Визначення розміру процесуальних витрат

1. Суд за клопотанням осіб має право визначити грошовий розмір процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані.

1. Згідно з кримінальним процесуальним законодавствам суд, ухвалюючи вирок, повинен вирішити, на кого мають бути покладені процесуальні витрати і в якому роз­мірі (ст. 368 КПК). Якщо обвинувачується декілька осіб у вчиненні злочину, суд ви­рішує ці питання окремо щодо кожного з них.

Відповідно до положень КПК під час розгляду кримінального провадження учас­ники процесу мають право заявляти клопотання. Клопотання учасників судового провадження розглядаються судом після того, як буде заслухана думка щодо них інших учасників судового провадження, про що постановляється ухвала (ст. 350 КПК). Такі клопотання можуть стосуватися грошового розміру процесуальних витрат, які повинні бути їм компенсовані. Чіткий перелік суб'єктів, які можуть заявляти відповідні кло­потання, КПК не встановлює. Тому, виходячи з положень статей 118-126 КПК, до­цільно вказати, що з таким клопотанням мають право звертатися потерпілий, свідки, експерти, спеціалісти, перекладачі. Такі клопотання можуть стосуватися витрат, пов'язаних із прибуттям до місця досудового провадження, із залученням свідків тощо.

Форма та зміст клопотання осіб про грошовий розмір процесуальних витрат, що має бути їм компенсований, законодавчо не визначені, але таке клопотання повинно бути обґрунтованим, при можливості документально підтвердженим та викладеним у письмовому вигляді.

Визначаючи розмір таких витрат, суд повинен враховувати граничні розміри, які встановлюються для певних видів витрат у відповідних нормативно- правових актах. Наприклад, п. 5 Інструкції про порядок і розміри відшкодування витрат та виплати винагороди особам, що викликаються до органів дізнання, досудового слідства, про­куратури, суду або до органів, у провадженні яких перебувають справи про адміні­стративні правопорушення, та виплати державним спеціалізованим установам судової експертизи за виконання їх працівниками функцій експертів і спеціалістів, затвердже­на постановою КМУ № 710 від 1 липня 1996 р.