|
|
Главная \ Методичні вказівки \ Теорія держави і права
Теорія держави і права« Назад
Теорія держави і права 19.06.2015 12:11
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут післядипломної освіти
РЕКОМЕНДАЦІЇ для підготовки та виконання курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” для слухачів за спеціальністю 7.060.101 „Правознавство”
Укладач: Дзейко Ж. О., доцент, кандидат юридичних наук
Київ – 2011
Рекомендації для підготовки та виконання курсових робіт з курсу „Теорія держави і права” (укладач: Дзейко Ж. О., доцент, кандидат юридичних наук) для слухачів за спеціальністю 7.060.101 „Правознавство”, рекомендовано на засіданні навчально-методичної комісії Інституту післядипломної освіти Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
Протокол від №2 від 11 жовтня 2011р.
ЗМІСТ
стор. Вступ 4 Загальні положення 5 Мета і завдання курсової роботи 6 Загальні вимоги до курсової роботи 7 Вибір теми курсової роботи 8 Підбір джерел з теми курсової роботи 9 Викладення змісту курсової роботи 10 Оформлення курсової роботи 14 Порядок рецензування і захисту курсової роботи 16 Перелік тем курсових робіт 18 Список рекомендованої літератури 23 Додаток № 1 (Зразок титульного листа курсової роботи) 42 Додаток № 2 (Зразок структури плану курсової роботи) 43 Додаток № 3 (Зразок списку використаних джерел) 44 Додаток № 4 (Зразок титульного оформлення додатків до курсової роботи) 45
ВСТУП Складовим елементом процесу побудови, реформування та демократизації соціальної, економічної, ідеологічної і правової систем суспільства в Україні є формування правової держави, яка покликана забезпечити реальне втілення в життя конституційного принципу верховенства права, надійно захистити права, свободи та законні інтереси кожної людини. В Україні ведеться значна законотворча робота, проте закони потрібно не лише розробляти і приймати, але й виконувати, неухильно додержуватися їх вимог. Це вимагає глибокого знання суб’єктами права не тільки законодавства, а й основних принципів, закономірностей і напрямів розвитку держави і права. Вивчення курсу „Теорія держави і права” слухачами має на меті оволодіння ними системою сучасних знань про основні закономірності виникнення, розвитку і функціонування держави і права. Навчальна дисципліна за своїм характером відноситься до фундаментальних юридичних наук і методологічно опирається на філософію і соціологію та інші гуманітарні науки. Важливим видом навчального процесу у вищому навчальному закладі є самостійна робота слухача над фаховою літературою, нормативно-правовими актами, іншими матеріалами, зокрема написання курсової роботи. Мета цього видання – методичне сприяння при підготовці та написанні курсової роботи з курсу „Теорія держави і права”.
ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ
Підготовка та написання курсової роботи з курсу „Теорія держави і права” організується і здійснюється з урахуванням сучасних інформаційних технологій навчання. Головне спрямування цього виду самостійної роботи слухача – це формування освіченої, грамотно розвиненої особистості, здатної до постійного оновлення наукових юридичних знань, професійної мобільності та швидкої адаптації до змін і розвитку в соціально-правовій сфері в умовах ринкової економіки. Організація підготовки та написання курсової роботи базується на Законі України „Про освіту”, державних стандартах освіти, інших актах законодавства України з питань освіти, а також на відповідних нормативних документах Інституту післядипломної освіти, юридичного факультету Університету та кафедри теорії та історії держави і права. В процесі підготовки та виконання курсової роботи Інститут післядипломної освіти надає слухачам можливість користуватися навчальними приміщеннями, бібліотекою, навчальною, навчально-методичною і науковою літературою, обладнанням, устаткуванням та іншими засобами навчання на умовах, визначених правилами внутрішнього розпорядку. За відповідність рівня підготовки слухачами курсових робіт до вимог державних стандартів освіти відповідає науковий керівник. За належне і своєчасне виконання курсової роботи персональну відповідальність несе слухач.
МЕТА ТА ЗАВДАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ
Самостійна робота слухача по підготовці та написанню курсової роботи є одним із способів оволодіння навчальним матеріалом з курсу „Теорія держави і права” у час, вільний від обов’язкових навчальних занять. Самостійна робота по написанню курсової роботи може виконуватися у бібліотеках Інституту післядипломної освіти та Університету, навчальних кабінетах, комп’ютерних класах (лабораторіях), в бібліотеках (наукових, публічних, правничих), а також в домашніх умовах. Пошукова, дослідницька та аналітична робота кожного слухача організується і здійснюється відповідно до заздалегідь погодженого з науковим керівником графіка, що гарантує можливість своєчасного та належного завершення опрацювання вибраної теми. Ціль написання курсової роботи полягає в якісному підвищенні рівня фахової підготовки майбутніх працівників, здатних самостійно вирішувати весь спектр теоретико-правових та інших проблем в подальшій практичній юридичній діяльності. До основних завдань курсової роботи належать: засвоєння і поглиблення слухачами знань з теорії держави і права, оволодіння науковими методами пізнання правової дійсності, опрацювання навичок самостійного вирішення теоретичних та практичних проблем, вміння застосовувати чинне законодавство в повсякденній діяльності фахівця-правознавця.
