|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА« Назад
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 22.01.2016 18:49
ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ УПРАВЛІННЯ
Кафедра теорії та історії держави і права
ТеоріЯ держави і права
Навчально-методичний комплекс
Київ – 2013
УДК 340. 12 ББК 60.56я73
Обговорено і схвалено на засіданні Вченої Ради ВНЗ «Національна академія управління» Протокол № 1 від 19.09. 2013 р.
Рецензенти: Бабкін Володимир Дмитрович –доктор юридичних наук, професор Усенко Ігор Борисович – кандидат юридичних наук, професор
Укладач: Музика Ірина Володимирівна - кандидат юридичних наук, доцент
ТеоріЯ держави і права : Навчально-методичний комплекс // І. В. Музика. – К.: Національна академія управління, 2013 – 88 с.
Запропонований читачу навчально-методичний комплекс «Теорія держави і права» являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу «Теорія держави і права».
УДК 340. 12 ББК 60.56я73
© Оригінал-макет, "Національної академії управління", 2013
ЗМІСТ
1. ПЕРЕДМОВАЗапропонований читачу навчально-методичний комплекс «Теорія держави і права» являє собою посібник, який може бути використаний як для самоосвіти, так і для проведення зі студентами юридичних вузів і факультетів семінарів практичних занять та самостійної роботи з курсу «Теорія держави і права». Комплекс включає опис дисциплін, програму курсу (побудовану за змістовними модулями, плани семінарських занять із Теорія держави і права (побудовану за змістовними модулями, завданнями для самостійної роботи до змістовних модулів, список рекомендованих джерел, перелік тем наукових рефератів та методичні рекомендації з їх написання, орієнтовний перелік питань для підсумкового контролю. Тимчасове положення з впровадження рейтингово-модульної системи оцінювання студентів з урахуванням вимог Болонської декларації. Структура навчально-методичного комплексу відповідає програмі навчального курсу. Теорія держави і права посідає найважливіше місце в системі сучасного наукового та академічної знання. Створення на сучасному етапі в Україні якісно нової правової системи, що відповідає меті формування в Україні правової держави і громадянського суспільства вимагає поглиблення системи знань про державу і право, яка б забезпечила високу професійну культуру випускників-юристів, озброєних сучасними знаннями, здатних приймати самостійні рішення при вирішенні державних і правових питань. Одним із найефективніших засобів формування нової інтелектуальної юридичної еліти є загальна теорія держави і права, яка покликана сформувати високу правову культуру та громадянську позицію майбутніх юристів. Цей курс допоможе студентам опанувати важливі аспектів праворозуміння, а саме – природу, логіку і закономірності розвитку права та призначення права у сучасному суспільстві. Запропонований методичний комплекс має на меті ознайомлення студентів з основними проблемами та напрямами сучасних наукових досліджень в галузі теорії держави та права, а також вироблення студентами власної позиції, насамперед, у таких питаннях як, праворозуміння, оцінка ефективності функціонування державних і правових механізмів, тощо.Основне завдання курсу полягає у формуванні у студентів міцних знань з актуальних проблем розвитку української держави і права, навичок самостійного аналізу правових джерел та вміння використовувати набуті знання як інструментарій для вирішення сучасних проблем юридичної практики. Курс покликаний сприяти правовому, демократичному і патріотичному вихованню студентів, зокрема виробленню у них глибокої особистої поваги до загальнолюдських моральних і правових цінностей, багатовікових традицій розвитку вітчизняної державності та сучасного конституційного статусу України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави.При підготовці курсу використовувався вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки відповідних програм. В програмі відображені основні наукові здобутки сучасної загальної теорії держави і права. Завдання теорії держави і права як навчальної дисципліни логічно випливають із основної мети даного курсу і полягають у: 1) визначенні загальних, специфічних об’єктивних закономірностей розвитку державно-правової дійсності, форм і способів впливу держави і права на людину, що дозволить зрозуміти природу державно-правових явищ і їх роль у розвитку людської цивілізації; 2) розгляді у курсі базових державно-правових понять, що є вихідними логічними засадами для галузевих юридичних наук та спеціальних правових дисциплін, ступінь засвоєння яких істотно вплине на подальше вивчення інших юридичних наук; 3) вивченні природи і закономірностей розвитку державно-правової сфери життя суспільства в рамках системного підходу, в якому теорія держави і права виступає як фундамент юридичного світогляду, мислення і культури майбутніх спеціалістів-правознавців. Логіка вивчення курсу будується на послідовному здійснення трьох принципів: 1) органічного взаємозв’язку держави і права; 2) їх відносній самостійності; 3) розгляді держави і права як елементів культури конкретного суспільства. Ухвалено: Вченою радою НАУ від 30 серпня 2012 року, протокол № _4__
1. Порядок оцінювання знань студентів І. Загальні положення 1.1. Цей порядок запроваджується з метою удосконалення чинної технології оцінювання знань студентів та адаптації її до загальноєвропейський вимог, визначених Європейською системою залікових кредитів (далі ECTS).
1.2. Порядок розкриває основні принципи організації поточного і підсумкового оцінювання знань студентів усіх форм навчання НАУ. Порядок спрямовано на ефективну реалізацію таких завдань:
- підвищення мотивації студентів до систематичної активної роботи, інтелектуальної напруги протягом усього періоду навчання, переорієнтація їхніх цілей з отриманням позитивної оцінки на формування стійких знань, умінь та навичок; - систематизацію знань, усунення розбіжностей між завданнями модульного контролю та програмою дисциплін; - подолання елементів суб’єктивізму під час оцінювання знань; - розширення через систему творчих самостійних завдань можливостей для розвитку студентів, всебічного розкриття їх здібностей та підвищення ефективності освітньої діяльності викладацького складу; - оптимізація навчального процесу. ІІ. Принципи та організація поточного і підсумкового оцінювання знань студентів. Оцінювання знань студентів з навчальної дисципліни „Теорія держави і права” здійснюється на основі результатів поточної успішності у відповідності з рішенням Вченої Ради НАУ від 18 лютого 2010 р. Зокрема, сумарна оцінка встановлюється від 0 до 100 балів. В залікову книжку ставиться сумарна оцінка за національною шкалою (відмінно, добре, задовільно, незадовільно) та оцінка за шкалою EKTS (A, B, C, D, E, FX, F). Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю та на іспиті. На іспиті оцінюванню підлягають: володіння ключовими теоретичними знаннями про об’єкт дисципліни; здатність творчо мислити та синтезувати знання; уміння використовувати знання для розв’язання практичних завдань. Максимально можлива оцінка за знання програмового матеріалу нормативної дисципліни дорівнює 100 балам і складається з оцінки за поточну успішність та оцінки за іспит. За поточну успішність студент може отримати максимум 60 балів і за іспит 40 балів. Об’єктами поточного оцінювання знань студентів (60 балів максимум) є: матеріал викладений на лекціях; питання розглянуті та обговорені на семінарських та практичних заняттях; матеріал опрацьований самостійно; виконання модульних контрольних робіт. Під час виконання завдань та відповідей на семінарських (практичних) заняттях оцінюванню підлягають рівень знань, продемонстрований у відповідях, виступах, колоквіумах, активність в обговоренні питань, винесених на семінарські заняття, участь у дискусіях. Під час контролю виконання завдань для самостійної та індивідуальної роботи оцінюванню підлягають: самостійне опрацювання теми або окремих питань; підготовка рефератів, есе, конспектів навчальних та наукових текстів, переклад іноземних текстів тощо. Під час виконання модульних контрольних робіт оцінюванню підлягають теоретичні завдання та практичні навички, яких набув студент після опанування певного завершеного розділу навчального матеріалу. Контрольні роботи можуть проводитись у формі текстів, відповідей на теоретичні питання, виконання індивідуальних завдань. З навчальної дисципліни „Теорія держави і права” передбачено чотири модульні контрольні роботи. Терміни та зміст контрольних завдань доводяться викладачем до відома студентів завчасно. Структура поточної успішності (0-60 балів). Сума болів за семестр складається: з виконання завдань та відповіді на семінарських заняттях – 0-30 балів; виконання завдань для самостійної роботи – 0-10 балів; виконання протягом семестру двох модульних контрольних робіт – 0-20 балів; за участь у наукових студентських конференціях, підготовку наукових публікацій – 0-10 балів. Загальна кількість балів за поточну роботу не може перевищувати 60 балів. Результат екзамену оцінюється у діапазоні від 0 до 40 балів.
ІІІ. Шкала оцінювання: національна та ECTS
Шкала оцінювання екзаменаційних завдань
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
ПРОГРАМА нормативної навчальної дисципліни підготовки бакалавра
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Освітньо – кваліфікаційний рівень «бакалавр»
Київ-2013
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробники програми: Музика І. В., канд. юрид.наук, доцент.
Завідувач кафедри : Гіда Е. О., д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
ВСТУП Програма вивчення навчальної дисципліни «Теорія держави і права» складена відповідно до освітньої-професійної програми підготовки «бакалавра» напряму 6.030401 “Правознавство”. Предметом вивчення навчальної дисципліни є держава і право, як соціальні явища і процеси, їх закономірності і особливості існування та розвитку та їх взаємовплив з іншими соціальними інститутуми. Програма навчальної дисципліни складається з трьох змістовних модулів: 1-й і 2-й семестри 1. Змістовний модуль 1. 2. Змістовний модуль 2. 3. Змістовний модуль 3. 4. Змістовний модуль 4. 1. Мета та завдання навчальної дисципліни 1.1. ознайомлення студентів з основними проблемами та напрямами сучасних наукових досліджень в галузі теорії держави та права, а також вироблення студентами власної позиції, насамперед, у таких питаннях як, праворозуміння, оцінка ефективності функціонування державних і правових механізмів, тощо. Основна мета курсу полягає у формуванні у студентів міцних знань з актуальних проблем розвитку української держави і права, навичок самостійного аналізу правових джерел та вміння використовувати набуті знання як інструментарій для вирішення сучасних проблем юридичної практики. Курс покликаний сприяти правовому, демократичному і патріотичному вихованню студентів, зокрема виробленню у них глибокої особистої поваги до загальнолюдських моральних і правових цінностей, багатовікових традицій розвитку вітчизняної державності та сучасного конституційного статусу України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. Згідно поставленим цілям визначається і система курсу теорії держави і права. 1.2. Основними завданнями вивчення дисципліни «Теорія держави і права» є: 1. формування у студентів глибоких теоретичних та практичних знань з метою використання їх у своїй діяльності; 2. виховання у студентів поважного ставлення до права як важливого засобу захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, інтересів суспільства і держави. 1.3. Згідно з вимогами освітньо-професійної програми студенти повинні знати: - роботи класиків та сучасних вітчизняних і зарубіжних учених в галузі теорії держави і права; - знати основні закономірності процесу виникнення держави та права; - знати сутність і головні ознаки держави; - знати основні підходи до типології держав; - знати сутність функцій та форми держави;- знати поняття та сутність правової держави та політичної системи суспільства; - знати сутність права, його ознаки та функції, сучасні підходи до праворозуміння; - знати сутність і різноманіття форм (джерел) права, види нормативно-правових актів; - знати поняття, структуру та види норм права; - знати сутність і співвідношення системи права та системи законодавства, види правових систем; - знати поняття, ознаки та склад правового відношення; - знати сутність правотворчості; - знати специфіку реалізації та тлумачення права; - знати механізм правового регулювання суспільних відносин; - знати поняття та типологію правової поведінки; - знати склад і види правопорушень, принципи юридичної відповідальності, а також місце й роль правоохоронних органів у боротьбі з правопорушеннями та у їх профілактиці; - знати поняття й основні принципи законності, співвідношення законності й правопорядку; - знати сутність, види правової культури та правової свідомості. - знати поняття та сутність законності та правопорядку, а так само наслідки, що тягнуть за собою порушення режиму законності. Вміти: - вільно володіти основними категоріями теорії держави та права, правильно застосувати їх при оцінюванні конкретних ситуацій; - характеризувати державу, як політико-правове явище; - типологізувати держави за конституційно-правовою базою, історичним типом; - орієнтуватися в джерелах права, вміти вільно їх тлумачити; - відрізняти правові відносини від інших видів суспільних відносин; - аналізувати норми права, застосовуючи методи пізнання державно-правових явищ; - вірно застосовувати норми права в різних життєвих ситуаціях; - здійснювати на практиці вимоги законності та правопорядку; - критично аналізувати явища правової системи. - аналізувати різні концепції, погляди, дискусійні положення з найбільш важливих питань, які є в науці теорії держави і права, що розвиває вміння критично обмірковувати проблемні питання, щоб мати про них свою аргументовану думку, а також розвивати правове мислення, що допоможе правильно орієнтуватися в різноманітних концепція, створених представниками різних наукових шкіл та напрямів сучасної юриспруденції. - висловлювати і науково обгрунтовувати свою точку зору з питань правового регулювання соціальних відносин, осмислювати сучасні соціальні реформи, їх правову обгрунтованість і перспективи, правильно прогнозувати розвиток державно-правових інститутів та суспільства загалом; - об'єктивно оцінювати форми організації та еволюцію державного та суспільного устрою на сучасному етапі його розвитку, не підпадаючи під вплив жодної з ідеологій; - орієнтуватися в питаннях визначення ефективності діючого законодавства на основі оцінки змісту чинного законодавства, узагальнень судової й арбітражної практики та юридичної діяльності, фактологічних та статистичних даних, результатів опитувань і спостережень тощо; - самостійно працювати з рекомендованими джерелами та літературою з теорії держави і права; вільно вести дискусії за основними теоретико-правовим напрямками; - творчо осмислювати соціально-правові зміни еволюціонує суспільства та робити самостійні висновки і узагальнення; - всебічно використовувати знання теорії держави і права для правильної оцінки сучасних явищ, соціально-політичних та економічних процесів в Україні та світі; - об'єктивно оцінювати демократичні гуманістичні традиції, інтереси та ідеали людства, осмислювати досвід, уроки і факти суспільного життя.
На вивчення навчальної дисципліни відводиться 90 годин 2 кредити ЕСТS. ???
3. ПРОГРАМА КУРСУ 2. Інформаційний обсяг навчальної дисципліни ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ І. Тема 1. ПРЕДМЕТ І МЕТОД ТЕОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА. Проблема предмету та структури теорії держави і права як науки на сучасному етапі. Актуальні проблеми дослідження загальних закономірностей та специфічних особливостей розвитку держави і права. Категорії теорії держави і права та їх методологічне значення. Місце теорій держави і права в системі юридичних наук та в системі наукових знань. Методологія теорії держави і права. Поняття і значення методології теорії держави і права. Багатоманітність та класифікація методів пізнання держави і права на сучасному етапі. Філософські засади теорії держави і права. Поєднання філософських та загальнонаукових методів при вивченні держави і права. Синергетична парадигма у дослідженні державно-правових явищ. Теорія держави і права як навчальна дисципліна. Структура та значення курсу «Теорія держави і права» для підготовки студентів – юристів. Тема 2. ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ ДЕРЖАВИ. Поняття соціальної організації, соціальної влади, соціального регулювання. Відмінність держави від інших соціальних організацій суспільства. Основні ознаки держави. Суверенітет держави та його ознаки. Аспекти розуміння держави: субстанціональний, атрибутивний, інституціональний, міжнародний та ін. Тема 3. ДЕРЖАВА І ПОЛІТИЧНА СИСТЕМА СУСПІЛЬСТВА Політична система суспільства, її структура та основні функції. Суб'єкти політичної системи. Політична система України. Місце і роль держави в політичній системі суспільства. Політична і державна влада. Специфічні властивості державної влади. Форми взаємодії держави з іншими суб'єктами політичної системи. Держава - центральний елемент політичної системи суспільства. Тема 4. ПОХОДЖЕННЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ ДЕРЖАВИ Умови та причини виникнення держави. Ознаки, що відрізняють державу від соціальної організації первісного суспільства. Закономірності і етапи розвитку держави. Основні теорії походження держави: теологічна, патріархальна, природно-правова або договірна, теорія походження держави Г.В.Ф. Гегеля, органічна теорія, теорія насильства, психологічна теорія, марксистська та інші теорії походження держави. Тема 5. СУТНІСТЬ І ТИПИ ДЕРЖАВИ Сутність держави як суспільного явища. Проблема оцінки сутності держави та основні підходи у дослідження цього питання: класовий, загальнодемократичний або загальносоціальний, технократичний, елітарний, національний, релігійний, географічний та ін. Соціальне призначення та соціальна цінність держави. Цінність як проблема науки про державу та система критеріїв оцінки. Поняття типу держави. Сучасний погляд на проблему типології держав. Історичний тип держави. Основні підходи до типології держав: формаційний підхід, цивілізаційний підхід, класифікація за політичним (державно-правовим режимом) та ін. критеріями. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ. Тема 6. ФОРМА ДЕРЖАВИ Поняття форми держави. Співвідношення форми держави і її сутності. Форми правління, їх основні види і риси. Монархія і республіка. Поняття і види державного устрою. Складна і проста держава. Унітарна держава, федерація, імперія, їх основні ознаки і особливості. Відмінність між федерацією та конфедерацією. Співдружність і співтовариство держав. Роль економічних, політичних, національних та інших факторів у виборі форми держави. Поняття державного (політичного) режиму і його співвідношення з формою правління і державним устроєм. Види державних режимів. Демократичний, авторитарний, тоталітарний режими: поняття та ознаки. Особливості елементів форми Української держави. Традиції української державності та перспективи розвитку української держави. Тема 7. МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВИ Поняття механізму держави. Широке і вузьке розуміння механізму держави. Механізм держави як система державних органів і організацій та інших інститутів держави, які складають її політичну, економічну, соціальну, ідеологічну та культурну (духовну) основу. Елементи юридичного механізму держави. Державні органи: поняття, основні ознаки і види, принципи організації і діяльності. Поняття державного апарату і його співвідношення з механізмом держави. Принцип розподілу влад і структура державного апарату. Вимоги до державного апарату та основні засади його діяльності в умовах демократичної, правової, соціальної держави. Гарантії діяльності органів державної влади. Проблеми удосконалення організації і діяльності механізму української держави. Тема 8. ФУНКЦІЇ ДЕРЖАВИ Поняття функцій держави, їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Розвиток функцій та їх залежність від сутності і форми держави. Класифікація функцій держави та їх еволюція. Зовнішні і внутрішні функції. Основні і неосновні функції. Постійні і тимчасові функції держави. Економічні функції і особливості їх здійснення в умовах ринкової економіки. Форми здійснення функцій держави: правова і неправова. Методи реалізації функцій держави. Класифікація та еволюція функцій української держави. Тема 9. ГРОМАДЯНСЬКЕ СУСПІЛЬСТВО І ДЕРЖАВА. Поняття громадянського суспільства. Сфери громадянського суспільства: товарно-ринкова економіка, господарські і соціальні стосунки, приватне і особисте життя людей тощо. Структура громадянського суспільства. Соціальна, економічна, політична, духовно-культурна, інформаційна системи суспільства. Проблеми взаємовпливу держави і громадянського суспільства. Механізми саморегулювання громадянського суспільства. Основні форми відновлення механізмів саморегулювання. Поняття і ознаки правової держави. Поняття і ознаки соціальної держави. Поняття і ознаки національної держави. Тема 10. ПРАВОВА, СОЦІАЛЬНА І НАЦІОНАЛЬНА ДЕРЖАВИ Поняття і ознаки правової держави. Сучасні концепції правової держави. Поняття і ознаки соціальної держави. Сучасні концепції соціальної держави. Поняття і ознаки національної держави. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ. Тема 9. ПОНЯТТЯ, СУТНІСТЬ І СОЦІАЛЬНА ЦІННІСТЬ ПРАВА. ПРАВОРОЗУМІННЯ. Поняття, сутність і зміст права. Вольовий характер регулятивної природи права. Ознаки права. Структура права. Загальносоціальне і юридичне право. Природне і позитивне право. Приватне і публічне право. Об'єктивне і суб'єктивне право. Функції права. Співвідношення держави і права. Соціальна цінність права. Тема 10. ПОХОДЖЕННЯ ПРАВА. ПРАВОРОЗУМІННЯ. Регулювання суспільних відносин в період первіснообщинного ладу. Обряди, ритуали, табу, звичаї. Причини, умови та закономірності виникнення права. Основні шляхи формування правових норм: санкціонування звичаїв, правовий прецедент, законотворчість. Основні теорії походження права: теологічна, природно-правова, історичної школи права, нормативістська, теорія походження права Гегеля, марксистська (класова), психологічна. Праворозуміння як складна комплексна категорія. Аспекти праворозуміння. Типи праворозуміння. Основні сучасні підходи до праворозуміння. Тема 11. ПРИНЦИПИ ПРАВА. РОЛЬ І ЕФЕКТИВНІСТЬ ПРАВА Поняття принципів права. Класифікація принципів права. Загальносоціальні принципи та їх закріплення у Конституції України. Принципи народовладдя, демократизму, гуманізму, справедливості, невід'ємності і непорушності основних прав і свобод громадян, законності. Спеціально-юридичні галузеві і міжгалузеві принципи: єдності прав і обов'язків, рівності всіх перед законом, та ін. Принципи правотворчості, правосуддя, правосвідомості. Правові презумпції та аксіоми. Роль права в правовій соціальній державі. Право як важливий чинник прогресивного розвитку демократичного суспільства. Ефективність права. Співвідношення результату дії норми і її мети. Загальні засади ефективності дії норм права. Ступінь ефективності конкретних правових норм. Шляхи підвищення ефективності права. Тема 12. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ЙОГО МЕХАНІЗМ Поняття правового регулювання. Правове регулювання і правовий вплив. Об'єкт, предмет, сфери і межі правового регулювання. Методи (імперативний, диспозитивний), способи (дозвіл, заборона, зобов'язування), засоби правового регулювання (норми права, суб’єктивні права і юридичні обов’язки), форми правового регулювання (використання, виконання, додержання, застосування). Типи правового регулювання: загальнодозволений, спеціальнодозволений. Нормативно-правове та індивідуально-правове регулювання. Загальне і локальне правове регулювання. Поняття та види правового режиму. Механізм правового регулювання: поняття, основні елементи, їх зв'язок і взаємодія. Обов'язкові та факультативні елементи механізму правового регулювання. Ефективність механізму правового регулювання. Стадії правового регулювання. Співвідношення елементів механізму та стадій правового регулювання. Місце і роль держави у функціонуванні процесу правового регулювання. Тема 13. НОРМИ ПРАВА Поняття правової норми, її ознаки. Види правових норм. Установчі (норми-принципи), охоронні (норми-заборони), забезпечувальні (норми-гарантії), регулятивні (норми-правила поведінки), декларативні (норми-оголошення), дефінітивні (норми-визначення), колізійні (норми-арбітри), оперативні (норми-інструменти). Структура правової норми. Диспозиція, гіпотеза, санкція та їх види. Норми права та інші соціальні норми: їх співвідношення і взаємодія. Тема 14. ПРАВО І ЗАКОН Поняття закону та його роль в демократичній правовій державі. Ознаки закону. Види законів. Конституційні, органічні, звичайні та надзвичайні закони. Федеральні закони та закони суб'єктів федерації. Писані і неписані закони. Правові і неправові закони. Закон як зовнішня форма права. Законодавчий текст. Реквізити і структура законів. Види статей законів. Процедура прийняття законів. Особливості законодавчого процесу в Україні. Розбіжності між поняттями "право" і "закон". Тема 15. ФОРМИ ТА ДЖЕРЕЛА ПРАВА Поняття форми та джерела права. Види форм права. Правовий звичай. Правовий прецедент. Нормативно-правовий акт. Нормативний договір. Міжнародно-правовий акт. Особливості форм права. Види джерел права. Нормативно-правовий акт - основне джерело права в Україні. Види нормативно-правових актів. Дія нормативно-правових актів у часі, просторі і за колом осіб. Тема 16. ПРАВОУТВОРЕННЯ І ПРАВОТВОРЧІСТЬ Поняття і сутність правоутворення. Роль держави в процесі правоутворення. Етапи правоутворення. Процес правотворчості і його стадії. Принципи правотворчості: гуманізм, демократизм, науковість, правовідповідність. Види і суб'єкти правотворчості. Правотворчість компетентних державних органів, безпосередня правотворчість народу (референдуми), санкціонування державою правових норм створених поза державними органами. Юридична техніка. Юридична термінологія та юридичні конструкції. Юридичний стиль та юридична мова. Проблеми сучасної української юридичної термінології. Тема 17. ПРАВОВА СИСТЕМА. ПРАВОВІ СИСТЕМИ СУЧАСНОСТІ Поняття і основні елементи правової системи. Структура сучасних правових систем. Особливості розвитку сучасних правових систем. Поняття правової сім'ї. Англо-саксонська, романо-німецька, мусульманська правові системи, системи традиційного (звичаєвого) права та ін. Особливості радянської правової системи. Становлення правової системи України: традиції і перспективи розвитку. Тема 18. СИСТЕМА ПРАВА. СИСТЕМА ЗАКОНОДАВСТВА Поняття і структура системи права. Юридична норма, інститут права, галузь і підгалузь права. Розуміння терміну законодавство. Поняття системи законодавства. Горизонтальна (галузева) і вертикальна (ієрархічна) будова системи законодавства. Державно – організаційна будова системи законодавства (у федераціях). Співвідношення системи права і системи законодавства. Тенденції розвитку системи права і системи законодавства в сучасній Україні. Тема 19. СИСТЕМАТИЗАЦІЯ НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТІВ Систематизація законодавства: поняття і мета. Основні види систематизації законодавства: кодифікація, інкорпорація, консолідація. Зводи законів. Види кодифікованих актів. Облік законодавства та його значення для систематизації. Теоретичні проблеми кодифікації законодавства України. Тема 20. ПРАВОВІ ВІДНОСИНИ. ЮРИДИЧНІ ФАКТИ Поняття і ознаки правовідносин. Зміст правовідносин. Склад правовідносин. Суб'єкти права. Види суб'єктів правовідносин. Фізичні і юридичні особи, посадові особи. Поняття правового статусу особи. Правосуб'єктність, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. Поняття та види правового режиму. Суб'єктивні права і обов'язки учасників правовідносин. Види правовідносин. Поняття і види об'єктів правовідносин. Матеріальні блага, духовні блага, результати діяльності суб'єктів, природні об'єкти і явища, дії суб'єктів права. Поняття і класифікація юридичних фактів. Правоутворюючі, правозмінюючі, правоприпиняючі юридичні факти. Події і дії. Індивідуальні юридичні акти. Прості і складні юридичні факти. Фактичний склад. Відмінність юридичних фактів від юридичних вчинків. Тема 21. ЮРИДИЧНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ Поняття і мета юридичної відповідальності. Функції юридичної відповідальності. Штрафна (каральна), превентивна (попереджувальна), виховна, правопоновлювальна (компенсаційна), організуюча (регулятивна) функції юридичної відповідальності. Принципи юридичної відповідальності: законність, справедливість, невідворотність покарання, доцільність, індивідуальність покарання, відповідальність за вину, недопустимість подвоєння відповідальності. Підстави юридичної відповідальності. Види юридичної відповідальності: кримінальна, адміністративна, цивільно-правова, дисциплінарна та матеріальна відповідальність. Позитивна та ретроспективна юридична відповідальність. Юридична відповідальність як державний примус. Обставини, що виключають юридичну відповідальність. Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності. Юридичні факти як підстава юридичної відповідальності. ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 4. Тема 22. РЕАЛІЗАЦІЯ ПРАВА. ЗАСТОСУВАННЯ ПРАВА Поняття, форми і методи реалізації норм права. Залежність змісту юридичних механізмів реалізації права від особливостей правової системи країни. Процес (стадії) реалізації права. Форми реалізації права (додержання, виконання, використання норм права). Поняття застосування норм права як особливої форми їх реалізації. Суб'єкти застосування норм права. Сутність і значення застосування норм права. Стадії застосування права. Акти застосування права. Вимоги до правильного застосування права (законність, обґрунтованість, доцільність, справедливість. Прогалини в праві і законодавстві та шляхи їх усунення. Аналогія права і аналогія закону. Тема 23. ТЛУМАЧЕННЯ ПРАВА Поняття, необхідність та цілі тлумачення норм права. Види та способи тлумачення норм права. Уяснення і роз'яснення. Способи тлумачення норм права (граматичне тлумачення, логічне, систематичне, історичне, спеціально-юридичне, телеологічне (цільове), функціональне тлумачення). Види тлумачення норм права. Тлумачення за обсягом. Офіційне тлумачення та його види: аутентичне, легальне, нормативне, правозастосовче тлумачення, казуальне тлумачення. Неофіційне тлумачення та його види. Інтерпретаційні акти, їх класифікація та зміст. Тлумачення за аналогією права і аналогією закону. Тема 24. ПОВЕДІНКА ЛЮДЕЙ У ПРАВОВІЙ СФЕРІ Поняття, ознаки та види правової поведінки. Соціальна значимість і правова регламентація правової поведінки. Види правової поведінки. Правомірна поведінка та її види. Дії і бездіяльність. Поняття та види неправомірної поведінки. Зловживання правом. Поняття правопорушення. Ознаки правопорушення. Склад правопорушення. Види правопорушень. Об'єктивна і суб'єктивна сторона і зв'язок між ними, суб'єкт і об'єкт правопорушення. Поняття і форми вини. Тема 25. ЗАКОННІСТЬ, ПРАВОПОРЯДОК І ДИСЦИПЛІНА Поняття і зміст законності. Вимоги законності (верховенство права, верховенство закону, рівність всіх перед законом, додержання (виконання) правових актів всіма суб'єктами права, забезпечення реалізації невід'ємних прав і свобод, належне правильне і ефективне застосування права, послідовна боротьба з правопорушеннями, недопущення свавілля в діяльності посадових осіб тощо). Принципи законності (єдність, всезагальність, доцільність, справедливість законності тощо). Нормативно-правова основа законності. Гарантії законності (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, правові). Законність як конституційний принцип організації і діяльності державних органів. Суспільний порядок і правопорядок: поняття, елементи, зміст і співвідношення. Принципи правопорядку (визначеність, системність, організованість, державна гарантованість, усталеність, єдність правопорядку). Поняття дисципліни та її види. Державна дисципліна. Тема 26. ПРАВОВА СВІДОМІСТЬ І ПРАВОВА КУЛЬТУРА ТА ШЛЯХИ ЇХ ФОРМУВАННЯ Поняття і структура правосвідомості. Раціональні і емоціональні елементи. Інформаційний, оціночний, вольовий рівні правосвідомості. Види правосвідомості. Правова ідеологія і правова психологія. Буденна, професійна, наукова (теоретична) правосвідомість. Індивідуальна, групова, масова, суспільна правосвідомість. Джерела формування правосвідомості. Соціальна практика і її роль у формуванні правосвідомості. Функції правосвідомості: пізнавальна, оціночна, регулятивна, ціннісна. Поняття правової культури. Фактори, що впливають на рівень розвитку правової культури. Основні елементи правової культури: право, правосвідомість, правові відносини, правова поведінка, законність і правопорядок, правотворча діяльність, правова наука. Рівні і показники правової культури. Види правової культури. Індивідуальна, групова, суспільна правова культура. Правовий нігілізм та шляхи його подолання. Правове виховання як засіб формування правосвідомості і правової культури. Поняття і система правового виховання. Цілі, методи, форми і принципи правового виховання. Правова освіта.
Затверджено: Перший проректор ВНЗ «Національна академія управління» Матвійчук В.К., д.ю.н., професор
« » вересня 2013 р.
ВНЗ «Національна академія управління»
Кафедра теорії та історії держави і права
РОБОЧА ПРОГРАМА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА
Галузь знань 0304 “Право” Напрям підготовки 6.030401 “Правознавство” Юридичний факультет
Київ-2013
Робоча програма з дисципліни «Теорія держави і права».
Розроблено та внесено: на засідання кафедри теорії та історії держави і права, протокол № 9 від 20 червня 2013 р.
Розробники програми: Музика І. В., канд. юрид.наук, доцент.
Завідувач кафедри : Гіда Є. О., д.ю.н., професор
Затверджено та схвалено радою юридичного факультету академії до друку, протокол № 1 від 12 вересня 2013 р.
Декан факультету: Нікітін Ю.В., д.ю.н., професор
5. ОПИС ДИСЦИПЛІНИ Теорія держави і права посідає найважливіше місце в системі сучасного наукового та академічної знання. Створення на сучасному етапі в Україні якісно нової правової системи, що відповідає меті формування в Україні правової держави і громадянського суспільства вимагає поглиблення системи знань про державу і право, яка б забезпечила високу професійну культуру випускників-юристів, озброєних сучасними знаннями, здатних приймати самостійні рішення при вирішенні державних і правових питань. Одним із найефективніших засобів формування нової інтелектуальної юридичної еліти є загальна теорія держави і права, яка покликана сформувати високу правову культуру та громадянську позицію майбутніх юристів. Цей курс допоможе студентам опанувати важливі аспектів праворозуміння, а саме – природу, логіку і закономірності розвитку права та призначення права у сучасному суспільстві. Запропонований методичний комплекс має на меті ознайомлення студентів з основними проблемами та напрямами сучасних наукових досліджень в галузі теорії держави та права, а також вироблення студентами власної позиції, насамперед, у таких питаннях як, праворозуміння, оцінка ефективності функціонування державних і правових механізмів, тощо. Основне завдання курсу полягає у формуванні у студентів міцних знань з актуальних проблем розвитку української держави і права, навичок самостійного аналізу правових джерел та вміння використовувати набуті знання як інструментарій для вирішення сучасних проблем юридичної практики. Курс покликаний сприяти правовому, демократичному і патріотичному вихованню студентів, зокрема виробленню у них глибокої особистої поваги до загальнолюдських моральних і правових цінностей, багатовікових традицій розвитку вітчизняної державності та сучасного конституційного статусу України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної, правової держави. При підготовці курсу використовувався вітчизняний та зарубіжний досвід підготовки відповідних програм. В програмі відображені основні наукові здобутки сучасної загальної теорії держави і права. Завдання теорії держави і права як навчальної дисципліни логічно випливають із основної мети даного курсу і полягають у: 1) визначенні загальних, специфічних об’єктивних закономірностей розвитку державно-правової дійсності, форм і способів впливу держави і права на людину, що дозволить зрозуміти природу державно-правових явищ і їх роль у розвитку людської цивілізації; 2) розгляді у курсі базових державно-правових понять, що є вихідними логічними засадами для галузевих юридичних наук та спеціальних правових дисциплін, ступінь засвоєння яких істотно вплине на подальше вивчення інших юридичних наук; 3) вивченні природи і закономірностей розвитку державно-правової сфери життя суспільства в рамках системного підходу, в якому теорія держави і права виступає як фундамент юридичного світогляду, мислення і культури майбутніх спеціалістів-правознавців. Логіка вивчення курсу будується на послідовному здійснення трьох принципів: 1) органічного взаємозв’язку держави і права; 2) їх відносній самостійності; 3) розгляді держави і права як елементів культури конкретного суспільства.
6. СТРУКТУРА НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ
Модуль1. Змістовний модуль1.
Модуль 2. Змістовний модуль 2.
Модуль 3. Змістовний модуль 3.
Модуль 4. Змістовний модуль 4.
ТЕМИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
САМОСТІЙНА РОБОТА
7. МЕТОДИ НАВЧАННЯ Методи навчання (гр. methodos – шлях пізнання, спосіб знаходження істини) – це впорядковані способи взаємопов'язаної, цілеспрямованої діяльності викладача й студентів, спрямовані на ефективне розв'язання навчально-вихових завдань. Вони реалізуються через систему способів і прийомів та засобів навчальної діяльності. Прийоми навчання – це складова методу, конкретні дії викладача і студента, спрямовані на реалізацію вимог тих чи інших методів. Засоби навчання - це різноманітні навчальні обладнання, що використовуються в системі пізнавальної діяльності (книги, письмове приладдя, лабораторні обладнання, технічні засоби тощо). При викладенні курсу «Кримінальне право. Загальна частина» використовуються наступні методи навчання: 1) методи навчання за джерелами передачі і сприйняття інформації. За цією класифікацією виділяються методи: словесні, наочні, практичні, роботи з джерелами (книгою), відеометод. Словесні методи: розповідь, бесіда, лекція. Розповідь – це монологічний виклад навчального матеріалу. При викладенні цього курсу цей метод використовується рідко. Як правило, вона містить міркування викладача, аналіз фактів, подій, прикладів, тобто поєднується з поясненням матеріалу, який вивчається (для створення в уяві певного образу). Пояснення – вербальний метод навчання, за допомогою якого викладач розкриває сутність певного явища (наприклад, злочину і покарання), закону, об'єктивної сторони злочину. Він ґрунтується не стільки на уяві, скільки на логічному мисленні з використанням попереднього досвіду студентів (досвід студентів з певної галузі знань). Лекція – це метод, за допомогою якого викладач у словесній формі розкриває сутність наукових понять, явищ, процесів, логічно пов'язаних , об'єднаних загальною темою. Наочні методи: демонстрація, ілюстрація – це метод навчання, який передбачає показ предметів і процесів у натурі, динаміці (наприклад, знаряддя вчинення злочину або засоби вчинення злочину, місце вчинення злочину тощо). Ілюстрація – метод навчання, за якого предмети і процеси розкриваються через їх символічне зображення (малюнки, схеми, графіки, статистика тощо). Практичні методи : вправи, практичне заняття, рольова гра. Вправи. Суть методу полягає в тому, що студенти виконують багаторазові дії, тобто тренуються у застосуванні засвоєного матеріалу на практиці (наприклад, у роботі «Юридичної кліники», під час рольових або ділових ігор тощо. Практична робота спрямована на використання набутих знаньу вирішенні практичних завдань із збірників завдань і практикумів. Робота з книгою є одним з найважливіших методів навчання. Головна перевага методу полягає в тому, що студент має можливість багаторазово обробити навчальну інформацію в доступному для нього темпі та в зручний час (підручник, навчальний посібник, монографія, стаття тощо). Методи навчання за рівнем самостійної розумової діяльності : репродуктивний, проблемний, частково-пошуковий, дослідницький. Репродуктивний метод. Він має такі ознаки: 1) знання студентам пропонуються в готовому вигляді; 2) викладач не тільки повідомляє знання, а й пояснює їх; 3) студенти свідомо засвоюють знання, розуміють їх і запам'ятовують; 4) міцність засвоєння забезпечується багаторазовим їх повторенням (знань); Метод проблемного викладу знань є перехідним від виконавчої до творчої діяльності (викладач створює проблемну ситуаціюі і пропонує студентам її розв''язати). Частково-пошуковий метод включає студентів у пошук шляхів, прийомів і засобів розв'язання пізнавального завдання. Дослідницький метод спрямований на включення студентів у самостійне розв'язання пізнавального завдання (без повідомлення знань).
8. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ ДО ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ТА ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТТЬ
Згідно з п.3.2 Положення про організацію навчального процесу у вищих навчальних закладах від 02.06.93 р. за № 161, розробленого Міністерством освіти України, Положення про державний вищий заклад освіти, затвердженим Постановою Кабінету МіністрівУкраїни від 5 вересня 1996 року за № 1074, п.2.1.2 Положення про кафедру ВНЗ “Національна академія управління” одним з видів навчальних занять є семінарське заняття. Семінарське заняття проводиться у відповідності з програмою, тематичним планом викладання предмета Соціологія права згідно, з розкладами навчальних занять з тем, що вказані в робочих навчальних програмах і планах семінарських занять. Семінарське заняття проводиться з широким використанням рекомендованих джерел. Цей вид занять є засобом розвитку у студентів, культури наукового мислення, а також призначений для поглибленого вивчення дисципліни, оволодіння методикою наукового пізнання. Семінарське заняття являє собою групове заняття, яке проводиться під керівництвом викладача, як правило, після прочитаної лекції з відповідної теми курсу і самостійної підготовки студентів групи. Це форма навчального заняття, при якій викладач організує дискусію навколо попередньо визначених тем, до котрих готують тези виступів на підставі індивідуально виконаних завдань (рефератів). Семінарське заняття - це завжди безпосереднє контактування зі студентами встановлення довірливих відносин, продуктивне педагогічне спілкування. Викладачі формуючи атмосферу творчої роботи, орієнтують на виступи за характером оцінки, дискусії, співвідносячи їх із простим викладом вивчених та підготовлених тем, заслуховуванням рефератів. Викладач дає установку на прослуховування або акцентує увагу студентів на оцінці та обговоренні, залежно від тематики та ситуації. Враховуючи все це, викладач керує дискусією та розподілом ролей. Невпевненим студентам пропонуються окремі полегшені питання, які дають можливість виступити та відчути психологічний стан успіху. Основними завданнями семінарського заняття є можливість: - розвивати пізнавальну активність і самодіяльність, уміння творчо застосовувати матеріал лекцій; - поглиблювати і закріплювати знання, отримані в процесі вивчення предмета; - сприяти розвитку творчого мислення, вміння логічно висловлювати і аргументувати свої думки, слухати один одного, продуктивно критикувати. Семінарські заняття виступають також засобом перевірки розвитку і закріплення навичок самостійної роботи, що є однією з найважливіших форм навчальної роботи студентів та сприяють вихованню ініціативи, активності, самостійності в роботі, привчають систематичному, планомірному засвоєнню навчального матеріалу, монографічної та іншої літератури, законодавства та підзаконних нормативних актів. Відповідно до завдань, змісту в сучасних вищих навчальних закладах поширені семінарські заняття трьох типів:
- фронтальне семінарське заняття, що передбачає роботу всіх його учасників над темою та питаннями; - семінарське заняття з підготовленими доповідями, що передбачає проведення роботи стосовно -декількох доповідей. Головна увага – підготовка самої доповіді та співдоповіді, інші учасники семінарського заняття вивчають основні джерела за обраною проблемою; - комбіноване - співвідносить комбіновані форми роботи, тобто частина питань розробляється всіма учасниками, решта - підготовка доповідей та повідомлень. Крім цього існує класифікація поділу семінарських занять залежно від ролі, яку вони відіграють в навчально-виховній роботі вищого навчального закладу, і завдань, що ставляться перед ними, на такі групи (види): - сприйняття поглибленого вивчення певного систематичного курсу -пов'язаний неподільно з лекціями з того чи іншого курсу. З кожної теми студенти мають можливість прослухати не лише лекції викладача, а й самостійно попрацювати над літературою чи іншими навчальними матеріалами. В результаті проведення таких семінарських занять студенти можуть прочитати й законспектувати твори, передбачені для вивчення, осмислити ті питання, які ставляться викладачами на лекціях і виносяться на семінарські заняття, підготувати реферати чи виступи і доповісти їх ними на заняттях. Рівень засвоєння навчального матеріалу студентами, цих предметів значно вищий, ніж з тих, де таких семінарів не передбачено; - вивчення окремих основних або найважливіших тем курсу до них відносять ті, що не пов'язані з усіма лекціями курсу. Вивчення деяких дисциплін передбачає в основному лекції і самостійну роботу студентів. Семінарські заняття проводяться з найважливіших тем. 3. Спецсемінар. Спецсемінар дослідницького характеру з незалежною від лекцій тематикою - присвячений більш ґрунтовному вивченню тієї чи іншої наукової проблеми і тому має дослідницький характер. Вони проводяться на старших курсах і мають на меті ширше залучати студентів до науково-дослідницької роботи кафедр і вузу в цілому. Основне, чого набувають студенти на цих семінарських заняттях, - це уміння проводити наукові дослідження з тих чи інших актуальних проблем. Практикується на старших курсах із фахових навчальних дисциплін та дисциплін спеціалізації. Він покликаний поєднувати теоретичну підготовку майбутніх фахівців з їх участю в науково-дослідній роботі. За дидактичної метою семінари поділяються на заняття по:
За методикою проведення розрізняють:
МЕТОДИКА ПІДГОТОВКИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Надані відомості щодо класифікації семінарських занять повинні зорієнтувати викладача у найперших кроках щодо його підготовки. Адже весь подальший хід роботи залежатиме від того, якого типу семінарське заняття він буде проводити. Підготовка до семінарського заняття поділяється також на попередню та безпосередню. Попередня підготовка включає збір матеріалів по темі, розробку плану заняття, розробку методичних рекомендацій для проведення заняття; безпосередня - відвідування лекцій по темі семінарського заняття чи ознайомлення з її текстом; опрацювання літератури і нормативних документів, підготовку плану-конспекту і дидактичних матеріалів. У плані вказується тема, мета, завдання вивчення навчального матеріалу, питання для обговорення, література (обов'язкова та додаткова). Якщо семінарське заняття формулюється у вигляді доповідей, то формулюються теми, до яких додається основна література для ознайомлення кожного учасника заняття. При проведенні комбінованого семінарського заняття визначаються питання для фронтального вивчення та розробляються теми рефератів. За наявності навчально-методичних комплексів необхідність в останніх видах роботи відпадає, тому що учасники семінару працюють відповідно до розробок кафедри. Отже, алгоритм підготовчої роботи викладача до семінару може виглядати так:
3. Розробити план проведення семінарського заняття, що включає послідовне викладення в тезисній формі основних положень теми;
7. Особливо спрогнозувати все те, що, як правило, викликає певні 8. Розподілити всі елементи семінарського заняття за часом.
МЕТОДИКА ПРОВЕДЕННЯ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ
Успіх семінарських занять значною мірою залежить від їх раціональної організації та активних методів проведення: - тематичні дискусії та диспути; - колективний пошук відповідей і ролей; - бесіда і вільний обмін думками; - інформація про конструктивні пропозиції слухачів (курсантів, - ігрове проектування. Крім організаційних моментів, важливу роль відіграє методика проведення семінарських занять. Основними методами проведення є розповідь викладача (вступне і заключне слово), а також бесіда, ілюстрації і демонстрації, екскурсії. Звичайно, всі вони використовуються не ізольовано, а в єдності. Не існує жодного семінарського заняття, яке б проводилось одним методом. На кожному з них застосовуються різні методи, хоч один з них може бути і домінуючим. Основною складовою частиною більшості семінарських занять є виступи студентів. А ці виступи можуть бути у вигляді розповіді (інколи включають елементи лекції), ілюстрації і демонстрації. Після виступу студента розгортається бесіда, в якій беруть участь доповідач, викладач і студенти. Під час проведення семінарських занять викладач:
Семінарське заняття є концентрованим проміжним підсумком всієї навчальної роботи на кафедрах, тому що проведення її на високому теоретичному і методичному рівнях значною мірою обумовлено:
З . Педагогічною майстерністю викладача. 4. Організацією на кафедрі та факультеті самостійної роботи студентів постановкою консультаційної роботи на кафедрі і діяльністю навчальних кабінетів. Під час проведення семінарського заняття слід звертати увагу на такі основні компоненти:
Студенти під час семінару можуть виступати з рефератами. Кожний доповідач повинен викласти зміст реферату усно за 10-15 хв. Студенти та викладач ставлять запитання, а виступаючі на них відповідають. Після цього виступають рецензенти від студентів, що попередньо ознайомились із текстами рефератів. Подальший перебіг семінарського заняття передбачає виступи студентів, які зобов'язані висловити свою думку про реферат, про виступи товаришів, викласти суть однієї з проблем, винесених на розгляд на семінарське заняття. Виступ студентів не бажано переривати або виправляти. Робити це можна лише у разі грубих помилок. Після виступу можна ставити запитання. В кінці заняття керівник підводить підсумки, дає оцінку виступів (якщо цього не було зроблено при обговоренні кожного питання) та настанови щодо підготовки до наступних занять. Отже, хід семінарського заняття та його структура за традиційною методикою викладання може визначатися наступним чином:
Загальну схему проведення семінарських занять залежно від мети, яку викладач перед собою ставить, можна представити так: Заняття - вивчення нових знань:
Заняття - поглиблення знань та їх систематизація:
Заняття - формування самостійної діяльності:
Заняття проблемне (використання знань в неадекватних обставинах):
Заняття - формування вмінь і навичок:
Крім того, можуть також проводитися заняття закріплення вмінь і навичок; перевірки знань, умінь і навичок; комбіноване заняття, що включає в себе набуття і відпрацювання практичних навичок: - ігрових (ділова гра, розігрування ролей, ігрове проектування); - неігрових (аналіз конкретних ситуацій, індивідуальний тренаж, імітаційні вправи). Останнім часом у методиці проведення семінарських занять застосовується багато різноманітного, практично використовуються різні варіанти їх проведення. Частіше всього це семінарські заняття із заздалегідь підготовленими доповідями. Також застосовуються виступи спеціальних опонентів за доповідями рецензентів, співдоповідачів. В обговоренні доповідей беруть участь усі студенти групи. Таким чином, викладач має можливість краще оцінити ступінь розвитку пізнавальних здібностей та самостійності студента-доповідача, наявність творчого підходу до роботи. Інші учасники отримують цікаву нову інформацію протягом заняття, яка стимулює їх мислення, бажання приймати участь в обговоренні, керівник заняття (викладач) повинен мати обов'язково додаткові питання або вміти підготувати їх, зорієнтувавшись і ході виступів, помічаючи найбільш проблемні та цікаві моменти, які ведуть до подальшої дискусії. Слід уникати стандартизації семінарських занять, більше урізноманітнювати їх, активізувати пізнавальну діяльність студентів як під час самостійної підготовки, так і на самих заняттях. Типовими помилками при проведенні семінарських занять є: Намагання викладача перетворити семінар на лекцію, демонстрацію власних знань і професійної компетенції при низькій активності студентів. Повне наслідування лекції, коли на семінарі відбувається буквально дослівний переказ сказаного лектором.
9. ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ
ЗМІСТОВИЙ МОДУЛЬ І.
Семінар 1. (Тема 2). Поняття та ознаки держави. Семінарське заняття - 2 години
1. Держава як соціальна організація. Відмінність держави від інших соціальних організацій суспільства. 2. Поняття і ознаки держави. 3. Поняття та ознаки державного суверенітету. Поняття народного і національного суверенітету. 4. Сучасні підходи до розуміння держави.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Атрибутивне значення держави, держава, державна влада, державний суверенітет, інституціональне значення держави, народний суверенітет, національний суверенітет, ознаки держави, субстанціональне значення держави, соціальна організація, соціальна влада, соціальне регулювання.
Методичні вказівки Розкриваючи перше питання слід розкрити поняття соціальної організації та назвати види суспільних організацій, що існують в суспільстві. Звернути увагу на відмінності, які існують між державою та іншими суспільними організаціями. Готуючи друге питання, важливо розкрити зміст основних охнак держави: народ, територія, По третьому питанню слід розкрити такі поняття як державний, національний та народний суверенітет. По третьому питанню необхідно з'ясувати різні підходи до розуміння держави: атрибутивний, субстанціональний, інституціональний, міжнародний, юридичний.
