|
|
Главная \ Методичні вказівки \ УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ
УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ« Назад
УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ 20.02.2016 01:44
МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ дЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД «Київський національний економічний університет імені Вадима ГЕТЬМАНА»
Факультет економіки та управління Кафедра макроекономіки та державного управління
Методичні матеріали щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю їх знань з науки
«УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ»
ПОГОДЖЕНО: Завідувач кафедри __________ І.Й. Малий
Начальник навчально- методичного відділу _________ Т.В. Гуть
Київ КНЕУ 2015
Ємельяненко Л.М., доктор економічних наук, професор кафедри макроекономіки та державного управління.
Рецензенти:
Малий І.Й., доктор економічних наук, професор кафедри макроекономіки та державного управління;
Сабадош Г.О., кандидат економічних наук, доцент кафедри макроекономіки та державного управління.
ЗМІСТ 1. Вступ ............................................................................................................. 4 2. Тематичний план науки ............................................................................ 7 3. Зміст науки за темами ................................................................................ 9 4. Плани занять: 4.1. Плани семінарських (практичних, лабораторних) занять очної форми навчання .............................................................................................................. 16 4.2. Плани контактних занять для студентів заочної форми навчання ... 33 4.3. Плани навчальної роботи студента заочної форми навчання в межсесійний період ............................................................................. 44 5. Самостійна робота студентів ................................................................... 47 6. Індивідуально-консультативна робота ................................................. 49 7. Методи активізації процесу навчання ................................................... 52 8. Поточний і підсумковий контроль знань: 8.1. Очна форма навчання: 8.1.1. Карта самостійної роботи студента ......................................... 53 8.1.2. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з науки 56 8.2. Заочна форма навчання: 8.2.1. Карта самостійної роботи студента ......................................... 59 8.2.2. Порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з науки 61 8.3. Приклади типових занять, що виносяться на екзамен ...................... 63 8.4. Зразок екзаменаційного білета ........................................................... 67 8.5. Підсумковий контроль знань ............................................................. 69 9. Рекомендована література (основна і додаткова) ................................ 70
Метою дисципліни є формування теоретичних і прикладних знань у галузі управління конфліктами в публічній службі. Завданням дисципліни є отримання студентами стійких сучасних знань студентів щодо закономірностей і механізмів виникнення і розвитку конфліктів в публічній службі, формування у них навичок самостійно аналізувати конфліктну ситуацію та розробляти науково-практичні рекомендації щодо ефективного управління взаємодією між конфліктуючими сторонами з метою попередження, врегулювання та конструктивного вирішення конфліктів на різних рівнях їх прояву в соціальній дійсності і, перш за все, в системі соціально – трудових відносин, розвиток здібностей до науково-дослідної роботи, а також самостійності та відповідальності в обґрунтуванні та прийнятті рішень з управління конфліктами.
Предметом дисципліни є конфлікт як сукупність неузгоджених напружених відносин в публічній службі та органах влади, закономірності його розвитку та методи управління ним, профілактики, прогнозування та запобігання на індивідуальному та організаційному рівнях.
“Управління конфліктами в публічній службі” як наука знаходиться у тісній взаємодії з такими визначальними складовими комплексної навчальної підготовки бакалаврів: «Психологія», «Соціологія», «Правове регулювання господарської діяльності», «Економіка праці і соціально-трудових відносин», «Адміністративний менеджмент» та «Соціальне управління».
Дисципліна «Управління конфліктами в публічній службі» покликана формувати у студентів компетенції, необхідні для ефективної професійної діяльності незалежно від займаної посади та виду економічної діяльності.
Після опанування дисципліни «Управління конфліктами в публічній службі» студент повинен знати:
Студент повинен уміти:
2. ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН НАУКИ - Наука «Управління конфліктами в публічній службі» є нормативною навчальною дисципліною циклу професійної підготовки бакалаврів галузі знань «Менеджмент і адміністрування» спеціалізації «Менеджмент державних установ». За навчальним планом загальний обсяг годин, який виділяється для вивчення науки «Управління конфліктами в публічній службі» студентам спеціалізації «Менеджмент державних установ» денної та заочної форм навчання, становить 150 год. (5 кредитів). Для студентів спеціалізації «Менеджмент державних установ» магістрантів денної форми навчання передбачено лекцій – 22 год., семінарських і практичних занять — 32 год., індивідуальних занять — 15 год., підсумковий контроль – 4 год., самостійна робота студентів — 77 год. На заочній формі навчання: контактні заняття — 18 год., індивідуальні заняття – 15 год., підсумковий контроль – 4 год., самостійна робота студентів – 113 год. (табл. 2.1). Відповідно до сучасної концепції організації навчального процесу важливим засобом оволодіння студентами навчальним матеріалом є їх самостійна робота. З одного боку, вона збільшує студентам час, вільний від обов’язкових занять, що дає їм можливість ефективно використовувати бюджет свого часу. З іншого — спонукає студентів до формування в себе таких рис, як самодисциплінованість, відповідальність, наполегливість, кмітливість тощо. Все це створює передумови для кращого засвоєння знань та отримання навичок, передбачених навчальною програмою дисципліни. Тематичний план допомагає студентові зорієнтуватися стосовно того, які теми дисципліни будуть розглядатися на лекціях, семінарських і практичних заняттях, а які рекомендується вивчити самостійно за допомогою відповідних літературних джерел.
Табл. 2.1. Розподіл навчального часу за формами навчання та видами занять, год.
3. ЗМІСТ ДИСЦИПЛІНИ ЗА ТЕМАМИ
Розділ І. Теоретико-методологічні основи управління конфліктами в публічній службі
Тема 1. Природа виникнення та система управління конфліктами в організації Природа конфлікту. Сутність конфлікту. Процес виникнення конфлікту. Предмет та об’єкт конфлікту. Статична модель. Динамічна модель конфлікту (конфліктоген, конфліктна ситуація, інцидент). Механізми розвитку конфліктів. Класифікація конфліктів. Конструктивні та деструктивні ефекти конфліктів. Чинники, причини та рушійні сили конфліктів. Суперечливий характер впливу конфлікту на його учасників. Взаємозв’язок функцій та наслідків конфліктів. Система управління конфліктами. Модель управління конфліктами. Принципи управління конфліктами. Процедури управління конфліктами. Інструменти управління конфліктами. Алгоритм управління конфліктами. Управлінське втручання керівника в процес конфліктної взаємодії.
Тема 2. Конфлікт інтересів та публічна служба Поняття та ознаки публічної служби. Види публічної служби: державна і муніципальна служби. Категорії службовців та особливості їх професійної діяльності. Конфліктна форма взаємодії суб’єктів органів влади. Конфліктний потенціал службовців. Видове визначення конфлікту інтересів. Змістовна характеристика конфлікту інтересів. Структура конфлікту інтересів. Фактори конфліктності в органах влади. Рівні та сфери виникнення конфлікту інтересів. Причинна обумовленість конфлікту інтерсів в публічній службі. Типологія ситуацій конфлікту інтересів. Модель взаємодії суб’єктів конфлікту інтересів. Конфлікти інтересів та корупція. Зловживання службовим положенням (фаворитизм, непотизм-кумівство, корупція). Поняття «корупції». Конфлікт інтересів та особистісна зацікавленість. Відмінності та взаємозв’язок конфлікту інтересів і корупції. Конфлікт інтересів як об’єкт антикорупційного контролю.
Тема 3. Законодавче забезпечення України для уникнення конфлікту інтересів в публічній службі Правова природа регулювання конфлікту інтересів. Чинне законодавство України щодо регулювання конфлікту інтересів. Конституція Укаїни: перелік обмежень щодо позаслужбової діяльності працівників органів влади. Закони та підзаконні нормативно-правові акти України, які встановлюють правила поведінки службовців. Особливості врегулювання конфлікту інтересів відповідно до чинного законодавства. Дуалістичний підхід формування політики запобігання конфліктів інтересів. Антикорупційні та етичні стандарти професійної поведінки державних службовців. Правовий режим антикорупційної діяльності. Функції методичного забезпечення Національного агентства з питань державної служби. Професійна етика публічної служби. Інституційна база врегулювання конфлікту інтересів. Законодавчі ініціативи щодо запобігання та врегулювання конфлікту інтересів в пулічній сфері. Засади та способи урегювання конфлікту інтересів. Відповідність національних механізмів врегулювання конфлікту інтересів європейським та міжнародним стандартам.
Розділ ІІ. Управління поведінкою в конфлікті
Тема 4. Управління особистісним рівнем конфліктності Конфліктна поведінка. Зміст і взаємозв’язок понять «конфліктність особистості» та «конфліктність поведінки». Принципи конфліктної поведінки. Структурні складові конфліктної поведінки. Психологічні та соціальні фактори впливу на конфліктність особистості. Ситуативні та характерологічні передумови виникнення конфлікту на особистісному рівні. Міжособистісна перцепція та особистісні передумови запобігання конфліктам. Управління стресом і подолання фрустрації. Поняття фрустрації. Типологія фрустраційної поведінки. Індивідуальна програма захисту в стані фрустрації. Псевдофрустація. Взаємозвязок фрустрації та стресу. Сутність стресу і дистресу. Взаємозв'язок стресу і конфлікту. Фактори, що викликають стрес. Види стресів. Динаміка розвитку внутрішнього напруження при стресі. Процес управління стресами і його рівні. Прийоми нейтралізації стресів.
Тема 5. Управління емоціями Сутнісні характеристики та класифікація емоцій. Аутотетичні та руйнівні емоції. Розвиток емоцій в процесі конфлікту. Емпатія. Афіліація. Невербаліка. Невербальні сигнали в процесі взаємодії учасників конфлікту Емоційний інтелект. Концепція емоційного менеджменту. Основні моделі емоційного інтелекту. Зміст і взаємозв’язок категорій «емоційний менеджмент», «емоційний інтелект», «емоційна компетентність» тощо. Емоційна компетентність керівника, її рівні. Емоційний інтелект. Компоненти емоційного інтелекту, їх характеристика. Управління емоціями при профілактиці, запобіганні та вирішенні конфліктів. Методи управління емоціями. Карта індивідуальної емоційної компетентності. Способи оволодіння емоціями. Досягнення емоційного балансу учасників конфлікту. Особливості міжособистісного сприйняття.
Тема 6. Управління трансакційними позиціями Сутність та прикладні аспекти теорії трансакційного аналізу. Основні характеристики рольових позицій Батька, Дорослого, Малюка. Розгорнута класифікація его-станів за трансакційним аналізом. Визначення індивідуальних рольових позицій в процесі конфліктної взаємодії. Життєвий сценарій за Е.Берном - його особливості, вплив та можливість редагування. Змістові характеристики та типи трансакцій. Мультиплікативна природа спілкування. Алгоритм реалізації методики трансактного аналізу. Побудова матриці трансакційних комбінацій. Забезпечення конструктивної взаємодії та подолання соціальних суперечностей на основі складання, дослідження та подальшого коригування трансакційних комбінацій.
