Написание контрольных, курсовых, дипломных работ, выполнение задач, тестов, бизнес-планов

Не нашли подходящий заказ?

Заказать в 1 клик: /contactus

Главная \ Методичні вказівки \ ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

« Назад

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО 13.07.2015 03:35

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

Навчально-методичний комплекс

навчальної дисципліни

"ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО"

Затверджено

на засіданні кафедри протокол №___

від «_____» ___________ 2014 р.

КИЇВ – 2014

АНОТАЦІЯ ЗІ СТРУКТУРНО-ЛОГІЧНОЮ СХЕМОЮ

Цивільне право України займає провідне місце серед інших галузей права, оскільки покликане захищати свободу особи, приватної власності, підприємницької діяльності. Суспільні відносини щодо володіння, користування та розпорядження майном регулюються саме нормами цивільного права та засновані на цивільно-правових засадах, а саме – юридичній рівності, вільному волевиявленні та майновій самостійності учасників.

Навчальна дисципліна спрямована на те, щоб надати допомогу курсантам засвоїти основні положення даної дисципліни, навчитися знаходити необхідні правові норми, правильно тлумачити та застосовувати їх на практиці.

Завдання дисципліни:

- забезпечення оптимальних умов для інтелектуального розвитку особистості через залучення її в активну розумову діяльність;

- забезпечення можливості для оволодіння змістом навчального матеріалу й ознайомлення з новими досягненнями цивілістичної науки;

- усвідомлення перспективи подальшого розвитку наукових пошуків у галузі цивільного права;

- розкриття можливостей використання конкретних знань у професійній діяльності.

Забезпечуючі дисципліни: теорія держави та права, римське приватне право, конституційне право України, адміністративне право, кримінальне право, трудове право, господарське право

Забезпечувані дисципліни: цивільний процес, страхове право, делікти в цивільному праві, житлове право, екологічне право, правове регулювання відносин власності, право інтелектуальної власності, актуальні проблеми цивільного права і процесу, актуальні проблеми цивільно-правової відповідальності.

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Цивільне право є складовою частиною права України і посідає в ній одне з повідних місць, оскільки покликане захищати свободу особи в повсякденному житті, регулювати відносини власності, гарантувати мінімальне втручання держави в цивільні правовідносини.

Цивільне право є фундаментальною юридичною дисципліною і основою викладання дисципліни повинні бути не лише конкретні норми закону, а, основні цивілістичні поняття та конструкції, способи та форми їх практичного використання.

Мета дисципліни: досягнення всебічного глибокого розуміння курсантами природи і суті цивільно-правових та сімейно-правових відносин, підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів із всебічним знанням цивільного та сімейного права.

В результаті вивчення дисципліни «Цивільне та сімейне право» курсант повинен:

- знати: цивілістичний інструментарій (правоздатність, дієздатність, правочин, реституція, право власності, сервітут, емфітевзис, суперфіцій, трансмісія, зобов’язання, кредитор, боржник, договір, делікт та інші), засвоїти основні цивільно-правові інститути;

- уміти: володіти основними проблемами, що викликаються конфліктами інтересів суб’єктів цивільних правовідносин; давати визначення основних категорій та понять, що містить начальна дисципліна; вирізняти особливості цивільних правовідносин від інших видів правовідносин; орієнтуватися у чинному цивільному законодавстві; знати проблеми розвитку цивільного права у поєднанні з проблемами цивільно-процесуального та сімейного права на сучасному етапі; застосовувати теоретичні знання і приписи нормативно-правових актів у практичній діяльності;

- набути навичок використання чинного законодавства, покликаного врегульовувати цивільні відносини, для розширення свого правового кругозору, підвищення рівня правосвідомості і правової культури та вирішення питань, що виникають у практичній діяльності.

Міждисциплінарні зв’язки. Дисципліна «Цивільне право» пов’язана із таким дисциплінами, як «Сімейне право», «Основи римського цивільного права», «Теорія держави та права», а також з курсами: «Правове регулювання відносин власності», «Інтелектуальна власність», «Міжнародне приватне право», «Цивільний процес», «Господарське право».

Дисципліна «Цивільне право» вивчається протягом двох семестрів, починаючи з першого семестру другого курсу та завершуючи другим семестром другого курсу.

По завершенню курсу курсантами складається підсумковий семестровий контроль у формі іспиту.

Формами вивчення дисципліни є лекційні, семінарські та практичні заняття, застосовується самостійна та індивідуальна робота.

Семінарські заняття проводяться з основних тем навчальної дисципліни. В процесі підготовки до семінарського заняття, необхідно ознайомитися з матеріалом, який був викладений в лекції, з матеріалом підручників та рекомендованої літератури, яка додається до кожного семінарського заняття. На семінарські заняття виносяться найбільш важливі теоретичні питання дисципліни. Підготовка до них буде дієвою, лише за умови, що курсант творчо підійде до вивчення рекомендованих джерел, дасть їм критичний аналіз, висловить власну думку, обґрунтує її прикладами із практики. До семінарського заняття курсант повинен підготувати короткі виступи із кожного питання теми. Доцільно відповіді на кожне питання семінару нотувати в зошиті.

З найбільш важливих тем навчальної дисципліни проводяться практичні заняття. На них можуть використовуватись різні форми та методи контролю знань курсантів: доповіді, експрес-опитування, доповнення відповіді, вільна дискусія, співбесіда, обговорення рефератних повідомлень, вирішення задач. До вирішення задач слід приступати після засвоєння теоретичного матеріалу і з’ясування як відповідні питання регулюються чинним законодавством. Вирішення задач повинно бути у письмовій формі, чітке, лаконічне з посиланням на статті відповідних нормативно-правових актів. Якщо умови задачі допускають альтернативне її розв’язання необхідно зазначити кожен із варіантів.

Самостійна та індивідуальна робота планується як форма навчання, що має на меті розширення та дослідження питань винесених на розгляд на лекційних заняттях, а також опрацювання питань, які не були висвітлені на лекційних та семінарських заняттях.

Завершується вивчення дисципліни «Цивільне право» проведенням іспиту. До іспиту допускаються ті курсанти, які відпрацювали всі пропущені заняття та виправили незадовільні оцінки, отримані на семінарських та практичних заняттях.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

ПРОГРАМА

навчальної дисципліни

Київ – 2014

ВСТУП

Сучасний курс цивільного права орієнтує курсанта не лише на коментування законодавства та його аналіз, а передусім на засвоєння основних положень цивілістичної науки.

Необхідно виходити з того, що цивільне право є фундаментальною юридичною дисципліною і основою викладання дисципліни повинні бути не лише конкретні норми закону, а, перш за все, основні цивілістичні поняття та конструкції, способи та форми їх практичного використання.

За цих умов набуті знання ніколи не застаріють і при прийнятті нових нормативних актів, оскільки предметом вивчення є правознавство, а не окремі акти законодавства.

Предмет навчальної дисципліни:основні принципи, доктринальні засади, правові джерела, окремі поняття, терміни, визначення, дефініції, юридичні категорії та інститути загальної та особливої частин цивільного та сімейного права, особистих немайнових прав, речового права, права інтелектуальної власності, зобов’язального права, специфіка правового регулювання особистих немайнових та майнових відносин, заснованих на юридичній рівності, вільному волевиявленню та майновій самостійності їх учасників, особливості вирішення основних конструкційно-догматичних проблем цивільного та сімейного права, які зберігають своє науково-практичне значення під час аналізу та розробки сучасного праворозуміння.

Програма навчальної дисципліни складається з таких змістових модулів:

Змістовий модуль І. Загальна характеристика цивільного права України.

Змістовий модуль ІІ. Спадкове право. Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір.

Змістовий модуль ІІІ. Договори про передачу майна у тимчасове користування. Договори про виконання робіт.

Змістовий модуль ІV. Недоговірні зобов’язання.

1. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Мета дисципліни: досягнення всебічного глибокого розуміння курсантами (студентами, слухачами) природи і суті цивільно-правових відносин, підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів із всебічним знанням цивільного права.

В результаті вивчення дисципліни «Цивільне право» курсант повинен:

знати: цивілістичний інструментарій (правоздатність, дієздатність, правочин, реституція, право власності, сервітут, емфітевзис, суперфіцій, трансмісія, зобов’язання, кредитор, боржник, договір, делікт та інші), засвоїти основні цивільно-правові інститути;

уміти самостійно аналізувати акти цивільного законодавства, володіти навичками практичного використання цивільно-правових засобів.

Основною нормативною базою курсу цивільного права є Конституція України, а також Цивільний кодекс України (далі – ЦК України), оскільки саме ці кодифікаційні акти становлять той фундамент, на якому будується цивільне законодавство.

Дисципліна «Цивільне право» вивчається протягом двох семестрів, починаючи з першого семестру другого курсу та завершуючи другим семестром другого курсу. Формою семестрового контролю є залік та екзамен.

Загальна підсумкова оцінка проставляється за результатами останнього семестру.

По завершенню курсу складається підсумковий семестровий контроль у формі іспиту. З найбільш важливих тем курсу проводяться практичні заняття. На них можуть використовуватись різні форми та методи контролю знань курсантів: доповіді, експрес-опитування, доповнення відповіді, вільна дискусія, співбесіда, обговорення рефератних повідомлень, розв’язання казусів та задач, індивідуальні завдання та інші. Рівень знань, підготовленості, ерудиції, активності курсантів на семінарах оцінюється викладачем самостійно.

Змістовий модуль І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ.

Тема 1. Загальна характеристика цивільного права

Співвідношення публічного та приватного права. Цивільне право, як приватне право. Місце цивільного права в системі галузей права.

Предмет цивільно-правового регулювання. Майнові відносини, які регулюються цивільним правом. Особисті немайнові відносини, які регулюються цивільним правом. Цивільно-правовий метод регулювання суспільних відносин. Функції цивільного права. Основні принципи цивільного права. Визначення цивільного права. Відмежування цивільного права від інших галузей права. Система цивільного права як галузі права.

Цивільне законодавство. Аналогія закону. Аналогія права.

Тема 2. Цивільні правовідносини

Поняття та структура цивільних правовідносин.

Поняття цивільних правовідносин. Елементи та структурні особливості цивільних правовідносин.

Зміст цивільних правовідносин. Поняття, зміст та види суб'єктивних цивільних прав. Поняття, зміст та види суб'єктивних обов'язків.

Елементи ти види цивільних правовідносин.

Склад учасників (суб'єктів) цивільних правовідносин. Поняття цивільної правоздатності і дієздатності. Об'єкти цивільних правовідносин.

Класифікація (види) цивільних правовідносин.

Підстави виникнення та припинення цивільних правовідносин.

Тема 3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

Правоздатність фізичних осіб. Виникнення та припинення правоздатності. Зміст правоздатності фізичних осіб. Співвідношення правоздатності та суб'єктивного права.

Дієздатність фізичної особи. Особливості правового становища фізичних осіб-підприємців. Порядок, умови та правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою. Роль ОВС в оголошенні особи померлою.

Поняття та ознаки юридичної особи. Поняття і види правосуб'єктності юридичних осіб. Органи юридичних осіб. Індивідуалізація юридичних осіб, її способи та цивільно-правове значення.

Порядок і способи утворення юридичних осіб. Державна реєстрація юридичної особи та її правове значення. Припинення діяльності юридичної особи. Порядок ліквідації юридичної особи. Реорганізація юридичної особи. Види юридичних осіб. Підприємства. Господарські товариства. Кооперативи. Об'єднання. Види юридичних осіб в органах внутрішніх справ.

Тема 4. Об`єкти цивільних правовідносин

Поняття і види об'єктів цивільних правовідносин. Поняття речей та їх ознаки. Класифікація речей та її правове значення. Поняття майна. Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин. Поняття та особливості цивільно-правового режиму валютних цінностей. Поняття та основні види цінних паперів. Єдиний майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин. Послуги та інші дії як об'єкти цивільних правовідносин. Результати творчої діяльності як об'єкти цивільних правовідносин.

Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних правовідносин.

Тема 5. Особисті немайнові права фізичної особи.

Поняття та ознаки особистих немайнових прав, не пов’язаних з майновими. Розвиток концепції особистих немайнових прав у цивільному праві. Джерела правового регулювання особистих немайнових прав фізичної особи. Проблема галузевої приналежність особистих немайнових, не пов’язаних з майновими, відносин.

Поняття та ознаки особистих немайнових відносин. Нематеріальні блага як особлива категорія об’єктів цивільного права. Особливості суб’єктного складу. Загальні та спеціальні суб’єкти особистих немайнових відносин. Абсолютність особистих немайнових відносин.

Підстави виникнення особистих немайнових прав фізичної особи. Здійснення та гарантії забезпечення особистих немайнових прав. Критерії класифікації та види особистих немайнових прав: за цільовим спрямуванням, порядком виникнення, формою закріплення. Система особистих немайнових прав у Цивільному кодексі.

Захист особистих немайнових прав. Поновлення порушеного права. Спростування недостовірної інформації. Відшкодування моральної шкоди.

Тема 6. Правочини.

Поняття та ознаки правочину. Види правочинів. Умови дійсності правочинів. Сторони у правочині. Зміст правочину. Форма правочину.

Недійсність правочину. Нікчемні та оспорювані правочини. Правові наслідки недійсності правочину

Тема 7. Представництво. Довіреність.

Поняття представництва. Сфера застосування представництва. Види представництва.

Сторони правовідносин з представництва. Повноваження представника. Наслідки укладення угоди особою, не уповноваженою на це, або з перевищенням повноважень.

Довіреність. Форма та строк дії довіреності. Передоручення. Припинення довіреності. Наслідки припинення довіреності.

Тема 8.Строки та терміни в цивільному праві.

Поняття строків в цивільному праві. Види строків. Порядок обчислення строків. Строки здійснення цивільних прав. Строки виконання цивільних обов’язків.

Поняття і значення строку позовної давності. Види строків позовної давності. Вимоги, на які позовна давність не поширюється. Початок перебігу строку позовної давності.

Зупинення, перерва і поновлення строків позовної давності. Наслідки закінчення строку позовної давності. Випадки захисту порушеного права після закінчення строків позовної давності.

Тема 9. Відповідальність у цивільному праві.

Поняття, ознаки та функції цивільно-правової відповідальності. Види та форми цивільно-правової відповідальності. Договірна та недоговірна від повільність. Часткова, солідарна та субсидіарна відповідальність.

Умови цивільно-правової відповідальності. Склад цивільного правопорушення. Вина як умова цивільно-правової відповідальності.

Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Тема 10. Право власності. Захист права власності.

Речові права в системі цивільних прав. Ознаки речових прав. Власність і право власності: співвідношення. Поняття права власності як правового інституту. Форми і види права власності за законодавством України. Право власності Українського народу. Підстави виникнення прав власності та їх класифікація. Момент виникнення права власності у набувача майна за договором. Ризик випадкової загибелі або псування речі. Припинення права власності. Поняття права спільної власності та її види. Право володіння чужим майном. Право користування чужим майном. Поняття та види сервітутів. Право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис). Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій). Цивільно-правові способи захисту права власності. Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов). Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов). Захист прав володільця, який не є власником.

Тема 11. Право інтелектуальної власності.

З’ясувати поняття: права інтелектуальної власності; джерел правового регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною діяльністю; суб’єктів, об’єктів та зміст права інтелектуальної власності; авторського та патентного права; поняття та ознаки твору; види об’єктів, що охороняються авторським правом; авторських та суміжних прав; майнових та особистих немайнових прав автора; строків чинності авторського права; захисту права інтелектуальної власності судом.

Змістовий модуль ІІ. СПАДКОВЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР.

Тема 12. Спадкове право

Поняття спадкового права. Універсальне та сингулярне правонаступництво у спадковому праві. Види спадкування. Поняття та склад спадкового майна. Час і місце відкриття спадщини.

Поняття заповіту та його форма. Заповідальний відказ. Покладання. Право на обов’язкову частку спадщини. Коло спадкоємців за законом. Зміна черговості при спадкуванні за законом.

Усунення від спадкування. Прийняття та відмова від спадщини. Оформлення спадкових прав.

Тема 13. Загальні положення про зобов’язання.

Загальні положення про договір.

Зобов’язальне право як підгалузь цивільного права. Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання.

Суб’єкти зобов’язальних правовідносин. Множинність осіб в зобов’язанні.

Види цивільно-правових зобов’язань. Договірні та недоговірні зобов’язання. Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань. Підстави припинення зобов’язань.

Поняття, сутність та значення цивільно-правового договору. Прояв принципу свободи договору. Функції цивільно-правового договору.

Види цивільно-правових договорів. Поіменовані та непоіменовані договори. Реальні та консенсуальні договори. Договори двосторонні та односторонні. Договори оплатні та безоплатні. Попередній договір. Договір приєднання, публічний договір. Договір на користь третьої особи.

Зміст договору як підстави виникнення цивільних правовідносин. Поняття та значення істотних умов договору. Звичайні та випадкові умови договору. Тлумачення умов договору.

Тема 14. Способи забезпечення виконання зобов’язання

Поняття та способи забезпечення виконання зобов’язання. Неустойка, її види та форми. Функції неустойки. Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Функції завдатку. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого завдатком. Відмінність завдатку від авансу.

Порука як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Відповідальність поручителя. Права поручителя, який виконав зобов’язання. Припинення поруки. Гарантія.

Загальні положення про заставу як спосіб забезпечення виконання зобов’язань. Види застави. Предмет та форма договору застави. Права та обов’язки заставодавця та заставодержателя. Види застави. Притримання. Відповідальність за порушення зобов’язань.

Тема 15. Договори по передачі майна у власність.

Договір купівлі-продажу. Права покупця в разі продажу йому товару неналежної якості. Договір поставки: поняття та загальна характеристика.

Договір контрактації сільськогосподарської продукції. Постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу: особливості правового регулювання.

Договір міни (бартеру). Правове регулювання міни.

Договір дарування: поняття, юридична характеристика. Суб’єкти договору дарування, їх права та обов’язки. Укладення, припинення та розірвання договору дарування.

Договір ренти: поняття, юридична характеристика. Особливості укладення договору ренти.

Договір довічного утримання (догляду). Юридична характеристика договору. Форма договору. Сторони договору довічного утримання. Права та обов’язки відчужувача та набувача. Припинення та розірвання договору довічного утримання.

Змістовий модуль ІІІ. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВЕ КОРИСТУВАННЯ. ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ.

Тема 16. Договори про передачу майна у тимчасове користування.

Поняття та ознаки договору найму (оренди). Суб’єкти та об’єкти договору найму (оренди). Строк, ціна та форма договору. Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди). Припинення договору найму (оренди).

Особливості договору прокату. Договір лізингу. Об’єкти лізингу. Види договору лізингу. Договір найму (оренди) земельної ділянки. Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди. Договір найму (оренди) транспортного засобу. Особливості найму (оренди) транспортного засобу. Договір найму житла.

Тема 17. Договори про виконання робіт.

Поняття ознаки та значення договору підряду. Сторони договору підряду. Множинність осіб в договорі підряду та залучення для виконання договору третіх осіб. Права та обов’язки сторін.

Зміст договору підряду. Ризик у підрядних відносинах. Відповідальність за договором підряду.

Види договорів підряду. Договір побутового підряду. Договір будівельного підряду. Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт.

Поняття та загальна характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Сторони договору. Форма договору. Ціна, строк договору.

Тема 18. Договори про надання послуг.

Поняття та ознаки договору про надання послуг. Місце договорів про надання послуг в системі цивільного законодавства України. Транспортні договори. Транспортне законодавство. Поняття і види перевезень. Зміст договору про перевезення вантажів. Відповідальність сторін за договором про перевезення вантажів. Комерційний акт. Акт загальної форми.

Договір зберігання: поняття, юридична природа, місце серед інших договірних зобов’язань. Види договору зберігання.

Поняття страхового зобов’язання. Основні страхові поняття. Форми страхування. Договір страхування. Суб’єкти відносин страхування. Права та обов’язки сторін. Умови та порядок здійснення страхових виплат. Відмова від здійснення страхових виплат. Припинення договору страхування. Недійсність договору страхування.

Договір охорони. Види договорів охорони. Договір доручення. Договір комісії. Договір на управління майном.

Тема 19. Договори про здійснення кредитно-розрахункових операцій.

Поняття та правова природа позики. Елементи договору позики. Зміст договору позики. Форма договору позики. Предмет договору позики.

Відповідальність за невиконання або неналежне виконання договору позики. Забезпечення виконання договору позики. Припинення договору позики.

Поняття та правове регулювання кредитних відносин. Види кредитів. Поняття та загальна характеристика кредитного договору. Істотні умови кредитного договору. Форма кредитного договору. Відмова від надання або одержання кредиту.

Поняття та загальна характеристика договору банківського вкладу (депозиту). Сторони договору. Форма договору. Види банківських вкладів. Ощадна книжка. Ощадний сертифікат.

Договір банківського рахунку. Укладення договору банківського рахунку. Виконання договору банківського рахунку. Розірвання договору банківського рахунку.

Договір факторингу: його поняття та ознаки. Сторони договору факторингу. Виконання договору факторингу. Права та обов’язки сторін за договором факторингу.

Тема 20. Договори в сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

Поняття та види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

Поняття та види ліцензій на використання об’єкта права інтелектуальної власності. Виключна, одиночна та невиключна ліцензії. Субліцензія.

Поняття та істотні умови ліцензійного договору. Строк чинності ліцензійного договору. Договір про створення за замовленням та використання об’єкта права інтелектуальної власності.

Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності: поняття та особливості співвідношення з іншими договорами у сфері інтелектуальної власності. Правова характеристика договору комерційної концесії.

Змістовий модуль ІV. НЕДОГОВІРНІ ЗОБОВ’ЯЗАННЯ.

Тема 1. Недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій

Зобов’язання з публічної обіцянки винагороди: поняття і види. Права та обов’язки суб’єктів зобов’язання із публічної обіцянки винагороди. Оголошення конкурсу. Зміна умов конкурсу. Поняття, суб’єкти, умови виникнення зобов’язань із вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення. Особливості зобов’язань, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи. Підстави виникнення зобов’язань із створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної або майну юридичної особи. Зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Тема 2. Деліктні зобов’язання

Поняття, елементи і система зобов’язань з відшкодування шкоди, джерела їх правового регулювання. Особливості окремих видів зобов’язань з відшкодування шкоди. Відшкодування шкоди, завданої прийняттям закону про припинення права власності на певне майно. Відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їх працівником. Відшкодування шкоди завданої органами влади. Особливості відшкодування шкоди, завданої правоохоронними органами. Поняття та ознаки джерела підвищеної небезпеки. Відшкодування шкоди, завданої особами з пороками волі. Загальна характеристика та особливості відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю потерпілого. Зобов’язання з відшкодування шкоди, завданої недоліками товарів (робіт), послуг.

3. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – Ст.141. // www.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-41. – Ст. 356.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 21-22. – Ст.135.
Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – додаток до № 28. – Ст. 573.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001р. // www.rada.gov.ua.
Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. // ВВР України, 1993., № 25, ст. 274.
Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. в редакції Закону від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 22 (01.06.2001), ст. 105.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону України від 11 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №43. – Ст. 214.
Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 205. – 7 листопада.
Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003. – № 31-32. – Ст.263.
Закон України “Про електроенергетику” 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998, № ст. 1.
Закон України “Про енергозбереження” від 1 липня 1994 р. № 74/94 ВР // Відомості Верховної Ради України, 1994. – Ст. 283.
Закон України “Про залізничний транспорт” 4 липня 1996 р. N 273/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 40. –ст. 183.
Закон України “Про заставу” від 02. жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. № 3161-IV //Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 7. – Ст.84.
Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
Закон України “Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. N 2665-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 50 (14.12.2001), ст. 262.
Закон України “Про нотаріат” від 02. 09. 1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 39. - Ст. 383.
Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 15. - Ст.99.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 7. – Ст. 32. у редакції Закону України від 1 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради. – 2001. – №8. – Ст. 37.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст.36.
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – №7. – Ст. 34.
Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. //// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Закон України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” у редакції Закону України від 15.12.2005 р. № 3205-IV // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 3 (16.01.96), ст. 9.
Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” // Відомості Верховної Ради України – 1992 - №36 – ст. 524.
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” в Україні. від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 22. – Ст. 262.
Закон України “Про стандартизацію” від 17.05.2001 р. № 2408 - ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст.145.
Закон України “Про теплопостачання” від 2 червня 2005 р. N 2633-IV // Відомості Верховної Ради України, 2005, N 28 (15.07.2005), ст. 373.
Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. / Відомості Верховної Ради України, 2006, № 31. – Ст. 268.
Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
ИНКОТЕРМС 2000 Международные правила толкования торговых терминов // Урядовий кур'єр, 2002, 04, 03.04.2002 № 63.
Постанова Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991 р. № 1545 // Відомості Верховної ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” від 29 лютого 1996 р. – № 266 // ЗПУ України, 1996. – № 8. – Ст. 239.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення” від 26 липня 1999 р. N 1357 // Урядовий кур'єр, 1999, 08, 26.08.99 № 158-159.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України, 2006, № 25 (05.07.2006), ст. 1818.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених” від 15 червня 1994 р. № 419 // Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів. – К., 1999.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україн. / Затв. Наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012. № 296 // Електронний ресурс / режим доступу www.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. - К.: Скіф, 2005. -304 с. -С. 71 -90.
Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду": Затверджено наказом Міністерства юстиції., Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5/3/41 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4.04.1994 р. № 221 // Офіційний сайт Верховної Ради) України (www.rada.gov.ua).
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112// Офіційний вісник України. - 2004. - № 35. – С. 55. – Ст. 2337.
Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №11-6 // "Бізнес" № 29, 21.07.97.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами” від 11 липня 2003 року № 185 // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1581.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства культури і мистецтв України “Про затвердження Правил торгівлі антикварними речами “ від 29 грудня 2001 року N 322/795 // Офіційний вісник України, 2002, N 5 (15.02.2002), ст. 204.
Порядок продажу на аукціонах майна, що перейшло у власність держави, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі, міністерства економіки та Фонду державного майна України № 873/172/2453 від 31.12.1998 р.
Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» від 31 липня 1996 року N 28 // Електронний ресурс / режим доступу www.rada.gov.ua
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затвердженні наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. №98 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 13. Ст. 953.
Наказ Міністерства юстиції України «Про Спадковий реєстр» від 17 жовтня 2000 р.
Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 (п.п. 23, 24, 71, 72, 81, 90).
Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.
Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560 // Офіційний вісник України, 2005, N 28 (29.07.2005), ст. 1634.
58. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5 // zakon.rada.gov.ua
Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1. // zakon.rada.gov.ua
Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 // zakon.rada.gov.ua
Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 // zakon.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" // zakon.rada.gov.ua
Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.
Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.
Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до сімейних форм виховання. Наказ Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту; Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я від 2 лютого 2007 р //Офіційний вісник України. – 2007. - № 17. – Ст.685.
Про внесення змін до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновленими, осіб, які бажають усиновити дитину та здійснення нагляду за дотриманням прав дитини після усиновлення. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. № 1213 //Офіційний вісник України. – 2007. - № 78. – Ст.2895.
Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Закон України від 13 січня 2005 р. //Офіційний вісник України. – 2005. -№ 4. – Ст.189.
Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу. Постанова Кабінету Міністрів від 26 квітня 2002 р. № 564 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 18. – Ст.925.
Про затвердження Положення про прийомну сім’ю. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 18. – С.926.
Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей. Закон України від 2 червня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 26. – Ст. 354.
Про охорону дитинства. Закон України від 26 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - № 30. – 2001. – ст.142
Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язані з захистом прав дитини. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 //Офіційний вісник України. – 2008. - № 76. – Ст.2561.
Про питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1228 //Офіційний вісник України. – 2007. - № 79. – Ст.2946.
Про попередження насильства в сім’ї. Закон України від 15 листопада 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст.70.
Про порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377 //Офіційний вісник України. – 2003. - № 36. – Ст.1944.
Про порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 //Офіційний вісник України. – 2008. - № 79. – Ст.2660.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.
Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 263-р //Офіційний вісник України. – 2006. - № 20. – Cт.1488.
Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 376 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 13. – Ст.873.
Про затвердження Правил опіки та піклування. //Наказ Державного комітету у справах сім’ї та молоді, МОЗ. МОН, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88.
Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.
Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1989 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". zakon.rada.gov.ua.
Аномалії у цивільному праві України : навч. посіб / за ред. Р.А.Майданика – К. : Юстиніан, 2007. – 468 с.
Безклубий І.А. Банківські правочини: монограф. – К.,: КНУ, 2008. - 378 с.
Берестова І.Е. Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національний ун-т внутрішніх справ. - X., 2004. - 20 с.
Бервено С.М. Проблеми договірного права України: монограф. – К.: Юр Інком, 2006. – 392 с.
Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): навч. посібн. – К., 2007. – 280 с.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положення. – М., 2009. – 692 с.
Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. – М., 1963. – 264 с.
Вінник О.М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» К.: Юрінком Інтер, 2009. - 312 с.
Гриняк А.Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб: монограф. – Тернопіль: Підручники, 2008. – 176 с.
Голубєва Н.Ю. Зобов'язання із публічної обіцянки винагороди: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. -О., 2005. - 22 с.
Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: монограф. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: монограф. - К.: Векта, 1996. – 234 с.
Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / За ред. О.В.Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 896 с.
Жилінкова І. Законодавчі варіації з теми недійсних шлюбів //Нотаріат для вас. – 2009. - № 3. – с.53-59.
Загальна теорія цивільного права : підручн. / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової – К.,1992. – 423 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні. Становлення і розвиток.: монограф. – К.,: КНТ, 2007. – 288 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право України : навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право : навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): монограф. / За ред. В.В.Луця – Тернопіль: Підручники, – 2011. – 320 с.
Зобов’язальне право: теорія і практика: навч. посібн. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інш. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком, 1998. – 912 с.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. посіб. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
Ігнатенко В.М. Публічна обіцянка винагороди без оголошення конкурсу // Підприємництво, господарство і право. - 2004. -№5.-С. 21-24.
Івахненко І.В. Проблемні аспекти розуміння особистих майнових правовідносин подружжя// Проблеми державотворення та право творення в Україні: тези доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (Львів, 17 лютого 2012 р.). – Львів: ЛьвДУВС, 2012. – С. 199-202.
Ромовська З. Українське цивільне право. Академічний курс. – К.: Атіка, 2010. – 560 с.
Ківалова Т. С. Зобов'язання відшкодування шкоди за цивільним законодавством України: теоретичні проблеми. : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 /Одеська національна юридична академія. - О., 2009. - 19 с.
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві. – К.: КНУ, 2006. - 228 с.
Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: КНУ, 1998. – 220 с.
Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монограф. – К.: Аста. – 2004. – 328 с.
Лов’як О.О. Нормативно-правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України: Монографія / За заг. ред. професора Гопанчука В.С. – Київ, 2011. – 228 с.
Лов’як О.О. Відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями службових осіб ОВС у стані необхідної оборони // Юридична наука, 2011. - №6. – С.24-31.
Лов’як О.О. Правові питання удосконалення державної реєстрації актів цивільного стану в Україні / Юридична наука, 2012. - №1. – С.23-30.
Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. – К.: Атіка. 2009. – 452 с.
Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 204 с.
Луць В.В. Строки захисту цивільних прав: навч. посіб. – Львів, ЛДУ, 1993. – 92 с.
Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин у цивільному праві: монограф. – К.: КНУ, 2002. – 216 с.
Мироненко В. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. Вирішення спорів про місце проживання дитини //Нотаріат для вас. – 2010. - № 5. – с.43-49.
Мироненко В. Здійснення батьківських прав та виконання обов’язків. Межі їхнього здійснення //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с.86-91.
Право власності в Україні : навч. посіб. // За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.:Юрінком, 2000. – 850 с.
Письменна О.П. Правовідносини, що виникають у зв'язку з порушенням прав споживачів внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг): Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одеська національна юридична академія. - О.. 2007. -20 с.
Плачков Д. Ф. Відшкодування шкоди фізичній особі, що потерпіла від злочину, за цивільним законодавством: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 /Одеська національна юридична академія. - О., 2009.-23 с.
Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. – К.,: ВІКТА, 2002. – 268 с.
Рябоконь Є. Поняття та особливості правового регулювання права спільної сумісної власності подружжя //Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – с. 71-77.
Рябоконь Є. Інститут права спільної сумісної власності за цивільним законодавством України: поняття та особливості правового регулювання //Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – с.40-49
Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.
Семейное право Украины //под ооб. Ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.
Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика / Є.О.Рябоконь, С.Я.Фурса, Ю.О.Заіка та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин : Вибр. наук. пр.. – Х.: Золоті сторінки, 2012. - 767 с.
Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві: монограф. – Хмельницький: ХУУП., 2007. – 626 с.
Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: навч. посіб. – К.: Атіка. – 2002. – 496 с.
Харитонов Є.О. Вступ до цивільного права України: навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 288 с.
Харитонов Є.О. Добровільне представництво у цивільному праві України: навч. посіб. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
Цивільне право України : підруч.: У 2-х кн. /3а ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2010. – 890 с.
Цивільне право України. Академічний курс: підруч.: У 2-х т. / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Ін Юре, 2006. – 520 с.
Цивільне право України. Загальна частина : підруч.: / За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О.Заіки. – К.: КНТ., 2008. – 480 с.
Цивільне право України. Особлива частина : підруч.: / За ред. С.С.Бичкової – К.: КНТ, 2008. – 496 с.
Цивільне право України: навч.посіб. / За ред. Р.О.Стефанчука. – К.: Наук. думка, 2009. – 492 с.
Цивільне право України. Братель О.Г., Пилипенко С.А.: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В.Луця. – т. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 1088 с.
Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар т.5. Право власності та інші речові права. / За ред. І.В.Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – 624 с.
Чернат В. А. Зобов'язання, що виникають внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03/ Одеська національна юридична академія. - О. - 2006. - 20 с.
Чуєва О. Спільна власність подружжя. Як знайти істину //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.51-58.

// zakon.rada.gov.ua

4. ФОРМА ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Орієнтовні форми контролю знань на семінарських та практичних заняттях :

- доповідь (виступ на задану тему);

- доповнення доповіді;

- вирішення задачі;

- експрес опитування;

- колоквіум;

- участь в дискусії;

- виконання самостійної роботи;

- тестування;

- реферат (письмова робота на задану тему із планом, списком літератури та висновками);

- письмове рецензування наукової статті;

- анотація наукової статті;

- підсумкова контрольна робота.

У випадку відсутності курсанта (слухача) на лекції або семінарському занятті він зобов’язанийвідпрацювати пропущене заняття через усне опитування в поза аудиторний час (час консультацій викладача) або відпрацювати пропущене заняття протягом одного тижня з моменту його появи.

Критерії оцінок. При оцінювання якості навчання враховуються наступні компоненти:

рівень знань (глибина і міцність, користування понятійним апаратом, послідовність і точність відповіді);
навики самостійної роботи (опрацювання додаткової літератури, робота з із законодавством).

Оцінювання знань курсантів здійснюється за 4-х бальною системою.

"5" (відмінно) - повне системне викладення отриманих знань. Припускаються одиничні несуттєві помилки, які самостійно виправляються курсантом. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв'язків, формулювання висновків і узагальнень, вільне оперування відомими фактами і відомостями. Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається.

"4" (добре) - повне системне викладення отриманих знань. Припускаються одиничні несуттєві помилки, які виправляються курсантом при вказівці викладача на помилку. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається, за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв'язків, формулювання висновків і узагальнень, у яких можуть бути окремі несуттєві помилки. Підтвердження вивченого відомими фактами і відомостями.

"3" (задовільно) - Неповне викладення одержаних знань, що не перешкоджає засвоєнню наступного програмного матеріалу. Припускаються окремі суттєві помилки, які виправляються за допомогою викладача. Утруднення при виділенні суттєвих ознак навчальної дисципліни, що вивчається, а також при виявленні причинних зв'язків і формулюванні висновків.

"2" (незадовільно) - Неповне, нелогічне, безсистемне викладення навчального матеріалу, суттєві помилки, які не виправляються навіть за допомогою викладача. Повне незнання або нерозуміння навчального матеріалу (курсант не може відповісти на жодне поставлене запитання). Недостатня самостійність - курсант потребує додаткових запитань від викладача при відповіді на поставлене питання. Пасивність та відсутність пізнавального інтересу до навчального предмету, що вивчається. Відсутність уваги на заняттях та інтересу до обраної професії.

5. ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ НА ЗАЛІК

Поняття цивільного права. Цивільне право в системі українського права.
Предмет та метод цивільного права.
Система цивільного права.
Цивільне законодавство. Аналогія закону. Аналогія права.
Поняття цивільної правоздатності та її зміст.
Поняття і види дієздатності.
Оголошення громадянина померлим.
Правові наслідки явки особи, оголошеної померлою.
Визнання особи безвісно відсутнім.
Визнання особи недієздатною, обмеження дієздатності.
Опіка та піклування.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок виникнення юридичної особи.
Поняття та види господарських товариств.
Підстави припинення юридичної особи.
Поняття та види об’єктів в цивільному праві.
Речі як об’єкти цивільного права. Класифікація речей.
Поняття та види особистих немайнових прав.
Поняття та ознаки правочину.
Умови дійсності правочину.
Класифікація правочинів.
Поняття і види недійсних правочинів.
Форма правочину і правові наслідки порушення форми правочину.
Поняття та види довіреностей.
Форма та строк дії довіреності.
Довіреності, які видаються організаціями на отримання матеріальних цінностей.
Поняття та види строків позовної давності. Початок перебігу позовної давності.
Зупинення та перерва перебігу позовної давності.
Поняття та види речових прав.
Поняття та зміст права власності.
Способи виникнення права власності.
Скарб, знахідка, набувальна давність – як підстави набуття права власності.
Поняття та види спільної власності.
Право переважної купівлі.
Поняття та види сервітутів.
Емфітевзис та суперфіцій як вид речових прав.
Час і місце відкриття спадщини.
Поняття спадщини та її склад.
Коло спадкоємців за законом.
Зміна черговості при спадкування за законом.
Спадкування за заповітом. Форма заповіту.
Заповіт з умовою.
Заповідальний відказ. Заповідальне покладання.
Спадкова трансмісія, спадкування за правом представлення.
Складання заповіту під умовою.
Усунення від спадщини.
Право на обов’язкову частку спадщини.
Прийняття та відмова від спадщини.
Спадковий договір.
Віндикаційний позов як засіб захисту права власності.
Негаторний позов як засіб захисту права власності.
Поняття права інтелектуальної власності.
Джерела права інтелектуальної власності.
Об’єкти права інтелектуальної власності.
Види об’єктів, що охороняються авторським правом.
Права автора.
Способи використання твору.
Поняття та ознаки винаходу.
Об’єкти суміжних прав.
Захист авторського права та суміжних прав.
Поняття та підстави виникнення зобов’язань.
Множинність осіб у зобов’язанні.
Місце, спосіб та строк виконання зобов’язання.
Поняття, значення та функції цивільно-правового договору.
Класифікація договорів.
Зміст договору. Істотні, звичайні, випадкові умови договору.
Порядок укладання договору. Оферта. Акцепт.
Поняття та види неустойки.
Завдаток. Відмінність від авансу.
Порука. Підстави припинення.
Поняття та види застави.
Гарантія. Притримання.
Підстави припинення зобов’язань.
Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
Поняття та істотні умови договору купівлі-продажу.
Обов’язки продавця за договором купівлі-продажу.
Права покупця при покупці неякісного товару.
Права покупця при покупці якісного товару в роздрібній торгівлі.
Особливості купівлі-продажу нерухомості.
Договір довічного утримання. Загальна характеристика.
Поняття та загальна характеристика договору поставки.
Порядок приймання продукції за кількістю та якістю.
Відповідальність сторін за невиконання договору поставки.
Договір контрактації. Загальна характеристика.
Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Рента.
Договір майнового найму. Загальна характеристика.
Обов’язки сторін за договором майнового найму.
Дострокове розірвання договору майнового найму.
Загальна характеристика договору оренди.
Лізинг. Загальна характеристика. Види лізингу.
Поняття та види договору найму житла.
Право наймача на приватизацію житла.
Обов’язки сторін за договором найму житла.
Договір підряду. Загальна юридична характеристика.
Обов’язки підрядчика.
Відповідальність сторін за договором підряду.
Транспортне законодавство.
Поняття та види перевезень.

100.Обов’язки сторін за договором перевезення вантажів.

Відповідальність сторін за договором перевезення вантажів.
Відповідальність перевізника за втрату та використання вантажу.
Підстави складання Комерційного акту і акту Загальної форми.
Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу, пошкодження чи псування вантажу.
Основні страхові поняття.
Поняття, види та форми страхування.
Страховий договір.
Обов’язки сторін за договором страхування.
Поняття та види обов’язкового страхування.
Підстави відмови у виплаті страхової суми.
Договір комісії. Договір доручення.
Кредитний договір.
Договір зберігання та його види. Форма договору.
Відповідальність сторін за договором зберігання.
Договір охорони.
Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони об’єктів.
Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони квартир.
Поняття договору факторингу.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ НА ЕКЗАМЕН

Поняття цивільного права. Цивільне право в системі українського права.
Предмет та метод цивільного права.
Система цивільного права.
Цивільне законодавство. Аналогія закону. Аналогія права.
Поняття цивільної правоздатності та її зміст.
Поняття і види дієздатності.
Оголошення громадянина померлим.
Правові наслідки явки особи, оголошеної померлою.
Визнання особи безвісно відсутнім.
Визнання особи недієздатною, обмеження дієздатності.
Опіка та піклування.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок виникнення юридичної особи.
Поняття та види господарських товариств.
Підстави припинення юридичної особи.
Поняття та види об’єктів в цивільному праві.
Речі як об’єкти цивільного права. Класифікація речей.
Поняття та види особистих немайнових прав.
Поняття та ознаки правочину.
Умови дійсності правочину.
Класифікація правочинів.
Поняття і види недійсних правочинів.
Форма правочину і правові наслідки порушення форми правочину.
Поняття та види довіреностей.
Форма та строк дії довіреності.
Довіреності, які видаються організаціями на отримання матеріальних цінностей.
Поняття та види строків позовної давності. Початок перебігу позовної давності.
Зупинення та перерва перебігу позовної давності.
Поняття та види речових прав.
Поняття та зміст права власності.
Способи виникнення права власності.
Скарб, знахідка, набувальна давність – як підстави набуття права власності.
Поняття та види спільної власності.
Право переважної купівлі.
Поняття та види сервітутів.
Емфітевзис та суперфіцій як вид речових прав.
Час і місце відкриття спадщини.
Поняття спадщини та її склад.
Коло спадкоємців за законом.
Зміна черговості при спадкування за законом.
Спадкування за заповітом. Форма заповіту.
Заповіт з умовою.
Заповідальний відказ. Заповідальне покладання.
Спадкова трансмісія, спадкування за правом представлення.
Складання заповіту під умовою.
Усунення від спадщини.
Право на обов’язкову частку спадщини.
Прийняття та відмова від спадщини.
Спадковий договір.
Віндикаційний позов як засіб захисту права власності.
Негаторний позов як засіб захисту права власності.
Поняття права інтелектуальної власності.
Джерела права інтелектуальної власності.
Об’єкти права інтелектуальної власності.
Види об’єктів, що охороняються авторським правом.
Права автора.
Способи використання твору.
Поняття та ознаки винаходу.
Об’єкти суміжних прав.
Захист авторського права та суміжних прав.
Поняття та підстави виникнення зобов’язань.
Множинність осіб у зобов’язанні.
Місце, спосіб та строк виконання зобов’язання.
Поняття, значення та функції цивільно-правового договору.
Класифікація договорів.
Зміст договору. Істотні, звичайні, випадкові умови договору.
Порядок укладання договору. Оферта. Акцепт.
Поняття та види неустойки.
Завдаток. Відмінність від авансу.
Порука. Підстави припинення.
Поняття та види застави.
Гарантія. Притримання.
Підстави припинення зобов’язань.
Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
Поняття та істотні умови договору купівлі-продажу.
Обов’язки продавця за договором купівлі-продажу.
Права покупця при покупці неякісного товару.
Права покупця при покупці якісного товару в роздрібній торгівлі.
Особливості купівлі-продажу нерухомості.
Договір довічного утримання. Загальна характеристика.
Поняття та загальна характеристика договору поставки.
Порядок приймання продукції за кількістю та якістю.
Відповідальність сторін за невиконання договору поставки.
Договір контрактації. Загальна характеристика.
Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Рента.
Договір майнового найму. Загальна характеристика.
Обов’язки сторін за договором майнового найму.
Дострокове розірвання договору майнового найму.
Загальна характеристика договору оренди.
Лізинг. Загальна характеристика. Види лізингу.
Поняття та види договору найму житла.
Право наймача на приватизацію житла.
Обов’язки сторін за договором найму житла.
Договір підряду. Загальна юридична характеристика.
Обов’язки підрядчика.
Відповідальність сторін за договором підряду.
Транспортне законодавство.
Поняття та види перевезень.
Обов’язки сторін за договором перевезення вантажів.
Відповідальність сторін за договором перевезення вантажів.
Відповідальність перевізника за втрату та використання вантажу.
Підстави складання Комерційного акту і акту Загальної форми.
Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу, пошкодження чи псування вантажу.
Основні страхові поняття.
Поняття, види та форми страхування.
Страховий договір.
Обов’язки сторін за договором страхування.
Поняття та види обов’язкового страхування.
Підстави відмови у виплаті страхової суми.
Договір комісії. Договір доручення.
Кредитний договір.
Договір зберігання та його види. Форма договору.
Відповідальність сторін за договором зберігання.
Договір охорони.
Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони об’єктів.
Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони квартир.
Поняття договору факторингу.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

кафедра загально-юридичних дисциплін

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА

для курсантів спеціальність 6.060100 «Право»

Затверджено

на засіданні кафедри

Протокол №

від 2014 р.

КИЇВ – 2014

РОБОЧА НАВЧАЛЬНА ПРОГРАМА З ДИСЦИПЛІНИ

«ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО»

ЗМІСТ

вступ

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН ДИСЦИПЛІНИ

КРИТЕРІЇ ТА ШКАЛА ОЦІНЮВАННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ НАВЧАННЯ

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ, ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ

Змістовий модуль І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ЦИВІЛЬНОГО ПРАВА УКРАЇНИ

Змістовий модуль ІІ. СПАДКОВЕ ПРАВО. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ЗОБОВ’ЯЗАННЯ. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ ПРО ДОГОВІР

Змістовий модуль ІІІ. ДОГОВОРИ ПРО ПЕРЕДАЧУ МАЙНА У ТИМЧАСОВІЕ КОРИСТУВАПННЯ. ДОГОВОРИ ПРО ВИКОНАННЯ РОБІТ.

НОРМАТИВНІ АКТИ

вступ

Цивільне право – одна з найскладніших навчальних дисциплін, які вивчаються у вищих навчальних закладах юридичного профілю. Студент повинен орієнтуватися у великому масиві цивільно-правових актів, слідкувати за змінами в законодавстві в той же час, великий обсяг навчального і нормативного матеріалу, складність теоретичних конструкцій, відсутність єдності судової практики з окремих питань не повинні бентежити студента.

Сучасний курс цивільного права орієнтує студента не лише на коментування законодавства та його аналіз, а передусім на засвоєння основних положень цивілістичної науки.

За цих умов набуті ними знання ніколи не застаріють і при прийнятті нових нормативних актів, оскільки предметом вивчення є правознавство, а не окремі акти законодавства.

Мета дисципліни: досягнення всебічного глибокого розуміння студентами природи і суті цивільно-правових відносин, підготовка до практичної діяльності висококваліфікованих спеціалістів із всебічним знанням цивільного права.

В результаті вивчення дисципліни «Цивільне право» курсант повинен:

- уміти самостійно аналізувати акти цивільного законодавства, володіти навичками практичного використання цивільно-правових засобів.

По завершенню курсу курсантами складається підсумковий семестровий контроль у формі іспиту.

З найбільш важливих тем курсу проводяться практичні заняття. На них можуть використовуватись різні форми та методи контролю знань курсантів: доповіді, експрес-опитування, доповнення відповіді, вільна дискусія, співбесіда, обговорення рефератних повідомлень, розв’язання казусів та задач, індивідуальні завдання та інші. Рівень знань, підготовленості, ерудиції, активності курсантів на семінарах оцінюється викладачем самостійно.

СИСТЕМА КОНТРОЛЮ ЗНАНЬ

Орієнтовні форми контролю знань на семінарських та практичних заняттях :

- доповідь (виступ на задану тему);

- доповнення доповіді;

- вирішення задачі;

- експрес опитування;

- колоквіум;

- участь в дискусії;

- виконання самостійної роботи;

- тестування;

- реферат (письмова робота на задану тему із планом, списком літератури та висновками);

- письмове рецензування наукової статті;

- анотація наукової статті;

- підсумкова контрольна робота.

Критерії оцінок. При оцінювання якості навчання враховуються наступні компоненти:

рівень знань (глибина і міцність, користування понятійним апаратом, послідовність і точність відповіді);
навики самостійної роботи (опрацювання додаткової літератури, робота з із законодавством).

Оцінювання знань курсантів здійснюється за 4-х бальною системою.

"5" (відмінно) - повне системне викладення отриманих знань. Припускаються одиничні несуттєві помилки, які самостійно виправляються курсантом. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв'язків, формулювання висновків і узагальнень, вільне оперування відомими фактами і відомостями. Виявлення пізнавальної активності, пізнавально-творчого інтересу до навчальної дисципліни, що вивчається.

"4" (добре) - повне системне викладення отриманих знань. Припускаються одиничні несуттєві помилки, які виправляються курсантом при вказівці викладача на помилку. Виділення істотних ознак навчальної дисципліни, що вивчається, за допомогою аналізу і синтезу, виявлення причинних зв'язків, формулювання висновків і узагальнень, у яких можуть бути окремі несуттєві помилки. Підтвердження вивченого відомими фактами і відомостями.

"З" (задовільно) - Неповне викладення одержаних знань, що не перешкоджає засвоєнню наступного програмного матеріалу. Припускаються окремі суттєві помилки, які виправляються за допомогою викладача. Утруднення при виділенні суттєвих ознак навчальної дисципліни, що вивчається, а також при виявленні причинних зв'язків і формулюванні висновків.

"2" (незадовільно) - Неповне, нелогічне, безсистемне викладення навчального матеріалу, суттєві помилки, які не виправляються навіть за допомогою викладача. Повне незнання або нерозуміння навчального матеріалу (курсант не може відповісти на жодне поставлене запитання). Недостатня самостійність - курсант потребує додаткових запитань від викладача при відповіді на поставлене питання. Пасивність та відсутність пізнавального інтересу до навчального предмету, що вивчається. Відсутність уваги на заняттях та інтересу до обраної професії.

ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ, ПЛАНИ ПРАКТИЧНИХ ЗАНЯТЬ,

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ КУРСАНТІВ

МОДУЛЬ 1.

Тема 1. Загальна характеристика цивільного права

Лекція – 2 год.

Цивільне законодавство. Аналогія закону. Аналогія права.

Семінарське заняття – 2 год.

1.Поняття цивільного права.

2.Предмет та метод.

3.Система цивільного права.

4.Принципи та функції цивільного права.

5. Цивільне законодавство.

Література

Агарков М. М. Ценность частного права // Агарков М. М. Избранные труды по гражданскому праву. В 2-х т. Том 1. – М., 2006.
Покровский И. А. Основные проблемы гражданского права (Серия «Классика российской цивилистики»). – М: Статут, 1998.
Цивільне право України: Академічний курс: Підруч.: У двох томах/ За заг.ред. Я.М. Шевченко. – Т.1, 2.– К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2006.
Цивільне право України: підруч.: У 2-х кн. / За ред. О.В. Дзери, Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2010.
Цивільне право України. Загальна частина: підруч. / За ред. Ю.О.Заіки, І.А.Бірюкова – К.: КНТ, 2008.
Харитонов Є. О., Старцев О. В. Цивільне право України: підруч. – Вид. 3, перероб. i доп. – К.: Істина, 2011. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред.О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2005.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. розробників проекту Цивільного кодексу України. – К.: Істина, 2004.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар: У 2 ч. / За заг ред. Я. М. Шевченко. – К.: Концерн «Видавничий Дім «Ін Юре», 2004.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар. Видання третє перероблене та доповнене. – Х.: ТОВ «Одіссей», 2006. – 1200 с.
Черепахин Б. Б. К вопросу о частном и публичном праве // Черепахин Б.Б. Труды по гражданскому праву (Серия «Классика российской цивилистики»). – М., 2001.

Тема 2. Цивільні правовідносини

(самостійна робота)

Поняття та структура цивільних правовідносин.

Поняття цивільних правовідносин. Елементи та структурні особливості цивільних правовідносин.

Елементи ти види цивільних правовідносин.

Класифікація (види) цивільних правовідносин.

Підстави виникнення та припинення цивільних правовідносин.

Тема 3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

Лекція – 2 год.

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття цивільної правосуб’єктності. Фізична особа (громадянин) як суб'єкт цивільного права. Правоздатність і дієздатність.

2. Визнання особи недієздатною, обмеження дієздатності.

