ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ 13.10.2016 06:52
1. ВСТУП ДО ПЕРШОГО РОЗДІЛУ
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
Вступ
В даному розділі представлено теоретичні питання функціонування фінансового ринку. Так, буде визначено сутність фінансового ринку, розкрито його функції та роль в економіці. У зв’язку з тим, що відносини, що виникають на фінансовому ринку потребують відповідного упорядкування та регулювання, в даному розділі буде надано характеристику видів, форм, методів регулювання, показано особливості регулювання відносин на фінансовому ринку України. Важливе значення має також знайомство з основними теоретичними розробками, які використовуються на фінансовому ринку для вибору об’єктів інвестування, зокрема, з теоріями ризику та доходу.
Зміст розділу розкривається в таких темах:
Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці.
Регулювання фінансового ринку.
Фінансові посередники.
Ризик та ціна капіталу.
* * *
1.1. Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці
Тема 1. Фінансовий ринок: сутність, функції та роль в економіці
Предмет курсу. Місце фінансового ринку у фінансовій системі. Функції фінансового ринку
Фінансовий ринок - важлива складова ринкової економіки та сфера фінансової системи.
Предметом курсу є сукупність економічних відносин в грошовій формі, які виникають в процесі купівлі-продажу фінансових ресурсів.
Місце фінансового ринку у фінансовій системі визначається тим, що він виступає координатором функціонування всієї фінансової системи, всіх сфер і ланок. Фінансовий ринок - це "кровоносна" система економіки, через яку здійснюється рух фінансових ресурсів.
Для суб'єктів господарювання, фізичних осіб фінансовий ринок, з одного боку, є забезпечуючою структурою, через яку залучаються необхідні фінансові ресурси, з іншого боку - суб'єкти господарювання та фізичні особи мають можливість розміщувати на фінансовому ринку тимчасово вільні фінансові ресурси і отримувати від цього додаткові доходи. Для сфери державних фінансів фінансовий ринок виступає, в основному, як забезпечуюча структура.
На фінансовому ринку здійснюється розподіл і перерозподіл фінансових ресурсів в економіці (між окремими суб'єктами, галузями, сферами економіки, територіями). Фінансовий ринок створює умови для об'єднання невеликих заощаджень з метою здійснення крупних інвестицій. Суб'єкти, які отримали необхідні фінансові ресурси на фінансовому ринку, мають можливість здійснювати реальні інвестиції, а це сприяє економічному розвитку і зростанню.
Фінансові інструменти
Купівля-продаж фінансових ресурсів на фінансовому ринку здійснюється за допомогою фінансових інструментів.
Фінансові інструменти-юридичні документи, в яких визначаються права та обов'язки покупця і продавця фінансових ресурсів. Фінансові інструменти можна класифікувати за наступними ознаками.
За ступенем стандартизації вони можуть бути стандартизовані та нестандартизовані. Стандартизація фінансових інструментів пов'язується не стільки з їх типовою формою, вона передбачає стандартизацію термінів та розмірів доходів, що сплачуються за користування фінансовими ресурсами, термінів повернення та обсягів залученних фінансових ресурсів.
До стандартизованих фінансових інструментів належать цінні папери, похідні цінні папери (ф'ючерси, опціони, варанти, депозитарні розписки).
До нестандартизованих належать кредитний договір, депозитний договір нестандартизовані деривативи (форвардні контракти, свопи, кредитні деривативи).
За економічним змістом фінансові інструменти розподіляються на
Пайові фінансові інструменти - це такі, за якими отримувач фінансових ресурсів не несе зобов'язання повернути кошти, інвестовані в його діяльність, але які засвідчують участь у статутному фонді, надають їх власникам право на участь в управлінні і одержання частини прибутку у вигляді дивідендів та частини майна при ліквідації.
Боргові фінансові інструменти - це такі, за якими отримувач фінансових ресурсів несе зобов'язання повернути у визначений термін кошти, інвестовані в його діяльність, але які не дають їх власникам права на участь в управлінні його справами.
Похідні фінансові інструменти - це такі, механізм обігу яких пов'язаний з з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.Похідні фінансові інструменти - це такі, механізм обігу яких пов'язаний з з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Сегменти фінансового ринку
Залежно від терміну залучення фінансових ресурсів і напрямів їх використання фінансовий ринок має наступні сегменти:
Грошовий ринок (money market)
Ринок капіталів (capital market)
На грошовому ринку термін залучення ресурсів до одного року, залучені кошти використовуються як "гроші", для задоволення поточних потреб. До фінансових інструментів грошового ринку належать:
короткотермінові цінні папери,
кредитні, депозитнідоговори (з терміном до одного року)
На ринку капіталів термін залучення коштів більше одного року, або не зовсім не встановлюється. Залучені ресурси використовуються для здійснення інвестицій. До інструментів ринку капіталів належать:
середньо-, довгострокові цінні папери, а також цінні папери без встановленого строку погашення (наприклад, акція),
кредитний, депозитний договір (більше одного року).
Залежно від ступеня стандартизації фінансових інструментів на фінансовому ринку можна виділити:
ринок цінних паперів (використовуються стандартизовані фінансові інструменти - цінні папери). Ринок цінних паперів, у свою чергу, складається з фондового ринку (ринку капіталу, інвестиційного ринку) і грошового ринку, де здійснюється оборот короткотермінових цінних паперів.
З поняттям ринку цінних паперів деякими економістами ототожнюється термін "фондовий ринок". Інша точка зору полягає в тому, що фондовий ринок є лише частиною ринку цінних паперів, а самє - ринком капіталів ринку цінних паперів (тобто грошовий ринок ринку цінних паперів - з терміном цінних паперів до одного року - не включається до фондового ринку). Так, проф., д.е.н. В.М. Суторміна розглядає фондовий ринок як ринок капіталів, специфічність якого полягає в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери, а основною функцією є забезпечення процесу нагромадження капіталу, залучення інвестицій в економіку.
Одним із дискусійних питань в економічній науці є визначення терміну "цінний папір". З правової точки зору цінний папір - це юридичний документ, стандартний контракт, в якому визначено права та обов'язки покупця та продавця фінансових ресурсів. З економічної точки зору цінний папір - капітал, який приносить дохід його власнику.
Згідно із Законом "Про цінні папери та фондову біржу", "цінні папери - це грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з документів, іншим особам."
За стадіями життєвого циклу фінансових інструментів фінансовий ринок має наступні сегменти:
Первинний
Вторинний
Первинний ринок характеризується тим, що на ньому фінансові інструменти розміщуються серед перших інвесторів (кредиторів). Кошти, що мобілізуються на первинному ринку, спрямовуються на здійснення реальних інвестицій в економіці.
На вторинному ринку здійснюється купівля-продаж раніше розміщених на первинному ринку фінансових інструментів.
За місцем торгівлі фінансовими ресурсами фінансовий ринок розподіляється на:
Організований (передбачає наявність організатора торгівлі: фондової біржі, позабіржовоі торговоі системи - ціна на фінансові інструменти встановлюється під впливом сукупного попиту та пропозиції на данні інструменти)
Неорганізований (ціна встановлюється за домовленістю, має більш суб'єктивний характер - це міжбанківський, міждилерський ринок)
Суб'єкти (учасники) фінансового ринку
До учасників фінансового ринку належать:
суб'єкти, що мають надлишок фінансових ресурсів,
суб'єкти, що потребують додаткових фінансових ресурсів,
фінансові посередники,
держава як регулятор відносин.
Учасників фінансового ринку також можна класифікувати за формою:
господарчі суб'єкти,
домашні господарства,
держава,
місцеві органи влади.
За функціями розрізняють таких учасників:
емітенти та позичальники,
інвестори та кредитори,
фінансові посередники,
інститути інфраструктури,
держава як регулятор відносин.
Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України надає наступну характеристику основних функціональних учасників ринку цінних паперів в Україні.
Емітенти цінних паперів - юридичні і у випадках , передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Емітентом цінних паперів може бути також держава в особі своїх органів та органи місцевого самоврядування, які можуть випускати цінні папери для задоволення потреб у фінансуванні видатків відповідних бюджетів та окремих проектів.
Інвестори - фізичні та юридичні особи, в тому числі інституціональні інвестори (інвестиційні фонди, довірчі товариства, пенсійні фонди, страхові компанії тощо), які мають вільні кошти і бажають вкласти їх в цінні папери з метою одержання від вкладених коштів доходу (відсотків) чи з метою збільшення ринкової вартості цінних паперів.
Посередники - юридичні особи, діяльність яких тісно пов'язана з наданням професійних послуг щодо опосередкування діяльності на фондовому ринку емітентів та інвесторів.
Професійна діяльність на фондовому ринку є підприємницькою діяльністю, що спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування випуску й обігу цінних паперів.
Фінансові посередниками в Україні можуть бути лише юридичні особи.
Важливим учасником фінансового ринку є держава, яка може бути постачальником, користувачем фінансових ресурсів, посередником, а також виступає регулятором відносин на фінансовому ринку.
Основні тенденції розвитку світових фінансових ринків
Загальною тенденцією на світових фінансових ринках є сек'юритизація, тобто підвищення ролі цінних паперів та відповідне скорочення питомої ваги банківських кредитів у міжнародному русі капіталів.
Наступною є дезінтермедіація (disintermediation). Дезінтермедіація-процес, при якому суб'єкти ринку не використовують традиційні послуги фінансових посередників, перш за все банків, які надаються за допомогою нестандартизованих фінансових інструментів (на основі кредитного, депозитного договору), а звертаються до ринку цінних паперів і його професійних учасників.
Універсалізація діяльності фінансових посередників характеризується розширенням переліку та видів послуг, що надаються професійними учасниками на фінансовому ринку.
Зростають масштаби глобального технічного переоснащення фінансових ринків, що сприяє встановленню безпосередніх зв'язків між постачальниками та отримувачами фінансових ресурсів незалежно від їхнього географічного розташування. Технологізація та комп'ютеризація призводять до згортання "паркетної" торгівлі і створення нових електронних торгових систем -це змінює традиційні форми торгівлі фінансовими інструментами, сприяє зниженню вартості послуг і збільшенню кількості суб'єктів фінансового ринку.
Посилюється глобалізація фінансового ринку в результаті створення зони євро та злиття провідних фондових бірж, скорочується кількість фондових бірж.
Спостерігається дематеріалізація фінансових інструментів і збільшення їх електронного обігу. Цінні папери, що були випущені в документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну (цей процес отримав в Україні назву - "знерухомлення цінних паперів").
Посилюється роль інституційних інвесторів, що характеризує процеси подальшої інституалізації інвестиційного бізнесу.
1.2. Тема 2. Регулювання фінансових ринків
Тема 2. РЕГУЛЮВАННЯ ФІНАНСОВИХ РИНКІВ
Загальна характеристика регулювання: поняття, види, елементи та органи регулювання
Регулювання фінансового ринку - це використання певних методів і прийомів, які дозволяють упорядкувати діяльність учасників ФР та взаємовідносини між ними шляхом встановлення певних вимог та правил, а також здійснення контролю за їх використанням.
Виділяють два основні види регулювання фінансового ринку:
державне - регулювання, що здійснюється державними органами,
саморегулювання-з боку професійних учасників фінансового ринку.
Основними цілями регулювання є:
створення рівних можливостей для всіх учасників
попередження зловживань та правопорушень
забезпечення процесу ціноутворення, виходячи з попиту і пропозиції на фінансові ресурси,
підтримка ефективного функціонування фінансового ринку,
забезпечення безпеки всієї фінансової системи в цілому.
До елементів регулювання можна віднести:
створення нормативної бази,
встановлення певних вимог до професійних учасників фінансового ринку, сертифікація і ліцензування їх діяльності,
контроль за дотриманням встановленних вимог та правил,
інформаційне забезпечення ринку для його прозорості.
Склад державних органів, що регулюють відносини на фінансовому ринку а також їх повноваження залежать від:
моделі фінансового ринку;
від державного устрою країни.
Міжнародне співробітництво в сфері регулювання фінансових ринків
регулювання ринку цінних паперів
Інтеграція фінансових ринків змушує національні регулюючі органи здійснювати роботу по встановленню зв'язків з органами нагляду й контролю інших держав.
Створюється система міжнародного співробітництва у сфері регулювання відносин на фінансовому ринку, яка спрямовується на уніфікацію та стандартизацію законодавства, форм і методів регулювання.
Загально-визнаними орієнтирами для розвитку законодавства на ринку цінних паперів є такі документи:
рекомендації "Групи 30-ти";
резолюції Міжнародної організації комісії з цінних паперів;
для членів ЄС-директиви ЄС з питань регулювання відносин на ринку цінних паперів.
Група 30-ти-це група, яка об'єднує незалежних експертів фінансового ринку.
Ця недержавна некомерційна організація була створена для вирішення питань стандартизації операцій з цінними паперами, усунення бар'єрів в міжнародній торгівлі цінними паперами.
Група провела аналіз провідних фінансових ринків, на базі чого в 1989 році був підготовлений звіт і 9 рекомендацій.
Всі рекомендації були спрямовані на уніфікацію діяльності розрахунково-клірингових операцій і зменшення ризиків невиконання операцій на ринку цінних паперів.
Міжнародна організація комісій з цінних паперів виконує функції наднаціонального органу регулювання ринку цінних паперів. Об'єднує понад 120 комісій.
Завдання організації:
Розробка стандартів регулювання відносин на ринку цінних паперів;
Обмін інформацією між національними регуляторами;
Розробка стандартів нагляду за міжнародними операціями з цінними паперами.
Стандарти регулювання базуються на принципах:
забезпечення захисту інтересів інвесторів;
забезпечення функціонування прозорого та ефективного ринку цінних паперів;
забезпечення зменшення ризиків на ринку (перш за все від невиконання зобов'язань по угодах).
Резолюції мають характер рекомендацій і визначають основні напрямки міжнародного співробітництва у сфері регулювання ринку ЦП.
Україна є членом Міжнародна організація комісій з цінних паперів в особі Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку (ДКЦПФР) з 1996 р.
Директиви ЄС висвітлюють наступні питання:
умови лістингу цінних паперів (процес допуску до котирування);
питання розкриття інформації на первинному ринку;
вимоги до фінансової звітності компаній, цінні папери яких обертаються на вторинному ринку;
обмеження операцій на ринку цінних паперів для осіб, які володіють службовою інформацією (інсайдерів);
регламентація діяльності інститутів спільного інвестування;
встановлення стандартів обліку й аудиту на ринку цінних паперів.
міжнародні норми банківського регулювання та нагляду
Загальновизнаними організаторами регулювання відносин на банківському ринку є:
директиви Базельського комітету з банківського нагляду;
директиви ЄС.
Базельський комітет був створений у 1974-75 рр керівниками центральних банків країн західної Європи: Бельгія, Нідерланди, Люксембург, Великобританія, Італія, Німеччина, Швейцарія, Швеція, Франція, а також Канади, США, Японії.
Директиви не мають сили закону і не розглядаються як міжнародні договори, але в країнах-членах Базельського комітету дотримуються встановлених вимог.
Основні напрямки регулювання, що передбачають директиви:
визначення правових основ банківського нагляду;
визначення терміну "банк" і вимог до інституту, що може називатися банком;
визначення повноваженнь органів нагляду за банківською діяльністю, критеріїв допуску до банківської справи;
встановлення мінімального розміру власного капіталу банків;
заходи зниження ризиків у банківській діяльності;
питання спільного контролю й координації дій національних органів, що здійснюють банківський нагляд.
Основи правового регулювання фінансового ринку в Україні
система правових актів та органів, що забезпечують регулювання фінансового ринку
Структура органів державного регулювання фінансового ринку України в цілому та нагляду за ринками фінансових послуг має наступні рівні:
законодавчий рівень - Верховна Рада України;
виконавчий рівень:
Президент України, Кабінет Міністрів України;
центральні органи виконавчої влади загального регулювання та нагляду - Антимонопольний комітет України, Державна податкова адміністрація України, Державний комітет статистики.
спеціалізовані центральні органи виконавчої влади - Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку, Національний банк України, Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг (Держфінпослуг);
органи місцевого самоврядування - органи державної реєстрації суб'єктів господарської діяльності.
Органи, які здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг
Відповідно до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг":
Державне регулювання ринків фінансових послуг здійснюється:
щодо ринку банківських послуг - Національним банком України;
щодо ринків цінних паперів та похідних цінних паперів - Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку;
щодо інших ринків фінансових послуг - спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг - Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України.
Державна комісію з регулювання ринків фінансових послуг України - центральний орган виконавчої влади зі спеціальним статусом. Комісія є спеціально уповноваженим органом виконавчої влади у сфері регулювання ринків фінансових послуг.
Національний банк України, Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку і Державна комісію з регулювання ринків фінансових послуг з метою співпраці та координації своєї діяльності зобов'язані проводити оперативні наради не рідше одного разу в квартал або частіше на вимогу одного з керівників цих органів. За результатами зазначених нарад складаються відповідні протоколи та/або укладаються міжвідомчі угоди. Рішення, які містяться у зазначених протоколах та угодах, обов'язкові для розгляду та впровадження кожним з органів, що здійснюють державне регулювання ринків фінансових послуг.
Державна комісію з регулювання ринків фінансових послуг є центральним органом виконавчої влади, який працює за колегіальним принципом.
Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг складається з Голови, заступників Голови та не менше трьох членів- директорів департаментів (далі - директори департаментів), яких призначає на посади та припиняє їх повноваження на цих посадах Президент України.
Антимонопольний комітет України та інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринків фінансових послуг та отримують від них інформацію у межах повноважень, визначених законом.
регулювання ринку цінних паперів
Основний закон - "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" від 30.10.1996 р.
Закон визначає правові засади державного регулювання на ринку цінних паперів, державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних.
В законі вказана мета та форми державного регулювання.
До форм державного регулювання належать:
прийняття актів законодавства;
регулювання випуску і обігу цінних паперів (шляхом реєстрації інформації про випуск цінних паперів та реєстрації випуску);
встановлення прав і обов'язків учасників ринку;
видача ліцензій на професійну діяльність на ринку;
здійснення контролю за дотриманням положень чинного законодавства.
Основним органом регулювання є Державна комісія з цінних паперів і фондового ринку (ДКЦПФР), решта здійснюють це регулювання в межах своїх повноважень.
ДКЦПФР-є центральним органом виконавчої влади, який підпорядкований Президенту і підзвітний ВРУ.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку утворюється у складі Голови Комісії та шести членів Комісії. Голова Комісії, її члени призначаються та звільняються Президентом України за погодженням з Верховною Радою України. Голова та члени Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку мають право без спеціальних дозволів представляти Комісію у суді чи арбітражному суді.
Термін повноважень Голови Комісії та членів Комісії - сім років. Одна й та ж особа не може бути членом Комісії більше двох термінів підряд. Звільнення Голови Комісії та членів Комісії протягом терміну повноважень може мати місце лише за власним бажанням, а також у разі вчинення злочину та у зв'язку з неможливістю виконання обов'язків за станом здоров'я.
До структури Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку входять центральний апарат Комісії, 26 територіальних управлінь, які здійснюють державну політику сфері регулювання ринку цінних паперів у регіонах України.
З метою координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада.
Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад та Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Координаційна рада створена як консультативно-дорадчий орган при Президентові України.
Рішення Координаційної ради, прийняті у межах її компетенції, мають рекомендаційний характер і є обов'язковими до розгляду органами виконавчої влади, підприємствами, установами, організаціями
Закон встановлює також функції і уповноваження ДКЦПФР, відповідальність за порушення законодавства.
Частину своїх повноважень в сфері регулювання ринку цінних паперів ДКЦПФР може делегувати саморегулівним організаціям (СРО).
особливості банківського регулювання і нагляду
Державне регулювання банківської системи здійснюється відповідно до законів України "Про Національний банк України" від 20.05.99 р.та "Про банки і банківську діяльність" від 07.12.2000 р.
Метою регулювання банківської системи і діяльності банків є стабільність банківської системи і кредиторів банку.
Функції регулювання:
попереджувальна;
захисна.
Основним органом, що здійснює регулювання в цій сфері є Національний банк України (НБУ).
НБУ-центральний банк і особливий центральний орган державного управління.
Регулювання банківської діяльності НБУ здійснює у наступних формах:
адміністративне регулювання:
реєстрація банків;
ліцензування їх діяльності;
встановлення вимог та обмежень щодо банківської діяльності;
застосування санкцій;
нагляд за діяльністю банків;
надання рекомендацій;
індикативне регулювання:
встановлення обов'язкових економічних нормативів;
визначення норм обов'язкових резервів;
встановлення норм відрахувань до резервів на покриття ризиків;
визначення відсоткової політики;
рефінансування банків;
управління золотовалютними резервами;
регулювання операцій з ЦП;
регулювання операцій з експорту та імпорту капіталу.
основи валютного регулювання
Основним документом, що визначає основи валютного регулювання є Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р.
Відповідно до нього основним органом валютного контролю є НБУ.
НБУ встановлює:
способи визначення і використання іноземних валют;
здійснює валютну політику;
складає разом з Кабміном платіжний баланс;
контролює дотримання ліміту зовнішнього державного боргу, що затверджується ВРУ;
встановлює ліміт заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
видає та скасовує ліцензії на здійснення валютних операцій. Види ліцензії:
індивідуальні-на здійснення разових валютних операцій,
генеральні.
Кабмін:
визначає і подає на затвердження ВРУ ліміт зовнішнього державного боргу;
бере участь у складанні платіжного балансу;
забезпечує формування і виступає розпорядником державного валютного фонду України;
визначає порядок використання надходжень у міжнародних розрахункових одиницях та у неконвертованій валюті та ін..
Відповідні повноваження у сфері регулювання валютного ринку мають також Державна податкова адміністрація, Міністерство зв'язку, Державна митна служба.
Саморегулювання на фінансовому ринку
Самоорганізація учасників ФР сприяє поліпшенню регулювання та нагляду за функціонуванням ФР. Необхідна для захисту цілісності ринку.
Виділяють 2 форми самоорганізації учасників ФР:
самоврядні організації-створюються у вигляді об'єднань, які здійснюють координацію діяльності учасників без права втручання в їх діяльність та без реальних повноважень щодо регулювання, нагляду та контролю (наприклад, Асоціація українських банків)
саморегулівні організації-об'єднання професійних учасників ринку, яким держава передає частину своїх повноважень по регулюванню і які мають право на здійснення контролю за діяльністю професійних учасників.
У світовій практиці СРО вважаються некомерційні недержержавні організації, що створюються професійними учасниками фінансового ринку на добровільній основі з метою регулювання певних питань функціонування ринку на підставі державних гарантій, які виражаються у наданні їм державного статусу саморегулівних організацій.
До традиційних функцій СРО належить:
розробка обов'язкових правил і стандартів професійної діяльності;
здійснення професійної підготовки кадрів;
контроль за дотриманням учасниками СРО встановлених правил,
вирішення спірних питань між професійними учасниками, між професійними учасниками і їх клієнтами,
здійснення аналітичної і інформаційної діяльності,
представництво інтересів членів СРО в державних законодавчих та виконавчих органах.
В Україні СРО набувають статусу СРО та статусу юридичної особи з моменту реєстрації Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Порядок та умови проведення реєстрації та анулювання реєстрації встановлюються Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку. СРО становлює для своїх членів на підставі чинних законодавчих актів єдині обов'язкові для виконання правила,стандарти і вимоги щодо здійснення операцій на ринку цінних паперів, кваліфікаційні вимоги до спеціалістів, а також здійснює контроль за дотриманням своїми членами таких правил, стандартів і вимог законодавства про цінні папери.
Відповідно чинного законодавства встановлено перелік повноважень, що можуть бути передані СРО:
розробка та впровадження правил, стандартів та вимог щодо здійснення операцій на фондовому ринку;
сертифікація фахівців фондового ринку;
надання дозволів (ліцензій) особам, які здійснюють професійну діяльність на фондовому ринку;
збирання, узагальнення та аналітичної обробки адміністративних даних про професійну діяльність на фондовому ринку, а також інформації, що підлягає оприлюдненню емітентами цінних паперів.