ЗАГАЛЬНІ ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ
Курсова робота повинна виконуватися творчо, на належному науковому та методичному рівнях. В процесі підготовки та написання роботи слухач повинен ґрунтовно вивчити теоретичні літературні джерела (монографії, статті, наукові доповіді тощо), нормативно-правові акти, публікації періодичної преси, в яких аналізуються та висвітлюються різні аспекти обраної теми. Особливу увагу слухач повинен зорієнтувати на всебічний аналіз наукових джерел з теорії держави і права, чинного законодавства, проблем вдосконалення правового регулювання відповідної сфери суспільних відносин, на пошук елементів новизни вирішення того чи іншого питання обраної теми у порівнянні з наявними теоретичними підходами та існуючою юридичною практикою його вирішення. Матеріал курсової роботи повинен бути логічно скомпонованим і вивіреним, а також достатньо обґрунтованим відповідними аргументами. Тема роботи за своїм характером повинна бути такою, яка б давала змогу автору чітко висвітлити як теоретичні, так і практичні аспекти. А це можливо лише за умови вивчення поряд з теоретичними та нормативними джерелами сучасного стану юридичної практики (статистичних даних, узагальнень, аналітичних оглядів, висновків, рішень, пропозицій правозастосувальних органів, юридичних служб, які надають адвокатські, нотаріальні, консультативні та інші юридичні послуги). За бажанням слухача матеріали курсової роботи в подальшому можуть бути використані як базові або ж допоміжні при підготовці та написанні випускних робіт. Крім того, матеріали курсових робіт можуть бути запропоновані для опублікування в періодичній науковій, спеціальній юридичній літературі, а також для участі в олімпіадах і конкурсах. Курсова робота повинна бути подана слухачем для рецензування в навчальну частину Інституту післядипломної освіти не пізніше ніж за один місяць до початку сесії. ВИБІР ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ Першим етапом виконання курсової роботи є персональний вибір слухачем теми. Слухачі обирають тему курсової роботи на свій розсуд з урахуванням теоретичних знань, практичного досвіду та можливостей застосування напрацювань в процесі розробки та написання роботи в подальшій самостійній юридичній діяльності. Обираючи ту чи іншу тему курсової роботи, слухачі повинні враховувати її наукову та практичну значимість, наявність необхідних матеріалів та документів, рівень наукової, законодавчої та методичної розробки, власну зацікавленість та особисті можливості щодо її ґрунтовного та всебічного вивчення. Кожний слухач індивідуально обирає тему роботи шляхом реєстрації в навчальній частині Інституту післядипломної освіти у відповідному реєстрі з обов’язковим зазначенням таких реквізитів: - прізвище, ім’я та по батькові слухача; - назва теми курсової роботи; - прізвище, ім’я та по батькові, посада і місце роботи наукового керівника; - дата реєстрації обраної теми. При цьому визнається пріоритет вибору конкретної теми курсової роботи, тобто перевага першості обрання слухачем певної теми: якщо конкретна тема курсової роботи уже зареєстрована слухачем, то всі інші слухачі, які виявили бажання виконати курсову роботу на цю ж саму тему, можуть реалізувати своє бажання лише за умови обов’язкового попереднього погодження з науковим керівником. Запропонований перелік тем для написання курсової роботи не є вичерпним і тому надалі може відповідним чином коригуватися з урахуванням змін, внесених у чинне законодавство, а також перспектив правотворчого та правореалізаційного процесів в Україні. Крім того, слухач має право запропонувати власну тему з будь-яких проблем теорії держави і права за умови згоди наукового керівника і подальшої її реєстрації у встановленому порядку. ПІДБІР ДЖЕРЕЛ З ТЕМИ КУРСОВОЇ РОБОТИ Теоретичну, спеціальну юридичну літературу, у тому числі аналітичну та учбову, слухач добирає самостійно, використовуючи при цьому систематичний, предметний та алфавітний каталоги бібліотек Інституту післядипломної освіти та Університету, відповідних бібліотек м. Києва (наприклад, Національної бібліотеки України ім. В. І. Вернадського) та місця проживання. Консультації, поради, пропозиції з питань добору літератури студент може отримати, передусім, у наукового керівника, а також у викладачів курсу „Теорія держави і права”, інших викладачів та працівників бібліотеки. Бажано скористатися комп’ютеризованою інформаційною пошуковою системою з питань правознавства, а також нормативно-правовою базою типу „rada.gov.ua”, „Право”, „Закон”, „Ліга”, що дозволить більш кваліфіковано і за значно коротший час зробити добірку необхідних теоретичних джерел та нормативно-правових актів. У процесі добору літератури особливу увагу необхідно зосередити на монографіях, наукових статтях, нормативно-правових актах, що стосуються обраної теми, періодичних юридичних виданнях (газетах, журналах, бюлетенях, вісниках, збірниках тощо), аналізі юридичної практики правозастосувальних органів, зарубіжній юридичній теорії і практиці. Рекомендується використовувати для написання курсової роботи не менше 20 наукових джерел. Наступний етап – складання бібліографії (списку використаних джерел) із зазначенням загальноприйнятих реквізитів кожного літературного видання (автор, назва, рік видання, найменування видавництва, загальна кількість сторінок). Курсова робота значно „виграє”, якщо буде містити історичний аспект обраної теми, особливості виникнення, становлення, розвитку подальших перспектив окремих її аспектів. Отже, курсова робота – це закінчений результат системного, всебічного та історичного аналізу відповідної теми роботи. Список використаних джерел необхідно систематизувати і подати після „Висновків”. Якщо робота містить „Додатки”, то цей список розташовують після „Додатків”. ВИКЛАДЕННЯ ЗМІСТУ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсова робота повинна містити: титульний аркуш; зміст; перелік умовних скорочень (за необхідності); вступ; основну частину; висновки; додатки (за необхідності); список використаних джерел. Важливе значення в процесі підготовки і при викладенні положень роботи має „Зміст” (чи „План”). „Зміст” кожної роботи індивідуальний, разом з тим, він обов’язково повинен містити загальновстановлені складові частини: вступ; основну частину; висновки; список використаних джерел. Зібраний, вивчений та опрацьований матеріал з теми курсової роботи необхідно систематизувати, тобто привести у відповідність з планом, самостійно складеним слухачем та затвердженим науковим керівником. Інколи зміст та спрямованість зібраного матеріалу об’єктивно спонукають до уточнення або коригування окремого питання або декількох питань першопочаткового плану роботи. В таких випадках з урахуванням достатніх підстав за погодженням з науковим керівником до плану роботи можуть бути внесені відповідні зміни. Викладення матеріалу обов’язково повинне бути логічно послідовним, взаємопов’язаним і зорієнтованим на висвітлення в достатньому обсязі всіх питань плану роботи. У вступі висвітлюються 1) актуальність обраної теми на науковому та практичному рівнях, 2) стан її наукової розробки, а також, в разі необхідності (залежить від теми роботи), нормативно-правової урегульованості та значимості в сучасних умовах для вирішення тих чи інших проблем. Крім того, обов’язково необхідно зазначити 3) мету роботи, яку перед собою ставить автор, а також 4) завдання, що мають бути вирішені ним в процесі висвітлення обраної теми. Зазначається 5) об’єкт вивчення – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію й обране для вивчення. 