3. Визнання особи безвісно відсутньою, оголошення особи померлою.

4. Поняття та ознаки юридичної особи.

5. Виникнення та припинення юридичних осіб.

Практичне заняття – 2 год.

Задача 1.

Касир малого підприємства Фокс разом із працівниками охорони привіз до філії банку 460 000 грн. У зв’язку із великою чергою, він запропонував охоронцям не чекати його, що останні, порушуючи встановлені вимоги і зробили. Через деякий час камери спостереження зафіксували як Фокс із валізою покинув приміщення. Через два роки дружина Фокса звернулася із заявою до суду про оголошення чоловіка померлим, оскільки має намір укласти новий шлюб, отримати заощадження чоловіка і продати квартиру. Дайте пораду.

Задача 2.

Дайте визначення наступним термінам:

а) товариство з обмеженою відповідальністю; б) товариство з додатковою відповідальністю; в) акціонерне товариство; г) командитне товариство; д) повне товариство.

1. З’ясуйте зміст основних теорій про походження та природу юридичної особи.
2. Визначить різницю у видах юридичних осіб за Цивільним та Господарським кодексами України.
3. З’ясуйте особливість держави як суб’єкта цивільно-правових відносин.

Контрольні питання до заняття:

Поняття цивільної правоздатності.
Виникнення та припинення цивільної правоздатності.
Підстави та порядок обмеження правоздатності.
Зміст цивільної правоздатності.
Поняття дієздатності.
Обмеження громадянина у дієздатності.
Правові наслідки обмеження дієздатності.
Визнання громадянина недієздатним. Підстави та правові наслідки.
Визнання особи безвісно відсутньою.
Підстави та правові наслідки оголошення особи померлою.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок і способи створення юридичної особи.
Класифікація юридичних осіб.
Поняття та види господарських товариств.
Держава як суб’єкт цивільно-правових відносин.

Завдання для самостійної роботи.

Визначить особливості правового статусу фізичної особи – підприємця.
З’ясувати особливості опіки та піклування з урахування підстав призначення, колом повноважень опікуна та піклувальника.

Література

«Про органи реєстрації актів громадянського стану»: Закон України від 24 грудня1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
«Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
Бобко В.Г. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою // Цивільне право України. Загальна частина: підруч. / За ред. І.А.Бірюкова, Ю.О.Заіки. – К.: КНТ, 2008. – С. 91-98.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Братусь С.Н. Субъекты гражданского права. – М.: Юриздат, 1984. – 234 с.
Зинов’єва А. В. Опіка та піклування над інтересами безвісно відсутньої особи та особи, місце перебування якої невідоме: матеріальне право та нотаріальний процес // Судова апеляція. – 2011. - № 1.
Зинов’єва А.В.Правовий статус безвісно відсутньої особи: матеріальний та процесуальний аспекти // Вісник Верховного Суду України – 2010. - № 12 (124).
Козлова Н.В. Понятие и сущность юридического лица. Очерк истории и теории: Учебное пособие. – М.: «Статут», 2003. – 318 с.
Юрченко А.К. Безвестное отсутствие по советскому гражданскому праву.- Л., 1954.

Тема 4. Об`єкти цивільних правовідносин

Практичне заняття - 2 год.

Завдання:

Проведіть класифікацію наступних речей:

- колекція поштових марок;

- зібрання детективних творів А.Мариніної;

- 100 кг борошна;

- знаряддя лову;

- колекція платівок К.Орбакайте;

- однокімнатна квартира (приватний будинок);

- набір срібних столових приборів;

- фамільний столовий сервіз;

- 2 кг цукру;

Задача

Подружжя Пучкові на протязі довгого часу колекціонували значки. Після смерті Пучкова, відповідно до складеного ним заповіту, належне йому майно повинно перейти в рівних частках до дружини і сина від першого шлюбу.

Дружина Пучкова категорично заперечувала проти поділу колекції, вважаючи, що колекція є неподільною, і пропонувала другому спадкоємцю частку в колекції замінити іншими речами із своєї частки. Син Пучкова вимагав передачі йому відповідної частини колекції в натурі.

Визначте, що належить до подільних і неподільних речей? Чи можливий поділ колекції значків у натурі?

Контрольні питання до теми:

Поняття і види об'єктів цивільних правовідносин.
Поняття речей та їх ознаки. Класифікація речей та її правове значення. Поняття майна.
Гроші та валютні цінності як об'єкти цивільних правовідносин.
Поняття та особливості цивільно-правового режиму валютних цінностей.
Поняття та основні види цінних паперів.
Єдиний майновий комплекс підприємства як об’єкт правовідносин.
Послуги та інші дії як об'єкти цивільних правовідносин.
Результати творчої діяльності як об'єкти цивільних правовідносин.
Особисті немайнові блага як об'єкти цивільних правовідносин.
Визначте види та групи цінних паперів за законодавством України.

Література.

«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»: Закон України від 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 51. – Ст. 292.
«Про інформацію»: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
«Про науково-технічну інформацію»:Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України – 1993. - № 33. – Ст. 345.
«Про обіг векселів в Україні»: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 24. – Ст. 128.
«Про цінні папери та фондовий ринок»: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 31. – Ст. 268.
Агарков М.М. Учение о ценных бумагах. Научное исследование. Издание 2 е - М.: БЕК.
Безклубий І.А. Банківські правочини: цивільно-правові проблеми: Монографія. – К.: Видавничо-поліграфічний центр «Київський університет», 2005. – 378 с.
Безклубий І.А. Цінні папери: поняття, зміст, юридичні характеристики // Право України, 2001. № 9. С. 33 - 39.
Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні. – К., 1998.

Тема 5. Особисті немайнові права фізичної особи.

(самостійна робота)

Тема 6. Правочини.

Лекція – 2 год.

Недійсність правочину. Нікчемні та оспорювані правочини. Правові наслідки недійсності правочину

Семінарське заняття – 2 год.

1. Поняття та правова природа правочину.

2. Види правочинів.

3. Умови дійсності правочинів.

4. Поняття та види недійсних правочинів

5. Роль ОВС у визнанні правочину недійсним.

Контрольні питання до заняття.

Поняття правочину як підстави виникнення цивільних прав та обов’язків.
Ознаки правочину.
Умови дійсності правочину.
Правочину, які укладаються в письмовій формі.
Правочини, які вимагають нотаріального посвідчення.
Правові наслідки порушення форми правочину.
Єдність волі і волевиявлення як умова дійсності правочину.
Здійсненність правочину.
Поняття та види нікчемних правочинів.
Поняття та види заперечних правочинів.
Правові наслідки визнання правочину недійсним.
Договір як різновид правочину.
Істотні, звичайні і випадкові умови договору.
Порядок укладання договору.

Література

«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»: Закон України від 1 липня 2004 р. // ВВРУ. – 2004. - № 51. – Ст. 553.
«Про електронний цифровий підпис»: Закон України від 22 травня 2003 р. // ВВРУ. – 2003. - № 36. – Ст. 276.
«Про нотаріат»: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
Борисова Ю. До проблеми входження "електронної" форми правочину в традиційну класифікацію форм правочину // Вісник Київського національного університету імені Тараса Шевченка. – 2011. – С. 93-95. – (Юридичні науки ; Вип. 88).
Бородовський С.О. Визнання нікчемного правочину дійсним // Судова апеляція. – 2011. - № 2.
Буткевич О.В. Правові наслідки недійсності правочину // Вісник господарського судочинства. – 2011. – № 2. – С. 93-98.
Дзера О.В. Актуальні проблеми інституту правочину // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. Юридичні науки ; Вип. 81. – 2009. – С. 108 – 114.
Кучер В. Співвідносність понять «недійсний» та «неукладений» правочин у контексті нового цивільного законодавства // Підприємництво, господарство і право. – 2002. - № 9.
Михайлів М.О. Форма правочину та правові наслідки її недотримання // Держава і право : збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. Корецького В.М. НАН України. – Київ, 2011. – Вип. 51. – С. 32-37.
Романюк Я.М. Державна реєстрація правочинів: її суть та правове значення // Вісник Верховного Суду України. – 2010. – № 5 (117). – С. 40-46.

Тема 7. Представництво. Довіреність.

(Самостійна робота)

Поняття представництва. Сфера застосування представництва. Види представництва.

Тема 8.Строки та терміни в цивільному праві.

(самостійна робота)

Тема 9. Відповідальність у цивільному праві.

(самостійна робота)

Підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.

Тема 10. Право власності. Захист права власності.

Практичне заняття – 2 год.

Задача 1

Ісаєв на пустирі у м. Волинську самовільно побудував житловий будинок корисною площею 100 кв. м. Виконком міської ради своїм рішенням зобов’язав Ісаєва знести самовільно споруджений будинок. Виконувати рішення виконкому Ісаєв відмовився.

Через місяць вдень, коли Ісаєв був відсутній, працівники міліції, запросивши представників громадськості як понятих, знесли бульдозером вказаний будинок. Ісаєв звернувся до суду з позовом до районного управління внутрішніх справ про стягнення 500 тис. грн., 450 тис. з яких становила вартість будівельного матеріалу і 50 тис. – вартість майна, що знаходилось в будинку (меблі, побутова техніка, золоті вироби тощо) і знищеного під час знесення будинку. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 2

У 2004 р. подружжя Сіренків придбало автомобіль. У 2005 р. в нотаріальній конторі було посвідчено договір дарування на ім'я дружини, а в липні 2006 р. шлюб був розірваний. Але чоловік продовжував користуватися автомобілем і після розірвання шлюбу. Сіренко звернулася до суду з позовом про повернення їй автомобіля. Відповідач проти позову заперечував, вважаючи, що права власності у позивачки на автомобіль не виникло, оскільки автомобіль їй не передавався (а це є обов'язковою умовою договору дарування), і є спільною власністю. Позивачка стверджувала, що оскільки договір був нотаріально посвідчений, то у неї виникло право власності на автомобіль. Як повинен бути вирішений спір? Які види власності можуть виникнути у подружжя?

Задача 3

Повністю сплативши свій пай за кооперативну квартиру, Яценко вирішив її продати і звернувся до правління кооперативу за довідкою про належність квартири. У видачі довідки йому було відмовлено, мотивуючи тим, що відповідно до статуту житловий будинок належить кооперативу на праві власності і розпоряджатися квартирою може лише він. Чи законні дії правління?

Задача 4

До фермерського господарства Сидорова пристала бездоглядна корова. Через місяць вона принесла теля, а ще через 6 місяців Сидоров вирішив її продати. Під час продажу з'явився власник корови Петренко, який наполягав на поверненні корови і теляти. Сидоров проти цього заперечував, вважаючи, що через 2 місяці він став власником корови і теляти.

Як повинна бути вирішена справа?

Задача 5

Два брата, Сергій та Андрій, отримали у спадок житловий будинок. За домовленістю між братами Сергій зі своєю сім’єю користувався трьома кімнатами, що виходять на південну сторону, а неодружений Андрій – двома кімнатами з вікнами на північ. Кухня в будинку знаходилася у спільному користуванні. Андрій вирішив поїхати до іншого міста, де йому запропонували роботу, зв’язку з чим знайшов покупця на свою відокремлену частину будинку. Сергій був категорично проти продажу частини будинку сторонній особі.

Нотаріус, до якого звернулися Андрій і покупець, відмовився посвідчити договір купівлі-продажу.

Вирішить справу.

Задача 6

Анохіна та Дворкін доручили Січкарю за винагороду закласти в ломбарді їх речі – чоловіче та жіноче пальто та отримати для них позику. Пальто були закладені в ломбард, а потім викуплені Січкарем за гроші Анохіної та Дворкіна, проте останнім не повернуті. У зв'язку з цим Анохіна та Дворкін подали позов до Січкаря про стягнення вартості пальто. Суд на підставі норм права щодо віндикаційного позову зобов’язав відповідача відшкодувати позивачам вартість обох пальто. Чи правильно суд виніс рішення?

Контрольні питання до теми:

Речові права в системі цивільних прав. Ознаки речових прав.
Власність і право власності: співвідношення.
Поняття права власності як правового інституту.
Форми і види права власності за законодавством України.
Право власності Українського народу.
Підстави виникнення прав власності та їх класифікація.
Момент виникнення права власності у набувача майна за договором.
Ризик випадкової загибелі або псування речі.
Припинення права власності.
Поняття права спільної власності та її види.
Право володіння чужим майном. Право користування чужим майном.
Поняття та види сервітутів.
Право користування чужою землею для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
Право користування чужою землею для забудови (суперфіцій).
Цивільно-правові способи захисту права власності.
Витребування майна з чужого незаконного володіння (віндикаційний позов).
Захист прав власника від порушень, не поєднаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
Захист прав володільця, який не є власником.

Література:

Гупаловська О. Позов про визнання права власності як речово-правовий засіб захисту права власності // Вісник Львівського університету ім. Івана Франка. Юридична ; Вип. 50. – 2010. – С. 161-165.
Зейкан Я.П. Захист у цивільній справі: Науково-практичний коментар. – 2-е вид. доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 488с.
Литовченко В. Судовий захист права власності на новостворені та реконструйовані об’єкти нерухомості: постановка проблеми // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 5. – С. 41 – 45.
Право власності та інші речові права: нормативна база / О.М. Роїна (упоряд.). — К. : Скіф, 2008. — 339с.
Спасибо-Фатєєва Замітки цивіліста про тенденції пізнання права власності // Право України. – 2011. – № 5. – С. 29-36.
Сулейменов М. До питання про місце права власності у системі цивільних прав // Право України. – 2011. – № 5. – С. 13-17.
Харченко О. Окремі питання припинення права власності помимо волі власника // Право України. – 2010. - № 3. – С. 140-146.

Тема 11. Право інтелектуальної власності.

(індивідуальна робота)

З’ясувати поняття:

права інтелектуальної власності;
джерел правового регулювання відносин, пов’язаних з інтелектуальною діяльністю;
суб’єктів, об’єктів та зміст права інтелектуальної власності;
авторського та патентного права;
поняття та ознаки твору;
види об’єктів, що охороняються авторським правом;
авторських та суміжних прав;
майнових та особистих немайнових прав автора;
строків чинності авторського права.
захисту права інтелектуальної власності судом.

Визначіть співвідношення термінів:

- «комерційне найменування», «фірмове найменування», «найменування юридичної особи», «комерційне позначення»;

- «торговельна марка», «товарний знак», «бренд», «знак обслуговування».

Література:

Антонов В. М. Інтелектуальна власність і комп'ютерне авторське право. — 2-е вид., стер. — К. : КНТ, 2006. — 520с.
Ієвіня О.В., Мироненко В.П., Павловська Н.В., Пилипенко С.А. Право інтелектуальної власності: схеми та роз’яснення: Навчальний посібник. – К.: КНТ, 2007. – 264с.
Кодинець А.О. Право на засоби індивідуалізації учасників цивільного обороту, товарів і послуг у цивільному праві України: монограф. – К.: ВПЦ «Київський університет», 2007 – 312 с.
Пиленко А.А. Право изобретателя. – М.: «Статут», 2010. – 688 с.
Право інтелектуальної власності: підручн. / За ред. О.Д.Святоцького. – К.: Концерн Видавничий Дім «Ін Юре», 2010 – 672 с.
Філик Н. В., Козирєва В. П. Право інтелектуальної власності: навчальний посібник. — К.: НАУ-друк, 2009. — 120с.
Шишка Р. Б. Охорона права інтелектуальної власності. Авторсько-правовий аспект. — Харків, 2008. — 368 с.

МОДУЛЬ 2.

Тема 12. Спадкове право

Лекція – 2 год.

Усунення від спадкування. Прийняття та відмова від спадщини. Оформлення спадкових прав.

Семінарське заняття – 2 год.

Поняття та значення спадкового права.
Склад спадкового майна.
Спадкування за заповітом.
Спадкування за законом. Коло спадкоємців за законом.
Прийняття та відмова від спадщини.

Реферати:

Особливість спадкування речей, обмежених в цивільному обороті.

Практичне заняття – 2 год.

Задача 1

Після смерті громадянина А. залишилось таке майно: приватизована спадкодавцем квартира, на яку він не встиг отримати відповідні документи; самовільно побудований гараж; кооперативний садовий будинок, за який повністю сплачені пайові внески, автомобіль, приватний магазин. Заповіт спадкодавцем не був складений, що стало причиною спору між спадкоємцями. Що з переліченого майна переходить за спадщиною?

Задача 2

Вороб’янінов склав заповіт на користь своєї тітки. Після смерті із заявою про прийняття спадщини звернулись: тітка, дружина Вороб’янінов, його син і непрацездатна дочка. Спадщина померлого оцінена в 18 000 грн. Яку частку отримає кожний із спадкоємців?

Задача 3

Внаслідок автомобільної аварії загинуло подружжя Нікіфорових. Чоловік помер на місці аварії, а дружина – через чотири години. У подружжя Нікіфорових залишилось двоє дітей: син та дочка, а також мати Нікіфорова, віком 72 роки, батько Нікіфорової, віком 65 років та її дорослий брат. Визначте коло спадкоємців після смерті подружжя Нікіфорових.

Задача 4

Після смерті Худякова залишилось майно, що складалось із автомашини, одягу, предметів домашнього вжитку та грошового внеску в сумі 2 000 доларів, який знаходився в банку. Дружина, віком 50 років, та повнолітня дочка проживали однією сім’єю з Худяковим, а його дорослий син із своєю сім’єю – окремо. Дружина та дочка померлого вважали, що синові, який проживає окремо, нічого із спадкового майна не належить. Чи обґрунтований такий погляд? Як повинно бути розділене спадкове майно?

Контрольні питання до теми.

поняття і значення інституту прийняття спадщини у спадковому праві.
способи прийняття спадщини. Презумпція прийняття спадщини. Строки для прийняття спадщини.
відмова від прийняття спадщини.
порядок оформлення спадкових прав.
свідоцтво про право на спадщину.
поняття та ознаки заповіту.
вимоги до форми та змісту заповіту.
заповіти, прирівняні до нотаріально посвідчених.
види заповітів.
обов’язкова частка у спадщині.
підпризначення спадкоємця.
усунення заповідачем спадкоємця від права спадкування.
заповідальний відказ та покладання.
коло спадкоємців за законом.
характеристика нормативних актів, що регулюють питання переходу у спадщину окремих видів майна.

Література:

Валах В.В. Наследственные правоотношения в Украине, Российской Федерации, Франции, Германии и США (сравнительно-правовое исследование): монограф. – Х.: Бурун Книга, 2012.
Заіка Ю.О. Спадкове право України : навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О. Становлення і розвиток спадкового права в Україні. – К.: КНТ - 2007.
Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право: Навч. посібн. / Ю.О.Заіка, Є.О.Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009.
Кухарєв О.Є. Спадкове право України: Наук.-практ посіб. – К.: Правова єдність, 2011.
Нелін О. І. Еволюція спадкового права в Україні (історико-правовий аспект): монографія. — К. : ВПЦ "Київський ун-т", 2009. — 365с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Спадкове право: підручн. – К.: Правова єдність, 2009.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2-т. / За відповід. ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – 4-е вид., перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – Т.II.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар (пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій, Міністерства юстиції, науковців, фахівців). – Т. 12. / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: СТРАЙД, 2009.

Тема 13. Загальні положення про зобов’язання.

Загальні положення про договір.

Лекція – 2 год.

Суб’єкти зобов’язальних правовідносин. Множинність осіб в зобов’язанні.

Види цивільно-правових зобов’язань. Договірні та недоговірні зобов’язання. Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.

Підстави припинення зобов’язань.

Семінарське заняття – 2 год.

Поняття та елементи зобов’язань.
Підстави виникнення зобов’язань.
Виконання зобов’язань.
Підстави припинення зобов’язань.
Поняття та види договорів.
Зміст та форма договору.
Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

Практичне заняття – 2 год.

Задача 1

Іванов та Іванова, які після розлучення були змушені проживати в одній квартирі в Києві, перебували в неприязних стосунках. Після чергової сварки Іванова розіслала близьким родичам колишнього чоловіка телеграми, в яких повідомляла про його смерть.

Коли родичі, які приїхали до Києва із Харкова, Одеси, Мінська, Москви та Хабаровська, з’ясували, що Іванов живий, вони звернулися до адвоката з питанням, чи мають вони юридичні підстави вимагати від Іванової відшкодування понесених ними витрат на авіаквитки, таксі, проживання в готелі та харчування, а також заподіяної їм моральної шкоди. Яку відповідь повинен дати адвокат?

Задача 2

Лікарі Круглов та Шаров спільно придбали у дружини професора Бочкіна спеціальну бібліотеку з кардіології, що залишилась після його смерті. Було укладено договір. Книги перевезли на квартиру Шарова, а обумовлену договором суму покупці повинні були оплатити через місяць. Розділити книги було практично неможливо, тому Круглов та Шаров домовились, що бібліотеку купує один Шаров. Через два тижні Шаров поїхав у довготривале відрядження за кордон.

Бочкіна, не отримавши в обумовлений строк гроші, подала позов до Круглова про стягнення всієї суми, мотивуючи тим, що договір було укладено спільно з Шаровим та Кругловим, а значить вони є солідарними боржниками. Круглов позов не визнав, стверджуючи, що досягнута між ним та Шаровим домовленість означає переведення боргу на Шарова, тому він не має ніяких зобов’язань перед Бочкіною. Вирішить справу.

Задача 3

Грачов домовився з Бєловим про те, що він відремонтує кухню в квартирі Бєлова протягом 5 днів. Бєлов звільнив кухню від меблів та підготував приміщення до ремонту. Проте Грачов, отримавши більш вигідне замовлення, ремонт кухні у визначений строк не розпочав. Зустрівши Бєлова, Грачов пояснив йому ситуацію, що склалася і запропонував йому забрати безкоштовно підготовлену для ремонту фарбу, лак, плитку та раковину для миття посуду, та вважати, що після цього їх відносини за договором припиняються.

Бєлов забрав усе запропоноване Грачовим. Проте через деякий час, не знайшовши підрядника, почав вимагати від Грачова виконання підрядних робіт за обумовлену раніше винагороду. Грачов вимоги відхилив, вважаючи, що вони домовились про припинення договору. Вирішить справу.

Задача 4

Перебуваючи у відрядженні, Сидоров вирішив зупинитись в місцевому готелі. Адміністратор готелю відмовив Сидорову у заселенні, пояснивши що готель перевантажений через проведення шахового турніру в їх місті. Крім того, чинними правилами надання готельних послуг встановлена можливість пріоритетного заселення готельних номерів окремими категоріями громадян. Так, зокрема, готелем укладено договір з місцевою адміністрацією про першочергове заселення осіб, що прибули до міста на запрошення адміністрації. Сидоров категорично не погодився з думкою адміністратора готелю, вважаючи, що готель зобов’язаний заселити його за наявності вільних номерів. Оскільки іншого готелю у місті немає, Сидоров звернувся до прокуратури зі скаргою на дії адміністратора. Вирішить справу.

Задача 5

Куценко уклав з Потаповим в простій письмовій формі попередній договір купівлі-продажу квартири. В договорі було встановлено, що основний договір купівлі-продажу буде підписано сторонами не пізніше 31 грудня поточного року, а також містилась ціна квартири доларах США. В обумовлений строк Куценко відмовився продати квартиру Потапову на визначених умовах, оскільки ціни на ринку нерухомості суттєво зросли, і він отримав більш вигідну пропозицію. Потапов звернувся до суду з вимогою примусити Куценка до укладення договору купівлі-продажу квартири. Вирішить справу.

Контрольні питання до теми:

Поняття та основні риси цивільно-правового зобов’язання.
Підстави виникнення цивільно-правових зобов’язань.
Суб’єкти цивільно-правового зобов’язання.
Заміна суб’єктів цивільно-правового зобов’язання.
Об’єкти цивільно-правового зобов’язання.
Види цивільно-правових зобов’язань.
Поняття та принципи виконання зобов’язання.
Суб’єкти виконання зобов’язання.
Виконання зобов’язання з множинністю осіб.
Предмет, строк, місце та спосіб виконання зобов’язання.
Поняття та види способів забезпечення виконання зобов’язань.
Поняття та значення неустойки.
Види неустойки. Збільшення та зменшення розміру неустойки.
Поняття та загальна характеристика завдатку. Відмежування завдатку від авансу. Функції завдатку.
Поняття поруки. Особливості відповідальності поручителя.
Поняття та загальна характеристика гарантії. Відмежування гарантії від поруки.
Поняття, функції та сфера застосування застави.
Види застави.
Притримання як вид (спосіб) забезпечення виконання зобов’язань.
Підстави припинення зобов’язань.
Поняття та функції цивільно-правового договору.
Види цивільно-правових договорів.
Зміст договору. Істотні, звичайні та випадкові умови договору.
Стадії укладення цивільно-правового договору.

Література

Бервено С. М. Проблеми договірного права України. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 392с.
Боднар Т.В. Виконання договірних зобов’язань у цивільному праві. – К., Юрінком Інтер, 2005.
Вавженчук С. Базові засади виконання договірного зобов"язання // Юридична Україна. – 2011. – № 6 (102). – С. 50-53.
Гришко О. Зловживання правом і порушення договірного зобов’язання: співвідношення понять // Юридична Україна. – 2011. – № 9 (105). – С. 41-46.
Майданик Р.А. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 67 – 71.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільне право України: Підручник: У 2-х кн. / За ред. О. В. Дзери та Н. С. Кузнєцової. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – Кн. 1, 2.

Тема 14. Способи забезпечення виконання зобов’язання

(самостійна робота)

Поняття та способи забезпечення виконання зобов’язання.

Неустойка, її види та форми. Функції неустойки.

Завдаток як спосіб забезпечення виконання зобов’язання. Функції завдатку. Правові наслідки невиконання зобов’язання, забезпеченого завдатком. Відмінність завдатку від авансу.

Відповідальність за порушення зобов’язань.

Тема 15. Договори по передачі майна у власність.

Лекція – 2 год.

Договір міни (бартеру). Правове регулювання міни.

Договір ренти: поняття, юридична характеристика. Особливості укладення договору ренти.

Семінарське заняття – 2 год.

1.Поняття та юридична характеристика договору купівлі-продажу.

2.Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.

3. Договір поставки: поняття, юридична характеристика, істотні умови.

4. Договір контрактації сільськогосподарської продукції.

5. Договір дарування.

6. Договір ренти.

7. Договір довічного утримання (догляду).

Практичне заняття – 2 год.

Завдання 1

1. Дайте відповідь на питання: які із перерахованих якісних товарів не підлягають обміну і чому?

Продовольчі товари, фотоплівка, хутряні шапки, золоті обручки, дитячі м’які іграшки, краватки, літнє взуття, нарізне скло, грамплатівки, парфуми, аерозолі, сукні, тюлегардинні вироби, шкарпетки, телеантени, книжки.

Задача 2

Перебуваючи у відрядженні, Коваленко зайшов 15 грудня у магазин, де придбав для себе: кофту; костюм чоловічий; куртку; спідню білизну; два музичних диски; 1 книгу; 2 золоті обручки; парфуми "Шанель №5"; весільну сукню для своєї дівчини; 3 рибні консерви; 1 пляшку води мінеральної; 1 дитячу м'яку іграшку.

Приїхавши додому він виявив, що кофта не підходить йому до штанів та іншого одягу, який у нього є. Костюм не сподобався його дівчині, оскільки був на її думку не модним. Музичні диски після прослуховування теж були не до вподоби Коваленку. А відносно книги, то виявилось, що його мати вже точно таку саму книгу купила на днях, тому ця була вже зайвою. Одна з обручок не підійшла його нареченій за розміром. А дитяча м'яка іграшка не сподобалась його племінниці. 27 грудня Коваленко звернувся до магазину з проханням:

- повернути гроші за кофту, за диски, за книгу;

- обміняти куплений костюм на костюм іншого фасону, золоту обручку, яка не підійшла за розміром нареченій на іншу, а дитячу м'яку іграшку на інший якийсь товар такої ж вартості.

Запитання 1. Які права має в даній ситуації Коваленко? Дайте роз'яснення.

Запитання 2. Які з усіх перерахованих вище якісних товарів не підлягають обміну і чому? Дайте роз'яснення.

Запитання 3. Чи матиме Коваленко право на повернення йому коштів та обмін товару, якщо він придбав їх в приватному магазині і адміністрація магазину посилається на те, що, оскільки магазин приватний, то товари обміну і поверненню не підлягають і його про це попереджали при покупці.

Задача 3

Отримавши у спадок від батьків будинок брати Іван та Володимир Волкови вирішили його продати. Про це дізнався їх сусід і запропонував продати йому їх будинок.

Запитання 1. Чи має переважне право на купівлю даного будинку перед іншими покупцями сусід братів Волкових?

Запитання 2. Як має бути вирішена ситуація, якщо один з братів захоче продати свою частину будинку, а інший буде проти цього в зв'язку з тим, що він не бажає, щоб в його домі проживав хтось чужий?

Запитання 3. Чи матиме право Іван Волков на те, щоб запропонувати брату Володимиру продати його двоюрідній сестрі частину будинку, яка належить йому на праві власності?

Задача 4

Рябкін пообіцяв своєму онуку Максиму, що купить йому будь-який вітчизняний автомобіль на вибір після закінчення останнім навчання в інституті. На підтвердження своєї обіцянки Рябкін склав письмове зобов'язання. Через рік Рябкін помер.

Після закінчення інституту Максим зажадав від Корольова - єдиного спадкоємця Рябкіна, зазначеного в заповіті, подарувати йому автомобіль "Славута" або виплатити його вартість грошима. Одержавши відмову, Максим звернувся до суду. Вирішіть справу.

Задача 5

Лаврух перебуваючи в дружніх відносинах з Яковим, подарував йому мобільний телефон вартістю 12 000 гривень. Через кілька місяців вони через ділові непорозуміння почали сваритися. А ще через рік Яков наніс тілесні ушкодження Лавруху, після чого Лаврух зажадав повернення назад свого мобільного телефону. Яков не погодився, вважаючи, що це був дарунок і він не підлягає поверненню назад. Вирішіть справу

Завдання для самостійної роботи.

Права споживачів у разі неналежного виконання договору роздрібної купівлі-продажу.
Визначіть особливості договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Контрольні питання до теми:

Поняття та загальна характеристика договору купівлі-продажу.
Права та обов’язки сторін в договорі купівлі-продажу.
Форма договору.
Зміст договору купівлі-продажу. Істотні умови договору купівлі-продажу.
Кількість, якість, асортимент та комплектність товару.
Момент виникнення обов’язку продавця передати товар. Ризик випадкової загибелі проданої речі.
Правові наслідки порушення договору купівлі-продажу товару.
Особливості окремих видів договору купівлі-продажу.
Договір поставки.
Договір контрактації сільськогосподарської продукції.
Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Договір міни (бартеру).
Поняття та ознаки договору дарування.
Предмет та форма договору дарування.
Сторони договору дарування.
Поняття та ознаки договору довічного утримання (догляду).
Форма договору довічного утримання (догляду).
Сторони договору довічного утримання (догляду).
Предмет договору довічного утримання (догляду).
Права та обов’язки сторін за договором довічного утримання (догляду).
Особливості припинення договору довічного утримання (догляду).

Література

Безсмертна Н. Договір купівлі-продажу житла в нотаріальній практиці // Право України. – 2007. – № 5. – С. 53-57.
Горбунова Л.М., Довічне утримання (догляд) [Текст] / Л.М. Горбунова, С.В. Рогачов, І.Ф. Іванчук. – К.: Поліграф-Експрес, 2006. – 41с.
Ісаєв А.М. Договір дарування за Цивільним кодексом України [Текст]: монографія / А.М. Ісаєв, - Х.: Дьяконенко, 2010. – 224с.
Звєрєва О.В. Захист прав споживачів: Навч. посібник. – Донецьк: ДонУЕП, 2006. – 222 с.
Кузьміна М. Умова якості продукції в договорі поставки // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 4. – С. 19-22.
Новікова В. Особливості договору дарування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 1. – С. 14 – 17.
Простибоженко О. Договір міни. – К.: Видавець Фурса С.Я., 2005. – 124с.
Сенич О.Я. Визначення поняття «роздрібна торгівля»: юридичний аспект // Науковий вісник КНУВС. – 2006. – № 1. – С. 105-109.
Тімуш І.С. Рента як ризиковий договір (цивільно-правові аспекти) // Право України. – 2004. - № 1. – С. 52 – 55.

МОДУЛЬ 3.

Тема 16. Договори про передачу майна у тимчасове користування.

Лекція – 2 год.

Семінарське заняття – 2 год.

Поняття та загальна характеристика договору майнового найму (оренди).
Права та обов’язки сторін за договором майнового найму (оренди).
Припинення договору майнового найму (оренди).
Договір найму житла та його види.
Характеристика окремих видів договору найму (оренди).

Завдання для самостійної роботи

1. Визначить особливості пролонгації договору найму.
2. Визначте особливості договорів оренди будівлі чи іншої капітальної споруди, транспортного засобу.

Література

Брагинский М.И. Витрянский В.В. Договорное право. Книга вторая. Договоры о передаче имущества. – М., Статут, 2006.
Галянтич М.К. Житлове право України: навч. посіб. – 2010.
Косенко В. М. Договір по найму (оренди). — К. : Видавець Фурса С.Я., 2007. — 64с.
Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2011.
Ментух Н. Види учасників лізингової діяльності та їх особливості // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 1. – С. 84-87.
Семёнова А.П. Преимущество найма (аренды) транспортного средства физическим лицом с экипажем // Проблеми цивільного права та процессу: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХНУВС, 2010. – С. 236. – 239.
Тарасенко Л.Л. Передання транспортного засобу в користування за договором найму транспортного засобу // Форум права. – 2010. - № 2. – С. 497 – 501

Тема 17. Договори про виконання робіт.

Лекція – 2 год.

Зміст договору підряду. Ризик у підрядних відносинах. Відповідальність за договором підряду.

Семінарське заняття – 2 год.

1.Поняття та юридична характеристика договору підряду.

2.Істотні умови договору підряду.

3.Сторони договору підряду, їх права та обов’язки.

4. Договір побутового підряду та його особливості.

5. Договір будівельного підряду: поняття та характеристика.

Завдання для самостійної роботи

1. Охарактеризуйте особливості договорів на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт. Їх відмежування від суміжних договірних конструкцій.
2. Визначте специфіку прав та обов’язків сторін у договорі генерального підряду.

Контрольні питання до теми:

Поняття та ознаки договору підряду.
Відмежування його від трудового договору, договору поставки та договорів з надання послуг.
Сторони договору підряду.
Права та обов’язки сторін.
Зміст договору підряду.
Ризик у підрядних відносинах.
Відповідальність за договором підряду.
Види договорів підряду.
Договір побутового підряду.
Договір будівельного підряду.
Договір підряду на виконання проектних та пошукових робіт.
Договір на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт.

Література:

Аванасьєв В.В., Янишенс В.П. Співвідношення договору підряду та договору купівлі-продажу (питання теорії та практики) // Актуальні питання Цивільного та господарського права. – 2006. - № 1. – С. 15 – 17.
Бєліков О. Відповідальність за договором підряду // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 9 - 14.
Болокан І.В., Пругло М.С. Договір побутового підряду в сфері малого та середнього бізнесу // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції. – Запоріжжя, 2006. – С. 248 – 250.
Брагинский Н.И. Договор подряда и подобные ему договоры. – М.: Статут – 1999. – 254с.
Домбругова А. Договір підряду: Правові наслідки неналежного виконання // Юридичний вісник України. - № 37 – 38. – С. 14.
Кузнецова Н.С. Подрядные договоры в инвестиционной деятельности в строительстве. – К.: Наукова думка, 1993. – 160с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – Т. 2. – 1056 с.

Тема 18. Договори про надання послуг.

Лекції – 4 год.

Договір охорони. Види договорів охорони. Договір доручення. Договір комісії. Договір на управління майном.

Семінарське заняття – 4 год.

1. Загальна характеристики договорів про надання послуг.

2. Договір перевезення вантажу.

3. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.

4. Договір зберігання.

5. Договір страхування.

5. Договір охорони.

6. Договір доручення. Договір комісії.

Практичні заняття – 2 год.

Задача 1

Телегiн здав квиток у касу аеропорту, оскільки літак, на якому він повинний був летіти із Харкова в Київ, затримався на три години i він вже не встигав зробити пересадку на рейс Київ - Анталiя в Борисполі, де йому було заброньовано місце. При цьому він вимагав відшкодувати не тільки вартість квитка, але й заплатити штраф, передбачений у транспортному статуті, а також вартість туристичної путівки в Анталiю, купленої в туристичній агенції «Гамалія», i відшкодувати моральний збиток. Адмiнiстрацiя аеропорту відмовилася платити, мотивуючи це тим, що затримка вильоту відбулася через страйк заправників палива, а не з вини адміністрації аеропорту.

Чu niдлягає задоволенню вимога пасажира Телєгіна? Чu змiнuлося б рiшення задачі, якби затримка відбулася через відсутність nалuва або технічної несправності літака?

Задача 2

3 одеського порту «Одеса» на пароплаві «Клавдія Єланська» в іноземні порти було відправлено 7000 т пшениці. При розвантаженні судна в одному iз портів призначення було встановлено, що частина пшениці виявилася зіпсованою в зв’язку з підтопкою її водою. Пароплавство, не оспорюючи факту псування пшениці, послалося на те, що псування сталося з причин, які виключають вiдповiдальнiсть морського перевізника: судно під час завантаження сіло на мілину, а це є навігаційною помилкою.

Хто повинен задовольнити вимоги покупця пшениці, який має право звертатися з позовом у зв’язку з вказаними обставинам? Як треба вирішити спір?

Задача 3

Після закінчення роботи зловмисники сховалися у торгівельному залі універмагу і вночі відчинивши квартирку, винесли товарів на значну суму. Відділ охорони відмовився задовольнити претензії, посилаючись на грубі порушення власником обов’язків за договором охорони об’єктів.

Яке може бути рішення суду у разі пред’явлення позову власником?

Задача 4

Сизов, придбавши меблевий гарнітур, усно домовився зі своєю знайомою Руденко про те, що до отримання ним ордера на нову квартиру він залишить гарнітур в її квартирі на зберігання і виплатить їй за таку послугу винагороду. Коли, отримавши ордер, Сизов приїхав за гарнітуром з’ясувалось, що відсутні два крісла та журнальний столик, що входили до складу гарнітуру. Руденко заявила, що цих предметів Сизов їй на зберігання не передавав. Сизов стверджував, що він привіз гарнітур одразу з магазину, на підтвердження чого представив трьох свідків, що допомагали йому перевозити та розвантажувати гарнітур на квартирі Руденко. Не дійшовши згоди, сторони звернулися до суду.

Вирішить праву. Чи зміниться рішення, якщо Руденко надасть Сизову крісла та столик, але відмінні за кольором та якістю від інших речей гарнітуру.

Задача 5

Борисов уклав договір страхування життя на користь свого внука Григор'єва, але через три місяці за згодою страхової компанії страхувальник призначив вигодонабувачем свою дочку Шарапову, а ще через три місяці він помер. Григор'єв вимагав виплати страхової суми (страхового забезпечення) на свою користь, обґрунтовуючи цю вимогу тим, що договором страхування заміна вигодонабувача не передбачена.

Вирішіть справу. Чи може страхувальник замінити застраховану особу?

Завдання для самостійної роботи

Визначте дефініції: «страховий ризик», «страховий випадок», «страхова сума», «страхова премія», «франшиза», «суброгація».

Література

Брагинский М.И. Договор хранения. М., 1999.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право. Книга третья: Договоры о выполнении работ и оказании услуг. – М.: «Статут», 2008.
Демчук А. Предмет на об"єкт договору зберігання на товарному складі // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 41-43.
Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України // Вісник господарського судочинства / Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 1. – С. 124-128.
Москаленко С. Договір зберігання транспортного засобу – чи захищені права власників авто? // Юридичний журнал. – 2007. - № 7. – С. 98 – 100.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Новікова В.В. Договір зберігання з точки зору оплатності й безоплатності // Проблеми законності : академічний збірник наукових праць / Мін. освіти і науки Укр. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2010. – Вип. 107. – С. 63-69.
Полетило К.С. Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти // Юриспруденція: теорія і практика : науково-практичний журнал / Центр правових досліджень Фурси. – Київ, 2010. – № 10 (72). – С. 37-41.
Луць В.В. Контракти у підприємницькій діяльності: навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009.
Свистун Л. Особливості укладення договорів перевезення вантажів автомобільним транспортом // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 11. – С. 15-17.

Тема 19. Договори про здійснення кредитно-розрахункових операцій.

(самостійна робота)

Опрацювати наступні положення та категорії:

Тема 20. Договори в сфері розпорядження майновими правами інтелектуальної власності

(самостійна робота)

Опрацювати наступні положення та категорії:

Поняття та види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.

ОРІЄНТОВНИЙ ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ НА ЗАЛІК

Поняття цивільного права. Цивільне право в системі українського права.
Предмет та метод цивільного права.
Система цивільного права.
Цивільне законодавство. Аналогія закону. Аналогія права.
Поняття цивільної правоздатності та її зміст.
Поняття і види дієздатності.
Оголошення громадянина померлим.
Правові наслідки явки особи, оголошеної померлою.
Визнання особи безвісно відсутнім.
Визнання особи недієздатною, обмеження дієздатності.
Опіка та піклування.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок виникнення юридичної особи.
Поняття та види господарських товариств.
Підстави припинення юридичної особи.
Поняття та види об’єктів в цивільному праві.
Речі як об’єкти цивільного права. Класифікація речей.
Поняття та види особистих немайнових прав.
Поняття та ознаки правочину.
Умови дійсності правочину.
Класифікація правочинів.
Поняття і види недійсних правочинів.
Форма правочину і правові наслідки порушення форми правочину.
Поняття та види довіреностей.
Форма та строк дії довіреності.
Довіреності, які видаються організаціями на отримання матеріальних цінностей.
Поняття та види строків позовної давності. Початок перебігу позовної давності.
Зупинення та перерва перебігу позовної давності.
Поняття та види речових прав.
Поняття та зміст права власності.
Способи виникнення права власності.
Скарб, знахідка, набувальна давність – як підстави набуття права власності.
Поняття та види спільної власності.
Право переважної купівлі.
Поняття та види сервітутів.
Емфітевзис та суперфіцій як вид речових прав.
Час і місце відкриття спадщини.
Поняття спадщини та її склад.
Коло спадкоємців за законом.
Зміна черговості при спадкування за законом.
Спадкування за заповітом. Форма заповіту.
Заповіт з умовою.
Заповідальний відказ. Заповідальне покладання.
Спадкова трансмісія, спадкування за правом представлення.
Складання заповіту під умовою.
Усунення від спадщини.
Право на обов’язкову частку спадщини.
Прийняття та відмова від спадщини.
Спадковий договір.
Віндикаційний позов як засіб захисту права власності.
Негаторний позов як засіб захисту права власності.
Поняття права інтелектуальної власності.
Джерела права інтелектуальної власності.
Об’єкти права інтелектуальної власності.
Види об’єктів, що охороняються авторським правом.
Права автора.
Способи використання твору.
Поняття та ознаки винаходу.
Об’єкти суміжних прав.
Захист авторського права та суміжних прав.
Поняття та підстави виникнення зобов’язань.
Множинність осіб у зобов’язанні.
Місце, спосіб та строк виконання зобов’язання.
Поняття, значення та функції цивільно-правового договору.
Класифікація договорів.
Зміст договору. Істотні, звичайні, випадкові умови договору.
Порядок укладання договору. Оферта. Акцепт.
Поняття та види неустойки.
Завдаток. Відмінність від авансу.
Порука. Підстави припинення.
Поняття та види застави.
Гарантія. Притримання.
Підстави припинення зобов’язань.
Умови (підстави) цивільно-правової відповідальності.
Поняття та істотні умови договору купівлі-продажу.
Обов’язки продавця за договором купівлі-продажу.
Права покупця при покупці неякісного товару.
Права покупця при покупці якісного товару в роздрібній торгівлі.
Особливості купівлі-продажу нерухомості.
Договір довічного утримання. Загальна характеристика.
Поняття та загальна характеристика договору поставки.
Порядок приймання продукції за кількістю та якістю.
Відповідальність сторін за невиконання договору поставки.
Договір контрактації. Загальна характеристика.
Договір постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Рента.
Договір майнового найму. Загальна характеристика.
Обов’язки сторін за договором майнового найму.
Дострокове розірвання договору майнового найму.
Загальна характеристика договору оренди.
Лізинг. Загальна характеристика. Види лізингу.
Поняття та види договору найму житла.
Право наймача на приватизацію житла.
Обов’язки сторін за договором найму житла.
Договір підряду. Загальна юридична характеристика.
Обов’язки підрядчика.
Відповідальність сторін за договором підряду.
Транспортне законодавство.
Поняття та види перевезень.
Обов’язки сторін за договором перевезення вантажів.

101. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажів.

102. Відповідальність перевізника за втрату та використання вантажу.

103. Підстави складання Комерційного акту і акту Загальної форми.

104. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за недостачу, пошкодження чи псування вантажу.

105. Основні страхові поняття.

106. Поняття, види та форми страхування.

107. Страховий договір.

108. Обов’язки сторін за договором страхування.

109. Поняття та види обов’язкового страхування.

110. Підстави відмови у виплаті страхової суми.

111. Договір комісії. Договір доручення.

112. Кредитний договір.

113. Договір зберігання та його види. Форма договору.

114. Відповідальність сторін за договором зберігання.

115. Договір охорони.

116. Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони об’єктів.

117. Підстави звільнення «Охорони» від відповідальності за договором охорони квартир.

118. Поняття договору факторингу.

Список рекомендованої літератури

Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – Ст.141. // www.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-41. – Ст. 356.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 21-22. – Ст.135.
Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – додаток до № 28. – Ст. 573.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001р. // www.rada.gov.ua.
Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. // ВВР України, 1993., № 25, ст. 274.
Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. в редакції Закону від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 22 (01.06.2001), ст. 105.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону України від 11 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №43. – Ст. 214.
Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 205. – 7 листопада.
Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003. – № 31-32. – Ст.263.
Закон України “Про електроенергетику” 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998, № ст. 1.
Закон України “Про енергозбереження” від 1 липня 1994 р. № 74/94 ВР // Відомості Верховної Ради України, 1994. – Ст. 283.
Закон України “Про залізничний транспорт” 4 липня 1996 р. N 273/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 40. –ст. 183.
Закон України “Про заставу” від 02. жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. № 3161-IV //Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 7. – Ст.84.
Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
Закон України “Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. N 2665-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 50 (14.12.2001), ст. 262.
Закон України “Про нотаріат” від 2. 09. 1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 39. - Ст. 383.
Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 15. - Ст.99.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 7. – Ст. 32. у редакції Закону України від 1 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради. – 2001. – №8. – Ст. 37.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст.36.
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – №7. – Ст. 34.
Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. //// Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Закон України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” у редакції Закону України від 15.12.2005 р. № 3205-IV // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 3 (16.01.96), ст. 9.
Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” // Відомості Верховної Ради України – 1992 - №36 – ст. 524.
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” в Україні. від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 22. – Ст. 262.
Закон України “Про стандартизацію” від 17.05.2001 р. № 2408 - ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст.145.
Закон України “Про теплопостачання” від 2 червня 2005 р. N 2633-IV // Відомості Верховної Ради України, 2005, N 28 (15.07.2005), ст. 373.
Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. / Відомості Верховної Ради України, 2006, № 31. – Ст. 268.
Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
ИНКОТЕРМС 2000 Международные правила толкования торговых терминов // Урядовий кур'єр, 2002, 04, 03.04.2002 № 63.
Постанова Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991 р. № 1545 // Відомості Верховної ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” від 29 лютого 1996 р. – № 266 // ЗПУ України, 1996. – № 8. – Ст. 239.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення” від 26 липня 1999 р. N 1357 // Урядовий кур'єр, 1999, 08, 26.08.99 № 158-159.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України, 2006, № 25 (05.07.2006), ст. 1818.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених” від 15 червня 1994 р. № 419 // Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів. – К., 1999.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україн. / Затв. Наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012. № 296 www.rada.gov.ua
Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №11-6 // "Бізнес" № 29, 21.07.97.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами” від 11 липня 2003 року № 185 // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1581.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства культури і мистецтв України “Про затвердження Правил торгівлі антикварними речами “ від 29 грудня 2001 року N 322/795 // Офіційний вісник України, 2002, N 5 (15.02.2002), ст. 204.
Порядок продажу на аукціонах майна, що перейшло у власність держави, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі, міністерства економіки та Фонду державного майна України № 873/172/2453 від 31.12.1998 р.
Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» від 31 липня 1996 року N 28 // www.rada.gov.ua.
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затвердженні наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. №98 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 13. Ст. 953.
Наказ Міністерства юстиції України «Про Спадковий реєстр» від 17 жовтня 2000 р.
Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 (п.п. 23, 24, 71, 72, 81, 90).
Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.
Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560 // Офіційний вісник України, 2005, N 28 (29.07.2005), ст. 1634.
53. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5. zakon.rada.gov.ua
Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1. zakon.rada.gov.ua
Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5.
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 // zakon.rada.gov.ua
Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 zakon.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" // zakon.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1989 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". zakon.rada.gov.ua.
Аномалії у цивільному праві України : навч. посіб / за ред. Р.А.Майданика – К. : Юстиніан, 2007. – 468 с.
Безклубий І.А. Банківські правочини: монограф. – К.,: КНУ, 2008. - 378 с.
Бервено С.М. Проблеми договірного права України: монограф. – К.: Юр Інком, 2006. – 392 с.
Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): навч. посібн. – К., 2007. – 280 с.
Брагинский М.И., Витрянский В.В. Договорное право: Общие положення. – М., 2009. – 692 с.
Братусь С. Н. Предмет и система советского гражданского права. – М., 1963. – 264 с.
Вінник О.М. Науково-практичний коментар Закону України «Про акціонерні товариства» К.: Юрінком Інтер, 2009. - 312 с.
Гриняк А.Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб: монограф. – Тернопіль: Підручники, 2008. – 176 с.
Дзера І.О. Цивільно-правові засоби захисту права власності в Україні: монограф. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 256 с.
Дзера О.В. Розвиток права власності громадян в Україні: монограф. - К.: Векта, 1996. – 234 с.
Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / За ред. О.В.Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 896 с.
Загальна теорія цивільного права : підручн. / За ред. О.А. Підопригори, Д.В. Бобрової – К.,1992. – 423 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні. Становлення і розвиток.: монограф. – К.,: КНТ, 2007. – 288 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право України : навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право : навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): монограф. / За ред. В.В.Луця – Тернопіль: Підручники, – 2011. – 320 с.
Зобов’язальне право: теорія і практика: навч. посібн. / О.В. Дзера, Н.С. Кузнєцова, В.В. Луць та інш. / За ред. О.В. Дзери. – К.: Юрінком, 1998. – 912 с.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. посіб. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
Ромовська З. Українське цивільне право. Академічний курс. – К.: Атіка, 2010. – 560 с.
Кохановська О.В. Теоретичні проблеми інформаційних відносин у цивільному праві. – К.: КНУ, 2006. - 228 с.
Кузнєцова Н.С., Назарчук І.Р. Ринок цінних паперів в Україні: правові основи формування та функціонування. – К.: КНУ, 1998. – 220 с.
Кучеренко І.М. Організаційно-правові форми юридичних осіб приватного права: монограф. – К.: Аста. – 2004. – 328 с.
Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. – К.: Атіка. 2009. – 452 с.
Луць А.В. Свобода договору в цивільному праві України. – К.: Юрінком Інтер, 2005. – 204 с.
Луць В.В. Строки захисту цивільних прав: навч. посіб. – Львів, ЛДУ, 1993. – 92 с.
Майданик Р.А. Проблеми довірчих відносин у цивільному праві: монограф. – К.: КНУ, 2002. – 216 с.
Право власності в Україні : навч. посіб. // За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової. – К.:Юрінком, 2000. – 850 с.
Рябоконь Є.О. Спадкове правовідношення в цивільному праві. – К.,: ВІКТА, 2002. – 268 с.
Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика / Є.О.Рябоконь, С.Я.Фурса, Ю.О.Заіка та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб у цивільному праві: монограф. – Хмельницький: ХУУП., 2007. – 626 с.
Фурса С.Я., Фурса Є.І. Спадкове право. Теорія і практика: навч. посіб. – К.: Атіка. – 2002. – 496 с.
Харитонов Є.О. Вступ до цивільного права України: навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 288 с.
Харитонов Є.О. Добровільне представництво у цивільному праві України: навч. посіб. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
Цивільне право України : підруч.: У 2-х кн. /3а ред. О.В.Дзери, Н.С.Кузнєцової. - К. : Юрінком Інтер, 2010. – 890 с.
Цивільне право України. Академічний курс: підруч.: У 2-х т. / За заг. ред. Я.М.Шевченко. – К.: Ін Юре, 2006. – 520 с.
Цивільне право України. Загальна частина : підруч.: / За ред. І.А. Бірюкова, Ю.О.Заіки. – К.: КНТ., 2008. – 480 с.
Цивільне право України. Особлива частина : підруч.: / За ред. С.С.Бичкової – К.: КНТ, 2008. – 496 с.
Цивільне право України: навч.посіб. / За ред. Р.О.Стефанчука. – К.: Наук. думка, 2009. – 492 с.
Цивільне право України. Братель О.Г., Пилипенко С.А.: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. / За відповід. ред. О.В.Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В.Луця. – т. 2. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 1088 с.
Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар т.5. Право власності та інші речові права. / За ред. І.В.Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – 624 с.

zakon.rada.gov.ua

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 1. Загальна характеристика цивільного права України

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття цивільного права, предмет та метод цивільного права, функції та принципи, систему цивільного законодавства, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Виховна мета:сприяти формуванню наукового світогляду, моральних, естетичних та інших якостей особистості, виховувати активність до одержання знань майбутнього спеціаліста, прищеплення інтересу до вивчення дисципліни.