Статус СРО надається на два роки ДКЦПФР.
СРО може створюватись на національному і міжнародному рівнях.
Сьогодні в Україні зареєстровано 11 саморегулівних організацій ринку цінних паперів, які об'єднують професійних учасників за видами діяльності, серед яких: 5 бірж, 4 асоціації та 2 торговельно-інформаційні системи:
Професійна асоціація реєстраторів та депозитаріїв;
Українська асоціація інвестиційного бізнесу;
Українська міжбанківська валютна біржа;
Українська фондова біржа;
Українська асоціація торговців цінним паперами.
Додаткова література :
Закон України " Про Національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" від 10 грудня 1997 року, №710/97-ВР//Відомості ВРУ, №15, 1997 стор.67.
Про обіг векселів в Україні / Закон України від 5.04.2001 р. №2374-ІІІ / Цінні папери України, 2001. - №21 - с.9-28.
Концепція функціонування та розвитку фондового ринку України від 22 вересня 1995 року// Урядовий кур'єр , 1995, 23 вересня.
Уніфікований закон про переказні та прості векселі// Законодавчі та нормативні акти з банківської діяльності. Випуск 9.- К.: стор. 61-82.
Горячек І. Базельський комітет з питань банківського нагляду як координатор діяльності органів нагляду і регулювання діяльності фінансово-кредитних установ.// Вісник НБУ, №11, 1998.
Кирєеєв О. Банківський нагляд як комплексний процес створення ефективної системи захисту клієнтів.// Вісник НБУ, №3, 1999.
Немировський . Передача векселя: теорія і практика// вісник НБУ, №2, 1999, стор 48.
Сутормина В.Н. Правовые основы функционирования финансового рынка в Украине. Лекции по дисциплине "Финансовый рынок". -К.: НАУ, 1999., розділ 1.1, розділ 4.2, стр. стр. 52-53 76-94.
Тьюлз Дж.Т., Брэдли Э.С., Тьюлз Т. М. Фондовый рынок . Университетский учебник. - Пер. с англ. - М. : ИНФРА-М, 1997.- стр.322-329, стр. 386-390.
* * *
1.3. Тема 3. Фінансові посередники
Тема 3. ФІНАНСОВІ ПОСЕРЕДНИКИ
Поняття фінансового посередництва, його значення
Фінансове посередництво – здійснення професійної діяльностіті на ФР. Така діяльністьть здійснюється системою фінансових інститутів.
Фінансове посередництво розглядається у вузькому та у широкому розумінні. Це пов’язане з існуванням прямого та непрямого фінансування.
У вузькому розумінні – це знадання послуг на фінансовому ринку за комісійну винагороду (надання агентських послуг або здійсн-ня транс акційних операцій). Фінансове посередництво у вузькому розумінні пов’язане з прямим фінансуванням.
У широкому розумінні – це надання трансформаційних послуг. Воно пов’язане з непрямим фінансуванням та наданням агентських послуг.
Значення фінансового посередництва:
полегшення руху коштів та прискорення цього руху;
формування “пакетів” фін. ресурсів різних розмірів;
зниження ризику неповернення коштів або ризику несплати доходів;
здійснення трансформації строків надання фінансових ресурсів (за рахунок обслуговування непрофесійних суб’єктів);
створення т.зв. „ефекту масштабу” (зменшуються витрати на обіг фінансових ресурсів у суспільстві).
2. Класифікація фінансових інститутів:
Традиційна:
залежно від основних напрямків діяльності:
І – депозитні: види:
банківські (комерційні банки);
небанківські (кредитні спілки, союзи)
ІІ – контрактні:
страхові компанії (або страхові фонди);
пенсійні фонди (пенсійні компанії).
ІІІ– інвестиційні:
інвестиційні компанії (в США – інвестиційні банки);
інвестиційні фонди;
ІV – агентські:
брокери або ті фінансові інститути, що здійснюють брокерську діяльність (за рахунок клієнта від імені клієнта або від власного імені);
дилери (фінансові посередники, що здійснюють операції від свого імені та за свій рахунок);
фондова біржа;
позабіржові торгово-інформаційні с-ми.
V – інші, наприклад, фінансові компанії (в США).
В США існує 3 основних види фінансових компаній:
–надають позики споживачам для купівлі будь-яких товарів у роздрібній торгівлі;
– надають позики тільки для придбання особливих товарів (придбання меблів, побутової техніки);
– надають спеціалізовані послуги:
факторингові компанії (кредитув-ня експортерів під заставу платіжних документів);
фортфейтингові компанії (купівля боргових платіжних документів);
лізингові компанії (лізинг, вони виступають орендодавцем).
Залежно від секторів фінансового ринку:
1) Фінансові інститути, що функціонуютьціонують на ринку цінних паперів:
торговці ЦП; компанії з управління активами, інститутити інфраструктури ринку цінних паперів:
Прямі учасники Національної депозитарної системи України;
організатори торгівлі цінними паперам ін-ти спільного інвестувестування.
2) Фінансові інститути, що діють на ринку банківських позик:
комерційні банки;
інші фінансово-кредитні установи.
Професійний учасник ринку цінних паперів в Україні — це юридична особа, яка здійснює певний вид або види професійної діяльності на основі виданої ліцензії. (строк дії ліцензії 3 роки).
Професійна діяльність на фондовому ринку є підприємницькою діяльністю, що спрямована на перерозподіл фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів, а також на організаційне, інформаційне, технічне, консультаційне та інше обслуговування випуску й обігу цінних паперів.
Законом „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” чітко визначено види професійної діяльності:
торгівля цінними паперами (діяльність по випуску та обігу цінних паперів - брокерська або дилерська діяльність),
депозитарна діяльність – діяльність щодо зберігання цінних паперів та/або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами,
розрахунково-клірингова діяльність – діяльність з визначення взаємних зобов’язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними.
діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів – збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів,
діяльність з управління цінними паперами, здійснюється від свого імені за винагороду протягом визначеного терміну на підставі відповідного договору щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб,
діяльність з управління активами – здійснюється компанією з управління активами на підставі відповідного договору про управління активами, які належать інвесторам на праві власності,
діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів – надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод щодо цінних паперів на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринку цінних паперів.
Серед професійних учасників фондового ринку станом на 1.01.04: 904 торговця ЦП 120 зберігачів 365 реєстраторів 95 ІСІ 10 організаторів торгівлі, з них 8 фондових бірж 2 позабіржові торговельно-інформаційні системи
Загальна характеристика професійних учасників ринку цінних паперів
Діяльність по випуску та обігу цінних паперів в Україні (торгівля цінними паперами) може здійснюватися:
Торговці цінними паперами (ЦП) можуть здійснювати наступні види діяльності:
діяльність по випуску ЦП (виконання торговцем ЦП за дорученням, від імені і за рахунок емітента обов’язків по організації передплати на ЦП або їх реалізації іншим особам (на первинному ринку)
комісійна діяльність (брокерська діяльність з ЦП). Торговець діє за рахунок клієнта від свого імені або від імені клієнта.
комерційна (дилерська) діяльність (Торговець діє від свого імені і за свій рахунок)
Торговці можуть додатково:
виконувати функції зберігача (депозитарна діяльність)
провадити діяльність з ведення реєстрів власників іменних ЦП
На кожний вид відповідної діяльності потрібна ліцензія.
Характеристика професійної діяльності на ринку ЦП торговців ЦП наведена в Законі України „Про цінні папери і фондову біржу” (ст. 26-30)
Характеристика діяльності прямих учасників національної депозитарної системи наведено в Законі України „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні”, Указі Президента України від 22.06.99 “Про загальні засади функціонування Національного депозитарію України”.
Характеристика діяльності з управління активами — в Законі України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) в Україні”. При цьому слід звернути увагу на те, що інститути спільного інвестування (ІСІ) не є професійними учасниками фінансового ринку і їх діяльність не потребує спеціального ліцензування. Професійні послуги для інститутів спільного інвестування надають компанії з управління активами, які й повинні мати відповідну ліцензію на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.
Порядок функціонування інститутів спільного в Україні регламентується:
Положенням про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії, затверджено Указом Президента України від 19.02.94.
Законом України „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) в Україні” від 15.03.01.
Відповідно до Положення 1994 року інвестиційні фонди можуть бути двох типів:
Закритого (створюється на визначений строк і здійснює розрахунки щодо інвестиційних сертифікатів після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду)
Відкритого (створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх інвестиційних сертифікатів у строки, встановлені інвестиційною декларацією).
Відповідно до Закону „Про інститути спільного інвестування (пайові та корпоративні інвестиційні фонди) в Україні” від 15.03.01:
Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останніми окремо від результатів їх господарської діяльності.
Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.
Корпоративні інвестиційні фонди – створюються в формі акціонерного товариства і для спільного інвестування можуть випускати лише один вид цінних паперів (прості акції).
Відповідно до закону ІСІ можуть бути 3-х типів:
Відкритого (бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвестора викуп акцій або інвестиційних сертифікатів у будь-який час)
Інтервального (бере на себе зобов’язання щодо викупу протягом обумовленого стоку, але не рідше одного разу на рік)
Закритого (не бере на себе зобов’язання щодо викупу акцій або інвестиційних сертифікатів до моменту ліквідації або реорганізації)
ІСІ можуть бути:
Диверсифікованого виду
Недиверсифікованого виду
Якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення ЦП та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і ЦП, що недопущені до торгів на організовано оформленому ринку ЦП (фондова біржа, позабіржові ІТС), він вважається венчурним фондом і учасниками такого фонду можуть бути лише юридичні особи.
Характеристику діяльності по організації торгівлі на ринку ЦП - фондових бірж надано у Законі України „Про цінні папери та фондову біржу” (розділ ІІ).
З характеристикою ліцензійних вимог до всіх професійних учасників можна ознайомитися у „Ліцензійних умовах провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів”//Рішення ДКЦПФР від 14.03.2001 №49/60.
Професійна діяльність на ринку банківських позик
Здійснюється банками та небанківськими фінансово-кредитними установами, до яких можна віднести кредитні спілки.
Банк - юридична особа, яка має виключне право на підставі ліцензії Національного банку України здійснювати у сукупності такі операції: залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банком з іноземним капіталом вважається банк, у якому частка капіталу, що належить хоча б одному нерезиденту, перевищує 10 відсотків.
Під „банківською діяльністю” розуміють залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб та розміщення зазначених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, відкриття і ведення банківських рахунків фізичних та юридичних осіб.
Банківський кредит - будь-яке зобов'язання банку надати певну суму грошей, будь-яка гарантія, будь-яке зобов'язання придбати право вимоги боргу, будь-яке продовження строку погашення боргу, яке надано в обмін на зобов'язання боржника щодо повернення заборгованої суми, а також на зобов'язання на сплату процентів та інших зборів з такої суми.
Банки мають право здійснювати банківську діяльність на підставі банківської ліцензії - документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у законодавстві.
На підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати такі банківські операції:
приймання вкладів (депозитів) від юридичних і фізичних осіб;
відкриття та ведення поточних рахунків клієнтів і банків-кореспондентів, у тому числі переказ грошових коштів з цих рахунків за допомогою платіжних інструментів та зарахування коштів на них;
розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Банк, крім перелічених операцій, має право здійснювати такі операції та угоди:
операції з валютними цінностями;
емісію власних цінних паперів;
організацію купівлі та продажу цінних паперів за дорученням клієнтів;
здійснення операцій на ринку цінних паперів від свого імені (включаючи андеррайтинг);
надання гарантій і поручительств та інших зобов'язань від третіх осіб, які передбачають їх виконання у грошовій формі;
придбання права вимоги на виконання зобов'язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог та прийом платежів (факторинг);
лізинг;
послуги з відповідального зберігання та надання в оренду сейфів для зберігання цінностей та документів;
випуск, купівлю, продаж і обслуговування чеків, векселів та інших оборотних платіжних інструментів;
випуск банківських платіжних карток і здійснення операцій з використанням цих карток;
надання консультаційних та інформаційних послуг щодо банківських операцій.
За умови отримання письмового дозволу Національного банку України банки також мають право здійснювати такі операції:
здійснення інвестицій у статутні фонди та акції інших юридичних осіб;
здійснення випуску, обігу, погашення (розповсюдження) державної та іншої грошової лотереї;
перевезення валютних цінностей та інкасацію коштів;
операції за дорученням клієнтів або від свого імені:
інструментами грошового ринку;
інструментами, що базуються на обмінних курсах та відсотках;
фінансовими ф'ючерсами та опціонами;
довірче управління коштами та цінними паперами за договорами з юридичними та фізичними особами;
депозитарну діяльність і діяльність з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Банки в Україні створюються у формі акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю або кооперативного банку.
Державним банком є банк, сто відсотків статутного капіталу якого належать державі. Державний банк засновується за рішенням Кабінету Міністрів України. При цьому в законі про Державний бюджет України на відповідний рік передбачаються витрати на формування статутного капіталу державного банку. Кабінет Міністрів України зобов'язаний отримати позитивний висновок Національного банку України з приводу наміру заснування державного банку.
Кооперативний банк створюється в порядку, передбаченому Законом „Про банки і банківську діяльність” та законодавства про кооперацію. Кооперативні банки створюються за принципом територіальності і поділяються на місцеві та центральний кооперативні банки. Мінімальна кількість учасників місцевого (у межах області) кооперативного банку ає бути не менше 50 осіб. У разі зменшення кількості учасників і неспроможності кооперативного банку протягом одного року збільшити їх кількість до мінімальної необхідної кількості діяльність такого банку припиняється шляхом зміни організаційно-правової форми або ліквідації.
Учасниками центрального кооперативного банку є місцеві кооперативні банки. До функцій центрального кооперативного банку, крім передбачених законодавсьвом, належать централізація та перерозподіл ресурсів, акумульованих місцевими кооперативними банками, а також здійснення контролю за діяльністю кооперативних банків регіонального рівня.
Небанківські депозитні фінансові інсти
тути
Кредитна спілка – в Україні це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.
Кредитна спілка є фінансовою установою, виключним видом діяльності якої є надання фінансових послуг, передбачених законодавством.
Діяльність кредитної спілки грунтується на таких основних принципах:
добровільності вступу та свободи виходу з кредитної спілки;
рівноправності членів кредитної спілки;
самоврядування;
гласності.
Кредитна спілка є ридичною особою, набуває статусу юридичної особи з моменту її державної реєстрації.
Кредитна спілка створюється на підставі рішення установчих зборів. Чисельність засновників (членів) кредитної спілки не може бути менше ніж 50 осіб, які можуть бути членами кредитної спілки та об'єднані хоча б за однією з таких ознак: мають спільне місце роботи чи навчання або належать до однієї професійної спілки, об'єднання професійних спілок, іншої громадської чи релігійної організації або проживають в одному селі, селищі, місті, районі, області.
Додаткова література :
Про Національну депозитарну систему України та особливості електронного обігу цінних паперів // Закон України від 10 грудня 1997 року №710/ВР.//Відомості ВРУ №15 1997р., с 67.
Про цінні папери та фондову біржу // Закон України від 18 червня 1991 року
Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні, ст.4
Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 року №872-ХП.//Урядовий кур’єр від 17січня 2001 року.
Про кредитні спілки // Закон України від 20.12.2001 р.
Положення про порядок ведення реєстру власників іменних цінних паперів. Наказ ДКЦПФР від 01.04.96 р. №58
Про впорядкування діяльності з ведення реєстрів власників іменних цінних паперів. Рішення ДКЦПФР від 26.05.98, №60
Ліцензійні умови провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів // затв. Рішенням ДК з ЦП та ФР №49/60 від 14.03.2001 р.
Про затвердження змін та доповнень до Ліцензійних умов провадження професійної діяльності на ринку цінних паперів // затв. Рішенням ДК з ЦП та ФР № 202 від 02.07.2002 р.
* * *
1.4. Тема 4. Ризик та ціна капіталу.
Тема 4. РИЗИК ТА ЦІНА КАПІТАЛУ.
Ціноутворення на фінансовому ринку
Разом з вивченням теорії питання про ризик та ціну капіталу, студенти застосовують цю теорію на практиці, розв'язуючи задачі.
Студент повинен знати дві категорії: ціна ( курс) цінного паперу , що виражається в грошових одиницях та ціна капіталу, що виражається в %%.
Для інвестора ціна капіталу є доходом, який він отримує від вкладення інвестицій у фінансові активи. Для емітента – фінансовими витратами, які він повинен виплатити інвестору у відсотках до отриманого капіталу.
Необхідно зрозуміти, що ціна капіталу визначається попитом та пропозицією, які залежать на фінансовому ринку від багатьох факторів. Особливе значення мають ризики. Доход, на який розраховує інвестор, визначається не тільки кон'юнктурою ринку, але і надійністю фінансових активів, в які вкладаються грошові кошти. Формується структура процентних ставок, що визначається строками цінного паперу, його ліквідністю, можливістю у визначений час платити за боргом , та іншими факторами.
За кожним із ризиків визначається премія, яка додається до ставки дохідності: премія за можливе знецінення грошової одиниці (тобто компенсація за інфляцію - IP), премія за ризик невиконання боржником своїх зобов'язань (дефолт - DRP), премія за ліквідність ( в літературі інколи має назву ринковості - LP), премія за строковість (MP).
Ri = Rf + IP + DRP + LP + MP +...
В західній літературі відомі теорії часової структури процентних ставок, що пояснюють форму так званої кривої доходів від строків погашення.
Теорія неупередженого безстороннього) очікування – пояснює нахид кривої “ринковим консенсусом” щодо майбутніх процентних ставок та деякою впевненістю інвесторів у зміні ставок. Наприклад, якщо очікується падіння ставок, то інвестори віддадуть перевагу довгостроковим цінним паперам, розраховуючи в майбутньому отримати більш високий доход. Але така поведінка буде характерна багатьом інвесторам, в результаті підвищиться попит, що викличе падіння ставок – крива доходів прямуватиме вниз.
Теорія переваги ліквідності – передбачає, що у інвесторів немає впевненості у русі процентних ставок. Через кожен з них приймає власне рішення , віддаючи перевагу вкладенням у ліквідні цінні папери, тому премія за ліквідність буде рівною для всіх.
Теорія ринкової сегментації передбачає, що процентна ставка за цінними паперами окремих строків визначається попитом та пропозицією. Тому кожен із учасників віддає перевагу операціям в якійсь одній зоні строковості (сегменті ринку) . фактори, що визначають попит та пропозицію на короткострокові та довгострокові цінні папери визначаються учасниками різних сегментів.
Теорія портфелю
Автор - амеріканський економіст Г.Марковіц (Нобелівська премія з економіки - 1990 р.).Теорія з’явилась на початку 50-х років ХХ століття.
Основні положення теорії портфелю
1. Вперше було запропоновано показники виміру ризику цінних паперів. До появи цієї теорії ризик оцінювався інтуїтивно. Показниками вимірювання ризику в теорії є: дисперсія та стадартне (середньоквадратичне) відхилення доходів. Ризик розглядається як можливе відхилення прогнозованих доходів від середньоочікуваної величини.
Чим менше відхилення, тим менший ризик.
Середньоочікувана дохідність визначається за наступною формулою:
2. Ризик інвестування можна зменшити шляхом диверсифікації
Диверсифікація пов’язана із збільшенням кількості компонентів інвестиційного портфелю. При цьому слід здійснювати вибір тих активів, доходи по яких не залежать від одних і тих же факторів і мають різну спрямованість.
Взаємозв’язок між доходами вимір за допомогою коефіцієнта кореляції
3. Існують відмінності між розрахунком ризику та доходністю одного фін інструменту і ризику і доходністю портфелю, що складається з кількох фінансових інструментів.
Середньоочікувана доходність портфелю розраховується як середньозважена величина:
4. Раціональний інвестор обирає активи, які забезпечують при заданому рівні доходності менший ризик, або забезпечують при заданому рівні ризику більшу доходність. Такі інвестиції називаються ефективними інвестиціями або ефективним портфелем.
Лінія, що зв’язує всі ефективні інвестиції в теорії називається „межа ефективності”.
Модель оцінки капітальних активів (МОКА).
Основні положення МОКА:
В теорії розглядається так званий „ринковий портфель”. Ринковий портфель — це портфель, який складається з цінних паперів, частка яких в портфелі дорівнює частці на ринку цінних паперів.
Існують безризикові активи, які забезпечують інвесторам невелику, але стабільну доходність. Для безризикових активів .
Введення ринкового портфелю і безризикових активів дозволило побудувати нову межу ефективності, яка отримала назву „лінія ринку капіталів” (CML)
Для визначення залежності між доходністю та ризиком в МОКА загальний ризик умовно поділяють на два компоненти:
систематичний ризик (пов’язаний з ринком ризик). Систематичного ризику впливає на доходність всіх цінних паперів, але ступінь впливу буде різним.
несистематичний ризик (характерний тільки для певного активу). Його можна зменшити шляхом диверсифікації.
Систематичний ризик вимірюється за допомогою коефіцієнту .
Графічно залежність між доходністю та ризиком в МОКА можна представити за допомогою лінії ринку цінних паперів.
Теорія портфелю та МОКА є нормативними моделями, які відображають суб’єктивну точку зору про те, що повинно бути і як повинно бути (нормативний підхід).
Інший підхід називається „позитивний”. Він має справу з фактичним матеріалом і вивчає фактичний стан справи.
На базі нормативної моделі МОКА було розроблено позитивну модель, яку іноді називають ринковою моделлю. Вона здійсню моделювання того, що буде, на базі того, що сталось.
Рівняння моделі: r it = αi + β i (Rmt) + εit – рівняння регресії або R it = αi + β i (rmt) + εit r it – доходність і го активу у момент часу t αi – константа, яка є пок-ком несистематичного ризику β i – коефіцієнт β і го активу, Rmt – доход ринкового портфелю у момент часу t, εit – помилка, яка в середньому → 0.
Графічно це буде лінія характеристики цінного паперу, яка показує залежність між доходністю і го активу і доходністю ринку.
Для вибору фінансових активів потрібно знати відносні показники, які дозволяють здійснити оцінку ризику та доходності.
Індекс Шарпа:
Показує додаткові доходи (більші за безризиковий рівень доходів) на одиницю ризику.
Індекс Трейнора, показує додаткові доходи на одиницю систематичного ризику.
коефіцієнт варіації, показує ризик на одиницю доходності. (чим менше — тим краще)
Модель арбітражного ціноутворення.
В основі моделі - систематичний ризик, але вимір ризику за допомогою тільки показника вважається недостатнім.
Систематичеий ризик поділяється на такі компоненти:
ризик зміни темпів інфляції
ризик зміни % ставок
ризик зміни темпів приросту ВВП
ризик зміни розміру премії за ризик
Модель арбітражного ціноутворення – визначає дохідність цінного паперу як функцію безризикової процентної ставки та інших факторів, найважливішим з яких є зміни рівня інфляції та ВВП, ща умови, що немає можливості використовувати арбітраж. Процентний арбітраж – одночасні операції на декількох ринках або з декількома фінансовими інструментами для отримання доходу на різниці процентиних ставок. Модель арбітражного ціноутворення: E (Ra) = Rf + Y1F1 + ...+ YnFn, де E(Ra) – очікуваний доход по цінному паперу; Yn-1 – фактори впливу на ціну; Fn-1 – ринкова ціна ризику.
Проблемою практичного використання є те, що неможливо абсолютно точно кількісно визначити вплив кожного компоненту ризику на доходність конкретного фінансового активу, тому практичного застосування вона не знайшла.