Література до теми: Основна
Додаткова 1. Алексеев С.С. Теория государства и права: ученик для вузов. 3-е узд. – М.: Норма, 2009. 2. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учебник для юридических вузов. 3-е изд. – М.: Юриспруденция, 2000. 3. Общая теория права и государства: Учебник / Под ред. В.В. Лазарева. — 3-е изд., перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2001. 4. Манов Г.И. Признаки государства: Новые прочтения. - М., 1993. 5. Марченко М.Н. Теория государства и права. – М.: Проспект, 2009. 6. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходы. М., 1999. 7. Маликов А.В. Обзор нетрадиционных типологий государства // Вестник Московского университета. Право. – 1998. - №6. 8. Політологія посткомунізму. - К., 1995. 9. Политические проблеми теории государства. - М, 1993. 10. Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади // Право України. – 2001. - №8. 11. Скрипнюк В. М. Питання реалізації народного суверенітету в контексті функціонування демократичної державної влади // Держава і право. – К., 2001. – Вип. 11. – С. 119-127. 12. Четверний В.А. Демократическое конституционное государство. - М., 1993. 13. Шемчушенко Ю.С. Держава // юридична енциклопедія: В 6 т. Редкол. Ю.С. Шемчушенко (голова редкол.) та ін. – К.: Укр. енцикл., 1999. – Т. 2.
Семінар 2. (Тема 3) Держава і політична система суспільства
Семінарське заняття – 2 години
Теми рефератів1. Державна влада, як частина політичної влади. 2. Форми взаємодії держави з суб'єктами політичної системи. 3. Юридичні чинники демократизації політичної системи суспільства.
Перелік ключових термінів та понять Держава, державна влада, політична влада, політичні норми, політичні процеси, політична система, розподіл влади, соціальна організація, соціальна влада, соціальне регулювання, суб'єкти політичної системи. Методичні поради Характеризуючи політичну систему суспільства треба виходити з широкого і вузького розуміння цього суспільного явища. Визначити суб'єкти політичної системи та її інші компоненти. Зупинитись на провідній ролі держави в політичній системі суспільства. Розкрити роль держави в полытичный системы сучасноъ України.
Література: Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова1. Головатий М. Ф. Соціологія політики. – К.: МАУП, 2003. – 504 с. 2. Погорілко В. Ф. Сучасна політична система України й проблеми її реформування та розвитку // Правова держава. Щорічник наукових праць Ін-ту держави і права ім.. В. М. Корецького НАН України. – К., 2005. – Вип. 16. – С. 210-213. 2. Політологія посткомунізму. Політологічний аналіз посткомуністичних суспільств. - К.: Політична думка, 1995. 4. Політологія. Підручник // За загальною редакцією проф. Кремень В. Г., проф. Горлача М. І.— Харків: Друкарський центр «Єдиноpoг», 2001. 5. Политические проблеми теории государства. - М, 1993. 6. Політичнасистема і громадянське суспільство: європейські і українські реалії: Монографія / За заг. ред. д.і.н., проф. А. І. Кудряченка. – К.: НІСД, 2007. 7. Четвернин В.А. Демократическое конституционное государство. - М., 1993.
Семінар 3. (Тема 4). Походження та етапи розвитку держави Семінарське заняття – 2 години 1. Умови та причини виникнення держави. 2. Особливості формування держави у народів Західної та Східної Європи, Азії, Африки та Америки. 3. Основні етапи та закономірності розвитку держави. 4. Теорії походження держави.
Теми рефератів
1. Причини розкладу первіснообщинного ладу і виникнення держави. 2. Особливості виникнення держав Сходу. 3. Теорії походження Давньоруської (Давньоукраїнської) держави.
Перелік ключових термінів та понять Азіатський шлях формування держави, військова демократія, держава гуманістичного типу, держава перехідного типу, договірна теорія, буржуазна держава, органічна теорія, патріархільна теорія, первіснообщинний лад, правовий звичай, психологічна теорія, рабовласницька держава, соціалістична держава, табу, теологічна теорія, теорія насильства, феодальна держава.
Методичні вказівки Готуючись до заняття необхідно розпочати з вивчення причин виникнення держави, проаналізувати і класифікувати ці причини. Розкрити різні підходи до цього питання та розглянути різні теорії (теологічну, договірну, партіархальну, насильницьку, класову, психологічну та ін.) виникнення держави. Розглянути історичний процес розвитку держави і виділити періоди цього розвитку. Аналізуючи особливості формування держави в різних регіонах нашої планети слід звернути увагу на таке поняття як азіатський спосіб виробництва.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Ранние формы политической организации: от первобытности до государственности. - М., 1995. 2. Кашанина Т.В. Происхождение государства и права. Современные трактовки и новые подходьі. - М., 1999.
Семінар 4. (Тема 5) Сутність і типи держави. Соціальна цінність держави. 1. Поняття сутності держави. Основні підходи до визначення цього поняття. 2. Соціальне призначення та соціальна цінність держави. 3. Поняття типу держави.Історичні типи держави. 4. Основні критерії поділу держав на типи. Сучасні типи держави. 5. Соціальна цінність держави.
Теми рефератів 1. Сутність і соціальне призначення держави. 2. Наша держава на початку третього тисячоліття, якою я її уявляю. 3. Соціальна цінність держави.
Перелік ключових термінів та понять
Авторитарні держави, атеїстичні держави, демократичні, держави перехідного типу, держави третього світу, залежні держави, історичний тип держави, мета держави, незалежні держави, світські держави, соціальне призначення держави, соціальна цінність держави, сутність держави, релігійні (теократичні) держави, тип держави, тоталітарні держави.
Методичні вказівки
Розглядаючи перше питання слід звернути увагу на різні підходи до визначення поняття сутність держави залежно від співвідношення «класових» і «загальносоціальних» завдань держави. Розкриваючи друге питання необхідно підкреслити, що соціальне призначення держави випливає з її сутності. Розкрити поняття мета держави. Аналізуючи історичні типи держави, звернути увагу на закономірності історичного розвитку держав та пов'язаність поняття «історичний тип держави» з сутністю держави. Готуючи четверте питання слід головну увагу приділити критеріям наукової класифікації типів держави. Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова література1. Лобода Ю. П. Цінність держави як її соціальна сутність (теоретико-методологічні аспекти дослідження) : автореф. дис. … канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ю. П. Лобода. – О., 2001. 2. П. Рабінович. Тип держави / Історико-політичні уроки української державності. Енциклопедичний словник. - Київ-Донецьк, 1998. 3. Рожкова Л.И. Принципы и методи типологии государства и права. - Саратов., 1984. 4. Сальгин Е.Н. Теократическое государство. - М, 1999. 5. Четвернин В. А. Демократическое конституционное государство: введение в теорию. - М., 1993.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІ.
Семінар 5 . (Тема 6). Форма держави Семінарське заняття - 2 години
4. Поняття форми держави. Співвідношення форми держави і її сутності. 5. Форма правління: поняття, види.. 6. Поняття і види державного устрою. 7. Поняття і види державного режиму. 8. Особливості елементів форми держави сучасної України. Теми рефератів, доповідей 1. Сучасні монархії: особливості та тенденції розвитку. 2. Європейське Економічне Співтовариство - новий вид об'єднання незалежних держав. 3. Види демократичних політичних режимів. 4. Вии фередацій та їх основні характеристики.
Перелік ключових термінів та понять Авторитарний режим, автономія, антидемократичний режим, демократичний режим, державний режим, імперія, конфедерація, монархія, республіка, територіальний устрій держави, тоталітарний режим, співдружність держав, співтовариство держав, унітарна держава, федерація, форма державного устрою, форма правління.
Методичні вказівки Розкриваючи перше питання особливу увагу слід приділити залежності форми держави від сутності держави, а також від характеру взаємовідносин держави і її органів з недержавними організаціями. Характеризуючи форму правління слід з'ясувати залежність форми правління від структури та шляхів формування вищих органів державної влади, який принцип покладено в основу взаємодії між вищими державними органами, як будуються взаємовідносини між державними органами і громадянами. Докладно зупинитись на історичних та сучасних різновидах монархій і республік. Аналізуючи поняття і види державного устрою слід з'ясувати різницю між простою (унітарною) і складною державами. Зупинитись на сучасному розумінні федералізму. Аналізуючи форми державного режиму слід звернути увагу на різницю між державним і політичним режимами.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004. Додаткова
1. Бостан С. К. Форма правління сучасної держави: проблеми історії, теорії, практики : [монографія] / С. К. Бостан. — Запоріжжя : Юридичний ін-т; Дике поле, 2005. Введение в теорию государственно-правовой организации социальных систем / под общ. ред. Е.Б. Кубко. – К.: Юринком, 1997. Кудрявцев Ю.А. Политические режимы: критерии классификации и основные виды // Известия вузов. Правоведение. – 2002. - № 1. – С.195. Основи демократії / За заг. ред. А. Колодія. – К.: Ай Бі, 2002. 3. Пикуля Т.О. Современный подход к интерпретации понятия «ме-ханизм государства» // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. – 2012. - № 2(1). – С. 46-54. 4. Пікуля Т.О. Механізм держави (ретроспективний огляд та сучасні наукові тенденції визначення) / Т.О. Пікуля // Право і суспільство. – 2010. – № 2. – С. 9–15. 5. Ракул О.В. Теоретичні засади удосконалення діяльності державного апарату України: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: спец. 12.00.01 / О.В. Ракул; Нац. акад. внутр. справ. – К., 2010. 6. Сахаров Н.А. Институт президенства в современном мире. - М, 1994. 7. Сухонос В. Форма державно-територіального устрою: термінологія і класифікація постіндустріальної епохи // Підприємництво, господарство і право. – 2003. - № 1. – С.65. 8. Федерация в зарубежньїх странах. - М., 1993. 8. Федерализм: знциклопедический словар / З.Б.Алаев, Р.В.Архипов, И.П.Барабанов и др. - М., 1997. 9. Чиркин В.Е. Современньїй федерализм: сравнительньїй анализ. - М., 1995. 10. Энтин Л. М. Разделение властей: опыт современных государств. – М., 1995. 11. James Madison, Alexander Hamilton, and John Jay, The Federalist Papers (Penguin, 1987) 12. Michael Les Benedict, The Blessings of Liberty: A Concise Constitutional History of the United States (D.C. Heath and Company, 1996) 13. Daniel J. Elazar, American Federalism: The View from the States (3rd ed., Harper & Row, 1984) 14. Daniel J. Elazar, Exploring Federalism (University of Alabama Press, 1987) 15. Jack P. Greene, Peripheries and Center: Constitutional Development in the Extended Polities of the British Empire and the United States, 1607-1788 (University of Georgia Press, 1986) 16. Michael Lienesch, New Order of the Ages: Time, the Constitution, and the Making of Modern American Political Thought (Princeton University Press, 1988) 17. Paul C. Nagle, One Nation Indivisible: The Union in American Thought (Oxford University Press, 1964) 18. Peter Onuf, The Origins of the Federal Republic (University of Pennsylvania Press, 1983) James T. Patterson, The New Deal and the States (Princeton University Press, 1969) 19. Jack N. Rakove, Original Meanings: Politics and Ideas in the Making of the Constitution (Vintage Books, 1997)
Семінар 6. Механізм держави. Функції держави.
Семінарське заняття – 2 години. 1. Поняття механізму держави. 2. Елементи механізму держави. 3. Поняття і структура державного апарату та засади його діяльності. 4. Державні органи: поняття, основні ознаки, види. 5. Принципи і гарантії діяльності органів державної влади. 6. Поняття та види функцій держави. 7. Форми та методи здійснення функцій держави.
Теми рефератів, доповідей 1. Основні принципи будови і діяльності сучасної держави та їх прояв в державному житті України. 2. Втілення принципу розподілу влади в організаційній структурі органів державної влади України. 3. Система державних органів за Конституцією України. 4. Проблеми удосконалення організації і діяльності механізму української держави. 5. Зовнішні функції сучасної української держави.
Перелік ключових термінів та понять Апарат держави, виконавчі органи влади, внутрішні функції держави, законодавчі органи влади, збройні сили, зовнішні функції держави, місцеві органи державної влади, методи здійснення функцій держави, орган держави, постійні функції держави, правоохоронні органи, представницькі органи державної влади, принципи діяльності державних органів влади, принцип розподілу влади, силові структури, система органів державної влади, судові органи, тимчасові функції держави, форми здійснення функцій держави, функції держави, центральні органи виконавчої влади.
Методичні вказівки Готуючись до заняття, необхідно звернути увагу на широкий і вузький підхід у розумінні механізму держави. Характеризуючи елементи механізму держави, слід дати визначення поняттям апарат держави та державні органи, а також висвітлити систему державних органів за Конституцією України. Розкриваючи принципи діяльності органів державної влади, слід зупинитись на таких принципах їх діяльності, як розподіл влади, демократизм, законність, субординація і координація, а також на спеціальних принципах діяльності судових органів. Аналізуючи систему органів державної влади, слід враховувати принцип розподілу влади. Розкриваючи шосте питання, звернути увагу на співвідношення понять функції і мета держави. Готуючи сьоме питання, слід прослідкувати еволюцію функцій держави в залежності від її історичного типу. Розкриваючи форми і методи здійснення функцій держави, особливу увагу приділити питанню співвідношення правових і неправових форм в реалізації функцій сучасної демократичної правової соціальної держави. Розкриваючи форми здійснення функцій держави слід звернути увагу на правові, організаційні та неправові форми здійснення функцій.
Література до теми: Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Журавський В. С. Становлення і розвиток українського парламентаризму (теоретичні та організаційно-правові проблеми) / В. С. Журавський. – К. : Парлам. вид-во, 2002. 2. Лощихін О. М. Вчення про механізм реалізації функцій держави: історія становлення та сучасні підходи [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:// www.apcour tkiev.gov.ua/control/uk/publ ish/ar ticle; jsessionid=B29F0 B1FDDB826B818263BDBA5DE891C?art_id=37283&cat_id=37278. 3. Наливайко Л. До питання про визначення поняття “механізм Української держави” // Підприємництво, господарство і право.- 2005.- №10.- С.92. 4. Серьогіна С. Г. Теоретично-правові та організаційні засади функціонування інституту президентства в Україні : монографія / С. Г. Серьогіна. – Х. : Ксілон, 2001. 5. Фрицький Ю. О. Державна влада в Україні: становлення, організація, функціонування / Ю. О. Фрицький. – Дніпропетровськ, 2006. 6. Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційний аспекти // Право України.- 2003.- №8. - С.25.
Семінар 7. (Тема 9 ). Громадянське суспільство і держава. Семінарське заняття – 2 години
1. Поняття та основні концепції громадянського суспільства. 2. Структура громадянського суспільства. 3. Проблеми взаємовпливу держави і громадянського суспільства. 4. Проблеми формування громадянського суспільства в сучасній Україні.
Теми рефератів, доповідей 1. Механізми гармонізації відносин між громадянським суспільством і державою. 2. Структура громадянського суспільства в сучасній Україні.
Перелік ключових термінів та понять Багатопартійність, громадянське суспільство, конституціоналізм, механізми саморегулювання громадянського суспільства, парламентаризм, плюралізм, суб’єкти громадянського суспільства. Методичні вказівки Розглядаючи перше питання, слід зупинитись на різних підходах до розуміння громадянського суспільства. Аналізуючи проблеми взаємозв'язку держави і громадянського суспільства, необхідно звернути увагу на механізми саморегулювання громадянського суспільства та роль демократичної держави в відновленні і гарантуванні функціонування цих механізмів.
Література до теми: Основна
10. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006. 11. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 12. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 13. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова
1. Геллнер Э. Условия свободы. Гражданское общество и его исторические соперники. – М.: Ad Marginem, 1995. 2. Горбатенко В. П. Стратегія модернізації суспільства: Україна і світ на зламі тисячоліть. – К. : Видавничий центр «Академія», 1999. 3. Громадянське суспільство в сучасній Україні: специфіка становлення, тенденції розвитку / За заг. ред. Ф. М. Рудича. – К.: Парламентское вид-во, 2006. 4. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. - К., 1999. 5. Карась Анатолій. Філософія громадянського суспільства в класичних теоріях і некласичних інтерпретаціях:Монографія. – Київ; Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2003. 6. Кин Дж. Демократия и гражданское общество. – М.: Прогресс – Традиция, 2001. 7. Козловски Петр. Общество и государство: неизбежньїй дуализм. - М., 1998. 8. Малярчук В.А. Громадянське суспільство у пострадянських державах: передумови подолання ”демократичного дефіциту”// Держава і право. –К., 2005. – вип.28. – с.624-630. 9. Новікова О. Ф. Соціальна безпека: Організаійно-економічні проблеми і шляхи їх вирішення. – Донецьк: ІЕП НАН України, 1997. 10. Основи демократії / За заг. ред. А. Колодія. – К.: Ай Бі, 2002. 11. Проценко О., Чипинога В. Походження свободи (осмислення витоків та розвитку концепцій громадянського суспільства). - К., 1996. 12. Цвєтков В. В., Кресіна І. О., Коваленко А. А. Суспільна трансформація і державне управління в Україні: політико-правові детермінанти: Монографія. – К.: Видавничий Дім «Ін Юре», 2003. 12. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і соціальна, демократична, правова держава. - К., 1994.
Семінар 8. (Тема 10). Правова, соціальна і національна держава. Семінарське заняття -2 год.
Теми рефератів, доповідей
Перелік ключових термінів та понять Принцип верховенства права, принцип соціальної справедливості, принцип верховенства закону, права і свободи людини, моноетнічна та поліетнічна національна держава, титульна нація, правова держава, соціальна держава, національна держва. Методичні вказівки Висвітлюючи загальнолюдську цінність правової держави слід зупинитись на меті й призначенні правової держави. Розкриваючи друге питання слід докладно зупинитись на ознаках правової держави. Аналізуючи, сучасні концепції соціальної держави, слід звернути увагу та умови її існування та особливості форм і методів реалізації функцій цієї держави. Розглянути проблему співвідношення принципів правової і соціальної держави. Розкриваючи останнє питання, слід зупинитись на моноетнічному та поліетнічному підходах до розуміння національної держави та на основних функціях сучасної цивілізованої національної держави.
Література до теми
2. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків: Право, 2009. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атіка, 2008. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / За заг.ред.. О.В. Зайчука і Н.М. Оніщенко. – К. Юрінком Інтер, 2006. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Хорків, Еспада, 2006. Общая теория государства и права. Академический курс: В 3-х т. – 2-е изд. /Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало-М, 2001. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2002. Загальна теорія держави і права:[Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / Колект. Авторів. За заг ред.. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова
1. Гаврилов Н.И. Мера государственности демократического государства. - К., 1997. 2. Головащенко О. С. Соціальна та правова держава: питання співвідношення [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Головащенко Ольга Сергіївна ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2008. 2. Громадянське суспільство і правова держава: проблеми становлення. Збірник наукових праць. /Є.М.Моісєєв (ред.). - К., 1997. Дімітров Ю. Д. Правова держава в контексті законотворення, судової і адміністративної реформ [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Дімітров Юрій Дмитрович ; Одеський держ. ун-т ім. І.І.Мечникова, Юридичний інститут. - О., 1997. 3. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. -К., 1999. 4. Заєць А. П. Правова держава в Україні: концепція і механізми реалізації [Текст] : дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Заєць Анатолій Павлович ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К., 1999. 5. Зварич Р. В. Національна держава: поняття, ознаки, функції [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зварич Роман Васильович ; Відкр. міжнар. ун-т розв. людини "Україна". - К., 2011. 6. Ігнатов В. О. Національна держава: національний і наднаціональний виміри [Текст] : дис... д-ра політ. наук: 23.00.02 / Ігнатов Володимир Олександрович ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 1996. 7. Кириченко С. О. Громадянське суспільство і правова держава: поняття та зміст [Текст] / С. О. Кириченко. - К.: Логос, 1999. 8. Куценко В. І. Соціальна держава (проблеми теорії, методології, практики) [Текст] / В. І. Куценко [и др.] ; ред. В. І. Куценко ; Рада по вивченню продуктивних сил України НАН України. - К. : Заповіт, 2003. 9. Національна держава: національний і наднаціональний виміри [Текст] / Ю. Римаренко [та ін.] ; ред. Ю. Римаренко ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. Корецького. - К. : Донеччина ; Донецьк : [б.в.], 1998. 10. Нація і держава [Текст] : теоретико-методологічний та концептуальний аналіз / Ю. Римаренко [та ін.] ; ред. Ю. Римаренко ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, Донецький ін-т внутрішніх справ при Донецькому держ. ун-ті. - К.1998. Кн. 1. - К. : [б.в.], 1998. 11. Нація і держава [Текст] : теоретико-методологічний та концептуальний аналіз / Ю. Римаренко [та ін.] ; ред. Ю. Римаренко ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького, Донецький ін-т внутрішніх справ при Донецькому держ. ун-ті. - К.1998. Кн. 2. - [Б. м.] : [б.в.], 1998. 12. Панкевич О. З. Соціальна держава: проблеми загальної теорії [Текст] / О. З. Панкевич ; Львівський юридичний ін-т. - Л. : [б.в.], 2004. 13. Пасько Я. І. Соціальна держава і громадянське суспільство: співпраця versus протистояння [Текст] : монографія / Я. І. Пасько. - К. : ПАРАПАН, 2008. 14. Скавронський Д. М. Соціальна держава в умовах політичних та економічних трансформацій: теоретико-правове дослідження [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Сковронський Дмитро Миколайович ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2013. 15. Скрипнюк О. В. Соціальна, правова держава в Україні: проблеми теорії і практики [Текст] / О. В. Скрипнюк ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Інститут міжнародних відносин Київського національного ун-ту ім. Тараса Шевченка. - К. : [б.в.], 2000. 16. Сіленко А. О., Коляденко В. А. Соціальна держава: тернистий шлях до визнання. Світовий досвід і перспективи України [Текст] / А. О. Сіленко, В. А. Коляденко ; наук. ред. В. П. Горбатенко. - К. : [б.в.], 2002. 17. Соціальна держава: український вибір [Текст] : [монографія] / В. А. Гошовська [та ін.] ; ред. В. А. Гошовська, Л. І. Ільчук ; Центр перспективних соціальних досліджень, Міністерство праці та соціальної політики, НАН України. - [2-ге вид.]. - К. : [ЦПСД], 2007. 18. Социальное государство и защита прав человека. - М, 1994. Співак В. М. Соціальна, правова держава як фактор розвитку демократичного суспільства в Україні [Текст] : дис... канд. політ. наук: 23.00.02 / Співак Віктор Миколайович ; Київський національний ун-т будівництва і архітектури. - К., 2001. 19. Тимошенко В.І. Правова держава: теоретико-історичне дослідження. -К., 1994. 20. Тимченко С. М. Громадянське суспільство і правова держава в Україні [Текст] / С. М. Тимченко. - Запоріжжя : Запорізький юридичний інститут МВС України, 2002. Україна як соціальна держава: гасло для політичної конкуренції чи шлях до солідаризації суспільства? [Текст] / О. М. Пищуліна [и др.] ; відп. ред. Я. А. Жаліло ; Національний ін-т стратегічних досліджень. - К. : НІСД, 2009. 21. Черниловский З.М. Гражданское общество: опыт исследования. //Государство и право. - 1992.- № 6. Шульженко Ф. П. Соціально-правова держава в Україні: проблеми становлення та модернізації [Текст] : монографія / Ф. П. Шульженко ; Державний вищий навчальний заклад "Київський національний економічний ун-т ім. Вадима Гетьмана". - К. : КНЕУ, 2007. 22. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство і соціальна, демократична, правова держава. - К., 1994. 23. Щедрова Г. П. Громадянське суспільство і демократична правова держава : проблеми взаємовпливу [Текст] / Г. П. Щедрова ; Інститут системних досліджень освіти. - Препр. - К. : [б.в.], 1994. 24. Етнос. Нація. Держава: Україна у контексті світового етнодержавницького досвіду [Текст] / Ю. І. Римаренко [та ін.] ; ред. Ю. І. Римаренко ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К. : [б.в.], 2000.
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ ІІІ
Семінар 9. (Тема 11, 12). Поняття, сутність і соціальна цінність права. Походження права. Праворозуміння.
Семінарське заняття -2 год. 1. Поняття і ознаки права. 2. Сутність і соціальна цінність права. 3. Структура права. 4. Основні теорії походження права. 5. Поняття та основні сучасні підходи до праворозуміння. 6. Право і закон: співвідношення понять.
Теми рефератів, доповідей 1. Вольовий характер регулятивної природи права. 2. Соціальна цінність права. 3. Суб'єктивне право. Види суб'єктивних прав. 4. Співвідношення держави і права. 5. Співвідношення понять праворозуміння і розуміння права.
Перелік ключових термінів та понять Бюджетний закон, галузевий (тематичний) закон, закон, закон прийнятий референдумом, законодавча процедура, конституційний закон, надзвичайний закон, органічний (кодифікований) закон, постійний закон, стадії законодавчої процедури, стаття закону, тимчасовий закон, юридичний стиль
Методичні вказівки Підготовку до шостого питання треба розпочати із розкриття поняття праворозуміння в його історичному розвитку та звернути увагу на різницю між поняттями право розуміння та розуміння права. Зупинитись на сучасних підходах до праворозуміння. Слід розкрити поняття закону та зупинитись на класифікації законів в залежності від їх юридичної сили та місця в системі законодавства, суб'єктів законотворчості, предмету регулювання, строк}' дії та інших критеріїв. Аналізуючи реквізити та структуру законів, слід зупинитись на різних видах статей і, зокрема, на бланкетних та відсилочних статтях. Розкриваючи процедуру прийняття законів, слід зупинитись на стадіях законодавчої процедури та їх особливостях за Конституцією України. Висвітлюючи четверте питання, необхідно докладно зупинитись на відмінностях між правом та законом. Звернути особливу увагу на гуманістичне значення розмежування права і закону.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Авдеева О.А. История формирования научного понимания права. -Иркутск, 1996. 2. Агешин Ю.А. Политика. Право. Мораль. - М., 1982. 3. Алаіс С. І. Проблема праворозуміння в основних школах права [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Алаіс Софія Іванівна ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2003. 4. Алексеев С.С. Право: азбука, теория, философия. Опьіт комплексного исследования. - М., 1999. 5. Кравець В. М. Типи праворозуміння як методології основних філософсько-правових дискурсів [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Кравець Віталій Михайлович ; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003. 6. Лук'янова Г. Ю. Комплементарно-цілісна концепція праворозуміння (аспекти загальної теорії) [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Лук'янова Галина Юріївна ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2013. 7. Національні тенденції та міжнародний досвід сучасного праворозуміння [Текст] : монографія / [Ю. С. Шемшученко та ін.] ; за заг. ред. Н. М. Оніщенко ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К. : Юридична думка, 2013. 8. Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. - М., 1986. 9. Плавич В. П. Проблеми сучасного праворозуміння. Теоретико-методологічний та філософсько-правовий аналіз [Текст] : [монографія] / Володимир Петрович Плавич ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - О. : Астропринт, 2011. 10. Халфина Р.О. Право как средство социального управлення. - М., 1988. 11. Четверний В.А. Понятие права и государства. - М., 1997. 12. Шелестов К. О. Домінуюче праворозуміння у функціонуванні правових систем [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.12 / Шелестов Кирило Олександрович; Одес. нац. юрид. акад. - О., 2010. 13. Штурмак Н. Л. Релігійні підходи до праворозуміння: порівняльний аналіз [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Штурмак Наталія Леонідівна ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2010. - 16 с. 8. Явич Л.С. Сущность права. - Л., 1985.
Семінар 10. (Тема 13, 14, 15). Принципи права. Роль і ефективність права. Правове регулювання та його механізм. Норми права.
1. Основні принципи права як система економічних, соціальних, політичних, моральних, ідеологічних і спеціально-юридичних засад права. Види принципів права.
Теми рефератів, доповідей 1. Принципи права України. 2. Критерії ефективності права. 3. Нетипові норми права 4. Норми-принципи і норми-декларації.
Перелік ключових термінів та понять Галузеві і міжгалузеві принципи права, загальносоціальні принципи права, критерії ефективності дії норм права, правові презумпції і аксіоми, спеціально-юридичні принципи права, ефективність права. Межі правового регулювання, метод правового регулювання, механізм правового регулювання, правова регламентація, правовий вплив, правове регулювання, процес правового регулювання, предмет правового регулювання, сфери правового регулювання, стадії процесу правового регулювання, способи правового регулювання, тип правового регулювання. Гіпотеза, декларативні норми, дефінітивні норми, диспозиція, забезпечувальні норми, колізійні норми, норми права, норми-принципи, норми-заборони, норми-гарантії, норми-правила поведінки, ознаки правової норми, оперативні норми, соціальні норми, структура правової норми, санкція, технічні норми.
Методичні вказівки По першому питанню, розглядаючи принципи права як основні засади, що мають універсальний характер, вищу імперативність і загальну значимість, слід звернути увагу, що вони відбивають закономірності і особливості конкретної суспільно-історичної формації і органічно пов'язані з сутністю певного типу права. Слід також звернути увагу на принципи права як на нормативні узагальнення найвищого рівня, концентрований вираз змісту права. Розкриваючи друге питання, необхідно з'ясувати зміст конкретних найбільш поширених правових презумпцій і аксіом та пояснити різницю між цими поняттями. Готуючись до заняття слід розпочати із з'ясування призначення права в регулюванні суспільних відносин, тобто впливу права на суспільні відносини. Звернути увагу на особливості, які відрізняють правове регулювання від інших форм суспільного регулювання та на співвідношення правового регулювання і правового впливу. Розглядаючи правове регулювання як процес, виділити його основні стадії. Визначити поняття типи, сфери, межі правового регулювання. Розглядаючи елементи механізму правового регулювання, мати на увазі що вчені не мають єдиної думки з цього питання. Розкриваючи четверте питання необхідно докладно зупинитись на структурних елементах механізму правового регулювання та на різних підходах учених до класифікації цих структурних елементів. По третьому питанню необхідно з'ясувати критерії ефективності дії норм права та показники ефективності права. Зупинитись на проблемі встановлення рівня ефективності конкретної норми права. Розкриваючи поняття норма права треба зосередити увагу на соціально-політичній природі норм права. Показати її місце та роль в системі інших соціальніх норм. Назвати ознаки норм права та їх відмінність від інших соціальних норм. Дати визначення норми права і її структурних елементів - диспозиції, гіпотези та санкції, назвати їх види. Приділити увагу способам (формам) викладення правових норм у нормативних актах. Звернути увагу на те, що серед науковців немає єдиної думки щодо кількості структурних елементів норми права. Слід приділити увагу видам структурних елементів класичних норм права: диспозицій, гіпотез та санкцій. Розкрити зміст нетипових норм права: дефініцій, декларацій, норм-принципів, норм-фікцій тощо.
Література до теми Основна 13. Теорія держави та права: Підруч. / [Є. О. Гіда, Є. В. Білозьоров, А. М. Завальний та ін.]; за заг. ред. Є. О. Гіди. — К.: ФОП О. С. Ліпкан, 2011. 14. Загальна теорія держави і права: [Підручник для студентів юридичних вищих навчальних закладів] / За ред. д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України М. В. Цвіка, д-ра юрид. наук, проф., акад. АПрН України О. В. Петришина. – Харків: Право, 2009. 15. Луць Л. А. Загальна теорія держави та права: Навчально-методичний посібник (за кредитно-модульною системою). – К.: Атіка, 2008. 16. Теорія держави і права. Академічний курс : Підручник / За заг.ред.. О.В. Зайчука і Н.М. Оніщенко. – К. Юрінком Інтер, 2006. 17. Скакун О.Ф. Теорія держави і права (Енциклопедичний курс): Підручник. – Хорків, Еспада, 2006. 18. Общая теория государства и права. Академический курс: В 3-х т. – 2-е изд. /Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало-М, 2001. 19. Скакун О.Ф. Теория государства и права. – Харьков: Консум, 2002. 20. Загальна теорія держави і права:[Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / Колект. Авторів. За заг ред.. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002. 21. Лисенков С.Л. Загальна теорія держави і права. Навчальний посібник. – К.: „Юрисконсульт”, 2006. 22. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 23. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 24. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Бахновська І. П. Основоположні принципи права як інтегруючий елемент правової системи України [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бахновська Ірина Петрівна ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х., 2011. 2. . Принципи права в механізмі забезпечення ґендерної рівності в Україні [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ганзицька Тетяна Сергіївна ; Маріуп. держ. ун-т. - Маріуполь, 2013. 3. Колодій А. М. Принципи права України [Текст] / Анатолій Миколайович Колодій ; Національна академія внутрішніх справ України. - К. : [б.в.] ; Юрінком Інтер : [б.в.], 1998 4. Погребняк С. П. Основоположні принципи права (змістовна характеристика) [Текст] : монографія / Станіслав Петрович Погребняк ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2008. 5. Руссо Ж.-Ж. Про суспільну угоду або Принципи політичного права [Текст] / Ж. Руссо ; склад., пер.з фр., заключ.ст., комент., дов.матеріали О. І. Хома ; Ін-т філос. НАН України, Вінниц. держ. техн. ун-т. - К. : Port-Royal, 2001. 6. Уварова О. О. Принципи права у правозастосуванні: загальнотеоретична характеристика [Текст] : монографія / Олена Олександрівна Уварова ; Нац. ун-т "Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого". - Х. : Друкарня МАДРИД, 2012. 7. Фулей Т. І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Фулей Тетяна Іванівна ; Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. - К., 2003.
Семінар 11. (Тема 16, 17, 18). Форми та джерела права. Правоутворення і правотворчість. 1. Зміст понятття «джерело права». 2. Поняття й види форм права. 3. Нормативний акт - основна форма права в Україні. 4. Дія нормативних актів у просторі, часі і за колом осіб. 5. Поняття, суб’єкти, види та принципи правотворчості.
Теми рефератів
1. Відмінність індивідуального та нормативного правових актів. 2. Нормативно-правові акти: види і юридична сила. 3. Договір в системі права України. 4. Система джерел права сучасної України: поняття і особливості. 5. Відмінність індивідуального та нормативного правових актів. 6. Нормативно-правові акти: види і юридична сила. 7. Договір в системі права України. 8. Система джерел права сучасної України: поняття і особливості. 9. Шляхи та етапи правоутворення. 10. Принципи правотворчої діяльності в сучасній Україні. 11. Проблеми юридичної термінології в сучасній Україні.
Перелік ключових термінів та понять Право, закон, джерело права, нормативно-правовий акт, нормативний договір, правовий прецедент, правовий звичай, правова доктрина, дія нормативних актів, пряма дія нормативних актів, зворотна дія нормативних актів, переживаюча дія нормативних актів, форма права, законотворчісь, правотворчість, правоутворення, принципи правотворчості, суб'єкти правотворчості, юридична термінологія, юридична техніка, юридичний стиль, юридична мова.
Методичні поради Розглядаючи поняття джерело і форма права слід з'ясувати відмінність між цими двома поняттями. Дати докладну характеристику основних видів джерел права. Необхідно розглянути різні підходи до розуміння поняття форма права, відповідно до яких визначають систему основних форм права - правовий звичай, прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт. Охарактеризувати особливості джерел права в Україні. Висвітлити місце закону в системі джерел права в Україні. Охарактеризувати підзаконні нормативні акти, їх систему та тенденції розвитку в Україні. Розглянути дію нормативних акті у часі, просторі і за колом осіб з урахуванням особливостей української держави. Слід звернути увагу на фактори, шо впливають на процес правоутворення. Проаналізувати різні підходи до розуміння правоутворення. Приділити увагу стадіям процесу правотворчості. Звернути увагу на значення правотворчості як одного з етапів правоутворення. Необхідно докладно зупинитись на принципах правотворчості. Характеризуючи суб'єкти правотворчості, особливу увагу слід звернути на безпосередню правотворчість народу. Характеризуючи поняття юридичної техніки, слід висвітлити особливості юридичної термінології та зупинитись на проблемах юридичної термінології в сучасній Україні. Дати характеристику поняття юридичний стиль та юридична мова.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова Грималюк П. О. Делегована правотворчість: теоретико-прикладні засади [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Грималюк Павло Олегович ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2013. Грищенко А. В. Правовий закон: питання теорії та практики в Україні [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Грищенко Анна Володимирівна ; Академія праці і соціальних відносин Федерації профспілок України. - К., 2002. Вопленко Н. Н. Источники и формы права: Учеб. пособие. – Волгоград: Изд-во ВолГУ, 2004. Ковальський В. С., Козінцев І. П. Правотворчість: теоретичні та логічні засади [Текст] / В. С. Ковальський, І. П. Козінцев. - К. : Юрінком Інтер, 2005. Лозинська І. В. Правотворчість у правовій державі [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Лозинська Ірина Володимирівна ; Нац. ун-т "Львів. політехніка". - Л., 2012. Марченко М. Н. Источники права [Текст] : учеб. пособие / М. Н. Марченко ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. - М. : Проспект, 2007. Марченко М. Н. Источники права [Текст] : учеб. пособие для студ. вузов, обучающихся по спец. 021100 "Юриспруденция" / М. Н. Марченко ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. - М. : ТК Велби. Проспект, 2006. Пархоменко Н. М. Джерела права: проблеми теорії та методології [Текст] : [монографія] / Наталія Миколаївна Пархоменко ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К. : Юридична думка, 2008. Плавич В. П., Плавич С. В. Сучасна правотворчість: Проблеми теорії і методології [Текст] : [моногр. дослідж.] / В. П. Плавич, С. В. Плавич ; Одес. нац. ун-т ім. І. І. Мечникова. - О. : Астропринт, 2013. Правоутворення в Україні: теоретико-методологічні та прикладні аспекти [Текст] : монографія / Ю. Л. Бошицький [та ін.] ; за заг. ред. проф. Ю. Л. Бошицького ; НАН України, Київ. ун-т права. - К. : Вид-во Європ. ун-ту, 2010. Хайек Ф. А. Право, законодавство та свобода. Нове викладення широких принципів справедливості та політичної економії [Текст] : в 3 т. / Ф. А. Хайєк ; пер. з англ. Н. Комарова. - К. : Сфера, 1999 Шевчук С. Судова правотворчість: світовий досвід і перспективи в Україні [Текст] / С. Шевчук. - К. : Реферат, 2007. Ященко Р. Ю. Правотворчість в умовах перехідного суспільства: теоретико-правовий аспект [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Ященко Роман Юрійович ; Відкр. міжнар. ун-т розв. людини "Україна". - К., 2013.
Семінар 12. (Тема 19, 20, 21). Правова система. Правові системи сучасності. Система права. Система законодавства. Систематизація нормативно-правових актів.
1. Поняття і основні елементи правової системи. 2. Поняття, структура і класифікація сучасних правових систем. 3. Поняття і структура системи права. 4. Поняття і будова системи законодавства. 5. Співвідношення системи права і системи законодавства. 6. Поняття і мета систематизації нормативно-правових актів. 7. Основні види систематизації нормативно-правових актів. 8. Кодифікація законодавства. Види кодифікованих актів. Теми рефератів1. Проблеми розвитку законодавства України. 2. Проблеми ефективності законодавства. 3. Система законодавства України. 4. Проблеми кодифікації законодавства України. 5. Консолідація як особливий вид систематизації законодавства.
Основні поняття і терміни
Правова система, правова сім'я, англо-саксонська, романо-німецька, релігійні правові системи, системи традиційного (звичаєвого) права, радянська правова система. Вертикальна будова законодавства, галузева будова законодавства, державно-організаційна будова законодавства, галузі права, горизонтальна будова законодавства, ієрархічна будова законодавства, інститути права, норми права, нормативно-правові акти, правова система, система права, система законодавства. Інкорпорація, зводи законів, зовнішня обробка нормативних актів, кодекси, кодифікаційні акти, кодифікація, консолідація, неофіційна систематизація, положення, основи законодавства, офіційна систематизація, систематизація законодавства, статути. Методичні порадиГотуючись до заняття необхідно дати визначення правовій системі і назвати її структурні елементи. Зупинитись на відмінностях національних та інших правових систем. Характеризуючи континентальну правову систему, відмітити її похідність від римського античного права та взаємозв'язок законодавства європейських країн з точки зору загальної концептуальної спрямованості, прослідкувати вплив теорії природного права на її розвиток. Розглядаючи систему загального права, головну увагу приділити ролі правового прецеденту. Аналізуючи релігійні правові системи, звернути увагу на їх доктринальний характер. Готуючись до третього питання слід висвітлити поняття системи права та звернути увагу на її відмінність від правової системи. Охарактеризувати основні елементи системи права: галузі права, підгалузі права, правові інститути, правові норми. Розглянути основні критерії поділу норм на галузі права: предмет і метод правового регулювання. Дати визначення системи законодавства, зокрема зупинитись на подвійній будові (горизонтальній та вертикальній) системи законодавства. Показати співвідношення системи права і системи законодавства. Для розкриття теми заняття необхідно визначити поняття систематизації нормативних актів та її мету. Дати докладну характеристику видів систематизації нормативних актів кодифікації, консолідації, інкорпорації, назвати їх відмінності. Визначити мету кодифікації законодавства. Висвітлити види кодифікаційних актів, зокрема основи законодавства, кодекси, статути та положення. Докладно зупинитись на зв'язку між системою права і систематизацією законодавства, зокрема на проблемі їх взаємного впливу.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова
Бірюков Р. М. Національна правова система в умовах глобалізації (основні напрямки трансформації) [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Бірюков Руслан Миколайович ; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2011. Бобровник С.В., Богінич О.Л. Систематизація законодавства України: актуальні проблеми та перспективи розвитку. - К., 1994. Богінич О.Л. Співвідношення законів та підзаконних нормативних актів у процесі систематизації законодавства. // Правова держава. Щорічник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького. Випуск восьмий. -К., 1997. Васянович О. А. Правовий звичай як форма права у сучасних правових системах [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Васянович Ольга Анатоліївна ; НАН України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2010. - Вовраженцева К. П. Правові системи України та Республіки Бєларусь: сучасні процеси правового розвитку [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Вовраженцева Ксенія Петрівна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2008. Вступ до теорії правових систем [Текст] / О. В. Зайчук [та ін.] ; заг. ред. О. В. Зайчук, Н. М. Оніщенко ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К. : Юридична думка, 2006. Гелей С. Д. Політико-правові системи світу [Текст] : навч. посібник / Степан Дмитрович Гелей, С. М. Рутар. - К. : Знання, 2006. Гетьман Є. А. Кодифікація законодавства України: загальна характеристика, особливості, види [Текст] : монографія / Євген Анатолійович Гетьман ; Нац. акад. прав. наук України, НДІ держ. буд-ва та місц. самоврядування. - Х. : Право, 2012. Головченко В.В. Система права і комплексні правові спільності. // Правова держава. Щорічник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького. Випуск восьмий. - К., 1997. Двид, Рене. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре-Спинози ; пер. с фр. В. А. Туманов. - М. : Международные отношения, 2003. Давид, Рене. Основные правовые системы современности [Текст] / Р. Давид, К. Жоффре- Спинози ; пер. В. А. Туманов. - М. : Международные отношения, 1996. Зайчук О.В. Правовая система США. - К.: Наукова Думка, 1992. Євграфова Є. П. Система національного законодавства в контексті права (лібертарно-легістський підхід) [Текст] : монографія / Є. П. Євграфова. - К. : КНТ, 2007. Кодифікація законодавства України: теорія, методологія, техніка [Текст] / Ю. С. Шемшученко [та ін.] ; ред. О. І. Ющик. - К. : Парламентське вид-во, 2007. Кравчук М. В. Правова система США [Текст] / Микола Володимирович Кравчук ; Тернопільська академія народного господарства. - К. : Нора-Друк, 2004. Луць Л. А. Європейські міждержавні правові системи: загальнотеоретична характеристика [Текст] : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 / Луць Людмила Андріївна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2005. Майданник Р. А. Система права України: пошук оптимальної моделі [Текст] : доповідь / Р. А. Майданник. - К. : АПрН України. Київський регіональний центр, 2009. - 36 с. - (Академічні читання / Академія правових наук України. Київський регіональний центр ; вип. 14). Малишев Б. В. Правова система (телеологічний вимір) [Текст] : монографія / Борис Володимирович Малишев ; Київ. нац. ун-т ім. Тараса Шевченка. - К. : Дакор, 2012. Марченко М. Н. Правовые системы современного мира [Текст] : [учеб. пособие] / М. Н. Марченко ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. - Изд. 2-е, перераб. и доп. - М. : Зерцало-М, 2008. Лубський В. І., Борис В. Д. Мусульманське право [Текст] : курс лекцій для студ. фак. юрид., міжнар. права, міжнар. відносин, міжнар. екон. відносин, політології та філософського / В. І. Лубський, В. Д. Борис ; ред. В. І. Лубський. - К. : Вілбор, 1997. Лубська М. Мусульманське право. Сутність, джерела, структура [Текст] : монографія / М. Лубська. - К. : Академвидав, 2009. Оніщенко Н. М. Правова система: проблеми теорії [Текст] / Наталія Миколаївна Оніщенко ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького, 2002. Оніщенко Н. М. Правова система і держава в Україні [Текст] / Наталія Миколаївна Оніщенко; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К. : [б.в.], 2002. Онищенко Н.М Кодифікація та інкорпорація як методи систематизації законодавства. //Правова держава. Щорічник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького. Випуск восьмий. - К., 1997. Порівняльне правознавство (правові системи світу) [Текст] / Ю. С. Шемшученко [та ін.] ; ред. Н. М. Оніщенко ; Інститут законодавства Верховної Ради України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К. : Парламентське видавництво, 2008. Правова система України в умовах сучасних національних та міжнародних тенденцій розбудови державності [Текст] : монографія / [Оніщенко Н. М. та ін.] ; за заг. ред. проф., Засл. юриста України Ю. Л. Бошицького ; Київ. ун-т права Нац. акад. наук України. - К. : Кондор, 2012. Правова система України: історія, стан та перспективи [Текст] : у 5 т. / ред. кол. вид.: В. Я. Тацій (голова ред. кол.) [та ін.] ; Акад. прав. наук України. - Х. : Право, 2008. Правова система України у світлі європейського вибору [Текст] : матеріали Всеукр. наук.-практ. конф. молодих учених, Київ, 13 червня 2008 р. / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К. : Юридична думка, 2008. Правові системи сучасності [Текст] : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / [Ю. С. Шемшученко та ін.] ; за ред. акад. НАН України Ю. С. Шемшученка ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К. : Юридична думка, 2012. Правовые системы стран мира [Текст] : энциклопедический справочник / Ф. М. Решетников [и др.] ; ред. А. Я. Сухарев. - 3.изд., перераб., доп. - М. : Норма, 2003. Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира [Текст] : справочник / Ф. М. Решетников. - М. : Юрид. лит., 1993. Рогач О. Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України [Текст] / О. Я. Рогач, Ю. М. Бисага. - Ужгород : Ліра, 2005. Синюков В.Н. Российская правовая система. Введение в общую теорию. - Саратов, 1994. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення [Текст] / В. Ф. Сіренко [та ін.] ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ. ун-т права. - К. : Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. Ситар І. М. Правові системи сучасності (західна традиція права) [Текст] : навч. посіб. / Ігор Михайлович Ситар ; Львівський держ. ун-т внутрішніх справ. - Л. : ЛьвДУВС, 2009. Скакун О. Ф. Правова система України на правовій карті світу [Текст] : наукові доп. Ін-ту держ. будівництва та місцевого самоврядування Академії правових наук України / Ольга Федорівна Скакун ; Академія правових наук України, Інститут держ. будівництва та місцевого самоврядування. - Х. : Еспада, 2004. Скакун О. Ф. Правова система - держави, суспільства, регіону, світу? (щодо базових категорій порівняльного правознавства) [Текст] : [відкрита лекція] / О. Ф. Скакун ; Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Харк. нац. ун-т внутр. справ, Укр. асоц. порівняльного правознавства, Офіс координатора програм Орг. з безпеки та співробітництва в Європі в Україні, Тавр. нац. ун-т ім. В. І. Вернадського, Київ. ун-т права НАН України, Міжнар. наук. журнал "Порівняльно-правові дослідження". - К. ; Х. ; Сімф. : Логос, 2008. Хаустова М. Г. Національна правова система за умов розбудови правової демократичної державності в Україні [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Хаустова Марина Геннадіївна ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2005. Шебанов А. Ф. Система советского социалистического права [Текст] / А. Ф. Шебанов ; Московский гос. ун-т им. М.В.Ломоносова. Юридический факультет. - [М.] : Издательство Московского ун-та, 1961.
Семінар 13. (Тема 22, 23). Правові відносини. Юридичні факти. Юридична відповідальність.
Обставини, що виключають юридичну відповідальність. Обставини, що звільняють від юридичної відповідальності.
Теми рефератів1. Види правовідносин. 2. Встановлення і доведення юридичних фактів. 3. Поняття та види правових презумпцій як юридичних фактів. 4. Крайня необхідність як обставина, що виключає юридичну відповідальність. 5. Підстави юридичної відповідальності. 6. Конституційни засади юридичної відповідальності вищих посадових осіб в Україні.
Основні поняття і терміни Зміст правовідносин, матеріальні і процесуальні юридичні факти, об'єкт правовідносин, оформлені і неоформлені юридичні факти, правові відносини, правомірні дій, протиправні дії, складні юридичні факти, склад правовідносин, спеціально-юридичні вимоги до юридичних фактів, суб'єкти правовідносин, фактичні системи, фактичний склад, функції юридичних фактів, юридичні акти, юридичні вчинки, юридичні дії, юридичні події, юридичні факти. Види юридичної відповідальності, мета юридичної відповідальності, принципи юридичної відповідальності, презумпція невинуватості, підстави юридичної відповідальності, підстави звільнення від юридичної відповідальності, підстави, які виключають юридичну відповідалність, функції юридичної відповідальності. Методичні порадиПо першому питанню слід зупинитись на змісті правовідносин. Аналізуючи види правовідносин, слід звернути увагу на критерії класифікації правових відносин. Докладно зупинитись на класифікації суб'єктів правовідносин. Розкрити зміст понять: правовий статус, правовий режим, правосуб’єктність, правоздатність, дієздатність, деліктоздатність. Розкриваючи третє питання, слід зупинитись на характеристиці юридичних фактів як певних обставин (подій чи дій). Аналізуючи види юридичних фактів, слід приділити увагу критеріям їх класифікації та різним точкам зору щодо розширення класифікації юридичних фактів. Характеризуючи складні юридичні факти, слід звернути увагу на відмінності складних юридичних фактів від фактичного складу. Розкриваючи поняття "фактична система", слід звернути увагу на типологію фактичних систем. Необхідно проаналізувати спеціально-юридичні вимоги до відбору юридичних фактів. Розкриваючи поняття юридичної відповідальності, необхідно назвати ознаки, що відрізняють її від інших форм суспільної відповідальності. Слід звернути увагу на конституційні основи відповідальності особи в Україні. Назвати види і підстави юридичної відповідальності. Розкриваючи принципи юридичної відповідальності, особливу увагу звернути на презумпцію невинуватості. Назвати підстави звільнення від юридичної відповідальності. Розкриваючи види юридичної відповідальності, слід звернути увагу на матеріальну відповідальність, як особливий вид юридичної відповідальності.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова
1. Басін К. В. Юридична відповідальність: природа, форми реалізації та права людини [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Басін Кирило Володимирович ; Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України. - К., 2006. 2. Бондарев А. С. Юридическая ответственность и безответственность - стороны правовой культуры и антикультуры субъектов права [Текст] / А. С. Бондарев ; Ассоциация Юридический центр. - СПб. : Юридический центр Пресс, 2008. 3. Грищук В. К. Юридична відповідальність [Текст] : навч. посіб. / В. К. Грищук ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л. : Львів. держ. ун-т внутр. справ, 2012. - 155 с. 4. Зинченко С. А. Юридические факты в механизме правового регулирования [Текст] : [монография] / С. А. Зинченко. - М. : Волтерс Клувер, 2007. 5. Малеин Н.С. Юридическая ответственность и справедливость. - М, 1992. 6. Марчук В. М. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність [Текст] : конспект лекцій з курсу "Основи права" / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. - К. : Київський держ. торговельно-економічний ун-т, 1996 . 7. Редько Т. Н. Презумпция невиновности и юридическая ответственность [Текст] : лекция / Т. Н. Радько ; Московская академия МВД России. - М. : [б.и.], 2001. 8. Токаренко В. Юридическая ответственность (вопросы теории) [Текст] : автореф. дис... д-ра права: 12.00.01 / Токаренко Владимир. - Кишинев, 2000. 9. Чувакова А. М. Юридические факты, фактические составы и их дефекты [Текст] : монография / А. М. Чувакова ; под. ред. д-ра юрид. наук, проф. Ю. Н. Оборотова ; Одес. нац. юрид. акад. - О. : Фенікс, 2009.
