Теорія прийняття управлінських рішень

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Навчально-науковий інститут гуманітарних технологій

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні    вказівки

щодо  виконання  і  захисту

 курсових робіт

з дисципліни «Теорія прийняття управлінських рішень»

студентами напряму підготовки  030601 «Менеджмент»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ - 2013

 

Зміст

стор.

	Загальні положення ……………………………………………….	3
	Структура і зміст курсової роботи ………………….………….	4
	Вимоги до оформлення курсової роботи ……………….……	16
	Список рекомендованої літератури …………………..…………...	18

 

Додатки:
Додаток А.	Зразок титульного аркушу курсової роботи …………	19
Додаток Б.	Орієнтовний зміст курсової  роботи …………………..	20
Додаток В.	Орієнтовний вступ курсової роботи …………………..	21
Додаток Г.	Вимоги до оформлення літературних джерел  ……………	24

 

 

 

 

1. 1.     Загальні  положення

 

Курсова робота є одним із найважливіших елементів навчального  процесу з підготовки фахівців до практичної діяльності у сфері бізнесу та менеджменту в умовах ринкової економіки. Вона є логічним підсумком під час опанування студентом теоретичних знань з дисципліни «Теорія прийняття управлінських рішень» і дозволяє вміння поєднати отримані знання з досвідом та практичною діяльністю.

Студент в курсовій роботі повинен показати:

ü  високий рівень засвоєння знань із загальнотеоретичних положень,

ü  вміння проводити самостійні розрахунки

ü  аналізувати показники фінансово-господарської діяльності,

ü  вміння визначати резерви підвищення ефективності прийняття управлінських рішень,

ü  навики проведення наукових досліджень щодо прийняття зваженого управлінського рішення в різних умовах,

ü  вміння самостійної розробки заходів щодо підвищення ефективності апарату управління – предмета дослідження.

 

Основна мета виконання курсової роботи та її захисту:

показати і довести свою спроможність як спеціаліста з менеджменту;

навчитись застосовувати набуті знання та навички під час прийняття ефективного управлінського рішення в практичній діяльності підприємства - об’єкта дослідження.

 

 

 

1. 2.     Структура і зміст курсової роботи

 

Тема курсової роботи і заходи, які будуть розроблятись в процесі її виконання, визначають структуру та її зміст.

Необхідно виділити: вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел і додатки. Орієнтовна форма змісту курсової роботи наведена в додатку Б.

У вступі (1-2 стор. друкованого тексту) необхідно показати актуальність теми, визначити мету, предмет, об’єкт, завдання, методи дослідження та охарактеризувати структуру роботи. Орієнтовний зміст вступу до роботи наведено в додатку В.

Перший розділ (5-7 стор.) слід присвятити економіко-організаційній характеристиці досліджуваного підприємства.

Для аналізу можуть бути використані показники статистичної звітності і бухгалтерського обліку. Вони отримуються з таких основних джерел, як: баланс підприємства (Форма 1), звіт про фінансові результати та їх використання (Форма 2), звіт про фінансово-майновий стан підприємства (Форма 3).

Можуть бути використані також показники, отримані під час проведення власного дослідження.

Доцільно визначити період, за який проводиться збір показників, одиницю виміру та врахувати можливість їх порівняння.

Бажано, щоб період, за який збираються звітні дані був не більш, як 2 роки, включаючи рік написання курсової роботи.

На основі зібраних матеріалів складаються таблиці, викреслюються, проводиться їхнє групування та аналіз діяльності підприємства.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Історія розвитку підприємства;

ü Основні напрями діяльності підприємства;

ü Основні економічні показники за 4-6 періодів (місяців, кварталів, років);

ü Організаційна структура підприємства;

ü SWOT-аналіз

ü Короткі висновки за розділом.

 

SWOT-аналіз – це метод стратегічного планування, який має за мету виявити фактори внутрішнього і зовнішнього середовища організації, розподіливши їх на чотири групи:

1)      Strengths - сильні сторони підприємства;

2)      Weaknesses - слабкі сторони підприємства;

3)      Opportunities - ринкові можливості;

4)      Threats - ринкові погрози.

Приклад SWOT-аналізу наведено на рис. 1.

