Удосконалювання соціально-трудових відносин. Моніторинг соціологічно-трудової сфери. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

1. Удосконалювання соціально-трудових відносин

2. Моніторинг соціологічно-трудової сфери

3. Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

6.1. Удосконалювання соціально-трудових відносин.

Система ринкових відносин в Україні лише створюється, отже, і нове законодавство про працю знаходиться в стадії розвитку. Поряд з Консти­туцією України, що визначає основні принципи правового регулювання, у країні діє Кодекс законів про працю України 1971 р.     (зі змінами від 1 березня 1998р.).

Кодекс законів про працю України (КЗпП України) є зведеним зако­ном і діє на всій території України. КЗпП України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і підвищенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетво­ренню праці па благо суспільства в першу життєву потребу кожної пра­цездатної людини (ст. 1). Поряд із правами на працівника накладаються обов'язки. Серед них: сумлінне виконання трудових обов'язків; дотрима­ння трудової дисципліни; дбайливе ставлення до майна підприємства, установи, організації; виконання встановлених норм праці (ст. 139 КЗпП України). У жодному нормативному акті, у жодному трудовому договорі не може бути знижений рівень тих прав і гарантій, які надаються праців­нику згідно з КЗпП (ст. 2, ст. 2 , ст. 5 ).

Крім того, важливу роль у регулюванні трудових відносин відіграють такі закони: Закон України від 1 березня 1991 р. «Про зайнятість насе­лення» (зі змінами і доповненнями від 11 грудня 1998 р.); Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про колективні договори й угоди»; Закон України за станом на 25 травня 1999 р. «Про охорону праці»,   і названі нормативно-правові акти поширюються на всі трудові правовідносини в межах території України. На рівні Конституції України і законів здійснюються закріплення, реалізація і захист трудових прав. Правові акти, видані суб'єктами України, діють у межах їхніх терито­ріальних границь. Правові акти, видані міністерствами, комітетами, відомствами, діють, як правило, у межах відповідної галузі. Однак окремі акти, видані Мініс­терством праці і соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України у сфері трудових правовідносин, поширюються і на працівників інших галузей.

6.2. Моніторинг соціологічно-трудової сфери.

Соціологія(від лат. societas — суспільство і грецьк. logos — слово, навчання) — наука про суспільство, що розглядає його як систему соціальних спільностей, груп, що встановлює закономірності їхнього розвитку, проце­сів і відносин, що відбуваються усередині них, структуру і механізм соці­ально-трудових відносин, а також соціальні пронеси у сфері праці.

Соціально-трудові відносини— відносини між соціальними групами (спільностями) і окремими індивідами в процесі трудової діяльності.

Соціальні процесиу сфері праці - це процеси формування, функціону­вання, розвитку (чи деградації) соціальних груп і окремих працівників. Серед них можна виділити такі:

1. Як базовий соціальний процес соціологи розглядають сам процес праці.Дійсно, значну частину свого життя людина проводить на роботі.

Тут вона зіштовхується з усім різноманіттям соціально-трудових відно­син. Трудова діяльність багато в чому визначає статус людини в органі­зації і суспільстві, її матеріальний статок, рівень розвитку її здібностей, а значить, і її запити, інтереси, ставлення до праці, навіть спосіб прове­дення дозвілля, плани на майбутнє.

1. Соціально-інтегративні процеси — це процеси об'єднання людей у соціальну групу, формування почуття причетності, спільності нових пра­цівників в організації.
2. Ціннісно-орієнтаційні — це процеси формування позитивної трудо­вої мотивації працівників, їхньої зацікавленості в досягненні цілей спіль­ної діяльності.

4. Змінювально-підтримувальні — пов'язані з різними видами трудових переміщень працівників: рухом між робочими місцями, зміною місця ро­боти, професійно-кваліфікаційними змінами, розвитком трудової кар'єри.

Отже, можна зробити висновок, що предметом економіки праці є со­ціально-трудові відносини і соціальні процеси у сфері праці. Основна метапроведених досліджень — підвищення ефективності трудової ді­яльності при забезпеченні розвитку працівників, задоволенні їхніх по­треб, формуванні позитивних внутрішньо колективних відносин.

Задачі, які розв'язуються в ході соціологічних досліджень,складні і різноманітні, як складна соціальна структура підприємства, соціальні процеси, що протікають у ній. Багато в чому вони будуть визначатися специфікою, змістом і умовами діяльності. Однак можна виділити ряд найбільш загальних задач.

1. Удосконалювання системи  управління організацією, підвищення обґрунтованості прийняття управлінських рішень — вивчення соціаль­них процесів, що впливають на ефективність управління (розмежування управлінських функцій, раціональність ієрархічної системи, стиль і мето­ди керівництва, ступінь участі рядових виконавців у прийнятті рішень, визначення меж компетенції і відповідальності і т. ін.).
2. Підвищення рівня стабільності трудового колективу, внутрішньо колективної згуртованості, формування єдиної трудової моралі фірми на осно­ві вивчення факторів і масштабів співробітництва і конфліктів, формаль­них і неформальних взаємозв'язків, проблем лідерства, з'ясування при­чин надлишкової плинності кадрів,
3. Розвиток системи адаптації нових працівників на підприємстві, а також працівників до інновацій на основі дослідження механізму форму­вання «кадрового ядра», факторів, що визначають терміни й успішність
   адаптації, оцінки соціальних результатів технічних і організаційних но­вовведень, удосконалювання системи підбору і розміщення кадрів.

