Навчально-методичні матеріали з дисципліни

 

 

 

 “Управління фінансовою санацією підприємств”

 

 

 

 

 

 

Укладач: д.е.н., проф.. Терещенко О.О.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації для написання

індивідуальної роботи

 

      Складовою частиною вивчення дисципліни “Управління фінансовою санацією підприємств” є виконання студентами комплексного практичного завдання «План санації підприємства» з використанням практичного матеріалу. Для виконання комплексного практичного завдання студенти можуть об’єднуватись в аналітичні групи по 2 студенти в кожній. Результати виконання самостійного завдання оформлюються у вигляді контрольної роботи згідно з наведеними нижче методичними вказівками.

Наявність у підприємства-боржника реалістичного плану антикризових заходів є основним критерієм його санаційної спроможності, а отже, прийняття рішення про можливість санації (як в судовому так і в досудовому порядку). План антикризових заходів - це засіб реалізації монетарних та немонетарних стратегічних цілей підприємства. В ньому конкретизуються механізми досягнення цих цілей. План антикризових заходів підприємства слід виконувати за нижче приведеними рекомендаціями та структурою.

 

 

Пропонована структурно-логічна схема плану антикризових заходів (рис. 1.) передбачає, що він складається зі вступу та чотирьох розділів.

У вступі відображається загальна характеристика об’єкта планування, подаються відомості про правову форму організації бізнесу, форму власності, організаційну структуру, сфери діяльності та дається коротка історична довідка про розвиток підприємства. Окрім цього визначається мета складання плану санації, замовник плану  та методи, які використовуються в ході розробки плану.

У першому розділі відображається вихідна ситуація на підприємстві. Аналіз вихідних даних включає в себе такі позиції:

а) Оцінка навколишнього середовища.

б) Аналіз фінансово-господарського стану.

в) Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць.

г) Оцінка наявного потенціалу.

Оцінка зовнішніх умов в яких функціонує підприємство  є основою стратегічного планування і включає в себе  вивчення загальних політико-економічних тенденцій, аналіз галузі та ринкового сегменту. При вивченні загальної політико-економічної ситуації (в залежності від інформаційних потреб підприємства) враховується розвиток економіки в цілому, демографічна ситуація, технологічні новації, зміна політичного середовища.  Головною метою оцінки навколишнього середовища є оцінка можливості адаптації стратегії розвитку підприємства до змін в суспільно-політичному та економічному житті країни.

Аналіз фінансово-господарського стану проводиться за двома напрямками: аналіз виробничо-господарської діяльності та аналіз фінансового стану. В ході аналізу вивчаються дані про фактичний фінансовий та майновий стан підприємства: фактичний обсяг реалізації, величина прибутків (збитків), Cash-flow (чисті грошові потоки в розрізі окремих  видів діяльності та в цілому по підприємству),  рівень заборгованості, показники структури капіталу, ліквідності тощо. Для підвищення якості аналізу фінансового стану вважається за доцільним застосування методології дискримінантного аналізу.

Аналіз причин фінансової кризи та слабких місць здійснюється шляхом систематизації та оцінки причин фінансової кризи та наслідків їх впливу на фінансово-господарську діяльність підприємства. Аналіз причин фінансової кризи проводиться з метою їх локалізації та усунення. Виявлення симптомів кризи здійснюється на основі аналізу слабких місць на підприємстві. Обмежуючі чинники (слабкі місця) можуть проявлятися в наступних сферах:

• Залучення капіталу (наприклад, втрата довіри кредиторів, інвесторів).
• Ринок (бар’єри на шляху вступу чи виходу з ринку).
• Персонал (позиція профспілок, високий рівень плинності, психологічні фактори).
• Законодавство (податки, заборона звільнення працюючих).