Семінар 14. (Тема 24). Реалізація права. Застосування права.
1. Поняття, форми, стадії реалізації норм права. 2. Поняття, стадії та суб'єкти застосування норм права. Вимоги до правильного застосування права. 3. Застосування права та закону за аналогією. 4. Акти застосування норм права: поняття, види, зміст.
Теми рефератів 1. Соціальна і правова суть реалізації норм права. 2. Аналогія права і аналогія закону. 3. Основні поняття і терміни Акти застосування права, правореалізація, форми реалізації, дотримання, застосування, виконання, використання, стадії правореалізації, правозастосування, стадії правозастосування, суб'єкти правозастосування, вимоги правильного правозастосування, правозастосовчі акти, форми реалізації норм права. Методичні поради Розкриваючи поняття реалізація норм права слід мати на увазі , що в теорії сьогодні не існує єдиного розуміння категорії "реалізація норм права". Висвітлюючи основні форми реалізації норм права - дотримання, виконання, застосування та використання, показати їх особливості. Слід розповісти про стадії реалізації норм права, пов'язуючи їх з нормативними актами, що відповідають кожній з них. Дати визначення поняття правозастосування і показати його відмінність від інших форм реалізації права. Особливу увагу приділити суб'єктам правозастосування. Визначити основні етапи застосування права, звернувши увагу, що вчені висловлюють різні точки зору з цього питання. Докладно зупинитись на принципах та вимогах правильного правозастосування. Характеризуючи акти застосування права, звернути увагу на їх відмінність від нормативних і інтерпретаційних актів. Звернути увагу на особливості застосування норм права при наявності прогалин у законодавстві.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Бобровник С.В. Правове регулювання суспільних відносин та реалізація права. //Правова держава. Вип.7. - К., 1996. 2. Богінич О.Л. Проблеми реалізації підзаконних нормативних актів.// Правова держава. - Вип.7. - К., 1996. 3. Вопленко Н. Н. Реализация права [Текст] : учеб. пособие / Н. Н. Вопленко ; Волгоградский гос. ун-т. - Волгоград : Издательство Волгоградского гос. ун-та, 2001. 4. Головченко В.В. Правореалізація як функція судової влади. //Правова держава. - Вип.7. - К., 1996. 5. Завадская Л.Н. Механизм реализации права. - М., 1992. 6. Карташов В.Н. Применение права. - Ярославль, 1990. 7. Лазарев В.В. Пробелы в праве и пути их устранения. - М., 1981. 8. Онищенко Н.М. Моральні засаді реалізації законодавства. //Правова держава. - Вип.7. - К., 1996. 9. Малишев Б. В., Москалюк О. В. Застосування норм права (теорія і практика) [Текст] : навч. посіб. / Б. В. Малишев, О. В. Москалюк. - К. : Реферат, 2010. 10. Проблеми реализации права. - Свердловск, 1990. 11. Сіренко В.Ф. Соціальні інтереси як фактор реалізації законодавства. -К., 1996. 12. Старостюк А. В. Застосування норм права [Текст] : [навч. посібник] / А. В. Старостюк. - Ірпінь : [б.в.], 2007. 13. Фандалюк О.В. Правозастосувальні акти-дії. - К., 1999.
Семінар 15. (Тема 25, 26). Тлумачення права. Поведінка людей у правовій сфері. 1. Поняття та цілі тлумачення норм права. 2. Види тлумачення норм права. 3. Способи тлумачення норм права. 4. Поняття, ознаки та види правової та правомірної поведінки. 5. Поняття та види неправомірної поведінки. Зловживання правом. 6. Поняття, ознаки, склад правопорушення. Теми рефератів
3. Тлумачення права за аналогією. 4. Казуальне тлумачення: поняття та значення у правозастосовній практиці. 5. Види правопорушень. 6. Конституційні правопорушення.
Основні поняття і терміни Аутентичне тлумачення, доктринальне тлумачення, казуальне тлумачення, інтерпретація правових норм, інтерпретаційні акти, зміст норми, неофіційне тлумачення, офіційне тлумачення, професійне тлумачення, повсякденне тлумачення, роз'яснення правових норм, тлумачення за обсягом, тлумачення правових норм, уяснення правових норм. Правова поведінка, правомірна поведінка, неправомірна поведінка, правопорушення, проступок, злочин, девіантна поведінка, склад правопорушення, об’єкт і суб’єкт правопорушення, об’єктивна і суб’єктивна сторона правопорушення, вина, форми вини,
Методичні поради В ході підготовки до заняття необхідно з'ясувати необхідність і важливість тлумачення як елементу юридичної діяльності. Зокрема, звернути увагу на неможливість процесу правотворчості без здійснення тлумачення та на необхідність тлумачення як передумови, попередньої стадії реалізації правових норм в суспільному житті. Зупинитись на ролі тлумаченя в процесі застосування правових норм. З'ясувати два аспекти проблеми тлумачення : уяснення і роз'яснення. Визначити поняття і мету тлумачення : уяснення дійсного змісту і соціального призначення правої норми. Розглянути способи уяснення і роз'яснення правових норм. Розглядаючи способи тлумачення, треба приділити увагу їх взаємопоєднанню і зв'язку між собою. Проаналізувати види тлумачення правових норм: офіційне і неофіційне тлумачення, нормативне і казуальне тлумачення. Дати поняття неофіційного тлумачення. Аналізуючи види тлумачення необхідно звернути увагу на критерії їх класифікації. Звернути увагу що деякі види мають подвійну назву. Розкриваюси види правової поведінки слід докладно зупинитись на її ознаках. Розкрити соціальну значимість і правову регламентацюя правової поведінки. Види правової поведінки. Висвітлюючи види правомірної поведінки докладно зупинитись та характеристиці таких понять як дії та бездіяльність. Cлід висвітлити зміст поняття «девіантна поведінка». Характеризуючи види неправомірної поведінки приділити увагу такому її виду, як зловживання правом. Розглядаючи суб’єктів правопорушення, необхідно охарактеризувати такі поняття: індивідуальний та колективний суб’єкти правопорушення. Докладно зупинитись на класифікації об’єктів правопорушення: суспільних відносинах, певних благах чи соціальних цінностях, на які посягає правопорушення (напр.: матеріальні і духовні цінності, честь, гідність, життя, здоров'я людини, власність, державна безпека, що захищаються нормами права, тощо). Розглянути поняття загальний, родовий (видовий) та безпосередній об'єкт. Висвітлюючи об'єктивну сторону правопорушення слід розкрити зміст понять: діяння(у вигляді дії чи бездіяльності); протиправність (формальний аспект); наслідки діяння (змістовний аспект); причинний зв'язок між діянням та наслідками, які воно спричиняє; місце, час, спосіб, засоби, обставини та ситуація скоєння правопорушення. Висвітлюючи суб'єктивну сторону правопорушення необхідно охарактеризувати поняття: форми вини, мотив і мета правопорушення. Висвітлюючи види правопорушень, звернути увагу на відсутність єдиної позиції сучасних учених щодо критеріїв їх класифікації та висвітлити основні підходи до цієї проблеми.
Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова
1. Власов Ю. Л. Проблеми тлумачення норм права [Текст] / Ю. Л. Власов ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К. : [б.в.], 2001. - 177 с. 2. Вопленко И.Н. Официальное толкование норм права. – М., 1976. 3. Зубенко А. В. Акти тлумачення норм права в системі правових актів [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Зубенко Алла Володимирівна ; Нац. акад. наук України, Ін-т держави і права ім. В. М. Корецького. - К., 2013. 4. Капліна О. В. Правозастосовне тлумачення норм кримінально-процесуального права [Текст] : монографія / О. В. Капліна ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2008. 5. Ківенко Н. В. Девіантна поведінка [Текст] : сучасна парадигма / Н. В. Ківенко [и др.]. - Ірпінь : Академія держ. податкової служби України, 2002. - 240 с. 6. Козенко Ю. О. Правова поведінка особи: спроба інтегративного осмислення [Текст] : монографія / Юлія Козенко ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л. : [б. в.], 2013. 7. Малента В. С. Неофіційне тлумачення норм права [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Малента Володимир Степанович ; Київ. нац. ун-т внутр. справ. - К., 2010. 8. Марчук В. М. Правомірна поведінка, правопорушення та юридична відповідальність [Текст] : конспект лекцій з курсу "Основи права" / В. М. Марчук, Л. В. Ніколаєва. - К. : Київський держ. торговельно-економічний ун-т, 1996. Ч. 2. - [Б. м.] : [б.в.], 1996. 9. Насыров Т.А. Телеологическое (целевое) толкование советского закона. – Казань, 1979. 10. Прийма С. В. Принципи тлумачення норм права [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Прийма Сергій Васильович ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2010. 11. Спасов Б. Закон и его толкование. – М., 1979. 12. Тарновська О. С. Девіантна поведінка підлітків і превентивна робота [Текст] : навч.-метод. посіб. / О. С. Тарновська. - Чернівці : Чернівецький національний ун-т ім. Юрія Федьковича, 2003. Ч. 1. - Чернівці : [б.в.], 2003. 13. Черданцев А.Ф. Толкование советского права. – М., 1979.
Семінар 16. (Тема 27, 28). Законність, правопорядок і дисципліна. Правова свідомість і правова культура та шляхи їх формування. 1. Поняття і принципи законності. 2. Поняття правопорядку. Законність і правопорядок. 3. Гарантії законності і правопорядку. Режим законності і забезпечення прав громадян. 4. Державна дисципліна. 5. Поняття і структура правосвідомості. Види правосвідомості. Шляхи та джерела формування правосвідомості. 6. Поняття та основні елементи правової культури. 7. Правове виховання як засіб формування правової свідомості і правової культури.
Теми рефератів 1. Державна дисципліна в правовій соціальній державі. 2. Суспільний порядок і правопорядок. 3. Законність як принцип життя суспільства. 4. Правовий нігілізм та шляхи його подолання. 5. Форми і методи правового виховання. 6. Функції правосвідомості.
Основні поняття і терміни Види дисципліни, гарантії законності і правопорядку, державна дисципліна, дисципліна, законність, принципи законності, правовий порядок, режим законності, правовий режим, суспільний порядок. Види прравової культури, зміст правосвідомості, правосвідомість, правова культура, правова культура особи, правова культура суспільства, правова ідеологія, правова психологія, правовий нігілізм, структура правової культури, структура правосвідомості.
Методичні поради Розглядаючи питання треба звернути увагу на співвідношення законності, правопорядку і дисципліни. Проаналізувати залежність правопорядку від демократичної форми правління. Висвітлюючи поняття законності звернути увагу на її соціальну цінність і значення. Розглянути питання співвідношення законності і правопорядку. Розглядаючи загальні гарантії законності і правопорядку особливу увагу приділити конституційним гарантіям. Розкрити співвідношення понять суспільний порядок і правовий порядок, а також понять дисципліна і правопорядок. Охарактеризувати види дисципліни. Розкриваючи перше питання слід зупинитись на характеристиці інтелектуальних, емоційних і вольових процесів і станів правосвідомості. Приділити увагу аналізу структури і функцій суспільної правосвідомості. Розкриваючи шляхи та джерела формування правосвідомості, слід звернути увагу на зміст правосвідомості та на роль права в процесі формування правосвідомості. Необхідно висвітлити питання співвідношення права і правосвідомості. Розглядаючи трете питання, слід з'ясувати структуру правової культури особи і суспільства. По четвертому питанню слід приділити увагу елементам процесу правового виховання та розкрити основні форми правового виховання. Література до теми Основна
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
Додаткова 1. Братусь С.Н. Юридическая ответственность и законность.- М., 1978. Власенко В. П. Правова культура працівників міліції в сучасних умовах (аксіологічний аспект) [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Власенко Валерій Павлович ; Нац. акад. внутр. справ. - К., 2013. 2. Гавриленко Д.А. Правовое государство и дисциплина. - Минск, 1991. 3. Государственная дисциплина и ответственность. - К., 1991. 4. Деменко О. І. Правосвідомість студентської молоді в Україні: теоретико-правове дослідження [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Деменко Ольга Іванівна ; Харк. нац. ун-т внутр. справ. - Х., 2012. 5. Демічева В. В. Правова свідомість як елемент правової системи в умовах демократичного розвитку України [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Демічева Вікторія Володимирівна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2007. 6. ЄрмоленкоД. О. Правосвідомість молоді: теоретико-правові засади [Текст] : монографія / Єрмоленко, Дмитро Олександрович. ; Клас. приват. ун-т. - Запоріжжя : Клас. приват. ун-т, 2012. 7. Ефективність і Законність: національні інституції з прав людини [Текст] : [доповідь]: пер. з англ. / Р. Карвер [та ін.] ; Міжнародна рада з політики у галузі прав людини (ICHRP). - 2-ге вид. - Х. : Права людини, 2009. 8. Законність: теоретико-правові проблеми дослідження та впровадження [Текст] / Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, Київ. ун-т права. - К. : ЮСТІНІАН, 2004. 9. Компетентна правосвідомість: загальнотеоретичне дослідження [Текст] : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Званчук Андрій Володимирович ; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2012. 10. Зеленко І. П. Правова культура працівників органів внутрішніх справ (загальнотеоретичний аспект) [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Зеленко Інна Павлівна ; Харківський національний ун-т внутрішніх справ. - Х., 2006. - 176 арк. 11. КалиновськийЮ. Ю. Правосвідомість українського суспільства: генеза та сучасність [Текст] / Калиновський Юрій Юрійович; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2008. 12. Костенко О.М. Культура і закон у протидії злу: Монографія. – К., Атака, 2008. 13. Крижанівський А. Ф. Правопорядок суверенної України: становлення та тенденції розвитку (загальнотеоретичне дослідження) [Текст] : автореф. дис... д-ра юрид. наук: 12.00.01 /; Одеська національна юридична академія. - О., 2009. 14. Мелюх Л. В. Законність у правозастосовній діяльності [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Мелех Любомира Володимирівна ; Львів. держ. ун-т внутр. справ. - Л., 2010. 15. Мухін В. В. Професійна правосвідомість: поняття, особливості, функції [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Мухін Віталій Володимирович ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х., 2007. 16. Околіта С. В. Справедливість та законність як принципи державно- правового регулювання [Текст] : дис... канд. наук держ. управління: 25.00.02 / Околіта Світлана Вікторівна ; Українська Академія держ. управління при Президентові України. - К., 2000. 17. Осика І. В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Осика Ірина Віталіївна ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2004. 18. Правова культура в умовах становлення громадянського суспільства [Текст] : монографія / ред. Ю. П. Битяк, І. В. Яковюк ; НДІ будівництва та місцевого самоврядування АПрН України. - Х. : Право, 2007. 19. Правова культура і громадянське суспільство в Україні: стан і перспективи розвитку [Текст] : матеріали міжнар. наук. конф., м.Харків, 12 жовтня 2007р. / ред. кол. Ю. П. Битяк [та ін.] ; НДІ держ. будівництва та місцевого самоврядування. Академія правових наук України, Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2007. 20. Правова культураі підприємництво [Текст] / Інститут приватного права і підприємництва Академії правових наук України, Донецький ін-т підприємництва ; голов.ред. В. М. Селіванов [та ін.]. - К. : [б.в.] ; Донецьк : [б.в.], 1999. 21. Правосвідомість і правова культура як базові чинники державотворчого процесу в Україні [Текст] : монографія / Герасіна Л. М. [та ін.] ; Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. - Х. : Право, 2009. 22. Проць О. Є. Правова культура молоді в Україні: загальнотеоретичне дослідження [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Проць Олександра Євстахіївна ; Міжнар. гуманіт. ун-т. - О., 2013. 23. Рабинович П.М. Проблеми теории законносте развитого социализма. - Львов, 1979. 24. Самохвалов В. В. Законність і справедливість: теоретико-правові проблеми співвідношення та взаємодії [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.01 / Самохвалов В'ячеслав Вікторович ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2008. 25. Сербин Р. А. Правова культура - важливий фактор розбудови правової держави [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.12 / Сербин Руслан Андрійович ; Національна академія внутрішніх справ України. - К., 2003. 26. Співак В. І. Правова культура учасників виборчого процесу як засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України [Текст] : дис... канд. юрид. наук: 12.00.02 / Співак Василь Іванович ; НАН України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького. - К., 2004. 27. Струць О. А. Законність та обгрунтованість проведення слідчих дій як гарантія прав і свобод учасників кримінального судочинства [Текст] : автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.09 / Струць Олена Анатоліївна ; Київський національний ун-т внутрішніх справ. - К., 2009. 28. Сучасний правопорядок: національний, інтегративний та міжнародний виміри [Текст] : тези міжнар. наук.-практ. конф., 13-14 червня 2008р. / Одеська національна юридична академія ; уклад. А. Ф. Крижанівський, Н. М. Крестовська ; заг. ред. Ю. М. Оборотов. - О. : Фенікс, 2008. 29. Целуйко М. Ф. Компетентна правова культура в механізмі формування та реалізації українського права [Текст] : автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.01 / Целуйко Михайло Федорович ; Нац. ун-т "Одес. юрид. акад.". - О., 2012.
10. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТА
Самостійна робота студента передбачає:
Методичні рекомендації з організації самостійної роботи Самостійна підготовка є важливою складовою частиною навчального процесу. Вона ставить за мету успішне опанування студентами курсу «Теорія держави і права», вироблення у них навичок і вміння правильного застосування теоретичних положень науки «Теорія держави і права» в практичній діяльності юристів. Досягнення цієї мети потребує від студентів навичок самостійного мислення, оволодіння методами аналізу наукових проблем, методикою роботи з літературою і законодавчими матеріалами, методикою правових досліджень. Самостійна робота студентів при вивченні «Теорії держави і права» має місце в процесі підготовки до семінарських та практичних занять, і заліку, при написанні рефератів, контрольних та курсових робіт, доповідей і повідомлень для виступів на наукових семінарах і конференціях. Її формами є: вивчення відповідних положень Конституції України, підручників і навчальних посібників, монографічної літератури і статей, розміщених у періодичних виданнях, конспектів лекцій, підбір та аналіз необхідних матеріалів судової та слідчої практики, статистичних та інших даних. При підготовці до семінарських та практичних занять результати самостійної роботи відображаються у вигляді конспектів керівних матеріалів і рекомендованої літератури, робочих планів виступів студентів на названих заняттях, письмового виконання завдань. Основою правильної організації самостійної роботи студентів є її планування в відповідності з відведеним навчальним планом для цього часу. Починати самостійне вивчення теми потрібно з роботи над керівними матеріалами. Опрацювавши рекомендовану літературу і документи, студент повинен з’ясувати мету та завдання даної теми, з’ясування змісту методологічних рекомендацій. Після осмислення змісту керівних матеріалів, студент повинен скласти їх конспект, як правило, невеликий за по обсягом, оскільки має містити лише основні положення матеріалу, що вивчається. Після цього потрібно вивчити конспект лекції по даній темі, прочитати відповідні глави рекомендованих підручників чи навчальних посібників. Завершення цієї частини самостійної роботи дозволяє студенту мати достатній рівень знань по темі, але недостатньо для глибокого засвоєння питань, що вивчаються. Глибоке засвоєння теоретичних аспектів теми вимагає від студента вивчення рекомендованої монографічної (додаткової) літератури і статей, розміщених у періодичних виданнях. Ця робота найбільш відповідає виробленню вміння самостійно мислити. Вивчаючи дискусійні теоретико-правові проблеми, усвідомлюючи їх, порівнюючи спірні точки зору, оцінюючи надійність і ефективність їх аргументації, студент, по-перше, отримує глибокі теоре-тичні знання, необхідні для юриста вищої кваліфікації, по-друге, вчиться формулювати свою позицію по теоретичним питанням, обгрунтовуючи її. Конспектування додаткової літератури не є обов’язковим. Самостійна робота при підготовці до екзаменів і заліків не потребує конспектування і вирішення задач, а являє собою повторення пройденого матеріалу. При цьому особлива увага приділяється незадовільно вивченим питанням і темам (питання організації самостійної роботи при написанні рефератів, курсових і контрольних робіт викладається в окремих методичних рекомендаціях). Роль викладача в організації самостійної роботи студентів полягає в наданні допомоги в здійсненні цієї важливої роботи і контролі за її проведенням. Надання допомоги в організації самостійної роботи має місце в процесі читання лекції, проведення семінарських знань, групових та індивідуальних консультацій. В лекціях студентам даються рекомендації методичного характеру про те, як вивчати «Теорію держави і права», яку основну та додаткову літературу потрібно опрацювати. При проведенні самостійних і практичних занять викладач звертає увагу студентів на особливу важливість вивчення літературних джерел для засвоєння тієї чи іншої теми, конкретного питання. Важливу роль для правильної організації самостійної роботи студентів має їх особисте спілкування з викладачем в процесі індивідуальних консультацій. При особистому спілкуванні з викладачем, студент має можливість задати йому питання, почути роз’яснення по проблемам, що його цікавлять, отримати поради по плануванню самостійної роботи, по раціональному опрацюванню наукової літератури, по методиці зібрання матеріалу для виконання курсової (контрольної) роботи, реферату, наукової доповіді чи повідомлення і т.д. В цілому таке спілкування пробуджує у студента інтерес до «Теорії держави і права», розширює його наукові інтереси і часто викликає потяг до більш глибокого з’ясування теоретичних проблем даної науки шляхом заняття науково-дослідницькою роботою в науковому семінарі, дослідницькій групі студентів. Контроль за самостійною роботою студентів викладач здійснює на семінарських заняттях, в процесі прийняття екзаменів та заліків. Але найбільш дієвою формою контролю є систематична перевірка викладачем ведення студентами конспектів лекцій і першоджерел, а також робочих зошитів. Після таких перевірок викладач дає вказівки студентам по усуненню недоліків при веденні названих зошитів. Вся робота викладача по організації самостійної роботи студентів повинна бути направлена на вироблення у них переконання про необхідність глибокого знання з предмету «Теорії держави і права», що викликано вимогами їх професійного обов’язку. Таке знання необхідно не тільки для правильної відповіді на заліку, але й для вірного застосування набутих знань у майбутній практичній діяльності.
14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Тема: Основні завдання, предмет, методологія та система навчального курсу “Теорія держави і права”. Вивчення даної теми слід розпочати з з’ясування змісту терміну “юриспруденція як система юридичних наук” і місця в ній теорії держави і права. Враховуючи міждисциплінарні зв'язки юриспруденції слід звернути увагу на відмінність теорії держави і права від інших загальноюридичних дисциплін: історії держави і права, історії вчень про державу і право. Особливу увагу звернути на методологічне значення теорії держави і права для інших юридичних наук. З’ясувати особливості предмету науки і предмет навчальної дисципліни теорія держави і права. Звернути увагу на дуалізм об'єктів "держава" і "право" та єдність предмету. Вивчаючи методологію ТДП необхідно засвоїти класифікацію методів пізнання на: філософські, загальнонаукові і спеціально-наукові методи дослідження державно-правових явищ. Звернути увагу на специфіку функцій науки теорія держави і права та значення вивчення теорії держави і права для підготовки фахівців з правознавства. Підчас вивчення даної теми важдиво засвоїти наступні поняття і терміни: Об’єкт юридичної науки – реально існуючі держава і право. Предмет ТДП - знання про загальні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Об’єкт ТДП – держава та право. Зміст ТДП - її поняття, терміни, визначення, категорії. Головне завдання і одночасно проблема ТДП - відкриття об’єктивних, фундаментальних закономірностей і особливостей виникнення і функціонування реальних державно - правових явищ. У процесі вирішення цього завдання предмет ТДП може розширюватись і включати спеціально юридичні і неюридичні знання, але таке розширення предмету можливе лише у випадках, коли без цих знань ТДП неможливо глибоко і об’єктивно пізнати державно-правову дійсність. Предмет ТДП - система знань про закономірності і особливості виникнення, розвитку і функціонування держави і права, та їх сутнісні якості, які виражаються у найбільш загальних категоріях, поняттях, принципах (ідеях), визначеннях та ознаках державно – правових явищ і обумовлені цивілізаційними і культурними процесами сучасного соціуму. Юридичний метод ( метод юридичної науки) – це шлях юридичного пізнання. Як зазначає, В.С. Нерсесянц, специфіка юридичного методу полягає в тому, що за своїм пізнавальним смислом і природою він є понятійно-правовим методом, способом правового моделювання дійсності, що пізнається з позицій і в межах поняття права. Це правовий погляд на світ. Метод теорії держави і права — це сукупність логічних прийомів і конкретних способів і засобів пізнання загальних закономірностей і особливостей виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Теоретичні принципи — історизм, єдність логічного й історичного. Логічні прийоми — дедуктивний і індуктивний умовивід, аналіз і синтез, порівняння, узагальнення. Конкретні способи дослідження — інструменти пізнання, застосовувані для встановлення знання про досліджуваний предмет. Під методологічною основою дослідження розуміють, вихідне положення, на якому базується наукове дослідження. Методологія як вчення про систему наукових принципів, форм і способів дослідницької діяльності має чотирівневу структуру: філософська методологія, або фундаментальні принципи. Вони є вищим рівнем методології науки. Фундаментальні принципи базуються на узагальнюючих філософських положеннях, що відбивають найсуттєвіші властивості об’єктивної дійсності і свідомості. Зокрема, на законах, притаманних усім формам матерії, як на об’єктивності, що не залежить від волі, бажання і свідомості людини. До цих принципів, насамперед, належать принципи діалектики (відбивають взаємозумовлений і суперечливий розвиток явищ дійсності), детермінізму (об’єктивна причинна зумовленість явищ), ізоморфізму (відношення об’єктів, що відбивають тотожність їх побудови). Загальні (загальнонаукові) методи теорії держави і права використовуються в усіх або в переважній більшості наук: логічний метод, метод (принцип) єдності логічного й історичного; Системно - структурний метод. Крім вже згаданих, до загальнонаукових методів слід віднести: історичний, термінологічний, системний, діяльнісний, генетичний, когнітивний (пізнавальний), моделювання, порівняльний, соціологічний, статистичний, математичний. Конкретні методи теорії держави і права – це наукові концепції, сукупність ідей, або специфічних методів певної науки, які є базою для розв’язання конкретної дослідницької проблеми. Концепція – система поглядів, система опису певного предмета або явища, щодо його структури (окремих елементів, сторін), ознак, функціонування, що сприяє його розумінню, тлумаченню, класифікації. Концепція є головною ідеєю наукового дослідження. Основними конкретними методами теорії держави і права є: 1) Формально догматичний (юридико-технічний, формально-юридичний) метод припускає вивчення права як такого, у «чистому виді», поза зв'язком з економікою, політикою, мораллю й іншими соціальними явищами. Його призначення складається в аналізі діючого права і законодавства, вивченні правових норм і практики їх застосування державними органами, у виявленні зовнішніх, очевидних аспектів правових явищ без проникнення у внутрішні сутнісні сторони і зв'язки. Він здійснюється за допомогою формальнологічних прийомів: аналізу і синтезу, індукції і дедукції, абстракції й інших, котрі сприяють установленню зовнішніх ознак правових явищ, їхніх відмінностей один від одного, виробленню понять і їхніх визначень у коротких формулах. Прикладами можуть бути поняття «суб'єкт права», «нормативний акт», «гіпотеза», «санкція», «дієздатність», «правоздатність» і ін. 2) Конкретно – соціологічний метод складається в дослідженні права не на рівні абстрактних категорій, а на базі конкретних соціальних фактів і містить у собі такі способи, як аналіз статистичних даних і різного роду документів, соціально-правовий експеримент, опитування населення і т.п. Наприклад, способи аналізу письмових документів (звітів, службових записок і ін.) забезпечують вірогідність знань про події, факти, необхідних для дослідника. 3) Конкретно-історичний метод допомагає вивчити специфіку державно-правового явища конкретного історичного періоду, простежити динаміку його розвитку, наприклад, особливості соціального регулювання в період первіснообщинного ладу, ранньої державності, сучасної правової держави й ін. 4) Конкретно – статистичний. Зокрема, кількісно – якісний аналіз судової статистики. До конкретних методів слід віднести також методи вироблення правових рішень, методи тлумачення норм права тощо. Спеціальні методи — методи, засновані на досягненнях суспільних і технічних наук (математичний; кібернетичний; психологічний, соціологічний і ін.), які використовуються для вивчення держави і права. Ці методи допомагають одержати кількісні і якісні оцінки різних державно – правових явищ, виявити основні тенденції та прогнозувати подальші шляхи їх розвитку. Значення цих методів полягає у тому, що вони дають можливість, не обмежуючись рамками юридичної науки, дати більш повні уявлення про державу і право, механізми їх дії, особливості функціонування, тощо. З метою різнобічного пізнання держави і права доцільне використання зазначених методів у сукупності. Теорія держави і права є: суспільною наукою, тому що вивчає такі суспільні явища, як держава і право; юридичною наукою, тому що вивчає тільки державну і правову сторони громадського життя; загальнотеоретичною наукою, оскільки вона виявляє і пояснює загальні й основні закономірності розвитку держави і права.
Тема 2. Поняття держави. Держава і політична система суспільства Методичні поради Розкриваючи поняття держави, слід розкрити поняття соціальної організації та назвати види суспільних організацій, що існують в суспільстві. Звернути увагу на відмінності, які існують між державою та іншими суспільними організаціями. Окремо слід зупинитись на характеристиці держави, як політичної організації, розкривши зміст понять політична та державна влада. Слід докладно зупитинитись на ознаках держави та розкрити такі поняття як державний, національний та народний суверенітет, а також ознаки державного суверенітету. Необхідно з'ясувати різні підходи до розуміння держави. Характеризуючи політичну систему суспільства треба виходити з широкого і вузького розуміння цього суспільного явища. Визначити суб'єкти політичної системи та її інші компоненти. Зупинитись на провідній ролі держави в політичній системі суспільства. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Держава - соціальна, територіальна, політична, суверенна організація, що володіє апаратом соціального управління, створює право, наділена правом здійснювати примус і має своїм призначенням упорядкування життя суспільства. Ознаки держави: 1) Соціальна організація, тобто її першооснову складає народ, громадянське суспільство. Суспільство - складна динамічна система зв’язку людей, об’єднаних груповими, становими, класовими та іншими інтересами. 2) Всеохоплююча організація - об’єднує в єдине ціле всіх членів суспільства, відображує та забезпечує загальносуспільні інтереси і потреби; 3) Територіальна організація; 4) Єдина організація, що об’єднує все суспільство як ціле, тоді як всі інші соціальні організації (політичні партії, професійні та молодіжні спілки, асоціації підприємців тощо) охоплюють лише окремі верстви населення; 5) Офіційна організація - репрезентує суспільство, виступає від його імені, і такою визнана іншими державами; 6) Універсальна організація, бо об’єднує членів суспільства для вирішення питань, що стосуються всіх сфер його життя; 7) Централізована організація - внутрішня структура держави здійснюється за ієрархією, тобто підпорядкованістю нижчих організаційних структур (місцевих органів державної влади і управління, державних підприємств і установ) вищим (центральним), і насамкінець - загальнодержавним (парламенту, президенту, міністерствам); 8) Політична організація, тобто з її допомогою реалізуються життєво важливі інтереси великих соціальних груп; 9) Суверенна організація; 10) Має здатність створювати право; 11) Має своїм призначенням упорядкування життя суспільства; 12) Встановлює податки - матеріальні засоби, необхідні для утримання державного апарату та задоволення загальносоціальних потреб; 13) Здійснює легалізований примус. Тільки держава (її органи) вправі застосовувати примус до всіх осіб, які знаходяться на її території; 14) Має формальні реквізити – офіційні символи: прапор, герб, гімн, столиця, державна мова. Сучасні підходи до розуміння держави. Держава - це складне суспільно-політичне явище, яке історично розвивається. З давніх часів і до сьогодення немає єдиного загальновизнаного визначення держави. Тому слід виокремити різні підходи щодо розуміння цього поняття, яких сьогодні можна звести до дев’яти основних: 1) інтегративний; 2) атрибутивний; 3) субстанціональний; 4) інституціональний - апарат публічної влади, система спеціальних органів, що здійснюють державну владу; 5) міжнародний - це суб’єкт міжнародних відносин, що володіє всіма ознаками державного суверенітету, це також єдність території, населення і суспільної влади; 6) юридичний - держава як юридично персоніфікована нація або як колективна юридична особа; 7) теологічний – держава це творення волі або розуму бога; 8) класичний – держава як сукупність трьох складових: території, населення, влади; 9) кібернетичний – держава як особлива система потоків інформації з прямими і зворотними зв’язками. Розкриваючи зв’язки між політичною і державною владою, насамперед, слід з’ясувати зміст понять влада, основні елементи структури влади, методи реалізації влади, види влади, джерела влади, які є сутнісними і змістовними характеристиками влади. Влада поділяється на види за наступними критеріями: за суб’єктами – народна, державна, церковна, громадських організацій, трудових колективів, органів самоврядування, посадових осіб (власників, керівників); за способами взаємодії суб’єкта – демократична, ліберальна, авторитарна, тоталітарна, тощо; за участю держави - державна і недержавна, за статусом суб’єктів – рівноправні (міжнародні, цивільно-правові відносини) і підпорядковані; залежно від формотворчих елементів – демократія, аристократія, автократія, бюрократія, тімократія, олігархія, охлократія, теократія, партократія, націократія і т.д.; за її застосуванням у суспільних сферах, а також засобами впливу поділяється на: економічну (владу менеджерів, власників); духовну (владу релігійних ієрархів, містиків, магів); інформаційну (владу науковців, експертів, засобів масової інформації); політичну; державну; адміністративну; військову. Підстави володіння владою: сила, авторитет (харизма), багатство, суспільний статус, володіння інформацією, знання, особисті якості. Підстави володіння владою можуть бути легітимні (правові), нелегітимні (неправові). В певних випадках ступінь легітимності влади визначається суспільством (народом). Джерела влади: бог, народ, монарх, глава церкви і т.д. Політична влада включає державну владу, владу органів самоврядування, владу партій і груп тиску, владу політичних лідерів, засобів масової інформації, релігійних конфесій, тощо. Відповідно до сказаного можна визначити політичну владу як сукупність механізмів та засобів визначального впливу політичних суб’єктів, насамперед держави, на поведінку соціальних спільнот, організацій, окремих осіб з метою управління, координації, узгодження, підпорядкування інтересів усіх членів суспільства (чи їх більшості) єдиній політичній волі шляхом переконання чи примусу. Політична влада є основним ядром політичної системи суспільства, її організації та регулятивно – контрольним началом. Центральною у політичній владі є влада державна. Державна влада є видом публічної політичної влади, що здійснюється державою та її органами, здатністю держави підпорядковувати своїй волі поведінку людей, суспільних груп та громадських об’єднань. Політична система - сукупність державних і недержавних організацій і об'єднань, за допомогою яких здійснюється керування суспільством. Головним елементом політичної системи є політична влада – здатність, право і можливість політичних суб’єктів приймати рішення, здійснювати вирішальний вплив на діяльність і майбутнє окремих людей та їх об’єднань.
Тема . Походження та етапи розвитку держави. Відповідно до програми навчання студент повинен знати: умови та причини виникнення держави. Ознаки, що відрізняють державу від соціальної організації первісного суспільства. Закономірності і етапи розвитку держави. Основні теорії походження держави: теологічна, патріархальна, природно-правова або договірна, теорія походження держави Г.В.Ф. Гегеля, органічна теорія, теорія насильства, психологічна теорія, марксистська. Методичні рекомендації. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Передумови виникнення держави: ускладнення суспільного життя, неспроможність суспільної влади первісного суспільства врегулювати суперечності та конфлікти між великими суспільними групами з протилежними інтересами (класами) та різним ставленням до засобів виробництва; виникнення та розвиток приватної власності, великі розподіли праці (виокремлення землеробства, ремісництва, скотарства, торгівлі), поява надлишкового продукту; зміна форми та характеру зв’язків між родами, формування патріархальної сім’ї, поява майнової нерівності; розвиток мови, культури, релігії, поява писемності; зміни у свідомості людей; виокремлення прошарку людей, що є носіями публічної влади і професійно здійснюють керівництво суспільством; інші фактори природно – географічного, військового (завоювання) та соціального характеру (приріст населення тощо). 2. Чинники, що формують умови виникнення держави: соціальні, культурні, демографічні, антропологічні, психологічні, етнічні, географічні, природно – кліматичні, геополітичні, релігійні (ідеологічні), геополітичні. Розумінню типових та особливих причин виникнення держави сприяє вивчення основних теорій виникнення держави - класової, теологічної, патріархальної, договірної, органічної, психологічної, насильницької та інших. 3. Ознаки, що відрізняють державу від соціальної організації первісного суспільства. Державна влада відрізняється від влади первісного соціально однорідного суспільства такими ознаками: у первісному суспільстві соціальна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціальне неоднорідному суспільстві - інтереси домінуючої його частини або соціальної групи;у первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом чи професійно від інших членів суспільства, а у соціальне неоднорідному суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, «загони»; у первісному суспільстві населення не оподатковується; у соціальне неоднорідному для утримання державної влади встановлюються податки; у первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціальне неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади; у первісному суспільстві влада поширюється на всіх членів роду, племені, на якій території вони б не перебували; а в державі влада поширюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території; у державі складається система особливих загальнообов’язкових правил поведінки - юридичних норм, яких не знало первісне суспільство. Поняття про такі норми стало позначатися з певних причин терміном право. Шляхи виникнення держави: Східний – виникнення держав Давнього Єгипту, Вавилону, Китаю та ін. внаслідок необхідності здійснення важких іригаційних робіт, що спричинило до розподілу ролей між членами суспільства і виокремлення управлінської структури. Західний – виникнення держав внаслідок появи приватної власності, майнової нерівності та розколу суспільства на класи (Держави Давньої Греції, Римська імперія, Франкська держава та ін.). Змішаний – створення держав народами, у яких рабовласницький уклад не набув розвитку та тривалий час зберігалась общинна організація і органи племінної демократії (народні збори). Зокрема, це держави створені германськими, кельтськими та слов’янськими племенами. Нетиповий – утворення нової держави на території іншої держави (держав) через політичні причини (СРСР, Ізраїль, Україна та інші пострадянські республіки).
Тема 4. Сутність і типи державиМетодичні поради Розглядаючи сутність держави слід звернути увагу на різні підходи до визначення цього поняття залежно від співвідношення «класових» і «загальносоціальних» завдань держави. Необхідно підкреслити, що соціальне призначення держави випливає з її сутності. Розкрити поняття мета держави. Аналізуючи історичні типи держави, звернути увагу на закономірності історичного розвитку держав та пов'язаність поняття історичний тип держави з сутністю держави. Головну увагу приділити критеріям наукової класифікації типів держави. Назвати основні сучасні класифікації держав. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Питання про сутність держави є головним, глибинним. Сутність держави дає нам відповідь на питання кому реально належить влада у державі, хто її здійснює і у чиїх інтересах. Що ж таке держава – це орган, що стоїть над суспільством, чи орган, що служить суспільству? Протягом тривалого часу ця проблема залишається дискусійною. Основоположними тут залишаються питання – “хто править?” і в “чиїх інтересах?” Існуючи точки зору умовно можна об’єднати у декілька груп: 1) Прихильники теорії еліти (еліта – олігархія, меритократія, інформократія, теократія, і т.п.) вважаючи, що ідея народного суверенітету є утопічним міфом романтиків, стверджують, що історія є сукупністю соціальних циклів, які характеризуються пануванням відповідних їм типів політичної еліти, що нерівність є основою соціального життя. Вважаючи народ нездатним здійснювати владу, пропонують усунути його від політичної влади і контролю над нею. Належність до еліти визначається культурно – психологічними особистими якостями людини, з якими вона народжується або які у неї виховані. Останніми часами в Західноєвропейських країнах набули поширення концепції множинності (плюралізму) еліт (політична, економічна, адміністративна, військова, релігійна, наукова), які врівноважують одна одну і таким чином нібито запобігають встановленню тоталітаризму (О. Штаммлер, Д. Річмен, К. Манхейм та ін.) Значного поширення на Заході набули також демократичні теорії еліт (Р. Даль, С. Ліпсет, Л. Зінгер та ін.), які розглядають еліту як силу покликану оберігати суспільство від неконтрольованого натиску й неврівноваженості мас. Важливе значення для відродження національної державності має концепція “національної аристократії” В. Липинського, який вважав, що ні етнографічна маса людей, як така, ні мова і окрема територія автоматично не творять нації. Це здійснюється активною групою цієї нації на грунті культурних, моральних і політичних цінностей. Що стосується України, то на нинішньому етапі розвитку нашого суспільства можна говорити не про еліту, а про так звану “псевдоеліту” – явище, притаманне тоталітарним, неототалітарним і посттоталітарним політичним системам, якій властива воля до панування, лише незначною мірою підкріплена піклуванням про інтереси суспільства й майбутнє країни. Серед “псевдоеліти” вирізняють так звану “контреліту” – опозиційна щодо панівної політичної еліти частина бюрократії, яка виборює право на входження в еліту або ж створення нової еліти; суб’єкт політики, який діє досить організовано (легально або нелегально, явно або приховано) і прагне прибрати владу до своїх рук або передати її іншій політичній силі. 2) Прихильники демократичної доктрини виходять з ідеї народного суверенітету і вважають народ єдиним джерелом і верховним носієм влади. Держава в цій концепції створюється народом і має діяти в інтересах і під контролем народу. Тобто здійснюється народовладдя і держава служить всьому суспільству, кожній особі. 3) Класова (марксистська) доктрина вважає, що влада належить економічно пануючому класу і використовується в його інтересах. Відповідно держава розглядається як знаряддя пануючого класу, основним завданням такої держави є примус стосовно інших класів. Зокрема, до середини XIX ст. в більшості країн держава мала характер організованого примусу, і розглядалась як орган захисту інтересів економічно пануючого класу. Радянська державно – правова доктрина 30 - 50- х рр. так само розглядала державу як апарат класово панування і гноблення. Але ця концепція справедлива лише для диктатур. Сьогодні існування держави пов’язане не стільки з класовою боротьбою (вона відходить на другий план), а з загальносоціальними інтересами і потребами, що передбачає розумне співробітництво класів. Сучасна цивілізована держава зосереджує свою увагу на досягненні соціального компромісу за рахунок забезпечення гідного рівня життя всіх членів суспільства. Тобто в сучасній демократичній, правовій державі більш значимим стає її соціальний аспект. Аналіз сутності держави повинен враховувати всі аспекти, інакше він буде однобічним. Досить часто в сучасному світі сутність держави визначають не стільки політичні (класові), скільки етнічні і релігійні фактори. В цьому випадку влада потрапляє до рук вузької групи шовіністів або релігійних лідерів, які починають видавати свої інтереси за загальнонаціональні. У сучасній типологізації держав розрізняються два підходи: формаційний і цивілізаційний. Комплексне використання різноманітних методів типологізації суспільних явиш і процесів, зокрема категоріальної пари “загальне – особливе”, дає змогу глибше проникати у сутність різних моделей соціально-економічного та політичного устрою, у специфіку базових культурних норм конкретних регіональних і локальних цивілізацій, а також знаходити спільні риси й незмінну основу («генетичний код») цілковито несхожих і навіть зовсім протилежних одна одній систем та їх складників.
Тема. Форма держави Методичні поради Розкриваючи поняття форми держави особливу увагу слід приділити залежності форми держави від сутності держави, а також від характеру взаємовідносин держави і її органів з недержавними організаціями. Характеризуючи форму правління слід з'ясувати залежність форми правління від структури та шляхів формування вищих органів державної влади, який принцип покладено в основу взаємодії між вищими державними органами, як будуються взаємовідносини між державними органами і громадянами. Докладно зупинитись на історичних та сучасних різновидах монархій і республік. Аналізуючи поняття і види державного устрою слід з'ясувати різницю між простою (унітарною) і складною державами. Слід назвати види складних держав. Зупинитись на сучасному розумінні федералізму. Аналізуючи основні форми державного режиму – демократичний та антидемократичний, слід звернути увагу на різницю між державним і політичним режимами та на сучасні різновиди державних режимів. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Форма держави — поняття, яке характеризує державу з погляду існуючих у ній форми правління, державного устрою та державно-правового режиму та має відповідне правове закріплення, а всі її елементи (форма правління, державний (територіальний) устрій, державний режим) мають правову основу — фіксуються в конституції, законах і підзаконних актах. Форма правління - спосіб організації верховної державної влади, характер взаємин між складовими частинами цієї влади. За формами правління держави можуть бути монархіями і республіками. Риси парламентської республіки: парламент формується, як правило, загальними, рівними, прямими, таємними виборами; парламент формує уряд; уряд підзвітний і підконтрольне парламенту; парламент може виразити недовіра уряду і розпустити його; при наявності, посади президента його, як правило, обирає парламент; в таких республіках, як правило, сильною є влада прем’єр - міністра /Італія, Німеччина/. Риси президентської республіки: президент формує уряд, який йому підконтрольний; президент самостійно, чи через прем'єр-міністра їм запропонованого, керує урядом; уряд підзвітний парламенту по незначному колу питань; президент, як правило, обирається всім народом; президент має право, у деяких випадках розпустити парламент; президент має право вето на закони, прийняті парламентом /США, Росія/. Форма державного устрою - це спосіб адміністративно-політичної організації держави, що характеризується наявністю в державі адміністративних чи політичних одиниць, а також характером зв'язку між центральною владою і місцевою владою. Складними державами є федерації й імперії. Федерація - держава, що складається з декількох держав, що володіють суверенітетом. Інші риси федерації: 1) наявність двох систем конституцій і законодавства; 2) наявність двох систем державних органів; 3) наявність подвійної фінансово-бюджетної системи; 4) подвійне громадянство. Імперія - складна держава, що складається з метрополії /чільної держави/ і колоній /підлеглих держав/. Риси імперії: виникає в результаті завоювань метрополією колоній; експлуатація колоній в інтересах метрополії; відсутність у колонії суверенітету; відсутність у колоній самостійної системи державних органів; відсутність у колоній власної системи законодавства; відсутність у колоній власного інституту президентства; принижений правовий статус населення колоній у порівнянні зі статусом громадян, підданих метрополії; перевага в державному апараті імперії (особливо на ключових посадах) представників корінної національності метрополії. Від складних форм держави варто відрізняти конфедерації, що узагалі не відносяться до категорії форма державного устрою. Конфедерація - союз цілком самостійних суверенних держав, створюваний тимчасово для реалізації певних цілей. Державно - політичний режим указує на сукупність прийомів і засобів здійснення державної влади. Вони дуже різні і конкретизують основні показники форми державного правління й устрою в конкретній країні. Загальними показниками будь-якого державно - політичного режиму є: а) ступінь захищеності і забезпеченості гарантіями прав і свобод громадян (політичного й ідеологічного вибору, економічної свободи) та ступінь врахування інтересів різних соціальних груп (у тому числі меншин) тощо; б) способи легітимації державної влади; в) співвідношення правових і неправових способів здійснення владних функцій; г) методи, інтенсивність і правова обґрунтованість використання силових структур, інших ресурсів влади; ґ) механізм ідеологічного тиску. Розрізняють демократичний і недемократичний режим та їх різновиди, на які слід звернути увагу.
Тема 6. Механізм держави Методичні рекомендації Необхідно звернути увагу на широкий і вузький підхід у розумінні механізму держави. Дати визначення поняттям апарат держави та державні органи, а також висвітлити систему державних органів за Конституцією України. Розкриваючи принципи діяльності органів державної влади, слід зупинитись на таких принципах їх діяльності, як розподіл влади, демократизм, законність, субординація і координація, а також на спеціальних принципах діяльності судових органів. Аналізуючи систему органів державної влади, слід враховувати принцип розподілу влади. Слід також охарактеризувати систему державних органів за їх видами, виходячи з наступних критеріїв їх класифікації: порядок утворення, характер компетенції, напрямки діяльності, час дії, функціональне призначення та ін. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Характеризуючи елементи механізму держави, слід докладно зупинитись на елементах механізму держави як єдиної цілісної системи, яка складається з ряду підсистем, включаючи в себе всі вертикальні (ієрархічні) і горизонтальні державні зв’язки, які характеризують різні напрями і види державної діяльності (функції) державно організованого суспільства. Підсистемами механізму держави є : 1) інституційні та юридичні механізми. 1) Інституційні механізми – сукупність органів і організацій та інших інститутів держави політичного, економічного, соціального, культурного (духовного), ідеологічного характеру. До політичного механізму належать, вищі і місцеві органи державної влади, правоохоронні органи, органи державної влади спеціального призначення, збройні сили, територія (адміністративно-територіальний поділ). Відповідно до Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах поділу її на законодавчу, виконавчу та судову. Економічний механізм Української держави складається з наступних елементів: Національний банк України, Рахункова палата Верховної Ради України, Антимонопольний комітет, державні податкові адміністрації, державні підприємства та установи, які мають на меті одержання прибутку. Особливе місце в економічному механізмі держави посідає матеріально – технічний та бюджетно – фінансовий механізм економічне підгрунтя якого складають: державна власність, грошова і банківська системи, державний бюджет, тощо. Грошовою одиницею України є гривня. Соціальний механізм української держави складають: український народ (громадяни України); соціальні спільноти – титульна нація (етнічні українці), корінні народи і національні меншини; територіальні громади й інші спільноти. Культурний (духовний) механізм української держави становлять: системи освіти, виховання, науки, культури, мистецтва, інформації, релігійних конфесій тощо. Ідеологічні механізми української держави складаються з наступних елементів: назва держави – Україна, державні символи і атрибути (Держаний Прапор, Державний Герб, Державний Гімн, а також столиця України, державна мова, Державні національні свята (День Конституції – 28 червня, День незалежності України – 24 серпня). 2) Юридичний механізм – є правовою основою формування, структури і змістовного наповнення механізму держави. До основних елементів юридичного механізму української держави можна віднести такі компоненти правової системи України, як: система права, механізм правового регулювання, система законодавства, юридична діяльність і юридична практика, законність і правопорядок, правова культура, правова ідеологія, правова політика тощо. Таким чином, механізм держави є комплексною системною категорією, яка в рамках концепції правової, демократичної, соціальної держави, характеризується єдністю організаційних, юридичних, матеріально-технічних, бюджетно – фінансових, ідеологічних, соціальних і культурних (духовних) засобів і способів реалізації публічної влади з метою досягнення поставлених перед нею громадянським суспільством завдань. Розкриваючи поняття механізм держави доцільно також дати визначення поняття інституту держави. Орган держави — частина державного апарата — структурований і організований державою чи безпосередньо народом колектив державних службовців (або депутатів, прирівняних за статусом до державних службовців) або одна особа, який наділений державними владними повноваженнями, здійснює державно-організаторські, розпорядчі, судові та інші функції відповідно до своєї компетенції. Кожен орган держави створюється для здійснення визначеного виду державної діяльності, тобто має свій предмет ведення, задачі і функції. Юридичним вираженням сукупності повноважень, предмета ведення (функцій) і юридичної відповідальності органа є його компетенція. Структура органа держави складається з основного апарата – посадових осіб, наділених державно - владними повноваженнями і безпосередньо виконуючі функції держави і допоміжного апарата – працівників, що не володіють державно – владними повноваженнями. Державні органи, що мають владні повноваження, можуть бути класифіковані за різними підставами: за способом утворення; за часом функціонування; за територією дії; за характером компетенції; за складом; за правовими формами діяльності; за принципом «поділу влади»; за характером і змістом діяльності: законодавчі (парламент);виконавчі (уряд); правоохоронні (міліція, органи безпеки); судові (суди — вищі і місцеві); контрольно-наглядові (прокуратура, державні інспекції).
