|
|
Главная \ Методичні вказівки \ ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС
ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС« Назад
ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС 30.08.2016 03:26
Міністерство освіти і науки України Житомирський державний технологічний університет Кафедра економіки підприємства
“ЗАТВЕРДЖУЮ” Завідувач кафедри Економіки підприємства проф. Данилко В.К.
__________________________ “____”___________20___ року
РОБОЧА Програманавчальної дисципліни
«Вища освіта і болонський процес»
Спеціальність 8.03050401 «Економіка підприємства» Галузь знань 0305 «Економіка та підприємництво» Освітньо-кваліфікаційний рівень «Магістр»
Житомир 2015 – 2016 н. р. Робоча програма з дисципліни «Вища освіта і Болонський процес» для студентів спеціальності 8.03050401 «Економіка підприємства». Робоча програма складена на основі типової освітньо-професійної програми Міністерства освіти і науки України в галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» та навчального плану зі спеціальності – 8.03050401«Економіка підприємства». Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ.
Розробник робочої програми к.е.н, доц. Юшкевич О.О. _________________________________(Юшкевич О.О.)
Робочу програму схвалено на засіданні кафедри економіки підприємства Протокол від «27» серпня 2015 р. № 1
Завідувач.кафедри економіки підприємства ___________________________Данилко В.К.
«27» серпня 2015 р. «__»_____________ 20__ р. 1. Опис навчальної дисципліни
Співвідношення кількості годин аудиторних занять до самостійної роботи становить (%): для денної форми навчання – 50 % для заочної форми навчання – 4,0 %
2. Мета та завдання навчальної дисципліни
У сучасну епоху освіта, особливо вища освіта, стала однією із провідних сфер людської діяльності. Серед оновлень та перетворень, які здійснюються у сучасній вищій школі важливим постає питання вивчення проблем та усунення недоліків у розвитку вищої освіти України з метою успішного її входження у європейський освітній, науковий і культурний простір. Викладач сьогодні постає не стільки носієм і трансформатором наукової інформації, скільки організатором пізнавальної діяльності слухачів, їх індивідуальної та самостійної роботи, наукової творчості. Навчальний процес у вузах стає більш складним за своїми завданнями, інтенсивністю і змістом. Він потребує глибокого психологічного осмислення викладачами особливостей розвитку вищої освіти в інших країнах світу. Метою курсу єознайомлення слухачів магістратури з основними завданнями, принципами та документами, прийнятими в рамках Болонського процесу, оволодіння методами та засобами їх запровадження у вищу освіту України. Цільова спрямованість курсу обумовлює постановку та вирішення таких завдань: – висвітлити особливості євроінтеграції України, роль освіти у розвитку партнерства України з іншими державами; – проаналізувати системи вищої освіти у країнах Європи і Америки; – розкрити особливості документів Болонського процесу та інших міжнародних самітів з проблем розвитку вищої освіти; – з’ясувати основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти; – проаналізувати Європейську кредитно-трансферну та систему накопичення – ECTS; – розкрити принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України. Дисципліна пов’язана із порівняльною педагогікою, філософією освіти. У ході вивчення курсу здійснюється модульний контроль, наприкінці другого семестру – диференційований залік. Робоча програма навчальної дисципліни розрахована на студентів, які навчаються за освітньо-кваліфікаційними програмами підготовки магістра. Робоча програма складена на основі типової освітньо-професійної програми Міністерства освіти і науки України в галузі знань 0305 «Економіка і підприємництво» та навчального плану зі спеціальності – 8.03050401«Економіка підприємства». Програма побудована за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ.
