Управління ризиками 11.03.2014 06:44

Тематика

теоретичної частини курсової роботи

 

1. Характеристика економічного ризику і причини його виникнення. Об'єкт, суб'єкт і джерело економічного ризику.
2. Характеристика ситуацій невизначеності та ризику. Прийняття управлінських  рішень  в умовах невизначеності та ризику.
3. Вплив   зовнішніх   і   внутрішніх   факторів   на   рівень    економічного   ризику. Характеристика функцій ризику. Економічна інтерпретація кривої економічного ризику.
4. Сутність  ризик-менеджменту та його використання в умовах конкурентної  боротьби підприємств.   
5. Функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Характеристика можливих ризиків макросередовища господарювання підприємств. Шляхи зниження ризиків.
6. Функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Характеристика можливих ризиків мікросередовища господарювання підприємств. Шляхи зниження ризиків.
7. Функціонування підприємств в умовах ринкової економіки. Характеристика можливих ризиків внутрішнього середовища підприємств. Шляхи зниження ризиків.
8. Загальна класифікація ризиків. Сутність принципів аналізу економічного ризику. Якісний і кількісний аналіз економічного ризику.
9. Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Статистичний метод кількісної оцінки ступеня економічного ризику.

10.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Оцінка ступеня ризику методом аналізу доцільності витрат.

11.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Сфера   застосування   методів   експертних   оцінок   економічного   ризику.   Метод брейнстормінга (мозкового штурму).

12.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Сфера застосування методів експертних оцінок економічного ризику. Метод Дельфі.

13.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Аналітичний метод оцінки економічного ризику.

14.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Застосування методу аналогів для оцінок економічного ризику.

15.Якісний і кількісний аналіз економічного ризику. Комплексна оцінка економічних ризиків

16. Характеристика і види виробничих ризиків. Шляхи зниження ризиків.

17. Сутність транспортних ризиків і їх класифікація відповідно до ІНКОТЕРМС. Шляхи зниження ризиків.

18. Сутність маркетингового ризику. Маркетингові  ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі організації виробництва продукції. Шляхи зниження ризиків.

19.Сутність маркетингового ризику. Маркетингові   ризики взаємодії з контрагентами і партнерами в процесі реалізації продукції. Шляхи зниження ризиків.

20.Сутність    фінансових    ризиків.    Фінансові    ризики,    пов'язані    з    купівельною спроможністю грошей: валютні, інфляційні, дефляційні. Шляхи зниження ризиків.

21.Фінансові ризики непередбачених витрат і перевищення витрат на виробництво. Шляхи зниження ризиків.

22. Фінансові ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики). Оцінка доцільності інвестицій в умовах ризику методом еквівалента впевненості.

23. Фінансові ризики, пов'язані з вкладенням капіталу (інвестиційні ризики). Оцінка  доцільності   інвестицій   в   умовах   ризику   методом   аналізу   чутливості реагування.

24.Напрями і заходи зниження рівня економічних ризиків підприємства.

25.Організація процесу управління економічними ризиками підприємства.

 

2. Розрахункова частина. В розрахункові частині курсової роботи необхідно вибрати  найбільш доцільний метод управління ризиками підприємства.

Вихідні дані розрахункової частини курсової роботи наведено у табл. 2, 3. Варіант завдання розрахункової частини курсової роботи встановлюється на основі модифікованої базової характеристики суб’єкта підприємницької діяльності фірми «Sunrise», наведеної у табл. 2. Модифікація базових характеристик підприємства здійснюється шляхом множення змінних параметрів базового підприємства на величину N = (1 + К/100), де  К – дві останні  цифри номера залікової книжки студента.

До змінних параметрів базового підприємства відносяться:

-         доходи (виручка) від реалізації продукції;

-         матеріальні витрати (з додатковим коефіцієнтом 0,95);

-         фонд оплати праці (з додатковим коефіцієнтом 0,9);

-         чисельність працівників (з додатковим коефіцієнтом 0,85).