Розділ ІІІ. Процедури управління конфліктами в публічній службі
Тема 7. Діагностика і прогнозування розвитку конфліктів Діагностика конфлікту. Логіка своєчасної діагностики конфлікту. Технологія діагностики конфлікту. Сутність та основні компоненти діагностики конфлікту. Біографія конфлікту. Виявлення сутнісних характеристик конфлікту. Класифікаційні ознаки конфлікту. Визначення предмету та об’єкту конфлікту. Виявлення учасники конфлікту: роль, ранг, типологізація. Основні учасники. Групи підтримки. Інші учасники. Медіатори в конфлікті: арбітр, третейський суддя, модератор тощо. Причини конфліктів: об’єктивні та суб’єктивні. Функції конфліктів і їхня спрямованість: конструктивна, деструктивна. Позитивні та негативні наслідки конфліктів. Межі поширення конфлікту: часова, просторова, суб’єктна. Сутність та переваги методики картографії. Етапи реалізації методики картографії. Алгоритм складання карти конфлікту. Динаміка конфлікту: фази та етапи протікання. Три періоди в динаміці конфлікту. Поетапна характеристика латентного (предконфліктного) періоду. Поетапна характеристика основного періоду розвитку конфлікту. Характеристика латентного (післяконфліктного) періоду. Передумови виникнення конфлікту. Умови переростання протиріччя в конфліктну ситуацію. Визначення конфліктної ситуації. Визначення інциденту. Взаємозв'язок між спірною ситуацією, конфліктною ситуацією, інцидентом і конфліктом. Механізми (формули), що характеризують розвиток конфлікту. Визначення позицій опонентів в конфлікті. Діагностика основних стилів поведінки в конфлікті: співробітництва, суперництва, пристосування, ухилення та компромісу. Сітка Томаса-Кілмена. Тактичні прийоми впливу на поведінку опонентів в конфлікті. Класифікація тактик поведінки в конфлікті: жорстка, м’яка, нейтральна. Основні види тактик впливу на опонентів у конфлікті.
Тема 8. Профілактика і запобігання конфліктам Змістові характеристики процесів профілактики і запобігання конфліктів. Сутність процесу запобігання конфлікту. Етапи запобігання конфліктів. Профілактика конфліктів і характеристика її видів. Передумови успіху та перешкоди профілактики і попередження конфліктів. Сутність технології та напрями профілактики і запобігання конфліктів. Ієрархія причин конфлікту. Характеристика факторів конфліктів по їхніх групах. Конструктивний інструментарій профілактики і запобігання конфліктів. Методи підтримки співробітництва в трудовому колективі. Оптимальні управлінські рішення, послідовність їх забезпечення й ухвалення керівником. Коригування власної поведінки і відношення до конфліктної ситуації. Способи і прийоми впливу на поведінку опонентів. Методи психокорекції поведінки. Формування толерантності членів колективу. Рекомендації щодо раціональної поведінки в конфліктних умовах. Корпоративна культура та її цілі. Принципи формування корпоративної культури. Характеристики корпоративної культури. Аналіз корпоративної культури. Методи формування корпоративної культури. Способи управління розвитком корпоративної культури.
Тема 9. Регулювання і розв’язання конфліктів Сутність процесу розв’язання конфліктів. Необхідні умови для розв’язання конфлікту. Способи розв’язання конфлікту. Послідовність процесу розв’язання конфлікту. Ознаки раціональної поведінки учасників конфлікту в процесі його розв’язання. Сутність та значення етичного спілкування в процесі розв’язання конфлікту. Типові помилки при розв’язанні конфліктів. Схильність учасників конфлікту до співпраці, кооперації чи конкуренції на основі попереднього досвіду розв’язання конфліктів. Оцінювання варіантів завершення конфлікту: насильство, роз’єднання, примирення, часткове розв’язання. Основні стратегії розв’язання конфлікту: «виграти-програти», «виграти-виграти», «програти-програти». Наукова полеміка щодо взаємозалежності стилів, стратегій і тактик поведінки в конфлікті. Вибір тактики в залежності від стратегії поведінки в конфлікті. Технологія розв’язання конфлікту. Стратегія виходу з конфлікту і її види. Співробітництво: сутність і умови застосування. Компроміс: сутність, умови і наслідки застосування. Пристосування: сутність, умови і наслідки застосування. Доцільність застосування стратегії «відходу від вирішення проблеми». Реалізація стратегії «компроміс». Конструктивний інструментарій для розв’язання конфліктів. Критерії ефективності і результативності розв’язання конфлікту. Технологія переговорів для розв’язання конфліктів. Основні принципи конструктивного управлінського втручання в соціально-трудові конфлікти, ефективні механізми вирішення управлінських конфліктів. Директивний, пасивний чи колегіальний стиль управлінського втручання в конфлікт в колективі. Позиція та орієнтація керівника в процесі управлінського втручання.
Розділ ІV. Етика безконфліктного спілкування
Тема 10. Інструментарій та бар’єри ефективного ділового спілкування Сутнісні ознаки безконфліктного ділового спілкування. Основні технологіями раціональної поведінки в конфлікті. Сутність та норми ефективного ділового спілкування. Самооцінка комунікативних здібностей, індивідуальний рівень розвитку ділової етики, контроль комунікацій. Основні бар’єри у діловому спілкуванні, оперативні асертивні реакції на комунікативних «саботажників». Закон ескалації конфлікту. Систематизація й типологізація конфліктогенів. Рівень індивідуальної конфліктогенності. Механізми визначення, типологізації, ефективної нейтралізації, синтонізації та конструктивної трансформації конфліктогенів. Правила безконфліктного ділового спілкування.
Тема 11. Техніки конструктивної критики, професійних дискусій Сутнісні характеристики критики. Форми критики. Вимоги до критики. Визначення мотивів критики. Формулювання коректних критичних зауважень. Передумови деструктивної критики. Універсальні принципи конструктивної критики. Диференціація ставлення до критики. Техніки ефективного реагування на критику. Прийоми пом’якшення негативного впливу критичних зауважень. Дискусії і суперечки як специфічна форма ділового спілкування. Характерні риси ділової бесіди. Специфіка дискусій і суперечок в професійній діяльності. Функції і мета професійних дискусій і спорів. Передумови формування безконфліктного спілкування в процесі ділових дискусій і суперечок. Кодекс та етичні правила ділового спілкування. Рекомендації для підвищення результативності спілкування учасників дискусій. Врахування невербальних проявів у поведінці співрозмовників. Етапи проведення ділових дискусій і суперечок. Процедура підготовки ділової бесіди щодо вирішення спірних і дискусійних питань. Етапи проведення ділової дискусії (суперечки). Характеристика окремих фаз (процедур) професійної дискусії (суперечки). Правила переконання співрозмовників. Аргументи в діловому спілкуванні. Закони аргументації. Рекомендації для успішної аргументації. та ефективного розв’язання ділових дискусій і суперечок.
Тема 12. Технології успішних переговорів та ефективних нарад Переговори і наради в професійній діяльності. Призначення професійних переговорів. Ділова нарада і питання, що вирішуються на ній. Навчально-виховна задача ділового спілкування. Доцільність наради для керівника. Доцільність наради для співробітників. Класифікація видів нарад. Роль ділових нарад в управлінській діяльності керівника. Технологія організації і проведення ділових нарад. Етапи технології організації і проведення ділових нарад. Елементи процесу підготовки ділових нарад і вимоги до їхнього формування. Умови й особливості процесу проведення ділових нарад. Характеристика процесу ухвалення рішення за результатами наради. Технологія організації і проведення ділових нарад. Алгоритм ділових переговорів. Види діяльності на підготовчому етапі ведення переговорів. Фази процесу ведення переговорів. Техніка ведення ділових переговорів. Особливості процедури аргументування на переговорах. Завершення переговорів. Аналіз результатів переговорів. Формування культури проведення переговорів і нарад. Фактори, що сприяють позитивному сприйняттю ділового партнера на переговорах і нарадах. Критерії підбору учасників ділових переговорів і нарад. Роль і індивідуальні вимоги до учасників ділових переговорів і нарад. Рекомендації учасникам перегорів і нарад з позицій безконфліктного спілкування і результативного завершення. Особливості поведінки різних типів ділових партнерів на переговорах і нарадах. Поради з тактики аргументування. Правила для керівника наради. Проблеми управління діловою нарадою і способи їхньої поведінки. Особливості взаємодії керівника і співробітників у ході ділових нарад. Рекомендації головуючому на діловій нараді. Заборони і рекомендації учасникам переговорів. Рекомендації доповідачу і виступаючому на нараді. Поради учасникам нарад за раціональну поведінку в проблемних ситуаціях. Загальні рекомендації учасникам нарад.
4. Плани занять 4.1. Плани семінарських (практичних, лабораторних) занять очної форми навчання
Семінарські й практичні заняття з даної дисципліни застосовуються на всіх формах навчання. Метою семінарських і практичних занять є поточна перевірка рівня засвоєння студентом навчального матеріалу з окремих тем дисципліни, які виносяться на ці заняття. Але поряд з цим під час семінарських і практичних занять на денній та заочній формах навчання передбачається проведення модульного контролю, тобто перевірка рівня засвоєння навчального матеріалу кількох або всіх тем дисципліни. На семінарські й практичні заняття виносяться не всі, а найважливіші та найскладніші питання науки. Решту питань студенти опрацьовують самостійно. При підготовці до семінарських і практичних занять потрібно передусім прочитати конспект лекцій з відповідних тем, вивчити понятійний апарат і осягнути логіку навчального матеріалу. Потім доцільно скористатися методичними порадами до відповідної теми. Нарешті, якщо деякі питання залишилися незрозумілими, звернутися до літературних джерел, рекомендованих у цьому розділі. При використанні літературних джерел слід брати до уваги, що всі вони, як правило, різняться за логічною побудовою навчального матеріалу, визначеннями категорій, абревіатурою, теоретичними уподобаннями тощо. У зв'язку з цим доцільно віддавати перевагу підручнику, який є базовим для нашого університету, авторами якого є Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська. Слід також мати на увазі, що правові важелі, методи та моделі управління конфліктами в публічній службі постійно удосконалюються і розвиваються. Тому лише в лекціях викладач може оперативно висвітлювати можливі зміни у теорії та практиці управління конфліктами інтересів. Оскільки на заочній формах навчання обсяг годин, виділених на контактні заняття, є меншим, ніж на денній формі, то нижче подаються окремо плани семінарських і практичних занять на денній та заочній формі навчання. Обсяг годин самостійної роботи студентів теж різниться за окремими формами навчання. Тому в планах семінарських і практичних занять рекомендований обсяг годин самостійної роботи студентів показується додатково. Семінарські та практичні заняття передбачають використання інноваційних технологій та можуть проводитися у наступних формах за вибором викладача: семінар-розгорнута бесіда; семінар-вирішення ситуаційних вправ; міні-кейс; дискусія з елементами аналізу; семінар-розв’язання проблемних завдань; семінар – «мозковий штурм»; робота в малих творчих групах; семінар-конференція; семінар-дискусія; ділова гра; інших прогресивних форм.
Розділ І. Теоретико-методологічні основи управління конфліктами в публічній службі
Заняття 1.«Природа виникнення та система управління конфліктом в організації» (семінар – евристична бесіда, дискусія з елементами аналізу, вирішення ситуаційних вправ) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: сформувати системне уявлення про конфлікт та процедури управління ним в організації, здійснювати структурний аналіз процесів виникнення та розвитку конфлікту за причинно-наслідковим зв’язком, конструювати моделі конфліктної взаємодії, класифікувати конфлікти та визначати їх рушійні сили, інструменти регулюючого впливу.