Змістовий модуль 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Тема 1.Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Система вищої освіти України та її роль в інтеграції з іншими державами Тема 2. Система вищої освіти у країнах Європи і Америки Тема 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу Тема 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти Тема 5. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS Тема 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ECTS) у вищу освіту України Тема 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України
Зміст навчальної дисципліни за модулями та темами
ЗМІСТ ЛЕКЦІЙ Змістовий модуль І. Європейська освітня інтеграція ТЕМА 1. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. Система вищої освіти України та її роль в інтеграції з іншими державами
Європейський вибір України – невід’ємна складова її подальшого розвитку. Хронологія та коротка характеристика подій з налагодження співробітництва України і ЄС. Адаптація законодавства України до законодавства ЄС – один із важливих інструментів створення в Україні нової правової системи та громадянського суспільства. Науково-технічне співробітництво України та ЄС. Входження освіти і науки України у європейське інформаційне та освітнє поле як вагомий чинник економічного, соціального, інтелектуального, інноваційно-технологічного та культурного розвитку. ТЕМА 2. Системи вищої освіти у країнах Європи і Америки Формування системи вищої освіти Європейських країн. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. Ступеневість освіти. Кваліфікації. Організація навчання, академічний рік і екзамени. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців. ТЕМА 3. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти країн Європи. Документи Болонського процесу Євроінтеграція як соціально-економічний процес. Чинники євроінтеграції вищої освіти. Хронологія подій Болонського процесу. Залучення європейських держав у Болонський процес. Основні документи Болонського процесу: – Спільна декларація про гармонізацію архітектури, європейської системи вищої освіти чотирьох міністрів, що презентують Великобританію, Німеччину, Італію і Францію(Сорбонна, Франція, 25 травня 1998 р.). – Зона європейської вищої освіти: Спільназаява європейських міністрів освіти(Болонья, Італія, 18-19 червня 1999 р.). – Формування майбутнього. Конференція європейських вищих навчальних закладів і освітніх організацій(Саламанка, Іспанія, 29-30 березня 2001 р.). – До зони європейської вищої освіти: Комюніке зустрічі європейських міністрів, відповідальних за вищу освіту(Прага, Чехія, 18-19 травня 2001 р.). Створення загальноєвропейського простору вищої освіти: Комюніке Конференції Міністрів, відповідальних за Вищу освіту (Берлін, Німеччина, 19-20 вересня 2003 р.). – Приєднання України до Болонської співдружності (Берген, Норвегія, 19-20 травня 2005 р.). ТЕМА 4. Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти Гармонізація архітектури системи європейської вищої освіти як основне завдання Болонського процесу. Визначальні властивості європейської вищої освіти: якість, конкурентоспроможність вищих навчальних закладів Європи, взаємна довіра держав і ВНЗ, сумісність структури освіти та кваліфікацій на доступеневому і післяступеневому рівнях, мобільність студентів, привабливість освіти. Основні завдання та принципи створення зони Європейської вищої освіти (шість цілей Болонського процесу): уведення двоциклового навчання; запро-вадження кредитної системи; формування системи контролю якості освіти; розширення мобільності студентів і викладачів; забезпечення працевлаштуван-ня випускників та привабливості європейської системи освіти. Подальші дії для досягнення шести цілей Болонського процесу: прийняття системи легкозрозумілих і адекватних ступенів; прийняття системи двоциклової освіти (доступеневе і післяступеневе навчання); запровадження системи кредитів – системи накопичення кредитів (ЕСТS) або інших сумісних з нею систем, які здатні забезпечити як диференційно-розрізнювальну, так і функції накопичення; сприяння у мобільності студентів і викладачів (усунення перешкод вільному пересуванню студентів і викладачів); забезпечення високоякісних стандартів вищої освіти; сприяння європейському підходу до вищої освіти (запровадження програм, курсів, модулів із “європейським” змістом); навчання протягом усього життя; спільна праця вищих навчальних закладів і студентів як компетентних, активних і конструктивних партнерів у заснуванні та формуванні Зони європейської вищої освіти.
ТЕМА 5. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ЕСТS Характерні особливості ЕСТS. Базові елементи системи: інформація (стосовно навчальних програм і здобутків студентів), взаємна угода (між закладами-партнерами і студентом), використання кредитів ЕСТS (визначення навчального навантаження студентів). Основні документи ЕСТS: інформацій-ний пакет, навчальний контракт, перелік оцінок дисциплін. Загальні умови користування ЕСТS. Зобов’язанняз боку навчального закладу. Кредити ЕСТS: структура, призначення, зв’язок з академічним наванта-женням студента (години занять). Особливості призначення і присвоєння кредитів ЕСТS. Координатори ЕСТS: університетський координатор, факультетський координатор. Зміст та структура інформаційного пакету ВНЗ, факультету, навчальної дисципліни, змістового кредиту. Структура курсу з присвоєння ступенів (структурно-логічна схема, навчальний план). Опис предмета курсу. Опис дисципліни курсу. Шкала оцінювання ЕСТS. Європейська система „полегшеної шкали оцінювання” навчальних досягнень студента. Сумісність різних систем оцінювання зі шкалою ЕСТS. ТЕМА 6. Принципи, шляхи і засоби адаптації Європейської системи перезарахування кредитів (ЕСТS) у вищу освіту України Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. Відмінність та подібність систем вищої освіти України і Європейських держав. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу: адаптація законодавства, структурні зміни освіти, запровадження у систему вищої освіти Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS), проведення педагогічного експерименту щодо запровадження кредит-но-модульної системи організації навчального процесу у ВНЗ ІІІ-IV р. а. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ III-IV р. а. є: розроблення структурно-логічних схем підготовки фахівців за усіма напрямами та спеціальностями; запровадження КМСОНП, системи тестування та рейтингового оцінювання знань студентів; організація навчального процесу на базі програм навчання, які формуються як набір залікових кредитів; введення граничного терміну навчання за програмою навчання, включаючи граничний термін бюджетного фінансування; створення нового покоління галузевих стандартів вищої освіти; розроблення індивідуальних графіків навчального процесу з урахуванням особливостей КМСОНП; зарахування на навчання до ВНЗ тільки за напрямами підготовки; вдосконалення наявного та створення нового навчально-методичного, матеріально-технічного та інформаційного забезпечення навчання в умовах КМСОНП; формування програм навчання усіх освітньо-кваліфікаційних рівнів на основі освітньо-кваліфікаційних характеристик випускників та освітньо-професійних програм підготовки, які передбачають можливі зміни співвідношення обсягів кредитів освітньої та кваліфікаційної складових підготовки; введення інституту викладачів-кураторів індивідуальних програм навчання. ТЕМА 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України Основні заходи з підготовки та програма проведення педагогічного експерименту щодо запровадження КМСОНП у ВНЗ ІІІ-IV р. а. Розроблення та експериментальна перевірка технології застосування елементів Європейської кредитно-трансферної та акумулюючої системи (ЕСТS) в системі вищої освіти України та створення сучасної системи управління якістю освітньої діяльності суб’єктів навчального процесу. Організація навчального процесу у ВНЗ України в кредитно-модульній системі підготовки фахівців. Поняття про КМСОНП як модель організації навчального процесу; заліковий кредит як одиницю виміру навчального навантаження; модуль як задокументовану завершену частину освітньо-професійної програми; змістовий модуль як систему поєднаних навчальних елементів, відповідних певному навчальному об’єктові. Структура і вимоги до складання основних компонентів КМСОНП: інформаційний пакет; договір про навчання між студентом і ВНЗ; академічна довідка. Формування та реалізація індивідуального навчального плану студента. Контроль за індивідуальним навчальним планом студента. Форми організації навчання в умовах КМСОНП. Організаційно-методичне забезпечення КМСОНП. Контроль успішності студента та шкала оцінювання навчальних досягнень студента. Державна атестація студентів. Нормування навчального навантаження студента і викладача. Особливості переведення, відрахування, поновлення студентів та переривання їхнього навчання. Стипендіальне забезпечення студентів.
ПЛАНИ СЕМІНАРСЬКИХ ЗАНЯТЬ Семінарське заняття 1. Тема 2“Система вищої освіти у країнах Європи і Америки та принципи і шляхи їх інтеграцій” 1. Формування системи вищої освіти європейських країн. 2. Сучасні принципи побудови та завдання вищої освіти у розвинених країнах (США, Велика Британія, Франція, Німеччина та ін.). 3. Доступ громадян до освіти. Заклади освіти. 4. Ступеневість освіти. Кваліфікації. 5. Організація навчання, академічний рік і екзамени. 6. Методи і засоби навчання. Навчання студентів-іноземців.
Список рекомендованої літератури
Семінарське заняття 2. Тема 4“Основні завдання, принципи та етапи формування зони європейської вищої освіти”
1. Узгодження і поєднання національних компонентів вищої освіти різних країн із вимогами Болонського процесу щодо створення Зони європейської вищої освіти. 2. Тенденції розвитку вищої освіти України на сучасному етапі. 3. Передумови входження вищої освіти України до Болонського процесу. 4. Основні завдання для створення умов щодо запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ III-IV р.а.
Список рекомендованої літератури
Семінарське заняття 3. Тема 5. Європейська кредитно-трансферна та система накопичення – ECTS
Семінарське заняття 4. Тема 7„Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу (КМСОНП) у ВНЗ України”
1. Формування інформаційного пакету ЕСТS. 2. Складання структурно-логічних схем, навчальних планів спеціаль-ностей та індивідуального навчального плану студента за вимогами кредитно-модульної системи організації навчального процесу. 3. Методика формування змістового модуля дисципліни та залікового кредиту. 4. Розробка шкал оцінювання навчальної діяльності студента та моделі моніторингу якості освіти в умовах кредитно-модульної системи організації навчального процесу.