Теорія ефективного ФР
У теорії фінансового ринку в поняття „ефективний ринок” вкладається особливе значення: ефективним називається ринок, на якому ціни відбивають всю наявну інформацію про фінансові інструменти (ФІ).
Ефективність ринку залежить:
від швидкості зміни цін при надходженні нової інформації.
Від правильності відображення інформації у цінах (якість відображення інформації)
Теорія ефективного ринку має велике значення для фінансових посередників:
на ефективних фінансових ринках фінансові посередники мають можливість отримувати і аналізувати інформацію, що визначає тенденції на ринку. При цьому витрати на отримання цієї інформації є незначними порівняно з витратами тих фінансових посередників, що працюють на неефективному ринку.
клієнти віддають перевагу ефективним фінансовим ринкам, бо саме на таких ринках здійснюється правильна оцінка фінансових інструментів, тому кількість операцій і доходи посередників більші на ефект ринках.
Американський економіст Ю. Фама у 60-х рр. ХХ століття розробив оригінальний підхід дослідження ефективності фінансових ринків. Підхід базується на здатності ринку реагувати на певну інформацію. Для цього всю інформацію він розподілив на 3 типи:
історична,
суспільно-доступна, що міститься у фінансовій звітності емітентів цінних паперів, організаторів торгівлі цінними паперами,
інсайдерська, або службова інформація, якою володіють лише окремі особи.
Перша форма ефективності фінансового ринку — слабка форма.
Якщо ринок знаходиться в слабкій формі ефективності, то у поточних цінах відображається вся інформація про зміни, що відбулися у минулому з даними цінними паперами та їх емітентами, зміни цін та обсягів торгівлі.
Якщо ринок знаходиться в слабкій формі, то учасники такого ринку не можуть використовувати історичну інформацію для отримання постійних високих доходів на ринку. Більш високі доходи можуть отримати тільки ті учасники фінансового ринку, які:
або швидко проводять аналіз суспільно - доступної інформації та здійснюють дії, використовуючи результати аналізу.
особи, що володіють особливою інформацією (інсайдерською)
Друга форма — напівсильна форма ефективності фінансового ринку.
Якщо ринок знаходиться в такій формі, то ціни повністю відбивають всю історичну, а також всю суспільно - доступну інформацію. Жоден з учасників ринку не може отримати додаткові доходи, якщо він користується результатами аналізу цієї інформації. Дохід цих учасників відповідає ризику фінансових інструментів, які вони обрали.
Більш високі доходи можуть отримати лише особи, які володіють службовою інформацією.
Третя форма - сильна форма ефективності фінансового ринку.
В поточних ринкових цінах відбивається повністю вся інформація. Більш високих доходів не можуть отримати навіть ті особи, що володіють службовою інформацією. Всі учасники ринку отримують доходи, що відповідають ризику інвестування коштів в конкретні фінансові інструменти.
Прибічникам теорії ефективності фінансового ринку вдалося довести, що сучасний ринок може перебувати у слабкій чи напівсильній формі ефективності. Спроба підтвердити наявність ринку у сильній формі зазнала невдачі.
Значення теорії ефективного фінансового ринку:
зроблена спроба знайти зв’язок між цінами та інформацією на ринку. Інформація розглядається як умова, необхідна для встановлення оптимальних цін та співвідношень між цінами різних цінних паперів,
розподіл та перерозподіл фінансових ресурсів на ефективному ринку є більш оптимальним,
якщо ринок ефективний, то на появу будь-якої нової інформації буде миттєва реакція, яка відображається в змінах цін,
кожен учасник операції на ефективному ринку може розраховувати тільки на отримання очікуваних доходів, що відповідають ризику і отримати більш високі доходи можна лише випадково,
теорія ефективного фінансового ринку змінює відношення учасників ринку до визначення ролі аналітиків та консультантів на ринку:
більшість методів, що використовуються для аналізу цінних паперів та поведінки ринку вважаються прибічниками теорії логічно недосконалими. Логічна недосконалість полягає в тому, що не визначається і не розглядається питання про те, чи відбиває ціна фінансового інструменту результати аналізу, а якісне економічне дослідження має включати докази існування розбіжних поглядів аналітиків та обґрунтування власної думки.
якщо аналіз є недосконалим, є можливість економії на витратах на його проведення,
неможливо постійного отримувати підвищену дохідності шляхом аналізу публічної інформації загальнодоступними методами, а оригінальні методи також можуть бути недосконалими і не результативними,
не може існувати особливого виду цінних паперів, або їх комбінації, що будуть більш придатними для випуску, ніж інші. Не існує більш чи менш сприятливого періоду для емісії цінних паперів. Оцінка ризику та цінних паперів визначається на ринку і емітент не може впливати на результати оцінки.
Приклади типових задач
Задача 1.Інвестор має портфель, що складається з двох цінних паперів: А та Б. Частка цінного паперу А складає 35%,цінного паперу Б- 65%.Стандартне відхилення доходів складає:
по цінному паперу А - 20%,
по цінному паперу Б - 25%.
Визначте максимальне та мінімальне значення стандартного відхилення доходів портфеля, що складається з двох акцій. Розв’язання.
1.Для портфеля, що складається з двох активів, стандартне відхилення визначається за формулою:
де s - стандартне відхилення доходів, C - частка кожного виду цінного паперу в портфелі, r - коефіцієнт кореляції доходів цінних паперів, що складають портфель.
2.Максимальне стандартне відхилення доходів портфеля буде, коли r=+1, мінімальне – при r=-1.
Якщо r=+1, то стандартне відхилення доходів портфеля буде визначено за формулою:
Якщо r=-1, то стандартне відхилення доходів портфеля буде визначено за формулою:
Задача 2. Безризикова ставка дорівнює 0,08, доход по акції Х складає 10%, по акції У -13%, стандартне відхилення доходів по Х=2, по У= 4, b по Х=0,9, по У=1,2. Яка акція є більш інвестиційне привабливою? Зробить необхідні розрахунки.
Розв’язання.
Відповідь: Більш привабливою є акція Х.
Додаткова література :
Мартенс А. Инвестиции. Курс лекций по современной финансовой теории.- К.: Киевское инвестиционное агенство, 1997, стр. 169-175.
Студент після опанування матеріалів розділу повинен знати особливості предмету курсу, уміти розкрити його функції та роль в економіці. Він буде володіти знаннями особливостей регулювання відносин на фінансовому ринку, в тому числі – в Україні. Після розгляду основних положень теорій ризику та доходів буде володіти навичками оцінки фінансових інструментів.
* * *
3. ВСТУП ДО ДРУГОГО РОЗДІЛУ
РОЗДІЛ 2. ХАРАКТЕРИСТИКА СЕГМЕНТІВ ФІНАНСОВОГО РИНКУ
ВСТУП
Матеріали, що представлені в розділі, дозволяють ознайомитися зі специфікою таких сегментів фінансового ринку, як ринок капіталів, ринок похідних фінансових інструментів, валютний ринок, грошовий та ринок банківських позик. Важливе значення на фінансовому ринку має організація торгівлі, тому в даному розділі також розглядаються основи функціонування фондової біржі, показано роль та значення біржової торгівлі цінними паперами. Зміст розділу розкривається в таких темах:
Ринок капіталів
Ринок похідних фінансових інструментів.
Грошовий ринок та ринок банківських позик.
Валютний ринок.
Фондова біржа та біржові операції.
* * *
3.1. Тема 5. Ринок капіталів
Тема 5. РИНОК КАПІТАЛІВ
Вивчаючи тему студент повинен розуміти , що ринок капіталів є однією із сфер фінансового ринку. Специфічність ринку капіталів в тому, що на ньому обертаються довгострокові цінні папери. Основна функція ринку капіталів – забезпечення процесу накопичення капіталу, залучення інвестицій в економіку. Саме цим положенням і пояснюється рух довгострокових фінансових фондів. Потрібно знати основні фінансові інструменти фондового ринку.
Пайові інструменти ринку капіталів:
Акції та їх характеристика
Акція – цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства (АТ), підтверджує членство в АТ та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації АТ.
Акції в Україні можуть бути іменними і на пред’явника, привілейованими і простими.
Класифікація акцій:
1.За обсягом прав власників акцій (категорія акцій)
Прості
Привілейовані
2.за характером розпорядження (тип акції)
іменні
на пред’явника
Для окремих АТ існують обмеження на випуск привілейованих акцій. Так, наприклад, якщо АТ здійснює професійну діяльність торговця ЦП, то існує вимога, що акції повинні бути тільки прості іменні.Якщо АТ — корпоративний інвестиційний фонд, то всі його акції також прості іменні.
Громадяни України можуть бути власниками, як правило, іменних акцій.
3.За кількістю голосів, що отримує один власник акції
Без права голосу (привілейовані акції в Україні, якщо інше не передбачено статутом АТ)
З правом одного голосу (в Україні: 1 акція — 1 голос)
Багатоголосні акції (в Україні немає)
4.За доходом, що сплачується власнику:
- з фіксованим розміром дивіденду (привілейовані)
- акції, розмір дивідендів по яких залежить від результатів діяльності АТ та рішення Загальних зборів про сплату дивідендів (прості акції)
- відстрочені акції (дивіденди не сплачуються або до встановленого терміну у майбутньому або до досягнення дивідендом встановленого розміру. В Україні не передбачено)
Класифікація привілейованих акцій:
1. кумулятивні (такі, за власниками яких зберігається право на отримання дивідендів за ті звітні періоди, коли був відсутній прибуток для виплати дивідендів).
2. не кумулятивні (власник втрачає право на отримання дивідендів, якщо у звітному періоді відсутній прибуток, за рахунок якого сплачується дивіденд.)
Обсяг емісії привілейованих акцій обмежується 10% статутного капіталу АТ.
Фіксовані дивіденди по привілейованих акціях в Україні виплачуються навіть за відсутності джерела виплати (чистого прибутку) - за рахунок резервного фонду.
Власнику привілейованих акцій в Україні може бути проведена доплата понад фіксований дивіденд до розміру дивідендів власника простих акцій.
Традиційно власник привілейованих акцій має переважне (першочергове) право на отримання дивідендів, а також на долю майна (коштів) при ліквідації емітента.
5. Залежно від строку обігу акцій:
- без установленого строку обігу
- з встановленим строком обігу (для АТ, що створюються на певний термін, наприклад, АТ – корпоративний інвестиційний фонд закритого типу, строковий)
Основні показники, що використовуються для характеристики акцій:
1. показник поточної доходності акцій (поточної, дивідендної доходності, дивідендної віддачі)
, де PV — ринкова вартість
2. чистий прибуток (дохід) на одну акцію
3. коефіцієнт Р/Е — показник періоду окупності акцій
Р/Е: ціна /дохід (чистий прибуток)
1-й спосіб:
Р/Е, де:
Р – ринкова ціна однієї простої акції
Е – дохід (чистий прибуток)на одну просту акцію
2-й спосіб:
Ринкова капіталізація простих акцій / дохід(чистий прибуток) на всі прості акції АТ
Ринкова капіталізація простих акцій =(ринкова ціна однієї простої акції)х(кількість простих акцій)
4. коефіцієнт виплати дивідендів (показує частку дивідендів, що припадає на одну акцію, у чистому прибутку на одну акцію
5. теоретична ціна акцій — визначається як теперішня вартість майбутніх дивідендів
Ціна (Р)привілейованої акції (постійний дивіденд) може бути визначена за допомогою формули:
D/r
де: D - розмір фіксованого дивіденду на акцію, r- ставка доходу, яку очікують одержати інвестори).
Ціна (Р)акції з постійним зростанням дивидендів може бути визначена за допомогою формули:
D0 (1+ g)/( r -g) або D1/( r -g),
де: D0– останній сплачений дивіденд у поточному році, D1- дивіденд у наступному році, r - ставка доходу, яку очікують одержати інвестори, g – постійний приріст дивіденду.
Інвестиційні сертифікати
Порядок випуску і обігу інвестиційних сертифікатів в Україні регламентується:
Положенням „Про інвестиційні фонди та інвестиційні компанії”, затв. Указом Президента України від 19.02.94 р.
Законом України „Про інститути спільного інвестування в Україні” від 15.03.01 р.
Відповідно до Положення:
Інвестиційний сертифікат (ІС) — ЦП, який випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивіденду.
Інвестиційний фонд — інститут спільного інвестування, що створюється у формі закритогоАТ. Статутний фонд формується шляхом випуску акцій, що належать його засновникам і зберігаються в депозитарії і не можуть пропонуватись на продаж.
Мінімальний розмір статутного капіталу інвестфонду був встановлений у розмірі 2000 мінімальних заробітних плат.
Для спільного інвестування інвестиційний фонд випускає ІС, які розміщуються або за грошові кошти, або обмінюються на приватизаційні ЦП.
Обсяг випуску ІС не може перевищувати 15 разового обсягу статутного фонду ЗАТ. Номінальна вартість ІС повинна дорівнювати номіналу акції. Дивіденд на один ІС повинен дорівнювати дивіденду на одну акцію.
ІС за характером розпорядження можуть бути іменні або на пред’явника.
Відповідно до Положення 1994 року інвестиційні фонди можуть бути двох типів:
· Закритого (створюється на визначений строк і здійснює розрахунки щодо ІС після закінчення строку діяльності інвестиційного фонду)
· Відкритого (створюються на невизначений строк і здійснюють викуп своїх ІС у строки, встановлені інвестиційною декларацією). Викуп здійснюється по ціні, яка визначається шляхом ділення вартості чистих активів на кількість ЦП інвестиційного фонду (акцій та ІС)
Власниками ІС, що випускалися відповідно до Положення, могли бути як юридичні, так і фізичні особи — учасники інвестиційного фонду, які не мали права участі в управлінні фондом, його справами.
Відповідно до Закону України „Про ІСІ (пайові та корпоративні інвестиційні фонди)”:
Інвестиційний сертифікат — це ЦП, який випускається компанією з управління активами пайового інвестиційного фонду та засвідчує право власності інвестора на частку у пайовому фонді.
Пайовий інвестиційний фонд — це активи, що належать інвесторам на праві спільної часткової власності, перебувають в управлінні компанії з управління активами та обліковуються останніми окремо від результатів їх господарської діяльності. Пайовий інвестиційний фонд не є юридичною особою.
Відповідно до закону, корпоративні інвестиційні фонди для спільного інвестування можуть випускати лише один вид ЦП - прості акції.
Відповідно до закону ІСІ можуть бути 3-х типів:
Ø Відкритого (бере на себе зобов’язання здійснювати на вимогу інвестора викуп акцій або ІС у будь-який час)
Ø Інтервального (бере на себе зобов’язання щодо викупу протягом обумовленого стоку, але не рідше одного разу на рік)
Ø Закритого (не бере на себе зобов’язання щодо викупу акцій або ІС до моменту ліквідації або реорганізації)
Особливості ЦП, які випускаються ІСІ:
ü Дивіденди по ІС та акціях відкритого та інтервального типу не нараховуються і не сплачуються. Доходи власників таких ЦП визначаються як різниця між ціною викупу та ціною придбання.
ü По ІС і акціях ІСІ закритого типу дивіденди нараховуються і можуть сплачуватися власникам. Дохід власників ІС і акціях ІСІ закритого типу складається з двох компонентів:
§ Дивіденди (поточний дохід у вигляді дивідендів)
§ Різниця між ціною викупу при ліквідації чи реорганізації і ціною придбання.
Обмеження обігу ЦП, що випускаються ІСІ:
§ ІС і акції ІСІ закритого і інтервального типу підлягають вільному обігу на ринку ЦП.
§ Обіг ІС і акцій ІСІ відкритого типу обмежується. Відчуження інвесторами цих ЦП може здійснюватися лише шляхом їх викупу компанією з управління активами (КУА). Відчуження третім особам не дозволяється, крім випадків правонаступництва, успадкування, дарування.
ІСІ можуть бути:
§ Диверсифікованого виду
§ Недиверсифікованого виду
Якщо недиверсифікований ІСІ закритого типу здійснює виключно приватне розміщення ЦП та активи якого більш ніж на 50% складаються з корпоративних прав і ЦП, що недопущені до торгів на організаційно оформленому ринку ЦП (фондова біржа, позабіржові ТІС), він вважається венчурним фондом і учасниками такого фонду можуть бути лишеюридичніособи.
Облігації як один з основних боргових інструментів ринку капіталів
Відповідно до Закону України „Про цінні папери та фондову біржу” (ст.10):
Облігація – цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов’язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
В Україні випускаються облігації таких видів:
а) облігації внутрішніх і місцевих позик
б) облігації підприємств.
Облігації можуть випускатися іменними і на пред’явника, (облігації внутрішніх і місцевих позик – тільки на пред’явника), процентними і безпроцентними (цільовими), що вільно обертаються або з обмеженим колом обігу.
Класифікація облігацій:
1. за емітентом:
1.1. облігації підприємств
1.2. облігації внутрішніх (ОВДП) та зовнішніх державних позик (випускаються державою в особі уповноважених органів (Мінфін)
1.3. облігації місцевих позик (випускаються місцевими радами народних депутатів)
2. За сферою обігу:
2.1. облігації внутрішнього займу (обіг на вітчизняному ринку ЦП)
2.2. облігації зовнішнього займу
3. За характером розпорядження:
3.1. іменні
3.2. на пред’явника
Відповідно до Закону України, облігації внутрішніх державних позик і місцевих позик можуть бути лишена пред’явника.
4. За забезпеченістю:
4.1. незабезпечені (спеціально не вказується що є додатковим забезпеченням)
4.2. забезпечені (вказується майно, податки або доходи, що ідуть до забезпечення цих ЦП)
5. За формою виплати доходу:
5.1. процентні
5.1.1. з фіксованою % ставкою
5.1.2. з плаваючою % ставкою
5.2. безпроцентні
5.2.1. дисконтні (з нульовим купоном)
5.2.2. цільові облігації — облігації, обов реквізитом яких є зазначення товару чи послуг, під які вони випускаються.
Поточний дохід у вигляді купонних виплат по цільових облігаціях не виплачується. Власник має право на отримання відповідного товару або послуг, під які випущені облігації на момент погашення облігації. Якщо ціна товару на момент його одержання перевищує номінальну вартість облігації, власник отримує товар без додаткової оплати. Якщо ціна товару буде нижчою за номінальну вартість облігації, власник має право отримати товар і різницю між номінальною вартістю облігації і ціною товару.
Показники, що використовуються для характеристики облігацій:
1. Поточна доходність:
, де
С(%) — купонна ставка у %,
N — номінал,
Р — поточна ринкова ціна.
2. Середньорічна доходність до погашення: ,
де С — купонний платіж за рік, гр.од.
Р — ціна придбання, ринкова ціна,
N — номінал,
n — кількість років до погашення Середньорічна доходність до моменту продажу:
3. Дюрація (Duration) (Показник Макоулі) — характеризує період окупності
,
де t — порядковий номер грошового потоку,
r — ставка доходу до погашення, Po — поточна ринкова ціна, CFt – грошовий потік (Cash Flow) у момент часу t
4. Повна реалізована доходність облігації ,
де FV (CFt) — майбутня вартість грошових потоків Po — ціна придбання n — кількість років до погашення
5.Внутрішня (теоретична ) вартість процентної облігації – теретична ціна , де Ct — купонний платіж у момент часу t, r — ставка доходу, яку вимагає інвестор, N — номінал. Для дисконтної облігації (з нульовим купоном):
Порядок випуску та розміщення ЦП на ФоР України
Для випуску ЦП в Україні необхідно:
§ Прийняття рішення емітентом про випуск ЦП. Рішення про випуск ЦП оформляється протоколом.
§ Якщо ЦП пропонуються для відкритого продажу, то емітенту необхідно підготувати і зареєструвати у ДКЦПФР інформацію про випуск ЦП (проспект емісії). Реєстрація інформації у ДКЦПФР не може розглядатись як гарантія вартості цих ЦП. Вона лише підтверджує те, що в процесі випуску ЦП враховані всі вимоги чинного законодавства. Після реєстрації інформації у ДКЦПФР, емітент публікує інформацію у друкованих засобах масової інформації (у виданнях ВР, Кабміну, фондової біржі, ДКЦПФР). Потім здійснюється розповсюдження акцій.
§ Після підписки на акції або розміщення їх серед інвесторів, не пізніше ніж через 15 днів після закінчення терміну розміщення, емітент подає в ДКЦПФР звіт про наслідки розміщення, в якому вказуються дата початку і закінчення розміщення, номінальна, ринкова вартість акцій, загальна сума коштів, отриманих емітентом, а також вказується розмір винагороди торговців.
§ Емітент подає заяву про реєстрацію ЦП і на основі заяви ДКЦПФР здійснює реєстрацію випуску цих акцій.
§ Емітент отримує свідоцтво про реєстрацію випуску.
Для ЗАТ відсутній етап реєстрації інформації про випуск ЦП та її публікації.
По облігаціях процес реєстрації інформації про випуск облігацій і реєстрація випуску здійснюються одномоментно. Передбачено етап подання звіту про погашення облігацій.
Розміщення ЦП на первинному ринку може бути здійснено:
Ø Шляхом закритого продажу (коло інвесторів заздалегідь визначене емітентом)
Ø Шляхом відкритого продажу (коло інвесторів заздалегідь визначити неможливо)
При відкритому продажу емітент може розміщувати ЦП самостійно або залучати торговців ЦП. Торговець ЦП на первинному ринку може::
o За комісійну винагороду брати зобов’язання розмістити якомога більше ЦП емітента, не надаючи гарантії по ЦП, що не були розміщені (негарантована емісія).
o Торговець може брати зобов’язання придбати у власний портфель нерозміщенні серед інших інвесторів на первинному ринку ЦП (часткова гарантія)
o Один торговець самостійно або декілька торговців можуть об'єднатися і викупити весь випуск одночасно. Емітент отримує необхідні кошти, а торговці потім розміщують ЦП серед інших інвесторів (гарантована емісія)
Відповідно до Закону України „Про банки і банківську діяльність”:
Андеррайтинг - купівля на первинному ринку цінних паперів з наступним їх перепродажем інвесторам; укладання договору про гарантування повного або часткового продажу цінних паперів емітента інвесторам, про повний чи частковий їх викуп за фіксованою ціною з наступним перепродажем або про накладання на покупця обов'язку робити все можливе, щоб продати якомога більше цінних паперів, не беручи зобов'язання придбати будь-які цінні папери, що не були продані.
Особливості випуску ЦП в Україні у бездокументарній формі
В Україні ЦП можуть випуститися у:
o документарній формі — це сертифікат ЦП, що містить реквізити певного виду ЦП, певної емісії, данні про кількість ЦП та сукупність прав, наданих цими ЦП. Бланк сертифікату потребує технічного захисту.
o бездокументарній формі — це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права власності на ЦП.
ЦП, що випущені у документарній формі, можуть бути переведені у бездокументарну форму шляхом депонування сертифікатів у зберігача ЦП та/або депозитарія з метою подальшого їх обігу у вигляді облікових записів на рахунках. Цей процес називається знерухомленням.
На час передплати на ЦП у бездокументарній формі, емітент зобовязаний оформити тимчасовий глобальний сертифікат випускута депонувати в обраній ним депозитарії (після реєстрації інформації про випуск і до початку підписки або продажу ЦП).
Глобальний сертифікат — це документ, оформлений на весь випуск ЦП у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з ЦП цього випуску в національній депозитарній системі України.
Глобальний сертифікат і тимчасовий глобальний сертифікат оформлюються емітентом, але не потребують технічного захисту їх бланків, мають бути підписані керівником і головним бухгалтером, засвідчені печаткою емітента.
Після реєстрації випуску ЦП у бездокументарній формі, емітент повинен оформити глобальний сертифікат. Номер глобального сертифікату повинен відповідати № свідоцтва про реєстрацію випуску.
Глобальний сертифікат зберігається в депозитарії з постійним переоформленням у разі перереєстрації випуску ЦП.