Тема. Функції держави.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття функцій держави, їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Розвиток функцій та їх залежність від сутності і форми держави. Класифікація функцій держави та їх еволюція. Зовнішні і внутрішні функції. Основні і неосновні функції. Постійні і тимчасові функції держави. Економічні функції і особливості їх здійснення в умовах ринкової економіки. Форми здійснення функцій держави: правова і неправова. Методи реалізації функцій держави. Класифікація та еволюція функцій української держави. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. У філософській і юридичній літературі можна нарахувати до двох десятків таких визначень. За термінологічними розбіжностями нерідко криються розходження в підході до вивчення цього складного питання. Найбільш адекватним представляється наступне визначення: функція держави - це необхідний, однорідний, відносно постійний, доцільний напрямок (сторона) її діяльності, обумовлена об'єктивними потребами суспільного розвитку з погляду її внутрішніх і зовнішніх задач. 2. Слід розрізняти поняття “завдання” і “функції” держави, маючи на увазі, що те чи інше завдання може вирішуватись шляхом реалізації декількох функцій держави і, навпаки, одна функція може бути розрахована на виконання ряду завдань.3. Класифікаційні критерії, тобто ознаки (їхня сума), що дозволяють віднести ті чи інші функції до конкретного класу, групи, мають різний характер. Виділяють, наприклад, об'єкти і сфери державної діяльності, тривалість діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини, взаємини держав, зміст функцій. Відповідно до названих критеріїв функції держави можуть бути класифіковані: За часом дії – на постійні, здійснювані державою на всіх етапах її існування, і тимчасові, поява яких викликано специфічними умовами суспільного розвитку, а припинення - їхнім зникненням. За критерієм відповідності конкретної діяльності держави її стратегічним настановам – на відкриті, тобто здійснювані публічно і визнані суспільством та латентні, які виникають в протиріччі до офіційно проголошених настанов державної влади або ж навмисно приховані для приховання реальної сутності влади або держави. По сферах політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) – на внутрішні, що представляють діяльність держави усередині країни, що визначають її роль у житті даного суспільства, і зовнішні - діяльність за її межами, у якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції будь-якого державі тісно зв'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поводження з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави. Внутрішні: законодавча; організаторська (налагодження господарських, транспортних зв’язків, боротьба зі стихійним лихом, тощо); політична; економічна; соціальна; культурно – освітня; захисту територіальної цілісності, суверенітету держави і безпеки суспільства, прав і свобод громадян, конституційного ладу і правопорядку; фіскальна; екологічна тощо. Зовнішні: оборонна, політична, економічна, культурна, соціальна, інтеграції (інтеграція у світову економіку, союзи держав тощо), співробітництва, екологічна, а також специфічні функції (розробка загальної зовнішньополітичної концепції, дослідження стану міжнародного середовища, виявлення тенденцій розвитку світового співтовариства та визначення наявного і можливого місця і ролі власної країни в цьому процесі, розробка на цій основі конкретних програм міжнародної діяльності, практична реалізація зовнішньополітичних програм (стимулювання бажаних для себе і міжнародного співтовариства процесів і гальмування або блокування небажаних), ідеологічна і організаційна робота по забезпеченню дієвості функціонування механізму підтримки міжнародних зв’язків. Зовнішні функції можуть мати легальну і нелегальну форму здійснення. Подібна класифікація в теорії держави найбільш поширена, вона ґрунтується на визначенні спрямованості діяльності держави стосовно суспільства, особливою організацією якого і є держава (внутрішня функція), і стосовно іншого державно організованого суспільства, іншої держави (зовнішня функція).Внутрішні функції держави виявляють себе в економічній, політичній, соціальній, ідеологічній сферах життя суспільства. Наприклад, в економічній області на різних етапах державності функції можуть бути зведені до мінімуму (концепція держави - «нічного сторожа» - невтручання в економічне життя), виконувати регулятивну соціальну роль і т.п. Зрозуміло, що та чи інша функція більш-менш яскраво виявляється на відповідному етапі державності, наприклад, облік міри праці і міри споживання («не трудящий да не їсть») у соціалістичних державах. Зовнішні функції - захист суспільства від нападів ззовні, мирне співробітництво з іншими державами, забезпечення геополітичних інтересів і т.п. - також характеризують діяльність держави як цілісну організацію суспільства, але вже звернену не усередину, а зовні його життєдіяльності. 4. Розподіл функцій на внутрішні і зовнішні - це спадщина, що дісталася сучасній вітчизняній теорії держави від її попереднього марксистсько-ленінського методологічного підходу. На попередньому етапі в теорії держави класифікація функцій жорстко прив'язувалася до класової сутності держави. Внутрішні функції виводилися з класової сутності держави, наприклад господарсько-організаторська функція найбільше яскраво характеризувала соціалістичну державу, адже його призначення, як декларувалося, зводилося до побудови соціалістичної економіки. В усіх колишніх підручниках незмінно підкреслювалося, що «у міру просування до комунізму економічна роль держави буде підсилюватися, у зв'язку з чим незмінно зростає роль, обсяг і складність змісту його господарсько-організаторської функції, оскільки вона має на меті створення матеріально-технічної бази комунізму». Історичний досвід показав, що це не так. І на сучасному етапі саме потрібно відмовлятись від державного патерналізму, відходити від зрівняльної психології і соціального утриманства, що випливали з організаторско-господарської функції держави. Зовнішнім функціям, як правило, надавалася роль загальносоціальних функцій: боротьба за мир, забезпечення міжнародного співробітництва і т.п., хоча найчастіше все це мало демагогічний характер. Зараз членування функцій на внутрішні і зовнішні втратило певною мірою своє значення, тому що багато внутрішніх функцій здобувають зовнішній характер (наприклад, екологічний напрямок діяльності держави), і навпаки. Більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, що характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення і використання ядерної, інформаційний технологій, в області захисту прав і воль людини й в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що торкаються всієї цивілізації. 5. Найважливішими формами здійснення функцій держави є: Правові – нормативно закріплені: правотворча – державна діяльність, що полягає у розробці і прийнятті юридичних норм; правовиконавча – полягає у застосуванні заходів, які забезпечують виконання норм права; правоохоронна – полягає у контролі і нагляді за дотриманням і виконанням норм, а також у застосуванні примусових заходів до їх порушників. Неправові – нормативно не закріплені: безпосередні вольові акти держави юридично не закріплені. Організаційні – засоби і умови, завдяки яким реалізуються функції держави: організаційно – регламентуюча – організаційна робота по вирішенню тих чи інших завдань держави, яка полягає в створенні відповідних цим завданням організаційних форм (державних організацій, підприємств, установ, фондів тощо); організаційно – господарська – матеріальне забезпечення виконання функцій держави; організаційно – ідеологічна – пояснювальна, виховна, освітня робота, що забезпечує виконання державний функцій. Перш ніж перейти до розгляду того, що відбувається з деякими з перерахованих функцій, зупинимося на не менш важливому питанні - про їхню організаційну і правову форми. 6. Основними методами здійснення функцій держави є: примус, переконання, заохочення (стимулювання).
Тема 8. Громадянське суспільство і держава. Правова, соціальна і національна держава. Методичні рекомендаціїРозглядаючи поняття громадянського суспільства слід зупинитись на різних підходах до розуміння громадянського суспільства. Аналізуючи проблеми взаємозв'язку держави і громадянського суспільства, необхідно звернути увагу на механізми саморегулювання громадянського суспільства та роль демократичної держави в відновленні і гарантуванні функціонування цих механізмів. Слід докладно зупинитись на ознаках правової і соціальної держави. Аналізуючи, сучасні концепції соціальної держави, слід звернути увагу та умови її існування та особливості форм і методів реалізації функцій цієї держави. Розглянути проблему співвідношення принципів правової і соціальної держави. Слід зупинитись на моноетнічному та поліетнічному підходах до розуміння національної держави та на основних функціях сучасної цивілізованої національної держави. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Громадянське суспільство - суспільство з розвиненими економічними, соціальними, політичними, культурними, моральними, духовними та ін. відносинами і зв'язками, яке взаємодіє з державою та функціонує на засадах демократії і права. Побудова громадянського суспільства є метою суспільного розвитку, засобом всебічного забезпечення інтересів, прав та свобод людини і громадянина. Незадежно від форми правління Г. с існує виключно за умов демократії. Високий рівень розвитку Г. с в свою чергу забезпечує демократичність д-ви. Нерозвиненість Г. с є однією з умов існування тоталітарного й авторитарного режимів. Сутність Г. с полягає в забезпеченні законних прав людини. Особа має гарантію вільного вибору тих чи інших форм екон. і політ, буття, ідеології, світогляду, можливість вільно висловлювати і відстоювати свої погляди та інтереси. Структурою, елементами громадянського суспільства є різноманітні об'єднання гр-н, сім’я, політ, партії, рухи тощо, які виникають і діють поза встручанням держави. Коли говорять про побудову соціальної правової держави, мають на увазі, насамперед, втілення: принципу верховенства права (панування правового закону) як ведучого в правовій державі; принципу соціальної справедливості (забезпечення державою соціальної безпеки особистості) як провідного в соціальній державі. Соціальна і правова держави сумісні між собою доти, поки функціонування державної влади буде обмежуватися, врівноважуватися, контролюватися і поширюватися в рамках дотримання основних прав людини. І, навпаки, соціальна держава буде в суперечності з правовою державою завжди, коли «людський добробут», «соціальна безпека», «соціальна справедливість» стануть вважатися більш високими цінностями в порівнянні з правом. Розвиток соціальної держави повинний базуватися на такому фундаменті як «правова» держава.
Семінар. Поняття, сутність і соціальна цінність права
Методичні поради Підготовку до заняття треба розпочати із розкриття поняття праворозуміння в його історичному розвитку. Розкрити зміст двох основних типів праворозуміння. Зупинитись на сучасних підходах до праворозуміння. Розкрити поняття соціальна природа права та його сутність. Розкрити властивості і головні ознаки права, дати визначення і класифікувати функції права. Особливу увагу приділити регулятивній та охоронній функціям. Розкриваючи цінність права, зупинитись на його ролі у житті суспільства і особи. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Право є складним багатогранним соціальним явищем, впродовж всього періоду його існування і дії об’єктивне розуміння права було неоднозначним. В сучасній правовій науці проблема праворозуміння також залишається визначальною. Праворозуміння –усвідомлення правової дійсності через призму правових теорій, доктрин, концепцій. Воно є формою пізнання сутності і ролі права у регулюванні суспільних відносин. Праворозуміння засноване на науковій обгрунтованості правових явищ, належній правовій культурі і правосвідомості громадян. Формуванню праворозуміння сприяють також різні види тлумачення права. Провідне місце серед підходів до розуміння права посідає гуманістичне розуміння права як соціальної цінності й одного з найважливіших надбань цивілізації. Сьогодні праворозуміння характеризується різноманітністю підходів у визначенні сутності, змісту, форм існування права, коли поряд із нормативним розвиваються й інші підходи до праворозуміння — нормативний, генетичний, соціологічний, системний, аксіологічний, функціональний, психологічний тощо. Наявність плюралістичного підходу до праворозуміння об’єктивно зумовлена тим, що право тісно пов’язане з іншими соціальними явищами, як-от: державою, політикою, економікою, культурою суспільства. При нормативому підході до праворозуміння право відносять до нормативних систем суспільства. При цьому виявляються ознаки, властиві соціальним нормам взагалі (моралі, релігії, звичаям, праву), та специфічні властивості права, що відрізняють його від інших соціальних норм. У цьому випадку право переважно розглядається як система загальнообов’язкових, формально визначених норм, що відображують по-державному організовану волю народу, гарантуються і охороняються державою, виступають регулятором суспільних відносин. При генетичному підході до праворозуміння основна увага зосереджується на процесах виникнення і формування права, його соціальної детермінованості об’єктивними і суб’єктивними умовами життя суспільства. Інструментальному підходу властиве дослідження права як специфічного регулятора соціальних відносин, за допомогою якого здійснюється і забезпечується державне управління суспільством. Дослідження права як феномена культури, соціальної цінності складає основу аксіологічного підходу. Правова дійсність вивчається у цьому випадку крізь призму її відповідності досягнутому суспільством рівню соціального прогресу, що дає можливість виділити питому вагу „права в праві”, тобто дати оцінку прогресивності правових явищ, виявити в них те, що відображує регресивні тенденції, гальмує суспільний розвиток. Системному підходу відповідає відображення правової дійсності як системи (сукупності) правових явищ, що певним чином пов’язані між собою і утворюють єдине ціле. Соціологічне праворозуміння, на відміну від нормативного, як право визнає не сукупність (систему) абстрактних і формальних соціальних норм, а безпосередньо суспільне життя, певним чином упорядковану взаємодію соціальних суб’єктів, „живе” право як конкретне, динамічне, фактично існуюче явище, що лежить в основі створення законів та прийняття інших юридичних рішень. Право як „нормальна” соціальна поведінка і право як правила цієї поведінки, що узагальнені і сформульовані в законі, співвідносяться як форма і зміст. Поряд із зазначеними, в правознавстві мають місце й інші підходи до праворозуміння — аналітичний, вольовий, класовий тощо. Тип праворозуміння визначає парадигму, принцип, зразок (модель) юридичного пізнання, науково – правовий зміст, предмет і метод певної концепції юриспруденції. Розрізняють два основні типи праворозуміння: юридичний(від jus – право) і легістський (від lex – закон). Згідно з легістським підходом під правом розуміється продукт держави (її волі, розсуду, сваволі): прово – наказ (примусова настанова, правило, норма, акт) офіційної (державної) влади. Тут право зводиться до формальних джерел, ототожнюються поняття право і закон. Легістський тип характерний для етатисьських, тоталітарних, авторитарних, диктаторських режимів. Для юридичного типу характерне розрізнення права і закону. При чому під правом розуміється щось об’єктивне, що не залежить від волі чи свавілля державної влади, тобто соціальне явище зі своєю об’єктивною природою і спецтфікою, своєю сутністю, принципами і т.д. У рамках юридичного типу розрізняють два підходи: природно – правовий і лібертарно – юридичний (розрізнення права і закону, де під правом розуміють не природне право, а буття і нормативне вираження (конуретизацію) принципу формальної рівності (як сутності і характерного принципу права), складовими якого є рівна міра, свобода і справедливість. Ознаки права можна поділити на дві групи: соціальні і юридичні. Соціальні ознаки сучасного права — це передусім ті ознаки, що забезпечують втілення у праві ідеалів справедливості, демократії, гуманізму. Ці ідеали мають як загальнолюдський, так і конкретно-історичний характер, визначають обов'язкову спрямованість права в бік соціального прогресу і знаходять свій вияв у специфічних властивостях права як засобу забезпечення свободи і рівності людей у суспільстві. Юридичні ознаки права: 1) Нормативність. Нормативна основа права складається з трьох головних елементів — дозволів, велінь і заборон. ПІД дозволом розуміють надання суб'єктові права можливості діяти на свій розсуд заради задоволення певного інтересу. Веління втілюються в правило, яке має категоричний характер і змістом якого є безальтернативне спрямування поведінки суб'єкта права. Заборона вимагає безумовного утримання суб'єкта права від тієї чи іншої поведінки. 2) Загальна обов'язковість. Головним проявом загальнообов'язковості права є його захищеність з боку держави, яка гарантує право не тільки на звернення в разі правопорушень до державних органів, і передусім до суду, а й застосовування до правопорушників державного примусу. 3) Примусовість. Державний примус виступає як гарантія, передбачена правовими нормами на випадок можливого порушення права. Саме так слід трактувати вказівку на примусовість як конститутивну ознаку права. 4) Здатність виступати в ролі регулятора суспільних відносин. Саме в цьому полягає соціальне призначення права. 6) Формальна визначеність (позитивність) права означає сформульованість, відображення його норм у статтях нормативних актів — письмових юридичних документах. Розрізняють завнішню визначеність – норми права втілені (записані) в конкретних правових актах. Внутрішню визначеність - притаманну йому властивість точного і повного формулювання правил поведінки, в тому числі: умов, за наявності яких починає діяти норма права (гіпотеза); ознак діяння, що повинно бути здійсненим за даних умов (диспозиція); можливих заходів державного впливу у випадках невиконання вимог норм права (санкція). Норми права — це модель юридичного взаємозв’язку суб’єктів, особливістю якого є забезпечення певних можливих діянь одних суб’єктів відповідними діяннями інших. 7) Вольовий характер. Право виражає волю держави або волю народу. Народ (шляхом референдуму) або держава, її органи, посадові особи встановлюють нові правила поведінки, санкціонують вже існуючі соціальні норми, надаючи їм усіх властивостей норм права, гарантують використання, виконання чи додержання вимог норм права, створюють для цього необхідні умови, в тому числі забезпечують відновлення порушених прав суб’єктів, примусове виконання обов’язків чи покарання правопорушників. 8) Системність права означає, що норми права не відокремлені одна від одної, а взаємопов’язані, і у своїй сукупності становлять ієрархічну структуру. Виходячи з названих основних ознак права, на думку автора, можна дати наступне визначення права: право – це система формальновизначених правил поведінки встановлених(санкціонованих) народом в порядку референдуму або державою, які мають загальнообов’язковий характер, забезпечуються державним примусом і регулюють найважливіші суспільні відносини.Зміст права — всі нормативні приписи про можливу та обов’язкову поведінку суб’єктів (матеріальний аспект), а також нормативні приписи про способи виконання та юридичні наслідки негідної поведінки або невиконання встановленої можливої чи обов’язкової поведінки суб’єктів (функціональний аспект). Зміст права — вся сукупність правових приписів, за допомогою яких здійснюється регулювання суспільних відносин.Під функцією права слід розуміти головні напрямки його впливу на суспільні відносини. Ці напрямки обумовлені соціальним призначенням права. Функції права безпосередньо спрямовані на виконання завдань, що стоять перед суспільством. Слід розрізняти загальносоціальні функції права: економічну, політичну, культурну, виховну, інформаційну, екологічну, соціальну, ідеологічну, гуманістичну, гносеологічну, організаційну, управлінську та інші функції права. Щодо власне юридичних функцій (спецально – правових) права, то вони поділяються на регулятивну і охоронну. Регулятивна функція спрямована на закріплення суспільних відносин (статичний аспект) або забезпечення їх розвитку (динамічний аспект). Поняття сутності права також немає сьогодні єдиного трактування. Найбільш поширені такі визначення цього поняття. Сутність права – відповідає на питання чиї інтереси виражає та захищає право. Сутність права — його соціальне призначення, що полягає в особливому регулюванні відносин у суспільстві між людьми. Сутність права — право є соціальним регулятором, положення якого ґрунтуються на надбаннях розвитку людської цивілізації і культури, який є критерієм визначення правомірності або неправомірності поведінки людей та їх об’єднань. Сутність права матеріалізується в його змісті. Сутність права — головна ідея права, що висловлює його соціальне призначення та цілеспрямованість, яка формулюється об’єктивними умовами життя суспільства і втілюється в змісті права. Право має власну, незалежну від притаманних йому корисних властивостей загальнолюдську цінність. Основною характеристикою права є погляд на нього як на втілення основоположного принципу справедливості. Соціальна цінність права: право сприяє збереженню цілісності суспільства; запобігає виникненню соціальних конфліктів; створює умови для існування суспільства взагалі. Право як соціальна цінність — є благом для суспільства взагалі, а також охороняє і забезпечує благополуччя кожного члена суспільства зокрема; право є продуктом і гарантом цивілізації, визнає людину розумною та вільною, закріплює у вигляді невід’ємних і непорушних прав найвищі загальнолюдські цінності, а тому власне само є загальнолюдською цінністю.
Тема . Принципи права. Ефективність права. Методичні порадиРозкриваючи поняття принцип права слід звернути увагу на принципи права як на узагальнення найвищого рівня, концентрований вираз змісту права. Розглядаючи принципи права як основні засади, що мають універсальний характер, вищу імперативність і загальну значимість, слід звернути увагу, що вони відбивають закономірності і особливості конкретної суспільно-історичної формації і органічно пов'язані з сутністю певного типу права. Необхідно з'ясувати зміст конкретних найбільш поширених правових презумпцій і аксіом. Необхідно також з'ясувати критерії ефективності дії норм права та показники ефективності права. Зупинитись на проблемі встановлення рівня ефективності конкретної норми права. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Принципи права — це його основні засади, вихідні ідеї, що характеризуються універсальністю, загальною значущістю, вищою імперативністю і відображують суттєві положення права. Принципи права за своєю сутністю є узагальнені відображення об'єктивних закономірностей розвитку суспільства, людства в цілому. Притаманна принципам права властивість універсального та абстрактного засвоєння соціальної дійсності зумовлює їх особливу роль у структурі правової системи, механізмі правового регулювання, правосвідомості і т. ін. Правові принципи є синтезуючими засадами, об'єднуючими зв'язками, ідеологічною основою виникнення, становлення і функціонування багатьох правових явищ. Вони визначають нормоутворюючу і правозастосовчу діяльність, координують функціонування механізму правового регулювання, є критеріями оцінки правності (правової природи) рішень органів держави і дій громадян, формують правове мислення і правову культуру, цементують систему права. Принципи права виникають при наявності відповідних об'єктивних умов, мають історичний характер чи відображують результати раціонального, наукового осмислення закономірностей розвитку об'єктивної дійсності. Форми існування принципів права різноманітні: у вигляді вихідних засад правових теорій і концепцій, як правові орієнтації суб'єктів права, змісту правових норм чи їх угруповань, вимог правового регулювання, правових цінностей і т. ін. Правові принципи у формально-юридичному аспекті знаходять своє відображення у нормах права завдяки їх формулюванню в статтях нормативно-правових актів чи деталізацію у групі норм права і відображення у відповідних статтях нормативно-правових актів. Залежно від функціонального призначення і об'єкта відображення принципи права поділяються на соціально-правові і спеціально-правові. Соціально-правові принципи відображують систему цінностей, що властиві суспільству і мають чи повинні мати правову форму виразу і забезпечення (домінування загальнолюдських цінностей над інтересами класів, націй і т. ін., єдність суспільних і особистих інтересів). Спеціально-правові принципи узагальнюють засади формування та існування власне права як специфічного соціального явища і поділяються на загальносоціальні, загально-правові, спеціально-правові: міжгалузеві, галузеві принципи, принципи інститутів. Загальносоціальні: економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, етичні, моральні. Спеціально – правові: міжгалузеві принципи на відміну від загальноправових діють не в усіх галузях права, а в певних їх групах. Наприклад, принцип здійснення правосуддя тільки судом чи принцип матеріальної відповідальності. Галузеві принципи притаманні окремим галузям права. Дія принципів правових інститутів відповідно обмежена їх предметом регулювання.
Тема 11. Походження права.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: регулювання суспільних відносин в період первіснообщинного ладу. Причини, умови та закономірності виникнення права. Основні шляхи формування правових норм: санкціонування звичаїв, правовий прецедент, законотворчість тощо. Основні теорії походження права: теологічна, природно-правова, історичної школи права, нормативістська, теорія походження права Гегеля, марксистська (класова), психологічна. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Виникнення права значною мірою обумовлене тими ж причинами, що й виникнення держави. В умовах розвитку економічних та інших суспільних відносин соціальні норми первісного суспільства стали неспроможними встановити гарантовані зв'язки, обов'язкові для всієї суспільної діяльності. Формування і ускладнення політичного життя суспільства, розшарування його на протилежні соціальні верстви (касти, стани, класи) з нерівним майновим і соціальним положенням посилювали численні суперечності і конфлікти. Розвиток особистості приводить до перетворення людини на самостійного індивіда зі своїми автономними потребами та інтересами. У той же час для максимального задоволення своїх потреб та інтересів людина змушена була свідомо обмежувати свою поведінку, жертвуючи на користь суспільства частиною своєї свободи. Внаслідок цього всі члени суспільних відносин наділялися новими за змістом взаємними правами і обов'язками, які спочатку мали казуально-особистий характер. З часом у міру повторюваності типових життєвих ситуацій, і контроля за їх розвитком з боку владних структур вони набували нормативного значення і визнавалися загальнообов'язковими. Право стає необхідним і для обмеження (пом'якшення) в період розкладу родового ладу військового протистояння окремих племен. 2. Виникнення права — тривалий історичний процес. Основними шляхами його формування були такі: визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних стосунків як права, санкціонування державою звичаїв; утворення правових норм судовими органами; встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативних актів. Визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних відносин правом. Історія розвитку правових систем свідчить про те, що в умовах переходу від первісного до державно-організованого суспільства значення права надавалося індивідуальним, фактичним, повторювальним стосункам. Держава визнає правила, що склалися на основі багаторазового повторення, починає ними користуватися і захищати від порушень, на підставі чого відбувається виокремлення юридичного регулювання. Санкціонування державою звичаїв (звичаєве право). Важливим етапом у формуванні права стало перетворення звичаїв первісного суспільства на правові звичаї. Правовим звичай стає тоді, коли він набуває мовчазного або офіційного схвалення держави і захищається нею, в тому числі з допомогою примусу. Держава неоднаково ставиться до різних звичаїв: вона санкціонує тільки ті з них, які узгоджуються з її політикою, загальними засадами життєдіяльності суспільства. Водночас з'являються такі, які закріплювали кастові привілеї вищих станів, обов'язки нижчих, правила купівлі-продажу землі, спадкове сімейне володіння землею і т. ін. Більшість правових звичаїв втілюються в писані тексти, на які можна було посилатися в обґрунтуванні своїх прав. Якщо раніше збереження звичаїв було привілеєм жерців, то тепер вони отримують підтримку державної влади. Таким чином на основі правових звичаїв складається так зване звичаєве право. За змістом багато правових звичаїв у деяких країнах ще й зараз зберігають рештки звичаїв родового ладу. Утворення правових норм судовими органами (правові прецеденти). Значну роль у становленні правових норм відіграли суди, які були першими державними органами. Судові органи формулювали правові прецеденти — рішення з конкретних справ, які в майбутньому набували нормативного характеру, ставали загальнообов'язковими при вирішенні аналогічних справ. Так, рішення преторів та інших магістратів у Стародавньому Римі вважалися обов'язковими зразками для вирішення аналогічних справ, внаслідок чого склалася ціла система преторського права. Пряме встановлення правових норм державною владою у вигляді законів, постанов, кодексів та інших нормативних актів. З часом основною формою права стають державні нормативні правові акти. Це відбувається внаслідок динаміки суспільних відносин. Потреби правового регулювання вимагали вироблення і знання спеціальних понять, появи особливих механізмів, інститутів, таких як власність, позов, злочин, юридична відповідальність і т. ін., які були невідомі родовим звичаям. Поступово ці акти в деяких країнах витісняють звичаєве право, посідають домінуюче місце серед форм права. Класова диференціація суспільства, боротьба різних соціальних груп за панівне становище сприяє політизації нормативних актів, на цій основі право стає способом управління суспільством. Нормативні акти збігаються з уявленнями влади про належну поведінку. Єдині правила, які б однаковою мірою висловлювали інтереси всіх членів суспільства, зникають. Норми права, захищені на випадок порушення силою державного апарату, закріплюють можливість майнової нерівності, привілеїв для окремих груп населення, поділ на касти. Але водночас вони необхідні і для встановлення певного порядку суспільних відносин. Нормативні правові акти держави урізноманітнюються, поділяються на окремі види, оперативно реагують на потреби соціальної практики, чітко формулюють зміст прав і обов'язків. 3. Основними закономірностями виникнення права є : поява норм-звичаїв (мононорм); структуризація мононорм на заборони, дозволи та зобов’язання; підвищення ролі позитивних зобов’язань; надання самостійного значення дозволам; втілення дозволів і зобов’язань у самостійних відносинах; набуття нормативними регуляторами суспільних відносин характеру писаного права.
Тема: Правове регулювання та його механізм Методичні порадиГотуючись до заняття слід розпочати із з'ясування призначення права в регулюванні суспільних відносин, тобто впливу права на суспільні відносини. Звернути увагу на особливості, які відрізняють правове регулювання від інших форм суспільного регулювання та на співвідношення правового регулювання і правового впливу. Розглядаючи правове регулювання як процес, виділити його основні стадії. Визначити поняття типи, сфери, межі правового регулювання. Розглядаючи елементи механізму правового регулювання, мати на увазі що вчені не мають єдиної думки з цього питання. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Правове регулювання - це цілеспрямований, результативний вплив всіх правових (юридичних) засобів на поведінку людей і правові відносини з метою їх упорядкування, закріплення, охорони і розвитку. Сфери і межі правового регулювання. Сфера правового регулювання - це той соціальний простір, на який поширюється правове регулювання. Межі правового регулювання - це коло суспільних відносин, які за своєю природою можуть піддаватись нормативно-організаційному впливу і в конкретно-історичних умовах вимагають правового регламентування. Види сфер і меж пр.рег.: 1) Сфера законодавчого (легального) регулювання - ділянка соціального простору, фактично вже регламентована правовими нормами. Фактично до неї включаються три групи суспільних відносин: відносини обміну цінностями (матеріальними і нематеріальними); відносини владного управління суспільством; відносини забезпечення правопорядку. Межами даної сфери виступають основні принципи певної правової системи. (Конституція наприклад). 2) Сфера правореалізуючого в тому числі і правозастосувального регулювання - ділянка соціального життя де здійснюються правові норми. Межі її визначаються чинним законодавством. 3) Сфера необхідного потенційного правового регулювання - ділянка соціального простору, де потрібен вплив права, як прояв дії соціальних закономірностей та потреб суспільства. Межі - принципи правової системи. 4) Сфера можливого потенційного правового регулювання - ділянка суспільних відносин, яку в принципі бажано врегулювати правом. Межі - принципи правової системи. Предмет правового регулювання - сукупність суспільних відносин впорядкованих за допомогою права. Метод правового регулювання - спосіб впливу права на певну сферу суспільних відносин. Розрізняють три основні способи або прийоми впливу: дозвіл (уповноваження), зобов'язування (припис), заборона- юридична необхідність утримуватись від певної дії тобто обов'зок не робити певних дій (не кратись, не вбивати, не звільняти без вказаних в законі підстав тощо). Виходячи зі способів вирізняють два основні методи: імперативний, диспозитивний - спосіб врегулювання відносин між учасниками, які є рівноправними сторонами, що дає можливість суб'єкту вибрати з установлених державою варіантів поведінки той, що найповніше відповідає їх інтересам, (можливість працювати на одному чи кількох підприємствах чи організціях). Типи правового регулювання: загальнодозволений і спеціальнодозволений
Тема 13. Норми права.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття правової норми, її ознаки. Види правових норм. Звернути увагу на зміст понять : установчі норми (норми-принципи), охоронні норми (норми-заборони), забезпечувальні норми (норми-гарантії), регулятивні норми (норми-правила поведінки), декларативні норми (норми-оголошення), дефінітивні норми (норми-визначення), колізійні норми (норми-арбітри), оперативні норми (норми-інструменти), норми-фікції. Структуру правової норми: диспозицію, гіпотезу, санкцію та їх види. Співвідношення і взаємодія: норм права та інших соціальних норми. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: норма права — загальне правило, еталон поведінки людей та їх колективів. Норма права — елементарна частка права, співвідносна з ним як частина з цілим (як одиничне із загальним). Норма права — не форма і не зміст права, а його частка, «молекула», що володіє і змістом, і формою та в системотворчих процесах разом з іншими нормами становить зміст права в цілому. Завдання норми права: встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки; закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Ознаки норм права: правила поведінки, що формулюються або санкціонується державою або народом в порядку референдуму і мають загальнообов'язковий характер; формально визначені в нормативно-правовому акті (законі, постанові, інструкції тощо) однозначні правила поведінки, за порушення яких передбачаються відповідні санкції; мають загальний характер (адресовані не конкретному суб'єктові, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, які регламентуються певною нормою права). Види суб'єктів, на яких поширюються норми права: населення держави загалом; групи населення (професійні, вікові тощо); набувають нормативності та загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку (норма права стає такою лише тоді, коли вона видається уповноваженим органом у межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з дотриманням порядку розроблення, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміни та скасування її дії і змісту); їх межі дії завжди точно визначені. Дія норм права відбувається: у просторі (на території всієї держави чи на окремих її частинах); у часі (визначаються дати набуття і втрати чинності правової норми); за колом осіб (визначається її обов'язковість для всього населення країни чи лише для окремих категорій — військовослужбовців, пенсіонерів тощо). Галузеве домінування норм права: в адміністративному праві домінують зобов'язувальні норми; у цивільному, сімейному, трудовому, земельному праві — уповноважувальні норми; у кримінальному праві — заборонні норми; у виправно-трудовому праві — зобов'язувальні та заборонні норми. Суттєві специфічні ознаки норм права, що відрізняють їх від інших соціальних норм. 1. У первіснообщинному суспільстві не існували. 2. Регуюють найважливіші суспільні відносини. 3. Встановлюються або санкціонуються відповідними державними органами або народом в порядку референдуму. 4. Є загальнообов'язковими. 5. Мають офіційний характер. Тобто закріплюються у спеціально визначених формах (закон, указ, постанова тощо). 6. Набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно, в точно визначеному спеціальному порядку й часі. 7. Утворюють єдину погоджену систему велінь. (Мають системний характер). 8. Забезпечуються заходами державного примусу. 9. Формально визначені. (Містять детальну регламентацію поведінки суб'єктів, формулюють їх конкретні права й обов'язки). 10. Забезпечуються державним примусом, можливістю застосування багатьох санкцій аж до позбавлення волі, а в деяких країнах — до застосування смертної кари. 11. Не залежать від змісту корпоративних норм.
Тема 14. Право і закон.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття закону та його роль в демократичній правовій державі. Ознаки закону. Види законів (конституційні, органічні, звичайні та надзвичайні закони. Федеральні закони та закони суб'єктів федерації. Писані і неписані закони. Правові і неправові закони.) Закон як зовнішня форма права. Законодавчий текст. Реквізити і структура законів. Види статей законів. Процедура прийняття законів. Особливості законодавчого процесу в Україні. Розбіжності між поняттями "право" і "закон". Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Закон — нормативний юридичний акт вищого державного (представницького) органа або безпосередньо народу, що має вищу юридичну силу і містить первинні (такі, що регулюють найважливіші питання) правові норми і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури. 2. Ознаки закону: закон — юридичний акт, письмовий документ, у якому закріплюються юридичні норми, що вводяться до правової системи або їх скасування чи зміни; закон є джерелом права; закон — акт вищих органів влади в державі, як правило, вищого представницького органа країни або всенародного референдуму. В Україні єдиним законодавчим органом є Верховна Рада України. У федераціях закони – це також акти вищих представницьких органів суб'єктів федерації або безпосередньо населення федеративних одиниць (суб’єктів федерації); закон - нормативний акт, наділений вищою юридичною силою, тобто акт найвищого юридичного «рангу», всі інші акти «нижче» закону, знаходяться «під» законом, повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити; закон має загальний характер, тобто обов’язковий для всього населення на всій території держави; закон - нормативний акт, що містить первинні, споконвічні юридичні норми, тобто норми, яких раніш у правовій системі не було, а також норми по основним, ключовим питанням життя країни, іншим принциповим економічним, політичним, соціальним питанням. На жаль, ця якість законів у даний час не завжди втілюється на практиці: деякі юридичні документи (особливо на рівні обласного законодавства), названі «законами», не містять основних (первинних) юридичних норм, присвячені регулюванню окремих адміністративних питань, що вимагають по своїй суті підзаконної юридичної регламентації; закон - може бути змінений або замінений, як правило, тільки законом і перевірений на відповідність Конституції тільки Конституційним судом; закон – приймається, змінюється, скасовується з дотриманням особливої законодавчої процедури, що називається законодавчий процес. Характеристика закону як правового документа вищої юридичної сили означає, що: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити; всі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій і т.п.) знаходяться «під» законом, є підзаконними. Вони засновані на законах і не суперечать їм. 2. З метою ефективного використання безлічі законів необхідно однозначне розуміння їхніх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Найбільш поширеною сьогодні є така класифікація законів: Конституції — основні закони, що регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і волі громадян. Вони бувають двох видів: Кодифіковані — являють собою єдиний писаний основний закон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.), їх ще називають моноконституційними актами. Некодифіковані — складаються з групи законів (Великобританія, Швеція, Канада), предметом регулювання яких є особливий рід суспільних відносин, віднесений до конституційного права, — основи суспільного і державного ладу, права і волі громадян і ін. Конституційні закони. Інколи в конституціях закріплюється їх перелік, як основних нормативно-правових актів. Конституційні закони — закони, на які посилається конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачена діючою конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до конституції (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т.д.); закони, якими вносяться зміни, доповнення в діючу конституцію. Конституційний закон відрізняється від інших законів наступними ознаками: а) юридичною чинністю; б) предметом регулювання — особлива сфера; в) порядком прийняття — особлива процедура. Як правило, конституційний закон приймається кваліфікованою більшістю голосів (в Україні — дві третини від конституційного складу Верховної Ради). Спеціальні закони – закони про правові акти, які визначають їх зміст та нормативні характеристики, містять указівки щодо способів їх забезпечення з метою правильного співвідношення між собою. За значенням і місцем у системі законодавства закони можна розділити на: 1) Звичайні закони — регламентують визначені й обмежені сфери громадською життя відповідно до конституції. Процедура прийняття конституційного закону може мати спрощений, ускладнений чи змішаний характер. 2) Надзвичайні закони – нормативні акти тимчасового характеру, які приймаються за надзвичайних обставин і можуть призупиняти дію чинних у відповідній сфері законів (наприкоад, у разі загрози катастроф, епідемій, з метою захисту конституційного ладу, тощо). 3) Кодифіковані (органічні) закони (статути, положення, кодекси, регламенти, просто закони, тощо) – нормативні акти, затверджені законами, у формі кодексів, Основ законодавства та інших актів. 4) Тимчасові закони – прийняті на визначений у часі термін дії (наприклад, Закон України про державний бюджет). 5) Допоміжні закони – затверджують, змінюють, зупиняють, скасовують, денонсують інші нормативні акти або мають допоміжне значення для їх застосування (наприклад, закони про ратифікацію міжнародних договорів). Право і закон: взаємозв’язок і відмінність понять. Право Закон1. Система норм 1. Зовнішня форма вираження норм, письмовий документ 2. Виникає під впливом 2. Виникає під впливом об‘єктивних факторів в суб‘єктивних факторів процесі життя суспільства (воля законодавця) 3. Структурними одиницями 3. Структурні елементи є норми розділи та статті нормативних актів 4. Загальнообов’язкове 4. Має певну юридичну силу, тобто поширюється на певні категорії осіб 5. Діє постійно 5. Має певний строк дії
Тема . Форми (джерела) права. Методичні поради Розглядаючи поняття джерело і форма права слід з'ясувати відмінність між цими двома поняттями. Необхідно розглянути різні підходи до розуміння поняття форма права та джерело права, відповідно до яких визначають систему основних форм права - правовий звичай, прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт. Дати докладну характеристику основних видів джерел права. Охарактеризувати особливості джерел права в Україні. Висвітлити місце закону в системі джерел права в Україні. Охарактеризувати підзаконні нормативні акти, їх систему та тенденції розвитку в Україні. Розглянути дію нормативних акті у часі, просторі і за колом осіб з урахуванням особливостей української держави. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Юридичні джерела (форми) права — вихідні від держави чи визнані нею офіційно-документальні форми вираження і закріплення норм права, що додають їм юридичне, загальнообов'язкове значення. Загальсоціальні джерела права — економічні, соціальні, політичні, морально-культурні й інші — чи породжують об'єктивно обумовлюють виникнення правових норм. Юридичні (спеціально-соціальні) джерела права (нормативно-правовій акт, правовий прецедент, правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт) виступають як офіційну форму вираження і закріплення правових норм. Нормативно-правовий акт — офіційний акт-документ компетентних органів, що містить норми права, забезпечувані державою (конституції, закони, укази президента, постанови й ін.)- Є основним юридичним джерелом права більшості країн, особливо романо-германского типу (сім'ї) правових систем — Франція, ФРН, Італія, Іспанія й ін. Правовий прецедент — акт-документ, що містить нові норми права в результаті рішення конкретної юридичної справи судовим чи адміністративним органом, якому надаєтся загальнообов'язкове значення при рішенні подібних справ у майбутньому. Є одним з основних джерел права англо-американського типу правових систем — Англія, США, Індія й ін. Нормативно-правовий договір — спільний акт-документ, що містить нові норми права, що встановлюються за взаємною домовленістю між правотворчими суб'єктами (результат двосторонньої чи багатосторонньої угоди) з метою врегулювання якої-небудь життєвої ситуації, і забезпечується державою. На відміну від договорів-угод, що мають індивідуально-разовий характер, нормативно - правовий договір розрахований на кількаразове застосування: його зміст складають норми — правила поведінки загального характеру (колективний, трудовий договір, типовий договір і ін.). Він має істотне значення в сфері комерційних відносин і майнового обороту. Може мати місце між суб'єктами федерації (наприклад, Федеративний договір Російської Федерації 1992 p.). Особливим видом нормативно-правового договору є міжнародно-правовий акт, що (на відміну від внутрішньодержавного нормативно-правового договору) можна розглядати як самостійне джерело права. Правовий звичай — джерело права, що містить норми-звичаї (правила поведінки, що склалися в результаті багаторазового повторення людьми визначених дій), що санкціоновані державою і забезпечуються нею. Держава визнає не всі звичаї, що склалися в суспільстві, а тільки ті, котрі мають найбільше значення для суспільства, відповідають його інтересам і відповідають історичному етапу його розвитку. У цивільному праві сучасних держав континентальної правової системи визнаються «звичаї ділового обороту», сфера застосування яких в основному обмежена зовнішньоторговельними операціями. Правова доктрина — акт-документ, що містить концептуально оформлені правові ідеї, принципи, що розроблені вченими з метою удосконалювання законодавства, усвідомлені суспільством і визнані державою в якості обов'язкових. Релігійно-правова норма — акт-документ, що містить церковний канон чи іншу релігійну норму, що санкціонується державою для додання їй загальнообов'язкового значення і забезпечується ім. Міжнародно-правовий акт – спільний акт-документ двох чи декількох держав, що містить норми права про встановлення, зміну чи припинення прав і обов'язків у різноманітних відносинах між ними. Із санкції держави такий акт поширюється на його територію, стає частиною внутрінаціонального законодавства. Ознаки правового акта: 1) виражає волю (волевиявлення) уповноваженого суб'єкта права, його владні веління; 2) має офіційний характер, обов'язковий для виконання; 3) спрямований на регулювання суспільних відносин; 4) установлює правові норми, а також конкретні правовідносини; 5) може бути актом-документом, зміст якого фіксується у встановленої законом документальній формі, і актом-дією, за допомогою якого виникає юридичний результат (установлення правових норм, їхнє застосування і т.д.); 6) являє собою юридичний факт, що породжує визначені правові наслідки. Види правових актів: 1) за формою вираження: письмовий (акт — документ); усний (заяви, розпорядження, накази, указівки); конклюдентний (акт — дія). 2) за юридичною субординацією: нормативні, котрі регулюють визначену сферу суспільних відносин і є загальнообов'язковими; індивідуальні (ненормативні), що породжують права й обов'язки тільки в тих конкретних суб'єктів, яким вони адресовані, по конкретному випадку; інтерпретаційні (акти тлумачення норм права), що мають допоміжний характер і, як правило, «обслуговують» нормативні акти. Нормативно-правовий акт — офіційний акт-волевиявлення (рішення) уповноважених суб'єктів права, що встановлює правові норми з метою регулювання суспільних відносин. Чи інакше: акт правотворчості, що містить юридичні норми. Отже, нормативно-правовий акт являє собою рішення правотворчого органа, спрямоване на встановлення, чи зміну скасування дії норм права. Нормативно-правовий акт виконує дві рівнозначні функції: функцію юридичного джерела права і функцію форми права, тобто виступає як спосіб існування і вираження норм права. Ознаки нормативно-правового акта: 1) приймається АБО санкціонується уповноваженими органами держави (правотворчими органами) або народом (референдум); 2) завжди містить нові норми чи права змінює (скасовує) діючі, чітко формулює зміст юридичних прав і обов'язків; 3) приймається з дотриманням визначеної процедури; 4) має форму письмового акта-документа і строго визначені реквізити: а) вид акта (закон, указ, постанова); б) найменування органа, що прийняв акт (парламент, президент, уряд, місцевий орган влади); в) заголовок (деякі акти, напр., розпорядження Кабінету Міністрів України приймаються без заголовка); г) дата прийняття акта; д) номер акта; є) зведення про посадову особу, що підписала акт; 5) публікується в офіційних спеціальних виданнях з обов'язковою відповідністю автентичності тексту офіційного зразка (в Україні закони публікуються в «Відомостях Верховної Ради України», газетах «Голос України» і «Юридичному віснику України»; постанови Кабінету Міністрів — у «Зібранні постанов уряду України» і газеті «Урядовий кур'єр»; закони і підзаконні акти — у журналі «Офіційний вісник України»). Види нормативно-правових актів: 1) за юридичною чинністю: закони; підзаконні нормативні акти. Юридична чинність нормативно-правового акта — це його специфічна властивість мати строго визначене місце в ієрархії інших правових актів і залежати за формальною обов'язковістю від того, який орган видав акт, тобто хто є суб'єктом нормотворчості. 2) За сферою дії: загальні; спеціальні; локальні. 3) За характером волевиявлення: акти встановлення норм права; акти заміни норм права; акти скасування норм права. 4) за галузями законодавства: цивільні; карні; адміністративні; карно-процесуальні; адміністративно-процесуальні й ін.
Лекція 16. Правоутворення і правотворчість Основна література1. Бобровник С.В. Нормотворча діяльність та проблеми систематизації законодавства. //Правова держава. Щорічник Інституту держави і права ім.В.М.Корецького. Випуск восьмий, - К., 1997. 2. Малинова И.П. Философия правотворчества. - Екатеринбург, 1996. 3. Мороз О.О. Наукові засади законотворчого процесу в Україні. //Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. - К., 1997. 4. Научные основы советского правотворчества. - М.,1981. 5. Правотворчество в СССР. - М., 1974. 6. Тарасюк В.М. Юридична, законодавча та кодифікаційна техніка. //Правова держава. Щорічник наукових праць Інституту держави і права ім.В.М.Корецького НАН України. - К., 1997. 7. Черданцев А.Ф. Логико-языковые феномени в праве, юридической науке и практике. - Екатеринбург, 1993. Методичні поради Розкриваючи дану тему, слід звернути увагу на фактори, які впливають на процес правоутворення. Проаналізувати різні підходи до розуміння правоутворення. Слід приділити увагу стадіям процесу правотворчості. Звернути увагу на значення правотворчості як одного з етапів правоутворення. Необхідно докладно зупинитись на принципах правотворчості. Характеризуючи суб'єкти правотворчості, особливу увагу слід звернути на безпосередню правотворчість народу. Характеризуючи поняття юридичної техніки, слід висвітлити особливості юридичної термінології та зупинитись на проблемах юридичної термінології в сучасній Україні. Дати характеристику поняття юридичний стиль та юридична мова. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Правоутворення — найбільш широка категорія, яка охоплює виникнення і буття права, його упорядкування і розвиток у різних аспектах і напрямах. Правоутворення — процес виникнення і становлення права. Зміст правоутворення — всі форми та засоби виникнення, розвитку і зміни права. Його зовнішнє відображення в юридичних письмових документах: нормативних актах; угодах; судових прецедентах. Існування у вигляді неінституціональних форм: правосвідомість; правові принципи; правові теорії; правові концепції; конкретні правовідносини тощо; процеси виникнення юридичних моделей поведінки та їх фактичної реалізації. Основи (підґгрунтя) розуміння сутності правоутворення: концепція спільності та відмінності права і закону {право може існувати і поза своєю інституційною формою (законодавством) як справедливий масштаб свободи, що відображується у правових принципах, суб'єктивних правах, конкретних правовідносинах тощо}; теорії правової держави і громадянського суспільства (громадянське суспільство має домінантне значення — спільність рівних, вільних і незалежних осіб, які є громадянами держави); принцип поділу влади (розподіл правових форм діяльності держави або форм здійснення державної влади щодо формування і забезпечення реалізації права між органами держави та за участю громадянського суспільства). Етапи правоутворення: 1) формування нових суспільних відносин та їх стихійне самоврегулювання на основі існуючих соціальних норм і правосвідомості учасників цих відносин на підставі: соціальних норм (звичаї, мораль, корпоративні норми), що, з погляду їх учасників, найефективніше врегульовують ці відносини; уявлення учасників відносин про доцільне і справедливе їх врегулювання; 2) узагальнення державою або громадянським суспільством існуючої практики самоврегулювання цих відносин, їх коригування і доповнення або формулювання нових правил поведінки та їх відображення у нормативно-правових актах (законах, постановах тощо); 3) втілення закріплених у нормативно-правових актах упорядкованих, стабільних і захищених державою правил поведінки в конкретні суспільні відносини. Рівні правоутворення: а) гносеологічний — відображує процес виникнення і становлення права у формі правосвідомості; б) матеріальний — право формується у вигляді конкретних правовідносин (правового зв'язку суб'єктивних прав і обов'язків), що зі сфери можливого перетворюються на реальність шляхом правомірної поведінки; в) іиституціональиий — право існує як системи правових норм. Правотворчість — лише етап (рівень або форма) право-утворення. Правотворчість — форма владної діяльності держави, спрямована на утворення нормативно-правових актів, за допомогою яких у юридичній системі змінюються чи скасовуються чинні правові норми або запроваджуються нові. Стадії процесу правотворчості: 1) волевиявлення народу і формування юридичного мотиву; 2) нормативне формулювання державою цієї волі у вигляді визначеного масштабу поведінки; 3) надання сформульованому правилу юридичних властивостей. Принципи правотворчості: — гуманізм — нормативно-правові акти повинні формулювати, захищати загальнолюдські цінності, природні права людини, створювати умови й механізми їх втілення у життя; — демократизм — сутність правотворчості — вираження волі народу, його безпосередня участь у розробці та прийнятті нормативно-правових актів; — науковість — ефективне використання досягнень юридичної та інших наук; — правність — адекватне відображення правової природи суспільних відносин у нормативно-правових актах, створення їх у суворій відповідності до правових норм, які регламентують процес правотворчості. Види правотворчості: 1. За суб'єктами: — безпосередня правотворчість народу (референдум); — правотворчість державних органів; — правотворчість громадських об'єднань. 2. За засобами формування норм права: — утворення нових правових норм; — санкціонування наявних соціальних норм — надання юридичних властивостей вже існуючим соціальним нормам.