Наявний потенціал. Тут наводяться сильні сторони підприємства, можливі шанси та наявний потенціал в кадровій, виробничій, технологічній, маркетинговій та інших сферах. Наявний у підприємства потенціал розвитку визначається такими основними факторами:

• фінансове забезпечення та можливості залучення додаткового капіталу;
• наявність кваліфікованого персоналу;
• наявність надійних та дешевих джерел постачання сировини та матеріалів;
• наявність ринків збуту продукції;
• виробничий та інноваційний потенціал;
• ефективна організаційна структура та висока якість менеджменту.

У разі довготривалої фінансової кризи фактори, що визначають потенціал підприємства поступово вихолощуються. Як наслідок, позиції підприємства послаблюються. Ефективне проведення санації можна забезпечити шляхом планомірного розвитку та використання наявного у підприємства потенціалу, а також на основі послаблення обмежуючих проведення санації чинників.

У другому розділі змальовуються стратегічні цілі санації, цільові орієнтири  та описується стратегія антикризового фінансового управління.

Окрім цього розділ може містити оперативну (Crash-) програму, в якій відображаються заходи, спрямовані на покриття поточних збитків, відновлення платоспроможності та ліквідності підприємства. В каталог санаційних заходів у рамках Crash-програми можуть входити такі заходи:

• рефінансування дебіторської заборгованості;
• мобілізація прихованих резервів шляхом продажу окремих позицій активів;
• зменшення та збільшення статутного капіталу;
• реструктуризація кредиторської заборгованості;
• заморожування  інвестиційних вкладень;
• зворотній лізинг;
• реалізація за зниженими цінами товарних запасів.

Третій розділ (2.) є основною частиною плану антикризових заходів. Він включає в себе конкретний план заходів щодо відновлення прибутковості та конкурентоспроможності підприємства в довгостроковому періоді.

План маркетингу та розширення ринків збуту продукції. У цьому підрозділі визначають ринкові фактори, які впливають на збут продукції та місткість ринку; мотивацію споживачів; ступінь еластичності попиту та рівень платоспроможного попиту на продукцію підприємства; умови збуту; галузеві ризики; ситуацію на суміжних товарних ринках. Кількісна оцінка частини ринку, яка належить підприємству, проводиться за основними споживачами готової продукції з посиланням на поточні обсяги реалізації та на перспективи її збільшення. Крім того, дається перелік можливих конкурентів, їхні переваги та недоліки, а також схема реалізації продукції, методи стимулювання реалізації та пропозиції щодо оптимального співвідношення реалізаційної ціни й собівартості. Визначаються можливості та шляхи розширення ринків збуту. Дається оцінка діяльності підприємства з погляду антимонопольного  законодавства.

      

План виробництва: містить дані про планові обсяги виробництва продукції в розрізі окремих її видів, а також характеристику виробничих потужностей, необхідних для виробництва планових обсягів продукції. Наводиться інформація про рівень зносу виробничих засобів, витрати, пов’язані з відновленням (придбання нового обладнання, ремонт та реконструкція), можливості оренди чи лізингу. Слід вказати, яке саме обладнання, технічну документацію, технологію, “ноу-хау”, у кого, на яких умовах та в який термін потрібно придбати, суму витрат на придбання. На основі цього проводиться оцінка потреб в інвестиціях. Також характеризується виробничий цикл, його тривалість, “вузькі” місця, комерційні зв’язки з постачальниками сировини (включаючи наявність альтернатив). Конкретні заходи щодо покращення асортименту продукції та підвищення її якості з тим, щоб досягти конкурентних переваг.

*                   Організаційний план. Тут відображають організаційну структуру підприємства, можливості реструктуризації (реорганізації) та перепрофілювання, аналізують управлінський та кадровий склад, фактичну кількість працівників та пропозиції щодо її зменшення, пропонуються заходи щодо посилення мотивації працюючих та покращення організації менеджменту. У разі необхідності, визнаються можливості злиття, приєднання чи розукрупнення з урахуванням вимог антимонопольного законодавства.