Завдання. Сформувати компетентності: - діагностувати наявність конфліктогенів, конфліктних ситуацій, інцидентів, конфліктів; - визначати передумови й механізми виникнення конфлікту для оцінювання його в статиці та динаміці; - здійснювати структурний аналіз та виокремлювати об’єктивні та суб’єктивні складові конфліктної взаємодії; - виявляти рушійні сили, функції, позитивні та негативні наслідки конфліктів; - формулювати цілі управління процесу управління конфліктами; - змістовно обґрунтовувати пріоритетність принципів та методів управління конфліктами; - визначати логічну послідовність та доцільність використання правил-рекоендацій щодо управлінського втручання в процес конфліктної взаємодії.
План заняття:
1. Про порядок поточного і підсумкового контролю знань студентів очної форми навчання з науки «Управління конфліктами в публічній службі». 2. Евристична бесіда «Природа виникнення конфлікту». 3. Вправа-дискусія «Статичне та динамічне моделювання конфліктів». Оволодіння інструментарієм діагностики передумов виникнення конфліктів. 4. Вправа-алгоритм «Встановлення рушійних сил конфліктів». Оволодіння інструментарієм конструктивного аналізу конфліктів за причинно-наслідковим зв’язком суперечливої взаємодії. 5. Комплексна вправа «Визначення механізмів розвитку конфліктів». 6. Ознайомлення із завданням для практичної домашньої поза аудиторної роботи : вправа-моделювання «Обгрунтування системоутворюючих компонент управління конфліктами в організації» (виконання даного завдання викладач перевіряє на наступному практичному занятті).
Інформаційне забезпечення: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008.-424 с.; - Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. 339с.; - Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р.
Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2 б. - виконання вправ-моделювання «Визначення механізмів розвитку конфліктів», «Обгрунтування системоутворюючих компонент управління конфліктами в організації» - 2 б. - написання есе «Управлінське втручання керівника в конфліктну взаємодію» -2б.
Заняття 2. «Конфлікт інтересів та публічна служба» (семінар – розгорнута бесіда, тестування, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: сформувати систему теоретичних знань, допомогти глибше зрозуміти конфліктну природу діяльності службовців в публічній службі, зрозуміти специфіку виникнення та управління конфліктом інтересів у взаємозв’язку із поняттям антикорупційної політики
Завдання. Сформувати компетентності: - визначати особливості функціонування публічної служби, різних категорій службовців в контексті виявлення конфліктних форм взаємодії під час професійної діяльності; - діагностувати структуру конфлікту інтересів; - здійснювати аналіз факторів конфліктності в органах влади; - обґрунтовувати причинну обумовленість конфлікту інтересів; - досліджувати типові ситуації конфліктів інтересів в напрямку конструювання ефективного інструментарію управлінського впиливу; - моделювати поведінку об’єктів конфлікту інтересів; - виявляти факти та наслідки зловживання службовим положення працівників публічної служби на основі визначення характеру особистісної зацікавленості; - розробляти заходи антикорупційного контролю. План заняття:
1. Розгорнути бесіда по матеріалам тематичної лекції з проблематики особливостей функціонування публічної служби в контексті визначення конфліктного потенціалу службовців. 2. Вправа-тест «Причинна обумовленість конфлікту інтересів». 3. Дослідженя типових ситуації конфліктів інтересів. 4. Вправа-моделювання «Діагностика та розвиток конфлікту інтересів». 5. Ознайомлення із завданням для практичної домашньої поза аудиторної роботи: вправа-аналіз проблемної ситуації «Факти та наслідки зловживання службовим положення працівників публічної служби на основі визначення характеру особистісної зацікавленості» (виконання даного завдання викладач перевіряє на наступному практичному занятті). 7. Розподіл тем для підготовки доповідей на семінар-конференцію наступного заняття 3.
Інформаційне забезпечення: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні - К. : НІСД, 2013. - 57 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/derhs_sluhs-06511.pdf. - Гилязева М.Р. Структура и сущность конфликта интересов на государственной гражданской (муниципальной) службе // Глобальный научный потенциал. – 2013. – №8(29). – С. 31-33; - Кабашов С.Ю. Урегулирование конфликта интересов и противодействие коррупции на гражданской и муниципальной службе: теория и практика: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 2011.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2 б. - виконання вправ тестування та моделювання - 2 б. - написання есе «Антикорупційний контроль» -2б.
Заняття 3. «Законодавче забезпечення уникнення конфлікту інтересів в Україні» (семінар – конференція, тестування, дискусія з елементами аналізу, вирішення проблемних завдань) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: вивичити правове законодавство України, що визначає особливості уникнення та регулювання конфлікти інтересів в публічній сфері у порівнянні із європейськими та міжнародними стандартами.
Завдання. Сформувати компетентності: - правової відповідальності щодо регулювання конфлікту інтересів; - визначати юридичні положення, які встановлюють правовий режим антикорупційної діяльності державних службовців; - формування вимог до розробки та виявлення правил професійної етики працівників державної влади; - професійного підбору матеріалів нормативно-правового характеру, які визначають способи врегулювання конфліктів інтересів; - аналізувати функції методичного забезпечення Національного агентства з питань державної служби; - обґрунтовувати напрями реформування чинного занодавства щодо запобігання конфлікту інтересів в публічній сфері
План заняття: 1. Опитування по матеріалах тематичної лекції. 2. Контент-аналіз нормативно-правових актів України, в яких встановлено сутність, способи уникнення та регулювання конфліктів в публічній службі України. 3. Вправа-аналіз проблемної ситуації «Визначення правових важелів врегулювання конфліктів інтересів». 4. Вправа-моделювання «Розробка правил професійної етики працівників державної влади» 5. Проведення конференції – доповіді студентів з проблематики заняття.
Інформаційне забезпечення: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні - К. : НІСД, 2013. - 57 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/derhs_sluhs-06511.pdf. - комплект нормативно-правових документів.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях – 2 б. - виконання вправ тестування та моделювання – 2 б. - написання та презентація доповідей на тематику семінару-конференції заняття – 2 б. Розділ ІІ. Управління поведінкою в конфлікті
Заняття 4-5. «Управління особистісним рівнем конфліктності» (евристична бесіда, тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, ділова гра, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах) Кількість годин: аудиторні заняття - 4 самостійна робота - 7
Мета: розвинути компетенції конфліктостійкості, актуалізувати знання про поведінку особистості в конфлікті, усвідомити неефективні моделі особистої поведінки в конфлікті та оптимізувати їх; розвинути емоційну компетентність, оволодіти техніками емоційного менеджменту, набути здатності до управління стресом та подолання фрустрації на особистісному та колективному рівнях.
Завдання. Сформувати компетентності: - визначати симптоматику конфліктної поведінки; - здійснювати самодіагностику конфліктності, визначати індивідуальні переваги та зони розвитку в конфлікті; - розробляти індивідуальне «колесо конфліктологічних компетенцій»; - діагностувати типи конфліктних особистостей в організації та застосовувати ефективні методи взаємодії з ними; - навчитися ефективно управляти власною поведінкою в конфліктах та конструктивно вирішувати внутрішньоособистісні протиріччя; - управляти собою в стресових та фруструючих ситуаціях; - здійснювати комплексну самодіагностику схильності до стресу та фрустрації, в т.ч. депресивних станів, тривожності, агресивності, ригідності тощо; - здійснювати антистресове управління конфліктами в організації.
План заняття 4: «Особистісний фактор в конфлікті»
1. Евристична бесіда «Особистість в конфлікті». 2. Комплексна вправа «Конфлікт і я». Оволодіння інструментарієм самодіагностики рівня конфліктності. 3. Вправа-дискусія «Конфліктна особистість та конфліктна поведінка». Оволодіння інструментарієм самодіагностики типу акцентуації характеру та розробка програми самокорекції поведінки в умовах суперечливої взаємодії; 4. Вправа-тест «Індивідуальна конфліктологічна компетентність». Ознайомлення із завданням для практичної домашньої поза аудиторної роботи : 5. Вправа-моделювання «Взаємодія з «важкими» колегами з позиції керівника, колеги, підлеглого» (виконання даного завдання викладач перевіряє на наступному практичному занятті).
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник /Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008.-424 с.; - Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. 339с.; - Ємельяненко Л.П., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2 б. - виконання вправи-моделювання «Взаємодія з «важкими» колегами з позиції керівника, колеги, підлеглого» - 2 б. - написання есе «Мій внутрішньоособистісний конфлікт» - 2 б.
План заняття 5: «Управління стресом і подолання фрустрації»
1. Обговорення результатів перевірки домашнього завдання есе «Мій внутрішньоособистісний конфлікт». 2. Комплексна вправа «Усвідомлення та подолання фрустрації». 3. Рольова гра «Фрустрація: виявити та знешкодити». Оволодіння інструментарієм комплексної самодіагностики схильності до фрустрації, опору стресу. 4. Комплексна вправа – змагання «Стрес, стресостійкість, стресори». Колективне відпрацювання механізмів управління стресом, розробка антифрустраційних заходів; 5. Вправа-тест «Особистість в стресі, стрес та емоції». 6. Ознайомлення із завданням для практичної домашньої позааудиторної роботи «Стресо-пазли» (виконання даного перевіряється на наступному практичному занятті); 7. Визначення 3х бажаючих для підготовки презентації «Моделі емоційного інтелекту».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник /Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008.-424 с.; - Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. 339с.; - Ємельяненко Л.П., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 4 б. - виконання вправи-тесту «Особистість в стресі, стрес та емоції» - 2 б.
Заняття 6. «Управління емоціями» (тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, ділова гра, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: розвинути емоційну компетентність, оволодіти техніками емоційного менеджменту, набути здатності до управління стресом та подолання фрустрації на особистісному та колективному рівнях.
Завдання. Сформувати компетентності: - оцінювати емоційні стани учасників конфлікту, оптимізувати їх прояви в конфліктній ситуації, «охолоджувати» емоції; - управляти власним емоційним станом, опановувати «гарячі» емоції, протистояти негативним зовнішнім впливам; - здійснювати емоційний самоаналіз, самодіагностику емоційних компетенцій - використовувати методику діагностики «емоційних бар’єрів», будувати власний план розвитку емоційної компетентності; - розвивати компетенцію емпатійності, навички емпатійного спілкування ; - ефективно управляти власними емоціями на основі оволодіння відповідними техніками. План заняття: Тренінг «Емоційний менеджмент»
1. Здійснення перехресної перевірки завдання «Стресо-пазли». 2. Комплексна вправа - змагання «Розпізнай емоцію!». 3. Рольва імітаційна гра «Гарячий стілець». 4. Презентації та диспут «Моделі емоційного інтелекту». 5. Комплексна вправа «Емоційна компетентність». Оволодіння інструментарієм самодіагностики емпатії та технікою «емпатійного встрибування». 6. Колективне відпрацювання методів управління емоціями. 7. Інструкція щодо завдання для самостійної роботи - складання індивідуальної «Карти емоційної компетентності» та розробки індивідуальної програми розвитку емоційного інтелекту(виконання даного завдання викладач перевіряє в індивідуальному порядку протягом 2-х тижнів).
