Теоретичні основи економічної безпеки підприємства

Теоретичні основи економічної безпеки підприємства 14.10.2016 17:04

Тема 1. Теоретичні основи економічної безпеки підприємства

План:

1. Роль економічної безпеки у забезпеченні стійкого функціонування підприємства,  її мета та завдання.
2. Сучасні наукові підходи до визначення економічної безпеки підприємства.
3.  Структурні елементи та складові забезпечення економічної безпеки підприємства.
4.  Реалізація інтересів та нейтралізація загроз як основа забезпечення економічної безпеки підприємства.

          Інформаційне забезпечення:

1. Конспект лекції;

2. Гнилицька Л.В. Обліково-аналітичне забезпечення економічної безпеки підприємства: [монографія] / Л.В. Гнилицька. – К.: КНЕУ, 2012. - С. 9-43; 

3.Гончаренко Л.П. Управление безопасностью: [учебное пособие] / Л.П.Гончаренко, Е.С.Куценко. – М.: КНОРУС, 2010. – С. 102-109;

4. Донець Л.І. Економічна безпека підприємства: [навч. посібн.] / Л.І. Донець, Н.В. Ващенко. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – С. 6-46; 

5. Система економічної безпеки: держава, регіон, підприємство: монографія / [Л.В.Гнилицька, О.М. Ляшенко, Ю.С.Погорєлов та ін.].  – Луганськ: Елтон -2, 2010. – С. 157-194.

 

1. Роль економічної безпеки у забезпеченні стійкого функціонування підприємства,  її мете та завдання.  Економічна безпека є необхідною умовою існування будь-якого підприємства, вона забезпечує захищеність його життєво важливих інтересів від внутрішніх і зовнішніх загроз та виступає підґрунтям стійкого функціонування.

Підвищена увага суспільства до проблем економічної безпеки обумовлена, в першу чергу, посиленням загроз і ризиків у суспільно-політичному й економічному житті, які носять глобальний характер і чинять вплив на діяльність вітчизняних підприємств.

До основних  загроз в економічній сфері, які чинять істотний вплив на сучасний стан економічної безпеки суб’єктів господарювання відносять:

– скорочення внутрішнього валового продукту, зниження інвестиційної та інноваційної активності і науково-технічного та технологічного потенціалу;

– послаблення системи державного регулювання і контролю;

– нестабільність  правового регулювання відносин у сфері економіки, в тому числі фіскальної політики держави;

– зростання кредитних ризиків;

– критична залежність національної економіки від кон’юнктури зовнішніх ринків, низькі темпи розширення внутрішнього ринку;

– нераціональна структура експорту з переважно сировинним характером;

– боргова залежність держави, критичні обсяги державних зовнішнього і внутрішнього боргів;

– небезпечне для економічної незалежності України зростання частки іноземного капіталу в стратегічних галузях економіки;

– неефективність антимонопольної політики та механізмів державного регулювання природних монополій, що ускладнює створення конкурентного середовища в економіці;

– неефективне використання паливно-енергетичних ресурсів, недостатні темпи диверсифікації джерел їх постачання та відсутність активної політики енергозбереження;

– «тінізація» національної економіки;

– переважання в діяльності управлінських структур особистих, корпоративних, регіональних інтересів над загальнонаціональними.

Наслідком впливу цих загроз є те, що зі 1,5 мільйонів суб’єктів господарювання різної форми власності, що нараховувало національне господарство України у 2015 році   70% працювало збитково  та поза потребами ринку.

З незначними прибутками у 2015 році працювали лише підприємства інформаційного обслуговування та телекомунікації (15,5%), транспорту (9,7%) та сільського господарства (4,3%).

Тоді як найвищий рівень збитковості у 2015 році зафіксували підприємства ресторанного бізнесу (–19,8%), адміністративного і допоміжного обслуговування (-34,5%) та сфери фінансових послуг (–39,5%), що значно сприяло зниженню конкурентоздатності України та рівня її національної безпеки.

Крім того  реалії сьогодення вказують на загострення протиріч у сфері економіки, які проявляються у зростанні недобросовісної конкуренції, корупції та хабарництві, шахрайстві, маніпулюванні фінансовими показниками тощо. За результатами Всесвітнього огляду економічних злочинів до галузей економіки, підприємства яких найбільше страждають від недобросовісних економічних стосунків традиційно відносять фінансові послуги (50% респондентів зіштовхнулися з випадками злочинів), енергетичну та гірничо-добувну промисловість (43% респондентів), галузь зв’язку (40% респондентів).

Структура економічних злочинів досить різноманітна. Так, 73% опитаних підприємств заявили, що постраждали від незаконного привласнення майна, 60%  респондентів регулярно у своїй діяльності зіштовхуються з корупцією та хабарництвом, а 30% опитаних зазначають, що найсуттєвіші економічні злочини спричинили маніпуляції з фінансовою звітністю. На відміну від попередніх років, які відзначалися незначною питомою вагою економічних злочинів скоєних співробітниками підприємства (38%), у 2014 році частка злочинів, спричинених діями персоналу  склала вже 72% . При цьому простежується тенденція, що розміри  шахрайства, скоєні співробітниками спричиняють більший збиток, ніж  зловживання зовнішніх суб’єктів.

