Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

« Назад

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА 10.05.2014 05:32

Змістовний модуль І

ФІЛОСОФІЯ ДЕРЖАВИ: ПОХОДЖЕННЯ, СОЦІАЛЬНА СУТНІСТЬ, ФОРМА ДЕРЖАВИ, ФУНКЦІОНУВАННЯ ДЕРЖАВИ, УПРАВЛІННЯ ТА ВЛАДА

Тема 1. Поняття теорії держави і права. Її предмет, метод і функції

Лекція 1. Теорія держави і права як наука

1. Теорія держави та права як наука та її предмет.

2. Методологія теорії держави та права.

3. Функції теорії держави та права.

4. Теорія держави і права в системі юридичних наук та її співвідношення з іншими гуманітарними науками.

Мета лекції: формування уявлення про теорію держави та права як основну юридичну науку; закріплення знань про систему категорій теорії держави та права; усвідомлення місця і ролі теорії держави та права в системі юридичних наук. Всебічний розвиток та формування дійсно наукових поглядів та переконань.

ТЕЗИ ЛЕКЦІЇ:

Поняття юридичної науки. Юридична наука в системі суспільних наук. Основні ідеї, концепції розвитку вітчизняної юридичної науки. Роль навчального курсу загальної теорії держави та права у підготовці юриста в умовах утвердження суверенної, правової, демократичної держави Україна.

Предмет загальної теорії держави та права як теоретичної бази сучасного правознавства. Виявлення загальних правових явищ і закономірностей, наукових понять, юридичних термінів. Загальнотеоретична юридична наука і практика. Виникнення і розвиток загальнотеоретичної науки про державу та право (енциклопедія права, філософія права, загальна теорія держави та права).

Методологія загальної теорії держави та права. Види методів цієї науки і їх зумовленість предметом та завданнями дослідження. Демонополізація методологічних підходів і різноманітність застосованих методів дослідження – неодмінна передумова об’єктивності та всебічності пізнання державно-правових явищ, поступального розвитку юридичної науки, свободи наукової творчості.

Суспільна практика як критерій вірогідності положень і висновків загальної теорії держави та права, її дослідницьких методів.

Система навчального курсу загальної теорії держави та права.

Характеристика головних джерел і методика засвоєння навчального матеріалу.

Значення вивчення загальної теорії держави та права для підготовки правників-міжнародників.

Самостійна робота слухачів 1 – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Підготуйте короткі письмові відповіді (до 1 стор. комп'ютерного або 1-2 стор. рукописного тексту на кожне) на наступні завдання: 1. Прокоментуйте вислів Леонардо да Вінчі "Немає нічого більш практичного, ніж добра теорія". 2. Дайте коротку характеристику таких наукових напрямків в юриспруденції, як "філософія права", "соціологія права", "антропологія права". 3. Як ви розумієте поняття "догма" і в чому полягають особливості догматичного методу в юриспруденції?

Практичне завдання

Використайте набуті раніше знання для складання невеликої анкети “Роздуми про державу і право після першого ознайомлення з цією наукою”, сформулювавши 6-8 питань закритого і відкритого характеру. Питання мають відображати:

- інтерес студентів до проблем теорії держави та права;

- обізнаність щодо видатних представників-науковців, які у своїх працях досліджували державно-правові явища;

- найважливіші проблеми, на погляд студентів, у політичному житті сучасної України;

- проблеми юридичної науки, на які, на думку студентів, потрібно звернути особливу увагу при вивченні загальної теорії держави та права;

- ставлення до необхідності вивчення загальної теорії держави та права для майбутніх юристів-міжнародників.

Проведіть опитування студентів, проаналізуйте їх думки з точки зору зв’язку теорії і практики.

Завдання для аналітичного самоконтролю та практичні ситуації

Вправа 1

Дискусія про зміст предмета теорії держави та права. Що це, симптом тривоги чи ознака творчого доробку в цій вступній до курсу юридичних наук дисципліні?

Вправа 2

Предметом загальної теорії держави та права є (зазначте правильні відповіді):

1) сутність і соціальне призначення політико-правових явищ;

2) громадська думка;

3) система основних понять юриспруденції (право, держава, функції, форми і т.д.);

4) загальні закономірності виникнення, розвитку та функціонування держави і права;

5) політичні інститути;

6) принципи, презумпції теорії держави і права.

Вправа 3

Предмет теорії держави та права:

1) вивчає державу та право в цілому, а не окремі їх частини;

2) досліджує державу та право в єдності, у нерозривному зв’язку;

3) усі варіанти правильні

Вправа 4

Яка обставина (чинник) в Україні здатна різко підсилити інтерес до юридичних досліджень:

1) поліпшення якості життя;

2) поява раціонально мислячих та діяльних юристів-політиків;

3) “інтелектуальна революція” в молодіжному середовищі;

4) нормативні акти влади про підвищення ефективності викладання юридичної науки у вищих навчальних закладах.

Вправа 5

Чому в багатьох людей посилюється потяг до політики й одночасно послаблюється інтерес до знань теорій, явищ? Можливо, це залежить від того, що:

1) керівна посада в державі приносить термінові дивіденди;

2) ”у будь-якій мудрості багато печалі”;

3) демагогія більш ефективна, ніж знання;

4) у реальному житті переважають обман, насильство й гроші, тому доцільніше засвоювати ті “премудрості” не за книжками, “рецептами”.

Вправа 6

Якою мірою юридична наука в Україні може дати змістовні відповіді з проблем:

1) розподілу влад в українській державі;

2) ресурсів та форм демократії;

3) еволюції методології вітчизняної юридичної науки;

4) удосконалення апарату держави;

5) політико-економічних перспектив змішаного типу республіки.

Вправа 7

Методологія теорії держави і права охоплює:

1) загальнофілософські методи;

2) спеціальні методи;

3) приватнонаукові методи;

4) усі варіанти правильні.

Вправа 8

У чому полягає перспектива розвитку загальної теорії держави та права серед інших навчальних дисциплін

Вправа 9

Теорія держави та права – загальнотеоретична наука. Вона займається дослідженням проблем, які є загальними для усіх юридичних дисциплін. Останні, на відміну від теорії держави та права, мають більш конкретний, прикладний характер. Дайте коротку відповідь на питання:

Чи є необхідним ознайомлення кожної людини з основами юридичної науки;
Які чинники стимулюють інтерес людей до юриспруденції?

Література

Селіванов В. Проблема методологічної обгрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. - 1999. - №1. – С.20.
Ганьба В. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. - 2000. - №3. – С. 41.
Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України - 2000. – №7. – С. 11.
Завальнюк В.В. Поняття методологічного принципу історизму. Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. - Вип.11. – С. 30.
Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права // Право України. - 2001. - №7. – С. 23.
Цвік М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії та історії держави і права // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 25.
Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 5.

Тема 2. Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави

Лекція 2. Причини виникнення держави, її походження та соціальна сутність – 1 год.

1. Влада при первіснообщинному ладі. Характеристика соціальних норм первісного суспільства. Перехід до правових норм, закономірності виникнення права.

2. Причини та форми виникнення держави у різних народів.

3. Загальна характеристика основних теорій держави та права.

Мета лекції: формування розуміння складності і неоднозначності процесів походження держави та права, їх детермінованості різними економічними, політичними, соціальними та іншими чинниками. Послідовне та цілеспрямоване формування підходів до оцінювання минулого та сучасного.

Загальна характеристика первісного суспільства. Три періоди у первісно-суспільному ладі (стадія становлення, стадія зрілості, стадія розпаду первісного суспільства). Економічні та соціальні відносини в первісному суспільстві. Становлення людського суспільства: головні етапи. Поняття суспільства. Основні елементи – ознаки суспільства. Влада та її роль у житті суспільства. Норми поведінки та організація влади у первісному суспільстві. Органи управління на більш пізній стадії розвитку первісного суспільства.

Розпад первісного суспільства, об’єктивна обумовленість змін форм нормативного соціального регулювання. Головні передумови виникнення держави (економічні, політичні, соціальні, ідеологічні, психологічні). Причини утворення національних держав. Теорії походження держави (іригаційна, теологічна, патріархальна, теорія насильства, расова, інцестна (статева), спортивна, патримоніальна, органічна, економічна, класова, психологічна, договірна, міграційна, дифузійна, теорія спеціалізації, космічна).

Типові та особливі форми виникнення держав.

Завдання, вправи, тести, практичні ситуації

Вправа 1

Дайте визначення поняття суспільство

Суспільство – це:

1) сукупність людей, що проживають разом;

2) сукупність людей, пов’язаних здійсненням процесів життєдіяльності;

3) сукупність людей, що поєднані спільною територією проживання;

4) сукупність людей, поєднаних єдиними життєвими цінностями;

5) сукупність органів, інститутів та установ, що регулюють життя людей.

Вправа 2

До основних сфер суспільного житття слід зарахувати:

1) театр, систему музеїв, архітектуру, живопис;

2) соціум, культуру, цивілізацію;

3) міфологію, релігію, філософію та науку;

4) виробничу та економічну діяльність, сферу побуту та сімейних стосунків, систему соціальних відносин та інститутів, духовне життя суспільства;

5) духовне життя суспільства, ідеологія та суспільна психологія.

Вправа 3

До основних станів духовного життя суспільства можна віднести:

1) віру, надію, любов;

2) активний, пасивний, акцентований та збалансований;

3) патріотичний, інтернаціональний, космополітичний;

4) колективістський, індивідуалістичний, корпоративний.

Вправа 4.

Взаємини між людиною і суспільством можна окреслити так:

1) людина і суспільство утворюють одну якісну сферу буття, протиставлення людини і суспільства - надумані;

2) людина є провідною ланкою у її взаєминах із суспільством, оскільки без людини суспільства просто немає;

3) людина і суспільство взаємно впливають одне на одного, тобто перебувають у взаємодії;

4) суспільство є провідною ланкою у взаєминах із людиною, оскільки поза суспільством людина не набуває людських якостей та не здатна зберігати свої інтелектуальні та матеріальні досягнення;

5) доля людини та суспільства визначається божественним повелінням або космічними процесами; ні людина, ні суспільство не є самовладними.

Самостійна робота слухачів 2 – 6 год

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Підготувати письмові відповіді (до 2 стор. кожна) на наступні питання: 1. Як співвідносяться поняття "держава - суспільство"; "держава - країна", "держава-народ"? 2. Яку з відомих вам ознак держави ви вважаєте найбільш суттєвою? Відповідь мотивуйте.

Завдання 1

“Саме тому, що окрема людина неповноцінна й слабка, людські істоти існують разом” (А. Адлер).

Подумайте над даним висловом - поясненням сутності суспільства. Чи згідні Ви із ним? Як Ви розумієте неповноцінність людини? Чи справді вона неповноцінна? Що штовхає одну людину до союзу з іншими людьми?

“Людина має потребу в їжі та питті; одяг вона потребує внаслідок відсутності надійного природного покриття; житла – через клімат і для захисту від тварин; лікування – зміну якостей і почуттів, вроджених тілу. Справді, якби ми не мали чуття, то не страждали би і не відчували потреб у лікуванні, та й загинули б, не лікуючись. Завдяки ж наукам та мистецтвам, та надбанням, що ними породжені, ми потребуємо один одного, а через це збираємось у великих кількостях разом. У взаємних відносинах співвідносимо свої різні життєві потреби задля того, щоби користуватися взаємними послугами. Людина ж за природою – тварина стадна та суспільна. Ніхто на одинці не є самодостатнім. Отже, постає очевидним, що держава (спільності) й міста утворились завдяки взаєминам і наукам” (Немезій Емський).

Поясність, чим відрізняється дане пояснення причин об’єднання людей в суспільство від попереднього. Яке із них має негативну орієнтацію, а яке ним не обмежується? Що саме візантійський мислитель вважає тією силою, яка перетворює співдію живих істот у суспільство? Якою мірою його пояснення можуть бути прийнятними та виправданими?

Завдання 2

“Суспільство в найширшому сенсі цього слова є сукупністю організмів… Але серед всіх організмів нас найбільше цікавить вид “Гомо сапієнс” – людина як організм, що досягнув, наскільки нам відомо, найвищого органічного розвитку та являє собою … достатньо і глибоко своєрідний вид серед живих організмів. Тому ми можемо поділити всі тваринні організми на два основні класи: тварини у точному сенсі слова і людина. Відповідно, поділяться на дві групи і товариства живих організмів: тваринні спільності та людські або суспільство… Початковим та кінцевим елементом суспільства є людина. Людина є, перш за все, продуктом не лише природи, але й культури. Отже, ми бачимо, що життя суспільства являє собою масовий, стихійний потік зв’язків та взаємодій людей на основі їх дій чи то поведінки. Безпосередні зв’язки при співробітництві необхідно включають у себе матеріальний, психічний та ідеальний моменти” ( М. Кондратьєв)

Чи вважаєте Ви прийнятним такий хід міркування для пояснення поняття суспільства? Наскільки виправдано подавати генезис суспільсва, відштовхуючись від різновидів живих організмів? Чи згідні Ви з усіма основними напрямами думки даного фрагмента? Або, що для Вас тут постає неприйнятним? Що, навпаки, приваблює? Обгрунтуйте відповідь.

Завдання 3

“Своєрідність осіб у першому наближенні окреслюється їх потребами… Можливість їх задоволення вкорінена у суспільні зв’язки, що являють собою той всезагальний здобуток, звідки всі отримують необхідне … Цей різноманітний зміст своєрідних потреб утворює розподіл праці” (Г. Гегель)

Що нового щодо суспільства та його функціонування можна побачити у даному положенні Гегеля?

Завдання 4

“Сім’ї, громади, села соціологи називають “первинними спільнотами”. Останні могли б бути визнані суспільствами за наявністю особливих умов. Найважливішою з цих особливих умов постає самостійність: саморегулювання, самовідтворення, самозародження. Іншими словами, соціальна система постає суспільством лише в тому випадку, якщо вона не входить в якості складової частини в більше суспільство. Виключний характер категорії суспільства полягає в тому, що воно являє собою таку соціальну систему, що володіє генетичною історією та своєю територією, має окремі частини, але саме не є частиною широкої системи влади… Суспільсво – це не просто сукупність поєднаних людей, початкових та культурних колективів… Всі ці колективи утворюють суспільство в силу свого існування під загальною владою, що здйснює контроль над територією, позначеною кордонами, що підтримує та насаджує певну … культуру” (Е. Шиллз)

Проаналізуйте дане міркування і спробуйте чітко виділити ті характеристики суспільства, які автор фрагмента вважає необхідними. Спробуйте також поєднати їх із тими, які були окреслені в попередніх уривках. Як Ви розумієте таку рису суспільства, як “генетична історія”? Чи існує реальна можливість таку історію відслідкувати для реально існуючих суспільств? Чи можна на основі даного уривка зробити висновок про те, що суспільство складається із певних часткових спільних людських утворень? Які положення даного фрагмента Ви вважаєте цінними та виправданими з позиції осмислення природи суспільства?

Література

Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. Учеб. – М., 1990. – 351 с.
Телятник Л. Проблеми розширення логічного обсягу загального поняття держави // Право України. - 1999. - № 29. - С. 20.
Твори слуги Божого Митроплита Андрея Шептицького. Пастирські листи. – Т.1. – Торонто, 1965. – С. 30.
Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - № 12. - С. 16.
Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні аспекти дослідження // Право України. - 2001. - № 8. - С. 36-41.

6. Энгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. – К.: Політвидав України, 1981. – 186 с.

Тема 3. Держава: поняття, ознаки, сутність

Лекція 3. Поняття держави, її ознаки та сутність – 1 год.

1. Держава як соціальне явище: сутність, основні ознаки.

2. Державна влада. Співвідношення державної і політичної влади.

3. Типологія держави: формаційний і цивілізаційний підходи та їхні сучасні оцінки.

Мета лекції: формування уявлення про сутність держави, ознайомлення з різними підходами до розуміння сутності держави, поглиблення і систематизація знань про типологію держави. Формування переконань закономірності історичного процесу.

Співвідношення держави і суспільства. Роль держави в організації суспільного життя. Координуюча та узгоджуюча роль держави. Держава як гарант соціального миру і злагоди. Держава як політична форма організації громадянського суспільства. Залежність держави від найбільш прогресивної в економічному та культурному відношенні частини суспільства.

Загальне поняття держави та її ознаки. Поняття держави. Ознаки, які відрізняють державну владу від влади первісного суспільства соціально не-однорідного суспільства. Суверенітет держави. Розуміння ознак держави: загальних і специфічних.

Сутність держави: методологічні підходи у процесі аналізу історичної і сучасної сутності держави. Еволюція сутності і соціальне призначення держави. Класова, загально-соціальна, релігійна, національна, расова характеристики сутності держави. Особливості процесів державотворення в сучасних умовах. Національні держави як результат здійснення основного права нації, народу на політичне самовизначення.

Типологія держав. Формаційний і цивілізаційний підходи: їх переваги, недоліки, взаємозв’язок. Персональний (особистий) підхід до типології держави. Основні причини зміни типів держави. Види історичних типів держави.