Тема . Правова система. Правові системи сучасності Методичні поради Готуючись до заняття необхідно дати визначення правовій системі і назвати її структурні елементи. Зупинитись на відмінностях національних та інших видів правових систем. Характеризуючи континентальну правову систему, відмітити її похідність від римського античного права та взаємозв'язок законодавства європейських країн з точки зору загальної концептуальної спрямованості, прослідкувати вплив теорії природного права на її розвиток. Розглядаючи систему загального права, головну увагу приділити ролі правового прецеденту. Аналізуючи релігійні правові системи, звернути увагу на їх доктринальний характер. Правова система — складний і багатоплановий феномен, який складається із цілого комплексу компонентів, справляє нормативно-організаційний вплив на суспільні відносини. Елементи правової системи виконують як деякі загальні функції (що не свідчить про однорідність та ідентичність останніх), так і специфічні функції (що не заважає їм перебувати в логічному зв'язку один з одним). Елементами правової системи є: право як сукупність норм, що створені й охороняються державою; законодавство як форма вираження цих норм (нормативні акти); правові принципи; правові установи, які здійснюють правову політику держави; судова та інша юридична практика; механізм правового регулювання; правореалізаціинии процес (включаючи акти застосування і тлумачення); права, свободи і обов'язки громадян (право в суб'єктивному значенні); правова діяльність; система сформованих у суспільстві правовідносин; законність і правопорядок; правова ідеологія (правосвідомість, юридичні доктрини, теорії, правова культура тощо); суб'єкти права (індивідуальні і колективні); системні зв'язки, які забезпечують єдність, цілісність та стабільність системи; інші правові явища (юридична відповідальність, правосуб'єктність, правовий статус, режим, гарантії, законні інтереси тощо), які утворюють "інфраструктуру" правової системи. Дослідження правової системи у взаємодії з економічною, політичною, ідеологічною, моральною, релігійною та іншими суспільними системами, тобто зі всім комплексом соціальних інститутів і цінностей, властивих певній країні, становить поняття національної (внутрішньодержавної) правової системи як поодинокого явища. Національна правова система як конкретно-історична соціальна реальність відповідає поняттю правової системи у «вузькому» розумінні і в межах державного кордону має ознаки єдності і суверенності. Множинний, неоднорідний характер національних правових систем викликав численні спроби розбити їх на групи, здійснити їх класифікацію за класами, типами, виходячи з тих чи інших критеріїв. Слід, проте, констатувати, що визначення кількості сімей, груп, класів, типів, правових систем і належна їх класифікація завжди були і є дискусійними питаннями. Під правовою системою в «широкому» розумінні (правовою сім'єю) мають на увазі більш-менш велику сукупність, класифікацію типів національних правових систем, близьких за конструктивними, техніко-юридичними та іншими особливостями. У різний час як критерії класифікації висувалися такі: різна роль правових джерел у правових системах, у зв'язку з чим розрізнялися: континентально-європейське, англо-американське та ісламське право (Леві-Ульман); національний критерій з виокремленням сімей: індоєвропейських, семітських, монгольських, права нецивілізованих народів (Созе-Алль); ідеологічний і техніко-юридичний критерій з виокремленням трьох правових сімей: романо-германського, загального права і соціалістичної, а також «інших систем», мало пов'язаних між собою, — ісламського, іудейського права, права країн Азії і Мадагаскару (Рене Давід); змістовий критерій, що залежить від ступеня «спорідненої близькості» при відмові від використання зовнішніх критеріїв — географічних, національних та інших, при цьому класифікація включала: французьку, германську, скандинавську, англійську, російську, ісламську, індійську правові системи (А. Армінджон, Б. Нольде, М. Вольф); історичне походження і розвиток правової системи, панівна доктрина юридичної думки і її специфіка, своєрідність правових інститутів, правові джерела і способи їх тлумачення, ідеологічні фактори, у зв'язку з чим усі національні правові системи згруповані у вісім правових сімей: романську, германську, скандинавську, загального права, соціалістичного права, права країн Далекого Сходу, ісламського права, індуського права (К. Цвай-герт, X. Кетц) та багато інших. Найбільш аргументованими є класифікації, що ґрунтуються на системі критеріїв. Це дозволяє уникнути одномірності, однобічності при вивченні змісту правових систем. Зокрема, в основу класифікації можуть бути покладені такі критерії: а) історична ознака — спільність походження; б) географічні ознаки; в) своєрідність нормативної основи, ієрархія джерел права; г) техніко-юридичні особливості, засоби правотворення, своєрідність юридичних понять або окремих правових інститутів; ґ) роль судових органів у правотворенні; д) особливості механізму реалізації і застосування юридичних норм; є) особливості юридичної ідеології сил, які є при владі, і морально-етичні уявлення в суспільстві.
Тема .Система права. Система законодавства Методичні порадиУ ході вивчення цієї теми слід засвоїти поняття системи права та звернути увагу на її відмінність від правової системи. Охарактеризувати основні елементи системи права: галузі права, підгалузі права, правові інститути, правові норми. Розглянути основні критерії поділу норм на галузі права: предмет і метод правового регулювання. Дати визначення системи законодавства, зокрема зупинитись на її будові (горизонтальній, вертикальній та державно - організаційній). Показати співвідношення системи права і системи законодавства. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Поняття «система права» і «система законодавства» використовуються для характеристики національного права і законодавства. Перше з них фіксує аспекти структурної диференціації правових норм, друге — аспекти структурної диференціації законодавчих актів, яка склалася в тій чи іншій країні в її національному праві. Поняття «система права» виражає структуру змісту, а поняття «система законодавства» — структуру форми позитивного права. їх структури перебувають у тісному взаємозв'язку. Система права — це сукупність чинних норм права, якій властиві як єдність та узгодженість, так і диференціація (поділ) на відносно самостійні структурні утворення (норми, інститути, галузі права та ін.). Єдність системи права обумовлюється тим, що, по-перше, все право як самостійне явище ґрунтується на єдиних загальнолюдських принципах гуманізму, справедливості, які є своєрідним каркасом права (норми, що не відповідають цим принципам, не є правовими); по-друге, право в усіх своїх проявах охороняється державою і передбачає можливість застосування державного примусу; по-третє, право обумовлене матеріальними, соціальними, культурними, ідеологічними та іншими умовами життя суспільства, для яких характерна відносна єдність. Узгодженість системи права — це обумовлена наявність субординаційних і координаційних зв'язків між нормами, інститутами, галузями права та відсутність суперечностей всередині цієї системи. Диференціація (поділ) системи права. Це поняття означає поділ системи на відносно самостійні структурні елементи. В логічній послідовності можна виокремити: а) структуру норми права; б) структуру правових інститутів — поділ їх на окремі правові норми; в) структуру підгалузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою правові інститути в межах окремих галузей права; г) структуру галузі права — поділ її на логічно пов'язані між собою правові інститути та підгалузі права; ґ) структуру системи права — поділ її на логічно пов'язані між собою галузі права. Об'єктивність системи права. Система права — це не результат свавільного розсуду законодавця, а своєрідний юридичний вираз системи суспільних відносин відповідного людського соціуму. Держава лише надає форми (оформлює) тій чи іншій системі права, її галузям, інститутам, які склалися об'єктивно. Система законодавства – вся система чинних, взаємодіючих нормативно-правових актів певної країни, які формою існування (формального вираження) права. Система законодавства є елементом правової системи. Система законодаства тісно пов’язана з системою права, але ці поняття не є тотожними. Основні відмінності між системою права і системою законодавства: 1) Право є завжди виразом справедливості. Закони можуть бути як справедливими (правовими), так і несправедливими (неправовими). 2) Система права має об’єктивний характер. Система законодавства залежить від суб’єктивного фактора – волі та діяльності законодавця, інших суб’єктів правотоврчості. 3) Право – система норм, а законодавство - система нормативно-правових актів. 4) Первинним елементом системи права є норма права. Первинним елементом системи законодавства є нормативно-правовий акт. 5) Система права і система законодавства не збігаються за обсягом. Система законодавства ширша за обсягом, оскільки її зміст включає не тільки норми права, а й інші положення (мотиви і мету видання тих чи інших актів, програмні положення, понятійних аппарат, тощо). 6) Система права поділяється на галузі за предметом і методом правового регулювання. Законодавство поділяється на галузі лише за предметом правового регулювання, а також в залежності від волі законодавця та зручності користування нормативними актами. 7) Право, переважно, має лише горизонтальну будову (за галузями права). Законодавство має ієрархічну або вертальну ( за юридичною силою нормативних актів, та місцем правотворчого органу, який їх видав в державному механізмі), горизонтальну (за галузями законодавства) та державно – організаційну (у складних державах) будову.
Тема . Систематизація нормативно-правових актів Методичні порадиДля розкриття теми заняття необхідно визначити поняття систематизації нормативних актів та її мету. Дати докладну характеристику основних видів систематизації нормативних актів кодифікації, консолідації, інкорпорації, назвати їх відмінності. Визначити мету кодифікації законодавства. Висвітлити види кодифікованих актів, зокрема основи законодавства, кодекси, статути, положення, регламенти та ін. Докладно зупинитись на зв'язку між системою права і систематизацією законодавства, зокрема на проблемі їх взаємного впливу. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Систематизація нормативно - правових актів (законодавства) - це діяльність, спрямована на упорядкування й удосконалювання нормативного матеріалу шляхом його обробки і розташування за класифікаційними критеріями, що обирається відповідно до конкретних завдань і потреб. Результати систематизації - зводи, кодекси, збірники нормативних актів. У результаті систематизації усуваються протиріччя між правовими нормами, скасовуються і створюються нові, більш сучасні або удосконалені, що відповідають потребам суспільного розвитку. Вони групуються за особливими системними ознаками, зводяться у кодекси, збірки законодавства й інші систематизовані акти. Систематизація законодавства необхідна, по-перше, для подальшого розвитку законодавства. Аналіз і обробка діючих нормативних актів, угруповання правових розпоряджень за визначеною схемою, створення внутрішньо єдиної системи актів є необхідними умовами ефективності правотворчої діяльності, сприяють ліквідації прогалин, застарілих норм і протиріч у чинному законодавстві. По-друге, вона забезпечує зручності при реалізації права, можливість оперативно знаходити і правильно тлумачити всі потрібні норми. Систематизація є необхідною передумовою цілеспрямованого й ефективного правового виховання, наукових досліджень, навчання студентів. У поняття систематизації законодавства включаються чотири самостійних форми правової діяльності: 1) збір державними органами, підприємствами, фірмами й іншими установами й організаціями діючих нормативних актів, їхня обробка і розташування за визначеною системою, збереження, а також видача довідок для зацікавлених органів, установ, окремих осіб за їх запитами (облік нормативних актів); 2) підготовка і видання різного роду зібрань і збірників нормативних актів (інкорпорація законодавства); 3) підготовка і прийняття укрупнених актів на базі об'єднання норм розрізнених актів, виданих по одному питанню (консолідація законодавства); 4) підготовка і прийняття нових актів (типу кодексів), у яких містяться норми колишніх актів, які виправдали себе, так і нові нормативні розпорядження (кодификація законодавства). Теорія права розрізняє два основних види систематизації: інкорпорацію і кодификацію. Однак, у даний час використовується ще одна форма систематизації нормативно - правових актів - консолідація. На сучасному етапі розвитку суспільства систематизація нормативно-правових актів починає здійснюватися ще на стадії їхнього опублікування в офіційних газетах, журналах, вісниках. У цих виданнях вони розташовуються за визначеною системою (у залежності від їхньої юридичної чинності, від органа їхній що прийняв, їхньої юридичної природи - нормативні - ненормативні і т.д.), кожному акту привласнюється свій номер. Крім зазначеної вище первинної форми, існує два основних види систематизації: інкорпорація і кодификація. Кодификація законодавства - це форма корінної переробки діючих нормативних актів у визначеній сфері відносин, спосіб якісного упорядкування законодавства, забезпечення його погодженості і компактності, а також розчищення нормативного масиву, звільнення від застарілих, що не виправдали себе норм. У процесі кодификації укладач прагне об'єднати і систематизувати діючі норми, що виправдали себе, а також переробити їхній зміст, викласти нормативні розпорядження чітко і внутрішньо узгоджено, забезпечити максимальну повноту регулювання відповідної сфери відносин. Кодификація - це форма правотворчості. У юридичній літературі і практиці розрізняють кілька видів кодификації: 1. Загальна кодификація – прийняття цілої серії кодифікованих актів по всім основним галузям законодавства. 2. Галузева кодификація, що охоплює законодавство тієї чи іншої галузі (наприклад, карний чи цивільний кодекси). 3. Спеціальна (комплексна) кодификація - це видання актів, що регулюють той чи інший правовий інститут (наприклад, митний кодекс, кодекс торгового мореплавства, кодекс про адміністративні правопорушення, бюджетний кодекс і т.д.).
Тема 20. Правові відносини. Юридичні факти Методичні порадиУ процесі вивчення даної теми слід зупинитись на змісті правовідносин. Аналізуючи види правовідносин, слід звернути увагу на критерії класифікації правових відносин. Докладно зупинитись на класифікації суб'єктів правовідносин. Розкриваючи третє питання, слід зупинитись на характеристиці юридичних фактів як певних обставин (подій чи дій). Аналізуючи види юридичних фактів, слід приділити увагу критеріям їх класифікації та на різним точкам зору щодо розширення класифікації юридичних фактів. Характеризуючи складні юридичні факти, слід звернути увагу на відмінності складних юридичних фактів від фактичного складу. Розкриваючи поняття "фактична система", слід звернути увагу на типологію фактичних систем. Необхідно проаналізувати спеціально-юридичні вимоги до відбору юридичних фактів. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: У суспільстві багато різних за своїм змістом відносин, з-поміж яких правові відносини займають особливе місце. Правові відносини є результатом дії вимог норм права на відносини між різними суб'єктами. Вони мають низку ознак, що відрізняють їх від інших видів суспільних відносин: 1) правовідносини можна віднести до сфери ідеологічних відносин як результат свідомої діяльності людини; 2) правовідносини з формальної точки зору суто юридичного підходу нерозривно пов'язані з нормами права, виникають на їх основі. Реально можуть виникати лише правовідносини, які визначені юридичною нормою. Єдиний виняток з цього правила — виникнення правовідносин у випадку вирішення справи на основі аналогії права; 3) правовідносини — це особлива форма взаємозв'язку суб'єктів через їх права і обов'язки, що закріплені у правових нормах. У правовідносинах завжди є дві сторони — одна, що має суб'єктивні права, і друга — на яку покладені відповідні юридичні обов'язки; 4) у правовідносинах реалізація суб'єктивних прав і здійснення юридичних обов'язків забезпечуються можливістю застосування заходів державного примусу; 5) правовідносини — це вольові відносини між суб'єктами, тобто вони виникають за їх волевиявленням. При цьому є правовідносини, для виникнення яких потрібне волевиявлення всіх його учасників (наприклад, вступ до шлюбу, договір купівлі-продажу), та правовідносини, для виникнення яких досить волевиявлення лише одного з його учасників (наприклад, проведення обшуку, накладення адміністративного стягнення). Правові відносини — це специфічні вольові суспільні відносини, що виникають на основі відповідних норм права, учасники яких взаємопов'язані суб'єктивними правами та юридичними обов'язками. Виходячи з того, що правовідносини — це поєднання фактичних суспільних "відносин і юридичних норм, розрізняють їх юридичний і фактичний зміст. Юридичний зміст правовідносин — це зафіксовані у нормах права суб'єктивні права та юридичні обов’язки їх учасників. Суб'єктивне право розуміється як міра можливої поведінки, що належить уповноваженій особі для задоволення її інтересів та потреб і яка забезпечується відповідними юридичними обов'язками інших (зобов'язаних) осіб. Юридичний обов'язок — це покладена на зобов'язану особу і забезпечена примусом міра необхідної поведінки, яку вона повинна здійснювати в інтересах уповноваженої особи. Фактичний зміст правовідносин — це реально здійснювані учасниками правовідносин дії, спрямовані на реалізацію їх суб'єктивних прав та юридичних обов'язків. Юридичні факти — це конкретні життєві обставини, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну або припинення правових відносин. Без юридичних фактів правовідносини неможливі. Отже, юридичні факти, як і правосуб'єктність, є необхідною умовою виникнення, зміни або припинення правовідносин. За різними ознаками юридичні факти поділяються на такі видові групи: 1. За юридичними наслідками: а) правоутворюючі — на основі яких суб'єкти набувають певних прав та обов'язків (наприклад, при досягненні певного віку суб'єкт має право брати участь у виборах депутатів); б) правозмінюючі — що тягнуть за собою збільшення або зменшення обсягу певних прав чи обов'язків (так, службове підвищення розширює компетенцію посадової особи); в) правоприпиняючі — що ліквідують певні права і обов'язки, носієм яких суб'єкт був до виникнення цих фактів (звільнення особи з посади судді анулює її права та обов'язки, що були пов'язані з зайняттям цієї посади). 2. За складом: а) прості — що складаються з одного факту, якого досить для настання юридичних наслідків; б) складні — що являють собою певну сукупність окремих фактів, необхідних для настання юридичних наслідків. Так, для виникнення пенсійних відносин необхідна сукупність таких юридичних фактів: досягнення особою обумовленого законом віку; наявність у неї трудового стажу; рішення відповідного органу про призначення пенсії. 3. За тривалістю у часі: а) одноактні — що складаються з одноразового акту їх виявлення (купівля квитка, що дає право на проїзд у транспорті); б) триваючі (або юридичні стани) — тривала у часі ознака (перебування у шлюбі, перебування на дійсній службі у Збройних Силах). 4. За відношенням до волі суб'єктів: а) події — відбуваються незалежно від волі суб'єктів (стихійне лихо, природна смерть людини); б) дії — відбуваються по волі суб'єкта (подача заяви про прийом на роботу). В свою чергу, дії поділяються на: а) правомірні — що відповідають вимогам норм права; б) протиправні — що не відповідають вимогам правових норм. Правомірні юридичні факти поділяються на: а) юридичні акти — дії, що спеціально чиняться з метою виникнення певних юридичних наслідків (подача заяви про прийом на роботу); б) юридично значущі вчинки — дії, що не мають на меті спричинення юридичних наслідків, але вони виникають в силу закону (знахідка скарбу). Як юридичні факти можуть виступати правові презумпції. Презумпція — це припущення про наявність або відсутність певних фактів, що спираються на зв'язок між фактами, які припускаються, та такими, що існують, і це підтверджується наявним життєвим досвідом. Презумпція не є достовірним фактом, а фактом, що припускається з великою мірою ймовірності і застосовується в юридичній практиці як засіб, що полегшує досягнення істини у вирішенні справи. Правова презумпція — це закріплене в законодавстві припущення про наявність або відсутність певних юридичних фактів. Правові презумпції поділяються на: а) презумпції, що не можуть бути спростовані — це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які не підлягають сумнівам, а тому не потребують доказу (наприклад, презумпція недієздатності неповнолітнього); б) презумпції, що можуть бути спростовані — це закріплені в законі припущення про наявність або відсутність певних фактів, які мають юридичне значення до того часу, поки у відповідності із встановленою процедурою не буде встановлене інше (презумпція невинуватості).
Тема 21. Юридична відповідальність
Методичні поради Розкриваючи поняття юридичної відповідальності, необхідно назвати ознаки, що відрізняють її від інших форм суспільної відповідальності. Відповідаючи на друге питання, слід звернути увагу на конституційні основи відповідальності особи в Україні. Назвати види і підстави юридичної відповідальності. Розкриваючи принципи юридичної відповідальності, особливу увагу звернути на презумпцію невинності. Назвати підстави звільнення від юридичної відповідальності. Розкриваючи види юридичної відповідальності, слід звернути увагу на матеріальну відповідальність, як особливий вид юридичної відповідальності. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Юридична відповідальність — це вид соціальної відповідальності. Вона характеризується такими ознаками: а) зовнішнім характером; б) застосуванням лише за здійснені правопорушення; в) зв'язком з державним примусом у формах каральних і правовідновлюючих заходів; г) визначеністю у нормах права. Основною рисою юридичної відповідальності є її тісний зв'язок з правом і державним примусом. Тому її можна розглядати як правовідносини, в яких держава має право застосувати певні заходи примусу до суб'єктів, які скоїли правопорушення і зобов'язані зазнавати втрат чи обмежень, передбачених санкціями норм права. Юридична відповідальність не зводиться до державного примусу, як і останній — до першої. Державний примус — це державно-авторитарний вплив відповідних державних органів і посадових осіб на поведінку людей. Він має різні форми, які можуть бути і не пов'язані з юридичною відповідальністю за правопорушення. Наприклад, примусовий медичний огляд, проведення карантинних заходів чи реквізицій. Соціальне призначення юридичної відповідальності — охорона суспільних відносин — реалізується в її правоохоронній і виховній функціях. Правоохоронна функція юридичної відповідальності, в свою чергу, поділяється на пр-вовідновлюючу і каральну, а виховна — на функції спеціальної і загальної превенцій. Держава здійснює своє право щодо застосування заходів юридичної відповідальності у три етапи: а) заборона суспільно небезпечних вчинків і передбачення відповідних заходів у санкціях правових норм; б) індивідуалізація санкцій щодо конкретних правопорушників; в) забезпечення відшкодування правопорушниками відповідних втрат. Процеси реалізації юридичної відповідальності суворо регламентуються законом і здійснюються на засадах законності, обгрунтованості, доцільності, невідворотності, справедливості. За характеристиками видів правопорушень розрізняють види юридичної відповідальності: конституційна, кримінальна, цивільна, адміністративна, фінансова, процесцуальна, дисциплінарна, матеріальна, та ін. Підстави юридичної відповідальності: а) наявність норми права, б) склад правопорцшення, в) наявність акту застосування права, г) відсутність підстав, що звільняють від юридичної відповідальності, д) державний примус.
Тема . Реалізація права. Застосування права Методичні поради Розкриваючи поняття реалізація норм права слід мати на увазі , що в теорії сьогодні не існує єдиного розуміння категорії "реалізація норм права". Висвітлюючи основні форми реалізації норм права - дотримання, виконання, застосування та використання, показати їх сособливості. Слід розповісти про стадії реалізації норм права, пов'язуючи їх з нормативними актами, що відповідають кожній з них. Дати визначення поняття правозастосування і показати його відмінність від інших форм реалізації права. Особливу увагу приділити суб'єктам правозастосування. Визначи основні етапи застосування права, звернувши увагу, що вчені висловлюють різні точки зору з цього питання. Докладно зупинитись на вимогах правильного правозастосування. Характеризуючи акти застосування права, звернути увагу на їх відмінність від нормативних і інтерпретаційних актів. Звернути увагу на особливості застосування норм права при наявності прогалин у законодавстві. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: 1. Реал. права - це втілення правових норм в життя в процесі діяльності фізичних і юридичних осіб. Р. права - це кінцевий результат правового регулювання, перетворення норм права в правомірну поведінку. Р. права - складний процес, в якому беруть участь держава, юридичні і фізичні особи. Цей процес відбувається протягом певного часу і поділяється на певні стадії. Р.п. як процес втілення права в життя включає в себе: 1) юридичні механізми реалізації права; 2) форми безпосередньої реалізації права. В країнах романо-германської правової сім'ї (або сім'ї континентального права) в т.ч. і в Україні процес правореалізації відбувається за такою схемою: Перший етап - надання природному праву та об'єктивно утвореним правовим нормам сили закону. Тобто конституційне закріплення цих прав з подальшою деталізацією у поточному законодавстві. Другий етап - дія різноманітних механізмів реалізації закону, за допомогою яких відбувається переведення або втілення приписів закону в конкретний зміст юридичних суб'єктивних прав і обов'язків. Основні механізми реалізації закону: конкретизація закону в підзаконних нормативних актах; роз'яснення норм законів, прийняття і дія процесуальних норм; процес і акти застосування права; діяльність державних органів по підготовці і прийняттю нормативних актів. Третій етап - власне реалізація права. Тобто перетворення норм права в дійсність з волі суб'єкта права. Залежно від того, яка за характером припису норма права реалізуються -зобов'язуюча, забороняюча і уповноважуюча, розрізняють три основні форми реалізації норм права: виконання, дотримання, використання. Застосування права - це здійснювана в спеціально-встановлених формах державно-владна діяльність державних органів і уповноважених державою компетентних осіб та громадських об'єднань, яка полягає в підготовці і прийнятті індивідуально-конкретних рішень з метою вирішення конкретних справ. Застосування права - це реалізація норм права в результаті якої підтверджуються, встановлюються, змінюються, скасовуються юридичні права і обов'язки. Вимоги до правильного застосування права:1.Законність. 2. Обгрунтованість. 3. Доцільність. 4.Справедливість. Стадії застосування права: 1.Встановлення та аналіз фактичних обставин справи, що потребує застосування правової норми. 2. Ввибір правової норми. 3. Встановлення аутентичності правової норми. Перевіряється дія даної норми у часі, просторі та за колом осіб. 4. Тлумачення норми права. На цій стадії відбувається тлумачення норм права, тобто з'ясування точного змісту кожного з елементів її структури. 5. Прийняття рішення у справі. 6.Оформлення рішення в акті застосування правової норми. 7. Доведення змісту рішення до виконавця і сторін у справі або зацікавлених осіб і організацій. Рішення може бути доведене як письмово так і усно, або через засоби масової інформації. 8. Виконання рішення. Тема . Тлумачення праваМетодичні поради В ході підготовки теми необхідно з'ясувати необхідність іважливість тлумачення як елементу юридичної діяльності. Зокрема, звернути увагу на неможливість процесу правотворчості без здійснення тлумачення та на необхідність тлумачення як передумови, попередньої стадії реалізації правових норм в суспільному житті. Зупинитись на ролі тлумаченя в процесі застосування правових норм. З'ясувати два аспекти проблеми тлумачення : уяснення і роз'яснення. Визначити поняття і мету тлумачення: уяснення дійсного змісту і соціального призначення правої норми. Розглянути способи уяснення і роз'яснення правових норм. Розглядаючи способи тлумачення, треба приділити увагу їх взаємопоєднанню і зв'язку між собою. Проаналізувати види тлумачення правових норм: офіційне і неофіційне тлумачення, нормативне і казуальне тлумачення. Дати поняття неофіційного тлумачення. Аналізуючи види тлумачення необхідно звернути увагу на критерії їх класифікації. Звернути увагу що деякі види мають подвійну назву. Під час вивчення даної теми важливо засвоїти наступні поняття і терміни: Під тлумаченням норм права розуміють уяснення змісту правової норми та встановлення волі законодавця, закріпленої в конкретній нормі. Тлумачення права означає переклад його абстрактних велінь на зрозумілу і доступну мову конкретних понять і висновків. Тобто необхідність в тлумаченні норм права виникає через те, що вони мають загальний характер, передбачають типові ознаки певних дій і відносин, в той час як реальні суспільні відносини завжди конкретні, відрізняються певними індивідуальними особливостями. Тому в кожному конкретному випадку реалізації норм права виникає необхідність з'ясувати чи стосується даний конкретний випадок виду відносин, передбачених законодавцем. Тлумачення норм права можна класифікувати на декілька видів: 1. За юридичною силою тлумачення - слід розрізняти офіційне і неофіційне тлумачення. Офіційне тлумачення норм права - це тлумачення, яке дається уповноваженими на те державними органами (а в деяких випадках за дорученням держави іншими організаціями). Інтерпретаційні акти, які з'являються в ході такого тлумачення мають нормативний характер, тобто є обов'язковий характер для суб'єктів, які реалізують дану норму. Суб'єкти офіційного тлумачення визначаються законом або їх статусом у системі органів держави. Види нормативного тлумачення: 1.Аутентичне. Тлумачення органу, який сам видав норму права. У випадку коли виникає тенденція неправильного тлумачення певної норми іншими органами. (Напр. Верховна Рада України постановою може роз'яснити свій закон або окрему норму). 2.Легальне. Тлумачення яке дають спеціально уповноважені державні органи, які не приймали дану норму, але на які законодавчий або інший вищий нормотворчий орган поклав обов'язок розробити норми, які конкретизують ці загальні положення. З.Правозастосовче. Це тлумачення норм права відносно конкретних фактів, які дають судові і арбітражні органи в ході вирішення справ, роз'яснюючи права і обов'язки сторін в рамках конкретних правовідносин. А також це тлумачення адміністративних органів, які вони діють в рамках своєї компетенції, застосовуючи норми права і одночасно здійснюють обов'язкове тлумачення норм права з тих правовідносин, які виникають між ними і іншими суб'єктами права. Неофіційне тлумачення — це тлумачення, яке не має юридичної сили. Тобто воно не є обов'язковим тому що не забезпечується державним приимусом. Види неофіційного тлумачення: 1.Доктринальне. Роз'яснення, коментарі, які дають наукові працівники, викладачі, кваліфіковані практики в результаті безпосереднього аналізу права, правових концепцій (доктрин). Інколи доктринальні висновки можуть слугувати орієнтиром для офіційного тлумачення законів. 2.Спеціально-компетентне. Засноване на спеціальних професійних знаннях в галузі права. Здійснюється особами, що мають вищу юридичну освіту. (Адвокати, прокурори, працівники юридичних служб). З.Повсякденне. Здійснюється особами, що не мають спеціальної юридичної освіти.
Тема 24. Поведінка людей у правовій сфері.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття, ознаки та види правової поведінки. Соціальну значимість і правову регламентацію правової поведінки. Види правової поведінки. Поняття правомірної поведінки та її види. Поняття та види неправомірної поведінки. Зловживання правом. Поняття правопорушення. Ознаки правопорушення. Склад правопорушення. Види правопорушень. Характеристику об'єктивна і суб'єктивна сторона і зв'язок між ними, суб'єкт і об'єкт правопорушення. Поняття і форми вини. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Багатозначність поняття "поведінка" в суспільних науках значною мірою позначилася на його тлумаченні у правознавстві. Між іншим, правова наука і практика правового регулювання відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка характеризується певними соціальними і юридичними ознаками. Основними рисами правової поведінки є: а) соціальна значущість; б) вираженість зовні у формі діяння (дії чи бездіяльності); в) свідомо-вольовий характер; г) регламентованість правовими нормами; д) властивість зумовлювати юридичні наслідки. 2. Соціальна значущість є однією з основних ознак правової поведінки. Вона має дві форми — соціальну корисність і соціальну шкідливість. Сутність соціальної значущості правової поведінки пов'язана з її властивістю впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв'язки між суб'єктами, сприяти чи, навпаки, гальмувати нормальний процес взаємодії між людьми. Правова поведінка може впливати на взаємовідносини суб'єктів, стан суспільних відносин тільки за зовнішньої вираженості, якщо вона сприймається іншими суб'єктами, обумовлює певні зміни в соціальному середовищі. Правова поведінка виявляється у формі дій, що впливають на відносини між суб'єктами, чи у формі бездіяльності. Оскільки правова поведінка здійснюється суб'єктами, то вони повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки і мати можливість здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки. 3. З формально-юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою у випадку, коли вона регламентується нормами права. Умови і ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані в текстах правових документів, або в останніх передбачено якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки. Властивість правової поведінки впливати на стан суспільних відносин пов'язана не тільки з соціальною значущістю, але й особовим сенсом — реалізацією суб'єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії. 4. Правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, тих конкретних життєвих обставин, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому випадку правова поведінка розглядається як підвалини зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм. Правова поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких зовні виявляється ставлення суб'єкта до інших суб'єктів права. Правовий вчинок є елементом правової поведінки. 5. Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи — правові вчинки. Правовий вчинок — це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Складовими елементами правового вчинку є: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона. Суб’єктом правового вчинку може бути фізична чи юридична особа, орган держави, громадське об'єднання тощо, котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки, нести юридичну відповідальність (ці поняття розкриваються у питанні 5). Суб'єкти правового вчинку — це ті суб'єкти, за якими визнається здатність усвідомлювати і скеровувати свої діяння. Цю категорію суб'єктів складають тільки правоздатні особи. Суб’єктивна сторона правового вчинку відображує внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб'єктивна сторона є тією частиною правосвідомості суб'єкта, що безпосередньо пов'язана з фізичною формою діяння і складається з цілей, мотивів, правових установок і т. ін. Об’єкт правового вчинку — це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння. Об'єктом правового вчинку виступають суспільні відносини, соціальні цінності. Об’єктивну сторону правового вчинку утворюють ті складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т. ін.), суспільно значущі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв'язок між діянням і його наслідком. Відтак, правова поведінка — це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим чи іншим чином регламентуються нормами права і обумовлюють правові наслідки. Правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів: поведінки правомірної і протиправної (правопорушення). Кожен з цих видів правової поведінки характеризується, крім спільних, своїми особливими рисами.
Тема . Законність, правопорядок і дисципліна.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття і зміст законності. Вимоги законності (верховенство права, верховенство закону, рівність всіх перед законом, додержання (виконання) правових актів всіма суб'єктами права, забезпечення реалізації невід'ємних прав і свобод, належне правильне і ефективне застосування права, послідовна боротьба з правопорушеннями, недопущення свавілля в діяльності посадових осіб тощо). Принципи законності (єдність, всезагальність, доцільність, справедливість законності тощо). Нормативно-правову основу законності. Гарантії законності (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, правові). Законність як конституційний принцип організації і діяльності державних органів. Суспільний порядок і правопорядок: поняття, елементи, зміст і співвідношення. Принципи правопорядку (визначеність, системність, організованість, державна гарантованість, усталеність, єдність правопорядку). Поняття дисципліни та її види. Поняття державної дисципліни. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Законність — один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямком формування правової держави. Всі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. Отже, законність — це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави. Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни. Законність означає, що при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з неправомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві. Законність нерозривно пов'язана із демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня демократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів. 2. Основними принципами законності є: 1. Принцип єдностізаконності – полягає у забезпеченні єдності розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, встановлення рівних можливостей та відповідальності для всіх суб‘єктів права. Цей принцип забезпечує: єдину реалізацію загальнодержавного розуміння змісту та ролі закону по всій території держави; єдине розуміння і застосування законів на всій території держави; єдність правового регулювання у поєднанні з можливістю врахування особливостей певної територіальної одиниці. 2. Верховенства закону в системі правових актів. 3. Нерозривного зв'язку, підпорядкування, зумовленості законності з режимом демократії. 4. Загальності законності – забезпечує обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських організацій. 5. Зв'язку законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб. 6. Взаємодії законності на доцільності, неприпустимості протиставлення законності й доцільності. Цей принцип забезпечує: можливість вибору оптимального з передбачених законом варіантів правомірної поведінки; найефективніший шлях досягнення мети правового регулювання; неможливість виправдання порушень закону доцільністю. 6. Єдності законності та справедливості. 7. Гарантованості прав та свобод громадян. 8. Невідворотності відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності. Крім того, у юридичній літературі обґрунтовується можливість інших принципів законності: гарантованості, реальності, непорушності та ін. Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності дійсно демократичного суспільства, правової соціальної держави, формування якої є глобальним завданням українського суспільства. 2. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. Водночас правопорядок є важливим структурним елементом суспільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами. Якщо зміцнення і підтримання правопорядку пов'язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі громадських організацій, традиціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Таке поняття суспільного порядку необхідне для з'ясування змісту і механізму всього суспільного й державного життя. В адміністративному праві поняття громадського порядку вживається у вузькому значенні. Воно пов'язується з підтриманням порядку в громадських місцях. Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення у життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених нормами права. У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, їх компетенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосередньо через реалізацію вимог права в поведінці різноманітних суб'єктів суспільних відносин як у взаємовідносинах держави з окремими громадянами, у взаємовідносинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій. Структура правопорядку: 1. Суб‘єкти права. 2. Правові відносини. 3. Норми права. Зміст правопорядку – система правових та не правових процесів, властивостей та ознак, які визначають його сутність. Розрізняють три аспекти змісту правопорядку: Матеріальний – закономірності виникнення, функціонування та розвитку елементів та процесів, що складають структуру правопорядку. Вольовий – аспекти вияву волі народу, держави та всіх учасників правовідносин. Юридичний – ступінь реалізації права і законності; узгодження суб‘єктивних прав та юридичних обов‘язків; стан урегульованості та упорядкованості правових відносин та зв‘язків.
Тема . Правова свідомість і правова культура та шляхи їх формування.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття і структуру правосвідомості. Раціональні і емоціональні елементи правосвідомості. Інформаційний, оціночний, вольовий рівні правосвідомості. Види правосвідомості. Поняття правової ідеології і правової психології, як структурних елементів правосвідомості. Зміст понять буденна, професійна, наукова (теоретична) правосвідомість, індивідуальна, групова, масова, суспільна правосвідомість. Джерела формування правосвідомості. Роль соціальної практики у формуванні правосвідомості. Функції правосвідомості: пізнавальна, оціночна, регулятивна, ціннісна. Поняття правової культури. Фактори, що впливають на рівень розвитку правової культури. Основні елементи правової культури: право, правосвідомість, правові відносини, правова поведінка, законність і правопорядок, правотворча діяльність, правова наука. Рівні і показники правової культури. Види правової культури: індивідуальна, групова, суспільна. Поняття правового нігілізму та шляхи його подолання. Поняття правового виховання як засобу формування правосвідомості і правової культури. Поняття і систему правового виховання. Цілі, методи, форми і принципи правового виховання. Поняття та особливості системи правової освіти. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Правова свідомість (правосвідомість) — специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи й інших загальнолюдських цінностей. Правова свідомість — сукупність уявлень і почуттів, що виражають не лише знання права, а і ставлення до права, повагу до нього як до соціальної цінності, а також засвоєність навичок позитивної правової поведінки. Предмет відображення і об'єкт впливу правосвідомості — право як система правових норм, правовідносини, законодавство, правова поведінка, правова система в цілому. Ознаки правосвідомості: відображує у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, різні види суспільних відносин; активно взаємодіє з різними видами суспільних відносин, взаємозбагачуючись; спрямовує суб'єктів права на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. Елементи правосвідомості суспільства: ідеологічний; психологічний; поведінковий. Правова ідеологія — система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (наукове) ставлення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, юридичного упорядкування суспільних відносин. Розробляється і впроваджується в суспільну свідомість певними структурами: державою, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян. Склад сучасної правової ідеології: концепція поділу влад; визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства; домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права; теорії правової держави і громадянського суспільства; принципи демократизму, гуманізму, невідчужуваності природних прав людини тощо. Правова психологія характеризує ставлення до правових явищ з боку окремих індивідів, утворюється стихійно на основі емпіричного, безпосереднього відображення суб'єктами правової поведінки у вигляді індивідуальних правових переживань, почуттів, емоцій, оцінок тощо. Виявляється в почуттях, емоціях, настроях окремих членів суспільства щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизовано. Структура правової психології: 1) сталі елементи (правові звичаї, традиції, звички); 2) динамічні елементи (настрої, почуття, переживання); 3) пізнавальні елементи (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) та емоційні елементи (правові емоції, почуття, настрої); 4) регулятивні елементи (правові звички, традиції, звичаї). Поведінкова частина правосвідомості (правова поведінка) — мотиви правової поведінки, правові установки (елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають поведінку суб'єктів права, її напрям, характер та утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують раціональні й емоційні компоненти (є складовою правової поведінки). 2. Правова культура — соціальне явище, яке виявляється у знанні та правильному розумінні приписів норм права, а також у поведінці, що повністю відповідає цим приписам, і у непримиренному ставленні до порушень правових приписів іншими суб'єктами. Правова культура є ознакою: високого ступеня участі членів суспільства в його правовому житті; здійснення правової діяльності; відображення стану законності та правопорядку; відображення рівня правосвідомості. Правова культура — своєрідна система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу та відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності. Правова культура — комплекс уявлень певної спільності людей про право, його реалізацію, діяльність державних органів і посадових осіб. Склад правової культури суспільства: 1) система правових норм як особливих правил поведінки, формою відображення яких є система нормативних правових актів і конкретизаційних актів індивідуального регулювання; 2) сукупність правовідносин, тобто суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових норм, які закріплюють взаємні юридичні права й обов'язки учасників цих відносин; 3) сукупність суб'єктів права (учасників правовідносин); 4) правосвідомість — система духовного відображення правової дійсності; 5) режим законності та правопорядку — стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, зміст яких складають правомірні дії суб'єктів права. Структура правової культури (динамічний (функціональний) аспект): правоутворення; правове мислення; правове регулювання, у тому числі правотворчості, реалізації норм права; правозастосування; правомірна поведінка.
11. Методичні рекомендації з підготовки реферативних повідомлень
Вибір теми реферативного повідомлення проводиться студентами до початку занять за узгодженням з викладачем, який проводить семінарські, практичні та інші заняття у відповідних навчальних групах. Перевагу слід віддавати питанням, які мають важливе теоретичне та практичне значення, або є найбільш складними для опанування і зв’язку з цим потребують більш широкого й детального розгляду: Мета: – більш поглиблене засвоєння студентами важливих теоретичних положень, які виносять на розгляд семінарського чи практичного заняття; зв’язок цих положень з юридичною діяльністю та практикою; – прищеплення студентам навичок самостійної роботи з документальними матеріалами і літературними джерелами; – контроль знань студентів . Структура: Реферативне повідомлення передбачає слідуючі частини: вступ, описова частина, висновки. У вступній частині розкривається актуальність теми перелік рекомендованої літератури. При цьому бажано витримувати слідуючу послідовність: – конституція, закони та інші нормативні акти; – навчальна, монографічна та інша література; – юридична практика. В основній частині розкривається суть питання, аналізуються точки зору вчених, які досліджували і досліджують цю проблему, в даний час вказується їх важливість для практики, висловлюється та обгрунтовується думка студента, наводиться теоретичний матеріал та практика застосування теоретичних концепцій. Висновок передбачає стисле резюме з найбільш важливих положень питання, що викладене в реферативному повідомленні. Оформлення: Реферативне повідомлення повинно бути виконане самостійно, розбірливим почерком або надруковане. Аркуші підшиваються та нумеруються. На титульному листі вказується назва роботи, прізвище виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу необхідно “знести” в підстрочник, де вказати назву джерела, рік та місце видання, а також відповідну сторінку. Обсяг роботи не повинен перевищувати 8-10 сторінок рукописного тексту формату А – 4. Методика: Перед тим, як розпочати написання реферату, необхідно вивчити літературу, передбачену по даній темі планом проведення семігарського заняття та рекомендовану викладачем. Методологічною основою роботи повинні бути праці з філософії та філософії права, монографічні праці з досліджуваної проблеми.
Щоб реферат був змістовним і відповідав вимогам, які пред’являються до такого виду робіт, студенту який його виконує, важливо викласти суть питання, іншими словами, те головне без якого неможлива сама його постановка. Це найбільш складна і відповідальна сторона роботи вимагає глибокого знання того чи іншого питання. – Наприклад, неможливо дати повну юридичну оцінку складу злочину, без відповіді на питання про поняття злочину, тому, що думка про склад злочину може бути реалізована лише на грунті того, чи вчинено взагалі злочин. Структурно-описова частина реферативного повідомлення повинна мати слідуючий вигляд: – спочатку окреслюється суспільно-політична характеристика питання яке розглядається, його теоретичне та практичне значення; – аналізується літературні джерела; висвітлюється особиста думка студента відносно тієї чи іншої думки або його згода з однією із думок, висловлених в літературі. Власна позиція студента має бути обгрунтованою. Це означає, що студент, посилаючись на теоретичні концепції, нормативний матеріал, фактологічні джерела (з вказівкою джерела інформації) або шляхом логічних висновків повинен довести обгрунтованість своєї позиції. Реферативне повідомлення може супроводжуватись демонструванням слайдів, документів, таблиць та ін. ілюстративних засобів. На кожне реферативне повідомлення відводиться в середньому 10 хвилин ТЗН. Реферативне повідомлення обов’язковою оцінюється викладачем.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Структурно-описувальна частина курсової роботи повинна бути представлена таким чином: 1) Спочатку розкривається суспільно-політична актуальність питання, що розглядається; 2) Розкривається його теоретична й практична значимість; 3) Аналізуються наукова та навчальна література з досліджуваної проблематики; 4) Наводиться думка студента по тій чи іншій позиції з питання, що розглядається, або його згода з одним із суджень, що приведено в літературі. Кожна думка, непогодження з відомими точками зору повинна бути обгрунтована. Це значить, що студент, посилаючись на існуючі теоретичні конструкції, судову і слідчу практику (з вказанням джерела інформації) або шляхом логічного висновку, повинен показати “життєвість”, приорітет своєї позиції в дискусії. Оформлення курсової роботи. Текст повинен бути виконаний розбірливим почерком або набраний на комп’ютері. Якщо робота написана на окремих листках, вони повинні бути підшиті і понумеровані. На першому (титульному) листі вказують найменування роботи, прізвище і ініціали виконавця, номер навчальної групи. Використану по тексту літературу дають в підряднику, вказуючи автора (авторів), повне найменування джерела, видавництва, рік його видання, сторінки, з яких приводяться цитати або інший матеріал. Оптимальний обсяг роботи 25-30 сторінок тексту набраних на комп’ютері, формату А – 4. В кінці роботи дається список використаної літератури. При цьому джерела в списку приводяться в такій послідовності: 1) Методологічні матеріали; 2) Закони та інші нормативні акти; 3) Навчальна, монографічна та інша література. Згідно з Конституцією Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава. В Україні визначається і діє принцип верховенства права. Кожна людина має право на свободу та особисту недоторканість. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставі та в порядку, встановлених законом. Професійний рівень юристів багато в чому визначається вмінням розрізняти правовів і неправові закони, правильно тлумачити закони та інші нормативні акти, своєчасно і правильно приймати правові рішення, юридичного грамотно складати ділові документи. Ці завдання необхідно вирішувати на протязі всього навчального процесу і зокрема, важливе знання в закріпленні знань студентів, вироблені в них творчого підходу в отриманні навичок самостійної професійної діяльності займає курсова робота. Вона покликана сприяти закріпленню теоретичних знань, отриманих в процесі вивчення теорії держави і права, привиттю практичних навичок та навичок науково-дослідницької роботи. Крім того, при перевірці курсових робіт та в ході їх захисту, здійснюється контроль знань студентів, виявляються ті з них, хто схильний до наукової роботи. Останні можуть залучатись, за їх бажанням, до НДР, готуватись до вступу в аспірантуру. Найбільш характерними помилками при виконанні курсової роботи є: 1. В роботах не використовуються, або використовуються недостатньо наукова література: монографії, дисертації (або автореферати), наукові статті у періодичних виданнях з досліджуваної проблематики. 2. Студенти не проявляють необхідної самостійності і творчого відношення до виконання курсових робіт, а дослівно переписують текст із того чи іншого джерела. Механічне запозичення не сприяє глибокому, творчому вивченню і засвоєнню програмного матеріалу. Тому такі роботи до захисту не допускаються. Проте студенти мають право опиратися в своїй роботі на відповідну наукову монографічну і навчальну літературу по даній проблемі. Якщо при цьому наводиться цитата або запозичує із літературного джерела якісь теоретичні положення (наприклад: визначення, висновки, узагальнення, думка автора літературного джерела з того чи іншого приводу і т.п.), то в обов’язковому порядку належить робити посилання на літературне джерело. По діючому зараз ГОСТу дослівно запозичений текст береться в лапки, в кінці його ставиться символ, а в підряднику – прізвище і ініціали автора названої роботи, місце видання, назва видавництва, рік видання і номер (номери) сторінок, на яких в джерелі вміщений текст. Наприклад: таким чином " Двоїчна теорія свободи зобов’язує будувати законодавство таким чином, щоб воно сприяло свободі, заснованій на культурі, і протидіяло свободі, не заснований на культурі, тобто свободі сваволі".* Якщо ж робота, із якої запозичений текст, опублікована в журналі, збірнику праць, матеріалів науково-практичної конференції і т.п. в виносці після прізвища автора (авторів) і назви роботи ставляться дві косі риски і далі назва журналу (збірника праць і т.п.), рік видання, номер і сторінка, із якої взято текст для курсової роботи. Наприклад: "Монархія, на нашу думку, це типова для держави кастово-станового (рабовласниць-кого та феодального) суспільства форма правління, зміст якої відображається в політико-юридичній системі верховної державної влади, де вся її повнота сконцентрована в руках глави держави – монарха "** Так оформлюються і виноски при посиланнях на закони, укази і постанови верховних органів влади і управління нашої держави, постанови Пленуму Верховного суду України і інші матеріали, що опубліковані в періодичній пресі. Виноски на кодекси не потрібні, крім випадків запозичення тексту із коментаря до деякої статті чи необхідності звернути увагу.
* Костенко О. М. Культура і закон – у протидії злу: Монографія. – К.: Атіка, 2008. – 352 с. – С. 143. ** Бостан С. К. Класифікація сучасних форм державного правління // Вісник Запорізького національного університету. – 2010 р. – №. 3. – С. 57.
ТЕМИ КУРСОВИХ РОБІТ З ТДП
10. Теорії походження права. 11. Принципи права: поняття та класифікація.
12. МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
Тему контрольної роботи студент вибирає самостійно з переліку тем контрольних робіт, що пропонуються в цих методичних рекомендаціях, виходячи з останньої цифри номера залікової книжки, . Перед написанням контрольної роботи необхідно скласти список літератури, яка підлягає вивченню, уважно з нею ознайомитися. Контрольна робота повинна носити самостійний характер, бути змістовною і вичерпною. 13. ТЕМАТИКА КОНТРОЛЬНИХ РОБІТ
10. Теорії походження права. 11. Принципи права: поняття та класифікація.
31. Поняття та види джерел права.
14. ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ
ЗМІСТОВНИЙ МОДУЛЬ 1. Тема 3. Походження та етапи розвитку держави. Відповідно до програми навчання студент повинен знати: умови та причини виникнення держави. Ознаки, що відрізняють державу від соціальної організації первісного суспільства. Закономірності і етапи розвитку держави. Основні теорії походження держави: теологічна, патріархальна, природно-правова або договірна, теорія походження держави Г.В.Ф. Гегеля, органічна теорія, теорія насильства, психологічна теорія, марксистська. Методичні рекомендації. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Передумови виникнення держави: ускладнення суспільного життя, неспроможність суспільної влади первісного суспільства врегулювати суперечності та конфлікти між великими суспільними групами з протилежними інтересами (класами) та різним ставленням до засобів виробництва; виникнення та розвиток приватної власності, великі розподіли праці (виокремлення землеробства, ремісництва, скотарства, торгівлі), поява надлишкового продукту; зміна форми та характеру зв’язків між родами, формування патріархальної сім’ї, поява майнової нерівності; розвиток мови, культури, релігії, поява писемності; зміни у свідомості людей; виокремлення прошарку людей, що є носіями публічної влади і професійно здійснюють керівництво суспільством; інші фактори природно – географічного, військового (завоювання) та соціального характеру (приріст населення тощо). 2. Чинники, що формують умови виникнення держави: соціальні, культурні, демографічні, антропологічні, психологічні, етнічні, географічні, природно – кліматичні, геополітичні, релігійні (ідеологічні), геополітичні. Розумінню типових та особливих причин виникнення держави сприяє вивчення основних теорій виникнення держави - класової, теологічної, патріархальної, договірної, органічної, психологічної, насильницької та інших. 3. Ознаки, що відрізняють державу від соціальної організації первісного суспільства. Державна влада відрізняється від влади первісного соціально однорідного суспільства такими ознаками: у первісному суспільстві соціальна влада виражає і захищає інтереси всіх членів суспільства; у соціальне неоднорідному суспільстві - інтереси домінуючої його частини або соціальної групи;у первісному суспільстві носії влади не відокремлюються за соціальним статусом чи професійно від інших членів суспільства, а у соціальне неоднорідному суспільстві носії влади в організаційному відношенні відокремлені у певні структури, «загони»; у первісному суспільстві населення не оподатковується; у соціальне неоднорідному для утримання державної влади встановлюються податки; у первісному суспільстві органи влади не поділяються за окремими функціями на певні види, а у соціальне неоднорідному суспільстві функції влади розподіляються між окремими органами, виникає специфічна структура влади; у первісному суспільстві влада поширюється на всіх членів роду, племені, на якій території вони б не перебували; а в державі влада поширюється на всіх людей, що перебувають на певній, належній їй території; у державі складається система особливих загальнообов’язкових правил поведінки - юридичних норм, яких не знало первісне суспільство. Поняття про такі норми стало позначатися з певних причин терміном право. Шляхи виникнення держави: Східний – виникнення держав Давнього Єгипту, Вавилону, Китаю та ін. внаслідок необхідності здійснення важких іригаційних робіт, що спричинило до розподілу ролей між членами суспільства і виокремлення управлінської структури. Західний – виникнення держав внаслідок появи приватної власності, майнової нерівності та розколу суспільства на класи (Держави Давньої Греції, Римська імперія, Франкська держава та ін.). Змішаний – створення держав народами, у яких рабовласницький уклад не набув розвитку та тривалий час зберігалась общинна організація і органи племінної демократії (народні збори). Зокрема, це держави створені германськими, кельтськими та слов’янськими племенами. Нетиповий – утворення нової держави на території іншої держави (держав) через політичні причини (СРСР, Ізраїль, Україна та інші пострадянські республіки).
Тема 7. Функції держави.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття функцій держави, їх взаємозв'язок і взаємозалежність. Розвиток функцій та їх залежність від сутності і форми держави. Класифікація функцій держави та їх еволюція. Зовнішні і внутрішні функції. Основні і неосновні функції. Постійні і тимчасові функції держави. Економічні функції і особливості їх здійснення в умовах ринкової економіки. Форми здійснення функцій держави: правова і неправова. Методи реалізації функцій держави. Класифікація та еволюція функцій української держави. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. У філософській і юридичній літературі можна нарахувати до двох десятків таких визначень. За термінологічними розбіжностями нерідко криються розходження в підході до вивчення цього складного питання. Найбільш адекватним представляється наступне визначення: функція держави - це необхідний, однорідний, відносно постійний, доцільний напрямок (сторона) її діяльності, обумовлена об'єктивними потребами суспільного розвитку з погляду її внутрішніх і зовнішніх задач. 2. Слід розрізняти поняття “завдання” і “функції” держави, маючи на увазі, що те чи інше завдання може вирішуватись шляхом реалізації декількох функцій держави і, навпаки, одна функція може бути розрахована на виконання ряду завдань.3. Класифікаційні критерії, тобто ознаки (їхня сума), що дозволяють віднести ті чи інші функції до конкретного класу, групи, мають різний характер. Виділяють, наприклад, об'єкти і сфери державної діяльності, тривалість діяльності, територіальний масштаб, спосіб державного впливу на суспільні відносини, взаємини держав, зміст функцій. Відповідно до названих критеріїв функції держави можуть бути класифіковані: За часом дії – на постійні, здійснювані державою на всіх етапах її існування, і тимчасові, поява яких викликано специфічними умовами суспільного розвитку, а припинення - їхнім зникненням. За критерієм відповідності конкретної діяльності держави її стратегічним настановам – на відкриті, тобто здійснювані публічно і визнані суспільством та латентні, які виникають в протиріччі до офіційно проголошених настанов державної влади або ж навмисно приховані для приховання реальної сутності влади або держави. По сферах політичної спрямованості (внутрішня і зовнішня політика) – на внутрішні, що представляють діяльність держави усередині країни, що визначають її роль у житті даного суспільства, і зовнішні - діяльність за її межами, у якій виявляється роль держави у взаєминах з іншими державами. Внутрішні і зовнішні функції будь-якого державі тісно зв'язані, оскільки зовнішня політика, що визначає лінію поводження з іншими державами, багато в чому залежить від внутрішніх умов існування даної держави. Внутрішні: законодавча; організаторська (налагодження господарських, транспортних зв’язків, боротьба зі стихійним лихом, тощо); політична; економічна; соціальна; культурно – освітня; захисту територіальної цілісності, суверенітету держави і безпеки суспільства, прав і свобод громадян, конституційного ладу і правопорядку; фіскальна; екологічна тощо. Зовнішні: оборонна, політична, економічна, культурна, соціальна, інтеграції (інтеграція у світову економіку, союзи держав тощо), співробітництва, екологічна, а також специфічні функції (розробка загальної зовнішньополітичної концепції, дослідження стану міжнародного середовища, виявлення тенденцій розвитку світового співтовариства та визначення наявного і можливого місця і ролі власної країни в цьому процесі, розробка на цій основі конкретних програм міжнародної діяльності, практична реалізація зовнішньополітичних програм (стимулювання бажаних для себе і міжнародного співтовариства процесів і гальмування або блокування небажаних), ідеологічна і організаційна робота по забезпеченню дієвості функціонування механізму підтримки міжнародних зв’язків. Зовнішні функції можуть мати легальну і нелегальну форму здійснення. Подібна класифікація в теорії держави найбільш поширена, вона ґрунтується на визначенні спрямованості діяльності держави стосовно суспільства, особливою організацією якого і є держава (внутрішня функція), і стосовно іншого державно організованого суспільства, іншої держави (зовнішня функція).Внутрішні функції держави виявляють себе в економічній, політичній, соціальній, ідеологічній сферах життя суспільства. Наприклад, в економічній області на різних етапах державності функції можуть бути зведені до мінімуму (концепція держави - «нічного сторожа» - невтручання в економічне життя), виконувати регулятивну соціальну роль і т.п. Зрозуміло, що та чи інша функція більш-менш яскраво виявляється на відповідному етапі державності, наприклад, облік міри праці і міри споживання («не трудящий да не їсть») у соціалістичних державах. Зовнішні функції - захист суспільства від нападів ззовні, мирне співробітництво з іншими державами, забезпечення геополітичних інтересів і т.п. - також характеризують діяльність держави як цілісну організацію суспільства, але вже звернену не усередину, а зовні його життєдіяльності. 4. Розподіл функцій на внутрішні і зовнішні - це спадщина, що дісталася сучасній вітчизняній теорії держави від її попереднього марксистсько-ленінського методологічного підходу. На попередньому етапі в теорії держави класифікація функцій жорстко прив'язувалася до класової сутності держави. Внутрішні функції виводилися з класової сутності держави, наприклад господарсько-організаторська функція найбільше яскраво характеризувала соціалістичну державу, адже його призначення, як декларувалося, зводилося до побудови соціалістичної економіки. В усіх колишніх підручниках незмінно підкреслювалося, що «у міру просування до комунізму економічна роль держави буде підсилюватися, у зв'язку з чим незмінно зростає роль, обсяг і складність змісту його господарсько-організаторської функції, оскільки вона має на меті створення матеріально-технічної бази комунізму». Історичний досвід показав, що це не так. І на сучасному етапі саме потрібно відмовлятись від державного патерналізму, відходити від зрівняльної психології і соціального утриманства, що випливали з організаторско-господарської функції держави. Зовнішнім функціям, як правило, надавалася роль загальносоціальних функцій: боротьба за мир, забезпечення міжнародного співробітництва і т.п., хоча найчастіше все це мало демагогічний характер. Зараз членування функцій на внутрішні і зовнішні втратило певною мірою своє значення, тому що багато внутрішніх функцій здобувають зовнішній характер (наприклад, екологічний напрямок діяльності держави), і навпаки. Більш важливим стає виділення глобальних функцій держави, що характеризують діяльність сучасної держави в екологічній, демографічній, сировинній, космічній сферах, в області створення і використання ядерної, інформаційний технологій, в області захисту прав і воль людини й в інших сучасних глобальних державних сферах діяльності, що торкаються всієї цивілізації. 5. Найважливішими формами здійснення функцій держави є: Правові – нормативно закріплені: правотворча – державна діяльність, що полягає у розробці і прийнятті юридичних норм; правовиконавча – полягає у застосуванні заходів, які забезпечують виконання норм права; правоохоронна – полягає у контролі і нагляді за дотриманням і виконанням норм, а також у застосуванні примусових заходів до їх порушників. Неправові – нормативно не закріплені: безпосередні вольові акти держави юридично не закріплені. Організаційні – засоби і умови, завдяки яким реалізуються функції держави: організаційно – регламентуюча – організаційна робота по вирішенню тих чи інших завдань держави, яка полягає в створенні відповідних цим завданням організаційних форм (державних організацій, підприємств, установ, фондів тощо); організаційно – господарська – матеріальне забезпечення виконання функцій держави; організаційно – ідеологічна – пояснювальна, виховна, освітня робота, що забезпечує виконання державний функцій. Перш ніж перейти до розгляду того, що відбувається з деякими з перерахованих функцій, зупинимося на не менш важливому питанні - про їхню організаційну і правову форми. 6. Основними методами здійснення функцій держави є: примус, переконання, заохочення (стимулювання).
Тема 11. Походження права.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: регулювання суспільних відносин в період первіснообщинного ладу. Причини, умови та закономірності виникнення права. Основні шляхи формування правових норм: санкціонування звичаїв, правовий прецедент, законотворчість тощо. Основні теорії походження права: теологічна, природно-правова, історичної школи права, нормативістська, теорія походження права Гегеля, марксистська (класова), психологічна. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Виникнення права значною мірою обумовлене тими ж причинами, що й виникнення держави. В умовах розвитку економічних та інших суспільних відносин соціальні норми первісного суспільства стали неспроможними встановити гарантовані зв'язки, обов'язкові для всієї суспільної діяльності. Формування і ускладнення політичного життя суспільства, розшарування його на протилежні соціальні верстви (касти, стани, класи) з нерівним майновим і соціальним положенням посилювали численні суперечності і конфлікти. Розвиток особистості приводить до перетворення людини на самостійного індивіда зі своїми автономними потребами та інтересами. У той же час для максимального задоволення своїх потреб та інтересів людина змушена була свідомо обмежувати свою поведінку, жертвуючи на користь суспільства частиною своєї свободи. Внаслідок цього всі члени суспільних відносин наділялися новими за змістом взаємними правами і обов'язками, які спочатку мали казуально-особистий характер. З часом у міру повторюваності типових життєвих ситуацій, і контроля за їх розвитком з боку владних структур вони набували нормативного значення і визнавалися загальнообов'язковими. Право стає необхідним і для обмеження (пом'якшення) в період розкладу родового ладу військового протистояння окремих племен. 2. Виникнення права — тривалий історичний процес. Основними шляхами його формування були такі: визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних стосунків як права, санкціонування державою звичаїв; утворення правових норм судовими органами; встановлення правових норм державною владою у вигляді нормативних актів. Визнання індивідуальних, фактичних, повторювальних відносин правом. Історія розвитку правових систем свідчить про те, що в умовах переходу від первісного до державно-організованого суспільства значення права надавалося індивідуальним, фактичним, повторювальним стосункам. Держава визнає правила, що склалися на основі багаторазового повторення, починає ними користуватися і захищати від порушень, на підставі чого відбувається виокремлення юридичного регулювання. Санкціонування державою звичаїв (звичаєве право). Важливим етапом у формуванні права стало перетворення звичаїв первісного суспільства на правові звичаї. Правовим звичай стає тоді, коли він набуває мовчазного або офіційного схвалення держави і захищається нею, в тому числі з допомогою примусу. Держава неоднаково ставиться до різних звичаїв: вона санкціонує тільки ті з них, які узгоджуються з її політикою, загальними засадами життєдіяльності суспільства. Водночас з'являються такі, які закріплювали кастові привілеї вищих станів, обов'язки нижчих, правила купівлі-продажу землі, спадкове сімейне володіння землею і т. ін. Більшість правових звичаїв втілюються в писані тексти, на які можна було посилатися в обґрунтуванні своїх прав. Якщо раніше збереження звичаїв було привілеєм жерців, то тепер вони отримують підтримку державної влади. Таким чином на основі правових звичаїв складається так зване звичаєве право. За змістом багато правових звичаїв у деяких країнах ще й зараз зберігають рештки звичаїв родового ладу. Утворення правових норм судовими органами (правові прецеденти). Значну роль у становленні правових норм відіграли суди, які були першими державними органами. Судові органи формулювали правові прецеденти — рішення з конкретних справ, які в майбутньому набували нормативного характеру, ставали загальнообов'язковими при вирішенні аналогічних справ. Так, рішення преторів та інших магістратів у Стародавньому Римі вважалися обов'язковими зразками для вирішення аналогічних справ, внаслідок чого склалася ціла система преторського права. Пряме встановлення правових норм державною владою у вигляді законів, постанов, кодексів та інших нормативних актів. З часом основною формою права стають державні нормативні правові акти. Це відбувається внаслідок динаміки суспільних відносин. Потреби правового регулювання вимагали вироблення і знання спеціальних понять, появи особливих механізмів, інститутів, таких як власність, позов, злочин, юридична відповідальність і т. ін., які були невідомі родовим звичаям. Поступово ці акти в деяких країнах витісняють звичаєве право, посідають домінуюче місце серед форм права. Класова диференціація суспільства, боротьба різних соціальних груп за панівне становище сприяє політизації нормативних актів, на цій основі право стає способом управління суспільством. Нормативні акти збігаються з уявленнями влади про належну поведінку. Єдині правила, які б однаковою мірою висловлювали інтереси всіх членів суспільства, зникають. Норми права, захищені на випадок порушення силою державного апарату, закріплюють можливість майнової нерівності, привілеїв для окремих груп населення, поділ на касти. Але водночас вони необхідні і для встановлення певного порядку суспільних відносин. Нормативні правові акти держави урізноманітнюються, поділяються на окремі види, оперативно реагують на потреби соціальної практики, чітко формулюють зміст прав і обов'язків. 3. Основними закономірностями виникнення права є : поява норм-звичаїв (мононорм); структуризація мононорм на заборони, дозволи та зобов’язання; підвищення ролі позитивних зобов’язань; надання самостійного значення дозволам; втілення дозволів і зобов’язань у самостійних відносинах; набуття нормативними регуляторами суспільних відносин характеру писаного права.
Тема 13. Норми права.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття правової норми, її ознаки. Види правових норм. Звернути увагу на зміст понять : установчі норми (норми-принципи), охоронні норми (норми-заборони), забезпечувальні норми (норми-гарантії), регулятивні норми (норми-правила поведінки), декларативні норми (норми-оголошення), дефінітивні норми (норми-визначення), колізійні норми (норми-арбітри), оперативні норми (норми-інструменти), норми-фікції. Структуру правової норми: диспозицію, гіпотезу, санкцію та їх види. Співвідношення і взаємодія: норм права та інших соціальних норми. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: норма права — загальне правило, еталон поведінки людей та їх колективів. Норма права — елементарна частка права, співвідносна з ним як частина з цілим (як одиничне із загальним). Норма права — не форма і не зміст права, а його частка, «молекула», що володіє і змістом, і формою та в системотворчих процесах разом з іншими нормами становить зміст права в цілому. Завдання норми права: встановлювати певне правило поведінки шляхом закріплення прав і обов'язків суб'єктів; визначати умови, за яких суб'єкти можуть реалізовувати ці права та обов'язки; закріплювати певні засоби забезпечення приписів, що в ній містяться. Ознаки норм права: правила поведінки, що формулюються або санкціонується державою або народом в порядку референдуму і мають загальнообов'язковий характер; формально визначені в нормативно-правовому акті (законі, постанові, інструкції тощо) однозначні правила поведінки, за порушення яких передбачаються відповідні санкції; мають загальний характер (адресовані не конкретному суб'єктові, а поширюється на всіх, хто стає учасником відносин, які регламентуються певною нормою права). Види суб'єктів, на яких поширюються норми права: населення держави загалом; групи населення (професійні, вікові тощо); набувають нормативності та загальнообов'язковості у чітко встановленому порядку (норма права стає такою лише тоді, коли вона видається уповноваженим органом у межах його компетенції і в рамках встановленої процедури, тобто з дотриманням порядку розроблення, обговорення, прийняття, набуття чинності, зміни та скасування її дії і змісту); їх межі дії завжди точно визначені. Дія норм права відбувається: у просторі (на території всієї держави чи на окремих її частинах); у часі (визначаються дати набуття і втрати чинності правової норми); за колом осіб (визначається її обов'язковість для всього населення країни чи лише для окремих категорій — військовослужбовців, пенсіонерів тощо). Галузеве домінування норм права: в адміністративному праві домінують зобов'язувальні норми; у цивільному, сімейному, трудовому, земельному праві — уповноважувальні норми; у кримінальному праві — заборонні норми; у виправно-трудовому праві — зобов'язувальні та заборонні норми. Суттєві специфічні ознаки норм права, що відрізняють їх від інших соціальних норм. 1. У первіснообщинному суспільстві не існували. 2. Регуюють найважливіші суспільні відносини. 3. Встановлюються або санкціонуються відповідними державними органами або народом в порядку референдуму. 4. Є загальнообов'язковими. 5. Мають офіційний характер. Тобто закріплюються у спеціально визначених формах (закон, указ, постанова тощо). 6. Набувають чинності, змінюються і відміняються офіційно, в точно визначеному спеціальному порядку й часі. 7. Утворюють єдину погоджену систему велінь. (Мають системний характер). 8. Забезпечуються заходами державного примусу. 9. Формально визначені. (Містять детальну регламентацію поведінки суб'єктів, формулюють їх конкретні права й обов'язки). 10. Забезпечуються державним примусом, можливістю застосування багатьох санкцій аж до позбавлення волі, а в деяких країнах — до застосування смертної кари. 11. Не залежать від змісту корпоративних норм.
Тема 14. Право і закон.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття закону та його роль в демократичній правовій державі. Ознаки закону. Види законів (конституційні, органічні, звичайні та надзвичайні закони. Федеральні закони та закони суб'єктів федерації. Писані і неписані закони. Правові і неправові закони.) Закон як зовнішня форма права. Законодавчий текст. Реквізити і структура законів. Види статей законів. Процедура прийняття законів. Особливості законодавчого процесу в Україні. Розбіжності між поняттями "право" і "закон". Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Закон — нормативний юридичний акт вищого державного (представницького) органа або безпосередньо народу, що має вищу юридичну силу і містить первинні (такі, що регулюють найважливіші питання) правові норми і приймається з дотриманням особливої законодавчої процедури. 2. Ознаки закону: закон — юридичний акт, письмовий документ, у якому закріплюються юридичні норми, що вводяться до правової системи або їх скасування чи зміни; закон є джерелом права; закон — акт вищих органів влади в державі, як правило, вищого представницького органа країни або всенародного референдуму. В Україні єдиним законодавчим органом є Верховна Рада України. У федераціях закони – це також акти вищих представницьких органів суб'єктів федерації або безпосередньо населення федеративних одиниць (суб’єктів федерації); закон - нормативний акт, наділений вищою юридичною силою, тобто акт найвищого юридичного «рангу», всі інші акти «нижче» закону, знаходяться «під» законом, повинні відповідати закону, ні в чому йому не суперечити; закон має загальний характер, тобто обов’язковий для всього населення на всій території держави; закон - нормативний акт, що містить первинні, споконвічні юридичні норми, тобто норми, яких раніш у правовій системі не було, а також норми по основним, ключовим питанням життя країни, іншим принциповим економічним, політичним, соціальним питанням. На жаль, ця якість законів у даний час не завжди втілюється на практиці: деякі юридичні документи (особливо на рівні обласного законодавства), названі «законами», не містять основних (первинних) юридичних норм, присвячені регулюванню окремих адміністративних питань, що вимагають по своїй суті підзаконної юридичної регламентації; закон - може бути змінений або замінений, як правило, тільки законом і перевірений на відповідність Конституції тільки Конституційним судом; закон – приймається, змінюється, скасовується з дотриманням особливої законодавчої процедури, що називається законодавчий процес. Характеристика закону як правового документа вищої юридичної сили означає, що: закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його скасувати або змінити; всі інші нормативні акти (державних органів, громадських організацій, комерційних корпорацій і т.п.) знаходяться «під» законом, є підзаконними. Вони засновані на законах і не суперечать їм. 2. З метою ефективного використання безлічі законів необхідно однозначне розуміння їхніх видів, загальних і специфічних ознак, співвідношення між собою. Найбільш поширеною сьогодні є така класифікація законів: 1. Конституції — основні закони, що регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і волі громадян. Вони бувають двох видів: Кодифіковані — являють собою єдиний писаний основний закон (Конституція України, Конституція РФ, Конституція США та ін.), їх ще називають моноконституційними актами. Некодифіковані — складаються з групи законів (Великобританія, Швеція, Канада), предметом регулювання яких є особливий рід суспільних відносин, віднесений до конституційного права, — основи суспільного і державного ладу, права і волі громадян і ін. 2. Конституційні закони. Інколи в конституціях закріплюється їх перелік, як основних нормативно-правових актів. Конституційні закони — закони, на які посилається конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачена діючою конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять відсилання до конституції (виборча система, організація і проведення референдуму, організація і діяльність парламенту, президента, конституційного суду і т.д.); закони, якими вносяться зміни, доповнення в діючу конституцію. Конституційний закон відрізняється від інших законів наступними ознаками: а) юридичною чинністю; б) предметом регулювання — особлива сфера; в) порядком прийняття — особлива процедура. Як правило, конституційний закон приймається кваліфікованою більшістю голосів (в Україні — дві третини від конституційного складу Верховної Ради). Спеціальні закони – закони про правові акти, які визначають їх зміст та нормативні характеристики, містять указівки щодо способів їх забезпечення з метою правильного співвідношення між собою.
Тема 24. Поведінка людей у правовій сфері.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття, ознаки та види правової поведінки. Соціальну значимість і правову регламентацію правової поведінки. Види правової поведінки. Поняття правомірної поведінки та її види. Поняття та види неправомірної поведінки. Зловживання правом. Поняття правопорушення. Ознаки правопорушення. Склад правопорушення. Види правопорушень. Характеристику об'єктивна і суб'єктивна сторона і зв'язок між ними, суб'єкт і об'єкт правопорушення. Поняття і форми вини. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Багатозначність поняття "поведінка" в суспільних науках значною мірою позначилася на його тлумаченні у правознавстві. Між іншим, правова наука і практика правового регулювання відносять до поведінки тільки ту людську активність, яка характеризується певними соціальними і юридичними ознаками. Основними рисами правової поведінки є: а) соціальна значущість; б) вираженість зовні у формі діяння (дії чи бездіяльності); в) свідомо-вольовий характер; г) регламентованість правовими нормами; д) властивість зумовлювати юридичні наслідки. 2. Соціальна значущість є однією з основних ознак правової поведінки. Вона має дві форми — соціальну корисність і соціальну шкідливість. Сутність соціальної значущості правової поведінки пов'язана з її властивістю впливати на стан суспільних відносин, змінювати зв'язки між суб'єктами, сприяти чи, навпаки, гальмувати нормальний процес взаємодії між людьми. Правова поведінка може впливати на взаємовідносини суб'єктів, стан суспільних відносин тільки за зовнішньої вираженості, якщо вона сприймається іншими суб'єктами, обумовлює певні зміни в соціальному середовищі. Правова поведінка виявляється у формі дій, що впливають на відносини між суб'єктами, чи у формі бездіяльності. Оскільки правова поведінка здійснюється суб'єктами, то вони повинні адекватно усвідомлювати обставини, характер поведінки і мати можливість здійснювати свою волю, скеровувати свої вчинки. 3. З формально-юридичної точки зору соціальна поведінка є правовою у випадку, коли вона регламентується нормами права. Умови і ознаки правових вчинків можуть бути прямо описані в текстах правових документів, або в останніх передбачено якісь інші заходи щодо моделювання правової поведінки. Властивість правової поведінки впливати на стан суспільних відносин пов'язана не тільки з соціальною значущістю, але й особовим сенсом — реалізацією суб'єктами своїх інтересів. Тому правова поведінка тягне за собою для них певні юридичні наслідки. Однією з найважливіших форм правових наслідків є реакція держави на результати правової поведінки у вигляді заохочення, стимулювання, охорони соціально корисних вчинків чи застосування заходів юридичної відповідальності за шкідливі дії. 4. Правова поведінка є одним із видів юридичних фактів, тих конкретних життєвих обставин, з якими норми права пов'язують виникнення, зміну чи припинення правових відносин. У цьому випадку правова поведінка розглядається як підвалини зміни стану правовідносин, як конкретні життєві обставини, виникнення яких залежить від волі людей і які описані в гіпотезах правових норм. Правова поведінка за своєю внутрішньою структурою складається з певних дій, в яких зовні виявляється ставлення суб'єкта до інших суб'єктів права. Правовий вчинок є елементом правової поведінки. 5. Слід зазначити, що в нормах права, як правило, моделюється не правова поведінка в цілому, а її елементи — правові вчинки. Правовий вчинок — це діяння, що складається з певних елементів, сукупність яких утворює його склад. Складовими елементами правового вчинку є: суб'єкт, суб'єктивна сторона, об'єкт, об'єктивна сторона. Суб’єктом правового вчинку може бути фізична чи юридична особа, орган держави, громадське об'єднання тощо, котрі визнані дієздатними та деліктоздатними, тобто здатними здійснювати свої права і обов'язки, нести юридичну відповідальність (ці поняття розкриваються у питанні 5). Суб'єкти правового вчинку — це ті суб'єкти, за якими визнається здатність усвідомлювати і скеровувати свої діяння. Цю категорію суб'єктів складають тільки правоздатні особи. Суб’єктивна сторона правового вчинку відображує внутрішнє ставлення суб'єкта до свого діяння та його наслідків. Інакше кажучи, суб'єктивна сторона є тією частиною правосвідомості суб'єкта, що безпосередньо пов'язана з фізичною формою діяння і складається з цілей, мотивів, правових установок і т. ін. Об’єкт правового вчинку — це явища навколишнього середовища, на які спрямовані діяння. Об'єктом правового вчинку виступають суспільні відносини, соціальні цінності. Об’єктивну сторону правового вчинку утворюють ті складові, що характеризують форму його зовнішнього виразу: діяння (дія чи бездіяльність, засоби і т. ін.), суспільно значущі наслідки (корисні чи шкідливі), причинний зв'язок між діянням і його наслідком. Відтак, правова поведінка — це сукупність соціально значущих, виражених зовні у вигляді дій чи бездіяльності вчинків, що мають свідомо-вольовий характер, тим чи іншим чином регламентуються нормами права і обумовлюють правові наслідки. Правова поведінка складається з двох протилежних за своєю спрямованістю видів: поведінки правомірної і протиправної (правопорушення). Кожен з цих видів правової поведінки характеризується, крім спільних, своїми особливими рисами.
Тема 25. Законність, правопорядок і дисципліна.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття і зміст законності. Вимоги законності (верховенство права, верховенство закону, рівність всіх перед законом, додержання (виконання) правових актів всіма суб'єктами права, забезпечення реалізації невід'ємних прав і свобод, належне правильне і ефективне застосування права, послідовна боротьба з правопорушеннями, недопущення свавілля в діяльності посадових осіб тощо). Принципи законності (єдність, всезагальність, доцільність, справедливість законності тощо). Нормативно-правову основу законності. Гарантії законності (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, правові). Законність як конституційний принцип організації і діяльності державних органів. Суспільний порядок і правопорядок: поняття, елементи, зміст і співвідношення. Принципи правопорядку (визначеність, системність, організованість, державна гарантованість, усталеність, єдність правопорядку). Поняття дисципліни та її види. Поняття державної дисципліни. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Законність — один з основоположних принципів діяльності державних органів, громадських організацій, роботи посадових осіб і поведінки громадян. Дотримання законності є найважливішим напрямком формування правової держави. Всі закони держави мають виражати волю й інтереси народу, бути конкретним виявом народовладдя. Здійснення і розвиток демократії, реальне забезпечення прав та інтересів громадян є невід'ємною умовою створення правової держави. Однак сама наявність законів ще не вирішує даних завдань. Аби практично регулювати діяльність відповідних органів державної влади і управління, організацій, установ і громадян, законів треба точно і неухильно дотримуватись й виконувати їх, а в державі, суспільстві має панувати режим законності. Отже, законність — це такий режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне й неухильне дотримання і виконання законів, підзаконних актів усіма без винятку органами держави, громадськими організаціями, посадовими особами і громадянами. Поняття законності охоплює дотримання і виконання всієї системи нормативних актів держави. Суть законності полягає в реальності права, в тому, що всі без винятку суб'єкти суспільних відносин керуються принципом суворого дотримання приписів законів й інших нормативних актів, сумлінно виконують покладені на них юридичні обов'язки, безперешкодно і повною мірою використовують свої суб'єктивні права. Тим самим у державі і суспільстві дотримуються встановлених законами та іншими нормативними актами правопорядку, державної і громадської дисципліни. Законність означає, що при здійсненні посадовими особами своїх владних функцій не має місця суб'єктивізму і сваволі, що ведеться рішуча боротьба із різного роду зловживаннями, фактами зневажання законів, порушенням прав і законних інтересів громадян, а також з неправомірною поведінкою громадян. Слід зважати на те, що законність відображує факт відповідності поведінки суб'єктів регульованих правом відносин юридичним правилам (нормам права). Зв'язок законності з державним апаратом, державною владою, політичною системою, правом свідчить про те, що законність пронизує всі інститути державно-правової надбудови і сфери їх діяння у суспільстві. Законність нерозривно пов'язана із демократією. Цей зв'язок характеризується насамперед тим, що законність є невід'ємним елементом демократії, дійсного народовладдя. Законність покликана охороняти суспільні відносини, соціальні цінності суспільства, справедливість. Справжня демократія неможлива без твердої законності. Демократія, у свою чергу, справляє значний вплив на формування і підтримання режиму законності, виступає як найважливіша гарантія законності. Всебічне забезпечення законності досягається лише за умов демократичних форм державного і суспільного життя, коли в боротьбі з правопорушеннями беруть участь широкі маси трудящих, коли діяльність державного апарату перебуває під контролем народу, його представницьких органів. 2. Основними принципами законності є: 1. Принцип єдностізаконності – полягає у забезпеченні єдності розуміння законів та підзаконних актів, одноманітного тлумачення та застосування нормативно-правових актів, встановлення рівних можливостей та відповідальності для всіх суб‘єктів права. Цей принцип забезпечує: єдину реалізацію загальнодержавного розуміння змісту та ролі закону по всій території держави; єдине розуміння і застосування законів на всій території держави; єдність правового регулювання у поєднанні з можливістю врахування особливостей певної територіальної одиниці. 2. Верховенства закону в системі правових актів. 3. Нерозривного зв'язку, підпорядкування, зумовленості законності з режимом демократії. 4. Загальності законності – забезпечує обов'язковість вимог законності для усіх громадян, посадових осіб, державних органів та громадських організацій. 5. Зв'язку законності із загальною та правовою культурою населення, посадових осіб. 6. Взаємодії законності на доцільності, неприпустимості протиставлення законності й доцільності. Цей принцип забезпечує: можливість вибору оптимального з передбачених законом варіантів правомірної поведінки; найефективніший шлях досягнення мети правового регулювання; неможливість виправдання порушень закону доцільністю. 6. Єдності законності та справедливості. 7. Гарантованості прав та свобод громадян. 8. Невідворотності відповідальності за правопорушення, будь-які порушення режиму законності. Крім того, у юридичній літературі обґрунтовується можливість інших принципів законності: гарантованості, реальності, непорушності та ін. Особливо варто підкреслити, що і законність у цілому, і всі без винятку принципи законності мають за мету забезпечення і захист прав і свобод громадян, їх правового статусу. Саме на цю мету зорієнтований режим законності дійсно демократичного суспільства, правової соціальної держави, формування якої є глобальним завданням українського суспільства. 2. Законність і правопорядок перебувають у тісному взаємозв'язку. Зміцнення законності має своїм наслідком більш високий рівень правопорядку, і навпаки, порушення його ведуть до послаблення правопорядку. Правопорядок є важливою умовою реалізації інститутів демократії, оскільки вони розвиваються на базі всебічного зміцнення законності. Водночас правопорядок є важливим структурним елементом суспільного порядку, під яким розуміється правильно налагоджений стан всієї сукупності суспільних відносин, урегульованих не лише правовими, а й усіма іншими соціальними нормами. Якщо зміцнення і підтримання правопорядку пов'язано з реалізацією правових норм, то у підтримці суспільного порядку важлива роль належить нормам моралі громадських організацій, традиціям, звичаям. Отже, поняття суспільного порядку за своїм обсягом ширше, ніж поняття правопорядку. Таке поняття суспільного порядку необхідне для з'ясування змісту і механізму всього суспільного й державного життя. В адміністративному праві поняття громадського порядку вживається у вузькому значенні. Воно пов'язується з підтриманням порядку в громадських місцях. Правопорядок передбачає закріплення справжнього демократичного правового статусу особи, неухильне втілення у життя демократичних прав і свобод особи, гарантованість від свавілля. Разом з тим цей порядок неможливий без найсуворішого виконання кожним громадянином своїх обов'язків, закріплених нормами права. У законах та інших нормативних актах визначено структуру державних та громадських організацій, їх компетенцію, демократичну основу їх взаємовідносин. Можна сказати, що врегульованість і порядок досягаються безпосередньо через реалізацію вимог права в поведінці різноманітних суб'єктів суспільних відносин як у взаємовідносинах держави з окремими громадянами, у взаємовідносинах громадян, так і у взаємовідносинах державних органів і громадських організацій. Структура правопорядку: 1. Суб‘єкти права. 2. Правові відносини. 3. Норми права. Зміст правопорядку – система правових та не правових процесів, властивостей та ознак, які визначають його сутність. Розрізняють три аспекти змісту правопорядку: Матеріальний – закономірності виникнення, функціонування та розвитку елементів та процесів, що складають структуру правопорядку. Вольовий – аспекти вияву волі народу, держави та всіх учасників правовідносин. Юридичний – ступінь реалізації права і законності; узгодження суб‘єктивних прав та юридичних обов‘язків; стан урегульованості та упорядкованості правових відносин та зв‘язків.
Тема 26. Правова свідомість і правова культура та шляхи їх формування.
Відповідно до програми навчання студент повинен знати: поняття і структуру правосвідомості. Раціональні і емоціональні елементи правосвідомості. Інформаційний, оціночний, вольовий рівні правосвідомості. Види правосвідомості. Поняття правової ідеології і правової психології, як структурних елементів правосвідомості. Зміст понять буденна, професійна, наукова (теоретична) правосвідомість, індивідуальна, групова, масова, суспільна правосвідомість. Джерела формування правосвідомості. Роль соціальної практики у формуванні правосвідомості. Функції правосвідомості: пізнавальна, оціночна, регулятивна, ціннісна. Поняття правової культури. Фактори, що впливають на рівень розвитку правової культури. Основні елементи правової культури: право, правосвідомість, правові відносини, правова поведінка, законність і правопорядок, правотворча діяльність, правова наука. Рівні і показники правової культури. Види правової культури: індивідуальна, групова, суспільна. Поняття правового нігілізму та шляхи його подолання. Поняття правового виховання як засобу формування правосвідомості і правової культури. Поняття і систему правового виховання. Цілі, методи, форми і принципи правового виховання. Поняття та особливості системи правової освіти. Для успішного самостійного вивчення теми слід звернути увагу на такі аспекти проблем, що вивчаються: 1. Правова свідомість (правосвідомість) — специфічна форма суспільної свідомості, система відображення правової дійсності у поглядах, теоріях, концепціях, почуттях, уявленнях людей про право, його місце і роль щодо забезпечення свободи особи й інших загальнолюдських цінностей. Правова свідомість — сукупність уявлень і почуттів, що виражають не лише знання права, а і ставлення до права, повагу до нього як до соціальної цінності, а також засвоєність навичок позитивної правової поведінки. Предмет відображення і об'єкт впливу правосвідомості — право як система правових норм, правовідносини, законодавство, правова поведінка, правова система в цілому. Ознаки правосвідомості: відображує у правових категоріях, концепціях, теоріях, почуттях, поглядах людей правову дійсність, різні види суспільних відносин; активно взаємодіє з різними видами суспільних відносин, взаємозбагачуючись; спрямовує суб'єктів права на певні зміни в правовому середовищі, прогнозує і моделює їх. Елементи правосвідомості суспільства: ідеологічний; психологічний; поведінковий. Правова ідеологія — система правових принципів, ідей, теорій, концепцій, які відображують теоретичне (наукове) ставлення суспільства до права, державно-правового розвитку, правових режимів, юридичного упорядкування суспільних відносин. Розробляється і впроваджується в суспільну свідомість певними структурами: державою, політичними партіями, іншими об'єднаннями громадян. Склад сучасної правової ідеології: концепція поділу влад; визнання пріоритету загальнолюдських цінностей над інтересами окремих верств суспільства; домінування загальновизнаних норм міжнародного права над нормами національного права; теорії правової держави і громадянського суспільства; принципи демократизму, гуманізму, невідчужуваності природних прав людини тощо. Правова психологія характеризує ставлення до правових явищ з боку окремих індивідів, утворюється стихійно на основі емпіричного, безпосереднього відображення суб'єктами правової поведінки у вигляді індивідуальних правових переживань, почуттів, емоцій, оцінок тощо. Виявляється в почуттях, емоціях, настроях окремих членів суспільства щодо права, відображає його не узагальнено, а конкретизовано. Структура правової психології: 1) сталі елементи (правові звичаї, традиції, звички); 2) динамічні елементи (настрої, почуття, переживання); 3) пізнавальні елементи (правові емпіричні знання, уявлення, погляди) та емоційні елементи (правові емоції, почуття, настрої); 4) регулятивні елементи (правові звички, традиції, звичаї). Поведінкова частина правосвідомості (правова поведінка) — мотиви правової поведінки, правові установки (елементи, які безпосередньо зумовлюють і визначають поведінку суб'єктів права, її напрям, характер та утворюють вольову сторону правосвідомості, синтезують раціональні й емоційні компоненти (є складовою правової поведінки). 2. Правова культура — соціальне явище, яке виявляється у знанні та правильному розумінні приписів норм права, а також у поведінці, що повністю відповідає цим приписам, і у непримиренному ставленні до порушень правових приписів іншими суб'єктами. Правова культура є ознакою: високого ступеня участі членів суспільства в його правовому житті; здійснення правової діяльності; відображення стану законності та правопорядку; відображення рівня правосвідомості. Правова культура — своєрідна система правових цінностей, що відповідають рівню досягнутого суспільством правового прогресу та відображають у правовій формі стан свободи особи, інші найважливіші соціальні цінності. Правова культура — комплекс уявлень певної спільності людей про право, його реалізацію, діяльність державних органів і посадових осіб. Склад правової культури суспільства: 1) система правових норм як особливих правил поведінки, формою відображення яких є система нормативних правових актів і конкретизаційних актів індивідуального регулювання; 2) сукупність правовідносин, тобто суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових норм, які закріплюють взаємні юридичні права й обов'язки учасників цих відносин; 3) сукупність суб'єктів права (учасників правовідносин); 4) правосвідомість — система духовного відображення правової дійсності; 5) режим законності та правопорядку — стан фактичної впорядкованості суспільних відносин, урегульованих за допомогою правових засобів, зміст яких складають правомірні дії суб'єктів права. Структура правової культури (динамічний (функціональний) аспект): правоутворення; правове мислення; правове регулювання, у тому числі правотворчості, реалізації норм права; правозастосування; правомірна поведінка.
ІНДИВІДУАЛЬНІ НАВЧАЛЬНО-ДОСЛІДНІ ЗАВДАННЯ (реферати):
Тема 3. 1. Причини розкладу первіснообщинного ладу і виникнення держави. 2. Особливості виникнення держав Сходу. 3. Теорії походження Давньоруської (Давньоукраїнської) держави.
Тема 7. 1. Види функцій держави та їх еволюція. 2. Форми і методи здійснення функцій держави. 3. Класифікація та еволюція функцій української держави. Тема 11. 1. Причини і умови виникнення права. 2. Основні закономірності і етапи розвитку права. Історичні типи права. 3. Основні теорії виникнення права. Тема 13. 1. Правова норма: поняття, ознаки. 2. Види правових норм. 3. Структура правової норми. 4. Норми права та інші соціальні норми: співвідношення та взаємодія.
Тема 14.
Тема 24. 1 Поняття і ознаки правової поведінки. 2. Соціальна значимість і правова регламентація правової поведінки. 3. Види правової поведінки. Правомірна поведінка. 4. Ознаки правопорушення. Склад правопорушення. 5. Види правопорушень.
Тема 25. 1. Право, закон і законність. 2. Законність і демократія. Принципи законності. 3. Поняття правопорядку. Законність і правопорядок. 4. Гарантії законності і правопорядку. 5. Режим законності і забезпечення прав громадян. 6. Державна дисципліна.
Тема 26. 1. Поняття і структура правосвідомості. Види правосвідомості. 2. Шляхи та джерела формування правосвідомості. 3. Поняття та основні елементи правової культури. 4. Правове виховання як засіб формування правової свідомості і правової культури.
Примітка: Теми наукових рефератів можуть також обиратись студентами за індивідуальним бажанням за умови узгодження з викладачем.
Теорія держави і права
ТЕСТОВІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ ПІДСУМКОВИХ КОНТРОЛІВ
Завдання № 1 1. Назвіть теорію, яка пов’язує виникнення держави із суспільною еволюцією: від сім’ї (родини) до громади і до держави: a) теологічна; b) договірна; c) гідравлічна; d) патріархальна
Завдання № 2 Назвіть теорію, яка причиною виникнення держави називає божественну волю: a) патріархальна; b) гідравлічна; c) теологічна; d) договірна
Завдання № 3 Назвіть теорію, що пов’язує походження держави із необхідністю організації іригаційних робіт: a) теологічна; b) гідравлічна; c) договірна; d) патріархальна
Завдання № 4 Назвіть теорію, що пов’язує походження держави із результатом суспільної угоди людей: a) теологічна; b) договірна; c) патріархальна; d) гідравлічна
Завдання № 5 Назвіть теорію, що пов’язує походження держави із результатом завоювання певних територій: a) психологічна; b) соціально-економічна; c) насильства; d) органічна
Завдання № 6 Назвіть теорію, що пояснює походження держави із особливостей психіки людини, усвідомлення людьми необхідності певних моделей поведінки: a) органічна; b) насильства; c) психологічна; d) соціально-економічна
Завдання № 7 Назвіть теорію, що пояснює походження держави із закономірностей розвитку природи: a) соціально-економічна; b) органічна; c) насильства; d) психологічна
Завдання № 8 Позначте відповіді, у яких правильно названі причини утворення первісних держав: поділ суспільства на соціальні групи з відмінними інтересами; розвиток засобів масової інформації; поява комп’ютерів ; необхідність управління загальними справами
Завдання № 9 Позначте відповіді, у яких правильно названі причини утворення первісних держав: поява комп’ютерів ; захист від нападу зовнішніх ворогів; розвиток засобів масової інформації; завоювання інших народів та територій
Завдання № 10 Позначте відповіді, у яких правильно названі способи утворення сучасних держав: завоювання інших народів; захист своєї держави; розпад держав; об’єднання держав
Завдання № 11 Організація політичної влади у суспільстві, яка забезпечує його цілісність, функціонування та розвиток шляхом управління та координації інтересів різних соціальних груп: a) демократія; b) механізм держави; c) громадянське суспільство; d) держава
Завдання № 12 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки держави: територія; самоврядування; суверенітет; рівність членів суспільства
Завдання № 13 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки держави: самоврядування; рівність членів суспільства; населення; управління загальносуспільними справами
Завдання № 14 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки держави: рівність членів суспільства; самоврядування; наявність норм права; наявність специфічного апарату управління та примусу
Завдання № 15 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки держави: суверенітет; рівність членів суспільства; наявність території; самоврядування
Завдання № 16 Сутність держави: a) сукупність внутрішніх характерних рис держави, що вказують інтереси якої частини суспільства або всього суспільства здатна задовольнити конкретна держава; b) організація політичної влади населення; c) засоби й методи діяльності держави; d) система загальнообов’язкових правил поведінки
Завдання № 17 Сутність держави: a) сукупність внутрішніх характерних рис держави, що вказують інтереси якої частини суспільства або всього суспільства здатна задовольнити конкретна держава; b) організація політичної влади населення; c) засоби й методи діяльності держави; d) суверенітет
Завдання № 18 Сутність держави: a) сукупність внутрішніх характерних рис держави, що вказують інтереси якої частини суспільства або всього суспільства здатна задовольнити конкретна держава; b) організація політичної влади населення; c) засоби й методи діяльності держави; d) рівність членів суспільства
Завдання № 19 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки держави, що відрізняють їх від інших організацій сучасного суспільства: наявність специфічного апарату управління і примусу; встановлення норм права; демократичний принцип прийняття рішень самоврядування
Завдання № 20 Система державних органів, наділених державно-владними повноваженнями: a) механізм держави; b) демократія; c) апарат держави; d) громадянське суспільство
Завдання № 21 Забезпечення цілісності суспільства шляхом управління загальносуспільними справами – це: a) призначення держави; b) демократія; c) механізм держави; d) сутність держави
Завдання № 22 Історичний тип держави: a) суттєві риси, притаманні державам одного історичного періоду; b) стародавні, середньовічні, нові та новітні (сучасні) держави; c) найбільш суттєві риси й ознаки держав однієї економічної формації й одного економічного базису; d) соціальна сутність держави
Завдання № 23 Структуру механізму держави становлять: апарат держави; державні підприємства і установи; трудові колективи; політичні партії.