 

Рис. 1. Приклад SWOT-аналізу підприємства

 

У другому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення методом ієрархії.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Побудова дерева цілей щодо вирішення поставленої проблеми (Діаграма Ісікави);

ü Визначення критеріїв та побудова матриць для прийняття рішення методом ієрархій;

ü Розрахунок відносних коефіцієнтів та побудова дерева рішень за методом ієрархій;

ü Вибір оптимального рішення та його обґрунтування;

ü Короткі висновки за розділом.

 

Діаграма Ісікави («риб*ячі кістки») — це графічний спосіб дослідження та визначення найбільш суттєвих причинно-наслідкових взаємозв'язків між чинниками (факторами) та наслідками у досліджуваній ситуації чи проблемі. Діаграма названа на честь одного з найбільших японських теоретиків менеджменту професора Ісікави Каору (Ishikawa Kaoru).

Діаграма Ісікави  є засобом візуалізації та організації знань, який систематичним чином полегшує розуміння та кінцеву діагностику певної проблеми. Така діаграма надає можливість виявити ключові взаємозв'язки між різними факторами та більш достеменно зрозуміти досліджуваний процес. Діаграма сприяє визначенню головних чинників, які спричиняють найзначніший внесок до проблеми, що розглядається, та попередженню або усуненню їх дії.

Приклад Діаграма Ісікави  наведено на рис. 2, 3.

 

Рис. 2. Приклад Діаграма Ісікави.

 

Рис. 3. Приклад Діаграма Ісікави.

 

У третьому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення методом побудови мультиатрибутивної моделі.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Визначення основних критеріїв;

ü Складання анкети;

ü Проведення опитування (9-12 респондентів);

ü Консолідація отриманих даних від опитування;

ü Заповнення матриці Фішберна;

ü Розрахунок зваженої моделі та знаходження оптимального управлінського рішення;

ü Обґрунтування прийнятого рішення;

ü Короткі висновки за розділом.

 

Модель Фишбейна

Термин «атрибут» обозначает выгоду, которую ищет покупатель». Именно атрибут «создает» услугу и удовлетворение и как таковой используется в качестве критерия выбора.

Покупатель обычно учитывает многие атрибуты. Общая оценка марки базируется на комбинации оценок каждого из атрибутов. Атрибуты могут иметь функциональную природу (качество, доступность), а также и природу эмоциональную или эстетическую.

Таблица 1

Моделирование понятия мультиатрибутивной услуги

(модель Фишбейна)

 

Источник данных – анкетирование.

 

С учетом того, что искомая услуга может быть многоаспектной, следует избегать определения атрибутов в слишком обобщенных терминах. Например, атрибут «экономичный» потенциальные покупатели упоминают часто, но как критерий он характеризуется слишком большой неопределенностью и может на самом деле предполагать комбинацию других атрибутов.

Каждую марку можно оценивать различно, ориентируясь на каждый из микроатрибутов, и поэтому важно рассмотреть их по отдельности.

То же имеет место и в случае атрибута «качество», которое является макроатрибутом, охватывающим большое число аспектов. Атрибут является по сути дела дискретной переменной, т.е. он может приобретать различную ценность в соответствии со степенью присутствия атрибута в оцениваемой марке. В таком случае говорят об уровне атрибута. Каждая марка характеризуется специфической совокупностью атрибутов, определяемой уровнями, на которых находятся атрибуты.

Аналогичным образом «удобство» супермаркета складывается не только из его расположения, но и из легкости доступа, наличия места для парковки, отсутствия очереди у касс и т.д.

При оценивании объективных характеристик важно исключить избыточные, учитывая корреляцию некоторых характеристик.

В общем случае потенциального покупателя не слишком интересуют объективные характеристики, за исключением тех случаев, когда они способствуют совершенствованию функционирования марки при создании одной из искомых выгод, а также тогда, когда они способствуют повышению надежности ожидаемого функционирования.

Необычного интерьера и «звезды-владельца» часто достаточно для обеспечения престижа ресторана или подчеркивания эффекта статуса, к которому стремятся некоторые группы покупателей.