Розвивальна мета: розвивати інтелектуальні здібності, культуру мовлення та спілкування, пам’ять, увагу, творчий склад мислення, спостережливість, логічне осмислення основних понять та термінів, вміння сприймати та аналізувати матеріал.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники, плани проведення семінарських і практичних занять з дисципліни "Цивільне право".

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, трудове право, сімейне право, цивільний процес, екологічне право, господарське право.

План лекції:

Поняття цивільного права як галузі приватного права.
Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права.
Принципи та функції цивільного права.
Система цивільного права. Цивільне законодавство.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Бабенко В.А. Інтелектуальна власність: Підручник / В.А.Бабенко, А.П.Лимар. – Д.: ДРІДУ НАДУ, 2011. – 153 с.
Бошицький Ю.Л., Вишинець І.І. Правова охорона творів образотворчого мистецтва в Україні: монографія /Київський ун-т права НАН України/. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 295 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Кравченко С.С. Юридична природа корпоративних прав: монографія / Київський університет права НАН України; Кравченко С.С. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 180 с.
Крат В. Нетиповість у цивільному праві: історія та сучасність // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 134-143.
Настечко К.О. Оформлення прав на земельні ділянки: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 240 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 808 с.
Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. - К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. - 205 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: Підручник. – 2-ге вид., допов. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: Підручник. – К.: Правова єдність, 2011. – 246 с.
Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин: Вибр. наук. пр. – Х.: Золоті сторінки, 2012. – 767 с.
Судова практика. Вирішення спорів у справах про визнання кредитних договорів недійсними / О.В. Благовестев. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 768 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 1. Загальні положення. – 320 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.
Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій Міністерства юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студентам / І.В. Спасибо-Фатєєва (ред.). – Х.: Страйд, 2009. – Т. 3: Юридична особа. – 735 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки. – 768 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 5. Право власності та інші речові права. – 624 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 6. Право інтелектуальної власності. – 652 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття цивільного права як галузі приватного права

Приступаючи до вивчення курсу цивільного права, насамперед, необхідно встановити його загальнотеоретичні засади. Поняття "цивільне право" може вживатися в кількох значеннях: галузь права, частина науки про право, навчальна дисципліна.

Цивільне право як наука – це система знань про закономірності становлення і розвитку цивільно-правових явищ та діяльність, що спрямована на здобуття нових знань щодо цивільно-правових понять, категорій, суджень тощо.

Цивільне право як навчальна дисципліна передбачає пізнання цивільно-правових норм, практики їх застосування, прищеплення навичок і вміння аналізувати наукові теорії, вирішувати конкретні життєві ситуації, що виникають у сфері цивільно-правового регулювання.

Однак визначальним поміж них є розуміння цивільного права як галузі права.

Цивільне право як галузь права – це сукупність правових норм, які регулюють шляхом диспозитивного методу особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Питання 2. Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права

Цивільне право як галузь права характеризується двома основними ознаками: предметом та методом регулювання.

Під предметом правового регулювання розуміють суспільні відносини певного типу, які зазнають правового впливу. Їх природа обумовлює і вибір того методу впливу, за допомогою якого здійснюється найбільш ефективний процес правового регулювання. Це і ступінь "автономності" суб’єктів правовідносин, їх становище один щодо одного, шляхи і способи та засоби захисту або відновлення порушених прав. Тобто метод правового регулювання – це сукупність засобів і способів правового впливу на суспільні правовідносини.

Саме за цими ознаками можна визначити особливості цивільного права як галузі приватного права в сучасних умовах. Предметом регулювання цивільного права є відносини:

1) особисті немайнові, тобто відносини, об’єктом яких є невіддільні від особистості нематеріальні блага (честь, гідність, ділова репутація), а також особисті права, пов’язані з майновими (наприклад, права автора, право на наукові відкриття, винаходи, корисні моделі й інші об’єкти творчості).

2) майнові, тобто відносини, що виникають з приводу належності, використання чи переходу рухомого чи нерухомого майна й інших матеріальних благ (робіт, послуг тощо) від одного суб’єкта до іншого.

Метод цивільно-правового регулювання – це сукупність специфічних засобів впливу на учасників цивільних відносин, що характеризується насамперед юридичною рівністю сторін, а також наданням останнім можливості врегулювання цих відносин на їх розсуд за винятками, встановленими цивільним законодавством.

Характерні риси методу цивільно-правового регулювання:

1) юридична рівність сторін – проявляється в тому, що сторони визнаються правом як самостійні, незалежні одна від одної особи, кожна з яких має свій комплекс прав та обов’язків та не підпорядкована іншій;

2) автономія волі сторін (одзначає можливість самостійно й вільно проявляти та формувати свою волю) і диспозитивність (надає право сторонам визначати характер власних взаємовідносин у межах, встановлених законом, у відповідних випадках формувати свої права та обов’язки, також сторони мають можливість вибору між декількома варіантами поведінки);

3) особливий спосіб вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин – закон надає можливість учасникам цивільних правовідносин вирішувати спори, що виникають між ними, або безпосередньо учасникам конкретних відносин на підставі взаємної домовленості чи спеціально створеним для розгляду таких спорів державним органам або третім особам. Спори розглядаються судом загальної юрисдикції, господарським, третейським судом після подачі відповідного позову однією зі сторін;

4) наявність майнової відповідальності сторін – сторона, котра не виконала зобов’язання або виконала його неналежним чином, несе цивільно-правову відповідальність майнового характеру (наприклад, штраф, пеня, відшкодування збитків тощо).

Основними галузями права, які стикаються з цивільним правом, є: конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, трудове право, екологічне право, сімейне право, цивільний процес, господарське право.

Відмежування галузей права відбувається за предметом і методом.

Питання 3. Принципи та функції цивільного права.

Під принципами цивільного права розуміють основні засади, в яких втілені корінні, найхарактерніші риси цивільного права. Ст.. 3 ЦКУ визначає такі засади цивільного законодавства:

1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини – вимога забезпечення свободи особистості ("суверенітет особистості"), вкладаючи в це поняття можливість індивіда визначати тип і характер поведінки, своє місце в системі цивільних відносин. Згідно з цією засадою органи державної влади і місцевого самоврядування не мають права втручання у сферу особистого життя людини, якщо остання не порушує права та законні інтереси інших суб’єктів правовідносин. Втручання в особисте життя людини може мати місце лише у визначених законом випадках.

2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом – правова охорона власності забезпечується всім власникам, незалежно від форм і видів власності. Відповідно до ст.. 84 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Примусове відчуження об’єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості.

3) свобода договору – визнання за суб’єктом цивільного права можливості укладати договори (чи утриматися від їх укладання) та визначати їх зміст на власний розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості. Обмеження свободи договорів може бути встановлене лише законом. Підставою для обмежень є захист суспільних інтересів (наприклад, у випадку обов’язковості укладення контракту на поставку сільськогосподарської продукції для державних потреб). Свобода договорів знаходить свій прояв і у можливості сторін самостійно визначати вид договору, який передбачений законодавством, а також можливості самостійно створювати нові види договорів, або використовувати змішані типи договорів. Засада свободи договорів дозволяє сторонам вибрати для себе оптимальне рішення при погодженні своїх інтересів.

4) свобода підприємницької діяльності, що не заборонена законом – закріплення в законодавчому порядку загального правила про право здійснювати підприємницьку діяльність, а також установлення юридичних гарантій реалізації цього права;

5) судовий захист права та інтересу – на підставі цієї засади носієві цивільних прав надається можливість застосування до правопорушника засобів примусового впливу. Зокрема уповноважена особа має право звернутися до суду з вимогою примусити зобов’язану особу дотримуватися певної поведінки. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами, юрисдикція яких поширюється на всі правовідносини, що виникають в державі. Судам підвідомчі всі спори про захист прав і свобод фізичних осіб;

6) справедливість, добросовісність і розумність – норми цивільного права (законодавства) встановлюють рівні умови для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріплюють можливості захисту порушеного цивільного права чи інтересу; створення норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права, поєднується з повагою до прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства тощо. Необхідно також звернути увагу на те, що дана засада впливає на інші принципи цивільного права. Зокрема вказаний принцип пов’язаний з принципами свободи договорів і свободи підприємницької діяльності в тому розумінні, що свобода у таких випадках не повинна виходити за межі розумності і справедливості.

Функції цивільного права – це головні напрями його впливу на цивільні відносини з метою їх підпорядкування.

Розрізняють такі функції:

1) регулятивна – полягає в регулюванні цивільних відносин, наданні прав і обов’язків їх учасникам, встановленні правил поведінки суб’єктів цивільного права;

2) охоронна – виконує завдання захисту цивільних прав та інтересів від порушень. Досягається ця мета через передбачення правових засобів належного виконання цивільних прав й обов’язків через встановлення відповідальності за цивільні правопорушення тощо;

3) попереджувально-виховна – полягає у вихованні поваги до права взагалі, цивільних прав інших осіб, правопорядку тощо;

4) попереджувально-стимулююча – полягає в стимулюванні різними цивільно-правовими засобами необхідної суспільству та державі поведінки громадян і організацій;

5) компенсаційна – полягає у відновленні порушених прав суб'єктів цивільного права.

Питання 4. Система цивільного права. Цивільне законодавство.

Цивільне право, як і інші галузі права, має свою систему. Система цивільного права – це систематизована сукупність його елементів (цивільно-правових норм, інститутів, підгалузей або розділів), розташованих у певній послідовності й ієрархії, що визначаються внутрішньою логікою цієї галузі.

Цивільне право України будується за пандектною системою. А тому система цивільного права складається із:

- загальної;

- особливої частин.

Загальна частина цивільного права називається так тому, що стосується всіх інститутів цивільного права. Вона включає норми щодо суб’єктів, об’єктів цивільних прав, правочинів, представництва і довіреності, строків та термінів, позовної давності.

Особлива частина цивільного права регулює спеціальні (особливі) суспільні відносини і складається з таких інститутів: особисті немайнові права фізичної особи; право власності та інші речові права; право інтелектуальної власності; зобов’язальне право; спадкове право.

Систему цивільного права слід відрізняти від систематизації цивільно-правових норм, формами якого є кодифікація та інкорпорація.

Цивільне законодавство – це сукупність нормативних актів, в яких містяться норми цивільного права.

Основу цивільного законодавства України становить Конституція України. На основі її норм формуються та застосовуються різні формі цивільного законодавства.

Як випливає зі змісту глави 1ЦК України, цивільне законодавство може існувати в таких формах:

- акти цивільного законодавства (основний акт - ЦК України);

- договори суб'єктів цивільного права;

- звичаї;

- міжнародні договори.

Класифікація нормативних актів:

1) за юридичною силою нормативні акти можна поділити на:

— закони;

— підзаконні нормативні акти (укази Президента України, постанови уряду; галузевих міністерств, відомств, органів виконавчої влади);

— нормативні акти Союзу РСР та Української РСР (ті, що не втратили силу);

— норми міжнародного права і міжнародні договори.

2) за сферою регулювання. (Крім вертикальної системи зв'язку нормативних актів (тобто класифікації нормативних актів за їх юридичною силою) цивільне законодавство має і так звану горизонтальну систему) можна виділити такі складові цивільного законодавства:

а) транспортне,

б) страхове,

в) торговельне,

г) будівельне,

д) орендне законодавство,

е) законодавство про інтелектуальну власність тощо.

Практичне значення має визначення дії цивільних законів у часі, просторі та за колом осіб.

Дія актів цивільного законодавства в часі визначається загальними правилами. Акти цивільного законодавства регулюють відносини, що виникли з дня набрання чинності цими актами.

Дія актів цивільного законодавства в часі починається з моменту вступу їх у силу та продовжується до моменту, коли вони втрачають правову силу у встановленому законом порядку. Закон вступає в силу через 10 днів із дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено власне законом, але не раніше від дня його опублікування.

Акт цивільного законодавства не має зворотної дії в часі, крім випадків, коли він пом'якшує чи скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше та регулювалися актом цивільного законодавства, що втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав і обов'язків, які виникли з моменту набрання ним чинності.

Дія актів цивільного законодавства у просторі проявляється в тому, що Закони України діють на всій території нашої держави. Частина 6 ст. 4 ЦК України встановлює, що вимогою до актів цивільного законодавства є дотримати принципу однаковості регулювання цивільних відносин на всій території України.

Нормативні акти Автономної Республіки Крим діють на території Республіки, а постанови та розпорядження органів місцевої влади й місцевого самоврядування мають силу лише на території певної адміністративно-територіальної одиниці.

Дія актів цивільного законодавства за колом осіб полягає в тому, що цивільне законодавство в межах території своєї дії поширюється на всіх фізичних осіб і на всі організації.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про особливості правового статусу фізичної та юридичної особи як суб’єктів цивільних правовідносин, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес, господарське право.

План лекції:

Поняття фізичної особи. Поняття, зміст та обмеження цивільної правоздатності фізичної особи.
Поняття та види дієздатності фізичної особи. Підстави та правові наслідки обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.
Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.
Поняття та ознаки юридичної особи. Правосуб’єктність юридичних осіб.
Порядок виникнення та припинення юридичних осіб.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції Закону від 30.06.1999р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 42-43. – Ст. 378.
Закон України "Про господарські товариства" від 19.09.1991р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682.
Закон України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" від 15.05.2003 р. № 755-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 31-32. – Ст. 263.
Закон України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.12.2003р. №1382-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Бочарова О. Превентивні способи охорони прав акціонерів та їх законних інтересів при поглинанні акціонерного товариства // Право України. – 2010. – № 2. – С. 231-237.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Винар Л.В. Юридичні особи, засновані державою. – Л.: Львівський державний університет внутрішніх справ, 2007. – 172 с.
Головатенко О. Проблемні питання власності в акціонерних правовідносинах // Підприємництво, господарство і право. – 2009. – № 9. – С. 97-101.
Зеліско А. Правовий статус фермерських господарств як юридичних осіб приватного права // Право України. – 2010. – № 5. – С. 143-149.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 808 с.
Онищенко Г.В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.
Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. – К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. – 205 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: Підручник. – 2-ге вид., допов. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с.
Сміян Л.С., Грек Б.М., Костенко О.М., Нікітін Ю.В., Кононенко Л.М., Нікітін Д.Ю. Правове регулювання банкрутства: підручник / Л.С. Сміян (відп.ред.). – К.: КНТ, 2009. – 461 с.
Степанов А.А. Предупреждение банкротства в рамках производства по делу о банкротстве: теория и практика: Монографія. – К.: КНТ, 2008. – 312 с.
Стефанчук Р.О. Особисті немайнові права фізичних осіб: Монографія. – К.: КНТ, 2008. – 626 с.
Труш І. Організаційно-правові форми комунальних підприємств // Право України. – 2010. – № 2. – С. 223-231.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.
Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій Міністерства юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студентам / І.В. Спасибо-Фатєєва (ред.). – Х.: Страйд, 2009. – Т. 3: Юридична особа. – 735 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття фізичної особи. Поняття, зміст та обмеження цивільної правоздатності фізичної особи.

Відповідно до ст. 24 ЦК України фізична особа – це людина, яка є учасником цивільних відносин.

Індивідуалізація фізичної особи забезпечується її ім’ям, яке надається при народженні останньої. Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається з прізвища, власного імені та по-батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ст. 28 ЦК).

Цивільна правоздатність – це здатність фізичної особи мати цивільні права та обов’язки (ст. 25 ЦК). Правоздатність визнається рівною мірою за всіма фізичними особами з моменту народження і припиняється зі смертю. Хоча за загальним правилом правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження, у випадках, встановлених законом, охороняються інтереси зачатої, але ще ненародженої дитини; а здатність мати окремі цивільні права та обов’язки може пов’язуватися з досягненням фізичною особою відповідного віку. Характерні ознаки правоздатності:

1) рівність для всіх фізичних осіб (незалежно від раси, національності тощо);

2) невідчужуваність на користь інших фізичних осіб;

3) неможливість обмеження її актами суб’єктів приватного чи публічного права, крім випадків прямо встановлених законом;

4) існування як природної невід’ємної властивості фізичної особи.

Зміст цивільної правоздатності фізичної особи – це сукупність (загальний обсяг) тих прав та обов’язків, які вона може мати.

Закон допускає два види обмеження правоздатності:

1) добровільне – наприклад, закріплена в законодавчих актах заборона працівникам деяких відомств обіймати посади, пов’язані х підприємницькою діяльністю; обмеження прав громадянина, що став ченцем;

2) примусове – допустиме лише тоді, коли воно передбачене законом з обов’язковим переліком конкретних випадків і встановленням порядку такого обмеження. До таких обмежень, наприклад, належать заходи кримінального покарання: арешт, обмеження волі, позбавлення волі на певний строк і довічно, позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю тощо.

Питання 2. Поняття та види дієздатності фізичної особи. Підстави та правові наслідки обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.

Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов’язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.

Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється ЦК України та може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Основні елементи змісту цивільної дієздатності фізичної особи:

- можливість самостійного вчинення правочинів (правочиноздатність);

- можливість нести самостійну майнову відповідальність (деліктоздатність);

- можливість складати заповіт і бути спадкоємцем (тестаментоздатність);

- можливість обирати собі представника та самому бути представником (трансдієздатність).

На відміну від правоздатності, дієздатність пов'язана зі здійсненням фізичною особою певних вольових дій, що припускає досягнення певного рівня психічного здоров'я. Критеріями дієздатності є вік і стан психічного здоров'я.

За ЦК України розрізняють такі види дієздатності:

- повна дієздатність;

- неповна дієздатність;

- часткова дієздатність.

Суд може обмежити цивільну дієздатність фізичної особи, якщо вона:

• страждає на психічний розлад, який істотно впливає на її здатність усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними;

• зловживає спиртними напоями, наркотичними засобами, токсичними речовинами, азартними іграми тощо, та таким чином ставить себе чи свою сім'ю, а також інших осіб, яких вона за законом зобов'язана утримувати, у скрутне матеріальне становище.

Цивільна дієздатність є обмеженою з моменту набрання законної сили рішенням суду про це.

Особа, цивільну дієздатність якої обмежено, самостійно несе відповідальність за порушення нею договору, укладеного за згодою піклувальника, та за шкоду, завдану іншій особі.

Фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Правові наслідки визнання фізичної особи недієздатною:

- над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка;

- недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-які правочини;

- правочини від імені недієздатної фізичної особи та в її інтересах вчиняє її опікун;

- відповідальність за шкоду, завдану недієздатною фізичною особою, несе її опікун.

Фізична особа визнається недієздатною з моменту набрання законної сили рішенням суду про це. Якщо від часу виникнення недієздатності залежить визнання недійсним договору або іншого правочину, суд з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи та інших доказів щодо психічного стану особи може визначити у своєму рішенні день, з якого вона визнається недієздатною.

Питання 3.Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою.

Визнання фізичної особи безвісно відсутньою відбувається за таких умов:

а) протягом одного року фізична особа відсутня за місцем свого постійного проживання;

б) протягом цього ж строку заінтересованим особам нічого не відомо про місце її перебування;

в) вжиті заходи для встановлення місця перебування фізичної особи не дали результатів;

г) питання, заради яких заявник просить визнати фізичну особу безвісно відсутньою, є юридично важливими та не можуть бути вирішені без такого визнання.

Перебіг річного строку починається з дня одержання востаннє відомостей про відсутнього. У разі неможливості встановити день одержання останніх відомостей про місце перебування особи початком її безвісної відсутності вважається перше число місяця, що йде за тим, у якому були одержані такі відомості, а в разі неможливості встановити цей місяць – із 1 січня наступного року. Визнання фізичної особи безвісно відсутньою породжує правові наслідки.

1. На підставі рішення суду про визнання фізичної особи безвісно відсутньою нотаріус за останнім місцем її проживання описує належне їй майно та встановлює над ним опіку.

2. Чоловік або дружина безвісно відсутнього набувають права розірвати шлюб у спрощеному порядку через органи державної реєстрації актів цивільного стану.

3. Припиняються зобов'язання, тісно пов'язані з особою безвісно відсутнього.

Оголошення фізичної особи померлою може відбуватися за таких умов:

а) якщо фізична особа відсутня за місцем постійного проживання протягом трьох років;

б) якщо протягом цього ж строку в місці постійного проживання фізичної особи немає відомостей про місце її перебування;

в) вжиті заходи для виявлення місцеперебування фізичної особи й одержання відомостей про неї не дали позитивних наслідків;

г) причини, заради яких заявник просить визнати фізичну особу померлою, визнані юридично важливими.

Загальний строк оголошення фізичної особи померлою може бути скорочений:

• до шести місяців, коли фізична особа пропала безвісти за обставин, які загрожували смертю, або є підстави припускати її загибель від певного нещасного випадку;

• фізична особа, що пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. Зважаючи на конкретні обставини справи суд, може оголосити фізичну особу померлою до спливу цього строку, але не раніше, ніж через шість місяців.

Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, що пропала безвісти за обставин, які загрожували їй смертю чи дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її ймовірної смерті.

Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті:

• відкриття спадщини. Спадкоємці фізичної особи, оголошено померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину нерухомого майна, накладає на нього заборону відчуження:

• припиняється шлюб;

• припиняються зобов'язання, пов'язані з фізичною особою, яка оголошена померлою.

Від оголошення фізичної особи померлою слід відрізняти встановлення судом факту смерті фізичної особи, коли є докази смерті фізичної особи у певний час і за певних обставин, але органи реєстрації.

Питання 4.Поняття та ознаки юридичної особи.

Правосуб’єктність юридичних осіб.

Юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути позивачем і відповідачем у суді.

Виділяють такі ознаки юридичної особи, що є невід'ємними і сукупними її властивостями:

1. Організаційна єдність.

2. Реєстрація відповідно до вимог чинного законодавства, що полягає у легалізації того чи іншого виду юридичної особи з боку державних органів, які здійснюють державну реєстрацію.

3. Наділення цивільною правоздатністю і дієздатністю.

4. Наявність можливості виступати позивачем і відповідачем у суді.

5. Майнова відокремленість юридичної особи.

6. Принцип самостійної цивільно-правової відповідальності юридичної особи.

7. Участь у цивільному обігу від власного імені.

Юридична особа, відповідно до ст. 91 ЦК України, здатна мати цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність) такі самі, як і фізична особа, за винятком тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Відповідно до ч. 2 ст. 91 цього Кодексу цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду.

Правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення запису до Єдиного державного реєстру про її припинення.

Юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до закону та установчих документів. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється законом та установчими документами Також для реалізації правосуб’єктності юридичної особи можуть створюватися філії та представництва.

Філії та представництва — це територіально відокремлені структурні підрозділи юридичної особи, які створюються з метою розширення сфери діяльності юридичної особи. Філії та представництва розташовані поза місцезнаходженням юридичної особи.

Філії та представництва не є юридичними особами, тому вони не мають права виступати у цивільному обороті від свого імені. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. При цьому філії та представництва можуть вести окремий бухгалтерський баланс та облік своєї діяльності, а також бути самостійними платниками податків.

Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності, тобто від імені юридичної особи.

Питання 5.Порядок виникнення та припинення юридичних осіб.

Для створення юридичної особи потрібні насамперед засновники. Засновниками можуть бути власники майна або уповноважені ними органи, а у передбачених законом випадках - інші особи.

Залежно від того, хто є засновником юридичної особи, встановлюють такі способи їх створення:

1) розпорядчий;

2) нормативно-явочний;

3) дозвільний;

4) договірний.

Згідно зі ст. 87 ЦК України для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.

Установчим документом товариства є:

1) затверджений учасниками статут;

2) засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом;

3) установчий акт (індивідуальний або спільний).

Неодмінною умовою виникнення юридичної особи є її державна реєстрація.

Державна реєстрація юридичних осіб – засвідчення факту створення або припинення юридичної особи, а також вчинення інших реєстраційних дій, які передбачені Законом, шляхом внесення відповідних записів до Єдиного державного реєстру.

Юридична особа припиняється у результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам-правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або внаслідок ліквідації. Тобто формами припинення юридичної особи є:

1) правонаступництво;

2) ліквідація.

Правонаступництво може здійснюватись в різних формах:

1) злиття;

2) приєднання;

3) поділу;

4) перетворення.

Ліквідація юридичної особи — це повне припинення юридичної особи без виникнення правонаступництва.

Відповідно до ст. 110 ЦК України юридична особа ліквідується:

1) за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягненням мети, для якої її створено, а також в інших випадках, передбачених установчими документами;

2) за рішенням суду про визнання судом недійсною державної реєстрації юридичної особи через допущені при її створенні порушення, які не можна усунути, а також в інших випадках, передбачених законом.

Юридична особа вважається такою, що припинила існування, після внесення запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб про її припинення.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 12. Спадкове право

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про спадкові правовідносини, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, конституційне право, цивільний процес.

План лекції:

Загальні положення спадкового права.
Спадкування за заповітом.
Спадкування за законом.
Прийняття та відмова від спадщини.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Закон України "Про нотаріат" від 2.09.1993р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 39. – Ст. 383.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30.05.2008р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 р. № 20 "Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності" // Офіційний сайт ВРУ (www.rada.gov.ua)
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Достдар Р. Рецепція права та правові традиції у сучасному спадковому праві України // Право України. – 2010. – № 6. – С. 117-122.
Заіка Ю.О. Спадкове право України: Навч. посібник. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
Ковальчук Я. Участь у спадщині за заповітом непрацездатних утриманців спадкодавця // Юридичний журнал. – 2009. – № 1. – С. 58-61.
Кухарєв О. Поняття та юридична природа заповідального покладення // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 144-153.
Кухарєв О.Є. Спадкове право України: Навч.-практич. посібник. – К.: Правова єдність, 2011. – 222 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 808 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: Підручник. – 2-ге вид., допов. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с.
Спадкове право України / Ю.О. Заіка, Э.О. Рябоконь. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Спадкове право: Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практич. посіб. / За заг. ред. С.Я. Фурси. – К.: Видавець Фурса С.Я.: КНТ, 2008. – 1216 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1. Загальні положення спадкового права

Спадкуванням є перехід прав та обов’язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). (ст. 1216 ЦКУ).

Спадкове право – це сукупність цивільно-правових норм, які регулюють відносини, що виникають внаслідок переходу майна, а також майнових прав та обов’язків померлого до інших осіб.

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст. 1217 ЦК).

Центральним у спадковому праві є поняття спадщини, під якою ст. 1218 ЦК визначає права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.Всі майнові права, що входять до складу спадщини, становлять так званий спадковий актив. Сукупність обов'язків спадкодавця, що переходять до спадкоємців, становить спадковий пасив.

Спадкодавцями є фізичні особи, незалежно від віку, статі тощо, майно яких після смерті переходить у спадщину до інших осіб.

При спадкуванні за законом немає значення дієздатність спадкодавця. Інша справа при спадкуванні за заповітом, оскільки останній є одностороннім правочином, що вчиняється особою, яка має бажання зробити розпорядження своїм майном на випадок смерті. Тому заповідач повинен бути дієздатним у повному обсязі, враховуючи правила ч. 2 ст. 34 та ст. 35 ЦК.

Коло спадкоємців значно ширше, ніж коло спадкодавців. Ними можуть бути як суб'єкти приватного права, так і суб'єкти публічного права, передбачені ст. 2 ЦК. Що стосується фізичних осіб, то при спадкуванні як за заповітом, так і за законом спадкоємцями можуть бути лише ті, які є живими на момент смерті спадкодавця.

Закон допускає закликання до спадкування не тільки осіб, які є живими на момент відкриття спадщини, але і тих, хто був зачатий за життя спадкодавця, але народився живим після відкриття спадщини, тобто вже після смерті спадкодавця.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона вважається померлою (ч. 3 ст. 46 ЦК). Якщо громадянин оголошений померлим як безвісно відсутній, то днем його смерті визнається день набуття законної сили відповідним рішенням суду або той день, який вказаний судом у рішенні.

Коли протягом однієї календарної доби померли особи, які могли б спадкувати одна після одної, спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них. Такі особи називаються комморієнтами. Якщо ж кілька осіб, які могли б спадкувати одна після одної, померли під час спільної для них небезпеки (стихійного лиха, аварії, катастрофи тощо), припускається, що вони померли одночасно. У цьому випадку спадщина відкривається одночасно і окремо щодо кожної з них (ч. 3 ст. 1220 ЦК).

Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця Коли місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини вважається місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна – місцезнаходження основної частини рухомого майна.

Питання 2.Спадкування за заповітом

Заповіт — це особисте розпорядження фізичної особи на випадок її смерті.

Невід'ємне право заповідача – у будь-який момент скасувати або змінити раніше складений заповіт. Пізніше складений заповіт скасовує раніше складений повністю або у частці, у якій вона суперечить заповіту, складеному пізніше (ст. 1254 ЦК). Заповіт може бути скасований шляхом подання відповідної заяви нотаріусу або тому органу (посадовій особі), на який покладено здійснення нотаріальних дій. Таким чином, анулювання раніше складеного заповіту може і не супроводжуватися складанням нового заповіту або внесенням змін у раніше складений заповіт.

Види заповітів:

1) заповіт подружжя;

2) заповіт з умовою;

3) секретний заповіт.

Форма заповіту. Стаття 1247 ЦК передбачає загальні вимоги до форми заповіту, який має бути:

1) складений письмово, із зазначенням місця та часу його складання;

2) особисто підписаний заповідачем або особами, передбаченими ст. 207 ЦК.

Якщо громадянин внаслідок фізичної вади, хвороби або з інших поважних причин не може власноручно підписати заповіт, за його дорученням і в його присутності та в присутності нотаріуса, заповіт може бути підписаний іншим громадянином;

3) посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, зазначеними у статтях 1251-1252 ЦК.

Порушення зазначених вимог до форми заповіту тягне за собою його нікчемність (ст. 1257 ЦК).

Право на обов'язкову частку мають малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця (у тому числі усиновлені), непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки (усиновителі).

Обов'язкова частка повинна складати половину частки, яка належала б спадкоємцеві у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Питання 3.Спадкування за законом

Згідно із принципом свободи заповідання спадкування за законом має місце у разі (підстави спадкування за законом):

1) відсутності заповіту (в тому числі і у випадках, коли заповідач скасував раніше складений заповіт і не залишив нового);

2) визнання заповіту недійсним повністю або частково;

3) неохоплення заповітом усієї спадщини ( ч. 2 ст. 1223 ЦК);

4) спадкоємці за заповітом померли раніше спадкодавця, а інших спадкоємців заповідач не підпризначив;

5) спадкоємці за заповітом усунуті від спадщини як "негідні", не прийняли спадщину, відмовилися від неї або не виконали умов заповіту.

У ЦК застосований підхід найширшого охоплення числа осіб, до яких могла б перейти спадщина у разі відсутності заповіту. Передбачається п'ять черг спадкоємців за законом.

До першої черги спадкоємців віднесені такі особи:

1) діти,

2) друге з подружжя,

3) батьки померлого.

До складу спадкоємців другої черги входять такі особи:

1) рідні брати та сестри спадкодавця

2) дід та баба померлого як з боку матері, так і з боку батька померлого.

До третьої черги спадкоємців зараховуються рідні дядько та тітка спадкодавця.

До четвертої черги спадкоємців належать особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім’єю не менш як п'ять років до часу відкриття спадщини.Тобто, їх коло формується за ознакою сімейних зв'язків.

До п’ятої черги належать:

1) інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

2) утриманці спадкодавця, які не були членами його сім'ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім’ї спадкодавця, але не менш як п'ять років одержували від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування (ч. 2 ст. 1265 ЦК).

Розмір часток у спадщині кожного із спадкоємців за законом визнається рівним, якщо спадкодавець у заповіті сам не розподілив спадщину між ними.

Питання 4.Прийняття та відмова від спадщини

Прийняття спадщини з умовою чи із застереженням не допускається.

Для прийняття спадщини у законі встановлено шестимісячний строк, який рахується з моменту її відкриття. Якщо спадкоємець у зазначений термін не прийме спадщину, то він втрачає право на її прийняття.

Спадкоємець за заповітом або за законом може відмовитися від спадщини шляхом подання про і це заяви до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини. Таку заяву спадкоємець може подати протягом шестимісячного строку з дня відкриття спадщини.

Разом з тим спадкоємець може відмовитися від спадщини на користь будь-кого з інших спадкоємців за заповітом або за законом. (ст. 1274 ЦК). Якщо спадкоємець за заповітом або за законом відмовиться від спадщини, не зазначивши, на чию користь він зробив цю відмову, його частка переходить до спадкоємців за заповітом або за законом та розподіляється між ними у рівних частках. Це – так зване прирощення часток (ст. 1275 ЦК). Відмова від спадщини, яким би способом вона не була здійснена, тягне припинення права на прийняття спадщини без перетворення його у будь-яке інше право.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 13. Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про зобов’язання та договір, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, цивільний процес.

План лекції:

Поняття, елементи та підстави виникнення зобов’язань. Система зобов’язань.
Виконання зобов’язань.
Припинення зобов’язань.
Поняття та види договорів.
Зміст договору.
Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Договірне право України. Загальна частина / За ред. Дзери О.В. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 896 с.
Євстігнєєв А. Істотні умови договору за Цивільним та Господарським кодексами: порівняльний аспект // Юридичний журнал. – 2006. – № 1. – С. 22-23.
Жилінкова І. Конструкції заміни боржника у цивільному зобов’язанні // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 123-133.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Карпечкін П. Попередній договір у цивільному і господарському кодексах України // Вісник прокуратури. – 2008. – № 3. – С. 67-72.
Кошиль Ю. Кауза правочину та інститут зміни і розірвання договору в зв’язку з істотною зміною обставин: аспекти співвідношення // Юридичний журнал. – 2008. – № 1. – С. 33-39.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 808 с.
Носік Ю. Договір про нерозголошення інформації // Право України. – 2010. – № 3. – С. 153-161.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Загальна частина: Академічний курс: Підручник. – 2-ге вид., допов. – К.: Алерта; КНТ; ЦУЛ, 2009. – 594 с.
Судова практика. Вирішення спорів у справах про визнання кредитних договорів недійсними / О.В. Благовестев. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 768 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття, елементи та підстави виникнення зобов’язань. Система зобов’язань

Майнові відносини, врегульовані нормами цивільного права, набувають характеру цивільно-правових зобов’язальних відносин або цивільно-правових зобов’язань. Термін "зобов’язання" має кілька значень. Зокрема, він використовується для позначення:

1) документа, що видається боржником кредитору;

2) окремого обов’язку;

3) обов’язку, що відповідає правомочностям певної особи;

4) сукупності обов’язків з відповідними їм правомочностями.

Відповідно до ст. 509 ЦКУ зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Елементами зобов’язання є:

1) суб’єкт;

2) об’єкт;

3) зміст.

Суб’єктами зобов’язання є кредитор та боржник.

Кредитор – це особа, яка уповноважена вимагати від іншої особи (боржника) виконання певної дії (дій) або утримання від них.

Боржник – це особа, зобов’язана вчинити на користь кредитора певну дію (дії) або утримуватися від вчинення певної дії (дій) на вимогу кредитора.

Кредитор та боржник – це загальні назви сторін, проте для певних видів зобов’язань існують їх спеціальні назви (наприклад, дарувальник та обдаровуваний – в договорі дарування, страховик та страхувальник – в договорі страхування тощо).

Кредитором і боржником у зобов’язанні можуть бути фізичні особи, юридичні особи, держава та інші соціальні утворення (АРК, територіальні громади та інші суб’єкти публічного права).

Об’єктом зобов’язального правовідношення є діяльність, що полягає:

1) у переданні від однієї особи до іншої речі у власність (купівля-продаж, міна, дарування);

2) у наданні речі у користування (найм (оренда), прокат, позичка);

3) у виконанні робіт ( підряд);

4) у наданні послуг (доручення, комісія, страхування, охорона, зберігання, перевезення);

5) в утриманні від дій, виключне право на які належить кредиторові (видавничий договір);

6) у сплаті грошей (відшкодування збитків тощо).

Змістом зобов’язальних правовідносин є суб’єктивні права та обов’язки їх учасників.

Підставами виникнення зобов’язання є:

1) договори та інші правочини.

2) створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності.

3) заподіяння майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

4) акти органів державної влади, органів влади АРК або органів місцевого самоврядування.

5) рішення суду.

6) настання чи ненастання певної події.

7) інші юридичні факти.

Класифікація зобов’язань:

1) залежно від підстави виникнення:

а) договірні зобов’язання – такі, що виникають на підставі укладеного договору:

- зобов’язання про передачу майна у власність (купівля-продаж, міна, дарування, поставка, довічне утримання (догляд);

- зобов’язання про передачу майна у користування (оренда, прокат, лізинг, позичка);

- зобов’язання про виконання робіт (підряд);

- зобов’язання про надання послуг (перевезення, зберігання, страхування, охорона, доручення, комісія, управління майном);

- зобов’язання щодо розпорядження правами інтелектуальної власності, ліцензійний договір, договір комерційної концесії (франчайзинг);

- зобов’язання в сфері кредитно-розрахункових відносин (позика, кредитний договір, договір банківського вкладу, банківського рахунку, договір факторингу);

- зобов’язання, що виникають з багатосторонніх правочинів (договір про спільну діяльність, договір простого товариства).

б) недоговірні зобов’язання:

- регулятивні (зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій – публічна обіцянка винагороди, ведення чужих справ без доручення);

- охоронні (зобов’язання з відшкодування шкоди, зобов’язання зі створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи, зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави).

2) залежно від характеру поведінки боржника:

а) зобов’язання з позитивним змістом – боржник зобов’язаний вчинити певну дію на користь кредитора (наприклад, виконати роботу, передати річ, надати послугу тощо);

б) зобов’язання з негативним змістом – боржник зобов’язаний утримуватися від здійснення певної дії. Зазвичай ці зобов’язання як самостійні є нетиповими. Вони супроводжують зобов’язання з позитивним змістом (зберігач без згоди поклажодавця повинен утримуватися від користування річчю або передання її іншим особам);

3) залежно від концентрації прав та обов’язків у суб’єктів зобов’язань:

а) односторонні зобов’язання – одна сторона має тільки права, а інша лише обов’язки (позика);

б) взаємні – кожна сторона має і права і обов’язки (договір підряду).

4) залежно від цільового призначення:

а) головні;

б) додаткові (акцесорні) – призначені для виконання головного зобов’язання. Додаткові зобов’язання мають допоміжний характер, а їх юридична доля залежить від долі головного зобов’язання. До додаткових можна віднести зобов’язання з неустойки, застави, поруки, притримання та завдатку, які можуть забезпечити головне зобов’язання. Наслідками акцесорного характеру є те, що недійсність основного зобов’язання тягне за собою недійсність додаткового, але недійсність зобов’язання, що забезпечує виконання основного, не спричиняє недійсність основного зобов’язання.

5) залежно від предмета виконання:

а) зобов’язання з конкретним предметом виконання – мають місце тоді, коли предметом зобов’язання є цілком конкретна поведінка учасників.

б) альтернативні зобов’язання – означають, що боржник має здійснити для кредитора одну з кількох дій, передбачених законом або договором.

в) факультативні – мають місце у випадках, коли боржник зобов’язаний здійснити на користь кредитора конкретну дію, а якщо це неможливо – має право замінити її виконання іншою дією, що заздалегідь обумовлено угодою сторін.

Питання 2. Виконання зобов’язань

Виконання зобов'язання полягає у вчиненні боржником і кредитором певних дій (чи утримання від дій), які становлять зміст їх прав та обов'язків.

До принципів виконання зобов'язання традиційно відносять:

– принцип належного виконання зобов'язання;

– принцип реального виконання зобов'язання.

Принцип належного виконання зобов'язання полягає в тому, що зобов'язання повинно виконуватися боржником відповідно до умов договору та вимог закону, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обігу або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК).

Зобов’язання вважається належно виконаним, якщо воно виконано:

1) щодо належного предмету;

2) належним суб’єктом;

3) в належний спосіб;

4) в належний строк;

5) в належному місці.

Принцип реального виконання зобов'язання полягає в тому, що боржник повинен виконати зобов'язання саме в натурі (тобто передати річ, виконати роботу, надати послуги тощо), а не замінити його виконання сплатою грошової компенсації.

Предметом виконання зобов'язання є вчинення певної дії або утримання від певних дій.

Спеціальним способом виконання є внесення боргу у депозит нотаріуса. Відповідно до ст. 537 ЦК України боржник має право виконати зобов'язання внесенням належних з нього кредиторові грошей або цінних паперів у депозит нотаріуса у разі:

1) відсутності кредитора або уповноваженої ним особи у місці виконання зобов'язання;

2) ухилення кредитора або уповноваженої ним особи від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з їх боку;

3) відсутності представника недієздатного кредитора.

Дострокове виконання зобов'язання вважається належним виконанням, якщо інше не встановлене договором, законом або не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обігу.

Питання 3. Припинення зобов’язань

Припиненням зобов'язання є повне або часткове припинення прав і обов'язків між його учасниками, що відбувається на підставі договору чи закону.

І. Припинення зобов'язань за волею сторін або однієї зі сторін:

1)Найбільш ефективною та прийнятною для сторін підставою припинення зобов'язання є його належне виконання.

2) Передання відступного (майно, що передається замість виконання зобов'язання) боржником кредиторові є підставою припинення зобов'язань за умови спільної згоди сторін.

3) Зобов'язання може припинятися через зарахування зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги. Зарахування може бути застосовано за умови зустрічності й однорідності вимог (наприклад, зарахування однорідних речей). Водночас не допускається зарахування зустрічнихвимог:про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); в разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

4) Новація (оновлення зобов'язання) як підстава припинення зобов'язань можлива, коли зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами.

5) На домовленості сторін ґрунтується такий спосіб припинення зобов'язань, як прощення боргу – звільнення кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

II. Припинення зобов'язань поза волею їх учасників:

1) Поєднання боржника та кредитора в одній особі

2) Неможливість виконання

3) Припинення зобов'язання через смерть фізичної особи стається в тих випадках, коли виконання неможливе без особистої участі боржника чи виконання призначене особисто для кредитора або зобов'язання в інший спосіб нерозривно пов'язане з особою кредитора.

4) Зобов'язання припиняється ліквідацією юридичної особи (боржника чи кредитора), крім випадків, коли законом або іншими нормативно-правовими актами виконання зобов'язання ліквідованої юридичної особи покладається на іншу юридичну особу, зокрема, за зобов'язаннями про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я чи смертю.

Питання 4. Поняття та види договорів

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на виникнення, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків.

Оскільки договір є різновидом правочину, то класифікація договорів може проводитися за тими ж критеріями, що й класифікація правочинів (консенсуальні й реальні, відплатні й безвідплатні, абстрактні й каузальні тощо). Але договорам властиві й певні особливості, що зумовлюють такий їх поділ.

Так, за правилами формування змісту договори поділяються на іменні й безіменні. Іменні договори – це договори, які мають легальну назву, представлені в ЦК або в інших нормативних актах, що визначають їх поняття, коло прав та обов'язків сторін. Безіменні договори безпосередньо законодавством не регулюються, але сторонами на практиці застосовуються (агентський договір, інжиніринг тощо).

За ознакою розподілу прав та обов'язків між сторонами розрізняють односторонні та двосторонні договори. В односторонньому договорі одна сторона має лише суб'єктивні права, а інша лише суб'єктивні обов'язки. У двосторонніх договорах права і обов'язки покладаються на обидві сторони.

Існують також договори на користь третьої особи.

Розрізняються також алеаторні (ризикові) договори. Алеаторні договори – це договори на ризик, тобто при укладанні договору сторони не можуть чітко визначити межі виконання своїх обов'язків, а втрата чи збагачення однієї із сторін залежить від випадку (договори довічного утримання, страхування майна).

В ЦК України (2003 р.), на відміну від ЦК 1963 р., закріплені нові види договорів: публічний договір, договір приєднання, попередній договір.

Публічним визнається договір в якому однією із сторін є підприємець, що взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до нього звертається.

Договір приєднання – це договір, умови якого визначені однією із сторін у формулярах або в інших стандартних формах і можуть бути прийняті іншою стороною не інакше як шляхом приєднання до запропонованого договору в цілому.

Попередній договір – це угода за якою сторони зобов'язуються укласти в майбутньому договір, на умовах, передбачених попереднім договором.

Договір про наміри (протокол про наміри) не породжує цивільно-правових наслідків, якщо в ньому прямо не виражена воля сторін надати йому сили попереднього договору.

Питання 5. Зміст договору

Сукупність цих умов, погоджених між сторонами, і становить зміст договору.

Традиційно в літературі розрізняють істотні, звичайні й випадкові умови договору.

Істотними умовами договору є ті умови, без погодження яких договір взагалі не вважається укладеним. Істотними умовами договору є:

- умови про предмет договору;

- умови, які безпосередньо зазначені в законі як істотні;

- умови, які необхідно погодити саме для даного виду договору;

- умови, на погодженні яких наполягає одна із сторін.

Звичайні умови - це умови, які традиційно, за звичаєм, включаються в договір. Вони можуть бути і відсутні безпосередньо в договорі, але розуміється, що вони підлягають виконанню.

Випадкові умови – це умови, які, як правило, не передбачаються даним видом договору, але можуть бути встановлені за погодженням сторін, або це умови, які за погодженням сторін встановлюються у відступ від положень диспозитивної сторони.

Серед джерел регулювання договірних відносин певне місце посідають типові договори, тобто своєрідні нормативно-правові акти, які затверджені у встановленому порядку компетентними органами. На умовах, передбачених типовим договором, сторони і повинні укласти договір, оскільки, як правило, норми, що містяться в типовому договорі, носять імперативний характер.

Питання 6. Порядок укладення, зміни та розірвання договору

Договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі погодили між собою його істотні умови. Погодження цих умов відбувається в процесі переговорів, які передують укладанню договору. Переговори починаються з пропозиції укласти договір, яку одна сторона робить іншій. Така пропозиція, що знаходить своє вираження в запропонованому проекті договору, називається офертою, а особа, яка з нею звертається – оферентом. Щоб пропозиція укласти договір вважалася офертою, вона повинна відповідати певним умовам:

- у ній повинні міститися всі істотні умови майбутнього договору, щоб сторона, яка отримала пропозицію, зрозуміла про що йдеться. Якщо пропозиція таких умов не містить, то вона не є офертою, а лише викликом на оферту, який ні до чого не зобов'язує;

- оферта повинна бути адресована конкретній особі. Тому різні об'яви, реклами, прайс-листи не можуть визнаватися офертою, це лише пропозиції невизначеному колу осіб зробити оферту.

Для укладання договору однієї оферти замало, необхідно, щоб особа, якій була адресована оферта, дала згоду прийняти пропозицію. Відповідь про прийняття пропозиції має назву акцепт. Акцептантом може бути лише та особа, якій була адресована оферта. Якщо згоду укласти договір дає інша особа, це є нова оферта, з якою ця особа звертається до колишнього оферента, який при позитивній відповіді стане акцептантом.

Акцепт повинен бути повним і безумовним. Якщо сторона погоджується в цілому з пропозицією, але бажає внести в умови договору деякі корективи, скажімо зазначає, що поставку продукції бажано здійснювати автомобільним транспортом не щоквартально, а щомісячно, то така відповідь не є акцептом, а є новою офертою.

Якщо пропозиція укласти договір надана із зазначенням строку для відповіді, то договір вважається укладеним, якщо позитивна відповідь була надана протягом зазначеного строку. У випадку, коли строк для відповіді не зазначався, договір вважається укладеним, якщо згода його укласти дана негайно або протягом звичайного нормального строку для відповіді.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених законом чи договором.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 15. Договори про передачу майна у власність

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про договори щодо передачі майна у власність, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, господарське право, цивільний процес.

План лекції:

Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика.
Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
Договір міни.
Договір дарування: поняття, юридична характеристика та зміст. Пожертва.
Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика та зміст.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України "Про захист прав споживачів" в редакції Закону України від 1.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про реалізацію окремих положень Закону України "Про захист прав споживачів" від 19.03.1994 р. № 172 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" від 12.04.1996 р. № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Скіф, 2005. – С. 193-202.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Гриняк А. Спірні питання договорів дарування та довічного утримання як підстав виникнення спільної власності громадян // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 5. – С. 20-23.
Дякович М.М. Електронні ресурси в діяльності нотаріусів України. Практичний посібник. – К.: Правова єдність, 2010. – 344 с.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Колісникова Г. Загальна характеристика інституту "захисту прав споживачів" та його місце у системі права і в системі законодавства України // Право України. – 2010. – № 1. – С. 189-194.
Лисенко В.В. Цивільно-правове регулювання відносин за договором міни (бартеру) : Автореф. дис. ... канд. юрид. наук (12.00.03) / НАПН України. НДІ приватного права і підприємництва. – Київ, 2012. – 19с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 1056 с.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика

Договір купівлі-продажу – це договір, за яким одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦКУ).

Різноманітність договорів купівлі-продажу є надзвичайно великою, оскільки потреби суб’єктів цивільного права постійно зростають та диференціюються.

ЦК України виділяє декілька видів договорів купівлі-продажу:

1) звичайний договір купівлі-продажу;

2) договір купівлі-продажу у роздрібній торгівлі;

3) поставку;

4) контрактацію с/г продукції;

5) постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу;

6) міна.

За юридичними характеристиками договір купівлі-продажу є відплатним, двостороннім і консенсуальним або реальним.

Сторонами договору є продавець та покупець. Ними можуть бути будь-які суб’єкти цивільних правовідносин: фізичні, юридичні особи, держава.

Продавцем є власник майна або уповноважена ним особа, оскільки відповідно до ст.. 658 ЦК України право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

Ст. 657 ЦКУ встановлює обов’язкову письмову нотаріальну форму договору купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна. Крім того, такі правочини підлягають обов’язковій державній реєстрації.

Істотними умовами договору купівлі-продажу є предмет та ціна.

Предметом договору може бути (ст. 656 ЦКУ):

1) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому;

2) майнові права, тобто певна сукупність прав та обов’язків;

3) право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Важливим при визначенні предмета договору є не лише вид майна, а й інші характеристики, такі як якість, кількість, асортимент, комплектність, тара та упаковка.

Другою істотною умовою договору є ціна – певна грошова сума, що сплачується покупцем за отриману від продавця річ.

Покупець повинен оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору, а також вчинити дії, необхідні для здійснення платежу.

Питання 2.Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу

Обов’язки продавця:

1) передати товар належної кількості, асортименту, якості, в належній тарі та упаковці відповідно до умов договору.

2) передати товар, його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору та актів цивільного законодавства.

3) попередити покупця про права третіх осіб на товар

4) попередити покупця про приховані недоліки, які відомі продавцеві.

5) вступити в справу на стороні покупця у разі пред’явлення до покупця позову третьою особою про витребування товару.

6) зберігати проданий товар, якщо право власності переходить до покупця раніше ніж передання товару.

Обов’язки покупця:

1) прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору.

2) оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законом не встановлено інші строки оплати, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

3) зберігати товар, не прийнятий покупцем, негайно повідомивши про це продавця.

4) відшкодувати витрати, пов’язані із зберіганням товару продавцем, коли право власності до покупця перейшло раніше, ніж сам товар, якщо інше не встановлено договором.

Права покупця у разі купівлі товару неналежної якості.

Покупець має право вимагати від продавця за своїм вибором:

1) пропорційного зменшення ціни;

2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару.

У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов’язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з’явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором:

1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми;

2) вимагати заміни товару.

Питання 3.Договір міни

Відповідно до ст. 715 ЦК України за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов’язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший.

Договір міни є консенсуальним (вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторонами за всіма істотними умовами), двостороннім (правами та обов’язками наділені обидві сторони договору), відплатним (обов'язку однієї сторони вчинити певні дії відповідає обов'язок іншої сторони вчинити зустрічні дії) та каузальним (мета укладання договору міни чітко зрозуміла – набуття права власності на річ).

Сторонами договору міни є покупець та продавець – фізичні та юридичні особи, які є власниками обмінюваного майна.

Предметом договору міни є:

1) товари (речі, майнові та особисті немайнові права, призначені для продажу);

2) роботи (діяльність, результати якої мають матеріальний вираз і можуть бути реалізовані для задоволення потреб фізичних чи юридичних осіб);

3) послуги (діяльність, результати якої не мають, як правило, матеріального виразу, а реалізуються і споживаються в процесі здійснення самої діяльності).