Функції держави: поняття, види. Функції Української держави. Форми реалізації функцій держави. Основні методи здійснення державних функцій.

Значущість знань про сутність держави.

Самостійна робота слухачів 3 –6год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Філософ-ідеаліст Платон характеризує найліпшу (найдосконалішу) державну систему таким чином:

- така держава повинна мати силу власної організації та засоби її захисту;

- повинна здійснювати систематичне постачання всім членам суспільства необхідних матеріальних благ;

- покликана спрямовувати духовну діяльність і творчість своїх членів.

Які структури та види діяльності сучасної держави передбачив Платон?

2. Яким чином владі сучасної демократичної держави відповідають “чесноти”, властиві “державі благородної вигадки”?

3. Чи є в сучасному політичному світі держави, які реалізують ідеал Платона –“держава в ім’я загального блага” та ідеал Арістотеля – “держава в ім’я загальної користі”?

4. Чи “дарує” сучасна цивілізація більше передумов для “псування людської натури”, ніж за часів античності?

5. Впишіть у порожню колонку прізвище науковців та філософів, твердження та вчення яких відповідають нижченаведеним твердженням:

Повна самостійність і незалежність є послідовним, логічним завершенням потреб національного розвитку та самовизначення будь-якої народності, яка захищає певну територію і володіє достатніми здібностями й енергією розвитку.

Філософ Стародавньої Греції, який розглядав державу як розвинену форму спілкування між людьми.

Держава є не чим іншим, як втіленням поняття свободи.

6. Котрі з наведених характеристик є підставовими для державної організації:

1) мовно-культурна організація суспільства;

2) наявність публічної влади, що не ототожнює себе з суспільством;

3) наявність у розпорядженні цієї публічної влади установ, які професійно займаються справами управління всієї системи суспільної влади за рахунок податків з населення;

4) наявність системи правових норм, санкціонованих державою та обов’язкових для всього населення.

7. Доповність структуру держави ще двома складниками:
орган державного врядування;
орган адміністративного управління;

8. Іспанський науковець Х.Карра Седо виділяє три моделі, що використовуються в сучасній політичній науці для пояснення суті та призначеня держави. Впишіть третю з них:

1) модель справедливості;

2) модель держави політичного реалізму;

9. Чому сприяє національно-консолідуюча функція Української держави:

1) процесам економічної, мовної та культурної інтеграції української нації;

2) утвердженню політичного розуміння нації;

3) формуванню спільних цінностей;

4) зміцненню системи державної влади;

5) розвитку національної культури;

6) зміцненню оборонної здатності держави.

10. Доповніть перелік найголовніших прерогатив держави:

1) управління загальносуспільними справами в інтересах збереження цілісності суспільства;

4) застосування організованого примусу.

11. Впишіть прізвище французького філософа, якому належить вислів: “Якщо влада законодавча і виконавча будуть поєднані в одній особі або установі, то свободи не буде… Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не буде відокремлена від влади законодавчої і виконавчої”( ___________________)

12. “Національна держава” – це:

1) держава, на території якої проживають представники лише однієї нації;

2) держава, що проводить внутрішню та зовнішню політику в інтересах лише однієї нації;

3) держава, населення якої вважає себе єдиною нацією;

4) держава, яка трактує своє населення як одну націю.

13. Здійснюючи зовнішню політику, держава прагне до експансії, намагається розв’язати свої внутрішні проблеми за рахунок інших держав. Про який вид зовнішньої політики йдеться?

1) про агресивну політику;

2) про активну політику;

3) про пасивну політику;

4) про консервативну політику.

14. Природні ресурси одночасно є ознакою великої сили (впливу) держави на міжнародній арені:

1) так;

2) ні.

15. Демократизм зовнішньої політики України виявляється у:

1) послідовному дотриманні загальноприйнятих принципів міжнародних відносин;

2) відстоюванні загальнолюдських цінностей (прав людини, верховенства закону, економічної свободи та ін.);

3) політиці самозабезпечення і самоізоляції;

4) відмові від політики подвійних стандартів;

5) здійснення відкритої зовнішньої політики;

6) забезпечення прав національних меншин.

16. Україна – член таких міжнародних організацій, як:

1) ООН;

2) ЮНЕСКО;

3) НАТО;

4) СНД;

5) Рада Європи;

6) Загальноєвропейський Союз;

7) Світова організація торгівлі (СОТ);

8) Міжнародна організація праці;

9) ОБСЄ.

17. Вищим національним інтересом України є:

1) домінувння України серед держав Східної Європи;

2) розвиток її як впливової світової держави, яка здатна відігравати значну роль у забезпеченні миру, стабільності та безпеки в Європі та світі;

3) створення воєнної могутності держави, яка відповідає сучасним геополітичним реаліям.

Завдання 2

Проаналізуйте ситуацію й підготуйте письмові відповіді на поставлені питання:

В українсько-російських відносинах дестабілізуючими чинниками виступають територіальні претензії з боку окремих політичних сил Росії до України, антиукраїнські виступи в російських засобах масової інформації. Економічна експансія російського капіталу в Україну, спроби обмежити функціонування української мови в Україні як державної тощо. Які джерела цих та інших дестабілізуючих чинників в українсько-російських взаєминах, чиї інтереси вони відображають, які шляхи їх усунення?

На основі використання літератури, виданої провідними аналітичними та прогностичними центрами, опишіть можливі сценарії розвитку України у ХХІ столітті.

Література

Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства та держави // Право України. - 1998. - №6. – С. 72.
Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України. - 2001. - №8. – С. 41.
Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. - 2003. - №5. – С. 47.
Гайворонський В. Виключне право Українського народу визначати конституційний лад у державі // Право України. - 2003. - №6. – С. 10.
Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - №12. – С. 16.

Тема 4. Форми держави

Лекція 4. Поняття, структурні елементи форми держави – 1 год.

1. Поняття форми держави.

2. Форма державного правління.

3. Форма державного устрою.

4. Політичний режим.

Мета лекції: поглиблення про поняття «форма держави», формування уявлень про форму державного устрою, форму державного правління та політико-правовий режим. Формування правової установки на погодження спрямованості та очікувань особи з інтересами та очікуваннями держави.

Розвиток категорії “форма держави” в політико-правовій думці. Загальне поняття й елементи форми держави. Поняття державного правління. Загально-історичні види державного правління. Види форм правління сучасних держав. Форма правління Української держави за Конституцією України. Шляхи вдосконалення форм правління на сучасному етапі державотворення.

Поняття державного устрою. Загальноісторичні види державного устрою. Унітарна держава, федерація, конфедерація, імперія: їх основні ознаки й особливості. Види устрою сучасних держав. Роль економічних, політичних, національних та інших чинників у виборі форм державного устрою. Державний устрій Української держави за Конституцією України.

Поняття державного режиму. Основні види державних режимів. Сучасні державні режими. Їх співвідношення з формою правління, формою державного устрою. Зміна державного режиму сучасної України.

Вчення про форму держави та соціальна практика.

Самостійна робота слухачів 4 – 6 год

Під час самостійної роботи необхідно повторити матеріал по темах 1 – 4 -й та підготуватись до проведення модульного контролю .

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Для кожного з поданих у стовпчику Б ключових понять теми підберіть визначення зі стовпчика Г; перед кожним визначенням у стовпчику В поставте номер, яким відповідає поняття, позначене в стовпчику А.

№ п/п	Поняття	№	Визначення поняття
А	Б	В	Г
1.	Форма держави		Основні напрямки її діяльності, в яких відображаються й конкретизуються завдання і мета держави, проявляється її сутність та зміст, а також соціальне призначення.
2.	Конфедерація		Форма правління, за якої найвища державна влада повністю або частково належить одній особі, здійснюється за спадковим правом і не є похідною від будь-якої іншої влади.
3.	Республіка		Союзна держава, що складається з державних утворень, які наділені певною політичною і юридичною самостійністю.
4.	Функції держави		Єдина держава, адміністративно-територіальні одиниці якої не мають свого власного суверенітету і політичної самостійності.
5.	Унітарна держава		Форма врядування, за якої найвища державна влада здійснюється виборними органами, що обираються населенням на певний визначений строк.
6.	Федерація		Постійне об’єднання суверенних держав, що створюється заради досягнення спільної мети (найчастіше зовнішньо-політичної чи оборонної) і утворює спільні органи влади, які не мають верховенства над вищими органами влади окремих держав.
7.	Монархія		Насильно створена складна держава, що досить часто має деспотичні форми правління.
8.	Імперія		Певний спосіб організації і функціонування органів державної влади, що складається під впливом історичних, географічних, соціокультурних та інших умов розвитку.

Завдання 2

За наведеним у першому рядку зразком відмітьте в таблиці характеристики, притаманні названим державам, застосовуючи такі позначення: А – унітарні держави; Б – унітарні держави, які мають у своєму складі територіальні автономії; В – федерації; Г – федерації, суб’єкти яких мають право виходу з автономії; Д – конфедерації; Е – імперії; Є – парламентські монархії; Ж – дуалістичні монархії.

	А	Б	В	Г	Д	Е	Є	Ж
Іспанія
ФРН
Данія
Індія
Нігерія
Канада
Росія
Японія
Словенія
Мексика
США
Швейцарія
Україна

Завдання 3

1. В якій країні – мононаціональній чи багатонаціональній – федерація як форма державного устрою є більш ефективною і життєдійною?

Чи є поняття “республіка” універсальним і таким, що несе в собі політичний зміст, визначений Цицероном як справа і надбання народу?

Чому конфедерація, як свідчить політична історія, є тимчасовим державним утворенням?

Об’єднання Української Народної Республіки і Західноукраїнської Народної Республіки в соборну українську державу – Українську народну республіку було проголошено:

1) вересень 1989р.;

2) 6 листопада 1917р.;

3) 1 листопада 1918р.;

4) 22 січня 1919р.

Завдання 4

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням форми державного устрою сучасної Української держави, що має у своєму складі Автономну Республіку Крим.

Література

Линецький С. Методологічні засади осмисленнямісця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України // Право України. - 2000. - № 6. - С. 19.
Телешун С. Поняття державного устрою в Україні: проблеми теорії і практики // Право України. - 2000. - № 6. - С. 14.
Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України. - 2001. - № 8. - С. 21.
Плющ І. Доктрина і практика українського парламентаризму: на ґрунті історичного прецеденту // Право України. - 2001. - №1.- С. 3.
Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. - 2001. - № 6. - С. 3.
Скрипнюк О. Вплив інститутів громадського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №5. – С. 12.

Тема 5. Механізм і апарат держави

Лекція 5. Механізм та апарат держави, функції держави – 1 год.

1. Співвідношення понять механізм і апарат держави. Органи держави як складові частини його апарата.

2. Основні принципи діяльності держапарату. Апарат української держави в сучасних умовах.

3. Поняття та зміст функцій держави, їх класифікація. Зміст і еволюція функцій української держави в сучасних умовах.

Мета лекції: поглиблення знань про функції держави, різні критерії їхньої класифікації, формування уявлень про державний апарат, його призначення і принципи його діяльності. Виховання у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

Поняття влади, її основні ознаки та джерела. Публічна влада як специфічна ознака держави. Сутність державної, публічної влади як необхідної суспільної функції.

Проблеми структури влади. Правові форми та способи її реалізації. Створення державного апарату як засобу реалізації державної влади. Державний апарат і система спеціальних владних установ. Поняття механізму держави, його структура. Принципи та риси апарату держав соціально-демократичної орієнтації.

Принцип поділу влади та відповідна йому структура механізму держави. Система взаємних стримувань і противаг.

Органи держави. Поняття органу держави. Види державних органів. Вимоги до державних органів в умовах формування громадянського суспільства. Державні службовці: поняття, види. Державні органи України.

Практична значущість поділу влад у державно-правовій теорії та практиці України.

Самостійна робота слухачів 5 – 6 год

Завдання те методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені ситуації та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

Є дві основні, альтернативні одна щодо одної доктрини організації державного апарату: доктрина троїстого розподілу влади (її творець – Ш.Монтеск’є), згідно з якою законодавча, виконавча і судова влади повинні взаємодоповнювати, стримувати і контролювати одна одну; доктрина єдності влади, згідно з якою мандат на здійсненя тих чи інших державних функцій дає представницька влада, тобто виконавчі і судові органи діють лише від особи влади, не будучи її суб’єктом. Яка доктрина візьме гору в політичній практиці майбутнього, якщо взяти до уваги:

а) “огромадянення” народу – первісного суб’єкта політики;

б) збільшення чисельності політичних партій як передумови підвищення ефективності діяльності парламенту;

в) прогресуючу бюрократизацію і корупцію державного апарату, що вимагає ефективного конституційного контролю?

Іспанський філософ Х. Ортеса-Гассет досить песимістично оцінював перспективи стосунків у системі “держава-маси”. Він стверджував, що маса жорстоко помиляється, коли вважає державу своїм “я”. Держава, на його погляд, є ідентичною масі лише в тому сенсі, в якому “Х” є ідентичним “У”, оскільки ніхто з них не є “Z”. Держава неодмінно остаточно придушить соціальну самодіяльність, суспільство буде вимушене жити для держави, людина – для державної машини. Сама держава, будучи лише машиною, стан якої залежить від живої сили оточення, витягне із суспільства всі соки, захиріє і вмре іржавою смертю механізму. Як Ви вважаєте, чи має підгрунтя такий сумний прогноз, якщо врахувати:

1) фактичну ізоляцію мас від ухвалення життєво важливих рішень;

2) функціональну непідкоренність влади електорату;

3) психологічний бар’єр, що розділяє державну номенклатуру та соціальні низи?

3. Чи можна ухвалити ефективну Конституцію та діяти за її нормами, якщо:

1) суспільство перебуває в кризі, що затягнулася, і в ньому переважають маргіналізовані верстви;

2) у суспільстві відсутня політична еліта, здатна відповідально нести тягар конституційної творчості;

3) у суспільстві переважає номенклатурна державна бюрократія;

4) у суспільстві утвердилась позаекономічна поляризація і різко відчувається дефіцит “середнього класу”.

4. Діяльність і творчість М.Грушевського за часів СРСР перекручувалась, не вивчались, його трактували в негативному плані як ідеолога “українського буржуазного націоналізму”. Водночас М.Грушевський – це вчений зі світовим ім’ям, автор майже 2000 наукових праць, перший президент УНР. Він писав: “Україна не тільки для українців, а для всіх, хто живе на Україні, а живучи, любить її, хоче працювати для добра краю і його людності, служити їй, а не обдирати, не експлуатувати для себе”. Дайте оцінку цитаті з правової точки зору. Про належність до якого напряму політико-правової думки свідчить наведене висловлювання М.Грушевського?

5.Легітимною є лише та влада, яка може ефективно функціонувати:

1) так;

2) ні.

6. У стабільному супільстві джерелом влади є лише авторитет, а не примус:

1) так;

2) ні.

7. Державне управління – це цілісна система органів і установ адміністративного апарату, що діють на національному, регіональному та місцевих рівнях з різним ступенем централізації і децентралізації функцій. При цьому:

1) централізоване управління означає, що всі рішення ухвалюють лише центральні органи управління;

2) децентралізоване управління надає регіональним і місцевим структурам влади право самостійно, в межах своєї компетенції, ухвалювати рішення щодо урегулювання проблем місцевого значення.

Яка система управління діє в Україні? Наведіть конкретні аргументи.

Корупція, як злочинна діяльність посадових осіб, проявляється у хабарництві за незаконне надання різного роду благ і пільг, у підкупі державних службовців, у протекціонізмі при висуненні працівників на посади на підставі особистої відданості, родинних та земляцьких зв’язків. Які з нижче вказаних чинників сприяли розквіту корупції в Україні?

1) бюрократизація й переродження управлінського апарату;

2) відчуження бюрократії від суспільства;

3) вихід державної бюрократії з-під контролю громадськості;

4) відсутність у влади реальних можливостей покінчити з цим явищем.

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів функціонування державного механізму сучасної Української держави та шляхів вдосконалення його ефективності.

Література

Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії і практики) // Право України. - 1998. - № 11. – С. 23
Федоренко Г. Розподіл влади та її єдність, місце законодавчої гілки влади на етапі державно-правової реформи // Право України. - 1998. - № 7. - С. 7.
Титарчук В. Вдосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України. – 1999. - №3. – С. 15.
Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. - 2001. - № 10. - С. 20.
Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційні аспекти // Право України. - 2003. - №8. – С. 25.
Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного державного управління // Право України. – 2004. - №4. – С. 30.

Тема 6. Політична система та її структурні елементи

Лекція 6. Держава в політичній системі суспільства – 1 год.

1. Політична система суспільства: сутність і структура. Еволюція сучасних політичних систем.

2. Роль і місце держави в політичній системі суспільства.

Мета лекції: усвідомлення структури і функцій політичної системи, типів зв'язків її суб'єктів; ознайомлення із сучасними політичними системами і їхньою еволюцією. Формування активної громадської позиції, щодо необхідності додержуватися основних принципів демократії.