Знание требований и/или ожиданий покупателя создает важный стимул для исследований и разработок. Их задача - обнаружить технические характеристики, способствующие удовлетворению еще не удовлетворенных ожиданий рынка или улучшению параметров существующих услуг, создавая, таким образом, конкурентное преимущество для марки-новатора.

Атрибуты обладают неодинаковой значимостью в глазах покупателя. С точки зрения человека, значимость атрибута отражает ценности и приоритеты, с которыми он связывает выгоды, обеспечиваемые маркой.

Любой разумный человек желает получить большее за меньшее: лучший сервис, лучшие параметры, но в то же время и самую выгодную цену, минимальное время на поиск, полную информацию и т.п. Так как подобные цели, как правило, несовместимы, человек вынужден идти на компромисс и решать, что в каждой конкретной ситуации является для него важнейшим с учетом неполноты доступной ему информации.

Знание фирмой приоритетов различных групп покупателей позволяет ей разработать новые услуги, специально предназначенные для удовлетворения этих покупателей. Одно предприятие предлагает услуги, предназначенные для покупателей, особо чувствительных к эстетике и готовых за это платить. Другое - отвечает вкусам покупателей, любящих следовать последней моде.

Таким образом, знание относительной значимости атрибутов может позволить фирмам разработать стратегию сегментации. Целью будет наилучшая адаптация к разнообразию потребностей и стремление избежать ситуации, когда покупатели вынуждены удовлетвориться услугами, средними по отношению к каждому из атрибутов.

Человеческое восприятие селективно и относительно. Восприятие селективно постольку, поскольку селективно внимание, в связи с тем, что люди стараются отфильтровать входящую информацию; некоторые элементы сохраняются, так как они соответствуют текущей потребности;

другие искажаются, если противоречат устоявшейся схеме; наконец, отдельные элементы отвергаются, так как вносят помехи или просто мешают (Pinson et al., 1988). Восприятие относительно, так как человеческий опыт и ожидания меняются, в результате чего степень наличия атрибутов воспринимается по-разному.

Для оценки полной и частной полезности марки возможно использовать две процедуры оценки: «композиционную» и «декомпозиционную».

«Композиционный подход» состоит в формировании значений полной полезности на основе измерений значимости и представлений о детерминирующих атрибутах, полученных исследовательским путем. Используя компенсаторную или некомпенсаторную интеграционную модель для сочетания этих измерений, мы получаем значение полной полезности, синтезирующее индивидуальные оценки частной полезности и раскрывающее, таким образом, индивидуальные предпочтения.

При реализации «декомпозиционного подхода» респонденты реагируют на ряд концепций услуг, описанных, как правило, техническими характеристиками. Собираемая у респондентов информация сводится к ранжированию предпочтений в отношении предложенных концепций. Следующей аналитической задачей становится формулирование частной полезности для каждой характеристики. Используя рейтинги различных совокупностей атрибутов, можно выявить частные полезности, лежащие в их основе, а затем воссоздать структуру глобальных предпочтений респондента.

Согласно данному подходу, непосредственно оценивают частные полезности, представляющие собой комбинацию значимости и воспринимаемого присутствия, которые нельзя идентифицировать по отдельности. Таким образом, высокий уровень полезности может явиться следствием либо высокого уровня значимости и низкого уровня воспринимаемого присутствия, либо низкого уровня значимости, скомпенсированного высоким уровнем воспринимаемого присутствия. Существует много вариантов оценки. Наиболее известный и надежный способ - эконометрическая оценка на основе бинарных переменных (0, 1).

 

У четвертому розділі (5-7 стор.) необхідно описати процес прийняття управлінського рішення за умов невизначеного середовища.

Рекомендується така схема досліджень:

ü Формулювання проблеми, яку слід вирішити на підприємстві цим способом (постановка завдання);

ü Визначення основних критеріїв та показників;

ü Заповнення вихідної матриці;

ü Розрахунок критерію Лапласа;

ü Розрахунок критерію Вальда;

ü Розрахунок критерію Гурвіца;

ü Розрахунок критерію Севіджа;

ü Обґрунтування прийнятого рішення;

ü Короткі висновки за розділом.