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали : бланк «Карта емоційної компетентності», бланк «Стресо-пазли»; бланк перехресного оцінювання, тест «Емпатія»; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2б. (перехресна між групова перевірка – бланк оцінювання малих груп надається викладачем перед початком тренінгу); - виконання завдання «Стресо-пазли» – 2 б.(перехресна індивідуальна перевірка); - складання індивідуальної «Карти емоційної компетентності» та розробки індивідуальної програми розвитку емоційного інтелекту – 2 б.
Додатково оцінюється: презентація моделі емоційного інтелекту (3 особи) – 2 б.
Заняття 7. «Управління трансакційними позиціями» (тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, ділова гра, робота в малих творчих групах) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: набути здатності застосовувати теорію трансакційного аналізу для зниження конфліктності міжособистісної взаємодії
Завдання. Сформувати компетентності: - розпізнавати методи тиску й маніпулювання в конфлікті та ефективно протистояти означеним впливам за допомогою застосування методики трансакційного аналізу та асертивної поведінки; - застосовувати теорію трансакційного аналізу для зниження конфліктності міжособистісної взаємодії; - визначати та оптимізувати індивідуальну рольову позицію («его-стан») в трансакційній взаємодії; - визначати позиційні та поведінкові характеристики «его-станів» та їх вплив на рівень конфліктності у міжособистісній взаємодії; - діагностувати соціальні суперечності в колективі на основі побудови та аналізу матриць трансакційних комбінацій; - ідентифікувати типові маніпуляції в професійному та особистому житті та ефективному їм протистояти за допомогою трансакційних методів; - управляти власною асертивністю, доцільно застосовувати асертивні техніки.
План заняття-тренінгу:
1. Виконання впра-тестів. Оволодіння інструментарієм комплексної діагностики рольових позицій «Батько-Дорослий-Малюк». 2. Формування та аналіз індивідуального «его-профілю» з метою зниження конфліктності у міжособистісній взаємодії; 3. Ділова імітаційна гра «Батько-Дорослий-Малюк». 4. Вправа-дискусія «Трансакційний аналіз і маніпуляції». 5. Визначення 4-х бажаючих для підготовки міні-презентації «Техніки асертивності». 6. Ознайомлення із завданням для практичної домашньої поза аудиторної роботи: вправа-моделювання «Взаємодія за трансакційним аналізом: керівник-колега-підлеглий» (виконання даного завдання викладач перевіряє на наступному практичному занятті).
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали: бланки «Каталог антиманіпуляцій», «Маніпулятори», «Взаємодія за трансакційним аналізом», «Техніки асертивності»; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2 б. (перехресна між групова перевірка – бланк оцінювання малих груп надається викладачем перед початком тренінгу); - виконання вправи «Взаємодія за трансакційним аналізом» – 2 б.; - виконання вправи «Маніпуляції та маніпулятори – 2 б: завдання «Каталог антиманіпуляцій – 2б.; завдання «Маніпулятор» - 2 б.
Додатково оцінюється: презентація техніки асертивності (4 особи) – 2 б.
Розділ ІІІ. Процедури управління конфліктами в публічній службіЗаняття 8-9. «Діагностика та прогнозування розвитку конфлікту» (тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, ділова гра, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах з використанням міні-кейсів) Кількість годин: аудиторні заняття - 4 самостійна робота - 10 Мета: набути здатності діагностування конфлікту та корегування поведінки його учасників, прогнозувати та запобігати розвитку конфлікту.
Завдання. Сформувати компетентності: - використовувати методи структурної та поведінкової діагностики конфлікту; - визначати типи та межі конфліктів задля покращення управління ними та комплексної діагностики; - розпізнавати та протистояти мобінгу в організації, діагностувати проблему організаційного терору; - визначати та розрізняти предмет та об’єкт конфлікту в межах комплексної діагностики; - діагностувати конфлікт в динаміці, визначати фази конфлікту та прогнозувати етапи його розвитку; - аналізувати причини конфлікту, розподіляти їх на об’єктивні та суб’єктивні; - визначати ролі всіх учасників конфлікту, оцінювати їх ранг; - застосовувати методику картографії в діагностиці конфліктів; - визначати функціональну спрямованість конфлікту, виділяти конструктивні та деструктивні функції конфлікту задля прийняття оптимальних управлінських рішень; - визначати стилі поведінки учасників конфлікту, об’єктивно сприймати поведінкові стратегії опонентів, здійснювати самокорекцію поведінкової стратегії; - розпізнавати та коригувати тактичні прийоми поведінки в конфлікті. План заняття 8: Тренінг «Структурна діагностика конфлікту» 1. Комплексна вправа «Класифікуй та розмежуй» з використанням міні-кейсів. 2. Вправа-дискусія «Мобінг» з діагностикою комплексної конфліктної ситуації в колективі та розробкою програми «Антимобінг». 3. Виконання завдання «Предмет, об’єкт конфлікту». 4. Робота в малих групах за завданням «Причини конфлікту». 5. Доповідь «Причини управлінських конфліктів» (до 2-х осіб). 6. Комплексна вправа - «мозковий штурм» «Роль і ранг учасників конфлікту». 7. Колективне складання карти конфлікту із застосуванням кейс-методу. 8. Ознайомлення з вимогами щодо написання модульної контрольної роботи «Комплексна поведінкова характеристика учасників конфлікту».
План заняття 9: Тренінг «Діагностика поведінки учасників конфлікту»
1. Вправа-тест на оволодіння інструментарієм самодіагностики стилю поведінки в конфлікті. 2. Ділова гра – змагання між малими групами «Суд над стилями». 3. Вправа-пазл «Тактичні прийоми в конфлікті». 4. Робота в малих групах - комплексний аналіз конфліктної ситуації. 5. Написання модульної контрольної роботи «Комплексна поведінкова характеристика учасників конфлікту». 6. Визначення 4х бажаючих для підготовки доповіді «Механізми ефективної профілактики конфліктів в організації» (4 особи); 7. Інструкція до виконання завдання для самостійної поза аудиторної роботи: складання аналітичного звіту «Комплексна діагностика конкретної конфліктної ситуації в організації» (case-study) (виконання даного завдання викладач перевіряє в індивідуальному порядку із захистом на занятті 13.)
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. бланк модульного завдання, вправи-пазла «Тактичні прийоми», бланк перехресної перевірки; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ – 2 б. - активна участь у грі-змаганні «Суд над стилями» - 2 б. (перехресна між групова перевірка – бланк оцінювання малих груп надається викладачем перед початком тренінгу); - написання модульної контрольної роботи «Комплексна поведінкова характеристика учасників конфлікту» - 5 б.
Додатково оцінюється: доповідь «Причини управлінських конфліктів» (2 особи) – 2 б.
Заняття 10-11. «Профілактика конфліктів» (тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах з використанням міні-кейсів) Кількість годин: аудиторні заняття - 4 самостійна робота - 5 Мета: набути навичок розробки комплексних заходів первинної та вторинної профілактики конфліктів в організації.
Завдання. Сформувати компетентності: - розробляти програму профілактики конфліктів для конкретної виробничої ситуації в організації; - проводити діагностику соціально-психологічного клімату в колективі за допомогою соціотесту, формувати програму профілактики конфліктів на основі отриманих результатів; - здійснювати самодіагностику та розвиток толерантності як ефективного інструменту профілактики конфліктів в організації; - розробляти комплексні профілактичні заходи щодо конфліктів в організації на основі побудови системи балансів міжособистісної взаємодії в колективі.
План заняття-тренінгу 10-11:
1. Аналіз результатів модульної контрольної роботи №1. 2. Групова дискусія «Профілактика конфліктів: міфи та реальність». 3. Вправа-змагання «Первинна та вторинна профілактика». 4. Доповіді «Механізми ефективної профілактики конфліктів в організації». 5. Конкурс між малими групами «Найкращий корпоративний кодекс». 6. Оволодіння соціотестом «Соціально-психологічний клімат в колективі». 7. комплексна вправа «Розвиток толерантності в колективі».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. соціотест, тест на толерантність.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у груповій дискусії, міжгруповому змаганні, виконання тренінгових вправ з профілактики конфліктів – 2 б. Додатково оцінюється: доповідь «Механізми ефективної профілактики конфліктів в публічній службі» (4 особи) – 2 б.
Заняття 12-13. «Регулювання і розв’язання конфліктів в організації» (тренінгові вправи, дискусія з елементами аналізу, тестування, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах з використанням міні-кейсів) Кількість годин: аудиторні заняття - 4 самостійна робота - 10 Мета: оволодіти техніками ефективного регулювання та розв’язання конфліктів в організації, сформувати здатність до конструктивного регулювання та розв’язання конфліктів, мотивувати до подальшого вдосконалення навичок управлінського втручання в конфлікт.
Завдання. Сформувати компетентності: - здійснювати самодіагностику готовності до конструктивного вирішення конфліктів; - визначати та обирати оптимальну стратегію вирішення конфлікту; - оцінювати схильність учасників конфлікту до співпраці, кооперації чи конкуренції на основі їх попереднього досвіду розв’язання конфліктів; - прогнозувати ймовірний стиль розв’язання конфлікту, враховуючи домінуючі поведінкові стилі учасників протидії; - доцільно застосовувати стратегії розв’язання конфлікту: «виграти-виграти», «виграти-програти», «програти-програти», «програти-виграти»; - визначати можливі варіанти завершення конфлікту: насильство, роз’єднання, примирення, часткове розв’язання; - здійснювати конструктивне управлінське втручання в конфлікти, розробляти ефективні механізми вирішення управлінських конфліктів; - здійснювати самоаналіз тяжіння до директивного, пасивного чи колегіального стилю управлінського втручання в конфлікт в колективі; - визначати позицію та орієнтацію керівника в процесі управлінського втручання та центрувати увагу на основних принципах управлінського втручання в конфлікт.
План заняття 12: Тренінг «Стратегії розв’язання конфліктів в організації»
1. Оволодіння комплексним інструментарієм самодіагностики готовності до розв’язання конфлікту. 2. Комплексна вправа «Стратегії розв’язання конфлікту». 3. Завдання для малих груп «Арифметика конфлікту» із застосуванням кейс-методу.
План заняття 13: Тренінг «Управлінське втручання в конфлікт»
1. Комплексна вправа «Управлінське втручання в конфлікт» 2. Самодіагностика стилю управління трудовим колективом 3. Колективне розв’язання міні-кейсів «Спрямованість керівника в конфлікті» 4. Завдання для малих груп «Програма конструктивного управлінського втручання в конфлікт»; 5. Підготовка аналітичного звіту «Комплексна діагностика конфліктної ситуації впублічній службі» (case-study).
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусії, міжгруповому змаганні, виконанні комплексних тренінгових вправ – 2 б. Вчасна підготовка комплексного аналітичного звіту із подальшим захистом – 2 б.
Розділ IV. Етика безконфліктного ділового спілкування
Заняття 14. «Інструментарій та бар’єри ефективного ділового спілкування» (тренінгові вправи, ділова гра, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах з використанням міні-кейсів) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 5 Мета: розвинути компетенції безконфліктного ділового спілкування, набути навичок застосування ефективного інструментарію подолання комунікативних бар’єрів.