Розвиток ідеї про політичну систему суспільства у світовій класичній думці про державу і право. Поняття політичної системи суспільства та її основні риси. Елементи політичної системи суспільства.

Поняття механізму політичної влади, його структура. Поняття механізму політичного опонування (опору). Політична опозиція. Особливий статус держави в політичній системі суспільства. Об’єднання громадян у політичній системі суспільства. Поняття об’єднання громадян та його види.

Поняття та види громадських організацій. Партії в політичній системі суспільства. Правове регулювання статусу та діяльності об’єднань громадян. Органи громадської самодіяльності. Громадський рух. Поняття трудового колективу, його політичні функції. Форми взаємодії органів держави з об’єднаннями громадян і трудовими колективами.

Демократія як спосіб функціонування політичної системи суспільства.

Політична система українського суспільства, характерні риси та напрями розвитку.

Проблема конфлікту в процесі формування політичної системи України.

Теорія політичної системи та практика.

Самостійна робота слухачів 6 – 6 год

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Політолог О. Зінов’єв стверджує, що в межах конституційної системи управління слід відрізняти два типи – сталінський і брежнєвський. У сталінській системі партійно-державний апарат відіграв другорядну, підлеглу роль, а головним суб’єктом влади виступав апарат особистої влади, що складався з людей, особисто зобов’язаних вождю своїм становищем. Найважливішим елементом сталінізму була система вождізму.

Брежнєвський тип політичної системи був альтернативою сталінському: в ньому стрижнем державної системи став партійний апарат. Він контролював усю систему влади, а вище керівництво прагнуло діяти в межах партійно-державних норм.

Чи є правомірним це твердження О.Зінов’єва? Чи можливий синтез вождістської та партійно-бюрократичної політичних систем? Хто є Зінов’єв?

Що відіграє більшу роль у становленні політичної системи – розвиток самої держави чи розвиток усієї сукупності суб’єктів політики та відносин, що створюють політичну систему?

Конституція України 1996р. закріпила загальні правові засади розвитку та функціонування політитчної системи України. Водночас серед частини суспільства, політичних діячів панує думка про неконституційний характер діяльності окремих політичних структур, про незавершенність становлення політичної системи.

Проаналізуйте реально існуючий стан. Які чинники стримують розвиток демократичної політичної системи в Україні, які суперечності доводиться долати на шляху її формування та коли, за яких умов можна буде вважати цей процес більш-менш завершеним?

Високий рівень політичної активності українського суспільства під час проведення виборів, референдумів супроводжується недовірою народу до органів влади або окремих державних діячів. Про що свідчить дана ситуація, які перспективи її розвитку та впливу на політичну систему?

Використовуючи знання з курсу теорії держави та права (матеріали п’яти перших розділів підручника “Загальна теорія держави та права” М.С. Кельман, О.Г. Мурашин, Н.М. Хома, 2003.), складіть міні-анкету “Курсанти (студенти) про політичну систему України” (обсягом до 8 питань). Зміст питань повинен розкривати:

1) рівень обізнаності щодо діяльності інститутів політичної системи;

2) оцінку пріоритетності проблем, що урегульовують інститути влади в Україні;

3) оцінку ними якості та ефективності роботи владних структур;

4) причини невдоволеності діяльністю тих чи інших політичних інституцій;

5) орієнтацію на те, щоб брати участь в діяльності окремих інститутів політичної системи тепер або в майбутньому.

Необхідно провести опитування курсантів (студентів). Проаналізувати результати, зробити висновки.

6) Чому “сильні” президенти представлені в тих політичних системах, в яких вони обираються безпосередньо народом?

7) Двопартійна система фактично поділяє суспільство на два угрупування. Назвіть фактори “pro” і “contra” стабільності політичної системи в такій країні. Чи є двопартійність панацеєю від великих соціальних конфліктів?

8) Який з чинників стабільності (нестабільності) політичних систем є головним:

1) еквівалентна відповідальність рішень і дій на “вході” вимогам і підтримці середовища на “вході” політичної системи;

2) відповідність її структур потребам як суспільства в цілому, так і основних соціальних груп;

3) відповідність конституційної динаміки соціальним реаліям;

4) неузгодженість трьох векторів соціальних взаємодій: переважання субординації, мінімум реорганізації та відсутність координації;

5) наявність багатьох позаконституційних центрів влади;

6) динамічне визначення: використання державної влади для апаратної бюрократії, для однієї соціальної групи, для обслуговування “тіні” чи в інтересах усього суспільства?

Який чинник стане вирішальним у зміцненні політичних систем майбутнього:

1) соціалізація громадян через політичні партії шляхом артикуляції інтересів соціальних груп;

2) консолідація національних політичних еліт навколо загальнодержавної мети;

3) інтелектуалізація індивідів через залучення до інформаційних ресурсів та джерел об’єктивної соціальної інформації;

4) удосконалення нормотворчості, спрямованої на задоволення потреб громадянського суспільства;

5) поява кагорти лідерів, які володіють “харизмою” та здатні оптимізувати міждержавні відносини.

У створенні та зміцненні Народного Руху України вирішальну роль відіграли такі суспільні сили:
робітничий рух;
молодь та молодіжні організації;
Спілка письменників УРСР;
Українська Гельсінська спілка;
ініціатива виходила від Комуністичної партії України;
просвітницькі та інші “неформальні” об’єднання.

Які із перелічених політичних партій можна зарахувати до право, а які до лівоцентристських:
Українська консервативна республіканська партія;
Народний Рух України;
Партія праці;
Народно-демократична партія;
Конгрес українських націоналістів;
Соціалістична партія України;
Партія зелених України;
Селянська партія України;
Российское движение Крыма;
Демократична партія України;
Комуністична партія України;
Українська республіканська партія;
Християнсько-демократична партія;
Українська національна Асамблея;
Ліберальна партія України;
Соціал-демократична партія України (об’єднана);
Аграрна партія України.

Як співвіднести багатопартійність та функціональність політичної системи? Чи перебувають вони у відношеннях прямої пропорції?

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів співвідношення та функціонування органів державної влади і політичних партій сучасної Української держави, їх ролі у формуванні механізму та апарату держави.

Література

Мурашин Г.О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. - 1999. - №10. – С. 8.
Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №3. – С. 12.
Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядувння, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. - 2001. - №12. – С. 24.
Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. - 2000. - №11. – С. 25.
Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001. - №3. – С. 24.
Колпаков А. Проблеми змін в політичній системі України: політико-правовий вимір // Право України. - 2003. - №4. – С. 5.
Добродумов П. Про реформу політичної системи України // Право України. - 2003. - №5. – С. 19.

Тема 7. Суть, характерні ознаки правової та соціальної держави

Лекція 7. Правова держава та громадянське суспільство – 1 год.

1. Історія ідей про правову державу. Сучасна концепція правової держави.

2.. Співвідношення правової держави і громадянського суспільства.

3. Шляхи формування правової держави в Україні.

Мета лекції: поглиблення та узагальнення знань з питань, пов'язаних з поняттям правової держави, особливостями становлення і розвитку правової держави в Україні. З'ясування сутності взаємозв'язку понять «правова держава» і «громадянське суспільство». Формування переконання у необхідності опанування в державі права та закону.

Ідея правової держави як загальнолюдська цінність, її становлення і розвиток. Основні етапи формування концепції правової держави такими видатними мислителями, як Платон, Арістотель, Т.Гоббс, Дж.Локк, Ж.Руссо, Ш.Монтеск’є, І.Кант, Т.Джеферсон; українськими вченими: Г.Сковородою, Б.Кістяківським, М.Палієнко, С.Дністрянським, А.Малицьким, В.Старосольським; провідними юристами-теоретиками Росії: В.Гессеном, М.Коркуновим, Ф.Тарнавським тощо.

Характерні риси та ознаки правової держави. Юридичне визнання принципу верховенства права. Відповідальність держави перед людиною і суспільством за свою діяльність. Наявність розвиненого юридичного механізму реалізації людиною її прав і свобод.

Правова держава і громадянське суспільство. Поняття та риси соціальної держави.

Конституція України – передумова побудови соціальної, демократичної, правової держави.

Самостійна робота слухачів 7 – 6 год

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

На основі вивчення тематичного матеріалу проаналізувати вищенаведені твердження та підготувати письмові аргументовані відповіді на такі питання:

1. Які з наведених нижче висловлювань протирічать “духу” правової держави: а) “Інтереси держави вищі за інтереси особи”; б) “Суд повинен бути незалежним від законодавчої і виконавчої влади”; в) “Реалізація права людини залежить від конкретної політичної ситуації”?

2. Термін “правова держава” було введено до наукового обігу в (де?) і ким::

1) Німеччині; 1) Ф.Моль, 1832р.

2) Італії; 2) Демокріт, 370 р. до н.е.

3) Франції; 3) Арістотель, 320р. до н.е.

3. Які ознаки правової держави ще не отримали в Україні належного розвитку? Наведіть приклади.

3. Одним із засновників терії соціальної держави був:

1) М.Адлер;

2) В.Паретто;

3) Б.Чичерін;

4) М.Коркунов.

5 Чи існують в українському суспільстві передумови реалізації формули: “приватна власність – незалежний громадянин – громадянське суспільство – правова держава”?

Деякі сучасні держави у своїх конституціях проголошують себе правовими державами (зокрема ФРН, Іспанія, Бразилія). Це ж передбачено і в Конституції України, Росії. Висловіть своє ставлення до таких ситуацій.

У Конституції України зазначено, що “Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава”. Проаналізуйте зміст Конституції та визначте, у яких її положеннях втілено ознаки правової держави.

Що означає конституційне положення “Україна – суверенна і незалежна держава”, “Україна – демократична держава”, “Україна – правова держава”, “Україна – соціальна держава” ?

Які правові противаги визначені Верховній Раді України (з боку Президента, уряду, Конституційного Суду) ?

Які конституційні противаги Президенту України? (з боку Верховної Ради, Кабінету Міністрів, Конституційного Суду України).

Які конституційні противаги Кабінету Міністрів України? (з боку парламенту, президента, Конституційного Суду).

Які конституційні противаги Конституційному Суду?

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів співвідношення та функціонування правової, соціальної держави та громадянського суспільства сучасної Української держави, їх ролі у захисті прав та інтересів громадян.

Література

Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України. - 1995. - №12. – С.7.
Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формувння // Право України. - 1996. - № 4. – С. 14.
Рабінович П.М. Громадянське суспільство і правова держава. (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. - 1996. - №3. – С. 22.
Євдокімов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та переходу суспільства до демократії // Право України. - 1997. - №7. – С.3.
Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства і держави // Право України. - 1998. - № 6. – С. 72.
Гавриляка А. Держане управління як наукова основа побудови правової держави // Право України. - 1998. - №7. – С.105.
Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. - 1998. - №8. – С.43.
Яковюк І. Про обсяг поняття “соціальна держава” (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Право України. - 1998. - №12. – С.21.
Возьний В. Правова концепція С. Дністрянського // Право України, 1999. - №6. – С. 116.
Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. - 2000. - №1. – С. 32.
Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. - 2000. - №11. – С. 21.
Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - №12. – С. 16.

Тема 8. Демократія як форма розвитку цивілізації. Права, свободи, обов’язки людини та громадянина

Лекція 8. Демократія, права, свободи і обов’язки людини і громадянина

1. Демократія: поняття та основні засади.

2. Демократія як цінність для суспільства.

3. Основні права людини: поняття, класифікація. Міжнародні механізми захисту основних прав людини.

4. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за Конституцією України.

Мета лекції: формування знань щодо сутності демократії, як передумови народовладдя, її принципів, ознак та інститутів, визначальних засад формування громадянського суспільства. Невідємність та взаємозв’язок демократії з основними конституційними правами, свободами і обов’язками людини і громадянина.

Витоки й сутність демократії. Основні цінності сучасної демократії. Форми та інститути демократії. Передумови демократії: економічні, соціокультурні. Елементи демократії в історії України. Верховенство права та демократичні інститути. Роль політичних партій у розвитку демократії. Вибори як інститут демократії. Громадянин – творець демократії. Роль засобів масової інформації в демократичному суспільстві. Громадянське суспільство як умова свободи й демократії.

Основні засади демократії. Економічна роль держави у підтримці демократії. Соціальні обов’язки держави у процесі демократизації. Проблема сумісності націоналізму та демократії. Основні теорії демократії. Влада і демократія. Проблеми розвитку демократії в сучасній Україні.

Права людини: історія та сучасність. Право як загальносоціальне явище (права людини, нації, народу, людства, дитини). Класифікація основних прав людини. Юридичні гарантії прав людини: поняття, види.

Державні та міжнародні акти, в яких відображено процес поступового визнання основних прав людини.

Інтеграція України у європейську і світову співдружність держав. Імплементація міжнародно-правових принципів та норм щодо прав людини у державно-юридичну практику (зокрема України): поняття, механізм.

Основні обов’язки людини. Поняття та класифікація основних соціальних обов’язків людини. Обов’язки людини та громадянина за Конституцією України. Система захисту прав і свобод людини в Україні.

Практичне заняття 6. Демократія - соціальна цінність та підґрунтя громадянського суспільства – 2 год.

1. Поняття демократії.

2. Історичний розвиток демократії. Сучасні моделі демократії.

3. Демократія як цінність для суспільства.

Шлях до громадянського суспільства — соціальна основа держави, влади, демократії.

Ключові поняття та терміни: “демократія”, “антична демократія”, “плюралізм”, “багатопартійність”, “засади демократії”, “референдум”, “теорії демократії”, “вибори”.

Теми рефератів, доповідей

1. Особливості становлення громадянського суспільства у незалежній Україні.

2. Засади демократії.

3. Вибори як інститути демократії: шляхи та перспективи реалізації безпосередньої та представницької демократії в Україні.

Завдання, тести та практичні ситуації

Вищим безпосереднім виявом влади народу є:

1) закони, ухвалені парламентом;

2) укази глави держави;

3) вільні, справедливі вибори;

4) постанови уряду.

У сучасній політичній науці отримала неабияке поширення теорія елітарної демократії. Згідно з цією теорією, реальна влада в демократичному суспільстві належить фактично політичній еліті, яка править, а народні маси – мають лише право періодичного електорального контролю. Демократія повинна являти собою не розширення участі народу у політичному процесі, а створення ефективних механізмів контролю еліти народом. Чи погоджуєтеся Ви з такою точкою зору? Які аргументи Ви могли б навести в її підтримку?

Як Ви розумієте вислів: “Суть демократії не у владі більшості, а в захисті всіх меншин від більшості”? Чи погоджуєтеся Ви з нею?

Чому один з принципів демократії є право меншості на опозицію?

Чому однією з умов стабільного демократичного режиму є міцна державна влада?
Суб’єктами безпосередньої демократії є: Доповніть перелік
український народ;
громадяни.

Література

Кельман М. Десять засад демократії // Право України. - 1996. - №8. – С. 7.
Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. - 2001. - №8. – С. 26.
Олуйко В., Кондратьєв В. До питання про межі державної влади (критичні замітки) // Право України. - 2003. - №2. – С. 17.
Крутечан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. - 2003. - №8. – С. 30.
Кравченко Л., Цимбалюк М. Розбудова українського громадського суспільства крізь призму бачення окремих проблем // Право України. - 2003. - №10. – С. 17.
Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. - 2003. - №11. – С. 127.

Самостійна робота слухачів 8. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина – 7 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Користуючись рекомендованою літературою і нормативними матеріалами, опрацювати та законспектувати такі питання:

Права людини: історія та сучасність.
Поняття “права людини”. Класифікація основних прав людини.
Тенденції розвитку інституту основних прав людини.
Міжнародні механізми захисту прав людини.
Права, свободи та обов’язки людини і громадянина за Конституцією України.

Ключові поняття та терміни: “Біблія”, “права людини”, “Велика хартія вільностей”, “День прав людини”, “загальносоціальне право”, “природні права людини”, “громадянство”, “обов’язок”.

Завдання 2

1. Кому належать слова: “Свобода – це право робити все, що дозволено законами”:

1) Ш.Монтеск’є;

2) І.Канту;

3) Д.Локку;

2.Наведіть принципи державної політики України у сфері прав і свобод людини, які випливають з Конституції та міжнародно-правових зобов’язань України.

3.Проаналізуйте розвиток юридичної бази для участі жінки в політичному процесі в Україні та у світі вцілому.

4. Згідно зі ст.35 Конституції України кожен має право на свободу світогляду і віросповідання. Це право включає: … продовжіть перелік:

свободу сповідувати будь-яку релігію або не сповідувати жодної;
____________________________________________________________
____________________________________________________________

5. Звернення громадян розгядається та вирішується у термін не більше:

1. одного місяця від дня їх надходження;

двох місяців від дня надходження;
трьох місяців від дня надходження.