Щоб забезпечити собі стійке функціонування та динамічний розвиток суб’єкти господарської діяльності змушені відшуковувати механізми  швидкої адаптації до сучасних умов господарювання з урахуванням чинників невизначеності та нестійкості економічного середовища.

Невипадково у сучасному розумінні економічна безпека суб’єкта господарювання асоціюється з його можливістю адаптуватися до змін внутрішніх і зовнішніх умов існування відповідно до економічної політики держави без зниження конкурентоспроможності і ефективності функціонування.

Розгляд теоретичних основ економічної безпеки не можливий без визначення цілей та завдань останньої. Основною  метою економічної безпеки є підтримання  стійкого та ефективного функціонування підприємства в умовах сьогодення та забезпечення високого потенціалу його розвитку і зростання в майбутньому. Для реалізації зазначеної мети мають виконуватися такі завдання:

1) захист законних прав та інтересів підприємства та його співробітників;

     2) виявлення на ранніх стадіях ризиків та загроз безпечній діяльності  підприємства;

     3) забезпечення  стійкого фінансово-економічного стану підприємства;

     4) нейтралізація кризових явищ та запобігання банкрутству;

     5) сприяння ефективному використанню корпоративних ресурсів з метою забезпечення стабільного функціонування підприємства на сучасному етапі та стійкого розвитку у майбутньому;

6)    виявлення, попередження та припинення можливої протиправної або іншої негативної діяльності співробітників підприємства;

7)    забезпечення збереження матеріальних цінностей та відомостей, що становлять комерційну таємницю підприємства, а також запобігання витоку такої інформації;

8)    підтримання збалансованості інтересів усіх груп зацікавлених осіб як в середині підприємства, так і поза його межами.

1. Сучасні наукові підходи до визначення економічної безпеки підприємства. Перші наукові публікації в світі, що стосуються економічної безпеки підприємства (суб’єкта господарської діяльності) датуються серединою 70-х років ХХ століття.

В Україні перші наукові розробки присвячені проблемам забезпечення економічної безпеки суб’єктів господарської діяльності почали з’являтися лише на початку 2000-х років та за перше десятиріччя ХХІ століття набрали значних обертів щодо теоретичного обґрунтування та прикладних розробок у висвітленні питань, пов’язаних зі стійким функціонуванням вітчизняних суб’єктів господарювання.

У сучасній науковій думці існують різні точки зору на визначення категорії ”економічна безпека підприємства” (суб’єкта господарювання, суб’єкта господарської діяльності)”.

Узагальнення поглядів окремих науковців на сутність категорії ”економічна безпека підприємства”  (табл. 1.1) дозволило простежити еволюцію підходів у її розумінні та обґрунтувати необхідність переходу від розуміння економічної безпеки лише як стану захищеності підприємства від впливу загроз, чи стану найбільш ефективного управління ресурсами до її визначення як процесу, що забезпечує  стан безпеки.

Таблиця 1.1

Еволюція підходів до розуміння сутності  економічної безпеки підприємства

Назва підходу	Сутність економічної безпеки у відповідності до підходу
Вузькофункціо-нальний	Забезпечення умов збереження майна та комерційної таємниці
	Забезпечення фінансової стійкості
	Управління ризиками підприємницької діяльності
Захисний	Стан  господарюючого  суб'єкта, що характеризується високим ступенем захищеності від існуючих небезпек та загроз
Ресурсний	Стан  найбільш ефективного використання корпоративних ресурсів  для  стабільного функціонування підприємства в сучасних умовах та в майбутньому
Конкурентний	Наявність конкурентних переваг, при яких забезпечується стабільність функціонування та  прогресивний розвиток підприємства
Гармонізацій-ний	Гармонізація та взаємоузгодження інтересів підприємства з інтересами суб’єктів внутрішнього та зовнішнього середовища
Діяльнісний (процесний)	Результат здійснення превентивних дій суб’єктами забезпечення безпеки на основі  вживання сукупності взаємопов’язаних обліково-аналітичних  та контрольних технологій з метою нівелювання впливу загроз стабільній діяльності підприємства та підвищення стану його безпеки

 

Тривалий час діяльність, пов’язана із забезпеченням економічної безпеки носила вузькофункціональний характер і ототожнювалася з окремим напрямом протидії загрозам внутрішнього чи зовнішнього середовища. Наприклад,  захистом від різноманітних економічних злочинів (крадіжок, шахрайства), промисловим шпигунством (економічною розвідкою), інформаційною безпекою, чи збереженням комерційної таємниці.

Так, на початку 90-х років ХХ сторіччя економічну безпеку розглядали як забезпечення умов для зберігання та захисту комерційної таємниці, а відтак діяльність фахівців з безпеки була спрямована на розроблення та запровадження заходів із захисту інформації. Однак зведення завдань економічної безпеки тільки до захисту комерційної таємниці є занадто спрощеним варіантом, що не враховує всього спектра загроз внутрішнього та зовнішнього середовища для діяльності підприємства. Відтак, в умовах сьогодення такий підхід втратив свою актуальність.