Глобальний сертифікат не може бути в обігу і обертатися на біржовому і позабіржовому ринку ЦП.
Якщо випуск ЦП у бездокументарній формі визнано як такий, що не відбувся, депозитарій за наказом емітента вилучає тимчасовий глобальний сертифікат із сховища, здійснює його погашення та передає до архіву.
Депозитарій надає ДКЦПФР перелік випусків ЦП, оформлених глобальним сертифікатом.
Інформаційне забезпечення ринку капіталів в України
Відповідно до Концептуальних основ розкриття інформації, (рішення ДКЦПФР від 9.12.97 №54) система розкриття інформації базується:
o На концепції доступу на відміну від концепції публікації
o Орієнтована на забезпечення прав інвесторів щодо одержання достовірної і повної інформації
o Державна реєстрація вступає в дію з моменту доступу до неї інвесторів, а не з моменту прийняття інформації держорганами.
o Публікація інформації не є достатньою для її розкриття.
Інформація повинна пройти через систему розкриття, яка базується на використанні електронної програми — анкети.
Види інформації:
§ Інформація про випуск ЦП (проспект емісії) — призначається для будь-якого потенційного інвестора і використовується для залучення коштів. Містить повний опис емітента, в ній розкриваються виробничі плани, плани розвитку, додається бухзвітнісь, інформація про керівництво, інформація про дану емісію.
§ Регулярна інформація (надається на періодичній основі і відображає основні напрямки господарської діяльності у звітному періоді, містить фін звітність, інформацію про фінансовий стан (інформацію про ліквідність, прибутковість, ефективність менеджменту), зміни у фінансовому стані за світний період. В Законі України „Про ЦП і ФБ” стаття 24 „Регулярна інформація про емітента”, цією статтею передбачено, що емітент зобов'язаний не менше одного разу на рік інформувати громадськість про свою фінансово-господарську діяльність (річний звіт))
§ Особлива інформація — це інформація, яка впливає на вартість ЦП або розмір доходу по них. Закон України „Про ЦП і ФБ” стаття 25 „Особлива інформація про емітента”: емітент зобов'язаний протягом 2-х днів надіслати фондовій біржі і реєструвальному органу (ДКЦПФБ), а також опублікувати в офіційному виданні інформацію про такі зміни, що відбулися в його господарчій діяльності:
Зміна прав на ЦП
Зміни у персональному складі службових осіб
Арешт банківських рахунків емітента
Реорганізація (зупинка, припинення) діяльності емітента.
Знищення не менше як 10% майна в наслідок надзвичайних обставин
Пред’явлення позову до емітента, що більше 10% його статутного фонду або вартості основних і оборотних фондів.
Одержання кредиту або емісію ЦП, що становить розмір більше 50% статутного фонду або вартості основних і оборотних фондів.
Сучасний стан і особливості розвитку фондового ринку в Україні
Історія сучасного фондового ринку України почалась від дня прийняття у 1991 році Закону України „Про цінні папери і фондову біржу”.
Аналізуючи розвиток ринку цінних паперів в Україні за роки незалежності, можна виділити такі його основні етапи.
Перший етап – з 1991 по 1994 рік. Незважаючи на те, що саме у 1991 році було дано „законодавчий” старт розвитку фондового ринку України у зв’язку з прийняттям ключових законів щодо доцільності акціонерних товариств і випуску та обігу цінних паперів (Закони України „Про господарські товариства”, „Про цінні папери і фондову біржу”), цей етап характеризується вкрай низькими темпами розвитку фондового ринку. Насамперед, це пов’язано з повільними темпами процесу приватизації, повною відсутністю необхідної інфраструктури, недостатньою правовою урегульованістю питань, пов’язаних з його функціонуванням. Практично був відсутній вторинний ринок цінних паперів. Суттєвий недолік першого етапу – відсутність системи обліку прав власності на цінні папери. Розпорошеність функцій між різними державними органами щодо регулювання фондового ринку не дозволяла повною мірою забезпечувати процес його гармонійного розвитку, досягнення цілісності та прозорості, поступового інтегрування у світові фондові ринки.
Другий етап – з 1995 по 1999 рік характеризується значними кількісним та якісним зростанням фондового ринку України, каталізатором чого можна вважати два моменти: прискорення темпів приватизації та створення державної системи регулювання фондового ринку, насамперед, Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку; визначення та розподіл повноважень щодо регулювання фондового ринку серед інших державних органів. Законодавчо, а саме: Концепцією функціонування та розвитку ринку цінних паперів (1995 рік), Законами України „Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні” (1996 рік), „Про національну депозитарну систему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні” (1997 рік), визначено принципи та шляхи розвитку ринку цінних паперів.
Основними результатами другого етапу розвитку фондового ринку можна вважати створення дієвої системи нагляду за дотриманням законодавства на ринку цінних паперів, створення системи реєстрації прав власності на цінні папери та системи розкриття інформації про емітентів та професійних учасників ринку цінних паперів.
В той же час, незважаючи на значний прогрес у розвитку фондового ринку, залишався цілий ряд невирішених проблем. Серед них можна виділити такі: недостатність законодавчого забезпечення, низький технологічний рівень функціонування ринкової інфраструктури, недостатня прозорість діяльності емітентів та професійних учасників фондового ринку, низький рівень корпоративної культури, недостатній рівень поінформованості більшої частини населення з питань фондового ринку.
Третій етап – з 2000 року. Із зростанням обсягів інвестування в економіку України, необхідністю належного забезпечення обслуговування інвестиційних процесів та забезпечення належного захисту прав інвесторів, а також у зв’язку з закінченням процесу масової приватизації фондовий ринок переходить до нового етапу свого розвитку. Продовжується вдосконалення системи захисту прав інвесторів, підвищення ролі державного регулювання ринку цінних паперів, розвиток нормативно-правової бази, розбудова інфраструктури фондового ринку, розвиток системи організованої торгівлі, вдосконалення діяльності інститутів спільного інвестування, а також механізмів корпоративного управління.
Таким чином, в Україні, починаючи з 1991 року, було створено необхідні передумови для активного розвитку ринку цінних паперів. На сучасному етапі розвитку основним напрямком стає продовження формування сприятливого та внутрішньо узгодженого правового поля функціонування фондового ринку.
Основні фактори, що впливали на розвиток вітчизняного фондового ринку:
§ Формування фондового ринку здійснювалося з орієнтацією на обслуговування приватизаційних процесів.
§ Надмірна орієнтація державної політики в процесі приватизації на стратегічних інвесторів та на збереження значної державної частки в статутних фондах АТ.
§ Затримка в проведенні пенсійної реформи, що обмежувало розвиток фондового ринку
§ Відсутність узгодженого правового поля розвитку фондового ринку.
Фондовий ринок України характеризується як:
§ Неліквідний
§ Непрозорий
§ Неефективний
§ Незначна ринкова капіталізація ЦП
§ Незначні обсяги угод на організованому ринку.
Поняття фундаментального аналізу і його значення
На ринку капіталів використовуються різні методи вибору об’єктів інвестування. Найбільш популярними є підходи, що використовуються прихильниками фундаментального та технічного аналізу. Фундаментальний аналіз відповідає на питання: які ЦП купувати або продавати? З іншого боку технічний аналіз відповідає на питання: Коли купувати або продавати ЦП?
Фундаменталісти вважають, що ринок на 90% підпорядкований логіці, а на 10% психології.
Відповідно до фундаментального підходу внутрішня вартість фінансових інструментів визначається як теперішня вартість всіх майбутніх доходів або грошових потоків від даного фінансового інструменту.
В основі — концепція зміни вартості грошей у часі.
Фундаменталісти вивчають фундаментальні фактори, що впливають на вартість ЦП. Це здійснюється за допомогою фундаментального аналізу, який має наступні етапи:
1. макроекономічний аналіз ситуації в країні (динаміка ВВП, прогнозування % ставок, темпів інфляції, валютних курсів, особливості державної фінансової політики).
2. аналіз галузі, до якої належить конкретний емітент (перспективи розвитку галузі, її конкурентоспроможність, особливості виробничого циклу, державного регулювання галузі, ціноутворення, оподаткування). Результатом є прогноз розвитку галузі.
3. аналіз фінансово-господарської діяльності емітента. Висновки щодо фінансово стану емітента і перспектив розвитку.
4. аналіз показників, що характеризують ЦП конкретного емітента. Визначення внутрішньої вартості ЦП. Якщо внутрішня вартість вища за ринкову ціну, то ЦП слід купувати, бо з точки зору фундаменталістів в кінцевому рахунку ринок правильно відбиватиме реальну вартість ЦП.
Недоліки фундаментального підходу.
· Тривалий процес у часі
· Проведення фундаментального аналізу потребує отримання значних обсягів інформації, яка не є безкоштовною і може бути невірною (результатом використання невірної інформації є невірні висновки)
· Значні витрати інвесторів на сплату комісійної винагороди аналітикам за отримання та аналіз відповідної інформації (можуть бути більші ніж прибуток)
· Аналітик може невірно оцінити внутрішню вартість ЦП. Можуть бути невірно прогнозовані грошові потоки або невірно визначена ставка дисконту.
· Ринкова ціна може не адаптуватися до розміру внутрішньої вартості ЦП.
Поняття технічного аналізу та його значення.
Використовує прикладні теорії „повітряних замків” і спрямований на вивчення стану фондового ринку.
Основні принципи технічного аналізу:
ü Рух цін враховує всю інформацію по ЦП
ü Ціни рухаються у відповідному напрямку, головне завдання технічного аналітика — виявити цей напрямок (тренд)
ü „історія повторюється”
Основні об’єкти технічного аналізу:
Ø динаміка курсів (цін)
Ø динаміка обсягів торгівлі ЦП
Риси, що характеризують технічний аналіз:
Ø швидкість проведення
Ø спрощеність
Ø широка сфера використання
Основні теорії, що використовуються технічними аналітиками
1.Теорія Доу (автор Доу Джонс)
Відповідно до основних положень теорії Доу, стан ринку визначається:
o короткотерміновим напрямком руху цін (протягом одного робочого дня)
o вторинними трендами, які є більш тривалими (від 2 тижнів до одного місяця)
o довгостроковим трендом (основний тренд) до 4-х років.
Основне завдання технічного аналітика — визначити сучасний тренд, а не прогнозувати майбутнє.
2.Теорія зростання та спаду.
Прибічники збирають інформацію про кількість ЦП, по яких ціни збільшувались за деякий час, і окремо по тих, по яких ціни зменшувались. Розраховується індекс зростання або падіння.
Індекс відображає частку ЦП, по яких ціни збільшувались і по яких ціни зменшувались (окремо). Ринок вважається сильним, якщо збільшується індекс зростання, і слабким, якщо збільшується індекс спаду.
Прибічники теорії вважають:
— індекс спаду є максимальним наприкінці тенденції падіння цін (ринок ведмедів)
— індекс зростання поступово починає збільшуватись при появі тенденції до зростання.
— Індекс зростання починає зменшуватись задовго до того, як покажуть падіння інші показники.
3.Теорія коротких продажів.
Інвестор позичає у брокера ЦП і продає їх на ринку. Він очікує, що зможе придбати ці ЦП по більш низькій ціні і повернути борг брокеру.
Аналітик визначає співвідношення (коефіцієнт) між загальною кількістю акцій, що були продані інвесторами без покриття до кількості всіх проданих акцій.
Високий показник коефіцієнту — це ознака зростання, невисокий —ознака спаду. Коли інвестор вважає, що ціна впала до необхідного рівня, він хоче придбати ЦП на ринку, але зростаючий попит призводить до збільшення цін.
.Теорія неповних лотів (протилежної думки)
Прибічники вважають, що дрібні (непрофесійні) інвестори на ринку завжди діють невірно, помиляються у прийнятті рішень і завжди мають справу з неповними лотами (партіями ЦП). Вони дають поради поводитись не так, як дрібні інвестори.
5.Теорія обсягів торгівлі фінансовими інструментами.
Прихильники вважають, що необхідно одночасно проводити аналіз змін обсягів торгівлі і динаміки курсів. Зменшення обсягів торгівлі вказує на те, що закінчується тенденція зростання, і є сигналом для продажу ЦП. Збільшення обсягів торгівлі означає повернення тенденції зростання і є сигналом для придбання ЦП.
Основними методами виявлення трендів у технічному аналізі є графічні методи.
Основні види графіків:
1.Стовпчиковий.
2.Лінійні. (відображають динаміку цін)
3.„Японські свічі”
4.„Хрестики - нулики”
5.Ковзна середня.
Технічні аналітики одночасно будують графік ковзної середньої і графік фактичних цін. Якщо загальна тенденція на ринку, це тенденція падіння цін, то лінія середньої ковзної буде знаходитися вище лінії фактичних цін. Якщо лінія фактичних цін перетинає лінію середніх цін, то для аналітика це є сигналом до зміни тенденції до тенденції зростання. Він вважає, що у цьому випадку слід купувати ЦП.
Якщо загальна тенденція на ринку - це тенденція зростання, то лінія середньої ковзної буде знаходитися нижче лінії фактичних цін. Якщо лінія фактичних цін перетинає лінію середніх цін, то для аналітика це є сигналом до зміни тенденції до тенденції падіння. Він вважає, що у цьому випадку слід продавати ЦП.
6.Побудова лінії опору та підтримки, цінових моделей та фігур.
Лінія опору — це лінія, що зв’язує ціни, вище яких, з точки зору учасників ринку, ціна не може підійматися.
Лінія підтримки — це лінія, що зв’язує ціни, нижче яких ціна не може бути.
Якщо ціна ЦП перетинає або пробиває лінію опору або лінію підтримки, то це є сигналом для технічного аналітика про посилення цієї тенденції. Якщо ціна ЦП перетинає лінію опору, то треба купувати, лінію підтримки — продавати.
Для підвищення якості прогнозу технічні аналітики використовують систему фільтрів:
1. Часовий фільтр — затримка у прийнятті рішення після отримання сигналу на 2-3 біржових дня.
2. Процентний — лінії опору і лінії підтримки збільшені і зменшені на декілька % вверх і вниз.
Основні недоліки технічного аналізу:
1. Технічний аналітик приймає рішення купувати або продавати ЦП після прояву тенденції, але на ринку можуть бути значніі коливання цін, що може призвести до збитків технічного аналітика і його клієнтів.
2. Результативність технічного аналізу зменшується зі збільшенням кількості користувачів результатами технічного аналізу. Позитивні результати можуть отримати лише ті учасники, які раніше інших побачили сигнал, або продали або купили ЦП до того моменту як ціна досягла якогось рівня.
Приклади типових задач
Задача 1.Коефіцієнт дивідендних виплат корпорації складає 0,5 ,доход на звичайну акцію 4 гр. од. Щорічний приріст дивідендів – 5% .Ціна сплаченого капіталу 12%. Визначте ціну звичайної акції.
Розв’язання.
Для розв’язання використовується формула :
Ц=,
Де Ц – ціна акції,
Do –останній сплачений дивіденд
r – ціна сплаченого капіталу
k – щорічний темп прирісту дивідендів
Останній сплачений дивіденд може бути визначений з формули розрахунку коефіцієнту дивідендних виплат :
К=Д / Доход на акціюД=К*Доход на акцію = 0,5*4=2 гр. од.
Визначаемо ціну акції
Ц=2(1+0,05)/(0,12-0,05)=30 гр. од.
Відповідь : ціна акції 30 гр. од.
Задача 2.Визначте поточну доходність облігації з купонною ставкою 14%, номіналом 1000 гр. од. Поточна ціна облігації:
а)850 гр. од.
б)1200 гр. од.
Розв’язання.
Поточна доходність облігації визначається за формулою:
Задача 3. Коефіцієнт дивідендних виплат корпорації складає 0,5 , поточний дохід (чистий прибуток) на звичайну акцію 4 гр. од. Щорічний приріст дивідендів – 5% .Ціна сплаченого капіталу 12%. Визначте ціну звичайної акції.
Розв’язання.
Для розв’язання використовується формула:
Ц=, де :
Ц – ціна акції,
Do –останній сплачений дивіденд
r – ціна сплаченого капіталу
k – щорічний темп прирісту дивідендів
Останній сплачений дивіденд може бути визначений з формули розрахунку коефіцієнту дивідендних виплат :
К=Д / Доход на акціюД=К*Доход на акцію = 0,5*4=2 гр. од.
Визначаемо ціну акції
Ц=2(1+0,05)/(0,12-0,05)=30 гр. од.
Відповідь : ціна акції 30 гр. од.
Задача 4. Компанія на протязі 3 років планує виплачувати дивіденди зі щорічним приростом 10%, в подальшому ріст буде на рівні 5%. Визначте сьогоднішню вартість акції за умови, що очікувана ставка доходу складає 12%. В останній рік дивіденд дорівнював 2,5 грош.од. Поясніть, чому при розрахунку ціни акції вам не потрібно показника її номінальної вартості.
Розв’язання.
1). Д1 = 2,5*(1+0,1)=2,75
Д2 = 2,75*(1+0,1)=3,03
Д3 = 3,03*(1+0,1)=3,3
2). Можлива ціна через 3 роки:
3) Знаходимо теперішню вартість майбутні грошовий потоків:
PV(Д1) = 2,75*PVIF (n=1, r=12%)=2,46
PV(Д2) =3,03*PVIF (n=2, r=12%)=2,42
PV(Д3) =3,3*PVIF (n=3, r=12%)=2,35
PV(Р3) = 49,5*PVIF (n=3, r=12%)=35,2
4) Можлива ціна акції:
2,46+2,42+2,35+35,2=42,4 гр. од.
Відповідь: можлива ціна акції 42,4 гр. од. Задача7. Облігація номіналом 1000 дол. з купонною ставкою 12% випущена на 3 роки. Очікувана доходність: а)11%, б)14%. Визначте ціну облігації у цих випадках.
Розв’язання.
1) Можлива ціна, якщо ставка доходності 11%:
2) Якщо очікується доходності 14%:
.
Відповідь: Ціна зменшиться і буде нижче номінальної вартості
Задача5. Компанія купила облігації на суму 106 тис. грош. од. при номінальній вартості 100 тис. грош. од. До строку погашення залишилося 3 роки. Купонна ставка 13%. Припустимо , що через рік очікувана ставка ринку складе 12 %. За якою ціною компанія може продати облігації через рік? Який дохід отримає компанія від цієї облігації за умови продажу по визначеній ціні? Якою буде доходність?
3.2. Тема 6. Ринок похідних фінансових інструментів
Тема 6. РИНОК ПОХІДНИХ ФІНАНСОВИХ ІНСТРУМЕНТІВ
Загальна характеристика та види похідних інструментів (ПІ)
До основних причин виникнення і розвитку ринку похідних інструментів можнат віднести наступні.
§ Необхідність зменшення ризику зміни цін на цінні папери (ЦП), товарні ресурси, а також обмінних курсів у майбутньому.
§ Пошук інструментів і ринків, що забезпечують отримання високих доходів та не потребують значних фінансових вкладень.
Об’єктивною передумовою розвитку і функціонування ринку ПІ є існування активного та ефективно функціонуючого ринку базових активів, якими можуть бути ЦП, валюта, фондові індекси, товари. При цьому учасники ринку повинні мати різні очікування напрямків зміни цін на базові активи у майбутньому.
Термін „похідні фінансові інструменти” можна вважати тотожним терміну „деривативи”.
Відповідно до Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”: дериватив — це стандартний документ, що засвідчує право та/або обов'язок придбати або продати базовий актив на визначених ним умовах у майбутньому.
В Україні до деривативів віднесені: форвардні контракти, ф’ючерсні контракти, опціони.
В Законі України „Про державне регулювання ринку ЦП в Україні” використовується термін „похідні ЦП”:
Похідні ЦП — це такі ЦП, механізм випуску і обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом) ЦП, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Переліку похідних ЦП в законі немає, але відповідно до правил випуску і обігу фондових деривативів використовується термін „фондовий дериварив” — це документ, щодо якого ДКЦПФР зробила висновок про віднесення його до похідного ЦП як опціону чи ф’ючерсу.
Це не відповідає визначенню фондових деривативів, яке є у Законі „Про оподаткування прибутку підприємств”
Класифікація деривативів:
1)За видами контрактів:
Форвардні контракти
Ф’ючерсні контракти
Опціонні контракти
Свопи
2)За видами базових активів (в Україні відповідно до у ЗУ „Про оподаткування прибутку підприємств”)
Фондові деривативи (базовими активами є ЦП та їх характеристики)
Валютні деривативи (базовими активами є валюта)
Товарні деривативи (базовими активами є товари або товарні ресурси) Банк Міжнародних розрахунків за базовими активами виділяє:
Учасники ринку ПІ умовно розподіляються на дві основні групи:
— хеджери
— спекулянти
Форвардні контракти
Відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”: Форвардні контракти — це двостороння угода за стандартною типовою формою, яка засвідчує зобов'язання особи придбати (продати) базовий актив у визначений час та на визначених умовах у майбутньому з фіксацією цін такого продажу під час укладання форвардного контракту.
Риси:
існує інтервал часу між моментом укладання і моментом виконання контракту. Цей інтервал має бути більше 2-х робочих днів.
Ціна визначається за домовленістю сторін
Обов’язковість виконання. Одна сторона зобов’язана продати, а інша — купити. При невиконанні — штрафні санкції. Як правило форвардний контракт завершується реальним рухом базового активу від продавця до покупця.
Термін дії контракту, умови і санкції визначаються за домовленістю сторін.
Позабіржовий контракт.
Вторинного ринку практично не існує.
Є дві сторони контракту:
o Покупець — сторона, що бере зобов'язання придбати базовий актив. Відкриває довгу позицію.
o Продавець — сторона, що бере зобов'язання продати базовий актив. Відкриває коротку позицію.
Ф’ючерси
Відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств”:
Ф’ючерсний контракт — це стандартний документ, який затверджує зобов'язання придбати або продати базовий актив у визначений час та на визначених умовах в майбутньому з фіксацією ціни на момент укладання зобов’язань з сторонами контракту.
Ф’ючерсні контракти - це стандартизовані біржові форвардні контракти.
Особливості ф’ючерсів.
Це біржовий стандартизований контракт.
Стандартизована сума базового активу.
Стандартизована дата виконання.
Ціна базового активу, по якій кожна сторона контракту приймає на себе зобов'язання виконати контракт, визначається під впливом попиту і пропозиції в процесі біржової торгівлі.
Ф’ючерсні контракти завершуються купівлею або продажем базового активу лише у двох випадках, 98% пов’язано із закриттям позиції. Закрита позиція здійснюється шляхом офсетної угоди.
Існує механізм дострокового погашення зобов'язань.
Існує необхідність проведення регулярних розрахунків результатів участі у ф’ючерсній торгівлі.
Сторони ф’ючерсного контракту:
o Продавець — сторона, що бере на себе зобов'язання продати базовий актив
o Покупець — сторона, що бере на себе зобов'язання придбати базовий актив
o Емітент — організатори торгівлі (біржа або ТІС) або розрахунково-клірингова палата, з якою біржа уклала договір.
Зобов'язання продати і купити виникають перед емітентом. Покупець і продавець можуть не знати один одного.
Якщо учасники ф’ючерсної торгівлі не ліквідували свої позиції (не закрили), то у них виникає зобов'язання на встановлену дату купити або продати базовий актив, а емітент визначає хто буде покупцем для продавця і продавцем для покупця.
Існує механізм гарантування виконання зобов'язань. Він забезпечується внесенням гарантованої суми, яка має назву маржі, кожною із сторін ф’ючерсної торгівлі на спеціальні рахунки.
Маржа буває:
o Початкова маржа — кошти, які депонуються у момент відкриття позиції.
o Підтримуюча маржа — це мінімальний рівень, до якого може знизитися залишок коштів на рахунку.
o Варіаційна маржа — кошти, які депонуються наприкінці кожної торгової сесії для приведення у відповідність з початковою маржею зобов'язань по ф’ючерсних контрактах, якщо депонована сума зменшується нижче рівня підтримки.