Література

Орзіх М. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. - 1992. - №4. – С. 7.
Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. - 1998. - №9. – С. 21.
Рабінович П. Рішення Європейського Суду з прав людини: спроба концептуально-методологічного аналізу // Право України. - 1998. - №12. – С.8.
Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. - 1999. - №4. – С. 35.
Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. - 2000. - №8. – С. 55.
Фролов Ю. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: проблеми класифікації // Право України. - 2003. - №12. – С. 111.

Змістовний модуль ІІ

ФІЛОСОФІЯ ПРАВА: ФОРМИ ІСНУВАННЯ ПРАВА, ЙОГО ПОНЯТТЯ ТА ОЗНАКИ

Тема 9. Поняття, суть і соціальна цінність права

Лекція 9. Право як соціальне явище та нормативний регулятор суспільних відносин – 1 год..

1. Загальна характеристика основних підходів до праворозуміння. Поняття, сутність і зміст права.

2. Походження права.

3. Принципи права.

4. Функції права.

Мета лекції: поглиблення знань про сутність і зміст права, його принципи і функції; формування відношення до права, як до вищої соціальної цінності. Подолання правового нігілізму.

Підходи до сутності права. Закономірності виникнення права та його необхідність у суспільстві. Розуміння права у світовій та вітчизняній юриспруденції.

Поняття принципів права, їх значення. Види принципів права. Правові презумпції, аксіоми.

Загальне поняття й ознаки об’єктивного юридичного права. Суб’єктивне юридичне право: поняття та його елементи. Взаємозв’язок між об’єктивним і суб’єктивним юридичним правом. Головні принципи об’єктивного юридичного права.

Сутність і зміст права, його роль у реалізації загальносуспільних інтересів. Співвідношення загальносоціального та спеціально-юридичного права.

Економіка – політика – право. Типологія права.

Соціальна цінність права, функції права та його структура. Співвідношення права й закону.

Обгрунтування стратегії трансформації та розвитку українського права.

Самостійна робота слухачів 9 – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1.

За умов політичного та ідеологічного тоталітаризму теорія права тлумачила категорію права з вузько-класових нормативістських позицій виключно як систему норм, встановлених або санкціонованих державою в інтересах певного соціального прошарку людей. На сьогодні є всі підстави розкривати це соціальне явище більш широко – адекватно його природно-соціальному походженню та призначенню. З яких двох мовознавчих підходів, на Вашу думку, слід починати з’ясування загального поняття “права”?

Розкрийте етимологію (походження) та семантику (значення) таких слів, як “право” та “юридичний”.

Чи погоджуєтеся Ви з думкою, про те, що право – це триєдине поняття, яке охоплює:

1) усвідомлення можливостей людини взагалі (абстрактної людини) в системі суспільних відносин;

2) формування цих можливостей та визнання відповідних можливостей за конкретними особами.

4. Право виступає в трьох сутностях:

1) право – усвідомлення справедливості;

2) право – нормативний регулятор, система інституціоналізованих норм;

3) право – особиста суб’єктивна можливість;

4) всі варіанти правильні.

5. Термін “право” в сучасній теоретико-правовій думці вживається в таких значеннях:

1) право загальносоціальне;

2) об’єктивне (позитивне) право;

3) суб’єктивне право;

4) усі варіанти правильні.

6. Вперше поняття “право” в загально-соціальному розумінні було визначено в:

1) 1975р. Рабіновичем П.М.;

2) 1978р. Алексеєвим С.С.;

3) 1987р. Суріловим О.В.;

7. Основні чинники, які стали передумовою щодо розробки поняття права в загальносоціальному розумінні:

1) широкий інтерес у світі до проблем прав людини;

2) докорінні політичні зміни в Україні та інших колишніх соціалістичних країнах; Продовжіть перелік:

3) ________________________________________________________________

4) ________________________________________________________________

5) ________________________________________________________________

8. Право в загальносоціальному розумннні пов’язане з поняттям свободи, справедливості? Аргументуйте свою відповідь.

9. Об’єктивне (позитивне) право – це:

1) право, яке являє собою систему певного різновиду соціальних норм;

2) право, що існує незалежно від волі окремо взятих індивідумів;

3) право, що виходить значною мірою від держави;

4) усі варіанти правильні.

10. Елементами суб’єктивного права є:

1) право на позитивні дії, тобто право на власні дії;

2) право вимагати від іншого суб’єкта виконання юридичного обов’язку як умови реалізації носієм суб’єктивного права належної йому правової можливості;

3) право на захист з боку держави;

4) право, що виходить значною мірою від держави (хоча не лише від неї).

Абсолютні суб’єктивні права – це:

1) соціальні права;

2) права власності на певну річ (за договором купівлі-продажу, дарування тощо);

3) права, які регулюються поза правовідносинами.

10. Визнання норм державою здійснюється у такі способи:

1) санкціонування (наступне визнання вже існуючих соціальних норм як правових);

2) надання можливості прийняття актів, що містять норми із правовими властивостями, недержавним ораганам, зокрема органам місцевого самоврядування;

3) державна реєстрація нормативних актів корпоративно-локального характеру;

4) усі варіанти правильні.

Поясніть, чи можна погодитися з тим, що природне право не може бути змінено навіть Богом, так само як Бог не може зробити, щоб два рази по два не було чотири, і перешкодити поганому бути поганим? Обгрунтуйте свої твердження.

Теорія юридичного позитивізму представлена багатьма іменами, серед яких:

1) Джон Остін;

2) Карл Бергам;

3) Рудольф Ієрінг;

4) усі варіанти правильні.

Теорію солідаризму в праві розвивав у першій чверті ХХ століття французький вчений:

1) Леон Дюгі;

2) Ж.-Ж.Руссо;

3) Ш.Л.Монтеск’є;

4) усі варіанти правильні.

Творцем найбільш чіткої психологічної концепції в юридичній науці був:

1) О.Шпенглер;

2) Г.Гегель;

3) Л.Петражицький;

4) усі варіанти правильні.

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням принципів соціальної цінності права для суспільства.

Література

Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.
Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С. 80.
Кондратьєв Р., Геристо О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. – С. 43.
Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С.80.
Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. - 2001. - №9. – С. 85.
Цимбалюк М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. - 2003. - №2. – С. 65.
Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. - 2003. - №6. – С. 105.
Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. - 2003. - №7. – С. 24.
Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. - 2003. - №10. – С. 33.

Тема 10. Норми права та інші соціальні норми

Лекція 10. Поняття, ознаки та структура норми права -1год.

1. Поняття та ознаки соціальних норм. Норми права в системі соціальних норм.

2. Структура норм права.

3. Класифікація норм права.

4. Форми викладення правових норм в нормативно-правових актах.

Мета лекції: поглиблення і систематизація знань про норми права, їхні види і структуру, форми викладення правових норм у статтях законів і інших правових актах. Подолання правового нігілізму, виховання у дусі поваги до законів та норм права.

Поняття соціальної норми. Загальні риси та види соціальних норм.

Ознаки, що відрізняють норми права від норм поведінки у первісному соціально-неоднорідному суспільстві.

Співвідношення норми права з іншими соціальними нормами (зокрема моральними, корпоративними, звичаєвими, технічними тощо).

Роль права, моралі у розвитку та функціонуванні громадянського суспільства, де людина є метою, принципом, а не залишається засобом держави для досягнення її цілей.

Загальна характеристика правової норми. Поняття правової норми та її ознаки. Структура правової норми. Елементи правової норми. Види диспозицій, гіпотез, санкцій юридичних норм. Способи викладення правових норм.

Класифікація норм права.

Практична значущість знань про норми права

Самостійна робота слухачів 10. Норми права та інші соціальні норми – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Соціальні норми, їх класифікація.

2. Поняття правової норми та її ознаки. Стурктура правової норми.

3. Співвідношення норм права та норм моралі.

4. Способи викладення правових норм.

5. Класифікація норм права.

Ключові поняття та терміни: “мораль”, “звичай”, “соціальна норма”, “норма права”, “гіпотеза”, “диспозиція”, “структура норми права”.

Теми рефератів, доповідей

1. Соціальні норми: поняття, види.

2. Особливості правової норми як різновиду соціальних норм.

3. Проблеми співвідношення права та моралі.

Завдання для аналітичного самоконтролю та практичні ситуації

Завдання 2

1. Проаналізуйте норми Цивільного й Кримінального кодексів на предмет взаємодії норм моралі та права в регулюванні суспільних відносин (зокрема, приниження честі та гідності людини)?

2. Спільне між соціальними та технічними нормами полягає в такому:
і соціальні, і технічні норми створюються людьми;
і соціальні, і технічні норми створюються в інтересах людей;
порушення як одних, так і інших норм може зачіпати інтереси людей;
усі варіанти правильні.

3. Наведіть приклади з Кодексу законів про працю, Кримінального кодексу України про взаємодію техніко-технологічних норм з правовими нормами, де можливе настання правових наслідків, визначених нормами права.

4. Соціальні норми виконують функції (доповніть перелік):
інтеграції;
налагодження взаємодії індивідів і груп.

5. Проаналізуйте відповідність ознакам правових норм ст. 6, 60, 62 Конституції України.

6. З’ясуйте кількість правових норм в ст.63 Конституції України. Висновок аргументуйте.

7. Проаналізуйте структуру норм права в ч.2 ст.47 Конституції України.

8. З’ясуйте види правових норм в статтях 1, 6, 55, 60 Конституції України.

9. Підберіть приклади різних видів правових норм у Кодексі України про адміністративні правопорушення, у Цивільному кодексі України. Вкажіть особливості цих норм.

10. Підберіть приклади складних, альтернативних гіпотез, диспозицій, санкцій з Кримінального кодексу України.

11. Що Ви розумієте під прямим, відсильним та бланкетним способами викладення норм права у статтях нормативно-правових актів. Проаналізуйте ч.1 ст.122, ст.ст.271, 276, 429, 432 Кримінального кодексу України та визначте до яких способів вони належать.

Література

Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. - 1995. - №5-6. – С. 44.
Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права // Право України. - 2000. - №1. – С. 103.
Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. - 2001. - №11. – С. 9.
Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. - 2001. - №10. – С.13.
Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.

Тема 11. Правотворчість

Лекція 11. Правоутворення та правотворчість – 1 год.

1. Правоутворення, нормотворчість та правотворчість.

2. Види й органи правотворчості.

3. Стадії правотворчого процесу.

Мета лекції: формування уявлення про сутність процесу правотворчості, його соціальне призначення, види та органи правотворчості, виробітка навичків самостійного аналізу нормативно-правового матеріалу. Виховування у дусі поваги до законів та підзаконних нормативно-правових актів.

Поняття та чинники правотворчості. Співвідношення категорій “правотворчість” і “законотворчість”. Методи та стадії правотворчості. Функції, принципи й види правотворчості. Законодавчий процес у парламенті України.

Види і форми правотворчості держави (безпосередня, санкціонована, спільна, делегована).

Види правотворчості за суб’єктами (законотворчіть народу, підзаконна правотворчість органів місцевого самоврядування, громадських організацій, трудових колективів).

Судова правотворчість – особливий вид правотворчості. Конституційний Суд як учасник правотворчості (законотворчості) в Україні.

Законодавча техніка: поняття та види.

Самостійна робота студентів 11 – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що “Ухвалення Конституції референдумом – це найдемократичніший спосіб” ?

Чи може закон бути неправовим? У яких випадках? Наведіть конкретні приклади.

Чи погоджуєтеся Ви з думкою німецького філософа К.Маркса: “Суспільство базується не на законі. Це фантазія юристів. Навпаки, закон має базуватися на суспільстві, він має бути виразом його загальних інтересів і потреб, що виникають з даного матеріального способу виробництва, на противагу сваволі окремого індивіда”.

Визначте через скільки днів набирає чинності Закон України від 17 січня 2002р. “Про особливості державного регулювання діяльності суб’єктів господарювання, пов’язаної з виробництвом, експортом, імпортом дисків для лазерних систем зчитування”.

Що слід розуміти під терміном “екстериторіальна дія закону”?

Що слід розуміти під загальною та спеціальною недоторканністю?

Поміркуйте над проблемами, що торкаються колізії норм права (законів), і доповніть їх:

1) у разі, коли розходження має місце між загальним та спеціальним актом, який був ухвалений раніше і не скасований ухваленим пізніше загальним актом, перевага віддається ….

2) якщо розходяться акти, видані одним і тим ж органом, але які мають різну юридичну силу, застосовується акт ….

3) якщо розходження має місце між нормами закону України та нормами міжнародного договору України, діє таке правило ….

4) у разі, коли розходяться між собою акти, видані одним і тим ж правотворчим органом, але в різний час, коли ухвалення нового акта не супроводжувалось одночасним скасуванням застарілих актів з того ж питання, застосовується акт.……

Завдання 2.

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) з обґрунтуванням видів правотворчості.

Література

Заєць А. Законодавча діяльність: деякі питання методології, теорії і практики // Українське право. - 1996. - №1.
Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права // Право України. - 1996. - №6. – С. 33.
Бєлкін Д. Конституція України - закон прямої дії // Право України. - 1997. - №1. – С. 71.
Харитонов Е., Підопригора О. Деякі міркування з приводу нормотворчості // Право України. - 2000. - №8. – С. 81.
Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. - 2000. - № 11. – С. 13.
Мудра О. Роль комітетів Верховоної Ради України у законодавчому процесі // Право України. - 2000. - №12. – С. 29.
Швець М. Нова технологія законотворення // Право України. - 2003. - №3. – С. 3.

Тема 12. Форми (джерела) права

Лекція 12. Форма права як категорія юридичної науки – 1 год.

1. Форма (джерело) права: поняття і види.

2. Характеристика юридичних джерел права.

3. Нормативно-правовий акт як основна форма права в Україні.

4. Закон: поняття, ознаки та види

5. Дія нормативно-правових актів в просторі, у часі та за колом осіб.

Мета лекції: формування уявлення про сутність поняття форма (джерело) права, поглиблення і систематизація знань про різні види форм (джерел) права. Усвідомлення головної ролі закону в системі нормативно-правових актів України. Виховання у дусі поваги до законів та активної правомірної поведінки.

Виникнення поняття “джерела права”. Співвідношення термінів “форми права” та “джерела права”. Поняття форми права. Зв’язок і співвідношення між типом права і формою права.

Класифікація форм права: правовий звичай, правовий прецедент, нормативний договір, нормативно-правовий акт. Юридична природа законів та підзаконних актів. Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії.

Міжнародний договір.

Самостійна робота слухачів 12. Форми (джерела) права – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Поняття та види форм (джерел) права.

2. Юридична природа законів і підзаконних актів.

3. Нормативні акти України: види, значення, особливості та межі їх дії.

Ключові поняття та терміни: “форма”, “джерело”, “форма права”, “джерела права”, “правовий звичай”, “юридичний прецедент”, “нормативно-правовий акт”.

Теми рефератів, доповідей

1. Правотворчість як форма владної діяльності держави.

2. Культура і техніка законотворчості у парламенті.

Завдання 2

Що слід розуміти зі філологічної точки зору під словом “джерело”? Проаналізуйте підходи до цього поняття сучасної української літературної мови.

Проаналізуйте норми Господарського процесуального кодексу (ГПК) України, Кодексу торговельного мореплавства, Кодексу законів про працю і визчіть наявність правового звичаю в правовій системі України (конкретні статті, які санкціоновані державою як правові звичаї).

В Україні до 1997р. питаня про роль судового прецеденту вирішувалось однозначно: жодне судове рішення будь-якої судової інстанції судових прецедентів не створювало і джерелом права не визнавалось. Після 17 липня 1997р., коли Верховна Рада України ратифікувала Європейську конвенцію захисту прав і свобод людини, ця проблема виникла, оскільки рішення Європейського суду набирають значення судових прецедентів, тобто джерел права. Але яке відношення до цього має Україна? Проаналізуйте ст. 9, 55 Конституції України та висловіть своє бачення цієї проблеми.

Наведіть конкретні приклади двосторонніх, багатосторонніх, універсальних міжнародних договорів, укладених Україною за роки незалежності.

Яким законом визначається правовий статус міжнародних договорів України?

Наведіть приклади нормативно-правових договорів як джерел права внутрішньодержавного характеру з різних галузей права України.

Література

Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права // Право України. - 1996. - №6. – С. 14.
Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. - 2000. - №11. – С. 13.
Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.
Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - Число 27. – Ст.11.

Тема 13. Система права та система законодавства

Лекція 13. Система права

1. Поняття системи права. Підстави і принципи побудови системи права. Характеристика основних елементів системи права.

2. Взаємозв'язок системи права, правової системи та системи законодавства.

3. Систематизація законодавства.

Мета лекції: формування уявлень про право як про цілісну систему, поглиблення знань про структуру права, розвиток вмінь та навичок проводити порівняльний аналіз правових явищ. Подолання правового нігілізму, виховання у дусі поваги до законів та права в цілому.

Поняття та зміст правової системи. Функції та структура правової системи. Система права, система законодавства, правова система: співвідношення понять та перспективи розвитку.