В сучасних умовах поняття економічної безпеки набуло нових ознак. Воно відбиває такий стан економічних відносин підприємства, який забезпечує  спроможність останнього протистояти негативним впливам зовнішнього середовища. У цьому зв’язку економічна безпека підприємства стала розглядатися як можливість забезпечення його стiйкостi в різноманітних, у тому числі й у несприятливих умовах, що складаються в зовнішньому середовищі. Це спричинило зміну поглядів на функціональне навантаження економічної безпеки, яку почали розглядати як міру узгодженості внутрішніх інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища.

Найоптимальнішим з позицій узгодженості інтересів підприємства та його корпоративних можливостей щодо захисту цих інтересів є  ресурсно-функцiональний пiдхiд.  Згідно з яким  економічна безпека  визначається як стан найефективнішого використання корпоративних ресурсів, при якому здійснюється запобігання впливу загроз i забезпечується стійке функціонування підприємства в умовах сьогодення та в майбутньому.

Запровадження ресурсно-функціонального підходу в практичну діяльність підприємств спричинило появу вузькофункціональних підходів до розуміння економічної безпеки. Серед них фінансовий підхід, який передбачає здійснення заходів в системі економічної безпеки з метою забезпечення фінансової стійкості та незалежності підприємства, а  також ризикоорієнтовний підхід, згідно з яким діяльність фахівців з безпеки  ототожнюється з  управлінням ризиками підприємницької діяльності.

Однак, для сучасного етапу досліджень у сфері економічної безпеки характерним є  перехід від розуміння економічної безпеки лише як стану захищеності підприємства від впливу загроз, чи стану найбільш ефективного управління ресурсами до її визначення як процесу, що забезпечує  досягнутий стан безпеки.

Це надало можливість сформувати діяльнісний підхід у розумінні безпеки підприємства, як результату здійснення превентивних дій суб’єктами забезпечення безпеки на основі  вживання сукупності взаємопов’язаних обліково-аналітичних  та контрольних технологій з метою нівелювання впливу загроз стабільній діяльності підприємства та підвищення стану його безпеки.

Термін “економічна безпека підприємства”, за своєю природою  є поліфункціональним поняттям, яке можна розглядати в розрізі наступних елементів:

-  економічна безпека підприємства як специфічної соціальної організації;

-  економічна безпека підприємства як суб'єкта основного виду діяльності;

-  економічна безпека підприємства як суб'єкта господарської діяльності;

-   економічна безпека підприємства як складову національної безпеки в економічній сфері (рис.1.1).

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис.1.1 Структурна модель діалектичного пізнання економічної  безпеки підприємства

 

Зокрема, економічна безпека підприємства як специфічної соціальної організації визначається самою природою підприємства як соціальної системи. Вона характеризується узгодженістю інтересів підприємства та найманого персоналу,  що має різний професійний та соціальний статус, різну мотивацію до якісного  виконання покладених на нього обов’язків. Відтак, основні завдання економічної безпеки на цьому рівні полягають у забезпеченні умов для підвищення рівня надійності та лояльності персоналу підприємства, оцінюванні стану задоволеності персоналу заробітною платою, морально – психологічним кліматом.

Економічна безпека підприємства як суб’єкта основного виду підприємницької діяльності визначається ефективністю здійснення цього виду діяльності. Відповідно до національного законодавства основна діяльність - це діяльність, пов'язана з виробництвомта реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг), яка є визначальною метою створення підприємства і забезпечує основну частину його прибутку. Відтак, безпечність основного виду діяльності  характеризується сумою прибутку.

Досягнення даного рівня економічної безпеки передбачає поряд із забезпеченням лояльних взаємовідносин з персоналом підприємства для недопущення внутрішніх загроз кадрового характеру ще й здійснення заходів щодо мінімізації підприємницьких ризиків та загроз через механізми моніторингу та оцінювання  економічної надійності контрагентів, стану ринку, упередження потенційних збитків спричинених невиконанням обсягів реалізації, оцінюванням конкурентних переваг інших агентів ринку тощо. Якщо основний вид господарської діяльності підприємства має надійний захист та відповідний рівень економічної безпеки – воно забезпечує своє стабільне існування та утворює умови для сталого розвитку.

Економічна безпека підприємства як суб’єкта господарської діяльності обґрунтована, визначенням ролі та місця підприємства в системі суспільно-виробничих відносин.  На цьому рівні завданнями економічної безпеки окрім сприяння отриманню підприємством прибутку є ще й протидія недобросовісній конкуренції, корупції, рейдерству, організація захисту інтересів засновників підприємства, його акціонерів.

Крім того економічна безпека підприємства як суб’єкта господарської діяльності показує наскільки безпечними є господарські взаємовідносини з даним підприємством для зовнішніх контрагентів ( постачальників – щодо сплати за поставлені товари чи послуги, кредиторів – щодо вчасного повернення наданих їм грошових коштів, інвесторів – щодо отримання дивідендів на вкладений капітал). Тому досягнення економічної безпеки на цьому рівні характеризуватиметься високими показниками ліквідності та платоспроможності підприємства, його фінансової стійкості  та ефективності діяльності.

