Виборча система в Україні

ВНПЗ ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ  ГУМАНІТАРНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

КАФЕДРА ЗАГАЛЬНОПРАВОВИХ ДИСЦИПЛІН

 

 

 

 

 

Конституційне право України

 

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО

ПІДГОТОВКИ ТА ЗАХИСТУ КУРСОВИХ РОБІТ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Дніпропетровськ 2013

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВНПЗ „ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ГУМАНІТАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ”

 

Тематика курсових робіт і методичні рекомендації щодо написання курсових робіт з навчальної дисципліни “Конституційне право України” для студентів юридичного факультету за напрямком підготовки «Правознавство»

 

 

 

 

Затверджено на засіданні кафедри загальноправових дисциплін

 

Протокол від.  “____”________________20__ року № ___

 

Завідувач кафедри загальноправових дисциплін ___________________ (__________________) 

“_____”___________________ 20___ року

 

Схвалено Вченою радою університету

 

Протокол від.  “____”________________20__ року № ___

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації щодо підготовки та захисту курсових робіт з дисципліни “Конституційне право України” / Укладач: Лабенська Л.Л. Дніпропетровськ: Дніпропетровський гуманітарний університет, 2013. – 66 с.

 

 

 

 

Рецензенти:

 

Доцент кафедри конституційного та адміністративного права Державного вищого навчального закладу «НГУ», к.ю.н. Леонова О.В.

 

 

Доцент кафедри конституційного та міжнародного права Дніпропетровського державного університету внутрішніх справ, к.ю.н Філяніна Л.А.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

         Підготовка курсової роботи з навчальної дисципліни «Конституційне право України» передбачена навчальними планами для підготовки фахівців освітньо-кваліфікаційного рівня „бакалавр” з напряму „Право”.

Курсова робота з „Конституційного права України” – це самостійна робота студентів, загальна мета якої полягає у проведенні письмового аналізу набутих ними знань під час вивчення положень навчальної дисципліни Конституційне право України. Написання роботи вимагає від студентів володіння навичками роботи з нормативними актами, науковою та навчальною літературою, формування уміння самостійно збирати, аналізувати й узагальнювати матеріал, формулювати висновки і пропозиції.

Досвід перевірки та захисту  курсових робіт показав, що основними типовими помилками, які допускають студенти при підготовці курсових робіт є:

1)    недотримання вимог щодо оформлення роботи;

2)    використання меншої кількості джерел, ніж це передбачено методичними рекомендаціями;

3)    відсутність аналізу практики діяльності того чи іншого органу державної влади чи місцевого самоврядування з певного напряму їх роботи;

4)    відсутність посилань на зарубіжний досвід, а також законодавство інших країн світу з цієї проблеми;

5)    відсутність аналізу місцевої та республіканської  преси;

6)    посилання на не чинні нормативні акти;

7)    включення до переліку джерел літератури, на яку відсутні посилання у тексті тощо.

Врахування зазначених положень дозволить студентам не лише підготувати та захистити на належному рівні курсову роботу з «Конституційного права України», а й розширити наявний у них арсенал методів науково-пізнавальної діяльності, підготуватись та взяти участь у конкурсах наукових робіт, висловити власні позиції щодо подальшого удосконалення діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування.

 

 

 

1. ЗАГАЛЬНІ ВКАЗІВКИ ЩОДО НАПИСАННЯ КУРСОВИХ РОБІТ

 

Підготовка й написання курсової роботи включає в себе наступні етапи:

вибір теми курсової роботи та її реєстрація на кафедрі; складання бібліографічного списку по обраній темі;

вивчення навчальної та монографічної літератури, нормативних актів і матеріалів практики з проблеми, яка розглядається;

складання й узгодження плану роботи;

написання курсової роботи та її оформлення;

подання курсової роботи на кафедру для рецензування; захист курсової роботи.

Підготовка курсової роботи починається з вибору теми. Тема курсової роботи обирається студентом з загального переліку тем, затверджених кафедрою. Під час вибору теми доцільно враховувати не тільки особисту зацікавленість певною юридичною проблемою, а також наявність необхідної літератури. Заради цього необхідно проконсультуватися з викладачем кафедри, який допоможе студентові визначитися з темою роботи з урахуванням рівня його підготовки, схильності, запитів та побажань. Але студент має право з дозволу завідуючого кафедрою обрати іншу тему, яка його зацікавила і яка не повинна виходити за рамки навчальної програми з Конституційного права України. Досвід свідчить, що курсові роботи, які виконуються по темах, що обрали студенти самостійно, виявляються більш змістовними.

Подальша самовільна зміна теми курсової роботи без дозволу наукового керівника та завідуючого кафедрою не дозволяється.

Обрана тема реєструється на кафедрі, а за студентом закріплюється науковий керівник з числа професорсько-викладацького складу кафедри. З науковим керівником студентові, в період усього часу написання курсової роботи, слід підтримувати тісний контакт.

Починати дослідження доцільно з вивчення основоположних питань з даної проблеми, що досягається шляхом опрацювання конспекту лекцій, відповідних розділів підручників, нормативно-правових актів, які регулюють ці питання. Після цього, з урахуванням запропонованого плану обраної теми, підбирає й вивчає спеціальну літературу, нормативні матеріали та інші джерела.

Під час самостійного вивчення літератури бажано робити виписування та позначки, групувати матеріали по визначеним питанням і добирати приклади з правотворчої і правозастосовної практики для ілюстрації теоретичних положень.

Для досягнення позитивного результату при підготовці курсової роботи необхідно аналізувати сучасні нормативні акти з питань діяльності органів  державної влади та місцевого самоврядування (закони України, Укази Президента України, Постанови Верховної Ради України, Постанови Кабінету Міністрів України), що публікуються в таких офіційних виданнях, як “Офіційний вісник України”, “Відомості Верховної Ради України”, “Вісник Конституційного Суду України”, “Вісник Верховного Суду України”, газетах “Голос України”, “Офіційний вісник Президента України”, “Урядовий кур’єр” та інших.

Особливу увагу варто звернути на чинність нормативно-правових актів.

Зважаючи на значну кількість змін у нормативній базі, їх використання є обов’язковою умовою правильного вирішення питань, які стосуються теми курсової роботи.

Після складання та затвердження плану курсової роботи студент приступає до викладення матеріалу в чорновому варіанті. При цьому слід пам'ятати, що текст наукової роботи, особливо в області Конституційного права України, повинний відрізнятись високою культурою письмової мови, правильним використанням юридичної термінології і грамотним оформленням науково-довідкового апарату. Неприпустиме механічне (без оформлення цитат) переписування матеріалу з першоджерел. При виявленні порушення цієї вимоги, викладач повертає наданий варіант роботи для повторного написання.

При викладенні матеріалу варто звернути увагу на:

–                   зовнішнє оформлення роботи;

–                   правильне цитування літератури, що використовується, з обов'язковими посиланнями на джерела;

–                   використання рекомендованої літератури, з огляду на можливі зміни в законодавстві;

–                   написання курсової за планом роботи;

–                   повноту розкриття змісту питань теми;

–                   чіткість і ясність викладення;

–                   логічність і послідовність викладення;

–                   грамотність.

Викладати матеріал у курсовій роботі рекомендується від першої особи множини (напр., “вважаємо”, “на наш погляд”, “на нашу думку” тощо).

Матеріал при викладенні повинен бути приблизно рівномірно розподілений між питаннями плану. При використанні цитат варто пам'ятати, що вони необхідні тільки для підтвердження думки автора курсової роботи, або для обґрунтування висунутих ним контраргументів.

При підготовці курсової роботи особливу увагу слід звернути на необхідність викладення саме авторської позиції щодо питань дослідження.

Курсова робота складається з титульної сторінки, змісту (до якого можу бути включено й план роботи), вступу, основної частини, розбитої на питання, висновків і списку використаних джерел.

       Курсова робота починається з титульного аркушу, який оформлюється згідно з Додатком 2.

У вступі (до 2-3 сторінок) обов’язково визначається актуальність,об'єкт, предмет, мета і завдання дослідження, наводиться огляд літератури з обраної теми, вказуються методи наукового пізнання, які використовувалися під час її написання, структура роботи.

Основна частина роботи (до 25-30 друкованих або до 30 -35 рукописних аркушів) являє собою виклад матеріалу, згрупованого за питаннями плану. Кожне питання роботи повинно бути завершено проміжними висновками.

Перша частина (теоретична) повинна містити:

–                        інформацію про становлення та розвиток політико-правової думки щодо означеної проблематики;

–                        стан наукових розробок відповідного конституційного інституту чи права;

–                        аналіз Інтернет-публікацій за темою;

–                        аналіз преси з визначеної тематики;

–                        висновки у яких констатуються основні науково-теоретичні проблеми, визначаються прогалини щодо повноти дослідження даного інституту, пропонуються шляхи їх вирішення.

Друга частина (правова) має включати:

–                        аналіз нормативних джерел, що регламентують конституційно-правові  відносини у відповідній сфері;

–                        виклад основних положень щодо функціонування того чи іншого інституту конституційного права;

–                        висновки, у яких констатуються основні проблеми, визначаються прогалини у нормативно-правовому регулюванні, а також пропонуються шляхи їх вирішення.

Третя частина (практична) повинна включати:

- виклад основних практичних положень  роботи,виконання завдання щодо вивчення діяльності конкретного підрозділу органу державної влади на місцях чи місцевого самоврядування у означеному напрямку;

- матеріали, що були отримані студентом при ознайомленні з практикою діяльності органів державної влади на місцях чи місцевого самоврядування (інтерв’ю, матеріали співбесіди, результати практичної діяльності (копії документів, звіти, таблиці, схеми, результати опитування тощо), інформація з даної проблематики, котра була почерпнута зі ЗМІ.

– вирішення запропонованого комплексного завдання з урахуванням діяльності конкретного підрозділу органу державної влади на місцях чи місцевого самоврядування.

– пропозиції для удосконалення діяльності даного органу чи його структурного елемента  або окремого напрямку в їх діяльності.

У висновках (до 2-3 сторінок)подається узагальнене викладення матеріалу з зазначенням конкретних результатів дослідження та концентрацією запропонованих автором варіантів вирішення розглянутих проблем.

Список використаних джерел формується за абеткою з переліку пронумерованих нормативних та літературних джерел, які використані у роботі. Перелік розпочинається з нормативних документів, потім йдуть підручники, монографії, навчальні посібники, статті. Назва джерела пишеться за чинними в Україні правилами їх бібліотечного оформлення.

При підготовці курсової роботи повинно бути використано не менше 15-20 джерел, у тому числі не менш:

5 нормативних актів;

2-3 підручників;

3-4 монографій;

3-4 у публікацій у періодичних виданнях.

Максимальна кількість джерел не обмежується.

Не менше ніж третина використаних джерел повинні бути сучасними (2009-2012 р.р.).

Додатки включаютьу себе допоміжний матеріал, який є потрібним для ілюстрації положень курсової роботи, або не може бути розміщений в її основній частині через великий обсяг. Зокрема, це – таблиці, діаграми, схеми, копії документів тощо.

Правила оформлення роботи, що виконується на комп’ютері (Додаток 4). Курсова робота друкується за допомогою комп'ютера на одній стороні аркуша білого паперу формату А4 (210 х297) через півтора інтервали між рядками (до 30 рядків на сторінці). Максимальна висота шрифту не повинна перевищувати 1,4 мм, текст (вирівнюється) розподіляється по ширині сторінки.

Текст курсової роботи необхідно друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – не менше 30 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм. Шрифт повинний бути чітким, рядок – чорний колір середньої жирності. Щільність друку тексту повинна бути однаковою.

Друковані помилки, описки і графічні неточності, що виявляються в процесі написання роботи, можна виправляти зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на цьому місці чи між рядками правленого тексту машинописним способом.

Заголовки структурних частин роботи “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “НАЗВА ПИТАННЯ”, “ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ” друкуються заголовними буквами симетрично тексту. На початку викладу питання вказується його номер,  наприклад, 1. Наприкінці заголовка крапка не ставиться. Кожну структурну частину роботи потрібно починати з нової сторінки. Бажано повне наповнення сторінок, відсутність пустого місця.

У загальний обсяг курсової роботи перелік використаних джерел та додатки не входять.

Всі сторінки роботи підлягають наскрізній нумерації.

Нумерація сторінок, питань роботи здійснюється арабськими цифрами без знака №. Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, що включається до загальної нумерації сторінок роботи. На титульному аркуші номер сторінки не ставиться, а на наступних сторінках – проставляється в правому (нижньому) куті.

При написанні курсової роботи слухач повинний давати посилання на кожну цитату, запозичену думку, цифру, приклад на того автора, у якого вони запозичені. Відсутність посилань змушує розглядати роботу як плагіат, а зведення її до посилань – як реферат.

Посилання в тексті на літературне джерело даються у вигляді автоматизованих комп'ютерних посилок (в кінці сторінки чи в кінці тексту) або за допомогою квадратних дужках. При цьому перша цифра вказує номер літературного джерела в наведеному наприкінці курсової роботи списку використаних джерел, а друга цифра – на ту сторінку, з якою запозичена цитата, цифра, факт і т.п. Наприклад, [13, с. 34] означає, що посилання зроблене на 34 сторінку джерела, зазначеного в переліку під № 13. Цитата повинна бути максимально точною. У тому випадку, якщо точність цитування не є істотною, а важлива сама думка, запозичена в автора, то авторський текст викладається вільно в межах думки, що цитується, але посилання все одно робиться. Може застосовуватися посилання на джерело літератури без зазначення сторінки. Такі посилання використовуються при огляді літератури з досліджуваної проблеми.

Правила рукописного оформлення курсової роботи. Рукописне оформлення курсової роботи здійснюється за правилами, викладеними вище. Окрім того, слід враховувати, що робота має бути написана розбірливим почерком. Титульний аркуш треба оформити друкованими літерами. Робота виконується синіми або чорними чорнилами. Використання інших кольорів (зеленого, червоного та інших) не допускається.

Перелік використаної літератури міститься наприкінці курсової роботи, але готується на самому початку її написання. При цьому потрібно постаратися скласти найбільш повний перелік тих джерел, що використовуються для написання роботи. До переліку включаються наступні види робіт:

1. Конституція України, закони України, укази Президента, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України.
2. Підручники.
3. Монографії, що розглядають ті чи інші аспекти предмета курсової роботи.
4. Навчальні, навчально-методичні, навчально-практичні посібники.
5. Наукові статті в журналах, що висвітлюють ті чи інші аспекти предмета дослідження.
6. Документи державної або відомчої статистики, архівів, звіти про результати роботи підрозділів системи МВС.
7.  Публікації у засобах масової інформації, що акцентують увагу на проблемі, або вказують на способи її вирішення.
8. Власні публікації автора курсової роботи.

Список літератури має самостійну нумерацію. На перше місце виносяться джерела першого пункту наведеного вище переліку. Вся інша література розміщується за абеткою прізвищ авторів або перших слів назв, якщо автори не зазначені.

Авторів з однаковими прізвищами розміщають за алфавітом їх ініціалів, а роботи одного автора – за алфавітом заголовків його робіт чи відповідно до хронології їх написання.

При визначенні літературного джерела – книги, брошури, журналу – інформацію необхідно подавати в такому порядку:

–        прізвище і ініціали автора (якщо автор не зазначений, то наводяться відомості про інших осіб, що брали участь у написанні книги – редакторів, укладачів тощо;

–        назва друкованого видання;

–        місце видання;

–        назва видавництва;

–        рік видання;

–        кількість сторінок роботи.

Наприклад: Анисимова М.Ф. Право на сободу передвижения и свободный выбор местожительства в Украине: история, современное состояние и перспективы  развития. – Запорожье: Дикое поле, 2005. – 208 с.

 

При внесенні до списку статті, опублікованої в книзі, газеті чи журналі, дані подаються в такому порядку:

автор статті;

назва статті;

назва книги (газети, журналу);

рік видання книги (газети, журналу);

номер газети (журналу);

сторінки, що займає стаття.

