Теорія держави і права 30.10.2013 05:02

ВСТУП

 

Мета курсової роботи з дисципліни «Теорія держави і права» – закріпити та поглибити теоретичні і практичні знання студентів, сформувати навички ведення самостійної наукової роботи, ознайомити студентів з основними методами проведення наукового дослідження і навчити їх застосовувати на практиці, перевірити рівень засвоєння знань з даної навчальної дисципліни.

Виконання курсової роботи передбачає:

-         систематизацію та закріплення теоретичних знань з дисципліни;

-         перевірку здатності студента правильно визначати актуальність обраної теми курсової роботи, виявляти і аналізувати науково-теоретичні та практичні проблеми, пов’язані з темою дослідження, формулювати висновки та надавати рекомендації щодо вирішення проблем дослідження;

-         розвиток навичок самостійної наукової роботи та оволодіння методикою наукових досліджень, пошуку джерел і роботи з ними.

 

1.     ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

 

Курсова робота з дисципліни «Теорія держави і права» завершує її вивчення. Завдання курсової роботи полягає в оволодінні студентами навичками в застосуванні методології наукових досліджень у ході виконання курсової роботи.

Найбільш важливими загальними вимогами щодо виконання курсових робіт є такі:

– тема курсової роботи розкривається на основі ґрунтовного вивчення навчальної та спеціальної наукової літератури з проблематики теми курсового дослідження;

– у курсовій роботі мають бути присутні елементи науковості; теоретичні положення висвітлюються у взаємозв’язку з існуючою правозастосовчою практикою, державно-правові явища і процеси розглядаються в динаміці та розвитку;

– курсова робота повинна бути оформлена відповідно до встановлених вимог;

– текст викладається згідно з планом;

– дослівні запозичення з літературних джерел, цитати тощо використовуються з обов’язковими посиланнями на джерело їхнього походження.

Курсова робота виконується за тематикою, затвердженою кафедрою, за якою закріплена дисципліна «Теорія держави і права». Тематика курсових робіт відповідає завданням навчальної дисципліни і тому тісно пов’язана з практичними потребами багатьох галузей права. При виборі теми доцільно керуватися власними науковими інтересами студента, зокрема, ймовірною темою дипломної роботи.

Термін виконання курсових робіт визначається робочим навчальним планом.

 

2. ЕТАПИ ВИКОНАННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

2.1. Вибір теми курсової  роботи

Орієнтовна тематика курсових робіт з дисципліни «Теорія держави і права» розробляється кафедрою згідно з її навчальною програмою, обговорюється та затверджується на засіданні кафедри. Тематика доводиться до відома студентів на початку вивчення курсу.

Перелік тем курсових робіт з дисципліни «Теорія держави і права» не є вичерпним. Студент може виконати курсову роботу на тему, яка не зазначена в переліку, але становить науковий і практичний інтерес. У такому разі студент подає завідувачу кафедри заяву про затвердження такої теми з відповідним обґрунтуванням та отримує завдання на дипломну роботу(див. додаток Г). При виборі теми студент може отримати консультацію викладачів кафедри – керівників курсових робіт.

Назва курсової роботи повинна бути якомога більш лаконічною, відповідати суті вирішуваної наукової проблеми, вказувати на мету курсового дослідження та його завершеність. Іноді, для більшої конкретизації, до назви варто в дужках додати кілька слів, що конкретизують матеріал, який було взято для вивчення певної проблеми.

У назві бажано не використовувати ускладнену термінологію псевдонаукового характеру. Зокрема, треба уникати назв, що починаються зі слів «Дослідженняпитання…», «Дослідженнядеякихшляхів…», «Деякіпитання…», «Матеріалидовивчення…», «Допитання…» та ін., у яких не відбито достатньою мірою суть проблеми.

 

Орієнтовна тематика курсових робіт

1. Поняття прогалин в праві та способи їх усунення.
2. Основні принципи та способи формування правової держави.
3. Тенденції розвитку публічного права в Україні.
4. Нормативно-правовий договір як джерело сучасного українського права.
5. Ідеї співвідношення держави, права та моралі.
6. Юридичні обов’язки: сутність та проблеми реалізації.
7. Поняття та основні ознаки юридичної практики.
8. Джерела права України: тенденції формування та розвитку.
9. Сутнісні характеристики сучасної держави.
10. Форми правопорядку в сучасному суспільстві.
11. Особливості англосаксонської системи права.
12. Законодавчий процес та механізм забезпечення реалізації законів.
13. Юридичні колізії та їх вирішення.
14. Поняття правопорядку, співвідношення правопорядку, законності та демократії.
15. Політичний режим як елемент форми держави.
16. Типологія держав за типом державного режиму.
17. Право, економіка, політика: їх взаємозв’язок і взаємовплив.
18. Теорія і практика співвідношення в Конституції України принципів народного суверенітету і розподілу державної влади.
19. Методологія теорії держави і права.
20. Характеристика теорій виникнення держави і права.
21. Ознаки держави, їх характеристика.
22. Концепція трьох поколінь прав людини.
23. Функціональне призначення законності.
24. Проблеми становлення громадянського суспільства в Україні.
25. Вищі органи сучасної держави: порівняльний аналіз.
26. Судова влада в Україні: організація та проблеми.
27. Історичні держави з елементом теократії, їх вплив на сучасні держави.
28. Класифікація республік як основних форм державного правління.
29. Види та функції правових засобів .
30. Поняття світового правопорядку.
31. Поняття та основні ознаки монархії, їх різновиди.
32. Місце та роль органів місцевого самоврядування у системі державної влади України.
33. Поняття та види зловживання правом.
34. Державна дисципліна: поняття, види.
35. Поняття юридичного процесу та його співвідношення з юридичною процедурою.
36. Юридична відповідальність та її відмінність від інших видів державного примусу.
37. Причини та форми деформації правосвідомості.
38. Юридичні факти в системі правовідносин.
39. Тлумачення норм права.
40. Правовідносини як форма існування та реалізації прав і обов’язків.
41. Систематизація нормативно-правових актів: поняття та форми.
42. Закон як основне джерело права.
43. Загальна характеристика галузей права.
44.  Приватне і публічне право як правові спільності.
45. Види норм права.
46. Поняття та основні типи право розуміння.
47. Правовий прецедент: поняття та вплив на українське законодавство.
48. Роль наступності та акультурації в утворенні права.
49. Форми та інститути демократії в Україні.
50. Система «стримувань і противаг»  як умова реалізації принципу поділу влади.

 

2.2. Підбір та опрацювання  джерел та літератури з теми курсової роботи

Успішному написанню курсової роботи допомагає опрацювання різноманітних джерел за темою курсової роботи. Ознайомлення з літературою найкраще починати з підручників та навчальних посібників, де матеріал викладений послідовно та систематизовано. Проте, при цьому не можна обмежуватись лише підручником. Якщо текст або інформація курсової роботи ідентичні підручнику, робота не зараховується.

Підготовка до виконання курсової роботи повинна починатись зі складання бібліографії з обраної теми.

Вивчення літератури з обраної теми слід починати з відповідних підручників, посібників, енциклопедій, довідників, з перегляду власних лекційних та семінарських конспектів, поступово переходячи до ознайомлення з монографічними роботами, статтями з фахових періодичних видань, науковими публікаціями тощо. У першу чергу, підбирається література останніх років п’яти видання. Для полегшення вибору статей з журналів доцільно ознайомитися з бібліографічними описами статей, що були опубліковані за певний рік, в останньому (або першому) номерів (випуску) відповідного періодичного видання.

Доцільним є перегляд українських юридичних часописів, таких як: «Право України», «Підприємництво, господарство і право», «Університетські наукові записки», «Юридичний вісник України», «Держава і право», «Юридичний журнал», «Право і суспільство», «Юридична Україна», «Юрист», «Вісник Конституційного Суду України», «Вісник Верховного Суду України», «Вісник Вищого господарського суду України» та інші.

Працюючи з літературою, доцільно робити виписки. Виписки – це короткі записи текстових фрагментів з книг, статей, статистичних і фактичних відомостей. Виписки можуть бути дослівними, тобто у вигляді цитат, а можуть мати вигляд вільного переказу ідей і думок, відображених у літературному матеріалі. Роблячи виписки, обов’язково слід точно переписати бібліографічні дані опрацьовуваного джерела, щоб при посиланні в тексті на нього не витрачати час на пошуки цих даних. Доцільно є робити виписки тільки на одному боці аркуша чи картки, що значно полегшує і прискорює систематизацію матеріалу. Особливу увагу варто присвятити проблемним питанням, спірним думкам, дискусіям, неузгодженостям законодавства. При написанні курсових робіт обов’язковим є використання Конституції України, міжнародних договорів, законів України та інших нормативно-правових актів. Тому, збираючи матеріал, необхідно опрацювати всю нормативно-правову базу з теми курсової роботи. Слід обов’язково опрацювати рішення та висновки Конституційного Суду України, що стосуються теми дослідження. Разом з цим, варто мати на увазі, що окремі нормативні акти можуть бути повністю або в певній частині застарілими, не чинними. Тому, посилатись на них можна лише в тому випадку, коли тема досліджується в історичному чи порівняльно-правовому аспекті.

