, 36 000 км, 40 000 км.

3. Розрахувати точку беззбитковості (у кілометрах), якщо за прог­нозом витрати на оплату праці будуть зменшені до 12 000 грош. одиниць.

Ситуація 2. Підприємство роздрібної торгівлі наступного року передбачає реалізувати 50 000 пар взуття. Середня ціна реалізації за пару взуття — 80 грн. Закупівельна ціна за пару взуття — 50 грн.

Сукупні постійні витрати на рік:

оплата праці        —       200 000 грн.;

реклама                 —       40 000 грн.;

інші витрати        —       200 000 грн.

1. Визначити критичний обсяг реалізації товару.

2. Обчислити прибуток або збиток магазину, якщо буде реалізовано 45 000 пар взуття.

3. Визначити, скільки пар взуття потрібно реалізувати, щоб одержати 10 000 грош. одиниць прибутку, якщо за реалізацію кожної пари взуття буде введена додаткова оплата у розмірі 5 грн. Яким при цьому має бути товарообіг?

Ситуація 3. Підприємство передбачає наступного року випустити чотири види продукції. Прогнозовані показники на наступний рік наведені у табл. 2.12.

Таблиця 2.12

ПОКАЗНИКИ ОБСЯГІВ ВИРОБНИЦТВА

 

Весь обсяг продукції передбачається повністю реалізувати наступного року.

Сукупні постійні витрати розподіляються між видами продукції пропорційно обсягу її реалізації.

Визначити критичний обсяг виробництва за кожним видом продукції і за продукцією в цілому. Обчислити прибутки (збитки) за кожним виробом та випуском в цілому.

 

ТЕМА 3. СТРАТЕГІЯ СТРУКТУРИ  КАПІТАЛУ ПІДПРИЄМСТВА

 

Мета самостійної роботи — оволодіти аналітичними методами оцінки структури капіталу.

1. Оцінка оптимальної структури капіталу і фінансового ризику.

2. Аналіз фінансування за рахунок залученого капіталу.

3. Аналіз фінансового стану підприємства і його взаємозв’язок із структурою капіталу.

4. Вплив структури капіталу на прогнозовані показники фінансового стану підприємства.

 

Завдання 1. Визначення фінансових потреб підприємства.

Ситуація 1. Визначити і проаналізувати потреби підприємства у фінансуванні за рахунок зовнішніх джерел методом відсотку від обсягу реалізації продукції (послуг). Для цього використати таку формулу:

 

де НФ — необхідне фінансування за рахунок зовнішніх джерел; А — активи, що змінюються залежно від обсягу реалізації; Т — обсяг реалізації продукції (послуг) за звітний рік; DТ — запланована зміна обсягу реалізації за рік; П — пасиви, що змінюються залежно від обсягу реалізації; Ч — чистий прибуток звітного року.

Вихідні дані для розрахунків: звітність підприємства (див. дод. 1); плановий обсяг реалізації продукції (послуг) на наступний рік у цінах базисного року — 1119,6 тис. грн.; передбачуваний рівень інфляції — 45 %.

Завдання 2. Оцінка доцільності залучення позикових коштів у структурі капіталу.

Підприємство розглядає можливість впровадити інвестиційні проекти А і Б, які вписуються в його стратегію. Вартість проектів становить 300 тис. грн. і 200 тис. грн. відповідно. Прогнозовані прибутки за проектом А — 60 тис. грн., за проектом Б — 50 тис. грн. Підприємство зіткнулося з нестачею коштів для реалізації обох проектів і може фінансувати за рахунок власних коштів лише 350 тис. грн.

Проаналізувати і дати рекомендації, що доцільніше для підприємства: впровадити один з проектів або, скориставшись кредитом у сумі 150 тис. грн., профінансувати обидва проекти. Відсоткова ставка за користування кредитом — 10 % річних. Ана­лізуючи проекти, звернути увагу на рентабельність проектів і власних коштів. Зробити висновки.

 

ТЕМА 4. СТРАТЕГІЧНИЙ АНАЛІЗ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

 

Мета самостійної роботи — виробити навички прогнозування у процесі управління господарською діяльністю підприємства.

1. Прогноз діяльності підприємства з використанням фінансових показників, його місце в стратегічному аналізі.

2. Моделювання прогнозу діяльності підприємства.

3. Оцінка фінансового стану підприємства і прийняття стратегічних рішень.

4. Прогноз фінансових операцій, пов’язаних з різними елементами бізнесу.

5. Функції служб підприємства під час складання прогнозованої узагальнюючої моделі господарської діяльності.

 

Підприємство виробляє і реалізує два вироби. Виріб А виготов­ляється цехом № 1, а виріб Б — цехом № 2.

Прогнозовані витрати на основні матеріали та оплату праці такі:

матеріал X, за 1 од. — 2,4 грн.;

матеріал У, за 1 од. — 4,2 грн.

Вартість праці основних виробничих робітників — 5,1 грн. за годину. Непрямі витрати підприємства розподіляються пропорційно показникам робочого часу основних виробничих робітників.

Прогнозовані витрати основних матеріалів і робочого часу на одиницю виробу наведені у табл. 2.14—2.20.

Таблиця 2.14

Таблиця 2.15

БАЛАНС ЗВІТНОГО РОКУ

(грн.)