  Наприклад: Лукаш Л.О. Принцип пріоритету прав і свобод людини і громадянина в діяльності органів державної влади в Україні / Л.О.Лукаш // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  12. - C. 83-92.

  Інші приклади бібліографічного опису джерел наводяться у Додатку № 5.

  Після списку літератури необхідно поставити дату написання роботи, підпис автора і залишити один чистий аркуш для рецензії.

5. Подання курсової роботи на кафедру для рецензування. Курсова робота передається у визначені терміни для реєстрації інспектору навчального відділу (особі спеціально призначеній), а  потім передається на резензування науковому керівнику.

У рецензії визначається актуальність обраної теми, позитивні риси самої роботи, а також недоліки і зазначаються питання, на які необхідно звернути увагу при підготовці до захисту.

Курсова робота може бути не допущена до захисту у випадку, якщо:

– у роботі відсутня хоча б одна з обов'язкових структурних частин;

– зміст роботи не відповідає обраній темі, викладений матеріал не відповідає темі або змісту роботи;

– у роботі використані нормативні акти, які втратили чинність;

– кількість використаних джерел менше ніж п’ятнадцять;

– при виявленні фактів переписування матеріалу з інших джерел без посилань (тобто плагіату);

– робота написана на тему, що не передбачену у списку рекомендованих тем і не погоджена з науковим керівником роботи.

Робота також може бути відхилена від подальшого розгляду в разі, якщо:

–  науковий керівник встановить несамостійність її написання автором (буде виявлено дві однакові роботи);

–  автор обґрунтовує свої положення, посилаючись на закони та нормативні документи, які втратили чинність;

–  відсутні висновки після викладу кожного з питань;

–  не дотримані строки виконання та подання роботи для рецензування (не пізніше, ніж за 20 днів до дня захисту);

–  відсутні посилання на джерела в тексті роботи;

–  відсутній список використаних джерел;

–  джерела оформлені без дотримання стандартних вимог.

Курсова робота з рецензією наукового керівника (у тому ж порядку) передається слухачу для ознайомлення і підготовки до захисту.

У випадку одержання негативної рецензії слухачу надається можливість усунути недоліки у терміни, визначені кафедрою та факультетом.

6. Захист курсової роботи.

День і час захисту призначається за розкладом, що складається навчально-методичним відділом.

Метою прилюдного захисту курсової роботи є з’ясування рівня опрацювання автором теми, володіння її матеріалом, вміння використовувати аргументи на користь висловлених суджень та навички публічного виступу.

Захист передбачає виступ автора перед аудиторією з доповіддю, яка повинна висвітлювати наступні аспекти роботи:

–        актуальність теми;

–        нормативну базу;

–        мету, завдання, об’єкт і предмет дослідження, а також новизну та практичне значення одержаних у ній результатів;

–        дані про результати практичної діяльності органу державної влади на місцях чи органу місцевого самоврядування, отримані під час підготовки роботи та можливостей використання їх у навчальному процесі чи при подальших наукових дослідженнях;

–        висновки.

Після перевірки курсової роботи студент повинен уважно прочитати й урахувати всі зауваження рецензента, сформулювати правильні відповіді, підготувати доповнення й уточнення до тих чи інших питань. Крім цього, рекомендується перед захистом переглянути курсову роботу, зробити нотатки, що стосуються ключових моментів роботи, підготуватися до усної відповіді на питання, які можуть бути поставлені під час захисту роботи.

Курсова робота захищається публічно на засіданні комісії, склад якої затверджується кафедрою. Захист курсової роботи починається з оголошення головою теми роботи, прізвища наукового керівника. Потім надається слово автору роботи, який протягом 5-10 хвилин стисло характеризує актуальність теми, значення й основний зміст роботи, послідовно і чітко відповідає на зауваження рецензента. Після виступу студенту можуть бути поставлені запитання як членами комісії, так і присутніми, на які він повинен ясно і чітко відповісти. Після цього комісія колегіально визначає оцінку роботи. Критерії оцінювання курсової роботи наводяться у Додатку 6.

На захисті при оцінюванні курсової роботи враховується: її текст, рівень володіння студентом матеріалом й уміння висловлювати свої думки в усній та письмовій формі, вміння використовувати нормативно-правові акти, наукову та навчальну літературу; здатність пов’язувати теоретичні положення з потребами практики діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування; наукова та практична значущість курсової роботи.

Студент, котрий не захистив курсову роботу (незалежно від причин), не допускається до екзамену з навчальної дисципліни „Конституційне права України”.

Керівник курсової роботи відразу після проведення захисту курсових робіт передає їх разом з рецензіями і відомістю про результати захисту особі, яка відповідає за наявність і стан зберігання робіт.

 

 

 

ТЕМАТИКА КУРСОВИХ РОБІТ

 

ТЕМА № 1. ПРАВА ЛЮДИНИ – ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ТА СУЧАСНИЙ СТАН.

План.

Вступ.

1. Еволюція поняття прав людини.

2. Класифікація прав людини: загальні підходи та практична реалізація за законодавством Україні.

3. Участь України в міжнародній системі захисту прав людини: загальний огляд

Висновок.

Законодавство та література.

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про свободу совісті та релігійні організації” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від  23.12.97 р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про громадянство України” від 18 січня 2001 року // www.rada.gov.ua

Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // www.rada.gov.ua

Закон України “Про звернення громадян” // www.rada.gov.ua.

Закон України “Про об’єднання громадян” // www.rada.gov.ua

Декларація прав національностей України від 01.11.91 р. // ВВР. – 1991. - №53.

Букач В. Зміст конституційних політичних прав і свобод громадян // Право України. – 2001. - №9. – С.21-23.

Волинка К. Забезпечення прав і свобод особи в Україні: теоретичні і практичні аспекти // Право України. – 2000. - №11. – С.30.

Коваль М.В., Липачова Л.М. Поняття та умови реалізації в Україні права на звернення людини та громадянина за захистом своїх прав і свобод до відповідних міжнародних судових установ // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. Інститут держави та права ім. В.М.Корецького  НАН України. – 2001. – Вип.13.

Климович О. Система національних засобів захисту прав людини (в контексті положень Конвенції про захист прав і основних свобод людини) // Право України. – 2001. - №1. – С.34.

Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.

Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. – К.,1998.

Сидоров В.Г. Права человека в демократическом правовом государстве // Исследования теоретических проблем правового государства. - М., 1996.

Скомороха В. Захист прав і свобод людини Конституційним Судом України в контексті і практики Європейського Суду з прав людини // Вісник Конституційного Суду України. – 2001. - №2. – С.40.

Товт М. Міжнародно-правовий захист національних меншин в Україні та система контролю Ради Європи // Право України. – 2001. - №7. – С.28.

Фролов Ю.М. Економічні права та свободи людини і громадянина в Україні: Автореф. дис. …канд. юрид. наук. – Одеса, 2005.

Хальота А. Класифікація конституційних прав і свобод людини та громадянина // Право України. – 2001. - №1. – С.55-58.Конституція /Основний закон/ України. – К. -1996.

Шемшученко Ю. Конституція України і права людини // Право України. – 2001. - №8. – С.13.

 

Методичні рекомендації.

Розкриваючи перше питання, важливо розглянути етапи виникнення та розвитку самого поняття «права та свободи людини». Сформулювати поняття конституційних (основних) прав і свобод, проаналізувати співвідношення категорій «права» та «свободи».

Необхідно згрупувати усі права і свободи, аргументувати наукову обґрунтованість їх класифікації. Коротко охарактеризувати найбільш важливі із них.

Освітлюючи останнє питання слід зупинитись на понятті міжнародної системи захисту прав людини та визначити в ній місце України.

Також слід визначити існуючий порядок звернення з приводу порушених прав і свобод до відповідних міжнародних установ та організацій, членами яких є Україна.

 

ТЕМА №2. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ: ПИТАННЯ ТЕОРІЇ ТА ПРАКТИКИ

План.

Вступ

1. Поняття, ознаки та особливості конституційно-правової відповідальності.

2. Конституційний делікт – основа конституційно-правової відповідальності.

3. Конституційні санкції та їх види.

4. Аналіз практики застосування конституційно-правової відповідальності.

Висновки.

Законодавство та література.

1. Конституція України: Прийнята на 5-й сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. // www.rada.gov.ua
2. Конституція Української Радянської Соціалістичної Республіки. – К.: Політвидав, 1978.
3. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 р. // www.rada.gov.ua
4. Кримінально-виконавчий кодекс України від 23 січня 2004 р. // www.rada.gov.ua
5. Кримінально-процесуальний кодекс України від 12 січня 1961 р. // www.rada.gov.ua
6. Закон України “Про судоустрій і статус суддівУкраїни” // www.rada.gov.ua
7. Статут територіальної громади м. Дніпропетровська // www.rada.dp.ua
8. Международные акты о правах человека. Сборник документов. — М., 1998.
9. Міжнародний пакт про громадянські та політичні права // Хрестоматія з правознавства. – К., 1998.
10. Міжнародний пакт про економічні, соціальні і культурні права. Права людини. Міжнародні договори України, декларації, документи /Упоряд. Ю.К. Качуренко. – К., 1992.
11. Положення про застосування Закону України “Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду”, затверджене спільним наказом міністра юстиції, Генерального прокурора і міністра фінансів України від 4 березня 1996 року № 6/5, 3, 41 // Відшкодування матеріальної і моральної шкоди та компенсаційні виплати: нормативні акти, роз’яснення, коментарі. – К.: Юрінком Інтер, 1998. – С. 758 – 768.
12. Фрицький Ю.О. Конституційно-правова відповідальність органів державної влади України, Президента України та народних депутатів: проблеми і пропозиції щодо їх розв’язання на рівні органів державної влади // Актуальні проблеми вдосконалення чинного законодавства України: Зб. Прикарпатського університету ім. В. Стефаника. – Івано-Франківськ, 2006.

 

Методичні рекомендації.

В першому розділі роботи необхідно дати поняття конституційно–правової відповідальності звернути увагу на неоднозначність різноманітних наукових поглядів щодо саме цього виду відповідальності. Необхідно показати її місце в системі юридичної відповідальності. Розкрити суть ретроспективних і позитивних видів відповідальності, показати їх співвідношення.

Визначити, що є об’єктом, джерелами і підставами конституційної відповідальності. Показати в чому полягає її значення. Проаналізувати особливості цієї відповідальності, звернути увагу на її взаємозв’язок з політичною відповідальністю.

Вказати особливий статус суб’єктів конституційних порушень (деліктів). Проаналізувати існуючи види санкцій конституційної відповідальності. При цьому слід пам’ятати, що санкції і сама відповідальність – це різні поняття.

Використовуючи різноманітні ЗМІ проаналізувати окремий випадок практичної реалізації конституційно-правової відповідальності. У висновку по цьому питанню самостійно, обґрунтовуючи власну точку зору, визначити елементи конституційно-правової відповідальності (об’єкт, суб’єкт, санкції та ін.)

 

ТЕМА № 3. КОНСТИТУЦІЯ УКРАЇНИ – ОСНОВНИЙ ЗАКОН СУСПІЛЬСТВА І ДЕРЖАВИ

План.

Вступ.

1. Конституція та її розвиток: основні поняття.

2. Класифікація, функції та юридичні властивості Конституції.

3. Загальна характеристика діючої Конституції України.

4. Сучасні проблеми конституційного розвитку в Україні.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України // www.rada.gov.ua

Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1998. – 412 с.

Бернард Г., Сіган Д. Створення Конституції для народу чи республіки, які здобули свободу. - Київ, 1993.

Костицький В. Конституція України 1996 року – модель Української держави // Право України. – 2001. - №8. – С.16.

Малишко М.І. Конституції зарубіжних країн та України (основи конституціоналізму). – К.: МАУП, 2000. – 112 с.

Наливайко Л. Проблеми визначення поняття специфічних ознак  та функцій  Конституції України відповідальності в сучасній конституційній теорії // Право України. – 1999. - № 10.- С. 45.

Негодченко О.В. Конституція України та її розвиток. Навчальний посібник. – Запоріжжя: ЗДУ, 1997. – 22 с.

Примак В. Джерело права України // Юридичний Вісник України. – 2001. - №31. – 4-10 серпня.

Савенко М. Функція правової охорони Конституції України // Право України. – 2001. - №9. – С.6-9.

Слюсаренко А.Г., Томенко Т.В. Історія Української Конституції. - Київ, 1993.

Тацій В., Тодика Ю. Проблеми реалізації Конституції України // Вісник академії правових наук України. – 2000. - №2. - С. 20-29.

Тодика Ю. Реалізувати потенціал Основного Закону // Віче. – 2001. - №6. – С.3.

Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – 3-є вид., перероб. І доп. – К., 2006

Шаповал В. Конституційні акти України першої половини 90-х років XX ст. (питання кваліфікації) // Право України. – 2000. - № 6. - С. 6.

Шаповал В. П’ять років Конституції України: реалії і проблеми // Віче. – 2001. - №6. – С.13.

Методичні рекомендації.

Необхідно розкрити історію зародження конституційних актів, їх значення для обмеження влади монархів, процес затвердження конституцій як основного правового документу буржуазної демократії.

Дати поняття Конституції, привести класифікацію конституцій за різними ознаками. Потрібно проаналізувати функції та юридичні властивості Конституції, показати їх значення для прийняття чинного галузевого законодавства, державного будівництва, для діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, побудови демократичного суспільства.

Показати розвиток конституційного процесу в Україні, починаючи з проголошення суверенітету України до цього часу.

 Слід дати загальну характеристику Конституції України 1996 року, звернути увагу на її структуру.

Показати, яке значення має Конституція України для подальшого поглиблення в Україні політичних і економічних реформ, діяльності державних органів і місцевого самоврядування, становлення громадянського суспільства, побудови незалежної, демократичної, соціальної і правової держави. Відобразити сучасний стан розвитку Конституції України

 

ТЕМА № 4. ІНСТИТУТ ГРОМАДЯНСТВА

В УКРАЇНІ.

План.

     Вступ.

Громадянство як конституційно-правовий інститут.

Нормативно-правове закріплення порядку набуття та припинення громадянства.

Порівняльний аналіз законодавства про громадянство в Україні та інших країнах світу (за вибором автора).

     Висновок.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. -– Київ, 1996.

Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.

Закон України “Про біженців” від 21 червня 2001 року  // ВВР. – 2001. - №47. - Ст.250.

Закон України “Про порядок виїзду з України і в’їзду в Україну громадян України” // ВВР. – 1994. - №16. - Ст.101.

Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” // www.rada.gov.ua

Боярс Ю.Р.Гражданство в международном и внутреннем праве. - Рига, 1981.

Колмогоров Ю. Громадянство в Україні: правові та соціологічні питання // Право України. - 2000. - № 8. – С. 115-118.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Лотюк О. Принципи громадянства України відповідно до Конституції України // Право України. – 1998. - №7. – С.9.

Майданник О. Про інститут громадянства  України // Право України. – 1999. - № 2. – С.70.

Тодика Ю., Ольховский Б. Громадянство України. - Харків. 1994.

Толкачова І. Значення принципів громадянства України для реалізації прав та свобод людини і громадянина // Право України. – 2010. - № 12. – С. 266

Методичні рекомендації.

Розглядаючи перше питання, необхідно дати поняття громадянства та охарактеризувати його головні принципи. Показати співвідношення громадянства і підданства.

По другому питанню потрібно ретельно проаналізувати чинне законодавство про громадянство України, визначити підстави придбання і припинення громадянства. Розкрити зміст термінів “філіація”, “натуралізація”, “оптація” та інші. Далі треба визначити перелік органів, які приймають участь у вирішенні питань громадянства, дати стислу характеристику їх повноваженням. Доцільно показати механізм придбання і припинення громадянства України.

Останнє питання необхідно присвятити порівняльному аналізу законодавства України з питань громадянства з відповідним законодавством зарубіжної країни (країна - на вибір автора).