 

Критерії для прийняття рішень у невизначених умовах

1.         Критерий Лапласа

Этот критерий опирается на принцип недостаточного обоснования. Поскольку вероятности состояния природы q_j,  неизвестны, и ни одно состояние нельзя предпочесть другому, то исходя из принципа недостаточного обоснования, предполагается, что эти вероятности равны:

.

 

Критерий Лапласа рассчитывается по такой формуле:

 

.                          (1)

 

Пример. Предприятие, должно определить объем услуг, чтобы удовлетворить клиентов в течение предстоящих праздников. Точное число клиентов не известно, но ожидается, что оно может принять одно из четырех значений: 200; 250; 300 или 350.

Для каждого из этих возможных значений существует наилучший уровень предложения (с точки зрения возможных затрат). Отклонения от этих уровней приводит к дополнительным затратам либо из-за превышения предложения над спросом, либо из-за неполного удовлетворения спроса.

Ниже приводится таблица, определяющая потери в тысячах гривен. Необходимо принять решение об уровне предложений х_i, i = .

Клиенты

Решение. Принцип недостаточного обоснования предполагает, что ожидаемое значение числа клиентов имеет равномерный закон распределения с вероятностями

, .

Ожидаемые средние потери при различных стратегиях предприятия равны

тыс. грн.;

 тыс. грн.;

 тыс. грн.;

 тыс. грн.;

Таким образом, наилучшей стратегией в соответствии с критерием Лапласа будет стратегия х₁.

Рекомендации. Критерии Лапласа и Байеса следует использовать при достаточно большом числе реализаций оптимального решения. При этом среднее значение стабилизируется и мало отличается от математического ожидания этой случайной величины. Для малого числа реализаций оптимального решения имеется риск, что полученный средний результат будет сильно отличаться от математического ожидания соответствующей строки оценочной матрицы.

 

 

2.         Максиминный (минимаксный) критерий Вальда

Критерий Вальда – это критерий крайнего пессимизма. В соответствии с этим критерием следует выбирать ту стратегию, которая гарантирует в наихудших условиях максимальный выигрыш, т.е. максиминную стратегию или минимальный проигрыш, т.е. минимаксную стратегию.

При максиминной стратегии гарантируется в любом случае выигрыш не меньший, чем “нижняя цена игры с природой”:

 

 = {х_k Î Х Ç },                            (2)

где       – элементы матрицы выигрышей.

 

Пример. Матрица выигрышей субъекта риска имеет следующий вид:

 

Найти, какое решение следует применить субъекту риска, если использовать критерий Вальда.

Решение. Найдем элементы . Результаты за­писаны в столбец справа от матрицы выигрышей. Максимальная из величин a_I равна a₂ = 3 и есть нижняя цена игры. Следовательно, субъект риска должен применить решение х₂. При этом его выигрыш при любых состояниях среды будет не меньше 3.

Очевидно, что такой “перестраховочный” подход является естественным для людей не склонных к риску (для тех, кто очень боится проиграть).

Если вместо матрицы выигрышей дана матрица потерь, то максимальный критерий Вальда становится минимаксным критерием.

Пример. Дана следующая матрица потерь субъекта риска.

Найти решение в соответствии с критерием Вальда.

Решение. По минимаксному критерию Вальда должно выбираться решение х_i, дающее .

Найдем элементы . Результаты записаны в столбец справа от матрицы выигрышей. Минимальная из величин b_i равна b₂ = 20000 грн. она и соответствует решению х₂, которую следует применять в соответствии с минимаксным критерием Вальда.

Хотя критерий Вальда приводит к выбору решения х₂, интуитивно мы склонны к выбору решения х₁, поскольку не исключено, что оба состояния природы равновероятны
(q₁ = q₂ = ), и потери могут составить только 90 гривен.

Если возможна реализация смешанной стратегии (например, распределение капитала между различными проектами x_i ), то по критерию Вальда может быть найдено решение и в смешанных стратегиях, которую необходимо искать в соответствии с теорией матричных игр.

Рекомендации. Критерий Вальда следует применять при следующих обстоятельствах:

-          о вероятностях различных состояний среды q_j ничего не известно;

-          необходимо исключить какой бы то ни было риск получения результата худшего, чем max min а_ij;

-          результат max min а_ij устраивает ЛПР.