При дослідженні нормативних актів варто проаналізувати практику їх застосування та виявити можливі недоліки в цій сфері. Вивчаючи відповідний нормативно-правовий акт, слід обов’язково звернути увагу на джерело його офіційного опублікування. При опрацьовуванні нормативного матеріалу треба використовувати лише чинні нормативно-правові акти, з останніми змінами та доповненнями до них.

Вивчення джерел під час виконання роботи бажано проводити у такій послідовності:

-         виписування бібліографічних даних про джерело, яке опрацьовується;

-         загальне ознайомлення з твором в цілому та перегляд усього змісту;

-         вибіркове опрацювання вибраної частини твору;

-         виписуванні матеріалів, що зацікавили з посиланнями на сторінки, з яких зроблено виписку;

-         критична оцінка записаного, його редагування та використання в роботі.

Робота над джерелами сприяє набуттю навичок самостійної творчості студента. Слід також пам’ятати і про можливість використання ресурсів мережі Інтернет, де можна знайти не лише бібліографічні дані окремих наукових праць, а й самі джерела.

 

2.3. Виконання курсової роботи

Виклад тексту повинен відповідати темі роботи, тому автор повинен суворо слідкувати за тим, аби не виходити за її межі. При цьому слід послідовно, логічно викладати матеріал, не забуваючи при цьому зазначати використані джерела.

Виклад тексту роботи повинен відповідати плану і не повинен зводитися до набору непов’язаних між собою окремих положень, фактів. Кожне запропоноване положення необхідно теоретично обґрунтувати, підтвердити підібраним та систематизованим фактичним і статистичним матеріалом. Усі використовувані в тексті таблиці, схеми, графіки, діаграми повинні обов’язково мати відповідні коментарі, бути описані та проаналізовані. Якщо такого аналізу немає, то наведений ілюстративний матеріал не тільки не зараховується в актив роботи, а й відноситься до пасиву, через що оцінка знижується за невміння описати досліджуваний матеріал.

При написанні тексту слід звернути увагу на стиль викладу:

-         не потрібно використовувати довгих, заплутаних речень;

-         не слід користуватись надто часто вживаними малоінформаційними штампами;

-         намагатися викладати думки просто і образно;

-         абзаци не повинні складатися з одного речення.

При висвітленні передбачених планом роботи питань, потрібно:

-         наводити і розглядати різні погляди окремих науковців та правознавців щодо проблем, які досліджуються;

-         по можливості, заявляти свою позицію щодо спірних проблем;

-         аналізувати відповідні положення нормативно-правових актів, у тому числі, законодавство іноземних держав та міжнародно-правові акти;

-         використовувати фактичні матеріали юридичної практики.

Результатом цього етапу є підготовка курсової роботи, яка оформляється відповідно до вимог та передається на рецензування науковому керівнику.

При виконанні курсової роботи слід уникати таких типових помилок:

-         зміст роботи не відповідає плану курсової роботи або не розкриває тему повністю чи її частини;

-         безсистемний виклад матеріалу, повторення одних і тих самих положень;

-         логічні помилки, невміння виокремити головне;

-         автор не виявив самостійності, робота є компіляцією, плагіатом або виконана шляхом копіювання з електронних баз рефератів;

-         не зроблено аналізу чинних нормативних документів, спеціальної літератури з теми дослідження;

-         кількість використаних джерел є недостатньою для всебічного вивчення теми;

-         у роботі немає посилань на джерела та літературу або вказані не ті, з яких запозичено матеріал, порушена нумерація посилань тощо;

-         бібліографічний опис джерел у списку використаної літератури наведено довільно, без дотримання встановлених вимог і правил ДСТУ 7.1:2006;

-         обсяг та оформлення роботи не відповідають вимогам, робота виконана неохайно, з помилками.

 

1. 3.     СТРУКТУРА КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Структурно курсова робота повинна складатися із титульного аркуша, змісту роботи, вступу, основної частини (розділів та підрозділів), висновків, списку використаних джерел та додатків (у разі потреби).

Курсова робота розпочинається титульною сторінкою. Титульна сторінка є першою сторінкою роботи і править за основне джерело загальної інформації стосовно курсової роботи.

На титульній сторінці курсової роботи мають бути вказані: найменування вищого навчального закладу (повна назва); найменування випускової кафедри; зазначення виду роботи (КУРСОВА РОБОТА); назва теми курсової  роботи; зазначення навчальної дисципліни, з якої виконано курсову роботу; прізвище, ім'я, по батькові студента, його особистий підпис; посада, прізвище, ім'я, по батькові наукового керівника, його особистий підпис; результати захисту курсової роботи, з зазначенням номера і дати протоколу засідання комісії з захисту курсових робіт; вихідні дані – назва міста і рік (див. додаток А).

Зміст курсової роботи повинен бути логічним, послідовним та зрозумілим. Необхідно намагатися зробити так, щоб всі питання плану являли собою єдину структуровано-логічну систему, в якій кожний наступний пункт розвиває і доповнює попередні. При цьому, у роботі не може бути менше трьох розділів (див. додаток Б).

Зміст подають після титульної сторінки, починаючи з нової сторінки, з назвами структурних частин і номерами початкових сторінок цих частин: вступу, розділів, підрозділів, висновків, списку використаних джерел і літератури, додатків.

У вступі розкривається актуальність обраної теми, визначається мета дослідження і коло питань, аналіз яких спрямований на досягнення цієї мети – завдання дослідження. Також у вступі зазначається об’єкт, предмет дослідження та структура роботи.

Починати вступ слід з характеристики актуальності теми роботи, що обумовила її вибір. Визначення актуальності будь-якої теми має бути ясним, конкретним і повинен розкривати доцільність дослідження теми, її значення для теорії держави і права. Правильне зазначення актуальності визначає стратегію дослідження, дозволяє відокремити головне від другорядного та визначити напрямок пошуку.

Визначення об’єкту дослідження. Об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності, процес або явище, що породжує проблемну ситуацію і обране для вивчення. Як правило, об’єкт визначають як коло конкретних суспільних відносин, що буде досліджуватись у роботі. Наприклад «Об’єктом дослідження є правовідносини  та інші суспільні відносини, що формуються у процесі взаємодії фізичних,  юридичних осіб, державних органів.»

Визначення предмету дослідження. Предмет пізнання, це визначення певного «ракурсу» дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об´єкта. Під предметом дослідження розуміється те, що знаходиться в межах об´єкта і завжди співпадає з темою дослідження. Один і той же об´єкт може бути предметом різних досліджень і навіть наукових напрямів. Об´єкт і предмет дослідження, як категорії наукового процесу, співвідносяться між собою як загальне і часткове. Наприклад «Предметом дослідження є теоретичні аспекти реалізації правових форм і методів діяльності державних органів, фізичних та юридичних осіб, їх правовий статус та система нормативно-правових актів, які регулюють дану сферу.

Найбільш важлива частина вступу – визначення мети та завдань дослідження. Мета формулюється лаконічно, одним реченням і повинна випливати з теми роботи. Наприклад: «Метою курсової роботи є вивчення та ґрунтовний аналіз правових відносин, статус суб’єктів цих правовідносин ».

Відповідно до визначеної мети, формулюються завдання, які деталізують та розкривають мету. Характер завдань випливає з назв розділів (у разі наявності і підрозділів) роботи, тому завдання формулюють, використовуючи такі поняття: визначити …, встановити …, охарактеризувати…, розробити…, виявити…., сформулювати …, розкрити… тощо. Кількість завдань може бути у межах 5-6 назв.

Остаточний варіант вступу доцільно писати після завершення написання основної частини роботи.

В основній частині викладається зміст дослідження: вказуються основні теоретичні положення, що визначають сутність обраної теми, наводяться характеристики об’єкту дослідження, з урахуванням мети та завдань курсової роботи; здійснюється аналіз нормативного матеріалу за законодавством України, іноземних держав та міжнародно-правових документів; пропонуються можливі шляхи вирішення існуючих проблем.

Найбільш оптимальний варіант структурування основної частини –
3 розділи. У разі наявності складних розділів вони не повинні складатись з одного підрозділу. Як правило, кожний розділ включає 2-3 підрозділи. Кожний розділ курсової роботи повинен закінчуватися короткими висновками.

У висновках до роботи викладаються найбільш важливі результати та висновки автора, одержані в роботі, які повинні містити формулювання розв’язання поставлених завдань, її значення для практики.

Висновки автора повинні носити обґрунтований характер, бути результатом самостійного дослідження.

Курсова робота завершується списком використаних джерел, на які є посилання в тексті роботи та які використані при її підготовці.

Цифрові, ілюстративні матеріали, таблиці тощо, які підтверджують якісь положення, бажано подавати в додатках, в кінці роботи, після списку використаних джерел. Обсяг додатків у загальному обсязі курсової роботи не враховується.

Обсяг курсової роботи повинен бути у межах 40 сторінок. Наприклад:

-         титульний аркуш (1 стор.);

-        зміст роботи (1 стор.);

-         вступ (1,5–2 стор.);

-         три розділи (30–33 стор.);

-         висновки (2–3 стор.);

-         обсяг таких складових частин роботи – списку використаних джерел (до 30 найменувань) та додатків (якщо вони є) залежить від кількості джерел.

Після остаточного оформлення робота має бути скріплена по лівому берегу.