Розміри початкової і підтримуючої маржі встановлюються організаторами торгівлі в правилах торгівлі ф’ючерсними контрактами. Рахунки відкриваються у розрахунково-кліринговій палаті і на ці рахунки здійснюються поповнення внесків.
Клірингова палата може бути або структурним підрозділом або незалежною організацією, з якою укладається договір. Через палату здійснюється реєстрація ф’ючерсних контрактів, узгодження умов, нарахування, закриття позицій, поставка активів; надаються офіційні звіти по результатам торгівлі.
Треба розрізняти поняття ф’ючерсної ціни і ціни спот.
Ціна спот — це ціна, по якій базовий актив продається чи купується на фізичному ринку.
Ф’ючерсна ціна — це поточна точка зору на ціну базового активу у майбутньому.
Різниця між ними залежить від:
ü Часу
ü Очікування учасників
Різниця між ціною спот і ф’ючерсною ціною має назву базис.
Позитивний базис— коли ціна спот > фючерсної ціни.
Від’ємний базис — коли ціна спот < фючерсної ціни.
Нульовий базис— коли ціна спот = ф’ючерсній ціні.
Аналіз динаміки базису використовується учасниками ринку для обґрунтування рішень.
Для розрахунку результатів в правилах торгівлі встановлюється розмір мінімальної зміни ціни (tick).
Для різни ф’ючерсних контрактів використовуються різні методи встановлення розміру тіку.
Наприклад, для контрактів, де базовим активом є короткотермінові боргові фінансові інструменти, tick встановлюється в розмірі 1 базового пункту = 0,01% від номінальної вартості.
При розрахунку вартості tick також враховується термін боргових зобов'язань.
Наприклад, якщо базовий актив - 3-х місячні казначейські векселі США, то вартість тіку = (1000000*0,01%/100%)*3міс/12міс=$25.
Якщо базовим активом є облігації, то розмір тіку встановлюється 1/32% від номінальної вартості.В цьому випадку вартість тіку:
(100000*1/32%)/100%=$31,25
Однією з основних тенденцій ф’ючерсної торгівлі в останні роки є збільшення обсягів контрактів, базовим активом яких є фінансові інструменти у порівнянні із товарними ф’ючерсами.
Особливості випуску і обігу ф’ючерсів в Україні.
Порядок визначається Правилами випуску та обігу фондових деривативів (ДКЦПФР , №13 від 24.06.97 р.)
Емітентом ф’ючерсів в Україні може бути створена фондовою (товарною) біржею або ТІС розрахунково-клірингова палата, або розрахунково-кліринговий банк, з яким біржа уклала відповідний договір.
Емітент повинен зареєструвати випуск в центральному апараті ДКЦПФР.
Для ф’ючерсних контрактів, в основі яких є товарні ресурси, емітент отримує дозвіл Мінекономіки на використання товарних ресурсів у якості базового активу.
Для ф’ючерсних контрактів, базовим активом в яких є кошти і валютні цінності — дозвіл НБУ.
Термін обігу зареєстрованих ф’ючерсних контрактів не може перевищувати 2 років з моменту реєстрації.
Опціони.
Опціон — це стандартизований документ, що засвідчує право придбати (продати) базовий актив на визначених умовах у майбутньому з фіксацією ціни на час укладання такого контракту або на час такого придбання за рішенням сторін контракту.
Характеристика опціонів:
§ Опціон — це строковий контракт, що надає його покупцю право купити або продати базовий актив за встановленою ціною або протягом відповідного терміну або на встановлену конкретну дату у майбутньому. Продавець зобов'язаний виконати угоду, якщо покупець скористається своїм правом. Ціна базового активу, по якій виконується угода, якщо покупець скористається своїм правом, має назву „ціна виконання опціону”.
§ Опціон має ціну — це премія опціону — це сума, яку сплачує покупець продавцю за придбане право. Премія складається з двох основних частин: — внутрішня вартість опціону — це дохід покупця, який він отримав би, якби скористався своїм правом в даний момент часу. — часова вартість — це різниця між майбутньою (прогнозованою) ціною базового активу протягом дії опціону та ціною виконання. Розмір премії залежить від наступних основних факторів: Ã поточна ціна базового активу Ã різниця між поточною ціною базового активу і ціною виконання. Ã час, що залишився до дати виконання Ã поточний рівень безризикових процентних ставок Ã індивідуальна оцінка учасниками ринку майбутньої динаміки цін на базові активи Ã від стилю і виду опціону
Класифікація опціонів:
I. Залежно від права, яке придбав покупець опціону, є два основних види або типи:
Опціон на купівлю (option-call)
Опціон на продаж (option-put)
II. Залежно від терміну виконання опціону виділяють два основних стилі опціону:
Американський опціон — це такий по якому покупець може скористатися правом протягом конкретного терміну до кінцевої встановленої дати.
Європейський — покупець може скористатися своїм правом тільки на встановлену конкретну дату.
III. Залежно від забезпеченості виконання зобов'язань по опціону:
Покриті (забезпечені), продавець опціону має базовий актив
Непокриті (незабезпечені), продавець опціону не має базового активу
IV. Залежно від ступеня стандартизації та сфери обігу
Стандартизовані (біржові)
Нестандартизовані (позабіржові)
Для біржових опціонів характерним є те, що емітентом виступають організатори торгівлі (біржі, позабіржові торгівельні системи або розрахунково-клірингова палата, з якою організатор торгівлі має відповідний договір)
V. Залежно від розміру внутрішньої вартості:
Опціон в гроші (з грошима). Для покупця опціону на купівлю ринкова ціна базового активу більша, ніж ціна виконання, тобто внутрішня вартість більша за 0. Для покупця опціону на продаж ринкова ціна базового активу менша, ніж ціна виконання, внутрішня вартість теж більша за 0.
Опціон при грошах (внутрішня вартість дорівнює нулю, тобто ринкова ціна базового активу дорівнює ціні виконання)
Без грошей (внутрішня вартість менше 0. Для опціону на купівлю це означає, що ринкова ціна менша за ціну виконання, по опціону на продаж — ринкова ціна більше ціни виконання)
Залежно від базового активу
Опціон на ЦП (базовий актив — ЦП), відповідно до Закону „Про оподаткування прибутку підприємств” вони називаються фондовими деривативами. Основну частку у зарубіжній практиці займають індекси і акції як базові активи
Опціон на інші похідні фінансові інструменти (опціон на фючерс, опціон на своп)
Основні опціонні стратегії:
I. Проста опціонна стратегія. Характеризується тим, що учасник виступає або в ролі покупця або в ролі продавця.
II. Опціонні стратегії спред — це одномоментне відкриття двох протилежних позицій на один і той же вид опціону з одним і тим же базовим активом (одномоментні продаж і купівля) Види стратегій спред:
Горизонтальні стратегії — однакова ціна виконання але різні дати
Вертикальна стратегія — ціна виконання різна, а дата однакова
Діагональна — різні дати і різні ціни.
III. Комбінаційні опціонні стратегії (стеллаж) — одномоментне відкриття двох однакових позицій на різні види опціонів з одним і тим же базовим активом. Наприклад, це одномоментне придбання опціону на продаж і опціону на купівлю. Серед стеллажних виділяють наступні статегії:
§ Комбінація стредл — це купівля опціону на продаж і опціону на купівлю або продаж опціону на продаж і опціону на купівлю з однаковими датами і цінами виконання.
§ Комбінація стренгл — це стеллажна операція, коли однакова дата і різні ціни виконання.
§ Комбінація стреп — включає три опціони: два опціони на купівлю і один на продаж, дата і ціни можуть бути однаковими або різними.
§ Комбінація стріп — включає три опціони: один опціон на купівлю і два на продаж, дата і ціни можуть бути однаковими або різними.
IV. Синтетичні опціонні стратегії — це одномоментне відкриття протилежних позицій на різні види опціонів або одномментне відкриття позиції на опціонному ринку та на ринку спот (на фізичному ринку).
Особливості опціонів в Україні:
Особливості визначаються Правилами випуску і обігу фондових деривативів (№13 від 24.06.96 р.).
Емітентами опціонів в Україні можуть бути тільки юридичні особи, в т.ч. торгівці ЦП. Емітент та продавець опціону - це одна і таж особа. Емітент опціонів на купівлю повинен бути власником базового активу не менше ніж на 80 % від загальної кількості базового активу (це покриті опціони) або мати договір комісії з власниками не менше ніж на 80% базового активу.
Емітент опціону на продаж повинен внести на рахунок зберігача кошти та/або державні ЦП у розмірі, що не може бути меншим ніж сумарна вартість премій, отримана від продажу опціонів, та суми, яка складає 30% базового активу.
Термін дії опціону не може бути більшим 1 року з моменту реєстрації випуску. Реєстрауія випуску здійснюється центральним апаратом ДКЦПФР.
Своп(swap- обмін).
Угодами своп називаються угоди між учасниками ринку про обмін у майбутньому грошовими платежами відповідно до умов угоди.
Основні види свопів:
§ Валютний — характеризується тим, що сторони узгоджують суму основного боргу в одній валюті її еквівалент в іншій валюті. На відміну від % свопу сторони обмінюються як сумою %, так і основною сумою, вираженою в різних валютах. Термін дії валютного свопу до 10 років.
§ Відсотковий — це середньострокова або довгострокова угода, згідно з якою одна сторона бере на себе зобов'язання сплачувати у розрахунку на конкретну суму (номінал або основна сума) відсоток за фіксованою ставкою, а інша сторона бере зобов'язання сплачувати відсоток на ту ж суму, але за плаваючою відсотковою ставкою. Такий своп має назву „чистий”. До відсоткових свопів також належать т.з. базисні свопи, які передбачають обмін платежів, розрахованих по одній плаваючій відсотковій ставці, на платежі, розраховані по іншій плаваючій відсотковій ставці. У цьому випадку різною є база для розрахунку плаваючої відсоткової ставки.
Учасники % свопу не вступають у кредитні відносини між собою і реального руху коштів у вигляді основної суми або номіналу не відбувається. Учасники сплачують один одному різницю між % ставками. Основні цілі учасників % свопів:
o Зміна структури % виплат по боргам.
o Можливість отримання доступу до більш низьких % ставок
o Реструктуризація портфеля активів або зобов'язань
o Зменшення % ризику
Використовується % своп сторонами, що мають різний кредитний рейтинг, наприклад, позичальник з високим кредитним рейтингом використовує своп, щоб скористатися перевагою на ринку запозичень з фіксованою % ставкою і зайняти кращу позицію на ринку з плаваючою % ставкою. Позичальник з більш низьким кредитним рейтингом змінює плаваючу % ставку по зобов’язанням на фіксовану, яка для нього є більш привабливою. (Не має права залучати ресурси за фіксованою % ставкою)
Типи свопів:
ü Простий — це стандартний своп, який не містить ніяких умов.
ü Амортизуючий — основна сума рівномірно зменшується з наближенням терміну закінчення угоди.
ü Наростаючий — основна сума рівномірно збільшується з наближенням терміну закінчення угоди.
ü Складний (структурований) — участь у ньому беруть кілька сторін і кілька валют.
ü Форвардний — обмін грошовими потоками по такому свопу починається тільки через певний час після заключення угоди.
ü Опціон на своп („свопціон”)
ü Активний своп — змінює тип % ставки активів
ü Пасивний — змінює тип % ставки зобов'язань.
ВАРАНТ
ВАРАНТ — це різновид опціону на купівлю, який випускається емітентом, як правило, разом з власними привілейованими акціями чи іншими видами ЦП (за винятком простих акцій) та дає його власнику право на придбання простих акцій даного емітента протягом певного періоду за встановленою ціною. Покупець варанту має гарантії по придбанню простих акцій у майбутньому. У світовій практиці термін дії варантів 1-10 років.
Характерні ознаки варантів:
§ Як правило, вони є доповненням до привілейованих акцій чи боргових ЦП
§ Емітентом є АТ
§ Кошти, отримані від реалізації варантів, АТ використовує у поточній господарській діяльності.
§ Термін виконання більший ніж по біржовим опціонам.
Особливості в Україні.
Варанти в Україні можуть випускати тільки ВАТ і тільки у документарній формі.
Термін дії варантів в Україні не може перевищувати 1 рік, а обсяг базового активу — 50% обсягу акцій емітента, випуск яких було зареєстровано.
Не дозволяється випускати варанти для покриття збитків у господарській діяльності.
Забезпеченість виконання варантів в Україні:
à Новим випуском (емісією) акцій
à Укладанням договорів комісії з власниками простих акцій в кількості, передбаченій умовами випуску варантів, з розміщенням простих акцій у зберігача.
à Викупом у акціонерів належних їм акцій та утримання їх до закінчення терміну дії варанту.
CAP, FLOOR, COLLAR. Ці угоди дозволяють знизити ризики при залученні фінансових ресурсів та при інвестуванні з використанням плаваючої % ставки.
Угода CAP — це серія європейських опціонів на продаж, які дають покупцю право на отримання кредитних ресурсів з попередньо встановленим максимальним рівнем % ставки (сар). Чим ближче поточні % ставки до ставки CAP, тим більшою є премія, яку сплачує покупець продавцю. Якщо на дату виконання поточна ринкова ставка перевищує ставку САР, продавець опціону сплачує покупцю різницю між ринковою ставкою і ставкою САР.
Ця угода захищає позичальника від ризику зростання процентних ставок.
Угода FLOOR — це серія європейських опціонів на купівлю, які дають право покупцю інвестувати кошти під плаваючу процентну ставку, яка не нижче від визначеної в угоді мінімальної ставки (FLOOR). Використовується для захисту покупця від падіння % ставок. Якщо ринкова ставка на певну дату буде нижчою за встановлену мінімальну ставку, продавець опціону сплачує покупцю різницю між ставками.
Угода COLLAR — це одночасний продаж контракту FLOOR і купівля контракту САР. Це синтетична опціонна стратегія, яка застосовується для захисту позичальника в умовах плаваючої процентної ставки.
Ставка САР встановлюється на рівні, вищому від поточних ринкових ставок, а ставка FLOOR — на нижчому.
Витрати для позичальника визначаються як різниця між премією, що сплачена при купівлі САР і премією, що отримана при продажу FLOOR.
Депозитарні розписки — це вид ЦП, що емітується банками-депозитаріями і засвідчують право володіння акціями нерезидента, що депоновані в цьому банку.
Перші депозитарні розписки використовувалися американськими інвесторами для інвестування коштів в іноземні акції.
Види депозитарних розписок:
ü Американські (випуск регулюється правом США і розміщуються вони на фінансовому ринку США. Американський інвестор має можливість купити акції будь-якої фірми у будь-якій країні.
Підгрупи американських депозитарних розписок:
спонсоровані та
неспонсоровані
Спонсоровані характеризуються тим, що випускаються за ініціативою емітента. Бувають наступних рівнів:
І рівень— випускаються на акції, що знаходяться в обігу на вторинному ринку країни-емітента. Це найбільш прості і найбільш дешеві депозитарні розписки. Мінімальні вимоги щодо змін і реєстрації у SEC. Обіг — на позабіржовому неорганізованому ринку (найчастіше використовуються нерезидентами). Мінімальний статутний капітал емітента повинен бути більше 10 млн. доларів.
ІІ рівень — випускаються на акції, що є в обігу на вторинному ринку. Більш високі вимоги щодо надання інформації емітентом, більша плата, обертаються на організаційно оформленому ринку.
ІІІ рівень— використовуються для залучення капіталу, при додаткових емісіях акцій. Найбільш дорогі, фінансова звітність і реєстрація випуску — як для американських компаній.
Неспонсоровані — по них банк-депозитарій не має офіційної згоди емітента на використання програми депозитарних розписок.
ü Європейськідепозитарні розписки — забезпечують доступ до фінансових ринків Європи.
ü Глобальні депозитарні розписки — забезпечують доступ до світових фінансових ринків.
Приклади типових задач
Задача 1: Припустимо, компанія придбала 100 лотів акції А за курсом 35 грн од. за акцію. Вона хоче продати їх через 3 місяці. Для хержування своєї позиції компанія може виписати опціон на купівля за ціною виконання 38 гр.од. та премією 1 гр.од. Опціон європейський.
Яким буде результат для компанії, якщо вона продасть опціон на купівлю, а ціна акції на ринку на момент виконання опціону складе:
а) 35 гр.од.;
б) 38 гр.од.;
в) 39 гр.од.;
г) 41 гр.од.
Зробить розрахунки та дайте необхідні пояснення.
Відповідь:
Можлива ціна за акцію гр. од.
Можлива ціна за 100 лотів, гр. од.
Результат для продавця опціону
35
350000
1*10000=10000
38
380000
1*10000+(380000-350000) =40000
39
390000
1*10000+(380000-350000)=40000
41
410000
1*10000+(380000-350000)=40000
Як продавець опціону компанія отримала премію в розмірі 1000 гр. од. на 100 лотів. Якщо ринкова ціна буде більше, ніж ціна виконання + премія, то покупець опціону скористається правом на купівлю. Для продавця прибуток буде обмежений премією та різницею між ціною виконання опціону й ціною купівлі акцій. Якщо компанія не виписує опціон, то через 3 місяця фінансові результати будуть при можливій ціні 41 гр. од. за акцію більш високими (410000-350000=60000), але якщо ціна буде 35 гр. од., то він нічого не отримає, при ціні 38 – прибуток буде тільки 30000, а при ціні 39 гр. од. такій самий 40000.
Додаткова література.
1. Буренин А. Н. Фьючерсные, форвардные и опционные рынки. - М.: Тривола, 1995, стр. 15-29; 50-65.
2. Колб У. Финансовые деривативы.- М.: Филинъ, стр. 105-131; 168-178.
3. Суторміна В.М. та ін.Фінансовий ринок. Навч. посібник для самост вивч. дисц.- К.: КНЕУ. – 2001.- с 57-66.
3.3. Тема 7. Грошовий ринок та ринок банківських позик
Тема 7. ГРОШОВИЙ РИНОК ТА РИНОК БАНКІВСЬКИХ ПОЗИК
Функції та значення. Суб'єкти.
Грошовий ринок - частина фінансового ринку, на якому використовуються короткотермінові фінансові інструменти ( термін до 1 року).
Ринок банківських позик - частина фінансового ринку, на якому використовуються фінансові інструменти, що створюються банками для забезпечення руху фінансових ресурсів в економіці. ).
Зв'язок між грошовим ринком та ринком банківських позик.
З одного боку, серед інструментів грошового ринку значну роль відіграють інструменти ринку банківських позик.
З іншого боку, в сучасних умовах основна частина фінансових інструментів ринку банківських позик має короткотерміновий характер і тому ринок банківських позик можна розглядати як частину грошового ринку.( Разом з тим, слід пам'ятати, що ринок банківських позик не обмежується тільки короткотерміновими фінансовими інструментами, наприклад, у США середній термін банківських позичок складає від 4 до 5 років).
Функції - як частини фінансового ринку - виконують функції фінансового ринку ( див. тему 1).
Значення грошового ринку та ринку банківських позик .
Учасники мають змогу отримати необхідні кошти для задоволення короткотермінових потреб, фінансування обігових коштів.
Регулювання ліквідності учасників ринку (тимчасово вільні грошові кошти спрямовуються на придбання короткотермінових інструментів, які, як правило, можна вільно продати до терміну погашення та при цьому отримати дохід).
Держава регулює обсяги кредитних ресурсів в економіці та проводить монетарну політику, використовуючи інструменти та учасників ринку.
Учасники ринку.
Учасниками є всі сектори економіки та фінансові посередники. Особливу роль серед фінансових посередників відіграють банки. Держава як учасник, з одного боку, через грошовий ринок проводить грошову та кредитну політику, з іншого - є одним з основних позичальників (для задоволення потреб бюджету через випуск казначейських векселів).
Основні інструменти.
Основними інструментами ринків, що розглядаються, є :
казначейські векселі
депозитні (ощадні) сертифікати
комерційні папери
банківські акцепти
РЕПО
кредитні та депозитні договори.
Казначейські векселі - це короткотермінові державні цінні папери, що використовуються для покриття тимчасових косових розривів, що виникають у процесі виконання державного бюджету.
Ринок казначейських векселів у країнах із розвинутою економікою є дуже активним і займає значну вагу у загальному обсязі операцій з державними цінними паперами. Казначейські векселі розглядаються інвесторами як без ризикові фінансові інструменти. Вони є ліквідними завдяки короткому терміну та високій активності вторинного ринку. Наприклад, у США, термін 90 днів, 3 місяці, 6місяців, 1 рік. Аукціони по продажу казначейських векселів в США проводяться щотижнево (за винятком тих, що мають термін 1 рік - по них -щомісяця).
Казначейські векселі відносять до так званих. "дисконтних" інструментів : вони розміщуються серед інвесторів по ціні, що нижче за номінальну вартість, а погашення здійснюється по номіналу.
Ставка дисконту (номінальна доходність) розраховується за формулою :
((Н - Ц розм.)/ Н)*360/п, де
Н - номінальна вартість Ц розм. - ціна розміщення на первинному ринку п - термін (днів), на який випущено вексель.
Доходність інвесторів визначається :
- якщо інвестор придбав на первинному ринку і володів до терміну погашення :
((Н - Ц розм.)/ Ц розм.)*360/п
- якщо вексель був придбаний на первинному ринку та був проданий до терміну погашення на вторинному ринку :
((Ц прод. - Ц розм.)/ Ц розм.)*360/п, де
Ц прод. - ціна продажу векселю на вторинному ринку п - кількість днів, на протязі яких інвестор володів векселем.
Використання казначейських векселів в Україні - історична довідка: див. Постанову КМ України від 06.03.99 № 321 "Про порядок викупу кредиторської і погашення дебіторської заборгованості держави з використанням казначейських векселів". Бюджетним кодексом України не передбачено використання казначейських векселів.
Вексель розглядається у Законі "Про цінні папери та фондову біржу" як цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю). В Україні можуть використовуватися такі види векселів: простий та переказний. Зазначимо, що обіг векселів в Україні регламентується також Законом "Про обіг векселів в Україні" (2001 р.).
Депозитні (ощадні) сертифікати - короткотермінові цінні папери, емітентами яких є банки. Банки використовують депозитні (ощадні) сертифікати для залучення ресурсів. Ринок депозитних (ощадних) сертифікатів у країнах з розвинутою економікою є дуже активним та високоліквідним. Доходність інвесторів визначається за тими ж формулами, що й за казначейськими векселями.
В Україні - характеристика - див. Закон "Про цінні папери та фондову біржу", Положення про депозитний сертифікат Національного банку України ( постанова Правління НБУ від 7 березня 2000 року № 91).
Ощадні сертифікати є письмовим свідоцтвом банку про депонування грошових коштів , яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому.
Ощадні сертифікати можуть бути:
строкові - під певний договірний процент та визначений строк
до запитання
іменні
на пред'явника.
Відповідно Закону, іменні сертифікати обігу не піддягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.
Комерційні папери - короткотермінові цінні папери, емітентами яких є добре відомі та великі компанії. Випуск комерційних паперів є альтернативою залучення ресурсів на короткі терміни у банків за допомогою використання кредитного договору.
Риси :
комерційні папери не мають забезпечення
цінні папери на пред'явника
дисконтні цінні папери
Термін погашення - залежить від особливостей країни - у США, наприклад, від 2 до 270 днів, у Великобританії - до 1 року.
Доходність інвесторів визначається за тими ж формулами, що й за казначейськими векселями.
Банківські акцепти - це векселі, що акцептовані банками.
Банківські акцепти широко використовуються у міжнародній торгівлі. Експортер вимагає у імпортера гарантії сплати по векселю. Акцептуючи векселі, банки сприяють розвитку міжнародної торгівлі. Імпортер сплачує банку додаткові комісійні.