 

3.         Критерий минимаксного риска Сэвиджа

Этот критерий, также как и критерий Вальда, является критерием крайнего пессимизма, но при выборе оптимальной стратегии по критерию Сэвиджа ориентируются не на матрицу выигрышей или потерь, а на матрицу риска.

По критерию минимаксного риска Сэвиджа в качестве оптимальной выбирается та стратегия, при которой величина риска в наихудших условиях минимальна:

 

{х_k Î Х Ç }.                                          (3)

 

Сущность такого подхода состоит в том, чтобы всячески избегать большого риска при принятии решения. В смысле “пессимизма” критерий Сэвиджа сходен с критерием Вальда, но “пессимизм” здесь понимается по-другому.

Перерасчет матрицы выигрышей в матрицу рисков рассмотрен выше. Если же дана матрица потерь, то в этом случае элементы матрицы риска r_ij определяются следующим образом:

r_ij = b_ij – a_j,                                             (4)

где    b_ij – элементы матрицы потерь;

         a_j=b_ij – минимальные потери в столбце j.

 

Пример. Дана следующая матрица потерь субъекта риска.

Найти решение в соответствии с критерием Севиджа.

 

Пересчитанная матрица рисков имеет вид:

В соответствии с критерием Сэвиджа:

 

 

Тогда ,

что соответствует стратегии х₁.

Как видим, в этом случае, в отличие от критерия Лапласа, минимаксный критерий, примененный к матрице потерь, и минимаксный критерий, примененный к матрице рисков, вычисленной по матрице потерь, дали различные решения.

Рекомендации. Критерий Сэвиджа следует применять при следующих обстоятельствах:

-          о вероятностях различных состояний среды q_j ничего не известно;

-          необходимо исключить получение результата худшего, чем min max r_ij;

-          результат min max r_ij устраивает ЛПР.

Как и в случае использования критерия Вальда, по критерию Сэвиджа также можно найти оптимальную смешанную стратегию S, которая минимизирует максимальное среднее значение риска, вычисленное для каждого состояния среды:

 = {х_k Î Х Ç r_k = max }.

Оптимальная смешанная стратегия S ищется в соответствии с теорией матричных игр.

 

 

4.         Критерий пессимизма-оптимизма Гурвица

 

Этот критерий рекомендует при выборе решения не руководствоваться ни крайним пессимизмом (“всегда рассчитывай на худшее!”), ни крайним, легкомысленным оптимизмом (“авось, повезет!”).

Критерий Гурвица охватывает ряд различных подходов к принятию решения: от наиболее оптимистического до наиболее пессимистичного. Согласно этому критерию оптимальная стратегия выбирается из условия

 

 = {х_k Î Х Ç },                                     (5)

где    l   –  весовой коэффициент, лежащий в интервале [0; 1];

         a_ij  –  элементы матрицы прибылей (выигрышей).

При l = 1 критерий Гурвица превращается в критерий Вальда;

при l = 0 – в критерий “крайнего оптимизма”.

при 0 < l < 1 получается что-то среднее между этими критериями.

Коэффициент l выбирается субъектом риска на основании своего опыта, склонности к риску, здравого смысла и т.д. Чем опаснее ситуация, чем больше субъект риска хочет в ней “подстраховаться!, чем меньше его склонность к риску, тем ближе к единице выбирается l. При отсутствии явной склонности к риску, выбор l =  представляется наиболее разумным.

Пример. Дана матрица прибылей.

Найти оптимальное решение, используя критерий Гурвица с l = .

Решение:

;

;

;

.

.

Максимальное значение a_i обеспечивается применением стратегии х₄.

В случае, если исходная матрица представляет собой матрицу потерь, оптимальная стратегия в соответствии с критерием Гурвица выбирается из условия:

 

 = {х_k Î Х Ç                                    (6)

где b_ij – элементы матрицы потерь (убытков).

 

Пример. Дана матрица потерь.

 

Определить оптимальные решения по критерию Гурвица, используя как матрицу потерь, так и соответствующую ей матрицу рисков. Коэффициент l взять равными 1/2.