 

4. ОФОРМЛЕННЯ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

4.1. Загальні вимоги до оформлення роботи

Курсова робота виконується українською мовою на папері формату А4 (297мм х 210 мм). Робоча площа сторінки, на якій друкується текст роботи, обмежується берегами таких розмірів: верхній і нижній береги – по 20 мм; лівий берег – 30 мм; правий берег – 10 мм.

Робота виконується комп’ютерним способом. Шрифт друку – Times New Roman, звичайний. Кегль (параметри) шрифту – 14 pt (одиниць). Міжрядковий інтервал тексту – 1,5.

Нумерація сторінок проставляється у верхньому правому куті сторінки арабськими цифрами без додавання до номера аркуша будь-яких інших знаків. На першій (титульній) сторінці роботи номер не проставляється.

При оформленні роботи слід враховувати такі вимоги:

-         у змісті зазначати номери сторінок, з яких починаються відповідні структурні частини роботи (вступ, розділи, підрозділи тощо);

-         такі структурні частини роботи як вступ, висновки, список використаних джерел, додатки – у роботі подаються без нумерації, тобто перед ними номери не проставляються;

-         назви структурних частин роботи – «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкуються великими літерами жирним шрифтом;

-         номери розділів основної частини позначаються арабськими цифрами, після яких крапка не ставиться;

-         номер підрозділу є складним і складається з номера розділу в межах роботи і порядкового номера підрозділу в межах розділу, які між собою розділяються крапкою;

-         номер підрозділу починається від межі лівого берега, після номера ставиться крапка. У цьому ж рядку після крапки  з великої літери рядковими літерами звичайним світлим шрифтом друкується назва підрозділу;

-         крапка в кінці жодної структурної частини роботи не ставиться.

Текст кожної структурної частини роботи починається з нового аркуша.

Заголовки структурних частин курсової роботи «ЗАВДАННЯ», «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» і заголовки розділів друкують великими літерами симетрично до тексту, без крапок в кінці, не підкреслюючи.

Заголовки підрозділів, пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом зверху і знизу має становити два вільних рядки.

Кожну структурну частину курсової роботи починають з нової сторінки.

Переліки, за потреби, можуть бути наведені всередині пунктів або підпунктів. Перед переліком ставлять двокрапку.

Перед кожною позицією переліку слід ставити малу літеру української абетки з дужкою, або, не нумеруючи – дефіс (перший рівень деталізації).

Для подальшої деталізації переліку слід використовувати арабські цифри з дужкою (другий рівень деталізації).

Переліки першого рівня деталізації друкують малими літерами з абзацного відступу, другого рівня – з відступом відносно місця розташування переліків першого рівня.

 

4.2. Правила нумерації

Нумерацію сторінок, розділів, підрозділів, пунктів, підпунктів подають арабськими цифрами без знака «№».

Такі структурні частини курсової роботи, як: «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ» не мають порядкового номера, тобто не можна друкувати «1. Вступ», або «6. Висновки».

Цифру, що вказує на порядковий номер розділу, ставлять після слова «РОЗДІЛ», після неї крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу також має стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу.

Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими, а також після номера, ставлять крапку, наприклад: «1.3.2.» (другий пункт третього підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту, хоча такого заголовка пункт може й не мати.

Підпункти нумерують у межах кожного пункту за такими самими правилами, що й пункти (5.2.6.).

Наприклад:

 

4.3. Правила подання ілюстрацій

Ілюструють курсову роботу, виходячи із загальної поставленої мети і завдань дослідження, за ретельно продуманим тематичним планом, що дає змогу уникнути ілюстрацій випадкових, другорядних та навпаки, включити ілюстрації вкрай необхідні, стосовно найважливіших тем. Зміст кожної ілюстрації має бути узгоджений з текстом, а зміст тексту – з ілюстрацією.

Основними видами ілюстративного матеріалу в роботах є: схема, діаграма, графік, фотографія.

Схема – це зображення, котре передає за допомогою умовних позначень і без збереження масштабу основну ідею якогось процесу, пристрою або споруди та показує взаємозв'язок між їхніми головними елементами.

На схемах обов'язково витримують товщину ліній зображення основних і допоміжних, відкритих і закритих від спостереження деталей і товщину ліній їхнього зв'язку.

Діаграма – один із способів графічного зображення залежності між величинами. У діаграмах наочно відбивають і аналізують масові дані.

Відповідно до форми побудови розрізняють діаграми площинні, лінійні й об'ємні. Найбільшого розповсюдження набули лінійні діаграми, а з площинних - стовпчикові (стрічкові) і секторні.

Для побудови лінійних діаграм зазвичай використовують координатне поле. На осі абсцис у певному масштабі відкладається час або факторіальні ознаки (незалежні), на осі ординат – показники на певний момент чи період часу або розміри результативної незалежної ознаки. Вершини ординат з'єднуються відрізками, в результаті чого отримують ламану лінію. На лінійні діаграми можна одночасно наносити кілька показників.

На стовпчикових (стрічкових) діаграмах дані зображуються у вигляді прямокутників (стовпчиків) однакової ширини, розміщених вертикально (тоді діаграма називається стовпчиковою чи гістограмою) або горизонтально (називається стрічковою). Довжина (висота) прямокутників є пропорційною до зображених ними величин.

Секторна діаграма являє собою коло, поділене на сектори, розміри яких пропорційні величинам частин зображеного об'єкту чи явища.

Результати обробки числових даних можна подати у вигляді графіків, тобто умовних зображень величин та їх співвідношень через геометричні фігури, точки і лінії. Графіки використовують як для аналізу, так і для більшої наочності ілюстративного матеріалу.

Легенда (експлікація) графіку – це словесне пояснення розміщених на графіку геометричних фігур та способів зображення, розкриття його змісту. Легенда графіку включає: назву графіку (загальний заголовок); словесні пояснення умовних позначень окремих елементів графічного образу; назву одиниць виміру параметрів; надписи вздовж масштабних шкал тощо. Загальний заголовок графіку повинен в стислій формі розкривати основний зміст зображених даних. Легенда графіку – це другий основний елемент графіку після графічного образу, тому що без нього графік не можна прочитати і зрозуміти.

Осі координат графіка викреслюють суцільними лініями. На кінцях координатних осей стрілок не ставлять. На координатних осях вказують умовні позначення і розмірності відкладених величин у прийнятих скороченнях. На графіку слід писати лише умовні літерні позначення, наведені у тексті. Написи, що стосуються кривих і точок, залишають тільки у тих випадках, коли їх небагато і вони є короткими. Багатослівні підписи замінюють цифрами, а розшифровку наводять у підрисунковому підпису.

Якщо крива, зображена на графіку, займає невеликий простір, то для економії місця числові поділки на осях координат можна починати не з нуля, а обмежити тими значеннями, в яких розглядається дана функціональна залежність.

Фотографія - найбільш переконливий і достовірний засіб наочної передачі дійсності. У багатьох галузях науки і техніки фотографія - це не тільки ілюстрація, а й науковий документ (зображення ландшафту, виду рослини або тварини, розташування об'єктів спостереження і т. ін.). Фотознімки розміром менше формату А4 можна наклеювати на аркуші білого паперу зазначеного формату.

Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти тощо) необхідно розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці. Ілюстрації, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Рисунок або креслення за розміром більшим формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках,

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими і після якого ставиться крапка. Приклад Рис. 1.2. (другий рисунок першого розділу).

Назви ілюстрацій розміщують після їхніх номерів. При необхідності ілюстрації доповнюють експлікацією – пояснювальними даними (підрисунковим підписом).

Отже, загальний підпис під ілюстрацією зазвичай містить такі елементи:

-         скорочене слово «Рис.»;

-         порядковий номер ілюстрації, який вказується без знака номера арабськими цифрами;

-         тематичний заголовок ілюстрації – текст із якомога стислою характеристикою зображеного;

-         експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначають цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Треба зазначити, що експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його.

Якщо ілюстрації створені не автором роботи, то при їх поданні необхідно посилатись на джерело, з якого вони взяті.

Посилання на ілюстрації у тексті курсової роботи оформлюють у вигляді круглих дужок, наприклад: (рис. 3.1) або як зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1», чи «… як це показано на рис. 3.1».

 

4.4. Правила подання таблиць

Цифровий матеріал, коли його багато або є необхідність у зіставленні певних показників, як правило, оформлюють у вигляді таблиці.

Таблиця являє собою такий спосіб подання інформації, при якому цифровий або текстовий матеріал групується в рядки і графи (вертикальні колонки), відокремлені одна від одної відповідно горизонтальними чи вертикальними лініями.

Таблиці слід розташовувати в курсовій роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.

Таблиці, розміщені на окремих сторінках курсової роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або додатках.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. У правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера.

Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).

Кожна таблиця повинна мати назву, яку розміщують над нею і друкують симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Назву не підкреслюють.

За змістом таблиці поділяються на аналітичні і неаналітичні. Аналітичні таблиці є результатом обробки й аналізу цифрових показників. Як правило, після таких таблиць робиться узагальнення про нове (виведене) знання, яке вводиться до тексту словами: «Дані таблиць дають змогу зробити висновок, що…», «Із таблиці видно, що…» і т.ін. Часто такі таблиці сприяють виявленню і формулюванню певних закономірностей.

До неаналітичних таблиць вміщують здебільшого необроблені статистичні дані, необхідні лише для подання інформації або констатації певного стану речей.