Завдання № 24
Орган держави це: a) структурно організований колектив державних службовців; b) організація, утворена на підставі закону; c) об’єднання громадян; d) посадові особи
Завдання № 25 Сукупність найбільш суттєвих ознак, притаманних групі держав в конкретно-історичних умовах : a) державний режим; b) тип держави; c) держава; d) форма держави
Завдання № 26 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за формаційним підходом: космічна; буржуазна; економічна; феодальна
Завдання № 27 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за цивілізаційним підходом: з розвиненою економікою; первинна; теократична; феодальна
Завдання № 28 Форма правління в Україні: a) президентська республіка; b) олігархія; c) парламентська республіка; d) змішана республіка
Завдання № 29 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи вторинних держав за цивілізаційним підходом: ісламська; західна; буржуазна; рабовласницька;
Завдання № 30 За формою державного устрою Україна є: a) унітарною державою; b) федерацією; c) імперією; d) конфедерацією
Завдання № 31 За формою державного режиму Україна є: a) демократичною; b) олігархічною; c) авторитарною; d) тоталітарною
Завдання № 32 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за релігійним підходом: теократичні; світські; консервативні; економічні
Завдання № 33 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за видом релігії: католицькі; православні; консервативні; економічні
Завдання № 34 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за видом релігії: консервативні; ісламські; економічні; християнські
Завдання № 35 Позначте особливості парламентської республіки: глава держави президент, обирається парламентом; уряд формується з представницьких партій, що одержали більшість в парламенті; президент є главою уряду і здійснює виконавчу владу; глава держави президент, обирається всенародно
Завдання № 36 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за географічним критерієм: східні; економічні; західні; політичні
Завдання № 37 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за географічним критерієм: європейські; азійські; економічні; політичні
Завдання № 38 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за географічним критерієм: політичні; американські; економічні; африканські
Завдання № 39 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за устроєм: економічна; політична; федеративна; унітарна
Завдання № 40 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за формою правління: республіка; політична; монархія; економічна
Завдання № 41 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за політичним режимом: економічна; демократична; політична; авторитарна
Завдання № 42 Позначте відповіді, у яких правильно вказані типи держав за політичним режимом: політична; тоталітарна; економічна; ліберальна
Завдання № 43 Основні напрями діяльності держави, які розкривають її соціальну сутність і спрямованість: a) форма держави; b) держава; c) функції держави; d) режим
Завдання № 44 Позначте відповіді, у яких правильно вказані функції держави за сферами суспільного життя: основні; економічні; постійні; політичні
Завдання № 45 Позначте відповіді, у яких правильно вказані функції держави за соціальним значенням державної діяльності: основні; внутрішні; зовнішні; неосновні
Завдання № 46 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види функцій держави за часом їх здійснення: тимчасові; неосновні; постійні; основні
Завдання № 47 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види функцій держави за їх територіальною спрямованістю: внутрішні; зовнішні; ідеологічні; основні
Завдання № 48 Вкажіть, до якого виду функцій держави відноситься діяльність по створенню механізму захисту особи: a) культурно-виховна; b) гуманістична; c) економічна; d) ідеологічна
Завдання № 49 Вкажіть, до якого виду функцій держави відноситься діяльність по створенню системи загальноосвітніх установ: a) гуманістична; b) культурно-виховна; c) економічна; d) політична
Завдання № 50 Вкажіть, до якого виду функцій держави відноситься участь держави у розв’язанні глобальних господарських проблем: a) культурно-виховна; b) економічна; c) політична; d) гуманістична
Завдання № 51 Вкажіть, до якого виду функцій держави відноситься участь військових підрозділів України в складі миротворчих контингентів: політична; культурно-виховна; гуманістична; економічна
Завдання № 52 Система способів та засобів організації і здійснення державної влади: a) державний устрій; b) державне правління; c) форма держави; d) державний режим
Завдання № 53 Назвіть елементи форми держави: апарат держави; політична система; державний устрій; державне правління
Завдання № 54 Назвіть елементи форми держави: апарат держави; державний режим; державний устрій; політична система
Завдання № 55 Спосіб формування та функціонування вищих органів державної влади: a) форма держави; b) державний режим; c) державний устрій; d) форма правління
Завдання № 56 Як називається форма правління, при якій вища державна влада здійснюється повністю або частково однією особою і передається у спадок: республіка; конфедерація; демократія; монархія
Завдання № 57 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки монархії: джерелом влади є народ; влада здійснюється однією особою; спадковий порядок правонаступництва вищої влади; вища влада здійснюється виборним органом
Завдання № 58 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки монархії: глава держави здійснює владу одноособово та безстроково; відсутність політичної та юридичної відповідальності глави держави за результати здійснення влади; вища влада здійснюється виборним органом; джерелом влади є народ
Завдання № 59 Як називається форма державного правління, при якій вища державна влада здійснюється виборним органом, що обирається населенням на певний строк: a) монархія; b) республіка; c) конфедерація; d) демократія
Завдання № 60 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки республіки: глава держави здійснює владу одноособово та безстроково; відсутність політичної та юридичної відповідальності глави держави за результати здійснення влади; суб’єктом формування влади є народ; вищі державні органи є виборними
Завдання № 61 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки республіки: відсутність політичної та юридичної відповідальності глави держави за результати здійснення влади; вищі органи державної влади здійснюють повноваження за принципом розподілу влади; органи вищої державної влади обираються на певний строк; глава держави здійснює владу одноособово та безстроково
Завдання № 62 Яку форму правління характеризує така ознака - президент одночасно є главою держави та очолює виконавчу владу: парламентська республіка; парламентська монархія; президентська республіка; президентсько-парламентська республіка
Завдання № 63 Яку республіканську форму правління характеризує така ознака - уряд формується та відповідальний перед парламентом: парламентська республіка; президентська республіка; змішана республіка
Завдання № 64 Яку форму правління характеризує така ознака - уряд відповідальний і перед президентом, і перед парламентом: змішана республіка; президентська республіка; парламентська республіка
Завдання № 65 Як називається форма державного правління, коли глава держави (президент), обраний населенням, формує за погодженням з парламентом склад уряду, яким керує сам: монархія; парламентська республіка; президентська республіка; змішана республіка
Завдання № 66 Як називається республіканська форма державного правління, коли уряд формується та відповідальний перед парламентом: змішана республіка; президентська республіка; парламентська республіка; монархія
Завдання № 67 Як називається форма державного правління, коли глава держави (президент) є водночас і главою виконавчої влади, а уряд відповідальний і перед главою держави, і перед парламентом: президентська республіка; монархія; парламентська республіка; президентсько-парламентська республіка
Завдання № 68 Як називається форма державного правління, коли парламент формує уряд, який підзвітний лише йому, але глава держави (монарх) наділений такими функціями формально: президентська республіка; парламентська монархія; змішана республіка; парламентська республіка
Завдання № 69 Як називається форма державного правління, коли уряд формується парламентом, але відповідальний і перед парламентом, і перед президентом: форма держави; державний устрій; державне правління; парламентсько-президентська
Завдання № 70 Спосіб поділу держави на частини, що відображає характер розподілу влади між нею та складовими частинами, центральними та місцевими органами: державний устрій; форма держави; державний режим; державне правління
Завдання № 71 Державний устрій, при якому складові частини держави не мають ознак державності, суверенітету: сегментарна держава; демократична держава; унітарна держава; авторитарна держава
Завдання № 72 У відповідях під якими номерами названі ознаки унітарної держави: наявність єдиної вертикальної системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади; наявність суб’єктів федерації; наявність політичної свідомості; наявність єдиної Конституції та системи законодавства
Завдання № 73 У відповідях під якими номерами названі ознаки унітарної держави: наявність суб’єктів федерації; наявність єдиного громадянства; наявність єдиної системи нормативно-правових актів; наявність політичної свідомості
Завдання № 74 Державний устрій, при якому складові частини держави мають ознаки державності, суверенітету: федеративна держава; демократична держава; авторитарна держава; сегментарна держава
Завдання № 75 У відповідях під якими номерами названі ознаки федеративної держави: наявність власної системи органів законодавчої, виконавчої та судової влади у складових частинах держави; дуалістичний характер системи нормативно-правових актів; релігійна природа держави; наявність політичної свідомості
Завдання № 76 У відповідях під якими номерами названі ознаки федеративної держави: встановлення виключної компетенції для загально федеральних органів; розмежування компетенції між загальними органами держави та складовими її частинами; релігійна природа держави; наявність політичної свідомості
Завдання № 77 Способи та засоби здійснення державної влади: державний устрій; державне правління; форма держави; державний режим
Завдання № 78 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види державного режиму: ідеологічний; економічний; демократичний; тоталітарний
Завдання № 79 Позначте відповіді, у яких названі ознаки демократичного режиму: контроль над засобами масової інформації; гарантованість правового статусу особи; відсутність політичного плюралізму; виборність вищих органів влади
Завдання № 80 Позначте відповіді, у яких названі ознаки демократичного режиму: політичне багатоманіття; змагальний характер формування вищих органів влади; контроль над засобами масової інформації; відсутність політичного плюралізму
Завдання № 81 Позначте відповіді, у яких названі ознаки демократичного режиму: наявність ефективних механізмів у політичних партій щодо виявлення соціальних інтересів; контроль над засобами масової інформації; правовий характер діяльності органів держави; відсутність політичного плюралізму
Завдання № 82 Позначте відповіді, у яких названі ознаки авторитарного режиму: заборона політичної опозиції; забезпечення правового статусу особи; централізація влади; політичний плюралізм
Завдання № 83 Позначте відповіді, у яких названі ознаки авторитарного режиму: політичний плюралізм; забезпечення правового статусу особи; монополія влади; народ відсторонений від влади
Завдання № 84 Позначте відповіді, у яких названі ознаки тоталітарного режиму: забезпечення прав та свобод особи; наявність демократичних інститутів; монополія однієї політичної партії; жорсткий контроль над опозицією
Завдання № 85 Позначте відповіді, у яких названі ознаки тоталітарного режиму: централізоване управління економікою; наявність демократичних інститутів; монополія на ідеологію засобів масової інформації; наявність опозиції
Завдання № 86 Позначте відповіді, у яких названі ознаки тоталітарного режиму: монополія ідеології; наявність демократичних інститутів; використання військових при розв’язанні внутрішніх політичних колізій; забезпечення прав та свобод особи
Завдання № 87 Назвіть способи поділу держави при формуванні державного устрою: демократичний; авторитарний; адміністративно-територіальний; національно-територіальний
Завдання № 88 Об’єднання незалежних держав необхідне для здійснення певних завдань, досягнення певної мети: конфедерація; імперія; федерація; автономія
Завдання № 89 Об’єднання держав з частковою передачею повноважень спільним органам: міждержавна організація (об’єднання); конфедерація; автономія; федерація
Завдання № 90 Система державних органів, установ і підприємств, які здійснюють завдання та функції держави: апарат держави; орган держави; механізм держави; держава
Завдання № 91 Назвіть елементи механізму держави: спортивна організація; орган держави; державна установа; політична партія
Завдання № 92 Назвіть елементи механізму держави: державне підприємство; політична партія; спортивна організація; державна установа
Завдання № 93 Система органів держави, що здійснюють її завдання та функції: спортивна організація; орган держави; апарат держави; політична партія
Завдання № 94 Назвіть елементи апарату держави: політична партія; релігійна організація; державна установа; органи держави
Завдання № 95 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки апарату держави: веде боротьбу за владу в державі; є громадянською організацією; функціонує як ієрархічна система органів; складається з органів, які наділені державно-владними повноваженнями
Завдання № 96 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки апарату держави: утворює підсистеми органів (законодавчих, судових тощо); веде боротьбу за владу в державі; є громадянською організацією; для забезпечення владних повноважень використовує засоби управління та примусу
Завдання № 97 Структурно-організований колектив державних службовців та інших працівників, які наділені відповідними повноваженнями та необхідними засобами для виконання завдань та реалізації функцій держави: політична партія; апарат держави; механізм держави; орган держави
Завдання № 98 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки органу держави: наділений державно-владними повноваженнями; є громадською організацією; здійснює економічні функції; складається із державних службовців
Завдання № 99 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки органу держави: здійснює економічні функції; є громадською організацією; є елементом апарату держави; здійснює повноваження у межах встановлених законом
Завдання № 100 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки органу держави: здійснює економічні функції; має юридично визначену форму та компетенцію; видає обов’язкові до виконання юридичні акти; є громадською організацією
Завдання № 101 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки органу держави: здійснює економічні функції; наділений державно-владними повноваженнями; наділений матеріальними засобами необхідними для здійснення повноважень; є громадською організацією
Завдання № 102 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за місцем у системі державного апарату: колегіальні; вторинні; постійні; первинні
Завдання № 103 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за способом утворення: місцеві; призначувальні; виборні; вторинні
Завдання № 104 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за змістом або напрямом діяльності: виборні органи; органи законодавчої влади; колегіальні; органи виконавчої влади
Завдання № 105 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за змістом або напрямом діяльності: вторинні; органи законодавчої влади; органи судової влади; первинні
Завдання № 106 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за територіальним критерієм: постійні; колегіальні; місцеві; центральні
Завдання № 107 Позначте відповіді, у яких правильно названі органи держави за часом здійснення повноважень: тимчасові; постійні; загальні; колегіальні
Завдання № 108 Позначте відповіді, у яких правильно названі органи держави за обсягом компетенції: тимчасові; спеціальні; загальні; постійні
Завдання № 109 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види органів держави за порядком здійснення компетенції: одноособові; колегіальні; загальні; спеціальні
Завдання № 110 Колегіальний, представницький орган держави, який виконує її законодавчі та деякі контрольні функції: президент; парламент; верховний суд; конституційний суд
Завдання № 111 Органи держави, що здійснюють її завдання у формі виконання законів та реалізують функції у формі виконавчо-розпорядчої діяльності: прокуратура; верховний суд; кабінет міністрів; міністерство економіки
Завдання № 112 Органи, що здійснюють завдання та функції держави у формі правосуддя: конституційний суд; адміністративний суд; прокуратура; адвокатура
Завдання № 113 Організація політичної влади громадянського суспільства, яка, насамперед, юридичними засобами забезпечує рівні можливості існування та розвитку особи у всіх сферах суспільного життя: соціальна держава; держава; громадянське суспільство; правова держава
Завдання № 114 Позначте відповіді, у яких правильно названі концептуальні положення правової держави: духовність; наявність демократичного режиму; основою є громадянське суспільство; політичність
Завдання № 115 Позначте відповіді, у яких правильно названі концептуальні положення правової держави: громадянське суспільство базується на розвитку ринкової економіки; верховенство правового закону; духовність; ефективна система захисту прав і свобод людини і громадянина
Завдання № 116 Позначте відповіді, у яких правильно названі концептуальні положення правової держави: верховенство правового закону; позитивне право має відповідати вищим морально-правовим цінностям (основним правам і свободам людини і громадянина); політичність; федералізм
Завдання № 117 Позначте відповіді, у яких правильно вказані соціально-змістовні ознаки правової держави: юридична захищеність особи; взаємовідповідальність держави та особи; верховенство закону; суверенітет
Завдання № 118 Позначте відповіді, у яких правильно вказані названі соціально-змістовні ознаки правової держави: високий рівень правової культури населення; правове регулювання здійснюється на загальнодозвільних засадах; юридична захищеність особи; принцип розподілу влади
Завдання № 119 Позначте відповіді, у яких правильно вказані формальні ознаки правової держави: ефективність та незалежність суду; централізація і концентрація політичної влади правлячою політичною партією; дотримання законів усіма суб'єктами суспільного життя; неподільність державної влади
Завдання № 120 Позначте відповіді, у яких правильно вказані формальні ознаки правової держави; розподіл влад на законодавчу, виконавчу, судову; ефективність та незалежність суду; зростання економіки; суверенітет
Завдання № 121 Позначте відповіді, у яких правильно вказані формальні ознаки правової держави: режим законності; взаємовідповідальність особи і держави; юридична захищеність особи; суверенітет
Завдання № 122 Позначте відповіді, у яких правильно вказані формальні ознаки правової держави: демократія; суверенітет; режим законності; юридична захищеність особи
Завдання № 123 Стійка взаємодія людей та їх об’єднань, що заснована на різноманітних формах власності, демократичних інститутах, ефективній системі соціального захисту та рівних юридичних можливостях існування та розвитку особи у всіх сферах суспільного життя: держава; соціальна держава; громадянське суспільство; правова держава
Завдання № 124 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки громадянського суспільства: людина є основною соціальною цінністю; гарантування розвитку усіх форм власності; централізація економіки; застосування засобів примусу
Завдання № 125 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки громадянського суспільства: рівна захищеність всіх форм власності; застосування засобів примусу; створення громадських організацій та об’єднань, вільних від втручання держави; централізація економіки
Завдання № 126 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки громадянського суспільства: юридично рівні можливості для існування та розвитку особи; централізоване керівництво економікою; застосування засобів примусу; наявність ефективної системи соціального захисту
Завдання № 127 Організація політичної влади, яка створює необхідні умови для формування громадянського суспільства, всебічного розвитку особи завдяки ефективній системі соціального захисту: соціальна держава; громадянське суспільство; правова держава; держава
Завдання № 128 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки соціальної держави: наявність ефективної системи соціального захисту; авторитаризм; соціальноорієнтована економіка; федералізм
Завдання № 129 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки соціальної держави: федералізм; авторитаризм; взаємозв’язок із громадянським суспільством; закріплення у нормах права та створення механізмів реалізації соціальних прав людини
Завдання № 130 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки соціальної держави: авторитаризм; забезпечення соціального компромісу; федералізм; взаємодія ринкових відносин з державним регулюванням економіки
Завдання № 131 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки соціальної держави: визнання людини найвищою соціальною цінністю; авторитаризм; взаємозв’язок із громадянським суспільством; федералізм
Завдання № 132 Позначте відповіді, у яких правильно названі принципи соціальної держави: соціального партнерства; соціальної рівності; верховенства законів; парламентаризм;
Завдання № 133 Позначте відповіді, у яких правильно названі принципи соціальної держави: парламентаризм; економічності; соціальної справедливості; соціальної злагоди
Завдання № 134 Позначте відповіді, у яких правильно названі принципи соціальної держави: економічність; парламентаризм; верховенство права; гарантованості соціальних прав
Завдання № 135 Позначте відповіді, у яких правильно названі види держав за способами здійснення державної влади: авторитарні; демократичні; гуманістичні; революційні
Завдання № 136 Позначте відповіді, у яких правильно названі види держав за способами здійснення державної влади: ліберальні; тоталітарні; гуманістичні; демократичні
Завдання № 137
Організація політичної влади більшості населення, яка забезпечує цілісність, функціонування та розвиток суспільства шляхом координації інтересів різних соціальних груп через демократичні інститути та управління загальносуспільними справами: форма правління; демократична держава; авторитарна держава; політичний режим
Завдання № 138 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки демократичної держави: рівний доступ усіх громадян до управління суспільними справами; застосування засобів примусу; вираз волі більшості населення через демократичні інститути; державне регулювання економіки
Завдання № 139 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки демократичної держави: формування громадянського суспільства; застосування засобів примусу; координація інтересів різних соціальних груп; державне регулювання економіки
Завдання № 140 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки демократичної держави: розвинене приватне право; ідеологічний плюралізм; застосування засобів примусу; державне регулювання економіки
Завдання № 141 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки демократичної держави: децентралізація влади; застосування засобів примусу; передача значної частини державно-владних повноважень органам самоврядування; державне регулювання економіки
Завдання № 142 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій демократичних держав: формування та підтримка ринкових відносин; забезпечення рівноправності усіх форм власності; забезпечення суверенітету; централізоване управління економікою
Завдання № 143 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій демократичних держав: забезпечення державних форм власності; централізоване управління економікою; захист конституційного ладу та національної безпеки; створення ефективної системи соціального захисту
Завдання № 144 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій демократичних держав: централізоване управління економікою; забезпечення державних форм власності; створення демократичних інститутів; захист всіх форм власності
Завдання № 145 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій демократичних держав: формування держбюджету; підтримка освіти, науки, культури; централізоване управління економікою; забезпечення державних форм власності
Завдання № 146 Позначте відповіді, у яких правильно названі види зовнішніх функцій демократичних держав: захист територіальної цілісності; міжнародне співробітництво; мілітаризація; відсутність договірних зв’язків з іншими державами
Завдання № 147 Позначте відповіді, у яких правильно названі види зовнішніх функцій демократичних держав: участь у міжнародному захисті прав людини; міжнародне співробітництво; мілітаризація; відсутність договірних зв’язків з іншими державами
Завдання № 148 Позначте відповіді, у яких правильно названі види зовнішніх функцій демократичних держав: мілітаризація; боротьба з міжнародним тероризмом; відсутність договірних зв’язків з іншими державами; підтримка міжнародного правопорядку
Завдання № 149 Позначте відповіді, у яких правильно названі види зовнішніх функцій демократичних держав: участь в міжнародній охороні навколишнього середовища; відсутність договірних зв’язків з іншими державами; мілітаризація; розвиток міжнародних договірних відносин
Завдання № 169 Позначте відповіді, у яких правильно названі види зовнішніх функцій демократичних держав: участь у розв’язанні глобальних економічних проблем; допомога населенню інших країн; відсутність договірних зв’язків з іншими державами; мілітаризація
Завдання № 150 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки сучасної недемократичної (авторитарної) держави: передача владних повноважень органам самоврядування; розцентралізація влади; державне регулювання економіки; застосування державними органами методів залякування та терору проти громадян
Завдання № 151 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки сучасної недемократичної (авторитарної) держави: незмінюваність вищих посадових осіб держави; передача владних повноважень органам самоврядування; вплив та контроль держави у всіх сферах суспільного життя; парламентаризм
Завдання № 152 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки сучасної недемократичної (авторитарної) держави: передача владних повноважень органам самоврядування; існування єдиної державної ідеології; відсутність розподілу влади; розвинене публічне право
Завдання № 153 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки сучасної недемократичної (авторитарної) держави: парламентаризм; зрощення партійного та державного апаратів; відсутність поділу влади; передача владних повноважень органам самоврядування;
Завдання № 154 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки сучасної недемократичної (авторитарної) держави: передача владних повноважень органам самоврядування; розцентралізація влади; монополія на засоби масової інформації; держава виражає волю правлячої еліти
Завдання № 155 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій авторитарної держави: забезпечення правового статусу особи; ефективний механізм захисту навколишнього середовища; неефективний соціальний захист; відсутність програм розвитку освіти, культури, науки;
Завдання № 156 Позначте відповіді, у яких правильно названі види внутрішніх функцій авторитарної держави: централізоване управління економікою; ефективний механізм захисту навколишнього середовища; забезпечення правового статусу особи; незахищеність або слабдка захищеність приватної та комунальної власності
Завдання № 157 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки, що визначають місце держави у політичній системі суспільства: держава є моральним лідером; держава є виразником політико-правового зв’язку всіх суб’єктів суспільного життя; лише держава є офіційним представником всього суспільства; держава має космічні апарати
Завдання № 158 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки, що визначають місце держави у політичній системі суспільства: визначає основні напрямки розвитку суспільства; держава має космічні апарати; держава є моральним лідером; створює систему загальнообов’язкових правил поведінки
Завдання № 159 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки, що визначають місце держави у політичній системі суспільства: держава має космічні апарати; має спеціальний апарат управління і примусу; держава є моральним лідером; визначає коло суб’єктів політичної системи
Завдання № 160 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки, що визначають місце держави у політичній системі суспільства: має спеціальні ресурси (військові, інформаційні та ін;); держава є моральним лідером; є офіційним представником всього суспільства; держава має космічні апарати
Завдання № 161 Назвіть причини виникнення сучасної української держави: укладення договору; передача владних повноважень; еволюційний розвиток; реалізація права народу на самовизначення
Завдання № 162 Якою є Україна за формою державного правління: парламентсько-президентською республікою; парламентською республікою; президентською республікою; президентсько-парламентською республікою
Завдання № 163 Якою є Україна за формою державного устрою: унітарною з автономним утворенням; унітарною; федеративною з автономним утворенням; федеративною
Завдання № 164 Якою є Україна за державним режимом: тоталітарною; авторитарною; гуманною; нестабільною демократією
Завдання № 165 Позначте відповіді, у яких правильно названий орган законодавчої влади України: Верховна Рада України; Кабінет Міністрів України; Конституційний Суд України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим;
Завдання № 166 Позначте відповіді, у яких правильно названо законодавчий орган України: Президент України; Верховна Рада Автономної Республіки Крим; Кабінет Міністрів України; Верховна Рада України
Завдання № 167 Позначте відповіді, у яких правильно вказані органи виконавчої влади України: Севастопольська міська державна адміністрація; Обласна прокуратура; Міністерство транспорту і зв’язку України; Апеляційний суд України
Завдання № 168 Позначте відповіді, у яких правильно вказані органи виконавчої влади України: Міська рада; Верховна Рада АР Крим; Кабінет Міністрів України; Київська міська державна адміністрація
Завдання № 169 Позначте відповіді, у яких правильно вказані органи виконавчої влади України: селищна рада; Міністерство фінансів України; Верховна Рада України; обласна державна адміністрація
Завдання № 170 Позначте відповіді, у яких правильно названі органи судової влади України: сільська рада; прокуратура; адміністративний суд; Конституційний Суд України
Завдання № 171 Позначте відповіді, у яких правильно названі органи судової влади України: сільська рада; Верховний Суд України; прокуратура; господарський суд
Завдання № 172 Позначте відповіді, у яких правильно названі органи судової влади України: районний суд; прокуратура; сільська рада; апеляційний суд
Завдання № 173 В межах якого типу праворозуміння право трактується як система юридичних норм встановлених та забезпечених державою: юридичний позитивізм; психологічна юриспруденція; соціологічна юриспруденція; інтегративна юриспруденція
Завдання № 174 Яка концепція інтерпретує право як систему юридичних норм, за допомогою яких здійснюється регулювання, охорона та захист суспільних відносин: нормативістська юриспруденція; інтегративна юриспруденція; психологічна юриспруденція; природнича юриспруденція
Завдання № 175 В межах якої концепції право трактується як обумовлена суспільними відносинами система юридичних норм, що впорядковують реальну поведінку суб’єктів суспільного життя: природнича юриспруденція; інтегративна юриспруденція; соціологічна юриспруденція; психологічна юриспруденція
Завдання № 176 В межах якої концепції право трактується як система природно-соціальних цінностей, які необхідні людині (особі) для її існування та розвитку в конкретних історичних умовах: психологічна юриспруденція; соціологічна юриспруденція; інтегративна юриспруденція; природнича юриспруденція
Завдання № 177 Вкажіть, яка із теорій передбачає можливість виникнення права із суспільної угоди: договірна; природнича; соціологічна; психологічна
Завдання № 178 Вкажіть, яка із теорій передбачає можливість виникнення права із підсвідомості людини: психологічна; соціологічна; природнича; договірна
Завдання № 179 Вкажіть, яка із теорій передбачає можливість виникнення права як необхідність фіксації волі пануючого класу у законі: матеріалістична (марксистська); позитивістська; соціологічна; історична
Завдання № 180 Основні напрями впливу права на людину та суспільство, що розкривають його сутність та призначення: функції права; норми права; принципи права; джерела права
Завдання № 181 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види принципів права: міжнародні принципи права; принцип релігійності; загальноцивілізаційні принципи права; принцип моральності
Завдання № 182 Зафіксовані, у позитивному праві, універсальні нормативні засади, що втілюють кращі правові здобутки людства та визначають сутність та спрямованість правового регулювання у будь-якій правовій системі: галузеві принципи; принцип моральності; загальні принципи права; загальноцивілізаційні принципи права
Завдання № 183 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види принципів права за сферою дії: загальні принципи права; галузеві принципи; принцип моральності; принцип релігійності
Завдання № 184 Сутність права: сукупність всіх правових приписів, що містять у собі юридичні моделі обов'язкової або можливої поведінки; внутрішній зміст права, який виражає загальносоціальні або вузькокласові (групові) інтереси через формальне (державне) закріплення міри свободи, рівності та справедливості; право - як соціальне благо; зміст нормативно-правових актів, що діють у певній країні
Завдання № 185 Зміст права: головна ідея, що висловлює його соціальне призначення; сукупність всіх правових припасів, що містять у собі юридичні моделі обов'язкової або можливої поведінки; закріплені в праві вихідні нормативно-керівні положення; сукупність нормативно-правових актів, що діють у певній країні система загальнообов’язкових правил поведінки
Завдання № 186 Принципи права: правові приписи, що містять у собі юридичні моделі обов'язкової або можливої поведінки закріплені в праві керівні ідеї, що характеризують зміст, сутність та призначення права в суспільстві головні ідеї, що висловлюють соціальне призначення права система загальнообов’язкових правил поведінки
Завдання № 187 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види принципів системи права України: принципи релігійності; принципи моральності; міжгалузеві принципи; загальні принципи права
Завдання № 188 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види принципів системи права України: принципи моральності; принципи інститутів права; принципи релігійності; галузеві принципи
Завдання № 189 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види принципів системи права України: галузеві принципи; принципи моральності; загальні принципи; принципи релігійності
Завдання № 190 Закріплені у відповідних джерелах права і гарантовані державою суб’єктивні права та юридичні обов’язки особи: правовий статус особи; правовий порядок; об’єктивне право; правові відносини
Завдання № 191 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правового статусу особи: загальний; національний; моральний; індивідуальний
Завдання № 192 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правового статусу особи: загальний; національний; спеціальний; моральний
Завдання № 193 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види суб’єктивних прав особи за суб’єктним складом: колективні; пасивні; індивідуальні; активні
Завдання № 194 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види суб’єктивних прав особи за способом їх здійснення: пасивні; індивідуальні; активні; колективні
Завдання № 195 Позначте відповіді, у яких правильно вказані тенденції розвитку правового статусу особи: збільшення обсягу прав та свобод особи; відсутність гласності; різноманітність механізмів захисту; збільшення кількості держав, що впроваджують права людини
Завдання № 196 Належним чином взаємоузгоджені та угруповані принципи і норми позитивного права: кодифікація; юридична техніка; система права; система законодавства
Завдання № 197 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки системи права: обумовленість суспільними відносинами; наявність індивідуального правового припису; наявність засобів громадського впливу; наявність первинного елементу норми права
Завдання № 198 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки системи права: наявність засобів громадського впливу; угрупування норм в інститути права; наявність індивідуального правового припису; взаємоузгодженість норм права
Завдання № 199 Позначте відповіді, у яких правильно вказані елементи системи права: нормативно-правовий акт; інститут права; нормативно-правовий припис; підгалузь права;
Завдання № 200 Позначте відповіді, у яких правильно вказані підсистеми, що утворюють структуру системи права: моральна норма; галузь права; нормативно-правовий припис; норма права
Завдання № 201 Загальнообов’язкове правило поведінки, встановлене (санкціоноване) та забезпечене державою (державами) з метою регулювання, охорони та захисту суспільних відносин: нормативно-правовий припис; індивідуальний припис; норма права; правомірна поведінка
Завдання № 202 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки норми права: є загальнообов’язковою; забезпечується суспільним впливом; виникає у свідомості особи; має внутрішню будову (структуру)
Завдання № 203 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки норми права: забезпечується суспільним впливом; виникає у свідомості особи; є формально визначеною за змістом; регулює невизначену кількість суспільних відносин
Завдання № 204 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки норми права: забезпечується державою; виникає у свідомості особи; забезпечується суспільним впливом; не вичерпує свою обов’язковість фактом застосування
Завдання № 205 Частина норми права, яка визначає умови, обставини її дії: гіпотеза; санкція; диспозиція; заохочення
Завдання № 206 Частина норми права, яка визначає права та обов’язки суб’єктів права, що виникають при наявності умов передбачених у гіпотезі: санкція; заохочення; гіпотеза; диспозиція
Завдання № 207 Частина норми права, яка визначає заходи примусу, що застосовуються при порушенні диспозиції: диспозиція; гіпотеза; заохочення; санкція
Завдання № 208 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правових норм за характером диспозиції: уповноважуючі; зобов’язуючі; похідні; імперативні
Завдання № 209 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правових норм за характером диспозиції: імперативні; уповноважуючі; похідні; забороняючі
Завдання № 210 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види норм права за дією у часі: загальні; тимчасові; постійні; локальні
Завдання № 211 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правових норм за ступенем визначеності змісту: уповноважуючі; відносно визначені; доповнюючі; абсолютно визначені;
Завдання № 212 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види норм права за дією на коло суб’єктів: постійні; забороняючі; загальні; спеціальні
Завдання № 213 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правових норм за методом правового регулювання: зобов’язуючі; імперативні; повноважуючі; диспозитивні
Завдання № 214 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види юридичних норм за функціями у правовому регулювання: загальні; регулятивні; охоронні; диспозитивні
Завдання № 215 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правових норм за предметом регулювання: адміністративні; політичні; цивільні; регулятивні
Завдання № 216 Підсистема норм права, що регулює певну групу однорідних суспільних відносин: інститут права; звичай; норма права; норма моралі
Завдання № 217 Позначте відповіді, у яких правильно названі інститути права України: виборче право; конституційне право; цивільне право; право власності
Завдання № 218 Підсистема норм права, що регулює відносно самостійну сферу суспільних відносин специфічним методом: звичай; норма права; галузь права; норма моралі
Завдання № 219 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки галузі права: критеріями угрупування є предмет та метод правового регулювання; утворюються із інститутів права; наявність засобів громадського впливу; наявність нормативно-правових приписів
Завдання № 220 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки галузі права: наявність засобів громадського впливу; наявність власного об’єкта регулювання; наявність нормативно-правових приписів; відносна самостійність у межах системи права
Завдання № 221 Сукупність однорідних суспільних відносин, що регулюються позитивним правом: предмет правового регулювання; норми математичні; габарити; соціальна норма
Завдання № 222 Сукупність прийомів та засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання однорідних суспільних відносин: метод правового регулювання; інститут права; предмет правового регулювання; галузь права
Завдання № 223 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі права: конституційне; матеріальне; політичне; цивільне
Завдання № 224 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі права: політичне; адміністративне; кримінально-процесуальне; матеріальне
Завдання № 225 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі права: політичне; цивільно-процесуальне; матеріальне; фінансове
Завдання № 226 Підсистема норм права, що регулює відносини між юридично підпорядкованими суб’єктами імперативним методом: галузь права; інститут права; норма права; публічне право
Завдання № 227 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі публічного права: кримінальне; сімейне; цивільне; конституційне
Завдання № 228 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі публічного права: адміністративне; кримінально-процесуальне; сімейне; цивільне
Завдання № 229 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі публічного права: фінансове; сімейне; цивільне; цивільно-процесуальне
Завдання № 230 Підсистема норм права, що регулює відносини між юридично рівними суб’єктами диспозитивним методом: інститут права; приватне право; галузь права; норма права
Завдання № 231 Позначте відповіді, у яких правильно вказані галузі приватного права: торгове; конституційне; цивільне; кримінальне
Завдання № 232 Назвіть критерії розподілу системи права на публічне та приватне право: індивідуальний характер; тип відносин (субординаційні, рівносторонні); стиль; консолідація
Завдання № 233 Назвіть критерії розподілу системи права на публічне та приватне право: індивідуальний характер; стиль; методи правового регулювання (імперативний, диспозитивний); консолідація
Завдання № 234 Юридична діяльність правотворчих суб’єктів, що спрямована на створення (об’єктивацію), зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів: реалізація права; правотворчість; правозастосування; правотлумачення
Завдання № 235 Позначте відповіді, у яких правильно вказані принципи правотворчості: заідеологізованості; авторитарності; демократизму; наукової обґрунтованості
Завдання № 236 Позначте відповіді, у яких правильно вказані принципи правотворчості: авторитарності; заідеологізованості; оперативності; професіоналізму
Завдання № 237 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правотворчості за способом формування нормативно-правових приписів: тлумачення нормативно-правових приписів; конкретизація нормативно-правових приписів; санкціонування нормативно-правових приписів; створення нормативно-правових приписів
Завдання № 238 Позначте відповіді, у яких правильно вказано вид правотворчості за способом надання юридичної сили: делегована; безпосередня; політична; моральна
Завдання № 239 Позначте відповіді, у яких правильно вказані стадії правотворчості: створення індивідуального припису; оприлюднення (опублікування) джерела права; підготовка проекту джерела права; встановлення юридично значимих фактів
Завдання № 240 Позначте відповіді, у яких правильно вказані стадії правотворчості: створення індивідуального припису; опублікування (оприлюднення); встановлення юридично значимих фактів; прийняття джерела права;
Завдання № 241 Правотворча діяльність органів законодавчої влади або народу, яка спрямована на створення, об’єктивацію, зміну, припинення та систематизацію нормативно-правових приписів: реалізація права; правотлумачення; законотворчість; правозастосування;
Завдання № 242 Позначте відповіді, у яких правильно вказані стадії законотворчості: набрання чинності законом; застосування релігійних джерел; обговорення законопроекту; встановлення юридично значимих фактів
Завдання № 243 Позначте відповіді, у яких правильно вказані стадії законотворчості: застосування релігійних джерел; законодавча ініціатива; прийняття закону; встановлення юридично значимих фактів
Завдання № 244 Позначте відповіді, у яких правильно вказані стадії законотворчості: підписання закону; застосування релігійних джерел; встановлення юридично значимих фактів; опублікування закону
Завдання № 245 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види законотворчості за способом здійснення: оголошення у пресі; шляхом референдуму; шляхом здійснення законодавчої процедури; укладення угоди
Завдання № 246 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види законотворчості за суб’єктами: прокуратури; органу законодавчої влади; народу; суду
Завдання № 247 Форма об’єктивації норми права шляхом надання їй загальнообов’язковості: зовнішня форма (джерело) права; інститут права; норма права; правозастосовчий акт
Завдання № 248 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки джерел права: розповсюджує свою дію на персоніфікованих суб’єктів; містить нормативно-правовий припис; містить моральний припис; має загальнообов’язковий характер
Завдання № 249 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки джерел права: є зовнішньою формою виразу змісту норми права; розповсюджує свою дію на персоніфікованих суб’єктів; має юридичну силу; містить індивідуальний припис
Завдання № 250 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні види джерел права: акт тлумачення права; правовий звичай; акт застосування права; нормативно-правовий акт
Завдання № 251 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні види джерел права: акт тлумачення права; правовий прецедент; акт застосування права; правова доктрина
Завдання № 252 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні види джерел права: принципи права; нормативно-правовий договір; акт тлумачення права; правовий звичай
Завдання № 253 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки нормативно-правового акту: приймається уповноваженим суб’єктом; містить правила-роз’яснення; містить індивідуальний припис; містить норму права
Завдання № 254 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки нормативно-правового акту: містить індивідуальний припис; загальнообов’язковість для адресатів; має юридичну силу; містить правила-роз’яснення
Завдання № 255 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки нормативно-правового акту: містить індивідуальний припис; поширює дію у просторі; містить правила-роз’яснення; поширює дію у часі
Завдання № 256 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки нормативно-правового акту: має письмову форму виразу; містить правила-роз’яснення; містить індивідуальний припис; поширює дію щодо певного кола осіб
Завдання № 257 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки нормативно-правового акту: має юридичну силу; має юридичну форму зовнішнього виразу; містить індивідуальний припис; містить правила-роз’яснення
Завдання № 258 Позначте відповіді, у яких правильно названі види нормативно-правових актів за обсягом та характером дії: акти тлумачення права; нормативно-правові акти виключної дії; нормативно-правові акти загальної дії; акти застосування права
Завдання № 259 Позначте відповіді, у яких правильно названі види нормативно-правових актів за суб’єктами правотворення: нормативно-правові акти органів виконавчої влади; акти застосування права; акти тлумачення права; нормативно-правові акти глави держави
Завдання № 260 Позначте відповіді, у яких правильно названі види нормативно-правових актів за юридичною силою: підзаконні нормативно-правові акти; акти тлумачення права; акти застосування права; закони
Завдання № 261 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види нормативно-правових актів за характером та обсягом дії: нормативно-правові акти загальної дії акти тлумачення права; акти застосування права; нормативно-правові акти обмеженої дії
Завдання № 262 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види нормативно-правових актів за характером та обсягом дії: акти застосування права; нормативно-правові акти виключної дії; акти тлумачення права; нормативно-правові акти загальної дії
Завдання № 263 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки нормативно-правового договору: містить індивідуальний припис; містить норму права; має юридичну силу; поширює дію на персоніфікованих суб’єктів
Завдання № 264 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види нормативно-правових договорів за кількісним складом: двосторонній; конституційно-правові; цивільно-правові; багатосторонній
Завдання № 265 Письмовий юридичний акт правозастосовчого органу держави, що містить норму чи принцип права і набуває загальнообов’язкового характеру при вирішенні аналогічних справ: правовий прецедент; нормативно-правовий акт; правовий звичай; нормативно-правовий договір
Завдання № 266 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки правового прецеденту: поширює дію лише на суб’єктів та відносини в аналогічній справі; містить правила-роз’яснення; створюється суб’єктами, що застосовують право; поширює дію на персоніфікованих суб’єктів
Завдання № 267 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види нормативно-правових прецендентів за суб’єктами правотворення: політичні; адміністративні; економічні; судові
Завдання № 268 Санкціоноване державою (державами) правило поведінки, яке набуває загальнообов’язкового характеру: нормативно-правовий акт; нормативно-правовий договір; нормативно-правовий прецедент; правовий звичай
Завдання № 269 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правового звичаю: має стійкий характер; має загальнообов’язковий характер для адресатів; містить правила-роз’яснення; поширює дію на персоніфікованих суб’єктів
Завдання № 270 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні джерела права України: нормативно-правовий акт; вирок суду; правовий звичай; нормативно-правовий договір
Завдання № 271 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні джерела права України: правовий звичай; правова доктрина; нормативно-правовий акт; міжнародний договір, ратифікований Верховною Радою України
Завдання № 272 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні джерела права України: рішення районного суду; постанова Верховної Ради України «Про 70-ті роковини голодомору в Україні»; протест прокурора; Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності”
Завдання № 273 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні джерела права України: судовий прецедент; протест прокурора; Угода між Кабінетом Міністрів України і Урядом Сирійської Арабської Республіки про торговельне судноплавство (2003 р;); Цивільний кодекс України
Завдання № 274 Нормативно-правовий акт органу законодавчої влади або самого народу, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається в особливому порядку і має вищу юридичну силу: правотлумачний акт; закон; підзаконний нормативно-правовий акт; акт застосування права
Завдання № 275 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки закону: приймається вищим органом законодавчої влади; містить індивідуальний припис; приймається народом; містить правила-роз’яснення
Завдання № 276 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки закону: містить індивідуальний припис; регулює найважливіші суспільні відносини; приймається вищим органом законодавчої влади; містить правила-роз’яснення
Завдання № 277 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки закону: містить індивідуальний припис; має особливий порядок прийняття; містить правила-роз’яснення; має вищу юридичну силу
Завдання № 278 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки закону: містить правила-роз’яснення; приймається народом; містить індивідуальний припис; має особливий порядок прийняття
Завдання № 279 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки закону: містить правила-роз’яснення; має особливий порядок прийняття; має вищу юридичну силу; містить індивідуальний припис
Завдання № 280 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів за юридичною силою: звичайні закони; конституція; рішення органів місцевого самоврядування; постанова законодавчого органу
Завдання № 281 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів за способом законотворення: прийняті шляхом референдуму; прийняті шляхом оголошення у пресі; прийняті парламентом; оголошені указом президента
Завдання № 282 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів за часом функціонування: постійні; дефінітивні; тимчасові; декларативні
Завдання № 283 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів за галузевою належністю: економічні; цивільно-правові; конституційно-правові; матеріальні закони
Завдання № 284 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів за галузевою належністю: матеріальні; кримінальні; адміністративні; економічні
Завдання № 285 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів України за юридичною силою: Конституція України; конституційні закони; постанова Кабінету Міністрів України; Указ Президента України
Завдання № 286 Позначте відповіді, у яких правильно названі види законів України за юридичною силою: Указ Президента України; постанова Кабінету Міністрів України; Конституція України; звичайні закони
Завдання 287 Нормативно-правові акти компетентних суб’єктів, що видаються на підставі закону, відповідно до закону і для його виконання: закон; правотлумачний акт; підзаконний нормативно-правовий акт; акт застосування права
Завдання № 288 Позначте відповіді, у яких правильно названі ознаки підзаконних нормативно-правових актів: містить індивідуальний припис; містить правило-роз’яснення; приймається компетентним суб’єктом; видається на підставі закону
Завдання № 289 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів за юридичною формою: звичай; указ; договір; постанова
Завдання № 290 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів за юридичною формою: наказ; договір; звичай; рішення
Завдання № 291 Позначте відповіді, у яких правильно названі види підзаконних нормативно-правових актів України: рішення обласної ради; вирок суду; договір купівлі-продажу; розпорядження сільського голови
Завдання № 292 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види підзаконних нормативно-правових актів України: договір купівлі-продажу; нормативно-правовий договір; розпорядження голови районної державної адміністрації; постанова Кабінету Міністрів України
Завдання № 293 Належним чином угрупований комплекс нормативно-правових актів: система права; джерела права; правова система; система законодавства
Завдання № 294 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки системи законодавства: є системою правил-роз’яснення; первинним елементом є нормативно-правовий акт; є системою індивідуальних приписів; критерієм угрупування нормативно-правових актів є предмет правового регулювання;
Завдання № 295 Позначте відповіді, у яких правильно вказані структурні частини системи законодавства: індивідуальний припис; галузь законодавства; інститут законодавства; правило-роз’яснення
Завдання № 296 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні межі дії нормативно-правового акта: конституція; закон; час; простір
Завдання № 297 Позначте відповіді, у яких правильно названі параметри дії нормативно-правового акту у часі: преюдиція; систематизація; зупинення чинності; набрання чинності
Завдання № 298 Позначте відповіді, у яких правильно названі напрями дії нормативно-правових актів у часі: проста; переживаюча; пряма; прихована
Завдання № 299 Позначте відповіді, у яких правильно названі напрями дії нормативно-правових актів у часі: проста; переживаюча; відкрита; зворотна
Завдання № 300 Позначте відповіді, у яких правильно названі правила набрання чинності законами України: з моменту реєстрації у відповідних органах юстиції; з моменту прийняття; через 10 днів з дня офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачене законом, але не раніше дня опублікування; з дня офіційного оприлюднення;
Завдання № 301 Позначте відповіді, у яких правильно названі правила зупинення дії нормативно-правових актів України: у випадку введення воєнного чи надзвичайного стану; з моменту прийняття; з дня офіційного оприлюднення; у випадку внесення протесту прокурора на незаконний нормативно-правовий акт органу виконавчої влади
Завдання № 302 Позначте відповіді, у яких правильно названі основні моменти зупинення дії нормативно-правових актів за законодавством України: скасування дії нормативно-правових актів суб’єктом, що його прийняв; окремих актів чи їх частин у період введення надзвичайного стану; закінчення строку дії нормативно-правового акту; незаконних нормативно-правових актів органу виконавчої влади за протестом прокурора
Завдання № 303 Дія нормативно-правових актів на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності, але тривають (продовжують існувати) після набрання ним чинності: постійна дія; зворотна дія; пряма дія; переживаюча дія
Завдання № 304 Дія нормативно-правового акту на правовідносини, які виникли після набрання ним чинності: постійна дія; пряма дія; переживаюча дія; зворотна дія
Завдання № 305 Дія нормативно-правового акту, поширюється на правовідносини, які виникли до набрання ним чинності: переживаюча дія; пряма дія; постійна дія; зворотна дія