 

ТЕМА 5. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ІНОЗЕМЦІВ ТА ОСІБ БЕЗ ГРОМАДЯНСТВА В УКРАЇНІ та його специфіка

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Становлення інституту правового статусу іноземців та осіб без громадянства.
2. Нормативно-правове закріплення конституційно-правового статусу іноземців та осіб без громадянства в Україні.
3. Особливості юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства.
4. Аналіз діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів іноземців й осіб без громадянства в Україні (на прикладах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки

 

Законодавство та література.

1. Про громадянство України: Закон України від 18 січня 2001 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 13. – Ст. 65.
2. Закон України “Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства” // www.rada.gov.ua
3. Про імміграцію: Закон України від 7 червня 2001 р. www.rada.gov.ua
   1. Автономов А. Новое в правовом положении иностранцев в Исландии / А. Автономов // Сравнительное конституционное обозрение / Институт права и публичной политики : Институт права и публичной политики. – 2007. - №  1. – C. 34-41.
   2. Бобокал О.М. До питання про конституційно-правовий статус іноземців в Україні // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. – 2007. - № 3. – C. 88-91.
   3. Бобокал О.М. До питання про конституційно-правовий статус іноземців в Україні / О.М.Бобокал // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 3. - C. 88-91
   4. Бобокал О.М. Правове регулювання порядку в’їзду іноземців в Україну і виїзду з України // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. – 2007. – Вип.  37. – C. 212-218.
   5. Бобокал О.М. Правове регулювання порядку в’їзду іноземців в Україну і виїзду з України / О.М.Бобокал // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  37. - C. 212-218
   6. Герасименко Є.С. Адміністративне видворення іноземців та осіб без громадянства. Проблеми правового регулювання в Україні / Є.С.Герасименко // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2009. - №  1. - C. 54-61
   7. Заржицький О., Бандуристий Р. Працевлаштування іноземців та осіб без громадянства в Україні / // Право України: юридичний журнал / Святоцький О.Д. (голов. ип..). – К. : Мінюст України. – 2007. - №  2. – С.40-44.
   8. Іноземці в Україні. Політико-правові аспекти / Центр миру, конверсії та зовнішньої політики України / В. Побережний (ред. Кол.), Н. Пархоменко (авт. дослідж. та упоряд.), О. Сушко (авт. дослідж. та упоряд.). — К., 2001. — 81с.
   9. Москаль Г.Г. Правовий статус іноземців та осіб без громадянства: проблеми правового регулювання // Наук. вісн. Юрид. акад. М-ва внутр. справ. – 2005. – № 2.
   10. Самарина Е.С. Эволюция дефиниции «иностранец» в российской правовой системе / Е.С.Самарина // Правовая политика и правовая жизнь : Академический и вузовский юридический научный журнал. – 2007. - № 2. – C. 132-137.
   11. Хавронюк М. І., Прощаєв В. В., Марченко М. І., Трофимов С. Г. Порядок виїзду з України і в'їзду в Україну ; Правовий статус іноземців: Науково-практичні коментарі та нормативно-правові акти. — К. : Правові джерела, 1998. — 446с.
   12. Яковлева Е.В. К вопросу о содержании конституционно-правового статуса иностранных граждан // Конституционное и муниципальное право : научно-практическое и информационное издание / Авакьян С.А. /глав. Ред./. – М. : ИГ «Юрист». – 2007. - № 2. – С.23-26.

 

Методичні рекомендації.

Робота над цією темою передбачає: розкриття змісту понять іноземця та його конституційно-правового статусу в Україні (права та обов’язки), режиму перебування іноземців в Україні; визначення категорій іноземців, які мають різний правовий статус в Україні (обсяг прав та обов’язків, характер юридичної відповідальності); розкриття змісту понять осіб без громадянства та особливостей їх правового статусу в Україні.

Розглядаючи особливості юридичної відповідальності іноземців та осіб без громадянства, необхідно в загальному вигляді охарактеризувати стягнення, що накладаються на іноземців та осіб без громадянства за порушення законодавства України. Слід також висвітлити питання щодо впливу перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні на політичну та соціально-економічну ситуацію в державі, а також загальні питання політики держави щодо функціонування правового режиму іноземців та осіб без громадянства.

Щодо четвертого питання, то необхідно охарактеризувати діяльність органів державної влади на місцях щодо забезпечення прав, свобод та законних інтересів іноземців й осіб без громадянства в Україні (на прикладах діяльності відділу (сектору) ОВС у справах громадянства, імміграції і реєстрації фізичних осіб, інших місцевих органів державної влади (за місцем проживання автора).

 

ТЕМА № 6. Виборчий процес в Україні: чи знайдено оптимальний варіант.

План.

Вступ.

1. Вибори – конституційно-правовий інститут .

2. Особливості виборів, їх види. Класифікація виборів в Україні.

3. Аналіз виборчих компаній 2010, 2012 років. Перспективи удосконалення виборчого законодавства.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділ III (ст.69-74). – К., 1996.

Закон України “Про Центральну виборчу комісію” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори народних депутатів України” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори Президента України» // www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» // www.rada.gov.ua

Грабильніков А.В. Роль органів внутрішніх справ у механізмі забезпечення права громадян брати участь в референдумах і виборах // Науковий вісник Дніпропетровського юридичного інституту МВС України. – 2001. - №2. – С.197-206.

Кравченко В.В., Пухтинський М.О. Науково-практичний коментар Закону України “Про вибори народних депутатів України”. – К.: 1997. – 192 с.

Мурашин О. Референдуми в Україні – сьогоднішній погляд у майбутнє // Віче. – 2000. - №8. – С.155.

Негодченко А.В. Избирательный закон и развитие многопартийности в Украине // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління / Збірник наукових праць. Вип. II. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 1996. – с. 158.

Негодченко А.В., Бычковский А.П. О некоторых аспектах проблемы выбора избирательной системы для Украины // Международная научно-практическая конференция, посвященная памяти проф. Федорова К.Г. – Запорожье: ЗГУ, 1996.

Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. - №8. – С.26.

Стешенко Т.В. Виборчі комісії: правовий статус і організація роботи: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук, 12.00.02. – Нац. юр. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 2000. – 19 с.

Телешун С. Процес імплементації результатів всеукраїнського референдуму в Україні: деякі аспекти // Право України. – 2000. - №10. – С.3.

Тодыка Ю.Н., Яворский В.Д. Выборы народных депутатов Украины: конституционно-правовой аспект. Учебное пособие. – Х.: Факт, 1998. – 176 с.

Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. – 2000. - №8. – С.57.

 

 

Коваль В.Смешанная или пропорциональная : применение какой из избирательных систем целесообразно в Украине // Голос Украины. – 2000. - 25 января.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Лавринович О. Реформа виборчої системи і Парламент України. // Право України. - 2000, №1. - С.97-98.

Ліпецький С. Проблеми удосконалення законодавства  про парламентські вибори в Україні // Юридичний вісник України. – 1999. - № 19.

Опришко І., Коваленко О. Пряме народовладдя . Чи прямим є до нього шлях? // Віче. – 2000. - № 7. – С.49- 56.

Методичні рекомендації.

Розкриваючи дану тему насамперед необхідно зазначити, що вибори являються найбільш поширеною формою народовладдя, вказати на їх основні принципи

При висвітленні другого питання слід зазначити особливості виборів. Охарактеризувати види виборів, що існують у світовій практиці. На підставі наведених критеріїв прокласифікувати вибори в Україні.

Розглядаючи питання про шляхи вдосконалення порядку  проведення виборів в Україні, проаналізувати підсумки виборчих компаній 2010, 2012 років, зазначити їх особливості, недоліки, а також висловити свої погляди відносно шляхів вдосконалення порядку проведення виборів в Україні.

 

 

ТЕМА№ 7. ВИБОРЧА СИСТЕМА В УКРАЇНІ.

План.

         Вступ.

1. Виборче право та виборча система: поняття та види.

2. Основні історичні етапи нормативно-правового закріплення виборчих систем в Україні під час формування:

-                     Верховної Ради України

-                     Президента України

-                     Верховної Ради Автономної Республіки Крим

-                     місцевих рад та місцевих голі.

         Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділ III (ст.69-74). – К., 1996.

Закон України “Про Центральну виборчу комісію” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори народних депутатів України” www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори Президента України» // www.rada.gov.ua

Закон України “Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів» // www.rada.gov.ua

Березнюк О. Вибори народних депутатів України // Право України. - 1995. - №5-6.

Вибори Президента України 1999: підсумки та уроки. // Політичний календар. – 1999. - № 12. – С.20-28.

Коваль В. Смешанная или пропорциональная: применение какой из избирательных систем целесообразно в Украине. // Голос Украины. – 2000. - 25 января.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Лавринович О. Реформа виборчої системи і Парламент України. // Право України. – 2000. - № 1. – С.97-98.

Лавринович О.Конституційне забезпечення народовладдя в Україні // Віче. – 2000. - № 2. – С.3-11.

Мосюкова Н. Г. Еволюція виборного законодавства в Україні (1989 – 1998) // Гуманітарний журнал. – 1999. - № 2. - С.53-59.

Негодченко А.В. Избирательный закон и развитие многопартийности в Украине // Актуальні проблеми розвитку суспільної думки і практики управління. Збірник наукових праць. Вип.2. – Запоріжжя: ЗІДМУ, 1996. - С.158-161.

Негодченко А.В., Бічковский А.П. О некоторых аспектах проблемы выбора избирательной системы для Украины // Международная научно-практическая конференция, посвященная памяти проф. Федорова К.Г. – Запорожье: ЗГУ, 1996.

Опришко І., Коваленко О. Пряме народовладдя. Чи прямий є до нього шлях ? // Віче. – 2000. - № 7. – С.49 – 56.

Тодика Ю.М., Бандурка О.М. Вибори народних депутатів України. - К., 1994.

Методичні рекомендації.

При написанні курсової роботи в першу чергу необхідно розкрити поняття виборчої системи України, її особливості. Крім цього, потрібно визначити типи виборчих систем і принципи, які лежать в основі мажоритарної, пропорційної і змішаної систем, переваги та недоліки цих виборчих систем. Слід дати характеристику поняття виборчого права в об’єктивному розумінні, детально проаналізувати принципи виборчого права.

Розглядаючи друге питання плану, необхідно звернути увагу на правове регулювання виборів в Україні, дати характеристику виборчих законів та конституційних норм, які були присвячені виборчому процесу за часів незалежності України. Важливо визначити динаміку розвитку та зміни типу виборчої системи при формуванні визначених у питанні органів влади.

Бажано висловити свій погляд на шляхи вдосконалення виборчої системи України крізь призму чергових виборів до вищих представницьких органів державної влади в Україні.

 

ТЕМА № 8. РЕФЕРЕНДУМ В СИСТЕМІ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ДЕМОКРАТІЇ.

План.

     Вступ.

1. Поняття і природа референдуму. Значення безпосередньої демократії у здійсненні влади народу.

2. Нормативно-правове закріплення засад проведення референдуму в Україні.

3. Практика застосування законодавства про референдум в Україні: переваги, недоліки та перспективи.

     Висновки.

 

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.

Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // ВВР УРСР. – 1991. - №33. - Ст.443; 1992. - №35.

Волянська Г.М. Народний суверенітет та форми його реалізації в Україні: конституційно-правові аспекти. Автореферат кандидатської дисертації. - Київ, 1995.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Мурашин О. Референдуми в Україні – сьогоднішній погляд у майбутнє // Віче. - 2000. - №8.

Опришко І., Коваленко О. Пряме народовладдя. Чи прямим є до нього шлях // Віче. - 2000. - №7.

Погорілко В. Основні засади теорії безпосередньої демократії // Право України. – 2001. - №8. – С.26.

Сравнительное конституционное право / Под ред. В.Е. Чиркина. - М: Манусктрипт, 1996.

Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. - 2000. - №8.

Методичні рекомендації.

Необхідно привести визначення поняття референдуму та його природу, показати його відмінність від плебісциту. Висвітлити значення безпосередньої демократії у здійсненні влади народу, привести види безпосередньої демократії, як вони втілюються у життя в нашій державі.

Базуючись на відповіднім законодавстві назвати види референдумів, вказавши, що є його предметом. Показати, що являє собою дорадче опитування громадян, механізм його проведення, а також правові наслідки.

По другому питанню слід назвати і проаналізувати не тільки ті питання, що виносяться на Всеукраїнський референдум, а й ті, які не можуть на нього виноситись.

Розкрити порядок призначення референдумів по ініціативі Президента України, а також на вимогу громадян. Показати як практично реалізуються ці вимоги відповідно до Закону.

Проаналізувавши відповідні норми Закону, висвітлити порядок підготовки проведення референдумів, порядок голосування та визначення підсумків референдумів. При цьому слід вказати, що існує декілька досить важливих моментів, які істотно відрізняють цей процес від виборів народних депутатів України і Президента України. При виконанні курсової роботи необхідно посилатися на ЗМІ, що містять публікації стосовно референдумів, які були проведені в Україні за часів її незалежності.

 

ТЕМА № 9. ЗАКОНОДАВЧА ФУНКЦІЯ ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАІНИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Законодавчий процес (законодавча процедура) як категорія науково-теоретичного дослідження.
2. Загальна характеристика стадій законодавчого процесу.
3. Особливості прийняття законів шляхом референдуму.
4. Аналіз законодавчої діяльності Верховної Ради України у 2011 – 2012 р.р. та шляхи її покращення (за матеріалами ЗМІ).

Висновки

 

Законодавство та література.

 

1. Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.
2. Закон України “Про статус народного депутата” // ВВР. – 1993. - №3. - Ст.17; 1994. – №34. - Ст.315; 1995. - №34. – Ст.268, №35. – Ст.270; ВВР. – 2001. - №42. – Ст.212., зі змінами та доповненнями.
3. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України, Регламент  вiд 10.02.2010  № 1861-VI // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=1861-17
4. Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. –2000. - № 7. – с.34-38.
5. Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.
6. Колодій А., Лисенков С., Тихомаров О. Закон для законів // Віче. – 1995. - №5.
7. Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування в Україні: Підручник \ За ред. Я.Ю. Кондратьєва. - К.: Юрінком Інтер, 2007. – 499 с.
8. Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.
9. Лінецький С. Особливості законодавчого процесу : динаміка змін. // Юридичний вісник України. – 1990. - № 6.
10. Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.
11. Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. - №3.
12. Парламент України: версія 2000 // Юридичний вісник України. – 2000. - №5.
13. Процюк И. Главная функция законодательной власти // Бизнес- информ. – 1999. - № 3-4.
14. Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 1995. - №7.
15. Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с.
16. Чимний Р. Регламент – не закон, “ меншість “ – не парламент // Закон і бізнес. – 2000. - № 28. – с. 1-2.
17. Як написати закон, ніде не вчать // Голос України. – 1999. - №147. - 11 серпня.
18. Ющик О.І. Актуальні проблеми законодавчого процесу / Віче . – 2007 №.12.

 

Методичні рекомендації.

Слід уяснити, що законодавча влада в демократичній державі переважно здійснюється загальнодержавним представницьким органом, оскільки народне законотворення – прийняття законів шляхом референдуму – надзвичайно рідкісне явище в законодавчій практиці, а в Україні законодавчі референдуми взагалі ще не проводились; акцентувати увагу на тому, головним видом парламентських процедур є законодавча.

Надаючи відповідь на друге питання слід базуватись на положеннях ст. 93; вказати на те, що Конституція України суттєво обмежує коло суб’єктів права законодавчої ініціативи при внесенні змін і доповнень до Основного Закону. Необхідно висвітлити порядок внесення і відкликання законодавчих пропозицій, законопроектів та поправок. Звернути увагу на таку важливу стадію законодавчого процесу в Україні як підписання, опублікування, ведення в дію законів, що прийняті Верховною Радою України.

Особливу увагу приділити з’ясуванню відмінностей у процедурі прийняття законів шляхом референдуму. Визначити коло питань по яким не може бути ініційовано законопроект і вони не є предметом референдуму.