Основні аспекти системи права. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі, підгалузі та інститути права. Правові системи сучасності та тенденції їх розвитку в умовах глобалізації. Загальна характеристика галузей права.

Система законодавства. Співвідношення системи права та системи законодавства.

Систематизація нормативно-правового матеріалу: поняття, призначення, способи.

Сучасна кодифікація законодавства України, її основні напрями, форми та значення у забезпеченні правового стану суспільства і держави.

Самостійна робота слухачів 13. Система права та система законодавства – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Поняття та елементи структури права.

2. Загальна характеристика галузей права.

3. Міжнародне право.

4. Предмет і метод правового регулювання як підстави розподілу права на галузі, підгалузі та інститути права.

5. Система законодавства.

Систематизація нормативно-правових актів.

Ключові поняття та терміни: “норма права”, “система права”, “інститут права”, “підгалузь права”, “галузь права”, “предмет приватного регулювання”, “метод правового регулювання”, “систематизація”, “кодифікація”, “інкорпорація”, “консолідація”, “звід законів”.

Теми рефератів, доповідей

1. Основні форми систематизації норм права.

2. Галузь права як елемент системи права.

3. Практичні та теоретичні проблеми систематизації законодавства України.

Завдання 2

Правова система порівняно нова для теорії права юридична категорія. Правова система як найбільш узагальнене, багатогранне і складне структурне соціальне явище включає цілий ряд елементів, кожний з яких має свою систему, структуру та структурні елементи. Прослухавши лекцію, опрацювавши різноманітні джерела з цієї проблеми, визначіть складові національної правової системи України.

Проаналізуйте статті Кодексу законів про працю та Кримінального кодексу України і визначте набір особливих засобів юридичного режиму регулювання цих галузей права.?

Запишіть джерела, які притаманні для конституційного, цивільного, сімейного, трудового, земельного, адміністративного, фінансового, кримінального, цивільно-процесуального, господарсько-процесуального, кримінально-процесуального, кримінально-виконавчого права?

Наведіть приклади галузевих та міжгалузевих інститутів права.

Єдність правових норм, що об’єднуються у складну конструкцію, поділену за принципом ієрархії на певні правові утворення, пояснюється:

1) єдністю державної волі;

2) єдністю правової системи;

3) єдністю механізму правового регулювання та принципів права;

5) єдністю кінцевих цілей та завдань, які стоять перед суспільством.

6) всі варіанти правильні.

6. Доповніть перелік видів методів, що забезпечують ефективність правового впливу, нормативний розвиток та функціонування суспільних відносин:

заохочення;
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
___________________________________________________________
надання пріоритету у виборі засобів дозволу або заборони;

7.Наведіть конкретні приклади видів систематизації нормативно-правових актів, що використовуються правоохоронними органами.

8. Деякі вчені виділяють категорію “комплексні галузі права”, які формуються не за предметом правового регулювання (тобто сферою однорідних відносин), а за об’єктом правового впливу. В процесі його функціонування як цілісного багатопланового утворення складаються різного роду правові відносини, що потребують для свого дослідження та регулювання фахівців рівня комплексного правового мислення та володіння комплексними галузями законодавства. Чи погоджуєтеся Ви з такою точкою зору? Обгрунтуйте свою думку та підготуйте письмову відповідь.

9. Арабський вчений Аш-Шафін створив вчення про чотири корені (джерела) мусульманського права. Перший – Коран, другий – Сунна. Назвіть третій і четвертий корені (джерела).

Література

Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного стану формування // Право України. - 1998. - №2. – С. 3.
Бейкун А. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства на динамізм процесів у сфері АПК // Право України. - 1998. - №11. – С. 42.
Ткаченко О. Правова реформа в Україні та проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом // Право України. - 1998. - №12. – С. 3.
Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами // Право України. - 1999. - №8. – С. 8.
Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. - 1999. - №11. – С. 93.
Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. - 1999. - №12. – С. 25.
Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. - 2000. - №2. – С. 49.

Тема 14. Правові відносини

Лекція 14. Правові відносини, поняття та види – 1 год.

1. Поняття та ознаки правовідносин.

2. Види правовідносин.

3.Структура правових відносин. Розмаїття підходів до характеристики його елементів

4. Суб'єкти і об'єкти правових відносин.

5. Юридичні факти: поняття і класифікація.

Мета лекції: формування уявлення про правові відносини як частину суспільних відносин; виробітка вміння проводити класифікацію правовідносин, узагальнення раніше отриманих знань про юридичні норми і їх зв'язок із правовими відносинами. Формування правового установлення на погодження спрямованості та очікувань особи з інтересами та очікуваннями суспільства.

Поняття правовідносин та їх основні ознаки. Види правовідносин. Зміст правовідносин. Регулятивний характер правовідносин, їх соціальна та нормативна обумовленість, єдність соціального змісту й правової форми.

Cуб’єкти правовідносин. Правоздатність і дієздатність суб’єктів правовідносин. Види суб’єктів правовідносин.

Об’єкти правовідносин. Поняття та види об’єктів правовідносин.

Підходи щодо визначення об’єктів правовідносин: моністичний і плюралістичний.

Обставини, за яких виникають, змінюються або припиняються правові відносини. Юридичні факти та їх класифікація. Правові презумпції: поняття, види. Особливості правовідносин у міжнародному праві

Практичне заняття 10. Правові відносини – 2 год.

1. Поняття правовідносин, їх основні ознаки та види.

2. Зміст правовідносин.

3. Суб’єкти правовідносин.

4. Об’єкти правовідносин: поняття та види.

5. Юридичні факти та їх класифікація.

Ключові поняття та терміни: “суспільні відносини”, “правові відносини”, “суб’єктивне право”, “юридичний обов’язок”, “правоздатність”, “дієздатність”, “деліктоздатність”, “об’єкт правовідносин”, “юридичні факти”.

Теми рефератів, доповідей

1. Правовідносини як різновид суспільних відносин.

2. Суб’єктивне право: поняття, види.

3. Особливості правовідносин за участю правоохоронних органів.

Самостійна робота слухачів – 7 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Назвіть правовідносини, в яких держава може виступати як суб’єкт правовідносин.

Відомо, що основою правових відносин є правові норми. У своєму робочому зошиті аргументуйте, що вони визначають?

Випишіть у зошит назви суб’єктів правовідносин за галузями права.

Проаналізуйте зміст правоздатності фізичної особи в контексті ст.26 Цивільного кодексу України.

У випадках, коли законом дозволяється одружуватися до досягнення 18-го віку, фізична особа, яка не досягла 18-го віку, набуває дієздатності в повному обсязі з моменту одруження, тобто з часу укладення шлюбу. Як такі моменти вирішує нове законодавство? (зокрема Цивільний та Сімейний кодекси).

Проаналізуйте Цивільний кодекс України, Сімейний кодекс України, Кодекс України про адміністративні правопорушення і знайдіть статті, у яких містяться обмеження правоздатності фізичних осіб.

Ст.30 Цивільного кодексу УРСР 1963р. місцем перебування юридичної особи визначала місцезнаходження її постійно діючого органу. Як це питання урегульовано Цивільним кодексом України 2003р.

Визначіть об’єкт та предмет правовідносин, скажімо, коли йдеться про життя, здоров’я людини, про посягання на честь та гідність її.

Наведіть приклади юридично значущих станів як юридичних фактів, що характеризують різні сторони буття особи.

Наведіть приклади юридичних фікцій у Сімейному, Кримінальному та Кодексі України про адміністративні правопорушення, конституційному праві.

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.), охарактеризувавши юридичні факти та їх класифікацію.

Модульний контроль – 1 год.

Проводиться під час практичного заняття по темі 14 «Правові відносини» як підсумок вивчення тем 1 - 14. Контрольні питання подаються окремо.

Література

Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. - 2000. - №12. – С. 29.
Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин // Право України. - 2001. - №2. – С. 31.
Кикоть Г. Проблеми класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. - 2003. - №7. – С. 29.
Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціальнозабезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України. - 2003. - №7. – С. 65.

Змістовний модуль IІІ

ФІЛОСОФІЯ ПРАВОТВОРЧОСТІ, ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЇ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Лекція 15. Реалізація норм права – 1 год.

1. Поняття та форми реалізації норм права.

2. Застосування правових норм, як особлива форма їхньої реалізації.

3. Стадії застосування норм права.

4. Акти застосування норм права.

Мета лекції: поглиблення знань про реалізацію норм права, її форми, стадії застосування норм права, про прогалини в законодавстві України та про можливість їх усунення; аналіз особливостей в правозастосовчій діяльності органів внутрішніх справ. Формування відповідального відношення до правозастосовчої діяльності, виховання у дусі поваги до прав і свобод людини.

Соціальна природа реалізації норм права. Основні форми безпосередньої реалізації права. Правомірна поведінка як умова реалізації права. Методи забезпечення реалізації норм права. Використання норм права. Використання приписів норм права. Дотримання норм права.

Застосування норм права – специфічна форма людської діяльності. Основні ознаки та необхідність застосування права. Суб’єкти і стадії застосування норм права. Соціальний механізм застосування норм права. Зовнішні та внутрішні чинники в детермінації правозастосовної діяльності.

Правозастосувальний акт: поняття, особливості. Функції актів застосування права. Класифікація правозастосовних актів. Прогалини у праві. Аналогія закону та аналогія права.

Законність у правозастосовній діяльності. Методологія аналізу принципів і вимог законності у правозастосовній діяльності. Законність і нетипові ситуації правозастосовного процесу.

Правозастосування в міжнародно-правовій діяльності. Інтелектуально-вольові аспекти формування правозастосувального рішення.

Самостійна робота слухачів – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

Коли реалізується норма права, що містить заборону будь-яких дій без створення правовідносин? Відповідь аргументуйте, посилаючись на конкретні приклади.

Наведіть приклади реалізації норм права через правовідносини (розрізняють дві форми реалізації норм права через правовідносини (два типи): договірна, адміністративна)?

До основних стадій процесу застосування норм права можна віднести:

1) вивчення фактичних обставин справи;

2)_________________________________________________________________

3)_________________________________________________________________

4) ________________________________________________________________

5)_________________________________________________________________

6) виконання рішення та доведення його змісту до відома зацікавлених осіб та організацій.

Назвіть основні види актів застосування у сфері судової, прокурорсько-слідчої, виконавчої та господарської діяльності ?

Проаналізуйте ст.ст. 332-355, 339 Кримінально-процесуального кодексу України та випишіть обов’язкові атрибути, структуру, форму акта застосування права.

Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що усунення прогалин у праві шляхом аналогії є казуальним і не є правовим прецедентом? Відповідь аргументуйте.

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) в якій охарактеризувати: стадії застосування правових норм; співвідношення аналогії права та аналогії закону.

Література

Кононенко О. Проблеми реалізації конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації // Право України. - 1998. - №2. – С.50.
Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екстрадиції // Право України. - 1998. - №8. – С. 64.
Мурашин О. Правозастосовчі акти прямого народовладдя (теоретичний аспект) // Право України. - 1999. - №7. – С. 28.

Тема 16. Тлумачення норм права

Лекція 16. Тлумачення правових норм – 1 год.

1. Поняття, види та способи тлумачення норм права.

2. Тлумачення правових норм за обсягом.

3. Прогалини у праві та способи їх усунення.

Мета лекції: поглиблення і систематизація знань про поняття тлумачення норм права, його способи та прийоми, а також про значення правильного тлумачення правових норм у юридичній діяльності. Формування відповідального відношення щодо діяльності з тлумачення правових норм.

Поняття та сутність тлумачення. Місце тлумачення у правовій діяльності та механізмі правового регулювання. Загальна характеристика процесу тлумачення права. З’ясування норм права. Способи, результати та критерії тлумачення. Роз’яснення норм права. Види, акти тлумачення та їх дія.

Поняття офіційного тлумачення, його види.

Неофіційне тлумачення норм права, його види.

Інтерпретаційно-правові акти: поняття, властивості, види. Місце та роль Конституційного Суду України в інтерпретаційно-правовій діяльності. Юридична природа “постанов Пленуму Верховного Суду України”. Відмінність інтерпретаційно-правових актів від нормативно-правових та правозастосовних.

Тлумачення норм права за обсягом їх правового змісту. Суб’єкти тлумачення норм права в Україні: види та повноваження. Тлумачення норм права та державна політика. Роль соціальних інтересів у тлумаченні права. Досвід зарубіжних країн у тлумаченні норм права.

Тлумачення норм права за участю міжнародних організацій.

Практичні результати тлумачення норм права.

Самостійна робота слухачів – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

В юридичній літературі існують різні думки щодо того, чи всі норми права слід тлумачити. Так, М.О.Тарасов та Л.І. Семенова вважають, що з’ясуванню підлягають тільки такі норми права, які здаються незрозумілими. Чи погоджуєтесь Ви з такою думкою? Якщо ні, то аргументуйте свою відповідь.

Верховна Рада України - єдиний органом законодавчої влади в Україні. Цей статус закріплений за нею ст.75 Конституції України. У вітчизняній науці виникає спірне питання: чи має на сьогоднішній день Верховна Рада України право надання офіційного тлумачення правових норм. Ваша думка з цього приводу? Відповідь аргументуйте.

Тлумачення, що надає Конституційний Суд України, за своєю природою є:

1) автентичним;

2) делегованим;

3) нормативним;

4) професійним.

Проаналізуйте Закон України “Про судоустрій України” від 07.02.2002р., ч.5 ст.124 та п.9 ст.129 Конституції України і спробуйте пояснити, яка особливість відрізняє нормативне роз’яснення вищих судових органів від офіційного тлумачення Конституційного Суду України, що має формально обов’язковий характер для всіх суб’єктів суспільних відносин? Відповідь аргументуйте.
До якого виду тлумачення можна віднести роз’яснення, яке дає Кабінет Міністрів України?

Наведіть конкретні приклади буквального, розширеного, обмежувального тлумачення.

Завдання 2.

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) в якій охарактеризувати: види тлумачення правових норм; способи тлумачення правових норм та функції тлумачення.

Література

Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 180 с.
Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України, 2000. - №2. – С. 6.
Шевчук В. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у контексті дотримання судового прецеденту // Право України. - 2000. - №2. – С. 45.
Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. - 2001. - №11. – С. 22.
Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. - 2001. - №12. – С. 42.
Трагнюк О. Тлумачення норм міжнародних договорів національним судом // Право України. - 2003. - №3. – С. 91.
Мармазов В. Про генеологічне (цільове) тлумачення Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Право України. – 2004. - №1. – С. 26.

Тема 17. Правомірна поведінка. Правопорушення та юридична відповідальність.

Лекція 17. Правомірна поведінка. Правопорушення: поняття, склад, види та юридична відповідальність – 1 год.

1. Поняття правової поведінки і її соціальної природи.

2. Поняття та ознаки правомірної поведінки, її типологія.

3. Поняття правопорушення і його ознаки.

4. Склад правопорушення, характеристика його елементів та види.

5. Юридична відповідальність: поняття, ознаки, принципи та види.

Мета лекції: формування знань про природу правомірної поведінки, співвідношення правомірності, легальності і легітимності; з'ясування вагомості правової поведінки в діяльності юриста, у вирішенні актуальних проблем становлення правової держави в Україні.

Право та поведінка. Поняття та види правомірної поведінки. Основні риси правомірної поведінки. Необхідна та бажана поведінка. Соціально допустима поведінка. Добровільна та вимушена правомірна поведінка. Склад правомірної поведінки. Мотивація правомірної поведінки. Стимулювання заохочення правомірної поведінки, засоби її охорони та захисту.

Правопорушення: поняття, ознаки, загальна характеристика. Склад правопорушення. Суб’єкт, об’єкт, суб’єктивна сторона, об’єктивна сторона правопорушення. Злочини. Проступки. Заходи Української держави щодо зменшення правопорушень в Україні. Міжнародні правопорушення: поняття, різновиди.

Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття, ознаки. Види юридичної відповідальності. Перспективна та ретроспективна юридична відповідальність.

Загальні принципи юридичної відповідальності. Мета та функції юридичної відповідальності. Підстави притягнення до юридичної відповідальності та звільнення від неї.

Основи юридичної відповідальності відповідно до Конституції України.

Самостійна робота слухачів 17. Правомірна поведінка, правопорушення – 3 год.(перше заняття)

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Поняття й основні види правомірної поведінки.

2. Правопорушення: поняття, склад, види.

3. Міжнародні правопорушення: поняття, різновиди.

4. Причини правопорушень і шляхи їх подолання.

Ключові поняття та терміни: “правомірна поведінка”, “правопорушення”, “проступок”, “суб’єкт правопорушення”, “об’єкт правопорушення”, “суб’єктивна сторона правопорушення”, “об’єктивна сторона правопорушення”, “вина”.

Теми рефератів, доповідей

1. Правове виховання як один зі способів запобігання правопорушенням.

2. Геноцид як один із найважчих злочинів проти людства.