Список рекомендованої літератури
4. Структура навчальної дисципліни
5. Теми семінарсько-практичних занять
6. Самостійна робота
ОСНОВНІ ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ СТУДЕНТІВ (орієнтована тематика рефератів)
7. Індивідуальні завдання
Підготовка індивідуального навчально-дослідного завдання (далі – ІНДЗ) передбачає систематизацію, закріплення, розширення теоретичних і практичних знань з навчальної дисципліни та застосування їх при вирішенні конкретних виробничих ситуацій, розвиток навичок самостійної роботи та оволодіння методикою дослідження та експерименту, пов'язаних з темою ІНДЗ. ІНДЗ припускає наявність таких елементів наукового дослідження: практичної значущості, комплексного системного підходу до вирішення завдань дослідження, теоретичного використання передової сучасної методики і наукових розробок, наявність елементів творчості; вміння застосовувати сучасні технології. Практична значущість ІНДЗ полягає в обґрунтовуванні її результатів для потреб практики. Реальною вважається робота, що виконана відповідно до існуючих проблем підприємства, на основі його реальних даних в динаміці за роками, результати якої повністю або частково можуть бути впроваджені в практику діяльності підприємства або аналогічних об'єктів. У процесі виконання ІНДЗ, разом з теоретичними знаннями та практичними навичками за фахом, студент повинен продемонструвати здібності до науково-дослідної роботи та вміння творчо мислити. ІНДЗ з навчальної дисципліни видається студенту викладачем на початку вивчення кожного семестру. Індивідуальне навчально-дослідне завдання виконується студентом самостійно при консультуванні з викладачем протягом вивчення навчальної дисципліни відповідно до графіка навчального процесу. Студент має надати ІНДЗ для перевірки наприкінці семестру, але не пізніше терміну проведення підсумкового модульного контролю. Оцінка за виконання ІНДЗ враховується при виставленні загальної оцінки з навчальної дисципліни. Тема ІНДЗ: «Аналіз сучасного стану вищої освіти в світлі інтеграційних процесів» виконується в розрізі наступних напрямів:
У процесі виконання ІНДЗ студент має опрацювати не менш десяти літературних джерел з обов'язковим посиланням на використання певної інформації з них у тексті роботи. Також при написанні ІНДЗ необхідно використовувати посилання на ресурси глобальної комп'ютерної мережі Інтернет. Індивідуальне завдання складається з: титульної сторінки; змісту; вступу; основної частини; висновків; списку використаної літератури; додатків до індивідуального завдання (за необхідності). Обсяг роботи не повинен перевищувати 20 сторінок. 8. Методи навчання При викладанні навчальної дисципліни передбачено застосування активних і інтерактивних методів навчання – ділових ігор, тренінгів, семі-нарів в активній формі, розгляд кейсів, модерації. Основні відмінності активних та інтерактивних методів навчання від традиційних визначаються не тільки методикою і технікою викладання, але і високою ефективністю навчального процесу, який виявляється у: – високій мотивації студентів; – закріпленні теоретичних знань на практиці; – підвищенні самосвідомості студентів; – виробленню здатності ухвалювати самостійні рішення; – виробленню здібності до колективних рішень; – виробленню здібності до соціальної інтеграції. Використання методик активізації процесу навчання у викладанні навчальної дисципліни наведено у табл.
Використання методик активізації процесу навчання у викладанні навчальної дисципліни «Стратегія підприємства»
9. Методи контролю
Органічною складовою навчального процесу є контроль знань студентів. До основних завдань контролю знань належать:
Під час вивчення дисципліни «Вища освіта і Болонський процес» застосовується поточний і підсумковий контроль знань студентів. Поточний контроль здійснюється у формі тестування та усного опитування. Максимальна кількість балів з кожної з тем оцінюється в 100 балів. Підсумковий контроль здійснюється у формі заліку. Зазначені форми контролю тісно взаємопов’язані й організуються так, щоб стимулювати ефективну роботу студентів протягом семестру і забезпечити об’єктивне оцінювання їх знань. Підсумкове (завершальне) оцінювання знань студентів з дисципліни «Вища освіта і болонський процес» здійснюється, згідно з встановленим у ЖДТУ порядком, за 100-бальною шкалою з урахуванням результатів поточного і підсумкового контролю. Критерії оцінювання індивідуального навчально-дослідного завдання Індивідуальне навчально-дослідне завдання оцінюється за критеріями: 1) самостійність виконання; 2) логічність та послідовність викладення матеріалу; 3) повнота розкриття теми (проблемної ситуації чи практичного завдання); 4) обґрунтованість висновків; 5) використання статистичної інформації та додаткових літератур-них джерел; 6) наявність конкретних пропозицій; 7) якість оформлення. Поточний контроль виконання самостійної роботи
\ Розподіл балів в розрізі змістовних модулів з дисципліни «Вища освіта і Болонський процес»