Завдання № 306 Позначте відповіді, у яких правильно названі фізичні особи, на яких поширює дію нормативно-правовий акт: установа; громадянин; особа без громадянства; господарське товариство
Завдання № 307 Позначте відповіді, у яких правильно названі фізичні особи, на яких поширює дію нормативно-правовий акт: господарське товариство; іноземний громадянин; особа з подвійним громадянством; громада Завдання № 308 Позначте відповіді, у яких правильно названі юридичні особи, на яких поширює дію нормативно-правовий акт: орган держави; громадянин; підприємство; особа без громадянства
Завдання № 309 Позначте відповіді, у яких правильно названі юридичні особи: громадянин; орган місцевого самоврядування; особа без громадянства; господарське товариство
Завдання № 310 Позначте відповіді, у яких правильно названі юридичні особи: громадянин; спільне підприємство; особа без громадянства; іноземне підприємство
Завдання № 311 Правотворча діяльність по зведенню нормативно-правових приписів у єдину систему: реалізація нормативно-правових принципів; систематизація нормативно-правових приписів; правозастосування; правотворчість
Завдання № 312 Позначте відповіді, у яких правильно названі основні види систематизації: правотлумачення; інкорпорація; застосування нормативно-правових приписів; облік нормативно-правових актів
Завдання № 313 Позначте відповіді, у яких правильно названі основні види систематизації: правотлумачення; кодифікація; консолідація; застосування нормативно-правових приписів
Завдання № 314 Вид систематизації, який полягає у зборі, зберіганні, підтриманні у контрольному стані нормативно-правових актів, а також створенні пошукової системи, яка необхідна для знаходження нормативно-правових приписів: реалізація нормативно-правових принципів; правотворчість; правозастосування; облік нормативно-правових актів
Завдання № 315 Позначте відповіді, у яких правильно названі основні види обліку нормативно-правових актів: правозастосовчий; автоматизований; картковий; правотлумачний
Завдання № 316 Спосіб систематизації, який полягає в об’єднанні нормативно-правових приписів, за певним критерієм в єдиному збірнику, без зміни змісту: правотворчість; правозастосування; інкорпорація; реалізація нормативно-правових принципів
Завдання № 317 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види інкорпорацій за обсягом: загальна; предметна; галузева; хронологічна
Завдання № 318 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види інкорпорацій за суб’єктом: неофіційна; галузева; офіційна; спеціальна
Завдання № 319 Позначте відповіді, у яких правильно названі види інкорпоративних актів: закон; звід; кодекс; збірник
Завдання № 320 Як називається вид інкорпорації, яка здійснюється не правотворчим суб’єктом за власною ініціативою без спеціального доручення і контролю правотворчого суб’єкта: офіційна; проста; офіціозна; неофіцiйна
Завдання № 321 Позначте відповіді, у яких правильно названі види офіційних інкорпоративних збірників України: Офіційний вісник України; Відомості Верховної Ради України; Цивільний кодекс України; Закон Завдання № 322 Спосіб систематизації, який полягає у змістовній переробці нормативно-правових приписів, пов’язаних спільним предметом регулювання та об’єднанні їх у єдиному акті: правотворчість; правозастосування; кодифікація; реалізація нормативно-правових принципів
Завдання № 323 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки кодифікації: завжди є офіційною; здійснюється судовим органом; здійснюється контрольно-наглядовим органом; здійснюється спеціально уповноваженим правотворчим суб’єктом
Завдання № 324 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки кодифікації: здійснюється з метою упорядкування та удосконалення законодавства; охоплює галузеві відносини; спрямована на пере опрацювання змісту нормативно-правових приписів; здійснюється судовим органом
Завдання № 325 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види кодифікації за обсягом: галузева; звичаєва; хронологічна; загальна
Завдання № 326 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види кодифікації за обсягом: спеціальна; звичаєва; міжгалузева; хронологічна
Завдання № 327 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види кодифікованих актів: збірник; вісник; кодекс; положення
Завдання № 328 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види кодифікованих актів: регламент; вісник; статут; збірник
Завдання № 329 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види кодифікованих актів: вісник; основи законодавства; збірник; правила
Завдання № 330 Спосіб систематизації, який полягає в об’єднанні нормативно-правових приписів, що регулюють одну і ту ж сферу суспільних відносин, в єдиний звідний акт без зміни змісту: правотворчість; консолідація; правозастосування; реалізація нормативно-правових принципів
Завдання № 331 Передбачені нормами права зв’язки між суб’єктами права, що виникають у процесі здійснення ними прав та обов’язків: правові відносини; суспільні відносини; політичні відносини; ідеологічні відносини
Завдання № 332 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правовідносин: врегульовується актом застосування права; встановлення спеціально уповноваженим суб’єктом; виникнення на підставі юридичних фактів; відносини, що передбачені нормою права
Завдання № 333 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правовідносин: встановлення спеціально уповноваженим суб’єктом; мають вольовий характер; врегульовується актом застосування права; є різновидом суспільних відносин
Завдання № 334 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правовідносин: правосуб’єктність учасників відносин; врегульовується актом застосування права; наявність правового зв’язку між суб’єктами; встановлення спеціально уповноваженим суб’єктом
Завдання № 335 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правовідносин: встановлення спеціально уповноваженим суб’єктом; наявність суб’єктивних прав та юридичних обов’язків; врегульовується актом застосування права; виникають на підставі юридичних фактів
Завдання № 336 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правовідносин: компетентність суб’єкта; праводієздатність суб’єкта; врегульованість нормою права; офіційність
Завдання № 337 Позначте відповіді, у яких правильно названі елементи складу правовідносин: суб’єкт правовідносин; правоздатність; дієздатність; об’єкт правовідносин
Завдання № 338 Позначте відповіді, у яких правильно названі елементи складу правовідносин: дієздатність; суб’єктивне право; юридичний обов’язок; правоздатність
Завдання № 339 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правовідносин за галузевою належністю: прості; загальні; цивільні; конституційні
Завдання № 340 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правовідносин за характером дій зобов’язаного суб’єкта: активні; прості; пасивні; складні
Завдання № 341 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правовідносин за часом здійснення: загальні; конкретні; одноакті; триваючі
Завдання № 342 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правовідносин за функціями у правовому регулюванні: матеріальні; охоронні; соціальні; регулятивні
Завдання № 343 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правовідносин за кількістю учасників (суб’єктним складом): конкретні; складні; прості; загальні
Завдання № 344 Виходячи із галузевої класифікації визначте вид правовідносин: “Держава забезпечує рівний захист прав усіх суб’єктів права власності”: цивільні; цивільно-процесуальні; адміністративно процесуальні; кримінальні
Завдання № 345 Виходячи із галузевої класифікації визначте вид правовідносин: “Сторони можуть досягнути примирення на будь-якій стадії адміністративного процесу, що є підставою для закриття провадження в адміністративній справі”: цивільні; кримінальні; адміністративно процесуальні; цивільно-процесуальні
Завдання № 346 Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів: правопорушення
Структура правового статусу особи може бути представлена у вигляді таких елементів: правопорушення; свободи;
Завдання № 348 Передбачена нормами права можливість суб’єкта мати права і нести обов’язки: юридичний факт; правоздатність; об’єктивне право; правопорушення
Завдання № 349 Передбачена нормами права можливість суб’єкта своїми діями набувати та здійснювати права і обов’язки: об’єктивне право; реалізація права; дієздатність; суб’єктивне право
Завдання № 350 Передбачена нормами права здатність суб’єкта нести юридичну відповідальність за вчинення протиправних дій: дієздатність; юридична відповідальність; деліктоздатність; правосуб’єктність
Завдання № 351 Будова системи законодавства: кодекси; ієрархічна (вертикальна); галузева (горизонтальна); тематична
Завдання № 352 Будова системи законодавства: кодекси федеративна (подвійна); галузева (горизонтальна); предметно-хронологічна
Завдання № 353 Позначте відповіді, у яких правильно названі юридичні властивості суб’єкта правовідносин: деліктоздатність; об’єктивне право; суб’єктивне право; правоздатність
Завдання № 354 Позначте відповіді, у яких правильно названі юридичні властивості суб’єкта правовідносин: дієздатність; суб’єктивне право; юридичний обов’язок; деліктоздатність
Завдання № 355 Який вид правоздатності фізичних осіб передбачає можливість суб’єкта мати будь-які права та обов’язки, передбачені нормами права: повна; обмежена; загальна; часткова
Завдання № 356 Який вид правоздатності фізичних осіб передбачає можливість суб’єкта мати права і нести обов’язки у межах конкретної нормативно-правової галузі: повна; обмежена; галузева; часткова
Завдання № 357 Який вид правоздатності фізичних осіб передбачає, що для реалізації можливостей суб’єкта мати певні права та обов’язки, необхідні спеціальні (професійні) знання та навички: обмежена; повна; спеціальна; часткова
Завдання № 358 Позначте відповіді, у яких правильно вказаний вид дієздатності, що настає з 18 років: часткова; галузева; загальна; повна
Завдання № 359 Позначте відповіді, у яких правильно вказаний вид дієздатності, що настає з моменту укладення шлюбу у віці до 18 років: галузева; повна; загальна; часткова
Завдання № 360 Позначте відповіді, у яких правильно вказаний вид дієздатності, що настає з 14 до 18 років: галузева; часткова; неповна; загальна
Завдання № 361 Позначте відповіді, у яких правильно вказаний вид дієздатності, що настає до 14 років: часткова; галузева; неповна; загальна
Завдання № 362 Позначте відповіді, у яких правильно вказаний вид дієздатності, коли в установленому законом порядку допускається її обмеження за судовим рішенням: галузева; загальна; обмежена; часткова
Завдання № 363 Який суб’єкт правовідносин має спеціальну правосуб’єкність: апатрид; юридична особа; біпатрид; громадянин
Завдання № 364 У якого суб’єкта правовідносин правоздатність виникає з моменту народження: установа; фізична особа; підприємство; соціальна спільність
Завдання № 365 У якого суб’єкта правовідносин правоздатність припиняється зі смертю: соцальна спільність; установа; підприємство; фізична особа
Завдання № 366 У якого суб’єкта правовідносин повна дієздатність виникає з досягненням певного віку, передбаченого нормою права: установа; соціальна спільність; підприємство; фізична особа
Завдання № 367 У якого суб’єкта правовідносин правоздатність, дієздатність та деліктоздатність виникають одночасно: юридична особа; громадянин; апатрид; біпатрид
Завдання № 368 Явища (блага), з приводу яких виникають, змінюються, припиняються правовідносини: юридичні факти; суб’єкти правовідносин; об’єкти правовідносин; юридичні норми
Завдання № 369 Вкажіть, що є об’єктом правовідносин: автомобіль; юридичні властивості підзаконного нормативно-правового акту; юридичні властивості акту правозастосування; речі
Завдання № 370 Вкажіть, що є об’єктом правовідносин: юридичні властивості акту правозастосування; юридичні властивості підзаконного нормативно-правового акту; ділова репутація; життя людини
Завдання № 371 Вкажіть, що є об’єктом правовідносин: картина; здоров’я людини; юридичні властивості акту правозастосування; юридичні властивості підзаконного нормативно-правового акту
Завдання № 372 Передбачена нормою права можливість певної поведінки суб’єкта, спрямованої на задоволення власних інтересів: суб’єктивне право; реалізація права; юридичний обов’язок; об’єктивне право
Завдання № 373 Позначте відповіді, у яких правильно названо ознаки суб’єктивного права: створення нормативно-правових приписів; забезпечується державою; можлива поведінка суб’єкта; тлумачення нормативно-правових приписів
Завдання № 374 Об'єктивно необхідна та можлива поведінка, котра забезпечує реальність можливостей, наданих суспільством та державою окремій особі: юридична відповідальність; юридичний обов’язок; об’єктивне право; суб’єктивне право
Завдання № 375 Позначте відповіді, у яких правильно названо ознаки юридичного обов’язку: тлумачення нормативно-правових приписів; необхідна поведінка суб’єкта; здійснення поведінки в інтересах уповноваженої особи; створення нормативно-правових приписів
Завдання № 376 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки юридичного обов’язку: здійснюється в інтересах уповноваженого суб’єкта; можливості суб’єкта передбачені нормою права; здійснюється у межах визначених нормою права; забезпечуються засобами державного примусу
Завдання № 377 Позначте відповіді, у яких правильно названі елементи юридичного обов’язку: необхідність перенести позбавлення певних благ; право на власні дії; право на чужі дії; необхідність вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення
Завдання № 378 Позначте відповіді, у яких правильно названі елементи юридичного обов’язку: необхідність здійснити певні дії на вимогу уповноважуючого суб’єкта; право на власні дії; право на чужі дії; необхідність не перешкоджати уповноваженому суб’єкту користуватися певним благом
Завдання № 379 Вкажіть, що є об’єктом правовідносин: гідність людини; цінні папери; юридичні властивості акту правозастосування; юридичні властивості підзаконного нормативно-правового акту
Завдання № 380 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки юридичних фактів: об’єктивовані у джерелах права; передбачені нормою права; правоздатність; дієздатність
Завдання № 381 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види юридичних фактів за юридичними наслідками: триваючі; прості; правозмінюючі; складні
Завдання № 382 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види юридичних фактів за юридичними наслідками: події; правостворюючі; дії; правоприпиняючі
Завдання № 383 Позначте відповіді, у яких правильно вказано вид юридичного факту за наявністю волі: дії; триваючі; події; прості
Завдання № 384 Назвіть види юридичних фактів за їх складом: прості; складні; загальні; конкретні
Завдання № 385 Назвіть види юридичних фактів за триванням у часі: загальні; одноакті; триваючі; прості
Завдання № 386 Назвіть види юридичних фактів залежно від їх реальності: умовні; загальні; триваючі; реальні
Завдання № 387 Назвіть види юридичних фактів за юридичною природою: юридичні акти; юридична особа; юридичні вчинки; деліктоздатність
Завдання № 388 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види дій: правомірні; загальні; неправомірні; прості
Завдання № 389 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правомірних дій: загальні; юридичні акти; прості; юридичні вчинки
Завдання № 390 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види неправомірних дій: загальні; прості; зловживання правом; правопорушення
Завдання № 391 Здійснення нормативно-правових приписів у правомірних діяннях суб’єктів суспільних відносин з метою задоволення відповідних інтересів: систематизація нормативно-правових приписів; тлумачення нормативно-правових приписів; створення нормативно-правових приписів; реалізація нормативно-правових приписів
Завдання № 392 Позначте відповіді, у яких правильно вказані форми реалізації нормативно-правових приписів за їх характером: дотримання; тлумачення; правовідносини; використання
Завдання № 393 Позначте відповіді, у яких правильно вказані форми реалізації нормативно-правових приписів за їх характером: виконання; правовідносини; використання; тлумачення
Завдання № 394 Активна форма реалізації зобов’язуючих нормативно-правових приписів, що здійснюється незалежно від власного бажання: дотримання; виконання; правотворення; використання
Завдання № 395 Пасивна форма реалізації забороняючих нормативно-правових приписів, що здійснюється незалежно від власного бажання: дотримання; використання; виконання; правотворення
Завдання № 396 Позначте відповіді, у яких правильно вказана форма реалізації за характером дій суб’єктів права: складна; проста; безпосередня; опосередкована
Завдання № 397 Уповноважуючі нормативно-правові приписи реалізуються у формі: виконання; використання; дотримання; правотворення
Завдання № 398 Забороняючі нормативно-правові приписи реалізуються у формі: використання; дотримання; виконання; правотворення
Завдання № 399 Зобов’язуючі нормативно-правові приписи реалізуються у формі: дотримання; виконання; правотворення; використання
Завдання № 340 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні стадії застосування нормативно-правових приписів: юридична кваліфікація; підготовка проекту нормативно-правового акту; прийняття рішення по справі та його документальне оформлення; оголошення нормативно-правового акту;
Завдання № 341 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні стадії застосування нормативно-правових приписів: вибір нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню; підготовка проекту нормативно-правового акту; встановлення фактичних обставин справи; оголошення нормативно-правового акту
Завдання № 342 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії встановлення фактичних обставин справи: підготовка проекту нормативно-правового акту; оголошення нормативно-правового акту; визначення кола юридично значимих фактів; встановлення юридичної значимості фактів
Завдання № 343 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії встановлення фактичних обставин справи: збір та процесуальне закріплення юридично значимих фактів; оголошення нормативно-правового акту; дослідження та доказування достатності та достовірності фактів; підготовка проекту нормативно-правового акту
Завдання № 344 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії встановлення фактичних обставин справи: оцінка фактів щодо їх вірогідності, істинності; оголошення нормативно-правового акту; підготовка проекту нормативно-правового акту; перевірка доказів
Завдання № 345 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії вибору нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню: з’ясування змісту норми права, що зафіксована у нормативно-правовому приписі; підготовка проекту нормативно-правового акту; оголошення нормативно-правового акту; вибір нормативно-правового припису
Завдання № 346 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії вибору нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню: оголошення нормативно-правового акту; перевірка справжності та правильності тексту; підготовка проекту нормативно-правового акту; визначення меж дії нормативно-правового припису та юридичної сили джерела права, в якому він зафіксований
Завдання № 347 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії вибору нормативно-правового припису, що підлягає застосуванню: оцінка відповідності фактичних обставин змісту конкретних нормативно-правових приписів; підготовка проекту нормативно-правового акту; оголошення нормативно-правового акту; виявлення можливості настання передбачених нормативно-правовим приписом юридично значимих результатів
Завдання № 348 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії прийняття рішення по справі та його документального оформлення: оголошення нормативно-правового акту; підготовка проекту правозастосовчого акту відповідно до вимог правозастосовчої техніки; підготовка проекту нормативно-правового акту; формування та фіксація індивідуально-владного припису
Завдання № 349 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії прийняття рішення по справі та його документального оформлення: підготовка проекту нормативно-правового акту; перевірка відповідності індивідуального припису діючим джерелам права; прийняття та підписання правозастосовчого акту; оголошення нормативно-правового акту
Завдання № 350 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні правозастосовчі дії, які здійснюються на стадії прийняття рішення по справі та його документального оформлення: підготовка проекту нормативно-правового акту; доведення його змісту до адресатів; прийняття та підписання правозастосовчого акту; оголошення нормативно-правового акту
Завдання № 351 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні вимоги щодо правильного застосування нормативно-правових приписів: законність; легальність; обґрунтованість; офіційність
Завдання № 352 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні вимоги щодо правильного застосування права: справедливість; офіційність; легальність; доцільність
Завдання № 353 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки правозастосовчого акту: їх дія розрахована на персоніфікованих суб’єктів; має зворотню дію; містить індивідуальне обов’язкове правило поведінки; містить правило-роз’яснення
Завдання № 354 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки правозастосовчого акту: має зворотню дію; приймається компетентними суб’єктами; містить правило-роз’яснення; має владний характер та забезпечується державою;
Завдання № 355 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки правозастосовчого акту: містить правило-роз’яснення; регулюють лише конкретні випадки, а тому їх чинність вичерпується фактом застосування; має зворотню дію; мають пряму дію
Завдання № 356 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні ознаки правозастосовчого акту: має пряму дію; має письмову, або усну, або конклюдентну форму зовнішнього прояву; містить правило-роз’яснення; є юридичними фактами, що викликають виникнення, зміну, припинення правовідносин
Завдання № 357 Юридичний акт компетентного суб’єкта, що містить індивідуальне формально обов’язкове правило поведінки персоніфікованого суб’єкта, необхідне для належної реалізації ним відповідних нормативно-правових приписів: правостверджуючий акт; правоприпиняючий акт; правозмінюючий акт; правозастосовчий акт
Завдання № 358 Визначте вид правозастосовчого акту за юридичними наслідками – «розпорядження ректора про переведення студента 1-го курсу на 2-ий курс»: правовстановлюючий; правоприпиняючий; правозмінюючий; правостверджуючий
Завдання № 359 Визначте вид правозастосовчого акту за юридичними наслідками – «наказ власника підприємства про звільнення працівника з роботи»: правоприпиняючий; правовстановлюючий; правозмінюючий; правостверджуючий
Завдання № 360 Визначте вид правозастосовчого акту за юридичними наслідками – «рішення суду про визнання права на житло»: правоприпиняючий; правовстановлюючий; правостверджуючий; правозмінюючий
Завдання № 361 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за функціями у правовому регулюванні: охоронні; регулятивні; забороняючі; зобов’язуючі
Завдання № 362 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за функціями у правовому регулюванні: процесуальні; матеріальні; регулятивні; письмові
Завдання № 363 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за характером індивідуальних приписів: письмові; уповноважуючі; регулятивні; зобов’язуючі
Завдання № 364 Позначте відповіді, у яких правильно вказано види правозастосовчих актів за характером юридичних наслідків: забороняючі; правоприпиняючі; зобов’язуючі; правостверджуючі (констатуючі)
Завдання № 365 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за характером юридичних наслідків: забороняючі; правовстановлюючі; правозмінюючі; уповноважуючі
Завдання № 366 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за формою зовнішнього виразу: письмові; конклюдентні; прості; складні
Завдання № 367 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за формою зовнішнього виразу: письмoві; прості; складні; усні
Завдання № 368 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за галузевою належністю: акти колегіальних органів; конституційні; цивільні; одноособові акти
Завдання № 369 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правозастосовчих актів за характером нормативно-правового припису: процесуальні; акти колегіальних органів; матеріальні; одноособові акти
Завдання № 370 Пізнавальна діяльність щодо встановлення змісту норм права: інкорпорація нормативно-правових приписів; облік нормативно-правових приписів; створення нормативно-правових приписів; тлумачення нормативно-правових приписів
Завдання № 371 Діяльність щодо встановлення змісту норми права, яка не виходить за межі свідомості інтерпретатора: тлумачення-з’ясування; цільове тлумачення; систематичне тлумачення; тлумачення-роз’яснення
Завдання № 372 Діяльність щодо пояснення та зовнішнього виразу змісту норми права з метою його доведення до суб’єктів правозастосування та правореалізації: цільове тлумачення; тлумачення-роз’яснення; тлумачення-з’ясування; систематичне тлумачення
Завдання № 373 Позначте відповіді, у яких правильно вказана мета тлумачення нормативно-правових приписів: правильне застосування нормативно-правових приписів; розуміння змісту норми права; охоронна; виховна
Завдання № 374 Позначте відповіді, у яких правильно вказана мета тлумачення нормативно-правових приписів: з’ясування волі законодавця (нормотворчого органу); розуміння змісту норми права; охоронна; виховна
Завдання № 375 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види тлумачення за обсягом: обмежувальне; казуальне; цільове; буквальне
Завдання № 376 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види тлумачення за обсягом: цільове; казуальне; поширювальне; буквальне
Завдання № 377 Вкажіть як називається результат інтерпретації, коли зміст норми права повністю співпадає з нормативно-правовим приписом джерела права: буквальне тлумачення; обмежувальне тлумачення; казуальне тлумачення; поширювальне тлумачення
Завдання № 378 Вкажіть як називається результат інтерпретації, коли зміст норми права вужчий від нормативно-правового припису джерела права: поширювальне тлумачення; казуальне тлумачення; обмежувальне тлумачення; буквальне тлумачення
Завдання № 379 Вкажіть як називається результат інтерпретації, коли зміст норми права ширший від нормативно-правового припису джерела права: буквальне тлумачення; поширювальне тлумачення; обмежувальне тлумачення; казуальне тлумачення
Завдання № 380 Позначте відповідь, у якій правильно вказано вид тлумачення-роз’яснення, розрахованого на невизначену кількість випадків застосування норм: нормативне; делеговане; казуальне; офіційне
Завдання № 381 Позначте відповідь, у якій правильно вказано вид тлумачення-роз’яснення, розрахованого на конкретний випадок застосування норм права : нормативне; делеговане; казуальне; офіційне
Завдання № 382 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види тлумачення-роз’яснення за юридичною значимістю: офіційне; делеговане; неофіційне; історичне
Завдання № 383 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види тлумачення-роз’яснення за авторством норми, яка тлумачиться: неофіційне; аутентичне; делеговане; офіційне
Завдання № 384 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види неофіційного тлумачення: професійне юридичне; нормативне; цільове; доктринальне
Завдання № 385 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види неофіційного тлумачення: нормативне; буденне; доктринальне; цільове
Завдання № 386 Вкажіть, як називається вид тлумачення-роз’яснення нормативно-правових приписів, яке здійснюється суб’єктом, що не має на це офіційних повноважень та не має обов’язкового характеру: неофіційне; філологічне; офіційне; логічне
Завдання № 387 Вкажіть, як називається вид тлумачення-роз’яснення нормативно-правових приписів, що здійснюється компетентним суб’єктом і є обов’язковим для всіх суб’єктів права: неофіційне; філологічне; систематичне; офіційне
Завдання № 388 Суб’єктами офіційного тлумачення нормативно-правових приписів можуть бути: юристи-практики; громадянин; спеціально на це уповноважений орган; юристи-вчені
Завдання № 389 Вкажіть, як називається вид тлумачення-роз’яснення нормативно-правових приписів, що здійснюється самим суб’єктом правотворення: аутентичне; систематичне; логічне; філологічне
Завдання № 390 Вкажіть, як називається вид тлумачення-роз’яснення нормативно-правових приписів, що здійснюється спеціально на це уповноваженим суб’єктом: делеговане; аутентичне; логічне; цільове
Завдання № 391 Вкажіть як буде називатися тлумачення положень закону України, що зафіксоване у рішенні Конституційного Суду України: логічне; делеговане; аутентичне; цільове
Завдання № 392 Вкажіть як називається вид неофіційного тлумачення, що містить наукове роз’яснення змісту норми права: буденне; доктринальне; професійне юридичне; систематичне
Завдання № 393 Суб’єктами доктринального тлумачення можуть бути: орган держави, який встановив норму права; юристи-вчені; юристи-практики; громадянин
Завдання № 394 Вкажіть як називається вид неофіційного тлумачення, що містить роз’яснення змісту норми права, яке здійснене на підставі професійних (практичних) правових знань: доктрин; буденне; професійне юридичне; системне
Завдання № 395 Вкажіть як називається вид неофіційного тлумачення, яке здійснене будь-якими суб’єктами і не потребує спеціальних правових знань: буденне; доктрин; професійне юридичне; системне
Завдання № 396 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів: не виходить за межі правової норми; закріплює правила-розуміння змісту норми права; має вищу юридичну силу; закріплює норму права
Завдання № 397 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів: не створює нових норм; має вищу юридичну силу; закріплює норму права; правила-роз’яснення діють протягом строку дії самого нормативно-правового припису
Завдання № 398 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки інтерпретаційно-правових актів: закріплює норму права; не мають самостійного значення; має вищу юридичну силу; не відміняють норми права
Завдання № 399 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види інтерпретаційно-правових актів за сферою дії: казуальні; письмові; нормативні; усні
Завдання № 400 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види інтерпретаційно-правових актів за авторством норм права, зміст яких встановлюється: акти нормативного тлумачення; акти казуального тлумачення; акти делегованого тлумачення; акти аутентичного тлумачення
Завдання № 401 Діяння суб’єкта права, що відповідає вимогам нормативно-правових приписів: право тлумачення; правомірна поведінка; протиправна поведінка; правозастосування
Завдання № 402 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правомірної поведінки: спрямована на створення норм права; є особистісно корисним діянням; здійснюється суб’єктами політики; здійснюється суб’єктами права
Завдання № 403 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правомірної поведінки: є суспільно корисним діянням; здійснюється суб’єктами політики; спрямована на створення норм права; має вольовий характер
Завдання № 404 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правомірної поведінки: відповідає нормативно-правовим приписам; спрямована на створення норм права; є усвідомлюваною; здійснюється суб’єктами політики
Завдання № 405 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правомірної поведінки: здійснюється суб’єктами політики; забезпечує інтереси суб’єктів права; спрямована на досягнення позитивних юридичних наслідків; спрямована на створення норм права
Завдання № 406 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правомірної поведінки: здійснюється суб’єктами політики; є суспільно корисним діянням; спрямована на створення норм права; гарантується державою
Завдання № 407 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правомірної поведінки за соціальною оцінкою держави:: активна; пасивна; допустима; бажана
Завдання № 408 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правомірної поведінки за формою зовнішнього виразу: усна; пасивна; діяльнісна; активна
Завдання № 409 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правомірної поведінки за мотивами поведінки: принципова; письмова; узвичаєна; активна
Завдання № 410 Особистісно чи суспільно шкідливе або небезпечне винне протиправне діяння деліктоздатного суб’єкта, що є підставою застосування юридичної відповідальності: право тлумачення; правопорушення; правомірна поведінка; правозастосування
Завдання № 411 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правопорушень: протиправність діянь; винність суб’єкта; є суспільно корисним; правомірне діяння
Завдання № 412 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правопорушень: є суспільно корисним; суспільна шкідливість діянь; суспільна небезпека діянь; правомірне діяння
Завдання № 413 Позначте відповіді, у яких правильно вказані ознаки правопорушень: правомірність; винність; караність; суспільна корисність
Завдання № 414 Позначте відповіді, у яких правильно вказані елементи складу правопорушення: суб’єктивна сторона; об’єкт; правомірна поведінка; юридична відповідальність
Завдання № 415 Позначте відповіді, у яких правильно вказані елементи складу правопорушення: суб’єкт; моральна відповідальність; об’єктивна сторона; юридична відповідальність
Завдання № 416 Яка юридична конструкція вказує на сукупність юридичних фактів, що є підставою юридичної відповідальності і визначають спосіб індивідуалізації покарання: вид правопорушення; юридичний склад правопорушення; винність діяння суб’єкта; юридична відповідальність
Завдання № 417 Явища на пошкодження чи знищення яких спрямоване винне протиправне діяння: суб’єкт правопорушень; об’єктивна сторона; об’єкт правопорушень; суб’єктивна сторона
Завдання № 418 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види об’єктів правопорушення: економічний; загальний; моральний; безпосередній
Завдання № 419 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види об’єктів правопорушення: родовий; економічний; моральний; загальний
Завдання № 420 Позначте відповіді, у яких правильно вказані юридичні властивості суб’єктів правопорушення: соціальні властивості об’єкта; правоздатність; деліктоздатність; морально-психологічний стан особи
Завдання № 421 Позначте відповіді, у яких правильно вказані юридичні властивості суб’єктів правопорушення: соціальні властивості об’єкта; дієздатність; морально-психологічний стан особи; деліктоздатність
Завдання № 422 Протиправне діяння, шкідливий чи небезпечний результат та причинний зв’язок між ними: об’єктивна сторона; суб’єкт правопорушень; суб’єктивна сторона; об’єкт правопорушень
Завдання № 423 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні елементи об’єктивної сторони правопорушення: суспільно-шкідливі наслідки; протиправність діяння; юридична відповідальність; правомірна поведінка;
Завдання № 424 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні елементи об’єктивної сторони правопорушення: суспільно небезпечні наслідки; юридична відповідальність; причинний зв’язок між діянням та наслідками; правомірна поведінка
Завдання № 425 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні елементи об’єктивної сторони правопорушення: юридична відповідальність; правомірна поведінка; особистісно шкідливі наслідки; причинний зв’язок між діянням та наслідками
Завдання № 426 Позначте відповіді, у яких правильно вказані факультативні елементи об’єктивної сторони правопорушення: юридична відповідальність; спосіб; обставини; правомірна поведінка
Завдання № 427 Позначте відповіді, у яких правильно вказані факультативні елементи об’єктивної сторони правопорушення: місце; юридична відповідальність; правомірна поведінка; час
Завдання № 428 Психічне ставлення суб’єкта до свого протиправного діяння та його негативних наслідків: суб’єкт правопорушень; об’єктивна сторона; суб’єктивна сторона; об’єкт правопорушень
Завдання № 429 Позначте відповіді, у яких правильно вказані основні елементи суб’єктивної сторони правопорушення: мотив; злочин; вина
Завдання № 430 Позначте відповіді, у яких правильно вказані факультативні елементи суб’єктивної сторони правопорушення: мета; злочин; мотив
Завдання № 431 Позначте відповіді, у яких правильно вказані факультативні елементи суб’єктивної сторони правопорушення: емоційний стан; злочин; вчинок; мотив
Завдання № 432 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види форми вини: умисел; необережність; мотив; мета
Завдання № 433 За якою формою вини особа, що вчинила правопорушення усвідомлює шкідливий або небезпечний характер свого діяння, передбачає настання небезпечних або шкідливих наслідків і бажає їх настання: прямий умисел; протиправна недбалість; протиправна самонадіяність; непрямий умисел
Завдання № 434 За якою формою вини особа, що вчинила правопорушення усвідомлює шкідливий або небезпечний характер свого діяння, передбачає настання небезпечних або шкідливих наслідків і свідомо допускає їх настання: непрямий умисел; прямий умисел; протиправна недбалість; протиправна самонадіяність
Завдання № 435 За якою формою вини особа, що вчинила правопорушення усвідомлює шкідливий або небезпечний характер свого діяння, передбачає настання небезпечних або шкідливих наслідків, але легковажно розраховує на їх відвернення: прямий умисел; непрямий умисел; протиправна самонадіяність; протиправна недбалість
Завдання № 436 За якою формою вини особа, що вчинила правопорушення усвідомлює шкідливий або небезпечний характер свого діяння, але не передбачає настання шкідливих чи небезпечних наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити: протиправна недбалість; непрямий умисел; прямий умисел; протиправна самонадіяність
Завдання № 437 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правопорушення за галузевою належність: адміністративне; конституційне; моральне; політичне
Завдання № 438 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правопорушення за галузевою належність: політичне; моральне; адміністративне; цивільне
Завдання № 439 Позначте відповіді, у яких правильно вказані види правопорушення за ступенем суспільної шкідливості (небезпечності): злочини; моральне; політичне; проступки;
Завдання № 440 Як називається особистісно чи суспільно небезпечне протиправне діяння, яке є підставою для застосування кримінальних покарань: цивільний проступок; дисциплінарний проступок; адміністративний проступок; злочин
Завдання № 441 Як називається особистісно чи суспільно шкідливе протиправне діяння: проступок; правовий казус; злочин; правомірна поведінка
Завдання № 442 Позначте відповіді, у яких правильно названі види проступків: цивільний проступок; правова діяльність; злочин; адміністративний проступок
Завдання № 443 Позначте відповіді, у яких правильно названі види проступків: дисциплінарний проступок; злочин; конституційний проступок; правова діяльність
Завдання № 444 Як називаються явища, що спричиняють вчинення правопорушення: правова діяльність; причини правопорушень; фактори розвитку правових явищ; норма права
Завдання № 445 Передбачений нормативно-правовим приписом обов’язок правопорушника перенести негативні юридичні наслідки за вчинене правопорушення: правомірна поведінка; політична відповідальність; моральна відповідальність; юридична відповідальність;
Завдання № 446 Позначте відповіді, у яких правильно названа мета юридичної відповідальності: створення демократичного режиму; попередження правопорушення; забезпечення інтересів фізичних осіб; побудова правової держави
Завдання № 447 Позначте відповіді, у яких правильно названі функції юридичної відповідальності: каральна; економічна; попереджувальна (превентивна); політична
Завдання № 448 Позначте відповіді, у яких правильно названі функції юридичної відповідальності: політична; виховна; економічна; захисна
Завдання № 449 Позначте відповіді, у яких правильно названі функції юридичної відповідальності: економічна; компенсаційна (відновлювальна); політична; каральна
Завдання № 450 Позначте відовіді, у яких правильно названі принципи юридичної відповідальності: політичності; справедливості; ідеологічності; законності
Завдання № 451 Позначте відповіді, у яких правильно названі принципи юридичної відповідальності: доцільності; політичності; гуманізму; ідеологічності
Завдання № 452 Поачте відповіді, у яких правильно названі принципи юридичної відповідальності: невідворотності; ідеологічності; обгрунтованості; політичності
Завдання № 453 Позначте відповіді, у яких правильно названі принципи юридичної відповідальності: ідеологічності; справедливості; політичності; своєчасності
Завдання № 454 Позначте відповіді, у яких правильно названі види юридичної відповідальності: моральна відповідальність; політична відповідальність; цивільна відповідальність; кримінальна відповідальність
Завдання № 455 Позначте відповіді, у яких правильно названі види юридичної відповідальності: дисциплінарна відповідальність; політична відповідальність; адміністративна відповідальність; моральна відповідальність
Завдання № 456 Позначте відповіді, у яких правильно названі види юридичної відповідальності: моральна відповідальність; матеріальна відповідальність; процесуальна відповідальність; політична відповідальність
Завдання № 457 Позначте відповіді, у яких правильно названі види юридичної відповідальності: дисциплінарна відповідальність; конституційна відповідальність; політична відповідальність; моральна відповідальність
Завдання № 458 Передбачений джерелами права фізичний, психічний, майновий та організаційний вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистісних чи суспільних інтересів: індивідуальний примус; моральний примус; релігійний примус; державний примус
Завдання № 459 Підстави юридичної відповідальності: склад правопорушення; деліктоздатність; національність; політичні переконання
Завдання № 460 Підстави юридичної відповідальності: Вина; відсутність підстав, що звільняють від відповідальності; релігійні переконання; колір шкіри
Завдання № 461 Підстави юридичної відповідальності: правозастосовчий акт; громадянство України; державний примус; наявність норми права
Завдання № 462 Законність - це: режим державного і суспільного життя, при якому забезпечується повне і неухильне виконання законів всіма державними органами, юридичними й фізичними особами, громадськими організаціями; належне виконання службовцями своїх функціональних обов'язків та норм професійної моралі; система суспільних відносин, впорядкованих за допомогою права; передбачений джерелами права фізичний, психічний, майновий та організаційний вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистісних чи суспільних інтересів
Завдання № 463 Правопорядок – це: передбачений джерелами права фізичний, психічний, майновий та організаційний вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистісних чи суспільних інтересів; система юридичних норм; стан суспільних відносин, який забезпечує користування юридичними правами і виконання юридичних обов'язків усіма суб'єктами суспільних відносин; умови, за яких функціонує законність
Завдання № 464 Правова свідомість: уявлення людей про діючі правові норми; розуміння особами діючого права; уявлення, почуття, погляди, емоції, оцінки та установки, шо виражають ставлення людей до діючого й бажаного права; вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистісних чи суспільних інтересів
Завдання № 465 Правова культура: знання, розуміння права, а також здійснення поведінки відповідно до норм права; знання та розуміння норм діючого права; дотримання та виконання у своїй діяльності норм права; вплив на суб’єктів суспільних відносин з метою захисту особистісних чи суспільних інтересів
Завдання № 466 Структура правосвідомості: правова ідеологія; правова дисципліна; правова психологія; правова культура.
Ключі до завдань для поточного контролю
1 – 4; 2 – 3; 3 – 2; 4 – 2; 5 – 3; 6 – 3; 7 – 2; 8 – 1, 4; 9 – 2, 4; 10 – 3, 4; 11 – 4; 12 – 1, 3; 13 – 3, 4; 14 – 3, 4; 15 – 1, 3; 16 – 1; 17 – 1; 18 – 1; 19 – 1, 2; 20 – 1; 21 – 1; 22 – 3; 23 – 1, 2; 24 – 1; 25 – 2; 26 – 2, 4; 27 – 1, 3; 28 – 4; 29 – 1, 2; 30 – 1; 31 – 1; 32 – 1, 2; 33 – 1, 2; 34 – 2, 4; 35 – 1, 2; 36 – 1, 3; 37 – 1, 2; 38 – 2, 3; 39 – 3, 4; 40 – 1, 3; 41 – 2, 3; 42 – 2, 3; 43 – 3; 44 – 2, 3; 45 – 1, 4; 46 – 1, 3; 47 – 1, 2; 48 – 2; 49 – 2; 50 – 2; 51 – 1; 52 – 4; 53 – 3, 4; 54 – 2, 3; 55 – 4; 56 – 4; 57 – 2, 3; 58 – 1, 2; 59 – 2; 60 – 3, 4; 61 – 2, 3; 62 – 3; 63 – 1; 64 – 1; 65 – 4; 66 – 3; 67 – 4; 68 – 4; 69 – 4; 70 – 1; 71 – 3; 72 – 1, 4; 73 – 2, 3; 74 – 1; 75 – 1, 2; 76 – 1, 2; 77 – 4; 78 – 3, 4; 79 – 2, 4; 80 – 1, 2; 81 – 1, 3; 82 – 1, 3; 83 – 3, 4; 84 – 3, 4; 85 – 1, 3; 86 – 1, 3; 87 – 3, 4; 88 – 1; 89 – 1; 90 – 3; 91 – 2, 3; 92 – 1, 4; 93 – 2, 3; 94 – 2, 3; 95 – 3, 4; 96 – 1, 4; 97 – 4; 98 – 1, 4; 99 – 3, 4; 100 – 2, 3; 101 – 2, 3; 102 – 2, 4; 103 – 2, 3; 104 – 2, 4; 105 – 2, 3; 106 – 3, 4; 107 – 1, 2; 108 – 2, 3; 109 – 3, 4; 110 – 2; 111 – 3, 4; 112 – 1, 2; 113 – 2; 114 – 2, 3; 115 – 2, 4; 116 – 1, 2; 117 – 1, 2; 118 – 1, 3; 119 – 1, 3; 120 – 1, 2; 121 – 2, 3; 122 – 1, 4; 123 – 3; 124 – 1, 2; 125 – 1, 3; 126 – 1, 4; 127 – 1; 128 – 1, 3; 129 – 3, 4; 130 – 2, 4; 131 – 1, 3; 132 – 1, 2; 133 – 3, 4; 134 – 3, 4; 135 – 1, 2; 136 – 2, 4; 137 – 2; 138 – 1, 3; 139 – 1, 3; 140 – 1, 2; 141 – 1, 3; 142 – 1, 2; 143 – 3, 4; 144 – 3, 4; 145 – 1, 2; 146 – 1, 2; 147 – 1, 2; 148 – 2, 4; 149 – 1, 4; 150 – 3, 4; 151 – 1, 3; 152 – 2, 3; 153 – 2, 3; 154 – 3, 4; 155 – 3, 4; 156 – 1, 4; 157 – 2, 3; 158 – 1, 4; 159 – 3, 4; 160 – 2, 3; 161 – 4; 162 - ?; 163 – 1; 164 – 4; 165 – 1; 166 – 4; 167- 1, 3; 168 – 3, 4; 169 – 3, 4; 170 – 3, 4; 171 – 2, 4; 172 – 1, 4; 173 – 1; 174 – 2; 175 – 3; 176 – 4; 177 – 1; 178 – 1; 179 – 1; 180 – 1; 181 – 1, 3; 182 – 4; 183 – 2; 184 – 2; 185 – 2; 186 – 2; 187 – 3, 4; 188 – 2, 3; 189 – 2, 4; 190 – 1; 191 – 1, 4; 192 – 1, 3; 193 – 1, 3; 194 – 1, 3; 195 – 1, 3; 196 – 3; 197 – 1, 4; 198 – 2, 4; 199 – 2, 4; 200 – 2, 4; 201 – 3; 202 – 1, 4; 203 – 3, 4; 204 – 1, 4; 205 – 1; 206 – 4; 207 – 4; 208 – 1, 2; 209 – 3, 4; 210 – 2, 3; 211 – 2, 4; 212 – 3, 4; 213 – 2, 3; 214 – 2, 3; 215 – 1, 3; 216 – 1; 217 – 1, 4; 218 – 3; 219 – 1, 2; 220 – 2, 4; 221 – 1; 222 – 1; 223 – 1, 4; 224 – 2, 3; 225 – 2, 4; 226 – 4; 227 – 1, 4; 228 – 1, 2; 229 – 1, 4; 230 – 2; 231 – 1, 3; 232 – 1, 2; 233 – 3; 234 – 2; 235 – 3, 4; 236 – 3, 4; 237 – 2, 4; 238 – 1, 2; 239 – 2, 3; 240 – 2, 4; 241 – 3; 242 – 1, 3; 243 – 2, 3; 244 – 1, 4; 245 – 2, 3; 246 – 2, 3; 247 – 1; 248 – 2, 4; 249 – 1, 3; 250 – 2, 4; 251 – 2, 3; 252 – 2, 4; 253 – 1, 4; 254 – 2, 3; 255 – 2, 4; 256 – 1, 4; 257 – 1, 2; 258 – 2, 3; 259 – 1, 4; 260 – 1, 4; 261 – 1, 4; 262 – 2, 4; 263 – 2, 4: 264 – 2, 3; 265 – 1; 266 – 1, 3; 267 – 2, 4; 268 – 4; 269 – 1, 2; 270 – 1, 4; 271 – 3, 4; 272 – 2, 4; 273 – 3, 4; 274 – 2; 275 – 1, 3; 276 – 2, 3; 277 – 2, 4; 278 – 2, 4; 279 – 2, 3; 280 – 1, 2; 281 – 1, 3; 282 – 1, 3; 283 – 2, 3; 284 – 2, 3; 285 – 1, 2; 286 – 3, 4; 287 – 3; 288 – 3, 4; 289 – 2, 4; 290 – 1, 4; 291 – 1, 4; 292 – 3, 4; 293 – 4; 294 – 2, 4; 295 – 2, 3; 296 – 3, 4; 297 – 3, 4; 298 – 2, 3; 299 – 2, 4; 300 – 3, 4; 301 – 1, 4; 302 – 2, 4; 303 – 4; 304 – 2; 305 – 4; 306 – 2, 3; 307 – 2, 3; 308 – 1, 3; 309 – 2, 3; 310 – 2, 4; 311 – 2; 312 – 2, 4; 313 – 2, 3; 314 – 4; 315 – 2, 3; 316 – 3; 317 – 2, 3; 318 – 1, 3; 319 – 2, 4; 320 – 4; 321 – 1, 2; 322 – 3; 323 – 1, 4; 324 – 1, 3; 325 – 1, 4; 326 – 1, 3; 327 – 3, 4; 328 – 1, 3; 329 – 3, 4; 330 – 2; 331 – 1; 332 – 3, 4; 333 – 2, 4; 334 – 1, 3; 335 – 1, 4; 336 – 2, 3; 337 – 1, 4; 338 – 2, 3; 339 – 3, 4; 340 – 1, 3; 341 – 3, 4; 342 – 1, 3; 343 – 2, 3; 344 – 1; 345 – 3; 346 – 1, 2; 347 – 3, 4; 348 – 2; 349 – 3; 350 – 3; 351 – 2, 3; 352 – 2, 3; 353 – 1, 4; 354 – 1, 4; 355 – 1; 356 – 3; 357 – 3; 358 – 4; 359 – 2; 360 – 3; 361 – 1; 362 – 3; 363 – 2; 364 – 2; 365 – 4; 366 – 4; 367 – 1; 368 – 3; 369 – 1, 4; 370 – 3, 4; 371 – 1, 2; 372 – 2; 373 – 3; 374 – 1; 375 – 2, 3; 376 – 3, 4; 377 – 1, 4; 378 – 1, 4; 379 – 1, 2; 380 – 1, 2; 381 – 1, 3; 382 – 2, 4; 383 – 1; 384 – 1, 2; 385 – 2, 3; 386 – 1, 4; 387 – 1, 3; 388 – 1, 3; 389 – 2, 4; 390 – 3, 4; 391 – 4; 392 – 1, 4; 393 – 1, 3; 394 – 2; 395 – 1; 396 – 3, 4; 397 – 1; 398 – 2; 399 – 2; 340 – 1, 3; 341 – 1, 3; 342 – 3, 4; 343 – 1, 3; 344 – 1, 4; 345 – 1, 4; 346 – 2, 4; 347 – 1, 4; 348 – 2, 4; 349 – 2, 3; 350 – 2, 3; 351 – 1, 3; 352 – 1, 4; 353 – 1, 3; 354 – 2, 4; 355 – 2, 4; 356 – 1, 2; 357 – 4; 358 – 3; 359 – 1; 360 – 2; 361 – 3, 4; 362 – 1, 2; 363 – 2, 4; 364 – 2, 4; 365 – 2, 3; 366 – 1, 2; 367 – 1, 4; 368 – 2, 3; 367 – 1, 3; 368 – 2, 3; 369 – 1, 3; 370 – 4; 371 – 1; 372 – 2; 373 – 1, 2; 374 – 1, 2; 375 – 1, 4; 376 – 3, 4; 377 – 1; 378 – 3; 379 – 2; 380 – 1; 381 – 3; 382 – 1, 3; 383 – 2, 4; 384 – 1, 4; 385 – 2, 3; 386 – 1; 387 – 4; 388 – 3; 389 – 1; 390 – 1; 391 – 2; 392 – 2; 393 – 2; 394 – 3; 395 – 1; 396 – 1, 2; 397 – 1, 4; 398 – 2, 4; 399 – 1, 3; 400 – 3, 4; 401 – 2; 402 – 2, 3; 403 – 1, 4; 404 – 1, 3; 405 – 2, 3; 406 – 2, 4; 407 – 3, 4; 408 – 2, 4; 409 – 3, 4; 410 – 2; 411 – 1, 2; 412 – 2, 3; 413 – 2, 3; 414 – 1, 2; 415 – 1, 3; 416 – 2; 417 – 3; 418 – 2, 4; 419 – 1, 4; 420 – 2, 3; 421 – 2, 4; 422 – 1; 423 – 1, 2; 424 – 1, 3; 425 – 3, 4; 426 – 2, 3; 427 – 1, 4; 428 – 3; 429 – 2, 4; 430 – 2, 4; 431 – 1, 4; 432 – 1, 2; 433 – 1; 434 – 1; 435 – 3; 436 – 1; 437 – 1, 2; 438 – 3, 4; 439 – 1, 4; 440 – 4; 441 – 1; 442 – 1, 4; 443 – 1, 3; 444 – 2; 445 – 4; 446 – 2; 447 – 1, 3; 448 – 2, 4; 449 – 2, 4; 450 – 2, 4; 451 – 1, 3; 452 – 1, 3; 453 – 2, 3; 454 – 3, 4; 455 – 1, 3; 456 – 2, 3; 457 – 1, 2; 458 – 4; 459 – 1, 2; 460 – 1, 2; 461 – 1, 4; 462 – 1; 463 – 3; 464 – 1; 465 – 1; 466 – 1, 3.
18. ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ
10. Закономірності розвитку держави. 11. Теорії походження держави. 12. Громадянське суспільство і держава. 13. Правова держава: поняття і ознаки. 14. Поняття та ознаки соціальної держави. 15. Національна держава: поняття та ознаки. 16. Політична система: поняття, елементи. 17. Держава в політичній системі суспільства. 18. Поняття державної влади. 19. Співвідношення політичної і державної влади.. 20. Функції держави. 21. Форми і методи здійснення функцій держави. 22. Форма держави: поняття, складові елементи. 23. Форма правління: поняття, ознаки, види. 24. Державний устрій: поняття, ознаки, види. 25. Державний режим: поняття, ознаки, види. 26. Механізм держави: поняття, сучасні підходи до розуміння, складові елементи. 27. Апарат держави: поняття, структура, принципи діяльності і організації. 28. Орган держави: поняття, види. 29. Поняття права. 30. Розуміння права у світовій і вітчизняній юриспруденції. 31. Сутність права. 32. Принципи права: поняття та класифікація. 33. Право і закон: взаємозв’язок та розбіжності. 34. Функції права: поняття та види. 35. Форми та методи здійснення функцій держави. 36. Соціальна цінність права. 37. Форми права: поняття та класифікація.
39. Нормативно-правовий акт. 40. Нормативний договір. 41. Правовий прецедент. 42. Правовий звичай. 43. Право в системі соціальних норм. 44. Суб'єктивне право. 45. Види суб'єктивних прав. 46. Об'єктивне право. 47. Публічне і приватне право.
49. Правова норма: поняття і структура. 50. Поняття і види диспозицій, гіпотез і санкцій правових норм. 51. Види правових норм. 52. Зовнішній вираз правових норм. 53. Правова система: структура і елементи. 54. Поняття правової сім'ї. 55. Класифікація сучасних правових систем. 56. Правова система України. 57. Система права: поняття та будова. 58. Галузі і підгалузі права. 59. Інститути права: поняття та види. 60. Поняття і будова системи законодавства. 61. Поняття і види систематизації нормативно-правових актів. 62. Поняття і види кодифікації. 63. Поняття, методи і форми реалізації норм права. 64. Стадії реалізації норм права. 65. Поняття, сутність і значення застосування норм права. 66. Стадії застосування правових норм. 67. Застосування права за аналогією. 68. Правозастосовчі акти: поняття, види, зміст. 69. Поняття і мета тлумачення права. 70. Види тлумачення права. 71. Тлумачення норм права за обсягом, за широтою. 72. Офіційне і неофіційне тлумачення норм права. 73. Тлумачення права за аналогією. 74. Способи тлумачення правових норм. 75. Прогалини в праві і шляхи їх подолання. 76. Аналогія права і аналогія закону. 77. Поняття, ознаки, структура і зміст правовідносин. 78. Види правовідносин. 79. Юридичні факти: поняття і класифікація.
80. Правомірна поведінка: поняття і види. 81. Правопорушення: поняття і види. 82. Поняття і форми вини. 83. Поняття юридичної відповідальності. 84. Мета і функції юридичної відповідальності. 85. Принципи юридичної відповідальності. 86. Підстави юридичної відповідальності. 87. Види юридичної відповідальності. 88. Поняття, межі і сфери правового регулювання. 89. Способи правового регулювання. 90. Стадії правового регулювання.
92. Стадії процесу правового регулювання. 93. Ефективність правового регулювання. 94. Юридична техніка. 95. Поняття і сутність правоутворення. 96. Етапи і шляхи правоутворення. 97. Процес (стадії) правотворчості. 98. Принципи правотворчості.
19. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання
Студенти повинні самостійно уважно ознайомитись з програмою курсу, літературою, яку пропонує викладач, а також з контрольними питаннями та темами рефератів. Підсумковий контроль вимагає від студента знань з дисципліни «Соціологія права» в межах наведеної програми та підготовки контрольної роботи. Студенти виконують дома контрольну роботу із однієї з запропонованих тем курсу, розкриваючи сутність контрольних питань, або одну із тем рефератів. За згодою викладача можливе самостійне формулювання теми студентом. Виконання студентом заочної форми навчання контрольної роботи потребує глибокої самостійної розробки однієї з тем, запропонованої викладачем, що повинно сприяти формуванню у студента навичок роботи з навчальними посібниками та науковою літературою, вміння робити самостійні висновки і узагальнення з проблем організації та методики проведення соціологічних досліджень. При оцінці контрольної роботи особливе значення надається самостійності мислення, опрацюванню першоджерел і публікацій. Особливо високо оцінюються ті роботи, в яких є матеріали соціологічних досліджень, що здійснювалися за місцем роботи студента, чи використання вторинного аналізу соціологічних даних. Усі статистичні матеріали та матеріали соціологічних досліджень необхідно супроводжувати посиланнями на джерела, з яких вони здобуті. Працюючи з першоджерелами, варто уникати прямого конспектування тексту, а зосередити увагу на коментуванні, тобто на викладі власних поглядів щодо розглянутого матеріалу. Цитування (оформлене посиланнями) також може використовуватися для аргументації чи формулювання думки автора. Контрольна робота повинна мати чітку структуру. Її початок – зміст (план), що складається з розділів і підрозділів, зміст яких повинен відповідати заголовкам і підзаголовкам у тексті. За змістом (планом) йде вступ: постановка мети, завдань. В основній частині поетапно розкривається тема контрольної роботи. Наприкінці контрольної роботи оформляються висновки. Завершується контрольна робота списком використаних джерел, які повинні бути оформлені за встановленими правилами. В роботі можуть бути використані ілюстративні матеріали (схеми, таблиці, інше). Під час виконання контрольної роботи передбачається консультація викладача: обговорення напряму наукового пошуку, узгодження плану (змісту) та ін. Обсяг контрольної роботи – 15 – 20 сторінок. На титульному аркуші повинні бути вказані: шифр контрольної роботи, її тема, прізвище, ім’я та по-батькові студента, назва його групи, спеціальності. Контрольну роботу необхідно здати у встановлені строки. Підсумковий контроль складається з оцінки за контрольну роботу та заліку.
Теми контрольних робіт для студентів заочної форми навчання
20. МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ
Структурними частинами навчально-методичного комплексу є: 1. Програма навчальної дисципліни. 2. Робоча програма, до якої входять: 2.1. Опорний конспект лекцій (окрема папка); 2.2. Методичні рекомендації та завдання для практичних і семінарських занять; 2.3. Тестові завдання; 2.4. Залікови білети (окрема папка); 2.5. Пакет контрольних завдань для комплексної перевірки знань (окрема папка); 2.6. Пакет контрольних завдань для заміру залишкових знань (окрема папка); 2.7. Фонд навчальних та інструктивних матеріалів ( окрема папка та електроний віріант); 2.8. Методичні вказівки та тематика науково-дослідних робіт студентів (НДРС) (окрема папка); 2.10. Методичні рекомендації та тематика з написання курсових робіт. 2.11. Методичні вказівки та контрольні роботи для студентів заочної форми навчання.
20. СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Основні джерела
10. Рабінович П.М. Основи загальної теорії права і держави. – Х: Консум, 2002. 11. Сухонос В. В. Теорія держави і права [Текст] : Навч. посіб. для студ. вищ. навч. закл. / В. В. Сухонос. - Суми : Університетська книга, 2005. 12. Оборотов Ю.Н. Теория государства и права (прагматический курс). – Одессса: “Юридична література”, 2004.
ІІ.Інші підручники, посібники, довідкові видання
32. Юридична енциклопедія. Т. 1-6. /За ред. Ю.С. Шемшученка та ін. – Київ: Видавництво “Українська енциклопедія” імені М.П. Бажана, 2000-2004. 33. Антологія української юридичної думки. /За ред. Ю.С. Шемшученка, В.Ф. Погорілка, І.Б. Усенка та ін. Т. 1 – 10. – К: Видавничий Дім “Юридична книга”, 2002-2004.
ІІІ.Класики правової думки1. Аристотель. Афинская полития. - М, 1937. 2. Аристотель. Политика. // Соч. Т.4.- М, 1988. 3. Гегель. Философия права. - М., 1990. 4. Гельвеций К. Об уме. Соч. В 2-х томах. Т. 1.- М., 1973. 5. Гоббс Т. Левиафан или материя, форма и власть. - М., 1936. 6. Гоббс Т. О гражданине. // Избр. философ. произвед. В 2 т.- М., 1960. 7. Гроций Г. О праве войны и мира. - М., 1956. 8. Гумплович Л. Общее учение о государстве. Спб., 1910. 9. Кельзен Г. Общее учение о праве.- Вена., 1967. 10. Кистяковский Б.А. Социальньїе науки и право. - М., 1916. 11. Монтескье Ш. О духе законов. // Избранние произведения. - М., 1955. 12. Петражицкий Л.И. Теория государства и права в связи с теорией нравственности. Т. 1-2. - Спб., 1907-1908. 13. Платон. Государство. //Соч. М, 1972. Т.З. ч.1. 14. Цицерон. Диалоги о государстве и законах. - М., 1966. 15. Знгельс Ф. Происхождение семьи, частной собственности и государства. - М., 1985.
ІV.Спеціальна література з окремих проблем теорії держави та права
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||