Завдання 2

Відомо, що наша держава використовує досить різноманітні заохочувально-стимулючі заходи, які впливають на відповідні мотиваційні механізми правомірної поведінки. Особливе місце серед них займають заходи правового характеру. Наведіть приклади таких заходів за галузевою ознакою (державні та адміністративно-правові заходи) за трудовим правом (цивільно-правові заходи, заходи кримінально-правового походження, фінансово-правові заходи, міжнародно-правові заходи тощо).

Випишіть у зошит види правомірної поведінки з точки зору суб’єктивної сторони (за мотивами самої поведінки).

Проаналізуйте ст.ст. 115, 121, 281 Кримінального кодексу України і визначте мотиви правопорушника.

Чи існує у кримінальному законодавстві загальна норма, яка визначає класифікацію злочинів? Якщо так, то випишіть її у зошит.

Наведіть конкретні приклади конституційних, дисциплінарних, адміністративних, цивільних проступків ?

У яких статутах закріплено поняття та класифікацію злочинів проти людства?

Наведіть суб’єктивні та об’єктивні причини правопорушень у нашій державі

Література

Ківенко Н.В. та ін. Девіантна поведінка: сучасна парадигма. – Ірпінь: Академія Державної податкової служби України, 2002. – 240 с.
Основы конфликтологии: Учебное пособие / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юристъ, 1997. – 198 с.
Жеругов Р.Т. Правомерное поведение (материалы к лекции) // Право. Культура. Демократия: Сб. ст. - М., 1995. - С. 225.
Иванов Н.Г. Нравственность, безнравственность, преступность // Государство и право. - 1994. - №11. - С. 21-27.

Самостійна робота слухачів 17. Юридична відповідальність – 3 год.(друге заняття)

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Юридична відповідальність: її природа, суть, поняття, види.

2. Загальні принципи юридичної відповідальності.

3. Мета та функції юридичної відповідальності.

4. Основи юридичної відповідальності відповідно до Конституції України.

5. Підстави притягнення та звільнення від юридичної відповідальності.

Ключові поняття та терміни: “правопорушення”, “соціальна відповідальність”, “юридична відповідальність”, “підстави звільнення від юридичної відповідальності”, “підстави притягнення до юридичної відповідальності”, “вина”.

Теми рефератів, доповідей

1. Підстави притягнення до кримінальної відповідальності та звільнення від неї за Кримінальним кодексом України.

2. Функції юридичної відповідальності.

Завдання 2

У якому структурному елементі Конституції України йдеться про відповідальність в широкому розумінні цього слова?

Назвіть види соціальної неюридичної відповідальності. Наведіть приклади церковного покарання (епитомії)?

Проаналізуйте ст. 17 Закону України від 16 грудня 1993р. “Про державну службу”, ст.13 Закону України від 25 березня 1992р. “Про Службу безпеки України”, Указ Президента України від 17 жовтня 2000 р. „Про Положення про Міністерство внутрішніх справ України” і випишіть поняття юридичної відповідальності в позитивному розумінні до всіх конкретних службових обов’язків?

Юридична відповідальність характеризується різною метою, а саме (продовжіть перелік):
правоохоронною – охорона від будь-яких посягань;
________________________________________________________________
________________________________________________________________
________________________________________________________________

зміцнення законності, правопорядку, підвищення правової культури.

Чи можна вважати залякування метою покарання? Обгрунтуйте свою відповідь.

Наведіть конкретні приклади конституційної відповідальності як в позитивному, так і в ретроспективному аспектах, проаналізувавши статті Конституції України.

Крім покарання як заходу юридичної відповідальності та замість нього законодавство передбачає можливість застосування й інших заходів примусового характеру, які не є покаранням. Наведіть перелік цих примусових заходів, проаналізувавши Кримінальний кодекс та Кодекс законів про адміністративні правопорушення.

Література

Старцев О. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб у сфері управлінської діяльності // Право України. - 2000. - №11. – С. 115.
Кузніченко О. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ: її правове регулювання // Право України. - 2001. - №1. – С. 77.
Зелена О. Визначення підстав юридичної відпоідальності: актуальні питання // Право України. - 2003. - №4. – С. 21.
Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності в галузі екології // Право України. - 2003. - №8. – С. 81.

Тема 18. Механізм правового регулювання

Лекція 18. Право в системі нормативного регулювання. Механізм правового регулювання суспільних відносин – 1 год.

1. Поняття, предмет, прийоми і типи правового регулювання.

2. Механізм правового регулювання : сутність і структура.

3. Стадії правового регулювання.

Мета лекція: формування уявлення про правове регулювання, його прийоми, предмет, типи, а також про механізм правового регулювання. Розвивати розуміння щодо важливості та відповідальності ролі органів внутрішніх справ у правовому регулюванні суспільних відносин.

Правове регулювання та його вплив на суспільні відносини. Нормативне та індивідуальне правове регулювання. Правове регулювання як владний вплив держави з допомогою юридичних засобів на суспільні відносини з метою їх розвитку. Основні стадії правового регулювання.

Механізм правового регулювання як система засобів правового впливу на суб’єктів соціального життя, формування їхньої правової поведінки. Елементи механізму правового регулювання.

Предмет, метод і способи правового регулювання. Місце та роль держави у функціонуванні механізму правового регулювання.

Структура та ефективність механізму правового регулювання. Цінність правового регулювання.

Особливості механізму правового регулювання у міжнародному праві.

Самостійна робота слухачів 18 – 6 год.

Завдання 1

Правове регулювання обумовлено певними об’єктивними та суб’єктивними чинниками, до яких можна віднести:

1) рівень економічного розвитку суспільства;

2) соціальна культура суспільства;

3) рівень зрілості, стійкості суспільних відносин;

4) рівень правової культури громадян і посадових осіб;

5) рівень визначеності предмета, засобів і методів правового регулювання;

6) всі варіанти правильні.

2. Способи правового регулювання (заповніть таблицю)

Назва способів	Сутність способу	Приклади
Дозволи
Позитивні зобов’язання
Заборони

5. Випишіть у зошит елементи механізму правового регулювання і дайте їм характеристику

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) в якій охарактеризувати структуру та ефективність механізму правового регулювання.

Література

Грузд А., Зартицький О., Смирнов Д. Сумська Н. Конституційно-правове регулювання в Україні: деякі питання теорії та практики // Право України, 1998. - №8. – С. 75.
Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. - 1999. - №1. – С. 16.
Луценко А. Праве регулювання контрактної форми трудового договору: деякі проблеми і шляхи її вирішення // Право України. - 1999. - №7. – С. 44.
Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. - 2000. - №10. – С. 24.
Бейкун А. Правові проблеми теорії державного регулювання в Україні // Право України. - 2001. - №8. – С. 44.
Селіванов В., Діденко Н. Діалектика приватного і публічного в правовому регулювані // Право України. - 2001. - №11. – С. 15.
Корчевна А. До практики поняття “механізм правового регулювання” // Право України. - 2003. - №1. – С. 117.

Тема 19. Правосвідомість, правова культура та шляхи їх формування

Лекція 19. Правова свідомість і правова культура – 1 год.

1. Правова свідомість: поняття та структура.

2. Функції правової свідомості.

3. Правова культура: поняття, ознаки і види.

Мета лекції: актуалізація знань про сутність та основні риси правової свідомості, поняття, ознаки і види правової культури; аналіз структури правової свідомості, формування переконання в необхідності постійного підвищення рівня правової культури людини і громадянина.

Поняття, риси, структура та функції правосвідомості. Місце та роль правосвідомості у суспільному житті. Види правосвідомості. Професійна правосвідомість юриста. Вплив правової свідомості на законотворчу та правозастосовчу діяльність. Поняття правової світоглядної ідеології. Правосвідомість і право. Правовий нігілізм.

Професійна правосвідомість працівників органів внутрішніх справ.

Правова культура: її сутність та основні риси, форми прояву в суспільстві. Правові погляди та принципи. Зв’язок правової культури з правосвідомістю, шляхи формування правової культури. Роль правової культури у формуванні громадянського суспільства та правової держави.

Професійна правова культура.

Правове виховання як основний засіб юридичної соціалізації особи, як цілеспрямоване формування правової культури громадян. Поняття, форми та методи правового виховання.

Самостійна робота слухачів 19. Правосвідомість, правова культура та шляхи її формування – 6 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

1. Поняття правосвідомості. Її роль у суспільному житті.

2. Структура та види правосвідомості.

3. Правова культура: поняття, риси, структура та функції.

4. Поняття правового виховання. Його форми та методи.

Ключові поняття та терміни: “свідомість”, “правосвідомість”, “правова культура”, “правова психологія”, “правова ідеологія”, “виховання”, “правове виховання”, “правовий всеобуч”.

Теми рефератів, доповідей

1. Форми правової роботи з населенням в Україні.

2. Правова освіта як метод правового виховання.

Завдання 2

Які, на Вашу думку, чинники впливають на формування правосвідомості суспільства і особи?

Чи згідні Ви з думкою французького юриста Ж.Карбон’є: “Якщо людина наділена розвинутою правосвідомістю, то чи потрібна їй інформація про закон? При такій правосвідомості громадянин зможе зрозуміти, що є законним ?”

Дайте характеристику правової культури сучасного українського суспільства.

Які, на Вашу думку, причини поширення правого нігілізму у свідомості українського суспільства? Вкажіть основні методи профілактики правового нігілізму. Який з них найбільш ефективний? Чому? Свою відповідь підтвердіть прикладами.

Наведіть конкретні приклади форм правової роботи з населенням, використовуючи при цьому нормативні акти, матеріали засобів масової інформації.

У чому сутність функцій правової культури? Дайте письмову відповідь.

Література

Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика // Право України. - 1997. - №6. – С. 92.
Шупінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури // Право України. - 1998. - №11. – С. 131.
Сливка С.С. Професійна культура юриста (теоретично-методологічний аспект). – Львів: Світ, 2000. – 336 с.
Сливка С.С. Правнича деонтологія: проблеми пошуку // Право України. - 2000. - №11. – С. 118.
Штангрет М. Філософське обгрунтування методів та засобів правового виховання курсантів у демократичній державі / Зб. наук. праць. Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляди в історичне майбутнє демократичної правової держави Україна. – Львів, 2001. – С. 263.
Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика // Право України. - 1997. - №6. – С. 92.
Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. - 1997. - №10. – С.75.
Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на ментальність українського народу // Право України. - 1998. - №6. – С. 108.
Шулінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури // Право України. - 1998. - №11. – С. 136.
Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. - 2001. - №4. – С. 21.

Тема 20. Законість і правопорядок. Державна дисципліна

Лекція 20. Законність і правопорядок

1. Законність: поняття, ознаки та гарантії.

2. Правопорядок і законність: сутність і співвідношення.

3. Державна дисципліна.

Мета лекції:формування переконання в необхідності затвердження в країні режиму законності і правопорядку; урозуміння та засвоєння принципів і гарантій законності.

Загальна характеристика законності. Поняття та значення законності. Законність як одна з важливих правових категорій. Зміст законності. Основні вимоги законності. Принципи законності у державі соціально-демократичної орієнтації. Гарантії законності, їх поняття та види.

Законність – умова формування громадянського суспільства. Правові та організаційно-управлінські чинники забезпечення законності. Правова культура як чинник зміцнення законності.

Деформація законності у державі: причини, шляхи подолання.

Поняття та значення правопорядку. Правопорядок і громадський порядок. Основні шляхи зміцнення законності та правопорядку.

Поняття дисципліни та її види. Дисципліна в органах державної влади та суспільстві.

Законність як конституційний принцип функціонування держави та суспільства.

Практичне заняття 14. Законність і правопорядок. Державна дисципліна – 2 год.

1. Законність як одна з важливих правових категорій. Зміст законності.

2. Основні вимоги та принципи законності.

3. Гарантії законності.

4. Правопорядок і громадський порядок. Дисципліна.

Ключові поняття та терміни: “закон”, “законність”, “вимоги законності”, “принципи законності”, “правопорядок”, “громадський порядок”, “дисципліна”, “правосуддя”, “державна дисципліна”, “демократія”.

Теми рефератів, доповідей

1. Шляхи зміцнення законності та правопорядку в Україні.

2. Державна дисципліна: поняття, види.

3. Законність і дисципліна в діяльності державного апарату.

Самостійна робота слухачів 20 – 7 год.

Завдання та методичні рекомендації для самостійної роботи

Завдання 1

«Щоб бути вільним, необхідно підкорятися законам». Пояснісніть цю думку, що належить стародавньому римському політичному діячеві, оратору й філософу Марку Туллію Ціцерону.
1. Чи погоджуєтеся Ви з думкою, що: «демократія без законності – річ неймовірна, оскільки законність – це принцип, глибинна суть якого полягає у рівності всіх перед законом». Відповідь дайте у письмовій формі.
2. Назвіть види юридичних гарантій законності та правопорядку в незалежній Україні. Відповідь дайте у письмовій формі.
3. Що слід розуміти під правовою культурою фахівця-юриста. Відповідь обгрунтуйте у письмовій формі.
4. Наведіть конкретні приклади нормативно-правових актів, спрямованих на зміцнення законності та правопорядку в нашій державі.
5. У деяких науковців побутує думка (Н.В.Вітрук), що законність має відношення тільки до виконання законів і тільки до посадових осіб. На його думку, порушення законів, яке здійснюють громадяни та інші особи, не є порушенням законності, а лише порушенням правопорядку. Заперечуючи йому, В.В.Лазарев стверджує, що обмеження суб’єктів законності посадовими особами невиправдано: законність поширюється на всіх і не містить будь-яких обмежень. Назвіть правильну, на Вашу думку, точку зору та обгрунтуйте свою відповідь
6. У чому полягає сутність принципів: верховенство закону; законності; рівність усіх перед законом. Обгрунтуйте свою відповідь.

Завдання 2

Використовуючи доступну довідкову літературу і нормативні матеріали, підготувати письмову роботу (до 2-х стор.) в якій охарактеризувати основні вимоги і принципи законності.

Модульний контроль

Проводиться під час практичного заняття по темі 20 «Законність і правопорядок. Державна дисципліна» як підсумок вивчення тем 15 - 20. Контрольні питання подаються окремо.

Література

Притика Д. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України. - 1999. - №5. – С. 14.
Рабінович П. Особливості режиму законності під час Великої Вітчизняної війни // Право України. - 2000. - №5. – С. 9.
Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. – 2004. - №2. – С. 3.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Вступні зауваження.Самостійне опрацювання програмного матеріалу (як обов’язкова форма навчання у вищому навчальному закладі 4 рівня акредитації) завершує цілісне вивчення теоретичного змісту програми навчальної дисципліни. Значну кількість матеріалу слухачі опрацьовують без викладача з наступним контролем. Незважаючи на те, що матеріал вивчався самостійно, в екзаменаційні (залікові, модульні) питання він вноситься обов’язково. Для виконання самостійної роботи, насамперед, опановується основний матеріал за рекомендованими підручниками або навчальними посібниками. Відповіді на поставлені питання передбачають мінімальне аналітичне осмислення цього матеріалу та звернення до рекомендованіх довідкових та нормативних матеріалів. Крім вказаних, студент може використовувати будь-які інші джерела по темі, інтернет-ресурси включно (в такому випадку в кінці роботи слід зробити відповідне посилання на інтернет-адресу). При підготовці роботи бажано дотримуватися рекомендованного обсягу; в окремих випадках дозволяється його несуттєве перевищення.

Робота пишеться на стандартному аркуші паперу формату А-4 від руки або набирається на компютері з вкакзівкою імя та прізвища слухача, групи, курсу, назви питання, використаних джерел (в кінці тексту), причому подається повна інформація про джерело (автор, назва твору, місце і час видання, видавець; якщо йдеться про нормативно-правовий акт – вказується його найменування, орган, що його прийняв, дата прийняття та номер). Робота вчасно здається викладачеві, який проводить семінарські заняття, для перевірки; на наступному занятті викладач повідомляє про її оцінку.

Принципово вожливо, щоб ці роботи виконувалися слухачами абсолютно самостійно; виявлені викладачем подібні (переписані слухачами один в одного, або списані) тексти не вважаються дійсними.

Завдання для самостійної роботи по кожній із тем вказані у робочій навчальній програмі цього навчально-методичного комплекса.