У разі невиконання завдань поточного контролю з об’єктивних причин, студент має право скласти їх індивідуально до останнього практичного заняття. Порядок такого контролю визначає викладач. Завданням заліку є перевірка розуміння студентами програмного матеріалу дисципліни в цілому, логіки та взаємозв’язків між окремими розділами, оцінка здатності творчо використовувати накопичені знання. Залік проводиться у формі виконання письмового завдання. На залік виносяться теоретичні питання та завдання практичного характеру, які потребують творчої відповіді та уміння синтезувати отримані знання. Такий порядок контролю і оцінювання знань застосовується щодо студентів усіх форм навчання. Оцінювання проводиться за 100-бальною шкалою за такими критеріями: 1) розуміння, ступінь засвоєння теорії та методології проблем, що розглядаються; 2) ступінь засвоєння матеріалу навчальної дисципліни; 3) ознайомлення з рекомендованою літературою, а також із сучасною літературою з питань, що розглядаються; 4) уміння поєднувати теорію з практикою при розгляді виробничих ситуацій, розв'язанні задач, проведенні розрахунків при виконанні завдань, винесених для самостійного опрацювання, та завдань, винесених на розгляд в аудиторії; 5) логіка, структура, стиль викладу матеріалу в письмових роботах і при виступах в аудиторії, вміння обґрунтовувати свою позицію, здійснювати узагальнення інформації та робити висновки. Критерії підсумкової оцінки на підставі поточного контролю
Оцінка "відмінно" ставиться за умови відповідності виконаного завдання студента, або його усної відповіді усім п'ятьом зазначеним критеріям. Відсутність тієї або іншої складової знижує оцінку на відповідну кількість балів. При оцінюванні практичних завдань увага також приділяється якості, самостійності та своєчасності здачі виконаних завдань викладачу (згідно з графіком навчального процесу). Якщо одна з вимог не буде виконана, то оцінка буде знижена. Запитання до заліку З ДИСЦИПЛІНИ „ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС”
ЗАПИТАННЯ ДО КОНТРОЛЬНОЇ РОБОТИ МАГІСТРІВ ЗАОЧНОЇ ФОРМИ НАВЧАННЯ З ДИСЦИПЛІНИ „ВИЩА ОСВІТА І БОЛОНСЬКИЙ ПРОЦЕС” 1. Реалізація основних принципів Болонської декларації у вищих навчальних закладах . 2. Використання нових інформаційних технологій у вищих навчальних закладах. 3. Євроінтеграція України як чинник соціально-економічного розвитку держави. 4. Болонський процес як засіб інтеграції і демократизації вищої освіти. 5. Основні завдання , принципи та етапи формування Європейського простору вищої освіти. 6. Вища освіта в Західній Європі (обрати одну із країн для аналізу). 7. Запровадження кредитно-модульної системи організації навчального процесу у вищих навчальних закладах України. 8. Принципи, шляхи і засоби адаптації вищої освіти України до Європейського простору вищої освіти. 9. Перспективи і розвиток вищої освіти України у контексті приєднання України до європейського простору вищої освіти. 10. Глобалізація і Болонський процес. 11. Освіта і наука в умовах глобалізації. 12. Шляхи подолання перешкод у досягненні Україною європейського рівня підготовки фахівців. 13. Сутність і особливості Болонського процесу. 14. Особливості впровадження кредитно-модульної системи навчання. 15. Євроінтеграція у вищій освіті: проблеми і перспективи вирішення. 16. Реалізація цілей Болонського процесу в умовах глобалізації. 17. США і Західна Європа: порівняльний аналіз національних систем вищої освіти. 18. Використання технології модульного навчання при вивченні предмету (обрати за фахом). 19. Порівняльний аналіз систем вищої освіти країн Європи та України. 20. Практичне значення Болонської декларації. 21. Досвід застосування ЕСТS у навчальному просторі. 22. Тренінгові технології як чинники підвищення якості продукції. 23. Філософія і тенденції створення єдиного освітнього простору в контексті Болонського процесу. 24. Переваги Болонського процесу. 25. Моделі організації кредитно-модульної системи ( за вибором).
Контрольні (тестові) завдання для перевірки рівня засвоєння студентами навчального матеріалу (проведення модульного контролю) з дисципліни «Вища школа і Болонський процес» Документ, що підвищує міжнародну прозорість і спрощує процедуру академічного і професійного визнання кваліфікацій: а) диплом спеціаліста; б) диплом бакалавра; в) диплом магістра; г) додаток до диплому. П'ятий рівень навчання – категорія творчості: а) дозволяють студенту переказати, репродукувати засвоєну інформацію; б) дозволяють студенту розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію; в) дозволяють студенту застосувати одержані знання в практичній діяльності; г) його результатом є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності. Кредит ECTS – це: а) числовий еквівалент оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення; б) модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів); в) задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; г) система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. За характером пізнавальної діяльності студентів виділяють такі методи навчання: а) пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові та дослідницькі; б) економічні, адміністративні, соціально-психологічні; в) теоретичні, практичні, науково-дослідницькі. Змістовна складова змісту освіти включає: а) систему узагальнення знань; б) систему узагальнення умінь і способів дії; в) досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення. Вищі навчальні заклади третього і четвертого рівнів акредитації здійснюють підготовку фахівців такого освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Базову вищу освіту формує такий освітньо-кваліфікаційний рівень як а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів до першого рівня акредитації належать такі вищі навчальні заклади: а) університет, інститут, академія, консерваторія; б) коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади; в) технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади. Вища школа виконує такі функції: а) виховну, освітню, загальнокультурну, науково-дослідну, інтернаціональну. б) навчально-виховну, методичну, організаційну, наукову; в) навчальну, виховну, розвивальну, ідеологічну, соціальну. Методика