Решение. Используя соотношение (6), в котором вместо величин рисков необходимо подставить потери, получаем

 

 

.

 

что соответствует выбору стратегии х₃.

Пересчитанная из матрицы потерь матрица рисков имеет вид

 

 

Используя, соотношение (6), получаем

 

 

.

 что соответствует выбору стратегии х₃.

 

Рекомендации. Критерий Гурвица следует применять в случае:

–        когда о вероятностях состояния среды ничего неизвестно;

–        реализуется лишь малое количество решений;

–        допускается некоторый риск.

 

 

ВИСНОВКИ (1-2 стор.) слід викладати чітко, логічно, ретельно, не перевантажуючи їх цифровими даними та другорядним матеріалом.

У ДОДАТКИ курсової роботи слід включати: об’ємні таблиці, рисунки та заповнені анкети, на які студенту необхідно зробити посилання у тексті роботи.

 

1. Вимоги до оформлення курсової роботи

 

Зміст курсової роботи повинен відповідати наступним загальним вимогам: чіткість побудови, логічна послідовність, переконлива аргументація, точність визначень, конкретність викладення результатів досліджень, доведеність висновків і обгрунтованість рекомендацій.

Обсяг курсової роботи 30-40 стор. з одного боку аркушу формату А4  комп’ютерного тексту (інтервал 1,5; шрифт № 14 “Тimes New Roman” без скорочень слів (крім загально прийнятих).

Кожна сторінка повинна мати береги з чотирьох сторін таких розмірів: лівий - не менше 20 мм, правий - не менше 10 мм, верхній і нижній - не менше 20 мм.

Першою сторінкою курсової роботи є титульний аркуш (додаток А), який включають до загальної нумерації сторінок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляти у правому верхньому куті сторінки без крапки.

Заголовки структурних частин курсової роботи “Зміст”, “Вступ” “Розділ”, “Висновки”, Список використанИХ ДЖЕРЕЛ”, “Додатки” друкують великими літерами симетрично до тексту. Кожну структурну частину дипломної роботи слід починати з нової сторінки. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу відповідно розділу в підбір до тексту.

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів, малюнків, таблиць, формул подають арабськими цифрами без знака “№”. Підрозділи нумерують в межах кожного розділу, наприклад:  1.1., 1.2., 1.3;    2.1., 2.2., 2.3. (додаток Б).

Також послідовно нумерувати по розділам всі ілюстрації (схеми, діаграми, графіки), які іменуються рисунками (наприклад: “Рис.1.5  …” - п’ятий рисунок першого розділу). Номер рисунку і його заголовок розташовувати після ілюстрації.

На рисунок і таблицю необхідно робити посилання по тексту курсової роботи. Кожна таблиця повинна мати заголовок, який відповідає її змісту. Він має розміщуватися під словом «таблиця».

При переносі частини таблиці на інший аркуш /сторінку/ слово “Таблиця” і номер її вказують один раз справа над першою частиною      таблиці, над іншими частинами  пишуть слова “Продовження табл.” і вказують номер таблиці, наприклад: “Продовження табл. 1.2”.

Формули  в курсової роботі нумерують в межах розділу. Їх номер складається з номеру розділу і порядкового номеру формули в розділі, між ними ставлять крапку. Номер формули слід писати біля правого берега аркушу на рівні відповідної формули в круглих дужках.

При посиланні в тексті на джерела інформації слід навести у квадратних дужках їх порядковий номер, наприклад:   “… у працях [6, 10] зазначено …”.

Список використаних літературних джерел зазначати в алфавітному порядку після урядових джерел, які розміщувати в такій послідовності: закони України; укази Президента України; постанови Верховної Ради та Кабінету міністрів України; накази і листи держустанов, Національного банку України; книги, монографії і журнальні статті; матеріали підприємств та відомств.

Відомості про книги повинні мати визначену послідовність та оформлені відповідно до додатку Г.

Кожен додаток повинен починатися з нового аркушу в правому куту друкується слово “Додаток …” і поруч номер, що його позначає, наприклад: “Додаток 1”, “Продовження додатку 1”.

Завершена курсова робота зброшуровується, підписується студентом і здається викладачу.