6) Предмет вивчення міститься у межах об’єкта. Об’єкт і предмет як категорії наукового процесу співвідносяться між собою як загальне й окреме. В об’єкті виділяється та його частина, яка є предметом вивчення. Саме на нього спрямована увага слухача, оскільки предмет вивчення визначає тему роботи, яка формулюється на титульному листі як її назва. Подають перелік використаних 7) методів вивчення для досягнення поставленої в роботі мети та розв’язання поставлених при виконанні курсової роботи завдань. Назвати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме вивчалось за допомогою того чи іншого метода. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору саме цих методів. Зазначається 8) структура роботи (наприклад, „Курсова робота складається зі вступу, трьох розділів, які включають шість підрозділів, висновків та списку використаних джерел”). За обсягом вступ не повинен перевищувати трьох друкованих аркушів. Основна частина складається із окремих складових частин, тобто розділів (як правило, трьох). В свою чергу, кожний розділ може передбачати поділ текстового матеріалу на підрозділи, що дає можливість більш чітко структуризувати викладення змісту роботи. Кожна складова частина плану роботи повинна бути зазначена відповідною цифрою та повною назвою і відокремлена від попереднього тексту. Доцільно починати виклад змісту кожного розділу з нового аркуша. Кожна структурна складова частина плану має містити виклад основних положень, їх аналіз, позиції окремих авторів, власну позицію автора, якої він дійшов внаслідок проведеної роботи. Висвітлення розділів повинно завершуватися відповідними висновками. При висвітленні питань не потрібно обмежуватися лише переказом або цитуванням положень, запозичених із літературних джерел, оскільки це значно знижує теоретичне і практичне значення роботи, а в окремих випадках призводить до визнання курсової роботи плагіатом чи компіляцією і повернення її слухачу на нове опрацювання. Найбільш важливі положення повинні супроводжуватися відповідними аргументами, посиланнями на позиції тих чи інших авторів та акти законодавства, а також ілюструватися найбільш переконливими прикладами із практики, цифровими матеріалами, таблицями, схемами тощо. Наведення цифрових даних повинно супроводжуватися їх аналізом, відповідними висновками, які стверджують або ж, навпаки, спростовують наведені в роботі положення, позиції і таке інше. Робота не повинна містити повторень, як дослівних, так і за змістом. Використані цитати мають бути лаконічними, органічно пов’язаними з основним текстом. Наведені в роботі дані, цитати, таблиці та схеми, якщо вони взяті з відповідних джерел, повинні супроводжуватись посиланнями на зазначені джерела. Ці посилання треба обов’язково оформляти з додержанням державних вимог та стандартів. Посилання в тексті роботи на джерела слід зазначати порядковим номером за переліком посилань, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, „... у працях [1-7]...”. Якщо використовують відомості, матеріали з монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, тоді в посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, ілюстрацій, таблиць, формул з джерела, на яке є посилання в роботі, наприклад, „...[1, с. 2]...”. Головне при написанні курсової роботи – це самостійний вдумливий аналіз фактів правової дійсності, критична і зважена оцінка відповідних проблем, пошук оптимальних шляхів усунення недоліків та перешкод, розробка своїх власних пропозицій щодо вдосконалення правового регулювання суспільних відносин. Висновки (заключні положення) – це стисле узагальнення всієї проведеної роботи студента, це своєрідний звіт, яким слухач засвідчує рівень та обсяг виконаних ним завдань, які визначалися на початковому етапі написання роботи у вступній частині, а також досягнення мети, заради якої написана і подана на рецензування курсова робота. У цій частині роботи мають бути сформульовані в локанічній формі всі висновки, яких дійшов автор на підставі проведеної роботи. Кожний висновок має бути текстуально відокремлений від інших, символізуючи логічно завершене твердження чи спростування. Висновки бажано формулювати в тій самій послідовності, в якій вони були викладені при висвітленні основної текстової частини курсової роботи. Після цього автором формулюються пропозиції щодо вдосконалення та поліпшення вирішення конкретних питань правової дійсності. На терені зроблених висновків пропозиції автора можуть стосуватися теоретичних положень, наприклад, пропонується нове авторське визначення тих чи інших правових принципів, категорій, понять тощо. Пропозиції можуть бути і в галузі подальшого вдосконалення чинного законодавства, наприклад, пропонується нова або частково змінена редакція нормативно-правового акту чи окремої статті. Можуть бути пропозиції, спрямовані на подальше вдосконалення практики застосування тих чи інших правових норм в діяльності відповідних суб’єктів. Крім того, пропозиції можуть бути і щодо оптимізації наукових досліджень з теорії держави і права, вдосконалення підготовки в навчальних закладах фахівців, міжнародного співробітництва України з іншими країнами. Список використаних джерел: джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний), в алфавітному порядку прізвищ певних авторів або заголовків, у хронологічному порядку. Бібліографічний опис джерел складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 „СИБИД. Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления”, ДСТУ 3582-97 „Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила”, ГОСТ 7.12-93 „СИБИД. Библиографическая запись. Сокращение слов на русском языке. Общие требования и правила”.
ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ Курсова робота виконується українською мовою. Всі розділи курсової роботи повинні бути оформлені чітко і якісно, таким чином, щоб можна було їх зберігати протягом всього терміну, визначеного Міністерством освіти України. Вся текстова частина роботи друкується з одного боку аркуша білого паперу формату 210х297 мм (формат А-4) через півтора інтервали 14 шрифтом. Обсяг роботи – 35-40 сторінок (без урахування додатків та списку використаних джерел). Аркуші повинні мати такі поля (в міліметрах): верхнє – 20, праве – 10, ліве – 30, нижнє – не менше 20. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, на якому номер сторінки не ставлять. Другою сторінкою роботи є „ЗМІСТ”, на якому ставлять номер сторінки. Він містить найменування та номери початкових сторінок структурних частин роботи. Заголовки структурних частин роботи „ЗМІСТ”, „ВСТУП”, „РОЗДІЛ”, „ВИСНОВКИ”, „СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ” друкують великими літерами симетрично до набору. Такі структурні частини роботи, як зміст, вступ, висновки, список використаних джерел не мають порядкового номера, тобто не можна писати: „1. Вступ” або „Розділ 6. Висновки”. Номер розділу ставиться після слова „РОЗДІЛ”, після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: „2.3.” (третій підрозділ другого розділу). Потім наводять заголовок підрозділу. Кожний розділ починається на окремому аркуші і нумерується послідовно арабськими цифрами наскрізною нумерацією. Таблиці, схеми, малюнки, діаграми, графіки виконуються на окремих аркушах і також наскрізно нумеруються арабськими цифрами. Кожний різновид допоміжних матеріалів повинен мати окрему наскрізну нумерацію, наприклад, таблиця № 1; № 2; схема № 1; № 2; графік № 1; № 2 і т.п. Допоміжні матеріали можуть розміщуватися в тексті, за бажанням студента вони можуть бути скомпоновані у додатках курсової роботи під окремим титульним позначенням, наприклад, „Схеми”, „Статистичні дані”. Складні допоміжні матеріали, великі за обсягом повинні обов’язково розміщуватися в додатках до роботи. На останній сторінці студент ставить свій підпис і дату виконання роботи. Курсова робота повинна бути зброшурована у твердій обкладинці. З метою стандартного виконання та оформлення курсової роботи встановлюються нижче наведені зразки та стандарти: титульний листок (додаток № 1); структура плану роботи (додаток № 2); список використаних джерел (додаток № 3); додатки (додаток № 4). Курсова робота виконується у відповідності до всіх вимог цих рекомендацій. У випадку порушення подану роботу буде повернуто автору для доопрацювання і приведення згідно встановлених вимог.
ПОРЯДОК РЕЦЕНЗУВАННЯ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ Виконана курсова робота подається слухачем до навчальної частини Інституту післядипломної освіти на реєстрацію, яка здійснюється шляхом внесення до відповідного журналу відомостей, а саме: прізвище, ім’я та по батькові виконавця курсової роботи; назва теми курсової роботи; прізвище, ім’я та по батькові наукового керівника; дата подання курсової роботи. На титульному листі курсової роботи знизу під назвою теми роботи проставляється реєстраційний номер та дата реєстрації. Особа, яка оформила реєстрацію роботи, ставить свій підпис на титульному листі. Після реєстрації курсова робота передається науковому керівнику для перевірки та рецензування. За результатами перевірки науковим керівником складається письмова рецензія на окремому аркуші паперу, яка засвідчується особистим підписом і зазначається дата рецензування. В рецензії відображається: актуальність теми курсової роботи; рівень, глибина і комплексність підходу при аналізі проблеми; правильність застосування методів вивчення та відповідність сучасному розвитку правової науки; теоретична та практична цінність роботи; якість оформлення роботи; змістовні, методологічні, методичні, редакційні та технічні недоліки; загальний висновок щодо виконання курсової роботи на основі змісту роботи та особистої співбесіди з її автором. У випадку невідповідності курсової роботи встановленим вимогам, науковий керівник у висновку формулює допущені недоліки і повертає її автору на доопрацювання із визначенням дати повторного подання на перевірку та рецензування. При наявності тих чи інших зауважень, пропозицій з боку наукового керівника, зазначених в рецензії, автор курсової роботи зобов’язаний врахувати їх в процесі підготовки до захисту. У встановлений навчальною частиною строк провадиться захист курсових робіт слухачів, який здійснюється комісією. Процедура захисту складається з короткої (до 7 хвилин) доповіді автора курсової роботи, в якій стисло викладаються зміст і положення, які виносяться на захист, даються відповіді на зауваження, зроблені науковим керівником в рецензії. Після закінчення доповіді проводиться обговорення роботи, під час якої даються відповіді на запитання членів комісії, яка остаточно визначає оцінку курсової роботи. Після закінчення захисту курсових робіт комісія підбиває підсумки і дається оцінка роботи кожного слухача. Оцінки заносяться у відомість, яка підписується головою і членами комісії. Курсові роботи передаються у навчальну частину для зберігання під відповідним реєстраційним номером у фонді курсових робіт. Порядок повторної підготовки, рецензування та повторного захисту курсових робіт визначається відповідними правилами, затвердженими ректором Університету.