Зазвичай таблиця складається з таких елементів: порядкового номера і тематичного заголовка (назви), боковика, заголовків вертикальних граф (головки), горизонтальних рядків та вертикальних граф (основної частини – прографки).

 

Приклад побудови таблиці:

 

За логікою побудови таблиці її суб'єкт, або підмет (позначення тих предметів, які в ній характеризуються), розміщують у боковику, головці, чи в них обох, а не у прографці; логічний предмет таблиці, або присудок (тобто дані, якими характеризується підмет), – у прографці, а не в головці чи боковику. Кожен заголовок над графою стосується всіх даних цієї графи, кожен заголовок рядка в боковику – всіх даних цього рядка.

Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути якомога коротшим. Треба уникати повторів тематичного заголовка в заголовках окремих граф, не варто одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються.

У цифрових таблицях числа, що містять більше як чотири знаки, мають розділятися інтервалом в один знак на класи по три цифри в кожному (за винятком чисел, що позначають номери та календарні роки). Класи цифр у графах мають бути вирівняні вертикально. Примітки та виноски до таблиць друкують безпосередньо під відповідною таблицею. Виноски до цифр у таблиці мають позначатися лише зірочкою.

Заголовки граф пишуть з великої літери, підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великої, якщо вони є самостійними. Заголовки (як підпорядковані, так і головні) мають бути максимально точними і простими. В них не повинно бути слів або розмірностей, що повторюються. Висота рядків – не менше 8 мм. Слід визначитися, чи доцільно включати в таблицю графу «Примітки». Вона потрібна лише тоді, коли містить дані, що стосуються більшості рядків таблиці.

Таблицю розміщують в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного блоку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Таблицю з великою кількістю рядків можна переносити на наступний аркуш. При цьому слово «Таблиця», її номер і назву вказують один раз над першою частиною таблиці, а над іншими (перенесеними) пишуть слова «Продовження табл.» і вказують її номер, наприклад: «Продовження табл. 1.2», і повторюють головку. Якщо головка громіздка, її можна не повторювати. У такому разі пронумеровують графи і переносять цю нумерацію на наступну сторінку. Заголовок таблиці не повторюють.

Таблицю з великою кількістю граф можна ділити на частини і розміщувати одну над іншою в межах тієї самої сторінки. При цьому в кожній частині таблиці повторюють її боковику.

Якщо той самий текст в графі таблиці вживається кілька разів і складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те ж», а далі лапками. Сказане не стосується повторень цифр, математичних і хімічних символів тощо. Коли якийсь із рядків не містить тексту, цифрових або інших даних, в ньому ставлять прочерк.

У роботах дуже часто використовують спрощені таблиці-висновки.

Висновок, як правило, містить боковик, та одну чи дві графи (стовпчики). Висновок дають без заголовка, якщо він є безпосереднім продовженням матеріалу і граматично пов'язаний із вступною фразою тексту; і з заголовком, якщо висновок має самостійне значення.

3.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела

Для підтвердження власних аргументів посиланням на авторитетне джерело або для критичного аналізу того чи іншого друкованого твору варто наводити цитати.

Науковий етикет вимагає точного відтворення цитованого тексту, без найменшого спотворення змісту джерела.

Загальні вимоги до цитування такі:

-         текст цитати починається і закінчується лапками і наводиться в тій граматичній формі, в якій він поданий у джерелі, із збереженням особливостей авторського написання. Наукові терміни, запропоновані іншими авторами, не виділяються лапками, за винятком тих, що викликали загальну полеміку. У цих випадках використовується вираз «так званий»;

-         цитування має бути повним, без довільного скорочення авторського тексту і без перекручень думок автора. Допускається пропуск слів, речень, абзаців за умови, якщо це не спотворює авторського тексту; такі пропуски позначаються трьома крапками. Вони ставляться у будь-якому місці цитати (на початку, всередині, в кінці). Якщо перед вилученим текстом або за ним стояв розділовий знак, то він не зберігається;

-         кожна цитата обов'язково супроводжується посиланням на джерело;

-         при непрямому цитуванні (переказі, викладенні думок інших авторів своїми словами), що дає значну економію тексту, слід бути гранично точним у викладенні думок автора, коректним щодо оцінювання його результатів. Посилатися при цьому треба на джерело непрямого цитування, наприклад: (цит. за: …);

-         цитування не повинно бути ні надмірним, ні недостатнім, бо в обох випадках це може вплинути на рівень дипломної (курсової) роботи: надмірне цитування створює враження її компілятивності, а недостатнє – знижує наукову цінність викладеного матеріалу;

-         якщо необхідно виявити власне ставлення до окремих слів або думок з цитованого тексту, то після них у круглих дужках ставлять знак оклику або знак питання;

-         якщо виникає необхідність виділити в цитаті деякі слова, зробити якесь застереження, то одразу після цього ставиться крапка, потім дефіс і вказуються ініціали автора дипломної (курсової) роботи, а весь текст застереження береться у круглі дужки. Наприклад: (курсив наш. – В.С.), (підкреслено нами. – В.С.).

 

4.6. Посилання

Особливу увагу при виконанні курсової роботи слід приділити використанню наукових праць інших авторів. Таке використання можливе лише за умови дотримання авторських прав, за допомогою належним чином оформленихпосилань.

В бібліографічному розумінні цього слова, означає вказівку на джерело інформації (книгу, статтю, документ тощо). Воно є обов'язковим, якщо в роботі наведено цитату чи якісь важливі або оригінальні фактичні (цифрові) дані, принципові положення або точки зору різних авторів.

Посилання в роботах слід оформлювати у вигляді квадратних дужок безпосередньо в тексті роботи одразу після цитати чи даних, що потребують такого посилання. Спочатку зазначають арабськими цифрами порядковий номер джерела інформації, під яким воно внесено у «Список використаних джерел», а потім (через кому) – номер сторінки (чи сторінок), на яких вміщено саме ту інформацію, на яку робиться посилання, наприклад, «… текст цитати … [25, с. 235–237]». Якщо в роботі просто згадується певне видання (джерело інформації), то посилання на нього не передбачає вказівку конкретних сторінок, наприклад, «… у працях [1 – 7]…», «… як зазначається в роботі [12]».

При посиланні на розділи, підрозділи, пункти, підпункти, додатки дипломної (курсової) роботи зазначають їх номери, наприклад «… у розділі 4 …», «… дивись 2.1. …», «… за 3.4.4. …», «… відповідно до 2.3.4.3. …», «… у додатку Б …».

Посилання на ілюстрації та формули дипломної (курсової) роботи вказують порядковим номером ілюстрації чи формули – останній беруть у дужки, наприклад, «рис. 1.2», «у формулі (2.1)».

На всі таблиці дипломної (курсової) роботи повинні бути посилання в тексті, при цьому слово «таблиця» пишуть скорочено, наприклад: «…в табл. 1.2». У повторних посиланнях вживають скорочено слово «дивись», наприклад: «див. табл. 1.3».

 

4.7. Оформлення списку використаних джерел

Список використаних джерел - це обов'язкова складова частина, важливий елемент наукового апарату курсової роботи, котрий містить бібліографічні описи використаних джерел і розміщується після висновків.

Бібліографічний апарат є своєрідним ключем до використаних автором джерел, ознакою наукової етики і культури наукової праці. Крім того, він є показником рівня обізнаності автора з наявною дослідницькою літературою за темою його роботи.

Джерела можна розміщувати одним із таких способів: у порядку появи посилань у тексті (найбільш зручний для користування), в алфавітному порядку прізвищ перших авторів або заголовків, у хронологічному порядку; можливе виділення окремих видів джерел за їх походженням або змістовими особливостями.

Зокрема, можливе подання всіх використаних джерел за такою схемою:

а) закони України (у хронологічній послідовності);

б) укази Президента, постанови уряду (у хронологічній послідовності);

в) нормативно-інструктивні матеріали міністерств, відомств (у хронологічній послідовності);

г) стандарти;

д) наукова і навчальна література: монографії, підручники тощо (абетковий порядок);

е) публікації з періодичних видань, збірників наукових праць, наукових конференцій (абетковий порядок);

є) внутрішні неопубліковані документи підприємства:       інструктивні, нормативні, звітні матеріали та ін.;

ж) іншомовні джерела;

з) електронні джерела.

Відомості про включені до списку джерела слід подавати згідно з вимогами ДСТУ ГОСТ 7.1:2006 «Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».

Усі джерела (з першого на останнє) мають бути пронумеровані за принципом суцільної нумерації арабськими цифрами. Якщо використано дві чи більше праць одного автора, то вони вказуються у хронологічній послідовності їх публікації.

Список використаних джерел повинен мати не менше 15 джерел. На кожне з наявних у списку джерело має бути в роботі хоча б одне посилання. Список використаних джерел розташовується після висновків з продовженням нумерації аркушів. Правила бібліографічного опису джерел подані у додатку В.

 

5. ЗАХИСТ КУРСОВОЇ РОБОТИ

 

Захист курсової роботи здійснюється студентом перед комісією у присутності навчальної групи. На початку студент робить коротку доповідь (5–8 хвилин). Тези доповіді готуються заздалегідь.

У доповіді необхідно:

•   назвати тему курсової роботи, показати її актуальність і значущість;

•   сформулювати основну мету і завдання дослідження;

•   стисло розкрити зміст роботи;

•   доповісти про основні результати дослідження, зроблені висновки і внесені пропозиції.