АКТИВ
І. Необоротні активи
Основні засоби	905 000
Знос	90 000
Залишкова вартість	815 000
ІІ. Оборотні активи
Виробничі запаси	115 614
Готова продукція	93 380
Дебіторська заборгованість	235 000
Грошові кошти	6900
Усього оборотних коштів	450 894
БАЛАНС	1 265 894
ПАСИВ
Статутний капітал	979 894
Резервний капітал	280 000
Кредиторська заборгованість	6000
БАЛАНС	1 265 894

 

Таблиця 2.16

ГОТОВА ПРОДУКЦІЯ

	Виріб А	Виріб Б
Прогнозований обсяг продажів, одиниць	12 000	6000
Ціна реалізації, грн.	170	195
Необхідні запаси на кінець прогнозованого періоду, одиниць	500	300
Запаси на початок прогнозованого періоду, одиниць	450	250

 

Таблиця 2.17

ОСНОВНІ МАТЕРІАЛИ

Показники	Матеріал Х	Матеріал У
Запаси на кінець прогнозованого періоду, одиниць	20 100	12 070
Запаси на початок прогнозованого періоду, одиниць	25 300	13 070

 

Таблиця 2.18

КОШТОРИСНА СТАВКА РОЗПОДІЛУ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
(НА ГОДИНУ ПРАЦІ ОСНОВНИХ ВИРОБНИЧИХ РОБІТНИКІВ)

 

Таблиця 2.19

ПОЗАВИРОБНИЧІ НЕПРЯМІ ВИТРАТИ, грн.

 

Таблиця 2.20

ГРОШОВИЙ ПОТІК НА ПРОГНОЗОВАНИЙ ПЕРІОД

 

Використовуючи наведені вище прогнозовані та нормативні дані, підготувати прогноз фінансів підприємства на наступний рік і такі документи:

1. Програма збуту.

2. Виробнича програма.

3. Кошторисне використання основних матеріалів.

4. Кошторис витрат на придбання основних матеріалів.

5. Кошторис витрат на оплату праці основних робітників.

6. Кошторис загальновиробничих непрямих витрат.

7. Кошторис відділу збуту і адміністрації.

8. Калькуляція одиниці продукції.

9. Прогноз грошового потоку.

10. Прогнозований звіт про фінансові результати.

11. Прогнозована балансова модель фінансових показників
і баланс на наступний рік.

12. Прогнозований кошторис за центрами відповідальності. Для аналізу використати рекомендовані форми, наведені в табл. 2.21—2.31. Зробити висновки.

 

Таблиця 2.21

ПРОГРАМА ЗБУТУ НА ПРОГНОЗОВАНИЙ ПЕРІОД

 

Таблиця 2.22

ВИРОБНИЧА ПРОГРАМА

 

 

 

 

 

 

Таблиця 2.23

КОШТОРИС ВИКОРИСТАННЯ ОСНОВНИХ МАТЕРІАЛІВ

Матеріали	Цех № 1			Цех № 2			Усього
	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн.	Усього, грн.	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн.	Усього, грн.	Кількість одиниць	Ціна за одиницю, грн.	Усього, грош. од.
Матеріал Х
Матеріал У
Разом

 

Таблиця 2.24

КОШТОРИС ВИТРАТ НА ПРИДБАННЯ МАТЕРІАЛІВ

 

Таблиця 2.25

КОШТОРИС ВИТРАТ НА ОПЛАТУ ПРАЦІ РОБІТНИКІВ ОСНОВНОГО ВИРОБНИЦТВА

№ рядка	Показники	Цех № 1. Вибір А	Цех № 2. Виріб Б	Усього
1	Запланований обсяг виробництва, одиниць
2	Час, який витрачається на виготов­лення одиниці продукції, годин
3	Загальні потреби часу, годин (ряд. 1 · ряд. 2)
4	Прогнозована ставка погодинної оплати праці, грн.
5	Разом витрат на оплату праці, грн.

 

 

 

 

 

Таблиця 2.26

КОШТОРИС ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ НЕПРЯМИХ ВИТРАТ
прогнозовані витрати часу основних виробничих робітників (за цехом № 1 — 132 550 годин, за цехом № 2 — 78 650 годин)

(грн.)

 

Таблиця 2.27

КОШТОРИС ВІДДІЛУ ЗБУТУ ТА АДМІНІСТРАЦІЇ (грн.)

Показники	Сума
1. Заробітна плата
2. Транспортні витрати
3. Реклама
Разом

 

Таблиця 2.28

КАЛЬКУЛЯЦІЯ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ

Таблиця 2.29

ПРОГНОЗ ГРОШОВОГО ПОТОКУ

 

Таблиця 2.30

ПРОГНОЗОВАНА БАЛАНСОВА МОДЕЛЬ ФІНАНСОВИХ  ПОКАЗНИКІВ ПІДПРИЄМСТВА НА НАСТУПНИЙ РІК

(грн.)

Рік	Грошовий потік
	Проект А	Проект Б
1	3000	4000
2	4000	8000
3	8000	12 000
4	12 000	10 000
5	10 000	11 000

Показники	Проект А	Проект Б
Інвестиції	780	645
Грошові надходження: перший рік	290	460
другий рік	280	420
третій рік	150	130
четвертий рік	120	65
п’ятий рік	100	10

Сума балів	Оцінка
90–100	"відмінно"
75–89	"добре"
60–74	"задовільно"
0–59	"незадовільно"