ПЕРЕЛІК ТЕМ КУРСОВИХ РОБІТ:
Список рекомендованої літератури (тематичний): Загальна характеристика теорії держави і права:
Методологія юридичної науки:
Походження держав:
Поняття, суть, соціальне призначення і цінність держави:
Форма держави: (Плутократія, диктатура, олігархія, охлократія, союз, авторитаризм, диктатура пролетаріату, співдружність, автократія, союзна держава, деспотія, суспільний лад, державний лад, поліцейська держава, парламентська республіка, дуалістична монархія, монархія конституційна, монархія парламентська, республіка) // Юридична енциклопедія.
Функції держави:
Механізм держави і місцеве самоврядування: (аппарат держави, аппарат державного управління, державний аппарат, повноваження, компетенція, державні установи, органи держави, органи державної влади) // Юридична енциклопедія. 1. Коментар до Конституції України. 2. Ардан Филипп. Франция: государственная система. - М., 1994. 3. Авер’янов В.Б. Державний апарат // Юрид. енцикл. Т. 2 – К.: Укр. енцикл., 1999. - С. 121; Апарат державного управління // Юрид. енцикл. Т. 1 – К.: Укр. енцикл., 1998. - С. 126 – 127; Органи виконавчої влади // Юрид. енцикл. Т. 4. - С. 287. 4. Борденюк В.І. Співвідношення місцевого самоврядування та державного управління: конституційно-правові аспекти. Авт. дис. ... д. ю. н. – К., 2009. 5. Копейчиков В.В. Механизм советского государства. - М., 1963. 6. Коваленко А.А. Органи державної виконавчої влади: проблеми класифікації // Людина і політика. 2002. № 6. 7. Кривенко Л.Т. Органи законодавчої влади // Юрид. енцикл. Т. 4 – К.: Укр. енцикл., 2002. - С. 288. 8. Органи державної влади // За ред. В.Ф. Погоріло – К., 2002. 9. Краснобаева Л.А. Тенденции формирования и функционирования государственных аппаратов стран СНГ. Автореф. дис… к. ю.н. – Минск, 2004. 10. Сухонос В. Місце прокуратури в системі органів державної влади України // Право України. 2000. № 6. 11. Сірий М.І. Судова влада // Юрид. енцикл. Т. 5 – К., 2003. - С. 699. 12. Тихонова Є.А. Глава держави // Юрид. енциклоп. Т. 1. 1998, с. 591. 13. Федоренко В.Л. Органи державної влади // Юрид. енциклопедія. - Т. 4. - К., 2002. - С. 287–288. 14. Шемшученко Ю.С. Президент // Юрид. енциклоп. Т. 5 – К., 2003, с. 64. 15. Шаповал В.М. Державний лад країн світу. – К., 1999. 16. Шаповал В.М. Виконавча влада // Юрид. енцикл. Т. 1 – К.: Укр. енцикл., 1998, с. 386 – 387. 17. Шумський П.В. Прокуратура України – К., 1995. 18. Право и власть. - М., 1999.
Держава і громадянське суспільство:
5. Кресін О.В. Громадянське суспільство і держава: шлях до порозуміння і співпраці // Право України. – 2004. – № 3. - С. 18-21. 6.Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення.- К., 1997. 7. Ковальчук Т. I. Громадянське суспільство: сутність і тенденції розвитку (порівняльно-правові аспекти): Автореф. дис. канд. юрид. наук. К., 1995. 8. Конституція України: Офіц. Текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Авт.- упоряд. МЛ. Хавронюк. К, 1999. 9. Кравчук В.М. Взаємовідносини громадських організацій і держави в умовах формування громадянського суспільства в Україні (теоретико-правові аспекти). Авт. дис. ... к. ю. н. – К., 2008. 10. Кратюк В.В. Громадянське суспільство в Україні: політико-правові аспекти розвитку системи демократичної влади: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. - О., 2001. 11. Мюллерсон Р.А. Права человека: идеи, нормы, реальность. М., 1991. 12. Общая теория прав человека / Под ред. Е.А.Лукашевой. М. 1996. Права человека в истории и современном мире. - М., 1989. 13. Рабінович П.М. Права людини у Конституції України (до інтерпретації вихідних положень). -X.: Право, 1997. 14. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення /Під заг. ред. В.Ф.Сіренко. – К., 1997.– 170 с. 15. Щедрова Г.П. Громадянське суспільство, правова держава і політична свідомість громадян.-К., 1994. 16. Тимченко С.М. Громадянське суспільство і правова держава. 2002. 17. Шемшученко Ю.С. Громадянське суспільство //Юридична енциклопедія. - Т.1. С.646-647.
Правова держава:
Явич Л.С. Господство права (к концепции правового государства) //Правоведение.– 1990.–№5.