Студент, який не виконав курсову роботу у встановлений термін, або подав роботу, яка не відповідає вимогам, не допускається до захисту та до екзамену з предмету.

 

 

1. 4.     Список рекомендованої літератури

 

1. Вітлінський В.В,,Наконечний С.І. Ризик у менеджменті.-К.:Борисфен-М,1996. –336 с.
2. Вітлінський В.В,,Наконечний С.І., Шарапов О,Д. Економічний ризик і методи його вимірювання: Підручник. – К.: ІЗМН,1996 –400 с.
3. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання:- К:ЦНЛ,2003.-188 с.
4. Малыхин В.И, Финансовая математика: -М,:ЮНИТИ-ДАНА, 2003,-237 с.
5. Зайченко Ю.П. Дослідження операцій: Підручник.- К.: ВІОПЛ, 2000.
6. Щарп У., Александер Г., Бэйли Дж. Инвестиции: Пер. с англ.- М.: ИНФРА-М, 1997.-1024с.
7. Розен В,В. Математические модели принятия решений в экономике. Учебное пособие. –М,:ВЫСШАЯ ШКОЛА,2002.- 288 с.
8. Василевич Л,Ф. Математические методы принятия решений:- К.:КИИМ. «НАША СПРАВА»,2005.-61с.
9. Шикин Е.В., Чхартишвили Л.Г. Математические методы и модели в
   управлении: Учеб. Пособие.- М: Дело, 2000.
10. Зддоус М., Стзнсфилд Р. Методы принятия решений.- М.: Аудит.
    ЮНИТИ, 1997.
11. Кредитний ризик комерційного банку: За ред. В,В,Вітлінского.- К,:Т-во “Знання”, КОО, “ 2000. –251с.
12. Чернов В.А. Анализ коммерческого риска: М.:Финансы и статистика, 1998.-128с.
13. Галасюк В.В. Проблемы теории принятия экономических решений: Днепропетровск: Новая идеология, 2002.-304с.
14. Чернушенко И. І, - Основи математичного моделювання та планування експерименту. - Київ, НАУ 2003, - 100 с.
15. Барсук В А., Губин Н.М., Батый А.Р. Экономико-математические методы
    в планировании и управлении в отрасли связи. Учеб. для вузов.- М.: Радио и связь. 1984. -264с.

Додаток А

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ТЕЛЕКОМУНІКАЦІЙ

Навчально-науковий інститут гуманітарних технологій

Кафедра менеджменту

 

 

 

 

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни

«ТЕОРІЯ ПРИЙНЯТТЯ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ»

 

(зроблена на матеріалах підприємства__________________)

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Виконав: студент ___курсу, групи______

напряму підготовки (спеціальності)         

030601 «Менеджмент»             

 

 

_____________________________________________________________

                                

 

 

Захищена з оцінкою «______________»

 

 

 

 

Київ 2013

Додаток Б

Орієнтовний зміст курсової роботи

ЗМІСТ

ВСТУП		…………………………………………………………………	3
РОЗДІЛ 1.		Економіко-організаційна характеристика підприємства ТОВ «КИЇВСТАР»………………………	5
РОЗДІЛ 2.		Прийняття управлінських рішень методом ієрархій……………………………………………………...	11
	2.1.	Причинно-наслідковий аналіз проблем недостатньої кількості клієнтів (Діаграма Ісікави) ………………………..	11
	2.2.	Прийняття управлінського рішення щодо вибору нового проекту методом ієрархій……………………………………	14
РОЗДІЛ 3.		прийняття управлінського рішення щодо призначення на посади методом побудови мультиатрибутивної моделі Фішбейна» ………	18
РОЗДІЛ 4.		Прийняття управлінськОГО рішення ЩОДО ефективного ПЕРЕРОЗПОДІЛУ КОШТІВ підпри-ємства «Київстар» за умов невизначеного середовища…………………… ………………………….	23
	4.1.	Критерій Лапласа ……………………………………………..	23
	4.1.	Критерій Вальда ………………………………………………	25
	4.2.	Критерій Севіджа……………………………………………...	26
	4.2.	Критерій Гурвіца………………………………………………	27

 