Особливість виникнення права власності на обмінювані товари за договором міни полягає в тому, що воно переходить до сторін одночасно після виконання зобов’язань щодо передання майна обома сторонами, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 4 ст. 715 ЦКУ).

Питання 4.Договір дарування: поняття, юридична характеристика та зміст. Пожертва

За договором даруванняодна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність (ч. 1 ст. 717 ЦК України).

Законодавець виділяє кілька видівдоговору дарування:

1) договір дарування з обов'язком передати дарунок у майбутньому (ст. 723, 724 ЦК України);

2) договір дарування з обов'язком обдаровуваного на користь третьої особи (ст. 725, 726 ЦК України);

3) договір про пожертву (ст. 729, 730 ЦК України).

За своїми юридичними ознаками договір дарування є: реальним або консенсуальним, одностороннім, але з ознаками двостороннього, безвідплатним.

Договір, який встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Сторонамидоговору дарування є дарувальникі обдаровуваний. Ними можуть бути фізичні та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим і територіальна громада (ч. 1 ст. 720 ЦК України).

Предметом договору дарування (дарунком) можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші й цінні папери, нерухомі речі, а також майнові права, якими дарувальник володіє або які можуть виникнути у нього в майбутньому (ст. 718 ЦК України).

Пожертвою є дарування нерухомих та рухомих речей, зокрема грошей та цінних паперів, обдаровуваному для досягнення ним певної, наперед обумовленої мети (ч. 1 ст. 729 ЦК України).

Питання 5.Договір довічного утримання (догляду): поняття, юридична характеристика та зміст

За договором довічного утримання (догляду)одна сторона (відчужувач) передає другій стороні (набувачеві) у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно (ст. 744 ЦК України).

Договір довічного утримання є реальним (укладеним з моменту передачі відчужувачем майна у власність набувача), одностороннім (після укладення договору обов'язки виникають тільки у набувача), відплатним (за отримання у власність майна набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом) та алеаторним (ризиковим).

Сторонами договору довічного утримання є відчужувач і набувач.

Відчужувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути фізична особа незалежно від її віку та стану здоров'я. Набувачем у договорі довічного утримання (догляду) може бути повнолітня дієздатна фізична особа або юридична особа.

Коли набувачами є кілька фізичних осіб, вони стають співвласниками переданого їм майна на праві спільної сумісної власності. У такому випадку їх обов'язок перед відчужувачем є солідарним.

Предметом договору довічного утримання (догляду) є майно, що передається у власність набувача, а також довічне утримання та (або) догляд, якими повинен забезпечуватися відчужувач.

Право власності на майно, яке є предметом договору, у набувача виникає з моменту нотаріального посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору довічного утримання (догляду), не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо даний договір підлягає державній реєстрації, тобто предметом договору довічного утримання (догляду) є нерухоме майно, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

У разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором право власності на майно, передане набувачеві, повертається відчужувачу. При цьому витрати, зроблені набувачем на утримання та (або) догляд відчужувача, не відшкодовуються (ч. 1 ст. 756 ЦК України).

При розірванні договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з неможливістю його подальшого виконання набувачем з підстав, що мають істотне значення, суд може залишити за ним право власності на частину майна, з урахуванням тривалості часу, протягом якого він належно виконував свої обов'язки за договором (ч. 2 ст. 756 ЦК України).

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 16. Договори про передачу майна у тимчасове користування

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про договори щодо передачі майна у тимчасове користування, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, господарське право, житлове право, цивільний процес.

План лекції:

Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди).
Права та обов’язки сторін договору найму (оренди).
Припинення договору найму (оренди).
Загальна характеристика видів договору найму (оренди).
Договір найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Житловий кодекс УРСР від 30.06.1983 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1983. – № 28. – Ст. 573.
Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 1.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України "Про захист прав споживачів" в редакції Закону України від 1.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
Закон України "Про оренду державного та комунального майна" в редакції Закону України від 14.03.1995 р. № 98/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 15. – Ст. 99.
Закон України "Про оренду землі" в редакції Закону № 1211-IV від 2.10.2003 р. // ВВР. – 2004. – № 10. – Ст. 102
Закон України "Про фінансовий лізинг" в редакції Закону № 1381-IV від 11.12.2003 р. // ВВР. – 2004. – № 15. – Ст. 231
Конвенція УНІДРУА про міжнародний фінансовий лізинг // Офіційний вісник України. – 2006. – № 6. – С. 11. – Ст. 278
Порядок державної реєстрації договорів оренди землі: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.1998 р. № 2073 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 52. – С. 34.
Порядок оренди житла з викупом: Затв. постановою КМУ від 25.03.2009 р. № 274 // Офіційний сайт ВРУ (www.rada.gov.ua)
Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000: Затверджено наказом Держстандарту України від 17.08.2000 р. № 507 // Нормативні акти України: експертні правові системи (www.nau.kiev.ua).
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16.04.2004 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Скіф, 2005. – С. 239-253.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на житловий будинок" від 4.10.1991 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Скіф, 2005. – С. 122-130.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Бусуйок Правове регулювання виникнення, здійснення та припинення прав на землю. Навч. посібник / За заг. редакцією П.Ф.Кулинича. – К: НАН України Київський університет права: Вид-во Європейського університету, 2010. – 185 с.
Дунаєвська С., Башта М. Порядок посвідчення договорів лізингу / Українська нотаріальна палата. Комісія з аналізу, методології та прогнозування нотаріальної практики. – К., 2007. – 84 с.
Журик Ю., Новченков І. Правова природа та колізійність регулювання орендних відносин за чинним законодавством України // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 27-30.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Косенко В. М. Договір найму (оренди). – К.: Видавець Фурса С.Я., 2007. – 64 с.
Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-е вид., перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536 с.
Мороз М. Захист прав орендаря на орендоване майно // Право України . – 2009. – № 2. – С. 88-94.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Пейчев К.П. Науково-практичний коментар до Закону України "Про оренду землі". – Х.: Фактор, 2012. - 304 с.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Терлецька Л. Нагальні питання відшкодування збитків власникам земельних ділянок та землекористувачам органами державної влади // Право України. – 2010. – № 5. – С. 193-199.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди)

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов’язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ст.. 759 ЦК).

Договір найму (оренди) відрізняється від інших (суміжних) цивільно-правових договорів такими ознаками:

1) наймач отримує майно не у власність, а лише у тимчасове користування;

2) предметом договору найму можуть бути (за цією ознакою відрізняється від договору позики):

а) річ, визначена індивідуальними ознаками, і така, що зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні, тобто неспоживна річ,

б) майнові права,

в) підприємство як єдиний майновий комплекс;

3) договір є відплатним – за цією ознакою він відрізняється від договору позички.

Договір найму є договором двостороннім, реальним або консенсуальним, відплатним.

Істотними умовами є предмет, строк та ціна.

Сторонами в договорі є наймодавець та наймач. ЦК не містить спеціальних вимог до сторін договору найму. Його учасниками можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

До форми договору найму застосовуються загальні положення про форму правочинів. Але можуть законом встановлюватися вимоги щодо форми договору окремих видів майна, зокрема письмова та здійснення державної реєстрації – для договору оренди земельної ділянки тощо. Також враховуючи те, що договір може бути поновлений (пролонгований) на той же строк, то така пролонгація здійснюється у формі мовчання.

Питання 2.Права та обов’язки сторін договору найму (оренди)

Основні права наймодавця:

1) вимагати від наймача своєчасної сплати орендної плати;

2) відмовитися від договору найму, вимагати його розірвання та відшкодування збитків у встановлених договором або законом випадках.

Основні права наймача:

1) вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася (ч. 4 ст. 762 ЦКУ);

2) змінювати стан речі, переданої у найм, але лише за згодою наймодавця (ч. 3 ст. 773 ЦКУ);

3) укладати договір піднайму за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом;

4) право власності на плоди, доходи, продукцію, одержані ним в результаті користування річчю, переданою в найм;

5) поліпшити річ за згодою наймодавця;

6) переважне право перед іншими особами на укладення договору найму на новий строк після спливу строку договору за умови належного виконання ним своїх обов’язків за договором найму;

7) переважне право перед іншими особами у разі продажу речі, переданої в найм, на її придбання за умови належного виконання ним своїх обов’язків за договором найму;

8) відмовитися від договору найму, вимагати його розірвання та відшкодування завданих йому збитків у встановлених законом або договором випадках.

Обов'язки наймодавця:

1) передати наймачеві майно у користування негайно або у строк, встановлений договором найму

2) передати наймачеві річ у комплекті і стані, що відповідають умовам договору найму та її призначенню

3) попередити наймача про особливі властивості та недоліки речі, які йому відомі і які можуть бути небезпечними для життя, здоров’я, майна наймача або інших осіб або призвести до пошкодження самої речі під час користування нею.

4) попередити про права третіх осіб на річ, передану в найм.

5) проводити за свій рахунок капітальний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом.

Обов'язки наймача:

1) своєчасно вносити плату за користування майном.

2) користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору

3) підтримувати майно, що є предметом договору найму, у справному стані.

4) у присутності наймодавця перевірити справність речі.

5) виконувати за свій рахунок поточний ремонт речі, переданої у найм, якщо інше не встановлено договором або законом

6) у разі припинення договору найму негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі

7) оскільки предметом договору є індивідуально визначене майно, то за припинення договору наймач зобов'язаний повернути наймодавцеві саме те майно, що він отримав.

8) у разі допущення наймачем погіршення речі, які сталися з його вини, він зобов'язаний усунути погіршення.

9) укласти договір страхування речі, що є предметом договору оренди, у випадках, визначених законом або договором.

Питання 3.Припинення договору найму (оренди)

Підстави припинення договору:

1) смерть фізичної особи — наймача, якщо інше не установлено договором або законом, чи ліквідація юридичної особи, яка була наймачем або наймодавцем (ст.781 ЦК);

2) закінчення строку договору найму за умови, що наймач не продовжує користуватися майном. Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором;

3) загибель речі, переданої у найм.

4) перехід майна у власність наймача в результаті продажу, дарування, оскільки тут відбувається поєднання боржника і кредитора в одній особі.

5) при переході права власності за договором найму без правонаступництва всупереч волі наймодавця (наприклад, при конфіскації або реквізиції майна) договір найму підлягає припиненню.

6) новелою ЦК є норма, згідно з якою сторони можуть встановити у договорі найму, що уразі відчуження наймодавцем речі, договір найму припиняється (ч.2 ст.770 ЦК).

Припинення договору також можливе у формі його розірвання, що можливо за згодою сторін або на вимогу однієї з них. Розірвання з ініціативи наймодавця або наймача допускається, по-перше, лише у випадках, передбачених законом, по-друге, в судовому порядку, а не одностороннім актом.

Питання 4.Загальна характеристика видів договору найму (оренди)

Відповідно до ЦК України є такі види договору найму (оренди):

1) договір прокату;

2) договір найму (оренди) земельних ділянок;

3) договір найму будівлі або іншої капітальної споруди;

4) договір найму (оренди) транспортного засобу;

5) договір лізингу.

Питання 5.Договір найму (оренди) житла. Оренда житла з викупом

Відповідно до ч.1 ст. 810 ЦК за договором найму (оренди) житла одна сторона – власник житла (наймодавець) передає або зобов’язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.

За юридичними характеристиками договір може бути як реальним, так і консенсуальним, відплатним, двостороннім та строковим.

Сторонами у даному договорі є наймодавець та наймач.

Договір найму житла укладається у письмовій формі. Істотними умовами договору найму житла є предмет, строк та ціна.

Предметом договору найму житла можуть бути помешкання, зокрема квартира або її частина, житловий будинок або його частина, що придатне для постійного проживання в ньому. договір укладається на строк, встановлений договором.

Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на 5 років.

Плата за користування житлом встановлюється за згодою сторін.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 17. Договори про виконання робіт

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про договори щодо виконання робіт, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, господарське право, цивільний процес.

План лекції:

Поняття та юридична характеристика договору підряду.
Істотні умови договору підряду.
Права та обов’язки сторін за договором підряду.
Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду.
Договір побутового підряду.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1971. – № 50. – С. 375.
Закон України “Про ліцензування певних видів господарської діяльності” від 1.06.2000 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 36. – Ст. 299.
Закон України "Про захист прав споживачів" в редакції Закону України від 1.12.2005 р. № 3161-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Аванасьєв В.В., Янишенс В.П. Співвідношення договору підряду та договору купівлі-продажу (питання теорії та практики) // Актуальні питання цивільного та господарського права. – 2006. – № 1 (1). – С. 15-17.
Бєліков О. Відповідальність за договором підряду // Юридичний журнал. – 2007. – № 2. – С. 9-14.
Болокан І.В., Пругло М.С. Договір побутового підряду в сфері малого та середнього підприємництва // Запорізькі правові читання: Тези доповідей щорічної Міжнародної науково-практичної конференції (м. Запоріжжя, 18-19 травня 2006 р.). – Запоріжжя, 2006. – С. 248-250.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Домбругова А. Договір підряду: Правові наслідки неналежного виконання // Юридичний вісник України. – 13-19.09.2003. – № 37 (429). – С. 14; 20-26.09.2003. – № 38 (430). – С. 14.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Лукасевич-Крутник І.С. Відповідальність замовника за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт // Адвокат. – 2012. – № 2. – С. 34-38.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Теоретичні та практичні аспекти розгляду судами спорів, що виникають із договорів підряду / За заг. ред. В.В. Луця. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2010. – 320 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття та юридична характеристика договору підряду

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Характеристики договору:

1) двосторонній;

2) консенсуальний;

3) відплатний;

4) алеаторний.

Сторони договору – підрядник та замовник. Ними можуть бути як юридичні, так і фізичні особи.

Підрядник має право доручити виконання певної роботи третім особам – субпідрядникам.

Для виконання окремих видів робіт, встановлених законом, підрядник (субпідрядник) зобов’язаний одержати спеціальний дозвіл.

Види договору підряду:

1) договір побутового підряду;

2) договір будівельного підряду;

3) договір підряду на проведення проектних та пошукових робіт.

Форма договору повинна відповідати загальним правилам про форму правочинів. Найбільш поширеною при підрядних правовідносинах є проста письмова форма, що пояснюється необхідністю надання ним більшої стабільності та їх тривалістю.

Питання 2.Істотні умови договору підряду

Істотними умовами є предмет, строк та ціна.

Предметом договору є результат виконаної підрядником роботи.

Робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору, а в разі їх відсутності – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Ціна роботи або способи її визначення передбачаються у договорі (ст.. 843 ЦК).

Якщо у договорі не встановлена ціна роботи або способи її визначення, вона встановлюється за рішенням суду на основі цін, що звичайно застосовуються за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

Ціна у договорі може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору з моменту підтвердження його замовником.

Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов’язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов’язання, характеру, обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Питання 3.Права та обов’язки сторін за договором підряду

Основні обов’язки підрядника:

1) на свій ризик виконати певну роботу за завданням замовника (ст. 837 ЦКУ);

2) своєчасно виконати роботу в обумовлений строк (ст. 846 ЦКУ);

3) виконати роботу зі свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором (ст. 839 ЦКУ);

4) надати замовникові звіт про використання матеріалу та повернути його залишок, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника (ст. 840 ЦКУ);

5) вживати всіх заходів щодо збереження майна, переданого йому замовником, та відповідати за втрату та пошкодження цього майна (ст. 841 ЦКУ);

6) своєчасно попередити замовника:

- про недоброякісність або непридатність матеріалу, одержаного від замовника;

- про те, що додержання вказівок замовника загрожує якості або придатності результату роботи;

- про наявність інших обставин, що не залежать від підрядника, які загрожують якості або придатності результату роботи (ст. 847 ЦКУ).

7) передати замовникові разом із результатом роботи інформацію щодо експлуатації або іншого використання предмета договору підряду, якщо це передбачено договором, або якщо без такої інформації використання результату роботи для цілей, визначених договором, є неможливим (ст. 861 ЦКУ) ;

8) зберігати конфіденційність одержаної інформації (ст. 862 ЦКУ).

Обов'язки замовника:

1) оплатити виконану підрядником роботу (ст. ст. 837, 854 ЦКУ);

2) сприяти підрядникові у виконанні роботи у випадках, в обсязі та в порядку, встановлених договором підряду (ст. 850 ЦКУ);

3) прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові (ст. 853 ЦКУ).

4) негайно повідомити підрядника про виявлення після прийняття його роботи відступів від умов договору підряду або інших недоліків, які не могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (приховані недоліки), у тому числі тих, що були умисно приховані підрядником (ст. 853 ЦКУ);

5) зберігати конфіденційність одержаної інформації (ст. 862 ЦКУ).

Питання 4.Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду

Підрядник несе відповідальність:

1) перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов’язків за договором підряду, а перед замовником – за порушення субпідрядником свого обов’язку, коли виступає в якості генерального підрядника;

2) за неналежну якість наданих ним матеріалу й устаткування, а також за надання матеріалу або устаткування, обтяженого правами третіх осіб. В такому випадку відповідає підрядник відповідно до положень про відповідальність продавця за товари неналежної якості;

3) за неправильне використання матеріалу, якщо робота виконується частково або в повному обсязі з матеріалу замовника;

4) за невиконання або неналежне виконання роботи, спричинене недоліками матеріалу, наданого замовником, якщо не доведе, що ці недоліки не могли бути ним виявлені при належному прийманні матеріалу;

5) за втрату або пошкодження майна, переданого йому замовником.

Питання 5.Договір побутового підряду

Договір побутового підряду є різновидом договору підряду, в якому діють в цілому норми, що регулюють договір підряду з певними особливостями, основними з яких є суб’єктний склад, специфічний предмет та визнання договору побутового підряду публічним.

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір побутового підряду є публічним договором.

Договір побутового підряду вважається укладеним у належній формі, якщо підрядник видав замовникові квитанцію або інший документ, що підтверджує укладення договору.

Підрядником є особа, яка займається підприємницькою діяльністю з виконання робіт на замовлення фізичних осіб.

Замовник – це фізична особа, яка замовляє виконання робіт для задоволення побутових або інших особистих потреб.

Предметом договору є результат роботи підрядника у певній матеріалізованій формі, який задовольняє побутові та інші особисті потреби фізичної особи.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 18. Договори про надання послуг

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про договори щодо надання послуг, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, господарське право, цивільний процес.

План лекції:

Види перевезень. Транспортне законодавство.
Договір перевезення вантажу.
Договір зберігання: поняття, юридична характеристика.
Обов’язки сторін за договором зберігання. Відповідальність сторін.
Страхування: поняття, види та форми. Страхова термінологія.
Договір страхування: поняття, юридична характеристика, зміст.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Закон України "Про страхування" в редакції Закону України від 4.10.2001 р. № 2745-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 7. – Ст. 50.
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 47-52. – Ст. 349.
Повітряний кодекс України від 4.05.1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
Положення про обов’язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.1996 р. № 959 // Урядовий кур’єр. – 12.09.1996 р.
Порядок і правила проведення обов’язкового страхування відповідальності власників собак за шкоду, яка може бути заподіяна третім особам: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 9.07.2002 р. № 944 // Офіційний вісник України. – 2002. – № 28. – С. 61. – Ст. 1321.
Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 р. № 176 // Офіційний вісник України. – 1997. – № 8. – Т. 2. – С. 142 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.09.2007 р. № 1184 // Офіційний вісник України. – 2007. – № 75. – С. 5. – Ст. 2791).
Статут автомобільного транспорту Української РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів Української РСР від 27.06.1969 р. № 401 // Зібрання постанов Уряду УРСР. – 1969. – № 7. – Ст. 88.
Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР: Затверджено постановою Ради Міністрів СРСР від 15.10.1955 р. № 1801 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Статут залізниць України: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. – № 14. – С. 150.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Діковська І.А. Правове регулювання повітряних перевезень за участю фактичного перевізника: монографія / І. А. Діковська. – К. : К. І. С., 2010. – 200 с.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Лівак П., Рогова О. Перспективи впровадження загальнообов’язкового медичного страхування в Україні // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 62.
Ломака В. Відповідальність вантажовідправника та вантажоодержувача за несвоєчасну оплату перевезення вантажів залізничним транспортом // Вісник НАПрНУ. – 2010. – № 1 (60). – С. 169-179.
Назаренко В. Поняття договору комісії як інституту непрямого представництва в розвинутих країнах // Підприємництво, господарство і право. – 2008. – № 1. – С. 67.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Погрібний С.О. Механізм та принципи регулювання договірних відносин у цивільному праві України: Монографія. – К.: Правова єдність, 2009. – 304 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Солдатенко О. Історія становлення медичного страхування як одного із джерел фінансування охорони здоров’я // Право України. – 2010. – № 6. – С. 233-240.
Страхове право України [Текст] : посіб. / [Заіка Ю.О., Пилипенко С.А., Лов’як О.О. та ін.]; за заг. ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко. – К. : НАВС, 2012. – 256 с.
Токарева В. Відповідальність сторін за порушення договору страхування творів мистецтва, предметів колекціонування та антикваріату // Юридичний вісник. – 2012. – № 1. – С. 133-139.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Види перевезень. Транспортне законодавство

За ЦКУ існують такі види транспортних договорів:

1) договір перевезення вантажу;

2) договір перевезення пасажира та багажу;

3) договір чартеру (фрахтування);

4) договір транспортного експедирування.

Також транспортні договори можна поділити на дві основні групи:

1) основні транспортні договори – опосередковують основну сферу взаємовідносин транспортних організацій та клієнтів (договори на перевезення пасажирів, багажу, вантажу, пошти);

2) допоміжні транспортні договори – сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, транспортного експедирування, на експлуатацію під’їзних колій, подачу і прибирання вагонів тощо).

Види перевезень можуть бути:

1. за об’єктами:

1) перевезення вантажу;

2) перевезення пасажирів та багажу;

3) перевезення пошти.

2. залежно від виду транспорту:

1) залізничні перевезення;

2) повітряні перевезення;

3) річкові (по внутрішніх водних шляхах);

4) морські перевезення:

а) міжнародні морські перевезення;

б) перевезення всередині країни (каботажні):

- малий каботаж (між портами одного моря);

- великий каботаж (між портами різних морів).

5) автомобільні перевезення:

а) міські (що здійснюються в межах одного міста);

б) приміські (за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань 50 км включно;

в) міжміські (що здійснюються за межі міста (іншого населеного пункту) на відстань більше 50 км;

г) міжобласні (що здійснюються на території двох та більше областей)

д) міжнародні (за межі України).

3. за кількістю транспортних організацій, що виступають на стороні перевізника:

1) перевезення у місцевому сполученні – перевезення одним видом транспорту;

2) перевезення у прямому сполученні – перевезення декількома транспортними організаціями одного виду транспорту;

3) перевезення у прямому змішаному сполученні – перевезення кількома транспортними організаціями різного виду транспорту за єдиним транспортним документом;

4) перевезення у змішаному сполученні – перевезення кількома транспортними організаціями різного виду транспорту за різними транспортними документами.

Питання 2.Договір перевезення вантажу

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов’язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов’язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Договір перевезення вантажу є реальним, двостороннім, відплатним.

Предметом договору перевезення вантажу є транспортні послуги, тобто послуги щодо переміщення (транспортування) матеріальних цінностей.

Сторонами виступають відправник та перевізник.У договорі може брати участь третя особа – одержувач вантажу.

Обов’язки перевізника:

1) надати справні транспортні засоби під завантаження у строк, визначений договором.

2) своєчасно відправити прийняті до перевезення вантажі;

3) забезпечити збереження та цілісність вантажу. своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачу.

Обов’язки відправника:

1) пред’явити у встановлений строк вантаж, що підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці, а також замаркірувати його відповідно до встановлених вимог.

2) надати перевізнику необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів, а також прикласти до них усі документи, необхідні для дотримання санітарних, митних, карантинних та інших правил.

3) повністю та раціонально завантажити вантаж.

4) своєчасно завантажити вантаж на подані транспортні засоби.

5) повідомити про особливі правила перевезення вантажу;

6) своєчасно вносити провізну плату.

Обов’язки одержувача:

1) прийняти вантаж від перевізника і вивезти його зі станції (порту) призначення.

2) у разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.

3) очистити після розвантаження вагони та контейнери всередині та ззовні.

4) сплатити за перевезення, якщо це було передбачено договором.

Втрата вантажу – це не лише фізична загибель, крадіжка або знищення вантажу, прийнятого до перевезення. Втраченим вважається також вантаж, якщо він не виданий на вимогу одержувачеві протягом 30 днів після спливу строку його доставки, якщо більш тривалий строк не передбачений договором, транспортними кодексами (статутами).

Нестача має місце тоді, коли перевізник видає одержувачеві вантаж у меншій кількості, ніж його було прийнято від відправника по одному транспортному документу.

Псування – це хімічні або біологічні зміни вантажу, а пошкодження – це механічні зміни (поломка, руйнування), що викликають зниження цінності вантажу внаслідок зменшення ефективності використання за призначенням.

Питання 3.Договір зберігання: поняття, юридична характеристика

За договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов’язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Даний договір покликаний регулювати відносини щодо зберігання у побутовій сфері. Він характеризується двосторонністю, реальністю та безоплатністю.

Якщо зберігачем є особа, яка здійснює зберігання на засадах підприємницької діяльності (професійний зберігач), може бути встановлений обов’язок зберігача зберігати річ, яка буде передана йому у майбутньому.

Тут прослідковується двосторонність, відплатність та консенсуальність. А у разі коли зберігання речей здійснюється суб’єктом підприємницької діяльності на складах (у камерах, приміщеннях) загального користування, договір набуває ще й ознак публічного договору.

Сторонами за даним договором є поклажодавець та зберігач.

Предметом договору зберігання є послуга, що полягає в сукупності корисних дій, спрямованих на прийняття, зберігання та подальше повернення зберігачем певного об’єкта.

Об’єктом зберігання, як правило, є рухома річ. При цьому вина може бути як індивідуально визначена, так і визначена родовими ознаками, наприклад, у разі зберігання речей, що є предметом спору (секвестр).

Письмова форма вимагається у разі, коли договір укладається між двома юридичними особами, між фізичною та юридичною особою або між фізичними особами на суму, що перевищує у 20 і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян (ст.. 208 ЦКУ).

Крім загальних підстав, письмова форма для договору зберігання є обов’язковою у разі, коли зберігач зобов’язується взяти річ, незалежно від її вартості, на зберігання у майбутньому (ст.. 937 ЦКУ). Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (ч. 1 ст. 937 ЦКУ).

Питання 4.Обов’язки сторін за договором зберігання.

Відповідальність сторін

Обов’язки поклажодавця:

1) попередити про властивості речі, переданої на зберігання, та особливості її зберігання;

2) відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом;

3) внести за зберігання плату за умови, що вона та строки її внесення встановлено договором;

4) відшкодувати надзвичайні витрати забрати річ зі зберігання після закінчення строку зберігання.

Обов’язки зберігача:

1) прийняти річ на зберігання;

2) зберігати річ впродовж всього обумовленого договором строку або до моменту витребування речі поклажодавцем;

3) забезпечувати схоронність речі;

4) піклуватися про річ як про свою власну у разі, коли зберігання здійснюється безоплатно;

5) надавати послуги зберігання особисто;

6) не користуватися річчю, переданою на зберігання, а також не передавати її у користування іншій особі;

7) негайно повідомляти поклажодавця про необхідність зміни умов зберігання речі й отримати на це його відповідь;

8) повернути поклажодавцеві річ, що була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості у випадку іррегулярного зберігання;

9) повернути плоди та доходи, що були одержані ним від речі.

Що стосується зберігача, то його відповідальність настає:

1) за відмову від прийняття речей на зберігання. Зберігач звільняється від обов'язку прийняти річ на зберігання, якщо у зв'язку з обставинами, які мають істотне значення, він не може забезпечити її схоронності (ст. 940 ЦК України);

2) за втрату (нестачу) або пошкодження речей, прийнятих на зберігання

Питання 5.Страхування: поняття, види та форми. Страхова термінологія

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Страхування може здійснюватися у двох формах:

1) добровільній;

2) обов’язковій.

Страхові правовідносини мають низку специфічних понять та термінів, що характеризують взаємовідносини страховика та страхувальника.

Страховий ризик – певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховий випадок – подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Страхова сума – грошова сума, в межах якої страховик відповідно до умов страхування зобов'язаний провести виплату при настанні страхового випадку.

Страхова виплата – грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку.

Франшиза – частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Страховий платіж (страховий внесок, страхова премія) – плата за страхування, яку страхувальник зобов'язаний внести страховику згідно з договором страхування.

Страховий тариф – ставка страхового внеску з одиниці страхової суми за визначений період страхування.

Співстрахування – таке страхування, при якому об'єкт страхування може бути застрахований за одним договором страхування та за згодою страхувальника кількома страховиками.

Перестрахування – страхування одним страховиком (цедентом, перестрахувальником) на визначених договором умовах ризику виконання частини своїх обов'язків перед страхувальником у іншого страховика

Питання 6.Договір страхування: поняття, юридична характеристика, зміст

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов’язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов’язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Договір є двостороннім, відплатним, реальним та алеаторним.

Істотними умовами договору страхування є:

1) предмет договору,

2) страховий випадок,

3) розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов’язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума),

4) розмір страхового платежу і строки його сплати,

5) строк договору,

6) інші умови, визначені актами законодавства.

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з:

1) життям, здоров’ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);

2) володінням, користуванням і розпорядженням майном (майнове страхування);

3) відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Договір страхування укладається в письмовій формі. Може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним.

Сторонами в договорі є страховик та страхувальник.

Страховиком є юридична особа, що спеціально створена для здійснення страхової діяльності та одержала у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності.

Страхувальниками визнаються юридичні особи та дієздатні громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України.

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 19. Недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, цивільний процес.

План лекції:

Публічна обіцянка винагороди.
Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.
Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Берестова І.Е., Бобрик В.І. Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави в підприємницькій діяльності (питання теорії та практики): Монографія / За заг. ред. О.Д. Крупчана. – К.: НДІППіП, 2006. – 150 с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Публічна обіцянка винагороди

Публічна обіцянка винагороди - це односторонній правочин, в силу якого одна особа зобов'язується сплатити матеріальну винагороду будь-якій особі за умови досягнення нею зазначеного результату.

У ЦК України передбачено два види зобов'язань, що випливають із публічної обіцянки винагороди:

1) зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу;

2) зобов'язання, які виникають із публічної обіцянки нагороди за результатами конкурсу.

Ознаки зобов'язання, що виникає із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу:

1) обіцянка має бути публічною,

2) в обіцянці повинно бути зазначено завдання, яке необхідно виконати.

3) із оголошення повинно бути зрозумілим, хто обіцяє винагороду і місце, куди необхідно надати результат;

4) для завдання можуть бути встановлені місце та строк (термін) його виконання.

5) відповідно до ч. 3 ст. 1144 ЦК України у сповіщенні публічної обіцянки винагороди потрібно визначити розмір такої винагороди.

6) обіцянка може бути зроблена в будь-якій формі (письмово, по телебаченню, по радіо, по Інтернету тощо).

7) обіцяти винагороду можна лише за правомірні дії

8) обіцянка винагороди повинна носити майновий характер

9) винагорода виплачується за принципом "першому - все".

Особа, яка публічно пообіцяла винагороду (нагороду), зобов'язана її виплатити у разі виконання завдання і передання їй його результату (ч. 1 ст. 1148 ЦК України).

Зобов'язання із конкурсу є видовим поняттям зобов'язань, що виникають із публічної обіцянки винагороди. З метою вирішення актуальних питань у промисловості, будівництві, мистецтві використовується така цивільно-правова форма як оголошення конкурсу.

Сторонами конкурсу виступають його засновники та учасники. Засновниками конкурсу (змагання) можуть бути як фізичні, так і юридичні особі (наприклад, спілка письменників, журналістів, кінематографістів; редакції газет, журналів; мер міста, директор заводу).

У конкурсних правовідносинах завжди беруть участь кілька учасників, оскільки зміст конкурсу передбачає наявність змагання, конкуренцію, і відповідно, обов'язкове порівняння результатів діяльності чи робіт кількох осіб. Якщо на конкурс подається одна робота, він вважається таким, що не відбувся.

Коло учасників конкурсу залежить від того чи є він відкритим чи закритимПереможцем конкурсу є особа, яка досягла найкращого результату.

Питання 2.Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення

Зобов'язання по вчиненню дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення вперше окремо врегульовані в ЦК України. Вони кореспондуються зі ст. 241 ЦК, згідно з якою, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права і обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Проте поза межами цієї норми залишаються ситуації, коли повноваження на укладення правочину взагалі були відсутні (закінчився строк дії довіреності, договору доручення, довіреність не видавалась, договір не укладався). Внаслідок таких дій виникає право вимагати від особи, в інтересах якої вони вчинялися, відшкодування понесених у зв’язку з ними витрат (ст. 1158 0 1160 ЦКУ).

Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення – це таке недоговірне зобов'язання, яке виникає на підставі здійснюваних однією особою (гестором) юридичних та/або фактичних дій в умовах небезпеки настання невигідних майнових наслідків і неможливості отримати згоду заінтересованої особи (домінуса), для її вигоди і яке полягає в обов'язку останнього відшкодувати понесені витрати.

Елементи зобов'язання. Сторонами зобов'язання, що розглядається, виступає особа, яка вчиняє дії в чужих майнових інтересах - (гестор) і особа, в інтересах якої вчиняються ці дії – (домінус). Як гестором, так і домінусом можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.

Предметом зобов'язання можуть бути як фактичні дії, так і юридичні, причому вони обмежуються сферою майнових інтересів заінтересованої особи і полягають у попередженні, усуненні або зменшенні невигідних майнових наслідків.

Зміст зобов'язання складають права і обов'язки гестора і домінуса.

Питання 3.Рятування здоров'я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

Інститут зобов'язань щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок рятування, почав історично складатися в нашій країні ще в 30-х роках минулого століття.

У ЦК України 2003 р. порівняно з ЦК УРСР 1963р. розширені підстави виникнення зобов'язань, пов'язаних із рятуванням. Якщо раніше норми цього інституту регулювали лише зобов'язання, які виникали у зв'язку із рятуванням державного чи колективного майна, то положення чинного законодавства поширюються на всі зобов'язання, що виникають із рятування здоров'я і життя, а також майна незалежно від форми власності.

Сторонами в цих зобов'язаннях виступають:

1) фізична особа (рятувальник), яка понесла майнові збитки, отримала каліцтво чи іншим чином ушкодила своє здоров'я під час рятування від реальної загрози без відповідних на те повноважень:

а) життя чи здоров'я іншої особи;

б) майна фізичної або юридичної особи.

2) фізична або юридична особа, яка є власником (володільцем) майна, що рятувалося, або держава.

Можна розрізнити три групи правових наслідків рятування:

1) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, а також шкода, завдана її майну, якщо вона без відповідних повноважень рятувала життя та здоров'я фізичної особи від реальної загрози для неї, відшкодовується державою в повному обсязі;

2) шкода, завдана каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується державою в повному обсязі;

3) шкода, завдана майну фізичної особі, яка без відповідних повноважень рятувала від реальної загрози майно іншої особи, яке має істотну цінність, відшкодовується власником (володільцем) цього майна з урахуванням його матеріального становища.

Питання 4.Створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи

У гл. 81 ЦК України знайшов закріплення інститут раніше не відомий вітчизняному законодавцю - інститут відповідальності за створення загрози життю, здоров'ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи. Головним завданням, яке покладається на цей інститут, є попередження шкідливих наслідків, які можуть настати у зв'язку з обставинами, що виникли.

Відповідно до ст. 1163 ЦК України фізична особа, життю, здоров'ю або майну якої загрожує небезпека, а також юридична особа, майну якої загрожує небезпека, мають право вимагати усунення цієї небезпеки від того, хто її створює.

Сторонами в зобов'язаннях, які при цьому виникають, виступає потенційний заподіювач шкоди, тобто особа, яка своїми діями чи бездіяльністю в майбутньому може заподіяти шкоду, та потенційний потерпілий від таких дій, тобто особа, якій може бути заподіяна шкода такою діяльністю в майбутньому.

Об'єктами цих зобов'язань є життя, здоров'я та майно фізичної особи або майно юридичної особи, яким загрожує небезпека.

Особа, якій загрожує небезпека, має право вимагати усунення загрози її життю, здоров'ю або майну, від того, хто її створює.

Особа, дії чи бездіяльність якої створюють небезпеку життю, здоров'ю чи майну іншої особи, зобов'язана усунути загрозу. Усунення загрози може полягати як у припиненні певної діяльності, так і у вчиненні відповідної дії (наприклад, коли підставою створення небезпеки є саме бездіяльність особи).

У разі неусунення загрози життю, здоров'ю або майну особи, вона має право вимагати:

1) вжиття невідкладних заходів щодо усунення такої загрози;

2) відшкодування завданої шкоди;

3) заборони діяльності, яка створює загрозу (ст. 1164 ЦК України).

Питання 5.Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави

Зобов'язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави - це таке правовідношення, в силу якого одна сторона (набувач), яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої сторони (потерпілого) без достатньої правової підстави або на підставі, яка згодом відпала (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Суб'єктами зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є набувач (боржник) та потерпілий (кредитор). Ними можуть виступати фізичні та юридичні особи, а також держава, територіальні громади, Автономна Республіка Крим. Набувачем є особа, яка набула або зберегла майно без достатньої правової підстави або на підставі, що згодом відпала.

Потерпілий - це особа, за рахунок якої відбулось безпідставне переміщення майнових цінностей.

Предметом зобов'язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є безпідставно набуте майно з усіма змінами, яких воно зазнало або може зазнати, крім:

1) заробітної плати і платежів, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю, аліментів та інших грошових сум, наданих фізичній особі як засіб для існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) іншого майна, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ СЛУЖБИ

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНО-ЮРИДИЧНИХ ДИСЦИПЛІН

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри загально-юридичних дисциплін

_________________

"____"___________ 2013 р.

ПЛАН-КОНСПЕКТ ПРОВЕДЕННЯ

ЛЕКЦІЙНОГО ЗАНЯТТЯ

Тема № 20. Деліктні зобов’язання

З навчальної дисципліни:Цивільне право

Категорія слухачів: курсанти 2-го курсу

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про деліктні зобов’язання, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Навчальний час: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки: теорія держави та права, делікти в цивільному праві, цивільний процес.

План лекції:

Поняття та елементи деліктних зобов’язань.
Умови деліктної відповідальності.
Система деліктних зобов’язань.
Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки.

Література:

Конституція України від 28.06.1996р. (із змінами, внесеними згідно із Законом № 2222-IV від 08.12.2004р.) // Відомості Верховної Ради. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
Цивільний кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-44. – Ст. 356.
Закон України "Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку" від 8.02.1995 р. № 39/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 12. – Ст. 81.
Закон України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" від 23.09.1999 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 46-47. – Ст. 403.
Закон України "Про об’єкти підвищеної небезпеки" від 18.01.2001 р. № 2245-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 15. – Ст. 73.
Закон України "Про поводження з радіоактивними відходами" від 30.06.1995 р. № 255/95-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 27. – Ст. 198.
Закон України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду" від 1.12.1994 р. № 266/94-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Закон України "Про цивільну відповідальність за ядерну шкоду та її фінансове забезпечення" від 13.12.2001 р. № 2893-ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 14. – Ст. 96.
Перелік професійних захворювань: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 8.11.2000 р. № 1662 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Порядок обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров’я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнення з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.07.1993 р. № 545 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4.04.1994 р. № 221 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 35. – С. 55. – Ст. 2337.
Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду": Затверджено наказом Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5/3/41 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров’я, пов’язане з виконанням трудових обов’язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров’я України від 22.11.1995 р. № 212 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій" від 28 вересня 1990 р. № 7// Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 109-114.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 р. № 4 // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – С. 100-109.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. № 6 // Постанови Пленуму ВС України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім "Скіф", 2005. – 304 с. – С. 71-90.
Постанова Пленуму Верховного Суду України "Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" від 7.07.1995 р. № 11 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про узагальнення судової практики розгляду судами цивільних справ про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, у 2010 – 2011 роках" від 30.03.2012 р. № 2 // Закон і Бізнес від 04.2012 р. – 2012. – № 18.
Роз’яснення Президії Вищого Арбітражного Суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних з відшкодуванням моральної шкоди" від 29 лютого 1996 р. № 02-5/95// Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Бородін М. Розгляд цивільних справ, які випливають із зобов’язань щодо відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП // Право України. – 2010. – № 7. – С. 101-107.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Булеца С.Б. Місце джерела підвищеної небезпеки при здійсненні медичної діяльності // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 19-23.
Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
Горян Е.В., Завоюра Я.О. Відшкодування моральної шкоди при здійсненні міжнародних повітряних перевезень // Часопис Академії адвокатури України. – 2012. – № 1. – С. 101-106.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Колісникова Г. Суб’єктний склад зобов’язання щодо відшкодування шкоди, завданої споживачу // Право України. – 2010. – № 7. – С. 210-216.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Синиця В.В. Шкода, спричинена лікуванням: деякі медико-правові аспекти // Адвокат. – 2012. – № 3. – С. 24-26.
Справи про відшкодування шкоди в судовій практиці: Навч.-метод. посіб. / За заг. ред. В.В. Луця, наук. ред. М.К. Галянтич. – Одеса: ОДУВС, 2009. – 428 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В.Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.
Шиян О. До питання встановлення вини у справах з відшкодування шкоди, завданої джерелами підвищеної небезпеки // Право України. – 2010. – № 6. – С. 208-214.

КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Питання 1.Поняття та елементи деліктних зобов’язань

Зобов’язання з відшкодування шкоди – це цивільно-правові зобов’язання, що виникають внаслідок протиправного заподіяння шкоди, і в зв’язку з чим потерпіла сторона (кредитор) має право вимагати від правопорушника, який завдав шкоди (боржника), виконання обов’язку відшкодувати завдану шкоду шляхом надання майна в натурі або відшкодування збитків.

Оскільки в даному випадку йдеться про відшкодування шкоди, завданої потерпілому внаслідок протиправної поведінки (дії або бездіяльності) відповідальної за цю шкоду особи, то зобов’язання, що виникають з такої причини, інколи називають деліктними, а шкоду – деліктною.

Елементами деліктного зобов’язання є суб’єкт, об’єкт, зміст.

Суб’єктами деліктних зобов’язань можуть бути будь-які учасники цивільних правовідносин: громадяни, юридичні особи, держава, територіальна громада. Кожний з цих суб’єктів може виступати як боржник (заподіювач шкоди (делінквент) або кредитор (потерпілий).

Кредитор – це особа, якій заподіяно шкоду. Ним може бути будь-яка особа – неповнолітня, малолітня, дієздатна, недієздатна, обмежено дієздатна, громадяни України, іноземці або особи без громадянства.

Боржник – це особа, яка відповідає за заподіяну шкоду. Як правило, нею виступає заподіювач шкоди. Проте, є винятки із загального правила, коли безпосередній заподіювач шкоди і суб’єкт відповідальності не збігаються в одній особі. Вони законодавчо визначені і містяться у ЦК України (наприклад, особа, від імені якої діяв заподіювач шкоди).

Громадянин виступає в особі боржника за умови, що він є деліктоздатним, тобто здатним відповідати за свої дії. Деліктоздатність громадян за чинним цивільним законодавством України настає з 14 років.

Об’єктом деліктних зобов’язань є відшкодування, яке боржник зобов’язаний надати потерпілому.

Зміст деліктного зобов’язання складають право кредитора та обов’язок боржника.

Питання 2.Умови деліктної відповідальності

Для застосування деліктної відповідальності як виду цивільно-правової відповідальності необхідною є наявність відповідних умов:

1) завданої шкоди;

2) протиправності у поведінці заподіювача шкоди;

3) причинного зв’язку між першими двома елементами;

4) вини заподіювача.

Зазначені умови визнаються загальними, тому що їх наявність є обов’язковою, за винятком випадків, передбачених законом. Іноді можуть застосовуватися спеціальні умови відповідальності. Наприклад, у разі заподіяння шкоди ДПН зобов’язання щодо відшкодування шкоди виникають незалежно від вини володільця джерела.

Питання 3.Система деліктних зобов’язань

У цивілістиці використовуються різні критерії систематизації зобов'язань з відшкодування шкоди. Найчастіше вона здійснюється за суб'єктним складом та за ознаками, що характеризують об'єкт правової охорони.

І. Залежно від суб'єктного складу зобов'язання з відшкодування шкоди поділяються на такі різновиди:

а) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником чи іншою особою;

б) відшкодування шкоди, завданої суб'єктами публічного права;

в) відшкодування шкоди, завданої неповнолітніми та недієздатними фізичними особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними;

г) відшкодування шкоди, завданої спільно кількома особами.

ІІ. За ознаками, що характеризують об'єкт правової охорони, виділяються зобов'язання з відшкодування шкоди:

а) завданої особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи;

б) завданої майну фізичної або юридичної особи;

в) з відшкодування ядерної шкоди;

г) з відшкодування моральної шкоди.

ІІІ. Види спеціальних деліктів:

1) відшкодування шкоди, завданої особою у разі здійснення нею права на самозахист;

2) відшкодування юридичною або фізичною особою шкоди, завданої їхнім працівником або іншою особою;

3) відшкодування шкоди, завданої актами законодавчої та виконавчої влади;

4) відшкодування шкоди, завданої актами правоохоронних органів та органів судової влади;

5) відшкодування шкоди, завданої фізичними особами з частковою або неповною цивільною дієздатністю, недієздатними, з вадами психічного чи фізичного стану та особами з обмеженою цивільною дієздатністю;

6) відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину;

7) відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки;

8) відшкодування ядерної шкоди;

9) відшкодування шкоди, завданої фізичній особі каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю;

10) відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг);

11) відшкодування моральної шкоди.

Питання 4.Відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду

На відміну від інших спеціальних деліктів, відшкодування шкоди завданої діями правоохоронних органів та суду відбувається тільки за умов, зазначених у законі. Згідно зі ст. 1176 ЦК України такими умовами є:

1) незаконне засудження;

2) незаконне притягнення до кримінальної відповідальності

3) незаконне застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд;

4) незаконне затримання;

5) незаконне накладання адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт;

6) незаконне рішення в цивільній справі у разі встановлення в діях судді (суддів), які вплинули на постановлення незаконного рішення, складу злочину за обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили (передбачене ч. 5 ст. 1176 ЦК).

Якщо кримінальну справу закрито на підставі закону про амністію чи акта помилування, або фізична особа у процесі дізнання, попереднього (досудового) слідства або судового розгляду шляхом самообмови перешкоджала з'ясуванню істини і цим сприяла застосуванню до неї передбачених ч. 1 ст. 1176 ЦК незаконних заходів впливу, то право на відшкодування шкоди не виникає.

Завдана шкода відшкодовується державою в повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

Питання 5.Відшкодування шкоди, завданої малолітньою, неповнолітньою, недієздатною особами та особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними

Малолітні фізичні особи (що не досягли чотирнадцяти років), хоч і мають право вчиняти деякі передбачені законом правочини, але в той же час ніякою деліктоздатністю не володіють і за завдану шкоду вони не відповідають (ст. 31 ЦК). За шкоду, завдану малолітніми, обов'язок з її відшкодування покладається на їх законних представників (батьків, усиновлювачів, опікуна), а також на вказаних в законі інших фізичних або юридичних осіб.

Другим різновидом зобов'язань з відшкодування шкоди є зобов'язання, що виникає внаслідок завдання шкоди особою, цивільна дієздатність якої неповна (ст. 32 ЦК). Це особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Законом встановлюється, що у разі відсутності у неповнолітньої особи майна, достатнього для відшкодування завданої нею шкоди, ця шкода відшкодовується у частці, якої не вистачає, або у повному обсязі її батьками (усиновлювачами) або піклувальником, якщо вони не доведуть, що шкоди було завдано не з їхньої вини. Обов'язок названих осіб, у тому числі піклувальника, з відшкодування завданої неповнолітньою особою шкоди, додатковий (субсидіарний).

Окремим різновидом зобов'язань з відшкодування шкоди є зобов'язання, що виникають у разі її завдання особами, які за рішенням суду визнані недієздатними внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу, за чого особа не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними (ч. 1 ст. 39 ЦК). Такі особи не мають права вчинювати правочини і на них не може бути покладений обов'язок з відшкодування завданої ними шкоди (статті 41, 1184 ЦК). Такий обов'язок покладається на опікуна або на заклад, який зобов'язаний здійснювати нагляд за недієздатною особою (зазвичай, це лікарні, які надають психіатричну допомогу, спеціалізовані інтернати тощо), якщо не доведе, що шкода була завдана не з його вини. Обов’язок цих осіб відшкодувати шкоду, завдану недієздатною особою, не припиняється в разі поновлення її цивільної дієздатності.

Окремий різновид зобов'язань з відшкодування шкоди складають зобов'язання, у яких боржник (фізична особа) в момент завдання шкоди перебував у такому стані, що був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та (або) не міг керувати ними. Маються на увазі фізичні особи дієздатні.

Загальне правило, яке діє у даному разі, полягає у тому, що фізична особа, яка в момент завдання шкоди не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла ними керувати, звільняється від обов'язку з відшкодування шкоди, остання залишається невідшкодованою. Проте, з урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Якщо фізична особа, яка завдала шкоди, сама довела себе до стану, в якому вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними внаслідок вживання нею спиртних напоїв, наркотичних засобів, токсичних речовин тощо, шкода, завдана нею, відшкодовується на загальних підставах.

Якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв'язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, за умови, що останні проживали разом з цією особою, що вони знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Питання 6.Відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки

Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов’язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб.

Відповідно до ч. 3 ст. 1187 ЦК України особа, яка неправомірно заволоділа транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом, завдала шкоди діяльністю щодо його використання, зберігання або утримання, зобов’язана відшкодувати її на загальних підставах.

Якщо неправомірному заволодінню іншою особою транспортним засобом, механізмом, іншим об’єктом сприяла недбалість її власника (володільця), шкода відшкодовується ними спільно, у частці, яка визначається за рішенням суду з урахуванням обставин, що мають істотне значення.

Закон передбачає коло обставин, наявність яких може звільнити заподіювача від обов’язку відшкодування шкоди або зменшити її обсяг.

Підставою звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від обов’язку відшкодувати заподіяні потерпілому збитки є юридичні факти, з якими норми права пов’язують повне звільнення від названого обов’язку або зменшення обсягу відшкодування.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 1. Загальна характеристика цивільного права України.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про предмет та метод цивільного права, функції та принципи, співвідношення цивільного права з іншими галузями права, системи цивільного законодавства, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: Ліпкан, 2010. – 256 с.
Заіка Ю. О. Українське цивільне право: навч. посібник / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — 2-ге вид., змінене і доп. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. — 367с.
Майданик Р. Наука цивільного права: поняття, предмет, методологія [Текст] / Р. Майданик // Про українське право: часоп. каф. теорії та історії держави і права Київ. нац. ун-ту ім. Т. Шевченка / За ред. І. Безклубого. – К.: Грамота, 2009. – Чис. IV. – С. 100 – 111.
Майданик Р. Співвідношення галузей публічного і приватного права [Текст] / Р. Майданик // Юридичний вісник України. – 2010. – С. 264 – 273.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 1 : Загальні положення / [А. М. Баранова [та ін.] ; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 319 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг.ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки., 2-ге вид., змінене та доп. — К.: КНТ, 2008. — 480 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.
Шевченко Я. Місце цивільного права в системі права України // Право України. – 2012. - № 1-2. – С. 125 – 138.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача. За своїм змістом вступне слово повинно бути цілеспрямованим. Викладач звертає увагу курсантів на те, що цивільне право України є складовою частиною права України і посідає в ній одне з провідних місць, оскільки покликане захищати свободу особи в повсякденному житті, регулювати відносини власності, гарантувати мінімальне втручання держави в цивільні правовідносини.

Ретельне оволодіння курсантами матеріалом цієї теми є надзвичайно важливим, адже знання про предмет, метод, систему, функції та принципи цивільного права є необхідним підґрунтям для подальшого вивчення основ цивілістики.

Питання № 1. Потрібно з’ясувати суть приватного та публічного права, їх співвідношення, дати визначення цивільному праву як галузі приватного права. На розгляд питання відводиться 10-15 хв.

Питання № 2. Слід визначити предмет цивільного права, проаналізувати майнові відносини та особисті немайнові відносини, які регулюються цивільним правом, дати визначення методу цивільного права та назвати його ознаки, зупинитися на співвідношенні цивільного права з іншими галузями права (конституційне право, адміністративне право, кримінальне право, сімейне право, трудове право, господарське право, екологічне право, цивільний процес.). На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Питання № 3. Дати визначення функціям цивільного права, проаналізувати регулятивну, охоронну, компенсаційну, превентивну функції, дати визначення принципам цивільного права та охарактеризувати їх. На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Питання № 4. Потрібно дати визначення системи цивільного права та охарактеризувати її структуру. Визначити що таке пандектна система. Зупинитися на розгляді системи цивільного законодавства та дії актів цивільного законодавства. На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Запитання до семінару:

Поняття цивільного права як галузі приватного права.
Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права.
Принципи та функції цивільного права.
Система цивільного права. Цивільне законодавства.