Політична система держави і суспільства: 1.Дмитриев Ю.А. Соотношение понятия политической и государственной власти в условиях формирования гражданского общества // Государство и право. 1994. №7. 2. Костецький В. Політичні партії в системі. Громадянське суспільство і держава. // Право України 1995. № 12. 3. Кресіна І. Перегуда Є. Політична реформа проблеми і перспективи // Віче. - 2003. № 2, 3, 4. 4. Манов Г.М. Государство и политическая организация общество. М., 1974. 5.Мурашин О.Г. Демократія // Юридична енциклопедія Т. 2. - К.: Укр. енц., 1999. - С. 61-62, Т. 4. - С. 590, Т. 5. - С. 190. 6.Основы теории политической системы // Под ред. Ю.А. Тихомирова, В.Е. Чиркина. - М. 1985. 7.Політична система сучасної України: особливості становлення, тенденції розвитку. - К.: Парламент. вид-во, 1998. 8.Політологія: курс лекцій для юристів // Под ред. Н.И. Матузова, А.В. Малько. - М., 1999. 9.Политические проблемы теории государства. - М., 1993. 10. Політична система України // Політологічний енциклопедичний словник. К., 1997. - С. 268–269. 11.Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001. - № 3. 12.Рудич Ф.М. Політична система суспільства // Юридична енциклопедія Т. 4 – К.: Укр. енцикл., 2002. - С. 632 – 633. 13.Шаповал В.М. Безпосередня демократія і представницька демократія у взаємозв’язках // Право України. – 2004. – № 8. - С. 8-12.
Сучасні концепції держави:
Поняття, суть, основні форми демократії та демократичних типів держави: 1. Арон Р. Демократия и тоталитаризм. Пер. с. фр.- М.: Текст, 1993. 2. Бердяев Н.А. О демократии // Философия неравенства. - М., 1990. 3. Бабкін В.Д. Соціальна демократія: проблеми і перспективи. – К. К. інст. туризму, екон. і права, 2000. 4. Даль Р. Введение в теорію демократии. - М., 1992. 5. Ковлер А.И. Исторические формы демократии: проблемы историко-правовой теории. – Л., 1978. 6. Медведчук В. Дух і принципи соціалдемократії. Українська перспектива. - К., 2002. 7. Мурашин О.В. Безпосередні форми демократії. – К., 1990. 8. Кузьмин Э.Л. Демократия: некоторые вопросы теории, методологии и практики. - М., 1986. 9. Лобер В.Л. Демократия: от зарождения идеи до современности. – М., 1991. 10. Четвернин В.А. Демократическое, конституционное государство. Введение в теорию. – М., 1993.
Право як соціально-історичне явище: 1) Агешин Ю.А. Политика, право, мораль. – М., 1982. 2) Бобнева М.И. Социальные нормы и регулирование поведения. – М., 1979. 3) Кашанина Т.В. Происхождение государства и права: Современные трактовки и подходы. – М., 1999. 4) Лукашова Е.А. Право, мораль, личность. – М., 1986. 5) Нерсесянц В.С. Право в системе социальной регуляции. – М., 1986. 6) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001. 7) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005. 8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. 9) Аристотель. Политика. 10) Берман Г.Дж. Западная традиция права: эпоха формирования / Пер. с англ. 2-е изд. – М.: МГУ, 1998. 11) Світова класична думка про державу і право. – К.: Юрінком інтер, 1999. 12) Кельзен Г. Чисте правознавство. – К.: Юніверс, 2004. 14) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – Учебник. – М.: Норма.Инфра.М., 1999. 15) Общая теория права и государства. Учебник под ред. В.В. Лазарева. – М.: Юрист, 1994.
Праворозуміння: історія і сучасність: 1) Алексеев С.С. Теория права: его понимание, назначение, социальная ценность. – М.: Норма, 2001. 2) Венгеров А.Б. Теория государства и права. – М.: Новый юрист, 1998. 3) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К. 4) Ковальчук О.М. Теорія права у працях вчених Київського університету (ХІХ-початок ХХ століття). – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 192 с. 5) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 6) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001. 7) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. –М., 1999. 8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. Додаткова: 9). Козюбра М.І. Право и общественное сознание. – К.: Наук. думка, 1979. 10). Лейст О.Э. Три концепции права // Сов. гос. и право. – 1991, № 12. 11).Кельзен Г. Чиста теорія права. ... 12). Марчук В.П. Соціологічні теорії права в Німеччині: теорія і сучасність. – Чернівці: ЧДУ, 1998. 13) Харт Х.Л.А. Концепція права. – К., 1998. 14) Царьков И.И. Развитие правопонимания в европейской традиции права. – СПб., 2006.
Соціальна цінність права, основні його функції і принципи: 1) Вопленко Н.Н. Сущность, принципы и функции права. – Волгоград, 1998. 2) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К. 3) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 4) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001. 5) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. –М., 1999. 6) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001. 7) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005. 8) Радько Т.Н., Толстик В.А. Функции права. – Н.Новгород, 1995. 9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. Додаткова: 10). Бабаев В.К. Презумпции в советском праве. – Горький, 1974. 11). Байтин М.И. О принципах и функциях права: новые моменты // Правоведение. – 2000, № 3. 12). Колодій А.М. Принципи права України. – К., 1998. 13). Неновски Н. Право и ценности. – М., 1987. 14). Рабинович П.М. Социалистическое право как ценность. – Львов, 1985. 15). Фулей Т.І. Сучасні загальнолюдські принципи права та проблеми їх впровадження в Україні. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003. 16). Ульяновська О. Правові фікції та правові презумпції: єдність та відмінність // Право України. – 2005, № 6.
Форми (джерела) права: 1) Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К. 2) Кириченко О.М. Органічні закони в системі законодавства України. Авт. дис. ... к. ю. н. – К., 2009. 3) Козюбра М.І. Тенденції розвитку джерел права України в контексті європейських правоінтеграційних процесів // НУ „Києво-Могилянська академія”. Наук. зап. Юрид. науки. Т. 26. 2004. – С. 3–9. 4) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 5) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Основні поняття та категорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2001. 6) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. –М., 1999. 7) Общая теория государства и права. Акад. курс в 3-х томах. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001. 8) Сухонос В.В. Теорія держави і права. Навч. пос. – Суми: Унів. кн., 2005. 9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. Додаткова: 10) Зивс С.Л. Источники права. – М., 1987. 11) Дутка Г.І. Закон у системі нормативно-правових актів України. Автореф. дис. … к.ю.н. – К., 2003. 12) Назаренко Є.В. Закон у системі нормативних актів України // Право України. – 1995, № 1. 13) Кросс Р. Прецедент в английском праве. – М., 1985. 14) Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. Автореф дис. … к.ю.н. – К., 2002. 15) Малишев Б.В. Судовий прецедент у правовій системі Англії. – К., 2008. 16) Пархоменко Н.М. Договір у системі права України. Автореф дис. … к.ю.н. – К., 1998. 17) Форми і джерела права України. – К., 2000.