Після доповіді студент відповідає на запитання викладачів. Під час захисту оцінюються: якість виконаної студентом курсової роботи, рівень знань і набутих навичок щодо висвітленої теми, вміння аналізувати практичну діяльність організацій, логічно і аргументовано викладати думки, відповідати на запитання, обґрунтовувати власну точку зору.

Результати захисту курсової роботи оцінюються за чотирибальною системою («відмінно», «добре», «задовільно», «незадовільно») та проставляються в заліковій відомості групи і заліковій книжці студента. У разі незадовільної оцінки курсову роботу необхідно доопрацювати, або виконати за іншою темою.

 

6. СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНИХ ДЖЕРЕЛ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

Базовий підручник

1. Білозьоров Є.В. Актуальні проблеми теорії держави та права: Навчальний посібник / Є.В. Білозьоров, О.С.Ліпкан. – К.: ФОП, 2010. – 260с.
2. Ведєрніков Ю.А. Теорія держави і права: навч.посібник / Ю.А. Ведєрніков, В.С. Грекул. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 224с.
3. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підруч./ О.Ф. Скакун. – 3-тє вид. – К.:Алерта, 2011. – 524 с.

 

Законодавчі та нормативні акти:

1. Господарський Кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
2. Земельний кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
3. Кодекс України про адміністративні правопорушення. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
4. Кодекс України про працю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
5. Кодекс України про шлюб та сімю. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
6. Конституція України від 28.06.1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
7. Кримінальний Кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
8. Про громадянство України [Електронний ресурс]: закон України від 18.01.2001 № 2235-ІІІ. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
9. Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців [Електронний ресурс]: закон України від 15 травня 2003 р. № 755-IV – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
10. Про державну службу[Електронний ресурс]: закон України від 16 грудня 1993 р. № 3723-XII. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
11.  Про Кабінет Міністрів України [Електронний ресурс]: закон України від 7.10.2010 № 514-V.– Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
12. Про міліцію [Електронний ресурс]: закон України від 20.12.1990 № 5565-ХІІ.  – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
13. Про місцеве самоврядування в Україні [Електронний ресурс]: закон України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
14. Про місцеві державні адміністрації [Електронний ресурс]: закон України вiд 09.04.1999  № 586-XIV.  – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
15. Про об’єднання громадян[Електронний ресурс]: закон України від 16.06.1992 № 2460-ХІІ. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
16. Про прокуратуру[Електронний ресурс]: закон України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ.  – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
17. Про свободу совісті та релігійні організації [Електронний ресурс]: закон України від 23.04.1991 № 987-ХІІ.  – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.
18. Цивільний Кодекс України. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:   http://portal.rada.gov.ua/.