Завдання. Сформувати компетентності: - дотримуватися норм ефективного ділового спілкування; - здійснювати самооцінку комунікативних здібностей, визначити індивідуальний рівень розвитку ділової етики, контролю комунікацій; - застосовувати основні технології раціональної поведінки в конфлікті та здійснювати самодіагностику схильності до неї; - визначати й долати основні перешкоди у ефективному та безконфліктному діловому спілкуванні; - ідентифікувати та усувати основні бар’єри у діловому спілкуванні; - оперативно та асертивно реагувати на комунікативних «саботажників» - здійснювати самооцінку конфліктогеннності; - визначати, типологізувати, ефективно нейтралізувати, синтонізувати та конструктивно трансформувати конфліктогени; - підвищувати індивідуальний рівень безконфліктного ділового спілкування.
План заняття: 1. Групове розв’язання міні-кейсів з подолання комунікативних бар’єрів: - комплексна вправа «Інструментарій ефективного ділового спілкування»; - оволодіння інструментарієм самодіагностики рівня ділової етики; - колективне відпрацювання технологій раціональної поведінки в конфлікті. 2. Робота в малих творчих групах: - комплексна вправа «Бар’єри ефективного ділового спілкування»; - завдання - гра «Саботажники ділового спілкування: виявити та знешкодити»; - завдання – гра «Конфліктогени: систематизація та нейтралізація». - Захисту аналітичного звіту «Комплексна діагностика конфліктної ситуації в публічній службі».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. бланк нейтралізації конфліктогенів; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусії, міжгруповому змаганні, виконанні комплексних тренінгових вправ – 2 б. Аналітичний звіт оцінюється в 5 балів, в т.ч. захист – 2 б. Заняття 15-16. «Техніки конструктивної критики, професійних дискусій. Технології успішних переговорів та ефективних нарад» (тренінгові вправи, тестування, ділова гра, дискусія з елементами аналізу, вирішення проблемних завдань, робота в малих творчих групах) Кількість годин: аудиторні заняття - 2 самостійна робота - 15 Мета: сформувати здатність до конструктивної критики та ефективної реакції на критичні зауваження, оволодіти техніками ефективного ведення професійних дискусій; сформувати компетенцію проведення успішних переговорів та ефективних нарад.
Завдання. Сформувати компетентності: - здійснювати самоаналіз відношення до критики; - застосовувати принципи конструктивної критики; - визначати конструктивні та деструктивні ознаки критики; - формулювати конструктивні та коректні критичні зауваження; - застосовувати прийоми ефективної реакції на критику та зниження її негативного впливу; - визначати справжній мотив критики задля покращення якості ділового спілкування; - оперативно формулювати різні за формою критичні зауваження та конструктивно реагувати на них. - здійснювати самооцінювання готовності до переговорів, домінуючого стилю та міри конструктивності поведінки в переговорах; - визначати основні ролі та функції посередників в переговорах; - здійснювати ефективну медіацію в переговорах з різних рольових позицій; - доцільно застосовувати техніки медіації; - ефективно використовувати широкий арсенал переговорних тактик; - ефективно включатися в переговори з різних рольових позицій.
План заняття 15: 1. Завдання-тест «Моє ставлення до критики». 2. Тренінгові вправи на оволодіння засадами конструктивної критики; робота в парах - відпрацювання асертивної реакції на критичні зауваження. 3. Вправа-дискусія «Мотиви критики». Самодіагностика навичок переконання співрозмовника. 4. Ділова гра «Дебати». 5. Написання модульної контрольної роботи «Етика безконфліктного ділового спілкування». 6. Визначення бажаючих для проведення тренінгової вправи з безконфліктного спілкування.
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. бланк модульної роботи №2.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у груповій дискусії, міжгруповому змаганні, виконання тренінгових вправ – 2б.
План заняття 16:
1. Аналіз результатів модульної роботи №2. 2. Групове розв’язання проблемних завдань в процесі виконання вправи «Технології успішних переговорів та ефективних нарад». Оволодіння інструментарієм комплексної самодіагностики готовності до переговорів; 3. Комплексна вправа «Медіація в переговорах» - оволодіння техніками успішної медіації. Підготовка та проведення тренінгової вправи на відпрацювання навичок безконфліктного ділового спілкування (4 особи). 4. Ділова гра для малих творчих груп «Успішні переговори».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. - методичні та тренінгові матеріали.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у груповій дискусії, діловій грі, виконання тренінгових вправ – 4 б. Максимальна кількість – 4 б.. Додатково оцінюється: підготовка та проведення тренінгової вправи на відпрацювання навичок безконфліктного ділового спілкування (4 особи) 5 б.
4.2.ПЛАНИ КОНТАКТНИХ ЗАНЯТЬ ДЛЯ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ Контактне заняття 1 Тема 1: «Природа виникнення та система управління конфліктом в організації» Кількість годин: аудиторні заняття –1 самостійна робота - 10 Завдання. Сформувати компетентності: - діагностувати наявність конфліктогенів, конфліктних ситуацій, інцидентів, конфліктів; - визначати передумови й механізми виникнення конфлікту для оцінювання його в статиці та динаміці; - здійснювати структурний аналіз та виокремлювати об’єктивні та суб’єктивні складові конфліктної взаємодії; - виявляти рушійні сили, функції, позитивні та негативні наслідки конфліктів; - формулювати цілі управління процесу управління конфліктами; - змістовно обґрунтовувати пріоритетність принципів та методів управління конфліктами; - визначати логічну послідовність та доцільність використання правил-рекоендацій щодо управлінського втручання в процес конфліктної взаємодії.
План заняття:
Інформаційне забезпечення: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008.-424 с.; - Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. 339с.; - Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р.
Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, виконання вправ тестування та моделювання, написання есе «Управлінське втручання керівника в конфліктну взаємодію».
Контактне заняття 2 Тема 2-3: «Конфлікт інтересів та публічна служба. Законодавче забезпечення уникнення конфлікту інтересів в Україні» Кількість годин: аудиторні заняття –1 самостійна робота - 20 Завдання. Сформувати компетентності: - визначати особливості функціонування публічної служби, різних категорій службовців в контексті виявлення конфліктних форм взаємодії під час професійної діяльності; - діагностувати структуру конфлікту інтересів; - досліджувати типові ситуації конфліктів інтересів в напрямку конструювання ефективного інструментарію управлінського впиливу; - моделювати поведінку об’єктів конфлікту інтересів; - визначати юридичні положення, які встановлюють правовий режим антикорупційної діяльності державних службовців; - формування вимог до розробки та виявлення правил професійної етики працівників державної влади; - професійного підбору матеріалів нормативно-правового характеру, які визначають способи врегулювання конфліктів інтересів; - обґрунтовувати напрями реформування чинного занодавства щодо запобігання конфлікту інтересів в публічній сфері.
План заняття:
Інформаційне забезпечення: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні - К. : НІСД, 2013. - 57 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/derhs_sluhs-06511.pdf. - комплект нормативно-правових документів.
Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ, написання есе «Антикорупційний контроль», написання та презентація доповідей на тематику семінару-конференції заняття.
Контактне заняття 3 Тема 4: «Управління особистісним рівнем конфліктності» Кількість годин: аудиторні заняття –2 самостійна робота - 10 Завдання. Сформувати компетентності: - визначати симптоматику конфліктної поведінки; - здійснювати самодіагностику конфліктності, визначати індивідуальні переваги та зони розвитку в конфлікті; - розробляти індивідуальне «колесо конфліктологічних компетенцій»; - діагностувати типи конфліктних особистостей в організації та застосовувати ефективні методи взаємодії з ними; - навчитися ефективно управляти власною поведінкою в конфліктах та конструктивно вирішувати внутрішньоособистісні протиріччя; - управляти собою в стресових та фруструючих ситуаціях; - здійснювати комплексну самодіагностику схильності до стресу та фрустрації, в т.ч. депресивних станів, тривожності, агресивності, ригідності тощо; - здійснювати антистресове управління конфліктами в організації.
План заняття:
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали проф. Ємельненко Л.М.; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник /Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008.-424 с.; - Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. 339с.; - Ємельяненко Л.П., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р. Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ, написання есе «Мій внутрішньоособистісний конфлікт».
Контактне заняття 4 Тема 5-6: «Управління емоціями. Управління трансакційними позиціями» Кількість годин: аудиторні заняття –2 самостійна робота - 15 Завдання. Сформувати компетентності: - здійснювати емоційний самоаналіз, самодіагностику емоційних компетенцій - використовувати методику діагностики «емоційних бар’єрів», будувати власний план розвитку емоційної компетентності; - розвивати компетенцію емпатійності, навички емпатійного спілкування; - ефективно управляти власними емоціями на основі оволодіння відповідними техніками; - розпізнавати методи тиску й маніпулювання в конфлікті та ефективно протистояти означеним впливам за допомогою застосування методики трансакційного аналізу та асертивної поведінки; - застосовувати теорію трансакційного аналізу для зниження конфліктності міжособистісної взаємодії; - визначати та оптимізувати індивідуальну рольову позицію («его-стан») в трансакційній взаємодії; - визначати позиційні та поведінкові характеристики «его-станів» та їх вплив на рівень конфліктності у міжособистісній взаємодії; - ідентифікувати типові маніпуляції в професійному та особистому житті та ефективному їм протистояти за допомогою трансакційних методів.
План заняття:
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали : бланк «Карта емоційної компетентності», бланк «Стресо-пазли»; бланк перехресного оцінювання, тест «Емпатія»; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ; виконання завдання «Стресо-пазли»; складання індивідуальної «Карти емоційної компетентності» та розробки індивідуальної програми розвитку емоційного інтелекту.
Контактне заняття 5 Тема 7: «Діагностика та прогнозування розвитку конфлікту» Кількість годин: аудиторні заняття –2 самостійна робота – 10 Завдання. Сформувати компетентності: - використовувати методи структурної та поведінкової діагностики конфлікту; - визначати типи та межі конфліктів задля покращення управління ними та комплексної діагностики; - розпізнавати та протистояти мобінгу в організації, діагностувати проблему організаційного терору; - визначати та розрізняти предмет та об’єкт конфлікту в межах комплексної діагностики; - діагностувати конфлікт в динаміці, визначати фази конфлікту та прогнозувати етапи його розвитку; - аналізувати причини конфлікту, розподіляти їх на об’єктивні та суб’єктивні; - визначати ролі всіх учасників конфлікту, оцінювати їх ранг; - застосовувати методику картографії в діагностиці конфліктів; - визначати функціональну спрямованість конфлікту, виділяти конструктивні та деструктивні функції конфлікту задля прийняття оптимальних управлінських рішень; - визначати стилі поведінки учасників конфлікту, об’єктивно сприймати поведінкові стратегії опонентів, здійснювати самокорекцію поведінкової стратегії; - розпізнавати та коригувати тактичні прийоми поведінки в конфлікті.
План заняття:
характеристика учасників конфлікту».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. бланк модульного завдання, вправи-пазла «Тактичні прийоми», бланк перехресної перевірки; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання: - активна участь у дискусіях, міжгрупових змаганнях, виконанні тренінгових вправ; написання модульної контрольної роботи «Комплексна поведінкова характеристика учасників конфлікту».