викладання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Усі цінності навчання і виховання реалізуються через: а) повсякденну працю і самовдосконалення студента; б) свідомість і поведінку студента; в) розвиток духовності; г) самовиховання студента. Київський університет організований в : а) 1716 р.; б) 1755 р.; в) 1834 р. ; г) 1905 р. Найважливішою умовою ефективності самостійної роботи є її: а) обґрунтування; б) планування; в) забезпечення. Репродуктивний тип мислення студента формується в результаті: а) наукового типу навчання; б) інформаційного типу навчання; в) проблемного типу навчання. Метою вищої освіти є: а) формування теоретичних знань, практичних вмінь та навичок; б) всебічний розвиток особистості; в) підготовка фахівців до практичної діяльності. Під впливом яких процесів відбуваються суттєві зміни в суспільному житті, в т. ч. і в освіті – зближення різних освітянських шкіл, уніфікація організації навчального процесу, формування єдиного освітнього простору: а) індустріалізації; б) комп′ютерізації; в) глобалізації; г) інтенсифікації. Головна мета лекції: а) дати студентам можливість сформувати вміння та навички використовувати теоретичні знання з дисципліни на практиці; б) формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу; в) розвиток творчих дослідницьких навичок студентів. В єдиному Європейському просторі вищої освіти структура ступенів вищої освіти передбачає трудомісткість одного навчального року відповідно кредитам ECTS: а) 30; б) 60; в) 180; г) 300. Активні методи навчання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Ділова гра це: а) розвиток навичок дослідницької діяльності; б) практична підготовка висококваліфікованих фахівців у вищій школі; в) створення ситуації вибору і прийняття рішення, коли відтворюються умови, близькі до реальних. Педагогічна майстерність – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Третій рівень навчання – знання-вміння: а) дозволяють студенту переказати, репродукувати засвоєну інформацію; б) дозволяють студенту розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію; в) дозволяють студенту застосувати одержані знання в практичній діяльності; г) його результатом є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності. Змістовий модуль в КМСОНП – це: а) числовий еквівалент оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення; б) модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів); в) задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; г) система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Продуктивний тип мислення студента формується в результаті: а) наукового типу навчання; б) інформаційного типу навчання; в) проблемного типу навчання. Процесуальна складова змісту освіти включає: а) систему узагальнення знань; б) систему узагальнення умінь і способів дії; в) досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення. Коледжі, інші вищі навчальні заклади другого рівня акредитації здійснюють підготовку фахівців такого освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Третій ступінь підготовки фахівців передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів до другого рівня акредитації належать такі вищі навчальні заклади: а) університет, інститут, академія, консерваторія; б) коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади; в) технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади. Вища освіта здійснюється на базі: а) повної загальної середньої освіти; б) базової загальної середньої освіти; в) базової вищої освіти. Одним із основних принципів створення зони Європейської освіти є вища освіта що ґрунтується на: а) узагальненні досягнень кращих ВНЗ; б) наукових дослідженнях; в) додержання європейських стандартів в освіті; г) забезпечення мобільності студентів і викладачів. Допомогти студенту розумно і зважено визначити своє ставлення до дійсності з її економічними, політичними, духовними проблемами, і разом з тим сформувати свій особистий світогляд, індивідуальність і самореалізацію, учити володіти собою, своїми емоціями, діями і вчинками повинна: а) адміністрація університету; б) студентська громада; в) навчально – виховна робота ВНЗ; г) студентське самоврядування. Львівський університет з′явився в : а) 1615 р. ; б) 1661 р. ; в) 1701 р.; г) 1755 р. Головна мета лекції: а) дати студентам можливість сформувати вміння та навички використовувати теоретичні знання з дисципліни на практиці; б) формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу; в) розвиток творчих дослідницьких навичок студентів. Які існують системи вищої освіти в світі? а) дотаційні і недотаційні; б) лінійні, функціональні, комбіновані; в) централізовані, децентралізовані, федеративні. Вища освіта здійснюється на базі: а) повної загальної середньої освіти; б) базової загальної середньої освіти; в) базової вищої освіти. Змістовна складова змісту освіти включає: а) систему узагальнення знань; б) систему узагальнення умінь і способів дії; в) досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення. Тренінг – це: а) система завдань для вдосконалення знань, вмінь і навичок студентів; б) система вправ, спрямованих на розвиток здібностей студентів, на набуття ними професійних умінь і навичок; в) творче обігравання складних професійних ситуацій. Лекція як одна з форм організації навчання виконує такі основні функції: а) інформаційна; б) навчальна; в) орієнтувальна; г) пояснююча; ґ) наукова; д) виховна та