Можливі ситуації :
Експортер, що отримав акцептований банком вексель, тримає його до терміну погашення.
Експортер, що отримав акцептований банком вексель, продає його на вторинному ринку до терміну погашення. Існує активний вторинний ринок банківських акцептів, основними учасниками якого є дилери, що спеціалізуються на купівлі -продажу цього виду фінансових інструментів.
Банк імпортера враховує акцептований ним вексель. Банк може продати його на вторинному ринку, або тримати до терміну погашення.
РЕПО - угода про продаж фінансових інструментів або фінансових ресурсів з обов'язковим зворотнім викупом.
В світовій практиці діяльності центральних банків механізм РЕПО-операцій є одним з ринково орієнтованих інструментів монетарної політики. Дозволяє управляти ліквідністю банківської системи та процентними ставками грошового ринку. Особливі переваги центральним банкам операції РЕПО забезпечують в умовах високо розвиненого ринку цінних паперів: якщо ЦБ вирішив збільшити (зменшити) пропозицію грошей та їх розмір в обігу, він дає розпорядження дилерам купити (продати) цінні папери на відповідну суму. Найбільшим у Західній Європі є ринок РЕПО у Франції. Розвиток РЕПО починався з державних цінних паперів, поступово перелік цінних паперів розширювався.
Основні функції, що виконують операції РЕПО для різних учасників фінансового ринку:
залучення грошових коштів
залучення позик конкретних випусків цінних паперів (отримання у кредит цінних паперів, наприклад, для відкриття "коротких позицій") під забезпечення грошовими активами
поставки цінних паперів а терміновими контрактами (ф'ючерсними та опціонними)
проведення спекулятивних арбітражних операцій.
Традиційно РЕПО - це фінансова операція, що складається з двох частин - прямої та зворотної угод.
Пряма угода, що укладається в день Н, складається з домовленості сторін про купівлю-продаж пакета цінних паперів і такої самої домовленості про укладання в день Н +К зворотної угоди - договору купівлі цього пакета на визначених умовах.
У зворотній угоді, що укладається в день Н +К, відбувається купівля - продаж пакета цінних паперів у зворотному напрямі.
Тривалість періоду К становить від 0 до 99 днів. У більшості випадків операції РЕПО короткострокові угоди на термін від одного тижня до одного місяця.
За своєю природою РЕПО є механізмом кредитування під забезпечення цінними паперами.
Особливості технології реалізації РЕПО дозволяють виділити в них чотири типи операцій:
купівля цінних паперів із зобов'язанням їх зворотного продажу за ціною, що є вищою від ціни купівлі (LendMoney)
продаж цінних паперів із зобов'язанням їх зворотної купівлі за ціною, що є нижчою від ціни продажу (LendSecurities)
- продаж цінних паперів із зобов'язанням їх зворотної купівлі за ціною, що є вищою від ціни продажу (BorrowMoney)
купівля цінних паперів із зобов'язанням їх зворотного продажу за ціною, що є нижчою від ціни їх купівлі (BorrowSecurities)
Ставка доходності від угоди визначається, виходячи з різниці між ціною, по якій був здійснений продаж та ціною придбання з врахуванням кількості днів між продажем та придбанням.
Приклад.
Цінні папери за угодою були придбані інвестором по ціні 9 852 217 дол., з обов'язковим продажем за ціною 10 000 000 дол. через 60 днів.
Щоб зменшити ризик, що виникає при передачі цінних паперів, учасники можуть укладати угоди за такими схемами:
Двостороння РЕПО-угода, коли цінні папери переводяться покупцю, що знижує його кредитний ризик, однак, збільшує транс акційні витрати.
Тристороння РЕПО-угода, коли цінні папери передаються третій стороні, яка за відповідну плату несе відповідальність за правильне виконання договору.
"Довірча" РЕПО-угода, коли цінні папери знаходяться у продавця, що зменшує транс акційні витрати, але збільшує кредитний ризик покупця.
Операції центральних банків на відкритому ринку.
Операції центральних банків на відкритому ринку.
До операцій центральних банків на відкритому ринку відносять операції з купівлі - продажу векселів, облігацій, інших видів фінансових інструментів.
Операції здійснюються з метою регулювання грошового обігу (обсяг грошей в економіці збільшується, якщо ЦБ купує цінні папери, та, навпаки, зменшується, якщо продає).
В розвинутих країнах операції центральних банків на відкритому ринку є одним з основних інструментів контролю за грошовою масою. Це гнучкий засіб, якій не включає прямий контроль за банківською системою. Однак, для того, щоб операції центральних банків на відкритому ринку стали інструментом монетарної політики, треба враховувати наявність інших методів та досвід їх використання ( до інших методів в даному випадку можна віднести обов'язкові резерви та кредитування банків центральними банками через "кредитне вікно").
Які цінні папери можуть бути об'єктом купівлі - продажу?
Основною умовою є наявність активного вторинного ринку відповідного цінного паперу.
Валютний курс як iнструмент мiжнародних угод характеризує вiдкритi економiчнi системи, мiж якими вiдбувається рух товарiв, послуг, капiталiв та людей.
Валютний курс визначає цiну грошової одиницi однiєї країни вiдносно грошової одиницi iншої країни. Валютний курс являє собою цiну особливого товару - грошей. Як всяка цiна, валютний курс змiнюється залежно вiд часу i мiсцезнаходження.
Вивчення змiн валютних курсiв має велике значення, бо вони впливають на цiни нацiональної економiки. I чим бiльше вiдкрита економiка, тим вiдчутнiшим є цей вплив.
Слiд звернути увагу на особливiсть валютного курсу як цiни на грошi. Цiна звичайно є вiдношенням мiж грошима i вартiстю товарiв та послуг. Валютний курс є вiдношенням грошей до грошей. Це означає, що валютний курс може бути поданий двома способами. Наприклад, валютний курс мiж гривнею та американським доларом може бути встановлений як 5,325 грн. = 1,000 дол. США або 1,000 грн. = 0,1878 дол.
Цi два курси є iдентичними. Однак з цих рiвнянь нелегко однозначно зрозумiти твердження, що "валютний курс зрiс". Для з'ясування цього слiд визначити метод оцiнки (котирування) валютного курсу.
Перший метод називається прямим котируванням: з його допомогою валютний курс вiдображає цiну одиницi iноземної валюти через нацiональну валюту.
Непряме котирування виражає цiну нацiональної валюти через iноземну валюту.
В офiцiйнiй практицi в Українi , як правило, використовується пряме котирування.
Валютний курс вимiрює цiну однiєї валюти вiдносно iнших валют, валютнi курси яких у взаємних обмiнах теж змiнюються. Тому важливо знати валютнi курси кожної з основних свiтових валют щодо iнших валют. Таку iнформацiю дають таблицi перехресних валютних курсiв (кроскурсiв).
Форми валютних курсів.
Валютний курс прийнято здебiльшого подавати у двох формах. Перша найбiльш поширена форма - цiна нацiональної валюти вiдносно певної iноземної валюти. Друга форма має вигляд iндексу, що будується на основi кошика (комбiнацiї) валют, якi використовуються в торгових операцiях з головними партнерами.
Розрiзняють два рiзновиди валютних курсiв. Валютний курс, що визначається як вiдносна цiна двох валют, називають номiнальним двостороннiм валютним курсом. Вiн, як правило, використовується у валютних контрактах i є найбiльш простим i базовим визначенням валютного курсу. На ньому грунтується поняття ефективного валютного курсу. Це - бiльш повна характеристика валютного курсу. Вiн є рiзновидом валютного курсу, який визначається на основi iндексiв, i його подальшою конкретизацiєю.
Ефективний валютний курс використовується для вимiрювання середньозваженої цiни iноземних валют, що виражається через нацiональну валюту.
Вiн являє собою iндекс, котрий у найбiльш загальному виглядi обчислюють як середньозважену величину набору двостороннiх обмiнних курсiв стосовно вибраної валюти. При розрахунку ефективного валютного курсу iндивiдуальнi двостороннi валютнi курси iндексуються вiдносно даного базового року, що дає змогу уникнути проблеми агрегацiї даних.
Важливим є рiзновид поняття валютного курсу, який називають паритетом купiвельської сили - ПКС. Це поняття виходить з абстрактного припущення, що мiж країнами усунутi торговi бар'єри i транспортнi витрати на перевезення товарiв. За таких обставин цiна товару, який може вивозитися за кордон, має бути приблизно однаковою у рiзних країнах, якщо її вимiрювати однiєю i тiєю ж самою валютою. Валютний курс, який називають паритетом купiвельної сили, встановлюється на рiвнi, за якого купiвельна сила грошей у рiзних країнах буде однаковою.
Вважається, що паритет купiвельної сили може бути використаний як надiйний орiєнтир у пошуку рiвноваги валютного курсу двох валют i цiн двох країн, що використовують цi валюти.
Розрiзняють абсолютний i вiдносний паритети купiвельної сили. За абсолютного ПКС рiвень валютного курсу має бути таким, щоб при даних загальних цiнових рiвнях двох країн купiвельна сила будь-якої даної суми грошей була однаковою в обох країнах.
ПКС як вiдносний валютний курс зазнає змiн, якi дорiвнюють вiдносним змiнам у цiнах країн, що розглядаються.
Валютнi курси зазнають постiйних змiн. Для характеристики змiн у цiнi (вартостi) валют вживаються спецiальнi термiни. Найбiльш поширенi серед них знецiнення та подорожчання валют, девальвацiя або ревальвацiя.
Зниження вартостi валют називають знецiненням, пiдвищення - подорожчанням.
Слiд вiдрiзняти термiни знецiнення та подорожчання вiд девальвацiї i ревальвацiї. Першi два термiни характеризують змiни у вартостi валют пiд тиском попиту i пропозиції на валюти у мiсцях продажу iноземної валюти (на валютних ринках). Девальвацiя i ревальвацiя валют - це їх знецiнення чи подорожчання, але цiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу.
Фактори, що впливають на валютний курс на тривалий перiод:
рiвнi вiдносних цiн,
тарифи i квоти,
преференцiї (схильнiсть) щодо нацiональних товарiв порiвняно з iноземними товарами,
продуктивнiсть.
Для оцiнки внеслку кожного з цих факторiв у змiни валютного курсу враховують змiни у попитi на нацiональнi товари пiд впливом цього фактора. Якщо даний фактор збiльшує попит на нацiональнi товари порiвняно з iноземними товарами, нацiональна валюта подорожчає, якщо ж вiн зменшує попит на нацiональнi товари, нацiональна валюта знецiниться.
Пряме котирування, за якого валютний курс визначається через нацiональну валюту щодо одиницi iноземної валюти, означає, що подорожчання нацiональної валюти виявляється через спад валютного курсу.
Будь-якi фактори, що змiнюють очiкувану доходнiсть нацiональних та iноземних депозитiв, ведуть до змiн валютного курсу. До них належать змiни вiдсоткових ставок на депозити, а також змiни факторiв, що впливають на валютний курс у довготривалiй перспективi i через них на очiкуванi валютнi курси.
Існує декілька режимiв валютного курсу.
Фiксований режим валютного курсу характеризується тим, що уряд установлює постiйнi фiксованi пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки. Це забезпечує вiльну купiвлю i продаж нацiональної валюти за цiєю цiною незалежно вiд того, хто здiйснює валютно-платiжнi операцiї. Даний режим передбачає, що уряд спроможний забезпечити продаж iноземної валюти у тих кiлькостях, якi потрiбнi для пiдтримання встановленого урядом курсу. Для цього уряд мусить мати потрiбнi запаси iноземної валюти.
За плаваючого режиму валюти попит на неї та пропозиція її на ринку визначає валютний курс. Уряд не втручається у формування плаваючого валютного курсу.
Контрольований валютний курс подiбний до фiксованого валютного курсу тим, що його встановлює уряд. Проте одночасно вiн має iстотнi вiдмiнностi вiд нього. Вони полягають у тому, що уряд вирiшує, якi обсяги iноземної валюти можна купити у держави, визначає її склад, цiльове призначення i час використання. Виходячи з полiтичних та iдеологiчних мiркувань, уряд може пiдвищити курс iноземної валюти для розширення iмпорту i знизити його для стимулювання експорту. Отже, валютний курс контролюється державою.
Система "чистих" режимiв валютних курсiв виявляється через систему реальних режимiв валютних курсiв. Головнi характеристики системи такi: стабiльнiсть курсу пiдтримується в межах вузьких, чiтко визначених режимiв, через офiцiйнi валютнi iнтервенцii; довгострокова стабiльнiсть валютного курсу з нечастими змiнами обмiнних курсiв задля пристосування економiки до тимчасової нерiвноваги платiжного балансу забезпечується з допомогою змiн офiцiйних резервiв, вiдсоткових ставок, доходiв i цiн; при фундаментальнiй нерiвновазi платiжного балансу обмiннi курси зазнавали перегляду.
В основi цiєї системи лежить її головний елемент - змiнюваний фiксований курс. Вiн має "гiбридний" характер, поєднуючи в собi риси, насамперед, фiксованого режиму, а також плаваючого валютного курсу
Види валютних ринків
Валютнi ринки - це офiцiйнi центри, де вiдбувається купiвля-продаж iноземних валют на основi попиту та пропозиції. Вони обслуговують мiжнародний платiжний обiг, пов'язаний з оплатою грошових зобов'язань юридичних або фiзичних осiб рiзних країн.
Функцiями валютних ринкiв є:
забезпечення своєчасностi здiйснення мiжнародних розрахункiв, страхування валютних ризикiв;
диверсифiкацiя валютних резервiв банкiв, пiдприємств, держав, регулювання валютних курсiв;
отримання спекулятивного прибутку учасниками ринку у виглядi рiзницi курсiв валют;
Бiльшiсть валютних операцiй здiйснюється через банки, якi виконують на договiрнiй основi доручення iноземних банкiв-кореспондентiв. Це дає змогу здiйснювати валютнi операцiї безготiвковим шляхом. Банки, яким надано право на проведення валютних операцiй, називаються уповноваженими, девiзними або валютними.
Залежно вiд обсягу, характеру валютних операцiй та кiлькостi валют, якi використовуються, розрiзняють:
свiтовi,
регiональнi,
нацiональнi (мiсцевi) валютнi ринки.
На свiтових валютних ринках банки проводять операцiї з ключовими валютами, якi широко використовуються у свiтовому платiжному обiгу.
На регiональних та мiсцевих валютних ринках здiйснюються операцiї з конкретними конвертованими валютами (сингапурський долар, саудiвський рiал, кувейтський динар тощо.)
Мiжбанкiвський ринок подiляється на прямий та брокерський. Тому складовою ланкою в iнституцiональнiй структурi валютного ринку є брокерськi фiрми.
Види угод на валютних ринках
1. Валютнi операцiї з негайною поставкою ("спот"). При здiйсненнi валютної угоди з негайною поставкою, яка має назву "касова" (готiвкова), або "спот", iноземна валюта постачається банками-кореспондентами не пiзнiше, нiж протягом двох наступних банкiвських днiв з дня укладення угоди, термiн її постачання практично збiгається з моментом виконання угоди.
Курс готiвкових угод публiкується в котирувальних бюлетенях. Цi операцiї найбiльш поширенi, їх частка становить бiльше, нiж 50% обсягу валютних угод на мiжбанкiвському ринку.
За допомогою такиї операцiй банки забезпечують вимоги своїх клiєнтiв в iноземнiй валютi для мiжнародних розрахункiв, створюють можливостi для швидкої мiграцiї капiталiв, здiйснюють арбiтражнi та спекулятивнi операцiї.
2. Термiновi угоди з iноземною валютою. Термiновi валютнi угоди (форварднi, ф'ючерснi, опціонні, свопи) - це валютнi угоди, за якими сторони домовляються про постачання обумовленої суми iноземної валюти у визначений угодою термiн пiсля її укладення, за курсом, зафiксованим на момент її укладення (бiльше, як через два робочих днi пiсля її укладення). (Особливості термінових угод розглянуто у темі 6)
Валютний арбiтраж - особливий вид валютних угод, основна мета проведення яких полягає в отриманні прибутку та уникненнi можливих валютних збиткiв шляхом використання сприятливої кон'юнктури валютних ринкiв. Це використання рiзницi в котируваннях на мiжнародних та нацiональних валютних ринках. Основний його принцип - купити валюту дешевше та продати дорожче.
У сучасних умовах, коли всi банки-учасники валютного ринку пов'язанi мiж собою ефективними та надiйними каналами зв'язку i мають оперативне iнформацiйне забезпечення, практикується лише конверсiйний (обмiнний) арбiтраж.
При проведеннi такої валютної операцiї мета арбiтражиста - найбiльш вигiдно купити iнвалюту (наприклад, для погашення боргу кредитору). У цьому випадку отримання прибутку внаслiдок курсових рiзниць на рiзноманiтних валютних ринках є лише самометою банку. Адже виконуючи доручення свого клiєнта, банк буде прагнути купити необхiдну валюту на тому ринку, де курс її найсприятливiший.
Валютний арбiтраж, на вiдмiну вiд iнших видiв валютних операцiй, сприяє короткостроковому вирiвнюванню валютних курсiв на рiзних валютних ринках.
Види валютного арбiтражу: вирiвнюючий, вiдсотковий, валютно-вiдсотковий.
Вирiвнюючий арбiтраж дiлиться на прямий та непрямий.
Прямий арбiтраж - використання курсової рiзницi мiж валютами боржника та кредитора. У непрямому вирiвнюючому арбiтражi бере участь третя валюта, яка купується за дуже низьким курсом.
Вiдсотковий арбiтраж пов'язаний з операціями на ринку позичкових капiталiв та включає двi угоди: отримання кредиту на iноземному ринку позичкових капiталiв, де ставки нижчi; розмiщення еквiвалента запозичень iнвалюти на нацiональному ринку капiталу, де вiдсотковi ставки вищi.
Валютно-вiдсотковий арбiтраж - рiзновид вiдсоткового, заснований на використаннi банком рiзниць вiдсоткових ставок за угодами, якi здiйснюються в рiзнi термiни.
Додаткова література
Про систему валютного регулювання і валютного контролю// Декрет Кабінету міністрів Українивід 19.02.1993 р.
Про банки і банківську діяльність. Закон України від 7 грудня 2000 року №872-ХП.//Урядовий кур'єр від 17січня 2001 року.
Міжнародні валютно-кредитні відносини: Підручник / за ред. А.С.Філіпенко. - К.: Либідь, 1997. - 208 с.
Міжнародні фінанси: Підручник/ О.І. Рогач, А.С.Філіпенко та ін., за ред. О.І. Рогача. - К.: Либідь, 2003. -784с.
Ходаківська В.П., Бєляєв В.В. Ринок фінансових послуг: теорія і практика: навчальний посібник.- Київ: ЦУЛ, 2002.
Михайлов Д.М. Мировой финансовый рынок: тенденции и инструменты. - М.:Экзамен, 2000.
* * *
3.5. Тема 9. Фондова біржа та біржові операції
Тема 9. ФОНДОВА БІРЖА ТА БІРЖОВІ ОПЕРАЦІЇ
Поняття і ознаки класичної фондової біржі. Функції фондової біржі.
Фондова біржа - це організаційно оформлений постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля ЦП.
Ознаки фондової біржі:
Це централізований ринок з фіксованим місцем торгівлі (наявність торгового майданчика)
Наявність процедури відбору ЦП (лістинг)
Наявність процедури відбору посередників - членів біржі.
Наявність регламенту торгівлі ЦП та стандартних торгових процедур.
Централізація реєстрації угод і розрахунків за ними.
Встановлення офіційних біржових цін.
Наявність процедури нагляду за членами біржі.
Функції фондової біржі:
Посередницька
Індикативна
Регулятивна
У світі склалися різні типи біржових систем. Відомі три основних типи:
моноцентрична біржова система - характерним є існування в країні лише однієї фондової біржі і її філіалів. Склалася еволюційним шляхом. Характерна для таких країн як Франція, Великобританія.
Поліцентрична біржова система. В країні є більше ніж одна фондова біржа. Обсяги угод приблизно однакові. (Канада, Німеччина, Австралія)
біржова система змішаного типу. (США - є біржі-лідери і є біржі, що мають незначні показники)
Основи організації роботи фондової біржі.
В Україні фондова біржа - це акціонерне товариство, яке створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі-продажу ЦП та їх похідних. Фондова біржа не може здійснювати операції від власного імені та за дорученням клієнтів, а також виконувати функції депозитарію.
Фондова біржа набуває прав юридичної особи з дня її реєстрації ДКЦПФР. Фондовій біржі видається свідоцтво про реєстрацію, термін дії якого 2 роки.
На ринку ЦП фондова біржа здійснює професійну діяльність по організації торгівлі на ринку ЦП. Для здійснення професійної діяльності необхідно отримати ліцензію, яку видає ДКЦПФР, що надається терміном на 3 роки. Отримати ліцензію може лише фондова біржа, що пройшла реєстрацію. Діяльність по організації торгівлі має бути виключним видом діяльності фондової біржі.
Фондова біржа в Україні може бути створена не менше ніж 20 засновниками - торговцями ЦП, що мають ліцензію, за умови внесення ними до статутного фонду не менше як 10.000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частка статутного фонду, що належить одному акціонеру не може перевищувати 5% статутного фонду фондової біржі. Вищим органом фондової біржі затверджуються статут та правила. (ст.34 Закону України "Про цінні папери та фондову біржу")
Правила фондової біржі повинні передбачати:
процедуру допуску (лістингу) та делістингу ЦП
перелік видів ЦП, що можуть бути допущені до котирування Котирування - це механізм визначення та /або фіксації ринкової ціни ЦП.
Види угод, що укладаються
Порядок організації і проведення торгів
Процедуру котирування
Вимоги до укладання угод
Правила розрахунків
Процедуру вирішення спорів
Механізм здійснення контролю за додержанням вимог і правил та інші положення.
Порядок допуску (лістингу) ЦП повинен передбачати подання емітентом заяви про допуск до офіційного котирування, згідно з якою емітент бере на себе наступні зобов'язання:
Подавати на біржу звіти загальних зборів акціонерів
Подавати на біржу інформацію про внесення змін до статутних документів.
Узгоджувати з біржею графік випуску ЦП і проведення інших фінансових операцій, що включають пільгові права для власників ЦП.
Інформувати біржу про факти, що впливають на біржовий курс, на фінансове становище емітента.
Надсилати біржі інформацію, яку має намір опублікувати у ЗМІ і інші.
За допуск ЦП емітент сплачує біржі встановлені біржею суми зборів.
Доцільність лістингу.
Позитивне: включення ЦП до біржового списку підвищує престиж компанії, ліквідність її ЦП, допомагає зберегти конкурентну позицію, сприяє встановленню справедливої ціни, полегшує доступ до кредитних ресурсів банку.
Негативне: все, що є позитивним за певних умов може стати негативним.
ДКЦПФР Положенням "Про порядок реєстрації фондової біржі та торговельно-інформаційних систем" встановила кількісні показники діяльності емітентів, ЦП яких будуть перебувати в офіційному лістингу:
мінімальна сума активів = 400.000 €
прибуток за останній балансовий рік = 80.000 € або сумарний прибуток за останні 3 роки у сумі, еквівалентній 220.000 € за умови, що кожний рік підприємство має бути прибутковим.
Кількість випущених в обіг акцій більше 1 млн. штук.
Кількість акціонерів, що володіють не менше ніж 100 акціями - 2000 осіб або загальна кількість акціонерів не менше ніж 2200 осіб
Допуск ЦП оголошується через офіційне повідомлення, яке публікується в офіційному видання біржі. ЦП можуть бути вилучені з офіційного котирування (делістинг):
за вимогою емітента
за вимогою державного представника на фондовій біржі
за ініціативою біржі.
Біржа може бути ініціатором делістингу, якщо:
незначне співвідношення щоденного обсягу операцій до загальної кількості ЦП та до кількості котирувань на рік.