Висвітлюючи останнє питання слід проаналізувати законодавчу діяльність парламенту за період 2011-2012 р.р.; вказати на проблеми в означеній сфері та, опрацювавши нормативні джерела, наукову літературу, запропонувати шляхи вдосконалення законодавчої діяльності Верховної Ради України.

 

ТЕМА № 10. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ПОЛІТИЧНИХ ПАРТІЙ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження становлення політичних партій в Україні.

2. Поняття політичної партії, порядок її створення та припинення діяльності.

3. Загальна характеристика діяльності політичних партій: фінансування та відповідальність.

4. Аналіз взаємозв’язків політичних партій з органами державної влади та місцевого самоврядування (за матеріалами ЗМІ, за місцем проживання автора).

Висновки

 

Законодавство та література.

 

1. Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.
2. Закон України “Про політичні партії в Україні” від 5 квітня 2001р. // ВВР. – 2001. – - №23. - ст.118.
3. Закон України “Про об’єднання громадян” // ВВР. – 1992. - №34. - Ст.504; Урядовий кур’єр. – 2001. - №142. – 9 серпня.
4. Положення “Про порядок легалізації об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 140 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
5. Постанова “Про порядок справляння і розміри збору за реєстрацію об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 143 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
6. Положення “Про порядок реєстрації символіки об’єднань громадян” від 26.02.93 р. № 144 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
7. Положення “Про порядок реєстрації філіалів, відділів, представництв та інших структурних осередків громадських (неурядових) організації закордонних держав в Україні” від 26.02.93 р. № 145 // ЗП Уряду України. – 1993 .– № 7.
8. Аніщук В. Форми правового забезпечення діяльності політичних партій в Україні // Право України. – 2000. - №2.
9. Білоус А. Політичні об’єднання України. - К.: Україна, 1993.
10. Болдирєв О.В. Перша спроба організації української політичної партії // Український історичний журнал. – 1995. – № 6.
11. Веденеев Ю.А. Политические партии в избирательном процессе: правовые иллюзии и юридические реальности // Государство и право. – 1995. – № 7.
12. Головко О. Громадсько-політичний рух Дніпропетровщини // Право України. – 1999. - №4. – С.113.
13. Журавський В.С. Становлення політичних партій в українському суспільстві та їх роль у політичному структуруванні парламенту. -  К.:, 2002.
14. Костицький В. Політичні партії у системі “громадянське суспільство і держава” // Право України. – 1995. – № 12.
15. Лапаева В.В. Становление многопартийности в России. // Государство и право. – 1995. – № 6.
16. Лукянов Д.В. Діяльність політичних партій у арламенті та їх правовое регулювання // Проблеми законності:. – Х., 2000.- Вип.44.
17. Мельниченко В. Політичні партії на правовій орбіті // Віче. – 1996. – №12.
18. 18.  Рубанник В.Е. К вопросу об утверждении многопартийности в политической системе Украины // Проблемы законности. – 1995. – № 29.

 

Методичні рекомендації.

 

При розгляді першого питання необхідно підкреслити значення багатопартійності для демократизації суспільства, показати етапи встановлення цього феномену правової держави в Україні. З’ясувати сутність політичних партій, їх місце і роль в політичній системі України.

Висвітлюючи друге питання слід проаналізувати діюче законодавство України про об’єднання громадян. Акцентувати увагу на те, що право на об’єднання є невід’ємним правом людини, яке гарантується перш за все Конституцією України та іншими нормативними актами. Розглянути порядок створення політичних партій і припинення їх діяльності, права політичних партій, гарантії свободи опозиційної діяльності, фінансування та відповідальність політичних партій.

Дати класифікацію партій, якій існують в Україні і світі, звернутись до реальної практичної діяльності політичних партій України, показати структуру, склад, основні напрямки, форми та методи реалізації партіями своїх функцій. Доцільно використати програмні документи та статути партій, виступи їх лідерів, показати компетенцію. Охарактеризувати партійний склад Верховної Ради України, показати роль партійних фракцій в реалізації функцій Українського парламенту, її правове регулювання.

Важливо розкрити характер та зміст відносин політичних партій з органами державної влади та місцевого самоврядування, зосередити увагу на принципі невтручання державних органів в діяльність партій, визначити роль партій у виробленні державної політики, формуванні органів державної влади, їх права на доступ під час виборчого процесу до державних засобів масової інформації.

 

ТЕМА № 11. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС НАРОДНОГО ДЕПУТАТА УКРАЇНИ

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Статус народного депутата України: науково-теоретична характеристика поняття та його елементів..

2. Нормативно-правове регулювання статусу народного депутата України: загальна характеристика.

3. Види та межі відповідальності народного депутата.

4. Аналіз діяльності народного депутата із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (на матеріалами ЗМІ  за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. Про вибори народних депутатів України: Закон України від 25 березня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 27-28. – Ст. 366.
2. Про комітети Верховної Ради України: Закон України від 4 квітня 1995 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 19. – Ст. 134.
3. Про статус народного депутата: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №3. – Ст.17; 1994. – №34. – Ст.315; 1995. – №34. – Ст.268; – 2001. – №42. – Ст.212.
4. Про назву, структуру і кількісний склад парламенту України: Закон України// Відомості Верховної Ради України. – 1993. – №12. – Ст.396.
5. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23 грудня 1997 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. – Ст. 99.
6. Про Рахункову палату Верховної Ради України: Закон України від 11.07.1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №43. – Ст. 212.
7. Про Регламент Верховної Ради України: Закон України, Регламент  вiд 10.02.2010 № 1861-VI //
8. Постанова Верховної Ради України Положення про помічника-консультанта народного депутата України // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – №37.
9. Абдукадыров К.А. Институт депутатской неприкосновенности: недостатки и злоупотребления / К.А.Абдукадыров // Право і суспільство :  Науковий журнал /  Київський національний університет внутрішніх справ. Всеукраїнський фонд юридичної науки академіка права В.В. Сташиса. Дніпропетровський державний університет внутрішніх справ. Фонд юрнауки АПС.. - 2007. - №  1. - C. 45-47.
10. Александров О.А. Конституційна відповідальність парламентарія / О. А. Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  2. - С.94-103.
11. Александров О.А. Повноваження народного депутата України: питання класифікації / О. А. Александров // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  1. - С.123-132.
12. Бондарчук О.В. Особливості конституційно-правового закріплення інституту недоторканності депутата в зарубіжних країнах / О.В.Бондарчук // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  37. - C. 230-234.
13. Бондарчук О.В. Поняття інституту недоторканності депутата та його ознаки / О.В.Бондарчук // Держава і право :  Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України : Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип.  36. - C. 231-236.
14. Борденюк В. Депутатська недоторканність у конституційно-правовому вимірі: вітчизняний та зарубіжний досвід / В.Борденюк // Віче. - 2007. - №  15. - C. 20-24.
15. Деревянко Б. Питання депутатської недоторканості / Б.Деревянко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 11. - C. 3-6.
16. Держалюк О.М. Депутатський запит як засіб парламентського контролю в Україні: досвід та перспективи / О.М.Держалюк // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - C. 262-268.
17. Доронина О.М. Некоторые вопросы конституционно-правового регулирования депутатской неприкосновенности в субъектах Федерации / О.М.Доронина // Современное право :  Новое в российском законодательстве: обзоры, комментарии, практика / Министерство юстиции РФ.  Российская Академия адвокатуры : Новый индекс. - ISSN 1991-6027. - 2007. - №  6. - C. 47-49.
18. Зміст конституційних положень, які стосуються парламентської ( депутатської) недоторканності. ( Витяги з конституцій країн Європейського Союзу, Сполучених Штатів Америки та країн Співдружності незалежних держав) // Віче /  Верховна Рада України : Редакція журналу. - 2007. - №  17. - C. 21-25.
19. Иванов П.В. Правовая природа мандата депутата законодательного органа государственной власти Кыргызской Республики / П. В. Иванов, К. А. Абдукадыров // Право і суспільство. - 2007. - № 2. - C. 20-24.
20. Майданник О. Повноваження та форми діяльності народного депутата України у сфері парламентського контролю (теоретичний аспект) / О.Майданник // Право України : Юридичний журнал. - 2007. - № 8. - C. 9-13.
21. Покутнєв Є.Є. Проблеми удосконалення статусу народних депутатів України / Є.Є.Покутнєв // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 52-53.
22. Реєнт О.О. Поняття депутатської недоторканності / О. О. Реєнт // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць / МВС України : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2006. - Вип.3. - С.34-43.
23. Реєнт О.О. Сучасні концептуальні підходи правового регламентування інституту депутатської недоторканності / О.О.Реєнт // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності :  Збірник наукових праць / МВС України. Донецький юридичний інститут ЛДУВС : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2007. - Вип. 2. - C. 57-68.
24. Шевченко Т. Дострокове припинення повноважень народного депутата України в разі його невходження до складу депутатської фракції політичної партії або виходу із складу такої фракції / Т. Шевченко // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - №  5. - C. 108-112.
25. Шевченко Т. Законодавче регулювання припинення повноважень парламентаріїв: Україна та світовий досвід / Т.Шевченко // Підприємництво, господарство і право. - 2008. № 3. - C. 15-18.

 

Методичні рекомендації.

 

Автору слід ознайомитись зі станом наукових досліджень правового статусу народного депутата; переконатись у тому, що його становлення відбувалось під впливом здобуття Україною незалежності, зміни конституційного ладу, переходу від авторитарного методу управління до побудови демократичної держави тощо.

Відповідь на друге питання приведе до висновку, що остаточно правове становище  народного депутата, а відтак його місце і роль  у державі, було визначено й закріплено Конституцією України 1996 року та законами, що були прийняті на її основі.

Виклад третього питання приверне увагу до основних форм діяльності депутата; особливостей його відповідальності; нададуть можливість автору, на основі ознайомлення із зарубіжним досвідом, надати власні судження, висловити свою позицію щодо удосконалення правового статусу парламентарія.

         Відповідь на четверте питання дасть можливість проявити автору самостійність та творчість: потребує вивчення та висвітлення  практики  діяльності народного депутата із забезпечення прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора) як через вивчення практики діяльності громадської приймальні народного депутата, інтерв’ю з його помічниками, ним особисто, так і за допомогою матеріалів зі ЗМІ.

 

ТЕМА 12. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ВИБОРІВ ДЕПУТАТІВ ВЕРХОВНОЇ РАДИ АРК ТА ДЕПУТАТІВ МІСЦЕВИХ РАД

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові дослідження інституту місцевих виборів вітчизняними вченими.
2. Конституційно-правові засади організації та проведення виборів депутатів Верховної Ради АРК та місцевих рад.
3. Особливості виборчої кампанії 2010 року до Верховної Ради АРК, місцевих рад: переваги  та недоліки.
4. Аналіз діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та неурядових установ щодо організації та проведення  в Україні  виборів депутатів Верховної Ради АРК та місцевих рад у жовтні 2010 року (за матеріалами ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки

Законодавство та література.

 

1.Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, депутатів місцевих рад та сільських, селищних, міських голів: Закон України // http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg (Із змінами, внесеними згідно із Законом N 2491-VI ( 2491-17 ) від 30.08.2010)

2.Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” // ВВР УРСР. – 1991. – №33. – Ст.443; 1992. – №35.

3.Закон України “Про Центральну виборчу комісію” від 30 червня 2004 року // ВВР. – 2004.

4.Бічек О.С. Вибори та референдуми як форми участі громадян в управлінні державними справами // Науковий вісник Київського національного університету внутрішніх справ :  Науково-теоретичний журнал / МВС України. Київський національний університет внутрішніх справ. - К. : КНУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 79-89.

5.Бланкенагель А. Референдум и Конституционный Суд // Сравнительное конституционное обозрение / Институт права и публичной политики : Институт права и публичной политики. - 2007. - №  2. - C. 169-171.

6.Гурін О. Проблеми теорії та практики референдного процесу в умовах конституційно-правової реформи 2004-2007років // Вісник Центральної виборчої комісії :  Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання /  Центральна виборча комісія : ЦВК. - 2007. - №  3. - C. 50-58.

7.Дерев'янко С.М. Генеза ідеї прийняття Конституції референдумом у конституційних актах України // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 147-154.

8.Ефименко Е.А. Регистрация (учет) избирателей, участников референдума в Российской Федерации: правовой режим, особенности, недостатки // Конституционное и муниципальное право : научно-практическое и информационное издание / Авакьян С.А. /глав. ред./. - М. : ИГ "Юрист". - 2007. - № 3. - С.27-31.

9.Книгін К. Реалізація народного волевиявлення, вираженого в рішеннях всеукраїнських референдумів: окремі проблеми // Право України. – 2003. – № 8.

1. Князевич Р.П. Аналіз нормативно-правової бази проведених в Україні загальнодержавних референдумів // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  5. - C. 14-24.
2. Козакова Д.В. Місце референдуму в конституційному процесі: досвід України та Франції // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 89-93.
3. Крупчан О. Референдум: світовий досвід і сьогодення України // Право України. – 2003. – № 8.
4. Мурашин О. Референдуми в Україні – сьогоднішній погляд у майбутнє // Віче. – 2000. – №8.
5. Ольштинський С. Чи потрібен Україні референдум? // Юридичний журнал :  Правове видання / НПУ ім. М.П. Драгоманова,   Інститут політології, соціології і права : ВО "Юстініан". - 2007. - №  6. - C. 62-65.
6. Оніщук М. Категорія "референдна демократія" в конституційному праві України // Право України : Юридичний журнал. - 2007. - № 11.
7. Оніщук М. Поняття та принципи референдної демократії в Україні: конституційно-правові аспекти // Вісник Конституційного Суду України : Загальнодержавне періодичне видання. - 2007. - № 3. - C. 62-70.
8. Оніщук М. Щодо питань методології дослідження проблем референдної демократії в Україні // Вісник Академії правових наук України. - 2007. - № 3. - C. 35-48.
9. Оніщук М.В. Поняття та типологія референдної демократії: конституційно-правові аспекти // Бюлетень Міністерства юстиції України : Офіційне видання : Міністерство юстиції України. - 2007. - №  2. - С.5-18.
10. Паламарчук М. Всеукраїнський референдум у політичній системі України // Право України. – 2005. – № 5.
11. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Референдуми в Україні: історія і сучасність. — К., 2000.
12. Розвиток публічного права в Україні (доповідь за 2005-2006 роки) / За заг. ред. Н.В. Александрової, І.Б. Коліушка. – К.: Консус-Ю, 2007. – 496 с.
13. Телешун С. Процес імплементації результатів всеукраїнського референдуму в Україні: деякі аспекти // Право України. – 2000. – №10.
14. Тертишник В.М. Верховенство права і проблеми конституціоналізму та референдної демократії // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 3-7.
15. Федоренко В. Юридична сила референдумів, плебісцитів // Віче. – 2000. – №8.
16. Юрійчук Є. "Раціональний вибір" громадян України шляхом референдуму // Вісник Центральної виборчої комісії :  Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання /  Центральна виборча комісія : ЦВК. - 2007. - №  3. - C. 59-64.
17. Ющенко О.О. Досвід референдуму як основної форми участі громадян у законотворчому процесі в зарубіжних країнах та перспективи для України // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи :  Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія : Атіка. - ISBN 978-966-326-228-4. - 2007. - C. 309-312.
18. Янчук А. Референдний процес як предмет конституційно-правового регулювання // Підприємництво, господарство і право : Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 12. - C. 11-15.
19. Янчук А. Суб’єкти референдного процесу та особливості їх конституційно-правового статусу // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - C. 38-41.

 

Методичні рекомендації.

 

Виклад першого питання слід пов’язати з науковими працями вітчизняних учених-конституціоналістів щодо характеристики місцевих виборів як засобу безпосередньої демократії, їх витоків, вибору оптимальної виборчої системи тощо.