ВИСНОВКИ  …………………………………………..………....	29
ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ………………………………….…	31
ДОДАТКИ …………………………………………………………….………	33

Додаток В

Орієнтовний зміст вступу

 

ВСТУП

 

Актуальність теми. Прийняття управлінських рішень є визначальним процес управлінської діяльності, оскільки формує напрями діяльності організації та її окремих працівників. Робота з прийняття управлінських рішень вимагає від менеджерів високого рівня компетентності, значних затрат часу, енергії та досвіду. Вона передбачає і високий рівень відповідальності, оскільки для втілення прийнятих рішень у життя необхідно забезпечити ефективну та злагоджену роботу всього організаційного механізму.

Прийняття оптимального управлінського рішення можливе внаслідок всебічного аналізу процесів і проблем виробничо-господарської, збутової, фінансової та інших видів діяльності з орієнтацією на інтереси, стратегічні цілі організації. Не менш важливим є врахування чинників, пов'язаних з економією матеріальних, фінансових і трудових ресурсів, отриманням оптимального прибутку тощо.

Джерелом теоретичної бази  курсової роботи стали наукові здобутки відомих в світі дослідників: Д. Мак-Грегора, А. Маслоу, В. Зигерта, Л. Ланга, Е. Мейо, Ф. Дж. Ротлізбергера, В. Оучі, Д. Аткінсона, В. Врума, С. Адамса, К. Альдерфера, Д. Мак Клелланда, Ф. Герцберга, А. А Ухтомського,
Х. Хекхаузена, О. М. Леонтьєва, К. К. Платонова та інш.

Метою курсової роботи є оцінка альтернативних варіантів та прийняття зваженого оптимального управлінського рішення із застосуванням різних математичних методів.

Реалізація поставленої мети вимагала постановки та вирішення таких дослідницьких завдань:

   ¾            визначити суть та значення управлінського рішення;

   ¾            дослідити загальну характеристику та організаційно-правову структуру управління підприємством «Київстар»;

   ¾            проаналізувати вплив внутрішніх і зовнішніх факторів на підприємство;

   ¾            зробити причинно-наслідковий аналіз проблем недостатньої кількості клієнтів;

   ¾            знайти оптимальне управлінського рішення щодо обрання нового проекту методом ієрархій;

   ¾            побудувати мультиатрибутивну модель Фішбейна для визначення ефективного розподілу співробітників за посадами;

   ¾            знайти ефективне управлінське рішення щодо перерозподілу коштів підприємства «Київстар» за умов невизначеного середовища.

Об'єктом дослідження є економіко-організаційна, інвестиційна та кадрова політика підприємства «Київстар».

Предметом дослідження є комплекс методів прийняття оптимального управлінського рішення.

Методи дослідження. Методологічна основа роботивключає як загальнонаукові, так і спеціальні методи пізнання. Серед загальнонаукових методів дослідження в межах курсової роботи використано методи аналізу (для систематизації даних економіко-господарської діяльності підприємства), синтезу (для дослідження кадрової політики), порівняння та аналогії (для вивчення сильних та слабких сторін ринкового оточення підприємства).

Серед спеціальних: метод «Діаграма Ісікави»» (для визначення причин виникнення проблеми недостатньої кількості клієнтів); метод ієрархій (для формування оптимального управлінського рішення щодо обрання нового проекту); метод анкетування (для атестації співробітників); метод побудови  мультиатрибутивної моделі Фішбейна (для визначення ефективного розподілу співробітників за посадами); метод Лапласа, Вальда, Севіджа та Гурвіца (для знайдення ефективного управлінське рішення щодо перерозподілу коштів підприємства «Київстар» за умов невизначеного середовища).

В роботі проведено аналіз основних економічних показників підприємства на основі внутрішньої інформації (головна книга, баланс (форма1), звіт про фінансові результати (форма 2). Зібрано та проаналізовано первинну інформацію на основі анкетування співробітників підприємства.

Структура курсової роботи визначена метою і завданнями дослідження та включає вступ, чотири розділи, висновки, список використаних джерел та додатки. Робота викладена на 34 сторінках машинописного тексту, включаючи  7 таблиць, 5 рисунки та 9 додатки.