Відсутність виплати %, дивідендів чи погашення боргових зобов'язань протягом останніх 3-х років.
Незначне співвідношення кількості ЦП, що знаходяться у власників невеликих пакетів до їх загальної кількості.
Порушення емітентом своїх зобов'язань щодо інформування власників ЦП і фондову біржу про свою діяльність
Порушення правил біржі
Подання заяви про неплатоспроможність емітента
Ліквідація емітента.
Ринкова ціна ЦП визначається наступними способами:
фіксингове котирування - використовується у тих випадках, коли купівля-продаж ЦП здійснюється методом накопичення та одночасного виконання замовлень на купівлю-продаж ЦП. Це так званий онкольний аукціон.
безперервне котирування (мультифіксинг) - використовується в процесі безперервного використання замовлень, поданих в усній або письмовій формі за ціною, що змінюється протягом торговельної сесій чи біржового дня.
Курси ЦП і інформація, яка не може бути віднесена до конфіденційної, публікується в офіційному виданні біржі, яке має назву "біржовий бюлетень"
Курсова ціна - це середньозважена ціна за угодами, здійсненими з початку біржового дня (торговельної сесії) до моменту часу, визначеного правилами біржі.
Котирувальна ціна - це середньозважена ціна за угодами, здійсненими протягом біржового дня.
Біржові посередники.
В процесі укладання біржових угод виконуються біржові операції (дії, які здійснюються брокерами, дилерами або іншими фахівцями біржі)
Право на здійснення біржової торгівлі мають особи, які володіють біржовим місцем.
Біржове місце - це засвідчене володінням акцією акціонера біржі чи іншим способом право на здійснення біржової торгівлі в торгівельному залі або в торгівельній електронній мережі біржі. Володіти біржовим брокерським місцем можуть члени фондової біржі.
Член фондової біржі - це юридична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер біржі, або користується ним (така особа називається асоційований член) терміном не менше 1 року, способом, визначеним статутом і правилами біржі. Має право укладати угоди від свого імені та виконує вимоги нормативно-правовий актів статуту і правил біржі.
Для виконання угод, член ФБ повинен зареєструвати брокерську контору, яка розглядається як окремий підрозділ члена біржі. В брокерській конторі працюють брокери та дилери.
Брокер на фондовій біржі в Україні - це фізична особа, яка є уповноваженою особою брокерської контори, що здійснює угоди щодо ЦП на підставі договорів комісії чи доручення за рахунок своїх клієнтів.
Дилер на фондовій біржі в Україні - це фізична особа, яка є уповноваженою особою брокерської контори, що здійснює угоди щодо ЦП від свого імені і за свій рахунок з метою перепродажу третім особам.
Крім брокерів та дилерів на ФБ також можуть працювати особи, які мають назву маклери, спеціалісти, ліцитатори. Всі вони - особи, що проводять біржовий аукціон. Вони можуть бути або уповноваженими особами біржі, або державні службовці.
На американських біржах, крім зазначених осіб, також у біржових угодах задіяні учасники - маркетмейкери - це біржовий посередник, який займається дилерською діяльністю у визначеному колу ЦП, який забезпечує ліквідність ринку даних ЦП.
Види біржових наказів.
Правилами фондової біржі повинні визначатися види угод, що можуть укладатися в процесі конкретного аукціону та види наказів брокерам і дилерам на купівлю ЦП, які видає клієнт. Види угод на фондовій біржі:
Касові угоди або угоди спот, характерним є те, що клірингові рахунки ведуться у день здійснення угоди.
Регулярні угоди, характерним є те, що клірингові рахунки здійснюються в стандартні терміни (t+3, t+5)
Строкові або форвардні угоди- клірингові рахунки здійснюються на встановлену добу у майбутньому.
Біржові накази, що надаються клієнтами біржовим посередникам, залежно від ціни виконання розподіляють на три групи:
Ринковий наказ (купити і продати по ринковій ціні або купити по мінімуму і продати по максимуму)
Лімітний наказ (замовлення купити ЦП за ціною, що не перевищує обумовлену, або продати за ціною, що не нижче, ніж обумовлена)
Стоп-наказ (замовлення купити або продати ЦП в той момент, коли ціна досягне обумовленого рівня)
Залежно від терміну дії біржового наказу, вони розподіляються на:
Відкриті - це такі, які діють на момент виконання або відміни
На термін - діють тільки протягом всиновленого терміну
Біржові індекси.
Біржовий індекс - це середній показник біржової активності, який узагальнює динаміку цін на ЦП і свідчить про зміни в рівні цін за певний час.
Фондові індекси призначені для відображення поточної кон'юнктури ринку, стану ділової активності та оцінки тенденції ринку, є інструментом аналізу та прогнозування на ринку ЦП
Недоліки індексів:
відображають кількісні зміни ринкових цін, а не причини змін
зміни ринкових цін тільки приблизно відображають інтенсивність торгівлі ЦП
вони враховують зміни цін тільки ринкових ЦП і не можуть охарактеризувати стан всього ринку ЦП.
Додаткова література.
Дефоссе Г. Фондовая биржа и биржевые операции. М.:1995.
Биржевая деятельность. Под. ред. Грязновой А.Г., Корневой Р.В., - М.: Финансы и статистика, 1995.
Студенти повинні ознайомитися зі специфікою окремих сегментів фінансового ринку, отримати навички оцінки фінансових інструментів, що використовуються на ринку капіталів, ринку похідних фінансових інструментів, валютному ринку, грошовому ринку та на ринок банківських позик.
* * *
5. Термінологічний словник
КОРОТКИЙ ТЕРМІНОЛОГІЧНИЙ СЛОВНИК
Акціонерне товариство — товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майном товариства.
Акція — цінний папір без встановленого строку обігу, що засвідчує участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивідендів, а також на участь у розподілі майна у разі ліквідації акціонерного товариства.
Арбітраж — одночасна купівля та продаж однакових або подібних цінних паперів на різних ринках за сприятливої різниці цін.
Аукціон — конкурсний спосіб організації торгівлі, згідно з яким купівля/продаж цінних паперів здійснюється брокером/дилером у заздалегідь визначений час методом нагромадження та одночасного виконання замовлень на купівлю і продаж цінних паперів або безперервного виконання замовлень, поданих в усній або письмовій формі за ціною, що змінюється протягом торговельної сесії.
Безризиковий актив — актив, дохідність якого визначена та відома з початку володіння цим активом.
Біржове котирування — визначення ринкової вартості цінних паперів протягом біржових торгів.
Біржовий бюлетень — офіційне видання біржі, в якому публікуються курси цінних паперів та супровідна інформація.
Біржовий індекс — середні або середньозважені показники курсів цінних паперів, як правило, акцій.
Біржовий наказ — форма взаємовідносин між брокером і клієнтом, що виражається в передачі брокеру вказівок стандартного типу.
Брокер — фінансовий посередник, що займається купівлею-продажем цінних паперів за рахунок і за дорученням клієнта на підставі договору комісії або доручення.
Варіаційна маржа — грошова сума, яка має бути нарахована на кліринговий рахунок учасника біржової торгівлі терміновими контрактами або списана з цього рахунку за підсумками клірингу наприкінці кожного біржового дня.
Варант — свідоцтво, що видається разом з цінним папером, яке дає право на додаткові пільги його власнику при придбанні акцій чи боргових цінних паперів.
Вексель — цінний папір, що засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю).
Випуск цінних паперів — зареєстрована у встановленому порядку сукупність цінних паперів одного емітента з одним державним реєстраційним номером, що можуть мати різні умови емісії, але надають однакові права.
Глобальний сертифікат — документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі, який підтверджує право на здійснення операцій з даними цінними паперами у Національній депозитарній системі.
Грошовий ринок — ринок, на якому обертаються активи зі строками погашення рік і менше.
Депозитарій — юридична особа, що проводить виключно депозитарну діяльність і може здійснювати кліринг та розрахунки за угодами щодо цінних паперів.
Депозитарний договір — договір між зберігачем та обраним ним депозитарієм, за яким депозитарій веде для зберігача рахунки у цінних паперах, на яких відображаються операції з цінними паперами, переданими зберігачем.
Депозитарні свідоцтва — похідні цінні папери, які випускаються учасниками Національної депозитарної системи, що встановлюють кореспондентські відносини з іноземною фінансово-депозитарною установою, та які свідчать про права власності резидента України на певну кількість депонованих у цій фінансово-кредитній установі акцій чи облігацій емітента, що не є резидентом України.
Депозитний (ощадний) сертифікат — письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів, яке засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку суми депозиту і процентів по ньому.
Дивіденди — грошові платежі, що виплачуються акціонерним товариством своїм власникам у зв'язку з розподілом прибутку.
Дилер — учасник ринку цінних паперів, що торгує цінними паперами і за свій рахунок, і за дорученням.
Дисконт — різниця між ціною фінансового інструменту, що відповідає його номіналу, та реально сплаченою за нього ціною, меншою за номінал.
Електронні цінні папери (бездокументарна форма випуску цінних паперів) — цінні папери, що існують у вигляді облікового запису, який є підтвердженням права власності на цінний папір.
Емісія цінних паперів — сукупність дій емітента щодо здійснення підписки на свої цінні папери.
Емітент — юридичні і у випадках, передбачених законодавством, фізичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і зобов'язуються виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску.
Ефективний портфель — портфель, що забезпечує інвестору як максимально очікувану дохідність при заданому рівні ризику, так і мінімальний ризик при заданому рівні дохідності.
Ефективний фінансовий ринок — ринок, на якому ціна кожного цінного папера в кожен момент часу збігається з її інвестиційною вартістю.
Заставні облігації — облігація, що забезпечена майном або іншими цінними паперами, що використовуються як застава.
Заощадження — різниця між поточним доходом і поточним споживанням.
Зберігані цінних паперів — банк або торговець цінними паперами, який має дозвіл на зберігання та обслуговування обігу цінних паперів та операцій емітента з цінними паперами на рахунках у цінних паперах як щодо належних йому цінних паперів, так і щодо цінних паперів, які він зберігає згідно з договором.
Звичайні акції — акції, що дають право голосу на зборах акціонерів; величина дивідендів по них залежить від прибутку і заздалегідь не фіксується і не гарантується.
Інвестиції — всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток або досягається соціальний ефект.
Інвестиційна компанія — торговець цінними паперами, який, окрім проведення виключного виду діяльності по цінних паперах, може залучати кошти для спільного інвестування шляхом емісії цінних паперів та їх розміщення.
Інвестиційний сертифікат — цінний папір, що випускається виключно інвестиційним фондом або інвестиційною компанією і дає право його власникові на отримання доходу у вигляді дивідендів.
Інвестиційний фонд — юридична особа у формі закритого акціонерного товариства з урахуванням вимог чинного законодавства з питань спільного інвестування з метою здійснення такої діяльності.
Інсайдер — особа, в переважній більшості акціонер корпорації, що має доступ до інформації, яка невідома широкому колу осіб, але суттєво впливає на акції даної корпорації.
Казначейський вексель — короткострокові борглві цінні папери казначейства (Міністерства фінансів), що випускаються для покриття тимчасових касових розривів, що виникають при виконанні бюджету.
Казначейські акції — акції акціонерного товариства, які викуплені самим акціонерним товариством за рахунок сум, що перевищують статутний фонд, з метою подальшого перепродажу, розповсюдження серед працівників або анулювання.
Казначейські бони — облігації казначейства США, цінні папери, що випускаються на строк понад 7 років. Процент виплачується кожне півріччя, а номінал повертається при погашенні.
Казначейські ноти — білети казначейства США, цінні папери, що випускаються на строк від одного до семи років. Процент виплачується кожного півріччя, а номінал повертається при погашенні.
Кліринг — отримання, звірка та поточні оновлення інформації, підготовка бухгалтерських та облікових документів, необхідних для виконання угод щодо цінних паперів, визначення взаємних зобов'язань, що передбачає взаємозалік, забезпечення та гарантування розрахунків за угодами щодо цінних паперів.
Кліринговий депозитарій — депозитарій, який одержав дозвіл ДКЦПФР на здійснення клірингу щодо операцій з цінних паперів..
Комісійна виплата — виплата брокерській фірмі за послуги з торгівлі цінними паперами.
Конвертовані облігації — облігації, які, за бажанням власника, можуть бути обмінені на інші цінні папери, як правило, прості акції.
Ліквідність — можливість власника активу продати його швидко, при цьому не роблячи значних знижок у ціні.
Лінія ринку капіталів — лінія, що графічно показує залежність між очікуваним доходом та ризиком диверсифікованого портфелю цінних паперів.
Лінія ринку цінних паперів — графічно відображає залежність очікуваного доходу цінного паперу від безризикової процентної ставки, бети цінного папера та очікуваного доходу ринку.
Лінія характеристики цінних паперів — лінія, яка показує залежність між доходом цінного папера (або портфеля цінних паперів) та ринковим доходом.
Лістинг — внесення цінних паперів до переліку (списку) цінних паперів, які котируються на фондовій біржі.
Лот — одиниця торгівлі цінними паперами, яка характеризується кількістю цінних паперів та їх загальною сумарною вартістю.
Маржевий рахунок — рахунок інвестора в брокерській фірмі, за допомогою якого відбувається придбання акцій за рахунок брокерського кредиту або продаж акцій, що позичені у брокера.
Модель оцінки капітальних активів — рівноважна модель ціноутворення, згідно з якою очікувана дохідність цінного папера є лінійною функцією чутливості цінного папера до зміни дохідності ринкового портфеля.
Муніципальні облігації — облігації, які емітуються місцевими органами влади. Джерелом виплат по таких облігаціях є доходи відповідного бюджету.
Незаставні облігації — облігації, що не забезпечуються якими-небудь матеріальними активами.
Несистематичний ризик цінного папера — ризик, котрий залежить від економічного та фінансового стану корпорації, що випустила цінні папери.
Номінальний утримувач цінних паперів — депозитарій або зберігач цінних паперів, зареєстрований у реєстрі власників цінних паперів як юридична особа, якій цінні папери передані для здійснення операцій з ними за дорученням і в інтересах власників цінних паперів.
Облігація — цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість даного цінного папера в передбачений у ньому строк з виплатою фіксованого процента (якщо інше не передбачено умовами випуску).
Облігація з нульовим купоном — облігація, що продається на ринку з дисконтом, а погашається за номіналом, за рахунок чого і утворюється дохід власника облігації.
Облігація з плаваючим купоном — облігація, купонні виплати за якою не є фіксованими, а залежать від якоїсь змінної величини.
Обмежені акції — акції, що приносять звичайні дивіденди, але не дають права голосу або обмежують це право.
Опціон колл (опціон на покупку) — контракт, що дає право покупцю придбати обумовлену кількість базового активу за фіксованою ціною протягом визначеного періоду.
Опціон пут (опціон на продаж) — контракт, що дає право його покупцю продати обумовлену кількість базового активу за фіксованою ціною протягом визначеного періоду.
Подвійний аукціон — форма аукціону, за якого ціни пропонують як продавці, так і покупці цінних паперів.
Похідні цінні папери — цінні папери, механізм випуску та обігу яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного контрактом щодо цінних паперів, інших фінансових та/або товарних ресурсів.
Премія опціону — ціна, яку сплачує покупець опціона його продавцю.
Привілейовані акції — акції, що дають привілейоване право їх власнику на отримання дивідендів, але не надає йому права голосу (якщо інше не передбачено статутом корпорації).
Процентний своп — угода між сторонами, що передбачає виплату однією стороною фіксованих процентних платежів, в той час як інша проводить виплату за плаваючою процентною ставкою.
Райти — цінний папір, що підтверджує право її власника купити відповідно до своєї частки в акціонерному капіталі акції нових емісій за раніше визначеною ціною.
Реєстр цінних паперів — список власників і номінальних утримувачів іменних цінних паперів компанії на певну дату, який складається реєстратором.
Реєстратор — юридична особа, суб'єкт підприємницької діяльності, який отримав дозвіл на ведення реєстрів власників іменних цінних паперів.
Ризик — кількісно визначений розмір потенційних фінансових збитків.
Ризик несистематичний — частина загального ризику вкладення в цінні папери, яка не залежить від ринкових факторів, а пов'язана зі специфічними властивостями цінного папера.
Ризик систематичний — складова загальноекономічного ризику, яка залежить від стану економіки в цілому.
Ринок капіталів — частина фінансового ринку, на якому обертаються фінансові інструменти зі строком обігу понад одного року.
Саморегулівна організація — добровільне об'єднання професійних учасників ринку цінних паперів, яке не має на меті одержання прибутку. Створене з метою захисту інтересів своїх членів, інтересів власників цінних паперів та інших учасників ринку цінних паперів.
Сертифікат цінного папера — бланк цінного папера, який видається власнику цінного папера (цінних паперів) і містить визначені законодавством реквізити та назву цінного папера і засвідчує право власності на цінний папір.
Скріпи — цінний папір, що підтверджує право її власника отримати від корпорації відповідно до своєї частки в акціонерному капіталі акції нових емісій за рахунок резервного капіталу.
Спліт (дроблення акцій) — операція, що веде до збільшення числа акцій в акціонерів пропорційно їх частці в капіталі. Дроблення акцій призводить до зменшення номіналу акції з одночасною заміною кожної старої акції новою.
Спот ринок — ринок, на якому обмін активів на гроші відбувається безпосередньо під час угоди.
Спред — різниця між ціною купівлі та ціною продажу фондового інструменту.
Ставка дохідності — процентна зміна вартості інвестиції в фінансові активи за визначений період.
Ф'ючерс — угода між двома інвесторами, за якою продавець зобов'язується поставити визначену кількість базового активу в обумовлений час покупцю за обумовленою ціною.
Фінансовий ринок — сукупність економічних відносин, що виникають в процесі купівлі-продажу фінансових ресурсів.
Фондова біржа — організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.
Форвард — угода між двома інвесторами, за якою продавець зобов'язується поставити покупцю активи за фіксованою ціною у фіксований строк.
Хеджування — страхування від можливих змін ціни при укладанні угоди на тривалий термін.
Ціна виконання — ціна, за якою покупець опціона може придбати або продати актив, на який випущено опціон.
Ціна відкриття — вартість цінного папера на момент відкриття біржі (початку торгової сесії).
Ціна закриття — ціна останньої угоди за день по даному цінному паперу.
Цінні папери — грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позички, визначають взаємовідносини між особою, що їх випустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату доходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.
* * *
Тестування до теми №1
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Інструментами грошового ринку є:
1.
короткотермінові (до 1 року) цінні папери
2.
середньострокові цінні папери
3.
короткотермінові (до 1 року) кредитні та депозитні договори
4.
готівка
5.
Довгострокові цінні папери
Конец формы
Вопрос 2 (1 балл)
Начало формы
Фондовий ринок є частиною
1.
грошового ринку
2.
ринку цінних паперів
3.
кредитного ринку
4.
ринку капіталів
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
До не стандартизованих фінансових інструментів відносять:
1.
форвардні контракти
2.
депозитні та кредитні договори
3.
цінні папери
4.
векселі
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
До основних ознак ринку капіталів відносять:
1.
термін залучення ресурсів – до 1 року
2.
термін залучення ресурсів більш 1 року
3.
основними інструментами є депозитні договори
4.
основними інструментами є гроші
5.
основними інструментами є цінні папери
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
До основних ознак грошового ринку відносять:
1.
термін залучення ресурсів – до 1 року
2.
основними інструментами є гроші
3.
термін залучення ресурсів більш 1 року
4.
основними інструментами є цінні папери
5.
основними інструментами є депозитні та кредитні договори
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Процес сек’юритизації – це:
1.
збільшення безпеки на ринку
2.
збільшення частки цінних паперів у загальному обсязі фінансових інструментів
3.
збільшення видів цінних паперів в обігу
4.
збільшення кількості цінних паперів в обігу
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Організований ринок цінних паперів – це:
1.
фондова біржа
2.
позабіржова торгівля за допомогою електронних ТІС
3.
фондові майданчики товарних бірж
4.
між дилерський ринок
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Вторинний ринок цінних паперів – це:
1.
ринок, який не грає значної ролі в економіці
2.
ринок, на якому обертаються найменш відомі цінні папери
3.
ринок, на якому цінні папери розміщуються серед першого кола інвесторів
4.
ринок, на якому обертаються раніше розміщені на первинному ринку цінні папери
5.
ринок недержавних цінних паперів
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Учасники фінансового ринку – це
1.
емітенти та інвестори
2.
фінансові посередники та позичальники
3.
кредитори та фінансові посередники
4.
держава
Конец формы
Вопрос 10 (1 балл)
Начало формы
До стандартизованих фінансових інструментів відносять
1.
біржові опціонні контракти
2.
депозитні договори
3.
векселі
4.
Цінні папери
5.
кредитні договори
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Неорганізований фінансовий ринок – це
1.
фондова біржа
2.
позабіржова торгівля за допомогою електронних ТІС
3.
фондові майданчики товарних бірж
4.
позабіржова торгівля без узгоджених правил торгівлі
5.
міжбанківська торгівля цінними паперами
Конец формы
Вопрос 12 (1 балл)
Начало формы
До боргових фінансових інструментів відносять:
1.
акції привілейовані
2.
акції прості
3.
векселі
4.
облігації
5.
депозитні сертифікати
Тестування до теми №3
Вопрос 1 (1 балл)
Вопрос 2 (1 балл)
Вопрос 3 (1 балл)
Вопрос 4 (1 балл)
Вопрос 5 (1 балл)
Вопрос 6 (1 балл)
Вопрос 7 (1 балл)
Вопрос 8 (1 балл)
Вопрос 9 (1 балл)
Вопрос 10 (1 балл)
Вопрос 11 (1 балл)
Вопрос 12 (1 балл)
Вопрос 13 (1 балл)
Тестування до теми №4
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Коефіциєнт r є показником виміру
1.
доходності цінного паперу
2.
доходності портфелю цінних паперів
3.
кореляції доходу цінного паперу з ринковим доходом
4.
систематичного ризику
5.
несистематичного ризику
Конец формы
Вопрос 2 (1 балл)
Начало формы
За допомогою формули Rf + β( Rm – Rf ), де: Rf – безризикова ставка доходу, Rm- ринкова ставка доходу, може бути визначена:
1.
Дисперсія
2.
Систематичний ризик
3.
Несистематичний ризик
4.
Ставка доходу, що очікуюють інвестори від акції
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
Ризик в теорії портфелю кількісно вимірюється за допомогою показника
1.
Стандартного відхилення доходів σ
2.
Коефіцієнта β
3.
Коефіцієнта кореляції
4.
Коефіцієнта α
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
Стандартне відхилення доходів портфеля, що складається з двох активів, розраховується за наступною формулою :
1.
х12σ12+х22σ22-2х1х2ρ12σ1σ2
2.
(х12σ12+х22σ22+2х1х2ρ12σ1σ2)^½
3.
х1σ1+х2σ2
4.
х1σ1-х2σ2
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
Стандартне відхилення доходів портфелю, що складається з двох активів та має коефіциєнт кореляції між їх доходами (-1), розраховується за наступною формулою :
1.
х12σ12+х22σ22-2х1х2ρ12σ1σ2
2.
(х12σ12+х22σ22+2х1х2ρ12σ1σ2)^½
3.
х1σ1+х2σ2
4.
х1σ1-х2σ2
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Несистематичний ризик – це
1.
ризик, що можна обмежити або змінити
2.
ризик, що не можна обмежити або змінити
3.
ризик, який можна зменшити шляхом диверсифікації
4.
ризик, який не можна зменшити шляхом диверсифікації
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Коефіциєнт β є показником виміру
1.
доходності цінного паперу
2.
ризику цінних паперів
3.
ринкового доходу
4.
систематичного ризику
5.
несистематичного ризику
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Диверсифікація портфелю цінних паперів – це
1.