*                   Система фінансових планів (бюджетів) як складова загального плану санації повинна дати відповідь на питання щодо величини потреби в капіталі на фінансування антикризових заходів та джерел покриття цієї потреби в розрізі окремих періодів. Рішення щодо залучення та використання фінансових ресурсів приймаються на основі двох основних критеріїв:прибутковість та ліквідність (платоспроможність). Саме тому, в ході фінансового планування слід чітко розмежовувати планування фінансових результатів та планування вхідних і вихідних грошових потоків (планування ліквідності), оскільки не всі доходи і витрати, які враховуються при визначенні фінансових результатів, призводять до відповідних грошових надходжень чи виплат у плановому періоді.

У четвертому розділі розраховується ефективність антикризових заходів, а також визначається порядок реалізації плану та контролю за ходом реалізації. В цьому розділі деталізуються очікувані результати виконання проекту, а також прогнозуються можливі ризики та збитки.

Пропоновану методику складання плану санації можна використовувати в процесі досудової санації. Якщо ж рішення про фінансове оздоровлення боржника ухвалено господарським судом під час провадження справи про банкрутство, то план, окрім наведених позицій, може містити ряд додаткових умов, передбачених законодавством, зокрема, заходи щодо відновлення платоспроможності боржника (в тому числі закриття нерентабельних виробництв, мирова угода, ліквідація дебіторської заборгованості та ряд інших), строки та черговість погашення боргів, умови переведення боргу на інвестора тощо. Рекомендована структура плану санації в ході провадження справи про банкрутство наведена в таблиці 1.

 

 

 

 

 

 

 

 ТАБЛИЦЯ 1.

План санації боржника в ході провадження справи про банкрутство

 

РОЗДІЛИ	ЗМІСТ
І. Мета та завдання плану	1. Основна мета плану санації. 2. Реєстр кредиторів.
ІІ. Розвиток підприємства до порушення справи про банкрутство	1.Історична довідка 2. Правові відносини: 2.1. Форма організації бізнесу 2.2. Учасники та засновники підприємства. 2.3. Відносини з податковими органами 2.4. Відносини з кредиторами, кредитне забезпечення 3.   Управління фінансами 3. 1. Джерела фінансування та структура капіталу 3. 2. Управління активами 3.   3. Динаміка фінансових результатів 3. 4. Системи звітності та контролінг 4. Виробничо-збутова сфера 4.1. Продуктова та виробнича програми 4.2. Постачання та збут 4.4. Інновації та раціоналізаторство. 5. Організаційна структура та управління 6. Охорона навколишнього середовища
ІІ. Аналіз підприємства	1. Аналіз причин фінансової кризи. 2. Економічний аналіз. 3.   Фінансовий аналіз. 4.   Оцінка вартості майна підприємства. 5.   Висновки санаційного аудиту.
ІІІ. Заходи щодо санації боржника ІІІ.І. Вжиті заходи після порушення справи про банкрутство	1.   Організація та управління 2.   Виробництво та збут 3.   Фінанси
ІІІ.ІІ. План антикризових заходів	Маркетинг та ринки збуту План виробництва Організаційний план Система фінансових планів
ІV. Реалізація плану та задоволення претензій кредиторів	1. Прогнозні показники реалізації плану та ефективність санації 2. Порядок задоволення першочергових претензій; 3. Порядок задоволення інших претензій; 4. Контроль за виконання плану

 

 

Оцінка ефективності санаційних заходів.

Невід’ємним елементом плану санації є оцінка ефективності санаційних заходів. Основним якісним критерієм ефективності слід вважати рівень досягнення головної мети антикризового управління. Ця мета набуває конкретики в залежності від цільових функцій ініціаторів антикризових заходів. Для власників, менеджерів та персоналу  - це запобігання банкрутства та забезпечення фінансового оздоровлення підприємства в довгостроковому періоді, а отже, отримання відповідних дивідендів, бонусів та заробітної плати; для кредиторів - повернення заборгованості.

В таблиці 2. наведено огляд методичних підходів до оцінки ефективності санаційних заходів. У процесі виконання контрольної роботи слід розрахувати ефективність санації за декількома способами оцінки.

 

Таблиця 2.