Аналізуючи конституційно-правові засади організації та проведення виборів депутатів Верховної Ради АРК та місцевих рад, слід звернути увагу на чинне законодавство, що було суттєво змінено та доповнено  у порівнянні з попереднім.

На основі Конституції та законодавства України, аналізу практики проведення виборів 2010 року, поглядів та міркувань  науковців, практиків з цього питання необхідно викласти власні бачення автора щодо напрямків удосконалення правової бази з питань організації та проведення виборів Верховної Ради АРК та місцевих рад.

Важливою складовою курсової роботи має бути аналіз діяльності органів державної влади, місцевого самоврядування та неурядових установ щодо організації та проведення  в Україні  виборів депутатів Верховної Ради АРК та місцевих рад у жовтні 2010 року (за місцем проживання автора, на матеріалах ЗМІ). Для висвітлення четвертого питання бажано було б отримати інформацію не тільки з мережі Інтернет, друкованих наукових та періодичних виань, а й через інтерв’ю з відповідальними особами, керівниками партійних осередків, головами міських (обласних) громадських організацій, що брали участь в організації та проведення  в Україні  виборів депутатів Верховної Ради АРК та місцевих рад у 2010 р.

 

ТЕМА № 13. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СУД УКРАЇНИ – ЄДИНИЙ ОРГАН КОНСТИТУЦІЙНОЇ ЮРИСДИКЦІЇ

 

ПЛАН.

Вступ.

1. Конституційний контроль у світовій практиці та історії України.

2. Порядок формування Конституційного Суду України.

3. Функції та повноваження Конституційного Суду України.

4. Аналіз прийнятих рішень та надання висновків Конституційним Судом України у сфері забезпечення конституційних прав, свобод людини та громадянина .

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.
2. Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. // ВВР. – 1998. - №25.
3. Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. - №49. - Ст.272.
4. Гергелейнік В. Конституційний Суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти // Право України. – 1999. - №5. – С.81-85.
5. Жук М. Велика “мала судова реформа” // Юридичний Вісник України. – 2001. – 335. – 1-7 вересня.
6. Красникова А. Конституционная ответственность в современном конституционализме // Юридичний вісник, Одеса. – 2001. - №2. – С.90.
7. Ліфшиць Ю. Правовий статус Конституційного Суду // Право України. - 1994. - № 5, 6.
8. Негодченко О.В., Кукурудз Р.О. Конституційна юрисдикція в Україні: реальність та перспектива // Концепція реформування законодавства України. – Запоріжжя: ЗДУ, 1997. – С.35.
9. Німченко В. Конституція України і реформа в системі судової влади // Юридичний вісник України. – 2001. - №25. – 23-29 червня.
10. Овсепян Ж. Й. Судебный конституционый контроль в зарубежных странах. Правовая защита конституций. - Р.-н-Д., 1992.
11. Полешко А.Третя річниця діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1999. - №11. - с.10-11.
12. Рішення Конституційного Суду України // Право України. – 1999. - №4. - С.123; №5. - С.105; №6. - С.128.
13. Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. – 1999. - №4. – С.35.
14. Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства // Право України. –1999. - №10. – С.37.
15. Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - №1. – с. 8 – 14.
16. Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. - №3. – С.3.
17. Тесленко М. Взаємозв’язок права і політики в діяльності Конституційного суду України // Право України. – 1999. - №10. – С.11.
18. Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. - №2. – с. 6 – 10.
19. Тесленко М. Про місце Конституційного Суду України в системі вищих органів державної влади // Право України. – 1999. - № 12. – с. 33-36.
20. Тимченко І. Принцип гласності – один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. - №6. - – С.3.
21. Тодика Ю. Способи тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №2 (25). – С.51-60.
22. Шишкін В. Конституційний Суд: право і межі звернення // Віче. - 1997. - №10.

 

Методичні рекомендації.

 

Спочатку необхідно надати поняття конституційного правосуддя і уточнити категоріальний апарат, що застосовується для дослідження феномену конституційної юрисдикції; означити роль класичних моделей конституційного правосуддя в становленні та розвитку сучасних систем конституційної юстиції.

При висвітленні другого питання розкрити особливості створення та сьогодення Конституційного Суду України.

Далі слід визначити статус Конституційного Суду України та його завдання, розкрити основні принципи його організації та діяльності. Вказати склад Конституційного Суду та порядок його формування за діючим законодавством.

Звернути увагу на зміст повноважень Конституційного Суду України та підстави визнання правових актів неконституційними.

При висвітленні четвертого питання теми необхідно окреслити шляхи вдосконалення ефективності конституційної юрисдикції в Україні.Проаналізувати практику КСУ стосовно перевірки крнституційності правових актів органів державної влади, котрі забезпечують реалізацію та захист прав та свобод людини і громадянина.

 

ТЕМА № 14. КОНСТИТУЦІЙНИЙ КОНТРОЛЬ В УКРАЇНІ.

План.

     Вступ.

1. Генезис конституційного контролюю.

2. Розвиток конституційного контролю в Україні.

3. Конституційний Суд України – єдиний орган конституційної юрисдикції.

4. Питання вдосконалення інституту конституційного контролю в Україні.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон України “Про Вищу раду юстиції” від 15 січня 1998 р. // ВВР. – 1998. - №25.

Закон України “Про Конституційний Суд України” від 16 жовтня 1996 р. // ВВР. – 1996. - №49. - Ст.272.

Закон України “Про судоустрій і статус суддів ” // ВВРУ. – 2010. - № 27-28. – Ст.180.

Гергелейнік В. Конституційний Суд в системі органів контрольної влади: теоретичні аспекти // Право України. – 1999. - №5. – С.81-85.

Жук М. Велика “мала судова реформа” // Юридичний Вісник України. – 2001. – 335. – 1-7 вересня.

Красникова А. Конституционная ответственность в современном конституционализме // Юридичний вісник, Одеса. – 2001. - №2. – С.90.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Ліфшиць Ю. Правовий статус Конституційного Суду // Право України. - 1994. - № 5, 6.

Негодченко О.В., Кукурудз Р.О. Конституційна юрисдикція в Україні: реальність та перспектива // Концепція реформування законодавства України. – Запоріжжя: ЗДУ, 1997. – С.35.

Німченко В. Конституція України і реформа в системі судової влади // Юридичний вісник України. – 2001. - №25. – 23-29 червня.

Овсепян Ж. Й. Судебный конституционый контроль в зарубежных странах. Правовая защита конституций. - Р.-н-Д., 1992.

Полешко А.Третя річниця діяльності Конституційного Суду України // Право  України. – 1999. - №11. - с.10-11.

Рішення Конституційного Суду України // Право України. – 1999. - №4. - С.123; №5. - С.105; №6. - С.128.

Савчин М. Конституційний Суд України у механізмі гарантування прав і свобод людини // Право України. – 1999. - №4. – С.35.

Селіванов А. Теоретичні і практичні погляди на тлумачення Конституційним Судом України норм законодавства // Право України. –1999. - №10. – С.37.

Скомороха В. Конституційний Суд України: досвід і проблеми // Право України. – 1999. - №1. – с. 8 – 14.

Стефанюк В. Судовий контроль за діяльністю органів державної влади // Право України. – 1998. - №3. – С.3.

Тесленко М. Взаємозв’язок права і політики в діяльності Конституційного суду України // Право України. – 1999. - №10. – С.11.

Тесленко М. Правова природа актів Конституційного Суду України // Право України. – 2000. - №2. – с. 6 – 10.

Тесленко М. Про місце Конституційного Суду України в  системі вищих органів державної влади // Право України. – 1999. - № 12. – с. 33-36.

Тимченко І. Принцип гласності – один з фундаментальних принципів діяльності Конституційного Суду України // Право України. – 1998. - №6. - – С.3.

Тодика Ю. Способи тлумачення Конституції і законів України Конституційним Судом // Вісник Академії правових наук України. – 2001. - №2 (25). – С.51-60.

Методичні рекомендації.

При написанні роботи, в першу чергу, необхідно визначити поняття конституційного контролю та конституційного нагляду, виявити їх основні загальні риси та відмінність.

Розкрити роль конституційної юстиції у розбудові та функціонуванні правової держави. Визначити види конституційного контролю за різними критеріями.

Спираючись на матеріали періодичної преси та зміст рекомендованої наукової літератури дослідити процес становлення конституційної юстиції в Україні та проблеми, що постають на цьому шляху.

При розгляді теми спід всебічно проаналізувати світовий досвід функціонування конституційної юстиції та її основні системи у сучасному світі.

Висвітлюючи трете питання, слід визначити статус Конституційного Суду України та його завдання, розкрити основні принципи його організації та діяльності. Вказати склад Конституційного Суду та порядок його формування за діючим законодавством.

Звернути увагу на зміст повноважень Конституційного Суду України та підстави визнання правових актів неконституційними.

Далі треба дати характеристику правового статусу суддів Конституційного Суду, спираючись на положення глави 3 Закону України "Про Конституційний Суд України". Звернути увагу на підстави припинення повноважень суддів Конституційного Суду України та їх діяльності.

При висвітленні наступного питання теми треба звернути увагу на те, що особливістю у ньому є значна кількість процесуальних норм, покликаних якомога детальніше регламентувати конституційне судочинство. 

 

ТЕМА № 15. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ОРГАНІВ ПРОКУРАТУРИ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Наукові дослідження вітчизняних учених з проблем правового статусу прокуратури України.

2. Нормативно-правове регулювання організації та діяльності прокуратури як самостійної державно-правової інституції.

3. Аналіз практичної діяльності органів прокуратури із забезпечення (за вибором автора – особистих, політичних, економічних, соціальних, культурних чи екологічних) конституційних прав та свобод людини і громадянина (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. Про звернення громадян: Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 47. – Ст.256.
2. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18 лютого 1992 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 22. – Ст. 303.
3. Про прокуратуру: Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 53. – Ст. 793.
4. Грицаєнко Л. Елементи конституційно-правового статусу прокуратури / Л.Грицаєнко // Право України. - 2008. - № 8. - C. 115-123.
5.  Медведько О. Гарантії забезпечення незалежності Генерального прокурора України при виконанні його обов’язків / О. Медведько // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - № 4. - C. 231-238
6. Попов, Г. В. Взаємодія органів прокуратури з іншими державними органами місцевого самоврядування в контексті нагляду за додержанням законів щодо захисту прав і свобод дітей ; Г. В. Попов // Часопис Київського університету права : Київський університет права НАН України. - 2010. - № 1
7. Руденко В.Ю. Правозахисна функція органів прокуратури / В.Ю.Руденко // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 276-280.
8. Рудик П.А. Реформування прокуратури України в контексті конституційних змін / П.А.Рудик // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 2. - C. 54-59.
9. Сірик Д. Прокурорське провадження за зверненнями громадян як процесуальна форма юрисдикційного захисту / Д.Сірик // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2007. - № 11. - C. 44-49.
10. Сірик Д. Роль прокурора у механізмі захисту права особи на інформацію / Д.Сірик // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2008. - № 5. - C. 45-49.
11. Шестакова Н. Роль прокурора у захисті прав та інтересів неповнолітніх / Н.Шестакова // Вісник прокуратури : Загальнодержавне фахове видання / Генеральна прокуратура України. Національна юридична академія ім. Я. Мудрого. Київський національний університет ім. Т. Шевченка : Видавництво "Істина". - 2008. - № 1. - C. 33-36.
12. Ярмакі В. Щодо особливостей правового статусу судових органів України / В. Ярмакі // Вісник прокуратури : Видавництво "Істина". - 2010. - № 4. - C. 112-117

 

Методичні рекомендації.

Перше питання роботи слід пов’язати з висвітленням підходів і думок учених щодо поняття, правової природи та місця і ролі прокуратури як самостійної державно-правової інституції в Україні.

Відповідь на друге питання вимагає виділити особливості нормативно-правового регулювання організації та діяльності прокуратури, що являє собою єдину централізовану систему органів і установ, котра не входить до жодної з гілок влади; на основі ознайомлення з правовою базою та науковими працями означити перспективи удосконалення її правового статусу.

В останньому питанні слід проаналізувати практичну діяльність органів прокуратури із забезпечення конституційних прав та свобод людини і громадянина (за місцем проживання автора); надати дані про цю діяльність в означеній сфері, що може бути почерпнута як з інтерв’ю працівників прокуратури, звітних чи статистичних даних, так і з місцевих засобів масової інформації.

 

ТЕМА № 16. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС МІСЦЕВОЇ ДЕРЖАВНОЇ АДМІНІСТРАЦІЇ

 

ПЛАН

Вступ.

1. Наукові розробки інституту місцевих державних адміністрацій.
2. Нормативно-правове закріплення статусу місцевих державних адміністрацій.
3. Голова місцевої державної адміністрації: правовий статус, акти (на прикладах за місцем проживання автора).
4.  Діяльність місцевої державної адміністрації із забезпечення прав та свобод людини й шляхи її удосконалення (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

 

Методичні рекомендації.

При висвітленні першого питання слід здійснити аналіз наукових досліджень з проблематики державного управління, що здійснюється відповідними органами на всій території держави.

Друге питання необхідно присвятити аналізу положень відповідних нормативно-правових актів, що закріплюють систему, порядок формування, структуру, принципи, функції та повноваження місцевих державних адміністрацій. Необхідно також, обов’язково, звернути увагу на організаційно-правові аспекти взаємодії місцевих державних адміністрацій з органами місцевого самоврядування.

У третьому питанні слід визначити компетенційні повноваження голів місцевих держадміністрацій, підтверджуючи це практичними прикладами діяльності відповідного голови місцевої державної адміністрації за місцем проживання автора за інформацією зі ЗМІ).

При викладі четвертого питання необхідно проаналізувати практику діяльності місцевої державної адміністрації в аспекті забезпечення прав та свобод людини й громадянина (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

 

ТЕМА № 17. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВОВІ ЗАСАДИ СУДОВОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

 

Вступ

1. Наукові дослідження інституту судової влади в Україні.
2. Нормативно-правове регулювання статусу судів загальної юрисдикції в Україні.
3. Аналіз етапів реформування судової влади в Україні у період незалежності.

Висновки.

 

Законодавство та література.

 

1. Конституція України. Розділ VI (ст.113-120). – Київ, 2006 р.

1. Конституції України. Науково-практичний коментар / В.Б. Аве’рянов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевий та ін. – Харків: Видавництво „Право”; К.: Концерн „Видавничий Дім „Ін Юре”, 2003. – 808 с.
2. Закон України „Про судоустрій і статус суддів ”// www.rada.gov.ua.
3. Закон України «Про Конституційний Суд України» // www.rada.gov.ua.
4. Ігонін Р.В. Місце судової влади в концепціях поділу влади Джона Локка та Шарля Луї Монтеск’є / Р. В. Ігонін // Судова апеляція : ТОВ "Видавництво "Юридична думка". - 2010. - № 1. - C. 111-116
5. Бігун В. С. Правосуддя та режими здійснення судової влади: судова аристократія, судова олігархія та судова демократія / В. С. Бігун // Юридична Україна : Юрінком Інтер. - 2010. - № 3. - C. 25-31
6. Бялогловскі В. Становлення конституційного судочинства в Польщі та Україні: порівняльний аналіз / В. Бялогловскі, Ю. Желіховський // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2009. - Спеціальний випуск №3 : Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспективи. - C. 136-148
7. Кошман О.Реформування судової гілки влади та прийняття відповідних змін до законодавства / О. Кошман // Вісник прокуратури : Видавництво "Істина". - 2010. - № 4. - C. 68-71
8. Лактионов А.А. Конституционные основы независимости судебной власти / А. А. Лактионов // Вестник Академии МВД Республики Беларусь. - Минск, 2009. - № 2. - C. 100-104
9. Макарчук В.В. Актуальні питання забезпечення доступу до правосуддя / В. В. Макарчук // Судова апеляція : ТОВ "Видавництво "Юридична думка". - 2010. - № 2. - C. 17-24
10. Нестерович В.Ф. Органи судової влади як об’єкти лобіювання в Україні - виклик національній правовій системі / В. Ф. Нестерович // Вісник Верховного Суду України / Верховний Суд України : ТОВ "Видавництво "Істина". - 2010. - № 3. - C. 39-43
11. Нечипорук С. В. Доктринальні проблеми визначення поняття судової влади / С. В. Нечипорук // Часопис Київського університету права : Київський університет права НАН України. - 2010. - № 1. - C. 72-76

13. Нижник А. Питання судового захисту прав і свобод людини та громадянина в Україні / А. Нижник // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - № 2. - C. 65-82

.14. рилуцький С.В. Громадянське суспільство в механізмі судової влади та правосуддя: теоретико-правовий аспект / С. В. Прилуцький // Судова апеляція : ТОВ "Видавництво "Юридична думка". - 2010. - № 2. - C. 6-17

1. Прилуцький С.В. Судова влада України та передумови її становлення / С. В. Прилуцький // Бюлетень Міністерства юстиції України : Міністерство юстиції України. - 2010. - № 4/5. - C. 146-156

16. Прилуцький С. В. Громадянське суспільство в механізмі судової влади та правосуддя: теоретико-правовий аспект / С. В. Прилуцький // Часопис Київського університету права : Київський університет права НАН України. - 2010. - № 1. - C. 236-243

17. Судова влада в Україні очима судді В. Кононенка Інтерв’ю судді Верховного Суду СРСР та Верховного Суду України у відставці Віктора КОНОНЕНКА — головному редакторові журналу «Право України» Олександру СВЯТОЦЬКОМУ // Право України. – 2010. - № 12. – С. 193

Методичні рекомендації.