Перелік питань для модульного контролю та іспиту

Вітчизняна юридична наука та її роль у процесі демократичної трансформації українського суспільства. Юридична наука в системі суспільних наук.
Методологія теорії держави і права.
Теоретична база сучасного правознавства та її предмет.
Характеристика причин виникнення держави і права.
Суть та основні ідеї сучасної Концепції розвитку вітчизняної юридичної науки.
Декларація про державний суверенітет України від 16 липня 1990р. (характеристика основних положень).
Основні ідеї та історичне значення Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991р.
Загальна характеристика Конституції України та її юридичні властивості.
Поняття державного апарату та його співвідношення з механізмом держави. Шляхи вдосконалення апарату держави в Україні.
Теорії походження держави і права.
Основні суб’єкти політичної системи суспільства та їх характеристика.
Поняття, ознаки та види правопорушень.
Загальне поняття держави. Характеристика ознак держави: загальних і спеціальних.
Характеристика основних внутрішніх та зовнішніх функцій Української держави.
Демократія як загальнолюдська цінність. Основні теорії демократії.
Монархія: поняття та види.
Державний устрій сучасної Української держави.
Громадянське суспільство: поняття, ознаки, структура.
Виникнення та розвиток вчень про правову державу у світовій політико-правовій думці.
Поняття, ознаки та принципи правової держави.
Державні службовці: поняття та види. Характеристика нормативної бази, що стосується державної служби в Україні.
Основні сучасні концепції держави.
Тенденції становлення демократичної, правової, соцільної держави в Україні.
Соціальна держава. Поняття, ознаки, принципи та функції.
Конституційні обов’язки громадян України.
Система органів державної влади в Україні.
Місцеве самоврядування в Україні.
Судові органи в механізмі держави.
Теорія держави та права у системі юридичних наук, її місце та роль.
Сучасні теорії типології держави і права.
Основні риси громадянського суспільства.
Функції теорії держави і права.
Демократія: поняття та основні засади.
Характеристика додержавного (первісного) суспільства.
Характеристика парламентської, президентської, змішаної (президентсько-парламентської, парламентсько-президентської) форм правління. Шляхи вдосконалення форми правління в Україні.
Види державного устрою сучасних держав.
Теорія поділу влади та система противаг і стримувань.
Структура правової норми.
Принципи правотворчості в демократичній, правовій, соціальній державі.
Основні види норм права.
Основні форми реалізації норм права.
Юридична відповідальність: поняття, суть, юридична природа.
Соціальна цінність, функції права та його структура.
Поняття влади та її елементи.
Поняття та елементи механізму правового регулювання.
Місце та роль держави у політичній системі суспільства, її взаємодія з інститутами політичної системи.
Нормативна база, що визначає діяльність громадських організацій в Україні. Види об’єднань громадян: поняття та класифікація.
Поняття та види нормативно-правових актів.
Поняття та види форм (джерел) права.
Англосаксонська правова система: поняття та джерела.
Поняття та необхідність тлумачення права.
Загальнотеоретична характеристика природно-правової концепції права.
Тлумачення – роз’яснення за суб’єктами: офіційне та неофіційне.
Поняття та види міжнародних нормативних актів і органів щодо захисту прав людини.
Співвідношення права і моралі: єдність, розбіжність, взаємодія.
Поняття, ознаки та види законів.
Правові презумпції, аксіоми у системі принципів права.
Суб’єкти законодавчої ініціативи. Стадії правотворчості.
Способи тлумачення.
Поняття та види юридичних фактів.
Місце та роль Конституційного Суду в системі органів держави.
Основні ознаки, що відрізняють державу від самоуправління у первісному суспільстві.
Структура правової норми.
Інтерпретаційні акти: поняття та класифікація.
Правові системи релігійного і традиційного права.
Головні принципи законності.
Основні стадії процесу застосування права.
Право в системі соціальних наук.
Поняття системи права, її характерні риси та особливості.
Розуміння права у світовій та вітчизняній юриспруденції.
Поняття політичної партії, критерії класифікації політичних партій. Закон України “Про політичні партії в Україні”.
Основні права людини: поняття та класифікація. Конституційні гарантії прав і свобод людини та громадянина.
Мета та функції юридичної відповідальності.
Причини правопорушень та шляхи їх подолання.
Механізм правового регулювання.
Форми та інститути демократії.
Стадії правового регулювання.
Поняття та види державного режиму.
Праворозуміння: поняття, концепції, суб’єкт, об’єкт, зміст.
Поняття, ознаки, види правосвідомості.
Прогалини у праві та шляхи їх подолання.
Соціальні норми та їх класифікація.
Правове виховання: поняття, форми, методи.
Нормативізм: причини виникнення та загальна характеристика.
Поняття гарантій законності. Спеціальні засоби та заходи, за допомогою яких забезпечується режим законності.
Характеристика соціологічної концепції права.
Поняття та види принципів права.
Дія нормативно-правових актів у часі, просторі, щодо кола осіб.
Характеристика галузей права України, які належать до приватного і публічного права.
Поняття та види юридичної техніки. Склад юридичної техніки.
Правовідносини як особливий різновид соціальних відносин. Зміст правовідносин.
Суб’єкти правовідносин: поняття та види.
Поняття, основні риси та функції правової культури.
Поняття та види дисципліни. Співвідношення дисципліни із законністю, правопорядком і громадським порядком.
Правозастосовні акти: поняття, види та вимоги до них.
Поняття підзаконних нормативно-правових актів: ознаки та види.
Юридичні властивості суб’єктів права. Правоздатність, дієздатність та деліктоздатність.
Правове виховання: поняття, форми та методи.
Законодавчий процес у парламенті України та його елементи.

100.Визначення, зміст та принципи законності.

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література для всіх тем

І. Нормативно-правові акти

Конституція України (Основний закон). – К., 2006.

Закон України “Про об’єднання громадян” // Голос України. – 1992. – 18 липня.

Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р., №442/96-ВР.

Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” від 21 травня 1997р., №280/97-ВР.

Закон України “Про Раду національної безпеки і оборони України” від 5 березня 1998р., №183/98-ВР.

Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998р., №22/98-ВР.

Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про судоустрій України від 21 червня 2001р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - №120.

Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №23.

Закон України “Про статус народного депутата України” від 22 березня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №42.

Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №47.

Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 11 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – №48.

Закон України “Про судоустрій” від 7 листопада 2002р. // Офіційний вісник України. – 2002. – №10.

Кримінальний кодекс України (від 5 квітня 2001р.): Офіційний текст. – К., 2001.

Цивільний кодекс. – К., 2003.

ІІ. Спеціальна література

Алексеев С.С. Восхождение к праву. Поиски и решения. - М.: НОРМА, 2001. - 752 с.

Алексеев С.С. Право: азбука – теория – философия: Опыт комплексного исследования. - М.: Статут, 1999. - 712 с.

Бержель Ш.-Л. Общая теория права / Под общ. ред. В.И.Даниленко. Пер. с фран. - М.: NOTA BENE, 2000. - 567 с.

Виконавча влада і адміністративне право / За ред. В.Авер’янова; Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАНУ. – К., 2002. – 668 с.

Журавський В.С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту. – К.: Парламентське видавництво, 2002.

Журавський В.С. Етапи гармонізації законодавства України із європейським законодавством // Держава і право. Зб. наук. праць. Юридичні і політичні науки. - К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – Вип.16.

Заєць А.П. Правова держава в контексті новітнього українського досвіду. – К.: Парламентське видавництво, 1999 – 247 с.

Конституційно-правові форми безпосередньої демократії в Україні: проблеми теорії і практики / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАНУ, 2001 – 356 с.

Кельман М.С. Теорія держави. Навчальний посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1997. – 330 с.

Кельман М.С. Теорія права. Навчальний посібник. – Тернопіль: Поліграфіст, 1997 – 382 с.

Кельман М.С. Теорія держави і права в схемах, визначеннях, тестах і кросвордах. – Львів, 2002. – 88 с.

Кельман М.С., МурашинО.Г. Загальна теорія права. – К.: Кондор, 2002. - 330 с.

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави та права: Підручник. – Львів: “Новий Світ–2000”, 2003. – 584 с.

Кельман М.С., Ортинський В.Л., Штенгрет М.Й. Теорія держави і права (схеми, таблиці, поняття, принципи, основні засади): Навчальний посібник. – Львів: ЛІВС, 2003. – 180 с.

Керимов Д.А. Проблемы общей теории права и государства: В. 2 т. - Т. 1. Социология права. - М.: Современный гуманитарный университет, 2001. - 266 с.

Керимов Д.А. Методология права (предмет, функции, проблемы философии права). - М.: Аванта+, 2000. - 560 с.

Лисенков С.Л. Теорія держави і права / За ред. В.В.Копейчикова. - К.: Юрінком, 2002. - 367 с.

Марченко М.Н. Проблемы теории государства й права. Учебное пособие - М.. Проспект, 2001. - 760 с.

Нерсесянц В.С. Проблемы общей теории права и государства - М.: НОРМА-ИНФРА, 2000. - 832 с.

Органи державної влади України / За ред. В.Ф. Погорілка. – К.: Інститут держави і права ім.. В.М. Корецького НАНУ, 2002 – 591 с.

Організація судової влади в Україні / За ред. А.О. Селіванова. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 111 с.

Погорілко В., Федоренко В. Джерела конституційного права України: поняття, види і система // Право України. – 2002. - №3. – С. 8

Протасов В.Н. Теория права и государства. Проблемы теории права и государства. 2-е изд., перед. и доп. – М.: Юристъ, 2001.- 346 с.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави. – К.: Атіка, 2001. – 175 с.

Рабінович П.М., Хавронюк М.І. Права людини і громадянина: Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2004. – 464 с.

Селіванов В.М. Право і влада суверенної України: методологічні аспекти. – К., 2002.

Скакун О.Ф Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. - Харків: Консум, 2001. – 656 с.

Сливка С.С. Юридична деонтологія. Підручник. – К.: Атіка, 2001. – 304 с.

Сливка С.С., Біленчук П.Д., Гвоздецький В.Д. Філософія права: навчальний посібник. – К.: Атіка, 1999. -208 с.

Сливка С.С. Українська національна філософія права: онтологічний ракурс. - Львів, 2001. – 168 с.

Стефанюк В. Проблеми конституційного та адміністративного правосуддя при застосуванні норм Конституції України та інших законів // Право України. – 2002. - №2. – С. 3.

Словник законодавчих термінів. – К.: Основа, 2000. – 604 с.

Тацій В. Значення юридичної науки у формуванні правової системи України // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №26. – С.3.

Телешун С. Конституційні засади територіального устрою України. Альтернативи і перспективи // Віче. – 2000. - №5.

Тодика Ю. Конституція як соціальна цінність // Право України. – 2000. - №12. – С.9.

Тодика Ю. Способи тлумачення Конституції і законів Конституційним Судом // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №25. – С.51.

Цвік М.В. Теорія держави і права. – Х., 2002. – 386 с.

Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. – 1999. - №1. – С. 5.

Шаповал В. Конституція як форма (джерело) конституційного права України (питання теорії) // Право України. – 1999. - №6. – С.5.

Швець М. Системна інформатизація законотворчого процесу // Вісник Академії правових наук України. – 2000. - №2(21). – С. 3.

Шемшученко Ю. Теоретичні засади реалізації Конституції України // Вісник Академії правових наук України. – 1997. - №11. – С. 12.

Юридична енциклопедія в 6 т. / Ред. кол.: Ю.С. Шемшученнко та ін. – К.: „Укр..енцикл.”, 1998 - 2004.

Сіленко А., Коляденко В. Соціальна держава: тернистий шлях до визнання. – К., 2002. – 357 с.

Література до окремих тем

До теми “Поняття теорії держави та права. Її предмет, метод і функції”

Основна література

Загальна теорія держави і права: Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Рогачова та ін.; За ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченко, О.В. Петришина. – Харків: Право, 2002.

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Рабінович П.М. Основи загальної теорії права та держави: Навч. посібник. Вид. 5-е, зі змінами. – Тернопіль: Лілея, 2002.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Теорія держави і права: Навч. посіб. / А.М. Колодій, В.В. Копєйчиков, С.Л. Лисенков та ін.; За заг. ред. С.Л. Лисенкова, В.В. Копєйчикова. – К.: Юрінком Інтер, 2003.

Додаткова література

Полешко А. Методології правової науки і правозастосовчої практики – належну увагу // Право України. - 1995. - №12. – С. 25.

Артикуца Н. Проблеми і перспективи вивчення юридичної термінології // Право України. - 1998. - №4. – С. 56.

Селіванов В. Проблема методологічної обгрунтованості вітчизняного правознавства та юридичної практики // Право України. - 1999. - №1. – С.20.

Ганьба В. Системний підхід та його застосування в дослідженні державно-правових явищ // Право України. - 2000. - №3. – С. 41.

Селіванов В. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної науки // Право України - 2000. – №7. – С. 11.

Завальнюк В.В. Поняття методологічного принципу історизму. Актуальні проблеми держави і права. – Одеса, 2001. - Вип.11. – С. 30.

Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права // Право України. - 2001. - №7. – С. 23.

Цвік М. Основні напрямки наукових досліджень в галузі теорії та історії держави і права // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 25.

Тацій В. Правова наука в Україні: стан та перспективи розвитку // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 5.

До теми “Походження, соціальна сутність і причини виникнення держави”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Алексеев В.П., Першиц А.И. История первобытного общества. Учеб. – М., 1990. – 351 с.

Телятник Л. Проблеми розширення логічного обсягу загального поняття держави // Право України. - 1999. - № 29. - С. 20.

Твори слуги Божого Митроплита Андрея Шептицького. Пастирські листи. – Т.1. – Торонто, 1965. – С. 30.

Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - № 12. - С. 16.

Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні аспекти дослідження // Право України. - 2001. - № 8. - С. 36-41.

Энгельс Ф. Походження сім’ї, приватної власності і держави. – К.: Політвидав України, 1981. – 186 с.

До теми “Держава: поняття, ознаки, сутність”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства та держави // Право України. - 1998. - №6. – С. 72.

Рабінович П., Лобода Ю. Соціальна сутність держави: теоретико-методологічні засади дослідження // Право України. - 2001. - №8. – С. 41.

Темченко В. Функції держави із забезпечення прав людини у ринковій економіці // Право України. - 2003. - №5. – С. 47.

Гайворонський В. Виключне право Українського народу визначати конституційний лад у державі // Право України. - 2003. - №6. – С. 10.

Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - №12. – С. 16.

До теми “Форма держави”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Линецький С. Методологічні засади осмисленнямісця і ролі державного режиму в структурі державного ладу України // Право України. - 2000. - № 6. - С. 19.

Телешун С. Поняття державного устрою в Україні: проблеми теорії і практики // Право України. - 2000. - № 6. - С. 14.

Опришко В. Актуальні проблеми парламентської реформи // Право України. - 2001. - № 8. - С. 21.

Плющ І. Доктрина і практика українського парламентаризму: на ґрунті історичного прецеденту // Право України. - 2001. - №1.- С. 3.

Тацій В., Тодика Ю. Проблеми становлення сучасного конституціоналізму в Україні // Право України. - 2001. - № 6. - С. 3.

Скрипнюк О. Вплив інститутів громадського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №5. – С. 12.

До теми “Механізм і апарат держави”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Шемшученко Ю.С., МурашинГ.О. Конституційний Суд України. - К.: Ін Юре, 1997. - 24 с.

Петришин А. В. Государственная служба. - Харьков, 1998.

Кривенко Л. Світовий досвід і утвердження парламентаризму в Україні // Віче. - 1996. - № 2.

Коваленко А. Місцеве самоврядування: природа, ознаки, межі // Право України. - 1997. - № 2. – С. 3.

Журавльова Г. Поділ влади в сучасній Україні (проблеми теорії і практики) // Право України. - 1998. - № 11. – С. 23

Федоренко Г. Розподіл влади та її єдність, місце законодавчої гілки влади на етапі державно-правової реформи // Право України. - 1998. - № 7. - С. 7.

Скомороха В.Є. Окремі питання діяльності конституційної юрисдикції в Україні // Право України. - 1999. - № 12. - С. 4.

Титарчук В. Вдосконалення державного апарату (окремі питання) // Право України. – 1999. - №3. – С. 15.

Дробуш І. Розмежування функцій органів місцевого самоврядування та органів державної виконавчої влади // Право України. - 2001. - № 10. - С. 20.

Шаповал В. Феномен державного органу (органи держави) або органу державної влади: теоретико-правовий і конституційні аспекти // Право України. - 2003. - №8. – С. 25.

Тесленко М.В. Конституційна юрисдикція в Україні: Навчальний посібник. – К.: Школа, 2003. – 256 с.

Селіванов В. Ціннісно-правовий вимір вітчизняного державного управління // Право України. – 2004. - №4. – С. 30.

До теми “Політична система та її структурні елементи”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Мурашин Г.О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. - 1999. - №10. – С. 8.

Скрипнюк О. Вплив інститутів громадянського суспільства на становлення і розвиток демократичного політичного режиму // Право України. - 2001. - №3. – С. 12.

Борденюк В. Деякі аспекти співвідношення місцевого самоврядувння, держави і громадянського суспільства в Україні // Право України. - 2001. - №12. – С. 24.

Примуш М. Правова регламентація ідеологічних та організаційних засад політичних партій // Право України. - 2000. - №11. – С. 25.

Примуш М. Політичні партії та виборчий процес // Право України. - 2001. - №3. – С. 24.

Колпаков А. Проблеми змін в політичній системі України: політико-правовий вимір // Право України. - 2003. - №4. – С. 5.

Добродумов П. Про реформу політичної системи України // Право України. - 2003. - №5. – С. 19.

Совгиря О. Фінансування політичних партій: правовий аспект // Право України. - 2003. - №5. – С. 130.