 

Таблиця 2

Характеристика базового підприємства

 

Найменування показника	Значення показника
	Поточний рік	Базисний рік
Доходи від реалізації продукції, тис. грн.	6284,0 х N	5607,0 х N
Кількість одиниць продукції, од.	312	290
Фонд оплати праці, тис. грн	1026,0 х N х 0,9	908,0 х N х 0,9
Єдиний соціальний внесок, %	38,11	38,11
Чисельність працівників, люд.	58 х N х 0,85	57 х N х 0,85
Фонд робочого часу одного працівника, год.	1730	1760
Вартість основних засобів, тис. грн	3200,0	3100,0
Вартість оборотних коштів, тис.грн	349,0	287,0
Середньорічна вартість власного капіталу, тис.грн	3860,0	3450,0
Матеріальні витрати, тис. грн.	2840,0 х N х 0,95	2236,0 х N х 0,95
Загальновиробничі витрати, тис. грн	735,0	650,0

 

По статистичним даним роботи підприємства за два роки виконати  внутрішньоорганізаційний аналіз його діяльності, розрахувавши  рівень та динаміку часткових показників ефективності виробництва:

1. Продуктивність праці.

2. Фондовіддача.

3. Оборотність оборотних коштів.

4. Час обороту оборотних коштів.

5. Трудомісткість одиниці продукції.

6. Матеріалоємність одиниці продукції.

7. Собівартість одиниці продукції.

8. Рентабельність поточних витрат виробництва.

9. Рентабельність реалізованої продукції.

10.Чиста рентабельність власного капіталу.

На підставі аналізу розрахованих часткових показників ефективності діяльності підприємства необхідно запропонувати заходи щодо стабілізації його економічного стану.

Характеристика умов функціонування підприємства у поточному році наведено у табл. 3.

Таблиця 3

 

Характеристика параметрів внутрішнього та зовнішнього середовища

функціонування підприємства

 

Параметр	Значення параметра
Ставка проценту за банківський кредит,  %	24
Ставка податку на прибуток, %	21
Рівень витрат по залученню кредиту,  %	10
Середня сума цінової знижки при розрахунках за продукцію готівкою, %	5
Середній термін відстрочки платежів за продукцію, дн.	60
Питома вага власного капіталу в загальній сумі активів, %	76,8
Питома вага короткострокових кредитів банків в загальній  сумі активів підприємства,  %	15,3
Кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги в загальній сумі активів підприємства, %	5
Середня прибутковість активів фонду самострахування ризиків, %	10

Проведений якісний та кількісний аналіз економічних ризиків зовнішнього та внутрішнього середовища підприємства виявив наступні види ризиків та їх характеристики:

- втрати від форс-мажорних обставин прогнозуються у розмірі 4 % від суми активів з імовірністю 20 %;

- втрати від затримок  в оплаті контрагентами поставок матеріалів та комплектуючих (комерційні ризики) прогнозуються у розмірі  5 % від суми активів з імовірністю 60 %;

- втрати від ризиків пошкодження майна та основних засобів прогнозуються у розмірі  11 % від суми активів з імовірністю 10 %.

Моніторинг ринку страхових послуг показує, що страхова премія (P_I) при прогнозованій структурі економічних ризиків підприємства за своєю величиною може дорівнювати 25 % чистого прибутку підприємства.  

Практика бізнесу показує, що найбільш оптимальними варіантами мінімізації наслідків будь-яких ризиків підприємств у всьому комплексі розроблених методів управління ризиками  є використання двох універсальних методів:

- страхування ризику;

- самострахування шляхом резервування коштів.

Найбільш загрозливі за своїми наслідками ризики підлягають страхуванню. За своєю природою страхування – це передача ризику страхової компанії, при цьому відносини між страхувальником та страховиком передбачають, що страхувальник вносить обумовлену суму страхового платежу (страхову премію), а страховик компенсує суму збитку у випадку реалізації ризику. Самострахування у вигляді резервування коштів застосовується при низькому рівні ризиків: невеликі втрати та висока частота їх появи при реалізації ризиків (рис. 1.).

 Рис. 1 Вибір методу управління ризиками виходячи з рівня та частоти втрат

Створення страхового фінансового резерву передбачає встановлення співвідношення між потенційними ризиками, що впливають на вартість проекту розвитку бізнесу, та розміром витрат, необхідних для подолання можливих проблем в ході реалізації проекту.

Вибір способу відшкодування втрат у вигляді страхування чи самострахування відбувається виходячи із співвідношення рівня втрат та частоти виникнення цих втрат, а також із економічної доцільності застосування одного із способів.

Порівняльна оцінка економічної ефективності вибору варіанта страхування чи самострахування може здійснюватися за допомогою методу Хаустона.

Сутність методу Хаустона полягає в оцінці впливу різних способів управління ризиком на «вартість організації» (value of organization). Вартість організації (фірми, підприємства) можна визначити через вартість її вільних активів. Вільні (чисті) активи організації – це різниця між вартістю всіх її активів та зобов’язаннями.