Завдання для самостійного вивчення:

Дайте визначення науки цивільного права.
Що становить предмет цивільно-правової науки.
Як співвідносяться галузь цивільного права і наука цивільного права.
Назвіть методи дослідження цивільно-правової науки.
Назвіть основні функції навчальної дисципліни «Цивільне право України».

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів розуміння понять правоздатність та дієздатність фізичної особи, методологічних знань про види дієздатності та їх особливості, про інститути визнання особи безвісно відсутньою та оголошення померлою, поняття та ознаки юридичної особи, порядок реалізації правоздатності та дієздатності, порядок виникнення та припинення, види юридичних осіб, а також активізувати курсантів до самостійного вивчення законодавства, наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - № 18. – Ст. 144; з наступними змінами та доповненнями.
«Про банки і банківську діяльність»: Закон України від 7 грудня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
«Про господарські товариства»: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 49. – Ст. 682.
«Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців»: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
«Про органи реєстрації актів громадянського стану»: Закон України від 24 грудня1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання громадянина обмежено дієздатним чи недієздатним» від 28.03.1972 р. № 3 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних правах. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – С. 183 – 186.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 2 : Фізична особа / В. М. Кравчук [та ін.] ; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 296 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 3 : Юридичні особи / [А. М. Баранова [та ін.] ; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 735 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг.ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки., 2-ге вид., змінене та доп. — К.: КНТ, 2008. — 480 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.
Зинов’єва А.В.Правовий статус безвісно відсутньої особи: матеріальний та процесуальний аспекти // Вісник Верховного Суду України – 2010. - № 12 (124).
Зинов’єва А. В. Опіка та піклування над інтересами безвісно відсутньої особи та особи, місце перебування якої невідоме: матеріальне право та нотаріальний процес // Судова апеляція. – 2011. - № 1. – С. 32-36.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача в якому обґрунтовується актуальність теми. Викладач закликає курсантів бути активними під час розгляду питань плану семінару, що допоможе опанувати норми чинного законодавства та напрацювати досвід правильного їх застосування.

Питання № 1. Дати визначення цивільної правоздатності, розкрити її зміст. Курсантам слід звернути пильну увагу на питання про співвідношення цивільної правоздатності і суб’єктивного цивільного права, та випадки обмеження цивільної правоздатності. На розгляд питання відводиться до 10 хв.

Питання №2. Потрібно з’ясувати поняття цивільної дієздатності фізичної особи. Обсяг цивільної дієздатності залежить від віку і стану психіки фізичної особи. З цього виникає необхідність закріплення у законодавстві різних видів дієздатності. Курсанти повинні проаналізувати види дієздатності: повну (ст. ст. 34, 35 ЦК України), неповну (ст. 32), визнання особи обмежено дієздатною (ст. ст. 36-38) або недієздатною (ст. 39 ЦК України). Психічний розлад фізичної особи може бути підставою як для визнання особи обмежено дієздатною, так і недієздатною. Тому курсантам необхідно чітко розмежувати підстави за яких особа визнається обмежено дієздатною, а за яких недієздатною, та проаналізувати правові наслідки обмеження особи у дієздатності та визнання її недієздатною. На розгляд питання відводиться до 20 хв.

Питання № 3. З метою усунення або хоча б зменшення кількості негативних наслідків, що виникають у разі тривалої відсутності фізичної особи за місцем її постійного проживання і відсутності за цим місцем інформації про місце її фактичного перебування, існують інститути визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Тому важливо засвоїти підстави та правові наслідки визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою. Оскільки рішення про визнання фізичної безвісно відсутньою та оголошення її померлою приймає лише суд курсанти повинні знати не лише норми ЦК України, але й процедурні норми ЦПК України (глава 4 розділу IV), а також уніфіковану судову практику. На розгляд питання відводиться 15 хв.

Питання № 4. Перш за все слід звернути увагу на легальне визначення юридичної особи як суб’єкта цивільних правовідносин. Курсантам слід засвоїти основні ознаки юридичної особи, прийняті у цивілістиці та дати їм характеристику. Проаналізувати таку властивість юридичної особи, як правосуб’єктність. На розгляд питання відводиться 10-15 хв.

Питання № 5. Залежно від того, хто є засновником юридичної особи, встановлені такі способи її утворення: розпорядчий, нормативно-явочний, договірний та дозвільний. Тому, курсантам необхідно звернути увагу на те, в чому полягає суть кожного способу. Зазначити, що правову основу діяльності юридичної особи складають установчі документи, та проаналізувати їх. Назвати стадії створення юридичної особи. Особливу увагу зосередити на державній реєстрації юридичної особи. Визначити цивільно-правовий статус філій та представництв юридичної особи. На розгляд питання відводиться 10 хв.

Питання № 6. Потрібно розглянути форми припинення діяльності юридичної особи: правонаступництво та ліквідацію. Дати визначення таким формам як: злиття, поділ, приєднання, перетворення та виділ. Окремо зупинитися на питаннях ліквідації юридичної особи, а саме добровільному та примусовому порядку. Особливу увагу курсантам звернути на питання припинення юридичної особи у формі ліквідації через процедуру банкрутства. На розгляд питання відводиться до 10 хв.

Питання № 7. Поділ юридичних осіб на види може здійснюватися за різними підставами. Тому курсанти повинні виділити ці підстави та охарактеризувати види юридичних осіб та організаційно-правові форми юридичних осіб. На розгляд питання відводиться 10-15 хв.

Запитання до семінарського заняття.

Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи. Обмеження цивільної правоздатності.
Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи. Обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.
Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок виникнення юридичних осіб.
Порядок припинення юридичних осіб.
Види юридичних осіб.

Завдання для самостійного вивчення.

Місце проживання фізичної особи та його цивільно-правове значення.
Опіка та піклування в цивільному праві.
Особливості правового положення фізичних осіб-підприємців.
Акти цивільного стану: поняття, види і значення.
Особливості правового положення фізичних осіб – суб’єктів підприємницької діяльності.
Теорії виникнення юридичної особи.
Органи юридичних осіб.
Види юридичних осіб: співвідношення Цивільного і Господарського кодексів.
Поняття та види господарських товариств за законодавством України.
Акціонерні товариства: поняття та види.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 6. Правочини.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів розуміння понять «правочин», «недійсний правочин», «форма правочину», методологічних знань про ознаки та умови дійсності правочину, види правочинів та правові наслідки визнання правочину недійсним, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
«Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень»: Закон України від 1 липня 2004 р. // ВВРУ. – 2004. - № 51. – Ст. 553.
«Про електронний цифровий підпис»: Закон України від 22 травня 2003 р. // ВВРУ. – 2003. - № 36. – Ст. 276.
«Про нотаріат»: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
Тимчасовий порядок державної реєстрації правочинів: Затверджено постановою КМ України від 26 травня 2004 № 671 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 21. – С. 29.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» № 3 від 28.04.1978 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – С. 186 – 193.
Борисова Ю. До проблеми входження «електронної» форми правочину в традиційну класифікацію форм правочину Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2011. – Юридичні науки: Вип. 88. – С. 93 – 95.
Бородовський С.О. Визнання нікчемного правочину дійсним // Судова апеляція. – 2011. - № 2.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Кузнєцова Н.С. Правові наслідки порушення вимоги про відповідність правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2012. - № 6. – С. 51 – 56.
Михайлів М.О. Форма правочину та правові наслідки її недотримання // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. – 2011. – Вип. 51. – С. 32 – 37.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача, в якому обґрунтовується актуальність теми.

Питання № 1. При вивченні визначення правочин необхідно встановити його елементи та з’ясувати сутність правочину. Курсанти повинні засвоїти чим правочин, як юридичний факт відрізняється від інших юридичних фактів: юридичного вчинку, правопорушення, події. Також потрібно засвоїти основні ознаки правочину, а саме: наявність вольових дій учасників правочину, єдність волі і волевиявлення, правомірний характер дій, спрямованість правочину на настання юридичних наслідків, юридична рівність, майнова відокремленість, адміністративна незалежність учасників правочину. На розгляд питання відводиться 10-15 хв.

Питання № 2. Курсантам потрібно засвоїти класифікацію правочинів на односторонні, двосторонні та багатосторонні; консенсуальні та реальні; оплатні та безоплатні; каузальні та абстрактні, вміти наводити приклади щодо кожного виду правочинів і пояснити їх особливості. Набуті знання будуть застосовані при вивченні тем з особливої частини зобов’язального права. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 3. Для виникнення правових наслідків, на настання яких спрямований правочин, необхідно, щоб він був дійсним, тобто відповідав тим вимогам, що висуваються законодавством. Тому курсантам слід звернути увагу та засвоїти ці умови, вони стосуються змісту, суб’єктного складу, волевиявлення учасників, форми правочину та врахування прав та інтересів дітей при його вчиненні. На розгляд питання відводиться 10-15 хв.

Питання № 4. Форма правочину – це спосіб виявлення волі суб’єктів цивільного права. У відповідності до ЦК України правочини можуть вчинятися в усній або письмовій (простій чи нотаріально засвідченій) формах. Курсанти повинні знати, в яких випадках правочин може бути вчинено усно, в яких письмово, а в яких потребувати нотаріального посвідчення. Окремо слід виділити випадки, коли правочин вчиняється шляхом мовчання або конклюдентних дій, а також звернути увагу на правочини, які підлягають державній реєстрації. Відповідаючи на питання курсантам потрібно наводити приклади, посилаючись на норми ЦК України. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 5. Курсанти повинні вивчити визначення недійсного правочину, знати за якими ознаками недійсні правочини поділяються на нікчемні та оспорювані, а також юридичні наслідки такого поділу. Знати загальні наслідки визнання правочину недійсним (ст. 216 ЦК України). На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Запитання до семінарського заняття:

Поняття та ознаки правочину.
Види правочинів.
Умови дійсності правочину.
Форма правочину та правові наслідки недодержання форми правочину.
Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

Завдання для самостійного вивчення:

Державна реєстрація правочину та її значення.
Тлумачення змісту правочину.
Недійсність правочинів, укладених під впливом помилки та обману.
Поняття та особливості удаваних та фіктивних правочинів.
Правові наслідки недійсності частини правочину.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 12. Спадкове право.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів розуміння понять спадщина, спадкоємець, спадкодавець, методологічних знань про спадкування за заповітом, спадкування за законом, час та місце відкриття спадщини, прийняття та відмова від спадщини, а також активізувати курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
«Про нотаріат»: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні: Становлення і розвиток. Монографія. – К: КНТ, 2007. – 288с.
Заіка Ю. О., Єрух А. М., Козьяков Ю. М., Крат В. І., Кучеренко І. М.. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій Міністерства юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студентам / І.В. Спасибо-Фатєєва (ред.). Т. 12 : Спадкове право. — Х. : Страйд, 2009 — 544с.
Заіка Ю. О., Рябоконь Є. О. Спадкове право: навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 351с.
Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Кухарєв О. Є. Спадкове право: практика застосування: наук.-практ. посіб. — Х.: Юрсвіт, 2009. — 464с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Нелін О. І. Еволюція спадкового права в Україні (історико-правовий аспект): монографія. — К. : ВПЦ "Київський ун-т", 2009. — 365с.
Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право: академічний курс:підручник. — К. : Правова єдність, 2009. — 264с.
Фурса С. Я., Фурса Є. І., Клименко О. М., Рабовська С. Я., Кармаза Л. О. Спадкове право. Нотаріат. Адвокатура. Суд: Наук.-практич. посіб. / С. Я. Фурса (ред.). — К. : Видавець Фурса С.Я., 2007. — 1216с. — (Серія "Ваш радник").
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг.ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки., 2-ге вид., змінене та доп. — К.: КНТ, 2008. — 480 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.

Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача в якому обґрунтовується актуальність теми. Умови та порядок спадкування регламентується низкою цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут – спадкове право. Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Положення спадкового права спрямовані на захист особистих інтересів громадян. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого, чим сприяє зміцненню сім’ї.

Питання № 1. Курсантам необхідно звернути увагу на поняття спадкового права та визначення основних понять спадкового права, а саме: спадщина, спадкодавець, спадкоємець, підстави спадкування, час та місце відкриття спадщини, свідоцтво про право на спадщину. На розгляд питання – 10 - 15 хв.

Питання №2. При розгляді даного питання потрібно знати визначення заповіту, загальні вимоги до форми заповіту, які заповіти прирівнюються до нотаріально посвідчених, види заповітів. Окрему увагу слід звернути на особливі заповідальні розпорядження заповідача: підпризначення спадкоємця, заповідальний відказ (легат), покладання, призначення виконавця заповіту. Курсантам потрібно знати, які особи мають право на обов’язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту. Засвоїти питання стосовно недійсності заповіту. На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Питання № 3. Курсанти повинні знати в яких випадках має місце спадкування за законом. У ЦК України застосований підхід найширшого охоплення числа осіб, до яких могла б перейти спадщина у разі відсутності заповіту, тому потрібно чітко засвоїти п’ять черг спадкоємців за законом та охарактеризувати кожну чергу. Звернути увагу на спадкування за правом представлення та розподіл спадщини між спадкоємцями. На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Питання № 4. Розглянути порядок прийняття спадщини, подання заяви про прийняття спадщини. Звернути увагу на строки прийняття спадщини та наслідки пропущення строку для прийняття спадщини. Також курсанти повинні засвоїти питання, щодо права на відмову від спадщини та правові наслідки відмови від прийняття спадщини. Знати що таке відумерлість спадщини, спадкова трансмісія. На розгляд питання відводиться 10 хв.

Запитання до семінарського заняття:

Загальні положення спадкового права.
Спадкування за заповітом.
Спадкування за законом.
Прийняття та відмова від спадщини.

Завдання для самостійного вивчення (2 год.):

Особливості заповідальних розпоряджень заповідача.
Особливості спадкування окремих видів майна.
Порядок закликання до спадкування за законом.
Порядок оформлення спадкових прав.
Підстави та наслідки визнання спадкового майна відумерлим.
Спадковий договір: поняття та особливості.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 13. Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття зобов’язання, суб’єкти зобов’язання, підстави виникнення та припинення зобов’язань, види зобов’язань, про поняття договору, видів договорів, змісту договору та його тлумачення, порядку укладення, зміни та розірвання договору, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Бервено С. М. Проблеми договірного права України. — К. : Юрінком Інтер, 2006. — 392с.
Блащук А.М. Припинення договірних зобов’язань у цивільному прав України: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03. / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченко. – К., 2006. – 20с.
Бондар Т. В. Договірні зобов'язання в цивільному праві (загальні положення): [навч. посібник]. — К.: Юстініан, 2007. — 280с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Заіка Ю. О. Українське цивільне право: навч. посібник / Київський національний ун-т внутрішніх справ. — 2-ге вид., змінене і доп. — К.: Всеукраїнська асоціація видавців "Правова єдність", 2008. — 367с.
Майданик Р.А. Поняття зобов’язання в цивільному праві України // Підприємництво, господарство і право. – 2006. - № 3. – С. 67 – 71.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг.ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки., 2-ге вид., змінене та доп. — К.: КНТ, 2008. — 480 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача. За своїм змістом вступне слово повинно бути цілеспрямованим. Викладач звертає увагу курсантів на те, що зобов’язальне право являє собою один із центральних інститутів цивільного права України. Категорія договору широко використовується в усіх без виключення сферах економіки, соціального та культурного життя. Договір використовується і є юридичною категорією в багатьох галузях права: міжнародного, адміністративного, трудового, сімейного. Однак, особливе місце він займає саме в цивільному праві.

Ретельне оволодіння курсантами матеріалом цієї теми є надзвичайно важливим, адже знання загальних положень про зобов’язання є необхідним підґрунтям для подальшого вивчення договірних та недоговірних зобов’язань.

Питання № 1. При розгляді даного питання потрібно дати визначення зобов’язання. Оскільки зобов’язання є цивільним правовідношенням, воно складається з таких самих елементів, що і будь-яке правовідношення: це суб’єкт, об’єкт та зміст. Тому курсантам необхідно детально зупинитися на характеристиці даних елементів зобов’язання. Підставами виникнення зобов’язань є юридичні факти. Вони можуть виникати на підставі одного чи декількох юридичних фактів. Тому курсанти повинні, аналізуючи ч. 2 ст. 509 ЦК України та ст. 11 ЦК України, розглянути підстави виникнення зобов’язань та охарактеризувати їх. На розгляд питання відводиться 10 - 15 хв.

Питання № 2. При визначені системи цивільних зобов’язань слід пам’ятати, що будь-яке складне явище має свою будову. Правові конструкції також мають свої складові й розміщені вони в певному порядку. Численні норми зобов’язального права також мають бути впорядковані певним чином. Систематизація зобов’язань завжди буде залежати від запропонованих для неї критеріїв. Враховуючи такі критерії та думки науковців, курсанти повинні виділити певні класифікаційні групи зобов’язань. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 3. Дати визначення виконання зобов’язання, проаналізувати основні принципи виконання зобов’язання: реального та належного виконання. Окрему увагу зосередити на суб’єктах виконання зобов’язань: кредиторові та боржнику, а також на таких обставинах, як місце, строк та спосіб виконання зобов’язання. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 4. Припинення зобов’язання означає, що учасники зобов’язання втратили свої права та обов’язки за зобов’язанням, тобто кредитор вже не має права вимагати, а боржник не має обов’язку виконувати. Для припинення зобов’язання необхідне існування певної обставини. Курсанти повинні проаналізувати дві основні групи підстав припинення зобов’язань: зобов’язання, які припиняються за волею сторін або однією із сторін та зобов’язання, які припиняються незалежно від волі учасників. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. Дати визначення цивільно-правового договору. У вітчизняній цивілістиці значення цивільно-правового договору прийнято розкривати з двох точок зору: 1) його місця у структурі цивільного правовідношення (правової природи); 2) його функцій. З огляду на дане положення курсанти повинні роз’яснити правову природу договору та його функції. Також зазначити в яких аспектах розглядається договір у цивільному праві. Наукову класифікацію договорів можна проводити за різними ознаками (критеріями) залежно від цілей, які при цьому ставляться. Класифікація договорів має сприяти глибшому з’ясуванню їх природи і змісту, подальшому вдосконаленню законодавства про договори. Оскільки договір є різновидом правочину, то класифікація договорів може проводитися за тими ж критеріями, що й класифікація. Але договорам, на відміну від односторонніх правочинів, властиві й певні особливості, зумовлені зустрічним характером волевиявлень учасників, тому в основу поділу договорів можна покласти нові критерії. Курсанти повинні проаналізувати нові види договорів та навести приклади до кожного виду. На розгляд питання відводиться 15-20 хв.

Питання № 6. Зміст договору – це сукупність умов (пунктів), визначених на розсуд сторін і погоджених ними, й умов, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Умови, на яких договір укладається, мають важливе практичне значення, оскільки від них залежать особливості договірних прав і обов’язків сторін договору, а також належне виконання зобов’язань. Курсанти повинні звернути особливу увагу на характеристику умов договору: істотних, звичайних та випадкових та навести приклади таких умов відповідно до ЦК України. Також курсантам потрібно засвоїти загальні підходи до тлумачення договорів, закріплені в ст. 213 та ст. 637 ЦК України. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 7. Порядок укладення цивільно-правового договору – це передбачена правовими нормами юридично-логічна послідовність стадій встановлення цивільних прав і обов’язків, заснована на звернених назустріч одна одній діях осіб, які виражені в різноманітних способах узгодження змісту договору, шляхом їх вільного волевиявлення. Курсантам потрібно звернути увагу на стадії укладення договору: оферту та акцепт, момент укладення договору, загальний порядок зміни та розірвання договору. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Запитання до семінарського заняття:

Поняття, елементи та підстави виникнення зобов’язання.
Система зобов’язань.
Виконання зобов’язань.
Припинення зобов’язань.
Поняття та значення цивільно-правового договору. Види договорів.
Зміст договору та його тлумачення.
Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

Завдання для самостійного вивчення:

Основні риси цивільно-правового зобов’язання.
Заміна суб’єктів цивільно-правового зобов’язання.
Принципи виконання зобов’язання.
Виконання зобов’язання з множинністю осіб.
Новація зобов’язання: поняття та особливості.
Функції цивільно-правового договору.
Реалізація принципу свободи договору.
Нові договірні конструкції в ЦК України (публічний договір, попередній договір, договір приєднання, договір на користь третьої особи).
Алеаторні договори в цивільному праві.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 15. Договори про передачу майна у власність.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття договору поставки, його юридичну характеристику, визначення основних елементів та змісту договору поставки, порядку укладення, зміни та розірвання договору, поняття договору дарування, його юридичну характеристику, форму договору дарування, порядку укладення, зміни та розірвання договору, особливості договору ренти, особливості та юридичну характеристику договору довічного утримання (догляду), а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
3. Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379 (в редакції Закону України № 3161-IV від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – С. 53. – Ст. 1818.
Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Скіф, 2005. – С. 193-202.
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 11.03.2004 р. № 98 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – С. 397. – Ст. 935.
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – С. 310. – Ст. 1581.
Алямкін В.В. Договір поставки за законодавством України: цивільно-правовий аспект: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2009. – 20с.
Арсен М.І. Договір дарування за цивільним кодексом України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2009. — 19 с.
Безсмертна Н. Договір купівлі-продажу житла в нотаріальній практиці // Право України. – 2007. – № 5. – С. 53-57.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Великорода О.М. Договір довічного утримання: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К, 2006. — 24 с.
Горбунова Л.М., Довічне утримання (догляд) [Текст] / Л.М. Горбунова, С.В. Рогачов, І.Ф. Іванчук. – К.: Поліграф-Експрес, 2006. – 41с.
Ісаєв А. Участь суб’єктів публічного права в договорі дарування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 2. – С. 83 – 86.
Ісаєв А.М. Договір дарування за Цивільним кодексом України [Текст]: монографія / А.М. Ісаєв, - Х.: Дьяконенко, 2010. – 224с.
Кузьміна М. Умова якості продукції в договорі поставки // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 4. – С. 19-22.
Кузьмич О. Договір дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи в цивільному законодавстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 7. – С. 11 – 14.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. II. – 1056 с.
Новікова В. Особливості договору дарування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 1. – С. 14 – 17.
Озернюк Г.В. Рентні договори в системі цивільно-правових договорів: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2010. – 19 с.
Осетинська Г.А. Цивільно-правовий захист прав споживачів за законодавством України: Автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Київський національний ун-т ім. Тараса Шевченка. – К., 2006. – 20 с.
Соболівський А. Договір довічного утримання // Юридична газета. – 2012. – 17 січня
Турчак І.О. Правове регулювання договорів поставки в умовах ринкових реформ в Україні (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2009. – 20с.
Цивільне право України: Навчальний посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). – К.: Правова єдність, 2009. – 536 с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.
Цивільне та сімейне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність, 2009. – 968 с.
Черняк О.Ю. Цивільно-правовий статус споживача у контексті адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 [Електронний ресурс] / О. Ю. Черняк; НАПН України, НДІ приват. права і підприємництва. — К., 2011. — 19 с.

Методичні поради з викладання теми:

Відповідно до вимог загальної методики проведення семінарських занять невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача.

Слід зазначити, що дані договори опосередковують перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої (у власність). Даним договорам властиві деякі характерні ознаки, що дозволяють виділити їх в окремий вид договорів, тому законодавець виділяє в Цивільному кодексі України норми, що регулюють відносини з купівлі-продажу, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), в окремі глави.

Питання № 1. Слід звернути увагу курсантів на те, що договір купівлі-продажу є одним із найважливіших інститутів цивільного права. Відносини купівлі-продажу регулюються як ЦК України, так і багатьма спеціальними законодавчими актами та міжнародно-правовими актами. Розпочинаючи вивчення теми, необхідно надати уваги визначальним правовим ознакам договору купівлі-продажу. Визначаючи цивільно-правову характеристику договору купівлі-продажу необхідно вказати, що він є відплатним, двостороннім, може бути як реальним, так і консенсуальним. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 2. При розгляді питання курсантам важливо правильно визначити істотні умови договору купівлі-продажу. Загальними умовами такого договору є умови про предмет і ціну. Але курсантам варто пам’ятати, що значення істотної умови можуть набути і ті, щодо яких за заявою однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Інші істотні умови можуть бути передбачені окремими законами. На розгляд питання відводиться 10 хвилин.

Питання № 3. Курсанти повинні знати, що із укладенням договору купівлі-продажу у кожної із сторін виникають взаємні права та обов’язки, які водночас становлять його зміст. При розгляді питання потрібно всебічно проаналізувати права та обов’язки як продавця, так і покупця, і пам’ятати, що права однієї сторони співвідносяться з обов’язками іншої сторони таким чином, що відповідному обов’язку продавця кореспондується відповідне право покупця і навпаки. На розгляд питання відводиться 15хв.

Питання № 4. Курсантам слід звернути увагу на визначення договору дарування, його суттєві ознаки та юридичну характеристику. При цьому особливу увагу зосередити на моменті переходу права власності від дарувальника до обдаровуваного. Здійснити юридичну характеристику предмета та форми договору дарування. Розглянути які особи можуть бути сторонами: дарувальником і обдаровуваним. Курсанти повинні зауважити, що закон встановлює певні обмеження щодо укладення договору дарування (на стороні дарувальника) деякими особами. Зупинитися на правах та обов’язках як дарувальника, так і обдаровуваного. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. Давши визначення договору довічного утримання, курсанти повинні розглянути основні (односторонній, реальний та оплатний) та факультативні ознаки (алеаторний, строковий) даного договору. Зазначити, які особи можуть бути відчужувачем та набувачем, форму, в якій може укладатися договір довічного утримання. Звернути увагу на права та обов’язки сторін та особливості припинення договору довічного утримання. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Запитання до семінару (2 год.)

Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика.
Істотні умови договору купівлі-продажу.
Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
Договір дарування: поняття, юридична характеристика, зміст. Пожертва.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору довічного утримання.

Завдання для самостійного вивчення:

Кількість, якість, асортимент та комплектність товару: характеристика понять.
Види договору купівлі-продажу.
Договір міни.
Поняття та характерні риси договору поставки.
Елементи договору поставки.
Виникнення права власності на дарунок.
Співвідношення договору про пожертву та договору дарування.
Форма і розмір ренти. Види ренти.
Обов’язки сторін за договором ренти.
Обов’язки набувача за договором довічного утримання.
Особливості припинення договору довічного утримання.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 16. Договори про передачу майна у тимчасове користування.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про договір найму (оренди), його юридичну характеристику, визначення істотних умов та змісту, підстави розірвання договору найму; правову природу видів договорів найму (прокат, найм (оренда) земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм (оренда) транспортного засобу, лізинг), поняття, юридичну характеристику та особливості договору найму житла та найму житла з викупом, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Господарський кодекс України від 16.01.2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
Земельне законодавство України. – К.: Істина, 2011. – 344 с.
Закон України «Про оренду державного та комунального майна» від 10.04.1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. - № 15. – Ст. 99.
Закон України «Про фінансовий лізинг» від 11 грудня 2003 року [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1381-15.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Балан Я. Умови цивільно-правового договору найму житла // Юридический вестник. – 2011. - № 2. – С. 119 – 125.
Дякович М.М. Припинення договору найму (оренди) та його правові наслідки // Адвокат. – 2012. - № 5. – С. 21 – 26.
Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України, 4-те видання, змінене і доповнене. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 520с.
Мічурін Є.О. Правочини з житлом: Наук.-практ. посіб. – 3-є вид. перероб. та доп. – Х.: Юрсвіт, 2007. – 536с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. II. – 1056 с.
Семёнова А.П. Преимущество найма (аренды) транспортного средства физическим лицом с экипажем // Проблеми цивільного права та процессу: Матеріали науково-практичної конференції. – Харків: ХНУВС, 2010. – С. 236. – 239.
Тарасенко Л.Л. Передання транспортного засобу в користування за договором найму транспортного засобу // Форум права. – 2010. - № 2. – С. 497 – 501
Хащівська Н. В. Цивільно-правове регулювання строків у договорах про передання майна у тимчасове користування: автореф. дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.03 / НАПН України ; НДІ приват. права і підприємництва. — К., 2011. — 20с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Слід зазначити, що дані договори опосередковують перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої у тимчасове користування. Даним договорам властиві деякі характерні ознаки, що дозволяють виділити їх в окремий вид договорів, тому законодавець виділяє в ЦК України норми, що регулюють відносини з найму (оренди), прокату, лізингу в окремі глави.

Питання № 1. Курсантам слід звернути увагу на визначення договору найму та його характерні ознаки, які відрізняють його від інших цивільно-правових договорів (двосторонність, оплатність, реальність чи консенсуальність). При цьому особливу увагу зосередити на характеристиці сторін договору найму та формі укладення. Назвати істотні умови договору (предмет, ціна, строк) та дати їм характеристику. На розгляд питання відводиться 10 - 15 хв.

Питання № 2. При розгляді даного питання курсанти повинні пам’ятати, що до основних умов договору, що передбачають обов’язки наймодавця відносять умови про майно та про порядок і строки передачі його наймачеві. Розглянути права та обов’язки як наймодавця, так і наймача. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 3. Треба звернути увагу на те, що розірвання договору найму може бути здійснено як на вимогу наймодавця, так і на вимогу наймача, тому курсанти повинні зазначити та проаналізувати дані підстави розірвання договору. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 4. ЦК України містить спеціальні норми, яким регулюються окремі види договорів найму, до яких належать договір прокату, найму земельної ділянки, найм будівлі або іншої капітальної споруди, найм транспортного засобу, лізинг. Розглядаючи дані види договорів, слід звернути увагу на те, що всі вони є різновидами договору найму, а отже, на відносини, що випливають із таких договорів розповсюджуються всі основні положення щодо договору найму, крім випадків, коли спеціальними нормами передбачений інший спосіб регулювання відносин. Тобто в даному випадку діє принцип співвідношення загального та спеціального законодавства.

Питання № 5. Курсантам потрібно дати визначення договору найму житла та його юридичну характеристику, а саме: двосторонній, відплатний, реальний або консенсуальний, каузальний. Основну увагу приділити характеристиці істотних умов договору: предмет, ціна, строк. Зазначити в якій формі укладається договір найму житла. Визначити сторін договору найму житла. Розглянути основні права та обов’язки, як наймача, так і наймодавця. Охарактеризувати переважні права наймача та право наймача та укладення договору піднайму. Звернути увагу на підстави припинення договору найму житла за рішенням суду на вимогу наймодавця, а також підстави відмови наймача від договору найму житла. Розглянути особливості оренди житла з викупом. На розгляд питання відводиться 15 – 20 хв.

Запитання до семінару:

Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди).
Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди).
Припинення договору найму (оренди).
Види договорів найму (оренди).
Поняття та характеристика договору найму (оренди) житла. Особливості оренди житла з викупом.

Завдання для самостійного вивчення:

Елементи договору найму.
Форма договору найму.
Договір піднайму.
Суть переважних прав наймача.
Юридична характеристика договору прокату.
Особливості суборенди земельних ділянок.
Істотні умови договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.
Види договорів найму (оренди) транспортного засобу.
Права та обов’язки сторін за договором прокату.
Види лізингу.
Відповідальність сторін за договором лізингу.
Істотні умови договору найму житла.
Особливості правового регулювання короткострокового найму житла.
Переважні права наймача.
Тимчасові мешканці.
Підстави розірвання договору найму житла.
Збереження жилого приміщення за тимчасово відсутнім наймачем.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 17. Договори про виконання робіт.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття та види договорів про виконання робіт, про договір підряду, його юридичну характеристику, істотні умови, зміст договору, порядку укладення та припинення, методологічних знань про договір побутового підряду, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Закон України від 12.05.1991 р. «Про захист прав споживачів» зі змінами та доповненнями //ВВРУ. – 2006. - № 7. – Ст. 84.
Закон України від 01.06.2000 р. «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» // ВВРУ. – 2000. - № 36. – Ст. 299.
Правила побутового обслуговування населення: Затверджено постановою КМУ від 16.05.1994 р. № 313 // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Банасевич І. Розподіл ризиків за договором будівельного підряду // Юридична Україна. – 2011. - № 8. – С. 57 – 60.
Біленко М. Структура договірних зв’язків за договором підряду на капітальне будівництво // Юридична Україна. – 2012. - № 3. – С. 60 – 64.
Гриняк А. Нормативно-правові засади регулювання підрядних відносин // Підприємництво, господарство і право. – 2012. - № 5. – С. 93 – 97.
Гриняк А. Якість у договірних зобов’язаннях підрядного типу // Юридична Україна. – 2012. - № 3. – С. 65 – 70.
Рєзнікова В.В. Співвідношення понять «послуга» та «роботи», «договір про надання послуг» та «договір підряду» // Вісник господарського судочинства. – 2012. - № 3. – С. 85 – 92.
Пленюк М. Строки (терміни) виконання підрядником обов’язків за договором підряду // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 1. – С. 105 – 108.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: У 2 т. – 3-є вид., перероб. і доп. / За ред. О.В. Дзери, Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – Т. 2. – 1056 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Питання № 1. Регулюванню відносин у сфері виконання робіт присвячено гл.61 ЦК України, що складається з 4 параграфів, перший з яких містить загальні положення про підряд, а інші – положення про окремі його види (договір побутового підряду, договір будівельного підряду, договір підряду на проектні та пошукові роботи). В основу поділу підрядних договорів на види покладено два критерії – предмет договору та суб’єктний склад учасників договору. Курсанти повинні дати визначення та перерахувати види договорів про виконання робіт.

Питання № 2. Курсантам потрібно дати визначення договору підряду, охарактеризувати його з юридичної точки зору: двосторонній, відплатний, консенсуальний. Звернути увагу на ознаки договору, які відрізняють його від подібних договорів. Визначити елементи договору: сторони, учасники договору, предмет, строк, ціна, форма договору. На розгляд питання відводиться 15 хв.

Питання № 3. Істотними умовами договору підряду є: предмет, строк виконання роботи, ціна роботи. При розгляді цього питання слід звернути увагу на визначення ціни шляхом складання кошторису та на порядок оплати роботи. Розглянути на вивчити види кошторису. На розгляд питання відводиться 15 хв.

Питання № 4. Визначити основні права та обов’язки як підрядника, так і замовника. Слід звернути увагу на питання щодо ризику випадкового знищення або випадкового пошкодження матеріалу, на обставини, про які підрядник зобов’язаний попередити замовника, на ощадливість підрядника, на обов’язок підрядника передати інформацію замовникові, на конфіденційність одержаної сторонами інформації, на питання про якість і гарантію якості роботи. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. В даному питанні потрібно вивчити наслідки порушення сторонами умов договору, а саме: правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника (ст. 848 ЦК України), відповідальність підрядника за неналежну якість роботи (ст. 858 ЦК України). На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 6. Одним з видів договору підряду є побутовий підряд. Курсантам потрібно звернути увагу на поняття, юридичну характеристику договору побутового підряду, ознаки, які відрізняють цей договір від інших цивільно-правових договорів. Особливу увагу звернути на публічний характер договору, форму договору та характеристику істотних умов договору. Окремо зосередитись на права та обов’язках сторін за договором побутового підряду. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Запитання до семінару:

Поняття та види договорів про виконання робіт.
Поняття та юридична характеристика договору підряду.
Істотні умови договору підряду.
Права та обов’язки сторін за договором підряду.
Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду.
Договір побутового підряду.

Завдання для самостійного вивчення:

Відмежування договору підряду від суміжних договорів (трудового договору, договору поставки, зберігання, договору про надання послуг).
Поняття та види кошторису.
Множинність осіб у договорі підряду та залучення для виконання договору третіх осіб.
Ризик у підрядних відносинах.
Гарантія якості роботи.
Позовна давність у підрядних відносинах.
Форма договору побутового підряду.
Поняття та юридична характеристика договору будівельного підряду.
Права та обов’язки сторін за договором будівельного підряду.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 18. Договори про надання послуг.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття договору про надання послуг, його види, про договір перевезення, його юридичну характеристику, істотні умови, зміст договору, види договорів перевезення, методологічних знань про договір зберігання та його види, правову природу та особливості договору страхування, договір доручення та комісії, особливості договору управління майном, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - № 47 – 52. – Ст. 349.
Повітряний кодекс України від 4.05.1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
Закон України від 5.04.2001 р. «Про автомобільний транспорт» // ВВРУ. – 2006. - № 32. – Ст. 273.
Закон України від 10.11.1994 р. «Про транспорт» // ВВРУ. – 1994. - № 51. – Ст. 446.
Закон України від 4 жовтня 2001 р. “Про внесення змін до Закону України “Про страхування ” // Офіційний вісник України. – 2001. - № 44. – Ст. 1951.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: за станом на 1 сiчня 2011 р. / Офiцiйний вісник України. - 2004 - № 30. - том 1. – Ст. 182.
Статут залізниць України: Затверджено постановою КМУ від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 14. – Ст. 150.
Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування вiд нещасних випадків на транспорті: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14 серпня 1996 р. // ЗПУ України. – 1996. - № 16. – Ст. 451.
Вовчак О.Д. Страхова справа: Підручник+компакт-диск . - К.: Знання, 2011. – 390 с.
Пацурія Н.Б. Генезис і сутність страхування: аналіз наукових концепцій // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. – 2011. – С. 38-42. – (Юридичні науки; Вип. 87).
Страхове право України: Посібник / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К.: НАВС, 2012. – 256 с.
Фисун І.В., Ярова Г.М. Страхування. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2011. – 240 с.
Демчук А. Предмет на об’єкт договору зберігання на товарному складі // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 41-43.
Діковська І. Загальна характеристика договору транспортного експедирування // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 11. – С. 104-108.
Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України // Вісник господарського судочинства / Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 1. – С. 124-128.
Медведєв Д. Зарубіжний досвід регулювання діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 1. – С. 92-95.
Москаленко С. Договір зберігання транспортного засобу – чи захищені права власників авто? // Юридичний журнал. – 2007. - № 7. – С. 98 – 100.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Новікова В.В. Договір зберігання з точки зору оплатності й безоплатності // Проблеми законності : академічний збірник наукових праць / Мін. освіти і науки Укр. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2010. – Вип. 107. – С. 63-69.
Полетило К.С. Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти // Юриспруденція: теорія і практика : науково-практичний журнал / Центр правових досліджень Фурси. – Київ, 2010. – № 10 (72). – С. 37-41.
Коваль О. Проблематика становлення інституту управління майном в Україні // Право України : Спецвипуск. – Київ, 2010. – № 11 : "Правоохоронні органи в Україні : актуальні питання реформування". – С. 97-101.
Майданик Р. Договір управління майном: правова природа, місце в праві України // Юридична Україна : правовий часопис. – Київ, 2010. – № 8 (92). – С. 60-67.
Майданик Р. Поняття договору управління майном в цивільному праві України // Юридична Україна : правовий часопис. – 2010. – № 7 (91). – С. 9-14.
Назаренко В. Рецепція договору доручення // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 6. – С. 15 – 19.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Сибіга О.М. Договір комісії за Цивільним кодексом України [Текст]: монографія Є О.М. Сибіга. – Х.: Право, 2010. – 184с.

Методичні поради з викладання теми:

До семінарського заняття № 1:

Питання № 1. Транспорт є сполучною ланкою економіки, галуззю виробничої інфраструктури, за його допомогою задовольняються потреби у перевезеннях. Дана тема передбачає вивчення курсантами питань, які стосуються правового регулювання надання транспортних послуг. Такі послуги забезпечуються транспортними договорами. Курсантам слід звернути увагу на сукупність нормативно-правових актів, які складають транспортне законодавство. Слід також відмітити, що правове регулювання транспортних договорів обумовлене видами транспорту, якими здійснюється надання транспортних послуг, а саме: залізничного, автомобільного, повітряного, морського, внутрішніми водними шляхами. Крім того, види транспортних договорів визначають кількість транспортних організацій, які виступають на боці перевізника. Розглянути на перерахувати види транспортних договорів. На розгляд питання відводиться 10 хв.

Питання № 2. Дати визначення договору перевезення вантажу відповідно до ЦК України. Зазначити, що договір є двостороннім, оплатним та реальним. Визначити форму договору перевезення вантажу, та зазначити документи, якими може підтверджуватися укладення договору. Звернути увагу на сторін договору перевезення вантажу: вантажовідправника і перевізника. Чітко окреслити права та обов’язки кожної сторони. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 3. Курсанти повинні зазначити, що перевізник відповідає за збереження вантажу після прийняття його для перевезення і до видачі вантажу одержувачеві або особі, уповноваженій на одержання вантажу або багажу. Перерахувати та охарактеризувати підстави звільнення перевізника від відповідальності. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 4. Дати визначення договору перевезення пасажира та багажу, зазначити його юридичну характеристику. Окреслити права пасажирів відповідно до законодавства. Здійснити порівняльну характеристику договорів перевезення вантажу, перевезення пасажирів та багажу. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. Курсантам важливо звернути увагу, що зобов’язання зі зберігання можуть бути складовою частиною деяких складних (комплексних) договорів (перевезення, застави), виступати як основним зобов’язанням, так і додатковим. Водночас, більшу увагу приділити договору зберігання як самостійному договору, його юридичній характеристиці (двосторонній чи односторонній, реальний, відплатний). Визначити об’єкт, предмет та форму договору. Розглянути випадки коли договір зберігання є публічним. Особливу увагу звернути на правовий статус поклажодавця та зберігача. Відповідно до ЦК України проаналізувати права та обов’язки сторін. Звернути увагу на те, що права та обов’язки сторін можуть носити як інваріантний характер (тобто бути притаманними усім без винятку договорам даного виду), так і залежати від специфіки змісту конкретного договору зберігання. Перерахувати види договору зберігання. На розгляд питання відводиться 15 хв.

Питання № 6. Назвати та проаналізувати спеціальні види зберігання. Звернути увагу на те, що окремі із спеціальних видів зберігання виникають не на підставі договору зберігання, а в силу прямої вказівки закону або й взагалі повинні розглядатися як договірні зобов’язання (ст. 971 ЦК України «Договір про надання індивідуального банківського сейфа, що не охороняється банком», ч. 6 ст. 972 ЦК України «Договір про зберігання речі в автоматичних камерах схову», ст. 978 ЦК України «Договір охорони»). На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

До семінарського заняття № 2.

Питання № 1. Розглянути суть страхування, дати визначення відповідно до законодавства. Особливу увагу звернути на види страхування залежно від підстав класифікації. Проаналізувати форми страхування: добровільне та обов’язкове та виділити їх особливості. Приділити увагу основних страховим поняттям, таким як: страховик, страхувальник, застрахована особа, вигодонабувач, страховий випадок, страховий ризик, страхова сума, страхове відшкодування, страховий платіж, франшиза тощо. Курсантам важливо звернути увагу. На розгляд питання відводиться 10 - 15 хв.

Питання № 2. Розгляд питання розпочати з визначення договору страхування (ЦК України та Закон України «Про страхування»). Дати юридичну характеристику договору: двосторонній, оплатний, реальний, алеаторний. Здійснити порівняльну характеристику договору страхування та Правил страхування. Назвати стадії укладення договору страхування та особливості його укладення. Слід зазначити, що загальні права та обов’язки, які покладені на сторони договору страхування, передбачені в ЦК України (ст. ст.988, 989) та Законом «Про страхування» (ст. ст. 20, 21). Однак, розглядаючи дане питання доцільно обов’язки сторін за договором страхування умовно розбити на три групи: 1) обов’язки, які сторони повинні виконати в процесі укладення договору; 2) обов’язки, як сторони виконують протягом дії договору; 3) обов’язки, які виникають після настання страхового випадку. Курсантам проаналізувати обов’язки сторін в залежності від вищезазначених груп. На розгляд питання відводиться 15 хв.

Питання № 3. Курсантам потрібно звернути увагу на законодавче визначення договору доручення (ст. 1000 ЦК України), його юридичну характеристику (двосторонній, консенсуальний, відплатний або безвідплатний), а також на фідуціарний характер договору. Охарактеризувати сторін договору: довірителя і повіреного. Звернути увагу на особисте виконання договору та розкрити його суть. Визначити ознаки договору доручення та його предмет. Проаналізувати права та обов’язки сторін. Розглянути та проаналізувати підстави припинення договору доручення. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 4. Дати визначення договору комісії (ст. 1011 ЦК України), його юридичну характеристику (двосторонній, консенсуальний, відплатний). Здійснити порівняльну характеристику договору доручення та комісії, виділити спільні ознаки та відмінності. Назвати та здійснити характеристику істотних умов договору комісії. Визначити основні ознаки договору комісії. Визначити правовий статус сторін договору комісії: комісіонера та комітента. Особливу увагу звернути на зміст договору комісії, який складають права та обов’язки його сторін. Звернути увагу на особливості договору комісії щодо окремих видів майна. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. При розгляді даного питання курсанти повинні дати визначення договору управління майном, його юридичну характеристику (двосторонній, реальний, відплатний, каузальний). Визначити суб’єктний склад договору: установник управління та управитель, а у випадках, передбачених договором – також вигодонабувач. Назвати та охарактеризувати істотні умови договору, права та обов’язки сторін. Окремо зупинитися на відповідальності управителя за договором управління майном, та на підставах припинення договору. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Запитання до семінару 1:

Транспортне законодавство. Види перевезень.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору перевезення вантажу.
Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.
Договір перевезення пасажира та багажу.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору зберігання. Види зберігання.
Загальна характеристика спеціальних видів зберігання.

Запитання до семінару 2:

Поняття, види, форми страхування. Страхова термінологія.
Поняття, юридична характеристика та істотні умови договору страхування.
Поняття, юридична характеристика, зміст договору доручення та умови його виконання.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору комісії. Відмінність від договору доручення.
Договір управління майном: поняття, зміст, підстави припинення.

Завдання для самостійного вивчення:

Відмежування договорів про надання послуг від договорів про виконання робіт.
Джерела регулювання транспортних перевезень.
Провізна плата за договором перевезення.
Претензії та позови при перевезеннях.
Загальна характеристика договору транспортного експедирування.
Особливості договору чартеру (фрахтування) за законодавством України.
Договір зберігання та суміжні із ним договори (найм, позичка, позика, договір охорони).
Специфіка правового статусу поклажодавця та зберігача.
Форма договору зберігання.
Публічність договору зберігання.
Особливості зберігання на товарному складі.
Поняття та види секвестру.
Договір охорони: поняття та особливості.
Соціально-економічна суть страхування.
Загальна характеристика страхового законодавства.
Підстави виникнення страхових зобов’язань.
Форма договору страхування.
Поняття та види особистого страхування.
Особливості майнового страхування.
Страхування відповідальності: поняття та види.
Суброгація: поняття та особливості. Співвідношення суброгації та регресу.
Співвідношення договору доручення та довіреності.
Форма договору доручення.
Правові наслідки припинення договору доручення.
Елементи договору комісії.
Поняття делькредере.
Особливості здійснення субкомісії.
Припинення договору комісії в односторонньому порядку.
Особливості договору консигнації.
Елементи договору управління майном.
Договір управління майном і договір комісії: порівняльна характеристика.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 1. Недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій.

З навчальної дисципліни: «Цивільне та право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття та види недоговірних зобов’язань, поняття та види публічної обіцянки винагороди, вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Ігнатенко В.М. Спільні риси й відмінності договірних і недоговірних зобов’язань // Проблеми законності. – 2011. – Вип. 114. – С. 54 – 61.
Ківалова Т. Цивільно-правова недоговірна відповідальність як вид юридичної відповідальності // Про українське право. – 2010. – Число 5: Правова відповідальність. – С. 207 – 216.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: навч. посіб. / О.О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240с.
Харитонов Є.О. Цивільне право України : підручник / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. О.В. Старцев. – Вид. 3-тє, переробл. і доп. – Київ : Істина, 2011. – 808 с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Правове регулювання недоговірних зобов’язань у чинному ЦК України є значно розширеним порівняно з попереднім цивільним законодавством. Недоговірні зобов’язання являють собою самостійну групу цивільно-правових зобов’язань, а отже, зобов’язання, які входять до цієї групи, мають ряд спільних ознак, що дозволяють, по-перше, об’єднати їх, а по-друге, відмежувати від зобов’язань, що виникають із цивільно-правових договорів.

Питання № 1. Слід звернути увагу на те, що недоговірні зобов’язання не є однорідними і можуть виникати в результаті різноманітних юридичних фактів (односторонні правочинів, заподіяння шкоди, безпідставного збагачення тощо). Тому узагальнити їх в єдиному визначенні можна виходячи із їх відмінності від зобов’язань договірних. Курсанти, виходячи з особливостей недоговірних зобов’язань, повинні визначити їх як зобов’язання, підставами виникнення яких є інші, крім договору, юридичні факти. У зв’язку з тим, що недоговірні зобов’язання є вельми різноманітними за своєю суттю, важливого значення набуває їх належна систематизація, тому курсанти повинні розглянути класифікацію недоговірних зобов’язань. На розгляд питання відводиться 10 хв.

Питання № 2. Розпочати розгляд питання з визначення публічної обіцянки винагороди, яке міститься в гл. 78 ЦК України. Звернути увагу на юридичні факти, які є необхідними для виникнення зобов’язань із публічної обіцянки винагороди. Розглянути різновиди публічної обіцянки винагороди: за результатами конкурсу та без оголошення конкурсу. На розгляд питання відводиться до 20 хв.

Питання № 3. Зобов’язання з ведення чужих справ без доручення виникають у випадках, коли існує нагальна потреба у вжитті заходів, спрямованих на попередження, усунення або зменшення негативних наслідків певних обставин для майна іншої особи, яка не в змозі охороняти свої інтереси через відсутність або перебування в безпорадному стані. Тому курсанти повинні засвоїти умови, за яких виникають такі зобов’язання. Розглянути суб’єктів, об’єкт та зміст даних зобов’язань. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 4. При розгляді питання звернути увагу на те, що даний вид зобов’язань включає дві групи: зобов’язання, яке виникає внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи та зобов’язання, яке виникає внаслідок рятування майна фізичної або юридичної особи. Курсанти повинні визначити суб’єктний склад зобов’язань, як першої так і другої групи. Розглянути об’єкт зобов’язання та його зміст. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 5. Зобов’язання передбачене гл. 81 ЦК України спрямоване на виконання превентивної функції – запобігання завдання шкоди життю, здоров’ю, майну фізичної або майну юридичної особи. Потрібно розглянути особливості даного виду зобов’язань, суб’єктний склад (залежить від того, яким інтересам створюється загроза), зміст зобов’язання – є право кредитора вимагати усунення небезпеки та обов’язок боржника припинити дії або бездіяльність, які спричинили небезпеку. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 6. При розгляді питання необхідно звернути увагу на умови виникнення зобов’язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави, визначити суб’єктів цих зобов’язань та зміст. Розглянути співвідношення вимоги про повернення безпідставно набутого або збереженого майна з іншими вимогами (ч. 3 ст. 1212 ЦК України), правила повернення в натурі безпідставно набутого майна і витрат на його утримання. Слід запам’ятати перелік майна, що не підлягає поверненню. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Запитання до семінару:

Поняття та значення недоговірних зобов’язань.
Поняття та особливості зобов’язань, що виникають з публічної обіцянки винагороди.
Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної та юридичної особи.
Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Завдання для самостійного вивчення:

Ознаки зобов’язання із публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу.
Поняття та характеристика видів конкурсу.
Суб’єкти конкурсу.
Суб’єкти та об’єкти зобов’язання зі вчинення дій у майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Види зобов’язань з рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної або юридичної особи.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

СЕМІНАРСЬКОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 2. Деліктні зобов’язання.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета:сприяти формуванню у курсантів методологічних знань про поняття та систему деліктних зобов’язань, види, суб’єктний склад та зміст, поняття та особливості відшкодування моральної шкоди, а також активізування курсантів до самостійного вивчення наукової та методичної літератури.