До теми “Суть, характерні ознаки правової та соціальної держави”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Шемшученко Ю. Теоретичні проблеми формування правової держави // Право України. - 1995. - №12. – С.7.

Богуцький П. Поняття правової держави та методологічний підхід до проблеми її формувння // Право України. - 1996. - № 4. – С. 14.

Рабінович П.М. Громадянське суспільство і правова держава. (загальнотеоретичні міркування) // Українське право. - 1996. - №3. – С. 22.

Євдокімов В. Розвиток ідей правової держави в умовах тоталітаризму та переходу суспільства до демократії // Право України. - 1997. - №7. – С.3.

Костенко О. Гегель і проблеми діалектики громадянського суспільства і держави // Право України. - 1998. - № 6. – С. 72.

Гавриляка А. Держане управління як наукова основа побудови правової держави // Право України. - 1998. - №7. – С.105.

Михайленко О. Проблеми справедливості при розбудові правової держави // Право України. - 1998. - №8. – С.43.

Яковюк І. Про обсяг поняття “соціальна держава” (на основі порівняльного аналізу моделей ФРН і України) // Право України. - 1998. - №12. – С.21.

Шаповал В. Верховенство закону як принцип Конституції України // Право України. - 1999. - №1. – С. 5.

Возьний В. Правова концепція С. Дністрянського // Право України, 1999. - №6. – С. 116.

Васькович Й. Проблеми та перспективи побудови правової держави в Україні // Право України. - 2000. - №1. – С. 32.

Сухомлінов С. Доцільність чи верховенство закону? // Право України. - 2000. - №3. – С.93.

Сокуренко В. Гуманістичний зміст концепції соціальної держави // Право України. - 2000. - №11. – С. 21.

Прокопець Л. Соціальна держава як політична реальність // Право України. - 2000. - №12. – С. 16.

До теми “Демократія як форма розвитку цивілізації. Права, свободи обов’язки людини та громадянина”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Кельман М. Десять засад демократії // Право України. - 1996. - №8. – С. 7.

Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. - 2001. - №8. – С. 26.

Олуйко В., Кондратьєв В. До питання про межі державної влади (критичні замітки) // Право України. - 2003. - №2. – С. 17.

Крутечан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. - 2003. - №8. – С. 30.

Кравченко Л., Цимбалюк М. Розбудова українського громадського суспільства крізь призму бачення окремих проблем // Право України. - 2003. - №10. – С. 17.

Вовк Д. Проблеми визначення та дії принципу верховенства права в Україні // Право України. - 2003. - №11. – С. 127.

Орзіх М. Міжнародно-правові стандарти і права людини в Україні // Право України. - 1992. - №4. – С. 7.

Заяць Н. Місце органів внутрішніх справ у реалізації прав людини // Право України. - 1998. - №9. – С. 21.

Рабінович П. Рішення Європейського Суду з прав людини: спроба концептуально-методологічного аналізу // Право України. - 1998. - №12. – С.8.

Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. - 1999. - №4. – С. 35.

Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина // Право України. - 2000. - №8. – С. 55.

Фролов Ю. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: проблеми класифікації // Право України. - 2003. - №12. – С. 111.

До теми “Поняття, суть і соціальна цінність права”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Колодій А.М. Принципи права України. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – 208 с.

Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С. 80.

Мадіссон В. Онтологія приватного права. // Право України. - 2000. - №1. – С. 29.

Кондратьєв Р., Геристо О. Принципи права та їх роль у регулюванні суспільних відносин // Право України. - 2000. - №2. – С. 43.

Полешко А. “Круглий стіл” з проблем взаємовідносин права і релігії // Право України. - 2000. - №3. – С.115.

Кравець В. Право як об’єкт пізнання // Право України. - 2001. - №6. – С.80.

Смітюх А. Ідея добросовісності як імператив приватного права // Право України. - 2001. - №8. – С. 41.

Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами // Право України. - 2001. - №9. – С. 85.

Цимбалюк М. Цивілізаційна цінність права у демократичному суспільстві // Право України. - 2003. - №2. – С. 65.

Ющик О. Право: у пошуках дефініції // Право України. - 2003. - №6. – С. 105.

Фулей Т. Загальнолюдські (загальноцивілізаційні) принципи права: деякі теоретичні аспекти // Право України. - 2003. - №7. – С. 24.

Курінний Є. Об’єкт права: доктринальні питання визначення категорії // Право України. - 2003. - №10. – С. 33.

Козюбра М. Правовий закон: проблеми критеріїв // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 83.

Головатий С. “Верховенство закону” versus “верховенство права”: філологічна помилка, професійна недбалісь чи науковий догматизм // Вісник Академії правових наук України. – 2003. - №2-3. – С. 96.

До теми “Норми права та інші соціальні норми”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Колошин В. Логічна структура норми права (деякі практичні аспекти) // Право України. - 1995. - №5-6. – С. 44.

Огородник А. Оціночні поняття в структурі норм кримінального права // Право України. - 2000. - №1. – С. 103.

Погорілко В., Федоренко В. Поняття, ознаки, види і структура конституційно-правових норм // Право України. - 2001. - №11. – С. 9.

Ставицька О. Норма права в системі чинників регулювання соціальних конфліктів // Право України. - 2001. - №10. – С.13.

Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.

До теми “Правотворчість”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Заєць А. Законодавча діяльність: деякі питання методології, теорії і практики // Українське право. - 1996. - №1.

Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права // Право України. - 1996. - №6. – С. 33.

Бєлкін Д. Конституція України - закон прямої дії // Право України. - 1997. - №1. – С. 71.

Харитонов Е., Підопригора О. Деякі міркування з приводу нормотворчості // Право України. - 2000. - №8. – С. 81.

Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. - 2000. - № 11. – С. 13.

Мудра О. Роль комітетів Верховоної Ради України у законодавчому процесі // Право України. - 2000. - №12. – С. 29.

Швець М. Нова технологія законотворення // Право України. - 2003. - №3. – С. 3.

До теми “Форми (джерела) права”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Галянтич М. Колізія нормативних актів: вимушений шлях розвитку права // Право України. - 1996. - №6. – С. 14.

Копиленко О. Окремі колізії українського законодавства // Право України. - 2000. - №11. – С. 13.

Івановська О.П. Звичаєве право в Україні: етнотворчий аспект. Навчальний посібник. – К., 2002. – 264 с.

Указ Президента України “Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності” від 10.06.1997 р. // Офіційний вісник України. – 1997. - Число 27. – Ст.11.

До теми “Система права та система законодавства”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного стану формування // Право України. - 1998. - №2. – С. 3.

Медведчук В. Питання ефективності чинного законодавства // Право України. - 1998. - №6. – С. 69.

Бейкун А. Проблемні питання впливу кодифікації та систематизації аграрного законодавства на динамізм процесів у сфері АПК // Право України. - 1998. - №11. – С. 42.

Ткаченко О. Правова реформа в Україні та проблеми гармонізації національного законодавства з міжнародним правом // Право України. - 1998. - №12. – С. 3.

Опришко В. Питання гармонізації законодавства України з міжнародним правом і національними правовими системами // Право України. - 1999. - №8. – С. 8.

Лисенкова О. Законодавство України: необхідне нормативне визначення поняття // Право України. - 1999. - №11. – С. 93.

Опришко В. Загальнотеоретичні та практичні проблеми систематизації законодавства України // Право України. - 1999. - №12. – С. 25.

Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. - 2000. - №2. – С. 49.

Лилак Д. Колізії наукових поглядів на поняття “законодавства” і практичну необхідність її практичної легалізації // Право України. - 2001. - №8. – С. 48.

До теми “Правові відносини”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Солодовник Л. Юридичні факти – підстави виникнення трудових правовідносин // Право України. - 2000. - №12. – С. 29.

Юриста О. Динаміка правоохоронних відносин // Право України. - 2001. - №2. – С. 31.

Кикоть Г. Проблеми класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права // Право України. - 2003. - №7. – С. 29.

Чутчева О. Громадяни як суб’єкти соціальнозабезпечувальних правовідносин: теорія і практика // Право України. - 2003. - №7. – С. 65.

До теми “Реалізація норм права”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Кононенко О. Проблеми реалізації конституційного права громадян на збори, мітинги, походи і демонстрації // Право України. - 1998. - №2. – С.50.

Кравчук С. Застосування законодавства, що регулює питання екстрадиції // Право України. - 1998. - №8. – С. 64.

Мурашин О. Правозастосовчі акти прямого народовладдя (теоретичний аспект) // Право України. - 1999. - №7. – С. 28.

До теми “Тлумачення норм права”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Власов Ю.Л. Проблеми тлумачення норм права: Монографія. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – 180 с.

Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України, 2000. - №2. – С. 6.

Шевчук В. Щодо обов’язковості рішень Конституційного Суду України у контексті дотримання судового прецеденту // Право України. - 2000. - №2. – С. 45.

Рабінович П., Савчук Н. Офіційне тлумачення законодавства: герменевтичний аспект // Право України. - 2001. - №11. – С. 22.

Фазікош Г. Щодо розширення логічного змісту поняття законності судового рішення // Право України. - 2001. - №12. – С. 42.

Трагнюк О. Тлумачення норм міжнародних договорів національним судом // Право України. - 2003. - №3. – С. 91.

Мармазов В. Про генеологічне (цільове) тлумачення Європейської Конвенції про захист прав людини та основних свобод // Право України. – 2004. - №1. – С. 26.

До теми “Правомірна поведінка. Правопорушення та юридична відповідальність»

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Ківенко Н.В. та ін. Девіантна поведінка: сучасна парадигма. – Ірпінь: Академія Державної податкової служби України, 2002. – 240 с.

Основы конфликтологии: Учебное пособие / Под ред. В.Н. Кудрявцева. – М.: Юристъ, 1997. – 198 с.

Жеругов Р.Т. Правомерное поведение (материалы к лекции) // Право. Культура. Демократия: Сб. ст. - М., 1995. - С. 225.

Иванов Н.Г. Нравственность, безнравственность, преступность // Государство и право. - 1994. - №11. - С. 21-27.

Старцев О. Актуальні проблеми юридичної відповідальності посадових осіб у сфері управлінської діяльності // Право України. - 2000. - №11. – С. 115.

Кузніченко О. Матеріальна відповідальність працівників органів внутрішніх справ: її правове регулювання // Право України. - 2001. - №1. – С. 77.

Зелена О. Визначення підстав юридичної відпоідальності: актуальні питання // Право України. - 2003. - №4. – С. 21.

Решетник Л. Правові проблеми юридичної відповідальності в галузі екології // Право України. - 2003. - №8. – С. 81.

До теми “Механізм правового регулювання”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Грузд А., Зартицький О., Смирнов Д. Сумська Н. Конституційно-правове регулювання в Україні: деякі питання теорії та практики // Право України, 1998. - №8. – С. 75.

Ярошенко О. Правове регулювання праці іноземців в Україні // Право України. - 1998. - №11. – С. 103.

Єрьоменко В. Правові форми реалізації громадянами права на працю // Право України. - 1999. - №1. – С. 16.

Луценко А. Праве регулювання контрактної форми трудового договору: деякі проблеми і шляхи її вирішення // Право України. - 1999. - №7. – С. 44.

Селіванов В., Діденко Н. Правова природа регулювання суспільних відносин // Право України. - 2000. - №10. – С. 24.

Бейкун А. Правові проблеми теорії державного регулювання в Україні // Право України. - 2001. - №8. – С. 44.

Селіванов В., Діденко Н. Діалектика приватного і публічного в правовому регулювані // Право України. - 2001. - №11. – С. 15.

До теми “Правосвідомість, правова культура та шляхи її формування”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Сливка С.С., Штангрет М.Й., Несімко О.Д. Сучасна особа юриста. – Львів: Вільна Україна, 1997. – 116 с.

Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика // Право України. - 1997. - №6. – С. 92.

Шупінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури // Право України. - 1998. - №11. – С. 131.

Сливка С.С. Професійна культура юриста (теоретично-методологічний аспект). – Львів: Світ, 2000. – 336 с.

Сливка С.С. Правнича деонтологія: проблеми пошуку // Право України. - 2000. - №11. – С. 118.

Штангрет М. Філософське обгрунтування методів та засобів правового виховання курсантів у демократичній державі / Зб. наук. праць. Молода Українська держава на межі тисячоліть: погляди в історичне майбутнє демократичної правової держави Україна. – Львів, 2001. – С. 263.

Литвиненко А. Право та культура: теорія і практика // Право України. - 1997. - №6. – С. 92.

Білий П. Про правову культуру працівників органів внутрішніх справ // Право України. - 1997. - №10. – С. 40.

Довганик В. Формування творчого мислення особистості майбутніх правоохоронців // Право України. - 1997. - №10. – С. 41.

Білий П. Правова держава і правова культура: взаємозв’язок та результативність // Право України. - 1997. - №10. – С.75.

Васькович Й. Правосвідомість та її вплив на ментальність українського народу // Право України. - 1998. - №6. – С. 108.

Шулінська О. Загальне і особливе у співвідношенні категорій правової та юридичної культури // Право України. - 1998. - №11. – С. 136.

Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. - 2001. - №4. – С. 21.

Антонович М. Правова культура українського народу в сфері прав людини: історичний розвиток та сучасний стан // Право України. - 2003. - №12. – С. 75.

До теми “Законність і правопорядок”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Притика Д. Зміцнення законності та протидія проявам злочинності в економічній сфері // Право України. - 1999. - №5. – С. 14.

Рабінович П. Особливості режиму законності під час Великої Вітчизняної війни // Право України. - 2000. - №5. – С. 9.

Горбунова Л. Історія дослідження ідеї та поняття законності // Право України. – 2004. - №2. – С. 3.

До теми “Правові системи світу”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Рабінович П.М. Загальна концепція правової реформи в Україні: до характеристики вихідних засад // Вісник Академії правових наук України. – 1998. - №12. – С. 15.
Стретович В. Правова система України: загальна характеристика сучасного етапу реформування // Право України. - 1998. - №2. – С. 37.
Давид Р., Жоффре-Спинози К. Основные правовые системы современности: Пер. с фр. В.А. Туманова. – М.: Междунар. отношения, 1999. – 400 с.
Оніщенко Н.М. Правова система: проблеми теорії: Монографія. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2002. – 132 с.
Зайчук О., Оніщенко Н. Середовище права та формування правових систем сучасності // Право України. - 2003. - №12. – С. 37.
Луць Л.А. Сучасні правові системи світу. Навчальний посібник. – Львів: юридичний факультет Львівського національного університету ім. Ів.Франка, 2003. – 247 с.
Корчевна П. Українське право і романо-германська традиція // Право України. – 2004. - №5. – С. 19.

До теми “Основні сучасні концепції держави та права”

Основна література

Кельман М.С., Мурашин О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права: Підручник. – Львів: “Новий Світ – 2000”, 2003.

Скакун О.Ф. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Харків: Консум, 2001.

Додаткова література

Петрова Л.В. О естественном и позитивном праве (Критические заметки по поводу учебника С.С. Алексеева) // Государство и право. - 1995. - №2. - С. 32.

Сливка С. Герменевтика природного права (античні та середньовічні часи) // Вісник Львівського інституту внутрішніх справ при НАВС України, 2001. - №1. – С. 45.

Четвернин В.А. Современные концепции естественного права. – М.: Наука, 1988. – 140 с.

Данилов С.Ю. Правовые демократические государства: очерки истории. – М.: Маркетинг, 1999. – 292 с.

ТЕОРІЯ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

Практичне завдання

Завдання для аналітичного самоконтролю та практичні ситуації

Література

Література

Література

Поняття

Визначення поняття

Г

Форма держави

Іспанія

Література

Література

Література

Література

Практичне заняття 6. Демократія - соціальна цінність та підґрунтя громадянського суспільства – 2 год.

Теми рефератів, доповідей

Самостійна робота слухачів 8. Права, свободи та обов’язки людини і громадянина – 7 год.

Тема 10. Норми права та інші соціальні норми

Теми рефератів, доповідей

Завдання для аналітичного самоконтролю та практичні ситуації

Література

Теми рефератів, доповідей

Література

Тема 13. Система права та система законодавства

Теми рефератів, доповідей

Література

Тема 14. Правові відносини

Теми рефератів, доповідей

Література

Змістовний модуль IІІ

ФІЛОСОФІЯ ПРАВОТВОРЧОСТІ, ПРАВОРЕАЛІЗАЦІЇ ТА ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ

Література

Тема 16. Тлумачення норм права

Література

Тема 17. Правомірна поведінка. Правопорушення та юридична відповідальність.

Теми рефератів, доповідей

Теми рефератів, доповідей

Література

Тема 18. Механізм правового регулювання

Література

Тема 19. Правосвідомість, правова культура та шляхи їх формування

Теми рефератів, доповідей

Література

Тема 20. Законість і правопорядок. Державна дисципліна

Теми рефератів, доповідей

Література

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Перелік питань для модульного контролю та іспиту

СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Основна література для всіх тем

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література

Основна література

Додаткова література