Економічна безпека підприємства як складової національної безпеки в економічній сфері показує місце підприємства в системі економічних показників галузі, регіону, держави. Основними оцінюючими показниками даного рівня економічної безпеки є узагальнюючі показники, що характеризують діяльність підприємства в цілому, котрі зібрані у відповідних формах фінансової та соціальної звітності.

Важливого значення для розуміння економічної безпеки має її структуризація в розрізі складових елементів. На сьогоднішній день в Україні найбільшого розповсюдження набула структуризація економічної безпеки, що виокремлює наступні складові: фінансову, інтелектуальну та кадрову, техніко-технологічну, інформаційну, інституційно-правову.

Серед складових економічної безпеки фінансова вважається провідною і вирішальною, оскільки за ринкових умов фінанси виступають «двигуном» будь-якої економічної системи. Відтак, фінансова складова економічної безпеки підприємства характеризується досягненням максимально високого рівня платоспроможності підприємства, ліквідності його оборотних активів, максимізації прибутку і підвищення рівня рентабельності бізнесу, зростання ринкової вартості цінних паперів підприємства.

Інтелектуальна та кадрова складова економічної безпеки  полягає в оптимізації структури персоналу, забезпеченні належного рівня його кваліфікації та ефективному управлінні кадровим потенціалом підприємства.

Техніко-технологічна складова економічної безпеки визначається тим, наскільки рівень використовуваних на підприємстві технологій відповідає кращим світовим аналогам і  забезпечує конкурентні переваги підприємства.

Досягнення  належного рівня інформаційної безпеки забезпечується шляхом збору та аналізу усіх видів інформації та прогнозування на її основі загальних тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних та політичних процесів, формування сприятливого іміджу підприємства та захисту конфіденційної інформації.

Інституційно-правова складова економічної безпеки полягає в оптимізації та чіткій регламентації організаційної структури підприємства, правовому гарантуванні його створення, дотриманні норм  та положень чинного законодавства при здійсненні діяльності,  забезпеченні високої ефективності організаційно-правових заходів підприємства.

3. Структурні елементи та складові забезпечення економічної безпеки підприємства.Створення необхідних передумов для підтримання стійкого функціонування  суб’єктів господарювання має базуватися на ефективній системі заходів із необхідним правовим, фінансовим, організаційним та  інформаційним підґрунтям, що в свою чергу передбачає формування оптимальної системи забезпечення їх економічної безпеки, яка враховуючи особистісні властивості підприємства та характер його взаємозв’язків з суб’єктами зовнішнього середовища, створюватиме  оптимальні умови його безпечному існуванню  з моменту заснування  до моменту  ліквідації.

Відтак, під системою забезпечення економічної безпеки підприємства слід розуміти сукупність взаємопов’язаних елементів, що  визначають загальні цілі, ресурси, технології, форми й методи протидії реальним та потенційним  загрозам внутрішнього й зовнішнього середовища для забезпечення стійкого функціонування та досягнення підприємством цілей бізнесу. Модель системи забезпечення  економічної безпеки надана рис. 1.2.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.2.  Модель системи забезпечення економічної безпеки підприємства

Система забезпечення економічної безпеки  є унікальною для кожного підприємства,  бо залежить від рівня розвитку i структури виробничого потенціалу, ефективності його використання та галузевої специфіки, кваліфікації кадрів, виробничих зв’язків, конкурентного середовища, ризикованості діяльності тощо. Вона є самостійною, відособленою від аналогічних систем інших господарських одиниць. Але її відособленість відносна, оскільки  система забезпечення безпеки підприємства є складовою безпеки більш високого рівня: міста, регіону, крани в цілому. Багато завдань, що стоять перед системою забезпечення економічної безпеки підприємства не можуть бути виконані самостійно, без рішень, прийнятих на вищому системному рiвнi,  насамперед,  на державному, де розробляються найважливiшi політичні, макроекономічні, правові й інші рішення, що створюють середовище безпеки підприємства.

Система забезпечення економічної безпеки підприємства є функціональною системою, яка спрямована на захист  економічних інтересів суб’єктів господарювання від існуючих загроз.

Формування будь-якої економічної системи взагалі, і системи   безпеки зокрема  потребує чіткого дотримання принципів, що забезпечують ефективне її функціонування. Узагальнення наукових думок  стосовно комплексу принципів, покладених в основу  функціонування системи забезпечення економічної безпеки підприємства, уможливило виділення основних з них, які відображені на рис. 1.3.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Рис. 1.3. Принципи функціонування системи забезпечення економічної безпеки

 

Принцип законності полягає в тому, що діяльність суб’єктів забезпечення безпеки повинна  здійснюватися  виключно в правовому полі на основі нормативно-правових документів українського законодавства із застосуванням дозволених методів та засобів забезпечення безпеки.

Принцип економічної доцільності полягає в тому, що система забезпечення економічної безпеки повинна будуватися з урахуванням можливих втрат підприємства у зв’язку з реалізацією реальних або потенційних загроз чи ризиків, а також наявності фінансових ресурсів. Видатки на створення системи безпеки повинні покриватися прибутком, який отримано підприємством в результаті протидії загрозам та ризикам.