 

У першому питанні необхідно проаналізувати теоретичні розробки вітчизняних науковців щодо становлення судової гілки влади в Україні, а саме: процеси утворення судової системи України, нормативної трансформації статусу органів правосуддя, а також причини, що на них вплинули.

Розкриваючи друге питання, важливо визначити порядок конституційної регламентації системи, порядку утворення та основних засад діяльності судів загальної юрисдикції, а також їх статусу. Змістовну відповідь на це питання автор зможе надати проаналізувавши положення чинного Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

При викладі останнього питання, на основі матеріалів ЗМІ необхідно визначити основні етапи судової реформи за часів незалежності нашої держави. Особливу увагу необхідно приділити реформуванню судової системи в 2010 році, проаналізувати його переваги та недоліки.

 

ТЕМА № 18. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВІ ОСНОВИ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ В УКРАЇНІ

 

ПЛАН

Вступ

1. Наукові розробки щодо становлення і розвитку інституту місцевого самоврядування в Україні.

2. Нормативно-правове закріплення системи, принципів, завдань та функцій місцевого самоврядування.

3. Аналіз практичної діяльності місцевої ради, як складової системи місцевого самоврядування, у сфері забезпечення прав та свобод людини і громадянина (на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

Висновки.

Законодавство та література.

 

1. Конституція України. Розділ XI (ст. 140-146). – Київ, 1996.
2. Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21 травня 1997 р.// www.rada.gov.ua
3. Закон України “Про місцеве самоврядування в Україні” (науково-практичний коментар). – К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1999. – 397 с.
4. Закон України „Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів” \\ // www.rada.gov.ua
5. Закон України “Про статус депутатів місцевих рад” від 2 липня 2002 року // www.rada.gov.ua
6. Закон України “Про службу в органах місцевого самоврядування” від 7 червня 2001 року // www.rada.gov.ua
7. Закон України “Про місцеві державні адміністрації” від 9 квітня 1999 р. // www.rada.gov.ua
8. Закон України “Про органи самоорганізації населення” від 1 серпня 2001 року // www.rada.gov.ua
9. Закон України “Про статус депутата Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 22 грудня 2006 року. № 533 – V // www.rada.gov.ua
10. Закон України “Про всеукраїнський та місцеві референдуми” від 3 липня 1991 р. // www.rada.gov.ua
11. Закон України “Про внесення змін до деяких законів України щодо статусу депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим” від 12 січня 2007р// www.rada.gov.ua
12. Постанова Верховної Ради України “Про затвердження Положення про загальні збори громадян за містом проживання в Україні” // ВВР. – 1994. - № 6. - Ст.30.
13. Європейська хартія про місцеве самоврядування // Віче. – 2000. - № 3.
14. Всемирная Декларация местного самоуправления 1985 г. - Гаага, 1985.
15. Европейская конвенция об основных принципах трансграничного сотрудничества между территориальными общинами или органами власти 1980 г. - МЗС України, 1992.

15. Алєксєєнко І.Г. Питання залучення фінансових та матеріальних ресурсів для розвитку територіальних громад органами місцевого самоврядування // Юриспруденція ХХІ століття: теорія і практика : Збірник тез. - Дніпропетровськ, 2008. - C. 78-81

16. Арановский К.В. Муниципальная реформа в России: развитие местного самоуправления или децентрализация государственной администрации? // Правоведение. Известия высших учебных заведений: Научно- теоретический журнал. - 2007. - № 2. - C. 3-20

17. Багаутдинова Ю.Б. Муниципально-правовая политика: понятие и признаки // Право и государство: теория и практика : Научно-практический и информационно-аналитический журнал : ИД "Право и государство". - 2007. - № 6. - C. 29-31

18    агаутдинова Ю.Б. Приоритеты реформы местного самоуправления // Правовая политика и правовая жизнь : Академический и вузовский юридический научный журнал. - 2007. - № 2. - C. 201-202

19. Баєва Л. Статут теритотріальної громади як засіб реалізації конституційного права громадян на участь у місцевому самоврядуванні / Л. Баєва // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 4. - C. 11-14

1. Баймуратов М.М. Компетенція місцевого самоврядування та органу місцевого самоврядування: онтологічні та аксіологічні підходи щодо виявлення та розуміння // Держава і право : Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 38. - C. 287-296
2. Батанов О.В. Акти місцевого самоврядування як джерела конституційного права України: поняття та правова природа // Часопис Київського університету права : Український науково-теоретичний часопис / Київський університет права НАН України. - 2007. - № 1. - C. 52-59
3. Батанов О. Територіальна громада - первинний суб’єкт муніципальної влади в Україні: поняття та ознаки // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 51-58
4. Батанов О. Науково-методологічні проблеми дослідження публічно-самоврядної (муніципальної) влади територіальних громад / О. Батанов // Вісник Конституційного Суду України / Конституційний Суд України : Юрінком Інтер. - 2010. - № 1. - C. 121-135
5. Батанова Н. Проблеми конституційно-правової відповідальності у сфері місцевого самоврядування // Актуальні проблеми тлумачення і застосування юридичних норм: Збірник статей міжнародної науково-практичної конференції (28-29 березня 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 70-71
6. Бойко І. Розвиток європейських традицій місцевого самоврядування у Галичині (XIV-XVI ст.) // Право України. - 2007. - № 5. - C. 144-148
7. Бориславська О. Окремі аспекти державного контролю за функціонуванням місцевого самоврядування в Україні // Вісник Львівського університету - 2006. - Вип. 43. - C. 112-117
8. Бориславська О. Принципи державного контролю за діяльністю органів місцевого самоврядування // Львівський національний університет ім. І. Франка: ЛНУ ім. Я.Франка. - 2007. - С.156-157
9. Гаєцький І.З. Правові проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування в Україні // Державотворення та правотворення в Україні: проблеми та перспективи : Матеріали Другої звітної наукової конференції (29 лютого 2008 р.). - Львів, 2008. - C. 15-18
10. Гаєцький І.З. Удосконалення системи публічної влади на місцях у контексті проблеми взаємодії органів місцевого управління та самоврядування // Проблеми правової реформи та розбудови громадянського суспільства в Україні: Тези доповідей на Всеукраїнській науковій конференції ад’юнктів, аспірантів та здобувачів (28 вересня 2007 р.). - Львів, 2007. - C. 38-41
11. Гнилорибов В.В. Реалізація виборчого закнодавства на місцевих виборах 2006 року. Деякі проблеми // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія : Атіка. - 2007. - C. 424-428
12. Гончаренко В. Організаційно-правовий механізм взаємодії місцевих рад та органів самоорганізації населення // Підприємництво, господарство і право. - 2008. - № 5. - C. 42-45
13. Гончаренко В. Функціонування органів самоорганізації населення у системі місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 11. - C. 11-14
14. Горбачов В.П. Видатки міського самоврядування в Україні на загальнодержавні потреби у 70-80-х роки ХІХ ст. // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності: ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2006. - Вип. 3. - С.19-29
15. Грабильніков А.В. Проблеми правового статусу людини у місцевому самоврядуванні // Науковий вісник ДДУВС. - 2007. - № 2. - C. 59-65
16. Губені Ю. Органи самоорганізації населення на селі як інструмент місцевого розвитку // Економіка України : Політико-економічний журнал / Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, НАН України : Преса України. - 2008. - № 7. - C. 84-91
17. Гулак Л.С. Забезпечення правопорядку в системі функцій органів місцевого самоврядування різних рівнів // Митна справа: Науково-аналітичний журнал з питань митної справи та зовнішньоекономічної діяльності / Одеська національна юридична академія: ТОВ "Митна газета". - 2007. - № 3. - C. 57-62
18. Делія Ю.В. Правотворча діяльність органів та посадових осіб місцевого самоврядування / Ю. В. Делія // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2010. - Вип. 1. - C. 146-156 (Шифр 67.9(4УКР)/В 53-080937)
19. Добровольська В. Деякі питання компетенції органів місцевого самоврядування: господарсько-правовий аспект / В. Добровольська // Підприємництво, господарство і право : ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2010. - № 3. - C. 11-14
20. Долженков О.О. Місцеве самоврядування в системі організації публічної влади в Україні / О. О. Долженков // Південноукраїнський правничий часопис. 85-річчю Одеського юридичного інституту ХНУВС присвячується: Науковий журнал / Одеський юридичний інститут Харківського національного університету внутрішніх справ: Одеський юридичний інститут ХНУВС. - 2007. - №1. - C. 10-11
21. Дорохін Д. Проблема визначення фінансової основи місцевого самоврядування в Європейській хартії місцевого самоврядування / Д. Дорохін // Юридична Україна: правовий часопис / Київський регіональний центр Академії правових наук України: Юрінком Інтер. - 2007. - № 1. - С.35-39
22. Дробот І. Проблеми гарантування місцевого самоврядування в умовах вітчизняного державотворення / І.Дробот // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 42-51
23. Дунаєва Л.М. Світова політико-правова думка про відносини "влада-самоврядування": основні етапи розвитку та сучасне тлумачення // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 621-628
24. Делія Ю.В. Статути територіальних громад як джерело національного права // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 4. - C. 38-51
25. Делія Ю.В. Юридична природа місцевих референдумів: поняття, стадії та ознаки / Ю. В. Делія // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності. - Донецьк, 2009. - Вип. 3. - C. 19-26
26. Журавель О. Класифікація органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал / ТОВ "Друкарня Бізнесполіграф". - 2007. - № 4. - C. 61-64
27. Журавель Я. Форми управлінської діяльності органів місцевого самоврядування // Підприємництво, господарство і право: Науково-практичний господарсько-правовий журнал. - 2007. - № 5. - C. 113-116
28. Журавльова Г.С. Питання безпосередньої демократії в Україні на прикладі місцевих виборів // Влада. Людина. Закон: Юридичний науково-публіцистичний журнал. - 2007. - № 1. - C. 47-48
29. Зінченко О.С. Проблеми місцевого самоврядування. Перспективи вдосконалення // Матеріали круглого столу з актуальних проблем конституційного права (Кривій Ріг, 24 квітня 2008 р.). - Дніпропетровськ : ДДУВС. - 2008. - C. 71-72
30. Заверуха І. Б. Проблеми правового регулювання муніципального боргу в Україні // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ: ЛьвДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 41-49
31. Задорожня Г.В. Функції органів місцевого самоврядування: загальнотеоретичний аспект // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 8. - C. 14-22
32. Задорожня Г. Специфіка нормотворчої діяльності органів місцевого самоврядування // Право України. - 2007. - № 6. - C. 18-21.
33. Задорожня Г.В. Форми роботи постійних комісій місцевих рад: теоретико-практичний аспект // Часопис Київського університету прав : Український науково-теоретичний часопис: Київський університет права НАН України. - 2007. - № 1. - C. 66-72
34. Інформація щодо проведення повторних, проміжних, позачергових виборів депутатів місцевих рад // Вісник Центральної виборчої комісії: ЦВК. - 2007. - № 3. - C. 104
35. Кінаш Б.С. Проблеми реалізації конституційних засад функціонування місцевого самоврядування в Україні / Б.С.Кінаш // Науковий вісник Національної академії внутрішніх справ України : Науково-теоретичний журнал. - 2003. - Вип. 4. - C. 129-134
36. Карташов Є.Г. Практика та досвід роботи органів місцевого самоврядування / Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія: Атіка. - ISBN 978-966-326-228-4. - 2007. - C. 395-397
37. Кравченко В. Проблеми адаптації законодавства України до стандартів і принципів Європейської хартії місцевого самоврядування // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 38-42
38. Кулі К. Конституційна модель місцевого самоуправління в Україні // Юридический вестник: Научное издание: Одесская национальная юридическая академия. - 2007. - № 1. - C. 54-62
39. Костенко Л. Депутатське звернення як форма реалізації дептатських повноважень депутатами місцевих рад // Юридичний журнал: Правове видання: ВО "Юстініан". - 2007. - № 3. - C. 79-84
40. Кравець О.О Основні функції та повноваження управлінь юстиції щодо підвищення кваліфікації юристів органів місцевої виконавчої влади та місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2007. - Вип. 37. - C. 195-205
41. Лемещенко К.Б. М.І Костомаров про місцеве самоврядування як форму управління в українській державі / К.Б.Лемещенко // Часопис Київського університету права: Український науково-теоретичний часопис. - 2007. - № 2. - C. 45-49
42. Лещух А. Сутність організаційних функцій органів місцевого самоврядування у сфері профілактики адміністративних правопорушень / А. Лещух // Вісник Львівського університету. Серія юридична. - Львів, 2010. - Вип. 50. - C. 140-146
43. Литвин І.І. Характер (види) взаємодії місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування // Південноукраїнський правничий часопис. - Одеса, 2007. - №4. - C. 9-12
44. Любченко П. Проблеми правового регулювання служби в органах місцевого самоврядування // Вісник Академії правових наук України. - 2008. - № 1. - C. 89-97
45. Мішина Н.В. Територіальний мікроколектив як суб'єкт права на місцеве самоврядування // Держава і право : Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 135-141
46. Мандич Л.Г. Деякі проблеми визначення сутності та правового статусу органів самоорганізації населення України // Бюлетень Міністерства юстиції України. - 2007. - № 7. - C. 112-121
47. Молодожен Ю.Б. Поняття і сутність територіальної громади в системі місцевого самоврядування України // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 347-352
48. Монаєнко А.О. Регулювання повноважень органів місцевого самоврядування у сфері освіти // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. - 2007. - Вип. № 3. - C. 197-205
49. Мороз О.Ю. Особливості становлення та проблеми вдосконалення місцевого самоврядування в Україні // Університетські наукові записки : Часопис Хмельницького університету управління та права. - 2007. - Вип. 1. - C. 270-274
50. Мінченко Р.М. Проблеми децентралізації державної влади і їх взаємодія з місцевим самоврядуванням в Україні // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 299-308
51. Мішина Н. Термін "органи самоорганізації населення": законодавчий і доктринальний // Право України. - К. - 2008. - № 3. - C. 68-71
52. Неделько О.О. Особливості функціонування влади в Автономній Республіці Крим // Вісник Запорізького юридичного інституту: Науково-практичний збірник: ЗЮІ ДДУВС. - 2007. - Вип. № 1 (39). - C. 3-10
53. Несвіт Є.О. Питання нормотворчості органів місцевого самоврядування у світлі дотримання прав громадян та їх гарантування / Є. О. Несвіт // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ ім. Е.О. Дідоренка. - Луганськ, 2009. - Спеціальний випуск №3 : Розвиток держави і права в сучасних умовах: досвід, реалії, перспективи. - C. 191-197
54. Обрусна С.Ю. Про розуміння та принципи організації місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки / Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України. - 2007. - Вип. 36. - C. 183-188
55. Орловський О.С. Регламентація права на місцеву ініціативу у статусах територіальних громад / О. С. Орловський // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2009. - Вип. 45. - C. 137-143
56. Павленко С.В. Питання взаємодії органів місцевого самоврядування з правоохоронними органами // Науковий вісник КНУВС: Науково-теоретичний журнал. - 2006. - Вип. 3. - C. 101-106
57. Петришина М. Загальна характеристика нормотворчого процесу в органах місцевого самоврядування в Україні / М. Петришина // Право України. - К. : Мінюст України. - 2010. - № 4. - C. 329-335
58. Пронюк Н.В. Поняття місцевого самоврядування в сучасній юридичній науці // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ / Львів : РВВ ЛьвДУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 22-34
59. Пронюк Н.В. Природа місцевого самоврядування: теоретико-правовий аналіз // Науковий вісник КНУВС : Науково-теоретичний журнал / К. : КНУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 30-38
60. Пронюк Н. Формування системи принципів місцевого самоврядування в Україні / Вісник Львівського університету . - 2007. - Вип. 44. - C. 151-160
61. Рудик П.А. Пропоновані зміни до Конституції України щодо вдосконалення системи місцевого самоврядування // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 40. - C. 109-115
62. Скрипнюк О.Теоретичні засади реформування системи місцевого самоврядування в Україні на сучасному етепі / О. Скрипнюк // Юридична Україна / Київський регіональний центр Академії правових наук України : Юрінком Інтер. - 2010. - № 1. - C. 10-15
63. Слінько Т.М. Становлення територіальної громади як парадигма розвитку місцевого самоврядування / Т. М. Слінько, Є. В. Литвиненко // Університетські наукові записки: Часопис Хмельницького університету управління та права / Хмельницький університет управління та права. - Хмельницький : Хмельницький університет управління та права. - 2006. - Вип. 2. - C. 80-83
64. Софінська І.Д. Поняття і сутність європейських стандартів місцевого самоврядування // Науковий вісник Львівського державного університету внутрішніх справ. Серія юридична : Збірник наукових праць / Львів : РВВ ЛьДУВС. - 2007. - Вип. 1. - C. 365-375
65. Селезньов М.В. Місцеві вибори. Практика та досвід роботи Харківської обласної територіальної виборчої комісії // Вибори - 2006. Досвід. Проблеми. Перспективи: Збірник матеріалів міжнародної науково-практичної конференції (м. Київ, 31 жовтня - 1 листопада 2006 року) / Центральна виборча комісія: Атіка. - 2007. - C. 403-406
66. Семко С.С. Окремі аспекти правового регулювання організаційних форм роботи представницьких органів місцевого самоврядування / С. С. Семко // Вісник Харківського національного університету внутрішніх справ. - Харків, 2009. - Вип. 44. - C. 164-173
67. Тісногуз В.В. Питання місцевого значення та їх юридичне закріплення / В. В. Тісногуз // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2007. - № 4. - C. 213-218
68. Тісногуз В.В. Принцип субсидіарності і правові питання реформування місцевого самоврядування в Україні // Бюлетень Міністерства юстиції України: Офіційне видання: Міністерство юстиції України. - 2007. - № 3. - C. 157-163
69. Ткачук А. Місцеве самоврядування: на часі кардинальні зміни // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне, нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 28-32
70. Удовенко К.В. Правове забезпечення розроблення та реалізації муніципальних програм // Держава і право: Збірник наукових праць. Юридичні і політичні науки. - 2007. - Вип. 35. - C. 227-233
71. Устименко В.А. Правовий статус територіальної громади району в місті як суб’єкта відносин комунальної власності // Проблеми правознавства та правоохоронної діяльності : Збірник наукових праць / МВС України. Донецький юридичний інститут ЛДУВС : ВНР ДЮІ ЛДУВС. - 2007. - Вип. 2. - C. 48-57
72. Федоров И.В. Роль органов местного самоуправления в становлении социальной работы в территориальной громаде: теоретические подходы к пониманию становления системы // Держава і право: Збірник наукових праць. - 2008. - Вип. 39. - C. 285-294
73. Шаповал В.Д. Форми й методи діяльності сільського, селищного, міського голови / Науковий вісник ДДУВС : Збірник наукових праць. - Дніпропетровськ : РВВ ДДУВС. - 2006. - Вип. 3. - C. 86-94
74. Щербань Т. Підвищення значення та ролі органів самоорганізації населення в системі місцевого самоврядування // Вісник Центральної виборчої комісії : Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 84-92
75. Шелестов О. Система виборів депутатів районних і обласних рад: сучасний стан і перспективи розвитку // Вісник Центральної виборчої комісії: Загальнодержавне офіційне , нормативно-правове, інформаційне видання / ЦВК. - 2008. - № 2. - C. 32-34