Підвищення трудової активності працівників на основі аналізу про­цесів формування трудової мотивації, факторів, що її визначають, оцінки дієвості існуючих і рекомендацій з розробки нових систем стимулювання.

1. Вивчення змісту, умов праці і розробка заходів для їхнього удоско­налювання,  гуманізації  трудової діяльності.  Виявлення  факторів,  що сприяють підвищенню задоволеності працею, розробка рекомендацій із планування трудової кар'єрі.
2. Підвищення якості трудового життя, у тому числі за рахунок кра­щого  задоволення   потреб   працівників,  розвитку  соціально-побутової сфери в організації. Розробка соціальних програм, програм соціальної підтримки працівників, планів соціального розвитку організації.

6.3.Міжнародна організація праці та її вплив на розвиток соціально-трудових відносин

Міжнародна організація праці (МОП)— одна з найдавніших і найбільш представницьких міжнародних організацій. Створена відповідно до Версальського мирного договору при Лізі Націй у 1946 p., вона стала першою спеціалізованою установою ООН. Якщо на момент її створення у ній брали участь 42 держави, то тепер їх 175 .

Україна є членом МОП з 1954 р.

У 1969 р. з нагоди 50-річчям МОП було присвоєно Нобелівську премію миру.

Відмінна риса МОП — її трьохрівнева структура, в границях якої здійснюються переговори між урядами, організаціями працюючих і підприємцями. Делегати цих трьох груп представлені й можуть радитися на однакових умовах на всіх рівнях МОП. Прийняття рішень передбачає облік взаємних інтересів і досягнення спільних угод, однак особливою складністю є узгодження різних, а часто й протилежних інтересів.

Схема 1. Структура Міжнародної організації праці

Адміністративна рада є виконавчим органом МОП. Вона управляє роботою МОП у період між конференціями, про­водить у життя її рішення, завчасно визначає порядок денний Конферен­ції й інших нарад, координує діяльність Міжнародного бюро праці (МБП), а також різних комітетів, створених при Адміністративній раді.

Міжнародне бюро праці (МБП). МБП, штаб-квартира якого знахо­диться в Женеві, є постійним секретаріатом МОП, її адміністративним і виконавчим органом, дослідницьким і інформаційним центром. МБП виконує роль світового дослідницького і соціально-інформацій­ного центру із соціально-трудових проблем. Воно здійснює збір і поши­рення інформації з усіх питань, стосовно міжнародного регулювання умов праці і становища трудящих. Бюро вивчає питання, які передбача­ється подати на розгляд Конференції, у тому числі з метою прийняття міжнародних конвенцій і рекомендацій, а також проводить різні спеці­альні обстеження, передбачені дворічними програмами. За дорученням Адміністративної ради бюро готує документацію з питань порядку ден­ного Конференції й Адміністративної ради, допомогу урядам на їхнє прохання і в міру своїх можливостей у виробленні проектів національ­них законодавчих актів; спостерігає за дотриманням прийнятих і ратифі­кованих конвенцій; видає різного типу книги із соціально-трудових пи­тань, що становлять міжнародний інтерес.

Головні цілі МОП — сприяння соціально-економічному прогресу, підвищенню добробуту й поліпшенню умов праці людей, захист прав людини.

Виходячи з цих цілей, основними завданнями МОП є такі:

• розробка погодженої політики й програм, що спрямовані на вирішення соціально-трудових проблем;
• розробка й прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення визначеної політики;
• допомога країнам, що сприяють вирішенню проблем зайнятості та скороченню безробіття;
• захист прав людини (права на працю, на об'єднання, захист від примусової праці, дискримінації і т. ін.);
• боротьба з бідністю, за поліпшення життєвого рівня працюючих, розвиток соціального забезпечення;
• розробка програм стосовно поліпшення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки і гігієни праці, охорони та відтворення довкілля;
• сприяння об'єднанням працюючих і підприємців у їх роботі спільно з урядами щодо регулювання соціально-трудових відносин;
• розробка дій стосовно захисту найуразливіших груп працюючих (жінки, молодь, люди похилого віку, працюючі емігранти).

МОП приймає міжнародно-правові акти в сфері праці у таких напрямках: право на працю, заборона примусової праці, право на колективні переговори, право на страйк, зайнятість і працевлаштування, умови праці, охорона праці, соціальна співпраця працівників і роботодавців, мирні засоби вирішення трудових конфліктів, право працівників на створення про­фесійних організацій тощо. Систематизовані Конвенції і ре­комендації МОП утворюють Міжнародний кодекс праці. З 1919 р. МОП прийняла 184 конвенції і 192 рекомендацій з широкого спектра питань у сфері праці. Це — основні права людини, зайнятість і навчання, умови праці або техніка без­пеки і гігієна праці.