Способи оцінки ефективності санаційних заходів

Методичний підхід	Коментар
1. Зіставлення показників фінансового стану до і після реалізації  антикризових заходів.	Розраховуються показники прибутковості (рентабельності); ліквідності та плато-спроможності; структури капіталу; майнового стану; ділової активності. З кожної групи доцільно вибрати один, найбільш виразний показник. Порівнюються фактичні та прогнозні показники.
2. Розрахунок показника ефективності антикризових заходів (Е)	Показник розраховується за алгоритмом: Е = Додатковий прибуток - різниця між фінансовими результатами після та до здійснення санації.
3. Розрахунок періоду  окупності вкладень на антикризові заходи (Payback метод)	Розрахунки здійснюються за використання статичного та динамічного підходів, за усередненою оцінкою доходів та за наростаючим підсумком. Усереднена оцінка періоду окупності (PB) за статичним підходом здійснюється за формулою: PB =   Додатковий CF визначається як сума додаткової амортизації та додаткового прибутку, отриманих в результаті санації.
4. Розрахунок інтегрального показника (ІП) фінансового стану	Підбирається модель інтегральної оцінки в залежності від виду економічної діяльності підприємства (див. розділ 2 підручника). Порівнюються значення ІП фінансового стану до, протягом і після впровадження антикризових заходів.
5.Розрахунок показників доданої вартості (EVA та CVA)	Економічна додана вартість (EVA):   EVAt = NOPATt – (WACCs ∙ IKt);   додана вартість чистого грошового потоку:  CVAt = BCFt – At - WACCs ∙ BIt   Ефективність забезпечується у разі додатного значення показників.
6. Метод дисконтування Cash-flow (DCF)	Передбачає дисконтування очікуваних грошових потоків та порівняння їх з обсягом початкових інвестицій: NPV =  + 2 +  . . . + n  -  I0  У разі від’ємного значення NPV інвестиції в антикризові заходи є недоцільними.
7. Порівняння вартості підприємства до та після санації	В залежності від наявної інформаційної бази можна використовувати різні методи оцінки: -за ліквідаційною вартістю, -метод дисконтування Cash чи EVA; -метод зіставлення мультиплікаторів чи порівняння продажів.

 

 

 

 

Діагностика фінансової кризи із застосуванням дискримінантного аналізу

       Оцінка санаційної спроможності підприємства здійснюється шляхом розрахунку та інтерпретації інтегрального показника фінансового стану. Здатність позичальника обслуговувати залучені позики визначається на основі розрахунку поточного та прогнозного коефіцієнта покриття боргу.

       Методичною основою визначення інтегрального показника фінансового стану є методологія багатофакторного дискримінантного аналізу. Базовий алгоритм багатофакторної дискримінантної функції для розрахунку інтегрального показника має такий вигляд:

     Z = а

₁

X

₁

 + а

₂

X

₂

 + а

₃

X

₃

 + а

₄

X

₄

 + а

₅

X

₅

 + аnXn – a

₀

,

де Z – інтегральний показник фінансового стану;

X

₁

, X

₂

 .....Xn – незалежні змінні дискримінантної функції (фінансові індикатори);

а1, а2....... аn  - параметри дискримінантної функції (вагомість впливу окремих індикаторів на загальний інтегральний показник фінансового стану);

а

₀

– вільний член дискримінантної функції.

       Інтегральний показник фінансового стану бенефіціара обчислюється з використанням дискримінантних моделей, наведених у підручнику або в Положенні НБУ №23. Вибір моделі інтегральної оцінки залежить від виду діяльності підприємства. Для цілей аналізу слід розраховувати інтегральний показник за три останні календарні роки та останній звітний період. 

       Значення інтегрального показника є результатом розв'язку дискримінантної  функції,  незалежними  змінними  в  якій є окремі коефіцієнти,  що характеризують різні параметри фінансового  стану підприємства. Комбінація фінансовий індикаторів, включених у дискримінантну модель залежить від виду діяльності підприємства. 

       Фінансові  коефіцієнти для дискримінантної функції розраховуються на підставі фінансової звітності.