Додаткова література

1. Абдулаєв М.И., Коморов С.А.  Проблеми теорії держави і права. – Спб.: Питер, 2003. – 576 с.
2. Алексеев С. С. Право. Азбука. Теория. Философия. Опыт комплексного исследования. - М.: Издательская группа НОРМА - ИНФРА * М. 1998.
3. Антонюк О. Функції держави в епоху трансформації суспільства / О. Антонюк // Політичний менеджмент. – 2004. – № 6 . – С. 166-170.
4. Антропологія української юридичної думки. В 6 т. / Ред. Ю.С. Шемшученко та ін.. – К.: Юридична книга, 2002.
5. Бабаев В.К. Теория государства и права. – М.: Юристь, 2005. – 591с.
6. Бичкова С.С. Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: підручник / С.С. Бичкова, І.А. Бірюков, В.І. Бобрик та ін.; За заг. ред. С. С. Бичкової. — К.: КНТ, 2006. — 498 с.
7. Бідзюра І. Взаємозв’язок економічних та політичних трансформацій в українському суспільстві: теоретичні аспекти, проблеми соціальних змін / І. Бідзюра // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 33-36.
8. Бідзюра І. Етапи і перспективи системних реформ / І. Бідзюра // Політичний менеджмент. – 2004. – № 6 . – С. 75-78.
9. Бойтіязов Р. С. Духовно-культурологический подход к правосознанию и праву // Новая правовая мысль. - 2003. - №1. - Режим доступу до журн.: http://www.law.edu.ru/article/article.asp?articleID= 1214047
10. Бочаров Д. Функціонування доказів як семіозис від фактичних даних до фактів // Право України. - №7. – 2012. – с.127-134.
11. Бульба О. Європейська інтеграція України та питання реалізації принципу поділу влади / О. Бульба // Право України. – 2004. – № 12. – С. 8-11.
12. В. Андрійчук. Глобалізація й Україна / В. Андрійчук // Політика і час. – 2002. – № 38. – С. 16-21.
13. В. Мельниченко, Н. Плахотнюк. Статус уряду в контексті конституційної реформи і можливість зробити перший крок до самостійності / В. Мельниченко, Н. Плахотнюк // Віче. – 2006. – № 1-2. – С. 29-37.
14. Варга Ч. Порівняння правових культур і правового мислення // Право України. - №3-4.- 2013. - с.22-32.
15. Варданяиц Г. К. Социологическая теория нрава: Монография. - М.: Академический проект, 2007. - 462 с.
16. Васільєв Г. Конституційний аспект політичної реформи / Г. Васільєв // Віче. – 2003. – № 4. – С. 3-7.
17. Ведерніков Ю.А., Грекул В.С. Теорія держави та права. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 223с.
18. Виграненко І.Г. До питання про поняття вини юридичної особи у сучасному цивільному праві / І.Г. Виграненко І.Г. // Економіка. Фінанси. Право. — 2006. — № 9. — С. 21-22.
19. Віхров О. Роль і місце організаційно-господарських зобов’язань у сучасній економіці / О. Віхров // Право України. — 2004. — № 4. — С. 53-54.
20. Волинець В.В. Функції держави і правове забезпечення її взаємодії з громадянським суспільством // Держава і право - № 59. – 2013. – с.16-23.
21. Волошенюк А. В. Правовой нигилизм: общетеоретическая характеристика. - К.: ООО "ПРОМЕТЕЙ-ПРЕС", 2005. - 395 с.
22. Волошенюк О. В. Правовий нігілізм у пострадянському суспільстві : автореф. дис.на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук :12.00.01 «Теорія та історія держави і права;історія політичних і правових вчень» / О. В.Волошенюк ; Ун-т внутр. справ. - Х., 2000. -18 с.
23. Галіахметов І. Концептуальні положення про підприємство в умо­вах розвитку цивільного права / І. Галіахметов // Підприємництво, господарство і право. — 2003. — № 9. — С. 32-36.
24. Гончаренко В.Г. Правознавство:Навчальний посібник / В.Г. Гончаренко – К.: Український інформаційно-правовий центр. – 2002. -387с.
25. Гордимов А.В. Доктринальні джерела права та права людини в романо-германській та англосаксонській правових системах // Держава і право - №59 – 2013. – с.43-48.
26. Громадянське суспільство в Україні: проблеми становлення / За ред.. С.В, Боровник. – К.: Логос, 1997.- 123с.
27. Джафаров І.Х. Огли. Правосвідомість і правові цінності // Право і суспільство. - №3. – 2013. – с.205-210.
28. Дзера О.В. Цивільне право України: підручник: У 2 кн. / О. В. Дзери (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А.С. Довгерт та ін.; За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 1. — 736 с.
29. Дзера О.В. Цивільне право України: підручник: У 2 кн. / О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Д.В. Боброва, А. С. Довгерт та ін.; за ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнецової. — К.: Юрінком Інтер, 2004. — Кн. 2. — 640 с.
30. Ємельянова Н. М. Західноєвропейський нігілізм : джерела, сутність, перспективи :автореф. дис. на здобуття наук. ступеня докт.філософ. наук : 09.00.05 «Історія філософії» /Н. М. Ємельянова ; Київ. нац. ун-т ім. Т. Шевченка. - К., 2004. - 36 с.
31. Желєзняк Н. Проблеми адаптації законодавства України до законодавства ЄС / Н. Желєзняк // Право України. – 2004. – № 11. – с.23-28
32. Жук Н. Про конституційне реформування влади / Н. Жук // Вісник Академії правових наук України. – 2005. – № 3 . – С. 76-82.
33. Загальна теорія держави і права : навч.посіб. / А. М. Колодій (кер.авт.кол.), В. В. Копейчиков,С. Л. Лисенко та ін. : за ред. В. В. Копейчикова. - Стер. вид. - К. : Юрінком Інтер, 1999. -320 с.
34. Загальна теорія держави і права: підручник для студнтів вищих навчальних закладів / М.В. Цвік, О.В. Петришин, Л. В. Авраменко та ін.. / За ред. Д-ра юрид.наук, проф.. М.В. Цвіка, д-ра юрид.наук, проф..О.В. Петришина. – Харків: Право, 2009. – 584 с.
35. Заєць А.П. Правова держава в контексті новітньої українського досвіду. – К.: Парламентське видавництво, 1999. – 147с.
36. Заморська Л.І. До питання про визначення сучасного права // Держава і право - №59. – 2013. - с.10-16.
37. Зелена О. Визначення підстав юридичної відповідальності, актуальні питання / О. Зелена // Право України. – 2004. – № 4. – с.43-46.
38. Ильин И. А. О сущности правосознания / И. А. Ильин. - Режим доступу до сайту: http://www.philosophy.ru/library/il/02/01.html
39. Іщенко О. Політичні пріоритети трансформування держави / О. Іщенко // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 . – С. 78-85.
40. Капустинський В., Хотинська-Нор О. Взаємозв’язок понять «судова влада», «правосуддя» і «судочинство» у контексті сучасного реформування // Право України . - №9. -2012. – с.363-369.
41. Кельман М. Загальна теорія держави і права: Підручник для вузів/ Михайло Кельман, Олександр Мурашин. - К.: Кондор, 2006. - 475 с.
42. Кельман М. С. Загальна теорія держави і права / Кельман М. С., Мурашин О. Г., Хома Н. М. — Львів: Новий світ, 2003. — 581 с.
43. Кельман М.С., Мурашов О.Г., Хома Н.М. Загальна теорія держави і права. – Львів: Новий світ, 2003.- 581с.
44. Кікот Г. Проблема класифікації юридичних фактів у сучасній теорії права / Г. Кікот // Право України. – 2003. – № 7. – с.18-22.
45. Кіндратець О. Критерії визначення сильної держави / О. Кіндратець // Політичний менеджмент. – 2004. – №6. – 35-40.
46. Кіндратець О. Модернізація в Україні та її вплив на стабільність суспільства / О. Кіндратець // Людина і політика. – 2004. – № 3 (33) . – С. 14-17.
47. Кіндратець О. Розмежування українського суспільства в процесі демократизації / О. Кіндратець // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 . – С. 32-35.
48. Клименко О. Формування українського права та його взаємодія з іншими правовими системами / О. Клименко // Право України. – 2001. – № 9.- с.27-33.
49. Колесник В.В. Корпоратизація як форма приватизації: законодавчий аспект / В.В. Колесник, О.П. Бичковський // Інститут держави і права ім. В. М. Корецького АН України. — К., 1993. — 94 с.
50. Конституція України. Науково-практичний коментар. – К.: Наукова думка, 1996, 1998.
51. Копейчиков М. Соціальна держава як політична реальність / М. Копейчиков // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2.-с.27-33.
52. Копєйчиков А.М. Правознавство: Підручник / А.М. Копєйчиков. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 418с.
53. Коростей В. Якою бути національній теорії держави і права? / В. Коростей // Право України. – 2001. – № 7.-с. 44-49.
54. Косович В. До визначення поняття «нормативно-правовий акт»: практична необхідність і теоретична можливість уточнення // Право України. - №9. – 2012. – с.274-281.
55. Котенко О.А. Право і політика: характеристики взаємодії // Держава і право - №59. – 2013. –с.37-43.
56. Котюк В.О. Загальна теорія держави і права: навч. посіб. – К.: Атіка, 2005.-592с.
57. Кравчук М. Теорія держави і права. Проблеми теорії держави і права: Навч. посібник для підгот. до держ. іспитів/ Микола Кравчук,; М-во освіти і науки України, Юрид. ін-т Терноп. акад. нар. госп.. - 3-тє вид., змін. і доп.. - Тернопіль: Карт-бланш, 2002. - 243 с.
58. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права / Ю. Крисюк // Право України. – 2004. – № 8.-с.25-27
59. Кузнецова О.А. Принципы гражданского права: вопросы теории и практики / О.А. Кузнецова О.А. // Правоведение. — 2005. — № 2. — С. 24-34.
60. Куракін О.М. Категорія «правовідносини» в системі нормативного регулювання // Держава і суспільство - №2. – 2013. – с.8-15. 
61. Кучер В. Особливості визначення правочину таким, що порушує публічний порядок / В. Кучер // Право України. — 2003. — № 12. — С. 106-110.
62. Латигіна Н. Шляхи і структурні фази демократизації суспільства / Н. Латигіна // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6 . – С. 68-74.
63. Лафітський В. Правова держава і фактори її розвитку у порівняльно-правовому вимірі // Право України. - № 3-4. – 2013. – с.169-183.
64. Лисенков С. Л. Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник/ С. Л. Лисенков. - К.: Юрискон-сульт: КНТ, 2006. - 355 с.
65. Литвин В. Наша держава переживає етап трансформації / В. Литвин // Голос України. – 2005. – 1 жовт. – С. 1-6.
66. Лотюк О. Розуміння громадянського суспільства у контексті предмета конституційного регулювання // Право України. - №6. –2013. -  с. 228-235.
67. Лукянов Д. Сучасні погляди на проблему класифікації та типології правових систем // Право України. - №9. – 2012. – с.376-383.
68. Любань Т. Особливості розвитку сучасного суспільства в умовах глобалізації: політичний аспект / Т. Любань // Людина і політика. – 2004. – № 4. – С. 40-45.
69. Майданик Р. Номінальне право власності (цивільно-правові аспекти) / Р. Майданик // Підприємництво, господарство і право. — 2002. — № 11. — С. 16-18.
70. Михайленко О. Правова держава Україна: реальність чи ілюзія? / О. Михайленко // Юридичний вісник України. – 2001. – № 34. – с.25-31.
71. Михайловська О. Держава і розвиток інститутів громадянського суспільства / О. Михайловська // Політичний менеджмент. – 2005. – № 6. – С. 108-113.
72. Мірошниченко М.І. До проблеми критеріїв типології сучасних правових систем // Дердава і право. - №59. – 2013. – с.3-10.
73. Муравйов В. Гармонізація законодавства і європейська інтеграція // Право України. - №6. – 2013. –с.12-51.
74. Мухін В. В. Професійна правосвідомість: поняття, особливості, функції: Автореф. дис. ... к. ю. н.: 12.00.01. / Нац. юрид. академія України ім. Ярослава Мудрого. - X., 2007. - 19 с.
75. Носков В., Кальянов А., Єфросиніна О. Правосвідомість у соціально-політичному розвитку людини //Політичний менеджмент. - 2005. - № 5 (14). 220 с.
76. О.Д. Гринь. Правова культура суспільства і правосвідомість особистості на сучасному етапі розвитку суспільства // Право України. – 2011.-№7.-18-24 с.
77. О.Д. Гринь. Правова культура суспільства і правосвідомість особистості на сучасному етапі розвитку суспільства // Право України. – 2011.-№7.-18-24 с.
78. Общая теорія права и государства / Под.ред. В.В. Лазарева. – М.:Юристь, 2005. – 561с.
79. Олійник В. Конституційне право на свободу та особисту недоторканність: поняття та характерні риси / В. Олійник // Право України. — 2000. — № 12. – С. 33-36.
80. Онищенко Г. Проблема встановлення межі здійснення суб’єктивного цивільного права / Г. Онищенко // Юрид. журн. — 2006. — № 5. — С. 24-25.
81. Оніщенко Н.М. Правова система і проблеми теорії.-К.: Ін-т держави і права ім.В.М.Корецького НАН України, 2002. – 352с.
82. Осика І.В. Правова культура у формуванні правової, соціальної держави. Автореферат дисертації к.ю.н. - Київ: Інститут законодавства Верховної Ради України, 2004. 23 с.
83. Осмоловська О. Нова система місцевого самоврядування: якій їй бути? // Юридичний журнал - №5 (131). – 2013. – с.31-34.
84. Панченко М. Добросовісність, розумність і справедливість — правові засади права України / М. Панченко // Підприємництво, господарство і право. — 2006. — № 12. — С. 147-150.
85. Парахонський Б. Українське суспільство в добу глобалізацій / Б. Парахонський // Вісник Нац. академії наук України. – 2004. – № 4. – С. 40-44.
86. Підопригора О. Розмежування і взаємодія публічного і приватного права як методологічна проблема вітчизняного правознавства / О. Підопригора // Вісн. Академії правових наук України. — 2002. — № 4. — С. 77-86.
87. Підопригора О.А. Загальна теорія цивільного права: підручник / О.А. Підопригора, Д.В. Боброва, О.В. Дзера та ін.;  За ред. О.А. Підопригори і  Д.В. Бобрової. – К.: Вища шк., 1992. – 454 с.
88. Популярна юридична енциклопедія / В. С. Ковальський (кер.авт.кол) В. К. Гіржевський, В. В. Головченко та ін..: за ред.. В. С. Ковальський. – К. :Юрінком Інтер, 2002. - 528 с.
89. Примак В.Д. Окремі аспекти відповідальності учасників цивільних правовідносин за дії контрольованих ними юридичних осіб / В.Д. Примак // Вісн. господарського судочинства. — 2003. — № 2. – С. 14-17.
90. Присяжнюк Т. Захист права власності в Європейському правовому просторі / Т. Присяжнюк, О. Мірошник // Право України. — 2001. — № 8. – С. 96-99.
91. Рабінович П. М. Основи загальної теорії права та держави. Видання 5-те, зі змінами. Навчальний посібник.— К.: Атіка.— 2001.- с.520
92. Радзівілл А. Як полегшити доступ до правосуддя в Україні? // Юридичний журнал. - №4(130). – 2013. – с.117-119.
93. Риднюк В.І. Техніко-юридичні помилки в нормативно-правових актах: поняття та види  // Держава і право. - №57. – 2013. – с.3-10.
94. Сідієнко С. Глобальний розвиток і Україна / С. Сідієнко // Розбудова держави. – 2000. – № 7-12. – С. 45-52.
95. Скомороха В. Зміцнювати конституційний порядок в державі / В. Скомороха // Право України. – 2002. – № 8. – С. 4-9.
96. Скрипнюк О. Громадянське суспільство як фундаментальна основа демократичного розвитку України // Право України. - №9. – 2012. – с.465-472.
97. Скрипнюк О. Ідея соціальної справедливості в контексті теорії соціальної правової держави / О. Скрипнюк // Вісник Академії правових наук України. – 2001. – № 2 .- с.14-17.
98. Скрипнюк О., Федоренко В. Категорії «народний суверенітет», «народне волевиявлення», «безпосередня демократія», «форма безпосередньої демократії»:теоретико-методологічні аспекти // Право України. - №9. – 2012. – С.281-291.
99. Теорія держави і права у схемах і визначеннях / О.В. Бабкіна (кер.авт.кол.) К.Г. Волинка, Т.К. Скорін та ін.. : за ред. О.В. Бабкіної. – Х.: Право, 2010. – 274с.
100. Теорія держави і права у схемах і визначеннях / О.В. Бабкіна (кер.авт.кол.) К.Г. Волинка, Т.К. Скорін та ін.. : за ред. О.В. Бабкіної. – Х.: Право, 2010. – 274с.
101. Теорія держави і права. Академічний курс: підр. За заг.ред. О.В. Зайчука, Н.М. Оніщенко.  – К..: Юрінком Інтер, 2006. – 688с.
102. Теорія держави і права. Академічний курс: Підручник/ О. В. Зайчук, А. П. Заєць, В. С. Журавський та ін.; Ред. Н. М. Оніщенко; Мін-во освіти і науки України. - К.: Юрінком Інтер, 2006. - 685 с.
103. Теорія держави і права: підручник / за ред.. .Л. Лисенков та ін.. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 448с.
104. Тесленко О. Особливості співвідношення моралі і права у концепції „чистого права” / О. Тесленко // Право України. – 2005. – № 1.-с.18-25.
105. Тесленко О. Особливості співвідношення моралі і права у концепції „чистого права” / О. Тесленко // Право України. – 2005. – № 1.-с.18-25.
106. Тополь Ю.О. Правовий нігілізм: стан,детермінанти та можливі шляхи подолання  / Тополь Ю.О.// Вісник Хмельницького інституту управління і права. – 2004.-.№ 3. – 45-47с.
107. Требін М. П. Правосвідомість громадян України: стан та види деформацій. - Режим доступу до сайту: www.nbuv.gov.ua/portal/natiiral/vldmu/Soc_dos/2009_844/Trebin. pdf.
108. Філософія права: пер. З англ.. /За ред.. Дж.Фейнберга, Дж. Коумена. – К.: Основи, 2007. – 1256с.
109. Хальота А. Класифікація конституційних особистих прав і свобод людини та громадянина / А. Хальота // Право України. – 2000. – № 8. – С. 55-58.
110. Чиркін В. Правові системи сучасності: взаємовплив і антагонізми (на практиці конституційного права) // Право України. - №6. – 2013. –с.289-296.
111. Шевченко Т.В. Юридична колізія: теоретико-правовий аспект // Право і суспільство. - №3. -2013. – с.13-19.
112. Шевченко Я.М. Цивільний кодекс Укаїни. У 2 ч.: Наук.-практ. комент. Ч. 2. / Я.М. Шевченко. — К.: ІнЮре, 2004.
113. Шевченко Я.М. Цивільний кодекс України: у 2 ч.: Наук.-практ. комент. Ч. 1. / Я.М. Шевченко. — К.: ІнЮре, 2004. — 692 с.
114. Шемшученко Ю.С.  Загальна теорія держави і права, філософія та енциклопедія права. – Т.1. – Спб.: Питер.- 2002-568 с.
115. Шемшученко Ю.С. Держава // Юридична енциклопедія: в 6 т. – К.: Українська енциклопедія, 1999. – Т.2. Д-И. – с.80-81.
116. Ющенко В.А. Не розподіл влади, а гармонізація управління / В. А. Ющенко // Урядовий кур’єр. – 2005. – 29.04. – С. 4-7.
117. Ющик О.І. Галузі та інститути правової системи (міфи і реальність). – К.: Оріон, 2002. – 112с.
118. Яковюк І. Правова культура її вплив на розвиток правової системи // Вісник Академії правових наук УРАЇНИ. – 2008. – Вип.1 – С.43-57.