Принцип комплексності (системності) полягає в тому, що при забезпеченні безпеки здійснюється взаємодія між спеціалістами штатної служби та співробітниками інших структурних підрозділів підприємства або зовнішніми суб’єктами забезпечення економічної безпеки.

Принцип своєчасності полягає в тому, що система забезпечення економічної безпеки повинна негайно реагувати  на небезпеки, загрози та ризики. При цьому  пріоритетність  надається превентивним діям з метою недопущення реалізації потенційно можливих загроз.  

Принцип безперервності полягає в тому, що система забезпечення економічної безпеки підприємства повинна мати безперервний характер. Це обумовлюється тим, що в умовах ринкової економіки загрози та ризики носять перманентний характер.

Принцип спеціалізації і професіоналізму полягає в тому, що спеціалісти підрозділу безпеки повинні мати високий професійний рівень та спеціальну  підготовку в різних сферах забезпечення безпеки.

Принцип активності полягає в тому, що система забезпечення безпеки підприємства повинна завжди працювати у активному режимі та спрямовувати свої зусилля на протидію  загрозам зовнішнього та внутрішнього середовища.

Забезпечення економічної безпеки включає окремі функціональні складові, що найбільш повно розкривають методологічне, технічне та організаційне підґрунтя економічної безпекипідприємства. 

Кадрове забезпечення передбачає політику підприємства щодо визначення професійних навичок у  фахівців, які безпосередньо зайняті у сфері економічної безпеки. При цьому значна увага приділяється виявленню психологічних чинників формування негативного відношення такого роду фахівців до своєї діяльності, а також психологічному супроводженні діяльності фахівців із забезпечення безпеки  протягом усього терміну перебування ними на займаній посаді.

Організаційне забезпечення полягає у визначенні організаційних структур існування як самої системи економічної безпеки підприємства, так і організаційних форм,  у яких проявлятиметься  діяльність суб’єктів безпеки, а також в організації оптимального управління системою безпеки з урахуванням особливостей діяльності її суб’єктів в структурі загального управління підприємством.

Фінансове забезпечення передбачає  наявність коштів, які спрямовуються на організацію та забезпечення функціонування системи економічної безпеки  підприємства та суб’єктів її забезпечення.

Техніко-технологічне забезпечення полягає у використанні різноманітних технік та технологій, зокрема і спеціальних,  при забезпеченні безпеки  суб’єктів господарювання та передбачає  формування сучасної матеріально-технічної бази, необхідної для виконання функціональних обов’язків персоналу по забезпеченню безпеки  підприємства.

Правове забезпечення передбачає формування правового поля  для діяльності суб’єктів забезпечення безпеки на підприємстві.

Інформаційна складова забезпечення економічної безпеки передбачає збір інформації про чинники зовнішнього та внутрішнього середовища  з метою формування стратегії й тактики протидії загрозам діяльності підприємства та його сталому розвитку.

4. Реалізація інтересів та нейтралізація загроз як основа забезпечення економічної безпеки підприємства. У найбільш загальному розумінні інтерес є причиною певних дій та лежить в основі безпосередніх спонукань, мотивів, ідей. З позицій забезпечення економічної безпеки  інтереси підприємства  слід розглядати як усвідомлені та матеріалізовані потреби суб’єкта господарювання для досягнення конкретних цілей щодо його стійкого функціонування та розвитку. Економічні інтереси синтезують у собі потреби та мотиви власників, менеджерів, працівників та контрагентів  підприємства і віддзеркалюють головну мету та цілі діяльності суб’єкта господарювання при досягненні ним стану безпеки.

Інтереси підприємства різноманітні та надзвичайно мобільні, що зумовлено як безупинним розвитком самого підприємства, так і постійними змінами зовнішнього середовища. Відтак, можна стверджувати, що підприємство знаходиться в стані безпеки, якщо його внутрішні економічні інтереси гармонізовані з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища.

Взаємодія інтересів підприємства з інтересами суб’єктів зовнішнього середовища може бути прямою та опосередкованою.

Під прямою взаємодією розуміють безпосередні контакти підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища, які здійснюються одноразово чи постійно, на документальній чи бездокументальній основі, результати яких безпосередньо впливають на прибуток підприємства. До таких суб’єктів відносять контрагентів, що пов’язані з підприємством завдяки цілям їх діяльності, наприклад,   споживачів продукції, постачальників ресурсів, агентів товарного та фінансового ринків, державних органів та органів місцевого самоврядування.

Опосередкована взаємодія, не допускаючи безпосередніх контактів підприємства із суб’єктами зовнішнього середовища, впливає на результати його діяльності. Найважливіша роль тут приділяється опортуністичній поведінці конкурентів підприємства та окремих партнерів, відтак саме опосередкована взаємодія характеризується  найбільшим ступенем небезпек для економічної безпеки підприємства. Це потребує пошуку нових механізмів протидії загрозам та модернізації системи забезпечення захисту пріоритетних економічних інтересів підприємства.