розвиваюча; е) активізуюча. Методи навчання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) способи упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Документ, що підвищує міжнародну прозорість і спрощує процедуру академічного і професійного визнання кваліфікацій: а) диплом спеціаліста; б) диплом бакалавра; в) диплом магістра; г) додаток до диплому. Активні методи навчання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Другий рівень навчання – знання-копії: а) дозволяють студенту переказати, репродукувати засвоєну інформацію; б) дозволяють студенту розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію; в) дозволяють студенту застосувати одержані знання в практичній діяльності; г) його результатом є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності. Модуль в КМСОНП – це: а) числовий еквівалент оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення; б) модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів); в) задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; г) система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Репродуктивний тип мислення студента формується в результаті: а) наукового типу навчання; б) інформаційного типу навчання; в) проблемного типу навчання. Результативна складова змісту освіти включає: а) систему узагальнення знань; б) систему узагальнення умінь і способів дії); в) досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення. Технікуми, училища, вищі навчальні заклади першого рівня акредитації здійснюють підготовку фахівців такого освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Другий ступінь підготовки фахівців передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів до першого рівня акредитації належать такі вищі навчальні заклади: а) університет, інститут, академія, консерваторія; б) коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади; в) технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади. Метою вищої освіти є: а) формування теоретичних знань, практичних вмінь та навичок; б) всебічний розвиток особистості; в) підготовка фахівців до практичної діяльності. Під впливом яких процесів відбуваються суттєві зміни в суспільному житті, в т. ч. і в освіті – зближення різних освітянських шкіл, уніфікація організації навчального процесу, формування єдиного освітнього простору: а) індустріалізації; б) комп′ютерізації; в) глобалізації; г) інтенсифікації. Ділова гра це: а) розвиток навичок дослідницької діяльності; б) практична підготовка висококваліфікованих фахівців у вищій школі; в) створення ситуації вибору і прийняття рішення, коли відтворюються умови, близькі до реальних. В єдиному Європейському просторі вищої освіти структура ступенів вищої освіти передбачає трудомісткість одного навчального року відповідно кредитам ECTS: а) 30; б) 60; в) 180; г) 300. Основні структурні компоненти лекції складаються з таких частин: а) теоретична – практична – узагальнююча з висновками; б) вступна – теоретична – аргументована з висновками й узагальненнями; в) вступна – основна – заключна з висновками й узагальненнями. Документ, що підвищує міжнародну прозорість і спрощує процедуру академічного і професійного визнання кваліфікацій: а) диплом спеціаліста; б) диплом бакалавра; в) диплом магістра; г) додаток до диплому. За характером пізнавальної діяльності студентів виділяють такі методи навчання: а) пояснювально-ілюстративні, репродуктивні, проблемного викладу, частково-пошукові та дослідницькі; б) економічні, адміністративні, соціально-психологічні; в) теоретичні, практичні, науково-дослідницькі. Продуктивний тип мислення студента формується в результаті: а) наукового типу навчання; б) інформаційного типу навчання; в) проблемного типу навчання. Головна мета лекції: а) дати студентам можливість сформувати вміння та навички використовувати теоретичні знання з дисципліни на практиці; б) формування орієнтовної основи для подальшого засвоєння студентами навчального матеріалу; в) розвиток творчих дослідницьких навичок студентів. Загальну структуру змісту освіти складають такі основні блоки підготовки фахівців: а) гуманітарний,природничо-науковий, загальноекономічний, професійний; б) теоретичний, практичний, науково-дослідний; в) загальнонауковий чи філолофсько-культурологічний;предметно-спеціальний;предметно-психологічний (різного професійного призначення);науково-дослідний;професійно-практичний. На теренах України першого університетського рівня досягла Києво – Могілянська академія в : а) 1088 р.; б) 1605 р.; в) 1632 р.; г) 1661 р. Які існують системи вищої освіти в світі? а) дотаційні і недотаційні; б) лінійні, функціональні, комбіновані; в) централізовані, децентралізовані, федеративні. Методи навчання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) способи упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Перший рівень навчання – знання-знайомства: а) дозволяють студенту переказати, репродукувати засвоєну інформацію; б) дозволяють студенту розрізняти, впізнавати знайомий йому предмет, явище, певну інформацію; в) дозволяють студенту застосувати одержані знання в практичній діяльності; г) його результатом є так звані дії "без правил" в певній галузі навчально-пізнавальної діяльності. Кредитно-модульна система організації навчального процесу – це: а) числовий еквівалент оцінки (від 1 до 60), призначеної для розділів курсу, щоб охарактеризувати навчальне навантаження студента, що вимагається для їх завершення; б) модель організації навчального процесу, яка ґрунтується на поєднанні модульних технологій навчання та залікових освітніх