Додаток А. Зразок титульного аркуша курсової роботи

 

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

 

КАФЕДРА ТЕОРІЇ ТА ІСТОРІЇ ДЕРЖАВИ І ПРАВА

 

 

 

 

КУРСОВА РОБОТА

 

з дисципліни «Теорія держави і права»

 

на тему:

 

«Правовідносини як форма існування та реалізації прав і обов’язків»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Студент-виконавець:	Керівник курсової роботи:
Павленко Олена Василівна, група ЮР-51 _____________________(особистий підпис)	Крушельницька Наталія Петрівна, к. ю. н., доцент _____________________(особистий підпис)

 

 

Курсова робота захищена з оцінкою ________________________________

Протокол захисту курсових робіт № ___ від __________ 20____ р.

 

 

 

 

 

 

 

Черкаси

2013

 

Додаток Б. Зразок оформлення змісту курсової  роботи

 

ЗМІСТ

 

ВСТУП................................................................................................................ 2

РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО ПРАВОВІДНОСИНИ............... 5

1.1. Поняття та ознаки правовідносин........................................................ 5

1.2. Види правовідносин............................................................................. 9

РОЗДІЛ 2. ПІДСТАВИ ВИНИКНЕННЯ ПРАВОВІДНОСИН.................. 15

2.1. Структура правовідносин.................................................................. 15

2.2. Субєкти та обєкти правовідносин, їх теоретико-правова характеристика………………………….………………………………….....18

2.3.Юридичні факти………………….……………..………………………..21

РОЗДІЛ 3. РОЛЬ ТА ЗНАЧЕННЯ ПРАВОВИХ ВІДНОСИН У РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВ ТА ОБОВЯЗКІВ .................................................................................................... 25

3.1. Субєктивне та обєктивне право......................................................... 25

ВИСНОВКИ..................................................................................................... 32

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ...................................................... 34

ДОДАТКИ........................................................................................................ 37

 

 

 

 

 

Додаток В. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел

 

Примітка: Елементи, виділені напівгрубим курсивом, є факультативними і вводяться в бібліографічний запис залежно від теми наукової  роботи. Проміжки між знаками та елементами запису є обов'язковими і використовують для розрізнення знаків граматичної і приписаної пунктуації.

 