Обсяг навчального часу: 4 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети семінарського заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану семінарського заняття.
Обговорення питань семінарського заняття(65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного семінару (аналіз того, що було розглянуто); оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. //ВВРУ. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року. № 4 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.89 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям і їх працівникам. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Галушка Ю. Суб’єкти відшкодування шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства ЄЄ Вісник Львівського університету ім. Івана франка. – 2011. – Серія Юридична: Вип. 52. – С. 190 – 195.
Гринько С.Д. Деліктні зобов’язання римського приватного права: поняття, система, рецепція: монографія / С.Д. Гринько; [За наук. ред. Є.О. Харитонова]; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Хмельницький. – 2012. – 724с.
Ігнатенко В.М. Спільні риси й відмінності договірних і недоговірних зобов’язань // Проблеми законності. – 2011. – Вип. 114. – С. 54 – 61.
Ківалова Т. Цивільно-правова недоговірна відповідальність як вид юридичної відповідальності // Про українське право. – 2010. – Число 5: Правова відповідальність. – С. 207 – 216.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: навч. посіб. / О.О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240с.
Харитонов Є.О. Цивільне право України : підручник / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. О.В. Старцев. – Вид. 3-тє, переробл. і доп. – Київ : Істина, 2011. – 808 с.
Хоменко М.М. Особливості правового статусу держави як суб’єкта цивільно-правової відповідальності у деліктних зобов’язаннях // Адвокат. – 2011. - № 5. – С. 29 – 32.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

Питання № 1. Слід звернути увагу на те, що цивільне законодавство України не дає визначення деліктного зобов’язання, однак, основна ідея, яка його характеризує міститься в главі 82 ЦК України, зокрема у ч. 1 ст. 1166. Таким чином, деліктне зобов’язання, можна визначити, як правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий, кредитор) справі вимагати відшкодування заподіяної їй шкоди, а інші сторона (боржник) зобов’язана відшкодувати заподіяну шкоду в повному обсязі. Беручи до уваги визначення курсанти повинні виокремити кваліфікуючі ознаки даного зобов’язання, які визначатимуть його місце в системі категорій зобов’язального права. На розгляд питання відводиться до 10 хв.

Питання № 2. Систематизація зобов’язань із заподіяння шкоди здійснюється за різними критеріями, які втілені у побудові глави 82 ЦК України. Глава 82 побудована за змішаною системою деліктів. Звернути увагу на загальний делікт (ст. 1166 та 1167) та спеціальні делікти. Спеціальні делікти виокремленні на підставі двох основних критеріїв. Першим критерієм є особливість суб’єктного складу заподіювачів шкоди, другим критерієм – особливість способи заподіяння шкоди. Тому курсанти повинні проаналізувати систему деліктів та здійснити їх поділ на види. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Питання № 3. При відповіді на питання звернути увагу на норми Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, заподіяної громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» та ст. 1176 ЦК України. Визначити умови та правила відшкодування шкоди, випадки, коли виникає право на відшкодування, що підлягає відшкодуванню. На розгляд питання відводиться до15 хв.

Питання № 4. Проаналізувати делікти в залежності від обсягу дієздатності особи (малолітні, неповнолітні, обмежено дієздатні та особи, які не розуміють значення своїх дій), розглянути особливості даних деліктів, їх суб’єктний склад. Звернути увагу на коло обставин, за наявності яких суд для захисту інтересів потерпілого, може ухвалити рішення про відшкодування шкоди за рахунок недієздатного заподіювача шкоди. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

Питання № 5. Розглянути поняття, ознаки та види джерел підвищеної небезпеки. Звернути увагу на особливості відшкодування шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки. Розглянути порядок відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох ДПН та підстави звільнення від відповідальності. На розгляд питання відводиться до 10 – 15 хв.

Питання № 6. Курсантам звернути увагу на загальну норму про моральну шкоду, яка міститься в ст. 23 ЦК України та спеціальні норми, які присвячені компенсації моральної шкоди в гл. 82 ЦК України. Проаналізувати умови відповідальності за заподіяння моральної шкоди, розмір відшкодування, критерії визначення розміру грошової компенсації. На розгляд питання відводиться до 15 хв.

Запитання до семінару:

Поняття та значення деліктних зобов’язань.
Система деліктних зобов’язань.
Відповідальність за шкоду, завдану незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду.
Відповідальність за шкоду, завдану малолітніми, неповнолітніми особами.
Відповідальність за шкоду, завдану недієздатними, обмежено дієздатними особами та особами, які не здатні усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могли керувати ними.
Відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
Відшкодування моральної шкоди.

Завдання для самостійного вивчення:

Поняття необхідної оборони та крайньої необхідності в цивільному праві.
Підстави відповідальності за завдану моральну шкоду.
Умови та порядок відшкодування шкоди, завданої діями судді.
Порядок поновлення в трудових, житлових та інших правах у разі завдання шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю правоохоронних органів.
Особливості відповідальності осіб, які спільно завдали шкоду.
Поняття та особливості регресу.
Відшкодування ядерної шкоди.
Поняття та умови відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я.
Відшкодування шкоди, завданої смертю.
Відшкодування шкоди, завданої внаслідок недоліків товарів, робіт (послуг).

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 3. Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Навчальна мета: Сформувати у курсантів уміння і навички практичних дій, щодо вирішення ситуаційних завдань. З посиланням на конкретні статті цивільного законодавства, дати відповіді на поставлені в задачах запитання та проаналізувати запропоновані проблемно-пошукові задачі і дати оцінку ситуації, що склалася.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Голос України. – 2003. - № 18. – Ст. 144; з наступними змінами та доповненнями.
«Про банки і банківську діяльність»: Закон України від 7 грудня 2000 р.// Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 5-6. – Ст. 30.
«Про господарські товариства»: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. - № 49. – Ст. 682.
«Про державну реєстрацію юридичних та фізичних осіб – підприємців»: Закон України від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 31-32. – Ст. 263.
Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»: Закон України від 11 грудня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 15. – Ст. 232.
«Про органи реєстрації актів громадянського стану»: Закон України від 24 грудня1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 2 : Фізична особа / В. М. Кравчук [та ін.] ; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 296 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 3 : Юридичні особи / [А. М. Баранова [та ін.] ; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 735 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.
Зинов’єва А.В.Правовий статус безвісно відсутньої особи: матеріальний та процесуальний аспекти // Вісник Верховного Суду України – 2010. - № 12 (124). – С. 32-36.
Зинов’єва А. В. Опіка та піклування над інтересами безвісно відсутньої особи та особи, місце перебування якої невідоме: матеріальне право та нотаріальний процес // Судова апеляція. – 2011. - № 1. – С. 21-25.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу, необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті Цивільного кодексу України щодо поняття правоздатності, дієздатності, видів дієздатності, порядку та правових наслідків обмеження особи в дієздатності та визнання її недієздатною, порядку та правових наслідків визнання особи безвісно відсутньою та оголошення її померлою, поняття та ознаки юридичної особи, порядок створення та припинення діяльності юридичної особи, види юридичних осіб.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача 1

Учні кулінарного училища під час перерви грали у дворі в футбол. Від удару по м'ячу Нікуліна, якому 15 років, було розбито вікно магазину "Кулінарія". Дрібне скло впало на посуд з тістом, що готувалось для випічки пиріжків, у зв'язку з відмовою Нікуліна відшкодувати збитки, магазин "Кулінарія" звернувся з позовом до суду з проханням стягнути вартість скла (180 грн. + 50 грн. плату за роботу за встановлення скла, а також 100 грн. за невипечені та непродані пиріжки).

Чи підлягає позов задоволенню?

Задача 2.

Пенсіонер Бровкін один жив у м. Ізмаїлі, мав будинок, присадибну ділянку, мотоцикл та інші речі. Потрапивши в автомобільну аварію, Бровкін одержав струс мозку і часто скаржився на головний біль. Невдовзі після аварії він продав будинок та інше майно за значно нижчою ціною і переїхав жити в село до свого рідного брата.

Син Бровкіна, який проживав окремо від батька, звернувся з вимогою до покупців повернути все майно, оскільки, за його твердженням, батько після одержаної аварії став недієздатним.

Чи правомірні вимоги сина?

Задача 3

Після заміжжя 16-річна Ковальова разом зі своїм чоловіком виїхала на нове місце проживання. Бажаючи продати 1/4 одержаного у спадщину житлового будинку і частину земельної ділянки, вона разом зі своїм чоловіком дала оголошення в газету. Коли за оголошенням звернулися покупці, батько Ковальової пояснив, що його дочка є неповнолітньою і сама без його згоди не може укладати правочини. Крім того, він не хоче ділити будь з ким житловий будинок.

Вирішіть справу.

Задача 4

Кореспонденти однієї з газет Косов і Курінний під час відрядження до Чеченської республіки в зону бойових дій у січні 1997 року пропали. Їх автомобіль пізніше був знайдений з багатьма слідами від куль. У лютому 1999 року батько Косова звернувся в суд із заявою про оголошення сина померлим, яка була задоволена.

У червні 1999 року Косов повернувся на батьківщину і пояснив, що увесь цей час знаходився у полоні і йому випадково вдалося втекти.

Дайте юридичний аналіз викладеної ситуації. Як буде вирішена доля майнових та інших прав Косова?

Задача 5

До дня народження 15-річному Володимиру старший брат подарував мопед. Через деякий час Володимир за побутовим правочином обміняв мопед на легкий мотоцикл "Мінськ", який через 3 дні було вкрадено. Батько Володимира вимагав повернути мопед, на що одержав відмову. Тоді він звернувся з позовом до суду.

Дайте юридичну оцінку вказаним діям. Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача № 6

Громадяни Петров та Іванов вирішили заснувати товариство з обмеженою відповідальністю. Але районна державна адміністрація відмовила у реєстрації мотивуючи тим, що кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю повинна бути не менше трьох осіб, оскільки за Законом України «Про господарські товариства» кількість членів ревізійної комісії повинна бути не менше 3-х осіб.

Чи є законними дії районної адміністрації?

В яких випадках може бути відмовлено в реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності?

Яким чином громадяни Петров та Іванов можуть захистити свої права та яку аргументацію вони повинні при цьому надати.

Задача № 7

На зборах учасників товариства з обмеженою відповідальністю було прийняте рішення про звільнення директора «такого, що не відповідає посаді». Але директор відмовився виконувати рішення загальних зборів учасників та залишив у себе печатку, штампи, документацію товариства. Банк, до якого був наданий протокол загальних зборів про звільнення директора, продовжує приймати платіжні документи, підписані директором, аргументуючи це тим, що «директор той, хто має печатку».

Яким чином примусити директора виконати рішення загальних зборів?

Чи є правомірною поведінка банку?

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 4. Об’єкти цивільних прав.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
«Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні»: Закон України від 30 жовтня 1996 р. // Відомості Верховної Ради. – 1996. - № 51. – Ст. 292.
«Про інформацію»: Закон України від 2 жовтня 1992 р. // Відомості Верховної Ради. – 1992. - № 48. – Ст. 650.
«Про науково-технічну інформацію»:Закон України від 25 червня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України – 1993. - № 33. – Ст. 345.
«Про обіг векселів в Україні»: Закон України від 5 квітня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 24. – Ст. 128.
«Про цінні папери та фондовий ринок»: Закон України від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. - № 31. – Ст. 268.
«Про право власності на окремі види майна»: Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст. 517.
«Про систему валютного регулювання і валютного контролю»: Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 17. – Ст. 184.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Цивільний кодекс України [Текст] : наук.-практ. комент.: поясн., тлумачення, рек. з використ. позицій вищих суд. інстанцій, М-ва юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студ. Т. 4 : Об'єкти. Правочини. Представництво. Строки / Т. В. Бобко [та ін.]; за ред. проф. І. В. Спасибо-Фатєєвої. - Х.: Страйд, 2010 - 768 с. (Серія "Коментарі та аналітика").
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг.ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки., 2-ге вид., змінене та доп. — К.: КНТ, 2008. — 480 с.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача 1

Березін домовився із Семеновим про купівлю баяна і заплатив за нього гроші. А коли прийшов його забирати, Семенов вийняв баян із футляра і передав покупцеві. На вимогу передати і футляр Семенов відповів, що футляр він придбав окремо від баяна і може його також продати за додаткову суму. Вважаючи, що баян і футляр є предметом одного правочину, Березін звернувся з позовом до суду.

Як необхідно вирішити справу? Підготуйте письмову консультацію.

Задача 2

Під час продажу приватного підприємства між продавцем Решетніковим та покупцем Шмаленком виник спір відносно визначення складу майна, що повинно перейти покупцеві. Шмаленко наполягав, щоб до нього перейшла продукція, яка була вироблена підприємством, але ще не реалізована, а також немайнові права (право на фірмове найменування та на товарний знак). В той же час він був проти того, щоб до нього перейшли борги підприємства. Решетніков проти цього заперечував.

Як повинна бути вирішена справа?

Задача 3

Шевцова звернулася до суду з позовом до свого чоловіка про поділ майна. Позивачка наполягає на розподілі майна в натурі і виділенні ½ спільного майна: технічної бібліотеки, яку чоловік, працюючи науковим співробітником НДІ, збирав ще до шлюбу; меблевого гарнітуру та трьох столових сервізів.

Як повинен вирішити справу суд?

Задача 4

Кореспондент однієї з газет Міщенко в опублікованій статті охарактеризував проведення слідчим попереднього розслідування про крадіжку в аеропорту як некваліфіковане і упереджене. Дана справа розглянута в суді, а підсудні за вироком суду – позбавлені волі. Розглянувши скаргу засуджених, обласний суд залишив вирок без змін. Слідчий звернувся в суд з позовом до газети і кореспондента про захист його професійної честі та відшкодування заподіяної йому моральної шкоди.

Яке рішення повинен ухвалити суд?

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 10. Право власності. Захист права власності.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Земельний кодекс країни від 25 листопада 2001 р. // ВВРУ. – 2002. - № 3 – 4. – Ст. 27.
Постанова Верховної Ради України від 17 червня 1992 р. № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. - № 35. – Ст. 517.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» від 22 грудня 1995 р. № 20 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – С. 114 – 122.
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок» від 4 жовтня 1991 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Видавничий дім «Скіф», 2005. – С. 122 – 130.
Беляневич О.А. Захист права власності позовом про визнання (на прикладі ст. 392 ЦК України) // Вісник господарського судочинства. – 2012. - № 2. – С. 263 – 272.
Бобко В. Захист права власності фізичних осіб, визнаних безвісно відсутніми або оголошених померлими // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – № 5. – С.82 – 85.
Зейкан Я.П. Захист у цивільній справі: Науково-практичний коментар. – 2-е вид. доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 488с.
Лічман Л. Значення добросовісного набувача у судовій практиці у справах про захист права власності // Право України. – 2011. - № 5. – С. 96. – 104.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Отрош І.М. Право власності на об’єкти нерухомості за законодавством України: охорона та захист: дис. … канд.. юрид. наук: 12.00.03 / Отрош Інна Михайлівна; М-во освіти і науки, молоді та спорту України; КНУТШ. – Київ, 2012. – 168с.
Погрібний С. Захист права власності на нерухоме майно: окремі питання судової практики // Право України. – 2011. - № 5. – С. 77 – 86.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: академічний курс: підручник. – Київ. Правова єдність, 2011. – 246с.
Сіда Р. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності // Юридична України. – 2011. - № 9. – С. 62 – 68.
Харитонов Є. Проблемні питання набуття та припинення права власності за цивільним законодавством України // Право України. – 2011. - № 5. – С. 60 – 68.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу, необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті Цивільного кодексу України щодо поняття права власності, змісту права власності, форм та видів права власності, підстав виникнення та припинення права власності, способів захисту права власності.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача 1

Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 2

Як повинен бути вирішений спір? Які види власності можуть виникнути у подружжя?

Задача 3

Як повинна бути вирішена справа?

Задача 4

Нотаріус, до якого звернулися Андрій і покупець, відмовився посвідчити договір купівлі-продажу.

Вирішить справу.

Задача 5

Чи правильно суд виніс рішення?

Задача 6

Після смерті Романової її майно перейшло до Костіної. Серед спадкового майна була картина невідомого художника. Через деякий час Костіна повинна була їхати за кордон і віддала картину на зберігання Федорову. Коли вона повернулась, Федоров сказав, що картину викрали.

Через декілька років Костіна випадково побачила свою картину на виставці у музеї. Адміністрація музею підтвердила, що картина була придбана у Федорова. Після цього Костіна подала позов до музею про повернення картини. Заперечуючи проти позову, музей стверджував, що у нього не було підстав вважати, що Федоров не є власником картини, і що музей витратив кошти на реставрацію картини, після чого її вартість значно підвищилася.

Вирішить справу.

Задача 7

Терехову і Губановій належить будинок. Терехов проживає на першому поверсі, а Губанова – на другому. Будинок опалюється пічкою. Димохід від печі із помешкання Терехова виведено в загальний стояк, що встановлено в приміщенні Губанової. Губанова почала вимагати, щоб Терехов вивів димохід своєї печі по зовнішній стіні. Терехов відмовився, після чого Губанова закрила димохід.

Терехов подав до Губанової позов з вимогою відновити роботу димоходу і в подальшому не чинити йому перешкод у користуванні димоходом.

Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 8

Кириленко протягом багатьох років володів скрипкою. Від’їжджаючи в довготривале відрядження, він передав скрипку на зберігання своєму другові Астаф’єву, у якого вона була викрадена.

Пізніше Кириленко випадково побачив скрипку у знайомого музиканта, який придбав її у невідомого громадянина. Новий власник відмовився її повернути Кириленку. Тоді Кириленко подав до нього позов з вимогою про повернення скрипки. Відповідач позов не визнав, оскільки Кириленко не був її власником. До революції скрипка належала заможному меценату, який виїхав за кордон, а все його майно було розграбовано.

Вирішить справу.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 12. Спадкове право.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
«Про нотаріат»: Закон України від 2 вересня 1993 р. // ВВРУ. – 1993. - № 39. – Ст. 383.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 р. № 7 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Заіка Ю. О., Єрух А. М., Козьяков Ю. М., Крат В. І., Кучеренко І. М.. Цивільний кодекс України. Науково-практичний коментар: пояснення, тлумачення, рекомендації з використанням позицій вищих судових інстанцій Міністерства юстиції, науковців, фахівців: правникам, нотарям, адвокатам, суддям, викладачам, студентам / І.В. Спасибо-Фатєєва (ред.). Т. 12 : Спадкове право. — Х. : Страйд, 2009 — 544с.
Заіка Ю. О., Рябоконь Є. О. Спадкове право: навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2009. — 351с.
Ковальчук Я. Юридична природа спадкування за правом на обов’язкову частку в спадщині // Юридичний журнал. – 2011. - № 7/8. – С. 83 – 86.
Крамаренко Л. Характерні риси та тенденції спадкування за заповітом в Україні // Юриспруденція: теорія і практика. – 2011. - № 6. – С. 14 – 18.
Кухарєв О. Особливості договору про зміну черговості одержання права на спадкування // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 4. – С. 41 – 44.
Мічурін Є. О., Сліпченко С. О., Кухарєв О. Є. Спадкове право: практика застосування: наук.-практ. посіб. — Х.: Юрсвіт, 2009. — 464с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Рабовська С.Я. Правовий порядок нотаріального оформлення здійснення права на спадкування ЄЄ Часопис Київського університету права. – 2011. - № 3. – С. 160 – 162.
Ромовська З. В. Українське цивільне право. Спадкове право: академічний курс:підручник. — К. : Правова єдність, 2009. — 264с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 1. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу, необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті Цивільного кодексу України щодо поняття спадкового права, поняття спадщини, часу та місця відкриття спадщини, поняття та видів заповіту, спадкування за законом, прийняття та відмова від спадщини, здійснення права на спадкування.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача 1

Що з переліченого майна переходить за спадщиною?

Задача 2

Вороб'янінов склав заповіт на користь своєї тітки. Після смерті із заявою про прийняття спадщини звернулись: тітка, дружина Вороб’янінов, його син і непрацездатна дочка. Спадщина померлого оцінена в 18 000 грн.

Яку частку отримає кожний із спадкоємців?

Задача 3

Визначте коло спадкоємців після смерті подружжя Нікіфорових.

Задача 4

Чи обґрунтований такий погляд? Як повинно бути розділене спадкове майно?

Задача 5

Громадянин Фетисов, що проживав зі своєю непрацездатною дружиною та працездатним братом, залишив заповіт на свою половину будинку на користь сина від першого шлюбу, який проживав окремо. Решту майна, в тому числі предмети домашньої обстановки та грошовий внесок в ощадбанку в сумі 5 000 грн., він заповів своїй дружині.

Після смерті Фетисова до суду звернулась дружина покійного з позовом про визнання недійсною частки заповіту, складеного на користь сина на половину будинку. Свій позов вона мотивувала тим, що вона непрацездатна і користується правом обов’язкової долі. До суду звернувся також брат Фетисова з позовом про визнання за ним права на предмети домашньої обстановки та вжитку, вказуючи, що він проживав однією сім’єю зі спадкодавцем протягом останніх 5 років до смерті останнього.

Вирішить спір.

Задача 6

Василенко, дружина Сіренка, який помер 13 вересня 1998 року, звернулась до суду з позовом до В. Сіренко – матері померлого спадкодавця – про усунення тієї від спадщини. Василенко мотивувала це тим, що В. Сіренко залишила сина у віці одного року шести місяців матері чоловіка, злісно ухилялась від його виховання та утримання.

Розгляньте підстави усунення від спадщини.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 13. Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Бондар Т. В. Договірні зобов'язання в цивільному праві (загальні положення): [навч. посібник]. — К.: Юстініан, 2007. — 280с.
Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Вавженчук С. Базові засади виконання договірного зобов’язання // Юридична Україна. – 2011. - № 6. – С. 50 – 53.
Гришко О. До проблеми прострочення кредитора у договірному праві // Юридична Україна. – 2012. - № 6. – С. 50 – 55.
Коструба А. Виконання зобов’язання як правоприпиняючий юридичний факт у зобов’язальній сфері // Підприємництво, господарство і право. – 2012. - № 2. – С. 91 – 95.
Коваль В. Вирішення колізій між загальними положеннями Господарського кодексу про договори, зобов’язання та відповідальність і положеннями Цивільного кодексу про окремі види зобов’язань // Віче. – 2011. - № 18. – С. 12 – 15.
Кордяк Я. Цесія та факторинг: сторона змінюється, зобов’язання залишаються // Юридична газета. – Київ, 2012. – 15 травня.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. I. – 808 с.
Паракуда О.В. Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язання: автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03: КНУТШ. – Київ, 2012. – 17с.
Пучковська І. Види забезпечення виконання зобов’язань як способи захисту // Юридична Україна. – 2011. - № 11. – С. 26 – 31.
Романюк Я.М. Цивільно-правові договори, у яких зобов’язання виражені в іноземній валюті, та проблеми, пов’язані з їх виконанням // Вісник Верховного Суду України. – 2011. - № 8. – С. 31 – 37.
Цивільне право України: навч. посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). — К.: Правова єдність, 2009. — 536c.
Цивільне право. Практикум: навч.посіб. – 2-ге вид., перероб. та доп. / за ред. Р.А. Майданика (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, О.В. Дзери. – К.: Правова єдність, 2009. – 752с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про зобов’язання, договір, види зобов’язань та договорів, підстави виникнення та припинення зобов’язань, порядок укладення, зміни та розірвання договорів.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача 1

Яку відповідь повинен дати адвокат?

Задача 2

Вирішить справу.

Задача 3

Вирішить справу.

Задача 4

Вирішить справу.

Задача 5

Вирішить справу.

Задача 6

Березовський запропонував своєму знайомому Арканову придбати у нього картину відомого художника. Арканов на наступний день направив факсом відповідь, в якій містилась його згода на придбання картини із вказівкою ціни покупки. Через п’ять днів Березовський повідомив Арканову, що готовий продати йому картину з ціною на 25 % вище, ніж запропонував Арканов. Арканов не погодився з цим, оскільки, на його думку, договір між ними вже укладений на умовах, що містяться в його повідомленні, яке й повинно вважатися акцептом.

Дайте визначення оферти та акцепту. Чиї дії слід розглядати як оферту чи акцепт? Чи був укладений договір?

Задача 7

Власники двох розташованих по сусідству дач уклали договір про те, що будуть по черзі здійснювати весняну та осінню обробку обох земельних ділянок, на яких розташовані їх дачі. Але, оскільки ділянка Федорова вдвічі більша за ділянку Семенова, то він буде отримувати від Федорова доплату в розмірі одного мінімального розміру заробітної плати.

Першим роботу виконував Федоров. Але коли свої зобов’язання виконав Семенов, то Федоров від сплати коштів відмовився, пояснюючи це тим, що їх договір немає юридичної сили і носить виключно побутовий характер.

Чи обґрунтовані пояснення Федорова?

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 15. Договори про передачу майна у власність.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року // Відомості Верховної Ради України. – 2002. - № 3-4. – Ст. 27; з наступними змінами і доповненнями.
Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» від 1.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України «Про захист прав споживачів» від 12.05.1991 р. // Відомості Верховної Ради УРСР. – 1991. – № 30. – Ст. 379 (в редакції Закону України № 3161-IV від 1.12.2005 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2006. – № 7. – Ст. 84).
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua)
Порядок провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування населення: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 р. № 833 // Офіційний вісник України. – 2006. – № 25. – С. 53. – Ст. 1818.
Постанова Верховної Ради України від 17.06.1992 р. № 2471-XII «Про право власності на окремі види майна» // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 35. – Ст. 517.
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 5 «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів» від 12.04.1996 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. – К.: Скіф, 2005. – С. 193-202.
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України 11.03.2004 р. № 98 // Офіційний вісник України. – 2004. – № 13. – С. 397. – Ст. 935.
Правила роздрібної торгівлі продовольчими товарами: Затверджено наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.07.2003 р. № 185 // Офіційний вісник України. – 2003. – № 30. – С. 310. – Ст. 1581.
Арсен М.І. Договір дарування за цивільним кодексом України: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. — Х., 2009. — 19 с.
Великорода О.М. Договір довічного утримання: Автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приват. права і підприємництва Акад. прав. наук України. — К, 2006. — 24 с.
Горбунова Л.М., Довічне утримання (догляд) [Текст] / Л.М. Горбунова, С.В. Рогачов, І.Ф. Іванчук. – К.: Поліграф-Експрес, 2006. – 41с.
Ісаєв А. Участь суб’єктів публічного права в договорі дарування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 2. – С. 83 – 86.
Ісаєв А.М. Договір дарування за Цивільним кодексом України [Текст]: монографія / А.М. Ісаєв, - Х.: Дьяконенко, 2010. – 224с.
Кузьмич О. Договір дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи в цивільному законодавстві України // Підприємництво, господарство і право. – 2011. - № 7. – С. 11 – 14.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2010. Т. II. – 1056 с.
Новікова В. Особливості договору дарування // Підприємництво, господарство і право. – 2009. - № 1. – С. 14 – 17.
Озернюк Г.В. Рентні договори в системі цивільно-правових договорів: Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / Одес. нац. юрид. акад. – О., 2010. – 19 с.
Соболівський А. Договір довічного утримання // Юридична газета. – 2012. – 17 січня
Турчак І.О. Правове регулювання договорів поставки в умовах ринкових реформ в Україні (цивільно-правовий аспект): Автореф. дис. … канд. юрид. наук: 12.00.03 / НДІ приватного права і підприємництва Академії правових наук України. – К., 2009. – 20с.
Цивільне право України: Навчальний посібник / Р.О. Стефанчук (ред.). – К.: Правова єдність, 2009. – 536 с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.
Цивільне та сімейне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність, 2009. – 968 с.
Черняк О.Ю. Цивільно-правовий статус споживача у контексті адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу: автореф. дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.03 [Електронний ресурс] / О. Ю. Черняк; НАПН України, НДІ приват. права і підприємництва. — К., 2011. — 19 с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про договори про передачу майна у власність, а саме: договір купівлі-продажу, роздрібної купівлі-продажу, договір поставки, договір дарування, договір довічного утримання, договір ренти.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Завдання 1

Дайте відповідь на питання: які із перерахованих якісних товарів не підлягають обміну і чому?

Задача 2

27 грудня Коваленко звернувся до магазину з проханням:

- повернути гроші за кофту, за диски, за книгу;

Які права має в даній ситуації Коваленко? Дайте роз'яснення.

Які з усіх перерахованих вище якісних товарів не підлягають обміну і чому? Дайте роз'яснення.

Чи матиме Коваленко право на повернення йому коштів та обмін товару, якщо він придбав їх в приватному магазині і адміністрація магазину посилається на те, що, оскільки магазин приватний, то товари обміну і поверненню не підлягають і його про це попереджали при покупці.

Задача 3

Карпова отримала у подарунок чоботи за 4000 грн. Проте через кілька днів стало зрозуміло, що вони незручні та не пасують за кольором до її одягу. Карпова звернулася до магазину з проханням повернути їй гроші за чоботи. Менеджер магазину прийняв чоботи, заяву, товарний чек і пообіцяв повідомити відповідь по телефону. Однак відповіді Карпова не отримала, тому звернулася з позовом до суду.

Під час судового розгляду було з’ясовано: менеджер, враховуючи те, що Карпова особисто не купувала чоботи, вирішив, що вона не має права отримати за них гроші і перерахував їх на кредитну картку, через яку було здійснено оплату.

Чи має право Карпова отримати гроші за покупку? Яке рішення повинен прийняти суд?

Задача 4

Вирішіть справу.

Задача 5

Артуров подарував своєму родичу Іванову дорогий швейцарський годинник. Незабаром відносини між ними різко погіршилися. Під час чергової сварки Іванов серйозно образив Артурова, а також наніс тілесні ушкодження водію останнього, за що був засуджений до позбавлення волі.

Під час відсутності Іванова Артуров забрав у нього з будинку годинник, заявивши, що відмовляється від виконання договору дарування. Дружина Іванова звернулася до суду з вимогою повернути їй подарунок.

Вирішіть справу.

Задача 6

Генерал у відставці Акуленко подарував половину книг своєї військово-історичної бібліотеки артилерійському полку, в якому колись починав службу, з умовою, що ці книги будуть використовуватися солдатами полку для підвищення освітнього рівня. Інші книги він подарував офіцерам полку, обумовивши при цьому, що книги також мають використовуватися ними із суспільно корисною метою.

Через п'ять років Акуленко відшукав сліди своєї цінної бібліотеки. Виявилось, що книги генерала із полкової бібліотеки знаходяться в музеї одного з військових училищ, а книги, подаровані однополчанам Акуленка, вивезені ними із полку після їх звільнення зі служби. Генерал пред'явив вимогу повернути всі книги до полкової бібліотеки.

Вирішить справу

Задача 7

Вирішіть справу

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 18. Договори про надання послуг.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Кодекс торговельного мореплавства України від 23.05.1995 р. // ВВРУ. – 1995. - № 47 – 52. – Ст. 349.
Повітряний кодекс України від 4.05.1993 р. // ВВРУ. – 1993. – № 25. – Ст. 274.
Закон України від 5.04.2001 р. «Про автомобільний транспорт» // ВВРУ. – 2006. - № 32. – Ст. 273.
Закон України від 10.11.1994 р. «Про транспорт» // ВВРУ. – 1994. - № 51. – Ст. 446.
Закон України від 4 жовтня 2001 р. «Про внесення змін до Закону України «Про страхування ” // Офіційний вісник України. – 2001. - № 44. – Ст. 1951.
Закон України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»: за станом на 1 сiчня 2011 р. / Офiцiйний вісник України. - 2004 - № 30. - том 1. – Ст. 182.
Статут залізниць України: Затверджено постановою КМУ від 6.04.1998 р. № 457 // Офіційний вісник України. – 1998. - № 14. – Ст. 150.
Про затвердження Положення про обов'язкове особисте страхування вiд нещасних випадків на транспорті: Постанова Кабінету Міністрів України вiд 14 серпня 1996 р. // ЗПУ України. – 1996. - № 16. – Ст. 451.
Вовчак О.Д. Страхова справа: Підручник+компакт-диск . - К.: Знання, 2011. – 390 с.
Пацурія Н.Б. Генезис і сутність страхування: аналіз наукових концепцій // Вісник КНУ ім. Т. Шевченка. - 2011. – С. 38-42. – (Юридичні науки; Вип. 87).
Страхове право України: Посібник / За ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко – К.: НАВС, 2012. – 256 с.
Фисун І.В., Ярова Г.М. Страхування. Навчальний посібник. - К.: ЦУЛ, 2011. – 240 с.
Демчук А. Предмет на об"єкт договору зберігання на товарному складі // Підприємництво, господарство і право. – 2007. – № 4. – С. 41-43.
Діковська І. Загальна характеристика договору транспортного експедирування // Підприємництво, господарство і право. – 2007. - № 11. – С. 104-108.
Донець А.Г. До питання співвідношення договору зберігання та договору охорони у цивільному праві України // Вісник господарського судочинства / Вищий господарський суд України. – Київ, 2007. – № 1. – С. 124-128.
Медведєв Д. Зарубіжний досвід регулювання діяльності з перевезення вантажів автомобільним транспортом // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 1. – С. 92-95.
Москаленко С. Договір зберігання транспортного засобу – чи захищені права власників авто? // Юридичний журнал. – 2007. - № 7. – С. 98 – 100.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Новікова В.В. Договір зберігання з точки зору оплатності й безоплатності // Проблеми законності : академічний збірник наукових праць / Мін. освіти і науки Укр. ; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2010. – Вип. 107. – С. 63-69.
Полетило К.С. Зберігання речей, що є предметом спору, та зберігання майна, на яке накладено арешт: матеріальні та процесуальні аспекти // Юриспруденція: теорія і практика : науково-практичний журнал / Центр правових досліджень Фурси. – Київ, 2010. – № 10 (72). – С. 37-41.
Коваль О. Проблематика становлення інституту управління майном в Україні // Право України : Спецвипуск. – Київ, 2010. – № 11 : "Правоохоронні органи в Україні : актуальні питання реформування". – С. 97-101.
Майданик Р. Договір управління майном: правова природа, місце в праві України // Юридична Україна : правовий часопис. – Київ, 2010. – № 8 (92). – С. 60-67.
Майданик Р. Поняття договору управління майном в цивільному праві України // Юридична Україна : правовий часопис. – 2010. – № 7 (91). – С. 9-14.
Назаренко В. Рецепція договору доручення // Підприємництво, господарство і право. – 2010. - № 6. – С. 15 – 19.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Сибіга О.М. Договір комісії за Цивільним кодексом України [Текст]: монографія Є О.М. Сибіга. – Х.: Право, 2010. – 184с.

Методичні поради з викладання теми:

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про договори про надання послуг, а саме: договори перевезення, договори зберігання, договір страхування, договір доручення, комісії та управління майном.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача № 1

Підприємець Довженко уклав із залізницею договір перевезення з Одеси в Дніпропетровськ червоних помідорів та кабачків. Залізниця подала вагони під навантаження його вантажу із запізненням на 3 дні. До цього часу вантаж почав псуватися. В результаті при його реалізації Довженко зазнав значних збитків i подав в суд позов до залiзницi з вимогою вiдшкодування збитків, викликаних тридобовою затримкою подачі вагонів. 3алiзниця відмовилася платити, мотивуючи це тим, що затримка подачі вагонів була викликана розмиттям полотна залiзницi через тривалі зливові дощі в 100 км вiд станцій навантаження вантажу.

Яке рішення повинен прийняти суд? Чu змiнumься рiшення суду у випадку, якщо затримка подачі вагонів відбулася через затримку вивантаження попереднім клієнтом?

Задача № 2

Задача № 3

Яке може бути рішення суду у разі пред’явлення позову власником?

Задача №4

Задача 5

Булочкін уклав договір страхування відповідальності. Через кілька днів у нього з Хворостовим виник конфлікт на побутовому рівні, в результаті чого, він спричинив тілесні ушкодження Хворостовому, а також пошкодив його речі (порвав костюм, розбив мобільний телефон).

Хто повинен відшкодовувати шкоду Хворостовому, страхова компанія чи Булочкін? Дайте роз’яснення.

Задача 6

Зорькін уклав договір майнового страхування.

Через 2 місяці з його квартири було вкрадено наступні речі: ноутбук, вартістю 6 000 грн., телевізор – 15 030 грн., коштовності – на суму 22 500 грн.).

Страховою компанією було відшкодовано шкоду Зорькіну.

Ще через 11 місяців було знайдено особу, яка викрала вище зазначені речі у Зорькіна з квартири (Кротов).

Зорькін звернувся з вимогою до Кротова про повернення йому його речей. Для погашення фактичних витрат, пов’язаних з виплатою страхової суми Зорькіну, до Кротова також звернулася і страхова компанія.

Вирішіть справу.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 1. Недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Ігнатенко В.М. Спільні риси й відмінності договірних і недоговірних зобов’язань // Проблеми законності. – 2011. – Вип. 114. – С. 54 – 61.
Ківалова Т. Цивільно-правова недоговірна відповідальність як вид юридичної відповідальності // Про українське право. – 2010. – Число 5: Правова відповідальність. – С. 207 – 216.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: навч. посіб. / О.О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240с.
Харитонов Є.О. Цивільне право України : підручник / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. О.В. Старцев. – Вид. 3-тє, переробл. і доп. – Київ : Істина, 2011. – 808 с.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача № 1.

Гр-н Орлов випадково найшов у метро гаманець, в якому виявилися візитка з домашньою адресою та фотографією гр-на Крилова. Виявилося, що гаманець дійсно належить Крилову, якому Орлов його і повернув. Після цього Орлов випадково у газеті натрапив на оголошення про винагороду в розмірі 300 грн., обіцяну Криловим тому, хто знайде його гаманець.

Гр-н Орлов звернувся до гр-на Крилова з вимогою про сплату винагороди, посилаючись на те, що він виконав умови публічної обіцянки винагороди, визначені Криловим. Останній відмовився виплатити винагороду, пославшись на те, що він здійснив би її виплату, якби Орлов пред’явив до нього вимогу одночасно з поверненням гаманця.

Чи має право гр-н Орлов претендувати на одержання винагороди?

Задача № 2.

Повертаючись додому з роботи, пожежник Турков побачив, що з-під дверей магазину, що належить ТОВ «Весна», йде густий дим. Оскільки в магазині ніхто не відповідає на крики Туркова, останній вибив вітрину магазину, загасив пожежу і врятував непритомну прибиральницю магазину, через недопалок цигарки якої виникла пожежа.

ТОВ «Весна» пред’явила вимогу до Туркова про відшкодування шкоди, завдану знищенням вітрини, посилаючись на те, що товариство не уповноважувало Туркова на вчинення зазначених дій. Турков в свою чергу зазначив, що рятувати чуже життя та майно від пожежі – його службовий обов’язок, тому ці відносини взагалі не можуть регулюватися цивільним правом, адже є трудовими. Турков вважав, що пожежна частина, в якій він працює, зобов’язана відшкодувати шкоду, завдану його здоров’ю, адже, рятуючи життя і майно інших від пожежі, Турков ушкодив руку і зазнав опіків, на лікування яких витратив 15 000 грн.

Чиї вимоги є правомірними? Вирішіть справу по суті.

Задача № 3.

Симоненко подала до газети оголошення про вручення винагороди тій особі, яка знайде її собаку (опис собаки та адресу, де її загублено, додавалося).

Через кілька днів собаку випадково знайшов Громов і повідомив Симоненко про знайдення собаки. Симоненко подякувала Громову за допомогу в знайденні собаки, а виплачувати винагороду відмовилася на тій підставі, що в оголошенні вона не вказувала про суму, яку вона зобов’язується сплатити у разі знайдення її собаки.

Вирішіть справу.

Задача № 4.

Куриленко вирішив покінчити життя самогубством та виліз на дах 9-ти поверхового будинку, щоб стрибнути з нього. Це побачив Саратов та побіг за ним. При спробі Куриленка стрибнути донизу, Саратов схопив його та міцно тримав, не даючи йому зірватися, але в результаті цих дій з руки Саратова злетів золотий браслет та впав на тротуар, де проходили перехожі. Куриленко кричав, що не хоче жити і просив не чіпати його, але Саратов перешкодив йому вчинити самогубство.

Після цього Саратов побачив, що немає його браслета там, де він впав, і вирішив звернутися до Куриленка з вимогою відшкодувати завдану йому шкоду. Куриленка відповів, що не просив його рятувати, а тому нічого відшкодовувати не збирається.

Як потрібно вирішити справу?

Задача № 5.

До дня м. Львова мерія по радіо оголосила конкурс на найкращий вірш про місто. Найкращий твір мав бути обраний на таємному голосуванні працівників мерії та розміщений на стенді головної площі м. Львова.

Бажаючих взяти участь було багато. Вірші приносили ще й у День міста. Але мерія відповіла, що вже не приймає вірші, бо вийшов час на їх подання. Деякі учасники почали скаржитись, що їм не вказали чітко останній день для подання віршів.

Хто в даній ситуації правий?

Задача № 6.

В квартирі Іванова сталася пожежа. Довелося зривати двері і гасити полум’я.

Після від’їзду пожежників сусід Іванова Карпов вирішив наглядати за квартирою Іванова, оскільки двері було зламано і він боявся, що з квартири можуть викрасти цінні речі Іванова. Для цього він ночував кілька ночей там, поки не приїхав Іванов з відрядження.

Іванову це не сподобалось, і він зажадав пояснень та відшкодування шкоди і витрат за користування комунальними послугами.

Вирішіть справу.

ІНСТИТУТ КРИМІНАЛЬНО-ВИКОНАВЧОЇ служби

НаціональнА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Кафедра загально-юридичних дисциплін

ЗАТВЕРДЖУЮ

Начальник кафедри

загально-юридичних дисциплін

«__»________ 20__

ПЛАН ПРОВЕДЕННЯ

ПРАКТИЧНОГО ЗАНЯТТЯ

ТЕМА № 2. Деліктні зобов’язання.

З навчальної дисципліни: «Цивільне право».

Категорія слухачів: курсанти ІКВС.

Обсяг навчального часу: 2 години.

Навчальне обладнання, ТЗН: комп’ютерна техніка.

Наочні засоби: Цивільний кодекс України, підручники, навчальні посібники з цивільного права.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: Теорія держави та права, Римське приватне право.

Забезпечувані дисципліни: Цивільний процес, Сімейне право України.

Навчальні питання:

1. Організаційна частина (2 – 3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
2. Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети практичного заняття; вступне слово викладача – обґрунтовується актуальність теми заняття, її значення для професійної діяльності; повідомлення плану практичного заняття.
3. Вирішення запропонованих задач (65-70 хв.)
4. Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача, в якому дається загальна оцінка проведеного практичного заняття; оцінювання роботи курсантів; даються методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Література:

Цивільний кодекс України [Текст]: чинне законодавство України зі змінами та доповненнями станом на 3 вересня 2012 р.: (відповідає офіційному текстові). - К.: "Центр учбової літератури", 2012. - 272с.
Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянину незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду: Закон України від 1 грудня 1994 р. //ВВРУ. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27.03.1992 року № 6 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року. № 4 [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, стягнення безпідставно нажитого майна. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 3 від 31.03.89 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27.03.92 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Про судову практику в справах про відшкодування шкоди, заподіяної підприємствам, установам, організаціям і їх працівникам. Постанова Пленуму Верховного Суду України № 14 від 29.12.92 зі змінами [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.rada.gov.ua.
Галушка Ю. Суб’єкти відшкодування шкоди, завданої органами дізнання та досудового слідства ЄЄ Вісник Львівського університету ім. Івана франка. – 2011. – Серія Юридична: Вип. 52. – С. 190 – 195.
Гринько С.Д. Деліктні зобов’язання римського приватного права: поняття, система, рецепція: монографія / С.Д. Гринько; [За наук. ред. Є.О. Харитонова]; М-во освіти і науки, молоді та спорту України. – Хмельницький. – 2012. – 724с.
Ігнатенко В.М. Спільні риси й відмінності договірних і недоговірних зобов’язань // Проблеми законності. – 2011. – Вип. 114. – С. 54 – 61.
Ківалова Т. Цивільно-правова недоговірна відповідальність як вид юридичної відповідальності // Про українське право. – 2010. – Число 5: Правова відповідальність. – С. 207 – 216.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: у 2т. – 4-е вид., перероб. і допов. / за ред. О.В. Дзери (кер. авт. кол.), Н.С. Кузнєцової, В.В. Луця. – К.: Юрінком Інтер, 2011. Т. II. – 1056 с.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: навч. посіб. / О.О. Отраднова. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240с.
Харитонов Є.О. Цивільне право України : підручник / Є.О. Харитонов, О.І. Харитонова. О.В. Старцев. – Вид. 3-тє, переробл. і доп. – Київ : Істина, 2011. – 808 с.
Хоменко М.М. Особливості правового статусу держави як суб’єкта цивільно-правової відповідальності у деліктних зобов’язаннях // Адвокат. – 2011. - № 5. – С. 29 – 32.
Цивільне право: підручник: у 2 т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатеєвої, В.Л. Яроцького – Х.: Право. – 2011. – Т. 2. – 816с.

Методичні поради з викладання теми:

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

Задача1

14-річний Дронов, який зі своїми друзями прийшов в зоопарк, почав пустувати біля вольєру з тиграми. Черговим було зроблено зауваження, але він не реагував на це. Внаслідок пустощів він впав на майданчик до тигрів і був розшматований. Батьки звернулися з позовом до адміністрації зоопарку про відшкодування збитків, пов’язаних із похованням, а саме спорудженням надгробку і поминальним обідом. Адміністрація зоопарку проти позову заперечує, посилаючись на відсутність своєї вини.

Вирішіть справу.

Задача 2

Душевнохворий Горькін, знаходячись дома сам, вийшов з будинку та пішов до свого сусіда в гості. Там, побачивши дітей, які гралися іграшками, забрав їх та поламав. А також забрав з собою дитячу коляску. Потерпілий звернувся з позовом про відшкодування збитків до матері Горькіна. В суді було з’ясовано, що Горькін душевнохворим в судовому порядку не визнаний, а мати його на час заподіяння шкоди перебувала в лікарні.

Чи буде задоволений позов потерпілого?

Задача 3

10-річний Борисенко вкрав у свого шкільного товариша Носова мобільний телефон. Батьки Носова звернулися з позовом до суду про повернення їм телефону, який належав їх сину.

В суді батьки Борисенка заявили, що у свого сина вони бачили цей телефон, але потім їх син телефон комусь віддав і вони вирішили, що телефон був повернутий справжньому власнику.

Також вони заявили, що не винні, що їх вин вкрав телефон і не повинні відповідати за свого сина.

Хто має відшкодувати шкоду Носову?

Задача 4

Вирок стосовно Фокіна було скасовано і справу припинено за відсутністю в його діях складу злочину. Фокін перебував в місцях позбавлення волі 7 місяців.

На які види відшкодування він має право? В якому порядку буде поновлено його трудові, житлові та інші права?

Задача 5

На Коркіна, якому 61 рік і який вийшов з ліфта свого будинку, напав молодий хлопець та намагався забрати у нього гроші і мобільний телефон. Корків, в руках якого була палиця, на яку він спирався, замахнувся на хлопця, захищаючи себе і не віддаючи гроші. При цьому він випадково вдарив жінку, яка стояла за ним і ще не встигла вийти з ліфта. Молодий хлопець, відчувши опір та побачивши, що Коркін не один – втік. А жінка отримавши травму голови викликала лікаря і на наступний день подала в суд позов на Коркіна за те, що він спричинив їй тілесні ушкодження.

Хто має відшкодувати шкоду жінці?

ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ

Самостійна робота передбачає пошук та опрацювання рекомендованої літератури, підготовку рефератів і наукових доповідей, виконання завдань, спрямованих на розвиток самостійності та ініціативності, а також індивідуальних завдань у рамках підготовки до участі в конференціях і олімпіадах.

Дайте розгорнуті відповіді на такі запитання:

До теми 1 "Загальна характеристика цивільного права України":

В яких значеннях може розглядатись поняття "цивільне право"?
Що є предметом правового регулювання цивільного права?
Поняття майнових відносин.
Особисті немайнові відносини, пов’язані з майновими, та особисті немайнові відносини, не пов’язані з майновими відносинами: поняття та відмінні риси.
Характерні риси методу цивільно-правового регулювання.
Які є загальні засади цивільного законодавства?
Які є функції цивільного права?
Які є форми цивільного законодавства?
Які структура Цивільного кодексу України?
Що таке аналогія права та аналогія закону?

До теми 2 "Цивільні правовідносини":

Поняття та характеристика цивільних правовідносин.
Ознаки цивільних правовідносин.
Що таке "суб’єктивне цивільне право"?
Що таке "суб’єктивний цивільний обов’язок"?
Які є майнові об’єкти цивільних правовідносин?
Класифікація цивільних правовідносин.
Що таке "юридичний факт"?
Що таке "юридичні вчинки"?
Які є види юридичних складів?

До теми 3 "Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин":

Що таке "фізична особа"?
Як забезпечується індивідуалізація фізичної особи в цивільних правовідносинах?
Що таке "цивільна правоздатність"?
Що включає в себе зміст цивільної правоздатності?
В яких випадках можливе обмеження цивільної правоздатності фізичної особи?
Поняття та зміст цивільної дієздатності фізичної особи.
Елементи цивільної дієздатності фізичної особи.
Що означає "деліктоздатність" та з якого віку вона виникає?
Види дієздатності.
Обсяг дієздатності малолітніх, неповнолітніх, осіб, обмежених в дієздатності та позбавлених дієздатності.
Підстави надання повної цивільної дієздатності.
Підстави обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
Правові наслідки обмеження цивільної дієздатності фізичної особи.
Поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, цивільна дієздатність якої була обмежена.
Визнання фізичної особи недієздатною.
Момент визнання фізичної особи недієздатною.
Визнання фізичної особи безвісно відсутньою: підстави та правові наслідки.
Встановлення опіки над майном фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою, а також фізичної особи, місце перебування якої невідоме.
Підстави та правові наслідки оголошення фізичної особи померлою.
Які правові наслідки появи фізичної особи, яка була оголошена померлою?
Особливості цивільно-правової відповідальності фізичної особи-підприємця.
Порядок призначення опікуна та піклувальника.
Які фізичні особи не можуть бути опікуном або піклувальником?
Права та обов’язки піклувальника.
Які правочини не може вчиняти опікун?
Які правочини вчиняються лише з дозволу органу опіки та піклування?
Особливості управління майном особи, над якою встановлено опіку.
Підстави припинення опіки та піклування.
Помічник фізичної особи та його правовий статус.
Поняття та ознаки юридичних осіб.
Які є види юридичних осіб?
Види господарських товариств.
Філії та представництва юридичної особи.
Відповідальність юридичних осіб.
Порядок реалізації правосуб’єктності юридичної особи.
Порядок здійснення державної реєстрації юридичної особи.
Строки проведення державної реєстрації юридичної особи.
Зміст установчих документів юридичної особи.
Які є способи створення юридичної особи?
Форми припинення юридичної особи.
Види правонаступництва.
Порядок ліквідації платоспроможної юридичної особи.
Порядок ліквідації неплатоспроможної юридичної особи.
Порядок задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації платоспроможної юридичної особи.
Порядок задоволення вимог кредиторів у разі ліквідації неплатоспроможної юридичної особи.

До теми 4 "Об’єкти цивільних прав":

Поняття об’єктів цивільних прав.
Які є види об’єктів цивільних прав?
Класифікація речей та її правове значення.
Що таке "підприємство як єдиний майновий комплекс" та предметом яких правочинів може виступати?
Що таке "складні речі" та "складові частини речі" і в чому полягає відмінність між ними?
В чому відмінність між поняттями "продукція", "плоди" та "доходи"?
Що таке гроші?
Що таке цінні папери?
Які є групи цінних паперів?
Кому можуть належати права, посвідчені цінним папером?
Які є цінні папери за формою існування?
Які є цінні папери за формою випуску?
В чому особливості послуг як об’єкту цивільних прав?
Нематеріальні блага як об’єкти цивільних прав?

До теми 5 "Особисті немайнові права фізичної особи":

Які є ознаки особистих немайнових прав?
Які є види особистих немайнових прав?
Рівність особистих немайнових прав фізичних осіб.
Захист та поновлення порушеного особистого немайнового права.
Який порядок зміни прізвища, ім’я та по-батькові фізичної особи?
Які особи мають право на опіку та піклування?
Право на свободу пересування.
Право на життя.
Право на медичну допомогу.
Захист інтересів фізичної особи при проведенні фото-, кіно-, теле- та відеозйомок.

До теми 6 "Правочини":

Поняття та ознаки правочину.
Класифікація правочинів.
Що таке біржові правочини?
Що таке фідуціарні правочини?
Які правочини є умовними?
Умови дійсності правочину.
Форма правочину.
В яких випадках правочин повинен укладатися в простій письмовій формі?
Які наслідки недодержання форми правочину?
Державна реєстрація правочину.
Місце вчинення правочину.
Тлумачення змісту правочину.
Відмова від правочину.
Поняття та види недійсних правочинів.
Які правочини є нікчемними?
Які правочини є оспорюваними?
Правові наслідки визнання правочину недійсним?
Правові наслідки вчинення правочину малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності.
Правові наслідки вчинення правочину дієздатною фізичною особою, яка у момент його вчинення не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом насильства.
Правові наслідки правочину, який вчинено під впливом тяжкої обставини.

До теми 7 "Представництво. Довіреність":

Поняття та значення представництва в цивільному праві.
Суб’єктний склад представництва.
Які правочини не може вчиняти представник?
Підстави виникнення представництва.
Які особливості комерційного представництва?
Статутне представництво.
Представництво за довіреністю.
Форма та строк довіреності.
Поняття, види та зміст довіреності.
Припинення представництва за довіреністю.
Передоручення.
Скасування довіреності.
Відмова представника від вчинення дій, які були визначені довіреністю.

