Вирішення питання про арешт майна

1. 1.   Слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту.
2. 2.  При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахову­вати:

1)  правову підставу для арешту майна;

2)   достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального право­порушення;

3) розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримі­нальним правопорушенням, та цивільного позову;

4)  наслідки арешту майна для інших осіб;

5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримі­нального провадження.

3. Відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

1. 4.   Уразі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяж­ливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво по­значаються на інтересах інших осіб.
2. 5.   У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1)  перелік майна, яке підлягає арешту;

2)  підстави застосування арешту майна;

3)  перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;

4)  заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно;

5)  порядок виконання ухвали.

1. 6.   Ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня находження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

7. Копія ухвали надсилається слідчому, прокурору, підозрюваному, обвинуваченому, іншим заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її поста- новлення.

1. 1.  При вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен врахову­вати підстави арешту майна, а саме: завдання кримінальним правопорушенням мате­ріальної та/чи моральної шкоди , заявлення цивільного позову про її відшкодування або можливість заявлення такого позову, можливість накладення майнових стягнень, конфіскації майна за вироком суду, наявність, місцезнаходження та вартість майна, на яке може бути накладено арешт.
2. 2.  Якщо особа, що подала клопотання про арешт майна не доведе необхідність такого арешту, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання повністю або частково, що тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.

3. При визначенні обсягу майна, на яке накладається арешт, необхідно враховува­ти розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та наявність санкції у виді конфіскації майна. При цьому на нерухомість, грошові кошти та інші цінності, на­житі злочинним шляхом, арешт повинен накладатися у повному обсязі. Такий же виняток стосується і випадків, коли арешт на майно накладається з метою забезпе­чення його конфіскації.

1. 4.  У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяж­ливий спосіб арешту майна, який, зокрема, не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи. Не підлягають арешту предмети першої необхідності, що використовуються особою і членами її родини. Перелік майна, що не підлягає конфіскації, визначено в Додатку до КК України.

При накладенні арешту на майно, що належить подружжю, необхідно з' ясовувати, яке з нього є роздільним, а що спільно нажитим. Майно, яке належало одному з по­дружжя до шлюбу, залишається їх роздільною власністю. Крім того, роздільною власністю визнається майно, отримане подружжям у спадок, як подарунок, різного роду премії тощо. Майно, що нажите подружжям протягом періоду шлюбу, вважаєть­ся їх спільною власністю, незалежно від того, на кого воно оформлене. Спільним майном подружжя є, зокрема, вклади, придбана нерухомість та інше майно, придбане чи вироблене за рахунок їх спільної власності. На роздільне майно, що належить під­озрюваному, обвинуваченому, арешт може бути накладений у повному обсязі. Тому перш ніж накладати арешт на спільне майно подружжя доцільно визначити в ньому частку підозрюваного, обвинуваченого.

Для встановлення вартості майна, на яке накладається арешт, можна запросити спеціаліста, яким може бути товарознавець чи оцінщик. Оцінка майна, майнових прав — це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нор­мативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності (ст. 3 ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та профе­сійну оціночну діяльність в Україні» від 12.07.2001 р.). Майном, яке може оцінюва­тися, вважаються об'єкти в матеріальній формі, будівлі та споруди (включаючи їх невід'ємні частини), машини, обладнання, транспортні засоби тощо; паї, цінні папери; нематеріальні активи, у тому числі об' єкти права інтелектуальної власності; цілісні майнові комплекси всіх форм власності.

1. 5.  У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд в ухвалі зазначає заборону відчужувати, розпоряджатися або користуватися та вказівку на таке майно. Викорис­тання майна та заборона розпоряджатись таким майном можуть бути застосовані лише у тих випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть пере­шкодити кримінальному провадженню (ч. 4 ст.170 КПК). Не допускається заборона використання житлового приміщення, в якому на законних підставах проживають будь-які особи (ч. 5 ст. 170 КПК).

Порядок зберігання майна, на яке накладено арешт, визначений в Інструкції про порядок вилучення, обліку, зберігання та передачі речових доказів у кримінальних справах, цінностей та іншого майна органами дізнання, досудового слідства і суду, яка затверджена наказом Генеральної прокуратури України, МВС України, ДПА Укра­їни, СБ України, Верховним Судом України, Державною судовою адміністрацією України 27.08.2010 р. № 51/401/649/471/23/125. Майно, на яке накладено арешт, пе­редається на зберігання представникові територіальної держадміністрації або житло­во-експлуатаційної організації, державної служби охорони ОВС, а також організації, якій завдані збитки, або власникові цього майна чи його родичу, якому роз' яснюється його відповідальність за зберігання прийнятого майна, про що у нього відбирається розписка. У разі необхідності майно, на яке накладено арешт, може бути вилучене. Твори мистецтва і антикваріат, предмети, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, на які накладено арешт, після проведення спеціальної екс­пертизи і за погодженням з Міністерством культури України та Національною комі­сією з питань повернення культурних цінностей при КМУкраїни, можуть бути пере­дані на зберігання до державних музеїв, бібліотек, наукових та інших закладів. Пред­мети релігійного культу, крім таких, що мають історичну, наукову, художню чи іншу культурну цінність, можуть бути передані на зберігання релігійним організаціям.

1. 6.  Якщо ухвала слідчого судді, суду про арешт тимчасово вилученого майна не буде постановлена протягом 72 годин із дня находження клопотання, дане майно по­вертається особі, у якої його було вилучено.
2. 7.  Арешт майна або відмова у ньому можуть бути оскаржені в апеляційному по­рядку (ст. 309 КПК), а тому з метою забезпечення можливості реалізації цього права копія ухвали надсилається заінтересованим особам не пізніше наступного робочого дня після її постановлення.