Контактне заняття 6 Тема 8: «Профілактика конфліктів» Кількість годин: аудиторні заняття –2 самостійна робота – 10 Завдання. Сформувати компетентності: - розробляти програму профілактики конфліктів для конкретної виробничої ситуації в організації; - проводити діагностику соціально-психологічного клімату в колективі за допомогою соціотесту, формувати програму профілактики конфліктів на основі отриманих результатів; - здійснювати самодіагностику та розвиток толерантності як ефективного інструменту профілактики конфліктів в організації; - розробляти комплексні профілактичні заходи щодо конфліктів в організації на основі побудови системи балансів міжособистісної взаємодії в колективі.
План заняття:
План заняття:
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. соціотест, тест на толерантність.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у груповій дискусії, міжгруповому змаганні, виконання тренінгових вправ «Механізми ефективної профілактики конфліктів впублічній службі».
Контактне заняття 7 Тема9: «Регулювання і розв’язання конфліктів в організації» Кількість годин: аудиторні заняття –2 самостійна робота – 10
Завдання. Сформувати компетентності: - здійснювати самодіагностику готовності до конструктивного вирішення конфліктів; - визначати та обирати оптимальну стратегію вирішення конфлікту; - оцінювати схильність учасників конфлікту до співпраці, кооперації чи конкуренції на основі їх попереднього досвіду розв’язання конфліктів; - прогнозувати ймовірний стиль розв’язання конфлікту, враховуючи домінуючі поведінкові стилі учасників протидії; - доцільно застосовувати стратегії розв’язання конфлікту: «виграти-виграти», «виграти-програти», «програти-програти», «програти-виграти»; - визначати можливі варіанти завершення конфлікту: насильство, роз’єднання, примирення, часткове розв’язання; - здійснювати конструктивне управлінське втручання в конфлікти, розробляти ефективні механізми вирішення управлінських конфліктів; - здійснювати самоаналіз тяжіння до директивного, пасивного чи колегіального стилю управлінського втручання в конфлікт в колективі; - визначати позицію та орієнтацію керівника в процесі управлінського втручання та центрувати увагу на основних принципах управлінського втручання в конфлікт.
План заняття:
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусії, міжгруповому змаганні, виконанні комплексних тренінгових вправ. Вчасна підготовка комплексного аналітичного звіту із подальшим захистом.
Контактне заняття 8 Тема 10: «Інструментарій та бар’єри ефективного ділового спілкування» Кількість годин: аудиторні заняття – 2 самостійна робота – 10 Завдання. Сформувати компетентності: - дотримуватися норм ефективного ділового спілкування; - здійснювати самооцінку комунікативних здібностей, визначити індивідуальний рівень розвитку ділової етики, контролю комунікацій; - застосовувати основні технології раціональної поведінки в конфлікті та здійснювати самодіагностику схильності до неї; - визначати й долати основні перешкоди у ефективному та безконфліктному діловому спілкуванні; - ідентифікувати та усувати основні бар’єри у діловому спілкуванні; - оперативно та асертивно реагувати на комунікативних «саботажників» - здійснювати самооцінку конфліктогеннності; - визначати, типологізувати, ефективно нейтралізувати, синтонізувати та конструктивно трансформувати конфліктогени; - підвищувати індивідуальний рівень безконфліктного ділового спілкування.
План заняття:
- комплексна вправа «Інструментарій ефективного ділового спілкування»; - оволодіння інструментарієм самодіагностики рівня ділової етики; - колективне відпрацювання технологій раціональної поведінки в конфлікті.
- комплексна вправа «Бар’єри ефективного ділового спілкування»; - завдання - гра «Саботажники ділового спілкування: виявити та знешкодити»; - завдання – гра «Конфліктогени: систематизація та нейтралізація».
Інформаційне забезпечення тренінгу: - методичні та тренінгові матеріали, в т.ч. бланк нейтралізації конфліктогенів; - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у дискусії, міжгруповому змаганні, виконанні комплексних тренінгових вправ. Оцінюється аналітичний звіт та його захист.
Контактне заняття 9 Тема 11-12: «Техніки конструктивної критики, професійних дискусій. Технології успішних переговорів та ефективних нарад» Кількість годин: аудиторні заняття – 4 самостійна робота – 18 Завдання. Сформувати компетентності: - здійснювати самоаналіз відношення до критики; - застосовувати принципи конструктивної критики; - визначати конструктивні та деструктивні ознаки критики; - формулювати конструктивні та коректні критичні зауваження; - застосовувати прийоми ефективної реакції на критику та зниження її негативного впливу; - визначати справжній мотив критики задля покращення якості ділового спілкування; - оперативно формулювати різні за формою критичні зауваження та конструктивно реагувати на них. - здійснювати самооцінювання готовності до переговорів, домінуючого стилю та міри конструктивності поведінки в переговорах; - визначати основні ролі та функції посередників в переговорах; - здійснювати ефективну медіацію в переговорах з різних рольових позицій; - доцільно застосовувати техніки медіації; - ефективно використовувати широкий арсенал переговорних тактик; - ефективно включатися в переговори з різних рольових позицій.
План заняття:
Інформаційне забезпечення тренінгу: - Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. - методичні та тренінгові матеріали.
Критерії оцінювання тренінгу: - активна участь у груповій дискусії, діловій грі, виконання тренінгових вправ. Додатково оцінюється: підготовка та проведення тренінгової вправи на відпрацювання навичок безконфліктного ділового спілкування (4 особи).
4.3. ПЛАНИ НАВЧАЛЬНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ В МІЖСЕСІЙНИЙ ПЕРІОД
Навчальна робота студента заочної форми навчання в міжсесійний період передбачає підготовку і виконання комплексного індивідуального завдання. Домашнє індивідуальне завдання виконується студентами у міжсесійний період, здається і захищається викладачеві за графіком «Дня заочника». Індивідуальне завдання – це форма організації навчання, метою якої є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу загалом, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатності до систематизації та творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до конкретного соціально-трудового конфлікту. Індивідуальне домашнє завдання – це складання аналітичного звіту «Комплексна діагностика конфліктної ситуації в організації». Для виконання індивідуального завдання студент: - отримує кейс, який містить розгорнуту біографію соціально-трудорвого конфлікту (розробляє кейс самостійно, обирає з додаткових літературних джерел); - проводить комплексну діагностику конфлікту та розробляє комплекс заходів щодо управління даним конфліктом на різних стадіях; - захищає складений аналітичний звіт. Результати виконання індивідуального завдання мають бути уніфікованими та відображуються у формі, наведеній нижче. ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ “УПРАВЛІННЯ КОНФЛІКТАМИ В ПУБЛІЧНІЙ СЛУЖБІ”
П.І.Б. студента_______________________________________________Варіант №________ Напрям підготовки________________________Група_________________________________
(надається викладачем)
КАРТА КОНФЛІКТУ
Учасник 1(ініціатор) Учасник 2 (Мішень) Б Б Д Д М М Тип транзакції
9.1. Стиль поведінки учасників конфлікту (суперництво, співробітництво, ухилення, пристосування, компроміс) Учасник №1_____стиль (обґрунтування) Учасник №2 ______________________________ Учасник №3 ______________________________ Учасник №4 ______________________________ 9.2.Тактику (жорстка, нейтральна, м’яка, раціональна, ірраціональна) і тактичні прийоми (санкціонування, коаліцій і т.д.) учасників залежно від стилів поведінки Учасник №1 ____тактика; тактичні прийоми____(обґрунтування) Учасник №2 _____________________________________________ Учасник №3 _____________________________________________ Учасник №4 _____________________________________________ 9.3.Ймовірну стратегію розв’язання конфлікту залежно від стилів поведінки учасників
9.4.Стратегію управління конфліктом («виграти-виграти», «програти-програти», «виграти-програти») Учасник №1_____стратегія (обґрунтування) Учасник №2 ______________________________ Учасник №3 ______________________________ Учасник №4 ______________________________
10.1. необхідно було здійснити на етапі профілактики та запобігання конфлікту 10.2. необхідно було здійснити на етапі ескалації конфлікту 10.3. необхідно здійснити на етапі розв’язання конфлікту Індивідуальне завдання оцінюється разом у 20 балів 5. САМОСТІЙНА РОБОТА СТУДЕНТІВ Самостійна робота студента — це форма організації навчального процесу, за якої заплановані завдання виконуються студентом під методичним керівництвом викладача, але без його безпосередньої участі. СРС є важливою складовою навчального процесу, яка позитивно впливає на глибину засвоєння знань і вмінь, що є передумовою творчого застосування їх у майбутній професійній діяльності. Метою СРС є засвоєння в повному обсязі навчального матеріалу, передбаченого програмою та послідовне формування у студентів самостійності як риси характеру, що відіграє суттєву роль у формуванні сучасного фахівця вищої кваліфікації. Під час самостійної роботи студент має бути активним учасником навчального процесу, свідомо ставитися до оволодіння теоретичними і практичними знаннями, вільно орієнтуватися в інформаційному просторі. Навчальний час, відведений для самостійної роботи студента, визначається навчальним планом і становить не менше 1/3 і не більше 2/3 загального обсягу навчального часу, відведеного для вивчення конкретної дисципліни Співвідношення обсягів аудиторних занять і самостійної роботи студентів визначається з урахуванням специфіки та змісту дисципліни «Управління конфліктами в публічній службі», її місця, значення і дидактичної мети в реалізації освітньо-професійної програми. Поточне оцінювання результатів самостійної роботи студентів здійснюється відповідно до чинного Порядку оцінювання знань студентів, за такими об’єктами контролю: а) виконання завдань та відповіді на семінарських (практичних, лабораторних) заняттях; б) виконання завдань для самостійної (пошуково-аналітичної) роботи; в) виконання модульних контрольних робіт. З урахуванням змісту, цілей та завдань, що вирішуються в процесі виконання різних форм СРС, можна виділити чотири основні види самостійної роботи: підготовка до поточних аудиторних занять; пошуково-аналітична робота; наукова робота; практичні тренінги. Самостійна робота студентів включає різні форми: - опрацювання теоретичних основ прослуханого лекційного матеріалу; - вивчення окремих тем або питань, що передбачені для самостійного опрацювання; - виконання домашніх завдань; - підготовка до семінарських (практичних, лабораторних) занять; - підготовка до контрольних робіт та інших форм поточного контролю; - вирішення і письмове оформлення задач, схем, діаграм, інших робіт графічного характеру; - систематика вивченого матеріалу дисципліни перед написанням модулів та екзаменом; - відпрацювання завдань тренінгів з наук (дисциплін); - аналіз конкретної виробничої ситуації та підготовка аналітичної записки (Case study); - підготовка практикуму з дисципліни з використанням програмного забезпечення; - виконання індивідуальних завдань тощо. Індивідуальні завдання є однією з форм самостійної роботи студентів, яка передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти одержують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. До індивідуальних завдань належать: підготовка рефератів, есе, виконання розрахункових, графічних робіт, оформлення звітів, аналіз практичних ситуацій, підготовка реферативних матеріалів з фахових публікацій, власні дослідження до конференцій, участь в олімпіадах тощо. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. Як правило, індивідуальні завдання виконуються окремо кожним студентом. У тих випадках, коли завдання мають комплексний характер, до їх виконання можуть залучатися кілька студентів. Перелік завдань для СРС, форми її організації, терміни виконання та кількість балів, які можна отримати за виконання завдань з СРС включено до Карти самостійної роботи студентів, поданої нижче. Карта самостійної роботи студентів (Карта СРС)є основою організації СРС з кожної дисципліни. Вона відображає перелік конкретних форм самостійної роботи студента, види семінарських (практичних, лабораторних) занять, види навчальних робіт, які необхідно виконати студенту відповідно до робочої навчальної програми та кількість балів, які можна отримати за виконання цих робіт. Після одержання інформації про всі форми організації самостійної роботи з дисципліни та максимальну кількість балів, які можна набрати за їх виконання, кожен студент роздруковує для себе Карту самостійної роботи студента із «Методичних матеріалів щодо змісту та організації самостійної роботи студентів, поточного і підсумкового контролю знань з дисципліни», що розміщені на сайті університету, обирає індивідуальні завдання . Бали, одержані студентами за виконання різних видів самостійної роботи, проставляються викладачем в Електронному журналі обліку поточної успішності студентів. Поточні консультації студентів з питань виконання завдань СРС, а також підведення підсумків з деяких видів виконаних робіт здійснюються під час планових занять з індивідуально-консультативної роботи.