До теми 8 "Строки та терміни в цивільному праві":

Поняття строків в цивільному праві.
В чому відмінність між строком та терміном?
Місце строків у системі юридичних фактів цивільного права.
Види цивільно-правових строків.
В чому полягає значення строків позовної давності?
Які є види строків позовної давності?
Особливості преклюзивних строків.
Поняття та значення гарантійних строків.
Поняття та значення претензійних строків.
До яких вимог застосовується позовна давність в один рік?
Зміна тривалості позовної давності.
Початок перебігу позовної давності.
Зупинення перебігу позовної давності.
Переривання перебігу позовної давності.
Перебіг позовної давності у разі залишення позову без розгляду.
Наслідки спливу позовної давності.
На які вимоги позовна давність не поширюється?

До теми 9 "Відповідальність в цивільному праві":

Поняття цивільно-правової відповідальності.
Які є види цивільно-правової відповідальності?
Які є форми цивільно-правової відповідальності?
Субсидіарна відповідальність.
Солідарна відповідальність.
Часткова відповідальність.
Договірна та недоговірна відповідальність.
Повна, обмежена та кратна відповідальність.
Загальні та спеціальні форми відповідальності.
Цивільне правопорушення.
Умови цивільно-правової відповідальності.
Види шкоди.
Моральна шкода.
Розкрийте поняття та складові елементи збитків.
Упущена вигода.
Реальні збитки.
Розмір відшкодування збитків у цивільному праві.
Вина як умова цивільно-правової відповідальності.
Казус та непереборна сила як підстави звільнення від цивільно-правової відповідальності.
Змішана вина та спільне заподіяння шкоди.

До теми 10 "Право власності. Захист права власності":

Поняття власності та права власності.
Види та форми права власності.
Право державної власності.
Право приватної власності.
Право комунальної власності.
Здійснення права власності.
Підстави набуття права власності.
Момент набуття права власності за договором.
Знахідка як спосіб набуття права власності.
1. Набуття права власності за набувальною давністю.
2. Припинення права власності особи на майно, яке не може їй належати.
3. Реквізиція та конфіскація як способи припинення права власності.
4. Здійснення права спільної часткової власності.
5. Здійснення права спільної сумісної власності.
6. Переважне право купівлі частки у праві спільної часткової власності.
7. Виділ частки із майна, що є у спільній частковій власності.
8. Припинення права на частку у спільному майні за вимогою інших співвласників.
9. Самочинне будівництво.
10. Право на земельну ділянку при придбанні житлового будинку, будівлі або споруди, що розміщені на ній.
11. Право власності на житло на порядок його реалізації.
12. Засади захисту відносин власності.
13. Віндикаційний позов як спосіб захисту права власності.
14. Умови задоволення віндикаційного позову.
15. Добросовісний та недобросовісний набувач.
16. Предмет, об’єкт та сторони негаторного позову.
17. Умови задоволення негаторного позову.
18. Позов про визнання права власності як спосіб захисту права власності.

До теми 11 "Право інтелектуальної власності ":

Особливості права інтелектуальної власності та його види.
Відмінності об’єктів правового регулювання інтелектуальної власності від інших об’єктів цивільних правовідносин.
Специфіка правового регулювання інтелектуальної власності.
Зміст права інтелектуальної власності.
Авторське право та його зміст.
Суб’єкти та об’єкти авторського права.
Права автора та строк їх дії.
Охорона авторського права.
Співавторство.
Похідний твір.
Суміжні права: поняття та зміст.
Поняття патентного права.
Умови патентоздатності.
промислова придатність винаходу та корисної моделі.
Патентовласники.
Охоронні документи на винаходи, корисні моделі та промислові зразки.
Строк дії патенту.
Права та обов’язки, що виникають з патенту.
Підстави припинення дії патенту.
Підстави визнання патенту повністю чи частково недійсним.
Поняття комерційного найменування.
Майнові права на комерційне найменування.
Поняття та види торговельних марок.
Умови надання правової охорони торговельним маркам.
Підстави для відмови у наданні правової охорони торговельним маркам.
Майнові права інтелектуальної власності на торговельну марку та строк їх чинності.
Право попереднього користувача на торговельну марку.
Право інтелектуальної власності на географічне позначення.

До теми 12 "Спадкове право":

Поняття спадкування.
Яка особа визнається спадкодавцем?
Хто може бути спадкоємцем?
"Негідні" спадкоємці.
Спадковий актив та спадковий пасив.
Склад спадщини.
Права та обов’язки особи, які не входять до складу спадщини.
Відкриття спадщини.
Місце відкриття спадщини та його правове значення.
Спадкування права на земельну ділянку.
Спадкування права на вклад у банку (фінансовій установі).
Спадкування права на одержання страхових виплат (страхового відшкодування).
Спадкування права на відшкодування збитків, моральної шкоди та сплату неустойки.
Спадкування обов'язку відшкодувати майнову шкоду (збитки) та моральну шкоду, яка була завдана спадкодавцем.
Комморієнти.
Спадковий договір.
Поняття та зміст заповіту.
Порядок посвідчення заповіту.
Види заповітів.
Секретний заповіт.
Форма заповіту.
Підпризначення спадкоємця.
Заповідальний відказ.
Покладання.
Призначення виконавця заповіту.
Повноваження виконавця заповіту. Строк їх чинності.
Право на обов’язкову частку у спадщині.
Право заповідача на скасування та зміну заповіту.
Недійсність заповіту.
Підстави спадкування за законом.
Коло спадкоємців за законом.
Особливості спадкування усиновленими та усиновлювачами.
Спадкування за правом представлення та спадкова трансмісія..
Розмір частки у спадщині спадкоємців за законом.
Прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини.
Наслідки пропущення строку для прийняття спадщини.
Відмова від спадщини та її правові наслідки.
Відумерлість спадщини.
Лежача спадщина.
Охорона спадкового майна.
Управління спадщиною.
Оформлення права на спадщину.

До теми 13 "Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір":

Поняття та ознаки зобов’язання.
Види зобов’язань.
Акцесорні зобов’язання.
Альтернативні та факультативні зобов’язання.
Суб’єкти зобов’язань.
Підстави виникнення зобов’язань.
Порядок заміни кредитора у зобов’язанні.
Особливості заміни боржника у зобов’язанні.
Принцип належного виконання зобов’язання.
Місце виконання зобов’язання.
Спосіб виконання зобов’язання.
Підстави припинення зобов’язання.
Новація як підстава припинення зобов’язань.
Функції цивільно-правового договору.
Алеаторні договори.
Публічний договір.
Договір на користь третьої особи.
Договір приєднання.
Попередній договір та договір про наміри.
Істотні умови договору.
Зміст договору.
Тлумачення умов договору.
Оферта та акцепт.
Момент укладення договору.
Укладення договору за пропозицією, в якій не вказаний строк для відповіді.
Підстави для зміни або розірвання договору.
Правові наслідки зміни або розірвання договору.
Зміна або розірвання договору у в’язку з істотною зміною обставин.

До теми 14 "Способи забезпечення виконання зобовязань":

Види способів забезпечення виконання зобов’язання.
Пеня та штраф.
Залікова неустойка.
Штрафна неустойка.
Виключна неустойка.
Альтернативна неустойка.
Договір поруки.
Права та обов’язки поручителя у разі пред’явлення до нього вимоги.
Припинення поруки.
Поняття та строк дії гарантії.
Правові наслідки порушення боржником зобов’язання, забезпеченого гарантією.
Припинення гарантії.
Завдаток.
Відмінність завдатку від авансу.
Поняття та види застави.
Предмет застави.
Іпотека.
Заклад.
Момент виникнення права застави.
Обов’язки володільця предмета застави.
Звернення стягнення на предмет застави.
Реалізація предмета застави.
Дострокове виконання зобов’язання, забезпеченого заставою.
Припинення застави.
Право притримання.

До теми 15 "Договори про передачу майна у власність":

Відмінність договору купівлі-продажу від інших цивільно-правових договорів про передачу майна у власність.
Види договорів купівлі-продажу.
Істотні умови договору купівлі-продажу.
Що розуміється під “товаром належної якості”?
Наслідки невиконання продавцем вимоги закону щодо попередження покупця про права третіх осіб на товар.
Правові наслідки продажу товару в асортименті, що не відповідає умовам договору.
Правові наслідки продажу товару неналежної якості.
Особливості договору роздрібної купівлі-продажу щодо прав, обов’язків сторін та правових наслідків невиконання продавцем і покупцем покладених на них обов’язків.
Відмінність договору міни від інших договорів купівлі-продажу.
Особливості розірвання, зміни договору міни, визнання його недійсним.
Особливості зовнішньоекономічного бартеру.
Поняття та юридична характеристика договору поставки.
Відмінність договору поставки від інших цивільно-правових договорів.
Істотні умови договору поставки.
Порядок розрахунків за поставлені товари.
Права та обов’язки сторін за договором поставки.
Порядок приймання товару покупцем за кількістю.
Порядок приймання товару покупцем за якістю.
Особливості зміни та розірвання договору поставки.
Підстави відповідальності постачальника.
Поняття та юридична характеристика договору контрактації сільськогосподарської продукції.
Відмінність договору контрактації сільськогосподарської продукції від інших цивільно-правових договорів.
Поняття та юридична характеристика договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Відмінність договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу від інших договорів.
Відмежування договору дарування від інших цивільно-правових договорів.
Суб’єкти договору дарування.
Предмет договору дарування.
Прийняття дарунку.
Форма договору дарування.
Припинення і розірвання договору дарування.
Особливості договору дарування з обов’язком передати дарунок у майбутньому.
Особливості договору дарування з обов’язком обдаровуваного на користь третьої особи.
Особливості договору про пожертву.
Відмінність договору ренти від інших договорів.
Сторони договору ренти.
Предмет договору ренти.
Розмір ренти.
Забезпечення виконання зобов’язання платником ренти.
Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження майна, переданого під виплату ренти.
Строк договору ренти.
Форма договору ренти.
Права та обов’язки сторін за договором ренти.
Припинення договору ренти.
Правові наслідки розірвання договору ренти.
Відмінність договору довічного утримання (догляду) від інших цивільно-правових договорів.
Сторони договору довічного утримання (догляду).
Заміна набувача.
Предмет договору довічного утримання (догляду).
Момент виникнення у набувача права власності на майно, яке є предметом договору довічного утримання (догляду).
Строк договору довічного утримання (догляду).
Форма договору довічного утримання (догляду).
Права та обов’язки сторін за договором довічного утримання (догляду).
Припинення договору довічного утримання (догляду).

До теми 16 "Договори про передачу майна у тимчасове користування":

Поняття договору найму (оренди), його юридична характеристика.
Що може бути предметом договору найму (оренди)?
Які є види договору найму (оренди)?
Плата за користування майном.
Строк договору найму (оренди).
Форма договору найму (оренди).
Права третіх осіб на річ, передану в найм.
Правонаступництво у разі зміни власника речі, переданої в найм.
Піднайм.
Переважні права наймача.
Поліпшення наймачем речі, переданої в найм.
Припинення договору найму (оренди).
Особливості договору прокату.
Поняття та істотні умови договору лізингу.
Що не може бути предметом лізингу?
Що таке “основні фонди”?
Які є види лізингу?
Форма договору лізингу.
Строк договору лізингу.
Ризик випадкового знищення або пошкодження предмета договору лізингу.
З чого складаються лізингові платежі?
Відповідальність продавця (постачальника) предмета договору лізингу.
Підстави відмови від договору лізингу.
Що таке “оренда землі”?
Об’єкт оренди. Поняття земельної ділянки.
Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди) земельної ділянки.
Істотні умови договору найму (оренди) земельної ділянки.
Що є невід’ємною частиною договору оренди землі?
Який порядок укладення договору оренди землі?
Форма та строк дії договору найму (оренди) земельної ділянки.
Розмір, форма та строки внесення орендної плати за землю.
Які права та обов’язки має орендодавець за договором найму (оренди) земельної ділянки?
Які права та обов’язки має орендар за договором найму (оренди) земельної ділянки?
Які є особливості захисту прав орендаря та орендодавця на орендовану земельну ділянку?
Який порядок відшкодування збитків, завданих орендарю?
Який порядок відшкодування збитків, завданих внаслідок зміни стану орендованої земельної ділянки?
Суборенда договору найму (оренди) земельної ділянки.
Порядок зміни умов договору найму (оренди) земельної ділянки.
Припинення договору найму (оренди) земельної ділянки.
Поновлення договору найму (оренди) земельної ділянки.
Які правові наслідки припинення або розірвання договору найму (оренди) земельної ділянки?
Поняття договору найму будівлі або іншої капітальної споруди та його юридична характеристика.
Форма договору найму будівлі або іншої капітальної споруди.
Порядок передання будівлі або іншої капітальної споруди у найм.
Надання наймачеві права користування земельною ділянкою, на якій знаходяться будівля або інша капітальна споруда.
Плата за користування будівлею або іншою капітальною спорудою.
Поняття договору найму (оренди) транспортного засобу.
Предмет та форма договору найму (оренди) транспортного засобу.
Витрати, пов’язані з використанням транспортного засобу, переданого у найм (оренду).
Страхування транспортного засобу, переданого у найм (оренду).
Правові наслідки пошкодження транспортного засобу, переданого у найм (оренду).
Особливості найму транспортного засобу з екіпажем, який його обслуговує.
Особливості укладення договору найму (оренди) повітряних та морських суден.
Поняття та юридична характеристика договору позички.
Відмежування договору позички від інших цивільно-правових договорів.
Істотні умови договору позички.
Форма договору позички.
Обов’язки користувача.
Обов’язки позичкодавця.
Припинення договору позички.
Поняття договору найму (оренди) житла та його юридична характеристика.
Істотні умови договору найму (оренди) житла.
Особливості правового регулювання короткострокового найму житла.
Права та обов’язки наймача і членів його сім’ї.
Переважні права наймача житла.
Обов’язки наймодавця за договором найму (оренди) житла.
Тимчасові мешканці.
Договір піднайму житла.
Підстави розірвання договору найму (оренди) житла.
Відмінність договору найму (оренди) житла та договору найму жилого приміщення.

До теми 17 "Договори про виконання робіт":

Поняття договору підряду.
У чому полягає відмінність між договором підряду та трудовим договором?
Які є види договору підряду?
Форма договору підряду.
Сторони договору підряду.
Істотні умови договору підряду.
Хто несе ризик випадкового знищення або пошкодження матеріалу за договором підряду?
Що є предметом договору підряду?
Поняття та види кошторису.
З якого моменту кошторис набирає чинності та стає частиною договору?
Особливості внесення змін до кошторису.
Які є види строків у договорі підряду?
Строки виконання роботи за договором підряду.
Ощадливість підрядника.
Про які обставини підрядник зобов’язаний попередити замовника?
Які правові наслідки невиконання замовником вимог підрядника?
Які права має замовник під час виконання роботи?
Сприяння замовника.
Які права має замовник у разі порушення підрядником договору підряду?
Порядок прийняття замовником роботи, виконаної підрядником.
Порядок оплати роботи за договором підряду.
Розрахунки між сторонами у разі випадкового знищення предмета договору підряду або неможливості закінчення роботи.
Право підрядника на притримування.
Відповідальність підрядника за неналежну якість роботи.
Встановлення та порядок обчислення гарантійного строку щодо якості роботи за договором підряду.
Строки позовної давності за вимогами, що випливають із договору підряду.
Поняття та юридична характеристика договору побутового підряду.
Форма договору побутового підряду.
Гарантії прав замовника.
Надання замовникові інформації про роботу.
Виконання роботи за договором побутового підряду з матеріалу замовника.
Виконання роботи за договором побутового підряду з матеріалу підрядника.
Права замовника у разі істотного порушення підрядником договору побутового підряду.
Які особливості встановлення плати за договором побутового підряду?
Які правові наслідки нез’явлення замовника за одержанням роботи?
Визначте поняття: "будівництво", "капітальне будівництво", "капітальний ремонт", "реконструкція".
Поняття та значення договору будівельного підряду.
Істотні умови договору будівельного підряду.
Проектно-кошторисна документація.
Забезпечення будівництва та оплата робіт.
Страхування об’єкта будівництва.
Особливості передання та прийняття робіт за договором будівельного підряду.
Права та обов’язки сторін за договором будівельного підряду.
Відповідальність підрядника за договором будівельного підряду.
Відповідальність замовника за договором будівельного підряду.
Гарантії якості у договорі будівельного підряду.
Поняття та особливості договору підряду на проектні та пошукові роботи.
Права та обов’язки замовника за договором підряду на проектні та пошукові роботи.
Права та обов’язки підрядника за договором підряду на проектні та пошукові роботи.
Поняття та юридична характеристика договору на виконання науково-дослідних або дослідно-конструкторських та технологічних робіт (далі – договір на виконання НД або ДКТР).
Відмінність договору підряду від договору на виконання НД або ДКТР.
Порядок укладення договору на виконання НД або ДКТР.
Предмет, строк та ціна договору на виконання НД або ДКТР.
Права та обов’язки сторін за договором на виконання НД або ДКТР.
Права сторін на результати робіт за договором на виконання НД або ДКТР.
Ризики та відповідальність сторін за договором на виконання НД або ДКТР.

До теми 18 "Договори про надання послуг":

Поняття послуги.
У чому відмінність між наданням послуг та виконанням робіт?
Поняття та значення договору про надання послуг.
Юридична характеристика та істотні умови договору про надання послуг.
Суб’єкти договору про надання послуг.
Зміст договору про надання послуг та його виконання.
Відшкодування фактичних витрат за договором про безоплатне надання послуг.
Наслідки невиконання або неналежного виконання договору про надання послуг.
1. Поняття та юридична характеристика договору перевезення вантажу.

10. Сторони договору перевезення вантажу.

11. Транспортні документи.

12. Обов’язки перевізника за договором перевезення вантажу.

13. Обов’язки відправника за договором перевезення вантажу.

14. Обов’язки одержувача за договором перевезення вантажу.

15. Сталійний та контрсталійний час.

16. Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.

17. Відповідальність перевізника за ненадання транспортного засобу і відповідальність відправника за невикористання наданого транспортного засобу.

18. Строки доставки вантажу, пасажира, багажу, пошти.

19. Розмір та порядок встановлення провізної плати.

20. Втрата, нестача, пошкодження та псування вантажу.

21. Підстави звільнення перевізника від відповідальності за договором перевезення вантажу.

22. Поняття та юридична характеристика договору перевезення пасажира та багажу.

23. Права пасажира.

24. Багаж та ручна поклажа.

25. Відповідальність сторін за договором перевезення пасажира та багажу.

26. Відповідальність перевізника за затримку відправлення пасажира та порушення строку доставлення пасажира до пункту призначення.

27. Пред’явлення претензій і позовів, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти.

28. Поняття та юридична характеристика договору транспортного експедирування.

29. Форма договору транспортного експедирування.

30. Плата за договором транспортного експедирування.

31. Виконання договору транспортного експедирування.

32. Цивільно-правова відповідальність сторін за договором транспортного експедирування.

33. Поняття договору зберігання та його місце в системі цивільно-правових договорів.

34. Юридична характеристика договору зберігання.

35. Предмет, строк і форма договору зберігання.

36. Класифікація договорів зберігання.

37. Права і обов’язки сторін за договором зберігання.

38. Відповідальність професійного зберігача.

39. Зберігання на товарному складі.

40. Зберігання речі у ломбарді.

41. Зберігання цінностей у банку.

42. Зберігання речей у камерах схову.

43. Зберігання речей у гардеробі організації.

44. Зберігання речей у готелі.

45. Зберігання речей, що є предметом спору.

46. Зберігання автотранспортних засобів.

47. Договір охорони квартири: поняття, елементи та зміст.

48. Поняття договору охорони об’єктів, його сторони.

49. Порядок укладення договору охорони об’єктів.

50. Підстави звільнення охорони від відповідальності.

51. Відмінність договору охорони об’єктів від договору охорони квартир.

52. Поняття та форми страхування.

53. Види обов’язкового страхування.

54. Види добровільного страхування.

55. Особливості страхування від нещасних випадків на транспорті.

56. Що є предметом договору страхування?

57. В якій формі має бути укладений договір страхування?

58. Поняття договору страхування та його юридична характеристика.

59. Істотні умови договору страхування.

60. Сторони договору страхування.

61. Укладення договору страхування на користь третьої особи.

62. Співстрахування.

63. Договір перестрахування.

64. Розкрийте зміст таких понять: "страхова сума", "страхова виплата", "страховий внесок", "франшиза", "страховий ризик" і "страховий випадок".

65. Обов’язки страховика.

66. Обов’язки страхувальника.

67. Умови та порядок здійснення страхової виплати.

68. Відмова від здійснення страхової виплати.

69. Правові наслідки визнання страхувальника – фізичної особи недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності.

70. Припинення договору страхування.

71. Недійсність договору страхування.

72. Поняття договору доручення та його юридична характеристика.

73. Сторони, предмет і форма договору доручення.

74. Права і обов’язки сторін за договором доручення.

75. Припинення договору доручення.

76. Відповідальність сторін за договором доручення.

77. Поняття договору комісії і його юридична характеристика. Відмінність цього договору від договору доручення.

78. Істотні умови договору комісії.

79. Права та обов’язки комітента.

80. Права та обов’язки комісіонера.

81. Виконання договору, укладеного комісіонером з третьою особою.

82. Відступ від вказівок комітента.

83. Відмова комісіонера від договору комісії.

84. Відмова комітента від договору комісії.

85. Поняття та особливості договору управління майном.

86. Істотні умови та форма договору управління майном.

87. Строк договору управління майном.

88. Права та обов’язки сторін за договором управління майном.

89. Здійснення управління майном.

90. Відповідальність управителя.

91. Особливості припинення договору управління майном.

92. Особливості управління цінними паперами.

До теми 19 "Договори про здійснення кредитно-розрахункових операцій":

Поняття та юридична характеристика договору позики.
Предмет договору позики.
Строк повернення позики.
Форма договору позики.
Сторони за договором позики, їх права та обов’язки.
Забезпечення виконання зобов’язання позичальником.
Оспорювання договору позики.
Новація боргу у позикове зобов’язання.
Поняття та юридична характеристика кредитного договору.
Відмінність договору позики від кредитного договору.
Сторони кредитного договору.
Істотні умови кредитного договору.
Форма кредитного договору.
Розмір і порядок сплати процентів за кредитним договором.
Особливості прав та обов’язків сторін кредитного договору.
Способи забезпечення кредитного договору.
Майнова відповідальність за кредитним договором.
Види кредитів.
Комерційний кредит.
Поняття та юридична характеристика договору банківського вкладу.
Відмежування договору банківського вкладу від подібних договорів.
Сторони договору банківського вкладу, їх права та обов’язки.
Предмет договору банківського вкладу.
Форма договору банківського вкладу.
Виплата процентів на суму вкладу.
Ощадна книжка.
Ощадний (депозитний) сертифікат.
Особливості договору банківського вкладу на користь третьої особи.
Поняття та юридична характеристика договору банківського рахунка.
Сторони договору банківського рахунка, їх права та обов’язки.
Предмет договору банківського рахунка.
Форма договору банківського рахунка.
Види рахунків.
Порядок відкриття банками рахунків.
Підстави і черговість списання грошових коштів з рахунка.
Відповідальність банку за договором банківського рахунка.
Розірвання договору банківського рахунка.
Поняття та юридична природа договору факторингу.
Правове регулювання договору факторингу.
Типи та види факторингу.
Суб’єкти договору факторингу, їх права та обов’язки.
Предмет договору факторингу.
Форма договору факторингу.
Розрахунки між сторонами за договором факторингу.
Забезпечення виконання договору факторингу.
Відповідальність сторін договору факторингу.
Припинення договору факторингу.

До теми 20 "Договори щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності":

Загальна характеристика договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Види договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Сторони договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Істотні умови договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Форма договорів щодо розпоряджання майновими правами інтелектуальної власності.
Ліцензія на використання об’єкта права інтелектуальної власності.
Види ліцензій.
Поняття ліцензійного договору, його істотні умови.
Строк ліцензійного договору.
Субліцензійний договір.
Сторони ліцензійного договору, їх права та обов’язки.
Договір про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності: поняття та істотні умови.
Сторони договору про створення за замовленням і використання об’єкта права інтелектуальної власності, їх права та обов’язки.
Договір про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності.
Інші види договорів щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності.
Поняття та юридична характеристика договору комерційної концесії.
Види договору комерційної концесії.
Істотні умови договору комерційної концесії.
Відмежування договору комерційної концесії від інших договорів у сфері інтелектуальної власності.
Строк договору комерційної концесії.
Форма договору комерційної концесії.
Сторони договору комерційної концесії, їх права та обов’язки.
Обмеження прав сторін за договором комерційної концесії.
Договір комерційної субконцесії.
Відповідальність сторін за договором комерційної концесії.
Припинення та зміна договору комерційної концесії.

До теми 21 "Недоговірні зобов’язання, що виникають із односторонніх правомірних дій":

Розвиток інституту ведення чужих справ без доручення.
Поняття та види недоговірних зобов’язань.
Поняття та зміст недоговірної відповідальності.
Поняття та ознаки публічної обіцянки винагороди без оголошення конкурсу.
Підстави припинення зобов’язання у зв’язку з публічною обіцянкою винагороди.
Основні риси оголошення конкурсу.
Особливості оцінювання результатів інтелектуальної, творчої діяльності, які подано на конкурс.
Поняття зобов’язань, що виникають з вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Порядок відшкодування витрат, понесених особою у зв’язку із вчиненням нею дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Умови виникнення зобов’язань внаслідок рятування здоров’я та життя фізичної особи.
Суб’єкти, зміст та підстави виникнення зобов’язань із створення загрози життю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Наслідки неусунення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Перелік безпідставно набутого майна, що не підлягає поверненню.

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ (РЕКОМЕНДАЦІЇ)

ДЛЯ ВИКЛАДАЧІВ І КУРСАНТІВ

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і курсантів щодо проведення семінарських занять

Відповідно до вимог загальної методики проведення занять семінарське заняття повинно складатися з таких елементів:

Організаційна частина (2–3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети заняття; вступне слово викладача; повідомлення плану заняття.
Обговорення питань семінарського заняття (65-70 хв.)
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача.

Невід’ємним елементом семінарського заняття є вступне слово викладача. За своїм змістом вступне слово повинно бути цілеспрямованим. Викладач повинен звернути увагу на актуальність теми заняття, а також вказати на зв'язок з попередніми темами.

Закінчуватися семінарське заняття повинно заключним словом викладача. В заключному слові дається загальна оцінка проведеного заняття, коротка оцінка відповідей курсантів, а також методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

І семестр

До теми № 1 "Загальна характеристика цивільного права України"

Викладач повинен звернути увагу курсантів на те, що цивільне право України є складовою частиною права України і посідає в ній одне з провідних місць, оскільки покликане захищати свободу особи в повсякденному житті, регулювати відносини власності, гарантувати мінімальне втручання держави в цивільні правовідносини.

Запитання до семінару:

Поняття цивільного права як галузі приватного права.
Предмет та метод цивільного права. Відмежування цивільного права від суміжних галузей права.
Принципи та функції цивільного права.
Система цивільного права. Цивільне законодавства.

До теми № 3 "Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин"

Викладач закликає курсантів бути активними під час розгляду питань плану семінару, що допоможе опанувати норми чинного законодавства та напрацювати досвід правильного їх застосування.

Запитання до семінарського заняття.

Поняття та зміст цивільної правоздатності фізичної особи. Обмеження цивільної правоздатності.
Поняття та види цивільної дієздатності фізичної особи. Обмеження фізичної особи у дієздатності та визнання її недієздатною.
Підстави та правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою та оголошення померлою.
Поняття та ознаки юридичної особи.
Порядок виникнення юридичних осіб.
Порядок припинення юридичних осіб.
Види юридичних осіб.

Питання № 1. Дати визначення цивільної правоздатності, розкрити її зміст. Курсантам слід звернути увагу на питання про співвідношення цивільної правоздатності і суб’єктивного цивільного права, та випадки обмеження цивільної правоздатності. На розгляд питання відводиться до 10 хв.

До теми № 6 "Правочини"

Запитання до семінарського заняття:

Поняття та ознаки правочину.
Види правочинів.
Умови дійсності правочину.
Форма правочину та правові наслідки недодержання форми правочину.
Поняття та види недійсних правочинів. Правові наслідки визнання правочину недійсним.

До теми № 12 "Спадкове право"

Умови та порядок спадкування регламентується низкою цивільно-правових норм, що в своїй сукупності складають окремий цивільно-правовий інститут – спадкове право. Спадкове право надає можливість кожному громадянину розпорядитися своїм майном на випадок смерті, визначивши в заповіті його долю. Положення спадкового права спрямовані на захист особистих інтересів громадян. Водночас спадкове право всіляко захищає інтереси членів сім’ї померлого, чим сприяє зміцненню сім’ї.

Запитання до семінарського заняття:

Загальні положення спадкового права.
Спадкування за заповітом.
Спадкування за законом.
Прийняття та відмова від спадщини.

До теми № 13 "Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір"

Зобов’язальне право являє собою один із центральних інститутів цивільного права України. Категорія договору широко використовується в усіх без виключення сферах економіки, соціального та культурного життя. Договір використовується і є юридичною категорією в багатьох галузях права: міжнародного, адміністративного, трудового, сімейного. Однак, особливе місце він займає саме в цивільному праві.

Запитання до семінарського заняття:

Поняття, елементи та підстави виникнення зобов’язання.
Система зобов’язань.
Виконання зобов’язань.
Припинення зобов’язань.
Поняття та значення цивільно-правового договору. Види договорів.
Зміст договору та його тлумачення.
Порядок укладення, зміни та розірвання договору.

До теми № 15 "Договори про передачу майна у власність"

Договори про передачу майна у власність опосередковують перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої (у власність). Даним договорам властиві деякі характерні ознаки, що дозволяють виділити їх в окремий вид договорів, тому законодавець виділяє в Цивільному кодексі України норми, що регулюють відносини з купівлі-продажу, дарування, ренти, довічного утримання (догляду), в окремі глави.

Запитання до семінару

Договір купівлі-продажу: поняття, юридична характеристика.
Істотні умови договору купівлі-продажу.
Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу.
Договір дарування: поняття, юридична характеристика, зміст. Пожертва.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору довічного утримання.

Питання № 1. Слід звернути увагу курсантів на те, що договір купівлі-продажу є одним із найважливіших інститутів цивільного права. Відносини купівлі-продажу регулюються як ЦК України, так і багатьма спеціальними законодавчими актами та міжнародно-правовими актами. Розпочинаючи вивчення теми, необхідно надати уваги визначальним правовим ознакам договору купівлі-продажу. Визначаючи цивільно-правову характеристику договору купівлі-продажу, необхідно вказати, що він є відплатним, двостороннім, може бути як реальним, так і консенсуальним. На розгляд питання відводиться 10 – 15 хв.

До теми № 16 "Договори про передачу майна у тимчасове користування"

Договори про передачу майна у тимчасове користування опосередковують перехід майна (речей та майнових прав) від однієї особи до іншої у тимчасове користування. Даним договорам властиві деякі характерні ознаки, що дозволяють виділити їх в окремий вид договорів, тому законодавець виділяє в ЦК України норми, що регулюють відносини з найму (оренди), прокату, лізингу, найму (оренди) житла в окремі глави.

Запитання до семінару:

Поняття та юридична характеристика договору найму (оренди).
Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди).
Припинення договору найму (оренди).
Види договорів найму (оренди).
Поняття та характеристика договору найму (оренди) житла. Особливості оренди житла з викупом.

Питання № 1. Курсантам слід звернути увагу на визначення договору найму та його характерні ознаки, які відрізняють його від інших цивільно-правових договорів (двосторонність, відплатність, реальність чи консенсуальність). При цьому особливу увагу зосередити на характеристиці сторін договору найму та формі укладення. Назвати істотні умови договору (предмет, ціна, строк) та дати їм характеристику. На розгляд питання відводиться 10 - 15 хв.

До теми № 17 "Договори про виконання робіт"

Регулюванню відносин у сфері виконання робіт присвячено гл.61 ЦК України, що складається з 4 параграфів, перший з яких містить загальні положення про підряд, а інші – положення про окремі його види (договір побутового підряду, договір будівельного підряду, договір підряду на проектні та пошукові роботи). В основу поділу підрядних договорів на види покладено два критерії – предмет договору та суб’єктний склад учасників договору.

Запитання до семінару:

Поняття та види договорів про виконання робіт.
Поняття та юридична характеристика договору підряду.
Істотні умови договору підряду.
Права та обов’язки сторін за договором підряду.
Відповідальність сторін за порушення умов договору підряду.
Договір побутового підряду.

Питання № 1. Курсанти повинні дати визначення та перерахувати види договорів про виконання робіт.

До теми № 18 "Договори про надання послуг"

Транспорт є сполучною ланкою економіки, галуззю виробничої інфраструктури, за його допомогою задовольняються потреби у перевезеннях. Дана тема передбачає вивчення курсантами питань, які стосуються правового регулювання надання транспортних послуг. Такі послуги забезпечуються транспортними договорами.

До семінарського заняття № 1:

Запитання до семінару 1:

Транспортне законодавство. Види перевезень.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору перевезення вантажу.
Відповідальність сторін за договором перевезення вантажу.
Договір перевезення пасажира та багажу.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору зберігання. Види зберігання.
Загальна характеристика спеціальних видів зберігання.

Питання № 1. Курсантам слід звернути увагу на сукупність нормативно-правових актів, які складають транспортне законодавство. Слід також відмітити, що правове регулювання транспортних договорів обумовлене видами транспорту, якими здійснюється надання транспортних послуг, а саме: залізничного, автомобільного, повітряного, морського, внутрішніми водними шляхами. Крім того, види транспортних договорів визначають кількість транспортних організацій, які виступають на боці перевізника. Розглянути на перерахувати види транспортних договорів. На розгляд питання відводиться 10 хв.

До семінарського заняття № 2.

Запитання до семінару 2:

Поняття, види, форми страхування. Страхова термінологія.
Поняття, юридична характеристика та істотні умови договору страхування.
Поняття, юридична характеристика, зміст договору доручення та умови його виконання.
Поняття, юридична характеристика та зміст договору комісії. Відмінність від договору доручення.
Договір управління майном: поняття, зміст, підстави припинення.

Питання № 2. Розгляд питання розпочати з визначення договору страхування (ЦК України та Закон України «Про страхування»). Дати юридичну характеристику договору: двосторонній, оплатний, реальний, алеаторний. Здійснити порівняльну характеристику договору страхування та Правил страхування. Назвати стадії укладення договору страхування та особливості його укладення. Слід зазначити, що загальні права та обов’язки, які покладені на сторони договору страхування, передбачені в ЦК України (ст. ст.988, 989) та Законом «Про страхування» (ст. ст. 20, 21). Однак, розглядаючи дане питання, доцільно обов’язки сторін за договором страхування умовно розбити на три групи: 1) обов’язки, які сторони повинні виконати в процесі укладення договору; 2) обов’язки, як сторони виконують протягом дії договору; 3) обов’язки, які виникають після настання страхового випадку. Курсантам проаналізувати обов’язки сторін в залежності від вищезазначених груп. На розгляд питання відводиться 15 хв.

До теми № 21 "Недоговірні зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій"

Запитання до семінару:

Поняття та значення недоговірних зобов’язань.
Поняття та особливості зобов’язань, що виникають з публічної обіцянки винагороди.
Вчинення дій в майнових інтересах іншої особи без її доручення.
Рятування здоров’я та життя фізичної особи, майна фізичної та юридичної особи.
Створення загрози життю, здоров’ю, майну фізичної особи або майну юридичної особи.
Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави.

Методичні вказівки (рекомендації) для викладачів і курсантів щодо проведення практичних занять

Відповідно до вимог загальної методики проведення занять практичне заняття повинно складатися з таких елементів:

Організаційна частина (2–3хв.): привітання з курсантами; виявлення відсутніх; перевірка підготовленості групи до заняття.
Вступна частина (до 5 хв.): повідомлення теми та мети заняття; вступне слово викладача; повідомлення плану заняття.
Обговорення розв’язання задач до практичного заняття (65-70 хв.).
Заключна частина заняття (до 5 хв.): заключне слово викладача.

Невід’ємним елементом практичного заняття є вступне слово викладача. За своїм змістом вступне слово повинно бути цілеспрямованим. Викладач повинен звернути увагу на актуальність теми заняття, а також вказати на зв'язок з попередніми темами.

Закінчуватися практичне заняття повинно заключним словом викладача. В заключному слові дається загальна оцінка проведеного заняття, коротка оцінка відповідей курсантів, а також методичні рекомендації щодо підготовки до наступного заняття.

Основною метою проведення практичних занять є необхідність сформувати у курсантів уміння і навички практичних дій щодо вирішення ситуаційних завдань. З посиланням на конкретні статті цивільного (сімейного) законодавства, курсанти повинні дати відповіді на поставлені в задачах запитання та проаналізувати запропоновані проблемно-пошукові задачі і дати оцінку ситуації, що склалася.

До теми № 3 "Фізичні та юридичні особи як суб’єкти цивільних правовідносин"

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 4 "Об’єкти цивільних прав"

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 10 "Право власності. Захист права власності"

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу, необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті Цивільного кодексу України щодо поняття права власності, змісту права власності, форм та видів права власності, підстав виникнення та припинення права власності, способів захисту права власності.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 12 "Спадкове право"

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу, необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті Цивільного кодексу України щодо поняття спадкового права, поняття спадщини, часу та місця відкриття спадщини, поняття та видів заповіту, спадкування за законом, прийняття та відмови від спадщини, здійснення права на спадкування.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 13 "Загальні положення про зобов’язання. Загальні положення про договір"

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про зобов’язання, договір, види зобов’язань та договорів, підстави виникнення та припинення зобов’язань, порядок укладення, зміни та розірвання договорів.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 15 "Договори про передачу майна у власність"

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про договори про передачу майна у власність, а саме: договір купівлі-продажу, роздрібної купівлі-продажу, договір поставки, договір дарування, договір довічного утримання, договір ренти.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 18 "Договори про надання послуг"

При підготовці до практичного заняття курсанти повинні ознайомитись з переліком винесених на заняття задач, використати наданий їм на лекціях матеріал та зазначену в методичних рекомендаціях літературу. Необхідно вивчити основні законодавчі акти, теоретичні матеріали, які рекомендуються до теми, проаналізувати статті ЦК України щодо основних положень про договори про надання послуг, а саме: договори перевезення, договори зберігання, договір страхування, договір доручення, комісії та управління майном.

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

До теми № 21 "Недоговірні зобов’язання, що виникають з односторонніх правомірних дій"

При вирішенні задач розглянути варіанти вирішення та обґрунтувати правильне рішення.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ПОТОЧНОГО, ПРОМІЖНОГО КОНТРОЛЮ ТА ПЕРЕЛІК ПИТАНЬ

ПІДСУМКОВОГО КОНТРОЛЮ

МОДУЛЬ 1

Варіант 1

1. Цивільне право як галузь права – це:

а) система знань;

б) частина науки про право;

в) сукупність категорій та суджень;

г) система правових норм.

2. Можливість обирати собі представника та самому бути представником називається:

а) трансдієздатність;

б) правоздатність;

в) тестаментоздатність;

г) деліктоздатність.

3. Правочин між фізичними особами має бути укладений у письмовій формі, якщо його сума перевищує:

а) 20 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

б) 10 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

в) 15 неоподаткованих мінімумів доходів громадян;

г) 5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

4. Відповідальність за порушення цивільних прав та обов’язків, що виникають не з договору, а з інших підстав (юридичних фактів), називається:

а) солідарною;

б) збільшеною;

в) недоговірною;

г) договірною.

5. Юридичною особою є:

а) громадяни та організації;

б) особа, яка займається підприємницькою діяльністю;

в) організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку, наділена цивільною правоздатністю та дієздатністю, яка може бути позивачем та відповідачем у суді;

г) об’єднання громадян.

6. Цивільне право як навчальна дисципліна – це:

а) система перевірених практикою знань;

б) сукупність правових норм;

в) сукупність суспільних відносин;

г) частина науки про право.

7. З якого віку особа є деліктоздатною?

а) з 15 років;

б) з 16 років;

в) з 14 років;

г) з 18 років.

8. З якого моменту є вчиненим правочин, що підлягає нотаріальному посвідченню?

а) з моменту передачі речі;

б) з моменту досягнення згоди сторін по всім істотним умовам;

в) з моменту, коли сторони виконали зобов’язання;

г) з моменту його нотаріального посвідчення.

9. Форма та розмір недоговірної відповідальності встановлюються:

а) договором;

б) договором або законом;

в) виключно законом;

г) всі відповіді невірні.

10. Місцезнаходження юридичної особи визначається:

а) місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом;

б) місцем її державної реєстрації;

в) місцем знаходження її постійно діючого органу;

г) місцем здійснення її підприємницької діяльності.

11. Цивільне право як наука – це:

а) сукупність правових норм;

б) система знань, ідей, теорій, концепцій та доктрин про закономірності становлення і розвитку цивільно-правових явищ;

в) сукупність суспільних відносин;

г) сукупність засобів та прийомів впливу.

12.Односторонній правочин – це:

а) погоджена дія двох або більше осіб;

б) погоджена дія двох осіб;

в) правочин, в якому одна сторона має права, а інша – обов’язки;

г) дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами.

13. Цивільна дієздатність є обмеженою з моменту:

а) винесення рішення суду;

б) набрання рішенням суду законної сили;

в) настання обставин, що стали підставою обмеження дієздатності;

г) призначення піклувальника.

14. Залежно від розміру цивільно-правова відповідальність може бути:

а) договірною або деліктною;

б) солідарною або частковою;

в) субсидіарною;

г) повною, обмеженою та кратною.

15. Юридичні особи приватного права створюються на підставі:

а) розпорядчого акту Президента України;

б) розпорядчого акту органу державної влади;

в) розпорядчого акту органу місцевого самоврядування;

г) установчих документів.

16. Скільки опікунів може бути призначено фізичній особі?

а) один або декілька;

б) один;

в) два;

г) не більше трьох.

17. До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність строком в:

а) 1 рік;

б) 3 роки;

в) 5 років;

г) 10 років.

18. Представник здійснює свої повноваження:

а) виступаючи стороною правочину, який укладає;

б) від імені та в інтересах особи, яку представляє;

в) від власного імені, але в інтересах особи, яку представляє;

г) від власного імені, але за рахунок коштів особи, яку представляє.

19. Строками в цивільному праві є:

а) строки позовної давності;

б) строки, визначені договором або судом;

в) строки, визначені законом;

г) усі перелічені вище.

20. В якому з перерахованих випадків особа не може виступати представником?

а) якщо особа уповноважена на ведення переговорів щодо можливих у майбутньому правочинів;

б) якщо особа діє від імені того, кого вона представляє;

в) якщо особа діє в чужих інтересах;

г) якщо це юридична особа.

21. Строки обчислюються:

а) роками, місяцями, тижнями, днями або годинами;

б) роками та місяцями;

в) вказівкою на календарну дату;

г) вказівкою на подію, що має неминуче настати.

22. Авторське особисте немайнове право на службовий твір належить:

а) роботодавцю;

б) його автору;

в) роботодавцю, якщо інше не встановлено трудовим договором;

г) автору та роботодавцю відповідно до укладеного між ними договору.

23. Первинними суб’єктами суміжних прав є:

а) виконавець, виробник фонограми, організація мовлення та їх правонаступники;

б) виконавці творів та їх спадкоємці;

в) особи, спільною творчою працею яких створено твір;

г) виконавець, виробник фонограми, виробник відеограми, організація мовлення.

24. В який строк здійснюється видача патенту на промисловий зразок?

а) у місячний строк після державної реєстрації патенту;

б) протягом 10 днів з дня подачі заявки;

в) протягом місяця з дня подачі заявки;

г) протягом двох місяців після державної реєстрації патенту.

25. Ризик випадкового знищення або пошкодження майна несе:

а) власник, якщо інше не встановлено договором або законом;

б) виключно власник;

в) користувач;

г) особа, яка знищила або пошкодила майно.

26. З якого моменту виникає право власності у набувача за договором?

а) з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом;

б) з моменту підписання договору;

в) з моменту здійснення користування майном;

г) всі відповіді вірні.

27. Продавець частки у праві спільної часткової власності зобов’язаний:

а) усно повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає;

б) продати свою частку іншим співвласникам;

в) письмово або усно повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну, за якою він її продає;

г) письмово повідомити інших співвласників про намір продати свою частку, вказавши ціну та інші умови, на яких він її продає.

28. Віндикаційний позов – це:

а) позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном;

б) позов неволодіючого власника до фактичного набувача про витребування майна, визначеного індивідуальними ознаками, з чужого незаконного володіння;

в) позов неволодіючого власника до фактичного набувача про витребування майна, визначеного родовими ознаками, з чужого незаконного володіння;

г) позов про визначення порядку володіння, користування і розпоряджання майном, що є спільною власністю кількох осіб.

29. Позовна давність до вимог за негаторним позовом:

а) не застосовується;

б) складає три роки;

в) складає шість місяців;

г) складає один рік.

30. Однією з умов пред’явлення позову про визнання права власності є:

а) існування перешкод у здійсненні власником права користування та розпоряджання своїм майном;

б) викрадення майна у власника або особи, якій він передав майно у володіння;

в) оспорювання права власності власника майна або невизнання його іншою особою;

г) наявність обставин, що можуть порушити права власника у майбутньому.

Варіант 2

1. Хто є учасниками цивільних відносин?

а) фізичні та юридичні особи;

б) фізичні, юридичні особи та держава;

в) фізичні, юридичні особи, держава та територіальні громади;

г) фізичні, юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб’єкти публічного права.

2. Намір осіб, які вчиняють правочин, досягти правого результату називається:

а) мотив правочину;

б) правовий результат;

в) ціль правочину;

г) підстава правочину.

3. Над якими особами встановлюється піклування?

а) над малолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та недієздатними особами;

б) над неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та недієздатними особами;

в) над неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та особами, обмеженими в дієздатності;

г) над малолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та особами, обмеженими в дієздатності.

4. Сутність кратної відповідальності полягає:

а) в обов’язку сплати збитків у більшому розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди;

б) в обов’язку сплати збитків у меншому розмірі, ніж розмір завданої майнової шкоди;

в) в обов’язку відшкодувати збитки залежно від ступеня вини кожного з боржників;

г) у встановленні меж розміру збитків, що підлягають відшкодуванню.

5. Установа – це:

а) це організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві;

б) організація, створена кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна;

в) організація, створена однією або кількома особами (засновниками), які не беруть участі в управлінні нею, шляхом об’єднання (виділення) їхнього майна для досягнення мети, визначеної засновниками, за рахунок цього майна;

г) це організація, створена шляхом об’єднання осіб (учасників), які не мають право участі у цьому товаристві.

6. Методом правового регулювання в цивільному праві є:

а) метод цивільно-правового регулювання;

б) метод примусу;

в) імперативний метод;

г) метод заборони.

7. Правочин – це:

а) діяльність, що тягне за собою юридичні наслідки;

б) дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків;

в) цивільно-правовий договір;

г) контракт.

8. Над якими фізичними особами встановлюється опіка?

а) над малолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та особами, обмеженими в дієздатності;

б) над малолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та недієздатними особами;

в) над неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та недієздатними особами;

г) над неповнолітніми, які позбавлені батьківського піклування, та особами, обмеженими в дієздатності.

9. Кратна відповідальність може мати місце:

а) у разі вчинення фіктивного правочину;

б) у разі вчинення правочину, що порушує публічний порядок;

в) у разі вчинення правочину під впливом обману або насильства;

г) у разі вчинення правочину під впливом тяжкої обставини.

10. Підприємницькі товариства можуть створені у формі:

а) акціонерного товариства або товариства з обмеженою відповідальністю;

б) господарських товариств;

в)господарських товариств або виробничих кооперативів;

г) господарських товариств або споживчих кооперативів.

11. Характерними рисами методу цивільно-правового регулювання є:

а) автономія волі сторін та диспозитивність;

б) автономія волі сторін та особливий порядок вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин;

в) диспозитивність та наявність майнової відповідальності сторін;

г) юридична рівність, автономія волі сторін, диспозитивність, особливий порядок вирішення спорів між учасниками цивільних правовідносин та наявність майнової відповідальності сторін.

12. Чи може бути предметом застави підприємство як єдиний майновий комплекс?

а) так, якщо інше не встановлено законом або договором;

б) так;

в) ні;

г) лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

13. Хто несе відповідальність за порушення договору, укладеного неповнолітньою особою за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника?

а) неповнолітня особа самостійно;

б) батьки (усиновлювачі) або піклувальник;

в) неповнолітня особа та батьки (усиновлювачі) або піклувальник як солідарні боржники;

г) неповнолітня особа особисто, а батьки (усиновлювачі) або піклувальник виступають як субсидіарні боржники.

14. Чи тягне недійсність окремої частини правочину недійсність інших його частин та правочину в цілому?

а) ні;

б) ні, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини;

в) так;

г) за бажанням сторін, які уклали правочин.

15. Кому належать продукція, плоди та доходи від речі?

а) власникові речі;

б) власникові речі, якщо інше не встановлено договором або законом;

в) володільцю речі;

г) користувачу речі.

16. Підставами виникнення представництва є:

а) договір;

б) акт органу юридичної особи;

в) договір, закон, акт органу юридичної особи та інші підстави, встановлені актами цивільного законодавства;

г) закон.

17. Строком є:

а) певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія, що має юридичне значення;

б) певний момент у часі;

в) певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення;

г) момент у часі, визначений законом.

18. Правовідношення, в якому одна сторона зобов’язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, називається:

а) доручення;

б) довіреність;

в) комісія;

г) представництво.

19. Терміном є:

а) певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, що має юридичне значення;

б) певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія;

в) момент у часі, визначений за домовленістю сторін;

г) певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

20. Який із перерахованих правочинів не можна вчиняти через представника?

а) укладення договору купівлі-продажу нерухомості;

б) відмова від спадщини;

в) отримання заробітної плати;

г) виплата винагороди.

21. Перебіг строку починається:

а) з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок;

б) в день настання події, з якою пов’язано його початок;

в) у відповідний день календарної дати;

г) від дня, коли особа довідалася про порушення свого права.

22. Строк чинності особистих немайнових прав автора:

а) не обмежено в часі;

б) 70 років;

в) 75 років;

г) 50 років.

23. Закінчення строків захисту суміжних прав настає:

а) 1 лютого року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законом строки захисту;

б) з наступного дня після закінчення передбачених законом строків захисту;

в) 1 січня року, наступного за роком, у якому закінчилися передбачені законом строки захисту;

г) через десять днів після закінчення передбачених законом строків захисту.

24. Строк дії патенту на промисловий зразок становить:

а) 15 років від дати видачі патенту;

б) 5 років від дня подання заявки;

в) 10 років від дати видачі патенту і може бути подовжений, але не більше, ніж на 5 років;

г) 10 років від дати подання заявки і може бути подовжений, але не більше, ніж на 5 років.

25. Особа, яка знайшла загублену річ, має право вимагати від її власника (володільця) винагороду в розмірі:

а) двадцяти відсотків вартості речі;

б) двадцяти п’яти відсотків вартості речі;

в) до двадцяти п’яти відсотків вартості речі;

г) до двадцяти відсотків вартості речі.

26. Хто набуває право власності на скарб?

а) виключно держава;

б) особа, яка його виявила, окрім випадків передбачених законом;

в) територіальна громада;

г) особи, які виявили його під час розкопок відповідно до їхніх трудових або договірних обов’язків.

27. Чи допускається передача співвласником свого переважного права купівлі частки у праві спільної часткової власності іншій особі?

а) так;

б) ні, окрім випадків, передбачених законом;

в) ні;

г) так, якщо сторони уклали такий договір у письмовій нотаріально посвідченій формі.

28. Негаторний позов – це:

а) позов про переведення прав і обов’язків покупця за договором купівлі-продажу;

б) позов про порядок утримання майна;

в) позов неволодіючого власника до фактичного набувача про витребування майна, визначеного індивідуальними ознаками, з чужого незаконного володіння;

г) позов власника про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

29. Не може бути позивачем у віндикаційному позові:

а) власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном;

б) особа, яка володіє майном на праві повного господарського відання або оперативного управління;

в) особа, яка володіє майном на підставі, передбаченій договором;

г) власник майна, який на момент подання позову володіє цим майном.

30. Хто має право визнавати незаконним правовий акт, що порушує право власності?

а) органи місцевого самоврядування;

б) суд;

в) органи державної влади;

г) нотаріус.

МОДУЛЬ 2

Варіант 1

1. Заповідальний відказ – це:

а) можливість спадкування в разі настання певної умови;

б) відмова спадкоємця від прийняття спадщини;

в) передання у власність або за іншим речовим правом майнового права або речі, що входить або не входить до складу спадщини;

г) призначення іншого спадкоємця на випадок, якщо спадкоємець, зазначений у заповіті, помре, не прийме її або відмовиться від її прийняття чи буде усунений від права на спадкування.

2. Що не входить до складу спадщини?

а) борги спадкодавця;

б) майнові права;

в) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом;

г) обов’язок сплатити штраф, що був присуджений судом спадкодавцеві за його життя.