Поняття, види і структура норм права: 1) Бурлай Є.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе. – К., 1987. 2) Дегеть Б.А. Классификация норм советского социалистического права по их структуре. – Саратов, 1977. 3) Кудрявцев Ю.В. Нормы права как социальная информация. – М., 1981. 4) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 5) Недбайло П.Е. Советские социалистические правовые нормы. – Львов, 1959. 6) Нормы советского права. Проблемы теории / Под ред. М.И. Байтина, В.К. Бабаева. – Саратов, 1987. 7) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. Додаткова: 8) Рыбушкин Н.Н. Запрещающие нормы в советском праве. – Казань, 1990. 9) Сенякин И.Н. Специальные нормы советского права. – Саратов, 1987. 10) Учение о правовых нормах (Общетеоретические и цив. аспекты). – Библ. Пособие. – Красноярск, 1985. 11) Чернобель Г.Т. Структура норм права и механизм их действия (логические аспекты) // Правоведение. – 1983, № 6. 12) Эффективность действия правовых норм. – Л.: ЛГУ, 1977.
Правові системи країн світу: 1) Давид Р., Тофре-Спінози К. Основные правовые системы современности. – М., 1999. 2) Матузов Н.И. Правовая система и личность. – Саратов, 1987. 3) Правовые системы мира. – Екатеринбург, 1995. 4) Правовые системы стран мира. Энц. спр. – М.: Норма, 2001. 5) Решетников Ф.М. Правовые системы стран мира. Справочник. – М., 1993. 6) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000. 7) Сырых В.М. Теория государства и права. Учебн. – М.: ЗАО Юр. …, 2002. 8) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. 9).Зайчук О.В. Правовая система США. – К., 1992. 10).Луць Л. Структура правової системи суспільства: загальнотеоретичні аспекти // Право України. – 2002, № 9. 11).Оніщенко Н.М. Правова система України. – К., 2000 – 2002. 12).Правовая система социализма. В 2-х кн. – М., 1987. 13).Романов А.К. Правовая система Англии. – М., 2000. 14).Фридмен Л. Введение в американское право. – М., 1992. 15).Сюкияйнен Л.Р. Мусульманское право. – М., 1986. 16).Супутаев М.А. Право в современной Африке. – М., 1989. 17).Юридическая жизнь в Китае. – М., 1990.
Система права і система законодавства: 1) Алексеев С.С. Структура советского права. – М., 1975. 2) Алексеев С.С. Общая теория права. В 2-х т. – М., 1981, 1982. 3) Євграфов П.Б. Система радянського законодавства. – Х., 1990. 4) Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. – К.: Атіка, 2003. 5) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 6) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права: Навч. пос. – К.: Істина, 2004. 7) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. – М.: Норма-Инфра. –М., 1999. 8) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000. 9) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. 10).Загальна теорія держави і права. Навч. пос. За ред. В.В. Копейчикова. – К., 1997. 11).Матузов Н.И., Малько А.В. Теория государства и права. Курс лекцій. – М.: Юрист, 1997. 12).Общая теория государства и права. Акад. курс. Т.2. – М.: Зерцало, 2001. 13).Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. 14).Систематизація законодавства в Україні. Проблеми теорії і практики. – К., 1999. 15).Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність). – К., 2002. 16).Меленко С.Г. Консолідація як вид систематизації нормативно-правових актів. Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 2002. 17).Рогач О.Я. Кодифікаційні акти в системі законодавства України. Автореф. дис. ... к.ю.н. – К., 2003.
Поняття, види і структура правовідносин: 1) Бурлай Є.В. Нормы права и правоотношения в социалистическом обществе.- К., 1987. 2) Варламова Н.В. Правоотношения: философский и юридический подходы // Правоведение. – 1991, №4. 3) Загальна теорія держави і права. За ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком, 1997. 4) Кравчук М.В. Теорія держави і права. Опорні конспекти. – К.: Атіка, 2003. 5) Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996 6) Нерсесянц В.С. Общая теория права и государства. Учебник. – М.: Норма – Инфра, 1999. 7) Марчук В.М., Ніколаєва Л.В. Нариси з теорії права. Навчальний посібник. – К.: Істина, 2004. 8) Никищенко Л.И. Теория государства и права. – Херсон: ХЭПИ, 1999 9) Теорія держави і права. Академічний курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком-Інтер, 2006. 10).Гревцов Ю.И. Правовые отношения и осуществление права. – Л.: ЛГУ, 1987. 11).Дудин А.П. Диалектика правоотношений. – Саратов, 1983. 12).Дудин А.П. Объект правоотношений. – Саратов, 1980. 13).Исаков В.П. Юридические факты в советском праве. - М., 1984. 14).Протасов В.Н. Правоотношение как система. – М., 1987. 15).Проблемы теории правоотношений. – Л.: ЛГУ, 1989. 16).Рейнер В.К. Общее мнение о правоотношении. – М., 1987. 17).Халфина Р.О. Общее учение о правоотношении. – М.: Юр. лит., 1974. 18).Общая теория государства и права. Академичный курс. Т. 2. Отв. ред. М.Н. Марченко. – М.: Зерцало, 2001.