Вид джерела:	Приклад опису:
- один автор	1. Швецова-Водка Г. М. Документознавство : навч. посіб. / Г. М. Швецова-Водка. – К. : Знання, 2007. – 398 с. – Серія «Вища освіта ХХІ століття». 2. Коренівський Д. Г. Дестабілізуючий ефект параметричного білого шуму в неперервних та дискретних динамічних системах / Коренівський Д. Г. ; НАН України, Ін-т математики. – К. : Ін-т математики, 2006. – 111 с.
- два автори	1. Матвієнко О.В. Основи організації електронного документообігу : навчальний посібник / Матвієнко О.В., Цивін М.Н.  – К.: ЦУЛ, 2008. – 112 с. 2. Ромовська З. В. Сімейне законодавство України / З. В. Ромовська, Ю. В. Черняк; Акад. адвокатури України, Шк. адвокат. підготов. – К. : Прецедент, 2006. – 93 с. – (Юридична бібліотека. Бібліотека адвоката).
- три автори	Мацько Л. І. Стилістика ділової мови і редагування документів: навч. посібник для дистанційного навчання / Л. І. Мацько, Л. В. Кравець, О.В. Солдаткіна. – К. : Ун-т «Україна», 2004. – 281 с.
- чотири – п’ять і більше авторів	1. Методика нормування ресурсів для виробництва продукції рослинництва / [Вітвіцький В. В., Кисляченко М. Ф., Лобастов І. В., Нечипорук А. А.] ; Укр. НДІ продуктивності АПК М-ва аграр. політики України. - К. : НДІ "Украгропромпродуктивність", 2006. – 106 с. : табл. – (Бібліотека спеціаліста АПК. Економічні нормативи). 2. Архівознавство: підручник для студентів іст. ф-тів вищ. навч.закладів України / [Г. В. Боряк, Л. А. Дубровіна, Я. С. Калакура та ін.] ; за заг.ред. Я. С. Калакури та І. Б. Матяш. – К. : Видавн. дім «КМ Академія», 2002. – 356 с. 3. Психология менеджмента / [Власов П. К., Липницкий А. В., Лущихина И. М. и др.] ; под ред. Г. С. Никифорова. – [3-е изд.]. - Х. : Гуманитар. центр, 2007. - 510 с.
- без автора	1. Античная  мифология :  энциклопедия / [сост., ред. и предисл. К. Королева]. – М.; СПб. : Эксмо : Мидгард, 2005. – 768 с. 2. Історія Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря / [авт. тексту В. Клос]. – К. : Грані-Т, 2007. - 119 с. : іл., табл., портр. -(Грані світу). 3. Нові правила бібліографічного опису / підгот. О. Устіннікова, П. Сенько, Н. Регідайло // Вісник Книжкової палати. – 2007. – № 7. - С. 23-25 ; № 8. – С. 25–27 ; № 9. – С. 24–27.
- багатотомний документ	1. Бондаренко В. Г. Теорія ймовірностей і математична статистика. Ч. 1 / В. Г. Бондаренко, І. Ю. Канівська, С. М. Парамонова ; Нац. техн. ун-т України «Київ. політехн. ін-т». – К. : НТУУ «КПІ», 2006. – 125 с.
- матеріали  конференцій, з’їздів	2. Менеджмент соціокультурної діяльності: стан та перспективи : матеріали Всеукраїнської конференції (Луганськ, 22-23 лютого 2007 р.). – М-во освіти і науки України, М-во  культури і туризму України, Луганський державний інститут культури і мистецтв. – Луганськ – Арт, 2007. – 192 с. 3. Кібернетика в сучасних економічних процесах : зб. текстів виступів на республік. міжвуз. наук.-практ. конф. / Держкомстат України, Ін-т статистики, обліку та аудиту. – К. : ІСОА, 2002. – 147 с.
- закони, укази Президента, постанови	1. Про інформацію: закон України, 2 жовтня 1992 року // Голос України. – 1992. – 13 листопада. – с. 3- 5; Те саме // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 48. – с. 1447-1462. 2. Про вдосконалення інформаційно-аналітичного забезпечення Президента України та органів державної влади [Електронний ресурс] : указ Президента України від 14.07.2000 № 887/200. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=887%2F2000 3. Про Концепцію національної інформаційної політики [Електронний ресурс] : постанова Верховної Ради України від 3 квітня 2003 р. № 687-IV. – Режим доступу : http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=687-15
- збірник без загальної назви	1. Правове регулювання і використання інформаційних ресурсів. Електронні документи : зб. законів та нормативних актів / Європейський ун-т. – К.: вид-во Європ. ун-ту, 2004. – 98 с. 2. Зразки  процесуальних  документів : (заяви,  позовні  заяви,  скарги,  клопотання) / уклад.:  М. М. Лядецький, М. І. Хавронюк. Стратегія  і тактика  цивільного  процесу :  практ.  посіб. / В. М. Кравчук. – К. : Атіка, 2007. – 352 с.
- стандарти	1. Діловодство й архівна справа: Терміни та визначення понять : ДСТУ 2732:2004. – [Чинний від 2005-07-01. – К.: Держспоживстандарт України, 2005. – 33 с. – ( Національний стандарт України). 2. Видання. Основні види. Терміни та визначення : ДСТУ 3017-95. – [Чинний від 1996-01-01]. – К.: Держстандарт України, 1995. – 45 с. - (Державний стандарт України). 3. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання: ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. – Вид.офіц. – [Чинний від 2007-07-01]. – К. : Держспоживстандарт з інформації, бібліотечної та видавничої справи). 4. Галузева система науково-технічної інформації з архівної справи та документознавства. Структура та основні напрями функціонування: СОУ 92.5 – 22892594-001-2004. – Офіц. вид. – К. : Державний комітет архівів, 2005. – 28 с. – (Стандарт Держкомархіву України).
- автореферати дисертацій	1. Гайсинюк Н. А. Педагогічні засади підготовки документознавців в умовах інформатизації суспільства: автореф. дис. .на здобуття наук. ступеня канд. пед. наук : спец.07.00.08 «Книгознавство, бібліотекознавство, бібліографознавство» / Гайсинюк Наталія Анатоліївна; Київський Нац. ун-т культури і мистецтв. – К., 2003. – 24 с.
- словники	2. Архівістика: термінологічний словник [авт.. – упорядн.: Новохатський К.Є., Селіверстова К. Т.] – К., 1998. – 106 с. – ISBN 966-7250-02-04. 3. Географія : словник-довідник / [авт.-уклад. Ципін В. Л.]. - Х. : Халімон, 2006. – 175, [1] с. 4. Тимошенко З. І. Болонський процес в дії : слов.-довід. основ. термінів і понять з орг. навч. процесу у вищ. навч. закл. / З. І. Тимошенко, О. І. Тимошенко ; Європ. ун-т. - К. : Європ. ун-т, 2007. – 57 с. 5. Українсько-німецький тематичний словник = Ukrainisch-deutsches thematisches Wцrterbuch : [близько 15 000 термінів / уклад. Н. Яцко та ін.]. - К. : Карпенко, 2007. – 219 с. 6. Європейський Союз : словник-довідник / [ред.-упоряд. М. Марченко]. – 2-ге вид. – К. : К.І.С.,2006. – 138 с.
- частина книги, періодичного, продовжуваного видання	1. Гранчак Т. Інформаційно-аналітичні структури бібліотек в умовах демократичних перетворень / Тетяна Гранчак, Валерій Горовий // Бібліотечний вісник. – 2006. - № 6. – С. 14-17. 2. Валькман Ю. Р. Моделирование HE-факторов – основа интеллектуализации компьютерных технологий / Ю. Р. Валькман, В. С. Быков, А. Ю. Рыхальский // Системні дослідження та інформаційні технології. – 2007. – № 1. – С. 39–61. 3. Гончарова Н.І. Документаційне забезпечення менеджменту: характерні ознаки і перспективи. / Н.І. Гончарова // Студії з архівної справи та документознавства. – 2004. – Т. 12. – С. 130–132. 4. Матвієнко О. В. Професійна соціалізація документознавців: використання інформаційно-комунікативних ресурсів фахового спрямування / О. В. Матвієнко // Документознавство. Бібліотекознавство. Інформаційна діяльність: проблеми науки, освіти, практики: V міжнар. науково-практична конф., 20–22 травня 2008 р. – C. 91–93.
- електронні ресурси	1. Бібліотека і доступність інформації у сучасному світі: електронні ресурси в науці, культурі та освіті / Л.Й. Костенко, А.О. Чекмарьов, А.Г. Бровкін, І.А. Павлуша // Бібліотечний вісник. – 2003. - № 4. – с. 43. – Режим доступу до журн.: http://www.nbugov.ua/articles/ 2003/03klinko.htm/ – Назва з екрану. 2. Електронний каталог НБУВ [Електронний ресурс]. – Електрон. дані. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/db/opac.html. – Назва з екрану. 3. Нижник Н.Р. Інформаційні технології в структурах державної служби [Електронний ресурс] / Н. Р. Нижник, Г. І. Леліков. – Режим доступу : http://www.bezpeka.com/library/ asp/asp_9.html. – Назва з екрану.
- перекладена література	1. Блум  Гарольд.  Західний  канон:  книги  на  тлі епох : пер. з англ. / Гарольд Блум ; [заг. ред. Ростислава Семківа]. – К. : Факт, 2007. – 720 с. – («Висока  полиця»). 2. Котлер Ф. Маркетинг, менеджмент / Ф. Котлер.; Пер. с англ. под ред. Л. А. Волковой, Ю. Н. Каптуревского. – СПб. : Питер, 2000. – 752 с.

 

 

 

Додаток Г. Приклади оформлення завдання на курсову роботу

СХІДНОЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ ЕКОНОМІКИ І МЕНЕДЖМЕНТУ

EAST EUROPEAN UNIVERSITY OF ECONOMICS AND MANAGEMENT

 

Спеціальність  6.030401 «Право»

Кафедра          правознавства

Навчальна дисципліна  Теорія держави і права

З А В Д А Н Н Я

на курсову роботу

студента     ___________________________

Тема роботи  ______________________________________________________________________

____________________________________________________________________

Вихідні дані до роботи

 __________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Перелік питань, що підлягають розробці:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Перелік графічного (ілюстративного) матеріалу:

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

__________________________________________________________________

Дата видачі завдання      “____” ____________ 20___  р.

Термін здачі студентом закінченої роботи    _____________ 20___ р.

Керівник                                         ________________________

(підпис) 

Завдання прийняв до виконання  ______________________________

(підпис)

 

Зразок завдання на курсову роботу (зворотній бік)

 

КАЛЕНДАРНИЙ ПЛАН ВИКОНАННЯ РОБОТИ

№ етапу	Етапи виконання курсової роботи	Термін виконання етапів роботи	Відмітка про виконання

 

 

ЗМІСТ

 

 

Вступ. 3

1. Загальні положення. 3

2. Етапи виконання курсової роботи. 4

2.1. Вибір теми роботи. 4

2.2. Підбір та опрацювання джерел з теми курсової роботи. 6

2.3. Розробка плану курсової роботи. 7

3. Оформлення курсової роботи…………………………………………………..10

3.1. Загальні вимоги до оформлення роботи. 10

3.2. Правила нумерації 12

3.3. Правила подання ілюстрацій. 12

3.4. Правила подання таблиць. 15

3.5. Загальні правила цитування та посилання на використані джерела. 18

3.6. Посилання. 18

3.7. Оформлення списку використаних джерел. 19

4. Захист курсової роботи. 20

5. Список рекомендованих джерел. 20

Додаток А. Зразок титульного аркуша курсової роботи.

Додаток Б. Зразок оформлення змісту курсової  роботи.

Додаток В. Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаних джерел.

         Додаток Г. Приклади оформлення завдання на курсову роботу

 

 

 

 

 

 

Підписано до друку 12.10.2011. Формат 60х84/16.
Гарнітура Times New Roman.

 

Надруковано в редакційно-видавничому відділі
Східноєвропейського університету економіки і менеджменту,

вул. Нечуя-Левицького, 16, Черкаси, 18036.