 

Методичні рекомендації.

Розкриття першого питання вимагає творчого підходу. Автору надається право проаналізувати різні погляди фахівців, які існують на сьогоднішній день щодо історичного становлення, шляхів реформування та подальшого розвитку місцевого самоврядування в нашій державі, але висновок стосовно перспектив розвитку правового статусу місцевого самоврядування повинен бути зроблений автором самостійно, на підставі знань, отриманих у ході дослідження.

У другому питанні автору слід звернути увагу на відмінності законодавчого, конституційного та регламентованого Європейською хартією про місцеве самоврядування визначення поняття “місцеве самоврядування”, проаналізувати ці дефініції та навести власні авторські судження з цього приводу. Не буде повною відповідь на дане питання, якщо автор не висвітить форми, завдяки яким здійснюється місцеве самоврядування (місцеві референдуми, вибори тощо), а також принципи, завдання та систему органів місцевого самоврядування. Обов’язковим є посилання на нормативні джерела, які регламентують ці положення.

Для розкриття третього питання необхідно використати відповідні матеріали ЗМІ, а також інші джерела (інтерв’ю, результати співбесід та опитувань, звітні дані), які б містили необхідну інформацію з приводу діяльності органів місцевого самоврядування за місцем проживання автора роботи.

 

 

ТЕМА 19. ТЕРИТОРІАЛЬНИЙ УСТРІЙ УКРАЇНИ: ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ШЛЯХИ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Вступ

1. Характеристика та конституційно-правове закріплення основних форм політико-територіальної організації держави у світі.

2. Територіальний устрій України: історія становлення та порядок нормативно-правового регулювання.

3. Питання вдосконалення нормативно-правового регулювання

Висновки

Методичні рекомендації.

Об’єктом розгляду першого питання є положення юридичних та наукових джерел щодо порядку регламентації законодавством різних держав порядку їх територіальної організації. Автору необхідно охарктерезувати основні форми територіального устрою (федеративна та унітарна), а також навести приклади їх конституційно-правової регламентації в різних державах (положення конституцій та окремих нормативно-правових актів).

У другому питанні необхідно визначити історичні етапи організації сучасного адміністративно-територіального устрою України та проаналізувати норми відповідних джерел права, що регламентують ці конституційно-правові відносини (визначення системи адміністративно-територіального устрою; принципів її побудови; суб’єктів, які уповноважені вирішувати ці питання).

На сьогоднішній день питання законодавчої регламентації адміністративно-територіального устрою потребують свого удосконалення. Автору необхідно проаналізувати можливі шляхи врегулювання питань адміністративно-територіального устрою в Україні на сучасному етапі за допомогою характеристики запропонованих проектів нормативно-правових актів відповідного направлення.

Законодавство та література до теми 18

 

ТЕМА № 20. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС СІЛЬСЬКОГО, СЕЛИЩНОГО, МІСЬКОГО ГОЛОВИ

 

ПЛАН

Вступ

1. Сучасні наукові дослідження інституту правового статусу сільського, селищного, міського голови.

2. Нормативно-правове регулювання порядку обрання та повноважень сільського, селищного, міського голови;

3. Аналіз практичної реалізації повноважень сільського, селищного, міського голови (за місцем проживання автора на матеріалах ЗМІ).

Висновки

Законодавство та література до теми 18

 

Методичні рекомендації.

Метою дослідження є аналіз конституційно-правового статусу місцевого голови. Автору необхідно проаналізувати наукові розробки вітчизняних та зарубіжних учених щодо визначення елементів статусу місцевого голови, історію розвитку цього інституту у незалежній Україні.

Особливу увагу слід звернути на нормативно-правове регулювання порядку обрання сільського, селищного, міського голови, його повноваження, питання їх набуття та підстави припинення. Обов’язковою вимогою при наданні відповіді на це питання є авторський аналіз положень нового виборчого законодавства з подальшими висновками стосовно його переваг та недоліків під час практичної реалізації норм закону.

У роботі слід проаналізувати проблемні питання статусу місцевого голови, а також шляхи удосконалення законодавства у даному напрямку.

Останнє питання будується на висвітленні автором практичних прикладів діяльності відповідного місцевого голови ( на матеріалах ЗМІ за місцем проживання автора).

 

ТЕМА № 21. Організація роботи депутатів місцевих рад: нормативна база і практика її застосування.

 План.

     Вступ.

1. Порядок отримання депутатського мандату депутатом місцевої ради.

2. Форми та методи діяльності депутатів місцевих рад.

3. Відповідальність депутата, порядок його відкликання.

4. Аналіз практичної діяльності окремого депутата місцевої ради (за місцем проживання автора).

     Висновки.

 

Законодавство та література до теми 18

Методичні рекомендації.

Розкриваючи перше питання, важливо визначити вимоги до осіб, які можуть отримати депутатський мандат та порядок його набуття.

При розкритті другого питання слід надати визначення поняття «форми та методи». Обов’язковою умовою є класифікація відповідних форм та методів діяльності депутата місцевої ради з використанням практичних прикладів їх реалізації із ЗМІ.

Розглядаючи наступне питання, необхідно зупинитись на підставах для відкликання депутата, вказати на гарантії депутатської діяльності, непорушність їх повноважень. Також необхідно теоретичні положення цього розділу доповнити практичними прикладами.

Даючи відповідь на останнє питання автору необхідно за допомогою ЗМІ, власного інтерв’ю та інших способів проаналізувати практичну діяльність окремого депутата (за місцем проживання автора).

 

ТЕМА № 22. ФОРМУВАННЯ ОРГАНІВ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ.

План.

     Вступ.

1. Основні етапи формування виборчого законодавства щодо місцевих виборів за часів незалежності України.

2. Основні правові засади проведення місцевих вборів на сучасному етапі.

3. Перспективи удосконалення інституту виборів депутатів і голів місцевих рад.

     Висновки.

Методичні рекомендації.

Виборчий процес депутатів та голів місцевих рад передбачається спеціальними виборчими законами, у відповідності з цими законами, формуються виборчі органи. В першому питанні автору необхідно проаналізувати основні особливості виборчого законодавства, що регулювало та регулює порядок проведення місцевих виборів, починаючи з етапу набуття Україною незалежності та до цього часу.

Друге питання необхідно присвятити аналізу положень основних нормативно-правових актів, що регламентують порядок формування органів місцевого самоврядування за сучасних умов.

При висвітленні останнього питання необхідно використовувати дані ЗМІ, Інтернет-джерел та ін. щодо недоліків, які перешкоджають оптимізації практичної реалізації законодавства про місцеві вибори.

Законодавство та література до теми 18

 

ТЕМА № 23. муніципальнЕ правО: Історія РОЗВИТКУ В СВІТІ ТА СУЧАСНИЙ СТАН В УКРАЇНІ.

План.

Вступ.

1. Характеристика основних наукових концепцій розвитку місцевого самоврядування.

2. Місцева громада в західній традиції права.

3. Місцеве самоврядування в історії України.

4. Питання вдосконалення сучасної концепції муніципального самоврядування в Україні.

Висновки.

Законодавство та література до теми 18

Методичні рекомендації.

Слід розкрити історію зародження місцевого самоврядування, що своїми витоками сягає періоду античності. Звернути увагу на висвітлення цього питання правознавцями Західної Європи та США.

При розкритті другого та третього питання надати характеристику місцевої громади, поняття і зміст принципу гомруля.

По четвертому питанню важливо простежити тенденції становлення місцевого самоврядування в Україні.

Освітлюючи останнє питання привести аналіз проблемних питань реалізації сучасної концепції муніципального самоврядування в Україні.

 

ТЕМА № 24. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС ДЕПУТАТА МІСЦЕВОЇ РАДИ

 

Вступ

1. Історичний розвиток інституту правового статусу депутата (обраного представника) органів місцевого самоврядування в Україні.
2. Статус депутата місцевої ради: основи нормативно-правового регулювання.
3. Види та межі відповідальності депутата місцевої ради.
4.  Порівняльний аналіз правового статусу депутатів місцевих рад в Україні з статусом відповідного обраного представника в Румунії.

Висновки.

Законодавство та література до теми 18.

Методичні рекомендації

У першому питанні необхідно проаналізувати теоретичні розробки вітчизняних та зарубіжних науковців щодо аналізу основних етапів історичного розвитку інституту правового статусу депутатів представницьких органів місцевого самоврядування в Україні.

Розкриваючи друге питання, важливо визначити правове положення депутата місцевої ради, порядок набуття мандату та здійснення повноважень, особливу увагу приділити змінам виборчого законодавства, що регламентує порядок обрання депутатів місцевих рад.

При розкритті третього питання необхідно дати поняття юридичної відповідальності, визначити види відповідальності, до якої можуть бути притягнуті саме депутати місцевих рад, а також обов’язково проаналізувати підстави та порядок відкликання депутата місцевої ради. Бажано навести практичні приклади реалізації норм відповідного законодавства щодо відповідальності депутатів місцевих рад із ЗМІ.

При викладі останнього питання, необхідно використати знання, набуті під час вивчення навчальної дисципліни Державне право зарубіжних країн. Об’єктом дослідження в цьому питанні є порівняльний аналіз основних елементів, що складають правовий статус депутатів місцевих рад в Україні та відповідних представників органів місцевого самоврядування за законодавством Румунії.

 

ТЕМА № 25. Вибори Президента України.

План.

Вступ.

1. Розвиток інституту виборів Президента України за часів незалежності  України.

2. Нормативно-правове закріплення порядку формування посади Президента України.

3. Аналіз практичної реалізації виборчого законодавства на виборах Президента України в 2010 р. та перспективи його реформування.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Закон УРСР “Про заснування поста Президента УРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) УРСР” // ВВР. – 1991. - №33. - Ст.445.

Закон УРСР “Про Президента УРСР” // ВВР. – 1999. - №33. - Ст.446.

Закон України “Про вибори Президента України” // Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави в Україні // Право України. – 2001. - №7. – С.102.

Президент в Україні: Законодавче забезпечення діяльності // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - №8. – 416 с.

Кривенко Л. Конституційні моделі легімітації глави держави і баланс повноважень між інститутами  влади // Віче. – 2000. - № 9. – с.19- 38.

Кулябин А. Президенство – лучшая ли форма исполнительной власти // Государство и право. – 1992. -№ 8. - с.20-21.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

 

Методичні рекомендації.

Історія виборів президента налічує більше ніж два століття, тому необхідно проаналізувати діючу Конституцію України, відповідне чинне законодавство, показати чим було обумовлено введення поста Президента в Україні, зосередити увагу на підготовці важливої процедури його виборів в Україні.

Розкриваючи друге питання слід проаналізувати основні нормативні положення, що регулюють порядок формування посади Президента України (вимоги, основні етапи виборів, гарантії кандидатів, порядок фінансування та ін.)

В останньому питанні необхідно проаналізувати практичну реалізацію чинного виборчого законодавства на останніх виборах Президента у 2010 році. На підставі аналізу автору необхідно вказати шляхи оптимізації виборчих норм.