6. ІНДИВІДУАЛЬНО-КОНСУЛЬТАТИВНА РОБОТА
Індивідуально-консультативна робота з дисципліни «Управління конфліктами в публічній службі» — це форма організації навчальної роботи викладача зі студентами, яка здійснюється через створення належних умов для виявлення і розвитку індивідуальних особливостей студента на основі особистісно-діяльнісного підходу. Індивідуально-консультативна робота проводиться для посилення мотивації студентів до пізнавальної діяльності з конфліктології й спрямування її в необхідному руслі.
Основним завданням індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентами є розвиток активної пізнавальної діяльності кожного студента з максимальною індивідуалізацією та урахуванням його психофізичних особливостей і академічної успішності, що сприятиме становленню особистості майбутнього фахівця.
Навчальний час, відведений для індивідуально-консультативної роботи викладача зі студентами, визначається навчальним планом і становить 10-20% загального обсягу навчального часу (залежно від форми навчання та освітньо-кваліфікаційного рівня підготовки), відведеного для вивчення дисципліни (дисципліни) «Управління конфліктами в публічній службі».
Види індивідуально-консультативної роботи можна поділити: за завданнями навчального процесу: мотивувальна, навчальна, контрольна; за характером навчальної діяльності студентів: репродуктивна, продуктивна, творча.
Індивідуально-консультативна робота з «Управління конфліктами в публічній службі»,як правило, проводиться у виглядііндивідуальних занять та консультацій. Індивідуальні заняття проводяться зі студентами для підвищення рівня підготовки та розвитку їхніх індивідуальних творчих здібностей. Індивідуальні заняття можуть проводитися у формі діалогу, евристичної бесіди, тренінгу, перевірки виконання завдань з СРС тощо.
Консультація — це одна з форм організації навчального процесу, що проводиться для надання студенту відповіді на окремі теоретичні чи практичні запитання та пояснення певних теоретичних положень чи аспектів їх практичного застосування. Залежно від змісту та призначення проводяться такі види консультацій з «Управління конфліктами в публічній службі»: - тематичні — проводяться за певними темами або за найбільш складними питаннями програмного матеріалу; - цільові — використовуються перед проведенням модуля або іншого виду поточного чи підсумкового контролю; - активні консультації — консультації з використанням активних методів навчання; - консультації з самостійної роботи — проводяться при підведенні підсумків СРС, в процесі роботи студентів над комплексним індивідуальним завданням з діагностики конфлікту тощо. Індивідуально-консультативна робота викладача зі студентами здійснюється відповідно до графіка , складеного кафедрою, в якому визначено види індивідуально-консультативної роботи (індивідуальних занять, консультацій, перевірки виконання індивідуальних завдань, перевірки та захисту завдань, що винесені на поточний контроль тощо), а також час проведення занять та аудиторія (які узгоджуються з навчальним відділом).
ГРАФІК індивідуально-консультативної роботи з дисципліни «Прогнозування соціально-економічних процесів» на ______ семестр 201 __ / 201 __ навч. року, ауд. 257
М – модульне завдання; В – вибіркове завдання; О – обов’язкове завдання.
7. МЕТОДИ АКТИВІЗАЦІЇ ПРОЦЕСУ НАВЧАННЯ
Для активізації процесу навчання студентів викладач повинен творчо застосовувати різноманітні навчальні технології та засоби: - на лекціях намагатись зосереджувати увагу студентів на проблемних питаннях; - наводити конкретні приклади практичного застосування отриманих знань, звертатись до зарубіжного досвіду вирішення окремих проблем; - заохочувати студентів до критичного сприймання нового матеріалу замість пасивного конспектування; - на практичних заняттях створювати умови для дискусій, практикувати роботи студентів у малих групах; - проводити презентації самостійних робіт, перехресну перевірку завдань самими студентами з наступною аргументацією виставленої оцінки; - з більшості питань програми «Управління конфліктами» ефективними формами активізації навчально-пізнавальної діяльності студентів є: ділова гра, психодрама, семінар-дискусія, виконання тестів, мозкова атака, проведення занять у формі тренінгу тощо. Обов’язковими елементами активізації навчальної роботи студентів мають стати чіткий контроль відвідування студентами занять, заохочення навчальної активності, справедлива диференціація оцінок, подяка викладача за сумлінне ставлення студентів до вивчення дисципліни. Кращих студентів викладач повинен залучати до науково-дослідницької роботи на кафедрі.
8. ПОТОЧНИЙ І ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
8.1. ОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ
8.1.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Денна форма навчання
** За рішенням кафедри студентам, які брали участь у позанавчальній науковій діяльності — участь у конференції, підготовці наукових публікацій тощо — можуть присуджуватись додаткові бали за поточну успішність, але не більше 10 балів.
8.1.2.1. Порядок та критерії оцінювання знань студентів
Оцінювання знань студентів з науки «Управління конфліктами в публічній службі» здійснюється на основі результатів поточної успішності та екзамену. Об’єктом оцінювання знань студентів є програмний матеріал дисципліни, засвоєння якого відповідно перевіряється під час поточного контролю і на екзамені. Максимально можлива оцінка за знання програмного матеріалу з дисципліни – 100 балів. За поточну успішність студент може отримати максимум 50 балів, за екзамен – 50 балів. Оцінювання знань студентів викладачами здійснюється експертними методами. При оцінюванні усіх видів діяльності студентів застосовуються такі критерії:
Приклад шкали оцінювання за певний вид робіт на семінарському (практичному, лабораторному) занятті, диференційованого відповідно до рівня знань студентів, наведено нижче. Шкала оцінювання видів робіт поточного контролю знань студентів
Критерії диференціації оцінок роботи на семінарських (практичних) заняттях: - активна участь в тренінговій формі навчання; - доручення до колективних дискусій з проблемних питань; -продуктивна робота в міні-групах під час практичного заняття; - правильність і вичерпність відповідей на теоретичні питання; - знання понятійного апарату і літературних джерел; - уміння аргументувати своє ставлення до відповідних категорій, залежностей і явищ; - якість, повнота, самостійність виконаних практичних завдань (задач); - самостійність суджень і висновків під час відповідей; - активність участі в обговоренні дискусійних питань, роботи в малих групах, під час презентації матеріалів іншими студентами; - вміння презентувати матеріал; - уважність під час виступів інших студентів та розв’язання ними практичних завдань (задач). Бали за активність викладач виставляє у свій журнал, в журнал обліку роботи академічної групи та до системи електронного обліку поточної успішності студентів. Кількість балів, отриманих студентами на кожному практичному занятті, сумується і включається до загальної суми балів поточної успішності разом з балами за модульні роботи та виконання завдань для самостійної роботи. Студенти денної форми навчання виконують 2 модульних завдання – 10 балів. При виконанні модульного завдання оцінці підлягають теоретичні знання та практичні навики, яких набули студенти після опанування дисципліни. Перелік завдань для самостійного опрацювання для студентів різних форм навчання подано у карті самостійної роботи. Крім обов’язкових завдань для студентів денної форми навчання передбачені вибіркові завдання – 10 балів.. Студенти мають вибрати 2 із запропонованих вибіркових завдань. У разі, якщо студент не виконав жодного з вибіркових завдань, то за даний вид самостійної роботи він отримує 0 балів. Індивідуальні завдання для самостійного виконання мають бути обрані студентами під час начитки лекцій. Вони є однією з форм самостійної роботи студентів, які передбачає створення умов для якнайповнішої реалізації творчих можливостей студентів і має на меті поглиблення, узагальнення та закріплення знань, які студенти отримують в процесі навчання, а також застосування цих знань на практиці. Індивідуальні завдання виконуються студентами самостійно під керівництвом викладача. У міжсесійний період викладачем, згідно з затвердженим графіком, проводяться індивідуальні консультації з студентами щодо проблематики опрацювання необхідного теоретичного матеріалу та виконання індивідуальних завдань. Формою підсумкового контролю знань студентів з дисципліни «Управління конфліктами в публічній службі» є іспит Модулі для студентів денної форми навчання проводяться в письмовій формі за індивідуальними варіантами. Кількість балів, яку студент може отримати за модуль – 5 балів. Кожне питання оцінюється за шкалою 0, 3, 4, 5 бали. Критерії оцінювання знань студента на модулі наведені нижче.
8.2. ЗАОЧНА ФОРМА НАВЧАННЯ
8.2.1. КАРТА САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТА
Довідкова інформація:
8.2.2. порядок поточного і підсумкового оцінювання знань з науки
8.2.2.1. Контактні заняття
На заочній формі навчання розподіл балів за поточний контроль та контроль у формі екзамену встановлений у співвідношенні 50 : 50:
Оцінювання роботи студента під час кожного контактного заняття здійснюється за такими критеріями:
8.2.2.2. Обов’язкові позааудиторні індивідуальні завдання та індивідуальна робота за власним вибором студента
У міжсесійний період студент заочної форми заняття має підготуватися до екзамену, а також:
Індивідуальне завдання виконується у формі або реферату, або есе, або перекладу літературного джерела іншомовного походження по проблемам управління конфліктами в публічній службі на українську мову. Студент має самостійно обрати форму індивідуального завдання (тему реферату або есе) і погодити її з викладачем під час Дня заочника. Індивідуальна робота за власним вибором студента передбачає виконання одного з наведених нижче видів робіт:
Студент має самостійно обрати форму індивідуальної роботи за власним вибором і погодити її з викладачем під час Дня заочника. Для підготовки презентаційних матеріалів у програмі Power Point студент має представити 10-12 слайдів по темі або обраного аналітичного завдання, або по темі обраного реферату чи есе. В університеті передбачений обов’язковий захист індивідуальних завдань, які виконуються студентом заочної форми навчання в міжсесійний період. При оцінюванні виконання індивідуальних завдань 50% балів виставляється за зміст передбачених робіт; 50% – за результатами їхнього захисту. Інформація про форми подання результатів виконання позааудиторних обов’язкових та вибіркових індивідуальних завдань, про терміни їх подання і реєстрації, про форми контролю, а також про сумарну кількість балів за виконання завдань наведені у Карті самостійної роботи студента заочної форми навчання (Розділ 8.2.1). Оцінювання виконання завдань, що передбачені на міжсесійний період здійснюється за такими критеріями:
8.3. ПРИКЛАДИ ТИПОВИХ ЗАВДАНЬ, ЩО ВИНОСЯТЬСЯ НА ЕКЗАМЕН
Практичне завдання №1.