Розмаїтість економічних інтересів підприємства зумовлює необхідність їх класифікації в розрізі певних ознак, що дозволить здійснювати їх моніторинг, контролювати рівень дотримання та встановлювати пріоритетність. Систематизація інтересів  підприємства при забезпеченні економічної безпеки здійснена в табл. 1.2.

Задоволення корпоративних (економічних) інтересів можливе лише за умови протидії загрозам та ризикам діяльності підприємства. Відтак, виникає необхідність у дослідженні економічної природи загроз та ризиків.

Для узгодження цих категорій при їх дослідженні в системі забезпечення економічної безпеки ми дотримувалися думки, що загрозою єнанесення шкоди фінансово-майновому стану чи репутації підприємства під впливом дії ризику, який має високий ступінь імовірності прояву.

Таблиця 1.2

Класифікація корпоративних інтересів  підприємства при забезпеченні його економічної безпеки 

Критерій класифікації	Види інтересів	Сутнісне наповнення
1	2	3
За характером виникнення	Фінансові	Ці інтереси  полягають у найефективнішому використанні економічних ресурсів підприємства, забезпеченні оптимальної структури капіталу, фінансової стійкості та ліквідності, високої оборотності активів, постійному зростанні ринкової вартості підприємства
	Соціальні	Ці інтереси  полягають у належному соціальному забезпеченні та захисті працівників, що є запорукою високої продуктивності праці, сприятливого соціально-психологічного клімату в колективі, позитивного соціального іміджу підприємства
	Ринкові	Ці інтереси характеризуються мірою узгодженості інтересів підприємства та зовнішніх контрагентів, що визначається задоволеністю споживачів якістю продукції, зниженням співпраці з економічно ненадійними контрагентами, зменшенням частки безнадійної дебіторської заборгованості, зростанням ринкової ваги в регіоні чи країні в цілому.
	Технологічні	Ці інтереси полягають у забезпеченні високого технічного рівня оснащеності підприємства, прогресивності технологій, високого рівня автоматизації  виробництва та технічної оснащеності праці.
За суб’єктами інтересів	Інтереси власників	Ці інтереси полягають у стабільному функціонуванні та розвитку підприємства, отриманні максимальної віддачі на вкладений капітал
	Інтереси менедж-менту	Ці інтереси полягають у забезпеченні стабільного та ефективного функціонування як підприємства в цілому, так і окремих підрозділів та отриманні належного рівня оплати праці
	Інтереси трудового колективу	Ці інтереси полягають у створенні належних умов праці та відпочинку, дотриманні норм охорони праці, отриманні високого рівня матеріального заохочення за виконану роботу
За рівнем реалізації	Галузеві	Ці інтереси представляють взаємодію підприємства з іншими підприємствами одного й того ж виду економічної діяльності. Така взаємодія може здійснюватися у формі кооперування, створення галузевих об’єднань
	Регіональні	Ці інтереси зумовлені взаємодією підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища, розміщеними в одному регіоні (постачальники, покупці, суб’єкти ринкової інфраструктуру, відділення банків тощо
	Функці-ональні	Ці інтереси зумовлені  взаємодією підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища за різними функціональними сферами діяльності. Прикладами такої взаємодії є пошук партнерів щодо спільної реалізації інвестиційних чи інноваційних проектів, маркетингові дослідження тощо
За природою походження	Природні інтереси	Ці інтереси представляють взаємодію підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища, зумовлену потребами процесу виробництва та реалізації продукції
	Примусові інтереси	Ці інтереси представляють взаємодію підприємства з суб’єктами зовнішнього середовища, зумовлену примусових характером, заснованим або на використанні адміністративних методів управління, або на без альтернативності дій підприємства
Залежно від часу реалізації	Поточні	Ці інтереси передбачають реалізацію протягом одного року чи одного операційного циклу
	Стратегічні	Термін втілення цих інтересів становить 5-10 років

 

Це дозволило зосередити свою увагу лише на тих ризиках, які мають високий ступінь імовірності прояву та формують загрозу стійкому функціонуванню підприємства або його розвитку, що, своєю чергою, дало право  асоціювати ризик з  загрозою.

Джерелами формування загроз є розмаїття внутрішніх та зовнішніх суперечностей суспільного та корпоративного (внутрішнього) розвитку підприємства. Відтак, забезпечення економічної безпеки можливе лише за умови виявлення джерел утворення та нівелювання  дії загроз, що зумовлює необхідність їх систематизації за рядом ознак, наданих в табл. 1.3.