При використанні методу страхування організація сплачує на початку фінансового періоду страхові внески та гарантує собі компенсацію збитків від реалізованих ризиків в майбутньому. Вартість організації в кінці фінансового періоду при здійсненні страхування виражається наступною формулою

,

де:  - вартість організації в кінці фінансового періоду;  - вартість організації на початку фінансового періоду;  - розмір страхової премії;  - середня прибутковість працюючих активів.

За умови страхування ризиків вважається, що розміри можливих збитків не впливають на вартість організації, оскільки вони, як передбачається договорами страхування, повністю компенсуються за рахунок страхових відшкодувань.

При використанні методу самострахування організація повністю зберігає ризики на власному утриманні та формує спеціальний резервний фонд – фонд самострахуваня. Вартість організації при здійсненні самострахування з урахуванням впливу на величину вільних активів організації повністю збережених ризиків можна оцінити за допомогою наступної формули

,

де   - вартість організації в кінці фінансового періоду при повністю збережених ризиках;  - очікувані втрати при настанні страхових випадків ( або );  - величина резервного фонду самострахування ризиків;  - середня прибутковість активів фонду самострахування ризиків.

В методі Хаустона використовується припущення, що обидва способи управління ризиком в однаковій мірі покривають втрати від можливого ризику.

Основною проблемою при створенні страхового резерву є оцінка потенційних наслідків ризику, а також визначення величини необхідного розміру резерву. Розмір резерву можна визначити методом екстраполяції, експертним методом або методом аналогів. Очікувана сума втрат від окремого виду ризику може бути розрахована шляхом множення можливої величини втрат на імовірність їх виникнення.  Можливі величини втрат зазвичай встановлюються відносно вартості організації або суми її активів. Визначення розміру страхового резерву здійснюється на основі даних, наведених в табл. 4.

 

Таблиця 4

Розрахунок розміру страхового резерву

 

Характеристика ризиків	Розмір втрат, (% від вартості організації)	Спосіб визначення розміру втрат	Імовірність реалізації ризику, од.	Очікувані втрати за ризиками
Форс-мажорні обставини	4	Експертний метод	0,20
Затримки в оплаті контрагентами поставок матеріалів та комплектуючих (комерційні ризики)	5	Статистичний метод	0,60
Ризики пошкодження майна та основних засобів	11	Метод аналогів	0,10
Максимальна сума втрат, kL , од.		Очікувана сума втрат, kLЕ  , од.

 

Середній розмір очікуваних втрат визначається як сумарне очікуване значення величини втрат від всіх можливих ризиків:

 ,

де  - коефіцієнт, який         відображає очікувану суму втрат  від всіх можливих ризиків, од.

Максимальне значення очікуваних втрат визначається як сума всіх можливих втрат:

 ,

де   - коефіцієнт, який         відображає максимальну суму втрат  від всіх можливих ризиків, од.

При самострахуванні організація несе два види збитків – прямі та непрямі. Прямі збитки виражаються у вигляді очікуваних річних втрат (). Крім очікуваних втрат, певні засоби повинні бути направлені на формування резервного фонду самострахування ризиків () для того, щоб забезпечити компенсацію очікуваних втрат, при чому з деяким запасом. Передбачається, що активи зберігаються в резервному фонді самострахування ризику у більш ліквідній формі, ніж активи, що інвестовані у виробництво, тому вони приносять менший прибуток. Варто також відмітити, що при наявності відповідних даних для більшої точності розрахунків необхідно враховувати дисконтування грошових потоків, у зв’язку із розподілом збитків у часі,  затримками виплат страхового відшкодування, що пов’язано із оформленням та пред’явленням претензій, а також інфляцією.

Порівняння між собою значень ()при використанні методу страхування та () при використанні методу самострахування, дозволяє зробити висновок про економічну ефективність страхування та самострахування.

Причому чим більше розмір сформованого організацією резервного фонду самострахування, тим менш ефективним є даний метод. Ефективність самострахування падає із збільшенням доходності діяльності організації та зростає із збільшенням прибутковості ліквідних високонадійних інвестицій.

Умовою ефективності використання методу страхування є вираз:

  .

Виходячи з розглянутої нерівності можна зробити висновок, що максимальний допустимий розмір страхової премії () має бути не більше за суму очікуваних середніх збитків () та середнього розміру резервного фонду самострахування () організації.

Розмір фонду самострахування організації зазвичай приймається як максимально прийнятне значення очікуваних збитків:

.

Вартість організації () оцінюється за  величиною активів та визначається виходячи із співвідношення вартості власного капіталу, суми банківського кредиту та вартості товарного кредиту (кредиторської заборгованості за товари, роботи, та послуги).

Вартість власного капіталу організації визначається за формулою

  ,

де  - вартість власного капіталу, що функціонує в звітному періоду, %;  - величина чистого прибутку, тис. грн;  - середньорічна сума власного капіталу, тис. грн.

Вартість банківського кредиту для організації оцінюється на основі ставки проценту за кредит, яка збільшується на розмір інших витрат організації, обумовлених умовами кредитного договору, і зменшується на величину ставки податку на прибуток з метою відображення реальних затрат організації:

,

де  - вартість позиченого капіталу, залученого у формі банківського кредиту, або облігацій, %;  - облікова ставка процента за банківський кредит (норма капіталізації), од;  - ставка податку на прибуток, од;  - рівень витрат по залученню банківського кредиту (випуску облігацій), од.

Вартість товарного (комерційного) кредиту організації розглядається як безпроцентний кредит:

,

де  - розмір цінової знижки при розрахунках за продукцію готівкою, од.;  - середній термін відстрочки платежів, дн.

Відповідно вартість організації на початок звітного періоду визначається як:

,

де  - відповідно значення питомої ваги кожного елементу активів організації в загальній структурі активів;  - норма капіталізації вартісних потоків організації, од.

Норма капіталізації вартісних потоків  по елементах активів організації розраховується на основі даних табл.. 3 та заноситься до табл. 5.

 

Таблиця 5

 

Елемент активів	Вартість елементу активів, %	Питома вага елементу в загальній сумі активів, од.	Вартість елементу активів з врахуванням питомої ваги, од.
Власний капітал, VK
Банківські кредити, VС
Кредиторська заборгованість, VCF
Всього, норма капіталізації, од.

 

Враховуючи наявність залученого капіталу організації, середню прибутковість власних (працюючих) активів організації () можна визначити за формулою

 .

Середня прибутковість засобів фонду ризику () зазвичай менше від середньої прибутковості власних активів ( ) і визначається прибутковістю високоліквідних цінних паперів або процентів по банківських депозитах.

Варіант управління ризиками організації визначається шляхом порівняння вартості організації при використанні методу страхування та вартості організації при використанні методу самострахування. Найбільш прийнятним варіантом управління ризиками є варіант, що забезпечує більшу вартість організації. Наприкінці розрахункової частини курсової роботи необхідно на основі  результатів аналізу діяльності організації (підприємства) в умовах ризику сформулювати стислі висновки щодо перспектив розвитку бізнесу.

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ

 

1. Государственный стандарт Украины. Документация. Отчеты в сфере науки и техники. – К.: ДСТУ 3008-95.
2. Балабанов И.Т. Риск-менеджмент. - М.: Финансы и ста­тистика, 1996.
3. Бузько Н.Р. Экономический риск: методы анализа, оценки и ограничения. - Донецк:   ИЭП НАН Украины, 1996.
4. Вітлінський В.В., Наконечний C.I. Ризик у менеджменті. - К.: Борисфен-М, 1996.
5. Гранатуров В.М. Экономический риск: сущность, методы измерения, пути снижения: Учебное пособие. – М.: Дело и сервис, 1999.
6. Захаров К.В. та ін. Логістика, ефективність і ризики зовнішньоекономічних операцій. – К.: Інтекс, 2000.

1. Конкуренция и управление рисками на предприятиях в условиях рынка / Цай Н., Грабовый П.Г., Марашда Бассам Сайел, - М.: - Алане, 1997.

8. Лапуста М.Г., Шармукова Л.Г. Риски в предприниматель­ской деятельности. - М.: ИНФРА-М, 1998.
9. Машина Н.І. Економічний ризик і методи його вимірювання: Навчальний посібник. – К.: ЦНЛ. 2003.
10. Риски в экономике: Учебное пособие / Под ред В.А. Швандера. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2002.
11. Стратегия и тактика антикризисного управления  фирмой / Под общей редакцией А.П. Градова, Б.И. Кузина. – С-Пб.: Специальная литература, 1996. 
12. Уткин Э.А. Риск-менеджмент. - М.:  ЭКМОС, 1998.
13. Хохлов Н.В. Управление риском. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2001.