одиниць (залікових кредитів); в) задокументована завершена частина освітньо-професійної програми (навчальної дисципліни, практики, державної атестації), що реалізується відповідними формами навчального процесу; г) система навчальних елементів, що поєднана за ознакою відповідності певному навчальному об’єктові. Які існують системи вищої освіти в світі? а) дотаційні і недотаційні; б) лінійні, функціональні, комбіновані; в) централізовані, децентралізовані, федеративні. Загальну структуру змісту освіти складають такі основні блоки підготовки фахівців: а) гуманітарний,природничо-науковий, загальноекономічний, професійний; б) теоретичний, практичний, науково-дослідний; в) загальнонауковий чи філолофсько-культурологічний;предметно-спеціальний;предметно-психологічний (різного професійного призначення);науково-дослідний;професійно-практичний. Повну вищу освіту формує такий освітньо-кваліфікаційний рівень як а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Перший ступінь підготовки фахівців передбачає здобуття вищої освіти освітньо-кваліфікаційного рівня: а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Відповідно до рівня підготовки, матеріально-технічного забезпечення та наявності науково-педагогічних кадрів до першого рівня акредитації належать такі вищі навчальні заклади: а) університет, інститут, академія, консерваторія; б) коледж, інші, прирівняні до нього, вищі навчальні заклади; в) технікум, училище, інші, прирівняні до них, вищі навчальні заклади. Вища освіта здійснюється на базі: а) повної загальної середньої освіти; б) базової загальної середньої освіти; в) базової вищої освіти. Навчальний рік еквівалентний: а) 12 кредитам; б) 1/30 кредитам; в) 60 кредитам; г) 80 кредитам. Тренінг – це: а) система завдань для вдосконалення знань, вмінь і навичок студентів; б) система вправ, спрямованих на розвиток здібностей студентів, на набуття ними професійних умінь і навичок; в) творче обігравання складних професійних ситуацій. На теренах України першого університетського рівня досягла Києво – Могілянська академія в : а) 1088 р.; б) 1605 р.; в) 1632 р.; г) 1661 р. Лекція як одна з форм організації навчання виконує такі основні функції: а) інформаційна; б) навчальна; в) орієнтувальна; г) пояснююча; ґ) наукова; д) виховна та розвиваюча; е) активізуюча. Методика викладання – це: а) сукупність прийомів, методів, засобів, що застосовуються в процесі реалізації різних форм навчання у певній визначеній послідовності згідно поставленій меті; б) спосіб упорядкованої взаємозв’язаної діяльності викладача й студентів, спрямованої на вирішення завдань освіти; в) способи, стимулюючі пізнавальну діяльність студентів, які будуються в основному на діалозі, що припускає вільний обмін думками про шляхи рішення тієї або іншої проблеми; г) синтез наукових знань викладача, його організаційно-методичного мистецтва і особистих якостей – розуму, почуттів, волі, характеру,здібностей. Процесуальна складова змісту освіти включає: а) систему узагальнення знань; б) систему узагальнення умінь і способів дії; в) досвід творчої діяльності, відносини, спілкування, самовдосконалення. Допомогти студенту розумно і зважено визначити своє ставлення до дійсності з її економічними, політичними, духовними проблемами, і разом з тим сформувати свій особистий світогляд, індивідуальність і самореалізацію, учити володіти собою, своїми емоціями, діями і вчинками повинна: а) адміністрація університету; б) студентська громада; в) навчально – виховна робота ВНЗ; г) студентське самоврядування. Базову вищу освіту формує такий освітньо-кваліфікаційний рівень як а) „ бакалавр ”; б) „ молодший спеціаліст ”; в) „ спеціаліст ”, „ магістр ”. Документ, що підвищує міжнародну прозорість і спрощує процедуру академічного і професійного визнання кваліфікацій: а) диплом спеціаліста; б) диплом бакалавра; в) диплом магістра; г) додаток до диплому. Продуктивний тип мислення студента формується в результаті: а) наукового типу навчання; б) інформаційного типу навчання; в) проблемного типу навчання. Одним із основних принципів створення зони Європейської освіти є вища освіта що ґрунтується на: а) узагальненні досягнень кращих ВНЗ; б) наукових дослідженнях; в) додержання європейських стандартів в освіті; г) забезпечення мобільності студентів і викладачів.
10. Методичне забезпечення Опорний конспект лекцій «Вища освіта і Болонський процес» на електронному носії – Житомир: ЖДТУ Методичні вказівки до практичних занять з дисципліни «Вища освіта і Болонський процес» (для студентів 5 курсу денної та заочної форм навчання Спеціальність 8.03050401 «Економіка підприємства ») / Житомирський державний технологічний університет; уклад. О.О. Юшкевич. – Ж.: ЖДТУ, 2014. Методичні вказівки для самостійної роботи з дисципліни «Вища освіта і Болонський процес» (для студентів 5 курсу денної та заочної форм навчання Спеціальність 8.03050401 «Економіка підприємства ») / Житомирський державний технологічний університет; уклад. О.О. Юшкевич. – Ж.: ЖДТУ, 2014. Тестові завдання та запитання для контролю залишкових знань з дисципліни «Стратегія підприємства» (з дисципліни «Вища освіта і Болонський процес» (для студентів 5 курсу денної та заочної форм навчання Спеціальність 8.03050401 «Економіка підприємства ») / Житомирський державний технологічний університет; уклад. О.О. Юшкевич. – Ж.: ЖДТУ, 2014.
11. Рекомендована література
12. Інформаційні ресурси
КомментарииКомментариев пока нет Пожалуйста, авторизуйтесь, чтобы оставить комментарий. |
|||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||