Таблиця 1.3

Класифікація загроз економічній безпеці підприємства

Критерій класифікації	Види загрози	Характеристика загроз
1	2	3
За напрямами виникнення	Екзогенні (зовнішні)	Джерела виникнення цих загроз знаходяться поза межами підприємства
	Ендогенні (внутрішні)	Джерела утворення цих загроз знаходяться  всередині системи, вони виникають внаслідок дій або бездіяльності власників, керівників чи робітників підприємства.
За сутністю (змістом) загроз	Економічні	Ці загрози зумовлюють зниження економічної ефективності використання ресурсів i можуть проявлятися у формі коливання попиту на продукцію підприємства, підвищення ринкової вартості ресурсів, змін податкової політики тощо
	Соціально-психологічні	Ці загрози обумовлюють погіршення психологічного клімату в колективі та зниження соціального забезпечення працівників внаслідок зміни курівництва чи власників підприємства, економічного спаду в країні, зміни ринкової кон’юнктури в окремій галузі
	Фізичні	Ці загрози проявляються у формі нанесення шкоди майну чи  життю та здоров’ю працівників підприємства
	Технологічні	Ці загрози обумовлені виходом з ладу обладнання,  порушенням технологічних процесів виготовлення продукції i можуть проявлятися у формі різноманітних техногенних аварій
	Екологічні	Ці загрози спричиняють погіршення стану навколишнього середовища внаслідок стихійних чи техногенних аварій
	Правові	Ці загрози проявляються у зміні форми власності, організаційно-правової форми господарювання, договірних взаємовідносин в результаті непрофесіоналізму та помилок юридичної служби підприємства
	Адміністративні	Ці загрози обумовлені діями курівництва підприємства чи посадових осіб державних органів, що спричиняють шкоду його інтересам.
	Інформаційні	Ці загрози проявляються у формі витоку конфіденційної інформації, розголошення науково-технічних секретів, ноу-хау, що завдає шкоди господарській діяльності підприємства тощо
Продовження табл. 1.3
1	2	3
За об’єктами впливу	Загрози матеріальним активам	Зумовлені діями чи бездіяльністю певних суб’єктів, що призводить до  втрати,  псування чи зниження ринкової вартості виробничих фондів підприємства.
	Загрози персоналу	Можуть проявлятися у різноманітних фізичних чи психологічних негативних впливах на персонал підприємства
	Загрози фінансовим активам підприємства	Зумовлені неплатоспроможністю покупців, ненадійністю постачальників, фінансово-кредитних установ, що призводить до втрати фінансових ресурсів, зменшення власного капіталу, погіршення структури активів, зниження фінансової стійкості та ліквідності підприємства
	Загрози інтелектуальним ресурсам	Зумовлені незаконним доступом та розголошенням науково-технічних розробок, ноу-хау, винаходів, конфіденційної інформації підприємства.
За джерелами походження	Природного походження	Ці загрози обумовлені різноманітними метеорологічними, геологічними, гідрологічними явищами та процесами, природними пожежами, ураженням рослин, тварин, людей хворобами чи шкідниками
	Антропогенного походження	Ці загрози є наслідком життєдіяльності людини i можуть бути зумовлені як помилковими, тобто ненавмисними, так i навмисними її діями
	Техногенного походження	Ці загрози є наслідком науково-технічного прогресу i можуть проявлятися у вигляді аварій на виробництві, пожеж, вибухів, викидів небезпечних речовин, транспортних аварій, руйнування споруд та будівель
За характером впливу	Прямі	Ці загрози передбачають безпосередній причинно-наслідковий зв’язок між загрозою та потенційними наслідками діяльності підприємства
	Непрямі	Ці загрози чинять опосередкований вплив на діяльність підприємства, тобто не простежується прямий причинно-наслідковий зв’язок між загрозою та результатами діяльності суб’єкта господарювання.
За масштабом дії	Глобальні (системні)	Ці загрози впливають відразу на всі структурні підрозділи i напрями діяльності підприємства, а  їх прояв може завдати суттєвих збитків
	Локальні  загрози	Ці загрози впливають лише на діяльність окремих підрозділів чи сфер бізнесу та зумовлять незначні втрати на підприємстві.
За ймовірністю реалізації	Реальні	Активізація (прояв) цих загроз  є неминучими для підприємства
	Потенційні	Виникнення цих загроз є можливим за певних суб’єктивних чи об’єктивних умов.
В залежності від рівня керованості	Керовані	Ці загрози передбачають можливість управління рівнем та наслідками їх негативних впливів
	Некеровані	Процес управління цими загрозами є неможливим або надто складним в силу певних об’єктивних причин
За величиною можливих збитків (наслідків)	Дуже збиткові	Ці загрози зумовлюють значні матеріальні, фінансові, кадрові втрати для підприємства
	Збиткові	Ці загрози обумовлюють незначні втрати для підприємства.
	Беззбиткові	Вплив цих загроз не створює будь-яких матеріальних чи фінансових втрат для підприємства
Продовження табл. 1.3
1	2	3
В залежності  від функці-ональної спрямованості (сфери впливу) загрози на економічну безпеку підприємства	Загрози фінан-совій складовій безпеки	Ці загрози спроможні погіршити структуру активів, знизити фінансову стійкість, платоспроможність та ефективність використання корпоративних ресурсів
	Загрози інтелектуально-кадровій скла-довій безпеки	Ці загрози спричиняють погіршення структури персоналу, зниження його кваліфікаційного та професійного рівня, негативно впливають на соціально-психологічний клімат в колективі
	Загрози інституційно-правовій скла-довiй безпеки	Ці загрози можуть призвести до змін організаційно-правової форми господарювання, порушення договірних відносин та майнових втрат внаслідок прорахунків у роботі юридичної служби підприємства
	Загрози інфор-маційній скла-довій безпеки	Ці загрози зумовлюють матеріальні та фінансові втрати внаслідок витоку та розголошення конфіденційної чи оприлюднення недостовірної інформації про підприємство
	Загрози технiко-технологiчнiй складовiй безпеки	Ці загрози спроможні погіршити структуру чи знизити технічний рівень техніко-технологічної бази підприємства
За рівнем небезпеки	Допустимі	Вплив цих загроз не спричиняє суттєвої шкоди діяльності підприємства та передбачає можливість швидкої ліквідації наслідків
	Недопустимі	Ці загрози слід нейтралізувати ще на етапі зародження, оскільки їх реалізація може зумовити серйозні проблеми в поточній діяльності та в подальшому розвитку підприємства
За причиною виникнення	Об’єктивні	Ці загрози виникають незалежно від волі та свідомості суб’єкта забезпечення безпеки й обумовлені обставинами та явищами, що об’єктивно характеризують навколишнє середовище
	Суб’єктивні	Ці загрози обумовлені свідомими чи несвідомими діями чи бездіяльністю суб’єкта забезпечення  безпеки.