.

  ТЕМА № 26. Законодавчий процес в Україні

План.

Вступ.

1. Законодавчий процес: поняття та основні стадії.

2. Законодавча ініціатива та законодавча пропозиція: поняття та суб’єкти .

3. Підписання та оприлюднення закону.

4. Аналіз результатів законодавчої процедури в Україні в 2012 році щодо ветованих Президентом України законів.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. – Київ, 1996.

Ст.371.

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. –2000. - № 7. – с.34-38.

Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.

Колодій А., Лисенков С., Тихомаров О. Закон для законів // Віче. – 1995. - №5.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Лінецький С. Особливості законодавчого процесу : динаміка змін. // Юридичний вісник України. – 1990. - № 6.

Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2005. – №12. – С.29.

Опришко В. Наукове забезпечення законотворчого процесу – вимога часу // Віче. – 1995. - №3.

Парламент України: версія 2000 // Юридичний вісник України. – 2000. - №5.

Процюк И. Главная функция законодательной власти // Бизнес- информ. – 1999. - № 3-4.

Теплюк М., Ющик О. Законодавча ініціатива та її реалізація в законодавчому процесі // Віче. – 2006. - №7.

Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка.

Методичні рекомендації.

При розгляді першого питання важливо зазначити, що головним видом парламентських процедур є законодавча, висвітити процедуру розробки проектів законів.

У другому питанні слід визначити поняття «законодавчої ініціативи» та « законодавчої пропозиції». Особливу увагу необхідно приділити питанню регламентації суб’єктів, які мають права ініціювати прийняття законів.

Важливою стадією законодавчого процесу в Україні являється підписання, опублікування, ведення в дію законів, інших актів Верховної Ради України.

При викладі останнього питання для відпрацювання навиків самостійної роботи з науковою літературою, періодичною пресою слід проаналізувати результати законодавчого процесу в Україні в 2012 році, а саме що стосується Законів, що були ветовані Президентом України та їх подальшої долі.

 

ТЕМА №27. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС

ГЛАВИ ДЕРЖАВИ В УКРАЇНІ.

План.

     Вступ.

1. Поняття, види і статус глави держави.
2. Конституційний статус Президента України.
3. Взаємовідносини Президента України з законодавчою, виконавчою та судовою владами.
4. Акти Президента України, їх зміст та характеристика.

Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділ V (ст.102-112). – Київ, 1996.

Закон УРСР “Про заснування поста Президента УРСР і внесення змін та доповнень до Конституції (Основного Закону) УРСР” // ВВР. – 1991. - №33. - Ст.445.

Закон УРСР “Про Президента УРСР” // ВВР. – 1999. - №33. - Ст.446.

Закон України “Про Представництво Президента України в Автономній Республіці Крим” //

Агафонов С. Історичний розвиток інституту глави держави в Україні // Право України. – 2001. - №7. – С.102.

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України. // Віче. – 2000. - № 7. – с.34-39.

Вето Президента України: конституційні основи, практика і проблеми застосування // Голос України. – 1999. - №148. -12 серпня.

Головатенко В. Окремі аспекти конституційно-правового статусу Президента України // Право України. – 1999. - №5. – С.30.

Коломієць Ю.М. Інститут глави держави в системі вищих органів влади зарубіжних країн: Автореф. дис. На здоб. наук. ступ. канд. юр. наук, 12.00.02. – Нац. юр. академ. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 20 с.

Кривенко Л. Конституційні моделі легітимації глави держави і баланс повноважень між інститутами влади // Віче. – 2000. - №8. – С.19.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Михієнко Р. Виконавча влада і конституційні статуси Президента України та Кабінету Міністрів України // Право України. – 2000. - №8. – С.24.

Президент в Україні: Законодавче забезпечення діяльності // Бюлетень законодавства і юридичної практики України. - 1999. - №8. – 416 с.

Сахаров Н.А. Институт президентства в современном мире. - М., 1994.

Серёгина С. Что может Президент // Бизнес-Информ. – 1997. - № 1.

Тодыка Ю,Н., Яворский В.Д. Президент Украины: конституционно-правовой статус. –Х.: Факт,1999. – 256 с.

Методичні рекомендації.

Необхідно дати поняття глави держави, його місце в системі органів державної влади.

При розгляді першого питання потрібно проаналізувати статус глави держави, його види (президент, монарх) та особливості.

Визнаючи конституційний статус Президента України слід проаналізувати діючу Конституцію України, відповідне чинне законодавство, показати, чим було обумовлено введення поста Президента в Україні. Виходячи із того, що інститут президента в Україні створено відносно недавно, необхідно проаналізувати його статус у порівнянні з конституційним статусом в інших країнах як з парламентською, так і з президентською формою правління.

Висвітлюючи третє питання слід вказати ті повноваження, які має Президент держави у різних сферах суспільних відносин, від яких обставин залежить обсяг його повноважень. Необхідно розкрити взаємовідносини Президента України з Верховною Радою України, Кабінетом Міністрів України, Конституційним та Верховним судами, Генеральним Прокурором України. Розкрити форму таких взаємовідносин, вказавши на необхідність їх взаємодії, суворого виконання положень діючої Конституції України.

При викладі четвертого питання слід вказати на акти, які приймає Президент України, зупинившись на їх юридичній силі та особливості.

 

ТЕМА № 28. КОНСТИТУЦІЙНО-ПРАВОВИЙ СТАТУС УПОВНОВАЖЕНОГО ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ З ПРАВ ЛЮДИНИ.

План.

     Вступ.

Загальна характеристика інституту омбудсмена в різних країнах світу.

Специфіка правового статусу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Організація діяльності і повноваження Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

Практика реалізації власних повноважень Уповноваженим Верховної Ради України з прав людини.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція (Основний Закон) України. - Київ, 1996.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від  23.12.97 р. // ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.

Нова Конституція України: огляд, коментарі і текст Основного Закону. - К.: Наукова думка, 1997.

Давиденко Є. Службі Омбудсмана в Україні – три роки // Право України. – 2001. - №6. – С.132-134.

Євінтов В. Зарубіжний досвід: французький посередник з прав людини // Український  часопис з прав людини. – 1995. – № 2.

Закоморна К. Особливості законодавчого регулювання діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. - №1. - с.47-51.

Закоморна К.О. Інститут омбудсмана як засіб забезпечення прав і свобод людини та громадянина (порівняльно-правовий аналіз): Автореф. дис. на здоб. н. ст. к. юрид. н. – Харків, 2000. – 16 с.

Карпачова Н.І. Стан дотримання та захисту прав і свобод людини в Україні (Перша щорічна доповідь Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини). – Київ. – 2000. – 377 с.

Конституція України: Офіц. текст: Коментар законодавства України про права та свободи людини і громадянина: Навч. Посібник / Авт.-упоряд. М.І.Хавронюк. – К.: Парламент. вид-во: 1999. – 544 с.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Савенко М. Конституційний Суд і омбудсмен у державному механізмі захисту прав та свобод людини і громадянина // Вісник Конституційного Суду України. – 2000. - № 1. – С.68-83.

Сравнительное конституционное право / Под ред. В.Е. Чиркина. - М: Манусктрипт, 1996.

Тененбаум А. Статус Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини і прогалини в Законі // Право України. – 1999. - № 2. – С.101-102.

Хальота А. Щодо захисту конституційних прав шляхом звернення до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини // Право України. – 2000. -  №3. - с.31-34.

Хаманева Н.Ю. Уполномоченный по правам человека – защитник прав граждан. – М.: Институ государства и права РАН, 1998. – 80 с.

Хаманева Н.Ю. Специфика правового статуса Уполномоченного по правам человека в Российской Федерации и проблемы законодательного регулирования его деятельности // Государство и право. – 1997. – №9.

Методичні рекомендації.

Розглядаючи перше питання необхідно проаналізувати причини виникнення інституту омбудсмена, його подальше становлення та функціонування в різних країнах світу (на прикладі Франції, Великобританії та Росії).

Привести поняття інституту омбудсмена як публічно-правового засобу захисту прав і свобод людини та громадянина, показати специфічні риси його діяльності (незалежність від владних структур; особливе коло відношень, в яких він приймає участь; право омбудсмена “розслідувати” і “рекомендувати”, але не “наказувати і зобов’язувати”).

При розгляді другого питання слід проаналізувати Конституцію України та Закон України “Про уповноваженого Верховної Ради України з прав людини”. При цьому необхідно визначити правовий статус Уповноваженого і його діяльність як одного з елементів парламентського контролю в Україні.

При розгляді третього питання, необхідно звернути увагу на діючу в Україні процедуру вибору, звільнення з посади та припинення повноважень Уповноваженого; організацію його діяльності; повноваження і особливості актів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини.

 

ТЕМА № 29. Державна влада в Україні як конституційно-правовий інститут.

План.

     Вступ.

Поняття і види інститутів влади в Конституційному праві України.

Характеристика інститутів народовладдя.

Характеристика інститутів законодавчої, виконавчої і судової влади.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділи I (ст.3, 6, 19), IV, V, VI, VIII, XI. – Київ, 1996.

Коментар до Конституції України. - К.: Інститут законодавства Верховної Ради України, 1996. – 376 с.

Годованець В.Ф. Конституційне право України: Конспект лекцій. – К.: МАУП, 2000. – 216 с.

Коваленко А. Чим виміряти ефективність влади // Віче. – 2001. - №1. – С.85.

Кравченко В.В. Конституційне право України. Навчальний посібник. – К.: Атіка, 2002. – 480 с.

Кривенко Л. Конституційні моделі легітимізації глави держави і баланс повноважень між  інститутами влади.// Віче. - 2000. - № 9.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Медведчук В. Державна влада в Україні: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. – 1998. - №4. – С.5.

Мельник О. Державна влада в контексті конституційної відповідальності // Віче. – 2001. – №5. – С.59.

Мурашин О. Акти прямого народовладдя: проблеми ефективності // Право України. – 1999. - №10. – С.3.

Основи конституційного права України: Підручник. Видання друге, доповнене /за ред. В.В. Копєйчикова. – К.: ЮрІнком Інтер, 1998.

Особливості виконавчої влади в пострадянській Україні: Моногр. / О.О.Кордон, К.О.Ващенко, Р.М.Павленко. – К.: МАУП, 2000. – 248 с.

Серьогін В.О. Конституційний принцип гласності у діяльності державної влади України: Автореф. дис. на здоб. наук. ступ. канд. юр. наук 12.00.02. – Нац. юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого. – Харків, 1999. – 20 с.

Скомороха В. Окремі питання поділу влади, визначення державної та судової  влади, незалежності судової влади // Вісник Конституційного суду України. – 2000. - №1.- с.52-61.

Солов’євич І. Сутність державної влади в Україні (конституційно-правовий аспект) // Право України. – 1997. - №11. – С.15.

Титарчук В. Реформування державної влади в Україні: деякі аспекти // Право України. – 1997. -  №11. – С.45.

Тодика Ю. Функціонування державної влади в аспекті конфліктології // Право України. – 1997. - №1. – С.48.

Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2002. – 536 с.

Методичні рекомендації.

При написанні курсової роботи необхідно врахувати, що одним з найголовніших результатів прийняття Основного Закону незалежної України було конституювання механізму здійснення державної влади, визначення статуту вищих органів держави . Побудова моделі єдиної державної влади за принципом її поділу  на законодавчу, виконавчу та судову становить нове явище в конституційній правотворчості України, практиці її державотворення  та вітчизняній юридичній науці.

Розкриваючи перше питання необхідно викласти конституційно - правове розуміння інститутів влади  та їх види.

При висвітленні другого питання необхідно розглянути форми безпосередньої демократії.

По третьому питанню слід дати характеристику  конституційного статусу законодавчої, виконавчої і судової влади.

 

ТЕМА № 30. КОНСТИТУЦІЙНИЙ СТАТУС

 ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ.

План.

     Вступ.

Становлення та розвиток парламентаризму в Україні. Поняття законодавчої влади.

Формування Верховної Ради України та припинення її діяльності: проблеми теорії та практики.

Структура, функції та повноваження Верховної Ради України.

Перспективи реформування конституційно-правового статусу Верховної Ради України.

     Висновки.

Законодавство та література.

Конституція України. Розділ IV (ст.75-101). – Київ, 1996.

Закон України “Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини” від 23.12.97 р.// ВВР. – 1998. - №20. – Ст.99.

Закон України “Про Рахункову палату Верховної Ради України” від 11.07.1996 р. // ВВР. – 1996. - №43. – Ст. 212.

Постанова Верховної Ради України “Про Регламент Верховної Ради України” від 27 липня 1994 року // ВВР. – 1994. - №35. – Ст.339; №40. – Ст.371.

Анохін О. Постійні комісії (комітети) Верховної Ради України: правові питання організації і діяльності / Автореферат кандидатської дисертації на здобуття наукового ступеня кандидата юридичних наук. - Харків, 1997.

Безсмертний Р. Президент України і Верховна Рада України // Віче. - 2000. - №7.

Гавриш С. Парламентаризм на чолі суспільного прогресу // Віче. – 2001. - №7. – С.3

Горьовий Л. Парламент України: проблеми управління // Віче. - 1997. - №4.

Денисов В. Методологія сучасного парламентаризму // Віче. – 2000. - №8. – С.3.

Денисов В. Парламентаризм і ліберальна традиція індивідуальної свободи // Віче. – 2001. - №1. – С.65.

Журавський В. Керівництво парламентом та його палатами // Юридичний Вісник. – 2001. - №2. – С.100.

Журавський В. Український парламентаризм на сучасному етапі (теоретико-правовий аспект). – К., 2001.

Колодій А.М., Олійник А.Ю. Державне будівництво і місцеве самоврядування: Навч. посібник. – К.: Юрінком Інтер, 2000. – 304 с.

Косинський В. Законодавчий процес та процедура, їх основні стадії і етапи // Право України. – 1999. - №6. – С.26.

Котелевская И.В. Современный парламент // Государство и право. - 1997. - №3.

Кривенко Л. Парламент без парламентаризму ? // Віче. - 1997. - №4.

Кравченко В.В. Конституційне право України навчальний посібник.- Вид. 6-те, виправл. та доповнен.- Атака, 2007.-592с.

Кушніренко О., Мельничук А. Комітети Верховної Ради України: проблеми формування і статусу // Право України. – 1998. - №11. – С.38.

Мельничук В. Норма нашого життя – марнотратство // Голос України. – 2001. - №159. – 6 вересня.

Мудра О. Роль комітетів Верховної Ради України у законодавчому процесі // Право України. – 2000. – №12. – С.29.

Підопригора О. Постанови Верховної Ради України про обрання Голови, Першого заступника Голови та заступника Голови Верховної Ради України. // Право України. – 2000. - №3. - с.22-24.

Фрицький О.Ф. Конституційне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 536 с.

Український парламентаризм: минуле і сучасне / За ред. Ю.С.Шемшученка. – К.: Парламентське вид-во, 1999. – 368 с.

Як написати закон, ніде не вчать // Голос України. – 1999. - №147. - 11 серпня.

Методичні рекомендації.

Необхідно розглянути історію становлення та розвитку парламентаризму у світі, при цьому особливу увагу слід приділити історії українського парламентаризму.

На основі аналізу Конституції України, законодавчих актів та наукової літератури показати роль та місце Верховної Ради України в системі поділу влад, проаналізувати взаємовідносини Верховної Ради України з іншими владними структурами, провести порівняльний аналіз з практикою діяльності парламенту зарубіжних держав.

На основі нормативного матеріалу та на прикладах з практики розглянути проблеми формування законодавчої влади, випадки припинення її діяльності.

Особливу увагу слід приділити важливій проблемі, яка стосується законодавства про вибори, запропонувати шляхи його вдосконалення.

Необхідно розкрити установчу, законодавчу, контрольну та представницьку функції Верховної Ради, проаналізувати їх значення.

Вказати на акти, які приймає парламент України, дати їх характеристику.