Проаналізуйте конфліктну ситуацію в організації та виконайте наступні вправи: перерахуйте конфліктні соціальні взаємодії та назвіть основних учасників; визначте наявність конфлікту з врахуванням необхідних і достатніх умов його прояву; визначте природу виникнення конфлікту (тип А, Б, В)
Ситуація. Начальник прийняв на роботу співробітника в один з підрозділів, не погодивши це питання з керівником даного підрозділу і без відповідної перевірки його професійної підготовки. Незабаром виявилося, що знову прийнятий співробітник виявився не здатним виконувати обов'язки за посадою. Керівник підрозділу в службовій записці доповідає про професійну непридатність новачка і вимагає звільнення.
Практичне завдання №2.
Проаналізуйте конфліктну ситуацію в організації та виконайте наступні вправи: визначіть зміст, характер та форму прояву конфліктогенів; проведіть трансактний аналіз соціальних взаємодій; назвіть поверхові та глибинні причини (за конкретними ознаками) виникнення та розвитку конфлікту;
Ситуація. Начальник прийняв на роботу співробітника в один з підрозділів, не погодивши це питання з керівником даного підрозділу і без відповідної перевірки його професійної підготовки. Незабаром виявилося, що знову прийнятий співробітник виявився не здатним виконувати обов'язки за посадою. Керівник підрозділу в службовій записці доповідає про професійну непридатність новачка і вимагає звільнення.
Практичне завдання №3.
Проаналізуйте конфліктну ситуацію в організації та виконайте наступні вправи: визначте наявність конфлікту з врахуванням необхідних і достатніх умов його прояву; визначте природу виникнення конфлікту (тип А, Б, В). Складіть карту конфлікту:
Ситуація. Начальник прийняв на роботу співробітника в один з підрозділів, не погодивши це питання з керівником даного підрозділу і без відповідної перевірки його професійної підготовки. Незабаром виявилося, що знову прийнятий співробітник виявився не здатним виконувати обов'язки за посадою. Керівник підрозділу в службовій записці доповідає про професійну непридатність новачка і вимагає звільнення.
Практичне завдання №4.
Проаналізуйте конфліктну ситуацію в організації та виконайте наступні вправи: визначіть поведінкові стратегії та тактики кожного з основних учасників у протирічливій соціальній взаємодії. Назвіть поверхові та глибинні причини (за конкретними ознаками) виникнення та розвитку конфлікту.
Ситуація. На нараді один з підлеглих, не витримавши натиску керівника в напівжартівливій формі звернув на цей натиск увагу. Керівник не знайшовся, що сказати, але після цього випадку став діяти ще більш жорстко у відношенні "жартівника".
Практичне завдання №5.
Визначіть варіанти управлінських рішень, які могли б сприяти: а) профілактиці виникнення конфлікту; б) запобіганню розвитку конфлікту після кожної конфліктної соціальної взаємодії; в) розв”язанню конфлікту в його останній стадії розвитку.
Ситуація. На нараді один з підлеглих, не витримавши натиску керівника в напівжартівливій формі звернув на цей натиск увагу. Керівник не знайшовся, що сказати, але після цього випадку став діяти ще більш жорстко у відношенні "жартівника".
Комплексне практичне завдання.
Проаналізувати конфлікт в запропонованій виробничій ситуації:
Ситуація. По закінченні інституту я був прийнятий по розподілі в лабораторію технічного обслуговування обчислювального центра одного з заводів. Колектив підібрався молодий, з таких же недавніх студентів, як я. Відносини з колегами склалися теплі, дружні. Ми проводили обідні перерви всі разом, за одним столам, ділилися своїми проблемами. Але один раз усі різко змінилося. Наш начальник відправлявся у відпустку, і йому необхідно було залишити собі заміну. Його вибір припав на мене. Наступного дня , прийшовши на роботу вже в новій якості, я поставив колектив до відома щодо мого підвищення. Незадовго до цього до нас у бюро надійшла нова обчислювальна техніка, з яким усім не терпілось познайомитися. Моя задача складалася в розподілі обов'язків у нашій групі інженерів. Частину персоналу необхідно було виділити для обслуговування периферійної техніки, а частину направити на освоєння нового центрального обладнання. Яким же було моє здивування, коли у відповідь на мої вказівки я почув відмову, так ще й у грубій формі. Мої підлеглі заявили, що самі, без мене розберуться, куди кому йти і що робити. Я вирішив не йти на поступки неформальним лідерам колективу і, знаючи що начальник ще знаходиться в місті, зв'язався з ним по телефоні і попросив порадити, як вийти з цієї ситуації. Замість відповіді начальник заявив, що незабаром під'їде і розбереться сам. Приїхавши в лабораторію, він терміново скликав весь колектив і зачитав наказ по заміщення моєю кандидатурою його посади на час відпустки. Також він роз'яснив, що я є відповідальним за безперебійну роботу техніки, як периферійної, так і центральної. І тому сам повинний вирішувати всі питання, пов'язані з розподілом робіт. А на закінчення він запитав, чи все зрозуміло і чи є в присутніх які-небудь питання чи пропозиції в області технічного обслуговування. Зал мовчав. Протягом місяця в мене не було проблем у плані виконання співробітниками моїх вказівок і доручень по обслуговуванню обчислювальної техніки. Тим часом колектив оголосив мені бойкот у неформальному спілкуванні.
8.4. ЗРАЗОК ЕКЗАМЕНАЦІЙНОГО БІЛЕТА
Приклад.Начальник прийняв на роботу співробітника в один з підрозділів, не погодивши це питання з керівником даного підрозділу і без відповідної перевірки його професійної підготовки. Незабаром виявилося, що знову прийнятий співробітник виявився не здатним виконувати обов'язки за посадою. Керівник підрозділу в службовій записці доповідає про професійну непридатність новачка і вимагає звільнення.
Ситуація. Начальник повідомляє підлеглого, що в наступному місяці відправляє його на курси підвищення кваліфікації. Підлеглий відмовляється, посилаючись на те, що до пенсії йому залишилося півтора року.
8.5. ПІДСУМКОВИЙ КОНТРОЛЬ ЗНАНЬ
8.5.1. Мета і завдання екзамену
Метою екзамену є встановлення фактичної відповідності і оцінка рівня знань студентів вимогам програми дисципліни. Завданням іспиту є перевірка розуміння студентом програмного матеріалу в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, здатності творчого використання накопичених знань, уміння сформувати своє ставлення до певної проблеми навчальної дисципліни.
8.5.2. Порядок проведення екзамену
8.5.3. Оцінювання результатів складання іспиту
Кожне завдання екзаменаційного білету оцінюється за шкалою від 0 до 10 залежно від рівня знань. Шкала оцінювання екзаменаційних завдань:
Загальна оцінка за іспит може бути знижена до 10 балів за таких умов:
Результати екзамену оцінюються в діапазоні від 0 до 50 балів включно. У разі, якщо відповіді студента оцінено менш ніж у 30 балів, він отримує незадовільну оцінку за результатами екзамену, а набрані за екзамен бали не враховуються у загальній підсумковій оцінці.
8.5.4. Загальна підсумкова оцінка з науки
Загальна підсумкова оцінка з науки складається з суми балів за поточну успішність та за виконання екзаменаційних завдань (за умови, що на екзамені студент набрав не менше 30 балів). Якщо на екзамені студент набрав менше 30 балів, тобто отримав незадовільну оцінку, загальна підсумкова оцінка включає лише оцінку за поточну успішність. До відомості обліку поточної та підсумкової успішності записується сумарна оцінка в балах за результатами поточної успішності та екзамену. Переведення даних 100-бальної шкали оцінювання в 4-бальну та шкалу за системою ECTS здійснюється в такому порядку:
8.5.5. Ліквідація академічної заборгованості
Система ліквідації академічної заборгованості з науки «Державне регулювання економіки» має такий зміст. Студенти, які набрали за результатами поточної та підсумкової успішності від 21 до 59 балів, після належної підготовки мають право повторно скласти екзамен. Студенти, які набрали за результатами поточної та підсумкової успішності від 0 до 20 балів, зобов’язані пройти повторний курс вивчення дисципліни перед повторним складанням екзамену.
9. рекомендована література
9.1. Основна література 1. Врегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні - К. : НІСД, 2013. - 57 с. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.niss.gov.ua/content/articles/files/derhs_sluhs-06511.pdf. 2. Виллориа-Мендиета М., Карлос Х. Политика и практика конфликта интересов в девяти странах ЕС: сравнительный обзор // Содействие улучшению в управлении и менеджменте SIGMA, 2005. [Електронний ресурс] / Режим доступу: www.oecd.org/dataoecd/12/32/39577476.pdf (дата обращения: 6.01.2011). 3. Гилязева М.Р. Структура и сущность конфликта интересов на государственной гражданской (муниципальной) службе // Глобальный научный потенциал. – 2013. - №8(29). - С. 31-33. 4. Загальні правила поведінки державного службовця, затверджені Наказом Головного Управління державної служби України № 214 від 4 серпня 2010 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http:zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1089-10 5. Закон України про державну службу від 17 листопада 2011 року № 4050-VI. Відомості Верховної Ради України (ВВР), 2012, № 26, ст.273. 6. Ємельяненко Л.М., Петюх В.М., Л.В. Торгова, А.М. Гриненко Конфліктологія навч.-метод. посібник. К.: КНЕУ, 2003 р. 7. Кабашов С.Ю. Урегулирование конфликта интересов и противодействие коррупции на гражданской и муниципальной службе: теория и практика: Учеб. пособие. М.: ИНФРА-М, 2011. 8. Кім К.В. Конфлікт інтересів на державній службі: правовий аспект // Вісник Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна №1137. Серія «Право». – 2014. – Випуск №18. – С. 86-89. 9. Конституція України від 28 червня 1996 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http: static.rada.gov.ua/site/const_eng/constitution_eng.htm 10. Настанови ОЕСР щодо врегулювання конфлікту інтересів на державній службі. [Електронний ресурс] / Режим доступу: http://www.center.gov.ua/docman/download-document.html?gid=101. 11. Про Державну службу: Закон України від 17.11.2011 року № 4050-VІ // Офіційний вісник України. =2012. - №4. – 23 січні. - С. 9. 12. Про засади запобігання і протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 року № 3206-VІ // Офіційний вісник України. =2011. - №44. – С. 9-29. 13. Про правила етичної поведінки: ЗУ від 17.05.2012 року № 4722-VІ // Офіційний вісник України. =2012. - №45. – 22 червня. - С. 82. 14. Соловьев А.В. Конфликт на государственной службе: типология и управление: Учебно-практическое пособие. М.: «Альфа-Пресс», 2008. – 296 с. 15. Токар-Остапенко О.В. Урегулювання конфлікту інтересів на державній службі: можливості застосування європейського досвіду в Україні : аналіт. доп. / О.В. Токар-Остапенко. – К.: НІСД, 2013. – 48 с. 16. Управління конфліктами: Збірник тренінгових вправ: Навч.посібник / Л.М.Ємельяненко, О.В.Корчевної – К.:КНЕУ, 2008. - 424 с. 17. Управління конфліктами: Підручник Л.М. Ємельяненко, О.В. Сімоходська К.: КНЕУ, 2011р. - 339с.
9.2. Додаткова література
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||