3. Комморієнти – це:

а) особи, які померли в різний час, але в межах однієї доби;

б) особи, які померли одночасно під час спільної для них небезпеки;

в) особи, які відмовилися від прийняття спадщини;

г) особи, які усуваються від права на спадкування.

4. Які особи не мають права на спадкування за законом?

а) батьки після дитини, щодо якої вони були позбавлені батьківських прав і їхні права не були поновлені на час відкриття спадщини;

б) одна після одної особи, шлюб між якими є недійсним або визнаний таким за рішенням суду;

в) особи, які ухилялися від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані;

г) всі відповіді вірні.

5. В якій формі повинен бути складений заповіт?

а) у письмовій формі і нотаріально посвідчений;

б) у простій письмовій формі;

в) в усній формі;

г) в конклюдентній формі.

6. Які особи не мають права посвідчувати заповіт?

а) приватні нотаріуси;

б) заступники начальника пошукових, арктичних та інших подібних експедицій;

в) капітани морських суден;

г) начальники слідчих ізоляторів.

7. Який розмір обов’язкової частки у спадщині?

а) ⅓ частки, яка належала б кожному із обов’язкових спадкоємців у разі спадкування за законом;

б) половина вартості всього спадкового майна;

в) половина частки, яка належала б кожному із обов’язкових спадкоємців у разі спадкування за законом;

г) ⅓ вартості всього спадкового майна.

8. Елементами зобов’язання є:

а) суб’єкти;

б) об’єкт;

в) зміст;

г) всі відповіді вірні.

9. Активна множинність у зобов’язанні передбачає:

а) участь декількох осіб на стороні боржника;

б) участь декількох осіб на стороні кредитора;

в) участь декількох осіб на стороні кредитора та декілька осіб на стороні боржника;

г) виконання обов’язку боржника поручителем або заставодавцем.

10. В якій формі вчиняється правочин щодо заміни кредитора у зобов’язанні?

а) в усній формі;

б) у письмовій формі;

в) в конклюдентній формі;

г) у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов’язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

11. Односторонній договір – це:

а) договір, в якому одна сторона має лише суб’єктивні права, а інша – лише суб’єктивні обов’язки;

б) договір, в якому обидві сторони мають права та обов’язки;

в) дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами;

г) дія однієї сторони, яка може бути представлена однією особою.

12. Що складає зміст договору?

а) права та обов’язки сторін;

б) умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів законодавства;

в) умови щодо відповідальності сторін;

г) істотні умови.

13. В якій формі має бути укладений попередній договір?

а) в усній формі;

б) в нотаріально посвідченій формі;

в) у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – у письмовій формі;

г) у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, – в усній формі.

14. Оферта – це:

а) пропозиція укласти договір;

б) прийняття пропозиції укласти договір;

в) відмова від пропозиції укласти договір;

г) строк для відповіді на пропозицію укласти договір.

15. Який вид забезпечення виконання зобов’язання може надаватися як боржником, так і третьою особою?

а) застава;

б) завдаток;

в) порука;

г) гарантія.

16. Іпотекою є застава:

а) цінних паперів;

б) нерухомого майна;

в) валютних цінностей;

г) рухомого майна.

17. Неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання, називається:

а) пенею;

б) альтернативною неустойкою;

в) виключною неустойкою;

г) штрафом.

18. Предметом неустойки може бути:

а) грошова сума;

б) рухоме майно;

в) нерухоме майно;

г) всі відповіді вірні.

19. Гарантія є чинною:

а) від дня її підписання;

б) від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше;

в) від дня її видачі;

г) з моменту оплати послуг гаранта.

20. Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження предмета застави несе:

а) заставодержатель;

б) заставодавець;

в) заставодавець та заставодержатель;

г) власник заставленого майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

21. Заклад – це:

а) застава рухомого майна;

б) застава майнових прав;

в) застава цінних паперів;

г) застава нерухомого майна.

22. Договір купівлі-продажу – це договір про:

а) відплатну передачу майна у власність;

б) відплатну передачу майна у користування;

в) здійснення юридичних або фактичних дій;

г) безвідплатну передачу майна у власність.

23. Істотними умовами договору купівлі-продажу є умови про:

а) предмет, ціну та строк;

б) місце і спосіб виконання;

в) предмет та ціну;

г) предмет та строк.

24. Предметом договору купівлі-продажу не може бути:

а) товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений продавцем у майбутньому;

б) право вимоги, якщо вимога має особистий характер;

в) майнове право;

г) цінний папір.

25. За договором міни одна сторона зобов'язується передати у власність іншій стороні один товар в обмін:

а) за певну послугу;

б) за виконану роботу;

в) на інший товар;

г) за послугу або виконану роботу.

26. Договір міни є:

а) двостороннім, реальним, відплатним;

б) двостороннім, консенсуальним, відплатним;

в) одностороннім, консенсуальним, безвідплатним;

г) одностороннім, реальним, відплатним.

27. Якщо в договорі строк дії договору поставки не визначений, він вважається укладеним на:

а) п’ять років;

б) три роки;

в) два роки;

г) один рік.

28. Сторонами договору дарування є:

а) дарувальник і обдарований;

б) пожертвувач і дарувальник;

в) дарувальник і обдаровуваний;

г) пожертвувач і обдаровуваний.

29. Договір дарування, в якому одна сторона зобов’язується в майбутньому передати безоплатно другій стороні річ або майнове право є договором:

а) консенсуальним;

б) організаційним;

в) реальним;

г) публічним.

30. Якщо використання пожертви за призначенням виявилося неможливим, використання її за іншим призначенням можливе лише:

а) за згодою пожертвувача;

б) за рішенням суду в разі смерті фізичної особи – пожертвувача;

в) за рішенням суду при ліквідації юридичної особи – пожертвувача;

г) за будь-яким рішенням, зазначеним в п. „а” – „в”.

Варіант 2

1. Спадкодавцем може бути:

а) фізична особа, яка досягла 16-річного віку;

б) фізична особа, яка досягла 18-річного віку;

в) будь-яка фізична особа незалежно від віку та стану здоров’я;

г) дієздатна фізична особа.

2. Всі майнові права, що входять до складу спадщини, складають:

а) спадковий актив;

б) спадковий пасив;

в) спадкову масу;

г) легат.

3. Які особи мають право користування житловим будинком, квартирою або іншою будівлею, надане відказоодержувачеві за заповідальним відказом?

а) відказоодержувач та члени його сім’ї;

б) відказоодержувач та його близькі родичі;

в) лише відказоодержувач;

г) відказоодержувач, якщо у заповіті не передбачено інше.

4. Що зараховується при визначенні розміру обов’язкової частки у спадщині?

а) вартість речей звичайної домашньої обстановки та вжитку;

б) вартість заповідального відказу, встановленого на користь особи, яка має право на обов’язкову частку;

в) вартість речей та майнових прав, які перейшли до особи як до спадкоємця;

г) всі відповіді вірні.

5. Заповіт, в якому заповідач може обумовити виникнення права на спадкування у особи, яка призначена у заповіті, наявністю певної умови, як пов’язаної, так і не пов’язаної з її поведінкою, називається:

а) секретним заповітом;

б) заповітом з умовою;

в) легатом;

г) заповітом подружжя.

6. Строк для прийняття спадщини складає:

а) 6 місяців;

б) 1 рік;

в) 3 місяці;

г) 3 роки.

7. Хто має право посвідчити заповіт особи, яка перебуває на лікуванні у лікарні, госпіталі, іншому стаціонарному закладі охорони здоров’я?

а) головний лікар;

б) головний лікар та його заступники;

в) будь-який лікар такого закладу;

г) головний лікар, його заступник з медичної частини або черговий лікар.

8. Зміст зобов’язання складають:

а) права та обов’язки його суб’єктів;

б) право вимоги;

в) борг;

г) істотні умови договору.

9. Участь декількох осіб на стороні боржника називається:

а) активною множинністю;

б) новацією;

в) пасивною множинністю;

г) змішаною множинністю.

10. Зобов’язання, метою яких є забезпечення виконання головного зобов’язання, називаються:

а) регулятивними;

б) охоронними;

в) факультативними;

г) акцесорними.

11. Договір, в якому одна сторона – підприємець взяла на себе обов’язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт чи надання послуг кожному, хто до неї звернеться, називається:

а) публічним;

б) договором приєднання;

в) попереднім;

г) договором на користь третьої особи.

12. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо:

а) вона позбавляється прав, які звичайно мала;

б) договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов’язання;

в) договір містить умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася;

г) всі відповіді вірні.

13. Акцепт – це:

а) пропозиція розірвати договір;

б) прийняття пропозиції укласти договір;

в) пропозиція змінити умови договору;

г) пропозиція укласти договір.

14. Які умови повинна містити оферта?

а) істотні умови договору;

б) має виражати намір особи укласти у майбутньому договір;

в) істотні та звичайні умови;

г) істотні умови договору та має бути адресована конкретній особі.

15. Які правові наслідки недодержання встановленої форми правочину щодо забезпечення виконання зобов’язання?

а) в разі оспорювання правочину рішення суду не може ґрунтуватись на показаннях свідків;

б) такий правочин може бути визнаний судом недійсним;

в) такий правочин є нікчемним;

г) всі відповіді вірні.

16. Який вид забезпечення виконання зобов’язання може надаватися виключно боржником?

а) порука;

б) гарантія;

в) застава;

г) неустойка.

17. Чи нараховуються проценти на неустойку?

а) так;

б) ні, окрім випадків, встановлених законом або договором;

в) так, якщо інше не передбачено договором;

г) ні.

18. Як відповідають боржник та поручитель перед кредитором у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою?

а) як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено субсидіарну відповідальність поручителя;

б) як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено часткову відповідальність поручителя;

в) як субсидіарні боржники;

г) в рівних частках.

19. Гарантом може бути:

а) дієздатна фізична особа;

б) будь-яка юридична особа;

в) фізична особа або банк;

г) банк, інша фінансова установа, страхова організація.

20. Якщо порушення зобов’язання, забезпеченого завдатком, сталося з вини боржника, то:

а) завдаток повертається боржнику;

б) завдаток залишається у кредитора, а боржник зобов’язується додатково сплатити суму у розмірі 50 % завдатку;

в) завдаток залишається у кредитора;

г) 50 % завдатку повертається боржнику.

21. Предметом застави не можуть бути:

а) майно, яке стане власністю заставодавця після укладення договору застави;

б) вимоги, які мають особистий характер;

в) продукція, плоди та інші прибутки;

г) цінні папери.

22. Право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків встановлених законом, належить:

а) продавцю товару;

б) володільцеві товару;

в) власникові товару;

г) покупцю товару.

23. До вимог у зв’язку з недоліками проданого товару застосовується позовна давність:

а) в п’ять років;

б) в три роки;

в) в два роки;

г) в один рік.

24. Покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право вимагати від продавця за своїм вибором:

а) пропорційного зменшення ціни;

б) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк;

в) відшкодування витрат на усунення недоліків товару;

г) здійснення однієї з зазначених в п. „а” – „в” дій за вибором покупця.

25. Сторонами договору міни є:

а) постачальник-продавець і покупець;

б) продавець-покупець і продавець-покупець;

в) продавець і покупець;

г) дарувальник і обдаровуваний.

26. Право власності на товари у сторін договору міни виникає:

а) одночасно, після отримання кожною із сторін повідомлення про погрузку товару;

б) з моменту передачі товару у сторони, яка прийняла товар;

в) одночасно після укладення договору;

г) одночасно, після того, як обов'язки по переданню товарів виконані обома сторонами.

27. Продавцем (постачальником) у договорі поставки може бути:

а) будь-яка фізична або юридична особа;

б) некомерційна організація;

в) фізична та юридична особа – підприємці;

г) фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності.

28. Дарувальник має право відмовитися від передання дарунка у майбутньому, якщо після укладення договору:

а) стан здоров’я обдаровуваного змінився настільки, що користування річчю для нього стало б ускладненим;

б) до дарувальника звернулись родичі обдаровуваного з проханням не дарувати останньому річ;

в) майновий стан дарувальника істотно погіршився;

г) майновий стан обдаровуваного істотно покращився.

29. Дарувальник має право вимагати розірвання договору дарування нерухомих речей чи іншого особливо цінного майна, якщо обдаровуваний:

а) вчинив злочин та знаходиться під слідством;

б) умисно вчинив злочин проти життя, здоров’я, власності дарувальника, його батьків, дружини (чоловіка) або дітей;

в) зник з сім’ї, в якій він жив та не залишив адресу свого місцезнаходження;

г) розповсюджує відомості, що принижують честь та гідність дарувальника.

30. Відчужувачем за договором довічного утримання (догляду) може бути:

а) повнолітня дієздатна особа або юридична особа;

б) повнолітня непрацездатна особа;

в) будь-яка фізична особа незалежно від її віку та стану здоров’я;

г) непрацездатна фізична особа незалежно від її віку.

МОДУЛЬ 3

Варіант 1

1. Предметом договору найму (оренди) може бути річ:

а) індивідульно-визначена і визначена родовими ознаками, споживна і неспоживна;

б) індивідуально-визначена і неспоживна;

в) визначена родовими ознаками і споживна;

г) визначена родовими ознаками і неспоживна.

2. Якщо строк найму не встановлений, договір вважається укладений на:

а) невизначений строк;

б) один рік;

в) три роки;

г) п’ять років.

3. Якщо при укладенні договору найму наймодавець не повідомив наймача про всі права третіх осіб на річ, що передається у найм, наймач має право:

а) вимагати розірвання договору з третіми особами;

б) вимагати зменшення розміру плати за користування річчя або розірвання договору та відшкодування збитків;

в) вимагати від третіх осіб укладення з ним договору про право користування цією річчю;

г) перешкоджати третім особам користуватися цією річчю.

4. Договір прокату є договором:

а) засновницьким;

б) фідуціарним;

в) організаційним;

г) публічним.

5. Предметом договору лізингу може бути:

а) неспоживна річ, визначена індивідуальними та родовими ознаками;

б) споживна річ, визначена родовими ознаками;

в) річ, визначена індивідуальними та родовими ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів;

г) неспоживна річ, визначена індивідуальними ознаками та віднесена відповідно до законодавства до основних фондів.

6. Договір найму (оренди) земельної ділянки є договором:

а) двостороннім, консенсуальним, відплатним;

б) одностороннім, консенсуальним, безвідплатним;

в) багатостороннім, консенсуальним, відплатним;

г) двостороннім, реальним, відплатним.

7. Наймач житла має право за згодою інших осіб, які постійно проживають разом з ним, у будь-який час відмовитися від договору найму, письмово попередивши про це наймодавця за:

а) шість місяців;

б) три місяці;

в) два місяці;

г) один місяць.

8. Договір підряду є договором:

а) реальним, взаємним, відплатним;

б) консенсуальним, взаємним, відплатним;

в) публічним, взаємним, відплатним;

г) приєднання, одностороннім, відплатним.

9. До вимог, щодо неналежної якості роботи, виконаної за договором підряду, застосовується позовна давність:

а) в десять років;

б) в п’ять років;

в) в три роки;

г) в один рік.

10. Підрядником за договором побутового підряду можуть виступати:

а) повнолітні дієздатні фізичні особи;

б) будь-які фізичні та юридичні особи;

в) фізичні та юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності;

г) лише юридичні особи – суб’єкти підприємницької діяльності.

11. Коносамент – це документ, що містить умови договору перевезення вантажу на:

а) морському транспорті;

б) автомобільному транспорті;

в) залізничному транспорті;

г) повітряному транспорті.

12. Згідно ЦК України пасажир має право провозити з собою безоплатно одну дитину, без права зайняття нею окремого місця, віком до:

а) п’яти років;

б) шести років;

в) семи років;

г) восьми років.

13. До пред’явлення перевізникові позову, що випливає із договору перевезення вантажу є обов’язковим пред’явлення йому:

а) претензії;

б) письмового попередження;

в) протоколу розбіжностей по комерційному акту;

г) письмового попередження і претензії.

14. Строк позовної давності до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу складає:

а) три місяці;

б) шість місяців;

в) один рік;

г) три роки.

15. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов’язаний:

а) внести плату за весь фактичний час її зберігання;

б) сплатити штраф;

в) сплатити пеню за кожен день прострочення;

г) внести плату за весь фактичний час її зберігання та сплатити пеню.

16. Якщо товарний склад має право розпоряджатися речами, визначеними родовими ознаками, до відносин сторін застосовуються положення про договір:

а) кредитний;

б) позички;

в) позики;

г) найму.

17. Річ, яку поклажодавець не забрав із ломбарду може бути продана ломбардом у порядку, встановленому законом, від дня закінчення строку договору зберігання після спливу:

а) двох місяців;

б) трьох місяців;

в) шести місяців;

г) дев’яти місяців.

18. Сторонами договору страхування є:

а) страховик, страхувальник, застрахована особа і вигодонабувач;

б) страховик, страхувальник і треті особи;

в) страховик і страхувальник;

г) страхові посередники, страховик і страхувальник.

19. Майнові інтереси, які не суперечать закону і пов’язані з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником, є предметом договору:

а) перестрахування;

б) особистого страхування;

в) майнового страхування;

г) страхування відповідальності;

20. Предметом договору доручення є:

а) створення нових речей;

б) тільки укладення правочинів;

в) вчинення юридичних дій;

г) виконання певних робіт.

21. Якщо в договорі доручення не визначено розміру плати повіреному або порядок її виплати, розмір винагороди визначається за ціною, яка:

а) встановлюється довірителем;

б) встановлюється договором між повіреним та довірителем;

в) звичайно сплачується за такі послуги;

г) встановлюється повіреним.

22. Сторонами договору комісії є:

а) довіритель і повірений;

б) замовник і виконавець;

в) комітент і комісіонер;

г) принципал і агент.

23. Договір управління нерухомим майном повинен бути укладений в формі:

а) будь-якій;

б) простій письмовій;

в) письмовій нотаріально посвідченій;

г) письмовій нотаріально посвідченій і підлягає державній реєстрації.

24. Договір позики може бути:

а) одностороннім, реальним, відплатним або безвідплатним;

б) одностороннім, консенсуальним, відплатним;

в) двостороннім, реальним, безвідплатним;

г) одностороннім, реальним, публічним.

25. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти за договором позики виплачуються:

а) на вимоги позикодавця;

б) щорічно;

в) щоквартально;

г) щомісячно.

26. Кредитодавцем за кредитним договором може бути:

а) будь-яка фізична та юридична особа;

б) суб’єкт підприємницької діяльності;

в) банк або інша фінансові установа;

г) лише банк.

27. При відсутності в договорі банківського вкладу умови про розмір процентів, їх розмір визначається:

а) у розмірі облікової ставки Національного банку України;

б) за згодою сторін;

в) банком;

г) вкладником.

28. Сторонами договору факторингу є:

а) банк і клієнт;

б) позикодавець і позичальник;

в) кредитор і боржник;

г) фактор і клієнт.

29. Основними видами ліцензій є:

а) виключна;

б) одинична;

в) невиключна;

г) всі, зазначені в п. „а” – „в”.

30. Договір комерційної концесії підлягає державній реєстрації:

а) органом, який здійснив державну реєстрацію правоволодільця;

б) органом, який здійснив державну реєстрацію користувача;

в) за домовленістю сторін;

г) будь-яким органом, який здійснює реєстрацію таких договорів.

Варіант 2

1. Наймачами за договором найму (оренди) можуть бути:

а) органи державної влади;

б) фізичні та юридичні особи;

в) органи місцевого самоврядування;

г) повнолітні дієздатні фізичні особи.

2. Наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом:

а) шести місяців підряд;

б) чотирьох місяців підряд;

в) трьох місяців підряд;

г) двох місяців підряд.

3. Наймодавцями за договором прокату можуть виступати:

а) будь-які фізичні та юридичні особи;

б) юридичні особи;

в) як фізичні, так і юридичні особи, суб’єкти підприємницької діяльності;

г) повнолітні дієздатні фізичні особи-підприємці.

4. Хто зобов’язаний проводити капітальний та поточний ремонт майна, зданого в оренду за договором прокату?

а) наймач – тільки капітальний ремонт, в силу закону;

б) наймодавець – тільки поточний ремонт, в силу закону;

в) наймодавець за свій рахунок, якщо він не доведе, що пошкодження речі сталося з вини наймача;

г) наймач, в силу закону, з оплатою вартості ремонту наймодавцем.

5. Договір фінансового лізингу укладається у формі:

а) письмовій та підлягає державній реєстрації;

б) письмовій нотаріально посвідченій;

в) письмовій;

г) усній.

6. Договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи укладається у формі:

а) усній;

б) простій письмовій;

в) письмовій нотаріально посвідченій;

г) письмовій і підлягає державній реєстрації.

7. Договір найму житла є короткостроковим, якщо він укладений на строк до:

а) шести місяців;

б) одного року;

в) трьох років;

г) п’яти років.

8. Підрядник має право залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), якщо:

а) інше не встановлено договором;

б) він не може самостійно забезпечити виконання роботи в строк, встановлений договором;

в) він не може самостійно виконати роботу, передбачену в договорі;

г) із закону або договору не випливає обов’язок підрядника виконати передбачену в договорі роботу особисто.

9. Якщо в договорі підряду не встановлено ціну роботи або способи її визначення, виконання договору повинно бути оплачено по ціні:

а) встановленій за домовленністю сторін;

б) призначеній підрядником;

в) призначеній замовником роботи;

г) що звичайно застосовується за аналогічні роботи з урахуванням необхідних витрат, визначених сторонами.

10. Від якого дня починається перебіг позовної давності, якщо відповідно до договору підряду роботу було прийнято замовником частинами:

а) від дня прийняття першої частини роботи;

б) від дня прийняття останньої частини роботи;

в) від дня прийняття роботи в цілому;

г) від будь-якого дня, зазначеного в п. „а” – „в”.

11. Договір побутового підряду є договором:

а) реальним;

б) організаційним;

в) публічним;

г) умовним.

12. Договір будівельного підряду є договором:

а) реальним, взаємним, відплатним;

б) консенсуальним, взаємним, відплатним;

в) публічним, взаємним, відплатним;

г) консенсуальним, одностороннім, відплатним.

13. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням та видачею:

а) квитанції;

б) розписки перевізника;

в) транспортної накладної;

г) транспортного ордера.

14. Пасажир має право зробити не більше однієї зупинки в дорозі з подовженням строку чинності проїзних документів (квитка) не більше ніж на:

а) п’ять діб;

б) сім діб;

в) десять діб;

г) чотирнадцять діб.

15. Предметом договору транспортного експедирування є:

а) здійснення фінансової діяльності;

б) здійснення будь-якої діяльності;

в) дії юридичного та фактичного характеру;

г) послуги, пов’язані з перевезенням вантажу.

16. Сторонами договору зберігання є:

а) принципал та бенефіціар;

б) зберігач та наймач;

в) зберігач та поклажодавець;

г) замовник та виконавець.

17. Договір зберігання речі, прийнятої ломбардом від фізичної особи, оформляється видачею:

а) накладної;

б) іменної квитанції;

в) розписки;

г) касового чека.

18. Договір страхування, згідно законодавства, вступає в силу з моменту:

а) підписання договору;

б) сплати першого страхового внеску;

в) виплати страхового відшкодування;

г) виплати страхової суми.

19. Суброгація – це перехід права вимоги до особи, яка відповідальна за настання страхового випадку:

а) від страхувальника до страховика;

б) від страховика до страхувальника;

в) від страхувальника до вигодонабувача;

г) від страховика до застрахованої особи.

20. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки:

а) повіреного;

б) довірителя;

в) замовника;

г) комитента.

21. Довіритель за договором доручення зобов’язаний:

а) видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій;

б) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення;

в) відшкодувати повіреному витрати, пов’язані з виконанням доручення;

г) вчинити всі дії, зазначені в п. „а” – „в”.

22. Договір комісії є договором:

а) реальним, багатостороннім, безвідплатним;

б) консенсуальним, взаємним, відплатним;

в) консенсуальним, одностороннім, відплатним;

г) умовним, двостороннім, безвідплатним.

23. Предметом договору управління майном можуть бути:

а) майно, що знаходиться в господарському віданні;

б) майно, що знаходиться в оперативному управлінні;

в) нерухома річ та цінні папери;

г) тільки грошові кошти.

24. Коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі:

а) якщо її сума за договором становить не більше 10 встановлених законом розмірів неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

б) незалежно від суми позики;

в) якщо її сума за договором не перевищує 50-кратного розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян;

г) коли передаються речі, визначені родовими ознаками.

25. Предметом кредитного договору є:

а) грошові кошти;

б) речі, визначені родовими ознаками;

в) грошові кошти і речі, визначені родовими ознаками;

г) цінні папери.

26. Договір банківського вкладу:

а) консенсуальний, двосторонній, оплатний;

б) консенсуальний, двосторонній, безоплатний;

в) реальний, двосторонній, оплатний;

г) реальний, односторонній, оплатний.

27. Договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові рахунка у банку на умовах:

а) встановлених законом;

б) погоджених сторонами;

в) встановлених банком;

г) запропонованих клієнтом.

28. Клієнтом у договорі факторингу може бути:

а) фізична або юридична особа, яка є суб’єктом підприємницької діяльності;

б) фізична особа – підприємець;

в) органи місцевого самоврядування;

г) будь-який учасник цивільних правовідносин;

29. Істотними умовами ліцензійного договору слід вважати:

а) вид ліцензії;

б) сферу використання об’єкта права інтелектуальної власності;

в) розмір, порядок і строки оплати за використання об’єкта права інтелектуальної власності;

г) всі, зазначені в п. „а” – „в”, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити в договір.

30. Договір, за яким користувач надає іншій особі право користування наданим йому правоволодільцем комплексом прав або частиною комплексу прав на умовах погоджених із правоволодільцем, є договором:

а) про передання виключних майнових прав інтелектуальної власності;

б) ліцензійним;

в) комерційної субконцесії;

г) комерційної концесії.

НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНЕ ТА МАТЕРІАЛЬНО-ТЕХНІЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДИСЦИПЛІНИ

Братель О.Г., Пилипенко С.А. Цивільне право України: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні. Становлення і розвиток.: монограф. – К.,: КНТ, 2007. – 288 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право України : навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. посіб. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
Заіка Ю.О., Лов’як О.О., Пилипенко С.А. Робоча навчальна програма дисципліни "Цивільне та сімейне право". – К.: НАВС, 2012. – 43 с.
Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право : навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право: Навч. посібник. – К.: Істина, 2005. – 312 с.
Заіка Ю.О., Бичкова С.С. Цивільне право України: Програма курсу. – К.: НАВС, 2012. – 20 с.
Лов’як О.О. Нормативно-правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України: Монографія / За заг. ред. професора Гопанчука В.С. – Київ, 2011. – 228 с.
Лов’як О.О. Програма навчальної дисципліни "Цивільне та сімейне право". – К.: НАВС, 2012. – 34 с.
Мультимедійний навчальний посібник "Цивільне право України (ч.1)" / Братель О.Г., Демиденко Н.В., Заіка Ю.О., Лов’як О.О., Мухоїд М.М., Павловська Н.В., Шаповал Л.І., Чурпіта Г.В., Вільхова Л.Є. // Електронний ресурс
Мультимедійний навчальний посібник "Цивільне право України (ч.2)" / Демиденко Н.В., Заіка Ю.О., Кагадій М.І., Лов’як О.О., Матвійчук Я.В., Мироненко В.П., Пилипенко С.А., Устименко Т.П., Чурпіта Г.В., Шаповал Л.І. // Електронний ресурс
Пилипенко С.А., Терещенко Н.В. Цивільне право України. Тестові завдання. – К.: КНТ, 2007. – 188 с.
Сімейне право України: підручник за заг.ред. В.П.Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.
Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика / Є.О.Рябоконь, С.Я.Фурса, Ю.О.Заіка та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Страхове право України [Текст] : посіб. / [Заіка Ю.О., Пилипенко С.А., Лов’як О.О. та ін.]; за заг. ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко. – К. : НАВС, 2012. – 256 с.
Цивільне право України (Частина 1) [Текст] : плани проведення семінар. та практ. занять / [уклад. Н.В. Демиденко]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 52 с.
Цивільне право України (Частина 2) [Текст] : плани проведення семінар. та практ. занять / [уклад. Л.І. Шаповал]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 52 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.

МЕТОДИЧНІ, НАОЧНІ, МУЛЬТИМЕДІЙНІ, СТИМУЛЬНІ ТА ОПІРНІ МАТЕРІАЛИ ДЛЯ ЛЕКЦІЙ І СЕМІНАРІВ

Заіка Ю.О., Лов’як О.О., Пилипенко С.А. Робоча навчальна програма дисципліни "Цивільне та сімейне право". – К.: НАВС, 2012. – 43 с.
Заіка Ю.О., Бичкова С.С. Цивільне право України: Програма курсу. – К.: НАВС, 2012. – 20 с.
Лов’як О.О. Програма навчальної дисципліни «Цивільне та сімейне право». – К.: НАВС, 2012. – 34 с.
Мультимедійний навчальний посібник "Цивільне право України (ч.1)" / Братель О.Г., Демиденко Н.В., Заіка Ю.О., Лов’як О.О., Мухоїд М.М., Павловська Н.В., Шаповал Л.І., Чурпіта Г.В., Вільхова Л.Є. // Електронний ресурс
Мультимедійний навчальний посібник "Цивільне право України (ч.2)" / Демиденко Н.В., Заіка Ю.О., Кагадій М.І., Лов’як О.О., Матвійчук Я.В., Мироненко В.П., Пилипенко С.А., Устименко Т.П., Чурпіта Г.В., Шаповал Л.І. // Електронний ресурс
Пилипенко С.А., Терещенко Н.В. Цивільне право України. Тестові завдання. – К.: КНТ, 2007. – 188 с.
Сімейне право України: курс мультимедійних лекцій / Мироненко В.П., Пилипенко С.А. // Електронний ресурс
Цивільне право України (Частина 1) [Текст] : плани проведення семінар. та практ. занять / [уклад. Н.В. Демиденко]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 52 с.
Цивільне право України (Частина 2) [Текст] : плани проведення семінар. та практ. занять / [уклад. Л.І. Шаповал]. – К. : Київ. нац. ун-т внутр. справ, 2010. – 52 с.

РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА

Основна література:

Конституція України: Основний Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30 – Ст.141. // www.rada.gov.ua.
Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 40-41. – Ст. 356.
Господарський кодекс України від 16 січня 2003 року // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18. – Ст. 144.
Сімейний кодекс України від 10 січня 2002 р. // Відомості Верховної Ради України, 2002. – № 21-22. – Ст.135.
Житловий кодекс Української РСР від 30 червня 1983 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1983. – додаток до № 28. – Ст. 573.
Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001р. // www.rada.gov.ua.
Повітряний кодекс України від 4 травня 1993 р. // ВВР України, 1993., № 25, ст. 274.
Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001р. в редакції Закону від 23 лютого 2006 р. // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 22 (01.06.2001), ст. 105.
Закон України “Про авторське право і суміжні права” в редакції Закону України від 11 липня 2001р. // Відомості Верховної Ради. – 2001. - №43. – Ст. 214.
Закон України “Про страхування” від 7 березня 1996 р. // Урядовий кур’єр. – 2001. - № 205. – 7 листопада.
Закон України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень” від 01.07.2004 р. // Відомості Верховної Ради. – 2004. – № 51. – Ст. 553.
Закон України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб – підприємців” від 15 травня 2003 р. // Відомості Верховної Ради – 2003. – № 31-32. – Ст.263.
Закон України “Про електроенергетику” 16 жовтня 1997 р. N 575/97-ВР // Відомості Верховної Ради України, 1998, № ст. 1.
Закон України “Про енергозбереження” від 1 липня 1994 р. № 74/94 ВР // Відомості Верховної Ради України, 1994. – Ст. 283.
Закон України “Про залізничний транспорт” 4 липня 1996 р. N 273/96-ВР// Відомості Верховної Ради України, 1996. – № 40. –ст. 183.
Закон України “Про заставу” від 02. жовтня 1992 року // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 47. – Ст. 642.
Закон України “Про захист прав споживачів” від 12 травня 1991 р. в редакції Закону України від 1 грудня 2005 р. № 3161-IV //Відомості Верховної Ради України, 2006. – № 7. – Ст.84.
Закон України “Про іпотеку” від 5 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. - № 38. – Ст. 313.
Закон України “Про нафту і газ” від 12 липня 2001 р. N 2665-III // Відомості Верховної Ради України, 2001, N 50 (14.12.2001), ст. 262.
Закон України “Про нотаріат” від 02. 09. 1993 р. № 3425-ХІІ // Відомості Верховної Ради України. - 1993.- № 39. - Ст. 383.
Закон України “Про органи реєстрації актів громадянського стану” від 24 грудня 1993р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. - № 14. – Ст. 78.
Закон України “Про оренду державного та комунального майна” від 14 березня 1995 р. // Відомості Верховної Ради. – 1995. - № 15. - Ст.99.
Закон України “Про охорону прав на винаходи і корисні моделі” // Відомості Верховної Ради. – 1994. – № 7. – Ст. 32. у редакції Закону України від 1 червня 2000 р. Відомості Верховної Ради. – 2001. – №8. – Ст. 37.
Закон України “Про охорону прав на знаки для товарів і послуг” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 7. – Ст.36.
Закон України “Про охорону прав на промислові зразки” від 15 грудня 1993 р. // Відомості Верховної Ради. – 1994. – №7. – Ст. 34.
Закон України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду” від 1 грудня 1994 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 1. – Ст. 1.
Закон України “Про державне замовлення для задоволення пріоритетних державних потреб” у редакції Закону України від 15.12.2005 р. № 3205-IV // Відомості Верховної Ради України, 1996, N 3 (16.01.96), ст. 9.
Закон України “Про приватизацію державного житлового фонду” // Відомості Верховної Ради України – 1992 - №36 – ст. 524.
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” в Україні. від 17 квітня 1991 р. // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1991. - № 22. – Ст. 262.
Закон України “Про стандартизацію” від 17.05.2001 р. № 2408 - ІІІ // Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 31. – Ст.145.
Закон України “Про теплопостачання” від 2 червня 2005 р. N 2633-IV // Відомості Верховної Ради України, 2005, N 28 (15.07.2005), ст. 373.
Закон України “Про фермерське господарство” від 19 червня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 45. – Ст. 363.
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” від 23.02.2006 р. / Відомості Верховної Ради України, 2006, № 31. – Ст. 268.
Закон України „Про господарські товариства” від 19.09.1991 р. // Відомості Верховної Ради України, 1991, № 49 (03.12.91), ст. 682.
ИНКОТЕРМС 2000 Международные правила толкования торговых терминов // Урядовий кур'єр, 2002, 04, 03.04.2002 № 63.
Постанова Верховної Ради України “Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР” від 12.09.1991 р. № 1545 // Відомості Верховної ради України. – 1991. – № 46. – Ст. 621.
Постанова Кабінету Міністрів України "Про Порядок формування та розміщення державних замовлень на поставку продукції для державних потреб і контролю за їх виконанням” від 29 лютого 1996 р. – № 266 // ЗПУ України, 1996. – № 8. – Ст. 239.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Правил користування електричною енергією для населення” від 26 липня 1999 р. N 1357 // Урядовий кур'єр, 1999, 08, 26.08.99 № 158-159.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про затвердження Порядку провадження торговельної діяльності та правил торговельного обслуговування населення” від 15 червня 2006 р. № 833 // Офіційний вісник України, 2006, № 25 (05.07.2006), ст. 1818.
Постанова Кабінету Міністрів України “Про порядок посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріально посвідчених” від 15 червня 1994 р. № 419 // Нотаріальне оформлення цивільно-правових документів. – К., 1999.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами Україн. / Затв. Наказом Мінюсту України від 22 лютого 2012. № 296 // Електронний ресурс / режим доступу www.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного Суду України № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" від 27.03.1992 р. // Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах. - К.: Скіф, 2005. -304 с. -С. 71 -90.
Положення про застосування Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду": Затверджено наказом Міністерства юстиції., Генеральної прокуратури та Міністерства фінансів України від 4.03.96 р. № 6/5/3/41 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок встановлення медико-соціальними експертними комісіями ступеня втрати професійної працездатності у відсотках працівникам, яким заподіяно ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням трудових обов'язків: Затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 22.11.1995 р. № 212 // Офіційний сайт Верховної Ради України (www.rada.gov.ua).
Порядок організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 4.04.1994 р. № 221 // Офіційний сайт Верховної Ради) України (www.rada.gov.ua).
Порядок розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві НПАОП 0.00-6.02-04: Затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.2004 р. № 1112// Офіційний вісник України. - 2004. - № 35. – С. 55. – Ст. 2337.
Інструкція про порядок прийняття продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання за кількістю, затверджена постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.65 р. №11-6 // "Бізнес" № 29, 21.07.97.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України “Про затвердження Правил роздрібної торгівлі продовольчими товарами” від 11 липня 2003 року № 185 // Офіційний вісник України, 2003, № 30, ст. 1581.
Наказ Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, Міністерства культури і мистецтв України “Про затвердження Правил торгівлі антикварними речами “ від 29 грудня 2001 року N 322/795 // Офіційний вісник України, 2002, N 5 (15.02.2002), ст. 204.
Порядок продажу на аукціонах майна, що перейшло у власність держави, затверджений наказом Міністерства зовнішніх економічних зв’язків та торгівлі, міністерства економіки та Фонду державного майна України № 873/172/2453 від 31.12.1998 р.
Постанова Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України «Про затвердження Правил користування електричною енергією» від 31 липня 1996 року N 28 // Електронний ресурс / режим доступу www.rada.gov.ua
Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами: Затвердженні наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 11.03.2004 р. №98 // Офіційний вісник України. – 2004. - № 13. Ст. 953.
Наказ Міністерства юстиції України «Про Спадковий реєстр» від 17 жовтня 2000 р.
Статут автомобільного транспорту Української РСР, затверджений постановою Ради Міністрів Української РСР від 27 червня 1969 року № 401 (п.п. 23, 24, 71, 72, 81, 90).
Статут внутрішнього водного транспорту Союзу РСР, затверджений постановою РМ СРСР від 15.10.1955 р. № 1801.
Статут залізниць України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998р.
Типовий договір про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 р. N 560 // Офіційний вісник України, 2005, N 28 (29.07.2005), ст. 1634.
58. Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5 // zakon.rada.gov.ua
Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи Постанова Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 р. № 1. // zakon.rada.gov.ua
Про деякі питання практики розгляду спорів, пов’язаних з обігом векселів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 8 червня 2007 р. № 5
Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 12 квітня 1996 року № 5 // zakon.rada.gov.ua
Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав // Постанова Пленуму Верховного Суду України від 4 червня 2010 року № 5 // zakon.rada.gov.ua
Постанова Пленуму Верховного суду України від 27 березня 1992 р. № 6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" // zakon.rada.gov.ua
Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 //Вісник Верховного Суду України. – 2006. - № 7. – с.16-20.
Про затвердження умов та порядку штучного запліднення ембріона (ембріоноів) та методів їх проведення. – Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 4 лютого 1997 р. //Офіційний вісник України. – 1997. - № 10. - № 10. – Ст.181.
Порядок вибуття дітей із закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування до сімейних форм виховання. Наказ Міністерства у справах сім’ї, молоді та спорту; Міністерства освіти та науки України, Міністерства охорони здоров’я від 2 лютого 2007 р //Офіційний вісник України. – 2007. - № 17. – Ст.685.
Про внесення змін до Порядку ведення обліку дітей, які можуть бути усиновленими, осіб, які бажають усиновити дитину та здійснення нагляду за дотриманням прав дитини після усиновлення. Постанова Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2007 р. № 1213 //Офіційний вісник України. – 2007. - № 78. – Ст.2895.
Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Закон України від 13 січня 2005 р. //Офіційний вісник України. – 2005. -№ 4. – Ст.189.
Про затвердження Положення про дитячий будинок сімейного типу. Постанова Кабінету Міністрів від 26 квітня 2002 р. № 564 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 18. – Ст.925.
Про затвердження Положення про прийомну сім’ю. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 //Офіційний вісник України. – 2002. - № 18. – С.926.
Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей. Закон України від 2 червня 2005 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2005. - № 26. – Ст. 354.
Про охорону дитинства. Закон України від 26 квітня 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. - № 30. – 2001. – ст.142
Про питання діяльності органів опіки та піклування, пов’язані з захистом прав дитини. Постанова Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 р. № 866 //Офіційний вісник України. – 2008. - № 76. – Ст.2561.
Про питання організації виконання законодавства щодо опіки, піклування над дітьми-сиротами та дітьми, позбавленими батьківського піклування. Постанова Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2007 р. № 1228 //Офіційний вісник України. – 2007. - № 79. – Ст.2946.
Про попередження насильства в сім’ї. Закон України від 15 листопада 2001 р. //Відомості Верховної Ради України. – 2001. - № 10. – Ст.70.
Про порядок ведення обліку дітей, які можуть бути усиновлені, осіб, які бажають усиновити дитину, та здійснення нагляду за дотриманням прав дітей після усиновлення. Постанова Кабінету Міністрів України від 28 серпня 2003 р. № 1377 //Офіційний вісник України. – 2003. - № 36. – Ст.1944.
Про порядок провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей. Постанова Кабінету Міністрів України від 8 жовтня 2008 р. № 905 //Офіційний вісник України. – 2008. - № 79. – Ст.2660.
Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав //Вісник Верховного Суду України. – 2007. - № 5. – с.7.
Про схвалення Концепції Державної програми реформування системи закладів для дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. Розпорядження Кабінету Міністрів України від 11 травня 2006 р. № 263-р //Офіційний вісник України. – 2006. - № 20. – Cт.1488.
Про утворення Державного департаменту з усиновлення та захисту прав дитини. Постанова Кабінету Міністрів України від 25 березня 2006 р. № 376 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 13. – Ст.873.
Про затвердження Правил опіки та піклування: Наказ Державного комітету у справах сім’ї та молоді, МОЗ. МОН, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 р. № 34/166/131/88.
Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного із подружжя, дітей, батьків, інших осіб. Постанова Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року (зі змінами, внесеними постановами КМУ 01.08.2006 р.) //Офіційний вісник України. – 2002. - № 27. – Ст.1254.
Про порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, місце проживання батьків яких невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Постанова Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 р. № 189 //Офіційний вісник України. – 2006. - № 8. – Cт.446.
Постанова Пленуму Верховного суду України від 31.03.1989 р. "Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна". zakon.rada.gov.ua.
Аномалії у цивільному праві України : навч. посіб / за ред. Р.А. Майданика – К.: Юстиніан, 2007. – 468 с.
Боднар Т.В. Договірні зобов’язання в цивільному праві (загальні положення): навч. посібн. – К., 2007. – 280 с.
Відшкодування моральної та матеріальної шкоди: Навчальний посібник / За ред. М.К.Галянтича. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 624с.
Договірне право України. Загальна частина : навч. посіб. / За ред. О.В.Дзери. – К. : Юрінком Інтер, 2010. – 896 с.
Дякович М.М. Сімейне право України : навч. посіб. // Львів. нац. ун-т. – Київ: Правова єдність, 2012. – 551 с.
Заіка Ю.О. Спадкове право України : навч. посіб. – К.: Істина, 2006. – 216 с.
Заіка Ю.О. Українське цивільне право: навч. посіб. – К.: КНТ, 2008. – 368 с.
Заіка Ю.О., Рябоконь Є.О. Спадкове право : навч. посіб. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Зобов'язальне право України: Підручник ⁄ Голубєва Н. Ю., Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2011. – 848 c.
Отраднова О.О. Недоговірні зобов’язання в цивільному праві України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 240 с.
Ромовська З. Українське цивільне право. Академічний курс. – К.: Атіка, 2010. – 560 с.
Ромовська З.В. Українське сімейне право: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 500 с.
Ромовська З.В. Українське цивільне право. Право власності: Підручник. – К.: Правова єдність, 2011. – 246 с.
Семейное право Украины / под общ. ред. Ю.С.Червоного. – К.: Правова єдність. – 2009. – 634 с.
Сімейне право України: Підруч. / За ред. В.І.Борисової, І.В.Жилінкової. – 3-є вид.. перероб. і доп. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 264с.
Сімейне право України: Підручник / Харитонов Є. О. – К.: Істина, 2010. – 320 c.
Сімейне право України: підручник /за заг.ред. В.П. Мироненко. – К.: Правова єдність. – 2008. – 477 с.
Харитонов Є.О. Добровільне представництво у цивільному праві України: навч. посіб. – К.: Істина, 2007. – 216 с.
Цивільне право України. Братель О.Г., Пилипенко С.А.: [Посібник для підготовки до іспитів]. – К.: ФОП Ліпкан, 2010. – 256 с.
Цивільне право України. Договірні та недоговірні зобов’язання: Підручник / За заг. ред. С.С. Бичкової. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 498 с.
Цивільне право України. Загальна частина: Підручник / За заг. ред. І.А. Бірюкова, Ю.О. Заіки. – 2-ге вид., доп. і перероб. – К.: КНТ, 2008. – 480 с.
Цивільне право України. Особлива частина. Підручник / За ред. О.В. Дзери. – Вид. 3-те, допов. та переробл. – К.: Юрінком Інтер, 2010. – 1176 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 1. – 656 с.
Цивільне право: Підручник: у 2-х т. / В.І. Борисова (кер. авт. кол.), Л.М. Баранова, Т.І. Бєгова та ін.; за ред. В.І. Борисової, І.В. Спасибо-Фатєєвої, В.Л. Яроцького. – Х.: Право, 2011. – Т. 2. – 816 с.
Цивільне та сімейне право України: Підручник / За ред. Є.О. Харитонова, Н.Ю. Голубєвої. – К.: Правова єдність, 2009. – 968 с.

// zakon.rada.gov.ua

Додаткова література:

Безклубий І.А. Банківські правочини: монограф. – К.: КНУ, 2008. – 378 с.
Бошицький Ю.Л., Вишинець І.І. Правова охорона творів образотворчого мистецтва в Україні: монографія /Київський ун-т права НАН України/. – К.: Вид-во Європейського ун-ту, 2011. – 295 с.
Гриняк А.Б. Цивільно-правовий договір як підстава виникнення права спільної власності фізичних осіб: монограф. – Тернопіль: Підручники, 2008. – 176 с.
Гузь Л.Є. Судово-практичний коментар до Сімейного кодексу України: Науково-практичний коментар / Л.Є.Гузь, А.В.Гузь. – Х.: Фактор, 2011. – 576 с.
Демиденко Н.В. Джерело підвищеної небезпеки цивільному законодавстві України: історія та сучасність // Оптимізація цивільного та цивільно-процесуального законодавства України [Текст]: Матеріали Всеукр. наук.-теорет. конф. (Київ, 22 вересня 2011р.). – К.: НАВС, 2011. – С. 35-37.
Демиденко Н.В. Особливості правового регулювання оренди житла з викупом // Право та інші соціальні норми: вимоги часу: Матеріали Міжнародної науково-практичної конференції (м. Одеса 15-16 червня 2012 р.). – Одеса : у двох частинах. – Одеса: ГО "Причорноморська фундація права", 2012. – Ч. 1. – С. 78-79.
Державна реєстрація актів цивільного стану: законодавство, судова практика. / За заг. ред. Л.В. Єфіменка. – К.: Юрінком Інтер, 2011. – 304 с.
Жилінкова І. Законодавчі варіації з теми недійсних шлюбів // Нотаріат для вас. – 2009. - № 3. – с.53-59.
Заіка Ю.О. Спадкове право в Україні. Становлення і розвиток.: монограф. – К.: КНТ, 2007. – 288 с.
Здійснення та захист корпоративних прав в Україні (цивільно-правові аспекти): монограф. / За ред. В.В.Луця – Тернопіль: Підручники, – 2011. – 320 с.
Івахненко І.В. Проблемні аспекти розуміння особистих майнових правовідносин подружжя // Проблеми державотворення та право творення в Україні: тези доповідей учасників Всеукраїнської науково-практичної конференції (Львів, 17 лютого 2012 р.). – Львів: ЛьвДУВС, 2012. – С. 199-202.
Ієвіня О. Деякі аспекти припинення шлюбу за законодавством України // Нотаріат для Вас. – 2010. – № 3. – С. 64-70.
Кравченко С.С. Юридична природа корпоративних прав: монографія / Київський університет права НАН України; Кравченко С.С. – К.: Видавництво Європейського університету, 2010. – 180 с.
Лов’як О.О. Відшкодування шкоди, завданої громадянинові діями службових осіб ОВС у стані необхідної оборони // Юридична наука. – 2011. - №6. – С.24-31.
Лов’як О.О. Нормативно-правове забезпечення відшкодування шкоди, завданої органами внутрішніх справ України: Монографія / За заг. ред. професора Гопанчука В.С. – Київ, 2011. – 228 с.
Лов’як О.О. Правові питання удосконалення державної реєстрації актів цивільного стану в Україні // Юридична наука. – 2012. – №1. – С. 23-30.
Луць В.В. Контракти в підприємницькій діяльності. – К.: Атіка, 2009. – 452 с.
Мироненко В. Здійснення батьківських прав та виконання обов’язків. Межі їхнього здійснення // Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – С.86-91.
Мироненко В. Рівність прав та обов’язків батьків щодо дитини. Вирішення спорів про місце проживання дитини // Нотаріат для вас. – 2010. - № 5. – С.43-49.
Настечко К.О. Оформлення прав на земельні ділянки: Монографія. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 240 с.
Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України / За ред. Булеца С.Б., Іванова Ю.Ф., та ін. – К.: ВД "Професіонал", 2011. – 428 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.2. / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 1056 с.
Науково-практичний коментар Цивільного кодексу України: Науково-практичний коментар: У 2 т. Т.1 / За ред. О.В. Дзери, Н.С.Кузнєцової, В.В. Луця. - 4-е вид. перероб. і доп. – К.: ЮрінкомІнтер, 2011. – 808 с.
Онищенко Г. В. Довірчі правовідносини з іноземним елементом. Монографія.. – К.: Алерта, 2012. – 268 с.
Пилипенко С.А., Терещенко Н.В. Цивільне право України. Тестові завдання. – К.: КНТ, 2007. – 188 с.
Посикалюк О.О. Особисті немайнові права фізичних осіб в романській, германській, англо-американській системах приватного права. – К.: Наук.- дослід. ін-т приват. права і підприєм. НАПрН України, 2011. – 205 с.
Постанови Пленуму Верховного Суду України у цивільних справах / Упорядник Роїна О.М. – К.: Правова єдність, 2011. – 400 с.
Процесуальні та договірні документи у практиці роботи юристів: Науково-практичний посібник / Теньков С.О., Богатиренко О.В., Головатенко О.С. – К: КНТ, 2012. – 512 с.
Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 432 с.
Рябоконь Є. Інститут права спільної сумісної власності за цивільним законодавством України: поняття та особливості правового регулювання // Нотаріат для вас. – 2010. - № 1-2. – С.40-49
Рябоконь Є. Поняття та особливості правового регулювання права спільної сумісної власності подружжя // Нотаріат для вас. – 2010. - № 3. – С. 71-77.
Спадкування за законодавством України. Коментар. Судова практика / Є.О.Рябоконь, С.Я.Фурса, Ю.О.Заіка та ін. – К.: Юрінком Інтер, 2009. – 352 с.
Спасибо-Фатєєва І.В. Цивілістика: на шляху формування доктрин : Вибр. наук. пр.. – Х.: Золоті сторінки, 2012. – 767 с.
Страхове право України [Текст] : посіб. / [Заіка Ю.О., Пилипенко С.А., Лов’як О.О. та ін.]; за заг. ред. Ю.О. Заіки, С.А. Пилипенко. – К. : НАВС, 2012. – 256 с.
Судова практика. Вирішення спорів у справах про визнання кредитних договорів недійсними / О.В. Благовестев. – К.: Юрінком Інтер, 2012. – 768 с.
Цивільне право: Практикум / Майданик Р.А. та інші. – К.: Правова єдність, 2009. – 752 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За заг. ред. Харитонова Є.О. – О: Одиссей, 2011. – 1216 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 1. Загальні положення. – 320 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 2. Фізична особа. – 256 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2009. – Том 3. Юридична особа. – 735 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2010. – Том 4. Об’єкти. Правочини. Представництво. Строки. – 768 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 5. Право власності та інші речові права. – 624 с.
Цивільний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В. Спасибо-Фатєєвої. – Х.: Страйд, 2011. – Том 6. Право інтелектуальної власності. – 652 с.
Чуєва О. Спільна власність подружжя. Як знайти істину //Нотаріат для вас. – 2009. - № 12. – с.51-58.
Шевченко Я.М. Охорона і захист прав та інтересів фізичних та юридичних осіб в цивільних правовідносинах: монографія / Я.М. Шевченко – Х.: Харьков юридический, 2011. – 528 с.

ЦИВІЛЬНЕ ПРАВО

НАЦІОНАЛЬНА АКАДЕМІЯ ВНУТРІШНІХ СПРАВ

Комментарии