збільшення дохідності цінних паперів в портфелі
2.
зменшення кількости цінних паперів в портфел
3.
збільшення кількости активів портфелю, доходи по яких не залежать від одних й тих же факторів
4.
зменшення ризику портфелю
5.
немає вірних відповідей
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Систематичний ризик-це:
1.
ризик, що можна обмежити або змінити
2.
ризик, що не можна обмежити або змінити
3.
ризик, який можна зменшити шляхом диверсифікації
4.
ризик, який не можна зменшити шляхом диверсифікації
Конец формы
Вопрос 10 (1 балл)
Начало формы
Безризикові активи в теорії – це
1.
Активи портфелю, для яких σ=1
2.
Активи портфелю, для яких β=1
3.
Активи портфелю, для яких σ=0
4.
Активи портфелю, для яких β=0
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Ефективний портфель в теорії портфелю – це:
1.
1) портфель, що забезпечує отримання максимальних доходів при мінімальному ризику
2.
портфель, що забезпечує отримання максимальних доходів при даному рівні ризику
3.
портфель, що забезпечує отримання очікуваних доходів при мінімальному ризику
4.
портфель, що забезпечує отримання очікуваних доходів при максимальному ризику
Конец формы
Вопрос 12 (1 балл)
Начало формы
Ефективний ринок в теорії ефективного ринку- це
1.
ринок, на якому є можливість отримання високих доходів від цінних паперів
2.
ринок , на якому ціни відображають всю інформацію про цінні папери
3.
ринок, на якому здійснюється ефективний розподіл фінансових ресурсів
4.
вірні віддповіді 1 та 3
Конец формы
Вопрос 13 (1 балл)
Начало формы
Стандартне відхилення доходів портфеля показує
1.
середньоочікувану величину доходу від портфелю
2.
взаємозв’язок між доходами активів портфелю
3.
ступінь відхилення очікуваних доходів портфеля від середньоочікуваної величини
4.
ступінь ризику портфелю цінних паперів
Конец формы
Вопрос 14 (1 балл)
Начало формы
В теорії портфелю портфель, що забезпечує отримання максимального доходу при заданому рівні ризику – це:
1.
ринковий портфель
2.
ризиковий портфель
3.
ефективний портфель
4.
інвестиційний портфель
5.
дохідний портфель
Конец формы
Вопрос 15 (1 балл)
Начало формы
Формами ефективного фінансового ринку є
1.
неефективна
2.
ефективна
3.
слабка
4.
напівсильна, сильна
Конец формы
Вопрос 16 (1 балл)
Начало формы
Ринковий портфель в теорії – це:
1.
портфель, що забезпечує отримання максимальних доходів при мінімальному ризику
2.
портфель, що забезпечує отримання максимальних доходів при даному рівні ризику
3.
портфель, що забезпечує отримання відповідного рівня доходів при мінімальному ризику
4.
портфель, що складається з цінних паперів, частка яких у портфелі дорівнює частці на ринку
5.
ефективний портфель
6.
прибутковий портфель
Общий балл: 15.5 / 16
Тестування до теми №5
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Падіння ринкових цін облігацій може бути викликане тим, що:
Тимчасовий глобальнй сертифікат випуску оформлюється:
1.
після реєстрації інформації про емісію цінних паперів у бездокументарній формі
2.
до моменту початку підписки на цінні папери
3.
після реєстрації випуску цінних паперів у бездокументарній формі
4.
до моменту реєстрації випуску цінних паперів у бездокументарній формі
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
Івестиційні сертифікати в Україні можуть випускати:
1.
корпоративні інвестиційні фонди
2.
пайові інвестиційні фонди
3.
інвестиційні банки
4.
компанії з управління активами пайових інвестиційних фондів
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
Лінія опору – це
1.
лінія, що вказує на обмеження обсягів торгівлі цінними паперами
2.
лінія, нижче рівня цін якої ціна не може впасти
3.
лінія середніх цін
4.
лінія, вище рівня цін якої ціна не може піднятися
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
Цінні папери можуть бути емітовані в наступних формах
1.
бездокументарній
2.
документарній
3.
іменні та на пред’явника
4.
процентній та безпроцентній
5.
ордерні
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Глобальний сертифікат – це:
1.
сертифікат якості цінних паперів, який надається виробником сертифікатів емітенту
2.
сертифікат цінних паперів, що містить реквізити відповідного виду цінних паперів певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими цінними паперами
3.
документарна форма цінного паперу
4.
документ, оформлений на весь випуск цінних паперів у бездокументарній формі
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Лінія підтримки – це:
1.
лінія, що вказує на обмеження обсягів торгівлі цінними паперами
2.
лінія, нижче рівня цін якої ціна не може впасти
3.
лінія середніх цін
4.
лінія, вище рівня цін якої ціна не може піднятися
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Дивіденди не нараховуються і не сплачуються по цінних паперах інститутів спільного інвестування:
1.
диверсифікованого виду
2.
недиверсифікованого виду
3.
відкритого типу
4.
інтервального типу
5.
закритого типу
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Зростання ринкових цін облігацій може бути викликане тим, що:
1.
ринкові процентні ставки зросли
2.
ринкові процентні ставки зменшились
3.
зменшилися обсяги пропозиції облігацій, попит не змінився
Фізичні особи в Україні не можуть бути учасниками таких інститутів спільного інвестування:
1.
диверсифікованого виду
2.
відкритого типу
3.
інтервального типу
4.
закритого типу
5.
венчурного
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Фізичні особи в Україні не можуть бути учасниками таких інститутів спільного інвестування:
1.
диверсифікованого виду
2.
відкритого типу
3.
інтервального типу
4.
закритого типу
5.
венчурного
Конец формы
Вопрос 12 (1 балл)
Начало формы
Технічні аналітики радять продавати цінні папери, якщо:
1.
ціна впала нижче рівня цін лінії опору
2.
ціна впала нижче рівня цін лінії підтримки
3.
ціна зросла та стала вище рівня цін лінії підтримки
4.
ціна зросла та стала вище рівня цін лінії опору
Конец формы
Вопрос 13 (1 балл)
Начало формы
Вільному обігу на ринку цінних паперів України підлягають інвестиційні сертифікати інститутів спільного інвестування:
1.
диверсифікованого виду
2.
відкритого типу
3.
закритого типу
4.
інтервального типу
Конец формы
Вопрос 14 (1 балл)
Начало формы
Інститути спільного інвестування закритого типу в України може бути лише:
1.
диверсифікованим
2.
недиверсифікованим
3.
відкритим
4.
строковим
5.
безстроковим
Конец формы
Вопрос 15 (1 балл)
Начало формы
Визначення внутрішньої (теоретичної) вартості цінних паперів пропонується прихильниками:
1.
теорії Доу
2.
фундаментального підходу
3.
технічного підходу
4.
графічного підходу
Конец формы
Вопрос 16 (1 балл)
Начало формы
Ціна облігації з фіксованою ставкою купонних платежів буде нижчою за номінальну вартість, якщо:
1.
доходність облігації менша, ніж ставка купонних платежів
2.
доходність облігації більша, ніж ставка купонних платежів
3.
доходність облігації дорівнює ставці купонних платежів
4.
доходність облігації дорівнює темпам інфляції
Конец формы
Вопрос 17 (1 балл)
Начало формы
Ціна облігації з фіксованою ставкою купонних платежів буде вищою за номінальну вартість, якщо:
1.
доходність облігації менша, ніж ставка купонних платежів
2.
доходність облігації більша ніж ставка купонних платежів
3.
доходність облігації дорівнює ставці купонних платежів
4.
доходність облігації дорівнює темпам інфляції
Конец формы
Вопрос 18 (1 балл)
Начало формы
Ціна облігації з фіксованою ставкою купонних платежів буде дорівнювати номінальній вартості, якщо:
1.
доходність облігації менша ніж ставка купонних платежів
2.
доходність облігації більша ніж ставка купонних платежів
3.
доходність облігації дорівнює ставці купонних платежів
4.
доходність облігації дорівнює темпам інфляції
Конец формы
Вопрос 19 (1 балл)
Начало формы
Ціна безкупонної облігації (облігації з нульовим купоном) може бути визначена за допомогою формули: (Де: N – номінальна вартість , r- ставка доходу, яку очікують одержати інвестори, n – період часу до погашення (років)):
1.
N * (1 + r )n
2.
N / (1 + r )n
3.
N * rn
4.
N / rn
Конец формы
Вопрос 20 (1 балл)
Начало формы
Власник привілейованої акції:
1.
завжди має право на управління справами емітента
2.
має право на отримання фіксованих дивідендів
3.
має право на управління справами емітента, якщо це передбачено статутом
4.
має право вимагати від емітента повернення коштів, інвестованих в його діяльність
Конец формы
Вопрос 21 (1 балл)
Начало формы
Коефіціент P/E розраховується як:
1.
поточна ринкова ціна однієї простої акції поділена на чистий прибуток (дохід) на одну просту акцію
2.
ринкова капіталізація простих акцій поділена на загальну суму чистого прибутку, що припадає на прості акції
3.
ринкова капіталізація простих акцій поділена на балансовий прибуток
Конец формы
Вопрос 22 (1 балл)
Начало формы
Ціна акції з постійним зростанням дивидендів може бути визначена за допомогою формули: (Де: D0 – останній сплачений дивіденд у поточному році, D1 - дивіденд у наступному році, r - ставка доходу, яку очікують одержати інвестори, g – постійний приріст дивіденду):
1.
D0 (1+ g)/( r -g)
2.
D0 /( r +g)
3.
D1 /( r-g)
4.
D1 /( r+g)
Конец формы
Вопрос 23 (1 балл)
Начало формы
У випадку ліквідації АТ, власники привілейованих акцій:
1.
повністю втрачають вкладені кошти
2.
мають право отримати належні їм кошти в розмірі номінальної вартості акції
3.
мають право на отримання частки майна АТ після задоволення вимог кредиторів та власників простих акцій
4.
мають право на отримання частки майна (коштів) АТ після задоволення вимог кредиторів
Конец формы
Вопрос 24 (1 балл)
Начало формы
У випадку ліквідації акціонерного товариства (АТ) власники простих акцій:
1.
повністю втрачаютьправо на інвестовані кошти
2.
мають право вимагати повернення всіх інвестованих коштів
3.
мають право прийняти участь у розподілі майна АТ
4.
мають право отримати належні їм кошти (майно) після задоволення вимог кредиторів та власників привілейованих акцій
Конец формы
Вопрос 25 (1 балл)
Начало формы
Поточна доходність акції (доходність дивідендів, дивідендна віддача) визначається як:
1.
дивіденд на акцію, поділений на номінальну вартість акції
2.
дивіденд на акцію, поділений на ставку дисконту
3.
поточний дивіденд на акцію поділений на дивіденд у минулому році
4.
дивіденд на акцію, поділений на ринкову ціну акції
Конец формы
Вопрос 26 (1 балл)
Начало формы
Власник простої акції має право:
1.
брати участь в управлінні справами емітента
2.
вимагати від емітента повернення коштів, інвестованих в його діяльність
3.
на отримання фіксованих дивідендів
4.
на отримання частини прибутку у вигляді дивідендів
Тестування до теми №7
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Короткотермінові державні цінні папери, що використовуються для покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання державного бюджету – це:
1.
державна облігація
2.
казначейське зобов’язання
3.
казначейський вексель
4.
депозитний сертифікат Національного банку
Конец формы
Вопрос 2 (1 балл)
Начало формы
Казначейські векселі використовуються для:
1.
покриття дефіциту державного бюджету
2.
покриття тимчасових касових розривів, що виникають під час виконання державного бюджету
3.
формування доходів бюджету
4.
формування видатків бюджету
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
Фінансові інструментів, що розміщуються серед інвесторів по ціні, що нижча за номінальну вартість, а погашення здійснюється по номіналу – це:
1.
преміальн
2.
дисконтні
3.
ордерні
4.
процентні
5.
маржинальні
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
Які види цінних паперів не передбачені законодавством України для використання на грошового ринку:
1.
простий вексель
2.
казначейський вексель
3.
переказнийвексель
4.
комерційні папери.
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
Цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов’язання векселедавця сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику векселя – це:
1.
вексель
2.
простий вексель
3.
казначейський вексель
4.
фінансовий вексель
5.
переказний вексель
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Особа, яка виписує і підписує переказний вексель – це:
1.
трасат
2.
трасант
3.
ремітент
4.
кредитор
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Особа, яка несе зобов”язання сплатити після настання строку визначену суму грошей власнику переказного векселя– це:
1.
трасат
2.
трасант
3.
ремітент
4.
боржник
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Цінний папір - письмове свідоцтво банку про депонування грошових коштів , що засвідчує право вкладника на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і процентів по ньому – це:
1.
банківський сертифікат
2.
інвестиційний сертифікат
3.
ощадний сертифікат
4.
депозитний сертифікат
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Ощадні сертифікати в Україні за характером розпорядження можуть бути:
1.
строкові
2.
до запитання
3.
іменні
4.
на пред’явника
5.
ордерні
Конец формы
Вопрос 10 (1 балл)
Начало формы
Ощадні сертифікати під певний договірний процент та визначений строк – це:
1.
безстрокові сертифікати
2.
ордерні сертифікати
3.
сертифікати до запитання
4.
строкові сертифікати
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Операції центральних банків з купівлі – продажу векселів, облігацій, інших видів цінних паперів -це:
1.
операції центральних банків по кредитуванню міжнародних угод
2.
операції купівлі-продажу валюти на світовому валютному ринку
3.
операції центральних банків на відкритому ринку
4.
емісіні операції центральних банків
Тестування до теми №8
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Цiну одиницi iноземної валюти через нацiональну валюту вiдображає:
1.
абсолютне котирування
2.
непряме котирування
3.
пряме котирування
4.
ефективний валютний курс
Конец формы
Вопрос 2 (1 балл)
Начало формы
Цiну одиницi нацiональної валюти через iноземну валюту вiдображає:
1.
абсолютне котирування
2.
непряме котирування
3.
пряме котирування
4.
ефективний валютний курс
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
Крос-курс відображає :
1.
курс нацiональної валюти через iноземну валюту
2.
курс iноземної валюти через нацiональну валюту
3.
курс однієї валюти до іншої, розрахований через їхні курси до третьої валюти
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
Валютне котирування може здійснюватися
1.
непрямим способом
2.
прямим способом
3.
ефективним способом
4.
фіктивним способом
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
Абсолютний паритети купiвельної сили– це:
1.
рівень валютного курсу, при якому при даних загальних цінових рівнях двох країн купівельна сила будь-якої даної суми грошей є більшою в одній з них
2.
рiвень валютного курсу, при якому при даних загальних цiнових рiвнях двох країн купiвельна сила будь-якої даної суми грошей є однаковою в обох країнах
3.
рівень валютного курсу, при якому при даних загальних цінових рівнях двох країн купівельна сила будь-якої даної суми грошей є меншою в одній з них
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Індекс, що складається зі зваженої середньої валютних курсів країни щодо валют її головних торговельних партнерів - це:
1.
крос-курс
2.
ефективний валютний курс
3.
дисконтний валютний курс
4.
прямий валютний курс
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Девальвацiя– це:
1.
нецiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу знецiнення валюти
2.
цiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу знецiнення валюти
3.
цiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу подорожчання валюти
4.
нецiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу подорожчання валюти
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Ревальвацiя – це:
1.
цiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу подорожчання валюти
2.
цiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу знецiнення валюти
3.
нецiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу подорожчання валюти
4.
нецiлеспрямовано здiйснене урядом через встановлення паритету валют або їх валютного курсу знецiнення валюти
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Фiксований режим валютного курсу – це:
1.
режим, який передбачає, що уряд установлює плаваючі пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
2.
режим, який передбачає, що уряд установлює постiйнi фiксованi пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
3.
режим, який передбачає, що уряд установлює реальнi пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
4.
режим, який передбачає, що валютний курс визначається попитом та пропозицією валюти на ринку
Конец формы
Вопрос 10 (1 балл)
Начало формы
Плаваючий режим валютного курсу– це:
1.
режим, який передбачає, що валютний курс визначається попитом та пропозицією валюти на ринку
2.
режим, який передбачає, що уряд установлює плаваючі пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
3.
режим, який передбачає, що уряд установлює постiйнi фiксованi пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
4.
режим, який передбачає, що уряд установлює реальнi пропорцiї обмiну нацiональної валюти на iноземну, i навпаки
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Валютна угода з негайною поставкою - це:
1.
угода, яка передбачає, що iноземна валюта постачається протягом двох наступних банкiвських тижнів з дня укладення угоди
2.
угода, яка передбачає, що iноземна валюта постачається не пiзнiше, нiж протягом двох наступних банкiвських днiв з дня укладення угоди
3.
угода, яка передбачає, що термiн постачання валюти практично збiгається з моментом виконання угоди
-
4.
форвардна угода -no-
Конец формы
Вопрос 12 (1 балл)
Начало формы
Термінові угоди з іноземною валютою - це:
1.
угода, яка передбачає, що iноземна валюта постачається пiзнiше, нiж протягом двох наступних банкiвських днiв з дня укладення угоди
2.
угода, яка передбачає, що iноземна валюта постачається не пiзнiше, нiж протягом двох наступних банкiвських днiв з дня укладення угоди
3.
угода, яка передбачає, що термiн постачання валюти практично збiгається з моментом виконання угоди
4.
форвардні угоди
Общий балл: 12 / 12 = 100.0%
Тестування до теми №9
Вопрос 1 (1 балл)
Начало формы
Аукціон – це:
1.
конкурсний спосіб організації торгівлі
2.
неконкурсний спосіб організації торгівлі
3.
стихійний ринок без встановлених правил
4.
конкурсний спосіб визначення цін
Конец формы
Вопрос 2 (1 балл)
Начало формы
Рисами онкольного аукціону є:
1.
попереднє накопичення замовлень на покупку та продаж цінних паперів
2.
безперервний ввод замовлень на покупку та продаж
3.
визначення ціни, по якій буде здійснено максимальне задоволення замовлень на купівлю та продаж
4.
визначення ціни, по якій буде здійснено мінімальне задоволення замовлень на купівлю та продаж
Конец формы
Вопрос 3 (1 балл)
Начало формы
Подвійний аукціон-це
1.
конкурсний спосіб організації торгівлі, при якому між собою конкурують тільки продавці
2.
конкурсний спосіб організації торгівлі, при якому між собою конкурують тільки покупці
3.
конкурсний спосіб організації торгівлі, при якому між собою конкурують або тільки продавці, або тільки покупці
4.
конкурсний спосіб організації торгівлі при якому між собою конкурують як продавці, так і покупці
Конец формы
Вопрос 4 (1 балл)
Начало формы
Простий аукціон – це:
1.
конкурсний спосіб визначення цін, при якому між собою конкурують тільки продавці
2.
конкурсний спосіб визначення цін, при якому між собою конкурують тільки покупці
3.
конкурсний спосіб визначення цін, при якому між собою конкурують або тільки продавці, або тільки покупці
4.
конкурсний спосіб визначення цін, при якому між собою конкурують як продавці, так і покупці
Конец формы
Вопрос 5 (1 балл)
Начало формы
Безперервний аукціон – це вид:
1.
простого аукціону
2.
подвійного аукціону
3.
онкольного аукціону
Конец формы
Вопрос 6 (1 балл)
Начало формы
Котирування – це:
1.
механізм визначення ринкової ціни цінного паперу
2.
механізм фіксації ринкової ціни цінного паперу
3.
механізм здійснення контролю за цінними паперами
4.
механізм визначення взаємних зобов’язань
Конец формы
Вопрос 7 (1 балл)
Начало формы
Лістинг- це:
1.
офіційне видання фондової біржі
2.
визначений правилами біржі пісьмовий наказ
3.
внесення цінних паперів до списку цінних паперів, які котируються на фондовій біржі
Конец формы
Вопрос 8 (1 балл)
Начало формы
Дилер на фондовій біржі здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів:
1.
на підставі договорів комісії за рахунок своїх клієнтів
2.
на підставі договорів доручення за рахунок своїх клієнтів
3.
на підставі договорів доручення за свій рахунок
4.
від свого імені та за свій рахунок
Конец формы
Вопрос 9 (1 балл)
Начало формы
Член фондової біржі в Україні – це:
1.
фізична особа, яка має право укладати угоди від свого імені
2.
юридична особа, яка має право укладати угоди від свого імені
3.
фізична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер і має право укладати угоди від свого імені
4.
юридична особа, яка володіє біржовим місцем як засновник або акціонер і має право укладати угоди від свого імені
Конец формы
Вопрос 10 (1 балл)
Начало формы
Брокер на фондовій біржі здійснює цивільно-правові угоди щодо цінних паперів:
1.
на підставі договорів комісії за рахунок своїх клієнтів
2.
на підставі договорів доручення за рахунок своїх клієнтів
3.
на підставі договорів доручення за свій рахунок
4.
від свого імені та за свій рахунок
Конец формы
Вопрос 11 (1 балл)
Начало формы
Ліцензію на здійснення діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів можуть отримати торговельно- інформаційні системи, створені як:
1.
акціонерні товариства
2.
товариства з обмеженою відповідальністю
3.
дочірні підприємства об’єднання реєстраторів, що отримало статус саморегулівної організаціцї
4.
дочірні підприємства торговців цінними паперами, що отримали ліцензію на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
Конец формы
Вопрос 12 (1 балл)
Начало формы
Фондова біржа в Україні – це
1.
акціонерне товариство
2.
товариство з обмеженою відповідальністю
3.
дочірнє підприємство об’єднання торговців цінними паперами, що отримало статус саморегулівної організаціцї
4.
дочірні підприємства торговців цінними паперами, що отримали ліцензію на здійснення діяльності по випуску та обігу цінних паперів
5.
організація, яка створюється без мети отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів
6.
організація, яка створюється з метою отримання прибутку та займається виключно організацією укладання угод купівлі та продажу цінних паперів
Конец формы
Вопрос 13 (1 балл)
Начало формы
Сплачена частка статутного фонду ТІС на дату подання заяви на отримання ліцензії на здійснення діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів повинна становити не менше ніж:
1.
200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
2.
1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
3.
5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
4.
10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
5.
15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Конец формы
Вопрос 14 (1 балл)
Начало формы
Сплачена частка статутного фонду фондової біржі на дату подання заяви на отримання ліцензії на здійснення діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів повинна становити не менше ніж:
1.
200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
2.
1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
3.
5000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
4.
10 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
5.
15 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян
Конец формы
Вопрос 15 (1 балл)
Начало формы
Частка статутного фонду фондової біржі та ТІС, створеної в формі господарського товариства, що належить одному акціонеру (учаснику), не може перевищувати:
1.
1 % статутного фонду організатора торгівлі
2.
5 % статутного фонду організатора торгівлі
3.
10 % статутного фонду організатора торгівлі
4.
15 % статутного фонду організатора торгівлі
5.
30 % статутного фонду організатора торгівлі
Конец формы
Вопрос 16 (1 балл)
Начало формы
Фондову біржу може бути створено не менш як:
1.
10 засновниками- торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах
2.
15 засновниками- торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах
3.
20 засновниками- торговцями цінними паперами, які мають ліцензію на здійснення комісійної та комерційної діяльності по цінних паперах
4.
20 засновниками- учасниками ринку ціннних паперів, які мають ліцензію на здійснення діяльності по організації торгівлі на ринку цінних паперів
5.
20 засновниками- юридичними та фізичними особами, які мають ліцензію на здійснення професійної діяльності по цінних паперах
Конец формы
Вопрос 17 (1 балл)
Начало формы
Діяльність фондової біржі в Україні припіняється , коли число її членів стало менше:
1.
5
2.
10
3.
15
4.
20
5.
25
Общий балл: 17 / 17 = 100.0%
Комментарии
Комментариев пока нет
Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий.