 

Успішне виконання  заходів, спрямованих на нівелювання впливу зовнішніх та внутрішніх загроз та захист економічних інтересів, пов’язане значною мірою з вибором форми організації діяльності суб’єктів із забезпечення безпеки в структурі підприємства. Роль системи забезпечення економічної безпеки підприємства вимірюється тим наскільки ефективно суб’єктам забезпечення безпеки вдається вирішувати завдання  з виявлення та локалізації загроз, а також усунення збитків від негативних впливів внутрішнього та зовнішнього середовища на різні аспекти економічної безпеки.  

Підтримання економічної безпеки це складний процес,  у якому  беруть участь, як внутрішні, так і зовнішні суб'єкти забезпечення економічної безпеки, які мають чітко встановлені  функції та повноваження. При цьому внутрішніми суб'єктами забезпечення  економічної безпеки є керівники (власники) підприємства, штатний підрозділ економічної безпеки, керівники і персонал всіх його структурних підрозділів (рис. 1.4).

 

 

Рис. 1.4. Внутрішні суб’єкти забезпечення безпеки  

 

До зовнішніх суб'єктів забезпечення економічної безпеки відносяться органи державної влади та управління, правоохоронні органи, суб'єкти недержавної системи безпеки (охоронні підприємства, консалтингові фірми, що спеціалізуються в галузі інформаційно-аналітичного забезпечення системи безпеки, центри маркетингових досліджень, детективні організації), служби безпеки підприємств-партнерів тощо.

Серед ключових завдань, вирішення яких покладається на суб’єктів забезпечення  безпеки особливо важливими є:

-  цілеспрямований пошук та отримання інформації, необхідної для прийняття рішень у сфері забезпечення безпеки;

-  організація взаємодії підприємства з органами державної влади та управління, силовими структурами для забезпечення безпеки діяльності;

-   протидія конкурентній розвідці;

-  забезпечення особистої безпеки власників та  персоналу підприємства;

-   попередження протиправних дій з боку персоналу підприємства, що можуть порушити економічну безпеку підприємства;

-  захист комерційної таємниці та інтелектуальної власності підприємства;

-  захист електронних носіїв інформації від несанкціонованого доступу;

-  організація і забезпечення функціонування системи охорони і захисту майна підприємства;

-   проведення службових розслідувань подій, що відбулись на підприємстві і порушили безпеку його діяльності.

Ефективність системи економічної безпеки суб’єктів господарювання багато в чому залежить від рівня взаємодії і координації діяльності як внутрішніх, так і зовнішніх суб’єктів забезпечення їх економічної безпеки.

Формат організації взаємодії внутрішніх і зовнішніх суб’єктів забезпечення безпеки, насамперед, залежить від розмірів підприємства та завдань, що висуваються до системи забезпечення економічної безпеки. Зокрема, малим підприємствам, розмір капіталу та розгалуженість діяльності яких є незначними, рекомендовано для задоволення потреб економічної безпеки використовувати послуги зовнішніх спеціалізованих суб’єктів забезпечення безпеки, оскільки створення власної служби безпеки є недоцільним.

Середнім підприємствам доцільно використовувати комбінований  підхід до задоволення потреб економічної безпеки без створення відповідного підрозділу  на власному підприємству. Такий підхід передбачає для забезпечення потреб економічної безпеки взаємодію зовнішніх суб’єктів та спеціалістів власного підприємства, що відносяться до фінансових підрозділів, служб маркетингу, юридичного та кадрового забезпечення, техніки безпеки, охорони та пропускного режиму. Для координації дій цих суб’єктів щодо захисту економічних інтересів підприємства необхідно створити керуючий орган (ввести відповідну посаду професіонала чи аналітика з економічної безпеки), чи покласти відповідні обов’язки на одного з керівників підприємства.

Великим (крупним) підприємствам для забезпечення потреб економічної безпеки доцільно створювати власний підрозділ економічної  безпеки, функції якого спрямовані на розроблення інформаційних технологій в частині задоволення потреб підприємства щодо: прогнозування, виявлення, запобігання, ослаблення небезпек і загроз;  збереження майна та конфіденційної інформації; забезпечення конкурентних переваг тощо.