Правосвідомість і правова культура особи і суспільства: 1) Козюбра Н.И. Социалистическое право и общественное правосознание. – К.: Наукова думка, 1979. 2) Котюк В.О. Теорія права. Курс лекцій. – К.: Вентурі, 1996. 3) Кейзеров Н.М. Политическая и правовая культура. – М., 1983. 4) Кудрявцев Э.В. Право как элемент культуры. // Право и власть. – М.: Прогресс, 1990. 5) Сальников В.П. Социалистическая правовая культура. – Саратов, 1989. 6) Соколов Н.Я. Профессиональное сознание юристов. – М., 1988. 7) Скакун О.Ф. Теория государства и права. - Х.: Консул. 2000, 2005, 8) Теорія держави та права. Академ. курс. Відпов. Ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.:Юрінком Інтер, 2006. 9) Аграновская Е.В. Правовая культура и обеспечение прав личности. – М., 1988. 10) Бура Н.А. Функции общественного сознания. – К., 1986. 11) Гойман В.Н. Правовой нигилизм: пути перестройки// Советская юстиция. 1990, №2 12) Жалинский А.Э. Основы профессиональной деятельности юриста. – Смоленск, 1995. 13) Ильин. И.А. О сущности правосознания. – М., 1993. 14) Копієвська О.Р До проблеми формування правової культури особи в Україні // Держава і право. Юрид. і політ. науки. – 2006, Вип. 34. – С. 104–109. 15) Кузнецов Э.В. Кризис современного правосознания// Правоведение. 1994. №2. 16) Матузов Н.И. Правовой нигилизм и правовой идеализм как две стороны одной медали// Правоведение. 1994. №2. 17) Правовое воспитание молодежи. – К.: Наукова думка. 1985. 18) Покровський И.Ф. Соотношение общественного и индивидуального правосознания. – Л.: ЛГУ, 1970. 19) Семітко А.П. Развитие правовой культуры как правовой прогресс. – Екатеринбург, 1996. 20) Жуманов В.А. О правовом нигилизме//Советское государство и право. 1989. №10. 21) Жикаринцев Е.В. Правовое воспитание. Методология и методика. – М., 1990.
Поняття і суть законності і правопорядку:
Поняття і види правомірної поведінки, правопорушень і юридичної відповідальності: Основна:
Додаткова література.
Форми реалізації права і правомірна поведінка особи: Основна: 1) Гнатюк М.Д. Правозастосування та його місце в процесі реалізації права. Автореф. дис. на здоб. наук. ст. к.ю.н. – К., 2007. 2) Кудрявцев В.Н. Правовое поведение: норма и патология. – М., 1982. 3) Котюк В.О. Теорія права. – К.: Вентурі, 1996. 4) Недбайло П.Е. Применение советских правовых норм. - М., 1960. 5) Нурпеисов Е.К. Психология правомерного поведения. – М., 1984. 6) Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебн. – Харьков: Консум, 2000. 7) Теорія держави і права. Акад. курс. Відп. ред. Зайчук О.В., Оніщенко Н.М. – К.: Юрінком Інтер, 2006. Додаткова: 8) Завадская Л.Н. Механізм реализации права. – М., 1981. 9) Жук Н. Реалізація прав на захист // Юридичний вісник України. – 2002, № 10 (350). 10) Копейчиков В.В., Гусарєв С.Д. Питання реалізації Конституції України // Вісник АПН України. – 1997, № 3 (10). 11) Лилак Д.Д. Проблеми колізій у законодавстві України (теорія і практика). Автореферат дис. – К., 2004. 12) Маликов М.Ф. Проблемы реализации права. – Иркутск, 1988. 13) Решетов Ю.С. Реализация норм советского права: системный анализ. - Казань, 1989. 14) Шаповал В. Теоретичні проблеми реалізації норм Конституції // Право України. – 1997, № 6.
Тлумачення норм права:
Додаток № 1 Зразок титульного листа
Київський національний університет імені Тараса Шевченка Інститут післядипломної освіти
Курсова робота на тему: „ЗАКОНОДАВЧІ ТЕРМІНИ ТА ДЕФІНІЦІЇ” з курсу „Теорія держави і права”
Виконав: слухач Петренко Петро Петрович група № ___ Науковий керівник: доктор юридичних наук, професор Кузьменко Кузьма Кузьмич
Київ-2010
Додаток № 2 Зразок плану курсової роботи
ЗМІСТ
ВСТУП 3 РОЗДІЛ 1 МОВА ЗАКОНУ: ОСНОВНІ РИСИ ТА ОСОБЛИВОСТІ 6 1.1. Мова закону – різновид літературного стилю. Поняття законодавчого стилю 6 1.2. Мовні вимоги до якості закону 12 РОЗДІЛ 2 ЗАКОНОДАВЧІ ТЕРМІНИ: ПОНЯТТЯ, КЛАСИФІКАЦІЇ ТА ЗНАЧЕННЯ 18 2.1. Поняття законодавчих термінів та їх значення в регулюванні суспільних відносин 18 2.2. Класифікація законодавчих термінів і їх загальна характеристика 23 РОЗДІЛ 3 ЗАКОНОДАВЧІ ДЕФІНІЦІЇ: ПОНЯТТЯ, ФУНКЦІЇ ТА ВИДИ 27 3.1. Поняття та функції законодавчих дефініцій 27 3.2. Види законодавчих дефініцій 32 ВИСНОВКИ 38 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 41
Додаток № 3 Зразок списку використаних джерел
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
Додаток № 4 Зразок титульного оформлення додатків
ТАБЛИЦІ
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |